Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

ВІЗАНТІЙСЬКА КУЛЬТУРА ( назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки___0201 – Культура____________________

для спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________ факультету_______Філософського__________________________

Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки

__________________ (Білецький І. П.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Харків-2016

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

1 програма навчальної дисципліни 2 конспект лекцій 3 матеріали до семінарських, практичних, лабораторних занять та самостійної роботи студентів 4 критерії оцінки успішності та результатів навчання 5 комплекти контрольних завдань з навчальних дисциплін; екзаменаційні білети або комплект контрольних завдань для семестрового контролю 6 методичні вказівки для студентів щодо виконання індивідуальних завдань, курсових, дипломних робіт, рефератів тощо

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кафедра теорії культури і філософії науки

“ЗАТВЕРДЖУЮ” Перший проректор

___________________________

“______”_______________20 __ р.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ВІЗАНТІЙСЬКА КУЛЬТУРА

( назва навчальної дисципліни) напряму підготовки___0201 – Культура____________________

для спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________ факультету_______Філософського__________________________

Харків-2015/2016 навч. рік

Програму рекомендовано до затвердження Вченою радою факультету (інституту, центру)

“_______” __________________ 20___ року, протокол №__

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: (вказати авторів, їхні наукові ступені, вчені звання та посади) канд. філософ. наук, доцент, доцент кафедри теорії культури і філософії науки Філоненко О. С. Програму схвалено на засіданні кафедри на засіданні кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Протокол від “____”________________20__ року № ___

Завідувач кафедри теорії культури і філософії науки

_______________________ (Білецький І. П.) (підпис) (прізвище та ініціали)

Програму погоджено методичною комісією філософського факультету

назва факультету, для здобувачів вищої освіти якого викладається навчальна дисципліна Протокол від “____”________________20__ року № ___ Голова методичної комісії філософського факультету ___________( _Голіков С. О.__)

(підпис) (прізвище та ініціали

ВСТУП

Програма навчальної дисципліни «Візантійська культура» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки

Бакалавра (назва рівня вищої освіти, освітньо-кваліфікаційного рівня)

напряму ___0201 – Культура____________________

спеціальності________6.020101 - Культурологія__________ спеціалізації_______ Теорія та історія культури______________

Предметом вивчення навчальної дисципліни є сучасна візантиністика

та візантійська культура. Курс передбачає опис етапів і логіки формування і розвитку візантійської культури, аналіз її місця у світовій культурі і впливу на європейську і слов’янські культури. Курс заснований на різноманітних підходах і дослідницьких стратегіях сучасної візантіністики, які представлені та описані у ньому.

Програма навчальної дисципліни складається з таких розділів:

1. Мета та завдання навчальної дисципліни 2. Опис навчальної дисципліни 3. Виклад змісту навчальної дисципліни 4. Структура навчальної дисципліни 5. Теми семінарських (практичних, лабораторних) занять 6. Самостійна робота 7. Індивідуальні завдання 8. Методи навчання 9. Методи контролю 10 Розподіл балів, які отримують студенти. Критерії оцінювання 11. Рекомендоване методичне забезпечення. Базова література

1. 1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни є ознайомлення студенів-культурологів філософського факультету з розвитком, основними якостями та характеристиками візантійської культури, її значенням та внеском у світову культуру, та с досягненнями світової візантінистики.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни є надати уявлення про етапи розвитку візантійської культури та важливіші концепції та напрямки візантиністики; навчити аналізувати тексти візантійської культури у контексті візантійської ментальності, виділяти основні риси християнського мислення та вплив візантійської культурної і духовної спадщини в середньовічній, ранньомодерній і новочасній культурі

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні

досягти таких результатів навчання: – вміння аналізувати тексти візантійської культури у синхронічному і діахронічному аспектах; – вміння користуватись основними поняттями і методологічними підходами, що пропонуються сучасною візантиністикою; – знання місця і значення візантійської культури серед античної, близькосхідних, європейської і слов’янськими культурами; – вміння використовувати методологію і результати візантиністики при аналізі вітчизняної культури– навички методології аналізу культурних об’єктів; – знання з культурологічного категоріального апарату та основних першоджерел; – вміння навчатись і працювати самостійно; –спроможність до культурологічного дослідження, опису та класифікації артефактів, –здатність здійснювати на базі сучасних фахових методик всебічний аналіз об’єктів культурологічного дослідження.

2.Опис навчальної дисципліни

Найменування показника

Галузь знань (предметна область), напрям, рівень вищої освіти / освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 1,5

Галузь знань __________________

(шифр і назва)

Нормативна Напрям підготовки 0201 – Культура

(шифр і назва)

Спеціальність 6.020101 – Культурологія_____

2. Рік підготовки

Індивідуальне завдання контрольні роботи, реферат____

(назва)

2-й -й

Загальна кількість годин –54

3. Семестр

4-й -й 4. Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 2, самостійної роботи студента – 2

Освітньо-кваліфікаційний рівень: 6. 020101

бакалавр

18 год. год. 5. Практичні, семінарські

16 год. год. 6. Лаботаторні

год. год. 7. Самостійна робота

20 год. год. ІЗ: контр.роб 10 год.,

Вид контролю: залік

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання – 34/20 для заочної форми навчання –

3. Виклад змісту навчальної дисципліни

Тема 1. Візатиністика як наука. Історія досліджень культури Візантії в світовій візантиністиці ( 2 год.). Візантійська культура у роботах західних дослідників: К.Крумбахера, Ф. Дельгера, Д. Оболенського, Ф. Дворніка, І. Шевченка, С. Рансимена, Д.Райса, І. Мейендорфа. В.Г.Василевський як фундатор російської наукової візантинистикі: видання „Візантійського временніка” (1894). „Акти Афона” В.Регеля. Ф.І. Успеньский та його „Історія Візантійської Імперії”. Творчість Н.П Кондакова. Дослідження візантійської духовної культури в церковно–історичній науці: єп. П.Успенський, Н.А.Скабалонович, А.П.Лебедів,Н.Н. Глубоковський, І.І. Соколов, В.В. Болотов. Занепад та відродження візантійських студій в СРСР: В.Н. Бенешевич, Е.А.Косьмінський, Е.А.Косьмінський, Н.В. Пігулевська, З. В. Удальцова, М.Я.Сюзюмов, А.П.Каждан, Г.Л.Курбатов, І.П. Медвєдів, В.В. Бичков, С.С.Аверінцев, М.А. Поляковська, А.А. Чекалова. Тема 2. Соціокультурні, політичні та релігійні засади візантійської цивілізації (2 год.).

Заснування Костянтинополю як нової столиці Римської імперії і народження

Візантії. Розподіл імперії та відокремлення Візантії від західних провінцій Риму. Характерні риси соціокультурного буття східних регіонів Імперії на передодні відокремлення. Хронологічні та географічні межі Візантійської імперії. Територія і населення. Періодизація візантійської історії. Зв’язок візантійської та римської культур. Антично – елліністичні традиції суспільного життя та культури, римська державність та право і християнство, як фундаментальні засади візантійської цівілізації. Тема 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу від античності до раннього середньовічча (2 год.).

Поліетничність Візантії як важлива умова формування її культури. Головні культурні центри Візантії. „Відкритість” візантійської культури впливу близькосхідних культур. Місце і роль античної спадщини у духовній культурі Візантії IV – VII ст.

Візантія як „християнська імперія”: сакралізація влади імператора і теократична модель взаємодії Церкви та держави. Перші Вселенські собори, феномен християнського монашества та його місце в візантійській культурі.

Спеціфіка культури Візантії часів імператора Юстініана: „кодекс Юстініана”, повстання „Ника”, спроби відновити владу Візантії над Західной частиной колишній

9

Імперії та протистояння з Іраном на Сході. „Юстініанів класицизм” у візантійському мистецтві VI сторіччя.

Побутова культура візантійців: сім’я та шлюб, виховання та освіта, свята, видовища та розваги.

Арабська навала та криза антично – полісного устрою Візантії: заміна рабства колонатом та формування феодальних (фемних) відносин. Тема 4. Формування цілісного середньовічно – християнського світосприйняття (2 год.).

Православ’я як культурно - історичний феномен. Патрістика: триадологія та христологія. Основні віхи церковнополітичного розвитку: єресі, іконоборство Імператори-іконоборці Ісаврійської дінастії: Лев III (717-741 рр.). Законодавство імператорів-іконоборців. Взаємостосунки церкви та держави. Тимчасове поновлення іконошанування у 787 р.

Зовнішня политика імператорів-іконоборців. Війни з арабами. Облога Костянтинополю в 717 р. Боротьба с болгарами. Утворення Першого болгарського царства. Союз з хазарами.

Другий період іконоборства. Лев V Вірменин (813-820 рр.). Восстание Томи Слов’янина у 821-823 рр.. Павликіанська єресь. Поразка іконоборства та остаточне поновлення шанування ікон у 843 р.

Завершення епохи Вселенських Соборів та кодіфикація православної догматики: І. Дамаскін.

Агіографія, гомілетика. Богословська література.

Тема 5. Візантія як посередник між культурами Сходу та Заходу (2 год.).

Міжнародні зв’язки Візантії; високий рівень дипломатичної культури. Влив Візантії на культури Західної і Східної Європи. Вплив східних культур на політичне та культурне життя Візантії. Візантія і слов'янські сусіди. Втручання та розселення слов’ян на теріторії Візантії.

Афон як центр міжкультурних коммунікацій. Візантійська держава і Церква у місійній діяльності. Види і засоби релігійних місій. Тема 6. Гуманістичні та аскетичні течії в візантійській культурі (2 год).

Особливості розвітку гуманістичніх ідей у Візантії з часів Афінської академії до

І. Італла та М.Пселла. Західні впливи та світогляд візантийскіх гуманистів. Візантійська література. Літературні жанри. Наукова й художня проза. Хроніки й історіографія.

Традиціоналізм як характерна риса культури Візантії. Чернече – аскетичні ідеали та протистоянна „двох гуманизмів” в культурі Візантії.

Релігійна й світська поезія. Гимнографія і літургіка. Поетика.

10

Тема 7. Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цівілізації ( 2 год.). Самосвідомість візантійського суспільства доби Комнинів. Правління Алексія Комніна (1081-1118 гг.). Армія та флот. Розшарування села. Підлегле селяни. Землевласництво динатов. Послаблення центральної влади в Візантії. Міжусобна боротьба в кінці XII ст. Історія Хрестових походів. Роль і місце Візантії у них. Поділ Візантійської імперії. Нікейська імперія. Культура Містри. Культура Латинської імперії. Тема 8. Економіко-політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини ( 2 год.).

Відновлення Візантійської імперії та „палеологовський ренесанс”. Османська загроза та загострення боротьби прозахідної та православної партії в Візантії. „Ісихастські сперечання”: Варлаам Калабрійский та Григорій Палама. Флорентійська унія. Захоплення Констанинополя і кінець Візантії.

«Візантія після Візантії». Культура греків діаспори після 1453 року. Геміст Пліфон. Візантійська культурна і духовна спадщина в середньовічному, ранньомодерному і новочасному світі. Візантійські елементи в російській та українській культурі.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви розділів і тем Кількість годин Денна форма

Усього у тому числі Л п інд с/р

1 2 3 4 5 6

Розділ 1. Виникнення та формування візантійської культури ( IV – пер. пол. VIІ ст..) Тема 1. Візантиністика як наука. Історія досліджень

культури Візантії в світовій візантиністиці

5 2 1 2

Тема 2. Соціокультурні, політичні та релігійні

засади візантійської цивілізації

5 2 1 2

Тема 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу

від античності до раннього середньовіччя

6 2 2 2

Контроль 1 2 Розділ 2. Середньовічна візантійська культура як цілісний та унікальний

феномен ( др.пол VII – поч. ХІ ст.) Зрілість та занепад візантійської цивілізації ( ХІІ – пер .пол. XV cт.)

Тема 4. Формування цілісного середньовічно – 6 2 2 2

11

християнського світосприйняття Тема 5. Візантія як посередник між культурами Сходу та Заходу.

6 2 2 2

Тема 6. Взаємодія світського та богословського

елементів в візантійській культурі.

8 2 4 2

Тема 7 Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цивілізації

6 2 2 2

Тема 8. Економіко – політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини

6 2 2 2

Контроль 2 2 2 Індивідуальне завдання (можливе) 2 2

Усього годин 54 18 16 20

Особливості структури програми полягають в наступному. Розділ 1 – „Виникнення та формування візантійської культури ( IV – пер. пол. VIІ ст.)” – об’єднує три теми. Перша тема дає загальні уявлення про візантиністику та її основні дослідницькі стратегії. Друга тема допомагає формуванню у студентів уявлень про формування візантійської культури. Третя тема присвячена аналізу основних характеристик візантійської культури у контексті античної культури. Розділ 2 – „Середньовічна візантійська культура як цілісний та унікальний феномен ( др. пол VII – поч. ХІ ст.)” – включає з 3 по 6 теми, які присвячені ознайомленню з основними типологічними характеристиками византійської культури як цілісного культурного феномена, а також у порівняльному аналізі її зі Сходом і Заходом, а також її внутрішніх гуманістичних й аскетичних тенденці.

Розділ 3. Зрілість та занепад візантійської цивілізації ( ХІІ – пер .пол. XV cт.) » – об’єднує 7 та 8 теми курсу, які присвячені опису спільних характеристик пізньої візантійської культури і її вплив на європейську і слов’янські культури.

Обсяг курсу складає 18 годин лекцій, 16 годин семінарів та 20 годин самостійної роботи студентів.

Передбачена форма контролю – залік.

5. Теми семінарських (практичних) занять № з/п

Назва теми

Кількість годин

1. Тема 1. Візантиністика як наука. Історія досліджень культури

Візантії в світовій візантиністиці

1

2. Тема 2. Соціокультурні, політичні та релігійні засади візантійської

цивілізації

1

3. Тема 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу від античності до 2

12

раннього середньовіччя

4. Тема 4. Формування цілісного середньовічно – християнського світосприйняття

2

5. Тема 5. Візантія як посередниця між культурами Сходу та Заходу. 2 6. Тема 6. Взаємодія світського та богословського елементів в

візантійській культурі.

4

7. Тема 7 Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цивілізації

2

8. Тема 8. Економіко – політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини

2

Усього 16

6. Самостійна робота Теми та питання, що виносяться на самостійне опрацювання. Тема 1. 1. Візантія в концепції Освальда Шпенглера. 2. Візантія і неопатристичний синтез. 3. Візантія в трудах Іоанна Мейендорфа. 4. Візантиністика: етапи формування. Тема 2. 1. Імператор Констянтин і поділ Римської імперії. 2. Географічні межі Візантії. 3. Періодизація візантійської культури. 4. Медіоланський едикт і його значення. Тема 3. 1. Поліетничність Візантії. 2. Теократія і ідея „симфонії” між Церквою і Державою. 3. Монашество як культурний інститут. 4. Імператор Юстиніан. 5. Нікео-Цареградський символ віри і його значення.

Тема 4. 1. Капподокійський синтез. 2. Христологічні суперечки і преп. Максим Сповідник. 3. Догмат і єресь: культурологічний аспект. 4. Іконошанування і Св. Іоанн Дамаскин. 5. Доба Вселенських Соборів. 6. Візантійська агіографія.

Тема 5.

13

1. Візантія і сирійська культура. 2. Візантія і арабська культура. 3. Візантія і вірменська культура. 4. Візантія і слов’янські культури. 5. Культурологія Афона. Тема 6. 1. Візантійські гуманісти Псел і Італл. 2. Візантійська культура: багатоманітність жанрів. 3. Аскетична література. 4. „Поетика ранньовізантійської літератури” Аверінцева. 5. Гімнографія і літургіка. Тема 7. 1. Епоха Комніних. 2. Економічна культура візантійської цивілізації. 3. Візантія і хрестові походи. Тема 8. 1. Палеологівський ренесанс. 2. Ісихазм і Св. Григорій Палама. 3. Флорентійська унія. 4. «Пути русского богословия» Г. Флоровского. 5. Византійські елементи у російській і українській культурах.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів

Для підготовки студента в рамках самостійної роботи необхідне більш поглиблине вивчення літератури, включаючи додаткову. Можна скористатися при проведенні самостійної роботи наведеним списком літератури, можна вдатися до самостійного пошуку інформаційеих джерел. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Переглядаючи літературу, слід виділити основні джерела з подібної тематики. Слід спочатку зупинитись на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім слід звернутись до журнальних статей, словників, енциклопедій, Інтернет матеріалів. Необхідною умовою ефективної самостійної роботи студента є стислий конспект у виглдяі дослівних тематичних виписок та фіксування принагідних ідей студента. для подальшого цитування слід помічати джерело та сторінку. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт потрібно, наводячи різні точки зору, концепції з того чи іншого приводу, вміти продемонструвати свою позицію. В самостійній роботі студента також дуже цінується самостійність підбору матеріалу та самостійність суджень. Позиція повинна науково формулюватися та обгрунтовуватися. Одночасно викладення матеріалу повинно бути творчим, не переобтяженим цитуванням. Самостійна робрта студента відображає його постійні навчальні зусилля, придбані наукові навички, рівень освіти, ерудиції.

7. Індивідуальне завдання

14

Тематика дослідницьких робіт: Підготовка рефератів. Під час самостійного опрацювання матеріалу студенти знайомляться з

першоджерелами культурології та пишуть реферати. Тематика рефератів, які передбачаються в ході самостійної роботи

студентів. 1. Історіографія як феномен візантійської культури. 2. Культура Візантії в роботах С. С. Авєринцева. 3. Культура Візантії в роботах И. Мейендорфа. 4. Концепція історії візантійської культури у сбірці „Культура Византии” ( у 3

- х тт. 1984 – 1991 рр.). 5. „Візантинізм” як культурне явище. 6. Роль та місце Костянтинополю у культурі Візантії. 7. Особливості розвітку візантійського гуманізму. 8. Місце та роль свята в візантійській культурі. 9. Особливості контактів Візантії та Давньої Русі. 10. Ідея порядку у культурі Візантії. 11. Повсякденне життя, реалії та звичаї візантійців. 12. Освіта у візантійській культурі. 13. Християнська імперія і ідея монархії. 14. Передвізантійське богослов”я: імена і ідеї. 15. Візантія і сирійська культура. 16. Візантія і вірменська культура. 17. Візантія і хрестові походи. 18. Культура Афона. 19. Монашество у візантійській культурі. 20. Тринітарні спори і капподокійський синтез. 21. Христологічні спори. 22. „Особистість” у патристиці. 23. Литургіка: Св. Василій Великий і Св. Іоанн Златоуст. 24. Православне богослужіння у контексті візантійської естетики. 25. Поетика ікони і звортна перспектива. 26. Візантійське право і кодекс Юстиніана. 27. Сім’я і шлюб у Візантії. 28. Догмат і єресь у культурологічному контексті. 29. Візантійська агіографія. 30. Візантія, болгари і хазари. 31. Св. Іоанн Дамаскин и кодифікація православної догматики. 32. Візантійські місіонери і їх культурне значення. 33. Ісихастські спори. 34. Богослов”я Св. Григорія Палами і неопаламизм. 35. Богослов”я преп. Максима Сповідника і його сучасна рецепція.

15

36. Візантійська і давньоруська ікона. 37. Візантійська і давньоруська святість. 38. Візантія в неопатристичній концепції Г. Флоровського. Методичні вказівки по підготовці рефератів. Загальні положення. Для підготовки реферату необхідне більш поглиблене вивчення літератури,

включаючи додаткову. Реферат повинен продемонструвати знання і розуміння обраної студентом теми. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент.

Для підготовки реферату необхідно критично ставитись до наукової літератури, зважаючи на те, що існує велика кількість як нових, так і морально застарілих публікацій, які розглядають філософсько-культурологічні проблеми однобічно. Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора. У систематичному – за тематичним принципом. Тут можна підібрати літературу з конкретної теми.

Під час роботи над книгою неможливо запам'ятати усе прочитане, тому необхідно стисло законспектувати ті положення, які торкаються теми. Конспект може бути викладенням суті прочитаного, може містити в собі власні міркування та ідеї, а може бути у вигляді дослівних виписок, що мають безпосереднє відношення до теми, яка вивчається. В останньому випадку слід помічати джерело та сторінку, оскільки в подальшій роботі виписка може бути використана у вигляді цитати. У цілому після роботи з книгою студент повинен мати загальне уявлення про її зміст, правильно зрозуміти думки автора, відібрати все найбільш цінне відповідно до мети своєї роботи. Для цього важливо виділити ключові поняття, проблеми, питання навколо яких буде будуватися розкриття теми. Наводячи різні точки зору з того чи іншого питання, слід демонструвати власну позицію. Висловлюючи будь-які положення, бажано підкріплювати їх достатніми аргументами. Викладення матеріалу має бути творчим. Не треба перевантажувати реферат цитатами.

Написання реферату повинне підтвердити вміння студента: - генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або

далеку перспективу, самостійно проводити дослідження; - використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні

навички для вирішення певної культурологічної проблеми; - аналізувати літературні, наукові джерела; - узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових

досліджень при вирішенні визначеної проблеми. У роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати

досліджень, уникати загальних слів і бездоказових тверджень. Структура реферату.

16

Кожен автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує внутрішній логічний зв'язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому реферат повинен включати: титульний аркуш; зміст; вступ; основну частину (яка складається з декількох розділів); висновки; список використаних джерел; додатки (при необхідності).

Вимоги до змісту реферату. Титульний аркуш реферату оформлюють у відповідності із додатком 1. Після титульного аркуша розміщується зміст. Він містить найменування та

номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, списку використаних джерел та ін. Найменування у змісті повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочення або подання їх в іншому формулюванні, послідовності та підпорядкуванні порівняно із заголовками в тексті неприпустиме. Заголовки та рубрикації однакових ступенів необхідно розміщувати один під одним. Заголовки кожного наступного рівня зміщують на 5 знаків у правий бік відносно заголовків попереднього рівня. Усі заголовки починають з великої літери і не ставлять крапку наприкінці.

Додаток 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Н. КАРАЗІНА

Філософський факультет

Кафедра теорії культури і філософії науки

РЕФЕРАТ

із навчального курсу «Візантійська культура» на тему:

КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ В РОБОТАХ С. С. АВЕРІНЦЕВА

Виконав: студент філософського факультету, гр. ОК-21 Петренко Іван Олександрович

17

Перевірив: доцент кафедри теорії культури і філософії науки Філоненко Олександр Семенович

Харків 2015

Вступ розкриває сутність і стан проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми. У вступі обґрунтовуються мета і завдання дослідження, що орієнтує студента на подальше розкриття теми.

Основна частина реферату складається з розділів, підрозділів (при необхідності пунктів та підпунктів). Кожний розділ починається з нової сторінки.

Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі реферату та повністю її розкривати. Стиль викладення змісту розділів характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності із встановленими вимогами. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Мові та стилю реферату необхідно приділяти істотну увагу. Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерна смислова завершеність і цілісність. Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Основне місце у науковій мові займають форми недоконаного виду дієслова теперішнього часу, оскільки вони не виражають відношення дії, що описується, до моменту висловлювання (наприклад: «У даній роботі розглядаються...»). Крім того, поширення отримали вказівні займенники («цей», «той», «такий»), які не тільки конкретизують предмет, але і виражають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад: «Наведені факти служать достатньою основою для висновку...»). Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» внаслідок невизначеності їх значення в тексті реферату використовувати не рекомендується. Також для уникнення категоричності висловлювань (особливо при демонструванні власної позиції) у філософських текстах рекомендується вживати наступні вислови: «вірогідно», «можливо», «на мою думку» тощо.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яким є джерело повідомлення, ким висловлена думка, кому належить той або інший вислів. У тексті ця умова може бути реалізована за допомогою використання спеціальних слів і словосполучень («на думку», «згідно із», «за даними» тощо).

Стиль письмової наукової мови – це, найчастіше, безособовий монолог. Тому виклад (в основному) ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на змісті та логічній послідовності тексту, а не на особі автора. Інколи (якщо це входить в

18

творчий задум автора) вживається форма першої особи однини займенників. Але в науковому рефераті авторське «я» нібито відступає на задній план.

У висновках дається послідовне викладення отриманих результатів у їх співвідношенні із загальною метою і конкретними завданнями, які було визначено та сформульовано у вступі.

Після заключної частини наводиться список використаних джерел, що значною мірою відображає рівень творчої роботи студента.

Загальні вимоги до оформлення рефератів. Обсяг реферату повинен становити 10-15 сторінок тексту (комп’ютерний набір).

Набір тексту та його роздрукування здійснюються за допомогою комп'ютера (найкраще в редакторі Word) з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці (приблизно по 60 знаків у рядку) з використанням стандартного шрифту Times New Roman розміром 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт. Текст реферату необхідно друкувати на текстовому полі сторінки розміром 170 х 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 20 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способом.

Заголовки структурних частин реферату: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Кожну структурну частину реферату необхідно починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т.д. подають арабськими цифрами без знаку №. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють. На наступних сторінках реферату номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці

19

номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні реферату студент повинен посилатися на джерела, матеріали яких

використовуються в роботі. Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в рефераті.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Коли в тексті реферату необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, необхідно наводити посилання у квадратних дужках з обов’язковою вказівкою номеру сторінки. При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад: Цитата в тексті: «В понимании отцов церкви не только священная иерерхия, но и

вся структура мироздания пронизана идеей образа.» [19, с. 88]. Відповідний опис у переліку посилань: 19. Бычков В. В. Малая история византийской эстетики – К.: „Путь к Истине”,

1991. –407 с. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або

для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування наступні: а). текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій

граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз «так званий»;

б). цитування повинне бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в). кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г). при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми

словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точними у викладенні думок автора, коректними щодо оцінювання його позиції та давати відповідні посилання на джерело.

Оформлення списку використаних джерел. Література подається в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами

20

державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і вихідних даних видавництв. Бібліографічний опис самостійних видань (книг, наукових монографій, брошур, довідкових видань, збірників документів, збірників статей, збірників статистичних матеріалів і т.ін.) супроводжується наступною інформацією:

• прізвище та ініціали авторів; • повна назва друкованого видання; • місце видання (іноді дозволяється вказувати лише першу букву назви таких

міст: Київ – К., Москва – М., Харків – X.); • назва видавництва; • рік видання; • кількісна характеристика (загальний обсяг сторінок).

8. Методи навчання За характером пізнавальної діяльності пояснювально-ілюстративний метод (тематична лекція), методи проблемного викладення (проблемна лекція, семінарське заняття) та евристичний, за джерелом знань словесні, наочні, практичні, за способом педагогічного керівництва пояснення педагога та самостійна робота. Додатково використовуються методи концентрації та пошуково-показовий. Інформаційні, тематичні, проблемні лекції та лекції-консультації. Семінарські заняття запитань і відповідей, семінари-дискусії, колоквіум, оглядові, пошукові семінари.

9. Методи контролю

Поточний контроль (за результатами семінарських занять), підсумковий контроль (підсумкова контрольна робота, реферат), залік.

Питання для самоконтролю(контрольна робота 1).

1. Які області займала візантийська держава? 2. Які етноси населяли Візантію? 3. Де і чому був заснований Констянтинополь? 4. Що таке Медіоланський едикт? 5. Розкажіть про розвиток візантійського села? 6. Розкажіть про розвиток візантійського міста? 7. Що змусило Юстиніана удосконалювати законодавство? 8. Якими виявились підсумки правління імператора Юстиніана? 9. Що таке "циркові партії" та яка їх роль у житті візантійців? 10. Що таке єресі? 11. Що таке «символ віри»? 12. Що таке Капподокійський синтез? 13. Яке значення першого і другого Вселенських Соборів? 14. Що таке аріанство? 15. Що таке монофізитство і монофелітство? 16. Яке значення третього, четвертого, п’ятого і шостого Вселенських Соборів? 17. Яке значення сьомого Вселенського Собору? 18. Хто такі іконоборці і іконошанувальники? 19. Які основні принципи поетики ікони? 20. Опишіть еволюцію відносин церкви і держави у Візантії.

21

21. Як виник інститут монашества? 22. Яка доля платонізму у візантійській думці? 23. Що таке кодекс Юстиніана? 24. Що таке агіографія і гомілетика? 25. Опишіть дипломатичну культуру Візантії. 26. Опишіть відношення Візантії і слов’ян. 27. Опишіть відношення Візантії і вірмен. 28. Опишіть відношення Візантії і сирійської культури. 29. Опишіть історію і культуру Афона. 30. Які були стосунки між гуманізмом і аскетизмом? 31. Що таке візантійський гуманізм? 32. Опишіть аскетичну літературу. 33. Опишіть візантійську історіографію. 34. Що таке гімнографія і літургіка? 35. Як жила Візантія в добу хрестових походів? 36. Що таке палеологів ренесанс? 37. Що таке ісихазм? 38. Які основні імена ісихастської традиції? 39. Опишіть Флорентійську Унію. 40. Що таке енергетизм в ученні Св. Григорія Палами? 41. Що таке неопатристичний синтез? 42. Назвіть найзначніших представників візантиністики.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО КУРСУ

«ВІЗАНТІЙСЬКА КУЛЬТУРА»

Питання до письмового заліку 1. Візантінистика:імена і школи. 2. Географічні кордони і періодизація візантійської культури. 3. Виникнення візантійської імперії. 4. Візантійська і римська культури. 5. Візантія і першохристиянство. 6. Візантійська теократія: „симфонія” церкви і держава. 7. Візантійське право: кодекс Юстініана 8. Візантія і близькосхідні культури. 9. Патристика: тріадологія. 10. Патристика: христологія. 11. Вселенські Собори. 12. Догмат і єресь в візантійському мислення. 13. Іконоборчество і іконошанування: поетика ікони. 14. Візантійська агіографія. 15. Візантійська гімнографія і літургіка. 16. Візантія і слов’янські культури. 17. Візантія і Західна Європа. 18. Велика схизма: історія і наслідки.

22

19. Візантійський гуманізм. 20. Візантійська література: імена і жанри. 21. Візантійська історіографія. 22. Монашество як культурний інститут. 23. Ісихазм і ісихастські спори у візантійській культурі. 24. Палеологів ренесанс. 25. Флорентійська унія. 26. Візантія и Русь. 27. Неопатристичний синтез і візантиністика: імена і ідеї. 28. Візантія і російська культура. 29. Візантія і українська культура. 30. Візантія в культурфілософії Шпенглера. 31. „Поетика ранньовізантійської літератури” Аверінцева. 32. „Пути руського богословия” Флоровського.

10. Розподіл балів, які отримують студенти. Критерії оцінювання

Академічний календар навчального курсу «Візантійська культура».

№ п/п

Теми / Змістові модулі № тижня

Вид контролю

1 2 3 4 Розділ 1. Виникнення та формування

візантійської культури ( IV – пер. пол. VIІ ст.)

1. ТЕМА 1. Візантиністика як наука. Історія досліджень культури Візантії в світовій візантиністиці.

1

2 ТЕМА 2. Соціокультурні, політичні та релігійні засади візантійської цивілізації.

2

3. ТЕМА 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу від античності до раннього середньовіччя.

3

Контроль № 1. (ТЕМИ 1,2,3)

3 Контроль № 1

Розділ 2. Середньовічна візантійська культура як цілісний та унікальний феномен ( др.пол VII – поч. ХІ ст.) Зрілість та занепад візантійської цивілізації ( ХІІ – пер .пол. XV ст..).

4. ТЕМА 4. Формування цілісного середньовічно – християнського

4

23

світосприйняття. 5. ТЕМА 5. Візантія як посередник між

культурами Сходу та Заходу. 5

6. ТЕМА 6. Взаємодія світського та богословського елементів в візантійській культурі.

6

7. ТЕМА 7. Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цивілізації.

7

8. ТЕМА 8. Економіко – політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини.

8

Продовження ТЕМИ 8. 9 Контроль № 2.

(ТЕМИ 4-8) 9 Контроль № 2

Критерії контролю и оцінки знаннь студентів

Форми контролю Мінімальна кількість

балів

Кількість форм

контролю за семестр

Максимально

можлива кількість

балів

Залік 17 1 40

Контроль 10 2 20

Усні виступи 12 За весь семестр 20

Реферат 10 1 15

Відвідування 2 За весь семестр 5

Всього 51 100

Примітка: Студенти, які займались успішною науковою діяльністю протягом семестру (виступи на конференціях чи наукових гуртках з тематики навчального курсу «Візантійська культура» тощо) претендують на додаткові 5 балів.

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види навчальної діяльності

протягом семестру

Оцінка за національною шкалою для екзамену,

курсової роботи для заліку

90-100 відмінно зараховано

24

70-89 добре

50-69 задовільно

1-49 незадовільно не зараховано

Критерії оцінювання: – "відмінно" – студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і

всебічно знає зміст навчальної дисципліни, основні положення наукових першоджерел та рекомендованої літератури, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок; – "добре" – студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає його; має практичні навички, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту або при аналізі практичного;

– "задовільно" – студент в основному опанував теоретичними знаннями навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, але непереконливо відповідає, плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; відповідаючи на запитання практичного характеру, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю;

– "незадовільно" – студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення, практичні навички не сформовані.

11. Рекомендоване методичне забезпечення. Література Підручники.

1. Курбатов Г.Л. История Византии: От античности к феодализму. – М.: Высшая школа, 1984. - 205 с.

2. История Византии: В 3-х т./ Ред.С.Д.Сказкин. - М.,1967. 3. История Древнего мира, ч. ІІ. / Ред. Ю.С. Крушкол. – М., 1971. 4. Каждан А.П. Византийская культура (X-XII века). - М., 1968; СП б., 1997. 5. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій / Під ред. А.К.

Бичко. – К.: Либідь, 1993. 6. Українська культура: історія і сучасність. Навч. посібник / За ред. Черепанової

С.Т). – Львів: Світ, 1994.

25

7. Дворнік Ф. Словяни в європейській історії та цивілізації. – К.: Дух і Літера, 2005. Науково-методична література

1. Аверинцев С.С. Византийская литература IV—VII вв. // История Византии. -

Т. 1. - М., 1967. - С. 409—434. 2. Аверинцев С.С. Византийская литература VIII—XI вв. (совместно с А.Я.

Сыркиным) // История Византии. - Т. 2. - М., 1967. - С. 87—91. 3. Аверинцев С.С. Византийская литература XIV—XV вв. // История

Византии. - Т. 3. - М., 1967. - С. 257—273. 4. Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировоззрении

раннего Средневековья (общие замечания) // Античность и Византия. - М.,1975. - С. 266—285.

5. Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. – М., 1997. 6. Афиногенов Д.Е. Константинопольский патриархат и иконоборческий

кризис в Византии (784847). - М., 1997. 7. Барабанов Н.Д. Борьба внутри византийской церкви на рубеже XIII–XIV вв.

// Античный и средневековый город. - Свердловск, 1981. С. 141–156. 8. Барабанов Н.Д. Византия и Русь в начале XIV в. (Некоторые аспекты

отношений патриархата и митрополии). // Византийские очерки. - М., 1991. С. 198–215.

9. Барабанов Н.Д. Из истории связей Константинополя и Афона в начале XIVв. // Византия и ее провинции. - Свердловск, 1982. С. 115–126.

10. Бибиков М.В. Историческая литература Византии. СПб., - 1998. 11. Болотов В.В. Лекции по истории Древней Церкви: в 4-х т. Т.1. Введение в

церковную историю. Т.2. История церкви в период до Константина Великого. Т.3. История церкви в период вселенских соборов. Ч.1. Т.4. История церкви в период вселенских соборов. Ч.2. -М., 1997.

12. Бычков В.В. 2000 лет христианской культуры sub specie aesthetica: В 2-х т. Т.1. Раннее христианство. Византия. Т.2. Славянский мир. Древняя Русь. Россия. -М.-СПб.,1999.

13. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. – К., 1991. 14. Васильев А.А. История Византийской империи: в 2 т. СПб., 19982000. 512,

582 с. 15. Васильевский В.Г. Труды: В 4 т. СПб.-Л., 19081930. 401, 427, 122, 331 с. 16. Вернер Э. Византийский город в эпоху феодализма. Типология и специфика

// Византийский временник. 1966.Т.37. 17. Византийская цивилизация в освещении российских ученых / Реферат. сб.:

В 2 т. Т.1. 1894 - 1927. Т.2. 1947 - 1991. -М., 1999. 18. Византийские очерки. - М., 1961 - 1996. Вып. 1- 6. 19. Византийский земледельческий закон. Л., 1984. 280 с. 20. Византинороссика. Т.1. Литургия, архитектура и искусство византийского

мира/Под ред. К.К.Аксентьева. -СПб.,1995. 21. Византия между Востоком и Западом: Сб. научн. статей. -СПб.,1996. 22. Византия. Средиземноморье. Славянский мир: Сб. научн. статей. - М.,1991. 23. Византия. Южные славяне и Древняя Русь и Западная Европа: Сб. статей в

честь В.Н.Лазарева. - М.. 1973.

26

24. Герцберг Г.Ф. История Византии/Пер. с нем. Безобразова П.В. -М.. 1896. 25. Горянов Б.Т. Поздневизантийский феодализм. -М., 1962. 26. Грабар А. Император в византийском искусстве. - М., 2000. 328 с. 27. Дашков С.Б. Императоры Византии. -М., 1997. 28. Диль Ш. Византийские портреты /Пер. с фр. П.Т. Горянова. -М., 1994. 29. Диль Ш. Основные проблемы византийской истории /Ред., пер. с фр.

П.Т.Горянова. -М., 147. 30. Диль Ш. Юстиниан и византийская цивилизация в VI веке. -СП б., 1908. 31. Иванов С.А. Византийское юродство. -М., 1994. 32. Каждан А.П., Литаврин Г.Г. Очерки истории Византии и южных славян. -

СП б., 1998. 33. Каждан А.П., Литаврин Г.Г., Удальцова З.В. Византия и Запад в

современной буржуазной историографии // Против фальсификации истории. - М., 1959. С. 381-447.

34. Колпакова Г. Искусство Византии. Ранний и средний периоды. - СПб., 2004. 35. Кривушин И.В. Ранневизантийская церковная историография. СПб.,1995. 36. Кулаковский Ю.А. История Византии: В 3-х т. Т.1. 395-518 гг. Т.2.518-602

гг. Т.3. 602-717 гг. - СП б., 1996. 37. Культура Византии. - Т. 1-3. - Москва: «Наука», 1984–1991 38. Культура древнего Рима. Т. 1-2. - М., 1995. 39. Куманецкий К. История культуры древней Греции и Рима. - М., 1990. 40. Курбатов Г.Г. Ранневизантийский город. - Л., 1962. 41. Курбатов Г.Л. История Византии (историография). -Л., 1975. 42. Курбатов Г.Л. Ранневизантийские портреты. - Л., 1991. 43. Курбатов Г.Л. Традиции и новации в истории Византии в русской и

зарубежной современной византиевистике. - Средневековая и новая Россия: Сб. научн. статей: К 60-летию проф. И.Я.Фроянова. -СПб.,1996. С.76-85.

44. Курбатов Г.Л., Лебедева Г.Е. Некоторые вопросы истории византийской церкви (IV-VII вв.) в освещении современной историографии. - Феномены истории: К 70-летию В.С.Керова: Сб. статей. -М., 1996. С.46-58.

45. Курбатов Г.Л., Рутенбург В.И. Зилоты и чомпи //Византийский временник. 1969. Т.30.

46. Лебедев А.Н. Духовенство древней Вселенской церкви от времен апостольских до Х в. -СПб.,1997.

47. Лебедев А.Н. История разделения церквей в IX, X и XI веках. -СП б., 1999. 48. Лебедев А.Н. Очерки внутренней истории Византийско-восточной церкви в

IX, X и XI веках (от конца иконоборческих споров до начала крестовых походов 1096 г.). -СПб.,1997.

49. Лебедева Г.Е. Социальная структура ранневизантийского общества. - Л., 1980.

50. Левек П. Эллинистический мир. - М., 1989. 51. Левченко И.В. История Византии. -М., 1956. 52. Левченко М.В. Материалы для внутренней истории Восточной Римской

империи V - VI вв. // Византийский сборник. - М.; Л., 1945. С. 12-94. 53. Левченко М.В. Церковные имущества в V–VII вв. в Восточно-Римской

империи // Византийский временник. Т. 2. 1949. С. 11-59. 54. Литаврин Г.Г. Византийское общество и государство в 1011 вв.- М., 1977. 55. Литаврин Г.Г. Византия и славяне. - СПб., 1999.

27

56. Литаврин Г.Г. Византия, Болгария, Древняя Русь. - СПб., 2000. 57. Литаврин Г.Г. Как жили византийцы. -М., 1974 58. Любарский Я.Н. Византийские историки и писатели- СПб.,1998. 59. Любарский Я.Н. Михаил Пселл: личность и творчество.- М., 1978. 60. Медведев И.П. Византийский гуманизм XIV- XV вв. -СП б., 1998. 61. Медведев И.П. Итальянские гуманисты XIV - XV вв. -СП б. 1998. 62. Медведев И.П. Мистра. - Л., 1973. 63. Медведев И.П. Некоторые правовые аспекты византийской

государственности // Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе. / Под ред. В.И. Рутенбурга, И.П. Медведева. - Л., 1990. С. 7-39.

64. Мейендорф И. Жизнь и труды святителя Григория Паламы. -СП б., 1997. 65. Новиков А.А. Византийская история на страницах переписки Ивана

Грозного и Андрея Курбского // Проблемы социально-политической и культурной истории Средних веков. - СПб., 1994. С. 21-25.

66. Оболенский Д.Д. Византийское содружество наций. Шесть византийских портретов. - М., 1998.

67. Очерки по истории Византии /Под ред. В.Н. Бенешевича. -СП б., 1912. 68. Пашаева Н.М. Проблемное изучение славянского национального

Возрождения. Книга как исторический источник. Ч.I. Страны Центральной Европы. -М.,1988. Ч.II. Страны Юго-Восточной Европы. - М.,1989.

69. Пигулевская Н. В. А рабы у границ Византии в IV-VI вв. - М., 1958. 70. Пигулевская Н. В. Византия на путях в Индию. Из истории торговли

Византии с Востоком в IV-VI вв. - М.- Л., 1951. 71. Поляковская М.А. Общественно-политическая мысль Византии (4060-е гг.

14 в.). - Свердловск, 1981. 72. Прохоров Г.М. Русь и Византия в эпоху Куликовской битвы: в 2 ч. - СПб.,

2000. 73. Райс Д. Византийцы – наследники Рима. – М., 2003. 74. Рансимен С. Восточная схизма. Византийская теократия. Пер. с англ. – М.,

1998. 75. Рансимен С. Падение Константинополя в 1453 г. -М., 1983. 76. Рим, Константинополь, Москва: сравнительно-историческое исследование

центров идеологии и культуры до XVII в.: Сб. статей/Отв. ред. А.Н.Сахаров. -М., 1997.

77. Римско-константинопольское наследие на Руси: Идея власти и политическая практика: Сб. научн. статей. -М., 1995.

78. Российское византиеведение: Итоги и перспективы. -М., 1994. 79. Рот К. История Византии. Введение. История Славян. -СП б., 1908. 80. Славяне и их соседи: Сб. научн. статей. -М.,1996. 81. Смирнов П. История христианской Православной церкви. -М., 1994. 82. Сорочан С. Б. Византия IV - IX веков: этюды рынка. Структура механизмов

обмена. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Харьков: Майдан, 2001. 83. Сюзюмов М. Я. Византийский город (середина VII- середина IX вв.) - ВВ,

1966, 27. 84. Сюзюмов М. Я. Историческая роль Византии и ее место во всемирной

истории.- ВВ, 1968, № 29. 85. Сюзюмов М. Я. К вопросу об особенностях генезиса и развития феодализма

28

в Византии.- ВВ, 1960, № 17. 86. Сюзюмов М. Я. О роли закономерностей, факторов, тенденций и

случайностей при переходе от рабовладельческого строя к феодальному в византийском городе.- АДСВ, 1965, 3.

87. Сюзюмов М. Я. Проблемы иконоборчества в Византии.- Уч. зап. Свердл. гос. пед. ин-та. Свердл., 1948, вып. 4.

88. Сюзюмов М. Я. Роль городов-эмпориев в истории Византии.- ВВ, 1958, № 13.

89. Сюзюмов М. Я. Экономика пригородов византийских крупных городов.- ВВ, 1956, № 11.

90. Сюзюмов М.А. Историческая роль Византии и ее место во всемирной истории // Византийский временник. Т. 29. 1968. С. 3244.

91. Сюзюмов М.Я. К вопросу об особенностях генезиса и развития феодализма в Византии//Византийский временник.1960. Т.17.

92. Удальцова З.В. Византийская империя в раннее Средневековье (IV – XII вв.) // История Европы. Т. 2. Средневековая Европа. - М., 1992.

93. Удальцова З.В. Италия и Византия в VI веке. - М., 1989. 94. Удальцова З.В. К вопросу о генезисе феодализма в Византии: постановка

проблемы. -М., 1971. 95. Удальцова З.В. Проблемы типологии феодализма в Византии // Проблемы

социально-экономических формаций. Историко-типологические исследования. -М., 1975.

96. Удальцова З.В. Советское византиеведение за 50 лет. -М., 1969. 97. Удальцова З.В., Осипова К.А. Отличительные черты феодальных

отношений в Византии//Византийский временник. 1974. Т.36. 98. Успенский К. Н. Очерки по истории Византии. - М., 1917. 99. Успенский Л.Ф. Богословие иконы Православной Церкви. - М., 1989. 100. Успенский Ф.И. История Византийской империи: В 3-х т. Т.1. VI-XI вв. -

М., 1996. Т.2. Период Македонской династии (867-1057). - М., 1997. Т.3. XI-XV вв. Восточный вопрос. -М., 1997.

101. Феномен восточного деспотизма: Структура управления и власти. - М., 1993. С. 3-60.

102. Хвостова К.В. Византийская цивилизация // Вопросы истории. 1995.№9.С.32-48.

103. Хвостова К.В. Особенности аграрно-правовых отношений в поздней Византии. - М., 1968. 323 с.

104. Хвостова К.В. Способы функционирования византийской цивилизации во времени//Цивилизации/Отв. ред. А.О.Чубарьян. -М., 1995. Вып.1. С.189-198.

105. Чекалова А.А. Константинополь в VI в. Восстание Ника. - М., 1986. 106. Человек античности: идеал и реальность. М., 1992. 107. Чичуров И.С. Политическая идеология средневековья: Византия и Русь.

- М., 1990. 108. Шевченко І. Релігійні місії очима Візантії // Записки НТШ. - Т. 222. - С.

11-27. 109. Ясіновський А. Грецька колонія у Венеції в ранньомодерну епоху: Quasi

alterum Byzantium // Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича. - Львів, 1998. - С. 703-714.

29

Джерела.

1. Агафий. О царствовании Юстиниана. – М. – Л., 1953. 2. Анна Комнина. Алексиада. - СПб., 1996. 3. Византийская книга Эпарха. - М., 1962. 4. Византийские легенды / Пер. С. В. Поляковой. - Л., 1972. 5. Геопоника. Византийская сельскохозяйственная энциклопедия. – М., 1956. 6. Георгий Акрополит. Летопись. – СПб., 1863. 7. Григорий Палама, св. Триады в защиту священно-безмолствующих. / Пер.,

послесл., прим. В. Вениаминова. М., 1995. 8. Дигесты Юстиниана. - М., 1984. 9. Дионисий Ареопагит. О божественных именах. О мистическом богословии.

/ Вступ. ст. и пер. Г.М. Прохорова. - СПб., 1995. 10. Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии. / Вступ. ст. Г.В. Флоровского;

пер. М.Г.Ермаковой.- СПб., 1997. 11. Евагрий Схоластик. Церковная история. - СПб., 1999. 12. Жоффруа де Виллардуэн. Завоевание Константинополя. - М., 1993. 13. Иоанн Дамаскин, св. Точное изложение православной веры. - Ростов-на-

Дону, 1992. 14. Иордан. Gеtica. - СПб., 2001. 15. Константин Багрянородный. Об управлении империей. - М., 1991. 16. Лев Диакон. История. - М., 1988. 17. Максим Исповедник, св. Творения. В 2-х кн. / Пер., вступ. ст. и комм. А.И.

Сидорова. - М., 1993. 18. Никита Хониат. История: в 2 т. - СПб., 18601862. 19. Памятники византийской литературы IV – IX вв. – М., 1965. 20. Памятники византийской литературы IX - XIV вв. – М., 1969. 21. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная

история. - М., 1993. 22. Пселл М. Богословские сочинения. / Предисл. архим. Амвросия. - СПб.,

1998 23. Пселл М. Хронография. - М., 1978. 24. Робер де Клари. Завоевание Константинополя. - М., 1986. 25. Советы и рассказы Какавмена. Сочинение византийского полководца XI в. /

Пер. и коммент. Г. Г. Литаврина. - М., 1972. 26. Феофилакт Симокатта. История /Пер. С. П. Кондратьева. М., 1957.

Додаткова література.

1. Аверинцев С.С. Византия и Русь: два типа духовности. Статья первая. Наследие священной державы // "Новый мир". - 1988. - № 7. - С. 210—220.

2. Аверинцев С.С. Греческая "литература" и ближневосточная "словесность. (Противостояние и встреча двух творческих принципов) //

30

Типология и взаимосвязь литератур древнего мира. - М., 1971. - С. 202—266.

3. Аверинцев С.С. Золото в системе символов ранневизантийской культуры // Византия. Южные славяне. Древняя Русь. Искусство и культура. Сб. статей в честь В. Н. Лазарева. – М., 1973. – С. 43—52.

4. Аверинцев С.С. Литературное творчество сирийцев, коптов, ромеев // От берегов Босфора до берегов Евфрата. – М., 1987. - С. 5 – 52.

5. Аверинцев С.С. На границе цивилизации и эпох: вклад восточных окраин римско-византийского мира в подготовку духовной культуры европейского Средневековья // Восток-Запад. Исследования. Переводы. Публикации, (вып. 2). - М., 1985. - С. 5—20.

6. Аверинцев С.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. - М., 1996.

7. Аверинцев С.С. София-Логос. Словарь. – К., 2000. 8. Аверінцев С.С. Премудрость Божа спорудила "дiм" (Приповiстi 9, 1),

щоб Бог перебував iз нами: концепцiя Софii i значення iкони. - К., 1998. 9. Античное наследие в культуре Возрождения. -М., 1984. 10. Ардашев П.Н. Абсолютная монархия на Западе. -СП б., 1902. 11. Барабанов Н.Д. “Слово” Феоктиста Студита и распространение исихазма

в Константинополе в 30-е гг. XIV в. // Византийский Временник, 1989, т. 50 (75). С. 139 – 146.

12. Барабанов Н.Д. Исихазм и агиография: развитие образа св. Максима Кавсокаливита в житийной литературе XIV в. // Византийский Временник, 1994, т. 55 (80). С. 175–180.

13. Барг М.А. Категории и методы исторической науки. -М., 1984. 14. Бартольд В.В. Культура мусульманства. М.,1998. 15. Баткин Л.М. Европейский человек наедине с собой. Очерки о культурно-

исторических основаниях и пределах личного самосознания. -М.. 2000. 16. Бибиков М.В. Византийский историк Иоанн Киниам. М., 1997. 17. Богословие в культуре Средневековья. - Киев, 1992. 18. Бриллиантов А. Влияние восточного богословия на западное в

произведениях Иоанна Скота Эригены. - М., 1998. 19. Буданова В.П. Варварский мир эпохи Великого переселения народов. -

М., 2000.. 20. Вайнштейн О.Л. Историография средних веков. - М. - Л., 1940. 21. Вайнштейн О.Л. История советской медиевистики. 1917 - 1966. - Л.,

1968. 22. Власть и политическая культура в средневековой Европе. - М., 1992. 23. Галанза П.Н. Государство и право Древнего Рима. - М., 1963. 24. Гергей Й. История папства. -М., 1999. 25. Гиббон Э. История упадка и гибели Римской империи. - М., 1995. 26. Городская жизнь в средневековой Европе. - М., 1987. 27. Григулевич И.Р. Инквизиция. - М., 1985. 28. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа “Анналов”. -М., 1993. 29. Гутнова Е.В. Историография истории средних веков. - М., 1985. 30. Данилевский Н.Я. Россия и Европа: Взгляд на культурные и

политические отношения Славянского мира к Германо-Романскому. 6-е изд. – СПб., 1995.

31

31. Данилова И.Е. Итальянский город XV века. Реальность, миф, образ. - М., 1999.

32. Еремеев Д.Е., Мейер М.С. История Турции в средние века и новое время. - М.1992.

33. Забаров М.А. Крестоносцы на Востоке. - М., 1980. 320 с. 34. Имяславие. Богословские материалы к догматическому спору об Имени

Божием по документам имяславцев. - СПб., 1914. 35. История Европы. Т.2. Средневековая Европа. -М., 1992. 36. История Европы. Т.3. От средневековья к новому времени. -М., 1993. 37. История Ирана. - М., 1977. 38. Йегер В. Пайдеа. Воспитание античного грека (эпоха великих

воспитателей и воспитательных систем). Пер. с нем. М.Н.Ботвинника. – М.: Греко-латинский кабинет, 1997. – 335 с.

39. Казаков Г. Sacrum imperium ( към телогията на императорската власт във Византия) // Mediaevalia Ucrainica: Ментальність та історія ідей. – Т.І. – К., 1992. – С. 3 – 25.

40. Карсавин Л.П. Св. отцы и учителя Церкви (раскрытие Православия в их творениях). - М., 1994.

41. Конрад Н.И. Запад и Восток. - М.,1972 42. Косунский А.Р.,Гюнтер Р. Упадок и гибель Западной Римской империи и

возникновение германских королевств. М., 1984. 43. Кун Н.А. Мифы и легенды древней Греции. М., 1995. 44. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада: Пер. с фр. / Общ. ред.

Ю.Л. Бессмертного; Послесл. А.Я. Гуревича. – М.: Издательская группа Прогресс, Прогресс-Академия, 1992. – 376 с.

45. Люблинская А.Д. Источниковедение истории средних веков. - Л., 1955 46. Немировский А.И. Античность: история и культура. Т. 1-2. - М., 1994. 47. Острогорски Г. Историjа Византиje. - Белград, 1954. 48. Пигулевская Н. В. Города Ирана в раннем средневековье. - М., 1963. 49. Проблемы социальной истории и культуры средних веков и раннего

нового времени: Сб. научн. статей/Под ред. Г.Е. Лебедева. -СП б., 1996. 50. Романчук А. И. Раннесредневековый Херсонес. - Свердловск, 1982. 51. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М., 1987. 52. Сметанин В. А. Категории свободного крестьянства в Поздней

Византии.- ВО, - М., 1971. 53. Соколов Н.Н. Образование Венецианской колониальной республики. -

Саратов, 1963. 54. Соколова И. В. Монеты и печати византийского Херсона. - Л., 1983. 55. У истоков формирования наций в Центральной и Юго-Восточной

Европе. Общественно-культурное развитие и генезис национального самосознания.-М.,1984

56. Успенский Б.А. Избранные труды. Т.1. Семиотика истории. Семиотика культуры. – М., 1994. – 430 с.

57. Федорова Е.В. Люди императорского Рима. М., 1990.Утченко С.Л. Политические учения древнего Рима. М., 1977.

58. Франко І. Фотіїв «Міріобіблон» // Зібр. тв. у 50-ти т. - Т. 40. - С. 442-459.

32

59. Человек в кругу семьи. Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени/Под ред. Ю.Л. Бессмертного. - М., 1996.

60. Человек в мире чувств. Очерки по истории частной жизни в Европе и некоторых странах Азии до начала нового времени/Под ред. Ю.Л. Бессмертного.. - М., 2000.

61. Элита и этнос Средневековья /Отв. ред. А.А.Сванидзе. - М., 1995. 62. Якобсон А. Л. Средневековый Крым. - Л., 1964.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Візатиністика як наука. Історія досліджень культури Візантії в світовій візантиністиці ( 2 год.). Візантійська культура у роботах західних дослідників: К.Крумбахера, Ф. Дельгера, Д. Оболенського, Ф. Дворніка, І. Шевченка, С. Рансимена, Д.Райса, І. Мейендорфа. В.Г.Василевський як фундатор російської наукової візантинистикі: видання „Візантійського временніка” (1894). „Акти Афона” В.Регеля. Ф.І. Успеньский та його „Історія Візантійської Імперії”. Творчість Н.П Кондакова. Дослідження візантійської духовної культури в церковно–історичній науці: єп. П.Успенський, Н.А.Скабалонович, А.П.Лебедів,Н.Н. Глубоковський, І.І. Соколов, В.В. Болотов. Занепад та відродження візантійських студій в СРСР: В.Н. Бенешевич, Е.А.Косьмінський, Е.А.Косьмінський, Н.В. Пігулевська, З. В. Удальцова, М.Я.Сюзюмов, А.П.Каждан, Г.Л.Курбатов, І.П. Медвєдів, В.В. Бичков, С.С.Аверінцев, М.А. Поляковська, А.А. Чекалова. Тема 2. Соціокультурні, політичні та релігійні засади візантійської цивілізації (2 год.).

Заснування Костянтинополю як нової столиці Римської імперії і народження

Візантії. Розподіл імперії та відокремлення Візантії від західних провінцій Риму. Характерні риси соціокультурного буття східних регіонів Імперії на передодні відокремлення. Хронологічні та географічні межі Візантійської імперії. Територія і населення. Періодизація візантійської історії. Зв’язок візантійської та римської культур. Антично – елліністичні традиції суспільного життя та культури, римська державність та право і християнство, як фундаментальні засади візантійської цівілізації. Тема 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу від античності до раннього середньовічча (2 год.).

Поліетничність Візантії як важлива умова формування її культури. Головні культурні центри Візантії. „Відкритість” візантійської культури впливу близькосхідних культур. Місце і роль античної спадщини у духовній культурі Візантії IV – VII ст.

Візантія як „християнська імперія”: сакралізація влади імператора і теократична модель взаємодії Церкви та держави. Перші Вселенські собори, феномен християнського монашества та його місце в візантійській культурі.

Спеціфіка культури Візантії часів імператора Юстініана: „кодекс Юстініана”, повстання „Ника”, спроби відновити владу Візантії над Західной частиной колишній Імперії та протистояння з Іраном на Сході. „Юстініанів класицизм” у візантійському мистецтві VI сторіччя.

Побутова культура візантійців: сім’я та шлюб, виховання та освіта, свята, видовища та розваги.

35

Арабська навала та криза антично – полісного устрою Візантії: заміна рабства колонатом та формування феодальних (фемних) відносин. Тема 4. Формування цілісного середньовічно – християнського світосприйняття (2 год.).

Православ’я як культурно - історичний феномен. Патрістика: триадологія та христологія. Основні віхи церковнополітичного розвитку: єресі, іконоборство Імператори-іконоборці Ісаврійської дінастії: Лев III (717-741 рр.). Законодавство імператорів-іконоборців. Взаємостосунки церкви та держави. Тимчасове поновлення іконошанування у 787 р.

Зовнішня политика імператорів-іконоборців. Війни з арабами. Облога Костянтинополю в 717 р. Боротьба с болгарами. Утворення Першого болгарського царства. Союз з хазарами.

Другий період іконоборства. Лев V Вірменин (813-820 рр.). Восстание Томи Слов’янина у 821-823 рр.. Павликіанська єресь. Поразка іконоборства та остаточне поновлення шанування ікон у 843 р.

Завершення епохи Вселенських Соборів та кодіфикація православної догматики: І. Дамаскін.

Агіографія, гомілетика. Богословська література.

Тема 5. Візантія як посередник між культурами Сходу та Заходу (2 год.).

Міжнародні зв’язки Візантії; високий рівень дипломатичної культури. Влив Візантії на культури Західної і Східної Європи. Вплив східних культур на політичне та культурне життя Візантії. Візантія і слов'янські сусіди. Втручання та розселення слов’ян на теріторії Візантії.

Афон як центр міжкультурних коммунікацій. Візантійська держава і Церква у місійній діяльності. Види і засоби релігійних місій. Тема 6. Гуманістичні та аскетичні течії в візантійській культурі (2 год).

Особливості розвітку гуманістичніх ідей у Візантії з часів Афінської академії до

І. Італла та М.Пселла. Західні впливи та світогляд візантийскіх гуманистів. Візантійська література. Літературні жанри. Наукова й художня проза. Хроніки й історіографія.

Традиціоналізм як характерна риса культури Візантії. Чернече – аскетичні ідеали та протистоянна „двох гуманизмів” в культурі Візантії.

Релігійна й світська поезія. Гимнографія і літургіка. Поетика. Тема 7. Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цівілізації ( 2 год.). Самосвідомість візантійського суспільства доби Комнинів. Правління Алексія Комніна (1081-1118 гг.). Армія та флот. Розшарування села. Підлегле селяни.

36

Землевласництво динатов. Послаблення центральної влади в Візантії. Міжусобна боротьба в кінці XII ст. Історія Хрестових походів. Роль і місце Візантії у них. Поділ Візантійської імперії. Нікейська імперія. Культура Містри. Культура Латинської імперії. Тема 8. Економіко-політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини ( 2 год.).

Відновлення Візантійської імперії та „палеологовський ренесанс”. Османська загроза та загострення боротьби прозахідної та православної партії в Візантії. „Ісихастські сперечання”: Варлаам Калабрійский та Григорій Палама. Флорентійська унія. Захоплення Констанинополя і кінець Візантії.

«Візантія після Візантії». Культура греків діаспори після 1453 року. Геміст Пліфон. Візантійська культурна і духовна спадщина в середньовічному, ранньомодерному і новочасному світі. Візантійські елементи в російській та українській культурі.

37

МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Методичні вказівки до практичних занять

Теми семінарських (практичних) занять № з/п

Назва теми

Кількість годин

1. Тема 1. Візантиністика як наука. Історія досліджень культури

Візантії в світовій візантиністиці

1

2. Тема 2. Соціокультурні, політичні та релігійні засади візантійської

цивілізації

1

3. Тема 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу від античності до

раннього середньовіччя

2

4. Тема 4. Формування цілісного середньовічно – християнського світосприйняття

2

5. Тема 5. Візантія як посередниця між культурами Сходу та Заходу. 2 6. Тема 6. Взаємодія світського та богословського елементів в

візантійській культурі.

4

7. Тема 7 Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цивілізації

2

8. Тема 8. Економіко – політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини

2

Усього 16

Самостійна робота Теми та питання, що виносяться на самостійне опрацювання. Тема 1. 1. Візантія в концепції Освальда Шпенглера. 2. Візантія і неопатристичний синтез. 3. Візантія в трудах Іоанна Мейендорфа. 4. Візантиністика: етапи формування. Тема 2. 1. Імператор Констянтин і поділ Римської імперії. 2. Географічні межі Візантії. 3. Періодизація візантійської культури. 4. Медіоланський едикт і його значення. Тема 3. 1. Поліетничність Візантії.

39

2. Теократія і ідея „симфонії” між Церквою і Державою. 3. Монашество як культурний інститут. 4. Імператор Юстиніан. 5. Нікео-Цареградський символ віри і його значення.

Тема 4. 1. Капподокійський синтез. 2. Христологічні суперечки і преп. Максим Сповідник. 3. Догмат і єресь: культурологічний аспект. 4. Іконошанування і Св. Іоанн Дамаскин. 5. Доба Вселенських Соборів. 6. Візантійська агіографія.

Тема 5. 1. Візантія і сирійська культура. 2. Візантія і арабська культура. 3. Візантія і вірменська культура. 4. Візантія і слов’янські культури. 5. Культурологія Афона. Тема 6. 1. Візантійські гуманісти Псел і Італл. 2. Візантійська культура: багатоманітність жанрів. 3. Аскетична література. 4. „Поетика ранньовізантійської літератури” Аверінцева. 5. Гімнографія і літургіка. Тема 7. 1. Епоха Комніних. 2. Економічна культура візантійської цивілізації. 3. Візантія і хрестові походи. Тема 8. 1. Палеологівський ренесанс. 2. Ісихазм і Св. Григорій Палама. 3. Флорентійська унія. 4. «Пути русского богословия» Г. Флоровского. 5. Византійські елементи у російській і українській культурах.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів

Для підготовки студента в рамках самостійної роботи необхідне більш поглиблине вивчення літератури, включаючи додаткову. Можна скористатися при проведенні самостійної роботи наведеним списком літератури, можна вдатися до самостійного пошуку інформаційеих джерел. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював

40

студент. Переглядаючи літературу, слід виділити основні джерела з подібної тематики. Слід спочатку зупинитись на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім слід звернутись до журнальних статей, словників, енциклопедій, Інтернет матеріалів. Необхідною умовою ефективної самостійної роботи студента є стислий конспект у виглдяі дослівних тематичних виписок та фіксування принагідних ідей студента. для подальшого цитування слід помічати джерело та сторінку. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт потрібно, наводячи різні точки зору, концепції з того чи іншого приводу, вміти продемонструвати свою позицію. В самостійній роботі студента також дуже цінується самостійність підбору матеріалу та самостійність суджень. Позиція повинна науково формулюватися та обгрунтовуватися. Одночасно викладення матеріалу повинно бути творчим, не переобтяженим цитуванням. Самостійна робрта студента відображає його постійні навчальні зусилля, придбані наукові навички, рівень освіти, ерудиції.

Індивідуальне завдання Тематика дослідницьких робіт:

Підготовка рефератів. Під час самостійного опрацювання матеріалу студенти знайомляться з

першоджерелами культурології та пишуть реферати. Тематика рефератів, які передбачаються в ході самостійної роботи

студентів. 1. Історіографія як феномен візантійської культури. 2. Культура Візантії в роботах С. С. Авєринцева. 3. Культура Візантії в роботах И. Мейендорфа. 4. Концепція історії візантійської культури у сбірці „Культура Византии” ( у

3 - х тт. 1984 – 1991 рр.). 5. „Візантинізм” як культурне явище. 6. Роль та місце Костянтинополю у культурі Візантії. 7. Особливості розвітку візантійського гуманізму. 8. Місце та роль свята в візантійській культурі. 9. Особливості контактів Візантії та Давньої Русі. 10. Ідея порядку у культурі Візантії. 11. Повсякденне життя, реалії та звичаї візантійців. 12. Освіта у візантійській культурі. 13. Християнська імперія і ідея монархії. 14. Передвізантійське богослов”я: імена і ідеї. 15. Візантія і сирійська культура. 16. Візантія і вірменська культура. 17. Візантія і хрестові походи. 18. Культура Афона. 19. Монашество у візантійській культурі. 20. Тринітарні спори і капподокійський синтез. 21. Христологічні спори. 22. „Особистість” у патристиці.

41

23. Литургіка: Св. Василій Великий і Св. Іоанн Златоуст. 24. Православне богослужіння у контексті візантійської естетики. 25. Поетика ікони і звортна перспектива. 26. Візантійське право і кодекс Юстиніана. 27. Сім’я і шлюб у Візантії. 28. Догмат і єресь у культурологічному контексті. 29. Візантійська агіографія. 30. Візантія, болгари і хазари. 31. Св. Іоанн Дамаскин и кодифікація православної догматики. 32. Візантійські місіонери і їх культурне значення. 33. Ісихастські спори. 34. Богослов”я Св. Григорія Палами і неопаламизм. 35. Богослов”я преп. Максима Сповідника і його сучасна рецепція. 36. Візантійська і давньоруська ікона. 37. Візантійська і давньоруська святість. 38. Візантія в неопатристичній концепції Г. Флоровського.

42

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Критерії оцінювання

Розподіл балів, які отримують студенти. Критерії оцінювання

Академічний календар навчального курсу «Візантійська культура».

№ п/п

Теми / Змістові модулі № тижня

Вид контролю

1 2 3 4 Розділ 1. Виникнення та формування

візантійської культури ( IV – пер. пол. VIІ ст.)

1. ТЕМА 1. Візантиністика як наука. Історія досліджень культури Візантії в світовій візантиністиці.

1

2 ТЕМА 2. Соціокультурні, політичні та релігійні засади візантійської цивілізації.

2

3. ТЕМА 3. Конфігурація культури Візантії доби переходу від античності до раннього середньовіччя.

3

Контроль № 1. (ТЕМИ 1,2,3)

3 Контроль № 1

Розділ 2. Середньовічна візантійська культура як цілісний та унікальний феномен ( др.пол VII – поч. ХІ ст.) Зрілість та занепад візантійської цивілізації ( ХІІ – пер .пол. XV ст..).

4. ТЕМА 4. Формування цілісного середньовічно – християнського світосприйняття.

4

5. ТЕМА 5. Візантія як посередник між культурами Сходу та Заходу.

5

6. ТЕМА 6. Взаємодія світського та богословського елементів в візантійській культурі.

6

7. ТЕМА 7. Культурні, релігійні та політичні суперечності та виклики зсередини та ззовні візантійської цивілізації.

7

8. ТЕМА 8. Економіко – політичній занепад та культурний розквіт „пізньої” Візантії, міжкультурні контакти та доля культурної спадщини.

8

Продовження ТЕМИ 8. 9

44

Контроль № 2. (ТЕМИ 4-8)

9 Контроль № 2

Критерії контролю и оцінки знаннь студентів

Форми контролю Мінімальна кількість

балів

Кількість форм

контролю за семестр

Максимально

можлива кількість

балів

Залік 17 1 40

Контроль 10 2 20

Усні виступи 12 За весь семестр 20

Реферат 10 1 15

Відвідування 2 За весь семестр 5

Всього 51 100

Примітка: Студенти, які займались успішною науковою діяльністю протягом семестру (виступи на конференціях чи наукових гуртках з тематики навчального курсу «Візантійська культура» тощо) претендують на додаткові 5 балів.

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види навчальної діяльності

протягом семестру

Оцінка за національною шкалою для екзамену,

курсової роботи для заліку

90-100 відмінно зараховано 70-89 добре

50-69 задовільно

1-49 незадовільно не зараховано

Критерії оцінювання: – "відмінно" – студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і

всебічно знає зміст навчальної дисципліни, основні положення наукових першоджерел та рекомендованої літератури, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок; – "добре" – студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури,

45

аргументовано викладає його; має практичні навички, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту або при аналізі практичного;

– "задовільно" – студент в основному опанував теоретичними знаннями навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, але непереконливо відповідає, плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; відповідаючи на запитання практичного характеру, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю;

– "незадовільно" – студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення, практичні навички не сформовані.

46

КОМПЛЕКТИ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ З НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН, ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ

БІЛЕТИ АБО КОМПЛЕКТ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ СЕМЕСТРОВОГО КОНТРОЛЮ

Питання до письмового заліку «ВІЗАНТІЙСЬКА КУЛЬТУРА»

Питання до письмового заліку 1. Візантіністика:імена і школи. 2. Географічні кордони і періодизація візантійської культури. 3. Виникнення візантійської імперії. 4. Візантійська і римська культури. 5. Візантія і першохристиянство. 6. Візантійська теократія: „симфонія” церкви і держава. 7. Візантійське право: кодекс Юстініана 8. Візантія і близькосхідні культури. 9. Патристика: тріадологія. 10. Патристика: христологія. 11. Вселенські Собори. 12. Догмат і єресь в візантійському мислення. 13. Іконоборство і іконошанування: поетика ікони. 14. Візантійська агіографія. 15. Візантійська гімнографія і літургіка. 16. Візантія і слов’янські культури. 17. Візантія і Західна Європа. 18. Велика схизма: історія і наслідки. 19. Візантійський гуманізм. 20. Візантійська література: імена і жанри. 21. Візантійська історіографія. 22. Монашество як культурний інститут. 23. Ісихазм і ісихастські спори у візантійській культурі. 24. Палеологів ренесанс. 25. Флорентійська унія. 26. Візантія и Русь. 27. Неопатристичний синтез і візантиністика: імена і ідеї. 28. Візантія і російська культура. 29. Візантія і українська культура. 30. Візантія в культурфілософії Шпенглера. 31. „Поетика ранньовізантійської літератури” Аверінцева. 32. „Шляхи руського богослов’я” Флоровського.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЩОДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ЗАВДАНЬ, КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ, РЕФЕРАТІВ ТОЩО

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів

Для підготовки студента в рамках самостійної роботи необхідне більш поглиблине вивчення літератури, включаючи додаткову. Можна скористатися при проведенні самостійної роботи наведеним списком літератури, можна вдатися до самостійного пошуку інформаційеих джерел. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент. Переглядаючи літературу, слід виділити основні джерела з подібної тематики. Слід спочатку зупинитись на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім слід звернутись до журнальних статей, словників, енциклопедій, Інтернет матеріалів. Необхідною умовою ефективної самостійної роботи студента є стислий конспект у виглдяі дослівних тематичних виписок та фіксування принагідних ідей студента. для подальшого цитування слід помічати джерело та сторінку. При написанні есе, рефератів, контрольних дослідницьких робіт потрібно, наводячи різні точки зору, концепції з того чи іншого приводу, вміти продемонструвати свою позицію. В самостійній роботі студента також дуже цінується самостійність підбору матеріалу та самостійність суджень. Позиція повинна науково формулюватися та обгрунтовуватися. Одночасно викладення матеріалу повинно бути творчим, не переобтяженим цитуванням. Самостійна робрта студента відображає його постійні навчальні зусилля, придбані наукові навички, рівень освіти, ерудиції.

Індивідуальне завдання

Тематика дослідницьких робіт:

Підготовка рефератів. Під час самостійного опрацювання матеріалу студенти знайомляться з

першоджерелами культурології та пишуть реферати. Тематика рефератів, які передбачаються в ході самостійної роботи

студентів. 1. Історіографія як феномен візантійської культури. 2. Культура Візантії в роботах С. С. Авєринцева. 3. Культура Візантії в роботах И. Мейендорфа. 4. Концепція історії візантійської культури у сбірці „Культура Византии” ( у

3 - х тт. 1984 – 1991 рр.). 5. „Візантинізм” як культурне явище. 6. Роль та місце Костянтинополю у культурі Візантії. 7. Особливості розвітку візантійського гуманізму. 8. Місце та роль свята в візантійській культурі. 9. Особливості контактів Візантії та Давньої Русі. 10. Ідея порядку у культурі Візантії. 11. Повсякденне життя, реалії та звичаї візантійців. 12. Освіта у візантійській культурі. 13. Християнська імперія і ідея монархії. 14. Передвізантійське богослов”я: імена і ідеї.

50

15. Візантія і сирійська культура. 16. Візантія і вірменська культура. 17. Візантія і хрестові походи. 18. Культура Афона. 19. Монашество у візантійській культурі. 20. Тринітарні спори і капподокійський синтез. 21. Христологічні спори. 22. „Особистість” у патристиці. 23. Литургіка: Св. Василій Великий і Св. Іоанн Златоуст. 24. Православне богослужіння у контексті візантійської естетики. 25. Поетика ікони і звортна перспектива. 26. Візантійське право і кодекс Юстиніана. 27. Сім’я і шлюб у Візантії. 28. Догмат і єресь у культурологічному контексті. 29. Візантійська агіографія. 30. Візантія, болгари і хазари. 31. Св. Іоанн Дамаскин и кодифікація православної догматики. 32. Візантійські місіонери і їх культурне значення. 33. Ісихастські спори. 34. Богослов”я Св. Григорія Палами і неопаламизм. 35. Богослов”я преп. Максима Сповідника і його сучасна рецепція. 36. Візантійська і давньоруська ікона. 37. Візантійська і давньоруська святість. 38. Візантія в неопатристичній концепції Г. Флоровського.

Методичні вказівки по підготовці рефератів. Загальні положення. Для підготовки реферату необхідне більш поглиблене вивчення літератури,

включаючи додаткову. Реферат повинен продемонструвати знання і розуміння обраної студентом теми. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент.

Для підготовки реферату необхідно критично ставитись до наукової літератури, зважаючи на те, що існує велика кількість як нових, так і морально застарілих публікацій, які розглядають філософсько-культурологічні проблеми однобічно. Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора. У систематичному – за тематичним принципом. Тут можна підібрати літературу з конкретної теми.

51

Під час роботи над книгою неможливо запам'ятати усе прочитане, тому необхідно стисло законспектувати ті положення, які торкаються теми. Конспект може бути викладенням суті прочитаного, може містити в собі власні міркування та ідеї, а може бути у вигляді дослівних виписок, що мають безпосереднє відношення до теми, яка вивчається. В останньому випадку слід помічати джерело та сторінку, оскільки в подальшій роботі виписка може бути використана у вигляді цитати. У цілому після роботи з книгою студент повинен мати загальне уявлення про її зміст, правильно зрозуміти думки автора, відібрати все найбільш цінне відповідно до мети своєї роботи. Для цього важливо виділити ключові поняття, проблеми, питання навколо яких буде будуватися розкриття теми. Наводячи різні точки зору з того чи іншого питання, слід демонструвати власну позицію. Висловлюючи будь-які положення, бажано підкріплювати їх достатніми аргументами. Викладення матеріалу має бути творчим. Не треба перевантажувати реферат цитатами.

Написання реферату повинне підтвердити вміння студента: - генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або

далеку перспективу, самостійно проводити дослідження; - використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні

навички для вирішення певної культурологічної проблеми; - аналізувати літературні, наукові джерела; - узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових

досліджень при вирішенні визначеної проблеми. У роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати

досліджень, уникати загальних слів і бездоказових тверджень. Структура реферату. Кожен автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує

внутрішній логічний зв'язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому реферат повинен включати: титульний аркуш; зміст; вступ; основну частину (яка складається з декількох розділів); висновки; список використаних джерел; додатки (при необхідності).

Вимоги до змісту реферату. Титульний аркуш реферату оформлюють у відповідності із додатком 1. Після титульного аркуша розміщується зміст. Він містить найменування та

номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, списку використаних джерел та ін. Найменування у змісті повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочення або подання їх в іншому формулюванні, послідовності та підпорядкуванні порівняно із заголовками в тексті неприпустиме. Заголовки та рубрикації однакових ступенів необхідно розміщувати один під одним. Заголовки кожного наступного рівня зміщують на 5 знаків у правий бік відносно заголовків попереднього рівня. Усі заголовки починають з великої літери і не ставлять крапку наприкінці.

Додаток 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Н. КАРАЗІНА

Філософський факультет

Кафедра теорії культури і філософії науки

РЕФЕРАТ

із навчального курсу «Візантійська культура» на тему:

КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ В РОБОТАХ С. С. АВЕРІНЦЕВА

Виконав: студент філософського факультету, гр. ОК-21 Петренко Іван Олександрович Перевірив: доцент кафедри теорії культури і філософії науки Філоненко Олександр Семенович

Харків 2015

Вступ розкриває сутність і стан проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми. У вступі обґрунтовуються мета і завдання дослідження, що орієнтує студента на подальше розкриття теми.

Основна частина реферату складається з розділів, підрозділів (при необхідності пунктів та підпунктів). Кожний розділ починається з нової сторінки.

53

Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі реферату та повністю її розкривати. Стиль викладення змісту розділів характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності із встановленими вимогами. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Мові та стилю реферату необхідно приділяти істотну увагу. Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерна смислова завершеність і цілісність. Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Основне місце у науковій мові займають форми недоконаного виду дієслова теперішнього часу, оскільки вони не виражають відношення дії, що описується, до моменту висловлювання (наприклад: «У даній роботі розглядаються...»). Крім того, поширення отримали вказівні займенники («цей», «той», «такий»), які не тільки конкретизують предмет, але і виражають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад: «Наведені факти служать достатньою основою для висновку...»). Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» внаслідок невизначеності їх значення в тексті реферату використовувати не рекомендується. Також для уникнення категоричності висловлювань (особливо при демонструванні власної позиції) у філософських текстах рекомендується вживати наступні вислови: «вірогідно», «можливо», «на мою думку» тощо.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яким є джерело повідомлення, ким висловлена думка, кому належить той або інший вислів. У тексті ця умова може бути реалізована за допомогою використання спеціальних слів і словосполучень («на думку», «згідно із», «за даними» тощо).

Стиль письмової наукової мови – це, найчастіше, безособовий монолог. Тому виклад (в основному) ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на змісті та логічній послідовності тексту, а не на особі автора. Інколи (якщо це входить в творчий задум автора) вживається форма першої особи однини займенників. Але в науковому рефераті авторське «я» нібито відступає на задній план.

У висновках дається послідовне викладення отриманих результатів у їх співвідношенні із загальною метою і конкретними завданнями, які було визначено та сформульовано у вступі.

Після заключної частини наводиться список використаних джерел, що значною мірою відображає рівень творчої роботи студента.

Загальні вимоги до оформлення рефератів. Обсяг реферату повинен становити 10-15 сторінок тексту (комп’ютерний набір).

Набір тексту та його роздрукування здійснюються за допомогою комп'ютера (найкраще в редакторі Word) з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці (приблизно по 60 знаків у рядку) з використанням стандартного шрифту Times New Roman розміром 14. Для виділення окремих місць допускаються також курсив, напівжирний курсив і напівжирний шрифт. Текст реферату необхідно друкувати на текстовому полі сторінки розміром 170 х 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 20 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

54

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту машинописним або рукописним способом.

Заголовки структурних частин реферату: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ 1», «РОЗДІЛ 2», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту звичайним шрифтом. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Кожну структурну частину реферату необхідно починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т.д. подають арабськими цифрами без знаку №. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не проставляють. На наступних сторінках реферату номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні реферату студент повинен посилатися на джерела, матеріали яких

використовуються в роботі. Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в рефераті.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Коли в тексті реферату необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, необхідно наводити посилання у квадратних дужках з обов’язковою вказівкою номеру сторінки. При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

55

Цитата в тексті: «В понимании отцов церкви не только священная иерерхия, но и вся структура мироздания пронизана идеей образа.» [19, с. 88].

Відповідний опис у переліку посилань: 19. Бычков В. В. Малая история византийской эстетики – К.: „Путь к Истине”,

1991. –407 с. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або

для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування наступні: а). текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій

граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз «так званий»;

б). цитування повинне бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в). кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г). при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми

словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точними у викладенні думок автора, коректними щодо оцінювання його позиції та давати відповідні посилання на джерело.

Оформлення списку використаних джерел. Література подається в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і вихідних даних видавництв. Бібліографічний опис самостійних видань (книг, наукових монографій, брошур, довідкових видань, збірників документів, збірників статей, збірників статистичних матеріалів і т.ін.) супроводжується наступною інформацією:

• прізвище та ініціали авторів; • повна назва друкованого видання; • місце видання (іноді дозволяється вказувати лише першу букву назви таких

міст: Київ – К., Москва – М., Харків – X.); • назва видавництва; • рік видання; • кількісна характеристика (загальний обсяг сторінок).