ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВbase.dnsgb.com.ua/files/journal/Rybogospodarska-nauka-Ukrainy/RnU2009... · Видове різноманіття та кількісний

Засновник — Інститут рибного господарства Української академії аграрних наук, м. Київ.Адреса редакції: 03164, м. Київ-164, вул. Обухівська, 135. Тел. (044) 423-74-65.

Сайт: http://ifr.com.ua/jurnal.php E-mail: [email protected]

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12495-1379 Р.

Журнал друкується за рішенням вченої ради Інституту рибного господарства УААН (протокол № 3 від 31.03.09 р.).

Підписано до друку 27.02.2009 р. Формат. 70×100/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 11,28. Наклад 500 прим.

Оригінал-макет та друк ТОВ “ДІА”. 03022, Київ-22, вул. Васильківська, 45, тел.: 455-91-52

Головний редакторГРИЦИНЯК ІГОР ІВАНОВИЧ

Заступники головного редактораТРЕТЯК О.М.

ГРИНЖЕВСЬКИЙ М.В.

Відповідальний секретарБОРБАТ М.О.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯБалтаджі Р.А.

Бех В.В. Бузевич І.Ю.

Бучацький Л.П. Вовк Н.І.Гриб І.В.

Дворецький А.І. Єфименко М.Я.

Костенко О.І. Кражан С.А.

Олексієнко О.О. Пірус Р.І.

Протасов О.О. Тарасюк С.І.

Толоконніков Ю.О.Янович В.Г.

Шерман І.М.

РЕДАКЦІЙНА РАДААрсан О.М.

Богерук А.К. Буркат В.П.

Вараді Л. Желтов Ю.О.

Євтушенко М.Ю. Кончиць В.В.

Крупінський Е. Матвієнко Н.М.

Монченко В.І. Муквіч М.Г.

Смирнюк Н.І. Сидоров М.О.

Тучапський Я.В. Руднєва І.І. Чернік В.Г.

Яковлева Т.В.

Editor-in-ChiefHRYTSYNJAK IHOR IVANOVYCH

Deputy Editors-in-ChiefTRETYAK О.М.GRYNZHEVSKYI М.V.

Responsible SecretaryBORBAT M.O.

EDITORIAL BOARDBaltagi R.А. Bekh V.V. Buzevych І.Yu. Buchatsky L.P. Vovk N.І. Gryb I.V.Dvoretsky А.І.Yefymenko М.Ya. Kostenko О.І. Krazhan S.А. Oleksiyenko О.О. Pirus R.І.Protasov O.O.Tarasyuk S.І.Tolokonnikov Yu.О.Yanovych V.G. Sherman І.М.

EDITORIAL COUNCILArsan О.М.Bogheruk А.K. Burkat V.P. Varadi L. Zheltov Yu.О. Yevtushenko М.Yu. Konchyts V.V.Krupinsky E.Matviyenko N.М.Monchenko V.І. Mukvich М.G. Smyrnyuk N.І. Sydorov М.О.Tuchapsky Ya.V. Rudneva І.І. Chernik V.G. Yakovleva Т.V.

ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВРедакція приймає до друку статті з різних аспектів рибогосподарської

науки. Журнал має такі рубрики: “Актуальні проблеми та перспективи”, “Біоресурси та екологія водойм”, “Технології в аквакультурі”, “Селекція, генетика та біотехнології”, “Корми та годівля”, “Фізіологія та біохімія риб”, “Іхтіопатологія”, “Пропозиції виробництву”, “Сторінка молодого вченого”, “Хроніка”.

Статті мають бути написані українською або російською мовою.До статті додаються резюме українською, російською та англійською

мовами об’ємом до 10 рядків.На першій сторінці статті повинні бути вказані: індекс УДК; назва

статті; ініціали та прізвище авторів; повна назва установи (установ); біля прізвища авторів та біля назви установ, у яких працюють авто-ри, слід проставити один і той самий верхній цифровий індекс. Далі вміщуються резюме мовою оригіналу курсивом; вступ; розділи статті: “Матеріали та методи”, “Результати досліджень та їх обговорення”, “Висновки”.

При оформленні статті необхідно дотримуватися таких правил: рукописи, надруковані у текстових редакторах WORD (шрифт №14 через 1,5 інтервали) надсилаються до редакції у двох примірниках разом з дискетою. Об’єм експериментальних статей, включаючи всі матеріали, — до 10 сторінок, оглядових — до 15. При написанні статті необхідно курсивом виділити латинські назви біологічних об’єктів, на полях рукопису проставити номери таблиць, надрукованих на окремих сторінках, та ілюстрацій проти тих місць, де їх треба заверстати.

Комп’ютерні рисунки і графіки подаються на дискетах у форматі Excel, фотографії — JРG або TIFF. Рисунки нумеруються в тій послідов-ності, як вони згадуються в рукопису; відповідні номери ставляться і в підписах під рисунками, надрукованих на окремій сторінці. На звороті ілюстрації зазначаються прізвище автора та номер ілюстрації. На пер-шій сторінці мікрофото не слід робити ніяких написів.

Список літератури складається в порядку цитування. В тексті по-трібно посилатися на відповідний номер джерела літератури у квадрат-них дужках. У списку необхідно вказувати прізвище та ініціали автора (авторів) в оригінальній транскрипції, назву статті, назву журналу або книги, а також рік видання, том, номер періодичного видання, першу і останню сторінки.

Стаття повинна бути підписана авторами на останній сторінці. Обов’язково зазначаються адреса і телефон відповідального автора, E-mail установи. У разі відхилення статті редакція не повертає автору примірник рукопису і дискету.

Статті надсилати за адресою:Україна, 03164 м. Київ, вул. Обухівська, 135,

Інститут рибного господарства УААН, редакція журналу “Рибогосподарська наука України”,

тел. 423-74-65

2 2009 (8)

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛЗаснований у 2007 р.

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ

КИЇВ•2009

ЗМІСТ CONTENTS

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Варади Л.2007–2008: Годы европейской аквакультуры ..............................................4

Кузьменко Ю.Г., Спесивий Т.В.Експрес-метод збору іхтіологічного матеріалу в польових умовах при дослідженні пластичних ознак риб з використанням цифрових технологій .... 11

Дворецький А.І., Байдак Л.А.Перспективи аквакультури в умовах космічних польотів ................................... 15

БІОРЕСУРСИ ТА ЕКОЛОГІЯ ВОДОЙМ

Грициняк І.І., Литвинова Т.Г., Колесник Н.Л.Спосіб прогнозування концентрацій деяких важких металів в органах і тканинах коропових риб ........................ 21

Добрянська Г.М., Литвинова Т.Г., Власова Н.М., Чужма Н.П., Качай Г.М., Цьонь Н.І.Стан екосистеми селекційного ставу при вирощуванні племінного матеріалу коропа та рослиноїдних риб ................................. 24

Григоренко Т.В., Васильковська О.Б., Кражан С.А.Видове різноманіття та кількісний розвиток зообентосу вирощувальних ставів при внесенні різних органічних добрив ... 32

ACTUAL PROBLEMS AND PROSPECTS

Laslo Varadi2007–2008: Years of European aquaculture .................................................. 4

Kuzmenko Y., Spesivy T.Express method of gathering of ichthyologic material in field conditions for fish morphometricproperties research using modern digital technologies ....................... 11

Dvoretsky A., Baydak L.Perspectives of aquaculture in the conditions of space flights ........................................... 15

BIORESOURCES AND ECOLOGY OF WATER BODI

Gricinyak I., Litvinova T., Kolesnik N.Method of prognostication ofconcentrations of some heavy metalls in organs and tissues of carp pisces ........................... 21

Dobrianska H., Litvinova T., Vlasova N., Chuzhma N., Kachaj G., Tsion’ N.The state of selection pond ecosystem on growing of carp and herbivorous fishes pedigree material in polyculture ................. 24

Grygorenko T., Vasilkovskaya O., Krazhan S.Specific variety and quantitative development of zoobenthos in growing ponds when fertilizing them by different organic fertilizers ................................................... 32

© Науковий журнал “РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ”, 2009

Постановою ВАК України журнал “Рибогосподарська наука України” віднесено до “Переліку на-укових фахових видань України”, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата наук за спеціальністю 06.02.03 — рибництво (сільськогосподарські науки).

Шерман І.М., Пелих В.Г.Генезис трансформації іхтіофауни після зарегулювання стоку річкових систем і утворення водосховищ ........................... 39

Шевченко П.Г., Сытник Ю.М., Олексиенко Н.В., Борбат Н.А.Гидрохимическое состояние Ташлыкского водоема-охладителя Южноукраинской АЭС ........................................................... 43

ТЕХНОЛОГІЇ В АКВАКУЛЬТУРІ

Третяк О.М.Досвід підрощування личинок веслоноса в рибницьких господарствах України ..................................................... 51

Кончиц В.В., Сазанов В.Б.Технологические аспекты выращивания сеголеток черного амура в условиях Беларуси ................................................... 64

Білько В.П., Кружиліна С.В.Підвищення життєздатності ембріонів і личинок риб під впливом біологічно активних речовин при заводському способі їх відтворення .......................................... 70

Балтаджи Р.А.Использование белого амура для мелиорации водоемов и как объекта спортивного рыболовства ........................ 76

КОРМИ ТА ГОДІВЛЯ

Шандрук О.М.Вплив співвідношення у кормах вітаміну В12, сирого протеїну та кальцію на рибопродуктивність нагульних ставів .. 82

ФІЗІОЛОГІЯ ТА БІОХІМІЯ РИБ

Забитівський Ю.М., Петрів В.Б., Тучапський Я.В.Вплив йоду на активність карбогідраз лускатого коропа ...................................... 91

Гарайда В.М.Вміст ненасичених жирних кислот у тканинах коропів за згодовуванні фенарону .................................................. 96

Дерень О.В., Рівіс Й.Ф.Підвищення рівня вищих жирних кислот в організмі коропів під впливом настойки ехінацеї пурпурової ................ 100

Sherman I., Pelykh V.Genesis of ichthyofauna transformation after water reservoirs formation ................................................... 39

Shevchenko P., Sytnik Yu., Oleksienko N., Borbat N.Hydrochemical condition of Tashlik reservoir-cooler of Pivdenno-ukrains’ka nuclear power plant ................................... 43

TECHNOLOGIES IN AQUACULTURE

Tretyak O.Experience of growing paddlefish larva at fish farms of Ukraine .................................................. 51

Konchits V., Sazanov V.Technological aspects of black carp fingerlings growing in the conditions of Belarus .................................................. 64

Bilko V., Kruzhilina S.Increase of viability of fish embryos and larvae under effect of biologically active substances during industrial mode of their reproduction .............................................. 70

Baltadzhi R.Use of grass carp for amelioration of water bodies and as an object of sport fishing .......................................... 76

FEED AND FEEDING OF FISH

Shandruk O.About influencing of correlation in sterns of the vitamin B12, raw protein and calcium on fishproductivity of growponds ............... 82

PHYSIOLOGY AND BIOCHEMISTRY OF FISH

Zabytivsky Yu., Petriv V., Tuchapsky Ya.Iodyneinfluence on the scaled carp carbohydrase activity ................................. 91

Harayda V.The content of the fatty acids in the muscles of the carps with fenaron nutrition .................................................... 96

Deren O., Rivis Y.Hain fatty acids concentration in the carps liver and carcass muscle under influencing of extract of echinacea purpurea .............. 100

ЗМІСТ

Данилів С.І., Мазепа М.А.Реакція лейкоцитів периферичної крові коропа на надлишкові концентрації свинцю ................................................... 105

ЕКОНОМІКА

Бех В.В.Економічна ефективність вирощування малолускатого внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа .... 110

ХРОНІКА

До 75-річчя Гринжевського Миколи Васильовича .............................. 114

Danyliv S., Mazepa M.A reaction of peripheral blood leucocytes of carp on high concentrations of lead ..................................................... 105

ECONOMY

Bekh V.Economic efficiency of cultivation of scaleless intrabreed type of ukrainian frame breed of the common carp ................................. 110

NEWS ITEMS

Grynzhevsky M. (to the 75-th anniversary) ........................ 114

ЗМІСТ

Вийшла з друку монографія С.А. Кражан, М.І. Хижняк “Природна кормова база ставів”. — Херсон: Олди-Плюс, 2009. — 328 с.

У монографії подано характеристику гідробіологічних угруповань, які становлять основу природної кормової бази водойм, описані методи їх відбору, визначення та опрацювання; відбір та опрацювання матеріалу щодо живлення риб, дана методика визначення біологічної продуктив-ності водойм.

Представлено атлас основних форм макрофітів, фітопланктону, зоопланк-тону, зообентосу, наведені таблиці сирих мас безхребетних, глосарій.

Рекомендована для фахівців рибної галузі, науковців, викладачів, аспі-рантів і студентів вищих навчальних закладів та широкого загалу.

Книгу можна придбати у авторів за адресою:

м. Київ, вул. Обухівська, 135, Інститут рибного господарства УААН.Тел. (044)-424-17-16

ОГОЛОШЕННЯ

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2009 3

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Общее состояние аквакультуры в Европе

Европейская аквакультура является одним из наиболее динамично развива-ющихся секторов региона. В 1966 г. об-щий объем продукции всей европейской аквакультуры составлял всего 378 тыс. т (113 тыс. рыбы и 265 тыс. моллюсков). 40 лет спустя продукция аквакультуры в Европе превысила 2 млн т (1,3 млн рыбы и 0,76 млн моллюсков). Общая продук- ция стран ЕС в настоящее время состав-ляет приблизительно 1,4 млн т. Среди стран, не входящих в ЕС, значитель- ная часть продукции аквакультуры при-ходится на Норвегию (>760 тыс. т), Турцию (>100 тыс. т) и Россию (около 100 тыс. т). Как видно, сектор европей-ской аквакультуры за очень короткое время превратился из “мануфактурного” сектора в динамичный, высококачест- венный производственный сектор Ев-ропы, являющийся реальной альтерна-тивой промысловому рыболовству и спо-собный давать продукцию, отвечающую требованиям потребителей.

Развитию европейского сектора ак-вакультуры в значительной мере спо-собствовали внедрение в жизнь научно-исследовательских результатов НИИ и производственных предприятий, инт-родукция новых видов в аквакультуру, использование эффективных кормов и систем кормления, а также самоотвер-женный труд людей, работающих в дан-ном секторе. Европейские результаты аквакультуры способствовали развитию сектора также в других регионах мира путем образования, передачи техноло-

гий и поставок специального оборудо- вания (рис. 1).

В европейской аквакультуре всегда присутствовала рыночная конкуренция между продукцией аквакультуры (ры-бой и другими водными организмами) и выловленной из естественных водое-мов, либо импортированной. В 1994 г. приблизительно 60% европейского спро-са на рыбу удавалось удовлетворить из европейских источников (улова из ес-тественных водоемов и аквакультуры), к 2005 г. ситуация изменилась и 60% рыбной продукции, попадающей на ры-нок, происходило из импорта. Кроме продовольственного обеспечения, ев-ропейская аквакультура играет важную роль в производстве посадочного ма-териала для естественных водоемов и водохранилищ, в первую очередь, для удовлетворения любительского спро-са. В Европе количество пресноводных и морских рыболовов-любителей пре-вышает 25 млн, а ценность продукции любительского рыболовства составляет ежегодно около 25 млрд евро. Кроме этого, аквакультура производит различ-ные водные организмы для частных или общественных декоративных прудов. Пополнение запасов (например, угря, лососей, тресковых, тунца) естественных водоемов (пресноводных и морских) с помощью аквакультуры является пред-метом оживленных споров. Требуются дальнейшие детальные исследования для выяснения возможностей в этой об-ласти.

В Европе были разработаны директи-вы и нормативы о защите и улучшении

УДК 639.3/.6

2007–2008: ГОДЫ ЕВРОПЕЙСКОЙ АКВАКУЛЬТУРЫЛасло Варади

Институт рыбного хозяйства, аквакультуры и ирригации, г. Сарваш (Венгрия)

Всесторонне освещено развитие аквакультуры в Европе за последние годы и намечены пути ее дальнейшего развития.

4 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2009


качества природной среды и устойчивой эксплуатации ресурсов. Согласно цели, сформулированной Лиссабонской стра-тегией, к 2010 г. Европа должна стать наиболее конкурентоспособной и дина-мичной экономикой мира, основанной на знаниях. В области аквакультуры важ-нейшие проблемы, требующие решения для достижения данных целей, являются следующими:• производство продукции, требуемой

европейскими потребителями, в наи-высшем качестве и по доступной це-не;

• сведение к минимуму воздействий аквакультуры на окружающую среду;

• соблюдение оптимальных условий фи-зического благополучия животных;

• обеспечение возможностей повыше- ния квалификации для людей, занятых в секторе;

• разработка и внедрение новых техно-логий во всем производственном про-цессе;

• улучшение экономической эффектив-ности на всех уровнях производствен-ного процесса;

• признание роли сектора в социальном развитии и его общественного значе-ния.

Развитие европейской аквакультуры в 2007–2008 гг.

Годы 2007 и 2008 можно по заслугам назвать годами европейской аквакульту-ры в Европейском Союзе, так как за это время были приняты решения и начаты программы, способствующие качествен-ному развитию аквакультуры. Ниже пе-речислены пять важнейших инициатив и программ, определяющих состояние развития европейской аквакультуры на следующие годы:• разработка и внедрение Новой морской

политики;• переработка Европейской стратегии

аквакультуры;• создание Европейского рыбохозяй-

ственного фонда на 2007–2013 гг.;• начало Седьмой рамочной программы

(FP7);• создание Европейской платформы по

технологиям и инновациям в аквакуль-туре (EATIP).

В дальнейшем дается краткий обзор этих программ и описывается их значение для Восточной Европы.

Новая морская политика ЕСФормы экономической и рекреацион-

ной деятельности, связанной с морями,

2007–2008: ГОДЫ ЕВРОПЕЙСКОЙ АКВАКУЛЬТУРЫ

Рис. 1. Морские садки для выращивания лосося в фьордах Норвегии


океанами и прибрежными областями, становятся все более комплексными. Данные виды деятельности включают, среди прочих, мореплавание, рыболов-ство, аквакультуру, нефтегазовую про-мышленность, использование ветра и прилива-отлива для производства энер-гии, судостроение, морские исследования и рекреацию.

В будущем ожидается, что “экстрак-ционная” (добывающая) деятельность, такая как рыболовство, а также добыча нефти, газа и других ценных минералов, будет расти. Более того, в дальнейшем также начнется добыча таких органи-ческих ресурсов, утилизацию которых результаты биотехнологических иссле-дований делают все более возможной (например, губок).

Океаны и моря имеют основное зна-чение также для общественной и куль-турной жизни.

Величина океанов и морей всегда создавала такое впечатление, что их бо-гатство неисчерпаемо и эксплуатация ограничивается только технологически-ми возможностями и силами природы.

Однако огромные достижения тех-нологического развития и рост населе-ния прибрежных областей оказывают большое давление на эксплуатируемые ресурсы, особенно через рыболовство, мореплавание, туризм и добычу нефти и газа.

Хотя были приняты некоторые ре-шения относительно отдельных форм деятельности, связанных с эксплуатацией морей, они слишком фрагментированы, в соответствии с данными профессио-нальными областями, вследствие чего трудно оценить суммарное воздействие человеческой деятельности на моря и взаимодействия отдельных видов дея-тельности. Поэтому целесообразно ввести согласованные и интегрированные дей-ствия вместо имеющихся разрозненных действий, что составляет суть Морской политики.

Разработка новой Морской политики ЕС и ее применение с декабря 2007 г. указывают на то, что действия Европей-ской Комиссии направлены на решение “морских вопросов”. Недаром и название Генерального директората рыбного хозяй-ства с 29 марта 2008 г. было изменено на

“DG MARE”, т.е. “Генеральный директорат по вопросам моря”. Что касается рыбного хозяйства и аквакультуры, в Морской по-литике наибольшее внимание уделяется морскому промыслу из-за перелова и связанных с ним конфликтов. Морская аквакультура, хотя и составляет часть морской политики, не является таким критическим ее элементом, как рыболов-ство, ввиду того, что внедрение научно-технических результатов может смягчить конфликты в этой области (обширное использование рыбной муки и рыбьего жира, генетическое загрязнение, при-чиненное беженцами, или загрязнение окружающей среды органикой, химика-тами и другими веществами). С другой стороны, пресноводные рыболовство и аквакультура появляются в морской политике только косвенно, в той мере, в которой они оказывают влияние на со-циально-экономические и экологические факторы прибрежной зоны.

Переработка Европейской стратегии устойчивого развития

аквакультуры

Тремя главными целями стратегии, принятой в 2002 г., были следующие:• обеспечение долгосрочной занятости

людей, живущих за счет аквакульту-ры;

• снабжение потребителей здоровой, безопасной и качественной пищей при соблюдении ветеринарных правил и требований относительно физического благополучия животных;

• обеспечение экологически чистых ме-тодов производства.

Главные цели прежней стратегии действительны и сегодня, но измене-ния, происшедшие за последние 5 лет, среди прочего, расширение Европей-ского Союза, сделали необходимыми переоценку и переработку стратегии. Переработка стратегии была основана на широкой общественной консультации, в ходе которой свое мнение высказало и Европейское общество аквакультуры (EAS), возглавляемое в то время пре-зидентом из Венгрии. В своем мнении, направленном Европейской Комиссии, EAS подчеркивало особенности прудовой аквакультуры и ее важность в европей-ской аквакультуре.

Ласло Варади


Важным этапом процесса ревизии стратегии было совещание, проведенное 17 ноября 2007 г. в Брюсселе с широким участием заинтересованных в европей-ской аквакультуре сторон. В совещании в качестве приглашенного докладчика при-нял участие и директор HAKI в Сарваше, института-координатора Сети центров по аквакультуре в Центрально-Восточной Европе (NACEE), прочитавший доклад об особенностях прудовой аквакультуры и возможностях многофункциональности, а также кратко представивший структуру и функционирование NACEE.

В результате профессиональных кон-сультаций и деятельности восточноевро-пейского лобби прудовые хозяйства, как особый сектор европейской аквакуль-туры, фигурируют в достойной степени в переработанной версии Европейской стратегии устойчивого развития аква-культуры.

Европейский рыбохозяйственный фонд

Фонд, обеспечивающий на плановый период 2007–2013 гг. 3,848 млрд евро на определенные цели, содействующие осу-ществлению Общей рыбохозяйственной политики, служит развитию производства рыбного хозяйства и аквакультуры госу-дарств-членов ЕС (рис. 2). Суммы, опре-деленные для каждого государства-члена, могут использоваться в соответствии с

Национальной стратегией и Оперативной программой, одобренными Европейской Комиссией, принимая во внимание сле-дующие главные области (приоритетные оси):Ось 1: Модернизация рыболовного фло-

та.Ось 2: Аквакультура, рыболовство во

внутренних водах, переработка и реализация рыбохозяйственной продукции.

Ось 3: Действия, направленные на до-стижение общих интересов.

Ось 4: Устойчивое развитие рыболов-ных зон.

Ось 5: Оказание технической помощи.

Европейский рыбохозяйственный фонд обеспечивает невиданные возмож-ности также для развития отечественного рыбного хозяйства. До завершения про-граммы (конца 2015 г.), на постройку и модернизацию производственных единиц и перерабатывающих цехов, развитие маркетинга, а также повышение уровня инновации в общем, для Венгрии вы-делено 46,8 млн евро. Программа Ев-ропейского рыбохозяйственного фонда непосредственно касается только госу-дарств-членов ЕС, то есть, поддержку ЕС получают только государства-члены (при обеспечении национальной поддержки), однако опыт осуществления программ ЕРФ, знание результатов может быть

Рис. 2. Современная видовая структура европейской аквакультуры

Àòëàíòè÷åñêèé ëîñîñü 35%

Äðóãèå 8%

Åâðîïåéñêèé ìîðñêîé îêóíü 3%Ïåòóøîê

òèõîîêåàíñêèé 3%

Äîðàäà êîðîëåâñêàÿ 3%

Ìèäèÿ ÷åðíîìîðñêàÿ 5%

Êàðï 6%

Óñòðèöà ãèãàíòñêàÿ 6%

Ìèäèÿ ñúåäîáíàÿ 7%

Äðóãèå ìèäèè 11%

Ðàäóæíàÿ ôîðåëü 13%



важным также для стран, не входящих в ЕС, а результаты развития сектора ак-вакультуры могут содействовать рас-ширению сотрудничества со странами, не входящими в ЕС, особенно в регионе NACEE (рис. 3).

Исследования в области аквакультуры в Седьмой рамочной программе ЕС

При присуждении поддержки на ис- следования в области аквакультуры, Европейская Комиссия исходит из сле-дующего:

Сектор аквакультуры является “фи-нансово самостоятельным” сектором, способным удовлетворить собственную потребность в научных исследованиях и технологическом развитии путем под-держки национальных, европейских и других программ.

На европейском уровне особо при-оритетными областями являются здра-воохранение и физическое благополучие животных, взаимодействия с окружаю-щей средой и здоровье потребителей.

Необходима интеграция аквакультур-ных исследований, осуществляемых на национальном уровне, а также большее сотрудничество государств-членов.

Так называемая “Седьмая рамочная программа” обеспечивает поддержку для следующих четырех основных областей в период с 2007 по 2013 г.:

• Совместные научно-исследователь-ские проекты (32,4 млрд евро).

• Фундаментальные исследования (7,51 млрд евро).

• Развитие человеческих ресурсов (4,75 млрд евро).

• Развитие научно-исследовательских мощностей (4,1 млрд евро).

Из 10 тем, входящих в тематическую область “Совместные научно-исследова-тельские проекты”, темы “Продоволь-ствие, сельское и рыбное хозяйство, биотехнологии” и “Окружающая среда (в том числе изменение климата)” дают возможность для финансирования спе-циальных научно-исследовательских про-ектов по аквакультуре, что не исключает возможность подачи успешных проектов также по другим тематическим облас-тям (например, Развитие человеческих ресурсов). Надо отметить, что на две упомянутые темы (“Продовольствие…” и “Окружающая среда”) приходится 6 и 5,6% всей выделенной на поддержки суммы. Главными целями исследований по теме “Продовольствие, сельское и рыб-ное хозяйство, биотехнологии” должны быть следующие:• построение Европейского биохозяй-

ствования, основанного на знаниях (английское сокращение: KBBE);

• решение социальных и экономических проблем;

• вовлечение всех заинтересованных сторон (в том числе предприятий);

• поддержка общей сельскохозяйствен-ной и рыбохозяйственной политики;

• быстрая реакция на возникающую по-требность в научных исследо-ваниях.

Поддержка научных ис-следований осуществляется в проектной форме. В усло-виях мощной конкуренции шансы имеют только сильные консорциумы, представляю-щие высококачественную научно-исследовательскую программу. В проектах при определенных условиях мо-гут участвовать в качестве партнеров также институты из стран, не входящих в ЕС. Текущие проекты по разви-тию аквакультуры (например, EUROCARP или AQUAMAX) также имеют участников из

200000

400000

600000

200000

800000

100000

1200000

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2002

2003

2004

2005

2006

Рис. 4. Объемы производства продукции аквакультуры в Европе: 1 — Северная Европа; 2 — Южная Европа; 3 — Западная Европа; 4 — Восточная Европа

1

2

3

4

Êîëè

÷åñò

âî,

ò

Ãîäû


2001


восточноевропейских стран. Сеть центров по аквакультуре в Центрально-Восточ-ной Европе (NACEE), координируемая HAKI, все активнее участвует в проектах по рыбному хозяйству и развитию ак-вакультуры, поддерживаемых ЕС, но в будущем NACEE может также принимать большее участие в процессе подготовки проектов Европейской Комиссией, осо-бенно в сотрудничестве с EFARO (Евро-пейской организацией по исследованиям в области рыбного хозяйства и аква- культуры).

Европейская платформа по техно-логиям и инновациям в аквакультуре (EATIP)

Согласно целям, сформулированным на лиссабонской сессии Совета Евро-пы в 2000 г., ЕС должна стать наиболее конкурентоспособным, динамичным и основанном на знаниях регионом в мире. Европейская аквакультура, благодаря своим качествам, может успешно со-действовать выполнению лиссабонских целей, ведь за последние два десятилетия она доказала, что способна применять на практике результаты научных исследо-ваний и новые познания, а также путем их использования способствовать росту экономики и пищевого производства. Европа является ведущей силой в ми-ровой аквакультуре, поэтому развитие сектора может содействовать развитию всего ЕС.

В то же время, сектор должен решить большие проблемы, особенно в отно-шении конкуренции со стороны стран вне Европы. Поэтому для того чтобы сектор сохранил свою ведущую роль в мире и мог использовать свой потенци-ал, требуется значительное увеличение инвестиций в научные исследования и технологическое развитие. Радует, что по сравнению с прежней, Шестой рамочной программой, Седьмая программа увели-чила выделенные на исследования ресур-сы на 41%, однако, кроме поддержки ЕС, необходимы координация и мобилизация научно-технических ресурсов, а также привлечение ресурсов предприятий, фи-нансовых учреждений и национальных финансирующих организаций.

Для того чтобы убедить Европей-скую Комиссию в том, что в сектор аква-культуры стоит инвестировать, сектору

необходима хорошо разработанная, обо-снованная и ясная научно-исследователь-ская стратегия. Необходимо избегать раздробленности научно-технических ресурсов, повторений, неэффективных исследований. Иначе можно опасаться, что сектор аквакультуры отстанет от других секторов в соревновании за те же научно-технические ресурсы ЕС.

Европейская Комиссия поддержи-вает создание платформ, которые игра-ют важную роль в формировании на-учно-технических рамочных программ и разрабатывают при сотрудничестве предприятий, науки и других заинтересо-ванных сторон ясную картину будущего (vision). На этой картине основывается разработка Научно-исследовательской стратегии и Исполнительной стратегии. Для достижения этих целей в 2006 г. группой экспертов было предложено со-здать Европейскую платформу по тех-нологиям и инновациям в аквакультуре (EATIP).

С тех пор инициатива EATIP разви-лась в организацию с одобренной ор-ганизационной структурой и рабочей программой (http://www.eatpnet.eu). Был разработан материал для дискуссии о будущем европейской аквакультуры и, в ответ на воззвание EATIP, многие учреждения и предприятия, заинтере-сованные в развитии аквакультуры, за-явили о своем желании принять участие в работе платформы. Активная деятель-ность EATIP началась на ее первой сес-сии, проведенной 10 июня 2008 г. в г. Гент (Бельгия). Разработка отдельных элементов стратегической научно-иссле-довательской программы происходит в рамках следующих семи рабочих групп: качество продукции, продовольственная безопасность и здоровье; технологии и системы; регуляция биологического жизненного цикла; устойчивое произ-водство кормов; взаимодействия с окру-жающей средой; управление знаниями; здоровье и физическое благополучие водных организмов. Одним из заведую-щих тематической областью “Техноло-гии и системы” является Ласло Варади, который входит и в Правящий совет EATIP.

Кроме EATIP были созданы нацио-нальные технологические платформы



по аквакультуре в Венгрии, Испании и России, а также было предложено со-здать Технологическую платформу по аквакультуре в Восточной Европе при содействии NACEE.

NACEE, как признанная сеть европейской аквакультуры

Хотя Сеть центров по аквакультуре в Центрально-Восточной Европе (NACEE) существует только 5 лет, она становится все более известной участницей евро-пейской аквакультуры. В соответствии с первоначальными целями данной сети, включающей 43 научных организации 15 стран, она представляет важное свя-зующее звено между рыбохозяйственны-ми и аквакультурными организациями Западной и Восточной Европы, а также странами ЕС и странами, в ЕС не входя-щими. Она играет важную роль и в том, чтобы лица, принимающие решения в ЕС, а также учреждения и организации, заинтересованные в европейской аква-культуре вообще, узнали аквакультуру стран Центральной и Восточной Европы, что является необходимым для лучшего вовлечения учреждений и рыбоводов данного региона в различные проекты по развитию аквакультуры.

Анализируя состояние европейской аквакультуры, можно определить, что регион Центральной и Восточной Европы играет значительно меньшую роль в ев-ропейском аквакультурном производстве, чем мог бы на основании своих водных ресурсов и профессионального потен-циала. Конечно, имеются причины для относительно низкого объема продукции (особенно в морях), и преобладания тра-диционных технологий (прудовая аква-культура), и со стороны правительств, науки и рыбоводов прилагаются зна-чительные усилия к повышению уровня аквакультуры в Центральной и Восточной Европе. NACEE содействует этим усилиям своими особыми средствами, в первую очередь, путем развития обмена инфор-мацией и профессионального сотрудниче-ства внутри региона, а также расширения связей между Центральной и Восточной Европой и Западной Европой. Хотя фи-нансовые ресурсы NACEE (происходящие

из взносов институтов-членов и некото-рой поддержки ФАО) ограничены, сеть все же значительно содействовала тому, чтобы члены ее лучше узнали тенденции развития европейской аквакультуры, установили связи с Западной Европой и ЕС, а также принимали участие в про-ектах, финансируемых ЕС.

В событиях годов европейской ак-вакультуры страны Центральной и Вос-точной Европы смогли принять намно-го большее участие, чем они могли бы без NACEE. Институты Центральной и Восточной Европы все более активно участвуют в разработке Европейской стратегии устойчивого развития аква-культуры, через EATIP — в определе-нии картины будущего и долгосрочной научно-исследовательской стратегии европейской аквакультуры, а также в научно-исследовательских консорциумах Седьмой рамочной программы, что, в немалой мере, является следствием де-ятельности NACEE.

Украинские институты играют очень активную роль в деятельности NACEE. Институт рыбного хозяйства Украинской академии аграрных наук является одним из основателей NACEE, который с боль-шим успехом провел Пятое совещание Совета директоров NACEE во Львове в 2008 г. По инициативе ИРХ УААН в этом году будет проведена в Тюмени Первая конференция молодых ученых институ-тов-членов NACEE. Вторую конференцию молодых ученых в 2010 г. предложил провести Херсонский государственный аграрный университет. Национальный университет биоресурсов и природополь-зования Украины пригласил студентов из институтов-членов NACEE принять учас-тие в студенческой олимпиаде в 2009 г.

Надеемся, что приверженность чле-нов, в том числе, активно сотруднича-ющих украинских институтов, целям NACEE и их самоотверженный труд про- должится и в будущем будет способство-вать достижению основной цели NACEE — лучшей интеграции рыбохозяйственных и аквакультурных институтов Централь-ной и Восточной Европы в Европейское исследовательское пространство.



2007–2008: РОКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АКВАКУЛЬТУРИ

Ласло Вараді

Всесторонньо освітлений розвиток аквакультури в Європі за останні роки і намічені шляхи її подальшого розвитку.

2007–2008: YEARS OF EUROPEAN AQUACULTURE

Laslo Varadi

Comprehensively aquaculture development in Europe in the last few years is shown and the set ways of its subsequent development.

ЕКСПРЕС-МЕТОД ЗБОРУ ІХТІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ

У практиці іхтіологічних досліджень велика роль приділяється вивченню мор-фологічних особливостей риб. Досліджен-ня екстер’єру окремих особин з різних водойм або популяцій дає змогу судити про їхні родинні зв’язки, походження, диференціювати різні популяції та ін. Розроблені схеми виміру пластичних ознак різних видів риб досить складні й трудомісткі [1]. Під час іхтіологічних досліджень морфологічні проміри, як пра-вило, здійснюються на заснулих рибах. Разом з тим назріла нагальна потреба одержання таких промірів з наступним випуском риби в навколишнє середовище з найменшою для неї шкодою. Це, в першу чергу, необхідно під час практичної робо-ти з плідниками цінних видів і порід риб, дослідження видів, що перебувають під загрозою зникнення тощо. Однак проміри навіть заснулої риби мають свої труднощі. Тривалість проведення промірів не дає змоги обробити досить велику кількість

риби внаслідок її псування, а заморожу-вання, зберігання й транспортування замороженої риби в лабораторію досить дорогі процедури й не завжди доступні дослідникові на місці лову риби.

Особливості збору іхтіологічного матеріалу на контрольно-спостережних пунктах, прив’язаних до рибодобувних організацій або в умовах іхтіологічних експедицій на внутрішніх водоймах Укра-їни, як правило, не дають можливості накопичувати рибу для тривалих мор-фологічних вивчень.

Досвід проведення іхтіологічних до-сліджень дав можливість одержання якіс-них фотографічних зображень риб, у тому числі й прижиттєвих, для їх наступної наукової обробки. Отримані зображення легко зберігаються, копіюються, переда-ються, що допомагає працювати з ними без прив’язки до конкретного місця лову або проведення досліджень [2, 3]. У спе-ціальній літературі наводяться дані про

УДК 597-113.4(001.8)

ЕКСПРЕС-МЕТОД ЗБОРУ ІХТІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ

ПЛАСТИЧНИХ ОЗНАК РИБ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Ю.Г. Кузьменко, Т.В. Спесивий

Інститут рибного господарства УААН, м. Київ

Досліджено можливість збору досить великої кількості іхтіологічного матеріалу для до-слідження пластичних ознак риб у польових умовах за неможливості або складності ви-користання класичних методів збору. Встановлено, що одержувані цифрові зображення досліджуваних особин риб достатні для проведення вивчення пластичних ознак риб за

класичними схемами вимірів.


використання спеціальної фотографічної техніки та складного порядку фіксування риб для фотографування.

Розвиток сучасних засобів отриман- ня цифрових зображень дає змогу ви-користовувати протягом дослідження до-статньо дешеву та широко розповсюджену фотографічну техніку, що сприяє роз-ширенню арсеналу іхтіолога-дослідника. Разом з тим цифрова наукова фотозйом- ка може застосовуватися широким колом дослідників без необхідного для худож-нього фотографування навчання пра-вилам та засобам художньої композиції тощо.

Метою роботи було вивчення мож-ливості швидкої обробки іхтіологічного матеріалу в польових умовах для одер-жання даних з морфології риб шляхом створення їх цифрових зображень без застосування професійної фототехніки та складної підготовки риб. До завдань роботи входила розробка методичних ре-комендацій одержання достатньо якісних зображень, вимір яких статистично віро-гідно відбиває фактичні співвідношення параметрів тіла риб.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИМатеріалом для досліджень слугували

10 екз. оселедця (Alosa sp.). Для аналізу були обрані 6 пластичних ознак: довжина голови, максимальна й мінімальна висота тіла, довжина верхньої й нижньої лопасі хвостового плавця, діаметр ока. Виміри обраних ознак були проведені як на са-мих рибах, так і на їхніх фотографіях. Отримані дані порівнювали методами варіаційної статистики — дисперсійним аналізом (ANOVA) і критерієм рівності середніх значень (t-критерій Стьюдента) із прийнятим 95%-м рівнем значимості [4–6].

Фотографування риб для отриман-ня їх цифрових зображень проводили аматорською цифровою камерою Canon PowerShot A520 з встановленим макси-мальним розміром зображення.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Фактично проведена робота зводи-лася до перевірки статистично досто-вірного розходження отриманих вимірів пластичних значень риб на зображенні й фактичному матеріалі: фактичні виміри слугували контролем, а вимір за зобра-женням — досліджуваними перемінни-ми. Для зменшення впливу суб’єктивних факторів фактичні виміри й виміри за фотографіями проводив один і той самий дослідник. Враховуючи те, що домогти-ся точного співвідношення фактичних розмірів риб і їхніх зображень досить складно, виміри були виконані у від-сотковому співвідношенні до довжини риби за Смітом (без хвостового плавця). Приклад отриманого зображення, який було використано для проведення до-слідження, наведено на рисунку.

У результаті були отримані такі зна-чення (табл. 1).

Проведений аналіз даних свідчить про їхній розподіл за нормальним за-коном розподілу, а дисперсії отриманих значень рівні (табл. 2).

Дисперсійний аналіз не виявив зна-чимого впливу вибору матеріалу для ви-мірів. Між значеннями, отриманими при фактичному вимірі риб, і вимірі за їх зображенням статистично достовірних розходжень не виявлено (табл. 3).

Також не виявив істотних розходжень і t-тест Стьюдента порівняння середніх значень для двох незалежних вибірок (табл. 4).

Приклад отриманого зображення, використаного у дослідженні

Кузьменко Ю.Г., Спесивий Т.В.


Таблиця 1. Значення пластичних ознак фактично обмірюваних риб і їхніх зобра-жень (n=10, Р=0,05)

Ïîêàçíèê â³äõèëåííÿ

Âèñîòà ò³ëà Äîâæèíà ëîïàò³Ä³àìåòð îêà Äîâæèíà

ãîëîâèìàêñèìàëüíà ì³í³ìàëüíà íèæíüîї âåðõíüîї

ôàêò ôîòî ôàêò ôîòî ôàêò ôîòî ôàêò ôîòî ôàêò ôîòî ôàêò ôîòî

Ñåðåäí³é 24,9 26,4 7,5 8,0 20,5 19,7 21,0 19,5 4,9 4,8 22,1 21,0Ïîõèáêà ñåðåäíüîãî 0,39 0,52 0,09 0,10 0,26 0,43 0,28 0,30 0,08 0,12 0,13 0,27Ñåðåäíº â³äõèëåííÿ 1,23 1,65 0,29 0,32 0,83 1,37 0,88 0,93 0,25 0,38 0,41 0,87Ì³í³ìóì 22,4 22,4 6,98 7,33 19,4 17,7 19,4 18,3 4,4 4,1 21,4 20,1Ìàêñèìóì 27,3 28,8 8,06 8,53 22,5 22,1 22,2 21,4 5,2 5,2 22,6 22,7

Таблиця 3. Дисперсійний аналіз значень вимірів риб

Äèñïåðñ³ÿ Ñòóï³íü âîë³ Ñåðåäíº F F

êðèòè÷íå

0,18 1 0,18 0,003 4,96

Таблиця 2. Значення F-тесту для двох неза-лежних вибірок

Çíà÷åííÿ Ôàêò Ôîòî

Ñåðåäíº 16,8 16,5Äèñïåðñ³ÿ 70,6 69,4

Ñïîñòåðåæåííÿ 6 6

Ñòóï³íü âîë³ 5 5F 1,02

P(F<=f) îäíîá³÷íå 0,49

F êðèòè÷íå îäíîá³÷íå 5,05

Таблиця 4. t-тест порівняння середніх зна-чень вимірів риб

Çíà÷åííÿ Ôàêò Ôîòî

Ñåðåäíº 16,8 16,5

Äèñïåðñ³ÿ 70,59 69,40

Îá’ºäíàíà äèñïåðñ³ÿ 69,99

Ñòóï³íü âîë³ 10

t-ñòàòèñòèêà 0,05

t êðèòè÷íå îäíîá³÷íå 1,81

t êðèòè÷íå äâîñòîðîííº 2,23

Дослідження відхилень обраних ознак свідчить, що виміри за фотогра-фіями риб не відрізняються від таких самих фактичних вимірів більш ніж на 7% (табл. 5).

Таким чином, вивчення пластич-них ознак риб за їхніми фотографіями принципово можливо. Співвідношення окремих частин тіла на пласкому зо-браженні передається з достатньою вірогідністю. Разом з тим є деякі особ-ливості застосування цього методу. В основному вони пов’язані з забезпе-ченням проведення отримання зобра-ження риби. У результаті проведення дослідження було встановлено, що для одержання досить якісного зображення за допомогою цифрової фотокамери можливо використовувати камеру по-бутового класу. При фотографуванні риби необхідно за можливістю нада-вати їй положення, що виключає пе-рекручування зображення на краях. Для дрібних особин досить покласти їх на рівну поверхню, а для великих не- обхідно що небудь підкладати під голову й хвіст, щоб тулуб риби від голови до хвоста розташовувався на однієї прямої лінії. Заморожену рибу необхідно попередньо розморожува-ти для надання їй природної форми. Живу рибу під час зйомки необхідно ретельно фіксувати або попередньо анастезувати. Для великих риб реко-мендоване окреме фотографування голови.

ВИСНОВКИВивчення пластичних ознак риб за

їхніми фотографічними зображеннями

ЕКСПРЕС-МЕТОД ЗБОРУ ІХТІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ


можливе. Одержувані дані є репрезен-тативними й статистично не відрізня-ються від даних, отриманих при вимірі натуральних риб за класичними схе- мами.

Метод може бути рекомендований для вивчення риб, яких необхідно зберегти живими, а також для одержання достат-ньої кількості іхтіологічного матеріалу в польових умовах.

Таблиця 5. Середні значення відхилень вимірів за фотографіями від фактичних розмірів, %

Çíà÷åííÿ Âèñîòà ò³ëà Äîâæèíà ëîïàò³ Ä³àìåòð îêà

Äîâæèíà ãîëîâèÇíà÷åííÿ ìàêñèìàëüíà ì³í³ìàëüíà íèæíüîї âåðõíüîї

Ñåðåäíº 6,0 6,0 6,7 5,7 7,0 3,9

Ïîõèáêà ñåðåäíüîãî 0,65 0,93 0,62 1,06 0,61 0,86

ЛІТЕРАТУРА 1. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб: М.: Пищевая пром-ть, 1966. 2. Saborido-Rey F., Garabana D. Population structure, reproductive strategies and demography of

redfish (Genus Sebastes) in the Irminger Sea and adjacent waters (ICES V, XII and XIV; NAFO 1) / Institute of Marine Research. — Vigo, Spain.

3. Steven X. Cardin, Kevin D. Friedland, John R. Waldman Stock identification methods applications in fishery science. — Amsterdam, 2005. — 735 p.

4. Лакин Г.Ф. Биометрия. — М.: Высшая школа, 1990. — 351 с. 5. Box, George E.P., William G. Hunter and J. Stuart Hunter. Statistics for Experimenters: An Intro-

duction to Design, Data Analysis, and Model Building. — New York: John Wiley and Sons, 1978. 6. Sokal, Robert R., F. James Rohlf. Biometry: The Principles and Practice of Statistics in Biological

Research. 2nd ed. — New York: W. H. Freeman, 1995.

ЕКСПРЕСС-МЕТОД СБОРА ИХТИОЛОГИЧЕСКОГО МАТЕРИАЛА В ПОЛЕВЫХ УСЛОВИЯХ ПРИ ИССЛЕДОВАНИИ ПЛАСТИЧЕСКИХ

ПРИЗНАКОВ РЫБ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ СОВРЕМЕННЫХ ЦИФРОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

Т.В. Спесивый, Ю.Г. Кузьменко

Исследована возможность сбора достаточно большого количества ихтиологического ма-териала для изучения пластических признаков рыб в полевых условиях при невозможности или трудности использования классических методов сбора. Установлено, что получаемые цифровые изображения исследуемых особей рыб достаточны для проведения изучения пластических признаков рыб по классическим схемам измерения.

EXPRESS METHOD OF GATHERING OF ICHTHYOLOGIC MATERIAL IN FIELD CONDITIONS FOR FISH MORPHOMETRIC PROPERTIES

RESEARCH USING MODERN DIGITAL TECHNOLOGIES

T. Spesivy, Y. Kuzmenko

The possibility of gathering enough of ichthyological material for morphometric properties research in the field conditions when using of traditional methods is complicated or impossible had been studied. It was concluded that derived digital images of studied fishes were sufficient for morphometric properties study by classical measurement schemes.

Кузьменко Ю.Г., Спесивий Т.В.


Початок космічного напряму риб-ництва — вивчення механізмів присто-сування риб до перебування в косміч-них умовах та розробки технологій їх вирощування в умовах довготривалого космічного польоту, полягає в дослідних роботах першої в Україні лабораторії кос-мічної гідробіології Дніпропетровського університету. Поява та подальший роз-виток цієї лабораторії був зумовлений стрімким розвитком науково-технічного прогресу, актуальними питаннями якого в 50-ті роки XX ст., стала підготовка до польотів людини в космос. Теорія та екс-периментальна методологія лабораторії космічної гідробіології базувалися на ідеях К. Е. Ціолковського, який ще в кінці XIX ст. передбачав, що здійснення польо-ту людини в космос, окрім розв’язання низки технічних проблем, пов’язаних зі створенням та експлуатацією космічних кораблів, зумовить також і необхідність успішного вирішення питань оптималь-ного життєзабезпечення людини в умовах космічного польоту. Під час подолання земного тяжіння біологічні об’єкти за-знаватимуть дії великих навантажень. Як ці навантаження вплинуть на них, чи не зашкодять їм? Для вирішення цих пи-тань в 1891 р. К.Е. Ціолковський висуває ідею “о предохранении слабых вещей и организмов от ударов и толчков и уси-ленной тяжести посредством погружения их в жидкость равной их плотности” [1], виявивши при цьому глибоке розуміння біологічних проблем. Поглиблюючи цю ідею, він починає розробку загальних принципів організації замкненої еко-логічної системи (ЗЕС), тобто орга-нізації за межами Землі, в герметично замкненому просторі космічного корабля,

системи забезпечення людини повітрям, їжею, водою та утилізації продуктів їх-ньої життєдіяльності. ЗЕС повинна була забезпечити перебування людини на ор-бітальних навколоземних станціях та під час тривалих космічних польотів.

З наближенням часу реального здій-снення космічного польоту зусилля роз-робників систем забезпечення перебу-вання людини в космосі зосередилися, в першу чергу, на питаннях розробки надійної системи забезпечення дихан-ня космонавтів (регенерації кисню та очищення повітря від шкідливої вугле-кислоти). К.Е. Ціолковський зазначав, що в короткотермінових перельотах космонавти цілком зможуть дихати за-пасами кисню із Землі. Вуглекислота при цьому буде знешкоджуватися хімічними речовинами-поглиначами (наприклад, лугами). Але в майбутніх довготривалих міжпланетних, а тим більше міжзоряних перельотах, дихання космонавтів зможуть забезпечити лише зелені рослини. Він писав: “Как земная атмосфера очища-ется растениями при помощи солнца, так же может возобновляться и наша искусственная. Она должна будет, так же как и земная, поддерживать круговорот необходимых для жизни человека веществ кислорода и воды и очищать воздух от углекислого газа” [2].

Після запуску в Радянському Союзі в 1957 р. першого штучного супутника Землі, першого кроку до польоту людини в космос, у СРСР, США та інших країнах світу широко розгорнувся пошук рослин, максимально здатних виділяти кисень та поглинати вуглекислоту. Досить перспек-тивним у цьому плані вважалося куль-тивування на борту космічного корабля

УДК 639.3.001.5

ПЕРСПЕКТИВИ АКВАКУЛЬТУРИ В УМОВАХ КОСМІЧНИХ ПОЛЬОТІВ

А.І. Дворецький, Л.А. Байдак

НДІ біології Дніпропетровського Національного університету

Висвітлений розвиток в Україні напрямку аквакультури в умовах космічних польотів. Під-креслена роль іхтіологічної школи Дніпропетровського університету та її лідера професора

Г.Б. Мельникова в його розвитку.



одноклітинної протококової водорості — хлорели (Chlorella). До того ж вона вияви-лася цілком придатною для споживання і спочатку планувалося використовувати її під час польоту для харчування космо-навтів. Однак досить швидко з’ясувалося, що як продукт рослинного походження хлорела низькокалорійна і базувати хар-чування космонавтів тільки на її спо-живанні не можна. Для повноцінного збалансованого харчування космонавтів, особливо під час майбутніх довгостроко-вих космічних польотів, будуть необхід-ні свіжі продукти тваринництва (м’ясо, молоко і т.д.). Виходячи з цього, ЗЕС, запропонована К.Е. Ціолковським, мала б складатися з: системи забезпечення дихання космонавтів (зелені рослини — хлорела, автотрофна ланка ЗЕС) і системи постачання продуктів тваринництва кос-монавтам (гетеротрофна ланка ЗЕС). Але утримання на борту космічного корабля худоби зумовило б необхідність виділення на дуже дорогій і обмеженій території космічного корабля додаткових площ під тваринницькі ферми. І чим довшим пла-нувався політ, тим більші площі під ферми треба було б виділяти. А це б збільшило со-бівартість польоту та знизило б його ефек- тивність.

У кінці 50-х років XX ст. до розв’язання проблем життєзабезпечення майбутніх космонавтів під час довготривалого кос-мічного польоту підключився видатний вчений-іхтіолог, професор Дніпропетров-ського університету Георгій Борисович Мельников (1904–1973 рр.). Він висунув ідею, що кардинально змінювала підхід до організації майбутніх довготрива-лих космічних польотів. На його думку, для комплексного розв’язання проблем життєзабезпечення людини в умовах космічного польоту замкнута екологічна система має бути водною замкненою екологічною системою. В ній разом спів-існуватимуть водна автотрофна і водна гетеротрофна ланки ЗЕС; під час польоту космонавти будуть забезпечені і киснем для дихання (водна автотрофна ланка ЗЕС) і повноцінним харчуванням рибо-продуктами (водна гетеротрофна ланка ЗЕС).

У 1960 р. Г.Б. Мельникова було за-тверджено науковим керівником ново-го відділу космічної біології Інституту

фізіології ім. акад. О.О. Богомольця АН УРСР. У 1961 р. він ініціював створення в Дніпропетровському університеті першої в Україні лабораторії космічної гідробіо-логії. Дніпропетровський університет став місцем заснування нового напряму в рибництві — космічного рибництва. Під керівництвом Г. Б. Мельникова була роз-роблена оригінальна методика вивчення дії екстремальних космічних факторів (космічного опромінення, невагомості тощо) на поведінку риб — головного об’єкта “гетеротрофної ланки ЗЕС”; були проведені експериментальні роботи з вивчення поведінки риб у герметичних акваріумах, а також раціонів харчуван-ня риб на основі хлорели. В 1965 р. в своїй доповіді на I з’їзді Всесоюзного гідробіологічного товариства організатор та науковий керівник дослідних робіт професор Г.Б. Мельников сформулював проблематику, методологію та завдання космічного рибництва і шляхи його по-дальшого розвитку [3, 4]. Роботи лабора-торії космічної гідробіології з розробки водної гетеротрофної ланки ЗЕС, тобто вивчення процесів життєдіяльності риб та чинників, що впливають на життєдіяль-ність риб в умовах космічного польоту, проводили за трьома напрямами.

Дворецький А.І., Байдак Л.А.

Засновник космічного напрямку рибни-цтва в Україні професор Г.Б. Мельников


1. Біологічне обґрунтування вклю-чення до водної гетеротрофної ланки ЗЕС риб та зоопланктерів.

Вирощування риб та зоопланктерів (водна гетеротрофна ланка ЗЕС) спіль-но з одноклітинними мікроскопічними водоростями (автотрофна ланка ЗЕС) в умовах довготривалого космічного по-льоту було і залишається оригінальним і досить перспективним. Був розроблений метод вирощування риб і зоопланктерів при максимальному використанні для їх харчування хлорели.

На першому етапі досліди проводили на карасі сріблястому (Carassius auratus gibelio Bloch). Відпрацьовували методику експериментів, визначали умови утри-мання риб та оптимальний склад хар-чових раціонів для них. Паралельно та-кож проводили відпрацювання методики культивування та промислового виро-щування хлорели — основи космічних раціонів риб. Уже на цьому етапі була показана можливість використання жи-вих культур хлорели як для біологічної регенерації кисню, так і для годівлі риб у замкнених акваріальних установках, що імітували умови герметичної кабіни космічного корабля. Таким чином, була доведена принципова можливість біо-логічного співіснування хлорели та риб за умов їх сумісного утримання в довго-строковому космічному польоті [5, 6].

Теоретичне та практичне значення і в наш час мають результати дослідів лабораторії космічної гідробіології з три-валої годівлі живою культурою хлорели зоопланктеру Daphnia magna, “живого” корму риб. Була отримана популяція дафній, швидкість розмноження якої при утриманні на монокормі з хлорели про-тягом понад 7 років, не зменшилась. За біохімічними показниками ця популяція виявилася навіть більш цінною в харчо-вому відношенні, ніж дафнії, що мешкали в природних умовах. Дафній утримува-ли разом з живою культурою хлорели в умовах, що імітували герметичний об’єм. При цьому була доведена також і біо-логічна сумісність хлорели та дафній в умовах космічного польоту. Хлорела забезпечувала біологічну регенерацію кисню для дихання дафній [7–9].

На другому етапі робіт об’єктом до- сліджень була обрана тропічна теплолюб-

на всеїдна риба тиляпія (Tilapia mossambi-ca Peters), яка може рости та розмножува-тися в акваріальних умовах з обмеженим вмістом води. Завдяки цьому її можна включати до складу водної гетеротрофної ланки ЗЕС. Треба зауважити, що вибір тиляпій для подальших робіт з косміч-ного рибництва було досить вдалою зна-хідкою колективу лабораторії космічної гідробіології. Тиляпія — ідеальний об’єкт для експериментів з утримання риб в обмеженому об’ємі води, має достатньо високі смакові якості і є вірогідним пре-тендентом до меню космонавтів.

В експериментах вивчали вплив різ-них груп кормів: гранульовані корми, що містили або не містили хлорелу; монокор-ми, що містили тільки хлорелу чи тільки дафній; полікорми, які, крім хлорели, також мали і такі кормові добавки, як кормові дріжджі або сухі дафнії, та комп-лекс показників, що характеризували життєдіяльність тиляпії в акваріальних умовах. Було встановлено, що гранульо-вані корми з хлорелою (I група кормів) забезпечували більш високі темпи ва-гового та лінійного приросту тиляпій, ніж не гранульовані корми без хлорели (II група). Після 10 міс. годівлі в риб, у раціоні яких були корми I групи, маса збільшилася в 7,1–9,5 раза; довжина тіла в 2 рази. Відповідно у риб, яких годували кормами II групи, — в 3–4 та в 1,5 раза. Корми I групи забезпечували підвищення вгодованості риб приблизно на 10%; тоді як у II групі риб вгодованість зменшилась на 12–15%. Особливо ефективними ви-явилися корми, що містили як добавки кормові дріжджі. Але надлишок дріжджів за тривалого годування спричиняв функ-ціональні розлади у риб та їхню загибель. У всіх інших варіантах риби залишалися живими до кінця експерименту. Їх фізі-ологічний стан за динамікою відносних розмірів, масою внутрішніх органів та гематологічними показниками був за-довільний. Насамперед це стосувалось риб, яких годували кормами з високим вмістом хлорели. За найважливішими біохімічними компонентами, зокрема вмістом протеїну, м’ясо тиляпій, що одер-жували гранульовані корми з хлорели, залишалося на початковому досить ви-сокому рівні (більше 72% з розрахунком на суху масу) [10, 11]. У м’ясі риб зрос-



тав вміст деяких важливих незамінних амінокислот та провітаміну Д.

Проведені досліди показали високу харчову цінність гранульованих кормів з хлорели для тиляпій. Вони забезпе-чували досить високі темпи вагових та лінійних приростів риб, зберігаючи при цьому задовільний фізіологічний стан організму та високу поживність м’яса. Цей висновок став важливою складовою біологічного обґрунтування включення тиляпій до водної гетеротрофної ланки ЗЕС [10, 12].

2. Утилізація продуктів життєдіяль-ності водних автотрофних та гетеро-трофних організмів у складі ЗЕС.

Ці питання ще становлять особливі труднощі при організації довготривалих космічних польотів. Проведені в лаборато-рії космічної гідробіології експерименти показали, що центрифугат з продуктами життєдіяльності культури хлорели може використовуватися як основа для виро-щування кормових дріжджів, які мають для риб високу харчову цінність. Вияви-лося, що продуктивність дріжджів при вирощуванні на центрифугаті продуктів життєдіяльності хлорели значно більша, ніж вихід біомаси самої хлорели. Біохі-мічний склад центрифужних дріжджів (передусім амінокислот), давав змогу застосовувати їх як кормові добавки в раціонах риб. Таким чином, утилізація відходів культивування хлорели шляхом вирощування на цих відходах кормових дріжджів може істотно підвищити ефек-тивність ЗЕС.

Вивчали також утилізацію продуктів життєдіяльності риб, рекомендованих для включення до гетеротрофної ланки ЗЕС, шляхом вирощування на цих відходах штамів хлорели, що можуть гетеротрофно рости на органічних речовинах [13].

У серії тривалих експериментів було показано, що дафнії можуть бути ви-користані для утилізації відходів риб. Істотне значення має виявлений в лабо-раторії космічної гідробіології той факт, що внесення розчинених продуктів жит-тєдіяльності риб у культуру хлорели, а потім згодовування її як єдиного корму дафніям, стимулювало їхній ріст та роз-множення. Це ще раз підтверджує до-цільність включення риб та дафній до водної ланки ЗЕС [8, 14].

3. Вплив факторів космічного про-стору та космічного польоту на жит-тєдіяльність організмів-членів водної гетеротрофної ланки ЗЕС.

Біологічне обґрунтування включення тих чи інших організмів до складу ЗЕС було б неповним без вивчення характеру та ступеня впливу факторів космічного простору та космічного польоту на жит-тєдіяльність цих організмів. У лабораторії космічної гідробіології Дніпропетров-ського університету вивчали дію низки факторів космічного польоту (космічне опромінення, радіальні навантаження, невагомість тощо) на життєдіяльність риб. Визначали межі цих параметрів, за яких порушення в організмі ще не набу-вають незворотного характеру.

Найбільшу загрозу під час косміч-ного польоту становить вражаюча дія космічної радіації.

У лабораторії космічної гідробіології вивчали вплив рентгенівського опро-мінення на склад крові у рослиноїдних риб, які разом з тиляпією могли бути включені до водної гетеротрофної ланки ЗЕС. Була проведена серія експериментів, під час яких вивчалася дія різних доз опромінення на риб.

Встановлено, що зі збільшенням шару води в опромінюваних ємкостях за ін-ших рівних умов, зростає стійкість риб до рентгенівського опромінення [15, 16]. Проводили також роботи з вивчен-ня впливу рентгенівського опромінення на склад крові та ацетилхолінестеразну активність риб.

Також вивчали дію вібрацій на рухові функції риб. Вплив вібрації з частотами 20–40 Гц був слабким або помірним; частота 80–90 Гц найсильніше впливала, призводячи до летального результату. В цьому діапазоні можливі також резо-нансні явища. За подальшого підвищення частот від 100 до 1000 Гц дія вібрації на організм риби знижувалась від помірного до слабкого та дуже слабкого. На осно-ві цих експериментів дійшли висновку, що на космічному літальному апараті з рибами на борту слід передбачити вібро-ізоляцію акваріуму, особливо для вібрації в діапазоні частот 50–100 Гц.

Досліди дії радіальних навантажень на риб під час прискорень показало, що за цих навантажень слід враховувати



ступінь та частоту заповнення водою ємкостей, в яких містилась риба.

В умовах короткочасної невагомості (до 25 с) риби втрачали орієнтацію в про-сторі і плавали в будь-якому положенні — на боку, головою вниз, черевцем до верху та ін. В акваріумах, заповнених водою на 1/10 об’єму, в стані невагомості, риби виплигували в повітря, де втрачали влас-тивість до нормальних плавальних рухів (безпорадно перекидалися при різко зрос-таючій швидкості переміщень).

Результати робіт лабораторії косміч-ної гідробіології Дніпропетровського університету в галузі космічного риб-ництва використовували при проекту-ванні радянських орбітальних космічних станцій. Також вони знайшли широке застосування в “земних” напрямках риб-ництва. Досліди з вирощування тиляпій на гранульованих кормах з хлорели були позитивно оцінені в рибницьких госпо-дарствах Казахстану та Середньої Азії, в яких проводили роботи з акліматизації цієї цінної риби в місцевих умовах.

Відкриття явища стимулювання рос-ту та розмноження дафній на кормі з хлорели із добавками продуктів життєді-яльності риб стало основою при розробці рекомендацій з використання прото-кокової водорості хлорели в ставкових господарствах для регулювання в них

первинної продукції та якісного складу зоопланктону. Але при цьому через зоо-планктон може відбуватися зараження риб специфічною паразитофауною.

Також перспективними є досліди з розробки ЗЕС вирощування риби у скид-них очищених побутових водах. Розробка цього метода може значно підвищити за рахунок отримання додаткової рибної продукції рентабельність очисних спо-руд [17].

Серед колективу співробітників Геор-гія Борисовича Мельникова — розробни-ків космічного напрямку аквакультури слід назвати: Л.М. Анцишкіну, яка ви-вчала вплив космічного польоту на пара-зитофауну риб та культивування дафній; Н.С. Кириленко, яка досліджувала якість риби в складі ЗЕС; В.Я. Мамонтова, що розробив конструкції установок для організмів в складі ЗЕС, які імітували б умови реального космічного польоту, проводив апробацію результатів дослід-жень у провідних установах з проблем космонавтики; Ф.П. Рябова — автора установки для культивування хлорели та кормових дріжджів, виготовлення кормо-вих сумішей для організмів у складі ЗЕС; В.Т. Хлебаса, який вивчав вплив факторів космічного польоту та космічного про-стору на життєдіяльність організмів у складі ЗЕС.

ЛІТЕРАТУРА 1. Циолковский К.Э. Как предохранить хрупкие и нежные вещи от толчков и ударов // Тр. от-

деления физ. наук Об-ва любителей естествознания, 1891. — Т. IV, Вып. 2. — С. 17–18. 2. Циолковский К.Э. Собрание сочинений. — М.: Изд-во АН СССР, 1954. — Т. 2. — С. 128. 3. Мельников Г.Б. Задачи гидробиологии в связи с освоением космического пространства //

Вопросы гидробиологии. — М., 1965. — С. 283–284. 4. Анцышкина Л.М., Кириленко Н.С., Мамонтов В.Я., Мельников Г.Б., Рябов Ф.П. Некоторые

итоги работ по космической гидробиологии // Вопросы рыбохозяйственного освоения и санитарно-биологического режима водоемов Украины. — К., 1970. — Ч. 1. — С. 5–6.

5. Кириленко Н.С. Использование азотистых веществ хлореллы серебряным карасем // Физи-ологические основы экологии водных животных. — Севастополь, 1965. — С. 50–51.

6. Анцышкина Л.М., Кириленко Н.С., Мельников Г.Б., Рябов Ф.П. Об использовании хлореллы как корма для рыб в условиях ограниченного объема воды // Вопросы ихтиологии. — 1966. — № 1. — С. 105–111.

7. Анцышкина Л.М., Кошель Л.Ф., Мельников Г.Б. Выживаемость Daphia magna в герметических сосудах с хлореллой и без нее // Экспериментальная гидробиология. — Днепропетровск, 1968. — С. 32–37.

8. Анцышкина Л.М., Апалькова Е.И. Выращивание дафний на среде, содержащей продукты жизнедеятельности рыб // Экспериментальная гидробиология. — Днепропетровск, 1968. — С. 42–45.

9. Анцышкина Л.М., Дыга А.К., Кириленко Н.С., Мельников Г.Б. Методика разведения D. magna в лабораторных условиях // Гидробиологический журнал. — 1970. — № 4. — С. 141–144.

10. Кириленко Н.С. Влияние хлореллосодержащего корма на биохимический состав мяса рыб // Биологические основы рыбного хозяйства республик Средней Азии и Казахстана. — Балхаш, 1967. — С. 166–167.



11. Кириленко Н.С., Мельников Г.Б. Влияние кормления хлореллой на вес, упитанность и биохи-мический состав различных возрастных групп Tilapia mossambica Peters // Экспериментальная гидробиология. — Днепропетровск, 1968. — С. 22–25.

12. Анцышкина Л.М., Кириленко Н.С., Мельников Г.Б., Рябов Ф.П. К вопросу о содержании рыб (Tilapia mossambica Peters) на гранулированных хлореллосодержащих кормах // Биологичес-кие основы рыбного хозяйства республик Средней Азии и Казахстана. — Балхаш, 1967. — С. 25–26.

13. Кравец В.В., Мельников Г.Б., Рябов Ф.П. Выращивание культур хлореллы на органичес-ких выделениях рыб // Экспериментальная гидробиология. — Днепропетровск, 1968. — С. 12–16.

14. Рябов Ф.П., Кириленко Н.С. Выращивание кормовых дрожжей на прижизненных выделениях хлореллы // Экспериментальная гидробиология. — Днепропетровск, 1968. — С. 17–21.

15. Хлебас В.Т., Кораблева А.И. Влияние рентгеновского облучения на состав крови рыб белого амура // Вопросы радиационной и химической экологии организмов. — Днепропетровск, 1970. — С. 43–49.

16. Хлебас В.Т., Кораблева А.И. Влияние рентгеновского облучения на выживаемость рыб белого амура // Вопросы радиационной и химической экологии организмов. — Днепропетровск, 1970. — С. 50–59.

17. Балан А.И., Калашник В.И., Кириленко Н.С., Мельников Г.Б., Никитин В.Ф., Яланский И.С. Эко-лого-физиологические исследования по выращиванию растительноядных рыб в очищенных сточных водах // Рыбное хозяйство, 1960. — Вып. 11.

ПЕРСПЕКТИВЫ АКВАКУЛЬТУРЫ В УСЛОВИЯХ КОСМИЧЕСКИХ ПОЛЕТОВ

А.И. Дворецкий, Л.А. Байдак

Освещено развитие в Украине направления аквакультуры в условиях космических по-летов. Подчеркнута роль ихтиологической школы Днепропетровского университета и её лидера профессора Г.Б. Мельникова в развитии этого направления.

PERSPECTIVES OF AQUACULTURE IN THE CONDITIONS OF SPACE FLIGHTS

A. Dvoretsky, L. Baydak

The development of aquaculture direction in the conditions of spaceflights in Ukraine is shown. Authors pointed the role of ichtyology school headed by Professor G.B. Melnikov at the Dniepropetrovsk University as a provider in that scientific field.



Ефективність вирощування риби у рибогосподарських підприємствах зна-чною мірою залежить від екологічного стану їх ставів. Одними з найбільш не-безпечних забруднювачів у водоймах є важкі метали, які надходять постійно зі стічними водами підприємств та інших чинників.

Розчинні форми Zn, Cu, Pb, Cd нале-жать до найбільш біодоступних і надхо- дять у стави при застосуванні інтенси-фікаційних заходів (годівля риби, вне-сення добрив). Зазначені важкі метали становлять небезпеку як забруднювачі рибницьких водойм, бо навіть у порівня-но малих концентраціях вони токсично впливають на водні організми, у першу чергу, на риб, внаслідок біоакумуляції в їх органах і тканинах. Разом з прямою токсичною дією на організми важкі ме-тали спричиняють небезпечні біологічні наслідки (мутагенний, ембріотоксичний, гонадотоксичний та ін.).

Високі концентрації цинку призво-дять до інтоксикації крові, порушення функції нирок, а також порушення репро-дуктивної функції організму. Високі кон-центрації кадмію у воді — до зниження здатності риб до осмотичної регуляції, а також послаблення ензиматичної актив-ності печінки та нирок. Мідь відіграє важливу роль у фотосинтезі. Крім того,

вона бере участь у синтезі гемоглобіну, фенольному, азотистому, нуклеїновому обміні, впливає на засвоєння рослинами азоту. Надлишок міді переборює опір ряду фізіологічних бар’єрів організму і зумов-лює різні розлади систем метаболізму тва-рин. Свинець є кумулятивною отрутою. Цей метал, послідовно метаболізуючись та частково виводячись, акумулюється головним чином у кістках. Свинцева інтоксикація вивляється в анемії, роз-ладі функції нервової системи, ураженні головного мозку. За постійної наявності свинцю у воді дія його відстежується і на наступних поколіннях водних рослин та тварин [1–3].

Важкі метали за певних концентра-цій можуть спричинити загибель риб. Особливу актуальність у гігієнічному аспекті має встановлена нами законо-мірність розподілу та тканинного нако-пичення ряду важких металів у організмі риб. Залежно від здатності накопичувати важкі метали, органи та тканини риб можна розмістити у такий ряд: кістки > зябра > печінка > нирки > шкіра > м’язи.

Накопичення важких металів у лан-ках екосистеми водойм деякою мірою сприяє їхньому очищенню. Споживання рибами фітопланктону, зоопланктону та бентосу разом із споживанням комбі-

УДК 574.64:597.554.3

СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ КОНЦЕНТРАЦІЙ ДЕЯКИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ОРГАНАХ І ТКАНИНАХ

КОРОПОВИХ РИБІ.І. Грициняк, Т.Г. Литвинова, Н.Л. Колесник


Розроблено спосіб прогнозування вмісту Zn, Cu, Pb, Cd в органах і тканинах коропа та товсто-лобика при вирощуванні у ставах та проведено статистичний аналіз багаторічних досліджень їх вмісту у воді та органах і тканинах коропових риб. Розроблена формула для розрахунку їх концентрацій у рибі завдяки визначеній концентрації у воді. Спосіб прогнозування вмісту важких металів у коропових риб рекомендований для застосування при екстремальних си-туаціях, моніторингових дослідженнях, а також рибоводних та іхтіологічних дослідженнях, коли визначення їх у рибі разом з іншими показниками є оцінкою фізіологічного стану риб.

БІОРЕСУРСИ ТА ЕКОЛОГІЯ ВОДОЙМ


кормів у процесі вирощування, сприяє накопиченню важких металів у органах та тканинах.

Надмірна кількість важких металів у організмах риб негативно впливає на їхній фізіологічний стан, що в кінцевому підсумку сповільнює темп росту та знижує рибопродуктивність.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИПротягом 1990–2008 рр. дослідження

вмісту важких металів у воді та органах і тканинах риб проводили у ставах до-слідних господарств “Нивка” та “Великий Любінь”, а також у ставах ВАТ “Сумириб-госп” та “Донрибкомбінат”.

Визначення концентрації важких металів (Zn, Cu, Pb, Cd) у воді та рибі проводили за допомогою атомно-адсорб-ційного спектрофотометра С-115-м.

При розробках способу прогнозуван-ня вмісту важких металів у органах і тка-нинах коропових риб використовували програму “Statistica 6.0” з урахуванням особливостей біологічних об’єктів.

Всього досліджено 1319 проб важ-ких металів у воді, 1871 та 1381 проб в органах і тканинах відповідно коропа та товстолобика.

Вміст важких металів у рибі оцінюва-ли за допомогою нормативного докумен-та “Медико-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів” [4].


На основі математичного аналізу бу-ло розраховано середньостатистичні дані та встановлена кореляція вмісту важких металів у воді та органах і тканинах риб, вирощуваних за різних технологій за дво- та трилітнім циклом.

Розроблена формула розрахунку їх вмісту у органах і тканинах риб при ви-значенні концентрації у воді хімічним методом.

Хімічний метод визначення важких металів довготривалий і не дає можли-вості оперативно оцінювати стан риб за стресових ситуацій, зокрема скидів забруднень. Отримані розрахунки дають можливість оперативно контролювати вміст важких металів у органах і тка-нинах риб.

Розрахунковий метод визначення важких металів в органах і тканинах риб рекомендовано застосовувати за умов екстремальних ситуацій, моніторингових досліджень, коли їх визначення поряд з іншими показниками є оцінкою фізіоло-гічного стану риб.

Для оперативної оцінки якості рибної продукції, а також встановлення причин різкого погіршення фізіологічного стану риб розроблено спосіб прогнозування вмісту Zn, Cu, Pb, Cd в органах і ткани-нах коропів та товстолобиків. Для про-гнозування концентрацій цих металів розраховано кутові та поправні коефі-цієнти щодо рівняння лінійної регресії між двома значеннями важкого металу у воді та біологічному об’єкті (таблиця). Для цього необхідно хімічним методом визначити концентрації важких металів у воді рибницьких ставів. На основі цих аналізів води проводять розрахунки, де використовується формула:

Мо = К × Мв + В,

де Мо — концентрація важкого металу в об’єкті, мг/кг; Мв — концентрація важ-кого металу у воді, мкг/л; К — кутовий коефіцієнт для рівняння лінійної регресії між двома значеннями важкого металу у воді та біологічному об’єкті; В — по-правний коефіцієнт.

Похибка між розрахованою величи-ною та визначенням важкого металу хі-мічним методом є близькою — 15–30%.

Приклад 1. При визначенні хімічним методом концентрації Zn були на рівні: у воді — 10,50 мкг/л; в органах коропа, мг/кг: м’язах — 7,10; зябрах — 110,20; печінці — 50,60; нирках — 63,80; шку- рі — 60,70.

При розрахунковому методі кон- центрації Zn були на рівні: у воді — 10,50 мкг/л; в органах коропа, мг/кг: м’язах — 13,76; зябрах — 123,51; пе-чінці — 50,89; нирках — 93,17; шку- рі — 64,95.

Приклад 2. При визначенні хімічним методом концентрації Pb були на рівні: у воді — 16,80 мкг/л; в органах коропа, мг/кг: м’язах — 0,63; зябрах — 1,70; печінці — 0,60; нирках — 0,38; у шку- рі — 0,84.

При розрахунковому методі кон-центрації Pb були на рівні: у воді —

Грициняк І.І., Литвинова Т.Г., Колесник Н.Л.


16,80 мкг/л; в органах коропа, мг/кг: м’язах — 0,30; зябрах — 1,45; печінці — 1,17; нирках — 0,89; шкурі —0,61.

Приклад 3. При визначенні хімічним методом концентрації Cu були на рівні: у воді — 14,4 мкг/л; в органах коропа, мг/кг: м’язах — 0,20; зябрах — 0,67; печінці — 5,28; нирках — 1,13; шкурі коропа — 0,3.

При розрахунковому методі кон-центрації Cu були на рівні: у воді — 14,4 мкг/л; в органах коропа, мг/кг:м’язах — 0,34; зябрах — 1,01; печінці — 4,28; нирках — 2,10; шкурі — 1,98.

Приклад 4. При визначенні хіміч-ним методом концентрації Cd були на рівні: у воді — 1,05 мкг/л; в органах коропа, мг/кг: м’язах — 0,004; зябрах — 0,044; печінці — 0,055; нирках — 0,085; шкурі — 0,023.

При розрахунковому методі кон-центрації Cd були на рівні: у воді — 1,05 мкг/л; в органах коропа, мг/кг:

м’язах — 0,2; зябрах — 0,052; печінці — 0,035; нирках — 0,14; шкурі — 0,011.

Показники близькі до визначених хімічним методом, особливо за високих концентрацій металу в рибі.

ВИСНОВКИПроведеними дослідженнями вста-

новлено, що концентрації важких металів у рибі можна розрахувати за концентра-цією їх у воді. Контрольні розрахунки показали, що їхні концентрації, визначені хімічним та розрахунковим методом, відрізняються незначно.

Розроблений спосіб прогнозування вмісту важких металів (Zn, Cu, Pb, Cd) є доцільним та необхідним у моніторинго-вих дослідженнях, а також у рибоводних та іхтіологічних дослідженнях, коли ви-значення важких металів у рибі разом з іншими показниками є оцінкою фізіоло-гічного стану риб.

Кутові та поправні коефіцієнти для рівняння лінійної регресії між двома значеннями важкого металу у воді та органах і тканинах коропових риб

Îá’ºêò Îðãàíè ³ òêàíèíè

Zn Cu Pb Cd

Ê Â Ê Â Ê Â Ê Â

Êîðîï ì’ÿçè –0,179 13,948 –0,06 1,21 0,001 0,37 0,003 0,2

ïå÷³íêà 0,26 48,158 –0,0047 4,35 0,0005 0,28 0,005 0,03

íèðêè 0,46 88,34 –0,025 2,46 0,01 0,72 0,01 0,13

çÿáðà 0,16 106,71 –0,018 1,27 –0,001 1,47 –0,0075 0,059

øê³ðà 0,2 62,853 0,09 0,68 0,004 0,54 –0,04 0,12

Òîâñòîëîá ì’ÿçè 0,07 9,85 0,01 0,96 0,005 0,31 0,003 0,017

ïå÷³íêà 0,08 25,27 0,17 1,78 0,009 0,27 0,008 0,02

íèðêè –0,019 23,488 0,047 1,44 0,001 0,538 –0,006 0,09

çÿáðà –0,21 30,931 –0,03 1,44 –0,02 2,09 –0,001 0,07

øê³ðà –0,42 60,084 0,127 2,3 –0,009 0,89 0,004 0,003

Примітка. К — кутовий, В — поправний коефіцієнти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Воробьев В.И. Биогеохимия и рыбоводство. — Саратов: МП Литера, 1993. — 224 с. 2. Нахшина Е.П. Микроэлементы в водохранилищах Днепра. — К.: Наукова думка, 1983. —

160 с. 3. Никанов Н.А., Жулидов А.В. Биомониторинг металлов в пресноводных экосистемах. — Л.:

Гидрометеоиздат, 1991. — 312 с. 4. Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья

и пищевых продуктов. — Москва, 1990.

СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ КОНЦЕНТРАЦІЙ ДЕЯКИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ОРГАНАХ І ТКАНИНАХ КОРОПОВИХ РИБ


СПОСОБ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ КОНЦЕНТРАЦИЙ НЕКОТОРЫХ ТЯЖЕЛЫХ МЕТАЛЛОВ В ОРГАНАХ И ТКАНЯХ КАРПОВЫХ РЫБ

І.І. Грициняк, Т.Г. Литвинова, Н.Л. Колесник

Разработан способ прогнозирования концентраций Zn, Cu, Pb, Cd в органах и тканях карпа и толстолобика, которые выращивались в прудах. Для указанных разработок проведен статистический анализ многолетних исследований содержания и корреляция этих тяжелых металлов в воде, а также органах и тканях карповых рыб. Разработана формула для расчета концентраций тяжелых металлов в рыбе благодаря определенной концентрации их в воде. Способ прогнозирования этих концентраций у карповых рыб рекомендован для применения в экстремальных ситуациях, мониторинговых исследованиях, а также рыбоводных и ихтио-логических исследованиях, когда определение тяжелых металлов в рыбе рядом с другими показателями является оценкой физиологического состояния рыб.

METHOD OF PROGNOSTICATION OFCONCENTRATIONS OF SOME HEAVY METALLS IN ORGANS AND TISSUES OF CARP PISCES

I. Gricinyak, T. Litvinova, N. Kolesnik

Developed method of prognostication of concentrations of Zn, Cu, Pb, Cd in organs and tissues of carp and tovstolobika, at growing in ponds. The statistical analysis of long-term researches (1990–2008) of content of heavy metals is resulted in water and organs and tissues of carp fin-fishess. At vikorimstanni programs “Statistica 6.0” the developed formula for the calculation of concentrations of Zn, Cu, Pb, Cd in fish in relation to to the certain concentration them in water. Method of prognostication of concentrations of Zn, Cu, Pb, Cd for carp finfishess recommended at extreme situations, monitoring researches, and also ribovodnikh and ichthyological researches, when determination of heavy metals in fish next to other indexes appears the estimation of the physiology state of finfishess.

УДК 639.3.043.2:628.324.17

СТАН ЕКОСИСТЕМИ СЕЛЕКЦІЙНОГО СТАВУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ПЛЕМІННОГО МАТЕРІАЛУ

КОРОПА ТА РОСЛИНОЇДНИХ РИБГ.М. Добрянська, Т.Г. Литвинова, Н.М. Власова, Н.П. Чужма,

Г.М. Качай, Н.І. Цьонь


Досліджено вплив заходів інтенсифікації при вирощуванні племінного матеріалу коропа та рослиноїдних риб на формування природної кормової бази і токсикологічний стан екосистеми ставу. Визначено вміст важких металів в організмах природної кормової бази та в органах

і тканинах племінного матеріалу риб.

Вирощування якісного племінного матеріалу коропа та рослиноїдних риб далекосхідного комплексу у ставових риб-них господарствах Поліської кліматичної зони потребує підтримання сприятливих екологічних умов.

У дослідному господарстві “Великий Любінь” племінних коропів вирощували з використанням повноцінних комбікор-

мів, які забезпечують високий темп росту та зимостійкість.

Розвиток природної кормової бази активізували шляхом внесення до ставів органічних добрив і вапна.

Особливу увагу приділяли підтри-манню належного стану екосистеми ста-вів, зокрема гідрохімічного режиму та контролю концентрації важких металів у

Добрянська Г.М., Литвинова Т.Г., Власова Н.М., Чужма Н.П., Качай Г.М., Цьонь Н.І.


різних компонентах природної кормової бази (у фітопланктоні, зоопланктоні, бен-тосі), у воді та донних відкладеннях.

Вміст важких металів у органах і тка-нинах риб визначали окремо для кожної групи риб за характером живлення (бен-тофаги, планктофаги) та віком.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДослідження проводили в дослідному

господарстві “Великий Любінь” протягом 2007 р. у селекційному ставі № 20 пло-щею 1,77 га, що живиться водою річки Верещиці.

Племінний матеріал коропових риб вирощували у полікультурі (короп, тов-столобики, білий амур). На вирощуван-ня були посаджені дворічки та старші вікові групи (5+, 9+, 11+) любінського коропа у кількості 22; 56 та 2 екз./га середньою масою 50; 3850; 8500 г від-повідно. Крім того, у ставу вирощували трирічок строкатого товстолобика та білого амура у кількості відповідно 28 та 6 екз./га. Середня маса товстолобиків становила 1200–1750 г, білого амура — 1250–2000 г.

Навесні у став вносили органічні до-брива (гній) у кількості 2 т/га. Вапнуван-ня ставу проводили з метою дезінфекції із розрахунку 200 кг/га.

Коропа годували комбікормом. На один кілограм приросту згаданих вікових груп коропа було витрачено відповідно 4; 6; 10 кг комбікорму. Вихід риби восе-ни становив 90–100% посадженої риби. Середня маса триліток коропа була 530– 680 г, шести-десятиліток — 5300–9300, чотириліток строкатого товстолоби- ка — 2000–2800, білого амура — 2000– 3200 г.

Вміст розчиненого у воді кисню ви-значали щоденно. Концентрації водо-розчинних форм органічних речовин, біогенних елементів та величину водне-вого показника (рН) — через кожні 15 діб. Наявність основних іонів у воді — весною, літом і восени. Визначення всіх гідрохімічних показників проводили за описаними у посібниках методиками [1, 2]. Визначали такі важкі метали: Fe, Zn, Mn, Cu, Ni, Co, Pb, Cd у воді, донних відкладеннях, фітопланктоні, зоопланк-тоні, бентосі, в органах і тканинах риб. Вміст важких металів у перелічених вище

компонентах екосистеми ставу виявля-ли за допомогою атомно-адсорбційного спектрофотометра С-115М.

Гідробіологічні дослідження прово-дили у червні–серпні. Видовий склад, чисельність та біомасу фітопланктону, зоопланктону та бентосу визначали за загальноприйнятими в гідробіології ме-тодиками [2–5].


Дослідження гідрохімічного режиму дослідного ставу № 20 дало можливість встановити, що якість води за всіма по-казниками відповідає нормативним зна-ченням і значною мірою визначається складом води джерела водопостачання — р. Верещиці. За весь період досліджень водне середовище було сприятливим для проходження біохімічних процесів: вод-невий показник (рН) води утримувався на рівні 7,1 (весною) до 8–8,2 (влітку), тобто середовище було майже нейтральне до слаболужного. Кількість легкоокис-нюваних органічних сполук було незна-чним протягом усього періоду вегетації.Величина перманганатної окиснюваності коливалась в інтервалі 4,7–14,5 мгО/л (табл. 1). Відповідно і показник біхро-матної окиснюваності також був не ви-соким — 11,7–36,2 мг О/л. Ці показники за весь період вегетації були у межах рибоводних нормативів.

Нітритів (NO2–) у воді виявляли у ме-

жах нормативних концентрацій 0,07– 0,10 мгN/л. Мінеральні форми азоту (NH4

+, NO2–, NO3

–) були у воді постійно.Амонійний азот як один із важли-

вих біогенних елементів перебував у достатній кількості на початку вегетації (0,62 мгN/л) із деякими зменшеннями до осені (0,44 мгN/л). Це вказує і на активний процес нітрифікації, який веде до утворення нітратного азоту і активно споживається фітопланктоном, забез-печуючи його максимальний розвиток у ставах. Нітратний азот і мінеральний фосфор на початку літа мали нижчі по-казники, ніж восени, але достатні для розвитку фітопланктону. Вміст заліза майже не змінювався протягом літа, не виходячи за нормативні межі (0,10– 0,15 мгFe/л). Внесення вапна у стави сприяло мінералізації та оптимізації

СТАН ЕКОСИСТЕМИ СЕЛЕКЦІЙНОГО СТАВУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ПЛЕМІННОГО МАТЕРІАЛУ КОРОПА


вмісту органічних сполук та біогенних елементів, неохідних для розвитку фі-топланктону.

Із катіонів у ставовій воді переважав кальцій, високі показники якого (68– 84 мг/л) забезпечили величину загаль-ної твердості на рівні 4,5–4,9 мг-екв/л. У воді відмічені підвищені концентрації сульфатів (80–98 мг/л) при нормативних значеннях цих показників 50–70 мг/л, але це закономірно для ставів цього гос-

подарства з водопостачанням із р. Ве-рещиці. Крім того, у воді відмічені по-казники гідрокарбонатного іону на рівні 212,5–219,6 мг/л, які були досить стабіль-ними протягом вегетаційного періоду. Концентрація магнію, натрію, калію, хло-ридів були невисокими. До кінця осені за рахунок випаровування води за високих температур повітря їх концентрації дещо зростали, залишаючись у нормативних межах. За класифікацією О.А. Альокіна,

Таблиця 1. Гідрохімічні показники дослідного селекційного ставу

Ïîêàçíèêè

Ñòàâ ¹ 20

Íîðìàòèâí³ çíà÷åííÿmin–max ñåð.

pH ñåðåäîâèùà7,1–8,2

7,96,5–8,5

Ïåðìàíãàí. îêèñíþâ., ìãÎ/ë4,7–14,5

10,715

Á³õðîìàò. íà îêèñíþâ., ìãÎ/ë11,8–36,2

26,750

Ã³äðîêàðáîíàòè, ìã/ë, ÍÑÎ3– 212,5–219,6

215,960–200

Í³òðèòè, ìãN/ë NO2– 0,07–0,10

0,090,100

Àìîí³éíèé àçîò, ìãN/ë NH4+ 0,44–0,62

0,511,0

Í³òðàòíèé àçîò, ìãN/ë NO3– 0,22–0,49

0,332,0

Ì³íåðàëüíèé ôîñôîð, ìãÐ/ë ÐÎ4–3 0,13–0,29

0,210,5

Çàë³çî çàã., ìã/ë, Fe+2,+3 0,10–0,150,13

1,8

Òâåðä³ñòü çàã., ìã-åêâ/ë4,5–4,9

4,73–7

Êàëüö³é ìã/ë, Ñà2+ 68,0–82,877,3

40–60

Ìàãí³é ìã/ë, Mg2+ 7,9–13,410,4

Äî 30

Õëîðèäè, ìã/ë, Cl–2,6–7,7

4,915–20

Ñóëüôàòè, ìã/ë, SO42– 80,0–98,0

89,950–70

Σ K+ + Na+, ìã/ë19,0–19,8

19,3Äî 120

Ì³íåðàë³çàö³ÿ çàã., ìã/ë384,1–429,8

410,0300–1000

Ðîç÷èííèé ó âîä³ êèñåíü, Î2 ìã/ë5,47–10,4

7,60≥5



вода була гідрокарбонатного класу гру-пи кальцію та сульфатів. Мінералізація води — середня, сума іонів — у межах 384,1–429,8 мг/л.

Вміст кисню залишався задовільним протягом періоду досліджень і утриму-вався в інтервалі 5,4–10,4 мг/л. Отже, в ставі, де утримувались усі вікові групи риб, були сприятливі екологічні умови.

Токсикологічний стан у ставі оціню-вали за вмістом важких металів у всіх ланках екосистеми (вода, донні відкла-дення, фітопланктон, зоопланктон, бен-тос, органи та тканини риб), а також у компонентах інтенсифікації (комбікорм, вапно).

Встановлено, що у воді дослідного ставу вміст важких металів був на рівні: Fe — 108; Zn — 3; Mn — 18; Cu — 6; Ni — 12,6; Co — 2,4; Pb — 8,1; Cd — 0,06 мкг/л при нормативних значеннях відповідно 1000; 10; 10; 1; 10; 10; 10 та 0,5 мкг/л. Тобто у воді вище нормативних величин були концентрації Fe, Mn та Cu. У донних відкладеннях вище нормативних величин у 1,5–3 рази були концентрації Cu — 5,1 та Ni — 13,1 мг/кг. Вміст важких металів у воді значною мірою регулюється над-ходженням їх з водою р. Верещиці. Але корми та добрива, що використовували в процесі вирощування риби, могли також впливати на вміст важких металів, осо-бливо у воді та донних відкладеннях.

У комбікормах, за складом переваж- но рослинного походження, вміст важ-ких металів був менший, ніж у пшениці,

що визначали раніше, і становив: Fe — 153,8; Zn — 58; Mn — 24; Cu — 16,95; Ni — 8,7; Co — 0,98; Pb — 1,80; Cd — 0,053 мг/кг.

У вапні, що вносили у став для мі-нералізації органічних речовин та ста-білізації газового режиму, вміст важких металів Fe, Zn, Cu був значно менший, ніж у комбікормах і перебував відповід-но у концентраціях: 7,5; 0,9; 3,30 мг/кг. Концентрації Ni, Co, Pb та Cd у вапні були значно більшими, ніж у комбікор-мах, тобто на рівні 18,9; 7,73; 384,3 та 1,26 мг/кг відповідно (табл. 2).

Таким чином, встановлено, що донні відкладення, комбікорми та вапно містять значні концентрації важких металів, що може впливати на вміст їх у природній кормовій базі (фітопланктоні, зоопланк-тоні, бентосі).

Концентрації важких металів були найвищими у фітопланктоні і перебу-вали на рівні Fe — 1215,3; Zn — 137,8; Mn — 3,06; Cu — 96,43; Ni — 71,94; Co — 1,53; Pb — 9,18 та Cd — 0,306 мг/л. Ці концентрації в основному вищі, ніж у донних відкладеннях.

У зоопланктоні та бентосі кількість важких металів одного порядку, але зна-чно менше, ніж у фітопланктоні.

Екологічний стан рибоводних ставів значною мірою визначається ступенем розвитку первинної продукції [4].

При дослідженнях фітопланктону було знайдено 70 видів та внутрішньовидових таксонів, які належать до 5 систематич-

Таблиця 2. Вміст важких металів в екосистемі та компонентах, що застосовуються для інтенсифікації розвитку природної кормової бази дослідного ставу

Îá’ºêòè äîñë³äæåíüÂàæê³ ìåòàëè

Fe Zn Mn Cu Ni Co Pb Cd

Âîäà, ìêã/ë 108,0 3,0 18,0 6,0 12,6 2,4 8,1 0,06Íîðìàòèâí³ çíà÷åííÿ 1000,0 10,0 10,0 1,0 10,0 10,0 10,0 0,05Äîíí³ â³äêëàäè, ìã/êã 781,7 5,8 43,0 5,1 13,1 2,6 8,9 0,26Íîðìàòèâí³ çíà÷åííÿ – 230 1500 3,0 4,0 5,0 32,0 5,0Ô³òîïëàíêòîí, ìã/êã 1215,3 137,8 3,06 96,43 71,94 1,53 9,18 0,306Çîîïëàíêòîí, ìã/êã 39,7 2,4 1,91 4,81 3,11 0,41 1,31 0,02Áåíòîñ, ìã/êã 359,6 1,1 2,22 8,51 5,55 1,48 7,77 0,26Êîìá³êîðì (²âàíî-Ôðàíê³âñüêèé), ìã/êã 103,0 19,9 4,73 5,55 2,25 0,15 2,81 0,053Âàïíî, ìã/êã 7,5 0,9 4,95 3,30 18,9 7,73 384,3 1,26



них груп водоростей: синьозелені (Cyano-phyta), евгленові (Euglenophyta), діатомові (Bacillariophyta), зелені (Chlorophyta) та дінофітові (Dinophyta), що характер-но для евтрофних водойм. Найбільший відсоток загальної кількості видів фіто-планктону становили зелені водорості з часткою 65%. Інші групи водоростей ха-рактеризувались меншим різноманіттям видів.

У середньому за сезон біомасу фіто-планктону формували найбільш цінні в кормовому відношенні зелені водорості (52%), внесок діатомових, синьозелених до загальної біомаси фітопланктону ста-новив відповідно 25 і 19%, а евгленових та дінофітових лише 1 і 2%.

За дослідний період відбувалась зміна домінантних груп водоростей, які фор-мували біомасу фітопланктону. У червні основу становили зелені водорості, біо-маса яких сягала 72,89 мг/дм3. Саме в цей період було зафіксовано максималь-ний розвиток фітопланктону (табл. 3). Домінуючим видом був Coelastrum mic-roporum. У липні переважали діатомові водорості, біомаса їх сягала 28,09 мг/дм3 за рахунок розвитку Melosira granulate, у серпні перше місце за біомасою займа-ла група синьозелених водоростей — 23,52 мг/дм3 в основному представлена такими видами, як Anabaena scheremetievi, Aphanizomеnon flos-aquae. У середньому за вегетаційний період біомаса фітопланк-тону була 62,51 мг/дм3.

Загалом проведені альгологічні до-слідження дають змогу стверджувати, що зафіксовані концентрації важких металів у воді не мали визначального впливу на кількісний розвиток і якісний склад фітопланктону (див. табл. 3).

На початок сезону зоопланктон селек-ційного ставу був представлений 10 ви- дами, що належать до трьох груп орга-нізмів: гіллястовусі, веслоногі рачки та коловертки. Серед коловерток домінували організми роду Brachionus, що є типовим для ставів, де проводять інтенсифікаційні заходи (удобрення) [3]. За чисельністю серед зоопланктерів переважали копе-подити веслоногих рачків, нестатево-зрілі організми Daphnia longispina Mull. і на третій сходинці лідерів — Brachionus quadridentatus Неrmann. Основу біомаси зоопланктону становили D. Magna Straus, Leptodora kingtii (Fосkе), D. Longispina Мullі (табл. 4).

Поява хижих форм гіллястовусих рачків — Leptodora kindtii спричинена розвитком дрібного зоопланктону. Висо- ка їх біомаса (1,86 г/м3) та великі роз-міри — 11–12 мм є сприятливими для поїдання великою рибою, але наявність лептодори у ставі не бажана, оскільки згідно із літературними даними хижі гіллястовусі рачки можуть виїдати до 40% зоопланктонних організмів [2].

За середньосезонними показниками у зоопланктоні найбільшу частку стано-вили гіллястовусі ракоподібні, що пе-

Таблиця 3. Чисельність і біомаса фітопланктону ставу, тис. екз./дм3

Ãðóïè âîäîðîñòåé ×åðâåíü Ëèïåíü Ñåðïåíü Ñåðåäíº çà âåãåòàö³éíèé ïåð³îä

Cyanophyta 400,00,02

209152,011,78

316288,023,52

175280,011,77

Euglenophyta –

96,00,65

80,00,62

58,70,42

Bacillariophyta 368,00,39

24976,028,09

16896,018,58

14080,015,69

Chlorophyta 318300,072,89

101920,018,48

64160,010,33

161459,633,9

Dinophyta 8,00,02

80,00,68

160,01,49

82,70,73

Âñüîãî 319076,073,32

336224,059,68

397584,054,54

350961,362,51

мг/дм3



реважали веслоногих ракоподібних на 20,68% за чисельністю, та на 9,45% — за біомасою. Середньосезонні показ-ники біомаси зоопланктону на рівні 18,46 г/м3 є добрими для рибницьких ставів [2].

З огляду на те, що старші вікові групи коропів живляться майже винятково ком-бікормом, а чисельність товстолобиків низька, тому організми зоопланктону не перебували під таким сильним тиском виїдання з їх боку. Це дало змогу зоо-планктону досягти в липні чисельності 471 тис. екз./м3 та біомаси 21,14 г/м3, які були максимальними в сезоні (див. табл. 4).

Основу кормової бази зообентосу ста- новили личинки хірономід, серед яких переважали Chironomus plumosus, Ch. re- ductus, Procladius Skuze. Середні розмі-ри личинок становили 15,5 мм. Біомаса бентосних організмів була невисокою і коливалась від 0 до 7,42 г/м2, а середньо-сезонний показник отримали на рівні 2,91 г/м2 зі щільністю 20,2 екз./м2, що пов’язано із інтенсивним виїданням ри-бою.

Розвиток зоопланктону та бентосу у ставах, їх біомаса та видовий склад також свідчать про те, що важкі метали у від-мічених концентраціях не є шкідливими для природної кормової бази.

Найбільш вірогідно можна припус-тити, що важкі метали, які надходять у водойми, значною мірою поглинають-ся донними відкладами та природною

кормовою базою, що сприяє очищенню водойм від цих забруднювачів.

Згідно з дослідженнями племінного матеріалу коропових риб (короп, товсто-лобик та амур) встановлено, що вище нормативних величин у всіх рибах ви-явлений нікель та кобальт у всіх органах і тканинах. Концентрації нікелю були на рівні 0,19–3,56 мг/кг за допустимих кон-центрацій 0,5. Накопичення з віком риб нікелю не відмічено у всіх риб. Найменші концентрації були у м’язах риб. Вміст ко-бальту у риб був на рівні 0,1–1,35 мг/кг за нормативних значень 0,08. Кобальт накопичується у всіх органах, а також у м’язах. Існує тенденція збільшення ко-бальту з віком риб. Концентрації Mn та Cu були в основному нижче норматив-них значень і коливались у межах, від-повідно 0,03–2,02 мг/кг за допустимих значень 2,0 та 0,85–11,05 мг/кг. Нако-пичення з віком риб Mn та Cu не вияв- лено [2].

Вміст заліза у органах і тканинах риб був у межах 9,1–287,1 мг/кг за норма-тивних значень 30,0. Найбільш високі концентрації заліза відмічені у зябрах та шкірі. З віком риби (9+) підвищуються концентрації заліза в печінці та нирках (табл. 5).

Концентрації Zn в рибі були на рівні 2,7–178,4 мг/кг за нормативних зна-чень 40,0. Найбільш високі концентра-ції Zn відзначали в зябрах, печінці та нирках, які підвищувались з віком риби (11+).

Таблиця 4. Чисельність та біомаса зоопланктону і бентосу дослідного ставу

Á³îìàñà Ãðóïè îðãàí³çì³â ×åðâåíü Ëèïåíü Ñåðïåíü Ó ñåðåäíüîìó çà ñåçîí

Çîîïëàíêòîí,òèñ. åêç./ì3

ã/ì3

Rotatoria 62,49 5,50 51,70 39,900,02 0,31 0,34 0,22

Cladocera 162,14 278,50 182,10 207,5814,29 9,14 6,24 9,89

Copepoda 124,99 185,20 77,50 129,230,13 11,51 12,80 8,15

²íø³ 0,00 1,80 4,50 2,100,00 0,18 0,42 0,20

Âñüîãî 349,62 471,00 315,80 278,8114,44 21,14 28,80 18,46

Çîîáåíòîñ, òèñ. åêç./ì2

ã/ì220,25 15,43 0,00 20,203,21 0,80 0,00 2,91



Таблиця 5. Вміст важких металів у органах і тканинах племінного матеріалу риб дослідного ставу, мг/кг

Ðèáà Â³êFe ÄÊ – 30,0 Zn ÄÊ – 40,0

Ì’ÿçè Çÿáðè Ïå÷³íêà Íèðêè Øê³ðà Ì’ÿçè Çÿáðè Ïå÷³íêà Íèðêè Øê³ðà

Êîðîï 2 17,75 77,8 21,6 31,2 85,7 7,7 33,1 47,7 76,4 82,5

5 50,8 19,8 26,9 46,5 49,4 4,1 53,4 16,3 37,9 18,4

9 30,2 62,7 39,3 71,5 65,6 12,6 59,8 42,9 178,4 70,0

11 9,1 14,1 10,3 20,6 34,5 2,7 15,4 17,5 23,1 9,5

Òîâñ-òîëîá 3 26,1 287,1 61,9 54,6 49,5 8,6 39,2 40,1 14,4 16,2

Àìóð 3 22,2 68,3 29,5 12,3 54,2 6,5 15,3 12,1 9,7 19,5

Mn ÄÊ – 2,0 Cu ÄÊ – 10

Êîðîï 2 0,13 1,15 0,27 0,13 0,54 2,54 3,93 5,8 3,6 7,6

5 0,03 0,31 O,22 0,04 0,18 2,32 1,89 11,05 3,35 4,74

9 0,18 1,49 0,23 0,16 0,34 2,04 3,01 6,64 2,94 4,38

11 0,13 0,23 0,27 0,19 0,16 1,31 0,85 3,94 2,36 1,86

Òîâñ-òîëîá 3 1,15 2,02 0,24 0,24 0,43 2,68 3,59 8,42 4,03 5,31

Àìóð 3 0,11 1,07 0,22 0,18 0,49 2,53 3,93 6,82 2,86 5,62

Ni ÄÊ – 0,5 Co ÄÊ – 0,08

Êîðîï 2 0,89 2,48 0,65 1,29 3,56 0,23 0,66 0,12 0,18 0,13

5 0,07 1,30 0 0 2,12 0,28 0,23 0,68 0,17 0

9 0,47 3,71 0,58 1,64 2,73 0,22 0,59 0,27 0,30 0

11 0,19 0,25 0,20 0,29 0,72 1,20 1,35 0,52 0,84 1,03

Òîâñ-òîëîá 3 0,38 2,44 0,77 1,05 2,50 0,10 0,84 0,10 0,31 0,23

Àìóð 3 0,55 1,88 0,67 0,29 2,79 0,13 0,57 0,27 0,54 0,92

Pb ÄÊ – 1,0 Co ÄÊ – 0,2

Êîðîï 2 1,22 1,43 0,57 0,55 1,03 0,002 0,038 0,012 0,022 0,007

5 0,73 1,23 1,08 1,07 1,61 0,003 0,025 0,032 0,097 0,031

9 0,53 0,98 1,14 1,57 1,48 0,029 0,033 0,068 0,059 0,004

11 0,45 0,25 0,40 0,67 0,50 0,067 0,071 0,056 0,162 0,029

Òîâñ-òîëîá 3 0,28 2,85 1,33 0,75 1,34 0,024 0,105 0,035 0,025 0,028

Àìóð 3 0,82 1,40 0,72 0,74 0,64 0,033 0,093 0,026 0,051 0,065



Різниці у концентраціях важких ме-талів у бентофагів (короп) та планкто-фагів (товстолобик та білий амур) не відмічено.

Таким чином, на основі проведених досліджень встановлено, що в дослідній рибі вище нормативних величин були іони Ni, Co, Fe та Zn. Концентрації важких металів у коропових рибах з віком підви-щувались у незначній кількості. Загалом вказані метали можуть сприяти пору-шенню газообміну, інтоксикації крові, розладу діяльності нервової системи. Все це може призвести до загибелі риб, а та-кож зниженню якості рибної продукції за рахунок відставання у розвитку і прирос-ту маси риб. У даному разі встановлено, що відходу риб у ставах не відбувалося. Приріст риби був на рівні нормативних величин. Фізіологічний стан риб в умовах зазначеного стану екосистеми забезпечу-вався ходом протилежних процесів, що сприяють накопиченню важких металів (хемосорбція слизовими оболонками, захват завислих частинок, що містять важкі метали, надходження з кормом та добривами, а також поглинання зябрами при диханні) та процесами, що забез-печують їх виведення з організму риб (печінка адсорбує важкі метали, а потім із жовчю виділяє через кишечник, окрім того, клітини крові фагоцитують частинки з важкими металами, а потім лімфоцити виділяють їх через кишковий тракт, до того ж нирки в дистальних частинах не-фрона поглинають важкі метали з крові, після чого вони виділяються із сечею).

Нормативний приріст маси коропових риб різного віку та високий вихід риби після вирощування у ставу свідчить про те, що умови були нормальні для вирощуван-ня риби. Важкі метали, що поглиналися рибою з води та природної кормової бази, активно виводились з організму риб за рахунок фізіологічних процесів.

ВИСНОВКИВирощування племінного матеріалу

коропа (2; 5; 10; 11) у кількості відповід-но 22; 56 та 2 екз./га разом зі строкатим товстолобом віком 3+ у кількості 28 та 6 екз./га білого амура, витратах кормів 4–10 од., а також регулювання умов сере-довища за допомогою органічних добрив (2 т/га) та вапна (200 кг/га) сприяло нормативному приросту риб та 100% виходу восени після вирощування.

Якість рибної продукції забезпечена нормативними показниками розчинних у воді органічних сполук (перманганатна окиснюваність 4,7–14,5 мгО/л), біоген-них елементів (NO2

– — 0,07–0,10 мгN/л, NH4

+ — 0,44–0,62 мгN/л, NO3– — 0,22–0,49

мгN/л та PO43– — 0,13–0,29 мгР/л) та

величиною водневого показника (рН) води — 7,1–8,2.

Під впливом р. Верещиці, кормів та вапна концентрації Mn та Cu у воді та донних відкладеннях були у 2–5 разів більше проти нормативних (Mn — 18 та Cu — 6 мкг/л).

Співвідношення у ставу старших ві- кових груп коропа та рослиноїдних риб (5:1) стимулювало розвиток зеле-них водоростей в середньому за сезон 62,5 мг/дм3, біомаса зоопланктону зали-шалась на рівні 18,46 г/м3, домінуючими групами були Cladocera та Copepoda, що характерно для ставів, де проводять інтен-сифікаційні заходи, бентосні організми майже відсутні.

З віком риб відмічалося незначне підвищення концентрацій важких ме-талів (Ni, Co, Fe та Zn) в їх органах та тканинах. Не відмічено різниці концен-трацій важких металів у бентофагів та планктонофагів.

Важкі метали, що поглиналися рибою з води та природної кормової бази, ак-тивно виводились з організму за рахунок фізіологічних процесів.

ЛІТЕРАТУРА 1. Вода рибогосподарських підприємств. Загальні вимоги та норми СОУ-05.01.-37-385: 2006. 2. Кражан С.А., Лупачева Л.И. Естественная кормовая база водоемов и методы ее определения при

интенсивном ведении рыбного хозяйства. — Львов: Областная типография, 1991. — 102 с. 3. Камлюк Л.В. Реакция сообщества зоопланктона на интенсификацию карповых прудов в

Белорусской ССР // Продукционно-гидробиологические исследования видных экосистем / Под ред. А.Ф. Алимова. — Л.: Наука, 1987. — С. 173–183.

4. Винберг Г.Г. Первичная продукция водоемов. — Минск: Изд-во АНБ ССР, 1960. — 329 с.



5. Топачевский А.В., Масюк Н.П. Пресноводные водоросли Украинской ССР. — К., 1984. — 336 с. 6. Методико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного

сырья и пищевых продуктов. — М., 1990.

СОСТОЯНИЕ ЭКОСИСТЕМЫ СЕЛЕКЦИОННОГО ПРУДА ПРИ ВЫРАЩИВАНИИ ПЛЕМЕННОГО МАТЕРИАЛА КАРПА

И РАСТИТЕЛЬНОЯДНЫХ РЫБ В ПОЛИКУЛЬТУРЕ

Г.М. Добрянская, Т.Г. Литвинова, Н.М. Власова, Н.П. Чужма, Г.М. Качай, Н.И. Цьонь

Исследовано влияние методов интенсификации при выращивании племенного мате-риала карпа и растительноядных рыб в селекционном пруде на формирование природной кормовой базы и токсикологическое состояние всех звеньев экосистемы пруда. Определено содержание тяжелых металлов в звеньях природной кормовой базы, органах и тканях пле-менного материала рыб.

THE STATE OF SELECTION POND ECOSYSTEM ON GROWING OF CARP AND HERBIVOROUS FISHES PEDIGREE MATERIAL IN POLYCULTURE

H. Dobrianska, T. Litvinova, N. Vlasova, N. Chuzhma, G. Kachaj, N. Tsion’

There has been studied the effect of intensification methods, which were used during growing breeding material of carp and herbivorous fishes in a fattening pond, on formation of natural food base and toxicological state of all parts of ecosystem of the pond. There has been determined the content of heavy metals in natural food base and in the organs and tissues of the pedigree fishes.

Григоренко Т.В., Васильковська О.Б., Кражан С.А.

УДК 597-153:591.524.11:[639.311:631.86/87]

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ТА КІЛЬКІСНИЙ РОЗВИТОК ЗООБЕНТОСУ ВИРОЩУВАЛЬНИХ СТАВІВ ПРИ ВНЕСЕННІ

РІЗНИХ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВТ.В. Григоренко1, О.Б. Васильковська2, С.А. Кражан1

1 Інститут рибного господарства УААН, м. Київ 2 Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАНУ, м. Київ

Наведено якісний склад та кількісний розвиток зообентосу у вирощувальних ставах рибгоспу “Нивка” при удобренні їх різними органічними добривами.

У формуванні природної кормової бази ставів значна роль належить зоо-бентосу, ступінь розвитку якого істотно впливає на їхню рибопродуктивність. Відомо, що організми зообентосу, осо-бливо личинки хірономід, є улюбленим кормом коропа. Отже, однією із умов успішного вирощування риби є забез-печеність її природним кормом.

З метою підвищення та стимулюван-ня розвитку природної кормової бази рибницьких ставів застосовують різні добрива як мінерального, так і органіч-ного походження. Розвитку донної фауни

сприяють більшою мірою, органічні до-брива [1–2].

Останнім часом дедалі актуальнішим стає використання в рибництві нових порівняно дешевих органічних добрив з відходів харчової промисловості, які в своєму складі містять мінеральні й орга-нічні речовини, необхідні для підвищен- ня біологічної продуктивності ставового біоценозу [3–4]. Одним із таких видів від-ходів є пивна дробина — залишок зерна ячменю при виробництві пива.

Метою роботи було вивчення ви-дового різноманіття та сезонної дина-


міки розвитку чисельності та біомаси зообентосу у вирощувальних ставах при застосуванні нетрадиційного органічного добрива — пивної дробини порівняно з традиційним — перегноєм великої ро-гатої худоби.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДослідження проводили у 2007–

2008 рр. на шести вирощувальних ставах рибгоспу “Нивка” площею по 0,5 га та глибиною до 1,5 м кожний.

Для стимулювання розвитку природ-ної кормової бази ставів застосовували пивну дробину та перегній. Стави за-риблювали в кінці травня 3–4-денними личинками коропа, отриманими завод-ським методом. Досліди проводили у 2007 і 2008 рр. за такою схемою (табл. 1).

Так, у 2007 р. у вирощувальні стави усіх варіантів досліду добрива вносили один раз на початку вегетаційного сезону, при цьому у стави І варіанта (№ 1, 2) вно-сили пивну дробину по воді із розрахунку 2000 кг/га, у стави ІІ варіанта (№ 3, 4) — із розрахунку 3000 кг/га, а у стави ІІІ варіанта (№ 5, 6), які були контролем до І та ІІ варіантів — перегній по зрізу води із розрахунку 2000 кг/га.

У 2008 р. у стави І варіанта (№ 1, 2) вносили пивну дробину двічі за сезон (28 травня та 15 липня) із розрахунку по 2000 кг/га, а у стави ІІ (№ 3, 4) та ІІІ (№ 5, 6) варіантів — відповідно пивну дробину і перегній один раз на початку вегетаційного сезону у зазначених кіль-костях (див. табл. 1).

Рибопосадковий матеріал коропа ви-рощували у монокультурі. Годувати рибу

комбікормом К 55-10/23 розпочинали з другої половини липня в 2007 р., та на початку серпня в 2008 р.

Протягом усього періоду вирощуван-ня рибопосадкового матеріалу контролю-вали температурний, гідрохімічний та гідробіологічний режими вирощувальних ставів. Гідрохімічні та гідробіологічні проби відбирали двічі на місяць. Відбір та обробку проб проводили за загально-прийнятими в гідрохімії та гідробіології методиками [5–7].

Для відбору проб зообентосу вико-ристовували циліндричний дночерпач системи Ланга з площею захоплення 0,01 м2. В одну пробу входив ´рунт трьох дночерпачів, відібраних у різних точках ставу. Відібрані проби промивали че-рез сито із газу № 18, потім вибирали бентосні організми і фіксували їх 4%-м формаліном. У лабораторних умовах за камеральної обробки організми розбира-ли за систематичними групами, підрахо-вували і зважували на торсійних вагах, а потім робили перерахунок чисельності та біомаси організмів на м2 (екз./м2; г/м2). Визначення видової і надвидової таксономічної приналежності зообентос-них організмів проводили за допомогою визначників [8–11].

Усього за 2007–2008 рр. було відібра-но та оброблено 90 проб зообентосу.


При вирощуванні рибопосадкового матеріалу коропа розвиток природної кормової бази ставів протягом вегета-ційних сезонів 2007–2008 рр. був за-

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ТА КІЛЬКІСНИЙ РОЗВИТОК ЗООБЕНТОСУ ВИРОЩУВАЛЬНИХ СТАВІВ

Таблиця 1. Схема зариблення та удобрення вирощувальних ставів рибгоспу “Нивка”

Âàð³àíò äîñë³äó ¹ ñòàâó Ïëîùà ñòàâó, ãà

Ù³ëüí³ñòü ïîñàäêè ëè÷èíîê êîðîïà, òèñ. åêç./ãà

Âíåñåíî äîáðèâ çà ñåçîí, êã/ãà

Ïèâíà äðîáèíà Ïåðåãí³é (ÂÐÕ)

2007 ð³ê² 1,2 0,5 50 2000 –²² 3,4 0,5 50 3000 –²²² (êîíòðîëü) 5,6 0,5 50 – 2000

2008 ð³ê² 1,2 0,5 100 4000 –²² 3,4 0,5 100 2000 –²²² (êîíòðîëü) 5,6 0,5 100 – 2000


довільним. Цьому сприяли оптимальні температурні та гідрохімічні умови середо- вища.

Температура води у вирощувальних ставах коливалася у межах 16–27°С, з ви-щими показниками у 2007 р. (рис. 1).

Вміст розчиненого у воді кисню коли-вався у межах 3,2–9,5 мг О2/л. У резуль-таті хімічного аналізу води встановлено, що вода вирощувальних ставів рибгос-пу “Нивка” відповідно до класифікації О.А. Альокіна належить до гідрокарбо-натного класу групи кальцію із серед-нім ступенем мінералізації від 397,8 до 489,3 мг/л. Водневий показник (рН) у середньому в експериментальних ставах перебував у межах нормативних значень для рибницьких ставів (7–7,7). Середні показники перманганатної окиснюванос-ті води коливались від 18,6 до 26 мгО/л. Іноді спостерігалося підвищення деяких показників (перманганатна окиснюва-ність, амонійний азот тощо), але в ціло-му гідрохімічний режим усіх ставів був задовільним.

Типовими ґрунтами досліджуваних водойм є слабо- і сильнозамулений пі-сок.

Слід відзначити, що протягом пері-одів вирощування риби спостерігалося заростання ставів як м’якою підводною (у деяких ставах до 40–80%), так і жорсткою надводною рослинністю (до 5–20%). Переважно це були кушир занурений, гірчак земноводний, водопериця коло-сова, рдести, рогіз широколистий, очерет звичайний тощо.

У бентофауні вирощувальних ставів протягом вегетаційних сезонів 2007– 2008 рр. було виявлено 24 таксони дон- них організмів, що належать до трьох класів — Nematodа, Oligochaeta, Insecta. Найбільшим різноманіттям характеризу-вався клас Insecta(21 таксон)(табл. 2).

Видовий склад зообентосу за варі-антами дослідів істотно не відрізнявся. Основними екологічними комплексами і ценозами зообентосу експерименталь- них вирощувальних ставів рибгоспу “Нивка” є фітофільні і пелофільні, які складаються із широко розповсюджених форм (табл. 2). При цьому найбільшою кількістю видів були представлені ли-чинки двокрилих із родини Chironomidae (ряд Diptera).

Так, фауна пелофільного комплек-су личинок хірономід піщано-мулистих ґрунтів ставів була представлена 9 ви-дами. Постійними компонентами цього біоценозу є личинки хірономід: Chiro-nomus plumosus (Linne), Ch. f. l. semire-ductus (Lenz), Ch. dorsalis (Meigen), Ch. thummi (Kieffer), Cryptochironomus ex. gr. defectus (Kieffer), Tanytarsus ex. gr. mancus (Kruger) T. holochlorus (Edwards), дуже рідко зустрічалися Einfeldia carbonaria (Meigen), Cryptochironomus vulneratus (Zetterstedt).

Фітофільний комплекс личинок хіро-номід був представлений Limnochirono-mus nervosus (Staeger), L. ex. gr. tritomus (Kieffer), Tanytarsus usmaensis (Pagast), Endochironomus tendes (Fabricius), які зу-стрічалися в поясі напівзануреної рослин-

ності, та типовим представником обростання Endochironomus albipennis (Meigen). Личинки Crico-topus silvestris (Fabriсius) заселяли всі екологічні угруповання рос-линності.

Усього у бентосі вирощуваль-них ставів рибгоспу протягом ве-гетаційних сезонів 2007–2008 рр. було визначено 17 личинкових форм і видів хірономід, що на-лежать до двох підродин Chiro-nominae та Orthocladiinae (див. табл. 2).

Спільними видами личинок хірономід, які відмічені у ставах як у 2007 р., так і у 2008 р. були 12: Tanytarsus holochlorus, Chiro-

30

25

20

15

10

5

0

t, °C

20.0

5

28.0

5

04.0

6

18.0

6

01.0

7

15.0

7

22.0

8

06.0

8

19.0

8

02.0

9

Äàòà

Рис. 1. Коливання температури води у вирощу-вальних ставах протягом вегетаційних сезонів 2007–2008 рр.: 2007 р.; 2008 р.



Таблиця 2. Видовий склад зообентосу вирощувальних ставів рибгоспу “Нивка”

Âàð³àíòè äîñë³ä³â

Âèäîâèé ñêëàä îðãàí³çì³â

2007 ð. 2008 ð.

² ²² ²²² ² ²² ²²²

Êëàñ NematodaÏ³äðÿä Tobrilina + +

Êëàñ OligochaetaÐîäèíà TubificidaeÐ³ä Limnodrilus ClaparedeLimnodrilus hoffmeisteri Claparede +Ð³ä Tubifex LamarckTubifex tubifex Muller +

Êëàñ InsectaÐÿä OdonataÏ³äðîäèíà Anizoptera +Ðÿä Plecoptera +Ðÿä HemipteraÐîäèíà Corixidae +Ðÿä Coleoptera larvaeÐ³ä Donacia +Ðÿä DipteraÐîäèíà ChironomidaeÏ³äðîäèíà Chironominae

Ð³ä Tanytarsus Van der WulpTanytarsus holochlorus Edwards + + +Tanytarsus usmaensis Pagast + + +Tanytarsus ex. gr. mancus Kruger +

Ð³ä Chironomus MeigenChironomus plumosus Linne + + + + + +Chironomus dorsalis Meigen + + + +Chironomus f. l. semireductus Lenz + +Chironomus thummi Kieffer + + + +

Ð³ä Einfeldia KiefferEinfeldia carbonaria Meigen +

Ð³ä Cryptochironomus KiefferCryptochironomus ex. gr. defectus Kieffer + + + + + +Cryptochironomus ex. gr. rostratus Kieffer + + + + +Cryptochironomus sp. + + + +

Ð³ä Demicryptochironomus LenzCryptochironomus vulneratus Zetterstedt +

Ð³ä Limnochironomus KiefferLimnochironomus nervosus Staeger + + +Limnochironomus ex. gr. tritomus Kieffer + + + +

Ð³ä Endochirinomus KiefferEndochirinomus tendes Fabricius + +Endochirinomus albipennis Meigen + +Ï³äðîäèíà OrthocladiinaeÐ³ä Cricotopus Van der WulpCricotopus silvestris Fabrieius + +



nomus plumosus, Ch. dorsalis, Ch. thummi, Cryptochironomus sp., Cr. ex. gr. defectus, Cr. ex. gr. rostratus, Limnochironomus nervo-sus, L. ex. gr. tritomus, Endochironomus al-bipennis, En. tendens, Cricotopus silvestris.

Одночасно в ставах зустрічалося від 4 до 13 видів личинок, із яких 2–3 види домінували, а решта була відмічена в не-значній кількості. Домінантами в ставах усіх варіантів дослідів були, як правило, личинки пелофільного комплексу родів Chironomus (Ch. plumosus, Ch. dorsalis) та Cryptochironomus (Cr. ex. gr. defectus, Cr. ex. gr. rostratus), що займали від 48 до 53% чисельності.

Аналіз динаміки вікового складу цих видів показав, що період розмноження їх розтягнутий і у 2007–2008 рр. вони дали по дві генерації. Піки вильоту імаго у Chironomus plumosus зафіксовані в кінці травня та на початку серпня, у Cryptochiro-

nomus ex. gr. defectus, Cr. ex. gr. rostratus — у середині червня та серпні.

Отже, основу зообентосу в усіх ви-рощувальних ставах формували цінні в кормовому відношенні личинки хіроно-мід, які становили 96,7–100% (2007 р.) та 95,1–98,1% (2008 р.) загальної біомаси бентосу. Інші організми зустрічалися в незначній кількості.

Вивчення сезонної динаміки чисель-ності та біомаси донних організмів ста-вів показали, що навесні біомаса їх не перевищувала 0,05–0,63 г/м2, а чисель-ність 50–100 екз./м2 (2008 р.). Кращі показники розвитку бентофауни в усіх варіантах досліду відмічені влітку, де біомаса підвищується в середньому від 0,93 до 7,24 г/м2 за чисельності від 33,3 до 1315,3 екз./м2 (2007 р.) та відповід-но від 0,33 до 11,43 г/м2 і від 16,6 до 1548 екз./м2 (2008 р.) (рис. 2, 3).

14001200

1000

800

600

400200

0

05.0

6

18.0

6

03.0

7

17.0

7

02.0

8

15.0

8

Äàòà

Рис. 2. Динаміка чисельності (А, екз./м2) та біомаси (Б, г/м2) зообентосу у вирощу-вальних ставах протягом вегетаційного сезону 2007 р.: I варіант; II варіант;

III варіант

À

012345678

Á³îì

àñà,

ã/ì

2

03.0

9

×èñå

ëüí³

ñòü,

åêç

./ì

2

05.0

6

18.0

6

03.0

7

17.0

7

02.0

8

15.0

8

Äàòà03

.09

Á

×èñå

ëüí³

ñòü,

åêç

./ì

2

0

500

1000

1500

2000

20.0

5

04.0

6

18.0

6

02.0

7

22.0

7

06.0

8

19.0

8

02.0

9

ÄàòàÀ

Рис. 3. Динаміка чисельності (А, екз./м2) та біомаси (Б, г/м2) зообентосу у вирощу-вальних ставах протягом вегетаційного сезону 2008 р.: I варіант; II варіант;

III варіант

0

–2

2

4

6

810

1214

Á³îì

àñà,

ã/ì

2

20.0

5

04.0

6

18.0

6

02.0

7

22.0

7

06.0

8

19.0

8

02.0

9

ÄàòàÁ



Максимальні показники біомаси зоо-бентосу у 2007 р. спостерігалися в ставах І та ІІ варіантів досліду в першій полови-ні червня, досягаючи відповідно 7,24 та 5,44 г/м2, а в ставах ІІІ варіанта у другій половині червня — 5,83 г/м2. Друге під-вищення біомаси зообентосу в 2007 р., але вже з нижчими показниками,було відмічене у другій половині липня (І та ІІ варіант) та у серпні (ІІІ варіант). Після другого підвищення в динаміці розвитку зообентосу в усіх варіантах досліду спосте-рігається послідовне зниження біомаси.

Протягом вегетаційного сезону 2008 р. максимум у розвитку зообентосу при-падав на початок червня. При цьому біо- маси досягали 11,43 та 9,86 г/м2 від-повідно у І та ІІ варіантах досліду. У ІІІ варіанті було відмічене незначне підви-щення показників біомаси (до 3,8 г/м2) на початку липня (див. рис. 3, Б). Різке зниження показників зообентосу у другій половині вегетаційного сезону можна по-яснити вдвічі більшою щільністю посадки рибопосадкового матеріалу коропа.

Восени біомаса бентофауни знижу-валась до 0,86–0,56 г/м2, а чисельність до 50–49,9 екз./м2 відповідно у І та ІІ варіантах досліду, а в ставах ІІІ варіанта була відсутня зовсім (2007 р.). У 2008 р. показники біомаси зообентосу в цей період були на рівні 2,41–0,77 г/м2 за чисельності 116,6–83,2 екз./м2.

Отже, для сезонної динаміки розви-тку зообентосу вирощувальних ставів І–ІІІ варіантів досліду (2007 р.) та ставів І–ІІ варіантів (2008 р.) характерне різке вираження максимуму у першій половині червня, переважно за рахунок розвитку личинок весняної генерації роду Chiro-nomus, і спад кількісних показників у другій половині літа, що пояснюється термінами розвитку личинок і вильоту

імаго, а також зростаючим трофічним пресом з боку риби.

Середні показники біомаси зообен-тосу в 2007 р. були на рівні 3–3,3 г/м2

за чисельності 285,4–316,3 екз./м2, а у 2008 р. відповідно 1,1–2,76 г/м2 та 97,8–291,4 екз./м2 (табл. 3).

У 2007 р. середні показники біомаси зообентосу в усіх варіантах дослідів були на однаковому рівні, а чисельність пере-важала (у 1,1 раза) у І та ІІ варіантах досліду, де як органічне добриво вносили пивну дробину.

Середні показники розвитку зообенто-су в 2008 р. були вищими як за чисельніс-тю (у 2,9 раза), так і за біомасою (у 2,5 ра- за) у І та ІІ варіантах досліду, порівняно з показниками ІІІ варіанта (контроль). Відповідно до цього і рибопродуктивність у них була у 1,3–1,1 раза більшою.

ВИСНОВКИВидовий склад зообентосу вирощу-

вальних ставів при удобренні їх різними органічними добривами істотно не від-різнявся. Домінуюче значення серед орга-нізмів донної кормової бази для коропа у всіх вирощувальних ставах незалежно від виду добрив мали цінні в кормовому від-ношенні личинки хірономід, які становили 95,1–100% загальної біомаси бентосу.

Усього в зообентосі вирощувальних ставів було виявлено 17 видів та форм личинок хірономід, що входять до складу двох основних екологічних комплексів організмів: пелофільного та фітофільного. Домінуючими видами у ставах усіх варі-антів дослідів були, як правило, личинки пелофільного комплексу — Chironomus plumosus, Ch. dorsalis, Cryptochironomus ex. gr. defectus, Cr. ex. gr. rostratus.

Середні показники розвитку біомаси бентосу були на рівні 3–3,3 г/м2 за чи-

Таблиця 3. Середньосезонні показники чисельності (N, екз./м2) та біомаси (B, г/м2) зообентосу вирощувальних ставів рибгоспу “Нивка”

Âàð³àíò äîñë³äó2007 ð. 2008 ð.

N Â N Â

² (ñòàâè ¹ 1–2) 313,9 3,0 287,2 2,72

²² (ñòàâè ¹ 3–4) 316,4 3,07 291,4 2,76

²²² (ñòàâè ¹ 5–6) 285,4 3,32 97,8 1,1



сельності 285,4–316,3 екз./м2 у 2007 р. та відповідно 1,1–2,76 г/м2 і 97,8– 291,4 екз./м2 у 2008 р. Більш низькі середні значення біомаси в усіх варіантах досліду у 2008 р. імовірно є наслідком вищої в удвічі щільності посадки личинок коропа.

За схожої динаміки розвитку зообен-тосу у вирощувальних ставах усіх варіан-тів досліду кількісні показники розвитку зообентосних організмів були вищі при внесенні пивної дробини (І та ІІ варіант досліду), ніж у контролі (ІІІ варіант).

ЛІТЕРАТУРА 1. Винберг Г.Г., Ляхнович В.П. Удобрение прудов. — М.: Пищевая пром-сть, 1965. — 272 с. 2. Ротовская В.С. Личинки хирономид в рыбоводных прудах правобережья Лесостепи УССР и

пути повышения их биомассы: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — К., 1968. — 22 с. 3. Воронова Г.П., Куцко Л.А., Адамчик Г.Г., Сенникова В.Д., Гадлевская Н.Н. Гидрохимический

режим и естественная кормовая база выростных прудов при использовании дефекацион-ных осадков сахарного производства // Вопросы рыбного хозяйства Беларуси: Сб. трудов Белорусского научно-исследовательского и проектно-конструкторского института рыбного хозяйства. — Минск, 1997. — Вып. 15. — С. 163–169.

4. Кражан С.А., Хижняк М.И., Григоренко Т.В., Цонь Н.И. Использование нетрадиционных ор-ганических удобрений для повышения естественной кормовой базы выростных прудов // Вопросы рыбного хозяйства Беларуси: Сб. научных трудов. — Минск, 2008. — Вып. 24. — С. 110–111.

5. Алекин О.А., Семенов А.Д., Скопинцев Б.А. Руководство по химическому анализу вод суши. — Л.: Гидрометеоиздат, 1973. — 262 с.

6. Жадин В.И. Методика изучения донной фауны водоемов и экологии донных беспозвоночных // Жизнь пресных вод СССР. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1956. — Т.4. — С. 279–382.

7. Методические рекомендации по сбору и обработке материалов при гидробиологических исследованиях на пресноводных водоемах. Зообентос и его продукция. — Л., 1982. — 33 с.

8. Определитель пресноводных беспозвоночных Европейской части СССР. — Л.: Гидрометео-издат, 1977. — 510 с.

9. Черновский А.А. Определитель личинок комаров семейства Tendipedidae. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — 186 с. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР; вып. 31).

10. Панкратова В.Я. Личинки и куколки комаров подсемейства Chironominae фауны СССР (Dip-tera, Chironomidae=Tendipedidae). — Л.: Наука, 1983. — 296 с. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР; вып. 134).

11. Личинки и куколки комаров подсемейства Orthocladiinae фауны СССР (Diptera, Chironomi-dae=Tendipedidae) / В.Я. Панкратова. В сер. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоо-логическим институтом АН СССР. — Л.: Наука, 1970. — Вып. 102. — 344 с.

ВИДОВОЕ РАЗНООБРАЗИЕ И КОЛИЧЕСТВЕННОЕ РАЗВИТИЕ ЗООБЕНТОСА В ВЫРОСТНЫХ ПРУДАХ ПРИ УДОБРЕНИИ ИХ РАЗНЫМИ

ОРГАНИЧЕСКИМИ УДОБРЕНИЯМИ

Т.В. Григоренко, О.Б. Васильковская, С.А. Кражан

Приведены результаты исследования качественного и количественного развития зоо- бентоса в выростных прудах рыбхоза “Нивка” при удобрении их разными органическими удобрениями.

SPECIFIC VARIETY AND QUANTITATIVE DEVELOPMENT OF ZOOBENTHOS IN GROWING PONDS WHEN FERTILIZING THEM

BY DIFFERENT ORGANIC FERTILIZERS

T. Grygorenko, O. Vasilkovskaya, S. Krazhan

The are given results of studies of qualitative and quantitative zoobenthos development in growing ponds of “Nivka” fish farm when fertilizing them by different organic fertilizers.



Постійно зростаюча потреба у пріс-ній воді є планетарною проблемою і це повною мірою характерно для України. До цього часу і на середньо термінову перспективу людство левову частку води буде отримувати за рахунок акваторій природного походження, які безумовно стали головним джерелом водопоста-чання, задовольняючим потреби у воді різні сфери життєдіяльності людини і господарювання.

Для забезпечення потреб у прісній воді людство до цього часу не знайшло нічого кращого, ніж перекачку води з природних водойм. Змінювалися фор-мації суспільства, знаряддя праці, але залишався принцип отримання, нако-пичення і перерозподілу прісної води, який домінує і сьогодні. Він базується на заборі води з природних або транс-формованих акваторій з використанням насосних станцій, системи каналів, на-пірних трубопроводів, створення водо-сховищ різного походження і цільового призначення.

Повертаючись від узагальнення до конкретизації наголошуємо, що річкова система басейну Чорного моря має ха-рактерну весняну повінь, яка протягом короткого терміну скидає в море голо-вні об’єми прісної води, які людина не встигає використати. Для оптимізації використання води, яку протягом року несуть річкові системи і безпосередньо Дніпро, були створені водосховища, які за рахунок функціонування гребель забез-печили накопичування води і регуляцію її об’єму. У такий спосіб була створена

реальна можливість перерозподілу маси води у часі і просторі, що стабілізувало певною мірою ситуацію і забезпечило потреби промислово-побутового і аграр-ного комплексів.

Поряд з вирішенням життєвих і прак-тичних аспектів діяльності суспільства, що було здійснено за рахунок змін при-родного гідрологічного режиму річкових систем, об’єктивно виникли екологічні проблеми, що логічно зачепило флору і фауну нових, неприродних акваторій, включаючи іхтіофауну.

Істотні зміни гідрологічного режиму, виникнення каскаду водосховищ, про-тягом часу значною мірою забезпечили відповідні трансформації абіотичних параметрів середовища, що поступово безпосередньо або опосередковано впли-нуло на біотичні параметри середовища. Сукупна дія трансформованого еколо-гічного фону закономірно призвела до порушення відповідних життєвих циклів видів складу природної іхтіофауни, яка до цього формувалася протягом трива-лого філогенезу відповідного ареалу до втручання homo sapiens.

Безпосередньо після зарегулювання стоку річкових систем іхтіофауна утво-рених водосховищ зберігала свій видо-вий склад певний період, але з плином часу ситуація поступово змінювалась, сформувалася стала тенденція деграда-ції іхтіофауни створених водосховищ у якісному аспекті порівняно з річковим періодом.

У складі іхтіофауни річкових систем були види, віднесені до стенобіонтів і

ГЕНЕЗИС ТРАНСФОРМАЦІЇ ІХТІОФАУНИ ПІСЛЯ ЗАРЕГУЛЮВАННЯ СТОКУ РІЧКОВИХ СИСТЕМ

УДК 597-19 : 556.55 (477)


І УТВОРЕННЯ ВОДОСХОВИЩІ.М. Шерман, В.Г. Пелих

Херсонський державний аграрний університет

Розглянуті основні проблеми трансформації іхтіофауни річкових систем після зарегулювання і утворення каскаду водосховищ. Запропоновані шляхи раціональної експлуатації створених штучних акваторій, доведена доцільність консолідації зусиль рибальства і рибництва з метою утворення своєрідної системи рибного господарства, яка поряд з отриманням значних обсягів

рибопродукції високої якості буде відповідати сучасним вимогам ресурсозбереження.


еврибіонтів щодо навколишнього сере-довища, що зумовило відповідні усклад-нення для стенобіонтів.

Насамперед зміна гідрологічного ре-жиму і утворення каскаду водосховищ призвели до різкого погіршення відтво-рення прохідних, напівпровідних видів риб, погіршилися умови відтворення ряду цінних видів риб, віднесених щодо нерес-тових субстратів до фітофілів, літофілів, пелагофілів. На цьому фоні винятковою склалася ситуація для прохідних та напів-провідних риб, які фактично опинилися за межами досягнення нерестовищ.

На цьому фоні поступово сформу-валися загальностійкі негативні умови відтворення, які призвели протягом часу до випадіння з промислу цінних у про-мисловому відношенні видів риб, а у подальшому і зі складу іхтіофауни.

Погіршення умов відтворення сте-нобіонтів пов’язане і з тим, що постійно збільшується кількість водокористувачів, які відбирають воду з водосховищ і по-вертають у водосховища стічні води. Фор-мально вода є невичерпним природним ресурсом, вона має три агрегатні стани і, в силу фізичних особливостей, не може зникнути. У води є здатність самоочи-щення, але ця особливість лімітується критеріями толерантності і екологічної валентності. Вихід за межі цих критеріїв призводить до незворотних змін якісних показників, що прискорює випадіння зі складу іхтіофауни принципово нових акваторій стенобіонтів.

Скорочення і випадіння зі складу іхтіофауни цінних видів риб, які не зна-йшли в умовах водосховищ відповідних умов для природного відтворення, при-звело до вивільнення кормової складової біопродукційного потенціалу. Утворив-ся істотний кормовий ресурс, який за розглянутих умов не трансформується у кормову базу цінних видів риб, що пов’язане з їхньою нечисленістю або повною відсутністю.

За таких обставин об’єктивно фор-муються лише позитивні умови для еври-біонтів, які не демонструють високих вимог до умов відтворення в трансфор-мованих річкових системах, легко адап-туються до нових, достатньо негативних реалій існування, що характерно для еврибіонтів, забезпечуючи сталий спалах

видів риб, які є не бажаними з господар-ського погляду. Формується тенденція, яка функціонує в часі і просторі, завдя-чуючи високій біомасі природних кормів, створюються об’єктивні передумови для переваги видів, які не становлять ціка-вості для промислу і відповідно спожи-вачів такої рибопродукції.

Утворюється своєрідна певною мі-рою спровокована система, де, з одного боку, у складі іхтіофауни відсутні цінні промислові види риб — бажані спожи-вачі кормової бази, а, з другого боку, у складі іхтіофауни домінують малоцінні види риб, які не є бажаними у складі промислової іхтіофауни, але виявилися здатними до існування в трансформо-ваних умовах. Ситуація ускладнюється тим, що ці види за умов відсутності цін-них промислових, фактично отримали необмежену кормову базу, опинилися без тиску міжвидової харчової конкуренції і відповіли спалахом чисельності. Іншими словами, за відсутності умов природного розмноження цінних промислових видів риб, ці види під тиском промислу і біо-логічної смертності повністю зникнуть. Це лише питання часу.

Керуючись викладеним, стає зрозу-мілим, що раціональне використання біопродукційного потенціалу, визначення обсягу кормового ресурсу і трансформація його в кормову базу цінних промислових видів риб може бути основою накопи-чення іхтіомаси бажаних видів.

За реальної відсутності умов для ефективного природного відтворення, тільки винятково за рахунок щорічного вселення життєстійкої молоді цінних видів риб можливо забезпечити аде-кватні щодо кормової бази відповідних акваторій об’єми рибопродукції високої якості.

Цей постулат не виключає дієвої охо-рони рибних запасів, поліпшення умов природного відтворення за рахунок ме-ліоративних заходів, оптимізації робіт зі збереження рідкісних і зникаючих видів риб, робіт з реакліматизації за умов до-цільності.

Разом з викладеним тривалі дослід-ження з відтворення і вирощування жит- тєстійкої молоді цінних видів коропо-подібних, створення екологізованих тех-нологій виробництва товарної риби на

Шерман І.М., Пелих В.Г.


прикладі придунайських водойм і малих водосховищ Півдня України, фактично є відпрацьованими моделями, які з від-повідним коригуванням можуть бути основою раціональної енерго- та ресур-созберігальної технології виробництва риби на базі великих водосховищ, які виникли внаслідок зарегулювання річ-кових систем [1–10].

Істотні наробки в напрямі штучного відтворення і вирощування життєстійкої молоді існують у зв’язку з осетроподіб-ними, що відкриває певні перспективи значного поліпшення видового складу іхтіофауни водосховищ [11–22]. Сьогодні існують рекомендації і технології прак-тично для всіх бажаних видів риб, які здатні забезпечити ефективне штучне відтворення і вирощування життєстій-кої молоді — основи цілеспрямованого

штучного іхтіоценозу водосховищ за умов домінування цінних аборигенних видів риб і перспективних інтродуцентів.

На нашу думку, викладена інфор-мація повинна викликати дискусію, але запропоновані шляхи розв’язання про-блеми визначають особливості генезису і специфіку трансформації іхтіофауни гідроекосистем у загальному плані та іхтіофауни безпосередньо щодо певних акваторій. Багаторічні наукові розробки та їх впровадження переконливо свід-чать про те, що сьогодні існує реальне теоретичне і практичне підґрунтя до пе-реходу від домінування рибальства на великих водосховищах річкових систем до домінування рибництва — основи сучасних перспектив раціональної ри-богосподарської експлуатації штучно створених акваторій.

ЛІТЕРАТУРА 1. Шерман И.М. Рыбоводство на малых водохранилищах. — М.: Агропромиздат, 1988. — 56 с. 2. Шерман И.М., Пилипенко Ю.В. Потенциальная рыбопродуктивность малых водохранилищ и

определяющие ее факторы // Интенсивные технологии в рыбоводстве: Сб. науч. тр. ТСХА. — М., 1989. — С. 10–18.

3. Шерман И.М., Пилипенко Ю.В., Краснощек Г.П. Продуктивность экосистем малых водохрани-лищ в связи с рыбохозяйственным использованием // Методы исследования и использования гидросистем. — Рига, 1991. — С. 190–191.

4. Шерман И.М. Экология и технология рыбоводства в малых водохранилищах. — К.: Вища школа. — 1992. — 214 с.

5. Шерман И.М., Пилипенко Ю.В. К вопросу интродукции веслоноса в водоемы юга Украины // Эффективность научных исследований в промышленном и сельскохозяйственном производ-стве. — Херсон, 1993. — С. 74–75.

6. Шерман И.М., Пилипенко Ю.В. Управление величиной рыбопродуктивности малых водоемов юга Украины путем оптимизации соотношения компонентов поликультуры // Проблемы рационального использования биоресурсов водохранилищ. — К., 1995. — С. 140–141.

7. Шерман І.М., Краснощок Г.П., Пилипенко Ю.В., Гринжевський М.В., Ковальчук Н.Є. Ресурсо-зберігаюча технологія вирощування риби у малих водосховищах. — Миколаїв: Возможности Киммерии, 1996. — 51 с.

8. Шерман І.М. Іхтіофауна та продуктивні можливості малих водосховищ північного Причор-номор’я // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 1998. — Вип. 5. — Ч. 2. — С. 87–89.

9. Шерман И.М., Пилипенко Ю.В., Краснощек Г.П. Экологические аспекты ресурсосберегающей технологии производства рыбы в малых водохранилищах // Современное состояние и пер-спективы развития аквакультуры. — Горки, 1999. — С. 58–61.

10. Шерман І.М., Пилипенко Ю.В. Еколого-технологічні основи рибогосподарської експлуатації малих водосховищ України // Проблемы воспроизводства аборигенных видов рыб. — К., 2005. — С. 166–173.

11. Шерман И.М., Шевченко В.Ю., Петров А.Я. К вопросу об интродукции осетровых в водоемы юга Украины // Тематика научных исследований и их результативность в первые годы не-зависимости государства / Сб. науч.-практ. конф. — Херсон, 1994. — С. 95–96.

12. Шерман І.М. Стан і перспективи осетрівництва в Азово-Чорноморському басейні // Таврій-ський науковий вісник. — Херсон, 1998. — Вип. 7. — С. 403–407.

13. Шерман І.М., Шевченко В.Ю. Сучасні проблеми і перспективи осетрівництва в Україні // Проблеми і перспективи розвитку аквакультури в Україні: Рибне господарство. — К.: ІРГ, 2004. — Вип. 64. — С. 102–106.

14. Шерман І.М. Сучасний стан відтворення осетроподібних в Україні // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 2005. — Вип. 36. — С. 167–169.



15. Шерман І.М., Шевченко В.Ю., Корнієнко В.О. Актуальність та передумови доместикації пред-ставників родини осетрових в умовах Півдня України // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 2006. — Вип. 44. — С. 145–154.

16. Шерман І.М., Шевченко В.Ю., Корнієнко В.О. Стан та процес формування ремонтних стад осе-троподібних в умовах виробничо-експериментального Дніпровського осетрового заводу // Современное состояние рыбного хозяйства: проблемы и пути решения: Сб. междунар. на-учно-педагог. конф. — Херсон, 2008. — С. 201–204.

17. Шерман І.М., Шевченко В.Ю., Корнієнко В.О. До питання про вирощування ремонтних цьо-голітків осетроподібних // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 2008. — Вип. 56. — С. 157–162.

18. Шерман І.М., Ігнатов О.В., Шевченко І.В. Екологічні аспекти в процесі вирощування ремонту осетроподібних // Современные проблемы гидробиологии. Перспективы, пути и методы решений: Материалы II междунар. конф. — Херсон: ХНТУ, 2008. — С. 511–517.

19. Sherman I.M., Shewchenko V.G., Kornienko V.A., Gorshkova N.A. Parovnanie efektyvnosci preparatov hormonalnych do stymulacii rozrodu wioslonosa // Rozrod, podchow, profilactyca rib jesiotrowatych i innych gatunkow / Pod red. Zdzislava Zakesia, Ryszarda Kolmana. — Olsztyn: IRS, 2004. — С. 31–34.

20. Ryszard Kolman, Sherman I.M., Shevchenko V.Y., Gorshkova N.A. Otzywanie sie i zivenie wioslonosa we wczesnim okresie postembrionalnym // Rozrod, podchow, profilactyca rib jesiotrowatych i innych gatunkow / Pod red. Zdzislava Zakesia, Ryszarda Kolmana. — Olsztyn: IRS, 2004. — С. 69–74.

21. Sherman I.M., Kornienko V.A., Shevchenko V.Y. Modelovanie I prognozovanie efectywnosci bio-techniki produkcji jsiotra rosyskego // Rozrod, podchow, profilactyca rib jesiotrowatych i innych gatunkow / Pod red. Zdzislava Zakesia, Ryszarda Kolmana. — Olsztyn: IRS, 2004. — С. 79–80.

22. Sherman I.M., Kornienko V.A., Shevchenko V. Yu. The influence of feed ration on results of Russian sturqeon larval qrowth // Actual status and active protection of sturgeon fish populations endan-gered by extinction: Aktualny stan i aktywna ochrona naturalnych populacji ryb jesiotrowatych zagrozonych wyginieciem. — Olsztyn, 2008. — С. 263–266.

ГЕНЕЗИС ТРАНСФОРМАЦИИ ИХТИОФАУНЫ ПОСЛЕ ЗАРЕГУЛИРОВАНИЯ СТОКА РЕЧНЫХ СИСТЕМ И ОБРАЗОВАНИЯ ВОДОХРАНИЛИЩ

И.М. Шерман, В.Г. Пелых

Рассмотрены основные проблемы трансформации ихтиофауны речных систем после зарегулирования и образования каскада водохранилищ. Предложены пути рациональной эксплуатации созданных искусственных акваторий, приведена необходимость консолидации усилий рыболовства и рыбоводства с целью образования своеобразной системы рыбного хозяйства, которая наряду с получением существенных объемов рыбопродукции высокого качества будет отвечать современным требованиям ресурсосохранения.

GENESIS OF ICHTHYOFAUNA TRANSFORMATION AFTER WATER RESERVOIRS FORMATION

I. Sherman, V. Pelykh

The basic problems of ichthyofauna transformation of the river systems after water reservoirs cascade formation are considered. The ways of rational exploitation of the created artificial aquatoriums are offered, the necessity of consolidation of fishing and fish-farming efforts with the purpose of formation of the original system of fish economy, which along with the receipt of considerable volumes of high quality fish production will answer the modern resource-saving requirements is resulted.

Шерман І.М., Пелих В.Г.


Постановка проблемы. Каждый водоём или источник воды (река, озе-ро, водохранилище, пруд, родник и т.д.) связан с окружающей средой. На по-верхностные водоёмы имеют влияние условия формирования как поверхност-ного, так и подземного водного стока, промышленность, коммунальное хозяй-ство, хозяйственная (включая сельско-хозяйственную) и бытовая деятельность человека.

Применение химических показате-лей для характеристики качества воды обусловлено тем, что другие методы не всегда дают точные количественные показатели загрязнений. “Загрязнение есть неблагоприятное изменение окру-жающей среды, которое целиком или частично является результатом челове-ческой деятельности, прямо или косвенно изменяет распределение приходящей энергии, уровни радиации, физико-хи-мические свойства окружающей среды и условия существования живых существ. Эти изменения могут влиять на человека прямо или через сельскохозяйственные ресурсы, воду или другие биологические вещества. Они также могут воздейство-вать на человека, ухудшая физические свойства объектов, находящихся в его собственности, условия отдыха на при-роде и обезображивая ее саму” — такое определение загрязнения было дано в докладе специальной комиссии Белого дома США в 1965 г. Доклад назывался “Чтобы восстановить окружающую сре-ду...” [1].

Химическое загрязнение окружающей среды представляет собой изменение при-

родных химических показателей воды за счет увеличения содержания токсических веществ или примесей как неорганичес-кой (тяжелые металлы, минеральные соли, кислоты, щелочи и другие вредные вещества), так и органической природы (нефть и нефтепродукты, органические растворители, синтетические поверх-ностно активные вещества, пестициды, фенолы и др.) [12].

Химический состав воды водоемов- охладителей тепловых и атомных элект-ростанций очень разнообразен, соответ-ствует почвенно-геологическим и клима-тическим особенностям соответствующих ландшафтных зон, районов и определяет-ся источниками их питания. Кроме того, значительное влияние на него оказывают антропогенные факторы — промыш-ленные и хозяйственно-бытовые стоки, условия эксплуатации водоемов-охла-дителей [2].

Общая характеристика Ташлык-ского водоема-охладителя. Ташлыкское водохранилище Южноукраинской АЭС было создано в результате строительства плотины в засоленной балке Ташлык в 1979–1980 гг. Наполнение водоема про-исходило за счет р. Южный Буг. Террито-риально водохранилище расположено по левому берегу реки возле г. Южноукра-инск Николаевской области. В полном объеме его функционирование началось в 1982 г. [2, 3].

Площадь при НПУ (99,5 м) состав-ляет около 860 га, объем — 86 млн м3. Для поддержания необходимого уровня осуществляется подпитка водоема из р. Южный Буг общей величиной в 3,6 м3/с.

ГИДРОХИМИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ ТАШЛЫКСКОГО ВОДОЕМА-ОХЛАДИТЕЛЯ ЮЖНОУКРАИНСКОЙ АЭС

УДК [(502.51: 504.5): 574.64] (285.3) (477)


П.Г. Шевченко1, Ю.М. Сытник2, Н.В. Олексиенко3, Н.А. Борбат3

1 Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

2 Институт гидробиологии НАН Украины, г. Киев 3 Институт рыбного хозяйства УААН, г. Киев

Представлены результаты гидрохимических исследований Ташлыкского водоема-охладителя Южноукраинской АЭС за 1997–2001 гг.


Максимальная глубина отмечается в при-плотинной части — 46 м (в районе мос- та — 33 м). В центральной и в верховье — преобладают глубины 10–15 м. Длина водохранилища — 9,65 км, средние шири-на и глубина — соответственно 0,9 км и 10 м. Вся береговая зона укреплена ка-менно-гранитной насыпью, а мелководья с зарослями растительности макрофитов везде почти отсутствуют или расположе-ны в верховье, за исключением погру-женной и плавающей, которая имеется в средней и, особенно, верхней части по 2–3-метровой изобате глубины [2].

Водоем условно разделен на три раз-личных участка: приплотинный площадью 142 га, пристанционный — 188 и верхний или хвостовой (наименее проточный) — 530 га. По температурному режиму на-иболее теплым является пристанцион-ный участок — иногда в летние месяцы вода прогревается до 39–40°С (обычно 35–36°С). В этой части стратификация температуры практически отсутствует — разница у поверхности в сравнении с придонным слоем составляет 2,3–3,5°С. В приплотинной части термика понижается на 3–4°С, а перепады температуры при глубинах 26–28 м достигают 20. Даже в наиболее жаркие летние месяцы здесь вода не прогревается выше 11–12°С, т.е. с каждым метром глубины температура воды снижается на 2–3°С, особенно в зоне скачка. С удалением от места сброса к вершине водоема происходит более ин-тенсивное понижение термики до 6–8°С, однако разница между поверхностью и дном не превышает 5–7 [2].

Ежегодные поступления речных на-носов и иловых отложений составляют от 3 до 20 мм. По своему гидрохими-ческому составу вода является сульфат-но-магниевой и хлоридно-натриевой с повышенной минерализацией в среднем до 1500 мг/дм3. Последнее обусловлено вымыванием солей высокоминерализо-ванной балки Ташлык, интенсивностью подпитки пресной водой из р. Южный Буг и воздействием поливного земледелия Юга Украины. В течение года в водоем заносится существенное количество суль-фатов, хлоридов, бикарбонатов, карбо-натов и других неорганических веществ. По этим показателям наблюдается превы-шение оптимальных рыбохозяйственных

нормативов, однако эти величины вполне допустимы для рационального ведения рыбного хозяйства [2–6].

По эколого-санитарной классифика-ции качества водной среды Ташлыкское водохранилище перешло из разряда воды “достаточно чистая” по отдельным пока-зателям в разряд “cлабо загрязненная”. В целом вода соответствует классу удо-влетворительной чистоты с некоторыми оговорками.

Следовательно, имеющиеся неблаго-приятные тенденции объясняются неза-вершенностью строительства оборотной системы технического водоснабжения в полном объеме (создана лишь первая ее очередь — Ташлыкское водохранилище). Существует тепловая и техногенная пе-регруженность водоема-охладителя, что приводит к постепенному ухудшению качества водной среды [5, 6].

По продукционным возможностям водоем приближается к эвтрофному. Фитопланктон насчитывает 64 вида во-дорослей 5-ти таксономических групп (синезеленые, пирофитовые, диатомо-вые, эвгленовые и зеленые). Средняя численность и биомасса фитопланктона составляет соответственно 6 млн кл./дм3 и 4 г/м3 минимальная — осенью и мак-симальная — летом и зимой. Зоопланк-тон насчитывает 25 различных видов, относящихся к коловраткам, ветвисто-усым, а также веслоногим ракообразным. Средняя численность и биомасса были низкими и соответственно равнялись 19,5 тыс. экз./м3 и 0,39 г/м3 (минималь-ная — зимой, максимальная — осенью). Состав зообентоса определяется че- тырьмя группами — хирономидами, личинками насекомых, брюхоногими моллюсками и ракушковыми ракообраз-ными. Средняя численность и биомасса зообентоса составляла соответственно 416 экз./м2 и 14,8 г/м2 (доминировали моллюски) [2].

Видовой состав ихтиофауны насчи-тывал 15–16 различных таксонов, относя-щихся к 5 семействам. Наиболее числен-ными промысловыми рыбами являются толстолобы (белый и пёстрый), карась серебряный, сомик канальный, сазан (карп), а также и уклея. В определен-ные периоды времени в водохранилище встречаются в значительно меньшем

Шевченко П.Г., Сытник Ю.М., Олексиенко Н.В., Борбат Н.А.


количестве сом, судак, плотва, лещ, а еди-ничными экземплярами — белый амур и реофилы (даже очень редкий вид — бы-стрянка русская). Среди непромысловых видов рыб преобладали амурский чебачок и овсянка [7].

Численность сеголетней молоди нахо-дилась на уровне в среднем 60 экз./225 м2 облова мальковой волокушей (минималь-ная — зимой, максимальная — летом в верхней, а также средней частях водо-хранилища) [7].

Интенсивность питания рыб в те-чение всего года достаточно высокая. Однако для одних видов максимум при-ходится на лето и осень (сазан, сомик и чебачок), а для других — на зиму и лето (уклея, лещ, плотва и др.) [7].

Промысловая рыбопродуктивность водохранилища, по данным анализа уло- вов различных орудий лова в 1997– 2001 гг., составляла от 20 до 30 кг/га. Причем фактическая промысловая ры-бопродуктивность определяется только выловом растительноядных рыб (10– 15 кг/га в год). Остальная рыбная про-дукция (10–15 кг/га), определяемая ка- нальным сомиком, карасем серебряным, сомом, судаком, сазаном, лещем и укле-ей, практически промыслом не изыма- ется [7].

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫВ 1997–2001 г. изучали химические

показатели качества воды Ташлыкcкого водохранилища и их соответствие рыбо-хозяйственным нормативам в январе, июле и октябре. Пробы воды отбирались из поверхностного слоя воды Ташлыкско-го водоема-охладителя Южноукраинской АЭС в различные сезоны в 1997–2001 гг. Отбор и определение основных гидрохи-мических показателей проводились по общепринятым методикам [8–10].

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЙ И ИХ ОБСУЖДЕНИЕ

Химический состав воды Ташлыкско- го водохранилища — охладителя Южно-украинской АЭС определяется прежде все-го региональными физико-географичес-кими факторами, составом вод р. Южный Буг, из которой происходит постоянное пополнение водоема, а также условиями эксплуатации последнего [2].

Ионно-солевой состав воды в Таш-лыкском водохранилище сформировал-ся под влиянием нескольких факторов. Во-первых, главное значение имела р. Южный Буг, воды которой заполнили и постоянно подпитывают его [2–7, 11]. Во-вторых, значительное воздействие в период становления гидрологического и гидрохимического режимов оказыва-ли засоленная (с минерализацией воды выше 5 г/дм3) балка Ташлык, на основе которой сооружен водоем, а также по-верхностные и подземные воды с высокой степенью минерализации, основными компонентами которых являются суль-фаты и хлориды, что характерно для южных регионов Украины [2–7].

В первые годы существования во-дохранилища с ростом величин ми-нерализации класс вод изменялся от гидрокарбонатно-кальциевого до суль-фатно-натриевого. Постоянное поступле-ние вод из реки, достаточно хорошая их циркуляция в водоеме способствовали распределению солей как по акватории, так и по глубине без особых закономер-ностей [5, 6].

В 1985–1986 гг. несколько снизились величины минерализации и концентра-ции главных ионов, класс вод изменялся от сульфатно-магниевого до хлоридно-натриевого [5, 6].

По классификации О.А. Алёкина [8], воды Ташлыкского водохранилища сле-дует отнести к жестким, а в отдельные периоды — к очень жестким.

В табл. 1 и 2 приведены сравнитель-ные результаты по основным гидрохи-мическим показателям воды Ташлык-ского водохранилища по результатам, приведенным в доступной нам научной литературе и материалам наших иссле-дований. За последние годы (начиная от 1992 г., когда проводились исследования) можно констатировать возрастание сум-мы ионов, сульфатов и незначительно количество кальция. Причем необходимо отметить, что резко возросло количество сульфатов. Результаты таблиц свидетель-ствуют об определенной стабилизации содержания биогенных и органических веществ в воде водохранилища.

В 1997–2001 гг. изучали химические показатели качества воды Ташлыкcкого водохранилища и их соответствие ры-



Таблица 1. Содержание главных ионов в воде Ташлыкского водохранилища по годам [2, 5, 6]

Õèìè÷åñêèå ïîêàçàòåëè

Êîíöåíòðàöèÿ

1980 1980–1984 1985–1986 1990–1992 1997–2001*

min max min max min max min max min max

Ñóììà èîíîâ, ìã/ äì3 738 738 707 4493 762 1266 842 1730 1426 1920

Ñóëüôàòû, ìã/äì3 163 165 52 2770 179 467 110 778 430 1380

Õëîðèäû, ìã/ äì3 157 161 36 245 130 189 187 268 159 208

Êàëüöèé, ìã/ äì3 56 60 56 74 - - 64 70 33 75

Ìàãíèé, ìã/ äì3 45 54 40 54 - - 76 122 43 112

* Результаты наших исследований.

Таблица 2. Содержание биогенных и органических веществ в воде Ташлыкского водохранилища по годам [2, 5, 6]

Õèìè÷åñêèå ïîêàçàòåëè

Êîíöåíòðàöèÿ

1981 1980–1984 1985–1986 1990–1992 1997–2001*

min max min max min max min max min max

ðÍ 7,6 7,6 7,60 8,25 7,57 8,23 8,0 8,0 7,56 7,80

Àììîíèéíûé açîò, ìã N/äì3 0,33 0,50 0,15 2,48 0,18 2,11 0,10 1,44 0,04 0,18

Íèòðàòû, ìã N/äì3 0,83 0,83 0,30 2,00 0,11 1,42 0,45 0,85 0,20 1,95

Íèòðèòû, ìã N/äì3 0,028 0,255 0,001 0,255 0,03 0,062 0,009 0,010 0,001 0,05

Ôîñôàòû, ìã Ð/äì3 0,00 0,00 0,00 0,066 0,00 0,085 0,009 0,057 0,064 0,34

ÏÎ, ìã Î/äì3 6,0 6,6 3,0 8,0 6,0 10,0 7,2 7,8 2,80 9,80

ÁÎ, ìã Î/äì3 17,8 67,8 18,0 68,0 12,0 83,0 36,9 101,5 15,90 93,00

* Результаты наших исследований.

бохозяйственным нормативам зимою, летом и осенью. Исследования прово-дили на водохранилище в январе в 4-х точках, а в июле и октябре — в 6-ти. Результаты исследований представлены в табл. 3–5.

Необходимо подчеркнуть, что в степ-ной зоне, где расположено Ташлыкское водохранилище, с поверхностным и по-дземным стоком выносится большое ко-личество неорганических соединений — сульфатов, хлоридов, бикарбонатов, кар-бонатов. Минерализация поверхностных и грунтовых вод в этой зоне достаточно высока [2]. Этим можно объяснить посто-янство превышения рыбохозяйственных нормативов по вышеуказанным химичес-ким элементам и ряду показателей.

ВЫВОДЫПо результатам проведенных иссле-

дований в 1997–2001 гг. можно утверж-дать, что динамика изучавшихся нами гидрохимических показателей следую-щая:

• аммонийный азот: от января к ию-лю количество фиксируемых ионов как минимальное, так и максимальное прак-тически не изменилось и возросло от лета к осени (октябрь) в 3 раза (по мах);

• нитраты: высокие величины, зафик-сированные в январе, снизились более чем в 2 раза летом и выросли осенью, превысив даже зимние показания;

• нитриты: также снизилось (по мак-симальной величине), содержание от зимы к лету их очень сильно возросло (по



Таблица 3. Химические показатели воды Ташлыкского водохранилища в 1997 г.

Õèìè÷åñêèå ïîêàçàòåëèÊîíöåíòðàöèÿ

Ðûáîõîç. íîðìàòèâû

Ñòåïåíü ñîîòâåòñòâèÿ

min max min max

ðÍ 7,56 7,80 6,5–8,5 Äà Äà

Àììîíèéíûé àçîò, ìã N/äì3 0,04 0,18 äî 1,00 Äà Äà

Íèòðàòû, ìã N/äì3 0,20 1,95 äî 2,00 Äà Äà

Íèòðèòû, ìã N/äì3 0,0016 0,05 äî 0,05 Äà Äà

Ôîñôàòû, ìã Ð/äì3 0,064 0,34 äî 0,50 Äà Äà

Æåëåçî îáùåå, ìã/äì3 ≤0,05 0,05 äî 2,0 Äà Äà

Êàëüöèé, ìã/äì3 33,1 75,20 40,0–60,0 Äà Ïðåâ. â 1,25

Ìàãíèé, ìã/äì3 42,60 112,50 äî 30 Ïðåâ. â 1,4 Ïðåâ. â 3,75

Õëîðèäû, ìã/äì3 159,0 208,0 25–40 Ïðåâ. â 3,98 Ïðåâ. â 5,2

Ñóëüôàòû, ìã/äì3 430,0 1380,0 10–30(1000)

Ïðåâ. â 14,3 Ïðåâ. â 46,03

Ñóõîé îñòàòîê ðàñòâîðåííûõ âåùåñòâ, ìã/ äì3 1426,0 1920,0 3000–1000 Ïðåâ. â 1,4 Ïðåâ. â 1,9Îáùàÿ æåñòêîñòü, ìã-ýêâ./äì3 6,75 13,00 1,5–1,7 Ïðåâ. â 4,5 Ïðåâ. â 8,67

ÏÎ, ìãÎ/äì3 2,8 9,80 10,0–15,0 Äà Äà

ÁÎ, ìã Î/äì3 15,90 93,60 äî 50,0 Äà Ïðåâ. â 1,87

Î2, ìã/äì3 5,17 10,1 äî 4,0–6,0 Äà Äà

Òåìïåðàòóðà, Ñ° 21,0 36,0 0–30,0 Äà Ïðåâûøàåò îïòèìóì


Õèìè÷åñêèå ïîêàçàòåëè Êîíöåíòðàöèÿ Ðûáîõîç. íîðìàòèâû

Ñòåïåíü ñîîòâåòñòâèÿ ðûáîõîçÿéñòâåííûì ÏÄÊ

Àììèà÷íûé àçîò, ìã/äì3 0,52 äî 1,0 Íå ïðåâûøàåò

Àçîò íèòðèòíûé, ìã/äì3 0,007 0,05 Íå ïðåâûøàåò

Àçîò íèòðàòíûé, ìã/äì3 0,38 äî 2,0 Ïðåâûøàåò

Ôîñôàòû, ìã Ð/äì3 0,04 äî 0,50 Íå ïðåâûøàåò

Æåëåçî îáùåå, ìã/äì3 0,05 äî 2,0 Íå ïðåâûøàåò

Êàëüöèé, ìã/äì3 65,1 40,0–60,0 Ïðåâûøàåò

Ìàãíèé, ìã/äì3 85,1 äî 30 Ïðåâûøàåò

Õëîðèäû, ìã/äì3 212,7 25–40 Ïðåâûøàåò

Ñóëüôàòû, ìã/äì3 313,1 10–30(1000)

Ïðåâûøàåò

Ñóõîé îñòàòîê ðàñòâîðåííûõ âåùåñòâ, ìã/äì3 1061,6 3000–1000 Íå ïðåâûøàåò

Îáùàÿ æåñòêîñòü, ìã-ýêâ./äì3 10,25 1,5–1,7 Ïðåâûøàåò




Õèìè÷åñêèå ïîêàçàòåëèÊîíöåíòðàöèÿ Ðûáîõîç.

íîðìàòèâû

Ñòåïåíü ñîîòâåòñòâèÿ ðûáîõîçÿéñòâåííûì

min max min max

ßíâàðü, 2001 ã.

ðÍ 7,62 7,62 6,5–8,5 Äà Äà





Æåëåçî îáùåå, ìã/äì3 ≤0,05 ≤0,05 äî 2,0 Äà Äà

Êàëüöèé, ìã/äì3 65,10 75,20 40,0–60,0 Ïðåâ. â 1,09 Ïðåâ. â 1,25

Ìàãíèé, ìã/äì3 42,60 112,50 äî 30 Ïðåâ. â 1,4 Ïðåâ. â 3,75

Õëîðèäû, ìã/äì3 159,0 208,0 25–40 Ïðåâ. â 3,98 Ïðåâ. â 5,2

Ñóëüôàòû, ìã/äì3 1248,0 1380,0 10–30(1000)

Ïðåâ. â 41,6 Ïðåâ .â 46,03

Ñóõîé îñòàòîê ðàñòâîðåííûõ âåùåñòâ, ìã/äì3 1574,0 1920,0 3000–1000 Ïðåâ. â 1,5 Ïðåâ. â 1,9

Îáùàÿ æåñòêîñòü, ìã-ýêâ./äì3 6,75 13,0 1,5–1,7 Ïðåâ. â 4,5 Ïðåâ. â 8,67

ÏÎ, ìã Î/äì3 6,60 9,80 10,0–15,0 Äà Äà

ÁÎ, ìã Î/äì3 52,00 93,60 äî 50,0 Ïðåâ. â 1,04 Ïðåâ. â 1,87

Î2, ìã/äì3 6,3 7,6 äî 4,0–6,0 Äà Äà

Òåìïåðàòóðà, Ñ° 21,0 24,5 0–30,0 Äà Äà

Èþëü 2001 ã.

ðÍ 7,56 7,80 6,5–8,5 Äà Äà






Êàëüöèé, ìã/äì3 33,1 51,1 40,0–60,0 Äà Äà

Ìàãíèé, ìã/äì3 96,1 107,60 äî 30 Ïðåâ. â 3,2 ð. Ïðåâ. â 3,6 ð.

Õëîðèäû, ìã/äì3 184,3 188,3 25–40 Ïðåâ. â 4,6 ð. Ïðåâ. â 4,7 ð.

Ñóëüôàòû, ìã/äì3 532,0 592,0 10–30(1000)

Ïðåâ. â 17,7 ð. Ïðåâ. â 19,7 ð.

Ñóõîé îñòàòîê ðàñòâîðåííûõ âåùåñòâ, ìã/äì3 1533,0 1565,0 3000–1000 Ïðåâ. â 1,5 ð. Ïðåâ. â 1,6 ð.

Îáùàÿ æåñòêîñòü, ìã-ýêâ./äì3 10,45 10,50 1,5–1,7 Ïðåâ. â 1,5 ð. Ïðåâ. â 1,5 ð.



Õèìè÷åñêèå ïîêàçàòåëèÊîíöåíòðàöèÿ Ðûáîõîç.

íîðìàòèâû

Ñòåïåíü ñîîòâåòñòâèÿ ðûáîõîçÿéñòâåííûì

min max min max

ÏÎ, ìã Î/äì3 3,90 8,50 10,0–15,0 Äà Äà

ÁÎ, ìã Î/äì3 15,90 42,40 äî 50,0 Äà Äà

Î2, ìã/äì3 5,17 9,25 äî 4,0–6,0 Äà Äà

Òåìïåðàòóðà, Ñ° 30,5 36,0 0–30,0 Äà ïðåâûøàåò îïòèìóì

Îêòÿáðü 2001 ã.

ðÍ 7,64 7,80 6,5–8,5 Äà Äà






Êàëüöèé, ìã/äì3 56,0 56,1 40,0–60,0 Äà Äà

Ìàãíèé, ìã/äì3 92,1 94,8 äî 30 Ïðåâ. â 3,1 ð. Ïðåâ. â 3,2 ð.

Õëîðèäû, ìã/äì3 175,0 178,7 25–40 Ïðåâ. â 4,4 ð. Ïðåâ. â 4,5 ð.

Ñóëüôàòû, ìã/äì3 430,0 485,2 10–30(1000)

Ïðåâ. â 14,3 ð. Ïðåâ. â 16,2 ð.

Ñóõîé îñòàòîê ðàñòâîðåííûõ âåùåñòâ, ìã/äì3 1426,0 1463,0 3000–1000 Ïðåâ. â 1,4 ð. Ïðåâ. â 1,5 ð.

Îáùàÿ æåñòêîñòü, ìã-ýêâ./äì3 10,6 10,6 1,5–1,7 Ïðåâ. â 6,2 ð. Ïðåâ. â 6,2 ð.

ÏÎ, ìã Î/äì3 2,8 4,0 10,0–15,0 Äà Äà

ÁÎ, ìã Î/äì3 18,1 23,4 äî 50,0 Äà Äà

Î2, ìã/äì3 7,2 10,1 äî 4,0–6,0 Äà Äà

Òåìïåðàòóðà, °Ñ 22,1 28,0 0–30,0 Äà Äà

Окончание табл. 5

мах), в 25 раз осенью, последняя величи-на зафиксирована на уровне ПДК;

• фосфаты: количество значительно снизилось от января к июлю, затем воз-росло к октябрю;

• железо общее: на протяжении года практически не зафиксировано изме-нений в пределах = 0,05 мг/дм3 или ≤0,05 мг/дм3;

• кальций: зимние показатели незна-чительно превышали рыбохозяйственные нормативы, к июлю содержание данного элемента в воде снизилось и несколько

возросло к октябрю, однако не превысив нормативов;

• магний: данный элемент содержит- ся в концентрациях, постоянно превыша-ющих рыбохозяйственные нормативы, от зимы к осени идет постепенное умень-шение фиксируемых концентраций (по максимальным показателям);

• хлориды: количество хлор-иона по-стоянно превышает требования к качеству воды водоемов рыбохозяйственного назна-чения, максимумы фиксируемых величин снизились от зимы к лету и осени.



ЛИТЕРАТУРА 1. Рамад Р. Основы прикладной экологии. — Л.: Гидрометеоиздат, 1981. — С. 166–167. 2. Гидробиология водоемов-охладителей тепловых и атомных электростанций Украины /

А.А. Протасов, О.А. Сергеева, С.И. Кошелева и др.; Отв. ред. М.Ф. Поливанная. — К.: Наукова думка, 1991. — 192 с.

3. Ромась М.І. Гідрохімія водних об’єктів атомної і теплової енергетики: Монографія. — К.: ВПЦ Київський університет, 2002. — 532 с.

4. Горєв Л.М., Пелешенко В.І., Хільчевський Х.К. Гідрохімія України. — К.: Вища школа, 1995. — 307 с.

5. Кошелева С.И., Гайдар Е.М. Формирование химического состава вод водоема-охладителя Южноукраинской АЭС в период его становления / Редакция “Гидробиологического журнала” АН УССР. — К., 1987. — 11 с. Депонирована в ВИНИТИ 9.01.1987, № 7832-В 87.

6. Кошелева С.И., Гайдар Е.М. Химический состав и качество воды Ташлыкского водохранилища-охладителя Южноукраинской АЭС // Гидробиол. журнал. — 1990, № 5. — С. 94–99.

7. Шевченко П.Г., Гонта О.Б. Видовий склад та стан іхтіофауни водойм Південноукраїнського енергетичного гідрокомплексу р. Південний Буг // Рибне господарство. — 2004. — Вип. 63. — С. 265–268.

8. Алекин О.А. Основы гидрохимии. — Л.: Гидрометеоиздат, 1970. — 444 с. 9. Алекин О.А. Руководство по химическому анализу вод суши. — Л.: Гидрометеоиздат, 1973.

— 270 с. 10. Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод / О.М. Арсан, О.А. Давидов,

Т.М. Дьяченко, М.Ю. Євтушенко, В.М. Жукінський, Н.І. Кірпенко, Л.С. Кіпніс, В.Г. Кленус, І.М. Коновець, П.М. Линник, А.В. Ляшенко, Г.М. Олійник, О.В. Пашкова, О.О. Протасов, А.А. Силаєва, Ю.М. Ситник, Ю.О. Стойка, В.М. Тімченко, Т.М. Шаповал, П.Г. Шевченко, В.І. Щербак, В.І. Юришинець, В.М. Якушин; За ред. акад. НАН України В.Д. Романенка; Інститут гідробіології НАН України. — К.: ЛОГОС, 2006. — 408 с.

11. Севастьянов В.И. Экологическое районирование акваторий водохранилищ энергокомплек- сов // Водные ресурсы. — 1987. — № 4. — С. 59–64.

12. Сытник К.М., Брайон А.В., Городецкий А.В. Биосфера. Экология. Охрана природы: Справочное пособие / Под ред. акад. К.М. Сытника. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 410–419.

ГІДРОХІМІЧНИЙ СТАН ТАШЛИЦЬКОЇ ВОДОЙМИ-ОХОЛОДЖУВАЧА ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОЇ АЕС

П.Г. Шевченко, Ю.М. Ситник, Н.В. Олексієнко, Борбат М.О.

Викладено результати гідрохімічних досліджень Ташлицької водойми-охолоджувача Пів-денноукраїнської АЕС за 1997–2001 рр.

HYDROCHEMICAL CONDITION OF TASHLIK RESERVOIR-COOLER OF PIVDENNO-UKRAINS’KA NUCLEAR POWER PLANT

P. Shevchenko, Yu. Sytnik, N. Oleksienko, Borbat N.

Result of the hydrochemical investigation of Tashlik reservoir-cooler of Pivdenno-Ukrains’ka Nuclear Power Plantin 1997–2001 are presented.



Поряд із штучним відтворенням од-ним з ключових завдань, що визначають ефективність впровадження нетрадицій-них об’єктів рибництва в аквакультуру, є вирощування їх різновікової молоді до життєстійких стадій. Необхідність застосування окремого технологічного етапу вирощування життєстійкої молоді північноамериканського представника осетроподібних риб — веслоноса зумов-лена низьким рівнем виживання цього-літок цього інтродуцента при зарибленні ставів непідрощеними личинками, на що неодноразово звертали увагу в літе-ратурі [1, 2].

Відомих успіхів у роботах з рибо-господарського освоєння веслоноса, в тому числі в розробленні технологічних прийомів вирощування його молоді до життєстійких стадій, в останні кілька де-сятиліть було досягнуто в Росії. При цьому переважну більшість експериментів з ви-рощування молоді до моменту її випуску в стави здійснено в умовах господарств південних регіонів, розташованих у VI зоні рибництва (Краснодарський край, Астраханська область). У багатьох випад-ках підрощування личинок відбувалось на базі осетрових риборозплідних заводів, на яких найлегше створити потрібні умови

для вирощування молоді представників осетроподібних риб.

Результати цих експериментів до-вели можливість використання з метою підрощування личинок веслоноса, крім пластикових басейнів різної конструкції з прямоточною системою водопостачання, також бетонних дафнієвих басейнів на осетрових заводах, установок з елемен-тами замкнутого циклу водопостачання та установлених у водоймах каркасних дерев’яних садків, обтягнутих сіткою з неіржавної сталі, латуні або капрону. Іноді для підрощування личинок весло-носа з успіхом використовували апарати типу “Амур”. Порівняльним аналізом виявлено значну залежність результатів підрощування від температури води. Там, де на момент підрощування температура води, що перебувала в межах сприятли-вих для молоді веслоноса величин, була вищою, показники росту і виживання риб зростали. До основних чинників, що впливають на ефективність підро-щування личинок веслоноса, слід також віднести гідрохімічні параметри сере-довища, насамперед кисневий режим, та організацію повноцінної годівлі риб як живими кормовими організмами, так і штучними комбікормами різних рецеп-

ТЕХНОЛОГІЇ В АКВАКУЛЬТУРІ

УДК 639.3:597.44

ДОСВІД ПІДРОЩУВАННЯ ЛИЧИНОК ВЕСЛОНОСА У РИБНИЦЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ УКРАЇНИ

О.М. Третяк


Наведено результати експериментів з вирощування личинок веслоноса (Polyodon spathula (Walb.)) в умовах репродукторів коропових рибницьких господарств України. За 15–35 діб ви-рощування в басейнах з густотою посадки 2–5 тис. екз./м3 молодь веслоноса досягала середньої маси 299,16–1823,60 мг. Вихід від посадки в середньому за варіантами дослідів змінювався у межах 35,73–77,23%. Найвищим рівнем виживання риб характеризувались експерименти з годівлею личинок живими зоопланктонними організмами, біомаса яких у басейнах стано-вила в середньому до 30 мг/л. Високі показники виживання риб одержано також у дослідах із змішаними варіантами годівлі личинок (до 70,35%). Проаналізовано особливості росту та живлення личинок веслоноса в період вирощування. Визначено вплив умов середовища на

ефективність процесу їх вирощування до життєстійких стадій.


тур. У різних варіантах дослідів за 10– 40 діб вирощування молодь веслоно-са досягала середньої маси від 120 до 1670 мг за виживання в межах 10–80% (здебільшого до 40–50%) [3–15].

Науковий супровід рибогосподар-ського освоєння веслоноса в південному регіоні України здійснюється науковцями Херсонського державного аграрного уні-верситету під керівництвом професора І.М. Шермана [16]. Впродовж останніх років цією групою дослідників на базі Дніпровського виробничо-експеримен-тального осетрового риборозплідного заводу проведено серію оригінальних експериментів з вивчення впливу гус-тоти посадки та режиму годівлі личинок веслоноса на ефективність процесу їх підрощування в умовах басейнів з пря-моточною системою водопостачання.

З урахуванням пріоритетного зна-чення для України ставового рибництва, в якому, на нашу думку, існують основні перспективи розвитку аквакультури вес-лоноса, значний інтерес належить роз-робленню надійних методів вирощування життєстійкої молоді цього інтродуцента в умовах звичайних коропових господарств, розташованих у різних фізико-географіч-них зонах, у тому числі в центральних та північних регіонах країни.

Зважаючи на це, нами проведено низку експериментів в умовах ставових господарств Черкаської та Сумської об-ластей [17–19]. Їх узагальнені результати представлено в цій статті.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДослідження проводили в період

2000–2008 рр. на базі господарства “Гір-ський Тікич” ВАТ “Черкасирибгосп” та рибцеху “Суми” ВАТ “Сумирибгосп”.

Експериментальним матеріалом були вільні ембріони та різновікова молодь веслоноса в процесі підрощування до життєстійких стадій.

У господарстві “Гірський Тікич” віль-них ембріонів після вилуплення з ікри до їх переходу на екзогенне живлення витримували в пластикових басейнах “ИЦА-2” (2×2×0,5 м). У таких самих басей-нах у подальшому підрощували личинок. Густоту їх посадки в басейни визначали шляхом прямого обліку. Підрощування личинок у басейнах тривало 15–35 діб

за початкової густоти посадки в межах 2–5 тис. екз./м3 та сталої проточності води до 16 л/хв. У різних варіантах до-слідів личинок вирощували з годівлею живими зоопланктонними організмами (переважно Daphnia) та із змішаними ва-ріантами годівлі з використанням живих зоопланктерів, збережених у замороже-ному стані ракоподібних (Cyclops, Мoina), подрібненого трубочника (Tubificidae) та з додаванням штучного стартового корму “Perla Pro Larvae” в різних співвідношен-нях зазначених компонентів.

У рибцеху “Суми” для короткостро-кового (7 діб) підрощування личинок веслоноса використовували плавучі сад-ки об’ємом 1 м3 (1,5×1×0,7 м), виготов-лені з капронового сита з розміром вічка 0,7 мм. Садки закріплювали на плавучих дерев’яних рамках, установлених у спеці-ально підготовленому зимувальному ста-ву площею 0,8 га. Підрощування личинок проводили за початкової густоти посадки 1,2–1,3 тис. екз./м3. Личинок годували живими зоопланктонними організмами (переважно Daphnia та Bosmina).

Вихід підрощеної молоді в усіх варіан-тах дослідів визначали шляхом прямого обліку. Контроль росту личинок здійсню-вали кожні 3–5 діб. Під час камеральної обробки експериментального матеріалу використовували бінокуляр МБС-1, тор-сіонні та аптечні терези.

Питому швидкість добового росту риб обчислювали за формулою, запро-понованою І.І. Шмальгаузеном (1935) у перетвореному Г.Г. Вінбергом (1956) вигляді [20].

Cw = (lgM2 – lgM1)/(0,4343 (t2 – t1)),

де Cw — питома швидкість добового росту за масою тіла; М2 –М1 — кінцеве та початкове значення маси досліджуваних риб; t2–t1 — вік риб наприкінці та на по-чатку досліджуваного періоду; 0,4343 — модуль переходу від натуральних лога-рифмів до десяткових.

З метою визначення особливостей росту риб впродовж періоду вирощування користувалися також величинами абсо-лютного середньодобового приросту (М) та коефіцієнтом масонакопичення (Км), які обчислювали відповідно за форму-лами [21]:

М = (Мк – Мо)/t,

Третяк О.М.


Км = 3 (Мк1/3 – Mo

1/3)/t,де Мк — кінцева маса; Мо — початкова маса; t — період вирощування, діб.

У процесі вирощування молоді весло-носа з годівлею живими зоопланктерами за допомогою бінокуляра з окуляр-мікро-метром визначали розмірні групи кор-мових організмів, яким риби віддавали перевагу. Вивчення особливостей жив-лення риб, якісного складу зоопланктерів та підрахунки їх біомаси здійснювали з використанням загальновідомих методик, визначників та таблиць індивідуальної маси організмів.

Дослідження основних фізико-хіміч-них параметрів водного середовища про-водили, користуючись поширеними в рибництві методами.

Одержаний в результаті проведених експериментів цифровий матеріал підда-вався статистичній обробці за стандарт-ними комп’ютерними програмами.


Строки проведення експериментів з підрощування личинок веслоноса на базі господарства “Гірський Тікич” у різні роки (2000–2008 рр.) припадали

на другу-третю декади травня та першу-другу декади червня. Використовувався іхтіологічний матеріал як місцевого по-ходження (2002–2008 рр.), так і завезе-ний в Україну з Росії (2000 р.). У 2001 р. одночасно використовували власний та імпортований матеріал.

Басейни були обладнані верхньою роз-прискувальною подачею води, що давало змогу дещо оптимізувати кисневий режим у рибоводних місткостях. За постійної про-точності води в межах 10–16 л/хв повний водообмін у басейнах тривав близько 1,6–2 год

Графічне зображення динаміки се-редньодобових величин температури води в період підрощування личинок веслоноса представлене на рисунку. З гра-фіків видно, що в дослідах 2000–2001 рр. середньодобові значення температу-ри води, як правило, поступово підви-щувались до завершального періоду підро-щування від 15–16 до 19–21°С. Винятком була третя п’ятиденка експериментів 2000 р. та завершальний період дослідів 2001 р., коли середньодобова температура води після поступового підвищення до 17,5°С (2000 р.) та за межі 22°С (2001 р.), знижувалась на 1,0–2,5°С. Впродовж за-

14

Òåì

ïåðà

òóð

à, °

Ñ

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

Òðàâåíü ×åðâåíüÌ³ñÿöü

Динаміка середньодобових величин температури води в період підрощування личинок: 2000; 2001; 2002; 2007; 2008



значених років середні величини тем-ператури води за весь період підрощу-вання становили 17,6–18,1°С. Нижчий їх рівень було зареєстровано у 2000 р. Більш сприятливими температурними умовами характеризувався період ви-рощування молоді веслоноса 2002 р., коли середньодобова температура води не опускалась нижче 18,2–18,3°С і за весь досліджуваний період в обох варіантах дослідів становила 19,3–19,4°С, тобто на-ближалась до оптимальних величин. За різними літературними даними, темпера-турний оптимум для личинок веслоноса перебуває в межах 20–22 або 20–24°С. Водночас зазначається, що личинки вес-лоноса досить добре ростуть і за темпера-тури води 17–18°С [1, 11]. Дещо іншими були температурні показники в басейнах з личинками веслоноса впродовж періоду їх підрощування в 2007 та 2008 рр. У 2007 р. найбільш сприятливими темпе-ратурними умовами характеризувався початковий етап експериментів, коли середньодобова температура води пере-бувала в межах 20,3–24,2°С.

Протягом наступних 10 днів спосте-рігалось підвищення зазначеного показ-ника в середньому до 26,1°С, коли було зареєстровано абсолютний максимум температури води — 27°С. Середня темпе-ратура води за весь період підрощування становила 25,1°С. З літератури відомо, що з підвищенням температури води до 26°С швидкість росту личинок веслоноса може зростати, але водночас істотно збільшу-ються витрати кормів на одиницю при-росту і знижуються показники виживання риб, крім того, подальше підвищення температури води неприпустиме [22]. Разом з тим, існують літературні дані щодо успішного підрощування личинок веслоноса за середньої температури води 25,2°С (23,8–26,6°С) [23]. Сприятливими температурними параметрами середови-ща супроводжувався період підрощування личинок у 2008 р., протягом якого серед-ньодобові показники температури води змінювались в межах 17,7–22,7°С. При цьому середня її величина за весь період підрощування наближалась до 20,5°С. Протягом усіх років спостережень добові коливання температури води в басейнах з молоддю веслоноса не перевищували 2,5–3°С і в більшості становили 1–2°С.

Загальна сума тепла водного середовища залежала від тривалості періоду підрощу-вання та температурних умов конкрет-ного року і перебувала в межах 379–633 градусо-днів. Найменшими її величинами відрізнялись досліди 2002 та 2007 рр., що тривали, відповідно протягом 18–23 та 15 діб.

За весь період досліджень з підрощу-вання личинок веслоноса основні хімічні показники водного середовища басейнів у цілому відповідали біологічним вимогам молоді цього виду осетроподібних риб. Упродовж експериментів 2000–2002 рр. вміст розчиненого у воді кисню постійно перевищував 5,1–5,3 мг/л. Натомість у 2007 та 2008 рр. в окремі дні періоду підрощування личинок концентрація розчиненого у воді кисню зменшувалась до 4,5–4,9 мг/л. Найбільш характерною така ситуація була для другої половини періоду дослідів 2007 р. на фоні підви-щення температури води за межі 25,5°С. Як відомо, сприятливою концентрацією кисню у воді для личинок веслоноса вва-жається рівень не нижче 5–6 мг/л [1, 11]. У цьому зв’язку необхідно відзначити, що відсутність систем комплексної во-допідготовки, принаймні пристроїв для регулювання температурного та кисне-вого режимів, може створювати серйозні перешкоди в організації високоефектив-ного вирощування життєстійкої молоді осетроподібних риб в умовах заводських репродукторів коропових господарств України. Величина водневого показника (рН) води протягом усього періоду спо-стережень перебувала в межах 7,4–8,1, тобто зазвичай відповідала рекомен-дованим показникам для осетроподіб- них риб. Перманганатна окиснюваність води становила 6–15,2 мг О/л, що не виходить за межі існуючих нормативів. Загальна твердість води була в межах 3,4–5,7 мг-екв/л. Вода характеризувалась середньою мінералізацією із сумою іонів від 438,7 до 580,2 мг/л і за класифікаці- єю О.О. Альокіна належала до гідрокар-бонатного класу групи кальцію.

В експериментах 2000–2002 рр. личи-нок веслоноса годували лише живими зоо-планктонними організмами (переважно Daphnia longispina та D. magna). Разом з ними у басейни потрапляла певна кіль-кість інших зоопланктерів, насамперед,

Третяк О.М.


Bosmina longirostris та різновікові групи Cyclops sp. Проте їхня частка в загальній кількості згодованих рибам кормових організмів була незначною і не переви-щувала 8,3–10,6% (дослідження 2002 р.). У воді басейнів завжди була наявна не-значна кількість яєць безхребетних.

Лов кормових організмів здійснюва-ли спеціальними планктонними сачками у навколишніх водоймах (переважно ставах). Планктонні сачки були виго-товлені з млинового сита 30-х номерів, що давало змогу уникати уловлювання найдрібніших форм зоопланктерів, які не відіграють істотної ролі в живленні личинок веслоноса.

Для запобігання потраплянню у ба-сейни з молоддю веслоноса недоступних для неї за розмірами кормових гідро-біонтів, а також паразитів (насамперед аргулюсів та триходин) риб годували лише відфільтрованими зооплактерами. Фільтри для проціджування зоопланктону виготовляли з млинового сита різних номерів, що давало змогу регулювати розміри кормових організмів. У перші 5 діб підрощування у басейни випуска-ли зоопланктерів, які відфільтровува-лись (промивались) крізь млинове сито № 12–13. У подальшому розмір вічка фільтрів, крізь які проціджували кормові організми, поступово збільшували, дово-дячи наприкінці періоду підрощування до 2 мм. В усіх випадках з метою запобігання проникненню в басейни триходин від-фільтрованих за розміром зоопланктерів разом з водою зливали в неглибокі сачки, виготовлені з млинового сита № 27–30. Густу масу рачків, яка залишалась на сітці, відразу ж переносили у басейни з молоддю веслоноса або безпосередньо перед згодовуванням у відра заповнені водою, що надходила в інкубаційний цех. У процесі останнього відфільтровування із сирої маси зоопланктерів, окрім пара-зитів, вимивались найдрібніші форми кормових організмів, які не мають іс-тотного значення в живленні личинок веслоноса.

Вивчення розміру нижчих ракопо-дібних, згодованих личинкам веслоноса показало, що в басейни задавали різ- номанітні вікові групи рачків: дафній розміром 0,35–2,30 мм; босмін — 0,15–0,95 мм; циклопів — 0,10–2,10 мм. Пе-

реважна більшість дафній мала розмір 0,50–1,35 мм; босмін — 0,15–0,50 мм; циклопів — 0,60–0,90 мм. Великі форми рачків з довжиною тіла 1,80–2,30 мм потрапляли в басейни з личинками вес-лоноса в обмеженій кількості, що не пе-ревищувала 4,4–6,9% загальної кількості кормових ракоподібних. Через фільтри виготовлені з млинового сита № 12–13 відфільтровувались різновікові форми рачків розміром 0,10–1,75 мм. У подаль-шому із збільшенням вічка фільтрів, від-повідно збільшувались розміри найбіль-ших екземплярів кормових організмів.

Задавати живі корми розпочинали ще до переходу переважної більшості личинок на зовнішнє живлення (за 1,5– 2 доби). Це пов’язано з довготривалістю виходу ембріонів з оболонок і, як на-слідок, певними відмінностями періоду переходу окремих личинок на активне екзогенне живлення.

У процесі багаторічних спостережень було установлено, що найвищі показники росту та виживання риб за інших сприят-ливих умов середовища було досягнуто за біомаси доступних для личинок кормових організмів у басейнах на рівні до 30 мг/л. Безпосередньо в момент задавання живих кормів вона зростала до 70–80 мг/л і біль-ше. Саме за такої концентрації кормових зоопланктерів у басейнах досягали най-вищого виходу мальків з підрощування у 2002 р. (табл. 1). За таких умов відзначали також зменшення проявів канібалізму серед різнорозмірних личинок веслоно-са. Істотне збільшення відходу личинок спостерігали на початкових етапах під-рощування в умовах недостатньої їх за-безпеченості живими кормами, внаслідок низької інтенсивності розвитку нижчих ракоподібних у навколишніх водоймах, з яких здійснювали заготівлю кормових організмів (2000 р.).

На різних етапах підрощування, за по-требою личинок, задавання живих кормів здійснювали 3–5 разів на день. У періоди інтенсивного розвитку зоопланктону в ставах доцільно створювати резерв жи-вих кормів в окремо відведених басейнах безпосередньо в інкубаційному цеху.

За відсутності засобів для автомати-зованої годівлі стартовими кормосумі-шами істотною перевагою згодовування личинкам риб живих кормів є можливість



цілодобового забезпечення їх необхід-ною кількістю природної їжі. Зазначена обставина становить інтерес у зв’язку з дослідженнями добової ритміки живлення личинок веслоноса,у яких протягом доби в інтенсивності живлення виявлено три мінімуми: 14, 22 і 4-та год, і три макси-муми: 10–12, 18–20 і 24–2-га год [11].

З урахуванням відомих з літератури показників кормового коефіцієнта при згодовуванні личинкам веслоноса по-ширених форм зоопланктерів (Daphnia, Streptocephalus, Cyclops, Moina тощо) — в межах 6–7 одиниць, та виявлених нами закономірностей росту молоді цього виду осетроподібних риб установлено, що відносна величина добового раціону експериментальних груп риб у середньо-му за період підрощування наближалась до 35% їхньої маси. В періоди найбільш інтенсивного росту відносна величина добового раціону молоді веслоноса за споживанням живих зоопланктонних організмів може зростати до 40% і більше. Натомість під впливом комплексу нега-тивних факторів середовища (насамперед

погіршення температурного та кисневого режимів), а також на окремих етапах розвитку досліджуваних риб (початковий та завершальний етапи підрощування) середні величини цього показника мо-жуть зменшуватись до 30–20%.

У зв’язку з певним дефіцитом живих кормових зоопланктерів в експериментах 2007–2008 рр. було випробувано аль-тернативні варіанти змішаної годівлі личинок веслоноса з використанням до-ступних замінників живих кормів.

У 2007 р. вперше було зроблено спро-бу змішаної годівлі досліджуваних риб як живими представниками нижчих ракопо-дібних, так і попередньо заготовленими та збереженими в замороженому вигляді гіллястовусими рачками — переважно Moina та дрібними формами Daphnia (басейни № 3 і № 4). У контролі (басейни № 1 і № 2) личинок веслоноса годували тільки живими зоопланктерами. В обох варіантах дослідів у період від 11 до 18 год застосовували 3–4-разову годівлю риб живими кормовими організмами. В пе-ріоди давання живих кормів їх біомаса

Таблиця 1. Основні результати підрощування личинок веслоноса в басейнах

Ð³ê Íîìåð áàñåéíó

Ïåð³îä ï³äðîùóâàííÿ, ä³á

Ãóñòîòà ïîñàäêè, òèñ.

åêç./ì3

Ìàñà ï³äðîùåíîї ìîëîä³, ìãÂèõ³ä, %

M (M±m) Cv, % (n = 25)

2000 1 27 2 880* 33,452 27 2 1048* 38,00

2001 1 35 5 1605,60±133,48 41,57 43,042 35 5 1823,60±158,29 43,40 52,243 35 4 1725,60±135,79 39,35 38,484 35 4 1662,80±135,40 40,72 42,43

2002 1 18 5 486,12±49,14 50,54 80,302 21 5 537,48±52,95 49,26 74,163 21 2 670,80±73,61 54,87 61,904 23 2 754,64±72,52 48,05 75,10

2007 1 15 4 299,16±26,97 45,08 43,652 15 4 318,16±25,85 40,62 48,103 15 4 354,32±27,92 39,39 58,134 15 4 338,12±25,01 36,99 54,18

2008 1 25 4 1118,40±85,96 38,43 68,952 25 4 1039,60±81,37 39,13 70,353 25 4 897,56±82,55 45,98 65,304 25 4 996,40±87,98 44,15 62,73

* У 2002 р. середню масу риб визначили об’ємно-ваговим методом за загальною масою 50 екз. мальків.

Третяк О.М.


в басейнах зростала до 20–30 мг/л. В експерименті додатково тричі в пер-шій половині дня (в проміжку між 6 і 10-ю год) та двічі наприкінці доби (о 21 та 23-й год) у басейни давали розморо-жених зоопланктерів, добова норма яких на різних етапах підрощування личинок становила близько 15–25% маси риб.

За аналогією з вищенаведеною схе-мою годівлі в обох варіантах дослідів 2008 р. експериментальним групам ли-чинок веслоноса протягом усього періоду підрощування згодовували живих зоо-планктерів. Їх давали в басейни пере-важно тричі на день у період від 11 до 19-ї год, забезпечуючи біомасу до 20– 25 мг/л. У нічні години та вранці, внаслі-док виїдання рибами, кількість кормових організмів зменшувалась у 3–6 разів. У першому варіанті дослідів (басейни № 1 і № 2) протягом перших семи діб підрощування до досягнення личинками середньої маси 70–80 мг їм також згодо-вували розморожених веслоногих рачків (переважно дрібні та середньорозмірні форми Cyclops), а також починаючи з 3-ї доби підрощування — сиру масу по-дрібненого трубочника (Tubificidae), до-бова норма давання яких становила відпо-відно близько 15–20 та 10–15% маси риб. Обидва види корму згодовували окремо (по черзі), кожний — двічі вранці (від 6 до 10-ї год) та по два рази наприкінці доби (від 20 до 24-ї год). На наступному етапі підрощування личинок підгодовували в ті самі проміжки часу з аналогічною до попереднього періоду частотою даванок корму, але лише розмороженими ниж-чими ракоподібними з добовою нормою в межах близько 25–35% маси риб. У другому варіанті дослідів (басейни № 3 і № 4), починаючи з 7-ї доби підрощування у вигляді додаткової підкормки для личи-нок, що досягли на цей момент середньої маси 60–70 мг, використовували сухий корм “Perla Pro Larvae” (сирий проте- їн — 62%, сирий жир — 11%). Його да-вали в басейни по 4 рази — вранці (від 6 до 10-ї год) та після періоду згодову-вання живих кормів (від 20 до 24-ї год). Добову норму годівлі штучним кормом упродовж перших 4-х діб у міру звикання риб поступово збільшували від 5 до 10% їхньої маси. На близькому рівні середня величина цього показника перебувала

протягом наступних 6-ти діб підрощуван-ня до досягнення личинками веслоноса середньої маси 230–250 мг. Далі в про-цесі вирощування риб до середньої маси 500–550 мг добову норму годівлі поступо-во зменшували до 5% наявної іхтіомаси. В останні 5 діб при дорощуванні молоді веслоноса до середньої маси близької до 900–1000 мг відбувалось послідовне зменшення добової дози давання сухого корму — до 3% маси риб.

Перед згодовуванням личинкам риб трубочника його рекомендується про-тягом 3-х діб витримати під чистою про-точною водою, регулярно (багаторазово впродовж доби) відокремлюючи відмер-лих червів. Слід також враховувати, що личинки веслоноса найактивніше по-їдають корми, поки вони перебувають у товщі води в завислому стані. З дна корм риби беруть вкрай неохоче. Тому згодовування кожної даванки всіх ви-пробуваних додаткових видів корму ви-конували протягом тривалого часу (іноді більше 5–6 хв), дрібними порціями у місцях найбільшої концентрації личинок у басейнах.

Під час підрощування личинок вес-лоноса в басейнах за допомогою гумових шлангів із спеціальними насадками про-водили щоденне їх очищення від екскре-ментів риб, намулу та решток мертвих зоопланктерів. Особливого значення не-обхідність неухильного виконання вимог щодо регулярного очищення басейнів набуває в процесі згодовування личинкам веслоноса розморожених зоопланктерів та штучних кормів, розкладання решток яких може спричинити істотне погіршен-ня гідрохімічного режиму середовища і, як наслідок, супроводжуватись підви-щеним відходом молоді риб. Регулярно відбирали і здійснювали облік загиблих риб. Починаючи з 3-ї п’ятиденки періоду підрощування, проводили сортування молоді за розмірами (з метою запобігання канібалізму). Відібраних лідируючих за темпом росту личинок пересаджували у завчасно підготовлені окремі басейни, проводили їх постійний облік з метою визначення загального рівня виживання мальків.

У приміщенні інкубаційного цеху ба-сейни з личинками веслоноса розміщали в місцях, захищених від інтенсивного



штучного освітлення та прямого соняч-ного проміння.

З табл. 1 видно, що за 15–35 діб під- рощування із густотою посадки 2–5 тис. екз./м3 молодь веслоноса досягала серед-ньої маси 299,16–1823,60 мг. Вихід від посадки в середньому за варіантами до-слідів змінювався в межах 35,73–77,23%. Найвищим він був у 2002 р. з годівлею риб живими зоопланктонними організмами на фоні інших сприятливих умов середо-вища. Високі показники виживання риб зареєстровано також в експериментах 2008 р. із змішаними варіантами годівлі личинок веслоноса (до 70,35%). У пе-реважній більшості найбільша частка відходу личинок припадала на початко-вий етап підрощування, зокрема період, пов’язаний з перебудовою організму риб до активного живлення.

У дослідженнях 2000–2002 рр. уста-новлено, що густота посадки істотно не впливала на темп росту та рівень вижи-вання риб. Основними чинниками одер-жання високих рибницьких показників були сприятливі умови середовища (за відсутності терморегуляції та з ураху-ванням інших сприятливих абіотичних факторів середовища, насамперед за температурним режимом) та достатня забезпеченість риб природною їжею.

Істотні відмінності основних риб-ницьких показників виявлено на під-ставі порівняльного аналізу результатів експериментів 2007–2008 рр. На фоні максимальних показників температури води та певного дефіциту живих кормових організмів додаткова годівля личинок веслоноса збереженими у заморожено-му вигляді зоопланктерами позитивно вплинула на темп росту та виживаність риб. У середньому за варіантами дослі-дів їх кінцева маса зростала на 12,2%, вихід з вирощування підвищувався на 10,3% (2007 р.). Помітні переваги за рибницькими показниками були харак-терні для варіанта зі змішаною годівлею личинок трубочником, живими та роз-мороженими зоопланктерами порівняно з варіантом додавання до раціону риб штучного корму, причому навіть дуже високої якості, якими є “Perla”. За серед-німи величинами маса молоді веслоноса зростала на 13,9 і на 5,6% підвищувався її вихід з вирощування (2008 р.). Крім за-

значених переваг, відмічали також деяке зменшення варіабельності показників кінцевої маси риб.

Абсолютні добові прирости маси риб у різних варіантах дослідів залежно від три-валості періоду підрощування поступово зростали в середньому від 3,13–7,44 мг до 29,34–111,90 мг (у середньому за весь період становили 18,40–48,68 мг на добу). Водночас за найтривалішого терміну вирощування (35 діб) відмічали істотне зменшення абсолютних приростів про-тягом останньої п’ятиденки. Натомість динаміка показників питомої швидкості добового росту та коефіцієнта масонако-пичення характеризувалась більш рівно-мірними величинами (табл. 2).

Аналізуючи представлені в табл. 2 показники росту риб, зазначимо, що іс-тотне збільшення абсолютних приростів упродовж періоду підрощування можна пояснити як закономірним їх зростан-ням у більших за індивідуальною масою личинок, так і певною мірою поступо-вим поліпшенням температурних умов середовища протягом другої половини досліджуваного періоду, коли темпера-тура води в басейнах досягала рівня 19–23°С (за винятком періоду підрощування 2007 р.). Разом з тим помітне зниження абсолютних приростів риб на завершаль-ному етапі експериментів 2001 р. цілком узгоджується з погіршенням темпера-турного режиму в басейнах протягом останньої п’ятиденки дослідів (зниження температури води від 20,3 до 17,1–17,6°С). Подібні закономірності виявлені в дина-міці показників індексу масонакопичення риб. При цьому найвищі величини пито-мої швидкості добового росту молоді вес-лоноса закономірно відображали високі відносні показники її приросту протягом першої половини періоду підрощування, а також були характерні для проміжків часу з найвищими абсолютними прирос-тами маси риб.

Відмічене зниження абсолютних та відносних приростів молоді веслоноса на завершальному етапі найтривалішого періоду вирощування може бути наслід-ком не лише погіршення температур-ного режиму середовища в басейнах, а й результатом надмірного збільшення біомаси риб. За цих умов виникає ризик загострення конкуренції риб у живленні

Третяк О.М.


Таблиця 2. Абсолютні та відносні показники приросту маси личинок у період під-рощування

Äîáà ï³äðîùóâàííÿ

Ñåðåäíÿ ìàñà, ìã Àáñîëþòíèé ïðèð³ñò, ìã/äîáó

Ïèòîìà øâèäê³ñòü äîáîâîãî ðîñòó

Êîåô³ö³ºíò ìàñî-íàêîïè÷åííÿ

Íîìåð áàñåéíó Íîìåð áàñåéíó Íîìåð áàñåéíó Íîìåð áàñåéíó

1 3 1 3 1 3 1 3

2001 ð.

0 21,8 21,8 – – – – – –

5 49,5 46,3 5,54 4,90 0,164 0,151 0,527 0,478

10 83,8 102,0 6,86 11,14 0,105 0,158 0,423 0,649

15 208,0 253,9 24,84 30,38 0,182 0,182 0,929 0,996

20 497,2 562,4 57,84 61,70 0,174 0,159 1,198 1,153

25 823,6 970,5 65,28 81,62 0,101 0,109 0,871 0,988

30 1342,0 1530,0 103,68 111,90 0,098 0,091 0,994 0,973

35 1605,6 1725,6 52,72 39,12 0,036 0,024 0,408 0,283

Çà ïåð³îä 1605,6 1725,6 45,25 48,68 0,123 0,125 0,764 0,789

2002 ð.

0 22,4 22,4 – – – – – –

3 31,8 35,3 3,13 4,30 0,117 0,152 0,349 0,461

6 58,8 51,2 9,00 5,30 0,205 0,124 0,720 0,433

9 98,0 103,5 13,07 17,43 0,170 0,235 0,722 0,982

12 188,5 172,0 30,17 22,83 0,218 0,169 1,123 0,866

15 248,0 273,0 19,83 33,67 0,091 0,154 0,549 0,926

18 486,5 438,0 79,50 55,00 0,225 0,158 1,582 1,107

21 – 670,8 – 77,60 – 0,142 – 1,159

Çà ïåð³îä 486,5 670,8 25,78 30,88 0,171 0,162 0,841 0,848

2007 ð.

0 23,2 23,2 – – – – – –

5 60,4 55,9 7,44 6,54 0,191 0,176 0,643 0,583

10 152,5 179,0 18,42 24,62 0,185 0,233 0,851 1,087

15 299,2 354,3 29,34 35,06 0,135 0,137 0,807 0,864

Çà ïåð³îä 299,2 354,3 18,40 22,07 0,170 0,182 0,767 0,845

2008 ð.

0 20,8 20,8 – – – – – –

5 57,1 49,2 7,26 5,68 0,202 0,172 0,660 0,548

10 134,3 112,9 15,44 12,74 0,171 0,166 0,762 0,701

15 253,6 220,1 23,86 21,44 0,127 0,134 0,725 0,723

20 608,0 510,5 70,88 58,08 0,175 0,168 1,285 1,173

25 1118,4 897,6 102,08 77,42 0,122 0,113 1,145 0,992

Çà ïåð³îä 1118,4 897,6 43,90 35,07 0,159 0,151 0,916 0,828

Примітка: у 2002 р. період підрощування личинок у басейні № 1 становив 18 діб.



з одночасним посиленням негативного впливу на їх організм окремих екологіч-них факторів середовища. Водночас за результатами багаторічних спостережень установлено, що цілком достатньою для зариблення добре підготовлених виро-щувальних ставів можна вважати серед-ню масу молоді веслоноса близько 500– 600 мг. Досягти таких показників за спри-ятливих умов середовища можливо за 20 діб вирощування. Тому за необхідності істотного збільшення терміну вирощуван-ня вважаємо за доцільне до закінчення періоду виконання рибницьких робіт зменшувати густоту посадки підрощеної молоді, забезпечуючи рівень навантажен-ня риби на одиницю об’єму басейнів з прямоточною системою водопостачання не більше 1500–2000 г/м3.

Одночасно з дослідженнями якісного та кількісного складу зоопланктонних ор-ганізмів у басейнах у 2002 р. аналізували особливості живлення личинок веслоноса в період підрощування (табл. 3).

У проведених дослідах залежно від температури води початок переходу на екзогенне живлення у личинок веслоноса припадав на 6–9 добу після вилуплення з ікри. Внаслідок довготривалості процесу виходу вільних ембріонів з оболонок момент початку активного живлення у окремих личинок відрізнявся у часі більше, ніж на півтори доби.

Аналіз вмісту травного каналу ли-чинок засвідчив певні відмінності у їх живленні в різні періоди підрощування. У перші дні після переходу на екзогенне живлення основу вмісту травного каналу

риб середньою масою 22,5 мг (17–28 мг) становили зоопланктонні організми роз-міром 0,6–0,9 мм. Загальна кількість за-хоплених личинками зоопланктерів ста-новила від 5 до 21 шт., загальний індекс наповнення травного каналу перебував у межах 117,6–473,40/000. У міру збіль-шення розмірів і маси риб відбувались закономірні зміни кількості спожитих ними кормових організмів. Одночасно змінювався розмір зоопланктерів, яким личинки віддавали перевагу. На завер-шальному етапі підрощування личин-ки масою 240–1070 мг захоплювали до 73–207 організмів, віддаючи перевагу зоопланктерам розміром 1,2–2 мм (на-годованість — 157,9–764,90/000). На всіх етапах підрощування личинки веслоноса уникали рачків менших за 0,2–0,3 мм, серед яких переважну більшість стано-вили дрібні босміни. Основу живлення молоді риб формували різновікові гру-пи дафній, які постійно переважали в якісному і кількісному складі кормових організмів.

Відмічена негативна вибірковість за поїданням рибами живих веслоногих ракоподібних (Cyclops sp.). Незалежно від розмірів та кількості цих рачків у басейнах, личинки веслоноса споживали їх неохоче (особливо на початковому етапі підрощування). Частка різновікових груп циклопів у складі харчових грудок риб, як правило, майже в десять разів поступалась кількості цих зоопланктерів у загальній чисельності кормових орга-нізмів. Поясненням цього явища може бути підвищена рухливість веслоногих

Таблиця 3. Характеристика живлення личинок у період підрощування (n=25)

Â³ê ëè÷èíîê,

ä³á

Ìàñà ëè÷èíîê, ìã (Ì±m)

Äîâæèíà ëè÷èíîê, ìì

(Ì±m)

Ê³ëüê³ñòü çàõîïëåíèõ êîðìîâèõ îðãàí³çì³â,

øò. (Ì±m)

²íäåêñ íàïîâíåííÿ òðàâíîãî êàíàëó,

0/000 (Ì±m)

Ðîçì³ð îðãàí³çì³â, ÿêèì ëè÷èíêè

â³ääàâàëè ïåðåâàãó, ìì

11 22,52±0,48 15,62±0,13 12,68±0,97 335,04±27,20 0,6–0,9

14 41,84±2,74 17,26±0,26 23,40±2,86 543,72±42,50 0,7–1,4

17 71,08±4,20 20,74±0,40 45,80±3,15 627,89±39,97 1,0–1,4

20 159,60±7,86 28,34±0,70 52,16±3,70 468,99±43,74 0,8–1,6

23 269,12±16,49 33,76±0,66 70,56±7,14 399,08±30,97 0,8–2,0

26 442,64±42,40 39,27±1,06 113,73±8,40 420,16±32,84 1,2–2,0

Третяк О.М.


рачків, яких, порівняно з представниками гіллястовусих ракоподібних, личинкам веслоноса уловлювати значно складніше. Тому їх згодовування молоді веслоноса під час підрощування в заводських умовах за наявності достатньої кількості більш до-ступних для личинок видів живих кормів слід уникати.

За відсутності басейнових дільниць у структурі рибницьких господарств од-ним з найдоступніших варіантів орга-нізації процесу підрощування личинок веслоноса є використання з цією метою різноманітних сітчастих садків, установ-лених безпосередньо в ставах та інших прийнятних за екологічними умовами водоймах. Однією з небагатьох відносно вдалих подібних спроб був експеримент з короткострокового підрощування ли-чинок веслоноса, проведений нами у першій декаді травня 2001 р. на базі ставового рибцеху “Суми” ВАТ “Суми- рибгосп”.

Для розміщення двох плавучих садків, виготовлених з капронового сита об’ємом по 1 м3 використовували зимувальний став площею 0,8 га, в якому в подальшо-му в полікультурі з одновіковою групою сибірського осетра вирощували цього-літок веслоноса. Попередня підготовка ставу полягала в осінньому осушенні, вапнуванні та проморожуванні ложа, внесенні перегною у весняний період (1200 кг). Садки встановлювали за допо-могою дерев’яних рамок, закріплених у прибережній зоні ставу з глибиною води 1,2–1,3 м. З метою розсіювання прямого сонячного проміння, зверху садки (на 2/3 площі) вкривали марлевими кришками. Важливими умовами ефективного про-ведення зазначених рибницьких робіт є забезпечення постійного безперешкодно-го доступу до садків та запобігання скала-мучуванню донних відкладів у районі їх розміщення. Установлювати плавучі сад-ки доцільно поблизу водопостачальних споруд на найглибших ділянках ставів.

Вільних ембріонів веслоноса (2,5 тис. екз.) у віці 5–6 діб (середньою довжи-ною 14,2 мм, середньою масою 16,1 мг) перевезли в рибцех “Суми” автотран-спортом з рибгоспу “Гірський Тікич” (ВАТ “Черкасирибгосп”) у герметично закритих поліетиленових пакетах об’ємом 30 л наполовину заповнених водою та

киснем. Транспортування тривалістю 8 год за температури води 19°С про-йшло з 100%-м виживанням передли- чинок.

Годівлю личинок розпочинали на наступну добу після перевезення з мо-менту переходу частини риб на екзо-генне живлення (до 10–15% загальної кількості). Личинок годували живими зоо-планктонними організмами (переважно Daphnia longispina та Bosmina longirostris), відфільтрованими через капронове сито № 22–25. Застосовували чотири-п’ятира-зову годівлю личинок. Біомасу кормових зоопланктерів у садках підтримували на рівні до 15–20 мг/л (не менше 8–10 мг/л), що забезпечувало, в разі необхідності, відносну величину добового раціону не менше 30–40% маси тіла риб.

Упродовж періоду підрощування від-мічали поступове зниження температури води від 19,2 до 13°С, тобто температурні умови для личинок веслоноса в процесі їх підрощування істотно погіршувались. Вміст розчиненого у воді кисню зміню-вався в межах 4,5–6,7 мг/л. Величина водневого показника (рН) води стано-вила 7,6–7,8 одиниць. Перманганатна окиснюваність водного середовища в дослідних садках перебувала в межах 10,2–14,2 мгО/л. У зв’язку з похолодан-ням було прийнято рішення обмежитись тижневим терміном проведення досліду і випустити личинок у став, де на той час сформувалась достатня кормова база для молоді риб із середніми показниками біо-маси за гіллястовусими ракоподібними до 4,5 г/м3.

У результаті 7-добового підрощуван- ня з початковою густотою посадки 1,2– 1,3 тис. екз./м3 середня маса личинок вес-лоноса в обох дослідних садках збільши-лась до 30,95–32,13 мг. Причому більша величина цього показника була в садку з початковою густотою посадки риб 1,3 тис. екз./м3. Вихід личинок в обох дослідних садках характеризувався близькими ве-личинами — 81,83% (1,2 тис. екз./м3) та 78,23% (1,3 тис. екз./м3). Очевидно, що на ріст личинок негативний вплив справ-ляло зниження температури води за межі 16–17°С в останні 3 дні підрощування. Разом з тим у процесі подальшого виро-щування цьоголіток веслоноса з почат-ковою густотою посадки личинок у став



близько 2,5 тис. екз./га було одержано задовільні рибницькі результати, серед-ня маса риб наприкінці вегетаційного сезону становила 327 г за виходу 25,71% та рибопродуктивності 210,1 кг/га. Крім того, було одержано 21,5 кг/га цьо-голіток сибірського осетра середньою масою 109 г.

ВИСНОВКИУ результаті проведених досліджень

установлено, що на ефективність виро-щування життєстійкої молоді веслоноса в умовах типових репродукторів коропо-вих господарств України значною мірою впливають особливості фізико-хімічних параметрів водного середовища басей-нових дільниць та організація годівлі різновікових груп риб на ранніх стадіях онтогенезу.

Попри виявлену досить високу термо-резистентність личинок веслоноса, поміт-не підвищення відносних показників їх приросту припадало на періоди із серед-ньодобовою температурою води в межах 19,5–23°С (у середньому за проаналізова-ні періоди — 19,7–21,4°С). З підвищенням середньодобової температури води до 25,5–27°С (у середньому за проаналізо-ваний період — 26,1°С) личинки весло-носа зберігали досить високий темп рос-ту, разом з тим, показники їх виживаності зменшувались у середньому на 13,5% (порівняно з варіантами дослідів, у яких риб вирощували за інших подібних умов, але за нижчих показників температури води — в середньому близько 20,5°С).Водночас на фоні підвищення темпера-тури, за відсутності штучної аерації води спостерігалось періодичне погіршення кисневого режиму середовища в басей-нах, що також могло негативно вплинути на рибницькі показники. Зважаючи на це, для підвищення ефективності ви-рощування життєстійкої молоді весло-носа басейнові дільниці відтворюваль-них комплексів коропових господарств необхідно облаштовувати пристроями з водопідготовки, насамперед технічними засобами, що дають змогу регулювати кисневий та температурний режими в рибницьких місткостях.

Високі показники росту та вижива-ності личинок веслоноса зареєстровано у варіантах дослідів з годівлею живими

зоопланктонними організмами за серед-ньої біомаси кормових зоопланктерів у басейнах близько 30 мг/л, що забез-печувало відносну величину добового раціону експериментальних груп риб у межах 20–40% їх маси (в середньому близько 35%).

Близькі рибницькі показники від-мічено в експериментах зі змішаною годівлею личинок веслоноса живими та збереженими в замороженому ви-гляді нижчими ракоподібними за до-бової норми згодовування останніх до 25–35% маси риб. Дещо нижчі, проте цілком прийнятні рибницькі показники, одержано у варіантах дослідів з комбіно-ваною годівлею живими зоопланктерами та штучним кормом “Perla Pro Larvae”, добова норма давання якого на різних етапах підрощування личинок зміню-валась у межах 3–10% їх маси. Позитив-ні результати забезпечувала додаткова стартова підгодівля личинок сирою ма-сою подрібненого трубочника з добовою нормою до 15% маси риб. Збільшення відходу личинок спостерігали на почат-кових етапах підрощування в умовах не-достатнього забезпечення їх природною їжею.

У процесі підрощування личинок веслоноса з годівлею живими зоопланк-тонними організмами риби протягом перших кількох діб віддавали перевагу гіллястовусим ракоподібним розміром 0,6–0,9 мм. Протягом наступних 7 днів розмір переважної більшості захопле-них рибами зоопланктерів збільшував-ся до 0,7–1,6 мм. До закінчення пері-оду підрощування молодь веслоноса в основному споживала рачків розміром 0,8–2 мм.

Підрощування личинок веслоноса в басейнах з прямоточною системою во-допостачання за водообміну не менше 10–16 л/хв рекомендовано здійснювати із початковою густотою посадки 4–5 тис. екз./м3. За сприятливих умов середови-ща прийнятним терміном підрощування можна вважати період тривалістю близь-ко 20 діб, що є достатнім для виходу життєстійкої молоді із середньою масою не менше 500 мг. За більш тривалого періоду проведення робіт з метою поліп-шення рибницьких показників доцільно зменшувати густоту посадки риб.

Третяк О.М.


ЛІТЕРАТУРА 1. Виноградов В.К., Мельченков Е.А., Ерохина Л.В. и др. Выращивание производителей и разве-

дение веслоноса (предварительные рекомендации). — М.: ВНИИПРХ, 1986. — 21 с. 2. Панов Д.А., Бай В.С. Опыт подращивания личинок веслоноса в мальковых прудах // Сб.

науч. тр. “Растительноядные рыбы и новые объекты рыбоводства и акклиматизации”. — М.: ВНИИПРХ, 1991. — Вып. 61. — С. 34–36.

3. Архангельский В.В., Беляева Е.С., Сокольский А.Ф. Опыт выращивания веслоноса // Рыбное хоз-во. — 1991. — № 12. — С. 28–30.

4. Архангельский В.В. Выращивание посадочного материала и товарного веслоноса в поликуль-туре с осетровыми рыбами: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — Астрахань: КаспНИРХ. — 1997. — 28 с.

5. Архангельский В.В., Крупий В.А., Попова А.А. и др. Руководство по выращиванию веслоноса в условиях Нижнего Поволжья // ВНИИПРХ — КаспНИРХ. — Астрахань, 1997. — 60 с.

6. Бубунец Э.В. Оптимизация кормления подращиваемых личинок веслоноса при помощи биологически активного препарата СГОЛ // Материалы II междунар. науч.-практ. конф. “Аквакультура осетровых рыб: достижения и перспективы развития”. — Астрахань, 2001. — С. 133–134.

7. Бубунец Э.В., Лобенец А.В. Результаты использования аппаратов “Амур” для подращивания личинок и молоди веслоноса в производственных условиях // Материалы II междунар. науч.-практ. конф. “Аквакультура осетровых рыб: достижения и перспективы развития”. — Астрахань, 2001. — С. 86–89.

8. Виноградов В.К., Канидьева Т.А. Стартовые корма для культивируемых рыб как предпосылка к рыбоводному освоению веслоноса // Сб. науч. тр. “Растительноядные рыбы и новые объек- ты рыбоводства и акклиматизации”. — М.: ВНИИПРХ, 1991. — Вып. 61. — С. 45–52.

9. Канидьева Т.А. Эффективность новых стартовых комбикормов для личинок и мальков весло-носа // Сб. науч. тр. “Растительноядные рыбы и новые объекты рыбоводства и акклимати-зации”. — М.: ВНИИПРХ, 1991. — Вып. 61. — С. 11–17.

10. Киселев А.Ю., Ширяев А.В., Илясов А.Ю. и др. Технология выращивания веслоноса до массы 1–2 г в установках с замкнутым циклом водоснабжения. — М.: ВНИИПРХ, 1994. — 15 с.

11. Мельченков Е.А. Рыбоводно-биологическая характеристика веслоноса (Polyodon spathula Walb.) как об’єкта рыборазведения: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — М.: ВНИИПРХ, 1991. — 28 с.

12. Мельченков Е.А., Ерохина Л.В., Виноградов В.К. и др. Технология разведения веслоноса. — М.: ВНИИПРХ, 1991. — 69 с.

13. Мельченков Е.А. Веслонос как объект разведения: Обзорная информация “Осетровые — пер-спективные объекты аквакультуры”. — М.: ЦНИИТЭИРХ, 1992. — Вып. 2. — С. 1–12.

14. Молодцов А.Н. Подращивание личинок веслоноса в садках-выростниках // Тез. докл. меж-дунар. симп. “Ресурсосберегающие технологии в аквакультуре”, 21–24 окт. 1996 г. — Адлер– Краснодар, 1996. — С. 52.

15. Сокольский А.Ф., Зуева З.С., Медная Л.И. Временные рекомендации по выращиванию весло-носа. — Астрахань, 1993. — 12 с.

16. Шерман И.М., Шевченко В.Ю. Современное состояние и перспективы внедрения веслоноса в аквакультуру Украины // Сб. науч. тр. “Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини”. — К.: Леся, 2001. — С. 146–149.

17. Третяк О.М., Пекарський А.В., Андріїшин П.В. Підрощування личинок веслоноса в плавучих сажалках // Наукові записки. Сер.: біологія. — Тернопіль, 2001. — С. 194.

18. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса Polydon spathula (Walbaum). — К.: Вища освіта, 2003. — 111 с.

19. Tretyak А., Onuchenko А., Gankevich В. Results of paddlefish (Polyodon spathula (Walbaum)) cul-tivation in central and northern regions of Ukraine // International scientific conference “Actual status and active protection fish populations endangered by extinction”. — Olsztyn, 2008. — P. 259–262.

20. Шмальгаузен И.И. Определение основных понятий и методика исследований роста // Рост животных. — М.; Л.: Биомедгиз, 1935. — С. 8–60.

21. Толчинский Г.И., Резников В.Ф. Структура стандартной модели массонакопления рыб // Сб. трудов ВНИИПРХ. — М., 1980. — Вып. 28. — С. 145–152.

22. Бреденко М.В. Эколого-морфологические особенности раннего развития веслоноса в связи с искусственным воспроизводством: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — М.: ВНИИПРХ, 1999. — 30 с.

23. Багров А.М., Мельченков Е.А. Веслонос на Кубе // Материалы II междунар. науч.-практ. конф. “Аквакультура осетровых рыб: достижения и перспективы развития”. — Астрахань, 2001. — С. 82–86.



ОПЫТ ПОДРАЩИВАНИЯ ЛИЧИНОК ВЕСЛОНОСА В РЫБНЫХ ХОЗЯЙСТВАХ УКРАИНЫ

А.М. Третяк

Приведены результаты экспериментов по выращиванию личинок веслоноса (Polyodon spathula (Walb.)) в условиях репродукторов карповых рыбоводных хозяйств Украины. За 15–35 суток выращивания в бассейнах с плотностью посадки 2–5 тыс. екз./м3 молодь вес-лоноса достигала средней массы 299,16–1823,60 мг. Выход от посадки в среднем по вари-антам опытов изменялся в пределах 35,73–77,23%. Наиболее высоким уровнем выживания рыб характеризовались эксперименты с кормлением личинок живыми зоопланктонными организмами, биомасса которых в бассейнах составляла в среднем до 30 мг/л. Высокие по-казатели выживания рыб получены также в опытах со смешанными вариантами кормления личинок (до 70,35%). Проанализированы особенности роста и питания личинок веслоноса в период выращивания. Определено влияние условий среды на эффективность процесса их выращивания до жизнестойких стадий.

EXPERIENCE OF GROWING PADDLEFISH LARVA AT FISH FARMS OF UKRAINE

O. Tretyak

There are presented results of experiments on growing of paddlefish fry (Polyodon spathula (Walb.)) in conditions of repoductors of carp fish farms of Ukraine. For 15–35 days of growing in basins with a stocking density of 2–5 thousand individuals/m3, paddlefish fry reached average weight of 299,16–1823,60 mg. Average output from stocking by experiment variants varied within 35,73–77,23%. The highest level of fish survival was in experiments with feeding of fish with live zooplanktonic organisms, the biomass of which was in average up to 30 mg/l. High indices of fish survival were also obtained in experiments with mixed variants of larva feeding (up to 70,35%). There were analyzed particularities of growth and nutrition of paddlefish larva during growing period. There were determined the effect of environmental conditions on efficiency of the pad-dlefish larva growing till viable stages.

УДК 639.215: 639.3.09

ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ВЫРАЩИВАНИЯ СЕГОЛЕТОК ЧЕРНОГО АМУРА В УСЛОВИЯХ БЕЛАРУСИ

В.В. Кончиц, В.Б. Сазанов

РУП “Институт рыбного хозяйства” РУП “Научно-практический центр НАН Беларуси по животноводству”, г. Минск, Беларусь

Приведены результаты подращивания личинок и выращивания сеголетков черного амура в поликультуре с белым амуром. Оптимальные показатели получены при подращивании личинок с плотностью посадки 100 тыс. экз./га продолжительностью 20 дней. Максималь-ная рыбопродуктивность и выживаемость сеголетков достигнуты при выращивании их из

подрощенной молоди с плотностью 20 тыс. экз./га.

Государственной программой “Воз-рождение и развитие села” предусмотрено к 2010 г. увеличить производство рыбы в Республике Беларусь до 20 тыс. т в год, в том числе 13 тыс. т прудовой. Решение этой задачи будет осуществляться путём интенсификации прудового рыбоводства.

Одним из методов которой является со-вместное выращивание комплекса рыб, способных максимально использовать кормовые ресурсы водоема [1, 2].

Большой практический интерес в этом отношении для прудового рыбовод-ства Беларуси представляет моллюско-

Кончиц В.В., Сазанов В.Б.


фаг — черный амур Mylopharyngodon piceus Rich (китайская плотва), не конку-рирующий в питании с карпом и другими видами рыб, разводимых в прудах.

Черный амур — крупная рыба, специа-лизирующаяся на питании моллюсками, в естественных условиях распространена в равнинных реках Китая. Как объект аквакультуры черный амур акклимати-зирован в рыбоводных хозяйствах ряда Европейских стран, в том числе в Рос-сийской Федерации [3, 4].

Потребляя брюхоногих моллюсков (Limnaеa stagnalis, L. auricularia и др.), которые являются промежуточными хо-зяевами многих инвазионных заболе-ваний рыб, черный амур способствует оздоровлению водоёма и увеличению рыбопродуктивности рыбоводных хо-зяйств [5].

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫИсследования проводили в 2002–

2005 гг. в рыбхозе “Селец”, отделении “Бе-лоозерск” (на тёплых водах Берёзовской ГРЭС), отделении “Доманово” Брестской области (III зона рыбоводства), а также в селекционно-племенном участке (СПУ) “Изобелино” Минской области (II зона рыбоводства). Объект исследования — личинки и сеголетки черного амура.

Исходным материалом для проведения работ служили трехсуточные заводские ли-чинки черного амура, завезенные 26 мая 2002 г. из рыбхоза “Черепеть” Тульской об-ласти (Россия). Транспортировку личинок осуществляли в двойных полиэтиленовых пакетах, объемом 20 л, наполненных во-дой и кислородом с плотностью посадки 20 тыс. экз. на пакет. Длительность пере-возки составила 18 ч [6].

При выпуске личинок в пруды пред-варительно проводили выравнивание температур воды в транспортной таре с заселяемым водоемом. Длительность адаптационного периода составляла 55 мин при разности температур в 3,3°С (20,4 в пакете и 17,1 в пруду).

Подращивание личинок черного аму-ра проводили в девяти прудах СПУ “Изо-белино” в трёх вариантах с трёхкратной повторностью, отличающихся плотностью посадки от 50 до 200 тыс. экз./га.

Опыты по выращиванию сеголеток черного амура предусматривали изуче-

ние возможности выращивания сеголе-ток из подрощенной и неподрощенной молоди.

Выращивание сеголеток черного аму-ра из подрощенной молоди осуществляли совместно с белым амуром в СПУ “Изо-белино” в двух вариантах, отличающихся плотностью посадки по черному амуру (10 и 20 тыс. экз./га). Плотность посадки молоди белого амура во всех вариан-тах была одинаковой — 40 тыс. экз./га. Выращивание сеголеток черного амура из неподрощенной молоди проведено в отделении “Белоозерск” рыбхоза “Селец” при плотности посадки личинок черного амура 30 тыс. экз./га, белого амура — 40 тыс. экз./га.

В течение периода подращивания личинок, выращивания сеголеток, чер-ного амура изучали гидрохимический и температурный режим водоёмов, темп роста, выживаемость, плотность посадки, рыбопродуктивность и взаимозависи-мость между этими показателями, по общепринятым методикам [7, 8].

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЙ И ИХ ОБСУЖДЕНИЕ

Подращивание личинок черного амура. Исследованием завезенных ли-чинок установлено, что они в хорошем физиологическом состоянии, имеют дли- ну 5,5 мм и массу 2 мг, проявляют хо-рошую двигательную активность, при высадке в пруд на подращивание так же активно расходятся по площади пруда. Развитие личинок при подращивании протекало без отклонений. Стадии раз-вития соответствовали нормативным требованиям [9–14].

Подращивание личинок черного аму-ра длилось в течение 20 сут до периода перехода на потребление крупных форм зоопланктона.

Анализ температурного режима в период подращивания личинок черного амура свидетельствует, что температура воды в экспериментальных прудах в на-чале подращивания имела тенденцию возрастания от 12,9°С до 18,5, затем по-низилась до 16,1°С. Средняя температура воды в мае составила 15,4°С, в июне 17,1. Резких колебаний температуры воды в прудах не отмечалось, что позволило подращиваемой молоди адаптироваться



к существующим температурным усло-виям.

Гидрохимический режим в период подращивания личинок черного амура в экспериментальных прудах соответство-вал принятым в прудовом рыбоводстве нормативам. Среднее значение содержа-ния растворенного в воде кислорода на протяжении периода подращивания со-ставляло 6 мг/л. Значения рН колебались очень незначительно, что поддерживало стабильным и водно-солевой баланс. Содержание растворенного в воде СО2 находилось на невысоком уровне и ко-лебалось в пределах 0,3–1,4 мг/л.

Изучением кормовой базы в опытных прудах, в которых проводили подращи-вание, выявлено следующее: остаточная биомасса зоопланктона в среднем за пе-риод подращивания составляла 25 г/м3. Это является достаточно высоким зна-чением. Достижению такого уровня раз- вития зоопланктона способствовало хо-рошее развитие фитопланктонного комп-лекса. Концентрация фитопланктона в экспериментальных прудах находилась в пределах 18–20 мг/л.

Хорошо развитая кормовая база пру-дов, где подращивали личинок, способ-ствовала интенсивному питанию подра-щиваемой молоди. Индекс наполнения кишечников в период подращивания у мальков массой 20 мг составлял 7030/00. Пищевой комок у них состоял из остатков Arcella species, Daphnia longispina, Ostro-coda species, Cyclops species. Результаты подращивания личинок черного амура приведены в табл. 1.

Анализируя данные табл. 1, можно отметить, что темп роста подращиваемой молоди черного амура зависит от плот-ности посадки. При высоких плотностях ощущается недостаток кормовой базы. Максимальный темп роста отмечен при плотности 50, а минимальный — при 200 тыс. экз./га.

Невысокая выживаемость и средняя масса молоди в первом варианте объяс-няется недостатком биомассы зоопланк-тона (для такой плотности посадки), где уже к середине периода подращивания биомасса зоопланктона в этом варианте снизилась до 7 г/м3.

Во втором варианте при плотности посадки (100 тыс. экз./га) выживаемость молоди была самая высокая среди всех вариантов. Показатель развития кор-мовой базы в прудах этого варианта со-ставлял 37 г/м3.

Третий вариант характеризуется наи-большей средней массой подрощенной ли-чинки, но с экономической точки зрения нецелесообразен, так как требует боль-шого количества отдельных прудов.

Исходя из выше изложенного можно сделать вывод, что подращивание личи-нок черного амура при плотности посадки 100 тыс. экз./га наиболее выгодно.

Нужно отметить, что молодь черного амура массой 21–23 мг при спуске прудов хорошо скатывается с током воды на уловитель, что облегчает облов прудов [15].

Выращивание сеголеток черно-го амура. С целью более эффективного использования прудовой площади выра-щивание сеголеток черного амура в СПУ “Изобелино” из подрощенной молоди проводили совместно с белым амуром при соотношении 1:4 (I вариант), 1:2 (II вариант) и 3:4 (III вариант). Общая плотность посадки черного и белого аму-ров составила 50 тыс. экз./га в I варианте, 60 во II и 70 тыс. экз./га в III варианте. Зарыбление выростных прудов малька-ми белого и черного амура проведено в конце второй декады июня.

Температура воды прудов СПУ “Изо-белино” при выращивании сеголеток черного амура из подрощенной молоди на протяжении выращивания была не одинаковой. Наиболее высокая темпе-

Таблица 1. Результаты подращивания личинок черного амура в СПУ “Изобелино”

Âàðèàíò ¹ ïðóäàÏîñàæåíî Âûëîâëåíî

Ñðåäíÿÿ ìàññà, ìã Âûæèâàåìîñòü, %òûñ. ýêç./ãà

1 1, 2, 3 200 78 18 392 4, 5, 6 100 55 23 55

3 7, 8, 9 50 24 26 48



ратура воды наблюдалась с 8 июля по 2 августа. В этот период отмечено по-вышение температуры воды от 17,4 до 22,7°С. Средняя температура воды за период выращивания сеголеток черного амура составила 19,8°С.

Гидрохимический режим прудов СПУ “Изобелино” на протяжении периода выращивания сеголеток черного амура был удовлетворительный. Уровень ра-створенного в воде кислорода колебался от 5,5 до 6,8 мг/л. Величина рН воды экс-периментальных прудов была на уровне 7,2–7,9, что обеспечивало благоприятные условия для поддержания кормовой ба-зы. В конце августа величина рН в воде экспериментальных прудов немного сни- зилась. Причиной послужило начало сезонных деструкционных процессов водной растительности, что вызвало по-вышение СО2 до 2,8–3,2 мг/л. Эти коле-бания СО2 и рН не оказали негативного воздействия на рост и жизнедеятельность сеголеток черного амура.

Развитие зоопланктона, который яв-ляется кормом на начальных этапах для молоди практически всех видов рыб, в том числе и черного амура, и от уровня развития которого зависят в большой степени результаты выращивания молоди культивируемых рыб, было удовлетво-рительным.

Зоопланктон в прудах СПУ “Изобели-но” характеризовался средним уровнем развития. Его биомассы в течение сезона колебались в пределах от 11,4 до 32,8 г/м3. В конце июля было зафиксировано мини-мальное значение. Среднее значение био-массы зоопланктона составляло 23,3 г/м3, что обеспечивало достаточную кормовую базу для растущих сеголеток.

Эксперимент по выращиванию сеголе-ток черного амура от неподрощенной мо-лоди проведен в отделении “Белоозерск” рыбхоза “Селец”. Личинок черного амура в количестве 30 тыс. экз./га посадили 20 мая в два выростных пруда без подра-щивания совместно с личинками белого амура при соотношении 3:4.

Температура воды в прудах отделения “Белоозерск” была более высокая. Коле-бания температуры воды наблюдались в пределах от 18,5 до 25,6°С, при среднем показателе за сезон — 22,8°С. Этому способствовали сбрасываемые тёплые

воды Березовской ГРЭС, режим работы которой определял температурную ди-намику в экспериментальных прудах. Небольшое кратковременное снижение температуры воды произошло в середине июля, но оно было непродолжительным. В предпоследней и последней декаде августа температура воды возросла до максимального значения в 25,6°С.

Гидрохимический режим в прудах отделения “Белоозерск” отличался от та-кового СПУ “Изобелино”. Уровень раство-ренного в воде кислорода колебался более значительно. В середине периода выра-щивания его значения достигли максиму- ма — 7,6 мг/л. К концу августа содержание растворённого в воде кислорода в прудах отделения “Белоозерск” постепенно сни-зилось до 4 мг/л. Причина такого явления заключается в повышении температуры воды и снижении активности фотосинтеза фитопланктона в этот период. Показатели рН и содержания растворенного в воде СО2 в отделении “Белоозерск” соответ-ствовали аналогичным показателям в прудах СПУ “Изобелино”, что также яв-ляется благоприятным для выращивания сеголеток черного амура.

Развитие зоопланктона в прудах от-деления “Белоозерск” было более ста-бильно и находилось примерно на уровне 21–27,3 г/м3. Среднесезонное значение его развития составляло 24,3 г/м3, что обеспечивало пищей выращиваемых се-голеток.

Анализ видового состава зоопланк-тона показал, что основная его масса (65–85%) состояла из организмов видов Daphnia longispina и Cladocera.

Вегетационный период выращивания сеголеток в СПУ “Изобелино” составил 103 дня, в отделении “Белоозерск” — 118 дней. Ежедекадно, начиная с 1 июля, отбирались пробы для изучения темпа роста сеголеток черного амура.

В отделении “Белоозерск” рыбу отлав-ливали на притоке во время подачи воды в пруды, в СПУ “Изобелино” — на кормо-вых точках, так как черный амур охотно потребляет высокобелковые комбикорма (28% протеина). Темп роста сеголеток черного амура представлен в табл. 2.

Анализируя данные табл. 2, можно отметить, что высокий темп роста сеголе-ток черного амура, как из подрощенной



молоди в СПУ “Изобелино”, так и из не-подрощенной в отделении “Белоозерск”, отмечен на первых этапах выращивания (390–490%). В дальнейшем он снижался и зависел от кормовой базы и темпера-туры воды.

Высокий темп роста наблюдался в период более высоких температур воды. Так в отделении “Белоозерск” в конце июля он составлял в среднем 158%, в августе с понижением температуры воды он снизился до 29,3.

Результаты выращивания сеголеток приведены в табл. 3.

Анализ данных, полученных при вы-ращивании сеголеток черного амура из подрощенной молоди в СПУ “Изобелино” свидетельствуют, что исследуемые плот-ность посадки существенно не повлияли на рыбоводные показатели (табл. 3). Так, средняя масса при плотности посадки в 10 тыс. экз./га только на 1,4 г ниже в сравнении с плотностью в 20 тыс. экз./га. Выживаемость и продуктивность по черному амуру при плотности посад-ки в 20 тыс. экз./га выше на 7,9% и на

102,5 кг/га соответственно в сравнении с плотностью в 10 тыс. экз./га.

Более благоприятные температурные условия в отделении “Белоозерск” повли-яли на среднюю навеску выращиваемых сеголеток черного амура. Так среднесе-зонная температура в 22,8 и пиковая в 25,6°С позволяли сеголеткам черного амура повысить среднюю массу к концу сезона выращивания относительно СПУ “Изобелино” на 16%.

При выращивании сеголеток белого амура совместно с черным амуром, ры-бопродуктивность и выживаемость чер-ного амура была выше там, где исходная плотность посадки составляла 20 тыс. экз./га. Соответственно такую плотность посадки мальков черного амура можно считать оптимальной на данном этапе выращивания в условиях прудовых хо-зяйств Беларуси.

Исследования, проведенные в отде-лении “Белоозерск”, где выращивали сеголеток черного амура из неподрощен-ных личинок, позволяют сделать вывод о возможности такого выращивания.

Таблица 2. Темп роста сеголеток черного амура

Íàçâàíèå õîçÿéñòâÄàòà íàáëþäåíèÿ

01.07 11.07 22.07 01.08 12.08 29.08

Îòä. “Áåëîîçåðñê” 1,0/490,0* 3,0/200,0 6,5/116,7 9,0/38,5 11,5/27,8 14,0/21,7

ÑÏÓ “Èçîáåëèíî” 0,8/390,0 2,0/150,0 5,0/150,0 8,0/60,0 10,0/25,0 12,0/20,0

* В числителе — масса, г; в знаменателе — прирост, %.

Таблица 3. Результаты выращивания сеголеток черного амура в поликультуре с белым амуром

ÂàðèàíòÏëîòíîñòü ïîñàäêè,

òûñ. ýêç./ãàÂèä ðûá

Âûëîâëåíî îñåíüþÂûæèâà-

åìîñòü, %Ïðîäóêòèâ-íîñòü, êã/ãàòûñ.

ýêç./ãàîáùàÿ

ìàññà, êãñðåäíÿÿ ìàññà, ã

ÑÏÓ “Èçîáåëèíî”

1 10 ×åðíûé àìóð 7,00 15,2 14,5 70,0 101,5

40 Áåëûé àìóð 24,96 57,7 13,7 62,4 384,72 20 ×åðíûé àìóð 15,58 30,6 13,1 77,9 204,1

40 Áåëûé àìóð 31,60 55,4 18,7 79,0 369,3

Îòäåëåíèå “Áåëîîçåðñê”

3 30 ×åðíûé àìóð 7,50 240,0 16,0 25,0 120,0

40 Áåëûé àìóð 20,04 44,8 14,9 50,1 298,6



В тоже время произведенный нами расчёт показывает, что выход сеголеток черного амура от подрощенных личинок, с учётом отхода при подращивании, со-ставляет 37,8%, а выход сеголеток от не- подрощенных личинок — 25. Рыбопро-дуктивность в вариантах с подрощенной молодью в 1,3 раза выше в сравнении с вариантом без подращивания. В этой связи вариант выращивания сеголеток черного амура от подрощенной молоди более предпочтителен.

ВЫВОДЫПроведенными исследованиями под-

ращивания личинок черного амура опре-делена оптимальная продолжительность подращивания равная 20 дней. Установ-лено, что наиболее выгодная с экономи-ческой точки зрения, в условиях прудовых

хозяйств Беларуси, плотность посадки при подращивании личинок черного амура является 100 тыс. экз./га.

Зарыбление выростных прудов эф-фективнее проводить подрощенной 20-су- точной молодью черного амура, что по-вышает выход сеголеток от личинок на 12,8%, а рыбопродуктивность — в 1,3 ра- за по сравнению с использованием не- подрощенных личинок.

Максимальная рыбопродуктивность сеголеток черного амура — 204 кг/га и выживаемость — 77,9% получены при плотности посадки подрощенной мо-лоди в 20 тыс. экз./га, соответственно такую плотность посадки подрощенной молоди черного амура можно считать оптимальной, на данном этапе выращи-вания в условиях прудовых хозяйств Бе- ларуси.

ЛИТЕРАТУРА 1. Система ведения рыбного хозяйства Беларуси / Сост. В.В. Кончиц [и др.]; Респ. унитар.

предприятие “Ин-т рыб. хоз-ва НАН Беларуси”. — Минск: Тонпик, 2005. — 143 с. 2. Кончиц В.В. Повышение эффективности использования водоемов // Белорус. сел. хоз-во.

— 2005. — № 6(38). — С. 46–47. 3. Балтаджи Р.А. Черный амур как перспективный объект рыбоводства во внутренних водо-

емах Украины // Украинская республиканская конференция по акклиматизации и внедрению новых объектов рыбоводства в водоемах Украины: Тез. докл. / Глав. упр. внутр. водоемов УССР, Укр. НИИ рыб. хоз-ва, Респ. НТО пищевой пром-ти. — К., 1978. — С. 48–50.

4. Мухамедова А.Ф., Аксенов С.В., Шаповалова Н.П. Черный амур в Цимлянском водохранилище. Растительноядные рыбы в водоемах разного типа: Сб. науч. тр. / Гос. науч.-исслед. ин-т озер. и речного рыб. хоз-ва. — Л., 1989. — Вып. 301. — С. 149–156.

5. Коренев А.В. К вопросу о перспективности черного амура как биомелиоратора водоемов-охладителей, населенных дрейссенной и о кормовой ценности этого моллюска // Всесоюз. конф. молодых ученых “Методы интенсификации прудового рыбоводства”: Тез. докл. / М-во рыб. хоз-ва СССР, Всесоюз. науч.-произв. объединение по рыбоводству, ВНИИ прудового рыб. хоз-ва. — М., 1984. — С. 34–35.

6. Сазанов В.Б. Черный амур — новый перспективный объект рыбоводства в Беларуси: Тез. докл. IX зоол. науч. конф. — Минск, 2004. — С. 223–224.

7. Правдин И.Ф., Руководство по изучению рыб. — М., 1966. — 375 с. 8. Приходько В.А. Получено потомство // Рыбоводство и рыболовство. — 1974. — № 6. — С. 17. 9. Приходько В.А., Финько В.А., Шмыгин А.П. Разведение и выращивание черного амура в прудах

юга Украины // Рыбное хозяйство: респ. межвед. темат. науч. сб. — М-во рыб. хоз-ва СССР. — К., 1975. — Вып. 20. — С. 13–15.

10. Суханова А.И. Развитие черного амура (Mylopharyngodon piceus Rich) // Вопр. ихтиологии. — 1967. — Т. 7, № 4. — С. 618–623.

11. Балтаджи Р.А., Иванов И.К., Исаевич В.В. Опыт получения и выращивания сеголеток черного амура в Мироновском рыбопитомнике // Рыбное хозяйство: Респ. межвед. темат. науч. сб. — М-во рыб. хоз-ва СССР. — К., 1976. — Вып. 23. — С. 7–10.

12. Ни Да-шу. Методы выращивания белого и черного амуров, толстолобика и пестрого толсто-лобика // Сб. докл. на II пленуме комиссии по рыбохозяйственному исследованию западной части Тихого океана. — М., 1962. — С. 177–216.

13. Соин С.Т., Суханова А.М. Сравнительно-морфологический анализ развития белого и черного амуров, белого и пестрого толстолобиков (сем. Cyprinidae) // Вопр. ихтиологии. — 1972. — Т. 12, Вып. 1(72). — С. 72–83.

14. Сазанов В.Б. Первые результаты акклиматизации черного амура в водоемах Республики Беларусь: Сб. докл. междунар. науч. конф. “Рациональное использование биоресурсов кон-тинентальных водоемов”. — К., 2004. — Вып. 63. — С. 194–198.



ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОЩУВАННЯ ЦЬОГОЛІТОК ЧОРНОГО АМУРА В УМОВАХ БІЛОРУСІ

В.В. Кончиц, В.Б. Сазанов

Наведені результати підрощування личинок і вирощування цьоголіток чорного амура в полікультурі з білим амуром. Оптимальні показники отримані при підрощуванні личинок із густотою посадки 100 тис. екз./га тривалістю 20 днів. Максимальна рибопродуктивність і виживання цьоголіток досягнуті при вирощуванні їх із підрощеної молоді із густотою 20 тис. екз./га.

TECHNOLOGICAL ASPECTS OF BLACK CARP FINGERLINGS GROWING IN THE CONDITIONS OF BELARUS

V. Konchits, V. Sazanov

The article contains results of larvae ongrowing and black carp fingerlings growing in polycul-ture with grass carp. Optimum indexes are got at larvae ongrowing with the density 100 thousand fish/ha duration 20 days. Maximal fish-productivity and survival of fingerlings is attained at growing of them from ongrown fry with a density 20 thousand fish/ha.

Білько В.П., Кружиліна С.В.

Відомо, що смертність у риб в ембрі-ональному, личиночному і мальковому періодах дуже значна і в основному за-лежить від ендогенних факторів. Напри-клад, у природних умовах у осетрових риб смертність тільки ембріонів (у розра-хунку від кількості овульованих ікринок) становить від 50 до 90%; оселедцевих і анчоусових — від 38 до 97%; лососевих і сигових — від 18 до 99%; коропових від 27,8 до 99% [1].

Смертність риб у ранньому онтоге-незі залежить від взаємодії ендогенних і екзогенних факторів. Що стосується екзогенних, то в процесі інкубації ікри

їх дію різною мірою можливо оптимі-зувати. А як бути з ендогенними чин-никами? Ще В.А. Мейен [2] визначив, що кровоносна система риб, які мають високу плодючість, забезпечує ооцити поживними речовинами різною мірою, що спричиняє їх різну якість.

Ідею стимуляції життєздатності емб-ріоніві личинок риб запропонував і екс-периментально обґрунтував професор В.І. Володимиров в Інституті гідробіології НАН України на початку 60-х років ХХ ст. Він розглянув вплив біологічно активних речовин на запліднену ікру, ембріони і личинки риб, як спосіб компенсації їх

УДК 639.3.03:597-13

ПІДВИЩЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ЕМБРІОНІВ І ЛИЧИНОК РИБ ПІД ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ

РЕЧОВИН ПРИ ЗАВОДСЬКОМУ СПОСОБІ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ

В.П. Білько1, С.В. Кружиліна2

1 Інститут гідробіології НАН України 2 Інститут рибного господарства УААН, м Київ

Розглянуто вплив біологічно активних речовин на запліднену ікру, ембріони і личинки риб як спосіб компенсації їх біологічної якості, зумовленої різною якістю плідників. Подальші дослідження показали, що такі біологічно активні речовини як біометали, амінокислоти, біооксидати та інші значно підвищують виживання ембріонів і личинок риб при заводському

способі їх відтворення.


ПІДВИЩЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ЕМБРІОНІВ І ЛИЧИНОК РИБ ПІД ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН

біологічної якості, зумовленої різною якістю плідників [3–7].

Останніми роками дію стимулюючого впливу активних речовин на організм риб у ранньому онтогенезі вивчали вче-ні і послідовники В.І. Володимирова не лише в України, а й у наукових установах інших держав.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИУ роботі були розглянуті такі питання:

життєздатність потомства залежно від якості плідників риб; проникність обо-лонок і покриву ембріонів личинок риб, яка сприяє застосуванню стимулюючого впливу біологічно активних речовин; стимулюючий ефект життєздатності емб-ріонів і личинок при дії мікроелементів і амінокислот; практичне застосування біологічно активних речовин. Усього проаналізовано 39 публікацій, з яких 5 іноземних.


Життєздатність потомства риб залежно від якості плідників

Встановлено, що реакція личинок коропа на добавки гістидину пов’язана з вмістом білкового гістидину в овульованій ікрі, тобто з тією кількістю, яку одержано від самок. Найбільший стимулюючий вплив добавок гістидину проявився при найменшому вмісті білкового гістидину в овульованій ікрі (менше 10 мг/на 1 г сухої речовини). За такого вмісту гісти-дину в ікрі виживання личинок при його додаванні в дозі 0,1 мг/л підвищувалось на 10,1%. При вмісту білкового гістидину в ікрі вище 20 мг на 1 г сухої речовини виживання личинок при його додаванні підвищувалась всього на 3,8% [6].

Виявлені залежності між фізіологіч-ним станом плідників і личинками риб. Негативний вплив на розмір і виживання личинок визначено рівнем колоїдовитри-валості сироваткових білків [8].

Досліджено вплив складу жирів у кормах на плідників атлантичного пал-туса, його плодючість, заплідненість ікри і викльов личинок. Показано, що якщо годувати плідників дієтами з вмістом арахідонової кислоти 1,8%, спостеріга-ється підвищення відсотка запліднення ікри (59%), викльову личинок (51,9%)

порівняно з раціоном, у якому вміст кислоти становив 0,4% (відповідно 31 і 28%) [9].

Плідників азіатського параліхта про-тягом 3-х місяців перед нерестом годували кормами, в яких містилося 0,1; 0,6 і 12% арахідонової кислоти. Загальна продук-ція ікри була найбільшою у самок при 0,1; 0,6% вмісту арахідонової кислоти в кормах, найменша при — 12%. Високий вміст кислоти (12%) негативно впливає на кількість і якість ікри та личинок [10].

Проникність оболонок, покриву ембріонів і личинок — основа для

застосування стимулюючого впливу біоактивних речовин

В основі методу стимуляції життєздат-ності ембріонів і личинок риб є здатність водних організмів до активного засвоєн-ня органічних і неорганічних речовин з навколишнього середовища. Результати численних досліджень свідчать про те, що зябра та покрив тіла риб активно по-глинають з води розчинені в ній різнома-нітні речовини, зокрема мікроелементи, амінокислоти та ін. [11–15].

Доведена висока проникливість обо-лонок ікри білого амура для міді, цинку, заліза, магнію, кальцію і кадмію. Вказані елементи за ступенем накопичення в різних ділянках ікри, що розвивається, розташовуються таким чином: перевіте-лінова рідина → оболонка → зародок → жовток. Так, вміст цинку в перевітеліно-вій рідині на стадії закінчення гаструляції був 98,28 мг/кг сухої речовини. В обо-лонці на цій самій стадії вміст зменшився вдвічі і становив 47,31 мг. У зародку вміст цинку був 41,90 мг, а у жовтку в кінці гаструляції його кількість знизилась до 26,73 мг. Вміст міді перебував на рівні відповідно 4,18; 3,07; 3,46; 2,07 мг/кг сухої речовини [16].

Ступінь поглинання 14С-гліцину ікрою атлантичного оселедця залежить від стадії її розвитку. За концентрації 2 мкМ (0,0156 мг/л) і температури 15°С швидкість поглинання гліцину на ран-ніх стадіях розвитку (5 і 28 год після запліднення) становила відповідно 0,6 і 0,5 нМ/год на ікринку. Через 51 год швидкість поглинання гліцину постій-но зростала і перед вилупленням була 18,8 нМ/год. Поглинання амінокислоти


проходило проти градієнта концентрації, що вказує на активний перенос цієї мі-ченої амінокислоти [18–19].

Стимулюючий ефект життєздатності ембріонів і личинок при застосуванні

мікроелементів

Вплив цинку на життєздатність ембрі-онів і личинок риб з усіх мікроелементів вивчено найбільш повно. При впливі цинку на ікру коропа в період розвитку від запліднення до кінця гаструляції в дозах 0,05 і 0,5 мг/л, сумарне вижи-вання 30-денних личинок (вираховане від закладки ікри) при вказаних дозах збільшилось відповідно на 7,3 і 6,9% (контроль — 60,3%).

Рівень накопичення цинку личинками коропа залежить також від температури води. Найвищий вміст цинку (616,4 мкг/г сухої речовини) було виявлено у дослідах з температурою 24°С при дії добавки цин-ку в дозі 0,765 мг/л, що збіглося з опти-мальним виживанням і ростом личинок. У дослідах з більш вищою температурою (27°С) оптимальним показникам росту від-повідали низькі рівні накопичення цинку (303,6 мкг/г сухої речовини), що вдвічі нижче, ніж при температурі 24°С. Імовір-но, що з підвищенням температури води для стимулюючого впливу цинку на ріст і виживання личинок необхідна наявність меншої кількості його в личинках [5].

При оцінці життєздатності різних партій піддослідних личинок коропа чітко проявилась їх ендогенна різно-якісність: виживання личинок значною мірою визначалось кількістю цинку в ікрі, накопиченого в онтогенезі, тобто ще в організмі самок. При низькому вмісті цинку в ікрі (до 40 мг на 100 г сухої ре-човини) дози добавок цинку (0,05; 0,5 і 5 мг/г) істотно збільшили виживання личинок відповідно на 10,6; 11,6 і 7,2% (контроль — 59,9% від закладки ікри). При високому вмісті цинку в ікрі (більше 40 мг) позитивна реакція виживання личинок коропа спостерігалась лише за найменшої дози цинку (0,005 мг/л); виживання підвищувалось на 5,6% (конт-роль — 63,5%) [3, 5].

Стимулююча дія цинку в ранньому онтогенезі у коропа певною мірою зале-жить від температури і жорсткості води [5, 20].

Цинк та інші мікроелементи в опти-мальних дозах стимулюють життєздат-ність ембріонів і личинок не тільки коро-па, а й райдужної форелі, білого амура, білого товстолоба [7–9, 20, 21].

При вмісті заліза в концентрації від 0,5 до 30 мг виживання ікри форелі збіль-шується від 40 до 90% [22].

Стимулюючий ефект життєздатності ембріонів

і личинок риб при застосуванні амінокислот

В.І. Володимировим [6] були прове-дені досліди з вивчення впливу розчинів гістидину, цинку, цистеїну, метилену, криптофану і гліцину на розвиток і вижи-вання личинок коропа. Серед амінокислот вплив гістидину на життєздатність емб-ріонів і личинок риб вивчено найкраще. Вивчено дії L-гістидину (солянокислого) в період розвитку ікри від запліднення до закінчення стадії гаструляції в трьох дозах: 0,1; 1,0; 10,0 мг/л. Встановлено, що в дослідах виживання личинок (ви-рахувана від закладки ікри) збільшилось за першої дози на 11,4%, за другої — 10,4, а за третьої — на 8,5%.

Було досліджено вплив білкових амі-нокислот: метіоніну, гістидину, лізину по 0,05 мг/л і тирозину 0,02 мг/л на личинках коропа в перші 5–15 днів після вилуплення. Личинки підрощувались до 30-денного віку. Середнє виживання їх у контрольних дослідах становило 66,7%, а в досліді — 87,6% (Р<0,01), що на 20,9% вище, ніж у контролі [6].

При проведенні дослідів з викорис-танням суміші амінокислот важливим є не тільки їх кількість, а й співвідношення. Одержані дані дають змогу дійти висно-вку, що існуючі співвідношення білкових амінокислот в овульованій ікрі можуть бути використані для складання ана-логічних сумішей амінокислот з метою стимулювання життєздатності ембріонів і личинок риб. Саме білкові амінокисло-ти в складі ікри риб визначають якість розвинутого з неї потомства. Брати за основу співвідношення вільних аміно-кислот в овульованій ікрі неможливо, оскільки збільшення кількості вільних амінокислот в овульованій ікрі є наслід-ком її перезрівання, тобто погіршення її якості [23–25].



Суміш аргініну, лізину, гістидину в період від запліднення до кінця гастру-ляції (24 год) позитивно впливала на виживання личинок коропа. Суміш амі-нокислот у дозах 0,1; 1,0 мг/л сприяла підвищенню виживання личинок на 7,1%. Довжина личинок у контролі (7,96 мм) була достовірно нижче (Р<0,01), ніж у дослідах, відповідно 8,44 і 9,28 мм. За менш тривалого періоду впливу цих амінокислот (від запліднення до почат-ку стадії поділу (1 год)) життєздатність ембріонів і личинок коропа не підви-щувалась [24].

Практичне застосування біологічно активних речовин при заводському

способі відтворення риб

Перспективним є застосування фіто-гормонів (епіну, енкау) і нейропептидів (зокрема СКБ-сироватки крові курей) як токсикопротекторів. За дії цих біологічно активних речовин кількість виродків в ембріогенезі осетрових риб знижувалась на 26–34% [25–26].

Вивчено вплив лазерного опромі-нення на життєздатність риб у ранньому онтогенезі. Досліди показали, що не-тривалий вплив світла гелій-неонового лазерного променя на ікру осетрових і коропових риб призводить до підви-щення запліднюваності ікри на 15–20%, знижує кількість аномальних ембріо-нів на 20–45% порівняно з контролем; синхронізує вилуплення передличинок, збільшує темп лінійного і вагового росту личинок риб на 7%.Оптимальний режим опромінення становив 2,29 mВт/см2 при експозиції 1,3 і 4 хв і 0,9 mВт/см2 — 3– 4 хв [29–30].

За допомогою апаратів УВМ-3 дозу-валась концентрація цинку 0,05–0,1 мг/л у проточній воді в перші 40 хв інкубації ікри білого амура, білого товстолоба і коропа. Розрахунок економічної ефек-тивності застосування цинку при інку-бації ікри коропових риб показав, що рентабельність вирощування личинок збільшилась на 4,8% [31].

Для зручного введення у воду макро- і мікроелементів розроблені оригінальні способи й обладнання, які можуть знайти широке застосування при інкубації ікри, утримуванні і підрощуванні личинок. Зо-крема для збагачення води мінералами

винайдені спеціальні розчинні електроди [32–34], а для подачі різних біологічно активних речовин — пористі пластичні матеріали різної проникності [28].

Враховуючи дефіцит і дорожнечу біооксидантів, запропоновано вводити антиоксиданти безпосередньо внутріш-ньом’язово самкам у період оогенезу. Досліди на севрюзі показали, що ін’єкції α-токоферолу підвищували запліднюва-ність ікри на 26,6%, а простагландинів — на 18,1% (контроль — 66,5%). Викльов передличинок відповідно збільшувався на 32,8 і 22,8% (контроль — 51,2%) [35].

Практично безкоштовний спосіб під- вищення життєздатності ембріонів і ли- чинок — це застосування екстрактів зоо-планктону [36, 37]. Вони містять велику кількість різноманітних біологічно актив-них речовин (ферменти, амінокислоти, вітаміни, ліпіди, нуклеїнові кислоти, мі-неральні речовини та ін.). Ці речовини фізіологічно збалансовані, оскільки ста-новлять біохімічну основу їх основного корму в личинковий період онтогенезу. Так, у дослідах з передличинками білого товстолоба показано, що вихід личи-нок одразу після переходу їх на змішане живлення при концентрації суспензії зоопланктону 3–3,5 мг/л на 10%, при концентрації 24–45 мг/л на 23,6% був вищий, ніж у контролі (74,4%).

Для підвищення життєздатності риб у ранньому онтогенезі запропоновано використовувати деякі біооксиданти. Один із засобів [38] може полягати в витримуванні заплідненої ікри у водно-му розчині β-каротину, α-токоферолу, убихінону, пірогалолу, пропілгалакту і аскорбінової кислоти в концентраціях 10–8–10–14 Мол.

Як біостимулятор використовують комплекс на основі зеленої водорості Chlo-rela vulgaris. Обробку ембріонів проводять на стадії 2+ бластомер протягом 5–60 хв. За такої обробки підвищується виживан-ня ембріонів і личинок риб [39].

ВИСНОВКИЖиттєздатність потомства риб зна-

чною мірою залежить від якості плідни-ків, як рівень виживання личинок риб — від фізіологічного стану плідників. При годівлі плідників атлантичного палтуса кормами з вмістом арахідонової кислоти



1,8% спостерігається підвищення від- сотка запліднення ікри до 59% і викльову личинок до 51,9%.

Значного підвищення життєздатності ембріонів і личинок риб при заводському способі вирощування можливо досягти при застосуванні стимулюючого ефек-ту, який здійснюють мікроелементи та амінокислоти. Так, при додаванні цинку у проточну воду в перші 40 хв інкуба-ції ікри білого амура, білого товстолоба і коропа в концентрації 0,05–0,1 мг/л рентабельність вирощування личинок збільшується на 4,8%. Дія L-гістидину в період розвитку ікри від запліднення до закінчення стадії гаструляції в дозах: 0,1; 1 та 10 мг/л збільшує виживання личи- нок відповідно на 11,4;10,4 та 8,5%.

Білкові амінокислоти в складі ікри риб визначають якість розвинутого з неї потомства, але важливим є не тільки їхня кількість, а й співвідношення.

При застосуванні фітогормонів (епі-ну, енкау) і нейропептидів (зокрема

СКБ-сироватки крові курей) як токси-копротекторів кількість виродків в емб-ріогенезі осетрових риб знижувалась на 26–34%.

Нетривалий вплив світлом гелій-нео-нового лазерного променя (2,29 mВт/см2 при експозиції 1,3 і 4 хв і 0,9 mВт/см2 — 3–4 хв) на ікру осетрових і коропових риб спричиняє підвищення її запліднюваності на 15–20%, знижує кількість аномаль-них ембріонів на 20–45% порівняно з контролем.

Практично безкоштовним способом підвищення життєздатності ембріонів і личинок є застосування суспензії зоо-планктону, які містять велику кількість різноманітних біологічно активних речо-вин (ферменти, амінокислоти, вітаміни, ліпіди, нуклеїнові кислоти, мінеральні речовини тощо). Так, вихід личинок біло-го товстолоба відразу після переходу їх на змішане живлення при концентрації сус-пензії зоопланктону 24–45 мг/л на 23,6% був вищий, ніж у контролі (74,4%).

ЛІТЕРАТУРА 1. Жукинский В.Н. Влияние абиотических факторов на разнокачественность и жизнеспособность

рыб в раннем онтогенезе. — М.: Агропромиздат, 1986. — 245 с. 2. Мейен В.А. К вопросу о годовом цикле изменений яичников костистых рыб // Изв. АН СССР. —

Сер. биол. — 1939. — № 3. — С. 389–420. 3. Владимиров В.М. Зависимость эмбрионального развития и жизнестойкости карпа от микро-

элемента цинка // Вопр. ихтиологии. — 1969. — № 9. — Вып. 5(58). — С. 940–916. 4. Владимиров В.И. Разнокачественность онтогенеза как один из факторов динамики числен-

ности стада рыб (задачи исследований) // Гидробиол. журн. — 1970. — № 2. — С. 14–27. 5. Владимиров В.И. Изменение интенсивности накопления цинка под влиянием его добавок на

ранних стадиях эмбриогенеза и жизнестойкости личинок карпа (Cyprinus carpio L) // Вопр. ихтиологии. — 1971. — № 11. — Вып. 6 (71). — С. 1115–1117.

6. Владимиров В.И. Зависимость качества эмбрионов и личинок карпа от возраста самок, со-держания аминокислот в икре и добавок их в воду в начале развития // Разнокачественность раннего онтогенеза у рыб. — К.: Наукова думка, 1974. — С. 94–113.

7. Владимиров В.И., Сабодаш В.М. Влияние сульфатного цинка на развитие и жизнестойкость личинок карпа // Санитарная гидробиология и водная токсикология. — Рига, 1968. — С. 18–22.

8. Земнухин В.В., Глушко М.П. Влияние физиологического состояния производителей на каче-ство икры и выживаемость не питавшихся личинок пестрого толстолобика // Естественные науки. — 2005. — № 13. — С. 42–47.

9. Mazorra C., Bruce M., Bell I., Aborend E. Diktary Lipid enhacement of broods to reproductive perform acne and egg and larval quality in Atlantic halin (Hippoglossus hippo glossus) // Aquaculture. — 2003. — 227. — № 4. — C. 21–33.

10. Turuita H., Yamomoto J., Shema T., Suzuki N., Takeuchi T.D. // Effect of arachidonie acidlevels in breodstock diefon on larval and egg quality of Japanese flounder Paralichthys olivaceus // Aquaculture. — 2003. — 220. — № 1–4. — C. 725–735.

11. Вельтищева И.Ф. Проникновение углерода (С14) карбоната из воды и распределение его в теле рыбы // Труды ВНИРО. — 1961. — № 44. — С. 23–36.

12. Зубченко И.А. Биосорбция у водных животных // Гидробиол. журн. — 1977. — 13, № 4. — С. 60–67.

13. Ким В.Д., Жукинский В.Н., Родин Н.В. Проницаемость контактирующей оболочки в эмбриоге-незе карпа // VI Всесоюз. конф. по экологической физиологии и биохимии рыб: Тез. докл., Вильнюс, сент. 1985 г. — Вильнюс: Б.и., 1985. — С. 314–316.



14. Смелова И.В. Проникновение различных соединений S35 воды в тело рыбы // Тр. ВНИРО. — 1961. — 44. — С. 37–47.

15. Сорвачев Н.Ф. Поглощение рыбами метионина, цистеина и цитрата натрия из воды и участие в их обмене веществ // Вестник МГУ. Сер. биол. — почвовед. — 1965. — 41. — С. 11–16.

16. Потрохов А.С., Вовк П.С. Динамика содержания некоторых микроэлементов в раститель-ноядных рыбах на различных стадиях их эмбрионального и раннего постэмбрионального развития // Гидробиол. журн. — 1988. — 24, № 2. — С. 90–92.

17. Мельник В.П., Сабодаш В.М. Исследование ионной проницаемости цитоплазматических мембран в раннем онтогенезе карпа Cyprinus carpio L. // Цитология и генетика. — 1976. — Т. 10, № 1. — С. 18–21.

18. Silders D. Absorption of neutral and basic amino acids across the body surface of two annelid species // Helgolander wiss. Meeresunders . — 1976. — 28. — P. 456–466.

19. Silders D., Rosental H. Amino-acid absorption by developing herring eggs // Helgolander wiss. Meeres. — 1977. — 28. — P. 464–472.

20. Сабодаш В.М. Влияние сернокислого цинка на выживаемость личинок белого амура при раз-личной жесткости воды // Биология промысловых рыб и беспозвоночных на ранних стадиях развития: Тез. докл. Всесоюз. конф., Мурманск 4–7 марта 1974 г. — Мурманск: ПИНРО, 1974. — С. 190.

21. Самилкин Н.С., Воробьев В.И. Влияние некоторых элементов на развитие икры белого амура // Рыбное хоз-во. — 1972. — № 8. — С. 21–32.

22. Dabrowski K., Tucholski S. Znaczeniezelaza w rozwoju embrionaluym ryb // Gospodarka rybna. — 1976. — № 8. — С. 10–12.

23. Билько В.П., Жукинский В.Н. Воздействие цистеина на жизнеспособность потомства карпа из перезревших яиц // VI Всесоюз. конф. по экологической физиологии и биохимии рыб: Тез.докл., Вильнюс. сент. 1985 г. Вильнюс: Б.и., 1985. — С. 287–288.

24. Билько В.П., Жукинский В.Н. Влияние экзогенных аминокислот на жизнеспособность эмб-рионов и личинок карпа, развивающихся из яиц разного качества // Рыбное хоз-во. — К.: Урожай, 1986. — Вып. 40. — С. 17–19.

25. Ким Е.Д. Особенности изменения аминокислот и липидов в ооцитах некоторых карповых рыб при созревании // Разнокачественность онтогенеза у рыб. — К.: Наукова думка, 1981. — С. 61–85.

26. Витвицкая Л.В., Егоров М.А. Антитерратогенный эффект биологически активных веществ и перспективы их применения в осетроводстве // ХХХХ науч. техн. конф. преп. состава Астрахан. Гос. техн. ун-та.: Тез. докл.: Астрахань, 1996. — С. 81–82.

27. Витвицкая Л.В., Никоноров С.И., Тихомиров А.М., Загрийчук В.П. и др. Влияние некоторых токсиоксидантов на поведение молоди русского осетра и токсипротекторные эффекты био-логически активных веществ // Докл. РАН. — 1997. — 352, № 6. — С. 842–844.

28. Романенко В.Д., Евтушенко Н.Ю., Крот Ю.Г., Гольдберг М.Ш. Методические рекомендации по применению пористых пластических материалов различной проницательности в рыбо-водстве. — К., 1988. — 49 с.

29. Ромашкова Т.В., Бурлаков А.Б., Аверьянова О.В., Туровецкий В.Б. и др. Лазерная коррекция эмбрионального развития карпообразных рыб // 8 науч. конф. по экол. физиол. и биохимии рыб, 30 сент. – 3 окт. 1992: Тез. докл. — Петрозаводск: Карел. науч. центр. РАН, Ин-т биол., 1992. — Т 2. — С. 61–62.

30. Магаметова У.Г., Исуев А.Р., Гусеханов М.К. Исследование лазерного облучения на морфо-логические показатели личинок и молоди русского осетра Acipenses guldenstadti Brandt // Вестник ДТУ. — М., 2005. — С. 89–93.

31. Воробьев В.И. Микроэлементы и их применение в рыбоводстве. — М.: Пищевая пром-сть, 1979. — 186 с.

32. А.с. 453357, СССР, МКИ2 СО2 В 7/00 СО2 В 7/82. Растворимый электрод аппарата для обо-гащения воды микроэлементами / В.Г. Логинов, И.А. Остряков // Открытия. Изобретения. — 1974. — № 46. — С. 47.

33. А.с. 529127, СССР, МКИ2 СО2 В 7/00 ВО1К 1/00. Способ обогащения воды ионами металлов / Н.А. Луценко, В.Н. Рыбальченко // Открытия. Изобретения. — 1976. — № 3. — С. 53.

34. А.с. 589210, СССР, МКИ2 СО2 В 7/00. Электрод для обогащения воды микроэлементами / И.М. Рудницкий, И.А. Остряков, Б.М. Комолов, С.Н. Лацев// Открытия. Изобретения. — 1978. — № 3. — С. 65.

35. Исуев А.Р., Кебедмагомедова Х.М., Магомедов М.М., Рахманов М.Х. Перекиси липидов и анти-оксиданты в период эмбриогенеза севрюги Acipenser stellatus Fallas (Acipenseridae) // Вопр. ихтиол. — 1982. — 22. — Вып. 6. — С. 1035–1038.



36. А.с. 1660645, СССР, А 01 К 61/00. Способ повышения жизнеспособности рыб на ранних этапах развития / В.П. Билько, Н.Н. Жукинский, Н.Н. Макиевский // Открытия. Изобретения. — 1991. — № 25. — С. 20.

37. Білько В.П., Кружиліна С.В. Застосування біологічно активних речовин суспензій зоопланктону для підвищення виживання ембріонів і личинок риб // Рибогосподарська наука України. — 2007. — № 1. — С. 45–48.

38. А.с. 709063, СССР, А 01 К 61/00. Способ повышения жизнеспособности оплодотворенной икры / В.М. Чернышов, А.Н. Тамбиев // Открытия. Изобретения. — 1980. — № 47. — С. 4.

39. Патент 2275863 Россия. МНКАО1К 61/00. Способ повышения жизнестойкости икры, личинок и молоди рыб // Мелихов В.В., Дронова Т.Н., Московец М.В., Керегина Т.В., Яковлев С.В. — № 2004134306/12. Заявл. 24.11.2004, публ. 10.05.2006.

ПОВЫШЕНИЕ ЖИЗНЕСПОСОБНОСТИ ЭМБРИОНОВ И ЛИЧИНОК РЫБ ВОЗДЕЙСТВИЕМ БИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНЫХ ВЕЩЕСТВ ПРИ ЗАВОДСКОМ

СПОСОБЕ ИХ ВОСПРОИЗВОДСТВА

В.П. Билько, С.В. Кружилина

Рассмотрено воздействие биологически активных веществ на оплодотворенную икру, эмб-рионы и личинки рыб как способ компенсации их качества обусловленной разным качеством производителей. Дальнейшие исследования показали, что такие биологически активные вещества как биометаллы, аминокислоты, биооксиданты и другие существенно повышают выживаемость эмбрионов и личинок рыб при заводском способе их воспроизводства.

INCREASE OF VIABILITY OF FISH EMBRYOS AND LARVAE UNDER EFFECT OF BIOLOGICALLY ACTIVE SUBSTANCES DURING INDUSTRIAL MODE

OF THEIR REPRODUCTION

V. Bilko, S. Kruzhilina

The idea of increasing the viability of fish embryos and larvae was proposed and experimen-tally substantiated at the Institute of Hydrobiology of NAS of Ukraine by professor V.I. Vladimirov at the beginning of 60-ies of XX century. He examined effect of biologically active substances on fertilized fish eggs, embryos, and larvae as a way of their quality compensation caused by different quality of broodfish. Further studies showed that such biologically active substances as biomet-als, amino acides, biooxidants, and others significantly increase survival rate of fish embryos and larvae during industrial mode of their reproduction.

Балтаджи Р.А.

УДК 577.472:597.554.3:628.16.098

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ БЕЛОГО АМУРА ДЛЯ МЕЛИОРАЦИИ ВОДОЕМОВ И КАК ОБЪЕКТА СПОРТИВНОГО

РЫБОЛОВСТВАР.А. Балтаджи

Институт рыбного хозяйства УААН, г. Киев

Рассмотрен вопрос вселения белого амура для мелиорации водоемов, в которых чрезмерно развита высшая водная растительность, с целью изучения их экологического состояния и дальнейшего использования для хозяйственных и рекреационных целей, а также использо-

вание его как объекта спортивного рыболовства.

Украина располагает большим коли-чеством водоемов, которые утратили свое значение для хозяйственных и рекреаци-онных целей в результате чрезмерного

зарастания высшей водной раститель-ностью и последующим заболачиванием. В то же время в нашей ихтиофауне есть объект, который в значительной степени


может решить эту проблему. Речь идет об уникальном дальневосточном виде — белом амуре, который не так давно был вселен в водоемы Украины. Благодаря специфике своего питания, высокому темпу роста, хорошим гастрономическим качеством он представляет большой ин-терес для рыбного хозяйства. К тому же это сильная и быстрая рыба, что особенно ценится любителями-рыболовами.

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫВ качестве материалов использова-

ны результаты собственных исследова-ний, проведенных на протяжении 1968– 1996 гг. [1–3], а также данные других авторов [4–6].

Определение запасов растительности, а также норм зарыбления и вылова белого амура даны на основании собственной методики [1–3].

Биология белого амура

Белый амур (Ctenopharyngodon idella (Val)) — большая быстрорастущая рыба, достигающая в р. Амур 32 кг, в реках Ки-тая — 35–50, водоемах-охладителях ТЭС Украины — 35–40 кг. Его среднегодовые приросты на юге Украины и тепловод-ных водоемах могут достигать 3 кг. Тело удлиненное, вальковатое, брюхо без киля, лоб широкий, рот полунижний. Чешуя циклоидная, крупная. Окраска темно-зо-лотистая, иногда серебристая. Глоточные зубы двухрядные, сдавленные с боков, острые, зазубренные, приспособленные для измельчения растительности. Пита-ется высшей водной растительностью, полузатопленными растениями и зато-пляемыми в паводок наземными травами, причем размельчает растительность на кусочки размерами до 3 мм2. Питать-ся растительностью молодь начинает на первом году жизни по достижению длины 3 см. До этого она употребляет в основном животную пищу — мелкий зоопланктон. Оптимальная температура воды для питания составляет 20–30°С. При температуре 8°С он прекращает пи-таться. За сутки белый амур может по-едать массу растительной пищи, которая превышает массу его тела.

Наши наблюдения и данные других авторов показали, что из водных растений хорошо поедаются белым амуром ряска,

рдесты, роголистник, уруть, валлиснерия, элодея, хара, манник, молодые побеги рогоза, тростника, камыша, стрелолиста. Однако при недостатке излюбленной растительности, он может потреблять и другие виды растений [4–6]. Кормовой коэффициент при потреблении водной растительности белым амуром, в зависи-мости от температуры воды, содержания растворенного кислорода, времени года, возраста рыбы и др., может колебаться от 15 до 70 [4–6]. В связи с характером питания белый амур относится к рас-тительноядным рыбам, имеет длинный кишечник, который превышает длину тела в среднем в 2,1 раза. Однако, по данным некоторых китайских авторов и личным наблюдениям, при недостатке растительной пищи, он может потреблять и животную пищу.

Половой зрелости белый амур в р. Амур достигает в возрасте 7–10 лет, в реках Китая — 3–5, на севере Украи-ны — 7–9, на юге и в условиях водо-емов-охладителей — 4–5 лет. Самцы, как правило, созревают на 1–2 года раньше самок.

Нерест белого амура в материнских водоемах — руслах больших рек, проис-ходит на участках со скоростью течения 0,8–1 м/с. Дно должно быть каменистым или песчаным, протяжность участка во-дотока от мест нереста до мест нагула молоди составляет 70–150 км. Такие условия нужны для того, чтобы пелаги-ческая икра, которую выметывают сам-ки, после оплодотворения и оводнения находилась в толще воды весь период инкубации, то есть не менее 18–36 ча-сов. Нерест происходит при температуре 18–29°С в верхних слоях воды [7, 8].

В водоемах Украины естественного не-реста белого амура не зафиксировано.

Бонитировка водоемов, пригодных для вселения белого амура

Прежде чем приступить к вселению белого амура, нужно провести бонитиров-ку водоема. В первую очередь, определя-ется гидрохимический режим водоема, соответствие его параметров биологичес-ким потребностям белого амура, особое внимание уделяется величине рН, кис-лородному режиму, наличию заморных явлений. Определяется динамика темпе-

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ БЕЛОГО АМУРА ДЛЯ МЕЛИОРАЦИИ ВОДОЕМОВ


ратурного режима воды, длительность вегетационного периода [2, 9].

Затем определяют степень развития высшей и низшей водной растительности, как основной кормовой базы белого амура. Съемку макрофитов осуществляют в пе-риод их максимального развития (вторая половина июля). Определение проводят по свежему материалу. Количественный учет зарослей осуществляют при помо-щи метода площадок размером 1 м2. Все растения с такой площадки изымаются, взвешиваются, т.е. определяется их мас-са. Таких съемок делают не менее 10 для каждого вида зарослей. Предварительно определяют общие площади зарастаний и их видовую принадлежность. Опреде-ляется средняя биомасса макрофитов на 1 м2 для каждого вида. Общая биомасса растений рассчитывается перемножением вычисленных площадей зарастаний от-дельных видов на их среднюю биомассу с увеличением на 10% и суммированием данных по всем зарослям.

Такая же съемка делается по мягкой водной растительности, нитчатым водо-рослям. Определяются общие биоресурсы кормовой базы белого амура. Учитывают, что физически белым амуром может быть использовано 90% общей биомассы нит-чатки и мягкой водной растительности и 50% — жесткой надводной.

Нашими предыдущими исследовани-ями установлено, что средняя плотность зарастания высшей надводной расти-тельности составляет 5 кг/м2, а подвод- ной — 1 кг/м2. Учитывая степень зараста-ния водоемов, в табл. 1 даны примерные

расчеты биомассы растительности на 1 га водоемов, а с учетом ее возможной утилизации — объемы кормовой базы белого амура. Следует отметить, что в водоемах присутствует как надводная, так и мягкая подводная растительность. В таком случае, показатели биомассы должны складываться.

Расчеты норм зарыбления водоемов белым амуром и возможной

рыбопродуктивности

Вначале надо определиться, каким посадочным материалом зарыблять во-доем. При этом учитываются следующие факторы: наличие в водоеме хищной ры- бы и ее примерное количество; каче-ственная характеристика растительнос- ти — преобладание надводной или по-дводной; температурный и кислородный режимы водоема.

При наличии в водоеме крупных хищ-ников — до 10–20% общего количества местной ихтиофауны — зарыбление надо производить двухгодовиками белого аму-ра массой не менее 80–100 г (возможна посадка и более крупного посадочного материала, если ставится цель получить крупную рыбу). В случае отсутствия хищ-ных рыб или наличия мелких хищников зарыбление проводится годовиками (или сеголетками) массой 30–40 г [10]. Осо-бенно это касается водоемов с большим зарастанием мягкой подводной расти-тельностью.

В водоемы с преобладанием жесткой надводной растительности нужно вселять крупный посадочный материал.

Таблица 1. Расчет возможной биомассы водоемов как кормовой базы белого амура

Ñòåïåíü çàðàñòàíèÿ âîäîåìîâ, % îáùåé

ïëîùàäè

Ïëîòíîñòü çàðàñòàíèÿ, êã/ì2

Îáùàÿ áèîìàññà ðàñòèòåëüíîñòè, ò/ãà

Ïîòåíöèàëüíûé îáúåì áèîìàññû ðàñòèòåëüíîñòè

äëÿ áåëîãî àìóðà, ò/ãà

Âûñøàÿ íàäâîäíàÿ ðàñòèòåëüíîñòü

10 5 5 2,530 5 15 7,550 5 25 12,5

Ìÿãêàÿ ïîäâîäíàÿ ðàñòèòåëüíîñòü

20 1 2 1,840 1 4 3,660 1 6 5,4



В водоемах южной зоны Украины надо учитывать фактор более быстрого темпа роста белого амура, чем в более северных районах. При этом прирост сеголеток может достигать 1 кг, а двух- и трехлеток — более 2 кг в год. Естествен-но, надо учитывать и кислородный ре-жим, концентрация в воде растворенного кислорода не должна опускаться ниже 2– 3 мг/л. В случае, если водоем подвержен зимним заморам, зарыбление должно производиться крупным посадочным материалом при условии полного об-лова осенью.

Предполагается, что водоемы бу-дут зарыбляться и облавливаться еже-годно.

Ниже приводится примерный расчет рыбопродуктивности и рыбопродукции водоемов за счет вселения белого амура и норм их посадки. При этом приняты следующие показатели: масса посадочно-го материала годовик — 40 г, двухгодо- вик — 100 г, выживаемость до осени — соответственно 40 и 70%; масса конеч- ной продукции — 1 и 2 кг. Условно при-нято, что водоем имеет площадь 50 га, а его зарастаемость обусловлена 30% надводной и 40% подводной мягкой рас-тительностью (см. табл. 1).

Тогда могут быть получены следую-щие показатели (табл. 2, 3).

Используя табл. 1, 2, 3 можно рас-считать рыбопродукцию и нормы посадки белого амура для любого зарастающего водоема, учитывая его характеристики. Для водоемов с І вариантом зарыбления (годовиками) можно предусмотреть двух-летнее выращивание товарной продукции с оставлением водоема без осеннего об-лова и выращиванием крупной конечной продукции (до 3 кг).

Конечно, можно комбинировать вы-ращивание и других видов рыб на есте-ственной кормовой базе без использова-ния концентрированных кормов. В случае же интенсивного ведения рыбоводства белый амур может перейти на питание искусственными кормами, создавая кон-куренцию другим видам рыб. При этом темп роста белого амура замедляется, а его печень перерождается, что часто ведет к гибели рыб.

Использование белого амура как объекта спортивного рыболовства

Вселение в заросшие водоемы белого амура может дать не только мелиоратив-ный эффект за счет утилизации чрезмер-ного развития растительности, что улуч-

Таблица 2. Расчет норм зарыбления водоема площадью 50 га

Ïîñàäî÷íûé ìàòåðèàë

Ìàññà ðûáû, êãÂûæèâàå- ìîñòü, %

Îáúåì êîðìîâîé áàçû, ò/ãà

ðàñòèòåëüíîñòè

Êîðìîâîé êîýôôèöèåíò ïðè ïîòðåáëåíèè ðàñòèòåëüíîñòè

ïðè ïîñàäêå

ïðè âûëîâå

íàä- âîäíîé ìÿãêîé íàä-

âîäíîé ìÿãêîé

Ãîäîâèêè 0,04 1,0 40 7,5 3,6 30 40

Äâóõãîäîâèêè 0,1 2,0 70 7,5 3,6 30 40

Таблица 3. Показатели рыбопродуктивности и рыбопродукции

Ïîñàäî÷íûé ìàòåðèàë

Îæèäàåìàÿ ðûáîïðîäóêòèâíîñòü

çà ñ÷åò ðàñòèòåëüíîñòè, êã/ãà

Íîðìû çàðûáëåíèÿ Îáùàÿ ìàññà ïîñàäî÷íîãî ìàòåðèàëà, êã

Ðûáîïðîäóêöèÿ

íàä- âîäíîé ìÿãêîé îáùàÿ ýêç./ãà íà âåñü âîäîåì,

òûñ. ýêç.íà 1 ãà,

êãíà âåñü

âîäîåì, ò

Ãîäîâèêè 250 90 340 850 42,5 13,6 353,6 17,68

Äâóõãîäîâèêè 250 90 340 243 12,15 17,0 357,0 17,85



шит экологическую ситуацию и обеспечит лучшие условия для других видов рыб. Такие водоемы можно использовать и для рекреационных целей, в частности для спортивного рыболовства.

Как известно, белого амура трудно изъять из особенно заросших водоемов обычными промысловыми орудиями — неводами, сетями, вентерями и др. В то же время он представляет большой интерес как объект спортивного рыбо-ловства. При этом можно использовать обыкновенную удочку. В качестве насад-ки применяют хлеб, различные крупы, разваренное зерно, фрагменты расти-тельного и даже животного происхож-дения. По отзывам рыбаков клюет он внезапно и оказывает значительное со-противление, что особенно ценится люби- телями.

Учитывая характер зарыбления и темп роста белого амура, начинать лю-бительское рыболовство надо не ранее августа (при зарыблении двухгодовика-ми) и сентября (годовиками), когда рыба достигает товарной массы (1–2 кг).

Ниже приводится примерный расчет экономической эффективности при ис-пользовании белого амура в качестве ме-лиоратора и объекта спортивного рыбо-ловства для среднезарастающего водоема. В нашем случае взят вышеприведенный водоем площадью 50 га с зарастанием на 30% надводной и 40% подводной мягкой растительностью.

Как следует из табл. 3, для его зарыб-ления ежегодно понадобятся 42,5 тыс. экз. годовиков или 12,15 тыс. экз. двух-годовиков белого амура, что может в конечном итоге дать в среднем 17,7 т товарной продукции. Принимая сто-имость одного экземпляра годовика 0,4 грн, а двухгодовика — 1 грн, общая стоимость зарыбка в первом случае со-ставит 17 тыс. грн, во втором 12–15 тыс.

грн. Для обслуживания хозяйства по-надобятся 4 охранника (по 1000 грн в месяц на 8 мес.), один начальник и один бухгалтер-кассир (соответственно 2000 и 1500 грн), то есть, всего затраты на персонал составят 74 тыс. грн, а с на-числениями (37,5%) — 100 тыс. грн. А с учетом прочих расходов, себестоимость выращенной рыбы составит в среднем 140 тыс. грн.

Принимая во внимания, что стои-мость 1 кг выловленных рыбаками-лю-бителями белых амуров составит 12 грн, что почти вдвое ниже рыночной цены, общая стоимость выращенной продук- ции будет 212 тыс. грн, а чистая при- быль — 72 тыс. грн, то есть рентабель-ность составит 40%.

ВЫВОДЫБелый амур может эффективно ис-

пользоваться для мелиорации зарастаю-щих водоемов и как объект спортивного рыболовства.

Для вселения белого амура надо учи-тывать степень зарастания водоема, на-личие в них излюбленной растительнос-ти, температурный и гидрохимический режимы.

Зарыбление может производиться годовиками белого амура (при преоблада-нии мягкой растительности и отсутствии крупных хищников) массой 30–40 г или двухгодовиками массой 100 г.

При ежегодном зарыблении сред- незарастающего водоема площадью 50 га (30% надводной и 40% подводной мягкой растительности) понадобится 42,5 тыс. экз. годовиков или 12,15 тыс. экз. двухгодовиков белого амура, что даст 17,7 тыс. т товарной продукции массой 1 или 2 кг.

При введении на водоемах режима платного рыболовства рентабельность составит 40%.

ЛИТЕРАТУРА 1. Балтаджи Р.А. Использование теплых вод ГРЭС для выращивания растительноядных

рыб. — Кишинев, 1972. — 24 с. 2. Балтаджі Р.А. Технологія підвищення рибопродуктивності водойм-охолоджувачів ДРЕС за

рахунок вселення рослиноїдних риб. — К., 1996. — 13 с. 3. Балтаджі Р.А. До питання визначення природної продуктивності водойм // Рибне господар-

ство: Зб. — К., 2005. — Вип. 64 — С. 49–55. 4. Строганов Н.С. Избирательная способность амуров к пище // Проблемы рыбохозяйствен-

ного использования растительноядных рыб в водоемах СССР: Сб. — Ашхабад, 1963. — С. 181–191.



5. Веригин Б.В., Нгуен Вьет, Нгуен Донг. Материалы по избирательности в пище и суточным рационам белого амура // Проблемы рыбохозяйственного использования растительноядных рыб в водоемах СССР: Сб. — Ашхабад, 1963. — С. 192–194.

6. Золотова З.К., Виноградов В.К. Использование белого амура для борьбы с зарастанием водо-емов водной растительностью: Метод. указания. — М., 1974. — 54 с.

7. Алиев Д.С., Суханова А.И., Шакарова Ф.М. Растительноядные рыбы в Туркменистане. — Аш-хабад: Ылым, 1994. — 326 с.

8. Веригин Б.В., Негоновская И.Т. Растительноядные рыбы в естественных водоемах и водохра-нилищах: Результаты акклиматизации // Сб. науч. тр. ГосНИОРХ. — Л., 1989. — Вып. 301 — С. 5–37.

9. Андрющенко А.І., Балтаджі Р.А., Вовк Н.І., Гринжевський М.В., Гудима Б.І., Демченко І.Т., Желтов Ю.О., Кражан С.А., Кучеренко А.П., Курочкін І.О., Литвинова Т.Г., Піддубний Ю.Г., Сахневич В.С., Хижняк М.І. Методи підвищення рибопродуктивності ставів. — К., 1998. — 123 с.

10. Ермолин В.П. К расчету длины и навески посадочного материала при выпуске в водоемы с есте-ственной ихтиофауной // Сб. науч. тр. ГосНИОРХ. — Л., 1989. — Вып. 301. — С. 130–143.

ВИКОРИСТАННЯ БІЛОГО АМУРА ДЛЯ МЕЛІОРАЦІЇ ВОДОЙМ І ЯК ОБ’ЄКТА СПОРТИВНОГО РИБАЛЬСТВА

Р.А. Балтаджі

Розглянуто питання вселення білого амура для меліорації водойм, у яких надмірно роз-винена вища водна рослинність, з метою поліпшення їхнього екологічного стану і подаль-шого використання для господарських і рекреаційних цілей, а також використання його як об’єкта рибальства.

USE OF GRASS CARP FOR AMELIORATION OF WATER BODIES AND AS AN OBJECT OF SPORT FISHING

R. Baltadzhi

There is reviewed the question on grass carp stocking for amelioration of water bodies, where high aquatic vegetation is excessively developed, with the goal of amelioration of their ecological state and further use for fishery and recreation purposes as well as for the use of grass carp as an object of sport fishing.



Використання для годівлі коропа не-традиційних кормів і біологічно активних добавок мінерального та органічного походження зумовлює проблему визна-чення умов та оптимальних методів їх застосування.

Шляхи вирішення цих питань поля-гають у використанні:• мінеральних преміксів — попередни-

ків біосинтезу органічних сполук та білків;

• біологічно активних добавок, а саме, барди до пшениці, кукурудзи, рапсу, гороху, тощо;

• методу послідовної годівлі коропа кор-мами місцевого походження — пшени-цею, горохом, зерновідходами, кукуруд-зяним силосом, рапсом;

• місцевих кормів за напівінтенсивної технології у вегетаційний період;

• біологічно активних домішок (за вміс-том вітаміну В12), що регулюють про-цеси росту риби, — сирого протеїну та кальцію.

Ролі кальцію в рибництві не приді-ляється належної уваги. З ним пов’яза-ні важливі обмінні процеси в організмі риб — нарощування маси білка та кісток, формування буферності водного середо-вища тощо.

Дослідженнями В.Д. Романенка, О.М. Арсана, В.Д. Соломатіної встанов-лено значний вплив концентрації іонів

Са2+ на метаболізм клітин та активність мітохондрій печінки коропа. Незначні концентрації цього іону у воді (нижче 60 мг/дм3) сприяють ослабленню аку-муляції кальцію, чим знижують процеси утворення АТФ та нарощування маси білка і кісток риб. Вміст Са2+ у воді на межі 100–120 мг/дм3 сприяє оптимізації обмінних процесів у риб [2, 9].

Дані, отримані В.Г. Фарберовим при внесенні кобальтовмісних сполук у кор-ми та водне середовище ставів, а також І.І. Грициняком при внесенні домішок зернової барди при годівлі коропа, на перший погляд, не поєднані, однак мають одну сутність: знаходження оптимальних меж внесення попередників біосинтезу ві-таміну В12 або самого вітаміну (з бардою) для отримання високої продуктивності рибоводних ставів [5, 11]. Як це доведено в обох джерелах, є певна межа активізації обмінних процесів та нарощування маси товарної риби, за якою спостерігається зворотний ефект — токсична дія Со2+, як важкого металу або гіпервітаміноз з порушенням діяльності печінки, аж до загибелі риб.

Метою нашої роботи було знаход-ження оптимальних норм внесення домішок біологічно активних речовин (за ціанкобаламіном) для підвищення рентабельності ставкового господар- ства.

КОРМИ ТА ГОДІВЛЯ

УДК 639.3.043.003.13:597-1.05.

ВПЛИВ СПІВВІДНОШЕННЯ У КОРМАХ ВІТАМІНУ В12, СИРОГО ПРОТЕЇНУ ТА КАЛЬЦІЮ

НА РИБОПРОДУКТИВНІСТЬ НАГУЛЬНИХ СТАВІВО.М. Шандрук

Національний університет водного господарства та природокористування,

м. Рівне

Встановлено оптимальні співвідношення в рибних кормах сирого протеїну, кальцію та біологічно активних добавок (за вітаміном В12 — ціанкобаламіном), що сприятиме під- вищенню рибопродуктивності рибоводних ставів на 20–25%. Наведені дані рибопродук- тивності отримані при пасовищній та напівінтенсивній технологіях вирощування

коропа.


Аборигенні та інтродуковані види риб у процесі еволюції виробили меха-нізми регуляції надходження вітаміну В12 шляхом обмеження його засвоєння, виведення надлишку з випорожненнями (до 70% його маси).

Прийняте у рибництві співвідношен-ня 1 мкг : 5 г : 0,2 г вмісту у кормах ві-таміну В12, сирого протеїну рослинного походження та кальцію стало загально-прийнятою нормою1 [6–9]. Однак існу-ють дані, що свідчать про необхідність внесення корекції у вищезгадане спів-відношення. Вони базуються на таких положеннях:

а) фактичному співвідношенні вмісту протеїну та кальцію у фітомасі водних та суходільних рослин, що використо-вуються при годівлі риб та виготовленні комбікормів;

б) аналізі стехіометричного рівняння трансформації ціанкобаламіну в окси-кобаламін — природну форму вітаміну В12 при синтезі лейцину та метіоніну у кишечнику риб;

в) фактичних даних приросту маси тіла риб за різних технологій вирощу-вання — пасовищної або напівінтен-сивної.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Об’єктами досліджень були коропи лускаті і рамчасті 1+ в нагульних ставах ЗАТ “Агропромислова корпорація “Зоря” Рівненського району Рівненської області (межа Лісостепу та Західного Полісся). Вміст сирого протеїну та кальцію у рос-линній сировині досліджували згідно загальноприйнятих методик, вміст про-теїну та кальцію у комбікормах — від-повідно до затверджених нормативів [4–6].

Дослідження норм внесення кобаль-товмісних сполук у корми та водне середо-вище проводили порівняно з результата-ми, отриманими В.Г. Фарберовим [12], при додатковому внесенні білків у корми з бардою — за І.І. Грициняком [5]. Вміст

вітаміну В12 визначали мікробіологічним методом на тест-об’єкті E. coli 113-3, а також колориметричним методом шля- хом порівняння із стандартним препа-ратом чистого вітаміну [3].

Рибу вирощували у полікультурі (ко-роп рамчастий, товстолоб, білий амур, щука) за пасовищної технології та дворіч-ним циклом (2005 р.) і напівінтенсивній технології за методом послідовної годівлі такими сільськогосподарськими культу-рами, як пшениця, горох, зерновідходи, кукурудзяний силос, рапс) із внесенням кальцію у вигляді СаСО3 (2008 р.).


Аналіз співвідношення сирого протеїну та кальцію у рослинній

сировиніОкремі вищі водні рослини харак-

теризуються високим вмістом сирого протеїну — від 20,2 до 35,5%, кароти- ну — до 7%, а також кальцію — від 2,2 до 3,2% [3, 5, 7, 8].

Якщо проаналізувати склад вищих водних рослин (ВВР), то співвідношення між кальцієм та сирим протеїном у них становить у середньому 1:11 або 1:3 на суху речовину [3, 5, 7, 8]. У суходільних кормових рослинах співвідношення між вищезазначеними речовинами (кальцієм та сирим протеїном) ще вище і стано-вить у середньому 1:6,7 або 1:2 на суху речовину [3, 5, 7, 8].

Отже, можна прийняти, що співвід-ношення між вмістом кальцію та сухим протеїном у кормах та кормовому раціоні має бути 1:3. Тобто вміст фітомаси ВВР може бути основною складовою частиною комбікормів. Окрім того, слід врахувати витрати кальцію на ростові процеси ВВР та бентосних організмів, формування буферності водного середовища при ви-падінні кислих дощів.

Стехіометричне рівняння трансформації ціанкобаламіну

в оксикобаламін

Для з’ясування кількісних характе- ристик взаємодії іонів кальцію та ціан-кобаламіну під час синтезу білка роз- глянемо стехіометричне рівняння їх вза-ємодії:

1 Необхідно зазначити, що вітамін В12 за на-явності кобальту синтезується винятково бактеріями та мікроводоростями у кишечнику риб. Вітамін розчинний у воді, руйнується окиснювачами та відновниками, стійкий при рН 4–6.

ВПЛИВ СПІВВІДНОШЕННЯ У КОРМАХ ВІТАМІНУ В12, СИРОГО ПРОТЕЇНУ ТА КАЛЬЦІЮ НА РИБОПРОДУКТИВНІСТЬ


106СО2 + 16NO3 + 122H2O +

+ 18P

Без кальцію випадіння закисних форм важких металів — заліза та марганцю, а також трансформація ціанкобаламіну не відбувається.

У кишечнику риб біосинтез ціанкоба-ламіну та перехід його в оксикобаламін, всмоктування у кров та лімфу приско-рюється за наявності вільних іонів Са2+ та Mg2+ [3]. За густоти посадки коропа 3000 шт./га необхідно 0,6 кг/день іонів Са2+ на формування оксикобаламіну .

Аналогічно нарощування білка у тілі риб відбувається при забезпеченні до-статньої кількості іонів Са2+.

У рослинах під впливом сонячних променів у хлорофілі синтезується про-теїн:

C63H88O14N14PCo + Ca(OH)2 C63H89O15N13PCo + Me(OH)3

Мв=1355,5 ціанкобаламін

Мв=54,0 Мв=1346,5 оксикоба-

ламін

закисні форми іонів заліза

та марганцю, на світлі або за наявності

Са (ОН)2

фотосинтез

кислоти та оксикобаламін — через за-лишок фосфорної кислоти, полегшуючи засвоєння самого рослинного білка рибою або виводячи продукти обміну.

У стехіометричному рівнянні (1) 1355,5 мг ціанкобаламіну взаємодіють з 54,0 мг (СаОН)2 або 20,04 мг іонів кальцію, щоб синтезувати у кишечнику 1346,5 мг оксикобаламіну. Можна прий-няти значення вмісту іонів кальцію, як один з реперів його нормування у кормах, тобто 1,35 мкг ціанкобаламіну взаємо-діють з 0,02 мг іонів кальцію. Водно-час, у рослинних кормах (табл. 1) вміст кальцію не знижувався менше 2,5% або 25 г на 1 кг фітомаси. Отже, в балансо-вих розрахунках слід орієнтуватись на щодобове надходження іонів кальцію в організм риб не тільки з водою, а й за рахунок засвоєння його у кишечнику, а також витрат кальцію на розвиток та ріст найпростіших організмів та вищої водної рослинності.

Якщо необхідне щодобове надходжен-ня вітаміну В12 у тіло риб при пасовищній технології вирощування становить 5 мкг, а кормів 75 г, то кількість сирого протеїну за співвідношенням у рослинній сировині (3:1) повинна становити 15 г, а кальцію 5 г (табл. 1). Тобто матимемо орієнтовне співвідношення у кормах — вітамін В12:сирий протеїн:кальцій — 1:3:1 (мкг : г : г). У добовому балансі 50% кальцію повинно надходити з кормовим раціоном (детрит, молоді пагони рослин тощо), тобто можна прийняти вищезгадане співвідношення як 1:3:0,5. Друга половина може бути вне-сена безпосередньо у водне середовище ставів у вигляді СаСО3, або з допомогою фільтраційних патронів у потоці води у вигляді Са(ОН)2 (рис. 1).

Аналізуючи вищезгадане, можемо прийняти у розрахунках кормового раці-ону вирощуваних риб співвідношення — вітамін В12 : сирий протеїн : кальцій, як 1:3:0,5. Мається на увазі, що можлива корекція вмісту сирого протеїну у кормах, а разом із тим і збільшення вмісту іонів

C106N16H205O110P + 138O2

В організмах риб сирий протеїн під впливом ферментів трансформується у тваринний білок:

2 (CnNnHnOnPn) + Ca2+ ферменти

Рослинний протеїн

оксикобаламін (у фізіологічно об´рунтованих

межах) + кофермент В12

Ca

(OOCH2NCH–R)n

(OOCH2NCH–R)nбілок тваринний

(R СH3SCH2CH2-)

Мв = 149,21 метіонін

Введення іонів Са2+ у раціон сприяє переведенню ціанкобаламіну в оксико-баламін, природну форму вітаміну, що легко засвоюється рибою. Крім того, іон кальцію має хелатні (зв’язувальні) властивості, тобто він може зв’язувати молекули білка через залишок вугільної

(1)

(2)

(3)

Шандрук О.М.


кальцію [2]. На цій основі нами опрацьо-вана номограма необхідного валового надходження вітаміну В12 при пасовищній та напівінтенсивній технологіях вирощу-вання коропових риб за період вегетації при дворічному циклі (рис. 2).

Участь іонів кальцію в обмінних про-цесах у тілі риб та формуванні гідроеко-логічної ситуації наведена на рис. 3.

Аналіз приросту маси тіла риб при дефіциті одного з лімітуючих чинників

Із робіт В.Г. Фарберова та І.І. Грици-няка відомо, що:

а) спостерігається зниження рибопро-дуктивності при явищах гіпервітамінозу вітаміну В12;

б) при вмісті вітаміну В12 у кормах у межах фізіологічної норми спостеріга-ється ріст рибопродуктивності до 25% порівняно з контролем.

На нашу думку, саме дефіцит сирого протеїну та незбалансованість водного середовища ставів за кальцієм при ви-сокій густоті посадки (5000 шт./га) і пасовищній технології були причиною незначної маси тіла дволіток коропа — до 0,7 кг. У наступні роки з врахуванням необхідної маси сирого протеїну та каль-цію у кормах була досягнута маса коропа до 1 кг і більше.

Вміст і динаміка вітаміну В12 в організмі риб

Згідно з роботою Ю.А. Желтова [6], на 1 кг корму необхідно 50 мкг вітаміну В12.

Таблиця 1. Споживчі характеристики ВВР для використання у годівлі риб

Ñï³â

â³äí

îøåí

íÿ

ïðîò

åїí

: êà

ëüö³

é Âèäè ðîñëèí

Ðîçì

³ðí³

ñòü

Ñêëàä íà ñèðó ìàñó, %

Âèù³ âîäÿí³ 1** 2 3 4 5 6

3,4:1 Ïîâ³òðÿíî- âîäí³ ÂÂÐ

ìã % 32,0–15,5025,4

28,0–10,019,0

14,2–2,558,30

2,8–2,22,5

12,5–10,911,7

3,8–1,82,9

3:1 Çàíóðåí³ ÂÂÐ ìã % 33,5–15,524,0

22,1–20,021,0

7,0–4,55,85

3,2–2,22,7

21,0–10,515,7

3,8–2,33,05

Ïëàâàþ÷³ ÂÂÐ ìã % 37,5 21,0 5,033,0*

2,5 11,0 4,6–2,7

Ñóõîä³ëüí³

2:1 Êîíþøèíà, ëþöåðíà, âèêî-â³âñÿíà ñóì³ø

ìã % 20,0–19,0 30,0–25,028,3

20,0–5,510,3

3,5 20,0 3,6–3,5

* мг % сухої речовини. ** Перерахунок сирого протеїну на суху речовину прийнято при-близно 30%. Умовні позначення: 1 — сирий протеїн, 2 — зола, 3 — каротин, 4 — кальцій, 5 — клітковина, 6 — жир.

1

2

3

4

5

Рис. 1. Будова фільтраційного патрона: 1 — поверхня води; 2 — гашене вапно; 3 — ме-талічна решітка; 4 — пористе наповнення з дерев’яної тирси або соломи; 5 — дно во-дойми



Âàë

îâèé

âì

³ñò

Â12

, ì

êã1400

1200

1000

Íàï³â³íòåíñèâíà òåõíîëîã³ÿ

Ïàñîâèùíà òåõíîëîã³ÿ

Ñóìàðíà ïîòðåáà



Âèâåäåíî ç îðãàíіçìó


Íàêîïè÷åíî


0

200

400

600

800

0,03 0,25 0,5 0,75 1,0Ìàñà ðèáè, êã

Рис. 2. Номограма необхідного валового надходження вітаміну В12 за різних технологіях вирощування коропових риб за період вегетації при дворічному циклі

7,5 кг на зв’зування недоокиснених продуктів обміну та їх видалення при кормовому коефіцієнті 20 приймемо п’ятикратну величину до засвоєння, тобто 7,5 кг/га (при явищах “цвітіння” води та аноксії)

2,65 кг на ростові процеси вищої водяної рослинності 2000 кг/га фітомаси, за вологості 80% 400 кг сухої, з них 2% Са2+ 80 кг/га при 150-денній вегетації; 5,3 кг/день на 1 га; приймемо 50% — 2,65 кг/день

1,5 кг на побудову кісткової тканини та

луски при щоденному прирості 5 г та

побудову кісткової тканини 1 г (50,0%

Са2+) 3000 екз. · 0,5 г = = 1500 г, або 1,5 кг/га

(з кормами) щодобово

0,5 кг на формування гідрокарбонатної буферної ємності

води та формування величини рН

при вмісті кальцію у воді 50–60 мг/дм3 +

+ 50 мг/дм3 на 1 га при глибині 1 м —

0,5 кг щодобово при вмісті іонів Са2+ менше нормованої

концентрації

0,6 кг на переведення ціанкобаламіну

в оксикобаламін при надходженні

5 мкг вітаміну В12

200,0 мг Са2+ або при щільності посадки

3 тис. одноліток на 1 га 600000 мг =

= 0,6 кг/га щодобово

Рис. 3. Формування балансу іонів кальцію у рибоводних ставах (тобто на збалансу-вання вмісту іонів Са2+ у водному середовищі ставів та тілі риб, крім витрат вапна на підготовку ложа ставів, щодобове внесення 3–3,5 кг Са2+ у вигляді Са(ОН)2 або СаСО3 та додаткове вапнування при явищах “цвітіння” води, що збігається із дослідженнями С.А. Кражан (2006), а також до 1,5 кг Са2+ з кормами).

Са2+



За нашими даними, за пасовищ-ної технології вирощування необхідно на добу 4,8–5 мкг, за напівінтенсивної технології вирощування — 6,5 мкг, що забезпечується за рахунок біосинтезу вітаміну В12 у кишечнику риб та надхо-дження Со2+ із зерновими кормами. На рис. 4 наведена динаміка росту коропа за сезон вегетації. Показано, що висока рибопродуктивність ставів може бути досягнута за напівінтенсивної технології вирощування балансом у кормах сирого протеїну та кальцію. Нами були виро-щені дволітки коропа до 1,2 кг у 2006 р. та 1,1 кг — у 2008 р., замість раніше отримуваних 0,7–0,8 кг (рис. 4).

Відповідно до вікових характеристик риб пропорційно змінюється і ваговий вміст досліджуваних складових корму при збереженні співвідношення між вітаміном В12, сирим протеїном та кальцієм.

Обгрунтування доз внесення ціанкобаламіну до раціону коропа

Ключем для матеріального балансу кормів при годівлі коропа і отримання високої рибопродуктивності є три скла-дових компоненти: вітамін В12 (добова потреба), сирий протеїн та іони кальцію. Порівняння накопичення кобальтовміс-них сполук в організмі коропа збігається з даними, отриманими Ю.М. Ситником при дослідженні іхтіофауни озер Шаць-кого національного парку [9]. При цьо-му співвідношення мінеральних сполук

Со2+, накопиченого у тілі риб, та його вмісту у формі вітаміну В12 становить 1:1000, тобто дефіциту кобальту не від-мічається.

Для різних вікових груп коропа склад добового раціону наведений у табл. 2.

Можна припустити що внесення ко- бальтовмісних мінеральних сполук у пре-міксах забезпечує оптимальні умови біо-синтезу вітаміну В12 та синтезу білка у кишечнику риб. У збільшенні концентра-ції кобальту немає необхідності, оскіль-ки надлишок вітаміну В12 виводиться з організму риб, а Со2+ накопичується як важкий метал.

За даними В.Д. Романенка, М.Ю. Єв-тушенко [7], в 1 кг пшениці міститься 58 мкг Со2+. Якщо врахувати, що маса Со2+ становить у молекулі вітаміну В12 3,5%, то 1 кг пшениці може бути дже-релом для біосинтезу: 58 × 100:3,5 = = 1657 мкг вітаміну В12, тобто при вжи-ванні рибою 100 г пшениці може синтезу-ватись 165,7 мкг вітаміну В12, що значно вище добової потреби. Слід враховувати, що не все зерно в організмі риб пере-травлюється. На біосинтез вітаміну В12 необхідно кілька діб, а час перебування їжі у кишечнику риб значно коротший (табл. 3, 4).

Тобто на нашу думку, підвищення ри-бопродуктивності ставів у досліджуваній зоні залежатиме від внесеної маси сирого протеїну та кальцію у межах фізіологічної норми у співвідношенні 3:1.

0,2

Ìàñ

à ðè

áè,

êã

0,4

0,6

0,8

1,0

1,2

1,4

Г Т 0,043Ê 0,032

1,20 Г Т 20061,1 Êê 20080,98 Ê 2006

0,498 Ê 20050,420 Г Т 20050,362 Г Т 20050,359 Ê 2005

Êâ³- òåíü

Âåãåòàö³éíèé ñåçîí, ì³ñÿö³

Рис. 4. Нарощування маси риби за вегетаційний сезон: ГТ 2005 — гібрид товстолоба 2005 р.; ГТ 2006 — гібрид товстолоба 2006 р.; К 2005 — короп 2005 р.; К 2006 — короп 2006 р.; Кк 2008 — короп 2008 р. (каскадна годівля); — напівінтенсивна технологія 2005; — напівінтенсивна технологія 2006; — напівінтенсивна технологія 2008;

— пасовищна технологія 2005

Òðà- âåíü

×åð- âåíü

Ëè- ïåíü

Ñåð- ïåíü

Âåðå- ñåíü

Æîâ- òåíü



Таблиця 2. Бажаний вміст вітаміну В12, протеїну та іонів Са2+ у добовому раціоні коропових риб

Âàãîâ³ õàðàêòåðèñòèêè

êîðîïîâèõ ðèá, êã

Äîáîâà ìàñà êîðìó, ã

Âì³ñò â³òàì³íó Â12, ìêã

Âì³ñò ñèðîãî ïðîòåїíó, ã

Ñï³ââ³äíîøåííÿ â³òàì³íó Â12 òà

ñèðîãî ïðîòåїíó

Âì³ñò ³îí³â Ñà2+, ã (ó äóæêàõ —

ç ðîçðàõóíêó íà 1 ìêã â³òàì³íó Â12)

0,5 50,0 5 15,0 1:3 1,0 (0,2)

1,0 100,0 10 30,0 1:3 2,0 (0,2)

2,0 200,0 20 60,0 1:3 4,0 (0,2)

3,0 300,0 30 90,0 1:3 6,0 (0,2)

Таблиця 3. Склад основних рецептів комбікормів, затверджених для використання у рибному господарстві, %

ÑêëàäíèêèÐåöåïò

110-1 110-2 111-1

Øðîòè òà æìèõè (íå ìåíøå 2 âèä³â) 49 50 4

Çåðíîâ³ çëàêè 24 9 24

Çåðíîáîáîâ³ 15 10 10

Âèñ³âêè ïøåíè÷í³ – 20 6

Äð³æäæ³ êîðìîâ³ 4 – 4

Ðèáíà ìóêà 5 10 3

Õâîéíà àáî òðàâ’ÿíà ìóêà 2 – 2

Êðåéäà 1 1 1

Âñüîãî: 100,0 100,0 100,0

Âì³ñò

Ñèðîãî ïðîòå¿íó, % 30,0 35,3 30,0

Ñèðîãî æèðó, % 3,5 5,5 3,5

Ñèðî¿ êë³òêîâèíè, % 10,0 7,7 10,0

Êàëüö³þ, % 3,5 3,5 3,5

Ôîñôîðó, % 4,5 4,5 4,5

Ê³ëüê³ñòü åíåðã³¿, êêàë/êã 3703,0 4027,0 3179,0

Á³îì³öèíè, ìëí ³íòåð. îä. – 10 10

Âì³ñò â³òàì³íó Â12,* ìêã/100 ã ìàñè Íå íàâåäåíî Íå íàâåäåíî Íå íàâåäåíî

Ñï³ââ³äíîøåííÿ — **ñèðèé ïðîòå¿í: êàëüö³é 8,57:1,0 10:1,0 8,57:1,0

* У рибній муці вміст вітаміну В12 — 20 мкг/кг, у зернових культурах — до 56–60 мкг Co2+ на 1 кг маси; ** бажане збільшення маси кальцію відносно сирого протеїну від- сутнє.



Пропозиції виробництву

1. При пасовищній та напівінтенсив-ній технологіях вирощування риби необ-хідна корекція складу кормів за вітаміном В12 за рахунок внесення кобальтовмісних сполук (сапропелю, барди спиртових ви-робництв тощо) (табл. 5).

Внесення біологічно активних домі-шок, що містять вітамін В12 в біологічно обґрунтованих межах, сприятиме поліп-шенню кормової бази ставів та кормового раціону риб.

Маса вітаміну В12, необхідна для вирощування товарної риби, прямо пропорційна збільшенню маси риби і

становить до 600 мкг/екз. за сезон ве-гетації при дворічному циклі вирощу- вання.

2. Необхідно налагодження виробни-цтва гранульованих кормів на основі рос-линної білкововмісної сировини (ряска, водний різак алоеподібний, конюшина, соя, зерновідходи), вітаміну В12 та міне-ральних домішок.

ВИСНОВКИ

Необхідно змінити співвідношення вітаміну В12, сирого протеїну та Са2+ у кормах та кормовому раціоні коропа — замість 1:5:0,2 (мкг:мг:мг) на 1:3:0,5 що

Таблиця 4. Рекомендований склад комбікорму, збалансований за вмістом вітаміну В12, протеїну та кальцію (з розрахунку на 1 т)

Ñêëàä êîìá³êîðìó (íà ñóõó ðå÷îâèíó) Ìàñà ñèðîâèíè, êã* Âì³ñò ó êîìïîíåíòàõ

â³òàì³íó Â12

Âì³ñò ñèðîãî ïðîòåїíó, % Âì³ñò Ñà2+, %

Âèù³ âîäÿí³ ðîñëèíè

Ðÿñêà ìàëà 375,0 – 37,5 2,5Ò³ëîð³ç àåëîâèäíèé 310,0 – 31,0 2,5Ðîãîëèñíèê 253,0 – 25,3 2,2

Ñóõîä³ëüí³ ðîñëèíè

Êîíþøèíà 150,0 – 20,0 3,5Ëþöåðíà 150,0 – 20,0 3,5Â³äõîäè ïøåíèö³ 20,0 56,0 ìêã Ñî2+/êã 20,0 3,0

Ìóëè

Ñàïðîïåëü 5,0 200,0 ìêã/ã - 20,0

Íàïîâíþâà÷

Ìåëÿñà – – 3,0 3,5Áàðäà 10 10 000 ìêã/ã 20,0 3,5

* Розрахункова маса сировини на 1 т. У разі годівлі коропа можлива заміна частини рос-линної сировини на відходи зерна пшениці, кукурудзи тощо.

Таблиця 5. Види і маса домішок та способи їх внесення у водне середовище ставів [3–8, 12]

Âèä äîì³øîê Êîíöåíòðàö³ÿ â³òàì³íó Â12 ó ñèðîâèí³

Ðîçðàõóíêîâà ìàñà, êã/ãà

Ñïîñ³á âíåñåííÿ

Ñàïðîïåëü 200,0 ìã/êã ñóõîãî ìóëó 10,0 Êóðòèíàìè

Ìóë î÷èñíèõ ñïîðóä 7000 ìã/ã ñóõîãî ìóëó 1,0 Êóðòèíàìè

Áàðäà ñïèðòîâîãî âèðîáíèöòâà íà ìåëÿñ³

1000,0 ìã/êã ñóõîãî ïðîäóêòó5,0

Íàìî÷óâàííÿì â³äõîä³â çåðíà

Ðóáåöü âåëèêî¿ ðîãàòî¿ õóäîáè 100,0 ìã/êã ñóõîãî ïðîäóêòó 5,0 Êóðòèíàìè



дасть змогу краще засвоювати рослинний білок рибами та підвищити рибопродук-тивність.

В умовах ставів перехідної зони від Лісостепу до Західного Полісся збе-режений природний баланс іонів ко-бальту за рахунок кларкового вмісту у ґрунтах та привнесення із кормом, рибопродуктивність ставів тут можна підвищувати за рахунок включення до

складу кормів рослинного білка та каль- цію.

В умовах ставів Полісся, які харак-теризуються малою мінералізацією (до 300 мг/дм3) та низьким вмістом іонів Са2+ (до 60 мг/дм3), для підвищення рибопродуктивності необхідне внесення природних або штучних домішок, що містять вітамін В12, та вести моніторинг і корекцію вмісту іонів Са2+.

ЛІТЕРАТУРА 1. Андрющенко А.І., Алимов С.І. Ставкове рибництво. — К.: Видавничий центр НАУ, 2008. —

636 с. 2. Арсан О.М. Особенности функционирования основных механизмов энергообеспечения про-

цессов акклиматизации рыб к абиотическим факторам водной среды: Автореф. дис. ... докт. биол. наук. — М., 1987. — 37 с.

3. Витамины / Под ред. М.И. Смирнова. — М.: Медицина, 1974. — 490 с. 4. Гамыгин Е.А., Лысенко В.Я., Скляров В.Я., Турецкий Е.И. Комбикорм для рыбного производства

и методы кормления. — М.: Агропромиздат, 1989. — 168 с. 5. Грициняк І.І. Ефективність використання нетрадиційних кормів у годівлі коропа: Автореф.

дис. ... к. с.-г. наук. — К., 2004. — 20 с. 6. Желтов Ю.А. Рецепты комбикормов для выращивания рыб разных видов и возрастов в про-

мышленном рыбоводстве. — К.: Инкос, 2006. — 154 с. 7. Методические рекомендации по применению и технологии обогащения искусственных гра-

нулированных комбикормов для рыб витаминно-минеральными комплексами. — К.: Наукова думка, 1982. — 14 с.

8. Методические указания по уборке и использованию высших водных растений в качестве грубых кормов для сельскохозяйственных животных. — К.: ИГБ НАН Украины, 1984. — 34 с.

9. Остроумова И.Н. Биологические основы кормления рыб. — Санкт-Петербург, 2002. — 372 с. 10. Романенко В.Д., Арсан О.М., Соломатина В.Д. Кальций и фосфор в жизнедеятельности гидро-

бионтов. — К.: Наукова думка, 1982. — 152 с. 11. Ситник Ю.М., Шевченко П.Г., Олексієнко Н.В. Вміст важких металів в організмі деяких ви-

дів молоді риб озер Шацького національного природного парку // Современные проблемы гидробиологии. Перспективы, пути и методы решения: Материалы второй междунар. конф. 26–29.08.2008. — Херсон, 2008.

12. Фарберов В.Г. Влияние микродобавок в пищевые рационы на выращиваемую в прудах рыбу и воздействие растворенного кобальта на организмы трофических цепей: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — М., 1969. — 22 с.

13. Химизация сельского хозяйства: Справочник. — М.: Наука, 1968. — 355 с.

О ВЛИЯНИИ СООТНОШЕНИЯ В КОРМАХ ВИТАМИНА В12, СЫРОГО ПРОТЕИНА И КАЛЬЦИЯ

НА РЫБОПРОДУКТИВНОСТЬ НАГУЛЬНЫХ ПРУДОВ

О.М. Шандрук

Проанализировано установившееся в рыбоводстве соотношение в рыбных кормах ви-тамина В12, сырого протеина, кальция и биологически активных добавок (витамина В12 — цианкобаламина). Получены новые зависимости этих компонентов, что будет способствовать повышению рыбопродуктивности карповых рыб на 20–25%. Приведены данные рыбопро-дуктивности, полученные при разных технологиях выращивания карповых рыб

ABOUT INFLUENCING OF CORRELATION IN STERNS OF THE VITAMIN В12, RAW PROTEIN AND CALCIUM ON FISHPRODUCTIVITY OF GROW PONDS

O. Shandruk

Analysed set in the fish-farming correlation in the fish sterns of vitamin В12, raw protein, cal-cium and biological activity additives (vitamin B12 — cyancobalamin). New dependences of these components are got, that will be instrumental in the rise of produktivіty of carp fishes on 20–25%. The resulted produktivіty facts got at different technologies of growing of carp fishes.



ФІЗІОЛОГІЯ ТА БІОХІМІЯ РИБ

У районах з низьким вмістом йоду у природних водах рибні господарства розробляють способи збагачення тканин риб цим елементом [1–3]. Міграція йоду в тканини риб здійснюється двома шля-хами: з води — через зябра і покриви тіла та з корму — через тканини кишечнику. Йод, що надходить в організм риб пер-шим шляхом, здійснює вплив на процеси травлення, що було досліджено раніше [4]. Корми більш значиміше зумовлюють функціонування травних циклів, забез-печуючи безпосередній контакт фер-ментних систем риб з усіма можливими регуляторами, вагоме місце серед яких займають мікроелементи [5–7].

Метою нашої роботи було з’ясувати, який спосіб збагачення йодом м’язових тканин коропа буде більш ефективніше впливати на діяльність травних ферментів вуглеводневого циклу, які відіграють клю-чову роль в енергетичному обміні риб і, відповідно, покращують засвоєння вугле-водних компонентів кормів. Розглядалися два варіанти надходження йоду в організм риб — з води ставів, у якій попередньо розчинялися солі йоду, і через травний тракт з кормовими сумішами.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДля вивчення впливу йоду при згодо-

вуванні з кормом на загальну активність

карбогідраз його додавали у вигляді спо-лук KJ таKJO3 у кормові суміші дволіткам лускатого коропа любінського внутріш-ньопородного типу. Риби отримували сполуки йоду з кормом протягом 60 днів у липні–серпні. KJO3 вводили в корм з розрахунку 44 мг/кг, KJ — з розрахунку 34,2 мг/кг. Після осіннього вилову зі ставів дволіток коропа 4 дні зберігали в басейні і не годували.

Активність карбогідраз характери-зує процеси вуглеводного травлення, а саме активність широкого спектра оліго-, тетра-, три- і дисахаридаз.

Для дослідження активності карбогід-раз, які беруть участь у мембранному гідролізі, використовували метод солю-білізації ферментів з відрізку кишечнику. Відпрепарований кишечник відразу за-нурювали в охолоджений до 3–4°С роз-чин Рінгера і звільняли від прилеглих тканин. Кишечник дволіток коропа умов-но поділяли на три фрагменти. Перша, проксимальна ділянка, простягається від стравоходу до першої петлі. Друга, меді-альна — від першої до останньої петлі, третя — дистальна — від останньої петлі до анального отвору. Оскільки медіальна ділянка є порівняно з двома іншими дов-ша, ми вибирали з неї фрагмент, розмі-щений між другою та четвертою петлею. Фрагмент з кожної ділянки розрізали

УДК 636.5.087.7

ВПЛИВ ЙОДУ НА АКТИВНІСТЬ КАРБОГІДРАЗ ЛУСКАТОГО КОРОПА

Ю.М. Забитівський, В.Б. Петрів, Я.В. Тучапський

Львівська дослідна станція Інституту рибного господарства УААН

Здійснено аналіз впливу йоду у вигляді сполук KJO3 та KJ на загальну активність карбогідраз травного тракту лускатих коропів. Виявлено, що йодисті сполуки, потрапляючи в організм коропа з кормом, справляють більший вплив на активність карбогідраз, ніж при їх внесенні у воду рибогосподарських ставів, який виражається у вірогідному збільшенні активності ферментів. Показано, що введення KJ у корм зумовлює зростання активності карбогідраз, локалізованих на поверхні мембрани в дистальній ділянці кишечнику, що сприяє кращому

засвоєнню вуглеводневих продуктів.


вздовж і на фіксаторі поміщали в пробір- ку з інкубаційним розчином та інкубува-ли в термостаті за температури 37°С.

Інкубаційна суміш для солюбіліза- ції відрізка кишечнику складалась з розчину Рінгера для холоднокровних (NaCl — 0,6%, KСl — 0,0075%, CaCl2 — 0,01%, NaHCO3 — 0,01%), крохмалю роз-чинного — 0,2% та Тритону Х-100 — 0,01%.

Солюбілізація відбувалась при по-стійному перемішуванні кожних 5–20 хв протягом 10-ти, 60–80-ти і 100 хв.

Ферменти, які вільно розташовані в порожнині кишечнику, виділяли методом перфузії ділянок кишечнику відразу після розтину черевної порожнини. За допо-могою канюлі, насадженої на шприц, через фрагмент кишечнику пропускали 5 мл охолодженого до 5°С інкубаційного розчину і ставили в термостат на 30 хв для інкубації за температури 37°С.

Після закінчення інкубації фрагменти ділянок кишечнику виймали, а з фер-мент-субстратного розчину відбирали по 0,4 мл для визначення вмісту білка ме-тодом Лоурі. Карбогідразну активність обчислювали за кількістю звільненої глюкози, визначеної орто-толуїдиновим

методом, за хвилину інкубації на мілі-грам білка інкубаційної суміші (ммоль глюкози × хв–1 × мг–1 білка) [8].

У табл. 1, 2, 3 букви П, М, Д вказують на ділянку кишечнику, з якої отримува-ли фермент (П — проксимальна, М — медіальна, Д — дистальна). Цифри після позначень ділянок показують час солю-білізації фрагмента кишечнику у розчині субстрату, а префікс “По” свідчить, що ферменти отримані з порожнини кишеч-нику шляхом перфузії.


Вплив йоду на процеси вуглеводно-го травлення коропа залежить від ряду чинників, першим з яких є склад солей йоду, шлях надходження в організм і тривалість їх впливу. Перебуваючи в роз-чинному стані у воді, солі йоду попадають у кров через зябра і шкіру. За нашими попередніми дослідженнями, 21-добова дія водного розчину KJO3 у концентрації 0,13 г/м3 не змінює середніх значень ак-тивності карбогідраз різної просторової локалізації. Еквівалентна концентрація йоду у вигляді KJ (0,1 г/м3) призвела до зменшення активності мембранних кар-

Таблиця 1. Карбогідразна активність кишечнику дволіток любінського лускатого коропа за дії KJO3, який вводили у корм, ммоль глюкози × хв–1 × мг–1 білка (n=4)

Ä³ëÿíêà êèøå÷íèêó M m σ Cv Î÷³êóâàíèé

ä³àïàçîí ì³íëèâîñò³

Ï10 0,3911 0,069 0,097 24,88 0,200–0,582

Ï60* 0,2705 0,054 0,077 28,44 0,120–0,421

Ï100 0,1991 0,069 0,097 48,97 0,008–0,390

Ì10 0,5186 0,145 0,204 39,48 0,117–0,919

Ì60 0,2070 0,012 0,017 8,23 0,174–0,240

Ì100 0,3606 0,067 0,094 26,12 0,176–0,545

Ä10 0,7630 0,239 0,338 44,35 0,099–1,420

Ä60* 0,2905 0,005 0,007 2,36 0,277–0,333

Ä100 0,1660 0,025 0,034 21,01 0,098–0,234

Ïî Ì 0,237 0,142 0,200 84,73 –0,041–0,630

Ïî Ä 0,1562 0,074 0,104 66,82 –0,048–0,361

* Різниця між середніми значеннями досліду з контролем достовірна.

Забитівський Ю.М., Петрів В.Б., Тучапський Я.В.


Таблиця 2. Карбогідразна активність кишечнику дволіток любінського лускатого коропа за дії KJ, який вводили у корм, ммоль глюкози × хв–1 × мг–1 білка (n=4)



Ï10 0,7330 0,498 0,705 96,09 –0,647–2,114

Ï60 0,1751 0,009 0,012 6,99 0,151–0,199

Ï100 0,1935 0,030 0,042 21,63 0,111–0,276

Ì10 0,1576 0,116 0,164 35,81 0,136–0,779

Ì60 0,2040 0,044 0,062 30,50 0,082–0,326

Ì100 0,3238 0,185 0,262 80,88 –0,190–0,837

Ä10 0,4362 0,150 0,212 48,53 0,021–0,851

Ä60 0,1970 0,042 0,060 30,41 0,080–0,314

Ä100* 0,3137 0,009 0,013 4,04 0,289–0,338

Ïî Ï 0,3230 0,153 0,216 66,85 –0,1–0,746

Ïî Ì 0,4720 0,170 0,240 50,86 0,002–0,942

Ïî Ä 0,2392 0,152 0,215 89,91 –0,058–0,660

* Різниця між середніми значеннями досліду з контролем достовірна.

Таблиця 3. Карбогідразна активність кишечнику дволіток любінського лускатого коропа, ммоль глюкози × хв–1 × мг–1 білка (n=4)



Ï10 0,4811 0,071 0,101 20,98 0,283–0,688

Ï60 0,1518 0,013 0,019 12,07 0,116–0,188

Ï100 0,1644 0,026 0,036 22,07 0,093–0,235

Ì10 0,5462 0,131 0,185 33,83 0,184–0,908

Ì60 0,2679 0,037 0,052 19,61 0,165–0,371

Ì100 0,2332 0,125 0,176 75,55 –0,112–0,578

Ä10 0,3043 0,085 0,120 39,50 0,069–0,539

Ä60 0,2124 0,073 0,104 48,78 0,009–0,415

Ä100 0,1912 0,008 0,013 6,03 0,169–0,213

Ïî Ï 0,2629 0,038 0,054 20,36 0,158–0,368

Ïî Ì 0,4185 0,028 0,040 9,60 0,340–0,497

Ïî Ä 0,1459 0,035 0,049 33,60 0,050–0,242



богідраз у дистальній ділянці кишечнику на 33% [4].

За довготривалої дії (92 доби) розчи-нів KJ та KJO3 існує тенденція до зростан-ня середнього значення карбогідразної активності ферментів медіальної ділянки кишечнику, які розташовані на поверхні і в глибині глікокаліксу, також має місце тенденція до зниження активності власне мембранних ферментів, а вплив розчи-неного у воді KJO3 призводить до змен-шення середнього значення активності порожнинних карбогідраз у медіальній ділянці на 53% відносно контролю [4].

Вплив йоду з таких самих солей буде іншим, якщо дати їм можливість без-посередньо контактувати з травними ферментами, вводячи їх у склад кормових сумішей для коропів. У табл. 1–3 показано загальну активність карбогідраз коропів, яких протягом 60 діб годували кормами з добавками згаданих солей.

Згідно з матеріалами статистичної обробки за дії з корму KJO3 вірогідно вищою порівняно з контролем виявилася активність карбогідраз, розташованих у глибині глікокаліксу проксимальної та дистальної ділянок кишечнику від-повідно на 78 та 37%. В інших ділянках та локалізаціях за глибиною активність карбогідраз не відрізнялась між дослід-ними та контрольними рибами.

KJ, який надходив з кормом, збіль-шував активність власне мембранних карбогідраз у дистальній ділянці кишеч-нику на 64%. Активність карбогідраз, локалізованих у порожнині та на поверхні і в глибині глікокаліксу вздовж прокси-мо-дистального градієнта кишечнику, під впливом цієї сполуки йоду не зазна-ло змін.

Таким чином, KJO3 та KJ, які вводили в корми, здійснюють позитивний вплив на активність вуглеводного травлення. Відмінність між впливом цих солей поля-гає у тому, що KJO3 спричиняє зростання активності лише в глибині глікокалік-су, що зумовлено одним з двох можли-вих варіантів — міграцією ферментів з поверхні мукополісахаридного шару в глибину глікокаліксу або ж перехід влас-не мембранних ферментів у напрямку просвіту кишечнику. Натомість, KJ ак-тивізує власне ентероцитарну систему, що забезпечує синтез карбогідраз, які

локалізуються у мембрані кишечнику і виконують, окрім гідролітичної, транс-портну функцію, що в цілому, призводить до швидшого і більш повного гідролізу вуглеводних продуктів.

Результатом цих процесів є збіль-шення швидкості остаточного гідролізу вуглеводів у глибині глікокаліксу, що сприяє більшому накопиченню глюкози на поверхні мембрани та її швидшому засвоєнню.

Оскільки цей вплив спостерігається як у проксимальній, так і у дистальній ділянках, то є підстави вважати, що вве-дення сполук йоду в корми з високою кількістю вуглеводів буде сприяти їх більш повному засвоєнню.

ВИСНОВКИЙодисті сполуки, потрапляючи в ор-

ганізм коропа з кормом, справляють біль-ший вплив на активність карбогідраз, ніж при їх внесенні у воду рибогосподарських ставів. У першому випадку має місце стійке вірогідне збільшення активності ферментів, а у другому зміни наступають лише у їх функціональних тенденціях.

Дія KJO3 розчиненого у воді, не спри-чиняє вірогідних стійких фізіологічних перебудов карбогідразної активності ко-ропа, у водночас його дія як добавка до корму підвищує активність карбогідраз у глибині глікокаліксу проксимальної і дистальної ділянок.

Вплив KJ, внесеного у воду ставів, на травну систему коропів виявляється у зменшенні активності мембранних кар-богідраз у дистальній ділянці на 33%. Тоді як КJ, що потрапляє у організм коропів з кормом, збільшує активність власне мембранних ферментів у дистальній ді-лянці, які безпосередньо відповідають за вуглеводний гідроліз та транспорт глюкози у кров. Відповідно, при висо-кому вмісті вуглеводного компонента в кормі зростатиме швидкість вуглеводного гідролізу і транспорту, що сприятиме ефективнішому засвоєнню кормових ре-сурсів і кращому росту коропа.

Зважаючи на відмінні механізми впливу йоду зі сполук KJO3 та KJ, вва-жаємо за доцільне провести вивчення сукупної дії згаданих солей на ефек-тивність травних процесів та ріст коро- пів.

Забитівський Ю.М., Петрів В.Б., Тучапський Я.В.


ЛІТЕРАТУРА 1. Monica Gensic, Patrick J. Wissing, Timothy R. Keefe, Ahmed Mustafa. Effects of iodized feed on stress

modulation in steelhead trout, Oncorhynchus mykiss (Walbaum) // Aquaculture Research. — 2004. — Vol. 35, № 12. — Р. 1117–1121.

2. Toure F., Lucas E., Stoecker B. Fish and shrimp added bioavailable iodine to cassava and millet-based diets // Ecology of Food and Nutrition. — 2003. — Vol. 42, № 3. — Р. 223–239.

3. Glen A. Bird, M. Motycka, J. Rosentreter, W.J. Schwartz and P. Vilks. Behaviour of 125I added to limnocorrals in two Canadian Shield lakes of differing trophic states // Environmental Science Branch Whiteshell Laboratories. — Pinawa, Manitoba (Canada) R0E 1L0 Received 27 July 1994; accepted 21 October 1994. Available online 27 December 1999.

4. Забитівський Ю.М., Петрів В.Б., Пірус Р.І., Тучапський Я.В. Вплив розчинених у воді сполук йоду на активність карбогідраз травної системи любінського лускатого коропа // Рибогос-подарська наука України. — 2008. — Вип. 1. — С. 42–48.

5. Забитівський Ю.М. Вплив сублетальних концентрацій свинцю на активність травних фер-ментів цьогорічок коропів // Вісник Львівського університету. Сер.: біологічна. — 2002. — Вип. 28. — С. 200–210.

6. Забитівський Ю.М. Карбогідразна активність кишківника рамчастої та лускатої порід ко-ропа любінського внутрішньопорідного типу під впливом міді // Наукові записки Терно-пільського педуніверситету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Біологія. — 2002. — № 2(17). — С. 105–109.

7. Кушак Р.И. Пищеварительно-транспортная система энтероцитов. — Рига: Зинатне, 1983. — 304 с.

8. Сухомлинов Б.Ф., Чайка Я.П., Коробов В.Н. Методические указания к лабораторным заняти-ям по физико-химическим методам современной биохимии (Для студентов биологического факультета). — Львов, 1987. — 45 с.

ВЛИЯНИЕ ЙОДА НА АКТИВНОСТЬ КАРБОГИДРАЗ ЧЕШУЙЧАТОГО КАРПА

Ю.М. Забытивский, В.Б. Петрив, Я.В. Тучапский

Проанализировано влияние йода в виде соединений KJO3 и KJ на общую активность карбогидраз пищеварительного тракта чешуйчатых карпов. Показано, что соединения йода, попадая в организм карпа с кормами, более сильно влияют на активность карбогидраз, чем при внесении их непосредственно в воду рыбоводных прудов, что проявляется в достовер-ном увеличении активности ферментов. Установлено, что введение KJ в корм приводит к возрастанию активности карбогидраз, локализированных на поверхности мембран в дис-тальном отделе кишечника, содействуя лучшему усвоению углеводородов.

IODYNE INFLUENCE ON THE SCALED CARP CARBOHYDRASE ACTIVITY

Yu. Zabytivsky, V. Petriv, Ya. Tuchaps’ky

It is analyzed an iodine influence in a form of KJO3 and KJ combinations on the general ac-tivity of the scaled carp digestive system carbohydrases. It is revealed that iodine combinations after their penetration with fodder into carp body cause stronger impact on carbohydrases activity than when they are adding to the fish-breeding ponds water. This impact is expressed in reliable increasing of the enzymes activity. It is shown that KJ introduction to the fodder leads to the activity growth of carbohydrases which are localized on the membrane surface in the distal area of intestine and promotes better assimilation of the hydrocarbon products.


http://www.ingentaconnect.com/content/bsc/ares

http://www.ingentaconnect.com/content/routledg/gefn


Природні та штучні корми рибовод-них ставів містять у своєму складі вели-ку кількість ненасичених, у тому числі поліненасичених, жирних кислот [2]. Велика кількість наведених вище жир-них кислот міститься також у тканинах ставових риб, зокрема коропа [1, 9]. За певних умов ненасичені жирні кислоти природних і штучних кормів ставів, а також тканин ставових риб здатні окис-нюватися з утворенням дуже шкідливого продукту — малонового діальдегіду [11]. Це призводить не тільки до зменшен-ня вмісту ненасичених жирних кислот у кормах і тканинах ставових риб [3]. Процеси перекисного окиснення нена-сичених жирних кислот кормів і тканин ставових риб супроводжуються також зменшенням кількості у них вітамінів, насамперед жиророзчинних Е і А [4, 8]. У кінцевому підсумку перекисне окиснення ненасичених жирних кислот у кормах і тканинах ставових риб супроводжується зниженням їх біологічної повноцінності [5]. Тому виникає необхідність у засто-суванні в годівлі ставових риб антиок-сидантів [6]. У літературі відсутні дані щодо впливу такого антиоксиданту, як фенарон на вміст ненасичених жирних кислот у тканинах ставових риб, зокрема коропів.

Виходячи із наведеного вище, перед нами стояло завдання вивчити вплив згодовуваного фенарону на вміст не-насичених жирних кислот у тканинах одноліток коропів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИДослідження проведені на цьоголіт-

ках коропів. Риб контрольної та дослід-ної груп вирощували у ставах площею

відповідно 2,44 і 1,37 га. Кожен став був зариблений личинками коропів з розрахунку 30 тис./га. Коропам конт-рольної групи згодовували стандартний гранульований комбікорм у розрахунку 0,6% на кілограм живої маси. Коропам дослідної групи — той самий комбікорм, але збагачений фенароном у кількості 0,1 г/кг. Комбікорм збагачували фена-роном шляхом нанесення. Дослід тривав упродовж 60 днів (липень–серпень).

Наприкінці досліду із кожного ставу відібрали по 3 екз. риб для біохімічних досліджень. У відібраних особин відібрали зразки печінки та скелетних м’язів, в яких визначали вміст ненасичених жирних кислот загальних ліпідів [7, 10]. Для цього ліпіди із відібраних тканин екстрагували за Фольчем (1957) хлороформ-метаноль-ною сумішшю. Отримані ліпіди омиляли метилатом натрію, а отримані жирні кислоти — метилювали метанолом за наявності каталізатора — хлористого ацетилу. Отримані метилові ефіри жир-них кислот піддавали газорідинній хро-матографії. Для досліджень використали газорідинний хроматографічний апарат “Chrom-5” (Чехія) з колонкою, заповне-ною хроматоном як твердою фазою та по-ліетиленглікольсукцинатом як рідкою.

Отримані числові дані опрацьовані статистично за допомогою стандартного пакета статистичних програм Мicrosoft EXCEL.


Встановлено, що в печінці коропів дослідної групи, яким згодовували стан-дартний гранульований комбікорм, збага-чений фенароном, порівняно з коропами

УДК 597-1.044

ВМІСТ НЕНАСИЧЕНИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ У ТКАНИНАХ КОРОПІВ ПРИ ЗГОДОВУВАННІ ФЕНАРОНУ

В.М. Гарайда

Львівська дослідна станція Інституту рибного господарства УААН

Показано вплив згодовуваного фенарону на вміст ненасичених жирних кислот в одноліток коропів. Встановлено, що в печінці та скелетних м’язах коропів, яким згодовують комбікорм,

збагачений фенароном, зростає вміст мононенасичених жирних кислот.

Гарайда В.М.


контрольної групи, яким згодовували звичайний комбікорм, дещо зростає за-гальна кількість ненасичених жирних кислот (табл. 1). З табл. 1 видно, що це зумовлено зростанням вмісту моно-ненасичених і поліненасичених жирних кислот. Вміст мононенасичених жирних кислот у печінці коропів дослідної групи, порівняно з коропами контрольної гру-пи, зростає за рахунок кислот родин n-7 (0,21 проти 0,18 г/кг натуральної маси) і n-9 (14,50 проти 12,80), а поліненасиче- них — родин n-3 (16,50 проти 14,90) і n-6 (6,41 проти 5,70 г/кг натуральної маси). При цьому у печінці коропів дослідної групи, порівняно з коропами контрольної групи, не змінюється співвідношення мононенасичених жирних кислот родини n-7 та мононенасичених жирних кислот родини n-9. З даних табл. 1 видно, що в їх печінці зменшується співвідношення поліненасичених жирних кислот родини

n-3 та поліненасичених жирних кислот n-6. Також очевидно, що в печінці коропів дослідної групи, порівняно з коропами контрольної групи, достовірно підви-щується рівень досліджуваних мононе-насичених жирних кислот родин n-7 і n-9 та поліненасичених жирних кислот родин n-3 і n-6. Це може вказувати на більший захист мононенасичених і по-ліненасичених жирних кислот від пере-кисного окиснення та повніше включення їх до структурного складу тканин печінки коропів.

Встановлено, що в скелетних м’язах коропів дослідної групи, яким згодову-вали стандартний гранульований комбі-корм, збагачений фенароном, порівняно з коропами контрольної групи, яким згодовували звичайний комбікорм, також дещо зростає загальний вміст ненасиче-них жирних кислот (табл. 2). З табл. 2 видно, що це зумовлено підвищенням

Таблиця 1. Вміст ненасичених жирних кислот у печінці одноліток коропів, г/кг натуральної маси (M±m, n = 3)

Íàçâà æèðíîї êèñëîòè òà її êîä Êîíòðîëü Äîñë³ä

Ïàëüì³òîîëå¿íîâà 16:1 0,36±0,015 0,42±0,009*

Îëå¿íîâà, 18:1 21,57±0,796 24,19±0,237*

Ë³íîëåâà, 18:2 5,06±0,110 5,64±0,117*

Ë³íîëåíîâà, 18:3 3,21±1,099 4,62±0,069

Åéêîçàºíîâà, 20:1 2,07±0,090 2,44±0,047*

Åéêîçàäèºíîâà, 20:2 1,97±0,068 2,37±0,038**

Åéêîçàòðèºíîâà, 20:3 1,44±0,052 1,78±0,046**

Åéêîçàòåòðàºíîâà (àðàõ³äîíîâà), 20:4 4,92±0,067 5,40±0,064**

Åéêîçàïåíòàºíîâà, 20:5 5,06±0,120 5,72±0,151*

Äîêîçàäèºíîâà, 22:2 0,75±0,026 0,92±0,023**

Äîêîçàòðèºíîâà, 22:3 1,06±0,067 1,35±0,035*

Äîêîçàòåòðàºíîâà, 22:4 3,61±0,052 3,97±0,032**

Äîêîçàïåíòàºíîâà, 22:5 6,46±0,165 7,12±0,078*

Äîêîçàãåêñàºíîâà, 22:6 9,30±0,225 10,11±0,112*

Çàãàëüíèé âì³ñò íåíàñè÷åíèõ æèðíèõ êèñëîò 33,55 37,6

Ó ò.÷. ìîíîíåíàñè÷åí³ 12 13,53

ïîë³íåíàñè÷åí³ 21,5 24,04

n-7/n-9 0,01 0,01

n-3/n-6 2,61 2,57

* Р<0,05–0,02; ** Р<0,01; *** Р<0,001.



рівня мононенасичених і поліненасиче-них жирних кислот. Кількість мононе-насичених жирних кислот у скелетних м’язах коропів дослідної групи, порівняно з коропами контрольної групи, збільшу-ється за рахунок кислот родин n-7 (0,10 проти 0,05 г/кг натуральної маси) і n-9 (5,96 проти 5,36), а поліненасичених — родин n-3 (3,19 проти 2,32) і n-6 (1,93 проти 1,55 г/кг натуральної маси). При цьому у скелетних м’язах коропів дослід-ної групи, порівняно з коропами конт-рольної групи, істотно зростає відно-шення мононенасичених жирних кислот родини n-7 до мононенасичених жирних кислот родини n-9. З табл. 2 видно, що в їх скелетних м’язах істотно підвищується відношення поліненасичених жирних кислот родини n-3 до поліненасичених жирних кислот n-6. Також очевидно, що в скелетних м’язах коропів дослідної групи, порівняно з коропами контрольної групи,

достовірно зростає вміст досліджуваних мононенасичених жирних кислот родин n-7 і n-9 та поліненасичених жирних кислот родин n-3 і n-6. Це може вказу-вати на більший захист мононенасиче-них і поліненасичених жирних кислот від перекисного окиснення та повніше включення їх до структурного складу тканин скелетних м’язів.

У результаті дії фенарону підвищу-ється не тільки біологічна повноцінність м’яса одноліток коропів. Через зростання вмісту в тканинах коропів ненасичених, зокрема поліненасичених, жирних кис-лот вони мають більшу зимостійкість та опірність до інфекційних і паразитарних захворювань.

ВИСНОВКИУ печінці та скелетних м’язах коропів,

яким згодовують комбікорм, збагачений фенароном, зростає вміст мононенаси-

Таблиця 2. Вміст ненасичених жирних кислот у скелетних м’язах одноліток коропів, г/кг натуральної маси (M±m, n = 3)

Íàçâà æèðíîї êèñëîòè òà її êîä Êîíòðîëü Äîñë³ä

Ïàëüì³òîîëå¿íîâà 16:1 0,10±0,009 0,20±0,020*

Îëå¿íîâà, 18:1 8,04±0,085 8,58±0,059**

Ë³íîëåâà, 18:2 2,08±0,093 2,47±0,041*

Ë³íîëåíîâà, 18:3 1,16±0,052 1,43±0,038*

Åéêîçàºíîâà, 20:1 1,75±0,072 2,13±0,074*

Åéêîçàäèºíîâà, 20:2 0,92±0,043 1,22±0,061*

Åéêîçàòðèºíîâà, 20:3 0,44±0,020 0,61±0,028**

Åéêîçàòåòðàºíîâà (àðàõ³äîíîâà), 20:4 0,57±0,023 0,77±0,041*

Åéêîçàïåíòàºíîâà, 20:5 0,94±0,032 1,26±0,045**

Äîêîçàäèºíîâà, 22:2 0,14±0,009 0,23±0,023*

Äîêîçàòðèºíîâà, 22:3 0,16±0,018 0,29±0,026*

Äîêîçàòåòðàºíîâà, 22:4 0,34±0,020 0,52±0,037*

Äîêîçàïåíòàºíîâà, 22:5 0,70±0,032 1,05±0,071*

Äîêîçàãåêñàºíîâà, 22:6 1,34±0,061 1,83±0,056*

Çàãàëüíèé âì³ñò íåíàñè÷åíèõ æèðíèõ êèñëîò 9,26 11,18

Ó ò.÷. ìîíîíåíàñè÷åí³ 4,95 5,45

ïîë³íåíàñè÷åí³ 4,33 5,72

n-7/n-9 0,01 0,02

n-3/n-6 1,5 1,65

* P >0,05–0,02; ** Р<0,01; ∗∗∗ р< 0,001.

Гарайда В.М.


чених жирних кислот родин n-7 і n-9 і поліненасичених жирних кислот родин n-3 і n-6. При цьому у печінці коропів не змінюється співвідношення мононе-насичених жирних кислот родини n-7 та мононенасичених жирних кислот родини n-9, але зменшується співвідношення по-ліненасичених жирних кислот родин n-3

та поліненасичених жирних кислот родин n-6. У скелетних м’язах коропів, яким згодовують фенарон, зростає співвідно-шення мононенасичених жирних кислот родини n-7 та мононенасичених жирних кислот родини n-9 і поліненасичених жир-них кислот родин n-3 та поліненасичених жирних кислот родин n-6.


ЛІТЕРАТУРА 1. Блага Н.А., Вудмаска І.В., Янович В.Г. Жирнокислотний склад ліпідів скелетних м’язів став-

кових риб різних видів // Науково-технічний бюлетень ІФБТ. — 1997. — Вип. 19 (1). — С. 97–98.

2. Блага О.М. Особливості росту різних видів ставкових риб та вмісту високомолекулярних жирних кислот (ВЖК) у їх скелетних м’язах // Науково-технічний бюлетень Інституту біо-логії тварин. — 2007. — Вип. 8, № 1–2. — С. 14–25.

3. Карзинкин Г.С. Методические основы кормления карпов. — М.: ВАСХНИЛ, 1967. — 28 с. 4. Кейтс М. Техника липидологии. Выделение, анализ и идентификация липидов. — М.: Мир,

1975. — 322 с. 5. Козлов Ю.П. Липиды. Структура, биосинтез, превращения и функции. — М.: Наука, 1977.

— 80 с. 6. Леус Ю.В. Перекисне окиснення ліпідів та антиоксидантний захист у риб під впливом фак-

торів водного середовища: Автореф. дис. ... канд. біол. наук: спец. 03.00.17. “Гідробіологія”. — Київ, 1999. — 16 с.

7. Рівіс Й.Ф., Скорохід І.В., Данилик Б.Б. та ін. Одночасне газохроматографічне визначення окремих етерифікованих і неетерифікованих високомолекулярних кислот у біологічному матеріалі // Український біохімічний журнал. — 1997. — Т. 69, № 2. — С. 110–115.

8. Остроумова И.Н. Биологические основы кормления рыб. — Санкт-Петербург: ГосНИОРХ, 2001. — 372 с.

9. Остроумова И.Н., Комарова Г.В. Рост карпа и распределение липидов в его тканях в условиях теплых вод при различных рационах питания // Гидробиол. журнал. — 1979. — № 6. — С. 66–71.

10. Рівіс Й.Ф., Данилик Б.Б. Газохроматографічне визначення високомолекулярних неетерифікова-них жирних кислот в біологічному матеріалі // Український біохімічний журнал. — 1997. — Т. 69, № 1. — С. 79–83.

11. Dyerberg J., Nordoy A. Perspectives on n-3 fatty acids in medical research // J. Intern. Med. — 1989. — Vol. 225 (Suppl. 1). — P. 237–238.

СОДЕРЖАНИЕ НЕНАСЫЩЕННЫХ ЖИРНЫХ КИСЛОТ В ТКАНЯХ КАРПОВ ПРИ СКАРМЛИВАНИИ ФЕНАРОНА

В.М. Гарайда

Показано влияние скармливаемого фенарона на содержание ненасыщенных жирных кислот у сеголеток карпов. Установлено, что в печени и скелетных мышцах карпов, которым скармливают комбикорм, обогащенный фенароном, возрастает содержание мононенасы-щенных жирных кислот.

THE CONTENT OF THE FATTY ACIDS IN THE MUSCLES OF THE CARPS WITH FENARON NUTRITION

V. Harayda

It was showed the influence of fenaron nutrition on the content of the fatty acids in the liver and carcass muscles of this years carps. It has been established that the content of mono fatty acids n-7 and n-9 and poly fatty acids n-3 and n-9 in the carcass muscles ant in the liver of carps rise with the fenaron nutrition.


Біологічно активні речовини рослин-ного походження мають дуже широкий спектр дії на живі організми, в тому числі риб [1, 2]. Вони впливають не тільки на морфологічні показники крові [3], а й змінюють у ній, а також у тканинах активність ферментів білкового [4], лі-підного та вуглеводного [5] обмінів.

Останнім часом почали широко ви-вчати вплив біологічно активних речовин ехінацеї пурпурової на обмінні процеси в організмі та ріст тварин і риб [6]. Вплив біологічно активних речовин ехінацеї пурпурової на наведені вище показни-ки вивчають шляхом як згодовування тваринам і рибам подрібнених її части-нок у складі основного корму [7], так і введенням їм різноманітних витяжок per os [7, 8].

У літературі зовсім відсутні дані щодо впливу різноманітних настойок ехінацеї пурпурової на концентрацію вищих жир-них кислот у тканинах тварин і риб.

Виходячи з наведеного вище, перед нами стояло завдання визначити опти-мальні дози спиртової настойки ехінацеї пурпурової, що вводять per os, які зміню-ють концентрацію вищих жирних кислот загальних ліпідів у печінці і скелетних м’язах коропів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИВизначення оптимальних доз спир-

тової настойки Ехінацеї пурпурової (Echi-nacea purpurea) проведено на однорічках любінських лускатих коропів при що-денному, протягом 10 днів, введення

per os. Спиртова настойка містила 50,25% етилового спирту та 0,58% власне сухо-го залишку суцвіть з коренями ехінацеї пурпурової.

Дослід проводили в умовах 5 акварі-умів місткістю 150 л кожний. У кожному акваріумі було по 10 екз. коропів. Рибам контрольної групи per os вводили крох-мальний клейстер у розрахунку 1% на кг живої маси. Рибам 4-х дослідних груп також per os вводили таку саму кількість крохмального клейстеру на одиницю живої маси, а також додатково спиртову настойку ехінацеї пурпурової у кількості відповідно 0,1, 0,3, 0,5 і 2 мл/кг живої маси.

У кінці досліду у риб контрольної та дослідної груп риб відбирали зразки печінки та скелетних м’язів.

Загальні ліпіди із тканин коропів екстрагували за Фолчем (1957) сумішшю хлороформу та метанолу у співвідношен-ні 2:1. Для визначення вмісту окремих жирних кислот загальні ліпіди омилюва-ли, а отримані жирні кислоти метилювали [9, 10]. Отримані метилові ефіри вищих жирних кислот загальних ліпідів розділя-ли методом газорідинної хроматографії. Для досліджень використали газорідин-ний хроматограф “Chrom-5” (Чехія). При визначенні вмісту окремих вищих жир- них кислот загальних ліпідів користу-вались поправними коефіцієнтами, які знаходили методом внутрішнього нор-мування.

Одержані числові дані опрацьовували статистично за допомогою стандартного

УДК 597-1.05:639.371.52

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВИЩИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ В ОРГАНІЗМІ КОРОПІВ ПІД ВПЛИВОМ НАСТОЙКИ

ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇО.В. Дерень, Й.Ф. Рівіс

Інститут рибного господарства УААН, м. Київ Інститут біології тварин УААН, м. Львів

Введення різних доз спиртової настойки ехінацеї пурпурової разом із крохмальним клейстером зумовлює зростання вмісту поліненасичених жирних кислот у печінці коропів, а у скелетних м’язах збільшується концентрація насичених жирних кислот. Найбільш значно зростає вміст вищих жирних кислот загальних ліпідів у печінці та скелетних м’язах коропів, яким per os

вводили 0,5 мл спиртової настойки ехінацеї пурпурової на кілограм живої маси.

Дерень О.В., Рівіс Й.Ф.


пакета статистичних програм Мicrosoft EXCEL.


Встановлено, що в печінці коропів дослідних груп, яким per os вводили крох-мальний клейстер у суміші з спиртовою настойкою ехінацеї пурпурової, порівня-но з печінкою коропів контрольної групи, яким вводили тільки крохмальний клей-стер, є тенденція до зростання загально-го вмісту вищих жирних кислот (табл. 1). З табл. 1 видно, що загальний вміст вищих жирних кислот має тенденцію до зростання за рахунок як насичених, так і ненасичених жирних кислот. На це вказує індекс насиченості ліпідів, який у печінці коропів контрольної та дослід-них груп становить однозначно 0,08. Рівень насичених вищих жирних кислот загальних ліпідів у печінці коропів 2 та 3-ї дослідних груп, порівняно з коропами контрольної групи, має тенденцію до під-вищення в основному за рахунок кислот з парним числом вуглецевих атомів у ланцюгу (відповідно до 2,38 і 2,42 проти 2,33 г/кг натуральної маси). Вміст нена-сичених вищих жирних кислот загальних ліпідів у печінці коропів 4-х дослідних груп, порівняно з коропами контроль-ної групи, має тенденцію до зростання в основному за рахунок поліненасиче-них жирних кислот родин n–3 (відповід-но до 13,09, 13,54, 13,86 і 13,36 проти 12,71 г/кг натуральної маси) і n–6 (від-повідно до 5,16, 5,37, 5,66 і 5,24 проти 4,82 г/кг натуральної маси). При цьому у печінці коропів дослідних груп, порівняно з коропами контрольної групи, знижу-ється співвідношення поліненасичених жирних кислот родини n–3 до родини n–6 (див. табл. 1).

У печінці коропів 1-ї дослідної групи, достовірно зростає вміст ейкозатетраєно-вої — арахідонової кислоти; 2-ї дослідної групи — пальмітоолеїнової, лінолевої, ейкозадиєнової, ейкозатриєнової, ейко-затетраєнової-арахідонової, ейкозапен-таєнової, докозатриєнової, докозатетра-єнової та докозагексаєнової кислот; 3-ї дослідної групи — пальмітоолеїнової, олеїнової, лінолевої, ліноленової, ейко-заєнової, ейкозадиєнової, ейкозатриє-нової, ейкозатетраєнової-арахідонової,

ейкозапентаєнової, докозатриєнової, до-козатетраєнової, докозапентаєнової та докозагексаєнової кислот; 4-ї дослідної групи — ейкозатриєнової, ейкозатетра-єнової-арахідонової, ейкозапентаєнової, докозапентаєнової та докозагексаєнової кислот.

Наведені вище показники можуть вказувати на те, що найбільш значно зростає вміст вищих жирних кислот за-гальних ліпідів у печінці коропів 3-ї до-слідної групи, і в основному за рахунок більш довголанцюгових і більш ненаси-чених похідних лінолевої (родина кислот n–6) та ліноленової (родина кислот n–3) кислот. Це свідчить про те, що у їхній печінці підвищується активність тих фер-ментів, які несуть відповідальність за елонгацію та десатурацію вуглецевого ланцюга жирної кислоти.

У скелетних м’язах коропів дослідних груп, порівняно зі скелетними м’язами коропів контрольної групи, також є тен-денція до зростання загального вмісту вищих жирних кислот (табл. 2).

З табл. 2 випливає, що загальна кіль-кість вищих жирних кислот має тенден- цію до збільшення за рахунок як насиче-них, так і ненасичених жирних кислот. На це вказує індекс насиченості ліпідів, який у печінці коропів контрольної та 4-х дослідних груп становить відповідно 0,13, 0,13, 0,12, 0,12 і 0,13. Концентрація насичених вищих жирних кислот загаль-них ліпідів у скелетних м’язах коропів дослідних груп, порівняно з коропами контрольної групи, має тенденцію до збільшення в основному за рахунок кис-лот з парним числом вуглецевих атомів у ланцюгу (відповідно до 1,26, 1,25, 1,27 і 1,25 проти 1,24 г/кг натуральної маси). Рівень ненасичених вищих жирних кис-лот загальних ліпідів у скелетних м’язах коропів 4-х дослідних груп, має тенден- цію до підвищення за рахунок моно-ненасичених жирних кислот родин n–7 (відповідно до 0,07, 0,07, 0,08 і 0,07 проти 0,06 г/кг натуральної маси) і n–9 (відпо-відно до 4,60, 4,73, 4,89 і 4,63 проти 4,47) і поліненасичених жирних кислот родин n–3 (відповідно до 3,20, 3,43, 3,66 і 3,19 проти 3,01) і n–6 (відповідно до 2,08, 2,21, 2,33 і 2,11 проти 1,96 г/кг натуральної маси). При цьому, у скелетних м’язах коропів 4-х дослідних груп зменшується

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВИЩИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ В ОРГАНІЗМІ КОРОПІВ


Табл

иц

я 1.

В

міс

т в

ищ

их

жи

рн

их

ки

сло

т за

гал

ьни

х л

іпід

ів у

печ

інц

і к

ор

оп

ів,

г/к

г н

ату

ра

льн

ої

ма

си (

M±

m,

n=

3)

Âèù

³ æ

èðí³

êèñ

ëîòè

òà

їõ ê

îäÃð

óïè

êîðî

ï³â

Êîíò

ðîëü

íà1-

øà

äîñë

³äíà

2-ãà

äîñ

ë³äí

à3-

òÿ ä

îñë³

äíà

4-òà

äîñ

ë³äí

à

Ëàó

ðèíî

âà,

12:0

0,02

±0,0

0 0,

02±0

,00

0,02

±0,0

0 0,

02±0

,00

0,02

±0,0

0

Ì³ð

èñòè

íîâà

, 14

:00,

11±0

,01

0,11

±0,0

1 0,

12±0

,00

0,12

±0,0

0 0,

11±0

,01

Ïåí

òàäå

êàíî

âà,

15:0

0,02

±0,0

0 0,

02±0

,00

0,03

±0,0

0 0,

03±0

,00

0,02

±0,0

0

Ïàë

üì³ò

èíîâ

à, 1

6:0

1,76

±0,0

2 1,

76±0

,05

1,83

±0,0

5 1,

86±0

,03

1,79

±0,0

2

Ïàë

üì³ò

îîëå

¿íîâ

à, 1

6:1

0,14

±0,0

0 0,

15±0

,00

0,16

±0,0

0 0,

17±0

,00

0,14

±0,0

0

Ñòå

àðèí

îâà,

18:

00,

44±0

,01

0,42

±0,0

0 0,

41±0

,00

0,42

±0,0

0 0,

42±0

,00

Îëå

¿íîâ

à, 1

8:1

9,51

±0,0

89,

55±0

,08

9,65

±0,0

99,

80±0

,01

9,53

±0,0

7

Ë³í

îëåâ

à, 1

8:2

2,00

±0,0

5 2,

08±0

,04

2,15

±0,0

2 2,

21±0

,01

2,08

±0,0

4

Ë³í

îëåí

îâà,

18:

31,

58±0

,05

1,64

±0,0

4 1,

72±0

,03

1,78

±0,0

3 1,

65±0

,04

Åéêî

çàºí

îâà,

20:

10,

83±0

,02

0,85

±0,0

2 0,

91±0

,02

0,95

±0,0

2 0,

89±0

,02

Åéêî

çàäè

ºíîâ

à, 2

0:2

0,73

±0,0

2 0,

76±0

,02

0,83

±0,0

2 0,

88±0

,02

0,79

±0,0

2

Åéêî

çàòð

èºíî

âà,

20:3

0,63

±0,0

2 0,

68±0

,01

0,74

±0,0

2 0,

79±0

,02

0,71

±0,0

1

Àðàõ

³äîí

îâà,

20:

42,

19±0

,03

2,40

±0,0

2 2,

48±0

,02

2,66

±0,1

1 2,

45±0

,02

Åéêî

çàïå

íòàº

íîâà

, 20

:5

2,29

±0,0

3 2,

37±0

,02

2,43

±0,0

2 2,

48±0

,03

2,41

±0,0

2

Äîê

îçàä

èºíî

âà,

22:2

0,35

±0,0

1 0,

35±0

,02

0,37

±0,0

2 0,

40±0

,02

0,37

±0,0

1

Äîê

îçàò

ðèºí

îâà,

22:

30,

47±0

,02

0,50

±0,0

20,

55±0

,02

0,58

±0,0

10,

53±0

,02

Äîê

îçàò

åòðà

ºíîâ

à, 2

2:4

1,28

±0,0

31,

33±0

,03

1,39

±0,0

21,

44±0

,02

1,37

±0,0

2

Äîê

îçàï

åíòà

ºíîâ

à, 2

2:5

2,83

±0,0

4 2,

92±0

,06

2,99

±0,0

6 3,

05±0

,06

3,00

±0,0

3

Äîê

îçàã

åêñà

ºíîâ

à, 2

2:6

4,26

±0,0

4 4,

33±0

,03

4,46

±0,0

5 4,

53±0

,03

4,40

±0,0

2

Çàãà

ëüíè

é âì

³ñò

æèð

íèõ

êèñë

îò31

,09

31,8

932

,87

33,7

732

,31

Ó ò.

÷.

íàñè

÷åí³

2,35

2,33

2,41

2,45

2,36

ìîí

îíåí

àñè÷

åí³

10,4

810

,55

10,7

210

,92

10,5

6

ïîë³

íåíà

ñè÷å

í³18

,26

19,0

119

,74

20,4

19,3

9

n–3/

n–6

2,64

2,54

2,52

2,45

2,55



Табл

иц

я 2.

В

міс

т в

ищ

их

жи

рн

их

ки

сло

т з

ага

льн

их

ліп

ідів

у с

ке

ле

тни

х м

’яза

х к

ор

оп

ів,

г/к

г н

ату

ра

ль

но

ї м

аси

(M

±m

, n

=3

)

Âèù

³ æ

èðí³

êèñ

ëîòè

òà

їõ ê

îäÃð

óïè

êîðî

ï³â

Êîíò

ðîëü

íà1-

øà

äîñë

³äíà

2-ãà

äîñ

ë³äí

à3-

òÿ ä

îñë³

äíà

4-òà

äîñ

ë³äí

à

Ëàó

ðèíî

âà,

12:0

0,01

±0,0

00,

01±0

,00

0,01

±0,0

0 0,

01±0

,00

0,01

±0,0

0

Ì³ð

èñòè

íîâà

, 14

:00,

05±0

,00

0,04

±0,0

0 0,

05±0

,01

0,05

±0,0

0 0,

05±0

,01

Ïåí

òàäå

êàíî

âà,

15:0

0,01

±0,0

0 0,

01±0

,00

0,01

±0,0

0 0,

01±0

,00

0,01

±0,0

0

Ïàë

üì³ò

èíîâ

à, 1

6:0

0,90

±0,0

2 0,

92±0

,02

0,93

±0,0

2 0,

96±0

,02

0,92

±0,0

2

Ïàë

üì³ò

îîëå

¿íîâ

à, 1

6:1

0,06

±0,0

0 0,

07±0

,00

0,07

±0,0

0 0,

08±0

,00

0,07

±0,0

0

Ñòå

àðèí

îâà,

18:

00,

27±0

,02

0,28

±0,0

2 0,

26±0

,02

0,25

±0,0

2 0,

27±0

,02

Îëå

¿íîâ

à, 1

8:1

3,07

±0,0

7 3,

1±0,

073,

13±0

,07

3,20

±0,0

7 3,

10±0

,06

Ë³í

îëåâ

à, 1

8:2

1,33

±0,0

2 1,

36±0

,02

1,41

±0,0

2 1,

45±0

,02

1,37

±0,0

2

Ë³í

îëåí

îâà,

18:

30,

72±0

,02

0,75

±0,0

1 0,

80±0

,01

0,84

±0,0

2 0,

76±0

,02

Åéêî

çàºí

îâà,

20:

10,

87±0

,04

0,93

±0,0

2 0,

97±0

,02

1,02

±0,0

2 0,

94±0

,02

Åéêî

çàäè

ºíîâ

à, 2

0:2

0,53

±0,0

2 0,

57±0

,02

0,63

±0,0

2 0,

67±0

,02

0,59

±0,0

3

Åéêî

çàòð

èºíî

âà,

20:3

0,28

±0,0

2 0,

33±0

,02

0,37

±0,0

2 0,

41±0

,02

0,34

±0,0

2

Àðàõ

³äîí

îâà,

20:

40,

36±0

,02

0,39

±0,0

2 0,

43±0

,02

0,47

±0,0

20,

40±0

,02

Åéêî

çàïå

íòàº

íîâà

, 20

:5

0,69

±0,0

3 0,

74±0

,03

0,78

±0,0

2 0,

84±0

,03

0,75

±0,0

2

Äîê

îçàä

èºíî

âà,

22:2

0,09

±0,0

1 0,

10±0

,00

0,12

±0,0

00,

13±0

,00

0,10

±0,0

0

Äîê

îçàò

ðèºí

îâà,

22:

30,

11±0

,00

0,12

±0,0

00,

13±0

,00

0,14

±0,0

00,

12±0

,00

Äîê

îçàò

åòðà

ºíîâ

à, 2

2:4

0,26

±0,0

2 0,

29±0

,02

0,33

±0,0

20,

36±0

,01

0,30

±0,0

2

Äîê

îçàï

åíòà

ºíîâ

à, 2

2:5

0,41

±0,0

20,

45±0

,02

0,49

±0,0

9 0,

55±0

,01

0,46

±0,0

2

Äîê

îçàã

åêñà

ºíîâ

à, 2

2:6

0,82

±0,0

2 0,

85±0

,02

0,9±

0,01

0,

93±0

,01

0,8±

0,07

Çàãà

ëüíè

é âì

³ñò

æèð

íèõ

êèñë

îò10

,76

11,2

211

,712

,25

11,2

6Ó

ò. ÷

. íà

ñè÷å

í³1,

251,

271,

261,

281,

26ì

îíîí

åíàñ

è÷åí

³4

4,1

4,17

4,3

4,11

ïîë³

íåíà

ñè÷å

í³5,

55,

866,

276,

665,

89n–

3/n–

61,

541,

541,

551,

571,

51

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВИЩИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ В ОРГАНІЗМІ КОРОПІВ


співвідношення поліненасичених жирних кислот родини n–3 до родини n–6 (див. табл. 2).

У скелетних м’язах коропів 2-ї до-слідної групи, яким per os вводили крох-мальний клейстер у суміші з спиртовою настойкою ехінацеї пурпурової порівня-но зі скелетними м’язами коропів конт-рольної групи, яким вводили тільки крох-мальний клейстер, достовірно зростає вміст олеїнової, лінолевої, ліноленової, ейкозаєнової, ейкозадиєнової, ейкоза-триєнової, ейкозатетраєнової-арахідоно-вої, ейкозапентаєнової, докозадиєнової, докозатриєнової, докозатетраєнової та докозагексаєнової кислот; 3-ї дослідної групи — пальмітоолеїнової, лінолевої, ліноленової, ейкозадиєнової, ейкозатри-єнової, ейкозатетраєнової-арахідонової, ейкозапентаєнової, докозадиєнової, до-козатриєнової, докозатетраєнової, до-козапентаєнової та докозагексаєнової кислот; 4-ї дослідної групи — ейкоза-триєнової кислоти.

Це також може вказувати на те, що найбільш значно збільшується концент-рація вищих жирних кислот загальних ліпідів у скелетних м’язах коропів 3-ї до-

слідної групи, яким разом із крохмаль- ним клейстером додатково per os вводили 0,5 мл/кг живої маси спиртової настойки ехінацеї пурпурової. Вміст вищих жирних кислот у їхніх скелетних м’язах також в основному зростає за рахунок більш довго-ланцюгових і більш ненасичених похідних лінолевої (родина кислот n–6) та ліноле-нової (родина кислот n–3) кислот.

ВИСНОВКИУ печінці коропів, яким разом з крох-

мальним клейстером додатково per os вводили різні дози спиртової настойки ехінацеї пурпурової, в основному зростає вміст поліненасичених жирних кислот родин n–3 і n–6.

У скелетних м’язах коропів також збільшується концентрація насичених жирних кислот з парним числом вугле-цевих атомів у ланцюгу, мононенасиче-них жирних кислот родин n–7 і n–9 та поліненасичених жирних кислот родин n–3 і n–6.

Найбільш значно зростає вміст ви-щих жирних кислот загальних ліпідів у печінці та скелетних м’язах коропів 3-ї дослідної групи.

ЛІТЕРАТУРА 1. Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині. — К.: Урожай, 1966. — 200 с. 2. Чудак Р.А. Теоретичне та експериментальне обгрунтування використання фітобіотиків у

годівлі сільськогосподарських тварин: Автореф. дис. ... док. с.-г. наук. — К., 2008. — 41 с. 3. Яковлева Н.Ю., Войтенко Г.М., Лисиця О.І. та ін. Фармакологічні властивості препаратів ехі-

нацеї в експерименті та клініці (огляд літератури) // Ліки. — 1996. — № 2. — С. 118–123. 4. Селезенко Л.В., Осетров В.Д. Виды рода эхинацея как иммуностимуляторы // Вторая Респуб-

ликанская конференция по медицинской ботанике: Тез. докл. — К., 1988. — С. 399–400. 5. Самородов В.Н., Поспелов С.В., Моисеева Г.Ф. и др. Фитохимический состав представителей

рода эхинацея (Echinacea Moench) и его фармакологические свойства (обзор) // Хим.-фармац. журн. — 1996. — Т. 30, № 4. — С. 32–37.

6. Мироненко E.И. Использование Ехинацеи пурпурной в животноводстве // Изучение и ис-пользование эхинацеи: Материалы междунар. науч. конф., 21–24 сент. 1998 г. — Полтава, 1998. — С. 138–140.

7. Изучение и использование эхинацеи: Материалы междунар. науч. конф. 21–24 сент. 1998 г. / Полтавское отделение украинского ботанического общества [и др.] — Полтава: Верстка, 1998. — 156 с.

8. Буркат В.П., Бегма А.А., Бегма Л.А., Бегма Н.И. Новые препараты созданные на основе Эхинацеи пурпурной, и их использование в животноводстве // Изучение и использование эхинацеи: Материалы междунар. науч. конф., 21–24 сент. 1998 г. — Полтава, 1998. — С. 105–107.

9. Рівіс Й.Ф., Скорохід І.В., Данилик Б.Б. та ін. Одночасне газохроматографічне визначення окремих етерифікованих і неетерифікованих високомолекулярних кислот у біологічному матеріалі // Український біохімічний журнал. — 1997. — Т. 69, № 2. — С. 110–115.

10. Рівіс Й.Ф., Данилик Б.Б. Газохроматографічне визначення високомолекулярних неетерифікова-них жирних кислот в біологічному матеріалі // Український біохімічний журнал. — 1997. — Т. 69, № 1. — С. 79–83.



УРОВЕНЬ ВЫСШИХ ЖИРНЫХ КИСЛОТ В ПЕЧЕНИ И СКЕЛЕТНЫХ МЫШЦАХ КАРПОВ ПОД ВЛИЯНИЕМ ЭКСТРАКТА ЭХИНАЦЕИ ПУРПУРНОЙ

О.В. Дерень, И.Ф. Ривис

Введение разных доз спиртовой настойки эхинацеи пурпурной наряду с крахмальным клейстером, в основном, увеличивается содержание полиненасыщенных жирных кислот. В скелетных мышцах увеличивается концентрация насыщенных жирных кислот. Более значи-тельно увеличивается содержимое высших жирных кислот общих липидов в печени, а также скелетных мышцах карпов которым per os вводили 0,5 мл спиртовой настойки эхинацеи пурпурной на килограмм живой массы.

HAIN FATTY ACIDS CONCENTRATION IN THE CARPS LIVER AND CARCASS MUSCLE UNDER INFLUENCING OF EXTRACT OF ECHINACEA PURPUREA

O. Deren, Y. Rivis

In the carps liver, whom near starch paste in addition per os brought different doses alcoholic extract of echinacea purpurea at main increase concentration of polyunsaturated fatty acid n–3 and n–6 family. Increase concentration saturated, mono unsaturated fatty acid n–7 and n–9 family and polyunsaturated fatty acid n–3 and n–6 family in the carcass muscle. Concentration higher fatty acids of total lipids in the carps liver and carcass muscle was the most higher at carps, whom brought per os 0.5 ml. alcoholic extract of echinacea purpurea at kg living masses.

РЕАКЦІЯ ЛЕЙКОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ КОРОПА НА НАДЛИШКОВІ КОНЦЕНТРАЦІЇ СВИНЦЮ

Важкі метали потрапляють у водойми як з природних джерел (вимивання гір-ських порід, ерозія поверхневих ґрунтів, підземні води), так і зі стічними водами промислових та сільськогосподарських підприємств і атмосферними опадами [1]. Риби є найбільшою групою хребет-них, які займають більшість територій у водних екосистемах. Іони металів про-никають у їхній організм через зябра та стінки кишечнику [2], утворюючи в живих тканинах стійкі зв’язки із сір-ковмісними лігандами, джерелами яких можуть бути білки та низькомолекулярні тіоли [3].

Літературні дані стосовно впливів на лейкоцити периферичної крові коропа порушують питання впливу світла [4], бактеріальної інфекції [5, 6], амонію [7]. Про вплив свинцю на клітини крові відомостей мало.

Встановлено, що за умов перебування риб у воді з підвищеними концентраці-ями свинцю відбувається зміна загаль-ної кількості лейкоцитів, відсоткового вмісту нейтрофілів та лімфоцитів [8]. Ці показники зазнають змін в організмі риб навіть після виходу із забрудненого свинцем середовища [9]. На думку деяких учених, лімфоцити периферичної крові

УДК 591.11.1+639.215.2+546.817


С.І. Данилів, М.А. Мазепа

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Перебування коропа у воді з підвищеними концентраціями свинцю (0,2 та 0,5 мг/л) зменшу-вало загальну кількість лейкоцитів у крові в 1,5 та 1,6 раза порівняно з контролем. Обидві концентрації токсиканта спричиняли зміни у лейкоцитарній формулі: зниження кількості зрілих форм нейтрофілів, базофілів та моноцитів, підвищення вмісту молодих клітин, зо-

крема лімфобластів, промієлоцитів, мієлоцитів та метамієлоцитів.


риб можуть слугувати індикатором іму-нотоксичності важких металів [7].

Метою нашої роботи було встано-вити зміни клітинних показників при-родної резистентності коропа у відповідь на дію підвищених концентрацій іонів свинцю.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКров для досліджень забирали з хвос-

тової вени коропа. Мазки висушували, фіксували та зафарбовували еозин-мети-леновим за Май-Грюнвальдом з наступ-ним дофарбовуванням азур-еозином за Романовським [10]. Усього на мазку під-раховували 200 лейкоцитів, які диферен-ціювали залежно від розмірів цитоплазми та ядра, кольором та інтенсивністю за-барвлення і обчислювали відсотковий вміст певного класу клітин.

Фагоцитарну активність нейтрофілів оцінювали двома методами: за допомо-гою НСТ-тесту [11] та оцінки фагоцито-зу нейтрофілами дріжджів (Saccharomy- ces cerevisiae) спектрофотометрією [12]. Гранулоцити виділяли центрифугуван-ням плазми крові коропа на градієнті густини Ficol-PAQ (1,077) та доводили їх концентрацію у 0,85%-му розчині NaCl до 2·106/мл. Для дослідження викорис-товували дріжджі. Співвідношення ней-трофіл: до дріжджової клітини становило 1:40 [12].

У 6 пробірок вносили по 100 мкл сус-пензії гранулоцитів та інкубували 1 год для фіксації клітин на стінках. Потім видаляли клітини, що не прилипли, та підраховували кількість клітин у моно-шарі. Після цього у 3 пробірки вносили по 100 мкл ізотонічного розчину NaCl (НСТ спонтанний), в інші 3 — по 100 мкл роз-чину дріжджів (НСТ індукований), також у всі пробірки додавали по 100 мкл 0,5% розчину НСТ та інкубували 30 хв. Далі вимірювали оптичну густину на “Spe-cord M 400” при 540 нм. Розраховували середнє значення з перших 3-х і других 3-х пробірок. Перерахунок проводили на 100 тис. клітин, що прилипли. Також визначали коефіцієнт стимуляції — спів-відношення НСТ інд. та НСТ сп. [11].

Для постановки тесту на фагоцитоз до суспензії клітин (250 мкл) додавали розчин дріжджів (500 мкл), який інкубу-вали 1 год додавали 1 мл розчину Хенкса

і нашаровували всю суміш на 1 мл Ficol-PAQ (1,077), центрифугували 5 хв при 850 g. Лейкоцити двічі відмивали роз-чином Хенкса. Ресуспендували в розчині трипсин-ЕДТА (5 г/л трипсину та 2 г/л ЕДТА). Інкубували суміш впродовж ночі за 37°С. Оптичну густину вимірювали на “Specord M 400” при 550 нм [12].

Статистичну обробку даних виконали за допомогою комп’ютерної програми “MYNOVA”. Дані подано як середні із се-редньою похибкою. Для знаходження вірогідної відмінності між досліджува-ними групами використовували t-тест Стьюдента [13].


У відповідь на дію обох доз токсикан-та (0,2 та 0,5 мг/л) в периферичній крові коропа загальна кількість лейкоцитів зменшувалась порівняно з контролем у 1,5 та 1,6 раза відповідно і становила 661,40 та 622,26 тис./мм3 (рис. 1).

Отримане нами зниження загальної кількості лейкоцитів периферичної кро-ві коропа також було показане іншими дослідниками при витримуванні цього виду в умовах вищих концентрацій іонів

200

400

600

800

1000

0

Ê³ëü

ê³ñò

ü ëå

éêîö

èò³â

, 10

3ì

ì3

Ê

Ê

Êîíòðîëü 2 ÃÄÊ 5 ÃÄÊ

Рис. 1. Кількість лейкоцитів у периферичній крові Cyprinus carpio L. у контролі та за умов дії ацетату свинцю. Концентрація Pb2+ 0,2 мг/л (2 ГДК) та 0,5 мг/л (5 ГДК). Дані представлені як середнє ± його похибка (n=6). Надписи над стовпчиками озна-чають вірогідну відмінність від вказаної групи (Р<0,005)

Данилів С.І., Мазепа М.А.


свинцю (10 мг/л) протягом лише 3 год. Цей показник був значно нижчим від контролю через 48 год після переходу до стандартних умов.

Під впливом досліджуваних нами кон- центрацій іонів свинцю відбувся пере-розподіл лейкоцитарної формули. Після перебування риб у воді з іонами свинцю в концентрації 0,2 мг/л у периферичній крові спостерігався вищий вміст лімфо-цитів на 20,5% та еозинофілів на 2,4%, а при концентрації іонів металу 0,5 мг/л — лімфобластів на 6% та промієлоцитів на 3,6% порівняно з контролем. Обидві дози токсиканта у водному середовищі зумовлювали зменшення кількості зрілих форм — нейтрофілів (паличкоядерних та сегментоядерних), базофілів та моно-цитів, а також значне зростання вмісту молодих форм — мієлоцитів та мета-мієлоцитів порівняно з контролем, де їх вміст становив 37; 13,5; 23,25; 7,86; 1,33% відповідно (рис. 2).

Отримані зміни у лейкоцитарній фор-мулі периферичної крові демонструють

зменшення кількості зрілих клітин (ней-трофілів, моноцитів, базофілів) і доміну-вання у кров’яному руслі молодих форм клітин (лімфобластів, промієлоцитів, мієлоцитів, метамієлоцитів). Аналогічні результати були отримані при вивченні впливу сублетальних концентрацій амо-нію на райдужну форель (Oncorhynchus mykiss) [7].

Під час експерименту вивчали також і функціональну активність лейкоцитів периферичної крові коропа. Результати НСТ-тесту були такими. За умов впливу 0,5 мг/л іонів свинцю показники НСТ спонтанний та індукований були в 3,8 та 3,3 раза нижчі, ніж при дії 0,2 мг/л, і становили 4,79 та 9,58 у.о. відповідно. Коефіцієнт стимуляції незначно коли-вався у межах контролю та був рівним 1,79–2,50.

Фагоцитарна активність нейтрофілів за результатами тесту на фагоцитоз у контролі становила 1,225 O.D. 550 nm. Внаслідок перебування риб у середовищі з обома концентраціями токсиканта цей

50

40

30

20

10

0

Ê³ëü

ê³ñò

ü êë

³òèí

, %

Ë³ì

ôîö

èòè

Åîçè

íîô

³ëè

Ì³º

ëîáë

àñò

è

Ñåã

ìåí

òîÿ

äåðí

³ íå

éòðî

ô³ë

è

Ïàë

è÷êî

ÿäåð

í³

íåéò

ðîô

³ëè

Áàçî

ô³ë

è

Ìîí

îöèò

è

Ë³ì

ôîá

ëàñò

è

Ïðî

ì³º

ëîöè

òè

Ì³º

ëîöè

òè

Ìåò

àì³º

ëîöè

òè

Рис. 2. Розподіл лейкоцитарної формули крові Cyprinus carpio L. у контролі та за умов дії ацетату свинцю. Концентрація Pb2+ 0,2 мг/л (2 ГДК) та 0,5 мг/л (5 ГДК). Дані представлені як середнє ± його похибка (n=6). *Вірогідно відмінне від контролю, (Р<0,005). — контроль; — 2 ГДК; — 5 ГДК



показник був нижчим у 1,5 та 1,4 раза порівняно з контролем (рис. 3).

З літературних джерел відомо, що іо- ни свинцю можуть змінювати функціо-нальну активність лейкоцитів [14], оскіль-ки за стресових умов відбувається при-гнічення практично всіх неспецифічних імунних функцій. Відомо, що кортизол, який секретується у відповідь на стрес, скорочує тривалість життя лімфоцитів та знижує їх активність, запускаючи апоп-тотичні процеси у них та пригнічуючи їх проліферацію [9].

З отриманих нами результатів видно, що свинець, навіть при низьких концен-траціях, знижує фагоцитарну активність нейтрофілів периферичної крові. Є дані літератури про те, що у відповідь на дію інших токсикантів, зокрема глюкану, також відбувається зменшення цього по-казника на 50% у райдужної форелі та на 35% у коропів [9]. Однак при годівлі риб

кормом, збагаченим імуностимулятора-ми, фагоцитарна активність нейтрофілів значно зростала [6].

ВИСНОВКИЗа умов 96-годинного перебування

у воді з концентраціями іонів свинцю 0,2 та 0,5 мг/л відбувається зниження загальної кількості лейкоцитів перифе-ричної крові коропа.

У лейкоцитарній формулі крові коро-па збільшується відсотковий вміст бласт-них форм лейкоцитів (лімфобластів, про-мієлоцитів, мієлоцитів, метамієлоцитів). За умов дії підвищених концентрацій іонів свинцю спостерігалось зниження фагоцитарної активності нейтрофілів периферичної крові. Кількість лейкоци-тів, лейкоцитарну формулу та тести на фагоцитоз можна використовувати як біомаркери токсичності надлишкових концентрацій іонів свинцю.

50

40

30

20

10

0

Ôàã

îöèò

àðíà

àêò

èâí³

ñòü

ëåéê

îöèò

³â,

ó.î.

ÍÑÒñï ÍÑÒ³í Êñò

2 ÃÄ

Ê 2 ÃÄ

Ê

Рис. 3. Фагоцитарна активність нейтрофілів периферичної крові Cyprinus carpio L. у контролі та за умов дії ацетату свинцю. Концентрація Pb2+ 0,2 мг/л (2 ГДК) та 0,5 мг/л (5 ГДК). Дані представлені як середнє ± його похибка (n=6). Надписи над стовпчиками означають вірогідну відмінність з вказаною групою (Р < 0,005). — контроль; — 2 ГДК; — 5 ГДК

1,4

1,2

1

0,8

0,6

0,4

0,2

0

Ê Ê

Êîíòðîëü 2 ÃÄÊ 5 ÃÄÊ

Ôàã

îöèò

îç,

O.D

. 55

0 nm

ЛІТЕРАТУРА 1. Трахтенберг И.М., Шестопалов В.М., Набока М.В., Бобылева О.А. Свинец и другие тяжелые

металлы во внешней среде после Чернобыльской катастрофы (к экологической ситуации в Украине) // Междунар. мед. журн. — 1998. — № 3. — С. 94–98.

2. Филенко О.Ф., Михеева И.В. Основы водной токсикологии. — М.: Колос, 2007. — 144 с. 3. Заботкина Е.А., Лапирова Т.Б. Влияние тяжелых металлов на иммунофизиологический статус

рыб // Успехи соврем. биологии. — 2003. — Т. 123, № 4. — С. 401–408. 4. Ручин А.Б. Влияние света на лейкоцитарную формулу крови карпа Cyprinus carpio L. // Из-

вестия РАН. Сер. биол. — 2006. — № 5. — С. 634–637.

Данилів С.І., Мазепа М.А.


5. Stosik M., Deptula W., Travniček M. Resistance in carps (Cyprinus carpio L.) affected by a natural bacterial infection // Vet. Med.-Czech. — 2001. — Vol. 46, № 1. — P. 6–11.

6. Kolman H., Siwicki A.K., Kolman R. Influence of O-antigen Aeromonas salmonicida on non-specific and specific immune responses in siberian sturgeon, Acipenser baeri Brandt // Arch. Ryb. Pol. — 1999. — Vol. 7, №1. — P. 93–102.

7. Vosyliene M.Z., Kazlauskiene N. Comparative studies of sublethal effects of ammonia on rainbow trout (Oncorhynchus mykiss) at different stage of its development // Acta Zool, Lituan. — 2004. — Vol. 14, № 1. — P. 13–18.

8. Witeska M., Jezierska B. The effects of cadmium and lead on selected blood parameter of common carp // Arch. Ryb. Pol. — 1994. — Vol. 2. — P. 123–132.

9. Witeska M. Stress in fish — hematological and immunological effects of heavy metals // Electr. J. Ichthyol. — 2005. — Vol. 3, № 1. — P. 35–41.

10. Иванова Н.Т. Атлас крови рыб. — Москва, 1983. — 79 с. 11. Сизякина Л.П., Андреева И.И. Справочник по клинической иммунологии / Серия “Больной

вопрос”. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. — 448 с. 12. Yin G., Jeney G., Racz T., Xu Р., Jun X., Jeney Z. Effect of two Chinese herbs (Astragalus radix and

Scutellaria radix) on non-specific immune response of tilapia, Oreochromis niloticus // Aquaculture. — 2006. — Vol. 253. — P. 39–47.

13. Brooks S.P.J. A simple computer program with statistical test analysis of enzyme kinetics // Bio Techniques. — 1992. — P. 906–911.

14. Jung D., Bolm-Audorff U., Faldum A., Hengstler J.G. et al. Immunotoxicity of co-exposure to heavy metals: in vitro studies and results from occupational exposure to cadmium, cobalt and lead // EXCLI Jorn. — 2003. — Vol. 2. — P. 1611–2156.

15. Микряков В.Р., Микрякова Л.В., Заботкина Е.А. Реакция иммунной системы рыб на загряз-нение воды токсикантами и закисление среды. — М.: Наука, 2001. — С. 3–103.

РЕАКЦИЯ ЛЕЙКОЦИТОВ ПЕРИФЕРИЙНОЙ КРОВИ КАРПА НА ИЗБЫТОЧНЫЕ КОНЦЕНТРАЦИИ СВИНЦА

С.И. Данылив, М.А. Мазепа

Пребывание карпа в воде с повышенными концентрациями свинца (0,2 и 0,5 мг/л) уменьшало общее количество лейкоцитов в крови. Обе концентрации токсиканта привели к изменениям в лейкоцитарной формуле: снижению количества зрелых форм нейтрофилов, базофилов и моноцитов и повышению содержания молодых клеток, в частности лимфоблас-тов, промиелоцитов, миелоцитов и метамиелоцитов.

A REACTION OF PERIPHERAL BLOOD LEUCOCYTES OF CARP ON HIGH CONCENTRATIONS OF LEAD

S. Danyliv, M. Mazepa

As a result of stay of carp in water with the promoted concentrations of lead (0,2 and 0,5 mg/l) the common amount of leucocytes in blood decrease in 1,5 and 1,6 times in comparing to the con-trol. Both concentrations of toxicant drew changes in a percentage of blood leucocytes: decline of number of mature forms– neutrophils, basophils and monocutes, increase of maintenance of young cells, in particular lymphoblasts, promyelocytes, myelocytes and metamyelocytes. Subject to the condition presence in the environment of lead ions in concentration 0,2 and 0,5 mg/l phagocytic activity of neutrophils decrease in 1,5 and 1,4 times in comparing to the control.



ЕКОНОМІКА

Визначення економічної ефективнос-ті вирощування тих чи інших селекційних досягнень у ставовому рибництві має певні труднощі та ускладнення. Насампе-ред це пов’язано з неможливістю повно-го контролю з боку людини за умовами середовища, в якому відбувається техно-логічний процес вирощування риби. Існу-ють десятки факторів, які значною мірою впливають на підсумковий результат, зо-крема, найголовніші з них це — густота посадки та вихід риби з ставів, розвиток природної кормової бази, температурний, гідрохімічний та гідрологічний режими, годівля тими чи іншими кормами та їхня якість, полікультура, інші засоби інтен-сифікації господарства тощо. При цьому, використання селекційних досягнень за-лишається лише складовою, часто непо-мітною, частиною у загальному процесі підвищення рибопродуктивності водойми та підвищення економічної ефективності її експлуатації [1, 2].

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИЩоб вирішити питання економічної

оцінки переваг нових генотипів у процесі вирощування, порівняно з традиційни-ми об’єктами культивування, існує два основних напрями: перший — порів-няння нового селекційного досягнення з вихідними батьківськими формами у максимально ідентичних умовах та дру-гий — порівняння нового селекційного

досягнення з традиційними опосередко-ваними нормативними показниками для певної зони рибництва з максимальним наближенням усіх факторів, що впли-вають на загальну рибопродуктивність до стандартних, передбачених чинною технологією. Обидва ці методи не є до-сконалими. Перший потребує значної кількості ставів з однаковими гідроло-гічними умовами, фактичну наявність вихідних батьківських форм на момент проведення оцінки, при цьому також значно ускладнюється порівняння нових генотипів у різних господарствах між со-бою. Другий метод, хоча і дає можливість порівняти нове селекційне досягнення з традиційними показниками, властивими для певної фізико-географічної зони, у підсумку забезпечує лише опосередковане значення, яке не пов’язане з вихідними генотипами. При цьому вводяться по-няття екологічних коефіцієнтів, відкори-гованої рибопродуктивності, кормового коефіцієнта тощо [3–4].

Використання обох методів порів-няльної економічної оцінки, на наш по-гляд, є доцільним та залежить від кон- кретних умов і мети, з якою вони про-водяться. Перший найбільш підходить при короткотермінових наукових дослі-дженнях, зокрема для визначення сили гетерозису або порівняння кількох до-слідних генотипів між собою. Другий метод надає конкретну інформацію при

УДК 639.3.032

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ МАЛОЛУСКАТОГО ВНУТРІШНЬОПОРІДНОГО ТИПУ

УКРАЇНСЬКОЇ РАМЧАСТОЇ ПОРОДИ КОРОПАВ.В. Бех

Інститут рибного господарства УААН

Подано економічну оцінку ефективності вирощування нового малолускатого внутрішньо-порідного типу української рамчастої породи коропа. Показано перевагу товарного вирощу-вання коропів нивківської, лебединської та закарпатської лінії порівняно з традиційними

об’єктами коропівництва.


довготермінових дослідженнях, з’явля-ється можливість оцінити селекційний прогрес не лише протягом кількох років, а й кількох поколінь, коли батьківські ви-хідні форми не збережені та здебільшого значно змінені в процесі господарського використання людиною.

У даному разі оцінку економічної ефективності промислового вирощуван-ня малолускатого внутрішньопорідно-го типу української рамчастої породи коропа проводили шляхом порівняння конкретних результатів вирощування певної заводської лінії з нормативними показниками, властивими для певної фізико-географічної зони (у традицій-ному розумінні — зони рибництва) [5]. При цьому вирощування проводили за інтенсивною технологією з максимально повним дотриманням усіх технологічних вимог. Як корм використовували ком-бікорми рецептів типу 110-1 та 111-1 з умістом сирого протеїну на рівні 23%. У наших розрахунках за основу прийнято перевагу коропів нового типу за основ-ним інтегрованим показником — рибо-продуктивністю як для цьоголіток, так і дволіток, економією комбікормів, а також перевагою плідників нового гено-типу за показником робочої плодючості при заводському відтворенні або вихо-дом молоді у разі проведення нересту у ставах.

Розрахунок додаткового економічно-го ефекту (або збитків) при вирощуванні коропів нового типу на 1 га здійснювали за такою формулою:

ЕД = (РФ · ЦР – РН · ЦР) + + (РФ · 4,7 – РФ · КР)·ЦК,

де ЕД — додатковий економічний ефект (збитки), грн/га; РФ — рибопродуктив-ність фактична, кг/га; ЦР — реалізаційна ціна товарної риби або рибопосадко-вого матеріалу, грн/кг (у 2008 р. було 15 грн/кг та 20 грн/кг відповідно); РН — рибопродуктивність нормативна, кг/га (цьоголітки: Полісся — 980 кг/га, Лісо-степ — 1050 кг/га; товарна риба: Поліс- ся — 1200 кг/га, Лісостеп — 1300 кг/га); 4,7 — нормативний кормовий коефі- цієнт для цьоголіток та товарної риби, од.; КР — фактичний кормовий коефіці-єнт, од.; ЦК — ціна комбікорму, грн/кг (у 2008 р. — 1,5 грн/кг).

Перевага плідників нового типу за показником робочої плодючості при за-водському відтворенні або виходом моло-ді з нерестового ставу у разі проведення природного нересту зумовлена кращими репродуктивними показниками самок. При заводському відтворенні додатко-вий економічний ефект на одну самку розраховували за формулою:

ЕДЗВ = (А · Б · В – АН · БН · ВН) · ЦЛ,

де ЕДЗВ — додатковий економічний ефект на одну самку, грн; А — середня фактич-на робоча плодючість самок, ікринок; Б — виживання ембріонів за період ін-кубації,%; В — виживання личинок за період витримування, %; АН — норматив-на робоча плодючість самок — 300 тис. ікринок; БН — нормативне виживання ембріонів за період інкубації — 55%; ВН — нормативне виживання личинок за період витримування — 85%; ЦЛ — ціна однієї личинки, грн/екз. (у 2008 р. — 0,003 грн/екз.).

За умов природного відтворення (не-ресту у ставах) додатковий економічний ефект на одну самку (гніздо) розрахову-вали за формулою:

ЕДПВ = (А – АН ) · ЦМ,

де ЕДПВ — додатковий економічний ефект на одну самку (гніздо), грн; А — середній фактичний вихід молоді на одну самку з нерестового ставу, екз.; АН — норма-тивний вихід молоді на одну самку з не-рестового ставу, екз.; ЦМ — ціна одного малька (у 2008 р. — 0,006 грн/екз.).


Дані щодо додаткового економічного ефекту при вирощуванні рибопосадко-вого матеріалу та товарної риби нового малолускатого внутрішньопорідного типу коропа української рамчастої породи по-дано у зведеній таблиці. При цьому, слід зазначити, що отриманий економічний ефект базується на генетично зумовленій перевазі коропів нового типу за осно-вними показниками рибопродуктивності, кормового коефіцієнта, плодючості та виживання личинок і молоді порівняно з нормативними значеннями для від-повідних фізико-географічних зон. Так, наприклад, найвищі значення додатко-

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ МАЛОЛУСКАТОГО ВНУТРІШНЬОПОРІДНОГО ТИПУ КОРОПА


вого економічного ефекту у розрахун-ку на одиницю площі вирощувального ставу зафіксовано для закарпатської та нивківської заводських ліній на рівні 11591 та 11412,7 грн/га відповідно. При вирощуванні товарної риби у нагульних ставах значення зазначеного показника коливались у межах від 3110,6 грн/га для коропів УМКН

F3 у лісостеповій зоні та до 9515,4 грн/га для коропів цієї самої заводської лінії у зоні Полісся. Зазна-чені розбіжності, на наш погляд, спри-чинені насамперед заниженими нор-мативними показниками для поліської зони, а також географічним розташу-ванням дослідного господарства “Нив-ка” на стику двох фізико-географічних зон.

Окрім згаданого додаткового еконо-мічного ефекту, потрібно враховувати,

що новому внутрішньопорідному типу коропа притаманний ефектний зовніш-ній товарний вигляд, зумовлений його малолускатістю та високоспинністю. У підсумку це значною мірою впливає на підвищення споживчого попиту, а отже, його реалізаційну ціну.

ВИСНОВКИПідсумовуючи зазначене, можна кон-

статувати значний додатковий еконо-мічний ефект, що забезпечує новий ма-лолускатий короп при вирощуванні та реалізації як рибопосадкового матеріалу, так і товарної риби порівняно з тради-ційними об’єктами коропівництва. Крім того, реалізаційна ціна товарного коропа нового типу є вищою на 10–15% порів-няно з лускатими формами за рахунок підвищеного попиту у споживачів.

Додатковий економічний ефект при вирощуванні малолускатого внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа

Ïîõîäæåííÿ, ô³çèêî-ãåîãðàô³÷íà çîíà,

ãðóïà ñòàâ³â

Ðèáîïðîäóê-òèâí³ñòü

ôàêòè÷íà, êã/ãà

Ôàêòè÷íèé êîðìîâèé

êîåô³ö³ºíò, îä.

Äîäàòêîâèé åêîíîì³÷íèé åôåêò, ãðí/ãà

Äîäàòêîâèé åêîíîì³÷íèé åôåêò íà îäíå ãí³çäî (ñàìêó)

ïðè â³äòâîðåíí³, ãðí

çàâîäñüêîìó ó íåðåñòîâèõ ñòàâàõ

Íèâê³âñüêà çàâîäñüêà ë³í³ÿ ÓÌÊÍ

F3:977,91 –

ïîë³ñüêà çîíà

Âèðîùóâàëüí³ ñòàâè

1368 2,92 11412,7

Íàãóëüí³ ñòàâè 1617,6 3,36 9515,4

ë³ñîñòåïîâà çîíà


1353,8 3,69 8127,0

Íàãóëüí³ ñòàâè 1456,4 4,35 3110,6

Ëåáåäèíñüêà çàâîäñüêà ë³í³ÿ ÓÌÊË

F3:774,96 1065

ë³ñîñòåïîâà çîíà


1442,7 4,0 9368,8

Íàãóëüí³ ñòàâè 1649,3 4,1 6723,9

Çàêàðïàòñüêà çàâîäñüêà ë³í³ÿ ÓÌÊÇ

F3:722,40 –

ë³ñîñòåïîâà çîíà óìîâíî


1495 3,5 11591,0

Íàãóëüí³ ñòàâè 1622 4,1 6289,8

Бех В.В.


ЛІТЕРАТУРА 1. Стасишен М.С. Шляхи підвищення ефективності розвитку рибного господарства в Україні:

Автореф. дис. ... канд. екон. наук. — К., 1993. — 27 с. 2. Гринжевський М.В., Пекарський А.В. Економічна ефективність вирощування товарної риби

за трилітнього циклу. — К.: Світ, 2000. — 156 с. 3. Методика определения экономического эффекта использования селекционных достижений

для производства товарной рыбы и посадочного материала. — М.: ВНИИПРХ, 1991. — 13 с.

4. Кузема А.И., Кучеренко А.П., Томиленко В.Г. Хозяйственная эффективность выращивания ропшинско-украинских карпов // Рыбное хозяйство. — К., 1968. — Т. 6. — С. 68–74.

5. Сборник нормативно-технологической документации по товарному рыбоводству. — М.: Агропромиздат, 1986.— Т. 1. — С. 260.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ВЫРАЩИВАНИЯ МАЛОЧЕШУЙЧАТОГО ВНУТРИПОРОДНОГО ТИПА

УКРАИНСКОЙ РАМЧАТОЙ ПОРОДЫ КАРПА

В.В. Бех

Подано экономическую оценку эффективности выращивания нового малочешуйчатого типа украинской рамчатой породы карпа. Показано преимущество товарного выращивания карпов нивчанской, лебединской и закарпатской линий в сравнении с традиционными объек- тами карповодства.

ECONOMIC EFFICIENCY OF CULTIVATION OF SCALELESS INTRABREED TYPE OF UKRAINIAN FRAME

BREED OF THE COMMON CARP

V. Bekh

The economic estimation of efficiency of cultivation of the new scaleless type of Ukrainian frame breed of the common carp is presented at the article. Advantage of commodity cultivation of carps of Nyvka’s, Lebedyn’s and the Transcarpatian’s factory lines in comparison with traditional objects of carp cultivation is shown.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ МАЛОЛУСКАТОГО ВНУТРІШНЬОПОРІДНОГО ТИПУ КОРОПА


Народився М.В. Гринжевський у с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області. В 1962 р. закінчив зоотехнічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту, за професією — учений-зоотехнік.

У 1965–1986 рр. працював головним спеціаліс-том і начальником Головного управління рибни-цтва Міністерства сільського господарства УРСР. З 1986 р. — на науковій роботі: був завідувачем укра-їнського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту аквакультури іригаційних систем, з 1993 по 2002 р. — директором Інституту рибного гос-подарства Української академії аграрних наук, у 1995–2002 рр. — завідувачем кафедри технології виробництва і переробки продукції аквакультури Національного аграрного університету (за суміс-ництвом), завідувачем лабораторії менеджменту в рибництві (2002 р.), виконувачем обов’язків дирек-

тора наукового конструкторського технологічного центру “Техрибвод” (2003 р.), а з 2006 р. — завідувач відділу міжнародного науково-технічного співробітництва та інтелектуальної власності.

У 1973 р. захистив кандидатську дисертацію з присудженням йому наукового ступеня кандидата економічних наук.

За безпосередньої участі Миколи Васильовича були розроблені і впроваджені у виробництво рекомендації щодо організації інтенсивного ведення рибництва в колгоспах і радгоспах (1978 р.), селекційно-племінної роботи з коропом у ставо-вих господарствах (1980–1986 рр.), програмування рибопродуктивності водойм (1986 р.), організації виробництва товарної риби (1989 р.), удосконалення форм організації рибництва на міжгосподарській основі (1990 р.), ідентифікації риб за допомогою електронних чипів (2006 р.), визначення статі осетрових та інших видів риб у ранньому віці за допомогою сонографії (2006 р.), відтворення раків в уста-новках закритого водозабезпечення (2007 р.), підтримки інтелектуальної власності (2007 р.), вирощування рибопосадкового матеріалу та дволіток коропо-сазанових гібридів у полікультурі з рослиноїдними рибами за інтенсивної технології (2008 р.), упровадження кріоконсервації статевих продуктів цінних видів риб, поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва тощо.

Наукові праці вченого присвячені підвищенню ефективності рибного госпо-дарства.

Під керівництвом і за безпосередньої участі М.В. Гринжевського розроблено понад 28 нормативних документів з питань ефективного рибогосподарського ви-користання внутрішніх прісноводних водойм України.

Науковець має 140 наукових публікацій, з них — 20 монографій, 2 підручники, 2 авторських свідоцтва, 5 патентів.

ХРОНІКА

ДО 75-РІЧЧЯ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГРИНЖЕВСЬКОГО


Він є співавтором двох внутрішньопородних типів коропа — любінського лускатого і любінського малолускатого, активно сприяв виведенню нивківського внутрішньопородного типу українських коропів.

М.В. Гринжевський бере активну участь у розширенні міжнародного науково-технічного співробітництва з проблем водних біоресурсів і аквакультури з ученими Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, України.

Микола Васильович нагороджений орденом “Знак Пошани” (1973 р.), медалями “За трудову відзнаку”, “1500-річчя Києва”, Великою срібною медаллю Міжнародного біографічного товариства (Кембридж, Англія), срібною — Інституту Зоотехніки (Краків, Польща), срібним орденом “За заслуги” Української технологічної академії, іншими відомчими відзнаками, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2002 р.), Верховної Ради України (2005 р.).

О.О. Олексієнко, кандидат сільськогосподарських наук, учений секретар Інституту рибного господарства УААН

ХРОНІКА


ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВРедакція приймає до друку статті з різних аспектів рибогосподарської

науки. Журнал має такі рубрики: “Актуальні проблеми та перспективи”, “Біоресурси та екологія водойм”, “Технології в аквакультурі”, “Селекція, генетика та біотехнології”, “Корми та годівля”, “Фізіологія та біохімія риб”, “Іхтіопатологія”, “Пропозиції виробництву”, “Сторінка молодого вченого”, “Хроніка”.

Статті мають бути написані українською або російською мовами.До статті додаються резюме українською, російською та англійською

мовами об’ємом до 10 рядків.На першій сторінці статті повинні бути вказані: індекс УДК; назва

статті; ініціали та прізвище авторів; повна назва установи (установ); біля прізвища авторів та біля назви установ, у яких працюють авто-ри, слід проставити один і той самий верхній цифровий індекс. Далі вміщуються резюме мовою оригіналу курсивом; вступ; розділи статті: “Матеріали та методи”, “Результати досліджень та їх обговорення”, “Висновки”.

При оформленні статті необхідно дотримуватися таких правил: рукописи, надруковані у текстових редакторах WORD (шрифт №14 через 1,5 інтервали) надсилаються до редакції у двох примірниках разом з дискетою. Об’єм експериментальних статей, включаючи всі матеріали, — до 10 сторінок, оглядових — до 15. При написанні статті необхідно курсивом виділити латинські назви біологічних об’єктів, на полях рукопису проставити номери таблиць, надрукованих на окремих сторінках, та ілюстрацій проти тих місць, де їх треба заверстати.

Комп’ютерні рисунки і графіки подаються на дискетах у форматі Excel, фотографії — JРG або TIFF. Рисунки нумеруються в тій послідов-ності, як вони згадуються в рукопису; відповідні номери ставляться і в підписах під рисунками, надрукованих на окремій сторінці. На звороті ілюстрації зазначаються прізвище автора та номер ілюстрації. На пер-шій сторінці мікрофото не слід робити ніяких написів.

Список літератури складається в порядку цитування. В тексті по-трібно посилатися на відповідний номер джерела літератури у квадрат-них дужках. У списку необхідно вказувати прізвище та ініціали автора (авторів) в оригінальній транскрипції, назву статті, назву журналу або книги, а також рік видання, том, номер періодичного видання, першу і останню сторінки.

Стаття повинна бути підписана авторами на останній сторінці. Обов’язково зазначаються адреса і телефон відповідального автора, E-mail установи. У разі відхилення статті редакція не повертає автору примірник рукопису і дискету.

Статті надсилати за адресою:Україна, 03164 м. Київ, вул. Обухівська, 135,

Інститут рибного господарства УААН, редакція журналу “Рибогосподарська наука України”,

тел. 423-74-65

ІНФОРМАЦІЯ

Documents

ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВbase.dnsgb.com.ua/files/journal/Rybogospodarska-nauka-Ukrainy/RnU2009... · Видове різноманіття та кількісний