Кияни передусім!

Ви подали документи на реєстрацію в кандидати в останній день. Чому так пізно?

На це було кілька причин. По-перше,

до останнього тривав розгляд криміналь-ної справи, яка була порушена проти мене. Вести кампанію та бути в «підві-шеному» стані нереально, адже я точно

знаю, кому було вигідно тримати мене під контролем. По-друге, були й суто люд-ські роздуми – чи варто іти у ту Верховну Раду, яку ми зараз маємо, чи зможу я з тими людьми, які там працюють, змінити щось, втілити ті плани, які я перед собою ставлю.

По-перше, я йду до Ради тому, що мені набрид непрофесіоналізм влади, політичний галас у парламенті, пере-ливання з пустого в порожнє. Депутати керуються лише власними політичними амбіціями.

По-друге, мені остогидла політична війна, що точиться у парламенті та роз-повзається всією країною, наче ракова пухлина. Вона розповсюджує метаста-зи громадського конфлікту серед на-роду. Я все розумію: можна мати різні політичні погляди, але не можна через це робити українців ворогами одне од-ному.

По-третє, для мене є нестерпною ситуація, коли порожня балаканина у парламенті пріоритетніша за реальні справи. Країна потребує їх, як жива істота потребує води та повітря. Кон-кретні справи є незрівнянно більш важ-ливими, ніж тисячі патетичних промов. Від балаканини ще ніхто краще жити не став – окрім тих, кому за балаканину платять.

По-четверте, я йду до парламенту, бо знаю, що там робити. Вже сьогод-ні маю пакет законодавчих ініціатив у сфері освіти, медицини, ЖКГ, міського управління. Спільно з фахівцями роз-роблена детальна поадресна програма дій по Шевченківському району. Моє завдання – зробити так, щоб вона ви-конувалась у повному обсязі.

По-п’яте, я йду до парламенту, бо більше не можу дивитися, як день у день втрачаються надбання Шевченків-ського району. Ми з вами наполегливо працювали, аби Шевченківський район став кращим районом столиці. Нас зу-пинили, і ось тепер я повертаюсь, щоб наш район знову став лідером.

По-шосте, я йду, бо відчуваю під-тримку багатьох людей, які стоять за мною. Це мої однодумці, з якими працюємо разом у русі «Кияни пере-дусім!», колеги та партнери. Своєю працею ми довели, що нам не байдужа доля міста та країни. За мною – шев-ченківці, які вже неодноразово підтри-мували мене та мої ідеї. Ми впевнені, пройшовши до Верховної Ради, змо-жемо змінити життя на краще. З такою командою ми переможемо. Я в цьому впевнений.

Останнє, сьоме. Я йду до парла-менту, щоб кожен ваш голос не про-пав даремно. Віддайте голос за свого представника у Верховній Раді, а він, відповідно, віддасть його за вас у сесій-ній залі. Закликаю кожного не пожал-кувати часу та зробити свій вибір 15 грудня. Якщо тебе не влаштовує те, що відбувається в країні, прийди на діль-ницю. Доведи владі, що маєш право на іншу країну. Пам’ятай – один твій голос може змінити все!

Віктор ПИЛИПИШИН

ЗАХИСТИМО ПРАВО НА НАЙКРАЩИЙ РАЙОН

ВІКТОР ПИЛИПИШИН У ПАРЛАМЕНТІ ВИМАГАТИМЕ ВИБОРІВ МЕРА ТА КИЇВРАДИ

ЧОМУ Я ЙДУ В ПАРЛАМЕНТ

ВІКТОР ПИЛИПИШИН ПЕРЕМАГАЄПрогнози соціологів

КОМФОРТ І ЗАТИШОККарта розвитку Шевченківського району

КОЛИ ПЕНСІЯ – ДРУГА МОЛОДІСТЬЯк живеться студентам Університету третього віку

СТ. 2 СТ. 4-5 СТ. 7

Продовження на стор. 2

Документи до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатом у народні депутати Віктор Пилипишин подавав у останні відведені за-коном години. Про причини такого зволікання та про свої плани щодо майбутнього депутатства він розповів нашому виданню.

Н

2 25 ЛИСТОПАДА – 1 ГРУДНЯ 2013 ПРИЙМАЛЬНЯ ВІКТОРА ПИЛИПИШИНА (044) 400 04 03

Що ж Вас переконало?Причин, знову, кілька. Насамперед,

це вирок суду. Судді не знайшли в моїх діях складу злочину. Як юрист за осві-тою та з багаторічним досвідом роботи і слідчим, і адвокатом – я не сумнівався у тому, що рішення суду буде саме таким. Але справу тягнули три роки. Вона була політичним замовлення. От як у 2010-му я відмовився вступати до Партії регіонів, так одразу отримав звинувачення. Ви-явилось, що в 2007-2010 роках київська прокуратура працювала на благо киян, а Пилипишин, який спромігся удвічі збіль-шити бюджет Шевченківського району, - бандит. Минулого року цю справу взяли на озброєння й опозиціонери, які на кож-ному кроці кричали, що я – злодій. Тому я вирішив: поки не буде вироку суду – в парламент не піду. Так сталося, що цього разу суд не став далі тягнути, як то ка-жуть, кота за хвіст.

А інші причини?Я вже казав про суто людські роздуми.

Я вважаю, що у повторних виборах не було жодної потреби, адже була можли-вість перерахунку голосів. І я б погодив-ся з будь-яким результатом. Але на це не погоджувались мої опоненти. І я прекрас-но розумію, що й цього разу вони готові на все, й захоплення виборчої комісії та двотижневе чергування в ній сторонніх людей може повторитися.

Як бачите, в жодному з чотирьох ін-ших округів, де проводяться повторні ви-бори, колишні опоненти опозиціонерів свої кандидатури не висунули. Тільки я наважився на друге протистояння. Мені важко коротко описати усі ті емоції, які я переживав під час прийняття такого рішення. Розповім краще про звичайну логічну мотивацію.

На момент подачі документів до ви-борчої комісії я вже бачив, хто хоче ви-биратися по Шевченківському району. У черзі за мандатом аж 74 людини. І хто вони? Частина безробітні, більшість – не кияни, й основне – жодного господарни-

ка, який би мав достатній авторитет та досвід роботи.

І ці люди – безробітні, скандалісти і приїжджі – претендують на довіру моєї родини, моїх сусідів та знайомих? Адже ми усі виборці Шевченківського району. Якщо б у цьому списку кандидатів був хоча б один достойний, який би чітко знав, як покращити життя мешканців на-шого району, я б сам за нього проголо-сував, ще й би агітацію провів. Але таких я не побачив. Я тільки побачив людей, які заради депутатської «корочки» готові розвалити все те, що я та моя команда робили для Шевченківського району, по-чинаючи з 2005 року.

Виходить, що Ви були готові відмови-тись від депутатства?

Так, і це не вперше. Мешканці Шев-ченківського району пам’ятають, що колись я це вже зробив. Я склав свій депутатський мандат заради роботи в рідному районі.

І не шкодуєте?Жодного разу не пошкодував. Адже

наш район за час роботи моєї команди став найкращим районом Києва. Ми до-моглися збільшення бюджету району удвічі. Ми провели величезну роботу для комфортного життя наших дітей: утепли-ли школи та дитсадки, відновили шкільні харчоблоки, побудували 22 сучасних шкільних стадіони, встановили понад 150 екологічних дитячих майданчиків.

Ми також провели величезну роботу з реформування житлово-комунально-го господарства в районі. Запустили програму з ремонту житлових будин-ків, адже в нашому районі багато ста-рих будівель, які без ремонту могли б опинитися в аварійному стані. Про-вели озеленення понад 400 дворів.

Ми стали єдиним у місті районом, який має своє районне комунальне підприєм-ство з вивезення сміття, з новим сучас-ним обладнанням. Ми розуміли, що чека-ти на когось, хто б прийшов та вивіз наше сміття, - це ненадійний підхід.

Список цих реформаторських рішень можна продовжувати довго. То ж я можу

шкодувати за якимось теплим кріслом у парламенті, коли мешканці Шевченків-ського, мого рідного, району натомість отримали можливість жити в красивій, охайній, затишній частині міста.

Але тепер Ви все-таки йдете в Раду. Чому?

Як я вже казав, мені було б шкода, якщо б якась стороння людина – не з мого району й навіть не з мого міста – допустила б, що усі напрацювання та ідеї згасли.

Крім того, я розглядаю мандат не як якийсь там привілей для спецномерів чи безкоштовні перельоти, а насамперед як інструмент, який дасть мені можливість зберегти досягнення Шевченківського району, а досвід його розвитку передати іншим районам столиці. Зараз у нас Ки-євом керують не кияни, а нелегітимна влада. У Києвраді засідають депутати, які давно вже мали б втратити свої повно-важення. Києвом керує не обраний гро-мадою мер, а призначена політиками, а відповідно — залежна від них людина.

Змінити це можна тільки за волі пар-ламенту. То ж я йду туди, щоб домогти-ся проведення виборів міського голо-ви Києва, виборів депутатів в Київраду, прийняття закону «Про столицю». Коли містом будуть керуватимуть обрані гро-мадою люди, то вони дбатимуть про тих, хто призначив їх на ці посади.

Крім того, реформи, які ми провели в Шевченківському районі, теж можна пе-ренести на все місто й навіть на усю краї-ну. А це реформа ЖКГ, реформа освітніх закладів, налагодження роботи з пенсіо-нерами, які в нас зараз фактично вики-нути поза межі активного суспільства.

Роботи, як кажуть, непочатий край – було б бажання та можливість. Бажання в мене є, можливість з’явиться в парла-менті.

Але одній людині втілити в життя все це – неможливо. З ким маєте намір співпрацювати в парламенті?

Знаю точно й казав це вже не раз, що в провідні партійні фракції я не вступа-тиму. Адже, що у них тепер відбувається – партійні депутати фактично стали сол-датами партії, котрі за помахом руки лі-дера блокують трибуну, надувають куль-ки, йдуть бити комусь обличчя. А самі партії конкурують не в тому, щоб досягти кращого результату, а змагаються в об-ливанні брудом одне одного. Наші опо-зиція і влада, приймаючи якісь рішення, керуються не тим, наскільки той чи ін-ший закон ефективний, а тим, хто його вніс та як він вдарить по їхній репутації.

На мою думку, якщо якийсь законо-проект – економічний чи соціальний - дійсно може дати хороший результат, то за нього мають голосувати усі. Не можна діяти за принципом «а Баба Яга – проти».

Якщо Ви не пристанете до влади чи опозиції, то з ким тоді будете?

Минулого року я дуже сподівався на появу в парламенті третьої сили. А саме – великої групи мажоритарників-само-висуванців, як і я сам. Вважаю, що люди, які обиралися без партійної підтримки й за яких проголосували їхні земляки, не просто так домоглися людської довіри. Це люди, які розуміють ціну речей та вчинків, зокрема, свого слова, яке не має розходитися з ділом. Це люди, які знають, що таке бути відповідальним.

Я думав, що таких набереться як міні-мум 140. На жаль, в парламент пройшло тільки 40 мажоритарників, які не стали під партійні прапори.

Я все ще сподіваюсь, що мажоритар-ники стануть в майбутньому реальною силою, яка може дійсно дбати про нашу країну.

Якщо ж такого не трапиться, то я не виключаю своєї співпраці з тими по-літичними партіями, які минулого року вперше пройшли до парламенту і в яких є ще реальний шанс змінити розклад сил в ньому.

Підвищення якості послуг з утри-мання будинків (комплексний ремонт і обслуговування під’їздів і дворів, ре-монт зношених комунікацій, асфальту-вання міжбудинкових проїздів).

Реалізація програми «Енергозбере-ження у житловому фонді» (утеплення фасадів та встановлення енергозбері-гаючого обладнання).

Відновлення застарілого житлового фонду (реконструкція «хрущівок»).

Доступна медицина (рання діагнос-тика хвороб, забезпечення лікарськи-ми засобами).

Створення безбар’єрного середови-ща для інвалідів (пандуси в державних установах та публічних закладах).

Захист історичного центру столиці (відновлення та реставрація історич-них пам’яток та фасадів історичних будівель).

Забезпечення ефективного управ-ління земельними ресурсами. Зе-мельні ділянки для будівництва житла мають продаватися на аукціонах з уже визначеним цільовим призначенням, яке відповідає стратегії розвитку міс-та, його генеральному плану.

Створення можливостей для здоро-вого способу життя (спортивні та ігро-ві майданчики).

Створення комфортних та безпеч-них умов у закладах дошкільної та се-редньої освіти (утеплення приміщень; оновлення харчоблоків для забезпе-чення здорового харчування дітей).

Відродження позашкільної освіти для розвитку здібностей і талантів ді-тей, інформатизація шкіл.

Підвищення статусу педагогів та ме-дичних працівників (підвищення опла-ти праці та пенсійне забезпечення на рівні держслужбовців).

Монетизація соціальних пільг із за-безпеченням адресності.

Запровадження системи медичного страхування.

Впровадити систему наповнення бюджету за рахунок оподаткування офшорів, податку на розкіш та дифе-ренційованої системи оподаткування доходів.

Провести антикорупційну перевірку чиновників на всіх рівнях за економіч-ними параметрами (перевірка доходів і витрат за останні 5-10 років).

Заборонити політикам обиратися до парламенту більше двох разів поспіль.

Віктор Пилипишин

ДЛЯ КИЯН

ДЛЯ ДІТЕЙ

ЗАРАДИ СПРАВЕДЛИВОСТІ

ЗАРАДИ ЗМІЦНЕННЯ ДЕРЖАВИ

«Сьогодні Україні та Києву потріб-ні зміни. Влада закону, чесна еко-номіка, соціальна справедливість, захист дитинства – на цій основі ми побудуємо європейську дер-жаву. Я йду в депутати, щоб при-нести ці зміни нашій країні, нашій столиці, рідному Шевченківському району».

ЗАХИСТИМО ПРАВО НА НАЙКРАЩИЙ РАЙОН ВІКТОР ПИЛИПИШИН У ПАРЛАМЕНТІ ВИМАГАТИМЕ ВИБОРІВ МЕРА ТА КИЇВРАДИ

Продовження. Початок на стор. 2

ВІКТОР ПИЛИПИШИН: ЩО Я ХОЧУ ЗРОБИТИ В РАДІ

ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ

325 ЛИСТОПАДА – 1 ГРУДНЯ 2013 ПРИЙМАЛЬНЯ ВІКТОРА ПИЛИПИШИНА (044) 400 04 03

Це засвідчує опитування, проведе-не соціологічною компанією «Актив-Груп». Згідно з даними дослідження, серед тих, хто прийде на вибори, 27,9% підтримують Пилипишина, 23,1% — Юрія Левченка, 4,5% — Олеся Бузину, 4,1% — Юрія Гримчака, 2,8% — Тетя-ну Монтян. Якщо ж говорити про усіх опитаних: 24,1% - готові голосувати за Пилипишина і 19,8% - за Левченка.

Загалом, такі результати майже по-вністю збігаються з результатами ми-нулорічного волевиявлення, які з ініці-ативи опозиційних сил та за підтримки влади були скасовані.

Проведене опитування ще раз під-тверджує, що 28 жовтня 2012 року Ві-ктор Пилипишин здобув перемогу на виборах. Однак влада не захотіла тоді визнати цей факт, побоюючись, що своєю роботою в парламенті Віктор Пилипишин як незалежний депутат-самовисуванець може завоювати собі прихильність не тільки мешканців Шев-ченківського району, а й усього Києва. Таким чином влада боялась отримати

достойного конкурента на посаду мера столиці, якою зараз керує її ставленик. Тим більше, що Віктор Пилипишин не раз говорив про своє бажання поборо-тися за посаду мера Києва.

Хоча й цього разу опоненти Вікто-ра Пилипишина намагаються ставити йому палиці в колеса. На окрузі зареє-стрована рекордна кількість кандидатів в народні депутати України – 76 людей. Для порівняння, у 2012 році найбільша кількість кандидатів була зафіксована у місті Ірпінь – 48 людей.

Окрім цього, з’явилися й двійники кандидатів. Наприклад, у Шевченків-ському районі (округ 223) зареєстру-вався самовисуванець Олександр Бог-данович Пелипишин. До того ж, в той самий день, коли подав на реєстрацію документи й Віктор Пилипишин.

Попри все, політологи одностайно стверджують, що цього разу вибори в Шевченківському районі таки відбу-дуться й округ отримає свого депута-та у Верховній Раді. По-перше, втретє влаштовувати день виборів буде не-

зручно й уже якось смішно. По-друге, влада все рівно не обрала зі своїх лав достойного кандидата для Шевченків-ського району.

Керівникам провладних сил дове-деться змиритися, що Віктор Пилипи-шин отримає мандат парламентаря, по-при те, що чужий для них. Він – киянин, а не – донецький, дбає про людей, а не про партійну касу.

До того ж, він єдиний з лідерів пере-гонів на п’яти округах, де проводяться повторні вибори, хто вдруге вирішив протистояти кандидатам від опозиції. Це зайвий раз доводить, що він впевне-ний у своїй перемозі, як був у ній впев-нений і минулого року.

Як бачимо, дані соціологічного опи-тування, його перемогу – підтверджу-ють. Крім того, прихильники Віктора Пилипишина не вагаються у своєму ви-борі й готові його підтвердити вдруге.

«Якщо аналізувати рівень електо-ральної дисципліни, то у випадку з Пилипишиним він більш дисциплінова-ний, більш відданий своєму кандидату і більше бере участі в голосуванні, тоб-то явка його виборців вища”, - зазна-чив науковий консультант соціологічної компанії «Актив-Груп» Андрій Бодров.

Державтоінспекція вводить у Шев-ченківському районі нові – експери-ментальні – правила паркування. Так, по непарних числах водії будуть пар-куватися по непарній стороні вулиць, а по парних числах – по парній. Такий режим паркування, на думку праців-ників ДАІ, дозволить комунальним службам безперешкодно прибирати вулиці, особливо у зимовий період, коли випадає сніг.

Зауважимо, що подібна практика паркування широко використовується у Європі та США і дозволяє комуналь-ним службам підтримувати чистоту і лад на дорогах.

Тиждень із 1 по 7 січня 2014 року буде вихідним. Про це повідомило Мі-ністерство соціальної політики. Відпо-відно, робочий день з четверга 2 січня переноситься на суботу 11 січня, із п’ятниці 3 січня – на суботу 25 січня, із понеділка 6 січня – на суботу 8 лютого.

Перенесення робочих днів стосу-ється працівників підприємств, уста-нов та організацій, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.

Виняток становлять працівники ор-ганів Пенсійного фонду, «Укрпошти», Державної казначейської служби та банківських установ.

14 грудня у центрі Києва почне пра-цювати різдвяне містечко – тимчасові павільйони, де кияни та гості столиці зможуть придбати сувеніри, продо-вольчі товари та ласощі.

Павільйони будуть встановлені по вулицях Хрещатик (від вулиці Горо-децького до станції метро Хрещатик та від Бессарабської площі до станції метро Хрещатик), Майдан Незалеж-ності (парна сторона), на Софійській та Михайлівській площах, вулиці Воло-димирській (біля Національної опери), Троїцькій площі (поблизу Національно-го спортивного комплексу «Олімпій-ський»), на бульварі Шевченка (буль-варна частина).

Різдвяне містечко працюватиме до 20 січня 2014 року.

На час проведення ярмарків побли-зу місць торгівлі будуть встановлені біотуалети, додаткові урни для сміття та контейнери для побутових відходів.

НОВИНИ РАЙОНУ

Експеримент від ДАІ

Новорічні вихідні

Різдвяне містечко

ВІКТОР ПИЛИПИШИН ПЕРЕМАГАЄМЕШКАНЦІ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ СВІЙ ВИБІРСоціологи повідомляють, що мешканці Шевченківського району, як і минулого року, віддають свої голоси Вікторові Пилипишину.

АНАЛІТИКА


КАРТА ДОБРИХ СПРАВ

ВІКТОР ПИЛИПИШИН Юрист, підприємець, го-лова громадського руху «Кияни передусім!».Опікується рідним Шев-ченківським районом вже майже 20 років.

У 1998 та 2002 роках обирається депута-том до Київради.У 2004 році переходить на державну службу. Проходить шлях вiд першого за-ступника голови Подiльської та, пiзнiше, Шевченкiвської районних адмiнiстрацiй до заступника голови Київської мiської держадмiнiстрацiї.У 2005-2009 роках очолює Шевченкiвську РДА. Під його керівництвом Шевчен-ківський район, вперше за всю історію, двічі визнали найкращим серед районів столиці.

КОМАНДОЮ ВІКТОРА ПИЛИПИШИНА ЗРОБЛЕНО:збудовано 150 дитячих май-данчиківоблаштовано 22 сучасних шкільних стадіони та 11 ан-тивандальних спортивних майданчиківу 50 школах та усіх дитячих садках району встановлено ме-талопластикові вікнаусі школи району забезпечено комп’ютерними класамиу 26 школах відновлено харчо-блокивідновлено 10 груп у дитсад-ках відкрито 2 дитсадки, які раніше не працювализдійснено комплексний благо-устрій у 115 дворах відремонтовано 480 під’їздів та 220 фасадів будинківвисаджено понад 10 тисяч де-ревзакуплено 14 спецавтомобілів для вивезення сміття та подріб-нювальна техніка


НАЙБІЛЬШ ЗНАЧИМІ ПРОЕКТИ

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН


Розвиток освіти був пріоритетом для Пилипишина, а видатки з районного бю-джету на цю галузь були більшими, ніж цілі бюджети інших районів Києва.

Пріоритетне спрямування коштів ра-йонного бюджету на підтримку дітей та дитинства – одне із найбільших до-сягнень Віктора Петровича. За чотири роки у Шевченківському районі столиці було збудовано 22 сучасних стадіони, 150 дитячих майданчиків, в усіх дитя-чих садках і школах у рамках програми енергозбереження встановлено метало-пластикові вікна, школи району забез-печено комп’ютерними класами. За його головування Шевченківський район став кращим у Києві за рівнем благоустрою та за якістю послуг, які надавалися киянам.

Спорт замість шкідливих звичок

Стадіонам у багатьох школах Шевчен-ківського району без перебільшень за-здрять учні та батьки, що мешкають в ін-ших районах столиці. Це якісні, сучасного рівня майданчики із газоном, біговими доріжками, обладнанням для тренувань. Школярі із задоволенням ходять на уроки фізкультури і часто затримуються після уроків, аби зайнятися активними вправа-ми чи просто пограти у футбол або во-лейбол.

«Ви не уявляєте, що було раніше на місці стадіону», - говорить Лідія Петрів-на Овдій, директорка середньої школи №163. На місці старого заасфальтовано-го майданчика із застарілими турніками кілька років тому у дворі школи постав су-часний стадіон. Діти у захваті. Щоправда, батькам довелося забезпечити охорону, щоб зберегти стадіон від вандалізму – адже кожен ранок доводилося збирати пляшки та сміття, залишене нічними гу-ляками; прибирати за собаками місце-вих мешканців, або навіть лагодити те, що намагалися зламати. «У цей стадіон вкладено стільки коштів і зусиль. Не хо-четься, щоб його бездумно зруйнували.

Ми прагнемо берегти і акуратно корис-туватися тим, що отримали», - коментує Лідія Петрівна.

Олена Львівна Баталова, директорка Гімназії №153 імені О. Пушкіна також із гордістю говорить, що стадіон – один із найбільших надбань, отриманих навчаль-ним закладом у період, коли Пилипишин очолював Шевченківський район. «Мож-ливість займатися на хорошому стадіоні – величезний «плюс» у розвитку здоров’я дитини», - стверджує Олена Львівна.

Шкільні стадіони слугують не лише учням шкіл, але і усім дітям, що живуть поблизу. Адже після закінчення уроків будь-хто може прийти і займатися тут спортом. Головне – ставитися з повагою до праці та коштів, вкладених у створення та підтримку цих сучасних майданчиків.

Лідія Петрівна Овдій мріє, що колись знайдуться кошти і на новий спортивний комплекс для її школи. Шкільний спортзал незручний та й знаходиться аж на 4 по-версі – такою була задумка архітекторів, що будували школу у 1950-х роках. «Ві-ктор Петрович знав про нашу проблему із спортзалом і віднайшов можливість і кошти на проект будівництва спортивно-го комплексу в окремій будівлі. Був на-віть розроблений повністю проект, але на жаль до реалізації справа не дійшла – його усунули з посади», - з жалем гово-рить директорка.

Їдальня у стилі кафе

Одне із нововведень, яке очікувало на школи Шевченківського району, - масш-табний ремонт харчоблоків та перетво-рення їдалень на зали у стилі кафе – з відповідним обладнанням кухні, мебля-ми, атмосферою. П’ять-шість років тому, коли перші шкільні харчоблоки почали міняти формат, це викликало справжній фурор: учні та вчителі – у захваті. В ін-ших районах про такі зміни могли тільки мріяти.

«Ремонт у нашій їдальні не встигли

закінчити до 1 вересня, нам привозили обіди з іншої школи, а ми всі терпляче че-кали відкриття оновленої їдальні, бо зна-ли, що буде класно», - згадує директорка 163-ї школи.

Такі ж зміни у їдальні гімназіїім. О. Пушкіна настільки надихнули бать-ків, що останні вирішили по мірі можли-востей і сил продовжувати започатко-ване переформатування школи. «Наші батьки коли побачили зміни, захотіли підхопити цю «хвилю» і продовжувати по-кращувати умови, в яких навчаються їхні діти», - розповідає Олена Баталова. Так, наприклад, було повністю відремонтова-но гардероб і тепер він виглядає не менш сучасно, ніж кафе-їдальня.

Сучасне обладнання, що прийшло на зміну морально і технічно застарілому радянському, дозволяє готувати більш якісні та дієтичні шкільні обіди.

Теплі класи – здорові діти

Більшість шкіл та дитячих садочків Шевченківського району були збудовані у 1950-1960-х роках. З тих часів вікна у будівлях не мінялися, у щілини задувало, рами не те що не закривалися щільно – деякі з них настільки розхиталися, що мо-гли випасти будь-якої миті. Тому заміна вікон у школах і садочках у рамках про-грами енергозбереження, ініційованої Віктором Пилипишиним, стала пріорите-том. З вікон, власне, і почалися усі важ-ливі ремонти.

«У нас сьогодні діти майже не хворі-ють, ми знаємо, що їх не продує, навіть взимку вони ходять школою, вдягнені у

легкий одяг», - говорить Лідія Петрівна Овдій із 163-ї школи. Аналогічні спосте-реження і в директорки гімназії Олени Баталової.

Людина діла

Ключові зміни у школах і садочках Шевченківського району відбулися саме в 2005-2009 роках, коли район очолював Віктор Петрович Пилипишин. Мешкан-цям Шевченківського району заздрили в усіх інших районах міста – адже контр-аст занадто очевидний. Навіть не будучи вже районним чиновником Пилипишин по мірі можливостей підтримує закладі освіти, хоча, звісно, - це вже не ті можли-вості, які були у нього як у голови району чи депутата міськради.

«Коли Віктор Петрович був головою Шевченківського району, він часто зу-стрічався з освітянами, цікавився про-блемами, ділився планами, питав нашу думку щодо тих чи інших змін. Все, що наша школа отримала, ми отримали тоді, коли він був головою району. Він вкладав кошти у майбутнє держави – у дітей, - го-ворить Лідія Петрівна Овдій. – Ми досі із вдячністю говоримо про те, що він був зацікавлений у розвитку освіти у нашому районі».

«Це людина дії, - відгукується про Пи-липишна Олена Баталова. – Багато хто просто говорить, обіцяє, але все лиша-ється на словах. Віктор Петрович діє. Ми зараз користуємося результатами його дій. Я розумію, що якщо людина так ефек-тивно працює, то вона працюватиме так само ефективно на будь-якій посаді».

НАЙКРАЩЕ – ДІТЯМВІКТОР ПИЛИПИШИН ЗРОБИВ ШКОЛИ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ НАЙКРАЩИМИ В СТОЛИЦІТеплі кабінети, сучасні стадіони, їдальні нового рівня та формату – да-леко не повний перелік змін, які відбулися у багатьох школах Шевчен-ківського району за ті кілька років, що його очолював Віктор Петрович Пилипишин та команда його однодумців.

Олена Баталова, директор Гімназії №153, в захопленні від оновлених Олена Баталова, директор Гімназії №153, в захопленні від оновлених їдальні та стадіонуїдальні та стадіону

Їдальня Гімназії №153 імені О. ПушкінаЇдальня Гімназії №153 імені О. ПушкінаСтадіон школи №163Стадіон школи №163

НАШЕ МАЙБУТНЄ


Згідно з дослідженням Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна посідає одне із перших місць у світі за рівнем поширення депресії, особливо серед людей літнього віку. Психологи вважають, що навчання – один з най-більш ефективних способів профілак-тики цієї проблеми. Адже навчання та опановування нових знань допомагає людині відчувати себе сучасною, тре-нує пам’ять та розвиває інтелект.

Тепер усе через комп’ютер

Старанно виконуючи настанови ви-кладача 70-річна Лариса Наумівна Ємельянова опановує комп’ютер у класі поруч зі своїми одногрупниками-ровесниками. Каже, що вже придбала комп’ютер собі додому, а раніше не знала навіть як його увімкнути. «Зараз же все в комп’ютері, без комп’ютера життя вже неповноцінне. Новини – і ті через комп’ютер можна дізнаватися. Тому оце на старості літ вирішила на-вчитися ним користуватися, – посміха-ється жіночка. – Аби не Віктор Петро-вич Пилипишин, який підтримує цей Університет, то так би до комп’ютера може і не дійшли б у мене руки».

Навчання роботі на комп’ютері – не перший «студентський» досвід Лариси Наумівни в Університеті третього віку. Минулого року вона вивчала англійську мову. Каже, тепер впевненіше почува-ється під час подорожей, не боїться за-губитися і лишитися безпорадною.

Університет третього віку – пер-ший в столиці України безкоштовний навчальний заклад для пенсіонерів. Створений він був у Шевченківському районі столиці у 2009 році за ініціати-ви та сприяння Віктора Пилипишина й громадського руху «Кияни передусім!». І якщо у першому наборі було лише 164 студенти, то зараз слухачів більше ти-сячі на рік. Інформація про університет для людей старшого віку розійшлася по місту дуже швидко.

Незвичний поки що для столиці на-вчальний заклад набув такої популяр-ності, що довелося навіть відкривати філіали у інших районах міста.

Студенти університету можуть від-відувати лекції з краєзнавства, культу-рології, права, психології, зі здорового способу життя, опановувати комп’ютер, займатися хоровим співом чи приклад-ною творчістю.

Вихід на пенсію – новий початок

У кімнаті районного соціального цен-тру майже 30 жіночок старанно розспі-вуються та репетирують на два голоси народні пісні до Різдва. Це студентки хорового факультету університету.

Олена Миколаївна Гончарук, солістка Національної опери України та волон-тер-викладач факультету, із задово-ленням щотижня приходить до своїх студенток, допомагає, дає настанови, диригує хором «Осіннє золото».

«Мені дуже сподобалася ідея такого університету. Мої батьки теж приблиз-но такого віку, і я бачу, що з виходом на пенсію життя для багатьох людей пере-стає бути яскравим. Люди ще повні сил, хочуть себе якось реалізувати, а вихід на пенсію обрізає їм крила. А такий на-вчальний заклад – це прекрасний шанс людям старшого віку знайти себе ще в чомусь, отримати нові знання, краще розуміти своїх онуків», - переконана пані Гончарук.

Усі викладачі в Університеті – волон-тери. Свою роботу зі студентами-пенсі-онерами обрали саме тому, що підтри-мують ідею навчання та розвитку для літніх людей.

Університет третього віку став кро-ком у нове життя після виходу на пен-сію не тільки для студентів, але і для деяких викладачів. Викладач культуро-логії Ніна Олександрівна Запорожець сама вже пенсіонерка. Майже 40 років пропрацювала у класичному універ-ситеті, але після виходу на пенсію за-хотіла продовжити педагогічну роботу. Так і стала викладачем в Університеті третього віку.

«Знаєте, на моїх лекціях сидить по 100-150 слухачів. І для них усіх цей уні-верситет і наші заняття – дуже важливі. Вони слухають з великим інтересом, ве-дуть конспекти, пишуть реферати, а іноді й цілі кандидатські дисертації – їм дійсно цікаво», - розповідає Ніна Олександрів-на. І тут же додає: «Вони щасливі, коли сюди приходять! Низький уклін Віктору Петровичу Пилипишину за підтримку цього унікального Університету».

Крім навчання слухачі Університету третього віку – часті відвідувачі гурт-ків за інтересами та активні учасники самодіяльності. Зокрема при Універ-ситеті працюють унікальний театр «Ре-тро-бабусі» та аматорський колектив «Кияночки передусім!», виступи яких надзвичайно популярні.

Немолоді студенти поспішають на заняття як на побачення, а із друзями та подругами обговорюють не тільки проблеми та хвороби, а в першу чергу цікавинки, про які дізналися на лекціях, та свої успіхи у навчанні.

Сам Віктор Пилипишин говорить про Університет так: «Це проект підтримки і турботи, який дозволить людям знову відчути себе потрібними. Ми прагнемо зацікавити студентів, навчити їх долати труднощі й знайомитися з новими для себе речами. А головне, вчимо любити й цінувати себе в будь-якому віці».

БАБУСІ І ДІДУСІ – ЗНОВУ СТУДЕНТИ!УНІВЕРСИТЕТ ТРЕТЬОГО ВІКУ ПОДАРУВАВ ДРУГУ МОЛОДІСТЬ ПОНАД ДЕВ’ЯТЬОМ ТИСЯЧАМ ПЕНСІОНЕРІВДідусь-студент? Літня жіночка за університетською партою? Цим не здивуєш мешканця Європи чи Америки. В Україні ж бабусі найчастіше асоціюються із посиденьками біля під’їзду, а дідусі – із грою в шахи у найближчому парку. Та вже кілька тисяч киян старшого віку, які на-вчаються в Університеті третього віку, доводять, що стереотип про українських дідусів і бабусь дуже застарів. Сучасні пенсіонери більше не хочуть сидіти вдома чи біля під’їзду, а прагнуть отримувати нові знання, розширювати коло спілкування, займатися саморозвитком та улюбленими справами, на які раніше бракувало часу.

Мені здається, що це прекрасна ідея. Люди ще повні сил, хочуть себе якось реа-лізувати, а вихід на пенсію їм обрізає крила. Крім дому і допомоги дітям чи онукам не залишається можливості для розвитку себе як особистості. А такий навчальний заклад – це можливість для людей, крім можливості отримати якісь нові знання, зайнятися усім тим, на що не вистачало часу до пенсії. Це також спілкування із людьми – вони молодшають, прагнуть відвідувати ці заняття, відкладають усі до-машні справи і проблеми. Я хотіла бути до цього причетною, тому прийшла сюди викладати хоровий спів. Було би чудово, якби в кожному місті, чи хоча би в кожно-му обласному центрі були такі університети.

Олена Миколаївна Гончарук, солістка Національної опери України, хормейстер хору Університету третього покоління

Літні люди опановують комп’ютерну грамотність, щоб іти у ногу з часомЛітні люди опановують комп’ютерну грамотність, щоб іти у ногу з часом

Студенти хорового факультету Університету третього Студенти хорового факультету Університету третього віку розучують пісні до новорічних святвіку розучують пісні до новорічних свят

Університет третього віку – це щось надзвичайне! Я викла-даю в ньому майже від самого початку. Я із задоволенням читаю лекції, а мої студенти із задоволенням слухають, бо їм дійсно цікаво дізнаватися для себе щось нове. Вони щасливі, коли йдуть на заняття – готуються, чепуряться, завжди вико-

нують домашні завдання. Я щиро вдячна пану Пилипишину за цей Університет, за ту радість, яку тут отримує величезна кількість людей. Він мені й як людина подоба-ється – благородний чоловік, благодійністю займається. Знаєте, багато хто просто говорить, а він – людина діла. Але Університет – це, на мою думку, найпрекрасніше!

Ніна Олександрівна Запорожець, культуролог, доцент

Знаєте, я дуже активна людина, я не можу сидіти вдома чи на лавці. Університет дає можливість розширити круго-зір, отримати нові знання. Зараз я вчуюся користуватися комп’ютером, а минулого року вивчала англійську мову. Якби не цей Університет, і не підтримка Віктора Петровича, я би

ніколи не змогла собі цього дозволити, бо звичайні курси – усі платні й дорогі. А тут навчання для нас безкоштовне.

Лариса Наумівна Ємельянова,студентка Університету третього віку

АКТИВНЕ ЖИТТЯ


Віктора Петровича Пилипишина я знаю дуже багато років, коли він тільки розпо-чав свою діяльність як депутат Київської міської ради від Шевченківського району. Наша співпраця розпочалася більше 15 ро-ків тому – буквально з першого року його обрання. Це був його округ. Він тоді дуже багато допоміг нашій бібліотеці – було зро-блено ремонт кількох приміщень. Завдяки йому створена дитяча ігрова кімната «Чо-мусик», куплені телевізор, відеомагніто-фон, відеофільми, іграшки, щоб діти із мало-забезпечених родин мали змогу приходити дивитися фільми та гратися.

Найбільша співпраця була за часів його депутатства у Київраді від Шевчен-ківського району. Кілька разів на рік він збирав представників культури та освіти району, ми розповідали йому про свої проблеми – він завжди був у гущі подій, але з ним завжди можна було поспілку-ватися.

Пізніше перебування на посаді голови району давало йому можливість також бувати тут, він знав усіх керівників освіт-ніх та культурних закладів. Саме у нашій бібліотеці пройшли громадські слухання з питань житлово-комунального господар-ства. Взагалі для нього бібліотека була можливістю і місцем для спілкування із мешканцями.

Навіть зараз, коли Віктор Петрович не є ані депутатом, ані чиновником у райо-

ні, він підтримує співпрацю, допомагає вирішувати якісь питання по мірі можли-востей. Наприклад, він приходить іноді на заняття факультетів Університету третьо-го віку, які проводяться у нашій бібліотеці, спілкується зі студентами, звичайно ми обговорюємо і якісь проблеми, потреби.

Віктор Пилипишин майже 20 років сво-го життя пов’язаний із нашим районом, тому добре знає всі його проблеми, слаб-кі місця, «білі плями», знає що треба ще зробити. Звичайно, знає людей району. Саме тому було добре, коли він був де-путатом і головою району. Було би також добре, якби повернули депутатів район-них – це полегшило би вирішення бага-тьох питань.

Віктор Петрович – виходець з нашого району, прожив і пропрацював тут багато років. Але, я думаю, він вже переріс цей рівень. Думаю, якщо Віктор Пилипишин пройде у Верховну Раду, знаючи його, я переконана, що він підніматиме питання і про проведення виборів київського місь-кого голови, і про повернення районних рад, і про виділенню коштів на реаліза-цію генерального плану розвитку району, який був затверджений, але так і не по-чав реалізовуватися... Ми розуміємо, що у Верховній Раді він не буде вирішувати тільки проблеми району, але зможе вирі-шувати більш глобальні питання, які мати-муть вплив і на наш район також.

Гамір, сміх, весела штурханина – те, без чого неможливо собі уявити хороший дитячий майданчик. Відтепер дітлахи понад 50 будинків Шевченків-ського району мають змогу бавитися поблизу дому. Новий великий дитячий майданчик відкрився минулої неділі біля будинку 43/9 по вулиці Дегтярів-ській. На урочисте відкриття прийшли чи не усі мешканці сусідніх будинків з родинами та друзями. Урочисто від-крив майданчик голова громадського руху «Кияни передусім!» Віктор Пили-пишин.

«Діти – наше майбутнє, тому наше головне завдання – турбота про підрос-таюче покоління. Невід’ємна частина безтурботного дитинства - це можли-

вість гратися у своєму дворі, кататися на гойдалках, наввипередки спускатися із гірок. Ми разом із активістами руху «Кияни передусім!» у міру своїх мож-ливостей робимо все, щоб доступних і зручних дитячих майданчиків ставало у нашому районі більше. От і сьогодні ми відкриваємо нові майданчики, щоб наші діти могли весело і безпечно проводити час», - зауважив Віктор Пилипишин.

Окрім Дегтярівської, майданчики на минулих вихідних також відкрили-ся за адресами вул.Ольжича,13 та вул.Татарська, 38.

Відкриття майданчиків стало справ-жнім святом для малечі, адже для них влаштували веселі конкурси із винаго-родами.

Останніми роками зростає увага молоді до спорту та активного спо-собу життя. Однак інфраструктура у більшості випадків застаріла, а спор-тивні клуби не кожному по кишені. Найкращим вирішенням проблеми є створення вуличних спортивних май-данчиків, де кожен охочий може тре-нуватися абсолютно безкоштовно у зручний час.

Вже кілька років поспіль такі спор-тивні майданчики створюють акти-вісти руху «Кияни передусім!». От і минулих вихідних два нових май-данчики відкрилися у парку «Ве-селка» по вул.Туполєва, 16 та по

вул. Довнар-Запольського, 3/1.На урочистому відкритті майдан-

чиків виступила команда вуличного воркаута BarstarZZ KIEV. А місцеві любителі спорту взяли участь у зма-ганнях за звання «Чемпіона району».

Виступаючи на відкритті спортив-ного майданчика, голова громадсько-го руху «Кияни передусім!» Віктор Пилипишин зауважив: «Я перекона-ний, формування здорової нації по-чинається саме із турботи про дітей. Ми можемо проявити свою турботу у формі будівництва таких майданчи-ків, як цей, стадіонів та спортивних комплексів».

ПИЛИПИШИН ПЕРЕРІС РАЙОННИЙ РІВЕНЬ. У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІН ЗМОЖЕ РОБИТИ БІЛЬШЕ

Ще 15 років тому Віктор Пилипишин почав допомагати бібліотеці. Ще 15 років тому Віктор Пилипишин почав допомагати бібліотеці. Фото з архіву Фото з архіву

РОЗВАГИ

Замовник: Пилипишин В. П.Надруковано: ФОП Лесін М. В.Тираж: 20 000 шт.Відповідальна особа: Наконечний М.В.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ «КИЯНИ ПЕРЕДУСІМ!»

ЛЮДИ РАЙОНУ

ДІТЛАХИ ОТРИМАЛИ НОВІ МАЙДАНЧИКИ

СПОРТ СТАЄ ДОСТУПНІШИМ

Відповідь на сканворд дивіться у телепрограмі на стор. 1

Ліна Яківна Пескова, завідуюча Районним інформаційним центром (Бібліотека імені М. Костомарова):

Documents

Кияни передусім!