criptumкували два свята – це День Тетяни і День Святого Миколая. В університеті працюють багато викла-дачів,

Post Scriptum+

№ 1 (40), 2018

Київський міжнародний університет – твій шлях до успіху!

В і т а є м о з Д н е м Т е т я н и !

М и р у !Щ а с т я !

Д о ст а т

к у !

Л ю б ов і ! З л а г о д и !

З д о р о в ’ я !

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

25 січня – Тетянин день. Це день відзначають усі дівчата і жінки, яких назвали в честь Тетяни Римської. А як Ви ставитеся до цього свята?

До цього свята я ставлюся не просто позитивно, а навіть дуже позитивно! Пам’я-таю, що і в радянський час, у атеїстичний державі, хоча я жодного відношення й не мав до цього дня, але обов’язково ми свят-кували два свята – це День Тетяни і День Святого Миколая.

В університеті працюють багато викла-дачів, які мають ім’я Тетяна. Що б ви хотіли побажати їм у цей день?

По-перше, я б хотів побажати нашим Тетянам здоров’я, по-друге, – успіху, а, по-третє, – кохання. Якщо буде в житті ці три компонента, тоді все буде добре. Здоров’я необхідно всім, бо без нього людина нічо-го не хоче, проте й здоров’я без успіху теж нікому не потрібне. На «Титаніку» всі були здорові, але не мали удачі. А кохання – все доповнює, бо це найкраще, що може від-чувати людина… І, звичайно, для цілкови-того щастя, бажаю мати улюблену роботу.

Відомо, що Тетяна – це покровителька сту-дентів. Коли Ви були студентом, чи святкували це свято як День Тетяни чи лише як День студента?

У студентські роки ми поєднували ці два свята. Я тоді навчався у Київському

інституті інженерів цивільної авіації, і знайомих було багато також і з інших університетів, усі студенти добре знали один одного. Відтак, святкували і День Тетяни, і День студента. Ми збирали наших Тетян і йшли разом у кафе «Воробушек». Навіть у ті часи це свято було всім відоме.

Що б ви хотіли побажати студентам у Тетянин день?

Знаєте, я завжди так говорю, коли мені ставлять це питання, і зараз нічо-го не змінилося. Я хочу побажати нашим студентам, звичайно, здоров’я й успіху. А, головне, щоб вони жили повноцінним студентським життям, адже це – найцікаві-ший період, кращого потім не буде, щось буде інше, доросле, вже з іншими подіями. І, звісно, щоб усі знайшли своє кохання, адже воно - найголовніше у нашому житті. І важливо, щоб людина, окрім того, що її люблять, кохала теж.

Інтерв’ю провеластудентка ІІІ курсу

Інституту журналістики Наталія Д’ЯКОВА

Київського міжнародного університету


ІНТЕРВ’Ю ДО ДНЯ ТЕТЯНИ

2

ЩИ

РО

ВІТ

АЄ

МО

!

ЩИ

РО

ВІТ

АЄ

МО

НА

ШИ

Х І

МЕ

НИ

НН

ИК

ІВ!

Чому Вас назвали саме Тетяною?Це, напевне, більше питання до моїх

батьків, бо дивно, чому дівчинку, яка на-родилася у червні, назвали саме Тетяною. Хоча, я думаю, невипадково, тому що ж перше червня – День захисту дітей, а Те-тяна, як відомо, є покровителькою сту-дентства.

Чи відповідає спосіб життя сутності Вашого імені?

Думаю, що так. Позитивні риси всіх Тетян відображаються також і у мені! Це – не скромність, а правда (З усмішкою).

Чи святкуєте Ви День Тетяни? Якщо так, то як саме?

У житті бувало по-різному. Але зі студентських років я святкую цей день. Інколи з сім’єю, а інколи – в колі близьких друзів.

Що б Ви хотіли побажати студен-там КиМУ в День Тетяни – заступниці та покровительки всіх студентів?

Хочу побажати відчувати себе щасли-вими, бо, враховуючи те, що студентське життя – це найкращий час, який ніколи не забувається, потрібно прожити його так, щоб було, що згадати. Саме зараз студентство має не лише навчатися здо- бувати освіту, а й навчатися жити, щоб упродовж усього життя застосувати про-фесійні вміння та навички в практичній діяльності.

Інтерв’ю провеластудентка ІІ курсу

Інституту журналістики Яна МАЙДАНІК

ДАНЧЕНКО Тетяна Володимирівна – проректор з навчально-виховної роботи

ДЕНЬ ТЕТЯНИ


ІНТЕРВ’Ю ДО ДНЯ ТЕТЯНИ

3

ЩИ

РО

ВІТ

АЄ

МО

НА

ШИ

Х І

МЕ

НИ

НН

ИК

ІВ!

ПЕТРЕНКО Тетяна Мефодіївна – директор коледжу КиМУ

Чому Вас назвали саме Тетяною?Взагалі, батько хотів мене назвати Ва-

лентиною, а мама, сестра і решта родичів сказали: «Ні, насправді народилася Тетяна, бо ми бачимо, що це – майбутня керівни-ця!» Так вони й вирішили, що Тетяна – це обов’язково людина, яка завжди щось ор-ганізовує навколо себе.


Так. Знаєте, що насправді так воно і є. І в школі, і далі – в університеті, і зараз – я на керівних посадах. Я знаю, що моя місія, саме місія, робити так, щоб нашим студен-там було затишно навчатися, бо зміни весь час ідуть у суспільстві, а Тетяна не може зо-середжуватися лише на одному минулому, треба, щоб увесь час було щось нове.

Чи святкуєте Ви День Тетяни?Обов’язково. По-перше, ми збирає-

мося та йдемо в ліс і там граємо в сніжки, бо на Тетянин день завжди йде сніг. Ось побачите – і цього року буде йти! Це, коли

випадає на вихідний день, а в будні дні я святкую зі студентами! Коли я була сту-денткою, ми грали в сніжки, святкували, ходили у кафе на філіжанку кави, а зараз скільки вже років поспіль я зустрічаю це свято зі студентами, адже воно також і сту-дентське. Я їх вітаю, вони – мене. Студенти завжди заряджають неймовірною енер-гією і позитивом!

Що б Ви хотіли побажати студентам КиМУ в День Тетяни?

Я дуже хочу, щоб наші студенти, хоча вони й є найкращими, здобували тут такі знання, які дійсно їм допоможуть у май-бутньому, на цьому конкурентному ринку праці. Наші студенти – талановиті, працьо-виті, амбіціозні, розумні, тому я бажаю їм, щоб вони гідно продовжували традиції, закладені в нашому університеті, підтри-мували той рівень, до якого прагне наш університет, адже це була дуже кропітка праця всіх нас від часу заснування закладу й до сьогодні. Тож, мій девіз, девіз Тетяни: «Від терніїв – до зірок!»

ВЯТКІНА Тетяна Георгіївна – завідувач кафедри міжнародного туризму Інституту міжнародних відносин

Чому Вас назвали саме Тетяною?Напевне тому, що мій день народжен-

ня припадає напередодні Дня Тетяни, а, отже, Дня студента. Мій тато хотів мене так назвати, оскільки у мене батьки були вчителями, працювали в школі, тому вони знали, що саме у січні – День Тетяни. Мені дуже подобається це ім’я, тому що має в собі такий стержень!


Так, я в житті досить вперта, люблю покерувати, покомандувати. Навіть ін-коли мої домашні на мене за це обража-ються, але я їх все одно люблю (сміється). Люблю, щоб все було в порядку, вчасно виконано, аби люди відповідально до

всього ставилися. Я поважаю відповідаль-них людей, бо ми ж працюємо заради пев-ної справи…

Чи святкуєте Ви День Тетяни?Так! Завжди! Всі мене вітають, я пос-

тійно в оточенні студентів, і дуже рада, що в мене саме така професія. Мені дуже по-добається працювати з молоддю!


У першу чергу, зичу всім, щоб накі-нець-то закінчилася війна, щоб все-таки Україна була тією державою, яка зайняла б гідне місце серед європейських країн; а, по-друге, звичайно, здоров’я та щасли-вої долі!

СКВОРЦОВА Тетяна Георгіївна – вчитель ліцею КиМУ

Чому Вас назвали саме Тетяною?Моєму батькові подобалося це ім’я,

і, якщо згадувати про його значення, то йому подобалося саме те, що воно має дуже гарну ознаку – цілеспрямованість. І тому ім’я Тетяна вибирав мій тато, за що я йому дуже вдячна!


У якомусь сенсі так, бо моє ім’я співпа-дає з заступництвом університету, освітою та культурою. Коли приходить цей день, я навіть задоволена, що мене звати Тетяна, тому що я викладач, і мені подобається ця робота.

Чи святкуєте Ви День Тетяни?Так, я святкую цей день. Мій батько та

друзі завжди вітають мене, також це свято пов’язане з відкриттям університетів, тому приймаю вітання від колег і студентів. Святкувати до мене приходять друзі, для них завжди відкриті двері мого дому.


Студентам я побажала б пізнавати більше нової інформації в своєму жит-ті, бути відкритим до життя, а також – цілеспрямованості, зваженості та муж-ності!

КРІЦЬКА Тетяна Олексіївна – методист навчальної частини

Чому Вас назвали саме Тетяною?Мене назвав Тетяною батько, чому,

на жаль, про це не розповідали. Але мені дуже подобається це ім’я.


Інколи, (посміхається). Може, я трішки упорядниця, активна, жвава, але не впер-та і невладна.

Чи святкуєте Ви День Тетяни? Якщо так, то як саме?

Святкую! Зазвичай, вдома, в колі сім’ї, а також приймаю вітання на роботі, від студентів, знайомих, близьких.

Що б Ви хотіли побажати студентам КиМУ в День Тетяни – заступниці та покровительки всіх студентів?

Бажаю нашим студентам старанності, успіхів, і щоб все було добре у їхньому житті!

Інтерв’ю провелистуденти І і ІІ курсу

Інституту журналістики Юлія АХМЕТГОРАЄВА,

Валерія ЯНКО

ДЕНЬ ТЕТЯНИ



4

ЦЕ МИ – ЛІЦЕЙ КиМУ!

2201

ДЕНЬСОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

22 січня ввійшло в історію України як День Соборності. Цього дня в Ліцеї відбулася тематична лінійка, мета якої – виховання людської гiдності, глибокої поваги та любові до Батьківщини, формування рис громадянина Української держави.

Лінійку провів директор Ліцею Сініченко С.В.

Сергій Володимирович зауважив, що саме цього дня прийнято згадувати свято, яке відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Респуб- ліки, який відбувся 1919 року на Софійській площі в Києві. Наголосив, що разом із об’єднання українських земель, відбулося об’єднання українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу.

Виступ Сергія Володимировича сприяв не лише кращому пізнанню ліцеїстами історії нашої держави, а й піднесенню їхньої національної свідомості.

На завершення всі переглянули відеоролик «День в історії. День Соборності України».


ЦЕ МИ – ЛІЦЕЙ КиМУ!

5

Зима – це дуже весела пора року. Тому хочу розповісти, як я провела свої зимові канікули. Усе розпочалося з дня народження мого брата 21 грудня, до нас приїхало багато гостей, я змогла побачитися зі своєю сестричкою Софією, подругою Людмилою, яка приїхала з Болгарії. Людмила привезла мені подарунок – набір для мехенді.

Ми дуже весело зустріли Новий рік. А що мені мама подарувала – не ска-жу, бо це секрет! З моєю подругою Мар’яною ходили засівати та назбира-ли багато цукерок. Після Нового року ми всією сім’єю готувалися до Різдва. На Святий вечір ходили до церкви, а потім у нас була святкова вечеря.

Ці канікули виявилися дуже цікавими і водночас насиченими, та, на жаль, мені не вистачило часу на всі заплановані справи.

Шумигора Єлизавета, учениця 6-А класу

Ліцею КиМУ

ЗИМОВІ КАНІКУЛИОЧИМА ЛІЦЕЇСТІВ

«У нас почались канікули і я зможу гарно відпочити!» – так я подумала спочатку, але зараз розумію, що у перший тиждень канікул я беззупинно готувалася до Нового року. Мені дуже подобається ходити по магазинах, які зазвичай дуже гарно прикрашені до свят. Та все ж таки найбільше я люблю прикрашати свій дім. У моєму домі висока стеля вітальної кімнати, тому ми ставимо ялинку заввишки три метри.

31 грудня ми їли «мегакорисні» страви та слухали вітання Президента України. Та раптом нам вимкнули світло. Клас! Але через п’ять хвилин вклю-чили, і ми пішли запускати салюти.

На Різдво у мене день народження, тому ми не сиділи вдома, а пішли колядувати, а потім їли святковий торт і веселилися.

Мої канікули були не ідеальні… я впала та ледь не розбила голову і пам’я-таєте, як ми слухали вітання Президента, але я встигла відпочити і прочита-ти Гаррі Поттера. Тож мої канікули все ж вдалися!

Ременнік Дар’я, учениця 6-А класу

Ліцею КиМУ

На зимових канікулах, я зі своєю родиною святкував Новий рік, а потім ми всі поїхали до бабусі. Там ми весело проводили час: пекли пироги та ліпили вареники, грали у футбол. Повернувшись додому, разом поїхали ди-витись головну ялинку країни на Софійській площі, відвідали льодову аре-ну, покаталися на ковзанах. Я чудово провів зимові канікули!

Ступенко Михайло, учень 5-А класу

Ліцею КиМУ

Зима – час неймовірних вражень, непередбачуваних думок, новоріч-них див. Також це період відпочинку для всіх людей, а для когось – момент розпочати своє життя з чистого аркуша. А для всіх учнів «біла» пора року – це не тільки «свобода» від домашнього завдання, але й час розваг.

Ці зимові канікули ні я, ні моя родина не хотіли провести дарма, тож вирішили здійснити подорож до дивовижної країни, яка закохує та вражає з першого погляду – до Норвегії. Перше, що згадується, – Осло. Це, мабуть, єдине місто, де мені не хотілось спати після важкої дороги. Адже я уявляла лише сніг, гори та мороз, а виявилось, що столиця Норвегії – місце спокою, затишку, гармонії людини з природою. Я, як сучасний підліток, проводжу «в телефоні» купу часу, але перебуваючи в цьому затишному світі, я його вимкнула й насолоджувалась рожево-бузковим заходом сонця в Норвезьке море, яке, безперестанку переливаючись, шуміло.

Повернувшись додому, я звісно проводила час з друзями. Ми відвідали кінотеатр, розмовляли, сміялись, і, звичайно, розважались на вулиці: ліпи-ли сніговика, грали в сніжки.

Незважаючи на час проведений в іншій країні, усі новорічні свята я зустріла з родиною: загадала новорічні бажання, поколядувала, відвідала Софійську площу.

Отже, зимові канікули принесли мені багато незабутніх вражень і почут-тів, і я повернулася до Ліцею з бажанням працювати та отримувати знання!

Сіденко Людмила, учениця 9-А класу

Ліцею КиМУ



6

ВІСТІ З КОЛЕДЖУ

2401

ЛЯЛЬКА-МОТАНКА – БЕРЕГИНЯ РОДУ

24 січня 2018 року співробітники, бібліо-теки імені Корнія Чуковського для дітей м. Києва Ольга Найдич і Ольга Соломонюк долучили студентів Коледжу Київського між-народного університету – майбутніх жур-налістів – до вивчення українських традицій, до створення ляльки-мотанки, яка несе в собі зв’язок поколінь і має сакральне значення.

Ляльки – це символ української іграшки, які мали магічну силу і були оберегом. Відо-мо багато різних видів, такі, як: «Берегиня», «Мати з дитиною», «Немовля», «Господиня»... Здавна саме такий подарунок отримува-ли дівчата від матері на день свого весілля, що означало продовження роду та зв’язок з попередніми родичами. Особливістю цих ляльок є те, що для їх виготовлення не по-трібна голка. Замість цього використовуєть-ся така техніка, як мотання, від чого і пішла назва оберегу. Цій ляльці ніколи не роблять обличчя, з цим пов‘язане народне повір’я. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Для того, щоб лялька- мотанка була справжнім оберегом, потрібно обличчя викласти хрестом.

Колежанам пощастило також самостійно зробити собі оберіг. За словами учасників майстер-класу, це робити не так складно, як здається на перший погляд. Приємним бону-сом було виготовлення «Зайчика на пальчи-ку», якого так полюбляють дорослі і діти.

Без сумніву, ця зустріч принесла виключ-но позитивні враження, адже студенти отри-мали нові знання і подарунки. Сподіваємося, що такі майстер-класи у майбутньому будуть проводитися частіше.

Гур’янова Сніжана, Пікаленко Діана,студентки І курсу Коледжу КиМУ

спеціальності «Журналістика»


ВІСТІ З КОЛЕДЖУ

7

Під час зимових канікул мені вдалося пе-ревірити, де все ж таки можна використати студентський квиток і в яких закладах про-вести вільний від навчання час і зекономи-ти на цьому.

Перше, що спадає на думку – це кіно- театр. Усі ми обожнюємо дивитися філь-ми, а зараз завдяки новим акціям сучасних мереж можна отримувати знижки на кіно-сеанси в будні дні до 18:00. Наприклад, в мережі кінотеатрів «Multiplex» за наявності студентського квитка діє знижка 10 гривень за сеанс, а в кінозали «Оскару» – 25 % від вартості квитка.

У Києві розташовані одні з найвідоміших музеїв України, тому хоча б раз їх варто відвідати, адже там також можна заощади-ти. Мабуть, усім відомі такі прізвища, як: Шишкін І.І, Васнєцов В.М., Куїнджі А.І. Ори-гінали робіт цих геніїв можна побачити у Київській національній картинній галереї, куди квиток для студента коштує 15 гри-вень, замість 35. Аналогічна цінова політи-ка діє і у Національному музеї Т. Шевченка. Неймовірно цікавим є Національний музей медицини, адже там все наче оживає. Жод-них нудних фактів, папірців, місце, яке дійс-но варте вашого часу. Знову ж таки, сту-дентам вхід буде коштувати на 20 гривень дешевше, ніж звичайний квиток.

Але, якщо набридне ходити по музеях, можна відвідати боулінг чи зоопарк у ТРЦ «Dream Down». Там діють також спеціальні тарифи для студентів. Відвідування боулін-гу у будні дні буде коштувати 75 гривень, а зоопарк обійдеться у 60 гривень замість 80 грн. Або ж можна натішитися різноманіт-ними атракціонами в аквапарку, ціна за вхід на цілий день у будні складає 150 гри-вень, що також дешевше за повний квиток.

Після розваг можна присвятити час шо-пінгу, особливо приємно буде купувати речі із знижками. Ось в магазині «Top Shop» ви отримаєте – 10 %, лише показавши студент-ський квиток.

Звісно, варто відзначити пільги на проїзд у громадському і залізничному транспорті, знижки на путівки, які надає держава, та багато чого іншого. Я раджу завжди носити ваш документ із собою, бо ніколи не знаєш, коли вийде зекономити!

Демаш Олеся,студентка І курсу

спеціальності «Журналістика»

Випробовування студентського квитка


НОВИНИ УНІВЕРСИТЕТУ ЦЕНТР ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ

8

МОЄ МАЙБУТНЄ – це КиМУ!

Я – майбутній будівельник… Будівельником я не одразу захотів стати. І взагалі, на мою думку, пізно почав замислюватися про свою майбутню професію. Але мені залишилося обрати те, що мені найлегше вдається, це математика, тому я обираю професію – будівництво.

Гатітулін Дмитро

Я – організатор туристичної діяльності… Усі мої знайомі, друзі та батьки запитують мене: «Чому ти хочеш стати саме гідом?» Я відповідаю їм, що це дуже цікава і важлива професія в світі. Але, щоб стати гідом, потрібно підвищити рівень знань, піти на курси до КиМУ. Саме так я зможу досягти своєї мрії! Щоб стати гідом, треба вчити також географію. І не просто вчити, а знати її «на зубок». Я думаю, що в мене все вийде!

Драпак Максим

Моя майбутня професія – організатор туристичної діяльності. Вона передбачає ро-боту з іншими країнами та великою кількістю людей. Мені подобається ця професія тим, що, скоріш за все, треба буде подорожувати, а я дуже люблю пізнавати нові міс-ця... Я з дитинства подорожую і мрію, щоб моя професія була пов’язана з мандрівками, іншими містами, країнами…

Грижак Валерія

Я хочу стати організатором туристичної діяльності. Для цього й обрала сферу туризму, адже з дитинства дивлюся телепередачу «Орел і решка», яка мені дуже подобається. Хотілося бути ведучою, працювати, подорожувати багатьма країнами. Це дуже цікава про-фесія! Моя мрія – працювати в Нью -Йорку. Прагну також розповідати, передавати людям інформацію про країни, які вони хочуть відвіда-ти, допомагати їм вибрати цікаві місця. Сподіваюсь, що я досягну своєї мети!

Дудка Олена

Я прийшла до КиМУ, щоб вступити за спеціальністю «Міжнародний туризм». Мені ця професія здається цікавою, адже можна відві-дувати різні країни і дізнаватися про кожну з них щось нове, а потім розповідати про це іншим. Подорожуючи різними країнами світу, можна дізнаватися більше про її культуру, звичаї, видатні та цікаві місця.

Демонтович Катерина

Я – майбутній економіст… Зараз я навчаюся на підготовчому відділенні в КиМУ. Я об-рала цей навчальний заклад тому, що, по-перше, недалеко живу, по-друге, тут є спеціаль-ність «Економіка». А ще я матиму змогу далі навчатися за скороченою програмою. Це великий шанс, до того ж без ЗНО! У цьому університеті навчаються мої хороші знайомі.

Бунеску Анна

Я – майбутній економіст… Я вибрала цю професію тому, що мені подобається розраховувати заробітну плату, оцінювати результа-ти трудової діяльності. Економіст може обчислювати стратегічні підходи, які в майбутньому будуть приносити підприємству прибуток. Я хочу вступити в коледж і опановувати цю професію.

Любич АнастасіяЯ хочу стати економістом тому, що мені подобається ця професія. Після того, як я отримаю цей фах, у мене буде великий вибір щодо

працевлаштування. Ця професія тісно пов’язана також з математикою, яка мені подобається. Я вважаю, що професія економіста дуже перспективна і потрібна.

Гудушаурі Ольга

Я – майбутній фармацевт… Я не знала, яку ж професію обрати. У мене було багато різних варіантів: стоматолог, лікар, художник, артист і багато інших. Фармацевт – провізор, людина, яка працює і виробляє ліки, допомагає людям, лікує та приходить на допомогу. Я завжди мріяла допомагати людям. Я впевнена, що буду провізором, працюватиму в аптеці чи на фабриці, буду постійно вдосконалювати та здобуватиму кар’єрне зростання.

Велентій Анастасія

Чому я захотів стати фармацевтом? По - перше, тому що я – чоловік, у мене у майбутньому буде сім’я, діти, то мушу мати високо- оплачувану роботу, щоб утримувати їх. Фармацевт – це така професія, яка буде завжди актуальною як у нашій країні, так і за кордоном. По – друге, робота фармацевта дуже тісно пов’язана з хімією. У школі це був мій найулюбленіший предмет, тож коли прийшов час оби-рати професію, я це врахував. Робота фармацевта, якщо він працює в аптеці, потребує не лише глибоких знань, а й вмінь спілкуватися з людьми, бути психологом, вислуховувати всі їх проблеми та прохання.

Андрущенко ОлександрЯ – майбутній IT-фахівець… Я в майбутньому – IT-фахівець. Обрав цю професію тому, що вона мені подобається. Обожнюю комп’ю-

тери та все, що з ними пов’язане. З одинадцяти років вивчаю мови програмування, бо вважаю, що хороший фахівець може працювати вдома і отримувати високу зарплату. Хороші програмісти зараз, в епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій, особливо потріб-ні. З року в рік потреба в таких людях буде лише зростати. Гойна Іван

ЦЕНТР ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ

9


Університет радо прийматиме таких чудових абітурієнтів, як ми, навчатиме нас, тому що ми – майбутнє!

Я – майбутній маркетолог… Зовсім нещодавно я не знала, ким хочу стати. Шукала про-фесію саме для себе. Мені було прикро, що всі мої друзі знають, ким хочуть бути, а я – ні. Спочатку я хотіла стати журналістом, але зрозуміла, що ця професія не для мене. Також мріяла бути юристом, але, знайшовши багато мінусів, передумала. Наступна моя мрія – бути марке-тологом. Чим більше я дізнаюся про цю професію, тим чіткіше розумію: це саме те, чим я хочу займатися!Моїм одноліткам, які ще не вирішили і не знають, ким хочуть бути, хочу побажати не засмучуватися, а йти впевнено до своєї мрії й шукати своє місце в житті!

Солоїд Ганна

Я – майбутній письменник… У майбутньому я хочу стати відомою письменницею. Хочу, щоб мої книги були популярними як серед підлітків, так і серед дорослих. Ко-жен день пишу свою книгу. Мені цікаво буде отримувати коментарі про книгу, гіпотези щодо подальшого розвит-ку подій. Хочеться, щоб книгу полюбили, пам’ятали і пе-речитували. І хоча до досягнення моєї мрії ще далеко, я буду намагатися її здійснити, буду навчатися, щоб мої навички розвивалися, адже ця історія – прекрасна. У ній відображені дружба і зрада, життя і смерть, битва і кров.

Чумак Олександра

Звісно, кожен у якийсь момент ставить перед собою питання: «Ким я хочу бути?». Я поставила його у тринадцятирічному віці. І тоді твердо вирішила: буду каскадером! Але цьому не судилося здійснитися, адже впродовж місяця я передумала. Пізніше я хотіла стати ортодонтом, водолазом, перекладачем… І от лише тепер я визначилася – буду письменни-ком! Водночас буду пробувати працювати психологом або редактором, але моя основна про-фесія – це письменник. Якщо врахувати мій темперамент, то можна сказати, що я можу ще передумати знову. Але протягом року я постійно думала, що це саме моє. Мені подобаєть-ся писати, придумувати сюжети, героїв, події… Тому я із задоволенням ходжу на різноманітні письменницькі курси і пишу власні твори!

Мельник Софія

Я – майбутній журналіст… Чому саме журналістика? Напевне тому, що це – одна з не-стандартних і творчих професій. Це зв’язок із суспільством, адже, пізнаючи різних людей, можна пізнати себе. Мене приваблює також те, що я ніколи не буду сидіти на одному місці, бо, найсумнішим у деяких професіях є відсутність різноманітності. Звичайно, я б хотіла спробувати себе в різних галузях цієї професії, адже найбільше мене приваблю-ють журналістські розслідування. Я гадаю, що журналістика – це професія, яка найбільш мені імпонує. Мені подобається займатися цією справою, і я хочу пов’язати з цим своє майбутнє життя. Адже, лише займаючись фахом до душі, можна відчути себе щасливим!

Микитчик Аліна

Світ – це інформація. Кожна людина – неповторне сузір’я фактів та інформації. Ми дізнаємося кожен день про щось нове, навіть не помічаючи цього. Люди читають книжки, дивляться фільми, виходять на прогулянки, знайомляться з новими особистостями і відкри-вають для себе нові місця, формуються завдяки інформації. На цій планеті нам потрібен хтось, хто зможе допомогти розібратися у вирі та хаосі подій, розкласти їх на полиці та побачити цілісну картину світу. І журналісти з’явилися, взявши на себе цю місію. Я прагну бути людиною, яка допомагає бачити правду. Я хочу бути журналістом!

Ковальова Поліна

Я бачу частинку себе у кожному написаному мною творі, інтерв’ю, статті. Мої відчуття, коли я усвідомлюю всю силу слова й свободу думки, які можна віднайти у журналістиці, – неможливо передати крилатими висловами, красивими словами, адже, коли я пишу, то усвідомлюю одне : з кожною влучною фразою я на крок ближче до своєї мрії. Обрана професія припала до душі і саме через свою пря-молінійність та жагу до боротьби проти несправедливості в сучасному світі. Ми, журналісти, висвітлюємо лише правдиву інформацію, шукаємо істину найрізноманітнішими шляхами, адже наша професія існує для того, аби звичайна людина не була обманутою.

Вельямінова-Зернова Анна

Прагнення здобути це ремесло я відчув доволі давно. Моя красномовність у поєднанні з холодним раціональним поглядом виховали в мені якості, які, на мою думку, будуть корисні в цій професії. Я вмію доносити людям правдиву, але, насамперед, корисну інформацію, маю хист і неймовірне бажання писати, писати і ще раз писати. І дуже сподіваюсь пов’язати з цим своє життя.

Присяжнюк Олександр

Я хочу працювати в сфері журналістики. Раніше я полюбляв писати казки, вірші. З того моменту я зрозумів, що моя професія буде пов’я-зана з творчістю. Ходив до школи журналістики. Мені там сподобалося. У школі проводили тест професійної орієнтації, за результатами якої я – журналіст. Такий же результат виходив і на інших тестах професії. Журналістика має багато похідних професій – реклама, телеведучий, редактор тощо. Серед них колись доведеться обирати ту,яка найбільше до вподоби.

Шелковий ЯрославМоя майбутня професія, як на мене, дуже цікава. Вона дає мені змогу висловлювати власні думки, відстоювати свої права, як людини, так і як гро-

мадянина нашої держави. Спілкуватися з людьми, дізнаватися про цікаві факти, красиво та милозвучно спілкуватися українською мовою. Журналіс- тика дає змогу побачити, почути світ по-іншому. Для мене брати інтерв’ю важкувато, але, думаю, дуже цікаво. Ти спілкуєшся з видатними людьми, які досягли в житті багато чого і їх знає весь світ. Я б хотіла, щоб журналістів у нашій країні стало ще більше. Ось тому я вибрала саме цю професію!

Струк Марія

Я – майбутній актор… З самого дитинства я закохана в сцену. Мабуть, саме тому я хочу стати актором. Багато хто вважає, що це легка професія, але це не так. Актор – це людина, яка має надихати людей. Творчість… Це основна стихія актора. Він повинен бути повністю відданий їй у всіх проявах, уміти грамотно і красиво говорити , захоплювати людей своїм мовленням. Бондарчук Карина

STUDLIFE


10

ВІР У ДИВО ЗАВЖДИЗа вікном уже кінець січня, майже лютий, тож можна дивитися на різдвяні свята 2018-го року через призму ностальгії.

Новорічні подарунки, емоції, прикрашена по-святковому квартира – скоро все це стане історією і не повернеться аж до наступного року. Та кожне новорічне свято, кожні проводи старого і початок нового років є особливими, неповторними. Ми вже не отримаємо той самий подарунок наступного року (якщо це не пара шкарпеток або гель для гоління), не пере-живемо ті самі емоції, не прикрасимо ялинку тією самою послідовністю іграшок. Так само і рік, який ми прожили, ніколи не повернемо і не повторимо у тих самих деталях. Але кожний рік залишає нам спогади, ідеї для втілення, нові знайом-ства та пригоди, які залишаються з нами до кінця життя. Саме ці спогади, знайомства і пригоди роблять наше існування казковим, неповторним. І зараз я хочу поділитися з вами своєю казкою, яка вже продовжуються майже 19 років. 2017 зумів мене здивувати і втілити мрії…

Хоч я і назвав своє життя казкою, та все ж воно не схоже на утопічний роман. Упродовж усього року я не міг бути лише веселим і з посмішкою на вустах. У такому разі я б відіслав цю статтю в редакцію із психологічної клініки. Злети та падін-ня – ось що дозволяє нам побачити казку в нашому житті, адже, щоб знати, що таке добре, спочатку потрібно відчути, що таке погане. Саме завдяки поганому ми не живемо у золотій клітці.

Та зараз я хочу зупинятися на казковому, якого було вдосталь у минулому році. Це не буде рейтинг, кожна з цих подій залишила свій слід у моєму житті, тож оцінювати їх вартість для себе я просто не в змозі. Та все ж одне диво принесло мені нечувану радість!

Диво перше – новий екстримЯ бачив багато відео у своєму житті, як люди у човнах летять на шаленій

швидкості річкою, долаючи вир її порогів. Дивився і не думав, що зможу бути на їхньому місці. Не знав, що в нашій країні є подібні розваги, а їхати кудись далеко в пошуках пригод бажання не було.

Якось відпочиваю я разом із батьком на березі Десни. І раптом бачу, як прорі-зає її хвилі ніс байдарки. Сказав тату, що хотів би якось спробувати у неї сісти і вийти на річку. За випадковим збігом обставин ми розмовляли про літній відпо-чинок. Мама знала на яке море вона поїде, а ми з батьком – прихильники актив-ного відпочинку і його фраза: «О, так подивись рафтинг. Якраз і поїдемо, спро-буємо!» Після цих слів я подивився і дізнався, що річок для сплаву на рафтах у нас, в Україні, з надлишком. Залишилося лише обрати, яку ми хочемо підкорити.

Карпати, Чорний Черемош і п’ять днів відпочинку… Із такою пропозицією я підійшов до батька ввечері. «Що ж, я тобі довіряю організувати нашу поїздку. У цій програмі мене все влаштовує», - його слова підняли мою самооцінку на більш високий рівень.

Усе сплановано, білети куплено, готель заброньовано – пригоди розпоча-лися. Описувати природу Карпат немає сенсу, адже якщо ви там не були, то не зрозумієте всю її красу; якщо були, то знаєте, як і я, що епітетів не вистачить для змалювання повної її картини. Перейдемо до самого рафтингу. На жаль, приїха-ли ми не зовсім у сезон. Води було не стільки, як навесні, але все ж таки основ-ні пороги «зробили нам нерви». Вода крутить твій рафт у різні сторони. Вона була такою холодною, що з нас ішов пар. Перший сплав вийшов посереднім, але повним сподівань. Наступні два принесли приємну виснаженість і неповторні емоції. Всім процесом керує стерновий, професіонал своєї справи. Він сидить на кормі та постійно дає команди, які без жодних запитань має виконувати кожен борт, адже тут важлива кожна миттєвість і дії кожного з гребців впливають на спільний результат команди. Відчуття, що ти подолав Чорний Черемош, прино-сять незрівняне ні з чим задоволення. Хоча ні! З дечим порівняти таки можна.

Диво друге – підкорення ГоверлиДивитися на Україну з найвищої на її території оглядового майдан-

чику на висоті 2061 метр, яка зветься Говерла. Перепад висот у більш ніж кілометр, 11 кілометрів шляху до найвищої точки нашої країни – цей шлях я пам`ятаю до дрібниць. Та що говорити, він мені навіть наснився.

Настільки цнотливої природи я у своєму житті ще не бачив. Це було нелегко, але, йдучи цим шляхом, ти розумієш, що на вершині тебе чекає щось дійсно неймовірне! І коли ти це «неймовірне» бачиш, то розумієш, що прийти до підніжжя Говерли для сходження на неї було одним із най-зухваліших і найправильніших рішень у твоєму житті. Коли стоїш там, на вершині, ти по-справжньому відчуваєш велич нашої країни. Мало хто знає, але крім Говерли ми маємо іще п`ять двотисячників, а я маю ще 5 цілей у своєму житті!


STUDLIFE

11

Диво третє – «PostScriptum+»Прийшовши у 2016-му на перший курс інституту журналістики я від кож-

ного викладача чув про цю газету, друк якої на той час, на жаль, був призупи-нений. Так, ми мали і маємо свою телестудію, але погодьтесь, в газеті є щось романтичне. Є відчуття якогось родинного кола, яке об`єднує весь універ-ситет. Не зважаючи на обраний напрямок – усі в університеті жили однією сім’єю. Для журналістів – це також крута площадка для «виписування» своїх матеріалів та пошуку авторського стилю. Писати – ось що я хотів на першому курсі.

Третій семестр почався з доброї новини: у нас буде газета! Та ж сама назва, лише ми стаємо її редакторами. Я мав змогу бути редактором груп у соцмережах, але газета – це дещо інше. Тут ми пишемо про щось своє, про свій уніерситет, тобто докладаємо всіх зусиль до його розвитку. Бути почути-ми і змінювати життя на краще – ось, навіщо ми прийшли в КиМУ, а саме в інститут журналістики. Це й дає «PostScriptum+» кожному з нас, редакторів. Можливість писати і знати свою аудиторію в обличчя – це безцінний досвід, який ми здобуваємо щодня. Тут вийшла моя перша стаття, що принесло мені неповторні емоції. Саме після виходу першого номеру газети я без вагань зрозумів, що знайшов своє покликання!

Диво четверте – стати іще ближчимиНовий рік – це свято, яке відзначає майже кожна людина. По-своєму, але

святкує: чи у родинному колі, чи в колі друзів, чи на улюбленій роботі беручи зміну у Новий рік. Не важливо як, але святкує. Цей Новий рік був особливим. Уперше я його святкував у колі своїх найближчих друзів. Компанія зі шкіль-них років, яка вже разом близько восьми років. Ми вже не – друзі, а родина. Нам не потрібно домовляти речення до кінця, щоб зрозуміти один одного. З нами також був мій одноклубник, із яким ми захищали прапори рідного футбольного клубу «Арсенал» протягом довгих, але надзвичайно швидко-плинних десяти років. Без перебільшення, ми з ним розуміємося не лише жестами, а й поглядами.

Про таку ніч мріє кожен. Як не дивно, але таких поседеньок у нас ще ніко-ли не було! Так, це була перша ніч, коли ми отак зібрались і веселились, роз-мовляли, кричали, співали, танцювали, отримуючи задоволення від кожної хвилини проведеної разом. За цю ніч ми стали іще ближчими, хоч, здається, знали один про одного все. Зустріли 2018-й із батьками, а о другій зібралися разом. Ця ніч для нас перейшла у ранок. Після чаю з тортиком об одинад-цятій всі розійшлися, попередньо вибравши дату наступного подібного за-ходу. Певно, це була у кожного з нас найкраща ніч.

Диво п`яте – прийшла собакаОсь ми і дійшли до тієї історії, яка виділяється з-поміж попередньо

названих чотирьох. Рік Собаки для мене почався із новини, на яку я навіть не очікував. Він приніс мені собаку. Це була мрія мого життя! Про неї я просив у батьків із п`яти років. Своїх емоцій я не пам`ятаю, тож не можу їх описати. Оголошення я знайшов на OLX, написав власнику ще восени 2017-го року, а відповідь я отримав лише перед Новим роком. Слова «Привіт, ти ще не пе-редумав?» – були для мене настільки неочікуванними, наскільки жаданими. Тепер у мене гарненький бігль, про якого я мріяв із моменту виходу фільму «Коти проти собак». Цей хлопчик змінив моє життя, і тепер я більше посмі- хаюся. Тож, коли ви мене побачите, можете сміливо казати: «Так ось, чому ти такий злий був, бо в тебе собаки не було!»

Матвій НЕЧАЙ,студент ІІ курсу Інституту журналістики

ЛАЙФХАКИ Упорядники: Наталія Горбач, Валерія Янко, ІІ курс, Інститут журналістики


Якщо до свята не вистачає часу купи-ти подарунки рідним, спробуйте щось зробити своїми руками – так буде приємніше

Новий рік – сімейне свято. Зустріньте його вдома з рідними, допомагаючи їм готувати традиційний салат «Олів’є»

Січень – святковий місяць. Відправте знайомим і друзям листівки із різно-манітними мемами і тегами

Зробіть по-справжньому круте фото зі святковими вогнями і поставте його на заставки всіх гаджетів

Влаштуйте на канікулах день зустрічі одногрупників, адже вільного часу, аби бути разом, тепер у вас достатньо

Поверніться в дитинство! Згадайте ко-лядки, щедрівки та розважтеся у но-ворічні свята. Подаруйте людям радість!

ПОРАДИ для СТУДЕНТІВ

до новорічних та різдвяних свят!

Post Scriptum+

Голова редакційної радиХАЧАТУРЯН Хачатур Володимирович

Шеф-редактори:МАРТИНЕНКО Світлана Миколаївна,ДАНЧЕНКО Тетяна Володимирівна,

САМОЙЛОВ Олексій Федорович,ЯРОШЕНКО Роман Васильович

Відповідальний редакторІВАНОВА Анастасія

Реєстраційне свідоцтво КВ № 10447 видане 23.09.2005 р.

Державним комітетом телебачення й радіомовлення України

Адреса редакції: 03179, Київ, вул. Львівська, 49.

тел. (044) 424-80-29; [email protected]© Редакція «P.S.+».

ЗасновникЗахідно-регіональна асоціація

клубів ЮНЕСКОКиївський міжнародний університет

Редакція зберігає за собою право скорочення й редагування прийнятих для публікації текстів. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи точки зору авторів.

Рукописи не рецензуються й не повертаються. Передрук матеріалів – тільки з дозволу редакції.

Над номером працювали:Майданік Яна, Ареф’єва Марія, Лисак Крістіна, Горбач Наталія,

Ахметгораєва Юлія, Кацан Ольга

Documents

criptumкували два свята – це День Тетяни і День Святого Миколая. В університеті працюють багато викла-дачів,