ДУХ I ЛIТЕРА

BIBLIOTHECA CLEMENTINA

ЯРОСЛАВ ПЕЛІКАН

ВИПРАВДАННЯ ТРАДИЦІЇ

Видання підготовлене ЦЕНТРОм св. КЛИмЕНТАСпілкування та діалог культур

JAROSLAV PELIKAN

THE VINDICATION OF TRADITION

Jale University PressNew Haven and London

ДУХ I ЛIТЕРА

ЯРОСЛАВ ПЕЛІКАН

ВИПРАВДАННЯ ТРАДИЦІЇ

УДК 27-1:27-43:392ISBN 978-966-378-151-8 ISBN 0-300-03154-8

П246 Ярослав Пелікан. Виправдання Традиції. /Пер. з англ. – К.: Дух i лiтера, 2010. – 120 с.

Це видання здійснене за підтримки благодійного фонду RENOVABIS

та Понтифікальної ради зі сприяння єдності християн

Видавець:Костянтин Сігов

Наукова редакція: Дарина МорозоваЛітературна редакція: Леся Лисенко

Коректура: Наталія АнікеєнкоКомп’ютерна верстка: Ілля Першин

Художнє оформлення: Ірина Пастернак

Переклад: Д. Морозова, О. Папаш, Є. Козловська, О. Козаєва

© 1984 by Yale University© ЦеНТр св. КЛиМеНТА

«Традиція є живою вірою померлих, тоді як традиціона-лізм є померлою вірою живих», – з таким гаслом виступає Ярослав Пелікан у книзі «Виправдання традиції» (1983), своєрідному маніфесті напряму «історія / кри-тика традиції», потужний розвиток якого завдячує, не в останню чергу, генію цього безсумнівного лідера сучасної американської гуманітаристики. У запропанованому циклі лекцій автор формулює ідеї, що ляжуть в основу його даль-ших досліджень – «Ісус крізь віки», п’ятитомна «Історія християнського вчення», «Кому належить Біблія? Історія Писань крізь віки» та, в певному сенсі, й «Ідея Університету. Переосмислення».

Книга буде цікава широкому колу читачів.

Висловлюємо глибоку подяку протоієрею Максиму Лисакові та парафії собору Христа Спасителя в Оттаві

за підтримку цього видання

Памяті моїх батьків –і моїм дітям

Was du ererbt von deinen Vätern hast,Erwirb es, um es zu besitzen.

Що від батьків у спадок ти дістав,Тим користуйсь, щоб дійсно посідати.

Гете, Фауст

ЗмІСТ

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Розділ 1. Віднайдення традиції: звіт про досягнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Розділ 2. Відновлення традиції: конкретний приклад . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Розділ 3. Традиція як історія: апологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

Розділ 4. Традиція як спадщина: виправдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Чесність перед минулим. Післямова Дарини Морозової . . . . . . . . . . 116

ЧЕСНІСТЬ ПЕРЕД мИНУЛИмПіслямова перекладача

Втома від традиції – чи не найбільш очивид-ний чинник сучасної культури. Майже фізиоло-гічним відчуттям цієї втоми просякнутий весь культурний простір, – особливо у Західній Єв-ропи, де присутність тисячолітньої традиції, що є завжди on display, дедалі більше сприймається як нав’язлива. За сотні років плекання, переоз-начування, критики, забування, відродження традиції, для багатьох європейців вона поста-ла важенним тягарем, ключі від якого загубле-но, але позбутися котрого не вдається. Цим знесиленим розумінням обернувся енергійний жест класичного авангарду – розчищення буді-вельного майданчика світу від сміття традиції. Сьогодні ж запаморочення від персоналій, тен-денцій та історичних подій жене європейських студентів куди-небудь подалі від ненависних надбань попередніх поколінь. Але «той, хто повстає проти традиції як диктату авторитету, часто на свій подив виявляє: вона тримається

117Чесність перед минулим. Післямова перекладача

на сплетіннях, настільки ж тонких і настільки ж міцних, як інтелектуальні чесноти, по які ми тут ведемо мову»1.

Дедалі більше втрачаючи органічний, природ-ний зв’язок із традицією, сучасна людина сприй-має її як сувору вчительку, що пропонує забагато питань. Але, намагаючись довільно вивести себе за межі напосідливих запитань традиції, відсто-ронитися від усіх її «або/або», піднестись вод-нораз над усією картою її роздоріжжів та лабі-ринтів, «емансипований» європеєць, наче Аліса за дзеркалом, розуміє (або, ще гірше, не розуміє), що він щоразу впирається у ґанок того будинку, від якого прагне утікти. «Адже навіть якщо – й особливо якщо – традиція нашого минулого є тя-гарем, якого прийдешнє покоління має зрештою позбутися, воно не буде в змозі ані позбутися її, ані зрозуміти, навіщо це слід робити, якщо не розумітиме хоч трохи, з чого вона складається, а також як і чому вона протривала так довго»2. Витіснення конфліктів нашої спільної історії у несвідоме, погодьтеся, не є здоровим способом розв’язання їх.

Серед усіх критиків сучасної культури, здаєть-ся, жоден не вказує так ясно на патологічність цієї ситуації, як Я. Пелікан – президент Американсь-кої академії гуманітарних наук, визнаний фахівець

1 Я. Пелікан, Ідея університету: Переосмислення. – К.:Дух і літера, 2009. – С. 100.

2 Там само, С.32.

118 Ярослав Пелікан. Виправдання традиції

у таких розмаїтих галузях, як біблеїстика3, історія богословської думки4, мистецтвознавство та літе-ратурознавство5, дослідження університету6.

Пелікан виступає із заявою, що розбиратися у своєму минулому, (минулому свого суспільства, минулому свого людства) – це справа не лише дон-кіхотів, істориків та пацієнтів психоаналізу, – словом, гуманітаріїв. Це також справа медиків, фізиків, програмістів7 тощо, увага яких до історії своїх галузей протягом останніх десятиліть є «примітною ознакою розвитку та дорослішан-ня» природничих наук в університеті8. Це справа

3 Whose Bible Is It? A History of the Scriptures Through the Ages, 2005: український та російський переклади готуються до друку у видавництві «Дух і літера»; Interpreting the Bible and the Constitution, 2004.

4 Монументальний п’ятитомник The Christian Tradition: A History of the Development of Doctrine, 1973–1990, Credo: Historical and Theological Guide to Creeds and Confessions of Faith in the Christian Tradition, 2003 та ін.

5 Bach Among the Theologians, 1986Faust the Theologi-an,1995

6 The Idea of the University: A Reexamination,1992; переклад опубліковано видавництвом «Дух і літера» у 2009 р.: Ідея університету: Переосмислення.

7 Поява комп’ютерної мови «Паскаль» є своєрідним визнанням, що навіть ця галузь теж має свою традицію, серед засновників якої – відомий французький релігійний філософ, співець «величі та мізерії» людини та винахідник першого арифмометра.

8 Я. Пелікан, Ідея університету: Переосмислення. – К.:Дух і літера, 2009. – С.204

119Чесність перед минулим. Післямова перекладача

молодіжних субкультур, які одного дня можуть здивовано відкрити, що улюблена ними музика має відношення до Боба Дилана9, (ба й Шон-берґа, Мусорґського чи, страшно сказати, чогось іще більш давнього). Це справа монахів, для яких буває шоком осягнення справжнього смислу що-денно читаних ними псалмів10. Це зрештою спра-ва кожної людини, яка хоче знати, що насправді стоїть за її національними, культурними, релігій-ними чи іншими ідентифікаціями (та їхнім взає-монакладанням), окрім бажання відрізнятися від інших. Адже щоб мати дійсно свіжий погляд на сучасну ситуацію, варто, за виразом К.-С.Льюїса, «провітрити мізки повітрям інших віків»11; лише дихання цим повітрям виводить з ситуації «хро-нологічного провінціалізму», що в ньому, на дум-ку С.Аверинцева, замикає себе сучасна людина12.

Але тут Пелікан робить істотне уточнення: усвідомлення традиційності власного контексту зовсім не обов’язково перебачає прийняття. «На відміну від наших біологічних ДНК, традиція, яку ми усвідомили, ставить нас перед вибором... між

9 Див. с. 15.10 Див. с.41.11 «On the Reading of Old Books» – передмова Льюїса

до англійського видання трактату свт.Афанасія Про Воплочення – доступна у рос. перекладі Н.Трауберг під назвою «О старинных книгах».

12 Див. К.Сігов, «Ідея університету в діалозі з Ярославом Пеліканом»// Я. Пелікан, Ідея університету: Переосмислення. – К.:Дух і літера, 2009. – С.10-11.

120 Ярослав Пелікан. Виправдання традиції

відновленням і відкиданням»13. Тому окремі лек-ції цього циклу присвячено дуже різним сценаріям знайомства з традицією – від болючого зіткнення та радикальної критики до радісного навернення чи, принаймні, тверезого розуміння, що «дихо-томія між традицією та прозрінням ламається під вагою самої історії»14 . Якої б із цих форм не набу-вали наші відносини з традицією, вони неодмінно повинні відбутися як той чи той стосунок.

Важливим лейтмотивом цієї книжки є тема солідарності поколінь15, розуміння традиції як «демократії, що простягається крізь час ... демок-ратії мертвих»16. Звідси ключова думка автора: «традиція є живою вірою мертвих, а традиціо-налізм є мертвою вірою живих»17. Традиціоналізм мертвий тому, що робить ідола з традиції, покли-каної, як ікона, відсилати до живої реальності за межами себе18. Але тим більш мертвим є антитра-диціоналізм, в очах якого гинуть живі діла, добрі починання та актуальні висловлювання наших пращурів, і в якому, відтак, зарання приречені на поразку і наші власні шляхи, діла та міркування.

13 С.78-79. 14 С.112. 15 Див. статтю С.Аверинцева «Солідарність поколінь як

чинник громадської свободи» (Софія-Логос. Словник. – К.: Дух і літера, 2007. – С.596-603), де він розглядає традицію як перешкоду тоталітаризму.

16 Вислів Г.-К.Честертона, див. с. 88.17 С.93.18 С. 80-84.

121Чесність перед минулим. Післямова перекладача

Традиція важлива для Я. Пелікана саме як кон-текст, у якому дії померлих набувають смисл в очах живих, а не лише перед всевидячим оком Бога. По-вернення обличчям до традиції не обов’язково має бути наверненням, але воно в будь-якому разі до-лучає нас, за формулою е. Берка, до «партнерства не самих лише живих, а тих, хто живе, тих, хто по-мер, і тих, хто має народитися». Чи матиме смисл наше партнерство із сучасністю без цього виміру партнерства у часі, – власне, без виміру пам'яті?

Дарина МОРОзОВА

З питань замовлення та придбаннялітератури звертатися:

Видавництво «ДУХ I ЛIТЕРА»04070, Київ, вул. Волоська, 8/5

Національний університет«Києво-Могилянська академія»

корпус 5, кім. 210тел./факс: (38-044) 425 60 20

E-mail: duh-i-litera@ukr.net – відділ збутуlitera@ukma.kiev.ua – видавництвоhttp://www.duh-i-litera.kiev.ua

Надаємо послуги «Книга – поштою»