МедіаСтар №10 (30) / 2012

127 квітня – 10 травня 201227 квітня – 10 травня 2012

№ 10(30)

9 травня 2012 року. Чи буде повторення минулорічного сценарію?

2 27 квітня – 10 травня 2012

Інформаційне партнерство

Всі види юридичних послуг

(спадкування, земельні, житлові, майнові спори

тощо).

Кваліфікована допомога, доступні ціни.

м.Львів, вул.Замарстинівська,

85а, 1 поверх.тел. 032 252-32-97, моб. 096 957 02 27www.yurholding.com,

e-mail: [email protected]

Виконання передвиборчих обіцянок парламентькими політичними фракціями

ФракціяКількість перед-

виборчих обіцянок

Кількість вико-наних обіцянок

Відсоток вико-нання

Наша Україна – Народна самообо-рона

61 35 57 %

Партія регіонів 28 14 50 %

Блок Юлії Тим-ошенко – „Бать-ківщина”

94 38 40 %

Фракція Народ-ної партії („Блок Литвина”)

64 18 28 %

Комуністична партія України

56 12 21 %

Згідно із даними дослідження Фундації „Відкрите суспільство”

327 квітня – 10 травня 2012

Зоряна ПАВЛИШИН

Видавець: Інформаційне агентство «Медіастар»www.mediastar.net.uaм. Львів, вул. Личаківська, 102/12Тел.: (032) 260 17 43e-mail: [email protected]Свідоцтво про державну реєстрацію друкованогозасобу масової інформації «Медіастар»:Серія ЛВ № 950/203 рКод ЄДРПОУ 2622006806АТ “ОТП Банк” Україна, м.Київ, 01033вул. Жилянська, 43МФО Банку 300528Ідентифікаційний код Банку 21685166р/р № 26006001347393Головний редактор: Зоряна ПавлишинДрук: Інформагентство «Медіастар»Наклад: 5000 примірниківСвітлини: Валерій Шмаков та Інтернет мережаВерстка: Мирослава КлехВипусковий редактор: Микола Крат

Шановні читачі!Ви можете передплатити газету «МедіаСтар»

у найближчому до Вас поштовому відділенніза передплатним індексом 49728.

Передплатна ціна на 1 місяць становить 10,90 грн.,на 3 місяці – 32,70 грн., на 6 місяців – 65,40 грн.,

на 12 місяців – 130, 80 грн

Реклама

Латентна передвиборча кампанія в Україні поступово набирає обертів. Основні конкуренти на майбутніх парла-ментських виборах – Партія регіонів та об’єднана опозиція – вже визначилися із керівниками своїх виборчих штабів. Те-пер залишилося дочекатися, коли одна й інша сторони оприлюднять списки своїх кандидатів. Також залишається інтри-гою, які саме політичні сили в підсумку долучаться до лав об’єднаної опозиції, в першу чергу, чи є ще шанси побачити там Віталія Кличка. Тим часом стрімко наближається 9 травня – своєрідна точка відліку в історії Львова минулого року, тому знову постає питання: чи відбу-ватиметься приїзд до Львова представ-ників якихось політичних сил з інших регіонів України, чи варто очікувати провокацій, зіткнень, бійок, а також, які заходи вживатимуться правоохоронними органами, аби не допустити минулоріч-ного сценарію, тим паче, що напередодні виборів можуть знайтися охочі підняти таке наболіле питання історичної спра-ведливості.

Обіцянка-цяцянка. Як у Верховній Раді виконують передвиборчі програми

Сміттєві баталії за площу Липневу у Львові

Хто поведе Партію регіонів на вибори?

Чи буде створена єдина партія на базі об’єднаної опозиції?


«Ми заявляємо про наше об’єднання для перемоги на парламентських ви-борах, відновлення в Україні демократії та справедливості. Наші політичні сили сформують єдиний список на виборах та узгодять своїх кандидатів у мажо-ритарних округах», – йдеться у доку-менті.. Остаточно, за словами Олександра ТУРЧИНОВА, ново-призначеного голо-

Пропозиція про призначення Андрія Петровича Клюєва була одноголосно підтримана члена-ми політради Партії регіонів і зустрі-нута бурхливими аплодисментами. Це говорить про те, що в партійному середовищі Андрій Клюєв користуєть-ся авторитетом. Він вже тривалий час перебував на керів-них постах різних виборчих кампаній, має великий досвід, і ми сподіваємося, що Андрій Клюєв використає цей до-свід, щоб вибори

Хто поведе Партію регіонів на вибори?Два основних суперника на майбутніх виборах до парламенту визначилися із особами, відповідальними за хід ви-борчої кампанії. В той час, як керувати центральним штабом об’єднаної опозиції буде Олександр ТУРЧИНОВ, у Партії регіонів ролі на майбутній виборчій кампанії розписали більш детально.

Зокрема, ні для ко-го, мабуть, не стало несподіванкою при-значення керівником центрального вибор-чого штабу Андрія КЛЮЄВА. Такий крок прогнозувався ще відтоді, коли йо-го вивели зі складу Кабміну, доручивши керувати РНБО. Ке-рівником публічної виборчої кампанії призначено Сергія ТІГІПКА. При цьо-му Клюєв вже встиг пообіцяти, що і він, і Тігіпко, приступа-ючи до активної фази роботи у виборчій кампанії, візьмуть відпустки за особис-тий рахунок на осно-вному місці роботи. Головним ідеологом Партії регіонів було

призначено Бориса КОЛЕСНІКОВА, ро-боту із громадськими організаціями та по-літичними партіями доручили Володи-миру РИБАКУ, за-ступником по роботі із VIP-агітаторами та взаємодії з Вер-ховною Радою при-значено Олександра ЄФРЕМОВА, на-томість Олександр ЛАВРИНОВИЧ став заступником керів-ника виборчого шта-бу Партії регіонів з юридичних питань. Втім, такий розподіл ролей на разі нічого не говорить громад-ськості про ймовір-ну першу п’ятірку «регіоналів», з якою в партії обіцяють ви-значитися аж у липні.

Петро ПИСАРЧУК, депутат Верховної Ради України

пройшли успішно, чесно, прозоро і без звинувачень з боку опозиції.

Нам дуже важ-ливо, особливо пе-ред Європейською спільнотою, провес-ти ці вибори прозоро і чесно. Інакше ми просто підставимо

державу і нашого Президента. Пога-ний солдат, який не вірить в перемогу. Ми йдемо на вибори з вірою в перемогу, тому що іншого не дано. Якщо такої віри немає, тоді не варто брати участь у виборах.

Чи буде створена єдина партія на базі об’єднаної опозиції?Днями українському суспільству запропонували чергову серію захоплюючого блокбастеру під назвою „Об’єднаня опозиції”. Цього разу урочисто презентували підписану Юлією ТИМОШЕНКО та Арсенієм ЯЦЕНЮКОМ „Декла-рацію єдності”.

ви виборчого табу опозиціонерів, який урочисто зачитував „Декларацію”, до лав об’єднаної опо-зиції, окрім „Батьків-щини” та „Фронту змін”, увійшли На-родний рух, Народ-на самооборона, «За Україну», ПРП. У свою чергу, Яценюк запевнив, що двері для інших політич-них сил також від-криті. З особливим натхненням в лавах об’єднаної опозиції

чекають на „УДАР Віталія КЛИЧКА”, який досі неоднора-зово заявляв про на-міри самостійно йти на вибори до Вер-ховної Ради. Щодо партій, які вирішили спільно формувати списки, то перед ни-ми стоїть, на перший погляд, суто тех-нічне питання, яке, втім, цілком може спричинити серйоз-ний головний біль для політиків: як об’єднуватися, якщо

чинний закон уне-можливлює участь у виборах блокам по-літичних партій. На-разі, стратегія опози-ції полягає у намірах кандидатів, неза-лежно від партійної приналежності, ба-лотуватися за спис-ками „Батьківщини”. Втім, починають то-читися розмови про можливість ство-рення єдиної полі-тичної партії. Поки що ж, можливо, для того, щоб зайвої пе-

рестороги, депутати від „Батьківщини” зобов’язалися всту-пити в громадську організацію „Фронт змін”. Тепер залиши-лося з нетерпінням чекати на ті списки кандидатів, які за-пропонує об’єднана опозиція, адже всім ікаво, на основі яких принципів розпо-ділятимуться кво-ти у цих списках між всіма партіями, що увійшли до лав об’єднаної опозиції.


– Що означає під-писання Декларації єдності, яким чином це позначиться на подальшій стратегії Об’єднаної позиції?

– Ми прийняли рі-шення об’єднатися, бо цього вимагають лю-ди. Це реальна вимога не одного і навіть не десяти років. Настав час, щоб опозиція показала свою силу. Насправді у нас ду-же серйозний проти-вник. Хто, дивлячись на низькі рейтинги Януковича, думає, що він слабкий, - той по-миляється. Вони слабі ідеологічно, у них не-має бачення розвитку країни, вони не тур-буються про людей. Але в них є гроші, адміністративний ре-сурс, правоохоронна система. А ще в них є неймовірне бажання утриматися при вла-ді, адже вони чудово розуміють, що за два роки розкрадання країни доведеться від-повідати.

Переговори опо-зиції завершили-ся, «Фронт Змін» і «Батьківщина» оголосили про під-писання Декларації єдності. Про спільну програму дій буде оголошено на форумі Об’єднаної опози-ції, який відбудеться 12 травня. Ми пред-ставимо програму конкретних змін у кожній галузі – вона готова. До програми ми додамо перелік законопроектів, які

Арсеній Яценюк: „Настав час, щоб опозиція показала свою силу”За більш детальною інформацією щодо формату об’єднання опозиції та із питаннями щодо можливості створення на базі об’єднаної опозиції ми звернулися безпосередньо до Арсенія ЯЦЕНЮКА.

першочергово при-йме нова демокра-тична більшість.

Наше об’єднання має стратегічний ха-рактер – після пар-ламентських вибо-рів ми продовжимо спільно працювати і забезпечимо пере-могу демократичних сил на виборах пре-зидента.

– В якому форматі відбуватиметься це об’єднання?

– Нині до Об’єднаної опозиції входять шість полі-тичних сил: «Бать-ківщина», «Фронт Змін», «Народний Рух», «Народна Са-мооборона», «За Україну» та «Ре-форми і порядок». Об’єднавшись, ми змінили політичний формат в Україні, де досі кожен був за себе. Спірні питан-ня, звісно, є. Але ми стали сильніші, ро-зумніші, а тому пере-конаний, що жодного спірного питання згодом не залишить-ся.

Для тих партій, хто поділяє наші прин-ципи, хто не боїться теперішньої влади і готовий боротися, двері Об’єднаної опозиції відкриті.

– Як Ви оцінює-те шанси на ство-рення єдиної партії на базі учасників Об’єднаної опозиції?

– Зараз опозиція об’єднується, аби єдиними фронтом виступити проти ре-

жиму Януковича, який є уособленням корупції, соціаль-ної несправедли-вості, незаконної приватизації. Ми координуватимемо свої дії під час ви-борчої кампанії, ми сформуємо єдиний партійний список і узгодимо спільних кандидатів у мажо-ритарних округах. Підкреслюю: таке об’єднання виникло вперше за 20 років політичної історії України.

Оскільки законо-давство забороняє політичним блокам брати участь у вибо-рах, ми сформуємо єдиний список на основі найрейтин-говішої опозиційної партії – ВО «Батьків-щина». Водночас де-путати від «Батьків-щини» вступлять до Громадської органі-зації «Фронт Змін».

Якщо влада забло-кує діяльність «Бать-ківщини», Об’єднана опозиція піде на вибори за списком «Фронту Змін». Якщо влада, нама-гаючись завадити об’єднанню опозиції, унеможливить і та-кий варіант, тоді буде сформовано єдиний список на основі ін-шої політичної си-ли, що входить до Об’єднаної опозиції. У будь-якому разі владі не вдасться за-блокувати формуван-ня єдиного опозицій-ного списку.

Таким чином ми де-монструємо приклад реального єднання для перемоги об’єднаної опозиції на виборах і формування демо-кратичної більшості в парламенті.

– За яким прин-ципом відбувати-меться формування Об’єднаних списків на вибори? Чи йде тут мова про якісь квоти, чи основний фактор це популяр-ність того чи іншого політика?

– Можу вас запев-нити, що список бу-де проукраїнський, патріотичний і силь-ний. Ми відбирати-мемо людей, які здат-ні продемонструвати нову якість україн-ської політики, здій-снити реальні ре-форми кожен у своїй сфері.

Щоб виборець знав: ось ця люди-на в нашому списку відповідає за освіту і має предметний за-кон про реформуван-ня системи освіти. Інша людина відпо-

відає за медицину і знає, що треба ро-бити в цій сфері. Ця людина відповідає за боротьбу з коруп-цією і розуміє, яким чином чиновник буде позбавлений можли-вості брати з грома-дянина гроші

Важливо, що «Батьківщина» і «Фронт Змін» мають право взаємного ве-то на кандидатури до виборчого списку. Абсолютно зрозумі-ло, що певна части-на чинних народних депутатів залишать-ся поза списками. Це один із елементів системи очищення. Ми маємо перемогти, а тому добиратимемо фахових, високомо-ральних і розумних кандидатів.

Ми маємо пока-зати, що ми сильні, сказати з чим ми йде-мо на вибори і для чого, що ми отрима-ємо парламентську більшість і змінимо країну. І це сьогодні наші першочергові завдання.


Все менше часу залишається до майбутніх парламентських виборів, і вже зовсім небагато часу залишається пра-цювати депутатам нинішнього скликання Верховної Ради. Тому ми маємо гарну можливість проаналізувати, як парламентські політичні сили виконували свої передвиборчі обіцянки. У минулому номері ми розглядали діяльність фракції Народної партії, сьогодні ж зосередимо свою увагу на Комуністичній партії України.

Обіцянка-цяцянка. Як у Верховній Раді виконують передвиборчі програми

Передвиборча програма комуністів, з якою вони йшли на вибори 2007 року багата на, м’яко кажучи, сміливі обіцянки. Поряд із дещо нечіткими і абстрак-тними обіцянками пере-творити Верховну Раду «зі знаряддя обслуговування олігархів» на «інструмент справжнього народовлад-дя», комуністи взяли на себе зобов’язання при-йняти нову редакцію Кон-ституції України. У цьому документі вони обіцяли скасувати інститут пре-зидентства і відповідно ліквідувати обласні дер-жавні адміністрації, нада-ти російській мові статусу другої державної, запро-вадити в Україні інститут подвійного громадянства, позбавити депутатів і чи-новників недоторканості та усіх пільг, запровадити механізм обрання суддів безпосередньо громадя-нами та імперативний мандат для депутатів усіх рівнів. Також комуністи обіцяли відновити в нашій державі існування смерт-

Всього Верховною Ра-дою нинішнього скли-кання було ухвалено 60 законів, до розробки яких долучалися пред-ставники Комуністич-ної партії. В розрахунку на одного депутата – це дещо нижчий показник, ніж у фракції Народної партії, яку ми розгляда-ли у минулому номері. Нагадаємо, «литвинів-ці» долучилися до роз-робки 57 законопроек-тів, які стали законами, але їхня квота, визначе-на результатами виборів була на 7 депутатів мен-шою, ніж у комуністів. Із цих 60 законів, лише 27 можна віднести до таких, які чітко спрямо-вані на виконання пе-редвиборчої програми, а серед решти 33 можна виділити хіба деякі, які її торкалися дуже опосе-редковано.

Найбільше, як це не дивно, законів спрямо-вано на захист довкілля, екології, боротьбу з бра-коньєрством – аж 5 за-конів. Ще 4 стосуються увічнення Перемоги у Другій Світовій війні і допомоги ветеранам та інвалідам цієї війни.

Три інших закони торкаються захисту моральних цінностей суспільства, ще три – встановлення контролю за обігом ліків, а три

Що вони обіцяли

Що вони зробили

ної кари, посилити кримі-нальну відповідальність за корупцію. Щодо соціаль-но-економічних питань, то у передвиборчій програмі КПУ йшла мова про націо-налізацію стратегічно важ-ливих галузей економіки, встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю, скасування по-датку на додану вартість, запровадження податку на розкіш та прогресивної ставки податку на прибу-ток, подвоєння впродовж 2008-2010 років реальних доходів працюючих вдві-чі, а мінімальна пенсія та соціальна допомога, як обіцяли комуністи, мали б становити 70 % від серед-ньої заробітної плати. Ще компартія обіцяла створи-ти в Україні умови для за-гальної зайнятості, гаран-тувати молоді отримання першого робочого місця, ліквідувати дитячу без-притульність, втричі збіль-шити стипендії вже у 2008 році, повернути усі зне-цінені вклади Ощадбанку СРСР впродовж 5 років.

інших – забезпечення житлом громадян та га-рантування житлових прав мешканців гурто-житків, стільки ж зако-нів присвячені питанню вдосконалення боротьби з корупцією.

Решта шість законів, спрямованих на вико-нання програми, торка-ються питань проведен-ня дозвілля дітьми (2 закони), роботи науко-вих парків (1 закон, яко-го аж ніяк не достатньо для виконання обіцян-ки щодо інноваційного розвитку економіки на основі високотехнічних галузей), підтримки аль-тернативних і біологіч-них джерел енергії (2 закони).

Ще один закон сто-сувався перенесення терміну, після якого в Україні дозволятиметь-ся продавати землю сільськогосподарського призначення.

Отже, все, що вдалося здійснити комуністам із обіцяного – два десятки законів у гуманітарній сфері, майже жодних законів не прийнято у сфері економіки, а обі-цянки щодо зміни Кон-ституції та усі інші сміливі зобов’язання у сфері державного управ-ління так і залишилися на папері.

Микола КРАТ


На шляху до під-писання Угоди про асоціацію із Євро-пейським Союзом перед Україною по-став ще один бар’єр у вигляді Чехії.

Зокрема, міністр закордонних справ Чеської Республіки Карел ШВАРЦЕН-БЕРГ в інтерв’ю авторитетному ні-мецькому виданню Deutsche Welle, яке цитує «Українська правда», заявив, що Україна є важливою країною Європи, але вона повинна пройти увесь тер-нистий шлях євро-інтеграції. На його

Народний депутат України, лідер Ради-кальної партії Олег ЛЯШКО вирішив не балотуватися на вибо-рах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року ні за списками, ні в мажоритарному окру-зі. Із відповідною зая-вою депутат виступив на своєму персональ-ному сайті. Натомість він вирішив сконцен-трувати свої зусилля на боротьбі за крісло міського голови Ки-єва. «Мій обов’язок перед Богом і спів-вітчизниками - ради-кально змінити ситу-ацію у Києві», - пише Ляшко у заяві. «Я на

Ляшко не піде у Верховну Раду

сто відсотків впевне-ний у своїй перемозі на мерських виборах та у тому, що РПЛ (Радикальна партія Олега Ляшка – ред.) сформує більшість у Київраді», - зазна-чає він. Щодо парла-ментських виборів, то Ляшко запевнив, що його політична сила братиме в них участь і виставить найбільш достойних молодих кандидатів по всім округам, а список Радикальної партії, за його словами, на майбутніх парламент-ських виборах очо-лить людина, якій він довіряє.

Чехія не підтримає Угоди про асоціацію України з ЄС

думку, на сьогодні Україна ще не гото-ва до цього, оскіль-ки на даному етапі, за його ловами, не можна стверджува-ти, що Україна від-повідає базовим по-літичним цінностям Євросоюзу, зокрема, у сфері верховенства закону, демократії, громадянського сус-пільства. Тому увага євроспільноти буде прикута до майбут-ніх парламентських виборів в Україні: чи вдасться владі забез-печити рівні умови для всіх учасників виборчих перегонів. Також, Шварценберг

додає, що справи Юлії ТИМОШЕН-КО, Юрія ЛУЦЕН-КА та інших ко-лишніх посадовців викликають багато негативу в Європі, тому він висловив побоювання, що в Україні судова влада «працює за політич-ним замовленням». Варто зазначити, що саме Шваценберг став одним із п’яти міністрів закордон-них справ ЄС, які опублікували не-щодавно відкрито-го листа у The New York Times щодо стану демократії в Україні. Окрім цьо-го, саме Чехія рік тому надала при-тулок і міжнародну охорону колишньо-му урядовцю в Кабі-неті Міністрів Юлії Тимошенко Богдану ДАНИЛИШИНУ, а на початку цього року – її чоловікові Олександрові Тимо-шенко.

Деякі законодавчі нововведення цьо-го кодексу можуть спростити громадя-нам процедуру пере-тину кордону. Так, згідно із новими правилами, законно оформлені вантажі не можуть затриму-ватися на кордоні більше, ніж на 4 го-дини, кількість необ-хідних документів

Перетин кордону стане простішим1 червня набуде чинності довгоочікуваний новий Митний кодекс, нещодавно ухвалений Верховною Радою і підписаний Президентом.

на вантаж скороти-лася вдвічі – до 14, а вартість товару, що перевозиться через кордон оціню-ватиме не митниця, а спеціальні фахів-ці із відповідними ліцензіями. Також для іноземних авто-мобілів збільшено термін перебування в Україні без спеці-ального дозволу зі

своїм транспортом до року.

Ще одна норма ви-значає, що без опо-даткування можна ввозити на терито-рію України товарів на 1000 Євро літа-ком та на 500 Єв-ро у сухопутних та морських пунктах пропуску. Загалом, новий Митний ко-декс сприйняли у

суспільстві неодноз-начно: звучало бага-то критики і схваль-

них відгуків, але хто був правим – покаже час.


– Пане Андрію, які нові пам’ятки архітектури вияв-лені у Львові?

– Вся централь-на частина Льво-ва – археологічний колодязь, територія обов’язкових ар-хеологічних дослі-джень. Цікаві роз-копки проводили по вул. І. Федорова буд. №23, №28. Археолог, який проводив роз-копки, стверджує, що має якісь сенса-ційні повідомлення і обов’язково опублі-кує їх. Ще одні дослі-дження проводилися на ділянці Краків-ська-Вірменська. Цю територію доскона-ло дослідили та ви-явили об’єкти, які будуть заекспоновані в приміщенні збудо-ваного готелю. По-між іншими знахід-ками на цій території розкопали і знахідки часів Княжої доби. Знахідка останніх днів розташована по вул. Лесі Українки, 29. На цій ділянці, виділеній під забу-дову, археологи зна-йшли залишки висо-кого муру і вежі. На жаль, з незрозумілих причин, ці залишки вирішили засипати, а не експонувати.

– Чи є ще прикла-ди, коли археологіч-ні знахідки Львова були з якихось при-чин знищені?

Андрій Салюк: «Вся центральна частина Львова – археологічний колодязь»Голова обласного відділення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій САЛЮК в інтерв’ю «МедіаСтар» розповів про те, якими історичними пам’ятниками збагатився Львів за результатами останніх археологічних розкопок.

– Кожен квадрат-ний метр централь-ної частини – несе історичну інформа-цію. Тому такі сумні приклади як Площа Ринок, 18 та Ста-роєврейська, 9, на жаль, не рідкість. Між цими будинка-ми розкопали вели-чезну ділянку і не дозволили археоло-гам проводити там розкопки. Ще один приклад: в будинку № 10, що знаходить-ся на Площі Ринок, там, де зараз так зва-на «Копальня кави». У цьому приміщенні розташовані вели-чезні підвали, що потребували обсте-жень. Археологам дозволили проводи-ти роботи тоді, коли підвали вже були вичещині та залиті бетонною стяжкою.

– Чи є проблема зі збереженням та захистом нововияв-лених пам’яток?

– Збереження та захист є другим важ-ливим етапом після виявлення пам’яток. Часто трапляється така комічна ситуа-ція, коли одну й ту ж саму пам’ятку в різний час виявля-ють різні науковці і дають їй відповід-но різні назви. Для того, щоб такого не траплялося, потріб-но створити єдиний реєстр, де б кожен

археолог міг розмі-щувати інформацію про нововиявлені пам’ятки архітекту-ри. Важливим є те, щоб процес вияв-лення і збереження пам’яток був врегу-льованим. В Україні є реєстр пам’яток, але сама процедура внесення пам’ятки до реєстру є дуже складною. Для того, щоб її спростити, обговорюється мож-ливість створення кадастру Львівської області, де буде ви-значено чітке міс-це розташування та призначення пам’ятки. Тоді, при видачі тих чи інших земельних ділянок буде відомо про всі історичні пам’ятки, що там розташова-ні. Влада області є одним із ініціаторів створення кадастру Львівської області.

– Відомо, що під-земелля Львова не є достатньо дослі-дженими. Чи про-водяться там архео-логічні роботи?

– Зараз багато говорять про ініці-йований міською радою проект під назвою «Підземний Львів». Влада міста планує об’єднати усі підземелля одним проходом, що су-перечить пам’ятко-охоронному законо-давству. Для того,

щоб руйнувати іс-торичні пам’ятки, повинні бути значно вагоміші аргументи, аніж просто прокла-дання туристичного маршруту. Найціка-віше, що підготовка проекту проходить кулуарно, в режимі закритої інформа-ції. Фахівці-профе-сіонали зі світовим ім’ям, що працюють у Львові про даний проект нічого не знають. Підземелля «Аптеки-музею», Домініканського со-бору, Преображен-ської церкви – це фрагментарно цікаві об’єкти. Чому хтось вигадав, що їх пот-рібно об’єднувати одним проходом? В Кракові на Пло-щі Ринок підвальні приміщення є заек-споновані та пред-ставлені як елементи музейної експозиції. Між цими двома му-зейними просторами

30 метрів, але ж їх ніхто не об’єднував одним переходом. Першочерговим за-вданням повинне бу-ти дослідження істо-ричних об’єктів, а не їх комерціалізація.

– Яким чином ви плануєте надалі ін-формувати громаду міста про новови-явлені пам’ятки?

– Перед початком чи по завершенню археологічного сезо-ну варто представ-ляти нововиявлені пам’ятки громаді міста. Зараз обгово-рюється можливість проведення таких конференцій. Про-ведення таких захо-дів підняло би науку археологію на більш престижний рівень і зав’язався би гарний діалог між інститу-ціями, які проводять археологічні розкоп-ки.

Інтерв’юювала Крістіна САФАНЮК


Метою даного за-ходу є залучення на-уково-педагогічних працівників, пред-ставників органів державної влади та місцевого самовря-дування до дискусії, обміну досвідом та підготовки пропо-зицій, рекомендацій щодо проблемних питань і напрямків реформування сис-теми державного управління.

Одними з пріори-тетних залишаються теоретико-методоло-гічні та прикладні ас-пекти реформування системи державного управління та місце-вого самоврядуван-ня, теоретичні засади гуманітаризації пу-блічного управління,

Ми втрачаємо власну соковитість мови, бо людина від-даляється від землі і

Пріоритет держави – модернізація системи державного управлінняМодернізація системи державного управління та державної служби є одним із пріоритетних напрямків нашої держави. Саме з цього приводу у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України відбулася щорічна науково-практична конференція «Модернізація системи державного управління та державної служби: теорія та практика».

адаптації та імпле-ментації в Україні до-свіду розвитку сис-теми управління в ЄС, державної кад-рової політики та організації публічної служби, підвищен-ня кваліфікації дер-жавних службовців та посадових осіб місцевого самовря-дування в умовах адміністративної ре-форми, прикладних аспектів формування регіональної іннова-ційної політики та підвищення якості адміністративних по-слуг, реформування системи державного управління охоро-ною здоров’я, розви-тку управлінського лідерства та HRM в контексті модер-

нізації державного управління, еконо-мічно-обгрунтова-ного планування розвитку територій, упровадження мето-дології управління проектами в адміні-струванні та вироб-ництві, управління соціально-економіч-ними процесами, за-собами математич-ного моделювання та інформаційних тех-нологій, методики та лінгвістики держав-но-управлінського тексту.

Учасників конфе-ренції вітали – Во-лодимир ЗАГОР-СЬКИЙ, директор ЛРІДУ НАДУ, док-тор економічних на-ук, професор, член-кореспондент НАН

України, заслуже-ний діяч науки і тех-ніки України; Ма-рина КАНАВЕЦЬ, директор Центру адаптації державної служби, кандидат наук з державного управління; Ната-лія ТИТАРЕНКО, завідувач відділу з питань державної служби та підготов-ки управлінських кадрів Головного управління регіо-

нальної і кадрової політики Адміні-страції Президента України та інші.

Співорганізатора ми конференції висту-пили: Інститут дер-жавного управління, поліції та права м. Гюстров (Німеччина) та Орловська філія Російської академії народного госпо-дарства і державної служби при Прези-дентові РФ.

Не слово словом перекладаємо, а красу – красоюСьогодні люди живуть у віртуальному світі, озброївшись найновішими технічними засобами, забуваючи при цьому про вічну красу. У цьому переконаний Андрій Содомора, який уже півстоліття перекладає на українську з давніх мов, черпаючи натхнення і любов до навколишнього світу з античних текстів.

зоряного неба. Мо-ва втрачає свій по-дих, як це не сумно. Мова – жива, дихає, і подих душі у на-шій мові падає ка-тастрофічно. Колись давно я перекладав Лукреція, так от він сказав, що мова є пе-рекладач душі. Ко-жен, хто перекладає, водночас пише нові, високі речі. Минуло 50 років, як я почав перекладати. І ось весь цей час я тво-рю нове. Це – велика

праця над словом. День у день, годину в годину, перекла-даю. Якби хтось мене спитав, що та-ке переклад? То я б знітився і сказав, що не знаю. І дійсно, я не знаю. Ніколи не пробував утиска-ти свою діяльність у якусь дефініцію. Мені подобається, як Горацій дві тися-чі років тому сказав: «Не слово словом перекладаємо, а кра-су – красою». Ми

не дивимося на кра-су, яка оточує нас, людина озброїлася технікою, камерами, телефонами. Живуть люди у віртуальному світі, а ж маємо дба-ти про вічну красу. От переклав річ, а завтра мені це все геть не сподобаєть-ся, думатиму далі, а отже – буду йти вперед. Перекладач – це та людина, ко-тра перебуває у по-стійному товаристві зі словом, ПОСТІЙ-

НО! Перекладач – людина, яка любить ходити, і в прямому, і в переносному зна-ченні. Тобто ходити по землі, і ходити по духовному про-сторі. Це – постійна праця думки плюс почуття. Сама дум-ка – мертва, якщо до неї не буде долучене почуття, сама думка таки – мертва і хо-лодна. Перекладаю-чи, треба, щоб щось залишилося у тобі і в читачеві.

Андрій СОДОМОРА, перекладач з латинської і давньогре цької мов, письменник, поет


Кажуть, чорний піар – найефективні-ший метод розповсю-дження інформації. Проте не у випадку, коли на кону репута-ція міста. Стрілянина, під час якої поранили депутата ЛМР від ВО «Свобода» Юрія Ми-хальчишина, побиття голови організації Антифашистського комітету, члена КПУ Олександра Кали-нюка та голови Тер-нопільської облради Олексія Кайди, події на Марсовому полі та Пагорбі Слави за-лишили чорну пляму на репутації Львова. І не важливо, хто є провокатором даної ситуації: «Свобо-да», представни-

9 травня 2012 року. Чи буде повторення минулорічного сценарію?Історичні події 9 травня 2011 року у Львові – одна з найбільших піар-акцій, за допомогою якої зі швидкістю світла по всій території Україні та за її межами поширилася «слава» про місто Лева. Чи повторяться ці сумнозвісні події і в цьому році?

Ми обов’язково бу-демо подавати заявку на проведення заходів з нагоди святкуван-ня Дня Перемоги. На спільному засіданні партій представни-ків лівого та лівоцен-триського напрямку, громадських організа-цій того ж спрямуван-

В рамках акції «Дорогами перемоги» ми плануємо взяти участь у святкуванні 9 трав-ня на Червоній площі. В наші плани не вхо-дить відвідування Львова. Ми чітко слідуємо плану: відвідали Мінськ, Смоленськ, готує-мося до поїздки в Москву.

Як першого, так і дев’ятого травня ми бу-демо забезпечувати безпеку міста. Міліція готова виконувати свої обов’язки в повному об’ємі. Вже сформовані відповідні підрозді-ли

Напередодні 9 травня у нас відбудеться політрада в Києві, де ми і прийматимемо стратегічний план дій на 9 травня. Поки що достовірно відомо лише про просвітницькі акції «Свободи»: встановлення наметів та розповсюдження листівок.

ки КПУ, «Русского единства», «Дозора», «Родины», або ж інші учасники подій. Той, хто піддався на про-вокацію – несвідомо долучається до її ор-ганізації. В час лібе-ральної демократії минулорічне родео у Львові не лише зіпсу-вало імідж міста, але й утвердило заїждже-ні стереотипи та неві-гластво деяких львів-ських можновладців. Важливо, щоб напе-редодні Євро-2012 подібні сутички 9 травня не відлякали потенційних турис-тів та журналістів. В міліції стверджують, що готові до будь-якого розвитку подій.

У прес – службі

міської ради заспоко-юють, – поки що до міської ради не надхо-дили заяви на прове-дення будь-яких захо-дів, які б суперечили законодавству. Зазви-чай, більшість заяв на проведення мітингів чи демонстрацій над-ходять до міської ради в останній момент – 8-го травня. Традицій-но, 9 травня пройде церемонія покладан-ня квітів на Пагорбі Слави, в якій можуть взяти участь усі ба-жаючі, - розповіли у прес-службі ЛМР.

До мирного свят-кування Дня Пере-моги долучаться представники Пар-тії Регіонів. Про це «МедіаСтар» повідо-

мили в прес-службі ЛОО Партії Регіонів. „Керівництво та чле-ни партії обов’язково візьмуть участь в це-ремонії святкування Дня Перемоги. Як вже відомо, минуло-го року Партія Регіо-нів не брала участь у жодних провокаціях. Цього року, у випад-

ку провокативних дій з боку будь-якої по-літичної організації позиція партії зали-шиться незмінною. Наша мета: провести мирне зібрання, при-мирити ворогуючі політичні сили, вша-нувати пам’ять вете-ранів”, - зазначили в прес-службі партії

Комуністи вже затвердили стратегічний план святкувань у ЛьвовіЮрій ТКАЧЕНКО, другий секретар львівського обкому компартії України

ня ми утвердимо чіт-кий поетапний план проведення церемонії святкування. Загалом нічого нового вводити не будемо. Традицій-но: панахида, мітинг, церемонія покладання квітів. Провокації 9 травня у Львові – це вже традиція, яка запо-

чаткувалася ще 1991 року. Правоохоронні органи мусять на на-лежному рівні контр-олювати ситуацію, та запобігти порушенню законів Конституції України. Ми маємо Конституційне право проводити акції 9-ого травня. До святкуван-ня долучаться також і громадські організа-ції. Орієнтовна кіль-кість учасників – 1000 осіб. Головне, щоб усі політичні сили розу-міли, що День Пере-моги – це державне свято всеукраїнського значення.

Юрій АВДЄЄВ, офіційний представник партії „Русское единство”

Світлана ДОБРОВОЛЬСЬКА, начальник ВЗГ МВС України у Львівській області

Юрій МИХАЛЬЧИШИН, депутат ЛМР, фракція ВО „Свобода”

Крістіна САФАНЮК


Мирні зібрання у Львові: як провести?Для того, щоб провести у Львові (як зрештою і в будь-якому іншому місті) певне мирне зібрання (мітинг, вуличний похід, демонстрацію, пікетування тощо), слід завчасно повідомити Львівську міську раду про це.

Зараз процедура проведення мир-ного зібрання, наприклад, мітингу, виглядає наступним чином. Органі-затори повинні завчасно (очевидно, все-таки, варто орієнтуватися на строк, який раніше був встановле-ний, і становив не менше як 2 робо-чі дні) письмово повідомити міську раду про проведення мирного зі-брання, зазначивши в ньому мету, форму, місце проведення заходу або маршрут руху, час початку і закін-чення, орієнтовну кількість учас-ників, контактні дані організаторів. Якщо міська рада заперечує з тих чи інших причин, то вона може не-гайно (очевидно, в той самий день або наступного дня) звернутися до окружного адміністративного суду з позовом про заборону таких захо-дів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо). Слід зауважи-

Раніше заявники були зобов’язані подати Повідомлення про прове-дення масового заходу. Таке пові-домлення подавалося у письмовій формі у відділ адміністративних послуг організаційно-інформацій-ного управління не пізніше, ніж за 2 робочих дні до запланованої дати проведення. Однак, рішення вико-навчого комітету Львівської міської ради від 16.04.2004 № 367 “Про по-рядок організації і проведення у м. Львові зборів, мітингів, пікетувань, вуличних походів і демонстрацій“, яке регламентувало порядок про-ведення мирних зібрань у Львові, було скасовано Львівською міською радою у червні 2011р. Новий по-рядок поки що не прийнято. Тому на даний час немає встановленого мінімального строку, за який тре-ба офіційно повідомити Львівську міську раду про проведення певно-го мирного зібрання.

Зараз певні моменти проведення мирних зібрань фактично врегульо-вані Конституцією України (стат-тя 39), рішенням Конституційного Суду України у справі за консти-туційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Консти-туції України про завчасне спові-щення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів,

Вирішальне слово за судом

походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19.04.2001 № 4-рп/2001 (Справа № 1-30/2001) і Кодексом Адміністративного су-дочинства України, який визначає судовий порядок заборони прове-дення мирних зібрань (за позовом органу місцевого самоврядування) та судовий порядок усунення об-межень у реалізації права на мирні зібрання.

ти, що позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, або після цього, залишається без розгляду.

Адміністративна справа про об-меження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів, а в разі відкриття проваджен-ня менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно.

Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, як-що визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити ре-альну небезпеку заворушень чи зло-чинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. Постанова суду у справах про об-меження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негай-но.

Тому вирішальне слово щодо ви-рішення питання про проведення мирних зібрань (в разі якщо міська ради заперечує проти таких заходів) залишається за судовою гілкою вла-ди, але мотиви прийняття рішення про заборону таких зібрань чітко визначені законом (забезпечення громадського порядку, запобігання реальній небезпеці заворушень чи злочинів, запобігання створенню загрози здоров’ю населення або правам і свободам інших людей).

Леонід ТАРАСЕНКО, адвокат, Юридичний Холдинг


Сміттєві баталії за площу Липневу у ЛьвовіНещодавно у дворах Львова можна було спостерігати не дуже приємну картину - контейнери для сміття усюди стояли заповнені вщент. Як уже здогадуються бувалі львів’яни – таке може бути в результаті чергового пере-криття дороги до Грибовицького сміттєзвалища.

Цього разу декіль-ка десятків протес-тувальників із сіл Малехів, Грибовичі, Сороки Львівські та Муроване чергували на дорозі, що веде до полігону твердих побутових відходів та не пропускали ма-шини зі сміттям. Та-ким чином, вони

Для жителів при-леглих сіл цей май-данчик був вельми зручним, оскільки знаходився поряд із залізничним вок-залом. Також плата за торгове місце тут збиралася за кожен день, а не на місяць наперед, як на інших ринках Львова. Сла-вився базарчик на Липневі і досить по-мірними цінами на сільгосппродукцію. Якщо вірити чуткам, сюди іноді приходи-ла «затоварюватись» навіть дружина чин-ного мера.

Припинив своє іс-нування ринок на Липневій 18 квітня,

протестували проти знесення їхніх тор-гових рядів на площі Липневій у Львові.

Проблема в тому, що вивозити від-ходи на якесь ін-ше сміттєзвалище, окрім Грибовицько-го, Львів не має змо-ги, оскільки лише у Грибовичах є спеці-

альні ваги, де сміт-тєвози зобов’язані зважуватись. Тож се-ляни, що домагалися місць для реалізації городини, вибра-ли своєю мішенню міське сміттєзвали-ще, оскільки, за їхні-ми словами, громада Львова користується 37 гектарами Грибо-

вицьких земель, які раніше Малехівська сільрада закріпила за ЛКП «Збиранка».

Водночас, ті варі-анти вирішення про-блеми, які пропонує міська влада, мало влаштовують селян. Адже, за їхніми сло-вами, вони зараз по-ставлені в скрутну ситуацію – на горо-дах дозріває сільгосп-продукція, а прода-вати її ніде. Також, незабаром на грядках селян доспіє полу-ниця, яку потрібно буде десь збувати. А продавати продукцію на узбіччі проїжджої частини – не вихід.

Одна з продавців ринку розповідає: «Я торгувала на площі

Липневій городиною вже близько 10 років. Продавала моркву, буряки, капусту, ре-диску та бульбу, яку вирощую сама. Тоб-то тим, що я можу продати і заробити на прожиття. На ін-ших ринках місця переважно немає і всюди місця є платні. А я не можу заплати-ти 300 грн. на місяць за оренду, коли я ви-ходжу на ринок ли-ше двічі на тиждень. Я звикла платити по 20-30 грн. на день, інакше я для себе нічого не зароблю, адже город в мене невеликий. А у мої 56 років на роботу мене уже нікуди не візьмуть» .

Селянам виділили місце біля колишнього депо „Львівелектротрансу”коли працівники мі-ліції разом із пред-ставниками виконав-ців, спираючись на рішення виконкому, повністю знесли торгові ряди.

Та вийшло, що викинувши підпри-ємців на вулицю, міська рада лише примножила кіль-кість вуличних тор-говців, із якими вона так бореться. Уже на наступний день піс-ля знесення торго-вих рядів на Липне-вій сусідню вулицю Горську буквально окупували десятки стихійних торговців городиною.

Бажаючи виріши-

ти якимось чином ситуацію, 20 квітня виконком міськра-ди ухвалив рішення облаштувати торго-ві ряди для продажу сільськогосподар-ської продукції на вул. Городоцькій біля колишнього де-по «Львівелектро-трансу». Та схоже, що розміститися на новому торговому майданчику селяни зможуть не швид-ше, ніж за місяць, адже його ще слід облаштувати. Та-кож представники міської влади обі-цяли 150 місць для торговців з Липне-вої на ринку «При-

вокзальний». Коли номер уже готував-ся до друку, стало відомо, що близь-ко 130 торговців з Липневої уклали договори оренди із «Привокзальним», проте селяни ка-жуть, що орендна плата 300 грн./мі-

сяць для них є не-рентабельною.

Також вільних місць на ринку схо-же вистачить не на всіх, адже продавці «Привокзального» не збираються звіль-няти свої місця для «прибульців» з ін-шого ринку.


Торгові ряди де-монтовував приват-ний підприємець на прізвище Ради-шевський, він їх ко-лись обладнав. Він виконував рішен-ня виконкому, яке зобов’язало його де-монтувати ці столи. Ми лише забезпечу-вали йому громад-ський порядок і ве-

Торгівельний май-данчик на площі Липневій був іні-ційований 2004 ро-ку тодішнім мером Львова Любомиром Буняком. Тоді були облаштовані торгі-вельні ряди для то-го щоб ліквідувати стихійну вуличну торгівлю. У 2010 році ми зареєстру-вали тут СТ «Пе-

Незважаючи на те, що Грибовицьке сміттєзвалище офі-ційно закрите уже 8 років, на нього про-довжують звозити сміття, темпами 140 машин на добу. У нас постає питання: як-що воно функціонує незаконно, то чому не реагує прокурату-ра? Державною екс-пертизою офіційно

Торгові ряди облаштували, щоб ліквідувати стихійну вуличну торгівлюЗеновій САЛЯК, голова громадської організації «Львівський народний ринок» і керівник споживчого товариства «Передмістя»

редмістя» для того, щоб обслуговувати цей торгівельний майданчик. У нас є звернення Малехів-ської, Грибовицької та інших сільрад для того, щоб дозволили мешканцям сіл тор-гувати продукцією, яка вирощена на сво-їх власних городах. Окрім того, є рішен-ня облради № 49 від

Люди змушені пити воду з криниць, яка є непридатною до вживання

27 червня 2006 року про забезпечення торговими місцями мешканців Малехо-ва і Грибовичів. Ми 5 разів були на при-йомі у мера міста Андрія Садового, де він нам пообіцяв, що подумає про те, як закріпити цей торгі-вельний майданчик. Але він думає по сьогоднішній день.

Галина ДЕНЬКО, депутат Малехівської сільської ради, член екологічної комісії

доведено, що вода в сільських криницях не придатна до пит-тя. У ній міститься майже вся таблиця Менделєєва. Цією водою навіть не мож-на поливати городи. Ми її п’ємо, тому що не маємо виходу. Справа в тому, що отруйні стоки із те-рикону звалища про-сочуються у ґрунтові

води. Це ж фактично не є полігон, а сти-хійне звалище.

Внизу полігон має бути забетоно-ваний, також мають бути труби, які від-водять інфільтрат до очисних споруд. А у нас очисні спору-ди, на які витратили 5 мільйонів, пра-цюють, мабуть, на одну соту відсотка.

Після демонтажу вести торгівлю на цій площі уже ніхто не будеРуслан КАНДИБОР, голова Франківської райдержадміністрації

ли роз’яснювальну роботу серед людей, що вони можуть йти торгувати на ринок «Привокзальний». Після демонтажу вести торгівлю на цій площі уже ніхто не буде.

Моє бачення — облаштувати там парковку щоб за-брати транспорт,

який паркується на тротуарах, безпосе-редньо під вікнами та будинками людей та перешкоджає ру-ху пішоходів.

Та якщо в місті буде якесь інше ба-чення, то буде щось інше. Я думаю, що максимум, що там може бути — це якісь клумби чи де-

ревця. Ми маємо Євро-2012, хочемо приймати гостей і показати свою куль-туру з отаким «шан-хаєм», де сміття не прибирається. Що-до подальшої до-лі підприємців, то для них виділено 50 місць на ринку «Привокзальний» на першому по-

версі і 400 місць на 2-3 поверхах, на які вони не хочуть йти. Тому що, з мого досвіду, людині лег-ше продати товар з вулиці. Площа Лип-нева була прохід-ною, тож будь-який перехожий міг у них по дорозі щось ку-пити.Валерій ШМАКОВ


Панове, всі ми ходим по мерцяхУ назві статті не випадково використана промовиста цитата із вірша Юрія Андруховича. Усі ми ходимо по мерцях і їхніх кістках – такі сумні реалії життя у Львові

Мало хто із львів’ян назве усі 12 існуючих сьогодні міських кладовищ, тим паче, мало хто знає про цвинтарі, які колись були роз-ташовані у Львові, але вже давно зне-сені. Насправді, чи-мало людей мешкає, щодня ходить чи розважається пря-мо на тих місцях, де колись, або ще й до-сі, в землі покояться кістки та останки по-мерлих.

Офіційно у Львові існує 12 цвинтарів, з

Діючі міські кладовищаних лише три відкри-ті для нових похо-вань – Голосківське, Сихівське і Ряснян-ське. Напівзакритим вважається Янівське кладовище. Ще на сімох цвинтарях про-водити поховання заборонено: на вул. Варшавській, на Ста-рому Сихові, на вул. Тракт Глинянський, Левандівському, За-марстинівському, на Знесінні, та у Білогорщі. Окремо можна виділити му-зей-заповідник «Ли-чаківський цвинтар».

Неіснуючі цвинтарі Львова.Центр

Справжній жах мо-же охопити людину, яка вірить у прокля-ті місця, привиди та

інші потойбічні ре-чі, якщо вона дізна-ється про те, що уся центральна частина

міста густо всіяна колишніми цвинта-рями. Наприклад, якщо говорити про Центр, то досить ве-ликий цвинтар був розташований на площі Катедральній, біля латинського ка-федрального собору. Кожен охочий кілька років тому міг по-бачити, як під час ремонтних робіт на трамвайній колії біля цієї церкви було зна-йдено чимало люд-ських кісток. А відо-мі статуї, які сьогодні можна побачити на-вколо собору, колись розташовувались на цвинтарі. Навколо собору до сьогодні збереглося чимало каплиць, найвідомі-ша з яких – каплиця Боїмів. Зовсім поряд, на площі Івана Під-

кови, колись також існував цвинтар при шпиталі Святого Ду-ха (заклад для опіки над знедоленими), який діяв від XIV століття до 1780 ро-ку. Прямуючи звідси на захід натрапляємо на черговий цвинтар – на розі вулиць Гна-тюка і Наливайка, де сьогодні ведуться будівельні роботи. Там колись стояв мо-настир домініканців і при ньому лепрозо-рій, тобто шпиталь для прокажених, тут же ховали мертвих. Також є відомості про поховання на те-риторії Вірменської церкви. Ще одне кладовище існувало біля монастиря Бер-нардинів, біля тепе-рішнього храму Ан-дрія Первозванного.

Тут, зокрема, у 1484 році було поховано святого Яна з Дуклі. Невеличкий цвинтар до XVI століття діяв біля костелу і монас-тиря францисканців (тепер – вулиця Ко-роленка). До XVIII століття хворих і ка-лік ховали на цвинта-рі поблизу шпиталю Святого Лазаря (те-пер – костел на вул. Коперника, 27). І, зви-чайно, не можна забу-вати про Цитадель, на території якої в роки Другої світової ві-йни розташовувався табір для військово-полонених Stalag-328 «Tsutadell», через стіни якого пройшло 280 тисяч людей, по-ловина з яких вмерла від голоду та хвороб та поховані в околи-цях Цитаделі.


Вулиця Богдана Хмельницького буквально «всіяна» місцями похован-ня людей. До сьогодні дійшли відо-мості про те, що кладовище існувало при монастирі Святого Онуфрія (вул. Б. Хмельницького, 36). В першій по-ловині ХІХ століття на місці цвинтаря (на якому був похований першодрукар Іван Федоров) звели монастирський сад. Ще одне кладовище існувало при церкві Святого Теодора, який сьогод-ні не існує, але стояв колись навпро-ти церкви Святого Миколая. Тут в давнину ховали ремісників-українців. Також ховали людей біля церкви Свя-тої Параскеви (вул. Б. Хмельницького, 77), до наших днів збереглося 4 над-

Цвинтарі вулиці Хмельницького

На південь від ратуші

Одним із найбільших кладовищ ста-рого Львова був Городоцький цвинтар, який займав територію теперішнього ринку «Привокзальний», вулиці Смаль-Стоцького. В районі Стрийського пар-ку і парку імені Богдана Хмельницько-го існувало два кладовища – Старий і Новий Стрийські цвинтарі. Старий був зведений на початку Стрийської вулиці, наліво від вулиці Рутковича до будинку садівника, існував у 1786-1823 роках. Кам’яні надгорбки з цього кла-довища було використано для побудо-ви Стрийського парку. Новий цвинтар розмістився на місці теперішнього військового меморіалу та на частині парку імені Богдана Хмельницького. Варто також згадати про кладовище, яке розташовувалося біля теперішньої психіатричної лікарні на вулиці Куль-парківській. Іван Крип’якевич згадує, що в районі вул. Медевої Печери, в за-падині поблизу печер також знаходився цвинтар, у 1914-1915 роках російські солдати виконували тут смертні виро-ки і ховали розстріляних.

Захід міста

В західній частині міста розташо-вувався великий кіркут – єврейський цвинтар, який відомий вже з кінця XIVстоліття і розташовувався між су-часними вулицями Раппопорта, Кле-парівською, Броварною та Базарною. Це один з найдавніших єврейських цвинтарів у Європі, внаслідок епіде-мії 1855 року він виявився перепо-вненим, то ж міська влада вирішила його закрити. За підрахунками істо-риків, впродовж п’яти століть тут по-ховано кілька десятків тисяч людей. Припускають, що червона брама, яка оточує Краківський ринок з заходу, може мати до старого кіркуту пряме відношення. Також історичні джере-ла свідчать про те, що церкву Святої Анни споруджено на місці поховання жертв першого в історії міста страйку – робітників кравецького цеху. Також цвинтар діяв при церкві Благовіщен-ня Богородиці, яка до 1784 року стоя-ла на вулиці Казимирівській (тепер – частина Городоцької, в районі церкви Святої Анни).

Минулого року в міській раді ви-значилися із тим, де в майбутньому у Львові ховатимуть людей, адже ресурс діючих цвинтарів невдовзі вичерпається. Відтак, новий місь-кий цвинтар планувалось облашту-вати біля села Миклашів Пустоми-тівського району, яке знаходиться на відстані 10 км від Львова. Чи-новники обіцяли облаштувати нове місце впродовж кількох років.

Микола КРАТ

P.S. Де ховатимуть людей в майбутньому

Навколо Високого замку

Поблизу нинішнього цвинтаря на Знесінні, на пагорбі біля церкви Вознесіння Господнього, розташову-вався ще один цвинтар, значно давні-ший. До сьогодні збереглися надгроб-ки XVI-XVII століть. На жаль, немає точних відомостей про те, де у ста-ровинному Львові розташовувалась мечеть, при якій діяв цвинтар для мусульман, відомо лише, що це була територія поблизу Високого замку. В цьому ж районі, на Кайзервальді, був розміщений під горою Лева дитячий холерний цвинтар. Він існував у XVI столітті, після цього над ним спору-дили костел Святого Войтіха (ниніш-ня церква священномученика Йоса-фата і всіх українських мучеників). В давнину це місце носило зловісну назву «цвинтар нехрещених дітей».

гробки XVII i XVIII століть. Ще один великий цвинтар розташовувався на місці нинішнього вокзалу Підзамче (Жовківське кладовище, або Папарів-

ка). Замкнено цвинтар у 1856 році, при будівництві вокзалу частину мо-гил перенесено на Личаків, частину просто знищено.


Одним з найдав-ніших поселень Львівщини вважа-ють княжий Звени-город. Невелике село в Пустоми-тівському районі у минулому було мо-гутнім давньорусь-ким містом. Перша писемна згадка про нього в Лавренті-ївському літопи-сі датується 1086 роком. Та попри загальноприйнятий відлік віку міста, територія Звени-городу заселялась ще в епоху пізньо-го палеоліту (35-10 тисяч років тому). В урочищі Гоєва Гора, неподалік села, ви-явлено могильник періоду міді (IV-III тисячоліття до н.е.), а в урочищі Загу-менки - могильни-ки бронзового віку (II - початок I тися-чоліття до н.е.). Ар-хеологічні розвідки підтвердили появу

Князівська столиця - Звенигородукріпленого міста на густозаселеній території в князів-ську добу.

Відомості про те, хто заснував Звени-город – не зберегли-ся. В першій полови-ні XII століття онук Ярослава Мудрого Володимирко надав місту статус столиці удільного князівства, до якого згодом при-єднав Перемиське та Теребовлянське кня-зівства. В 1144 році він переніс свою сто-лицю в Галич. Проте Звенигород надалі відігравав важливу роль, оскільки був добре укріпленим містом. Його дві-чі пробував здобу-ти київський князь Всеволод, але після чергової поразки уклав з Володимир-ком мирний договір. В 1199 році місто увійшло до складу об’єднаного Галиць-ко-Волинського кня-

зівства. Під його стінами в 1227 році князь Мстислав пе-реміг угорські вій-ська короля Андрія, змусивши його по-кинути наші землі. Остання літописна згадка про місто описує боротьбу Да-нила Галицького за київський престол.

В 1241 році Звени-город спіткала доля більшості давньо-руських міст – він впав під натиском монголо-татарської орди. Пам’ять про цю трагедію увіко-вічнила назва уро-чища Батиївка, де згідно з переказами під час облоги пе-ребував хан Батий. Занепад та зростан-ня ролі сусіднього, краще захищено-го Львова, не дали можливості Звени-городу піднятися з руїн. У подаль-ші роки поселення неодноразово спус-тошували татари, а в 1672 році його

знищили турецькі війська.

З XVII століття Звенигород пере-ходив з рук у руки у власність поль-ських магнатів: Се-нявських, Любомир-ських, Потоцьких. На місці давньо-руського го родища у XVIII столітті було спроектовано систему земляних укріплень та замок, який втратив своє оборонне значення, занепав. Проведені будівельні роботи дуже пошкодили культурний шар го-родища.

Перша археоло-гічна розвідка була здійснена ще в XIX столітті. Проте ре-гулярне вивчення давньоруського міс-та розпочалося піс-ля експедиції Львів-ського історичного музею у 1953 році. За понад півстоліт-ню історію розкопок відшукано чимало артефактів минуло-

го, серед яких за-лишки озброєння та обладунків, предме-ти побуту, ювелірні вироби, кераміка. Виявлені свинцеві підвісні печатки та берестяні грамоти констатують непе-ресічну культурну роль колись могут-нього міста. Важ-ливим відкриттям археологів є фун-даменти кам’яного храму XII століття та князівського па-лацу, підлога якого була викладена ке-рамічною плиткою.

Сьогодні в Звени-городі функціонує музей, в якому мож-на ознайомитись з частиною знай-дених старожит-ностей, оглянути відновлену археоло-гами давньоруську дорогу. Пам’ятник, встановлений в честь 900-річчя се-ла, засвідчує його колишню велич.

Леонід ПАРАНЧАК


27 квітня1509 – папа Рим-

ський Юліан II від-лучив від церкви усю Венецію

1667 – вже давно невидющий англій-ський поет Джон Мільтон продав за 10 фунтів права на на-писану ним в цьому році поему «Втраче-ний рай», яка згодом стала найкращою в його творчості

1965 – в США за-патентовані підгуз-ники «Памперс»

Календар28 квітня1563 – Першодру-

карі Іван Федоров та Петро Мстиславець розпочали друк пер-шої книги

1914 – У США за-патентований пові-тряний кондиціонер

29 квітня1882 – У Берліні

почала діяти перша в світі експерименталь-на лінія тролейбуса

1992 – Національ-на збірна України з футболу провела свій перший матч

в Ужгороді проти збірної Угорщини в якому поступилася з рахунком 1-3, єди-ний у цьому матчі гол господарів забив Іван Гецко, ставши першим бомбарди-ром збірної України. Цей день відзнача-ється як Всеукраїн-ський День футболу

30 квітня1966 – Амери-

канський філософ і музикант Антон Шандор ЛаВей ого-лосив про народжен-

ня Церкви Сатани і про початок «сата-нинської ери»

1 травня1840 – у Великій

Британії з’явилася в продажу перша в світі поштова марка — «Чорний Пенні»

1886 – В Чикаго пройшла масова де-монстрація робіт-ників, котра була атакована поліцією. Організатори мітин-гу були заарешто-вані і засуджені. У липні 1889 року на

Паризькому конгресі 2-го Інтернаціоналу 1 травня в пам’ять про ці події проголо-шено міжнародним революційним свя-том трудящих

2 травня1892 – в Києві за-

пущений електрич-ний трамвай, пер-ший в Російській імперії

3 травня1880 – відкрито

перший в Україні львівський кінний трамвай

Передчера нараджувалась численна коми-сія, зложена зь представительвь намьстни-цтва, выдьлу краєвого, рады громадскои, зельзниць черновецкои и Кароля Людвика, надь справою будовы трамваю парового у Львовь. Порьшено, що головный дворець сего трамваю, маючій называтися «Львовь- св.Анна» не стане на грунть, приналежномь до костела св. Анны, але недалеко вь томь мьсци. Головный шляхь ишовь-бы через улицю Яновску подь так звану «гицльовску гору», де станули – бы магазины зельзни-чи. Побочнй линіи трамваю доходили – бы до млына Тома, бровару Шмелькеса, магази-новь войсковыхь, войсковои пекарнь и до ка-сарнь Фердинанда. Вь такихь головныхь на-рисахь має выготовитися подробный плань и предложитися радь мьской до затвердженя.

ДІЛО 1888Трамвай паровый у Львовь

В паризькій академії наук представив доктор Арсональ новий інтересний апарат, при помочі котрого доктор Мараго утревалював фотогра-фічно вібрації голосу. Винахід дає змогу робити знимки голосових хвиль до 20 метрів довготи, а фотографії є дуже вірні і позволяють розпізнавати голосові хиби. Буде дуже цінна підмога так для науки, як і для практики учителів співу та мов.

ДІЛО 1908Фотографія голосу

НОВА ЗОРЯ 1932



Німецький нарід має повір’я, що в велико-дній четвер «душі» 14 дзвонів великої кате-дри св. Стефана у Відні вилітають до Риму, до Апостольської Столиці, й вертають нано-во освячені, щоб у Відні задзвонити на резу-рекцію. Всіх церков і каплиць є у Відні 142, з того 121 церков мають дзвони. Перед війною було у Відні 517 дзвонів, в часі війни забра-но багато дзвонів на потреби війська, тепер є там знов поверх 500 дзвонів. Найбільший дзвін, ваги 6411 кільограм, має церква Марія Трой.

Гарна легенда

Чим з більшим напруженням мозок працює, тим більше кровоносні проводи в мозку напо-внюються кровю. Італійський фізіольог Моссо подає легко викональний дослід, котрим можна виразно показати, який вплив робить умова праця на мозок. Кладеть ся чоловік на підойму ваги так, щоб находився в рівновазі, причім голова спочи-ває на однім, ноги на другім кінці підойми. Коли завдамо тому чоловікові труднійшу умову працю, приміром звелимо йому розв’язувати якусь труд-ну рахункову задачу, при чім його мозок більше напружить ся, побачимо, що конець підойми на котрім спочиває голова, похилиться в низ. Є се доказ, що до мозку наплило більше крови наслід-ком інтенсивнійшої умової праці.

Вплив умової праці на мозок

Кремянецькі купці вивозять збіжжя і муку до Бродів і Львова підводами, бо залізнич-на тарифа зависока. Перевіз до Бродів 100 кільограм ваги коштує залізницею 1,60 зло-тих, підводою 1,10 злотих.

Новітні чумаки

Стодванадцять літ триває ненависть двох родів у малім місті Джава, у стейті Міссу-рі. На днях убито 201-у жертву тої ненависти. Ніхто вже не пам’ятає причини тої ненави-сти. Люди знають тіль-ки те, що дві родини (Флітвудів й Алсупсів) з якої небуть причини або й без причини ха-паються за ножі, соки-ри, стрільби, револьве-ри й масакрують себе час до часу.

Два хмародери будують

у ВаршавіПерший на розі ву-

лиці Свєнтокшискої і площі Наполєона ма-тиме 16 поверхів, дру-гий в Єрусалимських Алеях недалеко нового центрального двірця. Це мавби бути готель, найбільший в Польщі.

Стодванадцять літ ворогують


– Що б Ви зроби-ли на посаді міні-стра культури?

– Я бачу, що мі-ністр культури нічо-го не може зробити. (Сміється). Є ще ра-да міністрів.

– Якщо уявити ідеальну Україну, тоді з чого Ви б по-чали зміни на по-саді міністра куль-тури?

– Мене найбільше турбує наша наці-ональна спадщина. Так, є і театри, але вони мене менше цікавлять. Тому я думаю, що з мене вийшов би поганий міністр (Сміється).

Борис ВОЗНИЦЬКИЙ:«Думаю, що з мене вийшов би поганий міністр»Вже понад півстоліття опікується українським мистецтвом та пам’ятками Герой України, академік Української академії мистецтв, директор Львівської галереї мистецтв Борис ВОЗНИЦЬКИЙ. Як зізнається сам «ангел-охоронець» українських музеїв і замків (як його вже віддавна називають з поваги до невтомної праці), у відпустці він останній раз був у 1974 році. Ми ж вирішили поспілкуватися з цією непересічною людиною про насущні проблеми української культури

– А які проблеми є найактуальніші на даний час?

– У нас в радян-ський час згоріло 4 церкви, а тепер зго-ріло 83 дерев’яних храми. Замки у страшному стані, щось треба роби-ти. Музеїв у нас мало, нові музеї не відкриваються. Ро-боти з реставрації ведуться довго, на-приклад, музей Ви-звольної боротьби створюється уже 12 років. Я почув, що китайці відкривають 15 тисяч музеїв. У них є таке урядо-ве розпорядження.

Наш прем’єр виді-лив триста тисяч на Український дім. На мою думку, ці гроші треба було виділити на Арсенал. Власне, на зустрічі із Прези-дентом ми говорили про пам’ятки. І він сказав, що коли був губернатором До-нецької області, то він нарахував 242 фундаменти церков. Відтак розпорядив-ся, щоб храми від-новлювали. Зокре-ма Янукович сказав, що буде збиратися у Львові нарада на предмет Підгорець-кого замку. На цю нараду будуть запро-шені в тому числі і бізнесмени.

– На Вашу думку, Президент Віктор Янукович хоче рес-таврувати Підго-рецький замок під свою резиденцію?

– Ні. Лукашен-ко відреставрував два замки. Путін реставрував три палаци біля Санкт-Петербургу. І я кажу, що в Підгорецькому замку можна зро-бити зали для при-йняття делегацій. Колись на горі був бальний зал. Там був зал театраль-ний, це був перший театр в Україні, ще у 1740-их роках. І от там можна б бу-

ло організувати зали для прийому іно-земних делегацій. Я подивився замки Словаччини, там є 19 замків. Всі замки є музеями. Але один із них є резиденцією Президента. Тобто це – реальний му-зей, котрий інколи закривають для при-йомів Президента. Це ж не означає, що Президент там живе чи гуляє. Це місце для урядових зустрічей. Так є і в Італії, Австрії та в інших європейських країнах.

– Чому так скла-лося із поганим фі-нансуванням?

– В мене таке вра-ження, що нікому це не потрібно. І у мене часом є таке розча-рування: нащо я це роблю? Нащо я ор-ганізував 16 музеїв? Я весь час працюю. Останній раз у від-пустці я був у 1974 році. В мене ніколи не буває вихідних. В мене вихідний вважається, якщо я поїду в Польщу до музею чи у Прагу поїхав на відкриття виставки, чи там у Париж поїхав, от це і є вихідні дні.

– А якась під-тримка музеям є?

– Ні. У Києві зняли шість директорів музе-

їв. Такого ще не було. – А Відвідувачі до

Вас приходять?– Як ніколи. Від-

відувачів у картин-ній галереї чи не найбільше з усіх музеїв України – ти-сяча людей щодня. В жодному музеї тако-го нема. Ми зароби-ли три з половиною мільйони гривень.

– Тоді чому при такому напливі від-відувачів такі низь-кі ціни на вхідний квиток?

– Бо наші люди не мають грошей. Це право директо-ра встановлювати вартість на квитки. Коли є виставка, я ставлю трошки вищу вартість за вхідний квиток. В Польщі вхідний квиток – 10 дола-рів США, а в Кон-стантинопольській Софії – 15 доларів. А відвідувачів там – 6 мільйонів в рік. При таких доходах можна й відмови-тися від держав-них виплат. Одного разу я зробив для іноземців вхід 20 гривень, а для на-ших громадян – 10 гривень. То мені звернули на це ува-гу самі іноземці.

Інтерв’юювала Христина

ГНАТИК-БОДНАР



Documents

МедіаСтар №10 (30) / 2012