Газета «Громадський захист Київщини» № 13

ГРОМАДСЬКИЙ Київщини №13

8 серпня 2012 р.ЗАХИСТ

2ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ8 серпня 2012 р.

Партії показали свої обличчяВиборчі перегони офіційно стартували. Основні політичні гравці тримали інтригу до останнього і при-значили партійні з’їзди безпосередньо на переддень початку кампанії. Деякі з них запропонували нову якість української політики. А деякі примусили згадати кадри старої радянської кінохроніки. Де делегати не дуже замислюються над змістом питань, слухняно піднімаючи руку за вказівкою своїх лідерів.

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ

Будемо відверті, з’їзд регіоналів не викликав ані подиву, ані особливого інтересу. Події у залі не відзна-чалися оригінальністю. Партійні керівники та майбутні депутати по черзі виходили до мікрофону лише для того, щоб вчергове повторити нескінченну мантру: «В усьому винна попередня влада». Делегати не нудь-гували. Адже чи не кожен з них чекав головної час-тини – затвердження списків. Сподіваючись хоч тоді отримати інформацію про їхній персональний склад. Не дочекались. Ні, за список проголосували одностай-но, але зміст цього документу так і залишився загад-кою. Керівники регіоналів не вважали за потрібне роз-крити їх навіть для своїх однопартійців.

Втім, інформація все ж просочилася в ЗМІ, і єдиною несподіванкою стало надзвичайно мале представни-цтво представників «РосУкрЕнерго» у прохідній части-ні. Вочевидь, «донецькі» знову перехопили ініціативу у групи Фірташа. Зрештою, для нас, простих виборців, це не дуже й важливо. Від таких перестановок якість української політики не зміниться. Єдиний позитивний момент – на 11 місці красується ім’я Дмитра Табачника. Це означає, що він на-решті звільнить крісло у Міністерстві освіти.

«БАТЬКІВЩИНА»

З’їзд партії голов-ної засудженої України провели прямо на вули-ці. Перед офісом штабу.

Передвиборча про-грама не відзначилась особливими новинка-ми. Люстрація, «наші люди на всіх посадах», «злочинців за ґрати» і таке інше.

Партійний список особливого враження не справив, оскільки містить переважно до-бре знайомі імена. З іншого боку, багатьох перевірених «бійців» опозиції принесли в жертву об’єднавчому процесу. З нових персоналій несподіванкою стало ім’я Ірини Луценко. Дружина опального екс-міністра стверджувала, що ді-зналась про таку ініціативу буквально напередодні.

Одразу ж після закінчення з’їзду моноліт «Батьків-щини» дав тріщину. Деякі «ображені» пішли з партії, до-бряче грюкнувши дверима наостанок.

КПУ

Комуністи не втрачають почуття гумору. Розпочав-ся з’їзд, як годиться, промовою Петра Симоненка, який оголосив, що усі зусилля спрямує на боротьбу з «олі-гархічними кланами». Враховуючи, що саме КПУ актив-но співпрацює з «олігархічним кланом, що стоїть при владі», пролунало це вельми самокритично. Так само, як і обіцянка збільшити податки для багатих. Вочевидь, Петра Миколайовича замучила совість. І він вирішив трохи поділитися з бідними.

Піддавалась анафемі і президентська влада – як ан-тинародна (незрозуміло тільки, чому пан Симоненко так наполегливо прагне влізти в це крісло).

Перша п’ятірка була цілком очікувана: Петро Симо-ненко, депутати Петро Цибенко і Спірідон Кілінкаров, медик-науковець Ірина Спіріна та головний комсомо-лець Олександр Присяжнюк.

Наостанок Симоненко похвалився омолодженням команди – у партійному списку близько 150 кандида-тів віком до 40 років. З іншого боку, лідер комуністів вирішив не уточнювати, на яких саме місцях вони пе-ребувають.

«УКРАЇНА – ВПЕРЕД!»

Ті, хто спостерігав за цим з’їздом, отримали справ-жнє естетичне задоволення. Бездоганна режису-ра – ккурудзяне поле, Наталія Королевська у вечірній

сукні та промені згасаючого вечірнього сонця... А та-кож присутність найбільшої наразі сенсації передви-борчої кампанії – футболіста Андрія Шевченка. Втім, збентежило те, що жодного разу не згадали про пар-тійний список. Його затвердили на окремому засідан-ні та вирішили не поспішати з оприлюдненням. Точно відома лише перша п’ятірка кандидатів. Це, ясна річ, сама Наталія Королевська, Андрій Шевченко, Остап Ступка, колишній міністр Ілля Ємець та ректор Київ-ського Національного лінгвістичного університету Ро-ман Васько.

«СВОБОДА»

Тягнибок вперто веде свою партію обраною стеж-кою. З одного боку, це дозволяє не втратити своїх ста-рих прихильників. З іншого, залишає мало шансів здо-бути нових.

Серед запропонованих гасел варто відзначити обі-цянку ухвалення закону про імпічмент. За цим ідуть відставка уряду, скасування «мовного закону» та недо-торканості.

Перша п’ятірка не стала несподіванкою: сам Олег Тягнибок, Богдан Бе-нюк, заступник го-лови партії Андрій Мохник, журналіст Ігор Мірошниченко і професор Олександр Шевченко. Інші пре-тенденти на мандати настільки маловідомі, що окремо говорити про них навряд чи варто.

УДАР

Те, що партія подо-лає п’ятивідсотковий бар’єр та потрапить до Ради, вже ні в кого не викликає сумніву. Окрім того, команда УДАРу веде активну

кампанію в одномандатних округах. Де змогла зібрати потужну команду професіоналів, які також мають ви-сокі шанси потрапити до Ради майбутнього скликан-ня. Нині ж головне питання навіть не в кількісному, а в якісному складі майбутньої фракції.

УДАР став єдиною партією, що завчасно відкрила повні списки. До того ж було підписано угоду з Громад-ським рухом «Чесно» – заради прискіпливого публіч-ного обговорення кожної кандидатури. В результаті, понад 10 відсотків кандидатів відсіяно безпосередньо перед з’їздом.

Перша п’ятірка: Віталій Кличко, Марія Матіос, Ва-лентин Наливайченко, Оксана Продан, Віталій Коваль-чук. Наступні п’ять: Ірина Геращенко, Віктор Пинзеник, Наталія Агафонова, Артур Палатний, Павло Розенко.

Сам Віталій Кличко так пояснює доцільність при-сутності цих людей у першій десятці: «Запросивши до себе Матіос, ми хотіли апелювати до виборців мораль-ним символом нації, Наливайченко – це міжнародні зв’язки, Продан – дрібний бізнес, Пинзеник – фінанси, Агафонова – податки, Розенко – соціальна політика».

Лідер партії також озвучив основні програмні за-сади. В першу чергу, це лібералізація умов для роботи середнього та малого бізнесу, становлення середньо-го класу як основи держави. Завдяки цьому зарплата пересічного українця має стати за своєю платоспро-можністю однією з найвищих у Європі.

Наприкінці з’їзду всі кандидати від партії склали присягу, що затвердила принципи чесної політики. Ві-талій Кличко певен – висунуто найдостойніших.

ПІДСУМОК

Реально у виборця невеликий вибір. Адже більшість лідерів не можуть привнести будь-якого оновлення в політичну систему України. Вони вже неодноразово брали до рук кермо нашої держави. Як наслідок – ста-

більне падіння у прірву фінансової кризи та штучний розкол між громадянами. Крім того, маємо черговий проект за звичною схемою. Згадайте передвиборчу кампанію Сергія Тигіпка. Чи багато знайдеться відмін-ностей від стратегії Королевської? Особисто в мене не-має жодних сумнівів, що, в разі потрапляння до Ради, на її політсилу так само чекатиме повне поглинання Партією регіонів.

На цьому тлі партія УДАР веде до парламенту нову ефективну команду, що не заплямувала себе ані по-літичними, ані фінансовими скандалами. А моральні якості її лідерів дають впевненість у тому, що майбут-ня фракція не стане розмінною монетою в політичних іграх українських олігархів.

Сергій Легінь

Країна

Павло Різаненко, голо-ва ГО «Громадський захист Київщини»:

– Аналізуючи все те, що відбулося на з’їзді політич-ної партії УДАР 1 серпня, де мене висунули кандидатом у депутати по мажоритар-ному 97 округу, хочеться наголосити на декількох принципових речах. На моє переконання, список кандидатів до парламенту по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу від партії УДАР – найякісніший з усіх, запропонованих полі-тичними партіями.

Загалом, і на цьому хочеться наголосити обов’язково, з’їзд перевершив мої очікування. Перш за все, якістю мажоритарних кандидатів та списку, який подав УДАР. Не тільки я, а й багато екс-пертів вважають, що це поки що найякісніший спи-сок із тих, які затверджували політичні партії. Він якісніший, ніж в об’єднаної опозиції, не кажучи вже про партію влади. УДАР, що дуже й дуже цінно, при-слухався до вимог Громадського руху «Чесно», і зі списку та переліку мажоритарних кандидатів були виключені люди, які не відповідають критеріям цьо-го руху.

Ще однією важливою особливістю з’їзду УДАРу стало складання присяги кандидата в депутати пе-ред народом України. Подібного, зауважу, не роби-ла жодна політична партія, яка йде на вибори.

Тож це не були якісь технічні збори, на які зібра-лися люди за вказівкою просто піднімати мандати, а справжній з’їзд, водночас урочистий і робочий, на якому справді представлялась та затверджувалась передвиборча програма. У виголошенні промов відчувалася щирість, бажання справді кардинально змінити систему, яка зараз панує в державі, поборо-ти корупцію як основне зло.

Дуже емоційний був виступ письменниці Ма-рії Матіос. Вона – справді моральний лідер. Також варто відзначити таку особливість партійного з’їзду УДАРу, як складання присяги, причому кандидати присягали не партії, а народу України. Сама ж при-сяга, безперечно, піднімає рівень відповідальності кожного, хто йтиме від УДАРу до українського пар-ламенту. І відповідальність саме перед народом.

Хотів би також прокоментувати наявність у списку колишнього голови СБУ Валентина Нали-вайченка. Особисто я підтримую його присутність у списку. Це людина, яка, що суттєво, не працювала в радянському КДБ, яка прийшла в спецслужби в новітні часи, яка має великий досвід дипломатичної роботи. А найголовніше – це людина, яка розкрила архіви КДБ. Завдяки йому ми змогли дізнатися про злочини, що робилися проти українського народу. Жоден інший голова СБУ такого не зробив. Це фан-тастична заслуга. Після нього архіви КДБ знову за-крили.

Звісно ж, опоненти завжди критикуватимуть список кандидатів. Тим паче, в умовах гострої, без-компромісної політичної боротьби. І це цілком зро-зуміло. Але знайти 450 людей, якими були б задово-лені усі, неможливо. Всім не сподобаєшся. Думаю, всі це розуміють.

Коментар

З сайту wordpress.com


КиївщиниЗАХИСТ№13

Офіційно

Актуально

Віталій Кличко представив передвиборчу програму УДАРуЛідер партії УДАР Віталій Кличко під час партійного з’їзду представив передвиборчу програму, з якою УДАР братиме участь у парламентських виборах.

Кличко підкреслив, що в програмі партії окреслені цілком реальні й досяжні цілі. Політик переконаний: аби зруйнувати стіну, яка зупиняє розвиток країни, необхідно заламати коруп-ційну систему, встановити контроль громадян над державою, надати владу місцевим громадам, децен-тралізувати бюджет й про-вести низку інших важли-вих реформ.

За словами Кличка, для знищення підвалин ко-рупції, необхідно запровадити прозорі і єдині для всіх правила, звільнити економіку від податкових та адміністративних пут. Також він наголосив на необхід-ності встановити в Україні чіткі і прозорі закони, щоб унеможливити вільне тлумачення права – на користь чиновника і на шкоду громадянину.

Лідер «УДАРу» зауважив, що окремими пунктом в програмі стоїть зменшення залежності громадянина від чиновника. «На відкриття своєї справи, отримання необхідних документів чи будь-які інші послуги дер-жави людина витрачатиме не більше, ніж півгодини часу. Ми залишимо лише сім загальнодержавних по-датків та зборів, наблизимо загальну систему оподат-

кування за принципами адміністрування до спроще-ної», – сказав Віталій Кличко. Водночас він зауважив, що ці процеси буде неможливо запустити без антико-рупційної люстрації влади.

Кличко наголосив, що одним з ключових напрям-ків програми партії є удар по безвідповідальності влади. Зокрема, громадяни отримають право на за-конодавчу ініціативу, а також буде встановлено право громадян скасувати через референдум рішення ор-ганів влади і місцевого самоврядування. Громадяни зможуть висловлювати недовіру голові місцевої ад-міністрації, податкової, міліції, прокурору, судді, щоб припинити їхні повноваження. Нарешті, буде розро-блено механізм відкликання депутатів, щоб подолати прірву між громадянином та депутатом.

Кличко вважає, що реалізація цих програмних цілей дозволить нанести вирішальний удар – по бідності, а наслідком проведених реформ має ста-ти наближення України до європейських стандартів життя.

Прес-служба партії УДАР

Нехай каміння з неба: сказали «за», так і голосуватимемоМине зовсім небагато часу, і документи, в яких зафіксовані рішення і справи нинішніх депутатів Бровар-ської міської ради, поповнять архівні полиці, на яких вже лежать теки з документами про справи тих, хто в різні часи намагався представляти та й представляв інтереси броварської громади у законодавчому органі міста. Діяльність їхню колись вивчатимуть історики. І, здається, перше, що вони відзначать, харак-теризуючи депутатський склад, обраний у 2010 році, – це його надзвичайна «скорострільність».

Остання сесія міськради, яка відбулася 26 липня, чи не найяскравіше ілюструє цю його особливість. Трохи більше, ніж за дві години роботи депутати розглянули понад 40 питань. А якщо врахувати, що пункти 18 та 19 порядку денного, які стосувалися земельних питань, розширилися за допомогою доповнень, внесених уже безпосередньо на сесії, то можна спокійно говорити про суперскорострільність. Певно, будь-який інший законодавчий орган у світі міг би позаздрити Бровар-ській міській раді.

Історики майбутньо-го ламатимуть голови ще над одним феноменом цього депутатського кор-пусу – його абсолютної байдужості до суті питань, які він розглядав. Або ж ці народні обранці надзвичайно розумні, талановиті, або ж якісь інші загадкові чинники відігравали свою роль. Бо ж справді погано піддається розумінню той факт, що, розглядаючи такий величезний список питань, у переважної більшості депутатів не виникло жодного, підкреслюю – жодного запитання, жодного разу вони не вступили в дискусію, не внесли бодай одного до-

повнення. Ну, гаразд, хай вони не цікавляться – кому, чому і на підставі чого роздають земельні ділянки. Але ж з приводу такого, наприклад, неординарного питан-ня як затвердження «Міської програми регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Бровари на 2012-2017 роки» все ж якісь питання мали б виникну-ти! Не виникли! Ні киці бездомні, ні песики теж особли-вої цікавості не викликали.

Мало того, депутати місь-кради впоралися б з таким кількісно великим порядком денним іще швидше. Якби не одне якби. «Гальмували» процес дружнього підняття рук і наближення до перети-нання фінішної стрічки деякі

депутати. Хтось їх відверто не долюблює, інші не мо-жуть зрозуміти – а навіщо їм все це, що ж, мовляв, їм потрібно? Треті прекрасно їх розуміють, підтримують. Але підтримують лише морально, бо віддати голос за пропозицію цієї меншості не вистачає сміливості. Тому, опустивши очі, голосують за пропозицію біль-шості. Точніше, навіть не більшості, а керівного шта-бу. При цьому руку вони стараються підняти якомога

нижче, щоб не всім і видно було, а ще краще – щоб оця рука не потрапила в об’єктив відеокамери, яка, з ініціативи опозиційного депутата Павла Різаненка, фіксує кожну сесію, кожне голосування. Адже далеко не за всі проголосовані рішення можна буде чесно й відкрито дивитися не лише в очі виборцям, а й своїм дітям. Якщо ж бути точним, то таких рішень міськра-ди – більшість.

Звітна сесія теж не обійшлася без них. І все це пере-важно так звані земельні питання.

– Хочу звернути увагу депутатів на те, що до осно-вних 30 питань ми маємо ще 13 додаткових. А коли вра-хувати, що 18-е та 19-е питання, а це земельні справи, мають доповнення – одне на 121 питання, інше на 64, то насправді ми будемо розглядати на сесії загалом не 43 питання, а 226. А найголовніше – всі додаткові питання з’являються у порядку денному з грубими порушення-ми регламенту, за два дні до сесії. Хоча проекти рішень повинні бути підготовлені за 22 дні, щоб із ними вчасно мали можливість ознайомитися не тільки депутати, а й громадськість. Тому я пропоную не вносити їх до поряд-ку денного, – запропонував Павло Різаненко.

Головуючий, він же мер Броварів Ігор Сапожко де-монструє олімпійську впевненість. Пропозицію він ви-носить на голосування, не вступаючи в дискусію. Це для його команди непотрібно. Мер упевнений – «усьо буде чотко». Так воно й є. Слухняна більшість, не зва-жаючи на будь-які слушні аргументи проти, переваж-ною кількістю голосів не підтримує пропозицію опо-зиціонерів і таку ж кількість голосів віддає за рішення, яке пропонує, скажімо, сам мер.

Так було вже з озвученого питання. Так було, коли депутати Павло Різаненко або Роман Сімутін, або Юрій Чередник пропонували не голосувати за те чи інше рішення, яке суперечить законодавству загальнодер-жавному, місцевому. Наприклад, стосовно виділення земельної ділянки по вулиці Чубинського. Наприклад, щодо надання земельних ділянок згідно зі строковим сервітутом. Наприклад, коли навіть Управління місто-будування та архітектури вважає неможливим надан-ня ділянки в конкретному місці.

У більшості на все це один аргумент – мовчазне го-лосування за проекти рішення, підготовлені керівни-цтвом ради.

Власне, до найбільш скандальних рішень цієї сесії ми неодмінно повернемося в наступних публікаціях. А наостанок відзначимо два позитивні моменти остан-нього зібрання депутатів Броварської міської ради. Се-сія затвердила рішення «Про надання дозволу на ство-рення органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Будинок №10 по бульвару Незалежності». Це перший такий комітет у Броварах.

І другий момент, який зарахуємо до позитиву. На цій сесії збільшилась кількість депутатів, які нехай частіше утримуючись, та все ж не підтримували відверто протизаконні рішення, пропоновані біль-шістю.

Микола Березовий

Офіційно

Далеко не за всі проголосовані рішення можна буде чесно

й відкрито дивитися не лише в очі виборцям, а й своїм дітям



Броварська нерухомість – як заробити на джип (епізод третій)Насправді ця стаття вже не про один, а про п’ять випадків земельних оборудок броварської влади. Я вже писав про те, що в Броварах із земельними питаннями склалася дуже й дуже цікава картина. Уявіть собі, шановні броварчани, що хтось із вас вирішив отримати власну законну земельну діляночку. Звісно, той, хто живе у Броварах, тобто є жителем міста, може вирішити для себе, що було б непогано мати діляночку за містом. Справедливо, чи не так?

Що робиться у селах Броварщини із земельними питаннями, то справа окремого розслідування. Але мо-жете мені повірити – там також «вирують пристрасті». Земелька ж бо зараз не просто попитом користуєься. Вона ж іще й коштує… А там, де є можливість «урвати», можновладці, як правило, не церемоняться – треба ж робити особисте «покращення», якщо вже за-гальнодержавного дочекатися немає ані сил, ані здоров’я. Що вже казати про землю у са-мих Броварах! І заради тих таки чималих гро-шей чиновники Броварів йдуть на такі кроки, вигадують такі схеми, що починаєш розуміти: якби цю їх «енергію» та використати на благо людей – точно ми вже жили б у нормальній європейській державі. Не згодні?

А ще досить таки цікавим є той факт, що корупційні схеми, які використовують мож-новладці, дуже часто схожі одна на одну (див. «ГРОЗА» №№ 10 та 11). Як і фігуранти справ, що «проявляються» час від часу завдяки не-байдужості справжніх громадян та патріотів власної «малої Батьківщини». Подібну карти-ну маємо, безумовно, по всій Україні.

Дозволю собі невеличку передмову: сьо-годні проводиться відкрите обговорення де-тальних планів забудови по чотирьох ділян-ках у м. Бровари. Себто – саме так, як цього вимагає закон. Але це – тільки на перший погляд. Бо ще до цього обов’язкового обговорення як факту пе-редісторії питання міськрада ВЖЕ затвердила ці плани і на деяких ділянках навіть розпочала будівництво.

Коли Павло Різаненко розібрався в цій ситуації, він подав відповідний позов до суду і першу інстанцію програв – хто б сумнівався? Та от наступний, апеля-ційний суд Різаненко все ж таки виграв! Тобто, неза-конні рішення міської влади про використання цих чотирьох ділянок були скасовані. Результатом рішен-ня саме цього апеляційного суду і стало те, що владі довелось винести ці питання на обговорення бровар-ської громади. А також – оприлюднити ці плани у газеті «Броварська панорама» та на власному сайті.

Причому практично на будь-який запит щодо землі на території міста влада вам відповість, що вільної зем-лі давно вже нема – чи то під забудову індивідуальну, чи під багатоповерхівку! Ви що! Де ж тої землі на всіх вас набратися?! Одначе, як показує даний приклад, вільні земельні ділянки у Броварах є… Та от не для всіх, мабуть…

Крім того, частину землі, яка виділена по затвер-джених без загального обговорення планах (тобто не-законно!) під індивідуальну забудову, міськрада нама-гається позбавити цього призначення і замінити його на призначення «під багатоповерхівку». Ви ж уявляєте,

скільки можна заробити на одній ділянці, якщо тут буде «стояти» не 1 поверх, а, скажімо, 12?..

Ще факт… Знаєте, кого влада планує в за-будовники? Точніше, хто вже на окремих ділянках це будівництво розпо-чав цілком і повністю незаконно? Вже знайо-мий нам по попередніх публікаціях «Альянс-Но-вобуд»!

А от тепер – конкрет-но по пунктах з проекту внесення змін в діючу

містобудівну доку-ментацію.

Пункт перший – «вне-сти зміни в діючу місто-будівну документацію,

а саме до «детального плану території 4 мікрорайону ІV житлового району» в частині розміщення садибної житлової забудови на території в районі перетину вул. Василя Симоненка та вул. Козацької замість багато-квартирної забудови, передбаченої діючим ДПТ». Що там буде надалі – поки що невідомо.

Пункт другий стосується змін «детального плану території частини ІV житлового району» вже по вул. Симоненка «в частині функціонального використан-ня частини мікрорайону (з озеленених територій під садибну житлову забудову по вул. Соборній – вул. Ви-ноградній) та типу жит-лової забудови (з садиб-ної – на багатоквартирну по вул. В’ячеслава Чор-новола – вул. Соборній), планувальної організації території мікрорайону з урахуванням сучасної міс-тобудівної ситуації та пе-редпроектних пропозицій по забудові». Причому тут вже повним ходом ТОВ «Альянс Новобуд» веде не-законну забудову – ще до обговорення її броварча-нами!

Третім пунктом перед-бачається внесення змін у частині розташування ба-гатоквартирної житлової забудови по вул. Фельдма-на – вул. Трояндової за ра-

хунок території проектної садибної забудови та садиб-ної житлової забудови в кварталах №31 і 32 за рахунок комунальних територій (недіючих свердловин підзем-ного водозабору).

Четвертий пункт передбачає розміщення багато-квартирної житлової забудови по вул. Михайла Дра-гоманова за рахунок території садибної забудови і садибної житлової забудови за рахунок комунальних територій.

І останній пункт – ділянка по вул. Чубинського, 24 та 18. Рішенням Броварської міської ради від 07.06.2012 року «Про передачу…» було змінене цільове призна-чення земельних ділянок із земель сільськогосподар-ського призначення на землі житлової та громадської забудови по вул. Чубинського, 24 та 18. Пунктом 10.2 цього ж рішення також було надано безоплатно зе-мельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель житлової забудови також по вул. Чубинського, 26. Пунктом 10.2 проекту рішення від 26.07.2012 року знову надається дозвіл на розро-блення проекту землеустрою щодо відведення у влас-ність земельної ділянки для ОСГ по вул. Чубинського, 20. Далі – за період з серпня 2011 по липень 2012 р. тут роздано 16 земельних ділянок фізичним особам у межах безкоштовної (!) приватизації. З яких 0,8 га – під будівництво, а 30 соток для ведення особистого селян-ського господарства. А тепер міська рада Броварів чо-мусь у детальних планах планує змінити цільове при-значення цієї землі на будівництво багатоповерхівок! Тобто, може повторитися ситуація, про яку я писав минулого разу, – «свій» забудовник отриману безко-штовно «на підставних осіб» землю скуповує за безцінь (отже хтось вже на цьому заробляє чи економить вели-чезні гроші, які ніколи в житті не побачить громада), а потім ще заробить на продажу житла, де також розрив між собівартістю та ціною продажу просто шалений! Така схема необхідна для того, щоб одна особа отри-мала у власність землю для будівництва багатоповер-

хівки в обхід аукціону. Схожа ситуація вже спостерігалась раніше на прикладі того ж таки ТОВ «Альянс Новобуд».

Ото й по всьому. Цікаво тільки, на скіль-ки нових «джипів» потягнуть нові зміни ці-льового призначення броварських деталь-них планів? Хтось знає?

Андрій Дробязко

P.S.: Як бачимо, земля в Броварах є. Так само, як є передбачене чинним за-конодавством право кожного броварча-нина на безкоштовну земельну ділянку. Тож наша з вами спільна справа – взяти те, що нам належить. Хіба потрібні бро-варчанам нові багатоповерхівки, вар-тість квартир в яких така, що нам все одно не вистачить грошей навіть на кух-ню?

Тому «Громадський захист Київщини» ініціює збір підписів за запровадження

мораторію на зміну цільового призначення земель садибної забудови та оприлюднення інформації про наявність вільних ділянок. А ми продовжимо шукати землю, яку в нас ще не вкрали, та спробує-мо повернути раніше вкрадене.

Місцевий колорит

Там, де броварці могли б отримати земельні ділянки, влада вкотр вирішує звести багатоповерхівки.

А кажуть – вільної землі в Броварах немає...

Чи зрадіють мешканці цих котеджів сусідству з багатоповерховою забудовою?


КиївщиниЗАХИСТ№13 Фоторепортаж

УДАРний з’їзд1 серпня відбувся Х з’їзд партії УДАР, на якому затвердили кандидатів у народні депутати від цієї полі-тичної сили. Кандидатом від УДАРу по 97-му одномандатному виборчому округу з центром у м. Бровари делегати з’їзду висунули лідера «Громадського захисту Київщини» Павла Різаненка.

На відміну від багатьох інших зібрань українських політичних партій, журналісти мали прямий доступ до делегатів та гостей пар-тійного з’їзду. Також помітно було, що тут зібралися люди не просто «відбути номер», а дійсно погово-рити про партійну програму, ви-словити свою точку зору тощо.

«Шановні колеги! – звернувся до делегатів з’їзду Віталій Клич-ко. – Я дуже вдячний вам за те, що сьогодні ви знаходитесь тут, що ви не байдужі до тих процесів, які відбуваються в нашій країні, що ви готові брати на себе відповідаль-ність, працювати і робити все, щоб зміни прийшли. Я дуже вам вдячний за вашу громадян-ську й людську позицію. Сьогодні час вибору майбут-нього України».

І це дійсно так. Нехай хтось критикує кандида-тів від УДАРу, на прикладі Броварів ми вже переко-нались – УДАРівців бояться і намагаються облити бру-дом. Проте ми з вами вже не наївні діти, тому випади «доброзичливців» мають зворотній ефект – зайвий раз показують, хто насправ-ді становить загрозу для діючої влади. Експерти ж

підтверджують: і партійний список, і перелік кандида-тів-мажоритарників УДАРу – найякісніші серед усіх по-літичних сил країни.

Партія УДАР прислухалася до порад Громадського руху «Чесно» та виключила тих кандидатів, які не від-повідали критеріям цього руху. До речі, серед діючих парламентаріїв критеріям «Чесно» відповідають лише двоє. «Наразі партія УДАР – єдина політична сила, яка взяла на себе зобов’язання перед рухом «Чесно» у по-вному обсязі й виключила зі списків низку порушників критеріїв. «Сьогодні суспільство очікує від кандидатів цієї партії нових підходів до виконання критеріїв «Чес-но» – як під час передвиборчої кампанії, так і в майбут-ньому парламенті», – заявила на з’їзді представниця руху «Чесно» Вікторія Сюмар.

Ще однією особливістю з’їзду УДАРу стала присяга кандидата, яку зачитали всі новообрані кандидати в нардепи. І хоча вона й не має жодної юридичної сили, однак вже саме її існування дозволяє сподіватися, що в українську політику прийшла справді нова сила, яка діятиме по-новому та за яку виборцям потім не буде соромно.

Більше фотографій та відео зі з’їзду партії УДАР

дивіться на оновленому сайті «ГроЗи»!

www.groza.org

Тримаймо поставу справжнього плавця!

До плавання готуються на березі!Тренер з плавання Олександр Колоша знає, як «заряджати» підкорювачів глибин

Хочу на Десну!

Тепер і плавати будемо краще!



Село Шевченкове тепер у лідерахПісля спекотної неділі 5 серпня село Шевченкове принаймні за одним показником посідатиме 1-2 місце в Броварському районі. Точніше, ділитиме ці високі місця з Погребами.

Взагалі те, що відбулося цього дня у цьому селі, викликає водночас і захват, і сум. Спочатку – про радість. У Шевченковому відкрився новий стадіон. Значна подія як для самого села, так і для всього району.

Стадіон розташований у мальовничому привабли-вому місці. Поряд невеличкий парк, де можна набрати свіженької водички з бювету, прогулятися з дітьми, по-сидіти з друзями. Територія парку одразу переходить у стадіон.

Головною принадою стадіону є якісне, рівнесеньке футбольне поле. Краще за шевченківську зелену поля-ну хіба що погребська. Але й недивно – адже футболь-не поле стадіону у Погребах вважається найкращим у районі! Крім того, у Погребах минулого року здали в експлуатацію пристадіонний будинок, де є роздягаль-ні, душові, кімната для суддів тощо. У Шевченковому цього наразі немає, натомість щойно відкритий стадіон виграє за іншим параметром – це наявність капіталь-них трибун на 300 місць.

Але якщо ще характеризувати стан футбольного поля тут, то хо-четься як підсумок навести слова тренера великодимерського «Коло-са» Ігоря Сердюченка:

– Знаєте, мене радує те, що хоча б раз на рік ми гра-тимемо на цьому якісному полі.

…Ці слова продиктовані тим, що решта стадіонів у районі відчутно програють шевченківському та по-гребському. А якщо ж бути відвертими і щирими, то пе-ребувають вони просто у занедбаному стані. Здається, що життя тут зупинилося десь на рівні 60-70-х років. Ось від цього й сумно.

Парадоксально це звучить, але дуже часто активіс-там спортивного, футбольного руху на селі доводиться переконувати місцевих керівників в елементарних ре-чах: що потрібно встановити на стадіоні урни для сміття,

а потім – ще й регулярно вивозити це сміття, що треба хоча б поремонтувати «трибуни», а це – прості лавки, що час від часу треба викошувати поле тощо. Не кажучи про «високі матерії», що влада села повинна піклувати-ся про розвиток фізичної культури та спорту, виділяти на це бодай якісь кошти, а не повертатись спиною.

Натомість влада у перших рядах, коли треба щось відкрити, стрічку перерізати, полум’яне слово сказати, вручити якісь нагороди, продемонструвати свою зна-чущість.

… Цінність шевченківського стадіону у тому, що ідея зародилася внизу. Знизу її й штовхали. Власне, й довели все до логічного завершення саме ініціатори, на чолі яких стояв справжній ентузіаст своєї справи Володимир Колот. Разом із колективом однодумців

йому довелося перебороти багато перешкод – невіру деяких людей, в тім числі й своїх односельців, неспри-яння сільської влади.

– Натомість, – каже Володимир Григорович, – я вдячний дуже багатьом, хто вірив у задум і допомагав справами, своєю особистою участю. Ми показали, що спільними зусиллями можемо досягти, здавалось би, неймовірного результату.

Церемонію урочистого відкриття стадіону взяла в свої руки районна влада, котра зробила і свій внесок в облаштування стадіону – на заключному акорді вру-чила комплект футбольної форми. Голова ж Федерації футболу району Андрій Гречаний, висловлюючи своє захоплення ентузіазмом шевченківських активістів, акцентував увагу на тому, що зроблена дуже велика справа не лише для громади села, для його майбутньо-го, а й для всього району.

– Думаю, це добрий приклад і для інших громад. Якщо поставити собі за мету мати ось такий стадіон – досягти цього можна. Хочу від імені Федерації, усієї футбольної громадськості райо-ну подякувати насамперед Володими-ру Колоту за його служіння справі фут-болу, спорту, за його любов до рідного

села, за його жертовність.Андрій Іванович нагородив Володимира Колота

пам’ятною медаллю Федерації фут-болу. До речі, заслуга Володимира Григоровича ще й у тому, що під час урочистостей саме він не дозволив не згадати когось із тих, хто вніс свою частку в облаштування цього чудово-го стадіону.

Подяку від районної влади отри-мав і голова «Громадського захисту Київщини» Павло Різаненко. Йшов він до центру поля під оплески при-сутніх, адже переважна їх більшість знали – то заслуга

саме цього чоловіка, що їхній стадіон має ту «фішку», котру не мають інші.

– Зовсім неважливо, отримав би я подяку сьогодні чи ні. Важливо відчувати хоч якусь причетність до сьо-годнішнього свята. А це й справді свято. Дуже добре,

що, завдяки неабиякому ентузіазмові активістів цього чудового села, Шев-ченкове матиме тепер один із найкра-щих стадіонів у районі. Я би відзначив ще одну надзвичайно важливу роль, яку гратиме ця спортивна споруда. Вона залучатиме до активних занять футболом дітей Шевченкового. А нині

це вкрай важливе соціальне питання, – сказав Павло Олександрович.

Нагадаємо, що завдяки Фонду Павла Різаненка ста-діон у Шевченковому, який називається «Локомотив-Арена», має капітальні трибуни.

…Звісно, свято відкриття футбольного стадіону не могло не обійтися без матчу. На рівненьку, підстриже-ну поляну вийшли господарі – футболісти шевченків-ського «Локомотива» та гості – збірна Броварського району. Основний час матчу закінчився внічию – 4:4. А в післяматчевій серії пенальті сильнішими, на радість всіх присутніх на стадіоні, виявилися гравці «Локомо-тива» – 4:1.

Матч закінчився, а свято відкриття стадіону у Шев-ченковому тривало до пізнього вечора.

Іван Луговий

Конкретні справи

Влада у перших рядах, коли треба

щось відкрити, стрічку перерізати

Шевченкове матиме тепер

один з найкращих стадіонів у районі


КиївщиниЗАХИСТ№13Право на честь та гідністьЯ вважаю, що Конституцію України потрібно вивчати в школі, щоб кожен маленький громадянин знав – життя, здоров’я, честь та гідність людини є найвищою цінністю. Бо вже дійшло до того, що непо-внолітніх почали використовувати в політичних іграх. Цікаво, ці діти чули про право на повагу честі та гідності громадянина? Ці діти знають, що за порушення цього права настає відповідальність?

31 липня Броварами знов поширили «чорнуху» про Павла Різаненка. Певно, своїми вигадками «креативні» автори наклепницьких листівок хотіли вплинути на громадську думку, проте напрацювали лише на відпо-відальність перед законом. Отже, друкуючи листівки без зазначення повних вихідних даних, розповсюджу-ючи їх у недозволених місцях, використовуючи при цьому труд неповнолітніх, невідомі особи порушили одразу три статті Кодексу України про адміністративні правопорушення. Окрім цього, оскільки станом на 31 липня 2012 року Різаненка Павла Олександровича не було офіційно зареєстровано як кандидата в депута-

ти і тому агітація голосувати за або проти нього – за-боронена, то порушили і Закон України «Про вибори народних депутатів України». Ну, й найбрутальнішим порушенням, як на мене, є – по-рушення поваги до честі та гід-ності.

Є надія, що правопорушен-ня не залишаться поза увагою. У момент роздачі цих листівок працівниками правоохоронних органів були затримані особи, які їх роздавали, а також виявлено

автівку з примірни-ками приблизно 3 з половиною тисяч ек-земплярів. Отже, по-рушники мають бути притягнуті до адміні-стративної та цивіль-ної від повідальності. Від повідно до чин-ного законодавства, відповідальність за такі адміністратив-ні правопорушення передбачена у ви-гляді штрафу – до ві-сімдесяти неоподат-кованих мінімумів

доходів громадян. Крім того, особа, права якої було порушено, має право вимагати відшкодування мо-ральних збитків.

Коли вже порушників було «спіймано за руку» під час розповсюдження наклепницької інформації, то відповідач відомий. У ході судового розслідування відповідач може змінитися, бо очевидно ж, що роз-повсюджувачі не самостійно вигадали та надрукува-ли ті листівки. На жаль, нашій судовій системі далеко до досконалості, тож захистити ваше право на по-

вагу до честі та гідності, коли особа порушника невідо-ма – можливості не має. Хоча, коли йдеться про підробку друкованого засобу масової інформації, як це було вже де-кілька раз у Броварах з місце-вими газетами, то тут, окрім порушення цього права, є склад злочину, передбаче-ний Кримінальним кодексом України, а саме ст. 356 «Само-правство». У такому випадку міліція повинна встановлюва-ти особу або осіб, які, вчинив-ши кримінальний злочин, ще й порушили право на повагу до честі та гідності.

Це вже далеко не перша спроба спаплюжити ім’я Павла Різаненка. Починаючи з квітня в Броварах було випущено три підробні газети, кілька разів фальшу-вали листівки, друкували наклепницькі статті в кому-нальній газеті.

Нехай кожен читач замислиться – кому вигідно па-плюжити ім’я людини, яка активно займається громад-ською діяльністю, висвітлює факти порушення з боку органів місцевої влади, бездіяльності районної проку-ратури та міліції? Вочевидь, є такі особи. І наскільки вже, мабуть, бояться ці особи, що йдуть на такі принизливі вчинки. Головне, щоб суспільство усвідомлювало всю дикість ситуації і робило для себе правильні висновки. Бо в здоровому суспільстві не може бути відсутня пова-га до честі та гідності людини. Адже з честі та гідності починається усвідомлення себе, як громадянина.

Олена Титова

Сторінка юриста

ТЕЛЕФОН ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ «Громадського захисту Київщини»

(067) 235-93-92

Разом ми зможемо!Кожному з нас доводиться стикатись з байду-

жістю чиновників та свавіллям можновладців. З відвертою зневагою до «пересічного громадяни-на». З тим, що столоначальник вважає себе вищим

за нас лише тому, що примудрився отримувати зарплатню з податків які ми сплачуємо. Проти-стояти цьому важко, адже проти однієї людини виступає вся система. Давайте спробуємо допо-магати одне одному в цій боротьбі, адже разом ми зможемо!

Павло Різаненко, голова ГО «Громадський захист Київщини»:

– Мені дуже хочеться, аби Бровари вже в най-ближчій перспективі раз і назавжди очистилися від цієї скверни – застосування брудних технологій у боротьбі з ідеологічними опонентами. І я глибоко вірю, що так і буде, що це не за горами. Поки що мушу стверджувати, що моє рідне місто підтвер-джує дане йому раніше визначення – столиця чор-ного піару.

31 липня 2012 року, броварців та гостей міста «ощасливили» новим зразком чорного піару. Акти-вісти «Громадського захисту Київщини» у центрі міс-та виявили дві мобільні групи, які розповсюджували розтиражовані друкарським способом листівки не-правдивого і образливого змісту щодо мене. Двоє молодих людей роздавали цю «продукцію» біля тор-говельного центру «Перекресток» на вулиці Гагарі-на, інша група у складі трьох осіб – на бульварі Не-залежності, біля магазину «Калина». До речі, хлопці, котрі були задіяні у цій справі біля «Перекрестка», як з’ясувалося, були неповнолітніми. Активістами на місця події були викликані працівники правоохо-ронних органів. Молодих людей, котрі займалися розповсюдженням, доставили для дачі пояснень у відділок міліції. Тут же, біля «Калини», активісти за-блокували автомобіль «Шевроле» червоного кольо-ру, номерний знак – АІ4601ВІ. На задньому сидінні автомобіля виявили пачку листівок. Про подальшо-

му огляді автомобіля у багажнику виявили ще 3,5 ти-сячі цих листівок.

Звісно, хотілося б, аби правоохоронці цього разу продемонстрували свою фаховість, незаангажова-ність і нарешті відповіли на запитання – хто займаєть-ся такою брудною справою, де виготовляється така продукція та хто її розповсюджує.

Правда, надії на такий результат небагато. Адже за останні три місяці це вже четвертий приклад тира-жування та роздачі у Броварах фальшивої поліграфії. Нагадаю – у квітні вийшла псевдогазета «Маєш Право Знати», потім плакат із моїм спотвореним зображен-ням, пізніше – ще одна фальшива газета «Громад-ський захист Київщина». І ось тепер листівка. Попе-редні ж звернення, заяви до міліції з приводу цього ніяких конкретних результатів не дали, так як право-охоронці не могли ідентифікувати осіб, причетних до справи. Цього ж разу активісти фактично зробили справу за міліціонерів, виявивши порушників. Тож є надія, що за їх допомоги правоохоронні органи зумі-ють встановити замовників цієї друкованої продукції, безпосередніх виконавців та місце її тиражування.

Хоча сумнівів щодо цього додає той факт, що вла-да міста, здається, й сама не зацікавлена в розкритті злочину. Фальшиві листівки розповсюджувалися у десятках метрах від приміщення міськради. А псев-догазета «Громадський захист Київщини» вручалася броварцям разом із іншою пресою на поштових від-діленнях, про що є у нас свідчення очевидців.

Отож, напрошуєть-ся висновок, що влада Броварів аж ніяк не за-цікавлена у встановленні у місті чесних і прозорих правил гри під час пе-редвиборних перегонів, котрі стартували, як відо-мо, 30 липня цього року.

Що ж до самої лис-тівки, її змісту, то хотіло-ся б відзначити дві речі. Перше. Вона складена настільки примітивно, що немає сенсу вступа-ти в заочну дискусію. То занадто багато честі для автора цього тексту. Друге. Я вже звик до всього. Фантазіями нечистих на руку людей я вже був мафіозі, шпигуном ЦРУ, був навіть убивцею, наркобароном. Тож додатковим титулом (фінансовий рейдер), «присвоєним» мені ідеологами «чорнопіарівського» броварського «ательє», мене вже не здивуєш.

Як і не можна завадити мені та моїм однодумцям йти тим шляхом, який ми обрали. А це – утвердження справедливості, законності, відповідальності, чесних правил гри в усіх сферах суспільного життя, непри-пустимість використання брудних способів ведення політичної боротьби.

Нехай кожен читач замислиться – кому

вигідно паплюжити ім’я людини, яка активно займається громадською діяльністю, висвітлює факти порушення з боку органів місцевої влади, бездіяльності районної прокуратури та міліції?



Регіонали зареєстрували в Раді законопроект щодо введення кримінальної відповідальності за наклеп. Якщо його приймуть, пересаджають всю торгівлю, бо ціни в магазинах – це наклеп на наше щасливе життя.

***

На відкритті Лондонської олімпіади Україну представляв Микола Азаров – людина, яка не вва-жає себе українцем, не говорить українською та має родовий маєток в Австрії.

***

Якби за крадіжку відрубали руку, в Верховній Раді замість кнопок для голосування були б педалі.

***

Регіонал Лук’янов гнав по трасі «Київ-Одеса» зі швидкісю 240 км/год. і публічно заявив, що це для нього ще не межа. Правоохоронні органи доскона-ло розібралися в цьому питанні і офіційно підтвер-дили: так і є, дісно для Лукьянова це не межа.

***

Янукович пише чергове звернення до україн-ського народу. Доходить до слів «наша економіка відроджується» і питає помічника:

– Як вірно «відродШується» чи «відродЖується»?– Звісно, через «Ж».– Ти диви – як відроджується, так і пишеться...

***

Партія регіонів дуже схожа на свій «другий но-мер», співачку Таю Повалій – колись українська, зі штучними формами та обличчям і з величезними матеріальними запитами.

***

Це на Заході – мафія, а у нас – керівництво.

Анекдоти «Фельєтон»

Інформаційно-аналітичний тижневик "Громадський захист Київщини"Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КІ-№1445Р, від 06.03.2012 р.

Права засновника передані ТОВ «КГ «Контакт», вул. М.Васлиенка, 7А, м. Київ, 03124

Випусковий редактор: Іван ДоляАдреса редакції: [email protected]

Редакція може не поділяти думку та позицію автора. За точність фактів, викладених в

опублікованих матеріалах, відповідальність несе автор. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За зміст та достовірність реклами відпові-дальність несе рекламодавець.Рукописи не

рецензуються і не повертаються.Адреса друкарні: [email protected]Зам. 0512/14(13). Наклад 40000. Виходить щосереди. Розповсюджується безкоштовно.

Остання сторінка

Як я цілувалася з КличкомЯ буквально бігла на опозиційний мітинг, щоб не пропустити його виступу, бо бачити справжню зірку світового масштабу «наживо», як то кажуть, погодьтеся, доводиться не часто. Словом, я прибігла, вся за-хекана й зморена літньою спекою, буквально за кілька хвилин до початку і ледве-ледве пробилася крізь людей з плакатами й прапорами до сцени, на яку він ось-ось мав вийти. Люди навколо мене – пенсіонери й молодь, чоловіки й жінки, навіть декілька юних мам із дітками – гомоніли, а активісти високо тримали прапори та радісно вигукували його прізвище.

Нарешті, під гучні оплески присутніх, він упевнено й неспішно підіймається на сцену. Я ще ніколи не бачи-ла його так близько. Мружачись від сонця, він привітно усміхався до людей і махав їм рукою. Ведучий надав йому мікрофон, і кілька довгих секунд ми стежили за його виразом обличчя. Зустрівшись із кількома тися-чами людей поглядами, він миттю посерйознішав, на його обличчі з’явилася рішучість і мужність, такі зна-йомі нам усім ще з переглядів по телевізору його по-єдинків.

І от я почула його голос. Він говорив спершу спо-кійно, однак у цій спокійності відчувалася чоловіча впевненість і тверда воля. Головне нагальне завдан-ня – це докорінне перезавантаження країни: позбу-тися бандитської влади, корупції та олігархічного ре-жиму, натомість повернути повагу до простої людини, справедливість для всіх, незалежні суди, які нарешті перестануть обслуговувати багатіїв і провладних по-літиків… Говорячи про ці болючі проблеми його голос усе більше наливався силою, якої так бракує більшос-ті українських політиків. Кілька раз мітинг перебивав його гучними оплесками та скандуванням його прізви-ща. Легким порухом руки він просив тиші і продовжу-вав свій виступ. Його аргументи були прості й очевид-ні, з якими погодиться кожна тверезомисляча людина. Більшість наших проблем – від нашої пасивності, від небажання гуртуватися й бути мобільними, від дав-ньої хуторянської філософії «моя хата з краю». «Ми повинні відстояти своє заради майбутнього наших ді-тей», – пролунав його голос із динаміків біля сцени. І знову шквал овацій!

Уже після мітингу, коли він зійшов зі сцени та його об-ступила добра сотня людей, фотографуючись і беручи ав-тографи, я також спробувала наблизитися до нього. Біля мене стояла журналістка з диктофоном, яка змогла вихо-пити його з тісного гурту прихильників, з якими він про-щався. Він стояв від мене за якихось два метри, і я змогла пильніше роздивитися його обличчя й очі. Коли він від-повів на запитання журналістки і проходив повз мене, якась невідома сила змусила мене взяти його за руку й зупинити. «Можна вас поцілувати?» – сором’язливо про-мовила я. «Залюбки», – усміхнувся він.

Я поцілувала легенду, я поцілувала людину, яку знає весь світ і з якою асоціюється моя країна. Я від-чула його теплі губи, які відповіли мені взаємністю, і ... прокинулася.

Упродовж усього дня я ходила сама не своя. Сама до себе усміхалася, наспівувала пісні Віктора Моро-зова та Славка Вакарчука. Однак мене гнітило й інше почуття: як-не-як, але я ніби зрадила свого чоловіка. Я хотіла подзвонити йому на мобільний і в усьому зізна-тися, однак не зважувалася. Хоча мій чоловік – сучасна й освічена людина, а не якийсь забитий совок, який продається за кіло гречки. Думаю, він усе б зрозумів.

Вже після роботи, коли ми сіли вечеряти, я нава-жилася розповісти йому про мій сон. Він уважно мене вислухав, не задаючи жодних уточнюючих питань, і раптом несподівано засміявся. «Твоє щастя, – сказав чоловік, – твоє щастя, що це був Кличко, а не Янукович, Азаров чи навіть Яценюк. Інакше б я подав на розлу-чення».

Маша Ромашкіна, м. Бровари

Documents

Газета «Громадський захист Київщини» № 13