курсовая Облік розрахунків з бюджетом та позабюджетними платежами

Зміст

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З

БЮДЖЕТОМ ТА ПОЗАБЮДЖЕТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ ............................. 7

1.1 Поняття та склад державних позабюджетних фондів ................................ 7

1.2 Теоретичні аспекти організації обліку розрахунків з бюджетом ..............12

1.3 Регулювання обліку розрахунків з бюджетом та позабюджетними

платежами .............................................................................................................17

РОЗДІЛ ІІ. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОЗАБЮДЖЕТНИМИ

ФОНДАМИ ...........................................................................................................22

2.1 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з позабюджетними

фондами ................................................................................................................22

2.2 Порядок розрахунків підприємства з централізованим Пенсійним фондом

України ..................................................................................................................26

2.3 Порядок розрахунків підприємства з Фондом соціального страхування на

випадок тимчасової втрати працездатності .......................................................32

2.4 Порядок розрахунків підприємства з Фондом соціального страхування на

випадок безробіття ...............................................................................................36

2.5 Порядок розрахунків підприємства з Фондом соціального страхування від

нещасного випадку на виробництві ...................................................................39

2.6 Порядок складання та подання звітності ....................................................42

РОЗДІЛ ІІІ. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТАМИ ТА ПОЗАБЮД-ЖЕТНИМИ ФОНДАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ДП «УКРЗАЛІЗНИЧ-ПОСТАЧ» .............................................................................................................46

ВИСНОВОК .....................................................................................................65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................67

Вступ

Необхідність реформування системи бухгалтерського обліку в Україні

викликана об’єктивними факторами реформування всього економічного

сектора держави та формуванням нових видів економічних стосунків між

суб’єктами господарювання. Крім того, Україна, як європейська держава

повинна тримати курс на все сторонню інтеграцію у світове господарство,

що і стало головним фактором, який обумовив розробку та прийняття

законодавчих актів, направлених на реформування системи бухгалтерського

обліку в Україні та приведення її до міжнародних стандартів.

У процесі переходу до нової системи обліку та звітності підприємства

отримують певні переваги та можливості, що пов’язані з новою якістю

облікової інформації.

Головною метою реформування податкової системи повинно бути

поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності, особливо

пріоритетних напрямів виробництва.

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової

політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з

інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до

ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи

розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї

крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з

розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку

необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження

нової податкової системи.

Введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності

підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання

виробництва і призводить до значного зменшення доходів бюджетів усіх

рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те що:

по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не

апробуються;

по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна

Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною

монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими

методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це

свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат

політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити

корені суспільного розвитку не в політиці, в економіці та в фінансах, тобто

необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає

двигуном прогресу, являючись одночасно формою використання об’єктивних

економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

Право громадян України на соціальний захист передбачено

Конституцією України. Сьогодні в Україні поряд із системою оподаткування

діє ще одна загальнообов’язкова державна система — соціальне страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система

прав, обов’язків і гарантій, якою передбачено матеріальне забезпечення

громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них

обставин, а також у старості та інших випадках, визначених законом, за

рахунок грошових фондів, що формуються через сплату страхових внесків

власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), громадянами, а

також бюджетні та інші джерела, установлені законом.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що законодавством України про

загальнообов’язкове державне соціальне страхуванням передбачено

встановлення працівникам гарантій щодо їх соціального захисту, яке включає

право на забезпечення їх у разі хвороби, втрати працездатності, безробіття,

народження дитини, догляду за малолітньою дитиною або дитиною

інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті годувальника.

Метою даної роботи є розкриття понять та складу бюджетних та

позабюджетних фондів, регулювання обліку розрахунків з бюджетом та

позабюджетними платежами, ознайомлення з синтетичним та аналітичним

обліком розрахунків з позабюджетними фондами, визначення строків

складання, подання звітності з підприємства до фондів, а також зробити

характеристику даного ДП «Укрзалізничпостач», проаналізувати його

фінансовий стан та охарактеризувати облік розрахунків з бюджетними та

позабюджетними фондами.

Об’єктом дослідження виступають нарахування та сплата внесків до

Фондів соціального страхування (на випадок тимчасової непрацездатності, на

випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві) також

розрахунки з бюджетними фондами.

Завдання дослідження полягає в розкритті змісту нарахувань до фондів,

їхньої характеристики, класифікації та обліку.

Предметом дослідження в даній роботі виступає первинний,

аналітичний та синтетичний облік розрахунків по соціальному страхуванню

на Державному підприємстві «Укрзалізничпостач», шляхи і пропозиції щодо

вдосконалення порядку проведення розрахунків з фондами соціального

страхування.

В дані курсовій роботі буде розглянуто облік, аналіз і аудит

розрахунків з централізованими бюджетними та позабюджетними фондами

на прикладі Державного підприємства «Укрзалізничпостач».

Інформаційною базою, для написання цієї курсової роботи, є закони

України зі змінами та доповненнями, підручники та праці провідних

економістів, а також різноманітні наукові статті.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З

БЮДЖЕТОМ ТА ПОЗАБЮДЖЕТИНИМИ ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Поняття та склад державних позабюджетних фондів

Окремою ланкою державних фінансів виступають позабюджетні

фонди, які організаційно відокремлені від державного бюджету і мають

певну самостійність. Водночас стосовно загального керівництва вони

управляються виконавчою і законодавчою владами та місцевими органами.

До початку 1990 року подібних фондів в Україні не існувало. Вони

були створені лише в 1990 році після прийняття закону про місцеве

самоврядування і закону про бюджетну систему. По суті, позабюджетні

фонди місцевих рад до 1995 р. були єдиним джерелом коштів органів

місцевого самоврядування, яке не передбачалося і не контролювалося

владою.

На сьогодні провідними позабюджетними фондами є: фонд Чорнобиля,

фонд соціального страхування, пенсійний фонд, фонд зайнятості населення.

Нині формується багато нових позабюджетних фондів такого цільового

призначення, як інноваційний, природоохоронний, фонди регіонального

розвитку тощо.

Позабюджетні фонди формуються за рахунок спеціальних цільових

відрахувань та інших джерел. Це можуть бути також добровільні внески й

пожертвування фізичних і юридичних осіб, доходи від позик і грошово-

речових лотерей. Зосереджені у цих фондах кошти гарантовано

використовуються за своїм призначенням. Цього не може забезпечити

державний бюджет, де кошти, що надходять, знеособлюються й

перерозподіляються, особливо за умов економічної і фінансової

нестабільності, лише на покриття найзагальніших потреб. Автономний

статус позабюджетних фондів, навпаки, дає змогу гарантовано й своєчасно

фінансувати, скажімо, соціальні заходи. Ці фонди значно менше

регламентовані, ніж кошти бюджету, менше контролюються органами влади,

а зміни у напрямах їх використання не потребують законодавчого

оформлення, що дає можливість оперативніше використовувати

позабюджетні кошти. Проте таке функціонування позабюджетних фондів

досить часто спричинює низьку ефективність їх використання. Водночас їх

численність призводить до нагнітання такого податкового пресу, що підриває

сам сенс виробничо-господарської діяльності.

Отже, позабюджетні фонди держави являють собою сукупність

фінансових коштів, що перебувають у розпорядженні центральних або

регіональних (місцевих) органів влади, що й мають цільове призначення.

Позабюджетні фонди — один з методів перерозподілу національного

доходу державою на користь певних соціальних груп населення. Держава

мобілізує частина доходів населення для фінансування своїх заходів.

Можна виділити наступні причини, що обумовлюють необхідність

формування позабюджетних фондів:

1) Динамічна зміна економічної обстановки нерідко визначає

необхідність прийняття досить швидких управлінських рішень, у тому числі

й в області перерозподілу фінансових ресурсів.

2) Немаловажним фактором, що обумовлюють доцільність утвору

позабюджетних фондів, виступає й дефіцит бюджету. Перевищення видатків

над доходами вимагає не тільки вишукування додаткових фінансових

ресурсів для покриття, але й перегрупування коштів, що надходять від

підприємств, організацій, установ і населення в покриття певних видів

видатків.

3) Різноманіття форм власності й господарювання диктує необхідність

застосування нових методів перерозподілу коштів і в суспільстві поряд з

бюджетними методами.

Таким чином, головна причина виникнення позабюджетних фондів —

необхідність виділення надзвичайно важливих для суспільства видатків у

спеціальну групу й забезпечення їх самостійними джерелами доходів.

Позабюджетні фонди — це форма перерозподілу й використання

фінансових ресурсів, приваблюваних державою для фінансування деяких

суспільних потреб, що й комплексно витрачаються на основі оперативної

самостійності.

Способи створення й методи формування позабюджетних фондів:

1) виділення з бюджету певних видатків, що мають особливо важливе

значення;

2) формування позабюджетного фонду із власними джерелами доходів.

Так, у багатьох країнах був створений фонд соціального страхування,

призначений для соціальної підтримки найменш забезпечених груп

населення й виділений із центрального бюджету.

Створення інших фондів пов’язане з виникненням нових раніше не

відомих видатків, які заслуговують на особливу увагу з боку суспільства. У

такому випадку за пропозицією уряду законодавчий орган ухвалює

спеціальне рішення про утвір позабюджетного фонду. Так у ряді держав

виникли економічні позабюджетні фонди.

Позабюджетні фонди перебувають у власності держави, але є

автономними й вилученню не підлягають. Вони мають, як правило, строго

цільове призначення. Звичайне найменування фонду відображає напрямок

використання коштів.

Доходи позабюджетних фондів складаються з:

— спеціальних цільових податків і зборів, установлених державою для

відповідного фонду;

— відрахувань від прибутку господарюючих суб’єктів;

— бюджетних коштів;

— прибутки від власної комерційної діяльності, здійснюваної фондом

як юридичною особою;

— банківських кредитів.

Матеріальним джерелом позабюджетних фондів, як і інших ланок

фінансової системи, є національний доход. Переважна частина фондів

створюється в процесі перерозподілу національного доходу.

Кошту з бюджету надходять у формі безоплатних субсидій або певних

відрахувань від податкових доходів. Доходами позабюджетних фондів

можуть виступати й позикові кошти.

Позитивне сальдо позабюджетних фондів може бути використане для

придбання цінних паперів і одержання прибутку у формі дивідендів або

відсотків.

До позабюджетних доходів включаються також доходи від розпродажу

власності від ліквідованих державних підприємств місцевого господарства,

що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-

територіальних одиниць, а також і інші кошти.

Крім того, до єдиного позабюджетного фонду місцевих рад базового

рівня додатково залучаються і такі доходи, як орендна плата за землю,

екологічний податок, штрафи за забруднення навколишнього середовища і

нераціональне використання природних ресурсів, інші порушення

природоохоронного законодавства, а саме санітарних норм і правил, а також

платежі, що компенсують збиток. Ради базового рівня до єдиного

позабюджетного фонду включають також штрафи за адміністративні

правопорушення, здійснені на їхній території, доходи від реалізації

конфіскованого або вилученого майна, доходи від продажу населенню

квартир, будинків, що знаходяться у власності ради.

Крім цього законодавством установлюється, що з фондів соціального

розвитку підприємств можна виділяти кошти на розвиток тих житлових

масивів, сіл і селищ, у яких проживає велика частина працівників цих

підприємств. Ці кошти також відносять до позабюджетних фондів, і

витрачаються вони як правило за розсудом відповідної ради. Зберігаються ці

кошти на спеціальних рахунках, що відкриваються в установах банків і

вилученню не підлягають.

Звертаючись до бухгалтерського обліку, слід зазначити що

позабюджетні фонди, або так звані фонди соціального страхування

перебувають у тісному зв’язку з нарахуванням і утримуванням заробітної

плати, про що детальніше буде й ти мова нижче розділом. А зараз звернемо

увагу на організацію обліку розрахунків з бюджетом.

1.2 Теоретичні аспекти організації обліку розрахунків з бюджетом

Взаємовідносини підприємства з бюджетом визначаються діючою в

Україні системою податків та інших обов’язкових платежів.

Податки — це обов’язкові платежі, які належить сплатити юридичній

чи фізичній особі до державного чи місцевого бюджету.

Визначення та погашення зобов’язань перед бюджетом по

загальнодержавних податках регулюється законами України, а перед

місцевими бюджетами — рішеннями органів місцевого самоврядування.

Основними податковими платежами підприємств є: податок на додану

вартість, податок з прибутку, акцизний збір, прибутковий податок з доходів

громадян, податок на землю, з власників транспортних засобів, комунальний

податок та деякі інші. Основне місце в податковій системі належить податку

на додану вартість (ПДВ), по якому виникає необхідність вести облік

податкового кредиту (зобов’язання бюджету перед підприємством) і

податкового зобов’язання (зобов’язання підприємства перед бюджетом).

Податковий кредит оплачується постачальникам матеріалів, послуг та іншим

кредиторам і зменшує величину зобов’язання перед бюджетом.

Податкове зобов’язання — це загальна сума податку, що нараховується

до бюджету і сплачується підприємству покупцями за відвантажену готову

продукцію і замовниками за виконані роботи. Таким чином до бюджету

сплачується різниця в сумі податкового зобов’язання та податкового кредиту.

Податки виконують дві функції — розподільчу(фіскальну) і

контрольну(регулюючу).

Джерелом сплати податків є дохід платника є дохід платника. Він

безпосередньо пов’язаний з об’єктом оподаткування (прибуток, додана

вартість, виручка від реалізації, оплата праці, майно, земля та інші.), що

визначено чинним законодавством.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи:

1) прямі; 2) непрямі.

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір

залежить від масштабів об’єкта оподаткування:

— податок на прибуток;

— прибутковий податок з громадян.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір

для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються у

вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі

(ПДВ, акцизний збір).

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяють на

три групи:

1. Податки на доходи — стягуються з доходів фізичних та юридичних

осіб.

2. Податки на споживання — сплачуються не при отриманні доходів, а

при їх використанні.

3. Податки на майно — встановлюються щодо рухомого і нерухомого

майна.

Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до законів

України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і

зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм

власності і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до

законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів,

що сплачуються у визначеному законами України порядку, складає систему

оподаткування.

Синтетичний облік розрахунків підприємства з бюджетом за всіма

видами платежів, а також санкцій за порушення податкового законодавства,

які також вносяться в дохід бюджету ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за

податками і платежами». За кредитом цього рахунка відображається

зобов’язання перед бюджетом при нарахуванні платежів, а за дебетом —

погашення зобов’язань та зменшення на суму податкового кредиту.

Суми сплати до бюджету податку на додану вартість формуються

таким чином.

Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними

цінами їм нараховується 20 % податкового кредиту. Ці операції

відображаються на рахунках:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суму ПДВ)

К-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Під час погашення зобов’язань перед постачальниками разом

сплачується і податковий кредит:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Відвантажена готова продукція відображається в бухгалтерському

обліку як дохід підприємства і заборгованість покупців і замовників, яка

включає і суму податкового зобов’язання за ПДВ.

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

К-т 70 «Доходи від реалізації».

Оплата заборгованості покупцями і замовниками відображається на

рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

Кредит 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Із сумою сплати надходить підприємству і податкове зобов’язання за

ПДВ. На суму ПДВ зменшується дохід підприємства і виникає зобов’язання

перед бюджетом:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Бюджету при цьому сплачується різниця в сумі податкового кредиту і

податкового зобов’язання:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»


Податок з прибутку згідно із Законом України про цей податок

нараховується всіма підприємствами в розмірі 25 % від прибутку, а малі

підприємства за своїм бажанням — у розмірі 10 % чи 6 %, але з суми

надходжень коштів від реалізації чи інших доходів.

У більшості підприємств виникає різниця в сумі податку, визначеного

згідно з податковим і бухгалтерським обліком.

Бухгалтерський облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98

«Податки на прибуток», а визначається за даними рахунку 79 «Фінансові

результати».

Сума податку з прибутку відображається на рахунках:

Д-т 79 «Фінансові результати»

К-т 98 «Податки на прибуток».

На суму прибуткового податку, що належить сплатити до бюджету:

Д-т 98 «Податки на прибуток»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами», а при погашенні

заборгованості перед бюджетом за податком з прибутку:


К-т «Рахунки в банках».

В тому випадку, якщо за податковим обліком належить сплатити до

бюджету більше, ніж за даними бухгалтерського обліку, різниця відноситься

на дебет активного рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». У

противному випадку податкові різниці відносяться на кредит пасивного

рахунка 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Акцизний збір — це вид платежу до бюджету, який встановлюється на

товари народного споживання, що не є першою життєвою необхідністю

(лікеро-горілчані вироби, сигарети, килими і килимові вироби, легкові

автомобілі та інші). Перелік підакцизних товарів і розмір акцизного збору

встановлюється Верховною Радою України. Джерелом сплати акцизного

збору є дохід від реалізації. Сума цього податку відображається на рахунках:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

В установлені Держказначейством строки акцизний збір

перераховується в дохід бюджету:



Аналогічно обліковуються зобов’язання перед бюджетом за іншими

платежами. Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахунки за податками і

платежами» організується за видами платежів до бюджету.

Порядок нарахування та сплати кожного податку регулюється

відповідними законом, норми якого враховуються при організації обліку.

1.3 Регулювання обліку розрахунків з бюджетом та позабюд-

жетними платежами

Принципи побудови системи регулювання розрахунків з бюджетом та

позабюджетними фондами визначені нормативними документами, та чинним

законодавством України.

При організації обліку розрахунку з бюджетом та позабюджетними

фондами треба врахувати перш за все, що він повинен забезпечити контроль

за правильним нарахуванням та вчасною сплатою податків і зборів з метою

уникнення сплати штрафів за невчасне і неповне здійснення належних

платежів.

В цій системі є елементи : суб’єкт, об’єкт, джерело сплати, податкова

ставка і квота. Ці поняття можна проілюструвати, поставивши до них

запитання : суб’єкт — хто сплачує, об’єкт — що оподатковуються,

джерело — з чого сплачується, ставка — скільки сплачується, квота — яка

частка доходу утримується.

Платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи , на які

згідно з чинним законодавством України покладено обов’язок сплачувати

податки та збори. Облік платників податків здійснюється державними

податковими органами та іншими державними органами відповідно до

законодавства.

Платники податків і зборів зобов’язані:

— вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-

господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені

законом;

— подавати до державних податкових органів та інших державних

органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші

документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;

— сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами

терміни;

— допускати посадових осіб державних податкових органів до

обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи

пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з

питань обчислення і сплати податків і зборів.

Основними нормативно — правовими документами, які врегульовують

питання обрахунку і сплати податків і платежів як суб’єктами

підприємницької діяльності, так і працівниками підприємств є:

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від

28.12.1994р. № 334/94-ВР;

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.

№ 168/97-ВР;

— Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та

інших самохідних машин» від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ (зі змінами та

доповненнями);

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від

22.05.2003р. № 889-ІV.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма

видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників

підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід

бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Порядок справляння таких платежів регулюється чинним

законодавством.

Що до, страхування то воно здійснюється відповідно до Закону

України «Про страхування». Воно може бути добровільним, або

обов’язковим.

Чинне законодавство гарантує громадянам України допомогу на час

непрацездатності та виплати пенсії. Для цього і створено Фонд соціального

страхування, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок

безробіття.

Підприємства за вимогами чинного законодавства здійснюють такі

види обов’язкових відрахувань до соціальних фондів:

— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— збір на обов’язкове соціальне страхування;

— збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок

безробіття;

— збір на обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання.

Порядок нарахування та сплати збору на обов’язкове державне

пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов’язкове

державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР(зі змінами та

доповненнями).

Об’єктом нарахування збору є основна і додаткова заробітна плата,

інші види виплат і заохочень, що підлягають оподаткуванню податком з

доходів фізичних осіб. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

нараховується у розмірі 33,2 % до нарахованої заробітної плати, для

працюючих інвалідів — 4 % до нарахованої їм заробітної плати.

Сплата нарахованого збору здійснюється одночасно з отриманням в

банку коштів для виплати заробітної плати.

Умови та порядок соціального страхування громадян визначені

Законом України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування» № 16 від 14.01.1998 р. Розмір внесків до

цього фонду визначено Законом України «Про розміри внесків на деякі види

загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 213-ІП від

11.01.2001 р. (зі змінами).

Роботодавці повинні нараховувати збір у розмірі 1,4 % від суми

фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають

витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів

заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню

прибутковим податком з доходів громадян.



Порядок і ставки нарахування збору на обов’язкове страхування на

випадок безробіття визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі

види загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 2213-ІП

від 11.01.2001 р. Для роботодавців ставка нарахування складає 1,6 % від суми

фактичних витрат на оплату найманих праці працівників що включають

витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів

заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню

прибутковим податком з доходів громадян.



Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру

державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві

та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності,

визначено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які призвели до втрати працездатності».

Наприклад, для бюджетних установ та організацій, які фінансуються

або дотуються з бюджету, тариф складає 0,2 відсотка фактично нарахованих

сум оплати праці найманих працівників, для підприємств.



Допомога з тимчасової непрацездатності працівника, що виникла

внаслідок захворювання або травми, непов’язаної з нещасним випадком на

виробництві, надається у такому порядку:

— перші п’ять днів непрацездатності оплачуються власником або

уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи,

організації за основним місцем роботи;

— решта (починаючи з шостого дня) днів непрацездатності

оплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності нараховується застрахованим

особам залежно від страхового стажу у розмірах:

— 60 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам,

які мають страховий стаж до 5 років;


які мають страховий стаж від 5 до 8 років;


які мають страховий стаж понад 8 років;


віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх заміняє та доглядає хвору

дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

РОЗДІЛ ІІ. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОЗАБЮДЖЕТНИМИ ФОНДАМИ

2.1 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з позабюд-

жетними фондами

Розрахунки за зборами на обов’язкове державне пенсійне страхування,

на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування

на випадок безробіття, за індивідуальним страхуванням персоналу

підприємства, страхування майна та за іншим страхуванням обліковують на

рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».

За кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються

нараховані страхування кошти, дебетом — погашення заборгованості та

витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 має шість субрахунків:

651 «За пенсійним забезпеченням»;

652 «За соціальним страхуванням»;

653 «за страхуванням на випадок безробіття»;

654 «За індивідуальним страхуванням»;

655«За страхуванням майна»;

651 «За страхуванням від нещасних випадків»

На субрахунку 651 обліковують розрахунки з Пенсійним фондом.

Підприємство, установи й організації обчислюють страхові внески на

підставі бухгалтерських тв. Інших документів, відповідно до яких

проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування

(обчислення) заробітної плати (доходу).

Базою для нарахування внесків є суми фактичних витрат на оплату

праці (грошові забезпечення) працівників.

Не нараховуються внески до Пенсійного фонду на такі види допомоги:

— при народженні дитини;

— по догляду за дитиною до досягнення нею трудового віку;

— на поховання.

Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески

сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх

банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня

закінчення цього періоду незалежно від сплати заробітної плати (доходу), на

суму яких нараховуються страхові внески.

Розрахунки за надходженням суми страхових внесків, пені, фінансових

санкцій, та інших платежів до Пенсійного фонду, госпрозрахунками

підприємства відображається за дебетом рахунків обліку витрат на

виробництво, використання прибутків та інших фінансових джерел і за

кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунку 651 «За

пенсійним забезпеченням».

Утримання та нарахування страхових внесків з громадян, що

працюють, відображається за кредитом рахунку 65, субрахунку 651» за

пенсійним забезпеченням» і дебетом рахунку 66 «розрахунки з оплатою

праці», субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною працею».

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування утримується в

розмірі 2 % від об’єкта оподаткування.

При утриманні збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з

нарахованого працівникові заробітку складається запис:

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»; Кредит 651 «За

пенсійним забезпеченням».

Якщо розмір загального місячного доходу працівника складає з

01 жовтня 2009 року більше 10035 грн., то пенсійні внески з неї не

утримуються.

Перерахування внесків до Пенсійного фонду здійснюється одночасно з

виплатою заробітної плати, але не пізніше 20 календарних днів після

закінчення місяця, у якому заробітна плата була нарахована.

За рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності на підприємстві здійснюють виплати по тимчасовій

непрацездатності (лікарняні листки) працівників, видають працюючим

одноразову допомогу при народженні дитини та інші виплати згідно з

чинним законодавством. Оплата перших п’яти днів тимчасової

непрацездатності здійснюється за рахунок підприємства.

Нарахування допомоги за рахунків вищезгаданого фонду записують по

дебету субрахунку 652 і по кредиту рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

Виплату здійснюють по окремих відомостях, підписаних керівником і

головним бухгалтером. Решту коштів перераховують у фонд: дебет

субрахунку 652, кредит рахунку 31 «Розрахунки в банках».

Внесок до фонду обов’язкового державного соціального страхування у

зв’язку з втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і

похованням, утримується відповідно до Закону України «Про розміри

внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального

страхування» № 2213-від 11.01.2001 р. з нарахованого місячного сукупного

доходу працівника у розмірі 0,5 % , якщо розміру оподатковуваного доходу

працівника менше прожиткового мінімуму (669 грн. з 01 січня 2009р.) та

1 % — якщо більше 669 грн.

Якщо на підприємстві виплати за рахунок коштів соціального

страхування за звітний квартал перевищують нараховану за цей квартал суму

зборів, то різниця зараховується в рахунок сплати на наступний квартал. У

той же час, коли витрати перевищують суму зборів і не можуть бути покриті

зборами в наступному кварталі, то сума перевищення із врахуванням

очікуваного результату розрахунків за наступний квартал компенсується

підприємству: дебет рахунку 31 і кредит рахунку 65. Нарахування зборів на

обов’язкове соціальне страхування записують по кредиту субрахунку 652 і по

дебету тих рахунків, на які віднесена оплата праці.

На субрахунку 653 ведеться облік розрахунків за збором на обов’язкове

соціальне страхування на випадок безробіття, а на субрахунку 656 по коштам

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Порядок і ставки нарахування внесків на обов’язкове страхування на

випадок безробіття визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі

види загальнообов’язкового державного соціального страхування» № 2213-ІП

від 11.01.2001 р. Внесок до фонду обов’язкового державного соціального

страхування на випадок безробіття утримується з нарахованого місячного

сукупного доходу працівника у розмірі 0,6 % незалежно від розміру

оподатковуваного доходу працівника. При утриманні внеску складається запис:

Дебет 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

Кредит 653 «За страхуванням на випадок безробіття».

Об’єктом оподаткування прибутковим податком є заробітна плата,

включена до ЗМОД за вирахуванням внесків на всі види соціального

страхування.

На субрахунку 654 ведеться облік розрахунків зі страховими

організаціями з індивідуального персоналу підприємства та майна

працівників підприємства.

Підприємство здійснюють страхування майна, впродовж

сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Можуть

проводитись операції по страхуванню різних заходів (транспортування

цінностей, її зберігання, інфляційні процеси тощо). Витрати такому

страхуванню включають у випадку виробництва, здійснюючи запис по

дебету рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» і по

кредиту рахунку 65. Перерахування коштів страховим організаціям

(страховикам) проводять з поточного рахунку: дебет рахунку 65 і кредит

рахунку 31 «Рахунки в банках».

Розрахунки громадян через підприємство по добровільному страхуванню

також обліковують на рахунку 65. При утриманні із оплати праці працівників

згідно з їх письмовими дорученнями страхових внесків роблять запис: дебет

рахунку 65, кредит рахунку 31. Аналітичний облік розрахунків по добровільному

індивідуальному страхуванню ведуть по страхувальниках.

2.2 Порядок розрахунків підприємства з централізованим

Пенсійним фондом України

Нарахування внесків до державного пенсійного страхування

проводиться згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне

пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV p. з послідуючими

змінами та доповненнями.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції

України, складається з Основ законодавства України про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування, закону про недержавне

пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного

забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного

страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних

договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана

Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових

актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що

регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законами про пенсійне забезпечення визначаються:

— види пенсійного забезпечення;

— умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;

— пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа

має право на отримання пенсійних виплат;

— джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне

забезпечення;

— умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті,

здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту

України за курсом валют, установленим Національним банком України на

день обчислення страхових внесків.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі

шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи

на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду з їх банківських

рахунків.

Страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за

відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних

днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат

(виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові

внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум сплачують

авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають

нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в

повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати

відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових

внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному

правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються

фінансові санкції, передбачені Законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану

платника страхових внесків.

Пенсійне забезпечення в Україні (ПФУ) — це державна система, яка є

головною складовою системи соціального забезпечення населення.

Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд

України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські

установи та відділення зв’язку.

Пенсійний фонд є найбільшим цільовим державним фондом фінансових

ресурсів, який стосується майже 30 % населення України.

Основними завданнями Пенсійного фонду є:

— збір і акумуляція обов’язкових страхових внесків, призначених для

пенсійного забезпечення і виплати допомоги;

— забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій, а також інших

витрат, передбачених законодавством;

— участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм

соціальної підтримки пенсіонерів;

— організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного

забезпечення.

Кошти Пенсійного фонду формуються за рахунок таких джерел:

— зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, що

сплачуються підприємствами, установами, організаціями всіх форм

власності;

— зборів на обов’язкове страхування, що сплачуються фізичними

особами;

— спеціальних цільових зборів, що визначаються законодавством

України (збори з купівлі валюти, торгівлі ювелірними виробами (крім

весільних каблучок), при відчуженні легкових автомобілів тощо);

— інших джерел коштів Державного бюджету;

— добровільних внесків підприємств, організацій і громадян;

— суми фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати

коштів до Пенсійного фонду;

— інші надходження.

Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на:

— виплату державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно з

чинним законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду,

у тому числі громадянам, які виїхали з України на постійне місце

проживання за кордон;

— реалізацію державних, регіональних і обласних програм соціального

захисту пенсіонерів;

— створення та функціонування Єдиного державного банку даних про

платників обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду;

— розвиток матеріально-технічної бази органів Пенсійного фонду;

— організацію роз’яснювальної роботи серед населення та здійснення

інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади,

діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України

через Міністра праці та соціальної політики.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і

законами України, указами Президента України та постановами Верховної

Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України,

актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а

також цим Положенням.

ПФУ організовує у межах своїх повноважень виконання актів

законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику

застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції,

розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в

установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної

політики.

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього

завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з Міністром

праці та соціальної політики, центральними та місцевими органами

виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями

громадян, підприємствами, установами і організаціями, відповідними

органами інших держав.

В межах своїх повноважень, ПФУ, на основі та на виконання актів

законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.

nau://ukr/254%D0%BA/96-%D0%92%D0%A0/

nau://ukr/254%D0%BA/96-%D0%92%D0%A0/

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

— страхові внески;

— кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що

перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;

— благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

— добровільні внески на загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування;

— інші надходження відповідно до законодавства.

Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

— фінансування виплати пенсій у солідарній системі загально-

обов’язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання

та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок

коштів Фонду;

— оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

— формування резерву коштів Фонду;

— функціонування та розвиток системи персоніфікованого обліку

відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування;

— утримання центрального апарату та головних управлінь Фонду в

Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управлінь

в районах, містах і районах у містах, розвиток їх матеріально-технічної бази;

— проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення

та здійснення інших заходів відповідно до завдань Фонду.

Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний

рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в

уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України,

обслуговують органи Державного казначейства.

Кошти Фонду використовуються виключно за призначенням і

вилученню не підлягають.

Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний

баланс, рахунки в уповноваженому банку, який визначається Кабінетом

Міністрів України, печатку із зображенням Державного Герба України та

своїм найменуванням.

2.3 Порядок розрахунків підприємства з Фондом соціального

страхування на випадок тимчасової втрати працездатності

Порядок розрахунків з Фондом соціального страхування у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатності проводиться згідно Закону України

«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ.

Закон відповідно до Основ законодавства України про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові,

організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного

соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати

працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та

необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із

санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та

членам їх сімей.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим

Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального

страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з


народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян

у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати

працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом,

хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою

дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини,

смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних

послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності, відповідно до цього Закону нараховуються страхові

внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної

суми.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається

штраф у розмірі 50 %належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня обчислюється виходячи з 120 % облікової ставки Національного

банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму

недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням, надаються такі види матеріального

забезпечення та соціальних послуг:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за

хворою дитиною;

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога при народженні дитини;

4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та

осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-

курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих

оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання

соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій

особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково

компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з

таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не

пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається

Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального

страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний

випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною

другою цієї статті переліком.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло

внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно

або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших

факторів, пов’язаних з роботою.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності (Дн) визначається за

формулою:

Дн = ЗПд х КДн х Кзс,

де ЗПд — середньоденна заробітна плата, визначена відповідно до

кількості робочих (календарних) днів, грн.;

КДн — кількість днів тимчасової непрацездатності (робочих або

календарних відповідно до законодавства);

Кзс — коефіцієнт, що враховує загальний трудовий стаж особи.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6

календарних місяців роботи (або фактично відпрацьований час), що

передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Тобто допомога

визначається виходячи із середнього заробітку, в підрахунок якого береться

оплата праці за 6 попередніх місяців:

Середньооблікова

заробітна плата=

Нарахована заробітна плата за розрахунковий період

Кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому

періоді

Ніякі нарахування на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності

не проводяться.

З суми допомоги по тимчасовій непрацездатності утримується

прибутковий податок і збір до Пенсійного фонду (2 %).

Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової

непрацездатності є листок непрацездатності (лікарняний) який видається

лікувальним закладом.

Законом № 2240 визначена група осіб, яка підлягає

загальнообов’язковому страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою

працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням. До

неї належать особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту)

на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і

господарювання або у фізичних осіб, в тому числі в іноземних

дипломатичних і консульських установах, інших представництвах

нерезидентів, а також вибрані на виборні посади в органах державної влади,

органах місцевого самоврядування та інших органах. До цієї групи належать

також члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших

виробничих кооперативів.

Для виконання бухгалтером розрахунку розміру допомоги з тимчасової

непрацездатності необхідно:

1) отримати листок непрацездатності від комісії підприємства з

рішенням про виплату працівнику допомоги;

2) зібрати початкові дані для розрахунку з відповідних реєстрів, звітів,

особових рахунків, наказів, табелів робочого часу тощо;

3) оцінити і систематизувати початкові дані для розрахунку;

4) зробити розрахунок, тобто підставити відповідні початкові дані в

формулу

5) завершити заповнення листка, проставивши в формі листка дані про

заробітну плату і суму допомоги, яка підлягає виплаті працівнику.

Як основний розрахунковий показник використовується показник

середньої заробітної плати працівника.


страхування на випадок безробіття

Правові, фінансові й організаційні принципи загальнообов’язкового

державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються

Законом № 1533.

Відповідно до п. 4 Закону № 1533 страхуванню на случай безробіття

підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту),

включаючи тих, хто проходить альтернативну (невійськову) службу і ті, хто

працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень, а також на

інших підставах, передбачених законодавством про працю. Особа вважається

застрахованою із дня укладання трудового договору між підприємством і

такою особою. Сплата страхових внесків починається з моменту нарахування

(виплати) такому працівнику зарплати і припиняється з дня розірвання

трудового договору та остаточного розрахунку з робітником та Фондом.

Порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове

державне соціальне страхування на випадок безробіття й обліку їхнього

надходження до ФССБ встановлюється Інструкцією № 339.

Відповідно до цієї інструкції страхові внески у ФССБ сплачують (див.

табл. 2.4.1):

Таблиця 2.4.1

№ з/п Платник внесків до ФССБ Об’єкт

оподаткування збором

Розмір внеску2

1 Роботодавець

Власники підприємств, установ,

організацій або уповноважені

ними органи та фізичні особи, що

використовують найману працю

Фактичні витрати на

оплату праці

найманих

робітників, що

підлягають

оподаткуванню

податком з доходів

фізосіб

1,9 %

Власники розташованих на тери-

торії України іноземних підпри-

ємств, установ, організацій (у т.ч.

міжнародних), філій або пред-

ставництв, що використовують

працю найманих робітників 5

2 Наймані

працівники

Фізичні особи, що працюють за

трудовим договором (контрактом)

на підприємстві, в установі й

організації або у фізичної особи

СПД

Сукупний оподат-

ковуваний доход 6,

що підлягає оподат-

куванню податком з

доходів фізосіб

0,5 %

3

Добровільно

застраховані

особи

Особи, що забезпечують себе

роботою самостійно (члени

творчих спілок, творчі

працівники, що не є членами

творчих спілок)

Оподатковуваний

податком доход

(прибуток)

2,4 %

Фізособи — СПД, що не

використовують найману працю

Фізичні особи, що виконують

роботи (послуги) відповідно до

цивільно-правових договорів

Громадяни України, що

працюють за межами України і не

застраховані в системі

соціального страхування на

випадок безробіття в даній країні

Зареєструватися як платник страхових внесків в центрах зайнятості,

на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду (далі —

центри зайнятості), зобов’язані роботодавці — юридичні особи і фізичні

особи, що використовують найману працю (тобто фіз. особи — СПД).

Після реєстрації платнику страхових внесків видається повідомлення

відповідно до додатка 4 до Інструкції № 339, у якому проставляється його

реєстраційний номер.

Роботодавці і застраховані особи повинні сплачувати страхові внески

один раз на місяць — у день одержання ними в установах банків заробітної

плати (з авансових виплат зарплати внески не сплачуються). При здійсненні

підприємством додаткових виплат працівникам протягом місяця (відпускні,

остаточний розрахунок при звільненні) страхові внески нараховуються

одночасно з нарахуванням цих виплат, а сплачуються разом з основною

сумою внесків у день одержання зарплати. Якщо в роботодавців не вистачає

коштів на виплату зарплати і сплату страхових внесків у повному обсязі, то

наявні на рахунку кошти розподіляються пропорційно між заробітною

платою і страховими внесками до ФССБ так, щоб у підсумку зі всієї суми,

отриманої для видачі заробітної плати (з рахунка в касу підприємства) були

цілком перераховані страхові внески до ФССБ.

Добровільно застраховані особи сплачують страхові внески в терміни,

визначені ФССБ.

Відповідальність за видачу коштів на зарплату без перерахування

страхових внесків до ФССБ покладаються на банківські установи. У випадку,

якщо страхові внески до Фонду не перераховані одночасно з видачею коштів

на виплату зарплати, то суму страхових внесків сплачують банківські

установи за рахунок власних коштів, після чого вони мають право

затребувати їх з підприємства.

В податковому обліку відповідно до п. 3 ст. 19 Закону № 1533

страхові внески відносяться на валові витрати підприємства. Роботодавці,

діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевого бюджетів,

сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.


страхування від нещасного випадку на виробництві

Згідно з статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти,

докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час

занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження

виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-

трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих

установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Виходячи з норм статті 47 зазначеного Закону страхові внески для

роботодавців обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату

праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та

додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати,

у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону

України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів

фізичних осіб (у межах граничної суми заробітної плати, на яку

нараховуються страхові внески). При цьому для нарахування страхових

внесків враховуються витрати на оплату праці працівників, які перебувають у

трудових відносинах з роботодавцем згідно з статтями 3, 21 Кодексу Законів

про Працю України на підставі трудового договору (контракту).

Витрати на оплату виконаних робіт (послуг) на підставі цивільно-

правового договору не включаються до фонду оплати праці, на який

нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне


захворювання.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне


захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що

обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи,

які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при

звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,

установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо доплата до основної заробітної плати, винагорода, премія за

результатами роботи за рік виплачуються працівнику, який на момент їх

нарахування не перебував у трудових відносинах з роботодавцем, тобто не

був застрахованою особою, то на ці суми не нараховуються страхові внески

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України.

Порядок заповнення Розрахункової відомості про нарахування та

перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України визначено Методичними рекомендаціями щодо заповнення

Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та

витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України та Відомості розподілу

чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції

(робіт, послуг) за видами економічної діяльності, затвердженими наказом

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) від 29.07.2005

року № 579, із змінами, внесеними наказом виконавчої дирекції Фонду від

13.12.2005 року № 944 (далі — Методичні рекомендації).

Згідно п.4.12 Інструкції № 12 від 20.04.2001 р. зі змінами та

доповненнями добровільно застрахована особа сплачує внесок до Фонду

соціального страхування у такому порядку:

а) перший внесок в розмірі однієї четвертої частини мінімальної

заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску, одночасно з

поданням заяви про реєстрацію. При цьому до заяви додається платіжний

документ, що підтверджує сплату страхового внеску до Фонду;

б) наступний внесок — сплачується кожні три місяці в розмірі однієї

четвертої частини мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати

страхового внеску, в термін, встановлений робочим органом виконавчої

дирекції Фонду у повідомленні, але не пізніше трьох місяців з дня сплати

попереднього страхового внеску. Якщо день сплати страхового внеску

припадає на вихідний і неробочий день, то днем сплати вважається

наступний за вихідним і неробочим днем;

в) якщо добровільно застрахована особа, одночасно з поданням заяви

про реєстрацію, сплатила страховий внесок в розмірі мінімальної заробітної

плати, то наступний внесок вноситься не пізніше одного календарного року з

дати подання заяви. При зміні розміру мінімальної заробітної плати

проводиться перерахунок авансового платежу. Робочими органами

виконавчої дирекції Фонду добровільно застрахованій особі надсилається

повідомлення про розмір доплати.

Розмір страхових внесків страхувальника обчислюється для

роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих

працівників, що включать витрати: основної та додаткової заробітної плати та

інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі натуральної формі, що

визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та підлягають

обкладенню податком з доходів фізичних осіб; для добровільно застрахованих

осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

2.6 Порядок складання та подання звітності

У Департаменті політики державного соціального страхування (далі —

Департамент) розглянуто лист щодо необхідності подання щомісячної

звітності до фондів соціального страхування суб’єктами господарювання при

умові, що організація не має ні власників, ні найманих працівників, які

отримують заробітну плату за трудовими угодами (контрактами) або за

цивільно-правовими угодами, та повідомляємо.

Керуючись нормами статті 10 Закону України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності», статті 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування на випадок безробіття» та статті 22 Закону України

«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з


народженням та похованням», взяття на облік фондами соціального

страхування юридичних осіб здійснюється на підставі відомостей з

реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону

України № 755, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання

зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Для надання відповіді щодо необхідності подання щомісячної звітності до

фондів соціального страхування (при відсутності найманих працівників)

Департаментом спільно з фондами соціального страхування було здійснено

аналіз законодавства з питань загальнообов’язкового державного соціального

страхування із зазначеного питання, за результатами якого повідомляємо таке.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

до роботодавців віднесено власника підприємства, установи, організації або

уповноважений ним орган та фізичних осіб, які використовують найману

працю.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати

внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового

державного соціального страхування України на випадок безробіття,

затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від

18.12.2000 р. № 339 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

16.01.2001 р. за № 30/5221, із змінами та доповненнями, роботодавці

щокварталу складають у двох примірниках Розрахункову відомість про

нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду

загальнообов’язкового державного соціального страхування України на

випадок безробіття в установлені строки.

До того ж відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»:

1. Підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії,

незалежно від форми власності та господарювання, повинні у повному обсязі

подавати інформацію службі зайнятості про наявність вільних робочих місць.

2. При вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та

інвалідів) у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі

ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ,

організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства,

установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не

пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи

підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей,

кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення —

списки фактично вивільнених працівників.

3. Підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та

філії, незалежно від форми власності та господарювання, які здійснювали

прийом працівників, повинні у десятиденний строк у повному обсязі

подавати інформацію про прийнятих працівників до центрів зайнятості за

місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Таким чином, громадські організації незалежно від того,

використовують вони працю найманих працівників чи ні, повинні надавати

розрахункову відомість до центру зайнятості щокварталу. Адміністративної

відповідальності у разі неподання або несвоєчасного подання звітності до

Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України

на випадок безробіття чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до статей 6 та 7 Закону України «Про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від

23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон) страхувальниками є роботодавці, а

роботодавцем, відповідно до цього Закону, вважається власник підприємства

або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману

працю.

Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 45 Закону

роботодавець як страхувальник зобов’язаний подавати звітність робочому

органу виконавчої дирекції Фонду у строки, в порядку та за формою, що

встановлені Фондом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону за неподання,

несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо

страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду про чисельність

працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг),

суму заробітної плати на підприємстві страхувальник притягується до

відповідальності згідно із законом.

Виходячи з норм статті 1644 Кодексу України про адміністративні

правопорушення неподання, несвоєчасне подання, подання не за

встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне

інформування Фонду про чисельність працівників, річний фактичний обсяг

реалізованої продукції (робіт, послуг) — тягнуть за собою накладення

штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних

осіб — підприємців, які використовують найману працю, у розмірі від

восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розрахункову відомість за формою згідно з додатком 11 до Інструкції

та річну відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного

обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної

діяльності за формою згідно з додатком 13 до Інструкції, і на них не

накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу за неподання або

несвоєчасне подання звітності.

Розділом 7 Інструкції про порядок надходження та витрачання коштів

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16, із

змінами та доповненнями, передбачено, що страхувальник зобов’язаний

щоквартально подавати або надсилати поштою з повідомленням про

вручення Звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із

загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатності, за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Згідно з методичними рекомендаціями щодо заповнення звіту за

формою Ф4-ФСС з ТВП, затвердженими постановою правління від

18.05.2006 р. № 48, у разі відсутності у страхувальника найманих працівників

звіт подається з прочерками у відповідних рядках, який фактично буде

підтвердженням відсутності використання праці найманих працівників та,

відповідно, зобов’язань зі сплати страхових внесків до Фонду.

Адміністративної відповідальності у разі неподання або несвоєчасного

подання звітності до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності чинним законодавством не передбачено.

РОЗДІЛ ІІІ. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТАМИ ТА

ПОЗАБЮДЖЕТНИМИ ФОНДАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ»

Загальна характеристика підприємства та основні напрямки

діяльності.

Державне підприємство «Укрзалізничпостач» створене на підставі

наказу «Зірочка» від 13.04.1992р. № 26 «Про організацію Державного

підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту

України».

Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане

Міністерству транспорту України (Орган управління майном) і входить до

сфери управління Державної адміністрації України.

Місце знаходження ДП «Укрзалізничпостач» місто Київ-49, Протасів

Яр, 2.

З моменту створення ДП «Укрзалізничпостач» на підприємство були

покладені функції управління матеріально-технічним забезпеченням

залізниць та підприємств залізничного транспорту України та централізоване

постачання матеріально-технічних ресурсів підприємствам галузі.

На ДП «Укрзалізничпостач» покладено функції централізованого

забезпечення потреб галузі необхідними ТМР в межах виділеного ліміту

централізованого плану матеріально-технічного забезпечення залізниць,

капітального ремонту вантажних вагонів, капітальних вкладень, а також коло

питань, пов’язаних з постачальницько-збутовою діяльністю.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

— забезпечення для власних потреб залізниць, заводів, метрополітенів

і інших підприємств і організацій залізничного транспорту України

матеріалами, обладнанням, запасними частинами, машинами, механізмами,

автотранспортними засобами, спецодягом, спецвзуттям, форменим одягом та

іншими матеріальними ресурсами;

— визначення загальної і специфічної потреби в матеріалах,

обладнанні, запасних частинах, та інших виробах, складання заявок за

номенклатурою, яка планується підприємством. Розробка річних і

квартальних планів матеріально-технічного забезпечення, фінансових планів

і капіталовкладень та їх затвердження;

— укладання договорів, контрактів, угод на постачання підприємству

матеріалів, запасних частин, обладнання, приладів, інструментів і інших

виробів, забезпечення своєчасної і повної реалізації матеріальних ресурсів;

— здійснення зв’язків з Міністерством економіки і Державних ресурсів

України, торгово-посередницькими фірмами і головними територіальними

управліннями Міністерства державних ресурсів України, і базами з питань

придбання і реалізації матеріальних ресурсів, а також постачальницько-

збутовими організаціями і промисловими підприємствами інших держав по

прямих договорах і бартерних угодах;

— організація і здійснення через бази підприємства децентралізованих

заготівель матеріалів, запасних частин і інших ресурсів, а також здійснення

бартерних угод з метою задоволення потреб галузі в матеріально-технічних

ресурсах;

— організація кількісного і якісного приймання, збереження, відпуску і

обліку матеріалів, обладнання і запасних частин на підвідомчих базах,

забезпечення збереження матеріальних цінностей;

— проведення заходів по скороченню заготівельно-складських і

транспортних витрат по матеріально-технічному забезпеченню на

підвідомчих базах;

— контроль за дотриманням нормативів перехідних запасів

матеріальних цінностей: виявлення поверх нормативних залишків матеріалів,

обладнання і запасних частин на підвідомчих базах, їх перерозподіл, а також

реалізація лишніх і непотрібних матеріалів, обладнання і запасних частин;

— розробка і здійснення заходів по покрашенню і організації

складського господарства, впровадженню механізації вантажно-

розвантажувальних і складських робіт на підвідомчих базах, наукової

організації і підвищення продуктивності праці, забезпеченню техніки безпеки

та охорони праці;

— оренда складських приміщень, цехів по виробництву та підготовці

продукції до виробничого споживання, формування запасів готової

продукції, вступ в кооперативні зв’язки з підприємствами і організаціями

інших галузей народного господарства;

— забезпечення ефективного використання обігових та кредитних

коштів, своєчасних розрахунків з бюджетом, банками, постачальниками,

споживачами та інше.

Головним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є

грошові кошти залізниць, що централізовано направляються Укрзалізницею

на рахунок ТОВ «Зірочка» для придбання ТМР, необхідних для виконання

цільових програм залізничної галузі і затверджених Укрзалізницею.

Водночас, джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є

прибуток; амортизаційні відрахування; кошти від іншої операційної

діяльності та ін.

Фінансовий аналіз ДП «Укрзалізничпостач»

Для детального аналізу підприємства, слід спочатку звернутися до

аналізу фінансової діяльності підприємства. Перш за все зробити аналіз

основних показників виробничо-фінансової діяльності(табл. 3.1).

Таблиця 3.1 — «Аналіз основних показників виробничо-фінансової

діяльності ДП «Укрзалізничпостач» в 2008–2009 роках»

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склала 2952328

тис.грн. при плані 2040000 тис.грн., тобто 145 %.

В порівнянні з 2008 роком, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) зросла більш, ніж в 2 рази (2952328 тис.грн. проти 1424444,5 тис.грн.).

В ІV кварталі вона майже втричі збільшилась, в порівнянні з І

кварталом:

— І квартал — 367777 тис.грн.;

— ІV квартал — 1038537,2 тис.грн. (тобто 282,4 %)

Обсяг реалізації продукції через склади підприємства склав

489986 тис.грн., що становить 16,6 % загального обсягу реалізованої

продукції. Питома вага складського товарообігу зменшилась на 3,3 % в

порівнянні з минулим роком, коли вона становила 19,9 %.

1) На кінець року, незважаючи на значні темпи росту товарообігу,

рівень товарних запасів зменшився на 0,3 %:

За підсумками виробничої діяльності нараховано податків до

Державного бюджету на загальну суму 8918,1 тис. грн.:

— ПДВ — 5755,4 тис. грн.;

— податок на прибуток — 1109,5 тис грн.;

— податок на землю — 9 тис. грн.;

— інноваційний фонд — 368 тис. грн.;

— прибутковий податок з громадян — 342,7 тис.грн.

Станом на 01.01.2010р. підприємство не має заборгованості перед

бюджетом.

2) Валовий прибуток склав 31775 тис. грн. При плані 27096 тис. грн.

(117 %). В порівнянні з 2008 роком він збільшився майже в 2 рази (в

2008р. — 16729,4 тис. грн).

3) Операційні витрати склали 14600 тис.грн., тобто 0,6 % відносно

собівартості реалізованої продукції. Рівень їх знизився на 0,1 % відносно

плану та на 0,5 % відносно рівня минулого року (в 2008р. — 1,1 %).

Абсолютна сума операційних витрат зросла на 1137 тис.грн., порівняно з

2008 роком. Окупність витрат: на 1 грн. витрат припадає чистого прибутково

1,20 грн.

4) На 27 % зменшився відносний рівень дебіторської заборгованості:

— на кінець І кварталу дебіторська заборгованість становила

279789,9 тис.грн., тобто відносно товарообігу дорівнювала 76 %;

— на кінець року — 509341 тис.грн., тобто 49 % відносно товарообігу.

Абсолютна сума дебіторської заборгованості зросла на 198170 тис.грн.

5) В порівнянні з І кварталом поточного року, знизився середній рівень

кредиторської заборгованості відносно товарообігу на 10 %:

— на кінець І кварталу кредиторська заборгованість склала

169206 тис.грн., тобто 46 % до товарообігу;

— на кінець року — 372976 тис.грн., тобто 36 % відносно товарообігу.

На протязі поточного року на 176719,7 тис.грн. знизилась

заборгованість ДП «Укрзалізничпостач» перед «Укрзалізницею» по

внутрішньовідомчим розрахункам (на початок року 414044,7 тис.грн.; на

кінець року 237325 тис. грн.)

Дебіторська заборгованість підприємств перед ДП

«Укрзалізничпостач» станом на 01.01.2010р. склала 509341 тис.грн.

Згідно проведеної інвентаризації у травні місяці 2009р. станом на

01.05.2009р. ЦХП було:

Видано та не погашено 25 векселів на суму — 4254649,72 грн.

Отримано та не погашено 267 векселів сторонніх організацій на

загальну суму — 149896585,00 грн.

Балансова вартість основних фондів збільшилась за рік на 3942,7

тис.грн., тобто на 41,5 %. Ефективність використання основних фондів

зросла на 27,8 %, тобто виручка від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) на 1 грн. основних фондів збільшилась на 46,6 тис.грн., в порівнянні

з 2008 р. (таблиця 3.2.)

Таблиця 3.2 — «Показники виробничого потенціалу ДП

«Укрзалізничпостач»

Показники 2008 рік 2009 рік Відхилення ()

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), без ПДВ

1188155,2 2460273 1272117,8

Балансова вартість основних фондів на початок року

4653,9 9498,3 4844,4

Балансова вартість основних фондів на кінець року

9498,3 13441 3942,7

Середньорічна вартість основних фондів 7076,1 11469,65 4393,55

Фондовіддача 167,9 214,5 46,6

Поліпшення матеріально-технічної бази підприємство здійснює за

рахунок власних капітальних вкладень. Кошти, головним чином,

направляються на реконструкцію, модернізацію, технічне переобладнання

основних фондів, придбання обладнання, комп’ютерної техніки.

На початок 2009 року власні обігові кошти підприємства складали

1604,5 тис.грн. На протязі року їх сума зросла на 17505,5 тис.грн., що дало

можливість покрити збитки минулого року (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 — «Показники наявності власних обігових коштів»

Показники2009 р.

На початок року На кінець року

Джерела власних та прирівняних до них коштів

-9796,2 5279 15075,2

Основні фонди та необоротні активи

11400,7 13831 2430,3

Загалом власних обігових коштів 1604,5 19110 17505,5

Що до трудових ресурсів можна зазначити , що контингент

підприємства нараховує 314 працівників, що майже відповідає рівню

минулого року. Середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного

працівника, порівняно з минулим роком, зросла на 47,9 % , тобто в 1,5 рази,

при цьому продуктивність праці зросла на 105,9 тобто більш ніж в 2 рази.

Таким чином, темпи росту продуктивності праці випереджають темпи

росту заробітної плати на 58 %.

Виплати заробітної плати працівниками підприємства проводилась в

установлені колективним договором строки.

Організація бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться відповідно до Закону

України від 16.07.99р. № 996-XIV «Про Бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

1. Організацію і забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві

доручено бухгалтерському відділу на чолі з головним бухгалтером.

2. На підприємстві застосовуються машинні записи при обробці

документів, використовуючи комп’ютерні програми бухгалтерського обліку.

3. Застосовуються форми журналів-ордерів та інші облікові регістри,

розроблені спеціалістами підприємства в 2009 році та адаптовані

бухгалтерією до нової системи обліку. Для повноти та реальності

відображення господарських операцій та їх результатів головному

бухгалтеру своїм розпорядженням дозволено затверджувати додаткову

систему субрахунків та регістрів аналітичного обліку.

4. Затверджено графік документообороту.

5. Бухгалтери проставляють на первинних документах, відображених в

обліку, відмітку про їх відпрацювання «Відпрацьовано».

6. Кожного місяця формуються облікові регістри.

7. Дані облікових регістрів та додаткових довідок головний бухгалтер

заносить до Головної книги підприємства або оборотного балансу, який є

основою для складання Балансу підприємства. Всі облікові регістри, довідки

та звіти підписуються головним бухгалтером підприємства або його

заступником.

8. Спеціалісти всіх відділів підприємства виконують всі вимоги

працівників бухгалтерії стосовно порядку оформлення первинних документів

та термінів їх здачі до бухгалтерії. За порушення вимог бухгалтерів,

несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність

відображення в них даних спеціалісти притягуються до дисциплінарної

відповідальності.

9. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та

фінансової звітності проводиться інвентаризація активів та зобов’язань у

відповідності з Інструкцією по інвентаризації основних засобів,

нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів

та документів і розрахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів

України від 11.08.94 року № 69 (із змінами і доповненнями).

10. Встановлені строки проведення інвентаризації:

— Незавершеного виробництва — станом на 1-е число місяця,

наступного за звітним;

— Готової продукції, сировини та матеріалів на складах, товарів в

торгівлі кожного кварталу станом на 1-е число місяця, наступного за

попереднім кварталом;

— Бланків суворої звітності — кожного кварталу;

— Грошових коштів в касі — кожного місяця;

— ОЗ та нематеріальних активів — раз на рік станом на 1 грудня;

— Розрахунків з постачальниками та покупцями — раз на рік станом

на 1 січня року, наступного за звітним (з урахуванням поквартальної звірки

розрахунків);

— У випадку зміни матеріально відповідальних осіб або виявлення

нестач відповідно в момент зміни або факту виявлення нестач.

Для проведення інвентаризації та прийняття рішення по її результатам

створено постійно діючу інвентаризаційну комісію.

Облікова політика підприємства.

1. Облікова політика змінюється в наступних випадках:

— Зміна вимог Міністерства фінансів України;

— Введення нових положень облікової політики, які забезпечують

більш достовірне відображення господарських операцій.

2. При складанні звітності встановлено одиницю виміру даних

фінансової звітності — 1 тисяча гривень.

3. Встановлені терміни операційного циклу для:

— Торгівлі покупними товарами — від 1 до 3 місяців в залежності від

виду товару та його споживчої якості;

— Робіт та послуг — 1 місяць;

4. Основними засобами вважаються активи, якщо очікуваний термін

його корисного використання (експлуатації), більше року.

5. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться

активи вартістю 500 гривень.

6. При нарахуванні амортизації основних засобів застосовуються

методи та ліквідаційна вартість, встановлені та затверджені наказом

Укрзалізниці № 254-Ц від 03.07.2009 року.

7. Встановлені наступні методи нарахування амортизації для:

— Інших необоротних матеріальних активів — прямолінійний метод;

— Малоцінних необоротних активів та бібліотечного фонду — в

розмірі 100 % їх вартості в першому місяці використання об’єкта.

8. Встановлені терміни корисного використання нематеріальних

активів:

— Комп’ютерної програми бухгалтерського обліку — 5 років.

9. Застосовується прямолінійний метод амортизації нематеріальних

активів.

10. Встановлені наступні методи оцінки вибуття запасів:

— При реалізації товарів в магазинах — метод ціни продажу;

— При реалізації зі складу — метод ФІФО, за яким оцінка запасів

базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у

якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському

обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво,

оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

11. З метою недопущення нестач МБП, переданих в експлуатацію та

виключених із складу активів, встановлено суворий контроль за видачею

таких МБП шляхом проставляння в облікових картках підписів працівників в

отриманні МБП, відміток про переміщення МБП між структурними

підрозділами, а також складання актів на їх списання в разі непридатності в

експлуатації.

Облік розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та

позабюджетними організаціями.

ДП «Укрзалізничпостач» є платником податку на додану вартість,

податку на прибуток, податку на землю, податку з власників транспортних

засобів та інших самохідних машин та обладнання, прибуткового податку з

громадян, збору до інноваційного фонду, збору за забруднення природного

середовища, комунального податку, зборів до Фонду соціального

страхування, Пенсійного фонду та Державного фонду сприяння зайнятості

населення.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р.

«Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку» та Інструкції

про його застосування, а ДП «Укрзалізничпостач» для обліку розрахунків з

бюджетом цільовими фондами України, та місцевими податками

застосовуються такі рахунки:

№ 64 «Розрахунки по податкам і платежам»;

№ 65 «Розрахунки по страхуванню» з відповідними субрахунками:

№ 6411 «Податок на прибуток»

№ 6412 «Податок на додану вартість»

№ 6413 «Податок з власників транспортних засобів та інших

самохідних машин та механізмів»

№ 6414 «Податок на землю»

№ 6415 «Комунальний податок»

№ 6416 «Прибутковий податок з громадян»

№ 651 «По пенсійному забезпеченню»

№ 652 «По соціальному страхуванню»

№ 653 «По страхуванню на випадок безробіття».

Рахунок № 64 є пасивним і призначений для узагальнення інформації

про розрахунки ДП «Укрзалізничпостач» по усім видам платежів до

бюджету, включаючи податки з працівників, фінансові санкції, які

справляються у доход бюджету. По кредиту цього рахунку відображаються

нараховані платежі до бюджету, по дебету — сплата податків до бюджету та

їх списання, а також, сума податків, належна до відшкодування з бюджету.

Рахунок № 65 також пасивний, на ньому ведеться облік розрахунків ДП

«Укрзалізничпостач» по зборам на обов’язкове державне пенсійне

страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне

страхування на випадок безробіття. По кредиту цього рахунку

відображаються нараховані зобов’язання по страхуванню, а також, кошти,

одержані від органів державного страхування робітників, по дебету —

погашення заборгованості або використання коштів (фонду соціального

страхування) у ДП «Укрзалізничпостач».

На субрахунку № 651 ведеться облік розрахунків підприємства з

Пенсійним фондом України (по збору на обов’язкове державне пенсійне

страхування).

На субрахунку № 652 ведеться облік розрахунків нашим

підприємством з Фондом соціального страхування України (по збору на

обов’язкове соціальне страхування робітників).

На субрахунку № 653 ведеться облік розрахунків ДП

«Укрзалізничпостач» з Державним бюджетом України по сплаті збору на

обов’язкове соціальне страхування робітників на випадок безробіття.

У балансі ДП «Укрзалізничпостач» (згідно Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 2 «Баланс») сальдо розрахунків з бюджетом і

державними фондами показується у ІІ розділі Активу балансу, або в ІV

розділі Пасиву балансу.

У статті «Дебіторська заборгованість» за розрахунками з бюджетом

відображається дебіторська заборгованість (перед ДП «Укрзалізничпостач»)

фінансових і податкових органів, а також сума переплати по податкам,

зборам та іншим платежам до бюджету що становить .

У статті «Поточні зобов’язання зі страхування» відображається сума

кредиторської заборгованості підприємства по зборам до позабюджетних

фондів. Первинним документом служать розрахунки (окремо для кожного

виду податків і зборів), звітними документами є Декларації.

Нарахування та перерахування податків та зборів до бюджету ДП «Укрзалізничпостач»

Найменування

показників

Залишок на

початок рокуНарахо-

вано

Фактич-

но спла-

чено

Залишок на

кінець року

Дебет Кредит Дебет Кредит

Бюджетні фонди (всього): - 588 7841 3680 3194 161

Податок на землю - - 9 54 45 -

Податок на прибуток - 521 1110 1470 - 161

Збір до інноваційного

фонду- 37 368 405 - -

Збір за забруднення

природного середовища- - 1 1 - -

Прибутковий податок з

громадян- 12 376 402 14 -

ПДВ - - 5799 2670 3129 -

Податок з власників

транспортних засобів- - 18 18 - -

Комунальний податок - - 6 6 - -

Економічні санкції - 18 154 178 6 -

Позабюджетні фонди

(всього):5 36 1124 1320 - -

Державний фонд сприяння

зайнятості населення- 2 110 112 - -

Пенсійний фонд - 34 926 960 - -

Фонд соціального

страхування5 - 88 83 - -

Разом: 5 624 8965 5000 3194 161

Основні бухгалтерські проводки розрахунків з бюджетом, цільовими

фондами та позабюджетними організаціями ДП «Укрзалізничпостач»

Назва операціїКореспонденція

рахунків Сума

Дебет Кредит 1. Нарахований податок на землю 9100 6414 9

2. Нарахований податок на прибуток 981 6411 1110

3. Нарахований збір до інноваційного фонду 9200 642 368

4. Нарахований збір за забруднення природного

середовища

9100 6417 1

5. Утриманий прибутковий податок з громадян 661 6416 376

6. Нарахований ПДВ: — податкове зобов’язання

— податковий кредит

706

6412

6412

631

455946

423203

7. Нарахований податок з власників транспортних

засобів

9100 6413 18

8. Нарахований комунальний податок 9100,9200 6415 6

9. Перерахування податкових платежів до

бюджету за відповідними субрахунками

6411, 6412

6413, 6414

6415, 6416

311 4624

10. Нарахований збір на обов’язкове державне

пенсійне страхування (32 %)

9100, 9200,

2318

651 871

11. Нарахований збір на соціальне страхування 9100, 9200,

2318

652 88

12. Нарахований збір на обов’язкове соціальне

страхування на випадок безробіття (1,5 %)

9100, 9200,

2318

653 82

13. Утримана із заробітної плати сума до

Пенсійного фонду (1 %, 2 %)

661 651 55

14. Утримана із заробітної плати працівників сума 661 653 28

на обов’язкове соціальне страхування на випадок

безробіття (0,5 %)

15. Перераховані внески органам соціального

страхування за відповідними субрахунками

651, 652,

653

311 1155

Нарахування до бюджету за 2009 рік ДП «Укрзалізничпостач»

Нарахування до позабюджетних фондів за 2009 рік ДП

«Укрзалізничпостач».

Нарахування до бюджету за 2008 рік ДП «Укрзалізничпостач»

Нарахування до позабюджетних фондів за 2008 рік ТОВ ДП


Що, до структури нарахувань податків до бюджету та позабюджетних

фондів за 2008-2009 роки ДП «Укрзалізничпостач» можна зробити висновок,

що найбільшу долю в нарахованих податках займає податок на додану

вартість — 70,01 % (в цілому по нарахуваннях до бюджету). Податок на

прибуток становить — 18,3 % всіх податків і платежів. Податок на прибуток

становить — 5,12 %. Інноваційний фонд становить — 6,09 % нарахувань до

бюджету. Найменше дольове значення має плата податку на землю — 0,19 %,

комунального податку — 0,15 %, податку з власників транспортних засобів

та самохідних машин — 0,12 % та збір за забруднення природного

середовища — 0,02 %. У структурі нарахувань до позабюджетних фондів

найбільшу долю складає збір на обов’язкове державне пенсійне

страхування — 84 %. Збір на соціальне страхування складає 11 %. Та

найменшу долю має збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок

безробіття — 5 %. Все що можна віднести до попереднього періоду.

Якщо аналізувати структуру нарахованих розрахунків до бюджету за

2009 рік то можна зробити висновок, що найбільше дольове значення також

має податок на додану вартість — 75,44 %. Далі йде податок на прибуток —

14,44 %, прибутковий податок — 4,89 %, інноваційний фонд — 4,79 %.

Найменше дольове значення має податок з власників транспортних засобів –

0,23 %, податок на землю — 0,12 %, комунальний податок –0,08 % і нульове

значення має збір за забруднення природного середовища (0,01 %).

Аналізуючи нарахування до позабюджетних фондів можна сказати, що

дольове значення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування —

82 %, збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття —

10 % та, тепер вже найменшу долю складає збір на соціальне страхування —

8 %.

Аналізуючи структуру нарахувань розрахунків до бюджету та

позабюджетних організацій за 2008-2009рр. Можна відмітити, що доля

податку на додану вартість збільшилась на 5,43 %, прибуткового податку

зменшилась на 0,23 %, податку на прибуток також зменшилась , але вже на

3,86 %, інноваційного фонду на 1,23 %, податку з власників транспортних

засобів збільшилась на 0,11 % збору за забруднення природного середовища

зменшилась на 0,01 %, комунального податку зменшилась на 0,07 % та

податку на землю зменшилась також на 0,07 %, Державного фонду

зайнятості населення збільшилась на 5 %, Пенсійного фонду зменшилась на

2 % та фонду соціального страхування зменшилась на 3 %.

ВИСНОВОК

Отже, дослідивши та проаналізувавши облік розрахунків з

централізованими, державними та позабюджетними фондами підприємства

можна зробити такі висновки:

На даному етапі реформування економіки існують так звані бюджетні,

цільові, та позабюджетними фонди, які наш бюджет коштами.

Об’єктом оподаткування прибутковим податком для громадян , які

проживають в Україні, є доходи у грошовій і натуральній формі, а для

громадян, що постійно не проживають в Україні, тільки ті доходи, які

одержані з джерел оподаткування в Україні.

До загальнодержавних доходів належать: податок на додану вартість,

податок на прибуток підприємств усіх форм власності , акцизний збір,

державне мито, податок з власників транспортних засобів, плата за землю й

інші податкові та неподаткові доходи. Місцеві податки та збори

встановлюються відповідними рішеннями місцевих органів влади.

Реформування податкової політики повинно йти через структурну

перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти

стабілізації і збалансованості як товарно-платіжного балансу, так і бюджету

держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше,

цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для

функціонування економіки галузей і виробництв державними коштами,

кредитами, державними гарантіями, державним інвестором. По-друге,

перебудова виробництва до вимог ринку за рахунок власних коштів

підприємств, кредитів та позик.

Щодо розрахунків підприємства з цими фондами можна сказати, що

рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за

страхуванням» відповідають за їх облік на підприємстві.

Також зазначимо, що рахунок 65 має такі субрахунки:

651 «За пенсійним забезпеченням»

652 «За соціальним страхуванням»

653 «За страхуванням на випадок безробіття»

654 «За індивідуальним страхуванням»

655 «За страхуванням майна»

656 «За страхуванням від нещасних випадків».

А отже всі податки, збори та розрахунки з позабюджетними фондами

регулюються виконавчою та законодавчою владами.

В даній курсовій роботі був розглянутий бухгалтерський облік і аналіз

розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та позабюджетними

організаціями на Державному підприємстві «Укрзалізничпостач».

Державне підприємство матеріально-технічного постачання

«Укрзалізничпостач» — найбільший постачальник продукції, як залізничного

постачання, так і загального. ДП «Укрзалізничпостач» є координуючим

центром забезпечення життєдіяльності залізничного транспорту України.

Стан підприємства матеріально-технічного постачання впливає як на

виробничі так і на економічні показники підприємств галузі.

Підприємство є прибутковим за рахунок грошових коштів залізниць,

що централізовано направляють Укрзалізницею на рахунок ДП

«Укрзалізничпостач» для придбання товарно-матеріальних ресурсів, наданих

послуг з капітального ремонту вагонів підприємствам галузі та від іншої

операційної діяльності. Поліпшення матеріально-технічної бази підприємство

здійснює за рахунок власних капітальних вкладень. Кошти, головним чином,

направляються на реконструкцію, модернізацію, технічне переобладнання

основних фондів, придбання обладнання, комп’ютерної техніки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від

28.12.1994р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями

3. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.

№ 168/97-ВР зі змінами та доповненнями

4. Наказ ДПАУ «Про порядок складання та надання декларації з ПДВ» від

30.05.1997р. № 166 ( зі змінами)

5. Закон України «Про плату на землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ зі

змінами та доповненнями

6. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ зі змінами та

доповненнями

7. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з

громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 зі змінами та доповненнями

8. Закон України «Про розміри внесків на деякі види загальнообов’язкового

державного соціального страхування» № 2213-ІІІ від 11.01.2001р.

9. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування

від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності» від 23.09.99р. № 1105-ХІV

10. Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від

22.02.2001р. № 2272-ІІІ

11. Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»

від 26.06.1997р. № 400/97-ВР

12. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від

20.05.1993р. № 56-93

13. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердення Плану рахунків

бухгалтерського бліку та Інструкції про його застосування» від

30.11.1999р. № 291

14. Бухгалтерський облік: Підручник . — Київ: Вид-во «центр навчальної

літератури», 2005. — с. 632с.

15. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. Посібник. За ред. Р.Л.Хом’яка. —

2-ге вид., доп. і перероб. — Львів: Національний університет «львівська

політехніка» 2003 — 820с.

16. Бухгалтерський облік — ІІ: навчальний посібник для дисциплінарного

навчання /Сук Л.К.: Університет «Україна», 2005. — 701с.

17. Бюджетна система: Навч. посібн. — К: «Хай-Тек-Прес», 2007. — 376 с.

18. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібн., Видання 4-те,

В. С. Білоусько, М. І. Беленкова, Харк. Нац. агр. ун-т ім.

В. В. Докуваєва. — Х., 2007. — 423с.

19. Фінансовий облік: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2005р. — 503 с.

20. Фінансова та податкова звітність Державного підприємства


21. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / О. І. Васюта-Беркут,

Г. Ф. Шепітко, Н. О. Ромашевська; За заг. ред. В. Б. Захожая. — 2-ге вид.,

стереотип. — К.: МАУП, 2003. — 176 с.

22. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. — 3-те вид.,

перероб. І доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

23. Партін Г. О. Бухгалтерський облік: основи теорії і практики. — К.: Тов-во

«Знання», 2004. — 245 с.

24. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для Б94 студ. вищ.

навч. закл. / В. Б. Захожай, М. Ф. Базась, М. М. Матюха, В. М. Базась; За

ред. В. Б. Захожая, М. Ф. Базася. — К.: МАУП, 2005. — 968 с.

Documents

курсовая Облік розрахунків з бюджетом та позабюджетними платежами