ГРОМАДСЬКИЙ Київщини №20ЗАХИСТ

Ми прийшли, щоб справді здійснити зміни в країні. Я знаю і бачу, як ви тут живете. Я розумію, чому ви не ві-рите політикам, бо вам багато обіцяли і брехали. Сьогодні знову усі не скупляться на обіцянки: стабільність, країну з землею – народу, доступне житло... Але це знову обіцянки тих, хто був і залишається при владі і мав можливість усе це зробити.

Віталій Кличко

Найбільша загроза для України – це не Росія або США, а ми саміУ ніч на суботу, 22 вересня, сенат США схвалив резолюцію по Україні. Досить жорстку резолюцію, в якій зокрема «засуджує дії адміністрації президента Віктора Януковича, спрямовані на політично мотивоване ув’язнення колишнього прем’єра Юлії Тимошенко». Безпосередньо перед цією подією в Вашингтоні відбула-ся чергова щорічна конференція «Український пошук державної зрілості». У цьому році вона проводилась у формі круглого столу «Звіт по Україні напередодні парламентських виборів». У роботі конференції взяли участь як представники держапарату США, зокрема помічник держсекретаря США з питань зв’язків з Єв-ропою та Євразією Філіп Гордон, так і світові експерти з питань економіки та політики. Організатори конференції до участі в ній запросили Павла Різаненка – як економіста, як громадського діяча і як безпосереднього учасника виборчих перегонів. Тож ми маємо можливість з перших вуст почути про те, як сприймає нашу державу світова спільнота.

Продовження на стор. 3

26 вересня

Правда переможе!

2ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

26 вересняНа окрузі

Кого береже наша міліція?

Українська міліція остаточно перетворилася на інструмент захисту правлячого класу від своїх же громадян. В обслуговуючий персонал, що поклика-ний убезпечити сильних світу цього від будь-якого прояву невдоволення нижчих класів. Складається враження, що в ідеалі її мета – звести до мінімуму шанси перетину індивідів із цих двох світів в одній просторово-часовій точці.

Українські правила життя прості: майнове ста-новище та соціальний статус чітко визначають кіль-кість та якість ваших прав. Більше грошей – більше прав, менше грошей – менше прав. Міліція покли-кана наглядати за тим, щоб цей основоположний принцип співжиття українців не порушувався. Вод-ночас вона є винятком із цього правила – будь-який сержант міліції, отримуючи мізерну зарплатню, має необмежене право на насилля. І часто він перетво-рюється з міліціонера на мєнта, тобто на людину яка проміняла честь та гідність на захищене державою право сильного. Можна не сумніватися, що прямо зараз в Україні мєнти когось катують. Необов’язково для отримання потрібних показів або свідчень. Можливо, просто для самоствердження.

За це наша державка вимагає від них абсолютної лояльності. Мєнт будь-якого звання зобов’язаний виконувати злочинні накази керівництва. Керівни-цтво, в свою чергу, ці накази отримує від чиновни-ків різного масштабу, ті від «вишестоящих». Дотри-мання правопорядку, захист закону та інша подібна маячня – для наївних дурнів. Головне завдання – за-хист правлячого класу. Найчастіше українські зако-ни цьому сприяють. Іноді доводиться мати справу з таким рудиментом українського суспільства як за-кон демократичний. Тоді міліція його порушує.

19 вересня у Броварах працівники міліції демон-тували 2 намети партії УДАР та вилучили інформа-ційні матеріали, які в них поширювалися. Міліціо-нери посилалися на рішення міськвиконкому, яким місцева влада встановила перелік місць, де можна проводити політичну агітацію. Водночас працівни-ки міліції не реагували на зауваження представни-ків партії УДАР про те, що це рішення прямо супере-чить статті 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України». У ній наголошується, що органам влади та місцевого самоврядування забороняється втручатися у виборчий процес. Як відомо, в таких випадках підзаконні акти органів влади визнаються незаконними та не мають жодної юридичної сили. Таким чином, люди, яких прийнято називати право-охоронцями, вслід за місцевою владою, що прийня-ла незаконне рішення, порушили закон.

Про те, що міліція виконувала вказівку «згори», свідчить хоча б той факт, що «операцією» керував заступник начальника броварської міліції Руслан Хартанович. Він особисто згортав прапор з партій-ною символікою.

Як з’ясувалося, про зневажливе ставлення УДАРу до незаконних рішень місцевої влади органи МВС повідомили «бдительные граждане» з Партії регіо-нів, які розмістили інформацію про «порушення» на своєму сайті.

За встановлення намету в недозволеному місці на активіста партії УДАР Сергія Тафія в міліції склали адміністративний протокол та відправили справу до суду.

P.S. Цього ж дня у Броварах пограбували квартиру. Власники викликали міліцію о 16:45. Прибули міліціонери о 23:30. Мали важливіші справи.

Заява ГО «Громадський захист Київщини» щодо одіозного та небезпечного для свободи слова закону про наклеп

18 вересня 2012 року Верховна Рада України го-лосами пропрезидентської фракції Партії регіонів, сателітів-комуністів, опортуністів із Блоку Литвина та позафракційних «тушок» схвалила у першому читанні одіозний закон про зміни до Кримінального та Кримі-нально-процесуального кодексів. Ним передбачаєть-ся штраф до 85 тисяч гривень та ув’язнення до п’яти років за так зване «умисне поширення завідомо не-правдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її ділову репутацію».

Журналістське розслідування, проведене порта-лом «Українська правда», показало, що цей законо-проект був розроблений в Адміністрації Януковича. Окремі представники Партії регіонів уже встигли по-хвалитися, що цим законопроектом вони перейняли «закордонний досвід». Справді – подібний закон існує в Російській Федерації, який дозволяє режиму Путіна нищити своїх політичних опонентів і незгодних.

Голосуванням 18 вересня зроблено спробу віднови-ти одне з ганебних положень ще радянського законо-давства, що традиційно використовувалось режимом для придушення інакодумства та розправи з політични-ми опонентами. Одинадцять років тому це положення під тиском громадськості було вилучене з Кримінально-го кодексу і переведене, як і в більшості цивілізованих країн, до суто адміністративної юрисдикції.

«Громадський захист Київщини» висловлює гли-боке занепокоєння намірами режиму Януковича та Партії регіонів відновити в Україні окремі положення тоталітарного права, як за часів СРСР. Ми переконані, що, в разі ухвалення цього ганебного законопроекту про наклеп, поплічники режиму Януковича отримають додаткову зброю, щоб нищити політичних опонентів, переслідувати незалежних журналістів і незалежні медіа, чинити тиск на активну молодь і взагалі будь-кого шантажувати. Крім того, ухвалення закону про «наклеп» за відсутності незалежного судочинствa та за свавільного окреслення владою самого терміна від-криває широкі можливості для безпрецедентних полі-тичних репресій.

Цей «закон» дозволить режиму Януковича повніс-тю «зачистити» країну від політичних опонентів, інако-думців та критиків влади – як на центральному, так і на місцевих рівнях. Українське суспільство ще ніколи не було так близько до 1937-го року, як сьогодні.

«Громадський захист Київщини» закликає усіх гро-мадян України, усіх мешканців нашої славної Київщини висловити свій рішучий протест проти цього ганеб-ного закону, а під час виборів дати належну оцінку антиукраїнським та антидемократичним діям режиму Януковича, Партії регіонів, її сателітів, прислужників і політичних лакеїв.

Brovary Challenge: імена переможців відомі, але тих, хто програв, немаєСвітлоголова дівчинка, здається, не розуміла, де вона і що з нею відбувається. Вона притискала до грудей диплом і раз по раз змахувала сльози з очей. Це були сльози радості.

– Такі емоції не можна спланувати, – зауважив хтось.

Так зрегувала 11-класниця Великодимерського на-вчально-виховного комплексу Надія Лазюта на рішен-ня журі оголосити її однією з переможниць конкурсу з англійської мови серед старшокласників Brovary Challenge, який у Броварах та Броварському районі в п’ятий раз проводив Павло Різаненко та Фонд «Лівобе-режна Київщина».

Отже, конкурс відбувся. Не дивлячись на незрозумілу пози-цію броварської влади, яка й тут намагалася поставити організато-рам палки в колеса. Броварський міський відділ освіти написав офі-ційну відповідь на запит Фонду «Лівобережна Київщина», де від-мовив у наданні приміщення для проведення конкурсу. Мало того, в усному порядку керівникам шкіл заборонили ро-бити будь-які дії навіть щодо інформування учнів цих шкіл про проведення конкурсу. Отак влада ще раз продемонструвала, що партійні інтереси для неї важливіші, ніж інтереси дітей.

– Я вже 15 років очолюю журі Всеукраїнської олім-піади з англійської мови серед школярів, – сказав Ва-лерій Редько, кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторією навчання іноземних мов Інституту педа-гогіки Національної Академії Педагогічних Наук, який був головою журі і Brovary Challenge. – Але вперше у моїй практиці проводиться ось такий конкурс, так би

мовити, локального характеру. Просто прекрасно, що меценати, організатори проводять його, що турбують-ся про дітей. І я з великою відповідальністю заявляю, що конкурс пройшов на високому організаційному рівні.

Перемогти у конкурсі було непросто. Спочат-ку – письмова робота, за результатами якої відбирали-ся десять кращих. Наступним випробуванням для них стала співбесіда, де, як говорили члени журі, в одній

темі було фактично шість тем. Діти мали не лише вільно розмовляти англійською, а й продемонструвати свою ерудицію.

– Завдання конкурсу відповідали євро-пейським стандартам, – прокоментував Ва-лерій Редько. – Але як дуже приємний факт хочу відзначити високий рівень тих, хто сьо-годні брав участь у конкурсі. Ну а чоловік 5-6, в тім числі й переможці, продемонстрували просто прекрасні показники.

До речі, журі аж до підведення підсумків не знали прізвищ кон-курсантів, кожен із них отримав свій буквен-но-цифровий код. Та-ким чином забезпечу-валася об’єктивність проведення конкурсу, виключався навіть мі-німальний вплив ззов-ні на його результати.

– Для мене було головним, щоб кон-

курс пройшов чесно, щоб об’єктивно перемогли найсильніші, – зауважив на церемонії нагородження засновник конкурсу Павло Різаненко. – Ми цього до-сягли. Але хочеться наголосити, що насправді сьогод-ні немає тих, хто програв. Зі спроби своїх сил, зі зма-гання починається шлях кожного до успіху. Можливо для декого навіть участь у такому конкурсі – то вже подолання певної вершини. І я хочу, щоб кожен з вас у своєму житті долав вершину за вершиною. Будьте наполегливими у досягненні успіху, і успіх неодмінно прийде до вас!

Микола Прозорий

3ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№20

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Країна

УДАР створить сприятливі умови для розвитку селаПопри те, що в усьому світі стрімко зростають ціни

на продукти харчування, українське село перебуває у критичному стані. Для відродження аграрного сек-тору необхідно створити сприятливі умови для під-приємництва, і відповідна програма вже розроблена в партії УДАР.

Про це розповів Віталій Кличко під час спілкуван-ня з представниками регіональних ЗМІ в медіа-клубі «На власний погляд». На думку політика, український АПК має прекрасний потенціал, якому позаздрить будь-яка країна. «В жодній країні немає таких хоро-ших земель. І попри це українське село переживає за-непад», – констатує Кличко.

Лідер УДАРу розповів, що під час всеукраїнського туру «щодня бачить тисячі гектарів землі, що не об-робляються. Постійно проїжджаю повз зруйновані корівники, відвідую зубожілі населені пункти, де від-сутня будь-яка інфраструктура. І в очах людей бачу лише безвихідь. Вони зізнаються, що вибір у них

один – або кидати все і їхати в місто, де можна заро-бити хоч якусь копійку, або пити «гірку», – розповів Кличко. Він додав, що побував у багатьох регіонах, однак зустрів дуже мало прикладів успішних фер-мерських господарств. Пояснення просте: в Україні на сьогодні відсутні умови для розвитку сільського господарства.

Кличко зауважив, що в УДАРі розвиток села ми бачимо через звільнення від оподаткування підпри-ємств, які зареєструються в селах. «Це – і нові робочі місця, і податки до місцевих бюджетів. Це – кошти на школи, лікарні, дороги», – заявив лідер УДАРу.

Водночас Кличко розповів, чим ця програма від-різняється від політики чинної влади: «Ми не будемо підтримувати ринок землі у вигляді, який нині актив-но проштовхується. Ми не будемо закривати сіль-ські школи, лікарні, заклади культури. Ми не будемо сприяти монополізації сільського виробництва. Бо наш принцип – рівні можливості господарювання

для великих і малих агропід-приємств», – наголосив Віталій Кличко.

За словами лідера УДАРу, в партії є фахівці, які довели свою спроможність здійснити позитивні зміни на селі. «На-приклад, від нашої партії у Хер-соні балотується кандидатом у депутати керівник Херсон-ського машинобудівного заво-ду Андрій Путілов. Це підпри-ємство розробило й виробляє найсучасніші зернозбиральні комбайни. Та воно, як і все машинобудування, страждає від державної бай-дужості. З нього теж намагаються видавити усі подат-ки. Таке підприємство, як і сотні інших, потребує дієвої державної програми підтримки. УДАР виступає і за розвиток таких форм господарювання, де господарі землі живуть на ній і обробляють її, і за відродження машинобудівної галузі», – заявив Віталій Кличко.

Офіційно

Початок на стор. 1– Ви знаєте, головне на цій конференції відбувалося

не під час офіційних промов чи обговорень, а під час неофіційного спілкування. Бо саме тоді можна було по-бачити і почути, як насправді, без урахування дипло-матичного протоколу, ставляться до нашої держави і до подій в нашій державі. Я був здивований досить об’єктивною картиною. З одного боку, це говорить про те, що інформація доходить не через призму чи-єїсь точки зору, з іншого – про те, що події в Україні не залишають байдужими не тільки спеціалістів з питань Східної Європи чи представників української діаспори в США, а й американських високопосадовців.

Але давайте не будемо мати зайвих ілюзій. У су-часному глобалізованому світі роль геополітичного становища України не така вже й велика. Тому казати що, скажімо, для американського уряду Україна має ключовий інтерес – явне перебільшення. Міжнарод-на політика США, та й будь-якої впливової держави, досить прагматична. Інколи навіть цинічна. Тож слаб-ке становище нашої держави цілком влаштовує «за-конодавців мод» світової спільноти. Слабка держава більш «слухняна», корумповані чиновники легко по-ступляться державними інтересами... Чого далеко ходити? Нещодавно були визначені три компанії, які здійснюватимуть розробку родовищ сланцевого газу в Україні – Сhevron, Shell та ExxonMobil. Всі ці компанії контролюються американським капіталом, тож бага-то хто з експертів вважає, що таким чином Янукович намагається «відкупитись» від жорсткої позиції США стосовно стану українського суспільства, зокрема по-літичного переслідування лідерів опозиції Юлії Тим-ошенко та Юрія Луценка. Американці ж поводять себе як досвідчені виборці – «гречку» взяли, але власної думки не змінили.

Тому те ж встановлення законності, подолання корупції – це не виконання вимог світової спільноти, це – захист інтересів свого народу. А в міжнародній по-літиці – затвердження України як стабільної держави, надійного партнера. Держави, яка «нарощує м’язи» в економічному плані, яка не поділена штучно на части-ни. Ми в цьому зацікавлені значно більше, ніж ключові гравці світової арени.

– Чому ж тоді і США, і Європейська спільнота намагаються «виростити» на українському ґрунті власні політичні та загальнолюдські цінності? Тому що це теж слабка позиція?

– Ні. Скоріше тому, що це закономірний процес еволюції суспільства. Справа не в тому, що США нама-гаються довести Росії чи тому ж Китаю переваги своєї системи. Це не міфічна боротьба Сходу та Заходу, це протистояння системи, яка обслуговує людей, з сис-темою, яку обслуговують люди. Це вже не політика, а скоріше філософія.

З одного боку, суспіль-ство, в якому ключову роль відіграє система. Державна система, підприємства стоять на першому місці, а грома-дянин, людина – лише «гвин-тик», фактично сировина для цих суспільних механізмів.

З іншого – суспільство, в якому людина відіграє клю-чову роль. Навіть в економіч-ному плані в більшості захід-них країн основа податкової системи – це не оподаткуван-ня підприємств, а податок на дохід громадян. Бо це, можна сказати, чесніше, адже у нас той же ПДВ врешті-решт все одно сплачує споживач.

Але в західній системі гро-мадянин знає, що він – осно-ва економіки, це задекларо-вано. І він, відповідно, може вимагати від державних ор-ганів. Такий ось економічний механізм тези «єдиним дже-релом влади є народ».

– Але доки ми визначає-мось зі своєю системою, ми поза цим протистоянням? То, може, й не варто пере-йматись позицією інших держав стосовно України?

– Ми не можемо бути поза цим протистоянням, адже ми – частина цього світу. Ми не живемо десь на окремій планеті, ми живемо в світі, глобалізація якого стає все більшою. Саме тому те, як нас оцінює світ, – беззаперечно важливо.

Економічна криза, до речі, багато в чому спричи-нена саме тим, що світ стає глобальним. Відповідно, і бізнес стає глобальним, відбуваються економічні процеси, які вже не контролюються урядами. Вони не контролюються ніким, бо відповідні регулюючі органи просто відсутні. Це як «дикий ринок», але не в рамках окремої держави, а в межах всієї цивілізації. Тож за-раз вкрай важливо затвердити гідне ім’я української держави на світовій арені. В тому числі і для того, щоб взяти повноправну участь у подоланні світової еконо-мічної кризи. І, відповідно, простежити, щоб глобальні регулюючі механізми відповідали інтересам України. Щоб спільно з іншими державами створювати «прави-ла гри», а не пасивно сприймати розроблені для захис-ту чужих інтересів норми.

– А що ж робити з нашою сумнозвісною «бага-товекторністю»? Виходить, якщо твоя політика по-

добається уряду США – ти отримуєш загрозу збоку Росії, чи навпаки – симпатії російського керівни-цтва ведуть до загрози збоку Заходу...

– Найбільша загроза для України – це не Росія або США, а ми самі. Своїми намаганнями «сподобатись» впливовим державам ми перекреслюємо для Укра-їни можливість самій стати впливовою державою. Не подобатись потрібно, а завойовувати повагу. Не імітувати зміни, бо їх від нас вимагають міжнародні організації, а змінюватись для самих себе. Бо інші держави нас просто оцінюють і виробляють свою політику щодо України відповідно до цієї оцінки. А нам потрібні зміни, щоб стати насправді сильною державою, яка захищає свої інтереси. Бо це єдине, що викликає повагу в міжнародній політиці. Не аб-страктні «наміри» та «напрямки», і навіть не ядерний потенціал. А саме послідовна повага до самих себе і відповідна поведінка на світовій арені. Бо людина, яка сама себе не поважає, не викличе поваги у ін-ших, так само і держава, яка не поважає сама себе, не може розраховувати на іншу роль, окрім ролі розмінної монети в чужій великій грі.

Спілкувався Іван Доля

Найбільша загроза для України це не Росія або США, а ми самі

4ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ 26 вересня

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Подія

Більше фотографій та відео з зустрічі дивіться

на сайтіwww.groza.org

Маленьке диво в Великій Димерці– Та ну, не буде ніякого Кличка! Це ж як завжди – заманюють, щоб на зустріч зібрати, а потім скажуть, що справи не дозволили приїхати.– А я вірю – Кличко не з тих, хто бреше. Та й Різаненко ж це не для галочки робить. Наві-що йому людей дурити?– Ось побачиш – як приїде, то буде маленьке диво...Цю розмову двох жіночок я підслухав у натовпі, що зібрався на зустріч із Віталієм Клич-ком та Павлом Різаненком у Великій Димерці. Що поробиш – людей стільки разів ошу-кували, що більшість з них вкрай зневірена. Але минуло кілька хвилин, і «маленьке диво» димерці побачили на власні очі – Віталій Кличко з’явився на сцені.

Втім, не тільки димерці... На зустріч із лідером партії УДАР з’їхалися і з Броварів, і з Семиполок, і з Русаніва... Та що казати – навіть із Баришівки та Березані люди були! Хоч і в будній день, проте знайшли час для зустрічі з політи-ками, яким вони довіряють.

І зайвий раз переконалися – до-віряти таки варто. Бо мова йшла про те, що наболіло. Про те, чому громадяни однієї з найбагатших за ресурсами країн в Європі не живуть, а виживають. Про те, чому слово «справедливість» стало не нормою життя, а утопією. І про те, як вийти з цього замкненого кола.

«Ми робитимемо все для того, щоб людина відчувала себе впевнено. Щоб закон виконувався. Ми хочемо жити в країні, де усі люди, незалежно від стату-су, грошей, були б рівними перед зако-ном», – пообіцяв Віталій Кличко. І це не були порожні слова – багато хто з нас знає, як протистоїть дерибану столичних земель фракція Кличка у Київраді. І бага-то хто з нас знає, як так само стає на за-ваді розкраданню землі у Броварах Пав-ло Різаненко. Тож така команда не буде кидати слів на вітер та ризикувати своїм чесним ім’ям, розмінюючись на пустопо-рожні гучні обіцянки.

Зайшла мова і про те, куди діваються багатства нашої країни. «Наші гроші кра-дуть ті, кого ви бачите щодня по телевізору. Ви щодня бачите цих людей і чуєте їх. Най-більші інвестиції в нашу країну вводяться з маленького острова, який називається Кіпр. 16 мільярдів американських доларів! Не тому, що кіпріоти так люблять українців, не тому, що греки так люблять українців. Це наші гро-ші, вкрадені у пенсіонерів, медиків, вчителів.

Вони вивезені за кордон, а потім ввозяться назад і ле-галізуються як іноземні інвестиції. 16 мільярдів! Ви по-думайте, скільки за ці гроші можна виплатити пенсій, заробітних плат. Все те, що ми недоотримуємо, – вони кладуть собі в кишеню і кажуть із телеекранів, що бо-рються з корупцією. Ці люди борються з корупцією так, як бджоли борються з медом», – ця відповідь Віталія Кличка на запитання викликала у присутніх бурхливі аплодисменти. Бо люди знають, що це правда.

В очах димерців з’являлась надія. Мама з немовлям на руках вірила в краще майбутнє для своєї дитини. Суворі, втомлені життєвою «безнадьогою» дядьки хоч трішки повірили в те, що і в Великій Димерці, і в інших

селищах та селах кожен зможе отримувати гідну зарплатню. Навіть школярі, які прибігли просто «подивитись на Кличка», прислуха-лись до того, що кажуть зі сцени, бо чули від-повіді на запитання, які їх батьки часто зада-ють самі собі. Зневірених скептиків в той день поменшало – а хіба це не справжнє диво?

Іван Доля

5ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№20

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Конкретні справи

Більше фотографій та відео з ОВК №97 дивіться

на сайтіwww.groza.org

Віталій Кличко відвідав ОВК №97Лідер партії УДАР Віталій Кличко відвідав скандально відому броварську Окружну виборчу комісію ра-зом із кандидатом від УДАРу в 97-му виборчому окрузі Павлом Різаненком.

Опозиційні члени комісії, які зібралися на цю зу-стріч, звернули увагу політиків на численні пору-шення в діяльності ОВК та на неналежні умови праці, створені міською владою як для комісії, так і для офі-ційних спостерігачів та журналістів. Зокрема площа зали для засідань та робочих приміщень не відпові-дає встановленим вимогам, а для журналістів з офі-ційними спостерігачами взагалі відвели територію, огороджену високою ширмою. Певно, щоб ті помен-ше бачили.

«Щойно ми відвідали 97-му Окружну виборчу ко-місію і поспілкувалися з її членами. Ми розуміємо, які ризики є наразі і ті комбінації та алгоритм дій, які використовує влада, щоб створити комфортні умови для маніпуляцій, для того, щоб вибори не пройшли прозоро. Їхнє завдання – вкрасти голоси виборців. Ми не можемо будувати країну з таким майбутнім. Тому я хочу звернутись до кожного, хто працюватиме в ко-місії, та усіх спостерігачів – дуже важливо, щоб жоден голос не був вкрадений. Бо з принципом «не важли-во як голосують, а важливо як рахують» ми назавжди залишимось країною третього світу. Ми зробимо все, щоб юридично не дати можливості фальсифікувати результати виборів», – прокоментував ситуацію лідер УДАРу Віталій Кличко на брифінгу під стінами комісії.

«Наші зусилля не були марними, і ми досягли ре-зультату. Не дивлячись на ті недоліки закону, який

ми маємо, демократичні сили отримали членів ОВК. І наша спільна ро-бота по ОВК №97 дійсно ефективна. Це ми може-мо бачити хоча б з того, що у нас уже двічі зміню-вали голову ОВК. Дуже важко сфальсифікувати щось під пильним оком громадськості, спосте-рігачів, преси та небай-дужих громадян. Сюди кинуті найкращі сили фальсифікаторів від вла-ди. Але ми успішно їм протистоїмо. Ми не дали їм сфальсифікувати же-ребкування щодо членів ДВК, і демократичні сили отримають тут відпо-відне представництво.

Вони тягнуть з підведенням підсумків, бо не знають, що робити. Але ми відстоїмо ці результати і відстоїмо результати самих виборів», – заявив Павло Різаненко. Також він відзначив, що нинішній голова ОВК Максим Ситєнков був причетний від партії влади до виборів в Обухові, Вишневому та Києво-Святошинському райо-ні, які прогриміли на всю країну як нечесні, непрозорі та сфальсифіковані.

На завершення зустрічі Віталій Кличко подарував членам ОВК від демократичних сил боксерські рука-вички, щоб ті тримали удар і продовжували свою бо-ротьбу проти владних махінацій на виборах.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо що голова ОВК №97 Максим Ситєнков склав свої по-вноваження. Мабуть, визнав, що в Броварах свій досвід фальсифікатора він застосувати не зможе. Тож вітаємо з перемогою!

6ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

26 вересняДошка «покращення»

Гуртожиток в Калинівці: договір переписувалиМи вже неодноразово писали про обдурених мешканців калинівського гуртожитку за адресою пров. Травневий, 2. Адвокат Березенець В.В. отримав від людей 80 тис. грн., за які обіцяв допомогти мешкан-цям передати гуртожиток на баланс сільської ради та довести процедуру до етапу приватизації. Нічого з обіцяного зроблено не було, натомість від мешканців адвокат вимагав ще 80 тис. грн. для продовження юридичного супроводу.

Після виходу першої статті у №12 до мешканців гур-тожитку звернулася дочка сільського голови та депу-тат місцевої ради Людмила Чайка. Обіцяла, як водить-ся, розібратися й допомогти. Але вже минуло кілька

тижнів, а обіцяної допомоги ані від неї, ані від сільсько-го голови Пузана мешканці так і не дочекалися.

Натомість з’ясувалася ще одна обставина. Посе-редник Олександр Давидюк, який збирав з людей гроші та підписував з адвокатом договір, на одному з зібрань мешканців гуртожитку зізнався, що угоду пе-реписували. У той час, коли люди були впевнені, що за 80 тис. грн. адвокат доведе їхню справу аж до про-цедури приватизації, в договорі було вказано, що той зобов’язується лише отримати від ПАТ «Тепличний» згоду на приватизацію гуртожитку. І все.

Згідно з нормами цивілізованої юридичної практи-ки, адвокат мав би підписати договір з кожним меш-канцем гуртожитку. Але він підписав його лише з по-середником Олександром Давидюком. Саме тому до угоди мали доступ лише вони двоє і, відповідно, могли й змінювати її на власний розсуд. Люди, які знайомі з українським «способом юридичного виробництва»,

стверджують, що при таких махінаціях посередник отримує приблизно 20-25% від суми контракту.

Але протоколу, в якому власники «Тепличного» за-свідчили би свою згоду передати гуртожиток на ко-мунальний баланс, так ніхто й не бачив. Щоправда, на останній сесії сільської ради питання про гуртожиток (ніби на підставі існуючого протоколу) до порядку денного внесли. Однак листа від ПАТ «Тепличний» все одно немає, тому питання навіть не розглядали.

Що зробив адвокат? Невідомо. Видається, що його та Олександра Давидюка дії підпадають під статтю 190 Кримінального кодексу «Шахрайство».

Віз і нині там.Максим Лєсков

Калинівська зимаВласний закон у голови сільрадиЦя історія почалася з того, що кількадесят щасливих сімей у 90-му році вселилися у нові квартири що-йно збудованого будинку. Мало хто звернув тоді увагу на те, що новенька багатоповерхівка стоїть трохи осторонь житлового масиву. Люди були дуже задоволеними – бо ж ще вчора «сиділи на головах сусідів» у сімейному гуртожитку…

Опалення новобудови було проведено від тодіш-ньої котельної тепличного комбінату. Згодом комбінат перейшов на власне опалення, збудувавши окрему котельню, а ця так і лишилася мешканцям будинків, що стояли поруч. Років із сім тому будинок перейшов «під опіку» місцевої житлово-експлуатаційної контори. Мешканцям 64-х квартир, які опинилися тепер фак-тично на балансі сільради, було запропоновано забез-печувати себе індивідуальним теплом – встановити котли. Жителі 28 квартир спромоглися встановити собі автономне опалення. Були в людей кошти, отже й змо-гли. 36 квартир, відповідно, лишилися на центрально-му опаленні.

Але в травні цього року керівник ЖЕУ Олек-сандр Гарбузюк розіслав жителям будинку по вул. Північній, 6 дуже цікавого листа, в якому було на-писано, що найближчою зимою їх будинок опалю-ватися не буде, бо труби опалювальної системи «прийшли в негодність», а робити ремонт – немає ко-штів. Тобто опалювальний сезон – 2012 для жителів цього будинку так і не роз-почнеться.

Люди одразу ж зверну-лися до голови сільради, якій підпорядковано те ЖЕУ. Зі слів Ірини Тищенко, їх голова Григорій Пузан одразу ж почав жалітись на те, що насправді труба опа-лення довжиною вісімсот метрів, яка йде до їх будинку, повністю прогнила, а ремонт коштуватиме щонаймен-ше півмільйона, яких у сільради немає.

Одне слово, замість працювати над проблемою, ка-линівський голова натомість почав… Думаєте, шукати вихід із скрутного становища? Шукати, до кого зверну-тися по допомогу? Ні! Агітувати за встановлення авто-номного опалення. Звісно, за власний рахунок! Причо-му – терміново!

Люди були просто шоковані. «Якби мою родину про таку картину попередили

хоча б за рік, ми б, звичайно, спробували якось зібра-

ти кошти на це автономне опалення, – каже пані Іри-на. – А ті, в кого немає такої можливості, що робити їм? Замерзати живцем? Встановлювати, як у повоєнні роки саморобні «буржуйки» з ризиком спалити весь будинок? Таких сімей – багатодітних, самотніх пенсіо-нерів – у нас більше третини! Отже, ми запропонували голові надати нам якісь кредити або якось допомогти із закупівлею та уста-новкою того авто-номного опалення. Але він навіть не хо-

тів дивитися нам в очі».Знайома картина, чи

не так? «Спасіння по-топаючих – справа самих потопаючих» – саме так на-справді сьогодні «працює» влада «на місцях»!

Коли люди зрозуміли, що їх голова нічим їм не до-поможе і навіть не хоче про це думати, вони зверну-лися до головного інженера «газконтори» у Броварах, який, у свою чергу, пояснив, що відключення від цен-трального опалення та установка автономного облад-нання потребують відповідних заходів і займатися цим повинні ЖЕУ та сільрада.

Коло замкнулося. Жителі будинку № 6 отримали відповідь-відписку з

власного ЖЕУ та районної влади від 18.06.2012 р., які написані немов «під копірку». Знаєте, що там написа-

но? Що ЖЕУ (читай райрада) найближчим часом роз-гляне можливість… відключення будинку.

Разом із цим, Пузан протягом тижня швиденько зби-рає збори, на яких по-перше, намагається з’ясувати, хто ж із мешканців будинку скаржився на нього, а по-друге, прохоплюється, що особисто чув від пана Іваненка, що райрада може виділити мільйон гривень на необхідні ремонтні роботи, але, мовляв, людям на це сподіватися не слід, а краще ото всім за власний рахунок постави-ти котли, бо трубу все одно відріжуть. Цікаво, відріжуть вже після того, як спишуть мільйон на її ремонт?

Розчаровані люди звернулися до облдержадміні-страції в Київ. І що ж? Ми дочекалися таки офіційної відповіді від виконуючої обов’язки начальника Голов-ного управління житлово-комунального господарства

і паливно-енергетично-го комплексу Київської о б л д е рж а д м і н і с т р а ц і ї п. Краснощок О. В. У ній сказано, що й насправді коштів на ремонт тепло-траси ані в Броварській райдержадміністрації, ані в самого Пузана у 2012 році – таки немає. А у 2013 їхній будинок взагалі буде ВІДКЛЮЧЕНИЙ від цен-трального опалення! Отакі «новини з покращенням»! Навіть перед виборами люди нікому не потрібні, а влада всіх рівнів, аж до об-

ласної, впритул не бачить тих, для кого, власне, і обиралася.

Що дивуватися? Вони там, нагорі, не пере-ймаються – навіть, якщо на всій території Укра-їни щезне тепло, в їхніх садибах та пентхаузах воно, мабуть, буде!

Майже зо два тижні тому на дверях парад-них будинку № 6 по вулиці Північній з’явилися

оголошення про початок ремонтних робіт із тепло-трубами, але… лише поблизу будинку. За найголовні-ше – теплотрасу – нема й мови.

А проблема лишається. Люди, побоюючись за-лишитися із калинівською зимою сам на сам, почали збирати гроші для встановлення опалення за власний рахунок. Вони прагнуть тепла власним дітям. Та чи встигнуть вони до морозів? Хтозна?..

А ще – вони прагнуть справедливості.І йдуть за підтримкою до громадських приймалень

дійсно НАРОДНИХ депутатів. Таких, наприклад, як Пав-ло Різаненко в Броварах.

Є ж в Україні ще якась влада? І – Закони України. А не окремо взятого Пузана з

Калинівки.Андрій Дробязко

7ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№20

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Актуально

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ «Громадського захисту Київщини»

(067) 235-93-92(097) 214-67-55

Разом ми зможемо!Кожному з нас доводиться стикатись з байдужіс-

тю чиновників та свавіллям можновладців. З відвер-тою зневагою до «пересічного громадянина». З тим, що столоначальник вважає себе вищим за нас лише тому, що примудрився отримувати зарплатню з по-датків які ми сплачуємо. Протистояти цьому важко, адже проти однієї людини виступає вся система. Давайте спробуємо допомагати одне одному в цій боротьбі, адже разом ми зможемо!

Підкуп у виборчій компаніїЗ огляду на те, як відбувається зараз виборча кампанія, можна констатувати, що дані вибори, як і всі по-передні за роки незалежності України, пройдуть з порушеннями правил політичної етики.

Власне, в більшості провладних сил та кандидатів політики тут буде замало – відбудеться змагання між найбільш фінансово могутніми групами та особами, які готові використовувати будь-які методи заради досяг-нення своїх цілей. І досить часто такі методи не лише визначаються як «брудні» з точки зору моралі та прин-ципів політичної боротьби, а й підпадають під цілком конкретну кваліфікацію норм Кримінального кодексу України.

Серед таких «брудних» методів найбільш популяр-ний прямий підкуп виборців, тобто надання вибор-цям грошей або інших матеріальних цінностей без-посередньо в день голосування, коли їх вибір відразу можна «проконтролювати». Підкуп виборців та відпо-відальність за нього передбачені частиною 1 статті 157 Кримінального кодексу України: «Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з

референдуму чи діяльності офіційного спостерігача» і караються як мінімум штрафом від трьохсот неоподат-ковуваних мінімумів (5100 грн.), а як максимум – обме-женням волі на термін до двох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін від одного до трьох років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною та спеціальною метою – перешкодити громадянину вільно здійснити дії, спрямовані на реа-лізацію належного йому виборчого права. Суб’єктом злочину виступає будь-яка фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, а не лише самі кан-дидати, партії, які висунули кандидатів у депутати та офіційні спостерігачі від них.

Таким чином, будь-яка особа, яка здійснює агітацію за того чи іншого кандидата чи партію з використан-ням підкупу виборців (навіть якщо вона офіційно не уповноважена представляти кандидата чи партію),

може понести кримінальну відповідаль-ність за цей злочин.

Арсенал методів та шляхів підкупу на-стільки широкий, що вмістити їх в якусь чітку систему класифікації досить складно.

Наприклад, для людей похилого віку перевіреною та ефективною є схема, коли політична свідомість періодично стимулю-ється у гастрономічному форматі: канди-дати дають людям гречку, цукор та олію і пропонують голосувати за себе. Втім, є й «невдячні» пенсіонери, які «гречку беруть, а голосують по совісті», бо розуміють що такі кандидати-гречкодавці вкрали в кож-ного з нас набагато більше.

Для активних людей, які не проти подо-рожувати, ще з початку 90-х існує можли-

вість поїхати на «партійному» автобусі в певну місце-вість і, отримавши гроші, зробити «вірний» вибір, який відразу ж перевіряється.

Для людей молодих та технологічно просунутих є можливість отримати гроші в день виборів після пред’явлення фотографії, на якій зафіксовано позна-чку біля «бажаного» кандидата. Причому деякі сили пропонують «аванс» – частину грошей виплачують до голосування і частину після пред’явлення доказів. До речі, деякі громадяни примудряються на одних й тих самих виборах продати свій голос декільком політич-ним силам – малюючи «галочку» на прозорому пласти-ку і по черзі накладаючи та фотографуючи її навпроти різних рядків бюлетеня.

Посадові особи, зацікавлені у результатах вибор-чих перегонів, мають, звісно, більше можливостей у справі вибору агітаційних засобів, хоча використання посадовцями свого службового становища і переслі-дується відповідно до закону, але досить часто вони дозволяють собі на нього не зважати. Тому поширеною є практика, коли певні чиновники виділяють кошти державного бюджету, скажімо, на будівництво доріг та відновлення інфраструктури в певній місцевості, але йдуть ці кошти на підтримку власних кандидатів. Тож обіцянки що-небудь швидко побудувати є не що інше як опосередкований підкуп. Якщо кандидат або його партія, прийшовши до влади, так і не реалізували обі-цяного (а це в нас майже норма), такій політичній силі необхідно просто відмовити в довірі на наступних ви-борах.

Резюме. Ніякими суровими законами та заборона-ми не викоренити таке негативне явище як підкуп ви-борця в нашому середовищі. Лише коли кожен із нас сам зрозуміє, що на ньому потім заробляють набагато більше, ніж 100-200 гривень, ось тоді ситуація реально може змінитися.

Сподіваємось, що попередні роки навчили нас не продаватись задешево. Бо дуже дорогою ціною потім приходиться розплачуватись.

Олена Титова

Громадські приймальні відкрито!Оскільки наша «Гаряча лінія» перевантажена і в багатьох випадках юристам

все одно потрібно бачити конкретні документи, ми відкриваємо громадські приймальні. Щоб кожен міг особисто звернутись, поділитись своєю проблемою і разом ми спробували б її вирішити.

Громадські приймальні Павла Різаненка відкриті за адресами:м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, офіс 39 (ТЦ «Ліза», 3-й пов.)м. Бровари, вул. Київська, 95, кімн. 9м. Березань, вул. Леніна, 127смт Баришівка, вул. Жовтнева, 98 (ПМК-12) Час роботи: з 9.00 до 18.00, перерва з 13.00 до 14.00. Вихідні: субота та неділя

«Обухівський підрахуй» в Броварах не впоравсяОдразу після візиту до Окружної виборчої комісії в Броварах лідера партії УДАР Віталія Кличка та Павла Різаненка, голова ОВК №97 Максим Ситєнков склав повноваження. Про це повідомив керів-ник юридичного департаменту партії УДАР Валерій Карпунцов, посилаючись на інформацію з Цен-тральної виборчої комісії.

Нагадаємо, що Окружна виборча комісія прове-ла жеребкування складу дільничних виборчих ко-місій ще в четвер, 20 вересня, і мала наступного дня офіційно оприлюднити його результати. Проте, во-чевидь, результати жеребкування не влаштовують провладну більшість в ОВК. Планам розіграти все за власним сценарієм завадили присутні на засіданні спостерігачі, представники політичних сил та кан-дидатів, журналісти. Так, представник партії УДАР помітив, що жеребки було вкладено в конверти різ-ної цупкості, тому, на вимогу присутніх, вміст кон-вертів було змінено. Внаслідок цього представники

опозиційних сил отримали, згідно оприлюд-нених незалежних підрахунків спостерігачів, досить велике представництво в дільничних виборчих комісіях. Щоб не допустити можли-вих фальсифікацій, представники опозицій-них сил організували цілодобове чергування біля приміщення ОВК №97. А 25-го вересня скандально відоме ОВК відвідали лідер УДАРу Віта-лій Кличко та Павло Різаненко. Голова ОВК Максим Ситєнков цю зустріч проігнорував, проте невдовзі з’явилась інформація про складення ним своїх по-вноважень.

«Вочевидь, це викликано пильною увагою до діяль-ності виборчої комісії в Броварах, тож дякуємо всім, хто залишався небайдужим до ситуації в нашому окру-зі. Це наша спільна перемога», – зауважив коментуючи цей факт Павло Різаненко.

8ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ 26 вересня

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Фейлетон

Інформаційно-аналітичний тижневик "Громадський захист Київщини"Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КІ-№1445Р, від 06.03.2012 р.

Права засновника передані ТОВ «КГ «Контакт», вул. М.Васлиенка, 7А, м. Київ, 03124

Випусковий редактор: Іван ДоляАдреса редакції: grom_zah@meta.ua

Редакція може не поділяти думку та позицію автора. За точність фактів, викладених в

опублікованих матеріалах, відповідальність несе автор. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За зміст та достовірність реклами відпові-дальність несе рекламодавець.Рукописи не

рецензуються і не повертаються.Адреса друкарні: inter-ua@ukr.netЗам. 0512/14(20). Наклад 40000. Виходить щосереди. Розповсюджується безкоштовно.

Остання сторінка

Полювання на... обранцяУ нас, як жодної секунди не сумніваюся, – і у вас, вибори до парламенту проходили бурхливо. Плюньте мені в ліве око, якщо у вас, як і в нас, висувався лише один претендент. Заліпіть мені з розмаху в праве вухо, якщо ті кандидати не обіцяли всім підряд в обмін на голоси за них показати кіз у золоті. А як отри-мали мандати і почали ними під скляним куполом мандатити, то згадують про народ лише коли наступні вибори на носі.

Тож зібралося наше село на сходку, вирувало, мі-тингувало, а тоді давай у мій бік пальцями тицяти:

– Ви, Кириловичу, агітували нас за цього кандидата?– Агітував, – кажу, – бо він же на біг-бордах частіше

від реклами в телевізорі мелькав.– То й де він тепер?– Так відомо ж де – в Києві.– А де ж газифікація села, макуха для ферм, комп’ютери

для школи, асфальтовані дороги, вставна щелепа для діда Андрія і шиті валянки для баби Пріськи?

– Так відомо ж де…– Ви в нас, Кириловичу, чоловік грамотний, відпо-

відальний, поганяйте до Києва – і нехай депутат свої обіцянки повиконує, або заберіть наші голоси за нього назад.

Якби наперед знав, що то за подвиг – свого депу-тата стріти – краще б політичного притулку аж у Китаї попросив, щоб перед односельцями не соромитись... Верховну Раду я знайшов швидко. А ось там на мене чекала стіна. Подивитися збоку, то наш законодавчий орган обставлений зусібіч тоненьким невисоким мета-левим парканчиком. Я б його переліз і штанів у делі-катному місці не порвав, але ж кругом у формі дебелі хлопці походжають, які тільки й знають, що : «Ніззя!» та «Нє положено!»

– Та зрозумійте ж! Я ж не депутат, я не можу наказу земляків не виконать! – пояснюю їм у розпачі, а вони тільки головами крутять, ніби від мух відмахуються.

Довелося на ходу стратегію і тактику розробляти, бо там таких, котрі на лови своїх обранців приїхали з усієї України, багато набереться. Деякі вже по тижню ждуть, щоб бодай через дорогу ненаглядного уздріти.

Мені ж з першого дня пощастило. Вже наче всі на сесію зібралися, глянув – аж он машина зупиняється, і наш вилазить. Я від радості як закричу на весь Київ:

– Я з вашого округу! Вам від виборців вітання привіз!Він оглянувся, розцвів на виду, ще й рукою помахав,

як ото Брєжнєв було над мавзолеєм – і юрк за товсте-лезні двері, що ними не тільки від виборців, а й від та-таро-монголів можна уберегтися.

До вечора я його по цей бік вулиці Грушевського ждав, вже всі вийшли, а мій як крізь землю провалив-ся. Чого я його тим привітом злякав, думаю, треба було сказать, що гостинця привіз, мо’ клюнув би?

Наступного дня я раненько під парламент. І знову по-щастило. Він, мабуть, також чим раніше хотів проскочити, доки мене немає. Бачу, що не спіймаю. Доки він з машини висідав, а охоронці нічого екстремального не сподівали-ся, я з невластивою моєму віку швидкістю пронісся через вулицю, перемахнув через парканчик – і:

– Добридень! Я з вашого округу!– Добрий день! – щиро потис він мою руку. – Я дуже

поспішаю, – і фіть за ті ж важкі двері.А мене охоронці під руки та на цей бік вулиці, де

зона недепутатів.Глянув, йде колона пікетувальників. Я до них. Стали

ми в парку перед вікнами законодавців і колядуємо: «Ганьба!», «Депутатам – наше життя!». Ніхто нас не слу-хає, тільки вряди-годи який червонощокий народний депутат з вікна визирне і заховається в залі для нашого ж блага нові закони приймати.

Сесія собі йде. Ми собі стоїмо. Нікуди ніхто не по-спішає, а чого ж – століття тільки почалося. Розпитали мене пікетувальники про мої митарства і уклали ми

такий бартер: я з ними кричатиму і транспарантом ма-хатиму, коли телевізійники їх зніматимуть, а вони до-поможуть мого зловити.

Зняли нас на всі телеканали, які в Україні є. Тоді хлопці обірвали полотнища транспарантів від дер-жаків, скрутили з них аркан, ждемо. Аж ось виходять обранці на свій двогодинний обід. Тільки я в свого пальцем ткнув, як одна група від Маріїнського палацу, а друга з вулиці Грушевського прямо з-під коліс машин як кинуться його заганяти, як заулюлюкають. А давно неоплачуваний пролетар як пожбурить аркан…

…Ех, такий жаль! Сантиметрів десять всього не ви-стачило. Міліціонера спіймали, а наш – стриб у авто – і «до побачення, качки».

Без ніякої надії прилемзяв наступного ранку. Дур-нісінько простовбичив півдня, з сумними думками не знати чого побрів у парк, що ото позаду парламенту. Глянув – а з «чорного ходу» мій обранець на всі боки сторожко виглядає, щоб до машини непомітно добігти.

Мене ніби хто шилом у м’яке місце. Я з-за ку-щів – стриб до нього! Хвать за полу! Він би, звичайно, втік, залишивши полу в моїх руках на сувенір, але по-жалів дуже дорогого піджака.

– Змилуйтеся! Дві лекції у вузах, три зустрічі з бізнес-менами, чотири презентації з фуршетами! – запхикав він.

– А ви, золотий мій, змилуйтеся: обіцяли дорогу, газ, комп’ютер, валянки… – почав я перераховувати нака-зи виборців.

– Та хіба ж ви дошкільнята? Це ж такий передвибор-ний піар був!

Як почув я те слово – випустив полу. І оком не змиг-нув, а він уже тільки закурів машиною. От тобі й гума-ніст, захисник народу, політична еліта… А я повірив. Якби знав, що воно таке «ге», хіба б радив землякам за нього голосувати?

Вже п’ятий захід пікетувальників змінився. Вже де-путати на канікули роз’їхалися, а я все стою під парла-ментом і думаю: чи мені назад в село вертатися «піа-рити», чи таки просити політичного притулку в Китаї?

Микола Босак,з сайту humour.ukrlife.org