1

В.Б. Василів

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення

Рівне - 2008

2

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та

природокористування

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення

Кредитно-модульна система організації навчального процесу

Для студентів напряму підготовки 6.050200 „Менеджмент організацій”

Рівне - 2008

3

УДК 658.518.3+У24я7 ББК 65.050.9(2)2 В 87

Затверджено вченою радою Національного університету

водного господарства та природокористування . Протокол № від Рецензенти : Бредюк В.І., к.т.н., доцент кафедри трудових

ресурсів і підприємництва. Василів В.Б. В 87 Інформаційні системи в менеджменті : Інтерактивний комплекс навчально-методичного

забезпечення - Рівне, НУВГП, 2008 . - 167 с.

Інтерактивний комплекс включає типову програму,

рекомендації щодо вивчення окремих тем, план практичних занять, тестові питання, тематику самостійної роботи, індивідуальну роботу, список рекомендованої літератури, які можуть бути використаними при самостійному вивченні дисципліни в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу студентами економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

УДК 658.518.3+У24я7 ББК 65.050.9(2)2 В 87 © В.Б. Василів, 2008 © НУВГП, 2008

4

ВСТУП Ми живемо у світі інформаційних технологій та

інформаційних систем. Інформація завжди була необхідна для ефективного

управління. Донедавна вважалося, що чим більше ми маємо інформації про об'єкт управління, тим ефективніше можна ним управляти. Згодом виявилось, що це справедливо не завжди. Дуже часто нагромадження інформації приводило до дезорієнтації управлінського персоналу, бо він не міг правильно розпорядитись цією інформацією. Тому сьогодні перед інформаційними системами ставиться завдання їх інтелектуалізації, тобто не тільки видавати менеджерам необхідну інформацію, а й здійснювати її „глибинну" переробку з тим, щоб менеджер отримував підказку від інформаційної системи, як доцільно діяти в тій чи іншій ситуації, щоб отримати найкращі результати.

Уся робота з інформацією в сучасній системі управління фірмою складається з таких частин: 1) збір необроблених даних; 2) переміщення інформації від одного джерела до іншого; 3) оброблення та перетворення інформації з однієї форми в іншу; 4) зберігання обробленої інформації; 5) пошук та доступ до інформації, що зберігається; 6) формування інформації у вигляді, зручному для користувача.

Організації використовують інформацію в чотирьох основних цілях: для збільшення прибутків та розширення ринків; для зниження ризику і зменшення невизначеності; для отримання влади та засобів впливу на інших; для контролю і оцінки ефективності своєї фірми.

Дуже важливими у роботі менеджера є навики роботи з управлінською інформацією.

Мета посібника „Інформаційні системи в менеджменті" - викласти студентам основні теоретичні положення щодо побудови та застосування автоматизованих інформаційних систем в управлінні економічними об'єктами та системами.

Програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалаврів.

Програма побудована за вимогами КМСОНП та узгоджена з орієнтовною структурою змісту навчальної дисципліни, рекомендо-ваною Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).

5

Денна форма навчання Курс: підготовка бакалаврів.

Напрям, освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів, відповідних ECTS : 3

Напрям 6.050200 „Менеджмент організацій”

Обов’язкова Нормативна

Модулів : 1 Рік підготовки: 4 Семестр: 7

Змістових модулів: 2 Лекції: 24 години Лабораторні заняття: 24 години

Загальна кількість годин: 108

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Самостійна робота: 60 годин

Тижневих годин: аудиторних – 4 години СРС –5 години

Вид контролю: залік

Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять і самостійної роботи студентів становить 45% до 55%.

Заочна форма навчання Курс: підготовка

бакалаврів. Напрям, освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів, відповідних ECTS : 3

Напрям 6.050200 „Менеджмент організацій”

Обов’язкова Нормативна

Модулів : 2 Рік підготовки: 4 Семестр: 7

Змістових модулів: 2

Лекції: 6 годин Лабораторні заняття: 4 години

Загальна кількість годин: 108

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Самостійна робота: 88 годин

Контрольна робота: 10 годин Вид контролю: залік

Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять і

6

самостійної роботи студентів становить 12% до 88%.

Мета вивчення дисципліни Метою викладання дисципліни “Інформаційні системи в

менеджменті” є формування у майбутніх менеджерів знань і навичок щодо сучасних інформаційних систем і технологій, їх раціонального використання, а також практичних навичок ефективного використання сучасних інформаційних технологій у процесі здійснення управлінської діяльності в організації.

1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В МЕНЕДЖМЕНТІ"

1.1 Тематичний план та розподіл навчального часу

Змістові модулі, теми

Кількість годин * ле

кції

лабо

рато

рні

заня

ття

само

стій

на

та

інди

віду

альн

а ро

бота

разо

м

Змістовий модуль 1. Основи інформаційних систем Тема 1. 2/2 0/0 8/8 10/10 Тема 2. 2/0 2/0 6/10 10/10 Тема 3. 2/0 2/0 6/10 10/10 Тема 4. 4/0 2/0 6/12 12/12

Змістовий модуль 2. Управлінські інформаційні системи в організації Тема 5. 4/2 4/2 6/10 14/14 Тема 6. 4/2 8/2 6/14 18/18 Тема 7. 2/0 4/0 8/14 14/14 Тема 8. 2/0 0/0 8/10 10/10 Тема 9. 2/0 2/0 6/10 10/10 Усього годин 24/6 24/4 60/98 108/108 * - в чисельнику вказані години для денної форми навчання, в знаменнику – для заочної; - для заочної форми навчання до самостійної роботи додано 10 годин індивідуальної роботи на виконання контрольної роботи.

7

1.2. Програмний матеріал блоків змістових модулів ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 Основи інформаційних систем

Тема 1. Інформаційні системи. Основні поняття та визначення.

Система управління. Історія розвитку інформаційних систем. Типова структура та склад інформаційних систем. Класифікація інформаційних систем. Рівні інформаційних систем в організації. Глобальне інформаційне суспільство

Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису.

Інформація як ресурс організації. Види економічної інформації. Структура економічної інформації. Класифікація і класифікатори.

Тема 3. Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація.

Поняття "інформаційні технології". Класифікація інформаційних технологій. Режими оброблення інформації та їх вплив на інформаційну технологію.

Тема 4. Концептуально-технологічні та організаційно-методичні основи створення інформаційних систем менеджменту.

Принципи побудови управлінських систем. Моделі життєвого циклу інформаційних систем. Проектування автоматизованої інформаційної системи. Сучасні підходи до створення інформаційних систем на підприємствах. Структурно-орієнтований підхід. Об'єктно-орієнтований підхід. Процесно-орієнтований підхід. Саsе-технологїї.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Управлінські інформаційні системи в організації Тема 5. Еволюція інформаційних систем менеджменту. Еволюція стратегічних моделей управління

підприємством. Системи планування матеріальних ресурсів (МRР). Системи планування виробничих ресурсів (МRР II). Системи планування ресурсів підприємства (ЕRР). Системи планування ресурсів підприємства, синхронізовані зі споживачами (CSRP). Розвинуті системи планування (APS). Корпоративна інформаційна система R/3. Системи інтеграції ланцюжків поставок SCI. Системи керування взаємовідносинами з клієнтами CRM.

8

Тема 6. Систем підтримки прийняття рішень та технології

штучного інтелекту. Систем підтримки прийняття рішень та технології

штучного інтелекту. Передумови виникнення систем підтримки прийняття рішень (СППР). Основні відмінності СППР від традиційних звітних систем. Розвиток концепції і структури СППР. Компоненти СППР. Характеристики сучасних комп'ютерних СППР. Досягнення комп'ютерних технологій, що забезпечують розвиток СППР. Використання технологій штучного інтелекту в управлінні організацією. Експертні системи. Нейронні мережі (Neural Networks). Віртуальна реальність (Virtual Reality). Технології автоматичного інтелектуального аналізу даних. Системи підтримки роботи групи (Group Support Systems). Приклади використання інтелектуальних систем

Тема 7. Основні положення електронної комерції. Основні поняття. Основні сфери електронної комерції.

Бар'єри на шляху електронної комерції. Еволюція бізнесу в Інтернет. Переваги електронної комерції. Принципи електронної комерції. Основні характеристики економічної моделі електронної комерції. Моделі електронного бізнесу. Нові ролі на ринку електронної комерції.

Тема 8. Ефективність інформаційних технологій. Загальні принципи оцінки ефективності інформаційних

технологій управління. Ефективність впровадження автоматизованих систем.

Тема 9. Безпека інформаційних систем. Безпека інформаційних систем. Інформаційна політика.

Сервіси безпеки та механізми її порушень. Шифрування даних. Симетрична криптографія. Асиметрична криптографія. Цифровий підпис. Цифровий сертифікат. Захист апаратних пристроїв. Резервування даних. Захист мереж від зовнішніх втручань. Захист від комп'ютерних вірусів. Безпека і людський фактор. Етичні аспекти використання інформаційних систем.. Захист особистої та комерційної таємниці. Комп’ютерна злочинність. Здоров'я працівників. Законодавство України в сфері електронного бізнесу.

9

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 Основи інформаційних систем

Тема 1 Інформаційні системи. Основні поняття та визначення

1.1 Система управління В науково-технічній літературі часто використовуються

терміни «система», «система управління», «автоматизована система управління», «автоматизована інформаційна система».

Слово «система» походить від грецького systema, що означає ціле, складене з частин чи множини елементів, зв'язаних один із одним і утворюючих певну цілісність, єдність.

Під системою розуміють сукупність зв'язаних між собою і з зовнішнім середовищем елементів чи частин, функціонування яких спрямоване на одержання конкретного корисного результату.

Як приклад можна назвати систему освіти, енергетичну, транспортну, економічну та інші системи.

Для системи характерні такі основні властивості: складність; подільність; цілісність; різноманіття елементів і різниця їх природи; структурованість. Система, яка реалізує функції управління, називається

системою управління. Найважливішими функціями, які реалізуються цією системою, є прогнозування, планування, облік, аналіз, контроль та регулювання.

Управління зв'язане з обміном інформацією між компонентами системи, а також системи з навколишнім середовищем. У процесі управління одержуються відомості про стан системи в кожний момент часу, про досягнення (чи не досягнення) заданої мети для того, аби впливати на систему і забезпечувати виконання управлінських рішень.

Оскільки здійснення управління виділяється в особливу функцію, то на її виконанні спеціалізуються деякі елементи організацій. З огляду на це в межах організації можна виділити керований процес (об'єкт управління) і керуючу частину (орган

10

управління). Сукупність їх визначається як система управління. Керуюча частина певним чином впливає на керований

процес. Щоб керуюча частина могла здійснювати управління, їй необхідно зіставляти фактичний стан керованого процесу з метою управління, у зв'язку з чим керований процес впливає на керуючу частину. Взаємовплив обох частин здійснюється як передача інформації. Таким чином, у системі управління завжди наявний замкнений інформаційний контур (рис. 1.1).

Система управління

Інформація про

керований Керуючий

вплив

Керуюча частина

Керований процес

Рис. 1.1. Інформаційний контур

У межах інформаційного контуру існує і передається інфор-мація про цілі управління, стан керованого процесу, про керуючі впливи. Інформаційний контур разом із засобами збору, передачі, опрацювання і зберігання інформації, а також з персоналом, що здійснює ці дії над інформацією, утворить інформаційну систему даної організації.

Згідно з визначенням, поданим у Державним Стандартом України (ДСТУ) інформаційна система це система, яка організовує накопичення і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери. Більш широко сутність інформаційної системи можна сформулювати так:

З позиції ділового бачення інформаційна система сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів телекомунікацій, баз та банків даних, методів процедур обробки даних, персоналу управління, які організовують процес збирання, передавання, оброблення і накопичування інформації, підготовки і прийняття ефективних управлінських рішень.

З технічної точки зору інформаційна система може бути визначена як набір взаємозалежних компонентів, що збирають, оброблюють, зберігають і розподіляють інформацію, щоб підтримати процес прийняття управлінського рішень і управління

11

організацією в цілому. Із семантичної точки зору інформаційна система - це

сукупність різноманітних взаємопов'язаних або взаємозалежних відомостей про стан об'єкта управління та процеси, що відбуваються в ньому. Ці відомості виражені в показниках і інших інформаційних сукупностях, зібраних та оброблених за допомогою технічних (інформаційних і обчислювальних) засобів за визначеною методикою та заданими алгоритмами.

Місія інформаційної системи полягає в підготовці і наданні інформації, необхідної для забезпечення ефективного управління всіма ресурсами підприємства.

До основних завдань ІС відносять: • збір інформації з різних джерел; • реєстрація, оброблення та видача інформації, що

характеризує стан виробництва й управління; • розподіл інформації між керівниками, підрозділами та

виконавцями відповідно до їх участі в управлінні. Структурно ІС складається з таких компонентів (рис. 1.2): вхідна інформація; система оброблення інформації; вихідна інформація.

Рис 1.2. Загальна схема інформаційної системи До основних функцій інформаційних систем належать: • обчислювальна (вчасне та якісне оброблення інформації в

Вхідна інформація

Класифікація впорядкування ,

розрахунки

Вихідна інформація

Компанія Споживачі Постачальники

Регулюючі органи Конкуренти Інші зацікавлені особи

Зворотні зв'язки

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

12

усіх аспектах, що цікавлять систему управління); • відслідковувальна (відстежування і формування

необхідної для управління зовнішньої і внутрішньої інформації); • запам'ятовувальна (забезпечення постійного накопичення,

система збереження і відновлення всієї необхідної інформації); • комунікаційна (забезпечення передачі необхідної

інформації в задані пункти); • інформаційна (реалізація швидкого доступу, пошуку та

видачі необхідної інформації); • регулювальна (здійснення інформаційно-управлінського

впливу на управління та його рівні у випадку відхилень фактичних значень від заданих;

• оптимізаційна (забезпечення оптимальних розрахунків в міру зміні критеріїв та умов функціонування об'єкта управління);

• прогнозування (визначення основних тенденцій, закономірностей і показників розвитку об'єкта управління);

• аналітична (визначення основних показників техніко-економічної діяльності об'єкта управління);

• документувальна (забезпечення отримання всіх обліково-звітних, та інших форм документів).

1.2 Історія розвитку інформаційних систем Історія розвитку інформаційних систем і мета їх

використання в різних періодах представлені в таблиці 1.1. Перші інформаційні системи з'явилися в 1950-х роках. Вони

були призначені для обробки рахунків і розрахунку зарплатні, реалізовувалися на електромеханічних бухгалтерських рахункових машинах. Це призводило до деякого скорочення витрат і часу на підготовку паперових документів.

1960-ті роки ознаменовані зміною відношення до ін форма-ційних систем. Інформація, одержана з них, стала застосовуватися для періодичної звітності з багатьох параметрів. Для цього компа-ніям було потрібно комп'ютерне устаткування широкого призна-чення, здатне обслуговувати безліч функцій, а не тільки обробляти рахунки і нараховувати зарплатню, як було раніше.

У 1970-х - на початку 1980-х років інформаційні системи починають широко використовуватися як засіб управлінського контролю, що підтримує і прискорює процес ухвалення рішень.

13

До кінця 1980-х років концепція використання інформаційних систем знову змінюється. Вони стають стратегічним джерелом інформації і використовуються на всіх рівнях організації будь-якого профілю. Інформаційні системи цього періоду, надаючи вчасно потрібну інформацію допомагають компанії досягти успіху в своїй діяльності, створювати нові товари і послуги, знаходити нові ринки збуту, забезпечувати собі гідних партнерів, організовувати випуск продукції за низькою ціною і багате що інше.

Таблиця 1.1 Зміна підходу до використання інформаційних систем

Період часу

Концепція використання

інформації

Вид інформаційних систем

Мета використання

1950-1960 рр.

Паперовий потік розрахункових документів

Інформаційні системи обробки розрахункових документів на електромеханічних бухгалтерських машинах

Підвищення шви-дкості обробки документів. Спро-щення процедури розрахунку зарплати

1960-1970 рр.

Основна допомога в підготовці звітів

Управлінські інфо-рмаційні системи для виробничої інформації

Прискорення процесу підготовки звітності

1970-1980 pp.

Управлінський контроль реалізації (продажу)

Системи підтримки ухвалення рішень.

Знайдення найбільш раціонального рішення

1980-2000 pp.

Інформація - стра-тегічний ресурс, що забезпечує конкурентну перевагу

Стратегічні інфор-маційні системи. Автоматизовані офіси

Виживання і процвітання компанії

1.3. Типова структура та склад інформаційних систем

Практично всі різновиди інформаційних систем незалежно

14

від сфери застосування їх включають один і той самий набір компонентів (рис. 1.3):

функціональні компоненти; компоненти системи опрацювання даних; організаційні компоненти.

Інформаційна система

Функціональні компоненти

Компоненти системи опрацювання даних

(СОД)

Організаційні компоненти (персонал)

Функціональні підсистеми

(модулі,бізнес-додатки)

Інформаційне забезпечення

Програмне забезпечення

Технічне забезпечення

Правове забезпечення

Лінгвістичне забезпечення

Функціональні задачі

Моделі та алгоритми

Нова організаційна

структура підприємства

Персонал (штати, посадові

інструкції)

Рис. 1.3. Декомпозиція інформаційної системи

При цьому під функцією управління слід розуміти спеціаль-ний постійний обов'язок однієї або декількох осіб, виконання якого забезпечує досягнення певного ділового результату.

Під функціональними компонентами мають на увазі систему функцій управління - повний набір (комплекс) взаємопов'я-заних у часі й просторі робіт з управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей. Тобто, будь-яка складна управлінська функція розчленовується на ряд більш дрібних задач і зрештою доводиться до безпосереднього виконавця.

15

Природно, наведені положення підкреслюють не тільки індивідуальний, а й груповий характер функції управління, а практичний результат утворюється не епізодично, а постійно.

Увесь процес управління підприємством зводиться або до лінійного управління підприємством чи його структурним підрозділом, або до функціонального управління. Тому декомпозиція інформаційної системи за функціональною ознакою (рис.1.3) містить у собі виділення її окремих частин, які мають назву функціональних підсистем (функціональні модулі, бізнес-додатки), що реалізують систему функцій управління. Функціональною ознакою зумовлюється призначення підсистеми, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції вона виконує. Функціональні підсистеми істотно залежать від предметної області (сфери застосування) інформаційних систем. Залежно від складності конкретного підприємства кількість функціональних підсистем коливається від 10 до 50 найменувань. Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми містяться в так званих «функціональних задачах» підсистеми. Зазвичай управлінський персонал або пов'язує це поняття з досягненням певних цілей, функції управління, або визначає його як роботу, що повинна бути виконана певним способом у певний період. Однак із появою нових інформаційних технологій поняття «задача» розглядається ширше - як закінчений комплекс опрацювання інформації, що забезпечує або видачу прямих керуючих впливів на хід виробничого процесу, або видачу необхідної інформації для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задача повинна розглядатися як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацювання даних.

Вибір складу функціональних задач функціональних підсис-тем управління здійснюється звичайно з урахуванням основних фаз управління: планування, організації, мотивації і контролю.

Відповідно до виділених функціональних підсистем та з урахуванням вимог управління і визначається склад задач функ-ціональних підсистем. Наприклад, інформаційна система управ-ління персоналом підприємства може містити такі функціональні підсистеми:

планування чисельності персоналу підприємства; розрахунок фонду заробітної плати персоналу;

16

планування та організація навчання персоналу; управління кадровими переміщеннями; статистичний облік і звітність; довідки за запитом.

Вибір та обґрунтування складу функціональних задач є одним з найважливіших елементів створення інформаційних систем. Аналіз функціональних задач показує, що практична реалі-зація їх в умовах використання інформаційних систем є різноманіт-ною. Одна й та сама задача може бути вирішена (реалізована) різними математичними методами, моделями й алгоритмами. Іноді цю функціональну підсистему називають підсистемою математичного забезпечення. Серед багатьох варіантів реалізації є, як правило, найкращий, зумовлений можливостями обчислювальної системи і системи опрацювання даних у цілому.

У сучасних системах автоматизації проектування інформаційних систем цей компонент входить до складу так званих банків моделей і алгоритмів, з яких під час розробки інформаційних систем вибираються найефективніші для конкретного об'єкта управління.

Компоненти системи опрацювання даних Основна функція системи опрацювання даних - це

реалізація таких типових операцій опрацювання даних: збір, реєстрація і перенесення інформації на машинні носії; передача інформації в місця її збереження й опрацювання; уведення інформації в ЕОМ, контроль уведення та компону-

вання інформації в пам'яті комп'ютера; створення і ведення внутрішньомашинної інформаційної бази; опрацювання інформації на ЕОМ (накопичення, сортування

коригування, вибірка, арифметичне і логічне опрацювання) для вирішення функціональних задач системи (підсистеми) управління об'єктом;

вивід інформації у вигляді табуляграм, відеограм, сигналів для прямого управління технологічними процесами, інформації для зв'язку з іншими системами;

організація, управління (адміністрування) обчислювальним процесом (планування, облік, контроль, аналіз реалізації ходу обчислень в обчислювальних мережах).

Система опрацювання даних (СОД) призначена для

17

інформаційного обслуговування фахівців різних органів управління підприємства, що приймають управлінські рішення.

Виділення типових операцій опрацювання даних дозволили створити спеціалізовані програмно-апаратні комплекси, що їх реалізують (різні периферійні пристрої, оргтехніку, стандартні набори програм, у тому числі пакети прикладних програм - ППП за допомогою яких реалізують функціональні задачі ІС). Конфігурація апаратних комплексів утворює так звану топологію обчислювальних систем.

Практично всі системи опрацювання даних інформаційних систем незалежно від сфери застосування їх включають один і той самий набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення (рис. 1.3). Прийнято виділяти інформаційне, програмне, технічне, правове, лінгвістичне забезпечення.

Інформаційне забезпечення - це сукупність методів і засобів розміщення й організації інформації, що включають у себе системи класифікації і кодування, уніфіковані системи документації раціоналізації документообігу та форми документів, методів створення внутрішньомашинної інформаційної бази інформаційної системи. Від якості інформаційного забезпечення значною мірою залежить достовірність і якість прийнятих управлінських рішень.

Програмне забезпечення - сукупність програмних засобів для створення та експлуатації СОД засобами обчислювальної техніки. До складу програмного забезпечення входять базові (загальносистемні) та прикладні (спеціальні) програмні продукти. Базові програмні засоби служать для автоматизації взаємодії людини і комп'ютера, організації типових процедур опрацювання даних, контролю і діагностики функціонування технічних засобів СОД.

Прикладне програмне забезпечення представляє собою сукупність програмних продуктів, призначених для автоматизації вирішення функціональних задач інформаційної системи. Вони мо-жуть буті розроблені як універсальні засоби (текстові редактори, електронні таблиці, системи управління базами даних) і як спеціалі-зовані, тобто такі, що реалізують функціональні підсистеми (бізнес-процеси) об'єктів різної природи (економічні, інженерні, технічні)

Технічне забезпечення представляє собою комплекс технічних засобів, що застосовуються для функціонування системи

18

опрацювання даних, і містить у собі пристрої, за допомогою яких виконуються типові операції опрацювання даних як поза ЕОМ (периферійні технічні засоби збору, реєстрації, первинного опрацювання інформації, оргтехніка різного призначення, засоби телекомунікації і зв'язку), так і на ЕОМ різних класів.

Правове забезпечення - це сукупність правових норм, що регламентують створення і функціонування інформаційної системи. Правове забезпечення розробки інформаційної системи включає нормативні акти договірних взаємовідносин між замовником і ро-зробником ІС, правове регулювання відхилень. Правове забезпече-ння функціонування СОД включає: умови надання юридичної чинності документам, отриманим із застосуванням обчислювальної техніки; права, обов'язки і відповідальність персоналу, в тому числі за своєчасність і точність опрацювання інформації; правила користування інформацією і порядок вирішення суперечок щодо її достовірності.

Лінгвістичне забезпечення - це сукупність мовних засобів що використовуються на різних стадіях створення та експлуатації СОД для підвищення ефективності розробки й забезпечення спілкування людини і ЕОМ.

Ергономічне забезпечення розглядають як сукупність методів і засобів, які використовуються на різних етапах розробки та функціонування ІС, призначене для створення оптимальних умов високоефективної і безпомилкової діяльності людини, спрямованої на якомога швидше освоєння цієї системи. До його складу входять: комплекс різноманітної документації, яка містить ергономічні вимоги до робочих місць, інформаційних моделей, умов діяльності персоналу, а також набір найдоцільніших способів реалізації цих вимог і здійснення ергономічної експертизи рівня їх реалізації; комплекс методів, навчально-методичної документації і технічних засобів, які забезпечують обґрунтованість вимог до рівня підготовки персоналу, і т. ін.

Організаційні компоненти інформаційної системи Виділення організаційних компонентів у самостійний

напрям зумовлюється особливою значущістю людського чинника (персоналу) в успішному функціонуванні ІС. Перш ніж упроваджувати дорогу систему опрацювання даних, має бути проведена величезна робота з упорядкування та удосконалення

19

організаційної структури об'єкта; в противному разі ефективність ІС буде низькою.

Під організаційними компонентами ІС мають на увазі сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру об'єктів і управлінські функції, які виконуються структурними підрозділами; визначити штатний розклад і чисельний склад кожного структурного підрозділу; розробити посадові інструкції персоналу управління в умовах функціонування СОД. Впровадження інформаційних систем сприяє удосконаленню організаційних структур, оскільки передбачає визначення розрахункової, тобто науково обґрунтованої, чисельності апарату управління по структурних підрозділах.

1.4 Класифікація інформаційних систем Автоматизовані інформаційні системи різноманітні і можуть

бути класифікованими за рядом ознак. За рівнем у системі державного управління: територіальні і

галузеві; міжгалузеві; підприємств. За рівнем інтелектуалізації: інформаційно-довідкові; інформа-

ційно-пошукові; підтримки прийняття управлінських рішень; з використанням баз знань; експертні системи.

За ступенем централізації обробки інформації: централізовані і децентралізовані;

За принципом інтеграції: Багаторівневі з інтеграцією за рівнями управління та функціями управління; однорівневі.

За видами процесів: для наукових досліджень; для автоматизо-ваного проектування; організаційного управління; управління виробничими процесами; управління технологічними процесами; навчальні.

За сферою діяльності: культурологічні; владні; науково-технічні; соціальні; фінансово-економічні; міжнародних організацій;

За режимом обробки інформації: в режимі реального часу; в автономному режимі.

За рівнем у системі державного управління Загальнодержавні АІС призначені для вирішення

найважливіших проблем національної економіки країни. На основі

20

використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік та аналіз результатів їх виконання, регулюють діяльність окремих ланок національної економіки, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т. ін. Серед загальнодержавних АІС найбільш відомі такі:

- інформаційна система державної статистики (АІС ДС); - інформаційна система фінансових розрахунків (АІС ФР); - автоматизована система обробки інформації з цін (АСОІ цін); - система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ).

АІС державної статистики є основним джерелом статистичної інформації, необхідної для аналізу абсолютно всіх соціально-економічних, науково-технічних, екологічних процесів, що відбуваються в країні, а також для аналізу результатів виконання різноманітних планів та програм. Інформаційна система має розгалужену мережу регіональних АІС та ієрархічну структуру.

АІС фінансових розрахунків призначена для формування державного бюджету та контролю за його виконанням.

АС обробки інформації з цін призначена для розробки та аналізу ефективності державної політики ціноутворення, контролю та аналізу дотримання підприємствами вимог нормативних документів щодо і ціноутворення, пошуку резервів для наповнення державного бюджету і т. д.

АС обробки науково-технічної інформації призначена для відстеження на державному рівні науково-технічного прогресу в усіх напрямках людської діяльності як за кордоном, так і всередині країни, створення та поповнення державних інформаційних фондів, реєстрації відкриттів, винаходів, звітів з наукових досліджень, великих проектів, публікацій тощо.

Територіальні (регіональні) АІС призначені для управління адміністративно територіальними регіонами. Сюди належать ІС області, міста, району. Ці системи здійснюють обробку інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності и видачі оперативних даних органам місцевого самоврядування.

Галузеві інформаційні системи управління призначені для галузей управління підвідомчими підприємствами. Галузеві ІС діють у промисловості, енергетиці, транспорті і т. ін. У них

21

розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління відповідних міністерств.

Міжгалузеві АІС є спеціалізованими системами функціональних органів управління національною економікою (планових, фінансових, статистичних та інших). Маючи у своєму складі потужні обчислювальні комплекси, міжгалузеві багаторівневі ІС забезпечують розробку економічних і господарських прогнозів, державного бюджету, здійснюють контроль за результатами та регулювання звітності всіх ланок національної економіки, а також контроль наявності і розподілу ресурсів.

Автоматизовані інформаційні системи управління підприємствами (ІСУП) або виробничими об'єднаннями (ІСУВ) - це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко математичних та інших методів для регулярного розв'язування завдань управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

За рівнем інтелектуалізації Інформаційно-пошукові системи призначені для

накопичення та пошуку за певними критеріями документів та даних.

Інформаційно-довідкова система призначена для зберігання та видачі довідкової інформації (наприклад, розклад руху потягів).

За ступенем централізації обробки інформації Централізовані АІС - накопичення і обробка інформації

здійснюється в єдиному центрі. Доступ до АІС може здійснюватись з одного або багатьох терміналів.

Децентралізовані АІС побудовані за автономним принципом. Кожна АІС певного рівня обслуговує певне коло користувачів. Прикладом може бути АІС державної статистики: АІС районного рівня обслуговує певний район, АІС обласного рівня - певну область і т.д. У разі необхідності інформація може бути отримана з будь-якого рівня.

За принципом інтеграції Багаторівневі АІС з інтеграцією за рівнями управління

Прикладами можуть бути: загальнодержавні АІС, галузеві АІС, АІС підприємств і окремих служб.

22

Багаторівневі АІС з інтеграцією за функціями управління. Прикладами можуть бути: бухгалтерські АІС, виробничі АІС, кадрові АІС.

Однорівневі АІС Це інформаційні системи, які обслуговують окремі підрозділи управління чи виробництва. Наприклад, АІС фінансового відділу, АІС диспетчера виробництва.

За видами процесів ІС для наукових досліджень призначені для автоматизації

діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, управління експериментом. Методичною базою таких систем є економіко-математичні методи, технічною базою - найрізноманітніша обчислювальна техніка та технічні засоби для проведення експериментальних робіт з моделювання досліджуваних процесів.

Системи автоматизованого проектування(САПР) використовуються для проектування деталей і вузлів машин, елементної бази, виробничого і технологічного проектування. Такі системи призначені для автоматизації праці інженерів-проекту-вальників і розроблювачів нової техніки (технології). Вони допомагають здійснювати: розробку нових виробів і технологій їх виробництва; різноманітні інженерні розрахунки (визначення технічних параметрів виробів); створення графічної документації (креслень, схем, планів); моделювання проектованих об'єктів.

Інформаційні системи управління технологічними процесами - призначені для автоматизації технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, хімічна технологія, енергетика тощо).

Автоматизовані інформаційні системи управління виробничими процесами призначені для управління безперервним виробництвом, автоматизованими потоковими лініями, комплексними лініями агрегатів і верстатів, верстатами з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Останнім часом верстати з ЧПУ об'єднуються в оброблювальні модулі та разом із транспортно-нагромаджувальними утворюють гнучкі виробничі системи (ГВС).

Навчальні ІС набувають значного поширення для підготовки і підвищення кваліфікації працівників різних галузей.

За функціональним призначенням Культурологічну групу складають лінгвістичні, навчальні та

бібліотечно-архівні системи.

23

До владних інформаційних систем належать такі: президентські, парламентські, урядові, органів місцевого самоврядування.

Групу науково технічних систем складають науково-дослідні, екологічні та геоінформаційні системи.

Соціальна група. Соціологічні, суспільно-політичні та правничі ІС утворюють соціальну групу.

Фінансово економічна група ІС. Для фінансово-економічної групи ІС характерним є поділ на банківські, бізнесові та соціально-економічні підсистеми.

Інформаційні системи міжнародних організацій можна поділити на підгрупи за призначенням функціонування головних міжнародних організацій: ООН, ЮНЕСКО та НАТО.

За режимом обробки інформації ІС в режимі реального часу. Це такі системи, обробка

інформації у яких має незначне часове відставання від часу отримання завдання, при якому користувач не відчуває часової затримки (від 0,1 - 0,5 с до 1-5 с). Це, як правило, діалоговий режим.

ІС в автономному режимі. Це системи, в яких обробка запитів здійснюється пакетно в автономному режимі. Запити в АІС надходять в регламентовані або довільні проміжки часу, а відповідь користувач отримує періодично, за графіком, або через певний час.

1.5. Рівні інформаційних систем в організації Оскільки організації мають різноманітні інтереси і

структуру то для їх обслуговування існують різні види інформаційних систем. Ніяка єдина система не може цілком забезпечувати потреби організації у всій інформації. На мал. 1.4 представлені види інформаційних систем, що складають основу організації. На цьому малюнку організація розділена на рівні: стратегічний, управлінський, знання й експлуатаційний, далі розділена на функціональні області типу продажу і маркетингу, виробництва, фінансів, бухгалтерського обліку і людських ресурсів. Системи створюються, щоб обслуговувати ці різні організаційні інтереси.

Організаційні рівні обслуговують чотири головних типи інформаційних систем: системи експлуатаційного рівня, системи рівня знань, системи управлінського рівня та стратегічні системи.

24

Системи експлуатаційного рівня підтримують операційних менеджерів, стежать за елементарними діями організації типу продажу, платежів, кредитування та ін. Основна мета систем на цьому рівні полягає в тому, щоб відповісти на типові питання і проводити потоки трансакцій через організацію.

Системи рівня знань підтримують працівників знання й оброблювачів даних в організації. Мета систем рівня знань полягає в тому, щоб допомогти діловій фірмі інтегрувати нове знання в бізнес і допомагати організації керувати потоком документів. Системи рівня знань, особливо у формі робочих станцій і офісних систем, сьогодні є найбільш швидко зростаючими додатками в бізнесі.

Системи управлінського рівня розроблені, щоб обслуговувати контроль, управління, прийняття рішень і адміністративні дії середніх менеджерів. Вони визначають, чи добре працюють об'єкти, і періодично сповіщають про це. Наприклад, система управління переміщеннями повідомляє про переміщення загальної кількості товару, рівномірність роботи торговельного відділу і відділу, що фінансує витрати для службовців у всіх філіях компанії, відзначаючи, де фактичні витрати перевищують бюджети.

Деякі системи управлінського рівня підтримують незвичайне прийняття рішень. Вони мають тенденцію зосередитися на менш структурних рішеннях, для яких інформаційні вимоги не завжди ясні. Ці системи часто відповідають на питання: "Що, якщо?". Що відбудеться з виробничим календарним планом, якщо ми повинні подвоїти продажі у грудні? Що станеться з нашим дивідендом, якщо оплата буде відстрочена на шість місяців? Відповіді на ці питання часто вимагають нових даних поза організацією або даних зсередини, що не можуть бути отримані від існуючих систем експлуатаційного рівня.

Системи стратегічного рівня - це інструмент допомоги керівникам вищого рівня, що готують стратегічні дослідження і тривалі тренди у фірмі й у діловому оточенні. Їхнє основне призначення - приводити у відповідність зміни в умовах експлуатації з існуючою організаційною можливістю. Який буде рівень зайнятості через п'ять років? Які тривалі промислові фінансові тренди і де наші підйоми і спади? Які вироби ми повинні робити через п'ять років?

25

Рис 1.4. Рівні інформаційних систем в організації Інформаційні системи можуть також бути диференційовані

функціональним чином. Головні організаційні функції типу продажу, виробництва, фінансів, бухгалтерського обліку і людських ресурсів обслуговуються власними інформаційними системами.

Типова організація має системи різних рівнів: експлуатаційного, управлінську, знання і стратегічну для кожної функціональної області. Наприклад, комерційна функція має комерційну систему на експлуатаційному рівні, щоб робити запис щоденних комерційних даних і обробляти замовлення. Система рівня знання створює відповідні дисплеї для демонстрації виробів фірми. Системи управлінського рівня відслідковують щомісячні комерційні дані всіх комерційних територій і доповідають про території, де продаж перевищує очікуваний рівень або падає нижче очікуваного рівня. Система прогнозу прогнозує комерційні тренди протягом п'ятирічного періоду - обслуговує стратегічний рівень.

Типи інформаційних систем

Групи менеджерів

Стратегічний рівень

Вище керівництво

Середня ланка

Працівники знань і даних

Операційні менеджери Експлуатаційний

рівень

Рівень знань

Управлінський рівень

Продаж і маркетинг Виробництво Фінанси Людські ресурси

26

1.6 Глобальне інформаційне суспільство Інформатизація суспільства стає однією з визначальних

сторін сучасного господарського життя. Інформація перетворилася на найважливіший ресурс суспільства, стала невід'ємною складовою господарської діяльності на всіх рівнях. Це такий самий принциповий фактор розвитку, як сировина й енергія.

Інформаційне суспільство відрізняється від суспільства, у якому домінують традиційна промисловість і сфера послуг тим, що інформація, знання, інформаційні послуги, і всі галузі, пов'язані з їх виробництвом (телекомунікаційна, комп'ютерна, телевізійна та ін.), зростають швидкими темпами, що є джерелом нових робочих місць, і домінують в економічному розвитку.

Необхідність вступу суспільства до інформаційної ери обумовлює також загальний закон експонентного росту обсягу знань. За підрахунками науковців, з початку нашої ери для подвоєння знань треба було 1750 років, друге подвоєння відбулося в 1900 році, а третє - до 1950 року, тобто вже за 50 років, при зростанні обсягу інформації за ці піввіку в 8-10 разів. Причому ця тенденція усе більш підсилюється, тому що обсяг знань у світі до кінця XX століття зріс вже вдвічі, а обсяг інформації, таким чином, збільшився більш ніж у 30 разів.

Інформаційне суспільство - таке суспільство, в якому забезпечені всі умови для задоволення інформаційних потреб усіх громадян, організацій і держави; більшість працюючих або зайняті виробництвом, зберіганням, переопрацюванням і реалізацією інформації, або не в змозі виконувати свої виробничі обов'язки без цих процесів. Це означає, що громадяни такого суспільства володіють певною інформаційною культурою - умінням працювати з інформацією і використовувати для її отримання, опрацювання і передачі комп'ютерні інформаційні технології.

За даними ЮНЕСКО, більше половини зайнятого населення розвинених країн бере особисту участь у процесах виробництва і поширення інформації (у США - 56% загальної кількості працюючих), до половини національного продукту цих країн пов'язано з інформаційною діяльністю суспільства.

Сучасні підприємства просто не можуть ефективно та рентабельно працювати без застосування нових технологій в своїй діяльності. А це, в свою чергу, потребує відповідних знань від

27

працівників цього підприємства, для яких головним принципом професійного росту та адекватного використання свої інтелекту-альних ресурсів відтепер стає принцип - „освіта протягом всього життя". З іншого боку, нові технології не тільки потребують від людини певних навичок і знань та постійного їхнього оновлення, але й вони відкривають „нові можливості щодо якості професійного життя" цих людей, тобто створюють найсприятливіші умови для оптимального, з огляду суті та часу, оновлення професійних знань. Людина стає дійсним суб'єктом економіки нового типу, та відтепер все залежить тільки від неї - від її пріоритетів, цілей та цінностей. Ця нова економіка зростає на людських професійних якостях та опосередковано спрямована на людське самовдосконалення, що необхідно й самій людини, й самій економіці.

Контрольні запитання

1. Що є предметом курсу "Інформаційні системи" ? 2. Назвіть основні завдання інформаційних систем? 3. Наведіть класифікацію інформаційних систем? 4. Назвіть історичні етапи розвитку ІС? 5. Назвіть основні типи ІС на підприємстві? 6. Назвіть види забезпечень інформаційної системи? 7. Які основні характеристики інформаційного суспільства?

Тема 2 Економічна інформація та засоби її формалізованого опису.

2.1 Інформація як ресурс організації Будь-яка діяльність людини базується на інформації.

Усі процеси життєдіяльності людського суспільства відбуваються за допомогою інформації, яка є формою зв'язку між об'єктом, що передає повідомлення, і тим, який прийматиме його.

Інформація - сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у нав-колишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Інформація повинна відображати реальний світ, процеси, явища,

28

використовувати при цьому зрозумілу користувачеві мову, бути своєчасною, корисною та необхідною йому.

У теорії автоматизованого оброблення інформації її розглядають як сукупність знань, що є об'єктом нагромадження, реєстрації, передачі, збереження, оброблення.

Ми будемо користуватись більш розширеним визначенням. Інформація - це відомості про навколишній світ (об'єкти,

явища, події, процеси тощо), які зменшують міру існуючої неви-значеності, неповноти знань, відчужені від їх творця і які стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів і т. ін.).

У цьому визначенні, побудованому на ряді визначень, для нас важливим є таке:

• інформація - це не будь-які відомості, вона несе в собі щось нове, що зменшує існуючу невизначеність;

• інформація існує поза її творцем, це - відчуження знання від її творця; знання - це відображення дійсності в мисленні людини;

• інформація стала повідомленням, оскільки вона виражена певною мовою у вигляді знаків;

• повідомлення може бути записане на матеріальному носії (повідомлення є формою передачі інформації);

• повідомлення доступне для відтворення без участі автора; • інформація передається в канали суспільної комунікації.

Виходячи з наведеного вище визначення, зазначимо, що для інформації характерними є такі атрибути (рис. 2.1):

Атрибути інформації

Матеріальний носій

інформації

Джерело інформації

(Д)

Отримувач інформації

(О)

Канал зв’язку

між Д та О

Рис. 2.1. Атрибути інформації

29

У загальному випадку інформація, що надходить до організації, дозволяє:

• визначати стратегічні, тактичні й оперативні цілі і завдання організації;

• здійснювати контроль за поточним станом організації, її підрозділів і процесів у них;

• ухвалювати обґрунтовані й своєчасні рішення; • координувати дії підрозділів для досягнення цілей. Відсутність інформації викликає інформаційну потребу як

усвідомлене розуміння відмінності між індивідуальним знанням про предмет і знанням, накопиченим суспільством. Процес наси-чення виробництва і всіх сфер життя і діяльності людини інфор-мацією називається інформатизацією. Поступово насичення при-водить до утворення інформаційного суспільства.

Оскільки в подальшому мова йтиме про організації, що працюють у сфері економіки, нас передусім цікавить економічна інформація. Економічна інформація - один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта через систему натуральних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками національної економіки, напрями його розвитку, налагодити ефективне управління ним. Ці особливості суттєво відрізняють її від економічних даних. В об'єктивній економічній реальності постійно відбуваються події, що трактуються як будь-яка зміна стану економічного об'єкта. Ці події породжують повідомлення, що можуть бути відображені на будь-якому носію в будь-якій знаковій системі. Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесену з можливостями їх використання, називають економічними даними. Економічні дані - відображення економічних явищ, не пов'язане з конкретним завданням управління і з певним споживачем.

30

Економічні дані стають інформацією, якщо їх споживач розв'язує певне завдання управління. Іншими словами, економічна інформація - це економічні дані, які використовуються в управлінні.

2.2. Види економічної інформації

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем.

Відповідно до виконуваних функцій управління виділяють такі види інформації: прогнозна, планово-договірна, облікова, нормативна, розцінкова, довідкова, таблична.

Прогнозна інформація пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності. Планово-договірна інформація пов'язана з функцією планування й описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Облікова інформація пов'язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан. Наприклад, кількість відпущеного матеріалу конкретного найменування зі складу цеху за робочу добу. Нормативна інформація пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення складу та структури об'єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. Наприклад, норма витрати матеріалу на деталь. Розцінкова інформація включає ціни, розцінки, тарифи, які встановлено на матеріали, продукцію, виконання роботи. Довідкова інформація призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та технічна характеристика виробу, найменування й адреса підприємства. Таблична інформація містить коефіцієнтні величини або заздалегідь обчислені значення. Наприклад, розмір податку з оподатковуваної суми заробітку.

Інформація

Дані

Рис. 2.2. Ілюстрація

співвідношення понять «інформація» та «дані»

31

Нормативна, розцінкова, довідкова, таблична інформація є загально функціональною, призначена для прийняття всіх управлінських рішень. Ця інформація ведеться сумісно й утворює в умовах автоматизованого оброблення інформації фонд нормативно-довідкової інформації (НДІ).

Економічна інформація є не тільки інструментом, а й елементом управління. За технологічного підходу до управління, коли воно подається як інформаційний процес, інформація є об'єктом збирання, передачі, збереження, оброблення. При цьому "сира" (необроблена) інформація є предметом праці в інформаційному процесі управління, а "готова" (оброблена) - продуктом праці.

За технологією оброблення та використання в управлінських рішеннях економічну інформацію поділяють на такі види:

Початкова - інформація, що надходить до об'єкта, який регулюється (вхід). Внутрішня - інформація, що виникає в процесі виробничо-господарської діяльності об'єкта, який регулюється. Зовнішня - інформація, що виникає за межами об'єкта, який регулюється. Змінна - інформація, що характеризується зміною своїх значень при кожному її фіксуванні (реєстрації), відображає господарську діяльність і зміни, що в ній відбуваються. Умовно-стала - інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого періоду. Термін її застосування великий і використовується в багатьох циклах оброблення. Необроблена - інформація, що не підлягає ніяким перетворенням і в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. Інша - оброблена. Вхідна - інформація, що вводиться для оброблення. Похідна - заново створена інформація. Проміжна - інформація, що знову надходить для чергового оброблення. Вихідна - видається системою наприкінці оброблення або після закінченні окремих її етапів. До її одержання задається мета функціонування ІС. Вихідна інформація може бути для зовнішнього використання в системах управління більш високого рангу або партнерів, а також для внутрішнього використання - це власне інформація для управління об'єктом.

2.3. Структура економічної інформації Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та

формалізованого опису окремих її сукупностей. Розглядаючи структуру економічної інформації, виділяють її окремі елементи -

32

прості й складні інформаційні одиниці. Логічний підхід до структуризації дає змогу встановити структурні елементи залежно від функціонального призначення інформації та її особливостей: реквізит, показник, інформаційне повідомлення, інформаційний ма-сив, інформаційний потік, інформаційну підсистему, ІС. (рис. 2.3).

Економічна інформація має певну структуру незалежно від застосовуваних технічних засобів для її оброблення.

Рис. 2.3. Структура економічної інформації

Структура розкриває побудову економічної інформації, ві-діграючи в ній ту саму роль, що і синтаксис у розмовній мові. З елементів інформації - одиниць нижчого рангу - утворюються складові сукупності - одиниці вищого рангу. Одиницями нижчого рангу є реквізити, а одиницею вищого рангу - ІС.

Реквізит - це логічно неподільний елемент. Такі елементи бувають двох видів: реквізити-основи та реквізити-ознаки.

Реквізити-основи кількісно характеризують конкретні об'єкти управління, реквізити-ознаки - якісно. Реквізити-основи можуть бути кількісні, трудові, грошові (вартісні), абсолютні, відносні. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.

Структура реквізиту - це спосіб подання його значень. У

Інформаційна система

Інформаційна підсистема

Інформаційний потік

Інформаційний масив

Інформаційне повідомлення

Показник

Реквізит-ознака Реквізит-основа

33

структурі розрізняють довжину і тип. Довжина - кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, "Код цеху" - 2 знаки, "Кількість зданих на склад деталей" - може займати від однієї до семи позицій, "Найменування і характеристика матеріалу" - до 120 позицій.

Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоширенішими є чисельний, текстовий, логічний типи.

Значеннями реквізитів є послідовності символів (літер, цифр, різних знаків і спеціальних позначень).

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції).

Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різні значен-ня, об'єднують у номенклатури. Наприклад, номенклатура виробів - це набір значень кодових позначень або найменувань виробів.

З реквізитів утворюється показник - структурна одиниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник - це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує певне економічне явище. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господарська діяльність об'єкта і на їх основі здійснюється управління цією діяльністю. Економічна інформація будь-якого об'єкта складається з інформаційних сукупностей - повного набору інформації, достатньої для всебічної ха-рактеристики об'єкта за певний проміжок часу.

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням.

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, зафіксоване на мате-ріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридич-ну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Реквізити і показники можуть розглядатися укрупнено, що дає

34

змогу виділяти інформаційну одиницю вищого рівня - інформаційний масив, який практично інтерпретує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні повідомлення.

Масив як структурна одиниця інформації набув провідного значення за автоматизованого оброблення інформації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, - інформаційною підсистемою. Сукуп-ність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом, утворює ІС. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

2.4 Оцінка економічної інформації як об'єкта менеджменту При створенні інформаційних систем обробки даних

оцінюють економічну інформацію на об'єкті менеджменту. Це необхідно для визначення ресурсів ІC, розрахунку потреби в управлінських кадрах, добору корисних відомостей для управлінських рішень та ін.

Адекватність інформації, тобто відповідність змісту до образу об'єкта, що відображається, може виявитися у трьох формах: синтаксичній, семантичній, прагматичній.

Синтаксична адекватність пов'язана зі сприйняттям формально-структурних характеристик відображення абстраговано від змістовних та споживчих (корисних) параметрів об'єктів. На синтаксичному рівні враховується тип носія і спосіб подання інформації, швидкість її передачі та обробки, розміри кодів, надійність і точність перетворення цих кодів тощо.

Семантична адекватність виражає відповідність образу, знака та об'єкта, тобто відношення інформації та джерела її виникнення. Виявляється семантична інформація при наявності єдності інформації (об'єкта) і користувача. Семантичний аспект передбачає врахування змісту інформації: на цьому рівні аналізуються ті відомості, які відображає інформація, розглядаються змістові зв'язки між кодами подання інформації.

Прагматична адекватність відображає відповідність

35

інформації до цілей управління, які реалізуються на її основі. Прагматичні властивості інформації виявляються лише при наявності єдності інформації (об'єкта), користувача і мети управління. Прагматичний аспект оцінки інформації пов'язаний із її цінністю і корисністю для прийняття ефективного управлінського рішення.

Згідно з трьома формами адекватності виконується й вимірювання інформації. Термінологічно говорять про кількість інформації і розміри даних.

При синтаксичній мірі інформації розмір даних у повідомленні вимірюється кількістю символів (розрядів) узятого для цього повідомлення алфавіту. Часто інформація подається числовим кодом у тій чи іншій системі числення. Природно, що однакова кількість рядків у різних системах числення може передавати різну кількість (число) станів відображуваного об'єкта. Тому в різних системах числення один розряд має різну вагу і, відповідно, змінюється одиниця вимірювання даних. Так, у двійковій системі числення одиницею вимірювання інформації є біт (двійковий розряд), у десятковій - дит (десятковий розряд). У сучасних ЕОМ найпоширенішою одиницею вимірювання інформації є байт, який дорівнює 8-ми бітам.

Визначити кількість інформації на синтаксичному рівні неможливо без розгляду поняття невизначеності стану системи (ентропія системи). Справді, отримання інформації про будь-яку систему завжди пов'язане зі зміною ступеня інформованості користувача про стан цієї системи.

При семантичній мірі інформації її кількість загалом не може бути безпосередньо використана для вимірювання значення змісту, оскільки стосується знеособленої інформації, яка не відображає змістового ставлення до об'єкта.

Для вимірювання значення змісту інформації (її кількості на семантичному рівні) найбільшого значення набула тезаурусна міра, запропонована Ю.І. Шнейдером. Автор пов'язує семантичні властивості інформації, передусім, зі здатністю користувача приймати відомості, що надходять. При цьому використовується термін «тезаурус користувача». Тезаурус можна тлумачити як сукупність відомостей, що їх має система, користувач.

Якість інформації в комп'ютерних системах є, водночас, і

36

предметом їх праці, і їх продуктом, а тому від якості такої інформації суттєво залежить ефективність функціонування системи.

Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволення визначених згідно з її призначенням потреб. Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, точність, достовірність і цінність.

Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формуванням з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта. Найважливішого значення тут надають правильності концепції, на базі якої сформульовано вхідне поняття; обґрунтованості добору істотних показників і зв'язків відображуваного явища; правильності методики вимірювання та алгоритму формування інформації.

Змістовність інформації - це її питома семантична міст-кість, яка дорівнює відношенню кількості семантичної інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшен-ням змістовності інформації зростає семантична пропускна здатність інформаційної системи, оскільки, щоби отримати одні й ті ж відомості, необхідно переробити менший обсяг даних.

Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, тобто недостатня для прийняття правильного рішення, так і надмірна інформація знижує ефективні-сть управління; найвищі якості притаманні лише повній інформації.

Доступність інформації при прийнятті управлінського рішення в комп'ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і обробки.

Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об'єкта, від інтервалу змін цих характеристик, від інтервалу часу, який минув із моменту виникнення даної інформації.

Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка може бути врахована при виробленні управлінського рішення

37

без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язування задач управління.

Стійкість - це властивість управлінської інформації реагувати на - зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність. Стійкість інформації, як і її репрезентативність, зумовлена методичною правильністю її відбору і формування.

Точність інформації визначається ступенем наближення відображуваного інформацією параметра і його істинного значення. Для економічних показників, які відображаються цифровими кодами, відомі чотири класифікаційні поняття точності: формальна точність, вимірювана значенням одиниці молодшого розряду числа, яким подано показник; реальна точність, що визначається значенням одиниці останнього розряду числа, правильність якого гарантована; досяжна точність - максимальна точність, якої можна досягти в даних конкретних умовах функціонування системи; необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.

Достовірність (вірогідність) інформації - це властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з необхідною точні-стю. Вимірюється достовірність інформації довірчою ймовірністю необхідної точності, тобто ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності. Поряд із поняттям «достовірність інформації» існує поняття «достовірність даних», яке передбачає розгляд інформації в синтаксичному аспекті. Під достовірністю даних розуміють їх безпомилковість; вимірюється вона ймовірністю появи помилок у даних.

Недостовірність даних може не впливати на розмір даних, а може й збільшити, його на відміну від недостовірності інформації, завжди зменшуючи її кількість.

Цінність інформації - комплексний показник її якості, її міри на прагматичному рівні.

2.5. Класифікація і класифікатори

Процес перетворення економічної інформації у відповідні дані можна подати таким чином (рис. 2.4):

38

Інформація

Процедури формалізованого опису

1) Класифікація

2) Кодування

3) Моделювання елементів

Дані

Рис. 2.4. Схема перетворення інформації в дані

Під класифікацією розуміють поділ множини об'єктів на

частини за їхньою подібністю чи розбіжністю згідно з прийнятими методами. Існує два методи класифікації, а саме:

а) ієрархічний; б) фасетний. Ієрархічний метод класифікації - це послідовний поділ

множини (об'єктів) на підлеглі класифікаційні групування. 0-й рівень

1-й рівень

2-й рівень

3-й рівень Рис. 2.5. Ієрархічна схема класифікації

Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані

підмножини спочатку за певною ознакою (основою поділу) на великі групування, потім кожну з них - на ряд наступних групувань, які в свою чергу поділяють на дрібніші, поступово конкретизуючи об'єкт класифікації. Між цими групуваннями встановлюються відношення підпорядкованості (ієрархії) (рис. 2.5).

Фасетний метод класифікації - це паралельний поділ мно-жини об'єктів на незалежні класифікаційні групування. При цьому множина об'єктів, що характеризується певним набором однакових для всіх об'єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. Фасетний метод класифікації є

39

однорівневим, оскільки вхідна множина об'єктів ділиться на підмножини відповідно до значень ознак окремих фасет (рис. 2.6).

Фасетний метод класифікації не має недоліків ієрархічного методу і тому він особливо ефективний при функціонуванні комп'ютерних ІС.

Ф Ф Ф . . .Ф . . . Ф 1 2 3 n і

1

2...k

Фасети

Значення фасетів

Рис. 2.6. Фасетна класифікація

Під кодуванням розуміють процес створення кодів (набору цифр, букв та цифр і букв) та присвоєння їх підмножинам об'єктів, отриманих у ході класифікації.

Розрізняють наступні методи кодування: порядковий; серійно-порядковий; послідовний; паралельний.

Порядковий метод кодування є найпростішим і найпошире-нішим. При його застосуванні присвоєння кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.

При серійно-порядковому методі кодування на кожну групу ознак відводиться серія порядкових номерів з резервом на випадок появи нових ознак.

Послідовний метод кодування передбачає виділення певних розрядів коду під певні ознаки. При цьому значення ознаки, за-писаної у вигляді цифри або літери на певному розряді коду, за-лежить від значення ознак, записаних на попередніх розрядах коду, тобто код розміщеного нижче угруповання створюється шляхом додавання відповідного коду до коду угруповання вищого рівня.

Паралельний метод кодування теж передбачає виділення розрядів. Але на противагу послідовному методу значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення

40

ознак, записаних на інших розрядах. Результати класифікації і кодування фіксуються в

документах, що отримали назву класифікаторів. Класифікатор являє собою документ, у якому відображено

систематизований перелік назв і кодів класифікаційних групувань або об'єктів класифікації.

Під час розв'язання економічних задач слід забезпечити їх порівнянність. Здійснюється це створенням єдиних систем групу-вань, побудованих за єдиними класифікаційними ознаками, - Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЕСКК ТЕІ).

Залежно від рівня затвердження та сфери застосування класифікатори ТЕІ поділяють на:

а) міжнародні; б) загальнодержавні; в) галузеві; в) класифікатори об'єднань, підприємств та установ.

Державний класифікатор підприємств і організацій (ЗКПО), побудований за фасетною системою класифікації і паралельним методом кодування, складається із трьох блоків: ідентифікації, назв і фасет класифікаційних ознак.

Блок ідентифікації - це перелік реєстраційних номерів підпри-ємств, побудований за двоступеневим ієрархічним методом класифікації з використанням паралельного методу кодування. Так, умовний код підприємства 01703258 означає 01 - промисловість, 70325 - порядковий номер підприємства, 8 - контрольне число.

У процесі перетворення інформації для управлінських цілей часто використовують такий метод наочної інтерпретації, як мо-делювання елементів інформації. Моделювання дозволяє умовно відобразити реальні об'єкти і процеси за допомогою мовних, графічних та інших засобів, аби полегшити сприймання та аналіз їх людиною. Моделі допомагають абстрагуватися від деталей та усвідомити суть проблеми.

Процес зберігання даних про економічний об'єкт з певними їхніми зв'язками в сучасних комп'ютерах вимагає застосування відповідних моделей. Основним місцем зберігання економічної інформації в інформаційних системах є бази даних (БД).

Штрихове кодування. Одним із найсучасніших методів

41

формалізації інформації є штрихове кодування. Воно ґрунтується на принципі двоїстої системи обчислення і використанні методу оп-тичного читання. Штрихове кодування - це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлий смужок (штриховий код - це послідовність 0 та 1. Широкими лініям і ши-роким проміжкам привласнюється логічне значення 1 вузьким - 0). Україна у 1994 році вступила до Європейської асоціації товарної нумерації ЕАN International.

Мета штрихового кодування полягає у відображенні таких інформаційних ознак товару, які забезпечують реальну можливість контролю за рухом товару до споживача.

В Україні штрихове кодування впроваджене в сфері торгівлі. Але на міжнародному рівні штрихові коди застосовуються в обліку, митному контролі, у сфері пенсійного забезпечення, охорони здоров'я, соціального страхування, при працевлаштуванні тощо.

Контрольні запитання

1. Назвіть види економічної інформації? 2. В чому відмінність між даними і інформацією? 3. Які ви знаєте методи класифікації інформації ? 4. Наведіть структуру економічної інформації? 5. Які ви знаєте методи кодування інформації? 6. Назвіть атрибути інформації? 7. В чому полягають особливості економічної інформації?

Тема 3 Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація

3.1. Поняття "інформаційні технології" Під технологією мають на увазі сукупність методів

обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату, здійснюваних у процесі виробництва продукції. Це - уміння щось робити досконало. Коли ми ведемо мову про інформаційну технологію, як матеріал виступає інформація. Як продукт - також інформація. Але це якісно нова

42

інформація про стан об’єкта, процесу або явища. Технологія представлена методами і способами роботи з інформацією персоналу і технічних пристроїв.

Інформаційна технологія - це система методів і способів збору, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання і використання інформації.

Кожна з перелічених у визначенні інформаційної технології фаз перетворення і використання інформації реалізується за допомогою специфічної технології. У цьому розумінні ми можемо вести мову про інформаційну технологію як сукупність технологій - технології збору інформації, технології передачі інформації тощо.

Інформаційні технології реалізуються в автоматизованому і традиційному (паперовому) видах. Обсяг автоматизації, тип і характер використання технічних засобів залежать від характеру конкретної технології.

Автоматизована інформаційна технологія (АІТ) - систем-но організована для вирішення задач управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, на-копичення, пошуку, опрацювання і захисту інформації на базі застосування розвинутого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки і зв’язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам.

Автоматизована інформаційна технологія передбачає існування комплексу відповідних технічних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційного процесу, і системи управління цим комплексом технічних засобів. Оскільки істотну частину технічних засобів для реалізації інформаційних технологій становлять засоби комп’ютерної техніки, то часто під інформаційними технологіями, особливо під новими інформаційними технологіями (НІТ), мають на увазі комп’ютерні інформаційні технології.

Нова інформаційна технологія (комп’ютерна інформаційна технологія) - це інформаційна технологія з «дружнім» інтерфейсом роботи користувача, що використовує персональні комп’ютери і телекомунікаційні засоби.

Мета будь-якої інформаційної технології - отримати потрібну інформацію необхідної якості на заданому носії. При цьому існують обмеження на вартість опрацювання даних,

43

трудомісткість процесів використання інформаційного ресурсу, надійність і оперативність процесу опрацювання інформації, якість інформації, що отримується.

3.2. Класифікація інформаційних технологій На сьогоднішній день АІТ можна класифікувати за рядом

ознак.(рис. 3.1). За класами реалізованих технологічних операцій АІТ

розглядаються, по суті, в програмному аспекті і включають: текстове опрацювання, електронні таблиці, автоматизовані банки даних, опрацювання графічної і звукової інформації, мультимедійні та інші системи.

Перспективним напрямом розвитку комп’ютерної технології є створення програмних засобів для виводу високоякісного звуку і відеозображення. Технологія формування відеозображення дістала назву комп’ютерної графіки. Комп’ютерна графіка - це створення, збереження й опрацювання моделей об’єктів та їхніх зображень за допомогою ЕОМ. Програмно-технічна організація обміну з комп’ютером текстової, графічної, аудіо- та відеоінформації одержала назву мультимедіа-технології.

Більш детальна класифікація комп’ютерних інформаційних технологій залежно від типу інформації, що опрацьовується, наведена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Класифікація комп’ютерних інформаційних технологій

Види інформації,

що опрацьовуєть

ся

Дані Текст Графіка Знання Об’єкти

реального світу

Види

інформа-ційних

технологій

СУБД, алгоритміч

ні мови, табличні

процесори

Текстові процесори і гіпер-

текст

Графічні процесори

Експертні

системи

Засоби мультиме

діа

Інтегровані пакети: поєднання різних технологій

44

Авт

омат

изов

ані і

нфор

маці

йні т

ехно

логі

їЗа способом

реалізації в АІС

За ступенем охоплення задач

управління

За класом технологічних операцій, що реалізуються

За типом користувацького

інтерфейсу

За способом побудови мережі

За видом предметної області, що

обслуговується

Нові інформаційні технології (НІТ)

Традиційні

Електронне опрацювання даних (ЕОД)

Автоматизація функцій управління

Підтримка прийняття рішень

Електронний офіс

Експертна підтримка

Робота з текстовими редакторами

Робота з табличними процесорами

Робота з СУБД

Робота з графічними об’єктами

Мультимедійні системи

Гіпертекстові системи

Пакетні

Діалогові

Мережні

Локальні

Глобальні

Багаторівневі

Розподілені

Бухгалтерський облік

Маркетинг

Основне виробництво

Управління кадрами

Інші Рис. 3.1. Класифікація автоматизованих інформаційних технологій

45

За типом користувацького інтерфейсу можна розглядати АІТ із погляду можливостей доступу користувача до інформаційних і обчислювальних ресурсів. Так, пакетна АІТ виключає можливість впливу користувача на опрацювання інформації, поки воно здійснюється в автоматичному режимі. Це пояснюється організацією опрацювання, що засноване на виконанні програмно-заданої послідовності операцій над заздалегідь накопиченими в системі й об’єднаними у пакет даними. На відміну від пакетної діалогова АІТ дає користувачеві необмежену можливість взаємодіяти з інформаційними ресурсами, що зберігаються у системі, в реальному масштабі часу, одержуючи при цьому всю необхідну інформацію для вирішення функціональних задач і прийняття рішень.

Інтерфейс мережної АІТ дає користувачеві засоби теледоступу до територіально розподілених інформаційних та обчислювальних ресурсів завдяки розвинутим засобам зв’язку, що робить такі АІТ широко використовуваними і багатофункціональними.

Зараз спостерігається тенденція до об’єднання різних типів інформаційних технологій у єдиний комп’ютерно-технологічний комплекс, що зветься інтегрованим. Він підтримує єдиний спосіб подання даних і взаємодії користувачів із компонентами системи, забезпечує інформаційні й обчислювальні потреби фахівців у професійній роботі.

3.3. Режими оброблення інформації та їх вплив на

інформаційну технологію Режими роботи ЕОМ визначають залежно від можливостей

доступу користувача до машинних ресурсів й особливостей організації програмного та технічного забезпечення. Розрізняють такі режими оброблення інформації в АІС:

пакетний, телеоброблення, інтерактивний (або діалоговий), реального часу, розподілу часу. Пакетний режим. За такого режиму користувач не має

доступу до машинних ресурсів. Його використовують для

46

централізованого оброблення інформації, в спеціальному підрозділі - ІОЦ. Працівниками цього підрозділу в основно му є фах івці з обчислювальної техніки. Операторів цікавить тільки процес створення відомостей на ЕОМ. Вони не втручаються у зміст інформації, не аналізують зміст вихідного документа, їх цікавлять відповідність результатів оброблення встановленій формі (коректність друку) і термін одержання даних (своєчасність). У пакетному режимі розв'язують регламентні задачі, в яких відомо періодичність їх розв'язання і термін, до якого необхідно подати результат.

Підготовлені задачі передають персоналу, який обслуговує ЕОМ, і за певними принципами та характеристиками підбирають в пакет задач. У пакетному режимі ЕОМ обробляє вхідний втік задач як в одно програмному, так і в мультипрограмному режимах. Задачі, що формують пакет, можуть мати різні пріоритети - статичні та динамічні. Перші надаються задачам заздалегідь, другі визначаються керуючими програмами в ході розв'язування задач.

Основна мета пакетного режиму оброблення інформації - мінімізувати час розв'язання заданого потоку задач завдяки безперервному їх обробленню.

Режим телеоброблення інформації. Його застосовують за необхідності оперативної взаємодії користувача з ЕОМ у процесі оброблення інформації, що надходить від віддалених абонентів. У цьому режимі користувач дістає безпосередній доступ до машинних ресурсів. Раніше такий режим використовувався тоді, коли функціонувала центральна ЕОМ, з якою була зв'язана множина терміналів, розташованих на робочих місцях користувачів (модель централізованої АІС). Центральну ЕОМ обслуговували фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки проводилися в пакетному режимі, але більшість з них, у тому числі оперативні, виконували в режимі телеоброблення інформації.

Системи телеоброблення інформації працюють у двох режимах: реального часу (такі системи називають активними, діалоговими) і віддаленого пакетного оброблення. В останньому випадку передбачають введення первинних даних з віддаленого термінала користувача по каналах зв'язку в ЕОМ, розв'язання задачі на ЕОМ і видача результатів на термінал користувача.

Нині замість терміну "режим телеоброблення частіше

47

використовують термін "оброблення за допомогою засобів мережі ЕОМ" або "технологія клієнт-сервер". Це режим роботи засобів обчислювальної техніки, встановлених на різних робочих місцях. Серед них є одна ЕОМ-сервер, що може зберігати інформацію спільного користування і виконувати різні функції для обслугову-вання користувачів. Якщо ЕОМ, встановлені на робочих місцях (клієнти) і звязані із сервером, не мають накопичувачів на МД потрібної ємності, а також пристроїв друку, то всі необхідні пристрої, програми, файли для них забезпечить сервер. З нього на машину користувача (клієнта) може завантажуватися не тільки прикладне, а й системне ПЗ. Робоча станція може служити терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ - сервером.

Інтерактивний режим. За такого режиму користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів, а оброблення інформації ведеться у вигляді діалогу.

Користувач безпосередньо бере участь в реалізації процесу оброблення даних на ЕОМ, тобто посередник в особі різних підрозділів ІОЦ відсутній. Він має можливість втручатися у процес розв'язування задач на ЕОМ, що особливо важливо для задач, які реалізуються операційними методами і в алгоритмі розв'язання яких передбачаються параметри, що не формалізуються, тобто заздалегідь не можуть бути введені в ІБ, а задаються користувачем при здобутті результатів розв'язання задачі на ЕОМ. Завдяки цьому підвищується культура управління. Інтерактивний режим можна використовувати як за централізованого, так і за розподіленого оброблення. В першому випадку "користувачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може бути оператор ІОЦ.

Режим реального часу. Він забезпечує оброблення ін-формації зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті. Тому цей режим використовують для управління швидкоплинними процесами (наприклад, передачею та обробленням банківської інформації в глобальних міжнародних мережах типу SWIFT) і неперервними технологічними процесами (наприклад, в АСУТП металургійного виробництва).

У таких системах ЕОМ підключають до спеціального обладнання, що автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини). Обладнання передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ

48

формує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, що автоматично вносить зміни у стан процесу.

Режим поділу часу. В цьому режимі до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм, а оброблення інформації здійснюється так, що в користувача створюється враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого режиму потрібен спеціальний ПЗ, а іноді - спеціальні технічні пристрої.

Контрольні запитання

1. В чому відмінність між матеріальними і інформаційними

технологіями? 2. Наведіть класифікацію інформаційних технологій? 3. Які ви знаєте режими обробки інформації? 4. Які технології застосовують для роботи з графікою? 5. Які технології застосовують для роботи об’єктами реального

світу? 6. В чому полягають переваги технології "клієнт-сервер? 7. Що є результатом інформаційної технології ?

Тема 4 Концептуально-технологічні та організаційно-методичні основи створення інформаційних систем менеджменту

4.1. Принципи побудови управлінських систем Будь-яка інформаційна система вже на стадії проектування

потребує як удосконалення організації основної діяльності економічного об'єкта, так і поліпшення організації управлінських процедур.

Початково сформульовані академіком В. М. Глушковим науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматизованих систем управління тепер склались як принципи побудови ІС і закріплені державним стандартом. До них належать принципи:

системності, розвитку, сумісності,

49

стандартизації та уніфікації, ефективності. 1. Принцип системності є основоположним при створенні,

функціонуванні і розвитку ІС. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти на цій підставі різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, які забезпечують цілісність системи; установлювати напрямок виробничо-господарської діяльності системи і реалізовані нею конкретні функції. Системний підхід передбачає проведення двохаспектного аналізу, відомого під назвою «макро- і мікропідходів».

Практичне значення системного підходу і моделювання полягає в тому, що вони дають змогу в доступній для аналізу формі не лише відбити усе суттєве, цікаве для творця системи, а й використати ЕОМ для дослідження поведінки системи в конкретних, заданих експериментатором умовах. Тому в основу створення ІС в сучасних умовах покладено метод моделювання на базі системного підходу, який дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи і таким чином забезпечувати найвищу ефективність її функціонування.

2. Принцип розвитку полягає в тому, що ІС створюється з урахуванням можливості постійного поповнення й оновлення функцій системи і видів її забезпечення. Передбачається, що автоматизована система має нарощувати свої обчислювальні можливості, оснащуватись новими технічними і програмними засобами, бути здатною постійно розширювати й поновлювати склад задач та інформаційний фонд, який створюється у вигляді баз даних.

3. Принцип сумісності полягає в забезпеченні здатності взаємодії ІС різних видів, рівнів у процесі їх спільного функціонування.

4. Принцип стандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типових уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування ІС. Упровадження в практику створення і розвитку ІС цього принципу дає змогу скоротити часові, трудові і вартісні витрати на створення ІС за максимально можливого використання нагромадженого досвіду у

50

формуванні проектних рішень і впровадженні автоматизації проектних робіт.

5. Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення ІС і цільовим ефектом, одержаним при її функціонуванні.

Як правило, крім основних принципів для ефективного здійснення управління вирізняють також низку часткових принципів, які деталізують загальні. Додержання кожного з часткових принципів дає змогу дістати певний економічний ефект.

1. Один із них - принцип декомпозиції - використовується при вивченні особливостей, властивостей елементів і системи в цілому. Він ґрунтується на розбитті системи на частини, виокремленні деяких комплексів робіт, створенні умов для ефективнішого аналізу системи та її проектування.

2. Принцип першого керівника передбачає закріплення відповідальності під час створення системи за замовником - керівником підприємства, установи, галузі, тобто майбутнім користувачем, який відповідає за ввід у дію та функціонування ІС.

3. Принцип нових задач - пошук постійного розширення можливостей системи, удосконалення процесів управління, одержання додаткових результатних показників з метою оптимізації управлінських рішень. Це може супроводжуватись постановкою і реалізацією на ЕОМ нових задач управління.

4. Принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу передбачає комплексне використання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до одержання результативних показників і формування управлінських рішень.

5. Принцип автоматизації проектування має на меті підвищити ефективність самого процесу проектування і створення АСУ на всіх рівнях національної економіки, при цьому забезпечується скорочення часових, трудових і вартісних витрат за рахунок введення індустріальних методів.

4.2. Моделі життєвого циклу інформаційних систем В основі діяльності із створення й використання

автоматизованої інформаційної системи (АІС) лежить поняття її життєвого циклу (ЖЦ).

51

ЖЦ є моделлю створення і використання АІС, що відображає різні її стани, починаючи з моменту виникнення необхідності в даному виробі і закінчуючи моментом його повного виходу з використання всіх, без винятку, користувачів. Традиційно виділяють такі основні етапи ЖЦ АІС:

аналіз вимог; проектування; програмування впровадження; тестування і налагодження; експлуатація і супровід.

ЖЦ утворюється відповідно до принципу низхідного проектування і зазвичай має ітераційний характер: реалізовані етапи, починаючи з найперших, циклічно повторюються відповідно до змін вимог і зовнішніх умов, введення обмежень тощо. На кож-ному етапі ЖЦ породжується певний набір документів і технічних рішень, при цьому для кожного етапу початковими є документи і рішення, отримані на попередньому етапі. Кожний етап завершується верифікацією породжених документів і рішень з метою перевірки відповідності їх вихідним.

Існуючі моделі ЖЦ визначають порядок виконання етапів у ході розробки, а також критерії переходу від етапу до етапу. Відповідно до цього найбільше поширення отримали такі три моделі ЖЦ:

Каскадна модель (70-80-ті роки) передбачає перехід до наступного етапу після повного завершення робіт на попередньому етапі і характеризується чітким поділом даних і процесів і опрацювання.

Поетапна модель з проміжним контролем (80-85-ті роки) - ітераційна модель розробки з циклами зворотного зв'язку між етапами. Перевага такої моделі - в тому, що між етапні коригування забезпечують меншу трудомісткість порівняно з каскадною моделлю; з іншого боку, час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.

Спіральна модель (86-90-ті роки) - загострює увагу на початкових етапах ЖЦ: аналізі вимог, проектуванні специфікацій, попередньому й детальному проектуванні. На цих етапах перевіряється і обґрунтовується реалізованість технічних рішень

52

створенням прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагмента або версії системи, на ньому уточнюються цілі й характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації (рис 4.1).

Іспитита оцінки

Кінцевийваріант

Аналізвимог

1-й

2-й

3-й прототип

ПроектуванняРеалізація

Рис. 4.1 Спіральна модель життєвого циклу ІС Фахівці відзначають такі переваги спіральної моделі:

накопичення і повторне використання програмних засобів, моделей і прототипів; орієнтація на розвиток і модифікацію системи в ході її проектування; аналіз ризику і витрат у процесі проектування.

4.3. Проектування автоматизованої інформаційної

системи Процес створення автоматизованих інформаційних систем -

це сукупність робіт, що починаються формуванням вхідних вимог до цієї системи, а закінчуються введенням її в дію. Такий процес передбачає або способи індивідуального розроблення проектної документації, або способи індустріального розроблення із

53

застосуванням засобів автоматизованого проектування. Сучасні засоби автоматизованого проектування поділяються на два типи: такі, що базуються на методах типового проектування, і такі, що базуються на методах модельного проектування.

У свою чергу, типове проектування передбачає застосування типових проектних рішень (ТПР), пакетів прикладних програм (ППП) або орієнтоване на об'єкт проектування в цілому. ТПР і ППП будуються за компонентами, а об'єктний підхід охоплює всю систему.

При типовому проектуванні постає потреба пристосовувати («прив'язувати») ТПР або ППП до конкретного об'єкта управління. Такий спосіб організації АІС дає змогу створювати уніфіковані елементи АІС і мінімізувати витрати на них. При створенні комп'ютерних інформаційних систем, як правило, використовуються методи типового проектування.

Проектування АІС - тривалий, трудомісткий і динамічний процес, в якому на різних етапах беруть участь фахівці різних напрямків і кваліфікації. Одним із головних завдань управління розробкою є чіткий поділ і координація робіт за групами фахівців у часі для успішного закінчення проектних робіт у директивно встановлені терміни.

Організації, причетні до створення комп'ютерних інформаційних систем, за своїми юридичними повноваженнями поділяються на дві категорії: замовники і виконавці. Замовником може бути кожна господарська організація, що потребує розроблення і впровадження АІС. Виконавцями, як правило, є спеціалізовані проектні організації (науково-дослідні та проектні інститути, проектні бюро і т. ін.), пов'язані із замовником договірними зобов'язаннями.

Процес створення комп'ютерної інформаційної системи представляє собою сукупність упорядкованих у часі, взаємопов'язаних, об'єднаних у стадії та етапи робіт, виконати які необхідно і достатньо для створення АІС.

Під стадією створення АІС розуміють одну з частин процесу створення АІС, яка встановлена нормативними докумен-тами і закінчується випуском документації на АІС, що містить опис повної моделі АІС на заданому для цієї стадії рівні, або прийманням АІС до промислової експлуатації.

54

Проекти створення комп'ютерних інформаційних систем на кожній стадії розробляються поетапно з огляду на складність цього процесу і специфіку функцій різних його частин.

Етап створення АІС - це частина стадії створення, виокремлена згідно з розумінням єдності характеру робіт і завер-шального результату або спеціалізації виконавців.

Виділення окремих стадій та визначення змісту етапів і робіт на кожній стадії має суттєве значення для чіткішого планування, оперативного контролю та керування діяльністю колективу творців АІС.

Згідно з державним стандартом вирізняють вісім стадій створення АІС :

* формування вимог до АІС; * розроблення концепції АІС; * ескізний проект; * технічне завдання; * технічний проект; * робоча документація; * уведення в дію; * супроводження АІС.

Таблиця 4.1 Стадії та етапи створення АІС

Формування вимог до АІС

- вивчення організаційної структури об'єкта, - формування вимог до АІС; - складання техніко-тактичного завдання на розроблення АІСА

Розроблення концепції АІС

- вивчення об'єкта; - проведення науково-дослідних робіт; - розроблення варіантів концепції АІС; - складання звіту про виконану роботу

Технічне завдання - складання технічного завдання на АІС

Ескізний проект

- вибір попередніх рішень за отриманим варіантом по АІС загалом; - вибір попередніх рішень по окремих ком-понентах АІС

Технічний проект - розроблення проектних рішень по АІС; - розроблення технічної документації на АІС; - формування технічних вимог до АІС;

55

- розробка завдань для суміжників

Робоча документація

- адаптація програмного забезпечення; - розроблення технологічних і посадових інструкцій

Уведення в дію

- підготовка персоналу; - попередні випробування АІС; - дослідна експлуатація АІС; - промислова експлуатація АІС

Супроводження АІС

- виконання гарантійних зобов'язань; - післягарантійне обслуговування

Стадія 1 - формування вимог до АІС - має три етапи.

Починається вона з вивчення організаційної структури об'єкта, його функцій та зв'язків з іншими організаціями, загальної схеми інфор-маційних потоків і процедур їх оброблення, існуючих алгоритмів прийняття рішень. Мета цього етапу - побудувати модель дослі-джуваного об'єкта. На підставі аналізу побудованої моделі вивча-ються можливі шляхи перебудови управління піддослідної органі-зації та формулюються вимоги (2-й етап), які має задовольняти проектована автоматизована інформаційна система. Результати цієї роботи відображуються в тактико-технічному завданні на розроб-лення автоматизованої інформаційної системи або в звіті про виконану роботу та замовлення на розроблення АІС (3-й етап).

Стадія 2 - розроблення концепції АІС - потрібна для підтвердження доцільності та ефективності створення комп'ютерної ІС. Вона складається з чотирьох етапів: вивчення об'єкта; проведення необхідних науково-дослідних робіт; розроблення варіантів концепції АІС, які задовольняють вимоги користувачів; оформлення звіту про виконану роботу. Базується стадія на матеріалах обстеження об'єкта.

На 3 стадії - створення комп'ютерної ІС - складається один із найважливіших проектних документів - технічне завдання (ТЗ). Це головний початковий документ, згідно з яким розробляється конкретна комп'ютерна ІС і відбувається її приймання до експлуатації. Документ може складатися на систему в цілому або на її частину.

Технічне завдання на створення системи містить перелік ос-новних положень комп'ютерної ІС, включаючи її мету, склад ав-

56

то матизо ваних задач, вимо ги до АІС в ціло му, до видів її забез-печення і т. ін. У ТЗ зазначається, на основі чого створюється автоматизована інформаційна система, подаються відомості про черговість її проектування та впровадження, наводяться інші па-раметри, включаючи розрахунок ефективності системи та її очі-куваний науково-технічний рівень.

У межах ескізного проекту - стадія 4 створення АІС, яка має два етапи, - розробляються попередні рішення за обраним варіантом АІС, окремими її компонентами та видами забезпечення.

Стадія 5 - технічний проект - поділяється на чотири етапи: розробка проектних рішень щодо автоматизованої інформаційної системи та її частин; розробка документації на АІС та її частини; розробка та оформлення документації на поставку виробів для комплектації АІС або технічних вимог на їх розробку; розроблення завдань на проектування в суміжних частинах проекту об'єкта автоматизації. Здійснюється ця стадія згідно із затвердженим технічним завданням.

Стадія 6 - робоча документація - має два етапи: розроблен-ня завдань на проектування в суміжних частинах проекту та розро-блення або адаптація програм. Вона, як і інші стадії, проектується згідно із затвердженим технічним проектом. Крім того, на цій стадії деталізуються рішення технічного проекту за участю організації-замовника та розробляється експлуатаційна документація з інфор-маційного забезпечення (класифікатори, форми документів тощо), робоча документація на технічне та програмне забезпечення (керів-ництво користувача, інструкція щодо ведення бази даних і т. ін.), розробляються або адаптуються пакети прикладних програм до розв'язуваних у межах АІС функціональних задач, готуються документи з організаційного та методичного забезпечення АІС.

Стадія 7 процесу створення АІС уведення в дію складається з восьми етапів: комплектація АІС; будівельно-монтажні роботи; пусконалагоджувальні роботи; попередні випробування; експериментальна експлуатація; виконання дослідів з приймання; підготовка персоналу; підготовка об'єкта автоматизації до введення АІС в дію. Це процес поступового переходу від існуючої системи організації управління до його автоматизації. Він проводиться замовником за участю виконавців. Уведення в дію здійснюється поетапно, починаючи зі стадії

57

технічного проектування. На цій стадії відбувається дослідна експлуатація окремих облікових задач, приймаються комплекси задач до промислової експлуатації і т. ін.

Дослідній експлуатації передують попередні випробування, що здійснюються в усіх режимах робіт з розв'язування функц-іональних задач і окремих компонентів автоматизованої інфор-маційної системи. Метою попередніх випробувань є визначення готовності програмного забезпечення, наявності та повноті тех-нологічних інструкцій, їх організує замовник, а провадить вико-навець за участю незацікавлених представників.

Стадія 8 - супроводження АІС- має два етапи: виконання робіт згідно з гарантійними зобов'язаннями; післягарантійне об-слуговування. Передбачає усунення вад, виявлених під час екс-плуатації АІС протягом установлених гарантійних термінів, вне-сення необхідних змін до документації, а також аналіз функціо-нування автоматизованої інформаційної системи та забезпечення її сталого функціонування.

4.4. Сучасні підходи до проектування інформаційних систем

Головна особливість індустрії АІС полягає в концентрації її складності на початкових етапах ЖЦ (аналіз та проектування) за відносно невисокої складності та трудомісткості наступних етапів. Більш того, невирішені питання та помилки, що мали місце під час аналізу та проектування, породжують на подальших етапах важкі, часто нерозв'язні проблеми і, зрештою, можуть позбавити успіху. Залежно від того, яким чином виконуються аналіз і проектування, прийнято виділяти такі методи створення АІС:

а) структурно-орієнтовані б) об'єктно-орієнтовані в) процесно-орієнтовані.

Структурно-орієнтований підхід Структурним аналізом називають метод дослідження

системи, який починається із загального огляду її і потім деталізується, набуваючи ієрархічної структури з дедалі більшим числом рівнів. Таким методам притаманне:

1) розбиття на рівні абстракції з обмеженням числа елементів на кожному з р івнів (зазвичай від 3 до 7 , пр и цьо му

58

верхня межа відповідає можливостям людського мозку сприймати певну кількість взаємопов'язаних об'єктів, а нижня вибрана з міркувань здорового глузду);

2) обмежений контекст, що включає лише істотні на кожному рівні деталі;

3) використання суворих формальних правил запису; 4) послідовне наближення до кінцевого результату. Методи структурного аналізу дозволяють подолати

складність великих систем розчленуванням їх на частини («чорні скриньки») та ієрархічної організації цих «чорних скриньок». Це є першим принципом структурного аналізу. Перевага використання «чорних скриньок» полягає в тому, що їхньому користувачеві не-потрібно знати, як вони працюють, - треба знати лише його входи й виходи, а також його призначення (тобто функцію, що і він виконує). У навколишньому світі «чорні скриньки» трапляються у великій кількості: магнітофон і телевізор на побутовому рівні, підприємство з позицій клієнта тощо.

Об'єктно-орієнтований підхід

Об’єктно-орієнтований підхід (ООП) передбачає проектування інформаційної системи як сукупності об’єктів, що взаємодіють один з одним. Принциповим питанням за об’єктно-орієнтованого підходу є визначення об’єктів важливих для проектованої ІС. Ідентифікація об’єктів здійснюється через аналіз характеристик проблемної області і включає розпізнавання доречних інформаційних об’єктів, а також їхніх властивостей, функцій та подій, що стосуються розв’язуваної задачі.

Основні принципи ООП - абстрагування, обмеження доступу, модульність, ієрархічність, типізація, паралелізм, стійкість. Процесно-орієнтований підхід

Сучасний підхід до управління підприємством ґрунтується на конвергенції управлінських і інформаційних технологій. Класики теорії сучасного менеджменту - Хаммер, Чампі, Давенпорі, Джонсон, Морріс, Брандон та інші, сходяться на думці, що ав-томатизоване управління будується на інших принципах, ніж керування підприємствами в передкомп'ютерну епоху, і вимагає докорінної перебудови всієї системи управління. Процес впровадження інформаційної системи в організації тісно пов'язаний

59

із перебудовою самої системи управління - оптимізацією організаційної структури, процесів і функцій, що описують взаємодію ланок цієї структури, а також із зміною мотивації персоналу.

Процес зміни системи управління підприємством є багатоетапним. В ідеальному випадку на першій стадії варто визначитися з місією підприємства і його стратегічними цілями. Ці задачі виділяються виходячи з аналізу, насамперед, зовнішнього середовища підприємства за допомогою дослідження ринку, аналізу економіко-політичних та інших чинників. Даний етап виконують фірми, що займаються управлінським консалтингом і аудитом, слід лише зауважити, що тут криється більшість проблем реновації управління на українських підприємствах. З одного боку, керівники підприємств не усвідомлюють належною мірою важливості цього етапу, а з іншого - не належним чином стоять справи й із самим управлінським консультуванням, оскільки західні експерти використовують підходи, не адекватні реаліям сучасної України (відповідно і рекомендації є неадекватними), а українська управлінська думка перебуває тільки в стадії формування і накопичення досвіду. Наступний етап - аналіз і адаптація внутрішнього середовища підприємства з тією метою, щоб його структура і принципи функціонування відповідали місії підприємства і були спрямовані на досягнення поставлених стратегічних цілей. Цей етап називається реінжинірингом бізнес-процесів.

Під бізнес-процесом розуміють множину у просторі та послідовність у часі внутрішніх видів діяльності підприємства, яка закінчується реалізацією потрібного клієнту продукту або послуги.

Аналіз і оптимізація бізнес-процесів заради досягнення компанією стратегічних цілей і є реінжиніринг, що виконується за допомогою аналізу внутрішнього середовища підприємства. Його методологічною основою є системний і структурний аналіз, теорія управління великими системами, а також методи керування якістю, промислова інженерія тощо. Відповідна розробка методології дозволила перетворити реінжиніринг в інженерний процес (підкреслюється визначенням), підтримуваний інструментами й технологіями проектування ділових процесів. Спочатку розглядається існуюча система управління підприємством:

60

виявляються витратні центри, формуються моделі: структурні, функціональні (процесні), моделі даних, а також комплексні - «як є» і «як повинно бути». Потім складається план заходів щодо переходу зі стану «як є» у стан «як повинно бути» і за необхідності проектується інформаційна система, що підвищує ефективність функціонування підприємства.

Для цілей автоматизації використовуються різні типи моделей, найбільш повна класифікація яких міститься у стандартах IDEF (Integrated Computer Automated Manufacturing DEFinition). IDEF розглядається як сімейство методів і технологій для створення моделей складних систем і проектування комп’ютерних систем. Усього передбачалося створити 14 стандартів, у тому числі:

• IDEF0 - Моделювання функцій; • IDEF1 - Інформаційне моделювання (з 1985 р. - IDEF1Х); • IDEF1Х - Моделювання даних; • IDEF2 - Динамічне моделювання; • IDEF4 - Об’єктно-орієнтовані методи проектування та ін.

4.5. CASЕ -технологїї Щоб оптимізувати систему керування, потрібно її

багаторазово переконфігурувати, порівняти конструкції, що утворилися, між собою і вибрати найкращу. Виконати це без інструментальної підтримки з боку комп'ютерних технологій неможливо.

Практично жоден серйозний проект зі створення АІС не здійснюється без використання САSЕ-засобів. САSЕ ( Compyter Aided Software Sustem Engimeering) представляє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розробки і супроводження складних програмних систем, підтриману комплексом взаємопов'язаних засобів автоматизації. САSЕ - це інструментарій для системних аналітиків, розробників і програмістів, що замінює їм папір і олівець комп'ютером для автоматизації процесу проектування і розробки програмного забезпечення.

У найповнішому варіанті САSЕ-засоби підтримують усі стадії створення і впровадження інформаційної системи: від постановки задач, що підлягають автоматизації, до генерації машинного коду.

Основна мета СASЕ полягає в тому, щоб відокремити

61

початкові етапи (аналіз і проектування) від подальших етапів розробки а також не обтяжувати розробників усіма деталями середовища розробки і функціонування системи. Чим більший обсяг робіт буде винесений на етапи аналізу й проектування, тим краще. Крім автоматизації методологій і, як наслідок, можливості застосування сучасних методів системної і програмної інженерії CASE мають такі основні переваги:

1) Спільна графічна мова. САSЕ забезпечує всіх учасників проекту (в тому числі й замовників) спільною мовою, наочною, строгою та інтуїтивно зрозумілою. Це дозволяє залучати замовника до процесу розробки, спілкуватися з експертами предметної об-ласті, захищати проект перед керівництвом, а також забезпечувати легкість супроводження і внесення змін у цільову систему:

Графічна орієнтація САSЕ полягає в тому, що представлення програми за допомогою двовимірних схем є набагато простішими у використанні, аніж описи на кілька сторінок.

2) Загальна БД проекту. Основа САSЕ - це використання БД-проекту (репозитарію) для зберігання всієї інформації про проект, яка може розподілятися між розробниками відповідно до їхніх прав доступу. Зміст репозитарію включає не тільки об'єкти різних типів, але і відносини між їх компонентами, а також правила використання або опрацювання цих компонентів. Репозитарій може зберігати понад 100 типів об'єктів, прикладами яких є діаграми, визначення екранів і меню, проект звітів, описи даних, логіка опрацювання, моделі даних, моделі підприємства, моделі опрацювання, початкові коди елементів даних і т. ін.

3) Інтеграція засобів. На основі репозитарію здійснюються інтеграція САSЕ-засобів і розподіл системної інформації між розробниками. При цьому можливості репозитарію забезпечують кілька рівнів інтеграції: загальний інтерфейс користувача по всіх засобах, передачу даних між засобами, інтеграцію етапів розробки через єдину систему подань фаз ЖЦ, передачу даних і засобів між апаратними платформами.

4) Підтримка колективної розробки й управління проектом. САSЕ підтримує групову роботу над проектом за допомогою засобів роботи в мережі, експорту-імпорту будь-яких фрагментів проекту для розвитку і/або модифікації, а також планування, контролю, управління, взаємодії, тобто функцій,

62

необхідних для розробки і супроводження проектів. 5) Прототипування. Важливу роль в автоматизації ранніх

етапів ЖЦ відіграють можливості підтримки прототипування. CASЕ дозволяє будувати швидкі прототипи системи, що дає змогу на ранніх етапах розробки оцінити, наскільки майбутня система влаштовує замовника і наскільки «дружня» вона майбутньому користувачеві.

6) Генерація документації. Вся документація з проекту генерується автоматично на базі репозитарію (як правило, на базі вимог відповідних стандартів).

7) Верифікація проекту. САSЕ забезпечує автоматичну верифікацію і контроль проекту на повноту і спроможність на ранніх етапах розробки, що впливає на успіх розробки в цілому.

8) Автоматична кодогенерація. Кодогенерація здійснюється на основі репозитарію і дозволяє автоматично побудувати близько 80-90% об'єктних кодів або текстів програм мовами високого рівня. При цьому різними САSЕ-пакетами підтримуються практично всі відомі мови програмування,

9) Супроводження і реінжиніринг. Супроводження системи в межах САSЕ характеризується тим, що супроводжується проект а не програмні коди.

Контрольні запитання

1. З якою метою застосовують принципи побудови управлінських

систем? 2. Назвіть основні моделі життєвого циклу ІС? 3. В чому суть об'єктно-орієнтованого підходу до створення ІС ? 4. Яка мета реінжінірінгу? 5. Що таке бізнес-процес? 6. Для чого використовують Case-технології? 7. Для чого використовують репозитарій у Case-технологіях?

63

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 Управлінські інформаційні системи в організації

Тема 5 Еволюція інформаційних систем менеджменту

5.1. Еволюція стратегічних моделей управління підприємством.

Ядром будь-якої інформаційної системи управління підприємством є втілені в ній рекомендації щодо управління виробництвом, що є по суті своєрідним стандартом. Еволюція цих стандартів подана на рис. 5.1.

BOM

MRP

MRP II

ERP

CSRP

APSDEM

1960 1970 1980 1990 2000 Рис. 5.1. Етапи розвитку стандартів інформаційних систем

управління підприємствами

5.2. Системи планування матеріальних ресурсів (МRР) На початку 60-х років у зв'язку із зростанням популярності

обчислювальних систем виникла ідея використати їхні можливості для планування діяльності підприємства, в тому числі для планування виробничих процесів. Необхідність планування зумовлена тим, що основна маса затримок у процесі виробництва була пов'язана із запізненням надходження окремих комплектуючих, внаслідок чого, як правило, паралельно із зменшенням ефективності виробництва на складах виникав надлишок матеріалів, що надходили раніше наміченого терміну. Крім того, через порушення балансу постачання комплектуючих виникали додаткові ускладнення з обліком і відстеженням їхнього

64

стану в процесі виробництва, тобто фактично неможливо було визначити наприклад, до якої партії належить даний складовий елемент у вже зібраному готовому продукті. З метою запобігання подібним проблемам була розроблена методологія планування потреби в матеріалах МRР (Маterial Reguirements Planning). Реалізація системи, що працює за цією методологією, являла собою комп'ютерну систему, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головним завданням МRР було забезпечення гарантії наявності потрібної кількості необхідних матеріалів-комплектуючих у будь-який момент часу в межах терміну планування, поряд з можливим зменшення постійних запасів, а отже, розвантаженням складу.

МRР -система, МRР - програма - це комп'ютерна система яка працює за алгоритмом, регламентованим МRР -методологією. Як і будь-яка інша комп'ютерна програма, вона опрацьовує масиви даних (вхідні елементи) і формує на їх основі файли-результати.

Процес планування включає в себе функції автоматичного створення проектів замовлень на закупівлю і/або внутрішнє ви-робництво необхідних матеріалів-комплектучих. Іншими словами, система МRР оптимізує час постачання комплектуючих, змен-шуючи тим самим витрати на виробництво і підвищуючи його ефективність. Основними перевагами використання подібної си-стеми у виробництві є такі:

1. Гарантія наявності необхідних комплектуючих і зменшення часових затримок у їх доставці і, отже, збільшення випуску готових виробів без збільшення числа робочих місць і навантажень на виробниче обладнання.

2. Зменшення виробничого браку в процесі збирання готової продукції, що виникав через використання комплектуючих, які не відповідають стандартам.

3. Упорядкування виробництва у зв'язку з контролем статусу кожного матеріалу, що дозволяє однозначно відстежувати весь його конвеєрний шлях, починаючи від створення замовлення на даний матеріал, до його становища у вже зібраному готовому ви-робі. Завдяки цьому досягається також повна достовірність і ефек-тивність виробничого обліку.

Усі ці переваги фактично випливають з самої концепції МRР,

65

що ґрунтується на тому принципі, що всі матеріали-комплектуючі, складові частини і блоки готового виробу повинні надходити у виробництво одночасно, в запланований час, аби забезпечити створення кінцевого продукту без додаткових затримок. МRР-система прискорює доставку тих матеріалів, які в даний момент потрібні насамперед, і затримує передчасні надходження таким чином, що комплектуючі, які становлять повний список складових кінцевого продукту, надходять у виробництво одночасно. Це необхідно для того, щоб уникнути ситуації, коли через затримку постачання одного з матеріалів виробництво змушене зупинитися навіть за наявності всіх інших комплектуючих кінцевого продукту. Основна мета МRР-системи - формувати, контролювати й за необхідності змінювати дати необхідного надходження замовлень таким чином, щоб усі матеріали, потрібні виробництву, надходили одночасно.

Формування вхідної інформації для МRР програми і результати її роботи. На практиці МRР-система є комп'ютерною програмою, логіка роботи якої спрощено може бути подана таким чином (рис. 5.2).

Опис стануматеріалів

Програмавиробництва

Перелікскладовихкінцевогопродукту

Планзамовлень

Зміни доплану

замовленьMRP-система

Виконавчийзвіт

Звіт про вузькімісця

Звіт щодопрогнозів

MRP-програма

Рис. 5.2. Вхідні елементи і результати роботи MRP-системи

На наведеній вище схемі відображені основні інформаційні

66

елементи МRР -системи. Розгляньмо детальніше ці елементи. 1) Опис стану матеріалів є основним вхідним елементом

МRР -програми. У ньому повинна бути відбита максимально повна інформація про стан матеріалів-комплектуючих, необхідних для виробництва кінцевого продукту. У цьому елементі має бути вказаний статус кожного матеріалу, що визначає, чи є він на руках, на складі, в поточних замовленнях чи його замовлення тільки планується, а також опис його запасів, розташування, ціни, можливих затримок постачання, реквізитів постачальників. Інфор-мація по всіх перелічених вище позиціях повинна бути закладена окремо по кожному матеріалу, задіяному у виробничому процесі.

2) Програма виробництва представляє собою оптимізований графік розподілу часу для виробництва необхідної партії готової продукції за період, для якого здійснюється планування або діапазон періодів. Спочатку створюється пробна програма виробництва, що згодом додатково тестується на можливість виконання прогоном через СRР-систему, яка визначає, чи досить виробничих потужностей для її здійснення. Якщо така виробнича програма визнана здійсненною, то вона автоматично формується в основну і стає вхідним елементом МRР -системи. Це необхідно тому, що рамки вимог до виробничих ресурсів є прозорими для МRР-системи, яка формує на основі виробничої програми графік виникнення потреб у матеріалах. Однак через недоступність ряду матеріалів або неможливість виконати план замовлень, необхідний для підтримки реалізації з погляду СRР виробничої програми, МRР-система в свою чергу вказує на необхідність її коригування.

3) Перелік складових кінцевого продукту - це список матеріалів та кількість їх, необхідна для виробництва кінцевого продукту. Таким чином, кожний кінцевий продукт має свій перелік складових. Крім того, тут міститься опис структури кінцевого продукту, тобто повна інформація щодо технології його складання. Цикл роботи МRР складається з таких основних етапів:

1) Передусім МRР-система, аналізуючи прийняту програму виробництва, визначає оптимальний графік виробництва на період, що планується.

2) Далі, матеріали, не включені до виробничої програми, але вказані в поточних замовленнях, включаються в планування як

67

окремий пункт. 3) На цьому кроці на основі затвердженої програми

виробництва і замовлень на комплектуючі, що не входять до неї, для кожного окремо взятого матеріалу відповідно до переліку складових кінцевого продукту обчислюється повна потреба.

4) Далі, на основі повної потреби, враховуючи поточний статус матеріалу, для кожного періоду часу і для кожного матеріалу розраховується чиста потреба. Якщо чиста потреба в матеріалі більше нуля, то системою автоматично створюється замовлення на матеріал.

5) І нарешті, всі замовлення, створені раніше поточного періоду планування, розглядаються, і в них, за необхідності, вносяться зміни, щоб запобігти передчасному постачанню і затримкам.

Таким чином, завдяки роботі МRР-програми вноситься низка змін в існуючі замовлення і за необхідності для забезпечення оптимальної динаміки ходу виробничого процесу створюються нові замовлення. Ці зміни автоматично модифікують Опис стану матеріалів, оскільки створення, скасування або модифікація замовлення відповідно впливають на статус матеріалу, якого це стосується. За допомогою роботи МRР-програми створюється план замовлень на кожний окремий матеріал на весь період планування, забезпечення виконання якого необхідне для підтримки програми виробництва. Основними результатами МRР системи є такі:

1) План замовлень - визначає яка кількість кожного матеріалу повинна бути замовлена кожний розглядуваний період часу протягом терміну планування. План замовлень є керівництвом для подальшої роботи постачальниками і, зокрема, визначає виробничу програму внутрішнього виробництва комплектуючих .

2) Зміни до плану замовлень є модифікаціями до раніше спланованих замовлень. Ряд замовлень можуть бути відмінені, змінені або затримані, а також перенесені на інший період.

Окрім цього, МRР-система формує деякі другорядні результати у вигляді звітів, метою яких є звернення уваги на «вузькі місця» протягом планового періоду, тобто ті проміжки часу, коли потрібен додатковий контроль за поточними замовленнями, а також для того, щоб вчасно сповістити про можливі системні помилки, що виникли під час роботи програми. Отже, МRР-система формує такі

68

додаткові результати-звіти: а) Звіт про «вузькі місця» планування, призначений

для того, щоб завчасно проінформувати користувача про ті проміжки часу протягом терміну планування, які вимагають особливої уваги і в які може виникнути необхідність зовнішнього управлінського втручання. Типовими прикладами ситуацій, які мають бути відображені в цьому звіті, можуть бути замовлення, що непередбачено запізнилися, на комплектуючі, надлишки комплектуючих на складах тощо.

б) Виконавчий звіт - основний індикатор правильності роботи МRР-системи; має на меті оповіщати користувача про критичні ситуації, що виникли під час планування, як-от: повну витрату страхових запасів по окремих комплектуючих, а також про всі виникаючі системні помилки в процесі роботи МRР-програми.

в) Звіт про прогнози є інформацією, що використовується для складання прогнозів про можливу майбутню зміну обсягів і характеристик продукції, що випускається, отриману завдяки аналізу поточного ходу виробничого процесу і звітам про продаж. Звіт про прогнози може використовуватися також для довгострокового планування потреб у матеріалах.

Таким чином, використання МRР-системи для планування виробничих потреб дозволяє оптимізувати час надходження кожного матеріалу, значно знижуючи таким чином складські витрати і полегшуючи ведення виробничого обліку.

5.3. Системи планування виробничих ресурсів (МRР II)

На початку 80-х років з'явилася концепція МRРІІ (Планування виробничих ресурсів) - основна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюються по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві. А це означало, що МRРІІ є методологією, спрямованою на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємств. У загальному випадку вона забезпечує вирішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі. Така методологія являє собою набір перевірених на практиці принципів, моделей та процедур управління і контролю, виконання яких мало сприяти поліпшенню показників

69

економічної діяльності підприємства. Стандарти товариства АРІСS на системи класу МRР II містять

опис 16 груп функцій системи: планування продажу та ви-робництва; управління попитом; складання плану виробництва; планування матеріальних потреб; специфікація продуктів; управління складами; планові поставки; управління на рівні виробничого цеху; планування потреб у потужностях; контроль входу/виходу; матеріально-технічне постачання; планування розподілу ресурсів; управління інструментальними засобами; управління фінансами; моделювання; оцінка результатів діяльності.

Тривалий процес впровадження МRР II дозволив, з одного боку, досягнути зростання ефективності підприємств, а з іншого виявив такі, зокрема, властиві цій системі недоліки:

⇒ орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що утруднювало прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а в ряді випадків і на короткострокову перспективу;

⇒ слабка інтеграція з системами проектування і конструювання продукції що особливо важливо для підприємств, які виробляють складну продукцію;

⇒ слабка інтеграція з системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;

⇒ недостатнє насичення системи управління функціями упра-вління витратами;

⇒ відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами.

5.4 Cистеми планування ресурсів підприємства (ЕRР) Необхідність усунення перелічених недоліків спонукала

трансформувати системи МRР II у системи нового класу «Планування ресурсів підприємства». Системи цього класу більшою мірою орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв'язання задач управління великими корпораціями з розпорошеними територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів.

У збільшеному вигляді структура управління в ЕRР показана на рис. 5.3.

70

ERP

Прогнозування

Бізнес-планування

Прогнозування

Плануванняпродажу та випуску

продукції

Прогнозування

Плануванняпроектіві програм

Прогнозування

Управлінняпопитом

Об’ємне та об’ємно-календарне плану-вання потужностей

Складання графіка випускупродукції

Введенняінформації просклад продукції

Детальне планування матеріальнихресурсів/потужностей

Введенняінформації про

технологічнімаршрути

Графік виробництваі постачання

Виробництво

Прогнозування

Управління витратами

Управлінняфінансами

Управліннякадрами

Рис. 5.3. Структура управління в ERP-системах у збільшеному вигляді

71

Крім перелічених функціональних вимог в ЕRР реалізовані й нові підходи до застосування графіки, використання реляційних баз даних, CASЕ-технологій для їхнього розвитку, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт-сервер» і реалізації їх як відкритих систем.

Системи типу ЕRР поповнюються такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління складом продукції, ведення тех-нологічної інформації. У них прямо або через системи обміну даними вбудовуються модулі управління кадрами і фінансовою діяльністю підприємства.

Переваги ERP: Зниження вартості за рахунок ефективності операцій; Зменшення часу виходу продуктів на ринок; Зниження витрат та браку; Підвищення якості продукції; Опрацювання замовлень за замкнутим циклом. Недоліки ERP: Внутрішня сфокусованість; Функції, обмежені виробництвом і адмініструванням, функції

продажу, маркетингу та розробки відсутні; Із запізненням реагує на кон’юнктуру ринку; Ефективність операцій може бути скопійована та поліпшена

конкурентами.

5.5 Системи планування ресурсів підприємства, синхронізовані зі споживачами (CSRP)

Концепція CSRP (Customer Synchronized Resource Plаning), використовуючи перевірену часом інтегровану функціональність ERP, розширює поняття планування від виробництва далі, на покупця. Ідеологія CSRP надає дійові методики і реалізуючі їх програмні продукти для створення товарів, що модифікуються під конкретного користувача.

Можливі два рівня інтеграції : - інтеграція покупця в процес виробництва; - інтеграція на основі відкритих технологій

Інтеграція покупця в процес виробництва Надання покупцеві можливості впливати на процес

72

виробництва - це основа ідеології і головна перевага CSRP.

Продаж і маркетинг

• Нові тенденції• Інформація про

конкурентів• Стосунки з покупцями• Вимоги до продуктів• Потреба покупців у

послугах• Інформація про ціни

Обслуговування покупців

• Поточні поліпшення продуктів

• Відомості про продуктивність

• Стосунки з покупцями• Потреба в послугах

Технічне обслуговування

• Запити на обслуговування

• Виміри якості продуктів• Вимоги щодо

поліпшення продуктів• Статистика про

несправності

Дослідження та розробка

• Тенденції• Переможні ідеї• Якість продуктів

Планування, виробництво та адміністрування

Покупець• Потреби в нових

продуктах• Вимоги щодо

спеціального налагодження продуктів

• Знання про роботу продуктів

• Потреба в послугах

ДЕ ФОРМУЄТЬСЯ ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОКУПЦЯ

Рис. 5.4. Центри формування інформації про покупців

Виробники, що спонукаються взаємодією з покупцем, а не внутрішніми проблемами виробництва, можуть отримати істотні переваги, якщо систематично матимуть відповідь на такі питання:

• Які продукти потрібно виробляти? • Які послуги варто пропонувати? • Які нові ринки є перспективними для розвитку?

Виробники приймають рішення щодо вибору продуктів і ринкових ніш, але ці рішення ізольовані від виконавчих підрозділів організацій, які, власне, і займатимуться їх реалізацією. З іншого боку, в класичних системах планування і управління ресурсами «відчуття» ринку і критична інформація про покупця недоступні

73

системі планування бізнесу та ізольовані в різних локальних системах, розкиданих по організації.

CSRP -- це перша бізнес-методологія, яка включає в ядро системи управління бізнесом діяльність, орієнтовану на інтереси покупця (рис. 5.4). CSRP переміщує фокус уваги з планування виробництва на планування замовлень покупців. Інформація про клієнтів і послуги складає основу діяльності організації (рис 5.5).

Рис. 5.5. Спрощена схема CSRP-системи

Виробниче планування не просто розширюється, а

замінюється вимогами клієнтів, відомості про які надходять з підрозділів орієнтованих на роботу з покупцями.

Таким чином, CSRP примушує переглянути всю бізнес-практику, зосереджуючи увагу на ринковій активності, а не на виробничій діяльності. Бізнес-процеси синхронізуються з діяльністю покупців.

Розгляньмо, наприклад, процес опрацювання замовлень, який тепер включає, крім функції введення замовлення, функції продажу і маркетингу. Опрацювання замовлень починається не із замовлення, а з роботи з покупцем або навіть з потенційним

74

клієнтом. Як міняються ділові процедури в нових умовах? • Продавці більше не розміщують замовлення. Вони

формують замовлення спільно з покупцем (можливо, на його робочі місці), виявляючи його потреби, якими динамічно визначаються вимоги до продуктів і до їх виробництва. Технологія конфігурування замовлень дозволяє перевіряти їх здійсненність ще до того, як вони розміщуватимуться.

Опрацювання замовлень включає аналіз інформації про по-рційних клієнтів. Системи управління контактами і генератори звітів об'єднуються із системами створення замовлень і виробни-чого планування, щоб надати відомості про необхідні ресурси до того, як замовлення буде розміщене. Тенденції ринку, попит на продукцію та інформація про пропозиції конкурентів - усе це пов'язується з ключовими бізнес-процесами.

• Статичні цінові моделі замінюються на інструмент ціноутворення, який дозволяє визначити «оптимальну» вартість колективного продукту для кожного покупця. Збільшується прибутковість продукції і точність виготовлення.

CSRP розширює значення терміна обслуговування покупців. Тепер це вже не тільки звичайна телефонна підтримка і видача довідок про рахунки.

За використання моделі CSRP послуги, що надаються клієн-там, стають важливою ланкою діяльності підприємства, центром управління всією організацією. При цьому підрозділ технічної підтримки відповідає за доведення необхідної інформації про по-купців до виконавчих центрів організації. У цьому випадку:

• засоби підтримки користувачів збігаються з ключовими додатками планування, виробництва й управління. Необхідна інформація про покупців і товари заздалегідь надходить до підрозділів, що відповідають за виробництво, продаж, дослідження і розвиток, а також до інших підрозділів;

• технології, засновані на Web, розширюють можливості підтримки покупців, надаючи віддалений, цілодобовий сервіс за принципом самообслуговування. Ключові виконавчі системи автоматично оновлюються, забезпечуючи оперативну видачу відповідей на запити покупців;

• підрозділи підтримки покупців стають центрами продажу і підтримки. Інтеграція з продажем, опрацюванням замовлень та

75

управлінням забезпечує необхідну базу та інфраструктуру для розширення діяльності з підтримки покупців на область продажу, забезпечуючи просування нових і супутніх продуктів і послуг.

Планування діяльності й виробництва продукції також наповнюється новим змістом - воно стає плануванням замовлень покупців і динамічним виробництвом. Що це означає?

• Безпосереднє володіння інформацією про конфігурацію замовлень дозволяє виробничим підрозділам поліпшити процес планування завдяки зменшенню повторної роботи і зниженню числа затримок через наплив замовлень. Поліпшене виробниче планування дає можливість більш точно оцінювати терміни постачання і виконувати їх вчасно.

• Планування виробництва істотно поліпшується завдяки опорі на реальні клієнтські замовлення, а не на прогнозні оцінки. Маючи доступ у реальному часі до точної інформації наявні замовлення покупців, планові відділи можуть динамічно визначати групування робіт, послідовність виконання замовлень, закупівлі. Така можливість має особливе значення в умовах недостатності ресурсів - матеріальних, фінансових або людських.

Маневрування ресурсами забезпечує надання їх у потрібному обсязі в потрібний час.

Усі ці переваги наочно ілюструють, наскільки вигідною може бути переорієнтація бізнес-функції та інтеграція потреб покупця в ядро виконавчої системи.

Результати успішного застосування CSRP - це підвищення якості товарів, зниження часу постачання, підвищення споживчої цінності продукції і т. ін. і - як наслідок - зниження виробничих витрат, а також - що ще важливіше, - розвиток інфраструктури для створення індивідуалізованих рішень, що конфігуруються, поліпшення зворотного зв'язку з покупцями і забезпечення оптимального сервісу для покупця. Це не технологічна ефективність, яка забезпечує лише тимчасову перевагу в конкуренції, а здатність створювати продукти, що задовольняють різноманітні потреби покупця, і кращий сервіс, тобто отримання стійкої конкурентної переваги.

Інтеграція на основі відкритих технологій Розгляньмо звичайну виробничу ситуацію: продавець зустрі-

чається з новим покупцем на його робочому місці, разом вони

76

обговорюють поточні та майбутні вимоги до продукту, обгово-рюють варіанти, ціни і послуги, добирають рішення, що відповідає унікальним вимогам покупця, рішення, яке жоден інший конкурент не може зараз запропонувати.

Використовуючи додаток CSRP, продавець здатний зареєструвати специфічні вимоги до продукту, зафіксувати ціну й автоматично надіслати цю інформацію до штаб-квартири організації, де інформація динамічно перетворюється в детальні інструкції щодо виробництва та планування. Створюються специфікації на матеріали і комплектуючі для виробництва, автоматично визначаються виробничі маршрути, резервуються та замовляються необхідні матеріали і, нарешті, створюється наряд-замовлення для виробництва. Ключова інформація про клієнта динамічно використовується в основній діяльності підприємства. Збереження інформації про переваги покупця в загальній базі даних, що використовується в сервісних підрозділах, відділах технічного обслуговування, досліджень, планування виробництва, дозволяє досягнути необхідного рівня синхронізації діяльності підприємства з потребами покупців.

Відкриті технології зробили можливим приймання складних замовлень на відстані: покупець за допомогою INTERNET отримує доступ до Web-сервера виробника і в будь-який час дня або ночі вводить замовлення - стандартне або видозмінене. Покупець може змінити попередні замовлення, перевірити стан ще не виконаних замовлень або запитати нові доповнення. Оскільки така взаємодія інтегрована в основні бізнес-системи підприємства, дії покупця автоматично впливають на планування, виробництво і/або обслуговування покупців. І знову діяльність підприємства синхронізується з покупцем.

Відкриті технології роблять обидва ці сценарії і методологію CSRP реальністю.

5.6 Корпоративна інформаційна система R/3

Автоматизована система R/3 розроблена німецькою компанією - акціонерним товариством SAP AG, яка є безперечним світовим лідером з обсягу продажів прикладного програмного забезпечення архітектури клієнт-сервер . Частка продажу системи R/3 становить близько 36% світового ринку програмного

77

забезпечення для бізнесу. Продукт компанії R/3 впроваджений більш ніж на 15000 підприємствах світу. Зокрема, клієнтами SAP є такі відомі фірми як BMW, Mercedes-Benz AG, Adidas, General Electric, Philips, IBM, Telecom AG та багато інших. В Україні корпоративна система R/3 застосовується на Жидачівському ЦПК, на Чорнобильській та Рівненській АЕС, на Донецькому металургійному комбінаті, в Міненерго України, на комбінаті „Азовсталь", Національному банку та ін.

Система R/3 базується на архітектурі «клієнт-сервер» типу Application Server. R/3 розподіляє обчислювальні процеси між серверами баз даних, серверами прикладних програм і клієнтськими машинами, які (за термінологією SAP) називаються «серверами презентації». На рівні презентації важливою складовою є графічний інтерфейс користувача.

З метою підтримки клієнтів системи до її складу включено сервісну програму EarlyWatch Alert, яка дає змогу клієнтам SAP регулярно відправляти інформацію про стан їх інсталяцій R/3 до онлайнової сервісної системи OSS (Online Service System). SAP автоматично аналізує цю інформацію на базі існуючих правил і накопиченого практичного досвіду. Вироблені в результаті аналізу рекомендації та вказівки щодо розв’язання проблем надсилаються клієнтам SAP.

Система R/3 має вбудований інструментальний засіб розроблення прикладних програм ABAP/4 (CASE-систему), який можна використовувати для розроблення власних специфічних проектів клієнтів незалежно від стандартних модулів R/3.

Починаючи з версії 3.1 R/3 забезпечує функціонування бізнес-додатків у мережі Іnternet. Складовою програмного забезпечення, що поставляється із системою, є понад 25 різних Іnternet-додатків. Ці компоненти охоплюють широкий спектр функцій у сфері фінансів, обліку та звітності, логістики та управління персоналом. Іnternet-додатки R/3 забезпечують можливість взаємозв’язків між користувачем і підприємством, між різними підприємствами, а також між співробітниками однієї фірми у мережі intranet. Іntеrnеt-додатки отримують доступ до логіки системи завдяки інтерфейсам BAPI (Business Application Programming), що поставляються разом із системою.

Інформаційне середовище R/3 має трирівневу структуру.

78

Джерелами інформації слугують оперативні системи - прикладні програми SAP, які разом з зовнішніми джерелами даних утворюють нижчий рівень ієрархії. На другому рівні знаходяться одержувачі інформації - інформаційні системи R/3, як-от:

• інформаційна система логістики (LIS), яка об’єднує управління матеріальними потоками, закупівлями матеріалів, планування та управління виробництвом, реалізацію готової продукції;

• інформаційна система аналізу внутрішньогосподарської діяльності - контролінгу (CIS);

• інформаційна система фінансового обліку і звітності (FIS); • інформаційна система управління персоналом (HIS). Зазначені інформаційні системи у свою чергу є джерелами даних

для інформаційного сховища адміністративної системи верхнього рівня (EIS). Система EIS використовує модель багатовимірного кубу даних інформаційного сховища для гнучкого багатоаспектного аналізу даних і здійснення на цій основі підтримки прийняття рішень керівним персоналом. EIS виконує стандартні для технології OLAP операції над багатовимірними даними: врахування або ігнорування ієрархічних структур під час навігації по кубу даних, поворот куба даних, утворення фрагментів і т. ін.

Прикладне програмне забезпечення системи R/3 має модульну структуру й об’єднує взаємопов’язані програмні модулі різного функціонального призначення.

Базис (модуль BC) призначений для виконання базисного налаштовування системи, оптимального налаштовування системи управління базами даних (СУБД), організації резервного копіювання, розроблення розширень системи з використанням мови ABAP/4.

Модулі фінансового менеджменту FI, управління основними засобами AM, управління ризиками TR спрямовані на фінансові аспекти діяльності підприємств і автоматизують бухгалтерський та податковий облік на підприємстві, формування зовнішньої і внутрішньої звітності.

Модулі контролінгу CO та управління проектами PS призначені для розв’язання задач управлінського обліку: обліку та перерахунку внутрішніх робіт, обліку результатів господарської діяльності, обліку прямих і непрямих витрат, обліку витрат за міс-

79

цями їх виникнення, а також ведення довгострокових проектів. Модулі матеріального обліку ММ та управління складами WM

слугують для інформаційної підтримки процесів заготівлі, складування і споживання товарно-матеріальних цінностей, організації обліку виробництва, підготовки звітності з логістики для керівного персоналу.

Модуль планування виробництва РР забезпечує підготовку та аналіз інформації для планування та управління виробництвом, ведення специфікацій і технологічних карт, розрахунок калькуляцій на виріб, організацію планування для дискретного і серійного виробництва, а також планування потреби матеріалів на базі виробничих замовлень.

Модуль збуту SD підтримує організацію обліку збуту продукції та підготовку звітності для менеджерів відділу збуту. Модуль інтегрований з модулями управлінського обліку.

Модуль управління персоналом і розрахунку заробітної плати HR автоматизує функції відділу кадрів, оптичне архівування даних персоналу, зв’язок з системами розрахунку за кредитними картками у відрядженнях, розрахунок заробітної плати та облік заходів з підвищення кваліфікації персоналу.

Модуль управління якістю QM призначений для автоматизації системи забезпечення та контролю якості продукції.

Модуль технічного обслуговування обладнання PM автоматизує облік одиниць обладнання та технічних об’єктів, складання календарного графіка та формування замовлень на технічне обслуговування обладнання, планування виробничих потужностей.

5.7. Системи керування взаємовідносинами з клієнтами

Системи керування взаємовідносинами з клієнтами CRM (Customer Relationship Management) являють собою набір програм-них додатків, що реалізують концепцію і стратегію бізнесу, ядром якої є клієнт-орієнтований підхід. Найчастіше модулі CRM інтегру-ються у корпоративне інформаційне середовище компанії у вигляді надбудови над ERP. При цьому, якщо головним завданням взаємо-пов'язаних модулів ERP є реалізація функцій back office, система CRM призначена для підвищення ефективності таких функцій, як залучення потенційних клієнтів компанії та їх утримання.

80

Суть концепції CRM полягає у тому, що прибуткові клієнти мають право на першочергове та ексклюзивне обслуговування. Компанія повинна підтримувати з клієнтами зворотний зв'язок, зважаючи на їх побажання. Ключовими аспектами концепції CRM є персоналізація взаємовідносин з кожним клієнтом, досягнення прихильного ставлення клієнтів до компанії та її продукції, погляд на процес продажу як на безупинний процес, до якого залучено кожного співробітника компанії.

Клієнтська база, що містить повну інформацію щодо історії взаємодії з кожним клієнтом, стає важливим активом компанії, який потребує ефективного управління. Завдяки її використанню мінімізується дублювання інформації, координуються зусилля, спрямовані на залучення нових клієнтів і збереження старих. Компанія може застосувати різноманітні методи аналізу сегментації аудиторії, ефективності каналів збуту та рекламних заходів, завантаження сервісної та збутової мережі; моделювання та аналізу системи переваг клієнтів щодо якостей товару, каналів взаємодії і продажу тощо. Взаємодія з клієнтами здійснюється через узгоджений набір процедур, спрямованих на формування у клієнтів загального враження про компанію та її продукт. При цьому під терміном «клієнти» розуміються не лише споживачі, а й партнери компанії, реселлери, постачальники тощо.

Послідовність процесів у рамках CRM така: збирання та агрегація даних; аналіз ринкових можливостей компанії, переваг і запитів

клієнтів; розроблення адекватних повідомлень і сигналів для кожного

клієнта окремо та ринку загалом; процес взаємодії через відповідні канали і точки контакту; аналіз зворотного зв'язку і результатів, коригування підходів і

методик. Основними функціональними блоками CRM- систем є:

o SFA (Sales force automation) - автоматизація діяльності тор-гових представників;

o MA (Marketing automation) - автоматизація маркетингу; o CSS (Customer service and support) - автоматизація служби

підтримки та обслуговування клієнтів. Модулі SFA відповідають за: взаємодію продавців з

81

клієнтами; доступ продавців до актуальної інформації і доведення її до інших; взаємодію з бізнес-одиницями підприємства. SFA забезпечує виконання таких функцій: керування контактами, робота з клієнтами; автоматичне формування комерційних пропозицій; генерація клієнтських баз; генерація прайс-листів; аналіз прибутків і збитків; прогнозування та аналіз циклу продажу, генерація звітності. Автоматизація маркетингу розв'язує задачі персоналізації зв'язків з клієнтами, що вимагає надання клієнту найбільш відповідної його специфічним запитам інформації. Засобами телемаркетингу стають Internet та електронна пошта. Розв'язанню підлягають також задачі прогнозування поведінки певних груп клієнтів на основі даних про історію взаємодії з ними, виділення ключових моментів у життєвому циклі клієнта. До складу засобів автоматизації маркетингу входять:

* засоби аналізу та формування цільової аудиторії, генерації списків потенційних клієнтів та їх розподілу між торговими агентами;

* засоби планування і проведення маркетингової кампанії, аналізу її результатів для кожної цільової групи, продукту, регіону;

* інструменти для проведення телемаркетингу; * керування потенційними угодами; * база даних щодо продуктів компанії, цін, стану ринку,

конкурентів; * засоби бюджетування і прогнозування результатів

маркетингових досліджень і кампаній. Обслуговування та підтримування клієнтів в умовах CRM

розширює функції від звичайної телефонної підтримки до створення контакт-центрів з широким спектром засобів і каналів комунікацій, маючи на меті підвищення прибутковості відповідних служб. Комплекс засобів CSS включає: базу даних контактів із клієнтом (містить дані про клієнті про

проблеми, що виникали у клієнта раніше, про переваги клієнта;

моніторинг проходження замовлень (об'єднує функції контролю процесів оброблення запитів і замовлень, формує звітність про результати обслуговування);

засоби контролю виїзних сервісних служб (збирання даних

82

щодо якості обслуговування, задоволеності клієнтів, вартості сервісу, швидкості обслуговування тощо);

базу знань про типові проблеми клієнтів і способи їх розв'язання (з метою зниження собівартості сервісу);

сервісні угоди (автоматичне відслідковування закінчення термінів контрактів на обслуговування, надання інформації про умови угод);

засоби керування запитами клієнтів (наприклад, через механізм присвоєння пріоритетів). Розробники систем ERP здебільшого інтегрують їх із

засобами CRM. Інформаційна система управління продажем Sales Expert

(«Про-Інвест-ІТ») представляє собою аналітичну CRM-систему для управління процесами роботи з клієнтами. Система дає змогу вдосконалити процес обслуговування клієнтів завдяки організації погодженої роботи різних підрозділів компанії і збереженню інформації про історію роботи з кожним клієнтом. База даних системи зберігає необхідну інформацію про клієнтів і про взаємодію з ними на всіх етапах угоди - від першого контакту до оплати і постачання товару. Для аналізу продажу система надає дані про його обсяги у різних розрізах (за підрозділами, менеджерами, групами товарів, регіонами, галузями та ін.). Sales Expert дає змогу контролювати роботу відділу продажу за допомогою об'єктивних показників (ефективність первинних контактів, тривалість угоди, її середній розмір і т. ін.), аналізувати причини відмови від купівлі, контролювати результативність маркетингової діяльності.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні етапи еволюції моделей управління ? 2. Назвіть основні переваги і недоліки MRP - систем? 3. Назвіть основні модулі ЕRP - систем? 4. В чому суть ІС синхронізованих з споживачами? 5. Наведіть приклади ЕRP - систем? 6. Наведіть приклади СRМ - систем? 7. В чому полягають недоліки MRP - систем?

83

Тема 6 Систем підтримки прийняття рішень та технології штучного інтелекту

6.1 Передумови виникнення систем підтримки прийняття рішень

Розширення можливостей комп'ютерів, засобів телекомунікації та зберігання даних зумовило зростання обсягів інформації, яка стала доступною в системі управління підприємствами. Водночас традиційні схеми прямого використання даних у процесах управління все виразніше демонстрували свою недосконалість. Це виявляється в тому, що традиційні засоби перероблення інформації стали непридатними при аналізі великих обсягів даних.

У зв'язку з цим підприємству недоцільно накопичувати величезні обсяги даних, пов'язаних з його роботою. Крім того, процедури використання даних не передбачають врахування нетипових випадків, орієнтації на такі стратегічні категорії, як доцільність, результативність, адекватність рішень до нестандартних ситуацій. А існуючі засоби ділової графіки в електронній техніці не спроможні безпосередньо перетворювати і доводити до особи, що приймає рішення (ОПР) обсяги даних, які підтримуються сучасними апаратними засобами. Проблема використання комп'ютерних технологій в управлінні організаціями полягає у переведенні інформаційних технологій (ІТ) з кількісного оброблення в зону змістових аспектів управління. Новий напрям у використанні ІТ ґрунтується на синтетичному, змістовому аспекті використання комп'ютерів, втілюючись у СППР.

У вітчизняних і зарубіжних джерелах існує чимало різноманітних визначень СППР. Серед них:

1. СППР є інтерактивною прикладною системою, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у погано структурованих та неструктурованих ситуаціях для різних сфер людської діяльності.

2. СППР ґрунтується на використанні моделей процедур оброблення даних і думок, які допомагають менеджеру в прийнятті рішень.

3. СППР - інтерактивна автоматизована система, що

84

допомагає ОПР використати дані та моделі для розв'язання неструктурованих і погано структурованих проблем.

4. СППР - комп'ютерна ІС, що використовується для підтримки різних видів діяльності з метою прийняття рішень у ситуаціях, коли неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю вела б весь цей процес.

Ми будемо використовувати таке визначення СППР, яке найбільш повно враховує в комплексі окремі аспекти даного феномена.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) - це особливі інтерактивні інформаційні системи в менеджменті (інституціональні чи на випадок), що використовують устаткування, програмне забезпечення, дані, базу моделей і працю менеджера з метою підтримки всіх стадій прийняття напівструктурованих і неструктурованих рішень безпосередніми користувачами-менеджерами в процесі аналітичного моделювання на основі наданого набору технологій.

6.2 Основні відмінності СППР від традиційних звітних

систем Для роз'яснення сутності СППР порівняємо цілі, технології

й особливості розробки СППР з аналогічними аспектами традиційних звітних систем.

Специфіка СППР насамперед з'ясовується під час порівняння цілей різних видів ІС. Традиційні звітні (чи інформаційно-звітні) системи узагальнюють і регулярно надають поточну регламентовану інформацію про основні функції ділової діяльності (маркетинг, виробництво, фінанси). У відомій тристадійній схемі розробки рішення (за Саймоном) традиційна звітна система допомагає тільки на першій стадії підтримуючи її за рахунок регламентованої інформації. СППР - обслуговує стадії рішення (інформаційну, проектну і стадію вибору).

Одержання звітів на робочих місцях менеджерів звичайно здійснюється за графіком, наприклад, у порядку обов'язкового розсилання по комп'ютерній мережі, рідше - за запитом. Переглядаючи стандартизовані звіти, менеджери виявляють окремі відхилення, що вимагають, як правило, типових впливів. Тобто інформація, отримана зі звітів, опосередковано підтримує, в

85

основному структуровані рішення, що переважають на нижньому (оперативному) рівні управління, а також присутні на середньому (тактичному) рівні.

СППР націлені на неструктуровані і напівструктуровані проблеми що зустрічаються в роботі. Розробляючи специфічні, нетипові рішення за допомогою СППР, менеджери самостійно, індивідуально, автономно, незалежно формують інформацію в інтерактивному режимі. Для планування і контролювання на тактичному і стратегічному рівнях менеджерам потрібна додаткова, унікальна, і, найчастіше, разова, тобто на випадок інформація.

Рис. 6.1. Співвідношення між рівнями організаційного управління і

типами інформаційних систем Порівняння технологій формування інформації в

традиційній звітній ІС і в СППР розкриває головну особливість СППР. Регламентовані звіти, які менеджери отримують від ІС готовими, сформовані на основі чітко визначеної технології, описаної в проектній документації інформаційної системи і контрольованої її інженерно-технічним персоналом. Формування інформації засобами СППР також передбачає певну технологію використання наявних ресурсів (програмного забезпечення, бази моделей даних, телекомунікацій). Однак цю технологію повинен визначити й організувати сам менеджер. Іншими словами, у СППР із першим питанням менеджера „Яка інформація необхідна?"

86

нерозривно зв'язане друге: „Як, яким чином її одержати?, оскільки саме він за своїм задумом повинен сформувати додаткову унікальну інформацію. Менеджер, наприклад, може добре знати теоретичну сутність математико-статистичного моделювання зв'язків чи математичну сутність оптимізації, однак для швидкого практичного застосування цих знань йому необхідно правильно задіяти конкретні програмні засоби. Тому найважливішою метою СППР є в першу чергу забезпечення технологією формування інформації а також технологічна підтримка прийняття рішення в цілому.

Технологія підтримки рішення, на відміну від технології формування традиційного звіту, не виконується цілком автоматично, оскільки вона здійснюється під управлінням менеджера. СППР - це така людино-машин система, де процеси формування і використання інформації не розділені. Проміжний результат машинного етапу рішення негайно оцінюється менеджером. Володіючи деяким набором потенційно можливих варіантів технології, а також розуміючи, яку інформацію необхідно одержати, менеджер буде формувати інформацію, неформально оцінюючи її на кожному технологічному кроці рішення, і залежно від цього вибирати наступний крок, інший метод чи інший технологічний інструмент (програмний модуль). Такий творчий процес важко, неефективно чи взагалі неможливо описувати заздалегідь за допомогою блок-схем, тобто в класичному стилі традиційних звітних систем з визначеною технологією формування звітів.

СППР орієнтовані не на процес, а на набір можливостей, що інтерактивно обираються менеджером. Таким чином, СППР повинна надавати кінцевому користувачу не підтримку однозначно описаного процесу обробки даних, а набір можливостей, що не залежать від процесу. Така творча робота із СППР потребує від менеджера глибоких знань своєї ділової сфери, високого інтелекту, професійного оволодіння набором технологічних можливостей комп'ютерної підтримки рішень.

6.3 Розвиток концепції і структури СППР Розрізняють два покоління СППР: перше покоління

розроблялось упродовж з 1970 до 1980 р., друге - з початку 1980 р. до цього часу.

87

1) Перше покоління СППР, значною мірою дублювало функції звичайних управлінських систем у наданні комп'ютерної допомоги в прийнятті рішень. Основні компоненти СППР мали такі ознаки:

управління даними - велика кількість інформації, внутрішні й зовнішні банки даних, опрацювання й оцінка даних;

управління обчислюванням (моделювання) - моделі, розроблені спеціалістами в галузі інформатики для спеціальних проблем;

користувацький інтерфейс (мова спілкування) - мови програмування, створені для великих ЕОМ, які використовуються тільки програмістами.

2) СППР другого покоління вже мають принципово нові ознаки:

управління даними - необхідний і достатній обсяг інформації про факти відповідно до сприйняття ОПР, що охоплює відповідні припущення, інтереси та якісні оцінки;

управління обчислюваннями і моделюванням - гнучкі моделі, що наслідують спосіб мислення ОПР у процесі прийняття рішень;

користувацький інтерфейс - програмні засоби, «дружні» користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота кінцевого кори-стувача з системою.

Мету і призначення СППР другого покоління в загальному вигляді можна визначити таким чином:

а) допомога в розумінні проблеми, що розв'язується. Вона передбачає: структуризацію проблеми, генерування постановок задач, виявлення переваг, формування критеріїв;

б) допомога в розв'язанні задачі: генерування і вибір моделі і методів, збір і підготовка даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

в) допомога в аналізі розв'язань, тобто проведення аналізу і типу «що-якщо?» та інших, пояснення ходу розв'язання, пошук і видача аналогічних рішень у минулому та їхніх наслідків.

З початку 70-х років минулого століття у США почали інтенсивно розвиватись роботи з проблеми автоматизованої підтримки прийняття управлінських рішенці що сприяло створенню інформаційних систем третього покоління СППР- систем підтримки прийняття рішень( DSS).

88

У термінології 70-80-х років всілякі АСУ, АСУТП, АСУП, АСПР, САПР, АСНД тепер трансформуються в СППР. Термін СППР був запропонований у 1971 р. Скоттом Мортоном для систем прийняття управлінських рішень.

6.4 Компоненти СППР Отже, головними компонентами СППР є: база даних, підсистема управління базою даних; інтерфейс користувача; база моделей (БМ) і система управління базою моделей (СУБМ). Рис 6.2

Крім основних, важливими компонентами СППР є: устаткування, програмне забезпечення, праця менеджера.

До складу устаткування СППР входять робочі станції з телекомунікаційними можливостями для забезпечення доступу до інших ресурсів.

База даних

СУБД

Інтерфейс користувача

База моделей

ВивідСУБМ

Рис. 6.2. Компоненти СППР

Модуль управління моделями забезпечує побудову і

маніпулювання моделями (пакетами моделювання зі складу електронних таблиць, а також спеціально написаними програмами). Модуль управління діалогом забезпечує створення діалогів на інтерфейсі між користувачем і СППР - контакт із користувачем

89

через команди меню, запити, підказки, піктограми, звіти, графіки. База даних СППР створюється для підтримки унікального

рішення і може містити інформацію з інших БД (внутрішніх і зовнішніх), дані з особистих БД менеджера, а також підсумкову інформацію.

Людські ресурси СППР - це „штаб" кінцевих користувачів-менеджерів, що можуть створювати свої невеликі СППР. Однак великі, складні СППР як програмні продукти створюються колективом професіоналів в області обробки даних і групою висококваліфікованих менеджерів-експертів.

Використання бази моделей істотно відрізняє СППР від звітний інформаційних систем. База моделей для СППР - це насамперед спеціально організований набір математичних моделей (загальноцільових і специфічних).

Частина моделей представляє і підтримує рутинні обчислення, наприклад, однофакторні і двофакторні моделі (таблиці підстановки). Складніші семантичні моделі представляють зв'язки між багатьма змінними. Наприклад, до складних моделей відносять множинну регресію, загальну задачу лінійного програмування. Моделі можуть зберігатися у вигляді спеціальних програм, командних файлів, модулів і електронних таблиць.

6.5 Характеристики сучасних комп'ютерних СППР: 1. СППР надає ОПР допомогу в процесі прийняття рішень і

забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що генерується комп'ютером, створюють єдине ціле для прийняття рішень.

2. СППР підтримує (але не замінює й не скасовує) судження та оцінки ОПР. Прийняття рішення залишається за менеджером відповідного рівня. Користувач „почуває себе комфортно", „як вдома" у системі, не відчуває незручностей системи.

3. СППР підвищує ефективність прийняття альтернативних рішень на відміну від адміністративних систем, у яких акцент робиться на максимальну продуктивність аналітичного процесу прийняття рішень.

4. СППР здійснює інтеграцію моделей (алгоритмів) та аналітичних методів із стандартним доступом до даних. Для

90

надання допомоги у прийнятті рішення активізується одна чи кілька моделей (математичних, статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих).

5. Зміст БД охоплює історію поточних операцій (сильна сторона типової АІС), а також інформацію про середовище.

6. СППР проста в роботі для менеджерів, які не мають значного досвіду роботи з ЕОМ. Системи „дружні" для користувачів і практично не вимагають спеціальних знань із обчислювальної техніки й програмування, забезпечують просте переміщення в системі, дають змогу одержувати документацію в діалоговому режимі, надають діалогову документацію, вмонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.

7. СППР побудована за принципом інтерактивного розв'язання задач. Користувач має можливість підтримувати діалог з СППР у безперервному режимі, а не обмежуватись окремими командами з наступним очікуванням результатів.

8. СППР зорієнтована на гнучкість, адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до розв'язання задач. Керівник повинен вносити корективи в умови, що змінюються, і пристосовувати систему до цих змін. Еволюція та адаптивність системи мають бути закладені в її життєвий цикл.

9. СППР не повинна нав'язувати певний процес прийняття рішень користувачеві. Користувач має набір можливостей, альтернатив, використовуючи їх відповідно до свого пізнавального стилю "уявних моделей".

6.6 Використання технологій штучного інтелекту в

управлінні організацією Як відомо, організації, що надають товари і послуги,

відносяться до класу складних соціотехнічних систем, що не тільки змінюються в часі, але і мають функціональну потребу здійснювати вибір шляху свого розвитку. Тому на ефективність управління істотно впливає обмеженість можливостей людини в роботі з комплексною та змінною в часі інформацією.

Можна виділити деякі причини, які викликають зростання інтересу в менеджерів-практиків до нових інтелектуальних технологій, що підтримують прийняття управлінських рішень

По-перше, кумулятивний ріст релевантної (тої що сто-

91

сується справи) інформації робить необхідним застосування нових технологій для пошуку в морі інформації тенденцій, які потенційно загрожують існуванню організації або відкривають перспективи для бізнесу.

По-друге, динамізм зовнішнього середовища підвищує ймовірність прийняття неоптимальних управлінських рішень через брак часу. Негативні наслідки від неправильних рішень, прийнятих у рамках стратегічного управління, можуть поставити під сумнів саме існування організації.

По-третє, невизначеність у процесах прийняття рішень підвищує роль прогнозних моделей, що імітують різні функціональні компоненти бізнесу (маркетинг, управління фінансами, виробництвом, персоналом та ін.). Моделювання бізнес-процесів відкриває можливості аналізу їх наслідків на стадії проектування і попереднього з'ясування і, тим самим, знижує ризик необгрунтованих витрат. Крім того, у деяких ситуаціях взагалі неможливо обійтися без моделювання, оскільки експерименти в економіці в пізнавальних цілях неприпустимі.

По-четверте, процес стратегічного управління передбачає використання, індуктивного мислення і методології реінжинірингу бізнесу, тобі технологій та інструментальних засобів, що допомагають менеджеру генерувати принципово нові рішення („погляд з майбутнього в сьогодення"), а вже потім визначати проблеми, які необхідно перебороти організації. Якщо стратегію будувати на виробництві традиційних або не дуже модернізованих продуктів (послуг), які мало чим відрізняються від того, що пропонують конкуренти, то організація буде знаходитися в становищі, коли треба постійно „доганяти" конкурентів.

По-п'яте, забезпечення переваг перед конкурентами прямо пов'язане з формуванням у менеджерів уяви про нові (раніше невідомі) потреби людей, виходячи з можливостей, пропонованих сучасним революційними технологіями. Цей процес самовдосконалення організації в конкурентному середовищі повинен базуватися на нових інтелектуальних технологіях прогнозу ринку, бути безупинним і нескінченним, він є необхідною умовою виживання організації.

Для вирішення цих проблем і виживання організації, вона повинна застосовувати інтегровані інформаційні системи, що

92

містять елементи штучного інтелекту. Ці системи являють собою особливу категорію інформаційних систем, що об'єднують наступні технології:

експертні системи; нейронні мережі; віртуальну реальність; генетичні алгоритми; нечіткі системи; системи динамічного структурного моделювання.

Загальною властивістю інтелектуальних систем є те, що вони імітують процеси, що відбуваються у природі. Штучні нейронні мережі, наприклад, у першому наближенні моделюють властивості нервових ланцюгів, що поєднують біологічні нейрони. Генетичні алгоритми базуються на уявленнях про еволюцію живих організмів. Теорія нечітких множин і експертні системи оперують зі змістом слів людини (знаннями) і роблять висновки. І, нарешті, системна динаміка є могутнім інструментом, що дозволяє відображати когнітивні моделі і стимулює креативне мислення менеджерів.

Основні сфери застосування цих систем пов'язані з підтримкою прийняття управлінських рішень у таких напрямках бізнесу, як кредитування й оцінка ризиків, маркетинговий аналіз, прогнозування фінансових ринків, моделювання функціональних складових менеджменту (фінанси, виробництво, людські ресурси), розв'язання прикладних соціологічних задач (моделі формування і зміни рейтингів політиків), управління бюджетними ресурсами і економічне моделювання, виявлення незаконного використання кредитних карток.

СШІ - це програмна система, що імітує на комп'ютері мислення людини. Перед її створенням структурується сукупність знань: а) вивчається процес мислення людини, що вирішує певні задачі або приймає рішення в конкретній професійній області; б) виділяються основні кроки цього процесу і в) розробляються програмні засоби, що відтворюють вивчений процес на комп'ютері. Штучний інтелект надає комп'ютеру риси розуму.

Для представлення структурованих знань використовуються в основному три методи: правила, семантичні мережі і фрейми. Можливе поєднання різних методів, при яких виникають так звані

93

гібридні СШІ. Правило має таку структуру: ЯКЩО <умова>, ТО

<висновок>. Обидві частини правила виражені символами. У теорії баз знань ця конструкція зветься правила-продукції. Приклад правила-продукції: „ЯКЩО коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів перевищує одиницю при низькій обіговості", ТО фінансова автономність і стійкість критична".

В узагальненій концептуальній структурі СШІ можна виділити три головних елементи: базу фактів, базу знань і механізм виведення (рис. 6.3.). Для розміщення логічного висновку на екрані виділяють ще один елемент: вікно виведення.

Рис. 6.3 Спрощена структурна схема СШІ 6.7 Експертні системи Експертна система (ЕС) - це СШІ, що використовує знання

для забезпечення високоефективного вирішення задач у вузькій професійній області. Експертні знання в ЕС виділені у відособлену базу знань і отримані від експерта - людини, що за роки навчання і практики навчилася надзвичайно ефективно вирішувати задачі, що належать до такої області. Інструментальними засобами побудови ЕС служать мова програмування і підтримуючий пакет програм, які використовуються при створенні ЕС.

ЕС - це заснована на знаннях певної комплексної предметної області інформаційна система, що виконує роль експерта-консультанта для кінцевих користувачів.

Штучна експертиза постійна, несуперечлива, легко передається, документується й уточнюється. Вона зв'язує комп'ютери з багатством людського досвіду і підвищує цінність людських знань, надаючи їм широкого застосування.

До експертних систем ставляться особливі вимоги. На відміну від звичайних програм ЕС повинна мати набір таких властивостей: компетентність, символьне судження, глибина, самосвідомість.

База фактів База знань

Механізм виведення інформації

94

Компетентність означає, що ЕС повинна досягати експертного рівня рішень - бути вмілою, тобто розмірковувати, виходячи з фундаментальних принципів для знаходження правильного рішення навіть у випадку деяких некоректних даних. Останню властивість називають також робастістю, тобто правильний логічний висновок може бути отриманий на основі знання фундаментальних принципів у разі недостачі або некоректності деяких фактів.

Символьні судження. Ця вимога означає, що експерти обходяться без розв'язання систем рівнянь або складних математичних формулювань, використовуючи знання, виражені звичайними символами рядків (наприклад, „платоспроможність", „фінансова стійкість", „рентабельність"). Результат експертизи завжди виражений звичайними пропозиціями в термінології професійної області знання. Якщо комп'ютер має сучасні засоби мультимедіа, то ці пропозиції можуть бути навіть озвучені (промовлені) комп'ютером. Символьні рядки поєднують у символьні структури (блоки) за їхніми логічними взаємозв'язками, що дозволяє переформулювати задачу, якщо це необхідно.

Вимога глибини означає, що ЕС повинна працювати в предметній області, що містить важкі задачі, а також використовувати складні правила. ЕС, що не володіє глибиною, вироджується в штучну задачу.

Наявність самосвідомості означає, що ЕС повинна бути здатна пояснювати свої висновки і дії.

Відомі 10 способів застосування ЕС: 1. Інтерпретація - опис ситуації за інформацією, що надходить

від датчиків. 2. Прогноз - визначення ймовірних наслідків ситуацій. Приклади:

прогноз поводження виробничого агрегату, прогноз попиту на паливо, прогноз цін на товари і т.п.

3. Діагностика - виявлення причин неправильного функціонування системи за результатами спостережень.

4. Проектування - побудова конфігурації об'єктів при заданих обмеженнях.

5. Планування - визначення послідовності дій. 6. Спостереження - порівняння результатів спостережень з

очікувані результатами.

95

7. Налагодження - складання рецептів виправлення неправильного функціонування системи.

8. Ремонт - виконання послідовності запропонованих виправлень. 9. Навчання - діагностика, налагодження і виправлення

поводження того кого навчають. 10. Управління - управління поведінкою системи як єдиного цілого. Структура і компоненти експертних систем

На відміну від класичної: Дані + Алгоритм = Програма, ідео-логію ЕС висвітлює формула: ЗНАННЯ + Висновок = СИСТЕМА

База знань

Блок логічних висновків Блок пояснень Блок здобуття знань

Інтерфейс

Користувач Експерт

Введення початкових

данихОПР

Поради, пояснення, висновки Експерт

Формалізація, модифікація, поповнення

знань

Рис. 6.4. Склад типової експертної системи

База знань – виокремлюють дві частини знання 1-го роду – це загальновідомі факти, явища, закономірності, визнані в даній предметній області і опубліковані; 2-го роду – це набір емпіричних формул, правил, інтуїтивних міркувань і висновків.

Функція Блок нагромадження знань полягає в формуванні емпіричних залежностей із неповних знань, тобто у здобуті знання 1-го роду з допомогою знань 2-го роду.

Механізм логічного висновку – здійснює пошук рішення побудовою ланцюгів логічних доведень. Механізм імітує процес міркувань експерта так само, як БЗ імітує його пам’ять. Механізм працює циклічно. В кожному циклі він переглядає всі правила, щоб виявити серед них ті, умови яких збігаються з відомими на даний момент фактами з робочої області.

96

Підсистема пояснень. Комп’ютерна система, яка не спроможна пояснити свої дії та переконати користувача у правильності висновків не вважається ЕС. Підсистема пояснення має відповісти на всі питання, як виведено логічний висновок і як ЕС має намір його надалі використати.

Система пояснень в ЕС реалізується різними способами: - набір інформаційних довідок про стан системи в момент припинення її роботи; - повний або частковий опис поданого системного шляху по дереву рішень; - список гіпотез, що перевіряються; - список цілей, які керують роботою системи і шляхів їх пояснень.

Інтерфейс експертів використовується для доступу до БЗ через модуль здобуття знань, а інтерфейс користувача дає змогу користувачам системи мати доступ до неї в консультаційному режимі або в режимі пояснень.

6.9 Нейронні мережі У той час як експертні системи пробують увести досвід

людей у комп'ютерну програму, нейронні мережі намагаються створити значимі моделі з великої кількості даних. Нейронні мережі можуть розпізнавати моделі, занадто не зрозумілі для людей, і адаптувати їх при одержанні нової інформації.

Ключова характеристика нейронних мереж у тім, що вони навчаються. Програмі нейронних мереж спочатку дається набір даних, що складаються з багатьох змінних, зв'язаних з великою кількістю випадків, у яких результати відомі. Програма аналізує дані й обробляє всі кореляції, а потім вибирає набір змінних, як чітко співвіднесені з наперед відомими результатами, та формує початкову модель. Ця початкова модель використовується, щоб спробувати прогнозувати результати різних випадків, а передбачені результати порівнюються з відомими результатами. Базуючи на цьому порівнянні, програма змінює модель, регулюючи параметри змінних або навіть заміняючи них. Цей процес програма нейронних мереж повторює багато разів, прагнучи поліпшити прогнозуючу здатність при налагодженні моделі. Коли в цьому ітераційному підході подальше удосконалення вичерпується, програма готова

97

робити прогноз для майбутніх випадків. Як тільки стане доступним нова велика кількість випадків, ці дані також вводяться в нейрону мережу, і модель ще раз коректується.

Bank of America використовує нейронну мережу, для оцінки заявок на одержання позички. "American Express" використовує нейрону систему, щоб читати почерк на кредитній карті, штат Вайомінг щоб читати заповнені від руки податкові форми. "Mellon Bank" працює над нейронною системою, що прискорить розпізнавання шахрайських підробок кредитних карток, контролюючи такі показники, як частота використання кредитної картки і розміри витрат щодо граничного розміру кредиту.

6.10 Віртуальна реальність Віртуальна реальність (VR) передбачає використання

машинних систем для створення навколишнього середовища, що здається реальним користувачу-людині.

Використання VR у нерозважальних цілях поділяється на дві категорії: навчання і проектування.

Армія США використовує віртуальну реальність для тренування екіпажів танків. В університеті Північної Кароліни віртуальна реальність використовувалася в медичних цілях, наприклад для представлення об'ємної моделі пухлини усередині тіла пацієнта. Після надягання спеціальних окулярів радіолог може добратися усередину моделі тіла пацієнта і направити промені так, щоб вони перетнулися в центрі пухлини і не зачепили чуттєвої до випромінювання тканини спинного мозку і стравоходу. Лікарі можуть практикувати хірургічні методи на віртуальних пацієнтах у віртуальній реальності хірургічним набором програм. Якщо лікар зробить помилку, то можна повторити операцію без небезпеки для пацієнта.

Фірми "Chrysler" і IBM розвинули систему віртуальної реальності з метою допомоги у проектуванні автомобілів. Конструктор автомобіля, забезпечений спеціальною маскою і спеціальною рукавичкою, щоб взаємодіяти із системою, знаходиться на водійському місці майбутнього автомобіля. Він направляє кермове колесо і використовує важелі і кнопки, так якби він був у реальному автомобілі. Завдяки цій системі несправності в приладовій панелі і в управлінні можуть бути усунуті перш, ніж

98

будуть побудовані дорогі прототипи. Ще одним застосування віртуальної реальності (з ціною

близько 500$) є її використання для розміщення товарів в магазинах. При використанні програмного забезпечення "прогулянки усередину (walk-through)" типу Virtus Walk Through Pro багато роздрібних торговців зберегли час і гроші при проектуванні планування магазину і вітрин. Програма забезпечує тривимірне зображення на екрані комп'ютера без спеціальних окулярів. Користувач може прогулятися усередині й оглянути розташування з різними перспективами.

6.11 Технології автоматичного інтелектуального аналізу

даних Інтенсивного розвитку набувають комп'ютерні технології

автоматичного інтелектуального аналізу даних (КDD) - виявлення знань у БД. Автоматичне оброблення й аналіз даних стають невід'ємною складовою електронних сховищ даних. Вони мають назву „переробка руди знань".

Таблиця 6.1 Сфери застосування КDD

Застосування Опис Ринкова сегментація

Ідентифікує загальні характеристики клієнтів, що купують однакові вироби у вашої компанії

Характеристики клієнтів

Прогнозує, які клієнти, імовірно, можуть залишити вашу компанію і піти до конкурента

Виявлення шахрайства

Ідентифікує тих, чиї дії, найбільше імовірно, будуть шахрайськими

Прямий маркетинг

Ідентифікує, які пропозиції повинні бути включені в список розсилки, щоб одержати саму високу ефективність

Інтерактивний маркетинг

Показує індивідуумів, що звертаються на сайт фірми, як найбільш цікавих для спостереження

Аналіз споживчого кошика

Передбачає, які вироби або послуги звичайно купляються разом (наприклад, пиво і пелюшки)

Аналіз тренда Показує відмінності між типовим клієнтом у поточному місяці та попередньому місяці

99

6.12 Системи підтримки роботи групи Системи підтримки роботи групи. (Group Support Systems -

GSS) - важливий варіант DSS, у яковій підтримується групова робота, а не індивідуальна. GSS, іноді називають системами електронних зустрічей. Це спеціалізований тип групового програмного забезпечення, що призначений для підтримки зустрічей. Менеджери витрачають значну частину свого часу на участь у роботі груп (зустрічі, комітети, конференції). У середньому в менеджерів це складає 35% робочого часу в тиждень, у головних керуючих - від 50 до 80%. GSS намагається зробити сеанси електронних зустрічей групи більш продуктивними.

GroupSystems, розроблена в університеті Арізони, представляє чудовий приклад програмного забезпечення GSS. У типовому виконанні комп'ютерна зустріч представляє собою роботу географічно віддалених користувачів за допомогою персональних комп’ютерів пов'язаних мережею. Великий загальний екран полегшує загальний перегляд інформації, коли це бажано. GroupSystems, установлена на кожній машині в мережі, забезпечує комп'ютеризовану підтримку для генерації ідей, розташовуючи їх по пріоритетах і виявлення основної ідеї.

6.13 Приклади використання інтелектуальних систем Першою сферою розробки інтелектуальних систем була

медицина. У середині 70-х років у Стенфордському університеті була розроблена ЕС „MYCIN", що діагності визначає спосіб лікування менінгіту (й інших бактеріальних інфекцій) у перші 48 годин після зараження. ЕС MYCIN спроектована шляхом опитування великої кількості лікарів про їхні способи діагностики і лікування і містить близько 500 правил.

1. Компанія „Американ експрес" знизила збитки від кредитних карток, використовуючи ЕС „Помічник менежера по кредитам", яка дає поради про надання або відмову в кредиті. Індивідуальне рішення приймається не більш ніж за 90 секунд, тобто ризик неправильного рішення є значним. „Помічник того, що видає кредит" містить знання досвідчених співробітників, допомагає розпізнати нетипові запити і відкинути їх.

2. ЕС „ПланПауер" допомагає окремим особам у персональному фінансовому плануванні податків, нерухомості,

100

регулюванні портфеля активів. ЕС враховує множину змінних факторів для рекомендації фінансового об'єкта або послуги. Вона враховує цілі і фінансову ситуацію клієнта, дозволяючи консультанту вести аналіз „що..., якщо...?" за факторами процентних ставок, темпами інфляції та ін.

3. Система PSY розробник московська фірма “САЙНТЕКС” використовується керівниками підприємств, менеджерами, працівниками кадрових організацій та агенцій для здійснення професійного та психологічного добору під час прийому на роботу, для аналізу міжособових відносин та визначення психологічної сумісності співробітників, а також для ведення БД по кадрам з врахуванням особистісних характеристик людей.

Система дозволяє: o використовувати готові тести для професійно-психологічного

обстеження (до складу системи входять різноманітні тести, необхідні для визначення значимого рівня розвитку, особистіс-них, ділових та інтелектуальних якостей обстежуваних, а також для визначення відхилень від психічної норми);

o отримувати готові текстові характеристики за результатами обстежень;

o проводити опрацювання результатів тестування, здійснювати добір кандидатур на конкретні посади;

o створювати та редагувати тести, анкети, листи опитування; o здійснювати коригування питань, статистичне опрацювання

підсумків обстеження. Знання досвідчених експертів-психологів використовуються

у системі у вигляді конкретних логічних правил, застосування цих знань дозволяє отримати текстову характеристику обстежуваних. Система PSY налічує біля 6 тис. правил в останній версії системи 3.0. дозволяє здійснювати формування найбільш прийнятних тестів для добору з конкретної спеціальності на основі професійно-психологічних вимог, що заздалегідь визначаються користувачем.

Завдяки накопиченим знанням система PSY дозволяє швидко із високою якістю і точністю визначити рівень розвитку особистих якостей кандидатів на ту чи іншу посаду відповідно до вимог.

4. Деякі експертні системи спеціалізуються в просіванні масивів наборів правил або інших розпоряджень. "Human Service

101

Agency" з Merced County (Каліфорнія) використовує експертну систему Magic, що включає 6000 урядових постанов з соціального захисту і т.д. Magic визначає, чи відповідає претендент вимогам, і на яку допомогу з боку держави від може претендувати. Повний процес від заяви до заключного рішення тепер складає приблизно три дні, у той час як до цього він складав три місяці. Крім того, до клерків, що працюють з програмою, не висуваються вимоги що потребують глибокого навчання. Усе, що вони повинні вміти робити, це проводити претендента крок за кроком через ряд питань, що задаються комп'ютером.

5. "American Airlines" використовує експертну систему МОСА (Maintenance Operation Center Advisor), для планування поточного технічного обслуговування для всіх 622 літаків флоту American. МОСА включає 5000 правил, що були отримані від 30 техніків. Літак повинний проходити поточне технічне обслуговування через кожні 60 год. польоту, і система МОСА повинна видати графік, що виконує це правило, та скорочує порожні польоти літаків до регіональних центрів обслуговування. По американським оцінкам, МОСА зберегла компанії половину мільйона доларів у рік у порівнянні з планувальниками-людьми.

6. Розробка компанії „Про-Інвест-Консалтинг" Marketing Expert призначена для розробки стратегічного і тактичного планів маркетингу, а також для контролю виконання цих планів.

Контрольні запитання

1. Які основні компоненти СППР? 2. Які проблеми вирішують за допомогою СППР? 3. Які математичні методи використовують СППР? 4. В чому відмінність СППР від експертних систем? 5. Для чого застосовують віртуальну реальність ? 6. Як працюють нейронні мережі? 7. Для чого використовують системи підтримки роботи групи?

102

Тема 7 Основні положення електронної комерції

7.1 Основні поняття Почнемо з найпростішого визначення електронної комерції,

даного компанією Sun Microsystem: «Робити бізнес у мережі за допомогою web-технологій». Cathy J. Medich, виконавчий директор CommerceNet, консорціуму корпорацій, що займаються ко-мерційним використанням Інтернет, дав більш специфічне виз-начення: «Під електронною комерцією розуміється така модель ведення бізнесу яка включає розповсюдження інформації про компанію та її товар у світовій інформаційній мережі, здійснення замовлень і платежів за товари та послуги, доставку програмного забезпечення й інформаційних продуктів через комунікаційні мережі, після продажне обслуговування споживача і віртуальне співробітництво в процесі розробки нових товарів.

Таким чином, розуміння, електронної комерції тільки як процесу купівлі і продажу продукції у режимі on-line дуже обмежене. Дійсно, електронна комерція починалися з операцій купівлі-продажу і перерахування коштів через комп'ютерні мережі. Але сьогодні це поняття істотно розширилося і включає торгівлю принципово новими товарами, наприклад, інформацією в електронному вигляді. Електронна комерція поєднує процеси розробки, просування на ринок, продажу, доставки, після продажного обслуговування й оплати товарів і послуг за допомогою Інтернет, створення віртуальних співтовариств споживачів і бізнес-партнерів. Таким чином, електронна комерція містить у собі не тільки ділові операції, пов'язані з безпосереднім отриманням прибутку (купівля-продаж товарів і послуг), а й процеси підтримки отримання прибутку (створення попиту на товари і послуги, після продажна підтримка й обслуговування покупців, полегшення взаємодії між діловими партнерами).

Принципова відмінність електронного бізнесу від традиційного полягає в його швидкості. Тому конкурентні переваги завойовуються швидше, а життєвий цикл розвитку в 3-5 років замінився 12-18 місяцями, Однак основні закони і принципи підприємництва залишаються.

У загальному випадку компанії створюють комерційні Web-сторінки для досягнення чотирьох основних цілей:

103

залучення нових покупців за допомогою інтерактивного маркетингу і реклами;

удосконалення обслуговування покупців за допомогою служби інтерактивної підтримки покупців;

розвитку електронних ринків і каналів розподілу для існуючих продуктів;

розробки нових інформаційних продуктів, доступних у Web. Переваги електронної комерції виникають з декількох джерел. По-перше, значного скорочення витрат за рахунок використання

програмних продуктів, заснованих на Інтернет-технологіях, їхня розробка, використання і просування обходиться дешевше, ніж традиційні інформаційні системи. Так, впровадження і супровід корпоративного інтранет пов'язані зі значно меншими витратами фінансових і людських ресурсів, ніж традиційних систем клієнт-сервер.

Крім того, електронна комерція сприяє значному скороченню трансакційних витрат.

По-друге, використання Інтернет-технологій в інтерактивному маркетингу. На відміну від традиційних засобів комунікації, Інтернет дозволяє миттєво вивчати реакцію користувачів мережі, збирати й аналізувати інформацію про поведінку своїх контрагентів.

По-третє, удосконалювання обслуговування споживачів. Розміщення всеосяжної інформації, надання багатопрофільних послуг і організація оперативного зворотного зв'язку значно підвищують лояльність споживачів електронної комерції. Більше того, перетворення однобічного й асинхронного зв'язку з клієнтами на двосторонній та інтерактивний дозволяє знизити витрати компанії й обмеження часу і простору.

Якою б вражаючою не була економія на прямих витратах, в електронному бізнесі набагато ціннішими є непрямі вигоди. Так, працівники компаній одержують можливість докладання зусиль до розв'язання стратегічних питань, а не до внутрішнього адміністрування. Електронний бізнес надає доступ до необхідної інформації, спрощує комунікацію і співробітництво, у результаті чого швидше поширюються ефективні методики виробництва, полегшується процес прийняття рішень.

104

7.2 Основні сфери електронної комерції За "орієнтацією" електронна комерція поділяється на: • клас "бізнес для споживача" (business-to-customer, В2С); • клас "бізнес для бізнесу" (business-to-business, В2В); • клас "бізнес для партнерів" (business-to-partner, B2P); • клас "бізнес для суспільних відносин" (business-to-public

relations, B2PR); • клас "бізнес для держави" (business-to-government, B2G). Електронна комерція класу В2С - це здебільшого вже добре

відомі нам інтернет-магазини й аукціони, орієнтовані на споживача, який здійснює покупку, не відходячи від монітора.

У сучасних умовах згладжування операційних меж між підприємствами досить складно роз'єднувати зовнішні і внутрішні процеси в організаціях. У цьому контексті електронна комерція охоплює як взаємини між підприємствами, так і процеси життєдіяльності усередині них. У цьому зв'язку продукція і структура електронної комерції охоплює три великі сфери:

електронна комерція на споживчому ринку; електронна комерція між підприємствами; електронна комерція усередині організації.

Останнім часом усі три сфери одержали широке розповсю-дження при різному рівні економічних результатів і популярності.

Найвідомішою є електронна комерція на споживчому ринку (В2С - business-to-consumer). Вона включає віддалену купівлю товарів, банківське обслуговування, торги на біржі і т.п.

Виділяють шість груп товарів і послуг най6ільш придатних для електронної комерції В2С, Одну з груп становлять товари, прийняття рішень про купівлю яких вимагає наявності докладної інформації без випробування товару в дії. До цієї категорії товарів належать комп'ютери, комп'ютерна периферія, побутова техніка, представлена, наприклад, в Інтернет-магазинах megashop.ru і intershop.ru. У цю ж групу входять книги, які забезпечують великі обсяги продажу всесвітньо відомим американським магазинам Amazon.com і Barnes&Noble. Так само роблять багато російських та українських Інтернет-магазинів, наприклад, ozon.ru, bolero.ru.

Друга категорія товарів об'єднує ті предмети, для продажу яких важлива аудіо - і відео - демонстрація, наприклад, компакт-диски і відеокасети, що продаються як у багатьох книжкових Інтернет-

105

магазинах, так і в спеціалізованих магазинах. До третьої категорії належать товари і послуги, для яких можлива доставка за допомогою мережі Інтернет; програмне забезпечення, брокерські послуги, банківське обслуговування, бронювання місць у готелях.

У четверту групу об'єднані унікальні предмети (колекційні речі, вузькоспеціалізовані товари, дорогі продукти харчування і подарунки). В Інтернет проводяться аукціони з продажу предметів колекціонування й інших рідкісних товарів (ebay.ru, molotok.ru). До п'ятої категорії відносяться предмети, які регулярно споживаються, наприклад, розфасовані продукти харчування. Шоста категорія об'єднує високо стандартизовані товари і послуги, для споживачів яких важлива інформація про ціну: окремі види страхування, товари для ремонту і дизайну будинку, повсякденний одяг, іграшки й ін.

Іншим важливим сегментом електронної комерції на споживчому ринку є інформаційно-розважальний. З його допомо-гою в Інтернет формується нове комунікаційне середовище, яке одержало назву infotainment (від англійських слів information інформація і entertainment - розвага). Дане середовище охоплює спектр послуг від навчання до ігор і розваг.

Деякі освітні курси мають відповідну акредитацію і видають дипломи, а віртуальні університети загрожують з часом витіснити традиційні. Цей сегмент включає також електронні газети і журнали, аналітичні огляди, доступ до експертних оцінок і самих експертів. У зв'язку з цим темами для подальшого вивчення і розробки є надійність експертизи, компіляція інформації з декількох джерел, охорона інтелектуальної власності, проведення мікро платежів і т.п.

Розважальна частина, перетинаючись з інформаційною, включає кілька категорій електронних книг і відео матеріали, експерименти у віртуальній реальності, захоплюючі групові інтерактивні ігри і т.д. Цей сектор розваг для дорослих найбільш динамічно розвивається і дуже прибутковий.

Електронна комерція між підприємствами (В2В - business-to-business) є найбільш сталою категорією електронної комерції. На першому етапі вона розвивалася на базі ЕОД, одержавши розповсюдження в епоху Інтернет,

Компанія Cisco Systems є лідером у виробництві мережного комп'ютерного устаткування. 89% компаній зі списку Fortune 500

106

використовують продукцію Cisco. 80% своєї продукції компанія Cisco продає через Інтернет, генеруючи приблизно $ 1 млрд. доходу щомісяця. Cisco вдалося знизити операційні витрати, оскільки практично всі операції здійснюються в on-line.

Екстранет-доступ дилерів компанії Harley-Davidson дозволив накопичувати інформацію про гарантійне обслуговування, повторні покупки, подавати на розгляд виробнику мотоциклів фінансові документи, здійснювати замовлення запчастин і аксесуарів.

Такий стиль ведення бізнесу вимагає чіткої координації роботи як усередині організації, так і між бізнес-партнерами, при якому Інтернет, інтранет і екстранет відіграють провідну роль.

Взаємодія між цими трьома фундаментальними технологіями життєво важлива для інтеграції бізнес-процесів. Взаємодія внутрішніх мереж організацій між собою за допомогою систем екстранет допомагає координації розробки продуктів, процесів виробництва і доставки.

7.3 Бар'єри на шляху електронної комерції

Поряд з незаперечністю потенційних переваг електронної комерції існують бар'єри її впровадження, а саме:

Внутрішні. Невідповідність рівня освіченості і підготовленості персоналу є найбільш критичним аспектом будь-якого бізнесу. Як показує практика, проблеми впровадження проектів електронної комерції скоріше не технологічного характеру, а економіко-культурного. Ефективність застосування інформаційних технологій у бізнесі на 80% залежить від людського фактору, корпоративної культури і менше ніж на 20% визначається власне технологіями.

Зовнішні. Неготовність бізнес-партнерів до зовнішньої інтеграції може значно знизити ефективність електронного співробітництва в рамках спільного планування і формування ланцюжка комплектації. Цей фактор має на увазі наявність внутрішніх інформаційних систем підприємств-партнерів, їх відкритість і здатність до інтеграції, а також формування корпоративної культури коректного обміну релевантною інформацією і співробітництва.

Невизначеність бізнес-середовища. Традиційний підхід до невизначеності зовнішнього середовища передбачає, що впровадження нових досконаліших аналітичних інструментів робить оцінку бізнес-сценаріїв більш передбачуваною, а процес

107

прийняття рішень - більш обґрунтованим. Таке припущення правильне для стабільної економічної ситуації. З настанням ре-волюції Інтернет рівень невизначеності настільки зростає, що необхідний принципово новий підхід до розробки стратегії роз-витку бізнесу. За словами авторів книги «Net Ready» «нове - не значить краще, але краще - це завжди нове".

7.4 Еволюція бізнесу в Інтернет

Еволюцію бізнесу в Інтернет можна розглядати на двох рівнях : - інтеграція внутрішніх процесів за допомогою Інтернет; - з точки зору глобалізації всього бізнес-середовища.

Рис. 7.1 ілюструє напрямок розвитку бізнесу в Інтернет. Першими кроками в електронній комерції часто стають публікація інформації, реєстрація споживачів і проведення інтерактивних опитувань. На наступному етапі заходи електронної комерції включають зв'язок Web-порталу з внутрішніми інформаційними системами підприємства, здійснення платежів і виконання повного циклу обробки замовлень в Інтернет. Таким чином, інтерфейс зі споживачем розвивається від статичного збору інформації до повноцінної інтерактивної взаємодії.

Традиційні компанії зі сформованою організаційною структурою, що розраховують узяти гідну участь в електронній революції, повинні бути готові до істотної зміни поточних методів ведення бізнесу.

Рис 7.1 Еволюція бізнесу в Інтернет

Публікації

Інтерактивні засоби

Трансакції

Процеси

Реклама Маркетинг Інформація

Реєстрація Ігри Анкети

Платежі Перекази грошей

Виконання замовлень Укладення угод Виробнича діяльність

Ріст функціональності

108

За допомогою електронного бізнесу світ підприємництва поступово розвивається у бік глобалізації. Існує безліч точок зору про пер спективи і шлях и цьо го р о звитку. Згідно з о днією з них еволюційний процес можна поділити на п'ять фаз, кожна з яких, ґрунтуючись на попередній, являє новий рівень складності операцій і способу ведення справ.

На шляху до п'ятої фази - глобального електронного ринку - спочатку інтегруються самі компанії, потім вони утворюють співтовариства з іншими фірмами і формують електронні кон-гломерати, що втягують у себе всіх учасників окремого процесу створення вартості. Самі конгломерати в четвертій фазі зливаються в регіональні торгові мережі.

7.5 Принципи електронної комерції

Принципи електронної комерції організовані в три групи відповідно до виконуваних функцій:

Перевизначення бізнес ландшафту 1. Використання споживачів як джерела інформації. 2. Створення власного ринку, використовуючи переваги

інших ринків. 3. Оцінка кожного покупця як окремого ринкового елемента. 4. Створення суспільства цінностей.

Створення нових зв’язків 1. Заміна недружнього інтерфейсу навчальним. 2. Гарантування цілісності і послідовності дій. 3. Надання максимального обсягу інформації. 4. Використання переваг інформаційного співробітництва.

Перевизначення Інтернет 1. Розглядання своїх активів як своїх зобов'язань. 2. Руйнування традиційного ланцюжка комплектації. 3. Керування інноваціями як портфелем альтернатив. 4. Залучення творчих особистостей.

Нижче наведений детальний розгляд кожного з принципів. 1. Використання споживачів як джерела інформації Передбачає систематизований збір інформації і надання послуг,

які мають певну цінність для споживачів. Включає раціональний інтерфейс інформаційних ресурсів і створення інструментів навігації та настроювання.

109

2. Створення власною ринку, використовуючи переваги інших ринків

Передбачає впровадження нових товарів і послуг шляхом захоплення частки існуючих ринків. З урахуванням неминучого відмирання старих каналів, своєчасне застосування названої тактики є досить енергійним шляхом для прокладання нових каналів і досягнення конкурентних переваг. З цією метою вико-ристовуються інформаційні засоби для розвитку продуктів і послуг, які відповідають новим каналам, та існуючих торгових марок для їхнього просування.

3. Оцінка кожною покупця як окремою ринковою елемента Передбачає послідовне задоволення унікальних потреб спо-

живачів. З цією метою технології електронної комерції ко-лекціонують інформацію про споживачів і використовують її для виконання індивідуалізованих пропозицій.

4. Створення суспільства цінностей Полягає у використанні переваг спільної діяльності клієнтів і

партнерів компанії. З цією метою використовуються такі технології обміну інформацією і взаємодії, як форуми, чати, ігри і т.д.

5. Заміна недружнього інтерфейсу навчальним Передбачає створення висококласного користувальницького

інтерфейсу, який є сполучною ланкою для міжособистісного спілкування. Такий інтерфейс забезпечує швидке й ефективне виконання операцій на рівні, який визначається споживачем. Усі проведені трансакції фіксуються, що забезпечує багате сховище даних, за допомогою якого компанія поповнює свої знання.

6. Гарантування цілісності і послідовності дій Передбачає забезпечення цілісності, послідовності і безпе-

рервності діяльності, спрямованої на задоволення потреб спо-живачів і вирішення їхніх проблем.

Система WebMoney Transfer дозволяє в режимі реального часу здійснювати безпечні розрахунки за товари і послуги по мережі Інтернет, а також будь-які перекази коштів по каналах мережі. Одиниця WebMoney (WM) прив'язана до долара США і є трансакційним засобом роботи в системі. Емісію WM проводить International Metal Trading Bank, Inc. (IMTB), що здійснює 100-процентне резервування WM у доларах США.

Цікавою особливістю WebMoney є рівноправність усіх корис-

110

тувачів системи - як магазинів, так і покупців. Передбачене про-ведення захищеного платежу (з остаточним переказом грошей тільки після одержання товару покупцем).

7. Надання максимальною обсягу інформації Полягає в удосконалюванні зв'язків зі споживачами шляхом

надання цінної і повної інформації Для дешевого і широко-масштабного розповсюдження інформації використовуються відкриті і розгалужені системи, найкращим прикладом яких є Інтернет.

8. Використання переваг інформаційною співробітництва Передбачає створення партнерських відносин на базі об'єднання

компетентності та інформованості сторін. Інвестиційні послуги AOL's Motley Fool будуються на послідо-

вному обміні цінною інформацією між зацікавленими сторонами. Наприклад, один учасник зауважує недостатні запаси жорстких

дисків у місцевому магазині, інший бачить заповнену стоянку автомобілів біля промислового підприємства пізно вночі, третій читає між р ядків у пр ес-релізі. Поєднуючи цю інформацію індукують несподівану потребу в продукті, і інвестор одержує можливість дуже коректно прогнозувати швидкий зліт курсу акцій. У таких підприємствах партнери співробітничають один з одним на базі обміну релевантною інформацією при відсутності юристів, контрактів, статей договору.

9. Розгляд своїх активів як своїх зобов'язань Фізичні активи (об'єкти нерухомості, виробниче устаткування)

можуть стати стримуючим фактором для розвитку на ринку електронної комерції. Це відкриває великі можливості для малих фірм і одиничних підприємців, перевага яких полягає саме у відсутності фіксованих витрат. Технології електронної комерції в даному випадку сприяють розвитку торгової марки й інформаційних активів компанії.

10. Руйнування традиційного ланцюжка додавання вартості Полягає в перегляді всіх ланок ланцюжка додавання вартості

(стадій виробництва і розподілу товарів та послуг) і вилученні або перевизначені її неефективних елементів. Технології електронної комерції використовуються для перевизначення процесів купівлі, продажу, виробництва і взаємин між ними.

Розмістивши віртуальну книгарню в Інтернет, Amazon.com

111

(www.amazon.com) ігнорував традиційний ланцюжок додавання вартості. Його покупці одержали доступ до інформації, яка індивідуально настроюється, пошуку, перегляду, оформлення за-мо влень і о плати в р ежимі o n-line. Більшість книг доставляються безпосередньо з видавництв (дистриб'юторів). Amazon пропонує 2,5 мільйона найменувань книг, зниження ціни на які досягає 40% у порівнянні з цінами в традиційних магазинах за рахунок відсутності складських витрат і низькою вартістю трансакцій.

11. Керування інноваціями як портфелем альтернатив Інвестиції в електронний бізнес пов'язані з високим рівнем

ризику і невизначеністю зовнішнього середовища, Для раціональ-ного керування інноваційними проектами їх слід розглядати як портфель інвестицій, а не просто суму дискретних проектів.

12. Залучення творчих особистостей Передбачає агресивну популяризацію заходів електронної

комерції серед молоді, оскільки вона адекватніше сприймає но-вовведення електронної комерції. Досягнення цієї мети найбільш ефективне при активній взаємодії працівників компанії і споживачів її продукції в дружній атмосфері.

Rocket Science Games (www.rocketsci.com), мультимедійна компанія розробки комп'ютерних ігор, створила децентралізовану і неформальну робочу оболонку, яка мав відповідні характеристики робочого простору (мінімум бюрократії, відкритість, організація цільових зустрічей, змагальність). Створенням такого оточення компанія залучила талановитих, молодих (в основній масі - до 40 років) фахівців, які розробили найбільш популярні на ринку комп'ютерні ігри.

7.6 Характеристики економічної моделі електронної

комерції Ключовими характеристиками формування моделі ведення

електронної комерції є: ⇒ Низькі вхідні бар'єри. Інтернет є дуже демократичним

середовищем розвитку бізнесу і, залежно від масштабу проекту, не вимагає спеціальних технічних знань та великих капіталов-кладень. Проблема полягає в правильності ведення бізнесу і йо-го прибутковості.

⇒ Численність ринкових ніш. Віртуальний світ надає незліченні

112

можливості для впровадження новаторських ініціатив. Проблема полягає в розкритті й ефективному використанні ніш, що відкрилися.

⇒ Численність джерел доходу. Товари і послуги в Інтернет можуть бути продані, узяті в оренду чи лізинг, доход може бути отрима-ний від членських й інших регулярних внесків, користувачі мо-жуть звільнятися від оплати за рахунок вартості реклами і т.п.

⇒ Відсутність єдиного власника. Унікальність Інтернет полягає в тому, що вона є першим інститутом, який реалізував ідею вільного глобального ринку. Жодне підприємство або держава не домінує в просторі Інтернет.

⇒ Доступність технологій. Web-браузери, комерційне програмне забезпечення, Web-сервери, персональні комп'ютери, Інтернет-з'єднання і т.п. однаково доступні для всіх учасників електронної комерції.

⇒ Універсальність доступу. Доступ до Інтернет можливий для жителів близько 200 країн світу, які мають підключення до телефонних ліній чи телебачення. З'єднання з Інтернет може відрізнятися за швидкістю, якістю і ціною, але розвиток техно-логій найближчим часом розв'яже ці проблеми.

⇒ Ніша для команд успішних гравців.

7.7 Моделі електронного бізнесу Модель ведення бізнесу - це метод його здійснення, за допомогою

якого компанія може існувати й одержувати доход. Деякі традиційні моделі досить прості. Наприклад, компанія

виготовляє товари чи надає послуги, і при позитивному результаті дохід від продажів перевершує витрати, тобто компанія дістає прибуток.

Інші моделі є більш заплутаними. Наприклад, компанії радіомовлення і телебачення використовують так звану -«безко-штовну» бізнес-модель, доставляючи свою продукцію споживачам безкоштовно, однак ці галузі є частиною розгорнутої мережі дистриб'юторів, режисерів, рекламодавців і їхніх агентств, слухачів і телеглядачів. Питання в тому, де утвориться прибуток і яка його величина.

Електронна комерція не тільки викликала до життя нові бізнес-моделі, а й модернізувала традиційні моделі, наділивши їх новою

113

якістю і значеннєвим навантаженням. Наприклад, аукціонна торгівля є найстаршим методом встановлення ціни на сільськогосподарські товари, біржові акції, предмети старовини і мистецтва. Компанії типу eBay і Molotok.ru популяризували цю модель і поширили її в Інтернет на широкий спектр товарів і послуг.

Умовна класифікація безлічі існуючих моделей електронної комерції подана нижче.

Посередницька модель Брокери організовують ринок, об'єднують покупців і продавців і

сприяють трансакціям між ними, за що стягують певну плату. Вони можуть функціонувати на електронних ринках різного типу - між підприємствами (В2В), споживачами (С2С), підприємствами і споживачами (В2С), між державними органами і підприємствами (G2B) чи населенням (G2C) і набирати різних форм.

Посередник купівлі-продажу. Підприємства подібного типу можуть організовувати інтерактивне фінансове посередництво, при якому споживачі розміщують замовлення на купівлю і продаж фінансових інструментів, надавати туристичні послуги і т.п.

Модель біржі дуже популярна на ринку В2В. Звичайно по-середник стягує з продавця плату за трансакцію, обумовлену сумою покупки. Механізм визначення ціни може бути заснований на алгоритмах пропозиція/продаж, пропозиція/пропонована ціна, пропозиція/аукціонна ціна.

Комерційне співтовариство об'єднує учасників конкретного вертикального ринку шляхом надання унікальних послуг. Воно функціонує як «істотне і всебічне джерело інформації й діалогу на конкретному вертикальному ринку». Може містити довідники продуктів, класифіковані за найменуванням продуктів і їх виробників, щоденні новини галузі і публікації, списки вакантних місць і т.п. Доповнює діяльність торгових асоціацій на ринку В2В.

Агрегатор покупців поєднує розрізнених покупців для здійснення групових трансакцій і досягає тих же умов угод, що й для оптових покупців. Звичайно продавці сплачують подібним підприємствам невеликий відсоток за кожну трансакцію.

Модель дистриб'ютора поширена на ринках В2В. Вона функціонує на основі каталогів і поєднує виробників з оптовими і роздрібними покупцями. Підприємства-посередники сприяють трансакціям між виробниками та їх торговими партнерами.

114

Віртуальний супермаркет містить безліч Інтернет-продавців. Електронний посередник звичайно стягує установочний внесок, щомісячну плату і (або) плату за кожну трансакцію. Ця модель ефективна у взаємодії з головним порталом, являючи собою один з багатьох видів діяльності, і може забезпечувати автоматичне обслуговування трансакцій і встановлення тривалих відносин.

Метапосередник зводить в одне ціле покупців та Інтернет-продавців і забезпечує певні види послуг, наприклад, фінансове регулювання і гарантування якості. Ця модель подібна до вірту-ального супермаркету, але забезпечує більший спектр послуг, наприклад, обробку трансакцій, відстеження замовлень, збір інформації, складання платіжних документів і т.д. Посередник стягує установочний внесок і плату за кожну трансакцію.

Аукціонний брокер виступає організатором аукціонів для підприємств і приватних осіб. Брокер стягує оплату з продавця, яка звичайно залежить від розміру трансакції. Правила проведення аукціонів і терміни можуть варіюватись.

Модель інформатора передбачає публікацію переліку товарів для продажу і купівлі, причому часто без зазначення цін. Звичайно здійснюється провайдером місцевих новин. Оплата послуг інформатора здійснюється незалежно від здійснення трансакцій.

Пошуковий агент (інтелектуальне програмне забезпечення або «робот») використовується для пошуку найкращої ціни на товар чи послугу, визначену покупцем, або шукає важкодоступну інформацію. Бюро з працевлаштування шукають робочі місця, виходячи з кваліфікації і побажань замовника, і навпаки, пропонують підприємствам кандидатів на оголошені вакантні позиції.

Спеціальний посередник пропонує винагороду (звичайно значні суми) за пошук людини, предмета, ідеї і т.п. Винагорода посередника може полягати в конкретній сумі чи у відсотку від премії за умови успішного результату.

Рекламна модель Рекламна модель електронної комерції є розширенням тра-

диційної рекламної моделі засобів масової інформації. У даному випадку розповсюджувачем інформації (часто безкоштовно) є Web-вузол, який надає при цьому додаткові послуги типу організації електронних адрес, дискусійних форумів і клубів, супроводжуваних

115

рекламними повідомленнями у вигляді банерів і т.п. Ця модель має успіх у випадку великої або вузько спеціалізованої аудиторії користувачів.

Узагальнений портал забезпечує загальну і різнобічну інформацію та послуги пошукових машин і каталогів для вели-чезної кількості користувачів, його трафік може становити десятки мільйонів відвідувань на місяць. Високий трафік робить рекламну діяльність ефективною і дозволяє розвивати диверсифікованість наданих послуг. Серед найбільш популярних порталів користувачі називають американські портали Yahoo! і Google, у Росії й Україні - Rambler, Yandex, Meta-Ukraine.

Персоналізований портал. Зрівняльний підхід узагальнених порталів певним чином послаблює лояльність користувачів, які надають перевагу персоналізації інформації, яка поставляється їм, і послуг, що стало причиною створення порталів подібних My.Yahoo!, My.Netscape, My.Yandex. Подібні портали дозволяють користувачам самостійно настроювати Web-сторінки відповідно до своїх інтересів і потреб. Ефективність таких порталів залежить від обсягу трафіка й опосередковано від зміцнення лояльності споживачів.

Спеціалізований портал (ще називається «vortal», або вер-тикальний портал) забезпечує надання інформації для чітко об-меженої категорії користувачів. У даному випадку обсяг трафіка менш суттєвий, ніж правильно обрана категорія користувачів. Наприклад, Web-вузо л мо же залучати тільки гр авців у го льф, або покупців нерухомості, або молодих батьків. Організація таких порталів здійснюється лише після ретельного пошуку рек-ламодавців, зацікавлених у розміщенні реклами для вузького кола спеціалізованих споживачів.

Модель стимулюючого маркетингу заснована на одержанні споживачем оплати за ознайомлення з рекламною інформацією чи заповнення опитувальних листів, участь у тоталізаторах, інших схемах розповсюдження рекламної продукції.

Безкоштовна модель заснована на наданні користувачам безкоштовних послуг, наприклад, створення і підтримки Web-сторінок (Narod.ru), доступу в Інтернет, розсилання електронних вітальних листівок (vf.ru) і т.д. Подібні підприємства генерують великий потік користувачів і дуже привабливі для рекламодавців.

116

Модель досягає успіху при взаємодії з моделлю інформаційного посередництва.

Модель торгових знижок залучає своїх користувачів низькими цінами на пропоновані товари, одночасно фокусуючи їхню увагу на безлічі рекламної інформації. Найбільш примітний приклад Buy.com, яка торгує товарами часто нижче їхньої вартості, одержуючи прибуток, в основному, від розміщення реклами.

Модель інформаційного посередництва Інформація яро споживачів і їхні купівельні переваги дуже цінна,

особливо якщо вона ретельно аналізується і використовується для цільової маркетингової компанії. Деякі фірми позиціонують себе на ринку саме як посередників у зборі інформації. В обмін на інформацію про переваги при купівлях і при користуванні Інтернет такі компанії пропонують безкоштовний сервіс, наприклад, безкоштовний доступ в Інтернет.

Реєстраційна модель. Доступ до інформації Web-вузла можливий тільки після реєстрації користувача - заповнення спеціального опитувального листа з великою кількістю запитань, відповіді на які можуть використовуватися різними рекламними компаніями. Є базовою формою моделі інформаційного посередництва.

Агент-радник. Web-вузли надають користувачам можливість обмінюватися інформацією один з одним про якість товарів і послуг або з приводу досвіду взаємодії з певними компаніями. Деякі компанії не тільки надають користувачам аудиторію для обміну інформацією, а й аналізують їхні маркетингові переваги, що підвищує значимість їх рекомендацій та інформації, яка збирається. Джерелом доходу агентів-радників є інформація про споживачів, яку вони продають торговим Web-вузлам.

Торгова модель Модель призначена для класичних оптових і роздрібних

торгових підприємств. Продажі можуть бути організовані на основі прейскурантних цін або аукціону. У деяких випадках товари і послуги пропонуються тільки в Інтернет і не мають розпов-сюдження в традиційних торгових підприємствах.

Віртуальна торгівля передбачає функціонування бізнесу тільки в мережі Інтернет і пропонує традиційні чи специфічні для Web-товари і послуги. Найвідомішим прикладом є Amazon.

117

Інтернет-вітрини розміщують інформацію про традиційні торгові підприємства в Інтернет. Торгівля за каталогами переносить замовлення товарів за каталогами поштою в середовище Інтернет. Розміщення електронних каталогів у мережі замість публікації їх на папері і розсилання поштою спрощує їх відновлення, скорочує витрати і час доставки споживачам.

ЯндексМаркет дозволяє своїм відвідувачам вивчати технічні характеристики моделі, яка цікавить, за каталогом, довідатися про думку щодо неї у форумах, порадитися з досвідченим товарознавцем «Гуру», порівняти ціни і вибрати кращі пропозицію. Після цього «Яндекс» переадресовує покупця на сайт конкретного магазину, що здійснює оформлення і виконання замовлення.

Принциповою умовою участі магазину в системі ЯндексМаркет» є наявність сторінки товару, яка повинна містити опис товару, ціну й обов'язкову кнопку "Купити".

Торгівля цифровими товарами передбачає продаж і розпов-сюдження цифрових товарів і послуг в Інтернет. У даному випадку не тільки замовлення й оплата, а й доставка продукту здійснюються у віртуальній формі. Таким чином, відпадає необхідність у друкованій продукції й упакуванні. Доставка нових програмних продуктів чи оновлених версій з використанням Інтернет скорочує час виходу високо конкурентної продукції на ринок.

Виробнича модель Ця модель використовує можливості Інтернет у наданні ви-

робникам безпосереднього доступу до споживачів. Вона дозволяє скоротити проміжні ланки в процесі розподілу, скоротити витрати і прискорити просування товарів, поліпшити обслуговування покупців і більш коректно враховувати їх переваги.

Модель зближення торгової марки і продукту. Традиційно для досягнення поінформованості покупців виробник покладається винятково на рекламу. Інформація розповсюджується по радіо, телебаченню, в газетах і журналах, самі продукти і послуги присутні в кінофільмах і т.д. Інтернет надає виробникам небачену раніше можливість тісніше пов'язати торгову марку з безпосередніми товарами чи послугами. Піонером цієї моделі став виробник розкішних автомобілів BMW. Його Web-вузол bmwfilms - це вдале поєднання реклами і розваг, яке дало життя новому поняттю «advertainment».

118

Модель приєднання На відміну від узагальненого порталу, що зацікавлений у

великому трафіку на конкретній Web-сторінці, модель приєднання забезпечує можливість купівлі незалежно від місця перебування в Інтернет. В основі цієї моделі лежить фінансова зацікавленість партнерських Web-сторінок, що виражається часто у формі відсотка від доходу. Партнерські сторінки забезпечують миттєвий доступ до Web-вузла торгового підприємства й одержують дохід у залежності від продажів за їх посиланнями. Модель приєднання користується великою популярністю в Інтернет і включає обмін банерами, оплату за кожне звертання за посиланням, програми розподілу доходу і т.п. Так, «Озон» пропонує 12%, «Болеро» і «Колібрі» - по 15% від вартості покупки за прямим посиланням. За кліки «Питер», як і його конкуренти, не платить.

Модель співтовариств Життєздатність цієї моделі ґрунтується на лояльності її

споживачів (у порівнянні з високим трафіком). Користувачі беруть активну участь у визначенні стратегії і функціонуванні таких Web-сторінок. У деяких випадках вони є постачальниками інформації й інвесторами. Постійним відвідувачам пропонуються рекламні оголошення, інформаційне посередництво й інші спеціалізовані послуги. Підприємства даної моделі можуть стягувати плату за підписку на додаткові послуги.

Модель добровільної участі подібна до однойменної моделі, при якій слухач чи глядач спонсорує роботу неприбуткових засобів масової інформації. Модель ґрунтується на створенні співтовариства користувачів, що підтримують Web-вузол своїми добровільними внесками. Неприбуткові організації також користуються підтримкою благодійних фондів і корпоративних спонсорів.

Інтелектуальна мережа забезпечує одержання інформації, заснованої на професійній експертизі чи досвіді інших користу-вачів. Web-вyзoл звичайно функціонує як місце, де користувачі розміщують свої питання й одержують кваліфіковані відповіді. Експерти можуть бути працівниками Web-вузла, добровільними помічниками, а в деяких випадках - звичайними користувачами Web, які бажають розмістити свою відповідь. Підприємства даної моделі можуть функціонувати як на безкоштовній основі, так і за

119

передплатою. Модель передплати Модель передплати використовується для Web-вузлів, які

надають особливо цінну інформацію, наприклад, Wall Street Journal, Consumer Reports. Багато Web-вузлів даної моделі поєднують безкоштовну (за рахунок трафіка і доходу від реклами) інформацію з додатковою інформацією і послугами, наданими тільки передплатникам.

Сервісна модель Підприємства сервісної моделі здійснюють допоміжні і

вимірювальні послуги стосовно підприємств електронної комерції інших моделей. Успіх їхнього функціонування залежить від здатності виміряти і взяти оплату за кожну одиницю інформації

Наприклад, російська система реклами «Бегун» проводить контекстні рекламні кампанії із залученням гарантованого числа відвідувачів, зацікавлених у рекламованих товарах чи послугах. Це система розміщення реклами, що демонструється при введенні користувачем певних ключових слів.

Головний принцип, що лежить в основі роботи системи «Бегун», полягає в тому, що реклама виводиться тільки тим користувачам, яких вона може зацікавити і які, відповідно, запитують ключові слова, задані рекламодавцями.

Контрольні запитання

1. Які основні сфери електронної комерції ви знаєте? 2. В чому полягають переваги електронної комерції? 3. Еволюція бізнесу в Інтернет? 4. Які моделі електронного бізнесу ви знаєте? 5. Назвіть основні принципи електронної комерції? 6. Як побудована торгівля на Інтернет-аукціоні? 7. Які основні тенденції е-комерції в сучасному світі?

120

Тема 8 Ефективність інформаційних технологій

8.1 Поняття економічної ефективності ІС Оцінка економічної ефективності проекту інформатизації є

ключовою при прийнятті рішення про доцільність інвестування в нього коштів. Це зумовлене двома основними причинами. По-перше, дуже великими втратами у випадку прийняття помилкового рішення. По-друге, економічні вигоди від впровадження ІТ-проектів можуть бути отримані лише у випадку, коли вони виявлені ще на етапі проектування і закладені у цільові установки проекту, оскільки найбільшого успіху можна досягти, якщо цілі проекту тісно пов’язані з показниками оцінки результатів.

На практиці оцінка ефективності вкладень в інформаційні технології найчастіше здійснюється або на рівні інтуїції, або взагалі не здійснюється. З одного боку, це пояснюється небажанням постачальників рішень докладати значних зусиль до проведення попереднього аналізу щодо доцільності їх впровадження, а з іншого боку, має місце недовіра споживачів до результатів таких досліджень. Однак, джерело м обо х цих пр о блем є відсутність зрозумілих і надійних методик оцінки економічної ефективності ІТ-проектів.

Слід зазначити, що в економічній теорії і на практиці розрізняють поняття економічної ефективності та економічного ефекту.

Економічна ефективність визначається як відношення результату до витрат і часто використовується як якісна характеристика результативності будь-яких нововведень, у тому числі і впровадження нової чи удосконалення вже існуючої ІС підприємства.

Економічний ефект визначається як різниця доходу від діяльності та витрат на її здійснення, виражена в грошовій формі. Цей показник використовується для розв’язанні задач вибору оптимального варіанту дій і по суті конкретизує поняття ефективності.

Отже, визначення економічної ефективності ІС - це не що інше як співставлення результатів, отриманих від використання ІС, з витратами (у грошовому вимірі) на її впровадження й експлуатацію.

121

2. Методики оцінювання ефективності ІТ- інвестицій та проблеми їх використання

На практиці для оцінки ефективності й доцільності капіталовкладень у модернізацію вже існуючої або впровадження нової ІС широко використовують наступні показники:

- чистий дисконтований дохід; - індекс дохідності; - внутрішня норма дохідності; - термін окупності інвестицій. Слід зазначити, що всі перелічені показники є суто

фінансовими і передбачають, що й економічний результат від ІС, і витрати на її впровадження можна підрахувати кількісно в грошовій фо р мі. Але на пр актиці це не так вже й пр осто . Якщо витр ати на впровадження ІС можна підрахувати по кошторисним документам, то економічний ефект дуже важко виміряти, адже ІС не здатна прямо впливати на фінансово-економічні показники, вона лише може вчасно надавати необхідну інформацію і, тим самим, забезпечувати високу якість управлінських рішень, тобто основу економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності. А як відомо управлінські процеси мало формалізовані і майже не піддаються кількісному виміру.

На сьогоднішній день для визначення ефективності ІТ-інвестицій пропонується ряд методик, які можна згрупувати наступним чином:

Традиційні фінансові методики (Return оn Investment, Total Cost of Ownership, Economic Value Added);

Імовірнісні методи (Real Options Valuation, Applied Information Economics, Economic value sourced);

Інструменти якісного аналізу (Balanced Scorecard, Portfolio management, Customer index).

Розглянемо деякі наведені методики докладніше. Сукупна вартість володіння - Total Cost of Ownership (TCO)

Концепція сукупної вартості володіння ІТ (ТСО) була висунута Hartner Group наприкінці 80-х років і нині вже розроблена для більшості інформаційних технологій, систем і платформ, у тому числі для систем інформаційної безпеки об'єктів. Природно, що для певного класу систем існує своя специфіка визначення ТСО. ТСО є ключовим кількісним показником інформаційних технологій та

122

інформаційних систем (ІС) у компанії, тому що дозволяє оцінювати сукупні витрати на ІТ, аналізувати їх і відповідно управляти ІТ-витратами (ІТ-бюджетом) для досягнення найкращої віддачі від ІТ.

Оцінка економічної додаткової вартості - Economic Value Added (EVA)

EVA, «фірмовий» термін міжнародної консалтингової компанії Stern Stewart & Co., виник понад 100 років тому в рамках економічної теорії, що стверджує, що бухгалтерський прибуток дає неповне, а іноді й перекручене уявлення про фінансовий стан компанії.

Поняття EVA використовується для доказу того, що капітал, виділений для реалізації будь-якого проекту чи корпоративної стратегії, у тому числі ІТ, надається не безкоштовно, і що ці витрати повинні бути враховані в аналізі витрат на конкретні інвестиції. Економічний аргумент полягає в тому, що якщо компанія не одержує віддачі, що перевищує вартість капіталу, то це лише погіршує стан акціонерів, а не поліпшує його.

Зрозуміти методику розрахунку показника EVA допоможе приклад.

Розглядається приклад з оцінкою інвестицій у ІТ. Припустимо, що інвестиції в розмірі 100 тис.дол. принесуть прибуток у 20 тис.дол. Повернення від інвестицій дорівнює 20%. Однак насправді прибуток виявиться меншим, оскільки тут не враховується вартість капіталу. Припустимо, що вартість капіталу для компанії складає 12%. Тобто 12 тис.дол. варто відняти з «прибутку» у 20 тис.долл. У такому випадку EVA дорівнює 8 тис.дол.

Тепер, не змінюючи інших даних у тому ж самому прикладі, припустимо, що прибуток дорівнює 10 тис.дол., тобто повернення від інвестицій дорівнює 10%. Оскільки вартість капіталу — 12%, то тут EVA складе -2 тис.дол.: 10 тис. - 12 тис. Цей проект скорочує рівень доходів акціонерів.

На основі вищезазначеного можна виділити переваги та недоліки фінансових методів. Перевагами цієї групи методів є їх база, класична теорія визначення економічної ефективності інвестицій. Дані методи використовують загальноприйняті у фінансовій сфері критерії (чиста поточна вартість, внутрішня норма прибутку, тощо), що дозволяє ІТ-керівникам знаходити спільну

123

мову з фінансовими директорами. Головний недолік – в обмеженості застосування таких методів: вони оперують поняттями припливу та відпливу грошових ресурсів, які вимагають конкретики та точності. Визначити відплив грошових ресурсів (витрати на ІТ-проект) можна по сумам, вказаним в договорах з інтеграторами та постачальниками. Проблеми виникають при спробі визначення припливу грошових ресурсів.

Імовірнісні методи Економічна вигода ресурсів - Economic value sourced (EVS) ІТ можуть принести компанії користь тільки чотирма

основними способами: збільшити доходи, підвищити продуктивність, скоротити час випуску продуктів і знизити ризик. Розширюючи використання таким інструментальних засобів для оцінки ІТ, як EVA, внутрішня норма прибутку (IRR) і повернення від інвестицій (ROI), методологія EVS йде на крок далі, намагаючись визначити параметри часу і ризику і додати їх у рівняння. В основі EVS лежить метод управління ризиками.

Превагою імовірнісних методів є можливість оцінки імовірності появи ризику і появи нових можливостей (наприклад, підвищення конкурентноздатності продукції, зниження ризиків своєчасного завершення проекту) за допомогою статистичних та математичних моделей. Тут також виникають складності, зокрема, при оцінці впливу ІТ на конкурентноздатність виробу. По-перше, такі складові якості продукції, як працездатність, залежать на тільки від якості проектних рішень, прийнятих в ході виконання проектування та підготовки виробництва виробу, але і від параметрів виробничої системи – її здатності досить точно відтворювати параметри проекту виробу. По-друге, ІТ-проекти розвитку сфери планування та підготовки виробництва на більшості підприємств взаємопов’язані з інноваційними проектами у виробничій сфері, отож, відокремлений розрахунок ефективності таких проектів стає безглуздим; необхідна системність.

Повноцінному використанню фінансових та імовірнісних методів заважає неможливість в сучасних економічних умовах точно спрогнозувати зміни техніко-економічних показників роботи підприємства (об’єм та тривалість випуску розроблюваної продукції).

124

Інструменти якісного аналізу Система збалансованих показників ефективності -

Balanced Scorecard У середині 90-х років Роберт Каплан і Дик Нортон розробили

концепцію так званої відомості збалансованих показників (Balanced Scorecard - BSC), призначеної для аналізу ефективності роботи організації на тривалих часових проміжках. Автори ідеї BSC вважають, що відстеження динаміки високорівневих параметрів у сполученні з оцінкою фінансової ефективності дозволить більш точно прогнозувати довгостроковий успіх підприємства.

Слід зазначити, що метод BSC найчастіше використовується для оцінки ефективності діяльності інформаційного відділу, і дуже рідко його використовують для оцінки ІТ-проектів чи ІС. Але це не зменшує значення цієї методики з погляду комплексної оцінки ефективності ІТ.

Припускається, що на «приладовій дошці BSC» знаходиться шість індикаторів, що характеризують окремі параметри відомості збалансованих показників. За допомогою показань цих приладів визначаються ефективність використання ІТ і якість обслуговування.

Індикатор 1. Провідна роль ІТ-служби Індикатор показує здатність директора інформаційної служби

і сформованої ним управлінської команди розробляти потрібну стратегію і політику, правильно розподіляти ресурси і здійснювати грамотне планування, виходячи з інтересів організації.

Індикатор 2. Управління проектами і бюджетом Постачання нових чи удосконалених бізнесів-додатків і

послуг, як правило, здійснюється в рамках проекту. Фінансування проектів розробляється на підставі заздалегідь визначеного бюджету інформаційної служби.

Індикатор 3. Управління операціями Даний індикатор визначає ефективність операційних

процесів, процедур і керуючих елементів з погляду їхньої відповідності потребам бізнесу, а також ефективність управління вартістю в повсякденній діяльності.

Індикатор 4. Задоволення потреб клієнтів Даний індикатор часто видає суб'єктивну оцінку, але при

цьому він не менш важливий, чим інші. Інформаційна служба являє

125

собою «бізнес усередині бізнесу», і задоволення потреб клієнтів, а також тенденції рішення цього питання грають у її діяльності дуже істотну роль. Тут оцінюються час реакції інформаційної служби на запити, що надходять, професіоналізм співробітників, ефективність взаємодії, а також залучення клієнтів до участі в розробці проектів і організації виконання різних операцій.

Індикатор 5. Управління персоналом Довгостроковий успіх будь-якої організації (чи служби)

неможливий, якщо її керівники не в змозі залучити й утримати кваліфікованих фахівців, а також створити умови для їхнього подальшого професійного росту. Даний індикатор є відображенням умов і продуктивності праці, службового росту і рівня професійної мотивації тих людей, що покликані підтримувати роботу і забезпечити ключову роль інформаційної служби.

Індикатор 6. Управління активами Останній індикатор показує, чи мають керівники

інформаційної служби доступ до управління активами. Природно, мова в даному випадку йде про розподіл бюджету. Крім цього важлива роль приділяється складанню довгострокових фінансових прогнозів (а також їхньої точності).

Гарна програма BSC повинна бути тісно інтегрована з іншими методами визначення критеріїв ефективності управління підрозділом. Крім виконання інших функцій вона дозволяє оцінити значимість тих параметрів, що от уже протягом багатьох років використовуються при оцінці ефективності.

Ефективна відомість збалансованих показників створюється на рівні керівництва і заповнюється всіма підрозділами підприємства. При цьому всі ресурси направляються на забезпечення добре продуманої єдиної системи зв'язку. Крім того, необхідно стимулювати співробітників усіх рівнів на проведення стратегічних змін.

Управління портфелем активів - Portfolio management (РМ) Управління портфелем активів передбачає, що компанії

керують ІТ так само, як вони б керували акціонерним інвестиційним фондом з огляду на обсяг, розмір, термін, прибутковість і ризик кожної інвестиції.

Перевагою якісних (евристичних) методів є реалізована в них спроба доповнити кількісні розрахунки якісними оцінками. Вони

126

можуть допомогти оцінити всі явні та неявні фактори ефективності ІТ-проектів та ув’язати їх із загальною стратегією підприємства. Дана група методів дозволяє спеціалістам самостійно вибирати найбільш важливі для них характеристики ІТ (залежно від специфіки продукції та діяльності підприємства), встановлювати між ними співвідношення, наприклад, за допомогою коефіцієнтів значущості.

Вагомим аргументом на користь застосування якісних методів є те, що рішення про початок комплексних ІТ-проектів на крупних промислових підприємствах в більшій мірі є політичним і підкоряється стратегічним планам розвитку (наприклад, розробка нового продуктового ряду), ніж цілі швидкого отримання фінансової вигоди.

Основний недолік таких мето дів полягає в то му, що для їх ефективного застосування підприємству необхідно самостійно розробити власну детальну систему показників і впровадити її в усіх підрозділах по всьому ланцюжку створення доданої вартості. Іншою слабкою стороною є фактор впливу суб’єктивної думки на вибір системи показників. Тому до спеціалістів, зайнятих розробкою системи показників висуваються особливі вимоги: вони повинні володіти великим досвідом роботи в сфері ІТ і високим рівнем знань в області інноваційного менеджменту.

Таблиця 8.1. Порівняльна характеристика методів оцінювання економічної

ефективності ІС

Груп

и ме

тоді

в

Методики Переваги Недоліки

Фін

ансо

ві

Return оn Investment (ROI) Total Cost of Ownership (TCO) Economic Value Added (EVA)

Базою є класична тео-рія визначення економ-мічної ефективності інвестицій. Використо-вуються загальноприй-няті у фінансовій сфері критерії (чиста поточна вартість, внутрішня норма прибутку)

Обмеженість застосування. Оперують поняттями припливу та відпливу грошових ресурсів, які вимагають конкретики та точності.

127

Імов

ірні

сні

Real Options Valuation (ROV) Applied Information Economics (AIE) Economic value sourced (EVS)

Можливість оцінки імовірності появи ризику і появи нових можливостей за допо-могою статистичних та математичних моделей.

Необхідність систем-ності. Необхідність статистичних спостережень та великого обсягу статистичних даних. Можливість випуску з поля зору інших проектних ризиків.

Які

сні

Balanced Scorecard (BSC) Portfolio management (PM) Customer index

Доповнення кількісних розрахунків якісними оцінками. Можливість оцінки явних і неявних фак-торів та пов’язання їх з загальною стратегією.

Необхідність розробки власної детальної системи показників і впровадження її в усіх підрозділах. Суттєвий суб’єктив-ний фактор при розробці системи показників.

Контрольні запитання

1. За якими напрямками оцінюють ефективність ІС? 2. В чому різниця між ефектом і ефективністю? 3. Якими методами досягають ефективність ІС? 4. За рахунок чого досягають якість обслуговування клієнтів? 5. В чому полягає функціональна ефективність?

Тема 9 Безпека інформаційних систем

9.1 Інформаційна політика Те, що інформація має цінність, люди усвідомили давно.

Інформацію продукують, зберігають, транспортують, купують, продають, а отже, фальшують і крадуть. Саме тому інформацію потрібно захищати.

На нинішній час захист інформації - достатньо розвинута галузь науки і техніки, що пропонує на ринку широкий спектр

128

різноманітних засобів для захисту даних. Проте жоден з них окремо взятий не в змозі гарантувати адекватну безпеку інформаційної системи. Надійний захист можливий лише за умови проведення комплексу взаємодоповняльних заходів. Можна виділити три основні складові такого комплексу:

• нормативно-правові засоби; • адміністративні заходи; • спеціальне обладнання та програмне забезпечення. Слід завважити, що безпеку інформаційних систем не можна

купити, її треба постійно підтримувати: контролювати, модернізувати та оновлювати. Займатися цими питаннями в першу чергу повинні керівники підприємств, відділи інформаційної безпеки, ІТ-менеджери або принаймні системні адміністратори.

Незважаючи на те, що політика безпеки повинна розроблятись індивідуально для кожної конкретної інформаційної системи, існує ряд рекомендацій, які можна вважати загальними і керуватися ними, організуючи захист будь-яких інформаційних систем. Ці рекомендації опубліковані в документі RFC 2196 „Site Security Handbook " (Інструкція з безпеки Систем), що є складовою частиною документів RFC (Request for Comment), які визначають стандарти і процедури для Internet.

RFC 2196 дає таке визначення політики безпеки: Політика безпеки - це формальний виклад правил, яких повинні дотримуватися особи, що одержують доступ до корпоративних технологій та інформації.

Відповідно до RFC 2196 можна виділити такі чотири етапи побудови політики безпеки:

• реєстрація всіх ресурсів, які повинні бути захищені; • аналіз та створення списків можливих загроз для кожного

ресурсу; • оцінка ймовірності появи кожної загрози; • прийняття рішень, які дозволять економічно ефективно

захистити інформаційну систему. Далі розглянемо кожен з цих етапів. Перелік об'єктів, що можуть підлягати захисту включає: • апаратне забезпечення: сервери різних служб,

маршрутизатори, комутатори концентратори, канали зв'язку, термінали, робочі станції, персональні комп'ютери, принтери,

129

дисководи, CD/CD-RW приводи; • програмне забезпечення: прикладне програмне забезпечення,

різні системні утиліти, „дірки" в операційних системах і комунікаційному програмному забезпеченні, лістінги коду програм, що використовуються;

• дані: збережені в реальному режимі, резервні копії і архіви, системні записи і аудит („логи"), бази даних, паролі та записи обліку користувачів (user accounts);

• персонал: користувачі, системні адміністратори, техніки; • документація: інструкції до різного обладнання, журнали

системних адміністраторів, контракти, угоди, технічні завдання; • витратні матеріали: папір, друковані бланки, магнітні та

оптичні носії інформації. Другим кроком при розробці політики безпеки є визначення

переліку потенційних загроз, від яких треба захищати об'єкти. Нижче наводиться список класичних загроз:

♦ несанкціонований доступ до ресурсів і/або інформації; ♦ ненавмисне розкриття інформації (наприклад, випадкове

ознайомлення з паролем); ♦ відмова в обслуговуванні користувачів інформаційної

системи тими чи іншими видами сервісу - мережевими, WWW, e-mail та іншими;

♦ різні види атак, що дозволяють проникнути в мережу або перехопити управління мережею;

♦ комп’ютерні віруси, і тому числі - мережеві хробаки, що модифікують і знищують інформацію або блокують роботу обчислювальних систем;

♦ логічні бомби - набори команд, що записуються в програму і спрацьовують за певних умов, наприклад, через визначений інтервал часу;

♦ „троянські коні" - програми, що виконують певні дії без відома власника зараженої системи, наприклад, відсилають через Інтернет із зараженого комп'ютера різну інформацію, включаючи паролі зареєстрованих користувачів;

♦ засоби пригальмовування обміну даними в мережах; ♦ природні катаклізми. Крім того, потрібно пам'ятати, що методи та засоби вторгнень в

інформаційні системи постійно розвиваються. В результаті можна

130

стверджувати, що стовідсотковий захист від усіх типів загроз забезпечити неможливо.

Далі потрібно оцінити ймовірність появи кожної загрози та можливі втрати (збитки) за її появи. В результаті такого аналізу всі можливі загрози можна класифікувати як незначні, небезпечні та критичні для цієї інформаційної системи.

Сама собою система безпеки інформаційної системи не приносить прибутку, проте її відсутність може бути причиною великих збитків. Прикладами можливих збитків є:

• втрата конфіденційності (несанкціонований доступ); • втрата даних (спотворення або знищення файлів); • відмова в обслуговуванні користувачів системою; • втрата репутації. Останнє може призвести до відмови користувачів бути

клієнтами цієї інформаційної системи. Найважче оцінити фінансові збитки від то го , що якась кількість клієнтів після зло му по кинуть компанію, а потенційні клієнти не оберуть її. В результаті компанії рідко повідомляють про вторгнення в їхні інформаційні системи та крадіжки даних.

На останньому етапі здійснюється вибір загроз, від яких буде реалізовуватись захист, обсягів та черговості робіт. Визначаючи загрози, для яких буде створюватись захист, необхідно брати до уваги і затрати на його реалізацію. Серед них, наприклад, матеріальні затрати на купівлю обладнання та програмного забезпечення, затрати на шифрування Й дешифрування. Витрати на захист від кожної загрози мають бути адекватні можливим наслідкам цієї загрози з врахуванням ймовірності їх появи.

Вартість засобів захисту від певного виду загроз не повинна перевищувати втрат, до яких може спричинити ця загроза, в тому числі і втрат на відновлення інформаційної системи.

Тільки реалізуючи повною мірою необхідний внесок у захист на кожному перерахованому вище етапі, можна впевнено почувати себе при роботі з інформаційними ресурсами.

9.2. Сервіси безпеки та механізми її порушень

Сервіс безпеки - це сукупність механізмів, процедур та інших заходів управління для зменшення ризиків, пов'язаних з загрозою втрати або розкриття даних. Одні сервіси забезпечують захист від

131

загроз, інші - виявляють слабкі місця в системі безпеки. Основними сервісами безпеки є: • сервіс автентифікації; • сервіс конфіденційності; • сервіс цілісності; • сервіс дотримання зобов'язань. Першим етапом на шляху захисту ресурсів інформаційної

системи є організація перевірки, чи є користувач, який входить в систему, тим, за кого він себе видає. Сама процедура перевірки носить назву автентифікації користувача. Як правило, процедура автентифікації складається з двох кроків: ідентифікації та верифікації.

Під ідентифікацією розуміють процедуру представлення користувача системі. Звичайно це відбувається шляхом уведення імені, під яким користувач зареєстрований в цій системі.

Другий крок автентифікації - верифікація. Верифікація - це процедура яку система виконує для того, щоб переконатися, що користувач, який входить в систему, є саме тим, чиє ім'я він ввів при ідентифікації. Для цього користувачу пропонується ввести пароль (password), який буде порівняний з паролем в записі обліку цього користувача .

Використання для автентифікації клієнта двох елементів утруднює нелегальне проникнення в систему, оскільки для успішної атаки необхідно подолати два незалежні бар'єри.

Якщо користувач успішно пройшов ідентифікацію (вказав ім'я, що є зареєстроване в системі) та верифікацію (ввів пароль, що відповідає цьому імені), автентифікація закінчена. Кожному користувачу, який пройшов Процедуру автентифікації, надаються певні права доступу до ресурсів Системи.

Серед альтернативних методів автентифікації варто відзначити біометричні. У наш час вони стають поширеними не лише у надсекретних організаціях, а й системах масового користування.

Біометрія - це наука, що займається вимірюванням характеристик людського організму. Такі фізичні характеристики, як відбитки пальців, рисунок сітківки та райдужної оболонки ока, голос та інші, можуть бути використані як засоби для автентифікації.

У процесі реєстрації нового користувача певна фізична

132

характеристика зчитується і записується в базу даних для наступного використання. Ця записана характеристика називається шаблоном. При виконанні автентифікації відповідна характеристика особи зчитується, перетворюється в цифровий код і порівнюється з шаблоном. Оскільки біометричні вимірювання майже завжди мають варіації, то підчас порівняння вимагається попадання в певну зону значень, а не повний збіг з шаблоном.

Існують такі методи розпізнавання особи за біометричними характеристикам :

• розпізнавання за відбитками пальців; • оптичне розпізнавання сітківки та райдужної оболонки ока; • розпізнавання за голосом; • розпізнавання підпису; • розпізнавання за рисами обличчя; • розпізнавання за динамікою введення тексту. Конфіденційність означає, що доступ до інформації може бути

наданий тільки тим суб'єктам, що мають на це право. Якщо необхідно, для забезпечення конфіденційності використовується шифрування даних.

Сервіс цілісності даних забезпечує захист від навмисної або випадкової зміни даних. Захисту потребує, наприклад, інформація, що зберігається в базі даних або передається по каналах зв'язку. Електронний характер цих даних має ряд особливих властивостей, що ускладнюють їх захист.

Електронний документ - це послідовність двійкових бітів, тому складно встановити, чи ця послідовність є оригіналом чи його спотвореною копією. Зміна бітів в пам'яті комп'ютера або в потоці, що передається в каналі зв'язку, не лишає фізичних слідів. Для захисту електронних документів можуть використовуватися криптографічні контрольні суми. Сервіс цілісності даних дозволяє виявити факт зміни, часткового вилучення ці доповнення даних.

Сервіс дотримання зобов'язань гарантує, що учасники інформаційного обміну не зможуть заперечити факт своєї участі в ньому. Тобто, наприклад, відправник не зможе відмовитися від факту передачі даних, адресат - від факту їх прийому. Цей сервіс може бути реалізований за рахунок використання цифрового підпису.

Залежно від профілю інформаційної системи на першому місці

133

можуть бути різні вимоги: • забезпечення конфіденційності інформації; • забезпечення цілісності даних, наприклад, неможливості

внесення змін в платіжні доручення; • забезпечення безвідмовної роботи системи, наприклад, надання

певних послуг. Рисунок 1 ілюструє нормальний потік інформації та механізми

порушень його безпеки. Виділяють такі чотири механізми порушень безпеки даних. • Роз'єднання. Ресурс системи знищується або стає

недоступним для використання (рис. 9.1б). При цьому порушується доступність даних.

• Перехоплення. До ресурсу відкривається несанкціонований доступ (рис. 9.1в). В цьому випадку порушується конфіденційність даних.

• Модифікація. До ресурсу не тільки відкривається несанкціонований доступ, зловмисник може також змінити ресурс (рис. 9.1г). В такому випадку порушується цілісність даних. Адресат може сприйняти модифікований зловмисником файл як оригінал.

• Фальсифікація. Зловмисником в систему вноситься підставний об'єкт (рис. 9.1д). В цій ситуації порушується автентичність.

9.3. Шифрування даних Унеможливити читання даних сторонніми особами дозволяють

процедури шифрування. Шифрування (ciphering, encryption) - це перетворення даних у

форму, що не дає можливості безпосереднього сприйняття зашифрованої інформації. Шифрування здійснюється з використанням криптографічного ключа (key), з використанням ключа здійснюється і зворотна процедура дешифрування (deciphering, decryption), за допомогою якої відбувається приведення зашифрованої інформації до первинного варіанта.

Криптографія - це наука засекречування інформації, тобто перетворення її в форму, яка недоступна для прочитання без наявності ключа. Наука, що займається розробкою методик і алгоритмів читання зашифрованих текстів без знання ключа, називається криптоаналізом. Спроба криптоаналітика порушити

134

конфіденційність обміну інформацією називається криптографічною атакою. Відповідно результатом успішного проведення криптографічної атаки є злом шифру.

Рис 9.1 Механізми порушень безпеки даних Якщо атака базується на прямому переборі ключів то час,

необхідний для успішного подолання шифру, пропорційний довжині ключа. Сьогодні найбільш популярною довжиною ключа є 128 біт. Для зламу 128 бітного ключа методом прямого перебору потрібно 100 млрд. у.о та 1013 років. Однак обчислювальна техніка прогресує дуже швидкими темпами. Крім того шифри які не піддаються зламу спеціалізованими криптографічними системами можна отримати іншими, організаційними шляхами.

Прикладом застосування криптографії є банківські послуги і

джерело адресат

а) нормальний потік

джерело адресат

б) роз'єднання

джерело адресат

в) перехоплення

зловмисник

джерело адресат

г) модифікація

зловмисник

джерело адресат

д) фальсифікація

зловмисник

135

платежі в діалоговому режимі. Електронний бізнес може існувати тільки за умови конфіденційності інформації, одним з найкращих методів забезпечення якої є криптографія.

9.4 Симетрична криптографія

Якщо відправник і одержувач користуються одним і тим же ключем, тобто для шифрування в дешифрування використовується один ключ, то така методика шифрування називається симетричною криптографією. Симетричне шифрування зручне для обміну інформацією в intranet, в інформаційних системах, у яких відправник і одержувач не є віддалені один від одного і мають можливість конфіденційно домовитись про ключ шифрування. Ключі також треба зберігати в безпеці. Захищене зберігання ключів і забезпечення їх доступності для використання - це окрема задача, для розв'язання якої використовується спеціальна методика, що називається управління ключами. Особливість полягає в тому, що шифрування використовується для великих файлів (наприклад, мегабайт даних), а ключ має невелику довжину, наприклад, 16 байт.

Для зберігання ключів існують і апаратні засоби. Це мініатюрні пристрої, серед яких найбільш поширені пластикові смарт-картки, що приєднуються до USB-портів комп'ютерів. Перевагою застосування пристроїв для зберігання ключів є те, що зловмисник не має можливості атакувати їх 24 години на добу, а лише кілька секунд при підключенні пристрою до комп'ютера. Пристрої для зберігання ключів можуть використовуватися і для зберігання паролів. Найпопулярніша зі сучасних схем шифрування базується на алгоритмі DES (Data Encryption Standard), що був державним стандартом США у 1977-2000 роках та фактичним світовим стандартом шифрування комерційних даних. Однак зростання обчислювальних потужностей призвело до можливості розкриття шифру DES шляхом простого перебору ключів. Недостатню надійність 56-розрядного ключа DES було практично доведено в 1997 р. Офіційним наступником DES став алгоритм Rijndael, що був затверджений державним стандартом США у 2001 p. Це симетричний алгоритм з вищо ю, ніж у DES, надійністю та продуктивністю шифрування.

136

9.5 Асиметрична криптографія Асиметрична криптографія передбачає використання для

шифрування, і дешифрування двох різних ключів (рис.9.2).

Рис 9.2 Асиметрична криптографія: шифрування відкритим

ключем. Для шифрування використовується загальний ключ, інша

назва відкритий, цей ключ не є таємним. Загальний ключ повинен бути відомий всім, хто хоче відправити зашифроване повідомлення. Дешифрування може бути здійснене тільки з використанням таємного ключа . Загальний (відкритий) і таємний (закритий) ключі зв'язані між собою математичною функцією

Якщо володар таємного ключа зберігає свій ключ в таємниці, зашифрований за допомогою відкритого ключа текст залишається в безпеці.

Загальний ключ може бути відісланий через Internet для використання при шифруванні, оскільки його перехоплення не становить загрози - він не дає можливості розшифрувати інформацію.

Прикладами асиметричної системи шифрування є алгоритм RSA та його популярна реалізація PGP (Pretty Good Privacy - дуже висока таємність).

137

Сучасні системи захисту інформації часто поєднують симетричну та асиметричну схеми шифрування. Наприклад асиметричні алгоритми використовують для розповсюдження ключів, а симетричні - для безпосереднього шифрування даних . Останнє зумовлено, в першу чергу, тим, що симетричні алгоритми мають значно вищу швидкодію, ніж асиметричні.

9.6 Цифровий підпис

Алгоритми асиметричного шифрування можуть використову-ватись для створення цифрових підписів. Ідея використання цифрового підпису базується на двох фундаментальних положеннях:

• таємний ключ захищений і доступ до нього має тільки власник; • єдиний спосіб створити цифровий підпис - це використати

секретний ключ. В режимі шифрування даних (рис. 9.2) відкритий ключ

використовується для шифрування, а закритий - для дешифрування. В режимі створення цифрового підпису - навпаки: на етапі шифрування використовують таємний ключ, а на етапі дешифрування - відкритий (рис. 9.3).

Оскільки відкритий ключ є вільно доступним, то будь-хто зможе прочитати інформацію, зашифровану таємним ключем. Це не дає можливості засекречувати дані, проте дозволяє засвідчити цілісність змісту повідомлення, шифрований текст розшифровують за допомогою відкритого ключа. Якщо відкритий ключ розшифрував дані, то вони були зашифровані зв'язаним з ним таємним ключем. Якщо при дешифруванні відкритим ключем повідомлення не розшифровується, то повідомлення не було шифроване зв'язаним з ним таємним ключем або було спотворене після шифрування.

Такий прийом дозволяє здійснювати надійну автентифікацію повідомлень, звідси випливає, що все, що ви зашифрували за допомогою вашого таємного ключа, є вашим цифровим підписом.

138

Рис. 9.3. Схема використання асиметричної криптографії для

цифрового підпису

Цифровий підпис є унікальним для повідомлення. Кожна комбінація повідомлення і таємного ключа буде видавати різні підписи. Криптологи стверджують, що досі не зафіксовано жодної вдалої атаки на цифровий підпис, побудований за допомогою алгоритму RSA.

Оскільки асиметричні алгоритми працюють повільно, то часто з мотивів продуктивності підписують не все повідомлення, а дані, які це повідомлення представляють. Дані, які представляють повідомлення, формують за певними правилами і називають дайджестом повідомлення.

Цифровий підпис - це конкретна реалізація криптографічної системи з відкритим ключем. Існує ще поняття електронного підпису. Електронний підпис - це будь-який знак або процедура, реалізовані електронними засобами та призначені для зв'язання запису з зобов'язаннями або завірення справжності запису. Прикладами електронного підпису може бути вихідний сигнал складного біометричного пристрою, який працює на розпізнаванні відбитків пальців, а може бути просто ім'я, введене наприкінці

139

повідомлення, що буде відправлене електронною поштою. Для того, щоб бути переконаним, що відкритий ключ є

власністю суб'єкта, який про це декларує, можна скористатись цифровим сертифікатом.

9.7 Цифровий сертифікат

Цифровий сертифікат зв'язує ім'я з відкритим ключем. Він створюється для того, щоб можна було виявити несанкціоновану заміну імені або відкритого ключа. Перегляд цифрового сертифікату повинен дати можливість виявити факт підміни.

Найнадійніший спосіб розповсюдження відкритих ключів - послуги сертифікаційних центрів - сховищ цифрових сертифікатів.

Сертифікаційні центри несуть відповідальність за: - перевірку особистості користувача; - надання цифрових сертифікатів; -перевірку їх справжності. Сертифікаційний центр приймає відкритий ключ разом з

доказами особистості (якими - залежить від класу сертифіката). Після цього респонденти користувача можуть звертатися до сертифікаційного центру за підтвердженням відкритого ключа користувача.

Відомі сертифікаційні центри (VeriSign, Cyber trust і Nortel) видають цифрові сертифікати, що містять ім'я власника, назву сертифікаційного центру, відкритий ключ для шифрування кореспонденції, термін дії сертифіката (як правило, від шести місяців до року), клас та ідентифікаційний номер цифрового сертифіката.

Виданий цифровий сертифікат може належати до одного з чотирьо х класів, які вказують на ступінь верифікації власника. Сертифікат першого класу отримати найлегше, оскільки тут вимагається мінімальна перевірка біографічних даних (лише імена й адреси електронної пошти). Під час видачі сертифіката другого класу сертифікаційний центр перевіряє посвідчення особистості, номер картки соціального страхування і дату народження. Користувачі, які бажають отримати сертифікат третього класу, повинні бути готові до того, що, крім інформації, необхідної для отримання сертифіката другого класу, сертифікаційний центр пе-ревірить їх кредитоздатність, використовуючи спеціальні установи.

140

Сертифікат четвертого класу містить ще й інформацію про посаду власника в його установі, але відповідні верифікаційні вимоги тут ще не вироблені остаточно. Чим вищий клас сертифіката, тим вищий ступінь верифікації.

Сертифікаційні центри несуть відповідальність і за ведення й публікацію списку недійсних сертифікатів.

Існують комерційні сертифікаційні центри (VeriSign, Cybertrust і Nortel) і державні (Поштова служба США). Компанія може стати сертифікаційним центром і після цього видавати сертифікати своїм службовцям або іншим компаніям .

9.8 Захист апаратних пристроїв

Комп'ютер може вийти з ладу не тільки внаслідок збою операційної системи, дій користувача чи зловмисника, ай в р езультаті збою апаратно го пр истр ою. В зв'язку з цим не мо жна ігнорувати такі істини: будь-який механічний або електронний пристрій рано чи

пізно відмовить, в тому числі жорсткий диск і материнська плата; електрична енергія, що використовується для живлення

більшості комп'ютерних систем, може бути непередбачено вимкнена, спотворена шумами, викидами.

Для захисту від збоїв апаратури необхідно вживати наступних заходів:

⇒ забезпечення безперебійного живлення; ⇒ резервування апаратного забезпечення; ⇒ резервування даних.

Джерела безперебійного живлення Висока складність і мініатюрні розміри електронних пристроїв

роблять їх дуже чутливими до якості електричного живлення. В той же час якість сучасної енергетичної системи не розрахована на відповідність вимогам до живлення комп'ютерних систем.

Розрізняють чотири типи проблем, властивих енергетичним системам: вимикання живлення; „зашумлення" електричної напруги; викиди напруги; падіння напруги.

Найбільш ефективним захистом при використанні неякісних систем живлення є джерела безперебійного живлення UPS (Uninterruptible Power Supply). Резервування апаратного забезпечення.

141

Комп'ютерні системи деяких організацій повинні функціонувати неперервно. В таких випадках необхідно використовувати обладнання, що передбачає надлишковість на апаратному рівні. Надлишково можуть бути встановлені джерела живлень, вентилятори, мережеві адаптери, центральні процесори, жорсткі диски та інші компоненти. Для забезпечення неперервної роботи використовуються інтерфейси з можливістю заміни компонент без зупинки системи. Резервування даних

Резервування даних - це процедура створення копії даних на випадок виходу з ладу основного носія. Розрізняють: безпосереднє (online) резервування; майже безпосереднє (nearline) резервування; відкладене (offline) резервування. Відкладене резервування є найбільш поширеним, оскільки легко

реалізується і має оптимальне співвідношення вартість/ефективність. Метод передбачає стиснення копій даних і характеризується низькою швидкодією.

9.9 Захист мереж від зовнішніх втручань

Для захисту від зовнішнього вторгнення сьогодні існує безліч систем, які є різного роду фільтрами, що допомагають виявити спроби несанкціонованого втручання на ранніх етапах і по можливості не допустити зловмисників у систему через зовнішні мережі. До таких засобів належать:

Маршрутизатори - пристрої керування трафіком мережі, розташовані між мережами другого порядку і керують вхідним та вихідним трафіком приєднаних до нього сегментів мережі;

брандмауери - засоби ізоляції приватних мереж від мереж загального користування, що використовують програмне забезпечення, яке відслідковує і припиняє зовнішні атаки на сайт за допомогою певного контролю типів запитів;

шлюзи додатків - засоби, за допомогою яких адміністратор мережі реалізує політику захисту, якою керуються маршрутизатори, що здійснюють пакетну фільтрацію;

системи відстеження вторгнень - системи, які виявляють навмисні атаки і ненавмисне неправильне використання системних ресурсів користувачами;

142

засоби оцінки захищеності (спеціальні сканери та ін.) -програми, які регулярно сканують мережу на предмет наявності проблем і тестують ефективність реалізованої політики безпеки.

9.10 Захист від комп'ютерних вірусів

Прикладом одного з найбільш поширених типів втручання в роботу мережі, яким не можна нехтувати, є комп'ютерний вірус. Добра безпека передбачає своєчасне виявлення вірусів і негайну реакцію на них. Вірус може бути внесений в систему фізично, наприклад, з дискети, або через мережу. Найчастіше вірусами заражаються виконавчі файли з розширеннями .EXE, .BAT, .COM і .SYS. Деякі віруси тільки займають місце і розповсюджуються, інші можуть завдати серйозної шкоди даним і апаратним пристроям.

Для боротьби з вірусами використовують антивірусні програми двох типів:

• детектори вірусів (антивірусні сканери); • антивірусні монітори. Детектори вірусів можна запускати регулярно або якщо виникла

підозра на вірус. Звичайно, такі програми мають бази даних з визначеннями вірусів (антивірусні бази). Ефективність захисту від вірусів залежить від регулярності запуску утіліти-детектора і поновлення антивірусних баз. Процедуру поновлення потрібно виконувати щоденно. З метою випередження вірусних епідемій розробники антивірусів пропонують декілька поновлень щодня.

Антивірусні монітори запускаються під час завантаження системи і залишаються активними в її пам'яті. Такі резидентні програми слідкують за всіма подіями в системі, вони перевіряють всі програми, що запускаються, на предмет наявності вірусів та при виявленні знищують їх.

9.11 Безпека і людський фактор

Інформаційна безпека часто залежить від так званого людського фактору, пов'язаного з тим, що інформаційні системи створюються, модернізуються і керуються людьми, і від їхньої чесності, професійних якостей і майстерності залежить довіра споживачів та загальний успіх усього підприємства. Результати безлічі досліджень показують, що найбільше занепокоєння в компаній викликає саме внутрішня загроза - навмисні чи ненавмисні дії власних

143

працівників. У проблемі захисту від внутрішніх загроз розрізняють два

аспекти: технічний і організаційний. Технічний аспект полягає в прагненні виключити будь-яку імовірність несанкціонованого доступу до інформації. Для цього застосовуються такі засоби:

• підтримка системи паролів та їх регулярна зміна; • надання мінімуму прав, необхідних для роботи в системі; • наявність стандартних процедур своєчасної зміни груп

доступу при кадрових змінах і негайному знищенні доступу після звільнення працівника.

Організаційний аспект полягає в розробці раціональної політики внутрішнього захисту, яка перетворює в рутинні операції такі способи захисту і запобігання зламування:

• введення загальної культури дотримання безпеки в компанії;

• створення системи делегування повноважень і колективної відповідальності;

• тестування програмного забезпечення на предмет не-санкціонованого втручання;

• відстеження спроб несанкціонованого втручання і їхнє ретельне розслідування;

• проведення періодичних тренінгів для персоналу з питань безпеки і кіберзлочинності, які містять інформацію про конкретні ознаки зламувань для максимального розширення кола працівників, які мають можливість виявити такі дії;

• введення чітких процедур відпрацьовування випадків ненавмисної зміни чи руйнування інформації.

Контрольні запитання

1. В чому полягає інформаційна політика? 2. З якою метою використовують цифровий підпис? 3. Як захищають апаратні пристрої? 4. Для чого використовують брандмауери? 5. Як захиститись від комп’ютерних вірусів? 6. Для чого застосовують резервування даних? 7. Які методи захисту від неправильних дій персоналу?

144

3. ПЛАНИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ Лабораторна робота № 1 Тема: Інформаційні системи побудови економічних прогнозів.

Мета: Ознайомлення з сучасними інформаційними системами економічного прогнозування та технологією розв’язування задач в них. Отримання практичних навичок розв’язування задач економічного прогнозування за допомогою інформаційної системи Forecast Expert.

Завдання: 1) Ознайомлення з інтерфейсом програми. 2) Встановлення та регулювання параметрів програми. 3) Поновлення даних. 4) Використання стандартних моделей. 5) Застосування Forecast Expert. 6) Побудова прогнозів. 7) Формування звітів. Лабораторна робота № 2. Тема: Інформаційні системи маркетингу.

Мета: Вивчення функціональних можливостей сучасних інформаційних систем маркетингу і технології розв'язування задач в них. Одержання практичних навичок розв'язування задач маркетингу в інформаційній системі „Marketing Expert”.

Завдання: 1) Ознайомлення з інтерфейсом програми. 2) По-будова карти ринку. 3) Введення операційних даних на об'єкти карти ринку. 4) Проведення аналізу прибутковості сегментів. 5) Аналіз конкурентноздатності сегментів. 6) Підготовка звіту. Лабораторна робота № 3. Тема: Інформаційні системи управління запасами і збутом.

Мета: Вивчення функціональних можливостей сучасних інформаційних систем управління запасами і збутом та технологіями розв'язування задач в них. Одержання практичних навичок управління запасами та збутом в ІС “Склад-Магазин”.

Завдання: Оформлення прихідної накладної. 2) Оформлення видаткової накладної. 3) Виписка рахунку. 4) Оформлення платіжного доручення. 5) Виведення на друк Prise-List. Лабораторна робота № 4. Тема: Інформаційні системи управління взаємовідносинами з клієнтами.

Мета: Вивчення функціональних можливостей сучасних інформаційних систем управління взаємовідносинами з клієнтами

145

та технологіями розв’язування задач в них. Одержання практичних навичок збору інформації та процесу комунікації з клієнтами в системі Sales Expert.

Завдання: 1) Ознайомлення з інтерфейсом програми. 2) Запо-внення відомості про нового клієнта. 3) Добавлення в історію відносин нового запису. 4) Планування декількох подій на різні дати. 5) Визначення джерела, з якого джерела клієнт дізнався про компанію, та сегмента діяльності компанії, 6) Заповнення примітки про компанію. 7) Внесення компанії в певну групу клієнтів. 8) Укладання нової угоди. 9) Аналіз угод (за куратором, за статусом, за причиною та типом укладання). 10) Аналіз звітів: за групою товарів, за прізвищем, за причиною укладання угоди. Лабораторна робота № 5 Тема: Інформаційні системи комплексного аналізу фінансового стану підприємства

Мета: Ознайомлення з функціональними можливостями інформаційних систем комплексного аналізу фінансового стану підприємства та технологією розв’язування задач в них. Одержання практичних навичок аналізу фінансового стану підприємства за допомогою інформаційної системи Audit Expert.

Завдання: 1) Ознайомлення з інтерфейсом програми. 2) Уведен-ня та перевірка коректності фінансової інформації. 3) Проведення експрес-аналізу фінансового стану. 4) Одержання балансу і звіту про прибутки і збитки. 5) Розрахунок фінансових показників. 6) Проведення горизонтального та вертикального аналізу. 7) Одержан-ня прогнозу фінансових показників. 8) Оцінка ризиків. 9) Налашту-вання графіків і діаграм для включення в звіт. Лабораторна робота № 6 Тема: Геоінформаційні системи.

Мета: Ознайомлення з функціональними можливостями сучасних геоінформаційних систем (ГІС) та технологією розв’язування задач в них. Одержання практичних навичок роботи з ГІС„ВИЗИКОМ-КИЕВ”.

Завдання : 1) Ознайомлення з інтерфейсом програми. 2) Відображення довільних фрагментів карти. 3) Визначення місцезнаходження на карті вулиць міста за назвою вулиці. 4) Визначення місцезнаходження на карті об'єкта по його поштовій адресі. 5) Одержання інформації про підприємства міста. 6) Пошук

146

підприємств розташованих у місті за різними критеріями. 7) Отримання інформації про маршрути руху трамваїв і тролейбусів, а також розташуванні станцій метрополітену. 8) Отримання інформації про основні визначні пам'ятки міста. 9) Створення додаткових інформаційних шарів на карті міста. 10) Вивід на друк необхідних фрагментів карти й характеристик підприємств. Лабораторна робота №7 Тема: Інформаційні системи кадрового обліку

Мета: Ознайомлення з сучасними інформаційними системами обліку кадрів та технологією розв’язування задач в них. Одержання практичних навичок обліку кадрів за допомогою інформаційної системи “PersonPro”. Завдання: 1) Ознайомлення з інтерфейсом програми. 2) Створення нового робочого місця у штатному розкладі підприємства. 3) Прийняття на створене робоче місце нового співробітника. 4) Введення анкетних даних. 5) Видання та проведення індивідуальних наказів: про відрядження; про надання відпустки; про переведення та ін. 6) Формування та друк статистичних звітів. Лабораторна робота № 8. Тема: Інформаційні системи управління проектами

Мета: Ознайомлення з сучасними інформаційними системами управління проектами та технологією розв’язування задач в них. Одержання практичних навичок календарного планування в інформаційній системі Spider Project.

Завдання : Необхідно розробити календарний план виконання робіт проекту. Оптимізувати календарний план з врахуванням обмеження на ресурси. Визначити загальну тривалість процесу його вартість та необхідні ресурси. Лабораторна робота №9 Тема: Інформаційні системи електронної комерції.

Мета: Ознайомлення з основними способами ведення Е-комерції. Одержання практичних навичок пошуку, купівлі та продажу товару в Internet .

Завдання: 1) Ознайомлення з основними формами Internet-торгівлі. 2)Internet-аукціони. 3) Інформаційні послуги. 4) Дистанційне навчання. 5) Системи платежів для електронної комерції. 6) Реклама і маркетинг у глобальній мережі. 7) Безпека і захист інформації в Internet. Рекомендована література: [22;23].

147

4.КОНТРОЛЬНА ТЕСТОВА ПРОГРАМА Контрольна тестова програма охоплює всі теми курсу.

Студенту необхідно знайти одну вірну відповідь на питання : 1. Створення інформаційної системи з врахуванням можливості її постійного поповнення передбачає принцип: а) розвитку; б) системності; в) декомпозиції; г) ефективності; д) сумісності. 2. Створення інформаційної системи з врахуванням економічного ефекту від її впровадження передбачає принцип: а) розвитку; б) системності; в) декомпозиції; г) ефективності; д) сумісності. 3. Застосування типових уніфікованих елементів при створенні інформаційної системи передбачає принцип: а) розвитку; б) системності; в) декомпозиції; г) стандартизації; д) сумісності. 4. Пошук постійного розширення можливостей при створенні інформаційної системи передбачає принцип: а) розвитку; б) системності; в) декомпозиції; г) стандартизації; д) нових задач. 5 Структуру ІС, елементами якої є підсистеми, функції або її частини, називають: а) інформаційною структурою; б) технічною структурою; в) функціональною структурою; г) організаційною структурою; д) документальною структурою. 6 Структуру ІС, елементами якої комплекс технічних засобів, називають: а) інформаційною структурою; б) технічною структурою; в) функціональною структурою; г) організаційною структурою; д) документальною структурою. 7 Структуру ІС, елементами якої є окремі виконавці, називають: а) інформаційною структурою; б) технічною структурою; в) функціональною структурою; г) організаційною структурою; д) документальною структурою. 8 Структуру ІС, елементами якої є форми подання і існування інформації, називають: а) інформаційною структурою; б) технічною структурою; в) функціональною структурою; г) організаційною структурою; д) документальною структурою.

148

9 До функцій інформаційної системи належать: а) технічна; б) обчислювальна; в) функціональна; г) стандартна; д) нестандартна. 10) Інформаційне забезпечення ІС це: а) сукупність мовних засобів; б) сукупність правових норм; в) форми документів, нормативна база, класифікатори; г) сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів; 11) Технічне забезпечення ІС це: а) сукупність мовних засобів; б) сукупність правових норм; в) форми документів, нормативна база, класифікатори; г) сукупність технічних засобів. 12) Лінгвістичне забезпечення ІС це: а) сукупність мовних засобів; б) сукупність правових норм; в) форми документів, нормативна база, класифікатори; г) сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів; 13) Правове забезпечення ІС це: а) сукупність мовних засобів; б) сукупність правових норм; в) форми документів, нормативна база, класифікатори; г) сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів; 14) Математичне забезпечення ІС це: а) сукупність мовних засобів; б) сукупність правових норм; в) форми документів, нормативна база, класифікатори; г) сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів; 15) Якої моделі життєвого циклу ІС не існує: а) Каскадна модель; б) Спіральна модель; в) Поетапна з проміжним контролем; г) Декомпозиції. 16) Перевагою спіральної моделі життєвого циклу ІС є: а) чіткий поділ даних і процесів; б) менша кількість етапів; в) накопичення та повторне використання програмних засобів. 17) Сучасними підходами до створення ІС є: а) структурно-орієнтовані; б) об'єктно-орієнтовані; в) процесно-орієнтовані; г) всі відповіді вірні; 18) Реінжиніринг бізнес-процесів за допомогою ІС дозволяє: а) здійснити аналіз бізнес-процесів; б) здійснити прогнозування бізнес-процесів; в) здійснити оптимізація бізнес-процесів; г) здійснити аналіз і оптимізацію бізнес-процесів; д) зменшити кількість управлінського персоналу.

149

19) CASE-технології використовують для : а) інструмент підтримки життєвого циклу ІС; б) перевірки якості ІС; в) інструмент впровадження ІС; г) покращення роботи ІС; д) автоматизації бізнес-процесів. 20) Репозитарій проекту ІС це: а) база даних проекту; б) місце де зберігають об'єктні коди; в) місце де зберігають машинні коди; г) місце для зберігання графічних файлів; д) місце для зберігання моделей. 21) Верифікація проекту ІС передбачає : а) автоматичну кодогенерацію; б) підтримку колективної роботи; в) генерацію документації; г) контроль проекту; д) інтеграцію всіх засобів 22) Системи обробки даних використовують в основному: а) операційні менеджери; б) керівники підприємств; в) керівники середньої ланки. 23) Експертні інформаційні системи використовують в основному: а) операційні менеджери; б) керівники підприємств; в) керівники середньої ланки. 24) Виконавчі інформаційні системи використовують в основному: а) операційні менеджери; б) керівники підприємств; в) керівники середньої ланки. 25) Інформаційні системи підтримки прийняття рішень використовують в основному: а) операційні менеджери; б) керівники підприємств; в) керівники середньої ланки. 26 СППР складається з: а) системи опрацювання інформації та системи генерації рішення; б) бази даних та інтерфейсу; в) бази інформації, інтерфейсу та генератора рішень; г) системи управління базою даних та інтерфейсу; д) немає вірної і повної відповіді. 27) Експертна інформаційна система має підсистему накопичення знань: а) так; б) ні; в) і так і ні. 28) Інформаційна система підтримки прийняття рішень має підсистему накопичення знань: а) так; б) ні; в) і так і ні.

150

29) Інформаційна система обробки даних має підсистему накопичення знань: а) так; б) ні; в) і так і ні. 30) Експертні системи призначені для: а) управління інформацією; б) управління даними; в) вирішення структурованих завдань; г) експертів. д) вирішення напівструктурованих і неструктурованих завдань; 31) Геоінформаційні системи використовують для: а) оперативного супроводження транспортних засобів; б) охорони лісів; в) землевпорядкування; г) пошуку корисних копалин; д) всі відповіді вірні.

32) Якого напряму електронної комерції не існує: а) бізнес для бізнесу (В2В); б) бізнес для споживача(В2С); с) споживач для бізнесу(С2В); д) бізнес для партнерів (В2Р).

33) ERP–система –це: а) система планування ресурсів підприємства; б) система правил прийому замовлень і відмов клієнтам; с) система управління взаємовідносин з клієнтами; д) набір інтегрованих додатків, які дозволяють створювати єдине середовище для автоматизації всіх основних бізнес-операцій. 34) CRM–система –це: а) система планування ресурсів підприємства; б) система правил прийому замовлень і відмов клієнтам; с) система управління взаємовідносин з клієнтами; д) набір інтегрованих додатків, які дозволяють створювати єдине середовище для автоматизації всіх основних бізнес-операцій. 35) Інтернет крамниця - це: а) крамниця представлена в Інтернет; б) локальна компютерна мережа крамниці; с) спеціалізований сайт, призначений для просування товарів на ринку, збільшення обсягів продажу фірми, залучення нових покупців; д) електронний ринок певного товару. 36) Інтернет-банкінг забезпечує управління рахунком в банку за допомогою : а) спеціальних моніторів; б) програми “Клієнт-банк” ; с) стандартного програмного забезпечення; д) спеціалізованого програмного забезпечення.

151

5. ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Підсумком самостійної роботи над вивченням дисципліни "Інформаційні системи в менеджменті" є складання письмового звіту за однією з рекомендованих тем.

Варіанти тем самостійної роботи

Варіанти Тема самостійної роботи

Рекомендо-вана

література

1. Електронні документи і документообіг у державному управлінні [19]

2. Національна архівна інформаційна система [19]

3. Основні принципи створення інформаційних систем у державному управлінні [19]

4. Інформаційні системи державного управління на макрорівні [19]

5. Концепція «електронного уряду» [19] [34]

6. Архітектура internet-порталів органів державного управління [19] [34]

7. Автоматизована інформаційно-аналітична система міністерства фінансів України [1] [34]

8. Організація інформаційного забезпечення органів міністерства фінансів України [1] 34]

9. Автоматизована система державного казначейства України [1] [34]

10. Інформаційно-аналітична система податкової служби України [1] [34]

11. Телекомунікаційна мережа ДПА України [1] [34]

12. Інформаційна система районної податкової інспекції [1]

13. Комп’ютерні технології обліку сплати податків фізичними особами [1]

14. Інформаційні системи аудиторської діяльності [12]

15. Інформаційна система національного банку України [1] [24]

16. Особливості організації інформаційного забезпечення НБУ [1] [24]

17. Правопорушення в сфері високих технологій [4] [8]

152

18. Інформаційно-обчислювальна система органів державної статистики [1] 34]

19. Інформаційні системи державних юридичних органів [28] 34]

20. Комп’ютеризована система інформаційно-аналітичного забезпечення законодавчої діяльності [28] 34]

21. Корпоративна інформаційна система органів прокуратури України [19]

22. Системи інформаційного забезпечення органів міністерства внутрішніх справ України [19]

23. Концепція функціонування інформаційних систем міністерства юстиції і в органах судової влади [19]

24. Автоматизація обробки інформації в страховій системі [9] [27]

25. Інформатизація фінансового ринку [9] [25] [27]

26. Інформаційна підтримка угод, пов’язаних з цінними паперами. [1] [25] [27]

27. Інформаційна модель депозитарію. [1] [25] [27]

28. Поняття та принципи функціонування платіжних систем. [2] [14][15]

29. Система електронних платежів (СЕП НБУ). [2 [14[24

30. Національна система масових електронних платежів (НСМЕП). [1] [19] [24]

31. Призначення та характеристика міжнародної електронної мережі міждержавних розрахунків SWIFT.

[1] [19] [21]

32. Характеристика інформаційних систем маркетингу [11] [17]

33. Технологічні засоби підтримки прийняття маркетингових рішень [11] [17]

34. Засоби графічного аналізу маркетингових даних [11] [17]

35. Автоматизація управління трудовими ресурсами на рівні підприємства [10] [16]

36. Інформаційне забезпечення ІС «Пенсійне обслуговування». [16]

37. Автоматизація управління трудовими ресурсами в службі зайнятості. [16

153

6. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

Індивідуальна робота за навчальним планом передбачена тільки для студентів заочної форми навчання. На виконання контрольної роботи відводиться 10 годин. Індивідуальна робота складається з трьох частин : - №1 - теоретичне питання; №2 - практичне завдання; - №3 - практичне завдання.

Індивідуальна робота представляється на рецензію (перевірку) у вигляді друкованого тексту на папері формату А-4. Орієнтовний обсяг індивідуальної роботи становить 8-10 сторінок. Вибір варіанту індивідуальної роботи потрібно здійснити згідно порядкового номеру студента в журналі групи. Примітка: студент виконує завдання №1 та практичне завдання №3 згідно варіанту, а завдання № 2 за вільним вибором.

Частина I Теоретичні питання

1. Роль і місце інформаційних систем (ІС) в управлінні економікою. 2. Визначення, покоління та класифікація ІС. 3. Характеристика складових ІС. 4. Поняття «автоматизована функція», компоненти, задачі оброблення даних. 5. Перспективні засоби і напрями розвитку ІС 6. Поняття і мета створення інформаційних систем менеджменту (ІСМ). 7. Підходи до проектування ІСМ. 8. Життєвий цикл ІС. 9. Стадії та етапи створення ІС. 10. Організація робіт зі створення та впровадження ІС. 11. Функціонально-орієнтований підхід до побудови ІСМ. 12. Класифікація інформаційних систем менеджменту 13. Етапи розвитку інформаційних систем менеджменту. 14. Системи планування матеріальних ресурсів МRР. 15. Системи планування ресурсів виробництва МRРII. 16. Системи планування ресурсів підприємства ЕRР. 17. Системи управління взаємовідносинами з клієнтами СRМ. 18. Типи інформаційних технологій.

154

19. Режими оброблення інформації. Технології робочого стола. 20. Гіпертекстова та мультимедійна технології. 21. Технологія "кліент-сервер". Сутність розподілених технологій оброблення даних. 22. Управлінські рішення та способи їх підтримки. 23. Сутність і компоненти СППР. 24. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень. Сфери використання та архітектура СППР. 25. Види та складові експертних систем, їх розвиток. 26. Використання технологій штучного інтелекту в ІС. 27. Основні сфери застосування систем штучного інтелекту. 28. Програмні засоби автоматизованого обліку персоналу. 29. Види економічної інформації. 30. Структура і властивості економічної інформації.

Частина II Описати основні функціональні можливості та навести

приклади інформаційних систем: 1. побудови економічних прогнозів; 2. маркетингу; 3. управління запасами і збутом; 4. управління взаємовідносинами з клієнтами; 5. комплексного аналізу фінансового стану підприємства; 6. геоінформаційних; 7. кадрового обліку; 8. управління проектами; 9. електронної комерції; 10. автоматизації документообігу.

Частина III Практичні завдання. Використовуючи ІС: А) управління запасами і збутом -

1. Оформити прихідну накладну; 2. Оформити видаткову накладну; 3. Виписати рахунок; 4. Оформити платіжне доручення; 5. Вивести на друк Prise-List.

Б) управління взаємовідносинами з клієнтами - 6. Заповнити відомості про нового клієнта; 7. В історії відносин додати новий запис; 8. Запланувати декілька подій на різні дати;

155

9. Укласти нову угоду; 10. Зробити аналіз угод (за куратором, за статусом, за причиною та типом укладання); 11. Проаналізувати звіт за групою товарів, за прізвищем, за причиною укладання угоди;

В) аналізу фінансового стану підприємства - 12. Провести експрес-аналіз фінансового стану. 13. Одержати аналітичні баланс і звіт про прибутки і збитки. 14. Розрахувати фінансові показники та проаналізувати фінансовий стан. 15. Провести горизонтальний та вертикальний аналіз. 16. Одержати експертні висновки за результатами аналізу. 17. Одержати прогноз фінансових показників.

Г) Використовуючи геоінформаційні системи - 18. Відобразити довільний фрагмент карти міста Київ. 19. Відобразити місцезнаходження на карті вулиць міста за назвою вулиці. 20. Визначити місцезнаходження на карті об'єкта по його поштовій адресі.

Д) Використовуючи інформаційні системи обліку кадрів - 21 Прийняти на робоче місце нового співробітника. 22. Ввести анкетні дані про нового співробітника. 23. Видати та провести індивідуальні накази 24. Сформувати та вивести на друк статистичні звіти. 25. Здійснити аналіз кадрів.

Е) Використовуючи Internet технології - 26 Здійснити замовлення товарів на аукціоні. 27 Здійснити замовлення товарів в Е-крамниці. 28 Замовити інформаційні послуги.

Ж) Використовуючи інформаційні системи побудови економічних прогнозів -

29 Проаналізувати дані і побудувати прогноз ціни акцій на фондовій біржі.

30 Проаналізувати дані і побудувати прогноз біржової ціни певного виду продукції.

156

7. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ Денна форма навчання

Для визначення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу використовуються наступні методи оцінювання знань:

- поточне тестування у вигляді двох контрольних модульних завдань;

- оцінювання самостійної роботи студентів. Заочна форма навчання

Для визначення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу використовуються наступні методи оцінювання знань:

- поточне тестування у вигляді одного контрольного модульного завдання;

- оцінювання самостійної роботи студентів. При оцінюванні знань для всіх форм навчання використовується

100-бальна шкала оцінювання. Розподіл балів, що присвоюються студентам Розподіл балів, що присвоюються студентам

Модуль 1: поточне тестування та СРС - 100 Сума ЗМ 1 - 40 балів ЗМ 2 60 балів

100 Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9 10 10 10 10 14 14 12 10 10

Примітка: ЗМ – змістовий модуль.

Шкала оцінювання в КМСОНП і ECTS

Сума балів за всі форми навчальної діяльності

Оцінка в ECTS Результат оцінювання в КМСОНП

90 - 100 A

зараховано 82 – 89 B 74 – 81 C 64 – 73 D 60 – 63 E 37 – 59 FX не зараховано 0 - 36 F

157

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Автоматизована інформаційна технологія - цілісна техно-

логічна система, що забезпечує цілеспрямовані створення, пере-давання, збереження і відображення інформаційного продукту з найменшими витратами і відповідно до закономірностей того со-ціального середовища, де ця технологія впроваджена.

Автоматизована система (в інформаційних технологіях) - система, що реалізує інформаційну технологію виконання встанов-лених функцій за допомогою персоналу та комплексу засобів авто-матизації.

Автоматизоване робоче місце - програмно-технічний ком-плекс автоматизованої системи, призначений для автоматизації певного виду діяльності (АРМ технолога, АРМ бухгалтера, АРМ конструктора та ін.).

Аналіз вимог - дослідження вимог користувача для специфі-кації системи.

Аутсорсинг - оренда програмного забезпечення. Автентифікація - процес, під час якого перевіряється не тільки

особистість відправника, а й відсутність змін у його повідомленні; певний засіб захисту, який визначає дійсність користувача і законність його роботи.

Авторизаційні центри - установи, які правомочні проводити авторизацію користувачів.

Авторизація - процес, за якого вимога на проведення трансакції схвалюється або відхиляється платіжною системою.

Асиметричне шифрування (шифрування з відкритим ключем) - схема шифрування, заснована на концепції ключової пари: дані, зашифровані будь-яким з ключів пари, можуть бути розшифровані тільки іншим ключем з цієї пари.

База даних - 1) об'єктивна форма представлення й організації сукупності даних (статей, розрахунків і т. ін.), систематизованих так, щоб ці дані могли бути знайдені та оброблені за допомогою ЕОМ; 2) сукупність взаємозалежних даних, що характеризуються можливістю використання їх для багатьох додатків, можливістю одержання і модифікації необхідної інформації, мінімальною надмірністю інформації, а також загальним керованим способом пошуку.

База знань - центральна частина експертної системи, в якій

158

зберігаються факти і правила для виведення нових фактів. Бізнес-процес - логічні серії взаємозалежних дій, у яких ви-

користовуються ресурси підприємства для створення або здобуття у видимому або передбаченому майбутньому корисного для замовника виходу (продукту, послуги).

Бізнес-реінжиніринг - фундаментальне переосмислювання і радикальна реконструкція бізнес-процесів з метою поліпшення рівня критеріїв продуктивності (вартість, якість, послуги, швидкість тощо).

Брандмауер - пристрій для обмеження доступу в мережу ком-панії. Єдиний пункт контролю безпеки в мережі, що може проти-стояти атакам на окремі протоколи, додатки і забезпечити їх надій-ний захист.

Банер - рекламний модуль (носій) на сайті, як правило, у вигляді анімованого файлу.

Браузер (browser) - програма перегляду WWW-сторінок й інших Internet-ресурсів.

Глобалізація-універсальний процес, який охоплює всю земну кулю і складається з нових інтелектуально-інформаційних техноло-гій, що активно діють на світовому ринку по зміцненню зв'язків грошового капіталу з інноваціями.

Дані - інформація, подана у формалізованому вигляді, при-датному для пересування, інтерпретації або оброблення за участю людини чи автоматичними засобами.

Довжина ключа - кількість біт у ключі, яка визначає число можливих комбінацій.

Електронна комерція (Е-комерція) - різновид бізнес-активності, в якій взаємодія суб'єктів бізнесу з купівлі-продажу товарів і послуг (як матеріальних, так й інформаційних) здійснюється з допомогою глобальної комп'ютерної мережі Internet або будь-якої іншої інформаційної мережі.

Електронний гаманець - програмне забезпечення, яке дає змо-гу власнику картки проводити трансакції в режимі on-line, керувати отриманням платежів і зберігати цифрові сертифікати.

Електронний підпис - код (послідовність одного або декількох символів), який є електронним еквівалентом письмового підпису.

Електронні гроші (електронна готівка) - система оплати товарів і послуг шляхом передавання числових даних від одного

159

комп'ютера до іншого. Евристична процедура - процедура, яка не піддається фор-

мальному опису, не може бути описана алгоритмом і за певних об-ставин не забезпечує прийняття проектного рішення.

Експертна система - прикладна система штучного інтелекту, що включає базу знань і механізм виведення та дає змогу за пра-вилами і наданими користувачем фактами розпізнати ситуацію, встановити діагноз або дати рекомендацію для вибору дій.

Ергономічне забезпечення - сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов для високоефектив-ної діяльності людини в автоматизованих інформаційних системах.

Ефективність-загальна властивість системи, що характеризує рівень (ступінь) її пристосованості до виконання поставлених завдань.

Життєвий цикл системи - період її існування від початку роз-роблення до завершення використання.

Захист інформації - сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи інформаційної системи та осіб, які користуються інформацією.

Інформаційне суспільство - постіндустріальне суспільство, яке характеризується розвитком ринку інформації як чинника виробництва, створенням глобального інформаційного простору, формуванням в економіці технологічних укладів на основі телекомунікаційних технологій.

Інженер знань - особа, яка проектує або створює експертну систему, спеціаліст з інформатики, який має досвід використання методів штучного інтелекту.

Інтерактивний режим - режим діалогу людини й ЕОМ, при якому на запит користувача комп'ютера негайно надходить відповідь із системи.

Інтерфейс користувача - частина програми, що відповідає за діалог із користувачем і може мати форму природно мовної сис-теми (для інтелектуальних баз даних та експертних систем).

Інформаційна база автоматизованої системи - сукупність упорядкованої інформації, що використовується при функціонуван-ні автоматизованої системи.

Інформаційна процедура - сукупність однорідних операцій,

160

пов'язаних із впливом на інформацію. Інформаційна система - система, що організує пам'ять і ма-

ніпулювання інформацією про проблемну сферу. Інформаційна технологія - методи оброблення та організацій-

но-управлінські концепції її формування і споживання інформації, а також сукупність усіх видів інформаційної техніки; єдність процедур щодо збирання, накопичення, зберігання, оброблення та передавання даних із застосуванням певного комплексу технічних засобів.

Інформаційне забезпечення - сукупність єдиної системи кла-сифікації та кодування інформації, уніфікованих систем докумен-тації, а також масивів інформації, що використовуються в автома-тизованій інформаційній системі.

Інформація - 1) повідомлення про що-не будь в усній формі; 2) знання про предмети, факти, поняття тощо проблемної сфери, якими обмінюються користувачі системи оброблення даних.

Клієнт-сервер (client-server) - технологія роботи програмних застосувань у мережі, за якої обчислювальні задачі розподіляються між програмою-сервером і програмою-клієнтом.

Криптографія - методи захисту даних з використанням шифрування.

Лінгвістичне забезпечення - сукупність мовних засобів, при-значених для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць під час спілкування управлінського персо-налу з засобами обчислювальної техніки.

Математичне забезпечення - сукупність економіко-матема-тичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації в автоматизованій інформаційній системі.

Мережа - кілька комп'ютерів, з'єднаних разом для спільного використання інформаційних ресурсів і для обміну інформацією.

Методи проектування ІС - різні способи їх створення, що під-тримуються відповідними засобами проектування.

Механізм логічного виведення - частина експертної системи, яка виконує операції виведення за правилами і складається із правил функціонування та методів виведення.

Мультимедіа - комп'ютерна технологія, що дає змогу гнучко керувати потоками різнорідної інформації (текстами, графічними зображеннями, музикою, відеозображеннями).

161

Об'єктно-орієнтоване проектування - методологія проекту-вання, що поєднує процес об'єктної декомпозиції зі способами по-дання як логічної та фізичної, так і динамічної моделей системи, яка проектується.

Організаційне забезпечення - сукупність документів, що ре-гламентують діяльність персоналу в автоматизованій інформаційній системі, взаємодію з технічними засобами і між собою у процесі розв'язання задач управління.

Правове забезпечення - сукупність правових норм, що рег-ламентують юридичний статусі правові відносини функціонування автоматизованої інформаційної системи.

Програмне забезпечення - сукупність програм, що реалізують мету і завдання автоматизованої інформаційної системи і за-безпечують функціонування комплексу її технічних засобів.

Протокол - набір правил, що обмовляють усе, що зв'язано з роботою мережі.

Програмне забезпечення «клієнт-банк» - спеціальне програмне забезпечення на комп'ютері клієнта для здійснення РС-банкінгу.

Робоча станція - підключений до мережі персональний ком-п'ютер користувача, якому доступні її ресурси.

Сервер мережі - комп'ютер, підключений до мережі, що надає певні послуги користувачам.

Система підтримання прийняття рішень - інтерактивна прикладна система, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у погано структурованих та неструктурованих ситуаціях у різних сферах людської діяльності.

Симетричне шифрування (шифрування з таємним ключем) - схема шифрування, за якою відправник і одержувач володіють тим самим ключем, з допомогою якого обидва можуть зашифровувати і розшифровувати інформацію.

Смарт-картка - картка з інтегральною схемою і мікропроцесором, здатним виконувати розрахунки; зберігає електронні гроші.

Спам - масове розсилання реклами; небажане рекламне по-відомлення, мережеве «сміття», яке розсилається електронною поштою в особисті поштові скриньки або телеконференції.

162

Трафік - повний інформаційний потік в мережі. Хост (host), вузол - комп'ютер в Internet, який призначений для

забезпечення входу і роботи в мережі кінцевих користувачів, а також для розташування і збереження інформації.

Цифровий сертифікат - електронний ідентифікатор, який підтверджує справжність користувача, містить інформацію про нього, слугує електронним підтвердженням відкритих ключів.

Шифр (код) - сукупність правил для шифрування. Шифрування - метод перетворення первісних даних у

закодовану форму. Шифрування з відкритим ключем - система шифрування для

реалізації електронного підпису в електронних платіжних системах. Тезаурус - звід знаків, термінів, кодів, що використовуються в

процесі обміну інформацією. Технічне забезпечення - комплекс технічних засобів, що за-

безпечують роботу автоматизованої інформаційної системи. Технологічне забезпечення - сукупність організаційних, ме-

тодичних і технологічних документів, що регламентують процес об-роблення інформації в автоматизованій інформаційній системі.

Фрейм - особливі пізнавальні структури, що дають цілісне уявлення про явища та їх типи. Містять у собі ім'я фрейму, ім'я слота, значення слота і процедуру.

Чат - бесіда чи дружня розмова. В Інтернеті - технологія, що забезпечує спілкування в реальному часі.

Шлюз - програма, призначена для з'єднання двох мереж, що використовують різні протоколи, завдяки чому з'являється можли-вість обміну даними між ними.

В2А (бізнес - адміністрація, business-to-administration) - різ-новид електронної комерції, який визначається залежно від суб'єктів бізнес-взаємодії (компаній і адміністративних установ).

В2В (бізнес - бізнес, business-to-business) - різновид електрон-ної комерції, який визначається залежно від суб'єктів бізнес-взаємодії (компаній з компаніями).

В2С (бізнес - споживач, business-to-consumer) - різновид електронної комерції, який визначається залежно від суб'єктів бізнес-взаємодії (компаній і споживачів продукції і послуг).

CyberCash - поширена система цифрової готівки.

163

DES (Data Encryption Standard) - шифр з 56-бітовим ключем, оперує блоками даних по 64 байт.

ERP (Enterprise Resource Planning) - система планування ресурсів підприємства; програмне забезпечення нового покоління для планування ресурсів підприємства.

ESPRIT - програма Європейської спільноти, спрямована на прискорення і розширення досліджень з використання інформаційних технологій (IT).

FAQ (Frequently Asked Question) - збірники запитань, які найчастіше ставлять користувачі мережі Internet, і відповіді на них.

Internet-банкінг - можливість здійснювати всі стандартні операції, до яких може вдаватися клієнт в офісі банку (за винятком операцій з готівкою) через Internet.

Intranet - внутрішня локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) установи, яка створена і функціонує на основі Internet-технологій.

Mondex - система, заснована на використанні смарт-карток; на-лежить відомому світовому емітенту MasterCard. Ця технологія перетворює гроші в різновид готівки, гроші, виплачені у Mondex, на відміну від усіх інших смарт-систем, не авторизуються.

NetCash - поширена система цифрової готівки. On-line (он-лайн) - «живе» сполучення комп'ютера користувача

з віддаленим комп'ютером, сеанс у режимі реального часу. РС-банкінг - послуга, за якої з допомогою комп'ютера із спеціа-

льним програмним забезпеченням і модему клієнт під'єднується до спеціальної банківської системи типу «клієнт-банк» для управління своїм рахунком.

SET- протокол, прийнятий міжнародними платіжними система-ми як стандарт для захисту трансакцій електронної комерції; грунтується на використанні цифрового підпису з сертифікатом і забезпечує високий рівень їх безпеки.

Uanet - український сегмент Internet. UNIX (Юникс) - найпоширеніша операційна система, що

встановлюється на вузлах Internet. Має поширені безкоштовні версії Linux, FreeBSDTa ін.

WAP-банкінг - різновид електронного банкінгу шляхом стільникового зв'язку.

164

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Антонюк В. А., Курков М. С. Інформаційні системи і технології

у фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2005. - 140 с.

2. Батюк А.Є. та ін. Інформаційні системи в менеджменті: Навчальний посібник. - Львів: НУ "Львівська політехніка" "Інтелект-Захід" 2004. - 520 с.

3. Береза А.М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посібник. –К.: КНЕУ, 1998.

4. Глівенко С.В., Лапін Є.В., Павленко О.О. та ін. Інформаційні системи в менеджменті - Суми: ВДТ "Університетська книга", 2003. - 352 с.

5. Гордієнко І. В. Інформаційні системи і технології в менеджменті: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 259 с.

6. Грабауров В.А. Информационные технологии для менеджеров.- М.: Финансы и статистика, 2001.

7. Гужва В. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 400 c.

8. Гушко С.В., Шайкан А.В. Управлінські інформаційні системи. Навчальний посібник. - Львів: "Магнолія Плюс", 2006. - 320 с.

9. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Посібник.- К.: Професіонал, 2006. -432 с.

10. Зелинский С.Э. Автоматизация учета персонала: Практическое пособие. - Киев: ЦУЛ, 2003. 678 с.

11. Информационныe технологии в маркетинге: Учебник для вузов/ под ред. Проф. Г.А. Титоренко.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

12. Іванюта П.В. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2007 -180 с.

13. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник. /За ред. В.С. Пономаренка. – К.: ВЦ. “Академія”, 2002.

14. Макарова М.В Електронна комерція . Навчальний посібник. Київ ВЦ Академія 2002. -272 с.

15. Меджибовська Н.С. Електронна комерція: Навчальний посібник. : - Київ ЦНЛ 2004. - 384 с.

16. Писаревська Т. А. Інформаційні системи і технології в управлінні трудовими ресурсами: Навч. посібник. — 2-ге вид.,

165

перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. — 279 с. 17. Пінчук Н. С., Галузинський Г. П., Орленко Н. С. Інформаційні

системи і технології в маркетингу: Навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. — 352 с.

18. Проектування інформаційних систем: Посібник. /За ред. В.С. Пономаренка. – К.: ВЦ. “Академія”, 2002.

19. Сендзюк М. А. Інформаційні системи в державному управлінні: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. — 330 с.

20. Ситник В. Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 420 с.

21. Эймор, Дэниел . Электронный бизнес: эволюция и/или революция.: Пер. с англ. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2001. –725 с.

Навчально-методична

22. Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з дисципліни „Інформаційні системи в менеджменті” студентами спеціальності 6.050.201 “Менеджмент організацій” денної та заочної форма навчання”. Розділ І 102-68 / Василів В.Б., Борисов А.Є. – Рівне: УДУВГП, 2005 -167 с

23. Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з дисципліни „Інформаційні системи в менеджменті” студентами спеціальності 6.050.201 “Менеджмент організацій” денної та заочної форма навчання”. Розділ ІІ 102-69 / Василів В.Б., Борисов А.Є. – Рівне: УДУВГП, 2005 -167 с

Основні Інтернет-ресурси

24. http://www.bank.gov.ua - Національний банк України. 25. http://www.ukrse.kiev.ua - Українська фондова біржа. 26. http://pfts.com - Українська фондова торговельна система ПФТС. 27. http://www.ufs.kiev.ua - Український Фінансовий сервер. 28. http//www.Liga.kiev.ua - Бізнес портал компанії "Ліга". 29. http://www.galaktica.ru- система управління "Галактика”. 30. http://www.e-commerce.com.ua 31. http://www.ebay.com 32. http://www. Molotok.ru 33. http://www. Webmoney.ru 34. http://www. rada.gov.ua

166

ЗМІСТ 1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ІНФОРМАЦІЙНІ

СИСТЕМИ В МЕНЕДЖМЕНТІ" .......................................................... 6

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ

МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ .................................................... 9

3. ПЛАНИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ ........................................... 144

4.КОНТРОЛЬНА ТЕСТОВА ПРОГРАМА ...................................... 147

5. ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ...................................... 151

6. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА......................................................... 153

7. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ .............................................. 156

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК .................................................... 157

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ................................................. 164

Навчальне видання

Василів Володимир Богданович

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення

Друкується в авторській редакції

Підписано до друку р. формат 60×84 1⁄16 Папір друкарський №1. Гарнітура Times. Друк різографічний.

Ум.-друк.арк. . Обл.-вид.арк. Тираж 100 прим. Зам. №

Редакційно-видавничий центр Національного університету

Водного господарства та природокористування 33028, Рівне, вул. Соборна, 11