6 грудня – пророка Софонії

Святий Софонія, один із дванадцяти «малих пророків», походив з гірської країни Саравафа, або Варафа. Він був знатного роду і жив при юдейському царі Йосії, за 600 років до Різдва Хри-стового. Благочестивий цар, старан-но дбаючи про відновлення істинного богошанування, майже забутого юде-ями, викорінював ідолопоклонство. Він одновив колишню велич храму Соломона, що прийшов до повного занепаду, зруйнував язичницькі жер-товники, змусив кожного строго до-тримуватися закону Мойсея.

Але, незважаючи на це, важко бу-ло народові, вже укоріненому в лу-кавстві, навернутися до Бога. Євреї, зі страху перед царською владою, пе-рестали відкрито служити ідолам, але

в серці своєму таїли прихильність до многобожництва.

Серед такого нечестя і язичницької темряви Софонія сяяв благочестям і гаряче молився про навернення спів-вітчизників на шлях істини і спасіння. І ось, у відповідь на молитву, було до Софонії слово Господнє. Бог, що ба-чить серця людські, обрав його Своїм пророком і повелів сповістити юдеям грізні кари, які чекають їх за служіння хибним богам. Виконуючи наказ Го-сподній, Софонія пішов по містах і се-лах юдейських, усюди спонукаючи на-род до виправлення і покаяння.

Сповіщаючи покарання юдеям, угодник передбачав близьку загибель і язичницьких народів. Звертаючись до рідного Єрусалима, пророк з ве-ликим сумом бачить, що він не каєть-ся прикладами покарання нечестивих

народів і залишається затятим у своїх помилках. Єрусалим «не слухає голо-су, не приймає настановлення, на Го-спода не уповає, до Бога свого не на-ближається. Князі його посеред ньо-го – леви, що рикають, судді його – ве-чірні вовки, які не залишають до ран-ку жодної кістки. Пророки його – лю-ди легковажні, віроломні; священи-ки його осквернюють святиню, зне-важають закон. Господь праведний посеред нього, не робить неправди, щоранку являє суд Свій незмінно; але беззаконник не знає сорому. Я зни-щив народи, зруйнував твердині їх; порожніми зробив вулиці їх, так що ні-хто вже не ходить по них; зруйновані міста їх: немає жодної людини, немає жителів. Я говорив: “бійся тільки Ме-не, приймай настановлення!” і не буде

знищене житло його, і не спіткає його зло, яке Я визначив йому»(Cоф.3:2–7).

А від Ізраїлю, пише Сифонія, зали-шаться тільки люди лагідні і смирен-ні, які з трепетом обернуться до Го-спода, і цей залишок уже не буде тво-рити неправди.

Свята Церква бачить у словах Софо-нії чітку вказівку на благодатні месіан-ські часи взагалі, зокрема, на урочи-стий вхід Господа Ісуса Христа в Єру-салим, коли весь Сіон зустрічав Його як царя, що має бути посеред Свого народу (і євреїв, і неєвреїв).

Так мовив Софонія, пророкуючи грізні суди Божі, щоб навернути гріш-ників до покаяння, сповіщаючи без-межні милості Господні.

Віталій КЛІМЧУК

У Маневичах освятили новий храм Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Як це відбувалося – читайте на с. 5

Наша газета – у Вашу скринькуБоголюб’язний читачу! Наш часопис – надійна підмога та корисний засіб у духовному житті

православного християнина. Аби ця популярна волинська релігійна газета надходила Вам до-дому – випишіть її у будь-якому поштовому відділенні області, починаючи з будь-якого місяця.

Вартість одного примірника з доставкою – 2 грн 49 к. (без вартості приймання передплати). Ін-декс у поштовому каталозі обласної періодики – 91241. Архів основних публікацій «Волинських єпархіальних відо’ мостей», радіопередач та інших аудіо,- відео- і текстових документів, церков-ні новини тощо – в інтернеті за адресою: www.pravoslaviavolyni.org.ua

12 (169) груд нь 2018 року№

0

Владика Михаїл про актуальні події

Митрополит Луцький і Волинський в ефірі телеканалу «Еспресо» коротко розповів про історію Київської митро-полії, яка була анексована Православ-ною Церквою Московії 1686 року, про поділ територій за часів Київської Русі та про єдину помісну Церкву.

Зараз триває процес надання автоке-фалії Українському Православ’ю. Вла-дика застеріг про можливі труднощі на шляху до Томосу і методи їх подолання.

Переваги єдиної Церкви – це об’єд-нання українського суспільства, спіль-ні погляди та можливість зберегти тра-диційні цінності. Після одержання ав-токефалії з рук Вселенського Патріар-ха у церковних громадах пройдуть го-лос ування, до якої юрис дикці ї – УПЦ чи РПЦ – вони хочуть належати, роз’яс-нив високопреосвященний. Головним же питанням сьогодення є Об’є днав-чий Собор, який має ближчим часом відбутися.

Недавно сталася ще одна знакова по-дія: Верховна Рада передала Андріїв-ськ у церкву в корис т ування Все лен-ському Патріархові ( ї ї споруджено на тому місці, де, за переданням, апостол Андрій благословив місце майбутньо-го Києва). Бо коли буде незалежна Цер-ква, то має бути представництво Кон-стантинополя в нашій столиці.

Розповідаючи про ці та інші зміни, котрі вже сталися та що мають статись у нашому с успі льному жит ті , керую-чий єпархією нагадав: потрібно зміню-ватися на краще самим, тоді зміниться на краще світ, бо «Царство Боже є все-редині нас».

Передачу можна подивитися на сай-ті Espreso.tv.

Архієрей привітав Патріарха із річницею інтронізації

21 жовтня митрополит Луцький і Во-линський Михаїл взяв учас ть у Бого-служіннях з нагоди 23-ї річниці інтро-нізації Патріарха Київського і всієї Ру-си-України Філарета. Про це повідомив сайт Cerkva.info.

Після Божественної Літургії в кафед-ра льному соборі Рівноапос то льного князя Володимира Святійший відс лу-жив подячний молебень, де разом із ду хо в е н с тв о м та м и р я н а м и м о л и в с я за створення в Україні єдиної помісної Православної Церкви.

У Торчині вшанували загиблих повстанців

2 1 жо в т н я в цьому селищі Луцько-го районного деканату помолилися за спокій душ розстріляних НКВС патріо-тів. Молитву очолив настоятель місце-вої парафії Апостола, Первомученика й архідиякона Стефана протоієрей Сте-пан Деленів.

Богослужіння відбулося там, де біль-шовики в часи Другої св ітової в ійни вбили й поховали в братській могилі бійців Української повстанської армії та інших борців за Україну. Після того як на місці могили встановлено онов-лений пам’ятний знак, громада щоро-к у збирає тьс я т у т, аби в ід дати шану полеглим.

Разом з о. Степаном молилися вете-рани ОУН-УПА, представники влади й громадськості, небайдужі селяни.

Ініціаторами проведення заходу бу-ла депутат Луцької районної ради Ма-рія Пивовар та жителі селища Торчин.

Луцьку святиню возили для паломництва на БуковинуУ день Преподобної Параскеви Серб-

ської духовенс тво єпархі ї розділило радість престольного празника черні-вецького соборного храму. Про це по-відомив сайт Or thodox- cv.org.

2 6 ж о в т н я п р о т о і є р е й М и х а й -л о О н и щ у к , л у ц ь к и й м і с ь к и й д е к а н і нас тоятель парафії Холмської ікони

можна т і льки вдома, не обов’язково йти до церкви. Архієрей пояснював, чим відрізняється храмова молитва від домашньої.

На питання, що таке Церква, владика відповів: це місце виправлення грішни-ків, які хочуть стати святими.

Час то чу ти критику на священиків . Так , вчинки де яких із них не завж ди зразкові. Але душпастирі висвячують-ся Духом Святим, потрібно на це зважа-ти. Парафіяни ж у панотця – духовні ча-да, за яких він піклується й відповідає. А дар піклування треба примножувати.

Ішлося також про важливість носіння натільного хрестика. Нині в деяких за-хідних країнах під приводом толерант-ного ставлення до інших релігій забо-роняють його носити. Але якщо дозво-ляється, скажімо, татуювання (що часто є релігійною ознакою), то чому не мож-на хрестика, який є ознакою нашої на-лежності до Христової віри? Так у Єв-ропі борються з християнськими сим-волами під виглядом боротьби за рів-ноправність релігій.

До Бога потрібно звертатис я , про-с л а в л я ю ч и Й о г о , к а ж е в и с о к о п р е -освященний, дякувати Йому і за с ум, і з а р а д і с т ь . А п і д с у м о в у ю ч и , с к а -з а в : тр е б а с та р ати с я в ус ь о м у ж и ти по-християнськи.

В і д е о ц ь о го в и п ус к у п е р е д ач і , щ о вийш ла в е фір 2 9 жо в т н я , – ось т у т : https://youtu.be/0_PIjrx3I58.

У єпархії вшанували героївУ кафедральному соборі Святої Трій-

ці відбулась панахида по воїнах, заги-блих на Донбасі . 28 жовтня вшанува-ли всіх полеглих, чия жертовність була заради України і ради мирної Європи. Службу звершив староста храму прото-ієрей Володимир Подолець.

Що р о к у в н е д і л ю п е р е д Д и м итр і в -ською помина льною с у ботою матері полеглих воїнів (ГО «Члени родин заги-блих в АТО „Надія“») збираються, що-би вшанувати своїх героїв», – розповів головний військовий капелан єпархі ї протоієрей Михайло Бучак.

До молитви долучились голова Во-линської ОДА Олександр Савченко, се-кретар Луцької міськради, виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт, рідні та близькі полеглих бій-ців, учасники АТО.

П і с л я п а н а х и д и в о б л а с н о м у муздрамтеатрі відбувся вечір «Пам’я-тай, Україно, героїв своїх».

Цього ж дня ГО «Військові капелани Волині» молитовно вшанували на Алеї почесних поховань міського кладови-ща біля с. Гаразджа волинян, що заги-нули в зоні АТО.

У Люблинці створено унікальний образ із сірників

М а й с те р Ю р і й Се м е н ю к в и гото в и в ікону Георгія Переможця з майже 170 тисяч сірників і подарував ї ї місцево-му Св ято-Панте леймонівському хра -мові в селищі Люблинець Ковельсько-го районного деканату.

Роботу виконано технікою, дещо по-д і б н о ю до в и ш и в к и . Ро з м і р и о б р а з а 120 на 150 см, вага 15 кг, у зображенні використано 25 відтінків кольорів. Це найбільша в Україні , а може, й у світі ікона з сірників.

Я к р о з п о в і в і н ф о р м а ц і й н і й с л у ж б і єпархії настоятель парафії протоієрей Матвій Олійник, митець узяв благосло-віння на створення такої ікони й пра-цював 10 міс яців . Душпас тир під час Божес твенної Літургі ї освятив образ, що надалі перебуватиме в церкві у спе-ціальному скляному кивоті, який захи-щатиме його від вогню.

То вже другий твір Юрія Семенюка у цій техніці, який він подарував рідному храму. Перший – розп’яття Спасителя – у церкві розмістили минулого року.

Гарний відеосюжет про це підгот у-вав луцький журналіст Андрій Гнатюк.

Продовження на с. 3

З ЦЕРКОВНОГО КАЛЕНДАРЯХРОНІКА2

30-та неділя після П’ятдесятниціЧи не кожен мирянин, який недільного чи

святкового дня відвідує храм Божий, вважає себе належним виконувачем заповідей Усеви-шнього. Усім своїм єством переконує себе у щи-рій любові до ближнього, якого він старається не образити, не свідчити на нього неправди-во, не вкорочувати йому життя і не займатися перелюбом. І виконання цих прописних істин спрямовано для головної мети нашого земного життя – здобути життя вічне. А як же набрати-ся впевненості, навіть гарантій, що перебуван-ня наше на Небесах Господь здійснить?

Святе Письмо дає нам чітку, недвозначну від-повідь, яку отримав свого часу один заможний начальник, виконувач усіх Божих заповідей, із вуст Ісуса Христа: «ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і мати-меш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже бага-тий. Ісус же, побачивши, що він засмутився, ска-зав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!» (Лк. 18: 22–24).

Цінності бувають матеріальні та духовні. Що є пріоритетом для сучасної людини? Як зрозумі-ти важливість виконання двох головних Запо-відей Божих: «Люби Господа Бога і люби ближ-нього свого»? Світ переповнений суперечно-стями і новими викликами часу – хтось шукає і прагне багатства матеріального, а для когось щастя має вимір щирих людських почуттів: ми-лосердя, співчуття, здоров’я рідних та друзів?

У теперішньому світі значно зросло число матеріальних спокус. Більшість людей вба-чають у матеріальному статку смисл земно-го буття, але, будучи людьми освіченими та

начуваними про духовне, не проти здобути й життя вічне. Проте ділитися, тим паче віддати матеріальні блага своєму ближньому вважають за велику несправедливість. Чи не кожного дня із засобів масової інформації лунають заклики до жертовного мислосердя, аби врятувати жит-тя хворих. Проте багато з них так і не дочекали-ся потрібних сум для лікування…

Євангельське читання сьогодні заново ви-світлює важливість відповідального ставлення до всіх речей, які нас оточують. Спасіння душі – надважлива справа, і Христос не може нас спа-сти без нашої участі. Що є цінним для людини:

матеріальні блага чи душевний спокій? Кожен вибирає для себе пріоритети згідно зі своїм ви-хованням, власними життєвими переживання-ми та досвідом.

Прикладом беззавітного служіння і жертов-ності ближньому є для нас сьогодні служба на-ших воїнів на Сході. Заради нашого мирного благополуччя і спокою вони зі зброєю в ру-ках ризикують власним життям. Хіба це не ви-яв найяскравішого покликання людини – за-платити найдорожчу ціну за свого ближньо-го? Віддати усе майно заради когось порівня-но зі смертю здається для усіх питанням вирі-шеним на користь життя. То чому ж ми так міц-но тримаємося за спокусливе майно і не доро-жимо життям, яке у перспективі має стати для нас вічним?

Будьмо готові служити Богу конкретними до-брими справами у земному суспільному житті – й нагорода Його не забариться.

Віталій КЛІМЧУК

Божої Матері, привіз точну копію цього чудотворного образа в Чернівці. Реліквія перебувала тут до 4 листопада. Щодня бі-ля неї відбувалися богослужіння.

На запрошення настоятеля храму про-тоієрея Миколи Семелюка та з благосло-віння архієпископа Чернівецького і Кіц-манського Онуфрія митрополит Луцький і Волинський Михаїл взяв участь в урочи-стих заходах. Зокрема, 27 жовтня керую-чий нашою єпархією очолив Божествен-ну Літургію з нагоди престольного свята першої кам’яної церкви міста, яку освя-тили у ХІХ ст.

З н а г о д и п р и б у т т я д о ц ь о г о х р а м у Холмського образа о. Михайло розповів про його історію. З ХІІІ ст. ікона знаходи-лась у Холмі, де прос лавилась багатьма чудесами.

Найдраматичнішим для релікві ї с тало ХХ ст. Під час Першої світової війни ікону вивезли з Холма до Москви, потім до Ки-єва, де зберігали у Флорівському монас-тирі. У період войовничого атеїзму, щоб уникнути конфіскації, образ розібрали на три окремі дошки і переховували у різних родинах. Тоді ж зникли срібні ризи ХІХ ст. У 1943 р. стараннями митрополита Іларіо-на (Огієнка) святиню повертають до Хол-ма, де вона пробула до літа 1944-го.

Потому понад п’ятдесят літ образ таєм-но зберігала родина православного свя-щеника з Холма св. Гавриїла Коробчука, переселена в УРСР. У 2000 р. його дочка

Надія Горлицька передала Холмську чудо-творну ікону Богородиці до Волинського краєзнавчого музею. В умовах договору про передачу вказано, що святиня довіч-но зберігатиметься тут, ї ї буде відрестав-ровано, реліквію надійно зберігатиму ть та досліджуватимуть, вона перебуватиме у вільному доступі для прихильників усіх віросповідань.

Копія чудотворного образа розміщуєть-ся у луцькому храмі Холмської ікони Бо-жої Матері. Ї ї виготовили спеціально для цієї парафії під час реставрації оригіналу.

Доступно про ази нашої віри: архієрей у телеефірі

Митрополит Луцький і Волинський Ми-хаїл розповідав на «12 каналі» в програмі «Відверто з Володимиром Пащенком» про Всевишнього та православну віру.

У бутті Божому владика ніколи не сум-нівався. Віра ж, каже високопреосвящен-ний, – «це впевненість у невидимому, як видимому, бажаному, очікуваному».

К е р у ю ч и й є п а р х і є ю р о з п о в і д а в п р о своє с лу жіння в Почаївській лаврі . По-рівнюючи світське і духовне життя, про-водив паралелі й називав відмінності.

У жит ті кожної людини, к аже душпас-тир, важливо вміти прощати і визнавати свої провини. Немає гріха, якого б Гос-подь не простив, тільки варто самому ви-знати й покаятись.

Є л ю д и , я к і в в а ж а ю т ь , щ о м о л и т и с ь

груд нь 2018 року

0

Перегляну ти його можна за посилан-ням: https://youtu.be/ZC0bYZi_hyo.

Чому кажуть – Московського Патріархату в Україні

вже немаМитрополит Луцький і Волинський

Михаїл 2 листопада взяв участь у ток-шоу «Протилежний погляд. Live» на те-лек ана лі «UA: В о линь» . З окрема, ар -х іпас тир поді ливс я прогнозом, ко ли Українська Церква, ймовірно, отримає Томос: до 13 грудня. Відповідно, Об’єд-навчий Собор в Україні передуватиме одержанню цього документа.

Чому саме до цієї дати? Владика по-яснює так: «Верховна Рада прийняла рі-шення про передачу Андріївської цер-кви під подвор’я Вселенського Патріар-хату… Вселенський Патріарх прийняв рішення про відкриття своєї місії на те-риторії України. Фактично він цим са-мим показав, що територія України – це його територія, якою він опікується. . . Ми знаємо про те, що 13 грудня в нас свято Андрія Первозваного. Храм пере-дали, документи, я думаю, вже оформи-ли, залишається служити там Службу. А як вони можуть служити там Службу, не привізши нам Томос? Тому що це одне із рішень – Томос і православний храм Константинопольської Церкви на тери-торії України».

Якщо ж говорити про назву Церкви, яка підпорядковується Москві, то вар-то зрозуміти, що з погляду церковно-го права Московського Патріархату в Україні вже не існує. Адже Вселенський Патріарх відмінив акт 1686 р., це ска-совує опіку РПЦ над Київською митро-полією. Всі архієреї, які служать у на-шій країні , п ідпорядковуються тепер Патріархові Варфоломію і повинні ви-конувати всі його рішення. Коли відбу-деться Об’єднавчий Собор, у результаті якого утвориться нова релігійна орга-нізація, то відбудеться й перереєстра-ція усіх православних громад в Украї-ні, у тому числі УПЦ (МП).

В і д е о п е р е д а ч і – h t t p s : / / y o u t u . b e /oMZbcEBEe0s.

Освячено унікальну карту2 листопада в домовому храмі Всіх

святих землі Волинської ВПБА освяче-но вишиту всіма регіонами нашої дер-жави мапу України та відс лужено по-дячний молебень.

Із ректором протоієреєм Володими-ром Вакіним молилися: проректор про-тоієрей І гор Скиба, с тарший інспек -тор ієромонах Іларіон (Зборовський), с в я щ е н и к М и х а й л о К а з а н і в с ь к и й та студенти.

Всеукраїнська акція єднання «Укра-їна моя вишивана» стартувала торік у Тернопільській області. Впродовж року 7206 майстринь вишивали карту роз-міром 3х1,5 м в усіх областях. Про це йдеться на сайті te.20minut.ua . До ак-ці ї до лучи лис я і во лин яни: в Луцьк у (зокрема у ВПБА), Чарукові, Затурцях, Володимирі-Волинському, Нововолин-ську, Іваничах.

Крім усіх регіонів нашої Батьківщи-ни, мапа побувала і в Латвії на запро-шення Товариства підтримки України – у співвітчизників, що проживають там.

І ось патріотична акція завершуєть-ся. Винятковий витвір мистецтва збе-рігатимуть у Скала-Подільському кра-єзнавчому музеї на Тернопіллі.

Духовенство благословило співочий фестиваль

С в я щ е н и к и є п а рх і ї в з я л и у ч а с ть у проведенні фестивалю авторської піс-ні та співаної поезії «Оберіг – 2018».

2 л и с т о п а д а в Ковелі один із виїз-них концертів розпочавс я благос ло-вінням військового капелана, настоя-теля парафії Великомученика і цілите-ля Пантелеймона селища Люблинець

ХРОНІКАПродовження. Початок на с. 2

3

Продовження на с. 6

груд нь 2018 року

за його підрахунками, цей пам’ятник Тарасові Григоровичу – 2259 в Україні. «Здається, багато, але Підгайці – лише восьме село, в якому встановили мону-мент», – зазначає він.

Прощалися із загиблим бійцемВоїна 14-ї ОМБр Максима Пасичню-

ка молитовно вшанували у кафедраль-ному соборі Святої Трійці. Велику па-н а х и ду ( п а р а с т á с ) 6 л и с т о п а д а оч о -лив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

Із архієреєм с лу жили дек ан прото-ієрей Микола Нецькар, головний вій-ськовий к апе лан єпархі ї протоієрей Михайло Бучак, інше духовенство.

У проповіді владика подякував роди-ні Максима, що виховали справжнього сина Батьківщини, який пішов із життя з усвідомленням, що він захисник сво-єї землі.

«Українці – великий хрис тиянський нарід , побожний, циві л ізований, єв-ропейський. Цей нарід живе за єван-ге льськими заповід ями, де заповідь „Не вбий!“ означає пошанування об-разу і подоби Божої . Як можна уяви-ти, що правос лавний росіянин в при-ціл гвинтівки дивиться на нашого героя – і в нього думка не „полюбити ближ-нього свого, як самого себе“, а „зни-щити хох ла“, чи „укропа“, чи як вони там називають нас? Не образ Божий в ін в приці л і тому бачить . Х іба хри -с тиянин так повинен говорити? Хіба хрис ти янин повинен так думати? Хі -ба хрис тиянин так повинен вчиняти? Чи ж не мирно повинні жити ми? Мир-но… Той, хто не має Бога в серці, той, хто не має любові в серці, він не може цінити людське життя. Він є родич ди-явола. Тому ненавидить усе, що навко-ло нього не так, як він собі це вважає. В і н н е п о ш а н о в у є л ю д и н у. То м у м и про це і пам’ятаєм. Тому ми і захища-єм там, вдалині, на Донбасі, захищаєм цю українську територію», – зазначив високопреосвященний.

П і с л я м о л и т в и у с о б о р і в і д бу л а с я громадянськ а панахида на Театраль-ному майдані міс та. Від дати шану за-гиблому прийшли: рідні та близькі, бо-й о в і п о б р а т и м и , п р е д с та в н и к и в л а -ди і громадськос ті , прос то не байду-жі лучани.

П о то м у т і л о п о м е р л о го п о в е з л и у рідне село Губин Локачинського райо-ну, де його й поховали.

М а к с и м н а р о д и в с я 3 0 ж о в т н я 1978 р. З 2017-го ніс військову службу за контрактом. 4 листопада 2018 р. за-гинув від кулі снайпера у зоні прове-дення ООС.

Молитовно вшанували жертв окупацій

Уперше в обласному центрі відзначи-ли день пам’яті українських жертв оку-паційних режимів.

З ц і є ї н а г о д и т а в ш а н у в а н н я в е -л и к о м у ч е н и к а Д и м и т р і я С о л у н -с ь к о г о м и т р о п о л и т Л у ц ь к и й і В о -л и н с ь к и й М и х а ї л 8 л и с т о п а д а о ч о -л и в Б о ж е с т в е н н у Л і т у р г і ю в х р а -м і Н о в о м у ч е н и к і в т а с п о в і д н и к і в XX с то літ тя Замкового Св ято-Архан-гельського чоловічого монастиря.

У п р о п о в і д і а рх і є р е й го в о р и в п р о терпіння як одну з християнських чес-нот. Нам треба навчитися терпіти і при-ймати всі ті випробування, які випада-ють на нашому життєвому шляху, щоб д о с я г т и ж и т т я в іч н о го . Ра з о м з т и м обов’язок християнина – любити свою земну Батьківщину, працювати для бла-га свого народу.

Ра з о м і з в л а д и ко ю м о л и л и с ь : к а н -цлер єпархії протоієрей Микола Цап, н а м і с н и к о б и те л і і г у м е н С в я то п о л к (Канюка) з братією, намісник луцько-го братського монас тиря Воздвижен-ня хреста Господнього ієромонах Ни-кодим (Смілий), інше духовенство, ми-ряни, зокрема, представники влади й громадських організацій.

У ЛУЦЬКУ ВІДБУЛАСЯ ПРОЩА В МЕДИЧНИХ

ЗАКЛАДАХПротягом двох тижнів, 6–19 листопада, у лі-

кувальних установах обласного центру служи-ли молебні з акафістами перед іконою велико-мучениці Варвари із частинкою мощей.

Як повідомляла інформаційна служба єпар-хії, цей образ привезено до Луцька з Феодосі-ївського монастиря, що в Києві, єпархіальною капеланською службою. За час перебування ці-єї реліквії в Україні по молитвах перед нею ста-лося багато чудес, зокрема зцілень від різних захворювань.

Розпочали богомілля в храмі Великомучени-ка і цілителя Пантелеймона обласної клінічної лікарні. Віце-канцлер і старший капелан єпар-хії протоієрей Олександр Безкоровайний ра-зом із іншими священиками медичних закладів відправили молебень з акафістом.

Далі служили: у Луцькому клінічному поло-говому будинку; станції швидкої медичної до-помоги та Волинській обласній дитячій лікар-ні; госпіталі ІВВ; поліклініці № 3; міській лікарні; поліклініці № 2; поліклініці № 1, обласній пси-хіатричній лікарні № 1 (с. Липини); Волинсько-му тубдиспансері; Волинському онкодиспансе-рі та хосписі; військовому госпіталі, інфекційній лікарні; Волинській обласній клінічній лікарні № 2 (с. Боголюби).

Душпастир розповів, що мощі святої Варвари постійно перебувають у столиці, в кафедраль-ному соборі Рівноапостольного князя Володи-мира (раніше – у Михайлівському Золотоверхо-му чоловічому монастирі, до зруйнування його більшовиками). Також панотець зазначив, що з великомучениці, яку називають ще невістою

Христовою, маємо брати приклад. Слід пам’я-тати про віру, без якої ніколи не вдається оду-жати повністю. Тому й організували цю прощу, аби духовно зміцнити всіх. Адже Господь лікує руками медиків.

Цьогоріч паломництво в медзакладах прове-дено вшосте (минулого року служили акафіст перед іконою Пресвятої Богородиці «Всецари-ця»). Оскільки воно викликало певний суспіль-ний резонанс, капеланська служба єпархії про-довжила прощу. Отець Олександр повідомив

у «Фейсбуці», що це зроблено за численними зверненнями вірян.

Тож протягом 21–26 листопада до святині прикладалися у луцьких храмах Архістратига Михаїла (р-н Вишків, вул. Героїв УПА, 62 в), Ікони Неопалима Купина (вул. Грибоєдова, 1), 26 листопада – Святителя Йоана Золотоустого (вул. Дубнівська, 30).

Не збереглося точних відомостей про місце та час народження святої Варвари. Проте ві-домий такий факт: батько зачинив її, аби ніхто не бачив краси доньки. Вихованням велико-мучениці займалися служниці, серед яких бу-ли християнки. Тому Варвара таємно прийня-ла нашу віру.

Коли про це дізнався батько, він власноруч відтяв мечем дочці голову. Після смерті побож-ний чоловік Валентин поховав тіло дівчини, біля могили якої ставалися чудеса — хворі одужува-ли, а паломники отримували допомогу та втіху.

Оксана КАРНКОВСЬКА, Ольга ВЕРЕМЧУК. Світлина з архіву протоієрея Олександра Безкоровайного

Ковельського районного деканату прото-ієрея Матвія Олійника.

Наступного дня, 3 листопада , в Палаці культури обласного центру відбувся га-ла-концерт. У його відкритті взяв участь голова інформаційно-видавничого центру єпархії протоієрей Віталій Собко. Він пе-редав благословіння митрополита Луць-кого і Волинського Михаїла й зазначив: «Прекрасно, що цей знаменитий фес ти-валь відроджено, тож і професіоналам, і аматорам авторської пісні та співаної по-езії є де показати своє мистецтво. Нехай у ваших творах прославляються найкращі людські почуття, прославляється Господь Бог. Адже, розгорнувши Святе Письмо, ма-ємо чудовий прик лад для цього: у Книзі псалмів містяться твори псалмоспівця Да-вида, якого цілком можна вважати вашим видатним попередником».

Ц ь о го р і ч н и й ф е с т и в а л ь п р и с в я ч е н о 100-л іт тю Української рево люці ї та но-вітнім героям – Майдану і війни на Схо-ді країни. Виручені від концертів кошти

с п р я м о в а н о н а п отр е б и 1 4 - ї ОМ Б р , що дислокується у Володимирі-Волинському.

Освячено пам’ятник Шевченкові в Підгайцях

Митрополит Луцький і Волинський Ми-хаїл взяв учас ть в урочис тос тях з наго-ди відкриття монумента Кобзареві в цьо-м у с е л і Л у ц ь к о го р а й о н н о го д е к а н а т у 4 листопада .

Разом із владикою молились: декан про-тоієрей Володимир Присяжнюк, настоя-тель місцевої парафі ї Архіс тратига Ми-хаїла протоієрей Іван Гуреєв, інше духо-венство благочиння, а також голова ОДА Олександр Савченко, перший заступник голови облради Олександр Пирожик, го-л о в а Л у ц ь ко ї РД А Та р а с Я ко в л є в , с і л ь -ський голова Юрій Семенюк. Ініціатором зведення пам’ятника (скульптори Михай-ло Шумський та Віталій Міщук) є сільський голова, сільрада виділила кошти.

Шевченкознавець Р ус лан Те ліпський, запрошений на відкрит тя, розповів, що,

0

4 груд нь 2018 року

У Х РЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКОМУ БРАТСТВІ – НОВЕ КЕРІВНИЦТВО

У Лу ц ь ко му Х р е с то в о з д в и же н с ь ко му православному братстві (відродженому) 18 листопада в ідбулися звітно-виборчі збори.

Змінено керівний склад і затверджено новий статут. Про це інформаційній службі єпархії повідомили намісник однойменно-го братського монастиря ієромонах Нико-дим (Смілий) та завідувач Музею Луцького братства Олена Бірюліна.

Новим головою обрано Ігоря Бурчака, кандидата технічних наук, професора ка-федри інженерної та комп’ютерної графіки Луцького національного технічного універ-ситету. Його заступниками стали братчик Аскольд Пекарський і о. Никодим, якого ще обрано й радником із місійних питань. На зборах порушено чимало інших проблем, зокрема, щодо збору коштів на реконструк-цію братського некрополя.

Понад 21 рік Братство очолював Андрій Бондарчук, письменник, журналіст, депутат

Верховної Ради України І ск ликання. За цей час відроджено некрополь, заснова-но музей, здійснено багато інших добрих справ.

Луцьке Хрестовоздвиженське братство засновано 1617 року, воно зробило вели-кий внесок у тогочасне православне жит-тя Луцька й Волині (функціонували шко-ла, сиротинець, друк арня тощо) . Піс ля перерви в діяльності юридичне підтвер-дження своїх прав отримало в 1873-му. На той час Братство нараховувало 79 осіб. Його членами-покровителями були: ки-ївський, волинський і подільський гене-рал-губернатор, генерал-ад’ютант Ф. Тре-пов, обер-прокурор Святійшого Синоду К. Побєдоносцев. Активну участь брав голо-ва з’їзду мирових посередників П. Косач – батько Лесі Українки. Почесним членом був історик, етнограф, архівіст, письмен-ник О. Левицький.

Тоді за почином Братства розпочалася

відбудова пам’ятки архітектури XVII ст. – Хрес товоздвиженської церкви (освяче-но у серпні 1890 р.), оздоблено кілька за-непалих на той час храмів (зокрема, Свя-то-Троїцький кафедральний собор і Свя-то-Покровську церкву), зведено нові ка-плиці в центрі Луцька.

1890 року Братство облаштувало дав-ньосховище, в якому зберігалися рукопис-ні книги і стародруки, що належали брат-ській книгозбірні в минулому. На його ба-зі проводилась екскурсійна робота (фак-тично – перший громадський музей Луць-ка). Братчики також заклали: книгарню, бі-бліотеку, притулок і лікарню для найбідні-шого населення міста й околиць, відкри-ли церковнопарафіяльну школу. Згодом при школі діяли вечірні класи для дорос-лих. Усі братські зак лади були доступні для людей різного віросповідання та стат-ків. Братство організовувало для населен-ня краю народні читання.

Після Першої світової війни, коли Західна Волинь увійшла до Польщі, Братство стало виразником інтересів української людно-сті краю та його просвітницьким центром. У той час братчики переклали українською мовою багато богослужбових книг.

На початку 1944 року, після входження до Луцька Червоної армії, Братство зно-ву припинило існування, а 1990-го – зно-ву відновилося, вже як Волинське крайо-ве братство Святого Андрія Первозваного. Отже, Луцькому Хрестовоздвиженському – понад 400 років.

Не так давно в його музеї вперше пред-ставлено нову корогву – символ Братства, у виготовленні якої (комп’ютерний варі-ант-модель для машинного вишивання) взяв участь теперішній голова Ігор Бурчак.

Оксана КАРНКОВСЬКА. Світлини з архіву Олександра Лукашевського

та з сайта lutsk-ntu.com.ua

Грудневий морозний ранок залишається у пам’яті чи не кожної дитини: несподівано під подушкою після солодкого сну знаходить малеча омріяний подарунок. Подвійна радість ще й тому, бо такий щедрий сюрприз позначено неймовірною таємничістю: хтось проник уночі в кімнату і залишив у серці невимовну радість. Відразу ж виникає питання – а хто ж такий Миколай? Чому він не хоче з’явитися на очі, послухати віршика від слухняних діток, погостювати із татом за щедрим столом?

А все тому, що святий Миколай робив добро людям таємно і безіменно. Ще в дитячі роки він допомагав бідним сусідам, приносив продукти, залишав на видному місці й хутко біг, аби ніхто не здогадався, що це його рук справа. Всі вважали такий дарунок за диво, всім було приємно, а найбільше радів із того Миколай.

Проте угодник не був першим у величній справі безіменного добра. Згадаймо, скільки незабутніх див створив Ісус Христос перед Своїми апостолами та всіма людьми. Вилікував десятьох прокажених – «Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос» (Лк. 4:41); оживив у печері мертвого Лазаря; врятував від кровотечі жінку; повернув до життя дочку начальника синагоги: «Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося» (Лк. 8:54–56).

Чи не після кожного дива, яке творив Ісус, звучало прохання до очевидців – нікому не казати про те, що сталося. Яку мету переслідував Спаситель, залишаючись у свідомій тіні власної популярності й величі? Адже Той, Кому потрібно знати про створене добро, знатиме про це без зайвого нагадування. Щире і справжнє добро тому і щире, бо не претендує на плату. Нині з’явилась навіть приказка: «Спасибі на хліб не намажеш». Автор цього вислову ніби й народ, проте не всі із вірян можуть підписатися під ним, бо знають приклади допомоги ближньому без конкретної плати і без зазначення імені жертводавця.

Наше суспільство уже традиційно звикло до «добрих» справ

під час передвиборчих кампаній. Кандидати на владний престол не стануть нічого вручати електорату, допоки не налаштують для зйомки об’єктиви фото і телекамер. Автор цих рядків був свідком, коли група на чолі з народним депутатом при виїзді у віддалений округ змушена була вертатися з півдороги до обласного центру, аби забрати журналіста, про якого геть усі забули і без якого поїздка до виборців втрачала будь-який сенс… «Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні» (Лк. 6:25–26).

Ні для кого не секрет нині ціна здобуття депутатського мандата. Потрібно вкласти мільйони, аби верховодити законами у столиці. Але ж той, хто вкладає у «справу» власні кошти, мусить згідно із законами бізнесу «взяти» сторицею. «Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35) до таких ділків не стосується аж ніяк, бо вони дають, аби брати куди більше, ніж дали.

Здобути славу в ефірі чи на газетних шпальтах, аби використати її з користю для себе – формула успіху нинішніх політиків. «Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?» (Ін. 5:44).

На жаль, не запам’яталося ім’я крутого бізнесмена, але й досі у пам’яті яскравий учинок – віддав удові загиблого воїна свою депутатську зарплатну картку – жертовність, достойна поваги. Є бажання молитися за його здоров’я і просити у Творця багато літ життя, щоби згорьована жінка отримувала якнайдовше не такі вже й малі кошти і виховувала дітей-сиріт зі щирою вдячністю до жертводавця.

Якщо хтось із вірян свідомо спроможеться на безіменне добро для ближнього – будьте певні, ваше ім’я не залишиться поза увагою і достойний вчинок буде належно оцінено Всевишнім, тож конкретну подяку відчуєте ще за земного життя чи в Небесах.

Віталій КЛІМЧУК

«…НІКОМУ НЕ КАЗАТИ

ПРО ТЕ»

0

5груд нь 2018 рокуСВЯТИНІ ВОЛИНІ

ПОВОРСЬК: 165 РОКІВ ЗРУЙНОВАНОМУ ХРАМОВІ ТА 15 – ВІДБУДОВАНОМУ

З нагоди подвійного ювілею в парафії По-крови Пресвятої Богородиці цього села Ко-вельського районного деканату митропо-лит Луцький і Волинський Михаїл 11 ли-стопада, в неділю 24-ту після П’ятдесятни-ці, очолив Божественну Літургію.

Під час проповіді владика наголосив, що основою християнського життя є молитва і покаяння. Ми повинні завжди пам’ятати про стан нашої душі. Необхідно турбуватися

за неї, бо не знаємо, коли Суддя прийде су-дити. Проте піклуючись про душу, не слід забувати і про тіло. Бо наше тіло – це храм Святого Духа.

Також під час С лужби архієрей освя-тив відреставровану копію Белзької (Чен-стоховської) ікони Божої Матері. Для релік-вії виготовлено спеціальний кивот.

На завершення Богослужіння митрополит вручив благословенні грамоти активним

парафіянам. Разом із архієреєм молилися декан протоієрей Іван Бонис, настоятель парафії протоієрей Дмитро Андрухів, ду-ховенство Ковельського районного, Ма-невицького деканатів та Львівської єпар-хії, миряни.

Свято-Покровський храм у Поворську збудували 1853 р. за кошти вірних та міс-цевого священика. Уже з 20-х років пара-фія була активною поборницею автокефалії

Української Церкви, майже завжди прово-дила Богос лужіння українською мовою. Але на початку 60-х років, під час хрущов-ських гонінь, за наказом комуністичної вла-ди церкву було розібрано.

У травні 2003 р. в селі знову заснували храм на честь Покрови Пресвятої Богоро-диці. 18 вересня 2005 р. тоді ще єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив цей Божий дім.

У М А Н Е ВИ Ч А Х О С В Я Т И Л И Н О ВИ Й Х РА М

1 7 л и с т о п а д а м и т р о п о л и т Л у ц ь к и й і Волинський Михаїл здійснив чин осв я-чення церкви Мучениць Віри, Наді ї , Лю-бові та матері їх Софії в цьому райцентрі й відправив у ній Божественну Літургію.

Високопреосвященний привітав учас-н и к і в то рже с тв а з п од і є ю та з а з н ач и в , що храм – місце, де є повнота дарів бла-годаті Святого Духа. Звичайно, ми моли-мося і вдома, але лише в церкві можна в і дч у т и н а й б і л ь ш е н а б л и ж е н н я д о Б о -га . Архієрей вис ловив радіс ть , що в ір -ні цієї парафії не були байдужі й змогли збудувати місце д л я спі льного творен-ня молитви.

Ра з о м і з к е р у ю ч и м є п а р х і є ю с л у ж и -ли: маневицький дек ан протоієрей Ан-дрій Закидальський, нас тоятель грома-ди протоієрей Михайло Мельничук, інше д у хо в е н с т в о – м і с ц е в е , Ро ж и щ а н с ь к о -го , К і в е р е ц ь к о го , Го р ох і в с ь к о го д е к а -натів , а також із Володимир-Волинської та Рівненської єпархій . У В ідправі вз я-ли участь представники районної влади.

П і с л я Б о го с л у ж і н н я в л а д и к а в р у ч и в відзнаки. Церковні нагороди отримали о. Михайло та найак тивніші парафіяни: О л е к с а н д р М о р о з , В а л е н т и н а Л а р и н а , Олександр Масюк.

Х р е с т п і д з в е д е н н я х р а м у н а ц ь о м у місці було освячено в 2001 р. Тоді роз-поча лос я зве де н н я н е ве ликої де ре в’ я-ної церкви Святої Трійці, яка і зараз зна-ходитьс я на територі ї . У 2003 р . з б ла -гос ловіння митрополита Луцького і Во-л и н с ь к о го Я к о в а ( П а н ч у к а ) б л а го ч и н -ний кафедрального собору Святої Трій-ці в Луцьк у протоієрей Володимир По -долець освятив цей Божий дім для звер-шення Богос лужінь, допоки закінчиться спорудження великої церкви.

Н а р і ж н и й к а м і н ь м а й бу тн ь о го х р а му Мучениць Віри, Наді ї , Любові та матері їх Софії освятив тоді ще єпископ Михаїл 30 вересня 2006 р.

О л ь г а В Е Р Е МЧ У К С в і т л и н и і н ф о р м а ц і й н о ї с л у жб и є п а рх і ї

0

ЧЕРНЕЧА ОБИТЕЛЬ ПОТРЕБУЄ КОШТІВ

НА РОЗБУДОВУЖіночий монастир Покрови Пресвятої Бого-

родиці, що в с. Тростянець на Ківереччині, зби-рає кошти на відбудову приміщення під келії. Про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» 20 листо-пада написала намісниця монастиря ігуменя Ма-рія (Ігнатенко).

Як зазначено в дописі, старий будинок, у яко-му проживають черниці, – у занедбаному стані. Вдалося лише утеплити стіни та замінити вікна. Проте необхідна фінансова допомога, щоб по-ремонтувати дах.

Пожертви можна переказати на рахунок: 5168 7554 3017 3753 (Приватбанк).

Тростянецький Свято-Покровський жіночий монастир засновано у травні 2017 р. рішен-ням Священного Синоду. На початку цього ро-ку Управління єпархії придбало ділянку непода-лік місцевого храму, аби монахині розбудували свою обитель.

На цій території планують не лише перебуду-вати старе приміщення під келії, а й звести до-мовий храм. Тим часом сестри моляться у пара-фіяльній церкві Святої Трійці – щонеділі та кож-ної останньої суботи місяця опівночі (з п’ятниці на суботу) на Божественній Літургії.

На Замковій площі , перед пам’ятним знаком жертвам політичних репресій за-упокійну літію відслужив капелан Луць-кого військового гарнізонного госпіта-лю священик Сергій Мельничук. Ушану-вали всіх, у кого тоталітарні режими ві-дібрали життя.

День пам’яті українських жертв окупа-ційних режимів установлено Волинською обласною радою задля відновлення істо-ричної справедливості, збереження наці-ональної пам’яті, вшанування українців, які загинули від рук загарбників на Воли-ні та Україні. Відзначатимуть дату щоріч-но 8 листопада.

День писемності –у Музеї волинської ікони

9 листопада проведено зустріч студен-тів Волинської правос лавної богос лов-ської академії з Віктором Гребенюком – членом Спілки християнських письмен-ників України, літредак тором інформа-ційно-видавничого центру єпархії.

В ік тор Іванович розповів , що коли в Церкві споминається преподобний Не-с тор Літописець, якого вваж ають пер -шим вітчизняним письменником (його основний тв ір – «Літопис руський») , у держ аві – День української писемнос-т і та м о в и . С п і л к а ж , я к у п р е дс та в л я є В. Гребенюк, – продовжувач релігійної лі-нії в нашій літературі.

Для читань серед творів сакрального мистецтва майстер пера вибрав сім но-вел, сюжет яких стосується ікон та цер-ковного стінопису. Дек ламування пере-межовувалось духовними піснеспівами академічного хору.

Охочі ма ли змог у придбати ос танню к н и ж к у к о р о т к о ї п р о з и В . Гр е б е н ю к а «Розстріляна коляда».

Керуючий єпархією очолив храмове свято в Чарукові

1 0 л и с т о п а д а м и т р о п о л и т Л у ц ь к и й і Во линський Михаї л розді лив радіс ть престольного торжества з парафією Ве-ликомучениці Параскеви-П’ятниці с. Ча-руків Луцького районного деканату.

У п р о п о в і д і в и с о к о п р е о с в я щ е н н и й розповідав про святу Параскеву – муче-ницю, яка своє жит тя присвятила Богу, про те, який це достойний прик лад для наслідування нашому православному на-родові . Керуючий єпархією розповідав про Томос, про завершення процесу на-дання автокефалії Українському Право-слав’ю, про помісну Церкву, яка є ще од-ним гарантом державної незалежності.

З владикою молилися: канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, луцький район-ний декан протоієрей Володимир При-сяжнюк, ківерецький декан протоієрей Іван Семенюк, ректор Волинської право-славної богословської академії протоіє-рей Володимир Вакін, настоятель грома-ди протоієрей Ігор Скиба, інше духовен-ство, миряни, зокрема голова сільради Жанна Пудлік.

Біля двох храмів буде сад і паркЇх заклали в селищі Люблинець Ковель-

ського районного деканату та с. Скірче Горохівського. Роботі передувала молит-ва з проханням про благословіння.

Фруктовий сад поблизу люблинецької церкви Великомученика і цілителя Пан-телеймона зак лали за сприяння Волин-ського обласного еколого-натуралістич-ного центру. Як повідомив нас тояте ль громади протоієрей Матвій Олійник, йо-го директор Валентина Остапчук виділи-ла парафії 30 саджанців дерев.

До роботи спочатку взялись учні 9-А к ласу місцевої ЗОШ І–ІІ І ступенів разом з учителем Т. Ковальчук, згодом долучи-лись інші парафіяни, панотець. Душпас-тир поблагословив цей почин молитвою. Завдяки старанню громади було підго-товлено місце для саду: розчищено те-риторію, довезено землю.

У Скірчі засновано парк неподалік Бо-жого дому та викарбуваного на камені образа св. Миколая – із понад 60 бері-зок і 40 туй. Добру справу благословив нас тоятель парафії Святителя Миколая Чудотворця протоієрей Павло Борунов. Берізки виділено лісничим Іваном Гер-гелем, а їхню доставку, а також купівлю туй, роботу організувала голова сільра-ди Світлана Федонюк.

Душпас тир розповів , що зак ладаючи цей парк, хотілося підняти рівень села. У довоєнний час тут стояв храм, ріс парк – то був сільський культурний центр. Тож він має відроджуватись.

Це окрема людина, а не спрямована акція

Митрополит Луцький і Волинський Ми-хаїл 15 листопада прокоментував інтер-н е т- в и д а н н ю « К о н к у р е н т » ( k o n k u r e n t .in.ua ) інцидент, який трапився поблизу Андріївської церкви у Києві.

Невідомий (за іншими даними – двоє) обкидав храм «кок тейлями Молотова». Владик а пояснює, що причиною цього фак т у є майбу тній Об’є днавчий Собор. Нападник так, на думку керуючого єпар-хією, хотів висловити власне негативне ставлення, а не зірвати його проведення.

«Я думаю, що це окрема людина, це не є спрямована акція якоїсь організації. Це окрема людина, яка в такий спосіб “ви-словила своє бачення”. Тим паче, стало-ся все це після [Архієрейського] Собору Української Православної Церкви (Мос-ковського Патріархату) в Києво-Печер-ській лаврі. Це було для людей одіозних – мовляв, треба щось робити. Я думаю, що це хтось із їхніх прихильників», – пе-реконує високопреосвященний.

Також митрополит Михаїл не відкидає думки, що це могла бути певна провока-ція, аби посіяти розбрат у суспільстві.

Імпрезу релігійного живопису розпочали з молитви

Декан богословського факультету Во-л и н с ь ко ї п р а в о с л а в н о ї б о го с л о в с ь ко ї ак адемі ї протоієрей Василь Лозовиць-кий 16 листопада побував на відкритті виставки Міжнародного пленеру іконо-пису та сакрального мистецтва на Волині

«Замлиння». Про це повідомив сайт Vpba.org.

В основі проекту лежить необхідність українсько-польського обміну ідеями й досвідом під час спільного заходу із тво-рення сакрального мистецтва, ознайом-лення з релігійним контекстом візантій-ського живопис у і культ урним взаємо-проникненням Сходу й Заходу.

Пре зентаці я модерних творів на ду-ховну тематику відбулася в Галереї мис-тецтв у Луцьку.

Протоієрей Віктор Пушко: Чи можлива політика в Церкві?16 листопада головний редактор єпар-

хіальної радіостудії «Благо» взяв участь в обговоренні з представниками інших конфесій та влади питання про політи-ку в Церкві та Церкву в політиці на ТРК «Аверс».

О тець В ік тор зазначив, що Церква – це живий організм, Главою якої є Хри-стос. Політикою мають займатись полі-тики. Але і серед них є віруючі. Політи-ки мають захищати інтереси людей. У За-коні України «Про свободу совісті та ре-лігійні організації» говориться, що саме «держава забезпечує права віруючих». У Київському Патріархаті політики бути не може, але зміцнюючи духовність на-роду, УПЦ КП робить внесок у побудову міцної держави.

Щодо мож ливої політичної аг ітаці ї у проповід ях , з огл яду на майбу тню пе -редвиборчу кампанію, душпастир заува-жив: головне – не порушувати законів та є днатись у Хрис ті . Варто відкидати об-рази, бо тільки з Богом можна залікува-ти всі рани.

Пояснюючи, чому Вселенський Патрі-арх хоче допомогти Україні, о. Віктор під-крес лив: якщо Московськ а Патріархі я за 27 років нічого не зробила для воз-з’єднання Української Церкви, то це му-сив зробити Вселенський Патріархат. Тож душпас тир побаж ав РПЦ не розривати євхарис тійне спілкування з Конс танти-нополем. Прийде час – і люблячий Отець Небесний усіх нас поєднає в Українській Церкві, впевнений він.

Перегляну ти відео можна за цим по-силанням: https://youtu.be/TK2CiAfgMZM.

Священик привітав аграріїв із професійним святом

Настоятель парафії Великомученика і цілителя Пантелеймона м. Луцька про-тоієрей Назар Бабій взяв участь в уро-чистостях з нагоди Дня працівника сіль-ського господарства.

Дійство відбулося 16 листопада у Во-л и н с ь к о м у а к а д е м і ч н о м у о б л а с н о м у муздрамтеатрі імені Т. Г. Шевченка. У за-ході взяли участь, зокрема, голова ОДА Олександр Савченко, секретар міської ради, виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт, інші представ-ники влади та громадськості.

У Струмівці молилися перед шанованим образом

У храмі Всіх українських святих цьо-го села Луцького районного деканату ві-ряни мали мож ливіс ть прик лас тися до

шанованої копії чудотворної ікони Пре-святої Богородиці «Всецариця».

Зустрівши її 16 листопада ввечері, на-стоятель парафії протоієрей Михайло Ян-кевич разом із духовенством благочин-ня відслужили акафіст. У наступні дні аж до 19 листопада перед образом прави-ли молебні й акафіс т. Кожен бажаючий мав змогу помолитися перед святинею.

У Струмівці перебував точний список образа, написаний на Афоні з благосло-вення намісника Ватопедського монасти-ря архімандрита Єфрема. Реліквію пере-дали для богомілля зі Львова.

Оригінал ікони знаходиться у монас-т и р і В а то п е д н а А ф о н і , а л е ш а н у є т ь -с я п о в с ь о м у с в і т у. Й о го н а п и с а н о в ХVІ І с т. Збереглася розповідь відомого с тарц я Йосифа Ісихас та, який передав образ учням.

Одного разу до цієї святині підійшов юнак і щось довго бурмотів. Аж раптом лик Богородиці осяявся – і невидима си-ла кинула його на землю. Коли хлопець п р и й ш о в до тя м и , то з і с тр а хо м п о б і г сповідатися. Він розповів душпастирю, що займався магією, і прийшов до іко-ни, аби перевірити свою силу. Але після того, що трапилося, молодик покаявся, зцілив свої душевні недуги та залишив-ся на Афоні.

Уперше проявивши чудесну силу проти чарівництва, «Всецариця» показала і бла-годать зцілення хворих на рак – страш-ну недугу сучасного людства. Адже по-ширення захоплень магією, чаклунства, окультизму можна порівняти з уражен-н я м л ю д с ь к о го о р га н і з м у з л о я к і с н о ю пух линою. Тож відтоді по всьому світ у перед цією іконою мо л ятьс я насампе-ред онкохворі, а також недужі з іншими складними діагнозами.

Священик вручив нагороду оркестрові

Протоієрей Володимир Подолець, ста-роста кафедрального собору Святої Трій-ці, та студенти Волинської православної богословської академії з благословення митрополита Михаїла 19 листопада по-бували на концерті з нагоди 60-річчя на-родного аматорського духового орке -стру в Палаці культури обласного центру.

Керує цим колективом заслужений пра-цівник культури України Анатолій Вихо-ванець. Душпастир вручив йому церков-ну відзнаку.

Цей оркестр, що є лауреатом багатьох всеукраїнських і міжнародних конкур -сів та фес тивалів, обласної мис тецької прем і ї ім . І . Стравінського, с творений 1958 року. У його репертуарі – класична і народна музика.

Представник ВПБА – на міжнародній конференції

в Києві2 0 л и с т о п а д а протоієрей Василь Ло-

з о в и ц ь к и й , де к а н б о го с л о в с ь ко го ф а -культету ВПБА, взяв участь у VII I науко-вій конференції «Православ’я в Україні: Українська Церква в історії українського державотворення».

Продовження. Початок на с. 2, 3

ХРОНІКА

6

Закінчення на с. 7

груд нь 2018 року

0

8 січня 2019 р.День освяти храму:

25 років тому, 1994-го, – церква Першомуче -ника Стефана в Торчи-ні Луцького районного деканату.

День висвяти: 25 ро-ків тому, 1994-го, – про-т о і є р е й М и х а й л о Б у -чак, головний військо-вий капелан єпархії, на-стоятель парафії Покро-ви Пресвятої Богородиці в с. Княгининок Луцького районного деканату.

9 січняДень народження: 40 років

тому, 1979-го, – священик Василь Лозовицький, декан богословського фа-культету Волинської православної бого-словської академії, клірик парафії Святите-ля Феодосія Чернігівського в Луцьку.

14 січняД е н ь о с в я т и

храму: 25 років тому, 1994-го , – ц е р к в а П р е п о -добного Серафи-ма Саровського в с . Л е м е ш і в Го -рохівського деканату.

18 січняД е н ь в и с в я -

ти: 10 років тому, 2 0 0 9 - г о , – с в я щ е -

ник Богдан Репіньов-ський, настоятель пара-

фі ї Великомучениці Па-раскеви-П’ятниці в с. Ми-

л у ш і Л у ц ь к о го р а й о н н о го деканату.

19 січняД е н ь н а р о д ж е н н я : 4 0 р о к і в т о м у,

1 9 7 9 - г о , – с в я щ е н и к І г о р Ц и л ю р и к ,

настоятель парафії Архістратига Михаїла в с. Липно Ківерецького деканату.

26 січняД е н ь н а р о д ж е н н я : 4 0 р о к і в т о м у,

1979-го, – протоієрей Михайло Мельничук, настоятель парафії Мучениць Віри, Надії, Любові та Софії в Маневичах.

28 січняД е н ь н а р о д ж е н н я : 4 5 р о к і в т о м у,

1974-го, – протоієрей Юрій Трокун, к лі-рик собору Покрови Пресвятої Богороди-ці в Ківерцях.

31 січняД е н ь н а р о д ж е н н я : 3 0 р о к і в т о м у,

1989-го, – диякон Андрій Марцинюк, клі-рик домового храму Новомучеників і спо-відників ХХ ст. Замкового Свято-Архан-гельського чоловічого монастиря в Луцьку.

Щиросердечно вітаємо вас із ювілея-ми, боголюб’язні отці, браття і сестри! Хай Господь благос ловляє усіх вас на многії і благії літа!

ДЛЯ ОБЛАШТУВАННЯ ХРАМУ В ГОСПІТАЛІ

НЕОБХІДНІ ФІНАНСИУ Луцькому військовому гарнізонному госпіталі обладнають місце

для регулярних Богослужінь. Проте на ремонт приміщення потрібні кошти. Про це повідомив капелан закладу священик Сергій Мельничук у «Фейсбуці» 2 листопада.

Як зазначено в дописі: «На даний час церква на стадії ремонту, та в скорому часі хворі, які лікуються в госпіталі, будуть мати змогу лікувати не тільки своє тіло, а й душу».

Пожертви прохання переказувати на рахунок: 5168 7450 1114 6781 (Приватбанк).

За детальнішою інформацією можна звернутися до о. Сергія за тел.: (098) 362-12-25.

Раніше інформаційна служба єпархії повідомляла, що в шпиталі започатковано постійні Відправи (поки що відбуваються в актовому залі).

1 5 – 1 6 г руд н я – д о с в я ти н ь Польщі: Ченстохова, Краків (для тих, хто має візу). Зголошуватися не пізніше ніж за три дні.

1 січня 2019 р. – до почаїв-ських святинь: лавра – монастир Святого Духа (колишній лавр-ський скит) – монаше к ладови-ще – джерело Праведної Анни – жіночий монастир Богоявлення Господнього у Кременці – храм Пророка Іллі в Дубенському замку. Виїзд о 6.30. Повер-нення – о 20.00. По-жертва 240 грн.

Р е є с т р а ц і я – н е п і з н і ш е н і ж з а де н ь до п оч ат-к у прощі (якщо не

зазначено інше). Виїзд на всі богомілля – від Свято-Троїць-кого собору в Луцьку. Доклад-ніша інформація та реєс тра-ція – у паломницькому центрі є п а рх і ї « Ук р а ї н а » ( к е р і в н и к Ларис а Савчук) з а те л. (050) 812-09-79.

ЕПАРХІАЛЬНИЙ КАЛЕНДАР

7

ОФІЦІЙНО

Інформаційна служба єпархії

Докладніше про ці та інші події – на офіційному сайті pravoslaviavolyni.org.ua

Д О В І Д Н И К В О Л И Н С Ь К О Ї Д У Х О В Н О Ї К О Н С И С Т О Р І Ї

Свідоцтво про державну реєстрацію: ВЛ № 219 від 03.08.2004 р.Засновник і видавець – Управління Волинської єпархії

Української Православної Церкви Київського Патріархату (Волинська духовна консисторія)Друк – ТОВ «Волинська друкарня» (Луцьк, просп. Волі, 27). Тел. (0332) 24-25-07. Зам. № 1291 Наклад 1400 пр.

Передплатний індекс 91241

РЕДАКЦІЯВіталій КЛІМЧУК (головний редактор), Віктор ГРЕБЕНЮК (літературний редактор і коректор),

протоієрей Віталій СОБКО, Петро САЙКЕВИЧ (верстка)

При використанні матеріалів часопису для публікації в інших ЗМІ посилання на нього обов’язкове. Редакція не завжди поділяє позиції авторів, які несуть відповідальність за достовірність поданої інформації,

та залишає за собою право редагувати матеріали або не друкувати їх зовсім. Рукописи не рецензуються і не повертаються, листування з читачами – тільки на сторінках газети.

СЛОВО КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

– НА ВОЛИНІ

ЧИТАЙТЕРізноманітна духовна література: запитуйте у храмах, книгарні-бібліотеці «Ключі» за адресою: Луцьк, просп. Волі, 2 (навпроти ЦУМу, біля обласної юнацької бібліотеки). Розпорядок роботи: будні – 9.30–19 год; свята, суботи й неділі – 10–17 год.

СЛУХАЙТЕПередача «Благо»: неділя, 7.30, FM-радіостанція «Сім’я і дім» (102,4 МГц).

ЧИТАЙТЕ, ДИВІТЬСЯ, СЛУХАЙТЕСайт pravoslaviavolyni.org.ua – історія, устрій єпархії, святині, персоналії, документи, новини, фото, відео, газета, книги, аудіо, передруки.

Телестудія «Собор» – гол. редактор диякон Сергій ПАНАЩУКРадіостудія «Благо» – головний редактор протоієрей Віктор ПУШКО. Тел. (095) 126-40-77. Blaho@ukr.netВидавничий відділ і книгарня-бібліотека «Ключі» – завідувач Дмитро ГОЛОВЕНКО. Тел. (050) 339-73-66, (067) 570-57-97 kljuchi@ukr.net

КАПЕЛАНСЬКА СЛУЖБАСтарший капелан – протоієрей Олександр БЕЗКОРОВАЙНИЙІнспектор з питань місійної діяльності – протоієрей Юрій БЛИЗНЮК. Тел. (0332) 20-00-25, моб. (095) 538-05-87

ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНА»Керівник Лариса САВЧУК. Тел. (0332) 71-83-77, моб. (050) 812-09-79

Уповноважений єпархії у справах сім’ї – протоієрей Василь КЛОЧАК. Моб. (066) 571-75-27

СКЛАД-МАГАЗИН ікон, риз, церковного начиння тощоДиректор Богдан ТИШКЕВИЧ. Луцьк, просп. Волі, 2. Моб. (066) 217-25-58 Час роботи: понеділок–п’ятниця, 10:00–18:00, в суботу – 10:00–15:00, обідня перерва – 13:00–14:00.

43025 Луцьк, Градний узвіз, 1 volynkonsystoriia@ukr.net Час роботи: понеділок–п’ятниця (крім святкових днів), 10:00–16:00, обідня перерва – 13:00–14:00

КЕРУЮЧИЙ ЄПАРХІЄЮМитрополит Луцький і Волинський МИХАЇЛ. Тел./факс (0332) 72-44-64

КАНЦЕЛЯРІЯКанцлер – протоієрей Микола ЦАП. Тел. (0332) 72-53-63Віце-канцлер – протоієрей Олександр БЕЗКОРОВАЙНИЙ. Тел. (0332) 72-44-64

ІНФОРМАЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТРТел. (0332) 72-21-82Голова центру – протоієрей Віталій СОБКО. Моб. (050) 661-56-68Інформаційна служба (збір та опрацювання даних про діяльність єпархії) infosluzhba@ukr.netСайт – pravoslaviavolyni.org.ua info@pravoslaviavolyni.org.uaПрес-служба (співпраця зі ЗМІ) – прес-секретар архімандрит КОНСТАНТИН (Марченко) Моб. (096) 781-80-59. Pres-sluzhba@ukr.netГазета «Волинські єпархіальні відомості». Hazeta.vyev@gmail.com

груд нь 2018 року

Священика Романа Медвєдєва за порушення церков-ного уставу відраховано з кліру парафії Апостола Андрія Первозваного в Луцьку та заборонено в священнослужін-ні (указ № 74 від 30 жовтня 2018 р.).

За повідомленням сайта vpba.org, захід, прис в я ч е н и й « 1 0 0 - л і т т ю У к р а ї н с ь к о ї р е в о л ю ц і ї , д е р ж а в н о го о р га н у в с п р а -в а х р е л і г і й т а б о р о т ь б і з а а в т о к е ф а -л і ю » , п р охо д и в у К и ї в с ь к і й п р а в о с л а в -н і й б о г о с л о в с ь к і й а к а д е м і ї з а у ч а с т ю П а т р і а рх а Ф і л а р е та .

П і д ч а с к о н ф е р е н ц і ї д и с к у т у в а л и б о-го с л о в и , н а у к о в ц і , ф і л о с о ф и , д е р ж а в -ні д і яч і з України, Н імеччини, Туреччи -ни. Співорганізатором наукового захо-д у в и с т у п и л и І н с т и т у т у к р а ї н с ь к о ї а р -х е о г р а ф і ї т а д ж е р е л о з н а в с т в а і м . М . С . Гр у ш е в с ь к о го Н А Н Ук р а ї н и і Н а ц і о -н а л ь н и й з а п о в і д н и к « Со ф і я К и ї в с ь к а » .

О те ц ь В а с и л ь го л о в у в а в у с е к ц і й н і й р о б о т і з а н а п р я м к о м « Б і б л і о г р а ф і с т и -к а » , р о з п о в і д а в п р о д і я л ь н і с т ь м и т р о -п о л и та То б о л ь с ь ко го Й о а н а ( М а кс и м о -в и ч а ) – у к р а ї н с ь к о го ц е р к о в н о го д і я -ча, богос лова, духовного письменник а, а вто р а ч и с л е н н и х п о е т ич н и х т в о р і в .

У є п а рх і ї в і д з н ач и л и Д е н ь г і д н о с т і т а с в о б од и

2 1 л и с т о п а д а , н а с в я т о С о б о р у А р -х і с т р а т и га М и х а ї л а та i н ш и х н е б е с н и х с и л б е з п л о т н и х , с в я щ е н н о с л у ж и т е л і й м и р я н и В о л и н і в з я л и у ч а с т ь у з а хо -д а х п а м ’ я т і п р о П о м а р а н ч е в у р е в о -л ю ц і ю ( 2 0 0 4 р . ) т а Ре в о л ю ц і ї г і д н о с т і ( 2 0 1 3 р . ) .

З о к р е м а , в Л у ц ь к у в і д б у л а с я з а у п о -к і й н а л і т і я н а м е м о р і а л ь н о м у к о м п -л е к с і « В іч н а с л а в а » п е р е д м о г и л о ю з а -г и б л о го н а М а й д а н і В а с и л я М о й с е я та пам’ятником «Волинські герої Небесної с от н і » . Б о го с л у ж і н н я оч о л и в м и т р о п о -л и т Л у ц ь к и й і В о л и н с ь к и й М и х а ї л .

У с л о в і в л а д и к а н а г о л о с и в н а т о м у, я к з м і н и л о с я н а ш е с п р и й н я т т я ц ь о г о д н я . А д ж е р а н і ш е м и в і д з н ач а л и т і л ь -ки св ято Михаї ла , в іта ли один одного з іменинами. А сьогодні «цей день є три -в о ж н и м . В і н є п оч а т к о м т р а г іч н о ї с то -р і н к и н а ш о ї і с то р і ї , к о л и н е л и ш е с л о -в о м , а ко н к р етн и м и вч и н к а м и в и б о р ю-є м о щ а с л и в и й і с о н я ч н и й з а в т р а ш н і й д е н ь » , – з а з н ач и в а рх і п а с т и р .

Ра з о м і з в и с о к о п р е о с в я щ е н н и м м о -л и л и с я д е к а н к а ф е д р а л ь н о г о с о б о -р у С в я т о ї Тр і й ц і п р о т о і є р е й М и к о л а Н е ц ь к а р , д у х о в е н с т в о го л о в н о го х р а -му єпархі ї , с т уденти Во линської право -с лавної богос ловської ак адемі ї , голова О Д А О л е к с а н д р С а в ч е н к о , і н ш і п р е д -с т а в н и к и в л а д и т а г р о м а д с ь к о с т і , н е -б а й д у ж і л у ч а н и .

Д а л і г р о м а д с ь к а х о д а в и р у ш и л а н а Те а т р а л ь н и й м а й д а н , д о ф о т о с т е н д а з а г и б л и х г е р о ї в , д е ї х т е ж у ш а н у в а -л и м о л и т в о ю т а п о к л а д а н н я м к в і т і в і л а м п а д о к .

Закінчення. Початок на с. 2, 3, 6

ХРОНІКА

0

8 груд нь 2018 року

АФОНСЬКІ РЕЛІКВІЇ ПОДАРУВАЛИ ХРАМОВІ В ЛУЦЬКУЗ благословення митрополита Луць-

кого і Волинського Михаїла настоя-тель парафії Іова Почаївського, що в обласному центрі, священик Олек-сандр Вронський у складі паломниць-кої групи здійснив подорож до свя-тинь Греції.

З г о р и А ф о н , я к п о -в і д о м и в д у ш п а с т и р у «Фейсбуці», він привіз копії чудо-творної Ватопедської ікони «Відрада» («Утішення») та пояса Пресвятої Бого-родиці, а парафіянин Олександр Крав-ченко – ікону Пантелеймона Цілителя. Їх вони подарували церкві.

28 жовтня у храмі Іова Почаївсько-го під богородичні співи миряни зу-стрічали ці святині. Прибули також на-стоятель луцького Хрестовоздвижен-ського братського монастиря ігумен Никодим (Смілий) із братією. Хрес-ною ходою учасники відправи обійш-ли навколо Божого дому.

«Відрада, або Утішення» – так імену-ється одна з найшанованіших ікон Бо-жої Матері на Афонській горі. Її ще на-зивають Ватопедською, оскільки зна-ходиться цей образ у Ватопедському монастирі. На іконі Богоматір зобра-жена повернутою обличчям до пра-вого плеча. Згідно з переданням, у 807 році Пресвята Діва звернула Своє об-личчя до ігумена монастиря, який сто-яв на молитві біля святої ікони. Бого-родиця попередила його про намір розбійників пограбувати монастир. Ігумен вжив запобіжних заходів, і оби-тель була збережена. День вшануван-ня ікони – 3 лютого.

Оксана КАРНКОВСЬКА. Світлина з архіву священика

Олександра Вронського

СВЯТИНІ ВОЛИНІ

НА КОВЕЛЬЩИНІ ОСВЯЧЕНО ЩЕ ОДИН БОЖИЙ ДІМ

У с. Черкаси Ковельського районного дека-нату освятили храм Великомучениці Варвари. Чин освячення здійснив митрополит Луцький і Волинський Михаїл 18 листопада, у неділю 25-ту після П’ятдесятниці.

Під час проповіді керуючий єпархією зазна-чив, що внутрішнє бажання бути з Творцем ста-ло причиною сьогоднішнього освячення Господ-нього дому. «Адже людина завжди вибирає, як і де їй краще жити, але найкраще почувається, коли душа з Богом. Саме це й спонукало вас по-будувати храм».

За Богослужінням чергову священичу на-городу отримав настоятель громади протоіє-рей Василь Старевич. На завершення Відпра-ви владика відзначив нагородами, зокрема

благословенними грамотами, активних парафі-ян, будівничих та жертводавців храму.

Разом із високопреосвященним молилися ко-вельський районний декан протоієрей Іван Бо-нис, настоятель о. Василь, духовенство Ковель-ських міського та районного деканатів, голова РДА Віктор Козак, очільниця Люблинецької ОТГ (до якої входить с. Черкаси) Наталія Сіховська, інші миряни.

Довгий час черкащани не мали місця для мо-литви, тому Богослужіння звершувалися у ко-лишньому приміщенні штабу військової части-ни. Пізніше для громади було виділено недіючий військовий склад, який перебудували під храм.

Ольга ВЕРЕМЧУК. Світлини інформаційної служби єпархії

0