Денисюк «приватизував» суд?

або Хто зупинить голову Рівненського міського суду в його зловживанняХ

Шановні рівненчани!До видання спецвипуску «Ви-

бір», який випускається під егі-дою Партії захисників Вітчизни, змусила вкрай небезпечна ситуа-ція судочинства в Рівному. А точні-ше – правовий безкрай, який уко-ренився в Рівненському міському суді під головуванням П. Денисю-ка.

Взагалі стан правосуддя в Ук-раїні нині не витримує жодної кри-тики. Це визнали не тільки наші, а й світові експерти. За результата-ми одного із останніх соціологіч-них досліджень населення України відносить суддівство до найбільш корумпованих каст. Сьогодні гли-бина падіння української Феміди стає все очевиднішою. І про це вже відкрито говорять не лише пе-ресічні громадяни, що стали жер-твами зловживань з боку суддів, а й ті, хто займаються корупціоне-рами професійно.

Історія з Денисюком - не виключення. Більше того, вона є найяскравішим прикладом суд-дівського свавілля, яке чиниться в українських судах. Систематич-ні грубі порушення присяги суд-ді при здійснені правосуддя ледь не на кожному кроці, зловживан-ня владою і посадовими повнова-женнями, фальсифікація і вине-сення неправосудних рішень – це далеко неповний перелік усіх по-рушень, що щедро процвітають у Рівненському міському суді.

Закінчення на 2-й стор.

Закінчення на 2-й, 3-й стор.

У наступному спецвипуску «Вибору»

Читайте про чергові «витівки» голо-ви Рівненського міського суду п. дени-сюка, а також про те, хто і як утримує його на суддівській трибуні та прикри-ває від відповідальності.

в це мало хто вірив. навіть ті, кому хотілось би сподіватися на позитивний результат. надто міцно охопило павутиння корупції і кругової поруки українське судочинство. і надто непросто сподіватися на справедливе рішення, коли проти тебе голова суду із впливовими зв’язками.

пеРелом у затяжному пРотистоянні

Але сталося неймовірне: дня-ми Вищий адміністративний суд України задовольнив касаційну скаргу рівненчанина О. Лютого на ухвали голови Рівненського місь-кого суду П. Денисюка від 10 жовт-ня 2006 р. та ухвали апеляційного суду Рівненської області від 27 лю-того 2007 р. по справі за позовом О. Лютого, Л. Самолюк, І. Гмитро, О. Дзядик до Рівненської міського ради та ЗСАТ «Плодорозсадник» про визнання рішень нечинними.

Відтепер О. Лютий зможе довести у суді по цілком сфабрикованій Де-нисюком справі свою правоту і по-вернути право на нахабно відібра-ну ділками з допомогою голови суду земельну ділянку. Так була досягну-та перша невеличка перемога у за-тяжному протистоянні із судовим свавіллям цинічно обдурених пайо-виків ЗСАТ «Плодорозсадник».

А також це стало проблиском надії рівненчан, які кілька місяців тому розпочали безпрецедентну акцію з недопущення призначення П. Денисюка на третій термін го-ловою Рівненського міського суду. За словами учасників акції, Дени-сюк своїми «справедливими» рі-шеннями і вимаганнями настільки «дістав» жителів обласного цент-ру, що вони вирішили йти на будь-які протести, аби тільки не допус-тити знову його на цю посаду.

денисюк, денисюк, Чому все сХодить тобі з Рук?

Ось і за день до слухання ка-саційної скарги О. Лютого у Вищо-му адміністративному суді України поблизу Рівненської обласної про-куратури зібралося кілька сотень

представників різних політичних сил, аби висловити своє обурення з приводу кришування правоохо-ронними органами протизаконних дій голови міського суду.

Із року в рік, як відзначали пі-кетувальники у своїх виступах, в Рівненські органи прокуратури надходять численні скарги грома-дян на упереджене і необ’єктивне суддівство Денисюком, на чис-

ленні грубі порушення при про-вадженні судового слідства. Учасники акції, зокрема, озвучи-ли висновки колегії Генеральної прокуратури, на якій Генпроку-рор О. Медведько наголосив, що у Рівненському міському суді ро-ками ігноруються вимоги закону

«Українська владо, не кришуй Денисюка!»безпРецедентна акція з недопущення пРизнаЧення п. денисюка на тРетій теРмін головою Рівненського міського суду, РозпоЧата РівненЧанами і підтРимана багатьма політиЧними силами, досягла пеРшої пеРемоги

Ґвалтівник із… батьківськими пРавами

Днями інформагентства пошири-ли світом фотографії про публічне по-карання в Ємені чоловіка, який зґвал-тував 11-річного хлопчика. Вирок було винесено вже через місяць. Для право-охоронних органів не становило склад-ностей довести вину педофіла за такий короткий термін. Після чого засудже-ного перед виконанням вироку прове-

ли вулицями міста, аби всі бачили, що буває з ґвалтівниками неповнолітніх. Потім поклали на парадний червоний килим і на очах тисяч місцевих мешкан-ців вистрелили у потилицю.

І так поступають із педофілами та ґвалтівниками малолітніх у всіх нор-мальних країнах. Не дивно, що, скажі-мо, в тому ж Ємені на ґвалтування, а тим паче на педофілію, рідко хто нава-жується.

Педофіл під крильцем Денисюка або звідки така любов голови міського суду до педофіліїцю кримінальну справу можна назвати верхом свавілля і цинізму, які процвітають у Рівненському міському суді, очолюваному «палким поборником законності» денисюком.три роки тому Рівне «вибухнуло» обуренням, коли довідалось, що витворяв зі своєю п’ятирічною донькою 43-річний батько-садист юрій бельчик. Хронічний алкоголік і педофіл, який стоїть на обліку у психіатричному диспансері, в 2006 році не тільки постійно жорстоко бив її, а й неодноразово ґвалтував. Закінчення на 8-й стор.

спецвипуск ---------------

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Денисюк «приватизував» суд?

Ще з 2001 року ряд народних депутатів Ю. Кармазін, Г. Омельченко, В. Стретович, В. Сівкович, А. Шкіль, М. Ка-теринчук, інші та Уповноважений Верховної Ради Украї-ни з прав людини Н. Карпачова постійно надавали конк-ретну інформацію в Генеральну прокуратуру, СБУ, Вищу раду юстиції, в інші інстанції про численні зловживання з боку голови Рівненського міського суду П. Денисюка. Свої депутатські запити та звернення вони формували на під-ставі численних скарг рівненчан, які буквально завалили і продовжують завалювати різні державні і правоохорон-ні структури, повідомляючи про відверте і цинічне ігнору-вання Денисюком українського законодавства. Ті, хто по-бував у Рівненському міському суді, відверто заявляють, що там правди не знайти. Рівненчани навіть називають цей суд вотчиною Петра Денисюка.

Неодноразові перевірки кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу, Ге-неральної прокуратури України, окремими народними де-путатами (близько 30 народних обранців), парламентсь-кими комітетами повністю підтвердили в діях Денисюка факти зловживання службовим становищем, перевищен-ня влади, корупційних діянь, службового підроблення, ви-несення завідомо неправосудних рішень. Мало того, вста-новлено, що, перебуваючи на посаді голови Рівненського суду з 1993 р., Денисюк фактично дезорганізував роботу суду, а сам вдався до протиправних дій. Тож, народні де-путати у своїх депутатських запитах і зверненнях вимага-ли звільнити Денисюка з посади голови суду та притягну-ти його до відповідальності.

На жаль, жодне з депутатських звернень не отримало належного реагування. Складається враження, що вищі інстанції навпаки навіть вдовольняє такий стан справ в ук-раїнському судочинстві, а таких як Денисюк слід ледь не зводити на постамент для всезагального поклоніння. Бо як ще можна трактувати те, що у Верховному Суді, Раді суддів (членом якої до 2008 року був сам Денисюк), Вищій раді юстиції та Генпрокуратурі відверто ігнорують ці фак-ти протиправної і явно злочинної діяльності Денисюка на посаді судді і голови міського суду впродовж останніх 15 років. І замість того, аби винести по ньому справедливе рішення, зайняли позицію відвертого кришування.

Ясна річ, що тривати таке свавілля далі не може. Особ-ливо коли Денисюк, набравшись нахабності, підробив до-кументи про нібито підтримку суддівським корпусом Рів-ненського міського суду і висунув свою кандидатуру на переобрання на третій строк. Але такою цинічною витів-кою йому вдалося неймовірне – об’єднати Верховну Раду. Я не пригадую за останній час таких фактів, коли всі пар-ламентські фракції, забувши про політичні протиріччя, од-ностайно виступили проти перепризначення Денисюка.

Крім того, Комітет ВРУ з питань правосуддя створив тимчасову робочу групу на чолі з народним депутатом Ю. Кармазіним. Під час перевірки всі факти, викладені в скаргах рівненчан і депутатських запитах та зверненнях, знайшли документальне підтвердження.

Паралельно рівненчани, обурені нахабністю Денисю-ка, розпочали в Україні безпрецедентну акцію щодо недо-пущення голови Рівненського міського суду на третій тер-мін. Акцію підтримало чимало політичних сил, зокрема, й Партія захисників Вітчизни. Перша хвиля пікетів прокоти-лася країною в липні, коли всупереч волі рівненчан і на-родних депутатів Рада суддів України, якою керує близь-кий знайомий Денисюка – Петро Пилипчук, намагалася таки втретє протягнути його на цю посаду.

А днями прокотилась друга хвиля акції як у Рівному, так і в столиці, коли у Вищому адміністративному суді вирішува-лася доля скандально відомої справи, вирішальну участь у якій відіграв Денисюк. Саме з його сприяння у пайовиків були нахабно відібрані земельні ділянки і передані ділкам. І знову під тиском учасників акції корумповані зв’язки, на які так розраховував Денисюк, не спрацювали. Винесена ух-вала дала надію на те, що представники вищої судової гіл-ки влади таки дослухаються до голосу рівненчан.

Оскільки ЗМІ чомусь ігнорують ці події і зайняли стра-усину позицію щодо їх висвітлення, то «Вибір» вирішив розповісти рівненчанам про все, що намагаються від них приховати. І, зокрема, про ті неправосудні «чудасії», що творились в Рівненському міському суді, яким донедав-на головував відомий своєю «принциповістю» і «справед-ливістю» Денисюк.

А найстрашнішим в історії з Денисюком є те, що через таких судових керівників, тінь дискредитації падає на ве-ликий корпус чесних і порядних суддів, які добросовісно виконують свої конституційні обов’язки.

Павло Барнацький, голова Львівського осередку ПЗВ,

заслужений юрист України

«Українська владо, не кришуй Денисюка!»

при відправленні пра-восуддя, особливо щодо строків прове-дення попереднього розгляду справ та їх призначення до слу-хання. Через це спра-ви роками не розгля-даються, а злочинці залишаються непо-караними. Є спра-ви, коли попередній розгляд відбувався через… 5-6 (!) років. Це факти, як відзна-чали учасники акції, гідні внесення в Кни-гу рекордів Гіннеса у графі «судо-ве свавілля». Тож, не дивно, що при такій «боротьбі» зі злочинним сві-том чимало зловмисників, очікую-чи роками на судове засідання, вчи-няли нові злочини. Причому часто тяжкі. І при цьому прокуратура за-криває очі на свавілля, яке процві-тало в Рівненському міському суді при Денисюку.

Чому до денисюка Приходять мертві?

Наступного дня пікетування про-довжилося у Києві. До рівненчан приєдналися представники Партії захисників Вітчизни, Української на-родної партії, УНА, інших політич-них сил.

Спочатку учасники акції взяли в облогу Генеральну прокуратуру. «Припиніть кришувати голову Рів-ненського міського суду Денисюка П. Д.», «Вимагаємо порушити кримі-нальну справу відносно судді Дени-сюка П. Д. за прийняття завідомо неправосудного рішення, яке потяг-ло незаконний захват земель ЗСАТ «Плодорозсадник»; «Керівництво Генеральної прокуратури, Дени-сюк О.Д. та інші, досить покривати злочини та беззаконня голови Рів-ненського міського суду Денисюка П. Д.», «Денисюк забирає паї у мер-твих, а прокуратура дає добро» - ці та інші плакати зустрічали працівни-ків Генпрокуратури при вході.

- Сьогодні ми прийшли сюди, - заявила під час імпровізованого мі-тингу координатор акції від Партії захисників Вітчизни Людмила Го-лубінська, - і не просимо, а вимагає-мо від керівництва Генпрокуратури притягнути Денисюка до відпові-дальності за всі його злочини пе-ред рівненчанами. Якщо цього не

зробите, то самі будете відповіда-ти, як співучасники його злочинів, а ми не будемо більше мовчати. Де-сять років органи прокуратури за-лишаються глухими, сліпими, ні-мими. А факти про численні грубі порушення в Рівненському місько-му суді є свідченнями об’єднання криміналітету з судовою та право-охоронними гілками влади, яке ке-рується та направляється з боку П. Денисюка. І цей суддя ще має на-хабність нас судити, а держава за-вдяки бездіяльності правоохорон-них органів їм це дозволяє. Знайте, що Денисюк на посаді – це пля-ма на ваших мундирах і на вашій совісті. Свавілля в Рівненському міському суді призвело до того, що «верховенство права» викликає у нас лише гірку іронію. У Рівному всі знають, що немає правосуддя, а є суд Петра Денисюка, і всі справи вирішуються з його благословен-ня, як він скаже, так і буде. За пові-домленням голови Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Жи-томирського апеляційного окру-гу М. Поліщука, виявлені ним під час перевірки роботи Рівненського міського суду порушення виходять за межі здорового глузду, однак до цього часу (а минуло понад 4 роки) прокуратура тихо собі спить і не бачить злочинну діяльність «при-ватного судового лохотрону» пана Денисюка. Але наші скарги або за-лишаються поза увагою, або да-ють привід для подальшого бру-тального порушення прав, свобод та законних інтересів. Тож, ми ви-магаємо від Генеральної прокура-тури негайно припинити розсадник беззаконня у Рівному, усунути Де-нисюка з посади і притягнути його до відповідальності.

«васу! не будь холуєм у денисюка!»

Пізніше пікетування продовжи-лось біля Вищого адміністративного суду. І тут учасники акції не шкоду-вали емоцій і епітетів. «Ганьба судо-вому свавіллю», «Скільки ще років Вищий адмінсуд підтримуватиме беззаконня і фальсифікації Денисю-ка», «ВАСУ, не будь холуєм у Дени-сюка!» - лунало з мікрофонів.

- І тут, біля Вищого адміністра-тивного суду, як і біля Генеральної прокуратури, - заявили учасники виступів, - ми прийшли не проси-ти, а вимагати. Вимагаємо покласти край судовому свавіллю на Рівнен-щині, організованому Денисюком. Вимагаємо від суддів ВАСУ припи-нити усіляко підтримувати незакон-ні і аморальні рішення, винесені цим суддею, який давно дискредитував себе в очах рівненчан, однак нахаб-но продовжує зловживати службо-вим становищем, відчуваючи при-криття з боку ВАСУ. Вимагаємо від суддів об’єктивного та законного розгляду касаційної скарги О. Люто-го. А також вимагаємо винести щодо Денисюка окрему ухвалу у зв’язку з допущенням ними явних та грубих порушень вимог процесуального за-конодавства, що призвели до втра-ти позивачами О. Лютим, Л. Само-люк, І. Гмитро, О. Дзядик та іншими громадянами права на земельні частки (паї) в землях ЗСАТ «Плодо-розсадник».

Ще довго учасники пікетування висловлювали своє обурення пе-ред стінами ВАСУ. А загалом сім го-дин тривали акції у Києві. І це, нез-важаючи на дощову погоду.

Продовження. Поч. на 1 стор.

Закінчення на 3 стор.

3

Закінчення. Поч. на 1-2 стор.

БеЗ Денисюка у суДі легше Дихається

- Ми готові добами стояти, аби тільки Денисюка не призначили на третій термін і в кінцевому підсум-ку притягли його до відповідаль-ності за всі злодіяння, які він вчи-нив протягом 15 років, очолюючи Рівненський міський суд, - пояс-нила Людмила Голубінська. - Ба-гато учасників мітингу (і особис-то я) постраждали від безкраю, який творив у суді Денисюк. Але ми бачимо, що нічого не можемо зробити, оскільки в Генеральній прокуратурі на керівній посаді у нього працює рідний брат, є пок-

«Українська владо, не кришуй Денисюка!»

ровителі в керівництві Верховного Суду України, Раді суддів, в пра-воохоронних органах. Ми зрозумі-ли, що можемо добитися вирішен-ня цієї проблеми лише народним протестом.

А те, що Денисюк зловживає на кожному кроці службовим ста-новищем – у нас достатньо доку-ментів. У Рівному викликає подив, коли в міському суді приймаєть-ся законне рішення. Це – рідкісні виключення. А от коли фальсифі-кують ухвали, відпускають зло-чинців, ігнорують норми законів – це норма для цього суду.

Правда, тепер, коли Денисюк півроку не виконує обов’язки го-лови суду, у Рівному усі реально відчули зміни на краще. Законні рішення стали виносити без вима-

гання хабарів. Після того, як ми розпочали акцію, навіть самі суд-ді тихцем підтриму-ють нас, діляться, що самі замучились від свавілля колишньо-го голови Денисюка. Люди почали масово звертатися в суд, ос-кільки нарешті після

15 років узурпування влади з боку Денисю-ка з’явилися надії на прийняття справед-ливих рішень.

Ми не збираємось припиняти акцію, до-поки не переконає-мось, що Денисюка не допустили на третій термін. Подальша мета – вимагатимемо, щоб Вища рада юсти-ції розглянула питан-ня щодо звільнення його з посади за по-рушення присяги суд-ді, а тільки після того ставитимемо питання про притягнення його до відповідальності. Людина, яка 15 років калічила людські долі, по-винна відповісти за свої діяння.

- і яка впевненість, що до ва-ших вимог прислухаються?

- Сподівання доволі великі. Уже півроку під шаленим тиском народних депутатів України і, зок-рема, Юрія Кармазіна Рада суд-дів України відкладає розгляд справи про призначення Денисю-

ка головою Рівненського міського суду. Це вже говорить про те, що хочуть вони чи ні, але до народної думки змушені прислухатися.

А по завершенню пікетуван-ня стало відомо про задоволення ВАСУ касаційної скарги О. Люто-го (подробиці цієї справи читай-те в матеріалі «Землю з барсько-го плеча»).

P.S. Яким же було здивування

рівненчан, коли, п о в е р н у в ш и с ь зі столиці, вони довідалися, що го-лова Апеляційно-го суду Рівненсь-кої області Ольга Малько, ігнорую-чи їхню, а також думку народних депутатів, шля-хом різних маніпу-ляцій призначила в. о. голови Рыв-ненського місько-го суду… Петра Денисюка. Циніч-нішого плювка не придумати. Для цього Малько до-велося «відпра-

вити» у відпуск двох суддів, які повинні були виконувати ці обов’язки у випадку відсут-ності голови або його заступ-ника. Кидається у вічі те, що О. Малько вперто не хоче бачити невідповідність займаній посаді п. Денисюка і того, що за його головування відбувалося у суді. Вочевидь, вже час порушувати питання й про її звільнення.

Денисюк сам соБі Закон

Тож, і ця справа сповнена уні-кальними протизаконними «вина-ходами» Денисюка, яким він спро-бував надати законної сили. А суть ось у чому. Влітку 2006 р. чи-мало пайовиків ЗСАТ «Плодороз-садник» були обурені діями сво-го керівництва. Вони довідалися, що в червні без будь-яких загаль-них зборів керівництво незаконно поділило 30 паїв по 3 га найпри-вабливіших земель. А робилося це для того, аби продати ці ділян-ки під господарсько-житлові забу-дови. Тим паче, що й покупців шу-кати не треба було. Саме в цих вигідних з точки зору розташуван-ня місцях – траса на Дубно - де-які особи планували звести су-пермаркети та інші комплекси. Все робилось настільки опера-тивно, що навіть розгляд рішення про перевід земель із сільськогос-подарського підпорядкування під господарські забудови був запла-нований на найближчій сесії Рів-ненської міськради. Причому сесія

це питання попередньо розгля-нула і винесла рішення №60 від 13.07.06 ще до того, як були про-ведені загальні збори ЗАТ.

А 7 вересня в Рівненський місь-кий суд надійшло чотири позови від пайовиків О. Лютого, І. Гмит-ро, О. Дзядик та Л. Самолюк, які просили заборонити проводити реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки, а також зупинити дії рішень Рівненської міської ради щодо них. Справи до розгляду потрапили заступник го-лови міськсуду Ю. Куцоконю.

Наступного дня він, як і вима-гає закон, виніс ухвали про від-криття провадження у справах та призначив попередні судові засі-дання на 21 вересня. І паралель-но виніс ухвали про забезпечення позовів, чим зупинив будь-які дії щодо спірних земельних ділянок. І ці ухвали направив як позивачам, так і міській раді та ЗСАТ «Плодо-розсадник».

Жодна зі сторін ухвали не ос-каржила. Натомість 21 вересня представники ЗСАТ і міськради в суд не з’явилися. Тож, Ю. Куцо-

конь розгляд справ переніс на 29 вересня.

Втім слухання їх так і не відбу-лося. І не тому, що протягом тижня на заступника голови суду чинив-ся шалений тиск з боку представ-ників ЗСАТ і міськради, які проси-ли скасувати заборону на дії. А тому, що 28 вересня зранку з від-пустки вийшов Денисюк і відра-зу (хоч це суперечить закону) вит-ребував від Куцоконя ці справи до себе.

Поспіх міськради і керівниц-тва ЗСАТ зрозуміти можна. З 1 січня 2007 р. вводився мораторій на перевід земель із сільськогос-подарського призначення під гро-мадсько-житлову забудову. А 17 жовтня мала відбутися остання сесія міськради, на якій ще мож-на було провести рішення із зем-лями ЗСАТ.

кулуарна афераКоли позивачі з’вилися 29 вере-

сня в суд, то їм пояснили, що спра-ви у голови і яка їхня доля – ніх-то нічого не знає. Сам же Денисюк просто повиставляв їх із кабіне-ту, заявивши, щоб вони чекали на його повідомлення. Ясна річ, ніх-то і не збирався їх про щось пові-

домляти. Натомість 17 жовтня по-зивачі довідалися, що на сесії всупереч накладеній судом забо-роні розглянули питання щодо цих спірних земель і передала їх під господарське будівництво.

Будь-яку інформацію, як це могло статися, вони в суді отри-мати не змогли. Денисюк їх просто не допускав до себе. І не надавав жодних пояснень (хоч це грубо су-перечить закону). Тоді позивачі звернулися зі скаргами до народ-них депутатів. Лише завдяки ор-ганізованій перевірці стало відо-мо, як Денисюк прокрутив аферу із цими землями.

Очолив перевірку голова кваліфікаційної комісії загальних судів Житомирського апеляційно-го округу Микола Поліщук. Дени-сюк при цьому відмовився давати будь-які пояснення по справі.

І його можна було зрозуміти. Бо відтоді, як справи опинилися в його руках всі подальші дії він про-водив одноособово і з грубим по-рушенням закону.

фальсифікація на фальсифікації

Насамперед комісію зацікави-

ло, на яких підставах голова суду забрав справи до себе? Із ма-теріалів виходило, що про це у своєму клопотанні нібито попроси-ло Денисюка керівництво «Плодо-розсадника». Але увагу привертає те, що надруковано це звернен-ня на бланку, який абсолютно різ-ниться із всіма бланками ЗСАТ. Та ще й в шапці-назві фірми містять-ся помилки. Немає на документі ні дати, ні вихідного номеру, ні інших необхідних атрибутів. А саме звер-нення було надруковане шрифтом, який дуже схожий до шрифту ма-шинки помічника Денисюка. І чому ЗСАТ звернулося з клопотанням не до судді, в провадженні якого пе-ребували справи, а до Денисюка, який не мав жодного до них відно-шення?

Але найцікавішим є те, що у канцелярії суду це клопотання по вхідній кореспонденції не зареєс-троване, однак на самому доку-менті Денисюк власною рукою на-писав „справу на доповідь” і дата - 28 вересня 2006 р. При цьому витребувані справи об’єднав, хоч на це не мав жодних правових під-став.

Землю з барського плечаЩеДрість у неЗаконній роЗДачі чужих Земель ріЗним Ділкам З Боку Денисюка не Знає меж

які чудасії із приватними земельними ділянками витворяють різного роду ділки з допомогою голови суду Денисюка, можна писати цілі томи. Втім у рівному вже давно відомо, що всі «рейдерські» справи щодо захоплення чужої власності, землі, нерухомості бере до розгляду або під особистий суворий супровід голова міського суду. і не важко здогадатися, що рішення виносяться не на користь жертв рейдерських атак, а на користь тих, за ким гроші. і Денисюк при цьому виявляє дивовижну винахідливість, трактуючи закон по-своєму.

Закінчення на 6 стор.

Голова Апеля-ційного суду Ольга Малько: «А на гро-мадську думку і дум-ку народних депу-татів я плювати хотіла. На Денисю-ка в мене свій пог-ляд і своя ставка».

4

Оскільки факти безпрецедентно грубого порушення чинного законодавства при здійсненні правосуддя під час розгляду кримінальних та цивільних справ з боку голови Рівненського міського суду Петра Денисюка обурили не тільки громадськість Рівненщини, а й парламентський корпус, ми вирішили поцікавитися думками представників різних фракцій, а також Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.І попросили відповісти всіх на три запитання:

- Ваша оцінка професійної діяльності голови Рівненського міського суду п. Денисюка та факту його імовірного переобрання на третій термін?- Чому, на вашу думку, стільки часу (два суддівських терміни!), незважаючи на численні скарги громадян та висновки різних комісій щодо явних та грубих порушень з боку п. Денисюка йому все сходить з рук?- Що робитимете, якщо переобрання п. Денисюка таки відбудеться?

Думка політиків

ЮРІй КаРмазІн, наРОДний ДеПУтат, Член фРаКцІї «наша УКРаїна», гОлОВа ПзВ, ПеРший застУПниК гОлОВи КОмІтетУ ВР з Питань ПРаВОсУДДя:

1. - Відстоювання Денисюка – це ганьба української правозахисної системи. А численні скарги, пікети – це реальне ставлення населення насамперед до діянь голови Верховного Суду України Василя Онопенка і Генерального прокурора Олександра Медведька. Якщо до голови Рів-ненського міського суду приходять із цвинтаря мертві люди і відмовля-ються від своїх позовів на землю, а за цими позовами стоять мільйони доларів, а таких потворних порушень не бачать ні в Верховному Суді, ні в Генеральній прокуратурі, то це не правозахисна, а аморальна система.

Якби я сам не побував у Рівному, якби не побачив, наскільки нахаб-но, цинічно і безпринципно твориться беззаконня, не повірив би. Де і в якій країні ще може собі дозволити голова міського суду приїжджати на роботу на різних машинах, які ніде не значаться, завезені в Україну не-зрозумілим чином і т.д.? Де і в якій країні голова міського суду просить пролобіювати його інтереси голову районного суду, а коли отримує від-мову, то той опиняється просто під справжнім переслідуванням. Спочат-ку голову райсуду б’ють бандити, пробують спалити прямо в автомобілі, стріляють в нього. Нарешті трьох нападників після втручання нардепів заарештовують і саджають за грати. А двоє спокійно продовжують роз-гулювати вулицями Рівного. Але найдикішим у цій історії є те, що пред-ставники так званої судової гілки влади їдуть і домовляються з рішала-ми з Верховного Суду, щоб скасувати справу по побиттю свого колеги! Це взагалі ганьба!

А історія про зґвалтування маленької дитини? В інших країнах на та-ких осіб очікує найсуворіше покарання, а тут Рівненський міський суд ро-бить все, аби вивести ґвалтівника з-під удару. Я вважаю і докладу всіх зусиль, аби історія ця була доведена до Президента, після чого з поса-дою мають розпрощатися прокурор області, голова апеляційного суду Рівненщини і т.д. Це взагалі безпрецедентно! Суд відхиляє розгляд спра-ви, відсилає її назад, в прокуратуру. І на підставі чого? Виявляється, об-винувальний висновок по справі, яка лежить у суді кілька років без руху, затверджений… невстановленою особою. Це навіть в голову вкластися не може. А чи знають взагалі у Рівненській прокуратурі, хто у них прово-дить слідство, допитує підозрюваних, підписує документи? Та в іншій би державі вже маса людей за такі витвори розпрощалась би з посадами. А тут Медведько і Онопенко роблять вигляд, що нічого нібито не сталося.

2. - Денисюк сподівався і сподівається на власні корумповані зв’язки і на родинні стосунки. На жаль, безпринципність і далі процвітає в вищих ешелонах влади і чимало наших чиновників так і не дозріли до того, аби називатися державними мужами. Державні мужі думають насамперед не про збагачення власних кишень, не за проведення перевірок задля чер-гових подачок, а за майбутнє держави з порядним судоустроєм і принци-повою правоохоронною системою. Зараз, як не прикро, країна пережи-ває час, коли поспливали такі, як Денисюк, і вважають, що вже схопили, образно кажучи, Бога за бороду. Але історія доводить, що такі періо-ди швидко минають, бо кожний здоровий організм поспішає позбутися вірусів, оскільки розуміє, або він виживе, або його просто не стане.

3. Я не вірю, що Денисюка затвердять на третій термін. Хоча припус-каю, що лобі Денисюка може наважитися за певну винагороду провести його. Але тоді акції, які нині проходили в Рівному і Києві, будуть всена-родними. Інші політичні сили готові підтримати нас. Бо якщо Генеральна прокуратура і Верховний Суд кришуватимуть таких як Денисюк, то вони нам такі не потрібні. І якщо вони захищатимуть Денисюка, то поставимо питання руба – про звільнення керівництва Верховного Суду і Генпроку-ратури.

Своїми діями п. Денисюку вдалося майже неможливе: об’єднати депу-татів різних фракцій. Обурення таким суддівським свавіллям настільки велике, що зупинити цей депутатський вал навряд чи комусь вдасться. Хоча, знову ж повторюю, що хтось може і спробує, але це вже з ризиком для своєї кар’єри.

Олена лУКаш, наРОДний ДеПУтат, застУПниК гОлОВи ПаРтІї РегІОнІВ, сеКРетаР КОмІтетУ ВР з Питань ПРаВОВОї ПОлІтиКи:

1. – Особисто з п. Денисюком я не знайома. Але під час зустрічей з виборця-ми Рівненщини і вивчення документів, які є в наявності в Комітеті, я дійшла виснов-ку, що Рівненський міський суд є унікаль-ним явищем в Україні. За час керівництва Денисюком суд за кількістю грубих пору-шень, прийняття неправосудних рішень, протизаконних діянь вийшов у країні, без перебільшення, на перше місце. Зізна-юсь, такого загального народного обурен-ня проти голови суду я за час своєї робо-ти в парламенті ще не бачила. І розумію виборців, які готові пікетувати і Вищі судо-ві органи, і Генеральну прокуратуру, і різ-ні інші інстанції, допоки не буде прийня-то рішення про незатвердження його на третій термін головою Рівненського місь-кого суду. Справи, з якими я познайомила-ся і які розглядалися або навпаки роками не розглядаються у суді під головуванням Денисюка, вражають численними груби-ми порушеннями. Фальсифікування доку-ментів, неправосудні рішення, відмивання явних злочинців, хоча серед потерпілих – маленькі зґвалтовані діти, вбиті родичі, інше.

Це повний абсурд, коли протягом 1991-2003 років Денисюк неодноразово, не перебуваючи у відпустках чи у відряд-женнях, виїжджав за кордон, а також три-валими періодами не виходив на роботу. І при цьому незаконно отримував зарплату. Мало того, перебуваючи у відпустках, протизаконно розглядав кримінальні і цивільні справи, в яких мав особисту зацікавленість. Тому я, як і чимало членів нашої фракції, ставимось вкрай негативно до продовження Денисюком діяльності не тіль-ки як голови суду, а й навіть на посаді судді.

Тим більше, мені відомо зі звернень інших суддів Рівненського міського суду, що питання його переобрання не було підтримано суддями. Вони самі шоковані тим, що в їхньому суді чинить Денисюк. А документи про начебто підтримку його переобрання суддівським колективом були підроблені. Про що я письмово поінформувала Раду суддів України. Сподіваюсь, як, до речі, й інші народні обранці, що Раді суддів не забракне мужності провести об’єктивну перевірку виявле-них грубих порушень і зробити відповідні висновки.

2. – Втриматися на посаді голови суду Денисюкові всі ці роки допомагало невеличке, але по-тужне лобі у вищих ешелонах влади. Мені відомо про його родинні і майже родинні стосунки з де-якими членами Верховного Суду України, Ради суддів України, Генпрокуратури, міністерства юс-тиції. Жодний суддя в Україні після таких діянь, які вчиняв на посаді голови суду п. Денисюк, не втримався б. Але ці особи своїм лобіюванням утримують його на поверхні і не дозволяють від-повісти за скоєне.

3. – Переконана, що третього терміну п. Денисюкові не бачити. Він вже давно переступив межу дозволеного. І його численним кумам, братам, друзям із Верховного Суду, Ради суддів, Генпроку-ратури та інших структур слід збагнути, що не все так просто. І лише спроба пролобіювати інте-реси Денисюка вже викличе шалений людський шквал обурення.

5

1. – Оцінка може бути тільки однією: Денисюк – це пляма не тільки на Рівненському міському суді, а й на тих, хто його підтримував усі ці роки. Ще в 2005 році на підставі висновків кваліфікацій-ної комісії суддів загальних судів Житомирського апеляційного округу я вимагала порушити про-ти Денисюка кримінальну справу за фактом зло-вживання службовим становищем, перевищення службових повноважень, службового підроблен-ня та постановлення завідомо неправосудних ви-років.

Підстав було більше, аніж достатньо. Але тоді знайшлися особи, які прикрили Денисюка. Як ві-домо, якщо вчасно не присікти злодіяння, то це ще більше розв’яже руки. І нові факти грубих по-рушень у Рівненському міському суді – лише під-твердження цьому.

Якщо б не було так сумно, то чимало рішень цього суду можна вважати анекдотами. Уявіть, де і в якій цивілізованій країні цілий рік рішення виносить… особистий водій голови суду. Або як можуть приходити в суд і реєструвати документи люди, які відсутні в країні, тяжко хворі або помер-лі? Голова суду перебуває тижнями за кордоном, а по документам сидить на посаді і навіть вино-сить ухвали, та ще й за це отримує зарплатню. Учасники судових процесів рік або два чекають на виклики до суду, а потім випадково довідують-ся про якісь міфічні засідання, підписані ними до-кументи. Примарність на кожному кроці.

І при цьому під час перевірки у 2005 р. було вияв-лено, що з 1995 року не розглянутими по суті залиша-лося… понад 500 кримінальних і понад 300 цивільних справ. На кожному кроці – спроба приховати тягани-ну, відсутній елементарний облік, створені сприят-ливі умови для фальсифікації, втрат або знищення матеріалів справ. Журнали реєстрації кримінальних справ за 2001 та 2002 роки повністю переписані (од-ним почерком та одним і тим же кольором кулькових ручок), з чого можна зробити однозначний висновок про те, що це було зроблено умисно з метою прихо-вування факту надходження кримінальних справ до суду, що, до речі, не заперечував і голова суду Дени-сюк.

А журнали реєстрації кримінальних справ за 2003 та 2004 р. взагалі не велися. Чимало осіб перебувала під вартою, а в суді роками не поспішали розглядати справи. Про який третій термін можна вести мову, коли в суді такий бардак, що межує з криміналом.

2. – Останні роки у нас сильно розвелося в Україні кумівство та родинність. А рука, як відомо, руку миє.

3. – Не хочеться вірити, що такі люди як Денисюк знову опиняться на посаді. Але тоді ми самі каратиме-мо себе своєю недалекоглядністю. Якщо в 2005 році Денисюку вдалося з допомогою підтримки пролізти на другий термін, то бачимо плачевні результати. Важко навіть спрогнозувати, як далеко він зайде, якщо випус-тити на третій термін.

АнжелікА лАбунськА, нАродний депутАт, член фрАкції «блок Юлії тимошенко», секретАр комітету Вр з питАнь прАВосуддя:

нінА кАрпАчоВА, упоВноВАжений ВерхоВної рАди укрАїни з прАВ лЮдини:

1. – Історія з Денисюком – це, на мою думку, яскра-ва перевірка профпридатності судової системи Украї-ни. Ця людина, яка так вперто, в супереч будь-якій ло-гіці, рветься на третій термін, повинна сидіти не в кріслі голови суду (і навіть не в кріслі судді), а щонайменше в кріслі пенсіонера, а найкраще – в певному ізольованому місці. Скільки я працюю в судовій системі, я такого жаху, як в Рівненському міському суді не бачила.

Одна річ, коли знайомитися зі скаргами чи звернен-нями громадян. Інша річ, коли перед тобою офіцій-ні висновки Житомирської кваліфікаційної комісії суд-дів, яка перевіряла діяльність Рівненського міського суду. Волосся дибки встають від свавілля, яке чинилось під головуванням Денисюка: роками не розглядаються кримінальні справи по резонансних злочинах, невинні засуджені роками сидять за ґратами, натомість злочин-ці безпідставно розгулюють на волі, а кримінальні спра-ви по них десятиліттями таємно зберігаються в сейфах. І це все безпосередньо стосується голови суду. На яке об’єктивне суддівство в цьому суді можна сподіватися, коли сам голова на кожному кроці демонструє своїм під-леглим, як порушувати закон. Про яку довіру Денисю-кові може йти мова, коли суд під його керівництвом три роки захищає батька-педофіла, який зґвалтував свою малолітню дочку. Це безпрецедентний виклик не тільки всім нам і нашій совісті, а й всьому нашому суспільству,

християнській моралі. Якщо в стінах суду дозволяють собі нахабство стати на захист ґвалтівників малолітніх, то про яку систему суддівства в Україні можна говори-ти?

Я, як народний депутат і як секретар Комітету з пи-тань правосуддя, зроблю все від себе можливе і немож-ливе, аби Денисюк не те, що керівником суду працював, а позбувся взагалі суддівської мантії. Він втратив всі моральні права переступати поріг суду в якості судді.

2. - Моральність нашої країни проходить сьогодні серйозний іспит. За роки свого перебування на посаді голови суду Денисюк здобув собі високих покровителів у Києві, які взяли на себе сміливість захищати його без-законня. Вони є у Верховному суді, Раді суддів, в Гене-ральній прокуратурі на керівній посаді працює рідний брат. Всі ті, хто підтримує свавілля Денисюка, пока-зують своє реальне обличчя. Якщо вони підтримують особу, яка так затято відмиває від криміналу батька-пе-дофіола, то про яку совість і мораль цих людей можна вести мову. Але не усвідомлюють, що скільки ниточці не витися, рано чи пізно кінець настає.

3. Не хочу навіть допускати, що це може статися. Сподіваюся, у тих, хто прийматиме рішення по Денисю-ку, вистачить мужності не піти проти позиції рівненчан,

представників різних політич-них сил, депу-татів Верховної Ради. Та й наші комітети – з пи-тань правосуд-дя і з питань по боротьбі з ор-г а н і з о в а н о ю злочинністю і корупцією, не с и д і т и м у т ь , склавши руки. Будемо стави-ти питання про створення ро-бочої групи або слідчої комісії Верховної Ради.

Я вже переговорила з депутатами усіх фракцій. Не дивлячись на політичні розбіжності, по цьому питанню у більшості депутатів зі всіх фракцій є розуміння. На-віть скажу більше: позиція по Денисюку в депутатсько-му корпусі вже попередньо обговорена і узгоджена. На-віть не допускаю, що хтось захоче піти проти народної думки і думки депутатів.

Голові Верховного суду ук-раїни онопенку В.В.

Голові ради суддів україни пилипчуку п.п.

заступнику голови ради суд-дів україни ВолкоВу о.ф.

Щодо невідповідності наяв-ним в комітеті матеріалам довідки робочої групи у складі членів ради суддів україни при-сяжнюка о. б., філюка п. т. та черновського о. к., створеної за розпорядженням ради суддів україни № 7 від 27.05.09р., „для забезпечення всебічного та не-упередженого розгляду звер-нень” з питань неправомірних дій голови рівненського місько-го суду рівненської області де-нисюка п. д., вирішення питан-ня з відкладення питання про

призначення денисюка п. д. го-ловою рівненського міського суду рівненської області, ство-рення спільної робочої групи із залученням представників Вер-ховного суду україни, ради суд-дів україни, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів україни, уповноваже-ного з прав людини Верховної ради україни та комітету Вер-ховної ради україни з питань правосуддя з метою перевірки скарг на денисюка п. д.

Шановні Василю Васильовичу, Петре Пилиповичу та Олександре Федоровичу!

24 червня 2009 року на адре-су Комітету Верховної Ради Украї-ни з питань правосуддя прийшла довідка, складена робочою групою

у складі членів Ради суддів Украї-ни Присяжнюком О. Б., Філюком П. Т. та Черновським О. К., створеної за розпорядженням Ради суддів України № 7 від 27.05.09р., „для забезпечення всебічного та не-упередженого розгляду звернень” щодо неправомірних дій голови Рівненського міського суду Рів-ненської області Денисюка П. Д.

В процесі ознайомлення із вка-заною довідкою стало цілком оче-видно, що факти, викладені в ній, не відповідають дійсності і су-перечать матеріалам, які наявні в розпорядженні робочої групи Ко-мітету Верховної Ради України з питань правосуддя, створеної 18 лютого 2009 року.

Нами був проведений аналіз довідки членів робочої групи,

створеної Радою суддів України, в результаті чого встановлено цілий ряд фактів, які абсолютно не пе-ревірялись або перевірялись по-верхнево.

Раніше Комітет неодноразово пропонував створити спільну ро-бочу групу з перевірки неправо-мірних дій голови Рівненського міського суду Рівненської облас-ті Денисюка П. Д., що дало б мож-ливість провести неупереджену перевірку, однак до нинішнього дня порозуміння з даного питання так і не знайдено.

Виходячи з наведеного, а також того, що даний факт набув вели-кого соціально-політичного резо-нансу, пропонуємо відкласти слу-хання питання про призначення Денисюка П. Д. головою Рівненсь-

кого міського суду Рівненської області, створити спільну робо-чу групу із залученням представ-ників Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук-раїни, Уповноваженого з прав лю-дини Верховної Ради України, Ко-мітету Верховної Ради України з питань правосуддя та Ваших представників.

У разі чергової незгоди про створення такої комісії Комітетом буде внесено проект постанови Верховної Ради України про ство-рення тимчасової слідчої комісії з перевірки неправомірних дій голо-ви Рівненського міського суду Рів-ненської області Денисюка П.Д.

Перший заступник голови Комітету ВРУ з питань право-

суддя Ю. А. КармазінСекретар Комітету ВРУ з

питань правосуддя А. В. Лабунська

Депутати - за непризначення Денисюка

6

Закінчення. Поч. на 3 стор.

Заява від… Померлої

Одночасно своєю ухвалою Де-нисюк призначив попередній роз-гляд справи на 10 жовтня.

Але чомусь ніхто не отримав про це повідомлення. І, звичайно, 10 жовтня ніхто в залу судових за-сідань не з’явився. Тож, Денисюк одноособово виніс ухвалу, що за-лишає заяви позивачів без роз-гляду.

Голова настільки спішив винес-ти це рішення, що навіть забув, що за неявки сторін він зобов’язаний був відкласти судове засідання, чого не було зроблено. Але питан-ня в іншому: чому, не заслухавши учасників процесу, Денисюк виніс таку ухвалу?

Перевірка й показала, що вияв-ляється в матеріалах справи є за-яви від імені Лютого, Гмитро, Дзя-дик, Самолюк, які надійшли до суду нібито того ж 28 вересня. І в них позивачі… відзивають свої по-зовні заяви та просять їх не роз-глядати. І це при тому, що 27 вере-сня, за день до цього, відчуваючи можливий підлог, Лютий написав нотаріальну заяву, у якій просив суд не приймати ні від кого – на-

прави змусили підписати їх чисті аркуші. Але Лютий не підписував нічого. Як і Самолюк, яка за тиж-день до того… померла. А її син ще не вступив у права спадкоєм-ця. Тому суд зобов’язаний був автоматично на півроку призу-пинити розгляд справи до вступу сина в права спадкоємця.

І саме ці грубо сфабриковані заяви стали підставою для вине-сення Денисюком завідомо не-правосудного рішення. Голова суду навіть проігнорував закон про те, що заява про відмову ви-рішується тільки в судовому засі-данні і тільки в присутності осо-би, яка її подала. До того ж, суд зобов’язаний роз’яснити наслід-ки такої відмови, чого Денисюк не зробив, чим грубо порушив процесуальні права позивачів.

мільйон За… Потрібне рішення?

Але ж це по закону. А в Дени-сюка свої закони. І своєю ухва-лою він розв’язав руки міськраді і керівництву ЗСАТ.

Чому зробив це 10-го, а не на-передодні самої сесії міськради? А тому, що законом надається 5 днів на оскарження. 16 жовтня Денисюк повідомив міськраду,

рука руку миє?Довго можна описувати, скіль-

ки позивачі ходили до Денисю-ка, вимагаючи отримати на руки ухвалу, аби оскаржити її. Ясна річ, що й апеляційний суд відхи-

лив скарги заявників, адже дав-но відомі тісні зв’язки Денисюка з головою апеляційного суду Рів-ненської області О. Малько.

А що ж матеріали перевірки? М. Поліщук склав довідку і при-

значив справу на комісію. Півро-ку (термін виділений для розгля-ду) Денисюк не з’являлявся на неї. Перед закінченням терміну, 30 березня 2007 р. комісія прий-няла рішення, що в діях Денисю-ка є всі ознаки злочину. Але про-водити перевірку злочинів – це вже підслідність прокуратури. Тож, матеріали скерували до неї. Легко здогадатися, що прокура-тура робить все до навпаки.

Лише через два роки завдя-ки депутатським зверненням Ю. Кармазіна і М. Катеринчука вда-лося з’ясувати, що ще 19 жовтня 2007 р. прокуратура відмовила в порушенні кримінальної спра-ви по Денисюку. Хоч позивачів годували відписками про те, що справа й далі розслідується.

Аналогічною була реакція й Генпрокуратури. Хоча чого ди-вуватися, коли заступником на-чальника одного з управлінь працює рідний брат Денисюка – Олексій Дмитрович. Тож, завж-ди прогнозовані відповіді щодо П. Денисюка з боку Генпрокура-тури.

Аналогічне прикриття відбу-вається і з боку Вищої ради юс-тиції. А Денисюк не те, що не приховує свої зв’язки, навпаки навіть вихваляється ними, під-креслюючи, що плював він на всіх. От тільки не розраховував, що коли постане питання про за-твердження його кандидатури на третій термін, то навіть «під-годоване» прикриття не допомо-же.

Зависла кандидатура Дени-сюка. Бо такої нахабної наруги на законом, мабуть, не творить-ся в жодній з областей України.

А скарги по цій справі перебу-вають у Вищому адмінсуді. На-разі у позивачів ще не вмерла надія на те, що в Україні все ж знайдуться люди в мантіях, які здатні винести справедливе рі-шення.

Землю з барського плеча

віть від його представника жодних заяв про відмову його від позову. А чого подав? Бо напередодні їз-дили невідомі особи по позивачах і погрозами тиснули на них, аби вони позабирали свої позови.

Примітно, що всі заяви наче написані під диктовку однієї лю-дини. Мало того, зареєстровані за послідовними вхідними номе-рами. Але найцікавішим є те, що жодний із позивачів в очі не ба-чив ці заяви і головне – не під-писував їх. Двоє з них - Гмитро і Дзядик - пояснили, що невідо-мі особи під тиском погроз і роз-

що вона може робити все що за-вгодно із цими спірними гектара-ми землі. Як потім стверджували в кулуарах міськради, аналогіч-ні оборудки коштують мінімум 1 млн. дол.

Звичайно, що ці землі ділки швиденько роздерибанили, кіль-ка разів поперепродавали і неза-баром на них виросли супермар-кети.

Комісія, виявивши грубо сфаб-риковані заяви, звернулася до прокуратури, щоб та провела по-черкознавчу експертизу. Однак прокуратура робить все, аби від-мити Денисюка. Кажуть, що не за просто так.

Заява нібито О. Лютого від 28.09.06 про відзив позову, що див-ним чином з’явилась у справі. І заява, завірена нотаріусом, яку О. Лютий 27.09.06, за день до судового засідання, надав до Рівненсь-кого міського суду. В ній він просив суд, ні від кого не приймати жодних заяв про відзив позову. Навіть неозброєним оком видно, що на обох заявах підписи не співпадають. Однак прокуратура відмовляється проводити почеркознавчу експертизу.

7

Ця унікальний «винахід» не має прецедентів не те, що в Україні, а в світі. За нього голову Рівненського міського суду П. Денисюка сміливо можна було б висувати на здобуття якоїсь престижної міжнародної премії.

Якби тільки не пахло криміналом. Ну скажіть, в якій ще країні голова суду, пе-реконавшись, що підлеглі відмовляють-ся навідріз виконувати його злочинні нака-зи, додумається доручити виконувати роль представника Феміди своєму… водієві? І не просто виконувати, а з розумним вигля-

нисюк усвідомлював, що якби не бундю-чився Харечко за суддівським столом, але представник Феміди із нього ніякий. Та го-лові суду й не потрібен був кваліфікова-ний та досвідчений працівник. Роль водія звелася до того, аби із розумним (по мож-ливості) виглядом, підвлаштовуючись під суддю, погрожувати винести (!) рішення про позбавлення прав (незалежно від тяж-кості скоєного) чергової жертви афери Де-нисюка. А ще - пропонувати шокованому таким рішенням автовласнику звернутися за захистом до певних адвокатів.

Зрозуміло, що далеко не всі йшли до за-

Водій у ролі… суддіЦією «геніальною» афеРою Денисюк ПеРеПлюнУв Знаменитого остаПа БенДеРа

тим суддею, який розглядатиме мою спра-ву. Я йому все розповів і на підтверджен-ня своїх слів попросив викликати свідками лікаря і працівників ДАІ. Ці прохання суддя проігнорував, натомість спитав, чи є в мене 500 грн.? Інакше позбавить мене прав. Я по-яснив, що з порушенням не згідний, нато-мість маю двох дітей і права мені потріб-ні, щоб було на що жити і утримувати дітей. Тоді суддя Харечко сказав, що мені потріб-но звернутися до адвоката Юшко, яка може мені допомогти. І на аркуші паперу написав її дані. Оскільки коштів на адвоката в мене не було, то я до неї не пішов. Та й не бажав у такий спосіб давати хабарі.

В подальшому мені стало відомо, що мене судив не суддя, а шофер цього суду. Винесене ним незаконне рішення – позбав-лення прав на 2 роки - призвело до того, що я втратив роботу і не маю за що утримувати

двох маленьких діточок».Сотні таких справ пройшли крізь руки

псевдосудді Харечка. Ні сльози багатодіт-них батьків, ні вмовляння не проймали його. Звичайно, чергове свавілля Денисюка обурило населення. В різні інстанції поси-палися скарги. Розібратися доручили доб-лесній Рівненській прокуратурі. І що? Слідчі опитали Денисюка та його водія, які із виг-лядом янголят запевнили, що ніколи такого не робили. І на підставі цього прокуратура винесла рішення, що всі скарги потерпілих – бредні їхньої хворобливої уяви. І не допи-тали жодного автовласника, які готові були свідчити. Навіть судді підходили до слідчих і казали, що вони готові давати покази. Од-нак прокуратура, схоже, мала інше замов-лення – відмити Денисюка. І проігнорувала офіційні документи, які підтверджують не-законну діяльність Харечка у ролі судді.

Дві однакові постанови, за однаковими номерами. От тільки дати і рішення - різні. В одній, написаній почерком, дуже схожим на почерк псевдосудді-водія Ха-речка, автовласника Мартинова позбавлено права керування на два роки. В іншій - оштрафовано на 340 грн. Обидві підписані Денисюком. Яка з них «липа»?

дом і надутими від важливості щоками ви-носити вердикти.

Скажете: нонсенс? Якби ж то! Понад рік особистий водій Денисюка – Сергій Харечко за особистим розпорядженням шефа сидів у суддівському кріслі і старанно «штампу-вав» рішення. І більшість громадян, яких скеровували до псевдосудді в кабінет, на-віть і припустити не могли, що потрапили в денисюківський лохотрон.

Відбувалося це на початку 2001 року. Автовласники добре пригадують, що саме тоді ДАІ за певні правопорушення на доро-гах посилила відповідальність водіїв. І вве-ла санкцію аж до відбирання прав на два роки.

Суди захлеснув вал подань з боку ДАІ. Судді, звичайно, діяли в рамках закону. Тож, виписували 90% порушників мінімаль-ні штрафи. Це не сподобалося Денисюкові. Тож, зібрав він якось суддів у своєму кабі-неті і наказав, щоб вони… позбавляли усіх правопорушників прав.

Але судді відмовилися виконувати цей абсурдний і протизаконний наказ. І тоді Де-нисюк наказав канцелярії усі справи цієї ка-тегорії розписувати тільки на нього. Та біда в тому, що Денисюка на місці важко було за-стати – то подорож в робочий час до Єгип-ту, то до Туреччини, то ще якійсь вояжі. А тут період відпусток. Люди зчинили ґвалт.

І тоді Денисюк не додумався ні до чого кращого, аніж посадити в 9-му кабінеті сво-го… особистого водія Сергія Харечка. Такої витонченої афери не вигадав би, мабуть, і знаменитий Остап Бендер. Втім, і сам Де-

пропонованих захисників. Хоча їхня участь у процесі фактично гарантувала мінімаль-не покарання. Але це, зі слів самих же ошу-каних водіїв, вартувало певної суми.

Наведемо для прикладу витримки лише однієї заяви потерпілого від такого суд-дівського свавілля рівненчанина Володи-мира Фесюка, який звертався за захистом до тодішнього голови комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і ко-рупцією В. Стретовича та голови кваліфіка-ційної комісії суддів Житомирського апеля-ційного округу М. Поліщука.

«Я, Фесюк В. Я., працював водієм на під-приємстві «Хлібодар», м. Рівне. 13 червня 2002 р. близько 2-ї год. ночі я їхав на авто-мобілі ГАЗ-53 на хлібозавод за хлібом. На вул. Кіквідзе мене зупинили працівники ДАІ. Я надав їм усю належну документацію. Всі документи були в порядку. Коли не було до чого вчепитися, вони сказали, що все одно складуть протокол. Після цього мене від-везли на освідчення до наркодиспансеру. Кров та сечу в мене не брали. В приміщенні взагалі не було світла. Лікар, якого розбуди-ли, спросоння при свічці не став проводити експертизу, а склав неправдиву довідку, що я був нетверезим. І разом із працівниками ДАІ змушували її підписати. Я відмовився. Однак працівники ДАІ склали на мене неза-конний протокол.

Через деякий час я отримав повістку із Рівненського міського суду, що мені пот-рібно з’явитися до судді Сергія Петрови-ча Харечка в 9-й кабінет. 19 липня 2002 р. я прийшов до нього. Він підтвердив, що є

8

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: 4 рази на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 235. Тираж: 15000 екз.

Закінчення. Поч. на 1-й стор.

Педофіл під крильцем Денисюка А що ж відомий

на всю Україну своїм «правосуддям» Рів-ненський міський суд? А от суду, очолю-ваному Денисюком, ТРЬОХ РОКІВ за-бракло, аби розібра-тися у цій нашумілій справі. У справі, де цілком достатньо зібрано доказів, аби справедливо пока-рати людину-садис-та, якого навіть язик не повертається на-звати батьком.

Звичайно, вини-кає питання, а чому це суддівський кор-пус на чолі с «прав-долюбом»-Денисю-ком став на захист педофіла, та ще й малолітньої дитини? Спробуємо розібра-тися.

Наразі на першій стадії розслідування мало в чому можна дорікнути правоохо-ронцям. Вони опера-тивно провели роз-слідування, зібрали всі свідчення і вже 18 червня 2007 р. спра-ва пішла до суду. Що ж, єменцям вистачило місяця, аби покара-ти зловмисника. Але це ж «від-сталий» Ємен, а тут Рівненський міський суд, де голова Денисюк «відсталим» себе аж ніяк не вва-жає! Навпаки всім демонструє свою перевагу. Як місцевій гро-маді, так і всьому українському правосуддю. Що йому якесь горе матері чи страждання малолітньої дитини, коли педофіл є кумом од-ного з керівників рівненської пра-воохоронної системи? А з пра-воохоронцями, куди постійно зі столиці спускають скарги рівнен-чан з вимогою порушити кримі-нальні справи проти Денисюка, голові суду бажано жити дружно. А ще краще – діяти за принципом «послуга за послугу». Мовляв, я вам педафільчика-кума допомо-жу «відмити» від покарання, а ви мене «відмажте» від криміналу, аби й далі сидіти на посаді.

Посада ж не проста, а в ру-ках Денисюка перетворилася на-справді «діамантову». Тож, не див-но, що за ці роки суд не спромігся приступити до нормального роз-гляду справи. Мало того, Юрія Бельчика навіть… не позбавили батьківських прав. Розбещення, ґвалтування неповнолітньої донь-ки, фізичні й психологічні наруги над нею – це для суду, очолюва-ного Денисюком, не достатні під-стави для цього.

Грудьми За… педофіла

Мати потерпілої неодноразо-во зверталася із клопотаннями про відвід складу суду, про пере-дачу справи з Рівненського місь-кого суду в інший суд. Однак їх із садистською наполегливістю від-кидають, як… необґрунтовані. Суд і не приховує своєї зацікавле-

ності й упередженості у цій справі на користь обвинуваченого. Біль-ше того, зафіксовані факти тиску на експертів - фахівців-гінекологів з метою зміни ними свідчень зно-ву ж на користь ґвалтівника. І на додаток до всього суд позбавляє потерпілу сторону процесуальних прав знати про час та місце роз-гляду справи і всіляко заважає ма-тері нещасної дитини брати участь у засіданнях.

Ясна річ, що сам Денисюк може заявити, що цю справу він до сво-го провадження нахабно не вит-ребовував, як поступав з багатьма іншими справами, і особисто не розглядав. Однак той, хто знайо-мий із системою судочинства в Рівненському міському суді, пре-красно знає, що без узгоджен-ня із Денисюком, а точніше – без його кабінетної вказівки фактично мало що вершиться у суді. Хоча й тих, хто йде на такі кроки, особли-во в такій справі, як по ґвалтівни-ку-садисту Бельчику, важко й суд-дями назвати – забагато честі. Як і людьми теж. Бо люди принаймні по-людські поступають. А тут суд-ді, плюючи нахабно на всі проце-суальні норми, ігнорують навіть справедливі вимоги матері визна-ти її… потерпілою (хоча потерпі-лою визнавали на стадії досудово-го слідства). Але ж у Рівненському міському суді свої кодекси законів. Як, зрештою, і кодекси совісті. Та й про яку совість можна говорити у тих, у кого перед черговим суд-дівським засіданням по цій справі, не здригається рука одягти на себе суддівську мантію і виходи-ти в зал в якості вершителя доль. А перед цим не забути забігти в кабінет до Денисюка і, прогинаю-чись перед його величністю, пора-дитись.

А які «поради» отримують вид-но із ходу судових засідань. Пред-

ставникам Фемі-ди для визнання матері потерпі-лою не достатньо навіть того, що за свою принципо-ву позицію її на-стільки важко по-били, що вона стала інвалідом 3-ї групи. Втім, кримінальні спра-ви за фактом по-биття, численних погроз матері на-віть не порушу-валися, належ-ні перевірки за скаргами потер-пілої не проводи-лися. А ще її на-магалися зробити душевнохворою, аби витягти педо-філа на волю і ос-таточно відмити від криміналу.

Ну а верши-ною цинізму цих осіб, що вважа-ють себе перед народом суддя-ми, стало визнан-ня 5-річної дівчин-ки, яка тривалий час терпіла нару-ги садиста-педо-філа,… свідком! Не потерпілою від

цих знущань, а просто випадковим свідком, що щось десь бачила чи щось десь чула. І, очевидно, щоб остаточно і беззаперечно довести невинність ґвал-тівника Бельчика, суд ще й примусо-во (всупереч усіх законів) нав’язав дитині сторонньо-го опікуна, який під час засідань надає «потрібні» для судів свідчен-ня. А мати відсто-ронив від можли-вості захистити свою дитину.

продана соВість

5 червня 2009 року з трибуни Верховної Ради до депутатсько-го корпусу і совісті правоохоронних та судових ор-ганів звернула-ся депутат Олена Лукаш. Наведе-мо витримки з її виступу:

«Шановні виб-орці, шановні при-сутні, хочу звер-нутися до вас з інформацією, яка дуже збентежи-ла мене. Миро-слава Бельчик в п’ятирічному віці була жорстоко зґ-валтована влас-ним біологічним батьком. Вона стала жертвою і до сьогодні не може захистити свої права завдяки корупції, кумівству, неналежному виконанню своїх по-

садових обов’язків правоохорон-ними і судовими органами Рівно-го.

Документально доведені об-ставини скоєння громадянином Бельчик Ю. П. – її батьком особ-ливо тяжкого злочину, зокрема, зґвалтування дівчини в 2006 році, побиття та погрози вбивством. Але сьогодні існують факти пере-шкоджання розслідування кримі-нальної справи, фальсифікування та знищення доказів, затягування розгляду, очевидна упередженість та неприховане цинічне знущання суддів при розгляді кримінальної справи.

Протягом трьох років ця дитина не захищена, і її батько, який пе-ребуває у слідчому ізоляторі, на-віть не позбавлений батьківських прав. У працівників Рівненсько-го міського суду, у суддів є в на-явності докази того, що ця особа хронічний алкоголік, психічно хво-ра людина, про те, що він бив та ґвалтував свою власну дитину. А справа щодо розслідування зґ-валтування взагалі затягується і я вважаю, що може не мати жодної правової і судової перспективи.

Я звертаюсь до вас, не бути байдужими та допомогти цій ро-дині. Ретельній перевірці підля-гають обставини намагання зни-щення слідчими відео-свідчень потерпілої малолітньої дівчинки.

З матеріалів кримінальної спра-ви зникли дитячі малюнки з діями щодо розбещення, фотографії, медична картка дитини, плаття із слідами сперми ґвалтівника, інші докази. Спочатку слідчі право-

охоронні органи намагалися пе-решкоджати встановленню істини та справедливості і захистити цю людину. А тепер вони захищають

самі себе, бо справа перебуває на депутатському контролі і на конт-ролі Генеральної прокуратури Ук-раїни.

Я звертаюся до давно призна-ченого спеціаліста по боротьбі з корупцією, заступника голови Служби безпеки України, мешкан-ця Рівного пана Грицака: «Пане Грицак! Впорайтеся з корупцією, яка відбувається сьогодні в місті Рівному».

Я вважаю, що сьогодні всі, хто є небайдужим до цієї справи, повин-ні захистити дівчину, і в місті Рів-ному не може бути справедливого судочинства щодо цієї дитини.

Я вимагаю, щоб ця справа була передана до будь-якого міста Ук-раїни, щоб ця справа стала на контроль Генеральної прокурату-ри, щоб Служба безпеки України перевірила факти причетності по-садових осіб міста Рівного до зну-щання над дитиною, знищення доказів, перешкоджання встанов-ленню справедливості та затягу-вання справи…»

Олена Лукаш із групою народ-них депутатів скерували депу-татські запити в Генеральну про-куратуру, МВС, СБУ, Верховний Суд України, Вищу Раду юстиції й Вищу кваліфікаційну комісую суд-дів щодо намагання з боку Юрій Бельчика уникнути кримінальної відповідальності за жорстоке у не-природній спосіб зґвалтування 5-річної дочки та погроз вбивством як на її адресу, так і на адресу ма-тері та про причетність керівників правоохоронних і судових органів м. Рівне до фальсифікації, зни-

щення до-казів і за-т я г у в а н н я р о з г л я д у справи.

Як же від-р е а г у в а в доблесний Рівненський міський суд? 6 липня 2009 року по фор-мальних при-чинах справу знову скеру-вали на до-даткове роз-слідування. І це всупереч тому, що су-купністю до-с л і д ж е н и х судом до-казів дове-дені злочинні дії батька-са-диста. Але дійсно пра-ва народний депутат Оле-на Лукаш: судді вже захищають не педофі-ла-гвалтів -ника, а себе. Денисюк же прагне як-н а й ш в и д -ше «спих-нути» цю справу по-

далі від Рівненського міського суду. А совість? А хіба про совість дума-лось, коли творилися беззаконня в залах судових засідань міськсуду?

Місяця вистачило єменським правоохоронним органам, аби знайти і покарати гвалтівника малолітнього

Малозрозуміла прихильність останнім часом з’явилася у судді Денисюка до педофілів