ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

21 жовтня 2016 рокуп’ятниця

№ 42 (3292)

Завдяки налагодженій співпраці та матеріальній підтримці Всеукраїн-

ської молодіжної громадської організації “Європейська інтеграція”, в цікавій та пізнавальній формі, невимушеній ат-мосфері впродовж місяця юнаки мали можливість оволодіти додатковими про-фесійними вміннями і навичками для подальшої реінтеграції в суспільстві та

працевлаштування після звільнення. На свято до вихованців завітали: голо-

ва Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Європейська інтеграція” Олек-сандр Шаврицький, його заступник Олек-сандр Федоров, начальник відділу реалізації молодіжної політики управління у справах сім’ї, дітей та молоді Кременчуцької міської ради Микола Шевченко, спеціаліст служби

у справах виконавчого комітету Кремен-чуцької міської ради Світлана Охнівська, провідний спеціаліст Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Марія Іванченко, капелан колонії, ієрей Української православної церкви отець Олександр, пастор церкви “Заповіт” Валерій Радіонов.

Хлопці продемонстрували гостям свої вміння з користування персональним комп’ютером, показали самостійно роз-роблені власні візитівки, шкільні журнали “Смайлик”, календарі, вітальні листівки.

Гості переглянули чудові креативні фотографії “Світ очима вихованців”, представлені на сучасній фото-сушці, і були вражені творчими, нестандартними, сучасними поглядами молоді.

Юнаки виявили свої вміння і у приго-туванні перших, других страв та випіканні

торта, після чого усі разом пригощалися кулінарними витворами.

Кожен із присутніх визначився з найкращими роботами за номінаціями: “Найактивніший кухар”, “Краще оформ-лення візитки”, “Креативний підхід до виготовлення журналу” та “Краще фото”. Переможці, звісно, отримали подарунки, а всі учасники – солодощі.

А головне – вихованці отримали сертифікати про проходження курсів, які в подальшому стануть кожному з них під-тримкою та додатковим бонусом під час працевлаштування після звільнення.

Наприкінці зустрічі керівництво ко-лонії та ГО “Європейська інтеграція” за участю представника Кременчуцької міської ради визначили подальші напрями співпраці.

Марина ЯКУБОВИЧ

СПРАВЖНЄ СВЯТО ВІДБУЛОСЯ ДЛЯ ВИХОВАНЦІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ХЛОПЦІ ОТРИМАЛИ СЕРТИФІКАТИ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ НАВЧАННЯ НА КОРОТКОСТРОКОВИХ ПРОФЕСІЙНИХ КУРСАХ ЗА НАПРЯМАМИ ПІДГОТОВКИ: “КУХАР-КОНДИТЕР”, “ЮНИЙ ФОТОГРАФ” ТА “КОРИСТУВАЧ ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМП’ЮТЕРА”.

РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

ГІДНА ПРОФЕСІЯ – ЗАПОРУКА УСПІХУ

2 жовтень 2016 року № 42ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

ОФІЦІЙНО

ПРИЗНАЧЕНО ОЧІЛЬНИКА КОМІСІЇ З ЛІКВІДАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ

На часткову зміну абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 343 “Деякі питання

оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 42, ст. 1578) затвердити головою комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби заступника директора департаменту – начальника управління соціального, трудового та гуманітарного законодавства департаменту публічного права Міністерства юстиції Тюлєнєва Сергія Анатолійовича, увільнивши від виконання цих обов’язків Палагнюка Володимира Миколайовича.

Мністерство юстиції України та Мініс-

терство юстиції і громадської безпеки Королівства Норвегія підписали Угоду про співробіт-ництво в процесі впровадження пробації в Україні.

Угода дасть можливість за-лучити висококваліфікованих експертів Норвезької місії – радників з питань верховенства права в Україні (NORLAU) для розробки підзаконних норма-тивно-правових актів у ході запуску повноцінної системи

пробації в нашій країні.Документ передбачає під-

тримку з боку норвезької сторо-ни проекту технічної допомоги “Повномасштабне впрова-дження пробації в Україні”. Метою проекту є підтримка впровадження в Україні інсти-туту пробації, що базується на міжнародно-правових стандар-тах прав людини.

Серед цілей проекту під-тримка Мін’юсту у створенні повномасштабної пробації, що відповідатиме європейським

стандартам, розробка проектів нормативно-правових актів, спрямованих на застосування не пов’язаних з позбавленням волі альтернативних покарань, скорочення кількості засудже-них, які відбувають пов’язані з позбавленням волі покарання, а також зменшення рецидивної злочинності в Україні.

Від імені Міністерства юс-тиції угода підписана Міні-стром закордонних справ Укра-їни Павлом Клімкіним.

За повідомленням Мін’юсту

МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА

Передплатний індекс: 23102

04050, м.Київ-50, вул. Мельникова, 81.Редакція газети “Закон і обов’язок”

Талон-замовленняПросимо прийняти передплату на газету

“Закон і обов’язок”: від працівників на перше півріччя 2017 року

в кількості ________ примірників;

від засуджених на перше півріччя 2017 рокув кількості ________ примірників.

Газету просимо надсилати за адресою: ________________

________________________________________________

_______________________________________________Сума ____________ перерахована на рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р № 31250227201887 в ДКСУ в м.Києві, код банку 820172,

ЄДРПОУ 08565003

Доручення (авізо) №_____ від “___”________201__ року.

Начальник установи ______________________________

Головний бухгалтер _______________________________

М.П.

(повна поштова адреса та індекс відправника)

(6 міс.)

(6 міс.)

ПЕРЕДПЛАТА

Ось і рік добігає кінця, закінчується чергове

півріччя нашої з вами співпраці, щирих зустрічей на сторінках газети. Колектив редакції вдяч-ний вам за увагу до видання, за ваші листи, відгуки, пропозиції, роздуми, творчі доробки, за вашу небайдужість.

Ви, напевно, помітили, що наша газета продовжує онов-люватися. Зовні вона виглядає сучасно, колись закрита, нині – доступна кожному. Ширшим став діапазон жанрів, з’являються нові рубрики, виходять тематичні сторінки та навіть номери, по-жвавився зв’язок з читацькою аудиторією.

До вашої уваги – статті на актуальні теми, репортажі та інтерв’ю, розповіді про відомих діячів культури, науки, літера-тури, мистецтва, поетичні та спортивні сторінки, жарти та кросворди.

Як і раніше, ми інформува-тимемо вас про діяльність Дер-

жавної кримінально-виконавчої системи України, її реформуван-ня, наближення до європейських стандартів щодо забезпечення дотримання прав людини, про-цеси ресоціалізації та соціальної адаптації, впровадження служби пробації тощо.

Усі охочі можуть передпла-тити тижневик у будь-якому поштовому відділенні України та службах кур’єрської доставки.

Передплатний індекс: 23102. Ціна передплати на 6 місяців – 49 гривень.

Благодійну передплату ви-дання для засуджених можуть здійснити представники недер-жавних, громадських, релігійних організацій, творчих спілок, фондів і окремі громадяни. За-повнені бланки замовлень,зразки яких друкуються в газеті, необ-хідно обов’язково надсилати до редакції.

Про результати передплати потрібно повідомити редакцію до 23 грудня 2016 року.

Щиро бажаємо вам тільки добрих новин і приємних звісток. Сподіваємося на вашу підтримку й надалі. Отже, до нових зустрі-чей на сторінках газети.

З повагоюОксана ВЄЛКОВА-ЛАГОДА

РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ “ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК” ОГОЛОШУЄ ПЕРЕДПЛАТУ НА ПЕРШЕ ПІВРІЧЧЯ 2017 РОКУ

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ Й ДОПИСУВАЧІ!

24 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ООН

Отож основним за-вданням ООН є за-

безпечення міжнародного миру і відвернення загрози світової війни.

До Ради Безпеки ООН входять 15 країн. Постійними членами організації є лише п’ять із них, які відіграли клю-чову роль у створенні ООН: Великобританія, Китай, Росія (як правонаступниця СРСР), США та Франція. Вони також мають право вето під час голо-сування.

Решта десять місць щоріч-но оновлюються наполовину. Вибори непостійних членів відбуваються щоосені на Гене-ральній асамблеї ООН. Країна має заручитися підтримкою двох третин держав-членів ООН із 193-х, спочатку прой-шовши процедуру затверджен-

ня у своїх регіональних групах: азійсько-тихоокеанській, аф-риканській, східноєвропей-ській, латиноамериканській і групі західноєвропейських та інших держав.

Попри всі заслуги ООН, на її адресу лунає критика. На-самперед за те, що вона давно вже повинна була зі структури ритуальної, констатуючої фак-ти перетворитися на дієвий міжнародний інструмент, який би більше міг зарадити навіть не у боротьбі з загрозливими для людства явищами, а ще на стадії профілактики і по-передження.

Та все ж Організація Об’єднаних Націй живе в серці і свідомості кожного громадя-нина планети як організація, яка здатна покласти край на-сильству, сприяти розвитку

націй і забезпечити рівність всіх народів, захистити права людини і зменшити масштаби бідності.

Саме така мета закладена у Програму Цілей Сталого Розвитку на 2016 – 2030 роки, яку підтримали всі країни-члени ООН під час Генеральної Асамблеї. Важливим завдан-ням програми є розв’язання глобальних проблем – при-пинення збройних конфлік-тів, боротьба з нерівністю, усунення негативних проявів кліматичних змін, подолання бідності та голоду, захисту навколишнього середовища, забезпечення якісної освіти та економічного процвітання, але передусім – досягнення позитивних змін у власних громадах та країнах.

Підготувала Наталія УСИК

НА ПІДКОНТРОЛЬНУ УКРАЇНІ ТЕРИТОРІЮ ПЕРЕВЕЗЛИ 23 ЗАСУДЖЕНИХ

За ініціативи Уповноваженого Верховної Ради України з прав

людини відбулася чергова передача засуджених осіб із непідконтрольної Уряду України території.

Уповноваженому з прав людини були передані ще 23 засуджених (серед них одна жінка), які відбували пока-рання в місцях позбавлення волі в так званій ДНР і виявили бажання відбува-ти покарання на підконтрольній Уряду України території.

Нагадаємо, у липні 2015 року відбулася передача перших дев’яти українських засуджених. Під час другої передачі, яка відбулася 5 серпня 2015 року, вдалося забрати 20 в’язнів з Доне-цького слідчого ізолятора. Вже 8 грудня 2015 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська провела третю успішну операцію з передачі 20 засуджених, які відбували покарання у Єнакієвській виправній колонії № 52. Згодом, 5 лютого 2016 року, 18 засуджених, які перебували в різних установах системи виконання покарань Донецької об-ласті, повернулись із непідконтрольної Уряду України території на контрольо-

вану. 20 квітня 2016 року були передані ще 20 засуджених осіб із непідконт-рольної Уряду України території. А вже 21 липня 2016 року були переміщені 23 засуджені особи.

Таким чином, на сьогодні, завдя-ки Уповноваженому з прав людини, було переміщено 133 засуджених осіб із непідконтрольної Уряду України території.

За інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

ЗАРАДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛЮДСТВАВОСЕНИ 1945 РОКУ 51 ДЕРЖАВА, У ТОМУ ЧИСЛІ Й УКРАЇНА, УХВАЛИЛИ

РІШЕННЯ ПРО СТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ. “ООН СТВОРИЛИ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДОПОМОГТИ НАМ ПОТРАПИТИ НА НЕБО, А ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВРЯТУВАТИ НАС ВІД ПЕКЛА”, – ТАК КАЗАВ ВІНСТОН ЧЕРЧИЛЛЬ.

жовтень 2016 року № 42 3ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АКЦЕНТИ

ОФІЦІЙНО

Закон запроваджує інститут наставництва для роботи з дітьми, які виховуються в інтернат-

них закладах, з метою їх підтримки та підготовки до самостійного життя.

Основними завданнями наставництва є: ви-значення та розвитку здібностей дитини, реалі-зації її інтересів у професійному самовизначенні; надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки; формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостій-ного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та кош-тами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг; ознайомлення дитини з практиками суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій; сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості; формування у дитини навичок здо-рового способу життя.

Наставництво – це діяльність, яка здійснюється особою-наставником добровільно і безоплатно. На-ставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя. Також встановлено, що наставниками не можуть бути особи, які мають судимість, вживають алкоголь, наркотики (ст. 212 Сімейного кодексу України).

Наставник має право відвідувати дитину за міс-цем її проживання, навчання, лікування, оздоров-лення, а також за згодою дитини та батьків, інших за-конних представників дитини, адміністрації закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншого закладу для дітей спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, у тому числі запрошувати дитину у свою сім’ю у святкові і неробочі дні, дні ка-нікул, надавати дитині допомогу в отриманні додат-кових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздо-ровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо.

В Україні функціонує майже 770 закладів інтер-натного типу (школи-інтернати, дитячі будинки, будинки дитини, будинки-інтернати для дітей, притулки для дітей), в яких перебуває понад 100 тисяч дітей.

Лише кожна десята дитина, яка перебуває в інтернатному закладі, є сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування. Інші діти мають батьків, але з різних причин (бідність, складні життєві обставини, особливі освітні потреби) жи-вуть не вдома, а в інтернатному закладі.

Проживання в інтернатному закладі завдає не-виправної шкоди емоційно-психологічному стану дитини. Такі діти виростають непідготовленими до життя поза межами закладу і виходять у дорос-ле життя, не маючи необхідних соціальних вмінь і навичок.

Практична реалізація норм цього законопро-екту сприятиме розвитку державно-приватного партнерства, оскільки до здійснення наставництва передбачається залучати громадські та благодійні організації.

Сайт Президента України

УХВАЛЕНО ЗАКОН ПРО НАСТАВНИКІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

ЦІКАВО ЗНАТИ

Перед тим, як вести мову про на-ціональність, треба визначити,

що означає термін “національність”. Різноманітні словники “національ-ність” визначають як приналежність особи до певної нації, держави або на-роду. Поняття “національність” може мати різні значення: юридично-право-ве, політичне, етнологічне, культуро-логічне, повсякденно-побутове тощо. Приналежність особи до нації в сенсі етнічної групи означає приналежність до групи людей, які поділяють спільну етнічну самосвідомість, мову, культуру, походження, історію, релігію та інше.

Національність визначається не кордонами держави або громадян-ством (відношенням людини до певної держави). У цьому сенсі варто згадати, що є національні групи людей, які не об’єднані територіями певних держав, наприклад, шотландці, валлійці, баски, роми, курди, таміли, ескімоси. На від-міну від національності громадянство визначається на основі права, яке забез-печує певній людині захист конкретної держави, визначає права і обов’язки цієї людини щодо конкретної держави, від-повідно – держави щодо особи.

На жаль, наше законодавство не має чітких критеріїв визначення національ-ності. Спробу стандартизувати підхід у визначенні національності зробили

народні депутати України минулого скликання, створивши проект закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вне-сення інформації про національність)”. За ним пропонувалося визначення на-ціональності дитини віддати батькам (за їх спільною згодою), а спір батьків щодо національності дитини мають ви-рішувати орган опіки та піклування або суд. Проте цей законопроект свого часу не було прийнято, і сьогодні в планах за-конодавчого органу держави ухвалення такого акту нема.

Водночас хочу нагадати, що ст. 11 Закону “Про національні меншини в Україні” дає право громадянам Укра-їни вільно обирати та відновлювати національність. Це означає, що будь-який громадянин у будь-який час може через суд довести свою національну ідентичність, змінивши національність, яку в дитинстві за нього обрали. Кри-теріями, які служать для визначення національної приналежності, можуть бути і родовід батьків людини, і місце народження, проживання чи її роботи, тобто місце становлення людини як особистості, формування її життєвих цінностей (освіта, релігія, територіальні або національні традиції, виховання, вплив певної національної групи людей (оточення) тощо).

Відповідно до ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична осо-ба має право на збереження своєї націо-нальної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї інди-відуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним за-садам суспільства. Тому судова практика свідчить, що особи, які бажають змінити свою національність, мають довести ви-знання і повагу до традицій, культури, мови, релігії певної національності, бажання зберегти своє кровне коріння, виявляти почуття національного само-усвідомлення та спільності з людьми конкретної національності.

І наостанок стосовно визначення національності за національністю бать-ка чи матері. У нашому законодавстві нема такого критерію. Проте в інших країнах він є головним, наприклад, в Ізраїлі національність визначається саме за національністю матері, адже лише вона стовідсотково є кровним родичем дитини (іноді сама мати може навіть і не знати, хто є реальним батьком дитини). У деяких країнах (наприклад, у Росії) національність визначається за національністю батька.

Сергій ДЕМСЬКИЙ,“Голос України”

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

СЕМЬЯЯ верю, я знаю – всегда так бывает:Любить начинаешь, когда потеряешь.Ведь часто не ценишь то чистое, светлое,В глазах вдруг становится все неприметное –Темное, мрачное и безрассветное.И ты, погрузившись душой в пустоту,Меняя спокойствие на суету,Вдруг понимаешь, что грань уже стерта:Наклонная – катишься с горки.Туманом окутан, не видя просвета,И лишь осознанье: “не это хотел ты”,–Совсем не хотел ты, чтоб так все закончилось;Все помышлял о счастливой семье…Но вмиг все разрушила злая заносчивость,Мечты превратились в небытие…Что делать? На этот вопрос не находишь ответа,Но вдруг, среди тьмы прошел лучик света,Открылись глаза, стало видно… О, Боже!Ведь все это так на меня непохоже.О, что я наделал? Ведь я все разрушил…Господь! Помоги мне спасти мою душу,Дай мудрость вернуть то богатство несметное,Тобою дарованное, мной незаметное..И я благодарен, что Бог неизменный.Он снова вернул мне то благословенье,Вернул мне то ясное, чистое, светлое,Мной оцененное – драгоценное!Семья – это дар. Её нужно хранить:Лелеять, заботиться, нежно любить!

Сергей МАРТЫНЮК,Солонянская ИК №21

А ЕЙ ВСЕГО ЛИШЬ ДЕСЯТЬ ЛЕТ…А ей всего лишь десять лет,А за плечами опыт старой тетки.И всем плевать, и дела вовсе нет,Что вместо рук ласкают ее плетки.Удобней дома есть блины с икрой,Чем заглянуть в два серых, мокрых глаза,Бросать монеты в коробок с протянутой рукой,“Чем мог – помог” – классическая фраза.У девочки совсем ведь нет друзейИ по утрам не пьет она какао.Ее судьбой пугают мамочки детей –Чужое горе значит для них мало.У грязной куртки рваный воротник,И знает, что такое сигарета.А ей всего лишь нужен проводникИ в жизни сложной хоть немного света…

Андрей ЛОТАКОВ,Полицкая ИК №76

ХТО Я ЗА НАЦІОНАЛЬНІСТЮ?ЯК ПРАВИЛЬНО ВИЗНАЧАТИ НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – ПО БАТЬКОВІ ЧИ МАТЕРІ? ЧИ ВСТАНОВЛЮЄ

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОСТІ АБО ЇЇ ЗМІНИ?

ТУРБОТА

ДІТИ – НАШЕ МАЙБУТНЄ

СПІВРОБІТНИКИ ЦЕНТРАЛЬНОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ВІДВІДАЛИ ВИХОВАНЦІВ МІСЬКОГО ДИТЯЧОГО БУДИНКУ ЗМІШАНОГО ТИПУ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА ШКІЛЬНОГО ВІКУ “ЦЕНТР ОПІКИ”, ЯКІ ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ.

Для вихованців будинку вони зібрали іграшки,

одяг, книжки та солодощі, а також подарували дітям серти-фікат для участі в майстер-класі з бальних танців. У рамках зустрічі співробітники відділу провели пізнавальне заняття, під час якого діти діз налися про правила пове-дінки, правові наслідки вчинення правопорушення в неповноліт-ньому віці, про превентивні захо-

ди до того, щоб не стати жертвою, а також співучасником злочину.

Діти висловлювали свої дум-ки, дискутували, розбирали кон-кретні правопорушення та гово-рили про відповідальність, яка наступає унаслідок їх вчинення. По закінченні зустрічі у вихован-ців залишились позитивні емоції та знання, якими вони пообіцяли користуватись у своєму житті.

Дар’я УСТІНОВА

ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПІДПИСАВ ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ УМОВ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ” ЩОДО НАСТАВНИЦТВА.

4 жовтень 2016 року № 42ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ТРАДИЦІЇ

СВЯТО

У програмі свята відбули-ся змагання між учнями

старших класів та курсантами першого курсу юридичного факультету Академії. Різнома-нітні конкурси на визначення переможців у силі, спритнос-ті, швидкості та кмітливості пройшли в теплій і дружній атмосфері. Численна аудиторія підтримувала свято, яке вдало-ся на славу.

Вінцем свята стала по-свята учнів четвертого класу в козаки. Так як і багато століть тому, у часи процвітання ко-зацького руху, гідне покоління нащадків заприсяглося вірно служити українському народо-

ві, боронити і любити Україну. Кожен “новоспечений”

козак отримав напутнє слово та

ложку справжнього козацького куліша від начальника кафедри тактико-спеціальної підготов-ки Олега Шамрука. Він зазна-чив, що захист Вітчизни сьо-годні є актуальним, як ніколи, а боронити нашу державу по-винні справжні козаки, сильні духом, міцні тілом, вправні та кмітливі. Продемонстрований високий рівень підготовки – це результат роботи педагогічного колективу та завзяття школя-рів. Можна сказати, що у ЗОШ №9 Чернігова вже є гідна зміна, яка продовжить кращі традиції козацтва і, за потреби, стане на захист нашої України.

Світлана ЮЩЕНКО

ПОКРОВСЬКИЙ ЯРМАРОКНА СВЯТКУВАННЯ ПОКРОВИ ДО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛІ № 9 МІСТА

ЧЕРНІГІВ БУЛИ ЗАПРОШЕНІ ГОСТІ З АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ, ДЕ КЕРІВНИЦТВО ОРГАНІЗУВАЛО РЯД ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ВИХОВАННЯ У ШКОЛЯРІВ ПАТРІОТИЧНОГО ДУХУ. КУРСАНТИ ТА ВИКЛАДАЧІ АКАДЕМІЇ ДПТС ВЗЯЛИ АКТИВНУ УЧАСТЬ У ПОКРОВСЬКОМУ ЯРМАРКУ, ВІДВІДУВАЧІ МАЛИ ЗМОГУ МИЛУВАТИСЯ РУШНИКАМИ, ЯКІ ВИШИЛИ БАБУСІ ТА МАТУСІ ШКОЛЯРІВ, СМАКУВАТИ ВИПІЧКУ, ВИГОТОВЛЕНУ ПЕДАГОГІЧНИМ СКЛАДОМ І МАЛЕНЬКИМИ ГОСПОДИНЯМИ. ВИРУЧЕНІ КОШТИ ВІД ЯРМАРКУ ПІДУТЬ НА ДОПОМОГУ УЧАСНИКАМ АТО.

ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама

себе не може. Тому це святий обов’язок тих, хто на ній живе та корис-тується всіма її благами і дарами.

Захисники Вітчизни! Так ми називаємо тих, хто протягом тисячоліть оберігав нашу землю, боронив її від нападників, захищав вдень і вно-чі, проливаючи кров і віддаючи життя. Це наші прадіди, діди і батьки вставали до бою, відстоюючи права, волю і незалежність свого народу.

Тематичний вечір до Дня захисника України відбувся у Прилуцькій виховній колонії. Ведучі вечора розповіли вихованцям про героїчні под-виги захисників рідної землі.

А таких було чимало. Починаючи від князів Аскольда і Святослава до таких незламних лицарів духу запорізьких козаків, як Вишневецький, Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа. Це вони охороняли безмежні українські степи від набігів турків і татар. Це вони врятували від польського поневолення український народ. Це вони здобули Україні честь і славу!

У цей урочистий день згадали тих, хто поліг на Майдані, виборюючи нам право жити у мирі та злагоді; тих, хто у зоні АТО стояв на смерть під Дебальцевим, захищав Донецький аеропорт…

Одним із учасників АТО був прилучанин Сергій Цибенко. Він розпо-вів вихованцям про свої бойові будні, показав світлини своїх фронтових товаришів, відповів на питання хлопців, що стосувалися його нагород.

У залі лунали відомі патріотичні вірші та пісні, які виконували учасники художньої самодіяльності установи.

А закінчився вечір такими словами: “Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя. Тож хай бережуть її, стоять на сторожі її спокою справжні чоловіки”.

Валентина ЗАГРЕБЕЛЬНА

ЗМАГАННЯФОТОФАКТ

ГОРДІСТЬ СЛУЖБИ

8 та 9 жовтня у бельгійському місті Халле відбувся Відкритий європейський чемпіонат з карате, в якому взяв участь співробіт-

ник Дніпропетровського міжрегіонального воєнізованого формування ДКВС України.

Змагання проходили з усіх видів карате та зібрали команди з біль-шості країн Європи. Під час запеклої боротьби Олександр виборов третє місце в особистому заліку у повному контакті у вазі до 70 кг та зробив свій внесок у перемогу української чоловічої збірної.

За оцінкою суддівської колегії збірна України продемонструвала на чемпіонаті високі і стабільні результати як у командній, так і в особистій першостях. Це є показником відмінної фізичної та тактичної підготовки наших спортсменів і високої майстерності тренерів-викладачів не лише збірної, але й Дніпропетровського воєнізованого формування ДКВС України, де Олександр проходив підготовку.

Ярослав КОСТЮЧЕНКО

“КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ”У світлий день свята Покро-

ви Пречистої Богородиці відзначається День українсько-го козацтва та День захисника України. Ця традиція підкреслює велике історичне значення ко-заків у боротьбі за утвердження української державності.

З давніх-давен український народ найголовнішою цінністю в житті вважав здоров’я. Свою силу, винахідливість та кмітливість наші предки виявляли в іграх та забавах, які часто проводилися у традиційні для українців свята.

Персонал Петрівської ви-правної колонії №49 теж позма-гався у своїй силі, винахідливості та кмітливості, взявши участь в інтелектуально-спортивному за-ході “Козацькі забави”.

Змагання проводились у 15 номінаціях, які поєднали в собі українську історію та сучасність. Тут були традиційні українські ігри “лава на лаву”, стрибки в мішках, перетягування канату. У кожному конкурсі учасникам до-велося неабияк попрацювати, аби показати усе, на що вони здатні. Впродовж двох годин на території спортивного комплексу панувала дружня атмосфера і справжній козацький дух. Кожен конкурс був по-своєму цікавий і оригінальний.

Усі конкурси оцінювало ква-ліфіковане журі в складі началь-ника установи Сергія Заремби, го-

лови профспілки Тетяни Жужман та ветерана пенітенціарної служби Сергія Демченка, а коментував події, що відбувалися на майдан-чику, та підіймав козацький дух старший інспектор з професійної підготовки Микола Таранець.

Найкраще з усіма постав-леними завданнями впоралася команда середнього та старшого начальницького складу – курінь “Хортиця”, яка виборола перше місце в загальнокомандному за-ліку. Відповідно друге місце посіла команда відділу охорони – курінь “Варта” та третє місце – команда відділу нагляду та безпеки – курінь “Козацька вольниця”. Усіх пере-можців “Козацьких розваг” наго-родили грамотами та відзнаками.

Крім того, серед жіночої час-тини колективу було проведено

конкурс “Найкраща ґаздиня”, за результатами якого за винахідли-вість було відзначено молодшого інспектора відділу охорони Яніну Микитюк.

З нагоди свята, за традицією, голова профспілки установи Те-тяна Жужман вручила родинам колег цінні подарунки з нагоди одруження та народження дітей. Колектив установи привітав з ви-ходом на пенсію колишнього на-чальника установи Едуарда Куща.

По завершенні заходу на-чальник установи Сергій Заремба відзначив, що такі свята сприяють відродженню віри, духовності, традицій, звичаїв та моралі. А це саме ті чинники, без яких важко будувати могутню, квітучу держа-ву, ім’я якої – Україна.

Оксана КРАВЧЕНКО

жовтень 2016 року № 42 5ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЖИТТЯ ЗА ГРАТАМИ

ШІСТЬ ДНІВ СИДИМО – ОДИН ГУЛЯЄМО

Раз на тиждень британські за-суджені мають право вийти з

тюрми та провести день вдома. Серед них є навіть ті, хто засуджений за вбив-ство або ж зґвалтування.

Ці зміни були ухвалені у зв’язку з хронічною переповненістю тюрем Британії. Розробка програми під назвою ROR (resettlement overnight release – надання свободи на ніч) розпочалась ще в 2005 році, коли в країні намітилась криза через перена-повнення тюрем. Згідно з програмою засудженим надається право раз на тиждень повертатися додому, але тіль-ки в два останні роки свого тюремного строку. Завдяки вжитим заходам строк тримання арештантів скорочується на 100 днів. Проте цей проект має як своїх прихильників, так і викликає гостре занепокоєння серед місцевого населення.

СХОВАВСЯ ЗА ДІДУСЯ

У США поліція затримала вина-хідливого наркоторгівця, який

декілька місяців водив поліцейських за ніс, гримуючись під дідуся.

Тридцяти однолітнього Шона Міллера в штаті Массачусетс роз-шукували з квітня місяця за обви-нуваченням у зберіганні героїну для подальшого поширення.

Міллера знайшли під час операції в місті Саус-Ярмуз. Силовики оточили будинок, де повинен був переховува-тись наркодилер. Проте назустріч їм вийшов старезний чоловік. Подальше розслідування довело, що цим дідусем і є сам Міллер, який вдало маскувався під гримом.

НИРКА АБО ТЮРМА

В американському штаті Теннесі дві сестри, засуджені до довіч-

ного ув’язнення, найближчим часом можуть отримати помилування. За умови, якщо одна пожертвує іншій свою нирку.

Губернатор Хейлі Барбур погодив-ся на цей крок заради скорочення ви-трат штату на утримання засуджених. Керівництво вирішило, що трансплан-тація органу тридцятишестилітній Джеймі Скот від її сестри Гледіс до-поможе зекономити не один мільйон доларів бюджетних коштів. Адже на утримання важкохворої жінки щорічно витрачалось 200 тисяч доларів.

Проте судові інстанції наголо-шують, що вирок для сестер Скотт лише призупинено. Адже попереду їм ще потрібно пройти безліч медичних, юридичних та фінансових процедур.

Підготувала Людмила ТОМІНА

МІЖНАРОДНІ НОВИНИ

ЧИ БАГАТО ЗНАЙДЕТЬСЯ У СВІТІ КРАЇН, ОДИНАДЦЯТЬ ТЮРЕМ ЯКОЇ ВНЕСЕНО ДО ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО? ТА ЧИ БАГАТО ДЕРЖАВ МОЖЕ ПОХИЗУВАТИСЬ ВИПУСКОМ КОЛЕКЦІЇ ЗОЛОТИХ МОНЕТ, ПРИСВЯЧЕНИХ ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СЛУЖБІ? МОВА ЙДЕ ПРО ДАЛЕКУ ВІД НАС АВСТРАЛІЮ, ЯКА БАГАТЬОМ ВІДОМА ЩЕ Й ПІД НАЗВОЮ “ТЮРЕМНИЙ КОНТИНЕНТ”.

Історія тюрем Океанії та Австралії бере свій початок ще у вісімнадцятому

столітті, коли на узбережжя континенту була висаджена перша партія каторжників. За скоєні злочини вони мусили до кінця життя жити вдалечині від рідної Великобританії – будувати нові причали в портах та залізниці.

Однією з перших тюрем була установа Фрімантл, побудована для тримання особ-ливо небезпечних злочинців. Її історія роз-почалася в 1850 році, а з часом силами самих же засуджених під тюремним приміщенням була збудована унікальна кілометрова гідротехнічна споруда – система тунелів з водозбірними балками. На початку ХХ століття, коли під час “золотої лихоманки” збільшилась кількість тяжких злочинів, до основного приміщення був добудований блок, де розміщувались камери смертників та виконувались вироки.

Закінчилась історія існування цієї уста-нови досить трагічно. Неуважність та бай-дужість місцевого тюремного керівництва призвела до трагедії. У січні 1988 року, коли до Австралії прийшла п’ятдесятиградусна спека, декілька в’язнів померли від теплово-го удару, а інші зчинили бунт, під час якого загинуло ще декілька осіб. Окрім того, під час пожежі, яка спалахнула через спеку, була пошкоджена значна частина приміщень.

Після цього інциденту керівництво було змушене перевести засуджених до відремон-тованої установи у місті Перт, а Фрімантл перетворили на музей. Тепер відвідувачі можуть не лише ознайомитись з історією установи та її мешканців, а й обвінчатися в англіканській церкві на території в’язниці. У приміщенні колишньої в’язничної лікарні розмістився Дитячий літературний клуб, коледж мистецтв та художня галерея кар-тин, які написали засуджені під час сеансів арт-терапії.

Першими, хто почав освоювати ав-стралійські в’язниці, були, як не дивно, не найстрашніші душогубці. Оскільки в’язниці Великобританії були занадто пере-повненими, то й вирішили висилати подалі абсолютно всіх, хто не вміщався в тюрмі на батьківщині, байдуже – чи то був вбивця, чи дрібний злодюжка. Доля і в тих, і інших

була одна – кайданки, залізний ошийник з шипами та побиття батогом або ж пере-бування роздягненими догола, прикутими до стовпа під пекельним сонцем. Проте ті, хто мав можливість заплатити наглядачам, не лише не піддавалися знущанням, а й, змовившись з керівництвом, визнавалися нездатними до фізичної праці і могли увесь час перебувати у добротно облаштованих будинках.

Відносними привілеями користувалися жінки-каторжанки. Вони працювали на ткацькій фабриці, а деякі досить вдало вихо-дили заміж за більш заможних каторжників.

На сьогоднішній день найвідомішою в’язницею Австралії вважають Парамат в штаті Новий Південний Уельс, де відбу-вають покарання засуджені за тяжкі зло-чини. Цікавим є той факт, що сиділці цієї установи можуть отримати багато речей такої собівартості, які пересічні громадяни дозволити собі не можуть. Так, вони мають змогу вставити собі штучні щелепи, зробити операцію косметичного характеру та навіть змінити стать.

Умови тут були настільки ліберальними, що адміністрація дозволяла отримувати з волі передачі з контрацептивами та навіть мобільні телефони. Проте такий лібералізм дав свої негативні плоди – керівники бан-дитських угрупувань намагалися керувати своїми братками навіть з-за грат. Протиді-яти цьому було так складно, що начальник установи встановив “глушилки”. А в іншій установі Рімутака до цього питання піді-йшли винахідливіше. Одні наглядачі про-давали засудженим телефони, через деякий час інші їх конфісковували, а потім знову досить вигідно їм же продавали.

Через ці обставини уряд Австралії вирішив закрити цю одну з найстаріших установ і перетворити її на готельний комп-лекс. Також реконструювали під житловий та торгівельний комплекс і іншу установу дев’ятнадцятого століття – Пентбрідж.

Харчування ж засуджених в установах, за українськими мірками, сміливо можна прирівнювати до санаторного. Сніданок типово англійський: омлет, вівсянка, бекон, сосиски, булочки, кава, чай або сік. А от на

обід кухарі можуть запропонувати страви малазійської, японської або ж китайської кухні. Переважають в раціоні овочі, виро-щені на підсобних тюремних господарствах. Особливо розвинене сільхозвиробництво в тюрмі міста Бенбері. Так, наприклад, в 2008 році тут виростили гарбуза вагою 135 кілограмів.

Закони ж у країні досить суворі. Особ-ливо не шанують тут любителів автопригод. Поплатився за любов до швидкої їзди і екс-чемпіон з кікбоксінгу в Мельбурні Гюркан Озкон, який пронісся на своїй спортивній Мазді на червоне світло зі швидкістю 180 кілометрів на годину. Так от суд округу не взяв до уваги ні тих пом’якшуючих обставин, що поїздка закінчилась без аварії, ні тих об-ставин, що турок був почесним гостем в ав-стралійській Асоціації східних єдиноборств. Порушник дорожнього руху був засуджений до трьох з половиною років тюрми, і на УДО він може сподіватись тільки через два роки.

Проте найвідомішим в’язнем є правнук прем’єр-міністра Великобританії Уінстона Черчілля – Ніколас Бартан, який не знай-шов собі іншого заняття, як виробництво наркотиків екстазі. Розповсюджував їх по клубам, дискотекам та тюрмам. У результаті операції виробництво закрили, а виробник разом з напарником – новозеландцем Рос-сом Вудрітом – відправилися сидіти до своїх клієнтів.

Після того як канал перекрили, засу-джені довго не сумували і почали розводити павуків “чорна вдова”, з витяжки яких і ро-били наркотик. В іншій установі “умільці” зі шкіри отруйних жаб виварювали препарат, який за своєю якістю не поступався нарко-тику ЛСД.

Не минула австралійські установи і хвиля боротьби зі світовим тероризмом. Для утримання цієї категорії засуджених виділи-ли установу Барвон поблизу Мельбурну. Так, одним з постояльців там був Джек Роше, зви-нувачений у підготовці теракту в Ізраїлі. Сам він під час затримання зізнався, що пройшов вербування в одному з таборів Аль-Каїди в Пакистані і навіть зустрічався з Бен Ладеном. В той же час він був звільнений достроково, за умови, що буде регулярно відмічатись у поліцейському відділку, а його телефонні розмови та інтернет-зв’язок контролювати-ме австралійська контррозвідка. Менше по-щастило іншому австралійському ісламісту Джозефу Томсону. Він був засуджений на 25 років за участь у підготовці вибуху на АЕС. Проте повністю термін він не відбув, бо був забитий співкамерниками.

А прославив цю установу найекстра-вагантніший засуджений Роберт Коул. Для того, щоб здійснити втечу, зробив у стіні лаз, проте через надмірну вагу не зміг у нього протиснутись. І тоді він сів на дієту. Після декількох місяців недоїдання він схуд на 14 кілограмів, а потім і здійснив довгоочікувану втечу.

Отже, як бачимо, історія австралійських пенітенціарних установ тісно перепліта-ється з сьогоденням, і на теперішній час служба є чітко сформованою, розвиненою структурою.

Підготувала Людмила ТОМІНА

ГЕОГРАФІЯ В’ЯЗНИЦЬ

“ТЮРЕМНИЙ КОНТИНЕНТ”

6 жовтень 2016 року № 42ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЧИТАЧ – ГАЗЕТА – ЧИТАЧ

ЛИСТИ У НОМЕР

ФОТОФАКТ

поваги та прагненням до спілкуван-ня з вами пишу чергового листа вам – шановна редакціє. Дотепер весь вільний час витрачав на підготовку до конкурсу у рамках проекту “Арт-Примирення”, який відбувається серед засуджених до довічного позбавлення волі. Завдяки вам, зокрема оголошенню у газеті про початок конкурсу, я цьогоріч встиг під-готувати три вірші зі сподіваннями, що вони будуть конкурентоспроможними серед інших робіт. Дякую вам за публіка-цію моїх творчих робіт. Це велика честь для мене.

Надсилаю до вашої уваги вірші, які я присвячую тим, кого, на превеликий жаль, серед нас вже нема (вони, світла їм пам’ять, у кращому світі), і тим, хто поряд з нами, але ми не завжди дослухаємося до їхніх мудрих порад, недостатньо приді-ляємо їм уваги – нашим стареньким ба-бусям та дідусям. А також тим, хто поклав і продовжує класти життя своє за друзів, близьких, надію на краще, рідну країну і все те, до чого прагне кожний з нас.

Бажаю всім міцного здоров’я, на-снаги, добробуту, миру та злагоди. Нехай Господь благословляє кожен день вашого життя!

ШАНА І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ

Відлітають і досі у вирійВід тієї страшної зими,Не розквітнуть більш квіти весною – То Вкраїни найкращі сини.

Наша пам’ять про них не спочине –Доки квітнуть калина й бузок,Пам’ятатиме їх БатьківщинаТак, як мати, своїх діточок.

Із колін підняли Україну,А ціною було їх життя.Клич і досі подекуди лине:“Волю нації – або в небуття!”

Споглядають тепер із небес –Бережемо святую чи ні,Одинокую матір стареньку,Яка втратила сина, а віру – ні!

В НАЗИДАНИЕ НАМ

Мудрей советов нет на свете,Их знают бабушка и дед.Путеводитель наш по жизни,Надежней средства нет от бед.

Столько уроков, поступков, примеров,Но ни один не воспринят всерьез,Как все меняется, отдал бы многое, Чтоб избежать сожаления слез.

Каждое слово – мелодия вечности,Каждый пример – в назидание нам,Каждая буква – основа беспечности, Извечных истин незыблемый храм!

Ну почему, когда можешь – не хочешь?Ну почему, когда видишь – молчишь?Где же ты юность моя удалая?Что же ты глупая криком кричишь?!

Звезды мерцают на небе отныне,Путь освещая мне в темноте,Снова, как прежде, ведут по пустыне,Чтобы не сбился с пути я во мгле.

Руслан ШКАРУПА,Харківська область”

“МАГИЯ ВНУТРИ КАЖДОГО…”“Здравствуйте, уважаемая редак-

ция! Прежде всего хочу начать свое письмо со слов благодарности за то, что ваш коллектив неустанно трудится, пред-оставляя возможность самовыразиться лю-дям, у которых на данный момент происхо-дит обостренный процесс переосмысления себя, своих действий на жизненном пути, своего мировоззрения. По сути вы прово-дите тончайшую работу по формированию качественно нового сознания личности. И этот процесс обусловлен тем, что люди, почти потерявшие какие-либо надежды вер-нуть социальную полноценность, интенсив-но “встают на ноги” посредством личного творческого самовыражения. И это дает им безмерное чувство значимости и понимание своей востребовательности. Огромнейшая благодарность от имени всех читателей и авторов рубрики “Читач – газета – читач”!

Пользуясь возможностью, хотел бы добавить от себя, а вернее, подчеркнуть, важность еще одного аспекта, глубокое понимание которого и осознание его сути дает толчок к еще более активной транс-формации личности и впоследствии – поло-жительную ресоциализацию. И этот аспект определяется нами как “свобода”.

Формат вашей газеты естественно и логично предполагает частое употре-бление данного определения. И вполне закономерно, что и сами осужденные, и их родственники, а также представители администрации часто желают этой самой “свободы” тем, кто еще вынужден отбывать свое наказание в местах лишения свободы. И здесь я также присоединяюсь к подобному желанию.

Однако при этом позволю себе сделать “арт-тайм” и интегрировать свою мысль в суть данного определения. И здесь возни-кает вопрос: а можем ли мы желать свободы людям, которые осуждены пожизненно? Не явится ли подобное пожелание скрытой насмешкой, иронией? Ведь эти люди, невзи-

рая на едва уловимые проблески надежды, понимают и четко осознают объективность той ситуации, в которой они находятся.

А ответ здесь прост: все зависит от правильного понимания сути определения слова “свобода” человеком, что, в свою очередь, приближает его к достижению и приобретению этой самой “свободы”. Ведь многие из нас совершают ошибку, подразу-мевая под данным понятием освобождение от каких-либо физических ограничений, при этом даже не допуская мысли: а что, если свобода – это состояние разума? И, стало быть, когда состояние разума – угне-тенность, тогда физической свободы недо-статочно. Она лишь процесс освобождения, что кардинально отличается от истинной, полноценной в своем смысле “свободы”. “Быть свободным” – значит разорвать цепи рабства, которое проецирует себя в иллю-зиях нашего возбужденного ума, который ежесекундно преподносит нам реальность в искаженном варианте. Мы, подобно Алисе в Зазеркалье, верим в то, что видим, и при этом действуем, отталкиваясь от иллюзий, впадая в те или иные крайности: тщеславие, зависть, пессимизм, гордыню, радикальный национализм, религиозный фанатизм. И это капля в море тех форм крайностей, которые впоследствии могут занимать при-оритетное место на пьедестале наших целей и стремлений.

И если кто-то думает, что свобода открывает двери для достижения своих амбициозных целей вплоть до господства над людьми, тот глубоко заблуждается, потому как истинная свобода дает возмож-ность господствовать над собой! Она избав-ляет от рабства, сбрасывая тяжкие оковы материального мира. Человек проходит сквозь стадию преображения от потребителя до пользователя. И это тонкое и глубокое понимание того, как мы должны относиться ко всему, что нас окружает, а главное, четко и ясно принять личную ответственность

за каждое действие, за каждую мысль, реализованные в этом мире.

Свобода – это не отсутствие законов, правил, принципов, регламентирующих поведение в социуме. Свобода – это высшая форма порядка и нравственного закона в себе, в своем внутреннем “я”. И мы, как и любая сложная система, можем конструк-тивно воздействовать на внешний мир лишь при едином условии, что наша внутренняя система будет максимально упорядочена. Становясь на путь освобождения, человек осознанно принимает решение запустить сложнейшие процессы реформирования собственного сознания. И этот нелегкий поначалу путь впоследствии освобождает от сиюминутных потребностей и желаний, не имеющих реальной смысловой нагруз-ки. Свободный человек видит четко, где та или иная крайность. Он не нуждается в каких-либо стимулирующих средствах, дабы переживать мистические, экзальтированные ощущения реальности. Свободный – значит, полноценен во всех отношениях, реализован духовно и, стало быть, объективно и ясно видит свои ориентиры на жизненном пути.

И если кто-то сейчас тревожится по поводу того, что он находится в местах, где ограничены какие-то аспекты физической жизни, включая свободное передвижение, то я хочу уверить: Вам необходимо больше беспокоиться, что Вы находитесь в заклю-чении своего разума – вот где настоящее жизненное заключение! И я искренне желаю освободиться, найти силы в себе и бросить вызов сути своего внутреннего “я” и помнить, что свобода – это не средство. Свобода – это цель высшего порядка!

Магия внутри каждого. Прямо сейчас…***

…Повертаюся до вашого “океану твор-чості”, відображеної на шпальтах газети “Закон і обов’язок”, із відчуттям гордості за те, що в недалекому минулому був одним із найкращих дописувачів. Такі моменти

в житті дуже важливі для творчої людини. Це спонукає направляти свій поетичний погляд угору та усвідомлювати, що простір для духовного росту безмежний…

Минуло чимало часу, і зараз хочу знову поділитися своїми творчими надбаннями. Сподіваюся, що ви відчуєте неабиякі зміни у напрямі руху думок, що вливаються рікою естетичного відчуття того, що ми називаємо “буття”. Та це не дивно, адже час породжує мудрість, яка коректує якісно нове сприй-няття всесвіту, що спрямовує крок у на-прямі саморозвитку та творчої стилістичної ідентичності.

Тішуся надією, що мої нові набутки творчих думок сприяють почуттям симпатії читачів.

Мить, в якій нема кінця й початку,Наповнена чуттєвим океаном.Піднявши догори чоло занадто рано,Ми живемо з надією в своїх нащадків…Мабуть, це хибний шлях,Вважаючи, що світ недосконалий,Давати людству досконалі риси,Щоб почуття величчя не вщухало.Та дії ці – навмисні…Але є мить! І це реальність часу,Дарована усім для насолоди, –Єдине, чим можливо, власне,Знайти життєвої узгоди,Що точиться сумним відлуннямУ серці грішного народу…Ця мить, в якій нема кінця й початку –Вона в тобі. Вона в твоїх нащадках!..

***О триєдине, складене створіння,Стихійних сил спрямований парад –Води, повітря та вогню сплетінняУтворює космічний лад!Тотальна міць у цій світобудові –Основою покладений закон!У тезах філософій розумовихБлукав увесь знесилений Платон.Та це не є той шлях,Який можливо розумом збагнути.Це коло без початку і кінця…

Та нам, на жаль, його не розімкнути!..Юрій ВАРЛИГІН,

Тернопільська область”

“З ВІДЧУТТЯМ БЕЗМЕЖНОЇ ВДЯЧНОСТІ,..

НАМ ПИШУТЬ

БЛАГОДІЙНА ДОПОМОГА ДНЯМИ ПРЕДСТАВНИК ОБЛАСНОГО ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВ

ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ ВОЛОДИМИР ГЛУХИЙ НАДАВ БЛАГОДІЙНУ МАТЕРІАЛЬНУ ДОПОМОГУ ДЛЯ МЕДИЧНОЇ ЧАСТИНИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №6.

Для важкохворих засуджених, які

відбувають покарання в установі, було завезено функціональні ліжка зі спеціальними ортопедич-ними матрацами, спеціа-лізовані приліжкові сто-лики та стільці, інвалідні візки для транспортуван-ня хворих, які не можуть

самостійно пересуватися, а також постільну білизну.

Виконуючий обо-в’язки начальника уста-нови Іван Повага за-значив: “Багато років поспіль наша установа співпрацює із обласним об’єднанням ЄХБ, яке допомагає засудженим як духовно збагатитися, по-

вірити в себе, так і знач-но зміцнити матеріальне та соціальне становище осіб, які відбувають по-карання. Дуже вдячні за постійну підтримку вашої благодійної організації та сподіваємось на плідну співпрацю у подальшо-му”.

Вікторія БАЛАЗЮК

…

жовтень 2016 року № 42 7ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ПОСТАТІ

240 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ПОДВИЖНИКИ

Науковці зазначають, що неза-баром за протекцією земляків-

українців – впливових царських санов-ників Д.Трощинського і О.Безбородька – Яків Маркович влаштувався в Коле-гію іноземних справ перекладачем. Саме тут він почав скрупульозно вивчати документи і матеріали з історії України, її географії та етнографії, праці відомих російських і закордонних істориків, іно-земних учених-мандрівників.

Використавши ці та інші різнома-нітні джерела, зокрема, колекцію доку-ментів, зібраних А.Чепою, Я.Маркович написав і видав невелику за обсягом, але надзвичайно цікаву за змістом патріо-тичну книгу “Записки про Малоросію, її жителів та виробництва”. Як видно з титульної сторінки, ця книжка була лише першою частиною великої праці, що її задумав автор. Передчасна смерть

не дала змоги завершити плани. Але й в такому обсязі праця Я.Марковича стала істотним внеском в нашу історіографію та національну культуру.

Із шести розділів книги – два при-свячені українській історії, а чотири – характеристиці географічних умов України, її природних багатств, куль-турно-побутових, етнографічних особ-ливостей населення. Яків Маркович намагається самостійно розібратися у складній проблемі етногенезу україн-ського народу. Він підкреслює автохтон-ність слов’ян, стверджуючи, що предки українців – “роси” були споконвічними жителями Київської землі. У полеміці з прихильниками “норманської” теорії він відзначав, що Київ став широкові-домим у світі містом високої культури, центром європейсько-азіатської тор-гівлі ще задовго до прибуття варягів. А

князь Олег з династії Рюриковичів лише підніс славу Києва, оголосивши його “столицею Руської землі”.

Важливі сторінки цієї праці присвя-чені початкам української козаччини, організації перших козацьких загонів для захисту від набігів турків і татар. Насамкінець Я.Маркович наводить численні висловлювання іноземців про такі типові риси характеру українців, як сміливість, мужність, щирість, велико-душність, про особливу мелодійність української мови, українських пісень. Привертають увагу також власні спос-тереження автора щодо одягу, звичаїв, побуту, народних обрядів, культури українців.

Зоряна НАГІРНЯК

Сергій Єфремов – один із перших ака-

деміків України. Він творив своєрідну енциклопедію української літератури й письменства. У творчому доробку він має понад три тисячі наукових та публі-цистичних праць, які стосу-ються різних проблем укра-їнського духовного життя.

Тривалий час Сергій Єфремов очолював “чорний список” тих діячів україн-ської культури, літератури та науки, яких затаврова-но ганебною дефініцією “український буржуазний націоналіст”. Згадували його тільки в гостро критичному або лайливому контексті, не визнаючи за ним жодних

наукових заслуг, не допуска-ючи обнародування фактів його добрих і плідних вза-ємин з тими українськими діячами, яких було віднесено до прогресивних. Біографіч-них даних С.Єфремова нема в жодній енциклопедії зас-тійних часів, і тільки в 1990 році “Українська літературна енциклопедія” подала перші відомості про нього.

Сергій Єфремов нав-чався в Київській духовній семінарії, а в 1901 році за-кінчив юридичний факультет Київського університету. Входив до Київської грома-ди, обстоюючи переважно неонародницькі ідеї. У роки самодержавства пересліду-вався за демократичні по-

гляди, сидів у в’язниці. У 1898 році був одним із керів-ників Братства української державності для боротьби з царським самодержавством за право українського народу на самовизначення.

Як відзначають науков-ці, після революції Братство саморозпустилося. Але через кілька років демократич-ні погляди Єфремова вже розцінюватимуться більшо-вицькою владою лише як антирадянські, а любов до народу буде охрещена наці-оналізмом. Самого ж Сергія Олександровича звинуватять у тероризмі та диверсійній діяльності. Це при тому, що в 1919 році він був обраний ака-деміком ВУАН, а в 1922-му

віце-президентом ВУАН.Ще на грані ХХ століття

(1895 р.) починає Сергій Єфремов літературну, дослід-ницько-наукову, видавничу, критико-публіцистичну ро-боту. Перші його оповідання для дітей були надруковані в журналі “Дзвінок”. Він видає ряд монографічних нарисів про Марка Вовч-ка, Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського, І.Нечуя-Левицького, І.Карпенка-Карого, Панаса Мирного.

Автор книги “Історія українського письменства”, Сергій Єфремов брав участь у літературній дискусії про модернізм 1902-1904 років, написав ряд передмов до ви-дань Л.Глібова, Є.Гребінки, Т.Шевченка, О.Кониського, І.Котляревського, М.Коцю-бинського та Б.Грінченка, упорядкував і видав антоло-гію української поезії “Вік” (т.1-3), вів з 1923 по 1929 роки щоденник про події науково-го і літературного життя. Про що б не писав С.Єфремов, він завжди оцінював явища з погляду утвердження ідеї українства.

У 1930 році Сергія Єфре-мова арештували і за вироком суду вислали до Вологди. У час епогею сталінських ре-пресій 31 березня 1939 року вченого було страчено як ворога народу.

Зоряна НАГІРНЯКНа фото: Сергій Єфре-

мов сидить другий праворуч

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ЯКОВА МАРКОВИЧА БУВ НЕДОВГИМ – 28 РОКІВ. НАРОДИВСЯ ВІН 27 ЖОВТНЯ 1776 РОКУ. УЧИВСЯ У ПРИВАТНОМУ ПАНСІОНІ В ГЛУХОВІ, ДЕ ДОСКОНАЛО ОВОЛОДІВ ФРАНЦУЗЬКОЮ І НІМЕЦЬКОЮ МОВАМИ, А ПОТІМ (У 1792-1794 РОКАХ) – У МОСКОВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТСЬКОМУ ШЛЯХЕТСЬКОМУ ПАНСІОНІ, ЗАКІНЧИВШИ ЯКИЙ, СЛУЖИВ У ГВАРДІЙСЬКОМУ ПОЛКУ В ПЕТЕРБУРЗІ. АЛЕ НЕВДОВЗІ ПОКИНУВ ЙОГО ЧЕРЕЗ ПРУСЬКІ ПОРЯДКИ, ЗАПРОВАДЖЕНІ РОСІЙСЬКИМ ЦАРЕМ ПАВЛОМ І (КІНЕЦЬ 1796 РОКУ).

ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ ТА ВЧЕНИЙ

АНДРІЙ НІКОВСЬКИЙ НАРОДИВСЯ В СЕЛІ МАЛИЙ БУЯЛИК ХЕРСОНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В РОДИНІ ОЧАКІВСЬКИХ МІЩАН ВАСИЛЯ ЄВСТАХОВИЧА ТА ІРИНИ АФАНАСІВНИ НІКОВСЬКИХ. 1905 РОКУ ВСТУПИВ ДО НОВОРОСІЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, ДЕ ПЕРЕЙНЯВСЯ УКРАЇНСЬКИМИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИМИ ІДЕЯМИ (СТУДЕНТИ УНІВЕРСИТЕТУ ДОМАГАЛИСЯ ВІДКРИТТЯ УКРАЇНОЗНАВЧИХ КАФЕДР, ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ТОЩО). БУВ АКТИВНИМ ЧЛЕНОМ ОДЕСЬКОГО ВІДДІЛКУ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА”, ДЕ ЗАЙМАВСЯ БІБЛІОТЕЧНОЮ СПРАВОЮ, ЧАСТО ЧИТАВ ЛЕКЦІЇ ДЛЯ МІСЬКОЇ АУДИТОРІЇ З ПИТАНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Бібліотека “Просвіти” нараховувала тоді понад 2 тисячі українських книжок, до

неї надходили майже всі українські часописи з підросійської України, Галичини та Америки. Ось що писав про Андрія Ніковського Микола Аркас (часопис “Рідний край”, 1907 рік): “Почавсь вечір коротеньким рефератом за Олексу Стороженка; викладав дуже гарно, чистою українською мовою молодий студент А.Ніковський, – він тепер обій-має посаду просвітянського писаря (секретаря) і казав мені, що справи “Просвіти” йдуть поступово гарно, що людей, які зацікавлюються і приходять на її вечірки, усе більшає, а книгарня “Просвіти” усе краще й краще торгує українським книжками, – на їх чимдалі побільшується запит”. А.Ніковський до-клав багато зусиль, щоб допомогти М.Аркасу в 1907 році заснувати осередок “Просвіти” й у Миколаєві, зазначає науковець Анатолій Місечко.

З початком Першої світової війни майже всі українські видання були заборонені. І коли в Ки-єві був закритий “Літературно-науковий вісник”, А.Ніковський відкрив в Одесі часопис “Основа”, який став продовженням київського видання. У 1917 році вчений редагував відновлену газету “Нова рада”, що стала носієм ідеї українського відродження, брав участь у виданні часопису “Степ”, що виходив у Катеринославі.

У буремні роки революції Андрій Ніковський брав активну участь у розбудові Української держави. Після переїзду до Києва він у 1920 році став міні-стром закордонних справ уряду УНР. У 1920-х роках працював як мовознавець, літературний критик, на-уковий співробітник Постійної комісії з укладання українського словника (філологія, лексикографія) при Всеукраїнській Академії наук. У 1930 році був засуджений на сфабрикованому процесі Спілки визволення України.

Зоряна НАГІРНЯК

МАЛОВІДОМІ ІМЕНА

УТВЕРДЖУВАВ ІДЕЇ УКРАЇНСТВАУ ЖОВТНІ МИНАЄ 140 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО УЧЕНОГО СЕРГІЯ

ЄФРЕМОВА. НИНІ – НАША РОЗПОВІДЬ ПРО НЬОГО.

ІСТОРИЧНІ ЗАПИСКИ ЯКОВА МАРКОВИЧА

Герб Марковичів

8 жовтень 2016 року № 42ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

КАЛЕЙДОСКОПОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

Уперто кіт писав:котомаран.Не хотів, щоб катбуло у слові.За це котусьотримав грантІ море всекотячої любові...

***Письменник-оптимістІз друзями усміхнено вітається щоранку:– Доброго гонорарку, доброго гонорарку!

***Отам-отам, за поворотом,Можливо, зустріч з ідіотом...

***Такий... приємний стрівся чоловік, –Не бачити б його повік!

***Коли мурло та ще при владі,Навколо нього – всяке гаддя.

Олесь ЗАВГОРОДНІЙ

З УСМІШКОЮ

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, р/р №31250227201887 в ДКСУ

в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: zio@kvs.gov.ua

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів публікацій

не завжди збігаються з точкою зору редакції. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. За

точність викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мо-вою оригіналу. При використанні наших

публікацій посилання на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005 р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертаються і не рецензуються. Відповідальність за достовірність

реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс: 23102Наклад: 30000

Замовлення № 50413ТОВ “МЕГА-ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

КОНКУРС

ОКТЯБРЬ

Октябрь никогда не дружил со скукой, ведь ему нравились

веселые и задорные компании, в которых была яркая и рыжая кра-савица Осень. Ради нее он творил чудеса, которыми восторгалась дет-вора и удивлялись взрослые, ведь не у каждого так получится пустить полетать по воздуху на дивно сплетен-ной паутинке маленького паучка или разукрасить листья деревьев в желто-рыжий цвет, а из яркого разноцветного листопада придумать необыкновенно прекрасные наряды для Осени.

Октябрь, казалось, никогда не стоял на месте и не любил грустить с Дождем, как его братец Сентябрь. Он дружил со всеми и брал из этой дружбы все самое необходимое и ценное, чтобы только показать и выделить из всего лучшие качества своей возлюбленной Осени. Да-да, не удивляйтесь, именно возлюбленной. Ведь только ради нее он все-таки выпросил у Солнца и Матушки-природы возможность пригласить к себе в гости теплое и ласковое Лето. И неожиданно среди осеннего велико-лепия появляется на несколько дней в

гостях у Октября Лето с чудным назва-нием – Бабье, с которым Солнце сно-ва дразнит детвору своими веселыми солнечными зайчиками и весело игра-ет на скрипке в своем уголке Сверчок.

Осень, меняя наряд за наря-дом, то весело закружится в танце с галантным Ветром, то немного поску-чает с кратковременным Дождем, то незаметно спрячет в лесу под своими золотыми коврами грибы – для люби-телей поиграть в игру “найди меня”. А Октябрь, верный ее спутник, будет по-прежнему восхищаться и помогать ей собирать с полей, огородов да садов дары. Ведь она – его рыжее, нежное вдохновение и счастье, ради которого

он готов творить ежеминутно разные чудеса, лишь бы они не расставались больше никогда.

И т о л ь к о к о г д а п о с л е д н и й ласковый октябрьский день растает под ночной шалью звёздного неба, Осень загрустит, что разлука с Октя-брем все-таки наступила. Ее красочные наряды будут срывать с неведомой злостью сильный Ветер с хмурым Но-ябрем, и она тихо уйдет под негромкий и тоскливый бой барабанов Дождя от нас, чтобы однажды снова стать музой золотого вдохновения своему очарова-тельному романтику Октябрю.

Наталия ДУБОВАЯ,г. Харьков

CКАНВОРД

Відповіді на сканворд у № 40

НАЙЧАРІВНІША І НАЙПРИВАБЛИВІША

Нещодавно в “Школі жіночої чарівності” засуджені, які відбувають покарання в

Кам’янській виправній колонії №34 управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропе-тровській області, взяли участь у конкурсах манікюру, зачісок, а також продемонстрували свої дизайнерські та творчі здібності під час конкурсів “Я жінка – я квітка” та “Міс Осінь – 2016”.

Цього разу жінки пізнавали мистецтво пра-вильного макіяжу, яким повинна володіти кожна представниця прекрасної статі. Спочатку в клубі установи відбулася пізнавальна презентація, під час якої жінки пересвідчилися, чим відрізняється вульгарний макіяж від природного мейкапу. За-суджені прослухали лекцію про секрети створення правильного макіяжу, а також переглянули навчальні відеоуроки зі створення бездоганного образу. Під час заходу жінки навчилися визначати свій кольоротип зовнішності, підбирати під нього палітру декоратив-ної косметики, а головне – приховувати недоліки за допомогою макіяжу.

По завершенні теоретичної частини засуджені, які виявили бажання продемонструвати свої навич-ки у мистецтві макіяжу, взяли участь у конкурсі “Мейкап”. В бібліотеці установи по двоє учасниць з кожного відділення за допомогою мінімальної кіль-кості косметичних засобів підкреслювали чарівність і привабливість жіночого обличчя. Усі учасниці отри-мали велике задоволення від процесу перетворення. Окрім ефектного вигляду, найбільше притягували до себе очі учасниць, які наповнювалися радістю і впевненістю в своїй вроді. Переможці і учасниці конкурсу були нагороджені солодкими подарунками.

Тетяна КОРОЛЕВИЧ