ЗБІРНИК нормативно-правових актів з питань підвищення кваліфікації

КРИМСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙПРИ РАДІ МІНІСТРІВ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ЗБІРНИКнормативно-правових актів

з питань підвищення кваліфікації

для керівників навчальних груп, позаштатних викладачів Кримського центру,

державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування,

керівників державних підприємств, установ та організацій Автономної Республіки Крим

Сімферополь

2013

2

Укладачі Сидоров В. М., директор Кримського центру

Кротевич І.М., заступник директора з навчально-меодичної роботи Кримського центру, магістр державного управління

Можаєва Т.О., начальник навчально-методичного відділу Кримського центру

Схвалена Навчально-методичною радою Кримського центру(протокол №________ від __________________________).

3

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………………………..... 4Закон України «Про державну службу» (витяг) від 16.12.1993 №3723-XII………………………… 5Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (витяг) від 07.06.2001

№2493-III ..........................................................................…………………………….................................... 7Закон України «Про вищу освіту» (витяг) від 17.01.2002 №2984-III……..…………………………. 9Закон України «Про державну службу» (витяг) від 17.11.2011 №4050-VI ………………………… 12Указ Президента України «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців» від 30.05.1995 №398....................................................................... 13Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій» від 08.02.1997 №167.................................................... 14

Постанова Кабінету Міністрів України «Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій» від 16.12.2004 №1681……………………………….. 17

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування» від 07.06.2010 №564 ……………………………………………………… 22

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад» від 28.11.2011 №1198-р …………………………………………………….…. 27

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів на період до 2014 року щодо реалізації Концепції реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад» від 18.07.2012 №480-р ……………………………………………………………………………………….. 32

Наказ Головного управління державної служби України «Про затвердження Типової методики організації проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» від 03.04.2006 №116……………………………………………………………………….. 36

Наказ Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження методичних рекомендацій щодо розробки програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів» від 04.11.2011 №49…........................................................................................................................................ 43

Наказ Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження Порядку підвищення рівня професійної компетентності державних службовців» від 06.04.2012 №65……………………………………………………………………………………………………………. 51

4

ВСТУП

Вдосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є одним із основних напрямків реформування державної служби, яке повинне здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду та відповідно до чітко визначених стандартів, адаптованих до європейських.

Мета системи підвищення кваліфікації – розвиток ефективної системи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування для забезпечення можливостей безперервної освіти, для кращого задоволення потреб органів влади та державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування при виконанні ними функціональних/службових обов’язків.

Ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, фахово і світоглядно підготовлених до активної професійно-компетентної інноваційно-творчої роботи в нових умовах: демократії, економічної та політичної конкуренції, глобалізації. Тому необхідною умовою ефективного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом професіоналізації державного управління є система підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, інтелектуального й інституційного зміцнення фахової спроможності у галузі державного управління.

Недостатній рівень професійних знань, вмінь та навичок працівників органів влади лише частково компенсується шляхом навчанням в закладах системи підвищення кваліфікації, незважаючи на наявну протягом останніх п’яти років позитивну динаміку чисельності державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, що підвищили кваліфікацію за різними формами навчання.

Згідно з чинним законодавством, підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування – це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування.

Ця форма існує паралельно з навчанням та перепідготовкою.Система підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого

самоврядування, прогностично орієнтована на повноцінне підвищення індивідуально-професійного статусу слухачів, має випереджувальний характер, використовує інформацію про нові наукові дослідження, новітні досягнення окремих галузей управлінської науки та рекомендації щодо їх застосування в практичній діяльності, ознайомлення та аналіз різних концептуальних підходів до актуальних проблем державного управління

Система підвищення кваліфікації має ряд переваг у порівнянні з базовою професійною освітою: вона менш інерційна і здатна реагувати на швидкі соціально-економічні та політичні умови, має, як правило, безпосередній двосторонній зв'язок із практикою, що дозволяє швидше отримати освітній результат.

Визначити професійну компетентність працівника можна лише шляхом впровадження комплексного підходу до щорічної оцінки діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Разом з тим, комплексний підхід у щорічній оцінці передбачає вирішення питання, наскільки об’єктивним і справедливим є оцінювання компетентності державних службовців.

5

З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро державну службу

(Витяг)

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, №52, ст.490)(Вводиться в дію Постановою ВР

№3724-XII (3724-12) від 16.12.93, ВВР, 1993, №52, ст.491)(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, №29, ст. 216 №358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, №34, ст. 268 №96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, №16, ст. 71)

(Про поширення дії Закону додатково див. Закон №280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, №24, ст.170)(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№647-XIV (647-14) від 13.05.99, ВВР, 1999, №24, ст.208 №2493-III (2493-14) від 07.06.2001, ВВР, 2001, №33, ст.175)

(Про поширення дії Закону додатково див. Закон №2493-III (2493-14) від 07.06.2001, ВВР, 2001, №33, ст.175)(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№432-IV (432-15) від 16.01.2003, ВВР, 2003, №14, ст.97 №762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, №30, ст.247)

(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003)(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№2105-IV (2105-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, №2, ст.32 №2374-IV (2374-15) від 20.01.2005, ВВР, 2005, №10, ст.193 №2593-IV (2593-15) від 31.05.2005, ВВР, 2005, №26, ст.346 №3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, №1, ст.18

№3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, №9, №10-11, ст.96 №432-V (432-16) від 12.12.2006, ВВР, 2007, №9, ст.69

№489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, №7-8, ст.66)(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №4-рп/2007 (v004p710-07)

від 18.06.2007 №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007)(Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№8-рп/2007 (v008p710-07) від 16.10.2007)(Із змінами, внесеними згідно із Законом №107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, №5-6, №7-8, ст.78

- зміни діють по 31 грудня 2008 року)(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами №2592-VI (2592-17) від 07.10.2010, ВВР, 2011, №10, ст.63 №2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, №23, ст.160 №3207-VI (3207-17) від 07.04.2011, ВВР, 2011, №41, ст.414 №3610-VI (3610-17) від 07.07.2011, ВВР, 2012, №7, ст.53

№3668-VI (3668-17) від 08.07.2011, ВВР, 2012, №12-13, ст.82 №4161-VI (4161-17) від 09.12.2011, ВВР, 2012, №29, ст.334 №4528-VI (4528-17) від 15.03.2012, ВВР, 2012, №49, ст.563 №4661-VI (4661-17) від 24.04.2012, ВВР, 2013, №7, ст.64 №4711-VI (4711-17) від 17.05.2012, ВВР, 2013, №14, ст.89

№224-VII (224-18) від 14.05.2013 №404-VII (404-18) від 04.07.2013)(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №11-рп/2013 (v011p710-13) від 26.11.2013)

(Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого самоврядування згідно із Законом №280/97-ВР від 21.05.97;поширення втратило чинність у зв'язку з втратою чинності пункту 5 розділу V Закону №280/97-ВР від 21.05.97

на підставі Закону №2493-III (2493-14) від 07.06.2001)(Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону

України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР), Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із

Законом №2493-III (2493-14) від 07.06.2001)

Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.

6

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2493-14

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80




http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-13















http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07




















Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

<…>

Розділ IIIПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

ТА ЇХ АПАРАТУСтаття 9. Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів

та їх апарату Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів

постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією (254к/96-ВР) та спеціальними законами України. (Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом №762-IV (762-15) від 15.05.2003)

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців Основними обов'язками державних службовців є:додержання Конституції України та інших актів законодавства України;забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх

компетенції;недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання

рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання

обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення,

яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

<…>

Розділ VСЛУЖБОВА КАР'ЄРА

<…>Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних

навчальних закладах (на факультетах) (1681-2004-п, 402-2005-п) та шляхом самоосвіти. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у

відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі.

При Президенті України діє Національна академія державного управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.

(Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом №2592-VI (2592-17) від 07.10.2010) <…>

Президент України Л. КРАВЧУКм. Київ, 16 грудня 1993 року№3723-XII

7


http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/402-2005-%D0%BF



http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро службу в органах місцевого самоврядування

(Витяг)(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, №33, ст. 175)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами №976-IV (976-15) від 19.06.2003, ВВР, 2003, №46, ст.367

№1215-IV (1215-15) від 02.10.2003, ВВР, 2004, №10, ст.104)(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами №2105-IV (2105-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, №2, ст.32 №2186-IV (2186-15) від 16.11.2004, ВВР, 2005, №4, ст.90 №2317-IV (2317-15) від 12.01.2005, ВВР, 2005, №9, ст.177 №3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, №1, ст.18)

(Додатково див. Закон №3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, №9, №10-11, ст.96)(Із змінами, внесеними згідно із Законом №3251-IV (3251-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, №14, ст.121)

(Додатково див. ст. 97 Закону №489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, №7-8, ст.66)(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007)(Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№8-рп/2007 (v008p710-07) від 16.10.2007)(Із змінами, внесеними згідно із Законом №107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, №5-6, №7-8, ст.78

- зміни діють по 31 грудня 2008 року)(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами №1622-VI (1622-17) від 04.09.2009, ВВР, 2010, №4, ст.18 №2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, №23, ст.160

№3668-VI (3668-17) від 08.07.2011, ВВР, 2012, №12-13, ст.82 №4161-VI (4161-17) від 09.12.2011, ВВР, 2012, №29, ст.334 №4661-VI (4661-17) від 24.04.2012, ВВР, 2013, №7, ст.64 №4711-VI (4711-17) від 17.05.2012, ВВР, 2013, №14, ст.89 №5029-VI (5029-17) від 03.07.2012, ВВР, 2013, №23, ст.218

№224-VII (224-18) від 14.05.2013)

Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

<…>

Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ<…>

Стаття 8. Основні обов'язки посадових осіб місцевого самоврядування Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів

місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з

виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

8












http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07











шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

<…>Розділ III

ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА СЛУЖБОВА КАР'ЄРА

<…>Стаття 19. Інші питання проходження служби в органах місцевого самоврядування Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування,

просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

<…>

Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 7 червня 2001 року №2493-III

9

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про вищу освіту(Витяг)

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №20, ст.134)(Із змінами, внесеними згідно із Законами №380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, №10-11, ст.86

№1004-IV (1004-15) від 19.06.2003, ВВР, 2004, №2, ст.9 №1158-IV (1158-15) від 11.09.2003, ВВР, 2004, №8, ст.67

№1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, №17-18, ст.250)(Щодо визнання неконституційними окремих положень див.

Рішення Конституційного Суду №14-рп/2004 (v014p710-04) від 07.07.2004)(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№2229-IV (2229-15) від 14.12.2004, ВВР, 2005, №4, ст.103 №2505-IV (2505-15) від 25.03.2005, ВВР, 2005, №17, №18-19, ст.267

№3074-IV (3074-15) від 04.11.2005, ВВР, 2006, №5-6, ст.72 №489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, №7-8, ст.66 №506-V (506-16) від 20.12.2006, ВВР, 2007, №10, ст.83

№107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, №5-6, №7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року)(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами №1024-VI (1024-17) від 19.02.2009, ВВР, 2009, №27, ст.352 №1798-VI (1798-17) від 19.01.2010, ВВР, 2010, №9, ст.89 №4496-VI (4496-17) від 13.03.2012, ВВР, 2013, №2, ст.4

№5026-VI (5026-17) від 22.06.2012, ВВР, 2013, №22, ст.216 №5029-VI (5029-17) від 03.07.2012, ВВР, 2013, №23, ст.218 №5290-VI (5290-17) від 18.09.2012, ВВР, 2013, №41, ст.549

№5460-VI (5460-17) від 16.10.2012)(У тексті Закону:слова «спеціально уповноважений орган виконавчої владиу галузі освіти і науки» та «Вища

атестаційна комісіяУкраїни» в усіх відмінках замінено словами «центральнийорган виконавчої влади, що забезпечує формуваннядержавної політики у сфері освіти» у відповідномувідмінку;слова «спеціально уповноважений орган

виконавчої владиу галузі праці та соціальної політики» в усіх відмінкахзамінено словами «центральний орган виконавчої влади,що забезпечує формування державної політики у сферітрудових відносин» у відповідному

відмінку;слова «спеціально уповноважений орган виконавчої владиу галузі економіки» в усіх відмінках замінено словами»центральний орган виконавчої влади, що забезпечуєформування державної політики у сфері економічного

ісоціального розвитку» у відповідному відмінку згідно із Законом №5460-VI (5460-17) від 16.10.2012)

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

<…>Розділ II

СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ<…>

Стаття 10. Післядипломна освіта1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки

особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

10





















Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає: перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-

кваліфікаційного рівня та практичного досвіду; спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які

мають особливості, в межах спеціальності; розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою здатностей виконувати

додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності; стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності. Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує

відповідний документ про вищу освіту. Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль

(підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту. Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. 2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної

освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

<…>Стаття 30. Структурні підрозділи вищого навчального закладу

1. Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи.

2. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.

Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

3. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

11

4. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання.

Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

5. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.

Можуть створюватися: навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені

факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

6. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий).

Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).

7. Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні

кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

<…>

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 17 січня 2002 року №2984-III

12

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державну службу(із змінами, внесеними згідно із Законом №5483-VI від 20.11.2012)

Набрання чинності відбудеться 01.01.2014<…>

Стаття 30. Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця 1. Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця проводиться за

кошти державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом, у формі професійних програм, спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування, в інших формах у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби, та шляхом навчання, у тому числі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у відповідних вищих навчальних закладах згідно із законодавством.

2. Головним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань «державне управління» є Національна академія державного управління при Президентові України.

3. Керівник державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті у межах витрат, передбачених на їх утримання, забезпечує організацію підвищення рівня професійної компетентності державних службовців.

4. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться в разі потреби, але не рідше одного разу на три роки.

Необхідність підвищення рівня професійної компетентності державного службовця визначається його безпосереднім керівником та службою персоналу державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату за результатами оцінювання службової діяльності.

5. Керівник державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті забезпечує підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, протягом року з дня їх призначення.

6. З метою підвищення рівня професійної компетентності державного службовця може проводитися його стажування з відривом від служби строком від одного до шести місяців на іншій посаді державної служби у тому самому або іншому державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті.

На строк стажування за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата. Порядок стажування державних службовців визначається спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади з питань державної служби. 7. У державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та їх апараті може

здійснюватися стажування фахівців з числа молоді, які не перебувають на посадах державної служби, строком до десяти місяців у порядку, визначеному керівником відповідного органу або його апарату.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 17 листопада 2011 року №4050-VI

13

У К А ЗПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців(Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента

№247/96 (247/96) від 05.04.96 №70/99 (70/99) від 27.01.99)

З метою створення державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та відповідно до Закону України «Про державну службу» (3723-12) постановляю:

1. Утворити Українську Академію державного управління при Президентові України (далі - Академія державного управління) на базі Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, що ліквідується.

Установити, що Академія державного управління входить у систему органів виконавчої влади і забезпечує підготовку державних службовців та підвищення їх кваліфікації. (Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №70/99 (70/99) від 27.01.99)

2. Призначити ЛУГОВОГО Володимира Іларіоновича ректором Української Академії державного управління.

3. В. Луговому подати у двомісячний строк пропозиції щодо структури Академії державного управління, штатів, кандидатур на посади проректорів Академії та умов формування контингенту слухачів.

4. Реорганізувати Дніпропетровський філіал Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України у філіал Академії державного управління.

5. Ректору Академії державного управління, Головному управлінню державної служби при Кабінеті Міністрів України та виконавчим комітетам Львівської, Одеської та Харківської обласних Рад внести в місячний строк пропозиції щодо створення Львівського, Одеського та Харківського філіалів Академії державного управління.

6. Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад вирішити протягом трьох місяців питання щодо створення центрів підвищення кваліфікації державних службовців та навчання працівників державних підприємств, установ та організацій, використавши для цього по можливості базу колишніх будинків політичної освіти. Зазначені центри входять у систему місцевих органів виконавчої влади. (Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №247/96 (247/96) від 05.04.96, №70/99 (70/99) від 27.01.99)

7. Кабінету Міністрів України: визначити до 1 липня 1995 року перелік вищих навчальних закладів з підготовки і

перепідготовки фахівців державного управління та ринкової економіки; затвердити до 1 липня 1995 року заходи щодо створення системи підвищення кваліфікації

кадрів у міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади; згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» (3723-12) вирішити питання

про віднесення до категорій державних службовців відповідних працівників Академії державного управління та її філіалів;

вирішити у місячний строк питання фінансування, матеріально-технічного та інших видів забезпечення Академії державного управління та її філіалів;

передбачати, починаючи з 1996 року, у програмах економічного і соціального розвитку та Державному бюджеті України фінансування окремим рядком за індивідуальними нормативами Академії державного управління та її філіалів;

привести рішення Уряду у відповідність з цим Указом. 8. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 4 березня 1992 року

№126 (126/92) «Про створення Інституту державного управління і самоврядування». Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 30 травня 1995 року №398/95

14

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИП О С Т А Н О В А

від 8 лютого 1997 р. Київ №167

Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств,

установ і організацій(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ

№1071 (1071-98-п) від 13.07.1998 №619 (619-2002-п) від 16.05.2002 №468 (468-2004-п) від 14.04.2004 №234 (234-2005-п) від 01.04.2005№711 (711-2007-п) від 12.05.2007

№1136 (1136-2008-п) від 27.12.2008№564 (564-2010-п) від 07.07.2010)

Відповідно до Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій, затверджених Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. №1035 (1035/95), та на виконання заходів правового і організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1996 р. №1396 (1396-96-п), Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій (додається).

Органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забезпечити проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій відповідно до вимог цього Положення.

(Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №564 (564-2010-п) від 07.07.2010) 2. Міністерству фінансів, Міністерству економіки під час формування проектів державної

програми економічного і соціального розвитку та державного бюджету щорічно передбачати виділення окремим рядком коштів на проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій за індивідуальними нормативами.

(Дію пункту 3 зупинено згідно з Постановою КМ №234 (234-2005-п) від 01.04.2005) 3. Пункт 9 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. №203 (203-93-п) (ЗП України, 1993 р., №6, ст.121), доповнити словами «включаючи обов'язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше одного разу на п'ять років)».

Перший віце-прем'єр-міністр України В.ДУРДИНЕЦЬ Інд.49

15






http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1035/95




(Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців втратило чинність на підставі Постанови КМ №564 (564-2010-п) від 07.07.2010)

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. №167

ПОЛОЖЕННЯ

про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій

1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади керівників (далі - керівники підприємств), має забезпечувати здобуття і поглиблення управлінських, фінансово-економічних, соціальних, правових знань та організаторських навичок, а також безперервне оновлення професійних знань і умінь, здобуття нової спеціальності або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи.

Основною метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств є належне кадрове забезпечення управління, підвищення ефективності діяльності державних підприємств, установ, організацій і сприяння їх роботі в умовах ринкової економіки.

2. Це Положення поширюється також на голів правлінь акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі, та осіб, включених до кадрового резерву на посади голів правлінь акціонерних товариств.

3. Органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування формують кадровий резерв керівників підприємств у порядку, передбаченому Положенням про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 р. №853 (853-94-п) (ЗП України, 1995 р., №2, ст.51).

До кадрового резерву зараховуються керівні працівники та спеціалісти підприємств, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають відповідну підготовку, виявляють ініціативу, успішно виконують службові обов'язки.

4. Підготовка керівників підприємств - це навчання, спрямоване на отримання знань і умінь, необхідних для здійснення ефективного управління відповідним підприємством, установою, організацією.

Підготовка здійснюється протягом першого року роботи на посаді керівника підприємства чи зарахування до кадрового резерву.

5. Перепідготовка керівників підприємств - це оволодіння новою спеціальністю (отримання нового освітньо-кваліфікаційного рівня), необхідною для професійної діяльності на посаді керівника підприємства.

6. Підвищення кваліфікації керівників підприємств - це навчання з метою оновлення та вдосконалення знань і умінь, необхідних для здійснення ефективного управління підприємством та вдосконалення його діяльності.

7. Керівники органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування несуть персональну відповідальність за організацію і проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств.

З метою організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробленні відповідних навчальних програм, установлюють періодичність, форми і термін навчання.

8. Координацію роботи з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюють у межах своєї компетенції Головдержслужба і Міжвідомча рада з питань роботи з керівниками державних підприємств, установ та організацій, що діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. №510 (510-96-п) «Про утворення Міжвідомчої ради з питань роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій».

16




9. Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснює такі повноваження:

забезпечує разом з відповідними органами виконавчої влади реалізацію державної політики в роботі з керівниками підприємств;

розробляє разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади і затверджує галузеві та регіональні програми роботи з керівниками підприємств;

бере участь у формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств;

формує за поданням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади перелік навчальних закладів, на базі яких здійснюється підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації керівників підприємств;

здійснює разом з відповідними навчальними закладами навчально-методичне забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств;

разом з Міносвіти, іншими центральними органами виконавчої влади вивчає і аналізує діяльність навчальних закладів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств, контролює якість та результативність їх роботи, узагальнює передовий досвід і сприяє його поширенню;

здійснює інші повноваження відповідно до законодавства та цього Положення. 10. Формування і розміщення державних замовлень на підготовку, перепідготовку та

підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюється відповідно до Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266 (266-96-п) (ЗП України, 1996 р., №8, ст.239).

11. Державними замовниками на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників підприємств є Головдержслужба, інші органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи і організації.

12. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюються відповідно до галузевих та регіональних розрахунків потреб, але не рідше одного разу на п'ять років та на першому році роботи чи зарахування до кадрового резерву, а також згідно з контрактами з керівниками підприємств.

13. Відповідно до державної програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету державні замовники виходячи із затверджених обсягів державних замовлень та виділених на їх виконання коштів розміщують замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств і оформлюють державні контракти (контракти) з акредитованими навчальними закладами.

14. Статистична звітність про виконання державних замовлень на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств подається відповідними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування двічі на рік станом на 15 січня та 15 липня у порядку, що визначається Мінстатом.

15. Контроль за виконанням державних замовлень на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників підприємств покладається на Мінекономіки та Головдержслужбу.

16. Фінансування підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації здійснюється:керівників бюджетних установ і організацій - за рахунок передбачених для цієї мети

бюджетних коштів;керівників підприємств, а також інших установ і організацій - за рахунок коштів

підприємств, установ, організацій та інших надходжень, не заборонених законодавством. 17. Спірні питання між замовниками та навчальними закладами вирішуються у порядку,

визначеному законодавством. 18. Форми і методи організації навчального процесу з підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації керівників підприємств обираються відповідно до Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженого цією постановою.

17


від 16 грудня 2004 р. Київ №1681

Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

державних підприємств, установ і організацій(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 ( 809-2012-п) від 22.08.2012)

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Положення про центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, що додається.

2. Установити, що в областях, де діють регіональні інститути державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, функції центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, визначені зазначеним Положенням, покладаються на відповідні структурні підрозділи цих інститутів.

3. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. №224 (224-96-п) «Про центри

перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій» (ЗП України, 1996 р., №7, ст. 223);

пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. №1688 (1688-2001-п) «Про перейменування центрів підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ й організацій» (Офіційний вісник України, 2001 р., №51, ст. 2293).

4. Національному агентству з питань державної служби здійснювати координацію та контроль за роботою центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

(Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 (809-2012-п) від 22.08.2012) 5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування сприяти забезпеченню діяльності

центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра України М.АЗАРОВ Інд. 19

18





ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів Українивід 16 грудня 2004 р. №1681

ПОЛОЖЕННЯпро центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій(У тексті Положення слово «Головдержслужба» в усіх відмінкахзамінено словом

«Нацдержслужба» у відповідному відмінку, аслово «МОН» - словом «МОНмолодьспортом» згідно з ПостановоюКМ №809 ( 809-2012-п ) від 22.08.2012)

1. Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (далі - центр) є закладом післядипломної освіти.

2. Засновником центру є Рада міністрів Автономної Республіки Крим,обласна,Київська та Севастопольська міська держадміністрація.

Співзасновником центру може бути обласна, Київська та Севастопольська міська рада. 3. Замовниками надання послуг у галузі післядипломної освіти є органи державної влади,

органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи і організації (далі - підприємства).

4. Наглядовою радою центру є регіональна рада по роботі з кадрами. 5. Науково-методичну, інформаційну і консультаційну допомогу центру надає Національна

академія державного управління при Президентові України. 6. Центр діє на підставі статуту, який затверджується його засновником (засновниками) за

погодженням з Нацдержслужбою та МОНмолодьспортом. 7. Реорганізацію та ліквідацію центру проводить його засновник (засновники) за

погодженням з Нацдержслужбою. Ліцензування освітньої діяльності центру та його акредитація здійснюються в

установленому законодавством порядку. 8. Центр є юридичною особою, має рахунки в установах Державного казначейства, печатку

із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Центр може мати власну символіку. 9. Основними завданнями центру є: надання послуг з післядипломної освіти державним службовцям, посадовим особам

місцевого самоврядування і працівникам підприємств (далі - слухачі) відповідно до законодавства; надання науково-методичної, інформаційної і консультаційної допомоги органам державної

влади та органам місцевого самоврядування. 10. Відповідно до основних завдань центр: 1) визначає зміст освіти з урахуванням потреб замовників відповідно до державних

стандартів в освітній галузі «Державне управління»; 2) визначає форми та засоби проведення навчального процесу; 3) затверджує навчальні програми післядипломної освіти за погодженням із замовниками,

МОНмолодьспортом та Нацдержслужбою; 4) розробляє та погоджує із засновником (засновниками) і Нацдержслужбою щорічні

плани-графіки підвищення кваліфікації; 5) залучає до проведення занять висококваліфікованих фахівців навчальних закладів, у

тому числі іноземних, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств; 6) співпрацює з навчальними закладами, у тому числі іноземними, в галузі післядипломної

освіти; 7) укладає з підприємствами, іншими юридичними та фізичними особами договори про

надання освітніх послуг; 8) надає освітні та інші платні послуги, передбачені законодавством; 9) провадить видавничу діяльність; 10) у межах своєї компетенції провадить наукову та методичну діяльність:

19


організовує науково-методичні і науково-практичні конференції, симпозіуми, інші заходи за участю вітчизняних та іноземних фахівців, обмін викладачами;

організовує разоміз заінтересованими організаціями підготовку і опублікування наукових і науково-методичних праць;

розробляє та запроваджує програми наукової діяльності, проводить дослідно-експериментальні роботи на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств тощо;

11) бере участь у заходах в рамках міжнародного співробітництва; 12) взаємодіє з Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу з

питань: { Абзац перший підпункту 12 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 ( 809-2012-п ) від 22.08.2012 }

удосконалення системи щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань та запровадження незалежного оцінювання кандидатів на посади державних службовців під час добору, призначення та просування їх по службі;

організації підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців; організації проведення наукових досліджень і прикладних розробок у сфері державної

служби; поширення інформаціїзпитань державної служби, адміністративної реформи та розвитку

інституцій у контексті європейської інтеграції, впровадження передового вітчизняного і міжнародного досвіду;

13) взаємодіє з територіальними управліннями державної служби в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні управління) за напрямами:

вивчення потреби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у підвищенні кваліфікації та перепідготовці державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

надання науково-методичної, інформаційної і консультаційної допомоги у галузі післядипломної освіти;

ведення комп'ютерного кількісногооблікудержавних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які пройшли навчання у центрі;

проведення наукової та аналітичної роботи; поширення досвіду роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування з

питань організації післядипломної освіти; 14) провадить іншу діяльність, що не суперечить законодавству. 11. Структура центру формується з урахуванням його функцій і затверджується

засновником (засновниками). 12. Центр може мати у своєму складі відділи, кафедри, лабораторії, інші навчальні,

методичні, видавничі та адміністративно-господарські підрозділи. 13. Керівництво центром здійснює директор, який призначається на посаду засновником

(засновниками) за погодженням з Нацдержслужбою на підставі результатів конкурсного відбору. Директор центру, як правило, повинен мати науковий ступінь, вчене звання та досвід

роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування. Звільнення директора центру з посади проводиться засновником (засновниками) за

погодженням з Нацдержслужбою. 14. Директор центру: організовує роботу центру, контролює навчальний процес і несе відповідальність за

результати діяльності центру; видає у межах своїх повноважень накази; розробляє та подає на затвердження засновнику (засновникам) кошторис і штатний розпис; розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису; забезпечує підготовку статистичної та іншої звітності; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників центру; застосовує заходи морального та матеріального заохочення, притягає до дисциплінарної

відповідальності працівників центру;

20


затверджує положення про структурні підрозділи центру, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, регламент, забезпечує охорону праці працівників центру;

представляє центр в органах державної влади, інших установах та організаціях. 15. Директор центру є за посадою членом регіональної ради по роботі з кадрами. 16. Питання оплати праці, права та обов'язки працівників центру регулюються

законодавством, статутом, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

17. Робота центру організовується за планом, що затверджується засновником (засновниками) за погодженням з територіальним управлінням.

18. Для розгляду напрямів розвитку освітньої та наукової діяльності центру, визначення змісту, форм і методів надання освітніх послуг утворюється навчально-методична рада центру.

Положення про навчально-методичну раду центру затверджує його директор. 19. Організація навчального процесу здійснюється відповідно до вимог Законів України

«Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про службу в органах місцевого самоврядування» ( 2493-14 ) і «Про вищу освіту» ( 2984-14 ).

Групи слухачів з числа державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування формуються з урахуванням категорій їх посад та функціональних обов'язків, а з числа працівників підприємств - за договорами з підприємствами з урахуванням галузей, у яких вони працюють, та відповідно до планів-графіків підвищення кваліфікації, затверджених в установленому порядку, а також за договорами з іншими юридичними та фізичними особами.

20. Навчання в центрі проводиться за денною, заочною та іншими формами, у тому числі поєднаними, відповідно до навчальних програм, а також у формі стажування.

21. У центрі проводяться лекції, семінарські, практичні, аудиторні та виїзні заняття тощо. 22. Відповідно до навчальних програм державні службовці, посадові особи місцевого

самоврядування та працівники підприємств можуть проходити стажування в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, на підприємствах, у тому числі за кордоном.

23. Для визначення рівня успішності слухачів центру за відповідними навчальними програмами проводиться їх атестація.

24. Слухачі центру мають право: брати участь у роботі симпозіумів, конференцій і науково-методичній діяльності; вносити пропозиції щодо удосконалення навчального процесу. 25. Слухачі центру зобов'язані: виконувати завдання, передбачені відповідними навчальними програмами; дотримуватися вимог статуту центру та правил внутрішнього трудового розпорядку. 26. У період проходження навчання в центрі за державними службовцями згідно із

законодавством зберігається заробітна плата за основним місцем роботи. Центр забезпечує державних службовців у період проходження навчання місцем для

проживання в готелі (гуртожитку). Оплата проїзду державних службовців до місця проходження навчання та до місця роботи,

відшкодування витрат на проживання у готелі (гуртожитку) та на відрядження здійснюється органами державної влади, що направляють їх на навчання.

27. Слухачам центру, які повністювиконали освітньо-професійну програму перепідготовки, професійну програму підвищення кваліфікації або програму тематичного семінару та пройшли атестацію, видається відповідний документ про освіту.

У разі невиконання вимог відповідних навчальних програм, а також грубого порушення правил внутрішнього трудового розпорядку слухач відраховується з центру наказом директора з видачею відповідної довідки.

28. Центрнадаєнауково-методичну, консультаційну, інформаційну допомогу державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування і працівникам підприємств у їх навчанні, а також під час стажування, у тому числі за кордоном.

29. Фінансуванняцентруздійснюється засновником (співзасновником). Центр є неприбутковою організацією. 30. Додатковими джерелами фінансування центру можуть бути:

21




кошти, одержані від надання освітніх, науково-методичних, консультаційних, інформаційних, організаційно-технічних, експертних та інших послуг за договорами з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами;

міжнародна технічна допомога; кошти від реалізації друкованих навчальних, науково-методичних та інших видань; добровільні внески та пожертвування; інші надходження. 31. Для проведення навчальної і науково-методичної роботи центр може утворювати

тимчасові творчі колективи та встановлювати порядок їх заохочення. 32. Засновник (засновники) забезпечує центр необхідними приміщеннями, сучасними

засобами навчання, зв'язку і друку, обчислювальною та іншою технікою, транспортними засобами. 33. Центр щороку та на вимогу інформує про свою діяльність засновника (засновників), а

також Нацдержслужбу з питань, які належать до її компетенції.

22


від 7 липня 2010 р. Київ №564

Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування

(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 (809-2012-п) від 22.08.2012)

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. Затвердити Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що додається. 2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з

переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ Інд. 19

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 р. №564

ПОЛОЖЕННЯ про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і

посадових осіб місцевого самоврядування(У тексті Положення слово «Головдержслужба» в усіх відмінках

замінено словом «Нацдержслужба» у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ №809 (809-2012-п) від 22.08.2012)

1. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (далі - система підготовки) створюється з метою задоволення потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14) (далі - органи, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування») (2493-14), у високопрофесійних та висококультурних працівниках, здатних компетентно і відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам.

2. До системи підготовки належать навчальні заклади, що виконують освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки та професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, програми спеціалізацій за напрямом підготовки «Державне управління», та органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Провідним навчальним закладом системи підготовки є Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), яка здійснює методичне забезпечення професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та підвищення кваліфікації викладачів, які залучаються для проведення зазначеного навчання.

3. Підготовка державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування - здобуття освіти освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста або магістра, а також навчання в аспірантурі, докторантурі, інших навчальних закладах або наукових установах за спеціальностями,

23







спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.

Перепідготовка державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування - отримання спеціальності за напрямом підготовки «Державне управління» і за спеціальностями, спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та набутого практичного досвіду.

Підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування - навчання з метою оновлення та набуття умінь, знань, навичок і здатності виконувати завдання та обов'язки, необхідні для провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.

4. Мета, зміст, строки, форми і методи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування визначаються у відповідних освітньо-професійних та професійних програмах, що розробляються навчальними закладами згідно з вимогами цього Положення і нормативно-правових актів МОНмолодьспорту.

(Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 (809-2012-п) від 22.08.2012) 5. Прийом до вищих навчальних закладів на навчання за освітньо-професійними програмами

підготовки магістрів державного управління проводиться відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. №468 (468-2004-п) (Офіційний вісник України, 2004 р., №15, ст. 1044; 2008 р., №47, ст. 1526) та Порядку прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» галузі знань «Державне управління» та працевлаштування випускників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. №789 (789-2009-п) (Офіційний вісник України, 2009 р., №58, ст. 2031).

6. Підготовка магістрів державного управління здійснюється за освітньо-професійними програмами і передбачає здобуття поглиблених правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних, фахових та інших знань, необхідних для нормативно-правового, організаційно-розпорядчого та консультаційно-дорадчого забезпечення діяльності органів, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14).

Освітньо-професійні програми розробляються вищими навчальними закладами IV рівня акредитації згідно з вимогами професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування певних категорій, стандартами освіти і затверджуються МОН за погодженням з Нацдержслужбою.

7. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи про освіту встановленого зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня за спеціальностями, передбаченими напрямом підготовки «Державне управління», а також за напрямами, спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.

8. Підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є безперервним процесом і здійснюється за такими видами:

навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації; тематичні постійно діючі семінари; спеціалізовані короткострокові навчальні курси; тематичні короткострокові семінари, зокрема тренінги; стажування в органах, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу»

(3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також за кордоном; самостійне навчання(самоосвіта),зокрема щорічний Всеукраїнський конкурс «Кращий

державний службовець» (для державних службовців). Строк та форма підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний

службовець чи посадова особа місцевого самоврядування, залежно від сфери їх діяльності. При цьому строк підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як

24








виняток, - двох місяців), без відриву від служби - шести місяців, для військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ - 90 календарних днів (за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, та за рішенням Віце-прем'єр-міністра України відповідно до розподілу функціональних обов'язків - 18 місяців).

9. Підвищення кваліфікації за професійними програмами спрямовується на фахове удосконалення та оновлення знань і набуття умінь, навичок державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, які займають посади відповідних категорій в органах, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також осіб, зарахованих до кадрового резерву.

Підвищення кваліфікації за професійними програмами здійснюється протягом першого року роботи для вперше прийнятих на державну службу чи службу в органах місцевого самоврядування або обраних та призначених на відповідні посади, а також у разі потреби перед або за результатами чергової атестації, але не рідше ніж один раз на п'ять років.

Професійна програма передбачає навчання: за загальною складовою частиною - удосконалення та оновлення знань і набуття умінь,

навичок у вирішенні правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних та інших питань професійної діяльності державного службовця і посадової особи місцевого самоврядування на посадах відповідної категорії;

за функціональною складовою частиною - здобуття додаткових знань і набуття умінь, навичок відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування певних категорій посад;

за галузевою складовою частиною - здобуття додаткових знань з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності.

Вимоги до змісту професійних програм розробляються Національною академією та затверджуються Нацдержслужбою.

Професійні програми розробляються відповідними навчальними закладами, розглядаються галузевими чи регіональними радами по роботі з кадрами, узгоджуються з Нацдержслужбою та органами, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14).

Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації та отримання свідоцтва про підвищення кваліфікації за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. №1260 (1260-97-п) «Про документи про освіту та вчені звання» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 46, с. 84), враховуються державним службовцям і посадовим особам місцевого самоврядування під час чергової атестації, зарахування до кадрового резерву та призначення на вищу посаду.

10. Тематичні постійно діючі семінари, тренінги проводяться за програмами та планами, що розробляються відповідними навчальними закладами і затверджуються органами, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених Національною академією та затверджених Нацдержслужбою в установленому порядку.

У разі потреби проводяться тематичні короткострокові семінари з вивчення актуальних проблем державного управління, нових актів законодавства, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду провадження управлінської діяльності.

Тренінги для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування першої - четвертої категорії організовує і проводить Школа вищого корпусу державної служби в межах компетенції, а також навчальні заклади, що мають право на провадження відповідної освітньої діяльності.

Тренінги для вищого корпусу державної служби (державних службовців першої - другої категорії) організовує і проводить Школа вищого корпусу державної служби у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тренінги для державних службовців четвертої - сьомої категорії проводять центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, а також регіональні

25








інститути державного управління, інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії та галузеві навчальні заклади.

Навчання за програмами тематичних постійно діючих семінарів, тематичних короткострокових семінарів, тренінгів та отримання сертифіката про підвищення кваліфікації враховуються державним службовцям і посадовим особам місцевого самоврядування під час чергової атестації, зарахування до кадрового резерву та призначення на вищу посаду.

11. Стажування державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в органах, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також за кордоном проводиться з метою вивчення досвіду управлінської діяльності, здобуття практичних знань, набуття умінь і навичок за фахом.

Після стажування, що проводиться за індивідуальним планом, державний службовець і посадова особа місцевого самоврядування подає звіт про виконання плану стажування керівникові органу, в якому він проходив стажування, та керівникові органу, який направляв на стажування.

12. Іноземні фахівці, представники іноземних навчальних закладів, інших установ та організацій залучаються до навчання за пріоритетними напрямами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування на підставі відповідних договорів, у тому числі про міжнародну технічну допомогу, договорів про співробітництво між українськими та іноземними навчальними закладами, а також інших договорів із зарубіжними партнерами, укладених і зареєстрованих згідно із законодавством України.

13. Управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється Нацдержслужбою разом з органами, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14) і яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, у межах їх повноважень.

14. Мережа навчальних закладів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування формується Нацдержслужбою на конкурсній основі в установленому нею порядку, зокрема на підставі ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів МОНмолодьспортом.

(Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 (809-2012-п) від 22.08.2012) 15. Чисельність професорсько-викладацького складу навчальних закладів з підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та індивідуальні норми часу для розрахунку обсягу навантаження встановлюються відповідно до актів Кабінету Міністрів України та у межах коштів, передбачених на цю мету.

16. Нацдержслужбою або іншими органами, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), в межах їх повноважень за результатами аналізу кадрового забезпечення відповідного органу та Національною академією щороку готується заявка до проекту державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

17. Державними замовниками підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є:

підготовки магістрів за напрямом підготовки «Державне управління» для роботи на посадах V-VII категорії та підвищення кваліфікації державних службовців I-IV категорії - Нацдержслужба;

підготовки магістрів за напрямом підготовки «Державне управління» для роботи на посадах I-IV категорії, що проводиться Національною академією, - Національна академія;

підготовки спеціалістів, магістрів за спеціальностями, спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, - органи, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14);

підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування IV-VII категорії та перепідготовки державних службовців і посадових осіб місцевого

26










самоврядування - органи, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу» (3723-12) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14).

18. Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим та інших джерел.

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 р. №564

ПЕРЕЛІКпостанов Кабінету Міністрів України,що втратили чинність

1. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. №167 (167-97-п) «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 7, с. 57) у частині затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (167-97-п).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 р. №1071 (1071-98-п) «Про доповнення пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. №167» (Офіційний вісник України, 1998 р., №28, ст. 1045).

3. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. №468 (468-2004-п) «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії» (Офіційний вісник України, 2004 р., №15, ст. 1044).

4. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. №167 (167-97-п) і від 14 липня 1999 р. №1262 (1262-99-п), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. №711 (711-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., №37, ст. 1465).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. №1136 (1136-2008-п) «Про внесення змін до пунктів 8 і 10 Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців» (Офіційний вісник України, 2008 р., №100, ст. 3327).

27












КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИР О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

від 28 листопада 2011 р. Київ №1198-р

Про схвалення Концепції реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування

та депутатів місцевих рад

1. Схвалити Концепцію реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, що додається.

2. Національному агентству з питань державної служби разом з іншими заінтересованими органами розробити і подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України проект плану заходів з реалізації схваленої цим розпорядженням Концепції.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ Інд. 19

СХВАЛЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. №1198-р

КОНЦЕПЦІЯреформування системи підвищення кваліфікації державних службовців,посадових осіб

місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

Проблема, на розв'язання якої спрямована КонцепціяЦя Концепція розроблена з метою проведення до 2014 року цілісної та системної реформи у

сфері підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України, проведення політичної, адміністративної та економічних реформ вимагають, щоб компетентність, професіоналізм і лідерство відігравали провідну роль у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 р. №564 (564-2010-п) (Офіційний вісник України, 2010 р., №51, ст. 1701) затверджено Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Однак внаслідок ряду причин в Україні не було створено ефективну систему підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі - система підвищення кваліфікації), яка достатньою мірою задовольняла б потреби органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у високопрофесійних кадрах, здатних ефективно виконувати поставлені перед ними завдання.

Основними проблемами діючої системи підвищення кваліфікації є: неврегульованість питань щодо визначення статусу навчальних закладів, що належать до

системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та забезпечують підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі - навчальні заклади системи підвищення кваліфікації);

невідповідність наявних програм підвищення кваліфікації вимогам щодо діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування;

28


відсутність механізму залучення депутатів місцевих рад до підвищення кваліфікації; відсутність прямого взаємозв'язку між підвищенням кваліфікації та кар'єрним зростанням. Для забезпечення ефективного функціонування системи підвищення кваліфікації необхідно

удосконалити відповідну нормативно-правову базу, розробити ефективний механізм вивчення потреб і оцінки якості навчання, поліпшення ресурсного забезпечення, посилення кадрового і науково-методичного потенціалу.

Удосконалення системи підвищення кваліфікації можливе шляхом її реформування відповідно до положень цієї Концепції.

Мета і завдання КонцепціїМетою Концепції є визначення шляхів і способів забезпечення підвищення професійної

компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад шляхом створення належних умов для їх безперервного навчання в навчальних закладах системи підвищення кваліфікації, шляхом стажування, а також самостійного навчання з урахуванням кращої світової практики та вітчизняних традицій.

Основними завданнями Концепції є розроблення: механізму підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, посадових

осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад для ефективного здійснення покладених на них повноважень;

нормативно-правової бази з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Шляхи і способи розв'язання проблемиРеформування системи підвищення кваліфікації здійснюватиметься на нових організаційно-

методичних засадах за такими принципами: обов'язковість навчання; плановість навчання; випереджальний характер навчання; безперервність навчання (під час проходження державної служби, служби в органах

місцевого самоврядування або здійснення депутатами своїх повноважень), його наступність, цілісність, інноваційний характер;

індивідуалізація та диференціація підходів до навчання. Впровадження в практику зазначених принципів відбуватиметься шляхом: дотримання системності та безперервності підвищення кваліфікації державних службовців,

посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад у кожному регіоні; визначення видів підвищення кваліфікації для відповідних категорій державних службовців,

посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад із застосуванням інноваційних форм і методів професійного розвитку кадрів сфери державного управління та місцевого самоврядування;

створення належних умов для розвитку конкурентного середовища на ринку надання освітніх послуг навчальними закладами системи підвищення кваліфікації;

запровадження інноваційних методів оцінювання результатів підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

зміцнення взаємозв'язку між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами системи підвищення кваліфікації.

Для досягнення зазначеної мети передбачається: удосконалити нормативно-правову базу з питань підвищення кваліфікації державних

службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад; внести зміни до програм підвищення кваліфікації, що відповідають перспективам розвитку

державного управління, місцевого самоврядування, держави і суспільства в цілому; привести зміст та обсяг навчальних годин програм підвищення кваліфікації у відповідність з

пріоритетними напрямами державної політики та перспективами розвитку людських ресурсів на основі планування кар'єрного зростання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

29

оптимізувати видатки на функціонування системи підвищення кваліфікації; створити належні умови для залучення науково-педагогічних і наукових працівників,

працівників державних органів та органів місцевого самоврядування до роботи в навчальних закладах системи підвищення кваліфікації;

запровадити європейські освітні технології, методи і новітні методики в систему підвищення кваліфікації;

удосконалити порядок провадження діяльності навчальних закладів системи підвищення кваліфікації;

забезпечити посилення мотивації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування до систематичного підвищення кваліфікації для їх успішного кар'єрного зростання, а також мотивації депутатів місцевих рад до навчання;

поліпшити інформаційне, матеріально-технічне забезпечення функціонування системи підвищення кваліфікації;

забезпечити організацію та координацію наукових досліджень з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, проведення науково-методичних та науково-практичних конференцій, засідань за круглим столом, симпозіумів, семінарів з таких питань;

організувати проведення державного моніторингу, методичного та аналітичного супроводження діяльності системи підвищення кваліфікації.

Реформування системи підвищення кваліфікації здійснюватиметься шляхом: оптимізації та спрощення процедури розміщення державного замовлення на підвищення

кваліфікації; чіткого визначення прав і обов'язків сторін, що формують, розміщують та виконують

державне замовлення; забезпечення актуалізації та практичної спрямованості змісту навчання; здійснення дієвого державного контролю за організацією підвищення кваліфікації та його

якістю. Реформування системи підвищення кваліфікації здійснюватиметься трьома етапами з

урахуванням першочергових, середньострокових та перспективних завдань. На першому, підготовчому етапі (2011-2012 роки) передбачається: розробити, узгодити та затвердити план заходів з реалізації Концепції; удосконалити нормативно-правову базу з питань підвищення кваліфікації державних

службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, зокрема впровадити нові форми, види та періодичність навчання.

На другому етапі (2013 рік) передбачається забезпечити розвиток системи підвищення кваліфікації, а саме:

затвердити вимоги до змісту та обсягу навчальних годин програм підвищення кваліфікації; упорядкувати мережу навчальних закладів системи підвищення кваліфікації. На третьому етапі (2014 рік) передбачається модернізувати систему підвищення кваліфікації,

зокрема запровадити механізм забезпечення прямого зв'язку між підвищенням кваліфікації і кар'єрним зростанням державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування.

Реалізація Концепції передбачає: визначення Нацдержслужби відповідальною за загальну координацію роботи з реалізації

Концепції, яка забезпечить організацію підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад і встановлення вимог до організації процесу підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад закладами державної та комунальної форми власності, здійснення контролю за їх дотриманням;

визначення Національної академії державного управління при Президентові України, у складі якої функціонує Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів (далі - Академія), відповідальною за організаційно-методичне забезпечення системи підвищення кваліфікації.

Академія повинна здійснювати функції методичного контролю за організацією процесу підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування,

30

депутатів місцевих рад, а також контроль за підвищенням кваліфікації науково-педагогічних працівників навчальних закладів системи підвищення кваліфікації.

Академія як основний навчальний заклад системи підвищення кваліфікації: визначає вимоги до структури і змісту програм підвищення кваліфікації та проводить їх

експертизу; забезпечує підвищення кваліфікації та проводить стажування науково-педагогічних

працівників і керівників навчальних закладів системи підвищення кваліфікації; розробляє необхідне навчально-методичне забезпечення; визначає основні напрями навчальної роботи та основні критерії її ефективності, вимоги до

рівня викладання навчальних дисциплін, рівня засвоєння слухачами їх змісту; надає методичну допомогу в навчанні депутатів місцевих рад, у тому числі безпосередньо за

місцем діяльності рад шляхом консультативної та інформаційної підтримки; співпрацює з недержавними організаціями, які спеціалізуються на проведенні навчань,

зокрема тренінгів, з актуальних питань державного управління та місцевого самоврядування; надає консультативну та інформаційну підтримку навчальним закладам системи підвищення

кваліфікації. Підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування

та депутатів місцевих рад здійснюється за такими видами: навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації; тематичні постійно діючі семінари; тематичні короткострокові семінари; стажування в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; самостійне навчання (самоосвіта), зокрема в рамках щорічного Всеукраїнського конкурсу

«Кращий державний службовець», що проводиться серед державних службовців. Для кожного виду підвищення кваліфікації Академія розробляє і впроваджує нові форми та

методи навчання, узгоджені з освітньо-професійними і професійними програмами та нормативно-правовими актами МОНмолодьспорту.

Очікувані результати реалізації КонцепціїРеалізація Концепції сприятиме проведенню єдиної державної політики у сфері підвищення

кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад і дасть змогу:

створити ефективну систему підвищення кваліфікації, що забезпечить підвищення ефективності державного управління та місцевого самоврядування в цілому;

оптимізувати мережу навчальних закладів системи підвищення кваліфікації, задовольнити в повному обсязі потребу в підвищенні кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

впровадити інноваційні форми та види підвищення кваліфікації для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, що сприятиме кваліфікованому здійсненню ними своїх повноважень та виконанню покладених на них обов'язків;

забезпечити формування та закріплення на основі програм підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад таких демократичних цінностей, як активна участь у житті суспільства, патріотизм, лідерство, відповідальність, толерантність, гуманізм і соціальне партнерство;

забезпечити цільове використання бюджетних коштів, виділених для організації підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;

підвищити навчальну спроможність системи підвищення кваліфікації, її орієнтованість на виконання Національного плану дій щодо виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 р. №504 (504/2011).

Реалізація Концепції сприятиме створенню умов для правового, економічного та організаційного забезпечення розвитку системи підвищення кваліфікації, визначенню шляхів створення безперервної ефективної системи підвищення кваліфікації, що забезпечить розвиток

31

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/2011

професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, підвищення результативності їх роботи, відкритість і прозорість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Фінансове забезпечення реалізації КонцепціїФінансове забезпечення реалізації Концепції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

32

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИРОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 18 липня 2012 р. Київ №480-р

Про затвердження плану заходів на період до 2014 року щодо реалізації Концепції реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб

місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад(Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ №698-р від 11.09.2013)

1. Затвердити план заходів на період до 2014 року щодо реалізації Концепції реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі - план заходів), що додається.

2. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, іншим суб’єктам, відповідальним за виконання плану заходів, подавати щороку до 15 лютого Національному агентству з питань державної служби інформацію про стан виконання плану заходів.

3. Національному агентству з питань державної служби подавати щороку до 15 березня Кабінетові Міністрів України узагальнені дані про виконання плану заходів.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВІнд. 19

ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р. №480-р

ПЛАН ЗАХОДІВна період до 2014 року щодо реалізації Концепції реформування системи підвищення

кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

1. Удосконалити з урахуванням вимог законодавства про державну службу нормативно-правову базу з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, МОН, Мін’юст.2012-2014 роки.

2. Оновити програми підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад відповідно до пріоритетів державної політики щодо визначення перспектив розвитку людських ресурсів та основних напрямів Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» із залученням викладачів навчальних закладів, що належать до системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі - навчальні заклади системи підвищення кваліфікації) та провести їх випробування у таких закладах.

Нацдержслужба, МОН, НАДУ при Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2013 роки.

33

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0004100-10



http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1198-2011-%D1%80



http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/480-2012-%D1%80#n9



http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/698-2013-%D1%80/paran2#n2

3. Забезпечити впровадження новітніх інтерактивних методів навчання у процес підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, НАДУпри Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2014 роки.

4. Передбачити включення до професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, до програм тематичних постійно діючих та короткострокових семінарів модуля з питань електронного урядування з метою підготовки слухачів до роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Нацдержслужба, НАДУпри Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012 рік.

5. Забезпечити організацію підвищення кваліфікації державних службовців за профілями компетентності посад із запровадженням дисциплін прикладного характеру, зокрема формування лідерства, мистецтво ведення переговорів, технології публічного виступу, взаємодія з громадськістю тощо.

Нацдержслужба, МОН, НАДУпри Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2013 рік.

6. Розробити та здійснити заходи щодо упорядкування мережі навчальних закладів системи підвищення кваліфікації з урахуванням поліпшення їх освітньої і наукової діяльності, кадрового та методичного потенціалу.

Нацдержслужба, Мінрегіон, МОН, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні (за згодою).2013-2014 роки.

7. Затвердити вимоги до змісту програм підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад та обсягу навчальних годин.

Нацдержслужба, МОН, НАДУ при Президентові України.2013 рік.

8. Створити веб-портал Нацдержслужби з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад за дистанційною формою навчання за рахунок міжнародної технічної допомоги.

Нацдержслужба, Держінформнауки, НАДУ при Президентові України.2014 рік.

9. Розробити порядок та забезпечити проведення державного моніторингу якості процесу підвищення кваліфікації навчальними закладами системи підвищення кваліфікації, а також забезпечити його методичне та аналітичне супроводження.

Нацдержслужба, Мінрегіон, МОН, НАДУ при Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2014 рік.

10. Розробити та здійснити заходи щодо удосконалення інформаційного та науково-методичного забезпечення навчального процесу підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, МОН, НАДУ при Президентові України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації, за згодою - органи місцевого самоврядування, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, асоціації органів місцевого самоврядування.2012-2014 роки.

34

11. Забезпечити щорічне вивчення та визначення потреб у підвищенні кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад з урахуванням планування їх кар’єри та результатів роботи на відповідних посадах.

Нацдержслужба, Мінекономрозвитку, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, НАДУ при Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації, за згодою - органи місцевого самоврядування, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, асоціації органів місцевого самоврядування.2012-2014 роки.

12. Створити належні умови:для розвитку конкурентного середовища на ринку надання освітніх послуг навчальними закладами системи підвищення кваліфікації, забезпечити підвищення ефективності їх діяльності.

Нацдержслужба, МОН, Мінекономрозвитку.2012-2014 роки.

для залучення науково-педагогічних і наукових працівників, працівників державних органів та органів місцевого самоврядування до роботи в навчальних закладах системи підвищення кваліфікації.

Нацдержслужба, НАДУ при Президентові України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування (за згодою), навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2014 роки.

13. Запровадити інноваційні методи оцінювання результатів підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, НАДУ при Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2014 роки.

14. Забезпечити:організацію та координацію проведення наукових досліджень з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, з вивчення зарубіжного досвіду та кращих практик підвищення кваліфікації.

Нацдержслужба, МОН, Мінрегіон, НАДУ при Президентові України, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні (за згодою).2012-2014 роки;

проведення науково-методичних та науково-практичних конференцій, засідань за круглим столом, симпозіумів, семінарів з питань підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, МОН, Мінрегіон, НАДУ при Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2014 роки;

підвищення кваліфікації та стажування керівників і науково-педагогічних працівників навчальних закладів системи підвищення кваліфікації.

Нацдержслужба, НАДУ при Президентові України, навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2014 роки;

підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад шляхом стажування в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Нацдержслужба, НАДУ при Президентові України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування (за згодою), навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.

35

2012-2014 роки;зміцнення взаємозв’язку між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами системи підвищення кваліфікації.

Нацдержслужба, НАДУ при Президентові України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування (за згодою), навчальні заклади системи підвищення кваліфікації.2012-2014 роки;

здійснення дистанційного навчання з метою вивчення досвіду та кращих практик регіонів України та інших країн світу; організацію консультативної та інформаційної підтримки, надання методичної допомоги в навчанні, насамперед у питаннях взаємодії з громадськістю, технологій публічного виступу та ведення переговорів, моніторингу змін законодавства з питань місцевого самоврядування, вивчення бюджетного законодавства в частині формування місцевих бюджетів, здійснення контролю за дотриманням вимог бюджетного законодавства; підготовку та розміщення на офіційних веб-сайтах органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування навчально-методичних програм і навчально-методичної літератури з питань підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, МОН, НАДУпри Президентові України (за згодою), Національна академія педагогічних наук (за згодою), Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування та асоціації органів місцевого самоврядування (за згодою).2014 рік;

розміщення Державним фондом сприяння місцевому самоврядуванню в Україні на спеціалізованому веб-порталі інтерактивних матеріалів з підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад.

Нацдержслужба, Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні (за згодою), асоціації органів місцевого самоврядування (за згодою).Вересень 2013 р. - 2014 рік.

{План заходів із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ №698-р від 11.09.2013}

36

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/698-2013-%D1%80/paran7#n7

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Н А К А З

03 квітня 2006 р. м. Київ №116

Про затвердження Типової методики організації проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

З метою удосконалення професійної підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

Н А К А З У Ю :

1. Затвердити типову методику організації проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (додаються).

2. Департаменту персоналу державних органів та місцевого самоврядування - розповсюдити типову методику організації проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування серед територіальних управлінь державної служби Головдержслужби України для організації проведення тренінгів.

3. Управлінню стратегічного розвитку та ефективності державної служби - розповсюдити типову методику організації проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування серед центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій для включення тренінгової складової до програм професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби Сороко В.М.

Начальник Головдержслужби Т.Мотренко

ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Головдержслужби України03 квітня 2006 року №116

Типова методика організації проведення тренінгів для державних службовців

та посадових осіб місцевого самоврядування

1. Загальна інформаціяТренiнг (англ. trai №i №g) - навчання, тренування.Tpeнінг - активний метод соцiально-психологiчного навчання, що дозволяє за короткий

термін не тiльки оволодiти великим об'ємом корисної iнформації, а й забезпечити формування та удосконалення вiдповiдних професiйних та практичних навичок.

Головна мета тpeнінгу - надати максимально наближенi до практичного застосування навички, якi без додаткового опрацювання можна застосувати в реальнiй роботi.

37

Tpeнінг - це метод навчання, за терміном проведення більш короткотермiновий, нiж навчання за професійними програмами пiдвищення квалiфiкацiї, за змiстом має надати можливiсть встановити зв'язок мiж наявними знаннями (тому передбачає діагностику слухача, зокрема, через тестування) вимогами до їx вiдновлення в обсязi, достатньому для проведення конкретної роботи.

У тренінгу використовуються проблемні ситуації з реальної діяльності учасників, які програються і аналізуються групою за участю фахiвцiв.

Психологiчною базою цього методу служить перебудова установки особистостi, що визначає наступну змiну ставлення до себе та iнших людей.

Учаснику тpeнінгу не потрiбно здiйснювати переклад одержаних знань на мову практики, як це звичайно вiдбувається в традицiйних формах навчання. Знання виникають як результат узагальнення i систематизації досвiду групи.

У тpeнінгy за рахунок групових ефектiв досягається комфортна, доброзичлива атмосфера, яка дозволяє учасникам вiльно експериментувати з новими способами поведiнки i опрацьовувати їх до засвоєння на piвнi практичних умінь.

Вiд умінь педагога-тренера, його квалiфiкації багато в чому залежить успiх тpeнінгу i подальшої дiяльностi його учасникiв. Biн повинен. змiцнювати мотивацiю учасникiв моделюванням власної поведiнки, на ставити пiд сумнiв умiння та знання учасникiв, визнавати, що кожен має свiй стиль навчання.

Характерною рисою тpeнінгy є iндивiдуальний пiдхід, який дозволяє кожному з учасникiв групи розвивати свiй професiоналiзм в спеціальних ігpax і вправах.

Застосування сучасних технологій, ролевих ігор, «мозкових штурмів», роботи у «фокус-групах» створює умови для емоційного пiдйому учасникiв на пiкy виникнення особливого «дyxy команди».

Заняття проводяться, як правило, на базі регiональних центрiв з участю працiвникiв, а також за участю вiдповiдних фахiвцiв. Виїзнi заняття проводяться на 6азі управлінь облдержадмiнiстрацiй, райдержадміністрацій.

2. Методика проведення тренінгівТренінг є активним навчанням iз застосуванням мiнiлекцiй (теоретична основа), ролевих i

дiлових iгop, дискусiй, спецiальних вправ з використанням аудiо- та вiдеоматерiалiв для розробки i закрiплення навикiв i умінь, групових обговорень i аналiзу конкретних ситуацiй з професiйного досвіду учасникiв.

Тренінг, на відмiну від традицiйногo навчання, орiєнтованнй нa формування перелiку ситуативних запитань в межах кожного завдання та пошук адекватних дiй для отримання позитивного результату.

Кiлькiсть учасникiв тренінгової групи i тривалiсть тренiнгу залежить від поставленого завдання.

Зазвичай для проведення тренінгу створюються тренiнгова група чисельнiстю15-20 осiб.Пропонованi теми можуть бути частиною загальної програми занять, що включає i iншi

важливi напрями пiдготовки персоналу.Програми тpeнінгів, як правило, складаються за принципом «відкритої рамки». Принцип

«вiдкритої рамки» передбачає можливiсть внесения змiн до програми залежно вiд контингенту слухачiв та якiсних характеристик, якi отримуються за результатами проведеного навчання.

Тренінг має певну мету: iнформування та набуття учасниками тренінгу нових навичок та умінь; опанування новими технологiями; змiна погляду на проблему; пошук ефективних шляхiв вирiшення поставлених проблем завдяки об'єднанню в

тренiнговiй роботi рiзних спецiалiстiв, представникiв рiзних вiдомств, якi впливають на вирiшення зазначеної проблеми.

Проведення тpeнінгy вiдбуваcrься за чiтко визначеною структурою. Типова структура, мета та завдання тренінгу є основою для складання плану його проведення.

Типова структура тренінгу: вступ (створення ситуації);

38

основна частина (актуалізація проблеми та конкретних завдань для її вирішення, надання інформації, засвоєння знань, підбиття підсумків);

завершальна частина (підбуття підсумків щодо процесу роботи, оцінка отриманого досвіду).

Характерною рисою проведення тpeнінгy є те, що знання не подаються в готовому виглядi, а стають продуктом активної дiяльностi самих учасникiв з урахуванням думки, пропозицiї або заперечення кожного учасника для вироблення пiдсумкового рiшення. Перед проведенням тpeнінгy рекомендується створення доброзичливої атмосфери серед учасникiв шляхом проведення психологiчних вправ.

3. Форми проведення тренінгівTpeнінг включає груповi обговорення, «мозковi штурми», рольовi iгри, дискусії, презентацiї

учасникiв, розгляд ситуацiй i мiнi-лекцiї та iн. Логiчно вибудованi оправи i задачi, якi вирiшують учасники, є технiками генерацiї iдей i можугь бути використанi для вирiшення майбутнiх завдань та проблем з урахуванням думки, пропозицiї або заперечення кожного учасника тpeнінгy для вироблення необхiдного рiшення.

Міні-лекції – систематизована й аргументована інформація з певного конкретного питання тривалістю, як правило, 10-15 хвилин.

Презентацiя - це комунiкативний процес, тобто передача інформації певнiй аудиторiї з певною метою i у певнiй формi, випробуваний засiб привернути увагу, мета презентацiї - переконати чи навчити аудиторiю.

Основнi принципи «мозкового штурму» як методу: вiтаються будь-якi iдеї, критику навіть невдалих iдей заборонено, а учасники повиннi намагатися комбiнувати чи вдосконалювати iдеї, запропонованi iншими.

Проводиться в два етапи: формування iдеї (5-10 хвилин);оцiнення iдеї (10-15 хвилин).Аналiз ситуацiйних вправ - реальна ситуацiя, що базується на практичних проблемах у

певнiй сферi суспiльних вiдносин, представлена групі для аналізу.Після проведення тренінгу учасники заповнюють анкету, в якій резюмують отримані ідеї і

дають свої рекомендації подальших дій.

4. Типова форма пiдготовки програми тренінгу (формат тренінгу)1. Цiльова аудиторiя (визначається категорiя осiб, для яких проводиться тpeнінг, наприклад

керiвники кадрових служб райдержадміністрацій).2. Кiлькiсть учасникiв тренінгу.3. Кiлькiсть тpeнepiв, помiчникiв (П.I.Б. i посада осiб, що проводять навчання).4. Час, необхiдний для проведення тpeнінгy (кiлькiсть днiв, годин). 5. Мета тpeнінгy.6. Завдання тpeнінгy (формулюються змiст знань, навичок i вмінь, якi передбачається надати

слухачам у результатi проведенного навчання).7. Форми роботи (вказуються елементи проведення тренінгy).8. Мiсце проведення тpeнінгy, тpeнінгові кiмнати.9. Перелiк питань, що виникли пiд час роботи.Приклад побудови орієнтовного модулю тренінгу наведено у додатку 1.За результатами роботи учасники заповнюють заключну оціночну анкету – додаток 2.Після аналізу заключних оціночних анкет тренер складає звіт про проведення тренінгу –

додаток 3.Орієнтовані тематики для проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб

місцевого самоврядування наведені в додатку 4.

39

Додаток 1ОРІЄНТОВНИЙ МОДУЛЬ ТРЕНІНГУ

Зміст Орієнтовний термін

День 1Відкриття (привітання учасників, представлення інформації щодо роботи та тренерів і презентація роздаткових матеріалів)

10 хв.

Організаційні питання (регламент, програма, квитки, місце та час обіду, перерва тощо) 10 хв.Презентація мети і завдань тренінгу 5 хв.Знайомство учасників* 30 хв.Визначення очікувань учасників* 15 хв.Оцінка рівня інформованості* 20 хв.Прийняття правил роботи групи* 10 хв.Визначення основних понять* 20 хв....ПерерваПідсумки роботи дня 20 хв.

День 2…(розминка, міні-лекції, вправи...)Презентація результатів роботи групи 50 хв.Підведення підсумків тренінгу 20 хв.Заключна оціночна анкета 20 хв.Вручення сертифікатів та закриття семінару 20 хв.

* - з використанням вправ та методик

Додаток 2

ЗАКЛЮЧНА ОЦІНОЧНА АНКЕТА

Інструкція: Відмітьте позначкою відповідь на кожне запитання. Ваші відповіді та коментарі сприятимуть вдосконаленню проведення у майбутньому тренінгів та семінарів.

1. Тренінг був:

* дуже корисним * достатньо корисним * цікавим, але не корисним

* не корисним

2. Відмітьте за шестибальною шкалою (де 6 – дуже добре, 1 – незадовільно):

* побудова та структура тренінгу 1 2 3 4 5 6

* стиль проведення тренінгу 1 2 3 4 5 6

* вибір та ефективність методів навчання 1 2 3 4 5 6

* розвиткові матеріали 1 2 3 4 5 6

* атмосфера семінару 1 2 3 4 5 6

* робота тренерів 1 2 3 4 5 6

3. Завдання навчальних курсів були:

40

* зрозумілими * незрозумілими * ваш варіант4. Поставлені організаторами тренінгу завдання:

* повністю виконані * деякою мірою виконані * не виконані

5. Мої очікування від тренінгу

* повністю виконані * деякою мірою виконані * не виконані

6. Тривалість тренінгу була:

* занадто довгою * адекватною * занадто короткою

7. Тренінг був:

* увесь час цікавим * іноді цікавим * нецікавим

8. Матеріали даного тренінгу були для мене:

* майже усі новими * деякою мірою новими * майже усі відомі

9. Навчальне приміщення було

* відмінним * задовільним * незадовільним

10. Забезпечення учасників тренінгу (житло, харчування) було:

* відмінним * задовільним * незадовільним

11. Чи залишились Ви задоволеними від власної роботи на тренінгу?

* так * не зовсім * ні

12. Вкажіть 3 найважливіших аспекти, які стали для Вас найбільш значущими у ході тренінгу?

1) ______________________________________________________________________________2) ______________________________________________________________________________3) ______________________________________________________________________________

13. Що виявилось менш корисним для Вас?1) ______________________________________________________________________________2) ______________________________________________________________________________3) ______________________________________________________________________________

14. Які ще думки стосовно тренінгу Вам хотілося б висловити?________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

15. Спробуйте відтворити у вигляді малюнку Ваш настрій від тренінгу:

41

Додаток 3

ЗВІТ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГУ

1. Тренер (П.І.Б.)2. Місце, дата проведення:3. Тема:4. Цільова аудиторія, кількість осіб:5. Основні завдання:6. Форми роботи:7. Стан виконання завдань:8. Тривалість тренінгу була:9. Забезпечення учасників тренінгу (методичні матеріали, житло, харчування):10. Оцінка аудиторії (за аналізом заключних оціночних анкет):11. Питання, які виникли під час роботи:

Додаток 4

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГІВ для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

- організаційно-правові засади стажування кадрового резерву;- ділова українська мова;- організаційна культура держслужбовця в умовах розбудови українського суспільства;- євроінтеграція як стратегічний курс забезпечення національних інтересів України;- методично-консультаційні тренінги з питань організаційної роботи, планування,

діловодства;- загальнодержавні питання (Закони України «Про державну службу», «Про боротьбу з

корупцією» та ін.);- питання підвищення кваліфікаційного рівня держслужбовців;- тренінг для закріплення навичок і вмінь при користуванні комп'ютерною системою обліку

державних службовців «Картка» СДКС «Кадри»;- програми з підготовки держслужбовців (за напрямками);- надання відповідей на скарги, звернення громадян, листи організацій;- проведення службових розслідувань;- надання допомоги у вирішенні, питань щодо поліпшення житлових умов;- нагородження відомчими заохочувальними відзнаками державних службовців;- консультативне та методичне забезпечення проходження державної служби та служби в

органах місцевого самоврядування;- поширення видання «Вісника державної служби України»;- організація підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба»;- організація проведення семінарів, «круглих столів», конференцій та інших комунікативних

заходів з питань державної служби;- створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та

посадових осіб місцевого самоврядування;- проведення перевірок щодо дотримання законодавства про державну службу, про

боротьбу з корупцією, а також фактів порушення етики поведінки державних службовців;- формування та ведення реєстру посад державних службовців і надання необхідної

інформації з реєстру;- підготовка звітів, аналітичних та інформаційних довідок;- підготовка аналітичних та інформаційних довідок щодо підвищення ефективності

діяльності органів виконавчої влади за результатами їх функціонального обстеження;- погодження присвоєння рангів;- погодження продовження терміну перебування на державній службі;

42

- формування га ведення центральної бази даних державних службовців I-III категорій і надання інформації з неї;

- участь у розробці, проектів нормативних актів з питань державної служби та внесення пропозицій про скасування рішень, прийнятих всупереч законодавству;

- внесення пропозицій і розробка проектів нормативних актів з питань державної служби;- організація роботи Координаційної ради з питань державної служби;- організація роботи Комісії з питань формування кадрового резерву на керівні посади

державних службовців;- аналіз вікового складу державних службовців, яких призначає на посади та звільняє з

посад Президент України, Кабінет Міністрів України, підготовка інформації за підсумками аналізу;

- проведення обов'язкових спеціальних перевірок стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення яких здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України;

- робота керівника з організації діяльності установи та формування команди;- адміністративний аудит як спосіб здійснення ефективного контролю за результативністю;- формування ефективного кадрового резерву;- алгоритм ефективної взаємодії, пошук контакту з «проблемним клієнтом»;- тренінг-курс з розвитку тренерських навичок у працівників регіональних управлінь

Головдержслужби.

43

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Н А К А З « 4 « листопада 2011 року м. Київ №49

Про затвердження методичних рекомендацій щодо розробкипрограм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів,тренінгів,

спеціалізованих короткострокових навчальних курсівЗ метою удосконалення навчального процесу з підвищення кваліфікації державних службовців

та посадових осіб місцевого самоврядування за програмами тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів

НАКАЗУЮ:1. Затвердити Методичні рекомендації щодо розробки типових програм тематичних

постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів (додаються).

2. Наказ Головдержслужби від 25 травня 2011 року №134 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо розробки тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів» вважати таким, що втратив чинність.

3. Адміністративно-фінансовому департаменту ознайомити з цим наказом заступників Голови Нацдержслужби України, керівників структурних підрозділів Нацдержслужби України, директорів Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу та Школи вищого корпусу державної служби.

3. Управлінню організації професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування забезпечити доведення цього наказу до навчальних закладів системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Нацдержслужби України, до функціональних обов’язків якого віднесено питання професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Голова Нацдержслужби України В. Толкованов

ЗАТВЕРДЖЕНОнаказ Нацдержслужби Українивід 04 листопада 2011 року №49

Методичні рекомендації щодо розробки типових програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів,

тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів

1. Важливою тенденцією удосконалення змісту професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є актуалізація функціональної та галузевої підготовки. Це передбачає розробку програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів на засадах компетентнісно спрямованої освіти.

2. Підвищення кваліфікації за програмами тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих навчальних курсів відіграє особливу роль у професіоналізації державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, оскільки передбачає:

44

– чітку спрямованість на задоволення конкретних навчальних потреб і професійних інтересів державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що виникають у зв’язку зі змінами державної політики і законодавства;

– можливість за відносно короткий час здобути додаткові знання з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності, а також удосконалити окремі аспекти професійної компетентності (зокрема, розширити і систематизувати знання, підвищити рівень оволодіння уміннями, необхідними для виконання посадових обов’язків та ін.).

3. Розробка програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів має здійснюватися з урахуванням вимог законодавчих і нормативно-правових актів, які регламентують питання державного управління, організації і функціонування системи освіти в Україні, зокрема підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування» від 7 липня 2010 р. №564 типові програми тематичних семінарів і тренінгів розробляються Національною академією державного управління при Президентові України та погоджуються Нацдержслужбою України.

5. Тематичні постійно діючі та короткострокові семінари, тренінги, спеціалізовані короткострокові навчальні курси проводяться за програмами, що розробляються відповідними навчальними закладами на підставі цих Методичних рекомендацій.

6. У методичних рекомендаціях використовуються терміни:6.1. Тематичний короткостроковий (постійно діючий) семінар – навчальний захід (система

заходів), який використовується в системі навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування для періодичного підвищення кваліфікації персоналу (як у спеціальних навчальних закладах, так і без відриву від роботи) з метою підвищення їх професійної компетентності, забезпечення рівня професіоналізму, достатнього для ефективної професійної діяльності в умовах політичних змін, змін державної політики і законодавства тощо.

6.2. Тренінг (англ. trai №i №g від trai №– навчати, тренувати, виховувати) – короткостроковий захід (або система заходів), який використовується у навчальному процесі з підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з метою підвищення рівня їх професійної компетентності, формування системи професійних умінь, навичок інтелектуальної діяльності і самоосвіти шляхом сумісної діяльності тренера (викладача) й групи осіб, яка полягає у виконанні учасниками тренінгу (індивідуально чи у малих групах) під керівництвом тренера вправ, практичних завдань, за змістом і характером близьких до професійних; рольових і навчальних дій з метою вправляння у розробці і реалізації управлінських рішень в умовах, що імітують реальну обстановку протікання професійної діяльності.

6.3. Спеціалізований короткостроковий навчальний курс – захід з підвищення кваліфікації в системі навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, який передбачає сумісну навчальну діяльність викладача і слухачів з метою досягнення освітньої мети, яка полягає у забезпеченні високого рівня професіоналізму слухачів шляхом формування у процесі навчання системи додаткових знань (наприклад, з питань використання інформаційних технологій, вивчення іноземних мов, здійснення контролю за виконавчою дисципліною, з питань запобігання та протидії корупції, тощо) і спеціальних умінь, які забезпечують здатність ефективно здійснювати професійну діяльність.

6.4. Програма тематичного постійно діючого семінару (короткострокового семінару, тренінгу, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів) – це навчально-методичний документ, який визначає зміст навчання, вимоги до знань і умінь слухачів за темою відповідного семінару (тренінгу, курсів), рекомендації щодо розподілу навчального часу аудиторних занять і самостійної навчальної роботи для вивчення кожного з модулів і тем, а також рекомендації щодо засобів, методів, форм організації навчання і літератури для поглибленого вивчення матеріалу.

6.5. Типова програма тематичного постійно діючого семінару (короткострокового семінару, тренінгу, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів) – це навчально-методичний документ, що визначає обов’язковий компонент змісту підвищення кваліфікації за темою відповідного семінару (тренінгу, курсів), вимоги до знань і умінь слухачів, рекомендації

45

щодо розподілу навчального часу аудиторних занять і самостійної навчальної роботи для вивчення кожного з модулів і тем, а також рекомендації щодо засобів, методів, форм організації навчання і літератури для поглибленого вивчення матеріалу.

7. Зміст програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів повинен відповідати таким вимогам:

– відповідність сучасним потребам державотворення, врахування тенденцій соціально-економічного розвитку країни;

– практична спрямованість на вирішення актуальних проблем державного управління, реалізації реформ, що проводяться в країні, розвитку громадянського суспільства;

– спрямованість на удосконалення системи професійних компетентностей слухачів;– відповідність Положенню про систему підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 року №564.

8. У процесі розроблення змісту навчання необхідно дотримуватися загально-дидактичних і методичних принципів, що сприяють розгортанню інноваційних процесів у підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

9. Зміст загальнодидактичних принципів навчання: – науковості та прогностичності; – встановлення стійких зв’язків змісту навчання з науковими дослідженнями; – організаційної динамічності та усвідомленої перспективи;– забезпечення умов для глибокого розуміння слухачем цілей освіти та професійного

зростання, можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці;

– пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку;– створення умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами

самостійної пізнавальної діяльності слухачів; – гнучкості та партнерства– побудова змісту навчання, що відповідає індивідуальним потребам і можливостям

слухача. 9.1. Зміст методичних (локальних) принципів навчання: – науково-методичного консультування;– наукове та інформаційно-методичне забезпечення діяльності учасників освітнього

процесу; – технологічності та інноваційності;– використання ефективних педагогічних й інформаційних технологій, що сприяє якісному

підвищенню кваліфікації фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній простір;

– діагностичності;– забезпечення можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих

і реалізованих в системі цілей освіти та підвищення кваліфікації.10. Зміст навчання за програмами тематичних постійно діючих і короткострокових

семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів розробляється з урахуванням потреб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

У процесі розроблення змісту навчання враховуються навчальні потреби, які виникають внаслідок змін державної політики, законодавчого і нормативно-правового забезпечення, завдань, умов і технологій управлінської діяльності.

Формування змісту навчання за програмами тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів здійснюється на основі аналізу документів, які регламентують питання діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів, типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад, посадових інструкцій державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, даних про їх завдання і функції, одержаних у процесі спостережень за роботою, аналізу продуктів діяльності, бесід, інтерв’ю, анкетувань тощо.

46

11. Розробка програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів спеціалізованих курсів здійснюється у такій послідовності:

а) вивчення і аналіз тенденцій щодо змін державної політики, законодавства, завдань і технологій діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

б) вивчення кількісних і якісних потреб у навчанні державних службовців відповідно до профілів компетентностей і посадових осіб місцевого самоврядування за програмами тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів;

в) розробка концептуальних засад змісту навчання за програмами навчання;г) розробка змісту навчання з урахуванням пропозицій зацікавлених сторін, зокрема тих

інституцій, які здійснюють підготовку матеріалів щодо впровадження реформ, змін державної політики і законодавства;

д) розробка матеріалів до кожного з розділів програми;е) упорядкування програми.12. У програмах тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів,

спеціалізованих короткострокових навчальних курсів структурування навчального матеріалу здійснюється за модулями і темами. У програмах короткострокових семінарів та тренінгів, які присвячені вивченню вузького кола питань, структурувати матеріал доцільно за темами.

13. Зміст навчального матеріалу кожного модуля і теми включає теоретичну і практичну складові.

13.1. Теоретична складова змісту програми – це інформація про сутність понять, закономірності, принципи, класифікації, види, ознаки, правила, методи, засоби діяльності, пов’язані з вирішенням певних завдань і проблем діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в умовах змін.

Теоретична складова змісту навчання є інформаційним забезпеченням професійної діяльності. Тому матеріал цієї складової має забезпечувати розуміння теоретичних засад усіх структурних компонентів і аспектів професійної діяльності: мети, завдань, способів, умов, технології діяльності, критеріїв оцінювання процесу і результатів діяльності.

13.2. Практична складова модулів і тем включає систему навчальних завдань, виконання яких здійснюється із застосуванням знань теоретичної складової і забезпечує формування професійних умінь, необхідних для вирішення певного кола професійних завдань і проблем.

Практична складова програми має відповідати таким вимогам: – спрямованість на формування професійних умінь; – доступність; – відповідність резерву часу; – відповідність послідовності практичних навчальних завдань логічній послідовності

професійних дій (від аналізу стану певної системи і формулювання проблеми та завдань щодо її вирішення до планування, організації, контролю та оцінки процесу і результатів виконання).

14. На практичну складову відводиться не менше 60% загальної кількості годин навчання за програмою семінару (тренінгу, курсів).

15. Тривалість навчання визначається відповідною програмою тематичного постійно діючого або короткострокового семінару, тренінгу, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів. Загальна тривалість навчання визначається в академічних годинах і включає час для проведення навчальних занять під керівництвом викладачів та самостійної навчальної роботи слухачів.

Тривалість аудиторної і самостійної навчальної роботи не повинна перевищувати 9 академічних годин на день.

16. Розподіл часу між аудиторною і самостійною навчальною роботою здійснюється з урахуванням того, що на самостійну роботу може бути відведено від 1/3 до 2/3 загальної кількості годин (відповідно до вимог наказу Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» від 2 червня 1993 р. №161).

17. Програми тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів рекомендується розробляти за такою структурою:

I. Пояснювальна записка.II. Орієнтовний тематичний план.

47

III. Зміст навчального матеріалу.IV. Контроль навчання (для тематичних постійно діючих семінарів і спеціалізованих

короткострокових навчальних курсів).V. Рекомендована література. VI. Додатки.18. У Пояснювальній записці до програми розкривається:– актуальність і значення тематичного постійно діючого або короткострокового семінару,

тренінгу, спеціалізованого короткострокового навчального курсу у забезпеченні рівня компетентності, необхідного для ефективного вирішення завдань професійної діяльності у зв’язку зі змінами у державній політиці, нормативно-правовому забезпеченні, професійних завданнях, технології їх виконання тощо;

– категорія слухачів (учасників семінару або тренінгу);– мета семінару (тренінгу, курсів);– переліки знань і умінь, якими повинні оволодіти слухачі у результаті участі у роботі

семінару, тренінгу, курсів («Слухач повинен знати», «Слухач повинен вміти»);– рекомендації щодо добору методів, засобів, форм організації навчання і контролю

результатів участі у роботі семінару, тренінгу, курсів.19. У процесі розробки програми тематичного постійно діючого або короткострокового

семінару, тренінгу, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів особливої уваги потребує визначення їх мети.

Мета семінару (тренінгу, курсів) визначається і формулюється як очікуваний результат засвоєння слухачами навчального матеріалу програми, що проявляється в удосконаленні їхньої професійної компетентності та забезпеченні здатності вирішувати певне коло завдань і проблем.

20. Переліки знань та умінь, які передбачається сформувати у слухачів під час семінару (тренінгу, курсів) повинні визначатися з урахуванням посадових обов’язків категорій осіб, для яких розроблена програма, а також їх навчальних потреб й інтересів.

Визначаючи перелік знань, необхідно передбачити його відповідність вимогам інформаційного забезпечення професійної діяльності слухачів.

Перелік умінь повинен бути зорієнтованим на забезпечення здатності слухачів виконувати повний цикл діяльності – від аналізу ситуації і формулювання проблеми до оцінки варіантів її вирішення.

21. Розділ «Орієнтовний тематичний план» включає назви модулів і тем навчального матеріалу, загальну кількість годин, рекомендації щодо їх розподілу на проведення аудиторних занять і самостійну навчальну роботу слухачів для опрацювання матеріалу кожної з тем. Зазначений розділ доцільно подавати у формі таблиці, зразок якої подано нижче.

№з/п

Назви модулів, темЗагальна кількість

годин

Кількість годинза денною формою навчання *

аудиторних занять

самостійної роботи

1. Назва модуля 1

1.1. Назва теми 1 модуля 1


………………………………………….

2. Назва модуля 2



………………………………………….

* - за умови впровадження у навчальному закладі денно-заочної, заочної, вечірньої, дистанційної та інших форм навчання в “Орієнтовний тематичний план” додатково включаються відповідні стовпці.

48

22. У розділі «Зміст навчального матеріалу» подається виклад змісту кожного модуля і тем, що включає:

– перелік понять, закономірностей, принципів, класифікацій, ознак, правил, методів, засобів, які складають теоретичний компонент змісту навчального матеріалу теми;

– перелік завдань для оволодіння професійними уміннями, які складають практичний компонент змісту навчального матеріалу теми.

23. У процесі розроблення змісту навчання необхідно забезпечувати його інноваційність (табл.).Таблиця – Основні характеристики інноваційної моделі підвищення кваліфікації за

програмами семінарів, тренінгів, курсівПринципи відбору змісту

навчанняВимоги до змісту навчання

Інноваційні методи навчання

Інноваційні засоби навчання

- пріоритетність самостійного навчання слухачів та спільної діяльності слухача і викладача;

- опора на досвід слухача;- індивідуалізація

навчання;- системність навчання;- контактність навчання;- актуалізація результатів

навчання;- ефективність навчання;- усвідомленість навчання;- розвиток освітніх потреб

слухача;- інноваційність навчання;- елективність навчання

- культуротворча спрямованість;

- світоглядна та методологічна підготовка;

- психолого-педагогічна та фасилітативна підготовка;

- підготовка до інноваційної діяльності;

- підготовка до партнерства, взаємодії з колегами;

- формування інформаційної компетентності;

- дидактична та методична підготовка

-соціально-психологічні і дидактичні тренінги;

- дидактичні ігри;- дискусії і презентації;- методи колективного

генерування ідей;- конференції з обміну

досвідом;- майстер-класи;- індивідуально-

консультативні заняття;

- ситуаційні методики;- проектна діяльність

тощо

- електронні підручники;

- кейс-технології;- мережеві технології;- ТБ-технології,- діагностичні,

моніторингові, прогностичні технології навчання

24. Розділ «Контроль навчання» обов’язково включається у програми тематичних постійно діючих семінарів і спеціалізованих короткострокових навчальних курсів. У програми тематичних короткострокових семінарів і тренінгів цей розділ може бути включеним за рішенням замовників.

У розділ «Контроль навчання» включаються комплекти контрольних завдань (тести, ситуаційні завдання або інший інструментарій для здійснення контролю результатів навчання за навчальною програмою).

25. Розділ «Рекомендована література» містить перелік нормативно-правових актів, основної і додаткової наукової, навчальної, методичної літератури для викладачів і слухачів, підготовлений згідно з вимогами Вищої атестаційної комісії України.

Перелік рекомендованої літератури потрібно наводити у такій послідовності: а) законодавче і нормативно-правове забезпечення;б) проекти, програми, пропозиції аналітиків-експертів;в) навчально-методичні та наукові матеріали.26. З метою ефективного досягнення мети семінару (тренінгу, курсів) доцільно розробляти

навчально-методичні матеріали, які подаються у формі додатків до програм. Додатки до програм можуть включати матеріали для використання під час навчальних

занять, самостійної навчальної роботи слухачів та проведення контрольних заходів: методичні матеріали для роботи під час аудиторних занять (тексти, що розкривають зміст

теоретичного матеріалу; структурно-логічні схеми; таблиці; картки з описом професійних ситуацій; картки з описом навчальних вправ; плани-конспекти ділових ігор тощо);

методичні матеріали для самостійної роботи слухачів (перелік завдань для розширення, уточнення, систематизації знань і оволодіння професійними уміннями; методичні рекомендації з підготовки до занять; запитання і завдання для самоконтролю);

49

методичні матеріали для контролю оцінки якості навчання (переліки запитань для обговорення; тести; картки з описом професійних ситуацій і завдань; плани-конспекти ділових ігор тощо).

Навчально-методичні матеріали, які включаються в додатки до програм семінарів, тренінгів, курсів, необхідно розробляти з урахуванням таких вимог:

– відповідність програмам; – спрямованість на реалізацію мотиваційної, інформаційної, дидактичної і контрольної

функцій; – забезпечення практичної спрямованості, науковості і логічної послідовності у вивченні

матеріалу; – сприяння формуванню системи знань як інформаційного забезпечення професійної

діяльності, спрямування діяльності слухачів на самостійне оволодіння навчальним матеріалом; 27. Забезпечення зв’язку теоретичної і практичної підготовки до професійної діяльності; – сприяння цілісному сприйманню професійних проблем і засвоєнню системи знань і

умінь, необхідних для їх вирішення; – спрямованість на формування навичок самоконтролю і самооцінки.28. Критерії оцінки програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів,

тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів:– чіткість формулювання і реалістичність цілей навчання за програмою;– цільова спрямованість змісту навчального матеріалу, його орієнтація на реалізацію цілей

підвищення кваліфікації за програмою;– орієнтація змісту навчального матеріалу програми на потреби практики державного

управління, діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування;– відповідність змісту навчального матеріалу сучасним і перспективним вимогам до

професійної компетентності та діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;

– завершеність програми як повнота визначення обсягу необхідних теоретичних знань, професійних умінь, навичок інтелектуальної діяльності і навчальних завдань, що забезпечують їх формування;

– відповідність термінології, яка застосовується для формулювання цілей підвищення кваліфікації і змісту навчального матеріалу, загальноприйнятим нормам, що забезпечує однозначність розуміння вимог, визначених програмою, і можливість використовувати програму як основу для планування кожного із навчальних занять, самостійної навчальної роботи слухачів і контрольних заходів;

– реальність програми як можливість її реалізації у практиці діяльності навчального закладу (реальність забезпечується доступністю навчального матеріалу для засвоєння завдяки відповідності рівня його складності, новизни, обсягу навчального матеріалу підготовленості і пізнавальним можливостям слухачів, резерву часу, інформаційному, матеріально-технічному і кадровому забезпеченню навчального процесу);

– створення можливостей для контролю і оцінювання результативності навчання; – встановлення логічної послідовності навчального матеріалу, відсутність невиправданих

дублювань і матеріалу, що переобтяжує навчальний процес, не забезпечуючи належного внеску в досягнення цілей підвищення кваліфікації, тобто досягнення належного рівня компетентності слухачів тематичних семінарів, тренінгів, курсів.

29. Програми тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів розглядаються на засіданнях науково-методичних або вчених рад навчальних закладів, які їх розробляють, та затверджуються замовниками.

30. Добір форм організації та методів навчання доцільно здійснювати з урахуванням: – загальнодидактичних та андрагогічних принципів навчання, зокрема, науковості, системності,

активності, професійної спрямованості, наступності, зв’язку теорії з практикою, проблемності, врахування вікових особливостей слухачів, їх життєвої та професійної перспективи тощо;

– особливостей освітніх завдань з підвищення кваліфікації кадрів та змісту їх навчання;

50

– психологічних закономірностей та логічної послідовності навчального процесу від оволодіння загальними уявленнями про ті чи інші явища до готовності творчо застосувати знання та уміння у процесі виконання професійних завдань та функцій;

– можливостей оптимізації навчальної діяльності слухачів завдяки максимальному наближенню її змісту та характеру до професійної діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;

– доцільності активізації професійного та життєвого досвіду слухачів зрілого віку, особливої значимості для них взаємного навчання;

– необхідності поєднання елементів різних типів навчання, зокрема, тенденції до зростання ролі проблемно-пошукового типу навчання у порівнянні з пояснювально-ілюстративним;

– світового досвіду заміни традиційного підходу до ролей учасників навчального процесу, зокрема, посилення уваги до заміни ролі науково-педагогічних працівників як «передавачів» готової інформації на роль організаторів діяльності слухачів щодо постановки та вирішення наукових і професійних проблем.

31. У процесі добору методів, засобів, форм організації навчання необхідно забезпечити розвиток індивідуальної форми організації навчання та максимальне використання у навчальному процесі інформаційно-комп’ютерних технологій та Інтернет-ресурсів.

32. Впровадження програм тематичних постійно діючих і короткострокових тематичних семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів доцільно здійснювати у такій послідовності:

а) розробка програми тематичного постійно діючого, короткотермінового семінару, спеціалізованого короткострокового курсу, тренінгу;

б) формування бази даних викладачів для проведення навчання за програмою;в) розробка інструментарію для вивчення кількісних і якісних потреб; проведення

попереднього контролю компетентності слухачів; вивчення думки слухачів щодо актуальності навчального матеріалу кожного з модулів і методики викладання; вивчення впливу навчання на якість і ефективність виконання посадових завдань;

г) розробка навчально-методичних матеріалів до програми (навчальні посібники; тексти навчально-інформаційних матеріалів, у тому числі конспекти лекцій; структурно-логічні схеми; плани-конспекти проведення тренінгів; збірники практичних завдань з поясненням і зразками їх виконання; збірники навчальних професійних ситуацій для аналізу (зі зразками його виконання); розробки “ділових ігор”; роздаткові матеріали для самостійного опрацювання навчального матеріалу; збірники запитань і завдань для контролю і самоконтролю);

д) добір навчально-інформаційних матеріалів на електронних носіях до програми для надання слухачам у постійне користування;

е) розробка розкладів занять для слухачів, які навчаються за програмою;є) проведення анкетування з метою вивчення думки слухачів щодо актуальності

навчального матеріалу програми і методики викладання;ж) аналіз результатів анкетувань і підготовка пропозицій щодо вдосконалення організації,

змісту і методики викладання за програмою;з) внесення змін до програми, навчання за якою передбачено планом-графіком у поточному

чи наступному році, та її перезатвердження (за потребою).33. Звіти про аналіз впровадження програм тематичних постійно діючих і

короткострокових тематичних семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів надсилаються Нацдержслужбі України навчальними закладами системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щороку до 15 січня.

51

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИНАКАЗ

06.04.2012 м.Київ №65

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 травня 2012 р. за №713/21026

Про затвердження Порядку підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

(набрання чинності 01.01.2014)

Відповідно до статті 30 Закону України від 17 листопада 2011 року №4050-VI «Про державну службу» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, що додається.

2. Управлінню організації навчання забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності одночасно із набранням чинності Законом України від 17 листопада 2011 року №4050-VI «Про державну службу».

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Нацдержслужби України відповідно до розподілу обов’язків.

Голова Нацдержслужби України В. Толкованов

ПОГОДЖЕНО: Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Д. Табачник

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Національного агентства України з питань державної служби 06.04.2012 №65Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 травня 2012 р. за №713/21026

ПОРЯДОК підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

І. Загальні положення1.1. Цей Порядок розроблено з метою забезпечення державних органів, органів влади

Автономної Республіки Крим або їх апарату (далі - державні органи) висококваліфікованими працівниками, здатними компетентно і відповідально виконувати управлінські функції.

1.2. Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця проводиться у формі професійних програм, спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування, в інших формах за процедурою, визначеною цим Порядком, та шляхом навчання, у тому числі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у відповідних вищих навчальних закладах згідно із законодавством.

52



http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0713-12#n11

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0713-12#n11

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-17/paran301#n301

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-17/paran301#n301

Необхідність підвищення рівня професійної компетентності державного службовця визначається його безпосереднім керівником та службою персоналу державного органу за результатами щорічного оцінювання службової діяльності.

1.3. Нацдержслужба України та державні органи у межах повноважень здійснюють координацію підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, а в частині підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації така координація здійснюється разом з Національною академією державного управління при Президентові України (далі - Національна академія).

IІ. Підготовка та перепідготовка державних службовців2.1. Підготовка державних службовців - здобуття освіти освітньо-кваліфікаційного рівня

спеціаліста або магістра, а також навчання в аспірантурі, докторантурі, інших навчальних закладах або наукових установах за спеціальностями, спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі.

2.2. Перепідготовка державних службовців - отримання кваліфікації у галузі знань «державне управління» на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та набутого практичного досвіду.

2.3. Прийом до Національної академії та вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів у галузі знань «державне управління», здійснюється в установленому законодавством порядку.

2.4. Підготовка магістрів у галузі знань «державне управління» здійснюється за освітньо-професійними програмами, розробленими на основі професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, стандартів освіти і передбачає здобуття поглиблених знань з актуальних питань державного управління.

2.5. Освітньо-професійні програми розробляються вищими навчальними закладами IV рівня акредитації згідно з вимогами освітньо-професійних програм, стандартів освіти і затверджуються МОНмолодьспортом України за погодженням з Нацдержслужбою України.

2.6. Особи, які пройшли навчання та державну атестацію, отримують документи про освіту державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня за спеціальностями, передбаченими у галузі знань «державне управління».

IІІ. Підвищення кваліфікації та інші форми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

3.1. Підвищення кваліфікації державних службовців - навчання у навчальних закладах з метою фахового удосконалення, оновлення та набуття умінь, знань, навичок і здатності виконувати завдання та обов’язки, необхідні для провадження професійної діяльності на державній службі. Підвищення кваліфікації державних службовців є безперервним процесом.

3.2. Строк та форми підвищення кваліфікації визначаються державними органами, у яких працюють державні службовці, залежно від сфери їх діяльності. При цьому строк підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів на рік (за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, - двох місяців), без відриву від служби - шести місяців.

3.3. Керівник державної служби в державному органі забезпечує підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, протягом року з дня їх призначення, для інших державних службовців - за результатами щорічного оцінювання, але не рідше ніж один раз на три роки.

3.4. Підвищення кваліфікації за професійною програмою здійснюється протягом першого року роботи - для вперше прийнятих на державну службу або за результатами щорічного оцінювання, але не рідше одного разу на три роки.

3.5. Професійні програми розробляються відповідними навчальними закладами відповідно до вимог Національної академії, узгоджуються з державними органами та Нацдержслужбою України.

3.6. Особи, які підвищили кваліфікацію за професійними програмами, отримують свідоцтво державного зразка.

3.7. З метою вивчення актуальних проблем державного управління, нормативно-правових актів, вітчизняного та зарубіжного досвіду провадження управлінської діяльності, розвитку

53

ключових компетентностей державного службовця разом із підвищенням кваліфікації також здійснюватиметься реалізація спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування, інші форми підвищення рівня професійної компетентності, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

3.8. Реалізація зазначених заходів здійснюється навчальними закладами в галузі освіти, які забезпечують виконання загальнодержавних функцій, незалежно від форми власності.

3.9. Спеціальні курси, тематичні семінари, тренінги, інші форми підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій та не є післядипломною освітою, мають враховувати результати оцінювання рівня професійної компетентності державних службовців, які направляються для проходження таких заходів.

3.10. Особам, які підвищили кваліфікацію за програмами тематичних постійно діючих семінарів, зокрема тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів, інших інноваційних форм, видається сертифікат.

3.11. Навчання за професійними програмами, проходження тематичних постійно діючих семінарів, зокрема тренінгів, спеціалізованих навчальних курсів, інших інноваційних форм та отримання свідоцтва чи сертифіката про підвищення рівня професійної компетентності враховуються державним службовцям під час щорічного оцінювання, призначення на вищу посаду.

3.12. Стажування державних службовців в державних органах, а також за кордоном проводиться з метою вивчення досвіду управлінської діяльності, здобуття практичних знань, набуття умінь та навичок за фахом і може проходити з відривом від державної служби строком від одного до шести місяців на іншій посаді державної служби у тому самому або іншому державному органі.

IV. Фінансове забезпечення підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

4.1. Фінансове забезпечення підвищення рівня професійної компетентності державних службовців здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

4.2. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців за пріоритетними напрямами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації здійснюватиметься на підставі відповідних договорів, у тому числі про міжнародну технічну допомогу, договорів про співробітництво між українськими та іноземними навчальними закладами, а також інших договорів із зарубіжними партнерами, укладених і зареєстрованих згідно із законодавством України.

4.3. Керівники державних органів під час підготовки бюджетних пропозицій та бюджетних запитів планують видатки на реалізацію заходів з підвищення рівня професійної компетентності, виходячи з наявних потреб.

4.4. Мережа навчальних закладів з підвищення рівня професійної компетентності державних службовців формується на підставі механізмів ліцензування та акредитації у галузі знань «державне управління».

Заступник начальника Управління організації навчання Нацдержслужби

Л. Олійник

54

55

56

57

Documents

ЗБІРНИК нормативно-правових актів з питань підвищення кваліфікації