Христианская газета Світло твого життя № 5 (2015)

АнонсиДосягнення успіху чи

кар’єризм

Львица, которая не ела мясо

Важливе слово: «Перестань!»

Індустрія, спрямована на красу

Зупиніться, відпочиньте

Висота, яку потрібно подолати

Проклятье века – это спешка

Дайте людині необхідне – і вона захоче зруч- zностей. Забезпечте її зручностями – вона буде прагнути до розкоші. Озолотіть її розкішшю – вона почне зітхати за чимось вишуканим. До-звольте їй отримувати вишукане – вона забажає безумств. Обдаруйте її усім, що вона забажає – вона буде скаржитися, що її обдурили, і що вона отримала не те, що хотіла. Ернест Хемінгуей.

Усі ми знаємо, що рух – це життя, та за своєю природою ми так налаштовані, що мусимо робити зупинки. І ми їх робимо: для сну, для їжі, для ро-боти, для відпочинку, для спілкування, а, зрештою, і для осмислення обраного життєвого напрямку. Більшості здорових людей подобається бути в русі, чогось досягати, довідуватися інформацію, здійснювати справи, і це вважається нормальним. Такі люди часто стають успішними і задоволени-ми своєю діяльністю. Проте для цього прошарку діяльних людей існує також і небезпека, на яку спочатку мало хто з них звертав увагу – деякі не вміли вчасно зупинятися!

Особливо небезпека таких підстерігає тоді, коли

йдеться не про якість життя, а про матеріальну кіль-кість здобутого, отриманого чи навіть заслуженого. Виявляється, що неправильна оцінка того, що для багатьох вважається успіхом, породжує психоло-гічний стан, при якому людина вже нездатна зу-пинитися. І це може стосуватися різних напрямків життєдіяльності. Найчастіше в таких випадках, коли звичка переходить у залежність.

Звичайно, читач може подумати, що це, напев-но, стосується тих, котрі чим більше мають, тим більше їм потрібно, але мова йтиме не тільки про збагачення. Адже вміння сказати собі «СТОП» і вчасно «затормозити» є необхідним у багатьох життєвих ситуаціях. Кажуть, від успіху чи везін-ня буває людину «заносить», запаморочується в голові, груди розпирає від гордощів і вона стає не-здатною до адекватної оцінки. Але є сфери, які не вважаються успішними, та в них можна досягнути справжнього успіху, якщо знаєш коли треба вчасно зупинитися.

Зважаючи на важливість цього питання, ми ви-рішили торкнутися його з різних боків, до чого запрошуємо і наших читачів.

стор.

6

стор.

8

стор.

7

2015№ 5

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)

стор.

2

стор.

5

стор.

4

стор.

3

Зупинка – запорука успішного руху!Зупинка – запорука успішного руху!

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність. Махатма Ганді

Досягнення успіху чи кар’єризм

Досягнення успіху чи кар’єризм

Кожна людина має улюблену zсправу і хоче досягти у ній успіху. Це добре, коли людина розвива-ється, цілеспрямовано йде вперед і переживає кар’єрний ріст. Але небезпечно, коли вона піддається крайнощам і стає кар’єристом.

Напевно, всім відомі слова: «Мета виправдовує засоби». Та чи правиль-ний це принцип? І чи повинна кар’єра ставати головним пріоритетом на-шого життя?

Починаючи кар'єру, дуже важливо відповісти собі на питання «Заради чого?». Якщо кар'єра власне заради кар'єри, це не є гідною метою. Якщо для того, щоб довести комусь свою значимість, – це теж не правильно спрямовані зусилля. Навіть, щоб до-вести самому собі, мовляв, можу – не зовсім адекватне прагнення.

Інша справа, якщо головною ме-тою досягнення успіху буде бажання служити людям. І як би скептично не дивилися в наш час на таку бла-городну мету, саме вона приводить людину до таких вершин кар'єри, де вона буде відчувати задоволення від своєї роботи, і люди навколо неї також оцінять її гідне служіння.

Здебільшого люди виправдовують кар’єризм добрими намірами: забез-печення дітей достойним майбутнім, спокійна старість чи хороший авто-ритет. Але кар’єризм, немов чорна діра, всмоктує людину все більше, і

в суєті та поспіхові вона забуває про сім’ю, друзів, моральні принципи та своє здоров’я.

Усім варто зрозуміти, що вони потрібні своїм дітям саме як батьки, а не як спонсори. Для людей – ми потрібні як друзі, здатні співчувати й підтримувати, а не як бізнесмени.

Ми зобов’язані піклуватися і про здоров’я, бо воно нам дароване Бо-гом, а тіло – є Його храмом. І якщо ми не робитимемо час від часу зупинок, щоб перепочити, то одного разу зро-бимо вимушену зупинку, можливо, назавжди…

Та й кар’єра, гроші, слава, – хіба це головне? Адже все добре, що може бути у житті, за гроші не купу-ється: дружба, любов, мир, радість, здоров’я, – усе це Божі дари: «Усяке даяння добре та дар досконалий по-ходить згори від Отця світил», – пише апостол Яків.

Ми – не вічні. А тому й усі досяг-нення наші – тимчасові. Наш Господь сказав дуже сильні слова: «Яка ж користь людині, якщо здобуде увесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матв. 16: 26).

Людині не потрібно іти далеко, щоб знайти можливості пожерт-вувати своїм часом і силою. При-вабливість наслідування прикладу Христа полягає у тому, що нам не потрібно визначати, кому, коли або як ми будемо служити. Ми просто діємо. Служити можна знайомим і незнайомим людям. Християнському служінню не потрібне визнання, воно не приймає винагород і його єдиною мотивацією є любов.

Намагання наслідувати доско-налий приклад служіння Христа робить нас подібними до Нього. Від-відуючи хворих або самотніх людей, ми уподібнюємося Ісусу. Коли ми допомагаємо сусідам при потребі, коли ми жертвуємо, щоб допомогти постраждалим від стихійного лиха чи воєнних дій, ми служимо так, як служив би Він. Служіння, подібне до Христового, очищує нас. Воно допомагає нам розуміти те, що наш час, таланти і майно належать не тільки нам.

Ні кар’єра, ні багатство, ані слава не можуть забезпечити нам спасіння. Тому, розуміючи, що усі світські при-вілеї нічого не варті, коли мова йде про вічні інтереси, будемо більше часу проводити з родиною, друзями, піклуючись одне про одного.

Зробивши своїм ідеалом Ісуса Христа, ми з твердою надією можемо очікувати Його славне Пришестя!

Владислав Берецки

Вчені прямо чи опосередковано zвтягнуті в політичну чи військову історію людства. Так, Архімед під час 2-ої Пунічної війни організував інженерну оборону міста. Винайдені ним військові метальні машини протягом двох років стримували облогу Сіракуз римлянами [1]. Ар-хімеду також приписують спалення римського флоту направленими сонячним променями з допомогою увігнутих дзеркал. Однак згодом Сі-ракузи були захоплені римлянами, а Архімед був убитий.

Вчені дали світові ядерну зброю. Ейнштейн також брав активну участь в створенні атомної зброї, яка повинна була зупинити нацистів. Але згодом Ейнштейн був приголомшений ре-зультатами випробувань атомних бомб на японських міст Хіросіма й Нагаса-

кі (6 і 9 серпня 1945 року). Ейнштейн з іншими фізиками виступав проти вдосконалення, розповсюдження та застосування ядерної зброї і за-стерігав про небезпеку застосування водневої бомби. На засіданні ООН в 1947 році Ейнштейн заявив про від-повідальність учених за долю світу, а наступного року виступив із звер-ненням до світової спільноти, в якому закликав до заборони зброї масового ураження.

30 жовтня 1961 року, над військо-вим полігоном на одному з островів арктичного архіпелагу Нова Земля вибухнула радянська термоядерна бомба потужністю 58 мегатонн (ек-вівалентна вибуху 58 мільйонів тонн тротилу).

Цей неймовірний заряд в кілька разів перевищив сумарну потужність усіх вибухових пристроїв, застосо-

ваних під час Другої світової війни, – вклю-чаючи й дві атомні бомби, скинуті аме-риканцями на японські міста Хіросіма і На-гасакі в 1945 році. Характер-ний «ядерний гриб» піднявся в небо майже

на 70 кілометрів, спалах і гуркіт за-фіксували в радіусі 1000 кілометрів, а колосальна ударна хвиля тричі обі-йшла земну кулю.

Учасник тих подій – киянин Юрій Лисенко, 80-річний відставний полков-ник, котрий очолює Всеукраїнський союз ветеранів ядерних випробувань, сказав: «Якщо і має десь бути пекло, то воно, напевно, таким і буде».

Р. Оппенгеймер у роки Другої світо-вої війни 1939-1945 років очолював роботи із створення атомної бомби; у 1943-1945 роках був директором Лос-Аламосської лабораторії, а в 1947-1953 роках – головою генерального консультативного комітету Комісії по атомній енергії США. У 1954 році він був знятий зі всіх постів, пов'язаних з проведенням секретних робіт і зви-нувачений в «нелояльності»; голов-ною причиною цього була опозиція Оппенгеймера до створення водневої бомби, а також виступ за використан-ня атомної енергії тільки в мирних цілях [1].

16 жовтня 1945 р., у його остан-ній день на посаді директора Лос-Аламосса, він сказав наступне: «Якщо ядерну бомбу поставлять на озброєн-ня нарівні зі звичайними видами зброї настане година, коли все людство про-кляне слова: Лос-Аламосс і Хіросіма. Народи світу повинні об’єднатися, інакше вони загинуть» [2].

Зрештою, хоча науковці могли

жалкувати про використання своїх наукових здобутків для розробки атом-ної і водневої бомби, але їх результати наукової діяльності широко застосову-вались у військовій промисловості.

Застосувавши знання неправильно і отримавши такий потужний смертель-ний арсенал зброї, людство опинилося всього на крок від масового знищення. Хоч мета наукового пошуку вченого може бути мирною, але практичне застосування його наукових від-криттів часто далеке від мирних ці-лей. Вчений, котрий вшановує Бога, зобов’язаний усвідомлювати мету своєї наукової діяльності, обережно і розсудливо інтерпретувати і передба-чати наслідки отриманих результатів. Вчений має задати собі питання: «Чи не суперечить моя діяльність мораль-ним принципам?».

Апостол Яків зауважив, що «му-дрість, що дається згори (небесна), вона, насамперед чиста, а потім спо-кійна, лагідна, покірлива, повна мило-сердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. А плід правди сіється творцями миру».

Василь руБан, спеціаліст з ядерної фізики

[1] Большой энциклопедический словарь: [А – Я]/ Гл. ред. А.М.Прохоров. -СПб, 1997.

[2] Д.Холлоуэй. Оппенгеймер и Харитон: параллели жизни. Природа, №2 (2005).

Наукові відкриття і мораль

3

Індустрія, спрямованана красу

Індустрія, спрямована на красу

СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Головне не обігнати всіх, a вибрати правильний напрямок.

Всі люди хочуть виглядати zгарними і женуться за модою. Та чи можливо її наздогнати? Чи все те, що ми бачимо на вітринах магазину, варте нашої уваги? А може, накопичення дорогих і водночас непотрібних речей, це одягання маски, яку варто зняти і залишатися собою?

Пропоную подумати над цими питаннями. І почну висвітлювати свою думку з визначення слова мода. «Мода – це нетривале пану-вання певного смаку в певній сфері життя чи культурі». Як бачимо, модою називають зміну форм і зразків одягу, що відбувається про-тягом, зауважу, порівняно коротких проміжків часу. Зрозуміло, що комусь приходить ідея створити новий стиль чи вдосконалити вже існуючий.

Це нормально і дуже добре, адже людина щось фантазує, ду-має, а намалювавши цей образ хоче створити «Щось». Я вірю, що Бог дарує такі таланти людям для Його прославлення, для того, щоб Його діти виглядали благородно та гарно. Думаю, всім зрозуміло, хто керує тими людьми, завдяки яким створюються неприпустимі, для носіння на собі, речі. Ви це й так чудово розумієте. Але зараз я хочу поділитися іншими роздумами.

Все ж таки, що хочуть сказати знавці моди, говорячи: «Багато-мільйонна індустрія моди направ-лена на красу душі»? Я думаю, що вони зацікавлені в тому, щоб люди одягалися гарно, та зі сма-ком, адже таким чином, в певній мірі, відображається внутрішній світ. Але те, що на себе одягаю я, не має кидатися в очі оточуючим, а лиш підкреслити те, що подарував мені Бог, я маю підкреслити свою красу завдяки одягу. Не дарма говорять: «Зустрічають по одягу, проводжають по розуму». Зна-йомлячись вперше з людиною, я звертаю увагу на її одяг, а потім, поспілкувавшись, роблю висно-вки: чи збігається образ мого спів-розмовника з ним справжнім, чи це лише маска?

Людині Бог подарував таланти і кожній свої: комусь придумува-ти, комусь створювати, а комусь мудрості одягатися зі смаком. Придбання дорогих і дуже час-то непотрібних речей не дарує справжнього довготривалого щас-тя, на яке очікують покупці. Люди не розуміють, що реалізація часу та можливостей направляється не в те русло. Потрібно формувати в собі власний стержень разом з Богом, і вже потім насаджувати на нього нові звички та вподобання дивлячись на популярну моду.

Існує так званий синдром па-тологічного накопичення, або ж синдром Плюшкіна – це психіч-ний розлад, що характеризується надмірною тягою до збирання різних предметів і категоричній нездатністю з ними розлучитися.

Раніше його розглядали як підтип обсесивно-компульсивного розла-ду, однак у 1966 воно було визнане самостійною патологією. Людина, одержима патологічним накопи-ченням, вкрай трепетно відносить-ся до своїх речей, відчуває душевні муки, навіть якщо її змушують викинути сущу дрібницю.

Якщо це хоч якимось чином пов’язане з вами, то з любов’ю хочу дати вам пораду, мої любі читачі: «Перед тим, як йти в магазин, спо-чатку визначте, що вам потрібно,

і візьміть кошти лише на заплано-вані покупки. Пам’ятайте, що все в магазинах створено так, щоб ви щось купили – музика, що лунає і задає драйву, від якого хочеться придбати і те, і се, а ще й оте... А також можливість абсолютно до всього доторкнутися та приміряти, також знижки, ну і звісно ж – роз-продажі.

Як відомо, дуже часто, шопін-гом жінки знімають стрес. Так, це правда! Нова гарна річ додає веселого настрою та впевненості

в собі (на певний проміжок часу). Але якщо ви витрачаєте обдумано кошти на купівлю речей, та вмієте зупинитися, коли перед очима над-звичайно гарний жакет (а в разі його придбання в гаманці, зовсім не залишиться коштів на прожит-тя), і ви розумієте, що у вас працює здоровий глузд, розвертаєтеся і просто, з легкістю виходите з магазину, то я вас вітаю!!! Ви здо-рова людина!!! А якщо ж ні, варто працювати над собою, над своїм характером та емоціями. Розумію, дівчатам важче з цим справитися, але Бог допоможе, якщо просити Його. І не тільки просити, а й щось робити для вирішення проблеми.

Бог подарував одним людям талант творити красивий одяг, а іншим талант зі смаком одягатися і знати, що з чим компонує. А не змітати все з прилавку, як тільки щось з’явилося, чи бігти на ша-лений розпродаж і скуповувати непотрібні речі. Якщо ви маєте фінансову стабільність чи хорошу заробітну платню, то краще допо-можіть нужденним, займіться бла-годійністю. Знайте, що ці всі кошти вам подарував Бог і ви маєте мудро ними розпоряджатися.

Завжди! Завжди залишайтеся собою, тією людиною, котрою вас творить Бог. І пам’ятайте, найкра-щим посібником для нашого зем-ного життя – є Біблія, а не модний журнал показу моди.

Бажаю, щоб у той момент, коли Господь відкриє нам очі на особисті якості характеру чи звички, які не мають бути в Його дитини, я і ви мали бажання змінитися та про-сити допомоги лише в Бога, Який, тримаючи нас за руку, допоможе все виправити і поведе в правиль-ному напрямку!

Вікторія Бараннік

К сожа лению, мы т ак zустроены, что нам всегда не хватает для полного счастья совсем чуть-чуть. И даже когда вроде бы добился всего, о чем мечтал, все равно тут же нахо-дится повод для недовольства. Ведь вся наша цивилизация и ее развитие, это не что иное, как погоня человечества за счастьем.

Вы уверены, что движетесь в правильном направлении?

«Есть книга, в которой все сказано, всё решено, после ко-торой ни в чем нет сомнения, книга бессмертная, святая, книга вечной истины, вечной жизни. Весь прогресс человечества, все успехи в науках, в философии, заключается только в большом проникновении в таинственную

Трудно сказать довольно

глубину этой божественной кни-ги»

В. Г. Белинский

Не откладывайте ваши вопросы, связанные с вашим личным спа-сением, на потом!


Без Бога ми багато можемо… втратити і зіпсувати.

В прошлом столетии самка zафриканского льва, рожденная и выращенная в Америке, про-жила всю свою жизнь, а именно девять лет, ни разу не попробовав мяса. Более того, ее владельцы, Джордж и Маргарет Вестбау, обеспокоенные заявлениями ученых о том, что плотоядные животные не могут жить без мяса, приложили огромные уси-лия для того, чтобы попытаться уговорить своего необычного домашнего любимца (по клич-ке Малышка) полюбить мясо. Они даже объявили о денеж-ном вознаграждении тому, кто разработает мясосодержащую формулу, которая понравилась бы их любимице. Куратор Нью Йоркского зоопарка посовето-вал семье Вестбау добавлять не-сколько капель крови в бутылку с молоком для Малышки, чтобы приучить ее к мясу. Но львенок и не притронулся к бутылке, даже когда была добавлена всего одна капля крови.

Среди многих посетителей ран-чо семьи Вестбау, площадью в 40 гектаров, были и более грамотные эксперты, которые так же давали свои советы, но ни один из этих со-ветов не сработал. А тем временем Малышка подрастала и чувство-вала себя хорошо, питаясь ежед-невно вареной крупой, сырыми яйцами и молоком. В возрасте примерно четырех лет животное достигло полной зрелости и веси-ло 160 кг.

Как рассказывал Джордж Вест-бау, однажды на ранчо Хайден Велли приехал молодой человек, который наконец-то успокоил

лучше всех представителей ее вида, которые когда-либо ему при-ходилось видеть».

Кроме Малышки семья Вестбау на своем ранчо заботилась и о дру-гих животных. Огромное число посетителей приезжали на ранчо Хайден Велли, чтобы посмотреть на «львицу, которая живет вмес-те с ягненком» – эта ситуация очень похожа на пророчество, описанное в книге Исаии 11:6. Зрелище, когда львица спокойно живет вместе с овцами, коровами и павлинами, производило на по-сетителей огромное впечатление. Телевизионные передачи и фото-графии Малышки в газетах также побудили многих людей приехать на ранчо. Один из посетителей писал: «Картина, которая пред-стала передо мной – лев и ягненок – сделали меня счастливым. Это помогло мне поверить Библии».

В свете описанной нами истории с львицей по кличке Малышка, а так же наряду с другими случая-ми, когда плотоядные животные выживали на растительной пище, намного легче представить себе описание книгой Бытие животных, которые до Грехопадения Адама питались исключительно расте-ниями.

Наблюдение господином Вест-бау того, как его львица «часами проводила в поле, поедая высокие листья суккулентных растений для того, чтобы поддерживать свой желудок в хорошем состоянии», также является живым напоми-нанием пророчеств, описанных в Исаия 11:7 и 65:25, «… лев будет есть солому, как вол».

разумный замысел №11, стр. 3

На першому місці

хозяев, когда те спросили, как можно уговорить Малышку есть мясо (считая, что для выживания плотоядных животных это просто необходимо):

«Он повернулся и серьезно взглянул на меня, а затем спро-сил: «Разве вы не читаете вашу Библию?» Я признался, что читаю ее не так часто, как следовало бы читать. Затем он сказал, «Про-чтите Бытие 1:30, и вы получите ответ на ваш вопрос». При первой же возможности я взял Библию и открыл отрывок, о котором мне было сказано. К моему большому удивлению, я прочитал следующие слова: «А всем зверям земным, и всем птицам небесным, и всякому пресмыкающемуся по земле, в котором душа живая, дал Я всю зелень травную в пищу. И стало так».

Хозяева Малышки были настоль-

ко успокоены этим стихом, что они больше не беспокоились о том, что их любимица отказывается есть мясо, и обратили вместо этого свое внимание на улучшении ее «рас-тительной диеты», добавляя в ра-цион Малышки новые крупы. Эти крупы перемалывали и смешивали вместе в сухом состоянии, а затем варили и смешивали с молоком и яйцами. Львицу кормили этой сме-сью каждое утро и вечер, а иногда и среди дня. (Для того чтобы по-ддерживать десны и зубы в хоро-шем состоянии – поскольку она постоянно отказывалась грызть кости – Малышке давали жевать твердые резиновые ботинки, что, в общем, продолжалось около трех недель). Львица не только выжила на такой диете, но и чувствовала себя просто превосходно. Один из кураторов зоопарков Америки сказал, что эта львица «выглядела

Львица которая не ела мясо Львица которая не ела мясо (остановитесь и размыслите)

Якось у розмові з людиною, zяка вважала себе непричетною до віри, був висловлений докір у бік віруючих людей, що вони критикують матеріалістів, а самі з матерією розлучитися не можуть, мають комфорта-бельні будинки, дорогі меблі та одяг, і на столах достатньо їжі. І виходить так, – зробив він висновок, – що і для християн матерія важливіша, ніж дух.

Отже, кілька хвилин поміркує-мо про це. У житті людини і дух, і матерія мають своє призначен-ня. Тіло без духу перетворюєть-ся на труп. Матеріалісти вірять, що матерія – суть усього, що, окрім матерії, нічого не існує. Ми, християни, віримо, що світ виник з волі розумної Істоти – Бога, Який існує незалежно від матерії, а людина – Його вище творіння для вічного життя.

Християни не заперечують матерію. Усі життєві явища

пов'язані з матерією. Людина також є матеріальною, так само як і духовною до тих пір, поки вона живе.

Згадаємо, що говорить Біблія про створення людини. Спочат-ку Бог створив його матеріальну суть, а потім духовну: "І створив Господь Бог людину з праху земного (з матерії) і вдунув в об-личчя його дихання життя (дух); і стала людина душею живою" (Бут. 2:7).

Отже, матерія може одухо-творятися. Матерія створена за планами всемогутнього Бога, і тому людина, незалежно від того, вірить вона в Бога чи ні, має обидвоє цих складових. Спа-ситель, Господь Ісус Христос, щоб повернути падшу людину до Творця, уподібнився до нас, набув форми матерії і став в усьому як людина, окрім гріха. Як написав Іоанн «І Слово стало плотию» (Іоанн. 1:14).

Односторонній погляд на світ

– велика помилка. І матерія і дух мають своє місце і свою суть. Усі люди за своєю природою – мате-ріалісти, і докоряти віруючим у матеріалізмі не мудро. Матері-альні потреби у всіх однакові. Праведний Ной, будуючи ковчег не менше їв ніж його сучасники. Христос заповідав молитися і про хліб насущний.

Гріх людини не в тому, що вона має достатньо їжі, і не в тому, що має вона чи не має хо-рошого будинку, а у відсутності духовних запитів, у зневазі своїм Творцем. Найважливіше питан-ня полягає в тому, чому вона віддає перевагу. Якщо людина спрямовує усі свої дії тільки для задоволення своїх фізичних по-треб та плотських задоволень, вона ставить себе на один рівень з тваринами.

Апостол Павло писав віру-ючим у Коринфі: «Чи їсте, чи п'єте, або інше, що робите, усе робіть на славу Божу». Над-

мірності в одязі, їжі, гонитві за матеріальним Св. Писання засуджує. Христос, кажучи про згубність надмірностей, поста-вив ненажерство нарівні з пияц-твом (Лук. 21:34). Надмірності в усіх відношеннях – тягнуть людину на дно, а людина по-кликана прагнути до духовного, піклуватися передусім про вічні інтереси.

Ось чому не плоть (матерія) повинна панувати над людиною, а дух. Істинним християнам Бог сказав через апостола Павла так: «Хіба ви не знаєте, що ви – храм Божий і Дух Божий живе у вас» (1 Кор. 3:16).

На жаль, одні цього не знають, а інші про це забувають. Нехту-вати своїми життєвими потре-бами тіла – це гріх проти свого власного тіла. Не тіло вин не в нашій гріховності, а наше горде, неслухняне Богові «я».

Господи, благослови наш ро-зум до розуміння Твоїх істин.

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Будь більш шанобливим з людьми, яких зустрічаєш, піднімаючись нагору, – ти ще зустрінешся з ними, коли спускатимешся. Вілсон Мизнер

Зупиніться, відпочиньтеЗупиніться, відпочиньтеВесна – пора відновлення сил. z

Сучасне життя вирує швидкими темпами, безліччю змін і вима-гає від нас великої напруги. І це, поза сумнівом, відображається на здоров’ї.

Працюючи в такому темпі, ми прокидаємося вранці і відчуваємо себе не готовими до чергового робо-чого дня. Окрім знесилення та втоми, з’являється ще й підвищена дратів-ливість. Утома сама по собі підриває творчі сили, понижується аналітична здатність розуму та ефективність праці.

Якщо вчасно не вжити заходів, по-дібне напруження може призвести до виснаження сил організму та депресії. Що ж робити? Потрібно відпочити. Відпочинок – це благословення Боже. Правильний відпочинок необхідний для здоров’я тіла і розуму.

Дивлячись на Своїх стомлених учнів, Ісус звелів їм: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спо-чиньте» (Марк. 6: 31). Ці слова звер-нені і до нас сьогодні. Періодичний відпочинок приносить заспокоєння, яке вкрай необхідне нам для благосло-венного спілкування з Богом. Забудьте про суєту, відкиньте хвилювання, по-спіх і, заспокоївшись, зверніться до Господа.

У Своєму житті, цілковито присвя-ченому для добра інших, Спаситель вважав за необхідне усамітнюватися від утомливих подорожей і людського натовпу, який щодня супроводжував Його. Він змушений був припиняти на деякий час безперервну діяльність та служіння людям, аби на самоті, без перешкод, поспілкуватися зі Своїм Отцем. Як один із нас, розділивши наші потреби й слабкості, Христос був у всьому залежний від Бога і в уса-мітненій молитві шукав Божественної сили для подальшого виконання Своїх обов’язків.

Недалеко від Віфсаїди, на пів-нічному березі озера, простягалася безлюдна місцевість, вкрита свіжою весняною зеленню. Там могли зна-йти собі притулок Ісус і Його учні. До цього місця вони й попливли човном. Так вони виявилися далеко від шумних доріг, від міського гамору і метушні. Природа сама по собі заспокоює, бла-готворно впливаючи на почуття. Тут вони могли насолоджуватися корот-ким, але дорогоцінним спілкуванням зі Спасителем. Бог доручив кожній людині працю згідно з її здібностями. Він ніколи не покладав усієї відпо-

відальності на небагатьох, у той час як інші були б позбавлені виконання своїх обов’язків.

Співчутливі слова Христа сьогодні такі ж актуальні для Його послідовни-ків, як і свого часу для учнів. «Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпо-чиньте трохи», – каже Він стомленим та обтяженим. Навіть задовольняючи духовні потреби людей, нерозумно працювати в постійній напрузі й над-мірно перевтомлюватися, оскільки таким чином занедбується особисте благочестя, а розумові, душевні й фі-зичні сили перенапружуються.

Відпочинок – це щось більше, аніж сон, або припинення звичайної робо-ти. Важливим є і те, як ми проводимо вільний час. Утома не завжди обумов-лена стресом, дуже важкою або ви-снажливою роботою. Наш розум може бути перевантажений, скажімо, навіть дією засобів масової інформації.

Всі, хто бажає вчитися у Бога, по-требують тихий і спокійний час для роздумів і для спілкування віч-на-віч з природою і Творцем. Ми повинні осо-бисто почути Його голос в своїй душі. Коли всі інші голоси замовкають, і ми спокійно стоїмо перед Ним, тоді в тиші ясніше чується голос Божий. Він говорить нам: «Вгамуйтеся та пізнай-те, що Бог – Я» (Псалом 45:11).

іван Подорожний

Невже лише холестерин? А що далі?Довгий час медики вважали, z

що єдиною реальною причиною серцево-судинних захворювань є холестерин та жирна їжа. Та останні дослідження показали, що ці хвороби виникають внаслідок хронічного запалення стінок арте-рій. Якщо цього запалення немає, то холестерин не буде накопичу-ватися в судинах, а зможе вільно циркулювати в них. Отже, саме запалення викликає відкладання холестерину.

Давайте спробуємо розібратися, що відбувається в наших судинах. В самому запаленні немає нічого не-звичного – це всього-на-всього при-родний захист організму від зовнішніх «ворогів», таких як бактерії, токсини та віруси. Цикл запалення ідеально захищає наш організм від цих непро-шених гостей. Тим не менше, коли наш організм постійно піддається впливу токсинів, коли ми їмо продук-ти, до перетравлювання яких він не пристосований, виникає стан, який і називається хронічним запаленням.

Які ж основні причини хронічного запалення?

Перш за все, це надлишкове спожи-вання продуктів із високим вмістом простих вуглеводів, рафінованого цукру, борошна та всіх виробів з них, а також продуктів, які містять надмір-ну кількість омега-6 жирних кислот. Протягом шести десятиліть основу типової американської дієти склада-ють продукти з надмірним вмістом цукру та простих вуглеводів, а також продукти, призначені для довготри-валого зберігання, які обробляються омега-6 жирними кислотами.

Коли ми насолоджуємося вишу-каним смаком солодкої булочки з бо-рошна вищого ґатунку, наш організм б’є на сполох, ніби перед загрозою інтервенції іноземних загарбників. І не дивно. Коли ми споживаємо продукти з високим вмістом цукру та простих вуглеводів, рівень цукру в крові швидко підвищується. У відповідь підшлункова залоза виді-ляє інсулін, який допомагає глюкозі потрапити в кожну клітину нашого організму, де і використовується для вироблення енергії. Коли клітини заповнені і не потребують глюкози, рівень цукру в крові ще більше зрос-тає, виробляється ще більше інсуліну, а глюкоза перетворюється в жири і накопичується в організмі.

Ви можете запитати, а яке від-ношення все це має до запалення? Рівень цукру в крові має надзви-чайно вузький діапазон. Додаткові молекули цукру прикріплюються до різноманітних білків, які в свою чергу пошкоджують стінки кровоносних судин. Такі пошкодження і призво-дять до запалення. Коли ви кожного дня кілька разів поспіль підвищуєте рівень цукру в крові, виникає такий же ефект, як від тертя наждачним папером по стінках ніжних крово-носних судин.

Давайте повернемося до солодкої булочки. Вона містить не тільки цукор, для її випікання викорис-товуються олія з високим вмістом омега-6 жирних кислот, наприклад, соєва. Картопляні чіпси та карто-плю фрі замочують у соєвій олії, щоб збільшити термін придатності продукту. Не зважаючи на те, що омега-6 мають важливе значення для

організму людини (входять до складу мембрани клітини та контролюють в ній обмін речовин), вони повинні бути у правильному співвідношенні з омега-3 жирними кислотами. Якщо цей баланс зміщується в бік омега-6, мембрана клітини виробляє хімічні речовини, які називаються цитокина-ми, котрі безпосередньо викликають запалення. Типовий американський раціон харчування відрізняється дис-балансом цих двох жирних кислот, який коливається в діапазоні від 15:1 до 30:1 на користь омега-6. Це ство-рює умови для виникнення великої кількості цитокинів, які викликають запалення. Оптимальним для здоров’я вважається співвідношення 3:1. І це ще не все. Споживаючи ці продукти, ви не лише набираєте зайві кілограми, а й у вашому організмі виробляється надмірна кількість перевантажених жирових клітин. Вони виділяють ве-лику кількість протизапальних хіміч-них речовин, які доповнюють шкоду, завдану високим рівнем цукру в крові. Процес, який розпочався із солодкої булочки, з часом перетворюється у замкнуте коло, що провокує хвороби серця, високий артеріальний тиск, цукровий діабет і, нарешті, хворобу Альцгеймера, а запальний процес зберігається.

Існує лише один спосіб уникнути запалення, це – перехід на вживання продуктів у їх натуральному вигляді. Вибирайте складні вуглеводи, які містяться в цільних зернових та про-дуктах із цільномеленого борошна. Виключіть зі свого раціону чіпси, картоплю фрі, смажені пиріжки, біля-ші, чебуреки, для приготування яких використовується олія, яка містить

велику кількість омега-6 жирних кислот. Обмежте споживання будь-яких жирів. Рекомендована норма споживання жирів – 40-60 г в день, причому ідеально, щоб 20-25% кало-рій припадали на жири. Найкращим вибором будуть жири у їх натурально-му вигляді: різні види горіхів, насіння соняшника, гарбуза, льону, кунжут. Збалансоване харчування допоможе вам знизити рівень холестерину в крові, зупинити та зняти запалення стінок кровоносних судин і таким чином попередити серцево-судинні захворювання, діабет, ожиріння та зміцнити імунну систему.

Здоров’я та довголіття Вам та Ва-шим родинам!

світлана Водько, за матеріалами: live-up.co

оригінал англійською мовою: tunedbody.com/heart


Чим вище людина піднімається, тим більш самотньою вона стає. Ернст Хайне



Усі ми з дитинства пам'ятаємо zтакі загадки, як «Що у світі найшвидше?». Ми думали, що це ракета або літак, але нам по-яснювали, що це – думка. Або інша загадка: «Що у світі най-миліше?». Ми відповідали, що це, мабуть, мама, але правильна відповідь – сон. А зараз дам вам іншу загадку: «Чим керувати найважче?» Мабуть, ви поду-маєте, що це якась дуже велика машина або кран, але правильна відповідь – наші емоції. А осо-бливо така емоція як гнів.

То як саме можна керувати гні-вом? Є декілька порад психологів. Найпростіша – написати на картоні слово «перестань» і коли ви будете дуже розгнівані, щоб зупинитися, просто виймаєте цю карточку і декілька разів читаєте це слово. Допомагає не всім. Але спробувати можна.

Зараз трохи складніше. Усі ми знаємо, що гнів виникає не зразу, спочатку ви відчуваєте роздра-тування, потім обурення і тільки після цього – гнів. Все це емоції, і вони не хороші. Такі емоції нас руйнують. Як написав апостол Павло, «у гніві не грішіть». Як навчитись вчасно зупинятися? Це потрібно зробити ще на першому етапі – роздратуванні. Якщо ваші емоції підуть далі, тоді зупинитись буде важко. Треба спокійно сказати

своєму опоненту, що вас дратує, вказуючи на проступок, а не на недоліки людини.

Але усі ми люди, і деколи нам не вистачає сміливості висловитись саме на цьому етапі. Ми думає-мо, що промовчавши вирішимо цю проблему, але так ми тільки все ускладнюємо. Адже людина не усвідомлює, що нас щось не задовольняє. Ніхто не має теле-патичних здібностей і не читає наші думки. Саме тому наші емоції треба озвучувати.

Простий приклад. Голодний чоловік смачно пообідав, але не подякував дружині. Звичайно, дру-жину це дратує, та щоб цього не було треба запитати: «Чи смачний

був обід?» Може чоловік, відпо-відаючи, здогадається подякувати. Якщо ні, то треба ще задати пи-тання. Якщо він і так не зрозуміє, чого ви хочете, запитайте прямо, чому він не дякує за обід. Це буде правильно, а не мовчати і перейти у іншу стадію – роздратування, або ще гірше – в гнів.

Було б добре, якби цього вчили з дитинства, якщо нас так не навчили, тоді, скоріше за все, ми зразу пере-ходимо до стадії гніву. Наприклад, чоловік забув про якусь річницю і жінка замість того, щоб тактично нагадати, може зразу почати плака-ти, жалітись або втекти до матері і не відповідати на дзвінки, бо вона сердиться. Який вихід? Психоло-

гічні дослідження свідчать: щоб керувати якоюсь емоцією треба 2500 разів зупинитись, тоді у нас формується звичка.

Як ви думаєте, скільки разів лю-дина спробує зупинитись? Близько 20 або 30 разів. Нічого не зміниться, і вона буде розчарована. Вона зро-бить висновок, що все даремно. Але так буде, якщо людина робить це сама, без Бога. Якщо ви помолитесь ця велика цифра зменшиться у ба-гато разів. Бог буде вам допомагати контролювати себе. Досить якусь негативну емоцію проконтролювати десь біля 250 разів і свідомо її зупи-нити, вона може зникнути.

Хтось сказав, що гнів – це злий собака нашого егоїзму. О, гнів! Як багато людей ти знищив – мораль-но чи фізично. Як рідко ти буваєш праведним і справедливим! Смерть стоїть поруч з тобою і видивляється серед усіх людей свої жертви! Гнів рухається по планеті земля, зали-шаючи на кожному кроці криваві сліди.

Якими щасливими були б наші сім’ї, якби ми вчилися контролю-вати емоції, бо в царстві небесному не буде місця гніву. Тож починаймо уже зараз виявляти хороші емоції, такі як мир, любов, терпіння, ла-гідність. Такі емоції приємні Богу. Ісус так навчав, коли був на землі. Давайте докладемо зусилля, щоб не тільки називатись християнами, а й справді бути ними.

Марія Гафинець

Зупиніться на дорогах своїх!У важкі та драматичні дні коли z

наближався наступ вавилонської армії на Єрусалим (605-586р. до Р.Х.) Господь через пророка Єре-мію звертався до свого народу з остереженням про небезпеку та закликами до покаяння, бо саме гріховне життя людей стало при-чиною того, що Господь змуше-ний був допустити їх захоплення вавилонською армією: «Ось Я приведу здалека народ на вас, о доме Ізраїлів...» (Єр.5:15). Господь знає, що лише покаяння ізраїль-тян могло запобігти величезній руїні, тому закликає: «На доро-

гах спиніться своїх та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!» (Єремії 6:16).

Чому Господь закликає до зупин-ки? На перший погляд здається, що життя мчить уперед своїм звичним чином; кожен живе, як хоче, щоб осягнути свою мету. Проте існує велика небезпека помчатись не в тому напрямку... Саме тому, щоб люди це усвідомили, Господь за-кликає не тільки сповільнити темп їхнього життя, але й часом повністю

зупинитися: «На доро-гах спиніться своїх...». Звичайно, сенс не у самій зупинці, а в тому, яка користь передбача-ється від такої зупинки. Мета в наступному:

1. Щоб народ та кож-на людина змогли зро-бити перевірку, – чи усі бігли в правильному напрямку?

2. Щоб після того як народ переосмислить і виявить свою помилку, він міг «спитати про давні стежки» та про «добру дорогу». У ду-ховному розумінні по-трібно звернути увагу

на два напрямки: горизонтальному – моє ставлення до ближніх, та вертикальному – моє ставлення до Бога.

3. Щоб надалі, врахувавши свої помилки, покаятись і в подальшому обережніше просуватись вперед, роблячи час від часу зупинки, щоб не помилитись, а натомість пильно триматися вірної дороги, запропо-нованої Богом.

Дуже часто і в наш час Господь закликає людину зупинитись. Серед нашого шаленого темпу життя, коли людина часто змушена рухатися разом з натовпом, є небезпека того, що натовп може захопити тебе й по-тягнути не туди куди тобі треба. Ось чому Господь наголошує на тому, щоб не покладатися на більшість чи на земних авторитетів.

Знаючи, що гріховна людина у своїх ідеях, філософських поглядах чи релігійних міркуваннях здатна часто помилятися, Господь дав людству авторитетне керівництво – Десять Заповідей, котрі визначають ставлення людини до свого Творця і наші обов'язки стосовно людей.

Десять Заповідей або ж Дека-лог – це короткий Божий виклад головних моральних принципів, які спрямовані до всього людства, у всі часи: «Бога бійся, і дотримуй Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіаст 12:13).

Порушення Божого Закону Святе Письмо називає гріхом: «Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня» (1 Іоанна 3:4).

Як віддзеркалення Божого ха-рактеру, Декалог за своєю суттю є моральним, духовним та загальним, який включає універсальні принци-пи. «Господній Закон досконалий, – він зміцнює душу» (Псалом 18:8) та «Тому-то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра» (Послан-ня до Римлян 7:12).

Послух цьому моральному Зако-ну, як фундаментальним життєвим правилам є необхідним для нашого спасіння. Христос сказав: «Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді» (Матвія 19:17). Цей по-слух можливий лише завдяки силі Святого Духа, який може перебу-вати в нас.

Ісус Христос промовив: «Я світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не ходитиме у темряві той, але матиме світло життя». Християнин сліду-ючи за Христом, не блукатиме в темряві, а йтиме вірною Христовою дорогою до Отця.

Отож, може дійсно потрібно зупи-нитися, щоб переконатися: «Дорога, якою я йду – це дорога за Христом, чи можливо лише людська дорога, якою йде більшість?»

Богдан ГлухоВецький

7СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Хто багато чого домагається, тому багато чого бракує. Горацій

Щотижнева зупинка

Ми часто роблячи ту чи іншу zсправу, не задумуємося над тим, що насправді служимо. Взагалі як ми собі уявляємо, що таке служін-ня? Ніби нічого складного, робиш роботу, тобто служиш, і отримуєш за це певну винагороду. І цей прин-цип є панівним у цьому світі. Але чи є він правильним? Нема нічого поганого в тім, що ми отримуємо винагороду за свої труди. Люди повинні заробляти гроші, щоб утримувати свої сім’ї, забезпечу-вати себе всім необхідним.

Саме про це і думали учні Ісуса Христа. Вони залишили свої домів-ки, своїх рідних і пішли за Христом. «От усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом; що ж нам буде за це». (Мф.19:27). Вони з нетерпінням очікували на винагороду.

З Євангелії довідуємося, що думки учнів були спрямовані до того, щоб вже отримати нагороду. Вони поки-що уявляли Царство Боже чисто по-мирському, а себе бачили головними міністрами. Але як Христос розкри-ває це питання в Святому Письмі?

Ісус якось запитав учнів: «Про що ви сперечалися йдучи дорогою?». А сперечалися про те, хто з них є більшим. Їм було нічого відповісти: вони сором'язливо мовчали. Коли Ісус дивиться на речі, вони відразу



ж займають належне їм місце і зна-ходять свою справжню властивість. Поки учні вважали, що Ісус нічого не чує і не бачить, вони заводили супе-речку про першість етичною, але як тільки суть цієї суперечки потрібно було викласти в присутності Ісуса, вони побачили всю її негідність. Хай убереже нас Бог від діянь і слів, від яких нам було б соромно в Його присутності.

Ісус дуже серйозно поставився до

цього інциденту. Як записав Марк, Він закликав до Себе дванадцятьох. Вони повинні були починати не з претензій, а бути спочатку слугами. Ісус не відкидав їх честолюбних задумів, а надав їм правильний на-прямок. На місце бажання керувати, Він поставив бажання служити. На місце бажання змусити інших робити все для себе, Він поставив бажання робити все для інших.

Христос виявив яскравий приклад

служіння. Його увагу привертали навіть, здавалося б, дрібниці, але Христос з радістю служив людям, відкриваючи їм принцип Неба і являючи їм характер Бога. Ісус Сам говорив про себе: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за бага-тьох!».

Ісус тим самим говорив Своїм учням: якщо ви готові присвятити своє життя служінню для тих, котрі є малозначними в очах інших людей, то ви будете служити Мені. Якщо ви готові життя прожити, виконуючи ці начебто незначні справи, і ніколи не будете домагатися величі і слави цього світу, то ви будете великими в очах Бога.

Справжня самовідданість – рід-кісна якість, але там, де вона прояв-ляється, люди не забувають її. Якби люди жили не за принципом: що я можу отримати для себе, а навпаки, що я можу зробити для інших – були б вирішені всі, як економічні, так і політичні проблеми. Господь дарував нам життя для того, щоб ми навчилися служити іншим.

Говорячи з учнями про справжню велич і цінність людини, Ісус виклав одну з найбільш практичних істин у світі, «спасаючи інших – спасаємо, себе!».

Час на нашій планеті Земля руха- zється в точному ритмі. Чергування дня і ночі, весни і літа, осені і зими та інші прояви в природі відбуваються у певні відрізки часу. З настанням зими пташки відлітають у теплі краї, а деякі дикі тварини впадають у зимову сплячку.

Хто запустив присутній в них біо-логічний годинник, що дозволяє без будь-яких пристроїв точно відчувати час. Звичайно, сьогодні більшість по-годжується з тим, що ці відчуття часу в природі заснував Бог.

Цікавий вираз написаний в Біблії у книзі Єремії 8:7: «І лелека під не-бом знає свою певну пору, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнує час, коли їм прилітати, а народ Мій не відає ви-значення Господнього». Чи не це є при-чиною наших негараздів на землі, що людина не знає Божого чіткого часу.

Напевно, сьогодні це вже усім відома річ, що порушення природного чергу-вання часу сну і роботи може призвести до різних хвороб. Нехтування Божими законами веде до негативних наслідків. Недаремно наш Творець установив семиденний цикл: шість днів працюй – сьомий відпочинок. Сім – це число повноти, число Бога.

Наш тиждень складається із семи днів. Тому у Святому Писанні сказано: «Шість днів працюватимеш і робити-меш усі свої діла, а сьомий день – су-бота Господу, Богові твоєму. Не роби-тимеш в цей день жодного діла – ні ти, ні твій син, ні твоя дочка… ні твій віл,

ні твій осел, ні будь-яка твоя худоба, ні чужинець, який в тебе живе.

Адже за шість днів Господь створив небо, землю, море і все, що в них, а сьомого дня Він спочив. Тому поблаго-словив Господь суботній день і освятив його» (Вихід 20:8-11).

Бог сам відпочивав сьомого дня від усієї праці своєї і утвердив день суботній, як пам’ятник творіння, щоб людина завжди пам’ятала про нього. В розподілі часу видно турботу Божу про трудову діяльність людини. Навіть вчені неодноразово стверджували, що семиденний період праці з одним днем відпочинку є найкращий.

В історії були часи, коли люди до-зволили собі змінити встановлені Богом закони. В часи французької революції, законодавці Франції відмі-нили семиденний тиждень і утвердили десятиденний цикл-декаду. Однак це нововведення нікого не задовольнило, ні людей у їх різноманітних заняттях, ні робочих коней на шахтах, чи інших роботах – тварини вибивалися з сил і різко піднялася їхня захворюваність. Таким чином, життєва практика дово-дить, що Божі закони, є досконалими. І незалежно від того: моральні вони чи природні – до них нема чого додати, і від них нема чого відняти!

Тому то Господь з самого початку творіння людини визначив для людини день відпочинку – суботу, бо і сам спо-чивав у цей день. Не тому, що втомився, бо Він ніколи не стомлюється, а тому, щоб зробити його пам’ятником творін-ня, як сказано в книзі Буття 2:3 «…по-

благословив…освятив його.…бо в той день відпочив від усіх своїх діл….».

Як сьогодні ми ставимося до за-пропонованого нам Богом дня відпо-чинку?

Є всі підстави стверджувати, що день відпочинку, це не просто вільне про-ведення часу – це розуміння того, що відбувається реставрація, поповнення духовних і фізичних сил, і спілкування з Богом. Інше відношення до цього дня відпочинку не принесе користі, не зніме фізичної та моральної втоми, не дасть заряд бадьорості на наступні шість днів праці.

Ми всі живемо в створеному Богом світі і маємо дотримуватися його за-конів. В Євангелії від Матвія (5:17-18) Христос каже : «Не думайте, що я прий-шов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але виконати. Запевняю вас: доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із закону не зникне, – усе збудеться».

Деякі вважають, що мають право на свій власний розсуд встановлювати день, в який їм зручно буде робити що-тижневу зупинку: хто п’ятницю, хто неділю, чи хто якийсь інший день тиж-ня. Проте у четвертій заповіді Закону Божого мова йде не просто про відпо-чинок, про вихідні дні на підприємствах чи світські державні свята. Навіть більше того, якщо людина – пенсіонер чи непрацездатна, то вона може і весь тиждень не працювати, вірніше, іноді через обставини змушена знаходитися без роботи.

Однак у Своїй заповіді Господь не

залишає місця для якоїсь невизначеності чи філософських домислів. Адже тут Він конкретно пов’язує відпочинок зі святістю. Окрім суботи, жодного з шести інших днів Господь не називає святим.

Звичайно людина може це робити, і брати на себе пріоритетне право ви-значати, що є святим, а що ні. Тільки постає питання – чи узгодила вона це з Господом? Невже хтось може припус-титися думки, що Божий закон виявив-ся недосконалим і потребує чиїхось по-правок? Якби людство притримувалось четвертої заповіді – атеїзм не з’явився б, а для еволюції не знайшлося б місця.

Чи не тому противник Бога на-магається викинути цю заповідь, або, принаймні, хоч би змінити її та надати їй іншого змісту? Адже з усіх десяти, тільки заповідь про суботу вказує, хто є наш Творець і що «на образ Божий Господь нас створив, як чоловіка та жінку» і якась амеба з калюжі чи мавпа тут ні до чого.

Ось чому в цій заповіді присутнє слово «Пам’ятай…», бо пам’ятаючи, що ми не випадковість, а діти, котрих створив Всемогутній люблячий Бог, хочеться так само відповісти Йому любов’ю. Цей Бог, щоб не втрачати зі своїми земними дітьми зв'язок, побажав виділити один день у тижні, який вони могли б присвятити духовним речам: молитвам, відвіданням богослужінь і роздумам над Святим Писанням під час спілкування.

Тому пам’ятаймо день відпочинку, який установив сам Бог!

і.ф. капітан

Неможливо уявити діяльність людини поза часом. Усьому свій час

8



СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

Тираж: 30 000. Зам. № 163

Пишіть на адресу:

м. Ужгород,вул. Джамбула, 23;

Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: [email protected]

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик, Ві-талій Мелесь, Світлана Водько

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Проклятье века — это спешка,и человек, стирая пот,по жизни мечется, как пешка,попав затравленно в цейтнот.

Поспешно пьют, поспешно любят,и опускается душа.Поспешно бьют, поспешно губят,а после каются, спеша.

Но ты хотя б однажды в мире,когда он спит или кипит,остановись, как лошадь в мыле,почуяв пропасть у копыт.

Остановись на полдороге,доверься небу, как судье,подумай — если не о Боге —хотя бы просто о себе.

Есть в нерешительности сила,когда по ложному путивперед на ложные светилаты не решаешься идти.

Когда шагаешь к цели бойко,как по ступеням, по телам,остановись, забывший Бога,—ты по себе шагаешь сам!

Когда тебя толкает злобак забвенью собственной души,к бесчестью выстрела и слова,не поспеши, не соверши!

Остановись, идя вслепую,о население Земли!Замри, летя из кольта, пуля,и бомба в воздухе, замри!

О человек, чье имя свято,подняв глаза с молитвой ввысь,среди распада и развратаостановись, остановись!

евгений еВТуШенко

Documents

Христианская газета Світло твого життя № 5 (2015)