1

Херсонська громадська організація інвалідів «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів»

Право на культурне життя для людей з інвалідністю

Звіт за результатами громадського моніторингу дотримання права участі людей з інвалідністю в куль-турному житті, проведенні дозвілля та відпочинку та

заняття спортом у Херсонській області

Херсон 2012 рік

2

Звіт з громадського моніторингу дотримання права участі лю-дей з інвалідністю в культурному житті, проведенні дозвілля та відпочинку та заняття спортом у Херсонській області.

Ця публікація стала можливою завдяки проекту «Розвиток грома-дянського суспільства», який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2009-2012рр.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам та упорядникам цього видання і не обов’язково відображають погляди Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН.

3

І. Від авторів

Право на Культурне Життя для людей з інвалідністю

8 листопада 2011 року, організації інвалідів розпочали реалізацію Громадського моніторингу дотримання права участі людей з інвалідністю в культурному житті, проведенні дозвілля та відпочинку та заняття спортом у Херсонській області (стаття 30 Конвенції ООН про права інвалідів).

На фото : учасники прес-конференції

В Херсонській області нараховується 47 378 людей з інвалідністю, що у розрахунку на 1000 населення становить 43 особи. На сьогодні проблема захисту прав інвалідів набуває особливого значення у зв’язку з ратифікацією Україною Конвенції ООН про права інвалідів (далі КПІ). Одним з критеріїв оцінки політики держави щодо лю-дей з інвалідністю є доступність фізичного середовища, включаючи можливість на рівні з іншими брати участь у культурному житті, проведенні дозвілля й відпочинку та заняття спортом, а також доступність інформації та каналів комунікації (ст. 30 КПІ)

4

На фото Наталія Передерій-директор Херсонського обласного будинку культури товариства глухих (крайня праворуч) розповідає про особливості

культурного життя людей з вадами слуху

Так, у Херсонській області до основних заходів, які вжиті для реалізації цього права людей з інвалідністю відносяться: створення при обласній бібліотеці Центру обслуговування користувачів з осо-бливими потребами. У Центрі інваліди мають можливість скориста-тися послугами мережі Інтернет, автоматизованим робочим місцем, підібрати необхідну літературу за допомогою електронного катало-гу, в тому числі періодичні видання надруковані шрифтом Брайля. Станом на кінець 2011 року у центрі зареєстровано 220 постійних користувачів. В обласній бібліотеці для дітей розроблено програму спеціального обслуговування дітей-інвалідів «Доступна бібліотека». На обласному телебаченні вечірні випуски новин транслюються із сурдоперекладом. Місцеві театри проводять новорічні вистави, куди запрошують дітей з інвалідністю, тощо.

Водночас зазначені послуги не забезпечують реалізацію прав людей з інвалідністю у повному обсязі та не можуть бути достатніми і потребують вдосконалення та розширення. Як приклад можна на-вести, що святкування загальноміських свят та інших офіційних подій відбуваються без участі людей з інвалідністю, інфраструктура

5

закладів культури, дозвілля, спорту не завжди є доступною для них. Як зазначають організації інвалідів, люди з інвалідністю такі самі

члени громади і мають велике бажання брати участь у житті грома-ди на рівних, але іноді не вистачає дуже простих речей, серед яких:

- отримання інформації про події завчасно, а не коли вони відбулись;

- збільшення кількості спеціалістів які володіють жестовою мовою;

- наявність коментаторів, які можуть допомагати людям з вада-ми зору краще розуміти, що відбувається навколо;

- соціальна компетентність представників місцевої громади.

На фото : «дороги» по яким ми ходимо

Одним із головних очікуваних результатів моніторингу є нама-гання змінити пануючі суспільні стереотипи. Організації інвалідів закликають подужати спільного «ворога» - традиційна байдужість та зневажливе ставлення до людей з фізичними відмінностями. Майбутнє громади лежить не у площині виконання програм енер-гозбереження, а у програмах збереження та ефективного викори-стання духовного, інтелектуального, власне – людського ресур-су, досягнення мети – надати усім рівні можливості, підкріплені невід’ємними правами. На думку учасників моніторингу це стане

6

можливим завдяки, виключно, нашим спільним зусиллям, нашому світосприйняттю, особистим вчинкам кожного з нас.

На фото : Дмитро Черних представник ВГОІ «Група активної реабілітації»

7

II. ЗаКонодаВче ЗабеЗПечення

2.1 Відповідні положення Конвенції оон про права людей з інвалідністюi:

Стаття 30Участь у культурному житті, проведенні дозвілля й відпочинку

та заняттях спортом

Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю нарівні з іншими в культурному житті та вживають всіх належних засобів для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю:

(a) мали доступ: до спортивних, рекреаційних і туристичних об’єктів; до витворів культури в доступних форматах; до телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних заходів в доступних форматах;

до таких місць, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки та туристичні послуги, а також мали найбільшою можливою мірою до-ступ до пам’ятників та об’єктів, що мають національне культурне значення.

(б) були включеними: на рівні з іншими у проведенні дозвілля і відпочинку та в спортивних заходах; можливість розвивати та вико-ристовувати свій творчий, художній та інтелектуальний потенціал, організовувати своє дозвілля – не лише заради свого блага, а заради збагачення всього суспільства.

(в) були визнаними (розумне пристосування): щоб закони про захист прав інтелектуальної власності не ставали невиправданим чи дискримінаційним бар’єром для доступу людей з інвалідністю до витворів культури; мають право нарівні з іншими на визнання і підтримку їхньої особливої культурної і мовної самобутності, вклю-чаючи мови жестів та культуру глухих.

особлива увага звертається на виконання державою своїх зобов’язань у забезпеченні того, щоб діти з інвалідністю мали рівний з іншими дітьми доступ до участі в іграх, в проведенні дозвілля і відпочинку та в спортивних заходах, включаючи заходи в рамках шкільної програми.

(Кожна держава повинна вжити заходів для поступової

i Конвенція про права інвалідів. Резолюція Генеральної асамблеї ООН № 61/106, прийнята на шістдесят першій сесії ГА ООН 2006 року (Конвенцію ратифіковано законом № 1767-VI від 16.12.2009).

8

реалізації соціальних та культурних прав, використовуючи для цього якнайбільше наявних ресурсів. Це зобов’язання, що зазвичай називається «поступова реалізація», визнає той факт, що інколи необхідний час, щоб реалізувати ці права повною мірою. Наприклад, коли існує потреба у створені чи удосконаленні систем соціального захисту чи охорони здоров’я. У той час коли, «поступова реалізація» надає державам-учасницям, зокрема країнам, що розвиваються, пев-ну гнучкість у досягненні завдань Конвенції, вона не звільняє держав-учасниць від обов’язку захищати ці права.

Безумовно висвітленими у Конвенції є три окремі обов’язки держав-учасниць:

Зобов’язання щодо дотримання – держави-учасниці повинні утримуватися від втручання у користування правами осіб із інвалідністю. Наприклад, держави не повинні проводити медичні експерименти на особах із інвалідністю без їхньої згоди або виклю-чати особу зі школи на підставі інвалідності.

Зобов’язання щодо захисту – держави-учасниці повинні запобігати порушенням цих прав з боку третіх сторін. Наприклад, держави повинні вимагати від приватних працедавців забезпечува-ти справедливі та сприятливі умови праці для осіб з інвалідністю, включаючи забезпечення «розумного пристосування». Держави повинні дбайливо захищати осіб із інвалідністю від неналежного ставлення чи зловживань.

Зобов’язання щодо реалізації– держави-учасниці повинні вжити відповідних заходів на законодавчому, адміністративному, бюджет-ному, судовому та інших рівнях спрямованих на повну реалізацію цих прав (див. рамку на попередній сторінці).

Приклади того, як ці зобов’язання можуть виконуватися на практиці:

• Ухвалити законодавчі та адміністративні заходи для реалізації правлюдини з інвалідністю.

• Ухвалити законодавчі та інші заходи для усунення дискримінації.

• Захищати та сприяти реалізації прав людей з інвалідністю у всіх стратегіях та програмах.

• Припинити будь-які дії, що порушують права людей з інвалідністю.

9

• Забезпечити повагу до прав людей з інвалідністю з боку дер-жавного сектору.

• Забезпечити повагу приватного сектору та окремих людей до прав людей з інвалідністю.

• Проводити та сприяти проведенню дослідницької роботи та конструкторської розробки товарів, послуг, технологій, доступ-них для користування людьми з інвалідністю, а також сприяти їх наявності та заохочувати інших проводити такі дослідження.

• Надати людям з інвалідністю наявну інформацію про асистивні технології.

• Сприяти освіті спеціалістів та персоналу, що працюють з людьми з інвалідністю у питаннях прав, закріплених цією Конвенцією.

• Проводити консультації та залучати людей з інвалідністю у процес прийняття рішень, розробки та впровадження законодав-ства та стратегій, що їх стосуються.

2.2. Керівні принципи1 (російською мовою):

В статье 30 Конвенции ООН про права инвалидов признается право на участие в культурной жизни, развитие и использование своего творческого, художественного и интеллектуальногопотен-циала, признание и поддержку их особой культурной и языковой самобытности и на участие в проведении досуга и отдыха и в спор-тивных мероприятиях наравне с другими.

Государству-участникуследуетотразить:• меры, принятые для признания и поощрения права инва-

лидов на участие наравне с другими в культурной жизни, включая-возможности развития и использования своего творческого, художе-ственного и интеллектуального потенциала;

• меры, принятые для обеспечения того, чтобы культурные, развлекательные, туристические и спортивные центры были до-ступны для инвалидов, принимая во внимание детей-инвалидов, в том числе с помощью условий, предъявляемых при использовании го-

1Керівні принципи відносно документу по конкретному договору, якій має нада-ватися державами-учасниками відповідно до статті 35, пункт 1, Конвенції про права інвалідів CRPD/C/2/3

10

сударственных закупок и государственного финансирования;• меры, принятые для обеспечения того, чтобы законы об ин-

теллектуальной собственности не становились препятствием для инвалидов в доступе к культурным материалам, включая участие в соответствующих международных усилиях;

• меры, принятые для поощрения культуры глухих;• меры, принятые для поощрения участия инвалидов в заня-

тиях спортом, включая ликвидацию дискриминационного и неодина-кового обращения с инвалидами при присуждении призов и медалей;

• меры, принятые для обеспечения того, чтобы дети-инвалиды имели наравне со всеми другими детьми доступ к участию в играх, в проведении досуга и отдыха и в спортивных мероприятиях, включая мероприятия в рамках школьной системы.

2.3. Стандарти передбачені міжнародними документами, що мають силу для України

1. Загальна декларація прав людини 2. Декларація прав дитини 3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

(та протоколи до неї) 4. Конвенція про права дитини 5. Конвенція про права інвалідів 6. Європейський кодекс соціального забезпечення

(Переглянутий) 7. Європейська соціальна хартія (Переглянута) 8. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні

права 9. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 10. План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі

людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках;

11. Всесвітня програма дій відносно інвалідів, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 1982 року (резолюція 37/52);

12. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 48/96;

11

Загальна декларація прав людиниСтаття 1 Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та

правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2 Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені

цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого стано-вища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 6 Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання

її правосуб’єктності.Стаття 22 Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне

забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 27 1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному

житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

декларация прав ребенкаПринцип 7Ребенокимеет право на получениеобразования, котороедолж-

нобытьбесплатным и обязательным, по крайней мере на началь-ныхстадиях. Ему должнодаватьсяобразование, котороеспособство-валобыегообщему культурному развитию и благодарякоторому он

12

могбы, на основеравенствавозможностей, развитьсвоиспособности и личноесуждение, а такжесознаниеморальной и социальнойответ-ственности и стать полезным членом общества.

Наилучшее обеспечение интересов ребенка должнобыть руко-водящим принципом для тех, на ком лежитответственность за егоо-бразование и обучение; этаответственностьлежитпреждевсего на его родителях.

Ребенкудолжнабытьобеспеченаполнаявозможностьигр и раз-влечений, которыебылибынаправлены на цели, преследуемыео-бразованием; общество и органыпубличнойвластидолжныприла-гатьусилия к тому, чтобыспособствоватьосуществлениюуказанного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободСтаття 14 Заборона дискримінації Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції,

має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших пере-конань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Стаття 17 Заборона зловживання правами Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке,

що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасу-вання будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Протокол №12до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод

Стаття 1 Загальна заборона дискримінації1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права

забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, напри-клад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народжен-ня або за іншою ознакою.

13

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які за-значено в пункті 1.

Конвенція про права дитиниСтаття 4Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих,

адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

Стаття 17 Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової

інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особли-во до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здо-ровому фізичному і психічному розвитку дитини. 3 цією метою Держави-учасниці:

а) сприяють засобам масової інформації у поширенні інформації і матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях та в дусі статті 29;

b) сприяють міжнародному співробітництву в галузі підготовки, обміну та поширення такої інформації і матеріалів, що надходять із різних культурних, національних і міжнародних джерел;

с) прияють виданню і розповсюдженню дитячої літератури; d) сприяють засобам масової інформації у приділенні особливої

уваги мовним потребам дитини, яка належить до якої-небудь групи меншостей або до корінного населення;

е) сприяють розробці належних принципів захисту дитини від інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю, врахо-вуючи положення статей 13 і 18.

Стаття 23 1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому

або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достой-не життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на

14

особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину.

3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину, та має на меті забез-печення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і до-сягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний роз-виток дитини.

4. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обміну відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров’я, медичного, психологічного і функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи роз-повсюдження інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступу до цієї інформації, з тим щоб дозволити Державам-учасницям покращити свої можливості і знання, і розширити свій досвід в цій галузі. В зв’язку з цим особли-ва увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 29 1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дити-

ни має бути спрямована на: а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей

дитини в найповнішому обсязі; b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а та-

кож принципів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй;

с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;

d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і

15

жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення;

е) виховання поваги до навколишньої природи. 2. Жодна частина цієї статті або статті 28 не тлумачиться як така,

що обмежує свободу окремих осіб і органів створювати учбові закла-ди та керувати ними за умови постійного додержання принципів, ви-кладених у пункті 1 цієї статті, та виконання вимоги того, щоб освіта, яку одержують в таких учбових закладах, відповідала мінімальним нормам, що можуть бути встановлені державою.

Стаття 31 1. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок

і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

2. Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють надан-ню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Конвенція про права інвалідів

Стаття 1 Мета Мета цієї Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні

повного й рівного здійснення всіма інвалідами всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання прита-манного їм достоїнства.

До інвалідів належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Стаття 4 Загальні зобов’язання 2. Що стосується економічних, соціальних та культурних прав,

то кожна держава-учасниця зобов’язується вживати, максимально залучаючи наявні в неї ресурси, а у випадку необхідності – удаючися до міжнародного співробітництва, заходів для поступового досяг-нення повної реалізації цих прав без шкоди для тих сформульова-них у цій Конвенції зобов’язань, які є безпосередньо застосовними відповідно до міжнародного права.

Стаття 30

16

1. Держави-учасниці визнають право інвалідів брати участь нарівні з іншими в культурному житті й уживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб інваліди:

a) мали доступ до творів культури в доступних форматах; b) мали доступ до телевізійних програм, фільмів, театру та інших

культурних заходів у доступних форматах; c) мали доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як

театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки й туристичні послуги, а також мали найможливішою мірою доступ до пам’ятників і об’єктів, що мають національну культурну значущість.

2. Держави-учасниці вживають належних заходів для того, щоб надати інвалідам можливість розвивати й використовувати свій творчий, художній та інтелектуальний потенціал – не тільки для власного блага, а й для збагачення всього суспільства.

3. Держави-учасниці роблять відповідно до міжнародного пра-ва всі належні кроки для забезпечення того, щоб закони про за-хист прав інтелектуальної власності не ставали невиправданим чи дискримінаційним бар’єром для доступу інвалідів до творів культури.

4. Інваліди мають право нарівні з іншими на визнання й підтримку їхньої особливої культурної та мовної самобутності, зо-крема жестових мов і культури глухих.

5. Щоб надати інвалідам можливість брати участь нарівні з іншими у проведенні дозвілля та відпочинку й у спортивних захо-дах, держави-учасниці вживають належних заходів:

a) для заохочення й пропаганди найповнішої участі інвалідів у загальнопрофільних спортивних заходах на всіх рівнях;

b) для забезпечення того, щоб інваліди мали можливість організовувати спортивні та дозвільні заходи спеціально для інвалідів, розвивати їх і брати в них участь, і для сприяння у цьому зв’язку тому, щоб їм нарівні з іншими надавались належні навчання, підготовка та ресурси;

c) для забезпечення того, щоб інваліди мали доступ до спортив-них, рекреаційних і туристичних об’єктів;

d) для забезпечення того, щоб діти-інваліди мали рівний з іншими дітьми доступ до участі в іграх, у проведенні дозвілля та відпочинку й у спортивних заходах, зокрема заходах у рамках шкільної системи;

e) для забезпечення того, щоб інваліди мали доступ до послуг

17

тих, хто займається організацією дозвілля, туризму, відпочинку та спортивних заходів.

Європейський кодекс соціального забезпечення (Переглянутий)Стаття 42 Кожна Договірна Сторона відповідно до визначених умов: a) вживає заходів для запобігання виробничим травмам та

професійним захворюванням; b) забезпечує фахову реабілітацію, якщо це можливо, з метою

повернення інвалідів до їх попередньої роботи або, якщо це немож-ливо, до найбільш придатної, альтернативної, прибуткової для них роботи, враховуючи їхні здібності та спроможності;

c) вживає заходів для полегшення працевлаштування інвалідів на придатну для них роботу.

Стаття 62 Кожна Договірна Сторона за встановлених умов: a) забезпечує обладнання для функціональної та фахової

реабілітації та підготовки інвалідів у випадках, якщо це можливо, до відновлення ними своєї попередньої діяльності або у випадках, якщо це неможливо, до найбільш сприятливої прибуткової діяльності, враховуючи їхні здібності та можливості;

b) вживає заходів щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів; c) забезпечує допоміжні засоби мобільності та сприяє соціальній

інтеграції інвалідів.

Європейська соціальна хартія (Переглянута)частина I

Стаття 15 Право інвалідів на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства

З метою забезпечення інвалідам, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов’язуються, зокрема:

1. вжити необхідних заходів для забезпечення інвалідам орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які мо-жуть заохочувати роботодавців приймати на роботу інвалідів і утри-

18

мувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб інвалідів, або, коли це видається неможли-вим у зв’язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Стаття 22 1. Ця стаття не зашкоджує ні повноваженням і зобов’язанням

держав щодо прийняття правил з техніки безпеки та гігієни праці на робочих місцях, ні повноваженням та функціям органів контролю за їхнім дотриманням.

2. Термін “соціальні та соціально-культурні послуги і заходи” розуміється як такий, що означає соціальні та/або культурні заходи, що забезпечуються для працівників деякими підприємствами, такі як допомога по соціальному забезпеченню, спортивні майданчики, кімнати для матерів, що годують грудних дітей, бібліотеки, табори відпочинку для дітей тощо.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

Стаття 1 1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цьо-

го права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно роз-поряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.

3. Всі держави, які беруть участь у цьому Пакті, в тому числі ті, що несуть відповідальність за управління несамоврядними і підопічними територіями, повинні, відповідно до положень Статуту Організації Об’єднаних Націй, заохочувати здійснення права на са-

19

мовизначення і поважати це право.Стаття 2 2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються га-

рантувати, що права, проголошені в цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.

Стаття 3 Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються за-

безпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма економічними, соціальними і культурними правами, передбачени-ми в цьому Пакті.

Стаття 7 Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кож-

ного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема: d) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу

та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові дні.

Стаття 15 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право

кожної людини на: а) участь у культурному житті; b) користування результатами наукового прогресу та їх прак-

тичне застосування; с) користування захистом моральних і матеріальних інтересів,

що виникають у зв’язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є.

2. Заходи, яких повинні вживати держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури.

3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу, безумовно необхідну для наукових досліджень і творчої діяльності.

4. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають ко-ристь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів та співробітництва в науковій і культурній галузях.

20

Міжнародний пактпро громадянські і політичні права

Стаття 1 1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цьо-

го права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

Стаття 16 Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання

її правосуб’єктності.Стаття 18 1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії.

Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переко-нання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переко-нання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень.

2. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його сво-боду мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір.

3. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охо-рони суспільної безпеки, порядку, здоров’я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб.

4. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються по-важати свободу батьків і у відповідних випадках законних опікунів забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань.

Стаття 19 1. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх

поглядів. 2. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду;

це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.

3. Користування передбаченими в пункті 2 цієї статті правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно може бути, отже, пов’язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними:

а) для поважання прав і репутації інших осіб;

21

b) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення.

Рекомендація Кес(2006)5 Комітету міністрів державам-членам про План дій Ради Європи щодо

сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями1 в суспільстві: покращення якості життя

людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках

(Затверджена Комітетом міністрів 5 квітня 2006 року на 961-ому засіданні Постійних представників міністрів)

3.2. напрямок діяльності № 2: Участь в культурному житті3.2.1.Вступ Люди з обмеженими можливостями можуть користуватись

своїм правом, яке має кожен індивідуум, на цілковиту та повну інтеграцію до суспільства лише за умови, коли вони також брати-муть участь в культурному житті цього суспільства. Якщо люди з обмеженими можливостями залишаються або стають незалежними, у них має бути якомога повніше життя і стосунки з іншими члена-ми спільноти, які можуть бути або ж не бути особами з обмежени-ми можливостями. Вони мають право брати участь в культурному житті, розважальних, спортивних і туристичних заходах.

Рада Європа та її держави-члени зобов’язуються враховувати права людей з обмеженими можливостями при розробці та реалізації своєї політики в культурній області. Необхідно діяти узгоджено, за-безпечуючи доступ та участь в культурному і соціальному житті для осіб з обмеженими можливостями з метою трансформації їхніх майбутніх перспектив та якості життя.

Досягнути цієї мети нелегко. Для цього можуть застосовува-тись різні засоби, серед яких не слід виключати також ухвалення спеціальних законодавчих положень. У зв’язку з цим слід врахо-вувати концепцію «розумного облаштування», зокрема в тому, що стосується доступу до старих будівель або до історичних пам’яток, а також до приміщень невеликих приватних компаній. Важливо та-кож, щоб засоби масової інформації відображали якнайповніше в своїх передачах розмаїття суспільства.

3.2.2. Мета Вжити відповідних заходів з тим, щоб особи з обмеженими мож-

22

ливостями могли матидоступ до культурного життя на місцевому, регіональному та національному рівнях;

іі. забезпечити, щоб особи з обмеженими можливостями мог-ли бути як глядачами, так і безпосередніми учасниками культурних, пов’язаних з відпочинком або дозвіллям, спортивних, духовних та соціальних заходів;

ііі. працювати над забезпеченням того, щоб люди з обмеженими можливостями могли розвивати свої здібності та використовувати свій творчий, спортивний, художній, духовний та інтелектуальний потенціал як в своїх особистих інтересах, так і в інтересах своєї общини.

3.2.3. Конкретні дії з боку держав-членіві. Заохочувати відповідні структури та заклади на місцевому,

регіональному, національному та міжнародному рівнях з тим, щоб зробити літературу та інші джерела культурної інформації доступ-ними для осіб з обмеженими можливостями завдяки використанню в повній мірі там, де це є необхідним, комп’ютерних технологій та завдяки простому та зрозумілому викладу;

іі. наполегливо рекомендувати державним структурам та заохо-чувати приватні структури, відповідні заклади та постачальників послуг активно залучати всіх осіб з обмеженими можливостями до своїх культурних, пов’язаних з дозвіллям, спортивних, духовних та інтелектуальних заходів;

ііі. сприяти тому, щоб телерадіоорганізації та пов’язані з ними творчі об’єднання забезпечили доступ для осіб з обмеженими мож-ливостями до телепрограм, кінофільмів, театральних вистав та інших мистецьких заходів в доступній формі, зокрема з використан-ням субтитрів, аудіо коментарю або сурдопереводу;

iv. закликати національні аудіовізуальні структури та пов’язані з цією сферою творчі виробництва опублікувати план дій, який спря-мований на розширення зайнятості осіб з обмеженими можливо-стями «перед та за камерою/мікрофоном»;

v. закликати інституції та структури, які займаються питання-ми культури, спорту, дозвілля або туризму, підтримувати регулярне ознайомлення своїх співробітників з проблемами інвалідності в ході здійснення професійної підготовки або перепідготовки;

vі. надати особам з обмеженими можливостями доступ до куль-турних заходів, спорту, туризму та дозвілля, заохочуючи, наприклад постачальників послуг робити свої приміщення та послуги доступ-

23

ними завдяки різноманітним засобам чи обладнанню, які видаються необхідними;

vіі. Вжити відповідних заходів для того, щоб: - закони, які захищають права інтелектуальної власності, не

були невмотивованою та дискримінаційною перешкодою для доступу осіб з обмеженими

можливостями до матеріалів в області культури, з дотриманням при цьому норм міжнародного

права; - особи з обмеженими можливостями могли отримувати статус

осіб, які займаються творчою діяльністю і користуватись завдяки цьому артистичною власністю;

vііі. заохочувати участь осіб з обмеженими можливостями в за-ходах, незалежно від того, орієнтовані вона на осіб з обмеженими можливостями, чи ні;

ix. забезпечувати, щоб спортивна та культурна діяльність стала невід’ємною частиною програм навчання для дітей з обмеженими можливостями, визнаючи при цьому роль таких заходів в навчанні соціальним навичкам.

4.2 Жінки та дівчата з обмеженими можливостями Жінки та дівчата з обмеженими можливостями,7 які бажають

долучитись до життя в суспільстві,часто зустрічають численні пе-решкоди, що спричинені подвійною дискримінацією – за ознакою їхньої статі та за ознакою їхньої інвалідності. І хоч загальна ситуація стосовно людей з обмеженими можливостями значно покращилась, перевагами такого покращення жінки з обмеженими можливостями не завжди можуть скористатись в тій же мірі, що й чоловіки з обме-женими можливостями.

Мають бути розроблені та запроваджені відповідна політика і заходи практичного характеру задля того, щоб забезпечити рівні можливості для чоловіків і жінок з обмеженими можливостями. Слід враховувати особливе становище жінок та дівчат з обмеженими мож-ливостями при розробці на всіх рівнях – зокрема, на міжнародному, національному, регіональному і місцевому – політики і програм, що стосуються як інвалідності, так і тендерної рівності.

Слід вжити заходів для того, щоб подолати перешкоди, які зава-жають жінкам з обмеженими можливостями користуватися своїми правами нарівні з чоловіками та іншими жінками. Такі заходи поши-рюються на різні області, в тому числі на взаємостосунки між людь-

24

ми, здійснення батьківських прав, сімейне життя, статеве життя, за-хист від насильства і жорстокого поводження. Це також передбачає і заходи із забезпечення рівних можливостей участі в політичному та суспільному житті, в освіті, професійній підготовці, зайнятості, а також в соціальному та культурному житті. Держави-члени повинні в кожному з напрямків діяльності, які присутні в цьому Плані дій, визначити заходи, які сприятимуть усуненню перешкод на шляху до участі жінок та дівчат з обмеженими можливостями.

4.4. Діти і молодь з обмеженими можливостями Конвенція про права дитини спирається на чотири основні

принципи – право дитини не бути підданим дискримінації, враху-вання вищого інтересу дитини при ухваленні рішень, які стосують-ся цієї дитини, право дитини на життя та розвиток і право на сво-боду вираження поглядів. Оскільки такі самі права закріплені і за дівчатками та хлопчиками з обмеженими можливостями, держави-члени повинні бути краще ознайомлені з їхніми потребами з тим, щоб врахувати це при розробці та ухваленні рішень, а також при здійсненні практичних заходів в різних сферах діяльності.

Відповідальні органи повинні ретельно вивчати потреби дітей з обмеженими можливостями та їхніх сімей з тим, щоб запропонува-ти такі заходи підтримки, які дозволять дітям рости в своїх сім’ях, залучатись до життя в суспільстві і вести життя та займатись таки-ми видами діяльності, як всі інші діти. Діти з обмеженими можли-востями повинні отримувати таку освіту, яка збагатить їхнє життя і дозволить максимально реалізувати їхній потенціал.

Завдяки якісним послугам і структурам сімейної підтримки такі діти можуть мати багате та радісне дитинство, а також отрима-ти необхідну базу для дорослого незалежного та активного життя в суспільстві. Тому є важливо, щоб політики враховували потре-би дітей з обмеженими можливостями та їхніх сімей при розробці політики у сфері інвалідності і загальної політики з питань дітей та сім’ї.

Участь і активна громадянська позиція передбачають право, засоби, простір та можливість, а якщо потрібно – то й підтримку – для участі в ухваленні рішень та для впливу на цей процес, і для дій, спрямованих на побудову кращого суспільства. При розробці молодіжної політики і програм необхідно консультуватися з молодіжними організаціями осіб з обмеженими можливостями. Голос молодих людей з обмеженими можливостями повинен бути

25

почутий під час розгляду всіх питань, що їх стосуються. Молоді люди з обмеженими можливостями продовжують

зустрічатись із значними перешкодами в усіх сферах свого жит-тя: в освіті, роботі, спорті, культурі, дозвіллі та в житті громади. Ці питання можуть бути вирішені тільки на основі вироблення глобальної стратегії. При розробці будь-якої молодіжної політики необхідно шукати засоби для забезпечення їхньої повної участі в суспільстві, враховуючи при цьому їхні особливі потреби. Як підкреслено у Європейській хартії про участь молоді в суспільному житті на місцевому і регіональному рівнях, активна участь молоді в ухваленні рішень та в діях на місцевому і регіональному рівні є важливою умовою для побудови більш демократичного, більш солідарного та більш процвітаючого суспільства.

Всесвітня програма дій відносно інвалідів, прийнята Генеральною асамблеєю оон

3 грудня 1982 року (резолюція 37/52)12.Создание равных возможностей означает процесс, с помощью

которого такие общие системы общества, как физическая и культур-ная среда, жилищные условия и транспорт, социальные службы и службы здравоохранения, доступ к образованию и работе, культур-ной и социальной жизни, включая спорт и создание условий для от-дыха, делаются доступными для всех.

32.Всеобщая декларация прав человека подтверждает права всех людей без каких бы то ни было различий на вступление в брак, владение собственностью, равный доступ к общественному обслу-живанию, социальному обеспечению и осуществлению экономи-ческих, социальных и культурных прав. Международные пакты о правах человека, Декларация о правах умственно отсталых лиц и Декларация о правах инвалидов конкретно излагают принципы, со-держащиеся во Всеобщей декларации прав человека.

39.Исследование, проведенное экспертами, показало, что по крайней мере 350 миллионов инвалидов проживают в районах, где отсутствуют услуги, необходимые для оказания помощи в преодо-лении трудностей, с которыми они сталкиваются. Инвалиды в зна-чительной степени сталкиваются с препятствиями физического, культурного и социального характера, которые мешают их жизни даже при предоставлении им помощи в области восстановления трудоспособности.

26

45.Последствия дефектов и инвалидности особенно серьезно отражаются на женщинах. Во многихстранах женщины находятся в неблагоприятном социальном, культурном и экономическом по-ложении, что ограничиваетих доступ, например, к услугам в обла-сти здравоохранения, образования, профессиональной подготовки и занятости. Если, кроме того, они страдают от физических или умственных недостатков, они сталкиваются с ограниченными воз-можностями по преодолению трудностей, связанных с их инвалид-ностью. Таким образом, их участие в общественной жизни все более затрудняется. В рамках семьи ответственность за обеспечение ухода за каким-либо из родителей, являющимся инвалидом, часто возла-гается на женщин, что в значительной степени ограничивает их сво-боду и их возможности участвовать в других видах деятельности.

46. Для многих детей наличие дефекта ведет к их обособлению или изоляции от накопленного опыта, являющегося частью нор-мального развития. Это положение может усугубляться неправиль-ным отношением и поведением в семье и общением в те годы, ко-торые имеют важное значение для развития личности и характера ребенка.

60. Право инвалидов на участие в жизни общества можетбыть обеспечено главным образом через меры политического и социаль-ного характера.

61.Многие страны предприняли важные шаги по устранению или сокращению барьеров, препятствующих полному участию. Во многих случаях введено законодательство, гарантирующее инвали-дам право и возможность школьного обучения, возможность тру-доустройства и доступ к общественным средствам, устраняющее культурные и физические барьеры и запрещающее дискриминацию в отношении инвалидов. Сложилась тенденция не помещать инва-лидов в специальные учреждения, а предоставлять им возможность жить в общине. В некоторых развитых и развивающихся странах в области школьного обучения все больше внимания уделяется “от-крытому образованию” и, соответственно, меньше – специальным учреждениям и школам. Были найдены средства, открывающие до-ступ инвалидам к системам общественного транспорта, а для инва-лидов с сенсорными дефектами – средства доступа и к информации. Возросло понимание необходимости осуществления подобных мер. Во многих странах проводятся пропагандистские кампании в целях осведомления общественности и изменения отношения к инвали-

27

дам и обращения с ними. 62.Зачастую инвалиды берут на себя ведущую роль в улучшении

понимания процесса обеспечения равных возможностей. В этой связи они выступают за вовлечение их в жизнь общества.

63.Несмотря на такие усилия, инвалиды пока еще отнюдь не достигли равенства возможностей, и в большинстве стран сте-пень вовлечения инвалидов в жизнь общества пока еще далеко не достаточна.

71.Полное участие в основных звеньях общества – семье, со-циальных группах и общине – являетсяглавным элементом жиз-ни человека. Право на равенство возможностей такого участия предусмотрено во Всеобщей декларации прав человека и должно предоставляться каждому человеку, включая инвалидов. Однако в действительности инвалиды зачастую лишены возможности пол-ного участия в деятельности той социально-культурной системы, к которой они относятся. Отсутствие такой возможности является следствием физических и социальных барьеров, которые возникают в результате незнания, безразличия или страха.

72.Такие отношения и поведение зачастую приводят к отстра-нению инвалидов от социальной и культурной жизни. Люди стре-мятся избегать контактов и личных отношений с инвалидами. Распространенность предубеждений и дискриминация в отноше-нии инвалидов, а также степень их отстранения от нормального социального общения создают психологические и социальные про-блемы для многих из них.

Стандартные правила обеспечения равныхвозможностей для инвалидов (Резолюция 48/96

Генеральной ассамблеи оон 20 декабря 1993 года)

Правило 10. КультураГосударства обеспечивают вовлечение инвалидов в культурную

жизнь и обеспечивают им возможность участия на равной основе в культурной жизни.

1. Государствам следует обеспечить, чтобы инвалиды, прожива-ющие как в городских, так и сельских районах, имели возможность использовать свой творческий, художественный и интеллектуаль-ный потенциал не только для своего блага, но и для обогащения всего общества. Примерами такой деятельности являются занятия

28

хореографией, музыкой, литературой, театром, пластическими ви-дами искусств, живописью и ваянием. Особое внимание, особенно в развивающихся странах, следует обратить на такие традиционные и современные виды искусств, как кукольные постановки, деклами-рование стихов и публичное чтение прозаических произведений.

2. Государствам следует содействовать доступности таких культурно-просветительных учреждений, как театры, музеи, кино-театры и библиотеки и возможности их использования.

3. Государствам следует разрабатывать и использовать специ-альные технические средства в целях расширения доступа инва-лидов к литературным произведениям, фильмам и театральным постановкам.

Правило 11. Отдых и спортГосударства примут меры для обеспечения инвалидам равных

возможностей для отдыха и занятий спортом. 1. Государствам следует принимать меры для обеспечения до-

ступа инвалидов к местам отдыха и занятий спортом, гостиницам, пляжам, спортивным аренам, спортивным залам и т.д. Эти меры должны включать оказание поддержки персоналу, осуществляю-щему программы по организации отдыха и занятий спортом, в том числе проекты, предусматривающие разработку методики обеспе-чения доступности, а также по обеспечению участия и разработке информационных и учебных программ.

2. Туристические организации, бюро путешествий, гостиницы, общественные и другие организации, занимающиеся организацией досуга и путешествий, должны оказывать услуги всем без исключе-ния, принимая во внимание при этом особые потребности инвали-дов. Для содействия достижению этой цели следует организовать соответствующую подготовку кадров.

3. Следует поощрять спортивные организации расширять воз-можности для привлечения инвалидов к участию в спортивных ме-роприятиях. В некоторых случаях для такого участия достаточно лишь обеспечить доступ инвалидов к этим мероприятиям. В других случаях необходимо принимать специальные меры или организо-вывать специальные игры. Государствам следует поддерживать уча-стие инвалидов в национальных и международных соревнованиях.

4. Инвалидам, участвующим в спортивных мероприятиях, сле-дует обеспечить такие же возможности для обучения и тренировок, как и другим спортсменам.

29

2.4. Стандарти передбачені національним законодавством

1. Конституція України2. Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”;3. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів

в Україні”4. Закон України „Про оздоровлення та відпочинок дітей”5. Закон України „Про телебачення і радіомовлення”6. Закон України „Про фізичну культуру і спорт”7. Закон України „Про гуманітарну допомогу”8. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та

розвитку молоді в Україні” 9. Державна типова програма реабілітації інвалідів, затверджена

постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 168610. Порядок використання коштів, передбачених у держав-

ному бюджеті для надання фінансової підтримки громадсь-ким організаціям інвалідів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 176

11. ПОСТАНОВА МІНІСТЕРСТВА УКРАЇНИ У СПРАВАХ МОЛОДІ І СПОРТУ „Про створення Українського та обласних центрів інвалідного спорту” N 29/п-2/6 від 14.01.93

12. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями від 19.05.2011 № 955

Конституція УкраїниСтаття 21.Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свобо-

ди людини є невідчужуваними та непорушними.Стаття 22.Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією

Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути

скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості,

30

якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є

рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору

шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материн-ством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та ме-

дичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням

відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплат-но; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. (Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2002 (v010p710-02) від 29.05.2002)

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 52.Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від

того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація

31

переслідуються за законом.Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених

батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої,

наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що ви-никають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовува-ти або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших

об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для по-вернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”Стаття 5. Реалізація державної політики у сфері реабілітації

інвалідів Державна політика України у сфері реабілітації інвалідів: …формулює вимоги до об’єктів соціальної інфраструктури та

інформації для створення безперешкодного доступу до них інвалідів шляхом усунення природних, комунікаційних і архітектурних перешкод;

сприяє участі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, у формуванні і реалізації державної політики у цій сфері.

Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого са-моврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і виконання про-грам для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної,

32

професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Стаття 9. Основні повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики

Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики в межах своїх повноважень щодо здійснення державної політики у сфері реабілітації інвалідів:

бере участь у розробці державних і цільових програм, заходів з профілактики інвалідності та медичної, психологічної, фізичної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів;

організовує здійснення заходів щодо забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів соціальним, культурним та інформаційним обслу-говуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, вироба-ми медичного призначення, спеціальним автотранспортом, занять фізичною культурою, дозвілля;

Стаття 11. Основні повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері реабілітації інвалідів

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду-вання в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами:

створюють умови для розвитку творчих здібностей інвалідів, дітей-інвалідів, занять фізичною культурою і спортом інвалідів, дітей-інвалідів;

Стаття 12. Структура системи реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів

Система реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів забезпечує своєчасність, комплексність і неперервність медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації, досягнення інвалідами, дітьми-інвалідами оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності.

Стаття 26. Засоби реабілітації інвалідів За соціальними критеріями встановлюється необхідність на-

дання інваліду технічних та інших засобів реабілітації, виробів ме-дичного призначення для відновлення втрачених або придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної адаптації,

33

занять фізичною культурою і спортом, задоволення духовних по-треб, дозвілля.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”

Стаття 1 Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-

економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими законодавчими актами.

Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Стаття 4 Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні пра-

вових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Стаття 17 З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з

урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а та-кож займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Стаття 21 Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття

освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям. Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в за-

гальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах. Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів

здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтерна-тивних форм навчання.

Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у за-

34

гальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних на-вчальних закладах.

Стаття 23 Державою визнається дактильно-жестова мова як засіб

міжособового спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з ва-дами слуху.

Правовий статус та сфера застосування дактильно-жестової мови визначаються законодавством України.

Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних теле-програм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26.Органи державної влади, підприємства (об’єднання),установи

і організації (незалежно від форм власності і господарюван-ня) зобов’язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах.

Стаття 35Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують

їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.

Стаття 41 Підприємствам та організаціям, що спеціалізуються на

виробництві товарів, протезно-ортопедичних виробів та виробів фізкультурно-спортивного призначення, спеціальних технічних засобів і пристосувань для інвалідів, встановлюються пільги по опо-даткуванню в порядку і на умовах, встановлених законодавством України.

Закон України „Про оздоровлення та відпочинок дітей”Стаття 1 Діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки,

— діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, бездоглядні та безпритульні діти, діти-інваліди; діти, потерпілі

35

від наслідків Чорнобильської катастрофи, діти, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф; діти з багатодітних і малозабезпечених сімей; діти, батьки яких загину-ли від нещасних випадків на виробництві або під час виконан-ня службових обов’язків; діти, які перебувають на диспансерному обліку; талановиті та обдаровані діти — переможці міжнародних, всеукраїнських, обласних, міських, районних олімпіад, конкурсів, фестивалів, змагань, спартакіад, відмінники навчання, лідери дитя-чих громадських організацій; дитячі творчі колективи та спортивні команди, а також діти працівників агропромислового комплексу та соціальної сфери села;

Стаття 24. Фінансування послуг з оздоровлення та відпочинку дітей

Оздоровлення та відпочинок дітей, які потребують особли-вих умов для оздоровлення, — дітей з особливими фізичними та психічними потребами, які не можуть перебувати в закладах оздо-ровлення та відпочинку самостійно, потребують індивідуального догляду та створення спеціальних умов; дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, — дітей-сиріт, дітей, по-збавлених батьківського піклування, бездоглядних та безпритульних дітей, дітей-інвалідів; дітей, потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, дітей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, тех-ногенних аварій, катастроф; дітей з багатодітних і малозабезпече-них сімей; дітей, батьки яких загинули від нещасних випадків на виробництві або під час виконання службових обов’язків; дітей, які перебувають на диспансерному обліку; талановитих та обдаро-ваних дітей — переможців міжнародних, всеукраїнських, облас-них, міських, районних олімпіад, конкурсів, фестивалів, змагань, спартакіад, відмінників навчання, лідерів дитячих громадських організацій; дитячих творчих колективів та спортивних команд; дітей працівників агропромислового комплексу та соціальної сфе-ри села здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел.

При вирішенні питання щодо першочерговості оздоровлен-ня та відпочинку дітей враховується соціальний статус дитини і матеріальне становище сім’ї, у якій вона виховується.

36

Закон України „Про телебачення і радіомовлення”Стаття 1 соціальне телерадіомовлення — передачі чи програми освітнього,

навчального та довідкового характеру, передачі для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом, а також програми і передачі з проблем екологічного виховання;

Стаття 62 2. Телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а

також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.

Закон України „Про фізичну культуру і спорт”Стаття 17. Центри фізичної культури і спорту інвалідів Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культу-

ри і спорту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, створює спеціалізований державний заклад — Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів, який забезпечує належні умови для реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спор-ту інвалідів, здійснює заходи з організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності інвалідів, у тому числі щодо спорту вищих досягнень, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів.

Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів за участю національних спортивних федерацій інвалідів або їх спілок, які є членами Міжнародного паралімпійського комітету та Міжнародного спортивного комітету глухих, забезпечує підготовку та участь національних збірних команд інвалідів у Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, інших міжнародних змаганнях.

В Україні діють регіональні центри фізичної культури і спор-ту інвалідів, які можуть створюватися органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, орга-нами місцевого самоврядування. Регіональні центри разом з орга-нами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування забезпечують розвиток фізичної культури і спорту інвалідів у регіоні та відповідно проводять заходи з фізичної культури і спорту інвалідів та фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів.

Центри фізичної культури і спорту інвалідів також можуть ство-

37

рюватися фізичними та юридичними особами. Такі центри утриму-ються за рахунок коштів засновників та інших позабюджетних дже-рел, не заборонених законом.

Фінансування Українського центру з фізичної культури і спор-ту інвалідів та регіональних центрів з фізичної культури і спорту інвалідів, створених органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів відповідно державного, місцевого бюджету.

Стаття 24. Суб’єкти паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні

Суб’єктами паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні є національні спортивні федерації інвалідів або їх спілки, що є чле-нами Міжнародного паралімпійського комітету, Міжнародного спортивного комітету глухих, які діють відповідно до Конституції Міжнародного паралімпійського комітету, Конституції Міжнародного спортивного комітету глухих.

Метою паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні є роз-виток фізичної культури і спорту інвалідів, поліпшення фізичного стану та суспільної інтеграції інвалідів, організація і проведення заходів з фізичної культури і спорту інвалідів, участь національних збірних команд України у Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, міжнародних спортивних змаганнях інвалідів.

Національні спортивні федерації інвалідів або їх спілки, які є членами Міжнародного паралімпійського комітету, Міжнародного спортивного комітету глухих, спрямовують свою діяльність на розви-ток паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні, підготовку та участь українських спортсменів у Паралімпійських, Дефлімпійських іграх, інших міжнародних спортивних змаганнях інвалідів. Держава підтримує розвиток паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні, діяльність національних спортивних федерацій інвалідів або їх спілок.

Національні спортивні федерації інвалідів або їх спілки, які є членами Міжнародного паралімпійського комітету, Міжнародного спортивного комітету глухих, зокрема:

відповідно до Конституції Міжнародного паралімпійського комітету, Конституції Міжнародного спортивного комітету глухих представляють Україну в міжнародному паралімпійському русі, міжнародному дефлімпійському русі, інших міжнародних спортив-

38

них організаціях; співпрацюють із суб’єктами сфери фізичної культури і спорту,

спільно з Українським центром з фізичної культури і спорту інвалідів забезпечують підготовку та участь національних збірних команд інвалідів у Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, міжнародних спортивних змаганнях інвалідів усіх рівнів, розвиток фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності інвалідів, їх фізкультурно-спортивної реабілітації;

здійснюють громадський контроль за діяльністю закладів фізичної культури і спорту, заснованих органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, у частині, що стосується спортивної роботи із спортсменами-інвалідами та залучення осіб з інвалідністю до занять фізичною культурою і спортом;

мають свою символіку, здійснюють її використання та забезпе-чують її захист відповідно до закону;

сприяють розвитку матеріально-технічного забезпечення спор-ту інвалідів в Україні.

Органи державної влади сприяють розвитку матеріально-технічної бази національних спортивних федерацій інвалідів або їх спілок, які є членами Міжнародного паралімпійського комітету, Міжнародного спортивного комітету глухих, можуть надавати їм фінансову та організаційну допомогу для досягнення мети їхньої діяльності та на виконання статутних завдань, пов’язаних з розвит-ком паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні.

Органи місцевого самоврядування можуть підтримувати діяльність місцевих осередків національних спортивних федерацій інвалідів та їх спілок, надавати їм фінансову та організаційну підтримку на розвиток паралімпійського і дефлімпійського руху в регіонах.

Закон України „Про гуманітарну допомогу”Стаття 6. Оподаткування гуманітарної допомоги Гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання по-

слуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування.

Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від

39

оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету, такі підакцизні товари:

- аудіо- та відеотехніка, призначена відповідно для сліпих і глухих, аудіо- та відеокасети з навчальними, соціальними, реабілітаційними програмами, інформацією з фізичної культури та спорту інвалідів, програмами для формування здорового способу життя, з лекціями нобелівських лауреатів;

- меблі, що передаються виключно для використання устано-вам соціального захисту населення, державним закладам охоро-ни здоров’я та навчальним закладам, громадським організаціям інвалідів, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям, релігійним організаціям, що зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”;

- медико-соціальне обладнання та оснащення, що передається ви-ключно реабілітаційним установам для інвалідів та дітей-інвалідів, які мають відповідну ліцензію на здійснення реабілітаційних послуг, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форм власності, за обов’язкової умови заборони його подальшого продажу.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”

Стаття 11. Освіта, культурний розвиток молоді Україна гарантує молодим громадянам рівне з іншими громадя-

нами право на освіту, культурний розвиток, дозвілля і відпочинок. Порядок реалізації права молоді на освіту, державні гарантії

її здобуття, визначення прав та обов’язків учасників навчально-виховного процесу регулюються законодавством про освіту.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування разом із підприємствами, організаціями, науковими установами, вищими навчальними закладами, об’єднаннями громадян можуть створювати навчально-виховні заклади, які сприяють поглиблен-ню знань, задоволенню творчих інтересів, розвитку здібностей, організації змістовного дозвілля та відпочинку молоді, а також за-клади, що забезпечують пошук, підтримку та розвиток талановитої молоді у різних сферах життя.

Учні, студенти, неповнолітні мають право на безплатне та пільгове користування об’єктами культури. Порядок надання цих пільг визначається органами місцевого самоврядування. (Щодо

40

зупинення дії частини статті 11 див. Закони N 380-IV (380-15) від 26.12.2002, N 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003)

Держава сприяє розвиткові молодіжного туризму, молодіжним міжнародним обмінам. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати для молодіжних та дитячих туристичних груп пільги у користуванні транспортними, готель-ними, культурними та іншими послугами. Порядок надання зазна-чених пільг та джерела фінансування встановлюються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Стаття 12. Охорона здоров’я, фізичний розвиток молоді Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими гро-

мадянами право на охорону здоров’я, заняття фізичною культурою і спортом.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві орга-ни виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, заклади охорони здоров’я разом з підприємствами, установами та організаціями за-безпечують проведення щорічного медичного обстеження всіх мо-лодих громадян і неповнолітніх.

Органи виконавчої влади розробляють і рекомендують, а загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні закла-ди включають до своїх програм курс фізичної культури, а також організують секції для занять окремими видами спорту.

державна типова програма реабілітації інвалідів, затверджена постановою Кабінету Міністрів

України від 8 грудня 2006 р. N 1686Мета і основні завдання Програми Метою Програми є визначення гарантованих державою переліків

реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що надаються інваліду чи дитині-інваліду з урахуванням фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання (каліцтва) безоплатно або на пільгових умовах.

Для досягнення мети Програми необхідно забезпечити вико-нання таких завдань:

- реалізація інвалідами їх конституційних прав;- проведення державної політики у сфері реабілітації інвалідів,

сприяння їх широкій інтеграції у суспільство;

41

- системний підхід до організації реабілітації інвалідів; - послідовність і наступність у проведенні багатопрофільних

реабілітаційних заходів;- контроль за якістю послуг з медичної, психолого-педагогічної,

фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення.

Порядок виконання Програми Програма виконується шляхом складення індивідуальних про-

грам реабілітації для інвалідів медико-соціальними експертни-ми комісіями, для дітей-інвалідів — лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Обсяг реабілітаційних послуг, що надаються за індивідуальною програмою реабілітації інваліда та дитини-інваліда, не може бути менший від передбаченого Програмою.

Для виконання Програми розроблено перелік послуг, що на-даються інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи (додаток 1), перелік послуг, що надаються інвалідам з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю (додаток 2), перелік послуг, що надаються інвалідам з ураженням органів слуху (додаток 3), перелік послуг, що надаються інвалідам з ураженням органів зору (додаток 4), перелік послуг, що надаються інвалідам з ураженням внутрішніх органів (додаток 5), перелік послуг, що надаються інвалідам з онкологічними захворюваннями (додаток 6).

Координація та контроль за виконанням Програми Координація та контроль за виконанням Програми покладають-

ся на Мінпраці.

Порядок використання коштів, передбачених у державно-му бюджеті для надання фінансової підтримки громадським організаціям інвалідів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 176

2. Одержувачами бюджетних коштів є всеукраїнські громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів, що створені з метою, визначеною статтею 12 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12), мають місцеві осередки у більшості областей України (для всеукраїнських

42

громадських організацій інвалідів); не менш як одну всеукраїнську громадську організацію інвалідів у своєму складі (для спілок громадських організацій інвалідів); місцеві (обласні) осередки всеукраїнських громадських організацій інвалідів; підприємства і організації невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, а також підприємства та об’єднання зазначених товариств, які спрямовують такі кошти на утримання своїх соціально-культурних підрозділів (далі — громадські організації (спілки).

3. Бюджетні кошти використовуються громадською організацією (спілкою) для:

5) випуску згідно з укладеними договорами вітчизняними суб’єктами господарювання книжок, підручників, довідників, бро-шур, інформаційних листівок, зокрема тих, що надруковані шриф-том Брайля та озвучені, а також газет і журналів з питань соціального захисту і реабілітації інвалідів, доходи від реалізації яких викори-стовуються лише для цілей, визначених цим пунктом;

6) підтримки підприємств і організацій невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, а також підприємств та об’єднань зазначених товариств, які спрямовують бюджетні кошти на утримання своїх соціально-культурних підрозділів, у тому числі матеріального зао-хочення їх працівників в обсязі, що не перевищує разом з нараху-ваннями 80 відсотків загального обсягу бюджетних коштів, перед-бачених для зазначених товариств.

Перелік підприємств і організацій невиробничої сфери УТОГу та УТОСу, а також соціально-культурних підрозділів підприємств та об’єднань зазначених товариств, затверджується товариствами за погодженням з Міністерством соціальної політики;

8) передплати та придбання періодичних, довідкових, інформаційних, аналітичних та методичних видань з питань соціального захисту і реабілітації інвалідів, діяльності громадських організацій (спілок) та бухгалтерського обліку;

ПоСТаноВа МІнІСТеРСТВа УКРаЇнИ У СПРаВаХ МоЛодІ І СПоРТУ „Про створення Українського та

обласних центрів інвалідного спорту” N 29/п-2/6 від 14.01.931. З метою поліпшення організації фізкультурно-оздоровчої та

спортивної роботи серед інвалідів, реабілітації і зміцнення їхнього здоров’я, залучення до активного життя, розвитку міжнародних молодіжних і спортивних зв’язків створити при Національному

43

комітеті спорту інвалідів України Український центр інвалідного спорту “Інваспорт” на базі Республіканського учбово-спортивного комплексу “Спартак” профспілок України в м. Києві та відповідні обласні центри на місцях.

2. Затвердити Положення про Український центр інвалідного спорту “Інваспорт” і Типове положення про обласний центр інвалідного спорту “Інваспорт” (додаються).

3. На базі Українського центру інвалідного спорту “Інваспорт” відкрити спеціалізовану дитячо-юнацьку реабілітаційно-спортивну школу (СДЮРСШ).

4. Директору Республіканського учбово-спортивного комплексу “Спартак” забезпечити виділення і закріплення необхідних спор-тивних, медико-відновлювальних, оздоровчих споруд, офісних і виробничо-господарських приміщень для діяльності Українського центру “Інваспорт”.

5. Керівництво роботою Українського центру інвалідного спор-ту “Інваспорт” здійснює Міністерство України у справах молоді і спорту, методичне керівництво — Національний комітет спорту інвалідів України.

6. З метою залучення всіх нозологій інвалідів (глухих, сліпих, з ураженням опорно-рухового апарату тощо) до занять фізичною культурою і спортом Кримському республіканському, обласним, Київському і Севастопольському міським спорткомітетам, ра-дам профспілок за погодженням з державними адміністраціями здійснити заходи по створенню обласних центрів “Інваспорт”, реабілітаційно-спортивних клубів та спеціальних дитячо-юнацьких реабілітаційно-спортивних шкіл (СДЮРСШ), організації і проведен-ню спортивно-оздоровчих заходів для інвалідів, дітей, підлітків, які мають розумові і фізичні вади; надавати для цього спортивні спору-ди незалежно від відомчої приналежності, вважати соціальним за-вданням створення їм сприятливих умов для занять, плідної роботи й активної суспільної діяльності.

7. Фінансування роботи центрів інвалідного спорту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

УКаЗ ПРеЗИденТа УКРаЇнИ Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з

обмеженими фізичними можливостями від 19.05.2011 № 5884) підготувати та внести до 1 вересня 2011 року в установленому

44

порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти: – про внесення змін до законодавчих актів України, які регу-

люють питання щодо впровадження архітектурної діяльності, виз-начення основ містобудування, планування і забудови територій, транспорту, телекомунікацій, стандартизації і сертифікації, технічних регламентів та процедури оцінки відповідності, захисту прав споживачів, психіатричної допомоги щодо створення безпере-шкодного середовища для інвалідів по зору, слуху, з ураженнями опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення, осіб із психічними захворюваннями і розумовою відсталістю, у тому числі створення умов для доступу таких осіб до освітніх послуг, за-безпечення гарантування їх прав на вільне волевиявлення під час виборів;

5) забезпечити підготовку за участю всеукраїнських громадсь-ких організацій інвалідів та затвердити до 1 листопада 2011 року державну цільову програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів”, передбачивши, зокрема:

– створення нових або відповідне облаштування існуючих дер-жавних закладів оздоровлення та відпочинку для надання послуг із реабілітації та санаторно-курортного лікування дітей з обмеженими фізичними можливостями, у тому числі тих, які проживають у дитя-чих будинках-інтернатах;

2.5. наявність системи моніторингу за дотриманням прав інвалідів на культурне життя

Як відомо, система моніторингу за дотриманням прав інвалідів повинна будуватися на принципах:

1. Об’єктивності і достовірності; 2. Систематичності спостережень за станом дотримання прав; 3. Багаторівневості; 4. Узгодженості нормативного та методичного забезпечення; 5. Комплексності в оцінці інформації; 6. Оперативності проходження інформації між окремими лан-

ками системи та власного інформування виконавчо–розпорядчих органів;

7. Відкритості інформації для населення.

45

Таким чином, якщо багаторівневість може бути досягнута за-вдяки розгалуженій системі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, то пункти 4, 5, 6, 7 взагалі не мають місця в національному законодавстві, а окремі положення НПА носять декларативний характер та не відповідають основним принци-пам моніторингу за дотриманням прав інвалідів, а тому систе-ма моніторингу прав інвалідів, зокрема, на культурне життя на теперішній день у нашій державі відсутня.

Деякі норми національного законодавства, наприклад ст.9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Наказ міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Типового по-ложення про центр професійної реабілітації інвалідів» № 372 від 09.10.2006 р., містять положення декларативного характеру щодо проведення моніторингу соціального захисту, професійного навчан-ня, трудової зайнятості інвалідів та дітей-інвалідів, аналізу і прогно-зування розвитку процесів у цих сферах, але чіткої, зрозумілої си-стеми моніторингу прав інвалідів, визначених Конвенцією держава Україна не має.

Деякі дії у напрямку створення системи моніторингу є. Так, наприклад, виходячи з п.1 ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ ТА ПРІОРИТЕТНИХ ЦІЛЕЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З ПИТАНЬ ІНВАЛІДІВ ТА ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ НА 2012 РІК, затверджено наказом Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України від 17 листопада 2011 р. № 84-о, основними за-вданнями на 2012 рік є створення системи моніторингу ключо-вих питань соціального захисту громадян, що належать до сфе-ри діяльності Служби, з метою визначення проблемних питань і тенденцій їх розвитку, що можуть призвести до негативних наслідків, та підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо шляхів їх розв`язання. Але при таких темпах розвитку си-стеми моніторингу, більш-менш ефективну систему ми матимемо через років 10-15.

Так, відповідно до п.6 Указу президента України «Про заходи щодо розв'язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 19.05.2011 р., № 588, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: активізувати взаємодію з громадсь-кими організаціями інвалідів, залучати в установленому порядку представників регіональних «комітетів доступності» до розгляду

46

питань, пов'язаних із доступністю для осіб з обмеженими фізичними можливостями об'єктів соціальної, архітектурної, транспортної інфраструктури, інформаційного середовища, та здійснення моніторингу стану виконання таких рішень, але, як було вже ска-зано вище, такі окремі норми не забезпечують існування системи моніторингу вцілому у державі Україна.

2.6. Висновки:

Аналіз фактів, що містяться в цьому звіті, говорить про те, що в Україні переважає так званий «Медичний» підхід в сприйнятті інвалідності та, відповідно, відношенні до осіб з інвалідністю, на відміну від сприйняття проблеми інвалідності на основі прав люди-ни, що пропонується Конвенцією.

В законодавстві України відсутні визначення дискримінації за ознакою інвалідності, так само як відсутні і правові механізми захи-сту від дискримінації. Ст.1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає, що дискримінація інвалідів забороняється та переслідується за законом. Але далі за-декларованого принципу законодавство не пішло. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за дискримінацію інвалідів, а у ст.181(1) Кодексу про адміністративні правопорушення міститься лише норма про відповідальність за порушення трудових прав інвалідів, тому вищезгадана норма не може бути дієвою.

Ситуація з дискримінацією людей з інвалідністю в країні ускладнюється і відсутністю загальної заборони дискримінації; виз-начення дискримінації; відсутності правових механізмів захисту від дискримінації. Відсутня прецедентна судова практика щодо захисту від дискримінації осіб з інвалідністю.

Неодноразові пропозиції організацій людей з інвалідністю про необхідність прийняття закону про заборону дискримінації інвалідів прямої дії протягом декількох років так і не отримали офіційного відкликання.

Зміст наявних статистичних та інших публікованих офіційних даних не дозволяє в достатній мірі визначати ефективність антидискримінаційних заходів і прогресу в справі забезпечен-ня рівного здійснення кожного з прав, передбачених у Конвенції, інвалідами, включаючи право на культурне життя та інші аспекти.

В Україні відсутній інститут Уповноваженого з прав людей з

47

інвалідністю. Виняткова важливість інституту Уповноваженого з прав людей з інвалідністю полягає в механізмі забезпечення прав і свобод людей з інвалідністю, доповнюючи існуючі способи за-хисту прав і свобод. На державному рівні де-факто майже немає спроб об’єктивно оцінити стан прав людей з інвалідністю. Відсутні закріплені нормативно методики і механізми оцінки здійснення людьми з інвалідністю своїх прав і свобод, зокрема права на куль-турне життя та його складових. Слід вказати на загальну проблему і нерозвиненість системи правозахисту в країні. Що ж до людей з інвалідністю, як найбільш соціально вразливої категорії громадян, то для даних осіб незадовільна ситуація із захистом їх прав в значно більшій мірі посилюється.

Участь у культурному житті людей з інвалідністю підтримується найчастіше у вигляді творчості колективів, гуртків, клубів, фестивалів людей з інвалідністю. Про це свідчать відповіді на інформаційні запити, надані органами влади та місцевого само-врядування. Системної підтримки такої діяльності немає. В Україні глухі і слабочуючі особи часто стикаються з потужним бар’єрами в реалізації права на доступ до витворів культури в доступних фор-матах, телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних заходів; до таких місць, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки та туристичні послуги, а також доступ до пам’ятників та об’єктів, що мають національне культурне значення. Так, наприклад, у теа-трах та кінотеатрах відсутній переклад мовою жестів, телевізійні програми мовою жестів з’являються вкрай рідко, що вцілому не забезпечує права людей з порушеннями слуху на культурне життя. Музеї та виставки також не пропонують своїх програм у доступних для інвалідів форматах. На державних каналах немає жодної топ-персони з видимими формами інвалідності, рейтинги не містять згадок про артистів з інвалідністю.

На фоні загальної ситуації більш успішно виглядають спортсмени-паралімпійці. Тим не менш, за однакові досягнення в олімпійських та паралімпійських іграх встановлено різну винагоро-ду - люди з інвалідністю винагороджуються значно меншою мірою. Не зважаючи на те, що в Україні створено Український та обласні центри інвалідного спорту, діяльність таких центрів не забезпечує повною мірою право на участь у спортивних заходах. Такі центри не отримують достатнього фінансування, і, як наслідок просто не ма-ють достатньої кількості спецзазобів для участі у таких заходах пев-

48

них категорій людей з інвалідністю. Причинами цього є відсутність податкових пільг для бізнесу який здійснює благодійність на користь організацій людей з інвалідністю, а держава не здатна самостійно здійснювати у достатній мірі фінансування. Яскравим прикладом цього є те, що 2011 році товариству „Інваспорт” з Херсонського обласного бюджету на підготовку до параолімпійських ігор було виділено 55 тис. грн. (близько 6500 дол. США)

Незважаючи на часті згадки в законодавстві України про громадські організації людей з інвалідністю, не існує реальних механізмів надання державних гарантій для здійснення повноцінної діяльності. Також, вкрай слабо регламентовані форми взаємодії дер-жави та організацій людей з інвалідністю, і обмежується в основно-му дорадчими процедурами. Не заохочується у вигляді податкових пільг благодійність на користь організацій людей з інвалідністю, лише відповідно до ст.136 Податкового кодексу України, для виз-начення об'єкта оподаткування не враховуються доходи кошти або майно, що надаються у вигляді допомоги громадським організаціям інвалідів, спілкам громадських організацій інвалідів.

2.7. Пропозиції до рекомендацій. Що і як потрібно змінити у національному законодавстві для забезпечення реалізації

прав людей з інвалідністю на культурне життя

1) Внести ряд змін та доповнень до законодавства у сфері інвалідності:

- Розробити законодавчі механізми реалізації та захисту прав інвалідів на культурне життя, заборони дискримінації та захисту від неї (можливо, прийняття Закону про права інвалідів та заборо-ну дискримінації). Внести зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення, де передбачити відповідальність за дискримінацію та обмеження прав на участь у культурному житті;

- Внести зміни до Податкового кодексу України щодо надання податкових пільг для бізнесу, що здійснює благодійність на користь організацій людей з інвалідністю;

- Забезпечити всі прийняті і розглянуті нормативні правові акти експертизою на предмет їх відповідності Конвенції про права людей з інвалідністю.

2) Передбачити формування та заснування національного

49

інституту Уповноваженого з прав людей з інвалідністю.3) Передбачити розробку і реалізацію Державної програми з

інтеграції та повного залучення людей з інвалідністю, що базується на принципах Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з інвалідністю в суспільстві: покращення якості життя людей з інвалідністю в Європі на 2006-2015 роки.

4) Передбачити формування відкритого масиву інформації про становище інвалідів, якість і рівень їх життя, участь у культурному житті суспільства. Для чого підтримувати і розвивати дослідницькі програми в сфері інвалідності у тісній співпраці з громадськими організаціями інвалідів.

5) Забезпечити перехід від «Медичної моделі» сприйняття інвалідності, яка вбачає причини труднощів інвалідів у зменшенні їх можливостей, до «Соціальної моделі», яка припускає, що труднощі створюються суспільством, що не передбачає участі в загальній діяльності в тому числі і людей з особливими потребами.

6) Держава Україна повинна внести зміни в законодавство, які забезпечували б право на доступ до витворів культури в доступних форматах, телевізійних програм, фільмів, театру та інших культур-них заходів; до таких місць, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки та туристичні послуги, а також доступ до пам’ятників та об’єктів, що мають національне культурне значення. Такими змінами мо-жуть бути обов’язкове виділення ефірного часу на телебаченні для програм та фільмів з перекладом мовою жестів, а для театрів та кінотеатрів, музеїв та виставок обов’язковий переклад таких показів мовою жестів та в інших доступних форматах, заохочення на рівні державної підтримки та податкових пільг для таких компаній, в т.ч. приватних.

7) Держава Україна повинна гарантувати принцип рівного ставлення для спортсменів, які досягли успіхів в міжнародних спортивних змаганнях та забезпечити рівне фінансуванні спортив-них організацій інвалідів та спортивних заходів за участі інвалідів нарівні з заходами та спортивними організаціями для людей без інвалідності.

8) Передбачити навчання працівників установ культури (бібліотек, музеїв, театрів, кінотеатрів) засобам спілкування, пово-дження та надання допомоги людям з інвалідністю.

50

На фото : м. Херсон. Пішохідний маршрутдо пляжу «Лілея» незручний та небезпечний для людей. Скористатися таким тротуаром навіть звичайній

людині неможливо

На фото : м. Херсон. Пішохідний маршрутдо пляжу «Лілея» незручний та небез-печний для людей.Тротуар здається рівним та безпечним (вид справа) Насправді це не так!!! (той самий тротуар вид знизу). Сучасні державні стандарти вима-гають обладнувати такі тротуари поручнями з обох боків та дублювати сходи

пандусами. В даному випадку стандарти не витримані.

м. Херсон

51

На фото : м. Херсон, «пішохідна частина» у центрі міста

м. Гола Пристань

На фото:м. Гола Пристаньміський парк відпочинку зручний, доступний та без-печний для всіх категорій громадян- сходи дублюються пандусом

52

На фото:м. Гола Пристаньзручний (доступний)перехід для всіх городян

На фото:м. Гола Пристань. Таким телефоном зручно користуватися людям що пересувається на візках та низького росту, а також підліткам

53

На фото:м. Гола Пристань. Вхід до центральної районної дитячої бібліотеки бажано обладнати поручнями. Без них, взимку, користуватися такими сходами

небезпечно

м. Каховка. Вхід до палацу мистецтв має багато перешкод, які не всі можуть здолати

54

III. Громадська думка: стан реалізації права людей з інвалідністю на культурне життя

Звіт по проведенню оціночного опитування для виявлення основної проблематики у реалізації прав

людей з інвалідністю на отримання послуг у сфері дозвілля, культури, відпочинку, фізичної культури

Оціночне опитування проводилось Херсонською організацією інвалідів «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів» в рам-ках реалізації проекту «Громадський моніторинг дотримання пра-ва участі людей з інвалідністю в культурному житті, проведенні дозвілля та відпочинку та заняття спортом у Херсонській області».

Географія опитування: Херсонська область.Метою опитування було - оцінити та виявити основну про-

блематику у стані забезпечення та дотримання прав людей з інвалідністю в Херсонській області на участь у культурному житті, проведенні дозвілля, відпочинку, заняття спортом (стаття 30 Конвенції ООН про права інвалідів).

Предметом оціночного опитування було: реалізація права на культурне життя, проведення дозвілля та відпочинку, заняття фізкультурою (виконання Україною статті 30 Конвенції ООН про права інвалідів).

Об’єктом оціночного опитування були: - люди з інвалідністю;- діти з інвалідністю;- батьки дітей з інвалідністю;- опікуни та помічники людей з інвалідністю;

Кількість людей з інвалідністю у Херсонській області 47378 осіб (або 43 особи з інвалідністю на 1000 людей)

Всього взяло участь у оціночному опитуванні взяло участь 433 особи.

Дослідження проводилось 2 методами: фокус груповим дослідженням та анкетуванням.

У анкетуванні взяли участь 410 людей з інвалідністю, у фо-

55

кус групах взяли участь 7 жінок – матерів, які виховують 7 дітей з інвалідністю та 16 представників освіти.

анкетування людей з інвалідністю.За статтю опитувані розподілялись:Чоловіків – 250 осіб-60%;Жінок – 160 осіб - 40%З них: Діти – 123 особи - 30% від опитаних:

За віком опитувані розподілялись:Від 18 до 84 років.Середній вік опитуваних – 43 роки: Середній вік опитаних дітей – 16 років.

3.1. Методологія оціночного опитування

Генеральна сукупність опитування складає 410 людей з інвалідністю у Херсонській області.

Якісність репрезентації було забезпечено у виборчій сукупності представництво усіх елементів генеральної, тобто у виборці представлені основні існуючі групи людей з інвалідністю у Херсонській області: люди з інвалідністю по зору; по слуху; люди з цукровому діабету ; люди з інвалідністю, які пересуваються за допо-могою візка та інші захворювання.

Кожна група була представлена у виборчій сукупності у оптимальній кількості.

Анкета формувалась враховуючи мету дослідження, гіпотезу щодо участі людей з інвалідністю у сфері дозвілля, культури, відпочинку, фізичної культури на Херсонщині.

Запитання анкети класифікувалось за змістом: про особу ре-спондента; про особливості заповнення анкети; про факти поведінки респондента.

В анкеті використовувались відкриті й закриті питнання, прямі й непрямі, за функціями (основні й неосновні), з використанням альтернатив під час відповідей.

анкети розповсюджувались серед:- мешканців Каховського геріатричного пансіонату;- вихованців Цюрупинського будинку інтернату;- представників Херсонської та Каховської організації

56

Українського товариства сліпих;- представників Херсонської організації Українського товари-

ства глухих;- Херсонських організацій інвалідів: «Група активної

реабілітації», «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів»; «Велід»

- представників Херсонської організації матерів дітей інвалідів «Світло надії»;

- відвідувачів Центру обслуговування користувачів з осо-бливими потребами Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара;

- через мережу Інтернет

3.2. Результати анкетування людей з інвалідністю

Висновок 1: 1. Чи знаєте Ви про культурні заходи та події, що

відбуваються у нашому місті? Більше половини опитуваних знають про культурні заходи та

події, що відбуваються у нашому місті. Одна третя опитуваних не знають про культурні заходи та події.

Серед найбільш відомих свят у місті дорослі учасники опиту-вання назвали:

День міста та Мельпомена Таврії. Деякими учасниками були та-кож названі наступні свята та заходи:

Новорічні; Звіт міського голови; День Перемоги; День визволен-ня Херсона; Спортивні змагання; Фестивалі та концерти місцевих артистів.

Майже дві третини дітей, які приймали участь у опитуванні знайомі з культурними заходами.

Свята, які найбільш відомі дітям: день молоді; День міста Цюрупинська; також були відмічені: день інвалідів, Свято «козаць-кому роду нема переводу»; різні.

Висновок 2:2. Чи брали Ви участь у названих культурних заходах?Більше половини опитуваних брали участь у культурних заходах.Є й гендерна тенденція, менше половини жінок відвідують

культурні заходи.

57

«Не брали участь у заходах» відповідь надали порівну чоловіки та жінки, кількість дітей з такою відповіддю ( 7 з 123 учасників/ців опитування).

Не дивлячись на те, що майже всі діти відповіли, що прийма-ли участь у культурних заходах, але це в основному ті заходи, які організовували для них педагоги чи громадські організації. Самостійно ж діти не відвідують ці заходи.

Висновок 3: 3. Якщо «ні», то чому ? (можливо обрати більше однієї

відповіді)Найбільшою перепоною для участі у культурних заходах було

названо: • архітектурні перешкоди - назвали більше ніж одна четверта

опитуваних, найбільші частка це люди, які пересуваються на візках; • недоступність транспорту для проїзду – назвали менше ніж

одна четверта опитуваних більшість з них пересуваються на візках, з вадами зору та з іншими вадами;

• обмежений доступ до туалетів є перепоною для 1/7 опитува-них більшість з них це люди, які пересуваються на візках ;

• не мають бажання виходити з дому – 1/5 опитуваних, з них більшість є особи з інвалідністю по слуху

• Високий рівень невпевненості в отримані допомоги з боку представників громади – 1/7 опитуваних.

Висновок 4: 4. Чи маєте Ви бажання відвідувати культурні заходи, які

проводяться у вашому місті?більше 2/3 опитуваних мають бажання відвідувати культурні за-

ходи в нашому місті, та майже всі діти мають таке бажання. Лише окремі випадки, які пов’язанні з особливостями захворювання, на-приклад, аутизм - «не подобається скупчення людей», унеможлив-люють учать таких дітей та дорослих у культурних масових заходах.

Не мають бажання відвідувати культурні заходи опитувані люди з інвалідністю, в основному, які знаходяться у пригніченому стані, який зумовлений часто тими умовами життя в яких вони знаходять-ся ( наприклад «геріатричний інтернат», де є досить важкі умови проживання. Причому не виявляли бажання відвідувати культурні заходи, як молоді за віком так і немолоді люди).

58

Гендерна складова цієї відповіді:Бажання відвідувати культурні заходи у жінок більше на декілька

відсотків, ніж у чоловіків. Відповідно нема бажання відвідувати більше у чоловіків.

З відповідей матерів дітей з інвалідністю, які брали участь у фо-кус групі :

«Якщо будуть створені достатні умови, які б враховували особливості наших дітей, доступність отримання інформації про проведення міських свят, заходів та організацію умов для дітей з інвалідністю на цих святах та заходах.

Бажано було б організовувати транспорт для наших дітей.Квитки в театр для нас є теж дорогими, тому, якщо б в театрі

були місця, де б ми могли по черзі переглядати спектаклі».

Висновок 5: 5.Якщо «так», що необхідно для зручного відвідування цих

заходів? для зручного відвідування культурних заходів людям з

інвалідністю є актуальним:• Для людей на візках - усунути архітектурні перешкоди та

зробити зручні пандуси та поручні.• Для людей з інвалідністю по зору – супроводження.Серед необхідних для зручного відвідування заходів також

названі:• Наявність та доступ до туалетів• Допомога громади• Більше інформації про проведення культурних заходів• Запрошення від організаторів для людей з інвалідністю• Колективне відвідування, що дасть впевненість.• Опитувані діти, які виховуються у Цюрупинському будинку

інтернаті, майже одностайно говорили про залежність від транс-порту та перевезення, яке дуже скоротилось зараз. Саме від цього буде залежати їх відвідуваність міських культурних заходів.

Висновок 6: 6. Якщо «ні», то чому? основна перешкода для прийняття участі у культурних заходах

є неможливість виїжджати та пересуватись по місту до проведення

59

заходів та під час проведення заходів. Ось відповідь молодої жінки 26 років «Немає бажання і тому, що дуже тяжко пересуватись». Були й такі відповіді: «багато роботи»; «сиджу вдома».

У жінок причини по яким нема бажання відвідувати культурні заходи розподілились так: немає бажання; допомоги з боку громади; менше відповідей: доступність туалетів та архітектурні перешкоди.

Висновок 7: 7. Чи буваєте Ви у кінотеатрах нашого міста? Як часто?

(можлива тільки одна відповідь)Кінотеатр є недоступним культурним заходом для людей з

інвалідністю. Одна третина опитуваних відвідують кінотеатр лише 1 раз на рік. Серед причин опитувані найбільше називали: архітектурна недоступність, відсутність доступних туалетів та ви-сока вартість квитків.

Досить високий показник серед дітей, що взагалі не відвідували кінотеатр відноситься до дітей які виховуються у будинку інтернаті.

Учасниці фокус групи, матері дітей з інвалідністю підтвердили, що для їх дітей кінотеатр є теж недоступним:

• « Це є дуже дорого для нас»; «Хотілось би знижки для пенсіонерів».

• «ми не можемо проконтролювати репертуар, який зміст фільму, чи є у фільмі сцени жорстокості чи ні. Для дітей з інвалідністю можливі тільки фільми без насильства. Необхідна градація фільмів;

• Недоступність необхідного транспорту для дітей з інвалідністю.

• Погана поінформованість про знижки та пільги щодо людей з інвалідністю

Матері відмітили, що інколи діти мають змогу ходити з шкільним колективом за пільговим квитком (наприклад, 46 школа), ще таку можливість надає інколи організація ХМГО «Світло надії» ( 3 або 4 роки назад).

Під час фокус групи з’ясовується, що є безкоштовний сеанс у кінотеатрі «Ювілейний» (середу в 12:00). Але в цей час діти у школі і це не вирішує питання відвідуваності кінотеатрів дітьми з інвалідністю.

Висновок 8:8. Чи відвідуєте Ви свята ваших друзів (такі як дні народжен-

60

ня, весілля та інші), кафе, бари?2/3 опитуваних відвідують свята друзів (такі як дні народження,

весілля та інші), кафе, бари. Одна четверта від опитуваних дітей не відвідують свята друзів.

Серед позитивних відповідей на це питання більшість чоловіків, ніж жінок.

На відповідь «ні» чоловіки та жінки відповіли однаково.Всі 7 мам, які приймали участь у фокус групі відповіли, що діти

відвідують знайомих та друзів. Але це досить обмежений круг дітей та людей, в основному це коло знайомих (однокласники) та коло сім’ї. Одна дитина ( дівчинка) ходить 1 раз на рік до своєї однокласниці, 1 хлопчик почав самостійно ходити по знайомим лише з 13 років. Одна з мам каже про те, що над її сином – хлопчиком з розумовими вадами, весь час насміхаються діти, тому вона дуже хвилюється про те, що з ним щось може трапитись. І ще 3 мами (2 дівчинки та 1 хло-пець) підтвердили про те, що дітей своїх вони відводять до під’їзду друзів або знайомих, по домовленості інші батьки супроводжують дітей потім додому.

5 мам сказали, що в кафе ходять, але дуже рідко, 1 -2 рази на рік. 2 мами сказали, що взагалі не ходять. Бажання відвідувати кафе у дітей з мамами є.

Причини по яким не відвідують кафе: дорого – нема на це коштів; дуже накурено, а це є небезпечним для їх дітей з інвалідністю;дитяче середовище не є толерантним по відношенню до цих

дітей.

Висновок 9: 9. Якщо «ні», то чому ? (можливо обрати більше однієї відповіді)

серед важливих причин невідвідування свят друзів, барів та кафе стоїть обмежений доступ до туалетів. В Херсонській області в більшості кафе та барах такі зручності для людей з інвалідністю відсутні. Залишається важливою перешкодою й недоступність транспорту.

Також причинами невідвідування свят та кафе, барів є «небажан-ня виходити з дому»; « нема впевненості в отримані допомоги з боку представників громади» та «соромлюсь», що впливає на емоційний стан людини з інвалідністю жінками та чоловіками порівну.

Серед інших причин, відмічали – відсутність грошей.

61

Висновок 10: 10.Чи займаєтесь Ви лікувальною фізкультурою, екскурсіями

та туризмом?Лікувальною фізкультурою, екскурсіями та туризмом займається

більша половина опитуваних дорослих та більша половина опитува-них дітей.

Одна третина опитуваних не займається лікувальною фізкультурою, екскурсіями та туризмом, в тому числі люди, які зна-ходяться у державному інтернаті.

В основному діти з інвалідністю займаються: лікувальною фізкультурою при лікарнях під час лікування, а це лише 10 – 20 днів на рік та інваспортом ( біг, важка атлетика, легка атлетика).

На думку матерів, учасниць фокус групи, причини по яким за-няття спортом не є постійними для дітей з інвалідністю:

Відсутній у місті фізичний диспансер для занять лікувальною фізкультурою людей з інвалідністю.

Інваспорт1. Займатись спортом у цьому спеціалізованому закладі можуть лише діти з низьким IQ. Одна з мам розказувала, що у її сина (13 років) після перевірки виявили високе IQ, тому вони не пройшли відбір та не були прийняті до «Інваспорту». Одна з мам розповіла, що вони пройшли відбір, але неможливість мами возити, вона сама інвалід 2 групи (опорно – рухова нозологія).

Приватні спортзали ( наприклад, грязелікувальна клініка) ма-ють «не доступні» ціні, відсутність транспорту для інвалідів.

Залишається непродуманою система заняття фізкультурою у школах міста. Всі діти від фізкультури звільнені. Додаткові занят-тя, які запропоновані для дітей з інвалідністю проходять в незруч-ний для дітей час. Із розказу однією з мам, дочка якою навчається у Херсонській ЗОШ: «Додаткове заняття починається об 14:30, після всіх уроків. Дівчинка втомлена та голодна повинна йти на це за-няття. Зазвичай ми не ходимо на нього. А є така пропозиція – під час основного уроку фізкультури ( який вона не відвідує і повин-на йти наприклад, додому) вчитель може давати додаткові вправи індивідуальні для моєї дівчини. Але він не може це зробити. Так як у нього 30 дітей. Загрузка під час основного уроку фізкультури неа-декватна захворюванню моєї дитини. Краще зменшити нормативи, ніж вводити додаткові заняття». 1 Херсонський обласний центр фізкультури та спорту інвалідів

62

«Екскурсії,туризм та різні поїздки до лісу,до моря можливі лише з Херсонською Міською Громадською Організацією «Світло надії». А це відбувається лише 1 -2 рази на рік» Причини: нема фінансів для цього та недоступний зручний для дітей інвалідів транспорт.

Як альтернатива одна з мам сказала: ходимо пішки всій сім’єю дуже багато.

Висновок 11: 11. Якщо «ні», то чому ? (можливо обрати більше однієї

відповіді)Серед причин, по яким люди з інвалідністю не займаються

лікувальною фізкультурою в основному це архітектурні перешкоди, недоступність транспорту та нема впевненості в отримані допомо-ги з боку представників громади. На високому рівні залишаються причини: обмежений доступ до туалетів, не маю бажання виходити з дому.

Висновок 12: 12. Якщо « так».12.1. Яким?12.2. Де? Діти мають можливість займатись лікувальною фізкультурою та

різними видами спорту: шахи, легка атлетика у дитячому будинку – інтернаті, де вони знаходяться. Дуже подобається їх перебування на природі : у лісі та на річці. Екскурсії організовували робітники Дитячого будинку – інтернату.

Дорослі теж можуть відвідувати лише ті екскурсії, які організовані різними товариствами, які працюють з людьми з інвалідністю.

Одна третя людей з інвалідністю займаються лікувальною фізкультурою вдома. Так, як діти і дорослі з інвалідністю багато часу проводять у лікарнях та інколи у санаторіях, то деякі з них назива-ли саме ці місця, як місця, де вони можуть займатись лікувальною фізкультурою.

Висновок 13 :13. Чи завжди, коли Ви маєте потребу Ви можете відвідувати

парки, сквери,пляжі?На питання про можливість відвідувати парки, сквери, пляжі

більше опитуваних відповіли «ні». Серед причин були названі

63

основні: відсутність супроводжуючих; нема впевненості в отримані допомоги з боку громади.

Майже всі опитувані геріатричного інтернату надали відповіді «ні».

Матері, які приймали участь у фокус групі відповіли, що можуть з дітьми відвідувати парки та сквери, але з певних умов:

- в основному влітку, взимку рано темніє;- там, де є санітарні кімнати та туалети;- зручно добратись, доступний транспорт.Також відмітили матері, що є особливості деяких захворювань у

дітей з інвалідністю, наприклад: бояться води.

Висновок 14: 14. Якщо не відвідуєте, які перешкоди стають на заваді?

(можливо обрати більше однієї відповіді) Кожен п’ятий відповідаючий назвав найбільшу перешкоду у

доступі до парків, скверів, пляжів - недоступність транспорту для проїзду. Кожен шостий дорослий та половина опитуваних дітей на-звали, ще 2 інші причини: архітектурні перешкоди та обмежений доступ до туалетів. Також серед причин були названі ( у порядку пріоритетності): не маю бажання виходити з дому;

нема впевненості в отримані допомоги з боку представників громади.

Висновок 15:15. Чи відвідуєте Ви бібліотеки?Більше половини опитаних не відвідують бібліотеки. Серед тих,

хто відвідує кожна третя дитина.Відповіді що надали учасники фокус групи що складалася з

родичів дітей інвалідів : 3-и мами зазначили, що їх діти відвідують бібліотеки. Були

названі такі бібліотеки: «Гномік» - дівчина відвідує з 11 місяців, є туалет; медична бібліотека Суворовської лікарні; бібліотека №13, досить уважні працівниці, знають, що любить син, все дуже зручно.

4 мами зазначили, що їх діти не відвідують бібліотеки. Причини були названі такі:

«дома є багато книг; не любить читати, цікавиться журналами, дома є комп’ютер».

«Бібліотека Гончара досить далеко для людей з інвалідністю,

64

нема зручних поручнів для людей на візку чи з костилями. І за вхід треба платити».

Висновок 16:16.Якщо не відвідуєте, які перешкоди стають на заваді? (мож-

ливо обрати більше однієї відповіді)Кожен п’ятий вважає найбільшу перешкоду – це архітектурну.Кожен шостий – недоступність транспорту;Кожен сьомий – обмежений доступ до туалетів.Були й такі відповіді: «користуємось Інтернетом».Наступні причини розподілились: не маю бажання виходити з

дому; нема впевненості в отримані допомоги з боку представників громади; соромлюсь

Висновок 17:17.Чи відвідуєте Ви літературні слухання,концерти?Більше половини опитуваних не відвідують літературні слухан-

ня та концерти.

Висновок 18:18. Якщо не відвідуєте, які перешкоди стають на заваді?

(можливо обрати більше однієї відповіді)Кожен шостий вважає перешкодами: архітектурні перешкоди;

недоступність транспорту для проїзду. Кожний восьмий вважає обмежений доступ до туалетів; небажання виходити з дому.

Висновок 19:19. Чи відвідуєте Ви музеї, виставки нашого міста?

На питання чи відвідуєте Ви музеї та виставки нашого міста - відповіли порівну «так» та «ні» опитувані.

Одна третя тих, хто відповіли на це питання «ні» саме особи з геріатричного пансіонату.

Висновок 20:20. Якщо не відвідуєте, які перешкоди стають на заваді?

(можливо обрати більше однієї відповіді)Саме на цьому питанні найбільше було відмічено відповідей: не

маю бажання виходити з дому. Скоріше за все люди з інвалідністю

65

не бачать потреби, тобто музеї та виставки не є їх основною потре-бою у задоволенні бажання культурного відпочинку. Діти навіть тут відзначили, що вони соромляться свого вигляду та відмітили, що вони залежать від того, куди їх повезуть. Тобто обирати у них мало можливості. Були й такі відповіді: не відчуваю в цьому потреби; «нет ни малейшего желания» (візочник)…

Висновок 21:21. Чи відвідуєте Ви гуртки художньо - образотворчі ( дитячі

або дорослі) Більше половини відповіли, що не відвідують.Всі діти учасниць фокус групи відвідують гуртки Палацу

дитячої та юнацької творчості Херсонської міської ради та гуртки в організації «Світло надії». Це такі гуртки, як: бісер, батик, орігами.

Висновок 22:22. Якщо не відвідуєте, які перешкоди стають на заваді?

(можливо обрати більше однієї відповіді) Кожен третій з тих, хто не відвідує гуртки назвав/ла основною

причиною: архітектурні перешкоди. Серед причин були названі: недоступність транспорту для

проїзду; обмежений доступ до туалетів; не маю бажання виходити з дому.

Серед інших причин була названа « не имею никакого жела-ния» - 16 осіб, не дивлячись на те, що була відмічена 36 особами причина « не маю бажання виходити з дому». Я думаю люди з важ-кими фізичними вадами, не можуть навіть уявити, які б гуртки їм могли запропонувати, тобто не бачать, яким чином можна було б реалізувати свої творчі здібності.

Висновок 23:23. Якщо « так» то які?В основному дорослі займаються художньою самодіяльністю

у спеціалізованих клубах: УВП УТОС; Патріот «Батьківщини» ( клуб Шмідта), а діти в дитячому будинку – інтернаті займаються у таких гуртках: квілінг; гіпс; пісок; вишивання; малювання; танці; комп’ютерний клас; образотворчий гурток «Умілі ручки».

66

Висновок 24:24. Як Ви вважаєте, які заходи можуть покращити

доступність культурних, спортивних, туристичних заходів для людей з обмеженнями? (оберіть не більше трьох відповідей)

Висновок: На першому місці по заходам, які можуть покращити доступність

культурних, спортивних, туристичних заходів для людей з обмежен-нями люди з інвалідністю поставили :

1. «Створення мережі соціальних працівників,волонтерів, які б допомагали людям з інвалідністю під час культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах», тобто дві третини всіх, хто взяв участь в опитуванні.

Далі так розподілились по заходам:2. Облаштування вулиць, транспорту та архітектурних споруд –

трохи менше від двох третин опитуваних.3. Організація навчальних програм для людей з інвалідністю для

підвищення самооцінки, впевненості та бажання бути активним (-ною) у культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах – половина опитуваних.

4. Підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян – трохи менше половини опитуваних.

5. Розміщення в Інтернеті фотозображень художніх витворів ми-стецтва, аудіо книг, голографічних зображень, анонсів туристичних маршрутів, віртуальних екскурсій – одна четверта опитуваних.

6. Серед інших заходів окремо було виділено – відсутність супроводжуючих.

3.3. Питання які задавали люди з

інвалідністю під час інтерв’ювання

Під час проведення опитування людей з інвалідністю (цільової групи проекту) стосовно роз’яснення правильного заповнення ан-кети щодо культурного життя інвалідів були задані питання такого характеру:

1. Чому до сих пір ми не можемо у вільний час зайти в кафе або бар, де відсутній пандус та правильно облаштовані прилеглі дороги, тротуар?

2. А навіщо мені кудись виходити, коли мене влаштовує бути просто вдома?! Не бачу в цьому сенсу.

67

3. Ви думаєте, що після того, як Ви здійсните моніторинг да-ного права та подасте рекомендації щодо покращення ситуації, то наша влада зрозуміє вас та зробить відповідні висновки?! Я так не думаю!

4. Знаєте, чому я не приймаю активну участь в культурних за-ходах міста? Тому що нас не інформують належним чином або я про це дізнаюсь після того, коли захід відбувся.

5. Спитайте у мене: чи цікавить це мене?! 6. Коли я зможу безперешкодно потрапити в кінотеатр, щоб

насолодитись переглядом цікавого фільму? В ньому взагалі немає пандусів та доступного туалету…

7. А що зміниться після анкетування??? 8. Коли наступить той час, що міський транспорт буде доступ-

ним і для мене? Адже я – людина, що пересувається на візку. 9. Культурне життя – що це таке… 10. Коли почне влада реально втілювати в життя культурні про-

грами, а не лише їх декларувати? Кому це вигідно?!...

3.4. Результати анкетування у загальноосвітніх закладах м.Херсон

Опитування представників освіти:Мета опитуванні: сприяти забезпеченню дотримання прав

дітей-інвалідів на рівні з іншими дітьми мати доступ до участі в іграх, проведенні дозвілля та відпочинку та спортивних заходах, в тому числі у заходах в рамках шкільної програми.

У опитування приймало участь 16 осіб з 4 –х шкіл міста.По соціальним ролям «відповідачі» на питання анкети

розподілялись:- заступник директора школи по виховній роботі;- вчитель – класний керівник в основному молодших класів; - представник батьківського комітету молодших класів;- вчитель уроків фізкультури в молодших класах.

1 частина – дані про респондента(тки): Ваша стать: Чоловіків – 1 особа; Жінок – 15 осіб. Ваш вік: • 20-35 років - 6 осіб – 37,5%

68

• 35-50 років - 8 осіб – 50%• більше 50 років - 2 особи – 12,5%У анкетування приймали участь 94% жінок та 6% чоловіків.По віковому складу: половина опитуваних має середній вік, май-

же третина молоді люди.2 частина:1. Як Ви вважаєте, чи можуть діти з інвалідністю займатись

лікувальною фізкультурою у спортивних секціях нашого міста?• так (перехід до питання 3) - 4 особи -25%• ні - 12 осіб – 75%дві третини опитуваних вважає, що діти з інвалідністю не мо-

жуть займатись лікувальною фізкультурою у спортивних секціях нашого міста.

2. Якщо «ні», то, що є перешкодою? • архітектурні перешкоди (високий бордюр, сходи, відсутність

пандусів, ліфтів) – 12 осіб – 75%• недоступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус,

поїзд) – 8 осіб – 50%• обмежений доступ до туалетів – 7 осіб – 44%• нема навиків спілкування та роботи з дітьми-інвалідами з

боку представників громади– 5 осіб – 31%• вони можуть стати об’єктом агресії з боку однолітків- 2 осіб

-12,5%Найбільшою перешкодою вважають дві третини опитуваних

є архітектурні перешкоди (високий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів), половина вважає недоступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд). Трохи менше половини опитува-них вважає обмежений доступ до туалетів однією з причин, третина вважає, що з боку представників громади нема навиків спілкування з дітьми-інвалідами. Найменшою причиною неможливості займа-тись лікувальною фізкультурою у спортивних секціях нашого міста є «вони можуть стати об’єктом агресії з боку однолітків»

3. Чи знаєте Ви про спортивні гуртки та секції, в яких займа-ються або можуть займатися діти з інвалідністю?

• так (перехід до 4 питання) - 7 осіб - 44%• ні (перехід до 5 питання) – 9 осіб – 56%Більше половини опитуваних не знає про спортивні гуртки та

секції, в яких займаються або можуть займатися діти з інвалідністю.4. Де знаходяться ці гуртки? ( можливо відмітити більше 1

69

відповіді)• в школах – 2 – 12,5%• у позашкільних закладах – 5 – 31%• у спортивних секціях, клубах – 3 – 19%• іншеНайбільше відомі опитуваним спортивні гуртки у позашкільних

закладах.5. Що необхідно, як Ви вважаєте для створення спортивних

гуртків для дітей з інвалідністю? • курси підвищення кваліфікації для вчителів - 5 – 31%• покращити архітектурну доступність будинків де

відбуватимуться зайняття - 14 - 87,5% • покращити доступність транспорту для проїзду (тролейбус,

автобус, поїзд) -13 – 81%• покращити санітарно-гігієнічні умови (доступ до туалетів,

душових) – 8 – 50%• санітарно-гігієнічні умови (доступ до туалетів, душових – 7

– 44%• покращення рівня соціальної компетенції однолітків – зви-

чайних дітей -5 – 31%Опитувані вважають, що на більше необхідно приділити

увагу покращенню: архітектурної доступності будинків де відбуватимуться зайняття; покращити доступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд).

Половина опитуваних вважає, що необхідно також покращити санітарно-гігієнічні умови (доступ до туалетів, душових), майже половина вважає про необхідність покращити санітарно-гігієнічні умови (доступ до туалетів, душових).

Одна третина вважає, що також необхідно: проводити кур-си підвищення кваліфікації для вчителів, які працюють з дітьми з інвалідністю; покращувати рівень соціальної компетенції однолітків – звичайних дітей.

6. Чи необхідне навчання батьків дітей-інвалідів для організації зарядки на дому?

• так - 12 - 75% • ні – 2 – 12,5%Дві третини вважають за необхідне навчання батьків дітей-

інвалідів для організації зарядки на дому.7. Чи можуть діти з інвалідністю відвідувати культурні за-

ходи (театр; фестивалі, кінотеатри; музеї) разом зі шкільними

70

колективами?• Так 12 - 75% • ні (перехід до 8 питання) – 4 – 25%Дві третини вважать, що діти з інвалідністю можуть відвідувати

культурні заходи (театр; фестивалі, кінотеатри; музеї) разом зі шкільними колективами

8. Що заважатиме дітям з інвалідністю відвідувати культурні заходи (театр; фестивалі, кінотеатри; музеї):

• архітектурні перешкоди (високий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів) - 6 - 37,5%

• недоступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд) -5- 31%

• обмежений доступ до туалетів -3 – 19% • нема навиків спілкування та роботи з дітьми-інвалідами з

боку представників громади -4 -25%• вони можуть стати об’єктом агресії з боку однолітків -1 -6%Найбільше заважати дітям з інвалідністю відвідувати культурні

заходи (театр; фестивалі, кінотеатри; музеї) вважають одна трети-на опитаних це архітектурні перешкоди (високий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів)

9. Як Ви вважаєте, чи можуть діти з інвалідністю займатись фізкультурою у школі?

• так -6 - 37,5% • ні - 9 - 62,5%Більше половини представників освіти вважають, що діти з

інвалідністю займатись фізкультурою у школі не можуть.10. Що може стати перешкодою для занять фізкультурою дітей з

інвалідністю у школах міста? • не пристосованість шкільних кімнат та коридорів (архітектурні

перешкоди такі як: високий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів) - 12 – 75%

• недоступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд) -3 – 19%

• обмежений доступ до туалетів, душових - 4 – 25%• нема навиків спілкування та роботи з дітьми-інвалідами з

боку представників громади -3 – 19%Дві третини опитуваних вважає перешкодою не пристосованість

шкільних кімнат та коридорів (архітектурні перешкоди такі як: ви-сокий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів). Одна четверта вважає перешкодою «обмежений доступ до туалетів, душових» та одна п’ята опитуваних «недоступність транспорту для проїзду

71

(тролейбус, автобус, поїзд)» та «нема навиків спілкування та роботи з дітьми-інвалідами з боку представників громади».

11. Чи можуть діти з інвалідністю займатись фізкультурою ра-зом із здоровими дітьми?

• так - 9 - 56% • ні – 7 – 44%Трохи більше половини опитуваних вважає, що діти з

інвалідністю можуть займатись фізкультурою разом із здоровими дітьми. Різниця між тими, хто вважає, що не можуть – 12%.

12. На Вашу думку чи може можлива агресивна поведінка з боку звичайних однолітків до дітей-інвалідів стати перешкодою для проведення інтегрованих занять фізкультурою?

• так -14 - 87,5% • ні -2 – 12,5%13. Майже всі опитані ( 87,5% ) вважають, що можлива агресив-

на поведінка з боку звичайних однолітків до дітей-інвалідів стати перешкодою для проведення інтегрованих занять фізкультурою. Це досить серйозний сигнал.

14. Як Ви вважаєте, чи можуть діти з інвалідністю займатись туризмом?

• так -4 – 25% • ні – 12 – 75%2/3 опитаних вважає, що діти з інвалідністю не можуть займа-

тись туризмом15. Як Ви вважаєте, які заходи можуть покращити доступність

культурних, спортивних, туристичних заходів для дітей-інвалідів (можна позначити 3 відповіді)?

• Облаштування вулиць, транспорту та архітектурних споруд – 13 – 81%

• Підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян – 10 – 62,5%

• Створення мережі соціальних працівників,волонтерів, які б допомагали людям з інвалідністю під час культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах – 6 – 37,5%

• Організація навчальних програм для людей з інвалідністю для підвищення самооцінки, впевненості та бажання бути активним ( ною) у культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах – 4 – 25%

• Розміщення в Інтернеті фотозображень художніх витворів мистецтва, аудіо книг, голографічних зображень, анонсів туристич-них маршрутів, віртуальних екскурсій.

72

Більше 2/3 опитаних вважають основними заходами, які мо-жуть покращити доступність культурних, спортивних, туристичних заходів для дітей-інвалідів – «облаштування вулиць, транспорту та архітектурних споруд». Більше половини вважають – «підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян.

Результати проведеної фокус групи з

батьками, які виховують дітей з інвалідністю.

Фокус група проходила 22 грудня 2011 року з 15:00 до 18:00У фокус групі приймали участь 7 жінок – матерів, які виховують

7 дітей з інвалідністю.6 жінок виховують дітей віком від 13 до 19 років, 1 жінка виховує

онука. Діти, яких виховують жінки – учасниці фокус групи мають

інвалідність з таких захворювань: 3 дитини – артисти, у одного з них ще й бронхіальна астма; 2 дитини – з порушенням опорно-рухового апарату; 1 – з бронхіальною астмою; 1 розумова недостатність.

З 7 дітей з інвалідністю: 2 дівчинки та 4 хлопчика. Характеристика сімейного стану жінок: мами знаходяться у

пригніченому стані, у стані небезпеки за своїх дітей, захищаючи їх від недоброго відношення суспільства.6 мам покинуті своїми чоловіками, 1 мама – вдова. Особливо важка ситуація, коли мама теж є інвалід.

Жінки є активістками Херсонської міської громадської організації дітей інвалідів «Світло надії»( надалі ХМГО «Світло надії»), голова організації - Корчагіна Катерина Борисівна, а діти активні учасники всіх заходів, які проводить ця організація.

Жінки відповідали на 14 запитань під час проведення фокус групи.

Під час відповідей з’ясувалась така картина, щодо участі дітей у культурному житті, проведенні дозвілля,відпочинку та заняття спортом у м. Херсоні.

Всі діти приймають участь кожен рік у заходах, які проводить та організовує Палац дитячої та юнацької творчості, зокрема ХМГО «Світло надії»: день народження організації; свято «ми одна сім’я» ( 3.12); різдвяні зустрічі; день св. Валентина; виставки: образотворчо-го мистецтва ( квітень); декоративно - прикладної творчості «Повір у себе», фестиваль «Ми все можемо» ;свято матері та сім’ї; день за-

73

хисту дітей; оздоровчі: виїзди на море; спортивні змагання та інше. В міських святах не приймають участь 6 дітей, лише 1 дитина

приймала участь у міських святах: 225 років селищу Антонівка; 60 років херсонському суднозаводу.

Причина по яких не приймають діти участь у міських святах та заходах, це:

• Особливості захворювання дитини, які унеможливлюють використання міського транспорту для переїзду до місця проведен-ня свят та заходів ( бронхіальна астма). Навіть запропонована, під час обговорення цього питання на фокус групі, пов’язка може бути ефективною лише 2 години;

• Особливості захворювання дітей – аутистів та з розумовою недостатністю: страх великого скупчення людей, тому більш ком-фортним є перебування у «відомій» для дитини невеличкій групі. Діти аутисти не люблять шумних місць. З цієї ж причини ці діти та їх батьки не користуються міським транспортом.

• Нема достатньої кількості грошей для виїзду на всі свята.• Особливо коли свята закінчуються пізно, то добратись додо-

му неможливо;• Нема інформації щодо проведення цих свят та заходів та

умов в яких вони проводяться• Не запрошують на такі заходи наших дітей;

3.5. Результати фокус групи

• Облаштування вулиць, транспорту та архітектурних споруд

Невлаштовані тротуари, бордюри, скат під високим нахилом;Важко заходити в транспортЯкщо займаємо відведені для інвалідів місця, часто чуємо обра-

зи від водіїв маршруток та пасажирів. Залишається проблемою проїзні квитки, які отримують діти з

інвалідністю, які займаються в гуртках Палацу дитячої та юнацької творчості. Проїзді квитки видаються за рішенням міськвиконкому. Водії маршруток не мають інформації про те, що є такі проїзні квит-ки чи пенсійні книжки за інвалідністю та не знають, які вони на вигляд.

Дуже часто водії маршруток коли бачать людей з інвалідністю та проїздять мимо.

74

• Підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян

Мало у суспільстві піднімають проблемні питання людей з інвалідністю. Треба більше проводити обговорень цих питань із за-лученням людей з інвалідністю. Висновок мам дітей з інвалідністю - «Не готово ще суспільство сприймати таких людей та дітей!».

У херсонських школах можна почути : «отьел рожу, а еще инвалид!».

Діти з інвалідністю знаходяться весь час під насмішками однокласників. Наприклад, приводе, одна з мам «коли побачи-ли мого сина у репортажі, про те що він інвалід та переміг у зма-ганнях Інваспорту та отримав нагороду, дуже довго насміхались. Наступний раз, мій син відмовився вийти взяти приз, який він заро-бив у інваспорті. Зі школи часто приходив у розірваній одежі, сми-кали діти, а він як міг відстоював себе. І це все бачили дорослі. Зараз нікому не кажемо, що він інвалід, а то заклюють».

Мама хлопчика з розумовою недостатністю надає наступ-ну інформацію: «Коли син навчався в навчальній школі у реабілітаційному центрі та був повністю забезпечений книжками та зошитами, я все одно надівала на нього рюкзак. Так, як сусіди за-кидали би питаннями та «заклювали». Навіть батькові сина, я не ка-зала, що син інвалід»

Мама сина, який страждає на аутизм розповіла, що часто чує в транспорті: «ти чого розсівся, ти що вагітній» та інше. А мені: «ти дура, кого виховуєш?»

• Створення мережі соціальних працівників,волонтерів, які б допомагали людям з інвалідністю під час культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах.

Всі матері проговорили, що необхідно створювати мережі соціальних працівників.

Соціальні працівники, які існують зараз не задовольняють по-треби людей та дітей з інвалідністю.

Учасниця фокус групи, яка має інвалідність 2 групи та має сина інваліда розповідає наступне:за півроку з липня 2011 року соціальний працівник був у нас 6 раз, 2 рази прибрав в квартирі. А підписуюсь я в звявці, що був соціальний працівник 2 рази в неділю. Норма на соцпрацівника – 10 осіб на день, а люди, в основному, старі та одинокі, кожен хоче поспілкуватись.

75

Представники «Червоного хреста» виконують заявки людей з інвалідністю на покупку продуктів за їх кошти.

• Організація навчальних програм для людей з інвалідністю для підвищення самооцінки, впевненості та бажання бути актив-ним (-ною) у культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах

Дуже необхідні дітям та дорослим психологи.Високу оцінку дали матері дітей з інвалідністю психологу Палацу

дитячої та юнацької творчості.Психологи повинні працювати і з здоровими дітьми та вчителями.На думку матері, в якої дитина навчається по програмі

інклюзивної освіти у ЗОШ №34, це є дуже цікавий та позитивний досвід. Ініціатива, щодо навчання її сина зі здоровими дітьми йшла від матері та знайшла підтримку у директора школи, дуже вдячна їй за це.

Досить важливим є відношення вчителя до дітей з інвалідністю. Словами вдячності згадує мама про вчительницю навчальних класів школи №25.

Досить важливим є перехід дитини до старшої школи. Тому 5 клас мама дитини з інвалідністю водила самостійно по школі класу в клас. В 6 класі вчительниця пояснила усім дітям, що за хвороба у сина – аутизм і сама водить його по коридорам.

З досвіду іншої учасниці фокус групи, саме в начальних класах ( 1-4 кл.)нормально сприймали інвалідність сина, а в 5 класі вчитель-ниця стала чіплятись до діагнозу.

• Розміщення в Інтернеті фотозображень художніх витворів мистецтва, аудіо книг, голографічних зображень, анонсів туристич-них маршрутів, віртуальних екскурсій.

У багатьох людей з інвалідністю нема комп’ютера.Є небезпека для дітей з аутизмом замкнутись та «уйти в себя».

3.6.Висновки опитування людей з інвалідністю в Херсонському регіоні , щодо споживання послуг у сфері

дозвілля, культури, відпочинку, фізичної культури

Більше половини опитуваних знають та беруть участь у куль-турних заходах та подіях, що відбуваються у місті, де вони живуть.

76

Серед найбільш відомих свят у місті дорослі учасники опитуван-ня назвали: День міста та Мельпомена Таврії. Деякими учасниками були також названі наступні свята та заходи: новорічні; звіт міського голови; день Перемоги; день визволення Херсона; спортивні змаган-ня; фестивалі та концерти місцевих артистів. Під час опитування з’ясувалось, опитувані відвідували заходи, які були організовані то-вариствами (слабо зрячих; глухих та ін.), де вони є членами та міські заходи на які вони були запрошені через громадські організації, об’єднання або спеціалізовані товариства та був забезпечений переїзд до місця проведення.

Щодо гендерної складової, то чоловіки відвідують культурні за-ходи більше ніж жінки, а от бажання відвідувати культурні заходи у жінок більше на декілька відсотків, ніж у чоловіків.

Майже всі діти, які приймали участь у опитуванні відповіли, що приймали участь у культурних заходах, але це в основному ті за-ходи, які організовували для них педагоги навчальних закладів чи інтернатів, де вони навчаються чи громадські організації.

(наприклад «Світло надії»). Самостійно ж діти не відвідували культурні та масові заходи.

Більше 2/3 опитуваних мають бажання відвідувати культурні за-ходи та події та майже всі діти мають таке бажання. Лише окремі випадки, які пов’язанні з особливостями захворювання унеможлив-люють учать таких дітей та дорослих у культурних масових заходах (наприклад, аутизм - «не подобається скупчення людей»)

Не виявили бажання відвідувати культурні заходи опитувані люди з інвалідністю, які знаходяться у геріатричному інтернаті, як молоді за віком так і літні люди.

Кінотеатр є недоступним культурним заходом для людей з інвалідністю. Одна третина опитуваних відвідують кінотеатр лише 1 раз на рік.

2/3 опитуваних відвідують свята друзів (такі як дні народження, весілля та інші), кафе, бари. Чоловіки відвідують більше, ніж жінки.

Одна четверта від опитуваних дітей не відвідують свята друзів. Якщо діти й відвідують знайомих та друзів, то це досить обмежене коло дітей та людей, в основному знайомі (однокласники) та члени сім’ї. Батьки супроводжують дітей під час відвідувань. Є випадки не-прийняття однолітками дітей з вадами. Бажання відвідувати кафе у дітей з мамами є, роблять вони це 1-2 рази на рік та взагалі не ходять.

Лікувальною фізкультурою, екскурсіями та туризмом займається

77

більша половина опитуваних дорослих та більша половина опитува-них дітей.

Одна третина опитуваних не займається лікувальною фізкультурою, екскурсіями та туризмом, в тому числі люди, які зна-ходяться у державному інтернаті.

Одна третя опитуваних людей з інвалідністю займають-ся лікувальною фізкультурою вдома. Так, як діти і дорослі з інвалідністю багато часу проводять у лікарнях та інколи у санаторіях, то деякі з них називали саме ці місця, як місця, де вони можуть зай-матись лікувальною фізкультурою.

В основному діти з інвалідністю займаються лікувальною фізкультурою при лікарнях під час лікування (10 – 20 днів на рік); у дитячому будинку – інтернаті, де вони знаходяться (шахи, легка атлетика) та у закладах «Інваспорту» ( біг, важка атлетика, легка ат-летика та інші).

Для дітей з інвалідністю екскурсії,туризм та різні поїздки до лісу, до моря можливі, якщо вони організовані громадськими організаціями, які опікуються їх проблемами або робітниками ди-тячого будинку – інтернату. При відповідях діти та матері відмічали такі подорожі, як необхідні та приємні, але відбуваються вони лише 1-2 рази на рік за браку фінансування. (як альтернатива, одна з мам сказала: ходимо пішки всією сім’єю, дуже багато). Дорослі теж мо-жуть відвідувати лише ті екскурсії, які організовані різними товари-ствами, які працюють з людьми з інвалідністю.

Більшість опитуваних відповіли про неможливість відвідувати парки, сквери,пляжі. Майже всі опитувані геріатричного інтернату надали відповіді «ні». Матері, які приймали участь у фокус групі відповіли, що можуть з дітьми відвідувати парки та сквери, але за певних умов, які необхідно створити.

Більше половини опитаних не відвідують бібліотеки. Серед тих, хто відвідує кожна третя дитина. Серед бібліотек, які відвідують діти з інвалідністю є міські, обласні та бібліотеки при лікарнях. Було відмічено уважність та професіоналізм працівниць/ків цих бібліотек.

Більше половини опитуваних не відвідують літературні слухан-ня та концерти.

Половина опитуваних відвідує музеї та виставки нашого міста, половина не відвідує. Одна третя тих, хто відповіли на це питан-ня «ні» саме особи з геріатричного інтернату. З усіх питань саме на

78

цьому питанні найбільше було відмічено відповідей: не маю ба-жання виходити з дому. Скоріше за все люди з інвалідністю не ба-чать потреби, тобто музеї та виставки не є їх основною потребою у задоволенні бажання культурного відпочинку. Діти відмітили, що вони залежать від того, куди їх повезуть. Тобто обирати у них мало можливості. Були й такі відповіді: не відчуваю в цьому потреби; «нет ни малейшего желания» (візочник).

Більше половини відповіли, що не відвідують гуртки художньо – образотворчої майстерності. В основному дорослі займаються ху-дожньою самодіяльністю у спеціалізованих клубах при товариствах з вадами слуху, зору та інших. Діти приймають участь у гуртках дитячого будинку – інтернату, гуртках Палацу дитячої та юнацької творчості Херсонської міської ради, гуртках в організаціях інвалідів та інших спеціальних закладах.

Дві треті від опитаних не відвідують комп’ютерні зали, комп’ютерні курси.

Плотникова Лариса Олексіївна 1923 року народження, людина з інвалідністю 1-ї групи А-підгрупи, пересувається за допомогою інвалідного візка, життєрадісна та вмотивована, цілеспрямована особистість, ніколи не нарікає, що їй важко… Вірить в прекрасне Майбутнє - безперешкодного й безбар’єрне життя для кожного чле-на суспільства, зокрема для людей з інвалідністю.

Кожного року, 9 травня на «День Перемоги» , Лариса Олексіївна мріє покласти квіти до пам’ятника Вічного Вогню пам’яті померлих у ІІ Світовій війні, що знаходиться у парку Слави в Херсоні, але без сторонньої допомоги вона цього зробити не може. Проблема в про-стому: прилегла дорога до пам’ятника недоступна для людей що пересуваються за допомогою візка – дорога нерівна та має високі бордюри.

Лариса разом з своєю дочкою неодноразово зверталася офіційно з листом до Херсонської міської ради, виконавчого комітету про вирішення даного питання, просила допомоги зі сторони міської влади щодо покращення доступності маршруту до пам’ятника Вічного Вогню. Все ж таки,вона сподівається, що її почують і об’єкти громадського призначення стануть безперешкодними на рівні з усіма жителями Херсонщини.

Вона вірить, що багаторічна Мрія нарешті здійсниться!

79

Владислав Анзорович засновник та художній керівник рок-групи людей з вадами зору при Херсонському обласній організації Українського товариства сліпих, організатор концертів, культурних заходів.

За словами Владислава, концерти даної групи відбуваються в ме-жах організації УТОС, що діє в Херсоні; інформація про діяльність рок-групи в ЗМІ та інших інформаційних носіях міста та за межа-ми Херсонської області відсутня; відсутній веб-сайт чи Інтернет сторінка. Також про них ніхто не писав, не висвітлював їх події, не цікавився…

«Якщо ми звертались до представників міської влади, аби нас запросили виступити на загальноміському фестивалі чи святі, то лише в усній формі. Ми нікуди не звертались письмово. Але нас не запрошували взяти участь. Ми, як то кажуть, «варимся в собствен-ном соку» », - уточнює Владислав.

3.7. Проблеми з якими стикаються люди з інвалідністю під час реалізації права на культурне життя .

Проаналізувавши відповіді опитуваних можна сказати про наступні тенденції:

Більше ніж дві третіх опитаних чоловіків та жінок з інвалідністю вважають найбільшими перешкодами на отримання послуг у сфері дозвілля, культури, відпочинку, фізичної культури лю-дей з інвалідністю в нашому регіоні - архітектурні перешкоди та недоступність транспорту для проїзду. Пересуватись важко по місту на візках до проведення заходів та під час проведення заходів. Ось відповідь молодої жінки 26 років «Немає бажання відвідувати культурні заходи, тому що, дуже тяжко пересуватись».

У всіх блоках питань, які стосувались доступу до тих чи інших послуг у сфері дозвілля: міських свят; театрів та кінотеатрів; кафе,ресторанів; парків, скверів, пляжів; бібліотек; музеїв; літературних слухань, концертів; гуртків; виставок було назва-но перешкодою до доступу - це недоступність транспорту для проїзду: високі сходи на міських транспорт; відсутність програми «соціального таксі» зі спеціально облаштованими підйомниками; особливості захворювання дитини, які унеможливлюють викори-стання міського транспорту для переїзду до місця проведення свят

80

та заходів ( аутисти, діти з розумовими розладами, з бронхіальною астмою та іншими захворюваннями); недоступність транспорту у вечірній час та інші.

Наступною не менш важливою перешкодою є на думку опита-них - обмежений доступ до туалетів. Особливо було відмічена ця перешкода при невідвідуванні свят друзів, барів, кафе; кінотеатрів та театрів; занятті лікувальною фізкультурою; парків; пляжів.

У 1/7 опитуваних, більшість з яких жінки, має високий рівень невпевненості в отримані допомоги з боку представників громади

Причина «не маю бажання виходити з дому» в основному вис-ловлювали особи з інвалідністю по слуху; жінки та представники геріатричного інтернату та інші люди з інвалідністю.

Причину «соромлюсь» в основному відмічали діти. Дорослі чоловіки та жінки підкреслювали цю причину при відвідування свят друзів, кафе, барів.

Причина « нема коштів» зустрічалась майже при відповідях на всі питання, особливо це відмічали матері дітей інвалідів.

Причина «відсутність супроводжуючих» особливо гостро ви-никла під час відповіді на питання відвідуваності парків; скверів; пляжів.

Інші причини, по яким діти не відвідують масові культурні за-ходи, які були озвучені під час проведення фокус групи:

• особливості захворювання дітей: наприклад, у дітей аутистів та дітей з розумовою недостатністю є страх великого скупчення людей, не люблять шумних місць. Більш комфортним є перебування у «відомій» для дитини невеличкій групі.

• недостатньо інформації щодо проведення цих свят та заходів;

• недостатньо інформації про умови в яких проводяться свята чи заходи та чи є вони доступними та зручними для людей та дітей з інвалідністю,

• нема конкретного посилання - запрошення саме для дітей з інвалідністю;

• відсутність достатньої кількості грошей для виїзду на свята.• при доступі до театрів та кінотеатрів учасниця фокус гру-

пи відмітила: «Ми не можемо проконтролювати репертуар, який зміст фільму, чи є у фільмі сцени жорстокості чи ні. Для дітей з інвалідністю можливі тільки фільми без насильства. Необхідна

81

градація фільмів»Причини по яким діти не відвідують бібліотеки такі:«дома

є багато книг; не любить читати, цікавиться журналами, дома є комп’ютер».

Причини по яким не відвідують кафе мами з дітьми: дуже на-курено, а це є небезпечним для дітей з інвалідністю, дуже дорого.

На думку матерів, учасниць фокус групи, причини по яким за-няття спортом не є постійними для дітей з інвалідністю:

• Інваспорт не є доступним для всіх дітей з інвалідністю (зай-матись спортом у спеціалізованих закладах можуть лише діти з низ-ким IQ).

• Приватні спортзали ( наприклад, грязелікувальна клініка) мають «недоступні» ціні.

Залишається непродуманою система заняття фізкультурою у школах міста. Краще зменшити нормативи, ніж вводити додаткові заняття.

3.8. Висновки за результатами опитування у

загальноосвітніх закладах міста Херсон:Мета опитуванні: сприяти забезпеченню дотримання прав

дітей-інвалідів на рівні з іншими дітьми мати доступ до участі в іграх, проведенні дозвілля та відпочинку та спортивних заходах, в тому числі у заходах в рамках шкільної програми.

У опитування приймало участь 16 осіб з 4 –х шкіл міста.По соціальним ролям відповідаючі на анкету розподілялись: -заст. директора по виховній роботі; - вчитель – класний керівник в основному молодших класів; - представник батьківського комітету та вчитель фізкультури.У анкетування приймали участь 94% жінок та 6% чоловіків.По віковому складу: половина опитуваних має середній вік, май-

же третина молоді люди.Дві третини опитуваних вважає, що діти з інвалідністю не мо-

жуть займатись лікувальною фізкультурою у спортивних секціях нашого міста.

Найбільшою перешкодою вважають дві третини опитуваних є архітектурні перешкоди (високий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів), половина вважає недоступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд). Трохи менше половини опитува-них вважає обмежений доступ до туалетів однією з причин, третина

82

вважає, що з боку представників громади нема навиків спілкування з дітьми-інвалідами. Найменшою причиною неможливості займа-тись лікувальною фізкультурою у спортивних секціях нашого міста є «вони можуть стати об’єктом агресії з боку однолітків»

Більше половини опитуваних не знає про спортивні гуртки та секції, в яких займаються або можуть займатися діти з інвалідністю.

Найбільше відомі опитуваним спортивні гуртки у позашкільних закладах.

Опитувані вважають, що на більше необхідно приділити увагу покращенню: архітектурної доступності будинків де відбуватимуться зайняття; покращити доступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд).

Половина опитуваних вважає, що необхідно також покращити санітарно-гігієнічні умови (доступ до туалетів, душових), майже половина вважає про необхідність покращити санітарно-гігієнічні умови (доступ до туалетів, душових).

Одна третина вважає, що також необхідно: проводити кур-си підвищення кваліфікації для вчителів, які працюють з дітьми з інвалідністю; покращувати рівень соціальної компетенції однолітків – звичайних дітей.

Дві третини вважають за необхідне навчання батьків дітей-інвалідів для організації зарядки на дому.

Дві третини вважать, що діти з інвалідністю можуть відвідувати культурні заходи (театр; фестивалі, кінотеатри; музеї) разом зі шкільними колективами

Найбільше заважати дітям з інвалідністю відвідувати культурні заходи (театр; фестивалі, кінотеатри; музеї) вважають одна трети-на опитаних це архітектурні перешкоди (високий бордюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів)

Більше половини представників освіти вважають, що діти з інвалідністю займатись фізкультурою у школі не можуть. Дві тре-тини опитуваних вважає перешкодою не пристосованість шкільних кімнат та коридорів (архітектурні перешкоди такі як: високий бор-дюр, сходи, відсутність пандусів, ліфтів). Одна четверта вважає пе-решкодою «обмежений доступ до туалетів, душових» та одна п’ята опитуваних «недоступність транспорту для проїзду (тролейбус, автобус, поїзд)» та « нема навиків спілкування та роботи з дітьми-інвалідами з боку представників громади».

Трохи більше половини опитуваних вважає, що діти з

83

інвалідністю можуть займатись фізкультурою разом із здоровими дітьми. Різниця між тими, хто вважає, що не можуть – 12%.

Майже всі опитані ( 87,5% ) вважають, що можлива агресивна поведінка з боку звичайних однолітків до дітей-інвалідів стати пере-шкодою для проведення інтегрованих занять фізкультурою. Це до-сить серйозний сигнал.

2/3 опитаних вважає, що діти з інвалідністю не можуть займа-тись туризмом

Заходи, які можуть покращити доступність культурних, спор-тивних, туристичних заходів для дітей-інвалідів на думку освітян?

• Облаштування вулиць, транспорту та архітектурних споруд – 13 – 81%

• Підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян – 10 – 62,5%

• Створення мережі соціальних працівників,волонтерів, які б допомагали людям з інвалідністю під час культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах – 6 – 37,5%

• Організація навчальних програм для людей з інвалідністю для підвищення самооцінки, впевненості та бажання бути активним ( ною) у культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах – 4 – 25%

• Розміщення в Інтернеті фотозображень художніх витворів мистецтва, аудіо книг, голографічних зображень, анонсів туристич-них маршрутів, віртуальних екскурсій.

Більше 2/3 опитаних вважають основними заходами, які мо-жуть покращити доступність культурних, спортивних, туристичних заходів для дітей-інвалідів – «облаштування вулиць, транспорту та архітектурних споруд». Більше половини вважають – «підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян».

3.9. Пропозиції до рекомендацій. Заходи, які можуть

покращити доступність культурних, спортивних, туристичних заходів для людей з інвалідністю

На першому місці по заходам, які можуть покращити доступність культурних, спортивних, туристичних заходів для людей з обмежен-нями люди з інвалідністю поставили :

1. «Створення мережі соціальних працівників,волонтерів, які б допомагали людям з інвалідністю під час культурних, спортивних,

84

творчих та туристичних заходах», - дві третини всіх опитаних.Всі матері дітей з інвалідністю, що взяли участь в дослідженні про-

говорили, що необхідно створювати мережі соціальних працівників.Соціальні працівники державних служб, які працюють зараз з

людьми з інвалідністю, не встигають задовольнити потреби людей та дітей з інвалідністю. Норма на соцпрацівника – 10 осіб на день, а люди, яких вони обслуговують в основному, старі та одинокі, кожен хоче поспілкуватись. Представники «Червоного хреста» виконують заявки людей з інвалідністю в основному на покупку продуктів.

Фото Ігоря Турбаєвського ІА ПІК: сурдоперекладач Херсонської обласної організації Українського товариства глухих Туніна В.С. під час звіту Херсонського міського голови здійснює переклад на жестову мову для нечуючих

представників Херсонської громади

Далі відповіді розподілились наступним чином:2. Облаштування вулиць, транспорту та архітектурних спо-

руд – трохи менше від двох третин всіх опитуваних.Опитувані діти, які виховуються у Цюрупинському будинку -

інтернаті, майже одностайно говорили про залежність від транс-порту та перевезення, яке дуже заходів.

Під час фокус групи матері дітей з інвалідністю наводили наступні приклади «Необлаштовані тротуари, бордюри, пандуси під високим нахилом»; «Важко заходити в транспорт»; «Якщо займаємо відведені для інвалідів місця, часто чуємо образи від водіїв маршру-ток та пасажирів».

Залишається проблемою проїзні квитки, які отримують діти

85

з інвалідністю, які займаються в гуртках Херсонського Палацу дитячої та юнацької творчості. Проїзні квитки видаються за рішенням Херсонського міськвиконкому. Водії маршруток не мають інформації про те, що є такі проїзні квитки та які вони на вигляд. «Дуже часто водії маршруток проїздять мимо, якщо бачать людей з інвалідністю» говорить жінка з інвалідністю.

3. Підвищення почуття відповідальності та допомоги з боку інших громадян – половина опитуваних.

Під час фокус групи матері висловлювали наступні думки: «Мало у суспільстві піднімають проблемні питання людей з інвалідністю. Треба більше проводити обговорень цих питань із залученням лю-дей та дітей з інвалідністю. Нажаль «Неготове суспільство сприйма-ти таких людей та дітей!».

Діти з інвалідністю знаходяться часто під посмішками однокласників. Наприклад, розповідає одна з мам «…коли одно-класники побачили мого сина у репортажі по телебаченню, про те що він інвалід, що переміг у змаганнях які організовував Інваспорт та отримав нагороду, то дуже довго насміхались. А наступний раз, мій син відмовився вийти взяти приз, який він заробив у Інваспорті. Зі школи часто приходив у розірваній одежі, смикали діти, а він як міг відстоював себе. І це все бачили дорослі. Зараз нікому не кажемо, що він інвалід, а то заклюють».

Під час опитування всі матері розповідали про образливі речі, які вони не раз чули у транспорті, учбових закладах та інших гро-мадських місцях.

4. Організація навчальних програм для людей з інвалідністю для підвищення самооцінки, впевненості та бажання бути актив-ним ( ною) у культурних, спортивних, творчих та туристичних заходах – одна третина опитуваних.

Дуже необхідні дітям та дорослим психологічна професійна підтримка. Причину «соромлюсь» під час опитування відмічали в основному діти та жінки. Є необхідність психолого – соціальної системної роботи з людьми з інвалідністю, з метою підняття та роз-витку самооцінки, груп взаємодопомоги для відпрацювання навиків спілкування та виходу з кризових ситуацій, відкриття фахових телефонів довіри.

Системно необхідно працювати і з здоровими дітьми та вчителя-

86

ми. Зі злів учасниці фокус групи: «Дитяче середовище не є толерант-ним по відношенню до цих дітей».

На думку матері, в якої дитина навчається у Херсонській ЗОШ №34 разом із здоровими дітьми це є дуже цікавий та позитивний досвід. Ініціативу матері підтримала директорка школи. Досить важ-ливим є відношення вчителя до дітей з інвалідністю.

Важливою є підтримка сімей, які виховують дітей з інвалідністю, а в основному жінки. Яскравим прикладом є характеристика 7 учас-ниць фокус групи – матерів дітей з інвалідністю: матері знаходяться весь час у стані небезпеки за своїх дітей, захищаючи їх від недобро-го відношення суспільства; знаходяться у пригніченому стані. 6 з 7 мам покинуті своїми чоловіками, 1 мама – вдова. Особливо важка ситуація, коли мама теж є інвалід.

Важливою гендерною складовою питання психологічної до-помоги сім’ям які виховують дітей з інвалідністю є програми для батьків: емоційна підтримка; надання навиків спілкування з дити-ною з інвалідністю; матеріальна підтримка, позитивні приклади,які б заохочувала чоловіка залишитись із сім’єю.

фото С.Мазура: У Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара. Олександр Лавінюков, інвалід по зору, – представник фото-клубу «Свежий взгляд», за допомоги прибору для збільшення тексту і фото він досліджує свої роботи, зроблені практично інтуїтивно. Обладнання подаровано Херсонцям благодійним фондом FORCE (Нідерланди), дозволяє йому розгледіти

дрібні деталі та цвітові нюанси.

5. Розміщення в Інтернеті фотозображень художніх витворів мистецтва, аудіо книг, голографічних зображень, анонсів туристич-них маршрутів, віртуальних екскурсій – одна четверта опитуваних.

87

У багатьох людей з інвалідністю нема комп’ютеру і покупка для них є неможливою із за браку коштів.

Матері дітей з аутизмом сказали про небезпечність захопленням Інтернетом, так як діти можуть замкнутись та «уйти в себя».

6. Серед інших заходів окремо було виділено – відсутність су-проводжуючих, що є найактуальнішим для людей з інвалідністю по зору.

Пропозиції, які висловлювались під час опитування: Для зручного відвідування культурних заходів людям з

інвалідністю на Херсонщині необхідно:• Більше інформації про проведення культурних заходів; про

умови доступності та зручності на організованих святах чи заходах для людей та дітей з інвалідністю

• Адресні запрошення від організаторів для людей з інвалідністю;

• Організація колективних відвідувань людей з інвалідністю культурних заходів, що дає більше впевненості;

• Необхідність у місті Херсоні відкриття фізичного диспансе-ру для занять лікувальною фізкультурою людей з інвалідністю

• «Квитки в театр та кінотеатр для нас є дорогими, тому, якщо б у театрах та кінотеатрах були місця, де б ми могли по черзі пере-глядати спектаклі безкоштовно.

• Покращити поінформованість про знижки та пільги, щодо людей з інвалідністю, які існують у кінотеатрах та театрах.

• Залишається непродуманою система заняття фізкультурою у школах міста. Краще зменшити нормативи, ніж вводити додаткові заняття для дітей з інвалідністю.

88

На фото: круглий стіл «Дозвілля без обмежень» у м. Каховка

На фото: круглий стіл «Дозвілля без обмежень»у м. Каховка, обмін думками

89

На фото: круглий стіл «Дозвілля без обмежень»у м. Гола Пристань

На фото: обмін думками з представниками бібліотеки у м. Гола Пристань

90

На фото: круглий стіл «Дозвілля без обмежень» у м. Херсон

На фото: круглий стіл «Дозвілля без обмежень»у м. Херсон

91

IV. Моніторинг херсонської преси

аналіз засобів масової інформації у Херсонській області

Автори дослідження наголошують, що значний потенціал покращен-ня ситуації із реалізацією прав інвалідів буде відкритий в разі зміни па-нуючих стереотипів, що були сформовані за тоталітарних часів, відповідно до яких : люди з інвалідністю – це є хворі люди, до яких необхідно ста-витися із жалістю та співчуттям. Аналіз місцевих ЗМІ вказує, що вже відбуваються певні трансформації у сприйнятті людей з інвалідністю . В багатьох публікаціях люди з інвалідністю виступають як рівні члени гро-мади з такими самими правами та можливостями. Їм є що сказати та підказати звичайному суспільству, наприклад, як за допомогою: сили духу, віри в свої сили, взаємодопомоги, позитивному ставленні до оточуючого середовища – долати кризові явища. Громадські організації мають докла-сти зусиль, щоб розірвати замкнене коло спілкування «інвалід-чиновник» та залучити до діалогу політиків, митців, філософів, культурологів, навіть «сусідів». Адже від інтеграції людей з інвалідністю у звичайне суспільство виграють перш за все прості громадяни, які отримують безпечне та ком-фортне міське середовище.

Мета – збір та вивчення інформації щодо наявності суспільних стереотипів у місцевої громади щодо інвалідів та інвалідності зокрема

В результаті проведеного дослідження були переглянуті наступні газети:

1) місцеві: «Акценти» (2009-2011), «Булава» (2009-2010 рр.), «Вгору» (2009-2011 рр.), «Гривна» (2009-2011), «Новий день» (2009-2011), «Новий час» (2009-2010), «Маркет плюс. Херсон»(2009-2011), «Правда Херсонщини» (2010), «Херсонський вісник» (2009-2011).

2) районні (газети, які виходять на території Голопристанського та Каховського районів): «Голопристанський вісник» (2009-2011 рр.), «Каховська зоря» (2009-2011 рр.), «Каховские новости» (2009-2011).

Часовий проміжок охоплює період з 2009 по 2011 рр.

Кількість переглянутих номерів газет 1597 екземплярів:Булава – 71 номерВгору – 157 номерівГривна - 156 номерів

92

Новий день – 156 номерівНовий час - 140 номериМаркет плюс. Херсон - 156 номерівПравда Херсонщини - 30 номерів.Херсонський вісник – 156 номерів.Голопристанський вісник – 157 номерівКаховська зоря - 300 номерівКаховские новости - 118 номерівПублікації, виявлені в процесу моніторингу, можна згрупувати

таким чином:- матеріали про проведення різноманітних акцій для людей з об-

меженими можливостями; - матеріали про роботу центрів соціальної реабілітації

дітей-інвалідів;- матеріали про спортивні досягнення;- матеріали про соціальний захист.Найбільша кількість статей було виявлено в газеті «Гривна».

Серед районних газет варто виділити газети «Каховська зоря» та «Каховские новости». В газеті «Голопристанський вісник» не було виявлено жодної статті

1. алексеева Татьяна. Стала инвалидом за рулем служебного авто // Гривна. – 2011. - № 25(17 июня). - С. 2.

Травматизм на ппідприємствах.2. андреев анатолий. Стадион // Гривна. – 2010. - № 30(23 июля).

- С. 14. Про чемпіонат Європи з легкої атлетики серед спортсменів-

інвалідів з порушенням інтелекту.3. андреев анатолий. Спортревю // Гривна. – 2011. - № 32(5 ав-

густа). - С. 14. Інваспорт4. арнаутова а. В гериатрическом центре навели порядок //

Каховские новости. - 2011. – №38 (29 сент.). – С.2.5. Дарить заботу тем, кто в ней нуждается // Каховские новости.

– 2011. – (22 дек.). – С.5.6. дергачова Тетяна. «Людина творить себе» : [про вист. творч.

робіт людей з особливими потребами в ХОУНБ ім. Гончара] / Тетяна Дергачова // Новий час. - 2010. - N2(13 січ.). - С. 1.

7. дергачева Татьяна. «Регата равных возможностей»: город

93

должен быть доступным : [о спуске по Днепру инвалидов на водн. катамаранах в г. Херсоне] / Татьяна Дергачева // Новий час. - 2010. - N38(23 верес.). - С. 4.

8. дергачова Тетяна. Сонечкам потрібна домівка : [про Всеукр. «Круглий стіл» щодо правового регулювання у сфері вирішення пробл. інвалідів з психіч. розладами у м. Херсоні, організаторами якого виступила обл. орг. Всеукр. громад. орг. інвалідів «Гармонія»] / Тетяна Дергачова // Новий час. - 2010. - N47(25 листоп.). - С. 19.

9. дом, где согревают детские души / записала Жанна Климова // Ключи. - 2011. - N 45(2 ноябр.). - С. 4.

Інтерв'ю з О. О. Алексеєнко, директором Новокаховського міського центру реабілітації дітей-інвалідів.

10. драчова олена. Корекційно-розвитковий компонент змісту освіти учнів з порушенням зору : [в наук.-вироб. комплексі № 11 Херсон. міськради] / О. Драчова // Методична скринька. - 2009. - N4(28 лют.). - С. 7-8.

11. Жизненное кредо - помогать людям [Текст] // Акценти. - 2011. - N 22(15 черв.). - С. 8.

Про В. В. Тимошенка, начальника Херсонського обласного госпіталю інвалідів та ветеранів війни.

12. Змагаються параолімпійці // Каховська зоря. – 2011. – 5 трав. – С.24.

Міні-спартакіада серед спортсменів-інвалідів

13. Іван Міщенко: «Працюємо як можемо» : [інтерв'ю з ди-ректором Херсон. обл. реабілітац. фізкульт.-оздоров. комплексу «Інваспорт»] / записав Максим Лозовий // Маркет плюс. Херсон. - 2009. - N29(16-22 июля). - С. 17.

14. Іван Міщенко: «До Тайваню без підготовки...» : [інтерв'ю з дир. Херсон. обл. центру «Інваспорт»] / записав Максим Лозовий //

94

Маркет плюс. Херсон. - 2009. - N11(12-18 марта). - С. 17.

15. Инвалида оставили без квартиры // Гривна. – 2011. - № 15(7 апр.). - С. 15.

Про соціальний захист.

16. Инвалидам отдых на воде пока недоступен: [интервью с А. Лепковым, пред. Всеукр. орг. инвалидов «ВЕЛИД», о проведении ме-роприятия «Регата равных возможностей» в г. Херсоне] / записала Наталья Шальнова // Булава. - 2010. - N38(23 сент.). - С. 17.

17. Інваліди мають права і можливості: [інтерв'ю з І. В. Колотинською, дир. Херсон. обл. від-ня Фонду соц. захисту інвалідів] / записала Олена Нечипуренко // Новий день. - 2010. - N42(14 жовт.). - С. 6.

18. Їх вітав світ, вітав Президент, вітає їх і Херсонщина!: [про переможців XXI літніх Дефлімпійських ігор в м. Тайпей (Тайвань), засл. майстрів спорту України С. Крука, В. Туркова та Н. Урсуленко, вихованців Херсон. облцентру «Інваспорт»] // Новий час. - 2009. - N39(24 верес.). - С. 1.

19. Казакова оксана. Херсон – город, где комфорт не для всех // Гривна. – 2011. - № 43(20 окт.). – С. 6.

Проблема пандусов в г. Херсоне.

20. Казакова оксана. Хорошее начинание // Гривна. – 2011. - № 17(21 апр.). – С. 6.

Спецтранспорт для інвалідів.

21. Карнаухов Игорь. День инвалида в Комсомольском районе [Текст] / Игорь Карнаухов // Херсонський вісник. - 2011. - N 50(15 груд.). - С. 5.

Про роботу територіального Центру соціального обслугову-вання м. Херсона.

95

22. Кирпа Татьяна. «Мы не боги, но давайте попробуем...» / Татьяна Кирпа // Гривна. - 2011. - N 22(26 мая). - С. 10.

Про роботу Херсонського обласного Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

23. Кирпа Татьяна. «Пиариться» на детях ещё не время // Гривна. - 2009. - N 43(22 октября). - С. 10.

О благотворительном аукционе на покупку оснащения для реа-билитационного Центра для детей с синдромом Дауна.

24. Кирпа Татьяна. По главной улице – на ощупь // Гривна. - 2010. - N 21(20 мая). - С. 18.

Про квест «Херсон глазами незрячих»

25. Кирпа Татьяна. Право на «обычное» детство // Гривна. - 2009. - N 23(4 июня). - С. 9.

О классе в общеорбарзовательной школе №4 для детей с ограни-ченными физическими возможностями.

26. Кирпа Татьяна. Спешите: в библиотеке Гончара – «счастли-вый» Тигр! И не только… // Гривна. - 2010. - N 3(15 янв). - С. 4.

Про цикл виставок «Людина творить себе», присвячених творчості людей з особливими потребами.

27. Кирпа Татьяна. Ударили регатой по «барьерам» // Гривна. – 2011. - № 39(23 сент.). С. 6.

Про проведення «Регати рівних можливостей».

28. Кирпа Татьяна. Это нелюбимое слово «надежда»… // Гривна . – 2011. - № 4(20 янв.). - С. 9.

Про обласну благодійну організацію «Золоте серце».

29. Ковальська олена. Допоможемо дітям разом! : [до 10-річчя з

96

часу створення Центру соц. реабілітації дітей-інвалідів в м. Каховці] / Олена Ковальська // Каховська Зоря. - 2011. - N1/2(1 січ.). - С. 6.

30. Колотинська І. Соціальний захист людей з обмеженими можливостями : [про роботу Херсон. обл. від-ня Фонду соц. захисту інвалідів] / І. Колотинська // Орієнтир плюс. - 2010. - N9(29 жовт.). - С. 4.

31. «Коляска – не ограничение, а возможность круто изменить свою жизнь» // Гривна . – 2009. - № 42(15 окт.). - С. 1,14.

32. Крупица олександр. Люди с мужественной судьбой // ТелеКомпас «Гривна». – 2010. - № 29(15 июля.). – С. 18.

Про переможців авторалі «Київські каштани-2010» серед інвалідів на автомобілях з ручним керуванням.

33. Крупица александр. СПОРТарена // ТелеКомпас «Гривна». – 2011. - № 18(28 апр.). – С. 18.

Про обласну спартакіаду з легкої атлетики серед дітей-інвалідів.

34. Лопатин Валерий. Инвалидная коляска осталась несбыточ-ной мечтой // Гривна. – 2011. - № 31 (28 июля). - С. 3.

35. Медали и рекорды спортсменов [Херсонского] «Инваспорта» : [на XVII Спартакиаде Украины среди детей-инвалидов «Поверь в себя» в Крыму] // ТелеКомпас «Гривна». - 2010. - N27(1-8 июля). - С. 11.

36. Международный день инвалидов // Каховские новости. – 2011. – 8 дек. – С.5.

Вечер, посвященный людям с ограниченными возможностями.

37. Павлова Ирина. Как отдыхают инвалиды // Гривна. – 2011. - № 35 (26 августа). - С. 10.

38. Павлова Ирина. Маэстро партии вслепую : [о незрячем тре-

97

нере по шашкам из г. Херсона В. З. Гавриленко] / Ирина Павлова // Гривна. - 2009. - N25(18 июня). - С. 13.

39. Павлова Ирина. Фотонформация // Гривна. - 2011. - № 13(24 марта). - С. 23.

Про акцію «Подаруй радість спілкування з природою людям, які недобачають!»

40. Подгородецкая Татьяна. «Инвалид - не значит попрошай-ка» : [о выставке декор.-прикл. искусства людей с огранич. возмож-ностями в Выст. зале г. Херсона] / Татьяна Подгородецкая // Новий день. - 2009. - N52(24 груд.). - С. 19.

41. Подгородецкая Татьяна. Их будущее тоже будет светлым / Татьяна Подгородецкая // Новий день. - 2011. - N 18(28 квіт.). - С. 20.

Про роботу Херсонського обласного Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

42. Серебрякова София. Где учиться инвалиду? // Гривна. - 2010. - N13(25 марта). - С. 20.

43. Серебрякова София. Когда веришь в себя // Гривна. - 2009. - N16(16 апр.). - С. 15.

О выставке-конкурсе декоративно-прикладного творчества «Поверь в себя».

44. Серебрякова София. Особые мамы особых детей // Гривна. - 2010. - N11(12 марта). - С. 3.

Про організацію «Золоте серце».

45. Серебрякова София. С широко закрытыми глазами // Гривна. - 2010. - N13(25 марта). - С. 20.

Про проблеми УТОСа

98

46. Серебрякова София. «Учим родителей, как помочь своим детям» // Гривна. - 2009. – N46(12 нояб.). - С. 18.

Про діяльність організації «Золоте серце».

47. Серебрякова София. Фестиваль детского мужества : [о XVII фест. творчества детей с огранич. возможностями «Мы все можем» в г. Херсоне] / София Серебрякова // Гривна. - 2010. - N18(29 апр.). - С. 12.

48. Сілютіна діана. «Людина творить себе» : [про вист. творч. робіт людей з особливими потребами в ХОУНБ ім. Гончара] / Діана Сілютіна // Акценти. - 2010. - N2(13 січ.). - С. 8.

49. Сосна анастасия. Белая трость: попробуй ощутить на себе // Гривна. – 2011. - № 43(21 окт.). - С. 6.

Про акцію «Спробуй відчути на собі».

50. Сосна анастасия. Не всё безнадежно // Гривна. – 2010. - № 23(3 июня.). - С. 16.

«Сімейна гармонія» при УТОСі.

51. Сосна анастасия. «Hand made», или вещи своими руками // Гривна. – 2010. - № 16(16 апр.). - С.3.

Мастер-классы для слабовидящих и глухонемых детей.

52. Спецвагон для инвалидов // Гривна. – 2011. - № 13(24 марта). – С. 12-13.

53. Тюрина оксана. Куда пойти учиться инвалиду // Гривна. – 2011. - № 22(27 мая). – С. 5.

54. Тюрина оксана. Протезы, костыли, коляски для инвалидов – бесплатно // Гривна . – 2011. - № 14 (1 апр.). – С. 5.

Безкоштовне забезпеченя інвалідів необхідними для життєдіяльності реабілітаційними та медичними засобами.

99

55. Финал Всеукраинской спартакиады «Повір у себе» // Гривна . – 2010. - № 27 (2 июля). – С. 14.

56. Фотоинформация // Гривна . – 2009. - № 50 (10 дек.). – С. 23.

День людей з обмеженими можливостями в Херсонській загальноосвітній школі № 4.

57. Херсонские курорты – не для инвалидов // Гривна. – 2011. - № 34(19 августа). – С. 1

58. Хорунжий Сергій. Вади - не завада : [в Херсон. обл. центрі «Інваспорт»] / Сергій Хорунжий // Новий час. - 2010. - N26(1 лип.). - С. 6.

59. Этим людям нужны наша забота и внимание: [интервью с И. В. Колотинской, руководителем Херсон. обл. отд-ния Фонда соц. защиты инвалидов] / записала Людмила Павловская // Правда Херсонщини. - 2010. - N34(9 верес.). - С. 6.

60. яновский Сергей. Мир видят пальцами / Сергей Яновский // Гривна. - 2011. - N 12(17 марта). - С. 11.

Про роботу Центру для користувачів з особливими потребами в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

100

V. етикет спілкування з людьми, що мають інвалідність

анТИдИСКРИМІнаЦІЙна МоВаПеревірте себе - чи не використовуєте ви стереотипи й уза-

гальнення, чи не викликає ваш опис жалість і чи не підсилює вра-ження хворобливості? Якщо ви говорите або пишете про людей з фізичними недоліками, намагайтеся вживати нейтральні слова, ретельно підбирайте вислови. Замість того щоб сказати «жертва аварії», кажіть «чоловік, що переніс...» або «людина, з яким...».

Невірне протиставлення «нормальний» - «інвалід» або «інвалід» - «здоровий», тому краще говорити про людей з інвалідністю й без такої. Ніколи не застосовуйте слова «неповноцінний», «каліка», «хворий», «епілептик», «астматик», «децепешник», «даун», інші яр-лики й жаргонізми.

Правила коректної мови

АНТИДИСКРИМІНАЦІЙНА МОВА

Перевірте себе - чи не використовуєте ви стереотипи й узагальнення, чи не викликає ваш опис жалість і чи не підсилює враження хворобливості? Якщо ви говорите або пишете про людей з фізичними недоліками, намагайтеся вживати нейтральні слова, ретельно підбирайте вислови. Замість того щоб сказати «жертва аварії», кажіть «чоловік, що переніс...» або «людина, з яким...». Невірне протиставлення «нормальний» - «інвалід» або «інвалід» - «здоровий», тому краще говорити про людей з інвалідністю й без такої. Ніколи не застосовуйте слова «неповноцінний», «каліка», «хворий», «епілептик», «астматик», «децепешник», «даун», інші ярлики й жаргонізми.

Використовуйте Уникайте

Інвалід; людина, що має інвалідність; люди, що мають певні фізичні обмеження

Хворий, каліка, покалічений, деформований, неповноцінний, дефективний (ніколи!)

Людина, що не має інвалідності; звичайна, типова людина

Нормальний, здоровий

Людина, що використовує інвалідну коляску

Прикутий до інвалідного візка

Уроджена інвалідність Уроджений дефект, нещастя

Має ДЦП (або інше) Жертва ДЦП

Переніс поліомієліт, має інвалідність у результаті поліомієліту

Страждає від поліомієліту, від наслідків поліомієліту

Люди (людина), що мають розумову відсталість Дитина із затримкою в розвитку Людина із психічними розладами

Відсталий, розумово неповноцінний, «гальмо» (ніколи!), недоумкуватий, розумово відсталі люди, хворий на голову, божевільний, псих (ніколи!)

Людина із синдромом Дауна Даун, монголоїд (ніколи!)

Людина з епілепсією Люди, схильні до епілептичних припадків

Епілептик, припадочний

Сліпа людина. Слабозора з розладами зору. Людина, що погано чує, слабочуючалюдина

Сліпий, як кріт (ніколи!); глухонімий, глухий, як пень

Людина із труднощами в спілкуванні, утрудненнями в мові

Німий

101

VI. Персональні історії

6.1.«Регата рівних можливостей». Город должен быть доступным!

В суете сует, к сожалению, большинство людей не задумываются над тем, что можно назвать ярким событием в нашей жизни. А как оказывается, обычная полноценная жизнь человека — это и есть со-бытие. Гулять по улицам родного города, видеться с друзьями, утром спешить на работу, а вечером — домой. Все это так буднично, но этого может так не хватать — Люди с инвалидностью такие же, как остальные люди, они не хотят, чтобы их жалели. Сегодня мы хотим показать, что мы не просим! Мы можем сами! — об акции от всеу-краинской общественной организации инвалидов «Велід» говорит Алексей Липков.

Фото Тетяни Дергачової

Сама акция «Регата равных возможностей» прошла в Херсоне 17 сентября и была посвящена Дню города.

Во время акции был совершен спуск инвалидов на водных ка-тамаранах вниз по Днепру от набережной парка Славы к набе-

102

режной проспекта Ушакова. В состав команд на катамаранах вошли люди с тяжелой формой инвалидности.

— Это не первый мой опыт подобных мероприятий. Вообще спорт для меня — смысл жизни. Стрельба из лука, теннис и даже авторалли. Я уже 20 лет на коля-ске, но, несмотря на это, каждый раз я осваиваю для себя новый вид спорта. Движение — это жизнь. Если так случилось, то нельзя за-ключать себя в четыре стены, жизнь не может проходить возле теле-визора. Лег возле телевизора — поставил крест на себе, — рассказал журналистам «Нового часа» херсонец, инвалид Олег Кухарский.

Организаторы данной акции также рассказали о цели мероприя-тия — привлечение внимания общественности Херсона к пробле-мам создания безбарьерного окружения, а также преодоление изо-ляции людей-инвалидов от обычного общества.

— Пока тяжело говорить о равных возможностях для инвалидов в нашем городе. Сегодня для людей, которые берут участие в этой акции — это действительно событие, которое они будут вспоми-нать не один день, и даже месяц, — подчеркивает Алексей Липков. — Ведь выйти самостоятельно в парк, или вообще прогуляться по городу практически невозможно для людей с ограниченными фи-зическими возможностями. Не все так хорошо, как хотелось бы. Не хватает нормальных пандусов, общественного транспорта, исправ-ленных лифтов. Да что там говорить, у нас здоровым людям нужно смотреть постоянно под ноги, чтобы остаться здоровым.

Ярким примером «доступности» инфраструктуры городской на-бережной в плане посадки-высадки пассажиров на водный транс-порт может стать ситуация при высадке инвалидов на катамараны. Кстати, в большинстве случаев, подобной «доступностью» не будут отличаться и другие места отдыха на городских пляжах.

— На перспективу мы планируем больше проводить в нашем городе таких акций. Возможно даже для того, чтобы побороть сте-реотип, что люди с инвалидностью несчастны. А ведь это не так. Эмоций вокруг много, нужно хотеть их получить. Нужно добивать-ся настраивать себя на позитив, нужно заботиться друг о друге, — рассказывает участник акции Дмитрий Черных.

103

Сегодня общественные организации инвалидов, в том числе и участники акции, готовы не только поделиться с властью своими предложениями, но и воплощать свои идеи в жизнь. И пример этому мы действительно увидели. Но для формирования безбарьерности в нашем городе, конечно, было бы хорошо, чтобы их поддержали, чтобы их услышали.

Татьяна Дергачева

6.2. «Від бар’єрів до розуміння»

оТ баРЬеРоВ К ПонИМанИЮ

Аскания Нова осенью – это очень красиво! Поэтому, когда в октябре съёмочную группу пригласили поработать над фильмом «Дорога на север / Дорога на північ» и первую съёмку провести именно в заповеднике, мы с радостью согласились. Мы не думали, что эта первая встреча с будущими героями фильма станет таким мощным эмоциональным опытом…

В Асканию мы поехали вместе с детьми из Цюрупинского дома-интерната. Наблюдая за тем, как эти дети преодолевают путь, кото-рый для всех нас – простая прогулка, а для них настоящее испытание и полное препятствий путешествие, невольно начинаешь думать о том, что и в жизни у них всё так же. С одной стороны, дорога слож-нее, а с другой – окружающий мир удивляет и поражает их куда

104

больше, чем нас. Глядя, как эти дети общаются с природой, просто нельзя не проникнуться самы-ми светлыми чувствами. К счастью, люди, которые работают в интернате, де-лают всё возможное, что-бы жизнь их воспитанни-ков была как можно ярче и насыщеннее: когда мы спросили у детей, бывали ли они в других зоопарках, то узнали, что бывали, и не только в зоопарках, но и в театре, и в дельфинарии, и в музеях. И, в отличие от нас, они всё это запомни-ли: мы ведь не очень-то це-ним то, что можем сделать при первой возможности и желании (например, сходить в музей), а для этих детей это настоящее событие.

Эта поездка стала настоящим приключением, а у каждого при-ключения есть свои герои. Например, Алёна, которая решила проде-лать весь путь экскурсии самостоятельно. Мы видели, как это было для неё сложно, но она отказывалась от помощи, потому что сделать это своими силами было для неё важнее, чем в очередной раз по-лучить помощь, ведь во взрослой жизни рядом может не оказаться доброго дяди, который поможет облегчить дорогу… А ещё мы сра-зу заметили одного мальчика, который всю дорогу фотографировал зверей мобильным телефоном, причем не так, как это делает любой из нас: клац – и готово. Он внимательно выстраивал кадр, прямо как профессиональный фотограф. Как оказалось, этот мальчик (его зо-вут Миша) серьёзно занимается фотографией и дизайном одежды. Он сам шьёт себе одежду и мечтает учиться на дизайнера. Конечно, теоретически для талантливого человека в наши дни открыты все дороги, но для Миши этот путь будет куда труднее, ведь он прико-ван к инвалидной коляске.

105

Таких примеров на самом деле куда больше, и нам действительно захотелось поближе познакомиться с ребятами. И у нас это получит-ся – впереди ещё много дней для съёмок и для общения. Мы наде-емся, что, возможно, участие в съёмках фильма поможет кому-то из ребят поверить в свои силы, что благодаря нашему фильму найдутся новые неравнодушные люди, которые будут помогать этим детям в их не самом легком пути. На самом деле, часто такому маленькому человеку хватает просто хорошего толчка и моральной поддержки, а остальное он сможет сам – ведь их душевной силе, открытости и доброте можно только позавидовать.

Устин Данчук

6.3. «Херсон - очима сліпих»

Херсон – глазами слепых

14 мая в 2010 г. в Херсоне состоялось неординарное событие – квест «Херсон глазами слепых». Три команды, которые состояли из людей с инвалидностью по зрению, журналистов и волонтёров, пу-тешествовали херсонскими улицами и выполняли простые задания – простые, когда ты всё видишь. Журналисты местных и националь-ных СМИ убедились в этом, потому что глаза у них были крепко завязаны.

Эта публичная акция была на-правлена на улучшение доступ-ности объектов городской инфра-структуры для незрячих людей и людей с ослабленным зрением. Инициаторами акции стали ин-валиды, а именно Херсонская об-ластная ячейка Всеукраинской молодёжной общественной организации инвалидов по зрению «Генерация успешного действия» (председатель – Юлия Григорчук). Это очень позитивный пример активного участия в отстаивании прав инвалидов вместо безнадежного ожидания перемен к лучшему.

Поскольку это первый опыт херсонских организаторов, то под-

106

держать их приехали коллеги из Харькова. В Харькове с доступно-стью также были проблемы до тех пор, пока слепые жители этого города не смогли организовать предприятие по производству зву-ковых сигнализаторов. Они уже установили около 20 сигнализато-ров на улицах и в метро, а один даже привезли в Херсон. Сначала херсонцы обрадовались, а затем пришлось долго ходить по спон-сорам, аж пока не заявило о своём желании помочь ООО «МКП Прозерпина». Мы гордимся, что в нашем городе живут люди, ко-торым не безразлично то, что их окружает! Ещё один позитивный пример – Апелляционный суд в Херсонской области, который по собственной инициативе оборудовал пешеходный переход звуко-вым сигнализатором. Это благородные и хорошие дела, о которых никогда не сожалеешь.

Форма квеста для мероприятия была выбра-на потому, что она больше всего помогает про-демонстрировать неприспособленность и небез-опасность улиц города для людей с ослабленным зрением. Были сформированы три команды из херсонских и харьковских участников (инвалидов по зрению), учащейся молодёжи и журналистов херсонских СМИ. Все участники квеста и случай-ные наблюдатели убедились, что найти, например,

аптеку или самостоятельно, без риска для жизни, перейти дорогу для незрячего человека нереально.

Журналисты, молодёжь, общественные лидеры попробовали хо-дить (конечно, в сопровождении проводника) с повязкой на глазах. Андрей Недбайло, член Правления ЦМИ «Тотем» и один из органи-заторов акции, говорит: «Меня лично хватило на две минуты, по-тому что в сплошном гомоне городской улицы перестал различать где небо, где земля… Когда я смотрел на группу слепых на площади у железнодорожного вокзала, честно говоря, было страшно за этих людей. Как они смогут добраться до улицы Суворова – финишной точки квеста?» Поскольку слепому невозможно распознать останов-ку, журналистка ТРК «Украина» просто остановила посреди дороги троллейбус и поехала в нём с завязанными глазами. Журналистка другого телеканала подсматривала из-под повязки, но её трудно в этом винить, это действительно страшно.

107

Завершилась акция пресс-конференцией. Интересным было выступление первого заместителя председателя Апелляционного суда Херсонской области Лободзинского С. В., ведь именно это учреждение едва ли не единственное в городе само, без принуждения, установи-ло светофоры и звуковые сигна-лизаторы на опасном дорожном участке около суда. За время работы этих светофоров количество ДТП в этом месте значительно уменьшилось. Поразили нас рассказы гостей из Харькова – Олега Лепетюка (представитель Национальной ассамблеи инвалидов) и Игоря Шрамко (ВМГО инвалидов по зре-нию «Генерация успешного действия»). Мы узнали не только о мощ-ном правозащитном движении, а ещё и о том, как на практике ин-валиды могут осуществить свою мечту – сделать город доступным. Не дождавшись от местной власти участия в этом деле, они орга-низовали предприятие по изготовлению звуковых сигнализаторов, которые сами размещают в городе. И это делают слепые!!!

Председатель «Генерации успешного действия» обещала отчи-таться перед СМИ через три месяца о том, что изменится в Херсоне в результате этой акции, будут ли и у нас установлены «маячки».

Эта инициатива была поддержана программой «Мечта – рядом»: от молодёжных инициатив – к местной политике при участии моло-дёжи групп риска», которая реализуется в партнерстве Управлением молодёжи и спорта Херсонского городского совета и Центром мо-лодёжных инициатив «Тотем», при поддержке Министерства ино-странных дел Дании, предоставленной через ПРООН и Творческий центр ТЦК, а также при поддержке Фонда Батория (Польша). Бюджет проекта составил 3 тысячи гривен, и на эти деньги ини-циативная группа привезла в Херсон 6 харьковчан, обеспечила их питание и проживание, купила мобильный телефон со смартфоном, навигатор к нему, сделала банданы с логотипами, купила награды участникам квеста, обеспечила кофе-брейк! Помещение для пресс-конференции предоставил Дом учителя. А ещё инициативная груп-па искала спонсоров. Искали их три недели – но средства не на сам

108

проект, а на то, чтобы установить на их же территории звуковой «маячок», который стоит 550 грн. Самый частый официальный ответ предприятий с огромными оборотами был… Внимание!… «У нас нет в настоящий момент таких средств».

Очень яркая и показательная акция. Будем надеяться, что она побудит к конкретным действиям и органы власти, и бизнес, пото-му что иначе обязательства Украины, которая в декабре 2009 года ратифицировала Конвенцию о правах инвалидов, будут выполнять сами инвалиды и отдельные небезразличные люди.

Андрей Недбайло

6.4. Творчий вечір поетеси ольги Тютюнник

8 грудня 2011року, з нагоди відзначення Міжнародного дня інвалідів, в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара відбувся творчий вечір херсонської поетеси Ольги

109

Тютюнник – переможниці у номінації «літературна творчість» ІІ Всеукраїнського фестивалю творчості інвалідів «Неспокій серця» (має інвалідність по зору).

Мета творчого вечора – ознайомити громаду Херсонщини зі світосприйняттям, образом думки людей, що не бачать, розширити комунікаційні простори спілкування та залучити до розвитку нові соціокультурні джерела. Під час заходу Ольга ознайомила зі своїми поетичними творами, що увійшли до збірки «Откровения» а також з новими віршами які мають увійти до україномовної збірки Більш де-тально з віршами Ольги можна ознайомитися на сайті Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки;

6.5. Виставка робіт зроблених людьми з інвалідністю

«Инвалид — не значит попрошайка»

О чем мы думаем, когда смотрим вслед человеку, передвигаю-щемуся в инвалидной коляске, слепому, который без палочки абсо-лютно беспомощен, тому, кто кажется слабее ребенка? Сочувствуем, сострадаем, пытаемся помочь… А, хотите, инвалид поможет вам? Выставочный зал, что находится в самом сердце Херсона, — одно из любимых мест досуга горожан. Едва высохли краски под кистью известного художника-земляка, а мы уже лицезреем, как на ладони, его творческий рост, мысли и мечты. За многие годы стены этого зала стали свидетелями бесчисленного количества презентаций и

110

встреч. Однако то, что открылось ценителям искусства на минув-шей неделе, состоялось впервые.

Поначалу никого не удивил привычно высокий для этого ме-ста уровень представленных работ: живопись, гравюра, вышивка, декоративно-прикладное искусство. По-особенному начинаешь ценить их, когда узнаешь, что все это вышито, написано и сотка-но руками тех, кого мы в обществе толерантно называем людьми с ограниченными возможностями. Благодаря содействию и под-держке областной организации «Инициатива в защиту гражданских прав инвалидов», а также областной организации Союза худож-ников Украины, эта социальная категория людей заявила о себе со стороны, диаметрально противоположной общественному мнению.

111

— Этой выставкой мы хотим сломать стереотип о том, что инвалид — это нищий и попрошайка.

Нет, это такой же человек, как и все остальные: талантливый, умный, сильный. В чем-то, может, даже сильнее других, — отмеча-ет руководитель организации «Инициатива в защиту гражданских

прав инвалидов» Алексей Липков. — Мы до сих пор задаемся во-просом: как выйти из существующего вокруг кризиса? А ведь люди с ограниченными возможностями сталкиваются с этим понятием с момента получения инвалидности. Перед ними — сотни преград и барье-ров. В то время, когда в полноценном обществе все в порядке, эти люди учат-ся жить по-новому и вырабатывать стойкость к проблемным ситуациям. И именно сегодня инвалид может подска-зать и поделиться со здоровым челове-ком теми качествами, которые нужны каждому: это, прежде всего, жизнелю-бие, большая позитивная энергетика, и, конечно же, взаимопомощь. На от-крытии выставки было многолюдно. Херсонцы с неподдельным интересом засматривались на удивительной кра-

112

соты рушники, скатерти, салфетки, шали, вязаные изделия Нилы Ерощенко, Елены Шариповой, Екатерины Тареевой, Любови Ковтун.

Любовались картинами Анны Мажуры, предметами декора, из-готовленными Татьяной и Георгием Карпец, работами из дерева и керамики в исполнении Александра Хаметова, гравюрой Владимира Светлова, тщательно изучали экспозицию художественных произ-ведений Олеся Крохмаля и многих других талантливых земляков. — Мы уже давно мечтали о подобном мероприятии, но по разным причинам осуществить это было невозможно. И тут нам сообщают, что часть выставочного зала будет освобождена. Света белого не ви-дели, но в течение 5 дней своими руками подготовили экспозицию, — комментирует председатель областной организации инвалидов Сталина Кушнирук. — И хотя посвятили ее Международному дню инвалидов, очень надеемся, что в будущем подобные встречи с го-рожанами будут проводиться чаще. Интерес с их стороны для нас будет лучшей движущей силой.

Татьяна ПОДГОРОДЕЦКАЯ. (газета “Новий день” від 25.12.2009)

113

VII. Інформаційні запити

7.1. Зразок інформаційного запиту

Зразок інформаційних запитів до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

Інформаційний запитщодо надання письмової інформації

Нашою організацією реалізується проект «Громадський моніторинг дотримання права участі людей з інвалідністю в куль-турному житті, проведенні дозвілля та відпочинку та заняття спор-том у Херсонській області».

У зв’язку з проведенням моніторингу, керуючись ст.34 Конституції України, ст.5, 9, 19, 20, 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просимо Вас надати письмову інформацію щодо наступних питань:

1.Які заходи передбачено для задоволення потреб доступу всіх категорій інвалідів (включаючи, глухих, сліпих та дітей-інвалідів) до:

- витворів культури в доступних для інвалідів форматах? ;- телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних

заходів в доступних для інвалідів форматах?;- спортивних, рекреаційних і туристичних об’єктів?;- таких місць, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки та

туристичні послуги, а також доступу до пам’ятників та об’єктів, що мають національне культурне значення?;

Які регіональні чи загальнодержавні програми з цього питання було прийнято?

2.Яким чином забезпечено право всіх категорій інвалідів (вклю-чаючи, глухих, сліпих та дітей-інвалідів) на рівні з іншими у:

- проведенні дозвілля і відпочинку та участі в спортивних заходах?

- розвивати та використовувати свій творчий, художній та інтелектуальний потенціал, організовувати своє дозвілля?

Які регіональні чи загальнодержавні програми з цього питання було прийнято?

114

3.Яким чином у 2011 році було забезпечено виконання державою Україною своїх міжнародних зобов’язань у забезпеченні того, щоб діти з інвалідністю мали рівний з іншими дітьми доступ до участі в іграх, в проведенні дозвілля і відпочинку та в спортивних заходах, включаючи заходи в рамках шкільної програми?

Які регіональні чи загальнодержавні програми з цього питання було прийнято?

4.Яких заходів протягом 2011 року було вжито для заохочення культури глухих?

Які регіональні чи загальнодержавні програми з цього питання було прийнято?

5. Яких заходів у Херсонській області протягом 2011 року було вжито для заохочення участі інвалідів у заняттях спортом?

Які регіональні чи загальнодержавні програми з цього питання було прийнято?

Заздалегідь дякуємо Вам за увагу до цього запиту і, в свою чергу, підтверджуємо свою зацікавленість у активній співпраці з органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади у наданні консультативної, методичної, аналітичної, інформаційної допомоги в питанні формування місцевої політики по вирішенню соціально-економічних, побутових, творчих та інших актуальних проблем інвалідів та забезпечення їх прав.

115

7.2. Відповіді органів влади7.2.1. Міська рада м. Гола Пристань.

116

117

118

119

120

121

7.2.2. Міська рада м. Каховка.

122

123

124

125

126

127

7.2.3. Міська рада м. Херсон.

128

129

130

131

132

133

134

135

7.2.4. органи виконавчої влади Херсонської області.

136

137

138

139

140

141

142

143

144

145

146

147

148

149

VIII. Інформація про діяльність Херсонської організації інвалідів «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів»

ХГОІ “Ініціатива на захист громадських прав інвалідів”(далі Організація) була створена у 2006 році. Засновниками організації виступили активісти громадського руху, люди з обмеженими функціональними можливостями.

Зусилля організації спрямовані на якомога ширшу інтеграцію людей з інвалідністю до соціально-активного буття, покращенню їх становища в Україні.

Серед головних завдань організації є- сприяння та участь у формуванні державної політики по

вирішенню соціально-економічних, побутових, творчих та інших актуальних проблем інвалідів та забезпечення їх прав;

- сприяння та організація збору, аналізу та обміну інформацією між громадськими організаціями інвалідів України та інформування суспільства про стан вирішення проблем інвалідів в Україні;

- сприяння формуванню суспільної свідомості щодо позитивно-го ставлення до громадян-інвалідів;

У 2009 році організація:- виступила партнером Національної Асамблеї інвалідів України

у проекті «Об’єднавшись – зможемо більше», у частині проведення громадського моніторингу дотримання прав людей з інвалідністю в Україні в Херсонській області. Проект відбувся за фінансової підтримки МФ «Відродження», Програма «Верховенство права»;

- надала комплекс заходів з представлення інтересів та захисту прав членів трудового колективу учбово-виробничого підприємства УТОС в м.Херсон (люди з вадами зору). Як наслідок вжитих заходів, був посилений контроль за фінансовою звітністю яку надавала адміністрація перед трудовим колективом і вже у 2010 році дохідна частина підприємства у порівнянні з 2008 роком, збільшилась у 10 разів;

- провела заходи спрямовані на соціальну інтеграцію інвалідів до місцевої громади, покращення обізнаності у громади та форму-вання в неї толерантного ставлення до людей з інвалідністю. Заходи проходили завдяки спонсорської допомоги від приватних осіб та підприємств. Державна допомога та фінанси не залучалися:

• новорічний вогник для дітей інвалідів в Херсонському театрі ляльок (взяли участь близько 100 дітей);

150

• екскурсію до біосферного заповідника «Асканія Нова» та семінар на тему «Підвищення особистісної самооцінки та покра-щення навичок презентації у новому колективі» для вихованців Цюрупинського будинку інтернату для дітей з інвалідністю;

• виставку робіт прикладного мистецтва зроблених людь-ми з інвалідністю у виставковому залі ХОО Національної спілки художників тощо.

У 2010 році організація:- зняла документальний фільм «Дорога на північ», з проблема-

тики формування толерантного відношення суспільства до людей з інвалідністю. Фільм розміщений в мережі Інтернет («Youtube»), а та-кож транслювався на телеканалі Рада, був у рн. застос матеріалах на круглому столі «Захист прав дітей з інвалідністю у світлі Конвенції ООН про права дитини: питання взаємодії держави та громадянсь-кого суспільства», яке відбулось в Інституті законодавства Верховної Ради України;

- провела регіональні навчальні семінари «Медіація – трансформація конфлікту», «Сприяння захисту конституційних прав та законних інтересів жінок з інвалідністю на гендерних засадах». Фінансування заходів здійснювалось Національною Асамблеєю інвалідів України. Сумарна кількість учасників заходів становила 100 осіб з різних регіонів України та Херсонської області. Заходи були присвячені покращенню особистісної мотивації людей з інвалідністю до активної соціальної позиції. Учасники покращили навички презентації себе у новому колективі, покращення логістики у відносинах з органами влади та підприємницькими структурами;

- організувала та провела сплав на водних катамаранах по Дніпру «Регата рівних можливостей», в якій взяли участь люди з важкими формами інвалідності (враження опорно-рухомого апарату, втрата зору). Захід був присвячений святкуванню Дня міста. Метою захо-ду було привернуто увагу міської громади до реалізації принципів Конвенції про права інвалідів на рівність та недискримінацію по відношенню до людей з інвалідністю.

У 2011 році:- члени організації взяли участь у Всеукраїнських навчально-

інформаційних семінарах: «Моніторинг прав людей з інвалідністю. Права людини як людської цінності», «Розуміємо права людини. Знати та вміти – щоб діяти», де навчився механізмам моніторингу прав людей з інвалідністю на основі аналізу основних положень

151

Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, що провела Національна Асамблея інвалідів України в рамках підготовчої ро-боти з написання альтернативного звіту виконання Конвенції ООН про права інвалідів;

- взяли участь та мали доповідь на засіданні круглого столу «Захист прав дітей з інвалідністю у світлі Конвенції ООН про права дитини: питання взаємодії держави та громадянського суспільства», яке відбулось в Інституті законодавства Верховної Ради України 31 березня 2011 року. Організація направила свої рекомендації до резолютивної частини засідання. Крім того, до рн. застос матеріалів (50 носіїв) був включений DVD носії з фільмом «Дорога на північ», з проблематики формування толерантного відношення суспільства до людей з інвалідністю, зроблений організацією;

- організувала та провела Регіональний навчально-інформаційний тренінг «У світі прав та обов’язків». Фінансування заходу здійснила Національна Асамблея інвалідів України. У заході взяли участь близько 50 учасників з 8 областей України та Херсонської області. Учасники покращили свої навички представ-лення інтересів та захисту прав людей з інвалідністю у державних та підприємницьких структурах;

- взяли участь у Європейській Конференції на тему „Імплементація положень Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві на 2006-2015 роки”, яка відбулась в м. Одеса 30 травня – 1 червня 2011 року. Отримали знання європейського досвіду реалізації прав інвалідів, ознайомлення з прикладними заходами імплементації прав;

Крім того організація має досвід захисту прав інвалідів у судах (у справах, де інвалідність виникла внаслідок Чорнобильської аварії, а також у трудових спорах)

Більш детальна інформація про ці проекти та заходи за посилан-ням на сайті ВГОІ «Велід», розділ «Діяльність» (http://dpo.ks.ua)

152

1. Від авторів. Право на участь у культурному житті......

2. Законодавче забезпечення ................................................2.1. Відповідні положення Конвенції ООН про права лю-

дей з інвалідністю..................................................................................2.2. Керівні принципи (російською мовою).............................2.3. Стандарти передбачені міжнародними документами,

що мають силу для України...............................................................2.4. Стандарти передбачені національним законодавством2.5. Наявність системи моніторингу за дотриманням прав

інвалідів на культурне життя.............................................................2.6. Висновки..................................................................................2.7. Пропозиції до рекомендацій. Що і як потрібно

змінити у національному законодавстві для забезпечення реалізації прав людей з інвалідністю на культурне життя.........

3. Громадська думка: стан реалізації права людей з інвалідністю на культурне життя......................................................

3.1. Методологія оціночного опитування.................................3.2. Результати анкетування людей з інвалідністю...............3.3. Питання які задавали люди з інвалідністю під час

інтерв’ювання .......................................................................................3.4. Результати анкетування у загальноосвітніх закладах

м.Херсон.................................................................................................3.5. Результати фокус групи ......................................................3.6. Висновки опитування людей з інвалідністю в

Херсонському регіоні , щодо споживання послуг у сфері дозвілля, культури, відпочинку, фізичної культури ...................

3.7. Проблеми з якими стикаються люди з інвалідністю під час реалізації права на культурне життя .................................

3.8. Висновки за результатами опитування у загальноосвітніх закладах міста Херсон .......................................

3.9. Пропозиції до рекомендацій.Заходи, які можуть по-кращити доступність культурних, спортивних, туристичних заходів для людей з інвалідністю .....................................................

Зміст

3

7

79

1029

4446

48

545556

66

6773

75

79

81

83

153

4. Моніторинг херсонської преси ..........................................

5. Етикет спілкування з людьми, що мають інвалідність..

6. Персональні історії .................................................................6.1. «Регата рівних можливостей». Місто має бути доступ-

ним ............................................................................................................6.2. «Від бар’єрів до розуміння» .................................................6.3. «Херсон - очима сліпих» .......................................................6.4. Творчий вечір поетеси Ольги Тютюнник .........................6.5. Виставка робіт зроблених людьми з інвалідністю ...........

7. Інформаційні запити................................................................7.1. Зразок інформаційного запиту ............................................7.2. Відповіді органів влади ..........................................................7.2.1. Міська рада м. Гола Пристань..............................................7.2.2. Міська рада м. Каховка..........................................................7.2.3. Міська рада м. Херсон...........................................................7.2.4. Органи виконавчої влади Херсонської області.............

8. Інформація про діяльність Херсонської організації інвалідів «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів».....

91

100

101

101103105108109

113113115115121127135

149

154

Підписано до друку 05.04.2012р.Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Друк різографія.

Гарнітура Times New Roman Cyr.Умовн. друк. арк. 9,07. Наклад 100.

Замовлення № 876

Віддруковано у ПАТ «Херсонська міська друкарня»Свідоцтво про реєстрацію ХС №39 від 02.12.03 р.

73000, Україна, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 31

Тел./факс: (0552) 411333, 342002