Зміст

Вступ.........................................................................................................................1

Розділ І. Стереотипи в міжкультурної комунікації.

1.1. Поняття і сутність стереотипу....................................................................3

1.2. Механізм утворення стереотипів.................................................................4

Розділ ІІ. Значення стереотипів для міжкультурної комунікації.

2.2. Функції стереотипів ........................................................................................7

2.3. Значення стереотипів для міжкультурної комунікації...............................10

Висновок.................................................................................................................14

Список використаної літератури..........................................................................15

1

Вступ

Кожна мова по-своєму членує світ, має свій спосіб його

концептуалізації. У кожного народу, кожної нації є свої власні уявлення про

навколишній світ, про людей, про представників іншої культури. У

суспільстві складаються певні стереотипи – як по відношенню до самих себе,

поведінки та традицій в межах свого культурного простору, так і щодо

представників іншого мовного і культурного простору.

Якщо попросити пересічного українця без роздумів дати відповідь на

такі запитання: “Що п’ють росіяни? Що їдять французи? Якими є естонці?”,

то у дев’яти випадках з десяти відповідь буде: водку, жаби, повільні. І це

працює не тільки з росіянами, французами чи естонцями – увесь світ, який

ми знаємо, є лише “картинками в голові”, стереотипами, за межами яких

величезний невідомий нам світ. Звільнитись від усіх стереотипів неможливо.

Проте рамки цих стереотипів можна розширювати, подекуди руйнувати їх за

допомогою набутих знань та досвіду.

Стереотипи широко розповсюджені і мають як позитивний, так і

негативний вплив на реалізацію міжкультурного спілкування. Позитивним є

те, що стереотипи мінімізують зусилля по обробці інформації, що надходить

з позамовної реальності, оскільки стереотипи є по суті генералізацією

досвіду пізнання світу людиною.

У даному дослідженні ми розглянемо сутність стереотипів та їх

значення для міжкультурної комунікації. Адже спілкування напряму

залежить від порозуміння між співрозмовцями. Коли ж у міжкультурному

спілкуванні дотримуватись тільки стереотипного уявлення про іншу сторону,

результат може бути не зовсім втішним.

2

Розділ І. Стереотипи в міжкультурної комунікації.

1.1. Поняття і сутність стереотипу.

Людина сприймає світ відповідно до уявлень, ідей та цінностей, які

панують в її рідній культурі, і таким чином, її поведінка мотивується цими

принципами. Саме тому уявлення людей про світ завжди відносні та

різноманітні, і залежать від того, у якій культурі людина народилася і

виховувалася. Щоб зрозуміти, чому представник окремої культури

поводиться саме так в певному соціокультурному контексті, слід передусім

розібратися, як він сприймає цю культуру, побачити ситуацію його очима,

уявити собі, як працює його сприйняття.

У процесі інтерпретації поведінки представників однієї культури

представниками іншої зміст казуальної атрибуції багато в чому визначається

стереотипними уявленнями кожної із сторін про іншу – це уявлення про

спосіб життя, звичаї, моралі, традиції, тобто про систему етнокультурних

характеристик того чи іншого народу в даній культурі. Основу таких уявлень

складають спрощені ментальні репрезентації різних категорії людей, які

перебільшують подібні якості між ними та ігнорують помітні відмінності.

Зазвичай стереотипне уявлення спрацьовує тоді, коли людина не має

можливості інтерпретувати кожен новий факт чи ситуацію більш глибоко або

свідомо відхиляється від такого підходу. У процесі комунікації між

представниками різних культур стереотипні уявлення займають чільне місце.

Зустрічаючись з представниками інших народів і культур, людина

зазвичай проявляє природну схильність сприймати їхню поведінку з позицій

своєї культури. При цьому, не вміючи швидко і правильно оцінити

співрозмовника, складно орієнтуватися в іншому соціальному і культурному

оточенні. Найчастіше нерозуміння чужої мови, символіки жестів, міміки та

інших елементів поведінки веде до їх спотвореного тлумачення, що

породжує такі негативні почуття, як настороженість, презирство, ворожість.

Іноді виходом з таких ситуацій є стереотипи, які стають свого роду

3

підказками, що допомагають сформувати судження, припущення та оцінку

поведінки інших людей.

Своєю появою стереотипи завдячують міжкультурним або міжетнічним

контактам, коли виявляються найбільш типові риси, характерні для того чи

іншого народу або культури, і залежно від цих характерних ознак і якостей,

вони поділяються на групи (категорії). Так поступово складаються

етнокультурні стереотипи, які становлять узагальнені уявлення про типові

риси, характерні для будь-якого народу або його культури.

Вивчення стереотипів у західній науці почалося в 20-х роках минулого

сторіччя, коли американський соціолог У. Ліппман вперше спробував дати

визначення стереотипу. На його думку, стереотипи – це упереджені думки,

які рішуче керують всіма процесами сприйняття [3].

У кінці 50-х років, коли була висунута гіпотеза, що зміст стереотипу

може бути в тій чи іншій мірі істинним. З початку 70-х років ставлення до

стереотипу в американській науці істотно змінюється. Там посилилося

вивчення конкретних форм і видів стереотипів: соціальних, етнічних, вікових

і т.д. Однак, незважаючи на різноманітність підходів, більшість західних

авторів продовжують бачити в стереотипі лише носія помилкової інформації.

1.2. Механізм утворення стереотипів.

Коріння стереотипів – в об'єктивних умовах життя людей, для яких

характерне багаторазове повторення одноманітних життєвих ситуацій. Ця

одноманітність закріплюється у свідомості людини у вигляді стандартних

схем і моделей мислення. Стереотипи формуються завдяки здатності

людської свідомості закріплювати інформацію про однорідних явищах,

фактах і людях у вигляді стійких ідеальних утворень. Виділяючи певні

зовнішні ознаки предметів, свідомість викликає до життя готовий стереотип,

швидко «домислюючи» у своєму сприйнятті якісні характеристики об'єкта. В

результаті цього однорідні об'єкти фіксуються у свідомості у відповідних

уявленнях, образах, оцінках, за допомогою яких люди отримують можливість

4

обмінюватися інформацією, розуміти один одного, виробляти однакові

ціннісні установки.

Стереотипи відображають суспільний досвід людей, який повторюється

в їх повсякденній практиці. Вони формуються в результаті спільної

діяльності людей шляхом акцентування свідомості людини на тій чи іншій

властивості, якостях явищ навколишнього світу, які добре відомі та зрозумілі

принаймні великій кількості людей. За своїм змістом стереотипи являють

собою концентроване вираження цих властивостей і якостей, які найбільш

схематично і зрозуміло передають їх сутність.

Психологічний механізм виникнення стереотипів ґрунтується на

принципі економії зусиль, властивому повсякденному людському мисленню.

Даний принцип означає, що люди прагнуть не реагувати на явища, які

відбуваються, кожного раз з усією повнотою відчуттів і переживань, а

поміщають їх у відомі категорії. Постійно мінливий світ просто

перевантажує людину новою інформацією і психологічно змушує її

класифікувати цю інформацію згідно найбільш зручних і звичних моделей,

які отримали назву стереотипів. У цих випадках пізнавальний процес

залишається на рівні буденної свідомості, обмежуючись життєвим досвідом,

заснованим на узагальненні типових для даної області уявлень. Водночас

оточуючому людину світу характерні елементи одноманітності і

повторюваності, на які у людини виробляються стійкі реакції і способи дії,

що носять також стереотипний характер. Відмова від стереотипів означала б

постійне напруження уваги людиною і перетворила би її життя на постійну

низку проб і помилок. Стереотипи допомагають людині диференціювати і

спрощувати навколишній світ, «наводити в ньому лад».

У цілому можна сказати, що стереотипи є певними переконаннями і

«звичними знаннями» людей щодо якостей і рис характеру інших індивідів, а

також подій, явищ, речей. З цієї причини стереотипи існують і широко

використовуються людьми. Залежно від характеру об'єкту і його місця в

соціальній структурі виділяють різні види стереотипів, наприклад групові,

5

професійні, етнічні, вікові і т.д. В якості об'єктів стереотипізації найчастіше

виступають узагальнені і спрощені образи цих груп. За основу етнічного

стереотипу береться зазвичай яка-небудь помітна риса зовнішності (колір

шкіри, розріз очей, форма губ, тип волосся, ріст і т.д.). Основою стереотипу

може також служити і яка-небудь риса характеру і поведінки людини

(мовчазність, стриманість, скупість і т.п.)[3].

Реальним носієм стереотипів є група, і тому саме в досвіді групи слід

шукати коріння стереотипу. У повсякденному житті найбільше поширення

отримали етнічні стереотипи – стійкі судження про представників одних

національних груп з точки зору інших. Такого роду стереотипи-кліше стають

основними детермінантами спілкування для представників відповідних груп,

де ці стереотипи поширені.

Ведучи мову про етнічні стереотипи, просто не можна не навести такі

приклади стереотипних уявлень про ввічливість і снобізм англійців, про

експресивність та емоційність італійців (особливо їхню жестикуляцію під час

розмови), легковажність французів чи педантичність та пунктуальність

німців.

Наведемо ще декілька прикладів. Так етнічним стереотипом французів

по відношенню до народу Бретані є стереотип "бретонця" як волелюбної і

такої, що не терпить примусу, прямодушної але впертої людини. Бретонці

мають звичай встановлювати найвіддаленіші родинні зв’язки і тому вони

називають кузенами всіх тих, кого вони рахують родичами. У французькій

мові навіть існує вислів "кузен по-бретонськи", тобто "родич через дорогу

навприсядки". Інший приклад: жителі Нормандії мають світле волосся й очі,

вони високі на зріст і міцної статури. "Бережися гасконця і нормандця: один

хвалько, а інший брехун ", – застерігає французька приказка. На всі питання

нормандці люблять давати ухильну відповідь, і в перекладі з французької

вона так і називається – "нормандська відповідь". Їх передбачливість в

поєднанні з недовірливістю відображена у фольклорі, і нормандці нерідко

виступають героями анекдотів.

6

Розділ ІІ. Значення стереотипів для міжкультурної комунікації.

2.1. Функції стереотипів.

За своїм характером стереотипи є чуттєво забарвлені образи, які

акумулюють соціальний і психологічний досвід спілкування і взаємодії

індивідів. Маючи таку природу, стереотипи мають ряд якостей: цілісність,

ціннісне забарвлення, стійкість, консерватизм, емоційність, раціональність та

ін.. Завдяки цим якостям стереотипи виконують свої різноманітні функції і

завдання, з яких для процесу міжкультурної комунікації особливе значення

мають такі:

• пояснення людських вчинків шляхом надання готової і простої

інформації про їх специфічні соціокультурні особливості;

• передбачення різних форм поведінки партнерів по комунікації;

• формування основ власної поведінки по відношенню до

співрозмовників і партнерів;

• захист традицій, звичаїв, звичок, своєї культури, поділ світу на своїх і

чужих (що росіянину добре, то німцю – смерть, Незваний гість – гірше

татарина і т.д.);

• забезпечення членів суспільства відповідними еталонами, моделями,

стандартами поведінки;

• стабілізація та інтеграція відносин між соціокультурними групами в

суспільстві.

Функція передачі відносно достовірної інформації заснована на

процесах «глобального» узагальнення, що відбуваються при спостереженні

неординарної, незвичайної поведінки і способу мислення членів іншої

культурної групи. Потрапляючи в чужу культуру, люди схильні до

узагальнення та впорядкування всього, що вони бачать. Вже з перших

контактів з чужою культурою починається класифікація нової інформації і

формується модель цієї культури. Це досягається, як правило, шляхом

спрощення та генералізації реальності, виділення найбільш характерних рис

даної культури. Тому на основі всього різноманіття вражень створюються

7

чіткі контури чужої культури і формулюється характеристика її

представників за певними ознаками.

Зокрема, в основі стереотипів практичності, пунктуальності та

педантичності німців чи гостинності та схильності випити у росіян лежать

спостереження за їхньою дійсною поведінкою.

Орієнтувальна функція полягає в тому, що за допомогою стереотипізації

вдається створити спрощену матрицю навколишнього світу, в категорії якої,

спираючись на стереотипи, «розставляються» певні соціальні групи. Такий

підхід дозволяє досить швидко диференціювати людей за групами на основі

стереотипних ознак і чекати від них певної поведінки.

Наприклад, якщо запитати у будь-якої людини, для представників якої

етнічної групи характерно передбачати долю по лініях руки, то швидше за

все у неї виникне образ циганки. Якщо ви побачите на вулиці циганку, яка

заговорює з перехожими, можна припустити, що вона пропонує послуги

ворожки. Але якщо так само буде діяти жінка, яка нічим не відрізняється

зовнішнім виглядом від членів вашої культурної групи, у вас виникне зовсім

інше припущення. Наприклад, що жінка питає дорогу, час або щось інше.

Отже, стереотипи допомагають «розподілити» соціальне оточення на

доступні для огляду і зрозумілі групи і тим самим спростити складність

незнайомого культурного оточення.

Функція впливу на створення реальності полягає в тому, що за

допомогою стереотипів вдається чітко розмежувати свою і чужу етнічні

групи. Стереотипізація дозволяє класифікувати поведінку оточуючих і дати

пояснення щодо причин її появи шляхом віднесення до вже відомих явищ,

оцінити чужу і свою групи і тим самим захистити традиції, погляди, цінності

своєї групи. Тому стереотипи виступають свого роду «захисним

механізмом», який слугує для збереження позитивної ідентичності власної

культурної групи.

Таке розмежування пов'язане також з поняттям «інгруппового

фаворитизму», що означає формування більш позитивного образу власної

8

культури у порівнянні з іншими. Стереотипи, створюючи певну реальність,

консолідують власну культурну групу і позначають її межі. Прикладом цього

можуть служити «стереотипи-приказки» або анекдоти, які існують в кожній

культурі. Прикладами можуть слугувати прислів'я зі словника В. І. Даля

"Прислів'я російського народу", А.Є. Графа "Словник німецьких і російських

приказок": "Незваний гість гірше татарина" , "Зліший злого татарина", "Бог

створив Адама, а чорт – молдованина ", "У німця на все струмент є", "Німець

своїм розумом доходить (винаходить), а росіянин очима (переймає)",

"Німецька (тобто точна) вченість", "Справжній німець (точний,

педантичний)", "Що росіянину добре, то німцю – смерть", "У німця ніжки

тоненькі, душа коротенька", "Справжній англієць" (тобто виставляє себе

великим паном, дивак і робить все по-своєму), "Справжній італієць" (тобто

пройдисвіт)", "Це – справжній француз" (тобто балакучий і нерозбірливий)",

"Замерз як француз", "Швед – нерубана голова", "Грек скаже правду один раз

на рік", "Коли грек на правду пішов, нагостри вуха" і т.д [1].

Як вже зазначалося, носіями і творцями стереотипів є ті чи інші

соціальні групи, які, взаємодіючи між собою, виробляють по відношенню

один до одного певні соціальні стереотипи. Стереотипи проектуються в

основному на великі соціальні групи. Особистий досвід спілкування з

представниками чужої культури, як правило, не призводить до корегування

стереотипу навіть у тому випадку, якщо відхилення від уже наявного

уявлення є очевидним. У таких обставинах наш досвід інтерпретується як

виняток, а існуючий стереотип продовжує розглядатися як норма.

Оскільки стереотип є породженням групової свідомості, то адекватно він

може використовуватися тільки при міжгрупових стосунках для швидкого

орієнтування в ситуації і визначення етнічної чи культурної приналежності

представників різних груп. Орієнтування та визначення відбуваються

практично миттєво – за різними ознаками групової приналежності

спрацьовує психологічний механізм стереотипізації та актуалізується

відповідний стереотип. Причому для спрацьовування цього механізму

9

абсолютно не важливо, що в дійсності відбувається, який особистий досвід

носія стереотипу, головне – не помилитися в орієнтуванні.

2.2. Значення стереотипів для міжкультурної комунікації.

При всьому своєму схематизмі і узагальненості стереотипне уявлення

про інші народи і культури готує людей до взаємодії з чужою культурою,

послаблює її вплив на психіку людини, знижує силу прояву культурного

шоку. Адже в процесі міжкультурної комунікації один партнер сприймає

іншого разом з його діями і через дії. Від адекватності розуміння дій та їх

причин багато в чому залежить побудова взаємин з іншою людиною. Тому

стереотипи дозволяють робити припущення про причини і можливі наслідки

своїх і чужих вчинків. За допомогою стереотипів людина наділяється тими

чи іншими рисами і якостями, і на цій основі прогнозується її поведінку.

Таким чином, і в комунікації взагалі, і в процесі міжкультурних контактів

стереотипи відіграють дуже важливу роль.

Аналіз питання ролі стереотипів у міжкультурному спілкуванні дозволяє

виявити їх значення у взаємодії та взаєморозумінні культур. Є два підходи

щодо цього питання. Перший з них можна назвати "академічним". Він

представлений в роботах англійського психолога Р. Стагнера, який вважає,

що стереотипи в міжгруповій і міжкультурній взаємодії полегшують

сприйняття незнайомих чи малознайомих явищ чужої культури, дозволяючи

швидко, просто і достатньо надійно категоризувати, спрощувати

соціокультурне оточення індивіда.

Інший підхід полягає в аналізі ролі стереотипів у контексті соціальної

взаємодії. Тут стереотипи постають як прояв прихованого расизму,

етноцентризму і дискримінації.

Незважаючи на відмінності у підходах, в них чітко проглядається думка,

що в міжкультурній комунікації стереотипи є результатом етноцентричної

реакції – спроби судити про інших людей і культури з позицій виключно

тільки своєї культури. Нерідко при міжкультурному спілкуванні й

10

оцінюванні своїх партнерів по спілкуванню комуніканти вже спочатку

керуються раніше сформованими стереотипами. Очевидно, немає людей

абсолютно вільних від стереотипів, реально можна говорити тільки про різні

ступені стереотипізації комунікантів. Дослідження показують, що ступінь

стереотипізації обернено пропорційний досвіду міжкультурної взаємодії.

Стереотипи жорстко «вмонтовані» в нашу систему цінностей, є її

складовою частиною і забезпечують своєрідний захист наших позицій в

суспільстві. З цієї причини стереотипи використовуються в кожній

міжкультурної ситуації. Механізми міжкультурного сприйняття призводять

до вибіркового застосування норм і цінностей рідної культури. Без вжиття

цих гранично спільних, культурно-специфічних способів оцінки, як власної

групи, так і інших культурних груп, неможливо обійтися. Представники

іншої групи при цьому ідентифікуються за такими ознаками, як стать,

етнічна приналежність, особливості мови, зовнішній вигляд, колір шкіри,

шлюбні звичаї, релігійні переконання і т.д.

Залежність між культурною приналежністю тієї чи іншої людини і

приписуваними їй рисами характеру зазвичай не є адекватною. Люди, що

належать до різних культур, володіють різним розумінням світу, що робить

комунікацію з «єдиної» позиції неможливою. Керуючись нормами і

цінностями своєї культури, людина сама визначає, які факти і в якому світлі

оцінювати, що істотно впливає на характер нашої комунікації з

представниками інших культур.

Залежно від способів та форм використання, стереотипи можуть бути

корисними чи шкідливими для комунікації. Стереотипизація допомагає

людям розуміти ситуацію і діяти відповідно до нових обставин у наступних

випадках:

• якщо його свідомо дотримуються: індивід повинен розуміти, що

стереотип відображає групові норми та цінності, групові риси і ознаки, а не

специфічні якості, властиві окремому індивіду з даної групи;

11

• якщо стереотип є описовим, а не оцінними: це передбачає

відображення в стереотипах реальних і об'єктивних якостей і властивостей

людей цієї групи, але не їх оцінку як хороших чи поганих;

• якщо стереотип точний: це означає, що стереотип повинен адекватно

виражати ознаки і риси групи, до якої належить людина;

• якщо стереотип є лише здогадкою про групу, але не прямою

інформацією про неї: це означає, що перше враження про групу не завжди

дає достовірне знання про всіх представників даної групи;

• якщо стереотип модифікований, тобто заснований на подальших

спостереженнях і досвіді спілкування з реальними людьми чи виходить з

досвіду реальної ситуації.

У ситуації міжкультурних контактів стереотипи бувають ефективними

тільки тоді, коли вони використовуються як перша і позитивна здогадка про

людину або ситуацію, а не розглядається як єдино вірна інформація про них.

Стереотипи стають неефективними і ускладнюють комунікацію, коли,

орієнтуючись на них, людей помилково відносять не до тих груп, некоректно

описують групові норми, коли змішують стереотипи з описом певного

індивіда і коли не вдається модифікувати стереотипи, засновані на реальних

спостереженнях і досвіді. У таких випадках стереотипи можуть стати

серйозною перешкодою при міжкультурних контактах.

В цілому виділяють такі причини, через які стереотипи можуть

перешкоджати міжкультурній комунікації:

• якщо за стереотипами не вдається виявити індивідуальні особливості

людей: стереотипізація припускає, що всі члени групи мають однакові риси.

Такий підхід застосовується до всієї групи і до окремого індивіда протягом

певного проміжку часу, незважаючи на індивідуальні варіації;

• якщо стереотипи повторюють і підсилюють певні помилкові

переконання і вірування до тих пір, поки люди не починають їх приймати за

істинні;

12

• якщо стереотипи ґрунтуються на напівправді й викривленнях.

Зберігаючи в собі реальні характеристики стереотипізованої групи,

стереотипи при цьому спотворюють дійсність і дають неточні уявлення про

людей, з якими здійснюються міжкультурні контакти.

Люди зберігають свої стереотипи, навіть якщо реальна дійсність і їхній

життєвий досвід їм суперечать. Тому в ситуації міжкультурних контактів

важливо вміти правильно користуватися стереотипами, тобто усвідомлювати

і використовувати їх, а також вміти від них відмовлятися при їх

невідповідності реальній дійсності.

13

Висновок

Отже, необхідно ще раз зазначити, що стереотипи, будучи певними

переконаннями і " звичними знаннями " людей щодо якостей і рис характеру

інших індивідів, а також подій, явищ, речей, відіграють важливу роль у

процесі міжкультурних контактів. Загальновідомо, що сприйняття іншої

культури здійснюється крізь призму своєї культури, своїх національних

цінностей і національного характеру. Стереотипи характерні для свідомості і

мови представника культури; стереотип є свого роду стрижнем культури,

найбільш загальним знаменником, а тому і свого роду опорою партнера по

спілкуванню в міжкультурній комунікації. При всьому своєму схематизмі

про узагальненість, “стереотипні уявлення про інші народи та інші культури

підготовлюють до зіткнення з чужою культурою, послаблюють удар,

знижують культурний шок” [5]. На знанні стереотипів прогнозується реакція

і поведінка партнерів по комунікації, що безсумнівно сприяє розвитку

міжкультурних відносин.

14

Список використаної літератури:

1. Даль В. Пословицы русского народа, тт. 1-2. — М., 1984.

2. Кочетков В.В. Психология межкультурных различий. М., 2002.

3. Садохін А.П. Введення в теорію міжкультурної комунікації. (М) 2005р.

4. Садохин А.П. Этнология: Учеб. словарь. М., 2001.

5. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. М., 2000.

15