«Бібліотека молодого державного службовця»

ЕТИКА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: запобігання конфлікту інтересів та вимоги до законодавства

Київ 2010

ББК 66.0+67.301М50

Матеріали для програми Sigma готували: Мануєль Віллорія (частина 1), Стаффан Синнест-

рьом (частина 2), Янош Берток (частина 3).

Випуск серії видань «Бібліотека молодого державного службовця» здійснюється у рамках

Програми розвитку державної служби на 2005–2010 роки, затвердженої постановою

Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, зі змінами та доповненнями.

Етика державноъ служби: запобігання конфлікту інтересів та вимоги до

законодавства / Мануєль Віллорія, Стаффан Синнестрьом, Янош Берток;

[пер. з англ. І. Чуприна]. – К.: Центр адаптації державної служби до стан-

дартів Європейського Союзу, 2010. – 104 с. – (Бібліотека молодого держав-

ного службовця). – Переклад за вид.: Sigma Paper No. 36 Conflict of interest

policies and practices in nine EU member states (Sigma OECD, 2006); Sigma

Paper No. 5 Civil service legislation content list (Sigma OECD, 1996); Principles

for managing ethics in the public service (OECD Puma, 1998)

ISBN 978-966-8918-30-8

Видання спирається на документи програми Sigma та присвячене важливим питан-

ням формування державної політики. Зокрема, розглянуто підходи, що використову-

ють різні країни Організації економічного співробітництва стосовно практик запобі-

гання конфлікту інтересів, а також переліку питань, що мають бути вивчені в процесі

розробки законодавства з питань державного управління.

Видання розраховане на державних службовців, управлінців, а також студентів ВНЗ

управлінського спрямування і спрямоване на подальше зміцнення спроможності дер-

жавних службовців до формування, моніторингу та оцінювання державної полі тики,

а також забезпечення адаптації процедур у державному секторі України до стандар-

тів Європейського Союзу.

ББК 66.0+67.301

Оригінальні випуски видано ОЕСР англійською мовою під назвами:Sigma Paper No. 34: Achieving high quality in the work of supreme audit institutions (Sigma

OECD, 2004) © ОЕСD, 2004

Sigma Paper No. 43: Organising the central state administration: policies and Instruments

(Sigma OECD, 2007)© ОЕCD, 2007.

Усі права застережено.

Відповідальність за якість перекладу українською мовою та його автентичність несе Центр адаптації

державної служби до стандартів Європейського Союзу.

Видання здійснене коштом Державного бюджету України.

© OECD, 1996, 1998, 2006

© Центр адаптації державної служби до

стандартів Європейського Союзу, переклад та

видання українською мовою, 2010

М50

ISBN 978-966-8918-30-8

3

ЗМІСТ

Передмова від видавця ....................................................................................................................................

Частина 1. ПОЛІТИКИ І ПРАКТИКИ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ У ДЕВ’ЯТИ КРАЇНАХ ЄС. ПОРІВНЯЛЬНИЙ ОГЛЯД .............................................

ВСТУП .............................................................................................................................................................................I. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ .................................................................................

II. СПІЛЬНІ РИСИ І ВІДМІННОСТІ У ДЕВ’ЯТІ КРАЇНАХ .........................................

A. Спільні риси ..................................................................................................

B. Відмінності ....................................................................................................

III. ПІДСУМКИ АНАЛІЗУ ДЕВ’ЯТИ КРАЇН ..............................................................

IV. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛІТИК ................................................

ДОДАТОК 1 ...............................................................................................................

Частина 2. КОНТРОЛЬНИЙ СПИСОК ПИТАНЬ ЩОДО ЗМІСТУ ЗАКОНОДАВСТВА З ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ........................................................................................

ВСТУП .............................................................................................................................................................................1. Цілі .................................................................................................................

2. Сфера дії законодавства ..............................................................................

3. Загальнодержавне управління ...................................................................

4. Вторинне законодавство ..............................................................................

5. Фактори витрат .............................................................................................

6. Вступ до системі державної служби ..........................................................

7. Умови служби ...............................................................................................

8. Обов’язки державних службовців ...............................................................

9. Дисципліна державних службовців ............................................................

10. Права державних службовців ....................................................................

11. Участь персоналу ........................................................................................

12. Навчання .....................................................................................................

13. Перехідні положення та положення, що залишаються в силі ...............

14. Структура закону ........................................................................................

Частина 3. ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ПИТАННЯМИ ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ .....................................................................................................

Про Програму Sigma ..........................................................................................................................................

4

ПЕРЕДМОВА ВІД ВИДАВЦЯ

Проголошений Україною курс до європейських цінностей висуває на поря-

док денний необхідність запровадження якісно інших стандартів державного

управління на основі досвіду розвинених країн. Впровадити європейські прин-

ципи функціонування системи урядування покликана адміністративна рефор-

ма, що стартувала в Україні, і перший крок – зміна системи та структури цен-

тральних органів виконавчої влади, спрямована на адаптацію українських стан-

дартів і процедур роботи державного сектору до європейських норм і практик.

У рамках розпочатої реформи ознайомлення з кращими європейськими мо-

делями організації державного управління та їхньої нормативно-правової бази,

розуміння механізмів роботи європейських державних інституцій набуває осо-

бливого значення.

Саме така потреба зумовила продовження у рамках серії «Бібліотека моло-

дого державного службовця» перекладу рекомендацій програми SIGMA* щодо

інституційного розвитку, реформ та управління змінами у сфері державного

управління у правовому, політичному та соціальному контекстах.

Основні питання, порушені в цій публікації – принципи управління етикою на

державній службі, концептуальні засади конфлікту інтересів в державному сек-

торі, основні спільні риси структур, механізмів і методів, використовуваних для

управління конфліктами інтересів у дев’яти вибраних країнах-членах ЄС, оцін-

ка переваг і недоліків різних правових інструментів, рекомендації щодо змісту

законодавства.

Сподіваємося, що ознайомлення державних службовців та управлінців Укра-

їни з кращими європейськими практиками щодо організації належного уряду-

вання, допоможе не тільки краще зрозуміти механізми функціонування держав-

них інституцій Європейського Союзу, але й підвищити ефективність власної ро-

боти, підштовхнути реалізацію порядку денного реформ в Україні.

Андрій БЕГА,в. о. директора Центру адаптації державної служби

до стандартів Європейського Союзу

* Програма Sigma – спільна ініціатива Європейського Союзу та Організації економічного співробітництва та розвитку, яка була заснована у 1992 році та фінансується переважно ЄС. Діяльність програми довела, що це цінний інструмент та інтелектуальний ресурс для реалізації реформи державного управління. Висновки Sigma є вагомими для Європейської Комісії щодо відповідності системи державного управління країни-бенефіціара вимогам, необхідним для членства у ЄС.

5

Частина 1

ПОЛІТИКИ І ПРАКТИКИ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ У ДЕВ’ЯТИ КРАЇНАХ ЄС. ПОРІВНЯЛЬНИЙ ОГЛЯД

Переклад за публікацією програми Sigma:

Sigma Paper No. 36 Conflict of interest policies and practices in nine EU member states (Sigma OECD, 2006);

Підготовлено для програми Sigma Мануєлем Віллорія

Цей документ було підготовлено за фінансової підтримки

Європейського Союзу. Висловлені у ньому погляди відображають думку

автора, і за жодних умов не повинні сприйматися як офіційна позиція

Європейського Союзу чи ОЕСР, країн-членів чи країн-бенефіціарів,

що беруть участь у програмі Sigma.

6

ВСТУП

Цей документ складається з чотирьох розділів і додатку, в якому містить-

ся зведена таблиця даних по дев’яти країнах, в яких проводилося дослідження.

У першому розділі представлено концептуальні засади та визначення кон-

флікту інтересів в державному секторі, а також зроблено спробу концептуаліза-

ції політику щодо конфлікту інтересів у ширшому політичному контексті, спря-

мованому на запобігання та протидію корупції. У ньому також показано обґрун-

тування такої політики та її важливість для належно функціонуючої демократії.

У другому розділі розглядаються основні спільні риси структур, механізмів і

методів, використовуваних для управління конфліктами інтересів у дев’яти ви-

браних країнах-членах ЄС. У ньому також розглядаються загальні відмінності в

правових засадах, засобах впровадження, механізмах оцінки і засобах забезпе-

чення виконання. Документ має на меті показати у цьому розділі обґрунтуван-

ня різних політик, спрямованих на розробку і впровадження обмежень щодо

зрештою законної економічної, соціальної й політичної діяльності державних

службовців, в тому числі, політичних діячів (з точки зору економічної діяльнос-

ті та прозорості) і державних службовців (з точки зору економічної діяльності

та причетності політичних партій).

У третьому розділі узагальнюються результати проведених в дев’яті країнах

досліджень з визначенням основних виявлених проблем і труднощів, з якими

кожна з країн стикалася під час формулювання та впровадження політик щодо

врегулювання конфлікту інтересів. Розділ включає в себе оцінку переваг і не-

доліків різних правових інструментів з точки зору їхньої придатності для адек-

ватного запобігання конфліктові інтересів та управління ним.

І нарешті, четвертий розділ документу зосереджено на розробці певних ви-

сновків, які могли б сприйматися як рекомендації, що передбачають різні мож-

ливості формулювання і впровадження політик та нормативних вимог у галузі

боротьби з корупцією та врегулювання конфлікту інтересів.

I. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ

Визначення конфлікту інтересів

Цей документ послуговується переважно концептуальним посиланням на

загальне визначення конфлікту інтересів, сформульоване ОЕСР. Це визначення

є таким: «Конфлікт інтересів – це конфлікт між державними обов’язками і при-

ватними інтересами державної посадової особи, в якому пов’язаний з приват-

7

ними можливостями інтерес державної посадової особи може негативно впли-

вати на виконання ним своїх посадових обов’язків і функцій»1.

Ми розглядаємо (в межах загального поняття конфлікту інтересів) не тільки

ситуацію фактичного існування неприйнятного конфлікту між інтересами дер-

жавного посадовця як приватної особи-громадянина та його обов’язком як дер-

жавної посадової особи, але також ситуації, за яких існує очевидний або потен-ційний конфлікт інтересів.

Очевидний конфлікт інтересів стосується ситуації, коли існує особистий ін-

терес, який може обґрунтовано вважатися іншими таким, що впливає на ви-

конання державною посадовою особою своїх обов’язків – навіть якщо такого

негативного впливу фактично немає (або не може бути). Можливість сумнівів

щодо доброчесності такої посадової особи та/чи цілої установи, в якій він пра-

цює, зобов’язує розглядати такий очевидний конфлікт інтересів як ситуацію,

якої слід уникати.

Потенційний конфлікт інтересів може мати місце у випадках, коли посадова

особа має приватні інтереси, здатні спричинитися до конфлікту інтересів у пев-ний час у майбутньому. Прикладом цього може бути випадок з державною по-

садовою особою, чию дружину (чоловіка) мають найближчими тижнями при-

значити на посаду виконавчого директора або вищого керівника установи, в

якій працює зазначена посадова особа, за його ж власним поінформованим рі-

шенням. Отже, застосоване у цьому випадку основне визначення припускає, що

за таких обставин розумна людина, знаючи всі відповідні факти, може дійти ви-

сновку, що приватний інтерес зазначеної посадової особи здатен неналежним

чином вплинути на її професійну поведінку або прийняття рішень.

Конфлікт інтересів і корупція

Слід також розуміти, що конфлікт інтересів не тотожний корупції. Іноді кон-

флікт інтересів існує там, де немає корупції, і навпаки. Наприклад, державна

посадова особа залучена до прийняття рішення, в якому вона має особистий

інтерес, може діяти справедливо і відповідно до законодавства; отже, у тако-

му випадку корупції немає. Інший посадовець може взяти хабар (корупція) за

прийняття рішення, яке він (вона) мав (мала) б прийняти в будь-якому випад-

ку, при цьому в діях такої посадової особи жодного конфлікту інтересів не буде.

Однак, справедливим також буде зауважити, що найчастіше корупція вини-

кає там, де приватний інтерес негативно впливає на виконання державною по-

1 Рекомендації Ради з питань врегулювання конфліктів інтересів на державній службі див.на: http://www.oecd.org/dataoecd/13/22/2957360.pdf.

8

садовою особою своїх обов’язків. Саме з цієї причини було б доцільно розгля-

дати запобігання конфлікту інтересів як складову ширшої політики щодо запо-

бігання та протидії корупції. У такому контексті політики щодо запобігання кон-

флікту інтересів стають важливим інструментом підтримання моральної чисто-

ти державного сектору, захисту та розвитку демократії.

Демократія і громадське ставлення до корупції

Громадське ставлення до політики, політичних діячів, політичних партій і

парламентів, судячи з усього, свідчить про зростаюче зниження упевненості.

Розчарування у політиці та політичних діячах є майже загальним настроєм. У

деяких країнах ця тенденція до політичного незадоволення, недовіри до полі-

тичних лідерів і зниження упевненості у парламенті послаблює функціонування

демократії й становить певний ризик її поразки. В інших країнах таке ставлення

просто свідчить про втомленість від традиційних політичних шляхів.

Головна теза цього документу полягає в тому, що корупція у системі дер-

жавної влади є однією з найважливіших причин, що лежать в основі цієї явно

негативної тенденції. Проте, аби зрозуміти це твердження, важливо розуміти,

що таке корупція. Якщо корупція – це тільки хабарництво, тоді у більшості єв-

ропейських країн корупція не могла б бути причиною невдоволеності, оскіль-

ки хабарництво державних службовців там не є загальнопоширеним явищем.

Але корупція – це не тільки хабарництво; корупцією також є узурпація політи-

ки, зловживання владою, нелегальне фінансування партій, купівля голосів ви-

борців, надання привілеїв та торгівля впливом. Корупція – це не тільки неза-

конне зловживання владою з боку державних службовців для досягнення влас-

них прямих приватних інтересів; корупція є також неетичне зловживання вла-

дою. Приватні інтереси, які при цьому задовольняються, можуть бути не тільки

прямими але й непрямими, а це означає, що вони можуть стосуватися не лише

певного державного посадовця, але також і тієї політичної партії, яка призначи-

ла його на цю посаду.

Зазвичай, відсутність комплексної основи та чітких знань причин, наслідків

і природи корупції призводить до того, що соціологи та експерти-правознавці

тяжіють до оцінки корупції в західних демократіях лише з позицій кримінально-

го законодавства. Наприклад, відповідно до Звіту Інституту відкритого суспіль-

ства за 2000 рік2, відсутність такої комплексної основи для країн ЄС призвела

до того, що Європейська Комісія оцінила корупцію у десяти країнах-кандидатах

2 Інститут відкритого суспільства/ЄС Оцінка моніторингової програми: «Моніторинг процесу оцінки ЄС: «Корупція і антикорупційна політика», Будапешт, 2002.

9

на членство в ЄС переважно з «хабарництвоцентричної» точки зору. Оскільки

більшість західних демократій не мають високих рівнів кримінальної корупції,

то під час аналізу причин політичного незадоволення в найбільш розвинутих

країнах така корупція не розглядалася як важлива змінна.

Однак, корупція – це більше, ніж хабарництво. Корупція – це корумпованість

політики, тобто будь-які дії політичних діячів (в тому числі, державних служ-

бовців), якими ті порушують правила (демократичної) політичної гри і ставлять

приватні інтереси вище за будь-що інше. Наприклад, правила демократичної

політичної гри передбачають, що державні посадові особи не повинні зловжи-

вати своїми повноваженнями на користь прямих або непрямих приватних інтер-

есів. Зловживання повноваженнями має місце не лише у випадках порушення

закону, але також коли задля збільшення свої особистих повноважень або ба-

гатства порушуються правила державної етики.

Під час розгляду цих питань стає очевидним, що корупція є значною загро-

зою демократичним інституціям і процесам. Вона має негативні політичні, еко-

номічні й соціальні наслідки. З політичної точки зору вона зніжує якість демо-

кратії й роботи уряду, а також створює негативний соціальний капітал. За ви-

сокого рівня корупції зникає політична рівність, а преференційне ставлення до

найбільш корумпованих осіб стає правилом у політичних режимах, де владу ма-

ють корупційні мережі. У країнах з високим рівнем корупції корумповані полі-

тики та державні службовці зацікавлені у збереженні неефективного держав-

ного управління, тому що тільки таким чином вони можуть вибірково пропону-

вати захист від проблем, пов’язаних з такою неефективністю. Корупція вима-

гає взаємної довіри між тими, хто бере участь у нелегальних оборудках, при-

чому ця довіра сприяє поширенню щільних суспільних мереж, синонімом яких

є кумівство, «свої клієнти» та хабарництво. Політична корупція годує і відтво-

рює ці мережі.

З економічної точки зору корупція перешкоджає розвиткові та відвертає ін-

вестиції. З соціальної – вона призводить до економічної і психологічної нерів-

ності й поширює келійну, окремо іншу, виключну довіру. Сепаратна довіра пе-

решкоджає розвиткові загальної широкої довіри нагально необхідної для соці-

альної солідарності і справедливого прийняття рішень. Загалом, незадоволен-

ня громадян діяльністю державних інституцій та політичних партій швидко пе-

ретворюється на зниження рівнів задоволення демократією й загальної дові-

ри, натомість підвищуючи рівні популярності популістських кандидатів й екс-

тремістських партій.

У добре працюючої демократичної системи є базовий принцип, за яким по-

літика у будь-якій сфері має стосуватися визначення й популяризації загальних

інтересів з одночасною повагою до заздалегідь визначених правил гри. Політи-

ки мають пам’ятати цей принцип. Державні службовці також повинні мати його

10

на увазі, беручи участь у формуванні політики, приймаючи рішення, готуючись

до їх впровадження та оцінки виконання.

Ігнорування цього принципу є однією з причин низької віри в базові демо-

кратичні інституції та однією з найголовніших причин, з яких більшість грома-

дян у деяких країнах не задоволені тим, як там працює демократія. Як видно

з Таблиці 1, низький рівень довіри до парламентів продемонстрували усі євро-

пейські країни, в яких проводилося дослідження. Тим не менш, також справед-

ливо відзначити, що результати досліджень не є однаковими для всіх країн. Ціл-

ком очевидно, що коли рівень корупції – в розумінні хабарництва – є в країні та-

кож високим, тоді результати дослідження по цій країні є гіршими, ніж по кра-

їнах з традиційно низьким рівнем корупцією. Вони є гіршими не тільки з точки

зору довіри до парламенту, але також з точки зору задоволення функціонуван-

ням демократичних інституцій (див. Табл. 1).

Таблиця 1. Довіра до парламенту, задоволенняфункціонуванням демократичних інституцій та рейтинг

за Шкалою визначення рівня корупції (CPI, 2005 р.). Порівняльний аналіз дев’яти країн та Чеської Республіки

Країна

Чудово, неабияка

довіра до пар-ламенту

(у %)

Дуже задоволений(на), радше задоволений (на)

способом функціонування демократичних інституцій

у нашій країні (у %)

CPI 2005

“Нові” члени ЄСЧеська Республіка 12,0 36,6 4,3Угорщина 32,6 31,6 5.0Латвія 26,3 28,2 4,2Польща 30,1 40,6 3,4“Старі” члени ЄСФранція 38,8 45,5 7,5Німеччина 34,2 72,8 8,2Італія 33,2 34,6 5.0Португалія 43,7 72,3 6,5Іспанія 45,0 63,2 7,0Велика Британія 34,1 44,4 8,6

Джерело: Огляд світових цінностей, 2000; також і CPI 2005 (TI).

На завершення зазначимо, що, хоча конфлікт інтересів і корупція відріз-

няються за визначенням, видається доречним те, що політики, які стосують-

ся конфліктів інтересів, є частиною ширшої стратегії або політики запобіган-

ня корупції та боротьби з нею. Втім, це не стало практикою у більшості роз-

11

глянутих тут держав, які приєдналися до ЄС до 2004 року, за винятком хіба

що Великої Британії та, певною мірою, Німеччини. Водночас, це є загально-

прийнятою практикою у державах, які набули членства у ЄС після 2004 р. Така

практика імовірно вплинула на інституції ЄС, особливо на Європейську Комі-

сію, під час процесу переговорів щодо вступу до ЄС, що викликає запитан-

ня: чи не є вимога консолідованих демократій стосовно впровадження комп-

лексної стратегії боротьби з корупцією радше ідеалом технократії, аніж полі-

тичною реальністю?

У будь-якому випадку політика і стратегія запобігання і протидії корупції є дуже

важливими для підвищення якості демократії, навіть для її захисту від популізму,

політичної апатії і розчарування. Отже, політика запобігання конфлікту інтересів є

також важливою для покращення й консолідації європейських демократій.

Політики та інструменти боротьби з корупцією

Політики, спрямовані на запобігання корупції та боротьбу з нею, передбача-

ють використання доволі різних інструментів і стратегій, які можна приблизно

згрупувати у чотири категорії: структура, попередження, виявлення і розсліду-

вання, та застосування каральних санкцій.

1. Структурні умови, які включають не тільки політичні зобов’язання та етич-

не лідерство, але також стратегії та політики, розроблені з метою уникнення

значної нерівності, створення загальної та широкої довіри, поширення пози-

тивного соціального капіталу і розбудови високоякісної демократі. Доцільні

структурні умови для свого застосування вимагають певних конституційних

умов, оскільки високоякісна демократія охоплює відповідні принципи гро-

мадського контролю і політичної рівності3.

Зазначені принципи мають чотири виміри:

• вільні та справедливі вибори;

• відкритий, прозорий та підзвітний уряд;

• гарантовані громадські й політичні права і свободи; та

• демократичне суспільство, що включає себе вільні засоби масової інфор-

мації з доступом до різних соціальних груп, публічну підзвітність потужних приват-

них корпорацій, а також демократичні системи політичної культури та освіти.

2. Інструменти запобігання, які включають в себе ефективну правову систе-

му, працюючі кодекси професійної поведінки, дієву систему підзвітності,

кар’єрну і посадову державну службу, засновану на можливостях кар’єрного

3 Бітхем Девід (1994), Визначення і параметри демократії ,Сейдж , Лондон.

12

зростання та оцінки досягнень, та механізми професійної соціалізації, зо-

крема, щодо етичних і демократичних цінностей.

3. Інструменти виявлення і розслідування, які включають в себе координацій-

ний орган в якості «спостерігача», гарячі лінії й програми захисту інформа-

торів, дієву мережу спеціалізованих державних обвинувачів, а також достат-

ньо спеціалізовано судову владу, зрештою загальних інспекторів і ревізорів.

4. Інструменти каральних санкцій, які включають в себе кримінальне законо-

давство, дисциплінарні системи, процедури забезпечення економічної відпо-

відальності та адміністративні санкції.

Політики та інструменти запобігання конфлікту інтересів

Де саме має бути місце політики запобігання конфлікту інтересів у ширшій

системі політик боротьби з корупцією? Безумовно – в межах чотирьох груп. Вони

є частиною структурної системи, оскільки такі політики допомагають демокра-

тичній системі творити загальну довіру, а також забезпечувати відкритість уряду

для його ретельної громадської перевірки. Вони є частиною запобіжної стратегії,

оскільки регуляторні акти щодо запобігання конфлікту інтересів, кодекси пове-

дінки, законодавство про недопущення порушень стандартів професійної пове-

дінки державних посадових осіб та інші інструменти – такі, як правила утриман-

ня від голосування й стандартні процедури зняття кандидатур – є дуже ефектив-

ним підходом до запобігання корупції. Політики запобігання конфлікту інтересів

є також складовою виявлення й розслідування корупції, оскільки певні інструмен-

ти такої політики – такі, як декларування доходів або сімейного майна – можуть

значною мірою допомогти у виявленні корупційної практики. Зрештою, вони є ін-

струментами покарання, оскільки в одних країнах конфлікт інтересів розглядаєть-

ся як карний злочин, а інші країни передбачають різноманітні санкції за порушен-

ня законів и правил щодо запобігання конфлікту інтересів.

Найважливішими інструментами запобігання та уникнення конфлікту інтер-

есів є:

• Обмеження суміщенні посад;

• Декларування персональних доходів;

• Декларування сімейного доходу;

• Декларування особистого майна;

• Декларування сімейного майна;

• Декларування подарунків;

• Безпека та контролю за доступом до внутрішньої інформації;

• Декларування особистого інтересу щодо управління контрактами;

• Декларування особистого інтересу відносно рішень, які приймаються;

13

• Декларування особистого інтересу щодо участі у розробці або наданні полі-

тичних рекомендацій;

• Оприлюднення декларацій щодо доходів і майна;

• Обмеження і контролювання роботи у підприємницьких структурах або НУО

після звільнення з державної посади;

• Обмеження і контроль за отриманням подарунків та інших видів винагород;

• Обмеження і контроль за одночасним займанням посад за сумісництвом

(наприклад, в НУО, політичних організаціях, на державних підприємствах);

• Застосування права на самовідвід або стандартні процедури звільнення

державних посадових осіб від виконання їхніх посадових обов’язків, якщо

участь в обговоренні або прийнятті конкретного рішення може викликати

конфлікт інтересів;

• Персональні та родинні обмеження на права власності щодо активів приват-

них компаній;

• Відокремлення активів або шляхом продажу частки участі у приватній ком-

панії чи інвестиції, або через довірче чи «сліпе» управління активами.

II. СПІЛЬНІ РИСИ ТА ВІДМІННОСТІ У ДЕВ’ЯТИ КРАЇНАХ

A. Спільні риси

Цей документ надає узагальнений огляд того спільного, що є у різних наці-

ональних програмах з запобігання конфлікту інтересів. Для цього ми послідов-

но розглянемо перелік питань, які вважаються такими, що стосуються порядку

запобігання конфлікту інтересів, та дослідимо спосіб їх вирішення у країнах до-

слідження (див. також зведену таблицю у Додатку).

1. Частина ширшої політики або стратегії ? Усі «нові» країни-члени ЄС дослі-

джені у цьому документі офіційно прийняли широку стратегію запобігання і про-

тидії корупції, і їхні програми щодо конфлікту інтересів є складовими частинами

таких стратегій. Проте «старі» члени ЄС не мають таких широких стратегій – тіль-

ки Німеччина має федеральну угоду щодо боротьби з корупцією. Отже, у цих кра-

їнах політики запобігання конфлікту інтересів не є складовою широкої стратегії.

Виняток складає хіба що Великобританія, оскільки її програми запобігання кон-

флікту інтересів є складовою ширшої політики «дотримання етичних стандартів

поведінки у державному секторі», але вони є не частиною широкої стратегії бо-

ротьби з корупцією, а лише складовою широкої стратегії гарантування і підви-

щення етичних стандартів професійної поведінки у державному секторі.

14

2. Превентивний підхід? Усі «нові» члени ЄС досліджені у цій доповіді за-

стосовують превентивні й виправні підходи, хоча, скажімо, підхід Угорщини

є переважно превентивним. Угорщина не передбачає жодних карних санкцій

щодо порушень правил запобігання конфлікту інтересів на відміну від Латвії та

Польщі, які їх мають. Франція також застосовує обидва підходи; вона навіть за-

провадила визначення окремого виду карного злочину, пов’язаного з конфлік-

том інтересів, який іменується «незаконне дбання про власні інтереси». Решта

п’ять «старих» країн ЄС застосовують превентивний підхід.

3. Превентивні заходи• Обмеження роботи за сумісництвом. В усіх досліджених країнах державні

службовці мають обмеження щодо роботи за сумісництвом. Такі обмежен-

ня діють щодо політичних посад за призначенням, в тому числі посад чле-

нів уряду, державних службовців і суддів, в усіх країнах, причому у Франції,

Німеччині, Польщі та Іспанії вони жорсткіші, ніж в інших. Усі країни мають

обмеження для членів парламенту щодо перебування на державних поса-

дах за суміщенням, але тільки Іспанія має також сувору заборону щодо обі-

ймання членами парламенту посад також у приватному секторі. Працюючі

на виборних посадах у місцевих органах самоврядування можуть бути чле-

нами національних парламентів у Франції та Угорщині. В усіх країнах існу-

ють обмеження щодо інших можливостей працевлаштування у державному

та приватному секторах для тих, хто постійно працює на оплачуваній вибор-

ній посаді в органах місцевого самоврядування.

• Декларування доходів приватних осіб: Цей вид декларування не є

обов’язковим у Франції, Німеччині і Великій Британії, але в останніх двох

країнах члени парламенту повинні декларувати певні види платежів, якщо їх

сума є значною. В Угорщині та Італії декларувати свої доходи мають лише

члени парламенту (в Італії певні види доходів зараз мають декларувати та-

кож ті, хто працює на політичних посадах за призначенням), тоді як у Поль-

щі обов’язкове декларування поширюється тільки на посадовців органів

місцевого самоврядування та тих, хто обіймає політичні посади за призна-

ченням. В Іспанії мають декларувати свої доходи посадові особи на вибор-

них посадах місцевого рівня та ті, хто працює на політичних посадах за при-

значенням; крім того, декларувати доходи від надання платних послуг по-

винні й члени парламенту. У Латвії декларування доходів є обов’язковим не

тільки и, причому не тільки ті, хто працює на політичних посадах за призна-

ченням та виборних посадах, але також державні службовці.

• Декларування сімейного доходу. Тільки У Польщі обов’язок декларувати

свої доходи поширюється лише на чоловіка/дружину тих, хто працює на ви-

борних посадах місцевого рівня та політичних посадах за призначенням. В

15

Іспанії таке декларування є добровільним для чоловіка/дружини особи, яка

обіймає політичну посаду за призначенням. В решті країн такий вид декла-

рування є не обов’язковим.

• Декларування особистого майна. У Німеччині і Великій Британії деклару-

вання майна є необов’язковим, хоча члени Британського Парламенту мають

декларувати майно, якщо його вартість перевищує 59000 фунтів стерлінгів.

У Німеччині державні службовці перед призначенням на посаду державної

служби повинні офіційно визнати відсутність значних боргових зобов’язань.

У всіх «старих» державах-членах ЄС, де проводилося дослідження, держав-

ні службовці не мають обов’язку декларувати майно, але в трьох «нових»

державах-членах ЄС вони зобов’язані це робити (в Угорщині це стосується

тільки вищих посадовців). Урядовці та особи, призначені на політичні поса-

ди, члени парламенту і виборні посадові особи місцевого самоврядування

мають декларувати майно у всіх країнах, крім Німеччини і Великобританії.

• Декларування сімейного майна. У Польщі чоловік/дружина виборного по-

садовця органу місцевого самоврядування або того, хто обіймає політичну

посаду за призначенням, також мають декларувати своє майно. В Угорщи-

ні зобов’язання щодо декларування особистого майна поширюється на всіх

членів родини особи, яка перебуває на політичній посаді за призначенням,

або обіймає іншу високу державну посаду, сім’ї, що проживають разом з

нею. В усіх інших країнах це не є необов’язковим.

• Декларування подарунків. У Латвії декларування подарунків є обов’язковим

для всіх державних службовців (в тому числі, для тих, хто перебуває на ви-

борних посадах, а також для членів парламенту). В Польщі це стосується тіль-

ки виборних посад місцевого рівня та політичних посад за призначенням; в

Угорщині – тільки членів парламенту. У Німеччині, Іспанії і Великій Британії це

є обов’язковим для політичних обранців і членів парламенту. Члени Британ-

ського Парламенту мають декларувати усі подарунки вартістю понад 1% їх-

ньої заробітної платні. Члени німецького парламенту повинні оприлюднювати

таку інформацію, коли подарунок коштує більше 5000 євро. У Франції члени

парламенту повинні декларувати усі подарунки незалежно від їхньої вартості.

• Безпека та контроль доступу до службової інформації. Державні службовці

в усіх країнах мають зберігати в таємниці будь-яку конфіденційну інформа-

цію, але у Франції, Угорщині, Польщі та Іспанії також діють правила і санк-

ції, які чітко визначають такі зобов’язання. Обов’язки щодо збереження та-

ємниці покладений на членів парламенту Угорщини та Іспанії.

• Декларування приватних інтересів щодо укладання та виконання контрактів.

Формальне декларування наявності приватного інтересу особами, що обі-

ймають політичні посади за призначенням, вимагається у Португалії (в тому

числі, інформації по трьох роках, що передували призначенню) і в Іспанії

16

(два роки). У Німеччині та Іспанії таке декларування є обов’язковим також

для виборних посадовців місцевих органів влади. У Великій Британії дер-

жавні посадові особи, в тому числі працюючі на виборних посадах місце-

вих органів влади, повинні офіційно декларувати наявність особистих інтер-

есів кожний раз, коли такий інтерес може обґрунтовано вважатися іншими

як такий, що здатен вплинути на виконання такою особою своїх посадових

обов’язків. Британські державні службовці повинні також включати у свою

декларацію інтереси членів своєї родини або близьких. У Франції, Угорщині,

Італії й Польщі таке офіційне декларування не є обов’язковим, але у випад-

ку виникнення конкретного конфлікту інтересів є обов’язковим декларувати

приватні інтереси, які стосуються процедури, і звернутися за дозволом про

самовідвід.

Члени Британського парламенту зобов’язані заповнювати формуляр, який має десять категорій інтересів, що підлягають декларуванню, а саме

1) Директорство – будь-яке оплачуване перебування на вищих керівних

посадах державних або приватних компаній, якщо розмір винагороди пере-

вищує 1% поточної заробітної платні в парламенті (напр., станом на 1 квіт-

ня 2005 р. – 590 ф. ст..);

2) Оплачувана праця, служба, професійна діяльність – будь-яка оплачу-

вана праця, служба, комерційна чи фахова діяльність, винагорода за здій-

снення якої перевищує 1% зарплатні в парламенті, або щодо виконанні якої

член парламенту має матеріальну зацікавленість. (Ця категорія потребує від

членів парламенту повідомлення про своє членство у страховій компанії

«Ллойд», а також категорій страхування, перестрахуванням яких займаєть-

ся такий член парламенту);

3) Надання послуг клієнтам – будь яка оплачувана робота зареє-

стрована під вищезазначеними пунктами (1) або (2), яка передбачає

надання послуг клієнтам, які суттєво залежать від службового стату-

су декларанта як члена парламенту, з оприлюдненням відомостей про

імена клієнтів та види їхньої підприємницької діяльності; (Ця категорія

намагається додатково підсилити ухвалену Палатою 6 листопада 1995

р. заборону здійснення лобістської діяльності, як оплачуваної, також

і за винагороду. Наслідком цієї ухвали стала заборона членам парла-

менту ініціювати або брати участь у засіданнях Палати або комітету,

які передбачають надання пільг виключно конкретним фізичним осо-

бам або органові, від яких отримує платню зазначений член парламен-

ту. Примітка до формуляру пояснює, що перелік відповідних послуг

включає в себе дії, пов’язані з участю у будь-яких парламентських слу-

17

ханнях, або інші послуги, пов’язані з членством у парламентів – такі як

спонсорська підтримка засідань або вчинення певних дій у стінах пар-

ламенту, або консультування з питань діяльності парламенту або дер-

жавних органів).

4) Спонсорство – будь-яка пожертва більше 1000 ф. ст. на користь ви-

борчого округу члена парламенту, здійснена протягом попередніх 12 міся-

ців і безпосередньо пов’язана з висуванням кандидатури або обранням та-

кого члена парламенту, або інша форма фінансової або матеріальної під-

тримки такого члена парламенту понад 1000 ф. ст. на рік; (Ця категорія

визначає будь-які джерела підтримки, з яких зазначений член парламенту

отримує фінансову або матеріальну вигоду, і включає надання безкоштов-

ного або субсидованого житла, або послуг референтів на безоплатній або

субсидованій основі);

5) Подарунки, винагороди, гостинність – будь-які подарунки, винаго-

роди або послуги гостинності, отримані членом парламенту або його по-

дружжям чи партнером, вартість яких перевищує 1% парламентської зарп-

латні, якщо вони так чи інакше стосувалися членства в палаті парламенту;

(Ця широка категорія включає будь-яки види гостинності, послуги або бла-

га, надані за ціною, нижчою за ту, що звичайно справляється. Подарунки

або винагороди мають реєструватися, якщо сукупна вартість таких пода-

рунків або винагород, отриманих з одного джерела, перевищила 1% поро-

гову суму. Реєструванню не підлягають пільги, що надаються усім членам

парламенту або усім членам парламенту в межах конкретної сфери або те-

риторії діяльності, чи під час прийомів на урядовому рівні, а також обґрун-

товані витрати на проїзд і проживання, добові на участь у конференціях або

робочі поїздки територією Великої Британії);

6) Закордонні поїздки – будь-які закордонні поїздки члена парламен-

ту, його подружжя чи партнера, здійснені ними впродовж попередніх 12

місяців, які стосувалися або були інакше пов’язані з його членством у

Палаті, якщо їхня вартість перевищила суму в 1% заробітної платні чле-

на парламенту та якщо вони не були повністю оплачені з власних коштів

члена парламенту або з коштів державного бюджету Великої Британії (за

виключенням поїздок у складі делегації Палати общин, її комітетів, між-

парламентських органів (таких, як Рада Європи), або від їхнього імені та

за дорученням);

7) Закордонні винагороди і подарунки – будь-які подарунки або ви-

нагороди вартістю понад 1% парламентської зарплатні, що були отрима-

ні членом парламенту, його подружжям чи партнером протягом попередніх

12 місяців від (або від імені) іноземного уряду, організації або особи, якщо

такі подарунки або винагороди так чи інакше стосуються членства зазначе-

18

ної особи у Палаті; ( ця форма вимагає зазначення підстав та джерела отри-

мання винагороди чи подарунку);

8) Земля і власність – будь-які земельні ділянки і нерухомість (окрім

власного житлового будинку члена парламенту, його подружжя або партне-

ра), вартістю понад 59000 ф. ст..; також отримання доходу від здачі в орен-

ду у сумі понад 10% поточної заробітної платні члена парламенту (напр., у

2005 р. – 5900 ф. ст.); (від члену парламенту вимагається показувати ха-

рактер відповідної нерухомої власності із зазначенням її місця розташуван-

ня без обов’язкового декларування доходів від здачі в оренду);

9) Володіння акціями – тримання у будь-якій формі більше 15% номі-

нального акціонерного капіталу компанії або володіння у будь-якій формі

часткою у 15% або менше, якщо вартість є більше поточної заробітної плат-

ні члена парламенту; (володіння акціями подружжям або партнером члена

парламенту не реєструється);

10) Інше – будь-які інші відповідні інтереси, які член парламенту вва-

жає за доцільне розкрити; (у формі зазначено, що не існує зобов’язання

щодо реєстрації інтересів, які не мають грошового вираження, але такі ін-

тереси можуть бути зареєстровані, якщо член парламенту вважає, що вони

можуть сприйматися іншими як вплив на його дії, подібний тому, що має

грошовий інтерес).

• Декларування особистих інтересів щодо прийняття рішень і голосування.

Офіційне декларування таких особистих інтересів вимагається у таких краї-

нах, як Португалія (в тому числі, інформації за три роки, що передують при-

значенню на посаду) і Іспанія (двох років) стосовно осіб, призначених на по-

літичні посади і членів парламенту, а в Іспанії також для виборних посадов-

ців органів місцевого самоврядування (у Португалії декларування для ви-

борних посадовців органів місцевого самоврядування є добровільним). У Ні-

меччині таке декларування є обов’язковим тільки для виборних посад міс-

цевого самоврядування. У Великій Британії державні посадові особи, вклю-

чаючи членів парламенту і виборних посадовців органів місцевого самовря-

дування, повинні подавати офіційну декларацію про наявність особистих ін-

тересів кожного разу, коли такий інтерес існує і може обґрунтоване вважа-

тися іншими як такий, що позначається на діях посадової особи. Британ-

ські державні посадовці мають включати в таку декларацію також інтере-

си членів своїх сімей та близьких родичів. В Угорщині таке декларування є

обов’язковим лише для членів парламенту. У Франції, Італії, Латвії та Польщі

така офіційна декларація на є обов’язковою, але у разі виникнення конфлік-

ту інтересів необхідно задекларувати наявність особистого інтересу щодо

процедури й звернутися за дозволом про самовідвід.

19

• Декларування особистих інтересів стосовно участі у розробці й наданні по-

літичних консультацій. Офіційне декларування таких особистих інтересів є

обов’язковим для осіб, які обіймають політичні посади за призначенням у

таких країнах, як Португалія (в тому числі, інформації за три роки, що пе-

редували призначенню) та Іспанія (двох років). В Іспанії таке декларування

є обов’язковим лише для службовців на виборних посадах в органах місце-

вого самоврядування. У Німеччині таке декларування є обов’язковим також

лише для службовців на виборних посадах в органах місцевого самовряду-

вання. У Великій Британії державні посадові особи, в тому числі ті, хто пе-

ребуває на виборних посадах в органах місцевого самоврядування, пови-

нні офіційно декларувати наявність особистих інтересів у випадках, коли

такі інтереси можуть обґрунтовано справляти враження наявності впли-

ву на виконання посадовою особою своїх обов’язків. Британські посадов-

ці мають включати в таку декларацію інтереси членів своїх сімей і близь-

ких. У Франції, Угорщині, Італії, Латвії і Польщі така офіційна декларація не

є обов’язковою, а вимагається, проте у разі виникнення конфлікту інтересів

необхідно задекларувати наявність особистого інтересу щодо процедури й

звернутися за дозволом про самовідвід.

• Оприлюднення декларацій інтересів, доходів і майна. У Франції й Угорщи-

ні немає положень щодо опублікування декларацій інтересів, доходів і май-

на, тоді як у Польщі опублікування декларацій інтересів, доходів і майна є

обов’язковим тільки для посадових осіб на виборних посадах в органах міс-

цевого самоврядування, а в Німеччині й Італії – лише для членів парламен-

ту. У Великій Британії особи, які обіймають політичні посади за призначен-

ням, мають декларувати подарунки, причому публічно. Декларування інтер-

есів членами Британського Парламенту також підлягає оприлюдненню. В Іс-

панії декларування інтересів членів парламенту і посадових осіб на вибор-

них посадах в органах місцевого самоврядування оприлюднюються тільки

на запит зацікавленої(них) сторони (сторін), проте, згідно з проектом нового

закону, декларування майна членів уряду і державних секретарів має стати

публічним. У Португалії підлягають оприлюдненню декларації осіб, які обі-

ймають політичні посади за призначенням, членів парламенту і посадових

осіб на виборних посадах в органах місцевого самоврядування; в Латвії під-

лягають оприлюдненню всі декларації.

• Обмеження і контролювання роботи у недержавному або неурядовому сек-

торах після звільнення з державної посади. У Португалії й Іспанії особа, яка

обіймала політичну посаду за призначенням, протягом двох (Іспанія) або

трьох років (Португалія) після звільнення з зазначеної посади не може пра-

цевлаштовуватися у комерційній або приватній компанії, якщо ця компанія

є або була причетною до контрактних, регуляторних чи прямих стосунків з

20

державною установою, яка є попереднім роботодавцем такої особи. У Ні-

меччині, Угорщині та Італії таких обмежень немає. У Польщі особи, що обі-

ймають політичні посади за призначенням, повинні отримувати згоду щодо

їхнього наступного призначення на посади після звільнення з державної по-

сади. Франція, Італія і Велика Британія мають обмеження та контролюють

подальше працевлаштування державних службовців після залишення ними

державних посад, а в Польщі це стосується як державних службовців, та-

кож і посадових осіб на виборних посадах в органах місцевого самовряду-

вання. Терміни обмеження є різними: один рік у Польщі, п’ять – у Франції.

У Франції існують дуже докладні правила щодо працевлаштування держав-

них службовців після залишення ними державних посад, а у Великій Брита-

нії державні службовці мають повідомляти про будь-які спроби третіх сто-

рін запропонувати їм роботу, в тому числі, у неурядових організаціях.

• Обмеження і контроль за подарунками та іншими формами заохочення. Ве-

лика Британія практикує вельми сувору політику щодо подарунків: напри-

клад, особам, які обіймають політичні посади за призначенням, дозволе-

но залишати собі тільки подарунки, вартість яких не перевищує 140 фун-

тів стерлінгів. Не можуть приймати жодних подарунків державні службовці

та члени парламенту. У Німеччині та Іспанії державні службовці не можуть

приймати подарунки; у Франції вони не мають права приймати подарунки,

якщо це може вплинути на їхню неупередженість. У Польщі існують обме-

ження щодо цього для осіб, призначених на політичні посади, та посадових

осіб на виборних посадах в органах місцевого самоврядування; в Угорщині

такі обмеження стосуються членів парламенту. У будь-якому випадку, межа

між подарунком і хабаром є дуже вузькою, тож відповідно можна дійти ви-

сновку, що в жодній країні не дозволяється приймати подарунки, якщо вони

серйозно впливають на незалежність державної посадової особи.

• Обмеження і контроль за роботою на зовнішніх посадах за сумісництвом

(наприклад, у НУО або політичній партії). Такі обмеження є дуже важливи-

ми для суддів, оскільки їхнє членство у політичній партії може загрожува-

ти їхній незалежності й неупередженості. З цієї причини усі досліджені кра-

їни забороняють суддям брати участь у діяльності політичних партій. Фран-

ція, Німеччина, Латвія, Польща, Іспанія та Велика Британія мають обмежен-

ня щодо одночасної роботи осіб, що обіймають політичні посади за призна-

ченням, у НУО. В Угорщині, Польщі і Великобританії державнім службовцям

високого рангу не дозволяється обіймати вищі посади у політичних партіях.

• Самовідвід та стандартна процедура звільнення з посади. Усі особи, які ді-

ють від імені органів державного управління, мають бути увільнені від учас-

ті у здійсненні акту управління або укладання адміністративної угоди, якщо

вони мають особистий інтерес у рішенні, яке приймається. Наприклад, осо-

21

ба, яка бере участь в адміністративній процедурі від імені органу влади (або

родич такої особи) може мати особисту зацікавленість в адміністративній

процедурі. У такому випадку посадовій особі буде доцільно зберегти свою

позицію, але при цьому утриматися від участі в прийнятті рішення з питань,

які стосуються її інтересів. Це можна зробити, наприклад, запропонувавши

прийняти таке рішення незалежній третій стороні, або ж посадова особа,

якої це стосується, може утриматися від голосування по рішеннях чи від-

мовитися від обговорення відповідних пропозицій і планів або отримання

документів та іншої інформації, що стосується її особистих інтересів. У всіх

досліджених країнах4 усі державні посадові особи мають утримуватися від

участі у підготовці адміністративно-правових актів або укладанні адміністра-

тивних контрактів, якщо вони мають особистий інтерес у такому рішенні. У

Франції, Німеччині та Іспанії ці правила дуже докладні.

• Персональні і сімейні обмеження щодо утримання частки власності у при-

ватних компаніях. У Франції, Латвії, Португалії, Іспанії і Великій Британії іс-

нують обмеження для усіх державних посадових осіб щодо утримання част-

ки власності приватних компаній, якщо такі приватні компанії мають ділові

стосунки з державним сектором, або якщо такі посадові особи повинні регу-

лювати, контролювати їх або укладати з ними комерційні угоди. В Італії існу-

ють певні обмеження щодо володіння власністю для посадових осіб на ви-

борних посадах в органах місцевого самоврядування; у тій самій країні ді-

ють обмеження для членів парламенту, але тлумачаться вони дуже вузько і

практично не застосовуються. У Польщі особам, які займають виборні поса-

ди в органах місцевого самоврядування, не дозволяється займатися підпри-

ємницькою діяльністю. У Німеччині й Угорщині стосовно цього обмежень

немає.

• Вилучення інвестицій як шляхом продажу, так і заснування трастів, або угод

анонімного управління майном. Такі рішення щодо вилучення капіталу регу-

люються у Великобританії стосовно осіб, які обіймають політичні посади за

призначенням, вони стали можливими у Франції, і потребу в аналогічних рі-

шеннях стосовно осіб, призначених на політичні посади, відчуває Іспанія.

4. Виявлення4.1. Виявлення з допомогою інформаторів? Німеччина, Угорщина і Велика

Британія мають розвинуті системи виявлення порушень з залученням інфор-

маторів (осіб, які повідомляють про недоліки роботи в державному секторі).

Інші країни розглядають питання щодо впровадження такої системи.

4 Інформації з цього питання щодо Угорщини немає.

22

4.2. Незалежний орган? Інституційні інструменти для виявлення і розсліду-

вання конфліктів інтересів відрізняються залежно від країни. Загальних рис

немає, за винятком хіба що спільних труднощів із заснуванням дійсно не-

залежного органу. Латвійське бюро з питань запобігання і протидії корупції

користується певним рівнем незалежності і має широкі повноваження щодо

розслідування і притягнення до відповідальності. Проте єдиним дійсно не-

залежним органом є Конституційний Суд у Португалії. Напевне, використан-

ня суду для виявлення конфліктів інтересів є дуже спірним рішенням, як не

є популярним у багатьох країнах. Великі країни, й особливо, країни з феде-

ративним устроєм, не можуть собі дозволити використання конституційного

суду для виявлення і розслідування конфлікту інтересів, оскільки такий суд,

як правило, й без того перевантажений позовами щодо конституційності.

У Німеччині й Угорщині виявлення й розслідування конфліктів інтересів про-

водяться у порядку службової ієрархії; це означає, що кожний керівник устано-

ви, уряду місцевого самоврядування або іншого державного органу несе відпо-

відальність за виявлення і контролювання фактів конфлікту інтересів засобами

внутрішньої інспекції й механізмів покарання за порушення. У Польщі виявлен-

ня і розслідування забезпечуються у порядку службової ієрархії (нагляд здій-

снюється прем’єр-міністром і міністрами центральних міністерств, також губер-

наторами та апеляційними радами в місцевих органах самоврядування). Вер-

ховна палата контролю і Омбудсмен також надають допомогу у виявленні кон-

фліктів інтересів, а Державне казначейство здійснює нагляд за місцевими ор-

ганами самоврядування.

У Великій Британії немає спеціального органу, який відповідав би за на-

гляд й оцінку дотримання норм щодо конфлікту інтересів. На рівні центральних

урядових департаментів такі питання розглядаються Національним фінансово-

ревізійним управлінням в рамках його аудиторських функцій, а також обов’язків

з нагляду за економічністю, дієвістю та ефективністю державних витрат. Поді-

бну роль щодо витрат органів місцевого самоврядування відіграє Аудиторська

комісія, але питання поведінки службовців місцевих органів влади відтепер роз-

глядаються Радою стандартів по Англії (й аналогічними органами в Шотландії

та Уельсі), яка почала отримувати скарги в 2002 році. Найближчим до націо-

нального органу на кшталт існуючого у Португалії є Комітет зі стандартів сус-

пільного життя, який нещодавно у своєму 10-му звіті, опублікованому в 2005 р.,

оцінив виконання його Сімох принципів у державному секторі Великої Британії.

У Франції декларування майна контролює орган, який не є незалежним –

Комісія з питань прозорості політичного фінансування (КППФ). Три комісії з

питань професійної етики контролюють підприємницьку діяльність, якою за-

ймаються колишні державні службовці після звільнення з державної служби,

а також посади, які вони після цього отримують. В Італії діє складна система,

23

оскільки цими питаннями там займаються вельми різні органи. Італійське ві-

домство з питань конкуренції та Італійське відомство інформації (які відповід-

но займаються питаннями конфлікту інтересів у галузі сфері реклами і зв’язку)

є органами, що відповідають за виявлення і розслідування конфліктів інтере-

сів членів уряду, Конфлікти інтересів державних службовців і суддів виявля-

ються відповідними ієрархічними інстанціями. Голови палат парламенту контр-

олюють членів парламенту. Крім того, «виявленням і розслідуванням конфлік-

тів інтересів у галузі Запобігання та Протидії Корупції та інших форм Правопо-

рушень у галузі Державного Управління може займатися Верховний комісар».

Нарешті, Іспанія збирається створити Управління з питань конфлікту інтересів

(с певною, але незначною незалежністю), яке відповідатиме за виявлення фак-

тів конфлікту інтересів серед членів уряду та осіб, призначених на політичні по-

сади. Голови палат парламенту контролюють парламентарів. Конфлікти інтере-

сів державних службовців, виборних посадовців органів місцевого самовряду-

вання і працівників суду виявляються відповідними ієрархічними інстанціями,

а також з допомогою скарг громадян, які потерпіли внаслідок упереджених рі-

шень посадових осіб.

5. Розслідування 5.1. Хто? У всіх досліджених країнах карне розслідування здійснюється

державними прокурорами. У Португалії певну роль у карному розслідуван-

ні відіграє також Центральний директорат з питань розслідування еконо-

мічних і фінансових злочинів і фактів корупції, який є складовою судової

гілки влади. В Іспанії відповідальним за розслідування відповідних коруп-

ційних злочинів є спеціальна Прокуратура з питань боротьби з корупцією.

Це відомство, засноване в 1995 р. за спільним рішенням чільних політич-

них партій країни, є частиною Іспанської державної прокуратури й діє від-

повідно до таких самих норм, які регулюють діяльність всіх органів про-

куратури. Підтримку цій установі надають кілька спеціалізованих підроз-

ділів: один з Департаменту казначейства (чотири податкові інспектори та

шість помічників інспектора), інший з Державної інтервенції (два інспекто-

ри та три адміністратори), ще два – з поліції (один з Цивільної Гвардії, ін-

ший – з судової поліції) – загалом 25 працівників. Допомога також нада-

ється 11 прокурорами Державної прокуратури, які спеціалізуються на еко-

номічних злочинах і податковому шахрайстві, та 21 їхніми помічниками.

Усі зазначені підрозділи і працівники прокуратури працюють під наглядом

Голови Державної прокуратури.

Усі країни проводять адміністративне розслідування, яке звичайно забез-

печується органом/відомством, що відповідає за розслідування (див. вище). У

Латвії Латвійське бюро з питань запобігання і протидії корупції розслідує ви-

24

падки корупції і порушення правил щодо запобігання конфлікту інтересів. Воно

може досліджувати банківські рахунки та комерційні операції, а також має до-

ступ до баз даних податкових служб. В Угорщині розслідуванням отриманих

від компетентних органів фактів порушень займається Бюро реєстрації май-

нових декларацій і контролю. Воно досліджувати банківські рахунки та комер-

ційні операції, а також має доступ до баз даних податкових служб. У Польщі

поліція та Агентство внутрішньої безпеки допомагають у процесі розслідуван-

ня, якщо має місце злочин, а Державне казначейство розглядає декларації по-

садових осіб органів місцевого самоврядування. У Німеччині податкові інспек-

тори можуть розслідувати факти конфлікту інтересів у випадках податкового

шахрайства; вони також мають доступ до інформації про банківські рахунки.

У Франції може допомогти в розслідуванні, якщо скоєно злочин, Комісія з пи-

тань боротьби з відмиванням грошей. В Італії Управління з питань конкуренції

та Управління з питань інформації відповідають за розслідування конфліктів ін-

тересів серед членів уряду, але доступ до банківських рахунків вони отримують

лише за наявності судового ордеру.

6. ВідповідальністьСудова або адміністративна: В усіх досліджених країнах існують обидва

види відповідальності. Судова відповідальність настає в разі виявлення факту

злочину, тоді як адміністративна – у випадках дисциплінарної провини.

7. Застосування каральних санкцій7.1. Карні: Злочини, що стосуються «незадовільного вирішення конфлік-

ту інтересів», справді існують у більшості досліджених країн. У Латвії пору-

шення правил щодо запобігання конфлікту інтересів, що спричинило до іс-

тотної шкоди державним інтересам, карається позбавленням волі строком

до 5 років. У Польщі державні службовці місцевих органів влади за подан-

ня неправдивих даних у декларації інтересів можуть отримати до трьох років

ув’язнення. У Великій Британії кримінальні санкції застосовуються до членів

Шотландського Парламенту, Уельської Асамблеї або Асамблеї Північної Ірлан-

дії в разі неповідомлення ними про свої особисті інтереси. Кримінальні санк-

ції застосовуватимуться протягом перехідного періоду стосовно не розкриття

грошових інтересів посадовими особами місцевого самоврядування і неспро-

можності піднятися вище інтересів. місцевих органів влади. В Італії відповід-

но до вимог Відомства з питань конкуренції або Відомства зв’язку члени уряду

можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, якщо вони не пода-

ють декларацію інтересів або повідомляють в ній неправдиві дані. У Франції

існує окремий вид злочину, він називається «незаконне переслідування осо-

бистих інтересів» і тягне за собою покарання до п’яти років позбавлення волі

25

та штраф у 75000 євро. Злочином у Франції вважається також порушення об-

межень щодо роботи в приватних компаніях після залишення державної поса-

ди з метою отримання матеріальної вигоди; покарання за це складає два роки

тюремного ув’язнення і штраф у 30000 євро. У Німеччині злочином, що сто-

сується конфлікту інтересів, уважається «отримання переваг». Усі види пере-

ваг охоплюються у відповідному положенні § 331 Карного Кодексу. Найваж-

ливіші з них перелічені в інструкціях міністерств:

• гроші й переваги, що мають грошову цінність – такі, як жетони і ва-

учери;

• ювелірні вироби;

• усі види приладів або машин для особистого користування, напри-

клад електронні прилади;

• цінові знижки для особистого використання;

• знижені відсоткові ставки за позикою;

• необґрунтовано висока платня за офіційно погоджене працевлашту-

вання за сумісництвом;

• працевлаштування родичів державного службовця;

• квитки, проїзні документи, дорогі обіди;

• надання невиправдано дешевого проживання;

• спадок;

• спеціальні гонорари;

• запрошення на ексклюзивні заходи;

• сексуальні послуги.

7.2. Дисциплінарні7.2.1 Призупинення виплати заробітної платні: Адміністративні санкції пе-

редбачені для державних службовців у більшості досліджених країн. Вони

також запроваджені для суддів у Франції, Німеччині, Італії, Латвії та Іспанії.

У Польщі виборні посадові особи органів місцевого самоврядування можуть

бути покарані призупиненням виплати заробітної платні, а у Великій Британії

призупинення виплати заробітної платні передбачене для членів парламенту

у випадку недотримання ними Кодексу професійної поведінки.

7.2.2 Звільнення з посади: Звільнення з посади є найбільш серйозним ад-

міністративним покаранням за порушення правил щодо уникнення конфлік-

ту інтересів в усіх досліджених країнах. Зокрема, правилами більшості країн

передбачено звільнення державних службовців і суддів. Члени уряду і осо-

би, що обіймають політичні посади за призначенням, можуть бути також по-

карані звільненням з посади у Франції, Угорщині, Латвії, Польщі, Португалії

та Іспанії (згідно з новим проектом закону).

7.3. Адміністративні: Нормативи передбачають наступні адміністратив-

ні покарання: штрафи, моральні покарання (наприклад, оприлюднення

26

факту правопорушення в офіційному друкованому органі парламенту

або уряду), звіти парламенту, заборона працювати на посадах держав-

ної служби на строк до 10 років, а також вилучення протизаконно отри-

маних речей.

B. Відмінності

Після розгляду спільних рис перейдемо до представлення існуючих або пла-

нованих відмінностей кожної з країн, які є специфічними, унікальними або ін-

новаційними. Ми також подамо логічне обґрунтування кожного з таких полі-

тичних підходів.

Велика Британія: Підхід Великої Британії відрізняється від інших підходів тим, що

конфлікти інтересів тут розглядаються з точки зору етичних стандартів професійної

поведінки державних службовців. Хоча у Великій Британії не існує єдиного норма-

тивного акту, який регулював би питання конфлікту інтересів на теренах державної

служби в цілому, там діють «Сім принципів публічного життя», які ухвалювалися кіль-

кома урядами підряд, перетворившись на еталон оцінки стандартів публічного життя.

Зважаючи на важливість цих принципів, наведемо їх нижче повністю:

«Самовідданість

Особи, які обіймають публічні посади, мають приймати рішення виключно

для державного інтересу. Вони не повинні робити це з метою отримання фінан-

сових або матеріальних вигод для себе, своєї сім’ї або друзів.

Доброчесність

Особи, які обіймають публічні посади, не повинні брати на себе будь-яких

фінансових чи інших зобов’язань перед третіми фізичними або юридичними

особами, які могли б вплинути на виконання ними їхніх посадових обов’язків.

Об’єктивність

Особи, які обіймають публічні посади, під час виконання своїх посадових

обов’язків, включно зі здійсненням призначень на посади державної служби,

укладання угод або рекомендування осіб до отримання винагород або бонусів,

мають робити свій вибір на основі справжніх заслуг (переваг).

Відповідальність

Особи, які обіймають публічні посади, відповідають за свої рішення та дії пе-

ред громадськістю й зобов’язані дозволяти будь-які перевірки щодо їхньої осо-

би, передбачені у їхньому органі.

Відкритість

Особи, які обіймають публічні посади, повинні бути максимально відкрити-

ми щодо будь-яких рішень (дій), які вони приймають (здійснюють). Вони по-

винні надавати обґрунтування своїх рішень, обмежуючи доступ до інформації

тільки у випадках, коли цього чітко вимагають ширші громадські інтереси.

27

Чесність

Особи, які обіймають публічні посади, повинні декларувати будь-які приват-

ні інтереси, що стосуються їхніх публічних обов’язків, а також вживати заходів

до вирішення будь-яких конфліктів, що виникають, у спосіб, який забезпечує

захист громадського інтересу.

Лідерство

Особи, які обіймають публічні посади, повинні пропагувати та підтримувати

ці принципи через свої лідерські якості і та особистий приклад».

Комітет з питань стандартів публічного життя (який є постійним парламент-

ським комітетом) досліджує проблемні питання стандартів поведінки усіх ка-

тегорій публічних посадовців (посадових осіб центральних і місцевих органів

влади, членів парламенту, посадовців Національної служби охорони здоров’я і

окремих державних органів), в тому числі умови здійснення фінансової та ко-

мерційної діяльності. Якщо забезпечення найвищих стандартів належної пове-

дінки у публічному житті потрібні потребує змін існуючих положень, Комітет

вносить необхідні рекомендації.

Великій Британії також властива несхильність вимагати обов’язкового опри-

люднення відомостей про особисті та сімейні доходи й майно та опублікування

відповідних декларацій щодо цього. У Великій Британії не існує загальних ви-

мог щодо декларування доходів і майна; причина цього – у прагненні уникнути

втручання у приватне життя, яке неодмінно передбачають такі вимоги. Британ-

ський підхід ґрунтується на ідеї, що кожний, хто перебуває на публічній посаді,

має декларувати будь-які грошові і навіть не грошові інтереси, які могли б об-

ґрунтовано сприйматися іншими як такі, що впливають на дії такого посадов-

ця. Прозорість і персональна відповідальність є основними принципами бри-

танської системи.

Португалія: Цікавою рисою Португалії є обмеження, запроваджене для ком-

паній, в яких державні службовці є акціонерами, тримаючи особисто або через

близьких родичів більше 10% акціонерного капіталу. Такі компанії не можуть

брати участь у тендерах на закупівлі товарів або послуг за державні кошти, які

організуються державою або державними органами. Як і у Великій Британії, у

цій країні члени парламенту, що вносять законопроект або беруть участь у пар-

ламентських заходах з питань, у яких вони мають прямий або непрямий осо-

бистий інтерес, який міг би вплинути на рішення парламенту, зобов’язані зазда-

легідь декларувати про наявність такого інтересу.

Проте найбільш вражаючою рисою португальського підходу є роль Консти-

туційного Суду щодо контролю та виявлення конфліктів інтересів у державній

службі. Основною складовою загального контролю відсутності невідповіднос-

тей та перешкод у діяльності будь-якого посадовця є декларація, яку посадо-

вець має подавати до Конституційного Суду. У цій декларації посадова особа

28

має заявити про відсутність таких невідповідностей і перешкод, що могли б сто-

суватися будь-яких його посад, виконуваних посадових функцій та професійної

діяльності, а також про наявність будь-яких часток участі в акціонерному капі-

талі. Декларація має бути подана до Конституційного Суду протягом 60 днів від

дати вступу на посаду. Конституційний Суд розглядає, перевіряє і, за необхід-

ності, застосовує санкції, встановлені законом стосовно порушення або непо-

ваги до норм щодо запобігання невідповідностей. У разі неподання державним

службовцем такої декларації Конституційний Суд надсилає йому повідомлен-

ня, в якому встановлюється додатковий 30-денний термін її подання під загро-

зою втрати державним службовцем свого мандату. З метою підвищення ре-

зультативності системи моніторингу законодавство також визначає, що секре-

таріати, в яких державні службовці виконують свої функції, мають повідомля-

ти Конституційному Суду прізвища усіх державних службовців та дати їхнього

вступу на посаду.

Латвія. Латвія є країною, яка потерпала від високого рівня корупції. Для її

зменшення та успішного інтегрування у Європейський Союз латвійський уряд

запровадив розгорнуту стратегію запобігання і боротьби з корупцією. Від ін-

ших досліджених країн Латвію відрізняє її зазначена стратегія та роль Бюро

з питань запобігання і протидії корупції. Бюро є цікавою інституцією з широ-

кими повноваженнями, хоча воно неповністю укомплектоване кадрами й не

є абсолютно незалежним (голова Бюро призначається на строк у п’ять років,

але може бути звільнений з посади парламентом за поданням Кабінету Міні-

стрів; крім того, посадовці центрального та регіональних апаратів, а також го-

лови територіальних відділень Бюро призначаються і звільняються з посад

Головою Бюро за широким колом підстав). Функції Бюро передбачають, се-

ред іншого, таке:

• розвиток антикорупційної стратегії і розробку національної антикорупційної

програми, яка підлягає схваленню Кабінетом Міністрів;

• координацію співробітництва з інституціями, зазначеними в національній

програмі, з метою забезпечення виконання програми;

• моніторингове дотримання закону «Про запобігання конфлікту інтересів у

діях державних посадових осіб» і будь-яких додаткових обмежень для дер-

жавних службовців передбачених нормативно-правовими актами;

• розгляд скарг і заяв у межах його повноважень і проведення перевірок, за-

пропонованих Президентом Латвії, Сеймом (парламенту), Кабінетом Міні-

стрів і Генеральним прокурором;

• узагальнення і аналіз результатів таких перевірок, інформації, що міститься

у поданих державними службовцями, деклараціях, також усіх порушень, ви-

явлених у таких матеріалах та фактів недотримання передбачених законом

обмежень;

29

• розгляд декларацій державних службовців в рамках закону «Про запобіган-

ня конфлікту інтересів у діях державних посадових осіб»;

• накладення на державних службовців адміністративних стягнень і покаран-

ня у випадках вчинення адміністративних правопорушень у сфері корупції,

як це передбачено законодавством;

• проведення розслідувань і оперативних дій для розкриття кримінальних

злочинів щодо корупції в Національній державній службі, як це передбачено

кримінальним законодавством;

• контроль за дотриманням політичними організаціями (партіями) на предмет

виконання правил фінансування.

Франція: Відповідно до наявної інформації щодо французького підходу, у

Франції є дуже цікаві норми щодо уникнення конфлікту інтересів державних

службовців. Ця країна має чи не найкращий порядок працевлаштування колиш-

ніх державних службовців. Країна також застосовує доволі сувору систему ви-

значення несумісності з принципами державної служби. Контроль і виявлен-

ня такої несумісності і порушення порядку працевлаштування після залишен-

ня державної посади здійснюються через ієрархічний контроль. Крім того, там

працюють також три комісії з питань професійної етики (одна для службовців

центральної державної служби, одна для регіональної і місцевої, й одна – для

національної служби охорони здоров’я), з якими посадова особа має прокон-

сультуватися перш ніж залишити державну службу й отримати посаду в при-

ватному секторі. Ці комісії можуть ініціювати у встановленому законом поряд-

ку процедуру розгляду, під час якого вони збирають усі відповідні факти і, за-

слухавши усі зацікавлені сторони, прийняти диспозитивну резолюцію за резуль-

татами консультування. Резолюція надсилається адміністративному органові,

юридично зобов’язаному приймати відповідне рішення. Така резолюція може

об’явити посаду в приватному секторі прийнятною, неприйнятною або прийнят-

ною за певних умов. Іншою цікавою рисою французького підходу є існуван-

ня визначення конкретного злочину, пов’язаного з конфліктом інтересів – це

«незаконне забезпечення власних інтересів». Будь-який державний службовець

або публічна посадова особа можуть бути звинувачені у такому злочині, якщо

вони погодяться обійняти посаду в компанії, яка перебувала під контролем та-

кої особи протягом останніх п’яти років. Злочином для державних службовців

(включаючи тих, хто перебуває на виборних посадах) також уважається наяв-

ність, отримання або збереження особистого інтересу в компанії, яка на даний

час перебуває під їхнім контролем. Втім, заходи з врегулювання конфлікту ін-

тересів й усунення невідповідностей, що застосовуються для службовців на ви-

борних посадах та на політичних посадах за призначенням, є вельми лібераль-

ними, а система контролю виявлення правопорушень потребує певних удоско-

налень.

30

Угорщина: Угорський підхід є переважно юридичним, заснованим на впро-

вадженні законодавчих і нормативних актів щодо запобігання корупції та бо-

ротьби з нею. Аналіз угорської системи свідчить про очевидний певний фран-

цузький вплив на її нормативну базу – наприклад, дозволяється робота за су-

місництвом для державних службовців на виборних посадах місцевих органів

влади, а також депутатів національного парламенту. Мери можуть обиратися як

члени парламенту. У 2004 році в Угорщині був створений консультативний ор-

ган під назвою «Консультативний орган «Публічне життя без корупції», функ-

ціонально дуже схожий французькій «Центральній службі запобігання коруп-

ції». Цікавим є спосіб, у який регулюється несумісність дій державних службов-

ців з державною службою. Відповідно до закону, в Угорщині існують три кате-

горії державних службовців: загальні державні службовці, державні службовці,

які займаються наданням громадських послуг (напр., у галузі охорони здоров’я

або освіти), і державні службовці, які працюють у сфері державної безпеки; при

цьому кожна категорія має власну нормативну базу. Слабкою ланкою такого

підходу є несумісність і суперечливість нормативної бази. Цікавою рисою угор-

ської системи є неприпустимість перебування на посаді державної служби у га-

лузі чи сфері послуг, де присутні сімейні інтереси посадовця: звичайно, така не-

припустимість застосовується тільки тоді, коли державний службовець є відпо-

відальним за контроль або моніторинг відповідної сфери. Втім, головним недо-

ліком такого підходу є брак конкретних правил щодо запобігання конфлікту ін-

тересів і відсутність незалежності органів, відповідальних за виявлення й роз-

слідування конфліктів інтересів.

Польща: Відповідно до проведеного незалежною організацією «Транспарен-

сі Інтернешнл» у 2005 р. дослідження з метою визначення індексу сприйняття

корупції громадськістю (CPI), Польща має показник 3,4 бали (кращим можли-

вим показником є 10 балів). Це дуже низький показник. Такі дані можуть пояс-

нити те значення, яке надається в Польщі комплексній стратегії боротьби з ко-

рупцією. Така стратегія існує, й політика запобігання конфліктам інтересів під-

падає під сферу дії цієї розгорнутої стратегії. Дійсно, рамкова політика запобі-

гання конфлікту інтересів ґрунтується на низці законів та інших нормативних

актів, які регулюють різноманітні аспекти державного управління та діяльність

окремих категорій державних службовців взагалі. Внесення змін до існуючо-

го законодавства з метою його модернізації розпочалося на початку 90-х ро-

ків (1990), а більшість нових законодавчих стандартів набули чинності в серед-

ині 90-х років (1997). Зараз можна стверджувати, що законодавча база Польщі

щодо запобігання конфлікту інтересів є повним і докладним.

Цікавою є передбачена Адміністративно-процесуальним кодексом систе-

ма самовідводу або «утримання від голосування» чи звільнення від вико-

нання обов’язку, яка передбачає можливість виключення з участі (призупи-

31

нення участі) у справі будь-якої державної посадової особи, яиґ неуперед-

женість щодо справи викликає сумнів. Перелік причин призупинення, що

міститься в законі, є, можливо, неповним, і закон має обмежене застосуван-

ня, але попри це є цікавим законодавчим актом. Так само цікавими є кон-

кретні заборони, що стосуються порядку державних закупівель товарів і по-

слуг, які перешкоджають посадовим особам діяти від імені замовника. На-

решті, заслуговує на увагу сама процедура розкриття приватних інтересів

державних службовців з її трьома кроками: перед вступом на посаду, під

час перебування на посаді, та у період працевлаштування після звільнення

з посади державної посади.

Проте, хоча правова система є повною і докладною, політика щодо запобі-

гання конфлікту інтересів не працює. Чому? У польському підході є два важли-

ві недоліки: по-перше, закони не впроваджуються у повному обсязі, а по-друге,

немає конкретного й незалежного органу, який би відповідав за виявлення та

розслідування конфліктів інтересів. Урядові слід зважити на створення дієвої

інспекційної системи, координаційного центру, який контролював би виконання

програм, та встановлення чітко визначених норм, санкцій та органів, які відпо-

відали б за забезпечення виконання санкцій.

Німеччина: Німецький підхід є простим, він переважно ґрунтується на ідеї,

що кожний державний службовець, зокрема, коли він бере участь в адміністра-

тивній процедурі, повинен декларувати чи повідомляти про наявність будь-яких

особистих інтересів (матеріальних або нематеріальних), які можуть обґрунтова-

но сприйматися іншими як такі, що можуть вплинути на публічні дії такої особи.

Тільки глава департаменту або вищий за ієрархією орган може прийняти рішен-

ня, чи звільняти від участі в адміністративній процедурі особу, яка декларува-

ла свою упередженість. У випадку, коли особа звільняється від участі в адміні-

стративній процедурі, вона позбавляється права брати участь у будь-яких діях,

які можуть вплинути на рішення стосовно такої процедури.

Крім того, заслуговують на увагу ще три риси німецького підходу, зокрема:

1) Важливість судової системи. Зрозуміти німецьку модель, не враховуючи

того, що Німеччина є правовою державою (Rechtstaat), неможливо. Її по-

літика ґрунтується на правових принципах і має розвиватися відповідно до

правової системи. Найбільш важливий для цілей цього дослідження прин-

цип полягає в тому, що закон має однаковою мірою стосуватися всіх, та що

процедури повинні бути справедливими. Стосунки між органами держав-

ного управління і приватними особами регулюються зобов’язанням органів

влади підтримувати приватну особу у використанні нею своїх прав.

2) Як у Німеччини, також і у Великій Британії важливо не лише уникати будь-

яких справжніх конфліктів інтересів, але також створення враження пра-

вопорушення. Державний службовець зобов’язаний уникати будь-яких дій,

32

здатних створити враження, ніби він готовий порушити свої обов’язки або

норми закону.

3) Усі рішення судів та органів державного управління, якщо вони зачіпають

права і свободи громадян, мають бути мотивовані. Мотивація вимагає від

суддів або державних службових осіб письмового повідомляли про рішен-

ня, яке вони мають намір прийняти. Це називається «функцією попереджен-

ня» або «самоконтролем».

З метою гарантування принципу рівності й уникнення враження правопору-

шення, німецька модель передбачає детальну систему самовідводу й утримання

від участі у голосуванні. Усі особи, які діють від імені органів державного управ-

ління, мають бути звільнені від формулювання адміністративного рішення або

укладання адміністративної угоди, якщо, наприклад:

• така особа причетна до адміністративної процедури від імені адміністрації й

є зацікавленою особою;

• така особа є родичем особи, якої стосується така адміністративна процеду-

ра;

• така особа діє від імені особи, якої стосується така адміністративна проце-

дура;

• така особа є родичем особа, що діє від імені особи, якої стосується така ад-

міністративна процедура;

• така особа є підлеглим працівником особи, якої стосується така адміністра-

тивна процедура (це правило має на меті відвернення конфлікту лояльності

та інтересів);

• така особа представила експертну оцінку з питань, що стосуються прийнят-

тя рішення стосовно такої адміністративної процедури.

У Німеччині виявлення конфліктів інтересів ґрунтується на ієрархічному

контролі та на праві громадян оскаржувати дії посадових осіб. Якщо громадя-

нин, якого це стосується, вважає, що у процедурі брала участь упереджена по-

садова особа, він може подати скаргу. Якщо його правоту буде доведено, відпо-

відні рішення або результат процедури будуть визнані незаконними або недій-

сними. Зрештою, заходи карної або дисциплінарної відповідальності застосову-

ються до причетних до справи посадових осіб лише якщо норми щодо запобі-

гання конфлікту інтересів були порушені умисно або через недбалість.

Італія: Італія є найбільш яскравим прикладом негативних наслідків відсутнос-

ті комплексних правил щодо врегулювання конфлікту інтересів. Країна має при-

йнятну нормативну базу щодо запобігання конфлікту інтересів для державних

службовців, суддів і виборних посадовців органів місцевого самоврядування. На-

приклад, Кодекс поведінки державних службовців, уведений в дію Міністром дер-

жавного управління 28 листопада 2000 року, говорить, що «державний службо-

вець повинен підтримувати позицію незалежності з метою уникнення пов’язаних

33

з його обов’язками рішень або дій, у ситуаціях фактичного або можливого кон-

флікту інтересів. Він не має права займатися будь-якою діяльністю, що супере-

чить належному виконанню його посадових завдань, а також повинен вживати

заходів щодо запобігання ситуаціям і поведінці, здатним завдати шкоду інтере-

сам або іміджу державного управління» (стаття 2.3); «Службовець має утримува-

тися від участі у прийнятті рішень або діях, які можуть торкатися його власні ін-

тересів або інтересів його рідних або співмешканців» (ст. 6.1).

Державний службовець «має взяти самовідвід щодо участі у прийнятті рі-

шення або діяльності, які могли би підірвати віру у незалежність і неупередже-

ність державного управління, навіть за відсутності фактичного конфлікту інтер-

есів» (стаття 6.3).

Втім, відсутність таких норм щодо членів уряду (в т. ч., прем’єр-міністра)

призвела до вельми серйозних спотворень італійської демократії. Подією, яка

виявила ці проблеми, стало обрання найбагатшої людини Італії, власника най-

більшого національного холдингу ЗМІ, Прем’єр-міністром Італії. Після тривало-

го періоду обговорень і дебатів між політиками і виразниками думки суспіль-

ства проблему, пов’язану з конфліктом інтересів між політичною посадою і здій-

сненням різного виду дій та професійної діяльності, було нарешті розв’язано

завдяки впровадженню відповідного Закону № 215 від 20 липня 2004 року, ко-

трий набув чинності 2 вересня 2004 року. Згідно з новим законом, політики під

час виконання своїх посадових обов’язків мусять дбати виключно про державні

інтереси, й відтак, у випадках конфлікту інтересів мають утримуватися від са-

мостійних дій або участі у прийнятті рішень колективним політичним органом.

За цим законом, відповідальність за контроль над конфліктами інтересів та за-

побігання ним несуть Відомство захисту конкуренції та – у випадках, які стосу-

ються видавницької діяльності – Відомство з питань засобів зв’язку. Загальний

обсяг таких контролюючих та попереджувальних функцій визначено у положен-

нях статей 1,2 і 3 Закону № 215.

Стаття 1 Закону говорить, що Прем’єр-міністр, міністри, державні секрета-

рі і надзвичайні урядові комісари є «урядовими посадовими особами» (а отже,

особами, яких стосується зазначений закон). Частина 1 статті 1 також покладає

на урядових посадових осіб зобов’язання присвячувати себе виключно «обсто-

юванню державних інтересів» і забороняє їм «виконувати будь-які дії або бра-

ти участь у прийнятті будь-яких колективних рішень в ситуаціях, пов’язаних з

конфліктом інтересів».

У статті 2 наводиться перелік видів діяльності, несумісних з перебуванням

на урядовій посаді (наприклад, будь-яка посада у державному чи приватному

секторі, або професійна діяльність у сфері, пов’язаної зі сферою діяльності від-

повідної урядової інституції). Вибір між невідповідністю та непридатністю до ви-

борної посади пов’язаний з різними цілями, в яких ці два поняття застосову-

34

ються в італійській законодавчій системі: метою поняття невідповідності є га-

рантування того, аби виборні представники належним чином виконували свої

обов’язки в особистих ситуаціях, теоретично здатних поставити під загрозу на-

лежне виконання ними своїх посадових обов’язків.

Стаття 3 визначає поняття «конфлікт інтересів» стосовно двох різних аль-

тернативних ситуацій (що видно вже з застосування роз’єднувального сполуч-

ника «або»: «а) існування однієї з пов’язаних з невідповідністю ситуацій, зазна-

чених у статті 2; б) якщо дія або бездіяльність має конкретний преференцій-

ний наслідок для власності посадової особи, або його дружини/чоловіка, або

родичів аж до другого ступеню споріднення, або компаній чи інших підпри-

ємств, контрольованих такою особою згідно з положеннями Розділу 7 Зако-

ну № 287 від 10 жовтня 1990 року, на шкоду державним інтересам». Характер-

но, що дією, яка створює конфлікт інтересів, вважається не тільки дія урядо-

вої посадової особи, але також дія, яка підлягала виконанню, але не була нею

виконана.

Завершує нормативи з запобігання конфлікту інтересів докладний перелік

повноважень, функцій і процедур незалежних органів виконавчої влади відпові-

дальних за нагляд, запобігання та накладення санкцій, спрямованих на бороть-

бу з такими випадками, а також призначення відповідних видів покарання. Таку

відповідальність щодо компаній взагалі покладено на Відомство з питань кон-

куренції, засноване Законом № 287/1990 (стаття 6). Відповідальність щодо ком-

паній, які працюють у галузях видавництва та ЗМІ, покладено не лише на Ві-

домство з питань конкуренції, але також на Відомство зв’язку, засноване зако-

ном № 249/1997.

Теоретично вищезазначені органи мають широкі повноваження для прове-

дення досліджень і застосування покарань відповідно до чинного законодав-

ства. Вони можуть діяти з власної ініціативи, гарантуючи при цьому дотриман-

ня принципу audi alteram partem та правил адміністративної прозорості.

Ці повноваження не виключають повноважень суду або інших органів вла-

ди щодо карної, цивільної, адміністративної або дисциплінарної відповідальнос-

ті і справді мають повідомляти судові органи про усі випадки карних злочинів5.

Втім, є дві проблеми з Законом № 287. Перша проблема стосується того, що

факт нанесення «шкоди державним інтересам», яке міститься в останній части-

ні визначення, не можна перевірити, оскільки це передбачає довільну оцінку не-

матеріального об’єкту. Завжди можна встановити, який громадський (держав-

ний) інтерес був захищений державним рішенням, а який – принесений у жерт-

5 Боро, Сабрина, “Щодо сумісності Закону Фраттіні зі стандартами Ради Європи у галузі свободи слова і плюралізму засобів масової інформації.» Призидія Ради Міністрів, Італія.

35

ву, але визначення того, чи переважають вигоди такої «жертви» пов’язані з цим

ризики, а чи ні, буде вже політичним, а значить, довільним, рішенням. Сучасна

опозиція в Італії декларувала свій намір змінити цю недіючу норму у випадку

приходу до влади. Другою проблемою, на яку вказують різні автори та Рада Єв-

ропи, є Закон № 215, який не включає не передбачає «володіння як таке» ком-

панією до переліку випадків невідповідності займаній посаді або конфлікту ін-

тересів. Розглядаючи ці два недоліки, можемо дійти висновку, що лише цього

закону для розв’язання проблеми конфлікту інтересів на рівні Прем’єр-міністра

та членів уряду в Італії недосить.

Іспанія: Правила щодо самовідводу та відмови від участі у голосуванні є до-

бре сформульованими і вельми докладними. За наявності конфлікту між дер-

жавними і особистими інтересами державної посадової особи, яка бере участь

в адміністративній процедурі, така державна посадова особа зобов’язана зая-

вити про існування такого конфлікту й звернутися з проханням про самовідвід

від участі в такій процедурі. Рішення щодо відсторонення або не відсторонен-

ня особи, що заявила про свій особистий інтерес, може приймати тільки голо-

ва департаменту або більш високого за службовою ієрархією органу. У разі не

інформування про особистий інтересу державні посадові особи підлягають дис-

циплінарному стягненню.

Правила державної служби (на основі французької моделі) є також вельми

докладними у частині опису обов’язків і дисциплінарних стягнень, хоча сфе-

рою застосування цих правил конфлікти інтересів не охоплюються. Ситуація

зміниться, якщо парламент найближчими місяцями ухвалить новий Статут дер-

жавної служби, що зараз готується урядом, оскільки цим статутом передбачено

режим врегулювання конфліктів інтересів, а також кодекс поведінки. Підхід до

вирішення конфліктів інтересів на рівні депутатів і сенаторів є переважно пре-

вентивним і формальним на основі письмовій декларації інтересів. Однак дис-

ципліна, якої вимагають парламентські групи, на практиці перешкоджає захис-

ту окремими членами парламенту своїх особистих інтересів, які зобов’язані до-

тримуватися інструкцій партійного лідера й загалом не мають поля для манев-

ру щодо захисту власних інтересів.

У будь-якому разі, найбільш цікавою рисою новостворюваної іспанської мо-

делі є запровадження норм для вищих посадовців і членів уряду. Ці норми за-

безпечуються двома документами: Кодексом належного врядування для членів

уряду й вищих посадових осіб загальнодержавних органів державного управ-

ління (вже набрав чинності), і проектом Закону про запобігання конфлікту ін-

тересів, який наразі перебуває останньому етапі розгляду в парламенті.

Що стосується Кодексу належного врядування, цікаво відзначити, що міжна-

родні органи – такі, як GRECO 2001 – у своїх звітах неодноразово підтверджували

відсутність в Іспанії кодексу поведінки службовців органів державної виконавчої

36

влади. Хоча правові норми щодо цього існували, ніякого кодексу поведінки для

орієнтування службовців та допомоги їм не розроблялося й не впроваджувалося.

Внаслідок цього, теперішній уряд відповідно до його передвиборчої програми та

настанов ОЕСР з цього питання ухвалив у лютому 2005 р. Кодекс належного вря-

дування. Мета Кодексу полягає в пропонуванні громадянам «зобов’язання, згід-

но з яким усі вищі посадові особи під час виконання ними своїх функцій повинні

не лише виконувати свої передбачені законодавством обов’язки, але також пере-

йматися і керуватися в своїх діях етичними принципами і кодексом поведінки».

Нижче наведено декілька з принципів, яких мають дотримуватися вищі по-

садові особи:

• Прозорість інформації

Високі посадові особи мають надавати громадянам інформацію про діяль-

ність державних або комунальних підприємств, за які вони несуть відпові-

дальність, та, у випадку проведення інформаційних кампаній, уникати будь-

яких дій, що виходять за межі такого інформування;

• Зберігання документів

Високі посадові особи мають гарантувати постійність зберігання документів

та їх передання їх наступному складу уряду;

• Робота на повну ставку

Високі посадові особи загальнодержавних органів державного управління

мають утримуватися від обіймання вищих керівних та інших посад в органі-

заціях, здатних обмежити їхню присутність на робочому місці та відданість

виконанню основних посадових обов’язків;

• Ретельність застосування повноважень

Високі посадові особи мають уникати зовнішніх недоречних або умисних

дій, здатних принизити гідність, з якою мають виконуватися обов’язки дер-

жавного посадовця;

• Заборона приймати подарунки

Відкидатися мають будь-які подарунки, а також будь-які прояви прихиль-

ності чи надання послуг на вигідних умовах, які виходять за рамки звичай-

них традицій спілкування чи прояву ввічливості і можуть поставити виконан-

ня посадовою особою її функцій в залежність від певних умов. Подарунки

особливої важливості мають передаватися у власність держави.

• Розвиток культурного середовища

Усі дії вищих посадових осіб у межах їхньої компетенції мають надихатися

бажанням розвивати культурного середовища та мовного розмаїття.

• Захист і поважання гендерної рівності

Під час здійснення адміністративної діяльності, і особливо, прийняття рі-

шень, вищі посадові особи мають поширювати повагу до гендерної рівності

й усувати будь-які перешкоди щодо її забезпечення.

37

• Об’єктивність

Дії вищих посадових осіб мають складати підґрунтя для об’єктивного роз-

гляду питань, спрямованого на забезпечення загальних інтересів, на про-

тивагу будь-яким іншим факторам, що відтворюють корпоративну, сімей-

ну або особисту позицію чи будь-які інші позиції, які суперечать зазначено-

му принципу. Вони повинні утримуватися від здійснення будь-якої підпри-

ємницької діяльності здатної поставити під загрозу об’єктивність адміністра-

тивного органу, в якому вони працюють.

• Неупередженість

У своїх діях вищі посадові особи мають утримуватися від здійснення будь-

якої приватної діяльності або задоволення особистих інтересів, якщо це по-

тенційно викликати конфлікт інтересів з їхнім публічним статусом.

• Нейтральність

Вищи посадові особи не повинні безпідставно прискорювати або вплива-

ти на терміни опрацювання документів або хід адміністративної процедури.

Державний секретар з питань державного управління повинен щорічно зві-

тувати перед Кабінетом міністрів про випадки порушення таких етичних прин-

ципів з метою коригування помилкових процедур і внесення пропозицій щодо

відповідних заходів для забезпечення об’єктивності адміністративних рішень.

Стягнення за такі порушення можуть включати в себе звільнення з посади.

Щодо другої норми: мета урядового Закону про запобігання конфлікту ін-

тересів на посадах членів уряду і вищих посадовців загальних органів держав-

ного управління полягає у «визначенні зобов’язань членів уряду і вищих поса-

дових осіб загальних органів державного управління з метою запобігання ситу-

аціям, здатних призвести до конфлікту інтересів».

Закон був розроблений з урахуванням обмеженості діючого законодавства.

Після оцінки ефективності застосування нормативного акту щодо попереджен-

ня невідповідності дій вищих посадових осіб починаючи з 1995 р., було визнано

негайну потребу реформ. Нормативний акт визначає абсолютну неможливість

суміщення з будь-якою іншою посадою, а також прямо забороняє пряме або

опосередковане володіння більш ніж 10% часткою акціонерного капіталу ком-

панії, яка є підрядником державного сектору. Крім того, цей порядок зобов’язує

посадових осіб декларувати свою діяльність на момент призначення на тепе-

рішню державну посаду, наявні майнові та інші права, а також річні доходи.

Проте, цій нормі властиві величезні недоліки, здатні перешкодити її прак-

тичному застосуванню. Аби порушити цю норму, досить лише опублікувати по-

відомлення у Державному офіційному бюлетені, а розслідуванням підозр щодо

протиправних дій займається підрозділ, який ані організаційно, ані функціо-

нально не є незалежним від уряду. Безумовно, основна проблема полягає в

тому, що контроль декларованого та розслідування несумісних покладені на не-

38

відповідний орган. Попри високий рівень професіоналізму посадовців Інспек-

ційної служби Міністерства державного управління цілком очевидно, що цей

орган не має реальної спроможності визнавати дії міністра або державного се-

кретаря невідповідними їхнім посадам. Крім того, вони не мають ані повнова-

жень проводити розслідування, ані можливості вимагати від вищих посадових

осіб їхньої присутності або подання письмових пояснень. Отже, роль Інспекції

полягає лише в реєстрації документів, які вона навіть не може проаналізувати.

Зважаючи на ці обставини, уряд Іспанії вважає за важливе поглиблювати

реформування. Найбільш важливими характеристиками нинішнього урядового

законопроекту, який зараз розглядається парламентом, є наступні.

1 Режим врегулювання невідповідностей: суворіший, більш вимогливий та

чіткий.

Вищі посадові особи мають виконувати свої функції з повною відданістю

справі і не повинні суміщати їх, самостійно чи разом з іншими, з будь-якою

іншою державною або недержавною посадою, на якій вони можуть отриму-

вати винагород.

2. Обмеження щодо здійснення приватної діяльності.

Протягом дворічного періоду після припинення своєї посадової діяльності

вищі посадові особи не мають права працювати на підприємствах або у при-

ватних компаніях, діяльність яких безпосередньо пов’язана з компетенціями

зазначених осіб під час перебування на державній посаді. Вважається, що

прямий зв’язок має місце у будь-якому з наступних випадків:

• у випадку вищих посадових осіб це стосується рішень безпосередніх ке-

рівників та усіх голів органів, підпорядкованих на засадах делегування

або заміщення повноважень, прийнятих щодо відповідних компаній;

• це також стосується випадків, коли вищезазначені особи беруть участь у

роботі колегіального органу, який приймає рішення щодо таких компа-

ній.

Правила щодо суміщення посад не порушуються, якщо члени уряду і вищі

посадові особи після полишення своєї посади повертаються на роботу до при-

ватної компанії, в якій вони працювали раніше до призначення на державну

службу, якщо діяльність, яку вони здійснюватимуть у приватному секторі, не є

безпосередньо пов’язаною з компетенціями, які вони мали під час перебування

на попередній посаді та за умови, що такі особи не прийматимуть рішення, які

стосуються сфери передбачених на такій посаді компетенцій.

3. Декларування майнових і немайнових прав

Декларація майна, яку державні секретарі і міністри мають подавати до Ре-

єстру діяльності, майна і спадку, публікуються в Державному офіційному

бюлетені. Крім того, вищі посадові особи мають подавати декларацію про

свій майновий стан на початку та наприкінці своєї діяльності, а також що-

39

річно зазначати у податковій декларації суми сплачених податків на доходи

та прибутки від інвестицій.

4. Контроль і управління матеріальними цінностями та фінансовими активами

Кошти вищих посадових осіб управляються анонімним фондом, без інфор-

мування зацікавлених осіб.

5. Органи управління, пильність і контроль

Відомство з питань конфліктів інтересів було засновано як структурний де-

партамент Міністерства державного управління. Це буде орган, який відпові-

датиме за ведення Реєстру діяльності, майна і маєтків, а також за зберіган-

ня, охорону і недоторканість даних і документів, внесених до Реєстру. Вини-

кає обґрунтований сумнів, чи має це Відомство досить незалежності для ви-

конання своїх завдань, якщо воно підпорядковано урядові.

6. Режим санкцій

Якщо будь-хто з вищих посадових осіб порушив норми відповідності дій

посадової особи займаній посаді, до такої особи застосовують спеціальні

санкції, проти них порушують судові розслідування, публікують інформацію

у Державному офіційному бюлетені й надсилають спеціальне повідомлен-

ня її діловому контрагенту. Будь-які державні службовці, які порушують ці

норми, звільняються з посади, якщо вони ще на ній перебувають, із втра-

тою права на отримання пенсійної компенсації та зобов’язанням повернути

все, що вони отримали.

Діловий контрагент має зупинити співпрацю з центральними, регіональни-

ми або місцевими органами державної влади у випадку прийняття рішення про

продовжити договірних стосунків з вищою посадовою особою, яка порушила

норми щодо відповідності дій займаній посаді протягом визначеного періоду

(два роки після звільнення з посади). Вищі посадові особи, які порушили цю

норму, не можуть втратити право займати державні посади на термін від п’яти

до десяти років.

Обидві норми мають на меті однакові цілі: підвищити довіру громадян до сво-

го уряду та органів державного управління, а також попередити будь-які пору-

шення принципів неупередженості, нейтральності та об’єктивності, проголошених

Іспанською Конституцією від імені уряду та органів державного управління. Втім,

найбільшою проблемою стане впровадження цих норм з тим, аби гарантувати

справедливе покарання будь-кого, хто їх порушить. Досвід Іспанії в царині впро-

вадження і застосування дисциплінарних санкцій досі був не дуже задовільним.

Цікава ситуація має місце в автономній провінції Іспанії – Каталонії – де

парламент обговорює проект закону про створення департаменту з боротьби з

шахрайством та корупцією, який буде підзвітний парламентові. Проект каталон-

ського відомства розроблено за прикладом Європейського відомства з питань

боротьби з шахрайством (OLAF).

40

III. ПІДСУМКИ АНАЛІЗУ ДЕВ’ЯТИ КРАЇН

Велика Британія: Британський порядок вирішення конфлікту інтересів є

найдавнішим – Закон про боротьбу з корупцією було прийнято ще 1989 року.

Британський підхід базується на ідеї, що конфлікти інтересів є аспектом етич-

них норм поведінки державних і публічних службовців. Стосовно всіх дер-

жавних службовців застосуються «Сім принципів» публічного життя, а Комі-

тет з питань стандартів публічного життя розробляє рекомендації по кожно-

му з них.

Португалія: Португальський підхід перебуває під значним впливом британ-

ського, але він також передбачає різні заходи, що не дуже захищають право

осіб на приватне життя – наприклад, декларування доходів і майна з оприлюд-

ненням таких декларацій. Причина суворості такого підходу полягає в незадо-

воленні громадськості проявами корупції, виявлених в Португалії останніми ро-

ками, та браком громадської упевненості у спроможності органів державного

управління та судової влади ефективно працювати.

Латвія: Порядок вирішення конфлікту інтересів в Латвії є частиною ширшої

політики щодо запобігання і протидії корупції. Латвійський підхід ґрунтується на

наявності вельми сильного Бюро, відповідального за виявлення, розслідування

і припинення випадків корупції.

Франція: Найбільш відрізняє французький підхід зосередження уваги на ро-

боті державних службовців після їх звільнення з державної служби. Іншою його

визначальною рисою є застосування карних санкцій у разі переслідування поса-

довою особою своїх особистих інтересів під час перебування на посаді держав-

ної служби, а також роботи (після звільнення з державної посади) у приватних

компаніях, які контролювалися такою посадовою особою під час перебування

на посаді державної служби впродовж останніх п’яті років.

Угорщина: Угорщина має комплексну систему правил і нормативних актів

щодо невідповідностей, але досі не має нормативного документу щодо запобі-

гання конфлікту інтересів, як також і незалежного органу для неупередженого

виявлення і розслідування конфлікту інтересів.

Польща: Польща є країною, де сприйняття корупції є найбільш негативним

за решту досліджених країн. Пояснення причин такого явища є комплексним

і складним для підсумкового аналізу, але один з моментів заслуговує на ува-

гу: польське суспільство не зв’язує конфлікт інтересів з корупцією. Можливо,

це є однією з причин, чому правова система, передбачена законодавством, не

повністю виконується, і чому там спостерігається певна безкарність держав-

них посадових осіб, які порушують порядок регулювання конфліктів інтересів.

Потрібні соціальні і законодавчі заходи для виправлення такої ситуації, і новий

уряд має приділити цьому увагу.

41

Німеччина: Німецька модель є найкращим прикладом належного правово-

го підходу до проблеми конфлікту інтересів. Безумовно, було б доцільно мати

добре розвинуті і продумані адміністративно-правові умови для запровадження

таких умов в інших країнах.

Італія: Італія є країною, яка серед максимально розвинутих країн щонайбіль-

ше потерпає від корупції. Зараз вона має ще одну специфічну рису, а саме, той

факт, що найбагатша особа в країні – власник найбільшого медіа холдингу – об-

рана Прем’єр-міністром. Зрештою, більшість професій державного сектору італій-

ської економіки приватизовані й з 1993 р. підлягають укладанню колективних тру-

дових угод, хоча обов’язки державних службовців досі визначаються державним

роботодавцем в односторонньому порядку відповідно до статті 54 Конституції, в

якій зазначено, що громадяни, якім довірено виконання державних функцій, мають

виконувати їх дисципліновано і доброчесно. У будь-якому випадку, відповідальність

за визначення правопорушень і дисциплінарних стягнень лежить на колективних

трудових угодах, які не передбачають санкцій щодо конфлікту інтересів.

Іспанія. Іспанія доклала значних зусиль щодо встановлення порядку вирі-

шення конфліктів інтересів. Іспанські нормативні акти, за лише окремими ви-

ключеннями, запроваджують обмеження доступу державних посадових осіб до

процесу укладання комерційних угод тощо. Крім того, вищі посадові особи ма-

ють декларувати дані щодо своєї діяльності та інтересів, а також щорічно запо-

внювати докладні декларації майнових цінностей та активів не лише на момент

отримання державної посади, але також після її залишення. Вони також му-

сять повідомляти про види приватної діяльності, якою вони займатимуться піс-

ля припинення перебування на теперішній державній посаді. Насамкінець, за-

значений вище новий закон вимагатиме від вищих посадових осіб подання ін-

формації про місце попередньої роботи, в тому числі на консультативній або ін-

шій основі. Це також стосується їхніх дружин/чоловіків, будь-яких інших осіб,

з якими вони перебували в аналогічних особистих стосунках, родичів другого

ступеню (тобто, братів та сестер); вимога охоплює дворічний період перед при-

значенням на таку вищу державну посаду. Однак, виконання законів щодо кон-

флікту інтересів і сумісності посад в Іспанії є вельми непослідовним. Відтак,

найважливішою зміною, що потребує впровадження, є, зокрема, дієве впрова-

дження старих і нових програм запобігання конфліктам інтересів.

IV. ВИСНОВКИ І ПОЛІТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Комплексна антикорупційна стратегія. Хоча зазначене нижче не є пошире-

ною загальною практикою в країнах, що стали членами ЄС до 2004 року,

здається доцільним – відповідно до досвіду Німеччини – включити політи-

42

ки з запобігання конфлікту інтересів до розгорнутої стратегії або загально-

національних політичних домовленостей з метою запобігання і боротьби з

корупцією, які ґрунтувалася б на максимально широкому політичному кон-

сенсусі. Ця стратегія передбачає структурні рамки, превентивні заходи, ор-

гани виявлення і розслідування правопорушень і виконання процедур, а та-

кож систему покарань. Політика щодо запобігання конфлікту інтересів, як і

будь-яка інша державна політика, не може бути правильно сформульована

й успішно впроваджена без ефективної стратегії створення переважної біль-

шості ключових зацікавлених осіб6. Формулювання і виконання ефективної

політики вирішення конфлікту інтересів є важкою і складною працею, але

якщо уряд бажає підвищити довіру суспільства до демократичних інститу-

цій і політичних діячів, а також побудувати кращу і більш ефективну демо-

кратію, така робота буде не лише необхідною, але і неминучою.

2. Комплекс чітких етичних норм поведінки у публічному житті. Потрібно мати

не лише широку стратегію щодо запобігання і боротьби з корупцією, але та-

кож чіткі і загальноприйняті етичні стандарти поведінки у публічному жит-

ті. Посадові особи повинні діяти згідно з засадничим комплексним етичним

кодексом поведінки. Британський підхід є найкращим прикладом для наслі-

дування, хоча він потребує відповідної адаптації до законів та умов конкрет-

ної країни.

3. Належна адміністративна і карна законодавча база: необхідно розвивати на-

лежну адміністративну і карну законодавчу базу, яка б забезпечила ефек-

тивне виконання політики запобігання конфліктам інтересів.

4. Професійна державна служба і незалежні судові органи. Втім, ці законо-

давчі бази також потребують професійної державної служби і незалежних

судових органів. Цікавою тут може бути німецька модель адміністративно-

го і карного законодавства, хоча також вельми цікавим є французький під-

хід до державних службовців (це не поширюється на норми щодо політич-

них діячів).

6 Пфеффер Джефри (1992), Управління владою Видавництво Гарвардської школи бізнесу, Бостон, пропонує такі кроки для визначення будь-якої стратегії. Хоча вони запропоновані для приватного сектору, деякі з низ можуть бути придатними для державного сектору: 1) Визначити цілі, що саме ви намагаєтесь здійснити; 2) Визначити межі залежності і незалежності, тобто, які фізичні особи або групи осіб є найбільш впливовими і важливими щодо досягнення вашої мети? 4) Які межі їх повноважень і впливу? 5) Які межі ваших повноважень і впливу? Які межі впливу ви можете розширити для отримання більшого контролю над ситуацією? 6) Яка з різних стратегій і тактик реалізації повноважень здається вам більш прийнятною і ефективною, зважаючи на ситуацію, з якою ви зіткнулися? 7) Базуючись на вищевикладеному, виберіть курс дій для досягнення результату. 8) Зрештою, не забувайте робити постійну оцінку усіх дій від самого початку процесу; це дуже важливо в ході вивчення питання, дії і взаємодії.

43

5. Ретельно регульований порядок відмови і самовідводу від участі в прийнятті

рішень. Одним з наріжних каменів придатної програми вирішення конфлік-

тів інтересів є суворий порядок відмови від участі в прийнятті рішень. Він

потребує повного і докладного переліку причин самовідводу і відмови від

участі в адміністративній процедурі. Французький, німецький та іспанський

підходи можуть бути використані для регулювання порядку відмови.

6. Обмеження або навіть заборона для державних службовців обіймати

інші посади окрім державної. Суворі обмеження роботи за сумісництвом

є абсолютно необхідними для членів уряду і вищих посадових осіб. Крім

того, також рекомендується встановлювати такі обмеження для держав-

них службовців і суддів. У разі забезпечення таких обмежень державні

службовці і судді мають отримувати відповідну заробітну платню. Крім

того, якщо посадові особи місцевих органів влади отримують заробітну

платню з державного бюджету, на них також мають поширюватися об-

меження, подібні обмеженням, накладеним на державних службовців і

політичних діячів. Іспанська модель може стати в придатною у випад-

ку політичних посадовців, французька – для державних службовців, ні-

мецька – для судів, і британська – для посадових осіб місцевих органів

влади. Державні службовці не повинні обіймати подвійні посади, бра-

ти участь в комерційному партнерстві або обіймати посади директорів в

приватних компаніях.

7. Декларування доходів. Декларування доходів не є абсолютно обов’язковим,

якщо вже є декларація майна і декларація інтересів, але воно може допо-

могти в контролюванні осіб, призначених на політичні посади і посадових

осіб місцевого самоврядування. Декларування доходів є занадто дорогим

заходом, і, можливо, буде достатньо зобов’язати робити це тільки вищих

посадкових осіб. Для впровадження таких декларацій може придатися іс-

панській і португальський підходи.

8. Декларування майна. Декларування майна може бути дуже корисним для

виявлення і контролю конфлікту інтересів посадових осіб місцевого само-

врядування і призначених на політичні посади. Однак, примусити усіх дер-

жавних осіб декларувати майно було б дуже дорого і недоцільно; буде до-

сить зобов’язати робити це тільки старших виконавців і державних служ-

бовців, які належать до ризикових категорій і секторів. Угорський підхід - як

і французький, португальський і іспанський – можуть стати придатними під

час вирішення цього питання.

9. Декларування сімейного доходу. Декларування сімейного доходу і майна є

заходом, який є дуже суворим і, можливо, занадто ускладненим, що його

підтримувати на законодавчому рівні. Ймовірно, кращим рішенням буде

встановлення декларування на добровільній основі або зобов’язати викону-

44

вати таке декларування тільки вищих посадових осіб уряду та інших висо-

ких державних інституцій.

10. Декларування подарунків. Краще за все мати чіткі і суворі обмеження щодо

прийняття подарунків і матеріальних благ, ніж зобов’язання декларувати їх.

Подарунки можуть бути першим кроком до хабарництва, а отже, мають бути

повністю заборонені, зокрема, у випадках: а) вручення як винагороди за дії

посадової особи в межах виконання нею своїх посадових функцій без будь-

якого прохання або схиляння до їх здійснення; б) виникнення сумніву щодо

незалежності та свободи дій посадової особи; в) неможливості прозорого

декларування подарунків перед організацією-роботодавцем та громадськіс-

тю. Офіційні подарунки членам уряду і політичним посадовим особам ма-

ють передаватися у власність держави. Подарунки ввічливості (наприклад,

значки, ручки) можуть прийматися у разі їх дуже низької вартості.

11. Використання внутрішньої інформації. Використання внутрішньої інформа-

ції з приватною метою має переслідуватися в карному порядку – принаймні,

якщо воно передбачає отримання грошової вигоди посадовою особою або

членами її родини. Для виявлення такого зловживання доцільно запровади-

ти національний або регіональний реєстр посадових осіб групи ризику. Були

б доречними періодичні вибіркові перевірки майна таких посадових осіб.

12. Декларування і реєстрація особистих інтересів. Декларування і реєстрація

особистих інтересів є другим наріжним каменем політики запобігання кон-

флікту інтересів. Члени уряду, парламенту, виборні посадовці місцевих ор-

ганів влади та ті, хто перебуває на політичній посаді за призначенням, ма-

ють декларувати свої інтереси в офіційному документі, який оновлюється

щоразу як змінюються такі інтереси. Вищі державні посадові особи і дер-

жавні службовці ризикових категорій і секторів також зобов’язані декла-

рувати і реєструвати свої інтереси. Прикладом для цього може бути бри-

танська модель.

13. Публічність декларування. Декларації інтересів і майна виборних посадових

осіб органів місцевої влади та осіб, призначених на політичні посади, мають

бути відкритими для громадськості з одночасним дотриманням прав охо-

рони інформації та захисту приватного життя. Однак, у випадку з держав-

ними службовцями було б краще, аби декларації особистих інтересів пода-

валися та оприлюднювалися лише перед керівником відповідного органу, в

якому працює така особа, або подавалися б до установи, відповідальної за

контроль і ведення відповідного реєстру. З цієї точки зору, є цікавими пор-

тугальська і латвійська моделі, хоча вони потребують певного вдосконален-

ня щодо вищезазначених в них критеріїв.

14. Обмеження працевлаштування після залишення державної служби. Необ-

хідно обмежувати і контролювати роботу посадових осіб в підприємниць-

45

кої діяльності або в неурядових організаціях після залишення ними дер-

жавних посад, оскільки від державних посадових осіб очікується, що під

час пошуку працевлаштування або призначення після звільнення з дер-

жавної служби вони утримуватимуться від недоречного використання пе-

реваг державної служби або посад, які вони раніше обіймали. У цьому

зв’язку стосовно державних службовців є досить цікавими британський і

французький підходи, а щодо політичних посад – португальська і іспан-

ська моделі.

15. Зовнішня діяльність під час перебування на посаді державній службі. Зо-

внішнє одночасне працевлаштування в НУО, профспілках або політичних

партіях – навіть на безоплатній основі – можуть викликати сумніви щодо

неупередженості державного службовця. Як наслідок, таке суміщення по-

сад має регулюватися у правовому порядку і враховуватися будь-якою діє-

вою політикою запобігання конфлікту інтересів. Франція, Німеччина, й осо-

бливо, Велика Британія мають чіткі правила, які могли б надихнути інші кра-

їни на створення розумної нормативної бази щодо цього. Як правило, ви-

борні посадові особи і члени уряду належать до політичних партій, і це до-

брою і невідворотною ознакою демократії, але під час виконання посадових

обов’язків слід робити диференціювання між інституційною політичною ді-

яльністю і партійною політичною діяльністю.

16. Володіння акціями в приватних компаніях. Італійський випадок вказує на

важливість запровадження особистих і сімейних обмежень щодо прав во-

лодіння частками у приватних компаніях. Приватні компанії, які перебува-

ють під контролем державних посадових осіб, або залежать від їхніх рі-

шень, не повинні бути власністю таких посадових осіб. Державні посадо-

ві особи не повинні мати приватні компанії, які мають договірні або парт-

нерські відносини з державним сектором. Приватні інтереси у таких ви-

падках можуть скомпрометувати власне виконання державних посадо-

вих обов’язків. Володіння незначним процентом акцій в великих компані-

ях може бути дозволено, якщо вони є частиною приватних інвестицій і не

впливають на політику цієї компанії, але такі випадки мають вивчатися у

кожному конкретному випадку в залежності від посади державної посадо-

вої особи. Вилучення інвестицій як внаслідок продажу, так і шляхом укла-

дення угоди щодо анонімного управління було б найкращим рішенням у

разі виникнення конфлікту інтересів, пов’язаним з володінням компанією.

У цьому зв’язку є цікавими британська, французька, португальська і іспан-

ська моделі.

17. Система виявлення і розслідування, в тому числі незалежний спеціальний

орган. Порядок регулювання конфліктів інтересів в різних країнах Європі

не дуже відрізняється один від одного, і певні країни навіть мають одна-

46

кові правила. Причини відмінностей такого порядку мають коріння у ви-

конавчій політиці. Для того, щоб ефективно вирішувати конфлікти інтер-

есів, необхідно мати надійну систему їх виявлення. Закон щодо розкрит-

тя державних інтересів міг би значною мірою допомогти у виявленні по-

рушень правил регулювання конфліктів інтересів. Такий закон забезпечу-

вав би суспільство засобом звітування про недоліки роботи державного

сектору у випадках, коли воно має обґрунтовані причини вважати, що ін-

формація є невірною; він також встановлював би санкції за подання не-

вірної або облудної інформації і забезпечував би довготерміновий захист

громадської ініціативи. Британські і німецькі програми можуть виявитися

дуже корисними для визначення такої політики. Однак, при цьому вкрай

потрібно мати незалежний орган, відповідальний за систему виявлення, –

організацію, яка укомплектована адекватним персоналом і має достатні

повноваження для розслідування, і, у разі потреби, переслідування судо-

вим порядком Латвійське бюро може бути прийнятним рішенням для ана-

лізу і адаптації культури і законів країни до європейських вимог. Іспанське

антикорупційне судове переслідування також може бути прикладом для

запозичення.

18. Сумісність і компліментарність кримінальних покарань і адміністративних

стягнень. Якщо доведено, що мало місце правопорушення, необхідно мати

систему санкцій без будь-яких вилучень. Потрібні як кримінальні покаран-

ня, так і дисциплінарні стягнення. Французька модель є добрим прикла-

дом для аналізу, як і німецька та польська системи. Для успішного засто-

сування кримінальних санкцій потрібно, однак, мати розвинуте розсліду-

вання і судове переслідування. Як було зазначено вище, в Іспанії є Відом-

ство державного прокурора з питань боротьби проти корупції Це відом-

ство діє за підтримкою спеціалізованих підрозділів, а також державних

прокурорів державної прокуратури, які спеціалізуються на питаннях еко-

номічної злочинності і податкових зловживань. Варто вивчити цю модель

і спробувати заснувати подібне відомство. Необхідні також дисциплінарні

адміністративні стягнення. Іспанська модель адміністративних стягнень за

порушення законодавства особами, призначеними на політичні посади, є

дуже цікавою, зокрема, щодо заборони призначення на таку посаду протя-

гом десяті років після вчинення порушення. Дисциплінарні адміністратив-

ні стягнення, тим не менш, також потребують системи ретельного розслі-

дування і судового переслідування, ось чому інспектори внутрішніх служб

мають бути підготовані з усіх цих питань як частини координаційної про-

грами. Іноді декілька санкцій проти «сильних світу цього» мають довго-

тривалий результат добровільного виконання вимог законодавства біль-

шістю з них.

47

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

Час

тин

а р

озг

ор

нут

ої

по

літ

ики

?Та

к, п

ол

іти

ка з

апо

біг

анн

я і

пр

оти

дії

кор

упц

ії

Так,

п

ол

іти

ка за

по

біг

анн

я і

пр

оти

дії

кор

упц

ії

Так,

ча

сти

на

пр

ави

л

пр

оти

кор

упц

ії

Пр

евен

тивн

ий

під

хід

?П

рев

енти

вн

ий

і в

ип

рав

ни

й

Пр

евен

тивн

ий

і в

ип

рав

ни

й

Пр

евен

тивн

ий

і в

ип

рав

ни

й

Пр

евен

тивн

і за

ход

и

1.

Об

меж

енн

я р

об

оти

за

сум

існ

и-

цтв

ом

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

1.a

Так

, п

евн

і

1.b

Так

, п

евн

і

1.c

Так

1.d

і e

не

заст

осо

вує

ться

1.a

Так

, д

уже

суво

рі

1.b

Так

1.c

Так

1.d

Так

, ал

е су

міс

не

з п

ри

-

ват

ни

м п

рац

евл

ашту

ван

ням

1.e

Так

1.a

Так

1.b

Так

, р

ізн

і п

рав

ил

а

1.c

Так

1.d

Та

к,

Так,

ал

е су

міс

не

з

пр

иват

ни

м

пр

ацев

лаш

туван

-

ням

.

1.e

Так

, ал

е су

міс

не

з чл

ен-

ство

м у

пар

лам

енті

2.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

ни

х д

охо

-

дів

.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.a

Так

2.b

Так

2.d

Так

2.e

Так

2.

a Та

к

2.

e Та

к

2.

d Т

ак

ДОД

АТОК

1

48

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

3.

Дек

лар

уван

ня с

імей

но

го д

охо

ду

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

3.

Ні

3.

a і

e Та

к (п

од

руж

жя)

3.

Ні

4.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

но

го м

ай-

на

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

4.a

Так

4.b

Так

4.d

.Так

4.e

Так

4.a

Так

4.b

Так

4.c

Так

4.d

. Та

к

4.e

Так

4.a

Так

4.b

Так

, ст

арш

і сл

ужб

овц

і

4.d

Так

5.

Дек

лар

уван

ня с

імей

но

го м

айн

а.

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

5.

Ні

5.

a і

e Та

к (п

од

руж

жя)

5.

a Та

к, с

ім’я

, щ

о п

ро

жи

ває

раз

ом

з

пр

изн

ачен

ою

о

со-

бо

ю

5.

b Т

ак,

тіл

ьки

чл

ени

ро

ди

ни

ви

щи

х п

оса

до

ви

х о

сіб

.

6.

Дек

лар

уван

ня п

од

арун

ків

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

6.a

Так

6.b

Так

6.d

Так

6.e

Так

6.a

і e

Так

6.d

Так

49

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

7.

Без

пек

а і

кон

тро

ль д

ост

упу

до

вн

утр

ішн

ьо

ї ін

фо

рм

ації

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

7.Н

е за

сто

совує

ться

.7

. b

Так,

ал

е ті

льки

ко

н-

фід

енц

іал

ьн

их,

о

бм

ежен

ь

що

до

ви

кор

ист

анн

я о

фіц

ій-

но

ї ін

фо

рм

ації

з п

ри

ват

но

ю

мет

ою

нем

ає .

7.

b і

d Т

ак

8.

Дек

лар

уван

ня

пр

иват

ни

х ін

тер

есів

щ

од

о

упр

ав-

лін

ня к

он

трак

там

и

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

8.

Ні

8.

Ні

8.

Ні

9.

Дек

лар

уван

ня

пр

иват

ни

х ін

тер

есів

п

ід

час

пр

и-

йн

ятт

я р

ішен

ь і

го

ло

суван

ня

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

9.

Ні

9.

Ні

9.

d Т

ак

50

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

10.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

ни

х ін

тер

-

есів

щ

од

о

учас

ті

в

під

гото

вц

і чи

над

анн

і п

ол

іти

чни

х р

еко

мен

дац

ій

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

10

. Н

і1

0.

Ні

10

. Н

і

11.

Оп

ри

лю

дн

енн

я д

екл

арац

ій ін

-

тер

есів

, д

охо

дів

, м

айн

а

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

11

. Та

к1

1.

Так,

ал

е ті

льки

e1

1.

Ні

12.

Об

меж

енн

я і

ко

нтр

ол

ь р

об

оти

піс

ля з

віл

ьн

енн

я з

дер

жав

но

ї п

о-

сад

и і

дія

льн

ість

в Н

УО

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

12

. Н

е за

сто

совує

ться

12

. a

(тр

еба

отр

им

ати

зго

-

ду

)

12

. b

і e

(од

ин

р

ік

піс

ля

звіл

ьн

енн

я )

.

12

. Н

і

51

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

13.

Об

меж

енн

я

і ко

нтр

ол

ь

по

да-

рун

ків і

ін

ши

х ф

ор

м м

атер

іал

ьн

о-

го б

лаг

а .

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

13

. Н

е за

сто

совує

ться

13

. a

і e

Так.

1

3.

d Т

ак

14.

Об

меж

енн

я

і ко

нтр

ол

ь

об

і-

йм

анн

я

по

сад

за

су

міс

ни

цтв

ом

(вкл

юча

ючи

НУ

О а

бо

пар

тії)

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

14

.a і

c т

ак1

4.

a, b

, c

Так

14

. b

Так.

Н

е д

озв

ол

яєт

ь-

ся о

бій

мат

и к

ерів

ні

по

сад

и в

по

літ

ичн

их

пар

тіях

14

. c

Так

15.

Утр

им

анн

я

від

уч

асті

в

пр

и-

йн

ятт

і р

ішен

ня (

узви

чаєн

і від

кл

и-

кан

ня)

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

15

. Та

к1

5.

a, b

, c,

e Т

ак1

5.

Не

заст

осо

вує

ться

52

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

16.

Об

меж

енн

я о

соб

ист

ої

і сі

мей

-

но

ї ча

стки

вл

асн

ост

і в п

ри

ват

ни

х

ком

пан

іях

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

16

.a Т

ак

16

.b Т

ак

16

d Т

ак

16

.e Т

ак

16

. a

і b (

не

біл

ьш

е 1

0%

акц

ій

в

ком

пан

ії,

засн

ова-

но

ї зг

ідн

о з

зак

он

од

авст

во

м

що

до

ко

мер

ції

)

16

. e

Не

до

зво

лен

о

мат

и

вл

асн

ий

біз

нес

16

. b Т

ак.

Пр

об

лем

з ч

астк

ою

вл

асн

ос-

ті н

емає

, ал

е є

нес

уміс

ніс

ть з

об

ійм

анн

ям

кер

івн

их

по

сад

і

член

ство

м в

Рад

і д

ир

екто

рів

.

17.

Ви

луч

енн

я

інвес

тиц

ій

чер

ез

пр

од

аж

або

ш

ляхо

м

засн

уван

ня

трас

ту а

бо

ан

он

імн

ого

уп

рав

лін

ня

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

17

. Н

і1

7.

a, b

і e

мо

жут

ь б

ути

не-

об

хід

ни

ми

п

ісл

я

дек

лар

у-

ван

ня п

ри

ват

ни

х ін

тер

есів

.

17

. Н

і

53

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

Ви

явл

енн

я

1.

Зах

ист

гр

ом

адсь

кого

об

ви

нув

а-

ча ?

2.

Нез

алеж

ни

й о

рга

н ?

1.

Ні

2.

(CP

CB

) Л

атвій

ське

бю

ро

з п

ита

нь з

апо

біг

анн

я і

пр

о-

тид

ії ко

руп

ції

(ко

ри

стує

ть-

ся п

евн

им

ст

упен

ем н

еза-

леж

но

сті)

.

1.

Ні

2.

Нез

алеж

но

го о

рга

ну

не-

має

. В

иявл

енн

я

у п

ор

яд

-

ку

ієр

архі

ї (н

агл

яд

з

бо

ку

пр

ем’є

р-м

ініс

тра

в

цен

-

трал

ьн

ом

у ур

яд

і;

уряд

ов-

ці

і А

пел

яц

ійн

ий

ор

ган

ор

-

ган

ів с

амо

вр

яд

уван

ня,

а та

-

кож

Вер

ховн

а п

лат

а ко

нтр

-

ол

ю і

Ом

буд

смен

и д

оп

ом

а-

гаю

ть у

ви

явл

енн

і.

Дер

жка

знач

ей-

ство

п

ерев

іряє

міс

цев

ий

уряд

1.

Так.

2.

Нез

алеж

но

го

ор

ган

у н

е-

має

. В

иявл

енн

я у

по

ряд

ку і

є-

рар

хії

Ро

зсл

ідув

анн

я

1.

Хто

?

2.

Бан

ківсь

кі

рах

унки

3.

По

дат

кові

від

ом

ост

і

1.

CP

CB

2 і

3 Т

ак

1.

Дер

жав

ни

й о

бви

нув

ач -

у

раз

і зл

очи

ну.

Так

ож

по

ліц

ія

і вн

утр

ішн

я б

езп

ека

. Я

кщо

нем

ає

ієр

архі

ї (п

рем

’єр

-

мін

істр

і м

ініс

три

цен

трал

ь-

но

го у

ряд

у, о

рга

ни

міс

цев

о-

го у

пр

авл

інн

я і

сам

оуп

рав

-

лін

ня А

пел

яц

ійн

ий

о

рга

н в

міс

цев

ом

у ур

яд

і. Р

озс

лід

у-

ван

ня

дер

жав

но

го

казн

а-

чей

ства

Дек

лар

ації

міс

це-

ви

х о

бр

анц

ів

1.

Дек

лар

уван

ня

май

на

в

Бю

ро

р

еєст

рац

ії і

кон

тро

лю

(AD

RC

B).

2 і

3.

Так.

54

Дат

а/кр

аїна

Лат

вія

Поль

ща

Угор

щин

а

Суд

ове

ро

зсл

ідув

анн

я

Суд

ове

або

ад

мін

істр

ати

вн

е

CP

CB

: А

дм

ініс

трат

ивн

е

Суд

ове:

Гр

ом

адсь

кий

об

ви

нув

ач

Суд

ове;

гр

ом

адсь

кий

об

ви

-

нув

ач

Ад

мін

істр

ати

вн

е:

ієр

архі

ч-

ни

й і

наг

ляд

ови

й о

рга

AD

RC

B:

Ад

мін

істр

ати

вн

е р

оз-

слід

уван

ня

Суд

ове

– т

ільки

у р

азі

хаб

ар-

ни

цтв

а

Сан

кції

1.

Кр

им

інал

ьн

і

2.

Ди

сци

пл

інар

ні

1.

Так,

5 р

ік т

юр

емн

ого

ув’я

знен

ня

у р

азі

сутт

єво

ї

шко

ди

1.

Кр

им

інал

ьн

і: Т

ак.

Міс

це-

ві

об

ран

ці

– д

о т

рьо

х р

окі

в

ув’я

знен

ня з

а ф

альси

фік

о-

ван

е д

екл

арув

анн

я.

1.

Ні.

2.1

Пр

изу

пи

нен

ня з

арп

лат

ні

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.1

b,

c Та

к2

.1.

b і

e -

Так

2.2

Звіл

ьн

енн

я

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.2

a ,

b ,

c ,d

, e

Так

2.2

. a,

b,

c і

e -

так

2.

2 a

, b.

3.

Ад

мін

істр

ати

вн

і:

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

3.

Так,

штр

афи

і м

ор

альн

і

сан

кції

55

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

Час

тин

а р

озг

ор

нут

ої

по

літ

ики

?Та

к (ч

асти

на

ети

чни

х ст

ан-

дар

тів

в

дер

жав

но

му

сек-

тор

і )

Ні.

Ні.

Пр

евен

тивн

ий

під

хід

?Та

к,

з р

еко

мен

дац

іям

и

в

пев

ни

х ви

пад

ках

Пр

евен

тивн

ий

Пр

евен

тивн

ий

і в

ип

рав

ни

й

Пр

евен

тивн

і за

ход

и

1.

Об

меж

енн

я р

об

оти

за

сум

існ

и-

цтв

ом

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

1.a

Так

1.b

Так

1.c

Так

1.d

м

ож

е ви

кон

уват

и п

ев-

ні

інш

і

1.e

м

ож

е ви

кон

уват

и

пев

-

ні

інш

і

1.a

Так

.

1.b

Так

, п

евн

і

1.c

Так

1.d

Так

, п

евн

і

1.e

Так

, п

евн

і

1.a

Так

1.b

Так

, д

уже

суво

рі

1.c

Так

1.d

Та

к,

але

сум

існ

е з

пр

и-

ват

ни

м п

рац

евл

ашту

ван

ням

.

1.e

Так

, ал

е су

міс

не

з чл

ен-

ство

м у

пар

лам

енті

2.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

ни

х д

охо

-

дів

.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.d

Так

якщ

о н

е б

ільш

е 1

%

зар

пл

атн

і

2.a

(п

еред

вст

упо

м н

а п

оса

-

ду

–д

жер

ела

до

ход

у п

ро

тя-

гом

3 п

оп

еред

ніх

міс

яц

ів

2 d

Так

2.

Ні

56

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

3.

Дек

лар

уван

ня с

імей

но

го д

охо

ду

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

3.a

,b,c

,d,e

: Н

і3

. a

Так

(під

пр

иєм

ни

цька

ді-

ял

ьн

ість

)

3.

Ні

4.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

но

го м

ай-

на

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

4.a

,b,c

,e:

Ні

4.d

: Та

к,

якщ

о

біл

ьш

е

59

.00

0 ф

унті

в

4.

a Та

к (п

еред

вст

упо

м н

а

по

сад

у,

акти

ви

п

ідп

ри

єм-

ства

4.

d Т

ак

4.a

Так

, вкл

ючаю

чи

дер

жав

-

ні

ком

пан

ії.

4.

b Н

і.

4.d

Так

4.e

тіл

ьки

дея

кі з

ни

х

5.

Дек

лар

уван

ня с

імей

но

го м

айн

а.

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

5.

Ні

5.a

Та

к (а

кти

ви

п

ідп

ри

єм-

ства

)

5.

Ні

57

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

6.

Дек

лар

уван

ня п

од

арун

ків

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

6.a

Так

6.d

Та

к,

якщ

о

біл

ьш

е 1

%

зар

об

ітн

ої

пл

атн

і

6 Н

і6

. d

Так

7.

Без

пек

а і

кон

тро

ль д

ост

упу

до

вн

утр

ішн

ьо

ї ін

фо

рм

ації

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

7.a

Так

.7

. Н

е за

сто

совує

ться

7.

b Т

ак

8.

Дек

лар

уван

ня

пр

иват

ни

х ін

тер

есів

щ

од

о

упр

ав-

лін

ня к

он

трак

там

и

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

8.a

Так

8.b

Так

8.c

Так

(в т

ом

у чи

слі

інте

рес

и с

ім’ї

і б

ли

зьки

х р

од

ичі

в )

8.

a. П

еред

вст

упо

м н

а п

о-

сад

а, п

ідп

ри

ємн

иц

ькі

і п

ри

-

ват

ні

інте

рес

и

8.

Ні

58

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

9.

Дек

лар

уван

ня

пр

иват

ни

х ін

тер

есів

п

ід

час

пр

и-

йн

ятт

я р

ішен

ь і

го

ло

суван

ня

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

9.

a Та

к

9.b

Так

9.c

Ні

9.d

Так

9.e

Так

(в т

ом

у чи

слі

інте

рес

и с

ім’ї

і б

ли

зьки

х р

од

ичі

в )

9.

a П

еред

вст

упо

м н

а п

о-

сад

а, п

ідп

ри

ємн

иц

ькі

і п

ри

-

ват

ні

інте

рес

и

9.

Ні

10.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

ни

х ін

тер

-

есів

щ

од

о

учас

ті

в

під

гото

вц

і чи

над

анн

і п

ол

іти

чни

х р

еко

мен

дац

ій

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

10

.a Т

ак

10

.b Т

ак

10

.c Т

ак

(в т

ом

у чи

слі

інте

рес

и с

ім’ї

і б

ли

зьки

х р

од

ичі

в )

10

.a П

еред

вст

упо

м н

а п

о-

сад

у, п

ідп

ри

ємн

иц

ькі

і п

ри

-

ват

ні

інте

рес

и

10

. Н

і

11.

Оп

ри

лю

дн

енн

я д

екл

арац

ій ін

-

тер

есів

, д

охо

дів

, м

айн

а

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

11

.a Т

ак ,

по

дар

ункі

в.

11

.d Т

ак,

інте

рес

ів

11

. d

Так

11

. Н

і

59

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

12.

Об

меж

енн

я і

ко

нтр

ол

ь р

об

оти

піс

ля з

віл

ьн

енн

я з

дер

жав

но

ї п

о-

сад

и і

дія

льн

ість

в Н

УО

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

12

.b Та

к (н

а д

ва

ро

ки і

зі

зоб

ов’я

зан

ням

зв

ітув

ати

пр

о п

ереб

уван

ня н

а п

оса

ді

12

. b Т

ак (

пев

ні)

12

. a

Так

12

. b Т

ак (

5 р

окі

в).

12

. d

дуж

е н

ебаг

ато

(за

ви

-

нятк

ом

ін

сти

туц

ій а

бо

до

чір

-

ніх

ко

рп

ор

ацій

ур

яд

у )

12

. e

Так

13.

Об

меж

енн

я

і ко

нтр

ол

ь

по

да-

рун

ків і

ін

ши

х ф

ор

м м

атер

іал

ьн

о-

го б

лаг

а .

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

13

.a Т

ільки

вар

тіст

ю н

иж

-

че 1

40

фун

тів м

ож

уть б

ути

по

йн

яті

13

.b Т

ак

13

. d

Та

к,

якщ

о

вар

тіст

ь

по

над

12

0

фун

тів

маю

ть

ро

зкр

иват

ися

.

13

. Н

і1

3.

Нем

ає к

он

тро

лю

, ал

е о

б-

меж

енн

я

є,

кол

и

має

м

ісц

е

вп

лів

на

нез

алеж

ніс

ть

14.

Об

меж

енн

я

і ко

нтр

ол

ь

об

і-

йм

анн

я

по

сад

за

су

міс

ни

цтв

ом

(вкл

юча

ючи

НУ

О а

бо

пар

тії)

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

14

.a Т

ак

14

.b Т

ак

14

.c Т

ак

14

.d Т

ак

14

.e Т

ак

14

. c

Так

14

. Та

к, я

кщо

НУ

О п

ереб

уває

під

ко

нтр

ол

ем д

ерж

авн

ої

по

-

сад

ово

ї о

соб

и

14

. c

Так

60

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

15.

Утр

им

анн

я

від

уч

асті

в

пр

и-

йн

ятт

і р

ішен

ня (

узви

чаєн

і від

кл

и-

кан

ня)

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

15

.a,b

,c,e

Так

15

. a,

b,

c, e

Так

15

. a,

b,

c, e

Так

16.

Об

меж

енн

я о

соб

ист

ої

і сі

мей

-

но

ї ча

стки

вл

асн

ост

і в п

ри

ват

ни

х

ком

пан

іях

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

16

.a,b

,c,d

,e:

Так

16

. d

і e

Так

, якщ

о в

он

и п

ід-

кон

тро

льн

і аб

о

зал

ежат

ь

від

ріш

енн

я

16

.a,

b,

c і

e якщ

о в

он

и п

ід-

кон

тро

льн

і аб

о з

алеж

ать в

ід

ріш

енн

я

17.

Ви

луч

енн

я

інвес

тиц

ій

чер

ез

пр

од

аж

або

ш

ляхо

м

засн

уван

ня

трас

ту а

бо

ан

он

імн

ого

уп

рав

лін

ня

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

17

.a Т

ак1

7.

e В

ил

учен

ня і

нвес

тиц

ій

мо

же

бут

и в

ир

ішен

ням

ко

н-

фл

ікту

ін

тер

есів

в м

ісц

еви

х

об

ран

их

ор

ган

ах в

лад

и,

але

не

в

нац

іон

альн

ом

у ур

яд

і.

Сл

іпі

трас

ти н

езак

он

ні.

17

. Та

к

61

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

Ви

явл

енн

я

1.

Зах

ист

гр

ом

адсь

кого

об

ви

нув

а-

ча ?

2.

Нез

алеж

ни

й о

рга

н ?

1.

Так

2.

Ко

міт

ет

з п

ита

нь

стан

-

дар

тів

гро

мад

сько

го

жи

т-

тя;

Пар

лам

ентс

ьки

й

ко-

міс

ар

з п

ита

нь

стан

дар

-

тів і

Від

ом

ство

зі

стан

дар

-

тів

в

Ан

глії

(з

рег

іон

аль-

ни

ми

п

ідр

озд

ілам

и)

що

до

міс

цев

их

ор

ган

ів с

амо

вр

я-

дув

анн

я

1.

Ні

2.

Італ

ійсь

ке

Від

ом

ство

з

пи

тан

ь к

он

кур

енц

ії і

Італ

ій-

ське

від

ом

ство

зв’я

зку

тіл

ь-

ки д

ля ч

лен

ів у

ряд

у

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і і

суд

-

ді

– у

по

ряд

ку і

єрар

хії.

У

Пар

лам

енті

: го

ло

ви

п

а-

лат

.

А т

ако

ж В

ерхо

вн

ий

Ко

міс

ар

зі з

апо

біг

анн

я і

пр

ип

ин

енн

я

кор

упц

ії і

інш

их

фо

рм

пр

а-

во

по

руш

ень

у д

ерж

авн

ом

у

упр

авл

інн

і

1.

Ні

2.

По

літ

ичн

а ко

міс

ія

пр

озо

-

ро

го

фін

ансу

ван

ня

(PFT

C)

(нез

алеж

но

го

кон

тро

лю

н

е-

має

) Д

екл

арув

анн

я

май

на.

Три

пр

оф

есій

ни

х ет

ичн

их

ко-

міс

ії з

кон

тро

лю

за

пр

ацев

-

лаш

туван

ням

п

ісл

я

пер

ебу-

ван

ня н

а д

ерж

авн

ій с

луж

бі.

Ро

зсл

ідув

анн

я

1.

Хто

?

2.

Бан

ківсь

кі

рах

унки

3.

По

дат

кові

від

ом

ост

і

1.К

ом

ісар

Пар

лам

енту

і в

і-

до

мст

во

з

пи

тан

ь

стан

-

дар

тів

(міс

цев

і ур

яд

и)

Par

liam

enta

ry

1.

Італ

ійсь

ке

від

ом

ство

з

пи

тан

ь

кон

кур

енц

ії в

Іта-

лій

ське

від

ом

ство

зв

’язк

у.

У

ви

пад

ках

кри

мін

альн

их

зло

чин

ів –

Дер

жав

ни

й п

ро

-

кур

ор

.

2 і

3 Т

ак,

але

у р

азі

по

тре-

би

– н

аказ

суд

ді

1.

Суд

ді

(кр

им

інал

ьн

е),

Ко

мі-

сія з

пи

тан

ь в

ідм

иван

ня г

ро

-

шей

(T

RA

CFI

N)

і P

FT

C

2

і 3

ті

льки

су

дд

і м

ож

уть

пр

ий

няти

ріш

енн

я

62

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

Суд

ове

ро

зсл

ідув

анн

я

Суд

ове

або

ад

мін

істр

ати

вн

е

Об

ид

ва

Суд

ове:

у р

азі

кор

упц

ії

Ад

мін

істр

ати

вн

е:

в

по

ряд

-

ку і

єрар

хії

Тіл

ьки

суд

ове:

кр

им

інал

ьн

е

Ад

мін

істр

ати

вн

е: ш

ляхо

м п

е-

рев

ірки

дер

жав

но

ї сл

ужб

и

Сан

кції

1.

Кр

им

інал

ьн

і

2.

Ди

сци

пл

інар

ні

1.

Кр

им

інал

ьн

і.:

Так

дл

я

міс

цев

их

об

ран

ців

і ч

лен

ів

рег

іон

альн

ого

пар

лам

енту

за

неп

ідко

рен

-

ня у

нал

ежн

их

ви

пад

ках

і

не

ро

зкр

итт

я г

ро

шо

ви

х ін

-

тер

есів

(п

ерех

ідн

ий

п

ері-

од

)

2.

Ди

сци

пл

інар

ні:

1.

Тіл

ьки

у р

азі

кор

упц

ійн

о-

го з

ло

чин

у, А

ле

тако

ж

- ко

ли

чл

ени

ур

яд

у

не

над

сил

ають

д

екл

арац

ію

пр

о

інте

рес

і аб

о

над

ають

фал

ьси

фік

ован

у ін

фо

рм

а-

цію

на

ви

мо

гу в

лад

и

1.

Так,

до

5 р

окі

в у

в’я

знен

ня

і ш

траф

75

.00

0 є

вр

о з

а п

е-

рес

лід

уван

ня н

езак

он

ни

х ін

-

тер

есів

.

2.

Ди

сци

пл

інар

ні

2.1

Пр

изу

пи

нен

ня з

арп

лат

ні

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.1

.b Т

ак

2.1

.d Т

ак

2.

1 b

і c

Так

2.1

b і

c Т

ак

63

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

2.2

Звіл

ьн

енн

я

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.2

.b Т

ак2

.2.

b і

c Т

ак2

.2 a

, b і

c Т

ак

3.

Ад

мін

істр

ати

вн

і:

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

3.

Звіт

го

ло

вам

Пал

ат П

ар-

лам

енту

, п

еред

бач

ени

й

у

раз

і п

ор

ушен

ь з

ако

нів

чл

е-

нам

и у

ряд

у.

3.

a, b

, c

і e

Нез

ако

нн

е д

од

атко

ве

пр

а-

цев

лаш

туван

ня,

штр

афи

д

о

15

00

євр

о

64

Дат

а/кр

аїна

Нім

еччи

наПо

ртуг

алія

Іс

пані

я

Час

тин

а р

озг

ор

нут

ої

по

літ

ики

?Та

к,

ро

зго

рн

ута

по

літ

ика

бо

ро

тьб

і п

ро

ти

кор

упц

ії з

19

95

ро

ку.

Так

Ні

Пр

евен

тивн

ий

під

хід

?П

ерев

ажн

о п

рев

енти

вн

ий

Так

Пр

евен

тивн

ий

Пр

евен

тивн

і за

ход

и

1.

Об

меж

енн

я р

об

оти

за

сум

існ

и-

цтв

ом

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

1.a

Так

, д

уже

суво

рі

1.b

Так

1.c

Так

1.d

Так

, ті

льки

дл

я п

евн

их

дер

жав

ни

х сл

ужб

овц

ів

1.e

. за

леж

но

від

за

кон

ів

зем

ель

1.a

Так

1.b

Так

1.c

Так

1.d

мо

жут

ь в

ико

нув

ати

пев

-

ну

інш

у р

об

оту

1.e

мо

жут

ь в

ико

нув

ати

пев

-

ну

інш

у р

об

оту

1.a

Так

, д

уже

суво

рі

1.b

Так

1.c

Так

1.d

Так

, д

уже

суво

рі

1.e

Так

, у

раз

і р

об

оти

на

по

-

вн

ий

ден

ь

2.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

ни

х д

охо

-

дів

.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.d

Та

к (в

ип

лат

и

біл

ьш

е

10

.00

0 є

вр

о м

ають

дек

ла-

рув

ати

ся )

2.a

, d

, e

Так

2.a

Так

, щ

ор

ічн

о

2.b

Ні

2.c

Ні

2.d

Так

(д

екл

арує

ться

тіл

ьки

оп

лач

уван

а д

іял

ьн

ість

)

2.e

Так

, п

еред

вст

упо

м н

а п

о-

сад

у

65

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

3.

Дек

лар

уван

ня с

імей

но

го д

охо

ду

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

3.

Ні

3.

Ні

3.a

до

бр

овіл

ьн

е (п

од

руж

жя)

4.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

но

го м

ай-

на

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

4.b

П

отр

ібн

а ті

льки

за

ява

від

д

ерж

авн

ого

сл

ужб

ов-

ця

–ка

нд

ид

ата,

щ

о

він

н

е

має

бо

ргі

в

4.a

, d

, e

Так

4.a

Так

4.b

Ні

4.c

Ні

4.d

Так

4.e

Так

5.

Дек

лар

уван

ня с

імей

но

го м

айн

а.

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

5.

Ні

5.

Ні

5.a

ті

льки

д

об

ро

віл

ьн

о

(по

-

др

ужж

я).

66

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

6.

Дек

лар

уван

ня п

од

арун

ків

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

6.a

Так

6.d

Так

, якщ

о б

ільш

е 5

00

0

євр

о

6.

Не

заст

осо

вує

ться

6.a

Так

7.

Без

пек

а і

кон

тро

ль д

ост

упу

до

вн

утр

ішн

ьо

ї ін

фо

рм

ації

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

7.

Не

заст

осо

вує

ться

.7

. Н

е за

сто

совує

ться

7.a

Так

7.b

Так

7.c

Так

7.d

Так

8.

Дек

лар

уван

ня

пр

иват

ни

х ін

тер

есів

щ

од

о

упр

ав-

лін

ня к

он

трак

там

и

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

8.

c Та

к8

.a

Так

(тр

и

ро

ки

пер

ед

вст

упо

м н

а п

оса

ду)

8.c

не

об

ов’я

зко

во

8.a

Так

(д

ва

ро

ки п

еред

вст

у-

по

м н

а п

оса

ду)

.

8.c

Так

67

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

9.

Дек

лар

уван

ня

пр

иват

ни

х ін

тер

есів

п

ід

час

пр

и-

йн

ятт

я р

ішен

ь і

го

ло

суван

ня

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

9.

d.

Так

9.

e Та

к

9.a

Та

к (т

ри

р

оки

п

еред

вст

упо

м н

а п

оса

ду

)

9.d

Так

9.e

не

об

ов’я

зко

во

9.a

Так

два

ро

ки п

еред

вст

у-

по

м н

а п

оса

ду)

.

9.d

і d

e Т

ак.

10.

Дек

лар

уван

ня п

ри

ват

ни

х ін

тер

-

есів

щ

од

о

учас

ті

в

під

гото

вц

і чи

над

анн

і п

ол

іти

чни

х р

еко

мен

дац

ій

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

10

. c

Так

10

.a Т

ак1

0.a

Та

к (

два

ро

ки

пер

ед

вст

упо

м н

а п

оса

ду)

.

10

. c

Так.

11.

Оп

ри

лю

дн

енн

я д

екл

арац

ій ін

-

тер

есів

, д

охо

дів

, м

айн

а

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

11

. d

Так

11

.a,

d,

e Та

к ,

до

ход

ів і

ін

-

тер

есів

11

.a Т

ак,

тіл

ьки

чл

ени

ур

яд

у і

дер

жав

ні

секр

етар

і

11

. d

і

e Та

к, ал

е ті

льки

н

а

зап

ит

68

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

12.

Об

меж

енн

я і

ко

нтр

ол

ь р

об

оти

піс

ля з

віл

ьн

енн

я з

дер

жав

но

ї п

о-

сад

и і

дія

льн

ість

в Н

УО

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

12

. Н

і1

2.a

Та

к,

пр

отя

гом

тр

ьо

х

ро

ків

12

.a Т

ак (

два

ро

ки).

13.

Об

меж

енн

я

і ко

нтр

ол

ь

по

да-

рун

ків і

ін

ши

х ф

ор

м м

атер

іал

ьн

о-

го б

лаг

а .

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

13

. a

і b Т

ак1

3.

. Н

е за

сто

совує

ться

13

.a,

b,

c, d

, і

e Та

к.

14.

Об

меж

енн

я

і ко

нтр

ол

ь

об

і-

йм

анн

я

по

сад

за

су

міс

ни

цтв

ом

(вкл

юча

ючи

НУ

О а

бо

пар

тії)

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

14

. a

Так.

Зак

он

ні

заб

ор

о-

ни

п

ри

знач

ень

на

оп

лач

у-

ван

і п

оса

ди

14

. Н

е за

сто

совує

ться

14

.a т

ак

14

. b Т

ільки

пев

ні

дер

жав

ні

служ

бо

вц

і,

такі

як

вій

сько

-

во

служ

бо

вц

і.

14

. c

Так

14

. e

Так

(НУ

О)

69

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

15.

Утр

им

анн

я

від

уч

асті

в

пр

и-

йн

ятт

і р

ішен

ня (

узви

чаєн

і від

кл

и-

кан

ня)

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

15

. a

Так

15

. b Т

ак

15

. c

Так

15

. e

Так

15

. a,

b,

c, e

Так

15

. a

Так

15

. b Т

ак

15

. c

Так

15

. e

Так

16.

Об

меж

енн

я о

соб

ист

ої

і сі

мей

-

но

ї ча

стки

вл

асн

ост

і в п

ри

ват

ни

х

ком

пан

іях

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

16

. Н

і1

6.

a, b

, c,

d,

e, Т

ак1

6.

a, b

, c,

d,

e, Т

ак

17.

Ви

луч

енн

я

інвес

тиц

ій

чер

ез

пр

од

аж

або

ш

ляхо

м

засн

уван

ня

трас

ту а

бо

ан

он

імн

ого

уп

рав

лін

ня

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

17

. Н

і1

7.

Не

заст

осо

вую

ться

17

.a Т

ак

70

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

Ви

явл

енн

я

1.

Зах

ист

гр

ом

адсь

кого

об

ви

нув

а-

ча ?

2.

Нез

алеж

ни

й о

рга

н?

1.

Так

2.

Ні. В

иявл

енн

я в

по

ряд

-

ку і

єрар

хії.

1.

Не

заст

осо

вує

ться

2.К

он

сти

туц

ійн

ий

Суд

1.

Ні

2.

Що

до

ур

яд

ови

х і

по

літ

ич-

ни

х п

оса

до

вц

ів:

Від

ом

ство

з

пи

тан

ь

кон

фл

ікті

в

інте

рес

ів

(ко

ри

стує

ться

п

евн

ою

н

еза-

леж

ніс

тю).

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і і

суд

ді

у

по

ряд

ку і

єрар

хії. .

Чл

ени

п

арл

амен

ту:

гол

ови

пал

ат.

:

Міс

цев

і о

рга

ни

вл

ади

: ш

ля-

хом

ска

рг

Ро

зсл

ідув

анн

я

1.

Хто

?

2.

Бан

ківсь

кі

рах

унки

3.

По

дат

кові

від

ом

ост

і

1.

Дер

жав

ни

й

пр

оку

ро

р

у

раз

і зл

очи

ну.

По

дат

кові

ін-

спек

тор

и

у

раз

і п

од

атко

-

во

го ш

ахр

айст

ва.

2 і

3 Т

ільки

суд

ове,

по

дат

-

кові

інсп

екто

ри

так

ож

мо

-

жут

ь

кон

тро

лю

ват

и

дан

і

бан

ківсь

ких

рах

ункі

в

1.К

он

сти

туц

ійн

ий

С

уд і

су-

до

ва

вл

ада

(Цен

трал

ьн

ий

ди

рек

тор

ат

з п

ита

нь

ро

з-

слід

уван

ня

еко

но

міч

ни

х і

фін

ансо

ви

х зл

очи

нів

і

ко-

руп

ції)

.

2 і

3 т

ільки

в к

ри

мін

альн

о-

му

ро

зсл

ідув

анн

я

1.

Ур

яд

ові і п

ол

іти

чн

і п

оса

ди

:

Від

ом

ство

з п

ита

нь к

он

фл

ік-

тів

інте

рес

ів

мо

же

ро

згл

яд

-

дат

и п

од

атко

ві

реє

стр

и.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і і

суд

ді:

вн

утр

ішн

і ін

спек

тор

и.

У

раз

і зл

очи

ну:

Д

ерж

авн

ий

пр

оку

ро

р (

спец

іал

ьн

е від

ом

-

ство

Д

ерж

авн

ого

п

ро

кур

ор

а

з п

ита

нь б

ор

оть

би

з

кор

уп-

ціє

ю).

3.

Тіл

ьки

суд

ове.

71

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

Суд

ове

ро

зсл

ідув

анн

я

Суд

ове

або

ад

мін

істр

ати

вн

е

Тіл

ьки

су

до

ве:

кр

им

інал

ь-

не

Ад

мін

істр

ати

вн

е:

шл

яхо

м

пер

евір

ки д

ерж

авн

ої

служ

-

би

Тіл

ьки

суд

ове:

кр

им

інал

ьн

е

Ад

мін

істр

ати

вн

е:

шл

яхо

м

пер

евір

ки д

ерж

авн

ої

служ

-

би

Тіл

ьки

суд

ове:

кр

им

інал

ьн

е

Ад

мін

істр

ати

вн

е:

шл

яхо

м

пер

евір

ки і

Від

ом

ство

що

до

кон

фл

ікту

ін

тер

есів

Сан

кції

1.

Кр

им

інал

ьн

і

2.

Ди

сци

пл

інар

ні

1.

Кр

им

інал

ьн

і:

тіл

ьки

за

ная

вн

ост

і кр

им

інал

ьн

ого

нам

іру

Зл

очи

ни

: П

ри

йн

ятт

я п

од

а-

рун

ків (

гро

ші

або

ко

што

в-

но

сті

), П

ерек

руч

енн

я

пр

аво

суд

дя і

хаб

арн

иц

тво

1.

Кр

им

інал

ьн

і Т

ільки

у р

азі

зло

чин

у (н

апр

икл

ад,

хаб

ар-

ни

цтв

о)

2.

Ди

сци

пл

інар

ні

2.1

Пр

изу

пи

нен

ня з

арп

лат

ні

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.1

. b Т

ак

2.1

c Т

ак

2.1

.b Т

ак

2.1

.c Т

ак

72

Дат

а/кр

аїна

Вели

ка Б

рита

нія

Італ

ія

Фра

нція

2.2

Звіл

ьн

енн

я

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

2.2

. b Т

ак

2.2

. c

Так

2.2

.a,

b і

c Т

ак2

.2.a

. Та

к

2.2

.b Т

ак

2.2

.c Т

ак

3.

Ад

мін

істр

ати

вн

і:

a. У

ряд

ові

і п

ол

іти

чні

пр

изн

ачен

ня

b.

Дер

жав

ні

служ

бо

вц

і

c. С

удд

і

d.

Пар

лам

ента

рії

e. М

ісц

еві

ор

ган

и в

лад

и

3.

Чл

ени

п

арл

амен

ту,

по

-

руш

енн

я

пр

ави

л

що

до

кон

фл

ікту

ін

тер

есів

: п

убл

і-

кац

ія в

нац

іон

альн

ій «

Оф

і-

цій

ній

газ

еті»

.

3.a

Заб

ор

он

а о

бій

мат

и д

ер-

жан

і п

оса

ди

на

3 р

оки

3.

Ур

яд

ові

.і

по

літ

. п

оса

ди

:

по

руш

енн

я за

кон

ів,

що

п

ід-

ляга

ють

о

пуб

лік

уван

ню

в

«О

фіц

ійн

ом

у д

ерж

авн

ом

у

бю

лет

ені»

.

У р

азі

сер

йо

зни

х п

ор

ушен

ь:

Заб

ор

он

а п

ри

знач

енн

я

на

дер

жав

ні

по

сад

и

По

вер

нен

ня

нел

егал

ьн

о

отр

им

ани

х гр

ош

ей

73

Частина 2

КОНТРОЛЬНИЙ СПИСОК ПИТАНЬ ЩОДО ЗМІСТУЗАКОНОДАВСТВА З ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Переклад за публікацією програми Sigma:

Sigma Paper No. 5: Civil service legislation content list (Sigma OECD, 1996)

Підготовлено для програми Sigma Стаффаном Синнестрьомом

Цей документ було підготовлено за фінансової підтримки

Європейського Союзу. Висловлені у ньому погляди відображають думку

автора, і за жодних умов не повинні сприйматися як офіційна позиція

Європейського Союзу чи ОЕСР, країн-членів чи країн-бенефіціарів,

що беруть участь у програмі Sigma.

74

ВСТУП

На політичному порядку денному країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ)

знаходяться значні демократичні та економічні реформи. Макроекономічна ста-

білізація, приватизація, європейська інтеграція, реформа системи соціального

забезпечення, реформа податкової системи, децентралізація самоуправління є

типовими галузями реформ. Кількість нових законів, які регулюють реформи

і змінюють старі системи, є значною. Постійне та професійне управління є ін-

струментом, який може використовуватися не тільки для розробки політик та

законопроектів, але й для їхнього впровадження та менеджменту сформульо-

ваних в законах систем.

Розвиток управління є інструментом для здійснення політичних та еконо-

мічних реформ і менеджменту систем, що потребують довгострокового інвес-

тування і мають бути захищені від короткострокового зловживання та погано-

го управління. Тому провідними цілями заснування державних служб в країнах

ЦСЄ є набуття навичок та досвіду в кожній з галузей реформ і забезпечення

професійного зв’язку поколінь.

Однак, ці країни не мають традиції спеціального законодавства щодо осіб,

яких було призначено здійснювати державне управління. За винятком Поль-

щі, де з 1982 року існує закон про державних службовців (з поправками 1994

року), а також Естонії, Угорщини, Латвії та Литви, які мають нове законодав-

ство з державної служби, трудові відносини в державному управлінні перехід-

них країн регулюються загальними трудовими кодексами.

В усіх 11 країнах, з якими співпрацює СІГМА, визнається необхідність ство-

рення постійного, позаполітичного та професійного державного управління для

того, щоб відійти від успадкованої системи управління, де прийняття на робо-

ту та кар’єрний ріст базувалися не на заслугах, а на політичних та інших чин-

никах, а звільнення не мали об’єктивних професійних причин. Спеціальний за-

кон - закон про державну службу, - розглядається як спосіб визначити поняття

державної служби, а також кваліфікації, обов’язки та права державного служ-

бовця, включаючи умови праці. Подібний закон також потрібен для визначення

його взаємовідносин з іншими законами, незалежно від того, чи вони є більш

загальними, додатковими або підпорядкованими, як наприклад трудовий ко-

декс, закон про пенсійні права тощо.

Закон, що визначає державну службу, має містити положення, які захища-

ють її від політичного втручання та від інших типів втручання; не менш важливо

щоб він містив положення, які сприяють зростанню професіоналізму та якості

роботи особистого складу. Для того, щоб користуватися перевагами від більш

соціальної захищеності, державі службовці повинні відповідати певним стан-

дартам якості роботи.

75

Таким чином, закон про державну службу повинен встановити баланс між

обов’язками і підзвітністю службовців, які передбачає державна служба, і пра-

вами, що забезпечують їхню професійну доброчесність. Закон має досягти низ-

ки різних цілей; зокрема, закон повинен:

i) сприяти зростанню професіоналізму державних службовців з метою покра-

щення якості роботи, надати певну незалежність співробітникам, які мають

державні повноваження для того, щоб запобігти політичному зловживанню

та іншим виявам поганого управління, і плекати належні етичні стандарти в

державному управлінні;

ii) надати уряду повноваження адаптувати управління до змінених потреб, на-

приклад, реструктурувати, скорочувати витрати або перерозподіляти люд-

ські ресурси з однієї частини державної служби до іншої;

iii) надати державному управлінню легітимність в очах громадян, і примуси-

ти громадян та інші групи державних службовців визнати риси, які лежать

в основі професійної державної служби (забезпечуючи баланс між якісни-

ми вимогами та обов’язками, з одного боку, та правами і пільгами, з іншо-

го боку); та

iiii) зробити кар’єру в державній службі привабливою і запобігти плинності ка-

дрів.

Трудовий кодекс сповідує інші цілі. Трудовий кодекс має на меті створити

справедливі та рівні, політично визначені умови для всіх працівників і одночас-

но окреслити їхні загальні обов’язки. Тому природно, що трудовий кодекс пови-

нен більшою мірою зосереджуватися на формальних правах працівників і мен-

шою мірою – на стандартах якості і зацікавленості роботодавців в ефективнос-

ті роботи або верховенстві права. Для того, щоб оцінювати та визначати питан-

ня якості, приватні роботодавці мають брати до уваги інші параметри, зокре-

ма, традиції галузі, ринкову конкуренцію та позицію профспілок. Для держав-

них роботодавців питання якості зазвичай визначено в спеціальному законодав-

стві з державної служби.

В країнах, де робота на державній посаді довгий час регулювалася трудо-

вими кодексами, розуміння відмінностей між трудовим кодексом і законом

про державну службу зазвичай є обмеженим. СІГМА створила запропонований

нижче контрольний список питань для того, щоб роз’яснити цю відмінність і

допомогти розробникам закону про державну службу врахувати всі необхід-

ні моменти. Контрольний список питань не пропонує конкретних рішень, але

вказує на те, що має бути взятим до уваги, а також на вірогідні наслідки обра-

них рішень.

Цю публікацію вже було надано в розпорядження авторським колективам

(які працюють над написанням закону про держслужбу) в низці країн. Її та-

кож було використано як базову основу для численних оглядів законопроектів

76

з державної служби у країнах ЦСЄ, які робила СІГМА. Однак, контрольний спи-

сок питань має власну цінність як практичний документ, що в правових термі-

нах визначає професійну, неупереджену та постійну державну службу, і тому

ми його зараз публікуємо.

Цей довідковий документ відображає законодавство, а також обмін досві-

дом та думками поміж менеджерами державного сектору в центрально- та схід-

ноєвропейських країнах і країнах ОЕСР. Професор Університету Уельсу в Кар-

дифі, Великобританія, Кейт У. Пачетт звела докупи концепції та рекомендації з

цих джерел і об’єднала їх в контрольний список питань, який пропонується до

уваги читача.

Стаффан СиннестрьомСтарший радник, державна служба

СІГМА

Запропонований контрольний список питань має на меті забезпечити метод,

який дозволить встановити, чи всі питання, що зазвичай входять до законодав-

ства з державної служби в країнах ОЕСР, було розглянуто на предмет включен-

ня до певного закону, що розробляється. Цей документ не є вказівкою стосовно

того, що має бути включено до закону, або як треба опрацьовувати певні питан-

ня. Рішення з цих питань мають спиратися на локальні обставини.

У цьому контрольному списку питань термін «закон» позначає основний за-

конодавчий інструмент, що регулює державну службу; термін «законодавство»

позначає закон разом із вторинним (похідним) законодавством, створеним для

його доповнення.

1. Цілі

Примітка: Введення в дію законодавства з державної служби має на меті на-

ступні основні цілі:

(а) заснувати професійну та політично нейтральну державну службу, що швид-

ко і ефективно надає державні послуги у відповідь на потреби громадян, є

вільною від упередженості, корупції та зловживання владою, однак лояль-

ною до вимог уряду;

(б) визначити установи, які вповноважені управляти державними службовцями

або робити моніторинг управління в тому випадку, якщо воно здійснюється

міністерствами/агенціями;

(в) забезпечити відбір на державну службу по заслугах, після справедливого та

відкритого конкурсу;

(г) забезпечити рівність можливостей для вступу на державну службу, а також

для просування по службі і кар’єрного росту;

77

(д) створити систему обов’язків державних службовців задля досягнення якос-

ті та неупередженості в виконанні їхніх функцій, а також підзвітності за них;

а також

(е) гарантувати низку прав, пільг та інших умов праці, які приваблюватимуть

висококваліфікованих державних службовців.

1.1. Чи забезпечуватиме законодавство належним чином досягнення цілей?

А саме:

(а) чи досягнуто належної рівноваги між примусами щодо державних службов-

ців, які походять від системи їхніх обов’язків, і спеціальним статусом та при-

вілеями, які вони отримують взамін?

(б) чи забезпечено належну гарантію зайнятості або строку служби, яка надасть

державним службовцям захист від політизації служби і зловживання полі-

тичною владою?

(в) чи надані державним службовцям пільги (наприклад, щодо умов праці, від-

пустки, можливості просування по службі, субсидій, медичного обслугову-

вання та пенсій) достатні для того, щоб привабити та утримувати на бажа-

ному рівні якість персоналу?

1.2 Чи повинен закон містити формулювання цілей, яких він прагне досяг-

ти? Або ж правила, які вміщено у законі чи супроводжуючий коментар до нього

достатньо роз’яснить цілі для парламенту і користувачів законодавства?

2. Сфера дії законодавства

2.1. Які категорії громадян серед тих, що виконують державні функції, пови-

нні підпадати під дію цього законодавства? Чи містить закон чіткі визначення

або описи категорій, на які поширюється його дія?

2.2. Зокрема, чи роз’яснює закон, чи сфера дії законодавства:

(а) має обмежуватися тими службовцями, які виконують адміністративні та

управлінські функції для держави («державні службовці»)?

(б) також поширюється на тих, хто виконує схожі функції для місцевих урядів?

Державні службовці2.3. Якщо дія законодавства поширюється тільки на державних службовців,

чи містить закон чітке роз’яснення щодо того, чи законодавство має застосо-

вуватися до службовців, пов’язаних з іншими державними органами влади, на-

приклад:

- офісом (секретаріатом) президента країни?

- парламентом?

- офісом Омбудсмена або подібними органами влади?

- судами?

78

2.4 Якщо дія законодавства обмежується державними службовцями, чи

охоплює вона тільки до тих, хто виконує функції, пов’язані з певною відпові-

дальністю «високопосадовців», чи також поширюється на допоміжний (техніч-

ний) персонал - секретарів, операторів ПК, водіїв, кур’єрів, охоронців тощо)?

2.5 Якщо дія законодавства переважно поширюється на високопосадовців,

чи закон роз’яснює:

(а) за якими ознаками треба ідентифікувати цих службовців (наприклад, обі-

ймання посади, яка входить до затвердженого переліку відповідних посад,

або приналежність до певного класу або рангу на державній службі)?

(б) які юридичні норми регулюють допоміжний (технічний) персонал на дер-

жавній службі?

2.6. Якщо сфера дії законодавства обмежується державними службов-

цями високого рангу, чи воно містить положення, які дають можливість до-

поміжному (технічному) персоналу переходити до категорії державних служ-

бовців високого рангу, через певну форму внутрішнього просування по служ-

бі (наприклад, через набуття необхідної кваліфікації або складання спеціаль-

ного іспиту)?

2.7. Якщо дія законодавства обмежується державними службовцями, чи має

вона поширюватися на інші категорії, на додаток до вищезазначених? Якщо так,

чи вона поширюється на:

(а) представників суддівського корпусу?

(б) представників силових структур (наприклад, військових, поліцейських, мит-

ників, прикордонників, співробітників в’язниць)?

(в) співробітників державних медичних служб (наприклад, лікарів та медичних

сестер)?

(г) співробітників державних освітніх закладів (наприклад, викладачів в універ-

ситетах та школах)?

(д) співробітників національних транспортних та комунікаційних підприємств?

(е) співробітників напівдержавних органів влади або агенцій?

Примітка: Чим більше категорій підпадають під дію законодавства, тим

більш нагальною є потреба з’ясувати, чи загальні положення законодавства

(наприклад, права та обов’язки) можуть однаково застосовуватися до кожної

категорії, і, якщо ні, закріпити вимогу щодо відповідної модифікації положень.

В багатьох випадках, більш доцільним є прийняти окреме законодавство, що

безпосередньо стосується спеціальних вимог категорії (хоча питання, спільні

зі вказаними в законі, можуть розглядатися у той самий спосіб або з посилан-

ням на закон).

2.8. Якщо дія законодавства не поширюватиметься на всі або деякі з цих ка-

тегорій, чи роз’яснює це закон (наприклад, шляхом виключення слів), і чи вка-

зує він, який інший закон або законодавство регулює ці категорії?

79

Категорії, які не відносяться до державних службовців 2.9. Якщо законодавство повинно застосовуватися також до інших катего-

рій громадян, на додаток до державних службовців, чи включають ці категорії:

(а) службовців в місцевих урядах?

(б) членів центрального уряду або місцевих урядів, які займають виборні посади?

2.10. Якщо дія законодавства поширюється і на громадян, обраних на ви-

борні посади, чи воно враховує той факт, що ці громадяни не можуть бути при-

йняті на службу на постійній основі?

Політичні, призначені на фіксований термін або за контрактом службовці2.11. Чи поширюватиметься дія законодавства тільки на тих службовців, які

працюють повний робочий день та протягом тривалого часу? Якщо так, чи було

враховано правовий статус тих, кого:

(а) призначено міністрами або іншими особами, які займають виборну поса-

ду, для надання їм політичних послуг, або послуг з вироблення політики, на

строк перебування міністра або іншої схожої за статусом особи на посаді?

(б) залучено за особистою угодою задля виконання функцій державної служби

на визначений термін або з чіткою метою?

2.12. Якщо такі випадки буде дозволено, чи повинен закон:

(а) вказувати як, коли і хто повинен робити подібні призначення та укладати

угоди, як повинні бути врегульовані такі випадки, і в якій мірі застосовують-

ся до них загальні положення законодавства?

(б) забезпечувати міри безпеки проти широкомасштабного використання цих

повноважень у способи, несумісні з цілями закону щодо створення постій-

ної державної служби?

3. Загальнодержавне управління

3.1. Чи спирається законодавство на систему загальнодержавного управлін-

ня всією державною службою? Якщо подібної системи ще не існує, чи повинен

цей закон (або інше законодавство) її започаткувати?

Примітка: подібна система зазвичай має на меті гарантувати, що існує пев-

ний орган, який відповідає за забезпечення:

(а) рівного ставлення до різних відділів державної служби та до різних регіонів;

(б) забезпечення стандартів якості на всіх рівнях державної служби;

(в) рівного ставлення до всіх державних службовців;

(г) професійного та чіткого виконання урядових рішень з політики на всіх рів-

нях державної служби;

(д) умов, які роблять можливою мобільність державних службовців в структу-

рі державної служби (яка є необхідною у випадку, коли державні службовці

призначаються на певний термін і не можуть бути звільненими);

80

(е) належного нагляду над економічними затратами державної служби і певно-

го центрального контролю над її розміром;

(ж) незалежного моніторингу впровадження законодавства з державної служби.

3.2. Якщо функцію загальнодержавного управління не передбачено, як тре-

ба забезпечити досягнення цих цілей? Якщо управління повинно здійснювати-

ся окремо кожним міністерством/агенцією, як треба колективно координувати

та відстежувати їхню діяльність з управління таким чином, щоб застосовували-

ся спільні стандарти?

3.3. Якщо систему загальнодержавного управління має буде створено:

(а) чи повинна вона уявляти собою центральний орган управління (наприклад,

комісія або директорат), з повноваженнями щодо вироблення політики та

розробки вторинного законодавства для всієї державної служби?

(б) чи, натомість, має існувати певний центральний орган зі своєю власною екс-

пертизою в управлінні людськими ресурсами, обов’язком якого є коорди-

нація управління міністерствами/агенціями, і який вповноважений встанов-

лювати єдині стандарти через розробку вторинного законодавства та наста-

нов?

(с) якому міністру або органу в центральному уряді буде підзвітний подібний

орган або департамент (наприклад, прем’єр-міністру, раді міністрів, міністру

з державної служби)?

4. Вторинне (похідне) законодавство

4.1. Чи повністю враховує закон неминучу потребу в похідному, вторинно-

му законодавстві?

Примітка: Вторинне законодавство є невід’ємним через низку причин:

(а) технічно неможливо приймати рішення щодо всіх деталей нових розпоря-

джень у парламенті;

(б) потреба змінювати деталі виникатиме досить часто, особливо в період ре-

форм; навряд чи парламент буде мати на це час;

(в) більшість дрібних зауважень і деталей не представляє значного інтересу для

парламенту, і відповідно може бути більш ефективно опрацьовано експерт-

ним органом (наприклад, комісією або директоратом, чи радою міністрів);

(г) більшість детальних питань спирається на принципи, рішення щодо яких

приймає парламент, і може потребувати швидкого і оперативного втілення

в життя; це є задачею, яка більше підходить урядовому органу.

4.2. Чи визначені в законі органи влади, які вповноважені розробляти вто-

ринне законодавство задля введення в дію різноманітних загальних вимог за-

кону?

81

4.3. У випадках, коли існує потреба в загальних стандартах чи практиках,

або в урегулюванні питань, що впливають на державну службу в цілому, чи

роз’яснено у законі, що розробка вторинного законодавства має здійснювати-

ся центральним органом (наприклад, радою міністрів, міністерством фінансів)

або за його участі?

4.4. Чи є можливим підготувати проект вторинного законодавства разом із

основним законом, щоб на розгляд парламенту можна було представити за-

гальний законодавчий пакет?

Зміст вторинного законодавства4.5. Чи досягнуто розумного балансу між змістом закону (основні структу-

ри та принципи) і змістом вторинного законодавства (деталі, процедурні та ад-

міністративні положення)?

4.6. Зокрема:

(а) Чи є основною задачею закону встановлення широкої принципової основи, ре-

гулювання основи нових відносин і розв’язання питань, які, вірогідно, будуть

спірними – тобто питання, в яких в першу чергу зацікавлений парламент?

(б) Чи дозволяє закон опрацьовувати детальні, специфічні або рутинні питання

за допомогою вторинного законодавства, зокрема, такі питання як:

(i) Кількість і розподіл посад, або категорій, рангів та ступенів?

(ii) Процедури прийняття на службу і просування по службі, включаючи

методи проведення іспитів або забезпечення конкурентного відбору?

(iii) Процес оцінювання якості роботи?

(iv) Години роботи?

(v) Умови відпустки?

(vi) Рівні оплати праці, а також умови і рівні грошових виплат?

(vii) Дисциплінарні процедури?

(в) Чи треба надати певному центральному органу повноваження з розробки і

оприлюднення кодексу поведінки/етики та дисциплінарного кодексу?

5. Фактори витрат

5.1. Чи роз’яснює закон, як повинні опрацьовуватися пов’язані з державною

службою фактори вартості в контексті державної бюджетної системи?

5.2. Зокрема, чи є зрозумілим:

(а) хто і яким чином буде встановлювати та контролювати витрати на держав-

ну службу (зокрема, винагороди, виплати, пенсії, операційні витрати тощо)?

(б) хто і яким чином буде встановлювати, відстежувати та контролювати у від-

повідності з державним бюджетним процесом кількість державних службов-

ців (їхню загальну кількість, або кількість в окремих міністерствах і агенціях)?

82

(с) чи треба передбачити додаткові процедури, які дають парламенту можли-

вість здійснювати контроль над кадровими витратами та рівнями кадрового

забезпечення, а також гарантувати ефективність в державній службі?

5.3. Якщо ці питання не висвітлено належним чином у чинному законодав-

стві, чи мають вони розглядатися в цьому законі або в супровідному законодав-

стві (наприклад, законі про бюджет)?

6. Вступ до системи державної служби

6.1 Чи побудована система призначення на державну службу за принципом

кар’єри або за принципом призначення на посаду, або ж є їхньою комбінацією?

А саме, чи містить закон роз’яснення щодо того, чи державні службовці при-

значаються на:

(а) державну службу з присвоєнням певної категорії або рангу, після чого про-

суваються в системі рангів з розвитком їхньої кар’єри; або

(б) певну посаду, з якої з набуттям стажу та досвіду вони можуть перейти на

іншу посаду?

6.2. Чи повністю сумісні з прийнятою системою законодавчі положення, які

стосуються відбору державних службовців (а також оплати праці, просування

по службі та мобільності)?

Кваліфікація6.3. Чи містить закон детальні вимоги до кваліфікації кандидатів на прийнят-

тя на державну службу? Зокрема:

(а) чи містить закон формулювання загальних вимог придатності та непридат-

ності до державної служби, які чинні в усіх випадках?

(б) чи зрозуміло, як повинні встановлюватися та оприлюднюватися спеціальні

кваліфікаційні вимоги до певних призначень (наприклад, у вторинному за-

конодавстві, у посадовій інструкції)?

(в) чи вказує закон на обставини, за яких вступ на державну службу може бути

відкритим для осіб іншої національності?

6.4. Чи вказує закон на те, як і хто розробляє більш детальні настанови в

цьому контексті?

6.5. Чи є необхідним включити до законодавства детальні вимоги щодо

рівня освіти, особливо вимоги, які тісно прив’язані до певних категорій, рангів,

або посадових рівнів?

6.6. Чи надаватимуть певні спеціальні форми освітніх кваліфікацій (напри-

клад, спеціалізоване навчання державному управлінню в державному освітньо-

му закладі) перевагу при вступі на державну службу, або при отриманні певно-

го рангу або категорії (наприклад, «fast stream»)7?

83

Спосіб вступу6.7. Чи містить закон вимогу щодо здійснення відбору на державну службу

шляхом відкритого конкурсу серед тих, хто відповідає кваліфікаційним вимогам?

6.8. Якщо за основу прийнято систему, побудовану на основі кар’єрного

принципу, чи містить закон вимогу щодо проведення відкритого іспиту для

вступу на державну службу?

6.9. Якщо закон не містить вимоги щодо конкурсного відбору, чи є зрозу-

мілим, як і хто буде здійснювати відбір у спосіб, що виключає заступництво та

непотизм, необ’єктивність та упередженість?

Правовідносини 6.10. Чи закон роз’яснює:

(а) що суб’єктами правовідносин є державний службовець і держава, а не окре-

ме міністерство/агенція?

(б) хто має повноваження вступати у правовідносини від імені держави (напри-

клад, очільник міністерства/агенції)?

6.11. Чи розроблено структуру прийняття рішень щодо призначень на дер-

жавну службу таким чином, щоб запобігати непотизму та упередженості і спри-

яти мобільності між міністерствами/агенціями?

6.12. Чи покладено на раду міністрів, або інший центральний орган, відпо-

відальність за:

(а) призначення керівного складу державної служби?

(б) нагляд над загальним процесом призначень?

6.13. Чи містить законодавство вимоги щодо того, як призначення повинно

формально реєструватися і коли воно має розпочинатися?

6.14. Чи прийняття присяг повинно бути передумовою призначення? Якщо

так, якими є наслідки неприйняття присяги?

ВипробуванняПримітка: Призначення державного службовця на постійній основі (на від-

міну від контрактної, яка вимагає періодичного продовження контракту) (on

tenure) має наслідком довготермінове фінансове зобов’язання з боку держа-

ви. Через це багато держав ОЕСР вимагають від осіб, яких було призначено

на службу, успішно подолати випробувальний термін перед остаточним затвер-

дженням призначення.

6.15. Чи містить закон положення, яке ставить первинне призначення на

державну службу або на певну посаду в залежність від успішного завершення

випробувального періоду?

7 Fast stream (http://www.faststream.gov.uk/) – програма прискореного розвитку державної служби в Великобританії, яка готує її учасників для старших менеджерських посад в державній службі.

84

6.16. Якщо так, то:

(а) чи є встановлений випробувальний період достатньо тривалим для того,

щоб зробити справедливу оцінку кандидата?

(б) чи буде оцінено якість роботи кандидата у спосіб, який гарантуватиме про-

фесійне та справедливе судження?

(с) чи буде призначення затвердженим або скасованим на такому рівні, який за-

побігатиме непотизму та упередженості?

(д) чи матиме державний службовець, призначення якого не було затверджено,

право на продовження випробувального терміну або перегляд рішення про

скасування призначення?

(е) чи має державний службовець право на пільги під час випробування (якщо

так, якими є ці пільги)?

7. Умови служби

Особиста справа7.1. Чи містить закон положення щодо створення і ведення особистої спра-

ви для кожного державного службовця, а також органу, який є відповідаль-

ним за це?

7.2. Чи вимагає закон конфіденційності особистої справи, в той же гаран-

туючи державним службовцям право перевіряти та оскаржувати зміст власної

особистої справи?

7.3. Чи містить закон положення про те, який орган матиме повноважен-

ня розробляти детальні правила і настанови щодо порядку ведення особистих

справ?

Професійне зростання і просування по службі 7.4. Чи вказує законодавство на те, коли і як державні службовці можуть

просуватися кар’єрними сходами та отримати підвищення, і хто приймає від-

повідні рішення?

7.5. Чи здійснюватиметься прийняття рішень на певному рівні та в спосіб,

який дозволить:

(а) зробити можливим просування по службі в інших секторах державного

управління?

(б) запобігати непотизму та упередженості?

7.6. Чи передбачає закон систему оцінювання якості роботи державних

службовців?

7.7. Якщо так:

(а) як, ким і з якою періодичністю буде здійснюватися оцінювання?

85

(б) чи будуть професійний ріст та просування по службі пов’язаними з оціню-

ванням або спиратися на нього?

(в) Чи матиме державний службовець право ознайомитися з письмовою оцін-

кою своєї роботи та оскаржити її?

7.8. Чи будуть просування по службі та підвищення заробітної плати авто-

матично супроводжувати набуття стажу роботи або завершення визначених пе-

ріодів служби, чи вони повністю або частково залежатимуть від якості роботи?

7.9. Чи присуджуватимуться за спеціальну службу бонуси (премії)? Якщо

так, за яких обставин і хто прийматиме відповідні рішення?

7.10. Чи вимагатимуться для присвоєння нового рангу або призначення на

нову посаду підвищення кваліфікації та /або іспити? Чи є більш доцільним фор-

мулювати ці вимоги в документі щодо умов державної службі, а не в законо-

давстві?

7.11. За яких обставин просування по службі та призначення на нові посади

будуть здійснюватися шляхом відкритого конкурсного відбору по заслугах (on

merit), і чи закон чітко вимагає проведення конкурсного відбору в спосіб, який

запобігає непотизму та упередженості?

7.12. Чи будуть вакантні посади в міністерстві/агенції відкритими для всіх

державних службовців, які мають необхідну кваліфікацію, чи тільки для співро-

бітників відповідного міністерства/агенції?

7.13. Якщо вакансії будуть відкритими для всіх, чи містить законодавство ви-

могу щодо оголошення вакансій по всій державній службі?

Переходи на інше місце роботи7.14. За яких обставин державний службовець може перейти на роботу в

інше міністерство/агенцію, і наскільки він є вільним у прийнятті цього рішення?

7.15. Зважаючи на те, що переходи на інше місце роботи зазвичай здійсню-

ються на прохання або за згодою державного службовця, чи існують виняткові

обставини, за яких від державного службовця вимагатимуть переходу (транс-

феру)?

7.16. Чи мають державні службовці, які підпадають під скорочення штату,

пріоритетне право переходу на еквівалентну посаду в іншому міністерстві /аген-

ції, коли відкриється відповідна вакансія?

7.17. Чи передбачає структура прийняття рішень можливість використання

переходу на іншу посаду (трансферу) як спосіб кар’єрного розвитку або уник-

нення скорочення штату?

Припинення державної служби7.18. Чи містить закон формулювання обставин, за яких правовідносини

може бути припинено? Зокрема, чи визначає законодавство умови, за яких дер-

жавну службу може бути припинено через:

86

(а) погане здоров’я?

(б) некомпетентність/непридатність до роботи або низьку якість роботи?

(в) скорочення штату або ліквідація міністерства/агенції, відносно службовців

без визначеного строку служби?

(г) посадовий злочин?

(д) відставка /прохання про відставку державного службовця?

7.19. Чи передбачає закон, що той самий орган влади, який здійснює при-

значення на державну службу, вповноважений також її припиняти, і чи передба-

чає він процедури припинення, а також права апеляції /перегляду рішення щодо

припинення служби?

7.20. Які права (наприклад, на грошові субсидії, пенсію, повторне призна-

чення) має службовець, державну службу якого було припинено за різних об-

ставин?

7.21. Які особливі права має державний службовець, не зарахований у штат

(without tenure), чию службу було припинено внаслідок скорочення штату або

ліквідації міністерства/агенції (наприклад, право на підвищену пенсію, продо-

вження виплати окладу на певний обмежений термін)? Чи передбачено в дер-

жавному бюджеті кошти на забезпечення цих прав?

7.22. Чи містить законодавство або інші документи положення, які регу-

люють процедуру і порядок визначення державних службовців, яких має бути

звільнено в ході вимушеного скорочення штату в спосіб, що запобігає непотиз-

му та упередженості?

8. Обов’язки державних службовців

Спеціальні обов’язки8.1. Чи закон містить або передбачає повний спектр спеціальних обов’язків

державних службовців, які мають на меті гарантувати їхню безпристрасність,

чесність, лояльність до уряду та держави, ефективність та підзвітність?

8.2. Зокрема, чи закон передбачає:

(а) обов’язок виконувати законні накази вищих за ієрархією державних служ-

бовців, а також обставини і процедуру відмови службовця від виконання

протизаконного наказу?

(б) обов’язок надавати інформацію на вимогу громадськості, за винятком ін-

формації, що є таємною у відповідності з законом про державну таємницю,

а також обов’язок зберігати конфіденційність по відношенню до питань, які

підпадають під правове визначення державної таємниці?

(в) міра, в якій обов’язком службовця є відмова займатися іншою оплачуваною

роботою або діловою активністю (а також, хто може дати дозвіл на подібну

87

роботу, коли вона не є несумісною з обов’язками державного службовця)?

(г) обставини, за яких службовець зобов’язаний проживати у певному місці або

бути переведеним, на певний час, на інше місце роботи або на виконання

інших функцій?

(д) обов’язок не вимагати і не приймати фінансові або інші винагороди, чи піль-

ги, від третіх осіб за виконання функцій державної служби?

(е) обов’язок проходити медичну комісію для оцінки фізичної та ментальної

спроможності державного службовця виконувати свої функції?

(є) загальний обов’язок виконувати свої функції лояльно, ретельно і вчасно, без

упередженості і впливу політичних поглядів або уподобань, без зловживан-

ня владою, і в цілому поводитися гідно, уникаючи несумісною з перебуван-

ням на державній службі поведінки?

Кодекс поведінки8.3. Чи передбачає закон оприлюднення кодексу поведінки, що пропонує

детальні настанови для державних службовців щодо способів виконання різно-

манітних вказаних в законі обов’язків за обставин, в яких вони найбільш віро-

гідно поставатимуть?

9. Дисципліна державних службовців

9.1. Чи встановлює закон систему дисциплінарного покарання державних

службовців, яка є прозорою і відповідає стандартам юридичної якості?

9.2. Зокрема:

(а) чи належним чином визначені в законі підстави для дисциплінарного пока-

рання з точки зору стандартів слідування закону, і чи чітко встановлено їх-

ній зв’язок зі статутним обов’язками та кодексом поведінки?

(б) чи містить закон повний перелік покарань за посадовий злочин і випадків,

в яких кожне з них може бути застосовано?

(в) чи визначає закон органи, що можуть виконувати дисциплінарні функції, і

розрізняє випадки посадових злочинів, які може розглядати керівник, і тих,

що мають розглядатися дисциплінарним трибуналом?

(г) чи містить закон положення щодо складу дисциплінарних трибуналів (за ви-

ключенням того, хто ініціює судовий розгляд або виступає обвинувачем),

необхідного розміру та кількості членів трибуналів з тим, щоб вони могли

виконувати свої задачі?

(д) чи склад дисциплінарних трибуналів дозволяє очікувати від них ухвалення

незалежних рішень?

(е) чи містить закон запобіжні заходи для проведення справедливого слухання,

включаючи право на отримання правової допомоги, право бути представле-

88

ним людиною за вибором звинуваченого, право знати звинувачення і слуха-

ти свідчення, а також право на захист і апеляцію?

(є) чи існує в законі положення про загальний апеляційний орган для всіх дис-

циплінарних трибуналів, метою якого є забезпечення єдиних стандартів при-

йняття рішень?

(ж) чи санкціонує закон розробку стандартного набору процесуальних норм або

дисциплінарного кодексу відносно ініціювання судового розгляду, звинува-

чення, слухання справи та вироку?

(з) чи містить закон вимогу щодо знищення, по закінченню встановленого пе-

ріоду, негативних відомостей, що було внесено до особистих справ держав-

них службовців?

(і) чи вказує законодавство на обставини, за яких державних службовців може

бути тимчасово відсторонено від державної служби до встановлення резуль-

татів дисциплінарного розгляду, а також їхні права під час відсторонення і в

разі виправдання (визнання невинності)?

10. Права державних службовців

Особливі права 10.1. Чи містить закон основну схему особливих прав державних службов-

ців?

10.2. Зокрема, чи повинен закон гарантувати наступні права державних

службовців (при потребі в рамках встановлених обмежень):

(а) право рівного доступу кваліфікованих кандидатів до державної служби?

(б) право на заробітну плату (а також, чи залежатиме її розмір від якості ро-

боти державного службовця чи від його віку та стажу державної служби)?

(в) право отримувати заробітну плату, рівні якої встановлено в процесі колек-

тивних торгів/переговорів?

(г) право вимагати письмового наказу вищого за ієрархією чиновника в випад-

ках, коли законність або адекватність усного наказу ставиться під сумнів?

(д) право вступати до профспілки або професійної асоціації, а також право на

страйк?

(е) право вступати до політичної партії і обіймати в ній посаду, а також брати

участь в політичній активності, яка не є несумісною з виконанням функцій

державного службовця?

(є) право на встановлений мінімальний період річної відпустки, а також на від-

пустку за свій рахунок?

(ж) право звертатися до суду або до іншого незалежного органу з метою врегу-

лювання суперечок, пов’язаних з питаннями трудових відносин?

89

(з) право вступати в певні форми зовнішніх трудових відносин, якщо тільки

вони не є несумісними з виконанням функцій державного службовця?

(і) право не бути переведеним на інше місце роботи без особистої згоди, якщо

це не викликано гострою необхідністю?

(й) право на відповідне навчання за рахунок держави, а також на навчальну від-

пустку?

(к) право на спеціальні субсидії (наприклад, за роботу в віддалених регіонах, під

час трансферу на інше місце роботи, під час хвороби, офіційних поїздок, по-

наднормовий робочий час, та за особливо важку працю)?

(л) право на спеціальні умови працевлаштування (наприклад, право на декретну

відпустку, медичне обслуговування державного службовця та його родини,

пенсії та допомогу з інвалідності державного службовця та його родини)?

10.3. Чи передбачає закон, що деталі щодо прав (наприклад, кількість, умо-

ви надання) можуть встановлюватися час від часу іншими методами, напри-

клад, через вторинне законодавство, технічні завдання, адміністративні наста-

нови?

Витрати на забезпечення прав державних службовців 10.4 Чи було підраховано витрати на забезпечення прав державних служ-

бовців, які розглядаються до включення до закону?

10.5. Чи є можливим фінансувати ці витрати з державного бюджету? Якщо

ні, чи варто виключити або модифікувати деякі положення, або ж запровади-

ти процедуру тимчасового скасування деяких прав до отримання достатнього

фінансування?

11. Участь персоналу

11.1. Чи передбачає законодавство участь персоналу державної служби або

їхніх представників в процесах ухвалення рішень керівництвом?

11.2 Зокрема:

(а) чи визначає законодавство способи, за допомогою яких профспілки або

професійні асоціації мають право долучатися до кадрових питань, а також

ступінь цього долучення?

(б) чи обмежуються функції профспілок або асоціацій колективною дією (на-

приклад, переговори щодо заробітної плати, розгляд змін в умовах праці

або нове законодавство щодо пільг)?

(в) чи, натомість, ці функції включають також репрезентацію інтересів окремих

державних службовців (наприклад, в трудових диспутах або під час дисци-

плінарних процесів)?

90

(в) чи мають профспілки або асоціації право виконувати репрезентативні функ-

ції колективу щодо всіх державних службовців в окремих міністерствах/

агенціях, або ж їх обмежено загальною роллю державної служби?

(г) чи є більш доцільним передати функції репрезентації колективу окремих мі-

ністерств / агенцій консультативним органам, що обираються державними

службовцями відповідного міністерства?

(д) чи мають профспілки або асоціації право представництва на дисциплінар-

них трибуналах?

(е) чи повинен закон передбачити заснування єдиного національного консульта-

тивного органу, на додаток до профспілок і асоціацій?

12. Навчання

12.1 Чи містить законодавство положення щодо навчання (підвищення ква-

ліфікації) державних службовців, зв’язуючи його з професійним ростом та про-

суванням по службі?

12.2. Якщо закон постулює право та обов’язок державних службовців на на-

вчання (підвищення кваліфікації), які заходи передбачено для забезпечення та

моніторингу того, що навчання в повному обсязі та систематично планується і

надається в усій системі державної служби?

12.3. Чи визначає законодавство, які органи несуть відповідальність за організа-

цію навчання, і яку роль в цьому процесі відведено державним освітнім закладам?

12.4. Чи існує механізм підрахунку витрат на навчання і включення їх до дер-

жавного бюджету?

13 Перехідні положення та положення, що залишаються в силі

Чи передбачає закон вжиття всіх перехідних заходів, необхідних для того,

щоб існуючі обставини, які регулюються чинним законодавством, було узго-

джено з вимогами нового законодавства?

Графіки реалізації та початокЧи було розроблено графік (наприклад, з використанням блок-схем або ме-

тоду «критичного шляху»), щоб визначити етапи запровадження нове законо-

давства з державної служби?

Чи дає закон можливість вводити в дію його положення в відповідності з

цими етапами?

Чи чітко зазначено, що жодне положення закону не набуватиме чинності,

допоки інші положення, від яких вони залежать, не увійдуть повністю в дію?

91

Чи дають запропоновані терміни вступу в дію окремих частин закону реаліс-

тичний запас часу для підготовки до їхнього впровадження?

Перекваліфікація наявних державних службовців Чи містить законодавство положення щодо статусу тих громадян, які вже

займаються державним управлінням і, відповідно, підпадають під дію чинного

закону? Зокрема, чи закон містить положення щодо:

(а) методів, за допомогою яких статус громадян, які на даний момент викону-

ють функції державної служби («наявні державні службовці»), буде узго-

джено з новою системою державної служби (незалежно від того, функціо-

нує вона за принципом кар’єри або посадових призначень), і визначено їхні

нові ранги або посади, а також заробітну плату?

(б) статусу та умов служби наявних державних службовців, а також тих, кого

буде прийнято на службу в перехідний період, до завершення процесу пе-

рекваліфікації?

(в) положення наявних державних службовців, які не мають необхідної, згідно

з вимогами закону, кваліфікації, або ж визнаються за законом професійно

непридатними?

(г) яку спеціальну допомогу може бути надано недостатньо кваліфікованим

державним службовцям в знак подяки за довгу службу або для того, щоб

надати їм можливість отримати необхідну кваліфікацію?

(д) чи треба створити спеціальні умови скорочення або виходу на пенсію для

наявних державних службовців, які залишають, або повинні залишити дер-

жавну службу внаслідок вступу в дію законодавства?

(е) процедур, органів влади та графіків, які регулюють ухвалення рішень щодо

майбутнього наявних державних службовців?

Загальні питання перехідного періоду13.7. Яким буде статус тих громадян, які раніше працювали в сфері дер-

жавного управління (наприклад, пенсіонери), та їхніх родин, по відношенню до

будь-яких особливих привілей державних службовців згідно чинного законо-

давства (наприклад, медичних або пенсійних виплат)? Зокрема:

(а) чи буде збережено їхні права, забезпечені діючим законом, після вступу в

дію нового законодавства?

(б) або ж їх буде прирівнено до тих державних службовців, які мають схожий

статус згідно нового законодавства?

13.8. Яким є статус розпочатих дисциплінарних процесів, або дисциплінар-

ної дії в процесі впровадження, щодо існуючих державних службовців згідно

чинного законодавства? Зокрема, чи потрібно припинити ці процеси, або за-

вершити їх згідно чинного законодавства, або ж узгодити зі схемою нового за-

конодавства?

92

13.9. Яким є статус трудових диспутів, що тривають, в яких беруть участь

наявні або колишні державні службовці? Зокрема, чи їх має бути врегульовано

згідно існуючого законодавства?

13.10. Яким є статус та пільги громадян, які згідно існуючого законодавства

є державними службовцями або прирівняні до них? Зокрема, чи має застосо-

вуватися до них і в подальшому чинний (існуючий) закон, або ж їх треба відне-

сти до схожих категорій за новим законодавством?

13.11. В якій мірі період попередньої служби за чинним (існуючим) законо-

давством повинен враховуватися при розрахунку стажу роботи для отримання

будь-якої пільги за новим законодавством?

13.12. Чи потрібно включити до закону положення, що гарантує збере-

ження та передачу створених за вимогами чинного (існуючого) законодавства

особистих справ для використання як документи за новим законодавством?

13.13 Скільки додаткового часу має бути надано для того, щоб державні

службовці могли узгодити свої справи з вимогами законодавства і з кодексом

поведінки в тому, що стосується фінансових та комерційних інтересів або ін-

ших несумісностей?

13.14. Чи має будь-яке важливе вторинне законодавство, що було введено в

дію згідно чинного (існуючого) закону, залишатися в силі (в тій мірі, в якій воно

є сумісним з новим законом), допоки нове вторинне законодавство буде розро-

блено для потреб нового закону?

13.15. Чи повинні посилання в інших законах на положення закону, який

скасовується, або на згадані в ньому органи влади сприйматися як посилання

на відповідні положення або органи влади в новому законодавстві?

Положення щодо скасування13.16. Чи містить закон вичерпне роз’яснення щодо ступеню скасування іс-

нуючого законодавства з державної служби?

13.17. Чи містить закон повний перелік положень існуючого законодавства,

що мають бути збереженими (іншими словами, зберігати юридичну силу) з

певною спеціальною метою або на певний період?

14. Структура закону

Примітка:Наступні питання корисно мати на увазі як в процесі створення положень

закону, так і пізніше, під час перевірки проектів закону. Подібні питання пови-

нні також задаватися по відношенню до вторинного законодавства, що створю-

ється для доповнення закону.

93

14.1. Чи має закон систематичну та впорядковану структуру, яка полегшить

його обговорення в парламенті і сприятиме розумінню тими, хто має цей закон

застосовувати?

14.2 Зокрема, чи відповідає закон наступним загальним принципам, які за-

звичай прийняті в країнах ОЕСР?

(а) При наявності, цілі закону має бути проголошено на початку, оскільки вони

встановлюють контекст для сприйняття всіх наступних положень.

(б) Основні концепції і терміни закону має бути роз’яснено або визначено до по-

чатку їхнього використання.

(в) Застосування, або сфера дії закону (тобто перелік загальних випадків, які

регулює та не регулює закон), повинні передувати дотичним до цих випад-

ків положенням.

(г) Основні положення повинні передувати допоміжним положенням, що їх роз-

вивають, розширюють або від яких залежать.

(д) Зокрема, загальні положення мають передувати опису виключень з них.

(е) Універсальні або загальні положення повинні передувати положен-

ням, що застосовуються виключно до специфічних або особливих ви-

падків.

(є) Положення, що засновують органи влади, мають передувати тим, що регу-

люють їхню діяльність і виконання функцій.

(ж) Положення, що створюють права, обов’язки, повноваження або привілеї

(«сутнісні правила») мають передувати положенням, що регулюють спосіб

їхнього дотримання («правила управління або процедури»).

(з) Положення, на які часто посилатимуться, повинні передувати тим, що не бу-

дуть регулярно використовуватися.

(і) Постійні положення повинні передувати тим, що будуть чинними або засто-

совуватимуться тільки протягом обмеженого періоду часу (наприклад, в пе-

рехідний період)

(й) Положення, які впливають на серію пов’язаних між собою подій або дій, має

бути розташовано за хронологічному порядком, в якому ці події або дії від-

буватимуться.

(к) Термінологія повинна використовуватися послідовно в усьому законі і похід-

ному законодавстві; однакові терміни мають використовуватися для однако-

вих випадків, а різні терміни – для різних.

(л) Пов’язані між собою положення має бути розміщено в одній частині зако-

ну, а відмінні одна від одної групи пов’язаних між собою положень має бути

виділено як окремі частини закону.

(м) Групи положень, або частини закону, має бути упорядковано згідно тих са-

мих принципів, що регулюють окремі положення.

94

(н) Закон повинен містити перехресні посилання на все інше важливе законо-

давство, яке доповнює закон (наприклад, трудовий кодекс чи законодав-

ство, що стосується пенсій, страхування здоров’я або оплати праці).

(о) Перехресні посилання має бути зроблено в положеннях закону на ті поло-

ження закону, з якими вони пов’язані, з зазначенням їхньої правильної ну-

мерації.

95

Частина 3

ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ПИТАННЯМИ ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ

Переклад за публікацією OECD Puma:

Principles for managing ethics in the public service (OECD Puma, 1998);

Підготовлено Яношем Бертоком

Цей документ було підготовлено за фінансової підтримки

Європейського Союзу. Висловлені у ньому погляди відображають думку

автора, і за жодних умов не повинні сприйматися як офіційна позиція

Європейського Союзу чи ОЕСР, країн-членів чи країн-бенефіціарів,

що беруть участь у програмі Sigma.

96

Етичні стандарти для державної служби мають бути зрозумілими.Державні службовці мають знати основні принципи і стандарти, яких вони

повинні дотримуватися у своїй роботі, а також межі прийнятної поведінки. Стис-

ле, добре викладення ключових етичних стандартів і принципів, які регулюють

поведінку державних службовців, наприклад у формі Кодексу поведінки, може

сприяти досягненню цієї мети шляхом забезпечення спільного розуміння в уря-

ді і в межах ширшої спільноти.

Етичні стандарти мають відтворюватися у правовій базі.Правова база є основою для інформування про мінімум обов’язкових стан-

дартів та принципів поведінки державного службовця. Законодавчі й норматив-

ні акти можуть встановлювати основні цінності державної служби й повинні за-

безпечувати основу для створення настановних інструкцій, розслідування, захо-

дів дисциплінарного впливу та притягнення до відповідальності.

Етичні настанови мають бути доступними для державних службовців.Професійна соціалізація повинна сприяти розвитку необхідних переконань і

навичок, які надають можливість державним службовцям застосовувати етич-

ні принципи за певних обставин. Тренування сприяє усвідомленню необхіднос-

ті етичних засад поведінки й здатне розвинути необхідні навички для етично-

го аналізу і морального судження. Безсторонні поради можуть допомогти ство-

ренню оточення, в якому державні службовці будуть більш схильні протистояти

етичним непорозумінням і проблемам та розв’язувати їх. Необхідно забезпечи-

ти надання консультативної допомоги та створення механізмів внутрішніх кон-

сультацій з тим, аби допомоги державним службовцям у застосуванні основних

етичних стандартів на робочому місті.

Державні службовці повинні знати свої права та обов’язки при виявлен-ні порушень.

Державні службовці повинні знати, в чому полягають їхні права та обов’язки

щодо викриття дійсних або підозрюваних порушень на державній службі. Ці

права та обов’язки мають включати в себе чіткі правила й процедури, яких по-

винні дотримуватися посадові особи, а також визначати формальну ієрархію

відповідальності. Державні службовці також повинні знати, на який захист вони

можуть розраховувати у разі виявлення порушень.

Зміцненню етичності поведінки державних службовців має сприяти взяття на себе політичних зобов’язань щодо дотримання етичних стандартів.

Політичні лідери несуть відповідальність за підтримання високих стандар-

тів особистої відповідності їхнім державним обов’язкам. Їх зобов’язання демон-

струються власним прикладом та діями, що є можливими лише на політично-

му рівні – наприклад: шляхом законодавчих й інституційних домовленостей, які

сприяють укріпленню етичної поведінки й запроваджують санкції проти пору-

шень; також шляхом надання необхідної допомоги та ресурсної підтримки за-

97

ходів на рівні уряду, спрямованих на забезпечення підтримки етичних стандар-

тів поведінки; й насамкінець, через уникнення використання правил та законів

етики з політичними цілями.

Процес прийняття рішень повинен бути прозорим і відкритим для громад-ської перевірки.

Громадськість має право знати, яким чином державні установи довірені їм

владні повноваження та ресурси. Громадському контролю мають сприяти: на-

явність прозорих та демократичних процесів, законодавчий контроль, та доступ

до відкритої інформації. Необхідно далі підвищувати прозорість шляхом таких

заходів, як створення систем оприлюднення інформації та визнання ролі актив-

них і незалежних засобів масової інформації.

Повинні бути створені чіткі основні принципи взаємодії між державним і приватним секторами.

Поведінка державних службовців у їхніх стосунках з приватним сектором

має регулюватися чіткими правилами, що визначають етичні стандарти – напри-

клад, стосовно умов закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти, корис-

тування послугами зовнішніх виконавців, або умов прийому на роботу на поса-

ди державної служби. Підвищення взаємодії між державним та приватним сек-

торами вимагає приділення більшої уваги до цінностей державної служби та до-

тримання цих цінностей зовнішніми партнерами.

Керівники, мають на власному прикладі демонструвати етичну поведінку й сприяти її поширенню.

Безпосередній вплив на щоденне застосування цінностей та етичних стан-

дартів державної служби мають умови роботи в установі, де високі стандарти

поведінки підтримуються за рахунок надання відповідних заходів стимулюван-

ня дотримання етичної поведінки, а саме: адекватних умов праці та дієвої оцін-

ки ефективності виконавської діяльності. Керівники відіграють важливу роль у

цьому відношенні, забезпечуючи послідовність управління та виступаючи ро-

левими моделями етичності та відповідності поведінки в їхніх посадових сто-

сунках з політичними лідерами, іншими державними службовцями та грома-

дянами.

Сприяти етичній поведінці повинні політика, практика і процедури управління.Зобов’язання організацій щодо дотримання етичних стандартів мають на-

очно підтверджуватися їхньою політикою і практикою управління. Мати лише

структури, засновані на правилах або забезпеченні відповідності, органам дер-

жавної влади недосить. Застосування самих лише систем забезпечення від-

повідності може неумисно спонукати деяких державних службовців до робо-

ти фактично на межі порушення з тих міркувань, що відсутність прямого пору-

шення закону вже є етичною поведінкою. Урядова політика має не лише визна-

чати планку мінімальних стандартів, нижче якої дії державних службовців є не-

98

допустимими, але також чітко визначати низку цінностей державної служби, до

яких мають прагнути працівники.

Етичній поведінці повинні сприяти умови роботи на посадах державної служби, а також управління людськими ресурсами.

Умови працевлаштування на посади державної служби – такі, як перспек-

тиви кар’єрного зросту та особистого розвитку, адекватна винагорода за пра-

цю і політика управління людськими ресурсами – повинні створювати умови,

які сприятимуть етичності поведінки. Системне використання у повсякденних

процесах прийому на роботу та просування по службі базових принципів – та-

ких, як визнання досягнень – сприяє практичному забезпеченню цілісності дер-

жавної служби.

У державній службі повинні існувати необхідні механізми забезпечення від-повідальності.

Державні службовці відповідальні за свої дії перед своїми керівниками та,

у більш ширшому розумінні, перед громадськістю. Відповідальність має ґрун-

туватися як на забезпеченні відповідності правилам та етичним принципам, та-

кож і на досягненні результатів. Механізми забезпечення відповідальності мо-

жуть бути внутрішніми (як на рівні окремої установи, також і в межах всієї сис-

теми органів державної влади), або ж забезпечуватися громадянським суспіль-

ством. Механізми, що сприяють підзвітності можуть бути розроблені з метою

забезпечення належних важелів контролю, одночасно дозволяючи при цьому

відповідну гнучкість управління.

Мають існувати відповідні санкції і процедури з метою протидії порушен-ням.

Механізми для виявлення і незалежного розслідування фактів порушень –

таких, як корупція – є необхідною частиною інфраструктури забезпечення етики

поведінки. Повинні існувати надійні процедури і ресурси для забезпечення ви-

конання правил державної служби щодо моніторингу, відповідальності та роз-

слідування порушень, так само як і відповідних адміністративних чи дисциплі-

нарних санкцій з метою протидії порушенням норм поведінки. Керівники пови-

нні помірковано ставитися до використання цих механізмів у випадку необхід-

ності вжиття певних заходів.

Проблеми управління етикою поведінкиВисокі стандарти поведінки на посадах державній службі стали нагаль-

ним питанням для урядів країн-членів ОЕСР. Реформи державного управ-

ління, що включають в себе більш масштабне делегування обов’язків та

розширення самостійності державних службовців у прийнятті рішень, об-

меженість бюджетних асигнувань та нові форми надання державних по-

99

слуг стали викликом для традиційних цінностей державної служби. Глоба-

лізація і подальший розвиток міжнародних економічних відносин, в тому

числі, у галузі торгівлі та інвестицій, вимагають встановлення високих

та прийнятних стандартів поведінки на посадах державної служби. По-

передження порушень правил поведінки є так само складним питанням,

що й власне порушення як таке, тому для забезпечення успіху необхід-

ний комплекс інтегрованих механізмів, включно з відповідними система-

ми управління етикою.

Перегляд системи управління етикоюЗростаюче занепокоєння стосовно зниження довіри до органів держав-

ної влади та розвиток корупції спонукали уряди переглянути свої підходи

до питань етичної поведінки. У відповідь на ці виклики Комітет з питань

державного управління погодився на низку «Принципів управління етикою

поведінки на державній службі» з метою допомогти країнам у перегляді ді-

яльності інституцій, систем та механізмів розвитку етичних засад поведін-

ки на державній службі. Ці принципи визначають функції настанов, управ-

ління або контролю, відносно яких мають перевірятися системи управління

етикою поведінки на державній службі. Вони ґрунтуються на досвіді країн,

що є членами ОЕСР і відображають спільність поглядів на належне управ-

ління етикою поведінки на державній службі.

Ці принципи мають широке практичне застосуванняПринципи можуть використовуватися керівниками національного

та нижчих рівнів державного управління. Політичні лідери можуть ви-

користовувати їх для перегляду режимів управління етикою та оцінки

ступень практичного впровадження стандартів етичної поведінки в ор-

ганах державної влади. Ці принципи задумані як інструмент, який кра-

їни мають пристосувати для власних національних умов, аби знайти з

його допомогою власні шляхи врівноваження різних елементів очіку-

вань та забезпечення відповідності та на основі цього вийти на ефек-

тивну рамкову систему, яка найкращим чином відповідатиме їхнім

власним обставинам. Самі по собі вони не є достатніми й мають від-

повідно розглядатися як спосіб поєднання управління етикою з шир-

шим контекстом державного управління.

По більш детальну інформацію щодо діяльності ОЕСР

у цій сфері звертайтеся до:

Janos Bertok-E-mail: janos.bertok@oecd.org -Fax: (33-1) 45.24.87.96

або відвідайте веб-сторінку: www.oecd.org/puma/gvrnance/ethics

100

ПРО ПРОГРАМУ SIGMA

Програма Sigma – Підтримка вдосконалення урядування і менеджменту –

є спільною ініціативою Організації економічного співробітництва та розвитку

(ОЕСР) та Європейського Союзу, що в основному фінансується ЄС.

Працюючи в партнерстві з країнами-бенефіціарами, Sigma підтримує належ-

не урядування шляхом:

• Оцінювання прогресу в здійсненні реформ і визначення пріоритетів відносно

базових показників, які відображають взірцеву Європейську практику і існу-

юче законодавство ЄС (the acquis communautaire);

• Надання допомоги ухвалювачам рішень та адміністраціям у заснуванні організацій

та процедур задля наближення до європейських стандартів і взірцевої практики;

• Сприяння донорській допомозі з Європи та з-поза її меж через допомогу у розро-

бленні проектів, забезпечення необхідних умов та підтримку здійснення проектів.

У 2007 році, Sigma співпрацює з такими країнами-партнерами:

• Нові члени ЄС – Болгарія та Румунія

• Країни-кандидати на вступ до ЄС – Хорватія, колишня югославська Респу-

бліка Македонія, Туреччина

• Західнобалканські країни – Албанія, Боснія і Герцеговина (Держава, федера-

ція Боснії та Герцеговини і Республіка Сербська), Чорногорія, Сербія і Косо-

во (з червня 1999 року керується тимчасовою адміністративною місією ООН

в Косово - МООНК)

• Україна (діяльність, що фінансується Швецією та Великобританією).

Програма Sigma підтримує реформи, що здійснюють країни-партнери в та-

ких галузях:

• Правові та адміністративні структури, державна служба та юстиція; системи

громадської доброчинності

• Державний внутрішній фінансовий контроль, зовнішній аудит, боротьба з

шахрайством та управління фондами ЄС

• Менеджмент державних витрат, системи бюджету та казначейства

• Державні закупівлі

• Вироблення політики та координація

• Підвищення якості регулювання.

Для отримання додаткової інформації про Sigma,

відвідайте нашу веб-сторінку: http://www.sigmaweb.org

Авторське право ОЕСР, 2006, 1998, 1996Заявку на дозвіл передруку чи перекладу всієї цієї публікації або її частин

треба надсилати на ім’я Керівника служби публікацій,

ОЕСР, 2 Андре Рю Pascal, 75775 Париж Цедекс 16, Франція.

Серія «Бібліотека молодого державного службовця»

Науково-практичне видання

Мануєль Віллорія, Стаффан Синнестрьом, Янош Берток

ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:запобігання конфлікту інтересів та вимоги до законодавства

Українською мовою

Переклад за виданнями

Організації економічного співробітництва та розвитку:

Sigma Paper No. 36: Conflict of interest policies and practices in nine EU member states

(Sigma OECD, 2006)

Sigma Paper No. 5: Civil service legislation content list (Sigma OECD, 1996)

Principles for managing ethics in the public service (OECD Puma, 1998)

Видання здійснене коштом Державного бюджету України

Перекладач Ірина Чуприна

Відповідальний за випуск Дмитро Чуприна

Здано в набір 1.12.2010. Підписано до друку 15.12.2010.

Формат 60х84/16. Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Леттеріка.

Ум. друк. арк. 8,37. Обл.-вид. арк. 9,51. Тираж 1000. Зам. № 10-1044

Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

при Головному управлінні державної служби України

вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601, Україна; тел. (044) 278-3650, факс (044) 278-3622

http:\\www.center.gov.ua; e-mail: center@center.gov.ua

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК 3280 від 17.09.08

Віддруковано в друкарні «Видавництво «Фенікс».

Св-во суб’єкта видавничої справи

ДК №271 від 07.12.2000 р.

03680, м. Київ, вул. Шутова, 13-Б.

www.kniga.kiev.ua

ISBN 978-966-8918-30-8