Майдан. Березень. №1

МАЙДАН | БЕРЕЗЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ 1

БЕРЕЗЕНЬ, №1maidanukraine.com.ua

МАЙДАН | БЕРЕЗЕНЬ 2014 | НАРОДНЕ ВИДАННЯ2

«Народження української нації» – саме так називають нинішні події найбільш ро-мантично налаштовані активісти.

Нарешті усвідомлюєш основний прин-цип побудови нової системи взаємовід-носин людей та влади, де найголовнішим є вторинність влади, яка має виконувати лише сервісні функції.

Саме такий принцип проголошується Майданом.

Нові персоналії при владних кріслах так і не усвідомили основну причину появи Майдану – несправедливість і небажання більше її терпіти.

Саме тому лютнева революція – лише початок силових перетворень, які мають завершитися повномасштабним переза-вантаженням під час жовтневої.

Справді, на перший погляд, єднання згуртованих Майданом різних верств су-спільства проти влади-ворога дуже схоже на утворення політичного моноліту. І в це можна було би повірити, якби схожі слова не лунали рівно 10 років тому за аналогіч-них обставин.

Тоді, як і сьогодні, багато говорилося про те, що революція дає нам останній шанс об’єднати всі етноси і регіони навко-ло «вистражданої ідеї» неприйняття старих тоталітарних методів управління народом і свавілля влади, а натомість побудувати «вільне, орієнтоване на європейські демо-кратичні цінності суспільство».

Але подібно до того, як Друга світова війна стала фактичним продовженням не-закінченої Першої, так і нова революція піднесла на своїх знаменах нереалізовані гасла старої.

Хоча є і серйозні відмінності.Після повалення режиму Януковича

громада усвідомила свою силу і почала ви-сувати набагато важливіші вимоги до вла-ди, але вже без запопадливості та поваги.

До жовтня риторика вимог зміниться з пропозиційної на ультимативну, ба навіть погрозливу – «якщо ні, то знищимо» (чи щось на кшталт того).

Сьогодні колону очолили «діти» по-маранчевих подій, які подорослішали в революційній освіті. У них уже немає за плечима ілюзій щодо умиротвореного ра-дянського принципу побудови суспільства, а попереду – жодних перспектив, які навіть не пропонує ані влада, ані будь-який світо-вий досвід, тому всі їхні вимоги носять ха-рактер рішучого ультиматуму.

Ультимативність, поєднана з ненавистю, пояснюється нерозумінням цілей.

Проте народ цей аж ніяк не гомоген-ний. Кожна соціальна група, представлена в листопаді – лютому на київських вулицях, вельми по-різному уявляє собі «вільне су-спільство».

Відсутність, по-перше, загальнозро-зумілої та прийнятної моделі держави, а по-друге, однозначне сприйняття «спра-ведливості» створюють широке поле для маніпуляцій та суперечок, в яких неможли-во дійти згоди.

І тому нова влада, яка прийшла в ре-зультаті революції, безсоромно повторює те, що вже робила у 2004 році, тоді як пев-на частина «маленьких людей» з малень-ких міст і сіл, які давно вже покинуло жит-тя, тепер отримали свою частку влади на вулиці. І свою образу на життя, на бідність, на приниження негайно почали через неї реалізовувати.

Цей «синдром вахтера», або «началь-ника шлагбаума», досі виявляє себе як через дрібниці на кшталт перевірки доку-ментів у перехожих, так і через категоричні вимоги до органів влади зробити те чи це, «інакше прийдуть хлопці з Майдану». Але, за великим рахунком, усе те є про явом зви-чайнісінького страху, що так і залишився у самому низу соціальної ієрархії, до якого байдуже всім у сучасній державі, де життя і доля окремо взятої людини нікого не ціка-вить. У той самий час, коли ще вчора опаль-ні олігархи і дніпропетровська команда

Тимошенко обіймають посади, звільнені «донецькими», Майдан, який відіграв своє, гріється біля залізних бочок і тужить за Небесною сотнею, що загинула за нову Україну.

Визнати, що всі твої зусилля були мар-ними, а смерть молодих, прекраснодушних людей – даремною, означало б крах усьо-го пережитого, занурення в депресію, яка може призвести до саморуйнування.

Тепер, на черговому етапі ланцюгової реакції, спричиненої Майданом, ознака-ми політичної нації, що народжується, на-зивають реакцію на дії Росії. І поривання громадян вийти зі зброєю в руках є дуже серйозним, адже воно спирається на дій-сно сильні та чисті емоції. Але у світлі продовження «реформ», що призводять до погіршення життя більшості українців, «окупанти» є чудовою нагодою перенапра-вити негативні емоції зсередини назовні.

Максима про те, що людей можна об’єднати лише силою, хлібом або загаль-

ною для всіх небезпекою, якнайкраще пояснює те, що відбувається. І водночас дає рецепт збереження тієї самої єдності України, заради якої молоді люди знову го-тові йти на смерть.

З’явившись як феномен прямого наро-довладдя, Майдан (і все, що з ним пов’яза-но) буде уважно стежити за всіма діями тієї влади, яка завдяки йому тимчасово стала на чолі держави.

Прийде час, і він буде рішуче реагувати на кожну її дію або кадрове призначення з точки зору загальної користі, підвищення добробуту, розширення (а не скорочення) прав громадян і змушувати її коригувати дії.

Але, спробувавши свої сили і зруй-нувавши міф про недоторканність вищої влади, усі «соколи революції», зокрема ак-тивісти соціальних мереж, повинні змусити себе замислитися, нарешті, про те, що саме є, згідно з тим самим «загальним розумін-ням», правильним.

Володимир Сергійович, координатор Ради сотень Майдану:

– Я розумію, що є чимало українців, які, дивлячись на центр Києва, бачать виклю-

чно понівечений Хрещатик. Водночас складно не погодитися, що Майдан – як сенс прагнень нашого народу до створен-ня нової України.

Майдан змусив усіх прислухатися – до-сить знущатися над людьми! Треба жити по совісті та за законом.

Що маємо сьогодні? Небесну сотню в думках і менеджерів у владі, яким Майдан дав можливість тимчасово керувати краї-ною. Перед ними ставилися завдання, які вони не виконують.

Часу у них майже не залишилося. На території України практично проводяться бойові дії. Чомусь по Автономній респу-бліці Крим ходять чужі солдати чужими чобітьми. А це моя Батьківщина, і я не можу з цим змиритися.

У влади майже не залишилося часу. Нехай ухвалюють відповідні рішення, або незчуються, як опиняться там, де й попе-редня влада.

Майдан, де народжується нація

Патріоти

НАРОДНА ПЛАТФОРМА[email protected]

Фото Украинские Новости


Україна – молода держава. Молодість не буває без помилок. З роками суспіль-ство дійшло гіркого висновку, що україн-ська владна еліта розвивалася від пога-ного до гіршого. І на диво виходить, що найменш «антинародною» була найпер-ша влада. А далі відбувалося відсторо-нення народу від влади. Влада все біль-ше віддалялась від людей, доки Майдан не повернув народу владу і країну.

Удруге за десятиліття Україна вийшла на Майдан і вдруге знесла владу. Але, як і в 2004-му, ті, хто приходить на звіль-нені Майданом владні місця, нічого не зробили для того, щоб життя в Україні стало кращим. І не зроблять ніколи, хоч Майдан буде їх змінювати щороку.

Не зроблять тому, що не хочуть, не можуть, не знають. Існуюча система дер-жавної влади України цього не допус-тить.

Державна система роками будувалась так, що будь-хто після потрапляння в цю систему починає діяти на свою користь, а не на користь України.

За ці роки влада так переплела і заплу-тала закони, що створила з них справж-ній лабіринт. Будь-які спроби розібрати-ся в цих хитросплетіннях виявляються марними.

Країна гине в антинародних законах, як рослини в бур’яні.

Тільки з чистого аркуша можна розпо-чати писати нову державність країни. І писати самим, не доручаючи виконав-цям.

Ми – представники Майдану – за-являємо: більше ніколи і нікому народ України не передовірить владу.

Нова влада України, яка пройшла до владних кабінетів на плечах Майдану, робить вигляд, що Майдану не існує. Наші заклики і вимоги до влади зали-шаються поза увагою тих, хто недавно закликав Майдан до революції.

Вважаємо неприпустимим проведен-ня виборів усіх рівнів за старими зако-нами, дотримуючись яких ми помиля-лися вже стільки разів. Платити кров’ю людей за помилки неприпустимо.

Україна потребує нових законів, що будуть базуватись на рівноправному іс-нуванні громадян України, без огляду на національність, віросповідання, мову та культурні традиції.

Функції всіх гілок влади, що визна-чаються народом, а не самими вико-навцями як основні правила, які не мо-жуть бути змінені або пристосовані «під себе» чиновниками, дозволять визначи-ти країні той «стрижень», який буде ко-ригуватися тільки народом.

Ці правила, які будуть обговорені та схвалені всенародно, погромадно, – по суті, стануть установчим законом дер-жави Україна.

Механізм ухвалення установчого до-говору буде так само обговорено грома-дянами.

На створення і ухвалення установчого договору вистачить трьох-чотирьох мі-сяців. А до того часу ми вважаємо тих, хто змінив команду Януковича, тимча-совою виконавчою адміністрацією. Уся діяльність цієї адміністрації має бути підконтрольною Майдану як організо-ваній політичній силі. Представники Майдану повинні входити до всіх без

винятку представницьких та законодав-чих структур.

Сьогоднішнє становище в країні ми вважаємо перехідним періодом. Май-дан не вважає, що досяг мети, за яку за-гинули наші брати.

Ми не боролися за посадові місця для Тимошенко, Коломойського, Авакова, Парубія та інших. Ми боролися за те, аби господарями країни були всі грома-дяни України. Кожен із нас, а не кілька десятків «представників».

Інакше відома українська приказка «Моя хата з краю» укотре обернеться тим, що хата стане з краю від самого господаря.

А якщо хто-небудь захоче сказати, що наші дії нелегітимні і незаконні, нагадує-мо: усе, що ухвалює народ своєю більші-стю, є легітимним. Ті ж, хто намагають-ся цьому перешкодити, автоматично стають особами, які здійснюють антина-родну діяльність.

Увага! Друзі! Це – сигнальна версія Маніфесту. Його повний текст, вивіре-ний за допомогою всього народу Украї-ни, буде складений упродовж 5-7 тиж-нів. Усіх запрошуємо до обговорення і формування спільного бачення.

Зміни в Маніфест будуть представлені у кожному номері видання «Майдан».E-mail: [email protected]

Леонід, координатор рівненського Майдану:

– Майдан – це свобода, рівноправ’я, єв-ропейський вибір, побудова майбутнього

для наших дітей і онуків. Справу Майдану іще не завершено. У кожного з нас є чима-ло запитань по ситуації в країні. На жаль, люди, які прийшли до влади, не розуміють, що поводяться так само, як і попередня влада. Вони не хочуть спілкуватися з нами, не реагують на запити Майдану. А це пер-ша ознака того, що народ – а Майдан пред-ставляє народ – знову хочуть залишити поза грою.

Дехто каже, що потрібен другий Май-дан. Ні, у нас є цей Майдан, він ще не за-вершений. Ситуація в країні складна. Події розвиватимуться напрочуд швидко. Прези-дентські вибори мало що змінять, оскільки виборча система залишається старою. Спо-чатку потрібно створити нову систему, – на мій погляд, бажано електронну, – а потім проводити вибори.

Віктор, Координаційна рада Майдану:

– Майдану потрібно допомогти об’єд-натися. Мій керівник – народ. Моє завдан-

ня – просвітництво для чого нам потрібно об’єднатися, щоби народ став справжнім керівником.

Народ змінить цю владу. Майдан має стати не просто символом змін, а дієвим механізмом на шляху до мети. Знову ж таки, повинен відбутися діалог. Народ вис-ловлює свою думку, Координаційна рада повинна скеровувати енергію і узгоджу-вати взаємодію між Майданом.

Сьогодні ж ми бачимо шахову рокіров-ку у владних кабінетах. Важливо прове-сти справжню, але виважену люстрацію. Країні потрібні найкращі фахівці. Першо-основою має стати професійна придат-ність, а не політичні уподобання.

У мене дуже хороший дантист, але, повірте, я не знаю, яку ідеологію він спові-дує. Для мене це не важливо.

Патріоти

Доповніть Маніфест[email protected]


Олександр Ржавський – про завдання Майдану.

Фактично Крим Україна втратила. Чому? Що повинна була зробити влада, аби того не сталося?

Сьогодні є багато людей, які бачать певну штучність в процесу, що відбувався. Якась штучність у тому, що спочатку нам говорять: «Не використовуйте зброю і стійте просто так». А коли майже офіційно від бувся перехід території, дають дозвіл на застосування зброї.

Зрозуміло, що звучить цинічно, але си-туація дозволяє міркування про можливі таємні домовленості з Росією, про спокій-ну передачу певних територій. Серед тих, хто теоретично був спроможний про таке домовлятися, могла бути частина людей, які сьогодні знаходяться при нинішній

владі. І як це жахливо не звучить, але при такій небезпеці ми мусимо досліджувати всі версії. Оскільки недолугість певних рі-шень призводить до невідповідності адек-ватним речам, то ми, безумовно, маємо пі-дозри і часто знаходимо підтвердження.Щодо голосування в Криму – у мене немає

особливих заперечень стосовно процент-ного співвідношення людей, які сьогодні хотіли б проголосувати за Росію, ось тіль-ки з явкою можу не погодитися – не вірю у 87%.

І це не дивно. Справа в тому, що Крим і люди, які там проживають, потерпали 20 років від засилля центру. Постійно з Києва пхалися туди різні люди, які забрали узбе-режжя, усі найкращі і ласі бізнесові шмат-ки Криму.

На сході півострова, ближче до Керчі, стоять покинуті будинки і повна соціальна і економічна депресія. Безумовно, Крим був покинутий напризволяще, і тільки море там щось давало населенню.

Що їм було втрачати? Національну іден-тичність, мову, безпечне життя, особливо у постмайданівський час?

Тиск на людину від влади у Росії навіть більший, ніж в Україні, але ж там все-таки тих, хто лупцює когось за політичні уподо-бання, офіційно називають правопоруш-никами, а не героями. Але немає нічого вічного, і коли Україна зможе продемон-струвати новий формат влади, а нова па-радигма взаємовідносин запрацює, то я не здивуюсь, якщо в 2015 році вони про-ведуть такий же референдум, але вже на-впаки. Але лише тоді, коли в Україні умо-ви проживання і умови розвитку людини,

умови доступу до соціальних ліфтів будуть набагато кращіми, ніж у РФ.

Ви очолюєте Уряд народної довіри, який створено на Майдані. Але як реально в одному уряді поєднати всі інтереси зі всієї країни?

Уряд народної довіри створено Радою бойових сотень Майдану та інших струк-тур, які знаходилися і на Майдані, і поза Майданом. Була народжена ідея створи-ти зрозумілу для всього світу структуру, з якою можна вести перемовини, тобто формалізувати сторону в будь-яких пе-ремовинах. Ініціатором виступили Все-

українська Рада євромайданів України, яка почала свій шлях із Севастополя. На зборах було доручено новому прем’єр-міністру спочатку створити систему, за якою можна було залучити найкращих фахівців з усієї країни і з усіх територій для роботи у цьому Уряді. Сьогодні розро-бляється нова технологія обрання членів опозиційного уряду, яка буде задіяна у відкритому ефірі і в інтернеті. Це постійно діючий марафон для обрання людей на посади зі створенням і відшліфовуванням нової структури виконавчої влади. Бо тіль-ки лінивий сьогодні не говорить про зміну системи влади. Але за яким принципом вона має працювати?

Сьогодні є чимало нових ідей і проек-тів. Ми хочемо залучити до цього мільйо-ни людей, які можуть коригувати програ-му і висувати свої пропозиції, у тому числі кадрові.

От скажіть, чому у нас жодний прем’єр не виступив з перспективною програмою, згідно з якою він обіцяє працювати, і яким чином він це може виконати?

Чому у нас немає конкуренції урядо-вих програм? Це ж очевидно, що ідея здо-рова! Сьогодні ми хочемо, щоб уся Украї-на взяла участь у формуванні такого Уряду народної довіри і програми, щоби всі ор-ганізації, які бажають, приєднувалися.

Мені доручено сформувати уряд, і у нас є процедура його формування, яка має відбуватися, як ми вважаємо, у відкритому просторі. Уряд формується на принципах здорового глузду і тих положень Консти-туції, що не протирічать правам людини, які їй даються від народження. Це найго-ловніше. Програма Уряду народної довіри буде абсолютно зрозумілою, а прозорий механізм призначення керівників стане прикладом не тільки для України.

Україна зараз проживає дуже трагічну і драматичну свою історію. Що треба зро-бити в цій країні, на Ваш погляд, щоб якось вирватись з цієї складної ситуації?

Найголовніше – це безпека людини.Ось є таке гасло: «Україна понад усе».

Я з великою повагою ставлюся до своєї країни, ми знаємо свою історію, пова-жаємо традиції, але давайте проголосимо «Родина понад усе!». Мільйони біженців кидають свої країни і їдуть по всьому світу, аби зберегти своїх дітей.

Справжнє гасло – «Родина понад усе!». А Україна тільки тоді щаслива, коли в ній багато щасливих родин. Тому сьогодні ми починаємо від людини, від її інтересів, від її можливостей реалізувати себе, від своєї родини і дітей – і це основний принцип.

Мета – залучити мільйони!

Патріоти

«Яструб», командир групи швидко-го реагування:

– Я на Майдані з його зародження. Від восьмої афганської сотні була сформо-вана наша група для захисту мирних лю-дей. Трапляються різні історії, коли треба знешкоджувати мародерів, незрозумілих дітиськ у балаклавах.

Ми є народ, і ми за нього. Не знаю, що ця влада собі думає, але якщо не будуть ухвалені наші дороговкази, то хай начу-вається!

Народ повинен впливати на владу. Бо, якщо ми їх обираємо, нам їх і контролю-вати.

НАРОДНА ПЛАТФОРМА[email protected]


В Україні криза змінює кризу. Влада реагує із запізненням. Міжнародна реак-ція квола і недієва. Що зробити, аби ситу-ація остаточно не вийшла з-під контролю? Про це розповідає Сергій Розумовський – командир внутрішнього миротворчого контингенту.

Сергію, розкажіть про Ваш внутрішній ми-ротворчий контингент. Що це за структура і що стало причиною її створення?

Я часто повторюю фразу: «Народ і ар-мія єдині». Коли відбулися страшні події на Майдані, змінився уряд, зник прези-дент, – на Майдані залишилися збройні загони людей, які, власне кажучи, і зроби-ли цю революцію. Їхнє подальше завдан-ня ставало все менш чітким. Ніхто не ро-зумів, що робити далі. Загальне безвладдя вивело з тіні такі сили, які сьогодні вико-ристали ситуацію, щоб здійснити в країні тотальний «чорний переділ».

Тобто сили, які не обов’язково належать до представників Майдану?

Не обов’язково. Сьогодні вони маску-ються під проросійські організації або називають себе «героями Майдану», але у них мета інша: мародерство, переділ власності, тощо. На жаль, цей сніговий ком збільшується.

Пересвідчившись у бездіяльності ор-ганів внутрішніх справ, побачивши, що па-уза в діях СБУ надто довга, що вона просто спостерігає за тим, що відбувається, але ніхто нічого не документує, ніхто нікуди не втручається, ми зібралися з команди-рами загонів і склали документ, згідно з

яким наше завдання сьогодні – зберегти мир і стабільність у країні, не допустити вакханалії, великомасштабного соціаль-ного колапсу і громадянського конфлікту. Такі речі ми вже бачили в Карабаху та Придністров’ї. Тепер у нас по всій країні близько 60 загонів у різних містах, які так чи інакше втручаються в ситуацію, коли починається незрозумілий рух якихось озброєних людей. Те ж саме ми робимо в Києві та за його межами, намагаємося всюди брати на себе функції миротвор-чості.

Яким чином формалізована структура?Поки що слабко, тому що ми розро-

бляємо певні документи, які повинні мати в основі Конституцію України. Там є декілька статей, що дають нам право діяти саме так. Бо то вже нонсенс, коли громадянин України не може захистити конституційний порядок, громадянський мир, стабільність, – це ж найперше кон-ституційне право! Що ж до структур, які могли би легалізувати таку діяльність, то Україна залишена без такої можливості. Але люди через день-другий починають усвідомлювати, що при владі, наприклад, якийсь кримінальний авторитет. Міліція деморалізована, не отримує жодних ко-манд із Києва.

Яким чином відбувається Ваша діяль-ність?

Сім оперативних штабів з України кон-тролюють ситуацію в регіонах за допомо-гою наших загонів. Про порушення поряд-ку будь-хто може сповістити телефоном

оперативних чергових. Є оперативні гру-пи на автомобілях, які мають відповідне забезпечення та зброю. Причому ми від-крито говоримо, що не використовуємо зброю, яка у нас не зареєстрована, біль-ше того, ми завжди виходимо без зброї, без масок, з відкритими обличчями. Наша зброя – це пряма мова, переконання, олівець і ручка.

Чи співпрацюєте з владою?Якось до нас надійшов сигнал, що якісь

люди утримують телеканал «Інтер». Оз-броєні, в масках… Це начебто мода якась, від російських миротворців до наших у Києві. Але якщо ти впевнений, що воюєш за народ, що правда на твоєму боці, що ти патріот, – зніми маску, навіщо ховати об-личчя, немов злочинець? Коли приїхала наша чергова зміна на телеканал «Інтер», зібралось дуже багато людей. Відразу прибули з Шевченківського РОВД, і ми ра-зом почали розбиратися в ситуації. Мілі-ція сприймає все прекрасно, і у нас немає жодних проблем з органами державної влади. Багато віддалених районів (напри-клад, у Сумській області) наша минула вла-да називала «депресивними регіонами». Це теж Україна, і там влада розбіглася, і сьогодні там залишилися тільки команди-ри наших загонів. Вони і є влада, і до них йдуть люди зі своїми проблемами: чи ди-тину не беруть до школи, чи хтось не може поховати родича на кладовищі, бо якась мафія не пускає, вимагає гроші… Люди йдуть, тому що вірять, бачать організова-ну структуру, людей у формі, яких мож-на не боятися. І це буде надалі тривати.

А тимчасова адміністрація, яка сьогодні в Києві, насправді «кинула» країну.

Пане Сергію, якою Ви бачите перспективу своєї миротворчої місії? Не завжди ж так буде, що одні захоплюють, а інші…

На мій погляд, перспектива є, тому що у бандитських угруповань немає шансів. Усі розуміють: або ми встановимо по-рядок у країні, або все скотиться в хаос. Звісно, хаосу ніхто не хоче, тому я сприй-маю цей процес як період формування Української народної армії нового типу,

про яку ми мріємо. Як це буде формалі-зовано, нас поки що мало цікавить. Ми сьогодні рятуємо безпеку і життя кожної окремої людини. Коли це все припинить-ся? Ми як військові люди обговорюємо це. Нам також не байдуже формування Уряду народної довіри, і ми на це і сподіваємося. Вважаю, що все одно буде те, з чого по-чинається будь-яка країна, все одно ми прийдемо до того, що будуть установчі збори українського народу, Народне віче, що вирішить, як нам жити далі, яку дер-жаву будувати. І якщо Народне віче вирі-шить, що перехідний період завершено, а самопроголошена народна армія вже ви-конала свої функції, ми із задоволенням знімемо погони і підкоримося будь-якому рішенню народу, навіть якщо він вирішить відправити нас на гільйотину.

Сергій Разумовський: «Якщо ти патріот – зніми маску»

Патріоти

Микола, командир сотні Аркада:

– Не все сказано. Майдан стоятиме рівно стільки, скільки того вимагатиме си-туація. Ми досі дієва сила, ми об’єднаємо-ся і відстоюватимемо інтереси народу до кінця.

Ми не проти влади як такої. Якщо вла-да служитиме народу – не буде і майданів. Але влада попередня, як і влада нинішня, нічого не робить.

Не можна допустити другої кровавої революції. Досить смертей. Наїлися. Аби домовитися, нас мають почути.

ЗАМОВЛЕННЯ ГАЗЕТИ ДЛЯ ВАШОГО РЕГІОНУ

[email protected]

Фото Украинские Новости


Багато хто сьогодні намагається від-повісти на це запитання, але, на жаль, все більше учасників Майдану та сторонніх спостерігачів доходять висновку, що кра-ще не стало. Загалом. Звичайно, не мож-на оминути увагою здобутки революції та позитивні зміни, але їх так мало, що вони відступають на задній план, аж ніяк не впливаючи на формування суспільної дум-ки щодо ефективності нової влади. Пішли в непам’ять розмови про пряму демократію, владу народу, безпосереднє ухвалення рі-шень Майданом та ще багато чого.

Нова влада виявилася хитрішою за по-передню, обравши тактику повного ігнору-вання суспільної думки та настроїв Майда-ну. Сам Майдан після відходу у владу його лідерів та перетворення Правого сектору на політичну партію виявився дезорганізо-ваним, неспроможним пролобіювати жод-не рішення, що було потрібно народу.

Постає життєво важливе питання: що і хто є сьогодні Майдан. Військо, що не має лідера? Майдан поступово розкладають та розбивають на групки, що слабо взає-модіють одна з одною. Влада, що втратила зацікавленість у Майдані, «зливає» його, залишивши людей, які проливали кров та боролись за те, щоб влада стала владою.

Позиція, що краще погана влада, ніж взагалі ніякої, хибна в корінні, бо це саме те, проти чого люди боролися і помирали на Майдані. Взагалі, величезною пробле-мою українців є віра в доброго царя, який прийде та вирішить усі проблеми. Таким чи-ном ми звикли знімати з себе відповідаль-ність за свою бездіяльність, сподіваючись на чудо від влади.

Проте ми забуваємо, що при владі теж

люди із крові і плоті, зі своїми інтересами, бізнесами та домовленостями. Саме тому ми бачимо жахливу картину, коли до влади знову приходять ті самі обличчя, що були за попередньої влади, тільки вже під іншим кольором та з іншими ідеями.

Майдан повинен терміново оновитися, за необхідності – зменшитися та перейти

до активних дій. Активні дії – це не тільки коктейлі Молотова, спалені шини та штур-ми адмінбудівель. Активні дії – це також безперервні мітинги під урядовими бу-дівлями, голодування, поїздки «у гості» до урядовців… Нова влада змогла закрити очі на проблеми, зробивши декілька показо-вих кроків назустріч демократії: прем’єр-міністр почав літати економкласом, Ка-бінет Міністрів позбавили службових автомобілів, зменшили витрати на обслу-говування чиновників... Проте це дрібниці на фоні глобальних процесів. Створення картинки для преси та симуляція активної діяльності є лише намаганням відвернути увагу від нагальних та реальних проблем, що має вирішувати країна. Хіба якщо у чиновника забрати службовий мобіль-ний телефон, то це покращить економіку? Насправді ж у масштабах країни бюджет обслуговування чиновників – це крапля в морі, і такі кроки, скоріше, дестабілізовують роботу міністерств, ніж економлять кошти.

Що ж було зроблено реально? «Здобут-

ки» вражають. Ми втратили Крим. Для того щоб його утримати, не було зроблено жод-ного значного та вагомого кроку. Було див-не враження, ніби Крим віддали за якоюсь

закулісною домовленістю, – настільки все було м’яко, гладко та спокійно. Але це лише моє особисте враження…

Заява прем’єр-міністра, що економіка України цього року не буде зростати, вра-жає своїм оптимізмом та виглядає як спроба зняти з себе відповідальність за неспроможність виправити ситуацію, що неприпустимо, оскільки людина, яка при-ходить до влади, бере на себе велику від-повідальність, що є, власне, ціною за вла-ду. А це абсолютно ганебне рішення щодо збирання пожертвувань на утримання армії! Як може найбільша країна Європи просити гроші у свого, і без того збіднілого, населення гроші на утримання армії? Нон-сенс і ганьба! Усе це виглядає як бажання перевести потік грошей з фінансування Майдану в інше русло, таким чином зму-сивши його скоріше розійтися.

Вражає та обурює абсолютно спокійна реакція влади на захоплення та знищен-ня майна Збройних Сил України в Криму, захоплення кораблів та військових. Чому

немає гнівних дипломатичних нот, вимог звільнення, розриву будь-яких стосунків? Не претендую на об’єктивність, але все це дуже і дуже підозріло…

Лілія, Коломийська чота, 14 сотня:

– Відстоюємо ідею, права, майбутнє і власне ім’я. Частково ми свого домоглися,

але основної мети ще не досягли.Мета Майдану – об’єднати людей, аби

змусити владу працювати на нас. Сьогод-ні це чи не найважливіше завдання для громади.

Народ очікує люстрації влади. Не тіль-ки мене не влаштовують деякі особи, які завдяки Майдану сьогодні керують краї-ною. Повірте, це думка всього Майдану, а може, й цілої країни.

Нині воєнна ситуація. Хтось повинен виконувати функції влади, але, якщо вла-да не буде їх виконувати (а сьогодні у нас є претензії), ми її швидко змінимо. Майдан повинен контролювати чиновників. Не можна допустити безлад в країні!

Вважаю, що Національна гвардія має бути бойовим підрозділом народу, а не МВС. І підкорятися вона має народу.

Роман, поет, козак із Нікополя:

– Мені простіше сказати віршами:Повстала нація хоробра,Зміцнився наш козацький дух,

Хоч українською говорим ще натужно,Зубів ворожих всюди скрегіт чуть.Піднявся люд з колін похилий,І молодь піднялася вся,Щоб відстояти Україну. Бо, Ненько,Ти ж у нас одна!За сльози діточок забитих,За кров, пролиту нами тут,Згуртуймось, браття українці!Народ без єдності – це труп.

Нині в країні перехідний період. На-стане час змін, Майдану до снаги прове-сти люстрацію. Темрява боїться світла, бо світло розсіює темряву.

Це була революція гідності. Вона іще не завершена. Вона починається з кожно-го окремо. Бо якщо людина вбиває в собі Мінотавра, раба, і стає вільною, то мислить уже по-іншому.

Стало краще?

ВИ З НАРОДОМ?

Патріоти

ДОПОМОЖІТЬ НАРОДНОМУ ВИДАННЮ[email protected]

Фото УНИАН, Фото Украинские Новости


Чого боїться Південний Схід України? Або, вірніше, що змушує його відкидати Майдан і тимчасовий уряд, відторгати аж до бажання виходити на вулиці і давати силову відсіч?

Причин насправді безліч. І перша за-кладена в самій причині появи Майдану: майже половина людей зі Сходу і Півдня країни вважає недоцільним вступ до Єв-ропейського союзу або підписання Угоди про зону вільної торгівлі. Водночас не весь Майдан підтримує приєднання України до ЄС.

Друга причина, більш важлива, – русо-фобія Майдану. Гасла і «кричалки» «Хто не скаче – той москаль», «Геть вiд Москви» і навіть «Москалів на ножі» – усе робиться через мікрофон і через сцену. А сцена кон-тролюється безпосередньо сьогоднішньою владою. Партія «Батьківщина» самостійно селекціонує, кому дати, а кому – ні право виступу. Рідко коли на сцену вдається про-рватися. Останнім був сотник Володимир Парасюк.

«Кричалки» – це не Майдан, це – «Бать-ківщина». А далі спрацьовує ефект натовпу.

Третя причина, не менш важлива, – за-силля на Майдані ультраправих і навіть неонацистських сил. Їхня кількість майже прямо пропорційна кількості ультрапра-вих і неонацистів загалом у суспільстві.

Серед лідерів представники одіозної, неприйнятної у багатьох країнах за свої антисемітські та ксенофобські висловлю-вання партії «Свобода». У силових структу-рах Майдану – переважання свободівців і представників «Правого сектору» (збірної організації, що складається з різних на-цистських і расистських угруповань). Сим-воліка – свастика, кельтські хрести, «вовчі гаки», написи «14/88».

Проблема ще й у спробах нав’язати своє тлумачення історії. Звеличення Бан-дери, Шухевича, дивізії СС «Галичина», ОУН-УПА. Заперечення подвигу радян-ського народу – переможця нацистської Німеччини у Другій світовій війні.

Четверта причина – це особиста і фінансова безпека. Автомайдан – це страх, що уночі у двері постукають десяток кре-мезних чоловіків і спитають, як ти працю-вав із злочинною владою. У підсумку ви-явиться, що помилилися адресою.

П’ята причина – численні випадки не-вмотивованого насильства з боку при-хильників Майдану. Напади на прихиль-ників інших точок зору, побиття мирних протестуючих, приниження, знущання і навіть тортури. Фото- і відеопідтверджень цих фактів достатньо. Це претензія і до уряду, і до політичних сил, коли фізичною силою люди намагаються знайти ідеоло-гічне порозуміння.

Радикалів завжди вистачало. Майдан вважає не сповна розуму тих людей, які готові бити, аби вбивати інакодумців. Це не є ідеологемою Майдану – радше ефект натовпу. Затягнути Майдан у радикалізм, потрібно було тодішнім опозиціонерам, аби домогтися своїх цілей. Але ж Майдан не розійшовся.

Шоста причина – це засилля маро-дерства вже після створення тимчасового уряду. Убивають міліціонерів і даішників, відкрито ходять з автоматичною зброєю.

Не Майдан є каталізатором мародер-ства, це – влада. Влада не виконує вимог Майдану. Майдан не розходиться, і утво-рюються конкретні групи з кримінальних елементів, які сьогодні стають більш ле-галізованими і займаються розбійництвом.

Сьома причина знову ж таки пов’язана з попередньою. Це нездатність тимчасово-го уряду знайти управу на своїх же бойо-виків. Або, коротше кажучи, нездатність взяти ситуацію під контроль і взяти на себе відповідальність за те, що відбувається.

Восьма причина – це перетворення більшості медійників із засобів масової інформації на засоби пропаганди і про-мивання мозку. Якщо за часів «диктатора» Януковича на телебаченні були представ-лені майже всі точки зору (окрім лівора-дикальних), то тепер є тільки одна точка

зору – «єдино правильна», що збігається на всіх каналах. Знову ж таки, це на совісті влади.

Майдан став опозицією до влади. Принцип справедливості не збережений. Влада не сформувала і не сформулювала принципів своєї подальшої діяльності.

Дев’ята причина – це патологічна не-здатність тимчасового уряду домовлятися і йти на компроміси. Замість того щоб ура-хувати думку й інтереси жителів Південно-го Сходу, він намагався силою, погрозами і репресіями придушити незадоволених. І до цього долучив одіозних олігархів, чим іще більше відштовхнув від себе безліч громадян.

Знову ж таки, Майдан чи сьогоднішній Уряд викликає страх? Нині Майдан такий же опозиційний до влади, як і за часів Януковича, хоча влада намагається сказа-ти, що вона і є Майдан. Влада не очолює Майдан.

Десята, і чи не найважливіша причина – Майдан і тимчасовий уряд за три з поло-виною місяці так і не змогли скласти пози-

тивний порядок денний, щоб не «проти», а «за». Вони не змогли створити таку ідео-логію і такий образ майбутнього, який був би зрозумілим і привабливим для жителів Південного Сходу та Криму.

З кожним днем криза між владою і Майданом поглиблюється. Таке відчуття, що жодним чином, окрім меркантильної фінансової мотивації, не можна пояснити деякі призначення у владі. І сьогодні ми знаємо непоодинокі випадки, коли Май-дан скасовував такі рішення, – наприклад, призначення прокурора у Рівному.

А що об’єднує Майдан з Півднем і Сходом? Усього цього так само і Майдан боїться? Адже під час будь-яких конфлік-тів, воєн, падіння державної влади завжди знайдеться той, хто зайде у чужий кабінет із злочинними намірами.

Чому Південь і Схід не сприймають Майдан?

Патріоти

ЗАМОВЛЕННЯ ГАЗЕТИ ДЛЯ ВАШОГО РЕГІОНУ

[email protected]

В’ячеслав, психолог, самооборона Одеси:

– Те, що нас намагаються «злити», чу-дово розуміємо. Нічого, самі налагодимо постачання харчів, води, обмундирування.

І Майдан стоятиме до кінця, допоки народ не сформулює дорожню карту для влади, бо навіть дивно чути, коли кажуть, що відбудуться вибори у травні – і Майдан розійдеться.

Ви відчували дух єдності, який панував 18-20 лютого на Майдані?

Це було те, що ми, українці, давно втратили. Єдність не можна згубити.

Я представляю самооборону Оде-си (прошу не плутати з самообороною Парубія). Я знаю, що в Одесі багато хто поділяє мої погляди, бо, найперше, хоче реальних змін, а не пустопорожніх балачок.

Фото УНИАН


Наталію на Майдані знають якщо не всі, то, напевно, більшість. Повар у самому центрі Майдану Незалежності завжди зу-стріне привітною посмішкою, а головне – смачними стравами.

– Тут готується навіть смачніше, аніж удома. Гречка з м’ясом, супи, навіть до чаю треба прикластися. Для людей готуєш не просто як «для себе», а намагаєшся зроби-ти якнайкраще, – пояснює Наталія секрет приготування страв. – Я зрозуміла, що, поки живий вогонь на Майдані, поки сита армія, доти вона жива, і Майдан буде жити. Тут я вже три місяці.

Невже й додому не хочеться?Я – киянка, я удома. Повертаюсь до

себе, сплю по чотири години – і все. Зда-валося б, ну звідки сили? Господь дає. За ті чотири години двічі прокидаюся вмикати пральну машину. Потім сюди: зранку годую хлопців супом, далі готуємо обід, вечерю.

У нас армія! Клопоту багато. Але клопіт приємний.

Армія велика?Ой, багато (усміхається)… А якщо в дні

віче, то й узагалі неможливо порахувати.

А чому Вас кличуть Солохою?Я – Солоха (здивована усмішка)? Ну,

може із-за хустки? Мене називають таліс-маном… Цю фотографію (виймає з кон-верта світлину і показує усім охочим, яких разом із журналістом зібрався добрий де-сяток) залишила в наметі.

І мій намет єдиний на Майдані, який не згорів тієї злощасної ночі. По периметру все було знищено. З усіх боків він про-шитий кулями. Чудо в тому, що нічого не згоріло.

…Потім собі думала, що, якби, не дай Боже, я би зрушила, Майдану не було б.

А коли вони (правоохоронці) пішли у

наступ, молила Бога: «Господи, стань над Майданом і пожени його вперед». Ви ж бачили, що відбулося?.. Тільки одного бо-ялася – аби дітки не потрапили у засідку, аби не бігли за периметр… Смертей було б менше, якби вони в запалі не побігли далі, ніж треба.

Майдан домігся свого?Поки ні. Мене сусідка запитує: «Що ж

тобі треба?» А вибору немає – усе одно потрібно бути на боці добра.

Це тільки початок. Люди не зрозуміли, для чого це їм.

Ви теж?Я на своєму місці і нікуди звідси не

пішла. Розумієте, наші можновладці не до кінця усвідомлюють, що нічого вічного не буває. І ніхто надовго в цей світ не прихо-дить. Не кажучи вже про посаду…

То хіба не Ви на віче приймали цю владу?

Ми не приймали. Нас поставили перед фактом. А зараз будуть запускати до нас диверсантів, які вигукуватимуть певні га-сла, вішати свої прапори. Але їхні методи ми знаємо – суцільна брехня.

Солоха для армії, талісман для Майдану!

Шановні читачі!

НАРОДНИЙ МАЙДАН

Інтерактивна платформа громадянської самоорганізації.

Майдан – сучасне явище всесвіт-нього значення.

Протягом короткого часу на ньому не лише сконцентрувалася величезна енергія народу, але й відбулося одухот-ворення майданівців в умовах безпо-середньої загрози життю.

Люди втратили страх смерті.То був духовний прорив та подвиг в

ім’я Майбутнього.Прикро, що не вдалося спрямувати

цю енергію на трансформацію суспіль-ства. Саме тому необхідно покроково реконструювати еволюцію Майдану починаючи з 22 листопада 2013 року, щоб розробити технологію мирних ін-новаційних перетворень у суспільстві і державі. Ми прагнемо, аби Майдан

став постійно діючою мережею центрів креативної дії та животворення Нової України.

Для цього створюємо глобальну інтерактивну платформу – Народний Майдан, куди запрошуються всі, для кого події на Майдані створили нові сенси буття і перебудували внутрішні усталені життєві пріоритети.

29 березня відбудеться перше за-сідання учасників платформи.

Запрошуємо усіх небайдужих до майбутнього нашої країни!Заявки на участь приймаються за тел. 068 717 80 62,068 717 80 51 або по e-mail: [email protected]

Володимир Васильович, активіст Майдану:

– Я хочу, аби нарешті запанував спокій. Влада повинна виконати вимоги Майдану. Шкода, що учорашні лідери уже не з’явля-ються на Майдані. У першу чергу потрібно провести люстрацію влади. Чи зможе Май-дан? Так, зможе. Бо що зараз? У правоохо-ронних органах безлад. Аваков когось там собі призначає… Якщо влада не розуміє, за яким принципом робляться призначен-ня, то глибоко помиляється. Треба повер-нути в МВС таких, як генерал Кравченко. До СБУ – таких, як Марчук. У Генеральній прокуратурі хто? За що Пшонка знищу-вав свого ж Кузьміна? Бо він міг посадити будь-якого регіонала. Такі люди й зараз по-трібні Майдану. Юля прийшла, а як її Май-дан зустрів? Погнав він її. Не вірить він їй.

Це перший примірник народної газети «МАЙДАН», що створена щи-рим серцем.

Головне завдання, яке ми ставимо перед собою, – об’єднати розрізнені групи протестувальників не тільки у Києві, але й на всіх Майданах України.

Маємо намір створювати умови для поєднання інтересів усіх структур і громадських організацій – прихиль-ників ідеї справжнього народовлад-дя.

Пропонуємо усім бажаючим до-лучатися до створення газети, надси-лати статті, фотосюжети, вірші та інші матеріали, які ми із задоволенням розмістимо на її сторінках.

«МАЙДАН» виходить у друковано-му та електронному форматах виклю-чно за народні пожертвування, тому ваша допомога для нас більш ніж ак-туальна. Приєднуйтесь!

Патріоти

Тираж 570 000. Координаційна Рада Майдану.

Documents

Майдан. Березень. №1