1

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Інститут Економіки та менеджменту

Кафедра менеджменту та адмінстрування

Боднар Г.Ф., Вербовська Л.С.

Конспект лекцій

Міжнародний менеджмент

для студентів спеціальності «Менеджмент»

м. Івано-Франківськ

2020 р.

2

Розробники:

Боднар Г.Ф., к.е.н.,

доцент кафедри менеджменту та адміністрування

Вербовська Л.С.,

доцент кафедри менеджменту та адміністрування

Конспект лекцій з дисципліни «Міжнародний менеджмент»

для студентів спеціальності 073 «Менеджмент»

© Боднар Г.Ф., Вербовська Л.С. 2020

3

ЗМІСТ

Вступ

МОДУЛЬ 1. Теоретичні засади та функції міжнародного менеджменту

Змістовний модуль 1. КОНЦЕПЦІЯ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 1. Міжнародний бізнес, його суть, розвиток і сучасні особливості

Тема 2. Система міжнародного менеджменту і його середовище

Тема 3. Досвід організації менеджменту в різних країнах

Тема 4. Управління людськими ресурсами в міжнародному бізнесі

Тема 5. Етика і соціальна відповідальність в міжнародному менеджменті

Змістовний модуль 2. РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

Тема 1. Стратегія і планування в міжнародному менеджменті

Тема 2. Організація міжнародних ділових операцій

Тема 3. Комунікації в міжнародному бізнесі

Тема 4. Контроль і звітність міжнародних організацій

Тема 5. Міжнародний фінансовий менеджмент

Тема 6. Мотивація в міжнародному менеджменті

Тестові завдання

Перелік рекомендованої літератури

4

Вступ

Міжнародне економічне співробітництво є одним із чинників впливу на рівень розвитку

економіки кожної країни і світового прогресу в цілому.

Складовим елементом такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів

господарювання.

Дана навчальна дисципліна є теоретичною основою сукупності знань та вмінь, що дає

можливість нарощувати матеріальний та нематеріальний капітал, допомагає приймати виважені

управлінські рішення на основі світового досвіду господарювання, що забезпечує розвиток

організації (підприємства) в умовах ринкових відносин.

Мета викладання дисципліни - формування у майбутніх фахівців компетентності щодо

об’єктивних закономірностей, механізму та особливостей міжнародного бізнесу на сучасному етапі

розвитку світової цивілізації, а також набуття ними навичок і вмінь дослідження стану міжнародного

менеджменту.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен демонструвати такі результати

навчання через знання, уміння та навички:

- визначити основні напрямки розвитку глобалізації економіки і управління міжнародним

бізнесом;

- аналізувати міжнародне середовище бізнесу на сучасному розвитку світової економіки;

- проводити аналіз організаційно-правових форм міжнародного бізнесу;

- розробити стратегію планування українського підприємства - учасника міжнародного

бізнесу;

- оцінювати можливості здійснення міжнародних операцій з точки зору її змісту, правового

регулювання, економічної доцільності та комерційної ефективності.

Вивчення навчальної дисципліни передбачає формування та розвиток у студентів

компетентностей, передбачених відповідним стандартом вищої освіти України:

загальних:

- розуміти та аналізувати і характерні риси сучасного міжнародного менеджменту;

- розуміти сутність глобалізації економіки і управління міжнародним бізнесом;

- аналізувати особливості середовища ММ, а також міжнародного середовища операторів

галузі зв’язку України;

- характеризувати сучасні стратегічні орієнтації транснаціональних корпорацій;

- використовувати особливості проведення міжнародних переговорів у різних країнах світу та

характеристики сучасних комунікаційні бар'єрів, що можуть бути на їхньому шляху;

- розуміти зміст та вразливі місця у ключових сферах прийняття рішень у міжнародних

корпораціях;

-застосовувати особливості управління людськими ресурсами в українських відділеннях

міжнародних корпорацій;

- використовувати характеристики сучасного міжнародного ринку технологій.

фахових:

- володіти навичками виділяти та аналізувати культурний контекст міжнародного

менеджменту, робити виміри впливу ділової культури Україні на функціонування відділень

міжнародних корпорацій;

- володіти навичками підготовки оформлення документів щодо проведення міжнародних

переговорів;

- застосовувати системи управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях та

використовувати принцип мотивації персоналу;

- проводити аналіз особливостей планування технологічної діяльності міжнародних

корпорацій.

Результати навчання дисципліни деталізують такі програмні результати навчання,

передбачені відповідним стандартом вищої освіти України:

- демонструвати здатність аналізувати сутність глобалізації економіки і управління

міжнародним бізнесом його організаційно-правові форми;

- демонструвати вміння застосовувати стратегію планування в міжнародних корпораціях,

технологію міжнародних інвестицій, управління персоналом у міжнародних фірмах;

- демонструвати навики під час аналізу особливості інтернаціоналізації малого та середнього

бізнесу, особливості міжнародного середовища бізнесу.

5

МОДУЛЬ 1. Теоретичні засади та функції міжнародного менеджменту

Змістовний модуль 1. КОНЦЕПЦІЯ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 1. Міжнародний бізнес, його суть, розвиток і сучасні особливості

План

1. Сутність і еволюція міжнародного бізнесу.

2. Глобалізація сучасного господарського життя як об'єктивна основа розвитку міжнародного

бізнесу

3. Роль МНК у сучасному міжнародному бізнесі.

1. Ведення міжнародного бізнесу має значні відмінності в порівнянні з веденням бізнесу в

рамках країни. Велике значення для успішної діяльності фірми набувають речі, про які

національним компаніям не доводиться навіть думати. У зв'язку з цим стає очевидним

необхідність ретельного вивчення особливостей ведення і управління міжнародним бізнесом, чим

саме і займається міжнародний менеджмент.

Міжнародний бізнес можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або

їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку

за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.

«Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в

різноманітних формах і переваг підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання

прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу» .

Етапи розвитку міжнародного бізнесу:

1. Комерційна ера (1500-1850 р.р.)

2. Ера експансії (1850 - 1914 р.р.)

3. Ера концесій (1914 -1945 р.р.)

4. Ера національних держав (1945 -1970 м.м.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.).

2. Глобалізація сьогодні є реальним аспектом сучасної світової системи, однією з

найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку нашої планети. Вона зачіпає всі

області громадського життя, включаючи економіку, політику, соціальну сферу, культуру,

екологію і т.д. Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік,

переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і

спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності.

Глобалізація є закономірним етапом розвитку інтеграційних процесів сучасної світової

економіки.

Джерела глобалізації:

1. Природно - кліматичні й економіко-географічні відмінності, що обумовлюють територіальний

поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.

2. Необхідність подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по

території планети.

3. Технічний прогрес, що призвів до зниження транспортних витрат та значного покращення

комунікацій.

4. Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.

5. Перетворення багатонаціональних підприємств і інших організацій, як приватних, так і

державних, в основних суб'єктів економіки (переміщення міжнародних конфліктів із рівня країни

на фірмовий рівень)

6. Досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі.

7. Необхідність кооперації зусиль багатьох країн в екологічній сфері.

8. Тенденції сучасного глобалізованого культурного розвитку.

Рушійні чинники глобалізації:

1. Економічні фактори – концентрація і централізація капіталу, зростання кількості крупних

промислових і фінансових груп, які все більше виходять за національні межі, здійснюючи

діяльність по всьому світу.

2. Політичні фактори – державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все

більше прозорими, посилюються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів.

6

3. Міжнародні події – 1985р. – прийняття Європейського акту, який проголосив свободу

переміщення товарів, послуг, людей і капіталів;

1986р. – конференція ГАТТ щодо зниження тарифів і зменшення обмежень в торгівлі;

2000р – Європа – спільний дім, введення єдиної валюти.

4. Технічні фактори – Інтернет, транспортні комунікації і т.д.

5.Суспільні фактори – послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків та звичаїв, підвищення

мобільності людей.

Стримуючі чинники глобалізації:

1. Відмінності соціально-економічних систем;

2. Втручання держав і політика протекціонізму;

3. Валютні обмеження, коливання валютних курсів;

4. Традиційні конфлікти;

5. Ідеологічні невідповідності;

6. Релігійні обмеження.

Позитивні сторони глобалізації:

1. Економія на масштабах виробництва.

2. Поглиблення міжнародного поділу праці.

3. Більш ефективний розподіл світових засобів.

4. Мобілізація більш значних фінансових ресурсів.

5. Підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва і

поширення передової технології.

6. Розширення життєвих перспектив населення.

7. Кінцевим результатом глобалізації повинно стати загальне підвищення добробуту

у світі.

Негативні сторони глобалізації:

1. Нерівномірний розподіл переваг

- Серед країн - основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди, що

породжує погрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівні;

- У галузевому розтині - ряд галузей програють від глобалізаційних процесів, гублячи

свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринків. Як результат, відбуваються

хворобливі трансформації в традиційній господарській структурі, що потребують великих

соціальних витрат.

2. Потенційна регіональна і глобальна нестабільність через взаємозалежність

національних економік на світовому рівні.

3. Деіндустріалізація економіки - глобальна відкритість асоціюється зі зниженням

зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості в сфері послуг.

4. Переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці.

5. Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих

робітників, ріст безробіття серед останніх.

3. Транснаціональні компанії - це компанії, що володіють або контролюють виробничі

активи в двох або більше країнах шляхом здійснення прямих іноземних інвестицій або

внаслідок створення стратегічного альянсу з іноземними фірмами.

У ТНК існує два типи виробництва:

- багатонаціональне виробництво - у компанії існує окрема стратегія щодо кожної

країни. Вона конкурує з місцевими підприємствами,

- глобальне виробництво - міжнародні компанії конкурують між собою в усьому світі.

Особливості ТНК:

- міжнародна діяльність грає для ТНК не менше, а часто і більш важливе значення, ніж

внутрішні операції.

- ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу за кордоном,

- ТНК, як правило, займаються всіма доступними видами міжнародного бізнесу.

Зростання виробництва в ТНК визначається трьома групами чинників, що підвищують

конкурентноздатність ТНК (багатофакторний підхід Дж. Даннінга):

Переваги власності в порівнянні з іншими фірмами, а також переваги єдиного

управління (економія на масштабі і на загальних постачаннях, полегшений доступ на світові

ринки і.т.д.)

7

Переваги дислокації, пов'язані з розмірами ринку, заможністю чинниками виробництва,

розвитком інфраструктури, інвестиційним кліматом, політичним ризиком.

Переваги інтерналізації, пов'язані з можливістю одержати більш високі і довгострокові

прибутки за допомогою самостійної діяльності на закордонному ринку в порівнянні з

використанням місцевих дистриб'юторів.

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

- зміцнення ресурсної і виробничої бази країн, що приймають,

- Розширення експортних можливостей,

- сприяння реструктуризації економіки країн-реципієнтів,

- Поширення передової технології,

- Поглиблення міжнародного поділу праці,

- Посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

Негативні наслідки діяльності ТНК:

- ТНК передають слаборозвиненим країнам не відповідні їхньому рівню розвитку

технології з жорсткими обмеженнями на продаж,

- централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють

неоколоніальну залежність слаборозвинених країн,

- якщо країна намагається жорстко регулювати діяльність ТНК, останні просто покидають

її і переміщаються туди, де регулювання м'якіше,

- важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними

розвідувальними мережами ТНК,

- ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить

глобальний характер,

- ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з

нижчим рівнем оподатковування,

- встановлюючи штучні ціни, ТН підривають спроби країн управляти власною

економікою.

Контрольні запитання

1. В чому суть поняття «міжнародний бізнес»?

2. В чому суть поняття «транснаціональна компанія»?

3. В чому суть поняття «глобалізація»?

4. Характеристика основних етапів розвитку міжнародного бізнесу.

5. Визначте позитивні риси процесу глобалізації.

6. Визначте негативні риси процессу глобалізації.

7. Рушійні та стримуючі чинники процессу глобалізації.

8. Основні чинники, які визначать темпи росту виробництва ТНК.

9. Позитивні наслідки діяльності ТНК.

10. Негативні наслідки діяльності ТНК.

8

Тема 2. Система міжнародного менеджменту і його середовище

План

1. Співвідношення понять менеджмент, світовий менеджмент і міжнародний менеджмент.

2. Особливості і структура аналізу зовнішнього середовища діяльності міжнародної компанії

3. Рольові функції міжнародного менеджера в контексті аналізу зовнішнього середовища

4. Особливості аналізу зовнішнього середовища в умовах України

1. Менеджмент - це самостійний вид фахової діяльності, спрямований на досягнення в ході

будь-якої форми господарювання фірми, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей

шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів,

функцій і методів економічного механізму менеджменту.

Принципи менеджменту: науковість, системність, ієрархічність і зворотній зв'язок,

відповідність прав, обов'язків і відповідальності, приватна свобода.

Функції менеджменту: планування, організація, мотивація, контроль.

Методи менеджменту: силові (фізичний примус, правові), економічні (застосовувані на макро рівні

і застосовувані на мікро рівні, соціально-психологічні методи (дозволяють менеджеру управляти

колективом і кожною окремою людиною з урахуванням його індивідуальних психофізіологічних

особливостей).

У кожній країні накопичений свій, національний досвід управлінської діяльності, що має свої

специфічні риси і національні особливості. Сукупність всіх управлінських систем розвитку

суспільного виробництва, що функціонують у країнах світового співтовариства, весь досвід

керування усередині кожної країни і між ними, являє собою систему світового менеджменту.

Сучасні тенденції в розвитку світового менеджменту в значній мірі пов'язані з розвитком і

поглибленням взаємозв'язків і взаємозалежностей між країнами, із посиленням міжнародного

характеру господарської діяльності. Глобалізація світової економіки свідчить про те, що

міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитку й у цій своїй новій якості потребує

настільки ж якісно нової системи управління, адекватної вимогам глобальної ефективності бізнесу,

що базувалася б на нових підходах глобального мислення менеджерів.

Міжнародний менеджмент - це процес застосування управлінських концепцій і інструментів у

багатокультурному середовищі й одержання завдяки цьому додаткових переваг і економії часу.

Міжнародний менеджмент - це особливий вид менеджменту, головними цілями якого

виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок

можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних,

соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Завдання міжнародного менеджменту:

1. Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в

інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.

Поглиблений аналіз і оцінка культурного фонду в кожній країні перебування і використання його

можливостей (урахування обмежень) при виробітку стратегічних, тактичних і оперативних рішень

по функціонуванню і розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.

2. Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються

закордонні операції фірми, із тим щоб максимізувати ефект використання економічного потенціалу

і правових можливостей країн перебування.

1. Формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми і її підрозділів у країні

базування й у країнах перебування в інтересах максимального використання особистого потенціалу

робітників, можливостей окремих колективів і крос - національних ефектів від їхньої взаємодії

усередині фірми.

2. Пошук, розвиток і ефективне використання різноманітних можливостей бізнес - сервісу, і

насамперед у сферах фінансового, технологічного й інформаційного обслуговування економічних

операцій.

2. Середовище, у якому функціонує фірма, що здійснює міжнародні операції, відчуває

великий вплив із боку цієї фірми і сама справляє на неї величезний вплив.

Міжнародний бізнес об'днує організації, що діють практично в будь-якому ціннісному й

інституціональному середовищі. Кожна з країн, де ведуть свої операції ТНК, характеризується

певними правовими, політичними й економічними структурами, рівнем розвитку і культурних умов.

Якщо фірма хоче домогтися успіху, вона повинна старанно вивчати можливі шляхи взаємодії

9

політики корпорації з політикою національних держав і враховувати особливості і рівень розвитку

країни партнера. У зв'язку з цим комплексний аналіз і оцінка середовища розвитку міжнародного

бізнесу фірми є найважливішим моментом підготовки всіх стратегічних і багатьох тактичних рішень

міжнародного менеджменту.

Схема середовища міжнародного менеджменту.

І.Політичне середовище.

ІІ. Правове середовище.

ІІІ. Економічне середовище

ІV. Соціально-культурне середовище.

3. Специфіка і порівняльна складність аналізу зовнішнього середовища міжнародного бізнесу

висуває особливі вимоги до характеру роботи менеджера і рівня розуміння ним базових елементів

зовнішнього середовища і тих проблем, із якими сполучена діяльність фірми.

У контексті аналізу зовнішнього середовища міжнародний менеджер виконує сім основних

ролей.

Ролі міжнародного менеджера:

- Міжнародний менеджер як організатор стратегічного пошуку можливостей фірми на

зовнішньому ринку.

- Міжнародний менеджер як стратегічний мотиватор.

- Міжнародний менеджер як культурний аналітик.

- Міжнародний менеджер як ефективний організатор і керівник інтернаціонального колективу.

- Міжнародний менеджер як дипломат.

- Міжнародний менеджер як суспільний діяч.

- Міжнародний менеджер як «стратегічний оптимізатор» міжнародного бізнесу.

4. В Україні існують значні особливості здійснення міжнародного бізнесу. Середовище

діяльності українських підприємств є вкрай несприятливим. Тут і наша бідність, і катастрофічна

недостача серйозної і надійної бізнес - інформації, значні трудності в контактах із закордонними

партнерами (від мовних до культурних), неосвіченість і недосвідченість наших бізнесменів і

менеджерів.

Тому є сенс спростити і звузити рамки підходу до аналізу зовнішнього середовища міжнародного

бізнесу в інтересах його реалізованості й одержання практично значимих результатів. Частіше

усього аналіз зовнішнього середовища провадиться українськими підприємцями в контексті

пошуку можливостей виходу на міжнародні ринки.

Структура аналізу середовища міжнародної діяльності для українських підприємств.

Аналіз можливостей повернення старих ринків у країнах СНД

Аналіз можливостей експорту продукції.

Аналіз можливостей вбудовування в технологічні ланцюжки закордонних виробників.

Аналіз можливостей використання національних переваг на рівні фірми.

Аналіз можливостей входження в міжнародний бізнес за рахунок використання регіональних

і державних можливостей. Постійне спостереження фірми за міждержавною, державною і

регіональною активністю в частині міжнародного економічного співробітництва (угоди, програми,

установлення квот, надання пільг і т.д.).

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «міжнародний менеджмент», його основні функції.

2. Співвідношення понять менеджмент, світовий менеджмент і міжнародний менеджмент.

3. Принципи і методи міжнародного менеджменту.

4. Об’єкти і суб’єкти міжнародного менеджменту.

5. Сучасні тенденції розвитку світового менеджменту.

6. Структура зовнішнього середовища діяльності міжнародної компанії.

7. Структура аналізу економічного середовища.

8. Структура аналізу правового середовища.

9. Ролі міжнародного менеджера.

10. Особливості аналізу зовнішнього середовища в умовах України.

10

Тема 3. Досвід організації менеджменту в різних країнах

План

1. Національні школи і досвід менеджменту в різних країнах.

2. Порівняльний аналіз американського та японського менеджменту.

3. Характеристика менеджерів різних країн.

1. Американська школа менеджменту.

- Перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз.

- Ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають двохрічну програму магістр

ділового адміністрування – The Master of Business Administration – які щорічно

закінчують понад 70 тисяч чоловік).

- Жорсткий агресивний менеджмен.

- Величезна кількість навчальних і наукових видань спеціальних, журналів

Японська школа менеджменту.

- Використовує зарубіжний (насамперед США) досвід менеджменту.

- Ґрунтується на колективістських засадах.

- Акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях.

- Зорієнтований на світові ринки

Досвід Франції:

Планування:

- Державний сектор – 20% валового національного продукту

- Мета уряду – ефективне використання переважної кількості ресурсів країни

- Планування в 40-50-і роки: регламентація використання ресурсів

- Планування в 60-70-і роки: індикативний план як форма координації державного і

приватного сектору

- Стратегічне планування в 80-90-і роки

Два типа державних підприємств:

а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання держави в їх діяльність незначне;

б) монополісти, яких підтримує держава.

Пріоритети п’ятирічних планів: економічне зростання, цінова стабілізація, баланс у

зовнішньоекономічних розрахунках, належна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей

промисловості і національних проектів.

Досвід Німеччини: влада і кодекси

- Довіра влади у керівництві трудовою діяльністю.

- Авторитаризм – функція лідерства.

- Турбота менеджерів про підлеглих.

- Закон про залучення робітників до управління підприємствами (1951 рік.

- Утворення виробничих рад: вибори через 4 роки, що проводять свої засідання в робочий

час.

- Включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу

виконавчого комітету, в яких вони представляють інтереси співробітників і одночасно

приймають рішення в інтересах всього підприємств.

Австралія

- Вплив на менеджмент моральних аспектів.

- Наголос на політичні і соціальні цінності досягнення

- Сприйняття ризику

Італія

- Дії у середовищі з низькими ризиками

- Конкурентноздатність італійських менеджерів

- Схильність до групового прийняття рішень

Австрія

- Наголос на самореалізації у керівництві

- Висока цінність незалежності і конкурентоспроможності

- Прагнення уникнути ризиків

11

Великобританія

- Висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки

Індивідуалізм вважається найвищою цінністю

2. Порівняльний аналіз американського і японського менеджменту

Таблиця 3.1.

Порівняльна характеристика японського і американського підходу до менеджменту

Японський менеджмент Американський менеджмент

1 2

Планування

1. Довгострокова орієнтація 1. Переважно короткострокова орієнтація

2. Колективне прийняття рішень (по кругу) з

консенсусом

2. Індивідуальне прийняття рішень

3. Залучення багатьох людей до підготовки і

прийняття рішень

3. Залучення небагатьох людей до прийняття

рішень і “Продаж” рішення особам з іншими

цінностями

4. Поток рішень формується знизу вверх і назад 4. Потоки рішень утворюються зверху і

рухаються вниз

5. Повільне прийняття рішень і швидка їх

реалізація

5. Швидке прийняття рішень, повільна їх

реалізація, яка потребує компромісу, частого

узгодження рішень у субординації

Організація

1. Колективна відповідальність і звітність 1. Індивідуальна відповідальність

2. Неясність відповідальності за рішення 2. Ясність і конкретність відповідальності за

рішення

3. Неформальні організаційні структури 3. Формальні бюрократичні організаційні

структури

4. Добре відома загальна організаційна

структура і філософія; відчуття конкуренції з

іншими компаніями

4. Брак загальної організаційної культури,

ідентифікація більше професії ніж компанії

Укомплектовування штатів

1. Нові працівники комплектуються переважно з

навчальних закладів, або ж знаходяться

всередині компанії для заміщення вакантних

посад

1. Працівники набираються як із навчальних

закладів, так і інших компаній, досить часто

переходячи з однієї компанії до іншої

2. Повільне просування по категоріях посад 2. Прагнення швидкого успіху

3. Лояльність компанії 3. Лояльність професії

4. Надзвичайно рідкі оцінки виконання для

нових співробітників

4. Часті оцінки виконання для нових

співробітників

5. Оцінка довгострокового виконання 5. Оцінка короткострокових результатів

6. Просування базується на багатьох критеріях 6. Просування ґрунтується переважно на

індивідуальному виконанні

7. Тренінг і розвиток персоналу вважається

довгостроковою інвестицією

7. Тренінг і розвиток персоналу сприймаються

із сумнівом (як загроза плинності кадрів)

8. По життєвий найм для більшості великих

компаній

8. Поширена службова невпевненість

Керівництво

1. Лідер діє як соціальний полегшував і член

групи

1. Лідер діє як голова групи, що приймає

рішення

2. Патерналістський стиль 2. Директивний стиль (сильний, фірмовий,

визначений)

3. Загальні цінності, що полегшують

співробітництво

3. Часто різні цінності, індивідуалізм, заважає

інколи співробітництву

4. Уникнення конфронтації, двозначність

керівництва, наголос на гармонії

4. Загальна між особова конфронтація, наголос

на ясності

5. Висхідні комунікації 5. Переважно низхідні комунікації

12

Контроль

1. Контроль парний 1. Контроль начальника

2. Фокус контролю на груповому виконанні 2. Фокус контролю на індивідуальному

виконанні

3. Спасіння обличчя 3. Встановлення провини

4. Широке використання гуртків контролю

якості

4. Обмежене використання гуртків контролю

якості

Джерело: Knootz H., Weihrich H. Essentials of Management. – N – Y, Mc Graw – Hill p.c., 1990. p.495.

3. Характеристика менеджерів деяких країн.

Американські менеджери

- Високий прагматизм.

- Високі досягнення, компетентна орієнтація.

- Наголос на максимізацію прибутків, організаційну ефективність, високу продуктивність.

Японські менеджери

- Високий прагматизм

- Сильний наголос на розмір і зростання фірми.

- Висока цінність компетенції і досягнень.

Корейські менеджери.

- Високий прагматизм.

- Високий індивідуаліз.

- Високі досягнення і компетентна орієнтація

Індійські менеджери

- Сильна моральна орієнтація.

- Високий індивідуаліз.

- Сильний наголос на організаційну узгодженість і компетенцію

Австралійські менеджери

- Висока моральна орієнтація.

- Висока гуманістична орієнтація.

- Низька цінність досягнень, успіху, конкурентноздатності і ризику.

Контрольні питання

1. Характеристика Американської школи менеджменту.

2. Характеристика Японської школи менеджменту.

3. Характеристика Французської школи менеджменту.

4. Характеристика Австралійської школи менеджменту.

5. Характеристика Американської та Італійської школи менеджменту.

6. Характеристика Англійської школи менеджменту.

7. Порівняльна характеристика японського і американського підходу до менеджменту.

8. Характерні риси американських і корейських менеджерів.

9. Характерні риси індійських менеджерів.

10. Характерні риси австралійських менеджерів.

13

Тема 4. Управління людськими ресурсами в міжнародному бізнесі

План

1. Особливості управління персоналом в міжнародних організаціях.

2. Відбір персоналу для МНК та формування міжнародного колективу.

3. Розвиток персоналу в ТНК.

4. Основні моделі управління персоналом у світовому менеджменті.

1. Менеджмент персоналу в МНК – це особливий вид управлінської діяльності, сукупність

принципів, норм і методів управління міжнародним колективом організації, що здійснює діяльність у

світовому масштабі.

Особливості менеджменту персоналу в МНК:

1. Культурні фактори та етичні проблеми (які накладають відбиток на дії персоналу

міжнародної фірми).

2. Різна практика управління людськими ресурсами в різних філіях.

3. Відмінності ринків праці в різних країнах.

4. Необхідність переміщення співробітників між підрозділами компанії, які знаходяться в

різних країнах.

5. Відносини між працівниками, профспілками та підприємцями .

6. Національна орієнтація персоналу.

7. Ускладнення контролю виконання.

Наявність цих та інших особливостей менеджменту персоналу в міжнародній сфері та

управлінські проблеми, які виникають в міжнародній фірмі у зв’язку з цим, вимагають створення в

міжнародній організації єдиної корпоративної культури.

Корпоративна культура – це система особистих і колективних цінностей, які сприймають та

поділяють всі члени організації, набір прийомів та правил вирішення проблеми зовнішньої адаптації і

внутрішньої інтеграції працівників у єдиний міжнародний колектив.

В системі управління людськими ресурсами міжнародної фірми корпоративна культура

відіграє виключно важливу роль. Вона забезпечує тісні контакти між штаб-квартирою та філіями та

між керівниками філій з різних країн. Переміщення менеджерів із однієї країни в іншу розширює

уявлення цих людей і підвищує їх відданість системі цінностей і цілей корпорації. Люди, які

пройшли підготовку в штаб-квартирі фірми, як правило, мислять і діють, як її співробітники.

Механізм формування корпоративної культури можна проілюструвати за допомогою

концепції чотирьох середовищ:

На глобальному рівні на формування і розвиток культури фірми впливає мегасередовище

міжнародного бізнесу.

Макросередовище – відповідає національному рівню.

Відповідно корпоративний рівень визначає мікро середовище зі своєю культурною

специфікою.

І на персональному рівні працівника культура визначається метасередовищем (особистими

культурними цінностями людини, які поєднують в собі елементи всіх середовищ).

Багаторівнева структура корпоративної культури МНК визначає наявність двохярусної

структури управлінських кадрів:

1) На рівні філій комплектуються кадри, здатні керувати діяльністю підприємств в кожній з

країн, де розміщена фірма.

2) На рівні головної або регіональної штаб-квартири компанії повинні працювати люди,

здатні координувати і керувати різними зарубіжними та регіональними операціями фірми. Проте

співвідношення між першим і другим пунктами в різних фірмах визначається по-різному в

залежності від багатьох факторів, але в першу чергу – від стратегічної орієнтації топ-менеджерів

фірми, які визначають в тому числі і підходи до підбору персоналу.

2. Підходи до відбору персоналу, що використовують МНК:

1) Етноцентризм – управлінський персонал на всі ключові посади як дома, так і за кордоном

підбирається з числа “домашніх” керівників. Цей підхід використовується в фірмах з підвищеною

централізацією управління.

2) Поліцентризм – призначаються на керівні посади в країні базування і в країнах-реципієнтах

представники національності даної країни. Цей підхід ґрунтується на довірі до місцевих керівників і

кращому розумінні ними місцевих ринків, людей та політики в країні перебування.

14

3) Регіоцентризм – передбачається, що глобальні ринки повинні управлятись регіонально, і

призначення на ключові посади визначається специфікою регіону.

4) Геоцентризм – призначення на ключові посади визначається кваліфікацією працівника і не

залежить від національності, культури, оточення.

Джерела людських ресурсів для МНК:

1) місцеві громадяни

2) експатріанти:

- громадяни країни походження;

- громадяни третіх країн.

Кожне з цих джерел має свої переваги:

Місцеві громадяни:

1) Адаптація до місцевих умов.

2) Призначення на ключові посади є стимулом до праці.

3) Місцевий імідж (довіра до фірми, яка цінує місцевих робітників).

4) Довготривалі цілі (експатріанти часто орієнтуються на короткострокові цілі).

5) Мобільність.

6) Низькі затрати.

Країни походження:

1) Технічна компетенція (нові техніка чи технології).

2) Висока кваліфікація, знайомство з передовим досвідом управління.

3) Контроль і краще розуміння цілей МНК.

Громадяни третіх країн:

1) Надійна експертиза.

2) Є компромісом між місцевими громадянами і експатріантами.

Підбір кадрів для МНК здійснюється на основі визначення здатності менеджера до

міжнародного бізнесу.

Загальні критерії для міжнародних призначень менеджерів:

1) Технічні та управлінські навички.

2) Мотиви та прагнення (інтерес до країни перебування, менші фінансові стимули).

3) Соціальні навички (уміння взаємодіяти з людьми).

4) Дипломатичні навички (здатність взаємодіяти з урядовими чиновниками, політичними

лідерами, організаціями).

5) Зрілість та стабільність (проявляти себе як зріла людина, здатна реагувати на різноманітні

ситуації раціонально і знаходити прийнятні рішення).

6) Сімейні фактори (здатність сім’ї менеджера адаптуватись до вимог).

3. Звичайно, знайти людей, які відразу відповідають усім вимогам, часто буває надзвичайно

важко. Проблеми з підбором кадрів та постійне розширення зарубіжної діяльності міжнародних фірм

вимагає постійної уваги до навчання та підвищення кваліфікації працівників МНК.

Підготовка менеджерів за кордоном ведеться безперервно, у відповідності з концепцією

безперервного навчання.

Концепція безперервного навчання – це комплекс заходів, який дає людині можливість

навчатись протягом всього життя за принципом: цінною є будь-яка освіта, в будь-якому місці та

будь-якого змісту.

Підготовка менеджерів здійснюється:

- у ВУЗах.

- на підприємствах.

3. Принципи добору кадрів різноманітні в різних країнах.

США - основна увага приділяється спеціалізованим знанням і фаховим навичкам.

Особливості добору кадрів у США:

1) Орієнтація на вузьку спеціалізацію менеджерів.

2) Просування по службі в зв'язку з цим відбувається тільки по вертикалі.

3) Для потенційних кандидатів обов'язковим є тестування для виявлення рівня фахової підготовки.

4) Прийнятого робітника знайомлять із його обов'язками в рамках його спеціалізації і повноважень і

не знайомлять із діяльністю фірми в цілому.

Японія - виходять із передумови, що керівник повинен бути спеціалістом, здатним працювати

на будь-якій ділянці фірми, тому при просуванні по службі він повинен вибирати нову незнайому

сферу діяльності.

15

Критерії добору робітників:

1) Суміщення професій.

2) здатність працювати в колективі.

3) Розуміння значення своєї праці для загальної справи.

4) Уміння вирішувати виробничі проблеми і погоджувати вирішення різноманітних задач.

Метод досліджень Чикагської школи бізнесу (США) - навчання шляхом розробки реальних

проектів для реально діючих фірм на основі створення мікрогруп із студентів і викладачів.

Переваги:

· високий рівень фундаментальної підготовки;

· гнучкість програм і змісту навчання;

· конкуренція серед слухачів;

· конкуренція серед викладачів ;

· формування надійних практичних навичок аналізу, обговорення концепції прийняття рішень;

· співробітництво з компаніями, що розробляють для них комплекти пропозицій;

· розвиток самостійності, відповідальності за результати, уміння працювати в складі тимчасових

проектних груп.

Недоліки:

· необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з

конкретних дисциплін;

· підвищені вимоги до викладачів, що повинні сполучити навички в педагогіці, дослідницькій

діяльності, консалтингу і практичне уміння;

· надмірна індивідуалізація навчання, як результат - різний рівень кваліфікації;

· складність встановлення і підтримки взаємовигідних відносин із компаніями.

Підхід Кейп-Таунского університету (Південна Африка) - полягає в тому, щоб залучити до

викладання не окремих тим, а цілих курсів менеджерів-практиків, що мають певні педагогічні

здібності, часто - прямо в них на робочому місці.

Переваги:

· практична спрямованість: вивчається те, що корисно і відноситься до справи;

· гарне знання студентами проблем і реального досвіду, інструментів менеджменту;

· економія витрат на утримання викладачів;

· проведення значної кількості занять безпосередньо в компанії;

· діючі зв'язки навчального закладу з компанією.

Недоліки:

· складності формування команди викладачів;

· різний рівень викладання і методика;

· порушення логіки оволодіння навчальним планом через зайнятість викладача;

· недостатній рівень фундаментальної підготовки студентів.

Японський підхід до навчання менеджменту - орієнтований переважно на підготовку

спеціалістів у навчальних центрах в окремих компаніях, орієнтуючись переважно на власний досвід

фірми.

Переваги:

· чітка орієнтація навчання на практику роботи в конкретній компанії;

· висока мотивація навчання;

· відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;

· висока віддача від навчання, оскільки воно здійснюється під визначені посади;

· сприятливі матеріально-технічні і фінансові умови для навчання.

Недоліки:

· недостатня фундаментальна підготовка, перевищення ролі прикладних дисциплін;

· вузький світогляд навчання, складності застосування знань і умінь в інших країнах і на більш

високих рівнях менеджменту;

· висока вартість навчання в розрахунку на одного студента.

16

Моделі управління людськими ресурсами

Підхід Бюрократична модель (Західна Європа та

США)

Патерналістська модель (Японія)

Людський

фактор

Вузька спеціалізація, навчання конкретним

навичкам, формалізована

Загальна освіта, безперервне

навчання, неформалізовані оцінки,

великі витрати на навчання оцінка, низькі витрати на навчання

Трудовий

ринок

На першому місці – зовнішні фактори,

тимчасовий найм, спеціалізована кар’єра

На першому місці – внутрішні

фактори, довічний найм,

неспеціалізована кар’єра

Відданість Відданість професії, прямі контракти з

персоналом, зовнішні стимули, індивідуальні

робочі завдання та відповідальність

Відданість фірмі, внутрішні стимули,

групова орієнтація в роботі

Контрольні запитання

1. Розкрити особливості менеджменту персоналу в МНК.

2. Суть поняття «корпоративна культура» в міжнароднму менеджменті.

3. Механізм формування корпоративної культури.

4. Відбір персоналу в міжнародній компанії.

5. Формування міжнародного колективу.

6. Джерела людських ресурсів для МНК.

7. Підходи до відбору персоналу, що використовуються в міжнародному менеджменті.

8. Загальні критерії для міжнародних призначень менеджерів.

9. Основні принципи організації міжнародного колективу.

10. Основні моделі управління персоналом у світовому менеджменті.

17

Тема 5. Етика і соціальна відповідальність в міжнародному менеджменті

План

1. Етичні виміри м/н менеджменту.

2.Сутність етики.

3.“Залізний” закон соціальної відповідальності.

4.Роль етики в м/н бізнесі.

5.Сутність ділового етикету.

1. Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці

відповідно до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафіксовані у документах

(посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці

добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко

всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і

цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут як раз і підійшли до етичних аспектів

менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільства й

менеджменту. Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах набувають

однакової етичної поведінки.

Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною

мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки - невеликі виплати іноземним

державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень,

не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто напівпідпільні

подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню. Сума таких виплат, за

даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд. дол. Ці витрати спрямовуються на

виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрібних

подарунків, чайових, прискорення прийняття рішень, але не можуть використовувати на підтримку

збуту, започаткування нового бізнесу тощо.

Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового

законодавства США металургійними підприємствами України, що експортували в 1996 році близько

півмільйона тонн сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200 млн.

дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу, який було порушено двома

американськими компаніями, установив з 1 липня 1997 року нові ставки ввізного мита для

українських підприємств. Для “Азовсталі” вони становлять 100%, для комбінату ім. Ілліча - 177%, а

для решти підприємств - 238%. Для наших менеджерів дане рішення було цілком несподіваним і, як

вони вважають, несправедливим. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише

7-10%. І начебто, на перший погляд, підстав для того, щоб вважати демпінговими ціни на українську

металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для цього певні підстави. По-перше,

українські підприємства близько 100 тис. тонн металопродукції поставили через фірми-посередники

із південноазіатських країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно відбилося на

іміджі українських підприємств. Зараз фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а

питання українського металу існує. По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу

ринкової, а вважається перехідною. Це дає можливість американському департаментові торгівлі

вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення “реальних” цін. Тому зараз один із пунктів,

який обговорюється у відомій комісії “Кучма-Гор” - надання вітчизняній економіці статусу ринкової.

А на переговорах між учасниками зазначеної антидемпінгової процедури українська сторона

намагається призупинити введення в дію нових ставок ввізного мита на метал на 5 років. До речі, у

США розглядається і декілька інших питань дотримання українських постачальниками вимог

антидемпінгового законодавства США. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері м/н

бізнесу.

2. Етика - система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від

неправильної. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від

системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців. Важливо розрізняти етику

всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем.

Що стосується організаційної етики та зовнішньої етики взаємовідносин організації з

навколишнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні м/н

компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:

-безпечність товарів (послуг, робіт);

-надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;

18

-право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);

-урахування вимог споживачів;

-спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;

-поліпшення пакування і маркування;

-підвищення споживчої цінності продуктів;

-зменшення забрудненості продуктів.

Етика відносин зі співробітниками:

-відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;

-особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;

-охорона здоров’я і техніка безпеки;

-навчання і розвиток персоналу;

-обговорення кар’єри;

-“Дитячий день” для працюючих батьків;

-програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

Етика довкілля:

-контроль забруднення;

-захист середовища;

-збереження природних ресурсів;

-утилізація (переробка) відходів.

Екологічна етика:

-уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;

-дотримання екологічних стандартів;

-участь у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами:

-дотримання зобов’язань;

-недопущення маніпулювання інвестиціями;

-урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

-запобігання таємних угод на ринках;

-використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;

-вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Причини неетичної поведінки:

-недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;

-значний обсяг “тіньової” економіки;

-конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;

-зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у

кожному квартальному звіті;

-відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;

-загальне зниження ролі етики в суспільстві;

-певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми

цінностями вищого керівництва;

-низькі моральні якості членів суспільства.

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:

-етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають

дотримуватися працівники компанії;

-комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії

замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади

адвоката з етики;

-соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності

компанії;

-навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

3. Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність:

юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які

визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна

компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

19

Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні

проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із

видів відповідальності має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці минулого - на початок 20 ст.,

але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. Дуже часто при цьому згадують ім’я

Е.Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1990 році “Євангеліє

процвітання”, де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові

організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн.

дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий

американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. і заснував фонд Рокфеллера,

кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки,

науки, культури. Ще одним прибічником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт

Вуд - президент торговельної фірми “Сірс Рьобак енд К”, який у звіті за 1936 рік нагадував своїм

акціонерам про соціальні зобов’язання організації.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого.

Слід врахувати наявність аргументів за і проти соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соц. відповідальності:

-сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

-зміна потреб і очікувань широкої громадськості;

-залучення додаткових ресурсів для надання допомоги у розв’язанні соціальних проблем;

-моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

-порушення принципу максимізації прибутку;

-додаткові витрати на соціальну відповідальність;

-недостатня звітність широкій громадськості;

-недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у

1975 році.

Вона охоплює п’ять ключових положень:

1.Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати

умови і показувати приклади соціальної відповідальності.

2.Бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив

суспільства, ринкові сигнали, а з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

3.Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх

віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг.

4.Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в

кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних

соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності. Аналізуючи

діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна

відповідальність сприяє розвиткові компаній, і навпаки, уникнення соц. відповідальності звужує

можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати “залізний закон відповідальності”,

згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі,

що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу.

4. Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних

правил і традицій, що клались у даному суспільстві.

Етика бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову,

здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством,

встановленими правилами і традиціями.

Репутація фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка

демонструється:

-по відношенню до майна фірми;

-у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;

-при встановленні зовнішніх ділових зв’язків;

-при роботі з державними установами;

-у взаємовідносинах із клієнтами і конкурентами;

-у делікатних ситуаціях, коли перед співробітниками фірми стоїть проблема вибору:

оприлюднити чи зберегти у таємниці приклад порушення колегами внутрішньофірмових правил та

норм.

20

У розвинутих країнах сформувались три сучасні етичні концепції м/н менеджменту

(принципи ділової етики): утилітаризм, дотримання прав людини і справедливість, а також нова

модель бізнесу. Утилітаризм виходить з того, що “правильні” рішення приносять найбільшу користь

більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно

вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить

задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації

рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному

випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків. Концепція дотримання прав людини

грунтується на добровільно взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей і

уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому випадку не буде

примушувати інших діяти всупереч їхнім релігійним або ж етичним уявленням. Слід при цьому

зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки,

що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і

довкілля. Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей,

невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ,

відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, основується на

поняттях порядності і чесності. Намітилась тенденція переходу бізнесу від економічної моделі, яка

була притаманна минулому, до соціоекономічної моделі, яка притаманна розвиненим країнам після

80-х років 20 століття. Пріоритети наведених моделей зазначено в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.Порівняння моделей бізнесу

Пріоритети економічної

моделі Пріоритети соціоекономіної моделі

Виробництво Якість життя

Експлуатація ресурсів Збереження ресурсів

Ринкові рішення Задоволення потреб

Економічна віддача від ресурсів Збалансована економічна і соціальна віддача від ресурсів

Індивідуальні інтереси Суспільні інтереси: люди працюють у системі, як того

потребують коопераційні зв’язки

Бізнес розглядається переважно

як закрита система

Бізнес розглядається переважно як відкрита система

Слабка взаємодія з урядовими

органами

Активна взаємодія з урядовими органами

5. Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми, і не

може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки і спілкування. Етика свою

закінчену форму набуває у вигляді ділового етикету, який в цілому можна охарактеризувати як

основу кодексу поведінки, прийнятого у бізнес-середовищі.

Використовуючи норми і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег

і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. особливо

важливо вивчати всі складові ділового етикету в м/н бізнесі, так як крім єдиних норм і правил у

ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових

відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок,

пов’язаних із сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут - такт і вірність національному

менталітету і бізнес-етикету (благо в теперішній час превалює м/н бізнес-етикет, породжений

зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).

М/н бізнес-етикет - поняття досить містке і не обмежується питаннями ділової субординації і

переговорним процесом. Основними складовими є:

1.Правила привітання.

2.Правила звертання.

3.Правила представлення.

4.Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування).

5.Ділова субординація.

6.Рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.

7.Етичні норми грошових відносин.

8.Правила обміну подарунками і сувенірами.

9.Прийнятність чайових.

21

Контрольні запитання

1. Суть поняття «етика» в міжнародному менеджменті, «організаційна етика» та «зовнішня етика».

2. Етика взаємовідносин зі споживачами.

3. Етика взаємовідносин зі співробітниками.

4. Етика довкілля.

5. Етика взаємовідносин з постачальниками.

6. Етика взаємовідносин з конкурентами.

7. Причини неетичної поведінки.

8. Інструменти поліпшення етичності поведінки в міжнародному менеджменті.

9. Відповідальність менеджменту ділових організацій.

10. Основні компоненти міжнародного бізнес-етикету.

22

Змістовний модуль 2. РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

Тема 1. Стратегія і планування в міжнародному менеджменті

План

1. Сутність та алгоритм стратегічного планування в міжнародному менеджменті.

2. Стратегія імпорту, експорту та розміщення міжнародного виробництва.

3. Планування реалізації стратегії в міжнародному менеджменті.

1. Слово “стратегія” походить від грецького “strategos” – мистецтво генерала.

Міжнародна стратегія фірми – це узагальнений опис скоординованих дій щодо визначення основного

напрямку діяльності міжнародної організації, її місця в МПП та шляхів реалізації всього комплексу її

міжнародних цілей.

Необхідність стратегії в міжнародному менеджменті полягає в наступному:

1. Визначення і утримання основного напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації

міжнародних операцій.

2. Потреба координації та інтеграції різноманітних операцій в масштабах корпорації.

3. Посилення позицій в конкурентній боротьбі.

Переваги стратегічного планування:

1. Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій.

2. Детальне комплексне опрацювання проблем, пов’язаних з політичними ризиками,

конкурентами, стабільністю валютних курсів і т. д.

Найскладнішою проблемою в розробці стратегії для МНК є наступне: як поєднати

необхідність глибокого і детального знання великої кількості особливостей, необхідних для

успішного ведення бізнесу на даній національній території, з вимогами спільності та одноманітності,

властивими глобальній корпоративній стратегії, що задає загальні рамки і напрямки міжнародних

операцій компанії.

Відповідь на це питання в кожному конкретному випадку значною мірою залежить від

стратегічної орієнтації фірми.

Стратегічний профіль міжнародних компаній

№п/п Характеристика Етноцентризм Поліцентризм Регіоцентризм Геоцентризм

1 Місія Прибутковість,

Життєздатність

Громадське

визначення

(легітимність)

Прибутковість і

громадське

визначення

Прибутковість

і громадське

визначення

2 Стратегія Глобальна

інтеграція

Національна

чутливість

Регіональна

інтеграція і

національна

чуйність

Глобальна

інтеграція і

національна

чуйність

3 Характер

управління

Зверху вниз Знизу вгору Переговори на

місцевому рівні

Переговори на

всіх рівнях

4 Організаційні

структури

Ієрархія

продуктових

відділень

Ієрархія

географічних

відділень

Продуктово-

географічна

матриця

Мережа

організацій

5 Культура Країни

походження

Країни

господаря

Регіональна Глобальна

6 Технологія Масове

виробництво

Серійне

виробництво

Гнучке

виробництво

Гнучке

виробництво

7 Маркетинг Продукція країни-

походження

Локальні

продукти

Регіональна

продукція

8 Фінанси Репатріація

прибутку

Утримання

прибутку

Регіональний

розподіл

Глобальний

розподіл

9 Персонал Ключові посади

експатріанти

Ключові

посади місцеві

Регіональна

ротація

Глобальна

ротація

У відповідності зі своєю стратегічною орієнтацією фірма розробляє свою міжнародну

стратегію.

23

Вибір стратегії може бути сформульований як дихотомія централізації – децентралізації, тобто

визначення співвідношення між ними, яке обирається менеджером компанії в конкретних умовах.

2. Основні характеристики окремих стратегій зовнішньоекономічної (закордонної) експансії

Назва стратегії,

приклад

Характерні ознаки Позитивні риси Негативні риси

Міжнародна

стратегія

Тиражування однієї й тієї

ж продукції в різних

країнах.

Відносно низькі

витрати на

виробництво завдяки

передачі основних

умінь і продуктів, що

використовуються в

країні

Відсутність адаптації до

місцевих умов.

Концентрація

виробництва в країні

походження.

Обмежені вигоди від

масштабів виробництва і

місцевих умов

Розміщення виробництва

і маркетингу в інших

країнах.

Мультидержавна

стратегія

Індивідуалізація

продукції для різних

ринків.

Адаптація до

місцевих умов

Обмежена передача знань і

продуктів між країнами.

Розміщення виробництва,

маркетингу в багатьох

різних країнах

Обмежені вигоди від

масштабів виробництва та

розташування

Глобальна

стратегія

Централізоване

виробництво і маркетинг

розташовані в країнах з

найменшими

виробничими витратами

Вигоди від

відповідної

локалізації основних

процесів.

Відсутність адаптації до

місцевих умов

Результати від

економії на

масштабах

Транснаціональна

стратегія

Одночасне врахування

економії на масштабах і

передачі знань та

продуктів між країнами

Вигоди від ефекту

масштабів і адаптації

до місцевих умов

Небезпека відсутності

концентрації на витратах

та місцевих ринках і

прийняття міжнародної

стратегії

3. Планування – це обумовлене визначення основних напрямків і пропорцій розвитку

міжнародного виробництва з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту на ринку.

Суть планування проявляється в:

- конкретизації цілей розвитку всієї фірми і кожного підрозділу окремо на встановлений період

- визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, строків і результатів реалізації.

- виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для рішення поставлених

завдань.

Необхідність в плануванні сучасних міжнародних компаній витікає з:

- посилення узагальнення виробництва в міжнародному менеджменті (одна людина не може

виробляти товари, це робить суспільство);

- спеціалізація і кооперування виробництва в рамках обширних і господарських комплексів

промислових фірм;

- наявність багато чисельних структурних підрозділів у фірмах;

- тісні зв’язки між фірмами постачальниками сировини, які включені в єдиний технічний

процес;

- вимоги НТП швидко засвоювати і впроваджувати;

- посилення тенденції в централізації по управлінню великими ТНК і необхідності підпорядкування

діяльності усіх їх підрозділів єдиній стратегії.

Форми планування:

24

1. Перспективне планування (прогнозування) – на 10-20 років. Допомагає приймати рішення

по комплексним проблемам діяльності фірми в міжнародному масштабі.

2.Середньострокове планування передбачає розробку в певній послідовності заходів, які

направлені на досягнення цілей, які зазначені в довгостроковій програмі планування.

3.Оперативне (поточне планування) – детальна конкретизація цілей і завдань, які поставлені

перед фірмою і підрозділами в міжнародному масштабі; перспективними і середньостроковими

планами.

Рівень і якість планування в міжнародних компаніях залежить від:

· компетентності керівництва фірми на всіх рівнях управління;

· кваліфікації спеціалістів, які працюють в функціональних підрозділах;

· наявність інформаційної бази;

· забезпеченість комп’ютерною технікою.

Цілі планування в розвинених країнах:

США – об’єднання стратегій усіх підрозділів в єдине ціле;

Англія – орієнтація на розподіл ресурсів (всі підрозділи забезпечені певними ресурсами);

Японія – орієнтація на впровадження досягнення НТП і вищої якості продукції.

Особливості планування в великих міжнародних компаніях

1. Потенціальний конфлікт між цілями самої корпорації і економічними і політичними цілями

власників інших корпорацій (попереджувати конфлікт).

2. Більш стійкий рівень невизначеності з-за підвищеної складності міжнародних операцій.

3. Багаточисельність зовнішньої сфери, в якій працюють філіали (треба окремо оцінювати

умови діяльності кожного філіалу).

Механізм розробки плану – це сукупність заходів, які визначають конкретні цілі, зміст і

розвиток ЗЕД суб’єктів світового господарства.

Механізм розробки планів міжнародного менеджменту має певну структуру, яка складається

з шести блоків.

І. Вибір для планування конкретних довгострокових цілей, які знаходяться в стратегії (одні

головні цілі, а інші слід виконати пізніше, ПП – якість).

ІІ. Аналіз внутрішніх можливостей фірми:

- фінансові ресурси;

- трудові;

- виробничі;

- вплив сфери на ЗЕД суб’єкта ЗЕД.

ІІІ. Конкретні цілі фірми на міжнародних ринках:

- по збуту експортної продукції;

- по витратах експортного виробництва (зниження прямих витрат);

- по зниженню рівня ризику суб’єкта МЕВ (придбання дефіцитних продуктів, диверсифікація

виробництва).

ІV. Аналіз місцевих умов в країнах-рецепієнтах, де вже освоєно або починається освоєння

експортного виробництва.

- оцінка виробничих ресурсів;

- оцінка трудових ресурсів;

- фінансові фактори розвитку експортного виробництва (врахувати методи оцінки, звітність,

їх спів падання і різниця, оподаткування);

- маркетингові фактори розвитку експортного виробництва (вартість інформації про ринки

збуту).

V. Вибір альтернатив складання плану виходячи з аналізу факторів, приведених в 3 і 4

блоках:

- розміщення виробничих потужностей;

- розподіл збуту;

- можливості і перспективи переміщення факторів виробництва (капітал, праця);

- плани придбання інших компаній, підрозділів, філіалів;

- розміщення альтернатив в порядку пріоритетів фірми.

VІ. Реалізація виробленої продукції чи послуг.

Причини недостачі інформації для складання планів в міжнародному менеджменті

1. Тимчасові обмеження із-за діяльності конкурентів.

2. Вартість інформації.

25

Основний принцип збирання інформації – це оцінка вартості збирання даних і ймовірної

окупності витрат на придбання інформації і за рахунок поступового збільшення доходів або

зменшення затрат (принцип економічності, окупності).

Джерела інформації

1. Індивідуальні звіти надають окремі консалтингові фірми (дорога інформація).

2. Спеціалізовані дослідження – фірми проводять спеціальні дослідження, а потім результати

продають деяким фірмам (довідники).

3. Фірми ділових послуг – майже всі організації, які обслуговують міжнародні операції

(банки) публікують звіти, які доступні потенційним клієнтам.

4. Державні і статистичні установи.

5. Міжнародні організації і агентства.

6. Торгові представники, посольства, консульства.

7. Торгові асоціації – вибирають, оцінюють, розповсюджують інформацію по технічним і

конкурентним показникам в галузі (асоціація металургів).

Контрольні запитання

1. Етимологія та дефініція поняття «стратегія».

2. Переваги стратегічного планування.

3. Основні компоненти стратегічного профілю міжнародних компаній.

4. Основні стратегії зовнішньоекономічної експансії та їх характеристики.

5. Основні передумови, що формують необхідність планування в сучаснх міжнародних

компаніях.

6. Форми планування.

7. Цілі планування в розвинених країнах.

8. Механізм розробки плану.

9. Основні джерела інформації для стратегічного планування.

10. Принципи збирання інформації.

26

Тема 2. Організація міжнародних ділових операцій

План

1. Особливості функції організації в міжнародному менеджменті.

2. Організація ЗЕД на крупних підприємствах.

3. Управління експортною діяльністю дрібних і середніх підприємств.

4. Організаційні структури для управління імпортною діяльністю дрібних і середніх

підприємств.

1.Для фірм, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, важливим є завдання адаптації їх

організаційної структури до міжнародних стратегій і середовища, що змінюється, для більш

ефективного пристосування діяльності закордонних філій до цілей корпорації. При цьому

організаційна структура буде результатом взаємодії ряду чинників, у тому числі місця розташування

і типу закордонних підприємств, їхнього впливу на загальну ефективність роботи корпорації,

характеру активів, використовуваних для ведення бізнесу поза країною базування, і перспектив

досягнення цілей міжнародної діяльності і загальних цілей корпорації в часі. Фірмам варто визначати

статус філій і створювати організаційні структури відповідно до загальних цілей.

Структурна схема для кожної країни може бути індивідуальною в силу унікальності характеру

діяльності філій і специфічності умов у кожній країні. Іноді в країнах створюються додаткові

структурні підрозділи для координації діяльності, що охоплює більш ніж одну країну. Від форм і

методів ведення операцій і розміщення виробничих підрозділів у країні базування і за кордоном

залежать податки, витрати і контроль. Тому організаційна структура дуже впливає на досягнення

цілей корпорації.

Чим більш важливими для корпорації є конкретні закордонні операції з погляду результатів її

роботи, тим вищий рівень організаційної структури, на який надходять звіти операційних підрозділів.

Тому організаційна структура і система звітності повинні змінюватися в часі в міру розширення

діяльності за рубежем. На одному полюсі всього набору організаційних можливостей знаходиться

фірма, що експортує надлишки продукції з залученням посередника, що одержує право власності на

продукцію і здійснює всі пов'язані з експортом операції. Ясно, що в цьому випадку тільки деякі

робітники фірми зайняті експортними операціями. Так як фірма не має у своєму розпорядженні своїх

людей за кордоном або робітників, що спеціально займаються експортом, то немає необхідності

розробляти відповідну кадрову політику або програми підготовки і навчання. Оскільки право

власності на товари фірми переходить в інші руки вже в країні базування, їй не потрібно розглядати

правові або податкові питання стосовно до країни-імпортера. Крім того, платежі здійснюються у

валюті своєї країни, і тому не виникає проблем із переведенням фінансових коштів або оцінкою

ефективності роботи підрозділів у різних країнах. Накінець, у фірми немає потреби в нових

маркетингових програмах, тому що вона не починає спроб нарощування обсягу продаж за кордоном.

Всі експортні операції здаються настільки незначними, що вище керівництво майже не помічає

експортних угод. Відповідні обов'язки можуть бути покладені на працівника, що має знання і час,

достатні для того, щоб відрізнити реальні експортні замовлення від нездійсненних. За цих умов

займатися закордонними операціями може спеціаліст, що знаходиться на невисокому рівні в ієрархії

корпорації.

На іншому полюсі знаходяться фірми, що пройшли через проміжні стадії і тепер мають у своєму

розпорядженні закордонні філії і сприятливі умови для торгівлі за рубежем. Кожна функціональна

або консультативна група усередині такої фірми, безсумнівно, залучена до цієї діяльності. Так як в

цих фірмах експортні операції складають значну частину сумарних показників роботи, зокрема

обсягів продаж і інвестицій, у діяльності за рубежем беруть участь працівники, що займають дуже

високі посади в управлінській ієрархії.

За об’ємом зовнішньоекономічних операцій всі підприємства можна поділити на дві групи:

1. Дрібні та середні, які займаються тільки експортно-імпортними операціями

2. Крупні, які здійснюють всі види ЗЕД

2. На крупних підприємствах ведеться закордонна виробнича діяльність, вітчизняне

виробництво для зовнішньоекономічних цілей, експортно-імпортні операції - тобто, усі форми ЗЕД,

здійснюються усі (або переважна більшість) зовнішньоторговельних операцій.

Ціль організаційних структур значних підприємств - установлення чітких взаємозв'язків між

окремими підрозділами, розподіл між ними повноважень, прав, обов'язків і відповідальності.

27

Розвиток закордонного виробництва істотно впливає на процедури формування організаційних

структур управління. На крупних підприємствах, таких як «Форд Моторс», «Дженерал Моторс»,

«АвтоВАЗ», «ЛАЗ», і ін., органи управління ЗЕД стають визначальними в системі їхнього

менеджменту.

У залежності від ступеня централізації можна виділити три варіанти організаційних структур

на крупних підприємствах:

1) Управління виділяється в самостійні підрозділи (відділи, управління, сектори і т.п.).

2) Управління здійснюється виробничим відділенням.

3) Змішаний варіант, при котрому одні функції виконують самостійні структури, а інші -

виробничі відділення.

Звідси випливає розподіл можливих організаційних структур управління ЗЕД крупних

підприємств на дві групи:

1) Крупні підприємства з децентралізованою структурою управління.

2) Крупні підприємства з централізованою системою управління.

Доцільність створення відповідних підрозділів:

- за необхідності з'єднати ЗЕД з операціями на внутрішньому ринку - доцільно створити відділ

у головному апараті управління, службах;

- для координаційної діяльності закордонних дочірніх підприємств, що забезпечують

матеріальну компенсацію продуктами, створюється міжнародний (експортний) відділ;

- за необхідності координувати зовнішню і внутрішню діяльність - цю функцію можна

доручити відділу збуту, що керує комерційною діяльністю компанії, діяльністю в сфері збуту усіх

дочірніх підприємств, філій і т.д.

При виділенні у відділі збуту функціональних секторів, їм будуть доручати конкретні функції

управління: планування, маркетинг, організацію реклами, ціноутворення і т.п.

- За необхідності повної підзвітності закордонних підприємств і філій створюють міжнародний

відділ (відділ закордонних операцій), функціями якого є: експортні операції в країні базування

материнської компанії; збут продукції дочірнього підприємства на ринках різних країн;забезпечення

технологічного зв'язку всіх дочірніх підприємств і материнської компанії; обгрунтування

ціноутворення; згладжування негативних наслідків конкурентної боротьби.

Існує два типи міжнародних відділень:

1. Регіональне відділення, діяльність якого націлена на одержання прибутку (знаходиться в

оргструктурі управління компанії на рівні виробничих підрозділів).

2. Континентальне відділення, задачею якого є контроль за діяльністю закордонних

підприємств. (В оргструктурі знаходиться на рівні керівника групою регіональних дочірніх

підприємств). Відповідальність за прибуток несуть виробничі підрозділи.

Дочірня компанія по управлінню ЗЕД є юридичною особою, володіє значною економічною,

фінансовою, оперативною самостійністю, визначає стратегію операцій, установлює трансферні ціни

на окремі види продукції, визначає спеціалізацію закордонних підприємств, бере участь у поділі між

ними ринків і сфер впливу, реалізує на зовнішньому ринку продукцію материнської компанії,

координує діяльність закордонних науково-дослідних і конструкторських центрів і т.п.

3. Організаційні структури для управління експортними операціями:

1) Відділ збуту - діяльність на внутрішньому ринку сполучається з проведенням експортних

операцій.

2) Якщо немає коштів утримувати власну експортну організацію - можна скористатися

послугами відділу збуту інших підприємств. Такий експеримент оплачується через систему

комісійних нарахувань, хоча реалізація продукції здійснюється від імені підприємства-експортера зі

зберіганням його торгової марки.

3) Спільний збут фірми - доцільно створення у філії акціонерних товариств або О.О.О., що

забезпечить якісний управлінський вплив із боку материнського підприємства й оперативний

розподіл прибули. Фірма практично купує товар у підприємств-фундаторів і реалізує його відповідно

до домовленості від імені цих підприємств або під власною торговою маркою. При цьому діяльність

фірми націлена на одержання прибутку.

4) В окремих випадках доцільно створювати експортні асоціації - вони існують на засоби

фундаторів (по фінансовій вартості або у відсотках від прибутку), свою діяльність засновують не на

одержанні прибутку для власних цілей, а з метою обгрунтованого поділу між підприємствами-

фундаторами.

28

5) Певні договірні зобов'язання з крупними фірмами, наприклад, на основі франчайзинговых

договірних відношень. (Макдональдс - відчисляє щомісяця у виді гонорарної плати 3% від суми

прибутку, рентні платежі - 8,5%, а також 4% за рекламу).

6) Використання іноземних представників на основах договору про визначені послуги. Вони є

службовцями МП, що знаходяться на повному його забезпеченні, і можуть мешкати в країні збуту

або в країні, де розміщена материнська компанія. (У останньому випадку представник повинен

постійно їздити в країну збуту). Оплата праці - у відсотках від обсягу реалізації або від прибутку в

процентному відношенні по прогресивній або регресивній ставці, із фіксованою або плаваючою

мінімальною зарплатою і т.п.). Закордонні представництва можуть мати визначений штат (секретар,

референт, програміст і т.д. (4-8 чоловік, значні компанії - 50 і більш людина).

7) Роз'їзні агенти - комівояжери - виступають від імені підприємства, забезпечують одержання

замовлень від потенційних покупців на основі демонстрації зразків товарів. Оплата праці - відрядна,

погодинна або комісійна.

8) Вмонтований експортний відділ - підпорядковується віце-президенту по ЗЕД. Вмонтований

експортний відділ входить до складу служби збуту підприємства і здійснює тільки експорт продукції

материнської компанії, а дочірні підприємства займаються збутом самостійно в країнах базування

(підпорядковуються безпосередньо вищому керівництву материнської компанії). Поруч з

умонтованим експортним відділом інші служби комерційного апарату вирішують проблеми упаковки

і транспортування експортної продукції, страховки, рекламного забезпечення, технічного

обслуговування, фінансово-юридичного забезпечення, обліку і т.д.

9) Спеціальний експортний відділ («Міжнародний відділ», «Відділ міжнародної торгівлі»,

«Зовнішньоекономічний відділ» і т.д.) підпорядковується віце-президенту по зовнішньоекономічних

зв'язках і самостійно вирішує всі питання, пов'язані з експортом товарів. Функціонує в достатньо

автономному режимі.

Може бути побудований по:

- Функціональному принципу (доцільно виділяти сектори замовлень, розрахунків,

маркетингових досліджень, реклами і т.п. Робота виконується незалежно від групи товарів, країни

реалізації і т.д. )

- Товарному(якщо фірма здійснює багато експортних операцій у багатьох країнах. При цьому

створюються сектори, що виконують усі види робіт, пов'язаних з експортом конкретного товару або

групи товарів)

- Територіальному принципу(Сектори спеціальних експортних відділів закріплюються за

конкретними країнами (групами країн) і виконують усі види робіт, пов'язаних з експортною

діяльністю, незалежно від номенклатури товару).

4. Найбільшу частину імпорту дрібних і середніх підприємств являє собою імпорт сировини,

палива, матеріалів, устаткування і НТП. Імпортні служби зосереджуються в портах, на вокзалах,

тобто там, де зручніше здійснювати митне оформлення, експедиторське і транспортне

обслуговування, облік і контроль.

Класифікація.

1. При порівняно невеличких імпортних операціях - доцільні вбудовані імпортні відділи

усередині відділу постачання, тобто усередині структур, що давно функціонують на внутрішньому

ринку і мають значний досвід у галузі матеріально-технічного постачання. Вбудований імпортний

відділ перевіряє замовлення, контролює угоди, підтримує зв'язок із представниками за кордоном,

оформляє товари на митниці, веде фінансові документи. Але значну частину робіт будуть виконувати

інші служби відділу постачання.

2. При великих обсягах замовлення - спеціальні імпортні відділи на чолі з керуючим імпортом:

- адміністративний сектор (відділення): підтримує зв'язки з іноземними постачальниками,

підготовляє для них інформацію; митне оформлення товарів;

- контроль процесу упаковки і транспортування вантажів;

- оформлення фінансових документів, облік та аналіз;

- контроль за надходженням дивідендів;

- перепродаж імпортних товарів у порту, на вокзалі або з митного складу.

- закупівельне відділення - здійснення безпосередніх закупівельних операцій.

3. Якщо підтримувати постійні і довгострокові зв'язки - можуть відкривати свої

представництва.

4. Сезонні продажі - чай, кава, овочі, фрукти - комівояжери за замовленням ( їхню функцію

можуть виконувати керівники підприємств).

29

5. Дрібним і середнім підприємствам роздрібної торгівлі, посередницьким фірмам, імпортерам

сировини і т.п. вигідно здійснювати централізовані закупівлі й організовувати спільні контори у

формі імпортної асоціації, що дозволяє вирішити такі питання:

Контрольні питання

1. У чому виявляються спільні риси і відмінності між торговельними операціями

транснаціональних корпорацій і міжнародною торгівлею?

2. Які особливості притаманні торговельним операціям міжнародних корпорацій порівняно з

діяльністю малих і середніх підприємств на зовнішньому ринку?

3. Що таке міжнародний життєвий цикл товару?

4. Як впливає міжнародний життєвий цикл товару на торговельні операції транснаціональних

корпорацій?

5. Які переваги в експорті мають транснаціональні корпорації?

6. Які існують форми зустрічної торгівлі?

7. У чому полягають переваги і недоліки міжнародного лізингу?

8. Що таке факторинг?

9. Які сфери використання форфетинга?

10. Яким чином фінансуються імпортні операції міжнародних корпорацій?

30

Тема 3. Комунікації в міжнародному бізнесі

План

1. Природа міжнародних комунікацій

2. Основні типи міжнародних комунікацій

3. Бар’єри міжнародних комунікацій

4. Підвищення ефективності міжнародних комунікацій

5. Особливості керівництва в міжнародному менеджменті

1. Особливості міжнародних комунікацій

· Розміщення окремих елементів комунікацій в різних частинах світу

· Віддаленість

· Вплив різних культур

· Різниця в часі

· Значні затрати.

2. Зовнішні міжнародні комунікації

Приклад. Комунікації між урядами у зв’язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.

Внутрішні міжнародні комунікації

Приклад. Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

Американські менеджери щоденно роблять у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії – 34.

Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише

30.

Висхідні комунікації (upward communication)

· зворотній зв’язок

· допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів

Низхідні комунікації (downward communication)

· встановлення завдань

· надання інформації.

3. Бар’єри міжнародних комунікацій

1) Мовні бар’єри (Language Barriers)

Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу

- виявлення персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення

- підготовка попереднього письмового проекту повідомлення німецькою мовою

- доопрацювання проекту німецькою мовою

- переклад матеріалу з німецької мови на англійську

- консультація з персоналом, що володіє двома мовами, відносно перекладу

- доопрацювання проекту англійською мовою в додатковий час доти, поки він не буде

придатним для подальшого використання

2) Бар’єри сприйняття (Perceptual Barriers)

- Рекламні повідомлення

- Інші погляди

- Вибірковість

3) Вплив культури (The Impact of Culture)

- культурні цінності

- непорозуміння

4) Невербальні комунікації (Nonverbal Communication)

- враження

- дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна)

4. Підвищення ефективності міжнародних комунікацій

а) Поліпшення системи зворотнього зв’язку

Найбільш важливий зворотній зв’язок між материнськими компаніями і приєднаними

відділеннями.

Існує два типи систем зворотнього зв’язку:

· особові (наради, телефонні розмови)

· між особові (звіти, бюджети, плани)

31

Приклад: Половина материнських компаній США підтримують зворотній зв’язок із своїми

філіями закордоном шляхом щомісячних письмових звітів, а в компаніях Європи і Японії цей

показник складає лише 10%. 75% компаній США проводить щорічно наради із вищими

керівниками філій, в той же час як для європейських і японських компаній це становить 50%,

що вважається недостатнім для домашнього офісу.

б) Мовний тренінг

· Вербальні (усні) комунікації

· Письмові комунікації

в) Культурний тренінг

· Розуміння іншої культури

· Національна культура і субкультура (спільність культури країн Південної Америки, латинська

культура

основа культури Іспанії, Португалії, Італії, Франції).

· Обмеженість поняття “міжнародна культура

г) Посилення гнучкості і співробітництва

· Внутріфірмова взаємодія

· Переговори

· Врахування відмінностей між географічною і корпоративною культурами

Способи подолання культурних бар’єрів:

· Зберігайте неупередженість

· Уважно відносьтесь до звичаїв інших людей

· Враховуйте багатозначність однакових жестів і виражень у різних країнах

· Пристосовуйте ваш стиль до особливостей іншої людини

5. Особливості керівництва міжнародними корпораціями. Керівництво – це процес впливу на

людей для спрямування їх зусиль на досягнення певних цілей Два важливих аспекти керівництва

міжнародними корпораціями:

· Філософські основи поглядів керівників на підлеглих (теорії X, Y, Z)

· Підходи до лідерства як відображення характеристик автократії – участі і поведінки

керівників

2. ОСНОВНІ ТИПИ МІЖНАРОДНИХ КОМУНІКАЦІЙ.

Самостійно вивчаючи тему, студенти повинні приділити увагу розумінню міжнародних

комунікацій, загальна схема яких представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Процес комунікацій

Важливо підкреслити такі особливості міжнародних комунікацій:

• розміщення окремих елементів комунікацій у різних частинах світу;

• віддаленість;

• вплив різних культур;

• різниця у часі;

• значні затрати.

Самостійно вивчаючи тему, студент має враховувати основні типи міжнародних

комунікацій'.

• Зовнішні міжнародні комунікації

Приклад: Комунікації між урядами у зв'язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.

• Внутрішні міжнародні комунікації

32

Приклад: Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

Менеджери-американці щоденно роблять у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії — 34.

Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише

30.

Рис. 3.2. Приховані і висловлені міжнародні комунікації

Висхідні комунікації (upward communication): • зворотний зв'язок;

• допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.

Спадні комунікації (downward communication): • встановлення завдань;

• надання інформації.

Вивчаючи тему, важливо усвідомити бар'єри міжнародних комунікацій:

1. Мовні бар'єри (Language Barriers). Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу:

• збір персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення;

• підготовка попереднього проекту повідомлення німецькою мовою у письмовій формі;

• доопрацювання проекту німецькою мовою;

• переклад матеріалу з німецької мови англійською;

• консультація з персоналом, що володіє двома мовами, стосовно перекладу;

• доопрацювання проекту англійською мовою в додатковий час доти, доки він не буде

придатним для подальшого використання.

2. Бар'єри сприйняття (PerceptualBarriers): • рекламні повідомлення;

• інші погляди.

3. Вплив культури (The Impact of Culture): • культурні цінності;

• непорозуміння.

4. Невербальні комунікації (Nonverbal Communication): • враження;

• дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна).

Вивчення зазначених бар'єрів повинно логічно завершитись розумінням шляхів підвищення

ефективності міжнародних комунікацій:

а) Поліпшення системи зворотного зв'язку.

Найбільш важливим є зворотний зв'язок між материнськими компаніями і приєднаними

відділеннями. Існує два типи систем зворотного зв'язку:

• особові (наради, телефонні розмови);

• міжособові (звіти, бюджети, плани).

Приклад: Половина материнських компаній США підтримують зворотний зв'язок зі своїми

філіями за кордоном шляхом щомісячних письмових звітів, а в компаніях Європи і Японії цей

показник становить лише 10 %. 75 % компаній США проводять щорічні наради з вищими

33

керівниками філій, у той час як для європейських та японських компаній це становить 50 %, що

вважається недостатнім для домашнього офісу.

б) Мовний тренінг: • вербальні (усні) комунікації;

• письмові комунікації.

в) Культурний тренінг: • розуміння іншої культури;

• національна культура і субкультура (спільність культури країн Південної Америки,

латинська культура — основа культури Іспанії, Португалії, Італії, Франції);

• обмеженність поняття «міжнародна культура».

г) Посилення гнучкості і співробітництва: • внутрішньофірмова взаємодія;

• переговори;

• урахування відмінностей між географічною і корпоративною культурами.

Способи подолання культурних бар'єрів: • Зберігайте неупередженість.

• Уважно ставтесь до звичаїв інших людей.

• Враховуйте багатозначність однакових жестів і виразів у різних країнах.

• Пристосовуйте ваш стиль до особливостей іншої людини.

Рис. 3.3. Категорії особистого простору при міжнародному спілкуванні

Джерело: Adapted from Richard M. Hodgetts, Donald F. Kuratko. Management. — 2d ed. — San

Diego, CaJif.: Harcourt, Brace, Jovanovich, 1988. — P. 265.

Контрольні питання

1. У чому полягають особливості міжнародних комунікацій?

2. Який критерій лежить в основі поділу комунікацій на прозорі і приховані?

3. Що таке комунікаційні бар’єри?

4. Яким чином можна подолати комунікаційні бар’єри?

5. Як впливає національна культура на виникнення комунікаційних бар’єрів?

6. Які існують основні чотири відстані в міжнародних комунікаціях?

7. Що таке невербальні комунікації?

8. Як визначається ефективність міжнародних комунікацій?

9. Які існують технічні засоби підвищення ефективності комунікацій у міжнародному бізнесі?

10. Якими комунікаціями в Україні можуть скористатись ТНК?

34

Тема 4. Контроль і звітність міжнародних організацій

План

1. Особливості контролю в м/н середовищі.

1.1.Суть процесу контролю.

1.2.Контрольна м/н рівні.

2.Основні типи контролю в МНК.

3.Особливості контролю в різних м/н корпораціях.

4.Вимірювання виконання.

5.Системи обліку країн світу.

1.Особливості контролю в м/н середовищі

1.1.Суть процесу контролю

Контроль - це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на

спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією

менеджменту, і прорахунки й недоліки у його виконанні призводять до погіршення результатів

господарювання. Водночас належний контроль сприяє досягненню поставлених цілей.

Три складові контролю:

-установлення стандартів;

-оцінка виконання;

-коригування.

Контроль розпочинається з бажаного виконання, яке грунтується на стандартах. У процесі

діяльності досягається фактичне виконання, яке піддається оцінці й порівнюється зі стандартами.

Якщо виникають відхилення реального виконання від стандартів, то треба виявити причини цих

відхилень, розробити і реалізувати програму відповідних коригувальних дій. Після коригування

процес має повернутися до бажаного виконання (стандарту), за яким настає наступний цикл, і т.д.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління м/н фірмою, який дає змогу вчасно виявити

проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу та змісту робіт в організації

до того часу, коли проблеми набудуть ознак кризи. Одночасно контроль дає можливість виявити та

поширювати позитивні починання, підтримувати найбільш ефективні напрями діяльності на

підприємстві.

Головна мета контролю: сприяти зближенню фактичних і необхідних результатів

виконуваних робіт, тобто забезпечити виконання завдань (досягнення цілей), що стоять перед

підприємством.

Контроль як управлінська діяльність має відповідати таким вимогам:

-бути всеосяжним та об’єктивним, тобто зорієнтованим на адекватне відображення

досягнутих параметрів відносно встановлених цілей та обраних стратегій;

-орієнтуватися на кінцеві результати, в цьому контексті контроль розглядається як засіб

досягнення цілей;

-повинен мати безперервний та регулярний, незворотній характер;

-бути гнучким, тобто не заважати виконанню основної роботи (на противагу “радянським

системам” контролю, коли “під цю функцію” будувалася система);

-відповідати змісту тих робіт, які контролюються, перевіряти не тільки кількість і термін, а й

якість роботи;

-бути зрозумілим для тих, кого контролюють та перевіряють;

-бути своєчасним, щоб мати змогу втручання і коригування процесів, що відбуваються;

-забезпечувати перевіряючих необхідною повною, зрозумілою та лаконічною інформацією;

-бути економічним, тобто відповідати вимозі: затрати на його проведення не можуть бути

більшими, ніж ті результати, яких досягають у процесі контролю;

-має бути дієвим, тобто не обмежуватися виявом фактичного стану об’єкта контролю, а й

супроводжуватися відповідними рішеннями.

Найбільш об’єктивним та ефективним контроль буде тоді, коли вироблено систему

нормативів (стандартів) виконуваних робіт і кінцевих результатів (цілей). Насамперед повинні

розроблятися нормативи витрат грошей та часу, що доповнюються системою тих показників, які

керівники підприємства (або стратегічної програми) вважають найважливішими щодо діяльності

об’єктів контролю. Найчастіше нормативи (стандарти) розробляються за такими групами: цінові,

доходні, програмні (техніко-економічні), фізичні (для виробів і технологічних процесів), поведінкові

35

тощо. Часто нормативами (стандартами) є відповідні стратегічні цілі та планові параметри стратегій.

У цих випадках установлюються певні інтервальні значення для нормативів (мінімум та максимум).

Стандарти, чи нормативи, - це переважно кількісні характеристики процесу чи явища, що

знаходять вираз у відповідних показниках. Визначення цих показників - найскладніша за змістом

робота, тому що треба передбачити надходження відповідної інформації для їх розрахунків.

Типи стандартів:

-фізичні стандарти - виробництво, продаж;

-цінові стандарти - маркетинг, збут;

-стандарти капіталу - фінанси;

-стандарти доходів - фінанси;

-програмні стандарти - виробничі підрозділи;

-невловимі стандарти - менеджери всіх рівнів;

-цілі як стандарти

- лінійні підрозділи;

-стратегічні плани як контрольні точки для стратегічного контролю.

Системи контролю.

Контроль і перевірка виконання стратегічних планів і програм потребують вироблення

взаємозв’язаних систем контролю на підприємствах, які охоплюють підсистеми контролю за:

-технологічними процесами;

-якістю продукції та праці;

-додержанням чинного законодавства, що регулює діяльність підприємства;

-виконанням окремих завдань, етапів, напрямів та стратегічних програм і планів у цілому;

-виконанням рішень, вказівок, наказів, розпоряджень вищого керівництва підприємства;

-додержанням установлених фінансово-економічних параметрів функціонування

підприємства тощо.

Класифікація систем контролю

Ознаки

класифікації

Види систем контролю, що застосовуються

Цілі та завдання

системи

контролю

Поточний

контроль

виконання рішень

Контроль за діяльністю

окремих виробничо-

управлінських підсистем

Стратегічний контроль

Час здійснення

контролю

Попередній

контроль

Поточний контроль Підсумковий контроль

Об’єкт контролю Строки виконання

наказів,

розпоряджень,

окремих завдань,

документів тощо

Якість роботи (окремих

виконавців, груп,

підрозділів тощо)

Додержання встановлених

параметрів (нормативів,

стандартів) - технічних,

економічних, організаційних

тощо.

Глибина

керівного впливу

Система

спостереження та

одержання

інформа- ції за

ходом виконува-

них робіт

(моніторинг)

Оперативне втручання в

процеси виробництва та

управління

Контроль за результа-тами

виробничої та управлінської

діяльнос- ті (евіфінальний

контроль із впливом на

майбутні рішення)

Обладнання, що

використовується

для контрольних

операцій

Журнали,

картотеки, табло,

графіки,

персональні

книжки

виконавців тощо

(ручні системи)

Автоматизований контроль

виконання (ЕОМ, датчики,

прилади тощо)

Комбіновані системи контролю

(машиноручні)

1.2.Контрольна м/н рівні.

Коли організація здійснює свій бізнес на м/н рівні, функція контролю набуває додатковий

ступінь складності. Менеджери повинні не лише встановлювати стандарти, вимірювати

результативність і здійснювати коригуючі дії для свого бізнесу в країні базування, але й здійснювати

аналогічні операції для свого м/н бізнесу за її межами. Очевидно, що чим глобальніший їх бізнес, тим

36

складніше здійснювати функцію контролю. Додатковий фактор, що ускладнює ситуацію з

контролем, пов’язаний з можливими комунікаційними проблемами, що виникають між центральною

штаб-квартирою корпорації і її філіями і дочірніми фірмами. Подібні проблеми можуть виникати із-

за географічної віддаленості, мовних і культурних бар’єрів. Так, наприклад, американський стиль

контролю полягає у тому, щоб вибрати ряд співробітників і покласти на них відповідальність за

досягнення цілей і проведення програм. У рамках мексиканської культури відповідальність

сприймається як щось фатальне. Якщо менеджер-американець скаже менеджеру-мексиканцю із

мексиканського відділку фірми, що той несе особисту відповідальність за невдачу, то нанесе йому

серйозну образу. Більше того, детальне інформування, яке є елементом деяких систем жорсткого

контролю, неприйнятне з точки зору ряду національних культур.

Менеджерам, що спіткнулись з проблемами здійснення контролю на м/н рівні, можна порадити

скористатись наступними прийомами:

1)періодично проводити наради у штаб-квартирі фірми з відповідним персоналом зарубіжних

відділень і філій;

2)здійснювати візити керівництва центрального офісу корпорації у зарубіжні філії і дочірні

компанії;

3)назначати на роботу в зарубіжні філії менеджерів з центральної штаб-квартири;

4)вимагати надання звітів із зарубіжних відділень в штаб-квартиру фірми з детальним

описанням результатів діяльності по окремим напрямкам робіт;

5)здійснювати різноманітні види бюджетно-фінансового контролю. Фірма “Інтернешнл

Телефон енд Телеграф” (“Ай Ті Ті”), наприклад, щомісячно проводить наради менеджерів всіх своїх

відділень у штаб-квартирі корпорації у Нью-Йорку. На ці наради запрошуються керівники всіх

прибуткових і збиткових структурних одиниць фірми. На нарадах обговорюються звіти, підготовлені

кожним таким підрозділом. У цих звітах відображені детальні відомості про обсяг продаж, прибуток,

відсотки на вкладений капітал і т.д. Крім цього, очікується, що всі менеджери повідомлять про свої

поточні і очікувані проблеми, що виникають під час господарської діяльності. Більше того, вони

повинні бути у змозі пояснити, чому виникли ці проблеми і як вони збираються їх вирішити.

Аналізуючи результативність діяльності зарубіжних філій фірми, потрібно обов’язково

пам’ятати, що покладати на менеджера філії відповідальність можна лише за те, що знаходиться під

його контролем. Так, наприклад, якщо з’ясується, що основною причиною слабкої результативності

зарубіжної філії є дії уряду чи раптове підвищення цін на сировину або матеріали, то покладати за це

відповідальність на менеджера не варто, оскільки ці фактори знаходяться поза межами його

контролю. З іншого боку, звичайно, у тій мірі, в якій вплив цих факторів можна було передбачити,

відповідальність за результати потрібно покласти на менеджера. Якщо якісь тенденції могли бути

прийняті до уваги, то потрібно удосконалити систему планування зарубіжної філії так, щоб вона

давала можливість врахування тенденцій, які характеризуються високою вірогідністю впливу на

показники діяльності філії.

До нефінансових характеристик, які підлягають контролю, належать частка продукції фірми на

ринку, продуктивність праці, образ фірми у країні і у суспільстві, моральний рівень співробітників,

взаємовідносини з профсоюзами і відносини з урядом приймаючої країни.

Три основні вимоги до контролю в м/н компаніях:

1)Стандарти м МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і місцеві умови.

2)Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки поточне виконання, а й

встановлені стандарти.

3)Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком функції контролю.

Проблеми контролю в МНК:

-цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпо- ративними цілями;

-цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;

-досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях;

-філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному

пов’язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.

2. Основні типи контролю в МНК.

Прямий контроль:

-Наради в штаб-квартирі;

-Відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;

-Контроль поточної діяльності персоналу;

-Контроль за допомогою організаційної структури (письмові офіційні звіти, ланцюги команд).

37

Непрямий контроль:

-Щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;

-Додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти (баланс, звіти про доходи,

бюджети);

-Фінансові співвідношення.

Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

1.Звіти, що грунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством

і професійними організаціями в країні господаря.

2.Звіти, що пов’язують принципи обліку із стандартами, що вимагає країна походження.

3.Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

3.Особливості контролю в різних м/н корпораціях.

Корпорації США:

-Наголос на кількісних аспектах контролю діяльності зарубіжних відділень.

-Контролювання виконання планів, бюджетів у відповідності із стандартами компанії.

-Централізоване надходження інформації до штаб-квартири про стан виробничих процесів.

-Істотний вплив кар’єрних аспектів на процес контролю.

Західноєвропейські МНК:

-Тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій.

-Контролювання переважно поведінки і її впливу на досягнення цілей.

-Переважно децентралізований характер виробничого контролю.

-Короткі вертикальні відстані у каналах звітності.

Японські МНК:

-Менша ніж у США участь менеджерів і контролерів у процесі безпосереднього контролю;

-Наявність довгострокових планів і бюджетів призводить до більш гнучкого їх використання

в комунікаціях, що розширює їх роль далеко за межі контрольних інструментів.

4.Вимірювання виконання.

-Фінансове виконання (прибуток, фінансові коефіцієнти).

-Контроль якості (гуртки контролю якості, системи контролю якості).

-Особистий контроль (групова та індивідуальна орієнтація).

5. Існують різні методи трансляції звітності, які застосовуються м/н компаніями. Вони

відрізняютьс по країнам. Їх застосування залежить від того, для кого поставляється бухгалтерська

інформація - для акціонерів, інвесторів або держави в особі податкових органів.

Існують різноманітні способи ведення обліку, що діють в різних країнах. Причинами

відмінностей в облікових системах країн є соціально-економічні, політичні і географічні фактори.

До соціально-економічних факторів належать:

-характер розвитку ринків капіталу;

-кількість інвесторів і кредиторів;

-участь країни в м/н ринках капіталу;

-рівень інфляції;

-загальний рівень освіти;

-типи законодавчих систем.

Так, ринки цінних паперів особливо розвинуті у США і Великобританії. Тому для більшого

числа некрупних інвесторів необхідна постійна і повна інформація про діяльність компаній для

прийняття рішень про інвестування. У Германії і Японії історично сильні позиції банків при

кредитуванні компаній. Інформація про діяльність компанії орієнтована перш за все на них. У

Франції і Швеції орієнтація облікової інформації пов’язана із задоволенням вимог держави.

У цілому, в слабо розвинутих країнах облікові системи більш прості, як наслідок невеликих

розмірів підприємств і невисокого рівня освіти. У високо розвинутих країнах облікова інформація

значно більш складна, що відображає різноманітну економічну реальність.

Облікові системи експортуються так як і інші товари. Вплив облікових правил однієї країни

на облікові правила іншої країни може бути обумовлено політичною і економічною залежністю

країни, її географічним положенням. Так, облікова система Індії близька до англійської, що є

наслідком тривалої колоніальної залежності Індії від Великобританії; облікова система Канади

38

знаходиться під сильним впливом американської практики ведення обліку із-за географічного

положення цих країн.

Хоча абсолютно однакових систем обліку у країнах не має, виділяють 3 основні групи країн,

що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку:

1.Англо-американська модель (Великобританія, США, Нідерланди, Канада, Австралія і т.п.).

2.Континентальна модель (Німеччина, Австралія, Франція, Швейцарія, Італія).

3.Південно-американська модель (Бразилія, Аргентина, Чилі і т.п.).

Англо-американська модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік

орієнтований, у першу чергу, на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю

модель, принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними

загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями

бухгалтерів, а не встановлюються національним законодавством.

У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великобританії -

Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і ряд інших документів, які

інколи називають Загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти

оформляє Комітет по дослідженням в області бухгалтерських стандартів. Таким чином, у країнах з

даним типом ведення обліку існує багато варіантів обліку в рамках професійно загальноприйнятої

бухгалтерської методології.

Континентальна модель бухгалтерського обліку орієнтована на державні інтереси

оподаткування і макроекономічне планування громадських ресурсів. Вона має юридичну основу.

Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов’язкові у виконанні. Однорідність

досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні

організації бухгалтерів відіграють меншу роль, ніж у Великобританії і США. Таким чином, у країнах

з даною моделлю обліку превалює державна методологія.

Південно-американська модель бухгалтерського обліку орієнтована на податкові державні

інтереси, тому б/о законодавчо уніфікований. Особливістю бухгалтерських стандартів є розкриття

методології б/о в умовах інфляції.

В останній час зародилась ісламська модель б/о. Але вона ще не достатньо представлена

фінансовою звітністю на м/н рівні.

Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз стану підприємств,

що знаходяться у різних країнах. Якщо ТНК має філії або дочірні компанії із наведених груп країн, то

отримані підсумки їх діяльності можуть бути незіставні. Тому багато компаній, що прагнуть

залучити іноземних інвесторів або здійснюючих консолідацію фінансової звітності у єдиній валюті,

паралельно до прийнятих норм обліку у країні використовують М/н стандарти обліку (МСБО).

Основні задачі МСБО - гармонізація і прийняття стандартів, що дозволяють збільшити

схожість практики ведення бухобліку в різних країнах.

М/н стандарти обліку (International Accounting Standards - IAS) - документи, що визначають

загальний підхід до складання фінансової звітності і пропонують варіанти обліку окремих засобів або

операцій підприємства.

МСО не є обов’язковими і носять рекомендаційний характер. У наслідок розвитку і

прискорення інтеграційних процесів у світі, ці стандарти відіграють все більшу роль як

найзручніший засіб спілкування між підприємствами різних країн світу. Крім самих стандартів у

склад м/н стандартів входять Концептуальні основи підготовки і подання фінансової звітності.

Контрольні питання

1. Суть процесу контролю, основні його складові.

2. Системи стандартів в процесі контролю.

3. Вимоги до процедури контролю.

4. Прийоми здійснення контролю на міжнародному рівні.

5. Основні типи контролю в міжнародних компаніях.

6. Види непрямого контролю в міжнародних компаніях.

7. Види прямого контролю в міжнародних компаніях.

8. Англо-американська модель бухгалтерського обліку.

9. Континентальна модель бухгалтерського обліку.

10. Південно-американська модель бухгалтерського обліку.

39

Тема 5. Міжнародний фінансовий менеджмент

План

1. Сутність та особливості фінансового менеджменту в міжнародному бізнесі.

2. Основні напрямки фінансового менеджменту в ТНК.

1. У будь-якій організації керівникам усіх рівнів доводиться приймати фінансові рішення.

Більше того, переважна більшість усіх рішень, що приймаються в організації, вимагає фінансових

розрахунків. Тобто, більшість менеджерів у тій чи іншій мірі керують фінансами. Глобалізація

господарського життя в сучасних умовах призводить до того, що на сьогоднішній день фінансова

діяльність:

1) стає всі більше інтегрованою та мінливою;

2) вона є тим цементуючим елементом, який об'єднує в єдине ціле безліч різноманітних

внутрішніх та зовнішніх процесів та видів діяльності, що здійснюються в ТНК.

Внаслідок цього фінансові проблеми набувають світового значення. З 1980р. система

фінансових ринків, що існували в різних країнах, почала функціонувати на глобальному рівні.

Виникла світова фінансова мережа, яка об’єднала провідні фінансові центри різних країн

(Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Токіо та інші).

Особливості сучасної глобальної фінансової системи:

1. Глобальна присутність міжнародних фінансових інститутів.

2. Міжнародна фінансова інтеграція.

3. Швидкий розвиток фінансових інновацій.

Особливості світового фінансового середовища:

1. Чисельність валют

2. Наростаючі валютні ризики

3. Політичний ризик

4. Різноманітні політичні та юридичні системи

5. Функціонування євроринку

6. Роль уряду

Всі суб’єкти світового господарства діють у рамках світової системи грошей (світової

валютної системи).

(1) – комерційні банки є володарями, покупцями та продавцями іноземної валюти. Той об'єм

валюти, який вони хотіли б мати, складає попит приватного сектора на цю валюту.

(2) – Центральний банк може продавати комерційним банкам частину своїх валютних

резервів.

Одним з найважливіших елементів світового фінансового середовища є фінанси ТНК,

управління якими здійснюється за допомогою принципів, методів та інструментів міжнародного

фінансового менеджменту.

Міжнародний фінансовий менеджмент – це система економічних рішень з приводу

визначення джерел та напрямків фінансування фірми, нейтралізації фінансових ризиків в умовах

інтернаціоналізації господарського життя.

Мета міжнародного фінансового менеджменту – досягнення компромісу між цілями

підприємства та фінансовими можливостями їх реалізації.

Загальні завдання фінансового менеджменту:

1) фінансовий аналіз та система прийняття рішень;

2) планування використання коротко- та довготермінових фінансових ресурсів;

3) аналіз можливого ризику;

4) контроль і звіт про виконання рішення.

Спеціальні завдання міжнародного фінансового менеджменту:

1) аналіз платіжного балансу країни (для оцінки положення країни стосовно її зовнішньої

позиції);

2) планування фінансових операцій з використанням в міжнародних розрахунках різних

валют;

3) кредитування експертної діяльності;

4) міжнародна мотивація здійснення прямих і портфельних інвестицій.

2. Основні напрямки фінансового менеджменту в ТНК:

I. Пряме зарубіжне інвестування

40

II. Фінансування зарубіжних філій

III. Контроль і регулювання грошових операцій у світовому масштабі

IV. Управління відкритими валютними позиціями, що знаходяться під ризиком

V. Складання кошторисів капіталовкладень та їх окупності

І. Пряме зарубіжне інвестування - основне джерело коштів для зарубіжних операцій ТНК та

один з основних методів отримання прибутку на зарубіжних ринках.

Основні теорії прямого зарубіжного інвестування ТНК:

1. Теорія недосконалості ринків (Хаймер)

Сутність: ТНК використовують недосконалість ринків, які виникають природним шляхом

(наприклад, корисні копалини), або внаслідок діяльності окремих компаній чи урядів.

ТНК, діючи в багатьох країнах одночасно, максимізує свої прибутки таким чином, щоб всі її

підрозділи отримували вигоду. ТНК мають порівняно нижчі витрати, і отримують більший валютний

дохід, ніж місцеві компанії, при тому ж рівні ризику, через недосконалість ринків.

2. Еклектична теорія Дж. Даннінга

Сутність: для обслуговування конкретних ринків фірма повинна мати переваги, властиві

тільки їй, такі як: розміри, позиція на ринку, нематеріальні активи (патенти, ноу-хау і т.д.). Фірма

більше виграє від використання цих переваг, ніж від їх продаж. Фірма інтерналізує свої переваги

шляхом прямого зарубіжного інвестування.

1. Недосконалість ринку, пов'язана з індивідуалізацією своєї продукції (додання продукту

характеристик, що відрізняють його від аналогічної продукції інших фірм), збільшенням числа

модифікацій продукту і розширенням номенклатури продукції (з виходом за межі галузі). Здатність

великих ТНК витрачати значні засоби на рекламу і диференціацію продукції, що дає їм переваги

перед невеликими конкурентами та дає можливість отримувати великий прибуток за рахунок

володіння найбільшою часткою ринку. Прикладом такої компанії є «Кока-Кола», що може одержати

високий доход від свого закордонного інвестування за допомогою великих витрат, спрямованих на

диференціацію продукції.

2. Недосконалість ринку, пов'язана з якістю технології. Поліпшена технологія може

знижувати витрати (технологія виробництва) чи підвищувати прибуток (технологія продукту). У

будь-якому випадку ТНК можуть здійснювати в країнах-реципієнтах контролююче (пряме)

інвестування, що дає їм вищий дохід, ніж місцевим портфельним інвесторам, що купують цінні

папери, випущені місцевими (технологічно слабшими) компаніями.

3. Недосконалість ринку, пов'язана з умовами ринку капіталу. При сприятливих умовах, що

існують на місцевому ринку капіталу, деякі ТНК могли одержувати капітал по нижчій вартості. Так

було у випадку американських ТНК до початку 1970-х років і у випадку японських ТНК на початку

1980-х років. За таких умов ці ТНК могли одержувати більший доход від своїх світових інвестицій,

чим місцеві компанії-конкуренти. Крім того, ТНК, що одержують капітал по більш низькій вартості,

можуть здійснювати інвестування, що забезпечує гранично більш низький доход, чим у їхніх

конкурентів. У будь-якому випадку ТНК можуть здійснювати в країнах-реципієнтах контролююче

інвестування, що забезпечить їм більш високий доход, чим місцевим портфельним інвесторам, що

купують цінні папери, випущені місцевими компаніями з більш високою вартістю капіталу.

Методи регулювання ризиків

1. Попереднє обговорення

2. Створення СП

3. Стратегія діяльності

4. Страхування ризиків

ІІ. Фінансування зарубіжних філій

Може приймати багато різних форм. Якщо мова йде про внутрішні корпоративні фінанси, то

розрізняють фінансування посередництвом надання займів і фінансування шляхом випуску нових

акцій.

Важливо розрізняти внутрішні займи і джерела фінансування, які є зовнішніми для ТНК.

На вибір джерела фінансування впливають наступні фактори:

1. Потреба в збереженні або посиленні адміністративного контролю за філіями.

2. Потреба в отриманні від них регулярного надходження коштів.

3. Вибір об’єкта фінансування (основний капітал, дебіторська заборгованість і т.д.).

4. Мінімізація всіх податків, що сплачуються в світовому масштабі, та інші елементи

комерційних стратегій.

5. Прагнення мінімізувати ризики.

Мобілізація засобів системи

41

Система ТНК є складною організацією, що включає кілька видів організаційних одиниць.

Кожні дві одиниці можуть мати між собою безліч різних зв'язків. На мал. представлений огляд

фінансових зв'язків системи. Якщо система складається з материнської компанії, регіональної

фінансової штаб-квартири і двох діючих дочірніх фірм, число фінансових зв'язків дорівнює шести. Зі

збільшенням кількості одиниць у системі фінансових зв'язків росте в геометричній прогресії. Через

кожен фінансовий зв'язок здійснюється безліч різних угод. Наприклад, зв'язок №1 може включати: а)

пайові вкладення в акції (дочірньої компанії), здійснювані материнською компанією; б) позики,

надані материнською компанією дочірній; в) купівлю-продаж методом відкритого рахунка; г)

збільшення чи зменшення терміну виплати при купівлі-продажу методом відкритого рахунка; д)

продаж основного капіталу іншій одиниці системи; е) відпускні трансферні ціни; ж) переведення

дивідендів; з) виплати позик; і) виплати відсотків; к) оплату послуг.

ІІІ. Контроль і регулювання грошових операцій у світовому масштабі

МНК прагнуть до досягнення і гармонізації багатьох різних цілей при контролі та регулюванні

операцій з грішми.

Цілі контролю:

1. Оптимізація вкладень готівкових коштів

2. Мінімізація фінансових витрат

3. Уникнення валютних збитків

4. Мінімізація податкового тягаря

5. Уникнення витрат від політичних і економічних ризиків

Проблеми і ризики контролю:

1) взаємодія двох чи більше фінансових систем, в кожній з яких діють різні ставки прибутку

на процентах і необхідні різні витрати грошових коштів;

2) різні валютні системи, кожна з яких передбачає різні форми урядового контролю за

специфічними операціями;

3) постійні зміни валютних курсів і валютних процентних ставок, а також пов’язані з ними

зміни прогнозів цих курсів і ставок;

4) значні відмінності між національними податковими системами;

5) інфляція;

6) політичні ризики.

Стратегії та механізми контролю грошових коштів:

1) Системний підхід до контролю і регулювання грошових операцій

При системному підході багатонаціональна корпорація розглядається як організаційна

сукупність, усередині якої можуть існувати різні складові, які функціонують по-різному. Сукупність

припускає те, що материнська компанія багатонаціональної корпорації жадає від усіх своїх окремих

підрозділів (філій) приношення в жертву своїх особистих прагнень заради одержання прибутку на

благо загального цілого.

2) Потреби закордонних філій

Окремі діючі філії багатонаціональних корпорацій можуть мати різні представлення і точки

зору з приводу того, як повинні здійснюватися контроль і регулювання грошових операцій. У даному

випадку увага буде зосереджена у великому ступені на діях і можливостях одержання асигнувань і на

розробці плану по досягненню більш вузьких і конкретизованих цілей і задач.

IV. Управління відкритими валютними позиціями, що знаходяться під ризиком

Основна відмінність між МНК і внутрішніми корпораціями – це та, що вони більш залежні

від коливання валових ресурсів, ніж національні.

При управлінні валютними ризиками необхідно враховувати:

1) валютні курси по різному впливають на ризик, пов’язаний з рухом готівки і на ризик,

пов’язаний з активами (втрати неможливо повернути, вони є безповоротними, а вартість активів

може коливатись і повернутись до початкового стану);

2) готівковий ризик – “подія, що відбулась” у фіксований момент часу. Враховується в

поточному план. Ризик активів – “подія, що відбувається” – враховується при розробці торгівельних

стратегій.

Види валютних ризиків:

1. Операційний валютний (договірний)

2. Поточний (не договірний)

3. Ризик перерахунку із однієї валюти в іншу

Операційний валютний ризик пов’язаний з необхідністю здійснення ТНК платежів або

отримання коштів в іноземній валюті в наступних періодах (міра впливу коливань валютних ресурсів

на витрати відомих майбутніх операцій з готівкою).

42

Поточний валютний ризик визначається результатом зміни валютних курсів, що впливає на

рух готівки (яка відноситься до поточних операцій).

V. Складання кошторисів капіталовкладень та їх окупності.

Складання кошторисів капіталовкладень та їх окупності – це фінансове рішення стосовно КВ

в основні фонди МНК мають значні розміри і капіталоємність.

Особливості складання кошторисів в міжнародних банках:

1) залежність від коливань валютних ресурсів;

2) вплив різних рівнів інфляції в різних країнах;

3) відмінність показників ризику в різних країнах;

4) необхідність узгодження з керівниками як в самій ТНК, так і з урядами різних країн;

5) для економічного аналізу ефективності проекту КВ необхідна інформація з численних

джерел, розташованих в різних країнах, в різних частинах організаційної структури МНК. Часто

дочірні компанії висувають свої пропозиції стосовно проекту, які необхідно узгоджувати.

Контрольні питання

1. Що таке фінансове середовище міжнародних корпорацій?

2. Які основні типи міжнародних фінансових організацій?

3. У чому полягають принципові відмінності фінансового менеджменту національних

компаній від міжнародного фінансового менеджменту?

4. Що таке міжнародний ефект Фішера?

5. Які існують типи валютних курсів?

6. Чому виникає потреба у страхуванні валютних ризиків?

7. Які існують методи трансферного ціноутворення?

8. Які особливості притаманні міжнародним банкам?

9. Як здійснюється фінансування зовнішньої торгівлі?

10. Які існують типи іноземних інвестицій?

43

Тема 6. Мотивація в міжнародному менеджменті

План

1.Форми стимулювання персоналу м/н фірми

2.Мотивація учасників процесу стратегічного планування в м/н фірмі.

3.Використання міждержавних порівнянь у мотивації учасників.

4.Основні концепції мотивації.

1. Форми стимулювання персоналу поділяються на 4 групи:

1. Основна матеріальна винагорода розглядається як базисна для будь-якої країни і умов

праці. Оклад складає, як правило, від 40 до 70% загального розміру винагороди робітника м/н фірми.

Другий рівень - надбавки, доплати, додаткові виплати, премії, комісійні винагороди (для торгових

працівників фірми) - складають в сумі до 60% загальних виплат. І третя складова - участь в

прибутках та опціони представляють собою особливий інструмент стимулювання, який

використовують далеко не всі м/н фірми і в, основному, для керівних працівників.

2. Компенсації - специфічний набір інструментів стимулювання робітників в м/н фірмі

(особливо при закордонних призначеннях). Це головне, що відрізняє системи винагородження у

«домашньому» середовищі від м/н. Фірми компенсують робітнику реальні і передбачувані затрати,

пов’язані з переміщенням (транспорт, оренда приміщень, харчування), а також надають соціальні

виплати та пільги (на навчання дітей, по проведенню свят, відпусток.

Складові: транспортні витрати, оренда приміщень (оплата житла) за кордоном; оплата житла,

що знаходиться у своїй країні; витрати на навчання дітей; оплата харчування; витрати на проведення

свят; більші за тривалістю відпустки.

3. Нематеріальне стимулювання представляє собою класичні форми мотивації співробітників

без матеріального винагородження (подяки, нагороди, заохочення, нова робота, дострокове

просування), а також ігри, конкурси, програми загального, спеціального навчання.

4. Змішане стимулювання використовує комбіновані (матеріальні і нематеріальні) форми і

тому є необхідним доповненням до основного стимулювання і компенсації. Різноманітні прийоми

спонукання робітників (призи, подарунки, пенсійні і страхові програми, медичне страхування,

службова машина, відпочинок за рахунок фірми, розважальні поїздки) направлені на укріплення

лояльності робітників у теперішньому і збільшення продовження їх активності роботи в

майбутньому.

Формування оптимального комплексу засобів стимулювання є найбільш важкою задачею, яку

вирішує служба УЛР м/н фірми, і потребує врахування різноманітних факторів глобального,

національного і місцевого рівня.

Практика оплати праці безпосереднім чином впливає на конкурентні переваги м/н фірми як у

локальному, так і в глобальному масштабах. Розмір оплати праці залежить від наступних факторів

-коштів, вкладених в бізнес;

-попиту і пропозиції на певні професії у цьому регіоні;

-вартості життя;

-законодавства країни;

-особливостей відносин «підприємець - робітник - профсоюзи».

Тип оплати (оклад, надбавки, премії, комісійні, компенсації), в свою чергу, залежить від

звичаїв, податків і вимог уряду. М/н фірми часто встановлюють більш високу заробітну плату, ніж

місцеві компанії, щоб залучити висококваліфіковану робочу силу з діючих підприємств.

Додаткові блага у кожній країні можуть бути свої, тому крім основної оплати робітнику

надається спеціальний набір благ. Ці блага можуть відноситись до матеріального, нематеріального і

змішаного стимулювання.

Гарантована зайнятість може сприйматись у деяких країнах як благо. Часто робітників

неможливо або дуже дорого звільняти. Тому м/н фірми розглядають гарантію зайнятості як

додатковий стимул для місцевих робітників.

М\н фірма або окремі її працівники можуть нести відповідальність за виробничий травматизм

і нанесення ушкоджень. Розмір і розподіл затрат на страхування і техніку безпеки у країнах можуть

бути різними. Але при здійсненні закордонних операцій фірми включають ці витрати у програму

компенсацій.

Відносні затрати на робочу силу постійно змінюються, тому м/н фірми повинні враховувати

наступні фактори:

-зміни у рівні продуктивності;

-зміни у тарифах оплати праці;

44

-переведення тарифів в іноземну валюту.

У більшості випадків м/н фірми використовують один із наступних компенсаційних підходів:

1. «Домашня» шкала компенсації плюс надбавки, диференційовані для кожної філії. Ця

система створює надійну базу для розрахунку розміру оплати менеджерів у країні перебуття штаб-

квартири.

2. Шкала компенсації, прив’язана до громадянства робітників. Система використовується

переважно для менеджерів із країн, що розвиваються. М/н фірми повинні обережно застосовувати

даний підхід, так як він створює напругу у середовищі службовців.

3. Глобальна шкала компенсації. Ця система передбачає встановлення однакової винагороди

за однакову роботу незалежно від громадянства. Реалізація даного підходу найскладніша, але, як

показує практика м/н фірм, забезпечує найкращі результати. Місцевим робітникам у країні перебуття

м/н фірми установлюють розмір винагороди у відповідності з типовим місцевим рівнем. При цьому

виникають проблеми незадоволення робітників.

При визначенні винагороди відрядженого за кордон співробітника виникають наступні

питання:

- який оклад запропонувати йому? У якій валюті?

- трудове законодавство якої країни буде діяти в таких умовах?

- які додаткові пільги будуть поширюватись на нього?

Форма вирішує ці питання, виходячи із конкретної країни, характеристики і особистості

командированого.

Для більшості людей, що їдуть за кордон, вартість життя зростає. Життя за кордоном, як

правило, обходиться дорожче із-за того, що звички людей змінюються повільно і люди часто не

знають, де і як робити покупки. В залежності від часу перебуття співробітника за кордоном поправки

на вартість товарів і послуг можуть знижатись.

М/н фірми обчислюють розмір індексації вартості життя, використовуючи один із наступних

варіантів:

-збільшують компенсацію, якщо вартість життя за кордоном вище;

-не зменшують компенсацію, якщо вартість життя за кордоном нижче;

-ліквідують диференціацію оплати праці, якщо менеджер повертається додому.

Існує також проблема посадового статусу. Переведення за кордон представляється більш

привабливим, якщо співробітник розглядає його як підвищення. Як правило закордонне призначення

супроводжується більш високою оплатою праці. Тому експатріанти порівнюють свою оплату з

відповідною оплатою праці інших керівників у своїй країні і за кордоном.

Практика м/н бізнесу показує, що універсальної системи винагородження, яка була б

прийнятною для будь-якого типу робітника і будь-якої країни, не існує.

2. Мотивація - це процес спонукання себе і інших до діяльності для досягнення особистих

цілей або цілей організації.

Для кожної групи осіб повинні бути виявлені найбільш пріоритетні моменти мотивації, які

мають особливе значення для ефективного виконання їх ролей і які з цієї причини упускати з виду

вкрай не бажано. Таке ранжирування великою мірою залежить від специфіки конкретної фірми ( яка,

в свою чергу, залежить від країни базування і особистих переваг вищих керівників), яка визначає і

розстановку показників, так і сам їх склад, тому загальні рекомендації тут можуть носити лише

орієнтовний характер.

3. З урахуванням цього скористаємося системою показників, досліджених у відомій роботі

Хофштеде по міждержавному порівнянню пов’язаних з роботою цінностей. Особливості задач, що

висуваються перед керівником підприємства (філії, відділення) як учасником процесу стратегічного

планування, дозволяють розглядати уникнення невизначеності як характеристику, що відіграє

важливу роль в його мотивації.

Низьке значення цього показника (як, наприклад, в США - 11 балів, в Данії - 23 бали по 120-

бальній шкалі) показує можливість і бажаність надання йому максимальної свободи вибору при

розробці пропозицій щодо перспектив розвитку, у той час як високе значення (Японія - 92,

Туреччина - 85) говорить про необхідність передачі місцевим керівникам більш визначеної

інформації, що включає різноманітні прогнози, оцінки і пріоритети. У загальному випадку спроба

залучити, наприклад, турецького менеджера у розробку стратегії м/н фірми, застосувавши до нього

підхід, що виправдав себе з американським менеджером, призведе до сильного внутрішнього опору і,

як наслідок, до недостатнього пророблення перспектив і низької ефективності роботи. Суттєве

значення в даному контексті мають дистанція влади і мужність.

Високе значення першого показника, що відображає виражену загальну звичку до

централізації, автократичному стилю прийняття рішень і настроєність підлеглих на постійний

45

контроль (наприклад, Індія - 77), означає, що процес підготовки пропозицій повинен бути досить

добре організований; надання свободи у процедурному відношенні може створити у менеджера

відчуття непотрібності його роботи і привести до відповідного результату. Навпаки, зарегульованість

даної процедури і надмірний контроль з боку керівництва фірми буде сприйматись місцевим

директором підприємства в Австрії (11 балів) або Данії (18) як прояв недовіри, що також не сприяє

спільній праці. Висока оцінка по другому показнику (Японія - 95) означає наполегливість, готовність

до постійного змагання, націленість на успіх, що саме по собі передбачає активність у виборі

перспектив; у той час вона вирішальним чином впливає на вибір стратегічних рішень і на характер

пропозицій у перспективні плани фірми, відображаючи агресивний спосіб освоєння дійсності і,

зокрема, ведення бізнесу. З іншого боку, низька оцінка (Данія - 16) говорить про велику націленість

на людські відносини, гуманність, компроміси, про те, що робота - не самоціль; у цьому випадку

керівництву фірми потрібно мати на увазі, що висунуті місцевими менеджерами пропозиції несуть на

собі відбиток такого «м’якого» відношення до життя, а процес їх розробки потрібно активно

стимулювати.

Що стосується останнього із запропонованих Г.Хофштеде показника - індивідуалізму, його

вплив у стратегічному плануванні найменший, але теж відчутний. Чим нижче оцінка тут, тим

більший вплив спроможні здійснити особисті взаємовідносини на дії менеджера, тим сильніша його

віра в колективні рішення і відчуття належності до єдиної організації; підвищення оцінки відображає

наявність більш раціональних мотивів роботи у даній фірми. Тому від менеджера із Колумбії або

Пакистану (відповідно 13 і 14 балів) менше підстав очікувати сепаратистських задумів, але менше і

підстав розраховувати на самостійність і об’єктивність оцінок; разом з тим ці оцінки будуть

узгоджені з помічниками, а участь у роботах по стратегічному плануванню значною мірою

продиктовано неформальними міркуваннями, замішені на емоціях. З іншого боку, директор

американського підприємства (91 бал) майже цілком орієнтований на реалізацію власної ініціативи і

на лідерство, не обов’язково обмежується масштабами філії; його пов’язують з фірмою відношення

взаємної вигоди, а відповідно, розробка пропозицій для передачі плановій службі фірми повинна

опиратись на стимулювання.

Коли говорять про стимулювання, як правило мають на увазі грошову винагороду за

виконану роботу (хоча воно може сплачуватись також у вигляді цінних паперів, що суті не міняє).

Але насправді крім грошей є і інші мотиви, що спонукають людей працювати: інтерес до даної

діяльності, можливість привабливих контактів, соціальний статус і ін. - значимість яких змінюється у

різних країнах; цю обставину необхідно враховувати при мотивації менеджерів у розглядуваній

області. Справді, якщо у Японії основний сенс роботи - забезпечення засобів до існування (45,4%

опитуваних), то можна чекати, що проблему участі японського менеджера у роботі у кожному

другому випадку вдається вирішувати за допомогою грошей. Але цей підхід спрацює лише з одним із

трьох американців і одним із чотирьох голландців; для останніх можливість займатись самою

діяльністю майже така приваблива, як її оплата ( відповідно 23,5 і 26,2%).

4. Теорії мотивації поділяються на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Змістовні теорії мотивації основані на ідентифікації тих внутрішніх потреб, які заставляють людину

діяти так, а не по-іншому. Це теорія ієрархії потреб А.Маслоу, двофакторна теорія мотивації

Ф.Герцберга.

Процесуальні теорії мотивації основані у першу чергу на тому, як ведуть себе люди з

урахуванням їх виховання і знання. Це теорія очікувань, теорія справедливості і модель мотивації

Портера-Лоулера. Теорія ієрархії потреб А. Маслоу. Учені, які вивчають поведінку людей,

стверджують, що все, що ми робимо, спрямоване на задоволення певних потреб. За Маслоу, існує 5

категорій потреб людини. Він зобразив їх у вигляді піраміди:

1.Фізіологічні потреби: потреба у підтриманні життя (потреба в їжі, воді, повітрі);

задоволення всіх потреб для підтримання нашого щоденного існування.

2.Потреба безпеки: вона охоплює потребу захисту від того, що може зашкодити нам, та

потребу стабільності нашого життя.

3.Соціальні потреби: потреби любові, прив’язаності, відчуття належності до колективу.

4.Потреба відчувати повагу до себе: потреба поваги, престижу, визнання себе в очах інших;

відчуття самоповаги і своїх здібностей.

5.Потреба самореалізації: потреба реалізації нашого потенціалу, використання наших

здібностей у найбільш творчому і найповнішому обсязі.

1 і 2 - базові потреби;

3, 4 і 5 - вищі потреби.

За Маслоу, поведінку людей визначає безліч мотивів, що перебувають у певному

співвідношенні один з одним. Про вищі потреби мова може йти тільки тоді, коли базові потреби

46

більш-менш задоволені - теза, що сьогодні часто зазнає критики. Пов’язано це з тим, що нижчий, чи

основний, рівень потреб - фізіологічні потреби і потреби, пов’язані з безпекою особистості, -

вважається задоволеним для більшості працівників.

Отже, переважно слід мати на увазі потреби вищого порядку. Треба зважити також на те, що

середні й малі підприємства мають більше можливостей для задоволення соціальних потреб своїх

працівників.

Розподіл потреб на дефіцитні та розвитку пов’язаний із факторами їх задоволення. Для

менеджерів важливо враховувати, що дефіцитні потреби задовольняються за рахунок факторів так чи

інакше зовнішніх стосовно особистості. До них належать їжа, зовнішнє довкілля, друзі й колеги та ін.

Для їх задоволення потрібні зовнішні ресурси, що можуть бути недостатніми (дефіцитними). Що ж

стосується потреб росту ї розвитку, то вони пов’язані головним чином з особистістю, її внутрішніми

характеристиками. Насамперед це потреби в збагаченні змісту праці, поліпшенні його характеру.

Деякі фактори роботи, які допоможуть задовольняти різні потреби працівників.

Двофакторна теорія мотивації Герцберга. Розрізняє так звані гігієнічні фактори мотивації

поведінки і чисті. Останні він називає мотиваторами. Виявив, з одного боку, фактори , що приводять

до задоволення роботою, тобто є мотиваторами, а з іншого боку - гігієнічні фактори, що викликають

незадоволення і діють негативно.

До мотиваційних факторів належать такі:

-успіх, пов’язаний з трудовою діяльністю;

-визнання працівника як особистості;

-зміст трудової діяльності;

-відповідальність за доручену ділянку роботи;

-можливості просування по службі.

Гігієнічними факторами мотивації поведінки є:

-загальні принципи підприємницької діяльності;\

-фахову спроможність керівництва;

-винагороду за працю;

-міжлюдські стосунки;

-конструктивні умови праці.

Мотивацію поведінки працівника може викликати тільки сукупність мотиваторів. Щодо

гігієнічних факторів, то вони часто спричиняють негативне ставлення до праці. Якщо позитивні

впливи, як правило, непомітні й тому не впливають, на поведінку працівників, то недостатньо

виявлені гігієнічні фактори викликають особливо негативне ставлення до праці. Іншими словами,

якщо загальні принципи підприємницької діяльності знаходять схвалення працівників, то вони ніяк

не впливають на їхнє ставлення до праці. А от коли ця політика викликає осуд з боку працівників,

коли, власне, такої політики немає, тоді виникає незадоволення. Отже, гарне місце роботи не здатне

тривалий період позитивно впливати на працівника, а погане - постійно негативно діє на нього.

Підбиваючи підсумки, можна сказати: всі фактори, які безпосередньо впливають на трудову

діяльність того, хто працює, мотивують його ставлення до праці. Підприємства, які занедбали цю

ділянку організації праці й кадрової політики, врешті-решт зазнають від цього збитків, бо змушені

вдаватися до інших регулярних заходів, які не завжди виявляються економічними.

Концепція була успішно застосована у відомій компанії «Амерікен телефон енд телеграф». Її

упровадження охоплює три ланки:

1)горизонтальне завантаження або структурування роботи з метою досягнення її логічності та

зрозумілості шляхом укрупнення технологічних операцій;

2)вертикальне завантаження або виконання робітниками певних управлінських функцій на

своєму місці, зокрема контролю і відповідальності;

3)створення регулярного зворотного зв’язку з продуктивністю.

Це - один із рідкісних випадків успішного комплексного застосування теоретичної концепції

мотивації у бізнесі з наступним узагальненням результатів експерименту.

Теорія очікувань, часто асоціюється з роботами Віктора Врума, базується на положенні про

те, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини на досягнення

певної цілі.

Людина повинна надіятись на те, що обраний нею тим поведінки справді приведе до

задоволення або придбання бажаного.

Очікування. Його можна розглядати як оцінку даною особистістю вірогідності певної події.

Більшість людей вважають, наприклад, що закінчення коледжу дозволить їм отримати кращу роботу

і що, якщо працювати на повну силу, можна просунутись по службі. При аналізі мотивації до праці

теорія очікування підкреслює важливість трьох зваємозв’ків: затрати праці - результати; результати -

47

винагорода і валентність (задоволеність винагородою). Очікування щодо відношення затрати праці -

результати (З-Р) - це співвідношення між затраченими зусиллями і отриманими результатами.

Очікування щодо відношення результатів-винагород (Р0В) є очікування певної винагороди

або заохочення у відповідь на досягнутий рівень результатів.

Контрольні питання

1. Форми стимулювання персоналу.

2. Поняття «мотивації», теорії мотивації.

3. Компенсаційні підходи, що найбільш часто використовуються міжнародними

компаніями.

4. Змістовні теорії мотивації.

5. Процесуальні теорії мотивації.

6. Теорія потреб А. Маслоу.

7. Суть двофакторної теорії мотивації за Герцбергом.

8. Теорія очукувань Врума.

9. Моральне стимулювання праці, переваги і недоліки.

10. Матеріальне стимулювання праці, можливості та обмеження.

48

Тестові завдання

Модуль 1. Теоретичні засади та функції міжнародного менеджменту

Змістовний модуль 1. Концепція міжнародного менеджменту

1. До неформальних механізмів координації входять:

а) ради директорів;

б) міжнародні конференції;

в) центри обміну досвідом;

г) горизонтальні зв’язки в корпорації;

д) матричні організаційні структури.

2. Складовими контролю є:

а) встановлення стандартів;

б) оцінка виконання;

в) коригування;

г) вірні відповіді б, в;

д) всі відповіді вірні.

3. Характерною ознакою непрямого контролю є:

а) наради в штаб-квартирі;

б) щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;

в) відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;

г) контроль поточної діяльності персоналу;

д) контроль за допомогою організаційної структури (письмові офіційні звіти, ланцюги команд).

4. Контроль, що здійснюється через систему процедур і правил, що регламентують діяльність

підрозділів – це:

а) особистий контроль;

б) бюрократичний контроль;

в) культурний контроль;

г) фінансовий контроль;

д) нормативний контроль.

5. Контролер виконує такі функції:

а) складання звітів для державних органів;

б) короткострокове інвестування;

в) залучення капіталу;

г) зв’язок з банками і фінансовий контроль;

д) страхування.

6. Основними джерелами венчурного капіталу є:

а) приватні інвестори;

б) великі корпорації;

в) трастові фонди;

г) спеціальні державні фонди і програми;

д) усі відповіді вірні.

7. Нетрадиційним методом короткострокового фінансування експорту є:

а) лізинг;

б) форфейтинг;

в) зустрічна торгівля;

г) випуск акцій;

д) експортний факторинг.

8. Традиційним методом короткострокового фінансування експорту є:

а) кредити покупцю;

б) випуск акцій;

в) зустрічна торгівля;

г) аванси під інкасо;

49

д) лізинг.

9. Зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких у документах фіксуються тверді зобов’язання

експортерів та імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами – це:

а) лізинг;

б) форфейтинг;

в) зустрічна торгівля;

г) випуск акцій;

д) експортний факторинг.

10. Різновид посередницьких операцій, що проводяться банком і спеціальними компаніями, що являє

собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію – це:

а) лізинг;

б) форфейтинг;

в) зустрічна торгівля;

г) випуск акцій;

д) факторинг.

11. Основними причинами здійснення міжнародного бізнесу є:

а) вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

б) вихід до нових ринків збуту;

в) доступ до нових ринків робочої сили;

г) вірні відповіді а, б;

д) всі відповіді вірні.

12. Рушійними чинниками глобалізації є:

а) економічні фактори;

б) соціальні фактори;

в) комерційні фактори;

г) політичні фактори;

д) всі відповіді вірні.

13. Спеціалізація – це…

а) безпосереднє розчленування діяльності на окремі операції;

б) об`єднання оперативних дій у один загальний процес;

в) розчленування і обєднання операцій в загальний процес;

г) не має правильного варіанту відповіді

д) всі відповіді вірні

14. Який з методів не належить до методів менеджменту?

а) комерційний;

б) адміністративний;

в) технологічний;

г) не має правильного варіанту відповіді

д) всі відповіді вірні

15. Назвіть типи поділу праці:

а) загальний;

б) частковий;

в) одиничний;

г) всі відповіді вірні;

д) не має правильного варіанту відповіді.

16. Принцип науковості міжнародного менеджменту передбачає:

а) розвиток системи міжнародного менеджменту повинно відбивати об'єктивний процес

функціонування міжнародних економічних відношень;

б) формування системи міжнародного менеджменту повинно здійснюватись з урахуванням

економічної ефективності функціонування міжнародних економічних відношень;

в) розвиток міжнародного менеджменту припускає його формування як системного утворення;

50

г) правильна відповідь б, в;

д) правильна відповідь відсутня.

17. До об’єктів міжнародного менеджменту не належать:

а) експорт-імпорт товарів;

б) експорт-імпорт послуг;

в) портфельні та прямі інвестиції;

г) попит та пропозиція на міжнародних ринках;

д) банківські операції та послуги страхування.

18. Спільні підприємства – це:

а) об'єднання господарських зусиль державних і приватних компаній із метою спільного створення

господарського об'єкта й одержання прибутку;

б) об'єднання господарських зусиль двох або декількох фірм із метою спільного створення і розвитку

господарського об'єкта й одержання прибутку;

в) договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної

комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції;

г) тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капітул для досягнення загальної

мети;

д) договірні об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних,

виробничих та комерційних інтересів.

19. До завдань міжнародного менеджменту належать:

а) аналіз і оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу;

б) пошук джерел конкурентних переваг фірми;

в) оцінка культурного фонду в кожній країні перебування і використання його можливостей при

виробітку стратегічних, тактичних і оперативних рішень;

г) формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми і її підрозділів;

д) всі відповіді вірні.

20. До принципів менеджменту не належать:

а) науковість;

б) системність;

в) ієрархічність і зворотна зв'язок;

г) пріоритетність прав та обов’язків над відповідальністю;

д) приватна свобода.

21. До основних особливостей комерційної ери розвитку міжнародного бізнесу відносять:

а) жорстка залежність міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами;

б) пошук особистих вигод, пов'язаних із торгівлею колоніальними товарами в Європі;

в) виникнення міжнародного поділу праці;

г) правильна відповідь а, в;

д) правильна відповідь а, б.

22. До основних особливостей ери національних держав відносять:

а)розширення сфери міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових держав;

б) пошук особистих вигод, пов'язаних із торгівлею колоніальними товарами в Європі;

в) виникнення міжнародного поділу праці;

г) ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу;

д) правильна відповідь а, г.

23. Автором теорії абсолютних переваг є:

а) Д. Рікардо;

б) А.Сміт;

в) К. Маркс;

г) П. Самуєльсон;

д) С. Сісмонді.

24. Який з наступних принципів не належить меркантилізму:

51

а) джерело багатства - це зовнішня торгівля;

б) обмеження експорту готової продукції;

в) захист національного виробника;

г) обмеження імпорту готової продукції;

д) правильна відповідь відсутня.

25. Теорія життєвого циклу товару стверджує:

а) надлишок вільних капіталів у поєднанні з надлишком товару призводить до перевищення експорту

над імпортом;

б) всі товари мають життєвий цикл, що складається з таких етапів: впровадження, ріст, зрілість, спад;

в) країні вигідно експортувати ті товари, що можна порівняно дешевше робити при використанні

надлишкових чинників виробництва;

г) виробництво товарів переміщується з країни в країну в залежності від етапу циклу;

д) правильна відповідь б,г.

26. Розташуйте в порядку зростання етапи розвитку міжнародного бізнесу:

а) комерційна ера → ера експансії → ера концесій → ера національних держав → ера глобалізації;

б) ера експансії → ера концесій → ера національних держав → ера глобалізації → комерційна ера;

в) ера експансії → ера національних держав → ера глобалізації → комерційна ера → ера концесій;

г) ера національних держав → ера глобалізації → комерційна ера → ера концесій;

д) немає правильної відповіді.

27. Відзначте фактори впливу політичної складової:

а) політична стабільність;

б) рівень інфляції;

в) ефективність державного управління;

г) правильні відповіді А і В;

д) усі відповіді вірні.

28. Позитивними сторонами глобалізації є:

а) нерівномірний розподіл переваг;

б) економія на маштабах виробництва;

в) переведення виробничих потужностей в країни з низькою оплатою праці;

г) збільшення розриву в рівнях оплати праці в кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників;

д) усі є негативними.

29. До загальних принципів функціонування міжнародного менеджменту належить:

а) політична незалежність;

б) територіальна цілісність;

в) системність;

г) немає правильної відповіді;

д) усі відповіді вірні.

30. Суб’єктами міжнародного менеджменту є:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) групи держав;

г) немає правильної відповіді;

д) всі відповіді вірні.

31. Чотири ери розвитку міжнародного бізнесу (комерційна, експансії, концесій, національних

держав) були виділені...

а) М. Портером;

б) Р. Робінсоном;

в) Б. Гаврилишиним;

г) Дж. Деніелсом;

д) Дж. Соросом.

32. Етноцентризм – це:

52

а) підпорядкування зарубіжних операцій внутрішнім операціям.

б) врахування особливостей бізнесового середовища кожної приймаючої країни;

в) коливання обмінних валютних курсів;

г) зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який включає групу приймаючих

країн — сусідів;

д) діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями

для розробки стандартів і процедур, що відповідають і загальним, і локальним завданням фірми.

33. Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно

включає елементи:

а) середовище материнської країни (країни походження корпорації);

б) середовище приймаючих країн (країн-господарів);

в) нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій,

нейтральний материк Антарктида та ін.).

г) вірні відповіді а) і в)

д) всі відповіді вірні

34. Переваги дивізіональних структур:

а) місцева відповідальність нижнього рівня;

б) акцент на локальних ринках і проблемах;

в) поліпшення координації в регіоні;

г) потреба у значній кількості осіб зі здібностями лінійних менеджерів;

д) вірні відповіді а), б), в)

35. Прийняття рішень шляхом консенсусу з попередніми ретельними консультаціями, а також

поєднання централізованого і децентралізованого підходів до прийняття рішень, притаманне для:

а) Франції;

б) США;

в) Великобританії;

г) Японії;

д) Італії.

36. Що із переліченого є характерним для Ери експансії?

а) ріст національної самосвідомості колоніальних народів;

б) виникнення міжнародного поділу праці;

в) отримання вигод пов"язаних з торгівлею;

г) загострення суперництва на світових ринках;

д) немає правильної відповіді.

37. Негативні сторони глобалізації:

а) Переведення виробничих потужностей в країни з низькою оплатою праці

б) Поглиблення в Міжнародному поділі праці

в) Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників.

г) правильні відповіді А) і В).

д) Немає правильної відповіді.

38. Хто із перелічених запропонував Теорію порівняльних переваг:

а) П. Самуельсон;;

б) А. Сміт;

в) Д. Рікардо;

г) Дж. Лок;

д) А. Сміт і Дж. Лок.

39.Специфічні принципи функціонування міжнародного менеджменту:

а) Взаємовигідність;

б) Суверенітет;

в) Територіальна цілісність;

г) вірні відповіді Б), В), Д) ;

д) Політична незалежність.

53

40. Міжнародний менеджмент – це:

а) процес застосування управлінських концепцій і інструментів у багатокультурному середовищі й

одержання завдяки цьому додаткових переваг і економії часу.

б) являє собою сукупність всіх управлінських систем розвитку суспільного виробництва, що

функціонують у країнах світового співтовариства, весь досвід керування усередині кожної країни і

між ними

в) Цілеспрямований вплив на колектив працівників, або окремих виконавців, з метою виконання

поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

г) немає правильної відповіді;

д) всі відповіді вірні.

41. Яка з перелічених нижче ознак не притаманна меркантилістам?

а) гроші - найвища форма багатства;

б) активне втручання держави в економіку;

в) предметом дослідження є виробництво;

г) негативне ставлення до конкуренції.

д) всі відповіді правильні.

42. Державна політика меркантилістів не включала такого твердження:

а) встановити високі мита на промислові товари;

б) заохочувати експорт готової продукції;

в) розвивати сільське господарство;

г) регламентувати стандарти якості та умови виробництва продукту.

д) всі відповіді правильні.

43. Назвіть проблему, яку не досліджували вчені-меркантилісти?

а) псування грошей;

б) державного регулювання;

в) формування торговельного прибутку;

г) прибуток у сфері виробництва.

д) всі відповіді правильні.

44. Для досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали за

доцільне:

а) експортувати сировину і матеріали;

б)розширювати ринки збуту шляхом встановлення низьких цін на товари; в) не допускати вивозу з

країни золота і срібла;

г) обмежувати експорт товарів.

д) всі відповіді правильні.

45. Д. Рікардо є автором теорії:

а) відносних переваг

б) якісної теорії грошей;

в) кількісної теорії грошей;

г) теорії абсолютних переваг

д) всі відповіді правильні.

46. Дайте визначення частковому типу суспільного поділу праці:

а) це безпосереднє розчленування діяльності на окремі операції;

б) здійснюється між великими сферами діяльності людини;

в) відбувається в середині великих сфер діяльності людини (машинобудування, важке

приладобудування та інш.);

г) об’єднання усіх оперативних дій в один загальний процес;

д) немає правильної відповіді.

47. Назвіть автора теорії абсолютних переваг:

а) А. Сміт;

б) Д. Рикардо;

в) П. Самуельсон;

54

г) А. Сміт і Д. Рикардо;

д) немає правильної відповіді.

48. Який з наведених принципів функціонування міжнародного менеджменту не відноситься до

загальних?

а) системність;

б) науковість;

в) взаємо вигідність;

г) територіальна цілісність;

д) немає правильної відповіді.

49. Кого відносять до суб’єктів міжнародного менеджменту?

а) фізичні особи (індивідуальні комерсанти);

б) юридичні особи;

в) групи держав;

г) міжнародні організації;

д) всі відповіді вірні.

50. Дайте визначення поняттю глобалізація:

а) це підприємницька діяльність, пов’язана з використанням капіталу в різноманітних формах і

перевагами підвищення ділової активності, що здійснюється з метою отримання прибутку і

поширюється на міжнародну економічну сферу;

б) це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних

процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих

умов діяльності;

в) це процес відособлення різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою та

взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм суспільного відтворення;

г) це вищий ступінь суспільного поділу праці, який виходить за межі національних економік і в

певних якісних і кількісних співвідношеннях опосередковує обмін результатами суспільно-корисної

діяльності господарюючих суб’єктів;

д) немає правильної відповіді.

51. Що не належить до особливостей середовища функціонування міжнародних компаній:

а) динамічність,

б)невизначеність,

в)статичність,

г) складність,

д) а, б, в.

52. До специфічних принципів функціонування міжнародного менеджменту належать :

а) територіальна цілісність,

б)політична незалежність,

в) взаємовигідність,

г) суверенність,

д) а, б, в, г.

53. Глобалізація ініціюється на рівні :

a) держави,

б) окремих суб’єктів господарювання,

в) фізичних осіб,

г) всі відповіді правильні,

д)немає правильної відповіді .

54. Сукупність всіх управлінських систем розвитку суспільного виробництва це :

а) менеджмент персоналу,

б) світовий менеджмент,

в) міжнародний менеджмент,

г) еволюція менеджменту,

55

д) немає правильної відповіді .

55 .Для якої ери розвитку менеджменту характерно — виникнення міжнародного поділу праці :

а) комерційна ера

б) ера концесій

в) ера експансії

г) ера національних держав

д) ера глобалізації.

56. Об’єднання зусиль постачальника, виробника і посередника називається:

а) прямою інтеграцією;

б) горизонтальною інтеграцією;

в) зворотною інтеграцією;

г) вертикальною інтеграцією;

д) немає правильної відповіді.

57. Позитивними сторонами глобалізації є:

а) переведення виробничих потужностей в країни з низькою оплатою праці;

б) економія на масштабах виробництва;

в) поглиблення міжнародного поділу праці;

г) нерівномірний розподіл переваг;

д) правильні відповіді б і в

58. Хто створив теорію порівняльних переваг?

а) Д. Рікардо;

б) А. Сміт;

в) П. Самуельсон;

г) У. Петті;

д) немає правильної відповіді.

59. До специфічних принципів функціонування міжнародного менеджменту не належать:

а) суверенітет;

б) повага до прав людини і основних свобод;

в) взаємовигідність;

г) сумлінне виконання міжнародних зобов’язань;

д) правильні відповіді б і г.

60. Стратегіями інтенсивного росту є:

а) стратегія глибокого проникнення;

б) вертикальна інтеграція;

в) стратегія диверсифікації;

г) пряма інтеграція;

д) правильні відповіді а і в.

61.Рушійні сили глобалізації:

а) подолання нерівномірного розподілу сировини;

б) природно-кліматичні відмінності;

в) досягнення транспорту;

г) наростання відкритості ринків;

д) всі відповіді вірні.

62. Гальмуючі фактори глобалізації:

а) коливання обмінних курсів;

б) традиційні конфлікти;

в) втручання держав в економіку;

г) відмінності соціально-економічних систем;

д) всі відповіді вірні.

63. Ключові фактори глобалізації:

56

а) інтернаціоналізація;

б) психологія менеджера;

в) підприємництво;

г) технологічні нововведення;

д) вірні відповіді а; г.

64. Хто ввів термін «фінансіарізація»?

а) Ж-П. Серван-Шрайбер;

б) А.Слоун;

в) П.Дюпон;

г) Н.Копеленд;

д) немає вірної відповіді.

65. В ері експансії виділились головні мотиви м/н бізнесу:

а) використання більш ефективних ресурсів;

б) наростання відкритості ринків;

в) розширення ринків збуту;

г) нові поля застосування;

д) вірні відповіді а, в, г.

66. Основною рисою ТНК є :

а) ТНК є підприємство, яке займається виключно тими видами бізнесу, які є в установленому

порядку

б) ТНК мають вузьку діяльність

в) міжнародна діяльнісь ТНК відіграє більш важливе значення ніж діяльність на внутрішньому

ринку.

г) немає правильної відповіді;

д) усі відповіді вірні.

67. Кооперація це :

а) Розчленування діяльності на окремі операції

б) Об’єднання всіх дій у один загальний процес

в) Вищий ступінь суспільного поділу праці;

г) немає правильної відповіді;

д) усі відповіді вірні.

68. Позитивно стороною глобалізації є:

а) Економія на маштабах виробництва;

б) Переведення виробничих потужностей в країни з низькою оплатою праці;

в) Правильна відповідь А; Б;

г) немає правильної відповіді;

д) усі відповіді вірні.

69. Міжнародний менеджмент :

а) Особливий вид менеджменту головними цілями якого виступає формування, розвиток і

використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних

країнах;

б) Вищий ступінь суспільного поділу праці;

в) Цілеспрямований вплив на колектив працівників;

г) немає правильної відповіді;

д) усі відповіді вірні.

70. До суб’єктів міжнародного менеджменту відносять:

а) Фізичні та юридичні особи;

б) Тільки фізичні особи;

в) Спільні підприємства;

г) немає правильної відповіді;

д) усі відповіді вірні.

57

Змістовний модуль 2. Реалізація системи міжнародного менеджменту

та шляхи підвищення його ефективності

1. Який етап розвитку міжнародного бізнесу був у період з 1914р – по 1945р.

а) комерційна ера

б) ера експансій

в) ера концесій

г) ера національних держав

д) ера глобалізації

2. Що не належить із переліченого до позитивних сторін глобалізації:

а) економія на масштабах виробництва

б) переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці

в) поглиблення міжнародного поділу праці

г) розширення життєвих перспектив населення

д) більш ефективний розподіл світових засобів

3. Якого типу суспільного поділу праці не виділяють:

а) загального

б) часткового

в) комбінованого

г) одиничного

д) жодного із вище перелічених

4. До загальних принципів функціонування міжнародного менеджменту належать:

а) системність

б) суверенітет

в) взаємовигідність

г) системність і взаємовигідність

д) системність і сувернітет

5. Видом якої стратегії можна вважати діяльність ІВМ:

а) мультиринкової

б) глобальної

в) транснаціональної

г) етноцентричної

д) міжнародної

6.Підприємницька діяльність повязана з використанням капіталу в різноманітних формах і

перевагами підвищеної ділової активності ,що здійснюється з метою отримання прибутку і

поширення на міжнародну економічну сферу – це

а) міжнародний бізнес

б) бізнес

в)національний бізнес

г)всі відповіді вірні

д)немає правильної відповіді

7.До етапів розвитку міжнародного бізнесу відносять:

а) комерційна ера,ера еспансії,ера глобалізації та націоналістична ера;

б) комерційна ера,ера еспансії,ера концесій;

в)комерційна ера,ера еспансій,ера національних держав

г) ера глобалізації,націоналістична ера,ера еспансій,ера національних держав та комерційна ера

д)правильна відповідь б) і в)

8.До рушійних сил організації можна віднсти:

а)економічні фактори та суспільні фактори

б)політичні фактори

в)технічні фактори

г)правильна відповідь а) і в)

58

д)всі вище перераховані

9.До негативних сторін глобалізації належать:

а)ріст безробіття

б)перевезення виробничих потужностей в країнах з низькою оплатою праці

в)збільшення розвитку в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників

г)всі відповіді вірні

д)правильна відповідь б) і в)

10.Процес відуособлення різних видів трудової діяльності ,які взаємодіють між собою і

взаємодоповнюють один одного,складаючи цілісний системний механізм суспільного відтворення –

це

а) суспільний поділ праці

б) міжнародний поділ праці

в) національний поділ праці

г)економічний поділ праці

д)правильна відповідь а) і Г)

11. Скільки етапів включає життєвий цикл товару?

а) 5,

б) 6,

в) 3,

д) 6,

г) 4.

12. Суб’єктами міжнародного бізнесу не є:

а) Фізичні особи,

б) Юридичні особи,

в) Групи держав,

г) Міжнародні організації,

д) Немає правильної відповіді.

13. Об’єктами міжнародного бізнесу є:

а) Імпорт товарів,

б) Експорт товарів,

в) Правильна відповідь А, Б,

г) Всі варіанти вірні,

д) Немає правильної відповіді.

14. До яких принципів функціонування міжнародного менеджменту належать науковість,

системність і взаємовигідність?

а) Загальних,

б) Специфічних,

в) Національних,

г) Вторинних,

д) Немає правильної відповіді.

15. За родом діяльності суспільний поділ праці поділяється на такі типи:

а) Загальний і частковий,

б) Загальний і одиничний,

в) Загальний, частковий і одиничний,

г) Немає правильної відповіді,

д) Частковий і одиничний.

16. Інтеграція поділяється на 2 рівні:

а) горизонтальний і вертикальний;

б) макрорівень і мікрорівень;

в) регіональний і транснаціональний;

г) глобальний і генеральний;

59

д) правильна відповідь відсутня;

17. До негативних наслідків ТНК належать:

а) посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації;

б) розширення експортних можливостей;

в) встановлення штучних цін;

г) поширення передової технології;

д) правильна відповідь відсутня;

18. Теорія життєвого циклу товару проходить наступні етапи:

а) ріст - впровадження - зрілість - спад;

б) впровадження – ріст – зрілість - спад;

в) ріст – зрілість – впровадження – спад;

г) впровадження – зрілість – ріст – спад;

д) правильна відповідь відсутня;

19. До функцій менеджменту не належить:

а) плануванні;

б) контроль;

в) організація;

г) силова;

д) правильна відповідь відсутня;

20. До стимулюючих чинників глобалізації не належить:

а) економія на масштабах виробництва;

б) традиційні конфлікти;

в) релігійні обмеження;

г) ідеологічні невідповідності;

д) правильна відповідь відсутня;

21. Основою формування і розвитку міжнародного менеджменту є

а) Глобальне сприйняття

б) Глобальне мислення

в) «Внутрішнє» мислення

г) менеджери, що володіють «міжнаціональним» складом розуму

д) вірна відповідь відсутня

22. До загальних принципів міжнародного менеджменту відносять:

а) Науковість

б) Територіальна цілісність.

в) Невтручання у внутрішні справи один одного.

г) Взаємна і справедлива вигода.

Д) Вірна відповідь відсутня.

23. До завдань міжнародного менеджменту відносять:

а) Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в інтересах

пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.

б) Поглиблений аналіз і оцінка культурного фонду в кожній країні перебування і використання його

можливостей (урахування обмежень) при виробітку стратегічних, тактичних і оперативних рішень по

функціонуванню і розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.

в) Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються

закордонні операції фірми, із тим щоб максимізувати ефект використання економічного потенціалу і

правових можливостей країн перебування.

г)Формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми і її підрозділів у країні базування й у

країнах перебування в інтересах максимального використання особистого потенціалу робітників,

можливостей окремих колективів і крос - національних ефектів від їхньої взаємодії усередині фірми.

д) Всі відповіді вірні

60

24. До основних причин здійснення міжнародного бізнесу належить:

а) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

б) Доступ до нових ринків робочої сили;

в) Прагнення до нових ринків збуту;

г) Всі відповіді вірні;

д) Вірна відповідь відсутня.

25. До основних особливостей комерційної ери належить:

а) переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини і

систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах; ріст інвестицій у розвиток

виробництва колоніальної продукції;

б) посилення взаємозв'язку бізнесу і державної влади;

в) виникнення міжнародного поділу праці;

г) формування бізнесу-сервісу міжнародного бізнесу (інвестиційного, страхового, інфраструктури);

д) вірна відповідь відсутня

26. Що з переліченого нижче не є одним з принципів менеджменту?

а) науковість

б) системність

в) відповідність прав, обов’язків та відповідальності

г) корпоративна етика

д) ієрархічність та зворотний зв'язок

27. Скільки видів суб’єктів виділяють у міжнародному менеджменті?

а) Один

б) Два

в) Три

г) Чотири

д) П’ять

28. Що з наведеного нижче відноситься до об’єктів міжнародного менеджменту?

а) Експорт-імпорт товарів

б) Страхування

в) Інвестиції

г) Вірні відповіді 1 і 2

д) Вірні відповіді 1 і 3

29. У «банк даних» глобального мислення не варто включати:

а) Інформацію про географію світових ринків

б) Глибокі знання в області всесвітнього економічного розвитку, світової економічної системи,

світового бізнесу

в) Досвід у сфері міжнародного менеджменту

г) Розуміння глобальних тенденцій на політичній арені

д) Всі відповіді вірні

30. У ТНК існує два типи виробництва:

а) Багатонаціональне виробництво

б) Глобальне виробництво

в) Національне виробництво

г) Вірні відповіді 1 і 2

д) Вірні відповіді 1 і 3

31.Специфічні принципи функціонування міжнародного менеджменту сформовані на основі:

а) Декларації про принципи міжнародного права, прийнятій у 1970 р

б) положень Статуту ООН

в)Хартії економічних прав і обов’язків держав, прийнятій у 1974 р.

г) Принципів міжнародних торговельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку

д) Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку.

61

32. У «банк даних» глобального мислення варто включати:

а) Інформацію про географію світових ринків

б) Глибокі знання в області всесвітнього економічного розвитку, світової економічної системи,

світового бізнесу

в) Розуміння глобальних тенденцій на політичній арені

г) Комплексне вивчення міжнародного бізнесу в інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних

переваг фірми.

д) правильна відповідь А),Б),В).

33. Підход до вивчення практики менеджменту, що повинен задовольняти вимоги різноманітних груп

інтересів, а його структура і керування повинні будуватися з урахуванням більш широкого розуміння

соціально-економічної раціональності-це підхід:

а)підхід на базі теорії чинників виробництва

б)поведінський підхід

в)системно-теоретичний підхід

г) підхід заснований на уявленнях про підприємство як суспільний інститут

д)конгломеративний підхід.

34. Методи менеджменту:

а) Мотиваційні.

б) правові

в) Фізичний примус

г)Економічні

д) правильна відповідь Б),В),Г).

35. Що з переліченого не є суб'єктом міжнародного менеджменту :

а)товариства (повні і командитні);

б) Об'єднання фізичних осіб.

в)Об'єднання юридичних осіб.

г)Групи держав

д) обєднання підрозділів державного апарата

36. Що належить до основних причин здійснення міжнародного бізнесу?

а) вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

б) доступ до нових ринків робочої сили;

в) вихід до нових ринків збуту;

г) вихід до більш сприятливих умов ведення бізнесу;

д) всі відповіді вірні.

37. Які етапи не належать до етапів міжнародного бізнесу?

а) комерційна ера;

б) ера концесій;

в) ера фінансів;

г) ера глобалізації;

д) всі відповіді вірні.

38. Які рушійні чинники глобалізації ви знаєте?

а) економічні, політичні, технічні, суспільні фактори;

б) економічні, психологічні, технічні, суспільні фактори;

в) технічні, глобалізацій ні, політичні фактори;

г) економічні, психологічні, глобалізацій ні фактори;

д) немає вірної відповіді.

39. Дайте визначення терміну «суспільний поділ праці»?

а) це безпосереднє розчленування діяльності на окремі операції;

б) це об’єднання оперативних дій в один загальний процес;

в) це процес відокремлення різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою та

взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний, системний механізм суспільного відтворення;

62

г) це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання

поставлених завдань та досягнення визначених цілей;

д) немає вірної відповіді.

40. З яких етапів складається теорія життєвого циклу?

а) впровадження, встановлення, спад;

б) впровадження, зростання, зрілість, спад;

в) задум, впровадження, зростання, спад;

г) задум, зростання, спад;

д) немає вірної відповіді.

41. Який етап розвитку міжнародного бізнесу характеризується жорсткою залежністю міжнародного

бізнесу від взаємовідношень між країнами?

а) ера експансії

б) комерційна ера

в) ера концесій

г) ера національних держав

д) ера глобалізації

42. Що являє собою спеціалізація?

а) безпосереднє розчленування діяльності на окремі операції

б) об’єднання оперативних дій в один загальний процес

в) процес відособлення різних видів трудової діяльності

г) вищий ступінь суспільного поділу праці

д) а і в

43. Хто із науковців запропонував наступне правило: «Кожна країна зацікавлена спеціалізуватися на

виробництві в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість, тобто з якого вона має

найбільшу відносну вигоду»?

а) А. Сміт

б) П. Самуельсон

в) Дж.М. Кейнс

г) Д. Рікардо

д) К. Маркс

44. Який принцип функціонування міжнародного менеджменту відноситься до загальних?

а) суверенітет

б) системність

в) політична незалежність

г) науковість

д) б і г

45. Який з напрямів відноситься до стратегічних міжнародних напрямів діяльності корпорації?

а) етноцентризм

б) поліцентризм

в) регіоцентризм

г) геоцентризм

д) всі відповіді правильні

46.Загальний,частковий та одиничний суспільний поділ праці (СПП) – це:

а)методи СПП

б)моделі СПП

в)форми СПП

г)принципи СПП

д)немає правильної відповіді

47.До специфічних принципів міжнародного менеджменту належать:

а)науковість,суверенітет

б)суверенітет,політична незалежність

63

в)політична незалежність,територіальна цілісність,взаємовигідність

г)науковість,взаємовигідність,суверенітет

д)всі відповіді вірні

48.Науковість і взаємовигідність – це:

а)загальні принципи міжнародного менеджменту

б)специфічні принципи міжнародного менеджменту

в) наукові принципи міжнародного менеджменту

г)економічні принципи міжнародного менеджменту

д)соціологічно-психологічні принципи міжнародного менеджменту (ММ)

49.Рівність і не дискримінація відноситься до:

а) специфічних принципів ММ

б) національні принципи ММ

в)економічні принципи ММ

г)політичні принципи ММ

д) економічні принципи ММ

50.Основні принципи ММ є:

а)специфічні,наукові і політичні

б)економічні,наукові,загальні

в)специфічні,загальні і наукові

г)загальні,економічні і політичні

д)загальні,специфічні і національні

51. Переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини,

посилення взаємозв’язку бізнесу і державної влади, виникнення міжнародного поділу праці

характерно для наступного етапу розвитку міжнародного бізнесу:

а) комерційна ера;

б) ера експансії;

в) ера концесій;

г) ера національних держав;

д) всі відповіді вірні.

52. Суспільний поділ праці має дві взаємодоповнюючі форми:

а) глобалізація і кооперація;

б) лібералізація і спеціалізація;

в) спеціалізація і кооперація;

г) глобалізація і націоналізація;

д) глобалізація і кооперація.

53. Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища, міжнародного бізнесу в інтересах

пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми відноситься до:

а) функцій міжнародного менеджменту;

б) мети міжнародного менеджменту;

в) завдань міжнародного менеджменту;

г) принципів міжнародного менеджменту;

д) всі відповіді вірні.

54. Принципи функціонування міжнародного менеджменту поділяються на наступні групи:

а) загальні і специфічні;

б) національні і глобальні;

в) специфічні і географічні;

г) загальні, специфічні і національні.

д) всі відповіді вірні.

55. Глобалізація ініціюється і розвивається насамперед:

а) на мікрорівні (на рівні окремих самостійних суб’єктів господарювання – підприємств);

б) на макрорівні (на рівні держави, суспільно-політичних організацій, транснаціональних компаній);

в) на глобальному рівні (між державами, міжнародними організаціями);

64

г) не має правильного варіанту відповіді;

д) всі відповіді вірні.

56. Для комерційної ери розвитку міжнародного бізнесу характерно:

а) переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини;

б) систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах;

в) розширення сфери міжнародного бізнесу у зв’язку зі становленням і розвитком світових держав;

г) жорстка залежність міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами;

д) виникнення міжнародного поділу праці.

57. Адам Сміт був основоположником:

а) теорії порівняльних переваг;

б) теорії абсолютних переваг;

в) теореми вирівнювання цін на чинники виробництва;

г) теорії маржинального доходу;

д) меркантилістської школи.

58. Серед переліченого оберіть риси, не притаманні ТНК:

а) міжнародна діяльність для ТНК відіграє більш важливе значення ніж діяльність на внутрішньому

ринку;

б) ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу за кордоном;

в) ТНК займаються всіма доступними видами міжнародного бізнесу;

г) засновником ТНК є держава в особі її органів;

д) вірна відповідь відсутня.

59. Відповідно до теорії меркантилістів, багатство країни вимірюється:

а) кількістю золота і срібла в країні, тому потрібно якомога більше експортувати товарів;

б) кількістю золота і срібла в країні, тому потрібно якомога більше імпортувати товарів;

в) кількістю товарів і послуг, які можуть бути придбані її громадянами;

г) рівнем середнього доходу. який припадає на душу населення країни;

д) вірна відповідь відсутня.

60. Серед перелічених принципів ведення ЗЕД виберіть невірний, користуючись положеннями

Закону України «Про ЗЕД»:

а) юридична рівність і недискримінація;

б) верховенство закону;

в) еквівалентність обміну;

г) захист інтересів суб’єктів ЗЕД;

д) застосування демпінгу при здійсненні ЗЕД.

61. Основними причинами здійснення міжнародного бізнесу є:

а) вихід до нових джерел корисних копалин та сировини;

б) доступ до нових ринків робочої сили;

в) вихід до нових ринків збуту;

г) вихід до більш сприятливих умов ведення бізнесу;

д) всі відповіді вірні.

62. Отримання вигод пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, жорстка залежність

міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами характеризує:

а) комерційна ера;

б) ера експансії;

в) ера концесій;

г) ера глобалізації;

д) ера національних держав.

63.Які типи суспільного поділу праці розрізняють за родом діяльності:

а) глобальний, локальний;

б) міжнародний, державний, регіональний, одиночний;

в) загальний, частковий, одиничний;

65

г) глобальний, загальний, частинний, одиночний;

д) глобальний, частковий, локальний.

64. Що належить до загальних принципів функціонування міжнародного менеджменту:

а) науковість, суверенітет, взаємовигідність, політична незалежність;

б) політична незалежність, територіальна цілісність, суверенітет;

в) повага прав людини, системність, науковість;

г) науковість, системність, взаємовигідність;

д) територіальна цілісність, системність, взаємовигідність.

65. До суб’єктів міжнародного менеджменту належать:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) групи держав;

г) міжнародні організації;

д) всі відповіді вірні.

66. Міжнародний бізнес -це:

а) підприємницька діяльність ,пов’язана з використанням капіталу в різноманітних формах і

перевагах підвищеної ділової активності,що здійснюється з метою отримання прибутку

б)посилення взаємозалежності національних економіки,переплетення соціально-економічних

процесів,що відбуваються в різноманітних регіонах світу

в)відображення явища та процеси поділу праці між суб’єктами різних країн

г) всі варіанти відповідей вірні

д) вірна відповідь відсутня

67.Основними рисами ТНК є:

а) міжнародна діяльність для ТНК відіграє більш важливе значення ніж діяльність на внутрішньому

ринку

б)ТНК мають у своєму розпорядженні широку промислову базу

в)ТНК займаються всіма доступними видами міжнародного бізнесу

г)всі відповіді вірні

д) вірна відповідь відсутня

68. Теорію “абсолютних переваг” розробив:

а)Рікардо

б)Сміт

в)Самуельсон

г)вірна відповідь відсутня

д) Рікардо та Сміт

69.Глобалізація ініціюється і розвивається насамперед на:

а)мікрорівні

б)рівні окремих самостійних суб’єктів господарювання

в)вірна відповідь А і Б

г)вірна відповідь відсутня

д) всі відповіді вірні

70.Спеціалізація і кооперація є взаємодоповнюючими формами:

а)суспільного поділу праці

б)міжнародного поділу праці

в)глобалізації

г) а, б

д) вірна відповідь відсутня

71. Назвіть, що є об’єктом міжнародного менеджменту?

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) використання активів за кордоном;

в) експорт-імпорт послуг;

г) спільні підприємства;

66

д) усі вище перелічені.

72. Основними принципами функціонування міжнародного менеджменту є :

а) загальні, специфічні;

б) загальні, специфічні, національні;

в) національні та зарубіжні;

г) а і б;

д) специфічні, системні.

73. Сукупність всіх управлінських систем розвитку суспільного виробництва, що функціонують у

країнах світового співтовариства – це…

а) глобалізація;

б) міжнародний поділ праці;

в) світовий менеджмент;

г) вірна відповідь відсутня;

д) міжнародний бізнес.

74. Що належить до негативних сторін процесу глобалізації?

а) переведення виробничих потужностей в країнах з низькою оплатою праці;

б) поглиблення міжнародного поділу праці;

в) економія на масштабах виробництва;

г) вірна відповідь відсутня;

д) розширення життєвих перспектив населення.

75. Формами суспільного поділу праці є :

а) кооперація і систематизація ;

б) спеціалізація і систематизація;

в) координація і кооперація;

г) вірна відповідь відсутня;

д) спеціалізація та кооперація.

76. Суб'єктами міжнародного менеджменту привселюдного права є:

а) держава, підрозділи державного апарату, суспільно-політичні організації;

б) акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю;

в) міжнародні економічні організації, міжнародні валютно-фінансові організації, міжнародні

господарські об'єднання;

г) індивідуальні комерсанти;

д) фізичні особи.

77. Нормативною базою для міжнародного менеджменту українських підприємств є:

а) Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

б) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

в) Закон України «Про підприємства в Україні»;

г) Закон України «Про зайнятість населення»;

д) все вище перелічене.

78. Представники меркантилізму стверджували:

а) країні вигідно експортувати ті товари, що можна порівняно дешево робити при використанні

надлишкових чинників виробництва;

б) непотрібно вагатися при закупівлі закордоном усього того, що іноземні виробники можуть

виробляти дешевше, ніж національні;

в) багатство країни вимірюється кількістю золота та цінностей, якими володіє держава;

г) багатство країни визначається кількістю товарів і послуг, які можуть бути куплені її громадянами;

д) країнам з низьким рівнем розвитку вигідно в майбутньому зберігати спеціалізацію виробництва

традиційних трудомістких товарів.

79. Переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини і

систематичне плантаційне господарство в колоніальних державах характерна для :

а) комерційної ери;

67

б) ери експансії;

в) ери концесій;

г) ери національних держав;

д) ери глобалізації.

80. Позитивними сторонами глобалізації є:

а) збільшення розриву оплати праці між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками;

б) нерівномірний розподіл переваг;

в) потенційна, регіональна і глобальна нестабільність;

г) звуження життєвих перспектив населення;

д) поглиблення міжнародного поділу праці.

81. Назвіть етапи розвитку міжнародного бізнесу в правильній хронологічній послідовності?

а) ера експансії, ера концесій, комерційна ера, ера національних держав, ера глобалізації

б) комерційна ера, ера експансії, ера концесій, ера національних держав, ера глобалізації

в) ера національних держав, ера експансії, ера концесій, комерційна ера, ера глобалізації

г) ера концесій, ера національних держав, ера експансії, комерційна ера, ера глобалізації

д) комерційна ера, ера національних держав, ера експансії, ера концесій, ера глобалізації

82. Яка з національних шкіл менеджменту ґрунтується на колективістських засадах?

а) американська

б) японська

в) європейська

г) українська

д) російська

83. Назвіть форми суспільного поділу праці?

а) спеціалізація і кооперація

б) загальний, частковий і одиничний поділ праці

в) масовий, багатосерійний і односерійний поділ праці

г) первинний і вторинний

д) немає правильної відповіді

84. В яких країнах зазвичай товари проходять етап спаду життєвого циклу товару?

а) в країнах нововведення

б) у промислово розвинутих країнах;

в) в країнах, що розвиваються

г) в усіх країнах

д) немає правильної відповіді

85. Головне призначення фірми, чітко виражена причина її існування – це…

а) місія

б) ціль

в) стратегія

г) план

д) політика

86.Етапами мужнародного бізнесу є:

а) комерційна ера

б) ера експансії

в)ера концесій

г)жодної правильної відповіді

д) правильні відповіді а)-в)

87.Типом суспільного поділу праці є:

а) одиничний тип СПП

б)спеціальний СПП

в)спеціалізація

г)кооперація

д)всі правильні відповіді

68

88. Формами суспільного поділу праці є:

а) одиничний тип СПП

б)спеціальний СПП

в)спеціалізація

г)кооперація

д)правильні відповіді в) і г)

89.До загальних принципів функціонування міжнародного менеджменту відносять:

а)суверенітет,територіальна цілісність,політична незалежність

б)рівність,верховенство закону,неприпустимість демпінгу

в)науковість,системність,взаємовигідність

г)правильні відповіді а) і б)

д)правильні відповіді а) і в)

90.Підходами до вивчення практики менеджменту є:

а) підхід на базі теорії чинників виробництва

б)системний підхід

в)поведінковий підхід

г)всі відповіді вірні

д)жодної правильної відповіді

69

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 Куриляк В. Є. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник / Тернопільська академія народного

господарства. — Т. : Карт-бланш, 2014. — 268с.

2 Черкасов В. І. Міжнародний менеджмент: конспект лекцій / Харківський національний

економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2015. — 168с.

3 Шиян Н. І. Міжнародний менеджмент: наочний посібник / Харківський національний аграрний

ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х., 2008. — 111с.

4 Аксютіна А.В., Нестерцова-Собакарь О.В., Тропін В.В. та ін. Інтелектуальна власність: навч.

посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / За заг ред канд. юрид. наук, доц. НестерцовоїСобакарь О.В. –

Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. – 140 с.

5 Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / [Васьківська К. В., Сич О. А.] . – Львів : «ГАЛИЧ-ПРЕС»,

2017. – 236 с

6 Інноваційний менеджмент : навч. посібник / Л.І. Михайлова, О.І. Гуторов, С.Г. Турчіна, І.О. Шарко.

– Вид. 2-ге, доп. – Київ: Центр учбової літератури, 2015. – 234 с

7 Нестерова С.В. Інвестиційний менеджмент: методичні рекомендації для проведення практичних

занять для студентів денної форми навчання спеціальності 073 «Менеджмент» ОС «Магістр»/С.В.

Нестерова. – Мукачево: МДУ, 2017.– 36 с. (1,5 авт.арк).

8 Кушлик, О. Ю. Стратегічне управління [Текст] : навч. посіб. / О. Ю. Кушлик, Г. С. Степанюк. –

Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2018. – 234 с. – (Каф. менеджменту і адміністрування). – 229-233. –

ISBN 978-966-694-309-8.

Додаткова література

1. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2004. -468 с.

2. Родченко В. В. Международный менеджмент: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 240 с.

3. Транснаціональні корпорації: Навч. посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. — К.:

Таксон, 2001. — 304 с.

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. А.

І. Кредісова. — 2-е вид., допов. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 550 с.

5. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму: Монографія.— К.: КНЕУ, 2003. —360с.

6. Брейли Р., Майер С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. М: ЗАО «Олимп», 1997. —

1120 с.

7. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997.— 1000с.

8. Будзан Б. Менеджмент в Україні: Сучасність і перспективи. — К.: Вид-во Соломії Павличко

«Основи», 2002. — 349 с.

9. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. — 2-е вид.— К.: Наук. думка, 1990. — 208с.

10. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли: Пер. с англ.— 2-е изд., испр. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. —

480 с.

11. Герет Т. М., Клоноскі Р. Дж. Етика бізнесу: Пер. з англ.— К.: Основи, 1997. — 214с.

12. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Учеб. Для вузов. — М.: Банки и биржи:

ЮНИТИ, 1996. — 501 с.

13. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Кер. авт. кол. і

наук. ред. О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. —733с.

14. Грейсон Дж. К. мл., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. — М.:

Экономика, 1991. — 319с.

15. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник.— Львів - БаК, 2001. — 624с.

16. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. — К.:

Всеувито: Наук. думка, 2001. — 242 с.

17. Друкер, Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Учеб, пособие: Пер. с англ. — М.: Вильяме,

2000. — 272 с.

18. Дудчак В. І., Мартинюк О. В. Митна справа: Навч. посібник. — К.:КНЕУ, 2002. —310 с.

19. Карлоф Б., Седерберг С. Вызов лидеров: Пер. со швед.— М.: Дело, 1996. — 352 с.

20. Кернс Д., Недлер Д. Пророки во тьме, или Рассказ о том, как «Ксерокс» восстал из пепла и дал бой

японцам: Пер. с англ.— СПб.: Азбука-Терра, 1996. — 352 с.

21. Міжнародний менеджмент [Текст] : навч.-метод. посіб. для студ. всіх спец. усіх форм навчання /

А. А. Семенов ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України ; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського, Каф. міжнар. економіки. – Донецьк: [ДонНУЕТ], 2012. – 103 с.

http://5fan.info/downloadjob.html