ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ 5

1.1 Класифікація закладів ресторанного господарства 5

1.2 Класифікація готелів та готельних послуг 16

РОЗДІЛ II. ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА

СЕРТИФІКАЦІЇ ГОТЕЛЬНО- РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ 27

2.1 Сертифікація продукції на підприємстві. Мета, завдання, різновиди

сертифікатів 27

2.2 Ліцензування підприємницької діяльності 37

2.3 Документація та облік готельних та ресторанних послуг 47

РОЗДІЛ III. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ НА

ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЙ ТА СЕРТИФІКАТІВ В ГОТЕЛЬНО-

РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ 58

3.1 Умови надання ліцензії та сертифікату підприємствам готельно-

ресторанного бізнесу 58

3.2 Порядок контролю за якістю надання готельних послуг у місті

Києві 61

РОЗДІЛ IV.АНАЛІЗ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА

СЕРТИФІКАЦІЇ НА ПРИКЛАДІ КОНКРЕТНОГО ПІДПРИЄМСТВА 78

4.1 Аналіз діяльності готелю «Дніпро» м. Київ 78

4.2 Ліцензування та сертифікація готелю «Дніпро» м. Київ 86

ВИСНОВОК 102

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 104

ДОДАТКИ 107

2

Вступ

«Лише бездоганна якість і

досконале управління можуть

принести необхідні плоди»

У. Едвард Демінг

Ліцензування – важливий компонент системи регулювання готельно-

ресторанного бізнесу. Дана тема є актуальною, у зв’язку з тим, що вона

регулює та підвищує якість надання готельних послуг, забезпечення захисту

прав і інтересів громадян, сприяє охороні навколишнього середовища,

зростанню рівня обслуговування. Метою моєї роботи є аналіз процесу

ліцензування та сертифікації діяльності готельно-ресторанного бізнесу.

Об’єктом дослідження є сукупність готельних та ресторанних підприємств

які, підлягають ліцензуванню. Предметом вивчення даної проблеми є

законодавчий пакет документів, що визначає необхідність дотримання

правил ліцензування сфери обслуговування діяльності в Україні. У першому

розділі даної роботи розглядаються всі підприємства готельно- ресторанного

бізнесу, що підлягають обов’язковому ліцензуванню та сертифікації, які є

необхідними для управління діяльністю або створення нового підприємства

згідно Законодавчої бази України.

За допомогою другого розділу ми можемо прослідкувати, як проходить

механізм ліцензування підприємств готельно- ресторанного бізнесу. Саме в

цьому розділі розкриваються такі компоненти, що стосуються даного виду

діяльності : які органи і служби регулюють систему ліцензування в Україні;

які основні правила та порядок проходження ліцензування на підприємстві.

У третьому розділі відображено контроль за діяльністю підприємств

готельно- ресторанного бізнесу. А саме: при яких умовах і на який термін

3

видається ліцензія; основні причини через які ліцензія може бути анульована;

органи і служби, що мають право припинити чи анулювати дію ліцензії,

порядок сертифікації на підприємстві.

Структуру підприємства, на прикладі готелю «Дніпро» м. Київ, та

шляхи підвищення його діяльності, відображено в четвертому розділі даної

роботи.

Становлення України як суверенної правової держави і послідовна

інтеграція її в світову економічну спільноту вимагає проведення

цілеспрямованої політики створення державних систем ліцензування і

сертифікації. Ці системи повинні сприяти утворенню правових основ, форм і

методів робіт після ліцензування і сертифікації, направлених на забезпечення

безпеки продукції для життя і здоров'я людей, її сумісності і

взаємозамінюваності. Державні системи ліцензування і сертифікації повинні

відповідати основним принципам міждержавних, а також міжнародних,

регіональних і національних систем зарубіжних країн, враховувати інтереси

України як повноправного учасника міждержавних, європейських і світових

інтеграційних процесів, сприяти економічним перетворенням, а також

забезпечувати проведення єдиної політики.

Ліцензування і сертифікація, забезпечені взаємозв'язаними методами і

способами вимірів, є невід'ємною складовою частиною суспільного

виробництва і одночасно створюють ефективний механізм управління якістю

і номенклатурою продукції.

Якість продукції або послуг є одним з найважливіших чинників

успішної діяльності будь-якої організації. В даний час у всьому світі помітно

посилилися вимоги, що пред'являються споживачем до якості продукції.

Посилювання вимог супроводиться усвідомленою всіма необхідністю

постійного підвищення якості, без чого неможливе досягнення і підтримка

ефективної економічної діяльності.

4

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНО-

РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

1.1 Класифікація закладів ресторанного господарства

Сфера ресторанного господарства – це сфера надання послуг. Послуга

харчування-є результатом економічної діяльності ресторанного

підприємства, спрямована на задоволення найрізноманітніших біогенних і

культурологічних запитів гостей.

Головна задача в індустрії ресторанної діяльності визначається

концепцією технології гостинності, детермінантом якої є задоволення

найвибагливіших потреб споживача . Якщо гості не отримують задоволення

від відвідання ресторану, то все інше немає значення.

Виконавцем в сфері надання послуг харчування виступає організація

незалежно від організаційно-правової форми, а також індивідуальний

підприємець, які надають послуги харчування. Виконавець зобов’язаний

дотримуватись установлених в державних стандартах, санітарних,

протипожежних правилах, технічних документах, інших правилах і

нормативних документах обов’язкових вимог до якості послуг, їх безпеки

для життя, здоров’я людей, оточуючого середовища і майна. Виконавець

самостійно визначає перелік послуг в сфері ресторанного господарства. Він

повинен мати асортиментний перелік кулінарної продукції, що буде

виготовлятися відповідно вимогам нормативних документів.

За Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного

господарства (наказ №219 від 24 липня 2002 року ) суб’єкти господарської

діяльності в сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в

установленому законодавством порядку.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами

здійснюється суб’єктами господарської діяльності при наявності відповідних

ліцензій.

5

За термінологічним визначенням: підприємство ресторанного

господарства – заклад (сукупність закладів ) , який є самостійним статутним

суб’єктом господарювання, має права юридичної особи і здійснює свою

діяльність з метою одержання прибутку

ДСТУ 3862-99 “Ресторанного господарства Терміни та визначення”.

Цим стандартом визначається поняття заклад ресторанного

господарства як організаційно-структурна статистична одиниця, яка

виробляє , доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні

кондитерські вироби та закупні товари.

Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства і класу

ресторану чи бару здійснюється суб’єктом господарської діяльності

самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Державний класифікатор України “ Класифікація послуг

зовнішньоекономічної діяльності “ ДК 012-97 визначає:

Послуги ресторанів . Ця група включає : послуги з продажу готової їжі

для споживання, головним чином на місці, продажу напоїв, що

споживаються одночасно із споживанням їжі в різних закладах з показом

розважальних вистав або без них: в ресторанах, кафетеріях, закусочних,

вагонах-ресторанах, залізничних компаніях та інших організаціях

пасажирського транспорту.[2]

Послуги барів . Ця група включає : послуги з продажу напоїв, що

споживаються одночасно із споживанням їжі в різних закладах з показом

розважальних вистав або без них: в тавернах, барах, нічних клубах, пивних

залах.

Послуги їдалень. Ця група включає: послуги постачальників готової

їжі, підготовленої спеціалізованими пунктами для споживання в різних

місцях: постачання готової продукції для сироліній, пунктів продажу їжі на

колесах , бенкетів і фірмових прийомів , весіль, прийому гостей та інших

свят.

6

Ресторанне господарство - організація надання послуг, які

забезпечують фізіологічні потреби споживача в спеціально відведених для

такого обслуговування приміщеннях та відповідає санітарно-гігієнічним та

нормативно-законодавчим вимогам. Господарська діяльність підприємств

індустрії спрямована на отримання прибутку при умовах функціонування як

самостійного підприємства так і структурного підрозділу інших закладів

(готелів, торгівельних центрів, засобів пересування і т. д.). Організація

послуг харчування забезпечує не тільки задоволення гастрономічних потреб,

а й організацію відпочинку і розваг, тобто задоволення соціокультурних

потреб.

Національним стандартом ДСТУ4281-2004 ”Заклади ресторанного

господарства. Класифікація” установлено класифікацію закладів

ресторанного господарства, загальні вимоги до підприємств різних типів і

класів.[1]

Класифікація закладів ресторанного господарства здійснюється за

такими ознаками:

- за типом закладу;

- за класом закладу;

- за місцем розміщення;

- за видами економічної діяльності.

Стандартизовані терміни визначені ДСТУ 3862-99 “Ресторанного

господарства. Терміни та визначення “:

- тип закладу – категорія закладів ресторанного господарства,

об’єднаних за характерними ознаками асортименту кулінарної продукції,

контингентом споживачів та формами організації їх обслуговування.

- клас закладу – сукупність відмінних ознак закладу певного типу, яка

характеризує сукупність надаваних споживачам зручностей, рівень та умови

продажу їжі, призначеної для споживання на місці.

7

Тип закладу ресторанного господарства – сукупність загальних

характерних ознак виробничо-торгівельної діяльності закладу ресторанного

господарства.

При визначенні типу закладу враховують фактори:

- асортимент продукції що реалізується, її різноманітність і складність

виготовлення;

- технічну оснащеність (матеріальну базу, інженерно-технічне

оснащення, склад приміщень, архітектурно-планувальні рішення і т.д.);

- методи обслуговування;

- кваліфікацію персоналу;

- якість обслуговування;

- номенклатуру послуг;

Клас закладу - сукупність відмінних ознак закладу ресторанного

господарства певного типу, що характеризує рівень вимог до продукції

власного виробництва і закупівельних товарів, умов їх споживання,

організування обслуговування та дозвілля споживачів.

На класи підрозділяють тільки ресторани і бари. За ступенем комфорту,

рівнем обслуговування і обсягом надаваних послуг ресторани і бари

поділяють на три класи: люкс, вищий і перший.

«Люкс» – вишуканість інтер’єру, високий рівень комфортності,

широкий вибір послуг, асортимент оригінальних, вишуканих фірмових

страв, виробів для ресторанів, широкий вибір фірмових напоїв, коктейлів –

для барів;

«Вищий» – оригінальність інтер’єру, вибір послуг, комфортність,

різноманітний асортимент оригінальних, вишуканих фірмових страв і

виробів для ресторанів, широкий вибір фірмових напоїв і коктейлів – для

барів;

«Перший» – гармонічність, комфортність і вибір послуг, різноманітний

асортимент фірмових страв, виробів і напоїв, коктейлів нескладного

приготування, в т.ч. фірмових – для барів. Держстандарт України ДК 009-96

8

Класифікація видів економічної діяльності

Розділ 55.3

55.30 Клас Ресторани.

Цей клас включає:

- продаж їжі, як правило, призначеної для споживання на місці, а також

продаж напоїв, які споживаються одночасно з цією їжею, в різних закладах з

показом розважальних вистав або без них: в ресторанах, в ресторанах

самообслуговування : кафетеріях, в закладах ресторанного господарства

швидкого обслуговування (закусочних, вареничних, сосисочних), в

ресторанах з відпуском їжі додому, в кафе-морозиво, у вагонах-ресторанах

залізничних компаній та інших організаціях пасажирського транспорту .

Цей клас не включає:

- продаж через торгові автомати

- згадані вище види діяльності, які здійснюються під час надання місця

проживання

55.40 Бари

Підклас Бари

Цей підклас включає:

- продаж напоїв, як правило, призначених для споживання на місці , в

різних закладах з показом розважальних вистав або без них: в тавернах,

барах, нічних клубах, пивних залах тощо

Цей клас включає:

- продаж через торгові автомати

- згадані вище види діяльності, які здійснюються під час надання місця

проживання

55.50 Клас Їдальні та постачання готової їжі

55.51Підклас Їдальні.

Цей клас включає:

9

- продаж їжі і напоїв, переважно за зниженими цінами, для чіткого

визначення групи осіб, як правило, об’єднаних за професійною ознакою.

55.51.1 Діяльність їдалень на підприємствах і установах.

55.51.2 Діяльність шкільних їдалень і кухонь.

55.51.3 Діяльність їдалень у вищих та середніх учбових закладах.

55.51.4 Діяльність буфетів і їдалень для особистого складу збройних

сил.

55.51.5 Діяльність загальнодоступних їдалень.

Цей підклас включає також:

- діяльність їдалень для малозабезпечених верств населення.

55.52 Клас Постачання готової їжі

Цей підклас включає:

- діяльність закладів, фабрик-кухонь, фабрик-заготівельників тощо які

постачають їжу, приготовлену централізовано для споживання в інших

місцях: для авіакомпаній, для пунктів “їжа на колесах”, для банкетів,

фірмових прийомів та інших свят.

Тип підприємства ресторанного господарства характеризується

особливостями обслуговування, асортиментом реалізації кулінарної

продукції і номенклатури послуг, що надаються споживачам.

Розвиток закладів харчування відповідних типів обумовлюється

економічною ситуацією регіону . На формування сегменту ринку впливають

також чинники соціальні, демографічні, культурологічні. Під впливом

економічної ситуації активно розвиваються заклади із середнім рівнем цін на

послуги і відповідно лідерами цього сегменту є кафе, кофейні, чайні,

підприємства системної гастрономії. Фактори другого порядку формують

сегмент ринку підприємств, де більш чітко виражена соціально-культурна

послуга, як складова послуг харчування.[12] Набувають поширення такі

підприємства: концептуальні ресторани, кафе з клубною музикою, ресторан-

клуб, клуби з розважально-тематичними програмами, коктейль-бари, пивні

бари, фітнес-бари, міні-бари, ресторани для ділових зустрічей і т.п.

10

Тип (від грец.typos-форма, зразок) підприємства ресторанного

господарства - різні групи підприємств , виділені на основі діючих

державних стандартів.

Типи підприємств харчування, а для ресторанів і барів їх класи(люкс,

вищий, перший) визначаються виконавцем (організацією або індивідуальним

підприємцем ) послуги у відповідності з державним стандартом ГОСТ 30389-

95 “Ресторанного господарства. Класифікація підприємств”.

Умови надання послуги, в тому числі її вартість, встановлюються

єдиними для всіх споживачів, за виключенням ситуації, коли державним

законом або іншими правовими актами допускається надання пільг для

окремих категорій споживачів. Номенклатура послуг, їх якість повинна

відповідати вимогам указаного державного стандарту.

Відкриття закладу (підприємства) харчування погоджується з органами

місцевого самоуправління, закладами державної санітарно-епідеміологічної

служби в установленому законодавством порядку.

Державним стандартом визначені наступні типи підприємств

ресторанного господарства : ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна.

Ресторан – підприємство ресторанного господарства з широким

асортиментом страв складного приготування, включаючи заказні та фірмові ;

винно-горілчані, тютюнові та кондитерські вироби, з підвищеним рівнем

обслуговування в поєднанні з організацією відпочинку.

Бар – підприємство ресторанного господарства з барною стійкою, що

реалізує змішані, міцні алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої,

закуски, десерти, мучні кондитерські та булочні вироби, закупні товари у

поєднанні з влаштуванням дозвілля споживачів.

Кафе – підприємство по організації харчування і відпочинку

споживачів, яке пропонує більш обмежений в порівнянні з рестораном

асортимент продукції.

Реалізує фірмові, заказані страви, вироби і напої.

11

Їдальня – загальнодоступне або яке обслуговує певний контингент

споживачів, підприємство ресторанного господарства, що виробляє і реалізує

страви у відповідності з різноманітним по дням тижня меню.

Закусочна – підприємство ресторанного господарства з обмеженим

асортиментом страв неважкого приготування з певного виду сировини і

призначене для швидкого обслуговування споживачів.

З історії:

Корчма – (рос. “питейный дом” ХІ век ) – постоялий двір з продажем

алкогольних напоїв, які виготовлялися на місці . Слово “корчма”

зустрічається у мовах більшості слов’янських народів. Наші предки так

називали місце, куди люди приходили відпочити, влаштувати веселе застілля

з піснями і музикою. Заклади , де продавали і пили горілку, називали ще

“орандами”, “вигодами”, ”гостинцями”,”монопольками”,”шинок”. Подібних

“горілчаних” хат, де вільному воля, а п’яному рай, чимало було по селах і

містах України (в м. Глухові, скажімо у XVIII ст.. нараховувалось близько

160 шинків).

При корчмі, як правило, був “заїзд” - двір, де зупинялися подорожні.

Корчма (корчма, шинок)- невід’ємний компонент традиційного українського,

призначена для відпочинку і харчування подорожніх і односельців. Вона

мала право продавати, а іноді й виробляти горілку, тому й називали ”

чоловічим домом”, що стверджує приказка “Корчмо, корчмо, княгине, чом в

тобі козацького добра багато гине”.

Саме в корчмі збиралися мирська старшина для обговорення

громадських справ. Шинок був і своєрідним сільським клубом, куди

приходили люди, аби обмінятися інформацією, почути новини чи просто

послухати кобзарів бандуристів, які полюбляли грати у корчмі; збиралися у

корчмі й на вечорниці у свята сім’ями. Корчма також була місцем для

укладання угод та проведення торгів.

Кабак-(тюркського походження-постоялий двір XVI-XVIII ст.) – для

приготування і реалізації їжі та продажу спиртних напоїв. Спеціальним

12

указом їх називали “кружечними дворами”, в народі “кружало”. В 1746 році

кабаки офіційним указом Єлизавети знову були перейменовані в “питейные

дома”, де в основному здійснювалась реалізація спиртних напоїв. В 1881 році

кабаки, як заклади з низьким рівнем культури застілля, замінили на трактири,

де до горілки обов’язково подавалась закуска.

Трактир(лат.tracto-“угощать”) –початок XVIII ст. За підтримки Петра

Першого. Опрятність внутрішнього убранства, приготування і подача

холодних і гарячих закусок, запроваджувалась культура пиття вин. З часом

назву трактир отримали заклади, де надавались послуги проживання і

харчування. Трактир з приміщенням для постояльців часто називали

постоялим двором. Трактири більш низького розряду для малозабезпечених

прошарків населення називали харчевнями.

В положенні про трактирні заклади дається визначення:

Трактирний заклад є відкрите для публіки приміщення, в якому

надаються в оренду особливі покої зі столом або проводиться продаж їжі та

напоїв. Продаж припасів для вживання на місць складає загальну властивість

трактирних закладів. Трактирним закладам не забороняється випускати

страви і напої на винос, крім виноградних вин, спиртних напоїв, а також пива

і меду, продаж яких допускається в трактирних закладах тільки на розлив, на

місці. На цій підставі, вважаються трактирними закладами:

а) готелі ;

б) подвір’я ;

в) мебльовані квартири(в столицях ), що надаються зі столом, якщо у

одного із хазяїнів здається більше шести кімнат;

г) власне трактири;

д) ресторації;

е) ”кофейні будинки”;

є) ”греческие кофейни”(в Москві);

ж) кафе-ресторани і кухмістерські столи для прихожан;

з) харчевні;

13

и)буфети при театрах, балаганах, пароплавах і пароплавних пристанях,

залізничних станціях, в клубах і масових зборах різного роду;

і) такі овочеві і фруктові лавки, де в особливих покоях пропонують на

місці закуски і сніданки;

ї) міські галереї(в Москві) з правом тримати стіл і продавати напої;

й) палатки на “гуляннях” в літній час.

Магічна привабливість трактирів характеризується затишком,

домашньою атмосферою, доброзичливістю хазяїна і персоналу та особливою

кухнею. Але в кінці XIX ст. більш популярними стали ресторани і

конкурентна боротьба закінчилась не на користь трактирів, ними залишились

підприємства невисокого класу.

Трактирні заклади до 1861 року підлягали дії трьох різних положень

про трактирний промисел: одне положення існувало для С.Петербургу, друге

– для Москви, губернських , портових і уїздних міст , третє – для заштатних

міст і поселень. Трактирні заклади поділялись на різні види по роду торгівлі,

яку їм доводилось проводити: готелі, ресторації, трактири і кафе – ресторани

складали вищий розряд , харчевні – нижчий.

В положенні про трактирні заклади 1861 р. Всі ці заклади підведені під

один розряд, всім надані однакові права в торгівлі, відмінені обмеження в

числі і припинено віддачу трактирів з торгівлі а також здачу інших закладів в

утримання за певну плату. Постоялі двори і корчми в уздах дозволено

засновувати без будь-якого податку на користь казни.[24]

Видане в 1893 році нове Положення про трактирний промисел –

основна властивість заключається в утриманні відкритого для публіки

закладу, де продається їжа і напої для споживання на місці. Продаж їжі і

напоїв може відбуватись у відкритому для публіки загальному приміщенні

або в особливих покоях, які можуть здаватися в оренду . До закладів

трактирного промислу без здачі в оренду покоїв відноситься: трактири,

ресторани, харчевні і духани; овочеві і фруктові лавки і ренскові погреби з

подачею закусок їжі ; їдальні, буфети при театрах, пароплавах, пристанях,

14

їдальні залізниць, на гулянках і т.д.; пивні лавки з продажем гарячої їжі ;

кондитерські та булочні з продажем припасів для споживання на місці;

кофейні, закусочні лавки.

До закладів трактирного промислу зі здачею в оренду покоїв

відноситься: готелі, постоялі двори, заїжджі дома, корчми, також мебльовані

кімнати і подвір’я, що здаються зі столом, якщо в одного хазяїна здається

більше шести кімнат. Закон не встановлює точних ознак відмінності одного

виду закладів трактирного промислу від інших; лиш у відношенні структури

постоялих дворів і корчм зазначено, що вони повинні мати необхідне

обладнання для прийому постояльців, але без стійок для продажу припасів чи

напоїв.

В трактирних закладах допускається з дозволу губернатора

незаборонені законом ігри, музика та інші розваги.

Заклади трактирного промислу можуть бути утримані будь-якими

особами, що мають право займатися торгівлею і промислом; від них береться

тільки підписка про те, що вони не підлягали стягненням , що позбавляє

права утримувати трактирні заклади.[15]

За домовленістю з поліцією, надається міським думам видавати

обов’язкові постанови про устрій різного роду закладів трактирного

промислу, щоб кожне з них відповідало своєму призначенню; про ті

місцевості в місті, де трактирні заклади зовсім не допускаються; про

збереження в трактирних закладах благоустрою.

15

1.2 Класифікація готелів та готельних послуг

У наш час щорічно по планеті подорожують більш ніж 1,5 млрд.

чоловік. Їх необхідно забезпечити транспортом, надати тимчасове житло,

харчування та безліч інших послуг. Для цих цілей використовуються

промислові підприємства, транспортні компанії, готельно-ресторанне

господарство, туристичні компанії, національні парки, пляжі та інші

рекреаційні території. Об’єднання всіх цих структур почали називати

індустрією гостинності. Отже, індустрія гостинності є збірним поняттям, що

охоплює різні форми діяльності в сфері послуг, пов’язані з прийняттям і

обслуговуванням гостей. Середовище гостинності багато в чому

визначається зовнішніми чинниками та взаємодією спеціалізованих

чинників.(Рис.1) Найбільший вплив на нього здійснюють економічні і

політичні чинники. Одне з самих важливих місць в індустрії гостинності

безумовно займають готельні комплекси, які, слід зазначити, відіграють

велику роль не лише для туристів, а й для всього суспільства. Не дарма в

таких країнах, як Німеччина, Швеція та інші готельні комплекси будують у

жилих мікрорайонах. Це викликано тим, що готелі-це не лише номери, а й

ресторани, хімчистки, спортивно-оздоровчі комплекси, сауни, культурно-

розважальні заклади-все те, що необхідно не лише туристу, але й

звичайному городянину.

Економічні Політичні Ресурси

Зовнішні

чинники

Середовище

гостинності

Спеціалізовані

чинники

Соціальні Культурні Індустрія професіоналізм

Рис.1 Зовнішні чинники, що впливають на внутрішнє середовище

гостинності.

16

Готель-підприємство, що призначене для тимчасового проживання.

Головним завданням його є надання тимчасового житла, проте, потреби

гостей зростають і підприємства готельного господарства вимушені все

більше і більше розширювати асортимент пропонованих послуг.

Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у

світі систем класифікації готелів. Класифікація готелів по категоріях

заснована на комплексі вимог до: матеріально-технічного забезпечення;

номенклатури та якості пропонованих послуг; рівня обслуговування.

Найбільш розповсюдженими серед них є такі: європейська, або, як часто її

називають, система «зірок», що базується на французькій національній

системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від

1 до 5 зірок. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині,

Єгипті, Україні, Росії і ряді інших країн. При наданні готелю певної

кількості зірок висуваються такі вимоги: “ * ”заклади пропонують базовий

набір послуг. Просто обладнанні, достатньо освітленні. Постійно присутній

черговий менеджер. “ ** ”-Заклади, що надають середній набір послуг та

обстановки номерів. “***”- добре обладнанні заклади, що пропонують

комфортабельні умови проживання, підігрів чи охолодження номерів,

наявність у номері телефону та побудника. “****”- Дуже добре обладнані

заклади з рівнем комфорту та обладнанням вищої якості, що пропонують

великий асортимент послуг. Високі стандарти зовнішнього вигляду та

обслуговування гостей, що включають ресторани при готелі, кондиціювання

повітря у номерах та інші. “*****”- міжнародний рівень закладів, що

пропонують найвищі стандарти житла, обстановки та декору, з широким

вибором першокласних видів обслуговування. Велика кількість та

різноманітність стилів, у номерах, що пропонуються. Декілька

різноманітних ресторанів, 24-годинне обслуговування номерів та додаткові

можливості для розваг і здійснення покупок.(Детальніше див. Додаток 1) .

Можна виділити ще систему букв (А, В, С, В), що використовується в Греції;

систему «корон», що застосовується у Великобританії та індійську систему.

17

Що стосується країн, що розвиваються, то тут найбільш поширена

індійська система класифікації, що також включає 5 категорій: «І зірка», «2

зірки», «З зірки», «4 зірки», «5 зірок», які надає спеціальна комісія на основі

бальної оцінки. За цією системою відповідність готелів вимогам для даної

категорії оцінюється в балах, при цьому по кожному пункту встановлюється

максимально можлива оцінка. Для одержання тієї або іншої категорії

необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів,

причому їхня кількість по кожному пункту має складати не менше 50%

максимальної оцінки.[8]

У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію

класифікації підходять по-різному. Саме ця обставина, а також ряд факторів,

обумовлених культурно-історичними і національними традиціями держав,

перешкоджають введенню у світі єдиної класифікації готелів. ВТО

(Всесвітня туристська організація) запропонувала лише стандартну

класифікацію засобів розміщення: мотелі; молодіжні готелі; пансіонати;

пляжні готелі; туристські готелі; орендовані кімнати в приватних будинках;

клуби з номерами; туристське село (група будинків); орендовані приміщення

в приватних агентів; гостьові будинки; бунгало; підприємства соціального

туризму; розміщення в родичів і знайомих; інші засоби розміщення.

Слід також зауважити, що в різних країнах застосовуються два різних

підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому

підході розробкою, проведенням і контролем займаються державні органи,

тобто існує офіційна державна класифікація за рівнем комфорту готельних

підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади

такого підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При другому

підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні

об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці процеси здійснює Об'єднання

готельних і ресторанних господарств (ЕНООА), у Швейцарії - Швейцарський

союз власників готелів. За розташуванням на території певної місцевості

готелі поділяються на розташовані в місті (у центрі, на окраїні) та

18

розташовані в сільській місцевості (у тому числі і високогірній). Виходячи з

потреб клієнтури, готелі бувають різного призначення: для ділових

людей(загального типу, відомчі, для ділових нарад тощо);готелі для

відпочинку(туристські, курортні, для автотуристів, мотелі, кемпінги);

спеціальні типи готелів.

За місцем розташування можна виділити такі види готелів:

- готелі в центрі міста;

- пришляхові, як правило, малої поверховості з відкритими

автостоянками;

- готелі в околицях міста й в аеропортах;

- плавучі готелі—плавзасоби, обладнані під готелі, для розміщення і

відпочинку туристів біля берега моря, ріки або озера. При необхідності такий

готель може бути відбуксований по воді разом з туристами до іншої стоянки.

Місткість готелю визначається числом постійних спальних-місць.

Класифікація готелів за місткістю в різних країнах різна. Наприклад, у

Швейцарії й Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими,

100-200 місць — середніми, більше 200 місць — великими; у Чехії до 120

місць - малими, до 500 місць — середніми, понад 500 місць — великими; у

США до 100 номерів — малими, до 500 номерів — середніми, понад 500 —

великі. В Україні діє така офіційна класифікація готелів за місткістю: до 150

місць (не більше 100 номерів) — готелі малої місткості, від 150 до 400 місць

(до 300 номерів) - середньої місткості, більше 400 місць (понад 300 номерів)

— великої місткості. Важливі сьогодні також і демографічні фактори —

вікові групи, освіта, виховання, традиції. Також, готелі класифікують за

рівнем цін;за тривалістю перебування клієнтури;за тривалістю

функціонування протягом року;за способом надання харчування та ін.[5]

Послуги культурно-масового характеру відносяться до додаткових

послуг, що пропонуються готелем. Відповідно, чим вища категорія готелю,

тим більшу кількість даних послуг і кращу якість їх надання він може

запропонувати своїм гостям. До видів культурно-масового обслуговування

19

належить: користування конференц-залами, танцювальними залами і диско-

клубами, бібліотеками, більярдними, казино, кегельбанами, залами ігрових

автоматів, демонстраційними залами, туристичними клубами та

відеосалонами. У багатьох літературних джерелах ресторани не відносять до

видів культурно-масового обслуговування, бо головною метою ресторану є

забезпечення гостей харчуванням, а розважальні послуги є додатковими і

можуть взагалі не надаватися. Проте, на мою думку, зовсім не розглядати

ресторани як вид культурно масового обслуговування не можливо, особливо,

якщо мова йде про ресторани при готелях. Оскільки, в наш час, у ресторанах

дуже часто проводяться конференції, презентації, ділові збори та інші заходи

при проведенні яких саме надання їжі (наприклад, невеликий фуршет) є

додатковим. Також, у ресторані може бути організований виступ відомого

співака чи влаштовано якесь грандіозне шоу(наприклад, новорічний

карнавал, або бал на честь приходу весни).

Для проведення конференцій і нарад, готелі дуже часто, також,

пропонують конгрес-холи, конференц-зали, бізнес-центри та актові зали.

Готелі, що мають такі зали, називають конференц-центрами або конгрес-

центрами. Вони спеціально проектуються для прийняття великої кількості

людей та проведення різного роду зборів. У нашій країні такі центри

необхідні ще й для обслуговування акціонерних товариств, які проводять

щорічні збори акціонерів. Із-за орієнтації таких готелів головним завданням є

забезпечення залів необхідним обладнанням, технічними засобами акустики,

зв’язку, синхронного перекладу на декілька мов, зручними меблями.

Зазвичай такі готелі розміщуються не в центральних кварталах і можуть

пропонувати широкий набір послуг для приємного проведення часу: ігри в

гольф, відкриті та криті басейни, сауни, тренажерні зали та інше. У ціну

перебування входить вартість номеру, харчування, місце у залі, аудіо та відео

обладнання та інші додаткові послуги. Як показують дослідження ринку

конгресових послуг, більшість компаній, що влаштовують конгресові заходи,

прагнуть одержувати всі необхідні для цього послуги «під одним дахом».

20

Крім того, 25 % з числа найбільш вимогливих замовників, якими є

організатори міжнародних конференцій, вибирають для їхнього проведення

готелі. У свою чергу, готелі, особливо ті, основними клієнтами яких є

бізнесмени, інвестують великі суми в створення власних конгрес-центрів,

вони дуже високо оцінюють конгресовий бізнес як джерело високого

стабільного прибутку. Для цього готелі підтримують постійні контакти з

організаторами заходів, щоб мати точну уяву про їхні потреби. Готелі

вкладають істотні кошти в удосконалення сервісу, будування нових

приміщень і в розвиток інформаційно-технічної бази. Універсальні зали і

конференц-зали призначені для проведення культурних заходів, конгресів,

конференцій, що можуть одночасно прийняти значну кількість відвідувачів.

Такі зали доповнюються фойє, що виконують функції очікування

відвідувачів, а також низку додаткових функцій: організація виставок,

ярмарків, танцювальної зали, приміщення для ігрових автоматів, бенкетів

тощо. Фойє розміщується на одному рівні з залом. Універсальні зали і

конференц-зали обладнуються приладдям для синхронного перекладу не

менш як на чотири іноземні мови, а також при них організуються

приміщення для проведення секційних засідань. Універсальні зали

використовуються для проведення прийомів, презентацій, конференцій,

виставок-ярмарків, нарад, симпозіумів, бенкетів тощо, для чого

організовуються розсувні і зсувні перегородки, за допомогою яких

внутрішній простір зали поділяється на окремі приміщення. У таких залах

використовуються трансформаційні меблі, для чого слід передбачити при

залах спеціальні приміщення для тимчасового зберігання меблів. Визнаними

лідерами у сфері проведення заходів конгресового характеру в світі є готелі

США, саме вони широко впровадили практику розробки спеціальних

конгрес-пакетів, що полегшують організаторам заходів вибір і дають

можливість швидко підрахувати суму передбачуваних витрат. Так,

наприклад, у стандартний денний конференц-пакет, що пропонує ланцюг

Ніltоn Ноtеls, включаються: мебльований зал для засідань; дошка (flipchart),

21

оverhead, екран; прохолодні напої на робочих столах; дві кава-паузи (кава,

чай, напої); ланч. Для проведення конгресів у готелях необхідна наявність

бізнес-центру, до складу якого має входити концертний зал з обладнанням

для синхронного перекладу, з аудіо- і відеообладнанням, конференц-зали,

багатофункціональні банкетні зали, виставкові площі.[22]

Цікавим напрямком у створенні спеціалізованих готельних послуг є

широке використання культурних програм, у тому числі балетних і циркових

фестивалів, концертів, оперних вечорів тощо. Готелі, що мають концертні

зали і майданчики, пропонують своїм гостям широкий спектр культурних

програм, включаючи окремі програми до своїх спеціалізованих готельних

послуг.

У сучасному суспільстві цілий перелік різноманітних видів азартних

ігор продовжує користуватися великою популярністю, і, саме тому, багато

готелів зараз охоче пропонують зали ігрових автоматів, а підприємства

вищого класу навіть послуги власного казино. Існує дуже багато

різноманітних ігрових автоматів, найбільш розповсюджений тип називається

“покерним автоматом”. Такі автомати мають декілька рядів карт, що

крутяться, деякі “щясливі” комбінації яких призводять до виграшу. Іноді на

колесах розміщують не карти, а зображення фруктів. Деякі ігрові автомати

відносяться до типу настільних, оскільки, стіл є частиною автомату, в яку

вставляється певний замінювач грошей - жетон. До азартних ігор відносяться

бінго, велике колесо, блек-джек, рулетка, баккара, кено та інші. Взагалі,

асортимент азартних ігор дуже різноманітний і постійно поповнюється

новими розробками.

Більярдні організовуються у приміщеннях холу, вітальні та в інших

групах і призначені лише для мешканців готелю. У приміщенні

встановлюються більярдні столи (малі розмірами 2250х1250 мм і великі

розмірами 3850х2050 мм), стійки для київ, шафи або полички для куль, меблі

для зони відпочинку і очікування. Більярдні столи розміщуються таким

чином, аби навколо них була велика площа для вільного руху. Кегельбани

22

можуть замінювати більярдні. У них розміщується спеціальне обладнання,

що складається з автоматів для подавання кульок, встановлення кеглів,

доріжок для прокату кульок, зона відпочинку і очікування

Казино - ігровий заклад, в якому з використанням рулетки, ігрових

столів для картових ігор і гри в кості, а також іншого ігрового устаткування

здійснюється проведення азартних ігор з об'явою грошових чи інших

майнових виграшів. У казино, як правило, забезпечується одночасне

проведення не менш як трьох азартних ігор (наприклад, гра в рулетку, покер,

блек-джек). Основними цілями діяльності казино є надання послуг

населенню у сфері організації дозвілля на високому професіональному і

культурному рівні, а також отримання прибутку. Приміщення казино

складається із зони обслуговування відвідувачів і зони службових

приміщень із роз'єднаними входами у кожну зону. У зоні обслуговування

відвідувачів розміщуються: ігрові зали; каси для грошових розрахунків із

відвідувачами; пункт обміну валюти; місця для відпочинку відвідувачів

казино і проведення видовищно-розважальних заходів; гардеробна. Ігровий

зал казино становить спеціально обладнане приміщення, призначене для

проведення гри, де розміщуються ігрові столи з місцями для відвідувачів і

робочими місцями для співробітників казино. Приміщення ігрового залу не

повинно бути доступне візуальному огляду з боку вулиці. У місцях для

відпочинку відвідувачів казино можуть працювати ресторани і бари,

проводитися дискотеки тощо. У зоні відпочинку повинні розміщуватися

санвузли для відвідувачів у кількості, що відповідає санітарним нормам. У

зоні службових приміщень казино передбачаються: кімнати відпочинку

круп'є; ізольоване приміщення для співробітників служби безпеки; сейфова

кімната - це спеціальне обладнане приміщення, де зберігається страхова сума

казино, вся внутрішня документація казино, ігрове обладнання казино, що не

є стаціонарно встановленим. До такого обладнання належать: кульки для

рулеток; ігрові жетони (фішки); картові колоди; карабіни для подавання

карт; підноси для фішок тощо. Казино може розміщуватися лише не у

23

жилому приміщенні і має відповідати санітарно-гігієнічним, протипожежним

нормам і вимогам збереження громадського порядку та безпеки відвідувачів і

персоналу. Існують навіть спеціалізовані готелі-казино. Вони широко

розповсюджені в США і деяких країнах Західної Європи. Головною

функцією цих готелів є створення гарних умов для проведення азартних ігор.

Проживання і харчування у таких готелях звичайно буває на дуже високому

рівні. У харчуванні акцент робиться на екзотичну кухню. Великою

популярністю користується послуга по організації чартерних рейсів для

людей, що вирішили пограти у азартні ігри. Робота персоналу таких готелів

дуже напружена, оскільки ігри тривають на протязі доби,365 днів в рік.

Бібліотеки передбачаються здебільше у готельних господарствах для

відпочинку і розміщуються у приміщеннях адміністрації, побутових і

культурно-масових. До бібліотеки належать читальні зали, приміщення для

збереження книг і підсобні приміщення. Читальні зали передбачаються

непрохідними, з одним входом і мають добре природне і штучне освітлення.

У них відбувається видача і отримання книг, робота з книгою і експозиція

періодичних видань, книг. Читальні зали обладнуються кафедрою видачі

книг, читальними столами, книжними шафами або стелажами для книг,

виставковими вітринами, стільцями.[14]

Майже всі великі підприємства готельного господарства намагаються

забезпечити своїх гостей широким асортиментом додаткових послуг. Значну

роль тут відіграють, також, послуги культурно-масового обслуговування.

Адже, кожен гість має власні смаки, а відповідно, і побажання, щодо

наявності певних видів культурно-масових послуг, і, слід зазначити, що

більшість людей прагне отримувати їх “під одним дахом.” Будь-який готель,

намагається максимально задовольняти потреби, навіть найвибагливіших

своїх відвідувачів. А, отже, і з’являються на території готельних комплексів

різноманітні казино, диско-клуби, бібліотеки, більярдні, зали ігрових

автоматів, бізнес-центри та інші заклади культурно-масового

обслуговування. Їх наявність є досить вигідною для готелю, оскільки, це

24

підвищує його конкурентоспроможність та дає додатковий прибуток. Проте,

організація даних закладів на території підприємства є досить складною

роботою і потребує значних затрат.

Перша проблема, з якою стикається будь-який готель-це наявність

приміщення, придатного для його нормальної експлуатації. Рішення про те,

придатне чи ні конкретне приміщення, залежить від багатьох факторів. Так,

наприклад, при відкритті казино слід зважати на те, що: кожне казино

повинно мати стандартний комплекс приміщень ( це - ігровий зал,

вестибюль, приміщення допоміжних служб, офісна частина, бар); всі ці

приміщення по розміру, розміщенню, наявністю комунікацій повинні бути

придатні для використання по конкретному призначенню. Основним

технологічним центром казино, що визначає комерційні результати його

діяльності, є ігровий зал. Розміри ігрового залу визначаються, перш за все,

кількістю ігрових столів. Мінімальний розмір ігрового залу коливається на

рівні 75-100 м2. Великої уваги також приділяється підбору обладнання.

Рекомендований стандартний комплект обладнання для щойно відкритого

казино складається з одного столу рулетки та двох - трьох столів для гри в

BJ, оскільки, з врахуванням вітчизняного та закордонного опиту

встановлено, що це забезпечить, з одного боку, максимальну наповненість

казино, з іншого-оптимальне співвідношення між програшами та виграшами

казино. Влаштовуючи більярдні столи в готелі слід враховувати те, що

більярд - це не досить тиха гра, і тому не слід розміщувати більярдні столи у

кімнаті відпочинку, де люди, можливо, читають, дивляться телевізор, або

працюють в Інтернеті. Кращій варіант-це створення більярдної кімнати, але

він потребує значно більших затрат і підходящого приміщення, якого може й

не бути. У приміщенні де будуть стояти більярдні столи не повинно бути

понищеної вологості, бо може зіпсуватися дороге обладнання. Слід звернути

увагу на стан перекриттів між поверхами, оскільки , один більярдний стіл

може важити до півтори тонни. Навколо більярдного столу з кожного боку

повинно бути 2 метри вільної площі-для того, щоб гравці могли вдарити по

25

шару з будь-якої точки. Таким чином, приміщення, в якому організується

більярдна, повинно бути доволі просторим. Наявності підходящого

приміщення потребує й відкриття бібліотек, бізнес-центрів, конгрес-холів,

диско-клубів та інших закладів. Проте, якщо на підприємстві навіть є

підходяще приміщення, відкриття закладів культурно-масового значення

потребує вкладання великих коштів, які йдуть на створення затишного

інтер’єру, закупівлю дорогого обладнання (так, наприклад, середня ціна

лише одного якісного більярдного столу складає 4-7 тисяч доларів),

прийняття на роботу великої кількості нових працівників та інше. Тому,

багато готельних комплексів, просто здають приміщення в оренду саме під

казино, диско-клуби, більярдні зали та боулінг-клуби. Менші підприємства,

навіть здають приміщення під ресторани, не маючи власних. Таким чином,

вони отримують прибуток, уникають великих затрат, а їхні гості мають

можливість користуватися різноманітними послугами, не виходячи з

території готельного комплексу.

26

РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ В

ГОТЕЛЬНО- РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ

2.1. Сертифікація продукції на підприємстві. Мета, завдання, різновиди

сертифікатів.

Сертифікація продукції - це процес випробувань товару на

відповідність до стандартних вимог під час його реалізації.

Визначення поняття "сертифікація продукції" було розроблено

спеціальним комітетом з питань сертифікації продукції Міжнародної

організації зі стандартизації (ІСО).

Сертифікація відповідності - дія третьої сторони, якою доводять, що

забезпечується необхідна впевненість у тому, що певним чином

ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідають конкретному

стандарту чи іншому нормативному документу.

Сертифікація ґрунтується на проведенні випробувань і оцінці умов

виробництва продукції, що сертифікується, контролі за виконанням цих

процедур і нагляді за якістю продукції з боку незалежного органу.

Сукупність усіх цих операцій дозволяє встановити в нормативно-технічній

документації (НТД) і контролювати будь-які важливі для споживача

характеристики продукції. Тому сертифікація не тільки надійна гарантія

строгої відповідності їх до встановлених вимог, а й об'єктивна інформація

про таку відповідність. Крім цього, це ефективний засіб і стимул підвищення

якості продукції.[17]

Сертифікацію давно використовують у міжнародній економічній

співпраці. Вона проводиться під контролем як уряду так і не урядових

організацій. Уряд контролює такі проблеми, як забезпечення якості, захист

інтересів споживача, безпека і охорона здоров'я, охорона навколишнього

середовища, підтримка національного виробництва продукції, якість товарів,

які поставляють на експорт, захист від шахрайства і викривленої інформації.

27

Порядок проведення сертифікації відбувається так, щоб забезпечити

достатню об'єктивність сертифікації, достовірність результатів випробувань,

забезпечити економічну взаємо прийнятність як для виробника, так і для

споживача продукції.

Роботи з сертифікації ґрунтуються на наступних принципових

положеннях:

- вибір критеріїв, за якими можна судити, що продукція відповідає

інтересам споживача, можливостям виробника;

- вибір системи сертифікації, що залежить від авторитету органу з

сертифікації, який, у свою чергу, залежить від компетентності персоналу і

надійності обладнання, порядності виконавців;

- стабільності технологічного процесу виробництва продукції,

використання системи управління якістю продукції, оцінки і контролю за її

діями;

- незалежності результатів випробувань і проведення робіт щодо

сертифікації, запевнення виробника в тому, що його вироби відповідають

вимогам стандартів, не завжди приймаються на віру, тому споживач

організовує перевірку, що вимагає матеріальних і трудових затрат. З точки

зору зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних зв'язків лише

незалежність результатів сертифікаційної діяльності має найоб'єктивніше

значення.

У випадку позитивних результатів сертифікаційних випробувань

вироби повинні мати клеймо, спеціальний знак або сертифікат.

Виходячи з вимог законів України "Про захист прав споживачів", "Про

охорону праці", торговельних інтересів України на міжнародному ринку з

1993 р. здійснюють сертифікацію продукції в Україні в рамках вимог

створеної державної системи сертифікації — Укр. СЕПРО.

За правилами Укр. СЕПРО в Україні здійснюють взаємопов'язані види

діяльності, такі як:

- сертифікація продукції (процесів, послуг);

28

- сертифікація систем якості;

- атестація виробництва;

- акредитація випробувальних лабораторій;

- акредитація органів з сертифікації продукції;

- акредитація органів з сертифікації систем якості;

- атестація аудиторів за видами діяльності.

Загальне керівництво системою здійснює національний орган із

сертифікації (Держстандарт України). [19]

Обов'язковій сертифікації підлягають вироби, послуги і процеси,

визначені директивними документами держави, їх перелік визначається і

повинен відповідати обов'язковим вимогам нормативних документів,

міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні.

Робота з сертифікації в Україні базується на 12 стандартах:

- ДСТУ3410- 96- Основні положення;

- ДСТУ 3411 - 96 — Вимоги до органів сертифікації продукції і

порядок їх акредитації;

- ДСТУ 3412 - 96 - Вимоги до випробувальних лабораторій і порядок їх

акредитації;

- ДСТУ 3413 - 96-Порядок проведення сертифікації продукції;

- ДСТУ 3414 - 96-Атестація виробництва. Порядок здійснення;

- ДСТУ 3415 - 96 - Реєстри системи;

- ДСТУ 3416-96 - Порядок реєстрації об'єктів добровільної

сертифікації;

- ДСТУ 3417-96 - Процедура визначення результатів сертифікації

продукції, що імпортується;

- ДСТУ 3418-96- Вимоги до аудиторів і порядок їх атестації;

- ДСТУ 3419-96- Сертифікація систем якості. Порядок проведення;

- ДСТУ 3420 - 96 - Вимоги до органів сертифікації систем якості та

порядок їх акредитації;

29

- ДСТУ 3498 -96 - Бланки документів. Форма та опис. Добровільну

сертифікацію здійснюють на відповідність до показників, що не занесені до

обов'язкових, але можуть утвердити довіру між продавцем і споживачем,

підвищити конкурентоспроможність продукції. Система передбачає також

сертифікацію імпортної продукції.

Усі витрати на виконання робіт із сертифікації оплачують за рахунок

виробника незалежно від прийнятих рішень.

Сертифікованій продукції присвоюється сертифікат і видається

свідоцтво про визнання.

Продукцію, яка пройшла сертифікаційні випробування, позначають

національними знаками відповідності. Знак відповідності призначений для

інформування споживачів про те, що продукція сертифікована згідно з

правилами системи Укр. СЕПРО. Підприємства і організації мають право

використовувати знак відповідності після одержання зареєстрованого

сертифіката відповідності на продукцію.

Мета державної системи сертифікації продукції – введення необхідних

організаційних, технічних і економічних заходів для забезпечення гарантій,

пов'язаних з придбанням і використанням споживачем продукції для власних

потреб.

Основними принципами побудови системи сертифікації мають бути:

- створення національної нормативно-методичної бази на основі

міжнародних норм і правил сертифікації;

- використання державних стандартів, що діють в Україні, і іншої

нормативно-технічної документації, прийнятої в системах сертифікації

конкретних видів продукції;

- проведення незалежної оцінки характеристик і властивостей

продукції (робіт, послуг) і систем якості третьою стороною, яка не входить в

організаційну структуру виробника і споживача;

30

- встановлення правил сертифікації конкретних видів продукції з

врахуванням їх характеристик, особливостей виробництва і постачань, вимог

міжнародних систем і угод по сертифікації;

- впровадження систем сертифікації, встановлених Комітетом Поради

Міжнародної організації із стандартизації (ISO);

- відвертість державної системи сертифікації продукції для приєднання

систем сертифікації інших держав і міжнародних систем сертифікації

продукції.

Державна система сертифікації України передбачає обов'язкову і

добровільну сертифікацію. Сертифікація продукції здійснюється

уповноваженими на це органами сертифікації – підприємствами, установами

і організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я і

майна громадян і природного довкілля;

- допомозі споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в

міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і

міжнародній торгівлі.

Державну систему сертифікації продукції складає Державний комітет

України із стандартизації, метрології і сертифікації – національний орган

України по сертифікації, який проводить і координує роботу по

забезпеченню її функціонування, а саме:

- визначає основні принципи, структуру і правила системи сертифікації

в Україні;

- затверджує переліки продукції, належній обов'язковій сертифікації, і

визначає терміни її виконання;

- призначає органи сертифікації;

- акредитує органи сертифікації і випробувальні лабораторії, атестує

експертів-аудиторів;

- встановлює правила визнання сертифікатів інших країн.

31

Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних

документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Обов'язкова сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку і

випробування продукції для визначення її характеристик і подальший нагляд

за сертифікованою продукцією. Випробування повинні проводиться

акредитованими випробувальними лабораторіями тими методами, які

визначені відповідними нормативними документами. В разі відсутності цих

документів – методами, які визначаються органом сертифікації або органом,

який виконує його функції.[21]

В результаті позитивного вирішення органу сертифікації замовникові

видається сертифікат і право маркірувати продукцію спеціальним знаком

відповідності.

Стандартизація — це діяльність з метою досягнення певного ступеня

упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для

загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи

можливих завдань. Об'єктом стандартизації є предмет (продукція, процес,

послуга).

Головне завдання стандартизації - створення системи нормативно-

технічної документації, яка визначала б прогресивні вимоги до продукції, що

виготовляється для потреб народного господарства, населення, експорту, а

також контроль за відповідним використанням названої документації. Діюча

система стандартизації в Україні дозволяє розробляти і підтримувати в

належному стані:

- єдину технічну мову;

- уніфіковані ряди важливих технічних характеристик продукції

(напруга, частота, ін.);

- типорозміри ряди і типові конструкції виробів загально-машино-

будівного застосування (підшипники, ріжучий інструмент та ін.);

- систему класифікаторів техніко-економічної інформації;

32

- достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин.

Система стандартизації України гармонізована з міжнародними,

регіональними та національними системами і забезпечує:

- захист інтересів споживачів і держави з питань якості та

номенклатури продукції, послуг і процесів, забезпечення їх безпеки для

життя і здоров'я людей, охорони навколишнього природного середовища;

- підвищення якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки,

потреб населення і народного господарства;

- уніфікацію, сумісність і взаємозамінність продукції, її надійність;

- раціональне використання усіх видів ресурсів, підвищення техніко-

економічних показників виробництва;

- безпеку народногосподарських об'єктів і запобігання аварій;

створення нормативної бази функціонування системи стандартизації і

сертифікації продукції, проведення державної політики у сфері ресурсо-

заощадження;

- усунення технічних і термінологічних перешкод для створення

конкурентоспроможної продукції і її виходу на світовий ринок;

- впровадження і використання сучасних виробничих та інформаційних

технологій;

- сприяння забезпеченню обороноздатності та мобілізаційної

готовності країни;

- реалізацію єдиної технічної політики у сфері стандартизації і

сертифікації.

У 1993 р. в Україні сформована Державна система стандартизації, яка

регламентує процеси побудови, викладення і розповсюдження стандартів на

території країни. Названа система включає 5 основних стандартів:

- ДСТУ 1.0-93. Державна система стандартизації України. Основні

положення.

- ДСТУ 1.2-93. Державна система стандартизації. Порядок розробки

державних стандартів.

33

- ДСТУ 1.3-93. Державна система стандартизації України. Порядок

розробки, побудови, викладу та оформлення технічних умов.

- ДСТУ 1.4—93. Державна система стандартизації України. Стандарти

підприємства. Основні положення.

- ДСТУ 1.5—93. Державна система стандартизації України. Загальні

вимоги до побудови, викладення, оформлення і змісту стандартів.

Нормативні документи із стандартизації поділяються на:

- Державні стандарти України - ДСТУ;

- галузеві стандарти - ГСТУ;

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок СТТУ;

- технічні умови - ТУ;

- стандарти підприємств - СТП.

Постійне зростання вимог до якості продукції призвело до необхідності

розробки стандартів і керівних документів на системи якості, які

доповнюють вимоги до продукції встановлені технічними умовами.

Передусім це міжнародні стандарти серії ІСО - 9000 "Управління

якістю продукції. Серія ІСО - 9000 складається з п'яти стандартів:

- ІСО - 8402. Якість. Словник.

- ІСО - 9001. Система якості. Модель для забезпечення якості при

проектуванні, розробці, виробництві, монтуванні та обслуговуванні.

- ІСО - 9002. Система якості. Модель для забезпечення якості при

виробництві та монтуванні.

- ІСО - 9003. Система якості. Модель для забезпечення якості при

кінцевому контролі та випробуваннях.

- ІСО - 9004. Загальне керівництво якістю і елементи системи якості.

Керівні вказівки.

У багатьох країнах світу стандарти серії ІСО - 9000 використовують як

національні. У практиці ринкових економічних відносин ці стандарти з

кожним роком все більше використовують під час укладання контрактів між

34

фірмами як модель для оцінки системи забезпечення якості продукції у

виробника (постачальника).

Відповідність системи до вимог стандартів ІСО розглядають, як певну

гарантію того, що постачальник спроможний виконати вимоги контракту і

забезпечити стабільну якість продукції.

Організовує і координує роботи зі стандартизації Державний комітет

України із стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України).

Держстандарт України забезпечує функціонування державної системи

стандартизації, встановлює у державних стандартах цієї системи загальні

організаційно-технічні правила проведення робіт, здійснює міжгалузеву їх

координацію, включаючи планування, розробку, видання, розповсюдження

та застосування державних стандартів. Визначає порядок державної

реєстрації нормативних документів і бере участь у проведенні заходів з

міжнародної, регіональної стандартизації відповідно до міжнародних

договорів України, організовує підготовку спеціалістів у сфері

стандартизації, здійснює державний нагляд за виконанням вимог стандартів,

вживає заходи до порушників.[20]

Державна система сертифікації включає декілька різновидів

сертифікатів:

- сертифікат аудитора у галузі сертифікації;

- сертифікат на систему якості;

- сертифікат відповідності продукції вимогам різних нормативних

документів;

- сертифікат якості продукції;

- сертифікат про походження товару.

Оцінка кваліфікації аудиторів з органів сертифікації ведеться виходячи

з вимог системи сертифікації УКРСЕРПО. В результаті перевірки

встановлюється відповідність аудитора вимогам і видається сертифікат

аудитора у галузі сертифікації, який атестує на право займатися

аудиторською діяльністю.

35

Сертифікат на систему якості видається Держстандартом України і

підтверджує відповідність системи якості виробництва продукції (робіт,

послуг) підприємства, установи, організації вимогам державних стандартів

України. Контроль відповідності системи якості вимогам стандарту

здійснюється шляхом технічного нагляду, періодичність і процедури якого

регламентуються програмою.

Сертифікат відповідності продукції вимогам різних нормативних

документів свідчить, що ідентифікована належним чином продукція

випробувана і відповідає всім вимогам, встановленим в нормативних актах.

Сертифікат поширюється на завод, партію продукції або період випуску

продукції на певному устаткуванні. Контроль відповідності продукції

вимогам нормативних документів під час введення у виробництво

здійснюється шляхом проб продукції, технічного догляду за виробництвом

сертифікованої продукції атестованим устаткуванням або системою якості.

Сертифікат якості продукції включає точне найменування продукції,

стандарт або технічні умови, по яких вона виробляється, і, для наочності,

якісні показники і характеристики. Вся відповідальність по сертифікації

якості продукції на підприємстві лягає на органи сертифікації на

підприємстві.

Сертифікат про походження товару призначений визначити країну

походження товару і завод заготівник. Уповноважений орган по даному

вигляду сертифікації – торговельно-промислова палата України і всі її філії.

Підприємство-заготівник надає пакет документів, що свідчать про права на

вироблену продукцію. Необхідність здобуття сертифікату про походження

товару для підприємств СНД полягає в тому, що при експорті продукції в

країни СНД покупець звільняється від сплати податку на додану вартість.

36

2.2. Ліцензування підприємницької діяльності

Згідно з чинним законодавством ліцензуванню підлягають ті види

підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я

людини, навколишнє середовище і безпеку держави.

Для здійснення підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню,

необхідно одержати відповідну ліцензію і додержуватися ліцензійних умов,

які встановлює Кабінет Міністрів України.

Ліцензія – це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або

уповноваженим ним органом виконавчої влади, відповідно до якого власник

ліцензії має право займатися даним видом господарської діяльності.

Ліцензійні умови – установлений з урахуванням вимог законів

вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних

вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської

діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Готель згідно з правилами - це суб'єкт підприємницької діяльності з

цілодобовим режимом роботи, який діє згідно із законодавством України,

надає послуги із надання місць для короткострокового (тимчасового)

проживання громадян на термін до 45 діб незалежно від їх постійного

проживання і прописки. Проживання понад встановлений строк можливе з

дозволу адміністрації.[19]

Готельна послуга - це діяльність підприємства з надання користувачу

місця для короткострокового проживання.

Класифікація готелів наведена в ГОСТ та в КВЕД (секція Н, розділ 55):

- готелі без ресторанів;

- готелі з конференц-залами, з послугами ресторанів; мотелі;

- молодіжні турбази та гірські притулки, кемпінги;

- літні будиночки, котеджі, квартири, що здаються на літній період;

- інші місця для короткострокового проживання - зокрема, дитячі

табори, гуртожитки, школи-інтернати.

37

Оплата за проживання в готелі згідно з п. 2.4 Правил здійснюється в

день поселення мешканців. Громадянину надається документ про оплату

місця та візитна картка готелю. Але оплата може здійснюватись і в останній

день, строк і форма оплати встановлюються адміністрацією готелю згідно з

п. 3.5 Правил . Інформація про вартість проживання в готелі повинна бути

розміщена на видному місці.

Можливе попереднє бронювання місць у готелі з оплатою вартості

бронювання.

Готелі повинні дотримуватися відповідних санітарних вимог,

прибирання в номерах та в інших приміщеннях має здійснюватися з

використанням миючих засобів. Миючі засоби для прибирання та прання

повинні бути сертифікованими.

Мешканці готелів повинні дотримуватись встановленого порядку

проживання, правил пожежної безпеки, підтримувати чистоту в приміщеннях

та збереженість майна готелю, у разі пошкодження або втрати останнього -

відшкодовувати збитки.

Згідно із законами туристичні послуги підлягають ліцензуванню. Тому

готелі, які здійснюють туристичну діяльність, повинні отримати ліцензію.

Згідно з Постановою термін дії ліцензії 3 роки, плата за неї - 20

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування

є центральний орган виконавчої влади; 15 неоподатковуваних мінімумів,

якщо ліцензію видав місцевий орган виконавчої влади.

Згідно із Законом готельні послуги, що включаються до туристичного

продукту, підлягають обов'язковій сертифікації. Рівень якості таких послуг

підтверджується сертифікатами.

Для отримання певної категорії Правилами передбачено проведення

добровільної сертифікації. Категорія готелів позначається зірками, найвища

категорія готелю - 5 зірок, мотелю - 4 зірки. Вимоги до рівня матеріально-

технічного забезпечення та якості обслуговування для готелів певних

категорій визначені в ГОСТ . Зокрема, для три-, чотири- і п'ятизіркових

38

готелів обов'язкова наявність форменого одягу в персоналу. Зміна постільної

білизни проводиться для готелів з кількістю зірок:

- 1 зірка - один раз на 5 днів;

- 2 і 3 зірки - один раз на 3 дні;

- 4 і 5 зірок - щодня.

Зміну рушників в одно – двох зіркових готелях необхідно проводити

раз на 3 дні, в інших - щодня. Правила містять вимоги щодо частоти зміни

постільної білизни, рушників і туалетних речей залежно від категорії готелю,

але не рідше двох разів на тиждень.

Усі готелі повинні бути оснащені відповідними меблями і інвентарем,

при цьому наявність телевізора, холодильника тощо залежить від категорії

готелю. Обов'язковою для всіх готелів є наявність ліжок, для кожного ліжка -

двох подушок і двох ковдр, матраца, покривала, підодіяльника, простирадла і

наволочок.

Витрати на придбання ліцензії і сертифікацію готельних послуг згідно з

підпунктом 5.4.7 Закону про прибуток включаються до складу валових

витрат при їх придбанні.

В бухгалтерському обліку ліцензії терміном дії більше 1 року

обліковуються як нематеріальні активи (П(С)БО 8), менше року - списуються

на витрати при придбанні.

Витрати на сертифікацію включаються до адміністративних витрат

(П(С)БО 16).

В Україні ліцензуванню підлягають наступні види господарської

діяльності:

- пошук (розвідка) корисних копалин;

- виробництво, ремонт і реалізація вогнепальної зброї та боєприпасів до

неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і

швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

39

- виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, вибухових

речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів

України);

- видобування уранових руд;

- видобуток і виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного й

напівдорогоцінного каміння, виготовлення та реалізація виробів з їх

використанням;

- виробництво і реалізація лікарських засобів, ветеринарних медикаментів

і препаратів, пестицидів та агрохімікатів;

- виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої

та дратівної дії, засобів індивідуального захисту та активної оборони;

- розроблення, виготовлення та реалізація спеціальних технічних засобів

для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного

отримання інформації;

- розроблення, виробництво, впровадження, експлуатація, реалізація

систем і засобів криптографічного і технічного захисту інформації,

голографічних захисних елементів;

- виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

- транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом,

транспортування, розподіл; постачання та зберігання природного газу за

певних умов;

- централізоване водопостачання та водовідведення;

- розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв,

космічних апаратів, наземної космічної інфраструктури, обладнання, що

входить до складу космічного сегмента супутникових систем;

- усі види діяльності, пов’язані з наркотичними засобами, психотропними

речовинами і прекурсорами; культивування, використання рослин, що

містять наркотичні засоби, для промислових цілей;

- проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

- медична та ветеринарна практика;

40

- переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них

препаратів;

- організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та

проведення лотерей;

- будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для

будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій,

будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);

- надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів повітряним,

річковим, морським, залізничним, транспортом та автомобільним

транспортом загального користування;

- заготівля, переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів,

дорогоцінного й напівдорогоцінного каміння;

- заготівля, обробка окремих видів ресурсоцінних відходів, збирання,

заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками,

які визначаються Кабінетом Міністрів України);

- операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

- проектування, монтаж, технічне обслуговування, випробування на

відповідність встановленим вимогам засобів протипожежного захисту та

систем опалення, оцінка протипожежного стану об’єктів; проведення

випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних

конструкцій, виробів і обладнання;

- надання послуг з охорони громадян, державної та іншої власності;

- виконання авіаційно-хімічних робіт;

- виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;

- пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів,

поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів;

- надання послуг радіозв’язку (з використанням радіочастот) та послуг

телефонного зв’язку (крім відомчих об’єктів);

41

- технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового мовлення в

межах промислової експлуатації;

- організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна

діяльність;

- фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність: організація та

проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту;

діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту,

визнаних в Україні;

- діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих

санацією, ліквідаторів);

- посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

- професійна діяльність на ринку цінних паперів;

- проведення землевпорядних та земле оціночних робіт;

- проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих

меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури;

- діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби на промислових

ділянках рибогосподарських водойм, крім ставків;

- посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника;

- виробництво дисків для лазерних систем зчитування; експорт, імпорт

обладнання та дисків для лазерних систем зчитування;

- виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням

спирту етилового.

Ліцензування наступних видів господарської діяльності здійснюється

згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах:

- банківська діяльність;

- діяльність з надання фінансових послуг;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- канали мовлення;

- електроенергетика та використання ядерної енергії; 

- освіта;

42

- інтелектуальна власність; 

- виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим,

алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Право видачі ліцензій мають відповідні міністерства, відомства,

державні адміністрації і виконкоми місцевих рад народних депутатів

відповідно до переліку органів, що видають ліцензії на окремі види

діяльності, який затверджується Кабінетом Міністрів України.    

Для одержання ліцензії до відповідного органу ліцензування необхідно

подати такі документи:

- заяву, в якій зазначають:

1) відомості про заявника:

для фізичної особи — прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія,

номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний

номер фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів;

для юридичної особи — найменування, місцезнаходження, банківські

реквізити, ідентифікаційний код;

2) вид діяльності, на який заявник хоче отримати ліцензію;

- засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта

підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до Єдиного

державного реєстру підприємств та організацій України;

- для окремих видів господарської діяльності також подаються документи,

вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (це

можуть бути копії установчих документів, документів про рівень освіти і

кваліфікації працівників, про право власності суб’єкта господарської

діяльності на виробничі площі (або їх оренду), відомості про наявність та

стан технічного обладнання тощо).

Рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі приймається у

строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження документів, за

деякими винятками згідно з чинним законодавством. Повідомлення про

43

прийняття рішення надсилається (видається) заявникові в письмовій формі

протягом 3 робочих днів з дати його прийняття.

Підставами для відмови у видачі ліцензії є:

- недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання

ліцензії;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним

умовам, встановленим для обраного ним виду господарської діяльності.

Ліцензія оформлюється не пізніше ніж за 3 робочі дні з дня

надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

На підставі ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади,

господарська діяльність провадиться на всій території України, а на підставі

ліцензії, виданої місцевим органом виконавчої влади, – на території

відповідної адміністративно-територіальної одиниці

Термін дії ліцензій на провадження певного виду господарської

діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для переважної

більшості видів господарської діяльності він становить 3 роки. Особливі

строки дії ліцензій установлюються на провадження наступних видів

діяльності:

- з надання послуг радіозв’язку (з використанням радіочастот) – 10

років;

- з надання послуг телефонного зв’язку (крім відомчих об’єктів) – 15

років;

- з технічного обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового

мовлення в межах промислової експлуатації – 5 років; 

- з випуску та проведення лотерей, якщо ліцензія видається

Міністерством фінансів в процесі переоформлення реєстраційних свідоцтв –

12 років.

Термін дії ліцензії може бути продовжений за заявою суб’єкта

підприємницької діяльності в порядку, встановленому для її видачі.

44

Плата за видачу ліцензії справляється у розмірі 20 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян (на квітень 2002 р.: 17 грн х 20 = 340 грн), якщо

органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 грн), якщо органом

ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Особливі розміри плати за видачу ліцензії встановлюються на

провадження окремих видів господарської діяльності (в неоподатковуваних

мінімумах доходів громадян):

1) у сфері зв’язку (в межах території Автономної Республіки Крим,

однієї області, мм. Києва і Севастополя):

- надання послуг радіозв’язку (з використанням радіочастот) – 200;

- надання послуг телефонного зв’язку (крім відомчих об’єктів):

міжнародного – 529000 (видається тільки на діяльність на території України),

міжміського і стільникового – 20000, місцевого – від 20 до 200;

- технічне обслуговування мереж теле- і радіомовлення в межах

промислової експлуатації – 60;

2) у сфері, пов’язаній з алкогольними напоями:

- виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв –1500;

- виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв підприємствами первинного виноробства, які виготовляють

виноградні і плодово-ягідні виноматеріали і спирт-сирець з їх відходів, із

середньорічними обсягами переробки сировини до 1 тис. тонн – 360;

- оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим – 15000;

- оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями  – 300;

3) у сфері, пов’язаній з тютюновими виробами:

- виробництво – 900;

- оптова торгівля – 300;

- роздрібна торгівля – 150.

45

Плата також справляється (в неоподатковуваних мінімумах доходів

громадян):

- за видачу однієї копії ліцензії (що потрібні для кожної філії, кожного

відокремленого підрозділу ліцензіата) – 1;

- за переоформлення ліцензії (у випадку зміни найменування 

юридичної  особи або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи – суб’єкта

підприємницької діяльності; зміні місцезнаходження  юридичної  особи або

місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

змін, пов’язаних з провадженням ліцензіатом певного виду господарської

діяльності) – 5;

- за видачу дубліката ліцензії (у випадку її втрати або пошкодження) –

5.

46

2.3. Документація та облік готельних послуг.

Договір про надання готельних послуг належить до так званих

публічних договорів (ст. 633 ЦК), які є різновидом усних угод.

Основна ознака публічних договорів полягає в тому, що одна сторона –

підприємець бере на себе обов'язок надавати послуги кожному, хто до неї

звернеться. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів,

крім тих, кому за законом надані пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила,

обов'язкові для сторін публічного договору. Щодо готельних послуг такими

актами є Правила N 19 та Порядок N 297.

Дехто заперечить: оскільки Правила видані Держтурадміністрацією, а в

п. 10 Порядку згадується МКТ (Міністерство культури та туризму), вони

повинні поширюватися не на всі готелі, а тільки на ті, що надають туристичні

послуги.

Але ж, погодьтеся, майже всі готелі надають одну з туристичних

послуг – тимчасове розміщення туристів (осіб, які подорожують країною або

перебувають на її території транзитом) (див. ст. 1 та ст. 5 Закону про туризм).

Виняток становлять хіба що відомчі готелі підприємств, організацій для

проживання працівників та відряджених осіб. Тому, безумовно, практично

всі готелі, за дуже невеликим винятком, повинні дотримуватися Правил N 19

та Порядку N 297.

Згідно з п. 3.6 Правил N 19 договір про надання основних готельних

послуг споживачеві вважається укладеним після оформлення документів на

проживання (заповнення анкети, реєстрації). Факт укладення договору

підтверджується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим

документом про оплату послуг готелю.

Зрозуміло, що умовами такого усного договору є положення Правил N

19 та Порядку N 297, а також внутрішні правила, які розробляються готелем

на підставі п. 1.12 Правил N 19 та не повинні їм суперечити. Причому

47

Правила N 19 повинні бути розміщені в приміщенні, де оформляються

документи на проживання в готелі, а внутрішні правила готелю – у кожному

номері готелю (п. 2.2, п. 2.3 Правил N 19).

Отже, споживач, оформляючи документи на проживання, тим самим

погоджується з умовами договору, викладеними в названих нормативних

документах. Хоча договір про надання готельних послуг може укладатися

також у письмовій формі. Проте така практика не надто поширена.

Під бронюванням мається на увазі процес замовлення готелю

основних та/або додаткових послуг у певному обсязі для того, щоб в

обумовлені терміни цими послугами мали змогу скористатися конкретні

споживачі (група споживачів).

Загальні принципи бронювання установлені п. 3 Правил N 19, а

деталізуються у внутрішніх правилах готелю.

Бронювати номери можна шляхом:

- укладення (підписання двома сторонами) письмового договору

бронювання;

- прийняття заявки на бронювання (на підставі телеграм, телефонних

дзвінків, листів, гарантійних листів юридичних осіб тощо). При цьому

договір бронювання вважається укладеним тільки після письмового

підтвердження готелем отримання заявки – телеграмою, листом або іншим

способом).

За бронювання може встановлюватися передплата, яка враховується в

оплату готельних послуг: основних (при остаточному розрахунку) або

додаткових (згідно з внутрішніми правилами готелю або окремим письмовим

договором).

Порядок розірвання договору про надання готельних послуг із

замовником визначається договором (внутрішніми правилами) та чинним

законодавством – у першу чергу ЦК.

За ініціативою споживача договір може бути розірваний:

- за умови оплати фактично наданих готелем послуг – у будь-який час

48

(п. 4.2 Правил N 19);

- при виявленні споживачем недоліків у наданій послузі та невжиття

готелем заходів щодо усунення недоліків – протягом години з моменту

пред'явлення споживачем відповідної вимоги (п. 5.4 Правил N 19).

За ініціативою готелю договір може бути розірваний (так зване

виселення) у випадку неодноразового порушення споживачем внутрішніх

правил проживання у готелі, що призводить до матеріальних збитків, а також

створює незручності для інших споживачів (п. 4.13 Правил N 19).[1]

Якщо причина розірвання договору – неналежне обслуговування,

готель має повернути гроші, сплачені споживачем, у день розірвання

договору або в інший строк за домовленістю, але не пізніше ніж протягом 7

днів від дня пред'явлення відповідної вимоги (п. 5.4 Правил N 19).

За аналогією так можна вчиняти і при розірванні договорів за

ініціативою готелю. Однак інколи на практиці виникає запитання: чи

повинен готель взагалі повертати споживачу гроші, якщо договір

розривається за ініціативою готелю?

Відповідаю: усе залежить від наявності відповідної умови у внутрішніх

правилах готелю та конкретної конфліктної ситуації. Наприклад, за

порушення внутрішніх правил готелю передбачений штраф (п. 2 ст. 549 ЦК)

у розмірі, скажімо, 100 % суми оплачених, але ще не наданих послуг. Тоді

отримана від споживача передоплата зараховується в рахунок сплати

штрафу, гроші споживачу не повертаються. Проте при відсутності такої

норми у внутрішніх правилах готелю стягнення штрафу (неповернення

грошей) є проблематичним.

Нанесені споживачем матеріальні збитки в будь-якому разі повинні

бути відшкодовані готелю на підставі ст. 1166 ЦК. Однак можливість їх

зарахування із сумою передоплати також повинна обумовлюватися

внутрішніми правилами готелю. У такому разі споживачу повертається

різниця між передоплатою та сумою збитків.

Ліцензуванню підлягає тур операторська та тур агентська діяльність (п.

49

50 ст. 9 Закону про ліцензування, ст. 17 Закону про туризм), а не будь-яка

діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг.

Готельні послуги хоча переважно й належать до туристичних, однак

сама по собі готельна діяльність не є тур операторською та тур агентською.

Тому для надання готельних послуг готель не повинен отримувати ліцензію.

Але якщо готель поряд зі своєю основною діяльністю буде здійснювати

ще й тур агентську діяльність, доведеться отримати відповідну ліцензію.

А туроператором готель у принципі бути не може, тому що така

діяльність повинна бути для туроператора виключною (абзац третій ст. 5

Закону про туризм).

Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами

туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації (п. 30 Переліку

N 28). Оскільки майже всі готелі відносяться до таких суб'єктів та поряд з

готельними досить часто надають послуги з харчування, вони повинні

отримати сертифікат відповідності – окремо на готельні послуги та послуги

харчування. Процедура сертифікації регламентується Правилами N 37/1 та

37/2.

У пункті 12 Порядку N 297 сказано, що зразки форм документів

первинного обліку у сфері надання послуг з тимчасового розміщення

(проживання) розробляє і затверджує МКТ. Однак до сьогодні такі

документи МКТ не затверджені.

Водночас Наказом N 230 затверджені типові форми документів

первинного обліку при наданні готельних послуг у ДП

«Укркомунобслуговування» та Інструкція про порядок ведення

документообігу при наданні цих послуг:

- форма N 1-г «Анкета проживаючого» (зазначаються паспортні дані

постояльця);

- форма N 2-г «Реєстраційна картка» (зазначаються паспортні дані

постояльця – іноземця або особи без громадянства);

- форма N 3-г «Візитна картка» (містить дані про постояльця та є

50

підставою для отримання ключів від номера);

- форма N 4-г «Рахунок» (застосовується для оформлення розрахунків

за послуги готелю);

- форма N 5-г «Журнал обліку громадян, які проживають у готелі»

(записуються усі постояльці готелю);

- форма N 6-г «Журнал обліку іноземців, які проживають у готелі»;

- форма N 7-г «Журнал реєстрації заявок на бронювання номерів»;

- форма N 8-г «Касовий звіт» (обліковуються дані за рахунками форми

N 4-г за день);

- форма N 9-г «Відомість обліку руху номерів у готелі» (дані про

наявність вільних та зайнятих номерів);

- форма N 10-г «Журнал обліку проживаючих на поверсі» (містить

відомості, необхідні покоївкам для проведення поточних прибиральних

робіт).

Ці форми рекомендуються для застосування готельними

підприємствами України незалежно від підпорядкування та форми власності

(п. 2 Наказу N 230).

Тому будь-який готель (окрім ДП «Укркомунобслуговування») може

використовувати або типові форми, затверджені Наказом N 230, або

виготовлені самостійно форми, які повинні містити усі обов'язкові реквізити

первинного документа, наведені в п. 2 ст. 9 Закону про бух облік.

Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг (п. 13

Правил N 19).

Основні послуги – послуги готелю (проживання, харчування тощо), що

включаються до ціни номера (місця) і надаються споживачу згідно з

укладеним договором.

Додаткові послуги – послуги, що не належать до основних послуг

готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим

договором.

Тому для формування витрат готелю рекомендую усі понесені витрати

51

поділити на дві основні групи – «Витрати з надання основних послуг» та

«Витрати з надання додаткових послуг». Перші обліковувати, наприклад, на

субрахунку 231, а другі – на субрахунку 232.

З метою деталізувати інформацію про витрати до наведених

субрахунків можна відкрити рахунки третього порядку, на яких

накопичувати інформацію про витрати у розрізі окремих підрозділів.

Скажімо, якщо основні послуги включають проживання та харчування,

відкриваються субрахунки 2311 «Номерний фонд» та 2312 «Харчування».

Якщо готель надає додаткові послуги автостоянки, бару, комп'ютерного

клубу тощо – відкриваються субрахунки з аналогічними назвами – 2321,

2322, 2323.

Тоді, наприклад, вартість фірмового одягу, інвентарю, миючих засобів

та ін., використаних для обслуговування номерного фонду, відноситься на

субрахунок 2311. Ті самі витрати, понесені на обслуговування автостоянки,

відносяться на субрахунок 2321.

Курортний збір. Цей збір, установлений ст. 7 Декрету N 56, сплачують

громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Збір стягується

адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час

реєстрації прибулих у порядку, встановленому органами місцевого

самоврядування. Причому граничний розмір збору не може перевищувати 10

% НМДГ (17 х 10 % = 1,70 грн.).

Податок на прибуток. Тут треба виходити з того, що готельна послуга

неоднорідна, тобто містить різні складові. Наприклад, дохідна частина

формується з основних та додаткових (парковка, бар, лазня та ін.) послуг,

витратна – з таких елементів, як зарплата персоналу з відрахуваннями до

соцфондів, формений одяг, інвентар, миючі засоби, амортизація номерного

фонду, продукти харчування, ліцензія, сертифікація тощо. Тому кожен з

елементів відноситься (чи не відноситься) до валових витрат згідно з

окремою («своєю») нормою Закону про прибуток:

- зарплата – п. 5.6;

52

- відрахування до соцфондів – п. 5.7;

- інвентар (залежно від вартості і терміну експлуатації амортизується

чи відноситься до валових витрат) – пп. 8.2.1;

- миючі засоби – пп. 5.2.1;

- номерний фонд (амортизується) – п. 8.2;

- продукти харчування – пп. 5.2.1 у сукупності з п. 5.9;

- витрати на сертифікацію – пп. 5.2.15;

- витрати на ліцензування – пп. 5.4.7.

ПДВ. Оскільки всі ці витрати пов'язані з господарською діяльністю, то

сума сплаченого (нарахованого) ПДВ може бути включена до складу ПК (пп.

7.4.1 Закону про ПДВ).

Особливість нарахування ПДВ по послугах, що надаються споживачам,

полягає у тому, що треба визначати звичайні ціни. Але визначити звичайну

ціну на готельні послуги неважко, оскільки опублікована ціна і є звичайною

(пп. 1.20.3 Закону про прибуток).

Найбільше проблем викликає віднесення до валових витрат вартості

фірмового одягу.

Згідно з пп. 5.4.1 Закону про прибуток до валових витрат включаються

тільки витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом,

взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних

обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що

встановлюється КМУ.

Як зазначає ДПАУ у Листі N 439, тільки якщо формений одяг

включений до відповідного переліку спецодягу та передбачений

відповідними галузевими нормами, його вартість можна відносити на ВВ

готелю.[22]

Однак ніякого спеціального переліку для працівників готелів немає.

Тому, якщо зважати на думку ДПАУ, вартість фірмового одягу працівників

готелю до валових витрат не потрапить.

Між тим для готелів другої – п'ятої категорії фірмовий одяг —

53

необхідна передумова роботи персоналу (ДСТУ-4). Та й у пп. 5.4.1 йдеться,

на мій погляд, про спецодяг, обмундирування, що необхідні для виконання

професійних обов'язків, а згаданий перелік стосується тільки спец

харчування. У такому разі вартість фірмового одягу повинна відноситися до

складу валових витрат готелю.

Окрім того, вважаю, що зазначені витрати можна також віднести до

валових на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток – як суми будь-яких

витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з

підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції

(робіт, послуг) і охороною праці. Рекомендую при цьому видавати наказ по

готелю, у якому:

1) зазначати, що фірмовий одяг видається у тимчасове користування

таким-то працівникам для виконання ними своїх професійних обов'язків

згідно з вимогами ДСТУ-4;

2) обумовлювати особливості його використання (строк носіння,

порядок повернення тощо).

Такий документ буде додатковим підтвердженням «валововитратності»

фірмового одягу.

ПЗ з ПДВ при передачі форменого одягу працівникам не

нараховуються, оскільки немає операції поставки товарів у розумінні п. 1.4

Закону про ПДВ.

Бухгалтерський облік в готелях доцільно вести у розрізі підрозділів із

застосуванням субрахунків третього порядку. Наприклад, доходи та витрати

за номерним фондом обліковувати із застосуванням субрахунків 70311 та

2311, комп'ютерного клубу – 70323 та 2323 тощо.

Причому окремі специфічні складові витрат відображаються у

встановленому для них порядку. Скажімо, вартість придбаних ліцензії та

сертифікатів відноситься до нематеріальних активів та враховується на

субрахунку 127 «Інші нематеріальні активи» (те саме щодо ліцензій зазначає

Мінфін у Листі N 2966). Амортизація нараховується за дебетом рахунка 92

54

«Адміністративні витрати» та кредитом субрахунку 133 «Накопичена

амортизація нематеріальних активів».

Бухгалтерський та податковий облік у готелі покажу на умовному

числовому прикладі (дані за звітний місяць), (грн.) табл.1

Табл.1 Бухгалтерський та податковий облік у готелі

N

п/

п

Зміст

господарської

операції

Бухгалтерський облік Податковий

облік

Дт Кт Сум

а

В

Д

В

В

1 Отримані аванси

за основні

готельні послуги

(проживання) при

поселенні в готелі

301 681 36 000 30 000 —

2 Нараховані ПЗ з

ПДВ

643 641 6

000

— —

3 Отримана плата за

додаткові послуги

(відвідування

комп'ютерного

клубу)

301 681 5

400

4 500 —

4 Нараховані

податкові

зобов'язання з

ПДВ

643 641 900 — —

5 Оформлений

документ, що 361 70311 36 000 — —

55

підтверджує

надані послуги (ф.

N 4-г «Рахунок»)

70323 5 400

6 Списані

розрахунки за ПЗ

з ПДВ

70311

70323 643

6 000

900 — —

7 Списані на

фінансовий

результат доходи

від продажу

послуг

70311

70323

791

30 00

4 500

— —

8 Зараховані

заборгованості 681 361 41

400

— —

9 Списані витрати

на утримання

номерного фонду

2311

63, 65, 66

тощо

18 000

—

18 000

10 Нарахована

амортизація на

номерний фонд

2311 131 2 00

0

—

11 Списані витрати

на утримання

комп'ютерного

клубу

2323 63, 65, 66

тощо

3 30

0

— 3 300

12 Списані

адміністративні

витрати

92 63, 65, 66

тощо

5 00

0

— 5 000

13 Списані на

собівартість

реалізації витрати

903 2311 20000

56

на утримання

номерного фонду

та комп'ютерного

клубу

2323 3 300

14 Списані на

фінансовий

результат

собівартість

реалізації та

адміністративні

витрати

791 903

92

23 30

5 000

— —

РОЗДІЛ III. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ НА ОТРИМАННЯ

ЛІЦЕНЗІЙ ТА СЕРТИФІКАТІВ В ГОТЕЛЬНО- РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ

57

3.1 Умови надання ліцензій та сертифікатів підприємству готельно-

ресторанного бізнесу

Закон про ліцензування не передбачає ліцензування діяльності в сфері

громадського харчування. Однак, якщо заклади ГХ реалізують алкогольні

напої і тютюнові вироби, вони повинні одержувати відповідні ліцензії.

Ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими

виробами здійснюється у відповідності Законом № 481. Ліцензії

одержуються на кожне місце торгівлі. Вартість ліцензії складає: Місце

торгівлі, роздрібна торгівля алкогольними напоями, роздрібна торгівля

тютюновими виробами.

У містах 1700 грн./рік на кожне місце торгівлі 850 грн./рік на кожне

місце торгівлі

На території сіл і селищ, крім міст, що знаходяться в межах території

міст 340 грн./рік на кожне місце торгівлі 170 грн./рік на кожне місце торгівлі

Термін дії ліцензії складає один рік, при цьому платники вносять плату за

ліцензію щокварталу рівними частинами. Ліцензії як документи на право

проведення визначених видів діяльності визнаються нематеріальними

активами на підставі п. 5 П(С)БО 8, і враховуються на субрахунку 127 "Інші

нематеріальні активи". Амортизувати придбані ліцензії в бухгалтерському

обліку доцільніше прямолінійним методом протягом терміну їх дії. При

цьому в податковому обліку витрати на придбання ліцензій включаються до

складу валових витрат на підставі п.п. 5.4.7 Закону про прибуток.

Для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і

тютюновими виробами в одному торговому приміщенні (будинку) заклад ГХ

повинен мати одну ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями й

одну ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. В даний час

видачу ліцензії здійснюють регіональні управління Департаменту з питань

адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом

підакцизних товарів.[16]

58

Сертифікації підлягають послуги громадського харчування, надані

суб’єктами туристичної діяльності. Таким чином, послуги підприємств ГХ,

що не відносяться до таких суб’єктів, не підлягають обов’язкової

сертифікації. У зв’язку з цим нагадаємо, хто є суб’єктом туристичної

діяльності відповідно до Закону № 324: "підприємства, установи, організації

незалежно від форм власності, фізичні особи, зареєстровані у встановленому

чинним законодавством України порядку і які мають ліцензії на здійснення

діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг"

Відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій

сертифікації в Україні 1 сертифікат відповідності зазначеним суб’єктам

необхідно одержати на послуги ресторанів, барів, кафе, їдалень і закусочних.

Звертаємо також увагу, що на торгово-технологічне устаткування,

інвентар і посуд, що підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до

зазначеного Переліку, суб’єкт господарської діяльності повинен мати

сертифікат відповідності. Отже, при придбанні зазначених товарів

підприємству ГХ необхідно подбати про одержання від постачальника

завіреної ним копії сертифіката відповідності.

Існує певний порядок провадження торговельної діяльності та правила

торговельного обслуговування населення. Ці Порядок та правила визначають

загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до

торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і

торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для

власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від

організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб —

підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку

діяльність на території України (далі — суб'єкти господарювання). У цих

Порядку та правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ

4303–2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» і

ДСТУ 4281–2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація».

59

Торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері

роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.

Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним

кодексами України, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими

актами законодавства, а також цим Порядком.[22]

Особливості продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих

товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів ресторанного

господарства регулюються правилами, які затверджуються Мінекономіки за

погодженням з Мінфіном.

Суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його

державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за

наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного

патенту тощо).

Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності

може мати роздрібну, дрібно роздрібну торговельну мережу та мережу

закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо).

3.2 Порядок контролю за якістю надання готельних послуг у місті Києві

60

Цей Порядок розроблено з метою регулювання у м. Києві правових та

організаційних відносин між споживачами та виробниками готельних послуг

з урахуванням вимог, що встановлені законами України „Про захист прав

споживачів”, „Про туризм”, „Про столицю України – місто-герой Київ”, а

також вимог встановлених національними стандартами України (ДБН В.2.2-

9-99; СНиП 2.04.01-85; СНиП 11-34-76; СНиП 2.04.05 -91; ДСТУ 4268:2003;

ДСТУ 4269:2003; ДСТУ 4527:2006; ДСТУ ISO 9004-2-96), „Правилами

користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання

готельних послуг” та у відповідності до Рішення №115 Колегії виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 17.11.06 р.

покликаний сприяти формуванню м. Києва як туристського центру

міжнародного рівня.[11]

Контроль за якістю надання населенню готельних послуг є одним з

елементів державного регулювання ринку. Він здійснюється з метою захисту

прав споживачів і розвитку міжнародної туристської діяльності, сприяючи

економічному розвитку Києва, збільшенню доходів до його бюджету,

створенню нових робочих місць.

Реалізація вказаних цілей забезпечується створенням загальноміської

системи контролю за якістю послуг з тимчасового розміщення (проживання),

що враховує специфічні особливості столиці України.

З метою перевірки забезпечення безпеки життя та здоров’я гостей

засобів розміщення м. Києва, збереження їх майна, не нанесення шкоди

навколишньому середовищу, а також відповідності номенклатури та

фактичного рівня якості готельних послуг, вимогам встановленим

законодавчими та нормативними документами, у м. Києві проводиться

регулярний контроль за діяльністю засобів розміщення.

61

Основною формою контролю за діяльністю засобів розміщення є

комплексні перевірки. Комплексні перевірки здійснюють комісії (далі органи

контролю) створені на базі структурного підрозділу з питань туризму,

готельного господарства та курортів виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації), що затверджуються

наказом керівника даного структурного підрозділу.

Планові перевірки додержання засобами розміщення вимог до якості

та порядку надання готельних послуг у м. Києві, що визначені нормативними

документами (Законами України: „Про захист прав споживачів” від 12.05.91,

№1023-XII; „Про туризм” від 18.11.03, №1282- IV; „Про столицю України –

місто-герой Київ” від 15.01.99, №401-XIV; „Про пожежну безпеку” від

12.09.02, №138-IV; Декретом Кабінету Міністрів України №46-93 від

10.05.93 „Про стандартизацію і сертифікацію”; Національними стандартами

України: „Послуги туристичні. Класифікація готелів” ДСТУ 4269:2003;

„Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги” ДСТУ 4268:2003;

„Послуги туристичні. Засоби розміщення Терміни та визначення” ДСТУ

4527:2006; „Управління якістю та елементи системи якості. Частина 2.

Настанови щодо послуг” ДСТУ ISO 9004-2-96; „Порядок надання послуг з

тимчасового розміщення (проживання), затверджений Постановою Кабінету

Міністрів України від 15.03.06. №297, а також вимог встановлених

„Правилами користування готелями і аналогічними засобами розміщення та

надання готельних послуг” затверджених Наказом Державної туристичної

адміністрації України від 16.03.2004 №19”; (далі – нормативні документи з

питань надання готельних послуг) проводяться комісіями згідно з річним

планом перевірок, який затверджується відповідним наказом. Плани

перевірок повинні бути узгоджені з урахуванням того, що планова

перевірка засобу розміщення проводиться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюються комісіями лише на підставі

надходження у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення

засобами розміщення нормативних документів з питань надання готельних

62

послуг або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення

порушень вимог нормативних документів з питань надання готельних

послуг. Про проведення позапланової перевірки засоби розміщення

заздалегідь не попереджається.

Для проведення перевірки структурним підрозділом видається наказ

про створення комісії, призначення голови та членів комісії і посвідчення

для проведення перевірки за підписом керівника (його заступника), яке

засвідчується печаткою. Посвідчення реєструються в журналі обліку ,

сторінки якого мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені

печаткою, з посиланням на наказ. При необхідності перевірки проводяться

із залученням фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади,

органів місцевого самоврядування, а також представників громадських

організацій, науково-дослідних установ, підприємств тощо (за їх згодою).

Структурний підрозділ повідомляє засіб розміщення про проведення

планової перевірки письмово або телефонограмою не пізніше ніж за п'ять

робочих днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Термін проведення перевірки становить не більше п'яти робочих днів,

у разі великого обсягу робіт, за рішенням керівника термін перевірки може

бути продовжено до п’ятнадцяти календарних днів.

Акт перевірки складається у двох примірниках під час проведення

перевірки за встановленою формою (додаток 3): один примірник акта

перевірки видається керівнику (уповноваженому представнику) засобу

розміщення, який перевірявся, другий - зберігається в структурному

підрозділі, який здійснив перевірку. Усі примірники акта підписуються

особами, які проводили перевірку. Керівник засобу розміщення

(юридичної особи) або його уповноважений представник особисто

засвідчує, що ознайомлений з актом перевірки і отримав один примірник,

ставить свій підпис, дату та печатку засобу розміщення . Засіб розміщення

(фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності) засвідчує, що

63

ознайомлений з актом перевірки і отримав один примірник, ставить свій

підпис і дату.

У разі відмови засобу розміщення підписати акт перевірки голова

комісії робить відповідний запис про те, що засіб розміщення з актом

ознайомлений і від підпису відмовився. Керівник засобу розміщення або

його уповноважений представник (юридична особа), засіб розміщення

(фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності) має право дати

пояснення та викласти зауваження щодо змісту акта та проведення

перевірки. Ці документи є невід'ємною частиною акта.

Виявлені порушення, зафіксовані в акті перевірки, мають бути

підтверджені посиланнями на конкретні пункти, розділи, статті чинних

нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог

нормативно-правових актів не допускається. У разі виявлення порушень

комісією не пізніше п’ятнадцяти робочих днів від дати складення акта

перевірки за додержання засобом розміщення вимог до якості надання

готельних послуг, передбачених нормативними документами з питань

надання готельних послуг структурний підрозділ видає розпорядження про

усунення виявлених порушень згідно чинного законодавства.

Структурний підрозділ також направляє копію акта про невиконання

розпорядження про усунення виявлених порушень до державних та

місцевих органів влади у відповідності до їх компетенції для вжиття

відповідних заходів .

У разі усунення виявлених перевіркою порушень вимог

нормативних документів з питань надання готельних послуг протягом

п’ятнадцяти робочих днів, якщо це підтверджено документально і не

потребує здійснення додаткової перевірки, розпорядження про усунення

порушень не видається. Засіб розміщення, який одержав розпорядження про

усунення ним порушень вимог нормативних документів з питань надання

готельних послуг, зобов'язаний його виконати в установлений у

64

розпорядженні строк і в письмовій формі повідомити про це орган

контролю.

Рисунок 2. Структура сертифікації і стандартизації на підприємстві

готельного господарства.

Ліцензування готельних підприємств в Україні здійснюють такі органи

державної влади:

- Кабінет Міністрів України;

- спеціально уповноважений орган із питань ліцензування;

- органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України,

спеціально уповноважені виконавчі органи, які повинні проводити

ліцензування певних видів господарської діяльності.

65

Директор

Головний інженер

Начальник ОТК

Начальник

ЦЗЛ

ОТК ЦЗЛ

Начальник

комерційного відділу

Комерційний відділ

Зам. директора

комерційного відділу

Табл.2. Книга обліку ліцензій, виданих суб’єктам підприємницької

діяльності

Державний комітет України з питань молодіжної політики, спорту і

туризму на підставі Закону «Про туризм»:

- сприяє розвитку конкуренції на ринку готельних послуг, створює

рівні можливості для всіх суб’єктів підприємництва незалежно від форм

власності;

- здійснює ліцензування(позбавляє ліцензій) діяльності суб’єктів

підприємництва незалежно від форм власності, що надають готельні послуги,

визначає порядок їх видачі, умови і правила здійснення діяльності та

проводить контроль за їх дотриманням;

- разом із Державним комітетом стандартизації, метрології та

сертифікації України встановлює державні стандарти у сфері готельних

послуг, проводить сертифікацію та атестацію готельних підприємств,

контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговуванню

туристів.

Відповідно до законодавства:

- орган, який видає ліцензії, несе відповідальність за недотримання

порядку їх видачі, а також за достовірність і повноту інформації про видані

ліцензії і відомості про відповідні суб’єкти підприємницької діяльності;

66

- заявник несе відповідальність за достовірність відомостей,

викладених у заяві на видачу ліцензії та у доданих до неї документах.

Види туристичної діяльності, що підлягають ліцензуванню:

- організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні

(іноземний туризм);

- організація прийому та обслуговування вітчизняних туристів в

Україні (внутрішній туризм);

- організація туристичних поїздок за межі України(зарубіжний туризм);

- екскурсійна діяльність;

- організація масового та оздоровчо-спортивного туризму.

Органи, які здійснюють видачу ліцензій на державному рівні

Кабінет

Міністрів

України

Органи

виконавчої влади

Спеціально

уповноважені органи з

питань ліцензування

Рисунок 3 Органи видачі ліцензії

Підставами для анулювання ліцензії є:

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта

господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи -

суб’єкта підприємницької діяльності;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих

суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій

юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про встановлення факту неподання в установлений строк

повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до

заяви про видачу ліцензії;

67

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень

ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов,

встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом

ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії

протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання

ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав

анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про

встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну

даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих

суб’єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення

факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження

господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення

порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з

обов’язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня

його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-

апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до

прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань

ліцензування. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії

вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після

набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії. У разі анулювання

ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних

умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк

68

повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до

заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у

документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії, акта

про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній

особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання

розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб’єкт

господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього

виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття

рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Підставами для видачі дубліката ліцензії є:

- втрата ліцензії;

- пошкодження ліцензії.

У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов’язаний звернутися до органу

ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається

документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його

пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:

- заяву про видачу дубліката ліцензії;

- непридатну для користування ліцензію;

- документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката

ліцензії.

Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який

зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії.

Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі

дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може провадити свою

діяльність на підставі довідки про подання заяви про видачу дубліката

ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка

видається органом ліцензування у разі подання заяви про видачу дубліката

ліцензії. Орган ліцензування зобов’язаний протягом трьох робочих днів з

69

дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові

дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.[12]

У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої

орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що

була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до

ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.

За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої

ліцензії справляється плата у розмірі 5 НМДГ.

Підставами для переоформлення ліцензії є:

- зміна прізвища, ім’я, по батькові фізичної особи - суб’єкта

підприємницької діяльності;

- зміна місця проживання фізичної особи - суб’єкта підприємницької

діяльності;

- зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом певного виду

господарської діяльності.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії, ліцензіат

зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування

заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає

переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально

засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження

заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї,

зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з

урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії. У разі

переоформлення ліцензії у зв’язку із змінами, пов’язаними з провадженням

ліцензіатом певного виду господарської діяльності, якщо ця зміна пов’язана з

намірами ліцензіата розширити свою діяльність, ліцензія переоформляється в

порядку і в строки, передбачені для видачі ліцензії. Одночасно з

переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі

даних ліцензійного реєстру безкоштовно видає ліцензіату засвідчені ним

70

копії такої ліцензії. У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування

приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з

внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного

робочого дня. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати

строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася. За переоформлення

ліцензії справляється плата в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до

Державного бюджету України. Ліцензіат, який подав заяву та відповідні

документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на

підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на

провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом

ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії.

Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог

законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений

орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових

перевірок. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює

позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог

законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в

письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у

сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про

усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері

ліцензування. Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально

уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з

питань ліцензування та забезпечує умови для проведення перевірки.

За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань

ліцензування складає акт у двох примірниках. Один примірник акта

видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася,

другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань

ліцензування.

71

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у

сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування

не пізніше ніж за десять робочих днів з дати складання акта перевірки видає

розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства

у сфері ліцензування. Орган ліцензування, який одержав розпорядження про

усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов’язаний в

установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому

органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.

Контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання здійснюють

спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи

виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та

позапланових перевірок. Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних

умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з

питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення

планових і позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання

ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально

уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження

до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом

ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про

усунення порушень ліцензійних умов. Ліцензіат під час перевірки

дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення

перевірки документи та забезпечує умови для її проведення. Орган, що

здійснює перевірку, за результатами перевірки складає акт у двох

примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб’єкта, який

перевірявся, другий - зберігається органом, який здійснив перевірку. Орган

ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не

пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень

ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних

умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

72

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень

ліцензійних умов, зобов’язаний в установлений у розпорядженні строк

подати органу, який видав це розпорядження, інформацію про усунення

порушень. Державні контролюючі органи та органи місцевого

самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов’язані

повідомити про ці порушення орган ліцензування.

До суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності

без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Зазначені

штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про

стягнення штрафів, приймаються органом, на який згідно з чинним

законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про

відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати

надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до

заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах

господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на

окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу

ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові

в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття

відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються

підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

- недостовірність даних у документах, поданих заявником, для

отримання ліцензії;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами

ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської

діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних

даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб’єкт

господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу

73

ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову

у видачі ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності

заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської

діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання

може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після

усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Плата за видачу ліцензії для певних видів господарської діяльності

справляється в розмірі 20 НМДГ, якщо органом ліцензування є центральний

орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Термі дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності

становить 5 років. Однак, вище наведені умови не відносяться до

господарської діяльності пов’язаної з випуском та проведенням лотерей,

виготовленням парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту

етилового, організація і проведення азартних ігор (крім випуску та

проведення лотерей) та виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Термін дії ліцензії на

провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, які видаються

Міністерством фінансів в процесі переоформлення реєстраційних свідоцтв

становить 12 років. Термін дії ліцензії на виготовлення парфумерно-

косметичної продукції з використанням спирту етилового становить 3 роки, а

плата за її видачу справляється у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян. Розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з

організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей)

вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією:

- на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення

азартних ігор на гральних автоматах;

- на кожний пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської

діяльності;

74

- на кожний електронний сервер - при провадженні діяльності з

організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному)

казино;

- на кожний гральний зал - при провадженні діяльності з організації та

проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.

Ліцензія на провадження такої діяльності видається строком на п’ять років.

Стосовно обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних

напоїв та тютюнових виробів існує окремий Закон України «Про державне

регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,

алкогольних напоїв та тютюнових виробів», який визначає порядок

отримання ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності.

Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту

етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого

плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового видаються

лише суб’єктам підприємницької діяльності - юридичним особам, а на

виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів - усім суб’єктам

підприємницької діяльності, тобто і приватним підприємцям – фізичним

особам.

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб’єктам

підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл

виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової

суміші, сигаретні цехи. Для суб’єктів підприємницької діяльності, які

отримали ліцензію на виробництво тютюнових виробів у порядку,

визначеному законом, але не здійснюють повного циклу виробництва

тютюнових виробів, ліцензія дійсна до кінця її строку. Річна плата за ліцензії

на виробництво спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового

ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого

плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, спирту-сирцю

виноградного, спирту-сирцю плодового та для підприємств первинного

виноробства в розмірі 780 гривень. Ліцензії видаються терміном на п’ять

75

років, а плата за них справляється щорічно. За видачу дубліката ліцензії

справляється плата у розмірі 780 гривень і зараховується до державного

бюджету. Не дозволяється сплата за весь термін дії ліцензії.

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб’єктам

підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл

виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової

суміші, сигаретні цехи. Для суб’єктів підприємницької діяльності, які

отримали ліцензію на виробництво тютюнових виробів у порядку,

визначеному законом, але не здійснюють повного циклу виробництва

тютюнових виробів, ліцензія дійсна до кінця її строку. Плата за ліцензію на

роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на

кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий

апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці

торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце

торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що

знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю

алкогольними напоями на кожний окремий, зазначений у ліцензії

електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових

операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну

торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі. Для місць торгівлі,

які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст

Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали

площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю

алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий,

зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку

розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, та 2000 гривень на

роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і

тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і

зараховується до державного бюджету згідно з чинним законодавством.

76

Ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими

виробами становить 500000 гривень і видається терміном 5 років.

77

РОЗДІЛ IV. АНАЛІЗ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

НА ПРИКЛАДІ КОНКРЕТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Аналіз діяльності готелю «Дніпро» м. Київ

Готель «Дніпро» − один із найкращих чотиризіркових готелів України,

збудований у 1964 році. Одним із його архітекторів був В. Д. Єлізаров, який

разом з колегами в 1947-1954 роках створював новий архітектурний

ансамбль Хрещатика.

Сьогодні Готель «Дніпро» − це більш ніж 40-річний досвід роботи у

сфері готельного господарства.

Готель «Дніпро» приймає гостей із 95 країн світу і є найвідкритішим в

Україні для співпраці у сфері організації туризму.

Чотиризірковий Готель «Дніпро» є зареєстрованою торговою маркою,

членом Ділової Ради Всесвітньої Туристичної Організації, Американської та

Київської торговельно-промислових палат і багаторазово визнавався

найкращим готелем України.

Готель розташований у самому серці Києва, на Європейській площі

столиці, в історичному, діловому та культурному центрі міста.

На сьогодні готель «Дніпро» − це торгова марка, яка відома далеко за

межами України. Готель «Дніпро» неодноразово відзначався багатьма

нагородами і відзнаками, серед яких Почесна грамота і Почесний знак

Кабінету Міністрів України «За суттєвий вклад у розвиток туризму в Україні

і високу якість обслуговування, впровадження нових професійних

технологій». Готель нагороджений дипломами переможця та лауреата

Всеукраїнської професійної туристичної програми «Кришталевий лелека»,

почесними дипломами і бронзовими медалями на Міжнародному конкурсі

кулінарного мистецтва на Мальті, дипломами переможця конкурсу «Золотий

ковпак» у номінації «Кращий готельний ресторан», Гран-прі і золотими

медалями за І місце на Всеукраїнському фестивалі «Зірки кулінарного

мистецтва».

78

За підсумками 2005 року Асоціація готельних об’єднань і готелів міст

України визнала ВАТ "Готель «Дніпро» кращим готелем України за високі

показники в роботі, забезпечення якісного обслуговування громадян, надання

готельних послуг на високому рівні.

У червні 2006 року ВАТ Готель «Дніпро» під керівництвом голови

Правління Драпушка Ростислава Григоровича, отримав Золотий приз «За

якість» на церемонії, яка відбулася в Парижі (Франція). Слід зазначити, що

готель став єдиним представником сфери туризму України, який було

відзначено цією почесною нагородою цього року. Уже вдруге ВАТ Готель

«Дніпро» здобув цю почесну нагороду.

У серпні 2006 року готель став переможцем Всеукраїнського конкурсу-

виставки «Кращий вітчизняний товар 2006 року» в номінації «Готельні

послуги». Всеукраїнський конкурс «Кращий вітчизняний товар року»

проводиться на виконання Указу Президента України від 24 вересня 2005

року №1337 з метою сприяння прискоренню науково-технічного прогресу та

технологічного оновлення виробництва, підвищення рівня

конкурентоспроможності вітчизняної продукції та виходу її на нові ринки

збуту.

Зараз Готель «Дніпро» приймає гостей із 95 країн світу і є

найвідкритішим в Україні для співпраці у сфері організації туризму. За

підсумками 2005 року гості з таких країн як Росія, Німеччина, США, Італія,

Великобританія, Франція, Австрія, Японія, Нідерланди, Іспанія, Швейцарія є

постійними клієнтами готелю "Дніпро".

Починаючи з 1999 року готель бере активну участь у найпрестижніших

міжнародних виставках, що дає змогу охопити різні країни світу і зробити

детальний аналіз зростання туристичних потоків з тих чи інших країн.

Досліджуваний готельний заклад являє собою тур комплекс з середнім

і високим рівнем комфортабельності. Окрім основних послуг (проживання,

харчування), він надає наступний перелік додаткових послуг: бар, ресторан,

кафе, буфет, пивний бар, коктейль-бар, фітобар, продуктовий і сувенірний

79

магазини, торгівельні автомати, дискотека, казино, нічний клуб, салон краси,

чищення взуття, зал ігрових автоматів, більярдна, кегельбан, відеоігри, ліфт,

медпункт, камера схову, сейф в Reception і сейфі в номері, пункт обміну

валюти, пункт замовлення квитків (на літак, поїзд, автобус, таксі і т. д.),

пункт прокату автомобілів, автостоянка і парковка автомобілів, гараж, зал

нарад, концертний зал, бізнес-центр, копіювальний апарат, факс, телефон,

бюро подорожей і екскурсій, телевізори в номерах, ванних кімнатах, холах,

додатковий посуд в номер, праска, прокат, тренажерний зал, спортзал, .

Досліджуваний туристський комплекс має в своєму розпорядженні

значну матеріально-технічну базу, що забезпечує повно сервісне комплексне,

централізоване обслуговування туристів, відпочивальників, мандрівників.

Велика кількість складових матеріально-технічної бази сучасного готелю

свідчить про її значність і складність. Повний перелік всієї матеріально-

технічної бази конкретного готелю міститься в його паспорті, що є як би

довідковим документом. Там же дається коротка характеристика

матеріально-технічної бази.

Будівлі, споруди, електро-, газо- і водопровідні мережі, системи, що

входять в туристський комплекс, об'єднані в наступні групи:

1. Адміністративний корпус.

2. Спальні (власне готельні) корпуси.

3. Будівлі підприємств харчування (ресторани).

4. Будівлі центрів дозвілля і культурного обслуговування

(видовища).

5. Спортивні споруди (спортзал).

6. Господарські корпуси.

До складу загальних паспортних характеристик будівель і споруд

готелю, безпосередньо задіяних в обслуговуванні туристів, входять наступні

показники: місткість, продуктивність, розміри (довжина, ширина, висота,

поверховість), корисна площа приміщень, площа підвальних приміщень,

площа забудов, будівельний об'єм, балансова вартість, знос, залишкова

80

вартість, дійсна вартість, види і терміни ремонтів (проведених, планованих),

витрати на ремонти (проведені, плановані).

Загальна характеристика будівлі і його стану (нове, хороше, задовільне)

в цілому по будівлі і по елементах, що становлять, описується за допомогою

набору характеристик, починаючи від року споруди і закінчуючи описом

технічного стану елементів конструкції. До складу технічного оснащення

будівель готелю входять наступні інженерно-технічні системи: опалювання

(центральне, пічне, електричне), водопостачання (холодне, гаряче),

каналізація (внутрішня, зовнішня), вентиляція (природна, припливна,

витяжна), система кондиціонування повітря, сміттєпровід, ліфти і

підйомники (пасажирські, вантажні), системи радіомовлення (кількість і

розміщення радіоточок), телебачення (антени, телевізори), телефонного

зв'язку, сигналізації (охоронною, пожежною).

До підсобних служб і приміщень будівель (корпусів) готелю,

безпосередньо обслуговуючих туристів, відносять зазвичай всі сервісні:

- камеру схову;

- господарський склад;

- технічні майстерні;

- пункти надання побутових послуг (ремонту і чищення взуття,

ремонту і прасування одягу, термінового прання і хімчистки, перукарні);

- каси продажу транспортних квитків;

- кіоски (аптечні, газетні, сувенірні, парфюмерно-галантерейні);

- пункт поштового зв'язку;

- ощадкасу (банк) і пункт обміну валют;

- медпункт і ізолятор;

- кімнати обслуговуючого персоналу (на поверхах);

- кімнати для адміністрації;

- пункти надання різних додаткових і спортивно-оздоровчих послуг

(більярдна, сауна, тур кабінет, бібліотека, пункт прокату спорт- і

культінвентаря і ін.);

81

- приміщення або майданчики для розбирання, пакетування, зберігання

(до транспортування) і вантаження сміття.

Основними чинниками, що визначають дохід готелю «Дніпро», є

завантаження номерного фонду і ціни на готельні послуги (вартість номера,

годування, додаткових послуг). Середньостатистична прибутковість різних

видів готельних послуг (у відсотках до сумарного доходу від всіх видів

готельних послуг) виглядає для досліджуваного готелю таким чином: дохід

від продажу номерів (послуги розміщення) - 55 % (з розкидом в мінус і плюс

до 5-8 %); дохід від підприємств живлення - 25 % (з розкидом в мінус і плюс

до 3-5 %), додатковий прибуток від продажу напоїв в буфетах, барах, нічних

клубах і так далі - 10 % (з розкидом до 3 %); дохід від реалізації додаткових

послуг (окрім телефону) - 3 % (розкид до 1 %); дохід від телефонних послуг -

1,5 % (розкид до 0,5 %); дохід від здачі приміщень в оренду - 2 % (розкид до

1 %).

Рис. 4 Структура доходів від діяльності готелю «Дніпро»

Основну частку витрат складають заробітна плата і пов'язані з нею

виплати (27-32 %), оскільки готельне господарство вимагає великої кількості

82

обслуговуючого персоналу від дуже висококваліфікованих і

високооплачуваних менеджерів і маркетологів до великої кількості

нізькокваліфікованих, але проте добре оплачуваних працівників, зайнятих в

контактній і допоміжній службах, оскільки вони безпосередньо стикаються з

гостем і створюють необхідний комфорт і середовище гостинності.

Наступною великою статтею витрат є експлуатаційні витрати на

утримання номерного фонду - до 12-14 % загального об'єму витрат готелю. 5-

8 % складають витрати на організацію харчування і 1-3 % - на організацію

продажу напоїв. Решта витрат розподіляється приблизно таким чином:

- адміністративні витрати - 3-4 %;

- амортизаційні відрахування - 3-4 %;

- утримання і ремонт устаткування - 3-4 %;

- енергоносії - 34 %;

- маркетингові дослідження і реклама - 2-3 %;

- відсотки за кредит - 2-4 %;

- оплата страхових внесків - 1-2 %;

- всілякі орендні платежі - 1-2 %;

- гонорари фахівцям з управління - 2-3 %.

Рис. 5Структура витрат від діяльності готелю «Дніпро»

83

Таким чином, на утворення доходу готелю залишається від 17 до 35 %.

А чистий дохід, що утворюється після виплати обов’язкових платежів

(податків) і йде на утворення резервного капіталу комфортабельних готелів,

може складати від 6 до 13 % від об'єму реалізації готельних послуг.

Економічні показники діяльності готелю наведено у таблиці 3.

Таблиця 3.

Економічні показники готелю «Дніпро»

№

п/пНайменування

Од.

вим.

2003

рік

2004

рік

2005

рік

2006

рік

200

рік

1. Об'єм наданих послуг тис.

дол.

1463 1492 1535 1585 160

058

2 Собівартість послуг тис.

дол.

1326 1335 1358 1387 130

394

84

Графічно це можна представити так

Рис.7Динаміка економічних показників готелю «Дніпро»

Отже, на основі наведених економічних показників діяльності можна

зробити висновок, що об’єм наданих послуг зростає, а собівартість їх

поступово знижується.

85

4.2 Ліцензування та сертифікація готелю «Дніпро» м. Київ

Категорія даного готелю була встановлена відповідно до чинного

законодавства України. Готель на даному етапі дослідження має чотири

зірки. Використання «зірок» як знака відповідності готелю певній категорії

без підтвердження її у встановленому чинним законодавством порядку

забороняється.

Посадові особи, які безпосередньо здійснюють керівництво готелем та

його персоналом, мають вищу фахову освіту або вищу освіту та спеціальну

професійну підготовку чи стаж керівної роботи у сфері надання готельних

послуг не менш трьох років. Що робить роботу готелю більш

професіональною та кваліфікованою. Режим роботи готелю цілодобовий.

Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та обслуговуванні

споживачів, має відповідну професійну підготовку, володіє іноземними

мовами в необхідному обсязі відповідно до категорії готелю, готель в повній

мірі додержується правил службового етикету ( ввічливість, люб'язність, має

охайний вигляд), що підтверджено відсутністю скарг та клопотань що до

готелю «Дніпро».

Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та

обслуговуванні споживачів, проходить медичне обстеження, результати

якого відображені в особових медичних книжках. Особова медична книжка

пред'являється для контролю на вимогу представників установ державної

санітарно-епідеміологічної служби.

У готелі використовуються мийні засоби, що дозволені Міністерством

охорони здоров'я України та мають сертифікат відповідності.

Матеріально-технічне оснащення та мінімальний перелік послуг, що

надаються готелем, відповідають вимогам, установленим стандартами та

іншими нормативно-правовими документами для категорії чотири «зірки».

Також готель має внутрішні правила проживання у готелі, які не

суперечать цим Правилам, а також книгу відгуків та пропозицій.

86

Готель має журнал реєстрації вступного інструктажу працівників з

питань охорони праці та журнал реєстрації інструктажів з питань охорони

праці.

Готель в повній мірі доводить до відома споживача про найменування

та місцезнаходження юридичної особи, категорію готелю за допомогою

засобів масової інформації (реклама по телебаченню, друкарська реклама,

радіо – реклама, брошури, листівки, біг -борди, а також через мережу

Інтернет).

Фізична особа, а саме готель «Дніпро» — суб'єкт господарювання

зобов'язаний надати споживачу інформацію про свою державну реєстрацію

та найменування органу, що його зареєстрував. Копія державної реєстрації

знаходиться в холі готелю, так щоб споживач при необхідності міг її

переглянути. Також готелем надано споживачу необхідну, достовірну,

доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги. Інформація

доводиться до відома споживача у доступній наочній формі і розміщується у

приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у

зручному для огляду місці та включає таке:

- зазначення нормативних документів, вимогам яких відповідають готельні

послуги;

- свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії (в даному випадку

чотири зірки);

- копія сертифіката на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації;

- копія ліцензії, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;

- ціна номера (місця в номері);

- перелік основних послуг, що входять у ціну номера (місця в номері);

- перелік і ціна додаткових послуг, що надаються за окрему плату;

- відомості про форму та порядок оплати послуг.

Відповідно до п. 5 наказу Державного комітету по стандартизації,

метрології та сертифікації від 27.01.1999р. №37 “Правила обов‘язкової

сертифікації готельних послуг” для проведення обов‘язкової сертифікації

87

готельних послуг у заявник подає заявку встановленої форми до будь-якого з

акредитованих органу сертифікації готельних послуг (далі – ОС ГП), а за

відсутності інформації про його наявність – до Держстандарту України, який

направляє заявку до акредитованого ОС ГП.

ОС ГП розглядає заявку та:

– реєструє заявку в журналі обліку та розпочинає окрему справу щодо

сертифікації готельних послуг, у якій надалі зберігається все листування і

внутрішні документи ОС ГП стосовно готельних послуг, які надає заявник;

– направляє заявникові опитувальну анкету з пропозицією заповнити її

для проведення попереднього аналізу (опитувальна анкета може бути

представлена одночасно із заявкою). Анкета для попереднього аналізу

оформляється як додаток до заявки і є додатковим матеріалом для прийняття

рішення щодо заявки.

ОС ГП для прийняття рішення за заявкою, якщо не дотримуються

вимоги нормативних документів, може визначити додатковий перелік

документів, що мають додаватися до заявки.

Після отримання заповненої опитувальної анкети ОС ГП здійснює:

– експертизу правильності заповнення реквізитів заявки;

– прийняття рішення за заявкою;

– вибір схеми сертифікації з урахуванням специфіки готельної послуги

і пропозиції заявника;

– вибір, у разі потреби, акредитованої випробувальної (соціологічної)

лабораторії, яка проводитиме перевірку виконання вимог безпеки і якості

готельних послуг під час обслуговування та соціологічну (або експертну)

оцінку безпеки, якості послуг і умов обслуговування;

– вибір організації, яка проводитиме технічний нагляд за

сертифікованою послугою;

– визначення методики випробувань (перевірки) результатів готельних

послуг і порядку робіт з обов‘язкової сертифікації згідно з обраною схемою

сертифікації;

88

– визначення переліку потрібної технічної і технологічної документації

на послугу та процеси обслуговування, яку повинен мати заявник для

проведення сертифікації;

– підготовку проекту договору на виконання робіт із сертифікації.

Рішення щодо заявки затверджується керівником ОС ГП і

направляється заявникові. Рішення щодо заявки приймається у термін, що не

перевищує одного місяця від часу її отримання ОС ГП.

На підставі заявки і позитивного рішення ОС ГП надсилає заявникові

разом з супровідним листом договір про організацію і проведення потрібного

комплексу робіт з обов‘язкової сертифікації готельних послуг.

До договору додаються:

- календарний план робіт, де зазначаються основні види робіт, вартість

і терміни їх виконання, а також інші організації, що залучаються до

виконання робіт з сертифікації;

- протокол погодження договірної ціни.

Після підписання договору заявник попередньо оплачує вартість

проведення робіт, передбачених договором, або, за погодженням сторін,

вартість кожного окремого етапу.

Під час обов‘язкової сертифікації готельних послуг за всіма схемами

сертифікації було встановлено наявність документів, що підтверджують

здійснення нагляду органами санепіднагляду, пожежного нагляду, технічного

нагляду, інших органів державного нагляду в межах їхньої компетенції в

установленому порядку. Було перевірено наявність договорів з цими

органами, актів, висновків останньої перевірки, датованих терміном не

пізніше ніж півроку до дня початку сертифікаційних випробувань

(перевірок). За наявності цих документів (та усунення виявлених у них

недоліків) комісія приступила до робіт з обов‘язкової сертифікації. У такому

разі не потрібне додаткове обстеження вищезазначеними наглядовими

організаціями підприємства, що надає готельні послуги.

89

Під час проведення випробувань (перевірок) готельних послуг

проводиться:

- повне або вибіркове обстеження членами комісії приміщень, у яких

надаються готельні послуги;

- перевірка наявності скарг, претензій та заходів щодо них;

- перевірка відповідності кваліфікації персоналу вимогам посадових

інструкцій, затверджених у встановленому порядку;

- оцінювання процесу надання послуг, атестація підприємства або

сертифікація системи якості;

– проведення вибіркових випробувань результату послуги шляхом

соціологічного (або експертного) оцінювання; аналізу результатів

соціологічних досліджень за методиками соціологічного опитування із

залученням, у разі потреби, акредитованої випробувальної (соціологічної)

лабораторії або аналізу інформації органів захисту прав споживачів,

претензій і скарг споживачів послуг.

Оцінювання процесу надання послуг передбачає перевірку:

– номенклатури заявлених послуг;

– наявності матеріально-технічної бази, потрібної для надання послуг,

та її стану (відповідність обов‘язковим вимогам нормативних документів);

– відповідності санітарно-гігієнічного та санітарно-технічного стану

приміщень обов‘язковим вимогам нормативних документів;

наявності нормативної документації;

– виконання умов нормативних та організаційно-методичних

документів, що встановлюють вимоги до послуг та процесу їх надання;

– наявності кваліфікованого персоналу, знання ним інструкцій та

правил обслуговування згідно зі сферою діяльності.

Атестація підприємства виконується з урахуванням специфіки

готельних послуг, що не мають ознак, притаманних виробничим процесам, і

матеріального результату, який піддається кількісному вимірюванню.

90

Під час проведення обов‘язкової сертифікації за цією схемою заявник

заповнює декларацію про свою відповідність вимогам до категорії (чотири

зірки), на яку претендує, згідно з вимогами А ГОСТ 28681.4.

Декларація містить такі графи:

1) «Вимога» – у якій наводиться перелік усіх вимог до категорії

(чотири зірки) за ГОСТ 28681.4 та наявних додаткових;

2) «Дотримання вимоги» – у якій зазначається ступінь дотримання

кожної вимоги: повне або опис невідповідності;

3) «Хто відповідає» – у якій зазначається посадова особа, відповідальна

за дотримання вимоги;

4) «Регламентувальний документ» - у якому зазначається документ, що

встановлює таку відповідальність;

5) «Хто контролює» – де зазначається посадова особа, що контролює

дотримання вимоги.

Декларацію підписано заявником та скріплено підписом і печаткою.

Далі декларація ОС ГП проводить перевірку на відповідність вимогам

безпеки, перевірку відповідності номенклатури і якості готельних послуг

установленому нормативними документами переліку вимог до готелю

категорії (чотири зірки), та іншої інформації, поданої в декларації.

Сертифікат відповідності, виданий за схемою, що передбачає атестацію

підприємства, має термін дії до трьох років.

Сертифікація системи якості проводиться органами, що акредитовані

на право проведення цих робіт. Порядок проведення сертифікації

встановлюється органом із сертифікації систем якості з урахуванням вимог

нормативних документів Системи.

Сертифікація системи якості проводиться за ініціативою заявника з

метою підтвердження відповідності системи забезпечення якості готельних

послуг вимогам ДСТУ ISO 9002 з урахуванням вимог ДСТУ ISO 9004-2, а

також і того, що підприємство може постійно надавати готельні послуги, які

91

відповідають обов‘язковим вимогам нормативних документів щодо безпеки

та вимогам категорії (чотири зірки).

Після проведення сертифікації системи якості заявник згідно з

рішенням ОС ГП направляє заявку до органу з сертифікації систем якості.

Після одержання заявником сертифіката відповідності на систему

якості цей сертифікат представляється органу з сертифікації готельних

послуг для подальшого проведення робіт з обов‘язкової сертифікації.

Термін дії сертифіката відповідності, виданий за схемою, що

передбачає сертифікацію системи якості, не може бути більше п‘яти років. В

даному, готелі, що розглядається сертифікат відповідності видано строком на

п’ять років.

До послуг, що підлягають обов’язковому ліцензуванню та сертифікації

в готелі «Дніпро» належать :

- Бізнес-центр (факс, копіювання, комп'ютер, доступ до мережі

Інтернет) - цілодобово;

- послуги зв'язку ТОВ "Ламіс Україна";

- система платного телебачення "Pay TV";

- надання у користування клієнтам комп'ютера, відео обладнання,

графо- та слайдового проектора, мікрофона та ін. обладнання для проведення

засідань і конференцій;

- організація зустрічі та проводів (в аеропортах, на вокзалі тощо);

- надання авто послуг (оренда автомобіля з послугою водія);

- поштові та телеграфні послуги (замовлена відправка та доставка);

- послуги перекладача та секретаря (за попереднім замовленням);

масажний кабінет (8 видів масажу);

- перукарня (чоловічий та жіночий зали);

- косметичний кабінет;

- дрібний ремонт одягу;

- послуги по харчуванню в номерах (Room Service) - цілодобово;

92

- служба організації міні-барів;

- надання раннього сніданку у номери всіх типів;

- надання за вимогою гостей додатково теле- та відеоапаратури,

караоке;

- надання додатково холодильників у номери;

- послуги візажиста;

- послуги флориста;

- депозитарій;

- "Чайний стіл" у ресторані (26 сортів чаю);

- ресторан "Дніпро" (обслуговування "а-ля карт" з 7:00 до 23:00);

- зали ресторану для проведення прийомів, банкетів, весільних свят,

фуршетів, семінарів, конференцій;

- бар "Європейський" (цілодобово десерти та напої);

- бар "Мюнхен" (з 11:00 до 23:00);

- ресторан "PANORAMA CLUB" (з 13:00 до 23:00);

- оздоровчий бар "Оазис" (в Оздоровчому центрі);

- хімчистка;

- прання та прасування білизни (цілодобово);

- виїзне обслуговування харчуванням (банкети, фуршети тощо);

- парковка автотранспорту, що охороняється (цілодобова);

- Музичний супровід банкетів, фуршетів та інших святкових заходів у

ресторані (субота-неділя).

- Ціни визначені за туристичний день перебування з урахуванням

податку на додану вартість. Оплата здійснюється в гривнях по курсу НБУ на

день заселення гостя. Вартість туристичного дня перебування включає

проживання в номері, сніданок - "шведський стіл" та відвідування

Оздоровчого центру з 7:30 до 12:00.

Розміщення третьої особи в наступних категоріях номерів: малий

напівлюкс стандартний, напівлюкс стандартний, люкс стандартний, малий

93

напівлюкс поліпшений, напівлюкс поліпшений, люкс поліпшений, за

туристичний день перебування коштує:

- Для дорослих - 46.00 євро, для дітей віком від 2 дo 12 років - 23.00

євро, перебування дитини до 2-х років входить у вартість туристичного дня

перебування дорослих.

- Готель залишає за собою право змінювати тарифи на послуги.

До безкоштовних послуг готелю належать:

- сніданок в ресторані "Дніпро" "шведський стіл" (понад 70

найменувань страв) - з 07:00 до 11:00;

- служба прийому та обслуговування - цілодобово;

- швейцар - цілодобово;

- служба телефонних операторiв - цілодобово (побудка за проханням);

- цілодобова інтегрована система готельної охорони та безпеки;

- закодовані ключi-картки "VingCard";

- послуги Оздоровчого центру з 7:30 до 12:00 (басейн, сауна,

тренажерний зал);

- послуги носія багажу - цілодобово;

- доставка у номер кореспонденції;

- "Welcome Cocktail" (вітальний келих шампанського щоденно у холі

готелю з 19:00 до 20:00);

- надання у номери предметів гостинності разового користування

(одноразові туалетне мило, шампунь, гель та лосьйон для тіла, сіль для

ванни, серветки індивідуальні, чепець банний);

- надання у номери письмового приладдя (ручка кулькова, папір,

конверт);

- надання у номери типу "малий напівлюкс поліпшений", "напівлюкс

поліпшений" та "люкс поліпшений" у день приїзду фруктів та квітів (залежно

від сезону);

- надання мінеральної води у номери (1 пляшка на 1 пер./день);

- міський телефонний зв'язок по Києву;

94

- супутникове та кабельне телебачення; багажна кімната;

- гардероб;

- виклик невідкладної медичної допомоги;

- виклик таксі;

- бронювання квитків на різні види транспорту;

- бронювання квитків до театрів, музеїв;

- замовлення та доставка квітів у номери;

- замовлення та доставка медикаментів у номери;

- надання у номер дитячого ліжка; особисті міні-сейфи (у більшості

номерів);

- кондиціонери (у більшості номерів);

- міні-бари (у більшості номерів);

- служба бронювання;

- служба по роботі з гостями;

- жива музика щовечора у ресторані "Дніпро" та "PANORAMA CLUB"

(рояль); повернення забутих речей;

- щоденне прибирання номера та ліжка;

- щоденна зміна білизни та рушників у номерах;

- музичний супровід банкетів, фуршетів та інших святкових заходів у

ресторані (понеділок - п'ятниця);

- послуга "Night service" (приготування номера та ліжка гостей до сну +

шоколадна цукерка);

- привітання гостей готелю цукерками у холі готелю (на стойці служби

прийому);

- інформаційний термiнал у холі готелю.

Весільний комплімент молодятам - можливість провести шлюбну ніч у

найкращому номері готелю за спеціальним тарифом. Супутникове

телебачення, вихід в Інтернет, система кондиціювання, сейф для коштовних

весільних подарунків, фен, міні-бар з напоями. У вартість номера входить

сніданок, який подадуть прямо в номер, відвідування оздоровчого центру з

95

сауною, тренажерним залом і блакитним басейном протягом усього дня.

Організація весільного банкету буде в руках неперевершеної команди нашого

ресторану класу "люкс", кращих кухарів України, які отримали нагороди на

багатьох українських і міжнародних кулінарних фестивалях. При замовленні

банкету діють спеціальні пропозиції на надання готельних послуг. Найбільш

комфортно і затишно молодій парі буде в таких номерах як:

- двомісний стандартний (133.60 євро на добу; 126.92 євро на добу -

тариф вихідного дня (п'ятниця-понеділок);

- двомісний поліпшений (205.60 євро на добу; 195.32 євро на добу -

тариф вихідного дня (п'ятниця-понеділок);

- малий напівлюкс поліпшений (229.60 євро на добу; 218.12 євро на

добу - тариф вихідного дня (п'ятниця-понеділок);

- люкс поліпшений (293.60 на добу; 278.92 євро на добу - тариф

вихідного дня (п'ятниця-понеділок).

Для доброго самопочуття та гарного настрою працює оздоровчий центр

(басейн, сауна, масажний кабінет, тренажерний зал, фіто-бар). Для постійних

гостей, що проживають у готелі, користування сауною, тренажерним залом

та басейном з 7:30 до 12:00 враховується у вартість проживання. У центрі

обладнано 2 стандартні фінські сухопарові сауни з можливістю

індивідуального встановлення температури (до 110 градусів за Цельсієм).

Сауни обшиті фінською ялиною. У центрі передбачено 2 роздягальні

(чоловіча та жіноча) з індивідуальними шафками, фенами, душовими

кабінами. На особливу увагу заслуговує басейн. Басейн на 20 куб. м у формі

боба з "римськими" сходами, обладнаний системою джакузі, стрімом

(система, що дозволяє плисти проти течії, отримуючи навантаження) та

підсвічуванням.

Бактерицидне очищення води за допомогою сертифікованого в Україні

американського обладнання "Sanitron" знезараження й очищення води

здійснюється за допомогою ультрафіолету та системи картриджів. Це

дозволяє зберігати в басейні воду відмінної якості та надзвичайної блакиті.

96

Для відпочинку гостей поруч із басейном встановлено мармурові ослони з

підігрівом.

Тренажерний зал Готелю "Дніпро" налічує 7 тренажерів фірми "New

Form". Це, зокрема:

- мультитренажер "Mixer" для тренування всіх груп м'язів тіла;

- бігова доріжка "Medirun";

- степпер "Medistep"

- велотренажер "Medibike".

Кожен тренажер комп'ютеризовано та обладнано дистанційним

інфрачервоним датчиком контролю пульсу. Все це дає можливість

індивідуального моделювання фізичного навантаження. З 1 квітня 2007 р.

необмежене користування тренажерами, на умовах авансової оплати, коштує

60 грн. 00 коп. Послуги тренера за годину - 30 грн. 00 коп.

З 1 квітня 2007 р. необмежене користування сауною, басейном та

тренажерами, на умовах авансової оплати, коштує 130 грн. 00 коп. 30 хвилин

користування вібросауною - 70 грн. 00 коп. Абонемент "Оздоровчого центру"

на одну особу (користування сауною, басейном та тренажерами з 7:30 до

22:00) на 1 місяць - 500 грн., на 2 місяці -- 900 грн., на 3 місяці - 1300 грн.

Конференц-зал "Борисфен" оформлений у діловому стилі, з

розміщенням учасників за круглим столом. Зал розрахований на 20 осіб.

Вартість оренди залу - 294 грн. за годину протягом доби (починаючи з 5-го

часу, за годину - 147 грн.). У ціну використання входить: мінеральна вода для

учасників (0,5 л на 2 особи), користування графопроектором, екраном, фліп-

чартами. Вартість використання мультимедійного проектора - 95 грн. за

годину. Зал "Візантія" розкішно декорований у візантійському стилі, з

каміном. Може вмістити до 25 чоловік за загальним столом та 35 чоловік при

розміщенні "театром". Вартість оренди залу - 294 грн. за годину протягом

доби (починаючи з 5-ої години, за годину - 147 грн.). Площа залу складає 46

м2. Час роботи: 11:00-23:00. Тут запропонують страви традиційної

української, а також німецької та середземноморської кухонь. У готелі до

97

послуг гостей масажний кабінет, салон краси. Ресторан "Дніпро" - один з

найбільш фешенебельних ресторанів класу "люкс" міста Києва, що пропонує

світовий рівень обслуговування і прекрасний вибір традиційних українських

та різноманітних європейських страв і напоїв. У ресторані "Дніпро"

працюють досвідчені кухарі, серед яких 7 кухарів найвищої категорії -

"майстер-кухар". Діяльність ресторану "Дніпро" не обмежується лише

майстерністю кухарів та відмінним обслуговуванням. Кожна зустріч

перетворюється для наших гостей на справжнє свято завдяки вишуканості як

щодо приготування страв, так і їх подачі. Сніданок "шведський стіл" - це

виняткова можливість скуштувати більш ніж 70 видів різноманітних

делікатесів під класичну музику піаніста-віртуоза. Ресторан "Дніпро" з двома

залами має багаторічний досвід у проведенні різноманітних свят. Це

виняткове місце для романтичних вечерь, проведення банкетів, коктейлів,

прийомів та інших святкових подій. Зал може вмістити від 130 до 300

чоловік. Вартість оренди - 1200 грн. за годину протягом доби (починаючи з

5-ої години, за годину - 600 грн.).

Зал Леда - зал є суміжним з центральним залом ресторану "Дніпро".

Дизайн залу зроблено в ніжно-рожевих відтінках. Зал розрахований на 35

осіб за загальним столом та 60 осіб при розміщенні "театром". Вартість

оренди залу становить 414 грн. за годину протягом доби (починаючи з 5-ої

години, за годину - 207 грн.). Тут запропонують страви традиційної

української, а також німецької та середземноморської кухонь. Площа залу

складає 85 м2. Час роботи: 07:00-23:00. Бар "Мюнхен" славиться справжньою

німецькою кухнею та найсвіжішим бочковим пивом. Особливою гордістю

цього бару вважається колекція пивних кухлів наших постійних гостей.

Площа: 64 м2. Час роботи: 07:00-23:00. Кава-брейк -- у середньому 35 грн. на

1 особу. Обід - у середньому 150 грн. на 1 особу. Площа: 28 м2. Час роботи:

07:00 - 23:00. Кімната переговорів, витримана в офісному стилі та оснащена

кондиціонером, знаходиться на 8 поверсі й розрахована на 10 осіб. Вартість

оренди - 144 грн. за годину. Бар "Європейський", який знаходиться у холі

98

готелю та працює 24 години на добу, є гарним місцем для неофіційних

зустрічей та бесід. Кожен вечір за коктейлем чи філіжанкою ароматної кави є

можливість насолодитися теплою й чарівною атмосферою нашого готелю.

Влітку працює літній майданчик. Вам запропонують страви традиційної

української, а також німецької та середземноморської кухонь.

В рамках організації готельного господарства важливим є постійне

коректування видів та обсягів надаваних послуг відповідно до кон'юнктурних

вимог готельного бізнесу та чинного законодавства. Законом України “Про

туризм”, готелі зобов'язано проходити обов'язкову сертифікацію готельних

послуг. Сертифікація повинна розглядатися як така, що є внутрішньою

справою кожного готелю, тому, на нашу думку, вона повинна бути

добровільною. Проведення сертифікації готельних послуг на підтвердження

рівня послуг - це один з маркетингових заходів, який працює у напрямку

підвищення конкурентноздатності готелю в очах потенційних клієнтів, але

вдосконалення конкурентних позицій можна досягти і завдяки іншим

засобам стимулювання, вдосконаленням пропозиції послуг. Крім того,

проведення сертифікації пов'язане із значними фінансовими (3700-5400 грн.)

та часовими (15-22 робочих днів) витратами, а компенсація витрат на

сертифікацію за рахунок споживачів готельних послуг скорочує число

клієнтів готелів [5]. Впровадження 6 бланків суворої звітності та 7 бланків

первинного обігу в документообігу готельних підприємств (згідно Наказу

Державного комітету будівництва та Державного комітету туризму від

30.12.97 р. №63/53 “Про затвердження форм бланків суворої звітності та

первинного обліку в готелях України” з наступними змінами і доповненнями

та Наказу Держкомтуризму від 16.04.99 р. №17 “Про організацію

виробництва бланків суворої звітності”) пов'язане з такими негативними

моментами:

- значною вартістю бланків зумовлює вилучення частини обігових

коштів готелів на виготовлення бланків (ціна комплекту бланків 4,5-7 грн. на

клієнта);

99

- зменшенням обсягів надання готельних послуг за рахунок тих

клієнтів, які не бажають розголошувати певну інформацію про себе;

- це водночас створює можливості корупції (14-17% клієнтів

забезпечуються готельними місцями без реєстрації);

- ускладненням документообігу та системи обліку;

- дублюванням інформації в бланках суворої звітності, що передбачає

нераціональні затрати часу і ресурсів (аналогічними є форми №1-г та №2-г,

однак перша призначена для заповнення громадянами України, а друга -

іноземцями та особами без громадянства;

- інформація у журнальних формах №5-г та №6-г дублює ту, що

міститься в формах №1-г та №2-г);

- як наслідок з вищевказаного, має місце скорочення надходжень до

бюджету.

Єдиний документ, який має право на існування як документ суворої

звітності, причому у модифікованому вигляді, - це рахунок (форма №4-г).

Існування інших бланків суворої звітності вважаю за доцільне відмінити.

Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні,

затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу та Держкомтуризму України від

10.09.96 р. №77/44, містять ряд обмежень в наданні готельних послуг, які

стримують розвиток готелів [4]:

- обмеження максимального терміну проживання в готелі 45 добами;

- обов'язковість пред'явлення паспорту (відсутність паспорта в

людини є однією з причин звернення потенційного клієнта до

послуг приватного сектору, на чому втрачає як готель, так і бюджет

через скорочення податкових надходжень від надання готельних

послуг);

- жорстка регламентація порядку та оплати бронювання номерів та

порядку оформлення проживання в готелі.

Суб'єкти готельного бізнесу повинні мати більше самостійності у

здійсненні підприємницької діяльності, а встановлення порядку поселення та

100

здійснення бронювання має бути прерогативою кожного готелю. Індустрія

туризму є однією з не багатьох галузей економіки, в яку можна за короткий

час залучити іноземний капітал. Термін будівництва туристичних об'єктів

іноземними фірмами складає 1-2 роки, а окупність готелів міжнародного

класу - 3-5 років. Але в даний час важко розраховувати на великий приплив

іноземного капіталу, зважаючи на те, що західних інвесторів стримує

економічна нестабільність в країні, відсутність правових гарантій. Як

можливі шляхи розв'язання проблеми низького рівня капіталовкладень в

розвиток готельного господарства пропонуємо наступні:

- звільнення новостворюваних готелів від сплати готельного збору

протягом 3 років з початку експлуатації, запровадження пільгових

ставок сплати податку на прибуток на цей період;

- при будівництві надання переваги невеликим туристичними

об'єктам - 40-50 місць - вони швидше реагують на вимоги клієнтів та

економічно рентабельніші;

- створення спільних підприємств [3].

Всі перераховані послуги підлягають обов’язковій сертифікації в

готелі, а також обов’язковому ліцензуванню на горілчані, коньячні та

тютюнові вироби.

101

ВИСНОВОК

На думку автора отримання ліцензії та сертифікація діяльності

підприємств готельно- ресторанного бізнесу є необхідною умовою

функціонування підприємства, яке займається наданням послуг прийому та

розміщення туристів їх харчування. За останні роки ліцензування досить

інтенсивно розвивається, і з кожним роком збільшується кількість видачі

ліцензій на готельну та ресторанну діяльність, а рівень анульованих

знаходиться на низькому рівні. Це показує, що зростає кількість людей, які

бажають відпочивати та подорожувати за межами своїх домівок, що буде

підвищувати рівень розвитку нашої держави.

Основними елементами, що відіграють значну роль у розвитку даної

сфери є ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для

провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні

вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до

фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Наша законодавча і

нормативна база є ще недосконалою, тому внаслідок цього виникають

різноманітні порушення, що стосуються ліцензування. Для уникнення їх

необхідно проводити такі заходи: частіше здійснювати перевірки на

підприємствах, розвивати і доповнювати закони, нормативні акти, постанови,

намагатися брати приклади з інших країн, в яких дана сфера є на високому

професійному рівні.

В наш час здійснюється також ліцензування для готелів, які

спеціалізуються на внутрішньому туризмі для того, щоб підвищити якість

готельного продукту на внутрішньому ринку. Можна відмітити, що швидкий

розвиток міжнародного туризму в останній час, породив набагато

збільшений потік скарг на неякісне обслуговування. Багато готелів,

отримавши право займатися своєю діяльністю, не прагнуть виконувати в

повній мірі умови дії ліцензії, а отже, і Закони України, нормативні акти і

постанови, використовуючи недосконалі законодавчі та методологічні бази в

102

своїх інтересах. Готельні підприємства, посадові особи органів ліцензування

та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, у разі

недодержання законодавства у сфері ліцензування повинні нести

відповідальність згідно із чинним законодавством. До суб'єктів

господарювання, які працюють без ліцензії, повинні досконаліше

застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів. Суми від штрафів

будуть покращувати Держбюджет України.

Загалом, держава повинна регулювати вищезазначену систему і

впроваджувати нові засоби, які б підвищували якість надання готельних

послуг та сприяли зростанню рівня обслуговування, захисту прав як

споживачів, так і підприємств, які займаються наданням даних послуг.

Враховуючи клас готелю «Дніпро» та рівень доходів

середньостатистичного клієнта готелю та з метою отримання конкурентних

переваг на готельному ринку менеджерам та маркетологам готелю важливо

провести сегментацію ринку готельних послуг та визначити найбільш

привабливий для розвитку сегмент, а також використовуючи участь готелю в

міжнародних готельних організаціях - запозичувати досвід управління

готельним господарством та введення нових для українського готельного

ринку додаткових готельних послуг.

103

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про туризм: Закон України від 15.09.95 № 324/95-ВР // Відомості

Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - Ст. 241. - С. 705-717.

2. Абрамова Е. П., Абрамян Э. С., Вороненко М. С., Денисенко Г.

Я., Завеленский Г. Д. Комплексная система управления качеством

продукции. — М. : Изд-во стандартов, 1976. — 231с.

3. Азальдов Г. Г. Теория и практика оценки качества товаров. – М.,

1989. – 256 с.

4. Аналіз, оцінка та моніторинг якості і ефективності роботи

підприємства. М002-2003: Методичний посібник/ Держспоживстандарт

України. О. Г. Топольницький. — К., 2003. — 44с.

5. Аристов О. В.. Управление качеством: Учебник. — М. : ИНФРА-

М, 2003. — 238с.

6. Басовский Л. Е., Протасьев В. Б. Управление качеством. – М.,

2000. – 212 с.

7. Биржаков М.Б. Введение в туризм. С-Петербург. Изд.ТД

«Герда», 1999.-315с.

8. Бичківський Р. В., Столярчук П. Г., Гамула П. Р.. Метрологія,

стандартизація, управління якістю і сертифікація. — Л. : Видавництво

Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2002. — 560с.

9. Бібік Ю. В.. Економічні аспекти сертифікації продукції та систем

управління якістю за міжнародними стандартами: Автореф. дис... канд.

екон. наук: 08.06.01 / Харківський держ. економічний ун-т. — Х., 2002.

— 20с.

10. Боженко Л. І., Гутта О. Й.. Управління якістю, основи

стандартизації та сертифікації продукції. — Л. : Афіша, 2001. — 176с.

11. Боровников Г. Н., Клебанов А. И. Прогнозирование в управлении

техническим уровнем и качеством продукции. – М., 1984. – 232 с.

12. Булахов В. С., Напсо М. С. Управление качеством: Учеб. пособие

104

для студ. экон. фак.. — Майкоп, 2000. — 94с.

13. Ваймерскирх А., Джордж С. Всеобщее управление качеством.

Стратегии и технологии, применяемые сегодня в самых успешных

компаниях. TQM. – М.: Виктория-Плюс, 2002. – 256 с.

14. Версан В. Г., Сильков В. И., Дубицкий Л. Г. и др. Интеграция

производства и управления качеством продукции. – М., 1995. – 320 с.

15. Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов /О.П.

Глудкин, Н.М. Горбунов, А.И. Гуров, Ю.В. Зорин; под. ред. О.П.

Глудкина. М.: Радио и связь, 1999.-600с.

16. Грачев А.Н., Терехова Т.В. ИСО 9001.2000. Просто и доступно о

стандартах ИСО серии 9000. – М.: Приоритет, 2002. – 40 с.

17. Економіка підприємств: Посібник/ за ред. П.С. Харіна. –

Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 500 с.

18. Зіміна Г. К.. Стандартизація систем управління якістю згідно

стандартів серії ISO 9000:2000. — К. : Школа Адміністративного

Управління Зіміної, 2003. — 255с.

19. Кириченко Л. С., Мережко Н. В.. Основи стандартизації,

метрології та управління якістю. — К., 2001. — 445с.

20. Леонов И. Г., Аристов О. В. Управление качеством продукции. –

М., 1990. – 223 с.

21. Лисов А. А., Гаврилов О. Г., Тепленков Н. Н., Черепашенец Б. А.

Объективный количественный контроль – гарантия стабильности и

качества. – М., 1982. – 160 с.

22. Окрепилов В. В. Всеобщее управление качеством. – СПб., 1996. –

454 с.

23. Окрепилов В. В. Управление качеством и

конкурентоспособностью. – СПб., 1997. – 260 с.

24. Окрепилов В.В. Управление качеством: Учебник для вузов.-2-е

изд., доп. и перераб. М.: ОАО «Изд-во Экономика», 1998.-639с.

25. Основные этапы сертификации по ИСО серии 9000:

105

Методическое пособие / Под ред. Н.П. Плетневой. Рузаевка, 2000.-52с.

26. Свиткин М. З., Мацута В. Д., Рахлин К. М. Менеджмент качества

и обеспечение качества продукции на основе международных

стандартов ИСО. – СПб., 1999. – 403 с.

27. Фомин В.Н.Квалиметрия. Управление качеством. Сертификация.

– М: Ось, 2002. – 384 с.

28. http://vi-legas.com.ua/index.php?lang_id=2&content_id=882

29. http://www.zagtour.kiev.ua/

30. http://www.tourism.gov.ua/

106

Додаток 1 до пункту 3.2 Порядку

контролю за якістю надання готельних послуг у м. Києві

_________________________________________________________________ (бланк органу контролю) N ___________________________ від "___"__________ 200 __ р.

ПОСВІДЧЕННЯ

Видане голові комісії ___________________________________________ (прізвище та ініціали) та членам комісії ___________________________________________

___________________________________________ (прізвище та ініціали) для проведення перевірки суб'єкта господарювання___________________________________________________________________________________ (найменування засобу розміщення) щодо додержання вимог нормативних документів з питань надання готельних послуг _________________________________________________________________ (вид господарської діяльності, що перевіряється)

за період з "___"_______ 200 __ р. до "___"_______ 200 __ р.

у термін з "___"_______ 200 __ р. до "___"_______ 200 __ р.

______________________ ________________________ (посада) місце (прізвище та ініціали) підпису, печатки

термін продовжено до "___"__________ 200 __ р. ______________________ ________________________ (посада) місце (прізвище, ініціали) підпису, печатки

Керівник структурного підрозділу (заступник керівника)

107

Додаток 2 до п. 3.2 Порядку контролю за якістю надання готельних послуг у м. Києві

ЖУРНАЛ обліку посвідчень на проведення перевірок засобів розміщення

№ з/п Номер посвідчення

Склад комісії

Найменування засобу розміщення

Термін проведення перевірки

Реєстраційний номер наказу

1 2 3 4 5 6

Керівник структурного підрозділу ___________________ (заступник керівника) М.П. (прізвище, ініціали)

Додаток 3 до п. 3.2 Порядку контролю за якістю надання готельних послуг у м. Києві

(Державний Герб України) _________________________________________________________________ (найменування органу контролю)

АКТперевірки додержання засобом розміщення вимог нормативних документів з

питань надання готельних послуг від "___"___________ 200 __ р. N ___________

_________________________________________________________________ (назва населеного пункту, де проводиться перевірка)

108

(номер та дата посвідчення)

Голова комісії __________________________________________________ (посада, прізвище, ініціали) члени комісії ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ (посада, прізвище, ініціали)

За участю представника(ків) _____________________________________ _________________________________________________________________ (назва органу, посада, прізвище, ініціали)

з "___"___________ 200 __ р. до "___"___________ 200__ р.

у ______________________________________________________________: (найменування суб'єкта господарювання) ідентифікаційний код (номер) ____________________________________ місцезнаходження ________________________________________________ місце провадження діяльності ____________________________________ _________________________________________________________________ свідоцтво про державну реєстрацію N ___________ від "___"________ _________________________________________________________________ (назва органу, що його видав) сертифікат серія _______ N ________, дата видачі сертифіката _________ назва органу, що видав сертифікат__________________________________ вид господарської діяльності, що перевіряється _________________ у присутності ___________________________________________________ (посада, прізвище, ініціали керівника або уповноваженого представника суб'єкта господарювання) _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ проведено перевірку.

зворотний бік акту

Перевіркою ВСТАНОВЛЕНО: _________________________________________________________________

(кожне порушення, записане в акті перевірки, має бути підкріпленопосиланням на відповідний нормативно-правовий акт)

_________________________________________________________________

109

_________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________

Акт складено в двох примірниках.

Голова комісії __________________________________________________ (підпис) (ініціали, прізвище) Члени комісії: __________________________________________________ __________________________________________________ __________________________________________________ __________________________________________________ (підпис) (ініціали, прізвище)

З актом ознайомлений та один примірник отримав:

Керівник або уповноважений представник засобу розміщення (юридична особа),засобу розміщення (фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності), у присутності якого проведено перевірку ___________________________ (підпис, ініціали, прізвище печатка)

Керівник структурного підрозділу ___________________ (заступник керівника) М.П. (прізвище, ініціали)

110

Додаток 4до п. 3.2 Порядку контролю за якістю надання готельних послуг у м. Києві

(Державний Герб України) _________________________________________________________________ (найменування органу контролю)

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від "___"___________ 200 __ р. N ___________

Про усунення порушеньвимог нормативних документів з питань надання готельних послуг Відповідно до Законів України "Про підприємництво"( 698-12 ), "Про туризм" ( 324/95-ВР ) та на підставі актаперевірки ________________________________________________________ (найменування ліцензіата)

від "___"_________ 200 __ р. N _____, який є невід'ємною частиною цього розпорядження, ____________________________________ (найменування органу контролю)

ВИРІШЕНО: зобов'язати _______________________________________________________ (найменування ліцензіата) _________________________________________________________________ (зміст заходів) _________________________________________________________________

Розпорядження є обов'язковим до виконання у строк до "___"_______ 200 __ р.

Про результати виконання розпорядження в цей самий строкповідомити ______________________________________________________

(найменування органу контролю) У разі невиконання розпорядження або повторного порушенняліцензійних умов Держтурадміністрацією України буде прийнятерішення про анулювання ліцензії.

Керівник структурного підрозділу ___________________ (заступник керівника) М.П. (прізвище, ініціали)

111

Додаток 5

Рис.8 Ресторан «Panorama Club»

112

Додаток 6

Рис.9 Конференц зал

113

Додаток 7

Рис.10 Бар «Мюнхен»

114

Додаток 8

Рис.11 Ресторан «Дніпро»

115