АнонсиПарадокси цивілізації

Жизнь или существование

Не уподобляемся ли мы тем, кто делает

все наоборот?

Важкі запитання

Жизнь с избытком

Куда пойдешь?

Повноцінне життя можливе

№ 58

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)

стор.

2

стор.

5

стор.

4

стор.

3

Останнім часом реклама настирливо закликає нас – z«живи на повну». Мабуть, навіть самі того не усвідомлюю-чи, рекламодавці торкнулися кількох важливих питань:

1 – так як ми живемо, цього недостатньо. 2 – потрібно щось змінювати. 3 – чи варто очікувати повноту життя там, де воно взагалі

відсутнє?Реклама рідко дбає про ваше здоров’я чи рівень життя, бо

ні для кого не секрет, що там чисто бізнесові інтереси. Проте, підняті питання варті того, щоб їх ближче розглянути. Напевно ні в кого не виникає сумніву, що і перше й друге твердження є правильним, бо про це свідчить життєвий досвід. Тут не потрібно доводити якісь теореми чи, можливо, проводити складні наукові дослідження – достатньо подивитися як ми живемо.

Звичайно, я не збираюся аналізувати відомий усім слоган «живи на повну», бо певне кожен розуміє, що це лише своє-рідний заклик до ще більшого вживання алкоголю, а на краще життя тут і натяку немає. Варто поміркувати: чи додасть ал-коголь повноти життя, чи, навпаки, – відніме і забере й те, що Бог уже дарував? Очевидно, що навіть риторичного питання цілком достатньо, щоб зробити правильний висновок.

Якщо бути відвертим (хоча би самим з собою), то ті, хто свою нестриманість у звичках намагаються зобразити як необмежену свободу, у глибині душі добре розуміють, що коли йдеться про свободу, то це не про них. Вивіска «живи на повну» лише маскує те, чого там насправді немає. А роз-мови про свободу, є ніщо інше, як слабкий психологічний захист – треба ж якось мотивувати свій стиль життя. Але чим? Зрозуміло, що не чимось дешевим, малоцінним, нікчемним

– якщо вже й виставляти якийсь мотив-пояснення, то певна річ, матеріальний компонент тут буде здаватися заслабким аргументом.

А ось таке ідеологічне поняття як «свобода» чи «воля» залюбки обирають ті, хто не знаходять чим пояснити (хоч би самому собі) причину своїх слабкостей. Трохи перефразував-ши відоме прислів’я, доречним було би сказати: дай недобрій звичці волю, заведе в неволю. І тоді вже свобода залишиться тільки на словах, або ж зостанеться згадкою про той час, коли зухвало хизувався: «Я вільна людина – що хочу, те й роблю».

У більшості випадків, за рідкісним виключенням, люди намагаються виправдовувати свої вчинки. Ось класичний приклад того, як дехто себе вигороджує: «Усі знають що я п’ю, але ніхто не знає, чому я п’ю». Не чекайте що після такої заявки ви отримаєте якісь пояснення. Розрахунок був лиш просто на те, щоб створити певну інтригу, після якої слухач уже сам здатен буде домислити собі якусь ідеологічну основу цьому випадку.

Чи знаєте ви, що навіть відверті зловмисники мають свою власну ідеологію правопорушень, починаючи від кишенькових, до вищих ешелонів? Тому, не давайте себе зводити якимись високими матеріями там, де йдеться про банальне викорис-тання чиїхось коштів. Подібним до цього виглядає і будь-яке нехтування простими правилами здоров’я. У першому випадку кража вважається злочином, тому, що це ніби проти когось, а в другому випадку – моє здоров’я, це ніби моя власна справа: я нікому ніякої шкоди не роблю. Але чи так це насправді?

На щастя, питання якого ми торкнулися, має й іншу сто-рону, має здорову альтернативу. Запрошуємо переконатися в цьому…

Іван Подорожний

Повнота радості можлива?Повнота радості можлива?

стор.

6

стор.

7

стор.

8

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Щоб жити повним життям, треба перебувати в постійному русі, і тільки тоді один день буде несхожий на інший. (Пауло Коельо.)

Парадокси цивілізаціїПарадокси цивілізаціїЛюдина завжди прагнула до z

того, щоб зекономити час і сили. Мотивація зрозуміла: полег-шити свою працю і заощадити час, тобто зробити роботу за більш короткий час із меншими фізичними затратами. Для цієї мети люди придумують всілякі «розумні» пристосування. У 19 столітті стався технічний і нау-ковий прогрес, і відтоді й дотепер постійно з'являються дивовижні механізми, які розраховані на те, щоб покращити наше життя. Але чи так це відбувається на-справді?

Всесвітньо відомий фізик Ей-нштейн, уже навіть у той час, висловив таку фразу: «ми стали рабами мільйонів непотрібних ре-чей...» А що б він сказав, живучи в наш час? Сьогодні в 21 столітті цей прогрес зріс у рази́. Але, що дивно – ми стали помічати, що нам катастрофічно не вистачає часу, свіжого повітря, спокою. Ми пере-стали дивуватися, захоплюватися, ми до кінця дня дуже втомлюємо-ся. У чому ж справа?

Насамперед, приказка «що лю-дина посіє, те й пожне» стосується не тільки до сільського господар-ства. Ми помічаємо, що будь-які винаходи, що розраховані на те, щоб полегшити життя, разом з тим несуть нам додаткові витрати, про-блеми, а то й небезпеки.

Історія неодноразово надавала

нам можливість переконатися, що будь-які втручання в природні процеси – це погане насіння для посіву. Ми вже це проходили, коли модним був термін: «підкорювати природу». Взяти, наприклад, по-дібне «підкорення» Аральського моря. Арал завжди був одним з найбагатших постачальників мо-репродуктів. Тепер же рівень соло-ності води настільки великий, що більшість видів риб загинуло.

А причина цьому: нерозумне втручання людини! У свій час на державному рівні вирішили під-корити сухі степи між річками

Амудар'я і Сирдар'я, які впадали в Аральське море. Відвели частину річкових вод по каналах в пустелю, щоб перетворити її на «квітучий сад». З тих пір рівень води в Араль-ському морі став знижуватися і так швидко, що це колись славне море сьогодні перетворилося на дрібну солону неживу калюжу.

Навіть більше того, змінився клімат, зникли підґрунтові води, висохли криниці, почастішали пилові бурі, почали гинути дикі тварини пустелі. Зараз, на жаль, ніякі програми не здатні зупинити процес випаровування моря. Воно

вмирає. Ніхто, очевидно, на по-чатку не звернув увагу на те, що в природі діють незмінні закони. І один із них – закон сіяння і жнив, про який свого часу наголосив Господь ще першим жителям на-шої планети.

Цей закон ще відомий як закон вкладення, або причини й наслід-ку. Наша планета так створена Творцем, що на ній нічого не треба переробляти. Але люди відкинули мудрість Божу і тому ми пожина-ємо плоди нашого людського без-умства – урагани, тайфуни, цунамі, посухи, хвороби, зміна клімату, катастрофи та загроза зникнення всієї цивілізації. Біблія говорить, що Бог буде судити тих, хто «ни-щить землю» заради наживи, адже дію Господніх законів ніхто не відміняв: ні морального, ні тих що діють у природі.

Звичайно, Бог нас створив з прагненням пізнавати навколиш-ній світ, відкривати Його диво-вижні закони, користуватися ними – вони ж дані для нашого блага. Але у своєму прагненні до чогось нового ми забуваємо хто ми і для чого живемо, а не маючи чіткої відповіді на ці питання, неможли-во правильно визначити життєві пріоритети.

У Бога є програма для людського щастя. Тому, щоб людям не заги-нути від самих се́бе, Бог пропо-нує: «Зверніться до Мене і будете врятовані усі кінці Землі».

– Як ви розумієте • вислів «жити на по-вну»?

– Особисто для мене це означає брати від життя максимум. Але є різниця між «брати максимум» і «ні в чому собі не відмовляти».

– І як можна отримувати від життя максимум?

– Перш за все, брати ко-ристь зі всього, що стається з нами кожного дня; постійно розвиватися, знайомитися з новими людьми, відвідувати

нові країни, куштувати нову їжу…

– Але є і те, що може ста-ти цьому на заваді, чи не так?

– Звісно. Це прагнення ско-чити вище голови, гонитва за чимось недосяжним, екстра-ординарним.

ростислав

– Як ви розумієте сло-• ва «жити на повну»?

– На мою думку, це означає брати від життя лише хороше.

Завжди бути радісним і на-магатися не грішити.

– А що допомагає «жити на повну»?

– Все, що позитивно впли-ває на людину і приносить їй користь.

Світлана

– Що для вас означа-• ють слова «жити на повну»?

– О, вони асоціюються у мене з розкішшю й достатком.

– Тобто головною умовою повноцінного життя є гро-ші?

– Не лише. Ще злагода й мир у сім’ї, міцне здоров’я…

– А що може завадити лю-дині жити на повну?

– Якраз відсутність цих скла-дових.

пані Валентина

– Що, на вашу думку, • означають слова «жити на повну»?

– Для мене це означає жити по своїм правилам, які ти сам встановлюєш протягом жит-тя.

– А що впливає на це?– Абсолютно все: навчання,

оточення, віросповідання, сім’я, телебачення, Інтернет, друзі та багато іншого.

Володимир

– Що допомагає люди-• ні «жити на повну»?

– На жаль, у сучасному сві-ті жити на повну людям до-помагають матеріальні бла-га. Але життя християнина суперечить цьому, оскільки Бог дає нам повноту.

– А що заважає повно-цінному життю?

– Зі світської точки зору це моральні принципи, які, нібито, є обмеженнями.

Аліна

Звичайно, кожна людина по-своєму сприймає вираз «жити на повну». І на це впливають безліч чинни-ків. Для когось повноцінне життя зосереджене на ма-теріальних аспектах, для інших – це духовні фактори; ще для когось – гедоністичні ідеї. Згадуються слова дав-ньоримського драматурга Теренція: «Скільки людей, стільки й думок». Але необ-хідно пам’ятати, що люд-ська природа є цілісною, і «жити на повну» неможливо без гармонійного розвитку психологічних, моральних, інтелектуальних, духовних та фізичних якостей.

Інтерв’ю бравВлад Берецки

3

Важкі запитанняВажкі запитанняСВІТЛО твого ЖИТТЯ

Віра полягає в тому, що ми віримо тому, чого не бачимо; а нагородою за віру є можливість побачити те, у що ми віримо.

Часом замислюючись над zлюдським життям, бачиш його строкатість та нерівно-мірність. Чому хтось живе, а хтось – животіє?

На жаль, у сучасному світі дуже важко бути добрим і щи-рим…Потрібно носити маску і брехати, щоб бути як всі. Чому ми, сучасні жителі сьогодення не любимо правду і тих, хто її не боїться говорити? Чому ми, цивілізовані громадяни, часто-густо є егоїстами, віроломними, нещирими і байдужими? Чому навколо так багато похмурих людей, чому важко посміхатися перехожим? Здається, що нести в собі радість, дарувати людям любов і увагу – зараз стало немодним, банальним і навіть смішним проявом людських емоцій. Мабуть, у сучасному світі, так би мовити, цивілізо-ваному, пройшла колосальна заміна пріоритетів…

Радіти життю по-справжньому ста ло незрозумілим і недо-речним. Але, здається, тільки цінуючи і радіючи життям, ми допомогли б не тільки ближньо-му, а й собі.

Чому дитина, у якої рак, або будь-яка інша тяжка хвороба, всміхається тобі, а чоловік, який має все: здоров’я, сім’ю,

любов, гроші говорить, що жити не варто? Можливо, це стається тому, що багато із нас не вміють цінувати, не вміють жити «на повну», тобто радіти кожному дню, не вміють чи не хочуть щиро любити і віддавати себе повністю життю…

Чомусь ми, люди, не цінуємо те що у нас є, а частіше скар-жимося і мріємо про те, чого у нас немає. Людина хоче бути не просто багатою, вона хоче бути багатшою за інших. «Хто лю-бить срібло, той не насититься сріблом» – стверджує Соломон. Невже нам байдуже, що ми є

відповідальними перед Тим, Котрий дав нам життя?

Людська байдужість – це симптом сучасності, де він влучно названий синдромом емоційного вигорання, бо при-зводить до паралічу наших сил, почуттів і супроводжується втратою радості та задоволе-ності життям. Поширенню син-дрому вигорання сприяє наша епоха – час досягнень та спожи-вацьких амбіцій. Ми живемо в такий час, коли відбувається зміна орієнтирів. Те що ко-лись вважалося аморальним, тепер багатьом здається нор-

мою. Ось з якої причини у нас з’являється безліч питань на котрі нам самотужки важко знайти відповідь.

На щастя, Той, Хто нас ство-рив, не байдужий до нас. Він здатен не лише відповісти на наші питання, але й вирішувати їх. В Євангелії від Марка (8:36) записані слова Христа: «Яка ж користь людині, що здобуде увесь світ, але душу свою зана-пастить?». Отримавши відпо-відь на найголовніше питання всього життя, усі інші поступо-во зникнуть.

Через апостола Іоанна отри-муємо напрямок для власних пошуків, котрі спрямовують нас до головної суті всього Святого Писання: «Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його. Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя».

У такому випадку, слова Ісу са набувають для нас доленосного значення: «Шукайте ж найпер-ше Царства Божого й правди Його, а все інше вам додасть-ся».

Людмила кАСтрАн

Воістину, Царство Боже є zтаємницею! Але, тим не мен-ше, воно існує. І для того, щоб увійти в нього, не обов'язково розуміти усієї глибини не-зліченних таємниць цього Царства. Для цього потрібна уся вічність. А тут, на землі, для нас короткочасних людей, потрібно було дати хоча би необхідний мінімум знань про те Царство, до якого Небо нас закликає.

Зважаючи на досить спотво-рену інформацію про Царство Боже, і про вічне спасіння вза-галі, Христос старався підбирати прості слова, зрозумілі найпро-стішим і невченим людям, щоб пояснити їм, як увійти в Царство Небесне! Причому, увійти, не чекаючи якогось невизначеного майбутнього, а вже сьогодні, зараз.

І Бог знайшов таку мову, за-вдяки якій можна було донести до нас, людей, Божі наміри. Цією мовою була любов! Саме вона є найвищим проявом здатним досягнути нашого серця. Воля Божа здійснюється тоді, коли ми навчаємося любити.

Бог - це світло, без Нього не можна безпечно йти. Ставиш Богу, здавалося б, нерозв’язні, незрозумілі питання, але з часом, вони виявляються легкими, тому

що їх вирішує Він. Якщо живемо зважаючи на волю Божу, котра без сумніву є найкращою і най-більш прийнятною для нас, ми помічаємо що наше життя по-чинає підпорядковуватись вищій моралі, яка закарбована у незмін-них десяти Божих Заповідях.

Та це й не дивно що Заповіді пов’язані з любов’ю, адже вони відображають Божі наміри. На-певно кожен з нас розуміє, які наміри можуть бути у самої любові. А конкретніше – у Того, Котрий Сам є Любов’ю. Так! Бог є любов’ю. І якщо ми віримо цьому твердженню Святого Пи-сання, тоді, безперечно, віримо також і словам Ісуса: «Якщо любите Мене, і заповідей Моїх дотримуватися будете».

Більшість з нас уявляють лю-бов, як те, що приймається, а не віддається. А любов – це віддава-ти. «Бо так полюбив Бог світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Коли Бог віддавав, Він віддав найкраще що в Нього було – Сво-го власного Сина, Ісуса Христа. Також Він віддав Його, заради кожного з нас. Це любов у своєму найвищому прояві!

Але чому ж Ісус пішов на хрест, чому не відвернувся?

Ми розуміємо, що якби Він ухилився від цієї жертви, то нам

самим прийшлося б нести пока-рання за свої гріхи, бо саме цього вимагав Божий Закон.

Це дійсно так, про це пише апостол Яків: «Хто дотримується Закону в цілому, але порушує в чомусь одному, той вважатиметь-ся винним у всьому. Бо Той, хто сказав: «Не чини перелюбу», той також сказав: «Не вбивай». Отож, якщо не чиниш перелюбу, але вбиваєш, то ти також є по-рушником Закону».

Якби Христос відмінив цей Закон десяти заповідей, то Йому, можливо, не прийшлося б іти на такі страждання.

У такому випадку мусимо ви-знати, що скасування цих запо-відей означало б утвердження безладу у Всесвіті і легалізацію беззаконня. Ясна річ що справед-ливий і люблячий Бог не міг на таке погодитися.

Отже, Він за краще вибрав смерть, ніж позбутися нас наза-вжди.

Ісус зробив це, щоб ми повіри-ли що Його заповіді порушувати не треба, і немає потреби відмі-няти Його Закон, оскільки він є досконалим відображенням лю-бові, як до нашого Бога-Творця, так і до наших ближніх.

Повнота любові

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Если ничего нет без Бога, то с Ним есть все то, что есть у Него.

Жизнь или существованиеЖизнь или существование

«Существует много методов лечения, но есть толь-ко один путь, ведущий к здоровью, который, одобряет Небо». Бог предлагает нам лишь один путь возвращения здоровья – полное послушание всем Его законам.

«Чистый воздух, солнечный свет, умеренность, отдых, физические упражнения, надлежащее питание, употре-бление воды, вера в Божественную силу – вот истинные лекарственные средства» (Е.Уайт. «Служение исцеле-ния».

От нашего верного понимания природы возникновения болезни, будет в большой степени зависеть выбор нами методов лечения, от которого, в свою очередь, зависит не только наше физическое здоровье, но и наша вечная участь.

С каждым прожитым го- zдом мы все больше замечаем, что время летит неумолимо, а вместе с ним проходит и наша жизнь. Отношение к ней яв-ляется очень неоднозначным. Кто-то радуется за каждое мгно-вение жизни, кто-то сетует на свою тяжелую судьбу, а кто-то бездумно транжирит свои дни, не зная, ради чего стоит жить.

Желание быть успешным, жить богато – всегда было при-суще человеку еще издревле. К сожалению, через грех, это ес-тественное желание было извра-щено до неузнаваемости. Жизнь современного человека мало чем отличается от жизни гре-ков и римлян, живших 25 веков тому назад. Времена меняются, трансформируется культура, но очень трудно изменить людской эгоизм.

Христос жил во времена Рим-ской империи, которая в то время испытывала пик благо-денствия и процветания и, тем не менее, люди задумывались,

искали объяснение смысла жиз-ни. Система Римского государ-ства состояла из двух классов людей: свободных и рабов. Имевшие статус свободных были уверены, что по отноше-нию к подчиненным народам, как раз их образ жизни является престижным, поскольку в пер-вом столетии даже простой рим-ский гражданин имел несколько рабов. Жизнь римлян проходила в увеселениях, алчности и разв-рате, а смысл их жизни, преиму-щественно выражался в одном требовании – хлеба и зрелищ.

Сегодня, когда рабство уже упразднено, кажется, что должны были бы исчезнуть прежние классовые различия. Да, формально их нет, а фак-тически во все века и поныне существует проблема неравно-мерного распределения жиз-ненно необходимых ресурсов. Благосостояние 1-го% самых богатых людей на Земле в 2016 году превышает половину всего благосостояния человечества, предупреждает британская бла-

готворительная организация Oxfam.

Апостол Павел, живший во времена зарождения христиан-ства, дает такую характерис-тику обществу: «Знай же, что в последние дни наступят вре-мена тяжкие. Ибо люди будут самолюбивы, сребролюбивы…» (2 Тим. 3…). И многие люди не мыслили бы своей жизни по-другому, если бы не Христос – Божий Сын. Он жил на земле как человек и как Сам Он свидель-ствует, пришел для того чтобы имели жизнь. (Иоан. 10:10).

Христос, Сын Божий, придя на землю, был подобным нам во все кроме греха. Он нуждался в пище, одежде, он уставал, радо-вался, печалился, работал. Он нуждался в общении, утешении, в понимании и сочувствии. Мы видим, что Христос посвятил свою жизнь служению людям: он исцелял больных, воскрешал мертвых, прощал грехи, вселял надежду, рабов греха делал свободными, призывал к добру и провозглашал любовь.

Во всех своих делах Христос руководствовался человеко-любием, и Его последователи также жили жизнью Христа. В связи с этим апостол Иоанн делает такое заключение: «Кто говорит, что пребывает в Нем, тот должен и поступать так, как он поступал».

Царь вечности пришел на Зем-лю как человек и показал, что настоящая жизнь – это не жизнь господ и рабов. Это не алчное накопительство, в котором че-ловек не в силах остановиться, всеми силами пытаясь брать от жизни все. Истинная жизнь – это, прежде всего, служение сво-ему ближнему в любви. Христос показал нам небесный образец, когда указал на личный пример: «Я не пришел, чтобы Мне слу-жили, но чтобы послужить…»

И, действительно, Христос тот человек, который проде-монстрировал нам, что такое «жизнь с избытком». Без Христа мы существуем, во Христе – мы живем!

и. н. СкАчкоВ

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я прийшов, щоб мали життя і мали з надлишком. (Христос)

Человек все дела -ет наоборот. Спешит стать взрослым, а потом вздыхает о прошедшем детстве. Тратит здоровье ради денег и тут же тра-тит деньги на то, чтобы поправить здоровье. Ду-мает о будущем с таким нетерпением, что пре-небрегает настоящим, из-за чего не имеет ни настоящего, ни будуще-го. Живет так, словно никогда не умрет, и уми-рает так, словно никогда не жил.

Пауло коэЛьо

Горе тем, которые зло называют добром, и до-бро - злом, тьму почи-тают светом, и свет - тьмою, горькое почита-ют сладким, и сладкое - горьким!

Библия. книга пророка исаия 5:20

Не уподобляемся ли мы тем, кто делает все наоборот?

Не уподобляемся ли мы тем, кто делает все наоборот?

Сьогодні мільйони людей у zсвіті займають позицію, згідно якої «я сам по собі, а всі інші – теж самі по собі, і ми жодним чином не впливаємо одне на одного». З подібних міркувань виходить, що: «Я можу робити те, що мені хочеться, не врахо-вуючи наслідки для оточуючих мене людей».

Тільки у 20-столітті такі правила життя призвели до того, що люди скоїли більше страждань, ніж усі стихійні лиха, разом узяті. І чи можна думати, що ці страхіття були результатом високої свідомості? Скоріше за все, це – плід глобальної несвідомості, або засліплене егоїстичне безумство.

Насправді, якщо вдума-тися – будь-яка трагедія в нашому світі починається з егоїзму, із забудькуватості що поряд з тобою живуть інші – такі ж живі люди, і що в нашому земному просторі «все» на «все» впливає.

– Наприклад, якомусь од-ному вченому дуже цікаво досліджувати принципи радіоактивного плутонію, і він, цей вчений, не бере до уваги, що дає в руки політи-кові водневу бомбу, готову знищити сотні мільйонів людей.

– Виробнику харчових продуктів важливий миттє-вий дохід, – і в ці продукти кілограмами добавляються

хімічні сполуки і консерван-ти, що позбавляють нас усіх здоров’я.

– Батькам дітей першочер-говим здається заробляння грошей – і вони повністю відсторонюються від ви-ховання власних дітей. Усе це наслідки егоїстичного погляду на власне «я».

Будь-які дії людини мають своє джерело в її розумі. Якщо ми мислимо з позиції власного «я», і точкою опо-ри є тільки наше особисте бачення проблеми, – ми створюємо ілюзію того, що наші дії не торкнуться інших людей чи нас самих, або наших дітей.

Як і яким чином моє влас-не «я» проявляється в сімей-ному житті? Позиція індиві-дуаліста – сліпота і глухота у відносинах один з одним. Власне «я» заставляє бачити в будь-якому слові образу, в звичайних життєвих про-явах неувагу, у люблячій людині – ворога. Власне «я» породжує ревність, недові-ру, підозрілість. Від такого «мікроклімату» в родині близькі люди з часом все більше відсторонюються одне від одного, створюючи навколо себе «психологічну стіну».

Коли людина гостро від-чуває своє власне «я», вона завжди відділяє себе від усіх оточуючих, а навколишній світ стає для неї незатишним

і навіть ворожим. Любов – це завжди почуття сус-пільності, а егоїзм – завжди тільки своє «я».

Коли людина знаходиться під владою свого власного «его», вона дуже болісно сприймає навіть звичайну інформацію, і завжди трак-тує її, як направлену проти неї.

Моє власне «я» – немов спостерігач усього навко-лишнього, – хто що сказав, як подивився на мене, що накоїв такого, чого б я ніко-ли не зробив, і т.д. Та коли я в покаянні душі і серця, через пізнання себе та свого Творця починаю розуміти справжню людську сутність,

– тоді моє єство наповню-ється безмежною радістю і вдячністю Богу за своє іс-нування.

Існує думка, що наші діти, – не вміють порівнювати, аналізувати. Але, діти, поки-що, не вміють і ображатися, і сваритися. Вони радіють життю, вони відкриті, і від того щасл иві. І нам, дорос-лим, дуже хотілося б, щоб наші діти були позбавлені від жахів егоїзму, в якому дуже часто живуть їхні бать-ки.

Отже, що нам, дорослим заважає відкинути конфлікти своїх «я», і цінувати кожну мить життя, яке Богом пода-роване нам з любов’ю?

Моє «я» може бути небезпечним

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Один раз в жизни счастье стучит в дверь каждого, но часто этот каждый сидит в соседнем кабачке и не слышит стука. (Марк Твен)

Жизнь с избыткомЖизнь с избыткомРазрешите вас спросить, мо- z

жете ли вы, представить себе современного человека, доволь-ного жизнью и ни в чем не име-ющего нужды? Да,- скажете вы, это из области фантастики. И все же, сегодня мы знаем очень мно-гих обеспеченных людей. Как мы себе их представляем?

Конечно, это огромный дом, охрана, гувернантки, несколько крутых автомобилей, яхта, само-лет, известность. Такого человека все уважают, а может и боятся. А каков же он сам из себя? Всегда стильно одет, в хорошей физи-ческой форме и, конечно, всегда в темных очках и с охраной. Без-условно, это скудное описание успешного человека. Но почему-то, именно таким его представляют многие. Меня интересует вопрос. Люди считают его успешным, богатым, довольным. А вот он сам, считает себя таким?

Когда я читаю Евангелие, то нахожу там одно, из интересных выражений Христа, Который ска-зал: «Я пришел для того, чтобы име-ли жизнь, и имели с избытком…» Интересно, что имел ввиду Иисус, когда говорил эти слова? В чем их смысл? Реальны ли они для совре-менного человека?

Большинство из читающих этот текст, обращают внимание на выражение «жизнь с избытком» и, понятное дело, каждый хочет увидеть себя таким человеком. Не просто все иметь, но даже иметь с избытком. Давайте попытаемся найти таких людей в окружении

Христа из тех, кому Он сказал эти слова. Но, увы, оказывается, из тех, которые ходили с Ним, мы не находим таких. Более того, когда прислушаемся к речам Иисуса, то услышим: «Птицы небесные име-ют гнезда, лисицы имеют норы, а Сыну Человеческому негде голову преклонить». Так в чем же «жизнь с избытком?»

Для того чтобы увидеть развер-нутую картину всего сказанного, нужно обратиться к контексту 10 главы Евангелия от Иоанна. О чем идет речь? Христос, рас-сказал Иудеям притчу, в которой представлены два персонажа – образ вора и разбойника, и образ доброго пастыря. Естественно, вор и разбойник идет для того, что бы

забрать все, что только сможет. А вот добрый пастырь, прежде всего, выстраивает доверительные отно-шения с овечками. Они узнают пастыря по голосу, он знает каждую из них по имени, они его не боятся и доверяют ему, потому что уже много раз, испытали его доброту. Для них, самое лучшее, это всегда быть рядом с добрым пастырем. За ним они, как за каменной стеной, и он для них все. Он водит их на самые лучшие пастбища, и если опасность угрожает их жизни, он готов отдать за них свою.

Друзья, в этой притче, Христос хотел сказать для всех людей сле-дующее – жизнь с избытком, не исчисляется количеством денег или материальным состоянием.

Она намного больше подобных измерений. Полноценная жизнь – это самые доверительные, самые близкие отношения с Господом. Это жизнь веры и надежды, это уверенность в будущем. Конечно, жизнь с избытком включает в себя и материальное состояние. Не ко-личество его, а радость и счастье от того, что имеешь. Библия гово-рит – «великое приобретение быть благочестивым и довольным». Можно иметь многое и не быть довольным и наоборот, жить рядом с нуждой, но иметь счастье.…

А все, друзья мои, сводится к одному, насколько хорошо я знаю своего Пастыря, и какие у меня отношения с Ним.

В начале 1998 года, я работал за границей, у очень богатого чело-века. Мне приходилось разгова-ривать с его дочерью, которая, по ее рассказам, была очень несчаст-ной. Отец, ежедневно давал ей на карманные расходы около 1000$. Я был удивлен, когда услышал ее не-удовлетворение жизнью. Работая у них, мы зарабатывали по 500$ в месяц. Я никак не мог понять ее проблем. Но сегодня, я понимаю, почему такие люди несчастны…

Жизнь с избытком, это не рос-кошная, беззаботная жизнь. Жизнь с избытком – это уверенность в реальном присутствии Бога в тво-ей жизни, каждый миг, каждый час. Такая жизнь не заканчивается тогда, когда иссякают деньги, она вечна. Именно поэтому «в Боге успокаивается душа моя».

Василий чоПик

Тот факт, что мы обращаемся zк врачу, когда заболеем, гово-рит о том, что ценность жизни превосходит все другие цен-ности. Мы хотим жить и быть здоровыми. Умирать не хотят даже большинство престарелых и инвалидов. Этот отрезок вре-мени, который мы называем жизнью, дарован нам Богом.

Мы не можем выбирать своих родителей. И должны ли мы ро-

диться мальчиком или девочкой - никто нас не спрашивает. И нашу фигуру и или цвет глаз мы не выбираем. Бог дал каждому по Своему разумению. Одному это, другому то. Это та «ценность жизни», которую мы получили от Бога. И наше время опред-елено Богом. Мы не можем его ни продлить, ни сократить. Хотя некоторые пытаются сократить свою жизнь по своей или чужой глупости.

Ч т о т а к о е жизнь, кончаю-щаяся смертью. Вот те главные в о п р о с ы , н а которые многие ищут ответы. Жизнь нередко сравнивают с путём. Чувство-вали ли вы когда-нибудь, что за-блудились, идя по этому пути? Сегодня такое чувство возни-кает у многих людей. Этот мир оказывает на нас

огромное давление. По мере того как общество всё больше грязнет в насилии и безнравственнос-ти, мы можем почувствовать себя бессильными перед его всеобъемлющим влиянием. Как нам в эти нелёгкие времена сле-дить за своей поступью? Что по-может нам не сбиться с правиль-ного курса на пути жизни?

Б и бл и я го в о р и т : « П у т ь праведных - уклонение от зла: тот бережет душу свою, кто хранит путь свой» (Прит.16:17). «Избери жизнь, дабы жил ты и потомство твое...» (Втор.30:19). Если вы пока полагаете, что здесь речь идёт о жизни на нашей гре-ховной планете, о жизни, которая всегда кончается смертным сном, то обратите особое внимание на последние слова этого отрывка, и вы поймёте, что речь идёт о Вечной жизни.

«Ибо только Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Гос-подь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надеж ду».

Суета ослепляет, и человек не думает о будущем. Но Иисус ви-дит все концы и начала. Он знает,

как найти выход из любого за-труднительного положения.

Считается, что в нашем мире победителем оказывается тот, кто имеет силу, богатство и власть. Но Иисус Христос, придя на Землю, провозгласил, что Бог ценит в людях совсем другое. И судить Он будет людей по Своим законам. Иисус, призвав всех к Себе, сказал возмущённым ученикам: «Вы зна-ете, что почитающиеся князьями народов господствуют над ними, и вельможи их властвуют ими. Но между вами да не будет так».

В царствах этого мира высокое положение достигалось путём возвышения себя. Высшие классы должны думать, решать, наслаж-даться и править, а низшие — по-виноваться и служить. А Христос учреждал Своё Царство на другом основании. Он призывал лю-дей не властвовать, но служить, а сильным – сносить немощи бессильных. «Ибо и Сын Чело-веческий не для того пришёл, чтобы Ему служили, но чтобы по-служить и отдать душу Свою для искупления многих». В Царстве Христа больше тот, кто следует примеру, который Он дал.

Как я отношусь к жизни?

7СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Життєрадісність - це не тільки ознака здоров'я, але ще й найдієвіший засіб, який рятує від хвороб. (Семюел Смайлс)

Куда пойдешь?

Екзамен життя

Мы с детства помним зна- zменитую картину «Витязь на распутье». «Направо по-йдешь..., налево пойдешь..., прямо пойдешь...». К чему приводит тот или иной способ принятия решений? В реше-нии пойти налево люди, как правило, руководствуются исключительно эмоциями и чувствами. В решении пойти направо – только разумом. А вот по дороге прямо мы по-говорим в конце.

Итак, желание пойти налево иногда возникает у некоторых. Одна женщина рассказала, что она прожила со своим мужем 10 лет. «Сначала мы очень любили друг друга, но постепенно все это становилось не так остро и прекрасно, как было внача-ле... а потом, все переросло в привычку появилось равноду-шие, холодность. И вот недавно я встретила человека, моего соседа! Я влюбилась в него как девочка. Я хочу развестись со своим мужем! Я хочу быть счастливой! Разве это престу-пление быть счастливой?» - спросила она в заключение.

Конечно, быть счастливой это прекрасная цель. Только дальше будет вот что: раз-вод с первым мужем... первые счастливые несколько месяцев с новым мужем... а потом уже опять привычка, равнодушие и,

Куда пойдешь?

Якщо ви маєте якусь техніку z(машину, мотоцикл чи моторол-лер), вам доводилося здавати екзамен в автошколі, на якому серед безлічі запропонованих відповідей необхідно було ви-брати лише одну, але вірну відповідь. Подібні іспити кож-ному з нас доводиться здавати в житті.

Сучасній людині, котра нама-гається з'ясувати: «Хто я? Чому я прийшов у цей світ? Куди я йду?», - відповісти на ці питання далеко непросто. Величезна кількість інформативних джерел заплуту-ють наше розуміння стосовно цих питань.

Подібна ж ситуація виникає і при виборі віросповідання. Як розібратися в такій величезній кількості різних церков, конфесій, деномінацій? Адже у світі існує близько 2000 різноманітних релі-гійних напрямків. А з них - лише одне вчення може бути вірним, решта їх містять помилки.

Ми не можемо залишатися в безпеці, якщо будемо покладатися тільки на свої відчуття. Бог каже: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її - шлях до смерті». Притч.16: 25. Ми пови-нні бути впевнені, що розуміємо Біблію вірно і не помиляємося.

Чи дає Бог можливість розпізна-вати, що є істина? Чи є спосіб ви-значити, яка Церква є істинною? Звідки дізнатися, що робити і в що вірити?

Бог не залишає нас у незнанні. Він дав нам пророцтво, яке від-повідає на всі питання. Апостол Павло у листі до Тимофія так ви-словився про Церкву: «…щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живо-го, стовп і підвалина правди». (1 Послання до Тимофія 3:15).

Звертаючись до свого наро-ду, Бог не випадково у Книзі Об'явлення двічі уточнює, що дасть Свої благословення тим, що «зберігають заповіді Божі». У наш час духовного замішання від багатьох релігійних лідерів, мож-на почути твердження, ніби-то за-повіді втратили свій сенс відразу після смерті Христа.

Бог передбачив, якого спо-творення та різноманітного ви-кривлення зазнає Його вчення в останній час, перед Його Другим Пришестям. І тому Він називає Своїм народом тих людей, які свято шанують усі десять незмі-нених заповідей, у тому числі й четверту заповідь про суботній день, а не вибірково, на свій влас-ний розсуд.

Христос вказує на Церкву, яка

розуміє і вірить, що спасіння да-ється нам як дар, а дотримання Божих Заповідей є не зароблянням Царства Божого, а відгуком на любов Христову, Котрий казав: «Якщо Ви Мене любите, Мої за-повіді зберігайте!» (Іоана 14:15). Як бачимо, це саме та покора, яка заснована на любові до Бога, а дотримання заповідей, є лише проявом цієї любові.

Істинна Церква, яка описана в книзі Об'явлення, має ще деякі відмінні ознаки.

Така Церква не визнає жодних посередників між Богом та люди-

ною окрім одного Єдиного: «Один Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тимофія 4:5). А тому, вірить, що цим, Святе Писання забороняє у молитві звертатися до будь-якої людини чи її зображення, хай на-віть якою б вона не була святою.

Святе Писаня вказує також на те, що наше тіло є храмом Святого Духа, а тому слід вести здоровий спосіб життя, відмовившись від алкоголю, наркотичних речовин, куріння, нечистої їжі – від усього, що руйнує здоровя, та занечищує наше тіло і наш розум.

поскольку тормозов нет, опять новый любимый сосед. Даль-ше снова развод и новый круг «счастья». Затем развод и оди-нокая старость, груз нескольких прелюбодеяний, смерть, и… потеря вечности. Так чего же не хватало этой женщине перед поворотом налево? Возможно, кто-то скажет – разума.

Некоторые, полагаясь на свой разум, предпочитают более рациональный путь. Прежде чем принять какое-то решение они садятся и просчитывают все возможные варианты. Ну, например, я решаю стать успешным бизнесменом и на-чинаю готовиться к этому. Ста-раюсь хорошо учиться в школе, в институте, причем выбираю специальность, которая в даль-

нейшем поможет сколотить мне капитал – ну, допустим, финан-совое направление. Как человек разумный, я избегаю всяческих излишеств, и все силы на до-стижение цели. Не прошло и двадцати лет как у меня появи-лось несколько предприятий, сеть магазинов, красивый дом, несколько автомобилей, счет в банке.

И вот однажды – продолжает рассказчик – я решил оглянуться и посмотреть, к чему я пришел на этом пути. Оказывается, что мне уже пятьдесят, а при всем моем богатстве у меня ни се-мьи, ни жены, ни детей. И как человек разумный, я понимаю, что к этому времени шансов найти спутницу жизни, которая бы любила меня́, а не мой счет

в банке – остается все меньше. Так чего же мне не хватало пе-ред поворотом направо?

С е г од н я м н о г и е и д у т подобными путями. Сколько талантливых певцов и артистов, ставших миллионерами, по-гибли от наркотиков, скольких великих художников погубило пьянство, сколько успешных бизнесменов уличенных в пре-любодеянии разрушили свои семьи, потеряв большую часть капитала в многочисленных бракоразводных процессах. Сколько известных полити-ков загубили свою карьеру, увлеченные половой распущен-ностью. И на всех этих путях че-ловек оставляет грязные следы своей греховный жизни.

Друзья мои, там, у ног Спа-сителя наше место не занято. Господь ждет нас своих за-блудившихся детей. Он давно уже вышел на дорогу, чей го-лос звучит над всей планетой. Прислушайся, и направь свои шаги прямо к Его зову. Он говорит: «Придите ко Мне все угнетенные, обманутые, униженные – у Меня есть для вас утешение, есть спасение. Придите такими как вы есть, избитые и израненные грехом. Придите… Я приму вас! Я от-дал за вас жизнь, чтобы вы мо-гли воспользоваться истинной полнотой жизни»!

Святослав чАриеВ

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

Тираж: . Зам. №

Пишіть на адресу:м. Ужгород,

вул. Джамбула, 23;Індекс: 88000

2016 рік

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: chernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик, Ві-талій Мелесь, Світлана Водько

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Повноцінне життя можливе

У сучасній швидкоплинності zжиття люди часто відчувають себе пригніченими і напружени-ми, вони відчувають біль, роз-чарування і безнадію, тому з лег-кістю ризикують своїм здоров'ям і навіть життям, щоб отримати хоч якесь полегшення, нехай на-віть тимчасове. Їх закликають: «Прислухайся до своїх відчуттів! Якщо ти відчуваєш, що це добре, роби! Поспішай, бо життя пройде повз тебе!»

Таємних алкоголіків сьогодні не менше, ніж бездомних. А на кожного вуличного волоцюгу, що шукає чергову «дозу», доводить-ся, як мінімум, одна «шановна» людина, що намагається при-душити свою біль легальними препаратами.

Але люди все більше розча-ровуються. Часто в сміху немає

істинної радості, і душевний світ не введеш у вену. Пляшки і таблетки не стирають прови-ну, і благополуччя неможливо отримати за рецептом. Навіть новітні препарати мають тим-часову дію.

Недостатньо бути здоровим і струнким, це саме стосується і багатства, слави, краси, сили. Повноцінне життя обов'язково включає в себе духовний ріст і розвиток. Ми не приходимо в цей світ з достатнім для виживання мінімумом, як стверджують ево-люціоністи. Ми народжуємося з розумом і совістю, що утримує нас на вірному шляху, з багатим набором почуттів та емоцій, що збагачують наше життя.

Повноцінне життя, як ми мо-жемо самі здогадатися – повне цінностей. Багато людей, по-вністю здорові фізично від при-

роди, не можуть знайти цінності для себе протягом усього свого життя. Дико бачити сумовитих, симпатичних, молодих і здоро-вих людей, які стверджують, що життя скінчилося і не має сенсу. Таке життя, дійсно є неповно-цінним. Люди ж, які навчилися радіти життю і знайшли в ньому цінності і своє місце – живуть повноцінним життям незалежно від свого фізичного стану.

У серці кожної людини живе глибоке прагнення до чогось кращого, прагнення, прищеплене Творцем і здатне привести нас до Того, Хто може наповнити наше життя сенсом зараз і у вічності. Наш Бог – Ісус – не просто все-могутній, праведний і люблячий. Він є любов’ю. Він довів це, ство-ривши нас, померши на хресті за наші гріхи й пообіцявши повер-нутися, щоб взяти нас на небо.

Світ не знає характеру Бога. В уяві звичайної світської лю-дини характер Божий гранично перекручений. Що ж робити? Як вийти із цього замкнутого кола ізоляції від Бога й допо-могти іншим? Потрібно від-крити людям правду про Бога, і не просто про Бога, а про Бога любові – Ісуса Христа.

Щастя з Богом починається з поваги до Сина Божого й міцної любові до Його закону. «Мир великий для тих, хто любить Закон Твій, і не мають вони спотикання» (Псал. 118.). Божі заповіді вказують на не-обхідність любити ближнього. Саме Ісус дає вам силу любити інших. Без Христа просто не має майбутнього. Він каже нам: «Я прийшов, щоб мали життя і мали з надлишком» (Ін.10:10).

Повноцінне життя можливе