3

Кам’янець-Подільський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр

КОРЕКЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ

АДАПТАЦІЇ ТА ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В СОЦІУМ

Опис досвіду вчителя трудового навчання

вчителя-методиста спеціаліста вищої категорії, сурдопедагога, відмінника

народної освіти Мельник А.М.

Кам’янець-Подільський багатопрофільний

навчально-реабілітаційний центр

м. Кам’янець-Подільський

4

Вступ

В Законі України ”Про загальну середню освіту”, ”Державній національній

програмі „Освіта” накреслено перспективи подальшого розвитку всієї системи

освіти в Україні.

Передбачено також вдосконалення освіти дітей з вадами психофізичного

розвитку в системі закладів суспільного виховання для забезпечення їх

повноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальної

психофізичної та соціально-трудової реабілітації, підготовки до інтеграції у

суспільство.

Завдання , які стоять на сучасному етапі перед загальноосвітніми школами,

актуальні і для спеціальних навчальних закладів для дітей з особливими освітніми

потребами.

Розбудова української спеціальної школи, потреба суспільства у

кваліфікованих кадрах, необхідність забезпечення особам з психофізичними

вадами конкурентноздатності при працевлаштуванні в ринкових умовах

обумовлюють потребу докорінного поліпшення трудового виховання, навчання і

професійної орієнтації школярів.

Таким чином, перед практикою все гостріше постає завдання допомогти

учням, які закінчують БНРЦ, орієнтуватись в оточуючій їх соціальній дійсності,

сприяти визначенню ними своїх життєвих планів у відповідності до перспектив

суспільного розвитку і на основі максимального використання індивідуальних

можливостей кожного учня.

Мета підготовки учнів до ефективної інтеграції у суспільство – сформувати

у юнаків і дівчат уміння та навички для роботи в народному господарстві,

готовність трудитися; підготувати їх до свідомого вибору професії відповідно до

своїх здібностей, особистих інтересів, уподобань і можливостей та з урахуванням

суспільних потреб; підготувати таких дітей до практичної діяльності, успішної

інтеграції у суспільство та ефективної адаптації дітей з особливими освітніми

потребами чуючого середовища; сформувати психологічну готовність до

конкуренції на сучасному ринку праці.

5

Отже, саме БНРЦ повинен забезпечити максимально ефективну підготовку

учнів до інтеграції у суспільство.

Успіх у вирішенні цього завдання залежить в значній мірі від правильної

ефективної організації всієї системи навчально-виховного процесу, розвитку всії

основних форм трудової діяльності, систематичного залучення до трудового

виховання та профорієнтаційної роботи всіх педагогічних ланок та охоплення

даною роботою учнів всіх ступенів навчання.

Виявлення та узгодження навчальних інтересів учнів з їх професійними,

розвиток і закріплення в них зацікавленості до предмету і праці в даній області,

активізація їх пізнавальної діяльності розглядається як одна з дійових форм

професійно-трудового виховання.

Виняткова роль у підготовці дітей з особливими освітніми потребами до

самостійного життя належить трудовому навчанню, де учні оволодівають

спеціальними знаннями, уміннями і навичками, знайомляться з професіями,

пов’язаними з обробкою тканини, розвивають свої здібності і професійні інтереси.

На уроках праці не тільки здобувають уявлення про певну професію, але й

глибоко вивчають всі її сторони: умови праці, зміст і перспективу її розвитку,

технологію виготовлення різних виробів. Власне, весь зміст цього предмету

зорієнтований на підготовку учнів до праці.

Специфічною метою трудового навчання та виховання учнів з особливими

освітніми потребами є корекція їхнього розвитку. Корекційний розвиток, як

спеціально організований спрямований процес, здійснюється у процесі навчання.

Корекційно-розвивальна робота у спеціально освітньому закладі для дітей з

особливими потребами спрямовується на коригування та розвиток передусім

їхньої розумової сфери. Так, предметом корекції є пізнавальна сфера (відчуття,

сприймання, уявлення, пам'ять, мислення, мовлення, увага); емоційно-вольова

сфера і щонайперше, вищі форми організації психічних процесів (логічні,

довільні, опосередковані мовленням, регульовані свідомістю), важливі для

прийняття та опрацювання інформації, пов’язаної з засвоєнням знань, умінь,

навичок, виконанням і засвоєнням учбової та практичної діяльності, для

становлення особистісних якостей, особистості в цілому.

6

Мета досвіду. Узагальнити і систематизувати процес навчання, який

моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований

на відкриття учнями нових знань і способів дій і в тісній єдності з пояснювально-

ілюстративним навчанням забезпечує необхідний розвиваючий ефект дітей з

особливими потребами.

Внаслідок цього досягти логічного мислення, виробити вміння комбінувати

раніше відомі способи розв’язання проблем з новими оригінальними, формування

важливих якостей особистості: ініціативності, критичності, вихованню

пізнавального ставлення до дійсності, розвитку творчих здібностей школярів, цим

самим готуючи учнів до складного дорослого життя.

7

Розділ І. Розвиток та корекція професійно-важливих якостей учнів з

особливими освітніми потребами

Досвідченим майстром-наставником, справжнім педагогом

зарекомендувала себе вчитель трудового навчання, вчитель-методист Мельник

А.М. Своїм головним завданням вона вважає підготовку учнів до трудового

життя, праці, практичної діяльності. А це потребує: по-перше, необхідних для

сучасного виробництва знань і навичок, умінь; по-друге, бажання найкраще

працювати.

Необхідністю самостійно розмірковувати, порівнювати, співставляти,

аналізувати факти та явища виробничої діяльності людини, робити висновки.

Вчитель Мельник А.М. на уроках формує уміння, навички, низку особистісних

якостей учнів на основі опанування змісту освіти та внаслідок корекційного

впливу, які в майбутньому дозволять успішно адаптуватись в соціум.

Позитивне ставлення до праці Мельник А.М. підсилює формуванням

інтересу до виконання завдань. Виховання інтересу відбувається через

вироблення свідомого ставлення до праці, коли дитина розуміє мету своєї

діяльності її значущість для себе та для оточуючих; почуття обов’язку та

відповідальності. На цьому тлі вчитель виховує емоційно-пізнавальне ставлення.

Це виявляється у суті інтересу і водночас інтенсифікує формування позитивного

досвіду в різних видах діяльності.

У процесі навчання можна було помітити, що і на початку трудової

діяльності, і протягом подальшої роботи виникали конфліктні ситуації, зумовлені

роздратованістю дитини, яка неспроможна виконати певну роботу.

Щоб у подальшому уникати конфліктних ситуацій негативного ставлення

до трудової діяльності, педагог продумує і впроваджує такі прийоми та заходи,

що спонукали дитину до подолання труднощів, використовуючи своєчасну

допомогу вчителя.

Протягом тривалого часу значну увагу Мельник А.М. приділяє шляхам

подолання тих труднощів, з якими кожна дитина з особливими освітніми

8

проблемами стикається на практиці. Зокрема, навчає вербалізувати ті намагання, з

якими діти хотіли звернутися до педагога, - правильно добирати слова, які б

виражали ті труднощі, які по суті слід подолати, щоб виконати певну трудову

операцію.

Тривалі спостереження підтвердили те, що досягнення вище зазначених

вимог були можливими лише у процесі створення вчителем позитивної емоційної

атмосфери і це було запорукою формування позитивного досвіду. Адже

продуктивне сприймання залежить від психічного стану дитини на момент

сприймання, її настрою, від того, в якій обстановці пропонувала Мельник А.М. те

чи інше завдання та що дитина сподівалася знайти, пізнати. Адекватність підходів

до виконання завдання значною мірою залежало від рівня та міцності

сформованих образів, пам’яті та уяви.

Щоб образи пам’яті та уяви у наших вихованців ”оживали”, діти

напередодні під керівництвом вчителя Мельник А.М. ґрунтовно ознайомлюються

з виробом, який у майбутньому їм потрібно буде виготовити (індивідуально,

колективно). Позитивним емоційним підґрунтям стає обізнаність дітей у чіткій

поетапній реалізації трудових операцій для досягнення поставленої мети.

Динамізму продуктивності виконання завдання сприяють наочні засоби

(таблиці, малюнки, технологічні картки), які педагог використовує на уроці, на

різних його етапах.

Для усвідомлення трудових дій (за обставин, коли дитина знає, що робити)

вчитель підводить лексичну базу – назви деталей, дій, виробів, трудових

інструментів. Під час роботи сурдопедагог Мельник А.М. намагається поступово

привчати учнів до впізнання та використання специфічної лексики. З часом діти

привчаються до застосування назв виготовлених виробів і трудових процесів, які

виконуються на певному етапі, з додержанням у процесі діалогу граматичних

норм.

Постійно перед вчителем праці Мельник А.М. стоїть завдання, як здійснити

навчання і виховання, щоб кожний зміг максимально використати свої здібності і

розвинути творчі можливості. Здобуття знань завжди включає певні труднощі.

9

Тому до подолання їх вчитель готує дітей поступово – від зацікавленості через

потребу до творчості з наростанням інтелектуальних утруднень.

Отже, щоб дитина творчо мислила, її потрібно цього навчити – це основне

кредо вчителя-методиста.

Важливою ланкою такого навчання є створення педагогом відповідних

умов, за яких у дітей з особливими освітніми потребами виникає потреба в

пізнанні, бажання подолати утруднення заради нового, невідомого. Такі умови

виникають, коли учневі треба виконати якесь навчальне завдання, але знань

недостатньо, і щоб досягти мети, він свою діяльність спрямовує на пошук нових

знань чи способів дій.

Вчитель Мельник А.М. створює такі передумови системи трудового

навчання, при якій можна поєднати навчання дітей з особливими потребами з

їхнім розумовим розвитком.

Зазначені вище умови вчитель досягає тоді, якщо в навчанні використовує

проблемність, тобто якщо пояснювально-ілюстративне навчання оптимально

поєднує з проблемним.

На уроках з швейної справи вчитель використовує широкі можливості для

проблемності.

Це зумовлюється тим, що:

- вміння і навички з швейної справи мають велике значення для

самообслуговування (догляд за одягом, виготовлення простих

швейних виробів тощо);

- виготовлення швейних виробів вимагає творчого підходу, оскільки

воно пов’язане з задоволенням потреб людини у найнеобхіднішому –

одязі.

В трудовому навчанні вчитель Мельник А.М використовує різні форми

проблемних завдань. Це запитання, задачі, практичні завдання, які займають

відповідне місце. Запитання, звичайно, найбільш універсальний і гнучкий тип

навчально-пізнавальних завдань, які використовуються вчителем на уроці. Вони

виступають стимулом продуктивної пізнавальної діяльності учнів і в основному

10

спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків у процесах і явищах,

на формування висновків.

Але проблемне навчання організовується не тільки у формі бесіди з

використанням проблемних запитань. В кожному конкретному випадку вчитель

творчо підходить до змісту матеріалу, можливостей учнів і правильно визначає,

які знання необхідно дати учням пояснювально-ілюстративним методом, які –

постановкою проблемних запитань, а які, можливо, й розв’язанням проблемної

задачі.

Так, наприклад, у 8-му класі учениці з готових виробів знімали розміри,

підраховували, скільки тканини піде на виготовлення виробу (плаття). Коли

дійшли до зіставлення потрібного та наявного матеріалу, виникла проблема: як

розташувати викрійки, щоб вистачило матеріалу. Так виникла проблемна задача,

яку допоміг вирішати вчитель, запропонувавши інші лекала плаття, або

використати досвід зміни елементів конструкції, використавши на складні деталі

розроблені технологічні картки.

Така різноманітність допоміжних засобів не звужує пізнавальні можливості

учнів і не обмежує їхню трудову зайнятість, навпаки, має корекційне значення –

учні вчаться раціонально грамотно організувати свою працю. Вчитель Мельник

А.М. застосовує корекційно-розвивальний зміст навчального матеріалу,

цілеспрямований корекційний вплив на інтелектуальні дії учнів, забезпечує

зворотній зв'язок учень-учитель-учень.

Під час проведення таких уроків спостерігається прагнення вчителя та учнів

активно брати участь у спільній діяльності, де вчитель переносить своє „Я” у

свідомість, почуття і волю дитини, прилучаючи її до своїх інтересів і цінностей,

досягаючи в цьому успіху. Одночасна участь учителя й учня в навчально-

педагогічній діяльності спрямована на обмін особистим досвідом, побудована на

основі співсприяння, співпереживання, співучасті, взаємоповаги, співпраці

вчителя та учнів з особливими освітніми проблемами. Щоб здійснити

особистісний підхід вчитель праці Мельник А.М. постійно вивчає особливості

темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички учнів, яких вона навчає.

11

В.О. Сухомлинський підкреслював, що вчитель, який належить до гуманної

педагогіки, ”повинен бути другом і однодумцем, тобто переживати разом із

своїми вихованцями радість боротьби за досягнення мети, разом перемагати

труднощі”. Цим кредо керується вчитель трудового навчання Мельник А.М.

Використовуючи проблемне навчання на уроках праці вчитель передбачає

поступове включення учнів у самостійну пізнавальну діяльність, виділяючи

чотири рівні проблемного навчання. На кожному наступному рівні передбачає

зростання пізнавальної самостійності учнів з особливими освітніми проблемами.

Так учні ідуть чотирма сходинками: від репродуктивної діяльності до творчої.

На першому етапі в навчанні швейної справи педагог застосовує

репродуктивність. Учням вчитель дає детальні пояснення і точні інструкції щодо

виконання запланованих виробів. Цей етап характерно виражений у 5-их і 6-их

класах. Від його організації значною мірою залежить успіх дальшої корекції

пізнавальної самостійності. Тут вчитель Мельник А.М. вдало поєднує

репродуктивність і творчість, дотримуючись ряду умов:

- виконуючи дії за зразком, постійно йти до творчості;

- самостійну роботу організувати так, щоб учень з

особливими освітніми проблемами, виконуючи завдання,

свідомо прагнув досягти мети;

- під час роботи за зразком розвивати вміння саморегуляції та

самоконтролю;

- завдання за зразком добирати за принципом зростаючої

трудності;

- у процесі виконання завдань спрямовувати учнів на

виявлення власної ініціативи.

На другому етапі відбувається співробітництво учня з особливими

освітніми потребами з вчителем трудового навчання під час виконання завдання.

Мельник А.М. організовує в цей час активну діяльність учнів і в процесі цієї

діяльності розвиває в них пізнавальну самостійність.

12

На третьому етапі спостерігаємо самостійну активність учнів. Так учні

виконують завдання без допомоги вчителя, але під його керівництвом.

Четвертий етап характеризується творчою активністю учнів на цьому етапі

найбільш повно виявляються пізнавальні здібності учнів, розвивається вміння

самостійно „бачити” проблеми, формувати і доводити їх, застосовувати знання на

практиці.

У швейній справі, педагог застосовує такі типи навчальних проблем:

1. З моделювання та конструювання одягу.

2. Технологічного характеру.

3. Експлуатаційні.

Найсприятливіші умови для виникнення проблемної ситуації створюються

вчителем, коли учні не знають способів розв’язання проблемного завдання, не

можуть відповісти на проблемне запитання, пояснити новий факт.

Так у 7-му класі учні обробляли пройму і зріз горловини нічної сорочки

косими смужками тканини (обшивками), а у 8-му класі вони знову зустрілися з

цим завданням, але розв’язати його на основі наявних знань не завжди можливо,

бо виріз горловини може бути фігурним (наприклад, квадратним).

Невідповідність між наявними знаннями і новими вимогами приводить до

виникнення проблемної ситуації. Постає питання: як же обробляти фігурні зрізи?

Проблемна ситуація виникає на основі прояву невідповідності між одними і

тими самими знаннями але нижчого і вищого рівня.

Учні вже в 6-му класі знають, що на швейній машині можна виконати шов.

Але як він утворюється, вони не знають. В 8-му класі під час вивчення теми

„Човниковий стібок і процес його утворення” перед учнями ставиться проблема:

„Як же утворюється машинний шов. Справді, верхня і нижня нитка заправлені в

різні місця швейної машини і знаходяться з різних боків тканини. Як же вони

переплітаються і утворюється шов? Звичайно, це загальна проблема уроку. Тому

цю проблему вчитель розбиває на кілька часткових, більш доступних. Але

виникнення її цілком природне.

13

Щоб звернути увагу учнів на процес утворення машинного шва, на початку

вивчення цієї теми педагог ставить перед учнями таке проблемне завдання: „Чому

не можна заправити нижню нитку так, як верхню, прямо з котушки?”

Роблячи припущення для пояснення поставленого запитання, учні мимоволі

стикаються з різними проблемами. Тому Мельник А.М. тільки спрямовує їхню

діяльність.

Конфліктний характер мають проблемні ситуації, які виникають на основі

протиріччя між науковими знаннями і життєвим досвідом учнів.

Наприклад, з досвіду учні знають, що електричний утюг має

терморегулятор з позначеннями „шовк”, „шерсть”, „бавовна”, „льон”, який під час

прасування треба ставити у відповідне положення. На запитання:„Для чого це

роблять?” Учні відповідають: ”Щоб не перегріти утюг”. А чому ж тоді є декілька

положень регулятора? Це питання створює утруднення. П’ятикласники ще не

вивчали фізичні властивості волокон і не знають, що температура плавлення їх

різна.

Тому під час вивчення теми „Поняття про волокна” в 5-му класі цю

невідповідність вчитель використовує для створення проблемної ситуації.

Під час конструювання й моделювання часто вчитель створює проблемні

ситуації, коли з системи наявних знань потрібно вибирати необхідні в даній

ситуації.

На практиці доводиться часто вносити зміни в модель одягу,

запропонованого модельєрами. А для цього треба погодити всі елементи виробу.

Так, зміна кольору або малюнка тканини потребує зміни оздоблення виробу,

розташування фасонних ліній тощо. Відповідні теоретичні відомості учням

повідомляє вчитель, але всі практичні ситуації не можна передбачити й описати.

Тому, як правило, учням педагог дає загальні відомості про особливості

переконструювання виробів, а в кожному конкретному випадку вони

застосовують необхідні знання, виділивши їх з системи наявних.

Скажімо, запропонована вчителем модель плаття повинна виготовлятись з

картатої тканини, а учениця хоче цю ж модель виконати з тканини в смужку.

14

Виникає ряд проблем: спочатку необхідно зрозуміти задум модельєра – чому для

даної моделі взято картату тканину? Потім чи можна замінити картату тканину

тканиною в смужку: якщо це можливо, то постає ще ряд питань: як розташувати

фасонні лінії на платті? Як розмістити малюнок тканини? Які елементи (колір,

манжети, рукав, пояс, ґудзики тощо) слід змінити. Як розташувати викрійку на

тканині? Причому відповіді на кожне з цих питань слід аргументувати

відповідними знаннями. Тактовно, Мельник А.М. направляє вирішення цих

питань, використовуючи наочність (таблиці, малюнки, фурнітуру).

Коли йде пошук шляхів використання наявних знань і способів дій у

принципово нових умовах, теж виникають проблемні ситуації. Так, учні знають,

що вибираючи колір і малюнок тканини для виробу, потрібно враховувати

ілюзійне сприймання. У випадках ідентичних до тих, які показувала Мельник

А.М. на уроці, діти роблять це без великих зусиль. Але часто трапляється так, що

малюнок тканини складний, тоді вчитель допомагає знайти такий його елемент,

який можна було б використати для виправлення вади фігури.

Виникнення проблемної ситуації відбувається й тоді, коли виявляється

невідповідність між теоретично можливим шляхом розв’язання задачі і

практичною нездійсненністю або недоцільністю вибраного способу. Не маючи

відповідного досвіду і знань, учні з особливими потребами, скажімо застосовують

комір з дуже довгими і занадто гострими кінцями до плаття з грубої тканини.

Обробити такий комір практично неможливо. Та оскільки задум виник учениця

шукає шляхи його здійснення. Штучно знімати ці ситуації, обривати задуми учнів

у таких випадках недоцільно. Навпаки, вчитель тут створює такі умови, щоб

учениця сама зрозуміла хибність свого задуму.

Під час вивчення швейної справи виникають протиріччя між образом дії і

практичним її виконанням. Більшість практичних дій з швейної справи учні

виконують вперше і не відчувають основних елементів дій. Так, вони не можуть

визначити величину зусилля, яке потрібно прикласти ногам, щоб привести привід

швейної машини. У зв’язку з цим, учні потрапляють у конфліктну ситуацію – ніби

все зрозуміло, а дія не виконується. В таких умовах учень шукає причину

15

недосконалості своїх дій і виправляє свої помилки, звичайно, при допомозі

вчителя, корекції дій учня. Навчитись правильних дій можна тренувальними

багаторазовими вправами. Але ж бездумне повторення тих самих дій не можна

досягти майстерності, бо вона завжди пов’язана з раціональністю, закономірністю

рухів і своєчасним реагуванням на сигнали зворотного зв’язку.

Тому навчання вчитель будує так, щоб під час створення образу дії учень

сприймав не тільки послідовність операцій, а й бачив закономірності їх

виконання, легко переносив наявні вміння в нову ситуацію.

Ті учні, які знають будову, принцип роботи й закономірності кожного

приводу швейної машини, значно швидше засвоюють цю складну дію, ніж ті, які

починають учитися шити, не з’ясувавши цих питань.

Характерною особливістю проблемного навчання на уроках швейної справи

є те, що більшість навчальних проблем вимагає використання наочності у вигляді

зразків пошитого одягу, таблиць поопераційних дій, малюнків, комп’ютерних

програм, які вчитель методично вірно і в потрібний час використовує на уроці.

Так сутність проблемного навчання дітей з особливими потребами полягає в

постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні, сприйнятті і

розв’язанні їх у ході спільної діяльності учнів і вчителя.

Чи можемо ми прийняти такий варіант навчання дітей з швейної справи,

при якому всі знання учні здобувають в процесі розв’язання навчальних проблем?

Звичайно, ні. Абсолютизація одного з методів навчання обов’язково

приведе до однобічності в розвитку учнів. До того ж не завжди є потреба і

можливість в проблемному з’ясуванні всіх питань навчального матеріалу.

Тому Мельник А.М. оптимально поєднує пояснювально-ілюстративне

навчання з проблемним, причому педагог організовує навчання так, щоб

проблемність була організуючою ланкою пізнавальної діяльності учнів з

особливими потребами, принципом навчання.

Вся система методів при цьому спрямована на всебічний розвиток учня

(розвиток його пізнавальних потреб, формування розумової активності і таке

навчання є розвиваючим. Воно має ряд переваг перед традиційним, а саме:

16

- вчить мислити логічно;

- робить навчальний матеріал більш доказовим, сприяючи тим самим

перетворенню знань у переконання;

- більш емоційне, викликає глибокі інтелектуальні почуття, в тому числі

почуття задоволення, впевненості у своїх можливостях, тому воно

захоплює учнів, формує інтерес до знань;

- виробляє вміння комбінувати раніше відомі способи розв’язання проблем

з новими, оригінальними;

- сприяє активному формуванню ряду важливих якостей особистості:

ініціативності, критичності і самокритичності мислення; систематична

пошукова діяльність викликає зростання інтересу до навчання й

самоосвіти, формує їх мотиви і сприяє вихованню пізнавального

ставлення до дійсності.

Таким чином проблемність є одним з найефективніших засобів активізації

навчання яку вчитель вміло використовує на своїх уроках, застосовуючи

інтерактивні технології навчання учнів з особливими потребами.

17

Розділ ІІ. Корекційно-виховне значення перевірки і оцінки

професійних знань і умінь учнів з особливими освітніми потребами

Перевірка знань, умінь і навичок є одним з найважливіших станів навчання

і виховання учнів з особливими освітніми потребами. Вона має корекційно

виховне значення: сприяє розвитку в учнів мови, пам’яті, пізнавальних інтересів,

дозволяє систематизувати знання учнів, навчає застосовувати їх на практиці,

впливає на виховання вольових якостей, культуру праці, поведінку, ставлення до

своєї роботи. Перевірка знань, умінь і навичок сприяє розвитку їх свідомості,

самооцінки, розуміння трудового обов’язку, формує в учнів дійові мотиви

навчання, які мобілізують їх на подолання труднощів, що постають перед ними в

процесі праці.

Вчитель Мельник А.М. застосовує різні форми і методи перевірки знань та

умінь учнів з особливими потребами.

Перевірка знань і умінь може здійснюватися методом спостереження,

усного і письмового контролю та аналізу їх виконання.

Основний метод перевірки професійних знань – систематичне

спостереження вчителя за навчальною діяльністю учнів. Це дозволяє вивчити

ставлення учнів до виконання завдань, вміння організувати роботу, планувати,

здійснювати самоконтроль, уміння учнями користуватись інструкціями, зразками,

виконувати завдання за планом, звітувати такі спостереження дозволяють

вчителю трудового навчання Мельник А.М. здійснювати індивідуальний підхід до

учнів.

Облік спостережень ведуться в спеціальному зошиті. Такі засоби

допомагають об’єктивно оцінити стан розвитку загально-трудових умінь та

навичок учнів. Оцінка виробничої діяльності складається з якісних і кількісних

показників. Тому зазначається темп роботи учнів: „дуже повільно”, „повільно”,

„швидко”, „дуже швидко”. За одиницю виміру береться вчителем норма часу на

виконання певного завдання, а також якість і охайність виконання: „точне

виконання”, „не точне”, „неправильне”.

18

Спостереженню підлягають уміння учнів слухати пояснення вчителя,

доводити розпочату роботу до кінця, а також ставлення до практичної роботи

(виконує завдання охоче, виконує завдання із зацікавленістю, проявляє

байдужість, працює неохоче).

Методом усної перевірки вчитель з’ясовує наявність знань учнів, потрібних

для наступного заняття, вміння застосувати знання, користуватися різними

інструктивними матеріалами.

У процесі трудового навчання Мельник А.М. застосовує усну і

індивідуальну перевірку. Такий спосіб перевірки – важливий засіб корекції

розвитку мови, мислення, пам’яті, він примушує учнів міркувати, порівнювати,

робити висновки. Для полегшення відповіді учням пропонується план розповіді,

план побудови креслення, технологічна картка тощо.

Щоб підвищити активність школярів застосовується на уроках трудового

навчання метод фронтального опитування, бесіди. Найчастіше цей метод

контролю має на меті не оцінювання знань окремих учнів, а повторення

вивченого.

Ефективність проведення індивідуального і фронтального опитування учнів

залежить від змісту формування запитань, тому вони є короткі, зрозумілі для

учнів і вимагають чіткої відповіді.

Вчитель Мельник А.М. застосовує такі види запитань:

на застосування здобутих знань під час виконання практичних завдань;

- що треба зробити, якщо нитка петляє зверху при роботі на швейній

машині?

На порівняння:

- чим відрізняється зшивний шов від виворітного?

На встановлення причинно-наслідкових дій:

- що може трапитись, якщо ввімкнену праску довго тримати на тканині?

На вивчення мети дії:

- для чого застосовують навскісні смужки?

- для чого роблять креслення випробу?

19

- для чого роблять пропуски при розкладці викройки на тканині?

На виявлення основних характеристик, якостей предметів, умов процесу

або дії:

- яка строчка вважається правильною?

- з якої тканини шиють натільну білизну?

- яким вимогам відповідає шов упідгин із закритим зрізом?

На виявлення знань, одержаних на уроках загальноосвітніх предметів:

- які знання з математики треба використати при побудові креслення

накладної прямокутної кишені?

- які знання з біології можна використати при вивченні тканини з бавовни

або льону?

Письмова перевірка знань дозволяє вчителю на одному уроці перевірити

одночасно всіх учнів.

З метою скорочення часу на виконання деяких письмових робіт на уроках з

трудового навчання вчителем застосовуються картки з друкованою основою, в

яких учні заповнюють пропуски, вибирають одну із кількох відповідей.

Наприклад:

Завдання: впишіть пропущені слова Пруг проходить вздовж ниток …… (яких?) Тканина розтягується більше по ….. нитці (якій?) Нитки … (які?) тонкі, рівні. Нитки …(які?) товсті, пухнастіші. Слова, які потрібно вставити: основи, підкання.

Завдання: для чого знімають мірки, записані в таблиці? (знайдіть відповіді

на запитання.)

Мірки Призначення Відповіді: ПОТ Для розрахунку довжини нижньої

частини фартуха ПОС Для розрахунку довжини нагрудника ДН Для розрахунку пояса ДНЧ Для розрахунку ширини нижньої

частини фартуха

20

Перевірка професійних умінь проводиться в процесі виконання практичних

завдань, практичних контрольних завдань. Застосовуючи метод практичного

контролю вчитель пропонує учням проведення нескладних досліджень,

виконання окремих операцій, креслень. Для цього підбирає невеликі за обсягом

завдання на виконання стібків, ручних машинних швів, пришивання ґудзиків,

виготовити наволочку в зменшеному вигляді, знімання мірок, побудова креслення

виробу, обробок застібки тощо.

Кожну окрему роботу Мельник А.М. зразу оцінює, звертаючи увагу на

якість виконання, визначає позитивне у відповіді або роботі, а також вказує на

неточності, помилки.

Вчитель враховує і те, що є такі учні, у яких швидкість реакції і темп

мислення уповільнені. Тому педагог спокійно вислуховує відповідь кожного.

Якщо учень відчуває якісь ускладнення, допомагає йому запитаннями, а іноді

коректно підказує відповідь. При цьому домагається, щоб учні висловлювали

свою думку точно, зв’язно, вживаючи професійні терміни.

Учні з меншими пізнавальними можливостями вимагають більш уважного

ставлення вчителя до оцінювання, такі діти радіють з найменшого успіху.

Підбираючи завдання, вчитель завжди пам’ятає про значення індивідуального

підходу до учнів під час перевірки і оцінюванні знань і умінь, про доступність

завдання для кожного учня.

Ретельний аналіз усних і письмових відповідей, виконаних практичних

завдань дає змогу вчителеві визначити рівень професійних знань і умінь учнів з

особливими потребами, виявити прогалини у засвоєнні матеріалу, труднощі та

особливості навчальної діяльності кожного школяра і використати більш

ефективні методи навчання та корекції знань і умінь учнів.

21

Розділ ІІІ. Вишивка як вид діяльності і як засіб соціальної реабілітації

дітей з розладами слуху

Важливе місце у підготовці школярів до життя посідають різні форми

позакласної роботи. В першу чергу це стосується гурткових занять.

На заняттях у гуртках закладена практична реалізація загальних завдань,

спрямованих на формування особистісних рис громадянина України, на

здійснення колекційної спрямованості.

Народна мудрість полягає у використанні природної потреби дитини щось

робити. У гуртку діти мають змогу проявити свої здібності. Навчаючись, вони

запозичують у керівника гуртка секрети вишивання, в’язання, плетіння для

виготовлення предметів особистого вжитку, та для побуту. „Цінність гурткової

роботи полягає в тому, що кожен може протягом довгого часу випробувати свої

здібності, задатки, виражати в конкретній справі свої нахили, знаходити

улюблену роботу” – так писав Сухомлинський у своїй статті „Праця і

інтелектуальний розвиток”.

Останнім часом значно зросла зацікавленість учнів декоративно-

прикладним мистецтвом, зокрема вишивкою.

Ручна вишивка сприяє розвитку особистості, її образному мисленню,

естетичному вихованню, а також координації рухів, відчуттю простору. Вона несе

в собі багаті можливості вияву мистецьких принад – тут поєднуються художні,

естетичні, етичні смаки, розвивається пам'ять, виховується працьовитість,

формується зосередженість, збагачується уява і художнє сприйняття

довколишнього світу.

Виникла проблема: з чого почати, як пронести ідею вишивки через серця

учнів і в позаурочний час зробити так, щоб цей вид мистецтва не був тимчасовим

епізодом на заняттях художньої праці, а проходив через все життя наших

вихованців.

Першими цеглинками у реалізації завдання стало ознайомлення дітей з

виробами народних умільців – вишиваними блузками, сорочками, рушниками,

22

скатертинами, картинами, тканим і вишитим українським одягом, яке мало своєю

метою розвинути інтерес до народної вишивки, показати її красу, неповторність і

колорит.

Вишивці вчитель трудового навчання Мельник А.М надає особливого

значення. Діти з особливими потребами вчаться різним видам швів, яких в

українському вишиванні понад сто, вивчають різні групи орнаментів: геометричні

(абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні).

Учні не тільки вчаться розрізняти ці орнаменти, але їх характеризувати,

виконувати, тобто переносити на тканину, вчаться змінювати орнамент, складати

його самостійно, використовуючи прямі, криві, ламані лінії, квадрати,

трикутники, ромби, зображення птахів, дерев, квітів.

Учням цікаво дізнатись, що в народному орнаменті образ птахів означає

щастя, удачу. Діти самі доходять висновку, що зображення птахів, квітів, дерев

даються в стилізованому вигляді і що в основі зображення – коло, трикутник,

квадрат.

Особливо дітям подобаються рослинні орнаменти, в основі яких лежить

прагнення перенести у вишивку красу природи. учні, спостерігаючи за будовою

орнаменту, бачать що в українській вишивці часто використовуються такі мотиви,

як „виноград”, „хміль”, „дубове листя”, „барвінок” тощо. Ці орнаменти, пояснює

вчитель Мельник А.М., несуть на собі відображення древніх символічних уявлень

народу. Так, мотив „барвінку” є символ нев’янучого життя, візерунок ружі –

символ любові.

Під час гурткової роботи учні поєднують навчання з практикою,

вдосконалюють свої вміння і навички. У гуртку діти мають змогу проявити свої

здібності. Навчаючись, вони запозичають у керівника гуртка секрети вишивання

для виготовлення предметів особистого вжитку, та для побуту.

„Цінність гурткової роботи полягає в тому, що кожен може протягом

довгого часу випробувати свої здібності, задатки, виражати в конкретній справі

свої нахили, знаходити улюблену роботу” – так писав В. Сухомлинський у своїй

статті „Праця і інтелектуальний розвиток”.

23

Працюючи в гуртку, вивчаючи українську народну вишивку, учні

розвивають свою творчу індивідуальність. Це можливо тому, що провідна роль

між учнями з особливими потребами і вчителем Мельник А.М. припадає на

культуру спілкування, що сприяє цілеспрямованій взаємодії дітей і вчителя у

процесі спільної трудової діяльності, успішній передачі досвіду.

Навчальний і виробничий процеси у гуртку – це ділове спілкування

дорослого наставника та дітей, де для дітей створюється атмосфера самостійності,

пошуку, творчої роботи.

Вчитель Мельник А.М. працює творчо, організовує роботу гуртка цікаво,

застосовує нестандартні форми роботи, інноваційні технології. Керівник гуртка

практикує ігрові методи навчання, використовуючи різні народні обряди

(сватання, весілля, народження дитини тощо). В усіх цих традиційних

українських обрядах використовується вишитий рушник. Мудрий досвід творення

цієї рукотворної краси і домашнього затишку передає вчитель Мельник А.М.

своїм вихованцям. Закінчуючи школу учні-випускники дарують вишиті своїми

руками рушники, які представлені на виставці.

Все їх розмаїття свідчить про любов дітей до праці, української природи,

потяг до краси. Саме потяг до прекрасного навколишнього світу зумовив

створення таких рушників, прикрашених різноманітними візерунками.

Берегині, обереги – давні й добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини

століть, живиться мудрістю народною. І учні знають сьогодні, що на кінцях

рушників, сорочок, фартушків – обереги, які охороняють наші оселі, наші

Берегині.

Багато учнів за час роботи вчителя Мельник А.М. уже покинули стіни

нашої школи, навчаючись у різних навчальних закладах, працюють. Але де б вони

не були, часто повертаються до школи, цікавляться її життям, розповідають про

свої досягнення.

Гурток вишивки є центром творчої праці і наповнений інтелектуальним

життям. Продемонструвати свої успіхи в творчості учні можуть, беручи участь у

24

різноманітних виставках, які організовуються в школі („Золота осінь”, „Останній

дзвоник”), в місті („Стара фортеця”, „Сім культур”, „Террагероїка”), в області.

Опанувавши засоби творчої практичної діяльності, дитина з особливими

освітніми потребами набуває здібності використовувати їх для удосконалення

власної творчості.

Нині ця проблема особливо актуальна. Нові ринкові відносини, підвищення

вимог суспільства до особистості та фахівця, швидкий розвиток нових технологій

зумовлюють нові підходи до навчання, виховання, підготовки дітей з особливими

потребами до умов сучасного життя та праці.

Тому розвиток творчих здібностей й виховання високої громадської та

морально-етичної якості школярів, які в недалекому майбутньому мають свідомо

вибрати власний життєвий шлях – одне з головних завдань вчителів БНРЦ. Тоді

діти зможуть швидко адаптуватися до нових соціально-економічних умов та

успішно застосуватимуть свої здібності й знання у подальшому навчанні та праці.

Образотворча діяльність дає змогу не лише творчо реалізуватися,

розкритися емоційно й духовно, долучитися до естетичних цінностей людства, а й

здобути певний фах, увійти на ринок праці висококваліфікованим спеціалістом,

відчути свою причетність до спільноти, стати повноцінним і потрібним членом

суспільства. Образотворча діяльність стає основою для опанування престижних

спеціальностей: художник-дизайнер, художник-модельєр, художник-стиліст,

декоратор та ін. Молоді люди, які освоюють ці спеціальності, впевненіше

дивляться у завтрашній день, активніше та цілеспрямованіше готуються до

входження у самостійне життя. Це пояснюється тим, що попит на випускників,

які мають певні здібності та вміння, достатньо стійкий на ринку праці.

Так, виховання дитини з особливими потребами як творчої особистості дає

змогу засвоїти певні знання, вміння, навички, реалізувати свій потенціал,

зорієнтуватися у виборі майбутньої професії, сформувати особистісні якості,

виробити моральні та естетичні цінності й повноцінно інтегруватися в

суспільство.

25

Розділ ІV. Адаптація та інтеграція дітей з особливими потребами в

соціум

Центром уваги національної концепції вітчизняної освіти є дитина, її

гармонійний розвиток, підготовка до життя в складних умовах ринкової

економіки. Важливим завданням в реалізації цілей системи освіти є формування

готовності до професійного само влаштування дитини з особливими освітніми

потребами. Воно виступає органічною ланкою цілісного процесу розвитку

особистості, її активної життєвої позиції.

В Кам’янець-Подільському багатопрофільному навчально-реабілітаційному

центрі на уроках праці, де навчаються діти з різним рівнем сформованості

пізнавальної діяльності, з різною мірою психофізичних вад вчитель на своїх

уроках використовує ефективні методи, засоби і форми роботи, які спонукають

школярів до творчих пошуків, ставлять їх перед необхідністю самостійно

розмірковувати, порівнювати, спів ставляти, аналізувати факти та явища

виробничої діяльності людини і природи, робити висновки. Це, зокрема,

поглиблений виклад матеріалу, самостійно підготовлені учнями повідомлення,

використання комп’ютерної техніки, наочності, співбесіди, консультації тощо.

В діяльності вчителя трудового навчання Мельник А.М. склалась певна

система підготовки учнів до ефективної інтеграції у суспільство, яка складається з

таких основних ланок:

1) Профорієнтаційна робота:

• профінформація, профпропаганда;

• профдіагностика;

• профконсультація.

2) Політехнічна спрямованість.

3) Трудове виховання як навчальний предмет.

4) Трудове виховання та профорієнтація в позакласній та

позашкільній роботі.

5) Суспільно-корисна праця.

26

Всі ланки переплітаються між собою.

Перехід України до ринкової економіки вимагає побудови

принципово нового господарського механізму використання робочої сили.

Тому для здійснення оптимальної інтеграції дітей з вадами слуху у чуюче

середовище особливого значення набуває ефективність системи професійної

орієнтації населення України.

Профорієнтаційну роботу вчитель проводить як систему цілеспрямованої і

чітко скоординованої роботи у взаємозв'язку з іншими навчальними закладами,

підприємством, суспільством і сім'єю, спрямовану на досягнення кінцевої мети -

свідомого вибору професії учнями.

При проведенні профорієнтаційної роботи Мельник А.М. намагається

враховувати як інтереси і можливості суспільства, так і інтереси, схильності,

здібності особистості в період її формування. Школа прагне підготувати

молодь до оптимального вибору професії, що буде відповідати соціально-

економічним потребам суспільства, особистим можливостям учнів з особливими

потребами і вимогам, що пред’являє професія, психофізіологічним особливостям

індивіда і полегшить процес адаптації особистості до чуючого середовища.

У профорієнтаційній роботі, яку проводить вчитель, беруть участь

психолог, класні керівники, вчителі, вихователі. Профорієнтація передбачає цілий

комплекс психолого-педагогічних, медичних і організаційних заходів для

професійного самовизначення учнів. Вчитель широко інформує учнів про

найбільш поширені види праці; дає знання про вимоги, які пред'являють до

особистості певні професії, з точки зору фізичних і психічних можливостей; про

шляхи набуття тієї чи іншої професії; вміння вірно оцінити якості особистості для

оволодіння обраною спеціальністю; виявляє сфери інтересів учня, його здібності

та схильності, визначає його профнаміри.

При цьому особлива увага звертається на:

• формування готовності до професійного самовизначення школярів;

• створення умов для самопізнання й аналізу професій учнями

у процесі теоретичних та практичних занять;

27

• надання можливостей школярам об'єктивно перевірити свої

здібності, уміння за допомогою спеціальних тестів і вимірювань;

• інформування учнів про світ професій, соціально-економічні фактори

і умови праці, про можливості працевлаштування;

• підготовку учнів до ефективної інтеграції у суспільство.

Вчитель трудового навчання прикладає максимум зусиль, щоб учні були

добре поінформовані про різноманітність професій,, щоб сформувати у них

позитивну мотивацію до професій, необхідних, але так званих неромантичних ,

але творчих. Вона вбачає свою основну задачу в тому, щоб у всіх випадках

випускник школи, керуючись знаннями, набутими у школі, знаннями про свої

можливості, здібності і особисті якості обирав професію свідомо та самостійно.

При цьому знайомить з пам'яткою по вибору професії, умовами оптимального

вибору професії, факторами, що впливають на вибір професії, протипоказаннями

у виборі професії, помилками, можливими при виборі професії та іншою

корисною інформацією.

Основне завдання профорієнтації - стимулювати розвиток індивідуальних

здібностей особистості шляхом психолого-педагогічної організації різних видів

діяльності учнів, надання можливості кожному з них для проби сил, перевірки

своїх схильностей та здібностей в практичній роботі. Ця робота здійснюється в

ході навчальних занять, під час позакласної роботи, при виконанні суспільно

корисної праці. При цьому учні поступово засвоюють різні елементи знань, вмінь

та навичок, накопичують певний трудовий досвід.

Профінформація передбачає озброєння учнів з вадами слуху знаннями про

різні професії, їх соціально-економічні та психологічні характеристики, про зміст

трудової діяльності в області кожної з них, опис вимог з боку цих професій до

людини та про те, де цією професією можна оволодіти. Учням повідомляється

про те, що у сучасному суспільстві нараховується десятки тисяч професій

спеціальностей. Для полегшення орієнтування у світі професій школярам

пропонується класифікація професій, що виходять з ознак ведучого предмету

праці. Класифікація розроблена С.А.Клімовим, і виділяє такі типи професій:

28

"Людина - Природа", "Людина - Техніка", "Людина - Людина", "Людина - Знакова

система", "Людина - Художній образ". Таблиця представляє учбову та

позаучбову діяльність з елементами даного предмету праці, вимоги до людини,

які пред'являє даний тип професії і наводить приклади найбільш поширених

професій даного типу.

Професійна інформація повідомляється учням у таких формах:

• профінформація на уроках праці;

• екскурсії;

• зустрічі з представниками різних професій;

• кабінет профорієнтації;

• виставки;

• тижні профорієнтації;

• тематичні вечори.

Для своєї першої бесіди з учнем вчитель готує виставку кращих робіт учнів

попередніх років навчання. На прикладі окремих виробів пояснює, як багато

праці і часу треба затратити, докласти старанності, щоб виконати гарні, корисні

речі. Називає прізвища учениць, вироби яких представлені на виставці.

Трудова підготовка дівчаток складається з трьох основних розділів:

машинознавство, матеріалознавство, конструювання, моделювання і оздоблення

одягу.

Кожну тему вчитель розпочинає конкретною розповіддю про розвиток

відповідної галузі народного господарства. На заняттях по темі "Робота з

тканиною" Мельник А.М. знайомить учнів з видами натуральних волокон і

тканин, розповідає про умови вирощування льону, бавовни, про людей, які

вирощують їх; показує складний процес виготовлення тканин; розповідає, яка

велика кількість людей зайнята цією роботою.

Вивчаючи з учнями види одягу, вчитель звертається до уроків історії,

образотворчого мистецтва, що сприяє формуванню естетичного смаку, як

складової частини трудового навчання.

29

Особливо цікаво проходить навчання по конструюванню, моделюванню та

оздобленню одягу.

Учні спочатку виконують ескіз моделі, потім моделюють з паперу або

тканини. В старших класах, по індивідуальних картках-завданнях із зображенням

моделей, дівчатка дають коротку характеристику моделей, за зображеною

моделлю виготовляють викрійку, вказують використану тканину.

Із захопленням працюють учні над моделюванням святкового одягу,

створюють ескізи моделі, виконують моделювання, підбирають відповідні

оздоблення і доповнення. Все це дозволяє вчителю оцінити набуті знання рівень

розвитку естетичного смаку, розуміння культури одягу як складової частини

загальної культури. Вчитель знайомить учнів зі змістом і творчим спрямуванням

праці художника-модельєра, який повинен володіти високим естетичним смаком,

знанням анатомії людини, законів пропорції.

На уроках праці, з метою активізації трудової діяльності, ставляться різні

завдання, які враховують індивідуальні фізичні і розумові можливості школярів,

заохочують їх до застосування набутих знань і вмінь в творчих пошуках.

Аналіз навчальних програм показує наявність можливостей для

ознайомлення учнів з різними професіями, характером виробництва, дозволяє

залучати дітей до світу праці і виховувати працелюбство, починаючи з самого

раннього віку.

З метою профорієнтації ефективно використовуються уроки праці у

швейній майстерні. Школа дає реальне спрямування на професію швеї. Однією з

форм профінформаційної роботи на уроках праці є ознайомлення учнів з

професіограмами даних професій. Випускники школи мають можливість

працювати за обраною професією на базовому підприємстві УВП глухих та інших

підприємствах України.

В центрі має поширення така форма профінформаційної роботи, як

проведення екскурсій на підприємства, виробництва тощо. При організації

екскурсій педагог використовує всі можливості для професійної орієнтації

школяра. Звертається увага на особливості праці спеціалістів, виховується

30

позитивне ставлення до праці. Вчитель має нагоду поглиблено

проаналізувати особливості праці, розкрити зміст, дати відповіді на запитання

учнів.

Досить ефективні професіографічні екскурсії, на яких старшокласники

поглиблюють знання про спеціальність. Зустрічаючись з трудівниками на їх

робочих місцях, учні не тільки слухають розповіді про професію, про її значення,

а й спостерігають за процесом її виконання. Фахівець розкриває "секрети" своєї

спеціальності, аналізує її з різних сторін: важливості та необхідності для

суспільства, задоволення своїх потреб, здібностей та інтересів, можливостей

творчого зростання, а також показує "тіньові" сторони професії, труднощі,

особливо в роботі тих, хто обрав її без покликання і бажання, моральні та

матеріальні збитки від цього.

Також практикується проведення зустрічей з представниками різних

професій, особливо з випускниками школи. Такі зустрічі є не тільки джерелом

інформації про різні професії, а і виконують виховну функцію. Для школярів

надзвичайне значення мають розповіді випускників школи про їхню подальшу

долю, про можливості здобуття учнями з вадами слуху середньої спеціальної чи

вищої освіти та про успішну інтеграцію і адаптацію їх до чуючого середовища.

Учні з довірою сприймають те, про що розповідають гості.

Зустрічі завжди проходять у теплій атмосфері і вчитель чує у свою адресу

багато вдячних слів за батьківське ставлення до майбутньої долі кожного

випускника.

Певну роль в системі підготовки учнів до свідомого вибору професії і

проведенні профорієнтаційної роботи відіграє шкільний кабінет профорієнтації. В

ньому є стенди, планшети, схеми, плакати, альбоми. Весь матеріал

систематизовано за такими розділами:

• довідкові матеріали для вступників в середні спеціальні, професійно-

технічні та вищі навчальні заклади;

• відомості про випускників школи, які успішно навчаються у

технікумах, ПТУ та інститутах;

31

• профконсультації учнів;

• консультації батьків;

• професіограми спеціальностей, доступних для дітей з вадами слуху;

• підприємства (їх назва, адреса, коротка характеристика), куди можуть

піти працювати випускники школи.

Систематично проводяться тижні профорієнтації, де учням пропонується

різноманітний профінформаційний матеріал, який подається різними методами і

формами.

З метою психолого-педагогічного вивчення індивідуальних особливостей,

професійно значущих якостей, професійної придатності, вивчення особистості в

профорієнтаційних цілях проводиться профдіагностична робота.

Метою цього є розкриття індивідуальних особливостей дитини, її

здібностей, схильностей, психологічних якостей за допомогою різних методів

дослідження. Окрім використання таких методів дослідження, як спостереження,

бесіда, аналіз результатів діяльності, існує батарея тестового матеріалу,

спрямованого на визначення профнамірів учнів, визначення схильності до

певного типу професії, виявлення здібностей, інтересів та бажань.

Проводиться спеціальна робота по апробації та адаптації тестового

матеріалу для роботи з учнями з вадами слуху. Для психодіагностичної роботи

використовуються, наприклад, такі методики:

• анкета "Ваша майбутня професія";

• опитувальник "Мені подобається";

• анкета для визначення типу майбутньої професії ( за С.А.Клімовим );

• тест на виявлення мотивів вибору професії.

До профдіагностичної роботи залучаються вчителі та вихователі. Для цього

проводиться анкетування. Результати психодіагностичних досліджень

заносяться у профорієнтаційну карту учня. Ці дані разом з даними карти

особистості учня використовують при проведенні профконсультаційної роботи.

Профконсультація це практичні заходи по рекомендації вибору

професії, на основі знання особливостей професії, їх вимог для людини і

32

всебічного вивчення, оцінки індивідуальних особливостей, здібностей людини,

прогнозу її майбутньої діяльності.

Практикується проведення психолого-педагогічних профконсультацій на

основі глибокого аналізу результатів спостереження, анкетування, тестування.

Педагог основним завданням ставить визначення відповідності здібностей

та схильностей учня обраній ним сфері діяльності.

При цьому ефективно використовує різні види профконсультацій:

• індивідуальні та фронтальні;

• інформаційні та мотиваційні;

• попередні, корекційні та підсумкові.

На попередніх профконсультаціях педагог знайомить з першими

профнамірами учнів, в якій мірі це відповідає його успішності, інтересам,

схильностям, стану здоров'я, особистим якостям учнів. Маючи ці дані вчитель

прагне створити сприятливі умови для розвитку його професійної спрямованості.

Корекційна консультація встановлює оптимальну придатність учня до

обраної професії, корегує неправильний вибір і спрямовує його на таку діяльність,

яка б сприяла більш точному та повному виявленню його здібностей та

можливостей.

Підсумкова, чи контрольна, консультація має на меті уточнити, наскільки

вірно учень обрав професію після корекційних консультацій.

В профорієнтаційній роботі сурдопедагог широко використовує конкретні

дані з досвіду роботи і навчання своїх же випускників.

Важливу роль у профорієнтаційній роботі відіграє сім'я. Батьки беруть

активну участь у визначенні професійних намірів своїх дітей. Батьківський

комітет залучає батьків до проведення профорієнтаційних заходів, допомагає

учням у виборі професії.

У формуванні вірних поглядів на працю, на створення своїх життєвих

планів, життєвої позиції, пошук можливостей самореалізації особистості, велике

значення має набутий досвід по трудовому вихованню та навчанню дітей.

33

Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює

основу для виховання таких важливих для сучасної людини якостей, як

комунікативність, взаємодопомога, підприємливість.

Позитивне ставлення до праці посилюється формуванням інтересу до

виконаних завдань.

Виховання інтересу відбувається через вироблення свідомого ставлення до

праці (коли дитина зрозуміла мету своєї діяльності), її значущість для себе, для

оточуючих, почуття відповідальності, обов'язку.

Вчитель Мельник А.М. постійно шукає гнучкі форми організації

навчання, враховуючи вік учнів, їх розумове навантаження. Навчає дітей

оцінювати не лише свою, а й трудову діяльність інших.

Гуманізація відносин "учитель - учень", задоволення дітей у

спілкуванні на співпраці приводять до певної системи поєднання індивідуальних,

групових і фронтальних видів роботи.

Так, поряд з класно-урочною системою в навчально-виховній роботі з

дітьми вчитель використовує індивідуальну роботу, роботу в парах, малих

групах, у групах за вибором та інтересами.

Роботу в парах вчитель використовує під час перевірки домашніх завдань,

виконань спільної роботи над виробом та ін. Це все сприяє активізації

пізнавальних здібностей.

Проводячи уроки праці, вчитель керує процесами мислення, разом з учнями

"відкриває" те, що їм невідоме, щоб діти відчули радість своєї праці, радість

подолання труднощів.

Педагогу Мельник А.М. притаманна віра в дитину, її можливості.

Створюючи учням умови для успішної діяльності, вчитель допомагає їм виявити

великі потенційні можливості, здатність до саморозвитку, самореалізації.

Наслідки вивчення системи роботи вчителя Мельник А.М. свідчать про її

високу науково-теоретичну і методичну підготовку, сумлінну працю щодо

проведення уроків, практичних, лабораторних, гурткових занять.

34

Досвідченим майстром-наставником, справжнім педагогом зарекомендувала

себе вчитель трудового навчання Мельник А.М. почуття високої відповідальності

і вимогливості до себе — риси, які характеризують стиль роботи вчителя.

Головне її завдання підготувати учнів до трудової діяльності,

виховати в своїх учнях працелюбність, повагу до людей праці, підготувати дітей

до свідомого вибору професії.

В основі досвіду Мельник А.М. є єдність навчання і продуктивної,

суспільно корисної праці як принципу безперервності навчання, який

поширюється не тільки на період навчання в школі, але й охоплює систему

виховання і навчання в цілому протягом всієї діяльності людини.

В центрі уваги формування в учнів свідомого ставлення до праці,

політехнічного кругозору, моральної, психологічної і практичної готовності до

самостійного життя.

Учні, які закінчують школу, повністю підготовлені до самостійного життя,

ознайомлені з основними організаційними, економічними і технологічними

принципами промислового виробництва. Більшість випускників продовжують

навчатись і працювати за професіями, ази яких здобуті в школі.

35

Висновки

Необхідність радикальних змін в системі шкільної освіти України в умовах

наукового, технічного, високотехнологічного, інформаційного суспільства якісно

змінюється характер праці, а значить повинен змінюватись і процес підготовки

людини до неї.

Виходячи з аналізу досвіду Мельник Алли Михайлівни, маємо підстави

стверджувати, що вчитель трудового навчання, використовуючи інтерактивне

навчання дітей з особливими потребами, вирішує проблему трудового навчання і

виховання так, що учень може максимально використати свої здібності і

розвинути творчі можливості.

Щоб дитина творчо мислила, її треба навчити. В досвіді вчитель доводить,

що важливою ланкою такого навчання і створення відповідних умов за яких, щоб

досягти мети, дитина свою діяльність спрямовує на пошук. Це пошук нових знань

або способів дії.

Ці умови, значною мірою, як доведено в досвіді, задовольняються, якщо в

навчанні використовується проблемність, як одна з головних систем в організації

пізнання, тобто якщо пояснювально-ілюстративне навчання оптимально

поєднується з проблемним. Така єдність забезпечує необхідний розвиваючий

ефект. А саме:

- вчить мислити логічно;

- робить навчальний матеріал більш доказовим, сприяючи тим самим

перетворенню знань у переконання;

- викликає почуття задоволення, впевненості у свої можливості і тому воно

захоплює учнів, формує інтерес до знань;

- краще сприяє розвитку вмінь самостійно переносити відомі знання в нову

ситуацію;

- виробляє вміння комбінувати раніше відомі способи розв’язання проблем

з новими, оригінальними;

36

- сприяє розвитку вміння бачити нові проблеми у звичних, стандартних

ситуаціях;

- сприяє активному формуванню ряду важливих якостей особистості:

ініціативності, критичності і самокритичності мислення, сприяє

вихованню пізнавального ставлення до дійсності;

Діяльність педагога орієнтована на забезпечення активної корекційної

роботи на основі інтерактивних технологій.

Поряд з класно-урочною системою в навчально-виховній роботі з дітьми

використовує:

- індивідуальну роботу;

- роботу в парах (один проти одного, думати і працювати в парі,

обмінюватися думками);

- робота в малих групах;

- у групах за вибором та інтересами;

- робота „Маленького вчителя”.

Педагог, забезпечуючи діалогічність навчання, виступає лише в ролі його

організатора, лідера групи в спільному розв’язанні проблеми.

Все це сприяє співпраці педагога і учня, надає можливості реалізувати

особистісно орієнтоване навчання.

В умовах демократизації та гуманізації загальноосвітньої школи зародилась

і визріла ідея широкого використання в навчально-виховному процесі духовних

та культурних цінностей і традицій українського народу.

Все частіше вчитель трудового навчання звертається до спадщини

українського народу: родинних звичаїв та обрядів, які, майже завжди,

супроводжує вишитий рушник.

Його орнаменти навчаються діти читати, складати найпростіші, переносити

їх на тканину. Так діти з особливими потребами пізнають мову землі, на якій вони

живуть, силу цієї землі, її традиції, її красу та історію. Рушники – символи

прикрашають стіни кабінету трудового навчання. Назавжди закріпилась традиція

випускників дарувати рушники школі.

37

Так ручна вишивка сприяє розвитку особистості дитини з особливими

потребами, її образному мисленню, естетичному вихованню, а також координації

рухів, розвиває пам'ять, виховує працьовитість, збагачується уява і художнє

сприйняття зовнішнього світу.

Організуючи позакласну роботу, вчитель враховує майбутню професійну

спрямованість учнів.

В основі досвіду єдність навчання і продуктивності суспільно-корисної

праці як принципу безперервності навчання, який поширюється не тільки на

період навчання в школі, але й охоплює систему виховання і навчання в цілому

протягом всієї діяльності людини.

В центрі уваги – формування в учнів свідомого ставлення до праці,

практичної готовності до самостійного життя.

Педагогічному стилю вчителя-методиста Мельник А.М. притаманне:

- досконале володіння методикою корекційно-розвивального навчання і

виховання дітей з особливими потребами;

- постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу;

- утвердження власної самооцінки дитини з психофізичними вадами

розвитку.

38

Список використаної літератури

1. Концепція трудової підготовки школярів України. Проект // освіта – 1993. –

30 серпня.

2. Виховання в учнів національної самосвідомості в процесі трудового

навчання //Українське народознавство і проблеми виховання учнів.

Матеріали наукової практичної конференції (10-12 жовтня) (1995 р. м.

Івано-Франківськ) у 2-х частинах (ч.1 за ред. Скульського).

3. Народна творчість та етнографія березень-квітень рік заснування 1925 №2.

1972.

4. Будник О.Б. Педагогічні передумови виховання господарської культури

школярів. Івано-Франківськ. 1997 р.

5. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. Мышление и

речь. Проблемы психологического развития ребенка. – М., 1956.

6. Домбровський С.В., Ступарик Б.М. Використання народознавчого

матеріалу у трудовому вихованні молодших школярів. Методичні

рекомендації. Івано-Франківськ. 92-30с.

7. Іванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – К.;

Наукова думка, 1977. – 251 с.

8. Костенко Л. Позитивне ставлення до трудової діяльності (допоміжні класи

шкіл глухих). К., 2002.

9. Народознавчі елементи в трудовому вихованні школярів за ред. Костіва ч.ІІ

– 186 с.

10. Матейко К.І. Український народний одяг. – К. Наукова думка, 1977.

11. Миронова С.П., Матвеєва М.П. Реалізація індивідуального підходу до дітей

з вадами інтелекту у процесі навчання. Кам'янець-Подільський

К-ПРПУ. 2001. - 28с.

12. Назарова Л.П. Спеціальна педагогіка.

13. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології

навчання. – К. А.С.К., 2004. -192с.

39

14. М.Г.Стельмахович. Народная педагогика. К. Радянська школа. 1985 р. –

с.173-191.

15. В.О. Сухомлинський. Вибрані твори в 5-ти томах. Т.2. – К. 1976. – с.554.

16. Татарченко О. Образотворча діяльність як засіб соціальної реабілітації

дітей з розладами слуху. Дидактичні та соціально-психологічні аспекти

корекційної роботи в спеціальній школі. Науково-методичний збірник. К.,

2006, Інститут спеціальної педагогіки АПН України.

17. Тхоржевський Д.О. Основи проблемного навчання на уроках праці. К.,

1980.

18. Хохліна О. Стимулювання діяльності розумово-відсталих школярів у

процесі трудового навчання. К., 1998.