Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет

ім. В. Гнатюка

кафедра Фізичної географії

“Фізико географічна характеристика Збаразького району”

(курсова робота)

Виконавець:студент географічного

факультету 21 групиГлібчук Петро

Науковий керівник:к.г.н. Дем’янчук П. М.

Тернопіль 2009

Зміст

Вступ….............................................................................…..3

1. Природознавчі дослідження Збаразького району ……4

2. Географічне положення………………………….............6

3. Геологічна будова…………………………………………6

3.1. Тектоніка………………………………………………...6

3.2. Геоморфологічні особливості………………………...14

4. Клімат …………………………………………………..…19

5. Річкова система…………………………………………..22

6. Грунти………………………………………………….......25

7. Рослинний і тваринний світ

7.1. Рослинний світ……………………………………….....27

7.2 Тваринний світ……………………………………….....29

8. Природні комплекси………………………………...........30

9. Проблеми охорони природи та раціонального використання

природних ресурсів………………………………………………...32

Додатки……………………………………………………….34

Висновки………………………………………….…………..44

Список використаних джерел……………………………...45

2

Вступ

Актуальність дослідження.

Через зростання негативного впливу людства на природу ця тема є

дуже актуальною. Потрібно детально досліджувати всі ланки природи

кожного району з метою вияснення і запобігання негативним змінам. Також

потрібно виявляти перспективні ділянки природи для створення

заповідників, заказників.

Об’єкт дослідження: Природа Збаразького району

Предмет дослідження: Природні комплекси району, їх сучасний стан

та шляхи оптимізації природокористування з метою охорони природи і

збереження генетичного біорізноманіття району.

Основні завдання курсової роботи:

1. Здійснити історико – хронологічний аналіз дослідження природи.

2. На основі аналізу літературних джерел та власних спостережень

дати розгорнуту фізико-географічну характеристику району.

3. Опрацювати кліматичні показники за даними метеостанції,

розробити на цій основі картографічні моделі (побудувати

кліматичні графіки та діаграми) та простежити зміни за останні 3

роки.

4. На основі опрацювання обширної літературної бази та власних

польових спостережень здійснити соціологічну оцінку

раритетного фітогенофонду району досліджень.

3

1. Природознавчі дослідження Збаразького району

Для того щоб розібратися в природознавчих дослідженнях району слід

звернутися до давніх джерел. Так, ще в 1867 році була видана робота М.П.

Барбот де Марні "Звіт про поїздку в Галіцію, Волинь і Поділля в 1865 році".

У цій роботі зроблено перші спроби дослідження геологічної будови

Поділля. Ним детально описані і поділені на яруси третинні відклади, що

зустрічаються на території Збаразького району.

У 1865 р. А.К.Михальський в праці "До питання про геологічну

природу Подільських товтр" робить спробу пояснити походження цього

унікального рифового утворення, на якому розташований Збаразький район.

Починаючи з 1946 р., систематичним вивченням стратиграфії і

тектоніки палеозойських відкладів Волино-Подільської плити займається

П.Х. Дікенштейн. Потужність силурійських відкладів за його даними складає

870 - 900 м. Його зусиллями подана нова стратиграфічна схема поділу

Поділля.

З 1946 р. по 1949 р. здійснено регіональну геологічну зйомку території

Збаразького району в масштабі 1 : 2000.

В період між 1949 - 1955 рр. виходить цілий ряд праць, в яких у тій чи

іншій мірі висвітлюються особливості природи Збаразького району. Це

зокрема : Боднарчук В.Г. "Геоморфологія УРСР", 1949р.,

Геренчук К.І. "Подільські товтри", 1949 р., "Геоморфологія Поділля",

1950 р., Королюк І.К. "Подільські товтри і умови їх утворення", 1952р.

Наступні роки вивчення природи Збаразького району пов'язані з

вченими географічного факультету Львівського університету,

Тернопільського педагогічного інституту. Серед них: К.І. Геренчук, П.М.

Цись, О.Д.Штогрин, М.Д.Орел, Й. М.Свинко, В.О.Шиманська, С.В.Зелінка.

4

В 1975 р. тернопільський краєзнавець В.В.Радзієвський і

фотокореспондент газети "Вільне життя" В. Бурма випускають інтегрований

путівник "Медобори", де є багато цікавої інформації про природу

Збаразького району.

Питанням охорони природи та, створення заповідної мережі

присвячений ілюстрований нарис М.Д.Чайковського "Пам'ятки природи

Тернопільщини", видрукований в 1977 р.

В останні десятиріччя пріоритет в дослідженнях на території

Збаразького району належить вченим географічного та природничого

факультетів Тернопільського педагогічного університету ім. Гнатюка.

Певний внесок у вивчення природи Збаразького району зробили

місцеві краєзнавці А. П. Малевич, В. А. Марцинишин, Н. Г. Марцинишин.

5

2. Географічне положення

Площа району 863 кв. км. Район знаходиться в північній частині

Тернопільської області. Він межує з такими районами: на півночі та на

північному заході з Кременецьким, на заході із Зборівським, на південному

заході та півдні з Тернопільським, на південному сході із Підволочиським, на

сході із Лановецьким і на північному сході з Шумським районом.

Рис. 1 Картосхема Збаразького району

6

3.Геологічна будова

3.1 Тектоніка

У структурному відношенні територія Збаразького району розміщена в

межах Волино-Подільської плити Руської платформи. В її геологічній будові

беруть участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою, які

залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. Кристалічні

породи розташовані на значній глибині і ніде в межах району не виходять на

денну поверхню. Давній кристалічний фундамент розчленований рядом

регіональних розломів з амплітудою 1,5-2,0 км, які простягаються переважно

у північно-західному та північно-східному напрямках. Вся поверхня

фундаменту полого нахилена зі сходу на захід до краю платформи. В межах

району вона залягає на глибині 1000 - 1500 м.

Збаразький район розташований в межах Центрально-Подільського

геологічного району (Орел М.Д.) з розвитком силурійських і девонських

відкладів, незначним поширенням крейдових відкладів. На геологічній карті

району представлений мезозой (верхня крейда, туронський ярус), кайнозой.

Оригінальними є накладні структури Товтрового кряжу по лінії Мала

Березовиця - Добриводи - Залужжя - Збараж - Максимівка - Романове Село.

В межах району палеозойські відклади не виходять на денну поверхню

і не мають явного впливу на формування рельєфу території.

Відклади верхньої крейди залягають на розмитій поверхні

силурійських осадових порід. Туронський ярус верхньої крейди поширений в

долині р. Горинь і характеризується одноманітним сталим складом

карбонатних порід, що свідчить про м'який, рівний і теплий клімат другої

половини крейдового періоду, коли органічний світ досяг великого розвитку,

а в ряді груп - гігантських розмірів (Свинко Й.М.)

У відкладах верхньої крейди (с. Бодаки) спостерігаємо крейдоподібні

вапняки і мергелі. Характерною ознакою цих відкладів є присутність в їх

складі декількох горизонтів конкрецій сірого та чорного кременю. Форма їх

7

різноманітна. Найчастіше вони бувають кулястої, лінзовидної, або

неправильної заокругленої форми. Зовнішня поверхня їх гладка.

Зустрічаються ще у відкладах верхньої крейди рештки морських

організмів ( іноцерами, брахіоподи, їжаки та ін.). Потужність відкладів

становить 8 - 20 м. Вони спостерігаються у відслоненнях ярів Жаб'як (с.

Дзвиняча), Залісецький , на північній околиці с. Бодаки (лівий берег р.

Горинь, в уступі третьої тераси).

У кінці крейдового періоду вся територія району стає суходолом, який

зберігався до середини палеогену. В цей час формувався рельєф, розвивався

рослинний і тваринний світи. Клімат на той час був теплий субтропічний,

близький до тропічного.

Відклади палеогену на території району поширені дуже мало (околиці

смт. Вишнівець). Вони представлені зеленими кварцево-глауконітовими

пісками та мергелями потужністю до 12 м, що залягають на розмитій

закарстованій поверхні верхньої крейди, заповнюючи її нерівності.

Найбільш поширеними на території району є неогенові відклади, які

безпосередньо залягають на верхній крейді. Зокрема, тортонський ярус

середнього міоцену представлений морськими осадками з великою кількістю

рештків організмів. Фаціальний склад їх дуже мінливий. Нижній тортон

складений в основному піщанистими глинами, мергелями, багрянковими

вапняками, кварцевими та кварцево-глауконітовими пісками і пісковиками.

Тортон зустрічається в долині р. Горинь.

Особливо значного поширення в межах району набули

нижньосарматські (верхній міоцен) відклади. З часу відступання

Сарматського моря минуло понад десять мільйонів років, але відклади його

разом з численними рештками тодішніх організмів збереглися в багатьох

місцях району до наших днів.

У нижньому сарматі виділяють два горизонти : нижній - Буглівський, і

верхній - Волинський. Буглівський горизонт складений зеленкуватими

кварцево-глауконітовими та білими кварцевими пісками, пісковиками,

8

піщанистими глинами і ясно-сірими плитчастими мергельними глинами та

мергелями. Потужність цих верств коливається в межах від 10 до 20 м.

Відклади Волинського горизонту можна спостерігати на всьому протязі

Товтрового кряжу. Найпоширенішими є органогенні вапняки (відслонення в

кар'єрах сіл Старий Збараж, Добриводи, Максимівка). Серед них виділяються

серпулово-моховаткові, серпулові, черепашково-детритові та інші

різновидності вапняків.

Унікальними відслоненнями міоценових відкладів з рештками морської

фауни і флори та вугленосних шарів є схили яру Жаб'як (північно-західна

околиця с. Дзвиняча) та Залісецького яру (с. Залісці).

Рис. 2. Сарматські вапняки Товтрового кряжу (с. Добриводи)

9

Рис. 3,4. Молюски сарматських вапняків

10

Яр Жаб'як утворився дуже давно внаслідок водної ерозії. Його довжина

понад 1 км, глибина в середній частині - близько 40 м. На схилах яру

відслонилися тортонські літотамнієві вапняки, піски та вугленосні піщано-

глинисті породи, які відклалися тут понад 15-20 мільйонів років тому. Тут і

найбільші на Поділлі скам'янілі стовбури дерев різноманітні види

двоствулкових і черевоногих молюсків. Як стверджує Й.М.Свинко - один з

дослідників яру - за багатством видового складу викопних організмів і їх

збереженістю яр не має собі цінних серед палеонтологічних пам'яток неогену

Поділля. А у відкладах антропогену, що залягають вище по розрізу,

знайдено бивні і зуби мамонтів - свідків льодовикової епохи, крем'яні

знаряддя праці людини кам’яного віку та інші цінні геологічні "документи".

Особливо значного поширення в межах Збаразького району набули

нижньосарматські відклади. їх можна спостерігати на протязі всього

Товтрового кряжу.

Товтровий кряж - унікальне геолого-геоморфологічне утворення, і не

має аналогів в інших районах України.

Горбисте пасмо товтр (горбів) в межах Збаразького району перетинає

Подільську височину з північного заходу на південний схід від села Мала

Березовиця через села Добриводи, Зарубинці, м. Збараж, Стриївку, Киданці,

Романове Село. Ширина гряди коливається в межах З км, а висота над

навколишньою поверхнею становить 50 - 60 м, в окремих місцях і вище.

Товтрова гряда - це бар'єрний риф, який почав формуватися ще в

тортоні, але остаточно сформувався в сарматі.

Як відзначає І.К.Королюк (1952р.), поширення рифових водоростевих

побудов визначалося рельєфом дна верхньотортонського моря. Загальне

простягання рифу в основному відповідає напрямку підняття крейдової

поверхні.

Основним будівельним матеріалом для утворення рифів служили

відмерлі рештки літотамнієвих водоростей, які населяли найбільш підняті

ділянки морського дна в місцях інтенсивного руху води. Відмираючи,

11

вапнякові водорості утворювали твердий субстрат, на якому охоче

поселялися інші організми, насамперед молюски.

Крім літотамнієвих водоростей в утворенні рифів важливу роль

відіграли моховатки, корали, верметуси, серпули та інші, переважно

прикріплені донні організми. Колонії моховаток займали окремі ділянки між

водоростями. Верметуси (черевоногі молюски із специфічно неправильно

закрученою черепашкою) закріплялися між водоростями. А корали населяли

глибокі ущелинні рови в середині рифових масивів, ховаючись від міцного

натиску морських хвиль. В утворенні сарматських рифів місцями значну

роль відіграли морські черви серпули, які будували для свого захисту

звивисті або спірально закручені вапнякові трубочки.

З тектонічними рухами в Карпатах територія Поділля піднялася море

відступило на південний схід. На місці колишнього дна залишилися височіти

рифи у вигляді горбистої гряди, яка збереглася до наших днів. На вершинах -

товтрах гряди - Бабина (408 м), Довбушева, Ґонтова (422 м), Зубова (430 м),

Лань (394 м), Замкова, Скала (406,6 м), Монастир (407,7 м), Киданецькі скелі

(404 м), Скала (417,07 м) біля с. Романове Село та інших часто зустрічаються

мальовничі скелі, кам'яні поля, окремі великі камені, складені різновидними

вапняками численними рештками різноманітних морських організмів.

Четвертинні відклади на території Збаразького району утворюють)

майже суцільний покрив потужністю 15 - 20 м. Такого покриву позбавлені

окремі вапнякові скельні вершини Товтрового кряжу.

Формування четвертинних відкладів проходило протягом нижнього,

середнього і верхнього плейстоцену і голоцену. Літологічна четвертинні

відклади представлені лесами, лесовидними суглинками, глинами, торфом,

пісками, супіщано-суглинистим алювієм.

Нижньоплейстоценові алювіальні відклади спостерігаються третій

терасі р. Горинь (с. Бодаки, с. Котюжино). Вони представлені піском,

супіском, суглинком.

12

Середній плейстоцен представлений алювієм другої тераси р. Горинь, а

також лесами, які переважно поширені на вододілах і привододільних

схилах. Відклади алювію складені супіщано-суглинистим матеріалом з

прошарками та лінзами піску.

Верхньоплейстоценові відклади утворюють першу терасу р. Горинь, в

складі якої є піски, супіски, суглинки.

Широко поширена на території району верхньоплейстоценова товща

лесів загальною потужністю 6 - 10 м. На північно-західній околиці м. Збараж

є відклади плейстоценових похованих грунтів.

Сучасні (голоценові) відклади представлені алювієм заплав і русел

річок, торфом. Переважно це суглинисто-піщані, піщані відклади з фауною

сучасних молюсків.

Заторфовані масиви зустрічаємо в околицях сіл Новики, Мусорівці,

Зарубинці, Колодно, Охримівці.

Елювіальні відклади широко представлені в Товтрах. В основному це

уламковий матеріал різного розміру і форми, що утворився внаслідок

фізичного і хімічного вивітрювання вапняків. Елювій представлений

вапняково-глинистими, глиносто-щебнистими, щебнисто-глибовими

відкладами. Такий елювій знаходимо на горах-товтрах.

Рис. 5. Балка – давня ерозійна форма рельєфу

13

Делювіальні відклади представлені дрібнозернистими утвореннями, які

в своєму складі містять верству щебеню. Потужність делювію збільшується

до основи схилів підвищень і не перевищує 3 м.

Сучасний рельєф території Збаразького району є результатом

взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил і знаходиться в безперервній зміні.

Ендогенні сили, викликані внутрішніми процесами Землі, створили основні

нерівності району, так звані морфоструктури: Східно - Подільське плато і

Товтрову гряду.

Східно-Подільське плато розташоване в північній частині району.

Сумарні амплітуди післяранньосарматських підняттів тут становлять 330 -

350 м. До найбільш піднятої частини морфоструктури приурочений вододіл

річок Горині та Збруча, який називають Авратинською височиною. В її межах

поверхня палеозою значно піднята, а відклади крейди майже всюди розмиті.

Товтрова гряда - лінійно витягнуте з північного заходу на південний

схід горбисте пасмо. У плані, гряда розташована на стику Західно-

Подільського і Східно-Подільського блоків кристалічного фундаменту,

розділених зоною Збаразького розлому. У міоцені рифове пасмо розділяло

морський басейн на дві частини: західну – більш глибоководу, і східну -

мілководну. У сучасному рельєфі гряда добре виражена завдяки наявності в

її розрізі стійких рифогенних порід (дуже твердих вапняків).

Сумарні амплітуди післяранньосарматських підняттів у межах - гряди

досягають 400 м і більше.

3.2 Геоморфологічні особливості

Формування морфоскульптур на території району тісно пов'язане із

розвитком морфоструктур. Воно почалося після відступання Сарматського

моря та встановлення континентального режиму, який триває до тепер.

Поступово звільняючись від моря, морфоструктури – потрапляли під вплив

екзогенних процесів, піддавалися їх обробці, внаслідок чого виник складний

14

комплекс морфоскульптур. Головну роль у формуванні сучасного рельєфу

району відіграли річкові та поверхневі текучі води. Вони створили

найголовніші морфоскульптури - річкові долини (річок Горинь, Гнізна,

Гніздечна, Ходорівка), балки, яри.

У зв'язку з особливостями геологічної будови річкові долини на півночі

глибше врізались у поверхню Авратинської височини, розкриваючи відклади

верхньої крейди туронського ярусу. Лівий схил : Горинь - крутий, місцями (с.

Поляни - смт. Вишнівець) - обривистий. Вріз р. Гнізна в межах Товтрової

гряди сягає 40 - 80 м (с. Залужжя – с. Старий Збараж.

Тераси найбільш повно розвинені у долині р. Горинь. Тут їх виявлено

три. У Горині добре виражена заплава; русло в багатьох місцях випрямлене

меліоративними роботами. Ширина заплави досягає 100 200 м.

На окремих місцях ця закономірність порушується різким звуженнями

локального характеру. Потужність заплавного алювію становить 2-3 м. В

його складі переважають піски та суглинки домішкою кремнію, щебеню,

вапняків мергелистих, вапняків. Вік заплави – голоценовий. В багатьох

місцях заплава заболочена (с. Лози – с. Котюжино) з водно-болотною

рослинністю. В районі смт. Вишнівець заплава видозмінена меліораторами і

вкрита бур'янами.

Перша надзаплавна тераса піднята над рівнем ріки на 8 - 12 м. Вона

складена дрібно - і середньозернистими алювіальними пісками та

суглинками. Ширина тераси коливається від 200 до 300 м.

Друга надзаплавна тераса висотою 18 - 25 м над рівнем ріки складена

пісками з галькою, які перекриті зверху лесоподібними суглинками. Ширина її

досягає 500 м (с. Котюжино).

Третя надзаплавна тераса за походженням є ерозійно –

акумулятивною. В її основі залягають неогенові відклади, перекриті зверху

алювіальними відкладами потужністю до 3 м. Терасі піднімається над рівнем

ріки на висоту 35 — 40 м (с. Бодаки - с. Котюжино).

15

У долинах річок Гнізна, Гніздечна, Ходорівка чітко виражені лише

заплава. Притому верхів'я заплави заболочені, з водно-болотною та лучною

рослинністю. Місцями (с. Капустинці - с. Красносільці заплава р. Гнізна

змінена меліоративними роботами. На відрізку м. Збараж - с. Чернихівці

долина р. Гнізна звужується, заплава незначні по ширині (до 50 - 60 м), а в

місці поперечного перетину Товтрового кряжу (с. Залужжя - с. Старий

Збараж) заплава досягає ширини 10 м, і вріз становить 50 - 80 м; схили

долини круті - до 60°. В цілому у рельєфі району переважає лесова рівнина з

ярково балковими ерозійними формами, а на деяких ділянках (на північний

схід від м. Збараж) з плоским малорозчленованим рельєфом (с. Колодно - с.

Заруддя - с. Гніздичне).

Характерними формами рельєфу, що створені діяльністю води,

вимоїни, яри та балки.

Балки, як найбільш давні з названих форм ерозійного рельєфу широко

розвинені по всій території району.

Розчленуванню балками та ярами піддані переважно верхів'я річкових

долин і прирічкові схили. Центральні частини межиріч Авратинської

височини змінені лінійною ерозією найменше. В достатній кількості балок і

ярів виявлено в межах Товтрової гряди.

Рис. 6. Молодий яр

16

Рис. 7. Долина Гнилої Гнізни

Розміри балок різні. На Авратинській височині вони досягають до 2 км

довжиною, 400 – 500 м шириною, 15 - 20 м глибиною. Схили балок вкриті

шаром делювіальних відкладів різної потужності. Звичайно у них переважає

щебенисто-уламковий матеріал; суглинки покриті зверху відносно

однорідною товщею лесових порід. Потужність акумулятивних утворень

схилів збільшується зверху вниз від 0 до 5 - 6 м і більше. У ряді випадків

днища балок прорізуються молодими ярами.

На межиріччях, в межах м. Збараж - с. Кретівці - с. Новики - Колодно -

с. Чорний Ліс; м. Збараж - с. Кретівці - с. Стриївка - с. Вищі Луб'янки

спостерігаються пологі неглибокі улоговини, які з'єднують верхів'я сусідніх

долинно-балкових систем. Ці улоговини переважно вигнуті з північного

заходу на південний схід. Можливо, вони є реліктами ще не вивчених давніх

річкових систем.

Яри на території району поширені дуже нерівномірно. Густота яркової

мережі коливається в межах від 0 до 10 км/км²; у багатьох місцях вона

незначна. Найчастіше трапляються яри двох основних типів: первинні

берегові, розвинені на схилах річкових долин і балок, та первинні донні ,

розвинені у днищах балок. Яри першого типу наявні по ні території району,

другого - найчастіше трапляються в басейні р. Горинь, на Товтровому кряжі.

17

У гирлах молодих ярів часто утворюються обширні конуси виносу (біля сіл

Верняки, Старий Збараж, Дзвиняча).

Форма поперечного профілю ярів значною мірою залежить від складу

порід, в яких вони формуються. У вапняках вони - У-подібні, у четвертинних

лесових породах яри мають круті вертикальні схили (околиці с. Гніздичне).

У межах району в меншій мірі поширені форми рельєфу, що створені

внаслідок гравітаційних процесів (зсуви, опливини, обвали).

Зсуви і опливини спостерігаються на Товтровій гряді, в долині р.

Горинь, по схилах ярів і балок.

Обвали розповсюджені майже виключно в межах Товтрової гряди.

Обвалені брили вапняків густо покривають схили, надаючи їм своєрідного

вигляду.

Ще менш поширеними є осипища, які спостерігалися нами в околицях

сіл Гніздичне, Охримівці. Осипища в вапняках – малопотужні,

середньодрібноуламкові.

На окремих ділянках території району (околиці с. Старий Збараж:, м.

Збараж, с. Залужжя) значну роль відіграють карстово-ерозійні процеси.

Карст поширений у сарматських вапняках. Поверхневі форми карсту

виражені карстовими лійками. Розміри лійок досягають 4 - 20 м у діаметрі, 2

- 3 м глибиною. Переважно вони заповнені уламками

вапняків і піщано-суглинистим матеріалом. На Довбушевій виявлено

карстову печеру загальною довжиною ходу 52 м.

В цілому рельєф району визначається як рівнинно-пластовий, (див

дод.1) зумовлений майже горизонтально залягаючими відкладами верхньої

крейди, неогену, які зверху перекриті шаром четвертинних суглинків і лесів.

Але у зв'язку з неоднаковим проявом рельєфоутворюючих факторів

(інтенсивність тектонічних рухів, особливості геологічної будови та

літологічного складу порід), характером ерозійних акумулятивних процесів у

різних частинах району рівнинно – пластовий (рельєф зазнав великих змін і

набув специфічних особливостей на кожній окремій ділянці). Основними

18

типами перетвореного рівнинно-пластового рельєфу району є Східно-

Подільське структурне плато (Авратинська височина) і горбистий рельєф

"відкопаних" міоценових рифів (Товтрова, гряда) [1,2,6].

4. Клімат

Клімат на території Збаразького району, як і на кожній ділянці

поверхні Землі, формувався під впливом радіаційних умов, атмосфери

циркуляції та географічних факторів.

Найвищі суми тепла припадають на червень - липень, а найменші - на

січень. Річна сума тепла на більшій частині району коливається межах 35 -

40 ккал/см2 (згідно даних Тернопільської метеостанції).

Радіаційні умови визначають загальний фон температурного режиму.

Однак температура повітря, опади та інші елементи клімату залежать від

циркуляції атмосфери.

Циркуляція атмосфери на території району характеризується частим

вторгненням повітряних мас Атлантики і таким же чин проходженням

циклонів. Відмічається вплив континентального і навіть арктичного повітря,

а також антициклонів, особливо східноєвропейських.

За даними спостережень 2006-2008 років переважає західне

перенесення повітряних мас, що зумовлює перевагу вітрів західної чверті

горизонту над вітрами східної чверті (див. розу вітрів нижче). Частіше всього

спостерігаються вітри північно-західних, західних і південно-західних

напрямків, найменше – північних, південних і східних.

Описана закономірність вітрового режиму зберігається у всі пор року,

включаючи літній період, для якого особливо характерні західний північно-

західний вітри.

На клімат району мають великий вплив орографічні фактори

меридіональне розташування району з півночі на південь і Товтрова гряда

суттєво впливають на температуру повітря та кількість опадів.

19

Рис. 8. Роза вітрів за 2006-2008 роки

Загальні риси клімату району визначаються річним ходом основних

метеорологічних елементів (температура, опади) і розподілом їх по території.

Термічний режим району характеризується континентальним типом річного

ходу температури повітря. За даними спостережень на Медоборах

середньомісячна температура липня становить 16 – 18 С, а найхолоднішого –

січня – 5 – 6°С. Дуже чітко спостерігається взаємозалежність температур та

атмосферного тиску ( див дод. 2,3,4,8)

Протягом року в середньому випадає 600 - 700 мм опадів, найбільше на

700 мм - на Товтровій гряді і на Авратинській височині, менше - 550 - 560 мм

- в долині р.Горинь.

20

Пн. ЗхПн. Сх.

Сх.Зх.

Пд.Зх.

Пд.

Пд. Сх.

Пн.

На території району чітко виражені всі чотири пори року : зима, весна,

літо, осінь.

Весна на території району починається у другій декаді березня, після

переходу середньодобової температури через 0°С до плюсової, і закінчується

в останній декаді травня, після переходу середньодобової температури через

+15"С.

Літній сезон обмежується датами весняного і літнього переходу

середньодобової температури через +15 °С і охоплює календарні місяці :

червень, липень, серпень. В цілому у літній період випадає найбільше опадів

40% від річної норми).

Осінь наступає у першій декаді вересня і закінчується у кінці

листопада, після осіннього переходу середньодобової температури через 0 і

до мінусової.

Холодний період року охоплює грудень, січень і лютий. Зима на

території району триває в межах 103 - 112 днів, доволі коротка і м'яка. Поряд

з тим, в окремі роки, вона сувора і багатосніжна. В більшості зима з

відлигами, навіть у січні бувають додатні температури повітря

Збаразький район належить до центрального кліматичного району. І її

"холодне" Поділля, оскільки є відносно найхолоднішим в області.

Суми активних температур (вище 10 °С) у межах району становлять

переважно 2400 - 2500 °С, а на окремих найвищих ділянках - навіть 2300°С.

Тут найкоротше (90 - 98) і найхолодніше літо. Середні температури липня у

межах району нижчі, ніж на півдні області на 0,5 – 1С. Найкоротшим є також

і безморозний період (150 - 160 днів). У районі найбільше днів із сніговим

покривом (85 - 90 днів). Річні суми опадів коливаються в межах 600 - 700 мм.

Коефіцієнт зволоження в середньому для року становить 1,02 - 1,11, що

свідчить про достатнє зволоження району [1,2,6]

21

5. Річкова система

Річки та потоки району займають 406 га (0,6%) площі. належать до

басейнів річок Дністра, Прип'яті, Збруча.

В північній частині району головною водною артерією є р. Горинь По

території району вона протікає в широтному напрямку: із заходу на схід -

через с. Бутин - смт. Вишнівець - с. Бодаки - с. Котюжино. Свій початок р.

Горинь бере з джерел біля с. Волиці Кременецького району. Річище р.

Горинь, спрямлене меліоративними роботами, має ширину 0,5 – 4,5м. В річки

добре виражена заплава, яка в багатьох місцях заболочена. Річкова долина

терасована, де лівий берег крутіший, правий більш пологіший. Правими

притоками р. Горинь є річки Раковець, Гнідава, Саморейка. Найбільшою

лівою притокою є р. Самець, що протікає через: села Великі і Малі Вікнини.

Похил р. Горинь становить 0,29 м/км.

Річки південної частини району належать до басейну р. Дністер,

зокрема до басейну р. Гнізна, лівої притоки р. Серет. Вона утворюється

злиття двох річок Гнилої Гнізни і Гніздечної на північно-східній околиці с.

Дичків Тернопільського району.

Річки Гнила Гнізна і Гнізна протікають в меридіональному напрямку.

Для річищ обох річок характерною особливістю є значна звивистість. В

південній частині Збаражчини долини річок глибші, їхні береги стрімкіші,

ніж річок північної та східної частини. В загальному похил річок малий,

через що швидкість течій невелика, долини річок дуже часто заболочені.

р. Гнила Гнізна утворюється від злиття двох потоків на північному

заході с.Шимківці. Річка протікає через с.Шимківці – с.Зарудечко –

с.Капустинці – с.Красносільці – с.Тарасівка – с.Базаринці – м.Збараж –

с.Залужжя – с.Старий Збараж – с.Чернихівці – с.Охримівці. На відрізку

с.Залужжя – с.Чернихівці річка впоперек перетинає Товтровий кряж, схили її

долини круті, з частими виходами вапняків на поверхню. Річищі звивисте,

місцями прямолінійне. Ширина річища переважно 2 - 3 м, на окремих

ділянках 4,5 - 5 м, найбільша - 7 м. Лівими притоками є р. Синява (с.Синява -

22

с.Синягівка), р.Самець (с.Нижчі Луб'янки), р.Слотівка (с.Кретівці -

с.Стриївка - с.Травневе). На відрізку с.Тарасівка - с.Старий Збараж для

річкової долини характерна значна кількість джерел.

р. Гніздечна утворюється від злиття двох річок Гнізної і Ходорівки на

околиці с.Опрілівці. Долина коритоподібна, заболочена, на окремих ділянках

V- подібна. її ширина коливається в межах від 200 до 500 м, в окремих місцях

- до 1000 м. Річище звивисте, шириною 0,5 - 3 м, глибиною до 1,5 м. В

межах району протікає на відстані 7 км. Похил річки 1.8м/км

р.І'нізна бере свій початок на північній околиці с.Заруддя і протікає

через с.Витківці - с.Колодно - с.Новики - с.Опрілівці. Заплава долини річки

заболочена. Річище має ширину до 4 м, глибину до 1,5 м.

р.Ходорівка бере початок на східній околиці с.Кобилля і тече в

західному напрямку на протязі 2 км. Потім повертає на північний схід і

продовжує свій біг через с.Іванчани - с.Добриводи - с.Чумалі - с.Опрілівці, де

зливається з р.Гнізна. У верхів'ї долина річки заболочена, особливо ділянка

між селами Іванчани і Добриводи.

Через с.Романове Село протікає р.Дзюрава (права притока р. Теребни),

яка бере свій початок в Горах Стриївецьких. Вона протікає через с.Киданці,

де її називають Прачкою.

До басейну р.Збруч в Збаразькому районі належать річки (їх верхів’я)

Самчик і Вовчак. р.Вовчак бере свій початок на північно-західній околиці

с.Добромірка і тече на південний схід на протязі 3 км.

р.Самчик (Млинський потік) витікає з північно-західної околиці і

Шили і протікає селом 3 км і є лівою притокою р.Вовчак.

В межах району є ряд невеличких річок, що належать до басейну р.

Іква. Це р.Ключ, що протікає через с.Дзвиняча, Безіменний потік (с.

Залісці), що є правими притоками р.Іква.

Для річок Збаражчини характерне змішане живлення. Замерзають річки

наприкінці грудня, скресають на початку березня. Водний режим річок

визначається особливостями їх живлення. Досить чітко виділяється висока

23

весняна повінь, низька зимова і літня межень, яка порушується зливовими

дощовими паводками. В зимовий період під час відлиг і постерігаються

підйоми рівня води в річках. Паводкові підйоми рівня можна спостерігати під

час осінніх дощів.

На окремих ділянках річок Збаражчини насипані штучні греблі і

розташовані ставки (Збаразький Лозівський, Базаринецький, Витківецько-

Колодненський, Киданецький, Глинчуківський, Шимковецький,

Зарубинський) [1,20].

Таблиця 1.

Річки Збаразького району

Назва річки Куди впадає Права чи ліва притока

Довжина в межахрайону

Басейн р.Дністер

Гнізна зливається з Ходорівкою

л 15

Ходорівка зливається з Гнізною п 12

Гніздечна зливається з Гнилою Гнізною

п 7

Гнила Гнізна зливається з Гніздечною

л 36

Дзюрава Теребна п 6

Самець Гнізна л 6

Синява Гнізна л 7

Слотівка Гнізна л 13

Вовчак Збруч п 3

Самчик Вовчак л 2,6

Басейн р.ГориньГоринь Прип'ять п 26

Гнідава Горинь п 5

Раковець Горинь п 5

Самець Горинь л 6

Мочехвіст Жирак п 8

Безіменний Добриня п 3

Саморейка Гнідава п 5

Ключ Іква п 6

Безіменний Іква п 4

6. Ґрунти24

Ґрунтовий покрив району формувався протягом плейстоцену та

голоцену. Територія Збаражчини належить до ґрунтової зони Волино-

Подільського лісостепу. Переважають сірі лісові ґрунти та чорноземи

опідзолені з різним ступенем поверхневого змиву, з підвищеною

кислотністю.

Район чітко поділяється на дві ґрунтові зони : північну і південну.

Границя проходить по лінії с.Хоми - с.Кобилля - с.Колодно - ІІІимківці. На

північ від цієї межі основними генетичними типами ґрунтів є : сірі опідзолені,

ясно-сірі опідзолені, темно-сірі опідзолені. На окремих ділянках

зустрічаються чорноземи опідзолені. Південна частина району

характеризується чорноземами глибокими малогумусними та опідзоленими.

На незначних ділянках зустрічаються темно-сірі опідзолені. По долинах

річок Гнізної, Ходорівки, Гнилої Гнізної значні ділянки займають лучні та

лучно-болотні ґрунти. В північній зоні такі ґрунти найбільше поширені по

долині р.Горинь.

Утворення чорноземів глибоких малогумусних відбувалося в умовах

добре розвиненої трав'янистої рослинності, яка залишала в фунті багато

органічних речовин.

У формуванні чорноземів опідзолених взяли участь як чорноземний

процес ґрунтоутворення, так і наступний за ним підзолистий, який

розвивався під впливом лісу.

Лучні ґрунти району належать до дернового типу ґрунтоутворення. Це

ґрунти сезонного поверхневого затоплювання сніговими та дощовими

водами. Тому ґрунти цієї групи характеризуються оглеєністю не тільки

материнської породи, а й частини профілю.

Лучно-болотні ґрунти перебувають в умовах більш-менш постійного

надмірного ґрунтового зволоження, що виявляється в інтенсивному оглеєні

вже в гумусовому горизонті.

В цілому по району темно-сірі та чорноземи опідзолені займають 32,6

тис. га (50% загальної площі), чорноземи малогумусні - 20 тис. га (30%), сірі і

25

ясно-сірі опідзолені - 7 тис. га (9,5%). Біля 10% складають лучні, лучно-

болотні, дернові ґрунти.

На елювії вапняків Товтрової гряди, там, де ці породи не покриті

пухкими четвертинними відкладами, переважно на вершинах горбів-товтр і

їх схилах поширені перегнійно-карбонатні ґрунти. Сильно карбонатна

грунтотвірна порода сприяла дерновому процесу ґрунтоутворення, внаслідок

чого генетичний профіль ґрунту має чорноземний вигляд.

Ґрунти району сформувалися на лесах і лесовидних суглинках алювії

річкових долин.

За механічним складом вони є крупно-пилувато-легкосуглинкой та

пилувато-середньосуглинкові. (див дод. 5)

В межах району поширені своєрідні реградовані чорноземи. Вони

відзначаються складним утворенням, і по своїй суті є остеповілими

опідзоленими лісостеповими ґрунтами. Це переважно опідзолені темно-сірі

ґрунти, звільнені від лісу, сильно змінені давньою землеробською культурою,

яка відновила в цих ґрунтах дерновий чорноземний процес [1,23].

7. Рослинний і тваринний світ

7.1. Рослинний світ

Природна флора Збаражчини багата і різноманітна. Поряд з тим на

сучасній карті району вона зосереджена на невеликих ділянках лісів, ярах і

балках, на горах Товтрового кряжу, по долинах річок, адже територія району

сильно розорана і агроосвоєна.

Серед лісів зустрічаємо діброви, грабово-дубові деревостани. У

першому ярусі таких лісів переважають дуб звичайний, у другому - граб липа

серцелиста, клен гостролистий, клен польовий, на окремих масивах - береза,

осика, черешня. В підліску зустрічаємо бруслину європейську бородавчасту,

свидину кров'яну, ліщину звичайну, жимолость пухнасту калину-гордовину.

У розвиненому флористично багатому трав'яному покриві особливо рясно 26

виростають осока волосиста, яглиця, папороть зірочник лісовий, копитняк

європейський, маренка запашна, підлісник європейський, перлівка поникла,

зеленчук жовтий, осока лісова, підмаренник весняний, медунка темна,

куцоніжка лісова, веснівка дволиста; цілий ряд ранньовесняних рослин-

квітів: підсніжник звичайний, ряст порожнистий і Геллера, печіночниця

звичайна, анемона дібровна і жовтецева, зірочки жовті, конвалія травнева,

барвінок малий, фіалка запашна.

В багатьох місцях району є незначні посадки соснових лісів віком від 20

до 30 років.

На території району є ділянки із степовою, лучно-степовою

рослинністю. Нескельні степи зосереджені на південних схилах пониженнях

рельєфу. Найбільш поширені угруповання осоки низької, ковили борознистої.

Такі ділянки можна зустріти в околицях сіл Добриводи, Залужжя, Старий

Збараж, Максимівка, Киданці. Лучно-степова рослинність в історичні часи

займала майже суцільно плакорні і при Подільського плато. Але тепер майже

всі площі під лучними степами використовуються під орні землі. Збереглися

окремі фрагменти лучних степів Товтрового кряжу (схили), але й вони

зазнали суттєвого людської діяльності. Зустрічаються борознисто-

типчатники з шавлією, чебрецем, келерією стрункою, люцерною жовтою,

лядвенцем рогатим, підмаренником справжнім, трясучкою середньою, їдким,

перстачем пісковим, еспарцетом; низькосочники з типчаком борознистим,

келерією стрункою, віхалкою гіллястою, маренкою дзвониковидною,

суховершками великоквітковими, еспарцетом звичайним.

Заплавні луки справжні займають невеликі ділянки в долинах і потоків.

В основному їх творять угруповання: лучнокостричники,

червонокостричники, біломітличники, лучнотонконіжники. Трав'яний ярус

таких лук формують : костриця лучна і червона, мітлиця біла, тонконіг

лучний, конюшина лучна, осока рання, райграс високий, біловус стиснутий, і

повзуча, куничник наземний, бекманія звичайна, пахуча трава. Інші:

27

пажитниця багаторічна, тимофіївка лучна, грястиця збірна. Травостій -

трьохярусний, тільки на лучнотонконіжниках – чотирьохярусний.

На невеликих ділянках зустрічаються болотисті та торфові луки.

Боліт на території мало. Тільки в долинах річок Горині, Гнізної міню у

верхів'ях), Гнилої Гнізної трапляються заболочені ділянки. Переважають

трав'яні і трав'яно-мохові болота. Лісові болота поширені мало. Серед

трав'яних боліт переважають купино-осокові з лепешником, комишем,

лепехою, рогозом, ситником, хвощем [1,24].

7.2 Тваринний світ

За своїм сучасним зоогеографічним положенням Збаразький район

належить до Європейської лісостепової зоогеографічної зони Дністрово-

Галицької округи, Подільсько-Тернопільської степової дільниці, Волино-

Подільського лісостепового зоогеографічного району.

У зооценозі орних земель, суходільних лук та пасовищ зустрічаємо

зелену і сіру ропуху, трав'яну жабу; серед птахів : грака, корону, польового

горобця, галку, вівсянку, коноплянку, куріпку, щиглика, посмітюха. Весною до

них долучаються шпак, польовий жайворонок, чайка, сільська ластівка,

жовта плиска, одуд, лелека звичайний, горлиця; зустрічаються шуліка

рудий, яструб-горобятник.

Ссавці орних земель такі : кріт, їжак, білозубка, ласка, заєць-русак,

миша, подільський сліпак.

У зооценозі листопадних лісів поширені трав'яна і гостроморда жаба,

квакушка, кумка, ропуха, тритон; трапляються ящірка, вуж, гадюка

звичайна. Серед птахів переважають горобині, дятел, одуд, зозуля, сойка,

пугач. Ссавці лісів представлені кротом, мишею, їжаком, летючою мишею,

дикою свинею, козулею, лисицею, борсуком.

Зооценоз водойм і заплавних вологих лук становлять коропові, окуневі,

в'юнові; є щука, сом, озерна та ставкова жаба, кумка, ропуха, квакша,

28

ящірка, вуж. Зустрічається видра, ондатра. Дуже різноманітне птаство :

кулик, мартин, болотяна сова, качині, горобині, чапля сіра.

Середнім є зооценоз горбистих підвищень, зокрема Товтр. Земноводні

тут не численні. Типовими плазунами є зелена ящірка. З птахів зустрічаємо

звичайну кам'янку та птахів інших зооценозів. В нішах і гротах, в печерах

Товтр знаходять притулок летючі миші (малий підковоніс, нічниця) [1,25].

8. Природні комплекси

Найбільш поширеними у Збаразькому районі географічними

місцевостями є хвилясті балочні рівнини, вкриті досить потужними (15... 20

м) лесовидними суглинками з опідзоленими чорноземами та чорноземами

звичайними (неглибокими), а місцями і глибокими малогумусними

чорноземами. Які займають більшу частину району.

На цих місцевостях мало збереглося лісів, але в доагрокультурні часи

тут були дуже поширені широколистяні ліси, переважно діброви з домішкою

граба, бука, липи, ясена тощо. Ліси чергувались зі степовими ділянками,

вкритими на південних схилах злаковим різнотрав'ям, і луками — у вологих

днищах балок. Балки з пологими схилами і міжбалочні ділянки утворюють

систему урочищ, які урізноманітнюють природу цих місцевостей [6,156].

Внаслідок сезонної перезволоженості міждолинні плоскі рівнини

(стародавні долини) довгий час були багнистими, зі заростями вільхи (про що

й досі свідчать назви (Вільховець) багатьох струмків) і з лучними грунтами.

Але в міру природного і штучного осушення території, перш за все у зв'язку з

врізом річок, ці плоскі рівнини заселювала лучно-степова рослинність, під

якою утворювалися лучно-чорноземні грунти, а по вищих місцях — глибокі

малогумусні чорноземи, найцінніший земельний фонд Тернопільщини

[2,159].

Місцевості такого виду у Збаразькому районі поширені ізольованими

масивами на значних площах.

29

В ландшафтному районуванні Збаражчина відноситься Товтрового

природного округу.

Навскісне простягання Товтрового кряжа з північного заходу на

південний схід зумовлене, як показують геологічні та геофізичні

дослідження, наявністю тектонічного порушення розломного типу, вздовж

якого проходила берегова лінія тортонського та сарматського морів, де

сформувався бар'єрний риф. Проте цей риф неоднорідний на території

свого простягання. Існують обґрунтовані припущення, що він розбитий

поперечними дислокаціями на окремі блоки, які відзначалися локальними

рухами, що мало своїм наслідком формування різних форм утворення

біогермних споруд: бар'єрних рифів, атолоподібних групувань, ізольованих

і розпорошених біогермних останців, які ми зараз спостерігаємо у вигляді

різних товтрових форм. Через відмінності у геологічній будові та рельєфі, а

також у рослинному покриві й ґрунтах, а отже, і відмін у природних

комплексах все Товтрове пасмо, навіть у межах Тернопільської області, не

можна віднести до одного природного ландшафту. Правильніше було б

назвати все пасмо ландшафтним округом, який складається з таких

індивідуальних ландшафтів:

а) Мильнівського, що представлений досить монолітною смугою рифових

споруд з невеликою кількістю ізольованих товтр. Рифова смуга ніде не

перетинається долинами річок. У ґрунтовому покриві переважають

перегнійно-карбонатні ґрунти, лісів збереглося мало. Гнізна, яка

перетинає Товтровий кряж біля с. Іванчани Збаразького району, є східною

межею цього ландшафту.

б) Збаразького, що характеризується великою кількістю ізольованих

і групових біогемних вогнищ, які розкинулись на великій площі від с.

Великий Глибочок до с. Малий Глибочок. Головний Товтровий кряж на

цьому відрізку понижений, ніде не досягає 400 м абсолютної висоти і

майже цілком обезлісений. На пологих схилах поширені опідзолені

чорноземи, а в між товтрових озероподібних зниженнях — глибокі

30

малогумусні чорноземи. Східну частину цього ландшафту ми проводимо

по р. Дзюравій [2,168-169].

Також в межах району поширена велика кількість різноманітних

місцевостей основними є:

1. днища річкових долин, складені алювіальними суглинками з дуже

вузькими заплавами на болотистих та евтрофних луках і фрагментами

нижчих (1-3 терас) з суходільними луками на лучно-чорнозем них

ґрунтах;

2. плоскі плакори, складені легкосуглинистими лесовидними

суглинками з луч ним різнотрав'ям на глибоких малогумусних

чорноземах з багаточисельними в минулому, але невеликими озерами

та болотами;

3. видовжені привершинні поверхні скелястих пасм і товтрових горбів (з

висотами 380-420 м), утворені рифовими вапняками і малопотужними

суглинками, покриті в минулому буково-дубово-грабовими лісами на

змитих щебнистих перегнійно-карбонатних ґрунтах;

4. поховані рифові утворення, перекриті лесовидними суглинками, із

зрідка виступаючими вапняковими брилами з широким поширенням в

минулому дубово-грабових лісів на еродованих перегнійно-

карбонатних малопотужних ґрунтах (див. додаток 6).

9. Проблеми охорони природи

На даний час перед охороною природи району стоять такі важливі

завдання:

охорона ґрунтів від водної ерозії, яка спричинена надмірною

розораністю схилів та вирубкою лісів і чагарників з метою

використання таких земель під орні землі;

збереження ландшафтного та біологічного біорізноманіття;

рекультивація порушених угідь;

31

охорона рекреаційних та естетичних ресурсів природи;

організація агромеліоративних та агротехнічних заходів для

підвищення родючості земель;

протизсувні заходи;

охорона поверхневих водойм;

збереження боліт, як джерел живлення річок;

підтримка водо регулюючої та ґрунтозахисної функції лісів.

Також гостро стоїть проблема про збільшення природоохоронних

об’єктів, парків, заказників. (див дод. 7).

Великим досягненням в системі природоохоронної роботи в районі є

оголошення ботанічними заказниками місцевого значення - урочища :

"Вікнини", "Добриводи", "Колодно", "Пожарниця", " Чарівщина";

загальнозоологічними — урочища "Кобилля" та "Малоберезовецько-

Іванчанське". В межах району є цілий ряд пам'яток природи місцевого

значення, зокрема, геологічні - гори Бабина і Довбушева, плейстоценові

відклади грунтів, яри "Жаб'як" і "Залісецький", міоценові відклади в

с.Добриводах, місце знахідок решток мамонта біля смт.Вишнівець,

Кидаиецькі скелі; ботанічні -Луб'янківська дубина, Чайчинецька бучина,

модрина японська в урочищі "Луб'янки", біогрупа з дев'ятьох вікових буків,

горіх чорний, Чумацька ділянка, Оприлівські папороті.

Своєрідним і унікальним витвором природи є ландшафтно-історичний

комплекс "Старий Збараж", де тісно переплетена історія краю, геологічна

історія та особливості рослинного і тваринного світу. В цих межах

передбачається створення регіонального ландшафтного парку "Збаразькі

товтри", до складу якого буде входити лісове урочище "Залужанський ліс",

яке планується оголосити заказником.

Додатки:

32

Додаток 1:

Геоморфологічна карта Збаразького району.

МАСШТАБ 1:1 000 000

Умовні позначення

33

Денудаційні і структурно-денудаційні рівнини поділля та опілля "лесові" плато з плоскими та хвилястими межиріччями:а) слабо і помірно розчленовані (глибина річкових долин досягає 80-100 м);

вододільні (виразно припідняті над прилеглими рівнинами) структурно-денудаційні височини, слабо перетворені нагромадженням лесових відкладів: а) з горбогірно-горбистим, горбистим та платоподібним рельєфом

ФОРМИ РЕЛЬЄФУ

Додаток:2

34

РІЧКОВІ ТЕРАСИзаплавна тераса з фрагментами низьких (пізньоплейсто-ценових) надзаплавних терас.

вапнякові горби і гряди поза межами

денудаційні і структурно-денудаційніуступи

яри та яркоподібні долини

-1

I II III IV V VI VII VII IX X XIIXI720

725

735

730

740

тиск мм. рт. ст.

739

731 730732

735731

737735 735 735733

738

20

Графік річного ходу температури ти тиску за 2006 рік

0

Додаток:3

35

1

2

4

5

9

6

8

7

3

10

11

12

13

14

15

19

18

17

16

-6-5

-4

-3

-2

-7

-8

-9

-10

t°

-1

I II III IV V VI VII VII IX X XIIXI720

725

735

730

740

тиск мм. рт. ст.

731731 734 734 733 731733732

736 736

733736

20

734

Графік річного ходу температури та тиску за 2007 рік

0

Додаток: 4

36

1

2

4

5

9

6

8

7

3

10

11

12

13

14

15

19

18

17

16

-6-5

-4

-3

-2

-7

-8

-9

-10

t°

-1

I II III IV V VI VII VII IX X XIIXI720

725

735

730

740

тиск мм. рт. ст.

736 737

727731

759 758757

733 734 734 734 735

20

745

750

755

760

Графік річного ходу температури ти тиску за 2008 рік

0

Додаток 5:Карта ґрунтів Збаразького району

37

1

2

4

5

9

6

8

7

3

10

11

12

13

14

15

19

18

17

16

-6-5

-4

-3

-2

-7

-8

-9

-10

t°

МАСШТАБ 1:1 000 000

Умовні позначення

Гранулометричний склад

Ґрунти

38

Крупнопилувато-середньосуглинисті

Крупнопилувато- легко суглинисті.

Сірі опідзолені

Темно-сірі опідзолені

Додаток 6:

Карта ландшафтних місцевостей району

39

Чорноземи опідзолені

Чорноземи глибокі малогумусні та карбонатні

Чорноземи глибокі малогумусні вилуговані

МАСШТАБ 1:1 000 000

Умовні позначення:Місцевості

4. Днища річкових долин, складені алювіальними суглинками з дуже вузькими заплавами на болотистих та евтрофних луках і фрагментами нижчих (1-3 терас) з суходільними луками на лучно-чорнозем них ґрунтах

9. Плоскі плакори, складені легкосуглинистими лесовидними суглинками з луч ним різнотрав'ям на глибоких малогумусних чорноземах з багаточисельними в минулому, але невеликими озерами та болотами

14. Видовжені привершинні поверхні скелястих пасм і товтрових горбів (з висотами 380-420 м), утворені рифовими вапняками і малопотужними суглинками, покриті в минулому буково-дубово-грабовими лісами на змитих щебнис-тих перегнійно-карбонатних ґрунтах

15. Поховані рифові утворення, перекриті лесовидними суглинками, із зрідка виступаючими вапняковими брилами з широким поширенням в минулому дубово-грабових лісів на еродованих перегнійно-карбонатних малопотужних ґрунтах

40

16. Схили скелястих пасм і товтрових горбів, перекриті вапняковими брилами та щебенем на несуцільному покриві лесовидних суглинків, давньому і сучасному делювії з чагарниковою ксерофільною різнотравною рослинністю на чорноземних карбонатних ґрунтах

Додаток 7:

Карта заповідних територій Збаразького району

МАСШТАБ 1:1 000 000Умовні позначення

Парки пам’ятки садово-паркового мистецтва

Заказники місцевого значення

41

загальнодержавного значення

ботанічні

зоологічні

Пам'ятки природи місцевого значення (всі площею до 50 га).

Додаток 8:

Діаграма Хмарності за 2006-2008 роки

Ясно

40%

Похмуро

17%

Хмарно

43%

Ясно

Хмарно

Похмуро

Висновки

42

геологічні

Великий вклад в історію досліджень району зробили такі вчені та

дослідники: К.І. Геренчук, П.М. Цись, О.Д. Штогрин, М.Д.Орел, Й.

М.Свинко, В.О.Шиманська, С.В.Зелінка. Сам район знаходиться в північній

частині Тернопільської області.

У структурному відношенні територія району розміщена в межах

Волино-Подільської плити Руської платформи. У її геологічній будові беруть

участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою, які

залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. Саме цим

пояснюється велика різноманітність геологічних знахідок та багатство

викопного видового складу. В рельєфі району наявна велика кількість

різноманітних форм, таких як: яри, балки, тераси, річкові долини та ін..

Клімат району помірно – континентальний. Так за даними

спостережень на Медоборах середньомісячна температура липня становить

16 – 18 С, а найхолоднішого – січня – 5 – 6°С. З вітрів переважають вітри

північно-західних та західних напрямків, найрідше спостерігаються вітри

північних, південних та східних напрямків.

Річкова система району досить добре розвинена. Найбільшими річками

є: І'нізна, Гніздечна, Ходорівка та Горинь. Всі вони належать до басейнів

річок Дністра, Прип'яті, Збруча.

Ґрунтовий покрив, який сформувався протягом плейстоцену

представлений такими ґрунтами, як: сірі лісові ґрунти та чорноземи

опідзолені з різним ступенем поверхневого змиву, з підвищеною

кислотністю.

Рослинний покрив району дуже різноманітний, серед лісів

зустрічаємо діброви, грабово-дубові деревостани. У трав'яному покриві

переважають: осока волосиста, яглиця, папороть зірочник лісовий, копитняк

європейський, маренка запашна, підлісник європейський, перлівка поникла,

зеленчук жовтий, осока лісова, підмаренник весняний, медунка темна,

куцоніжка лісова, веснівка дволиста. Також на території району

43

зустрічаються ділянки із степовою, лучно-степовою рослинністю. Вони

представлені такими видами: осока низька та, ковила борозниста.

Подекуди зустрічаються заплавні луки, які займають невеликі ділянки

в долинах і потоків. Трав'яний ярус таких лук формують : костриця лучна і

червона, мітлиця біла, тонконіг лучний, конюшина лучна, осока рання,

райграс високий, біловус стиснутий, і повзуча, куничник наземний, бекманія

звичайна, пахуча трава. Інші: пажитниця багаторічна, тимофіївка лучна,

грястиця збірна.

Зовсім малі території займають болота, переважають трав'яні і

трав'яно-мохові болота. Лісові болота поширені дуже мало. Сред трав'яних

боліт переважають купино-осокові з лепешником, комишем, лепехою, рогозом,

ситником, хвощем

Тваринний світ району не багатий. Серед земноводних та плазунів

поширені зелена і сіра ропуха, трав'яна і гостроморда жаба, квакушка,

кумка, ропуха, тритон, також трапляються ящірка, вуж, гадюка

звичайна.

Орнітофауна представлена такими видами: грак, ворона, польовий

горобець, галка, вівсянка, шпак, дятел, одуд, зозуля, сойка, пугач, польовий

жайворонок, чайка, сільська ластівка, жовта плиска, одуд, лелека

звичайний, горлиця; зустрічаються шуліка рудий, яструб-горобятник.

Ссавці представлені таким різноманіттям видового складу: кріт, їжак,

білозубка, ласка, заєць-русак, миша, подільський сліпак, летюча миша, дика

свиня, козуля, лисиця, борсук та ін..

Зооценоз водойм і заплавних вологих лук становлять коропові, окуневі,

в'юнові; є щука, сом, озерна та ставкова жаба, кумка, ропуха, квакша,

ящірка, вуж. Зустрічається видра, ондатра. Дуже різноманітне птаство :

кулик, мартин, болотяна сова, качині, горобині, чапля сіра.

В нішах і гротах, в печерах Товтр знаходять притулок летючі миші

(малий підковоніс, нічниця).

44

Найбільш поширеними географічними місцевостями на Збаражчині є

хвилясті балочні рівнини.

В ландшафтному районуванні район відноситься Товтрового

природного округу.

Також в межах району є цілий ряд пам'яток природи місцевого

значення, зокрема, геологічні - гори Бабина і Довбушева, плейстоценові

відклади грунтів, яри "Жаб'як" і "Залісецький", міоценові відклади в

с.Добриводах, місце знахідок решток мамонта біля смт.Вишнівець,

Кидаиецькі скелі; ботанічні -Луб'янківська дубина, Чайчинецька бучина,

модрина японська в урочищі "Луб'янки", біогрупа з дев'ятьох вікових буків,

горіх чорний, Чумацька ділянка, Оприлівські папороті.

Великим досягненням в системі природоохоронної роботи в районі

стало оголошення ботанічними заказниками місцевого значення - урочища:

"Вікнини", "Добриводи", "Колодно", "Пожарниця", " Чарівщина";

загальнозоологічними — урочища "Кобилля" та "Малоберезовецько-

Іванчанське".

45

Список використаних джерел

1. Марцинишин В. А., Марцинишин Н. Г. Червона книга Збаражчини. –

Збараж: МВТП Обрій, 2004 – 96с.

2. Свинко Й. М. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне

минуле, сучасний стан. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 192с.

3. Навчально-краєзнавчий атлас Тернопільської області, під ред. Кравчука Я.

С.

4. Геренчук К.І., Койнов М.М., Цись П.М. Природно-географічний поділ

Львівського та Подільського економічних районів. – Львів: Вид-во Львів. ун-

ту ім. І.Франка, 1964. – 221с.

5. Геренчук К.И. Геоморфология Подолии // Уч. зап. Черновицкого ун-та. –

Серія геол.-геогр. наук. – 1950. – Т. 8, вып. 2. – С.89 –111.

6. Природа Тернопільської області / За ред. К.І.Геренчука. - Львів: Вид-во

Львів. ун-ту., 1979. -167с.

7. Свинко Й.М.Сторінки геологічного минулого рідного краю. –Тернопіль,

1991. -46с.

8. Цись П.М. Геоморфологія УРСР. – Львів: Вид-во ЛНУ, 1962.

46