55
Безпековий огляд ЦДАКР №9 (25) 15 травня 2015

Бюллетень №9. Безпековий огляд Центру Досліджень Армії, Конверсії та Роззброєнь

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Директор та головний редактор Валентин Бадрак.

Citation preview

Page 1: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

Безпековий огляд ЦДАКР №9 (25)

15 травня 2015

Page 2: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

Page 3: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики і ризики для України у першій половині травня 2015 р.

Поставки оружия сделают судьбу украинских сил на поле боя отражением успехов или поражений внешней политики США

«Украине необходимо избавиться от Нормандской группы»

Співробітництво між Україною та державами НАТО та ЄС в оборонній сфері має значні перспективи

Україна прагне до здійснення спільних з західними країнами замовлень з розробки озброєння

Авіаційний сегмент ВТС України з заходом — це неосяжний потенціал

Госпрограммы вооружения России – смена приоритетов?

Page 4: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

4

Основні виклики і ризики для України у першій половині травня 2015 року та на найближчі дні ха-рактеризуються намаганням Крем-ля перевести реалізацію завдання контролю над Україною та реаліза-ції всебічного впливу на її владу у внутрішню українську площину. Це відбувається на тлі не знятої во-єнної осади східних та південних кордонів, що залишає цілком мож-ливою загрозу масштабної війни.

На відміну від ситуації періоду до 9 травня Москва ще більше зо-середилася на підривній діяльності проти України, цільовій «роботі» з її населенням, пошуку нових союз-ників на міжнародній арені, ре-зультативності переговорів із євро-пейськими лідерами та тлі збереження загальної конфронта-ції з США. Незважаючи на те, що залишається висока ймовірність проведення Росією масштабної во-єнної агресії з метою окупації но-

вих територій України та, зокрема, «пробиття сухопутного коридору» до раніше окупованого Кримсько-го півострову, керівництво РФ веде активний пошук альтернатив вій-ськовому вторгненню у досягненні своїх завдань. Причинами цього є передусім суттєве послаблення ро-сійської економіки, слабкість за-гального ресурсу для проведення масштабної операції (наприклад, «пробиття сухопутного коридору» до Криму), непохитність основних гравців на світовій арені щодо на-явних економічних санкцій та зна-чні ознаки погіршення сприйняття влади всередині самої Росії. Справжньою проблемою для ро-сійського керівництва стає початок прозріння суспільства. Так, росій-ські солдати почали групами йти з армії через конфлікт в Україні.

Крім того, більше з’являється даних про незадоволення у середо-вищі нинішньої російської еліти ді-

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики для України у першій половині травня 2015 р.

Незважаючи на те, що залишається висока ймовірність проведення

Росією масштабної воєнної агресії з метою окупації нових територій України та, зокрема, «пробиття

сухопутного коридору» до раніше окупованого Кримського півострову,

керівництво РФ веде активний пошук альтернатив військовому

вторгненню у досягненні своїх за-вдань

У Путіна з’явилися підстави для розробки модернізованого плану

«захоплення» України – шляхом зміщення владних політичних сил та

просування лояльних до Кремля політиків «Опозиційного блоку». Ключовий момент цього плану – проведення виборів у захоплених

регіонах з метою легітимізації ватажків проросійських загонів та

трансформації їх у політиків

Page 5: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

5

ями президента країни, політика якого визначається як така, що веде у глухий кут. Водночас, після супер-ечки між Президентом Порошен-ком та відомим олігархом Коломой-ським у Путіна з’явилися підстави для розробки модернізованого пла-ну «захоплення» України – шляхом зміщення владних політичних сил та просування лояльних до Кремля політиків «Опозиційного блоку». Ключовий момент цього плану - проведення виборів у захоплених регіонах з метою легітимізації ва-тажків проросійських загонів та трансформації їх у політиків. Так, 12 травня представники самопро-голошених «ДНР» і «ЛНР» напра-вили учасникам тристоронньої контактної групи свої умови щодо проведення місцевих виборів на не-підконтрольних центральній владі України територіях – це і є частина плану виходу з кризи власне Путі-на. До речі, газета «День» 14 травня прямо позначила, що «опозиціоне-ри» Дніпропетровщини досить вда-ло провели антиукраїнську «трав-неву мобілізацію».

Кремль сподівається на реаліза-цію такого плану, розраховуючи на підтримку певних осіб великого біз-несу, втомленість народу України від війни, побоювання значної час-тини населення перекидання вог-нищ у стабільні регіони. Означені фактори мають сформувати готов-ність, з одного боку, значної частини населення до підтримки ідеї припи-

нення війни (яку Кремль штучно підтримує через контрольовані угруповання на Донбасі), а з іншого, готовність Західного світу до комп-ромісів задля «мирного врегулюван-ня кризи». Звісно, на руку Путіну грає й позиція самого Порошенка, який передусім покладається на по-літико-дипломатичне врегулювання ситуації, однак не демонструє актив-ності у справі створення потужної армії. У силовому блоці досі мають місце подвійні стандарти, і щодо цього дуже добре обізнані як у Мо-скві, так і в європейських столицях.

Отже, у Києва з’явилася нова по-тужна загроза у зовсім іншому вимі-рі, а Кремль тим часом нарощує по-тенціал диверсійної діяльності, поступово збільшує кількість теро-ристичних актів у тих регіонах, де радянські ідеї і символіка мають вплив. Окрім зафіксованих бруталь-них актів у Харкові та Одесі (таких як підрив залізничного мосту та ко-мунікаційного колодязю в Одесі 13  – 14 травня) поступово нарощу-ється напруження в Дніпропетров-ській, Херсонській та Запорізькій областях – за даними джерел ЦДАКР, ці регіони активно насичуються агентами та диверсантами. На Дні-пропетровщині взагалі політична обстановка різко та значно змінила-ся на гірше, у деяких містах (примі-ром, Кривий Ріг) стала загрозливою. Завдання останніх - створення умов для активного впровадження росій-ських ідей, просування російських

У силовому блоці досі мають місце подвійні стандарти, і щодо цього

дуже добре обізнані як у Москві, так і в європейських столицях

На Дніпропетровщині взагалі полі-тична обстановка різко та значно

змінилася на гірше, у деяких містах (приміром, Кривий Ріг) стала загроз-

ливою

Page 6: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

6

інтересів - від отримання оборон-них технологій (за даними джерел, відбулася прихована передача тех-нології організації серійного вироб-ництва вертолітних двигунів типу ВК-2500 до Ульяновська, передача технологій виробництва радару для артилерії «Зоопарк») до підготовки диверсій згідно з вказівками з Мо-скви. Загальну стратегію Росії щодо населення України можна визначи-ти як залякування усіма можливими способами, яке може припинитися в обмін на виконання нав’язаних Кремлем вимог.

Наскільки вагомим є потенціал діючої української влади відпові-сти на означений виклик? Фахівці ЦДАКР вказують на три аспекти, на яких владі варто зосередити зу-силля.

Перший, найважливіший на-прям діяльності влади полягає у необхідності посилення суто обо-ронного потенціалу, включно зі створенням належних соціальних умов для військовослужбовців та створення сучасної армії зі зброєю стримування. Протягом травня ак-тивізувалися дії Верховної Ради у прийнятті законів в цій сфері (в тому числі, щодо соціального за-безпечення), однак загалом роз-дратування суспільства та учасни-ків війни діями влади не подолане. Більше, ніж раніше, ЦДАКР напо-лягає на проголошенні створення професійної армії та початку ре-альних дій у цій царині.

Другий напрям необхідних дій – подальше посилення контррозві-дувального режиму. Але справа не стільки у роботі СБУ. Не менш важ-ливими стають законодавчі акти щодо заборони радянської симво-ліки, як це, наприклад, має намір зробити Естонія. Окремо варто по-міркувати щодо монументів Лені-на – активність диверсантів та про-тивників незалежної України спостерігається саме у таких регіо-нах. Здається, на місцях інколи це розуміють набагато краще, ніж у Києві. Зокрема, у райцентрі Пологи Запорізької області за рішенням се-сії міськради демонтовано пам’ятник Леніну. Та й за кордоном натякають: «Україна має залишити в минулому «скам’янілі» спогади про Леніна» – наголосила впливова газета Die Welt 13 травня. Також окремого розгляду потребує ін-формаційна сфера, включно з роз-робками механізмів впливу на ЗМІ з антиукраїнським контентом. При чому робити це потрібно швидко, оскільки час обмежений.

Нарешті, третій напрям – між-народна арена. Здається, вона за-вжди й була першим фронтом. Але на практиці було б важливо досяг-ти як згоди західних країн щодо посилення галузевих санкцій, так і розширення технологічної співп-раці з Україною (потрібне масш-табне ВТС, спрямоване на створен-ня потужних систем озброєнь, затягування партнерів на україн-

Page 7: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

7

ський ринок, системна робота у на-прямку імпортозаміщення у клю-чових галузях).

На окремих ризиках слід зупи-нитися детальніше.

Виклики на міжнародній ареніКремль продовжує формувати

власну групу країн-прихильниць. Стало відомо, що Сербія збереже нейтральну позицію і не буде вводи-ти санкції щодо Російської Федерації.

На жаль, позиція Берліну зали-шається доволі м’якою відносно дій Кремля. «Мінські угоди вико-нуються у неповному обсязі», - так інтерпретує ситуацію канцлер ФРН Ангела Меркель.

Росія нарощує оперативні спро-можності ОДКБ, в тому числі, за рахунок навчань. Так, близько 500 російських військовослужбовців і більше 60 одиниць військової тех-ніки були перекинуті у Таджикис-тан для участі в навчаннях Колек-тивних сил оперативного реагування ОДКБ.

Водночас, НАТО загалом збері-гає послідовність курсу підтримки України. А саме, Альянс збільшить підтримку реформ в Україні через трастові фонди, – заявив 13 травня генсек НАТО Столтенберг. Також позитивною для України є позиція Європарламенту, депутати якого через конфлікт довкола України вимагають критично переглянути відносини між ЄС і Росією (12 травня).

Ставлення у світі до агресії Росії та її керівництва

Здебільшого у світі Путін сприй-мається як уособлення зла й де-структиву, що проявляється вна-слідок його психологічних проблем та несучасних поглядів. Така думка закріплюється у лідерів громад-ської думки у світі.

Найбільш цікаво, що погляди змінюються в авторитетних росіян. «Росії потрібні кращі ідеї щодо життя після Путіна», – зазначив російський економіст Євгеній Гонтмахер 13 травня у Financial Times. Він підкреслив: «Тепер я від-чуваю лише страх. Росія на чолі з Володимиром Путіним, як вважає сам президент, йде своїм «особли-вим» шляхом. Але її громадяни не мають такої свободи дій. В полі по-літики їм пропонують безумовно підкорятися державі і по-рабськи йти в тому напрямку, який їм вка-жуть інші люди», - фіксує Financial Times думку фахівця.

Так само збільшується й кіль-кість противників Путіна на Захо-ді. «Путіна потрібно зупинити в Україні, інакше його доведеться зу-пиняти на території країн-членів НАТО», - заявив колишній пред-ставник США у НАТО, а нині ви-конавчий директор Інституту між-народного лідерства МакКейна, Курт Волкер.

Також показово, що практично ніхто (окрім президента Чехії Мі-лоша Земана, якого серйозно кри-

Page 8: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

8

тикують у власній країні) із захід-них лідерів не відвідав парад Перемоги у Москві. Це, без сумніву, також впливає на психіку Путіна.

Основні ризики організації українською владою оборони та

опору Кремлю 6 травня, напередодні Свята Пе-

ремоги Рада національної безпеки і оборони схвалила Стратегію націо-нальної безпеки України (СНБ), яка є основним документом обо-ронного планування. Саме після цієї події слід очікувати появи но-вої Воєнної доктрини, а в подаль-шому - формування безпосередньо програм. Наприклад, Програми розвитку ЗСУ (на певний період), Програми розвитку ОВТ (на пев-ний період).

Затверджена Стратегія створю-валася за умов фактичної війни, яку доводиться вести Україні у від-повідь на агресію сусідньої Росії. Заради об’єктивності варто визна-ти, що документ враховує майже усі приховані тонкощі нинішнього етапу життя держави. Принципово важливо, що СНБ чітко зазначає: «Російська Федерація ...окупувала частину української території — Автономну Республіку Крим і міс-то Севастополь, розпочала проти України воєнну агресію з метою дальшого утримання нашої держа-ви під своїм контролем».

Стратегія прямо не проголошує необхідність вступу до НАТО (що в

умовах війни щонайменше недо-цільно), але у документі детально за-фіксовано прагнення досягти у сфе-рі безпеки і оборони «критеріїв, необхідних для набуття членства в НАТО». Що фактично й означає по-вноцінну підготовку до членства, яке може стати реальністю лише за певних політичних умов. «Виходячи з довгострокової цілі приєднання до НАТО, Україна поглиблюватиме співробітництво з цією організаці-єю», — вказується у документі та пе-релічуються напрями. При цьому визначено ще дві важливі позиції — «впровадження європейських норм та принципів у підготовку і функці-онування Збройних сил України, за-безпечення їх максимальної взаємо-сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО». А також те, що реалізація Україною Угоди про асоціацію з ЄС «створить умови для прискорення інтеграції України до зони стабільності та безпеки, сфор-мованої ЄС і НАТО». Отже, можна сміливо казати, що Україна обереж-но йтиме до НАТО.

Хоча показово, що рівно за день до затвердження СНБ Президент України Петро Порошенко заявив про необхідність повернення в цей документ майбутнього членства України в НАТО. Оскільки «загроза широкомасштабних бойових дій з боку російсько-терористичних угру-повань не лише зберігається, але й зростає». Насправді, довкола «член-ства України в НАТО» відбувається

Page 9: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

9

певна гра. Кремль вже натякнув, що відмова Києва від членства в Альянсі є одним з ключових чинників мож-ливої відмови від подальшої війни проти України. Як відомо, на сьогод-ні РФ повністю готова до масштаб-ної війни: російсько-терористичні угруповання на Донбасі досягли 40 тис. осіб (з яких 60 — 70% російські найманці або військовослужбовці регулярних ЗС), саме російське вій-ськове угруповання поблизу кордо-нів перевищує 50 тис. осіб, і ще стіль-ки ж очікують наказу на території окупованого Криму. Отже, аргумен-тів чимало. Саме вони й вимагають адекватних оцінок підготовки до ві-йни України.

Почати варто з самого документу СНБ. Насправді, Стратегія мала б з’явитися якщо не рік тому, то через місяць після появи нового, обраного народом Президента. Якби це відбу-лося, вже б у серпні була б нова Воєн-на доктрина, де ворога було б назва-но ворогом. І, як би там у Європі не бажали називати війну «українською кризою» (що й досі роблять), там му-сили б на усіх рівнях визнати веден-ня Росією війни проти України. І, можливо б, вже з вересня Україна будувала б армію нового типу, про-фесійну та з прицілом на створення зброї стримування — цього, на пре-великий жаль, досі не відбувається. Та й в самій Стратегії національної безпеки, хоч і чимало написано про «професіоналізацію сектору безпеки і оборони», жодним словом не по-

значено курсу на створення профе-сійного війська. Зрозуміло, для дер-жави це важче і витратніше, ніж розгортання армії радянського типу. Звісно, від мобілізації і призову Україна нікуди не ділась би й за умов проголошення будівництва профе-сійних ЗСУ, але створення надійного ядра створило б передумови появи сил стримування. У вигляді Сил спе-ціальних операцій (ССО), чисельних підрозділів спецпризначення, тощо. Дуже хочеться вірити, що ця позиція знайде відображення у доктрині.

Другий фундаментальний чин-ник української підготовки — ство-рення стратегічної зброї стримуван-ня. Для багатьох фахівців зрозуміло, що навіть відмова головного ворога України Володимира Путіна від вій-ськових дій проти України у трав-ні  — червні означатиме лише замо-роження війни. То ж Україні слід досягти таких показників, коли агре-сія стане неможливою внаслідок ве-ликого «порогу втрат». ЦДАКР вва-жає, що йдеться про приблизно 50  — 60 тис. людей, втрата яких на театрі бойових дій призведе до соці-ального колапсу навіть у такій полі-цейській державі, як Росія. Для до-сягнення такої мети Україна має утворити й розвинути потужні та добре оснащені ССО, розгалужену структуру підрозділів спецпризна-чення (із сучасним озброєнням за-хідного виробництва), ракетну тех-ніку, високоточні системи ураження, могутню ППО. На жаль, такої систе-

Page 10: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

10

ми стримування у України поки що немає. У виробництві ОВТ країна просунулася, але переважно у так-тичному, оперативно-тактичному забезпеченні. З ОВТ ситуація вигля-дає перспективно лише високоточ-ними системами ураження. Приско-рення активності на усіх рівнях за вказаними напрямками поки що не відбувається.

Хоча у Стратегії позначено курс на двосторонню та багатосторонню співпрацю з державами — партне-рами задля забезпечення обороноз-датності України. У тому числі, за-фіксовано курс на «випереджувальний розвиток обо-ронної промисловості України», «здійснення політики імпортозамі-щення та налагодження власного виробництва критичних комплек-туючих і матеріалів», «поглиблення оборонно-промислового та вій-ськово-технічного співробітництва з іншими країнами, насамперед дер-жавами — членами ЄС і НАТО». Це дуже добре. Але хотілося б знати - за рік і декілька місяців війни з яки-ми країнами і хто провів перегово-ри щодо конкретних напрямків ВТС? Наприклад, щодо модернізації вертольоту Мі-24, виробництва ви-сокоточного артилерійського по-стрілу «Квітник» (без російських комплектуючих), виробництва авіа-ційного озброєння (без російських комплектуючих), тощо. Хто і яких результатів досяг у питанні ство-рення оперативно-тактичних ракет

та протикорабельних ракет. Може відповіді немає тому, що за чисельні місяці війни в уряді досі немає пер-шого віце-прем’єр-міністра, який за посадою має займатися питаннями обороноздатності та керівництвом ОПК?

Цікавий виклик відзначив 14 травня перший заступник глави «Укроборонпрому» Сергій Пінькас, закликавши Міністерство оборони провести аналіз використання виді-лених державою коштів на потреби оборони і військового відомства (в ефірі «5 каналу»). «Якщо ми говори-мо про ефективність використання коштів, давайте такий аналіз зроби-мо. І навіть цих 5%, якщо це буде ек-вівалент 2 млрд. гривень, я впевне-ний нам вистачить, щоб підтримати хоча б кількісний склад техніки в армії», - сказав С.Пінькас, натяк-нувши на неспроможність військо-вого відомства розставити пріори-тети у закупівлях ОВТ. До того ж, внутрішній аудит Міноборони вия-вив збитки на суму 382,85 млн. грн. впродовж січня-квітня 2015 року; з цієї суми відшкодовано 36,55 млн. грн. (заява директора департамента внутрішнього аудиту та фінансово-го контролю Міністерства оборони Марини Бариніної, 6 травня).

Як позитивну можна відзначи-ти активність парламенту, який прийняв в першому читанні зако-нопроект, що пропонує дозволити іноземцям служити в українській армії.

Page 11: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

11

В экспертной и правительствен-ной среде США до сих пор нет кон-сенсуса по вопросу поставок ору-жия в Украину.

С начала конфликта в Вашинг-тоне было сломано немало копий вокруг темы поддержки Украины в ее борьбе против российской агрес-сии. На данный момент была пре-доставлена поддержка оборудова-нием нелетального характера, а также  помощь военных инструк-торов.  При этом  администрация президента США до сих пор скеп-тически настроена к идее отправки смертельного оружия. Несмотря на принятие в 2014 году «Закона  в поддержку свободы Украины» (Ukraine Freedom Support Act),  по-

зиция официального Вашингтона не стала четче, а значит, убедитель-ных результатов нет. В дискуссии окончательная точка еще не по-ставлена: стороны по-прежнему прилагают усилия для того чтобы убедить друг друга. Но противники поставок летального оружия в Украину имеют преимущество, ведь решающий голос президента Барака Обамы  пока что с ними.

После августовского котла под Иловайском и февральского пора-жения в Дебальцево, даже для наи-более ярых сторонников Украины в Америке кажется более очевид-ным, что отправка оружия вряд ли коренным образом изменит ситуа-цию на фронте. Приверженцы по-

Поставки оружия сделают судьбу украин-ских сил на поле боя отражением успехов или поражений внешней политики США

Майкл Кофман (Michael Kofman),эксперт по вопросам безопасности и обороны

(сегмент Россия и Евразия) Института Кеннана (Kennan Institute)

При этом администрация президен-та США до сих пор скептически

настроена к идее отправки смер-тельного оружия

Приверженцы поставок чаще гово-рят о нелетальной помощи и раз-

личных технологиях, нежели о смер-тельном оружии

У дзеркалі експертноі

думки

Page 12: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

12

ставок чаще говорят  о нелеталь-ной помощи и различных технологиях, нежели о смертель-ном оружии. Поэтому вопрос об отправке вооружения в Украину является в меньшей степени  тех-ническим. Он все чаще становится одним из принципов более широ-кой стратегии США, которая зиж-дется на желании играть более ре-шительную роль.

Хотя  многие в правительствен-ных кругах США  готовы отправ-лять оружие в Украину, я вижу мало шансов, что это случится в ближайшем будущем. И даже крах Минских договоренностей не обя-зательно изменит эту позицию. Се-годняшняя  позиция администра-ции Обамы состоит в следующем  –  президент не хочет, чтобы Соединенные Штаты стали активным участником конфликта, что спровоцирует полномасштаб-ную войну с Россией на территории Украины. Вполне возможно, если начнется новый виток российской агрессии, США увеличат свою под-держку Украины, но отнюдь  не из-за своих национальных интересов, а потому что  станет очевидным  - разрешить этот конфликт мирным путем невозможно.

Поэтому вопрос вооружения Украины Западом носит скорее по-литический, нежели практический характер. Американское оружие сделает США одной из сторон в этом  конфликте.   Как только мы

решимся на это, судьба украинских сил на поле боя  станет отражением успехов или поражений внешней  политики США. В Белом Доме не спешат с окончательным решени-ем, так как не готовы к принятию каких-либо радикальных мер. Как только Америка начнет вооружать Киев,  она не сможет в дальнейшем осуществлять намеченные шаги по увеличению нашего участия в кон-фликте (финансовое и междуна-родное давление на Кремль).  От-правка оружия будет неэффективным сигналом как для России, так и для наших Западно-европейских союзников.

Ошибочная стратегия украинских властей

Иная проблема - это опасение американской администрации, что поставка летального вооружения будет воспринята в Киеве как не-кое поощрение к более активным военным действиям. Это заблуж-дение может привести к серьезным тактическим военным просчетам  в дополнение к уже допущенным ошибкам. Причина тут не в плохом командовании или  недальновид-ности политиков. Военная под-держка мирового гегемона, какими сегодня являются США, карди-нально изменит соотношение сил. Но если украинская власть увле-чется собственными представле-ниями об уровне вовлеченности Америки, это может привести к не-

Сегодняшняя позиция администра-ции Обамы состоит в следующем - президент не хочет, чтобы Соеди-ненные Штаты стали активным

участником конфликта, что спро-воцирует полномасштабную войну

с Россией на территории Украины

Page 13: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

13

желательным последствиям. При-мер российско-грузинской войны еще достаточно свеж, чтобы забы-вать о нем. 

Этого понимания зачастую не хватает руководству вашей страны. Власти Украины более охотно вза-имодействуют с американскими политиками, которые не имеют ре-альных полномочий. Последние, зачастую, оппозиционно настрое-ны к президенту и чаще только раз-дражают того, от которого зависит принятие окончательного реше-ния. Это плохая стратегия.

Результаты говорят сами за себя. Поначалу, казалось, что после речи Петра Порошенко в Конгрессе США  в сентябре 2014  у Украины  появил-ся большой шанс. Но на  деле все свелось к  незначительной и мало ощутимой  материальной поддерж-ке.  После активного лоббирования в Конгрессе, обострения ситуации на фронте и под давлением обще-ственности Украина  смогла полу-чить лишь  30 бронированных и 200 небронированных внедорожников Хамви (HMMWV), которые мы и так собирались списать.

Американский президент все предыдущие годы проводил поли-тику снижения уровня вовлечен-ности США в дела Восточной Ев-ропы. Поэтому заигрывание украинских политиков с Западом на тему поставок оружия и миро-творческого контингента только усиливают дискомфортную для Ба-

рака Обамы ситуацию, вызванную конфронтацией с Кремлем. Поли-тические центры в Вашингтоне, Берлине и Париже скептически на-строены по отношению к подоб-ным инициативам. Для них все это звучит лишь напоминанием, что Киев неудовлетворен соглашения-ми, достигнутыми в  Минске.  В Бе-лом доме действительно понимают, что эти договоренности - очень трудный компромисс для Украины. Но другого пути  сегодня нет. Поэ-тому многие на Западе восприни-мают заявления президента Украи-ны о поставках летального оружия и миротворческом контингенте на Донбассе как попытку найти спо-соб выйти из Минских договорен-ностей, а не заставить их работать.

Хотя, может быть украинцам и неприятно это слышать, но в США не видят Украину среди своих глав-ных геополитических приорите-тов, какими сегодня являются ИДИЛ, гражданская война в Йеме-не и переговоры с Ираном. Поэто-му гораздо более ответственным  за принятие решений по Украине игроком на Западе остается Герма-ния. Берлин же категорически против поставок оружия в Украи-ну. США же не намерены риско-вать единством Запада и  в одно-стороннем порядке принимать такие важные решения. На мой взгляд, в прошлом году Украина, пытаясь убедить Запад в том, что он должен ее вооружить, тратила 

Американский президент все преды-дущие годы проводил политику

снижения уровня вовлеченности США в дела Восточной Европы

В США не видят Украину среди своих главных геополитических приори-

тетов

Page 14: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

14

время не на ту страну. Вместо Ва-шингтона украинская власть долж-на была пытаться изменить мне-ние Берлина.

Что поможет Украине?Но даже за прошедший год укра-

инская власть  сделала крайне мало для того, чтобы убедить Белый дом в наличии понимания концепции развития ВСУ. Только недавно до-бровольческие батальоны были ин-тегрированы в общую структуру армии, что позволит снизить уро-вень фрагментации сил на фронте.  При этом, как и год назад, остается  проблема координации и единства командования сил АТО.

Петр Порошенко заявляет, что Украина обладает сильным флотом. Зачем это делается? Контролируя Крым, Россия обеспечивает свой контроль над всем пространством Черного моря, что ставит под со-мнение стратегическое значение морских сил Украины. В таких ус-ловиях украинский флот превра-щается в чемодан без ручки. Обла-дание военной техникой, которая простаивает без применения, и, со-ответственно, раздутым штатом  персонала для поддержания ее функциональности, означает лишь проедание военного бюджета. Так-же, это создает благодатную почву для функционирования прежней прогнившей системы командова-ния, тотальной коррупции и про-чих явлений, практически уничто-

живших украинскую армию за годы независимости.

В эти тревожные времена ни один аналитик на Западе не имеет четкого представления, какое ору-жие действительно  способно по-мочь Украине.  США заявили  об отправке 20 легковесных противо-минометных радиолокационных систем в ноябре 2014. К февралю 2015 несколько единиц было унич-тожено, а один радар в целости и сохранности оставлен при отсту-плении под Дебальцево. Конечно, в любой войне происходят потери оружия, но данный случай может повлиять на правительственный анализ затрат и преимуществ рас-ширения военной помощи. Дей-ствительно ли Украина нуждается в $250,000 на противотанковые ра-кеты Джавелин (FGM-148 Javelin)? Или ей нужно основательно ре-формировать всю  систему нацио-нальной безопасности, чтобы соз-дать действительно дееспособную армию, способную отразить рос-сийскую агрессию?

На самом деле, Украине в боль-шей  степени нужно нелетальное вооружение. Беспилотные лета-тельные аппараты, защищенные линии коммуникации, надежная экипировка – все это позволит Украине быть лучше подготовлен-ной к возможной войне. А глав-ное  – не зависеть  от геополитиче-ской повестки дня, в которой участвует Запад.

Обладание военной техникой, которая простаивает без примене-ния, и, соответственно, раздутым штатом персонала для поддержа-

ния ее функциональности, означает лишь проедание военного бюджета

На самом деле, Украине в большей степени нужно нелетальное воору-

жение

Page 15: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

15

О ситуации в Украине после «Минска-2»

«Минск-2» является неприемле-мым и очень опасным для Украи-ны. Главная задача «Минска-2» – это не восстановление мира на Донбассе, а изменение - с помощью прописанных в нем политических положений - внутренней полити-ческой структуры Украины. При этом негативную роль здесь играют и западные партнеры Украины, ко-торые до конца не понимают ис-тинную суть этих договоренностей и настаивают на выполнении всех положений «Минска-2», включая и политические. Они не понимают, что часть положений не могут быть выполнены, поскольку являются

неприемлемыми и опасными для Украины, а другая часть – неприем-лема для пророссийских марионе-ток. Так, например, для того, чтобы перейти от положения о выводе иностранных войск и наемников к положению о контроле над грани-цей, Украина должна сначала вы-полнить политические положения, а именно: провести конституцион-ную реформу, децентрализацию и даже признать выборы в ДНР/ЛНР. А этого допустить нельзя. А, если не будут выполняться политиче-ские положения, то не будут вы-полняться и военные.

Поэтому в таких условиях Укра-ине нужно смириться и признать то, что ДНР/ЛНР с их вооружен-

«Украине необходимо избавиться от Нормандской группы»

Владимир Сокор,аналитик по вопросам Украины Джеймстаунского фонда

(The Jamestown Foundation, США)

Главная задача «Минска-2» – это не восстановление мира на Донбассе, а изменение - с помощью прописанных в нем политических положений - вну-

тренней политической структуры Украины.

Page 16: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

16

ными силами будут существовать и дальше. В тоже время Киеву не-обходимо проводить начатую де-централизацию, которая бы учи-тывала только интересы Украины, и исключала возможность влиять на него со стороны России и ее са-теллитов на Донбассе.

В целом, проводимая Киевом децентрализация – это правиль-ное решение. Особенно, что каса-ется решения о местном самоу-правлении на Донбассе. Это позволяет Украине не признавать там никаких выборов, пока там присутствуют российские войска и наемники. Ведь формулировка «Минска-2» практически создает почву для признания этих выбо-ров правомерными, под наблюде-нием ОБСЕ. Решение же украин-ских властей исключает такую возможность.

В данном контексте следует так-же отметить, что Украина не долж-на ни в коем случае включать ДНР/ЛНР в свои политические и инсти-туциональные рамки. Также Киев не должен финансировать соци-альную сферу т.н. «республик». В свою очередь, Россия будет разны-ми путями добиваться этого, в частности используя свой эффек-тивный механизм – Нормандскую группу. Для противостояния этому Украина должна вести консульта-ции с Советом Европы, Венециан-ской комиссией и другими евро-пейскими институциями.

О возможности продолжения российской военной агрессии на

ДонбассеЯ не исключаю, что РФ пойдет

дальше, но это не будет большое наступление. Большая война – это российский блеф, с помощью кото-рого россияне хотят держать евро-пейцев в страхе. При этом, некото-рые европейские лидеры действительно сегодня являются напуганными, как, например, г-н Штайнмаер. Некоторые же притво-ряются таковыми.

Если все-таки наступление бу-дет, то для этого они будут исполь-зовать ту же тактику, которая при-вела Украину к «Минску-1», а потом – и к «Минску-2». Я называю эту тактику «шаг за шагом», - она заключается в захвате одной за другой небольших территорий и, как следствие, медленное, почти незаметное продвижение вглубь Украины. Эта тактика опасна тем, что нарушения таким образом про-российскими боевиками Минских договоренностей, не являются до-статочными, чтобы Запад мог чет-ко говорить о продолжении рос-сийской агрессии. Поэтому задача Украины на сегодня – найти эф-фективное противодействие такой тактике. При этом для того, чтобы это не выглядело нарушением со стороны Киева, Украине нужно каждый раз, когда россияне делают шаг или когда они пугают, что сде-лают шаг, делать этому максималь-

Украина не должна ни в коем случае включать ДНР/ЛНР в свои полити-

ческие и институциональные рамки

Большая война – это российский блеф, с помощью которого россияне

хотят держать европейцев в страхе

Page 17: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

17

ную огласку. Это должно делаться на всех уровнях - начиная от пре-зидента – причем, максимально громко. Если вы не будете этого де-лать, то российские сателлиты бу-дут дальше «шаг за шагом» продви-гаться вглубь Украины пока не приведут Киев к «Минску-3», на котором украинская сторона будет вынуждена принять то, что до сих пор для нее было неприемлемым. Поэтому, для того, чтобы не допу-стить этого, необходимо делать максимальную огласку малейшему нарушению перемирия боевиками, а также получить оборонительное оружие.

То, что Кремль пугает тем, что в случае предоставления оружия Ки-еву, Совет Федерации предоставит Путину право ввести в Украину во-йска – это еще один российский блеф, на который не следует обра-щать внимания. Россия не сможет послать большое количество войск в Украину, как, например, в августе 2014-го, поскольку это будет озна-чать больше санкций и объединит европейцев – даже тех, которые до этого были против санкций. Что будет делать Россия – это дальше использовать тактику «шаг за ша-гом» для создания внутренних проблем украинскому правитель-ству и принуждению его к участию в «Минске-3». Киеву же необходи-мо будет объяснить западным пар-тнерам суть этой тактики, а также напомнить им о Дебальцево, кото-

рое является грубым нарушением «Минска-2» и которое Запад про-сто проглотил. Этим Украина смо-жет заставить западных партнеров почувствовать ответственность и вину за то, что произошло и проис-ходит сейчас.

О пассивной позиции Запада в украино-российском конфликте

Что касается позиции США, то до начала кризиса в Украине, поли-тика администрации Б.Обамы, предусматривала не только частич-ное отстранение от Украины, но и от Европы. Хотя российская агрес-сия все же заставила США обра-щать больше внимания на Европу, но касается это лишь территорию до восточных границ НАТО. В свою очередь, НАТО также являет-ся разделенным относительно того, что делать с Украиной. Европа во-обще не имеет никакой политики по отношению к Украине. В таких условиях главную роль взяла на себя Германия, которая использует этот вакуум для того, чтобы разви-вать двусторонние отношения с Россией. Политика Германии на данном этапе предусматривает, что Украина должна быть в серой зоне между ЕС и РФ. Это объясняет, по-чему Германия поддержала отправ-ку в Украину миссии ОБСЕ, почему Германия была инициатором одно-стороннего прекращения огня со стороны Украины. Объясняет, по-чему Германия была инициатором

То, что Кремль пугает тем, что в случае предоставления оружия

Киеву, Совет Федерации предоста-вит Путину право ввести в Украину

войска – это еще один российский блеф, на который не следует обра-

щать внимания

Европа вообще не имеет никакой политики по отношению к Украине

Page 18: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

18

контактной группы, в которой были представлены т.н. ДНР/ЛНР, и тем самым были де-факто узако-нены, почему перед началом «Мин-ска-1» А.Меркель предложила кон-сультации с Москвой о ЗСТ между Украиной и ЕС с тем, чтобы учесть интересы РФ. Поэтому очень пло-хо, что США и другие страны Запа-да, соглашаются с лидирующей ро-лью Германии в решении данного конфликта. Политике Германии се-годня нельзя доверять. Германия хочет мира в Европе и для этого она хочет включить туда Россию. Но включение в Европу России оз-начало бы лишь конец ЕС, НАТО, трансатлантических отношений между Европой и США и изоляцию США в мире. Сегодня немецкое правительство понимает, что вклю-чение России в европейскую архи-тектуру является на некоторое вре-мя невозможным. Для того чтобы достичь этого в будущем, Германия сегодня пытается всеми путями не допустить разделения между Евро-пой и РФ. А для того, чтобы не до-пустить этого разделения, они хо-тят разделить Украину: как территориально, так и политиче-ски. Инструмент для этого – изме-нения Конституции Украины и ее федерализация.

Причина такой политики Гер-мании заключается в том, что она просто боится России. Кроме того, у немцев присутствует очень боль-шое чувство вины пред Россией за

Вторую мировую войну. В то же время, есть и большая благодар-ность за объединение Германии. То есть, получается довольно негатив-ное сочетание страха, вины и бла-годарности. Однако, в целом, гер-манскую политику объяснить очень трудно.

О предоставлении Украине летального оборонительного

оружияСегодня в США многие высту-

пают за предоставление Украине оружия. Большая часть Демокра-тической партии – «за». «За» также Пентагон, ЦРУ, американское ко-мандование в НАТО. Госдепарта-мент, за исключением Дж.Керри, тоже – «за». Категорически «про-тив» выступает Белый дом. Пози-цию Дж.Керри можно понять, судя по его публичным выступлениям: он считает, что Америке нужна Россия для противостояния более важным угрозам - таким как, на-пример, ИГИЛ или ядерное оружие в Северной Корее. В свою очередь, никто из европейских стран не предоставит Украине оружия – даже Польша, пока этого не сдела-ют США. Никто из европейцев не хочет быть один на один с таким противником, как Россия. Поэтому украинские чиновники должны объяснять своим западным, в пер-вую очередь, американским колле-гам, что угрозой является кон-фликт низкой интенсивности, при

Никто из европейских стран не предоставит Украине оружия –

даже Польша, пока этого не сдела-ют США

Page 19: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

19

котором Украина будет постепенно терять части своей территории и для противостояния которому ей необходим определенный набор летального оборонительного ору-жия. Но в первую очередь Киеву нужно избавиться от Нормандской группы.

В то же время, Женевский фор-мат, в том виде, в котором он был, не является оптимальным решени-ем в украинских интересах. Согла-шение, заключенное в рамках Же-невской встречи, было плохой сделкой, поскольку в ней, в част-ности, была поддержана россий-ская позиция, что конфликт на Донбассе является внутренним конфликтом Украины. Кроме того, Дж.Керри, который до конца не по-нимал вопросов, в которые он был втянут, был полностью обманут С.Лавровым. Он это понимает, хочет забыть и не хочет больше возвра-щаться к таким переговорам. Это, в частности, совпадает с желанием Белого Дома Б.Обамы. Поэтому США не представлены в Норманд-ской группе. Зато там есть Герма-ния и Франция и, по настоянию С.Лаврова, там нет Польши. Вообще Нормандская группа является не-легитимной, так как ЕС не давал мандата Германии и Франции пред-ставлять его в ней. Что касается по-следней, то она не играет в данном процессе никакой роли. Для нее участие в Нормандской группе яв-ляется большим успехом, посколь-

ку она может сидеть за столом пе-реговоров и создавать видимость влияния на процессы в Европе. Но на самом деле, Франция выполняет лишь роль прикрытия единолич-ной роли Германии. Друзья Украи-ны в ЕС против этого формата, од-нако, они не имеют достаточного влияния, чтобы его остановить.

Для Украины был бы выгодным формат, в котором обязательно присутствовали бы США. И об этом надо постоянно говорить. По-этому необходимо активизировать американских политиков, которые в курсе реальной ситуации и могут заставить американскую делега-цию вновь сесть за стол перегово-ров. При этом Киеву не следует рассчитывать на сенатора Дж.Мак-кейна. Он не столько хочет помочь Украине, сколько развязать войну против РФ. В США о нем даже хо-дит шутка, что нет такой войны, которая бы не нравилась сенатору Маккейну. Поэтому, он является более опасным, чем полезным для Украины. Но есть много других должностных лиц - в той же адми-нистрации президента, в Пентаго-не, которые могут повлиять на при-нятие решения Белым Домом.

О ядерном шантаже РоссииПрименение Россией ядерного

оружия исключено. Этим она только блефует, и в США это по-нимают. В то же время, некоторые из европейских стран действи-

Вообще Нормандская группа явля-ется нелегитимной, так как ЕС не

давал мандата Германии и Франции представлять его в ней

Франция выполняет лишь роль прикрытия единоличной роли Гер-

мании. Друзья Украины в ЕС против этого формата, однако, они не имеют достаточного влияния,

чтобы его остановить

Применение Россией ядерного ору-жия исключено. Этим она только блефует, и в США это понимают

Page 20: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

20

тельно напуганы ядерным шанта-жом РФ. А некоторые притворя-ются, что напуганы, чтобы не помогать Украине сильнее и не втягиваться в большее противо-стояния с РФ. В целом, примене-ние Россией ядерного оружия или же ОТРК «Искандер» и другого тя-желого вооружения является не-возможным, поскольку это приве-дет к ответному удару, что не нужно самой РФ, так как разру-шит ее планы по нормализации отношений с Европой. Если же РФ сделает что-то гораздо глупее, чем она сделала до этого, то она поте-ряет Европу навсегда.

О перспективе смены политиче-ского режима в России

В ближайшем будущем не сле-дует ожидать каких-то резких по-литических изменений внутри Рос-сии. Действующий режим является достаточно сильным и удерживает ситуацию под контролем. Те же эксперты, которые говорят о воз-можной смене руководства или

распаде России, являются украин-скими или российскими (не под-держивающими власть) и выдают желаемое за действительное. На За-паде же эксперты не придержива-ются таких мыслей.

Что касается влияния санкций на российскую экономику, то, по моему мнению, они слишком сла-бы, а в отдельных случаях (как, на-пример, санкции против лидеров ДНР/ЛНР) просто бессмысленные. Единственным, что реально оказы-вает влияние на российскую эконо-мику, является снижение мировых цен на нефть. Именно снижение цен на нефть создает иллюзию эф-фективности европейских санк-ций, настоящий эффект от кото-рых, при прежней цене на нефть, был бы очевидно нулевым. Более того, на сегодня ЕС не имеет воз-можности усилить санкции. Учи-тывая это, они очень боятся нового обострения конфликта, поскольку тогда придется вводить новые санкции, к которым Европа сегод-ня не готова.

В ближайшем будущем не следует ожидать каких-то резких полити-

ческих изменений внутри России

Единственным, что реально оказы-вает влияние на российскую эконо-мику, является снижение мировых

цен на нефть. Именно снижение цен на нефть создает иллюзию эффек-

тивности европейских санкций, настоящий эффект от которых,

при прежней цене на нефть, был бы очевидно нулевым

Page 21: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

21

Як директор Офісу зв’язку НАТО в Україні, я хотів би підкреслити, що новий раунд обго-ворення перспектив військово-технічного співробітництва України з країнами-членами НАТО і ЄС є продовженням наших зусиль, спря-мованих на підтримку оборонно-промислового комплексу України. У вересні минулого року Офіс ініціював міжнародну конференцію «Оборонна промисловість України» під час міжнародної виставки озброєнь MSPO 2014. Ми прагнемо відкривати нові можливості для українських підприємств презенту-вати потенціал оборонної промисловості України на міжнародному рівні.

Безумовно, реформа оборонно-промислового комплексу України є одним з ключових елементів розбу-дови сектору безпеки і оборони України. Ми вітаємо зусилля українського уряду, спрямовані на забезпечення розвитку оборонних підприємств у надзвичайно склад-них умовах гібридної війни.

Зокрема, хотілося б відзначити, що на початку квітня представни-ки НАТО, спільно з експертами Державного концерну «Укробоно-пром» та Міноборони України роз-робили «Дорожню карту реформу-вання системи стандартизації в оборонній сфері на 2015-2018 рр.» Вона передбачає поступовий перехід на євроатлантичні стан-

Співробітництво між Україною та держава-ми НАТО та ЄС в оборонній сфері має значні перспективи

Марчін Кожієл,директор Офісу зв’язку НАТО в Україні

(Marcin Koziel, NATO Liaison Office Ukraine)

Представники НАТО, спільно з експер-тами Державного концерну «Укробо-

нопром» та Міноборони України розробили «Дорожню карту рефор-мування системи стандартизації в

оборонній сфері на 2015-2018 рр.» Вона передбачає поступовий перехід

на євроатлантичні стандарти у сфері виробництва озброєнь та

військової техніки

Page 22: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

22

дарти у сфері виробництва озброєнь та військової техніки.

Ми прагнемо максимально ви-користати потенціал Робочої групи Україна-НАТО з питань військово-технічного співробітництва, щоб підтримати Україну в цей нелегкий час. Багатьом аспектам, які стосу-ються реформування оборонної промисловості, буде приділено увагу в рамках реалізації практич-них проектів Трастових Фондів НАТО. З огляду на це, ми вітаємо рішення Кабінету Міністрів України щодо схвалення та надан-ня дозволу главі Місії України при

НАТО на підписання Угоди про співробітництво у сфері підтримки між українським Урядом та Агенцією НАТО з підтримки та по-стачання.

Також хотів би щиро подякувати нашим українським партнерам   – Національному інституту стратегічних досліджень та Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. Завдяки зусиллям цих організацій нам вдалося зібрати для спільної роботи дійсно компетент-них фахівців, провідних представників офіційних інститутів та оборонних підприємств.

Page 23: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

23

Україна визначила курс на ство-рення сучасної розвинутої демо-кратичної держави, на європейську інтеграцію та розвиток співробіт-ництва з державами НАТО та Єв-ропейського Союзу. Саме ці цін-ності Україна захищає сьогодні на сході країни. Агресія Росії проти нашої держави, захоплення части-ни території, бойові дії в Луган-ській та Донецькій областях, про-довження постачання зброї підконтрольним Російській Феде-рації та терористичним угрупуван-ням, утримання поблизу україн-ського державного кордону розгорнутих угрупувань військ ро-сійських збройних сил у готовності до застосування потребує активі-

зації військо-політичного та вій-ськово-технічного співробітництва між Україною, країнами НАТО та Європейського Союзу. Вони мають, на наш погляд, стати важливим складовим забезпечення обороноз-датності нашої держави.

Україна високо цінує зусилля країн-членів НАТО та Європей-ського Союзу за досягнуту стабілі-зацію ситуації в нашій країні, які проводяться на вищому рівні, а та-кож зусилля, що спрямовані на під-тримку реформ і трансформація оборонного сектору нашої держа-ви. Однак, на жаль, ми поки не ма-ємо можливості отримати реальну потрібно матеріально-технічну до-помогу у сфері озброєнь та військо-

Україна прагне до здійснення спільних з західними країнами замовлень з розробки озброєння

Володимир ГРЕК,керівник служби з питань ОПК та ВТС

Ради національної безпеки і оборони України

Page 24: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

24

вої техніки. Все ж таки постачання окремих зразків озброєння та вій-ськової техніки, яке існує, облад-нання, зв’язку, засобів захисту, приладів нічного бачення, окремих зразків автомобільної техніки типу «Хаммер», радіолокаційних стан-цій контрбатарейної боротьби AN/TPQ-49, безпілотних літальних апаратів тощо вже сьогодні пози-тивно впливає на підвищення ефективності застосування наших підрозділів.

Співпраця ще не набула в цьому напрямку якогось системного ха-рактеру. Водночас існуюча договір-на правова база з державами НАТО та ЄС створює сприятливі умови для розвитку конструктивного партнерства з державами-членами НАТО на двосторонній основі. Ми маємо договори про військово-тех-нічне співробітництво та взаємну охорону інформації із значною кількістю країн НАТО. Кількість таких договорів поширюється. На-приклад, на цей час готується під-писання договору з Нідерландами. За результатами засідання спільної робочої групи Україна-НАТО з оборонно-технічного співробітни-цтва та засідання спільної робочої групи з питань воєнної реформи, визначена можливість співпраці також у рамках логістичної елек-тронної бази НАТО та несистем-них брокерських послуг, що сприя-тиме обміну інформації між Україною та державами-членами,

партнерства з метою забезпечення потреб Збройних сил у матеріаль-но-технічних засобах та проведен-ня онлайн-закупівель.

Для України є важливим реалі-зація також трастових фондів. Хочу звернути увагу на деякі про-блемні питання, які існують – щодо постачання до ЗСУ військової тех-ніки іноземного виробництва, яку ми отримуємо як допомогу, так і шляхом закупівель. Необхідно ви-значити, що в умовах проведення антитерористичної операції, при постачанні техніки не завжди вирі-шувалось питання організації на-лежного обслуговування та ремон-ту при експлуатації, не передбачалось постачання ремонт-них комплектів, запасних частин, не вирішувалось питання створен-ня спеціалізованих виробничих потужностей для здійснення ре-монту. Як результат, окремі зразки озброєння та військової техніки, що були поставлені, практично не мають перспективи довготривало-го використання, якщо це питання не буде вирішено.

Закупівля озброєння і військо-вої техніки за імпортом, на жаль, не завжди здійснювалось на підставах конкурсу, що не дозволяло вибрати кращі зразки за критерієм якість/вартість. Зазначене необхідно рі-шуче виправити, особливо в умо-вах необхідності забезпечення по-ступово переозброєння ЗСУ на нові зразки озброєння та військо-

При постачанні техніки не завжди вирішувалось питання організації

належного обслуговування та ремонту при експлуатації, не перед-

бачалось постачання ремонтних комплектів, запасних частин, не

вирішувалось питання створення спеціалізованих виробничих потуж-

ностей для здійснення ремонту

Page 25: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

25

вої техніки, а також вирішення окремих завдань і забезпечення окремим зразкам, типу, безпілот-них літальних апаратів, цифро-вими засобами зв’язку, іншою технікою.

Окрім завдань постачання озброєнь та військової техніки пе-ред державою стоїть питання ство-рення в Україні нових технологій та виробничих потужностей у різ-них сферах. Ми зобов’язані ство-рити умови для надходження у сферу оборонної промисловості відповідних інвестицій. Для цього визначити середньострокові по-треби у закупівлях окремих видів військової продукції, провести конкурси на закупівлю на умовах виробництва продукції на підпри-ємствах, що мають бути розташо-вані в Україні.

Вирішенню цих питань буде сприяти розробка нової державної програми розвитку озброєнь та військової техніки до 2020 року, до якої сьогодні за дорученням Ради національної безпеки та оборони приступило Міністерство оборо-ни України. Для поширення по-глиблення співробітництва в обо-ронній сфері Україна має значний науковий, науково-технічний по-тенціал та оборонно-промисловий потенціал, що дозволяє розрахо-вувати на перехід до нового рівня військово-технічного співробіт-ництва з державами НАТО та Єв-ропейського Союзу.

Ми бачимо наступні можливос-ті з поширення такого військово-технічного співробітництва.

По-перше, це поширення співп-раці з провідними оборонними компаніями цих країн з метою за-купівлі та використання окремих високотехнологічних підсистем для підвищення технічних характе-ристик української оборонної про-дукції, а також закупівля окремих зразків оборонної продукції, що не виробляються в Україні. Мова про спільні проекти, які виконуються українською стороною з провідни-ми європейськими компаніями у галузі модернізації вертольоту Мі-24, будівництво корабля класу «Корвет».

По-друге, участь українських оборонних підприємств у реаліза-ції іноземних оборонних проектів, спрямованих на забезпечення по-треб в озброєнні та у військовій техніці країн НАТО та Євросоюзу шляхом розробки та постачання Україною окремих компонентів го-тової продукції. Наприклад, це по-стачання керованих протитанко-вих ракет в інтересах Міністерства оборони Бельгії та третіх країн, розробка та постачання систем ак-тивного захисту бронетехніки, ви-сокоточних боєприпасів, які вико-нуються в інтересах Міністерства оборони Польщі.

По-третє, створення спільних кооперацій між оборонними під-приємствами і компаніями країн

Ми зобов’язані створити умови для надходження у сферу оборонної

промисловості відповідних інвестицій

Ми прагнемо перейти до четверто-го рівня співробітництва – це досяг-

нення координації державних програм розвитку по озброєнню та військової техніки на двосторонніх основах, та

поступовий перехід до здійснення спільних замовлень з розробки окре-мих зразків озброєння та військової

техніки міністерствами оборони декількох країн, включаючи Україну

Page 26: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

26

НАТО та ЄС і України для розроб-ки та виробництва нових зразків озброєння та військової техніки для забезпечення потреб ЗС нашої держави. Ми прагнемо перейти до четвертого рівня співробітни-цтва  – це досягнення координації державних програм розвитку по озброєнню та військової техніки на двосторонніх основах, та поступо-вий перехід до здійснення спільних замовлень з розробки окремих зразків озброєння та військової

техніки міністерствами оборони декількох країн, включаючи Украї-ну. Вихід на такий рівень співпраці, на наш погляд, дозволить значно зменшити витрати України, як кра-їни-учасниці проекту та розробки новітнього озброєння, спрямувати інтеграцію оборонних підприємств України до європейського еконо-мічного простору та залученню но-вітніх технологій у виробничі про-цеси оборонних підприємств України.

Page 27: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

27

Державне підприємство «Анто-нов» є розробником та виробни-ком авіатехніки, що спеціалізуєть-ся на конструюванні та випуску військово-транспортних, патруль-них, штабних та інших літаків. Під-приємство з потужною науково-дослідною та виробничою базою здатне відтворювати увесь цикл життя авіаційної техніки військо-вого та подвійного призначення – від проектування, конструювання та випробувань до серійного ви-робництва, післяпродажної сервіс-ної підтримки та модернізації.

Сучасна українська авіаційна промисловість до останнього часу залишається експортно-орієнто-ваною галуззю, тому міжнародне

співробітництво, і в тому числі, військово-технічне, є обов’язковою та вкрай важливою складовою її розвитку. Вже нині ДП «Антонов» має розгалужену систему зв’язків із західними ком-паніями 16 країн західного світу та має намір розвивати й погли-блювати ВТС із західними обо-ронними компаніями. Для цього існують усі передумови. Зокрема, за своєю структурою фірма «Ан-тонов» нічим не відрізняється від аналогічних компаній Заходу. Для здійснення повного циклу ство-рення літака підприємство має всі функціональні підрозділи: дослід-не конструкторське бюро, дослід-ний завод, льотно-випробуваль-

Авіаційний сегмент ВТС України з заходом — це неосяжний потенціал

Дмитро КІВА, президент – генеральний конструктор

ДП «АНТОНОВ»

Вже нині ДП «Анто¬нов» має розга-лужену систему зв’язків із західними компаніями 16 країн за¬хідного світу та має намір розвивати й поглиблю-

вати ВТС із західними обо¬ронними компаніями. Для цього існу¬ють усі

передумови

Page 28: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

28

ний центр та серійний авіазавод. Варто позначити, що фірма «Ан-тонов» реалізує цифрове проекту-вання, залучає новітні наукові до-сягнення і передові технології, широко використовує композитні матеріали, а також вона створює і новітні авіаційні тренажерні комплекси найвищої технічної ка-тегорії (D).

Сьогодні на ДП «Антонов» на-лічується 10 науково-дослідних комплексів рівня національного надбання, а щорічно провадиться більш 200 наукових досліджень. Варто додати, що ДП «Антонов» має багаторічний досвід у розробці авіаційної техніки, а за 69 річний період існування фірми побудова-но понад 22000 літаків більш ніж 100 типів та модифікацій. Майже 4600 українських літаків експлуа-тується у 78 країнах світу, а значна частина з цих літаків має військове або подвійне призначення.

Сьогодні у серійному виробни-цтві знаходяться такі типи літаків як: Ан- 140-100, Ан-148-100, Ан-158, Ан-74, Ан-32. Певна кількість цих літаків виробляється для по-треб силових структур різних кра-їн світу.

У розробці також знаходиться ціла низка нових літаків та їх моди-фікацій. Це Ан-70/Ан-188, Ан-178, Ан-124-121/- 200, Ан-148-300, Ан-132 і Ан-2-100. Всі ці літаки призна-чені для виконання різних завдань і можуть бути запропоновані для

потреб як військових так і цивіль-них замовників.

Що стосується міжнародного військово-технічного співробітни-цтва, то ДП «Антонов» пропонує різні напрямки:

•супроводження експлуатації літаків «Антонов»;

•співпрацю у сфері створення нової авіатехніки «Антонов»;

•участь у закордонних (в тому числі, багатонаціональних) лі-такобудівних програмах;

•авіаційні вантажні перевезен-ня по всьому світу.

Основними напрямками діяль-ності ДП «Антонов» у сфері вій-ськово-технічного співробітництва сьогодні є створення та виробни-цтво військово-транспортних літа-ків та літаків спеціального призна-чення. Вважаю за необхідне додати, що фірма «Антонов» готова до су-часних схем ВТС, в тому числі включно передачу технологій, на-лагодження виробництва на тери-торії країни-експлуатанта авіацій-ної техніки «Антонов», оснащення літаків Антонова західними вузла-ми та комплектуючими, в тому числі, двигунами західного вироб-ництва. Щодо передачі технологій виробництва, то можливо розгля-дати передачу 50% та, навіть, 70% виробництва, в залежності від типу літака.

Варто зазначити, що у контексті розвитку ВТС із країнами-членами НАТО фірма «Антонов» вже розпо-

Щодо передачі технологій виробни-цтва, то можливо розглядати

передачу 50% та, навіть, 70% вироб-ництва, в залежності від типу

літака

Page 29: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

29

чала переговори щодо просування адаптованого для потреби замов-ників із країн заходу середнього реактивного транспортного літака Ан-178-111, який є варіантом ново-го транспортного літака Ан-178 і передбачає використання авіоніки, систем і двигунів західного вироб-ництва. Значний досвід співпраці фірма «Антонов» має з партнерами у Польщі, що може знайти відбиток у проведенні спільної модернізації літаків «Антонов».

Пропоную розглянути основні програми, пов’язані з розробкою та модернізацією авіатехніки «Анто-нов».

Ан-70 – середній військово-транспортний літак КЗП. Цей уні-кальний за своїми характеристи-ками літак сьогодні опинився заручником складної політичної ситуації. Незважаючи на відверте гальмування програми з боку ро-сійської сторони у 2009-2012 роках ДП «Антонов» провело його гли-боку модернізацію, і у 2014 році завершило льотні випробування з одночасним розгортанням серій-ного виробництва. У січні 2015 року літак було прийнято на озброєння Повітряних сил Зброй-них Сил України. Але, в умовах продовження українсько-росій-ського конфлікту і неможливості отримання систем і агрегатів ро-сійського виробництва, серійне складання цього літака сьогодні заморожено.

ДП «Антонов» вважає, що уні-кальний технічний рівень Ан-70 – запорука його високої конкуренто-спроможності. Тому ми пропонуємо потенційним замовникам створен-ня на базі Ан-70, як літака-плат-форми, нового середнього військо-во-транспортного літака КЗП Ан-188, який на відміну від Aн-70 буде оснащений авіонікою і систе-мами українського та західного ви-робництва. За своїм призначенням Ан-188 займає нішу між середнім транспортним літаком С-130J-30 та важким С-17А.

У класі аналогічної розмірності у нього є європейський конку-рент – А400М, але Ан-188 буде мати суттєві переваги. Наприклад, при перевезенні 20 т вантажу з корот-кої, довжиною 915 м ЗПС, Ан-188 матиме на 70% більшу дальність польоту. Вантаж у 35 т, літак роз-робки ДП «Антонов» доставить на дальність на 1000 км, тобто на 27%, більшу, ніж А400М. До речі, макси-мальна вантажопідйомність Ан-188 також більша і становить 40 тонн проти 37 т у А400М. ДП «Ан-тонов» готовий розглядати різні версії виробництва та комплекта-ції літака Ан-188.

Ан-124 – важкий транспортний літак, який постійно модернізуєть-ся. Були створені та сертифіковані нові модифікації літака Ан-124-100М, Ан-124-100-150 і Ан- 124-100М-150 з покращеними техніко- економічними параметрами.

Page 30: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

30

Зокрема, було збільшено макси-мальну вагу вантажу до 150 тонн, а моновантажу – до 120 тонн, забез-печено виконання польотів за умов точної зональної навігації, зменше-но екіпаж до чотирьох осіб та ви-конані інші заходи з удосконален-ня. Особливо хочу підкреслити те, що ресурс і строки служби літака збільшено майже на 80%, що дозво-лить надійно експлуатувати літаки Ан-124 до 2037-2040 років. Варто додати, що сьогодні літаки Ан-124 а також найбільший в світі тран-спортний літак Ан-225 активно за-стосовуються у програмі Ruslan SALIS з перевезень вантажів по всьому світу для 16 країн НАТО.

ДП «Антонов», виходячи з уні-кальних транспортних властивос-тей літаків Ан-124, пропонує їх глибоку модернізацію із застосу-ванням двигунів та авіоніки захід-ного виробництва. Ці заходи пла-нуються з широким залученням до них потенційних партнерів із країн Заходу.

Сімейство пасажирських регіо-нальних літаків Ан-148 і середніх транспортних літаків Ан-178 сьо-годні є прикладом розробки літа-ків за принципом отримання мак-симальної ефективності від вкладання наявних інвестицій. Іде-ологія сімейства і уніфікації засто-сованих на літаках агрегатів і об-ладнання дозволяє гнучко і швидко реагувати на потреби замовників. Літаки Ан-148/Ан-158 на відміну

від існуючих конкурентів мають розширений діапазон експлуатації. Зокрема вони успішно пройшли випробування зльоту-посадки на високогірному, на висоті 4100 м над рівнем моря, аеродромі у Болі-вії та отримали відповідний серти-фікат.

Створення нових вариантів та модифікацій є пріоритетним на-прямком розвитку сімейства Ан-148/Ан-158. Зокрема, ДП «Анто-нов», на базі Ан-148, сьогодні розроблює бізнес-версію літака з великою дальністю польоту – літак Ан-148-300.

Об’єктами військово-технічно-го співробітництва, насамперед, є наступні літаки цього сімейства:

•Ан-148-300МП – літак мор-ського патрулювання і проти-дії порушникам морського кордону;

•Ан-178 – середній реактивний рамповий військово-тран-спортний літак.

Програма літака Ан-178 сьогод-ні є однією з пріоритетних для ДП «Антонов». Літак Ан-178 пропону-ється як заміна на сучасному тех-нічному рівні середнього чотири-моторного турбогвинтового транспортного літака Ан-12, що був випущений у кількості більш, ніж 1400 одиниць та європейського двомоторного турбогвинтового транспортного літака С-160 (було складено 214 повітряних машин) і має на відміну від них суттєво по-

Програма літака Ан-178 сьогодні є однією з пріоритетних для ДП

«Ан¬тонов»

Page 31: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

31

кращену транспортну ефектив-ність та можливості. Ан-178 роз-глядається і як базова платформа для створення цілого спектра варі-антів і модифікацій як цивільного так і військового призначення.

Перший дослідний літак Ан-178 16 квітня 2014 року був переданий на льотні випробування, які плану-ється провести з максимально-можливим темпом, щоб починаю-чи з 2016 року розпочати постачання замовникам серійних літаків.

Створивши Ан-178, ми побуду-вали літак, оптимальний у своїй транспортній ніші. Ми змогли ін-тегрувати у ньому необхідне – ви-конати вимоги замовників до розв’язуваних завдань і можливе – зробити це, використовуючи вели-чезний інтелектуальний і техноло-гічний заділ по сімейству пасажирських літаків Ан-148 і Ан-158. Такий шлях став єдино пра-вильним рішенням в умовах існу-ючих економічних і технічних реалій.

ДП «Антонов» провадить не тільки розробку нових, але й мо-дернізує вже існуючи зразки авіа-техніки, що дозволяє утримувати їх у виробництві і пропонувати за-мовнику.

По-перше, це Ан-74 – легкий реактивний рамповий військово-транспортний літак. Провадиться модернізація та створення його но-вих модифікацій.

По-друге, це Ан-32 – легкий турбогвинтовий багатоцільовий транспортний літак. Нещодавно було поставлено 6 нових літаків та-кого типу до ВПС Іраку. Прова-диться модернізація індійських лі-таків Ан-32 до конфігурації Ан-32RE. Модернізовані літаки отримали нове обладнання та авіо-ніку, було подовжено їх строк служ-би, а також збільшене комерційне навантаження з 6,7 до 7,5 т.

Щоб ефективно конкурувати у сегменті легких турбогвинтових рампових військово-транспортних літаків, потрібна заміна вже заста-рілих платформ на сучасні. ДП «Антонов» сьогодні розробляє но-вий легкий турбогвинтовий бага-тоцільовий транспортний літак Ан-132, що створюється на заміну літаку Ан-32. Новий літак, як і по-передник, буде мати унікальні властивості при застосуванні в умовах жаркого клімату та високогір’я. Ан-132 буде оснащено двигунами PW-150A з Канади та обладнанням компаній США, Ка-нади та Євросоюзу. Ан-132 буде відрізнятися й новим рівнем техні-ко-економічних і експлуатаційних характеристик: збільшеною на 23% вантажопідйомністю, більшою в 2,75 рази дальністю польоту під час перевезення 6 т вантажу, високою паливною ефективністю, низьким рівнем шуму й емісії. Ан-132 одер-жить двомісну «скляну» кабіну пі-лотів, а також бортові системи й

Page 32: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

32

устаткування, що відповідають найсучаснішим стандартам. Убудо-ваний комплекс навантаження/розвантаження, а також застосу-вання допоміжної силової установ-ки забезпечать його автономну екс-плуатацію при базуванні на слабопідготованих аеродромах.

Зацікавленість в Ан-132 висло-вили експлуатанти авіаційної тех-ніки із країн Близького Східу, Пів-денно-Східної Азії та Латинської Америки.

Активно діючи у форматі «вели-кої авіації», «Антонов» не забуває і так звану «малу авіацію». Сьогодні підприємство провадить роботи за програмою Ан-2-100 – ремотори-зації багатоцільового літака Ан-2.

ДП «Антонов» – сьогодні єди-ний у світі розробник літаків, що може запропонувати замовнику повний спектр транспортної авіа-техніки від легкого Ан-2-100, що перевозить 1,5 тонни вантажу до гіганта Ан-124-100М-150, що зда-тен підняти 150 тонн вантажу. Кожний з літаків «Антонов» є об’єктом виробничої кооперації і може бути запропонований у рам-ках військово-технічного співро-бітництва.

Окремо слід сказати про ство-рення та впровадження у вироб-ництво перспективних зразків безпілотних авіаційних комплек-сів (БпАК), що сьогодні є дуже важливою для України тематикою. ДП «Антонов» проводить активні

заходи щодо створення перспек-тивних зразків вітчизняних БпАК. На підприємстві провадяться до-слідження за тематикою БпАК. Те-матика безпілотних авіаційних комплексів відома фахівцям ДП «Антонов», яке має власний досвід роботи щодо розробки тактичних БпАК. Так, ще у 1975-1981 роках на підприємстві було створено безпілотний комплекс для оптич-ної (телевізійної) розвідки. Впер-ше в СРСР з борту дистанційно пілотованого апарату було переда-но, а на землі прийнято відеозо-браження у реальному масштабі часу. На борту апарату було вста-новлено спеціальну цільову апара-туру, а керування польотом здій-снювалось з мобільної станції керування. Таким чином, були практично інтегровані та відпра-цьовані усі складові БпАК, а саме: літак-платформа, цільовий комп-лекс, комплекс обміну даними та наземний комплекс.

Щоб створити та впровадити на озброєння сучасний БпАК, який не поступався би за ефективністю кращим світовим зразкам, його розробник повинен мати великий практичний досвід, передову нау-кову та виробничу базу, а також розвинену систему післяпродажної підтримки. Всі ці необхідні якості має ДП «Антонов». Підприємство також має досвід інтегрування складових частин своїх виробів у єдиний комплекс, що дуже важли-

Тематика безпілотних авіаційних комплексів відома фахівцям ДП

«Антонов», яке має власний досвід роботи щодо розробки тактичних

БпАК

Підприємство також має досвід інтегрування складових частин

своїх виробів у єдиний комплекс, що дуже важливо, бо сучасний БпАК

налічує велику кількість різних за цільовим призначенням спеціалізо-

ваних агрегатів та модулів від різних виробників

Page 33: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

33

во, бо сучасний БпАК налічує ве-лику кількість різних за цільовим призначенням спеціалізованих агрегатів та модулів від різних ви-робників. Переконаний, що ДП «Антонов» має потенціал для роз-робки і виробництва таких комп-лексів.

Фірма «Антонов» також вивчає можливості розробки та виробни-цтва учбово-бойового літака. Фа-хівці підприємства дійшли висно-вку, що виконання такого завдання під силу конструкторам та вироб-никам.

Слід наголосити, що сама Україна поступово перетворюється на по-тужний ринок військової техніки, оскільки має намір переозброювати національну армію та інші військові формування. У цьому контексті обо-ронні підприємства потребувати-муть новітніх західних технологій – можливий вдалий взаємний обмін технологіями та технічними ідеями. А ДП «Антонов» готове до ВТС – як в інтересах України або держави-за-мовника, так і в інтересах третіх кра-їн, коли діятиме у партнерстві із за-хідними компаніями.

Page 34: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 травня 2015

34

Вопрос о возможности реализа-ции Государственных программ во-оружения (ГПВ) России в свете ны-нешних событий в нашем регионе и мире является весьма актуальным. Сможет ли Россия переоснастить свои вооруженные силы (ВС) со-временным высокотехнологичным вооружением и военной техникой (ВТТ) в достаточной степени, что-бы поддержать под их угрозой свои возросшие до глобального масшта-ба геополитические претензии? Для ответа на этот вопрос необходимо рассмотреть и проанализировать – как Россия намерена (и может ре-ально) выполнить 2-ю половину реализуемой сейчас госпрограммы вооружений и перспективную ГПВ

в условиях ограниченных экономи-ческих и научно-технических воз-можностей страны, снижения цен на нефть и курса рубля, а также – прямых санкций Запада.

В апреле 2015 г. российский Центр анализа стратегий и техноло-гий (ЦАСТ) выпустил аналитиче-ский доклад с названием «Государ-ственные программы вооружения Российской Федерации: проблемы исполнения и потенциал оптимиза-ции» [1]. Ниже приводится краткое изложение данного доклада с мини-мальными комментариями (выде-лены курсивом).

Российские госпрограммы во-оружений. Первая постсоветская госпрограмма вооружений (ГПВ-

Госпрограммы вооружения России — смена приоритетов?

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

Аналітичні розробки

Page 35: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

35

2005, на 1996-2005 годы) была полностью провалена, как и вторая (ГПВ-2010, на 2001-2010 годы, пла-новое финансирование 2,5 трлн. руб.). Причинами этого были, в ос-новном, недостаточное финанси-рование (в 2-3 раза меньшее плано-вого), инфляция и рост стоимости вооружения. Третья программа (ГПВ-2015, на 2006-2015 годы, пла-новое финансирование 4,94 трлн. руб.) была выполнена не полно-стью, несмотря на выделение более значительных средств.

Нынешняя 4-я программа (ГПВ-2020, на 2011-2020 годы) стала пер-вой относительно полно реализуе-мой программой, в которой начались массовые поставки ВВТ нового производства в войска. ГПВ-2020 позволила развернуть масштабные НИОКР по созданию вооружения новых образцов. Глав-ной предпосылкой относительного успеха реализации ГПВ-2020 в пе-риод с 2011 г. до 2015 г. стало бес-прецедентное увеличение военных расходов России. Всего на реализа-цию ГПВ-2020 запланировано вы-делить 20,7 трлн. руб. (в 4,2 раза больше, чем на ГПВ-2015), в т.ч. 19,4 трлн. руб. на ВС. ГПВ-2020 была до-полнена целевой программой «Раз-витие ОПК РФ на 2011-2020 годы». Согласно ей на техническое переос-нащение предприятий ОПК плани-ровалось выделить до 3 трлн. руб.

Одновременно была начата ра-бота над проектом следующей ГПВ,

на 2016-2025 годы. Однако в январе 2015 г. военно-промышленной ко-миссией было принято решение о переносе начала действия новой ГПВ с 2016 г. на 2018 г. Это связано с осложнением экономической си-туации в России и невозможно-стью пока выработать макроэконо-мический прогноз на следующее десятилетие. Первоначальный за-прос МО на финансирование ГПВ-2025 составлял 55-56 трлн. руб., но к концу 2014 г. заявка была сниже-на до 30 трлн. руб. При этом Мин-фин считал и сумму 20 трлн. руб. чрезмерной. То есть сейчас наблю-дается кризис в выработке новой ГПВ, вызванный столкновением попыток возрождения советских методов программно-целевого во-енно-технического планирования на долгосрочной основе с реалия-ми кризисного и нестабильного со-стояния российской экономики и неопределённостью перспектив экономического развития страны.

Эксперты ЦАСТ считают, что сложившаяся ситуация ставит во-прос об эффективности избранной системы долгосрочного планиро-вания ГПВ, а также о необходимо-сти смены приоритетов при закуп-ках ВВТ в условиях дефицита средств, выделяемых на реализуе-мую и перспективную ГПВ.

Основные вызовы для реали-зуемой и перспективной ГПВ. Ос-новным источником рисков для ре-ализуемой ГПВ-2020 и

Нынешняя 4-я программа (ГПВ-2020, на 2011-2020 годы) стала первой

относительно полно реализуемой программой, в которой начались

массовые поставки ВВТ нового производства в войска

Page 36: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

36

перспективной ГПВ является ус-ложнение экономической ситуа-ции в России. Выполнение ГПВ-2020 требовало ежегодного наращивания расходов на закупку ВВТ и роста ежегодных военных бюджетов с 2011 г. по 2020 г. С са-мого начала реализации ГПВ-2020 проявились 3 фундаментальных её дефекта:

•Расчёт на резкое увеличение военных расходов, опережаю-щее темпы роста ВВП и доход-ной части бюджета. ГПВ-2020 основывалась на слишком оптимистических прогнозах.

•Недостаточный учёт промышленной инфляции. В программу были заложены заниженные цены продукции, закупаемые по государствен-ному оборонному заказу (ГОЗ).

•Чрезмерно оптимистические сроки разработки и особен-но  – запуска в серийное про-изводство ВВТ.

Необходимо также отметить не-готовность значительной части российского ОПК после длитель-ного упадка в постсоветский пери-од к реализации заложенных в ГПВ НИОКР и выпуску серийной про-дукции.

Проблема нереалистичной оценки потребного финансиро-вания ГПВ-2020. Текущая ГПВ-2020, даже до кризиса в экономике, была трудновыполнимой в полном

объёме – как в отношении изыска-ния потребного финансирования, так и в отношении плана закупок по номенклатуре и количеству се-рийных образцов.

Против выделения на ГПВ-2020 20,7 трлн. руб. выступал ещё ми-нистр финансов Кудрин. Затем в 2013 г. рассматривалась возмож-ность секвестрования 30-35% средств программы, что не было реализовано. Однако события в Украине 2014-2015 г. потребовали серьёзной корректировки ГПВ-2020.

Начало реализации ГПВ-2020 привело к резкому наращиванию ГОЗ и военных расходов (см. табл. 1) [1, 2].

Военные расходы с 2011 по 2015 годы выросли вдвое (с 1517 млрд. руб. до 3033 млрд. руб.), а расходы на закупку и разработку ВВП – почти втрое (с 585 млрд. руб. до 1650 млрд. руб.). К тому же в 2012 г. зарплаты военнослужащих повы-сились втрое, а пенсии – на 70%, и в последующем они индексирова-лись. После 2015 г. темпы роста во-енного бюджета и объёмов средств на закупку ВВТ должны ускорять-ся, поскольку разработчики ГПВ-2020 (как и предыдущих ГПВ) пе-ренесли основную часть расходов на её второе пятилетие. Если в 2011-2015 гг. на разработку и за-купку ВВТ может быть затрачено 5,53 трлн. руб., то в 2016-2020 гг. – 15,17 трлн. руб. (по плану). То есть,

Необходимо также отметить неготовность значительной части российского ОПК после длительного

упадка в постсоветский период к реализации заложенных в ГПВ НИ-ОКР и выпуску серийной продукции

Page 37: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

37

в 2020 г. на ВВТ было запланирова-но потратить до 4 трлн. руб., а весь военный бюджет должен по плану достичь 6 трлн. руб., т.е. в 5 раз больше, чем в 2010 г.

Поэтому реализация ГПВ-2020 в полном объёме предполагает либо совершенно нереальные темпы экономического роста на период 2011-2020 гг., либо суще-ственное превышение заявлен-ной доли оборонных расходов в ВВП страны в 3,5-4%. ВВП России в 2014 г. составил 71,4 трлн. руб., а на 2015 г. он прогнозировался в сумме 82,9 трлн. руб. Для дости-жения размера военного бюджета 2020 г. в 6 трлн. долл. при их доле в ВВП 4% сам ВВП должен соста-вить 150 трлн. руб., то есть удво-иться по сравнению с 2014-2015 гг. Это выглядит совершенно уто-пическим показателем и без учёта возникших в 2014-2015 гг. обстоя-тельств. Даже в случае постоян-

ного роста ВВП России на 4% в год (и так слишком оптимистиче-ское допущение), ВВП составит 90-100 трлн. руб., т.е. до 2/3 заяв-ленных потребностей. Видимо, эти 2/3 являются более реальной оценкой возможности финанси-рования ГПВ-2020 на вторые 5 лет. Не случайно в Кабмине изу-чался вопрос секвестирования ГПВ-2020 на 30-35%.

Между тем, российская эконо-мика так и не смогла восстановить высокие темпы роста после миро-вого финансового кризиса 2008-2009 годов, а в 2012 г. вошла в пери-од стагнации. Она страдает от засилья государственно-бюрокра-тических структур и раздуваемого госсектора, слабости национально-го капитала, недостатка инвести-ций, чрезмерных социальных и го-сударственных расходов. Попытка создания крупных госкорпораций оказалась тупиковой.

Таблица 1

Показатель 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017Доля расходов на оборону от ВВП, %

1,5 2,7 2,9 3,2 3,4 4,2 3,7 3,6

Военные расходы, млрд. руб.

1277 1517 1656 2099 2475 3287 3113 3238

Расходы на закупку и разработку ВВТ, млрд. руб.

491 585 727 1166 1400 1650 2000* 2500*

* прогноз при сохранении финансирования ГПВ-2020 в 20,7 трлн. руб.

Page 38: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

38

Значительное падение мировых цен на нефть и западные экономи-ческие санкции в 2014 г. (резко за-труднившие для российских ком-паний доступ к иностранному финансированию) быстро привело к серьёзному ухудшению экономи-ческой ситуации, обвалу курса ру-бля и началу спада во многих от-раслях.

Существует высокая вероят-ность того, что нижняя точка эко-номического кризиса не пройдена и ситуация в 2015 г. и 2016 г. может ещё более ухудшиться. Можно ожидать, что западные санкции против России будут усиливаться, и они в большей степени будут на-правлены против финансового и топливно-энергетического секто-ров России, чем ранее. Можно ожи-дать отключения российских бан-ков от западных финансовых и платёжно-расчётных систем, а в худшем случае – введения всеобъ-ёмлющих санкций (включая запрет на долларовые расчёты и запрет на закупки нефти в России). Эти санк-ции значительно ухудшат состоя-ние экономики России и будут про-должительными.

Однако главным источником экономических проблем страны будет исчерпание её модели эконо-мического развития. Консерватив-ные и популистские тенденции в политике и экономике усиливают-ся, поэтому даже в случае преодо-ления острой фазы экономическо-

го и внешнеполитического кризисов, можно ожидать длитель-ной стагнации и застоя экономики, а также неприемлемо низких тем-пов восстановления её роста.

Современная российская эко-номика не вырабатывает достаточ-ных средств для финансирования почти 24-триллионной ГПВ-2020 и поддержки ОПК. Данная ситуация очевидно сохранится на обозри-мые 10 лет, поэтому и реализация перспективной ГПВ будет проис-ходить в условиях дефицита ре-сурсов.

Госбюджет 2015 г. принимался в условиях кризиса. Поэтому часть расходов была секвестирована, но оборонные расходы сохранились без изменений. Однако дальнейшее развитие событий не исключает возможности их сокращения в 2015 г. и позднее.

Даже при относительной стаби-лизации экономики РФ, дальней-шее наращивание расходов на ГПВ-2020 станет невозможным с 2016 г. Об этом говорит те факты, что был запланирован перенос ча-сти расходов по ГПВ-2020 с 2014-2016 гг. на 2017-2018 гг., а военные расходы в 2016 и 2017 гг. планиру-ется уменьшить по сравнению с 2015 г. (см. табл. 1).

Проблема ценообразования. Серьёзной проблемой в реализа-ции ГПВ-2020 и выработке пер-спективной ГПВ представляется вопрос определения цен на закупа-

Современная российская экономика не вырабатывает достаточных

средств для финансирования почти 24-триллионной ГПВ-2020 и под-

держки ОПК

Page 39: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

39

емую в рамках этих программ про-дукцию.

Ещё с 2007 г. резко обострились разногласия между ОПК и МО России по ценовым параметрам ГОЗ и поставок продукции. МО стремилось жёстко занизить цены, что привело к дестабилизации за-купок. В этот период осуществлял-ся расчёт для ГПВ-2020 стоимости НИОКР и цен продукции, поэтому возникают сомнения относитель-но реалистичности этого ценоо-бразования. При этом были про-блемы и с моделями экономических расчётов.

После начала реализации ГПВ-2020 в течение года происходил жёсткий конфликт между ОПК и МО по вопросам контрактных цен (например, на постройку 5 ПЛАРБ пр.955). Это говорит о том, что в ГПВ-2020 были заложены нереали-стичные ценовые параметры, и ре-ализация программы потребует средств больших, чем 20,7 трлн. руб. Особенно уязвимы програм-мы создания принципиально но-вых видов ВВТ. Кроме того, про-цесс ценообразования крайне забюрократизирован и требует множества согласований в разных инстанциях.

Отсюда, реальная стоимость выполнения перспективных про-грамм будет значительно выше за-планированных (эта практика рас-пространяется даже на США). Программы создания подлодок

пр.955 и 885, БРПЛ «Булава», ОТРК «Искандер-М» и ЗРС С-400 тоже потребовали больше средств, чем планировалось. Также предполага-ется, что реализация таких пер-спективных программ, как истре-битель ПАК ФА, бомбардировщик ПАК ДА, ББМ «Армата», «Курга-нец-25» и «Бумеранг», МБР «Сар-мат», ЗРС С-350 и С-500 потребует дополнительных затрат.

То есть, существует большая ве-роятность того, что на реализацию ГПВ-2020 в действительности по-требуется больше, чем 20,7 трлн. руб., а на это будет выделено мень-ше, чем 20,7 трлн. руб. Такие же ри-ски существуют и для перспектив-ной ГПВ. Главной причиной этих рисков являются попытки сохра-нить старые советские методики развития вооружения, в т.ч. про-граммно-целевой метод планиро-вания. Причём в последнее время такие тенденции усиливаются.

Увеличение сроков создания вооружений. По ряду перспектив-ных вооружений в ГПВ-2020 зало-жены нереалистичные сроки соз-дания. В частности, речь идёт о создании истребителя ПАК ФА и его прототипа Т-50. Известно, что в США от полёта прототипа истре-бителя YF-22 до поступления в ВВС серийного F-22A прошло 14 лет. В проекте истребителя F-35 этот срок сократился до 12 лет. Са-молёт Т-50 впервые полетел в 2010 г. а серийные поставки истре-

Самолёт Т-50 впервые полетел в 2010 г. а серийные поставки истре-

бителя ПАК ФА намечены на 2016 г., что является совершенно нереаль-

ным. Столь же нереальные сроки прописаны в ГПВ-2020 для разработ-

ки боевых машин «Армата», «Кур-ганец-25» и «Бумеранг»

Page 40: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

40

бителя ПАК ФА намечены на 2016 г., что является совершенно нере-альным. Столь же нереальные сро-ки прописаны в ГПВ-2020 для раз-работки боевых машин «Армата», «Курганец-25» и «Бумеранг». С на-чала их создания и до поставки се-рийных машин должно по плану пройти 5 лет. Нелишне будет вспомнить, что создание танка Т-64 продолжалось 15 лет. Пер-спективный танк «объект 195» и БТР-90, создавали 20 и 15 лет соот-ветственно, а на вооружение так и не приняли.

Головные подлодки пр.955 и 885 были приняты на вооружение в 2013 г после долгих испытаний, а в 2020 г. планируется иметь по 8 под-лодок каждого типа (причём, улуч-шенных проектов), что также пред-ставляется нереальным.

Наиболее вероятно, что посту-пление в серию истребителей ПАК ФА, ЗРС С-500 и перспективных боевых машин можно ожидать не ранее 2020 г, то есть за пределами сроков реализации ГПВ-2020.

Приоритеты реализуемой и перспективной госпрограмм воо-ружения. Изложенная выше ситу-ация с реализацией действующей ГПВ-2020 требует от российского руководства более критично по-дойти к выработке перспективной ГПВ. В условиях сохранения эконо-мических проблем нереалистиче-ские задания новой ГПВ могут вне-сти дезорганизацию в процесс

перевооружения и снизить воз-можности по обновлению ВВТ ВС. Дефицит финансовых ресурсов требует рационального и эконом-ного подхода их использования. Некоторые приоритеты проекта ГПВ на 2016-2025 гг. были опреде-лены ещё в декабре 2012 г. В т.ч.:

•автоматизированная система управления ВС;

•автоматизированная система управления полем боя;

•визуализация поля боя;•робототехника;•сокращение типов ВВТ;•модульность;•межродовая унификация и со-

здание межсредных аппара-тов;

•электронно-компонентная база;

•переход к контрактам полного жизненного цикла.

Это говорит о стремлении МО внедрить в ВС современные сете-центрические и информационные системы и о приоритете управле-ния, взаимодействия, разведки и информационного противобор-ства. Базовым требованием, на ко-тором должна основываться новая ГПВ, является необходимость соз-дания взаимоувязанных систем во-оружения, объединяющих в еди-ные контуры управления ВВТ объединений, соединений, частей и подразделений.

В сентябре 2013 г. президент Путин поручил при формировании

Page 41: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

41

ГПВ-2025 уделить особое внима-ние развитию высокоточного ору-жия большой и тактической даль-ности.

Можно предположить, что в перспективной ГПВ будет унасле-дован такой приоритет ГПВ-2020, как сбалансированное развитие стратегических вооружений, кото-рые сейчас составляют основу обо-роны России.

По опыту реализации ГПВ-2020 главным фактором с точки зре-ния распределения затрат являет-ся поставка систем вооружений, формирующих облик видов ВС и

родов войск. Она определяет их приоритетность. Однако анализ ГПВ-2020 позволяет усомниться в правильности выбора этих прио-ритетов. Так, наибольшая доля средств, выделяемых ГПВ-2020 на закупки вооружения для ВС (19,4 трлн. руб.) должна выделяться на приобретение ВВТ для ВМС (5 трлн. руб.), что почти вдвое боль-ше, чем на ВВТ СВ и ВДВ (2,6 трлн. руб.). На авиатехнику ВВС должно быть выделено 4,7 трлн. руб., системы ПВО ВВС – 3,4 трлн. руб., а на РВСН – 1 трлн. руб. (см. табл. 2).

Таблица 2

ВВТ Затраты,трлн. руб. Доля, % Предполагается закупить или разработать

СВ и ВДВ 2,6 13 2300 танков, 2000 артсистем, 10 бриг комплектов ОТРК Искан-дер, 9 бриг комплектов ЗРС С-300В4, 30000 автомобилей

ВМФ 5,0 26 8 ПЛАРБ пр.955, 8 АПЛ пр.885, 12 ПЛ, 15 фрегатов и 35 корве-тов.

ВВС, авиатехника 4,7 24 600 самолётов, 1100 вертолётов ВВС, ПВО 3,4 18 56 д-нов ЗРС С-400, 10 д-нов ЗРС

С-500, 38 д-нов ЗРС С-350, 120 БМ Панцирь-С, интегрирован-ная система ВКО, 4 РЛС Воро-неж, 100 КА

РВСН 1,0 5 270-280 МБР Ярс, разработка МБР Рубеж, Баргузин и Сармат

Другое и межвидо-вое

2,7 14 Новые системы связи, управле-ния, разведки

Итого 19,4 100

Page 42: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

42

Перекос в сторону ВМФ являет-ся непонятным, поскольку для СВ в рамках ГПВ-2020 запланированы массовые закупки дорогих боевых машин нового поколения и артси-стем, для ВВС и их войск ПВО – но-вых вертолётов, самолётов и ЗРС. Тогда как для ВМФ пока не плани-руются закупки очень дорогих ави-аносцев и новых эсминцев. Пред-полагается, что подобное распределение затрат с упором на ВМФ запланировано и в перспек-тивной ГПВ. При планах финанси-рования перспективной ГПВ по линии МО на уровне хотя бы 20 трлн. руб. закупка авианосцев и эс-минцев увеличит долю ВМФ до 6-7 трлн. руб. (и более), что резко сни-зит финансирование закупок воо-ружения для других видов ВС.

По оценке экспертов ЦАСТ, ос-новные финансовые резервы, кото-рые позволят сохранить ряд прио-ритетных программ вооружений, кроются в пересмотре приоритетов при выполнении 2-й половины ГПВ-2020 и разработке новой ГПВ. В первую очередь имеется в виду пересмотр приоритетов развития СВ и ВМФ.

Обоснование необходимости сокращения затрат на военно-морское строительство. По оценке экспертов ЦАСТ, именно расходы на военно-морское строительство представляют собой главный ре-зерв для перераспределения средств при дальнейшей реализа-

ции ГПВ-2020 и разработке пер-спективной ГПВ. Действительно, в ГПВ-2020 на приобретение ВВТ ВМФ запланировано израсходо-вать почти вдвое больше (5 трлн. руб.), чем на ВВТ СВ и ВДВ (2,6 млрд. руб.). Эксперты утверждают, что это является совершенно не-нормальным с точки зрения геопо-литического положения России, а также опыта развития ВС России, и их участия в войнах и военных конфликтах. Наконец, это идёт вразрез с опытом военных кон-фликтов на территории бывшего СССР.

По мнению экспертов ЦАСТ, сейчас руководство РФ избрало курс на приоритетное развитие ВМФ, что не обосновано доктри-нально, и является повторением неоднократных в истории России субъективистских попыток создать большой океанских флот. Истори-чески (в течение последних 200 лет) это не оправдывало себя и явля-лось источником растраты круп-ных средств, создавало диспропор-ции в развитии ВС (т.е. вело к недофинансированию СВ), и ни разу не приводило к достижению значимых политических и военных целей.

Строительство с большими за-тратами крупного флота при Нико-лае I, Александре III и Николае II закончилось катастрофическими для России потерями на море в Крымской и русско-японской вой-

Page 43: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

43

нах. Это показало, что даже номи-нально крупный российский флот не может эффективно действовать против превосходящих его в тех-ническом отношении флотов мор-ских держав.

Перед I-й Мировой войной гро-мадные затраты были направлены на создание линейного флота в ущерб модернизации СВ. Между тем в этой войне, воевать пришлось СВ, а действия флота носили пери-ферийный характер и были не очень эффективными.

Однако после гражданской во-йны СССР вновь обратился к соз-данию большого флота. В резуль-тате доля расходов на военно-морское строительство в военных бюджетах 1940 и 1941 гг. достигла 40%. В итоге ни один из заложенных перед войной круп-ных кораблей закончен не был, а в Отечественной войне действия флота носили второстепенный ха-рактер и были малоудачными. ВМФ СССР не смог даже обеспе-чить фланги СВ и удержать го-сподство на морских ТВД.

Но после войны СССР опять на-чал строительство большого фло-та. Впоследствии это вылилось в создание ракетно-ядерного океан-ского флота с упором на атомные подлодки, которое продолжалось до распада СССР. При этом реаль-ная эффективность советского ВМФ так и осталась непроверен-ной, а в качестве инструмента

внешней политики он себя ни разу не проявил.

Требуя огромных средств, быв-ший советский ВМФ после 1991 г. коллапсировал в гораздо больших масштабах, чем остальные виды ВС.

Строительство советского ВМФ, по мнению экспертов ЦАСТ, было примером бесхозяйственного разбазаривания огромных средств, отрываемых от развития народно-го хозяйства и от строительства яв-ляющихся основой обороны стра-ны СВ. Россия была и остаётся сугубо континентальной державой.

Тем не менее, как только после 2000 г. в госбюджете РФ появились средства, было развёрнуто актив-ное строительство ПЛАРБ пр.955 с БРПЛ «Булава». И это несмотря на сомнительность для континенталь-ной державы размещения основ-ной части ядерных боеголовок на подлодках, когда ВМС США го-сподствуют в океанах и намного превосходят ВМФ России. Про-грамма создания ПЛАРБ пр.955 с БРПЛ «Булава» была самой доро-гой госпрограммой России в по-следние 15 лет. Её реализация фак-тически парализовала программу строительства сил общего назначе-ния ВМФ до 2011 г., поглощая боль-шую часть средств, выделяемых на вооружение ВМФ. Сейчас на воо-ружение приняты только 3 подлод-ки пр.955, и они ещё не выходили на боевое патрулирование. При

Page 44: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

44

этом ввод их в строй потребовал создания для них соответствую-щих сил обеспечения боевой устой-чивости (группировки сил общего назначения ВМФ). А поскольку единственным флотом, способным угрожать российским ПЛАРБ, были ВМС США, то отсюда выхо-дит, что необходимо развёртыва-ние сил, способных эффективно противодействовать ВМС США. Это потребует огромных расходов на военно-морское строительство (а военный бюджет РФ в 2014 г. был в 8,3 раз меньше, чем у США), и создаст аномальный перекос в фи-нансировании ВМФ в действую-щей и перспективной ГПВ. Попыт-ка противостояния ВМС США потребует повторения многих аспектов американского военно-морского строительства, включая самые дорогие – такие как авианос-цы и крейсера/эсминцы с много-функциональным вооружениями и комплексами ПРО. А именно такие корабли считаются приоритетны-ми в перспективной ГПВ. Затраты на них усугубят диспропорции фи-нансирования ГПВ в пользу ВМФ.

В реальности уже столетие все задачи обороны страны решают прежде всего СВ в войнах на суше. В обеих мировых войнах СВ стол-кнулись с более высокоразвитым технологически и экономическим противником и страна понесла огромные потери. Причём I-ю Ми-ровую войну она проиграла, а II-ю

выиграла с огромными жертвами и с помощью союзников. И немалая часть средств, оторванных от СВ была безрезультатно потрачена на ВМФ.

После распада СССР, ВС РФ были вовлечены в многочисленные конфликты, где использовались СВ, а ВМФ не сыграл никакой роли. То есть выходит, что воевали СВ, а большую часть финансирования получал ВМФ. Такое положение воплощено в ГПВ-2020, и вероятно будет усугублено в перспективной ГПВ.

Эксперты ЦАСТ предлагают пе-ресмотреть план развития ВМФ, предельно ограничив задачи флота и подчинив их требованиям участия в национальной обороне и содей-ствия задачам СВ. Отсутствие у РФ существенных заморских интересов требует пересмотреть необходи-мость постановки перед ВМФ экспе-диционных задач и присутствия в дальней морской и океанской зонах. Это должно привести к пересмотру принятой программы военного ко-раблестроения до 2050 г.

В итоге эксперты ЦАСТ предло-жили следующие возможные реше-ния:1. Кардинальное сокращение роли

и значения морских стратегиче-ских ядерных сил (МСЯС) Рос-сии в составе её стратегических ядерных сил (СЯС), в т.ч. сокра-щение программы строитель-ства атомных ракетных подло-

В реальности уже столетие все задачи обороны страны решают прежде всего СВ в войнах на суше

Page 45: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

45

док пр.955/955А с 8 ед. до 6, а также отказ от замены 6, плани-руемых к выводу из состава ВМФ с 2025 г. атомных ракет-ных подлодок пр.667БДРМ но-выми подлодками. К 2030 г. МСЯС предполагается сокра-тить до дивизии с 6 подлодками пр.955/955А.

2. В морских силах общего назна-чения предлагается развитие сил ближней и в меньшей сте-пени  – дальней морской зоны для господства на прилегающих морских ТВД – в Баренцевом и Белом море, на Балтийском и Чёрном, в Японском и Охот-ском морях. Предполагается также сохранить минимальные силы обеспечения боевой устойчивости МСЯС. Это мо-жет быть достигнуто путём пе-ресмотра номенклатуры и ти-пажа кораблей, планируемых к строительству, и минимизаци-ей строительства крупных и до-рогостоящих кораблей и подло-док. В том числе предложено:•отказаться от дальнейшего

строительства многоцелевых атомных подлодок пр.885М. Ограничиться достройкой 4-х заложенных подлодок; таким образом, будет построено 5 ед. вместо 8 по плану. Разработать проект новой «дешёвой» много-целевой атомной подлодки (во-доизмещение 4000-5000 т) с на-чалом постройки после 2020 г.;

•перенести строительство ави-аносца после 2025 г. (а лучше после 2030 г.);

•отказаться от строительства десантно-вертолётных кора-блей-доков типа Mistral и любых других «экспедиционных» кораблей;

•отказаться от ремонта, восста-новления и модернизации атомного крейсера пр.11442 («Адмирал Нахимов»), и вывести из состава ВМФ по-сле 2020 г. атомный крейсер «Пётр Великий»;

•отказаться на период до 2025 г. или 2030 г. от строительства перспективных эсминцев по теме «Лидер»;

•отказаться от строительства корветов пр.20385/20386.

Путём этих мер предлагается ограничить расходы на вооруже-ния ВМС, чтобы они не превысили 15-20% общего объёма ассигнова-ний на последующие годы выпол-нения ГПВ-2020, а также в перспек-тивной ГПВ.

Приоритеты оснащения СВ. Военные действия в Донбассе в 2014-2015 гг., несмотря на всю их специфичность, показали масштаб борьбы и потерь даже в ограничен-ной современной наземной войне. В ходе боевых действий ВС Украи-ны (а также вооружённые форми-рования ДНР/ЛНР и российские войска) понесли неожиданно боль-шие потери в вооружении. В ре-

Россия также была вынуждена вести массированную поставку

вооружения боевикам (тоже уста-ревшего) и использовать в Донбассе

свои войска с более новым ВВТ

Page 46: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

46

зультате, Украина, недавно вовсю торговавшая излишками советско-го ВВТ, начала активно снимать с консервации и ремонтировать ста-рое вооружение (что оказалось не-простой и дорогостоящей задачей), и даже начала импорт ВВТ. Россия также была вынуждена вести мас-сированную поставку вооружения боевикам (тоже устаревшего) и ис-пользовать в Донбассе свои войска с более новым ВВТ.

Эта война стала свидетельством важности резервных компонентов ВС и того, что боевой техники на хранении и в резерве много не бы-вает. Таким образом, накопление и сохранение резервов ВВТ является актуальным и требует их значи-тельных закупок.

Большие объёмы выхода из строя у обеих сторон изношенного вооружения (со сроком службы св. 25 лет), как и опыт российско-гру-зинской войны 2008 г., показали, что в боевых действиях ресурс ВВТ имеет приоритет над их боевыми характеристиками. Исправное и новое (или капитально отремонти-рованное и модернизированное) вооружение, пусть и морально устаревшее, в бою радикально луч-ше изношенного с израсходован-ным ресурсом, на котором невоз-можно воевать и которое даёт большие потери вне боя.

Этот вывод усвоило МО России, которое в последние годы массово закупало БТР и автомобили нового

производства, но предшествующих поколений, пусть и модернизиро-ванные (например, БТР-80, а те-перь и БТР-82). Это позволило пе-реоснастить часть бригад вооружением и техникой, которые способны к длительным маршам.

Также ведётся массовая (до 300 ед. в год) модернизация с капре-монтом танков Т-72Б до уровня Т-72Б3, и даже начат ремонт танков Т-80, которые раньше планирова-лось списывать. Осуществляется модернизация самоходной и реак-тивной артиллерии, а также закуп-ки её модернизированных образ-цов нового производства.

Советские танки Т-64, Т-72 и Т-80 были дискредитированы в ходе АТО своей низкой живуче-стью и высокими потерями экипа-жей. В частности, высокие потери танков Т-72, в силу склонности к детонации боекомплекта, были продемонстрированы в зоне АТО и во многих других конфликтах. В Донбассе также были зафиксиро-ваны большие потери с обеих сто-рон и танков Т-64.

Поэтому эксперты ЦАСТ дела-ют вывод о наличии острой необ-ходимости полной замены Т-72 и Т-80 в ВС России. Полное обнов-ление танкового парка они пред-лагают считать одним из абсолют-ных приоритетов ГПВ на ближайшие 10 лет.

Отсюда предлагается довести до стадии серийного производства

Page 47: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

47

программу создания унифициро-ванной межвидовой платформы нового поколения «Армата». Се-мейство этих машин будет вклю-чать танки Т-14, тяжёлые БМП Т-15, БРЭМ Т-16, шасси для само-ходной гаубицы 2С35 «Коалиция-СВ» и др. Часть машин «Армата» (танк, БМП, БРЭМ) уже созданы в опытных/предсерийных образцах и испытываются. Требование МО о начале серийного производства машин «Армата» в 2015 г. считает-ся невыполнимым. Предполагает-ся, что это будет возможно не ра-нее 2019-2020 г. Эксперты ЦАСТ предлагают считать закупку ком-плектов танков и других машин «Армата» для вооружения тяжёлых бригад одним из главных приори-тетов перспективной ГПВ.

То же касается и двух других се-мейств средних ББМ: гусеничных платформ «Курганец-25» и колёс-ных 8х8 – «Бумеранг». Они должны заменить устаревшие и слабо за-щищённые БМП-1/2 и БТР-70/80, которые близки к утрате боевого значения и несли тяжёлые потери в зоне АТО.

Разработка платформ «Армата», «Курганец-25» и «Бумеранг» пока-зывает качественное изменение принципов создания бронетехни-ки. На смену советским машинам, имевшим высокую подвижность и огневую мощь (в ущерб защищён-ности) приходит новое поколение бронетехники с более сбалансиро-

ванными характеристиками, боль-шей защищённостью и выживае-мостью экипажей. Это же касается и нового поколения автомобилей и бронеавтомобилей (тема «Тай-фун»).

Такой же актуальной считает-ся и необходимость перевооруже-ния артиллерии СВ, оснащённой морально и физически устарев-шими самоходными и буксируе-мыми ствольными и реактивны-ми системами. В то время, как артиллерия НАТО давно перево-оружена на 155-мм/39 гаубицы и частично имеет орудия 155-мм/45 и 155-мм/52, в России артиллерия в основном имеет старые и менее дальнобойные 152-мм/33 само-ходные гаубицы (СГ) 2С3 «Ака-ция» и даже 122-мм/35 СГ 2С1 «Гвоздика». Массово сохранились в российских войсках 120-мм бук-сируемые миномёты, 122-мм бук-сируемые гаубицы Д-30 и 122-мм РСЗО «Град». Большая часть рос-сийской артиллерии не оснащена автоматизированными СУО, а со-временные средстве АИР и высо-коточные боеприпасы есть в не-значительных количествах. Считаются, что в ограниченных поставки 152-мм/47 СГ 2С19М2 «Мста-СМ» и модернизирован-ных старых систем не решают проблемы.

Сейчас в рамках ГПВ-2020 соз-даются и отрабатываются перспек-тивные унифицированные 152-мм

Page 48: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

48

ствольные системы (гусеничная СГ «Коалиция-СВ» и колёсная СГ «Коалиция-СВ-КШ»), 120-мм ствольные системы на шасси ББМ «Курганец-25» и «Бумеранг», а так-же радикально модернизирован-ные РСЗО («Ураган-1М» и «Торнадо-Г/С»). Их поставки в во-йска также считаются приоритет-ными. То же касается необходимо-сти насыщения войск недорогими высокоточными артиллерийскими и ракетными боеприпасами со спутниковой коррекцией.

В целом, переоснащение СВ предлагается рассматривать как главную задачу при реализации 2-ой половины ГПВ-2020 и при выработке перспективной ГПВ. Это должно касаться всего ВВТ СВ, включая транспорт, индиви-дуальную экипировку, обмунди-рование, стрелковое оружие и пе-хотное вооружение, зенитные и противотанковые средства, сред-ства управления, разведки и свя-зи, системы РЭБ, инженерное, ты-ловое, медицинское имущество и т.д. Оснащение СВ предлагается рассматривать как приоритет в ГПВ по отношению к другим ви-дам ВС (кроме РВСН). Особо вы-деляется необходимость сохране-ния в резерве и на хранении в максимальных объёмах старого ВВТ (в т.ч. с проведением ремон-та). Предлагается внедрить улуч-шенные методы хранения ВВТ, например, в ангарах.

Рационализация закупок для ВВС. Особенностью ГПВ-2020 ста-ли массовые закупки авиатехники, шедшие по нарастающей кривой. Например, в 2011 г. было закуплено 24 серийных самолётов, в 2012 г. – 35, в 2013 г. – 51, в 2014 г. – 101. Все-го в 2014 г. было поставлено 108 са-молётов новой постройки (81 боевой, 20 учебных, 7 транспорт-ных/специальных) и 135 вертолё-тов.

Предлагается сохранить высо-кую приоритетность закупок авиа-техники в ГПВ, но при этом рацио-нализировать её.

Сейчас для ВВС закупается чрезмерное количество типов ави-атехники: 4 типа боевых самолётов на базе Су-27 (Су-30М2, Су-30СМ, Су-34, Су-35С). Также были заку-плены МиГ-29СМТ, и планируется заказ МиГ-35. В армейскую авиа-цию поставляются 3 типа ударных вертолётов (Ка-52, Ми-28Н, Ми-35М).

Не закупаются полноценные военно-транспортные самолёты. Вместо этого поставляются по не-скольку единиц в год пассажирские самолёты иностранной постройки (Ан-140-100, Ан-148, L-410), закуп-ки которых должны прекратиться из-за санкций.

Создание авиатехники нового поколения столкнулось с серьёз-ными трудностями. В 2013 г. ожи-дались поставки для испытаний 13 прототипов Т-50 перспектив-

Page 49: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

49

ного авиакомплекса фронтовой авиации (ПАК ФА), а в 2015 г. пла-нировалось запустить его в серий-ное производство. В реальности к началу 2015 г. изготовлено всего 5 Т-50. В 2015 г. по новому плану на-мечено получить 4 Т-50, а постав-ки для войсковых испытаний нач-нутся не ранее 2016 г. Также сообщалось, что вместо 52 серий-ных ПАК ФА планируется заку-пить для войсковых испытаний всего 12 ед. Видимо, это связано с тем, что ВВС хотят иметь самолёт не с двигателем 1-го этапа «изде-лие 117», а с двигателем 2-го этапа «изделие 30», который будет соз-дан не ранее 2020 г. Очевидно, та-ким образом, и корректируется ГПВ-2020 (отказ от закупки 40 ПАК ФА позволит сэкономить 120 млрд. руб.)

Несмотря на проблемы с про-граммой ПАК ФА активизируются НИОКР по созданию нового стра-тегического бомбардировщика ПАК ДА (перспективного авиаком-плекса дальней авиации). Первый полёт его намечен на 2019 г., а на-чало серийного производства – на 2025 г. Эксперты ЦАСТ предпола-гают, что стоимость разработки и производства ПАК ДА будет чрез-мерной (только на создание двига-теля намечено выделить 32 млрд. руб.), а целесообразность для Рос-сии нового стратегического бом-бардировщика они считают сомни-тельной.

Ещё более туманны перспективы создания тяжёлого оперативно-стра-тегического военно-транспортного самолёта (ВТС) – перспективного авиакомплекса транспортной авиа-ции (ПАК ТА). При этом также фор-мально осуществляются следующие программы:

•«Колосс» – модернизация тяжёлого ВТС Ан-124 и его производство;

•МТА – создание совместно с Индией среднего ВТС;

•Ил-112В – создание лёгкого ВТС.

Из них осуществимым в ближ-ней перспективе является только проект создания ВТС Ил-112В, чей первый полёт намечен на 2017 г. Но для него нет российского двига-теля, и вообще сомнительна его не-обходимость для ВВС. То есть большие средства буду отвлечены на многолетние программы с нега-рантированным результатом.

В ближайшее время расходы ВВС вырастут за счёт закупки ВТС Ил-76МД-90А (Ил-476), и на его базе – самолёта-заправщика Ил-478 и самолёта ДРЛО А-100.

Эксперты также выражают обе-спокоенность ситуацией с создани-ем и закупкой беспилотных лета-тельных аппаратов (БЛА). До настоящего времени ВС России имеют лишь тактические БЛА, а испытания первого российского БЛА средней дальности «Альтиус-М» начнутся только в

Ещё более туманны перспективы создания тяжёлого оперативно-стратегического военно-транс-

портного самолёта (ВТС) – перспек-тивного авиакомплекса

транспортной авиации (ПАК ТА)

Page 50: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

50

2015 г. Неизвестно, когда будут соз-даны тяжёлые БЛА большой даль-ности и ударные БЛА. В то же вре-мя, США, Израиль, КНР и ряд других стран достигли больших успехов в этой области. Поэтому эксперты ЦАСТ предлагают акти-визировать работы по созданию современных БЛА (в т.ч. тяжёлых и ударных), и отразить это в ГПВ.

Также предлагается резко уве-личить темпы закупок современ-ного управляемого вооружения для боевой авиации, поскольку но-вые самолёты, поступающие в ВВС, остаются без него. Особенно это касается новых управляемых ракет (УР) «воздух-воздух». В начале 2015 г. УР такого класса с активным радиолокационным самонаведени-ем только начали поступать на во-оружение ВВС РФ, тогда как у за-падных истребителей подобные ракеты стали основным вооруже-нием ещё 25 лет назад. В то же вре-мя Россия активно экспортирует такие УР (РВВ-АЕ) в Китай, Индию и другие страны, эксплуатирующие истребители Су-27 и Су-30. Также наблюдается серьёзный недостаток высокоточного оружия «воздух-поверхность», а крылатые опера-тивно-тактические УР и управляе-мые бомбы со спутниковым наведением вообще отсутствуют (хотя они созданы и готовы к се-рийному производству). Этот при-оритет также должен быть отражён в ГПВ.

Только начато испытание кругло-суточных электронно-оптических контейнеров наведения высокоточ-ного оружия, давно и активно ис-пользуемых на Западе. Ударный по-тенциал российской авиации в технологическом отношении нахо-дится на уровне 30-летней давности.

Предлагается скорректировать ГПВ-2020 и перспективную ГПВ в части авиатехники ВВС следую-щим образом:

•перенести на более поздний срок программу создания но-вого стратегического бомбар-дировщика ПАК ДА;

•провести ревизию действую-щих и перспективных про-грамм развития ВТА в сторону сокращения их количества;

•сократить типаж боевых самолётов (как минимум, пре-кратить закупки истребителя Су-30М2);

•пересмотреть ряд программ самолётов специального на-значения новой постройки с размещением целевой нагруз-ки на модернизированных су-ществующих самолётах;

•нарастить и ускорить программы создания беспи-лотной авиации;

•резко увеличить закупки современных высокоточных средств авиационного пора-жения.

Войска ПВО и ПРО в составе ВВС имеют серьёзные проблемы в

Также предлагается резко увели-чить темпы закупок современного

управляемого вооружения для боевой авиации, поскольку новые

самолёты, поступающие в ВВС, остаются без него

Page 51: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

51

создании новых ЗРС С-350 и С-500, системы ПРО А-235, что выража-ется в задержках их разработки. В частности, серийное производство ЗРС С-500 может начаться не ранее 2020 г., хотя в ГПВ-2020 запланиро-вана поставка 10 дивизионов этих ЗРС до 2020 г.

РВСН, несмотря на их высшую приоритетность, также имеют воз-можности для оптимизации расхо-дов – в частности, путём сокраще-ния неоправданно большого числа типов разрабатываемых комплек-сов. Сейчас в РВСН имеется и соз-даётся 10 типов ракетных комплек-сов, в т.ч. разрабатывается 3 новых типа комплексов МБР: лёгкий под-вижный грунтовой РС-26 «Рубеж», подвижный железнодорожный «Баргузин» и тяжёлый шахтный «Сармат». Кроме того, ведутся ак-тивные работы по маневрирую-щим боевым блокам. Их производ-ство и развёртывание поглотит огромные средства и увеличит многотипность систем, состоящих на вооружении. При этом необхо-димость комплекса «Баргузин» со-мнительна, а комплекс «Рубеж» вы-зывает озабоченность относительно его соответствия ус-ловиям Договора о ракетах средней и меньшей дальности 1987 г.

Кроме того, в России сохраня-ются серьёзные проблемы в обе-спечении действия спутниковой группировки (в т.ч. космического эшелона СПРН). Предлагается

средства, полученные от уменьше-ния разнотипности ракетных ком-плексов РВСН направить на усиле-ние спутниковой группировки.

Заключение. Сейчас имеет ме-сто кризис в выработке новой ГПВ, вызванный конфликтом между по-пыткой возрождения советских программно-целевых методов пла-нирования вооружений и реалия-ми кризисного состояния россий-ской экономики. Поэтому стоит вопрос об эффективности суще-ствующей системы планирования ГПВ и необходимости определения приоритетов в закупках ВВТ в ус-ловиях дефицита средств, выделяе-мых на перспективную ГПВ.

Российская экономика не созда-ёт достаточного количества средств для полноценного финансирова-ния ГПВ-2020 и программы под-держки ОПК (до 24 трлн. руб.). Ви-димо, это положение сохранится на следующее 10-летие, что относится уже к перспективной ГПВ.

Сложная ситуация с реализаци-ей ГПВ-2020 требует более критич-но подойти к планированию пер-спективной ГПВ. В условиях экономических проблем, нереали-стические задания новой ГПВ мо-гут сорвать её выполнение.

По оценке экспертов ЦАСТ ос-новные финансовые резервы, кото-рые позволят сохранить ряд прио-ритетных программ вооружений, кроются в пересмотре приоритетов при выполнении 2-й половины

Page 52: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

52

ГПВ-2020 и разработке новой ГПВ. В первую очередь имеется в виду пересмотр приоритетов развития видов ВС.

Предлагаемые экспертами ЦАСТ основные направления пе-ресмотра приоритетов при разра-ботке перспективной госпрограм-мы вооружений включают приоритетное оснащение СВ, ра-ционализацию закупок для ВВС и сокращение затрат на военно-мор-ское строительство.

На доклад ЦАСТ уже появилась критические отзывы, в частности статья военного эксперта И. Крам-ника «Выбор угроз. Как должен вы-глядеть список приоритетов про-граммы перевооружения» [3]. Автор её, соглашаясь с докладом ЦАСТ в главном – необходимости ревизии действующей и корректив перспективной госпрограммы воо-ружений, ставит под сомнение обоснованность экономии на раз-витии ВМФ России. Это, по его мнению, может оказаться более опасным для национальной безо-пасности, чем низкие темпы пере-вооружения СВ.

И. Крамник считает, что экспер-ты ЦАСТ некорректно поняли за-дачи ВМФ России, и противостоя-ние ВМС США и их союзников в список этих задач не входит. Он ут-верждает, что «реальной задачей для ВМФ России является «подъем порога применения силы» против РФ в случае конфликта с морскими

державами. Сейчас, в условиях не-удовлетворительного состояния ВМФ России, этот порог, с одной стороны, крайне высок: россий-ская военная доктрина допускает применения ядерного оружия в случае даже неядерного конфлик-та, угрожающего территориальной целостности и суверенитету стра-ны, что сразу требует от потенци-ального агрессора готовности к ядерной войне. С другой – он весь-ма низок: никто не может гаранти-ровать применения ядерного ору-жия в ответ на локальную операцию с ограниченными целями, которую ВМС США и их союзников могут провести в том или ином районе, важном с точки зрения российских интересов, но не затрагивающем прямо основ существования госу-дарства».

По мнению эксперта, ВМФ дол-жен парировать подобную угрозу без применения ядерного оружия – если сильный на море противник решит прибегнуть к тактике нане-сения поражения в локальных мор-ских конфликтах, недостаточных для того, чтобы стать поводом для ядерной войны. Описанный же в докладе ЦАСТ, в качестве желаемо-го, российский флот ближней мор-ской зоны не способен справиться с этой задачей ни на Дальнем Вос-токе, ни в Арктике в силу протя-женности этих ТВД и их гидроме-теорологических особенностей, предъявляющих высокие требова-

И. Крамник считает, что эксперты ЦАСТ некорректно поняли задачи

ВМФ России, и противостояние ВМС США и их союзников в список этих

задач не входит

Page 53: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

53

ния к мореходности и автономно-сти кораблей (что сильно зависит от их размеров). А ВМС потенци-альных противников обладают крупными надводными корабля-ми, включая ракетные эсминцы и авианосцы, поэтому ВМФ РФ дол-жен располагать оружием, способ-ным эффективно действовать по подобным целям, в т.ч. вне радиуса действия береговой авиации. Так-же существует проблема постоян-ного присутствия в спорных мор-ских районах, которое силами береговой авиации не может быть обеспечено.

И. Крамник считает, что эти со-ображения должны быть положе-ны в основу российской програм-мы военного кораблестроения, причём, с учётом длительных сро-ки постройки кораблей и сколачи-вания флота. Поэтому он полагает, что отказ от модернизации крейсе-ров и сдвиг программ строитель-ства кораблей 1-го ранга на 2025 г. и позже означают неспособность ВМФ России противостоять на море уже не США, а их союзникам вплоть до 2030-40-х годов без угро-зы применения ядерного оружия (что неприемлемо).

По мнению эксперта, неядерное стратегическое сдерживание наи-более эффективно может быть обе-спечено именно возможностями ВМФ за счет атомных подлодок пр. 949А и 885М с крылатыми ракета-ми, которые обеспечат не парируе-

мую силами флотов второго ранга угрозу для их надводных кораблей и способность эффективного нея-дерного удара по территории про-тивника.

По оценке И. Крамника, для со-хранения ядерного потенциала РФ на прежнем уровне, при предлагае-мом экспертами ЦАСТ ограниче-нии 6-ю единицам программы строительства ПЛАРБ пр. 955 и от-казе от замены в 2020-х годах ПЛАРБ пр. 667БДРМ, потребуется ввод в строй до 150 ракетных ком-плексов «Ярс». Он считает, что по-добное решение не будет дешевле по стоимости содержания, – чис-ленность персонала на один боевой заряд меньше всего в морских стра-тегических ядерных силах. В дока-зательство И. Крамник приводит следующий расчёт: полк МБР «Ярс» с 10 ПУ имеет до 1 тыс. чел. (без учет тыла), при этом каждая ракета несёт 3-4 боевых блока (полк – 30-40). Два экипажа, необходимых для обеспечения постоянной готовно-сти 1 ПЛАРБ пр. 955, имеют 210-220 чел. (без учета береговой ин-фраструктуры). При этом каждая ПЛАРБ несет 16 ракет «Булава» с 96 боевыми зарядами, а береговая инфраструктура дивизии ПЛАРБ встроена в общую для всех подво-дных сил флота, в то время как ты-ловая инфраструктура РВСН рабо-тает только на РВСН.

Тем не менее, И. Крамник видит возможности сокращений расхо-

Не менее 25% расходов по ГПВ-2020 может быть сэкономлено за счет

замораживания, сокращения или переноса сроков реализации ряда

НИОКР, многие из которых дублиру-ют друг друга

Page 54: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

54

дов на ВМФ – путём пересмотра перспективных кораблестроитель-ных программ в пользу более деше-вых вариантов, и в сокращении ре-зервного компонента – с учетом скоротечности возможного мор-ского конфликта. Также он предла-гает экономить средства на пер-спективных НИОКР. Не менее 25% расходов по ГПВ-2020 может быть сэкономлено за счет заморажива-ния, сокращения или переноса сро-ков реализации ряда НИОКР, мно-гие из которых дублируют друг друга. Даже использование этого ресурса наполовину даст необхо-димые объемы экономии, которых эксперты ЦАСТ предлагают до-стичь за счет отказа от уже реали-зуемых программ строительства ВМФ.

Итак, как можно относиться к докладу ЦАСТ (и критике на него)?

Существует мнение, что в нём эксперты ЦАСТ отстаивают (и не-бескорыстно) интересы некоторых предприятий ОПК, выпускающих вооружение СВ – в частности, Уральского вагоностроительного завода [4]. Но для этого не было не-обходимости в проведении такого подробного аналитического иссле-дования.

В докладе приведен серьёзный критический анализ проблемы и сделан ряд радикальных выводов, которые расходятся с официаль-ными. Его авторы добросовестно пытались найти невозможное ре-

шение задачи перевооружения ВС России в условиях её крайне не-благоприятных экономических ре-алий, а также санкций Запада. Экс-перты ЦАСТ предлагают сделать это путём резкой смены приори-тетности видов ВС в пользу СВ и отказа от ряда ведущих программ ВМФ с соответствующей коррек-тировкой финансирования. Есте-ственно, эксперты ЦАСТ действо-вали в рамках «российской патриотической парадигмы», и это надо учитывать.

Другой эксперт, соглашаясь с необходимостью ревизии ГПВ-2020 и корректировки перспектив-ной программы, предлагает сохра-нить ведущие программы ВМФ, но выбрать их более дешевые вариан-ты, а также сократить резервные компоненты, и главное – часть перспективных НИОКР.

В общем, всё это очень похоже на историю с «тришкиным кафта-ном».

Главный вывод, который можно сделать из доклада ЦАСТ (и крити-ки на него) – ГПВ-2020 будет про-валена, как были провалены три предыдущие программы (и даже если будут приняты и реализованы предложения экспертов ЦАСТ). А перспективы новой программы во-оружений абсолютно неясны. Дру-гой вывод – даже в случае реализа-ции предложений экспертов ЦАСТ, новые боевые машины семейств «Армата», «Курганец-25», «Буме-

Page 55: Бюллетень  №9. Безпековий  огляд  Центру   Досліджень  Армії,  Конверсії  та  Роззброєнь

55

ранг», самоходные гаубицы «Коалиция-СВ» и другие новые си-стемы СВ начнут поступать на во-оружение не ранее 2019-2020 гг. (а возможно – ещё позже). Время ещё есть, но его не так много, поэтому ОПК Украины (и не только Украи-ны) надо принимать срочные кон-трмеры….

ЛИТЕРАТУРА 1. Государственные программы

вооружения Российской Феде-рации: проблемы исполнения и потенциал оптимизации, Центр

АСТ 2015 // http://www.cast.ru/files/Report_CAST.pdf

2. Военный бюджет особого пери-ода http://nvo.ng.ru/realty/2014-11-28/1_budget.html

3. Крамник И. Выбор угроз. Как должен выглядеть список при-оритетов программы перевоо-ружения // http://lenta.ru/articles/2015/04/27/cast/

4. Мнение про новые российские танки «Армата» // http://3mv.ru/p u b l / m n e n i e _ p r o _ n o v y e _r o s s i j s k i e _ t a n k i _armata/3-1-0-41516