Укладачі: Колінко О.А., заступник директора науково-методичного центру,Богун П.М., директор Миколаївської спеціалізованої І-ІІІ ступенів №

22 з поглибленим вивченням англійської мови з 1 класуРецензент: Вдовиченко Р.П., кандидат педагогічних наук, начальник управління

освіти Миколаївської міської радиУдовиченко О.О., директор науково-методичного центру,

Відповідальний за випуск: Удовиченко О.О., директор науково-методичногоцентру

Рекомендовано науково-методичною радою НМЦ, протокол від 09.04.2008 № 4

у збірку ввійшли матеріали семінару – практикуму для заступниківдиректорів з навчально – виховної роботи, які дають можливість розширити ісистематизувати знання щодо сутності навчально – пізнавальної компетенціїшкільної освіти. Крім того, представлений досвід роботи педагогічного колективуСЗош №22 допоможе керівникам і педагогам і керівникам навчальних закладіввизначити шляхи створення власної внутрішкільної системи формування ірозвитку навчально – пізнавальної компетенції учнів..

Для методистів, керівників навчальних закладів, педагогів.

Удовиченко О.О., Колінко О.А., Богун П.М.ВНУТРІШКІЛЬНА СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУНАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ – Миколаїв, 2008–48с.

2

Понятійний апарат

Компетенція (лат. Competentia) - коло питань, в яких людинадобре поінформована, володіє знаннями і досвідом

Компетентність (від лат. competentis) - відповідний, здатний:1) володіє компетенцією; правомочний;2) знаючий, досвідчений в певній області

Словник іноземних слів

Компетентність - загальні, або ключові, вміння, базові вміння,фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації,кроснавчальні вміння або навички, ключові уявлення, опори,або опорні знання. Компетентності передбачають:ü спроможність особистості сприймати та відповідати на

індивідуальні й соціальні потреби;ü комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.

Рада Європи

Компетентність - здатність застосовувати знання та вмінняефективно й творчо в міжособистісних відносинах —ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми всоціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях.Компетентність — поняття, що логічно походить від ставленьдо цінностей, та від умінь до знань

ЮНЕСКО (Ryehen & Tiana, 2004)

Компетентність - спеціально структуровані (організовані)набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають упроцесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобтоідентифікувати і розв'язувати, незалежно від контексту (відситуації) проблеми, характерні для певної сфери діяльності

О.І. Пометун

3

Компетенція - сукупність взаємозв'язаних якостей особистості(знань, умінь, способів діяльності, досвіду), що задаються повідношенню до певного кола предметів і процесів і необхіднихдля якісної продуктивної діяльності по відношенню до них

Освітні компетенції - складні узагальнені способи діяльності,що їх опановує учень під час навчання.

Компетентність - це поєднання відповідних знань і здібностей,що дозволяють обґрунтовано судити про цю сферу й ефективнодіяти в ній. Компетентність є результатом набуття компетенцій.

В.В. Краєвський, А.В. Хуторський

Компетентність - це здатність (уміння) діяти на основі здобутихзнань. На відміну від ЗУНІВ (що передбачають дію за зразком,за аналогією), компетентність передбачає досвід самостійноїдіяльності на основі універсальних знань

Компетенція – інтегративне поняття, що містить такі аспекти:ü готовність до цілепокладання;ü готовність до оцінювання;ü готовність до дії;ü готовність до рефлексії.

С. Шишов та В. Кальней

Пізнавальна компетентність - особистісна характеристикастаршокласника, що розкриває накопичені знання, уміння учняв організації даного виду діяльності, володіння способами(навичками, прийомами, алгоритмами тощо) вирішеннянавчально-пізнавальних задач, досвід самостійної пізнавальноїдіяльності.

С.Г. Воровщиков

4

Навчально-пізнавальна компетенція - сукупність компетенційучня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включаєелементи логічної, методологічної, загальнонавчальноїдіяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами пізнання;знання і уміння цілепокладання, планування, рефлексії,самооцінки навчально-пізнавальної діяльності.

А.В.Хуторський

Пізнавальний інтерес - виборча спрямованість людини напізнання предметів, явищ, подій навколишнього світу, щоактивізує психологічні процеси, діяльність людини, йогопізнавальні можливості… пізнавальний інтерес стимулюєдіяльність, робить її осмисленою й успішною, такою, щозбагачує і розвиває особистість в процесі активної,зосередженої, поглибленої інтелектуальної діяльності.

Г.І. Щукіна

Пізнавальна активність – якість особистості, що проявляється увідношенні до змісту і процесу діяльності, у прагненні доефективного оволодіння знаннями і способами їх отримання, вмобілізації вольових зусиль у досягненні мети навчання.Пізнавальну активність необхідно розглядати і як метудіяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.

Т.І. Шамова

5

Компетентнісний підхід у навчанні:актуальність питання

Удовиченко О.О.,директор науково-методичного центру

Швидкість соціальних і технологічних змін унавколишньому середовищі, прискорене нагромадженняінформаційних ресурсів та засобів навчання, які стаютьдоступними для більшості людей планети, мобільністьнаселення зумовлюють переосмислення функцій і результатівзагальної середньої освіти.

Світ, у якому доведеться жити нашим дітям, змінюєтьсявчетверо швидше, ніж наші школи. І справді, в школуприходять покоління дітей, які живуть в інформаційномусуспільстві, в цифровому середовищі і, щоб скористатися йогоперевагами, необхідно переосмислити самоцінність знань тасамодостатність учителя як джерела інформації.

Як має реагувати школа на ці зміни? З одного боку, вонаповинна залишатися базовим етапом освіченості й адаптаціїкожної людини, а з іншого — прогностично відповідати навиклики часу. Необхідність поєднання актуальних іперспективних потреб учнів у навчальному процесі об'єктивновимагає об'єднання в змісті, організації та методикахадаптивних і випереджальних функцій шкільної освіти.

Знання, вміння та навички, котрі молодь набуває й виробляє,навчаючись у школі, беззаперечно, є важливими. Поряд із цимсьогодні актуальності набуває поняття компетентності учня, щовизначається багатьма чинниками, оскільки самекомпетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, єтими індикаторами, що дозволяють визначити готовність учня-випускника до життя, його подальшого особистого розвитку йдо активної участі в житті суспільства. Орієнтуючись насучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогоденнявідносить уміння оперувати такими технологіями та знаннями,

6

що задовольнять потреби інформаційного суспільства,підготують молодь до нових ролей у цьому суспільстві. Саметому важливим нині є не тільки вміння оперувати власнимизнаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватисьдо нових потреб ринку праці, оперувати й, управлятиінформацією, активно діяти, швидко приймати рішення,навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнотасьогодні ставить перед собою нове завдання - сформувати вшколяра ключові компетенції.

Реалізацію цих завдань ефективно забезпечує такий типнавчання, сутнісними ознаками якого є:ü суб'єкт-суб'єктне гуманне співробітництво всіх учасників

навчально- виховного процесу;ü діагностично-стимуляційний спосіб організації

навчального пізнання;ü діяльнісно-комунікативна активність учнів;ü проектування вчителем (а пізніше й учнями)

індивідуальних досягнень учнів в усіх видах діяльності,сенситивних їх розвитку;

ü врахування в змісті, методиках, системі оцінюванняширокого діапазону особистісних потреб і можливостейдітей у здобутті якісної освіти.

Умовою й результатом інноваційного типу навчання єсформованість в учнів бажання і здатності самостійно вчитися,шукати в різних джерелах інформацію і застосовувати новізнання, виробляти вміння діяти, прагнути творчості тасаморозвитку.

Автори бестселера "Революция в обучении. Научить миручиться по-новому" Гордон Драйден і Джанет Вос, аналізуючишкільну справу з позицій глобалізації, пишуть: "Справжняреволюція у навчанні полягає не лише в змісті шкільноїсистеми. Вона полягає у навчанні того, як учитися, як думати, увивченні нових методів, які ви можете використати длярозв'язання будь-якої задачі, що виникає перед вами в будь-якому віці". Ми поділяємо переконаність науковців і водночас

7

розуміємо велику складність реалізації цього на практиці.Попри широке обговорення цієї проблеми в теорії і

привабливість ідей для практики, це вміння не сталообов'язковою характеристикою якості шкільної освіти.Основною перешкодою на цьому шляху ми вважаємо розривміж ідеями концептуального доробку та їх нормативно-методичним забезпеченням і неготовністю частини науковцівта вчителів усвідомити глобальність проблеми, недооцінкурозвивальних результатів у навчанні.

Питання про модернізацію змісту освіти актуальне завжди.У державному стандарті вказано, що зміст освіти створюєпередумови для запровадження особистісно орієнтованихпедагогічних технологій формування соціальної,комунікативної, комп'ютерної та інших видів компетентностіучнів.

Аналіз матеріалів, у яких відбито ключові компетентності запредметами, показує, що:

1) виділено різну кількість ключових компетентностей урізних предметах (діапазон від 12 до 3). Зауважмо, щовеликий розрив у кількості ключових ком петентностейспостерігається навіть у предметах однієї освітньої галузі.На приклад, з української літератури їх 12, а з російської —3;

2) укладачі навчальних програм з різних предметівскладники уміння вчитися по дають у різному обсязі, по-різному конкретизуючи. Зокрема, з математики зазначено, що учні повинні вміти діяти в широкомуконтексті й аргументувати, обґрунтовувати, порівнювати,оцінювати, розпізнавати, наводити приклади тощо, а зприродознавства, історії України це вміння вказаноузагальнено - "уміння вчитися";

3) вдалу спробу відбити в програмі вміння вчитися якключову компетентність, на нашу думку, здійснилирозробники матеріалів з української мови. Тут, зокрема,передбачено, що діти мають виробити такі вміння:

8

визначати мету діяльності, планувати діяльність длядосягнення результату, оцінювати отриманий результат,аналізувати, виділяти головне, моделювати мовні тапозамовні явища, переноси ти засвоєні знання і вміння внову ситуацію тощо;

4) позитивною є наявність у ключових компетентностях зокремих предметів вказівок на міжпредметний характер їхформування й застосування.

Таблиця 1. Відбиття в державних стандартах загальноосвітньоїпідготовки елементів уміння учнів самостійно вчитися

Освітнігалузі Перелік умінь

1. Мови ілітератури

Основна школа. Уміння застосовувати основнізагальнонавчальні, творчі вміння, використовуватиїх у різних життєвих і навчальних ситуаціяхспілкування. Уміння різними способами здобуватиінформацію з різноманітних джерел, виділятиголовне, складати план. Уміння сприймати новийдосвід, щоб адекватно діяти в навчальних іпізнавальних ситуаціях. Розвиток інтелектуальних,творчих здібностей. Старша школа. Подальшийрозвиток умінь і навичок в усіх видах мовленнєвоїдіяльності; формування мотивації до вивчення мов ілітератури; вироблення вмінь орієнтуватися врізноманітній інформації українською та іншимимовами, знаходити, сприймати, аналізувати,оцінювати, застосовувати на практиці.Удосконалення навичок самостійної навчальноїдіяльності, мислення; усвідомлення способівдіяльності.

9

2.Суспільствознавство

Основна школа. Знаходити інформацію, аналізувати,інтерпретувати та оцінювати її; формулювати,висловлювати, доводити власну думку, робитивибір, пояснювати, вести дискусію, розмірковувати,спілкуватись, співпрацювати в навчанні. (Узавданнях для старшої школи цей компонент неописано).

3.Естетичнакультура

Основна школа. Розвиток художньо-творчогопотенціалу особистості. Старша школа.Формування вмінь аналізувати та інтерпретуватитвори мистецтва, аргументовано висловлювативласні оцінні судження.

4.Математика

Основна і старша школа. Інтелектуальнийрозвиток учнів (логічного мислення,просторової уяви, алгоритмічної, інформаційноїта графічної культури, пам'яті, уваги, інтуїції).

5.Природознавство

Основна школа. Учні опановують науковий стильмислення. Старша школа. Оволодіння науковимстилем мислення і методами наукового пізнанняприроди (набувають досвід практичної таекспериментальної діяльності, оволодіваютьметодами наукового пізнання (спостереженняописовий, порівняльний та експеримент-тальнийметоди дослідження),уміннями користуватисярізними джерелами інформації.

10

6.Технологія

Основна і старша школа. Формування в учнівкультури праці, відповідальності, готовності добезперервної освіти, реалізація особистісноорієнтованого підходу до організації навчання;освоєння графічних і проектних умінь; розвитокздатності реально оцінювати свої можливості длявибору посильних творчих завдань. Умінняпланувати, оцінювати результати своєї діяльності;правильно вибирати програмний засіб як інструментпізнавальної діяльності.

Як бачимо, навчально-пізнавальна як вид компетентності невказана, хоча підкреслено, що особлива увага приділяєтьсяпрактичному й творчому складникам навчальної діяльності;локально відбито лише окремі елементи цієї компетенції. Крімтого, існує велика розбіжність і неповнота висвітлення впрограмах вимог до сформованості навчально-пізнавальноїкомпетенції, що зумовлена, на нашу думку, не специфікоюпредмету чи віковими можливостями дітей, а різнимрозумінням укладачами ролі цієї компетентності, її структури йшляхів формування.

Очевидно, це можна пояснити тим, що на час розробленнястандартів укладачі не мали достатніх знань з компетентнісногопідходу, оскільки узагальнені матеріали щодо його сутності,обґрунтування назв і кількості компетенцій ще не булиоприлюдненими. Важливо врахувати і обережність МОНУкраїни відносно введення в документ загальнодержавногорівня ще не усталеної термінології. Адже відомо, щокомпетентнісний підхід залишається й досі об'єктом науковихдискусій у різних країнах.

Після ухвалення "Закону про загальну середню освіту (12-річня школа)" (1999), "Концепції 12-річної середньоїзагальноосвітньої школи" відбулося принциповепереосмислення цілей і функцій шкільної освіти. Зокрема, вКонцепції наголошено: "її стрижень — розвиваюча,

11

культуротворча домінанта, виховання відповідальноїособистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вмієкритично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію,використовувати набуті знання і вміння для творчогорозв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя іжиття своєї країни". Отже, в розумінні цілей шкільної освіти за3—4 роки відбулися суттєві зміни. Тепер вона безпосередньопов'язується з успішним формуванням в учнів умінь самостійновчитися, критично мислити, користуватись комп'ютером,іноземними мовами, прагнути до самопізнання тасамореалізації в різних видах діяльності, опановуватипрактичними вміннями й навичками, необхідними дляжиттєвого і професійного вибору.

У зв'язку з посиленням практичної спрямованості шкільноїосвіти у визначенні її результатів запровадженийкомпетентнісний підхід. Загальний аналіз сутності цьогопоняття, характеристику компетентностей в освітніх системахзарубіжних країн здійснили на попередньому етапідослідження О. Овчарук, О. Пометун, О. Локшина. Це дає намзмогу зосередитись на такій компетентності шкільної освіти якнавчально-пізнавальна.

Отже тема нашого семінару обґрунтована, перш за все,вимогами сьогодення.

З метою реалізації визначених нормативно-правовомидокументами завдань, впровадження компетентнісного підходудо навчання розроблено проблемну тему "Крок за кроком доформування життєвої компетентності школяра", середскладових якої одне з найважливіших місць посідає навчальнакомпетентність, що формується в умовах впровадженняособистісно орієнтованої системи навчання. У 2006 році з метоюконтролю за ходом реалізації проблемної теми на колегіїуправління освіти Миколаївської міської ради було розглянутопитання "Про дієвість системи взаємодії учасників навчально-виховного процесу щодо формування пізнавальної активності такультури розумової праці учнів". Колегія відмітила, щокерівниками і педагогами навчальних закладів міста проводитьсяпевна робота щодо формування пізнавальної активності та

12

культури розумової праці учнів, результатом якої є не тількиуспішна участь школярів у Всеукраїнських олімпіадах,конкурсах, турнірах, конкурсах-захистах науково-дослідницькихробіт учнів членів МАН, а й зменшення проблем та недоліків ворганізації, змісті та методиці навчально-виховного процесу.

Поряд з цим, колегією визначено ряд проблем. А саме:ü недостатньо сформовано культуру розумової праці

учнів, мотивацію до навчання, уміння вчитися;ü наявні прогалини в знаннях теоретичного матеріалу.

Висновки колегії підтверджуються аналізом результатів ІІ– ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з базовихдисциплін, результатами тестування до територіальноговідділення МАН. Лише частині учасників змагань, цеприблизно 25%, характерна образність та оригінальністьмислення, високий рівень ерудиції і володіння програмовимматеріалом. На жаль, у більшості учнів не сформованізагально навчальні уміння і навички, вміння застосовуватизнання в нестандартних ситуаціях.

Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що тема, яка будерозглянута на семінарі актуальна для навчальних закладівнашого міста.

Компетентнісний підхід як засіб оновлення змісту освітивикликає однаковою мірою як зацікавленість, так і спротивсеред учительства, науковців, управлінців різних рівнів.

Він у свідомості адептів цього підходу протистоїть„знаннєвому” підходу в освіті та всьому негативному, що зним пов'язують: з переважанням фактичного, інформаційногоелемента; недостатністю в учнів умінь застосовувати знання врізноманітних ситуаціях для виконання практичних ітеоретичних завдань, тобто умінь користуватись знаннями.

Поділяючи такі погляди, більшість прогресивноналаштованих освітян відкриті для сприйняття концепцій іпедагогічних технологій, зорієнтованих на формування ірозвиток навчально-пізнавальної компетенції учнів.

13

Формування і розвиток навчально-пізнавальної компетенції як стратегічний

пріоритет освітнього процесу

Колінко О.А.,заступник директора Миколаївського

науково-методичного центру

Сьогодні серед української педагогічної громадськості, насторінках педагогічної преси, у змісті нормативних документів,що регламентують розвиток освітніх процесів, досить частоможна натрапити на тезу про необхідність запровадженнякомпетентнішого підходу. Проте цей термін є для нас доситьновим і невизначеним. Поняття компетентнісної освіти,освітньої компетентності прийшло до нас із зарубіжних країн, дейого широко вживають і досліджують уже понад десять років. Внашій країні цей процес розпочато порівняно недавно і аналізлітератури з цієї проблеми показує складність, багатомірністьтрактовки понять компетентність і компетенція. Українськаосвіта тільки починає оперувати поняттям компетентності втому сенсі, який пропонують європейські країни. Томуспробуємо розібратись у сутності ключових понять.

Саме поняття "компетентнісна освіта" виникло в США в 80-90-х роках в процесі вивчення досвіду роботи видатнихучителів. Відомі міжнародні організації, що нині працюють усфері освіти, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи,Організація європейського співробітництва та розвитку,Міжнародний департамент стандартів тощо останнімидесятиліттями вивчають проблеми, пов'язані з появоюкомпетентнісно орієнтованої освіти і визначення основнихпонять, представлені цими організаціями є у вас у понятійномусловнику.

Компетентність - загальні, або ключові, вміння, базовівміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації,

14

кроснавчальні вміння або навички, ключові уявлення, опори,або опорні знання. Компетентності передбачають:ü спроможність особистості сприймати та відповідати на

індивідуальні й соціальні потреби;ü комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.

Рада ЄвропиКомпетентність - здатність застосовувати знання та вмінняефективно й творчо в міжособистісних відносинах —ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми всоціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях.Компетентність — поняття, що логічно походить від ставленьдо цінностей, та від умінь до знань

ЮНЕСКО (Ryehen & Tiana, 2004)Українські науковці, зокрема Пометун, Бібік, Ващенко,

визначають компетентність як спеціально структуровані(організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їхнабувають у процесі навчання. Вони дозволяють людинівизначати, тобто ідентифікувати і розв'язувати, незалежно відконтексту (від ситуації) проблеми, характерні для певної сферидіяльності.

Відомі російські педагоги В.В Краєвський, А.В. Хуторськийрозрізняють терміни "компетентність" і "компетенція".

Компетенція у перекладі з латинської означає коло питань, уяких людина добре обізнана, володіє пізнаннями і досвідом.Поняття компетенції є результатом не тільки загальної освіти, ай освітнього досвіду людини в цілому. Компетенція - включаєсукупність взаємозв'язаних якостей особистості (знань, умінь,способів діяльності, досвіду), що задаються по відношенню допевного кола предметів і процесів і необхідних для якісноїпродуктивної діяльності. Хочу підкреслити, що поняттякомпетенції не зводиться ні до знань, ні до умінь, ні до навичок.Компетенцію можна розглядати як можливість встановленнязв'язку між знаннями і ситуацією або, в більш широкомурозумінні, як здатність знайти, виявити процедуру (знання ідія), яка підходить для вирішення проблеми. Головне – це

15

єдність означених якостей, позитивне ставлення до тієї сфери,що охоплена компетенцією, а також особистісні якості, якісприяють ефективному вирішенню проблем. Поняттякомпетенції дуже схоже на давно відоме нам поняття – зонанайближчого розвитку.

Компетентність – це компетенція в дії. Це міра включеностілюдини в діяльність. На відміну від знань, умінь, навичок, щопередбачають дію по аналогії зі зразком, компетентністьпередбачає досвід успішного здійснення самостійної діяльності,уміння приймати ефективні рішення у незнайомих ситуаціях. Зцього приводу Марина Холодна пише «Разница междузнающим и компетентным человеком интуитивно понятнакаждому. Сравним, например, знающего врача и компетентноговрача: знающий врач – знает и пытается лечить, тогда каккомпетентный врач – знает и вылечивает»

Надалі ми будемо розділяти поняття «компетенція» і«компетентність», маючи на увазі під компетенцією деякувідчужену, наперед задану вимогу до освітньої підготовки учня,необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певнійсфері, а під компетентністю - його особистісну якість.

Відповідно до змісту освіти розроблено системукомпетентностей. Таку систему складають:ü так звані "надпредметні ("транс", "міжпредметні")

компетентності — вони можуть бути представлені увигляді "парасольки" над усім процесом навчання, саме їхчасто називають "ключовими", "базовими";

Ключові компетентності становлять основний набірнайзагальніших понять, які слід деталізувати в комплекс знань,умінь, навичок, цінностей та відношень за навчальними галузямий життєвими сферами школярів.

Ключові компетентності:-синтетичними, такими, що поєднують певний комплексзнань, умінь та ставлень, що набувається протягомзасвоєння всього змісту освіти;

16

-вони не пов'язані з конкретним предметом, до нихналежать компетентності, що їх можна набути під часзасвоєння не одного предмета, а тільки декількох абовсіх одночасно (тобто використовуючи всі навчальніможливості, пропоновані формальною й неформальноюосвітою);

-вони можуть бути метафорично визначені якперсональні засоби, "ноу-хау", "процедурні знання"учнів, які формуються в них після того, як вони"забувають" фактичні знання, здобуті в школі протягомшкільного життя.

ü загальнопредметні компетентності — їх набуває ученьупродовж вивчення того чи іншого предмета/освітньої галузіу всіх класах середньої школи;

Наприклад, загальнопредметні компетентності з фізикиможуть бути визначені як здатність людини:

-визначати та розпізнавати фізичні поняття й ідеї;-проводити досліди й експерименти з фізичнимиявищами та процесами;

-розв'язувати теоретичні та прикладні проблеми,пов'язані з реальними ситуаціями в світі;

-пояснювати фізичні явища, використовуючи специфічнімову й терміни, шляхом моделювання, виведення,екстраполяції;

-переносити й інтегрувати знання та методи з фізики йзастосовувати їх в інших науках і технологіях.

ü спеціально-предметні — ті, що їх набуває учень прививченні певного предмета протягом конкретногонавчального року або ступеня навчання.

Наприклад, спеціально-предметні компетентності з "Рідноїмови й літератури" можуть визначатись як:

1) компетентність у розумінні/інтерпретуванні усногоповідомлення (слухання):

-розуміння загального смислу усного повідомлення;

17

-розрізнення між суттєвою (необхідною, важливою) тадругорядною інформацією;

-компетентність у створенні усного повідомлення;-побудувати усне повідомлення на задану тему;-усно резюмувати текст, почутий один раз;

2) компетентність у розумінні/інтерпретуванні/оцінюванніписьмового повідомлення (читання):-розпізнати описані сцени художніх творів чи реальнихісторій;

3) компетентність у створенні письмових повідомлень(письмо);4) культурні/інтеркультурні/функціональні компетентності.

Одним із найважливіших теоретичних узагальнень дискусіїнавколо поняття ключових компетентностей стало визначеннятрьох категорій ключових компетентностей якконцептуальної бази. Ними стали:ü автономна діяльність, що передбачає дві основних ідеї:

розвиток особистості й автономії стосовно вибору та дії взаданому контексті;

ü інтерактивне використання засобів, передбачає розуміннянизки засобів, що дають змогу особистості взаємодіяти знавколишнім світом;

ü вміння функціонувати в соціально гетерогенних групахпередбачає здатність жити та взаємодіяти з іншими, щопов'язано з полікультурним суспільством у широкомусенсі (взаємодія з людьми, що спілкуються іншими мовамита відрізняються за поглядами тощо)

Інтегрований підхід до визначення трьох категорій ключовихкомпетентностей

(програма "Визначення та відбір компетентностей: теоретичні йконцептуальні засади" DeSeCo, 2002)

18

Відповідно до цієї концептуальної бази Рада Європивизначила п'ять груп ключових компетенцій, яким вона надалаособливого значення і які школа має сформувати в учнів. Асаме:

• соціальні, пов'язані з готовністю брати на себевідповідальність, бути активним у прийнятті рішень, усуспільному житті, у врегулюванні конфліктів не на-сильницьким шляхом, у функціонуванні і розвиткудемократичних інститутів суспільства;

• полікультурні — стосується розуміння несхожості людей,взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

• інформаційні — зумовлені зростанням ролі інформації усучасному суспільстві і передбачають оволодінняінформаційними технологіями, уміннями здобувати, критичноосмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

• саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою іготовністю постійно навчатися як у професійному відношенні,так і в особистому та суспільному житті;

19

• компетенції, що реалізуються у прагненні і здатності дораціональної продуктивної, творчої діяльності

Зверніть увагу, з цих груп компетенцій нашої темибезпосередньо стосуються:

1) компетенції, пов'язані зі зростанням інформатизаціїсуспільства; опанування цими технологіями, розуміння їхзастосування, слабких і сильних сторін, способикритичних суджень у ставленні до інформації, щопоширюється мас- медійними засобами та рекламою;

2) здатність вчитися протягом життя як основа неперервногонавчання в контексті й особистого професійного, ісоціального життя.

Якщо пам’ятаєте, подібні підходи до посилення діяльнісногой розвивального складників змісту шкільної освіти окреслено і в

Категорії ключових компетентностей

Автономнадіяльність

Інтерактивневикористання

засобів

Вміння функціонувати всоціально гетерогенних

групах

Перелік груп ключовихкомпетенцій(Рада Європи)соціальні

полікультурні компетенції, що реалізуються упрагненні і здатності до

раціональної продуктивної,творчої діяльностіінформаційні

саморозвиткута самоосвіти

Загально предметні компетентності

Предметні компетенції

знання

уміння

ставлення навички

20

"Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа)"Українські педагоги в 2004 році за матеріалами дискусій,

організованих в рамках проекту IJPOOH "Освітня політика таосвіта "рівний—рівному" також визначили перелік ключовихкомпетенцій, А саме:

1. Навчально-пізнавальна компетенція2. Загальнокультурна компетенція

Загальнокультурна компетенція стосується сфери розвиткукультури особистості та суспільства у всіх її аспектах, щопередбачає передусім формування культури міжособистіснихвідносин, оволодіння вітчизняною та світовою культурноюспадщиною, принципи толерантності, плюралізму

3. Соціальна компетенція4. Здоров'язберігаюча компетенція

Під поняттям здоров'язберігаючої компетентності слідрозуміти характеристики, властивості учня, спрямовані назбереження фізичного, соціального, психічного та духовногоздоров'я — свого та оточення.

5. Компетенція з інформаційних і комунікаційних технологійКомпетенції з інформаційних і комунікаційних технологій

передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційномупросторі, володіти й оперувати інформацією відповідно допотреб ринку праці.

6. Громадянська компетенція7. Підприємницька компетенція

Як бачите, пріоритетне місце серед ключових компетенційнадано компетенції у сфері самостійної пізнавальної діяльності,що основана на засвоєнні способів надбання знань з різнихджерел інформації. Дана компетенція займає пріоритетне місце всукупності компетенцій особистості (загальнокультурної,інформаційної, соціальної тощо), оскільки забезпечуєпривласнення людиною всього цілісного і різноманітного світукультури.

До речі, якщо проаналізувати різні підходи до класифікаціїключових умінь (розглянуті вище + Хуторський, Зимня,

21

Шишов) і зіставити їх із новими цілями шкільної освіти, мидоходимо висновку, що виділення як об'єкту спеціальногоформування навчально-пізнавальної компетенції педагогічнодоцільно й обґрунтовано.

Визначення цієї компетенції, що дають різні науковцізазначені у вас у понятійному апараті. Я хочу звернути вашуувагу, що навчально-пізнавальну компетенцію учнів можнавизначити як рівень індивідуальної навчально-пізнавальноїдіяльності, який відповідає системі принципів, що існує вкультурі соціуму, цінностей і методів пізнання. Освіта, щоформує навчально-пізнавальну компетенцію, покликанаприщепити цінності й розкрити цілі пізнання, забезпечитиоволодіння теорією основних сучасних методів пізнання іспеціальними технологіями, технікою пізнання.

Якщо уважно подивитись на це, на перший погляд складне і

Категорії ключових компетентностей

Автономнадіяльність

Інтерактивневикористання засобів

Вміння функціонувати всоціально гетерогенних

групах

Перелік груп ключовихкомпетенцій,

визначених українськимипедагогаминавчально-

пізнавальна

загальнокультурна з інформаційних ікомунікаційних

технологійсоціальна

громадянська

Предметні компетенції

знання

уміння ставлення навички

здоров'язберігаюча

підприємницька

22

не зовсім зрозуміле визначення, то можна стверджувати, щопоняття «навчально-пізнавальна компетенція» дуже схоже надавно нам знайоме поняття – уміння вчитися. Тільки ранішевміння вчитися зосереджувалося на формуванні в учнівзагальнонавчальних умінь і навичок, тобто на процесуальномускладникові учіння.

Пізнавальна компетенція - особистісна характеристикаучня, що розкриває накопичені знання, уміння школяра ворганізації даного виду діяльності, володіння способами(навичками, прийомами, алгоритмами тощо) самостійногорозв’язання навчально-пізнавальних задач (С.Г. Воровщиков)

Сьогодні це поняття стає інтегративним, воно об’єднуєпсихолого-особистісні характеристики учня зі змістовою тапроцесуальною основою учіння. У такому вигляді я би назвалайого «уміння вчитися самостійно».

Тоді значення навчально-пізнавальної компетенції можнапредставити у наступних аспектах:

- по-перше, як чинник мобільності, що розширюєпізнавальні ресурси учня;

- по-друге, як чинник, що дозволяє вирішувати пізнавальніпроблеми у всіх видах діяльності;

- по-третє, як чинник, що сприяє успішності школяра унавчально-пізнавальній діяльності.

Розкриття змісту та обсягу поняття "уміння самостійновчитися" зумовлене тим, як ми розуміємо сутність навчальногопроцесу.

Навчальний процес - це цілеспрямована взаємозв'язанадіяльність вчителя і учнів, яка охоплює мотивацію, ставленняцілей, планування, підготування та її здійснення, рефлексію йоцінювання результатів

Якщо ми розуміємо діяльність як цілісний ібагатофункціональний процес, то можна обґрунтувати склад їїкомпонентів з урахуванням специфіки навчальної діяльності

23

А саме:üМотиваційний – ставлення до навчання;ü Змістовий – відомі й нові знання, вміння, навички;üПроцесуальний – способи виконання діяльності на різних

рівнях складності.Тепер, пам’ятаючи, що володіння умінням самостійно

вчитися (навчально-пізнавальною компетенцією) характеризуєрозвинену навчальну діяльність, окреслимо контур змістунавчально-пізнавальної компетенції. Визначені трикомпоненти навчальної діяльності дозволяють нам уявити цюкомпетенцію у вигляді триярусної піраміди. Її вінцем єціннісно-орієнтуючий рівень: переконання, емоційно ціннісніустановки, знання вищих зразків пізнавальної діяльності.Плоттю — теоретико-інформаційний рівень: знання законів,теорій, способів і прийомів пізнання. Основою — технико-технологічний рівень: володіння цими способами і прийомамипізнання, у тому числі й загальнонавчальними уміннями,готовністю застосувати різну техніку і технології пізнання устандартних і нестандартних ситуаціях. Хочу ще разпідкреслити відповідність навчально-пізнавальної компетенціїй компонентів навчальної діяльності.

Як показують численні психологічні й дидактичнідослідження, зазначена компетенція не достатньо розвиваєтьсябез цілеспрямованого спеціального формування кожного її

24

складника. Тому розглянемо їх детальніше.Отже, ціннісно-орієнтуючий рівень відповідає

мотиваційному компоненту навчальної діяльності. А цейкомпонент має на меті пробудити й закріпити в дитини стійкепозитивне ставлення до навчальної діяльності, викликатидопитливість, пізнавальний інтерес, закріпити особистіснозначущий сенс навчальних дій. Методичне забезпечення цьогокомпонента формує в учнів внутрішню потребу самостійнонавчатися.

Формування мотивації учіння

Мотив є формою прояву потреби людини, це спонукання додіяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається.Мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йомуособистісного значення. Мотиви, які безпосередньо не пов'язаніз діяльністю, але впливають на її успішність, є зовнішніми. Доних, наприклад, можна віднести позитивне ставлення дітей дошколи, загальну допитливість, довіру до вчителя, готовність

25

сприйняти його цілі, прагнення мати певні речі тощо. Внутрішнімотиви пов'язані безпосередньо із самим процесом учіння тайого результатами. Внутрішня мотивація учіння виникаєпоступово, в багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації(цікаве завдання, змагальність, підтримка вчителя тощо).Мотиви учіння в кожної дитини — глибоко особистісні,індивідуальні. Зовнішня поведінка учня, його ставлення донавчання - це все "вершки" від багатьох корінців, що живлятьбажання вчитися й долати пізнавальні труднощі. Тому уформуванні мотивації треба орієнтуватися не на учня взагалі, ана конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначилисьсаме в певному класі.

Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонентавміння вчитися можуть бути такі характеристики їх ставленнядо навчання:ü уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі,

спрямованість на досягнення мети);ü розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;ü потреба до самостійного пошуку й засвоєння нових знань;ü позитивні інтелектуальні почуття.

Наступний компонент охоплює дві підсистеми: уже засвоєнізнання, вміння, навички, на яких ґрунтується вивчення нового,і власне нові знання та способи дії, прийоми пізнання, що єоб'єктом засвоєння. Рівень взаємодії відомого знання з новимзумовлює різний рівень організації процесу засвоєння:репродуктивний або частково пошуковий, творчий.

Тут я хочу привернути вашу увагу до висновку відомогоросійського психолога Марини Холодної про взаємозв'язок знаньі способів їх засвоєння. Вона пише, що в навчанні справа не вобсязі знань (бо їх недостатність може бути імпульсом дляпошуку), не в міцності, не в глибині (бо завелике заглибленнязаважає виникненню нового погляду). Річ у тім, як організованііндивідуальні знання і якою мірою вони надійні як основа дляприйняття ефективних рішень. Цей висновок ще раз переконуєнас у важливості вміння вчитися, ядром цього вміння є

26

процесуальний компонент навчальної діяльності, або основанавчально-пізнавальної компетенції – загальнонавчальні вміння йнавички.

Свого часу Іммануїл Кант у трактаті «Критика чистогорозуму» засмучувався, що помилка людського розуму полягає утому, що всі поспішають скоріше звести верхні поверхи будівліпізнання — свій світогляд. І лише після цього спохвачуються, ачи міцна у нього основа, чи витримає фундамент навантаження.

Таким фундаментом і є такі знайомі нами ЗУНи, про якібагато говорилося ще у 80-90 роки, а зараз трошки підзабулося. Якщо в школяра не сформовано хоча б один з цихкомпонентів, його навчання не повноцінне, тобто він не хочеі не вміє вчитися. А в більшості випадків тому і "не хоче", боне вміє і не відчуває власного поступу.

Отже, відповідно до структури навчальної діяльності вумінні учнів вчитися мають відбитися всі його компоненти натакому рівні, щоб у результаті їх взаємодії сформуваласьготовність самостійно вчитися, що є двигуном неперервноїосвіти.

Підсумовуючи все сказане, можна стверджувати, щоволодіє навчально-пізнавальною компетенцією той учень, який:ü самостійно визначає мету діяльності або приймає

поставлену вчителем;ü докладає вольових зусиль, проявляє широкі пізнавальні

інтереси у різних навчальних дисциплінах, яскравіінтелектуальні потреби;

ü організовує свою працю для досягнення результату;ü самостійно відбирає або знаходить потрібні знання, різні

способи для розв'язання задач;ü виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або

практичні дії, прийоми, операції;ü знає і володіє методами і прийомами пізнавальної

діяльності, ефективного учіння;ü усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;ü має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

27

Науковці і практики сходяться у своїх поглядах навизначення умов формування й розвитку навчально-пізнавальної компетенції. Серед яких можна назвати:ü організація самостійної пізнавальної діяльності,

вибудовування її в повному циклі: цілепокладання,планування, аналіз, рефлексія, самооцінка;

ü застосування методів активного, проектного,дослідницького, проблемного, інтерактивного,евристичного навчання, методів розвитку критичногомислення тощо з урахуванням вікових і психологічнихособливостей особистості;

ü створення позитивного психологічного клімату;ü встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між вчителем і

учнями, заснованих на рівності позицій партнерів поспілкуванню, що призводять до їх самореалізації ісаморозвитку;

ü реалізація багатосторонньої комунікації;ü актуалізація і включення в зміст занять суб'єктного досвіду

учнів;ü тощо

Але найголовнішою умовою виховання компетентного учняє професійна компетентність вчителя. Хочу підкреслити, щозміст професійної компетентності педагога не визначаєтьсятільки кваліфікаційною категорією. Сьогодні модель цієїкомпетентності передбачає не тільки володіння вчителемнеобхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначаютьсформованість його педагогічної діяльності, а включає такожзнання й уміння, що визначають сформованість педагогічногоспілкування і особистості вчителя як носія певних цінностей,ідеалів і педагогічної свідомості.

Професійна компетентність педагога – володіння вчителемнеобхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначаютьсформованість його педагогічної діяльності, педагогічногоспілкування і особистості вчителя як носія певних цінностей,ідеалів і педагогічної свідомості.

28

До основних елементів цієї компетентності відносяться такі:ü загальнокультурна компетентність;ü морально-етична компетентність;ü пізнавально-творча компетентність;ü комунікативна компетентність;ü спеціальна компетентність у галузі дисципліни, що

викладається;ü методична компетентність у галузі засобів формування

знань, умінь і навичок в учнів;ü психолого-педагогічна компетентність у сфері навчання;ü диференційно-психологічна компетентність у галузі

мотивів, здібностей, спрямованості школярів;ü рефлексія педагогічної діяльності

Тому першочерговою задачею адміністрації навчальногозакладу сьогодні є розвиток професійної компетенції вчителя якголовної умови запровадження компетентнісного підходу восвіті.

Додаток 1Модель внутрішкільної системи формування і розвитку

навчально-пізнавальної компетенції

1. Цільовий компонентü соціально-педагогічні цінності розвитку навчально-

пізнавальної компетенції (переконання педагогічногоколективу про призначення навчального закладу);

ü прогнозовані результати (модель змісту навчально-пізнавальної компетенції. Враховуючи стартовийхарактер запровадження в шкільну практикукомпетентнісного підходу і відсутність у зв'язку з цимвідповідних теоретико-технологічних розробок, даначастина може бути представлена тільки пріоритетнимикомпонентами навчально-пізнавальної компетенціїучнів).

2. Змістовний компонентОволодіння учнями цінностями пізнавальної культури, цілісне

29

бачення пріоритетних компонентів даної компетенції і освоєннішколярами теоретичних і технологічних позицій їх здійсненнячерез:

ü ухвалення і затвердження загальношкільних методичнихнорм до розвитку навчально-пізнавальноїкомпетентності у межах базових і профільнихзагальноосвітніх дисциплін;

ü організація спеціальних занять, курсів гносеологічноїспрямованості в початковій, основній і старшій школі;забезпечення діяльності дитячих об'єднань, клубів,секцій, кружків, що сприяють розвитку готовності учнівздійснювати самокеровану навчально-пізнавальнудіяльність; навчально-методичний супровід виховнихакцій і заходів, що демонструють позитивний потенціалцінності навчально-пізнавальної діяльності;

ü підвищення професійної компетентності педагогів черезособистісно-орієнтований підхід до організаціїметодичної роботи;

ü організацію психологічної підтримки;ü взаємодію з батьками.

3. Організаційний компонентü організація самостійної пізнавальної діяльності,

вибудовування її в повному циклі: цілепокладання,планування, аналіз, рефлексія, самооцінка;

ü застосування методів активного, проектного,дослідницького, проблемного, інтерактивного навчання,методів розвитку критичного мислення тощо зурахуванням вікових особливостей, що забезпечуєкомплексну дію на мотиваційну, емоційно – вольову ікогнітивну сфери особистості;

ü диференціація навчальних завдань з урахуванняміндивідуальних можливостей;

ü постійне ускладнення пізнавальних задач;ü здійснення індивідуального підхіду до учнів з

урахуванням їх пізнавальних можливостей й інтересів;

30

ü створення позитивного психологічного клімату;ü встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між вчителем і

учнями, заснованих на рівності позицій партнерів поспілкуванню, що призводять до їх самореалізації ісаморозвитку;

ü реалізація багатосторонньої комунікації;ü актуалізація і включення в зміст занять суб'єктного

досвіду учнів;ü розширення суб'єктних функцій учнів у навчальному

процесі;ü створення методичних рекомендації щодо організації і

здійснення діяльності учнів (проектної, дослідницькоїтощо) як засобу, що дозволяє в школі розвиватинавчально-пізнавальну компетенцію.

4. Діагностичний компонент.ü вироблення єдиних підходів і норм оцінювання

володіння навчально-пізнавальною компетенцією;ü фіксація, накопичення і оцінка індивідуальних освітніх

досягнень учнів;ü психологічна діагностика (рівні пізнавальної активності,

сформованість пізнавальних інтересів тощо);ü аналіз результатів діяльності навчального закладу щодо

реалізації мети і завдань формування і розвиткунавчально-пізнавальної компетенції.

Управлінський аспект формування і розвиткунавчально-пізнавальної компетенції учнів

Богун П.М.,директор Миколаївської спеціалізованої школи № 22

Дитинство - найважливіший періодлюдського життя, не підготовка до нього,

а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. і від того, як минуло дитинство,

31

хто вів за руку в дитячі роки, що ввійшлов її розум і серце з навколишнього світу,

від цього і залежить, якою людиною станесьогоднішній учень

Дитину, яку почали виховувати,формувати, Сухомлинський порівнює збрилою мармуру, до якої одночасноприйшли із своїми різцями кількаскульпторів і поставили собі за метувирізьбити скульптуру, одухотворитиїї, втілити в ній людський ідеал. Аякщо про ідеал учня, то такого, якийздатен пізнавати світ. Хто ж ціскульптури, скільки їх ?

У процесі формування навчально-пізнавальних компетенційі особистості діє багато сил, передусім до них належать:· Сім’я, а в ній найтонший та наймудріший скульптур-мати;· Особа педагога з усіма його цінностями;· Колектив (дитячий, підлітковий, юнацький);· Сама особа учня(самовиховання);· Природні задатки учня;· Непередбачені скульптури (підліток, який став для учняавторитетом, родич чи близький)

Якби ці скульптори завжди діяли як добре злагодженийоркестр, як легко розв'язувалось багато проблем. Для того, щобучень, якого творимо, став вершиною, до якої прагнемо,необхідна узгодженість дій усіх скульпторів, необхідна чіткаперспектива його розвитку та бачення її динаміки. Однимсловом, необхідна гармонія навчання та розвитку, а мудримчутливим, досвідченим обережним і сміливим диригентом цієїгармонії є педагог. Треба знати, хто, коли і як доторкається донашого творіння Для цього мало самого лише знання та любові-мало закохатися у витвір, як закохався міфічний скульпторПігмаліон у створену своїми руками скульптуру Галатеї. Треба

32

ще володіти вмінням логічно аналізувати причини та наслідки.Чому часом трапляється так, що вже через кілька днів післявсім початку шкільного тижня дитина зовсім не реагує на добреслово учителя на його намагання зацікавити, повести в світпізнання.

Віки та епохи люди ламали голови над таємницямиособистості, дивом зростання паростків „Я" під нестримноюспекою впливів, моделей, чітко визначених шляхів формуваннянавчально-пізнавальних компетенцій та способів становлення.Ось на цьому етапі важливо зрозуміти значення оволодінняучнями цінностей пізнавальної культури, цілісне баченняпріоритетів. Гельвецій говорив, що люди, здатні вчитись,розвивати, сприймати не народжуються, а стають тими , кимвони є, маючи на увазі величезну роль організації процесупізнання в процесі становлення особистості. Пригадуєтьсядавньокитайська притча про господаря, який сумував, що сходина його полі не ростуть і заходився витягувати їх руками. Так,на його думку, він , допомагаючи їм рости, дбав проприйдешній урожай. А сходи врешті-решт зів'яли. Щось схожеможе трапитися і з нашим занадто нетерплячим пориваннямДосягти мети та результатів вже сьогодні, виліпити учня заобразом і подобою своїх уявлень. Людина, яка хоче досягтиуспіху, повинна мати певний рівень сформованості навчально-пізнавальних компетенцій, які коротко визначити :

· Швидко діяти в нестандартних ситуаціях(сучасний світ гв вже сьогодні вимагає від учня діяти в умовах, коли бракуєдосвіду)

· Мати бажання вчитися постійно (під час діяльностінеобхідно самостійно набувати нових знань)

· Працювати в сучасних інформаційних системах аджесьогодні це ще один фактор успіху;

· Вступати в комунікації ( треба вміти вислухати,зрозуміти, довести свою думку до співрозмовника)

Тепер треба відповісти на запитання „Чи може нашазвичайна школа чи нового типу надати можливість

33

«сформувати перелічені базові компетенції?»Однозначно, що ми даємо наукові знання, але недостатньо,

а то й не вчимо діяти. Це проблема не тільки нас - її фіксуєбільшість педагогів з усього світу. Саме тому й виникаєважливість та актуальність формування навчально-пізнавальних компетенцій. А по-іншому ми розуміємоформування у учня здібності діяти адекватно у відповіднихситуаціях, застосовувати набуті знання на практиці, брати насебе відповідальність. Як же учень набуває такої компетенції?

Формою передачі наукових знань в школі є уроки, аперевіркою набутих знань - контрольні роботи, зрізи знань,тести тощо. Компетентності так не набути і не перевірити.Навчитись цього можна лише через усвідомлену активнупрактику. Вже давно фахівці прийшли до висновку, щонайкращий ефект має така форма навчання, за якої учень навчаєінших того, чого хоче навчитися сам. На відміну від науковихзнань, компетентності можна набути тільки через діяльність таситуацію. Можна стверджувати, що пройшовши через такнеосвітнє середовище, яке формує навчально-пізнавальнікомпетенції, учень набуває таких компетенцій:

• Компетенція розуміти (тобто побачити діяльність);• Компетенція готовності• Компетенція опанувати нову діяльність• Компетенція комунікативнаВ будь-якій ситуації є учень, учитель (дорослий),

суспільний досвід.Глибоко аналізуючи дане питання, колектив школи № 22

прийшов до висновку, що в основі формування і розвиткунавчально-пізнавальних компетенцій учнів лежить глибокиймотиваційний аспект. Даний висновок і став вирішальним уформуванні управлінського аспекту діяльності школи.

Хто може сформувати творчу особистість? Відповідь –однозначна, лише саме творчий неординарний вчитель, якиймає право на експериментальну діяльність, власну педагогічнусвободу, яка визначається рівнем оптимальності мікроклімату в

34

колективі (цьому питанню ми приділяємо особливу увагу: відположення про стимулювання навчально-виховної діяльностідо створення оптимальним умов роботи) перспектива повиннабути очевидною та реальною. Тому в планування її розвиткузалучається весь педагогічний колектив ( етап перспективногота річного планування). Особливу увагу намагаємося звернутина контроль, як передумову розвитку ( об'єктивність,своєчасність, необхідність, завершеність). Важливим етапомвважаємо залучення всіх учасників НВП до формуванняваріативної складової навчального плану як вагомого чинникаформування навчально-пізнавальних компетенційКористуючись нагодою хотів би підняти питання проведенняолімпіад, як одного з основних мірил якості роботи школи,якраз у нас немає тут проблем, але вважаю, що тут необхіднісерйозні зміни та нові підходи. Хочу також дуже короткозупинитися на питанні моніторингу здобутків та проблем,результати якого стають необхідним матеріалом для засіданьпедрад, підготовка до яких є не менш як двохмісячнийпсихолого-педагогічний марафон. Хочу акцентувати, що воснові цієї роботи є особистісно-орієнтований підхід як до учнятак і до вчителя. Особливо важливо, щоб вчитель відчув такийпідхід. Тому ще раз треба говорити про особистість учителя.Ось чому таким важливим в нашій роботі ми вважаємозміщення акценту діяльності на створення умов длясамореалізації діяльності та самовиявлення вчителя.

І тільки після індивідуального ознайомлення та вивченняпедагога починається систематична робота щодо формуваннясучасного вчителя, обізнаного з інноваційними навчальними тавиховними технологіями, відбувається формування членаєдиного творчого педагогічного колективу однодумців.Накопичується так зване „професійне вміння" вчителя, якеохоплює цілий комплекс умінь і навичок. Серед них:педагогічна передбачуваність, вимогливість, об'єктивність,інтерес до особистості дитини, знання індивідуальноїспецифіки кожного учня, вміння працювати зі здібними та

35

обдарованими дітьми і зовсім „сіренькими", вибір оптимальнихшляхів навчання тощо, дме вчителя необхідно навчитиспівробітництва на уроці - спільної діяльності педагога таучнів, активного залучення дітей у навчання, спільну працю.

Професійна компетентність вчителя якрезультат особистісно-орієнтованого підходу

до організації методичної роботи в школіЛіпатникова С.В.,

заступник директора з навчально-виховної роботиМСЗОШ № 22

«…школу можно совершенствовать, только совершенствуяквалификацию учителя»

Я.А.Коменский

Методична робота в школі є частиноюсистеми внутрішньошкільного управління тапобудована на принципі системностіколективної та індивідуальної праці вчителівнад підвищенням своєї науково-теоретичноїпідготовки, професійної майстерності.

При організації методичної роботи мивраховуємо фактори, без яких змістметодичної роботи не відповідатиме вимогамчасу. Критеріями ефективного

функціонування внутрішкільної методичної роботи мивбачаємо, по-перше, оптимальне визначення мети, завдань,цілей методичної роботи, яка базується на діагностико-аналітичній основі з урахуванням особливостей розвиткупедагогічної творчості, а також проблем, що були виявлені підчас здійснення методичного моніторингу.

Керуючись отриманими даними, була обрана проблема, надвирішенням якої буде працювати педколектив школи наступні

36

5 років. На слайді ви можете бачити шляхи реалізації нашоїпроблемної теми.

Проблемна тема:Розвиток творчої пізнавальної активності учнів як умова

підвищення ефективності навчально-виховного процесуМета:• створення умов для розвитку здібностей учнів,

професійного самовизначення і творчої самореалізації;• залучення учнів до систематичної науково-

дослідницької, пошукової роботи;• удосконалення освітнього процесу;• пропаганда та поширення перспективного педагогічного

досвіду;• забезпечення оптимального управління творчістю

вчителя і учнів у школі;• формування мотиваційної готовності вчителя до

безперервного професійного зростанняІ рікАналітико-теоретичний етап Мета:Оптимізація системи професійної діяльності на підставі

комплексного аналізу ступеня спрямованості навчально-виховного процесу на формування творчої пізнавальноїдіяльності учнів

II рікПрактичний розвиток системиМета:Удосконалення педагогічної майстерності вчителя в

напрямку психолого-педагогічного розвиткупотенціальних творчих здібностей учнів, їх самореалізації,

самовдосконалення

III рікОперативний розвиток системиМета:

37

Впровадження інноваційних педагогічних технологійнавчання та виховання з метою взаємного саморозвитку,самоактуалізації та самореалізації особистості вчителя та учня.

Кафедра суспільних дисциплін стала ініціаторомвпровадження загальношкільного проекту «Видатнімиколаївці», кафедра іноземних мов створено авторськупрограму профільного курсу гідів перекладачів та профільногокурсу англійської та американської літератури профільногокурсу

На реалізацію проблемної теми сплановано проведеннятематичних педрад.

І рікАналітико-теоретичний етапМета:Оптимізація системи професійної діяльності на підставі

комплексного аналізу ступеня спрямованості навчально-виховного процесу на формування творчої пізнавальноїдіяльності учнів

Завдання:• визначення рівня навчальної роботи вчителів,

спрямованої на формування пізнавальної діяльності учнів;:

• визначення протиріч, що потребують ліквідації,оновлення структури методичної роботи;

• визначення умов щодо функціонування системипідготовки вчителів до пошукової діяльності

Тематика педрад:1. Аналіз роботи педколективу за минулий рік та завдання

на 2007 / 2008 н.р.2. Визначення пріоритетних напрямів роботи педколективу

щодо формування творчої пізнавальної діяльності учнів напідставі комплексного аналізу навчально-виховного процесу

3. Створення в школі оптимальних соціально-психологічнихумов для розвитку особистості

38

4. Робота педколективу з обдарованими і здібними дітьми.Проблеми. Знахідки. Пошук...

Системний та диференційований підхід до методичноїроботи визначив таку форму планування, при якій .педрада,стає дійсно органом, де вирішуються актуальні питаннянавчання й виховання. При підготовці до педради з метоюактивізації творчої думки, розвитку творчої активності всіхпедагогів ми створюємо координаційну схему роботи всіхучасників навчально-виховного процесу, проблемних татворчих груп, яка повністю виключає формалізм у їхнійдіяльності. Проблеми, які вони вивчають стають предметомобговорення всього педколективу

На реалізацію проблемної теми спрямована діяльність всіхпідрозділів методичної служби. При організації методичноїроботи поєднуємо традиційні інформаційні та активні форми іметоди методичної роботи.

Тому в плані роботи школи; над реалізацією проблемноїтеми заплановано проведення: психолого-педагогічногосемінару «Психологічне підґрунтя розвитку творчоїпізнавальної активності», «Соціально-педагогічні аспектитворчості»

IV рікКорекційно-узагальнюючий етап.Пропаганда перспективного педагогічного досвідуМета:Створення системи роботи педколективу з розвитку

розумових здібностей учнів і формування в нихвисокої пізнавальної активностіУрікОрганізаційно-виконавчий. Поширення досвідуМета: Впровадження ідеї оптимального управління

творчістю вчителя і учнів у школіВажливим чинником рівня організації методичної роботи є

її структура, яка повинна відповідати якісному складу,навчальним потребам педагогічних кадрів. Центральною

39

ланкою моделі методичної роботи є методична рада.Пріоритетними завданнями у функціонуванні ради є:

• визначення, експертиза та затвердження програмрозвитку школи;

• координація діяльності всіх структурних одиницьметодичної роботи;

• планування, узгодження та аналіз проведеннявідповідних до педагогічної проблеми заходів.

Аналіз методичної роботи минулих років засвідчивнеобхідність зміни підходів до організації загально шкільноїметодичної роботи. Тому з початку навчального року в школіпочала працювати оновлена структура методичної роботи, якавключає в себе роботу 6 предметних кафедр, діяльність якихсприяє системному самоаналізу роботи, зміцненнюгоризонтальних управлінських зв'язків «керівник предметноїкафедри – вчитель», створенню методичного банку кожноюкафедрою, системі планування роботи зі здібними учнями,активізації форм методичної роботи, створенню індивідуальнихпрограм розвитку вчителів. Завдяки діяльності кафедрпрослідковується тенденція до зміни умов організаціїметодичної роботи:

- поглибилась аналітична діяльність керівників кафедр івчителів;

- забезпечується внутрішня мотивація самоосвіти;- створюється атмосфера колективної співтворчості з

урахуванням індивідуальних завдань і можливостей педагогів;- забезпечується обов'язковий звіт про завершеність роботи;- обліковується динаміка результатів, досягнутих кожним

педагогомПевні результати розвитку ініціативи та творчої думки

вчителів вже є: друкованою збіркою «Наше сузір'я»презентувала себе кафедра початкової освіти, кафедроюукраїнської філології започатковано випуск журналу дитячоїтворчості «Джерельце», педагогічних читань «Творчапізнавальна активність», «Шляхи розвитку творчих

40

здібностей учнів відповідно до їх вікових особливостей»,методичний фестиваль «Мої методичні здобутки», презентаціяпедагогічної скарбнички учителів кафедри початкової освіти,науково-практична міжшкільна конференція «Роль творчоїдіяльності учителів і учнів у підвищенні ефективності НВП»,творчий калейдоскоп уроків «Плекаємо особистість», відкритезасідання кафедри «Запрошує творча думка»

Плани роботи предметних кафедр також складені з метоюреалізації завдань, які покладені на кафедри» а також завдань,визначених річним планом роботи.Проблемними групами вчителів інколи під керівництвомметодичної ради розроблені та діють ряд комплексно-цільовихпроектів «Лідер-22», «Лінгвіст-22», «Здоров'я», «Азимут-22»,Положення про предметну кафедру, Положення про кафедрувиховної роботи, Положення про методичні та предметні тижні.

Тому основне завдання організованих з ними заходівполягає в тому, щоб включити вчителів не лише у процесвдосконалення особистої кваліфікації, а й розвитку творчоїініціативи. Саме з цією метою в плані роботи з педкадрами та вплані роботи методичних підструктур були передбаченііндивідуальні форми роботи: індивідуальна робота над науково-методичною проблемою (темою), консультування, творчі звіти,наставництво опрацювання фахових журналів і методичноїлітератури та інше. Важливим чинником у стимулюваннітворчості може стати особистий творчий план учителя, головнезавдання якого - спонукати вчителя до роздумів про своюроботу, до самоаналізу, визначення основних форм підвищеннясвоєї кваліфікації.

Одним з пріоритетів педагогічної діяльності вчителя єопрацювання науково-методичної літератури, яка дає поштовхдо саморозвитку вчителя. Тому в нашій школі вирішеновипускати науково-методичний альманах «Педагогічніперлини», в якому систематизується матеріал з проблемноїтеми, над якою працює школа, представлені не лишенайефективніші методи діяльності досвідчених педагогів, але й

41

розкриваються творчі можливості молодих вчителів нашогоколективу.

Таким чином відбувається переорієнтація методичноїроботи на створення кожним вчителем власної дидактичноїсистеми, а навчального процесу - на розвиток творчоїпізнавальної активності учнів, яка закладається саме впочатковій школі через формування інтересу до навчання.

Формування інтересу до навчання як умоваактивізації пізнавальної діяльності

учнів початкової школиАлабушева І.І.,

заступник директора з навчально-виховної роботиМСЗОШ № 22

Психологічною і педагогічною наукою встановлено, щоважливим мотивом діяльності людини є інтерес - вибірковаспрямованість особи на ті чи інші об'єкти, яка виявляється упрагненні пізнати їх, займатися саме цією діяльністю. Отже,інтереси виступають стимулом активності особистості. Все, защо береться людина, випливає з її інтересу. Тому перш, ніжшукати шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів науроках, учителі нашої школи намагаються дізнатися, що дітейособливо цікавить, бо вважають, що інтерес є тією іскоркою, зякої згодом розгоряється жага до знань.

Стійкий інтерес до нового, потреба розібратися в ньому;внутрішня пізнавальна і творча активність, яка виявляється вінтелектуальній ініціативі під час співробітництва з учителем таоднокласниками, прагнення до самовдосконалення єпоказником високого рівня мотиваційної сфери. Тому дляформування повноцінної мотивації молодших школярів учителінамагаються забезпечити такі умови:

- утверджувати гуманне, особистісно-орієнтованеспілкування з усіма учнями; бачити в дитині особистість, щомає право на свою думку;

42

- залучати дітей до визначення мети уроку і своєїдіяльності;

- збагачувати зміст уроку цікавим матеріалом (нові факти,опора на життєвий досвід, залучення до спостережень);

- широко використовувати інтерактивні методики(дискусії, ігрові ситуації);

- збагачувати навчальну діяльність позитивнимипереживаннями, інтелектуальними почуттями;

- утверджувати у дітей прагнення до саморозвитку,творчості;

- використовувати різні засоби педагогічної підтримкиучнів, які мають труднощі в навчанні;

- виховувати у дітей відповідальне ставлення до навчальноїпраці, зміцнювати почуття обов'язку.

Коротко визначимо шляхи реалізації цих умов.Щоб дати можливість усім дітям відповісти, висловитись,

упередити статичність пози забезпечуємо поєднанняколективних, групових завдань із індивідуальними.

Турбота про емоційне благополуччя учнів на уроці ніяк незнецінює таких необхідних умов навчального спілкування, якдовільність дії, зосередження уваги, вольові зусилля вдосягненні результату. Тому в процесі роботи, коли виникаєпотреба загострити увагу, визначити головне, вчительконцентрує зусилля дітей, використовуючи в своєму мовленнілогічну паузу, наголос, виразний жест, що фіксують «маршрут»його думки, а для дітей це - умова збереження довільної уваги.Особливо важливо, щоб розумна вимогливість

поєднувалася з умінням не пропускати момент, коли дитиніособливо потрібні допомога і увага.

Для заохочування дітей брати участь у роботі класу,ділитися своїми думками вчитель створює на уроці ситуаціїділового співробітництва, коли учні стають співавторамиуроку. З цією метою корисно залучити їх до визначення іусвідомлення теми і мети уроку.

Результат цілеспрямованої роботи педагогів щодо

43

формування пізнавального інтересу молодших школяріввідображено у показниках рівня успішності учнів початковихкласів: 74% школярів досягли високого та достатнього рівнянавчальних досягнень.

Вагомими результатами творчої і натхненної праці нашихучителів є перемоги учнів на II та III етапах предметнихолімпіад, участь у IV етапі конкурсу знавців української мовиім. П.Яцика.

Таким чином, формування пізнавального інтересу донавчання є найважливішою умовою ефективності впливу нарозвиток учня - мислителя.

Хочу зазначити, що ця робота не повинна бутиепізодичною, це цілісна система, яка в основі своїй вбачаєрозвиток особистості.

Перспектива розвитку творчої активностіучасників навчально-виховного процесу

через реалізацію загальношкільних проектів.Казимиренко Н.В

заступник директора з навчально-виховної роботиМСЗОШ № 22

Час поставив перед сучасноюшколою головне завдання: займатисяпошуком та розвитком індивідуальності.У сучасній психології визначенопозицію, що кожен учень – людина,обдарована в якійсь галузіжиттєтворчості.

Вчителі нашої школи поставилиперед собою мету – розвивати в учнівздатність до творчості, спираючись на

здібності, обдарування кожного учня, неповторне в кожному зних. У науці й досі дискутується проблема: чи можна навчати

44

творчості? Різні наукові школи відповідають на це по різному.Не намагаючись відповісти повністю на це складне запитання,спираючись на інноваційний пошук нашої школи, ствердимо:творчості можна і треба вчити, хоча не можна навчити, як мови,математики та інших наук.

Порадившись ми прийшли до висновку, що сьогодні однимз най пріоритетніших методів навчання та виховання є методпроектів.

Проект – це велика робота спрямована на опрацюванняконкретної теми і розв’язання проблеми. Саме метод проектівдає всім учасникам навчально-виховного процесу з їхздібностями та амбіціями, потребами та сподіваннями відчуттявпевненості та особистого успіху. Проектна методика ніколи незастаріє, тому що діапазон діяльності постійнорозширюватиметься і розвиватиметься, і водночас розвиватиметворчість і внутрішній світ людини, що має особисте бачення ісприйняття довкілля.

Школа як простір життя має готувати своїх вихованців засоціальним замовленням часу, що можна визначити такоюформулою: від хорошого фахівця – до хорошого співробітника,а це означає – не тільки навчити отримувати знання, а йнавчити працювати в команді, бути комунікабельноюлюдиною, ініціативною, навчити самостійно вирішуватипроблеми, творчо мислити; стати людиною, що здатнагенерувати нові ідеї, що вміє уникати будь-яких конфліктнихситуацій та виходити з них.

На розв’язання цих завдань і спрямовані загально шкільніпроекти: «Лідер-22», «Азимут-22», що має підрозділ«Інтелект».

В межах проекту «Лідер-22» працюють адміністрація ізавідуючі кафедрами, які проводять щотижневий психолого-педагогічний методичний марафон, години комунікаці,вивчають стилі та напрямки лідерства, філософські принципи«Стати переможцем» та вчаться створювати лідерів навколосебе; працюють вчителі в ході тренінгового модуля «Як стати

45

лідером?»; працює психологічна служба школи, що виявляєучнів з лідерськими, організаторськими здібностями і вказує наних вчителям-предметникам та класним керівникам; працюютьбатьки в батьківських комітетах, на батьківських зборах,приводячи родинні свята та презентуючи свої родини назагально шкільних святах.

А головне лідерами на уроках та у позаурочний час вчатьсябути наші учні. На уроках організується групова робота, деучням – лідерам груп вчитель делегує ряд важливихповноважень: від перевірки наявності та якості виконаннядомашніх завдань до взаємоконтролю і пояснення новогоматеріалу, адже доведено, що навчання учнями одне одногокорисне обом. Для учнів, що не виявили лідерських здібностейпрацює гурток «Як стати лідером», керований шкільнимпсихологом.

Учні, що вже проявили себе, працюють в проекті як лідери ворганах учнівського самоврядування. Таким чином проект«Лідер-22» передбачає формування лідерських якостей учня вусіх аспектах шкільного життя: від навчальної діяльності допозакласно-виховної.

Пройшло небагато часу і ми побачили, що ми на вірномушляху, ми формуємо прагнення в учнів бути першими,досягати поставленої мети та реалізуватись.

Формулюючи завдання шкільного проекту «Інтелект»педагогічний колектив школи виходив з того, що процеспізнання – це процес переходу від найпростіших моделей світудо найскладніших. Дитина має розвиватись і навчатись щомиті,не помічаючи цього. Необхідно, щоб неперервно відбуваласярізноманітна пізнавальна дослідницька діяльність. Як тількизникає зацікавленість, натхнення подив, одразу починаютьпанувати лінощі і примус. Труднощі в навчанні стаютьнездоланними і дитина виявляється нездатною до подальшогоздобування знань і навичок.

Розвиваючи здібності та інтелект дитини ми даємо їйпідґрунтя, а нам сам Бог це велів робити в умовах

46

спеціалізованої школи, до постійного творчого пошуку, що вкінцевому аспекті дозволяє формувати бажання бути творчимита активними та пізнавати. В основі пізнавального процесудомінуючим є інтелектуальний розвиток дитини і томупошуково-дослідницька діяльність учнів у школі здійснюєтьсяза такими основними напрямками:

перший – розвиток наукового та інтелектуального мисленняучня і майбутнього спеціаліста, що досягається низкоюспеціальних заходів, методів і дій під час навчального процесу:різнорівневі завдання, нестандартні уроки, випереджувальнідомашні завдання, реалізація проектної методики на уроках.Такою діяльністю охоплені всі учні і вона стає невід’ємноюскладовою навчально-виховного процесу;

другий напрямок розвитку наукової роботи – це позаурочнадіяльність: олімпіади, інтелектуальні ігри, конкурси, екскурсіїтощо. Це подальший розвиток колективного науковогомислення, який значною мірою відбувається в школі;

третій самостійний напрямок пошукової діяльностішколярів – це індивідуальна наукова діяльність, - це робота унауковому шкільному товаристві та участь у конференціях тароботі МАН, що дійсно збагачує дітей і створює їм дійснуперспективу розвитку.