ПоліссяЖиття

ПоліссяР І П К И Н С Ь К А Р А Й О Н Н А Г А З Е Т А

З А С Н О В А Н А У 1 9 3 2 Р О Ц І с у б о т а ,

24 вересня2016 року

№ 40(9861)

●Діяльність Президента

15 вересня, в Батурині відбулося виїзне засідання комітету Верхов-ної Ради України з питань аграрної політки та земельних відносин. У заході взяли участь Міністр аграрної політики Тарас Кутовий, народні

депутати України, посадові особи Кабінету Міністрів України, делегації з Чернігівської, Київської, Полтавської і Сумської обласних державних адміністрацій, а також керівники громадських організацій, провідних суб’єктів господарювання та фермерських господарств.

Присутніх на заході привітав голова Чернігівської облдержад-міністрації Валерій Куліч.

Він закликав учасників засідання до пошуку таких законодав-чих рішень, які не ускладнюватимуть адміністрування, зокрема, податків, і будуть зрозумілими та доступними для виконання на-віть дрібними фермерськими господарствами.

«Зміни податкового законодавства і неясна ситуація на на-

ступний рік тривожать аграріїв Чернігівщини і всієї країни, – ска-зав Валерій Куліч. – Питання навіть не в тому, що держава про-понує сільгоспвиробникам платити більший податок, а в тому,

в яких формах держава це робить. Та си-стема «розбивки» ПДВ, яка нині існує, не призводить до збільшення зборів, а лише ускладнює адміністрування цього податку для сільгосппідприємств, особливо – ма-лих, які не мають змогу залучати високопрофесійних бухгалтерів. Тому є пропозиція до аграрного комітету і до Вас, пане міністре: давайте порахуємо, скільки держа-ва хоче отримати надходжень від аграрного сектору, переведемо це на гектари і піднімемо фіксовану ставку. Хай це буде 300 гривень із гектара, але не буде людям мороки й ускладнення адміністрування».

У свою чергу міністр аграрної полі-тики та продовольства України Тарас Кутовий відзначив проблему «тіньо-вого» обігу коштів й ухилення від сплати податків, а також виступив за якнайшвидший запуск ринку зем-лі. Він наголосив на тому, що наразі мова не йде про, власне, продаж зе-

мель. Але висловив переконання у тому, що питання потре-бує врегулювання, наголосив на актуальності пошуку опти-мального формату реалізації громадянами повного спектру прав щодо земель сільськогосподарського призначення.

Ріпкинський район представила делегація на чолі з го-ловою районної державної адміністрації Борисом Мела-шенком, який сказав:»Продаж землі зараз не на часі, вра-ховуючи неоднозначність даного питання в суспільстві. Однак, всеодно ринок землі потрібно буде запускати. Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення потрібно проводити не за загальноукраїнською калькою, а в розрізі кожного регіону,

бажано району. На мою думку, потрібно розробити такий законо-проект щодо регулювання обігу земель, який би дав можливість запустити пілотні проекти по регіонах з найбільшою ринковою вартістю земель та найменшою, і , враховуючи результати(ви-правляючи помилки), поетапно застосовувати до інших регіонів та України вцілому».

У ході засідання було розглянуто ряд важливих питань, зокре-ма, обговорення земельної реформи та державних механізмів під-

вищення конкурентоздатності виробництва - пільгових режимів оподаткування сільгоспвиробників та прямої бюджетної підтримки.

Відділ інформаційної політики та комунікацій з громадськістю райдержадміністрації

У Батурині відбулося виїзне засідання комітету Верховної Ради України

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотекШановні працівники бібліотек!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек. Це свято свід-чить про глибоку повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури, а також про визнання історичної ролі бібліотеки в житті суспільства.

Справжніми помічниками та порадниками на шляху до вершин знань і мудрості народу є бібліотекарі – вірні збирачі духовних скарбів, провідники у світ нового і непізнаного.

Ваша професія надзвичайно важлива для нашого суспільства, і саме ваша відповідаль-на справа відкриває нам шлях до книги – джерела споконвічної мудрості та знань!

Бажаємо вам міцного здоров’я, довголіття, сімейного затишку, родинного тепла, дружнього взаєморозуміння та підтримки.

Голова районної Голова районноїдержавної адміністрації ради Борис МЕЛАШЕНКО Роман ШУПЕЛЬ

З 73-ю річницею вигнання нацистських окупантів та 75-ю річницею партизанського руху

Шановні жителі району! Дорогі ветерани Другої світової війни та учасники партизанського руху !

Найважчі та найжорстокіші випробування випали на долю нашого народу у роки Другої світової вій-ни. Мільйони українців пройшли крізь це пекло і не скорилися.

В умовах тотального терору сформувався рух опору, який став грізною народною силою. На тернистому шляху підпільної боротьби полягли десятки тисяч синів і дочок України. Це гірка історична правда. Але їхня жертва, принесена в ім’я свободи нашого народу та майбутніх поколінь, не була марною.

Ми пам’ятаємо і шануємо ваш подвиг. Своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до країни ви довели усьому світові, що Україна ніколи не скориться загарбникам. У цей день ми скла-даємо шану тим, хто не дожив до наших днів, і тим, хто через усе життя несе біль від ран, від втрати бойових побратимів, гіркі спогади про труднощі партизанських стежок.

Низький уклін вам за Велику Перемогу, за трудові звершення у повоєнні роки, за мудрість і підтримку у розбудові незалежної демократичної України.

Міцного вам здоров’я на довгі роки, щастя, благополуччя та душевного спокою. Нехай над нами буде завжди мирне небо!

Голова районної Голова районної Голова районної організаціїдержавної адміністрації ради ветеранів України Борис МЕЛАШЕНКО Роман ШУПЕЛЬ Ірина ВОЛЬСЬКА-БАСКЕВИЧ

Президент України провів зустріч із Президентом СШАПрезидент України Петро Порошенко провів переговори з

Президентом Сполучених Штатів Америки Бараком Обамою.«У нас відбулася довга розмова з Президентом США Бараком

Обамою. Ми мали можливість обговорити подальші кроки щодо імплементації Мінських домовленостей, рішучі кроки з коорди-нації наших дій щодо того, щоб ми склали «дорожню карту» ре-алізації цих домовленостей, пріоритети безпекового компонен-ту Мінських домовленостей та місце і дати реалізації політичних частин мінського процесу», - повідомив Петро Порошенко жур-налістам у Нью-Йорку.

Співрозмовники також обговорили підтримку США реформ в Україні.Глава Української держави також повідомив про ряд інших

зустрічей з керівництвом США – Віце-Президентом США Джо-зефом Байденом, Державним секретарем США Джоном Керрі.

Петро Порошенко нагадав, що Україна отримає 1 млрд. до-ларів кредитних гарантій.

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року2

Наша Ріпкинщина – один із найчарівніших куточків українського Полісся. Густі ліси і ді-брови, запашні луки, десятки озер і невеликих річок, чисті води Дніпра і Сожа, що омивають наш край на заході і півночі, Олешнянські Го-лубі озера завжди приваблюють людей.

Десятки вчених, поети і музиканти, трударі полів і підприємств прославили наше Поліс-ся. А в роки Другої Світової війни Ріпкинщина стала і партизанським краєм, і сьогодні, напе-редодні 75-річчя початку партизанського руху в роки лихоліття і Дня партизанської слави згадаємо хоробрих синів і дочок нашого краю, які не стали на коліна перед фашистськими за-гарбниками, а зі зброєю в руках, не шкодуючи свого життя, стали на боротьбу з ненависним ворогом.

Минуло 71 рік, як відгрімили останні бої Дру-гої світової війни. Давно вже відродились наші міста і села. Під мирним небом виросло 4 по-коління наших поліщуків. Та навіть такому часу не під силу загоїти рани в серцях ще живих солдатських вдів, жінок-солдаток, учасників бойових дій, дітей війни, які подолати ней-мовірні труднощі, тамуючи біль втрати рідних, працювали в колгоспах і на підприємствах, не-доїдаючи і недосипаючи, з руїн піднімали свій рідний край.

Страшне слово «війна», що прозвучало 22 червня 1941 року з рупорів у будинках, зруй-нувало надії і мрії на майбутнє в кожній сім’ї. Підкоривши майже всю Європу і мобілізувавши її весь економічний і військовий потенціал, фа-шистська Німеччина разом із своїми сателітами розпочала бойові дії проти Радянського Союзу від Баренцового до Чорного морів, просовую-чись вглиб нашої країни.

Боротьба населення на окупованій ворогом території нашої країни почалася з перших днів вторгнення агресора, але багато радянських людей, які опинилися в тилу ворога, на перших порах не знали, як і з чого почати боротьбу в умовах окупації, чим допомогти Червоній Армії.

Тому Комуністична партія вжила конкретні за-ходи по озброєнні радянських людей, намітила чітку програму дій в тилу ворога, використовуючи досвід минулих визвольних воєн нашого народу.

Основні завдання по організації та розгортан-ню всенародної боротьби в тилу ворога були викладені в директиві Ради народних комісарів і ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня, в про-мові Й. В. Сталіна по радіо 3 липня 1941 р. та в постанові ЦК ВКП(Б) від 18 липня 1941 р. «Про організацію боротьби в тилу німецьких військ».

Щоб надати цій боротьбі найширшого розма-ху і бойової активності, необхідно взятися за цю справу на місцях самим керівникам партій-них і радянських організацій, особисто очолити групи і загони самовідданих борців.

Згідно цих постанов на території нинішнього Ріпкинського району були створені три пар-тизанські загони – Ріпкинський ім. Суворова, Добрянський ім. Ворошилова і Любецький ім. Дзержинського.

У складних умовах, вирішуючи господарські питання, райкоми партії приступили до фор-мування підпільних організацій, зв’язкових та явочних квартир.

Найкраще на першому етапі боротьби з во-рогом організаційна робота була поставлена в Добрянському районі, куда обком партії напра-вив досвідченого партійного працівника Тихо-на Марковича Євтушенка, який до цього пра-цював завідуючим земельним відділом Станіс-лавської (нині Івано-Франківської) області.

До середини серпня у всіх трьох районах закінчили формування підпілля, партизанських загонів та закладання баз боєприпасів, споряд-ження та продовольства.

Першими секретарями підпільних райкомів партії та командирами партизанських загонів були призначені перші секретарі райкомів партії.

Так, в кінці другої декади серпня секретарем підпільного райкому партії і одночасно коман-диром партизанського загону ім. Ворошилова призначено Тихона Марковича Євтушенка. На решту 13 підрозділів загону були призначені інші керівники партійно-господарських уста-нов: комісаром загону – Епштейна Аншеля Єфімовича, голову райвиконкому; помічником командира по комсомолу – Скрипку Марію Кирилівну, секретаря райкому комсомолу, на-чальником диверсійної служби – Мазура Гри-

горія Веніаміновича, другого секретаря рай-кому КП (Б) У, начальником відділу розвідки – контррозвідки – Артазеєва Георгія Сергійовича - оперуповноваженого карного розшуку РВМ; начальником особливого відділу – Івана Семе-новича Жерняка - районного прокурора.

Незважаючи на відчайдушний опір на фрон-тах радянських воїнів, фашистські орди набли-жались до меж нашого поліського краю. 19 серпня вони захопили Гомель і розгорнули на-ступ у південному напрямку до Добрянки.

20 серпня відбулася остання легальна нара-да командного складу партизанського загону, а 23 серпня партактив району вирушив до основ-ної партизанської бази в урочищі Грем’ячівсь-кі дачі, об’єднавшись в єдиний партизанський загін ім. Ворошилова, що нараховував у своїх рядах 168 бійців, бойовим ядром було 60 чо-ловік райпартактиву, а також 8 голів сільрад, 12 голів колгоспів, 9 працівників міліції, інші активісти.

25 серпня о 14 годині фашисти ввірвались в Добрянку, а назавтра 26 серпня, біля села Ат-кильня декілька взводів партизанів під загаль-ним керівництвом Георгія Артазеєва, разом з відступаючими червоноармійцями влаштували засідку.

Роту німецьких велосипедистів, які повільно рухались по дорозі на Городню, зустріли щіль-ним вогнем з вогнепальної зброї. Зазнавши великих втрат, решта німецьких солдатів без-ладно побігли в Добрянку, звідки через деякий час прийшла підмога з бронемашинами і арти-лерією. Бій продовжувався до вечора, окупан-там довелось відступити, залишивши на полі бою 90 солдатів і офіцерів.

З кожним днем партизани нарощували уда-ри по окупантам, обстрілюючи із засад ворожі обози і автоколони. Так, тільки за один день, 8 вересня, на дорогах біля Добрянки, Нових Яриловичів і Невклі на партизанських мінах підірвались 7 автомашин і гусеничний трактор.

16 вересня підпільники залізничної стан-

ції повідомили в загін, що з Гомеля на Черні-гів пройшла дрезина з високопоставленими німецькими офіцерами і ввечері буде поверта-тись назад.

Командування загону направило 17 партизанів на чолі з Георгієм Артазеєвим, які підірвали дре-зину, в якій загинув німецький генерал Рудольф фон Макенрот. Це був перший німецький гене-рал, що загинув на території України. Разом з ним були вбиті: вісім офіцерів, двоє солдат, за-хоплені важливі документи, зміст яких пізніше по рації був переданий на «Велику землю».

Через декілька днів група партизан на чолі з Артазеєвим відправилась у розвідку до Ста-рих Ярилович, щоб прослідкувати рух транс-порту по шосе Гомель-Чернігів, але в Киселівці помітили величезний німецький автобус. На-

близившись до нього, почули хропіння, мабуть, вартовий приліг відпочивати. Артазеєв миттю схопив міну, швиденько підповз під машину, закріпив її, підпалив шнур і парти-зани побігли до лісу. Через декілька хвилин пролунав страшний вибух. Автобус розлетівся на шматки. Це був штабний автобус із фронтовою ра-цією і штабними документами дивізії.

Відважно діяли й інші партизансь-кі групи, що вирушали на виконання бойових завдань. Про дії Добрянсько-го партизанського загону, який пер-шим на Лівобережній Україні почав активну боротьбу проти окупантів, стало відомо далеко за межами рай-ону і області. До добрянців стали прибувати окремі групи патріотів, що вели боротьбу з ворогом. Так, протя-гом вересня-жовтня в загін ім. Воро-шилова влились: група автоматників з радіостанцією капітана Григоренка – 21 чоловік, Дрогобицька група пра-цівників міліції майора Степанова – 10 чоловік, Білоруська група Гордієнка – 19 чоловік, Вінницька група праців-ників міліції Шемяка – 30 чоловік, з оборони Києва група Загоруйка – 80 чоловік, Харківська група Ніколаєва – 3 чоловіка, Донецька група Панька-ва – 6 чоловік. Приходили і одиночки не тільки дорослі, а й учні старших класів, яким було по 14-15 років.

З кожним днем партизанський за-гін кількісно зростав, і в жовтні нара-ховував понад 500 бійців, які щодня наносили відчутних ударів по ворогу. Підривались мости, знищувалась ворожа тех-ніка, йшли під укіс поїзди.

Незважаючи на те, що окупанти розпочали зосереджувати проти Добрянського загону ре-гулярні війська і українську поліцію, підпільний райком партії і штаб загону приймають сміливе

рішення – відзначити 24-річницю Ве-ликої Жовтневої соціалістичної рево-люції нападом на Добрянку і станцію Горностаївка, де зосередився досить великий гарнізон мадяр, німців та поліцаїв, останніх з яких тільки в До-брянці нараховувалось – 311.

В ніч в 6 на 7 листопада добре спла-нована операція закінчилась перемо-гою. Понад 40 фашистів було знищено, понад 160 поліцаїв було захоплено в полон, яких потім під чесне слово від-пустили. Було захоплено великі трофеї. Частину продуктів було роздано насе-ленню, а решту та зброю доставили на партизанську базу.

7 листопада з червоними прапора-ми в Добрянці відбувся мітинг, після якого до партизанського загону всту-пила нова група добрянців.

Штаб загону підтримував тісний зв’я-зок з підпільниками майже в кожному селі. В самій Добрянці діяла підпільна комсомольсько-молодіжна організація «Зорі ясні», якою керувала Тіна Іванів-на Абакумова, яка забезпечувала штаб загону відомостями про обстановку в Добрянці та підтримувала тісний зв’я-зок з розвідниками і зв’язковими.

Повідомлення про небувалу зух-валість партизанів, які розгромили німецький гарнізон в Добрянці, заста-вило окупаційне командування в Чер-нігові прийняти невідкладні дії проти

добрянських партизанів. До станції Грибова Рудня та Горностаївка прибули ешелони регу-лярної армії, які направлялись на фронт. На до-помогу німцям і мадярам в Добрянський район нагнали велику кількість поліцаїв з Чернігова, Ріпкинського, Тупичівського, Городнянсько-го і Любецького районів. Німецькі підрозділи регулярних військ зайняли всі населені пунти навколо партизанської бази. Ворожі сили пе-ревищували партизан більш, ніж в десять раз, не говорячи про озброєння бронемашин, арти-лерію, і навіть авіацію. 11 листопада карателі розпочали наступ на загін ім. Ворошилова. З повітря їх підтримували ланки «юнкерсів» і «мессерів».

Небувалий жорстокий бій продовжувався цілий день. Загін маневрував в лісі, відбиваючи всі атаки

фашистів на протязі 10 днів безперервних боїв. На десятий день становище партизан було все кри-тичнішим. Карателі наближались до табору. Але в

розпалі бою стався перелом.Група сміливців Ніколаєва Миколи Микитови-

ча (інженера Харківського тракторного заводу, політрука розвідвзводу, начальника штабу за-гону) пробралась в тил ворога і раптово захо-пила штаб 179-го полку німців. В полон потра-пив командир полку полковник Рігель, декілька офіцерів і солдат. Гітлерівців охопила паніка, і вони почали відступати.

Партизанський загін вирвався з оточення, відійшов через замерзлий Сож на територію Білорусії, але з Гомеля проти нього були кинуті нові сили карателів. Закінчились запаси про-довольства і боєприпаси. 30 листопада 1941 р. командир загону Євтушенко приймає рішення – щоб врятувати життя партизан, розділяє загін на декілька груп, які повинні піти у підпілля, щоб весною знову зібратися в єдиний загін. Ча-стина загону добралась до обласного з’єднан-ня, де продовжила боротьбу проти ворога. Інші групи відійшли в Білоруські та Брянські ліси, де влились в інші партизанські загони.

Трагічна доля спіткала командира загону Євтушенка. Разом з декількома партизанами в нерівному бою з карателями 18 лютого 1942 р. він загинув в селі Семенівка Гомельської області.

Хоч партизанський загін ім. Ворошилова проіснував 99 днів, але наніс значних втрат німецько-фашистським загарбникам. Крім роз-грому ворожого гарнізону в Добрянці, парти-зани знищили 34 автомобілі, підірвали 6 заліз-ничних та 8 мостів на грунтових дорогах, во-донапірну башту, пустили під укіс 4 дрезини, знищили біля тисячі загарбників і зрадників Батьківщини.

Добрянські партизани першими розпочали війну на рейках. Із 23 пущених під укіс ворожих ешелонів в 1941 році на окупованій території України – 12 на їх рахунку.

Тяжкі випробування випали і на долю пар-тизан Ріпкинського загону ім. Суворова і Лю-бецького ім. Дзержинського. Так, внаслідок ка-ральних експедицій ворога ріпкинці втратили продовольчі бази, а також запаси снарядження і боєприпасів. Керівник загону Серой, врахо-вуючи, що наближається зима, проявив розгу-бленість, оголосив про розпуск загону і перехід партизан до підпільної роботи щоб весною зно-ву зібратись. Церковищанська група в повному складі під керівництвом В. Б. Ісаченка, пішла на Схід, перейшовши лінію фронту, з’єдналась з Червоною Армією. Залишили самих стійких партизан, оголосив М. Д. Кондрашевський, який перевів групу на схід району в Развинівсь-кий ліс, а поскільки він був невеликим і за-лишатись тут надовго було ризиковано, було прийнято рішення повернутися до Нової Зим-

●До Дня партизанської слави

Р і п к и н щ и н а –

Тіна Іванівна Абакумова

П.С. Дудко

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року 3

ниці, де прийшлось на перших порах перебу-вати підпільно, встановлювати зв’язки в селах, вести роз’яснювальну роботу серед населення.

Наприкінці квітня 1942 року керівник підпіль-ної комсомольської групи Петрушів Авраменко при зустрічі з партизанами вніс пропозицію розгромити поліцейський стан в Петрушах. Він, як і багато інших патріотів в селах, не знав кіль-кості партизанів в групі, і думав, що їх багато. І тому вніс таку сміливу пропозицію. Цю ідею неодноразово пропонував і староста с. Кратинь Герасим Джола. Обидва вони стверджували, що поліцаї – боягузи, що вони одного слова «партизан» бояться, як «чорт ладану».

30 квітня партизани розгромили поліцейсь-кий стан. Довколишніми селами котилась чут-ка, що в розгромі поліцейського стану брала участь сила-силенна партизан, що ними було оточено все село. Ці чутки були на користь партизан. До групи почали прибувати нові па-тріоти, і в кінці травня група з 8 чоловік ви-росла до 26. Її ряди поповнювали комсомольці, оточенці, втікачі з таборів полонених і навіть поліцаї.

М. Д. Кондрашевський встановив контакти з головою районної управи Іваном Семенюком, з яким велась розмова про розгром поліції в Ріп-ках, але Семенюк, враховуючи малу кількість партизан, відговорив йти на ризик, продовжу-ючи підтримувати зв’язок з М. Д. Кондрашевсь-ким. Він забезпечував інформацією про поло-ження в Ріпках і на фронтах Великої Вітчизня-ної війни, бо у партизанів не було радіоприйма-ча і такою інформацією вони не володіли.

Поскільки у групі партизан не було запасів зброї і іншого спорядження, то багатьом міс-цевим жителям, які приходили без зброї, від-мовляли приєднуватись до партизан. Весь час Кондрашевський посилав розвідників, щоб уста-новити зв’язок з іншими партизанськими загона-ми та приєднатися до них для спільної боротьби проти ворога. Але такого зв’язку не вдавалося установити і лише через радульців узнали, що в Лоєвському районі діють партизани.

На початку грудня 1942 року по ледь замерзло-му Дніпру група партизан перейшла в Лоєвський район і приєдналась до білоруського загону «За Батьківщину», в якому в той час було багато жи-телів Ріпкинського району. У складі лоєвчан ріп-кинці приймали участь у всіх бойових операціях, які проводились партизанською бригадою.

В березні 1943 року в Лоєвській бригаді «За Батьківщину» з ріпкинців було сформовано за-гін в 100 чоловік і відправлено на Ріпкинщину. М. Д. Кондрашевський був залишений в бригаді командиром партизанського загону ім. Каліні-на, а Г. М. Тарарака – начальником особливого відділу цього загону. Прибувши в Нову Зимни-цю, визначилися із керівництвом загону. Ко-мандиром призначається Михайло Аврамович Мойсієнко, комісаром – Юхим Ілліч Щуковсь-кий, його ж обрали і секретарем підпільного райкому КП (Б) У, начальником штабу загону - Андрія Івановича Прискоку. Були сформовані всі необхідні підрозділи, призначені їх керівни-ки. Відновлені землянки, вирішені інші питання життєдіяльності загону. В квітні був установле-ний зв’язок з підпільним обкомом партії і пар-тизанським з’єднанням, яке базувалося в лісах Щорського району. Загін був забезпечений радіозв’язком. Відновлені зв’язки з населенням. Необхідно було деморалізувати поліцію, яка ще сліпо вірила окупантам.

Вирішено було розгромити поліцію в Радулі, забезпечивши можливість вільного сполучення з братами – білорусами. Для здійснення цієї операції була підготовлена перша рота, якою командував Микола Михайлович Єфімов, ото-ченець із Криму. Пробираючись до лінії фрон-ту, він зайшов аж у ліси Чернігівщини, де і по-трапив до партизанів.

Добре підготовлена операція була проведе-на вночі 8 травня. Хоч поліцаї повтікали, зате в Радуль більше не з’являлися. Партизанам дістався досить вагомий трофей – зброя та ба-гато різного продовольства. В Радулі поселили свій гарнізон, який перебував там, аж до при-ходу Любецького загону ім. Дзержинського.

Відбулися зустрічі з головою районної упра-ви Іваном Семенюком, начальником задеріївсь-кої поліції Жуком, багатьма старостами сіл, на яких вирішувались питання забезпечення про-довольством партизанського загону та підго-товки опору окупантам.

З кожним днем посилювався плив суворовців на становище в районі. В селах партизанські агітатори проводили велику роботу по згурту-ванню населення для підготовки його до за-гального збройного виступу проти окупантів. Район на літо 1943 року повністю було паралі-зовано. німці й поліцаї у села заїжджали тільки великими групами і то на якусь мить, і втікали в райцентри Добрянку, Ріпки, і Любеч.

Посилювалась війна на залізниці і шосе. Ди-версійні групи суворовців підривали мости і еше-лони не тільки на залізниці Чернігів-Гомель, а й проникали на залізницю Бахмач-Гомель.

В кінці травня з’єднання Попудренка виру-шило в рейд в Добрянські і Ріпкинські ліси. Зупинилось біля Ловині. Звідки була здійсне-на операція по розгрому гарнізону окупантів в Добрянці і станції Горностаївка. На світанку 2 червня 1943 р. партизани звільнили містечко від ворога, взявши величезні трофеї. Перебуваючи в Добрянських лісах, партизанські загони «по-чистили» від німецьких окупантів комендатури і поліції сіл Ваганичі, Будище, Невкля, Ловинь, Пекурівка, Олешня, Олександрівка і інші.

Знищивши мости на залізниці і шосе, з’єд-нання прибуло до Нової Зимниці. Того ж дня із з’єднання за Дніпро пішли загони Шкрябача. Рудича і Піскарьова (понад 600 чоловік), які були сформовані в обласному з’єднанні.

Проти партизан було кинуто декілька німець-ких, мадярських і словацьких полків, а також були стягнуті різні поліцейські підрозділи. Нанісши значних втрат окупантам, з’єднання разом з суворовцями і дзержинцями прорвало блокаду і вийшло в Злинковські ліси в Брянській області. Після жорстоких боїв, суворівці повер-нулися до Нової Зимниці і розпочали підготовку засобів форсування Дніпра для Червоної Армії, яка після перемоги на Курській дузі розпочала визволяти Україну з-під фашистської окупації.

Великий вплив на піднесення партизансь-кого руху в районі мали рейди партизанських з’єднань Ковпака та Сабурова на початку ли-стопада 1942 року та обласного з’єднання О. Ф. Федорова в березні 1943 року. Десятки жителів нашого району вступали в ці з’єднання і вели боротьбу з ненависним ворогом.

В тяжких умовах окупації зароджувалося під-пілля, а потім і партизанський загін ім. Дзер-жинського в бувшому Любецькому районі. Вже з перших днів окупації в результаті розгубленості керівництва підпільного райкому партії та за до-помогою зрадників Г. П. Хозея та О. Н. Шар го-родського, які були назначені керівниками двох партизанських загонів, фашисти розгромили партизанські бази з боєприпасами, продоволь-ством та іншим снарядженням, а також викрили та стратили більшість залишених підпільників.

Не дивлячись на встановлений фашистами режим кровавого терору, в селищі з першого місяця окупації почала діяти підпільна група під керівництвом колишнього голови рибколгоспу Антона Дементійовича Власенка.

В умовах жорстокого окупаційного режиму, масових арештів, катувань, розстрілів, насиль-ства і грабежу, при відсутності керівного цен-тру в Любечі зароджувалось підпілля молоді. В останніх числах грудня 1941 року на квартирі Олександра Шаповала зібралось п’ятеро його старих друзів-комсомольців – брати Влас і Ни-кифор Мишки, Надія Тимошок, Олександр Зво-нок і Микола Остапенко. Вони обмінялися дум-ками про звірства, які чинили фашисти в сели-щі, і вирішили, що вестимуть в тилу боротьбу з ворогом. На цьому ж зібранні створили підпіль-ну комсомольську організацію, керівником якої обрали досвідченого підпільника Никифора Мишка, який уже боровся проти ворога у ви-нищувальному батальйоні і партизанському за-гоні, що діяв на запорізькій землі і знаходився у дніпровських плавнях. Після розгрому німцями загону він таємно перебрався в рідне любецьке Придніпров’я.

Комсомольці вирішили розпочати агітаційну роботу серед населення. Спочатку підпільники розповсюджували газети і листівки, що скида-лися з радянських літаків, а потім виготовляли листівки самі.

З кожним днем чисельно зростала підпільна комсомольська організація. На весну 1942 року в своїх рядах налічувала 16 чоловік. Зростан-ня відбувалось не тільки кількісно, але і якіс-но. Досвідченими підпільниками і керівниками стали Олександр Шаповал і Влас Мишко. На

порядку денному постало питання про ство-рення підпільних патріотичних груп в селах району. Особлива увага підпільників була звернута до залізничної станції і села Неданчичі, де на початку 1942 року була створена підпільна антифа-шистська група, яка нараховувала 10 чоловік.

На зборах любецьких підпільників було прийняте рішення – направити в Неданчичі відважного підпільника Никифора Мишка, дитинство якого пройшло в цьому селі. Любецьку під-пільну організацію очолив Влас Миш-ко, утворенням партизанського загону ім. Дзержинського, в якому Влас був політруком, підпільників очолив Олек-сандр Шаповал.

Готуючись до збройної боротьби, патріоти зібрали на місцях боїв 28 гвинтівок, ручний кулемет, 11 гранат, понад 8 тисяч патронів.

В кінці липня 1942 р. в партизан-ській землянці поблизу с. Мохначі зібрався актив підпільних організацій району, на якому намітили шлях даль-нішого посилення боротьби з загарб-никами, обрали підпільний райком партії, першим секретарем був обра-ний П. С. Дудко, який втік з Хороль-ського концтабору й прибув у Любеч.

Після відновлення підпільного рай-кому Компартії і штабу майбутнього партизанського загону П. С. Дудко, О. О. Седляр і А. Ф. Остапенко розроби-ли план заходів по організації парти-занського загону, місць розташування баз для продовольства і озброєння, підготовки підробних німецьких пропусків і паспортів для розвідників і зв’язкових, явочних квартир для зустрічей з підпільниками в селах району, підбо-ру надійних людей для партизанського загону.

Підпільникам МТС було доручено готувати матеріальну базу для партизанського загону і влаштовувати на роботу майбутніх партизан.

На базу майбутнього партизанського загону було доставлено півтори тонни борошна, 3 тон-ни картоплі, 50 кг сухарів, 300 пачок махорки, 400 літрів пального, 40 тисяч карбованців, 17 гвинтівок, 9 обрізів, 27 гранат, 5 тисяч патронів.

Продовжувала активно діяти любецька підпіль-

на організація під керівництвом Власа Мишка. М. Рубан, який очолював маслозавод, під час ство-рення матеріальної бази партизанського загону на перших порах передав понад сто кілограмів мас-ла. Продовжуючи працювати директором масло-заводу, передав в партизанський загін ще понад тонну масла і 400 кг голландського сиру.

З квітня 1942 року в селі Мохначі почала ак-тивно діяти підпільна комсомольсько-молодіжна організація, яку очолила вчителька-комсомолка Катерина Іванівна Бабич. До цього часу комсо-

мольці самостійно проводили агітаційну робо-ту серед населення та приховували знайдену

зброю. А коли в Пересажі організаційно зміцніла підпільна організація, її керівники М. М. Леонен-ко і А. Ф. Остапенко доручили Катерині Бабич згуртувати молодих активістів в організацію. Спочатку до неї входило 9 комсомольців.

До осені 1942 року підпільна організація зросла до 17 чоловік. Підпільники підтримували тісний зв’язок з підпільною організацією МТС, звідки одержували листівки та інші пропаган-дистські матеріали. Коли почав створюватись партизанський загін ім. Дзержинського, ком-сомольці передали в штаб загону 7 гвинтівок, декілька сот патронів, 10 гранат і 18 німецьких перепусток, які були необхідні для розвідників і

зв’язкових загону та райкому партії. Пра-цюючи рахівником в общині, Катерина Бабич змогла виділити із фонду поставок півтори тонни зерна та десять тонн кар-топлі і доставити їх на партизанську базу.

На хуторі Переділ діяла підпільна ком-сомольська група із 5 чоловік. Підпільники отримували листівки від підпільного рай-кому партії, розповсюджували їх в хуторі і Радулі, зібрали і передали партизанам 10 гвинтівок, міни і снаряди.

Підпільники разом з партизанами з’єд-нання ім. М. М. Коцюбинського 17 березня 1943 р. розгромили Любецьку комендату-ру і поліцейську дільницю. Після цієї опе-рації був створений партизанський загін в кількості 40 чоловік, який кожного дня поповнювався новими патріотами.

Загін знищив ешелон з пальним, склад зерна, приготовленого до відправки в Німеччину, розгромив декілька полі-цейських дільниць. Приймав участь разом з партизанським з’єднанням М. М. Попудренка в боях в Новій Зимниці, в Злинківських лісах та по всьому шля-ху рейду з’єднання. Після повернення з рейду в серпні 1943 року дзержинці очи-стили майже весь район від зрадників та окупантів, навіть з Любеча німці та поліцаї повтікали в кінці літа, а в Радулі з травня протягом літа діяла партизан-ська комендатура. Під час форсування

Дніпра частинами Червоної Армії дзержинці були провідниками, надавали допомогу у виго-товленні плавзасобів.

У тяжкій боротьбі з ворогом жителі нашого району на тимчасово окупованій ворогом те-риторії продемонстрували високий моральний дух, стійкість, мужність і героїзм, любов до своєї Батьківщини.

Анатолій ЖАГЛОВСЬКИЙ, краєзнавець заступник голови Районної

ради ветеранів

п а р т и з а н с ь к и й к р а й

Тихон Маркович Євтушенко

Мойсей Дмитрович Кондрашевський

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року4

Таке не забувається ніколи(зі спогадів Тамари Яківни Роднєвої з Радуля –

подається мовою оригіналу).Сколько бы ни прошло лет, а в памяти навсегда остались

события войны. Наш посёлок Радуль, благодаря своему географическому расположению (он находится на берегу величественной реки Днепр), оказался в эпицентре военных действий. Это сейчас, в мирное время, жизнь тихо и плавно течёт по его извилистым улочкам, утопающим в зелени садов. А во время войны, ох как здесь было горячо!

Особенно запомнилась битва за Днепр осенью 1943 года, когда советские войска уверенно погнали немцев на Запад, а те отчаянно сопротивлялись за каждый клочок земли, за города, реки и переправы. Подготовка к форсированию водной преграды в районе Радуля продолжалась целый месяц. Немцы сильно укрепили берег, надеясь остановить здесь наступление советской армии. Жители посёлка, чем могли, содействовали нашим воинам в форсировании Днепра. Своими лодками доставляли бойцов, показывали лучшие мета для переправы.

А когда начался бой, это был сущий ад. Вода в реке была красной от крови, вскипала фонтанами от разрыва снарядов, а земля вставала на дыбы и горела черным дымом. Тысячи убитых плавали в воде, а раненых санитары вилавливали и доставляли в дома радульцев, потому что военный госпиталь, номер ЭГ 91-40, оборудованный в Доме культуры, был переполнен. Все жители посёлка помогали ухаживать за ранеными. А мы, молодые девушки 14-16 лет, успевали и дома накормить и перевязать доблестных воинов, и в госпитале добровольно подежурить, где внимательно выполняли все указания военных медиков. А также по просьбе раненых читали и писали им письма, рассказывали их любимые стихотворения и пели песни,

чтобы хоть немного заглушить боль их страданий. А сколько перестирали и пересушили бинтов-целые километры!

Работала в госпитале по зову сердца и жительница посёлка Н. Н. Шарова, которая готовила раненым вкусные обеды, а мы, девушки, разносили пищу и кормили с ложечки тех, кто не мог самостоятельно кушать. Никогда не забуду одного красивого юношу, нашего земляка из села Рашкова Слобода, тяжело раненого, которого мы по очереди кормили. Он всё просил сходить к нему в село и сообщить родным, чтобы они забрали его домой. Представляете, каково это сделать во время оккупации, когда транспорта никакого не было и везде стояли посты из немцев и полицаев.

Но среди простых людей всегда находились настоящие патриоты. Выполнить рискованную просьбу бедного парня вызвалась Матрёна Никитична Волохина, мать семерых детей. Вместе со своим 14-летним сыном Петей они пешком отправились в очень рискованный путь. Шли целый день болотами, лесами, оврагами, чтобы не нарваться на врага. С большим трудом к вечеру добрались в село Рашкова Слобода, нашли родных того парня. Переночевали, и наутро с его матерью отправились в обратный путь. Только подошли к госпиталю, мать сразу бросилась к сыну. Но было уже поздно – он навеки закрыл глаза. Мать взяла его за ещё тёплую руку, и тут же рухнула на пол без сознания. Нет большего горя, чем пережить смерть собственных детей.

А скольким матерям и отцам довелось испить эту горькую чашу! В одном только Радуле похоронены погибшие в боях от ран в пяти братских могилах, семь Героев Советского Союза покоятся в центре посёлка возле Дома культуры. Об их подвиге напоминает всем живущим и обелиск Славы.

Подробно о подвиге радульцев, о том, как они помогали советской армии писала военная газета в статье «Радуль-воин». В ней рассказывается, в частности, о славном боевом пути 65-й армии под руководством генерала П. И. Батова и 69-й дивизии, которой командовал И. А. Кузовков (это его дивизия форсировала Днепр, а сам командир после войны стал почётным гражданином Репок). Отличился в боях и молодой наш радулец-капитан Михаил Васильевич Землянский. Он успешно форсировал Днепр, а погиб в Белоруссии, под Калинковичами, где шли ожесточённые бои.

Вспоминается мне и ещё один эпизод из военной молодости. Приехал в Радуль, в госпиталь, корреспондент военной газеты. Обратил внимание на нас, молоденьких девушек, что мы в госпитале ходим возле раненых, без халатов, в своих бедных одёжках, но всё чистое. Но мы объяснили, что мы – добровольцы, и нам никто белых халатов не выдавал. Тогда он достал свой фотоаппарат, а перед этим снял со стены военный китель, пилотку и говорит: «Я вас в военной одежде сфотографирую». И мы были так довольны – только обувь осталась наша, самодельная, с клееной резины, а некоторые и вовсе были босые. Так мы стали за куст, чтобы ног не было видно.

Долго у меня хранилась эта маленькая фотография, хоть и совсем тёмная. Как мне хотелось её увеличить, осветлить, и это всё не удавалось из-за плохого качества снимка. И только сейчас, в эпоху компьютерных технологий, моя мечта исполнилась. Это фото мне очень дорого.

Хочется пожелать молодым, чтобы они никогда не испытывали ужасов войны, не переживали то, что пришлось пережить нашему поколению.

З матеріалів Радульского історико-краєзнавчого музею

●До 73-ї річниці визволення Ріпкинщини від нацистських окупантів

Г е р о ї ч н а б и т в а з а Д н і п р оДавно відгриміли залпи Другої світової війни,

а події тих буремних літ назавжди в пам’яті. У серпні 1941 року німецько-фашистські загарб-ники окупували придніпровські села, в тому числі і Кам’янку та Задеріївку. Населені пункти Чернігівської області були звільнені в різних числах вересня, але рішенням облвиконкому була встановлена дата визволення Чернігів-щини – 21 вересня. З тих пір мешканці нашої громади вшановують пам’ять загиблих одно-сельців щорічно, 21 вересня.

Хочеться згадати, як це відбувалося. Виз-воляла наші села і форсувала річку Дніпро в районі Кам’янки та Радуля 65-а армія генерала Батова. Це було на світанку 14 вересня. Я до-бре пам’ятаю той день. Зранку над річкою сто-яв густий туман, а опівдні розпогодилось, було сонячно і тепло. На всю силу вдарила наша ар-тилерія, зокрема, легендарні «Катюші». З неба наступ радянських військ підтримувала авіація. Вже після війни один мешканець Добрянки, мій давній знайомий, який воював у дивізіоні «Катюш», розповідав мені: «Ми дали залп із Радуля по укріпленню ворога в районі села Щити Гомельської області Білорусі, потім швид-ко передислокувались в район озера Біловид і вдарили по Лоєву. Авіаційна підтримка також була потужною».

Коли звільняли Лоєвський район, трапився такий випадок. Населення Кам’янки поверну-лося до села (хоча, по-суті, самого села вже не було, замість нього – суцільне згарище), і всі були свідками, як в небі два наші штурмови-ки пролетіли низько над лугом в районі озера Рогове і зіштовхнулись один з одним в польоті. Обидві літаки впали, льотчики загинули, приї-хали авіатори і забрали трупи.

15 жовтня 1943 року Лоєв був звільнений від

фашистів. А за Лоєвський район бої продовжу-валися довго. Гітлерівці трималися за кожен метр землі, виконуючи наказ фюрера. А Дніпро був неприступним валом, про що він заявив на весь світ. Так, форсування Дніпра дорогою ці-ною дісталось нашій армії, багато бійців заги-нуло на його берегах. В 60-ті роки ми багатьох з них перепоховали в братську могилу в парку Слави, поставили пам’ятник з іменами загиблих, яких вдалося встановити. Та багато, на жаль, так і залишились невідомими. Окрім цього, в братській могилі села Кам’янка поховані два Ге-рої Радянського Союзу – Марков і Матюшкін. А скільки бійців загинули у водах Дніпра, яких вже ніхто і ніколи не поховає у рідну землю.

В 1967 році наші умільці – учасники війни, які залишились живими в тій кривавій бійні, спо-рудили обеліск воїнам-односельцям, на якому викарбувані імена 319 чоловік з надписами: «Воїнам-односельцям, які загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини в 1941-1945 р.р. Споруджено жителями Задеріїв-ки і Кам’янки в 1967 році. «Спорудили обеліск в знак пошани (безкорисливо) до воїнів-од-носельців: Грищенко Лук’ян Лук’янович, Шу-мигай Іван Опанасович, Слободський Кузьма Макійович. За це їм велика вдячність і вічна їм пам’ять. Всі вони вже відійшли у Вічність.

З тих пір актив села та всі мешканці 21 ве-ресня та 9 травня приходять в парк Слави покласти вінки та квіти до підніжжя обеліска та братської могили, віддати належну повагу і честь воїнам, які захищали Батьківщину та від-дали за неї життя… Ініціатором та організато-ром цієї доброї справи є виконком Задеріївської сільської ради та ветеранська організація, яка в даний час нараховує у своїх лавах 145 чоловік – ветеранів війни і праці, колишніх воїнів-аф-

ганців, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, учасників АТО.

До всіх цих людей рада ветеранської органі-зації відноситься з великою повагою, по можли-вості надає допомогу, якої вони потребують. Так, до Дня Незалежності 24 серпня виконком сільсь-кої ради виділив грошову допомогу воїнам АТО. 12 одиноких немічних пенсіонерів обслуговує соціальний працівник Валентина Василівна Куні-цина, зігріваючи їх старість турботою і душевним теплом. Надаються належні пільги на тверде па-ливо та електроенергію багатьом пенсіонерам.

І насамкінець хочу висловити деякі свої міркування з приводу тієї війни, яку і зараз вивчають історики. Зокрема, відомий дослід-ник Петро Калугін пише: «Радянський уряд і Сталін допустили значні прорахунки, щодо строків початку війни, остерігаючись спрово-кувати Німеччину на воєнні дії, хоча розвідка доповідала, що війна розпочнеться 22 червня 1941 року. А тому наша армія і флот не були підготовлені до ведення війни. І в перший же день – 22 червня, на аеродромах і в повітрі наша авіація втратила 1200 літаків».

Переконливі аргументи і факти наводить і Борис Болмасов в газеті «Ветеран України».

«Невдачі в перші дні і місяці війни не треба приписувати солдатам, які потрапили в полон, в оточення та опинились на окупованій тери-торії. У Гітлера була сильна армія, добре на-вчена і озброєна до зубів, особливо танками і літаками. Кількість солдат перевищувала 7 млн. чоловік (в СРСР – трохи більше 5 млн.). На Німеччину працювала вся поневолена нею Єв-ропа. План Гітлера «Барбаросса» передбачав за 5 років розгромити СРСР і вийти на рубіж Ар-хангельськ – Астрахань. Особливе місце фюрер відводив Україні, з її родючими чорноземами, а

людей залишити лише здорових, здатних вико-нувати важку роботу – решту знищити – так він доповідав своєму оточенню в 1940 році.

Під час окупації України гітлерівці зруйну-вали 714 міст, спалили 28 тисяч сіл, 16 тисяч промислових підприємств. Із 14 союзних респу-блік, які брали участь у війні, Україна понесла найбільші втрати. Українські солдати, партиза-ни, підпільники героїчно боролися з німецьки-ми окупантами на фронті і в тилу. Для Прези-дента Росії Путіна, який заявляє, що Перемога була б і без України, наводжу такі історичні факти: українських солдат загинуло 5 млн., а якщо додати ще й мирне населення, то цифра вийде небагато більшою. Українські воїни ви-являли небачений героїзм, багато нагороджені орденами і медалями. Звання Героя Радянсь-кого Союзу було присвоєно 3265 українцям, двічі Героя – 98, а льотчику Івану Кожедубу – тричі Героя. З уродженців Чернігівської області звання Героя отримало 153 чоловік. А перший солдат, який в період Великої Вітчизняної вій-ни був удостоєний цієї високої нагороди, був українець, наш земляк – чернігівець з села Мартиновка Ічнянського району – Семенченко.

Ось відповідь тим, хто вважає, що перемогли б і без українців.

Хочеться завершити свою розповідь такими словами: «Солдатам, партизанам, підпільни-кам, всім людям доброї волі, які ціною свого життя спасли людство від коричневої чуми фа-шизму, вічна шана і слава. Від імені ради ве-теранської організації вітаю ветеранів та всю громаду Задеріївської сільської ради з днем визволення села – 21 вересня.

Степан ШУМИГАЙ,голова ветеранської організації

с. Задеріївка

У липні 2016 року вийшла друком «Книга пам’яті селища Радуль Ріпкин ського району Чернігівської області» (автор-упорядник Олек сандр Аса дчев. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М. – 290 с.).

Олександр Іванович Асадчев – магістр державного управління, ін же нер-будівельник за фахом. На ро дився 03 травня 1958 року в се ли щі міського типу Радуль у сім’ї ро біт ника. У 1975 році закінчив Ра ду льську середню школу, а в 1981 році – Київський автомобільно-до рожній інститут за спеціальністю ав то мобільні дороги. У 2005 році – На ціональну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю державне управління.

За час трудової діяльності обій мав різні посади: від майстра до голо вного інженера підприємства; будував автомобільні дороги; ремон тував вулиці міста Чернігова тощо. 3 жовтня 1997 року – головний ін же нер, перший заступник на чаль-ника управління житлово-комуналь ного господарства Черні-гів ської облдержадміністрації. У пе рі оди 2002-2006 р.р., 2010-2011 р.р. працював начальником Управ ління, заступником директора Де пар таменту в центральних ор га нах виконавчої влади – Держжитлокомунгоспі, Мінбуді, Мінжитлокомунгоспі, Мінрегіоні України.

Головною метою Книги є увічнення пам’яті та вшанування земляків-радульців, які загинули в боях, померли від ран чи захворювань, зникли безвісти під час Другої світової війни та під час виконання інтернаціонального обов’язку у локальних

військових конфліктах ХХ століття, а також тих, чиє життя обірвалося в полоні чи під час окупації гітлерівцями території України. Вона адресована їхнім нащадкам та всім, у кого небайдужа душа, у кого щемить і стискається серце від спомину про наше криваве минуле, про тяжку долю захисників Вітчизни, які без вагань віддали своє життя заради нашої щасливої долі.

У Книзі Пам’яті наведено досить скупі персональні дані наших полеглих земляків. Проте ці рядки – то їхнє життя, яке перервалося на злеті. Ми маємо назавжди закарбувати в пам’яті їхні імена, адже вони здійснили безсмертний подвиг в ім’я Перемоги над фашизмом, самовіддано слугуючи Вітчизні і захищаючи рідну землю. Вони перемогли, сплативши найдорожчу ціну. І за це їм вічна світла пам’ять, пошана і слава!

Книга Пам’яті має шість основних розділів та сьомий – довідковий.

Основні розділи містять персоналії:перший - воїнів-радульців, які загинули під час бойових дій у

Другій світовій війні або померли від ран тощо;другий – воїнів-радульців, які зникли безвісти під час Другої

світової війни;третій – партизанів-радульців, які загинули, а також жителів

селища Радуль, які були розстріляні, закатовані, спалені живцем карателями нацистської Німеччини;

четвертий – воїнів-радульців, які залишилися живими після завершення Другої світової війни, але прізвища

яких, з різних причин, помилково занесені до поіменних списків безповоротних втрат особового складу військових частин Робітничо-Селянської Червоної Армії та пізніше були увічнені на меморіальних плитах братських могил, занесені до книг Пам’яті;

п’ятий – загиблих воїнів, які в Книзі Пам’яті України помилково зазначені як уродженці селища Радуль, дружини яких або інші родичі народилися чи проживали в Радулі;\шостий – воїнів-радульців, які загинули у локальних військових конфліктах ХХ століття, участь у яких, за межами СРСР, брали підрозділи Радянської Армії.

Довідковий розділ Книги Пам’яті містить інформацію для нащадків загиблих воїнів, яким чином здійснювати пошук місць поховання родичів тощо.

У додатку 13 наведено поіменний список земляків-радульців, які загинули, були поранені, зникли безвісти чи потрапили у полон під час Першої світової війни 1914-1918 років.

Книга буде презентована наприкінці вересня в селищі Радуль та на початку жовтня в Чернігові, у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка.

Володимир ІНОГДА,завідуючий

історико-краєзнавчим музеєм

смт Радуль

К н и г а П а м ’ я т і с е л и щ а Р а д у л ь

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року 5

Святково відзначили у Звеничеві 350-річний ювілей села - на свято у сільському клубі зібралися його мешканці, вихідці земляки та гості, серед яких голова райдержадміністрації Борис Мелашенко, його перший заступник Олександр Андрушко, відомий земляк, журналіст, краєзнавець, автор історичної книги «Звеничів і звеничівці» Іван Кужільний.

Мешканців села тепло привітали з цієї нагоди Борис Мелашенко, великовіський сільський голова Ірина Костирко. Керівник району оголосив подяку за активну життєву позицію, вагомий внесок в розвиток територіальної громади Великовіської сільської ради Івану Кужільному. А Ірина Костирко відзначила подарунками найстаршого жителя – 89-річну Уляну Михайлівну Хоменко і наймолодшого - трирічну Анастасію Дроздову. З задоволенням люди переглянули і гарну концертну програму, після якої смакували запашний святковий коровай та смачну юшку.

Сергій КОЛБАСАфото Галини БІЛАН

Відзначили 350-ліття Звеничева

Спорт і діти ідуть поручУ сучасних умовах нашого життя всебічний і гармонійний розвиток дитини є не тільки бажаним, а й життєво

необхідним. Одним із факторів, що впливає на стан здоров’я, є активно-спортивний спосіб життя. Саме тому вже багато років традицією Ріпкинської гімназії є проведення тижня фізкультури і спорту на початку навчаль-ного року.

Під час проведен-ня заходів до тиж-ня робота вчителів фізичної культури, а також класних керівників та вихо-вателів ГПД була спря мована на ви-ховання в учнів цін-нісної орієнтації на здоровий спосіб жит-тя, залучення їх до системати чних за-нять фі зичною куль-турою і спо р том. Із аза ртом і завзяттям проходили змагання з футболу, волейбо-лу, шахів, шахмат, настільного тенісу та перетягування ка на ту, в яких взяли участь учні 5-11 класів. Про ведена робота з ознайомлення дітей з козацькими іграми та забавами під час спортивних змагань «Маленькі козачата» для учнів 1-го класу. З метою залучення якомога більшої кількості учнів до занять спортом в спортивному залі гімназії спільно з тренерами-викладачами Ріпкинської дитячої спортивної школи «Колос» був проведений Олімпійський учрок для учнів 2-8 класів. Спортивні змагання «Сильні, сміливі, спритні» відбулись між 2 – А та 2 – Б класами, де в запеклій боротьбі перемогла дружба. Дуже весело та з духом суперництва пройшли змагання «Вище, швидше, сильніше» між третьокласниками.

Під час кожного змагання учні виявили спритність, наполегливість, вольові якості та взаємовиручку і підтримку. Також гімназисти залучалися до проведення різноманітних конкурсів, вікторин з історії спорту та Олімпійських ігор, бесід про здоровий спосіб життя, його значення для навчання, спілкування, повноцінної праці та відпочинку. Тому беззаперечно можна сказати, що заняття фізичною культурою і спортом є джере-лом життєвої активності, умовою і невід’ємною частиною повноцінного життя.

У всі часи саме здорові духом і тілом люди складали опору суспільства, адже спорт не тільки дає здоров’я – він загартовує характер і волю.

Альона АРТЕМЕНКО,педагог-організатор Ріпкинської гімназії

Ріпкинщина – учасник обласного «Фестивалю молока»Минулої суботи в Центральному парку культури та відпочинку м. Чернігів відбувся

обласний «Фестиваль молока». Його учасників привітали перший заступник голови обл-держадміністрації Леонід Сахневич та заступник голови обласної ради Арсен Дідур.

На огляд та дегустацію виставляли, молоко, сири, бринзу, сметану та інші молочні продукти, хліб, булочки, тістечка, торти, безалкогольні напої.

Серед 25 учасників заходу були і представники нашого району на чолі з першим за-ступником голови райдержадміністрації Олександром Андрушком та начальником прав-ління агропромислового розвитку Валерієм Марченком.

Гостинні ріпкинчанки в національному вбранні запрошували скуштувати продукцію, виробле-ну з молока і молочних продуктів особистих господарств населення та підприємств нашого краю.

Велася жвава торгівля виробами кондитерського цеху Ріпкинського сільського спожи-вчого товариства- булочки з сиром, заварні тістечка та трубочки з кремом.

Бажаючі мали можливість дегустувати сири 5 найменувань від місцевих виробників – підприємців, сири трьох найменувань та молочну продукцію, вироблену в особистих господарствах мешканців сіл, що входять до Малинівської та Вишнівської сільських рад.

В організації проведення обласного заходу взяли активну участь ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія», відділ культури райдержадміністрації, Красківська, Гучинська, Великовіська сільські ради. Організовано виставку виробів народних майстрів - умільців: вишивані рушники та ікони і картини з бісеру, розмальовані глечики і вироби з дерева представили Гучинська та Великовіська громади.

Колоритом представлення місцевих традицій стало приготування молочної каші безпо-середньо під час проведення фестивалю. Аромат свіжозвареної гарбузової каші привер-нув увагу відвідувачів свята і зібрав до купи чимало бажаючих скуштувати національну страву, приготовлену вмілим кухарем. Неперевершений смак традиційної для нашого краю страви не залишив байдужими і комісію заходу.

Смак справжнього молока, приготовленого на його основі какао, мали можливість відчути, оцінити й діти, які отримували їх безкоштовно. На фестивалі посмакувати та купити можна було також копченості, ковбаси, вареники із сиром, різноманітні млинці, кашу гарбузову.

Михайло ШВЕДФото з архіву Лідії ПАСЬ

«…А дерзкий враг, железным следомНе раз терзавший плоть полей,

Не смог отпраздновать победы - Хотел земли – остался в ней…»

Ю. КожевниковВеликая Отечественная война шла не только

на передовой, но и в тылу.С первых дней войны Черниговщина,как и

Сумщина, Гомельщина, Брянщина стали пар-тизанскими краями. Свою лепту в историю народной войны внес и Добрянский партизан-ский отряд им. К.Е. Ворошилова.

25 августа 1941г. фашистские бронетранс-портеры, мотоциклисты заняли село Новые Ярыловичи и ворвались в Добрянку.

А уже 26 августа 1941г. боевая группа пар-тизан во главе с Г. Артозеевым и Б. Гудом и с оставшимися в живых красноармейцами пе-хотного полка Красной Армии приняла первый бой с немцами в районе села Аткильня.

В тяжелом бою партизаны одержали победу, но потеряв при этом 38 своих товарищей.

Добрянский партизанский отряд одним из

первых на Левобережной Украине начал ак-тивную борьбу против оккупантов.

Добрянские партизаны-минеры Г.Артозеев, Б. Гуд, Ф. Томин и другие минировали шоссей-ные дороги, мосты, первыми начали «рельсо-вую войну» на железнодорожных магистралях и автостраде Гомель-Чернигов. Слава и чис-ленность Добрянского партизанского отряда росла. Отряд пополнялся бойцами не только со всей Украины, но и с Белоруссии и России. Уже к концу сентября 1941г. партизанский отряд насчитывал более 600 человек.

С августа по декабрь были пущены под откос девять поездов с боеприпасами и продоволь-ствием (из 23 по Украине), четыре дрезины, 34 автомашины, подорвано шесть железнодо-рожных мостов, водокачка, железнодорожная станция Горностаевка, разгромлена коменда-тура в Добрянке.

Однако отряд оказался на острие главных ударных сил врага – группы армий «Центр».

В конце ноября 1941 г. – был последний тяжелейший бой Добрянского партизанского

отряда, возле села Минаещина - на границе Добрянского и Городнянского районов.

Попытка прорваться в Белоруссию вблизи с. Карповка Лоевского района, чтобы соединить-ся с белорусскими партизанами, закончилась двухдневным (28-29 ноября 1941г.) боем с ка-рателями, приехавшими на машинах с Гомеля.

Воспользовавшись темнотой, командование вернулось в Добрянский район.

В окрестностях села Клубовка, Репкинского района расположенного недалеко от шоссе Го-мель-Чернигов, приказом командира Добрян-ского партизанского отряда Т.М. Евтушенко, отряд был разделен на группы с целью перево-да на нелегальное положение до весны 1942г.

Трагически сложилась судьба командира до-брянских партизан Тихона Евтушенко.18 фев-раля 1942 года вместе с группой товарищей он погиб в неравном бою с карателями в селе Семеновка Гомельской области.

Посмертно Тихон Маркович Евтушенко был награжден орденом Ленина и медалью «Пар-тизану Отечественной войны» II степени в мае

1942 года.Группа во главе с Г.Артозеевым ушла на Ко-

рюковщину, где затем соединилась с партизан-ским отрядом А.Ф.Федорова. Так Добрянский партизанский отряд прекратил свое существо-вание. Но те, кто остался жив, продолжили борьбу с фашистами.

Просуществовал он недолго, около 100 дней, но сделал немало для Великой Победы.

Погибшие партизаны, подпольщики и связные Добрянского отряда им. Ворошилова, во главе с командиром Т.М. Евтушенко сражались за свою землю, за свой народ до последнего дыхания.

Они были непобедимы по Духу!Они победили смерть, и в этом их Бессмертие!

Авторы книги «Герои Добрянских лесов»:

Григорьева Л.И. (Слесарева), член ВТС «Конгресс

литераторов Украины»;Григорьев В.А.,

полковник в отставке, военный летчик 1-го класса.

75-летию первого боя Добрянского партизанского отряда им. К.Е. Ворошилова посвящается

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року6

Щеплення-найбільш дієвий засіб профілактики інфекційних захворюваньКриза довіри до вакцинації в Україні виникла кілька років

тому через поширення в медіа повідомлень про нібито наявний зв’язок між щепленнями та погіршенням стану здоров'я дітей, а також внаслідок браку інформації щодо реальної загрози інфек-ційних хвороб та їх ускладнень.

Одним з найпотужніших інструментів у світі для збереження здоров»я є використання вакцин з метою убезпечення людей різного віку від хвороб. Щеплення - це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфек-ційних хвороб, зазвичай, шляхом введення вакцини. Вакцини стимулюють власну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.

До інфекційних захворювань, для яких існують засоби імуно-профілактики, відносяться: дифтерія, кір, епідемічний паротит, краснуха, кашлюк, правець, туберкульоз, поліомієліт, гепатит В,А, грип, туляремія, бруцельоз, сибірка, лептоспіроз, гарячка Ку, кліщовий енцефаліт, чума, черевний тиф, жовта лихоман-ка, сказ, менінгококова інфекція, вітряна віспа, пневмококова інфекція, гемофільна інфекція, папіломавірусна інфекція, ро-тавірусна інфекція. Обов’язкові щеплення проти дифтерії, каш-люку, правця, кору, епідемічного паротиту, краснухи, тубер-кульозу, поліомієліту, гепатиту В, гемофільної інфекції прово-дяться за рахунок Державного бюджету. Вакцинопрофілактика решти інфекційних захворювань проводиться за епідемічними показниками за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також ін-ших джерел, не заборонених законодавством.

Але не всі розуміють важливість імунізації, а вона , між тим, зберігає щорічно більше 3-х мільйонів життів, захищає людей від інвалідності . Коли батьки відмовляються від вакцинації дітей, прислухаючись до сумнівних порад та довіряючи неправдивій інформації, вони тим самим ставлять під загрозу їх здоров»я та життя, позбавляють від законного права бути захищеними від небезпечних інфекцій. Слід знати, що сучасні вакцини ефектив-ні, безпечні і мають низьку реактогенність , тому протипоказан-ня до щеплень обмежені і визначити може їх тільки фахівець.

Стан інфекційної захворюваності в Ріпкинському районі мож-на характеризувати як нестійкий, адже незважаючи на те, що рівень захворюваності людей від інфекційних хвороб не пере-вищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб.

Туберкульоз на сьогоднішній день представляє собою одну з найважливіших проблем як у світі, так і в Україні. Незважаючи на щорічне незначне зниження захворюваності, епідемія тубер-

кульозу в Україні продовжується. В 2015 році на активний туберкульоз в Ріпкинському районі захворіли 23 особи, серед них двоє дітей дошкільного віку, померло – 6 осіб . З початку 2016 року в районі вже зареєстровано 12 випадків туберкульозу ор-ганів дихання, померло – 3 особи. Три випадки туберкульозу за-реєстровано по Даницькій сільській раді, 2 випадки – по Ріпкинсь-кій селищній раді, по одному випадку – по В.Віській, Голубицькій, Павлівській, Вишнівській, Радульській, Смолигівській сільських та Любецькій селищній радах. В даний час єдиним способом захисту новонароджених від цієї інфекції є щеплення, яке прово-диться безпосередньо в пологових будинках, до контакту дитини із збудником. В Ріпкинському районі в 2015 році народилося 155 дітей, з них 101 дитина щеплена проти туберкульозу ( 65,2%), в структурі не щеплених – 1,9 % відмови батьків.

Гепатит В є однією з важливих проблем охорони здоров’я усіх країн світу. Вірус гепатиту В, попадаючи в організм людини, викли-кає не тільки розвиток гострої інфекції, а й формування пожит-тєвого вірусоносійства, хронічного гепатиту з подальшим розвит-ком первинного раку печінки. У даний час вакцинопрофілактика гепатиту В є основним методом боротьби з цією інфекцією. За час проведення щеплень проти гепатиту В захворюваність у країні зменшилась у 3,3 рази. В Ріпкинському районі на диспансерному обліку з приводу хронічного гепатиту В знаходяться 2 особи.

Дифтерія є інфекцією, успіх у боротьбі з якою досягається завдяки імунізації населення дифтерійним анатоксином. Щоб уявити собі, якою бідою для людства була ця хвороба, досить навести декілька цифр: у довакцинальний період у нашій країні хворіло на дифтерію від 40 тисяч до 80 тисяч осіб щорічно. Вве-дення обов’язкової вакцинації докорінно змінило ситуацію. По-чинаючи з 1936 року, в нашій країні розпочалась імунопрофілак-тика дифтерії, після чого в восьмидесяті роки захворюваність зменшилась у 12 тисяч разів. Незважаючи на відсутність захво-рюваності дифтерією, в нашому районі в останнє десятиріччя, ситуація з цієї інфекційної хвороби є небезпечною. Моніторин-гові дослідження населення на напруженість імунітету до збуд-ника дифтерії за 2015 рік показали захисні титри тільки у 33,7 % обстежених осіб. Це свідчить про зниження рівня популяційного імунітету серед населення.

Правець – поширене у всьому світі інфекційне захворюван-ня, яке викликається природною бактерією, що потрапляє в організм людини через відкриті рани, при цьому виділяється токсин, якій діє на нервову систему, викликаючи тонічне ско-рочення та спазм мускулатури, в результаті чого розвивається

дихальна недостатність, яка може призвести до смерті. Леталь-ність від правцю досягає 90 відсотків. Вона вища у новонародже-них та осіб похилого віку. Введений протиправцевий анатоксин створює довготривалий імунний захист. Завдяки його широкому використанню захворюваність правцем в Україні зведена до по-одиноких випадків. В липні 2006 року померла 83-річна жінка в смт. Ріпки від правця, яка отримала травму ноги від шипа троянди у власному подвір»ї. Проти правця була не щеплена.

Поліомієліт – це високозаразне і часом смертельне захворюван-ня, спричинене вірусом, що вражає нервову систему. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, яки-ми забруднено їжу та воду. Поліомієліт зазвичай вражає дітей віком до 5 років. Однак він може паралізувати чи навіть забра-ти життя дитини будь-якого віку, якщо вона не пройшла повний курс вакцинації. Ліків від поліомієліту не існує, однак його можна попередити за допомогою імунізації. У 2015 році два випадки цир-кулюючого вакцино-спорідненого поліовірусу були підтверджені у зразках калу дітей в Закарпатській області. Ці двоє дітей, один віком чотири роки та інший віком 10 місяців, не пройшли вакци-націю проти поліомієліту і були паралізовані після контакту з віру-сом. Спалах поліомієліту стався через хронічно низький рівень імунізації в країні. У 2014 р. менше 50% дітей було імунізовано лише частково чи не було імунізовано взагалі, а у 2015 р. рівень імунізації проти поліомієліту серед дітей до року впав до 14% . Як мінімум, 95% дітей мають бути вакциновані , щоб забезпечити колективний імунітет. Для запобігання захворювань дітей на цю страшну хворобу, наслідки якої можуть завадити дитині рухатися самостійно або суттєво обмежити її фізичні можливості, в Україні були проведені три раунди імунізації з використанням оральної полівакцини (ОПВ) для усіх дітей молодших шести років, неза-лежно від того, чи були вони імунізовані від поліомієліту до цього. У третьому раунді провели імунізацію дітей віком до 10 років.

Наука лише у вигляді щеплень надала практичним лікарям надійний метод попередження цих захворювань і тому лише некомпетентні люди можуть заперечувати необхідність прове-дення щеплень.

Звичайно, робити щеплення чи ні, справа особисто кожної людини. Але пам’ятайте: хворобу набагато легше попередити, ніж потім з нею боротися.

Ірина БЕРЕГОВА, завідувач Ріпкинським районним лабораторним відділенням Чернігівського міжрайонно-

го відділу ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України»

ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ ІНФОРМУЄ:

За результатами делімітації державного кордону, частини островів в ме-жах акваторії річки Дніпро, Сож відійшли Україні та Республіки Білорусь.

На напрямоку н.п. Старі Храковичі (Республіка Білорусь) - н.п. Миси (Україна). Урочище Малож, Случевський Груд, острови Кукар-ські відійшли до Республіки Білорусь.

На напрямку н.п. Нова Алішкавка (Республіка Білорусь) - н.п. Ра-дуль (Україна), н.п. Деражичі (Республіка Білорусь) - н.п. Углова Рудня (Україна). Півострів Отмут відійшов до України, острів Чаків відійшов до Республіки Білорусь.

На напрямку н.п. Крупейки (Республіка Білорусь) - н.п. Корчів’я (Україна). Острів Коловський відійшов до України.

На напрямку н.п. Абакуми (Республіка Білорусь) - н.п. Суслівка (Україна). Острів Коровник відійшов до України.

На напрямку н.п. Абакуми (Республіка Білорусь) - н.п. Клубівка (Україна). Безіменний острів відійшов до України.

За незаконне перетинання державного кордону відповідно до за-конодавства Республіки Білорусь - адміністративна відповідальність та штраф до 13000грн. , відповідно до законодавства України штраф від 1700грн. до 3400 грн. або арешт до 15 діб. Ті самі дії, вчинені групою осіб або повторно, від 3400 грн. до 8500 грн.

Дмитро МИХАЙЛОВ, начальник відділу прикордонної служби «Задеріївка» майор

20 вересня в Замглайській ЗОШ І-ІІІ ст. проведено пізна-

вальну акцію «Запобігти. Врятувати. Допомогти.». До дітей завітали представники екстрених служб району зокрема, 6-ї державної пожежно-рятувальної частини, медичної допомоги

та аварійної бригади газового господарства. Фахівці район-ного відділу Управління ДСНС в області розповіли про заходи пожежної, техногенної безпеки у побуті та під час відпочин-ку, за допомогою макетів боєприпасів довели основні вимоги

безпеки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів, а

також першочергові дії під час виникнення пожеж та щодо їх ліквідації за допомогою вогнегасників. Медичні праців-ники розповіли про методи надання невідкладної допомоги

постраждалим у різних небезпечних ситуаціях, а фахівці аварійної брига-ди газового господарства продемонстрували прила-ди контролю та ознайо-мили з вимогами безпеки при користуванні газовими приладами. Під час пока-зового виступу, рятуваль-ники надали можливість всім бажаючим попрацю-вати з пожежним ство-лом, а також представили спеціальний інструмент, методи його застосування під час ліквідації надзви-чайних ситуацій та подій. Крім того, учні мали мож-ливість приміряти апарати захисту органів дихання та зору, ознайомитись з осна-щенням та посидіти в авто-мобілях екстрених служб.

Аби закріпити отримані дітьми знання з основ безпе-ки життєдіяльності, на завер-

шення заходу рятувальники роздали вихованцям школи тематичні пам’ятки з короткими інструкціями дій у різних небезпечних ситуаціях.

Анатолій КРИСА, т.в.о. начальника Ріпкинського РВ УДСНС України

●Служба 101 повідомляєПроведено пізнавальну акцію

Любити і берегти природу

– такий девіз роботи в районній організації Українського товариства мисливців та рибалок. Це ще раз переконливо довела ХVІ – та звітно-виборна конференція, що відбулася днями. Голова товариства Анатолій Кульгейко у своїй про-мові детально проаналізував діяльність організації за звіт-ний період з 13.09.2009 р. по 09.09.2016 роки. Він зазначив, що члени Товариства не лише користуються своїм правом полювати в мисливських угіддях та рибалити у водоймах, на які багатий наш район, слідкують за дотриманням правил охоти та риболовлі, а й дбають про збереження природних багатств, різноманіття тваринного світу, надають посильну допомогу лісництвам у ліквідації різних надзвичайних ситуа-цій, підгодівлі диких тварин у зимовий період.

Доповідач відзначив кращі первинні мисливські колективи, на які потрібно рівнятися всім іншим. Очолюють їх Олександр Миколайович Крюков, Микола Федорович Крачківський, Во-лодимир Григорович Тарасевич. Також було викладено акт перевірки головою ревізійної комісії С. М. Ткаченком.

Обговоривши доповідь та акт перевірки, учасники конфе-ренції одноголосно визнали роботу районної ради УТМР за звітний період задовільною.

Присутній на зібранні голова районної державної ад-міністрації Борис Мелашенко відзначив активну роботу членів Товариства та побажав особливу увагу звертати на збереження мисливсько-рибальських угідь, примноження чисельності тварин та птахів, активній боротьбі з хижаками та губителями природи – браконьєрами.

Враховуючи всі зауваження та побажання, було затвердже-но постанову ХVІ звітно-виборної конференції. Головою ра-йонної організації УТМР обрано Анатолія Івановича Кульгейка.

Наш кор.

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року 7† ПОМИНАЄМО †

Березнянський м’ясокомплекс ЗАКУПОВУЄ ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ. ДОРІЗ.

Тел.: (095) 497-95-23, (068) 989-18-14.

КУПЛЮ КОРІВ, ТЕЛЯТ, КОНЕЙ. Доріз цілодобово. Корів на молоко. Тел.: (096) 656-52-06,

(095) 554-92-43, (063) 127-69-24.

Закуповуємо телят, корів, коней, свиней. Доріз – цілодобово. Ціни – високі. Тел. (097) 192-80-90 (Сергій).

ВІКНА. ДВЕРІ. Виїзд по району – безкоштовний. Працює державна програма енергозбереження. Тел.: (063) 200-03-80, (097) 100-03-80 (Віктор).

ВІКНА. ДВЕРІ. Програма енергозбереження: ви платите 30%, а залишок 70 % – «Ощадбанк». Тел.: (093) 440-74-74,

(098) 825-45-50, (050) 882-54-45 (ПП Четвертак).

ВІКНА І ДВЕРІ від майстра. Швидко. Якісно. Недорого. Передоплати не беру. Доставка по району безкоштовна.

Тел.: (063) 912-90-50, (050) 882-97-05, Микола.

ВІКНА І ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА. Європейська якість за доступними цінами. Обмір і доставка – безкоштовно!

Тел.: (067) 192-02-12, (093) 630-04-91, Сергій.

Найвищі ціни на корів, коней, биків.Доріз цілодобово

Тел.:068-53-57-253; 098-74-11-833

Закуповуємо корів, телят, коней, свиней, корів на молоко, коней для роботи.

Доріз цілодобово. Тел.: 0662323967, 0930931743, 0673968008.

КУПУЄМО корів, телят, коней, биків. Ціни найвищі.

Тел.: 0681300873, 0994805846.

КУПЛЮ ДОРОГО корів, коней,биків

Д о р і з - ц і л о д о б о в о . Тел.: 0983826753, 0639159197.

Закуповуємо дорого корів, коней, биків.Доріз цілодобово.

0682483420; 0930595987

КУПЛЮ ДОРОГОкорів (16-20 грн/кг), телят (36-39 грн/кг)

коней,биків . Тел.: 063 475 90 05; 098 375 22 09; 099 325 15 54

Закупівля МЕДУ, ВОСКУ, МЕРВИ. Обмін ВО-ЩИНИ. Продаж ВЕТПРЕПАРАТІВ та ІНВЕНТАРЯ для бджолярства. Тел. 0660941117, 0679326425

ВІКНА І ДВЕРІ ЗА 10 ДНІВ. Знижка -70% за програмою енергозбереження. Замір та консультації – безкоштовно!

Тел.: (068) 487-64-70, (066) 230-19-98, Володимир.

ВІКНА І ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА. Європейська якість за доступними цінами. Обмір і доставка – безкоштовно!

Тел.: (067) 192-02-12, (093) 630-04-91, Сергій.

Витяг з рішення № 38 від 22 вересня 2016 року виконавчого комітету Великозліївської сільської ради.

«Про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення»

Встановити з 01.10.2016 року тарифи на централізоване во-допостачання за 1 куб води для населення 24,25 грн., для інших споживачів 24,25 грн., на централізоване водовідведення за 1 куб води для населення 10,86 грн., для інших споживачів 10,86.

Сільський голова В. В. Розсудовський

У к р М е т - Ц е н т рП р и й о м м е т а л о б р у х т у

п о в и с о к и м ц і н а м .смт Ріпки, вул. Промислова, 4а (територія Райсіль-

комунгоспу). тел. 063 174 03 20; 067 167 6268

МАГАЗИН РИТУАЛЬНИХ УСЛУГ «МЕМОРИАЛ» Выставка-продажа памятников:•гранитные (камень всех цветов), бетонные, из гранитной крошки• металлические оградки, столы, лавки, кресты (от 200 грн).• высококачественное художественное оформление, • доставка, установка, гарантия.ВОЗМОЖНОСТЬ ПОЭТАПНОЙ ОПЛАТЫ ЗАКАЗА.

При заказе гранитного памятника участнику боевых действий, погибшему в зоне АТО – скидка 5 %.

ПОЛНЫЙ КОМПЛЕКС РИТУАЛЬНЫХ УСЛУГ, КРУГЛОСУТОЧНО

г. Чернигов, ост. «Ремзавод», ТЦ «Шанхай», пави-льон №21, тел: 0665823035, 0634855321, 932-400

Небезпека в кошику!Станом на 06.09.2016р.в Чернігівській

області зареєстровано 3 випадки отруєн-ня грибами, постраждало 5 осіб. На жаль, померло 3 особи (Ніжинський та Бобро-вицький райони). Причиною отруєнь ста-ло вживання сироїжок, які відносяться до пластинчатих грибів, і за зовнішнім виглядом дуже схожі з блідою поганкою.

Переважна більшість отруєнь грибами припадає на вересень-жовтень, період, коли спека спадає і дощі збагачують наші ліси і посадки грибним розмаїттям. Саме у цей час населення інтенсивно заготовляє дикорослі гриби.

Як правило, до трагічних наслідків призводить незнання відмінних властиво-стей їстівних та отруйних грибів, відсут-ність навичок збирання грибів серед місь-кого населення, неправильна підготовка грибів до споживання.

Найчастіше смертельні випадки от-руєнь грибами виникають після вживання в їжу блідої поганки, усі частини якої – ніжка, шкірка і навіть спори надзвичайно отруйні. Невеликий шматочок гриба блі-дої поганки може отруїти декількох осіб. Ліків від отрути блідої поганки немає. От-рута блідої поганки стійка до нагрівання і будь-якої кулінарної обробки, не втрачає токсичності при висушуванні та тривало-му зберіганні.

Характерною ознакою блідої поган-ки, яка відрізняє її поміж інших грибів, є бульбовидне потовщення основи ніжки, а у верхній частині ніжки бахромчасте кіль-це. Звичайну бліду поганку помилково

приймають за сироїжку, печерицю, зеле-нуху, рядовку, інші пластинчаті гриби.

Помилитися можуть і досвідчені гриб-ники, якщо збирають дуже молоді пло-дові тіла, коли ще не проявилися морфо-логічні ознаки (сироїжки, гливи, синяки, парасольки), а серед них може захова-тись бліда поганка.

Отруєння можуть спричинити і їстівні гриби, які не пройшли належної термічної обробки або виросли на забруднених те-риторіях – біля автомагістралей, залізнич-них колій, потужних заводів та фабрик, кладовищ, сміттєзвалищ, худобомогиль-ників. Гриби володіють неймовірно висо-кою здатністю адсорбувати різні токсини і радіоактивні сполуки, вони вбирають в себе все, що є навколо, наче губка і самі стають отруйними. Також отруєння мо-жуть спричинити їстівні гриби, якщо вони старі, червиві та довго зберігалися після збирання, гриби, які мають двійників або змінилися внаслідок мутації (опеньки, білі гриби, печериці, підберезовики).

Гриби мають ряд біологічних особливо-стей, однією з яких є наявність хітинової оболонки. Внаслідок цього вони характе-ризуються, як досить важка їжа для киш-ково-шлункового тракту. Це одна з при-чин, через яку гриби не рекомендується вживати дітям, людям похилого віку, ва-гітним жінкам.

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, головний біль, біль у животі, пронос, посилення потовиділення, зни-ження артеріального тиску, розвиток

симптомів серцево-судинної недостат-ності) з’являються через 1-4 години після вживання грибів. Біль та напади нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Якщо після споживання грибів почуває-тесь погано чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких :

● негайно викликайте швидку допомо-гу. До її приїзду промийте шлунок 1-2 літрами блідорожевого розчину марган-цівки або сольового розчину, можна зро-бити очисну клізму;

● пийте багато рідини (холодний міц-ний чай, каву або злегка підсолену воду);

● необхідно вжити 4-5 пігулок активо-ваного вугілля, коли промивні води ста-нуть чистими;

● ні в якому разі не вживайте алкоголь чи молоко, які сприяють швидкому всмок-туванню отрути в організм;

● ніякого самолікування!Навіть при полегшенні стану обов’язково

зверніться до найближчої лікувальної установи.Якщо ж усе-таки ви вирішили піти до лісу

з кошиком, то беріть лише ті гриби, які до-бре знаєте, вдома ще раз їх ретельно пере-беріть і в той же день переробіть з дотри-манням усіх технологічних норм і правил.

Віталій РУДЕНКО, фельдшер санітарний відділу державного

нагляду за дотриманням санітар-ного законодавства управління

Держпродспоживслужби в Ріпкинському районі

УКРАЇНАЗАДЕРІЇВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Ріпкинського районуЧернігівської області

(сьома сесія сьомого скликання)Р І Ш Е Н Н Я

від 20 вересня 2016 року с. ЗадеріївкаПро встановлення додаткових пільгзі сплати земельного податку.Керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні», ст. 284 Податкового кодексу України, сільська радаВ И Р І Ш И Л А :Надати додаткову пільгу зі сплати земельного податку на

2017 рік, звільнивши дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансу-вання, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, со-ціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або міських бюд-жетів. Органи державної влади та органи місцевого самовря-дування, органи прокуратури, заклади, установи та органі-зації, спеціальні санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові Формування, утворені від-повідно до законів України, Збройні Сили України та Держав-на прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або міських бюджетів.

2. Надати додаткові пільги зі сплати земельного податку на 2017 рік, звільнивши від сплати податку фізичних осіб – влас-ників земельних часток (паїв):

2.1. інвалідів першої, другої, третьої груп;2.2. фізичних осіб, які виховують трьох і більше дітей віком

до 18 років;2.3. пенсіонерів (за віком);2.4. ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону Украї-

ни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».3. Надати додаткову пільгу зі сплати земельного податку на

2017 рік іншим фізичним особам – власникам та користувачам земельних ділянок, в т.ч. власникам земельних часток (паїв), надавши пільгу в розмірі 50 відсотків.

4. Встановити термін дії вказаних пільг з 01січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію сільської ради з питань бюджету, соціально-еко номічного розвитку та комунальної власності.

Сільський голова Л.І.Сусло

Вчителі-пенсіонери Петрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. глибоко сумують з приводу смерті колеги – вчительки-пенсіонерки

Луцай Надії Миколаївнита висловлюють глибокі співчуття рідним і близьким покійної. Колектив працівників хірургічного відділення висловлює

глибоке співчуття старшій медичній сестрі Олені Геннадіївні Нечепорук з приводу тяжкої втрати – смерті батька Геннадія Романовича Сидорко.

Продається корова у смт Любеч. Вік 8 років. Ціна договірна. Тел.: 0636462092, 0685116858.

ПРОДАЄТЬСЯ КАРТОПЛЯ дрібна, насіннєва, велика. Тел.: 0984296755, 0638797913.

Загублений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 821911 на ім’я Скакун Марії Василівнуина території Вишнівської сільської ради, кадастровий номер 7424481200:05:001:0132, 2,10 га, вважати недійсним.

Загублене пластикове пенсійне посвідчення серії ААИ № 747763, дата видачі 27.10.2014 р. на ім’я Людмили Валеріївни Воєдило, вважати недійсним.

25 вересня минає рік, як трагічно обірвалось життя дорогого братика

та племінникаМихайла Ігоровича

Пономаренка з Ріпок.(20.06.1986 р. – 25.09.2015 р.)

Коли помирає людина – це велика втрата для родини, а особливо, коли молода. Цей пекучий біль втрати ніколи не покине наші душі. Неможливо змиритись з тим, що вже ніколи не розділимо з тобою, наш рідненький, прекрасні хвилини найдорожчого для усіх – життя, у всіх його проявах. Ми ніколи не забудемо

тебе. Ти завжди будеш у нашій пам’яті.О, как безжалостно, как беспредельно глупо,Приходит смерть в расцвете сил и лет,Какой становится невыносимой мукойТа жизнь, которой лучше всех на свете нет.И с каждой минутой разлуке больней,И с каждой секундой душе тяжелей.Не хочется верить, что все навсегдаИ ты не вернёшься к нам никогда,А мы все ждём, надеемся и верим,А вдруг случится чудо на земле?..Но только Бог, молитвой боль измерив,В мире ином дарует жизнь тебе.Нехай земля тобі буде лебединим пухом, а душі – Царство

Небесне. Ввсі, хто знав нашого Мішу, а саме – друзі і однокласники, пом’яніть разом з нами.

У глибокій скорботі сестра Юлія, тітки з сім’ями та всі рідні.

26 вересня минає рік, як пішла від нас найдорожча нам людина – наша мама

Світлана Анатоліївна Голік.(08.10.1966 р. – 26.09.2015 р.)Вернуть бы маму на мгновенье,Сказать всё то, что не успели ей сказать,Обнять, как прежде, нежно-нежно,И гладить плечи, руки целовать.И рассказать, как не хватает,И попросить прощение за всё,Сидеть, прижавшись, рук не отпуская,И говорить, и говорить ей обо всём.Ведь знаем мы, что в нашу дверь,Войти не сможет мама никогда,Не поцелует, не прижмёт, как раньше,

Не спросит, как наши дела.Вічно сумуючі діти, онуки, зять, невістка

Минає рік, як раптова смерть за-брала дорогу, рідну нам людину

Світлану Анатоліївну Голік з Ріпок

(08.10.1966 р. – 26.09.2015 р.) Одна мить – і перестало битися

серце дорогої нам людини. Мов то-ненька нитка, обірвалось твоє життя, залишивши якусь невимовну біль і порожнечу в душах рідних. Ніколи не змиритися з важкою втратою, і досі ще не віриться, що вже ніколи не по-чути твого голосу.

Как трудно подобрать слова, чтоб ими нашу боль измерить,Не можем в смерть твою поверить, ты с нами будешь навсегда.Тебя уж нет, а мы не верим, в душе у нас ты навсегда,И боль свою от той потери не излечить нам никогда.Царство тобі Небесне та вічний спокій твоїй прекрасній та

світлій душі.Нехай тобі там буде легко, а пам’ять про тебе завжди жити-

ме в наших серцях. Всі, хто знав і пам’ятає Світлану Анатоліївну, пом’яніть

тихим, добрим словом. Вічно сумуючі мама, брати з сім’ями.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН НАШОЮ ТРУБОЮу будь-якому місці.

Тел.: (066) 892-51-49, (098) 428-18-05, (093) 419-17-07.

Ріпкинська района газета «ЖИТТЯ ПОЛІССЯ»СПІВЗАСНОВНИКИ: Ріпкинська районна рада, Ріпкинська райдержадміністрація, колективредакції газети. Виходить щосуботи.Видавець – редакція газети «Життя Полісся»Редактор Надія ШОПСЬКАІндекс 61460. Тираж – 2836. Ціна 1 прим. газети – 3 грн.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ: редактор – 2-15-74; комп’ютерний відділ – 2-19-94 (факс); завідуючі відділами – 2-13-89, бухгалтер – 2-17-79.

ПИШІТЬ: вул. Святомиколаївська, 114, смт Ріпки, Чернігівської області, 15000.

E-mail:gp.ripky@gmail.comСвідоцтво ЧГ № 235 від 17.01.2001 р.

*Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій*За точність викладених фактів і зміст оголошень та рекламивідповідають автори та рекламодавці *Редакція залишає засобою право редагувати і скорочувати надіслані матеріалиГазета набрана та зверстана в комп’ютерному відділіредакції газети і віддрукована на поліграфічній базі ПАТ

«ПВК «Десна»

«Життя Полісся», 24 вересня 2016 року8

Поздравляю с юбилеем!

●Спортивні новини

С юбилеем!Вітаємо!Щиро вітаємо!

Ш а н о в н і п а с а ж и р и !Регіональною філією «Південно-Західна залізниця» у приміському сполученні за 8 місяців

2016 року перевезено 10 млн. пільгових категорій пасажирів на суму 112 млн. грн.:Область Кількість Сума наданих Компенсовано органами пасажирів послуг тис. грн. виконавчої влади тис. грн.Чернігівська 749,9 10966,6 114,5Компенсовано органами місцевого самоврядування 2% - 1 млн. 900 тис. грн..За оренду земельних ділянок, по яких пролягає залізниця (по обласним, міським, район-

ним та селищним радам) в 2016 році нараховано податок в сумі 260 млн. гривень. Залізни-цею сплачено податку 148 млн.

Кошти надходять до місцевих бюджетів відповідних територіальних громад.Згідно пункту ґ статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що

можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Територіальні громади не сплачують компенсацію залізниці та відмовляють в укладанні до-говорів за перевезення пільгових категорій громадян.

Враховуючи соціальний характер приміських залізничних тарифів та відсутність компенсаційних виплат, збитки залізниці збільшуються, що не дає покращити сервіс обслуговування пасажирів.

Від експлуатації в очікуванні капітального ремонту відставлено 126 вагонів, які потребують фінансування в розмірі 183,7 млн.грн.

Відсутність компенсаційних виплат змусить керівництво залізниці приймати заходи щодо зменшення обсягів приміського руху, що в подальшому призведе до припинення приміських перевезень в зв’язку з відсутністю придатного до експлуатації рухомого складу та скорочення зупинок по вашому регіону на шляху прямування поїзда.

Шановні пасажири!Залізниця попереджає, що з 01.10.16р. буде вимушена припинити курсування ряду приміських

поїздів в зв’язку з несплатою компенсації та не укладенню договорів за пільгові перевезення.Звертайте увагу на інформаційні стенди на станціях, вокзалах, зупинкових пунктах та в електропоїздах.

З питань відміни приміських поїздів звертайтесь до органів виконавчої влади за місцем проживання.Регіональна філія Південно-Західної залізниці

Щиро дякуємо за допомогу!Ніколи не знаєш, звідки прийде біда. Тяжка хвороба постукала у двері нашої родини. Але в скрутну

хвилину не дали нам опустити руки добрі люди, які підтримали як морально, так і матеріально.Завдяки вашій небайдужості вдалося зібрати немалі кошти на дороговартісне лікування, що дало

мені надію на одужання. Безмежна вдячність працівникам ТОВ "Агропартнер", випускникам 1988 року Ріпкинської середньої школи, випускникам 2010 року ЗОШ №2 та особисто кожному, хто не залишився осторонь нашої проблеми. Тільки завдяки вашій допомозі ми зібрали потрібну, непосильну для нас суму.

Низький уклін вам за добрі слова, чуйність та зібрані кошти. Нехай хвороби обходять сто-роною ваші домівки, а Бог береже від всілякої біди.

З вдячністю Світлана Руденок з родиною

Педагогічний колектив Любецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

щиро вітає Тетяну Василівну Полегешко з ювілеєм, який вона відсвяткувала 20 вересня!

Ювілей-це не просто свято, Це здобутки всіх років в житті,

То ж хай у Вас їх буде ще багато, Щоб здійснилися задуми всі!

Щастя хай щомиті сприяєМати успіх, достаток й добро,

Серце радість й любов зігріває, Друзі й рідні дарують тепло!

Працівники та засновники ТОВ «Ріпкинський райсількомунгосп»

вітають з 60-ти річним ювілеєм Володимира

Павловича ІванчикаВаш день народження – то мудрості пора,Хай буде вдосталь і в житті ,і в домі!Здоров’я, щастя, радості, добра,Добробуту та щирої любові!Минули, наче мить, десятки літ,Вони – як дощик по тоненькій шибці,Вони – як ніжний яблуневий цвіт,Вони – як тонкі струни в першій скрипці.Тож хай той цвіт повік не обліта,Нехай струна співає, а не рветься,Хай доля не скупиться на літа!Хай Божа благодать панує в серці!

С юбилеем!23 сентября встретил свой 60-й

день рождения наш дорогой сосед, житель Репок

Владимир Павлович Иванчик

Уважаемый юбиляр!Прими от нас сердечные

поздравления и пожелания добра, хорошего настроения, тепла и уюта в доме и в душе. Пусть судьба оберегает тебя от жизненных невзгод, здоровье никогда не подводит, а каждый день будет наполнен светом и теплом. Пусть удача тебя никогда не покидает, а горести и беды обходят твой дом стороной.

От соседей прими поздравления, Частицу нашего тепла, Желаем крепкого здоровья, Покоя, радости, добра! Желаем терпенья, любви и тепла, Чтоб жизнь интересной и долгой была, Чтоб в доме уют был, любовь да совет, Чтоб дом защищён был от горя и бед!С большим уважением и почтением – соседи

Крутченко, Панамаренко, Ефименко, Рубис и Шлягуны.

Вітаємо!Дорогу куму, хрещену і бабусю

Галину Іванівну Шугалій з с. Вербичі

щиро вітаємо з 60-ти річним ювілеєм, яке вона відзначатиме 25 вересня.

Бажаємо міцного здоров’я і сімейного достатку.Ювілей – це не просто свято,Це здобуток всіх років в житті,

То ж хай у Вас їх буде ще багато,Щоб здійснилися задуми всі!

Щастя хай щомиті сприяєМати успіх, достаток й добро,

Серце радість й любов зігріває,Друзі й рідні дарують тепло!

З повагою кума Валя, хрещеники Оля і Саша зі своїми сім’ями,

онуки Ярослав і Олександр

Шановні споживачі!ВП Ріпкинський РЕМ ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» повідомляє, що у зв’язку з проведенням ремонтних

робіт 28.09.2016 року та 29.09.2016 року в смт Добрянка з 8.00 до 17.00 по вул. Поліська, 03.10.2016 року та 04.10.2016 року в с Малий Лисвен з 8.00 до 17.00, з 03.10.2016 року по 05.10.2016 року в смт Ріпки з 8.00 до 17.00 по вул. Шевченка, Піщанівська, Садова, Д.Шелупця, Святомиколаївська, Комаро-ва, Коваленко, Васильєва, Попудренка, Грициніна, з 03.10.2016 року по 05.10.2016 року в смт Любеч з 8.00 до 17.00 по вул. Коцюбинського, з 03.10.2016 року по 07.10.2016 року, з 12.10.2016 року по 14.10.2016 року в с Рашкова Слобода з 8.00 до 17.00, 05.10.2016 року та 06.10.2016 року, 10.10.2016 року та 11.10.2016 року в с Задеріївка з 8.00 до 17.00 по вул. Ободенко, з 05.10.2016 року по 07.10.2016 року в смт Любеч з 8.00 до 17.00 по вул. Шевченка, 07.10.2016 року в с Губичі з 8.00 до 17.00, з 10.10.2016 року по 12.10.2016 року в с Голубівка з 8.00 до 17.00 ( з включенням на ніч), 10.10.2016 року та 11.10.2016 року в с Незаможне, Духанки, Мекшунівка, смт Ріпки-1 (Яворці) з 8.00 до 17.00, з 10.10.2016 року по 13.10.2016 року в с Нові Яриловичі з 8.00 до 17.00 по вул. Миру,12.10.2016 року с Малий Листвен з 8.00 до 17.00, з 12.10.2016 року по 14.10.2016 року в смт Ріпки з 8.00 до 17.00 по вул. Вокзальна, на час виконання робіт, припинятиметься постачання електричної енергії, яка буде подана без попередження. Просимо вибачення за тимчасові незручності. Телефон кол-центру: 0 800 210 310.

Адміністрація Ріпкинського РЕМ

25 сентября отмечает свой юбилей

Тамара Леонидовна Малей с Репок

Дорогая, милая, единственная, зо-лотая, любимая, родная мамочка!

С днём рождения! Какое счастье иметь такую маму, как ты. Ты всегда и поддержишь, и утешишь, и подбодришь, и поможешь, и дашь мудрый совет. Ты самый важный человек в нашей жизни.

Мамочка, добрая и дорогая,Неповторимая, сердцу родная,

Ни для кого пусть не будет секретом – Ты самая лучшая мама на свете! Спасибо тебе за бессонные ночи, Мы ценим и любим тебя очень – очень! Желаем тебе в день волшебный рождения Веселья, удачи, любви и везения.

С уважением твои дети.

25 сентября отмечает свой юбилей-ный день рождения дорогая подруга

Тамара Леонидовна Малей с Репок.

Соли пуд за годы съели,Дорогая, мы с тобой.Слёзы лили, песни пели,Ты всегда была со мной.С днём рождения поздравляюИ спешу тебе сказать:Мне с такой подругой славнойПо судьбе легко шагать.Будь здорова и любима,Счастье в жизни отыщи.Солнце пусть всегда сияетВ островке твоей души. С любовью и уважением подруга Алла

Вшанування фізкультурників.9 вересня, напередодні Дня фізичної культури і спорту, в райдер-

жадміністрації відбулася зустріч керівництва району з тренерами, ветеранами спорту.

Голова райдержадміністрації Борис Мелашенко, спільно з заступником голови районної ради Світ-ланою Ткаченко, привітали причетних до свята і вручили нагороди кращим спортсменам райо ну. Зокрема, очільник району підкреслив, що розвиток фізичної культури і спорту є одним із пріоритетних завдань, яке нині стоїть перед нами. – Здорова нація - сильна держава! Здорова фізично людина, здорова й морально. Особливо це актуально зараз, у час, коли на Сході країни тривають військові дії.

Список нагороджених був опублікований у районній газеті «Життя Полісся» № 38 від 10 вересня ц.р.Цього ж дня в Чернігівській обласній державній адміністрації відбулася зустріч голови облдер-

жадміністрації, голови Відділення Національного олімпійського комітету України в Чернігівській області Валерія Куліча зі спортивним активом області з нагоди Дня фізичної культури і спорту, де зокрема, розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня фізичної культури і спорту Почесною грамотою обласної державної адміністрації нагороджено:

Дубоносову Надію Миколаївну – тренера-викладача Ріпкинської районної дитячо-юнацької спор-тивної школи «Колос».

З нагоди професійного свята від імені депутатського корпусу Чернігівщини голова обласної ради Ігор Вдовенко вручив почесну грамоту та відзнаку голові Ріпкинської районної організації фізкуль-турно-спортивного товариства «Колос» Миколі Голіку.

10 вересня відбулися святкові заходи з нагоди Дня фізичної культури і спорту на Красній площі у Черні-гові. До святкування також долучилися видатні спортсмени, ветерани та спортивні активісти Чернігівщини.

Участь у відкритті урочистостей взяв перший заступник голови облдержадміністрації Леонід Сахневич. Посадовець адресував учасникам спортивних заходів свої привітання та вручив кращим тренерам, спортсменам області почесні відзнаки. Серед нагороджених - наш спортсмен, гравець команди «Штурм» Денис Мойсеєнко, який нагороджений Почесною грамотою Департаменту сім’ї, молоді і спорту облдержадміністрації.

Микола ГОЛІК,голова районної організації ФСТ «Колос»