Наша Галичина, №12 (березень, 2016)

Наша Галичина



www.uhp.org.ua Наша сила в нас самих! №12, березень 2016

«Заходимо з другом в кафе, а там на весь зал гримить російська попса. «Палюбі мєня такой, какая я єсть»… Ну як так? Неможливо це слухати. Підходжу до офіціантки. Прошу змі-нити музику. «А мені подобається. Нічого переключати не буду», — чую у відповідь. «То ми йдемо звідси». «То йдіть!». Ось таке я чую у Льво-ві. Що ми можемо хотіти від Доне-цька?»…

Такі випадки у нашому місті, на жаль, непоодинокі. Що робити? Починати з себе. І робити якісь кро-ки вже негайно. Саме так вирішила Українська Галицька Партія і розпо-чала соціальну інформаційну кам-панію «Геть від Москви». Ця кам-панія — не просто слова і заклики. Це низка конкретних ініціатив, які

пропонує партія на захист україн-ської мови. Перш за все, у громад-ських місцях. Для початку — на те-риторії Галичини. Партійці бачать загрозу і гостро реагують на це. По-

чали кампанію із заяви, із пояснен-ням нашого бачення.

Заява Української Галицької ПартіїЄвропейські прагнення України

можуть стати примарними на фоні прогресуючої тихої русифікації. За півтора століття вона набула «то-лерантної» й не дуже дратівливої форми. Але її метастази глибоко в’ї-

лись у свідомість українців. За шир-мою модних трендів і сучасних «тен-денцій» толерування чужого ми втратили відчуття реальності. Хова-ючи сотнями наших Героїв, полеглих у боротьбі з «русскім міром», ми далі слухаємо російськомовне радіо, да-ємо роботу російським банкам, ков-таємо третьосортні російські фільми та музику.

Україна багатонаціональна дер-жава, а українці здатні мирно жити з усіма, хто висловлює повагу до її іс-торії, шанобливо ставиться до укра-їнської культури та поважає її дер-жавність.

Однак, військова агресія на схо-ді України з боку Росії, змушує нас стати на захист свого дому.

«Геть від Москви!»

Вісті з регіонівГоловна

Ворожі метастази, можливо, вже у нас самих.

Великі зміни в Івано-Франків-ську. Відтепер нашу міську організа-цію в Івано-Франківську очолює На-талія Сербин. Наталія — громадська активістка, волонтер, організатор ба-гатьох акцій на підтримку української армії та поранених бійців, співза-сновник та координатор громадських ініціатив «Поранені SOS», «Соколи Прикарпаття». Серед першочергових планів нового керівника — розбудова партійної структури.

Йдемо на вибори в Ходорові. Галицька Партія братиме участь у ви-борах до ради Ходорівської об’єднаної територіальної громади. Таке рішен-ня прийняли на з’їзді партії. УГП про-понує свою команду до міської ради та бачення розвитку Ходорівщини. Кандидати — це нові активні люди, які хочуть змінювати свій регіон і вже впроваджують корисні ініціативи. Ви-бори відбудуться вже 27 березня.

Село розквітає. Наш однопартієць Іван Вережак, сільський голова Ко-тиківки на Франківщині, об’єднує ак-тивних людей. Зусиллями мешканців і сільської ради вже встановлено дві сучасних автобусних зупинки. А не-забаром у селі сортуватимуть сміт-тя за європейськими стандартами. У планах сільського голови — ще низ-ка соціальних ініціатив та інновацій для села.

Новинки на Тернопільщи-ні. Тернопільський осередок пар-тії стає все активнішим. Вже най-ближчим часом на Тернопільщині стартує загальнообласний проект «День УГП у районі». Активісти планують відвідати усі райони. Там проводитимуть відкриті прийоми громадян, юридичні консультації, просвітницькі заходи та залучати-муть до партії нових енергійних ак-тивістів. Також в обласному центрі діятиме громадська порадня УГП.

Спробуйте!Ви маєте ідеї змін у своїй профе-

сійній сфері? Запрошуємо долучатися до нас!

У нас працюють 6 ініціативних ро-бочих груп, які вже працюють у таких напрямках: «Освіта», «Архітектура і громадський простір», «Інфраструк-тура і транспорт», «Соцзахист і меди-цина», «Культура», «Антикорупція, дебюрократизація та електронне вря-дування». Їх учасники розробляють ініціативи для змін у цих сферах, які надалі будуть втілюватися через рі-шення міської ради.

Політика — це не лише мітин-ги чи заяви, це і щоденна робота з людьми. Потрапляти у політику мають не обрані люди, а ті, хто має амбіції, бажання та енергію.

Тож якщо Ви готові розвивати сферу, в якій працюєте, запрошуємо до нашого Громадського офісу.

продовження на стор.3

100 днів у владі. Експерти проаналі-зували діяльність партій у стінах Львів-ської міської ради. Фракціям вистав-ляли оцінки за виконання обіцянок, публічність, комунікацію з виборцями та послідовність дій. Найвищі оцін-ки за більшістю показників отримала Українська Галицька Партія.

У рейтингу виконання обіцянок Га-лицька Партія посіла перше місце. Та-кож вона визнана найбільш публічною з індексом відкритості майже 70%. До-слідження проводив рух «Чесно» та Ко-мітет виборців України.

Партія має найменшу фракцію, лише 4 депутати, проте обігнала у рейтингу всі великі і розкручені політичні сили.

№1

Сильна Галичина






2Львівські новини

Навчаємо львів’ян саморганізовуватисяУкраїнська Галицька Партія проводить

серію тематичних семінарів про ОСББ. Навчання відвідують десятки львів’ян, адже тему подальшої долі багатоквартир-них будинків владні структури піднімають доволі мляво. Семінари допомагають про-водити голова Асоціації ОСББ «Сихівча-ни» Василь Коцюк та голова ОСББ «Сади-ба 2008» Адріана Сидор. До Громадського офісу УГП на такі семінари вже завітали понад півсотні ініціативних львів’ян. На-ступні тематичні зустрічі відбуваються за попередньою реєстрацією за тел.: (032) 276–25–96, 068 771 16 69.

У Львові впорядкують водні об’єктиУкраїнська Галицька Партія вимагає

провести інвентаризацію і паспортизацію всіх водних об’єктів у Львові; встанови-ти захисні смуги довкола них і заборони-ти виділення там земельних ділянок для будь-яких цілей, окрім рекреаційних. Для відвідувачів львівських озер чи ставків ма-ють бути нормальні умови, а місто мусить розробити перелік заходів щодо їх ревіталі-зації, ефективної експлуатації і збереження. Інакше водойми у місті й надалі поступово зникатимуть. Визнавши зауваження та ви-моги партійців справедливими, міська рада пообіцяла задовольнити більшість із них. У партії обіцяють стежити, щоби ці обіцян-ки були виконані.

Рудно нарешті дочекається нової школиЗавдяки неодноразовим зверненням

депутата Української Галицької Партії Ми-рослава Данилківа та його наполегливому лобіюванню, у бюджеті розвитку Львова на 2016 рік передбачено 300 тисяч на до-будову школи № 74 в Рудно. Будівництво призупинили кілька років тому, звівши лише стіни. Звісно, 300 тисяч на його за-вершення не вистачить. Але з цими кош-тами роботи нарешті зрушаться з мер-твої точки. УГП і надалі підтримуватиме процес фінансування будівництва школи, адже школярі селища сьогодні змушені навчатися у дві зміни.

Мешканцям гуртожитків — нормальні тарифиЦьогоріч у бюджеті Львова передбачено

11 млн. гривень на поквартирний розпуск електроенергії і встановлення лічильни-ків у сімейних гуртожитках. Адже багато львів’ян роками сплачують за електрое-нергію за тарифами підприємств, яким належали гуртожитки. А лічильники там досі — по одному для цілого будинку. На окрузі депутата міської ради Львова Юлії Гвоздович 2 такі гуртожитки (вул. Польова, 29а і 29б). Разом з кандидатом, а згодом — депутатом, люди зверталися всюди, де могли. З окремими лічильника-ми, деякі родини навіть зможуть претенду-вати на субсидію.

Проти корупціїІніціативна група «Антикорупція, дебю-

рократизація та електронне врядування», об’єднала активістів і партійців, які давно ці-кавляться цими питаннями. Більшість із них навіть уже мають за плечима чималий досвід успішних проектів та ініціатив.

«Ми будемо й надалі моніторити закупів-лі, які проводить ЛМР та її комунальні уста-нови. І не тільки самі закупівлі, а весь процес виконання робіт, ремонтів тощо. Містяни ма-ють знати, що, коли, де і як ремонтують», — розповідає керівник цієї ініціативної групи Роман Лозинський.

Літо. Дитяча лікарня. Травма-тологія. У палаті мучаться шестеро дітей. Задуха і надокучливі комарі зовсім не дають спокою. І жодної розетки, щоб включити пристрій від комах. На підлозі — подертий і постійно мокрий лінолеум. А в па-латі — діти з переломами.

Зима. Ще одна велика лікар-ня. Старі ковдри, ліжка, що про-гинаються і поламані тумбочки. А поверхом нижче — хірургія, тут люди — у жахливих умовах. Необхідних ліків практично не-має. Черга в операційну. Можна і не дочекатися.

Майже весна. Один із пологових

у Львові. Приїхали раптово, бо стало погано. Постільної білизни немає, вас покладуть на брудний коц. Туа-лети у жахливому стані. Часто вдень немає води.

Це лише три короткі історії із со-тень проблем, з якими щодня зу-стрічаються львів’яни у медичних закладах міста.

Треба інвестувати в людей, а не в бетон. Таку пропозицію висловили активісти Української Галицької Партії і відмовилися голосувати за бюджет розвитку, який розглядали на останній сесії Львівської міської ради. «Склада-ється враження, що у нас в пріори-

теті дороги, а не люди. Так не має бути. Ми вже навели трохи поряд-ку з дорогами. Давайте візьме-мося за інші важливі сфери в мі-сті: освіту, медицину, соціальний захист», — каже керівник фракції УГП у міській раді Тарас Чолій. Партійці пропонують львів’янам трохи розібратися в цьогорічному бюджеті розвитку. Так, на інфра-структуру, здебільшого дороги, йде 55% всього бюджету, на осві-ту — 8%, а на медицину — 3%.

У Галицькій Партії вважа-ють, що у місті є критична си-туація з медициною. Особливої уваги потребують пологові бу-динки. «На вулиці Мечникова жінки масово скаржаться на ста-філокок, а пологовий на вулиці Рапопорта — переповнений. Мі-сто критично мало коштів виді-ляє на цю сферу», — розповідає Тарас Чолій. Партійці мають інше бачення бюджетних пріо-ритетів та свій погляд на стра-тегію розвитку міста.

Нагадаємо, Українська Галицька Партія — нова політична сила, яка вперше пройшла до міської ради. Партія має найменшу фракцію — лише 4 депутати, проте за останні місяці саме вони ініціювали низку соціальних ініціатив.

Їхати зі Львова, щоб народити дитину. Саме так змушені роби-ти багато львівських жінок через критичну ситуацію у пологових бу-динках міста. В цей же час міська влада виділяє вкрай мало коштів

на цю сферу. Так вважають депута-ти Галицької Партії, які звернули на це увагу мера під час сесії ЛМР.

«Львівські матері дуже неза-доволені станом пологових бу-динків у місті. Це видно зі скарг

на різних форумах, з обговорень у соцмережах. Там є навіть фо-тографії жахливих палат, лі-жок, вбиралень. У цьогорічному бюджеті розвитку знову надто мало коштів передбачено на по-логові будинки міста Львова», — каже Юлія Гвоздович, депутат УГП, голова комісії законності депутатської діяльності та сво-боди слова ЛМР.

Цього року у двох пологових будинках міста виконають лише точкові ремонтні роботи. У Га-лицькій партії вважають: осо-бливу увагу потрібно звернути на палати, санвузли, систему де-зінфекції. Партійці сподівають-ся, що збільшити фінансування на ремонти пологових будинків вдасться під час внесення змін до бюджету.

Люди, а не бетон

Жахіття у пологових

У Львові вже є електронні петиції!

З ініціативи Галицької Партії у Львові з’явилися електронні петиції — інструмент, який допо-може мешканцям озвучити і ви-рішити важливі міські проблеми.

Петиції розміщені на загаль-ноукраїнському порталі петицій e-dem. Зареєструватися там про-сто: зазначаєте прізвище, ім’я, по-батькові, електрону пошту і телефон. Петиція повинна на-

брати 1000 підписів за 60 днів, щоб її розглянули у міській раді. Ще місяць у Ратуші вирішувати-муть, чи буде вона реалізована.

Ідея петицій у Львові належить нашому депутату Юлії Гвоздович. Вона ж лобіювала це питання і писала положення про петиції, до якого, однак, внесли зміни.

«Петицію, що набрала потріб-ну кількість голосів мали би на-

правляти на розгляд одночасно виконавчим органам та депу-татським комісіям. А далі — роз-глядати її на спільному засідан-ні. Але положення змінили: петицію розглядає відповідне управління, залучаючи про-фільні комісії. Хоча управління працюють для комісій, а вийш-ло навпаки», — пояснює Юля Гвоздович.

Попри те, система е-петицій може стати хорошим інструмен-том адвокації для ГО, які підніма-ють важливі проблеми. Галицька Партія планує запроваджувати е-питиції у всіх населених пунк-тах, де є її депутати.

3







Де звучить російська попса?

Важливо

У Львові створили «чорну кар-ту» громадських закладів, де слу-хають російську попсу. З такою ініціативою виступили активісти Української Галицької Партії. Пар-тійці вважають, що в час російської окупації змушувати людей слухати російське є злочином.

«Ховаючи сотнями наших Геро-їв, полеглих у боротьбі з «русскім міром», ми далі слухаємо росій-ськомовне радіо, даємо роботу ро-сійським банкам, ковтаємо третьо-сортні російські фільми та музику. Саме мова може збудувати той мен-тальний кордон, який не подолають ні російські танки, ні кремлівська

пропаганда. Без відновлення по-зицій української мови усі спроби відродити європейську Україну мар-ні», — йдеться в заяві партії.

У Галицькій Партії закликають львів’ян, які останнім часом чули російську музику у кафе, ресто-ранах, магазинах, перукарнях чи маршрутках — повідомляти про це на сторінці партії у мережі Facebook — facebook.com/uhp.org.ua. Тут розміщена карта та анке-та для того, щоб залишити свою інформацію про такі заклади. На-ступним кроком активістів стане проведення спеціальної кампанії серед власників таких закладів.

Чи можуть перейти на українську мову російськомовні українці? З од-ного боку це ніби просто: подібна слов’янська лексика, є джерела для вивчення.

А з іншого боку, це потребує не-абияких зусиль. Ось історії двох лю-дей, які зважилися:

«Тільки у Львові відчув себе справді вільним»Демид Майорников закінчив пер-

ший курс Донбаського державного технічного університету в місті Ал-чевську Луганської області, а вже другий провів у Львівській політех-ніці. Причина переїзду — війна. Його єдиною зброєю у ній була громадян-ська гідність і українська мова.

Восени 2013-го він поїхав на між-народний студентський проект у Грузію і там зрозумів, що пред-ставники кожної країни спілкують-ся рідною, а він — чужою мовою — російською.

«Стало соромно, що знаю англій-ську, португальську, іспанську, французьку, італійську, почав вчити німецьку, а своєї добре не знаю. Най-більше, моєму рішенню противили-ся друзі», — каже Демид.

Справжні проблеми у хлопця з’явилися у квітні 2014-го: універ-ситетом ширилися чутки, нібито україномовний студент належить до «Правого сектора», почалися об-рази і погрози. Тож батьки порадили синові якнайшвидше переводитися до вишу на захід України. У травні, коли почалися псевдореферендуми на сході, він мусив тікати.

«Був момент, коли ми з братом йшли Алчевськом, а люди на нас вороже оглядалися, бо ми розмов-

ляли українською. Щоб уникнути цього, ми перейшли на португаль-ську. У Львові я прив’язав собі си-ньо-жовту стрічку до наплічника, на неї ніхто не оглядався по вули-ці, і лише тоді я відчув себе справді вільним», — зізнається хлопець.

«Чому на підручниках написано «Рідна мова»Кирило Бабенцов, кіборг, боєць

батальйонів ОУН та «Миротво-рець»:

«Я народився в Одесі, у росій-ськомовній родині. В дитинстві тер-піти не міг вчити українську мову. А в школі сперечався з викладача-ми, чому на її підручниках написано «Рідна мова», адже для мене вона рідною не була. Проте мову я знав добре, адже навчався в Києві, і хоч всі однолітки, як і я, говорили росій-ською, ми її не вчили.

А в 16–17 років я почав прихо-дити до ідеї українського націона-лізму. Улюбленим предметом була історія. Завдяки їй, я усвідомив, що моя російськомовність не природня, а є наслідком примусу і пропаганди росіян. Тож бажаючи хоч на одну мільйонну відновити історичну справедливість, принципово почав розмовляти українською.

З часом так склалося, що я опи-нився в хорошому колі спілкуван-ня, де більшість людей були укра-їномовні. Такою ж є і моя дівчина. Дехто з приятелів інколи просить мене щось сказати російською, щоб посміятися, так не звично їм чути її від мене. І хоч мій вибір не може змінити мову моїх батьків, проте для моїх дітей рідною мовою буде українська».

Вже стала рідною!

«Геть від Москви!»початок на стор.1

А трактування росіянами того, що носії їх мови потребують захисту Російської імперії у кожному куточку світу, вимагає перегляду і мовної політи-ки в Україні. Фактична двомовність не може бути основою національної держави Україна. Російська мова несе відкриту загрозу нашій землі. Жодна інша мова не є такою небезпечною. Сьогодні ми часто чуємо про російськомовних проукраїнськи налаштованих людей. Щиро віримо у те, що вони стали на шлях національної самоідентифікації себе як українців.

Однак вважаємо, що без щоденного вживання української мови їх потуги не будуть мати успі-ху, бо саме мова може збудувати той ментальний кордон, який не подолають ні російські танки, ні кремлівська пропаганда. Без відновлення по-зицій української мови усі спроби відродити євро-пейську Україну марні.

Розуміємо, що поступове повернення до тоталь-ного вжитку української мови потребує надзви-чайних потуг та часу, але ми вже сьогодні готові розпочати рух у цьому напрямку. Українська мова повинна відвоювати втрачені позиції.

Звертаємось до тих, кого війна на Донбасі зму-сила залишити свої домівки та опинитись в Гали-чині — залиште російську мову там, де Путін воює, захищаючи нібито росіян. Не повторюйте помил-ки, через яку у ваш дім прийшов москаль захища-ти Вас від Вашої ж держави.

Окремо звертаємось до галичан, які ніко-ли не були осторонь державотворчих процесів

в Україні. Звернімо увагу на наш побут! Минає час ура-патріотизму, коли вишиванка та присутність на службі Божій є чи не єдиними ознаками наці-ональної свідомості. Ворожі метастази, можливо, вже у нас самих. Викорінюйте бур’ян русифікації в собі і скрізь, де зустрінете. Інакше ми зіграємо на руку ворогові, який несе нам зло і смерть. Жо-ден мур, жодна армія не оборонить нас від Москви з її «захистом російськомовних» так, як може за-хистити українська мова! Геть від Москви!

Наступні кроки в рамках кампанії:• Ініціюємо перевірку радіостанцій на вико-

нання квот на «українське» в ефірі• Запропонуємо зміни до законодавства щодо

збільшення частки української музики в ефірі

• Здійснимо громадський моніторинг публіч-них закладів (кафе, ресторанів, магазинів, перукарень, салонів краси) щодо звучання російської попси

• Проведемо роботу із власниками таких за-кладів щодо обмеження використання ро-сійської музики

• Підтримаємо інші громадські ініціативи на захист української мови

Чи можна змусити когось розмовляти україн-ською? Звісно, ні. Ні заборони, ні закони не дадуть потрібного результату. Важлива внутрішня мотива-ція. І ї треба створювати. Один із найкращих варі-

антів — зробити українську мову модною. «Моя мова просто класна, а не со-лов’їна», — співає у своїй пісні гурт «Мері». І у цьому наше важливе завдання.

… 2018 рік. Львів. Заходимо з другом у кафе. Лу-нає одна зі старих пісень «Океану Ельзи». Питаю в офіціантки, чи не можна включити «Рускоє ра-діо», бо ми хотіли б послухати. «Ні! Що Ви? По-пер-ше, ми вже давно такого не слухаємо і Вам не ради-мо. А, по-друге, ця станція у Львові вже років два як не ловить. Забрали ліценцзію. Слухайте україн-ське!». Чи буде так? Залежить від нас з Вами!

До словаНазва кампанії «Геть від Москви!» виникла

невипадково. У 30-х роках минулого століття Микола Хвильовий став автором гасла «Геть від Москви!». У роздумах «Україна чи Малоро-сія» він писав: «Злою іронією звучать безгра-мотні поради орієнтуватися на московське мистецтво». От і ми про це. Тиха і беззвучна русифікація кидає виклик сучасній Україні — ми відповідаємо гаслом Миколи Хвильового!

Якщо Ви маєте свої ідеї щодо кампанії на захист української мови, звертайтеся на нашу сторінку - facebook.com/uhp.org.ua або до на-шого Громадського офісу у Львові.










4

Інформаційний бюлетень ЛОО УГП.Адреса редакції: 79000, м.Львів, вул. Технічна, 6/1.Тел.: 093 531 51 30, 068 771 16 24.E-mail: [email protected]. www.uhp.org.ua

Журналісти:Ольга СорокаВікторія РудкевичГалина ГубіцькаАнастасія СохацькаРоксолана ГультайчукОля Євстігнєєва

Друк ПрАТ «ВД «Високий Замок»м Львів, вул. Героїв УПА, 65 № замовлення 959Тираж 100 000.Відповідальна за випуск: Є. Майборода.Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ 1198/452.Розповсюджується безкоштовно.




Громадський офіс працює щодня з 10:00 до 18:00, а у середу до 20:00. Наша адреса: вул. К. Левицького, 20 на розі з вулицею Семена Палія. Наші телефони: 276-25-96, (068) 771-16-69

Як нас знайти?

Documents

Наша Галичина, №12 (березень, 2016)