Терещенко Іван

Олександрович

КЗО Раївська СЗШ – інтернат

Учень 11 класу

“ Не вмирає душа наша…”Т. Г. Шевченко

Народна художня творчість:

• Спілкування поколінь.

• Ідеал краси та добра.

• Шлях до творчого самовираження.

• Джерело духовності.

• Розповідь про свої думки й почуття.

Українська народна вишивка:

• Вид народної художньої творчості.

• Найпоширеніший (серед людей).

• Найдоступніший – у виконанні.

Вишивка – мистецтво, що прийшло з

глибини віків, мінялося з кожним поколінням.

Із картин Т. Г. Шевченка можна дізнатися

про особливості вишивки ХІХ ст.

Автор звертає увагу глядача на вишиту сорочку в портреті Василя Кочубея, на білий орнамент на рукаві блузи в акварелі “ Циганка – ворожка ”.

Як відомо, Тарас Шевченко завжди цікавився особливостями одягу, замальовував його крій, оздоблення, характерні деталі.

Не випадково Т. Шевченко привертає нашу увагу до прозорого рукава блузки, прикрашеної білим шитвом, в портреті М. Максимович, та до любовно зображеного орнаменту червоної вишивки на сорочці матері в акварелі “ Марія ”.

Для сучасного суспільства характерно пробудження інтересу до традицій українського народу, його історії, народного мистецтва як джерела духовності.

У нашій школі працюють майстрині, для яких вишивка стала прикрасою життя.

Касьянова Світлана СеменівнаВетеран педагогічної праці,

майстер народного промислу,нині пенсіонерка.

Півстоліття пропрацювалана педагогічній ниві, вмілокеруючи, як всією школою –інтернатом, так і кабінетомобслуговуючої праці, де вчиладівчат своїй улюбленій справі– вишивці.

Її роботами милувалися не тільки в нашій школі, а й за межами району

на різноманітних виставках народно-прикладного мистецтва.

Вчителька передала свою любов та захоплення багатьом дівчатам –

ученицям, які й зараз, вже створивши власні сім`ї, продовжують

займатися вишивкою.

Увесь свій вільний час присвячує вишиванню

Коваленко Зоя

Олександрівна,

яка 35 років тому

закінчила школу – інтернат.

В стінах нашої школи

Зоя Олександрівна

опанувала вишивання.

Зоя Олександрівна – учасниця районних та обласних виставок:

- “ Петриківський дивоцвіт “.

- “ Чисті джерела “ в Дніпропетровському історичному

краєзнавчому музеї імені

Д. І. Яворницького.

- Виставки, присвячені Дню незалежності в м. Дніпропетровську

та м. Синельниковому.

Роботи З. О. Коваленко виконані бісером

та хрестиком .

Зоя Олександрівна любов до вишивання передала й своїй доньці – Марині.

Даниленко МаринаАнатоліївна,

користуючисьневичерпними джереламинародної вишивки створює

сучасні моделічоловічого та жіночого одягу

Кожна робота Даниленко Марини має свою індивідуальність, несе тепло рук

молодої майстрині.

Учасниця конкурсів:- “ Академия рукоделия “,

Номінація “ Вишивка “.ВЦ Київ Експо Плаза

- Конкурс “ Арт Крайна “ в рамках виставкиHANDMADEExpo

- ХІV Всеукраїнська виставка, І місце, Номінація

“ Вишиванка “ березень 2014р.

Сьогодні дівчаток школи – інтернату навчають володіти секретами української вишивки молоді вчителі обслуговуючої праці.

Юні вишивальниці беруться за голку, втамовуючи спрагу прекрасного, яка живе в

душі кожної людини.

Талановита вишивальниця – учениця 11класу

Рибалко Ольга.

Її роботи були неодноразово відмічені на обласних

виставках української народної вишивки.

Рушник – це символ України, відображення культурної пам'яті народу. Він є неодмінним

атрибутом народного побуту, весільної обрядовості, традиційної окраси житла.

“…Я візьму той рушник, постелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.І на тім рушникові оживе все знайоме до

болю.І дитинство, й розлука, і вірна любов…”

У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов'язані з образами добра, краси,

захисту від усього злого на землі.

Рушник супроводжував українців протягом всього життя – і в радості, і в горі.

Не випадково Леся Українка, вперше відвідавши в Каневі могилу Великого Кобзаря, поклала на неї

власноруч вишитий рушник.

Російський художній критик початку

ХХ ст. В.В. Стасов писав:

“ У народів давнього світу орнамент ніколи не містив у собі жодної зайвої

лінії, кожна рисочка мала тут своє певне значення… Це складна мова, послідовна мелодія, що має свою

основну причину і призначена не лише для очей, а й для розуму й почуттів. “

Свою першу вишиту сорочку людина отримувала при народженні.“Народився у сорочці” – казали у народі про везунчика.Сучасний одяг все частіше містить в собі фольклорні мотиви.“Навіть така примхлива і не завжди логічна річ, як мода, тільки виграє, відзіткнення зі здоровим народним смаком”

М.Т. Рильський

З ХІХ століття набула великого поширення вишивка бісером. І зараз вона користується популярністю.

Технікою вишивки бісером володіє молода майстриня – вчитель початкових класів

Коваленко Наталія Сергіївна.

Заступник директора з навчально-виховної роботи нашої школи,

Яценко Валентина Анатолівна,

успішно поєднує керівництво науково-методичною роботою школи зі своєю

улюбленою справою – вишиванням, яке є шляхом її творчого самовираження. В. А.

Яценко використовує в

в своїх роботах техніку “гладі”

різнокольорової гами. Характерною

ознакою для її вишивок є зображення

маку – яскравої, величної квітки, що

має репутацію в народі одного з найкращих оберегів.

Вихователь Кушнір Надія Сергіївна

народилася на Волині, в своїх вишивках вона поєднує мотиви рідного Полісся та Середнього

Подніпров‘я. Майстриня відома вишитими хрестиком панно.

Енергійна, творча , талановита

Терещенко Олена Володимирівна – вихователь нашої школи, любить тихимизимовими вечорами присвячувати свій вільний часулюбленій справі – вишивці.Її приваблюють казкові узори народної вишивки, які

вона відтворює в своїх роботах технікою “хрестиком”.

В кожній українській хаті на почесному місцізнаходилися родинні обереги – ікони.Вишивки, виконані бісером, допомагають людиніналаштуватися на позитивні емоції та почуття,випромінюючи життєдайне тепло і світло.Такими є роботи вчителя біології

Ворощук Наталії Володимирівни.

Кількість приготованих дівчиною рушників вважалася ознакою її працелюбності.

У свій вільний час займається вишивкою молода вихователька нашої школи

Кузнєцова Вікторія Олександрівна.Під її вправними руками на

полотно лягають традиційні народні

мотиви. Червоно – чорна колірна гама

перемежовується з різноманітними

мережками.

Знаходить час для занять вишивкою вихователька

нашої школи

Ведмідь Оксана Анатоліївна

Її рушники мають яскравий

національний колорит.

У народних піснях, легендах опоетизовано готування дівчиною рушників до

весілля.

Т. Г. Шевченко, глибоко знаючи народні звичаї, писав свої поезії: “ Я все виглядала – чи не шле за

рушниками “, “ А у мене, як на теє, й рушники вже

ткались “, “ Вернулись люди з рушниками “.

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Що тоненька голочка для сорочок,

А ще тонший в дівчини голосочок.

Вишивала дівчина, вишивала,

На полотно білеє душу слала…

Сьогодні мистецтво народної вишивки починає відроджуватися.

Відновлюються старі прийоми і мотиви, вивчається українська

символіка, оберегові знаки. Та саме головне – робимо ми це з чистими помислами та відкритою для добра

душею.