ВИБІР ПАТРІОТІВ

КОМБАТчитайте на с. 2

Я, Андрій Білецький, командир батальйону

«Азов». Ми захищаємо Україну. Наш успіх на Сході залежить

від перемоги в парламенті. Я йду у

Верховну Раду України, щоб не допустити

повернення зрадників і корупціонерів.

В Україні буде чесна і патріотична влада. В Україні буде мир.

Інформаційний бюлетень

2

«Україна хоче бути Україною. Сильною, могут-ньою державою з достой-ними керівниками… Ми маємо бути самостійною і самодостатньою націонал- демократичною державою»АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ народився 5 серпня 1979 року у Харкові, в старовинній україн-ській родині. Батько – Євген Михайлович походить з с. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області. Мати – Олена Анатоліївна – з Волинського шляхетського роду Лукашевичів, до якого належав Василь Лукашевич – засновник «Малоросійського товариства» (1821–1822), що мало на меті створення незалежної української держави.

У період з 1996 по 2001 рік Андрій Бі-лецький навчався на історичному факуль-теті Харківського національного універси-тету ім. В. Н. Каразіна. «Історія була моїм улюбленим предметом все життя, – згадує Андрій. – З розпадом СРСР, коли я був у 3-4 класі, батько подарував мені – тоді ще фак-тично напівзаборонену книжку – «Історію України» Антіна Лотоцького. З тих пір я особливо не обирав, бо знав, що вступлю на істфак, ходив туди на всі семінари та кур-си. З самого початку я вступав на відділен-ня історії України, там був тоді найвищий конкурс. Але в мене і бал був найвищим. Першими моїми темами до 4 курсу була військова історія Київської Русі. А потім пе-реключився на історію УПА».

Дипломне дослідження Білецького було присвячене діяльності Української Повстанської Армії. «Тоді ще жодного разу у Харкові не писали на цю тему дипломні роботи. Мені принципово хотілося її на-писати і саме в тому позитивному ключі, в якому я її написав». Неформальне керів-ництво науковою діяльністю Білецького здійснював відомий український історик і дисидент Ярослав Дашкевич, син гене-рал-хорунжого Армії Української Народ-ної Республіки. «В університеті серед ви-кладацького складу, – говорить Андрій про університетську атмосферу тих років, –

були як відверто проросійські викладачі, так і відверто проукраїнська група. Але всі ці люди, в тому числі і ті, котрі зовсім не поділяли мою позицію, і громадянську, і історичну, були висококласними про-фесіоналами. Під час обговорення декан сказав мені, що він першим визнав – це тверда п’ятірка і шикарний диплом. Він ще запропонував його надіслати на кон-курс дипломів. Так що всі вони виявилися професіоналами, а не політиками в цьому плані. Мій диплом був визнаний одним із найкращих в Україні. Його темою був розвиток УПА, мені було цікаво дослідити ґенезу: я починав дуже широко – від істо-рії ОУН до повного затихання руху, тобто основні три етапи розвитку».

Студентські роки Андрія, окрім нав-чання та археологічних експедицій, поз-начилися активною участю у різних гро-мадських акціях. Окрім того, Білецький активно займався спортом: фехтуванням, практичною стрільбою, мав розряд з бок-су. Ці навички допомогли поставити на високий рівень систему вишколів у очо-люваних ним організаціях. Білецький завжди гуртував навколо себе молодь. За його ініціативи з’являлися спортивні секції, проходили акції проти алкоголіз-му та наркоманії «Здорова нація проти деградації». «Особлива біда на той час були спайси – суміші для куріння, які були фактично легальним наркотиком, потім з’явилися аерозолі. Ми активно боролися з усім цим. Ми мали дуже велику підтримку серед населення, мешканців району. Люди надзвичайно підтримували такі справи. Ми діяли двома методами. Пробували дія-ти легальними – юристи писали про про-блему в міліцію або прокуратуру, потім проводили легальний марш. На наші мар-ші збиралися 2000 молоді. Це величезна кількість для такого міста при тодішньому рівні національної свідомості. Це просто величезна кількість для організації, яка не мала за душею жодної копійки. Після мар-шу ми давали 2-3 дні, щоб це змінилося. Зазвичай наркоторговці або просто на це забивали або, коли вже були навчені, що їх все рівно покарають, просто змінювали адресу. Якщо влада не може чогось зроби-ти, не можна прикриватися тим, що це –

порушення закону. Тоді це повинен роби-ти народ. В іншому випадку – крах. Чим ми можемо ще прикритися, фактично весь Майдан на цьому будувався, на цій ідеї. Якщо влада не розуміє і не хоче робити так, як треба, це буде робити народ».

Хлопці, згуртовані Андрієм, опіку-ються дитячими будинками, облаштову-ють власними силами дитячі майданчики, проводять історичні читання, розвивають у молоді патріотизм і відповідальність за свою Батьківщину.

Після закінчення університету Андрій Білецький викладав історію – працював шкільним вчителем та викладачем хар-ківських вишів, продовжував вивчати вій-ськову історію України.

У 2003 році Андрій одружився з Юлі-єю Білецькою (Брусенко). Юля – красива, розумна жінка, українська патріотка. Вона стала надійним тилом Андрія і сповна відчу-ла всі жахи репресивної машини держави. У 2007 році у родині Білецьких народився син Олександр. Після ув’язнення чоловіка

КОМБАТТОЙ, ХТО ПРОЙШОВ ПЕКЛО ВІЙНИ ЗАРАДИ МИРУ В ОНОВЛЕНІЙ УКРАЇНІ

«Вибір патріотів – це чесна і некорумпована влада. Люди, які захищають, а не обдирають Україну. Жертву-ють своїм життям, а не забезпечують його за рахунок на-роду. Саме тому я йду в парламент».

– Андрій Білецький

АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Т. Г. Шевченко. Будинок І. П. Котляревського в Полтаві

Малоросійське таємне товариство – таємна громадсько-політична організа-ція, створена у 1821 році на Лівобережній Україні нащадком старого козацько-шля-хетського роду з Полтавщини, громад-сько-політичним діячем та ідеологом пат ріотичного руху Василем Лукашеви-чем (1783–1866). Ядро її складали дво-ряни Полтавщини. Осередки Товариства існували в Києві, Полтаві, Чернігові та інших міс тах. До Товариства належали С. Кочубей, В. Тарновський, П. Капніст, О. Величко, І. Котляревський, брати Дмит-ро та Степан Олексієви, К. Шапалипський та інші. Малоросійське товариство стави-ло за мету піднесення освітнього, куль-турного та політичного рівня народу, його згуртування навколо ідеї ліквідації

кріпацтва та обмеження самодержав-ства, здобуття незалежності України. В агітаційно-виховній роботі використо-вувалася пропаганда козацьких і дер-жавницьких традицій українського на-роду (ними пройнятий, зокрема, зміст складеного Василем Лукашевичем програмного твору «Катехізис авто-номіста»). Малоросійське товариство мало тісні зв’язки з Товариством Об’єд-наних Слов’ян і польськими патріотич-ними організаціями, зокрема, товари-ством «Темпляри». Під час слідства у справі декабристів 1826 року члени Малоросійського товариства зазнали репресій, проте незабаром були звіль-нені, бо довести існування їхньої орга-нізації не вдалося.

3

Юля лишилась з дитиною сама. Для неї це був важкий час. Два з половиною роки двічі на тиждень вона збирала передачі і йшла до слідчого ізолятора; перейшла через три погроми свого невеличкого кафе, через підпал квартири, через замах на чоловіка, поранення, операції чоловіка. Потім Юля з сином чекали Андрія з війни.

Все своє свідоме життя Андрій Білець-кий вів активну громадську діяльність, співпрацював з політичними партіями та організаціями, які відстоювали українські національні цінності. У 2001 році Білецький став одним із організаторів кампанії «Украї-на без Кучми». Під час березневих акцій протесту у Києві був затриманий міліцією та потрапив під адміністративний арешт. За це СБУ намагалося змусити керівництво вузу виключити його з університету. Ті давні часи Андрій згадує так: «Тоді справді актив-на українська спільнота у Харкові нагадува-ла скоріше гетто… Мова йшла про декілька сотень людей, і всі вони дуже добре знали одне одного. Була невелика група молоді, розпорошена по різним організаціям або взагалі без жодних організацій, 40-60 людей, які взаємодіяли між собою. Тоді організову-валася «Україна без Кучми», і ніхто не споді-вався, що відбудуться такі події, як 9 березня. Приїхали, взяли участь у протестах, потім нас усіх 300 чоловік забрали, в основному, львів’ян-студентів, але й східняків. Більшість

випустили протягом доби. А проблеми по-чалися вже потім, коли хлопці роз’їхалися по своїх містах. У Харкові почалися пробле-ми, у Полтаві, Херсоні, Львові тощо. Це були проблеми з роботою, навчанням, постійни-ми викликами в СБУ. Багатьох намагалися зробити сексотами, схиляли до співробітни-цтва. Було неприємно. Тим більше, що це був перший досвід, до того ж у Харкові. Країна тоді замовчала... Це був складний досвід. Багато хлопців після того вирішили зупи-нити свою політичну активність і відійшли від будь-яких політичних патріотичних дій та заходів».

У 2005 році Андрій Білецький відно-вив незалежну від будь-яких партійних структур організацію «Патріот Украї-

ни» і від початку існування є її коман-диром. «Не можна говорити про те, що східноукраїнський націоналіст чимось відрізняється від західноукраїнського, – розмірковує Білецький. – Єдина різниця в тому, що дуже легко бути націоналіс-том у Львові, де більшість націоналістів і патріотів є людьми, які виховані у від-повідній традиції: вони живуть в укра-їнському місті, у них були патріотичні батьки, скоріше за все патріотичні дідусі та бабусі, вони живуть у цьому дискурсі. Натомість величезна кількість людей на Луганщині живе радянським минулим без жодного логічного обмірковування, просто за звичкою. Саме тому величез-на кількість західноукраїнських патріо-тів дає, порівняно зі своєю масою, таку невелику кількість дієвих патріотів. Па-тріоти на Сході – це абсолютно свідомий вибір. Людині треба обирати жорс тку протидію, зіткнення з оточуючим серед-овищем, тому вона значно принципові-ша. Бо людина, яка робить це свідомо, і та, яка робить це за звичкою, мають абсо-лютно різні мотивації». Андрій особисто очолював практично всі групи, що здій-снювали виявлення та ліквідацію точок наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів тощо. Керував всіма масовими акціями – маршами, мітингами, спор-тивними заходами, акціями громадської непокори. «Якщо якась справа хоче до-сягнути успіху, вона не може бути ідеєю або творчістю однієї людини. Завжди потрібна команда і, щоб все запрацю-вало, потрібно мати команду людей, які вірять у те, що розвивають. Коли я ство-рював "Патріот", з самого початку була команда, з 8-10 ключових фігур, 6 з яких зараз є старшинами батальйону висо-кого рівня. Це команда, яка пройшла надзвичайно важких 9 років, роки абсо-лютного нерозуміння, дуже важкої бо-ротьби. Вся та війна, яка є зараз, завж-ди була, тільки суспільство не хотіло її помічати. Пройшли три роки репресій, ми вийшли зараз уже на масштаби пол-

ку, і буде подальше розширення, є ве-личезна кількість осередків, народних дружин, центрів бойової підготовки по всій Україні. Народні дружини бачать своїм прапором, прикладом для себе ба-тальйон "Азов". Бо батальйон "Азов" – це просто еволюція і етап. Я не можу уявити, як у такий час у класичній формі міг би існувати "Патріот Украї-ни". Що це був би за патріотизм, якби ми не були на фронті? У дану хвилину "Патріот України" це і є батальйон "Азов". Ідеї, які ведуть батальйон у бій, для них є рідними ідеями. Вони б’ються в Одесі, Харкові, Миколаєві. Це реальний бій, реальна робота на захист держави, поки що без зброї, але така ж сама».

«Я б не казав, що центр патріотизму на заході чи на сході. Зараз, завдяки Путіну, є загальнонаціональний український патріотизм, і він однаково розвинутий на території всієї України. Спільний ворог і розуміння спільної долі зараз об’єднали народ, як ніколи. Зараз ми – єдина країна, яка сподівається на краще майбутнє»НАПРИКІНЦІ СЕРПНЯ 2011 року у Києві та Василькові були заарештовані старшини місцевих осередків організації «Патріот України». Це т. зв. справа «васильківських терористів». СБУ за керівництва Хорошков-ського сфальсифікувала низку криміналь-них справ, спрямованих проти українських патріотів. Їм закидали наміри терористич-них актів і планування замахів на членів клану Януковича. Реакцією харківських патріотів став зорганізований Андрієм Бі-лецьким масовий марш та мітинг під сті-нами СБУ, відомий як «Хорошковський, гей, випускай людей!». Ця акція була підтри-мана багатьма патріотами у різних містах України, що викликало панічний страх і реп ресії з боку правлячого режиму.

Наступною акцією харківських украї-нофобів став замах на Андрія Білецького, 19 листопада 2011 року. У під’їзді власного будинку в Андрія кілька разів вистрілили з револьвера. Одна куля влучила в щелепу, друга – прострелила руку. Після скоєння замаху наймані вбивці швидко втекли через «чорний» вихід з будинку, де попередньо зіпсували замок. Поранений Андрій Білець-кий здоровою рукою дістав власний травма-тичний пістолет і намагався переслідувати

нападників, але ті втекли на автомобілі, що чекав їх біля виходу. Андрію зробили дві операції, вилучили дві свинцеві кулі.

27 грудня 2011 року, після невдалого замаху на життя, Андрія Білецького було заарештовано у спра-ві «Оборонців Римарської». І звільнитися Андрію суди-лося вже тільки після па-діння режиму.

Білецький утримував-ся у Харківському СІЗО – сумнозвісному ще з часів радянських репресій як «Холодногірська тюрма». Влада тиснула, намагаю-чись зламати дух Андрія. Без вироку суду його було переведено до колонії. Коли у Києві вирував Май-дан, режим зривав злість на політв’язнях, – два останні місяці в’язниці Андрій про-вів у карцері. Однак, незва-жаючи на всю жорсткість репресій, його промови на

судових засіданнях були прикладом нез-ламності. Ось уривок виступу Білецького на останньому судовому засіданні: «Я вам можу сказати, що дуже шкодую, що не можу зараз з моїми соратниками боротися у Киє-ві. Я кріплюсь проти ваших карцерів, "два-надцятки", всіх ваших переводів, неправо-го суду, прокурорів, закритих засідань, бо я почуваю себе частиною цього руху. І мені наплювати на те, яке рішення ви винесете!»

Два з половиною роки Андрій Білець-кий провів у в’язниці. За час ув’язнення змі-нилося дві колегії суддів, які так і не змогли забезпечити бажаний режиму Януковича результат. Судові засідання перетворю-валися у місця протесту та об’єднання патріотичної громадськості.

ВИБІР ПАТРІОТІВ

Родина Білецьких: Андрій, Олександр та Юлія

читайте далі на с. 4

4 АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ

Чому Ви вирішили йти в політику? Особисто я вірю, що ми стовідсотково можемо ви-

грати цю війну на полі бою. Але я також бачу, що наші поразки – наслідок зради у стінах парламенту. Ті, хто проливав кров за Україну, повинні мати свій голос у вла-ді. Це їхнє священне право і вони це заслужили. Тільки так в Україні з’явиться чесна і патріотична влада. Тому я, перш за все, представник і голос солдата, добровольця, фронтовика, тобто простих людей, які поклали і кладуть свої життя за майбутнє нашої країни.

Які головні завдання ставите перед собою в пар-ламенті?

Сьогодні перед країною стоїть головне завдання – за-хистити незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Україні потрібен мир, а гарантувати його може тільки сильна армія. Нам пот-рібно створювати нове українське військо на зовсім іншій, професій-но-добровольчій основі та за висо-кими стандартами НАТО.

За фахом я військовий істо-рик, тому добре знаю, що таке стратегія та тактика війни. Пів-року реальних бойових дій мені, як командиру підрозділу, дали не тільки величезний досвід, а й ро-зуміння того, як і що в українській армії треба докорінно змінювати та модернізувати.

Разом з тим, я розумію, що, будучи народним обранцем у Вер-ховній Раді, повинен ставити перед собою не лише питання, пов’язані з військом та оборо-ною країни. Тому бачу одним з головних напрямків своєї роботи проведення люстрації представників усіх гілок влади не на папері, а на ділі. Водночас, очевидно, що ста-новлення України, як європейської держави, неможливо здійснити без розвитку інноваційних технологій, прове-дення податкової реформи, підтримки освітян та медиків, захисту соціально незахищених верств населення. Таки-ми бачу сфери своєї відповідальності.

Чому обрали столичний округ і саме на Оболоні?Тому що Київ – столиця, де все насправді вирішуєть-

ся. На фронті можемо виграти все, що завгодно. Росія не залізна, і вона впаде. Питання в тому, чи буде чітка політична воля тут – у серці держави. Київ вирішував, залишатися Януковичу чи ні. Столиця і зараз вирішує: продовжувати боротьбу і перемогти чи скласти лапки та капітулювати.

А чому Оболонь… Все дуже просто. Серед бійців «Азова» дуже багато киян, приблизно третина, і сам полк має київську «прописку». Найбільше хлопців у нас саме з Оболоні. Оболонці зробили дуже багато для того, щоб захистити державу від ворога. Тепер я налаштова-ний робити все необхідне, щоб виборці мого округу від-чули реальний захист своїх інтересів.

Багато з комбатів вирішили йти в парламент по списках різних партій. Чому Ви вирішили йти в якості самовисуванця?

Чесно кажучи, я сподівався, що комбати або біль-шість з них прийдуть до порозуміння і будуть в одному

списку, а, можливо, й організують свою партію та мати-муть спільну платформу. Але так не сталося. І в цьому немає чиєїсь вини, оскільки більшість з нас були зайняті весь цей час реальною війною. Вибори стали несподі-ванкою.

Я не хотів засмучувати своїх бойових побратимів з «Азову» і йти до якоїсь партії. Не хотів, щоб мене, як медальку на груди, образно кажучи, повісила собі якась політична сила. Всі ми знаємо, що люди, які знаходяться в списках партій, мають інші ступені свободи, ніж неза-лежні мажоритарники. Тому вирішив йти без партійної підтримки. Народна підтримка важливіша.

Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкі-ряк, який висунув свою кандидатуру на 217-му ок-рузі, вже оголосив, що зняв свою кандидатуру на Вашу користь. Це його власна ідея чи Ви спільно дійшли до такого рішення?

Я Зоряна дуже добре знаю, тому що він був другом Миколи Березового, чоловіка Тетяни Чорновол. Микола був бійцем батальйону «Азов» і загинув під Іловайськом, рятуючи пораненого товариша. Березовий назавжди зали-шиться другом і соратником. Всі втрати батальйону – бо-лючі. Є ті, які болять найбільше. Микола – саме така втрата.

Таня, Микола і Зорян втрьох приїхали на самому початку створен-ня нашого баталь-йону. Ми тоді не

відчували себе героями, а вони прийшли і сказали, що хочуть потиснути руки героям. І саме вони вмовили мене залишатися в Маріуполі, у Південному секторі АТО, бо тоді я сподівався, що наш батальйон переки-нуть на північ, під Слов’янськ. І так завдяки їм баталь-

йон «Азов» пов’язався з Маріуполем. Зорян з Танею поїхали, але завжди нам дуже допомагали. Микола залишився в батальйоні, став взводним, і був для мене прикладом справжнього патріотизму. З того часу з Зо-ряном у нас гарні особисті стосунки. Я отримав абсо-лютну підтримку, за що надзвичайно вдячний цій лю-дині, тому що він міг вчинити й абсолютно по-іншому.

Зараз у зоні АТО формально триває пере-мир’я. Як Ви вважаєте, чи переросте воно у ре-альне припинення вогню?

Чесно кажучи, сумніваюсь. Єдиним фактором, який може змінити обстановку – чи примирити її, чи навпа-ки активізувати бої, може стати наближення зими. Бо постане питання готовності до дій в інших погодних умовах, певні внутрішні проблеми. Але навіть за тако-го розвитку подій, весною, я абсолютно певен, кампанія почнеться з новою силою. І не відбудеться цього лише в одному випадку, якщо наша влада здасть ці території і цим задовільнить Росію, в результаті чого там будуть створені ці недодержави – ДНР, ЛНР.

Наскільки зміцнилася українська армія за час так званого режиму перемир’я? Чи змінилася ситуація щодо забезпечення наших військ?

Деталізувати не буду, але можу сказати, що справ-ді армія зміцнилася. Наприклад, нині в зоні нашої від-повідальності, у Маріуполі знаходиться дуже фаховий і рішучий генерал, бойовий офіцер, за плечима якого не

одна військова кампанія. Налаго-дилась взаємодія з Нацгвардією та іншими добровольчими формуван-нями. Хоча ще близько місяця тому все лежало виключно на плечах «Азова».

Взагалі, в зоні нашої відповідаль-ності дуже активно вступають до лав самооборони місцеві мешканці, вже навіть сформовано маріуполь-ський внутрішній батальйон міської оборони. Підготовку цих кадрів у кількості декількох сотень «Азов» взяв повністю на себе, вони пройшли вогневу підготовку, багато інших військових дисциплін. Якщо наступ на Маріуполь відновиться, армія ма-тиме резерв, який буде спроможний захистити місто. Є великий актив, який допомагає будувати укріплен-ня, а також добровольчі дружини, які проводять патрулювання міста разом з нашими бійцями.

Маю сказати, що й забезпечен-ня війська поступово покращуєть-ся: зв’язком, оптикою, приладами візуального спостереження, тепло-візорами, нічними інфрачервони-ми прицілами. Але, на превеликий жаль, це відбувається не системно, лише в деяких місцях, в деяких під-розділах і силами окремих людей. Водночас вся сила армії в системі, партизани ніколи ніяких війн не вигравали. Тому й не втомлююсь наголошувати, що одне з голов-них завдань, яке має якнайшвидше вирішити українська влада, це ре-формування та створення потуж-ної армії, а також забезпечення її

всім необхідним. Інакше буде, як у відомому висловлювані Наполеона: «Народ, який не хоче годувати свою армію, скоро буде змушений го-дувати чужу».

Розмовляв Анатолій Хорунжий

АНДРІЙ БІЛЕЦКИЙ: «РОСІЯ НЕ ЗАЛІЗНА, І ВОНА ВПАДЕ»

Командир київського добровольчого тепер уже полку спеціального призначення «Азов», підпол-ковник Андрій Білецький – один із тих, на чиїх пле-чах сьогодні тримається обороноздатність країни та її захист від російського агресора. За 5 місяців свого існування створений ним батальйон «Азов» звільнив від сепаратистів Маріуполь, повністю вста-новив контроль над Азовським узбережжям від Бер-дянська до кордону з Росією, звільняв Старобешево, Новий Світ, брав участь у кровопролитних боях під Мар’їнкою. А зараз є одним з ключових підрозділів, які обороняють Маріуполя від російського втор-гнення.

Загальновизнаними є високий бойовий дух та серйозна професійна підготовка добровольців

«Азову», якими командує Білецький. Завдяки цьо-му «Азов», порівняно з іншими добровольчими під-розділами, зазнав набагато менших втрат протягом бойових дій у зоні АТО. Натомість сам Андрій розпо-відає, що ще в травні батальйон налічував близько 70 патріотів, з яких лише пару десятків хлопців вза-галі вміли стріляти. Лідерські здібності та коман-дирський талант Білецького дозволили створити боєздатне формування, яке може вирішувати най-складніші військові завдання та залучити до своїх лав все нових і нових добровольців з усіх куточків України. Колишній політв’язень режиму Янукови-ча у своєму інтерв’ю розповів, чому вирішив іти до парламенту, які ставить перед собою завдання у по-літиці та чого чекати від перемир’я на Сході.

Білецький разом з бійцями «Азову» обороняють Маріуполь

5ВИБІР ПАТРІОТІВ

«Чесно кажучи, наш єдиний союзник – Український народ. Але я вірю, що ті процеси, які відбуваються в країні на ментальному рівні, дають нам шанс. Народ прокинувся як народ. Народ проявляє феноме-нальну жертовність, бійцівські і духовні якості. Народ не захоче побудови такої системи, яка була за Януковича, народ цього не допустить, адже занадто велика жертва була покладена в час Революції і війни»ПІСЛЯ ПОДІЙ НА МАЙДАНІ, втечі Януко-вича і розстрілу Небесної сотні, 24 лю-того Верховна Рада України ухвалила постанову №4202 «Про звільнення по-літв’язнів». Андрій Білецький вийшов на свободу. Незламного лідера зустрічали сотні його друзів та однодумців. І вже че-рез кілька годин він виступав перед акти-вістами харківського Майдану. А Харків у той час «кипів»: пройшов з’їзд депута-тів-сепаратистів, свої порядки намагався встановити проросійський «Оплот», акти-візувався кримінальний елемент.

Відразу після звільнення Андрій Бі-лецький включився в активну боротьбу з путінською агресією на Сході. 1 березня він очолював оборону Харківської ОДА від нападу озброєних сепаратистів. 14 березня під його керівництвом україн-ські патріоти Харкова провели перемож-ний бій із сепаратистами – ті відступили із серйозними втратами.

Тоді ж у березні 2014 року Андрій Бі-лецький виступив ініціатором та організа-тором «Чорного корпусу» (народна назва – «чорні чоловічки»). Це було відповіддю українських патріотів на появу «зелених чоловічків» – російської армії в Криму. «Чорні чоловічки» Андрія Білецького про-вели низку успішних партизанських акцій, а від початку травня вступили у відкрите військове протиборство з сепаратистами на південному сході Донецької області.

4 травня Міністр МВС видав наказ про створення батальйону «Азов» під командуванням Андрія Білецького. «На початку заснування "Азову" мій військо-вий досвід, звичайно, був значно ниж-чий, ніж зараз, – говорить Білецький. – Але, водночас, не гірший, на жаль, за досвід половини фахових командирів батальйонів української армії. Плюс – я ж військовий історик. Стратегія і так-тика для мене не є якимось відкриттям. Ця спеціалізація і знання згодилися повністю. Треба було просто вивчити матчастину і новітні віяння, підготу-

вати молодших командирів за новими тактичними прийомами, методами ве-дення війни. Старший офіцер повинен розуміти рівень підготовки солдата, тактику – оперативну та стратегічну, знати озброєння (калібри, види і т. д.), а також варіанти його застосування. Це те, що у першу чергу має розуміти ко-мандир. Плюс – уміння управляти під-розділами, щоб це не перетворювалося в хаос. Уміння налагоджувати взаємодію та мати по можливості якісний зв’язок».

Основою батальйону стали бійці «Чорного корпусу». «Коли ми отриму-вали зброю, то не жаліли набоїв, витра-чаючи більше половини для пристріл-ки, – говорить Андрій, характеризуючи вишкіл і готовність хлопців з батальйону «Азов». – Я зустрічав хлопців, які півто-ра місяці стоять на блокпостах у зоні АТО і жодного разу не стріляли. У мене на-стріл хлопців на той час досягав від 1000 і більше набоїв. Тому стрілецька підго-товка та мотивація були надзвичайно

високі. Я був спокійний і впевнено вів людей у бій, бо знав, що наш рівень ви-щий за рівень основної маси противни-ка». Не маючи ані техніки, ані відповід-ної кількості зброї батальйон звільнив від бойовиків Маріуполь – місто, в якому більше 500 тисяч мешканців. Білецький особисто ініціював та розробляв з това-ришами операцію з визволення Маріупо-ля від терористів.

«У Маріуполі, на передовій, там, де люди вірять в тебе, як в Господа Бога,

як в останній захист і надію, там почу-ваєшся дуже добре. Приїжджаєш в місто, і там українська частина живе питання-ми боротьби, перемоги. Вона думає як і пробує допомагати. Вони мені розказу-ють і показують: карту вогню створили, де краще наступати, де будемо тримати, які є резерви. У всіх велика мотивація і настрій, всі думають, як їх добити. Все, що там відбувається дуже справжнє». У ході однієї з операцій батальйон «Азов» захопив у полон першого «міністра

оборони ДНР» Какідзянова. Бійці взяли штурмом перевалочну базу терористів та російських бойовиків, облаштовану на дачі Олександра Януковича у сели-щі Урзуф. На початок липня «азовці» практично повністю контролювали уз-бережжя Азовського моря. Бійці «Азова» відзначились у боях за Мар’їнку і пер-шими зайшли в Донецьк. Підрозділи ба-тальйону вели важкі бої на підступах до Іловайська, у яких втрачено 6 бійців. На даний час «Азов» задіяний в обороні Ма-ріуполя. Зона відповідальності «Азову»: південний схід Донецької області, міста Маріуполь, Бердянськ, Новий Світ, Урзуф, Новоазовськ.

Зараз основні сили полку «Азов» захищають Маріуполь. Між боями во-яки «Азова» знаходили і знаходять час для спілкування з жителями міста, розказували їм про Майдан, про себе, про те, що їх привело на Майдан і чому вони добровольцями пішли на фронт. Маріупольці були вражені загальним інтелектуальним рівнем «Азова»: 90% бійців – молодь, практично всі з вищою освітою, зі знанням іноземних мов, що, до речі, постійно збиває з пантелику росіян, – вони впевнені, що проти них воюють американці. Основна настанова Андрія Білецького своїм бійцям: «Мак-симальна допомога і підтримка мирним людям. Ми маємо бути прикладом шля-хетності для майбутнього української армії!». Таке ставлення дало результа-ти: Маріуполь – українське патріотичне місто, між «азовцями» та мешканцями встановились теплі й дружні взаємини. Саме під впливом і за прикладом «Азо-ву» маріупольці створили свої загони самооборони. Бійці «Азову» проводять навчання маріупольців, учать стріляти, захищатися, будувати блок-пости і ба-рикади. На риття окопів у найтривож-ніші дні вийшла половина міста. Андрій Білецький користується надзвичайно великим авторитетом не лише у Маріу-полі, а й у всіх містах і селах, які звіль-нялись «азовцями».

2 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територі-альної цілісності України» Білецький був нагороджений Орденом «За муж-ність» ІІІ ступеня, а 15 серпня 2014 року отримав позачергове звання підполков-ника міліції.

Наказом від 17 вересня 2014 року добровольчий батальйон «Азов» було перетворено у полк. Батальйон «Азов» став першим добровольчим форму-ванням, яке розширили до полку. Це визнанням бойових заслуг командира Андрія Білецького та його бійців, які звільняють східні території нашої краї-ни від російських окупантів. «У баталь-йоні "Азов" багато хлопців з Оболоні. Усі ми стоїмо пліч-о-пліч, щоб захистити нашу країну від окупації, – каже леген-дарний комбат. – Ми не шкодуємо своїх життів у бою. І я не дам скривдити вас у парламенті. Адже у нас одна справа – захищати Україну і українців».

Владислав Клен

початок на с.2

«Я зняв свою кандидатуру у 217 окрузі на ко-ристь свого друга, соратника і бойового по-братима, комбата "Азову" Андрія Білецького. Разом ми пройшли важкий шлях боротьби. "Азов" завжди був на передовій, виконуючи найважчі завдання, і Білецький як командир ніколи не полишав своїх бійців. Він – воїн, він – патріот! Нас пов’язує спільне прагнення бачити Україну Єдиною, Могутньою, Європей-ською Країною. І сьогодні, коли продовжується

війна, існує загроза реваншу антиукраїнських сил, відстояти нашу Незалежність і Свободу зможуть лише сильні, мужні і перевірені спра-вами Патріоти України. Я закликаю мешкан-ців Оболоні підтримати Андрія Білецького на виборах. Переконаний, він стане достойним представником українського народу в парла-менті і гідно захищатиме інтереси держави та киян. Патріотизм – це не декларації. Це реаль-ні кроки і дії на захист Рідної Землі».

ПІДТРИМКА

Кандидат у народні депутати України Андрій БІЛЕЦЬКИЙ та радник міністра внутрішніх справ України Зорян ШКІРЯК

ПАТРІОТИЗМ – ЦЕ НЕ ДЕКЛАРАЦІЇ. ЦЕ РЕАЛЬНІ КРОКИ І ДІЇ НА ЗАХИСТ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

6 АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ

Ігор, 45 років:«БИЛЕЦКИЙ – ЛИДЕР! Именно он со-брал нас в "Азове". Именно он создал "Азов"! В самом начале мая мы уже были "Азовом", получили оружие и 6 мая первый раз вступили в настоя-щий бой с врагами. После этого были и штурм опорного пункта сепаратис-тов в Мариуполе, и штурм Марьинки, и Илловайск, и оборона Мариуполя, и многочисленные операции по задержа-нию вражеских развед-диверссионных групп. И заслуга тут полностью при-надлежит Андрею. Каждый раз, когда группы выезжают на задержание, Ан-дрей напоминает, что мы не должны превратиться в "новый Беркут", что мы обязаны с уважением относиться к гражданам НАШЕЙ страны. Я уверен, что перемены в отношении мариуполь-цев к "Азову", армии и вообще к Украи-не во многом произошли благодаря Андрею. Он всегда требует, чтобы при планировании операций предусматри-вались мероприятия по защите мирных людей и их собственности.

На войне мы вместе прошли через много побед. Вместе прошли и через неудачи: геройски погибли Мыкола, Кузьмич и еще двенадцать ребят из "Азова". Эти потери сделали нас силь-нее. Командир Билецкий раскрыл в каждом из нас качества, о которых мы и сами не подозревали. Мы воюем не хуже кадровых военных, осуществ-ляем спецоперации не хуже "Альфы".

Я знаю, что Андрей победит на этих выборах. Ведь он именно тот, кто НАМ нужен! Он знает, как и куда вести стра-ну, он знает что нужно делать для того, чтобы МЫ победили! И он, занимаясь проблемами всей Украины, не забудет о проблемах своего округа, так, как не забыл ни о ком из бойцов "Азова", ни об одном из наших "трехсотых"!

Я – оболонский абориген. Мы посе-лились на Оболони в 1980-м году. Я за-кончил 157-ю школу и всю жизнь живу здесь. Я точно знаю, что у нас впервые есть возможность избрать в Верховную Раду Человека, который нас не предаст, не продаст и которым мы будем гордиться!»

Саня, 20 років:«НАСТОЯЩИЙ КОМАНДИР должен быть таким, как Андрей Билецкий. Вы спро-сите "почему"? Отвечу. Только за хо-рошим человеком пойдут сотни людей и им будет не важно, с чем в руках. И как показала история батальйона – и с арматурой, и с автоматами, да и просто в рукопашную все шли без раздумий».

Командир ударно-штурмової чоти, 25 років:«АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ – мій наставник і приклад для наслідування. Я знаю його з 2007 року і завжди захоплювався його сильним духом і незламною волею. У які б перепетії ми не потрапляли, він ніко-ли не втрачав самоконтролю і вмів свій спокій та впевненість передати іншим.

Я пишаюсь тим, що в цей нелегкий час для держави та нації, я поруч зі своїм командиром. Я вірю йому. Вірю в те, що разом з ним ми проженемо з на-шої землі путінську банду і повернемо Крим. Ми переможемо!»

Заза, 42 роки:«Я – ГРУЗИН. Я не наемник и воюю не за деньги. В Украину приехал помочь нашим украинским братьям так, как они помога-ли нам, когда Россия напала на Грузию.

Для меня честь воевать в "Азове". В "Азове" особый дух братства и взаимо-помощи. В "Азове" очень умный и муже-ственный командир Андрей Билецкий. Я вижу как он грамотно планирует военные операции. Для него важны две вещи: до-стижение цели и сохранение жизни своих бойцов. Никогда не забуду как он требо-вал санитарный самолет, чтобы вывезти раненого бойца. Такой самолет в Украи-не один, но он прилетел из Киева, забрал "трехсотого" и врачи спасли нашего паца-на. Точно также он требовал отправки ра-неного "Сокола" в Германию и очень силь-но пережил его смерть – немецкие врачи не смогли спасти Романа. За все время бо-евых действий в "Азове" погибло 14 пар-ней. Как человек, который прошел рос-сийско-грузинскую войну, скажу, что это потери минимальные. Но для Билецкого это тяжелые потери. Как-то он сказал: каждая смерть его бойца – это смерть его брата, что каждый раз он хоронит млад-шего брата, за которого в ответе».

Сергій, 35 років«Я БЫЛ УЧАСТНИКОМ ВОЕННОГО СОВЕТА (Рада старшин), когда при-нималось решение о выдвижении Билецкого в парламент. Полити-ки решили, что наше дело воевать и умирать. Мы считаем иначе: тот, кто готов умирать за Украину, имеет право решать судьбу страны и кон-тролировать власть. Тем более тогда, когда в Верховную Раду опять рвут-ся те, кто десятилетиями предавал и грабил Украину. Мы не должны до-пустить реванша этих бандитов. В парламенте должны быть грамотные люди, которые доказали свою пре-данность Украине.

"Азов" защищает Мариуполь. Ма-риупольцы ждали, что Андрей будет их депутатом. Но Совет решил – Ан-дрей должен баллотироваться по Кие-ву. “Азов” – киевский полк. Киев – столица, и именно в Киеве идут ос-новные "бои".

Наш ротный настоял на том, чтобы Андрей баллотировался по Оболони, где, кстати, сейчас живет и семья Би-лецкого. У нас много динамовских фа-натов – смелые, креативные и очень мужественные ребята. Большинство бойцов "Азова" – киевляне.

Пока мы воюем на востоке, под-держите нашего командира! Оболонь будет гордиться своим депутатом так, как мы гордимся своим команди-ром Андреем Билецким».

МИ НА ФРОНТІ ДОВІРЯЛИ ЙОМУ ЖИТТЯ. ЗАКЛИКАЄМО ВАС ДОВІРИТИ БІЛЕЦЬКОМУ СВІЙ ГОЛОС

Бійці батальйону «Азов» про свого командира

«Наш Командир Андрій Білецький – це людина, котра в найважчий

для України час взяла на себе відповідальність за порятунок

нації і країни. Йому довіряють свої життя сотні бійців. І він жодного

разу нас не підвів. Він вміє передати нам свій незламний дух.

Ми віримо і знаємо, що разом зі своїм командиром творимо

героїчну історію України»

7ВИБІР ПАТРІОТІВ

СИЛЬНА НАЦІЯ. ЧЕСНА ВЛАДА. МОГУТНЯ ДЕРЖАВАНАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА

Країні потрібен мир і надійний захист. Це здатна гарантувати сильна армія, яку ми зобов’зані створити. Для цього необхідно ухвалити Національну Військову Доктрину та пакет «Оборонного законодавства», які забезпечать:

1. Переформатування Збройних сил України за професійно-добровольчою схемою за прикладом Швейцарії.2. Запровадження військових стандартів НАТО.3. Створення нового офіцерського корпусу з ветеранів АТО.4. Введення системи монетизації військових нагород.5. Реформування Прикордонної служби.6. Створення новітньої Системи управління військами.7. Створення високомобільних механізованих Сухопутних Військ та розбудова військово-повітряних сил.8. Кардинальна зміна порядку тилового забезпечення.9. Якісна допризовна підготовка та запровадження системи зборів.10. Культивування українських військових традицій.11. Підвищення статусу професійного воїна і його високе соціальне забезпечення.12. Державна підтримка новітніх військових розробок та військового виробництва.13. Право громадян на вільне володіння зброєю, що одночасно вимагає проходження військового навчання та

першочерговий мобілізаційний обов’язок.

ЗАКОНОДАВЧІ ІНІЦІАТИВИ

Шановні кияни!Я, Андрій Білецький, коман-

дир київського добровольчого полку спецпризначення «Азов», йду в парламент по мажоритар-ному виборчому округу №217 на Оболоні. Це рішення було при-йняте спільно з Радою офіцерів мого полку, моїми бойовими по-братимами. Я – представник і го-лос солдата, добровольця, фрон-товика, а отже, простих людей, які поклали і кладуть свої життя за майбутнє нашого народу.

В Україні йде війна. Війна за незалежність, суверенітет та те-риторіальну цілістність україн-ської держави. Ворог підступний і сильний, його мета - знищити Україну та повернути наш народ в імперське ярмо.

Разом зі справжніми патріота-ми своєї країни я створив «Азов»,

щоб захищати Україну від агре-сора. Нашим головним союзни-ком весь цей час був український народ. Заради нього ми йдемо у бій – з високо піднятою головою, патріотичним бойовим духом і незламною волею до перемоги.

Ми обов’язково переможе-мо окупантів і захистимо право нашого народу на власне май-бутнє. Бо українці – сильна і не-скорена нація, здатна дати відсіч будь-якому агресору.

Але ворогом нашого народу є не лише путінська Росія. В укра-їнській політиці залишилося ще дуже багато зрадників і пере-вертнів, які знову хочуть повер-нутися до влади, щоб надалі по-слаблювати Україну зсередини на догоду Кремлю.

Для того, щоб не дозволити їм знищити Україну, нам потрібен чесний і патріотичний парла-мент, який зробить усе можли-ве, аби приборкати російського агресора та змінити країну шля-хом кардинальних реформ.

Українська влада має бути очи-щена від злодіїв та казнокрадів. Країні потрібна повномасштабна люстрація злочинців епохи Яну-ковича. Громадянське суспільство разом з чесними і відповідальни-ми політиками нової хвилі мають довести цю справу до кінця. Саме для цього я йду в парламент.

Усім нам потрібна сильна і процвітаюча Україна. А це зале-жить від нашої з вами сучасної системи обороноздатності та на-ціональної безпеки. У цій сфері я ініціюватиму свої перші законо-давчі пропозиції. І саме для цьо-го я йду в парламент.

Дорогі друзі! Я глибоко вдячний всім, хто до-

помагає нам у виборчій кампанії: забезпечує друк інформаційних ма-теріалів про мене, як кандидата, про моїх бійців-побратимів, про те, як ми воюємо і як захищаємо нашу країну. Дякую волонтерам за участь в агіта-ційній роботі. Дякую всім не байду-жим до наших ідей та прагнень.

Від початку створення «Азо-ву» ми постійно відчували велику підтримку людей з усієї України, і, звичайно, особливо у Києві. Бага-то наших «азовців» – ваші земляки, кияни-оболонці. Для забезпечення потреб бійців нашого підрозділу во-лонтери та небайдужі громадяни по-стійно передавали необхідне споря-дження, продукти, вкрай важливі для ефективних бойових дій тепловізо-ри, коліматори, беспілотники, тран-спорт та багато іншого. Це вклад патріотичних громадян України в її незалежність, і він є неоціненим.

Звертаюсь до киян, до мешканців Оболоні, до моїх виборців: із завер-шенням виборів війна на сході Укра-їни не завершиться. Київський добро-вольчий полк «Азов» залишається у зоні бойових дій. Нам, бійцям полку «Азов», і надалі потрібна ваша допо-мога і підтримка. Допомагайте чим можете: теплим одягом, ремонтом техніки, продуктами, добрим словом. Ваша підтримка надає нам ще біль-ше сил в обороні рідної землі. Ми до останнього подиху будемо захищати наш народ і нашу державу. Ми віримо у перемогу і обов’язково переможемо!

Слава Україні!Ваш

Андрій Білецький

«На 217-му окрузі столиці (Оболонь) немає кандидата від

«Блоку Петра Порошенка». Наша політична сила не висувала

свого представника з огляду на те, що тут балотується герой

антитерористичної операції, командир добровольчого полку

спецпризначення "Азов" Андрій Білецький. Особисто я

вважаю, що в найбільш критич-ний момент для України саме добровольчі загони, зокрема і

"Азов", замінили собою державу. Їхній вклад неоціненний.

Переконаний, що до парламенту мають входити не лише

професійні правники, які вміють писати закони, а й яскраві пред-

ставники громадянського активу. Саме вони стануть посе-редниками між новою політич-

ною елітою та українським суспільством. Тому особисто я

підтримую кандидатуру Андрія Білецького».

Юрій ЛУЦЕНКОголова Політичної партії «Блок Петра Порошенка»

Олександр БРИГИНЕЦЬнародний депутат України

«На сьогоднішній день захист нашої батьківщини – найжливіша

справа. І тому ті, хто захищає Україну, мають високу і цілком заслужену довіру серед

людей. Я абсолютно довіряю Зоряну Шкіряку, який будучи

найбільш рейтинговим кандида-том на Оболоні, зняв свою

кандидатуру на користь Андрія Білецького. Вірю в те, що демократичні кандидати

зможуть об'єднатися і не пропу-стити в парламент представників

старої команди Януковича».

ПІДТРИМКАЗВЕРНЕННЯ КОМАНДИРА ДОБРОВОЛЬЧОГО БАТАЛЬЙОНУ «АЗОВ», КАНДИДАТА У НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ У ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ №217 АНДРІЯ БІЛЕЦЬКОГО

8 АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ

Герби руських родів Ольшевських, Гурків, Войнів-Ясеницьких та Білецьких

ДОВІДКА ІСТОРІЯ

Полк особливого призначення ГУМВС у Київ-ській області. Бере участь у боях за звільнення України від путінських окупантів. Командир полку – Андрій БІЛЕЦЬКИЙ

Полк створено на базі добровольчого батальйону «Азов», який, у свою чергу, виник на основі «Чорного корпусу», який у березні – квітні 2014 року провів низку успішних операцій на сході України. «Чорний корпус» (народна назва – «чорні чоловічки») був відповіддю українських патріотів на появу «зелених чоловічків» – російських військових у Криму і ста-вив мету – звільнення сходу України від путінських диверсантів і терористів. «Чорні чоловічки» провели цілий ряд успішних партизанських акцій, а від почат-ку травня вступили у військове протиборство з се-паратистами на південному сході Донецької області. Ініціатором створення та керівником «Чорного кор-пусу» був Андрій Білецький. 4 травня був виданий наказ про створення батальйону «Азов», бійці якого на той час вже провели чимало успішних операцій.

У ході однієї з операцій бійці «Азову» захопили в полон першого «міністра оборони ДНР» Какідзяно-ва. Бійці «АЗОВу» взяли штурмом перевалочну базу терористів та російських бойовиків, облаштовану на дачі Олександра Януковича у селищі Урзуф.

13 червня 2014 року батальйон «Азов» звільнив від бойовиків Маріуполь – місто, що має більше 500 тисяч населення. На початок липня «азовці» прак-тично повністю контролювали узбережжя Азовського моря. Бійці «Азова» звільнили Старобешево, Мар'їнку і першими зайшли в Донецьк. Підрозділи батальйону вели важкі бої на підступах до Іловайська. У даний час «Азов» задіяний в обороні Маріуполя. Зона від-повідальності «Азову»: південний схід Донецької об-ласті, міста Маріуполь, Бердянськ, Новий Світ, Урзуф, Новоазовськ.

За час бойових дій батальйон «Азов» втратив 14 бійців. Поранено 27 осіб. Більше 40 бійців «Азову» було представлено до нагород різних рівнів.

Крім українців у складі «Азову» є добровольці з Росії, Білорусії, Норвегії, Швеції, Греції, Італії, Фран-ції, Хорватії, Словаччини та інших країн.

«Азов» відомий своєю дисциплінованістю, зла-годженістю та високим моральним і бойовим духом.

17 вересня 2014 року Наказом міністра МВС Укра-їни створено полк «Азов». Батальйон «Азов» став першим добровольчим формуванням, яке розширили до полку. Безперечно це – визнання бойових заслуг «азовців».

«Азов» намагаються звинуватити у використан-ні забороненого символу, приписуючи йому німець-ку, фашистську та нацистського суть. Добровольці стверджують: наша символіка немає жодного від-ношення до таких фантазій. Це давній символ, який означає «Ідея Нації». І ми справді відстоюємо Ідею сильної Нації, могутньої України.

Знак походить із сивої давнини. Його малювали чи прибивали на ворота своїх господарств. Вважалося, що він вiдлякує злi сили, відганяє хижаків вiд господ та збіжжя. Ще й донині ця символіка зберіглася в гераль-диці багатьох міст i сіл Європи.

Знак «Ідея Нації» являє собою монограмне поєднан-ня літер І та N. Остання має традиційне для слов’янської (кириличної) абетки накреслення з навскісною пере-кладиною, тобто таке, що використовувалось в Україні до XVIII століття (нинішньої форми літера N набрала лише після реформи царя Петра І у 1707–1710 роках зі створенням т. зв. «гражданського шрифту»).

Знак «Ідея Нації» має надзвичайно глибоке коріння в українській (руській) символіці та геральдиці. Іконо-графічно подібні символи знаходимо в культурній спад-щині часів Київської Русі. Але найбільш широко його представлено в середньовічній руській геральдиці.

Зокрема, в русько-литовському гербовнику середи-ни XVII століття Войтиха Кояловича – автора книги про перші роки Хмельниччини (1648–1649), представлено цілий ряд гербів під спільною назвою «Гаки», що нале-жали різноманітним руським родам і являли собою зна-коподібні конструкції утворені шляхом поєднання літер І та N інколи з додаванням інших фігур.

Так, рід Ольшевських користувався в якості герба знаком у вигляді літери N із загнутими кінцями та пе-рехрестям на навскісній перекладині. В родовому гербі Гурків бачимо знак у вигляді літери N з загнутими в бік заокругленими кінцями в супроводі стріли вістрям вго-

ру над перекладиною. Знак у вигляді літери N з загнути-ми в бік горішніми та в середину долішніми кінцями під стрілою вістрям вгору, в супроводі зірки над півмісяцем, прикрашає герб роду Войнів-Ясеницьких.

Врешті, найбільш подібним до сучасного накреслен-ня є зображення знаку на гербі роду Білецьких (Біликів, Бількевичів або Біликовичів), який в XV–XVII століттях розселився на теренах Волині, Київської та Берестей-ської земель і Чорної Русі. В полі їхнього гербового щита знаходилося зображення знаку у вигляді з’єднаних літер І та N з вістрями на кінцях.

Подібну до поданої в гербовниках інформацію знаходимо також на тогочасних руських печатках. Так, на печатці Федора Білецького від 1595 року знак у вигляді з’єднаних літер І та N вміщено у ренесан-совому щиті. А на печатці земського судді Андрія Бі-ликовича від 1601 року цей же знак розташовано в першій частині чотиридільного щита.

На сьогодні відомо близько п’яти тисяч українських знакоподібних гербів, як доби середньовіччя, так і з ко-зацьких часів. Загалом вони складають близько 80% від усієї кількості давніх українських родових гербів. Подіб-ними знаками-гербами користувалися найбільш визнач-ні постаті давньої української історії – князі Костянтин Острозький та Дмитро Байда-Вишневецький, гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа.

Цей символ і є на нашому прапорі та на шевронах бійців «Азову».

Із цим старим українським символом ми йдемо в бій. За Україну, за її волю. За честь і славу! За народ!СЛАВА НАЦІЇ!

ПРО СИМВОЛІКУ «АЗОВУ»

ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПОЛК «АЗОВ»

Підпис Анни Ярославни – королеви Франції

Герби родів Білецьких та Біликовичів

Збір допомоги для бійців добровольчого батальйону «АЗОВ»Більше інформації: www.facebook.com/pages/АЗОВ-добровольчий-полк/708159555935719 | www.facebook.com/polk.azov | vk.com/batalion.azov | twitter.com/Batalion_Azov

для ФІЗИЧНИХ осіб:р/рахунки:

№ 5168757232291338 UAH;№ 5168742013384932 EUR;№ 5168742013384957 USD.

ПАТ КБ «Приват Банк»Бабич Ярослав Леонідович

для ЮРИДИЧНИХ осіб:Благодійна організація «Благодійний фонд освітніх інновацій»ЄДРПОУ: 38916013

р/рахунки:

№ 26008053127789 UAH;№ 26002053126968 EUR;№ 26007053125340 USD.

Київська філія ПАТ КБ «Приват Банк»МФО 321842Призначення платежу: благодійна допомога полку «Азов»

МАТЕРІАЛЬНО-РЕЧОВА ДОПОМОГАМоскалецъ Євген ГеннадійовичТел.: +38 063 198 35 79

КОНТАКТИ, АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ:

Виборчий штаб Андрія БілецькогоКиїв, вул. Маршала Тимошенка, 15-Г, оф.1Тел.: +38 044 569 24 03Для добровольців з питань мобілізації: Тел.: +38 096 114 88 33Навчально-Мобілізаційний Центр та пункт прийому допомоги:Тел.: +38 096 114 88 00м. Київ, провулок Шевченка, 5 (біля Майдану Незалежності)Завчасно попередити за тел.:Тел.: +38 093 248 83 38

ФІНАНСОВА ДОПОМОГА

Замовник: Ірина Кокора. Установа, що здійснила друк: ТОВ "Літера-Друк". Наклад: 50 000 примірників. Особа відповідальна за друк: Ірина Кокора

1685*

Допоможи добровольцям «Азову»!

Герби європейських міст, які містять знак «I.N.» Інформація з Вікіпедії, вільної енциклопедії

Ервітте, земля Північна Рейн-Вестфалія

Ідар-Оберштайн, земля Рейнланд-Пфальц

Естрих-Вінкель, земля Гессен

Ільфесхайм, земля Баден-Вюртемберг

Еппельборн, земля Саар