Тема 2. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ КАМ’ЯНИЙ ВІК 1. · 4. Енеоліт (мідно - кам’яний вік) тривав від IV до

Автор конспектів: Аліна Володимирівна 093 58 25 418

Більше матеріалів для підготовки до ЗНО: zno_history__online

Тема 2. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

КАМ’ЯНИЙ ВІК

1. Палеоліт (давній кам’яний вік) – 1 млн. років тому – ХІ тис. до н. е.

Види давніх людей на території України:

1. Архантропи – 1 млн. р. тому

2. Неандертальці (палеоантропи, Homo habilis, Людина уміла) – 150 тис. р. тому

3. Кроманьйонці (Homo Sapiens, Людина розумна) – 35 тис. р. тому

Основні стоянки давніх людей палеоліту на території України:

Королеве (Закарпаття) – найдавніша на території України, знайдені з вулканічної породи

знаряддя праці: рубила, скребла, гостроконечники, різці, чопери.

Киїк–Коба (Крим) - знайдені залишки неандертальця і близько 5 тис. кремнієвих знарядь праці.

Кирилівка (Київщина) - відкрита археологом Хвойкою, знайдено велика кількість кісток

мамонтів і носорогів.

Мізин (Чернігівщина) - знайдені прикраси - браслети з бивнів мамонта з першим відомим у світі

орнаментом - меандровим; знайдений перший у світі ансамбль музичних інструментів.

Межиріч (Черкащина) - знайдені залишки жител з кісток мамонта.



Знайдено залишки палеолітичного житла на стоянці біля Черкащини – Межиріч. Браслет

із меандровим орнаментом в палеоліті на Мізинській стоянці (Чернігівщина).

Духовне життя: в палеоліті у кроманьйонців виникає мистецтво,

формується першооснова релігійної свідомості:

Язичництво – політеїстична релігія (багатобожжя), поклоніння силам

природи.

Тотемізм – Віра в спільного для конкретного роду (племені) предка

(тварини, рослини)

(Або віра в існування душі в об’єктах живої природи).

Анімізм – віра в існування душі в людині.

Фетишизм – поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні властивості

матеріальних речей.

Магія – віра у надприродні можливості людей.

https://www.phoenicis.com.ua/assets/components/cliche/albums/31/item-002.jpg



2.Мезоліт (середній кам’яний вік) тривав від Х до VI тис. р. до н. е.

Закінчується льодовиковий період, що призводить до зникнення великих тварин і появу більш

дрібніших: кабан, вовк, лисиця, бобер…). Це зумовило мисливську кризу.=> пошук нових способів

полювання.

Мисливська криза була подолана з винайденням першої стрілецької зброї лука та стріл.

Знаряддя праці часів мезоліту: лук та стріли, мікроліти (дрібні знаряддя праці з каменю), гачки

для рибалки, долото, сокира, тесло, ножі, списи, гарпуни.

Залишається привласнюючим господарство, зростає роль рибальства

За доби мезоліту починається приручення диких тварин. Першою прирученою твариною була

собака.

3.Неоліт (новий кам’яний вік) тривав від VI до IV тис. р. до н.е.

За часів неоліту відбувається неолітична революція – перехід від привласнюючого господарства

(мисливство,збиральництво) до відтворюючого (землеробство - рослинництво, скотарство -

твкаринництво).

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до

відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням тваринництва, землеробства. Цей

процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності. Неолітична революція

полягала в тому що людина від полювання і збиральництва перейшла до відтворювального

господарства, тобто почала розводити тварин (рогата худоба, подекуди дикі свині) та почала

вирощувати рослини замість того, щоб шукати їх.

Господарство привласнювальне - форма господарства, що грунтується на вилученні з

навколишнього середовища продуктів харчування, створенних природними процесами

(мисливство, рибальство, збиральництво). Господарство привласнювальне властиве ранньому

первісному суспільству в період палеоліту і мезоліту.

Господа́рство відтво́рювальне — спосіб життя, який ґрунтується на землеробстві та скотарстві.

У цьому випадку люди вже споживають продукти, створені власне ними: хліб, вирощенні овочі та

фрукти, м'ясо та молоко свійської худоби; виникло гос-во в період неоліту – «неолітична

революція».

Риси неолітичної революції:

Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (шліфування,

пиляння, свердління).

Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (гончарство,

керамічний посуд, прядіння, ткацтво, винайдення першого маленького колеса для прядіння).



Перехід до осілого способу життя.

Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили (бики, свині,

кози, вівці).

Демографічний вибух ( швидке збільшення кількості населення).

4. Енеоліт (мідно-кам’яний вік) тривав від IV до III тис. р. до н.е.

Енеоліт – це перехідний період від кам’яного віку до епохи металів. Серед знарядь праці

з’являються вироби з міді, золота.

У період енеоліту в Україні проживали племена Трипільської культури. Назва трипільської

культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог В. Хвойко у 1896 р.

виявив перші пам’ятки цієї культури.

Трипільці проживали у IV–III тисячоліття до н.е. на території сучасної Правобережної

України, Румунії, Молдови. Трипільці зникають унаслідок зміни клімату (клімат стає більш

посушливим) та тиску степових скотарських племен.



Господарство трипільців

Трипільці – землеробські (хліборобські) племена. Займалися екстенсивним зерновим

землеробством та осілим скотарством, кожні 50 років переселялися на інші родючі землі. Робили

керамічні вироби, винайшовши гончарне коло, з кольоровим орнаментом. Використовували мідні

знаряддя праці. Будували великі глиняні одно-двоповерхові будинки барачного типу. Жили

великими поселеннями (15-20 тис. чол.).

Релігійні особливості трипільців: були язичниками, поклонялися богині родючості.

БРОНЗОВИЙ ВІК (тривав з кінця ІІІ тис. до початку І тис. до н.е.)

Бронзовий вік – історичний період, який характеризується поширенням виробів із бронзи.

Бронза – це перший штучний метал, сплав міді та олова.

Основні заняття племен бронзового віку:

● Скотарство (переважало),

● землеробство,

● гончарство,

● виробництво виробів із бронзи.

На території України в цей час проживали племена 1) ямної і 2) катакомбної кочових

археологічних культур.

Приручення коня відбулося в цю епоху.

У ІІ тис. до н. е. відбувається перший суспільний поділ праці – скотарство відокремлюється від

землеробства.



ЗАЛІЗНИЙ ВІК (починається з І тис. до н.е.)

Залізний вік – історичний період, який характеризується поширенням виробів із заліза. Останній

період давньої історії. За часів залізного віку на території України з’являються перші народи:

кочовики кіммерійці, кочовики скіфи, греки і кочовики сармати, про які залишилися писемні

згадки у греків. Другий суспільний поділ праці – це відокремлення ремесла в окрему сферу

діяльності.

Кочівники – племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця на інше,

випасаючи худобу. Основне заняття кочівників – кочове скотарство:

Перші кочові народи на території України:

1) Кімерійці

перші на території України почали виплавляти залізо із болотяної руди

2) Скіфи

активно вели торгівлю з греками. Здійснювали походи на Сирію, у 514 р.до н. е.

перський цар Дарій І вторгся у Скіфію, але скіфи відмовилися від генеральної битви

і застосували тактику відтупу і спустошення залишених територій – Дарій І зазнав

поразки.

Не зважуючись стати з персами до відкритого бою, скіфи виснажували їх короткими сутичками. А

щоб довше затримати завойовників у степу, вони потроху підгодовували їх, ніби ненароком

залишаючи без охорони якусь частину худоби. Коли ж Дарієві стало зовсім непереливки,

скіфський цар надіслав йому обіцяні дари: птаха, мишу, жабу і п'ять стріл. Перси зібралися на раду.

Дарій вважав, що скіфи визнають над собою його владу і на знак цього підносять землю і воду

(миша та жаба), здаючись разом з кіннотою, на яку за швидкістю схожий птах, і всією армією

(стріли). Але радник і сподвижник Дарія Гобрій пояснив цареві суть дарів по-іншому: «Коли ви,



перси, не злетите в небо, як птахи, або не зариєтеся в землю, як миші, або не поскачете в болото як

жаби, то не повернутися вам назад, ураженим цими стрілами».

Відправивши Дарієві подарунки, скіфи вперше з'явилися перед персами у повному бойовому

порядку, щоб стати до вирішальної битви. Погожого сонячного ранку дві велетенські армії

шикувалися для кривавої сутички. У повітрі вже пахло смертю - ось-ось мав пролунати сигнал до

бою. І раптом крізь скіфські бойові порядки пробіг заєць, і серця скіфів, цих запеклих мисливців,

не витримали. Забувши про все на світі та зчинивши метушню й переполох, вони кинулися за

зайцем. Здивуванню Дарія не було меж. «Що там коїться?» — запитав він дозорців. Йому

відповіли. Тоді Дарій сказав нібито своїм підручним: коли навіть у хвилину смертельної небезпеки

ці люди здатні думати про якогось зайця, вони просто глузують над нами. Тепер мені зрозуміло,

що Гобрій правильно визначив скіфські дари. Тож битися нам з ними нічого, давайте краще

порадимося, як нам повернутися додому).

У 331 р. до н.е. перемогли військо Олександра Македонського.

Скіфи створили першу державу на українських землях.



Кочовики були язичниками і поклонялися предкам тварин та богу війни. Вірили в потойбічне

життя.

Курган — високий земляний насип над стародавньою могилою; це різновид поховальних

пам'ятників, у формі земляного насипу, має ізольоване округле підвищення, розташоване на

рівнині. Найбільше в Україні кіммерійських, скіфських та сарматських могил. Могили зводилися

звичайно напівсферичної або конічної форми, висотою до 20 м. Будівельним матеріалом служили

для них ґрунт, брикети дерну, камінь. На відміну від інших підземних споруд, які зводилися в

гірських масивах або у виробках під поверхнею землі, погребальні камери могил ставали

«підземними» завдяки створенню насипу над ними.

Самобутнім елементом скіфської культури є звіриний стиль, за допомогою якого прикрашалася

зброя воїна, ритуальні посудини. Найвідоміша скіфська знахідка – пектораль – золота нагрудна

царська прикраса у кургані Товста могила (IV ст.. до н. е.) Дніпропетровської обл..

Не менш важливим є інша прикраса - золотий гребінь – з кургану Солоха (кін. V поч. IVст. до н.

е.) Запорізької обл.

Акінак – скіфський короткий меч.

3) Сармати (роксолани, алани, аорси) залишали пережитки матріархату, жінка займала важливе

становище (вважаються нащадками амазонок). Мали сильну армію важко озброєної кінноти,

язичники, поклонялися богині-матері, як варвари нападали на східні кордони Римської імперії.



Античні (грецькі, римські) міста-держ. в Північному Причорномор’ї VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Велика грецька колонізація – це період з VIII – VI ст. до н. е. освоєння і заселення греками нових

земель зі схожими кліматичними умовами до їх метрополії (Греції): узбережь і островів

Середземного, Чорного та Азовського морів.

Далі колоністи створювали держави-поліси (міста), копіюючи весь суспільний устрій метрополії

Греції, але були незалежними, лише мали торговельні зв’язки з нею.

Колонії мали:

1) республіканське правління – тобто влада належала колегії з 9 людей, яка щороку

переобиралася.

2) основні заняття: торгівля, ремісництво (ювелірна справа, кораблебудування, гончарство..),

землеробство.

3) культура:

- язичники (пантеон богів, мешкали на горі Олімп: Зевс, Гера, Апполон, Артеміда..) – міфологія.

- антична к-ра: дуже розвинена система освіти, популяризувався саморозвиток людини, велика

увага приділялась спорту.

Поліс – місто-держава

Колонія – поселення переселенців з іншої країни (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей).

Метрополія – поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній) – Греція.

Колонізація – переселення, освоєння нових земель

Грецькі міста-держави на території Північного Причорномор’я з’являються в результаті Великої

грецької колонізації. Найперше грецьке місто на території України – VI ст. Борисфеніда на

острові Березань в гирлі р. Дніпра (8 км від Ольвії). Найвідоміші міста-держави на території

України: Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля

Миколаїва), Пантікапей (Керч), Тіра (сучасний Білгород-Дністровський - ЮНЕСКО внесений до

списку 10-ти найстаріших міст світу, є найстарішим містом України – з 502 р. до н. е.)…

Господарство античних полісів:

Греки привезли традиційний для себе спосіб життя і культуру на українські землі. Займалися

торгівлею, землеробством, осілим скотарством, ремеслом. В основному були республіками. Жили

в полісах (містах-державах).

Боспорське царство: у V ст. до н. е. (482 р.) греками на Таманському та Керченському

півостровах було засноване Боспорське царство (столиця м. Пантікапей).

У І ст. до н.е. Боспорське царство та інші грецькі поліси потрапили в залежність від Римської

держави. Починається римський період в історії античних міст-держав на території України.

У ІІІ-IV ст. античні міста-держави Північного Причорномор’я занепадають під тиском готів та

гунів.

Готи – германські племена. У II ст. н е готи з’явились у Північному Причорномор’ї, витіснили

частину сарматів, зруйнували міста Ольвію, Тіру, Танаїс, захопили Крим.

Гуни – кочові тюркомовні азіатські племена, що прийшли з Азії в Українські степи у IV ст.,

підкорили готів.



Античні поліси на території України

Давні слов’яни на території України з V ст. н. е.

Слов’яни – це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи (від

р. Одер на Заході до рр. Дніпро, Ока, Волга на Сході)

Батьківщиною слов’ян вважається територія між річками Одер та Дніпро (Дніпро-Одерська

концепція батьківщини слов’ян).

Три групи слов’ян:

● Східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси)

● Південні слов’яни (хорвати, серби, чорногорці, македонці, словенці – Югославія, болгари)

● Західні слов’яни (словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни)



Першою слов’янською археологічною культурою була зарубинецька культура (II ст. до н. е. – II

ст. н. е.)

Перші писемні відомості про слов’ян датуються І ст. н.е. і зустрічаються в працях римських та

візантійських вчених (Тацит, Пліній Старший, Птолемей, Прокопій Кесарійський, Йордан). У

творах цих авторів слов’яни згадуються як венеди, склавіни та анти.

Венеди проживали у басейні р. Вісла (західні слов’яни)

Склавіни проживали між річками Дністер та Дунай (південні слов’яни) вперше згадані у

Прокопія Кесарійського

Анти проживали між річками Дністер та Дніпро (східні слов’яни)

Соціально-економічний та політичний розвиток слов’ян

Господарство: займалися землеробством, використовували вогнево-підсічний спосіб оброки

землі, вирощували жито, пшеницю, овес…. Також займалися осілим скотарством, сільськими

промислами (наприклад, бортництвом – збиранням дикого меду), ремеслами, торгівлею з різними

народами-сусідами.

Соціальна сфера: перехід до сусідської общини, формування військової та племінної знаті, поява

«градів» (великих поселень).

Сусідська община – це община, що прийшла на зміну родової; вона складалася з окремих сімей,

які не пов’язані між собою кровними узами.

Релігійна сфера: вірування у слов’ян були язичницькі. Боги давніх слов’ян: Дажбог – бог

Сонця, Сварог – бог небесного вогню, Перун – бог грому і блискавки, Лада – богиня кохання,

Мара – богиня хвороб і смерті, Дана – богиня води, Макош – богиня землі, Велес – бог худоби,

Стрибог – бог вітру.

Протягом V – VII ст. тривало велике розселення слов’ян.



Напрямки розселення слов’ян

Антський військово-племінний союз V-VII ст

Антський військово-племінний союз виникає у V ст. у межиріччі Дністер та Дніпро. З антами

ототожнюють черняхівську археологічну культуру. Анти займалися землеробством, осілим

скотарством, ремеслом, торгівлею.

Зародки держави у антів були у формі воєнної демократії (перехід від первісно-родового ладу до

класового суспільства), тобто вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона

зосереджувалась в руках князів, які командували військовими дружинами. Влада князів

передається по спадковості.

Віче – народні збори у слов’ян.

Дружина – військо слов’ян.

Воювали анти з готами. Здійснювали походи на Візантію.

У VII ст. (602 р.) авари (тюркські племена) знищили Антський племінний союз.

Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. Сучасні вчені вважають,

що пращурами українців є анти та частина склавинів.

Documents

Тема 2. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ КАМ’ЯНИЙ ВІК 1. · 4. Енеоліт (мідно - кам’яний вік) тривав від IV до