Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I... · з Днем вчителя! В цей святковий осінній час Прийміть побажання

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 10 (93) жовтень 2012

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 24.10.2012 р. Ум. друк. арк. 18,69.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2012

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Надія ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, член-кореспондент НАПН УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКИЙ, ks. prof. nzw. dr hab. (Польща)

член Національної спілки журналістів УкраїниМарія УРБАНЄЦ, д.е.н., професорОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст. головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №11 від 17.10.2012 р.)

3

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№10 (93) жовтень 2012

Петро Гушоватий, Олеся Коник-КозакВокально-хорова творчість західноукраїнських композиторів-священиків кінця ХІХ – початку ХХ ст.....6

Алла РастригінаФормування фахових компетенцій у класі хорового диригуванняяк основа професіоналізму майбутнього педагога-музиканта………………………....................…11

Ks. Stanisław ŁupińskiElementy etyki w zawodzie prawnika…………………...............................................………………….15

Мирон ВачевськийПромисловий маркетинг нормування праці та завдання маркетингу в нормуванні праці..........……22

Микола ЛастовецькийДо питання про хорову творчість Юліана Корчинського………..............................................……..29

Станіслав ПономаревськийПерспективи розвитку українського шкільництва у Росії……….......................................................35

Любов МаликРоль та місце рекреаційної індустрії Карпатського регіону в розвитку туризму……………………40

Марина Прокоф’єваПринципи підготовки майбутніх учителів початкових класівдо реалізації диференційованого підходу в навчанні молодших школярів……….................................46

Василь ФедоришинАкмеологічний аспект підготовки викладачів мистецьких дисципліну контексті європейського освітнього простору…………………….................................................…50

Анатолій Ороновський, Наталія ПалійСпівацька освіта в навчальних закладах Південно-Західного Поділля в XIX ст……………………..53

Корнель СятецькийУкраїнський хор “Думка” з Нью-Йорка: етапи становлення, розвитку і творчих злетів колективу……..59

Ігор Земцов, Тетяна СкрябінаСовременные подходы к контролю качества образования в Украине….......................................…64

Анатолій МартинюкМистецько-освітянські виміри науково-творчої діяльності Володимира Рожка…………………….68

Лариса ФілатоваХорова творчість М.В. Лисенка у контексті боротьби інтелігенціїпроти заборони української мови і культури…………………….....................................................…72

Лариса ОроновськаДинаміка дитячого хорового руху в контексті культурно-мистецького життя України ІІ половини ХХ ст.....76

Степан Салій, Володимир СалійСтруктура підготовки майбутніх учителів музики до роботиз дитячими хоровими колективами в Україні…................................................................................81

Марина НазаренкоВокально-хорова підготовка вчителів музики першої половини ХХ століття……….....……………..87

Вікторія ПолюгаМузика. Творчість. Інтерпретація. (Спроба філософського аналізу)….......................................…..91

4

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Олександра НімиловичСоломія Крушельницька і хорові товариства “Боян”: на сторожі мистецького розвою……………..95

Ірина КлішВокальна робота у дитячому хорі молодшого шкільного віку………................................................99

Лілія КобільникПедагогічна діяльність Миколи Леонтовича…………………................................................……..101

Софія ЧоврійЗ історії виникнення та використання відносного та абсолютного методів сольмізації……………106

Петро Турянський, Дзвенислава ВасиликНароднопісенні традиції у літературній музиці О. Кошиця………..................................................….112

Оксана СможаникСпецифіка фахової підготовки майбутнього вчителя музики на занаттях хорового класу…………114

Тетяна МедвідьРозвиток музичної освіти в Україні у 80-ті роки ХХ століттяв контексті реформи загальноосвітньої школи…………………………............................................119

Марія КаралюсМузичний твір і проблеми його теоретичних інтерпретацій у дослідженнях М. Томашевського………124

Олександр ЛиченкоОсобливості перекладу симфонічної композиції для навчального оркестру народних інструментів(на прикладі карпатської рапсодії №2 Л. Колодуба)…..........................................................................127

Юлія СтасюкВ. Іконник – диригент Київського камерного хору імені Б. Лятошинського…………..................…131

Зоя Стукаленко, Геннадій БродськийПроблема формування виконавської майстерності студентів у контексті оркестрового класу……….137

Галина МіськоХоровий рух на Тернопільщині першої половини ХХ століттяяк важливий чинник професіоналізації музичного мистецтва краю……………….............................141

Василь ДовгошияСтрілецька пісня як основа творчості Романа Купчинського……..........................................………145

Христина ГолубінкаШтрихи до творчого портрета диригента Івана Небожинського……...........................................…149

Роман Михаць, Зеонід МодрицькийРепертуарна політика музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобичанаприкінці 80-х – початку 90-х років ХХ століття……………........................................................152

Галина СтецьМетодологічні принципи та закономірності викладання музики в школах України на порубіжні ХХ – ХХІ ст......156

Ірина ГавранКомпетентна структура формування емпатії майбутніх учителів музики…………...................…..159

Оксана ЯненкоХорове мистецтво як засіб формування мобільного фахівця-музиканта…......................................163

Євгенія ШтондаУмови та принципи проектування ефективної технології формуванняматематичної культури бакалаврів будівельного профілю……...................................................…166

Анатолій КучерКонцептуальна модель формування вмінь професійного спілкуваннямайбутніх фахівців агроекономічного профілю.................................................................................170

Іван ВасиликівМіжнародні тенденції розвитку системи навчання інформаційних технологій……………........…….176

5 Молодь і ринок №10 (93), 2012

День вчителя

“Учителем школа стоїть” Іван Якович Франко

український письменник

Вельмишановні освітяни, автори та читачі журналу

“Молодь і ринок”!

Редакційно-видавнича рада і редакційна колегія журналу “Молодь і ринок” щиро вітають Вас

з Днем вчителя!

В цей святковий осінній час Прийміть побажання від нас!

Хай буде здоров’я, міцне, мов граніт, І з ним вам прожити не менш сотні літ,

Хай горе обходить вас стороною, А щастя приходить і ллється рікою!

Бажаємо високого Вам професіоналізму, принциповості і відповідальності, міцного

здоров’я, оптимізму, родинного тепла і добробуту.

Редакційно-видавнича рада. Редакційна колегія журналу

6

Постановка проблеми. Усі відомі намісторичні джерела засвідчують, щосаме духовенству завдячує музичне

мистецтво Галичини своїм становленням ірозвитком. Як відзначає М. Черепанин,“духовенство, яке відіграло велику роль в розвиткунашої літератури, ще в більшій мірі причинилосядо піднесення українського музичного життя.Музична культура краю в основному трималасяв священницьких колах аж до початку XX ст.Отже, галицьке музичне відродження почалося“під знаком церковнохорової музики” [12, 43].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Найбільший внесок у розвиток музичної освітиГаличини зробили композиторисвященики:С. Воробкевич (Д. Млака), І. Лаврівський,М. Вербицький, В. Матюк, О. Нижанківський,Й. Кишакевич, П. Бажанський, М. Копко,І. Кипріян, С. Сапрун та інші.

Останнім часом творча спадщина українськихмистців викликає значний інтерес як дослідників,так і ширшого загалу: перевидаються забороненіу радянські часи твори, організовуються виставки,концерти, публікуються наукові праці, серед яких– дослідження М.Загайкевич, Ю. Медведика,М. Юрченка, Ю. Ясиновського, Л. Кияновської,В. Камінського, І. Матійчин та ін.

Виклад основного матеріалу. МихайлоВербицький (1815 – 1870) – уродженець західнихокраїн українських земель, що здавна славилисьсвоїми культурними традиціями. Доля розпорядиласятак, що уже в дитячому віці він та його молодшийбрат втратили батька і залишились по сутісиротами. Однак хлопцям повезло: їх взяв навиховання далекий родич, перемишлянськийєпископ і високоосвічена людина Іван Снігурський.Так вони опинилися в особливо мистецькинасиченому середовищі.

Знання, здобуті ним у Перемишлі, давали йомувсі можливості навчатися далі і статикомпозиторомпрофесіоналом. Однак тогочасніумови життя українського суспільства змусилийого піти шляхом, второваним для юнаків йогосередовища – вступити до Львівської грекокатолицької духовної семінарії. ПеребуванняВербицького в цьому закладі було складним іуривчастим: то він переводився на навчанняекстерном, то його виключали за різні провини.Зрештою, у 1846 р., так і не закінчивши навчання,він повернувся до Перемишля. Доленосноюподією у творчій біографії Вербицького сталовідкриття у Львові 1864 р. Народного театру“Руської Бесіди”. Між композитором і трупоювиникли щонайтісніші контакти. Він передав урозпорядження дирекції давні твори та інтенсивнопочав працювати над новими. Конкурс,оголошений у 1864 р. керівництвом театру, ставпоштовхом до виникнення одного з найкращихтворів Вербицького – побутової мелодрами“Підгіряни” на лібретто Івана Гушалевича.П’єса з тріумфом утвердилась на сцені. Славатвору вийшла за межі Галичини, що на тогочасніумови було винятковим явищем. ВідредагованіМарком Кропивницьким “Підгіряни” увійшли врепертуар корифеїв, ставились в НаддніпрянськійУкраїні, Росії, Польщі, в перекладі чеською їхпланували поставити в Празі.

Не менше, а можливо, навіть більше значеннямає його діяльність в хоровому жанрі. Хорові твориВербицький писав протягом всього свого життя.Велике місце серед них займають духовнікомпозиції: Служба Божа для мішаного хору,численні літургічні пісні та молитви. І в церковніймузиці Вербицький не уникнув виливуфольклорного середовища. Однак особливовиразно національна специфіка виявляється в його

Петро Гушоватий, заслужений працівник культури України,доцент кафедри методики музичного виховання і диригування

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

Олеся Коник-Козак, вчитель української суботньої школи(м. Торонто, Канада)

ВОКАЛЬНО-ХОРОВА ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХКОМПОЗИТОРІВ-СВЯЩЕНИКІВ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Національно-культурний розвиток Галичини не можна собі уявити без духовенства, яке відігралопомітну роль на початках музичного відродження і впродовж його понад півстолітнього періоду становлення.Заглиблення в суть цієї проблеми, тобто у витоки процесу відродження музичної культури є базовою основоюнашого дослідження.

Ключові слова: композитор, священик, хор, релігійні пісні, семінарія, гімназія.Літ. 12.

УДК 784(477.8)“18/19”


© П. Гушоватий, О. КоникКозак, 2012

7 Молодь і ринок №10 (93), 2012

світських хорах, які здобули величезнупопулярність. Вони написані здебільшого натексти Івана Гушалевича, Володимира Шашкевича,Юрія Федьковича, Володимира Стебельського. Зазмістом – це або патріотичні пісні (“На погибель”,“Хто за нами, Бог за ним”) або пейзажні чиліричні мініатюри (“До зорі”, “Поклін”, “Думка”,“Заспів”, “Цвітка”, “Сиві очі” та ін.).

У властивому для індивідуального композиторськогопочерку Вербицького стилі, де загальноєвропейськеперетинається з національно специфічним, написаний одинз його найбільш знаменних творів – пісняхор“Ще не вмерла Україна”, якій судилося статинаціональним і державним гімном України.

На цій же хвилі патріотичного піднесення, щозгаданий гімн, з’явився ще один твір Вербнцького– масштабна кантата “Завіщанє” (“Заповіт”), девін першим з галицьких композиторів звернувсядо поезії Тараса Шевченка. Написана длявеликого складу виконавців – подвійного хору(мішаного і чоловічого), соліста і симфонічногооркестру – вона вражає зосередженим епічнимхарактером, величністю звучання. Символічно,що кантата вперше прозвучала у 1868 р. насвятковому шевченківському концерті у Львові,де водночас було виконано інший вокальносимфонічний твір на цей же текст: його авторомбув молодий, початкуючий, майже нікомуневідомий тоді композитор з Києва – МиколаЛисенко.

На творчих традиціях Вербицького виховувалисяцілі покоління західноукраїнських музикантів, йогоім’я було оточене любов’ю і пошаною.

Сидір (Ісидор) Воробкевич (05.05.1836 –19.09.1903). Буковинський письменник, композитор,критик, громадський діяч Сидір Воробкевич всієюсвоєю спадщиною засвідчує себе, як людинубагатогранну, що розуміє важливість розвиткуосвіти і її впливу на підростаюче покоління. Йоготвори мають велике виховне значення і відіграютьвагому роль у формуванні правильногосвітосприйняття.

Закінчивши гімназію, І. Воробкевич засімейною традицією вступив у духовну семінаріюв Чернівцях. Вже з перших днів перебування вцьому закладі бере активну участь у хоровому ілітературному гуртках. Добре володіючиіноземними мовами, Сидір вивчав гармонію,контрапункт, інструментовку за підручникамиЗ. Дена, А. Рейха, самостійно займається тааналізує твори композиторівкласиків Й.С. Баха,Г. Генделя, Й. Гайдна та ін., разом з музичнимидисциплінами Воробкевич захоплюєтьсяукраїнською поезією. Перші його поетичні спробипозначені 1858 р.

З 1869 року митець постійно живе і працює вЧернівцях. Однією з найважливіших подій у життіВоробкевича була його поїздка в Київ 1874 р., дебув учасником історикоархеологічного з’їзду,організованого південнозахідним відділом Російськогогеографічного товариства. Сидір був дуже захопленийкрасою міста. Під впливом цієї поїздки появився рядтворів, зокрема три чоловічі хори: “На краснійУкраїні, на березі Дніпра”, “Цар-ріка, нашДніпро”, “Я родився над Дніпром”.

Ясним променем в останні роки життяВоробкевича було те, що І.Франко видав 1901 р.його поетичну збірку “Над Прутом”.

У С. Воробкевича нараховується понад 400творів для хору. З них 250 написані на власні тексти(на слова Данила Млаки), решта – це твори навірші Т. Шевченка – “12 пісень на хори мужеськіа’сареllа до слів Тараса Шевченка”: “Тришляхи”, “Та не дай, Господи, нікому” і “Ой чоготи почорніло, зеленеє поле”; І. Франка –(“Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, дві веснянки– “Весно, що за чудо”, “Розвивайся, лозо,бор зо”; Ю. Федьковича – “До школи”;Я. Головацького – “Чом, річенько домашняя”а також на словапереспіви з німецьких поетівГайбеля, Кернера, Таубе тощо.

Залишається чимало творів з доробкукомпозитора, що заслуговують на увагу. Це такі,як “Ми діти рідні кобзарів”, “Баркарола”,“У тій руській Молдовиці”, “Щебеталаластівочка” та багато ін., а також твори великих форм– кантати “Гей, слов’яни, брати мої”, кантати“В славу Кирилу і Мефодію в честь 1000-літнього ювілею”, “На честь 900-літтяХрещення Русі” тощо.

Найбільшу за кількістю групу хорів Воробкевича(понад 200) становлять лірикопобутові пісніхори.Всі вони написані на власні слова композитора.За тематикою серед них можна виділити любовні,сімейні, колискові, пісні розлуки тощо. Особливоприваблюють своєю мелодійністю “Над Прутому лузі”, “Там де Татран круто в’ється”,“Заграй ми, цигане старий”, “Сині очі”,“ Л и ч к о т во є ” , “ Ча ба н в ів ц і г а н яє ” ,“На чужині загибаю”, а також ті, в яких віноспівував красу природи рідного краю – “ГориКарпати”, “Вечір”, “Веснянка” тощо.Позначені жалем і глибоким сумом, хори“Прощай”, “На чужині”, “Туга”, “Помарніликвіти”, “Жаль дівчини”. Для цих творівхарактерна м’яка мелодика, плавний ритм, легкафактура.

Окрему групу на власні тексти складаютьжартівливі й застольні пісні. Вони передаютьвеселу вдачу і товариський гумор композитора.


8

Тут передусім треба назвати: “Вдармо разомпугарями”, “Сокотися ти вина”, “Блоха”,“Трут”, “Ой Василю, Василечку”, “СтарийНой” та ін., зміст котрих має свої традиції ународних піснях та творах літературногопоходження, що стали народними.

Віктор Матюк (14.02.1852 – 08.04.1912).Початкову школу майбутній композиторвідвідував у с. Тудорковичах, а потім в м. Сокалі,де співав в церковному хорі і нерідко виконувавсопранові соло в концертах Д. Бортнянського.З 1864 по 1873 р. В. Матюк навчається уЛьвівській гімназії. Переїзд до Львова сприявпоглибленню музичних інтересів хлопця. Однак,батьки В. Матюка не мали достатніх засобів дляутримання сина у великому місті. Тому вонивлаштовують його в Ставропігійську бурсу, де учнідіставали матеріальну допомогу. Ставропігійська бурсана той час відзначалась досить інтенсивним музичнимжиттям. В хорі бурси співали такі відомі майбутні оперніспіваки, як О. Мишуга, Ю. Закревський. Саме під часнавчання в цьому закладі В. Матюк познайомився зП. Бажанським і М. Вербицьким. Ці композитори булиідеалами В. Матюка, мали великий вплив на йогоподальшу творчість.

У 1873 році майбутній композитор перейшовна навчання до Перемишльської гімназії, девчився два роки. Як відзначає перший біографІ. Біликовський, у Перемишльській гімназії(1873 – 1875) В. Матюк “зложив кружокмузичний, який співав у хорі і грав на смичковихінструментах” Саме для цього хору композиторнаписав свої перші пісні: “Щасть вам, Боже” і“Біду м собі купила”, які присвятив директоровігімназії О. Полянському. Однак найбільшупопулярність принесла йому пісня на словаМ. Шашкевича “Цвітка дрібная”, яка такожбула написана в період навчання в Перемишльськійгімназії. В. Матюк є також автором музики доряду драматичних вистав. Так, зокрема, під часнавчання в семінарії ним була написана музикадо п’єс: “Капрал Тимко”, “Нещасна любов”,“Простак”, “Три князі на один престіл”, яківідразу ж заповнили репертуар музичнодраматичного театру, а також учнівських істудентських колективів. Важливо відзначити, щовиконання шкільними колективами окремихфрагментів цих творів стало однією з важливихформ музичноестетичного впливу на них.

Ще в 1881 році, відчуваючи потребу вдидактичному матеріалі для навчання музики іспіву, він видає збірник “Пісні до ПресвятоїБогородиці”, куди увійшло 4 пісні на два голоси.Це видання, яке відзначалося своєю доступністю,“якраз і призначалося для шкіл народних”.

На найбільшу увагу в педагогічній спадщинікомпозитора заслуговує “Руський співаник дляшкіл народних” і “Малий катехиз музики”.Саме ці два підручники Шкільна Рада, згіднонаказу №1301 від 29 вересня 1884 року, схвалиладля навчання в народних школах, а з 1889 року –і в учительських семінаріях.

В. Матюк планував видати чотири частиницього співаника, однак, через відсутністьматеріальних засобів, друком вийшла тількиперша частина з музичним додатком. Третя ічетверта частини під назвою “Співаник дляшкіл народних” залишились у рукописі.

Великою популярністю користувався і його“Церковно-народний співаник” у 3х частинах,який вийшов 1924 року у Львові. Аналіз освітньоїдіяльності В. Матюка дає підстави стверджувати,що цей співаник був написаний і підготовлений додруку ще у 1896 році.

На початку XX сторіччя музичнопедагогічналітература поповнилася ще двома підручникамикомпозитора, а саме: “Короткий начерк наукигармонії і композиці”, а також “Співаникцерковно-народний для шкіл народних”, якішироко використовувалися в теорії і практиціучителів музики. Однак значна кількість йогопідручників і посібників залишилися в рукописах іна сьогоднішній день викликають великий інтерес.Це “6 пісень для дитячого голосу в супроводіфортепіано”, “Вправи в музиці теоретичній”і “Школа співу”.

Пишучи музику для дітей і школярів,композитор завжди розглядав спів як дієвий засібу формуванні світогляду підростаючого покоління

Остап Нижанківський (24.01.1863. –22.05.1919). Свою педагогічну діяльністьрозпочав як керівник хору львівської академічноїгімназії.

До 1885 року належать створення О. Нижанківськимряду сольних обробок українських народнихпісень, серед яких: “На вишенці-м стояла”,“Понад Чорне море”, “А відси гора”,“Коршма”, “Ой кряче, кряче чорний ворон”,“Ой у саду та у садочку”, “Ой ти, тату, татунаш”, “Перепілонька мала”, “Була в менераз коняка”, а також творів на авторські текстиТ.Шевченка (“Не забуду я”), Ю. Шнайдер(“Бездольна”), Б. Кирчіва (“В гаю зеленім”)

Роки навчання О. Нижанківського в духовнійсемінарії були щедрими й на композиторськутворчість. За цей час були написані: хоровий цикл“Коляди” (1889), фортепіанна композиція“Вітрогони”, обробка української народної пісні“Стелися, барвінку” – для флейти і фортепіано(1890), солоспів “Скорбна дума” (“Мені аж


Молодь і ринок №10 (93), 2012

9 Молодь і ринок №10 (93), 2012

страшно, як згадаю”, слова О. Кониського, 1890),чоловічий хор “Святий Боже” (похоронне),(1890), масштабний хоровий цикл “Слов’янськігимни” (відомий і як “В’язанка слов’янськихгімнів”; 1891), вокальний дует “Батько і мати”(1892) та інші твори.

У 1900 році О. Нижанківський переїжджає нарідну Стрийщину. Спочатку працює парохомадміністратором с. Дуліби, а через півроку –парохом с. Завадів, де колись священикував йогодід по матері Й. Тишинський і де минулодитинство композитора.

Від 1908 року О. Нижанківський був у Стриюголовою товариства “Просвіта”. У 1910 році вінорганізовує філію цього товариства у Сколе.

Гостро відчуваючи потребу музичної освітиукраїнської молоді, О. Нижанківський ще в 1907році видав “Українсько-руський співаник знотами”.

У 1912 році О. Нижанківський пише один зостанніх своїх творів – чоловічий хор кантатноготипу “Із низьким поклоном”. Імовірно, це буланова редакція раніше написаного твору, приуроченогодо зустрічі в Стрию високопоставленої особи”.

Безпосередньо проблем музичного навчаннята виховання торкається і видавнича діяльністьО. Нижанківського. Так, у 1900 році він, спільно зо.В. Матюком, також ентузіастом музичношкільної освіти в Галичині, видає збірник,призначений для українських шкіл п.н.“Церковно-народні пісні”. Дво та триголосийгармонічний уклад цих пісень засвідчує добрерозуміння упорядниками самої проблеминавчання співу в середніх школах. Серед пісень,котрі увійшли до трьох випусків збірника“Церковнонародні пісні”, є, зокрема, й піснісамого упорядника (О. Нижанківського):“Молитва до Святого Духа” (“Царюнебесний”), “Молитва Господня”, “Піснь доПречистої Діви Марії”, “Піснь на ВоскресінняХристове”, “Боже, на землю руську поглянь”( “М олитва ”) , коляди “ Во В ифлеємі” ,“В Вифлеємі днесь Марія” та інші.

Видані у Перемишлі 1900 року, три випуски“Церковно-народних пісень” відігралипозитивну роль у вихованні учнів українських шкілта гімназій. Окремі з них і досі користуютьсяпопулярністю не тільки у церковних хорах, але і вучнівських гімназіальних хорах, у програмах ізмузики загальноосвітніх шкіл.

Цілеспрямована нотновидавнича діяльністьО. Нижанківського щодо проблем навчання івиховання шкільної та гімназійної молодіувінчалася виходом у світ 1907 року його“Українсько-руського співаника а нотами”

(Львів, 1907). Цілком імовірно, що багаторічнапраця О. Нижанківського над складанням таупорядкуванням такого “Співаника” буласвоєрідним продовженням музичнопедагогічнихідей М. Лисенка, і зокрема його “Підручника донауки нотного письма”. Нагальну потребуреалізації цієї ідеї О. Нижанківський відчув ще напочатку XX століття.

У збірнику “Українськоруський співаник знотами” знайшли своє місце і пісні О. Нижанківськогона слова різних авторів: “Поніміли по Вкраїні”та “Чи знаєш, де країна тая мила?” (словаЮ. Федьковича), “Наша славна Україна”(слова С. Яричевського), “Тюрма за волю”(слова О. Кониського), а також низка народнихпісень, записаних М. Лисенком, О. Нижанківським,іншими. Є тут і ряд пісень галицьких композиторів,зокрема, М. Вербицького “Ще не вмерла Україна”(слова П. Чубинського), І. Лаврівського“Замовкли торбани” (слова невідомого автора),В. Матюка, інших.

Йосиф Кишакевич (26.10.1871 – 18.04.1953).Свою педагогічну діяльність розпочав керівникомучнівських хорових колективів та вчителеммузики і співів в Українській гімназії та інститутідля дівчат (Перемишль, 1896 – 1905). Одночаснокерував хорами цих закладів.

Навчаючись з 1891 року у Львівської духовноїсемінарії, керував семінарським хором. Длясемінарського хору композитор написав “СлужбуБожу” на чотири чоловічі голоси, яка поповниларепертуар багатьох хорових колективів, щосприяло активізації релігійноморальноговиховання. Праця в навчальних закладахпоєднувалася з роботою у товаристві“Перемиський Боян”.

У своїй педагогічній діяльності Й. Кишакевичнадавав великого значення концертним виступам,що були дієвою формою у розвитку музичноестетичного виховання. Велике бажання доякнайширшого впровадження у виховний процеснавчальних закладів духу національних прагненьта ідей Великого Кобзаря надихає композиторадо створення музики до Шевченкових поезій. Яквказує професор Л. Кияновська “до поезії Кобзарякомпозитор звертався протягом усього життя,саме до цих текстів, обираючи часто найбільшмонументальні форми, особливо докладно,філігранно відпрацьовуючи технічні прийоми таефекти. Симптоматично , що з 18 кантат і баладавтора аж третина (шість) написана на віршісамого Шевченка, а ще дві йому присвячені. Зменших творів на тексти “Кобзаря” згадаємо три:“Все упованіє моє”, “Наша дума”, “Заповіт”[8, 23].


10

З педагогічного огляду велику виховнувартість має збірка релігійних пісень “Пісни підчас Служби Божої на триголосий хор жіночийабо мужеский” на молитвенні тексти збірника“Да святиться ім’я Твоє” , виданого оо.Василіанами. Написані в кінці ХІХ сторіччя, вонибули перевидані в 20х роках у випусках “Духовномузичні твори Й. Кишакевича”. Ці пісні написанідуже майстерно і користувалися великоюпопулярністю. До збірника ввійшли 9 номеріврізних за характером і жанрами. Цінністькомпозицій митця в тому, що вони виховуютьмолодь на християнських традиціях добра, повагидо старших, до ближнього, а також формуютьпочуття любові до національних традицій таобрядів, поглиблюють знання з історії нашогонароду, його ідеалів.

Висновки. Педагогічна діяльність В. Матюка,С. Воробкевича, О. Нижанківського, М. Вербицького,Й. Кишакевича та багатьох інших композиторівсвящеників за характером і змістом роботи булапрогресивним суспільнопедагогічним явищем, бовона сприяла: збагаченню змісту, форм і методівнавчальновиховного процесу національнимелементом, його науковометодичним забезпеченням,а також розвитку ідеї української національної школита національного виховання, утвердженню її засаду практичній діяльності; формуваннюрозгалуженої мережі музичних товариств.

Педагогічна спадщина композиторівсвящеників не втратила своєї актуальності і насучасному етапі розвитку музичного вихованняв Україні. Продовжується удосконаленнядидактики і методики музичного навчання,спрямованих на вирішення важливих музичнопедагогічних та ідейновиховних завдань.

Таким чином, можна стверджувати, щокомпозиторисвященики, виконуючи душпастирськіобов’язки, не стояли осторонь суспільнополітичнихі культурноосвітніх подій. Будучи на позиціях

національного відродження і виховання, вони, як ібагато інших західноукраїнських композиторівцього періоду, докладали багато сил і енергії дляутвердження й розвитку українського музичногомистецтва, створювали теоретичні основисистеми музичноестетичного виховання.

1. Бермес І. Віктор Матюк: Біо-бібліографічнийпокажчик. – Дрогобич: ДДПІ, 1993. – 118 с.

2. Бермес І. Йосиф Кишакевич: Біо-бібліографічнийпокажчик. – Дрогобич, 1997. – 82 с.

3. Білинська М. Сидір Воробкевич. – Київ:Музична Україна, 1982.

4. Булка Ю. Н. Нижанківський, життя ітворчість. – Львів-Нью-Йорк, 1997. – С. 16, 20.

5. Воробкевич С.І. Твори / Упоряд., нап.вступ, статтю, примітки Івасюк М.Г. –Ужгород: Карпати, 1986.

6. Загайкевич М. Музичне життя ЗахідноїУкраїни другої половини ХІХ ст. – Київ: В-воАН УРСР, 1960. – 191 с.

7. Загайкевич М. Співець національноговідродження України (Творча спадщинаавтора музики Державного гімну УкраїниМихайла Вербицького) // Народна творчістьта етнографія. – Київ: Наукова думка, 1995.– №2 – 3. – С. 15 – 24.

8. Кияновська Л. Творчість отця ЙосифаКишакевича. – Львів: “Поклик сумління”, 1997.– С. 23.

9. Кушніренко А. Буковинській жайвір //Воробкевич С. Хорові твори. – Київ: МузичнаУкраїна, 1996. – С. 3 – 7.

10. Сов’як Р. Остап Нижанківський та йогомузично-педагогічна спадщина. Навчальнийпосібник. – Дрогобич, 2005. – С. 42.

11. Сорокер Я. Сидір Воробкевич // Музика.– 1974. – №3. – С. 28.

12. Черепанин М. Музична культураГаличини. – Київ: Вежа, 1997. – С. 43, 184, 201.

Стаття надійшла до редакції 24.09.2012


1 жовтня 2012 Міжнародний день музики

Міжнародний день музики заснований 1 жовтня 1975 за рішенням ЮНЕСКО. Одним з ініціаторів установи Міжнародного дня музики є композитор Дмитро

Шостакович. Свято відзначається щорічно в усьому світі великими концертними програмами,

за участю кращих артистів і художніх колективів. У цей день звучать твори, що ввійшли до скарбниці світової культури.


11 Молодь і ринок №10 (93), 2012

Постановка проблеми. Стратегія розвиткумистецької освіти сьогодення пов’язана ізвнесенням інноваційних перетворень до її

змісту й має ґрунтуватись на вирішенні завдань щодоякісної професійної підготовки майбутнього педагогамузиканта, що, на наш погляд, потребуєудосконалення мистецькотехнологічних шляхів їїреалізації. Тобто, досягнення внутрішньої єдностімистецької освіти має відбуватися за рахунокосягнення духовних важелів мистецтва йудосконалення мистецької практики [3, 32].

У системі підготовки майбутнього педагогамузиканта цикл вокальнохорових дисциплін йхорове диригування зокрема, займає одне ізпровідних місць, оскільки визначаєтьсяспецифікою роботи фахівця, спрямованою напрактичне вирішення завдань формуваннядуховності підростаючого покоління засобамихорового співу.

Аналіз матеріалів з проблеми дослідження.Загальноприйнятими є положення навчальноїпрограми з курсу хорового диригування [4]. Йогометою є виховання у студентів любові до хоровогомистецтва, диригентської діяльності, оволодіннязнаннями з теоретичних основ диригування, атакож виконавськими навичками та уміннями,необхідними для практичної роботи з хором.В класі хорового диригування вирішуєтьсякомплекс завдань, що є специфічним для хоровогомистецтва, як для виду мистецтва, так і як длянавчального предмету. А саме: розвиток усіхнеобхідних для хорового диригента складовихмузичних здібностей: мелодичного, гармонічного,вокального, внутрішнього слуху, ладоворитмічного відчуття, музичної пам’яті, музичногомислення; формування навичок самостійноїроботи над партитурою (спів хорових партій,акордів, виконання хорової партитури на

фортепіано, усний та письмовий музичнотеоретичний і вокальнохоровий аналіз твору), атакож навичок свідомого, активного, глибокогодиригентського втілення хорового твору зобґрунтованою інтерпретацією.

В процесі занять з хорового диригуваннястуденти вивчають художньо повноцінні зразкиукраїнської й зарубіжної хорової літератури різнихепох та стилів, народнопісенної творчості, пісеньнаписаних для дітей, а в період практичної роботиіз дитячим або ж студентським хоровимколективом відбувається ознайомлення майбутніхфахівців з організаційними та методичнимиосновами роботи з хором, зокрема, з організацієюхору та хорових занять, виробленням вокальнохорової техніки, елементів хорового звучання,музичнотеоретичним навчанням учасників хору,виконавською діяльність хору. Весь переліченийкомплекс завдань враховується при складанніначальної та робочої програм з курсу.

Окреслення комплексу фахових компетенцій,які, у відповідності до вищезазначених завданьщодо вивчення курсу хорового диригування,мають бути засвоєними в процесі підготовкимайбутнього педагогамузиканта складає метуданої статті.

Виклад основного матеріалу. Відправноютезою в удосконаленні навчальної та робочоїпрограм з диригування для нас стала думкаМ. Корсавіна [2, 16] про те, що істиннимдиригентом може бути тільки той, хто володієвисоким рівнем загальної, професійної,виконавської культури, знає світову музичну тахудожню літературу, добре розуміється в гармонії,поліфонії, інструментовці, має досконалийдиригентський апарат, що передбачає еластичніруки, вольовий рух, чіткість й ясність схеми,“музикальність” рук (О.В. Гаук).

УДК 371.34:78

Алла Растригіна, доктор педагогічних наук, професор,завідувачка кафедри вокально-хорових дисциплін і методики музичного виховання

Кіровоградського державного педагогічного університетуімені Володимира Винниченка

ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У КЛАСІ ХОРОВОГОДИРИГУВАННЯ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТАУ статті розглянуто комплекс фахових компетенцій, які формуються в процесі опанування курсу

хорового диригування як навчального предмету й виду мистецтва, що забезпечує якість професійноїпідготовленості майбутнього педагога-музиканта й є основою його професіоналізму.

Ключові слова: професійна підготовленість, хорове диригування, інтегровані фахові компетенції,міжпредметні зв’язки, фахові компетенції хормейстера, професіоналізм.

Літ. 4.

ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У КЛАСІ ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯЯК ОСНОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА

© А. Растригіна, 2012

12

Отже, в системі підготовки майбутніхпедагогівмузикантів хорове диригування якнавчальний предмет, на наш погляд, є одним ізнайбільш складних і специфічних серед іншихвидів професійної діяльності, оскільки потребуєнабуття інтегрованих фахових компетенцій, що єнеобхідною складовою професіоналізму фахівцяхмузиканта.

Тобто, успішному вирішенню завданьсприяють міжпредметні зв’язки даного курсу зіншими дисциплінами, що забезпечують укомплексі фахову підготовку студента, а такожпосилюють його професійнопедагогічнуспрямованість.

Оволодіння технікою диригування неможливебез навичок та вмінь, пов’язаних з дисциплінамимузичнотеоретичного циклу (сольфеджіо,гармонія, аналіз музичних форм, поліфонія,музична література). Майбутній педагогмузикант має вміти визначати гармонічний таладофункціональний розвиток музичнотематичного матеріалу, чути структуру акорду ійого розташування, утримувати без інструментувисоту тональності, сольфеджувати кожну партіюокремо (горизонтально) і почергово (вертикально),переходити з однієї партії на іншу. Засвоєннявказаних дисциплін сприяє формуванню фаховихкомпетенцій, необхідних для глибокогосамостійного виконавського втілення хоровихтворів.

Важливого значення для майбутнього фахівцянабуває оволодіння інструментом, яке дає змогустудентові самостійно ознайомитися з хоровоюпартитурою, вивчити й проілюструвати звідповідними нюансами, фразуванням, темпами.Виконавська культура є одним з проявів музичноїграмотності студента, яка сприяє оволодіннюметодикою диригентськохорової роботи.

Диригентська діяльність пов’язана також ізпостановкою голосу та основами вокалу.Правильне оволодіння вокальними навичками,свідоме засвоєння методики вихованняспівацького голосу дають можливість бутиуважним у ставленні до нього.

Надзвичайно важливим є взаємозв’язокдиригування з такими дисциплінами, якхорознавство й хоровий клас. Для усвідомленогосприйняття інтерпретації й виконання творів у класіта з хором необхідні теоретичні знання з курсухорознавства, які реалізовуються в практичнійроботі з навчальним студентським хором, а підчас проходження педагогічної практики –шкільним хором.

Навчальна робота у класі хоровогодиригування проводиться у органічній єдності та

взаємодії таких важливих сторін, як: заняття звикладачем, репетиційна робота з концертмейстером,самостійна робота студента над творамирепертуару та створенням індивідуальних творчихзавдань, практична робота з колективом.Навчання у класі хорового диригуваннявирізняється тим, що на відміну від солістіввиконавців під час навчання студент не має змогиспілкуватися з своїм інструментом. З хором вінпочинає працювати лише після оволодіння певнимарсеналом диригентської техніки та ознайомленняз основами роботи з хором.

Таким чином, робота студента в класі хоровогодиригування передбачає опанування комплексомфахових компетенцій, пов’язаних із засвоєнняммузичнотеоретичних знань, диригентськохорових навичок та умінь набуттям індивідуальнихособистісних якостей, що необхідні для організаціївиконавського колективу та здійснення практичноїроботи з ним.

Це мають бути: знання з основ технікидиригування (історія зародження та розвиткудиригентського мистецтва, особливості диригентської“мови”, інформаційна природа диригентських жестів,диригентський апарат та його складові, основніметричні схеми, прийоми показу вступу та зняття,диригентські штрихи, засоби виразності вдиригуванні тощо); знання з музичнотеоретичнихдисциплін, які допоможуть визначати особливостімузичної мови (інтонація, мотив, музична фраза,тема, тип мелодичного руху, лад, тембровезабарвлення), ладотональності (тональний план,прийоми зміни тональностей – відхилення,модуляції, співставлення), гармонічної мови(функції гармонії у формоутворенні), метр, ритм,розмір, жанровий стиль; знання теоретичних основхорознавства (тип і вид хору), хорові партіїспівацькі голоси та їх природа (групи такласифікація голосів, дихання, тембр, діапазон –загальний, робочий, теситура, регістри, перехіднізвуки), елементи хорової звучності (стрій –чистота звуковисотного інтонування, ансамбль –загальний, частковий, унісонний, тембровий,ритмічний, динамічний тощо); знаннявиконавських засобів виразності та їх функції(темп, ритм, фразування, штрихи, кульмінація,прийоми зображальності у співі); знання методикироботи з хором (врахування особливостейпсихофізіологічного, музичного та вокальногорозвитку осіб різних вікових груп, особливостідобору репертуару для дитячих, навчальних,професійних хорів, причини недоліків у вокальнослуховому розвитку та засоби їх подолання, прийомироботи над строєм, ансамблем, звукоутворенням,дикцією, співацьким та хоровим диханням.

ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У КЛАСІ ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯЯК ОСНОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА


13 Молодь і ринок №10 (93), 2012

Крім засвоєння інтегрованих знань зпрофілюючих дисциплін студент у класі хоровогодиригування має оволодіти комплексом власнедиригентських та хормейстерських навичок таумінь як складової його фахової компетентності.Серед великої їх кількості особливої вагинабувають: усвідомлене використання мануальноїтехніки як засобу втілення художнього змістутвору у диригентському жесті; самостійневивчення й грамотне виконання на фортепіанохорової партитури; точне у ладовому відношенніінтонування хорових партій (горизонтальне,вертикальне, сольфеджіо, з текстом, на склади,вокалізація), дотримання основних правил співущодо співацької постави, звукоутворення йзвуковедення, дихання (пофразне, ланцюгове),дикція, зосередження уваги на неточностях увиконанні та виправленні їх; здійснення “тональноїнастройки” від камертону “ля”; розкриття змістутвору на основі музичнотеоретичного тавокальнохорового аналізу твору; створеннявласної інтерпретації твору; розрізненнявідмінностей хорової музики різних епох та сторіч;спів з допомогою внутрішнього слуху “про себе”твору для слухового та вокальноінтонаційногойого засвоєння; організація та проведеннярепетиційної роботи з хором; корегуваннявокальнохорового звучання при засвоєнніхористами твору; розспівування хору й подоланнянедоліків у звучанні, пояснения природи їх появи,використання різних прийомів для подоланнятруднощів; організація концертних виступів,підтримання відповідного тонусу у колективі підчас виконання тощо.

Отже, зміст навчання у класі хоровогодиригування визначається набуттям студентамияк інтегрованих фахових компетенцій, так іспеціальних, що притаманні власне такому видудіяльності. Робота у цьому напрямку маєздійснюватися з урахуванням системи існуючихсьогодні науковоаргументованих загальнодидактичних, музичних та спеціальних принципівнавчання. Серед останніх слід виділити принципинауковості, системності й послідовності,доступності й посильності, наступності йперспективності, єдності усвідомленого йемоційного, художнього й технічного тощо.Функціонуючи в тісному взаємозв’язку, зазначеніпринципи утворюють досить міцний фундаментдля набуття студентами фахової компетентності.

Принципово важливого значення в організаціїй здійсненні навчальновиховного процесу у класіхорового диригування має коректне використанняй співвідношення методів і прийомів.Багатогранність диригентської професії вимагає

комплексного підходу до формування у студентівдиригентських навичок та умінь, що в свою чергупередбачає широке використання самихрізноманітних методів навчання: вербальних,наочних, практичних, репродуктивних, проблемних.

Одним з найбільш поширених у практицімистецької освіти є пояснювальноілюстративнийметод який поєднує вербальний і наочний методи(пояснення за допомогою слова та показ).

Вербальний метод передбачає використаннябесіди, пояснення, розповіді, усного аналізу. Так,наприклад, при ознайомленні з твором спочаткупроводиться бесіда про авторів музичнопоетичного тексту, аналізуються та характеризуютьсяособливості виражальних засобів (ладотональнийплан, гармонічна мова, музична форма, метроритмічна структура, динаміка та ін.),визначаються прийоми диригентського втілення.

З наочних методів застосовуються виконаннятвору на фортепіано, ілюстрація запису, показвикладачем диригентського його втілення підсупровід концертмейстера, спів хорових партій.Завдяки дохідливості, емоційності та естетичномувпливу показ створює можливості длянаслідування, що дуже важливо для здійсненнядиригентської діяльності. Для усвідомленогооволодіння диригентською технікою таметодикою роботи з хором корисно: відтворюватиголосом хорові партії з тактуванням різнимиспособами (сольфеджування, на склади, зтекстом, вокалізація, з підтримкою інструменту,самостійне інтонування, спів напам’ять, гра та співхорової партії сольфеджіо та зі словами); співатимелодичну лінію хорові партії з одночаснимвиконанням хорової партитури на фортепіано; гратипартитуру на фортепіано і одночасно співативилучену з неї хорову партію; співати хорові партії,здійснюючи перехід з однієї на іншу; співатипочергово звуки (тони), що складають акорд;транспонувати хорові партитури при виконанні нафортепіано на півтону вгору і вниз; самостійновизначати особливості та виконавські труднощітвору з наступним їх обговоренням з викладачем;самостійно добирати вправи, розспівки длявокальнохорового розвитку та подоланняскладних епізодів у творі щодо мелодичного(звуковисотного) руху, ритму, темпу характерутощо; здійснювати “настройку” на тональністьтвору від камертону “ля” та “роздавати” звукпочаткового акорду хоровим партіям згідноіснуючих норм.

Важливого значення набувають такожпрактичні методи, які не тільки допомагають воволодінні основами диригентської техніки тапрактичної роботи з хором, а й впливають на

ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У КЛАСІ ХОРОВО

Documents

Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I... · з Днем вчителя! В цей святковий осінній час Прийміть побажання