(1488�1491)

2017

№ 4 7�

Практика

ПРОЕКТУВАННЯ З ПЕРШОГО КУРСУВажко уявити будь – яке місто без зна�кових об'єктів, що створюють його архі�тектурний образ. Для Верхнього Києва– це неповторний Софійський ансамбльна старокиївській височині. Софія Київ�ська одна з найголовніших християн�ських святинь Східної Європи, найпрек�расніших пам'яток української архітек�тури та монументального живопису.Весь комплекс споруд: Софійський со�бор та монастирський ансамбль ХVIIIстоліття занесений до всесвітньої спад�щини ЮНЕСКО.

ЖЕЛАЮ ГАЗЕТЕ СТАБИЛЬНЫХ ТИРАЖЕЙ,БЛАГОПОЛУЧИЯ И ПРОЦВЕТАНИЯ!

«Архітектура і Будівництво» 7 мая отметила юбилей. Ей исполнилось55 лет. И хотя за эти десятилетия в Украине и КНУСА поменялисьвласти, а у издания вид и объем, периодичность, статус и содержа�ние – все это история нашего печатного органа.Газету не забыли поздравить многие ее корреспонденты, читате�ли… Но мы сегодня даем слово Олегу Юнакову – автору монумен�тальной книги о своем знаменитом прадеде�архитекторе ИосифеКаракисе, IT архитектору, исследователю истории Киева, авторунескольких Википедийных проектов, самый известный из которых –Библиотека. Читайте!

ВІТАЙТЕ НАС З ЮВІЛЕЄМ!

ЧИМ ДЛЯ МЕНЕ Є РЕДАКЦІЯ…

Під час навчання в КНУБА, перед за�няттями кожного дня обов'язково забі�гала до редакції. Тут мої однодумці: відредактора Ірини Іванівни й до всіх студ�корів, яких давно знаю. Спільними спра�вами й добрим словом ми прагнули під�тримати молодь нашого КНУБА. Ми несприймали ці слова як порожні звуки.Адже кожне МИ починається з Я.

Наталка Середняк, випускниця 2007 р., студкор газети

НОСТАЛЬГИЯ ПО ИНСТИТУТУ…

Если попадает в руки наша "А+Б", томне кажется, что я побывала в институ�те! Все�таки есть ностальгия по томуинституту 80�х – 90�х. Какой чудесныйбыл коллектив, какие люди – человеч�ные, мыслящие, интеллигентные…

Екатерина Петренко,сотрудница КИСИ 1985–95 гг

ВИПРОБОВУЙТЕ СЕБЕ В РОЛІДОПИСУВАЧІВ!

Скільки студентів і випускниківфакультетів КНУБА щороку набуваютьперший журналістський досвід у плечаІрини Іванівни Геращенкової, редакторагазети "А+Б"!

Тут громадські кореспонденти (студ�кори) приносять свіжу інформацію, мо�лоді поети шліфують художнє слово…

Ірина Іванівна пам'ятає кожного, хтодописував у нашій газеті, вона продов�жує спілкуватися з усіма нами й після за�кінчення універу. Спасибі вам за нас всіх!

Наталка Баран,випускниця 2006 року

"АРХІТЕКТУРА І БУДІВНИЦ�ТВО" В МОЄМУ ЖИТТІ

Ніколи, власне, не задумувалася надтим, чим є "А+Б" у моєму житті. Як не за�мислююся над тим, чому дихаю, ходжу.Я просто живу, дихаю і працюю в улюб�леній молодіжній газеті. І з нею молодіюсама. Мені подобається моя робота,люблю спілкуватися з новими людьми,зі студентами, які на все мають свійнеординарний погляд і часом – "непри�чесані" думки. Я навчилася слухатилюдей, розуміти їх, розповідати нашимчитачам про цікаві особистості, про іс�торію мого рідного міста, в якому наро�дилась і живу. Часто маю щастя зустрі�чатися зі своїми колегами, пізнаватищось нове. І… вчитися, бо таку вимогуставить життя, а вчитися, як відомо,ніколи не пізно…

І.Геращенкова, редактор газети

Шановні наші читачі! У ці прек�расні травневі дні Ваша універси�тетська газета святкує своє 55�річчя. Ми вітаємо своїх постійнихчитачів і творців газети. Разом звами вона молода духом!

Газета завжди пам'ятає своїхстудентських кореспондентів: Ігоря Гудима (ПЦБ�57), АндріяБеницького (ПЦБ�53), АнатоліяПікуля (ПЦБ�43), Тетяну Грудин�ську (ПЦБ�42), Богдана Гераська (ЗІК�41), Катерину Гре�чин, Віталія Кукелка, ОленуКолоградську (АБС�64), ІванаМихайліва (ПЦБ�46), НаталіюМацько, (ІУСТ�22), Наталку Баран,Оксану Бичкову (ПНК�51) та ін.

Відкриття виставки студентських робіт першого курсу архітектурного факультетукафедри основ архітектури і архітектурного проектування у виставковій залі Хлібні

національного заповідника "Софія Київська"

Для студентів архітектурного факультету КНУБА дуже важливим є про�ходження практики на історичних об'єктах нашого міста. Цього вдалосьдосягти минулого навчального року студентам І курсу під керівництвомзавідувача кафедри "Основ архітектури і архітектурного проектування",проф. О.С.Слєпцова на території заповідника "Софія Київська". У навчаль�ній програмі керівництвом кафедри були прийняті зміни для надання сту�дентам можливості спробувати свої сили в проектуванні на основі реальнихоб'єктів вже в перший рік навчання.

Сприяла організації цієї практики сьогоднішній директор Національногозаповідника "Софія Київська" Неля Михайлівна Куковальська, яка вже неперший рік підтримує майбутніх архітекторів у навчанні. Таким чином сту�денти кафедри основ архітектури і архітектурного проектування мали мож�ливість виконувати обміри пам'ятки архітектури в рамках курсового проекту.

Студенти І курсу під час літньої практики виконували перше проектнезавдання – проводили обміри фасадів на території заповідника в монас�тирській Хлібні.

ДОРОГАЯ ГАЗЕТА «АРХІТЕКТУРА І БУДіВНИЦТВО»!

Сердечно поздравляю весь творческий коллектив во главе с многолетнимредактором Ириной Ивановной Геращенковой и читателей газеты со значимымюбилеем в истории Вашего издания – 55�летием со дня создания!

В стенах университета выросла, стала профессиональной большая плеяда из�вестных архитекторов, строителей. Почти на каждую букву алфавита можно назвать их громкие фамилии.

КНУСА окончили пять будущих Героев Украины, 70 будущих лауреатов Государственных премий и заслуженных деятелейнауки. Кроме того, в университете учились и студенты, ставшие впоследствии замечательными писателями — Виктор Плато�нович Некрасов, Леонид Семёнович Серпилин, Виталий Васильевич Ковалинский, Лев Израилевич Лондон, Михаил НоевичПархомов и другие. Культурная жизнь университета разнообразна, насыщенна и появление печатного органа стало деломзакономерным и важным.

Приятно видеть, что материалы газеты много темны и интересны. Газета всегда шла в ногу со временем: за годы существо�вания она из черно�белой (изредка с добавлением красного цвета) стала полноцветной, добавилась интернет�версия. Теперьдля чтения новых номеров уже не нужно идти в кабинет редактора, библиотеку или архив – газету можно читать в Интернете.Теперь газета стала доступной всем желающим. Это позволило снять ограничения для чтения вашей прессы для тех, кто нахо�дится далеко. «Архітектуру і Будівництво» уже могут читать не только в Украине, но и в других странах, где по воле судьбы живутваши выпускники. И через годы статьи вашей многотиражки станут уникальным источником изучения строительной и архитек�турной жизни КНУСА.

Важно отметить, что у издания богатая история. Как и университет, несколько раз газета меняла название, которое тогдабыло в духе времени – «Пролетарские кадры». Редакторами в то время были Б. Гурман, А. Дрозд и И. Шафран. Однако передВторой мировой войной издание перестало выходить и возобновилось только в 1962 году уже под названием «За будівельнікадри». Впоследствии газета стала называться «Архітектура и Будівництво», или просто «А+Б».

Интересуясь Киевом и архитектурой, ваш покорный слуга входит в число читателей многотиражки уже много лет. В публика�циях газеты видна любовь к университету, студентам и преподавателям, и, особенно, к архитектуре. Из газеты я узнал многоинтересного: как из новых номеров, так и тех, которым более полувека. К примеру – рекомендую статью «10 років інституту»(Пролетарські кадри. – 1940. – 30 листопада. – С. 1).

Всем студентам КНУСА хочу пожелать, прежде всего, успехов в обучении, и, главное, стараться вкладывать и частичку себяв историю университета, публикуясь в газете. В ней уже много интересных рубрик, но всегда можно создать новые. К приме�ру, может имеет смысл сделать рубрики: о чём писала газета 50 лет назад, какие в наши дни происходят инновационныевеяния в строительстве, архитектуре, рассказывать о достижениях бывших студентов института в Украине и в мире. Считаюочень важным осваивать зарубежный опыт, но одновременно и не забывать своих корней.

Университет дарит знания, а газета – прямое продолжение знаний, истории и традиций вуза. Прекрасно, что у университе�та и газеты, которым 85 и 55 лет, такая долгая и насыщенная история и, надеюсь, будет не менее великое будущее. Желаюизданию «Многая лета», и чтобы 55 лет впоследствии показалось детским возрастом.

От всей души желаю газете новых творческих достижений, реализации интересных проектов, стабильных тиражей, благо�получия и процветания!

С уважением, Олег Юнаков, один из читателей, США

КВІТЕНЬ �ТРАВЕНЬ

Поч. Закінчення на стор. 8

болотного в лице директора ГалиныВойцеховской и зам. директора нашей,вузовской библиотеки Ольги Хлапов�ской и др. Нельзя не сказать и о награ�де, которая носит имя Клары Георгиев�ны Демуры. Дипломы за мастерство вархитектурной графике им. К.Г.Демурыбыли вручены студентам группы №14аархитектурного факультета.

Предлагаем читателям отрывок изкниги "Клара Демура: Архитектор�педагог".

ОБ УЧИТЕЛЕ

"…Эта книга писалась и складыва�лась с любовью к человеку, который вос�питал не одно поколение архитекторов.

Учитель, наставник, педагог, тренер,сэнсэй... На жизненном пути каждоговстречаются люди этой профессии илипризвания. Не часто бывает, когда про�фессия и призвание являются единымцелым. Много ли вы вспомните имён, ко�торые повлияли на ваше мировоззре�ние, выбор жизненных приоритетов?Правильно, это единичные примерыпреданных главным жизненным ценнос�тям людей. Именно к таким уникальнымлюдям принадлежит Клара ГеоргиевнаДемура – яркий представитель киевскойархитектурной педагогической школы.

Весь её жизненный путь, начиная сюности, – это пример бесконечной пре�

данности Архитектуре. Клара Георгиев�на – мастер, который не относится кплеяде затеоретизированных педаго�гов. Трудолюбие, талант и настойчи�вость позволили ей доскональноизучить архитектурную классику, фи�лигранно овладеть техникой черчения,рисунка карандашом и акварелью. Мывсегда наслаждались и восхищалисьточностью и уверенностью движений еёкарандаша и кисти, когда она поправля�ла работу кого�либо из студентов, темсамым говоря: "Делай как я"! Известны

слова польского поэта Ежи Ленца: "Непоказывай пальцем – покажи собой" –это про Клару Георгиевну.

Ей было, у кого учиться. В послево�енное время на архитектурном факуль�тете Строительного института (буду�щие КИСИ и КНУСА) непосредственны�ми ее наставниками были известныеархитекторы, чьи работы по сей деньявляются примером высокого профес�сионализма и гордостью отечествен�ной архитектуры. Какая плеяда извес�тных имен! Это Владимир ИгнатьевичЗаболотный, Александр МатвеевичВербицкий (в то время заведующий ка�федрой), Яков Аронович Штейнберг,Петр Григорьевич Юрченко, ВладиславПавлович Фадеичев, Василий Моисее�вич Онащенко, Александр Алексеевич

Сидоренко, Павел Миронович Черныш(декан факультета 1947–1951 гг. и1957–1964 гг.). Руководителем дипломаюной Клары Демуры был Василий Мои�сеевич Онащенко. В этот период препо�давали и Николай Павлович Северов, иИосиф Юльевич Каракис, и НиколайАлександрович Гусев.

Первого сентября 1944 года, в 17 лет, Клара Георгиевна стала студен�ткой Строительного института. И посвя�тила ему семьдесят (!) лет своей жизни.В ее трудовой книжке лишь одно местоработы – Строительный институт КИСИ/ КНУСА): старший лаборант, ассистент,преподаватель, старший преподава�тель, доцент. Редкий пример предан�ности делу, коллективу и профессии!

У неё нет амбиций, чтобы быть глав�ной, а лучшей – да! С любовью, увлечен�ностью, удивительным усердием онасвоё мастерство оттачивает всю жизнь.Но такой труд ей не в тягость, а в радость.

Клара Георгиевна Демура была длянас первоисточником будущей профес�сии, вела специальность на первом кур�се. По капле вливала в перепуганную иодновременно восхищенную ею моло�дежь систему античного классическогоордера, его пропорции, благородстводекора, учила свободно владеть эле�ментами классических античных форм.Научила нас технике отмывки китай�ской тушью (сухие палочки): сначалатренировались на деталях – вазы, ка�пители, фрагменты ограждений лес�тницы, портики, затем на фасадахобъектов – церковь Покрова на Нерли,деревянные церкви в Кижах и др.

Она одарила нас щедростью своегопедагогического таланта, загипнотизи�ровала непонятными словами: стерео�бат, стилобат, каннелюра, капитель и еешейка, или гипотрахелион, эхин, архит�рав, капли или гуты, фриз, метопы,триглифы, карниз, сима, калиптер, со�лен и др. Голова просто шла кругом отэтих неизвестных нам слов! Если бы необозначения на чертежах, то все это во�обще невозможно было запомнить. А чего стоил энтазис колонны (на сту�денческом жаргоне "экстазис") и вен�чающий ее киматий!

Нам просто повезло, что мы попалик такому педагогу. Она живет заботамисвоих студентов, переживает за неу�мех, радуется и поддерживает тех, ктохочет научиться ремеслу. Поэтому досих пор мы помним трактаты по вопро�сам архитектурной эстетики Альберти,Витрувия, Палладио, Виньолы. Знаме�нитые "польза, прочность, красота" –основа всей архитектуры...

Клара Георгиевна трепетно и уважи�тельно относится к своим вчерашнимстудентам, а сегодня коллегам�препода�вателям, щедро делится своими знания�ми и опытом. К месту рассказанный слу�чай или анекдот и прекрасное чувствоюмора позволяют ей всегда расположитьк себе как студентов, так и коллег.

Те, кто озаряет жизнь других, не ос�тается сам без света. Это издание –лишь незначительная часть благодар�ности учеников и коллег Педагогу,Большому Мастеру карандаша и кисти,привившего любовь и преданность кпрофессии более чем 3000 будущих ар�хитекторов. Мне кажется, что именноона помогла многим молодым людямвырастить крылья того размаха, кото�рые они рисовали в детстве.

Спустя много лет, уже возглавляя ка�федру Основ архитектуры и архитек�турного проектирования и став колле�гой Клары Георгиевны, в дни ее 85�летия я передал ей книгу�альбомсвоих проектов и построенных храмовукраинской православной церкви сдарственной надписью:

"Первому Учителю в профессии,Кларе Георгиевне Демуре,Творческий отчет�рефератО сакральной архитектуре".

Низкий поклон Вам и уважение,Олег Слепцов, архитектор

Р.S. 14 июля 2016 года Клары Геор�гиевны не стало…

Как ни старались мы спешить завер�шить написание этой книги при ее жиз�ни, но, видимо, спешили медленно,несколько лет, постоянно корректируютекст, добавляя, уточняя сформирован�ный материал. Жаль, ведь хотели, что�бы она первой листала книгу о себе.Порадовалась бы.

Мы решили не переписывать тексткниги в прошедшем времени, так как ибеседовали с ней и писали о ней вмес�те с ней. Вместе с Кларой Георгиевноймы прошли ее жизненный путь, сопере�живая, сочувствуя, восхищаясь, раду�ясь и преклоняясь.

Она была сильным человеком, как и все ее поколение, прожила жизнь в трудностях и испытаниях.

Она стала, кем хотела – Архитектороми… осталась в нашей жизни Мастером.

ТВОРЧЕСКОЕ НАСЛЕДИЕК.Г.ДЕМУРЫ

"Книга "КЛАРА ДЕМУРА: АРХИ�ТЕКТОР – ПЕДАГОГ" продолжает се�рию "Научные исследования кафедрыОснов архитектуры и архитектурногопроектирования". Издание вышло к 90�летию со дня рождения К.Г. Демуры. И это лишь незначительная часть благо�

дарности учеников и коллег Педагогу,Большому Мастеру карандаша и кисти,привившего любовь и преданность кпрофессии большому количеству буду�щих архитекторов".

На презентации книги присутствова�ли главный архитектор Киева Александр

Викторович Свистунов, профессора, до�центы КНУБА – ученики, которые спустягоды помнят своего учителя. Здесь были:дочь Клары Георгиевны Демуры – ЕленаМихайловна Демура, представители Го�сударственной научной архитектурно�строительной библиотеки им. В. И. За�

2

УЧИТЕЛЯМИ СЛАВИТСЯ УКРАИНА!В феврале – марте 2017 года у наших архитекторов было много мероприятий, связанных с воспомина�ниями. Это были презентации книг, вышедших в память о наших Учителях, встречи Учеников, которыепомнят своих талантливых педагогов, восхищаются и гордятся тем, что они – выходцы из нашей Альма

Матер. Проводила эти мероприятия кафедра Основ архитектуры и архитектурного проектирования,которую возглавляет Олег Семенович Слепцов.

Что значит помнить? Слово "помнить" происходит от слова память, в которую закладываются лишьзапоминающиеся моменты, вызвавшие у нас чувства. Без чувств не возможно что�либо запомнить

на долгое время. Так возникают книги, альбомы воспоминаний, стихи и песни…Сегодня газета "Архітектура і Будівництво" расскажет о каждом из этих событий.

Презентация

Рига. Акварель. 1957 г.

Краков. Эскиз тушью.

Вышивка

Портрет. Рисунок карандашом.

3

Експозиція

Кафедра "Організації та управління будівництвом" і даліпідтримує активну роботу студентського наукового гуртка"БудМайстерКлас".

2 березня 2017 року, в рамках роботи наукового гуртка"БудМайстерКлас" студенти будівельного факультету відвіда�ли спеціалізовану виставку "KyivBuild".

Учасники виставки поділились сучасним досвідом та но�вітніми технологіями в будівництві зі студентами будівельногофакультету КНУБА.

Студенти щиро вдячні керівництву Київського національ�ного університету будівництва і архітектури та організаторамвиставки за надану можливість відвідати таку цікаву експози�цію та отримати корисну інформацію для подальшого профе�сійного зростання.

О.А.Тугай, зав.кафедрою ОУБ,М.М. Климчук, керівник наукового гуртка "БудМайстерКлас"

Вітаємо ФАІТ

СТУДЕНТИ ФАІТ – ПЕРЕМОЖЦІ ОЛІМПІАД І КОНКУРСІВ

Світлана Крамник (УП�5) – перше місце на Всеукраїнській олімпіаді зі спеціаль�ності "Управління проектами" (Харківський національний університет міського гос�подарства ім. О.М.Бекетова).

Марія Слабковська (ІТЕП�31) – перше місц на ІІІ Всеукраїнській олімпіаді"Шляхи та механізми захисту інформаційного простору України від шкідливих ін�формаційно�психологічних впливів" (Національний технічний університет "Київ�ський політехнічний інститут ім. І.Сікорського").

Олександр Андріяка (БМО�41) – третє місце на ХІІ Всеукраїнській олімпіаді зі спе�ціальності "Гідравлічні та пневматичні машини" (Сумський державний університет).

Робертина Бітляна (БМО�31) – третє місце на Всеукраїнському конкурсі сту�дентських наукових робіт по спеціальності "Машини для земляних, дорожніх та лісо�технічних робіт" (Харківський національний автомобільно�дорожній університет).

Команда "Ада Лавлейс"(ІТЕП�31: Слабковська М., Юрчук Л., Пильгун Я.) –третє місце на ІІІ Всеукраїнській олімпіаді "Шляхи та механізми захисту інформацій�ного простору України від шкідливих інформаційно�психологічних впливів" (Націо�нальний технічний університет "Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського").

Команда студентів спеціальності АТП (Марков М. (АТП�42), Ярас М. (АТП�41), Коршиков В. (АТП�51)) – третє місце на Всеукраїнській олімпіаді зі спеціаль�ності "Автоматизація та комп'ютерно�інтегровані технології" (Вінницький національ�ний технічний університет).

Євгенія Короткова (ПНМ�41) за кращу доповідь на ІХ Всеукраїнській науковійконференції студентів і молодих вчених "Молодь: освіта, наука, духовність" (Відкри�тий міжнародний університет розвитку людини "Україна").

За даними сайту КНУБА

Нагородження переможців

КОНКУРС INSPIRELIAWARDS 2016

Нещодавно ум. Прага (Чехія)під егідою Між�народної спілкиа р х і т е к т о р і в(UIA) відбуласяофіційна цере�монія нагород�ження перемож�ців архітектур�ного конкурсуInspireli Awards2016.

I n s p i r e l iAwards є най�більшим за кількістю учасників конкур�сом у світі. Цьогоріч свої роботи пред�ставили 1052 молодих архітектори з 99 країн і понад 300 університетів усіхконтинентів. Конкурс був створений заініціативи президента Чехії Vaclav Havelта низки відомих чеських архітекторів,щоб допомогти молодим зодчим вікомдо 35 років розпочати свою кар'єру наміжнародній платформі.

Журі конкурсу нараховує 55 провід�них архітекторів світу з усіх континентів,серед яких – проф. Гарвардського уні�верситету Otto Dvorak (США), віце�пре�зидент Міжнародної спілки архітекторів(UIA) проф. Deniz Incedayi (Туреччина),Jurgen Mayer H. (Німеччина), проф.Francois Valentiny (Люксембург), MichalPostranecky (США), Ian Bogle (ВеликаБританія), Martin Dudasko (Австралія),Budi Pradano (Індонезія), голова спілкиархітекторів Конго Claudien Mulimilwa(Конго), проф. Gan Pei (Китай), проф.Cees Dam (Нідерланди), проф. AtsushiKitagawara (Японія), Paolo Piva (Італія),проф. Jan Benda (Канада) та інші.

Нашу державу у високоповажномужурі представила народний архітекторУкраїни, завідувач кафедри ландшаф�тної архітектури КНУБА, доктор архітек�тури, проф. Т.Ф.Панченко.

Переможцями конкурсу InspireliAwards 2016 стали: 1 місце – GiacomoGarziano (Італія), який отримав головнийприз – кубок "Крила в майбутнє", роз�

роблений відомим чеським архітекто�ром Borek Sipek, що символізує якістьтворчості, гармонію, бачення, мудрість,сміливість, бадьористь та мир; 2 місцепосів Daiki Watanabe (Японія); 3 місцерозділили Somayeh Ravanshadnia (Іран)та Magdalena Trobinger (Італія).

На церемонію були запрошені: Мі�ністр освіти, молоді та спорту ЧеськоїРеспубліки Mgr. Katerina Valachova, Мі�ністр культури Чеської Республіки Mgr.Daniel Herman, Міністр освіти Італії Vale�ria Fedeli; посли 4 країн, що мали націо�нальні раунди: Вірменія, Іран, Росія,Словаччина; голова Чеської асоціаціїархітекторів Oleg Haman та інші.

Запрошені від України були також:представник Inspireli в Україні (Abassa�dor of Inspireli Team), викладач кафедриландшафтної архітектури А.А.Голуб тааспірантка кафедри архітектурного про�ектування цивільних будівель і спорудК.В.Голуб, які є фіналістами InspireliAwards 2015.

Вітаємо переможців конкурсу тасподіваємося, що наступного року Ук�раїна матиме свій національний раундта призові місця.

Андрій Голуб,викладач кафедри

ландшафтної архітектури,

Крістіна Голуб,аспірантка кафедри

архітектурного проектування

НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЦАРИНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІКИ БУДІВНИЦТВА

У пленарному засіданні конферен�ції брали участь фахівці Міністерстварегіонального розвитку і будівництва,провідні фахівці і виробничники та нау�ковці України та з закордону. Роботапротікала в 5 секціях: Архітектурно�конструктивні рішення будівель. Енер�гозбереження та екологія; Технологіята механізація будівництва; Організа�ція та економіка будівництва; Технічнаексплуатація будівель; Студентськанаукова сесія.

У "Студентській науковій сесії" взялиучасть більш ніж 60 учасників. Було зас�лухано 16 доповідей студентів КНУБА,Одеси, Харкова, Чернівців та інших ВНЗКиєва, які було відзначено дипломами.Усі інші – подарунками від партнерів і організаторів конференції.

Брали участь фахівці та вчені з Укра�їни, Польщі Болгарії, Сирії, Білорусі, Ні�меччини. Українські вчені, фахівці, аспі�ранти та студенти представляли Харків,Одесу, Чернівці, Дніпропетровськ, За�поріжжя та інші міста. В число зареєс�трованих учасників входять: 30 докторівнаук; 89 кандидатів наук; 63 аспірантів;58 студентів; 60 осіб виробничників.

Під час роботи конференції булозаслухано 160 доповідей, які опубліко�вані в збірнику: Програма та тези допо�

відей ІІ міжна�родної науково�технічної конфе�ренції "Ефектив�ні технології вбудівництві". –К.: "Видавниц�тво Ліра�К",2017. – 216 с.

З великоїкількості важли�вих і цікавих до�повідей можнавиділити допові�ді Голови радидиректорів державної корпорації "Укр�буд" Ю. К.Пелиха, директора ДП"НДІБВ" д.т.н.. с.н.с. О.М.Галінського,професора Придніпровської державноїакадемії будівництва та архітектурид.т.н., професора С.В. Шатова, прези�дента Академії будівництва України,д.т.н., професора І.І. Назаренка та ін.

Активну участь в роботі конференціївзяли учені КНУБА: колектив кафедритехнології будівельного виробництва такафедри організації та управління бу�дівництвом. Практична допомога буланадана партнерами�підприємствамибудівельного комплексу України: корпо�рація "ДБК�ЖИТЛОБУД", ПАТ "Будівель�

на компаніяУКРБУД", ПАТ"ХК КИЇВМІСЬ�КБУД", ПІІ "УР�СА", ТДВ "СІНІ�АТ", ТОВ "PERIУкраїна", ТОВ"MAPEI", CSLProducts, ПАТ "Б а ш т а н с ь к и йсирзавод" ТОВМНВП "Інжтех�буд", ТОВ " Ком�позит", ТОВ "Єв�

ропейські технології в будівництві", ком�панія "NEXE UA", " BIG CITY BUILDING", "ТОВ "ДЕНДБУД", ТОВ "Дайвер ЛТД",ПАТ "Дніпрометиз" та представництвом"Польської Академії Наук" у місті Києві.

В цілому, конференція відзначає ви�сокий рівень доповідей,практичну цінність длябудівельної науки та ви�робництва України. При�ємно відзначити, що ак�тивну участь в ній браластудентська молодь, якапроходить підготовку запрограмами бакалавра,спеціаліста та магістра іаспірантів, докторанти.

З метою поліпшенняорганізації та проведенняконференції пропонуєть�ся більш широко залучативідділ аспірантури та док�торантури університету;

залучати для роботи в конференції орга�ни студентського самоврядування, радумолодих вчених; вести подальшу роботузі створення філій кафедр на підприємс�твах будівельного комплексу; роботу всекціях здійснювати впродовж більштривалого часу (2 дні).

РЕКОМЕНДАЦІЇ КОНФЕРЕНЦІЇ:

Продовжити роботу з наукових дос�ліджень в царині технології, організаціїта економіки будівництва. Продовжитиспівпрацю між вченими вузівської наукита провідними науково�дослідними ус�тановами (НДІБВ, НДІБК) і будівельнимипідприємствами. Брати активну участь вконференціях, що проводяться партне�рами з закордону та регіонах України.Залучати до навчальної та наукової спів�праці партнерів�підприємства будівель�ного комплексу. Провести ІІІ Міжнароднунауково�технічну конференцію "Ефек�тивні технології в будівництві" у квітні2018р., попередньо узгодивши з графі�ками міжнародних комітетів.

В.В. Савйовський, Співголова�координатор конференції,

д.т.н., професор кафедри ТБВ

Міжнародна науково�технічна конференція

ВІДВІДАЛИ СПЕЦІАЛІЗОВАНУВИСТАВКУ"KYIVBUILD"

Приємно відзначити, що в числі учасників і переможців Всеукраїн�ських олімпіад, конкурсів, наукових конференцій студентів і молодихвчених знаходяться гідні представники Київського національного уні�верситету будівництва і архітектури. Сьогодні газета хоче привітатистудентів факультету автоматизації і інформаційних технологій з ци�ми досягненнями. Серед переможців:

Протягом 6–7 квітня у Київському національному університеті будів�ництва і архітектури проходила ІІ Міжнародна науково�технічна кон�ференція "Ефективні технології у будівництві". В роботі її було офіцій�но зареєстровано близько 300 осіб.

..

..

"ЭТА КНИГА РАСКРЫЛА ДУХ ЭПОХИ"…

Анатолий ПетровичКончаковский, литера�тор и музейный работник,один из основателей ипервый директор музеяписателя Михаила Булга�кова в Киеве:

"На одном из заседа�ний киевского библио�фильского клуба "Суббота

у Бегемота" состоялась презентация книги ОлегаЮнакова "Архитектор Иосиф Каракис". Нью�Йорк:Алмаз, 2016.

Молодой ученый, уроженец Киева, нескольколет собирал по крупицам материалы, связанные сименем выдающегося зодчего И. Каракиса. На ос�нове собранных материалов, документов из се�мейных и государственных архивов, он создал мо�нографию о жизни и творческом пути одного изярких украинских, советских архитекторов.

Книга увидела свет в Киеве в 2016 году, былашикарно полиграфически выполнена в ИД "АДЕФУкраина". Автор увлеченно повествует о том, каксоздавались в Украине, и, в частности, в КиевеДом офицеров, который функционирует и поныне,Художественная школа, которая была трансфор�мирована в Национальный исторический музейУкраины, и о других знаковых архитектурных свер�шениях Иосифа Каракиса.

Интересный рассказ автора монографии сопро�вождался большим количеством иллюстраций, ко�торые напомнили собравшимся членам клуба отом, что они и сегодня могут любоваться его архи�тектурными шедеврами в столице Украины. Книгавызвала большой интерес присутствующих, кото�рые после яркой презентации Олегом Юнаковымсмогли приобрести её и получить автограф автора".

Николай Мефодие�вич Дёмин, народныйархитектор Украины,окончил КИСИ (КНУСА) в1956 году. Доктор архи�тектуры, профессор –лично знал и глубоко ува�жал Иосифа ЮльевичаКаракиса и его семью:

"Книга Олега Юнаковаоб архитекторе И. Каракисе не просто биография,пусть и великого человека, эта книга раскрывает духэпохи, в которую довелось жить и творить целомупоколению сверстников Иосифа Юльевича. Думаю,в этом ее ценность и общественная значимость.

Замечательно, что подготовил и представил еёчлен семьи, правнук Иосифа Юльевича – предста�витель современного поколения умных, образо�ванных, хорошо воспитанных, по�настоящему ин�теллигентных людей".

Вера ИвановнаРайко (1925–2017),окончила КИСИ(КНУСА) в 1951 го�ду. Кандидат архи�тектуры, мемуа�рист, поэт, авторкниги "Старый Киевсвоими глазами":

Предупредить хочу вас наперёд:Я не поэт, а просто рифмоплет,Родная дочь И.С. Козлова,А выйдя замуж, я легкоФамилию свою сменила на Райко.Отец мой и Каракис были однолетками,Застройкой Киева трудились пятилетками…

Эти строки В.И.Райко посвятила Й.Ю. КаракисуВ начале 20 века родился,В гимназии, как принято, ребёнок учился.Отец неплохо жил, имел немало дел:Заводом сахарным в то время он владел.Когда Иосифу исполнилось 20 летНа юридический подался факультет,Но через год художником театра стать он захотел,Покинул юридический, театр им завладел.Три года проучился, заартачилась натура –На первый курс упорно позвала архитектура.Преподаватели – творцы, известные, хорошие –Вербицкий и Кричевский, Маргилевский и Алёшин,Каракиса талант замечен ими был –Он ценным разработчиком, а после автором служил.С Каракисом мы связываем много зданий,Что заслужили в нашем обществе признаний:Будь то в Консерватории концертный зал,Иль детский сад завода "Арсенал",Или жилой район – Госплана комплекс,Ещё удача – иностранное посольство.Но нет для киевлян приятней и милееУзнать историю столицы – Киева в его Музее.Проектом новых школ он тоже отличился,В одной из них и правнучек Олег учился.Каракис чужд манерности и превосходства,Интеллигентность, скромность его свойства.За годы выросла и творчества теория:"Не видеть механически историю,От безразличья, диссонанса отойтиИ обязательно с природой связи навести!"В его архитектуре новые идеи возникали:Дома пирамидальные, балконы выносные.В то время в руководстве их не понимали,А что не ясно было, то и запрещали.И зависть началась и связанные с нею склоки,И руководство обвинило в "украинском барокко".Система руководства очень частоБыла несправедлива и пристрастна.Иосиф Юльевич в КИСИ преподавал,Задачи интересные студентам задавал,Его ценила молодёжь, любила,

Ей часто не понятно было,Когда он с ректором в аудиторию входилИ каялся, как будто виноватым в чём�то был.Он современным был, творил с высоким качеством,Студенты осуждали покаянья начисто.Всегда приветлив был и аккуратен,Не пил и не курил, чем многим не понятен.Неординарность вызывала и запреты:На выезд за границу, на выбор в член�корреспон�денты.За это позже перед ним хоть извинялись,Запреты эти регулярно повторялись.Приписывали иногда поступки неправдивые,Как снос монастыря Михайловского в Киеве.Как хорошо, что правнука Олега выслушать смогли,Он в Клуб пришёл, умно и интересно осветил те дни.

Борис Яковлевич Кесельман,известный киевскийбард. Шуточнуюпесню, посвящен�ную Каракису, ис�полнил 12 февраля2017 года на заседа�нии клуба "Кияне":

Друг из�за бугра приехал,Стали рюмки поднимать,Предложил ему, в утеху,По столице покатать.

Между зданий, парков, скверов,По Грушевского возил,Угловой Дом Офицеров,Гостя очень поразил.

Приоткрылась панорамаСквозь деревьев густоту,Бывший ресторан Динамо,Не утратил красоту.

Друг заметно оживился,Общих вспоминал друзей,Кто построил, удивился,Ик�сторический музей?

У музея Украины,Друг, наш славный гимн запел,С непонятной мне причины,Вдруг, уснул и засопел.

Думал я, жуя арахис,Для дыхания на ментов,Как же мог один Каракис,Столько возвести домов?

Александр НаумовичРапопорт (род. 7 октября1927, Киев). Архитектор,член�корреспондент и по�чётный член Украинскойакадемии архитектуры,окончил КИСИ в 1950 году,ученик И. Каракиса:

Монография "Архитек�тор Иосиф Каракис" – уни�

кальный, успешный и гигантский труд, созданныйОлегом Юнаковым. В сущности, монография сво�его рода памятник одному из самых одаренныхколлег в Украине, Человеку, в котором сочеталисьдар творческой личности, Учителя и рафинирован�ного интеллигента и в жизни, и в профессии.

Монография содержит огромный познаватель�ный материал – собственно он существеннаячасть истории и развития архитектурной практикив Украине и не только.

Воспоминания, приведенные в монографии,восстанавливают в памяти облик близкого многим всвое время и очень ценимого Человека во всех егопроявлениях. Жаль, что техника того времени не за�фиксировала общение с Иосифом Юльевичем, ат�мосферу которого никаким текстом воспроизвестинельзя. Особая признательность родным И.Ю. Ка�ракиса, сумевшим сохранить его бесценный архив".

Сергей Петрович Кар�даш, экскурсовод. Послепрезентации отметил:

"Дуже Вам дякую за те,що підняли таку цікаву тему,за те, що в історії Києва щеодна біла пляма зникла зкарти історії нашого міста.Ім'я Каракіса рано чи пізно

носитимуть вулиці, будуть поставлені меморіальнідошки... Дякую Вам за гарну книгу, завдяки якій зна�тимемо біографію цієї видатної людини".

Галина Анатольевна Войцеховская, директорГосударственной библио�теки им. В. Заболотного,заслуженный работниккультуры Украины и дейс�твительный член Академиистроительства Украины:

"Книга "Архитектор Ио�сиф Каракис" (2016) – дов�гоочікуване архітектурноюгромадськістю видання про

життя та творчість одного з найяскравіших україн�ських радянських зодчих – Й. Ю. Каракіса.

Науковцям відомо, що досліджувати творчістьперсоналій нелегко, бо дуже часто не залишається

друзів або колег, з якими можна вивіритиякісь деталі, щось уточнити, або не збе�реглися особові архіви, документи. Архі�тектурна спадщина і документальнапам'ять про Й.Ю. Каракіса збережена йо�го нащадками, однодумцями. Тому дужеважливим фактом при підготовці книгибуло те, що редагування книги здійсниладонька архітектора – Ірма Каракіс, рецен�зії на книгу написали доктор архітектури,професор М. Дьомін, кандидати архітек�тури І. Безчастнов і Г. Беркович, а Прези�дія Академії архітектури України рекомен�дувала її до друку.

Особливого позитивного забарвленнякнига набула завдяки дослідженню люди�ною, яка має тісні родинні зв'язки з архі�тектором – Олегом Юнаковим, який звеликою любов'ю, але разом з тим зіскрупульозністю і вивіреною докумен�тальністю подає етапи архітектурноїдіяльності свого прадіда.

Евгений Александрович Рейцен.Окончил КИСИ в 1958 г. Кандидат техничес�ких наук, профессор. Гроссмейстер, поэт.

"Книгу�фолиант нужно не толькочитать, а изучать: архитекторам, инжене�рам, учёным, стремящимся познатьИстину в истории становления и развитияархитектуры, особенно в Украине и, в час�тности, в стольном граде Киеве, где ушёлв вечность великий Архитектор ИосифЮльевич Каракис".

Подготовлено газетой

4День поезії

З нагоди Міжнародного дня поезії 23 березня в лекційній аудиторіїКиївського національного університету будівництва і архітектури відбулосясвято поезії "Кохання не вмирає". Студенти факультету автоматизації іінформаційних технологій допомогли поринути в світ чарівної поезії, зачитавшивірші великих поетів: Л. Українки, І. Франка, О. Олеся, В. Сосюри, Л. Костенко, І.Андрусяка, С. Йовенко.

Ксенія Ковтун та Влада Клічес були неперевершеними ведучими. Поезія – не просто римовані рядки, які дарують естетичну насолоду. Це

глибока і довічна любов, що підносить із туги й зневіри, надихає на життя йосяває дорогу. Виголошені на святі поезії вірші такі, як "Стояла я і слухалавесну", "Сміються, плачуть солов'ї", "Ви знаєте, як липа шелестить" підносилинастрій і надихали на щастя.

Твори "О, панно Інно, панно Інно!", "...Яблука доспіли, яблука червоні!..", "Такніхто не кохав" – передавали слова, які б хотіла почути кожна дівчина чи жінка, вяку б епоху вона не жила. Декламували поетичні твори: Ольга Лугіна, Ярослав

Коцар, Ігор Середа, Каріна Локоткова, Юлія Козак, Катерина Савченко та ОленаТищенко.

Тема кохання наскрізна в творчості усіх письменників. Інтимна поезія – цекласика української любовної лірики. Кожен із цих віршів: "Як пощастило дівчинів сімнадцять", "Спини мене, отямся і отям" та "...Лише одне: що в світі двоє нас"– вражає своєю закінченістю, мистецьким виконанням. Незрівнянне почуттякохання надихає нас на неймовірні подвиги, окриляє та змушує серце битисячастіше.

Поезія допомагає людині розгадати найскладніші питання, формуєгромадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самогоавтора, так і читачів, і в цьому нам допомогли переконатися студенти ФАІТу.Людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнєбагатство. Студенти, які відвідали вечір, залишилися задоволені, оскільки цебув відпочинок душі для молоді, адже поезія допомагає нам жити разом.

На закінчення хочеться подякувати за співпрацю і фотографії ОлександраЧмута. Кафедрам інформаційних технологій та професійного навчання вдячні занадання мультимедійного обладнання.

Яна Панасенко, голова РСС ФАІТ

Резонанс

Фото Олександра Чмута

В прошлом номере "Архітектури і Будівництва" был напечатан материал о выходеновой книги Олега Юнакова "Архитектор Иосиф Каракис". Коллекционное широкоформатное альбомное издание "Архитектор Иосиф Каракис:жизнь, творчество и судьба" оказалось неожиданным и знаковым событием для Ки�ева и архитектурного сообщества. Поэтому газета еще раз знакомит читателей с ре�зонансом на издание в интеллектуальных кругах нашего Киева.В первые месяцы после презентации книги вышли десятки статей и рецензий: в"Независимой газете", "Поэтограде", альманахе "Связь времён", американской га�зете "Форум", газете "Всемирные одесские новости", порталах Booknik.ru, "Инте�ресный Киев" и др. Ряд изданий (газета "День", журнал "Berlogos", газета "ГолосУкраины" и др.) взяли у автора интервью.

Выход книги вызвал большой резонанс по причине того, что Иосиф Каракис – один из самых плодовитых зодчих Украины, но твор�чество его в полной мере до выхода книги не было изучено. Около 20 лет жизни Каракиса связано с Киевским национальным университетом строительства и архитектуры. В самом же фолиан�те объёмом более 500 страниц, кроме исследования его творчества, множества фактов, воспоминаний коллег приведено более ты�сячи иллюстраций работ зодчего, абсолютное большинство из которых опубликовано впервые. Эту монументальную книгу о своем знаменитом прадеде�архитекторе подготовил правнук архитектора с большой буквы Олег Юнаков, IT архитектор, исследователь истории Киева, автор тысяч статей в Википедии… Среди уникальных иллюстраций – студенческий проект Каракиса (единственный из известных на данный момент), ряд фотографийстроительства ныне разрушенной, первой в Киеве музыкальной школы�десятилетки, чертежи башенки, которая была на жилом до�ме по Георгиевскому переулку, № 2 и которую демонтировали по распоряжению Хрущёва, различные документы зодчего, фасадыныне разрушенного здания по улице Меринговская, № 8, фотографии строительства Фархадской ГЭС и др. Теперь читайте отклики на книгу.

"КОХАННЯ НЕ ВМИРАЄ"

ОТ ТЕХ, КТО ПОМНИТ И ЛЮБИТ ЗОДЧЕГО И.Ю. КАРАКИСА,ВЕРНОГО РЫЦАРЯ КИЕВА…

Был Каракис не из робких,Времена опередил,Не советские коробки,А дома он возводил.

Друг проснулся, все услышал,Задавал вопросов тьму:Кто о нём сегодня пишет?Где же памятник ему?

Как Отчизна наградилаГражданина своего?Я ответил: одарила,В высшей степени его.

В наши дни пришла награда,Стали про него писать,В честь его большого вклада,Оживил Олег печать.

Памятник ему повсюду,В виде тысяч школ, домов,Список вспоминать не будуЗданий разных городов.

Вопреки годам тем сложным,Не забыто ничего,Родина сочла возможным,Не расстреливать его.

Михаил Борисович Кальниц�кий, исследователь истории Кие�ва, почётный доктор НИИТИАГа:

"Этот труд заслуживает самыхдобрых слов, материал очень ос�новательный и содержит массунового".

5

Інтерв'ю з науковцем

Оксано Вікторівно, Віктор Васильо�вич займався малюнком і акварель�ним живописом, напрацювавшиблизько 1000 робіт на історичні, пей�зажні та архітектурні теми, власно�руч ілюстрував свої друковані ви�дання… Які теми з цілої панорамийого архітектурних шедеврів длявас, як художниці, насамперед, єнайближчими? Чому?

На канікулах щодня, після обіду, мійбатько ходив зі мною на етюди, ми ма�лювали архітектуру і пейзажі. Такі що�денні практики дуже дисциплінують. То�му найдорожчими є спогади про спіль�ність – спільно проведений час, історії,навички. Пам'ятаю: в селі Микільськапустинь на Десні вздовж дороги зберег�лися старі дуби з козацькими (квадрат�ними) цвяхами, забитими в стовбур де�рева, що означало драбину до спосте�режної платформи, влаштованої на ви�соті над лугом, і моя уява з його розпо�відей домальовувала історію.

Люблю його афіші, які він робив досвоїх публічних лекцій і бесід в стилісти�ці Василя Кричевського чи Георгія Нар�бута, бо вони поєднують українськішрифти, архітектуру і зміст, що його ви�добув, відчистив від нашарувань і явивсвітові мій тато.

Втім, якщо говорити про впливи, тосаме просторове архітектурне мислен�ня дало мені змогу започаткувати арт�перформенси, в яких декорації перет�ворилися на костюми, – "Містерії рухо�мих об'єктів": "Мандрівний острів Лес�бос", "Народження Венери", чи "Сімзнаків Зодіаку". Ось ця, власне, і буланалежним чином оцінена П'єром Карде�ном на конкурсі "Альта�Мода 1996" (врезультаті чого я й отримала його зап�рошення до Парижа), аби здійснити пе�рехід до відео�інсталяцій і мистецтвановітніх технологій, які тато ще застав.Ви – архітектор, художник, кіноре�жисер, мистецтвознавець – дослід�ник мистецтва новітніх технологій…яким Вам, насамперед, запам'ятав�ся ваш невтомний батько?

Батько запам'ятався як людина, щовесь час працює, чи то готує лекції, ро�бить кресленики обмірів, малює ілюс�трації, пише статті, досліджує джерела.Початок мого шляху в архітектурі при�пав на період розпаду СРСР і економіч�ний спад, що унеможливив розвитокархітектури і будівництва, тому всі моїіпостасі (як тільки зникали, або навпакивиникали якісь можливості, я починалареалізовуватися в іншому напрямку)прийшли як природнє явище, так як пе�ред очима був приклад батька, що пра�цює, а не очікує.

Ще пам'ятаю його як людину енцик�лопедичних знань. В ті рідкісні дні, колими опинялися разом під час обіду, я на�магалася перетворити його в бесіду.Для цього варто було тільки зачепитиякесь питання, і далі можна було прос�лухати цілу лекцію на тему архітектури,мистецтва, літератури, історії і т. і. Шко�да тільки, що нам рідко щастило співпа�дати за часом, а також дуже шкодую, щомій син Славко не зустрівся зі своїм ді�дусем і не має цього досвіду спілкуван�ня (хоча б дитячого). Він народився че�рез 5 років по його смерті.Ваш батько був одним із перших, по�чинаючи з 80�х років, найбільшихзнавців українського архітектурногомодерну, чому ви не стали його пос�лідовницею?

Тато займався українським архітек�турним модерном (УАМ) та його витока�ми, починаючи з часу навчання в буді�вельному технікумі. Його заслуга якраз іполягає в тому, що він не тільки повер�нув Україні забутий український архітек�турний модерн, але й вписав його у сві�товий контекст, адже він розвивався яксамостійне, самобутнє, новаторськеявище синхронно із світовим модерномбез ретардації і вторинності. Але на від�міну від світового модерну, український

архітектурний модерн зазнав гонінь таруйнувань під час боротьби з україн�ською ідентичністю з ідеологічних моти�вів. У пореволюційний час, після окупа�ції України більшовиками, багато�хто здіячів УАМ опинилися в еміграції, бага�то�хто підпадав під арешти і цькування зполітичними обвинуваченнями. Під заг�розою розправи дехто відмовлявся відсвоїх поглядів на УАМ.

Сказати, що я не стала його послідов�ницею, очевидно, буде деяким перебіль�шенням, адже після перебування в Німеч�чині в Баухаузі (до речі, тато дуже частоапелював до школи Баухаузу 20�х років) язахистила в КІБІ кандидатську дисертаціюна тему "Національні аспекти теорії архі�тектури (на прикладі України)". В дисер�тації систематизовано розкриваєтьсяеволюційний генезис теоретичної думкистосовно національної своєрідності архі�тектури, встановлюються етапи і періоди�зація теорії архітектури, змінні чинники,що формували теоретичні узагальненняна різних етапах розвитку архітектури таокреслюються тенденції подальшого роз�

витку теорії та практики. І хоча утиски ста�ли одним з факторів, що припинили роз�виток УАМ, намагання зараз в Україністворювати репліки українського модер�ну – зовсім не той урок, який потрібно ви�нести архітекторам незалежної держави уХХІ столітті. Прикладом для наслідуванняє вміння творців українського архітектур�ного модерну осмислити спадок і переп�лавити в новітні форми.

Тому я продовжила свої дослідженнявже стосовно сучасності. Вони були вті�лені у монографії "Взаємодія архітектур�них просторів, сучасного мистецтва і но�вітніх технологій, або мультимедійнаутопія", що її видав Інститут проблем су�часного мистецтва Національної акаде�мії мистецтв України 2009 року, де я пра�цюю провідним науковим спеціалістомвідділу мистецтва новітніх технологій.Це було якраз перед моєю другою дос�лідницькою роботою в UCLA Каліфорній�ському університеті Лос�Анджелесу запрограмою Фулбрайта 2010–2011 рр. У монографії висвітлено типологічні, ар�хітектурно�просторові та сутнісні харак�теристики взаємодії архітектурних прос�торів, сучасного мистецтва і новітніхтехнологій, закономірності формуваннясуспільного простору та особливостіпроцесів. Вони характеризують зміникультурного пейзажу і семантичну мута�цію середовища, викликану впливом ін�формаційно�комунікаційних технологій,які призводять до фундаментальногопереосмислення, визначення й органі�зації простору і виступають каталізато�ром соціо�культурних трансформацій.Видання подає переосмислення функці�онування суспільного простору за умовпарадигматичних змін глобалізованогосвіту, залучаючи дослідження практиксоціальної скульптури і методів public artз використанням новітніх технологій,спираючись на праці мислителів і прак�тиків, чиє бачення, формулювання тапроекти є основними для соціальноїсфери. Монографія розрахована намистецтвознавців, культурологів, архі�тектурознавців, фахівців в галузі сус�пільних наук та студентів вищих навчаль�

них закладів і факультетів, які вивчаютьвідповідні дисципліни, а також на широ�кий загал читачів, які зацікавлені в отри�манні критичного знання та не байдужідо художнього опору процесу переприсвоєння світу всередині глобальноїсоціальної сфери.

Тепер вже рік викладаю історію архі�тектури України і народну архітектуру вНАОМА, продовжуючи татову справу,спираючись на його викладацький доро�бок. У своїх лекціях апелюю як до йогокнижки "Український архітектурний мо�дерн" (упорядник З. В. Мойсеєнко�Чепе�лик, 2000), так і до книжки "Бесіди про ук�раїнську архітектуру", що її видав Інститутпроблем сучасного мистецтва Націо�нальної академії мистецтв України за за�гальною редакцією А.О. Пучкова. Тому,вищезгадані факти говорять про те, що я,так чи інакше, таки є його послідовницею.Тоді, 20 років тому, коли Віктор Ва�сильович працював зі студентами,вони дуже любили один одного, алеу той час студентська молодь була

зовсім іншою. Якби Віктор Васильо�вич був живим, як би сприймав сту�дентів нинішніх?

Важко сказати. Виходячи з могодосвіду, сьогоднішнє не бажання укра�їнських студентів вчитися, з чим я, доречі, не стикалася будучи запрошенимпрофесором в США, можливо б йогозасмутило і він не зміг би з цим змири�тися, але дуже ймовірно, це було бпросто не можливим у професора Че�пелика. А з іншого, ту кількість відгуківвід його бувших студентів, і студентів,які в тата не вчилися, але чули про ньо�го від старших колег як про легенду ар�хітектурного факультету, говорить проте, що, здається йому таки вдалосясформувати цілу плеяду українських ар�хітекторів і навернути їх до розуміннякоренів власної культури, збереження ірозвою архітектури.

Втім, освіта, на мій погляд, належитьдо однієї з найфундаментальніших проб�лем у нашій країні. Не секрет, що останні�ми десятиріччями система освіти в Укра�їні, попри нагальні потреби в реформу�ванні, не зазнавала ніяких якісних змін.Не відбулася "культурна революція", як удеяких провідних академіях країн колиш�нього соціалістичного табору. О. Чепелик: Часто запитую себе чивідповідають сьогодні наші непово�роткі, бюрократичні, та самодостат�ні освітні інституції викликам часу ічи мають вони волю до оновлення,концептуального розвитку?

Здається, відповідь відома і не викли�кає сумнівів. Хоча проблематизація ви�являється, перед усім, через розширен�ня традиційних дисциплінарних меж, че�рез вторгнення в інші сфери гуманітар�ного знання з теорією новітніх техноло�гій, включно. Підтримка критичної здат�ності до артикульованих актів вирізненнята точність в роботі з інтелектуальнимінструментарієм є завданням освіти.

У постіндустріальному світі радикаль�них процесів міграції населення, ідентич�ностей та культур, масивної кількості змін,гіперлінкової інформації; і широко роз�повсюджених масмедіа, нашим учбовим

системам потрібно вчити студентів статиглобальними мислителями, які вільно орі�єнтуються у різноманітті культур, дослід�жуючи їх спільні та відмінні риси, та розви�вати широкий діапазон можливостей, щонаші нинішні підходи до навчання простоне підтримують. У сьогоднішньому світівиклики життя вимагають від викладачаконцептуального учбового плану, а відстудента синтезованої цілісної ідеї в нав�чанні і дослідженні (концепції, що пробле�матизує) і розуміння когнітивної естетики(краси критичного погляду). Потрібновчити наших студентів: 1. мати справу звеликою кількістю інформації; 2. навичкамглобальної комунікації; 3. бути самокеро�ваними і розуміти, як організовувати своєподальше безупинне навчання.

Окрім знання професії, технічнихприйомів, відчуття матеріалу на Заходізаохочується не тільки новаторськийпошук, притаманний модернізму, аленайбільше – адекватність сучасномудискурсу. Пригадую своє відчуття невід�повідності нашої освіти викликам часу,коли 1985 року з'явився переклад книж�ки Чарльза Дженкса "Мова архітектурипостмодернізму", виданої у Нью�Йоркута Лондоні 1977 року, або текст Габер�маса. У США у програмі поруч з май�стер�класами визнаних митців, архітек�торів та теоретиків (Рем Колгас, МаріоБотта, Френк Гері, Заха Хадід, лекціїяких я відвідувала) практикуються лекціїпровідних філософів, які читаються безогляду на рівень підготовки студентів.Сьогодні фрагментація, нарочита розір�ваність інформації, має неабияку пер�спективу, і в цій моделі, чим більш фраг�ментована освіта, тим більш цінними

виявляються фундаментальні знання. Внинішній ситуації метод фрагментації,завищення інтелектуальної планки дієяк ефективний прийом задля самостій�ного осягнення цілого.

Цілісна ідея – генеральна ідея, якаоб'єднує, надихає і резонує з устремлін�нями студентів – багата можливостями,що дозволяє викладачам і студентампрацювати разом у різних напрямках, єрефлексією на суспільні процеси і, заз�вичай, має як метафоричний, так і кон�кретні елементи. Коли учбовий план ор�ганізовано навколо концепцій, є простірдля постановки великої кількості питаньдля багатьох підходів до навчання і длябагатьох результатів в межах студент�ської роботи. Концепція – це позачасова,універсальна, і абстрактна ментальнаконструкція, що знаходиться на вищомурівні абстракції, ніж теми або факти.Нашим викладачам не потрібно дума�ти концептуально, коли вони створю�ють учбовий план. Вони, зазвичай,планують теми, матеріали, технікиабо заходи замість концепцій, які пот�рібно донести. Стандарти, на які орі�єнтуються викладачі в своїх учбовихпланах, часто завузькі. Постановка жпроблеми дозволяє викладачам згур�туватися навколо таких стандартів ізначень, щоб інтегрувати зміст і роз�будувати роботу один одного, базую�чись на взаємозв'язках та взаємодії.

Це дозволяє викладачам поєднуватинавчання через учбовий план (міждис�циплінарний погляд) і через бали ("спі�ральний учбовий план", в якому задіянапроблематика, що переглядається з біль�шою глибиною протягом усього учбовогоперіоду студента). Можна запропонуватинові основи, аби допомогти студентамвідповісти на критичні питання: Вибір жит�тєвого шляху: Хто я і куди я йду? Питанняідентичності і мети. Багатожанровість і ко�мунікативні засоби: Що є для мене голов�ним і як я спілкуюся зі світом? Активнегромадянство: Які мої права і обов'язки всуспільстві, культурі і економіці? Середо�вище і технології: Як я описую, аналізую іформую світ навколо себе?

З американської школи випускниквиходить переважно з "власним про�дуктом", вражають і знання новітніх тех�нологій, технічна оснащеність, доступ�ність комп'ютерів та дигітального об�ладнання. В нас же ще й досі немає не�обхідного арсеналу комп'ютерів.

Освітні заклади у Великобританіїпровели опитування серед студентів,аби визначити критерії для оцінки сту�дентських вмінь:1) визначати проблематику і вимоги2) встановлювати зв'язки і бачити взає�

модії3) передбачати наслідки4) досліджувати ідеї, дотримуючись

вільного вибору5) критично оцінювати ідеї, дії та ре�

зультати.Ці критерії, запропоновані самими

студентами, не лише оцінюють їх творчийпотенціал, але й змінюють погляд на учбо�вий процес як на організацію взаємодії. Щоб Ви побажали теперішнім архі�текторам?

Архітектура – це явище не тількифункціонально�естетичне, це явище по�літичне, що демонструє символічну вла�ду, як це було на теренах України в дов�гі періоди її колоніального існування.Особливої актуальності проблема наці�ональної своєрідності архітектури набу�ває в період становлення і розвитку не�залежності України, яка повинна матине тільки державну українську мову, алеі власну сучасну архітектуру.

Натомість, в Україні архітектори 26років старанно створюють левову часткуархітектури, що мімікрує під еклектичнузабудову ХІХ століття. Вони мотивуютьтим, що "так забудований центр міста",відтворюючи, таким чином, імперськийконтекст, якого ніяк не можемо позбути�ся (архітектура не бреше в тому, що весьцей період ми не мали незалежності).Або ж закладають маловиразні коробки,впадаючи в глобальний контекст…

"Співвідношення національного йінтернаціонального" суворо контролю�валися за радянських часів, в сучаснихтермінах "регіонального", "локально�го" і "глобального", які трансформу�ються в "глокал", надають вдалі прик�лади як на сході, так і на заході. Якимчином Греція – колиска всієї європей�ської цивілізації – змогла опрацюватисвою спадщину і що явила сучасномусвітові, окрім "грецької кризи"? Зда�ється, Україна вибудовує свій проекттим же шляхом, натомість, скандинав�ські країни змогли переплавити спадокавангарду в дизайн і архітектуру. Бажаю теперішнім архітекторам вті�лити в життя сучасний проект україн�ської архітектури.

Нові інтеркультурні глобальні комуні�каційні системи створюють справжнінові "мови" (молодь досвідчена, на від�міну від її старших наставників, в бага�тозадачному створенні і "прочитанні"мультимедійних повідомлень). Старіідентичності піддаються мутаціям і всікліше про рух від індустріальної еконо�міки до інформаційної економіки вима�гатимуть суцільно нової свідомості.

Доступ студентів до інформації в Ін�тернеті і до нових інструментів для ство�рення, виробництва і дистрибуції про�дукту перемістить всю освіту ближче донавчання з більшою потребою володін�ня комп'ютерними програмами та на�вичками у ХХІ�е століття. Для роботи вкоманді молоді необхідна обізнаність зідеями і концепціями, аналізом і синте�зом, з креативністю, інновацією, само�дисципліною, організацією, гнучкістю…

Будуть більш характерними міждис�циплінарне вивчення, диференційованаосвіта, міжвікова робота, зв'язки міжжиттям всередині та за межами навчаль�ного закладу, приділятиметься більшеуваги ранньому дитинству та середнійосвіті, завданням "реального світу". Тех�нології, які швидко змінюються, призве�дуть до "вчасного" навчання і гнучкості вроботі з новітніми медіа, які відживаютьще до того, як вдосконалюються.

Все це аргументи для більш інтегро�ваного учбового плану – не лише міжархітектурою й іншими дисциплінами,але й між усіма різними суттєвими сфе�рами. Так, дозвольте ж запросити і нас уХХІ�е століття!

З повагою, Оксана Чепелик

* "А+Б" дякує Тетяні Антощук за допомогу в отриманні історичних

знімків В.В.Чепелика

14 березня архітектурний факультет вшановував пам'ять видатногонауковця, професора архітектури, почесного члена Української Ака�демії архітектури та НДІТІАМ, одного з найбільших знавців україн�ського архітектурного модерну ВІКТОРА ВАСИЛЬОВИЧА ЧЕПЕЛИКА.Йому могло би сповнитися 90 років. Газета пропонує читачам інтерв'ю з донькою вченого, Оксаною Вікто�рівною Чепелик – архітектором, художником, кінорежисером, мистец�твознавцем – дослідником мистецтва новітніх технологій. ПрофесорО.В.Чепелик, крім відповідей на питання газети, пропонує викладачамсвоє бачення навчання майбутніх архітекторів, розповідає, як готуютьархітектурну молодь в США і Великобританії і ін. Читайте!

Донька вченого О.В.Чепелик

Проф. В.В.Чепелик (в середині) на екзамені. 1972 р. Публікації професора Чепелика в газеті "За будівельні кадри". 90�ті роки

ЙОГО ПОДВИЖНИЦЬКА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХОПЛЮЄГРУНТОВНІСТЮ І ЛЮБОВ'Ю ДО УКРАЇНИ

У м.с. Червоний Берег під час Вели�кої Вітчизняної війни знаходився дитя�чий донорський концтабір, один з най�більших в Білорусі. Кров брали у дівча�ток і хлопчиків 8–14 років.

Звозили їх фашисти не тільки з дов�колишніх районів, а й з інших областей,а також Росії та України. Тут знаходивсятак званий пересильний пункт. У Черво�ному Березі у дітей брали кров на пробу,після чого відправляли в Німеччину, іншідонорські табори. Молодь з універсаль�ною (першою) групою ставали повнимидонорами. За свідченнями очевидців,брали кров і в самому м.с. Червоний Бе�рег. Її переливали німецьким солдатам іофіцерам, які лікувалися в госпіталі натериторії садиби Козел�Поклевських.

Якщо знекровлені діти непритомні�ли, їм змочували губи отрутою: щобдовго не мучилися ... Скільки дітейпройшло через це пекло, скільки їх за�гинуло, сьогодні не знає ніхто. На тери�торії садиби немає жодного поховання:тіла спалювали. Відомо лише, щоблизько двох тисяч малолітніх в'язніввивезли до Німеччини.

Відкриває меморіал скульптура дів�чинки. Худенька, вона простягає рукидо неба: чи то просить допомоги у Бога,чи то чи намагається захиститися відлиха, що насувається ...

ЛИСТ КАТІ СУСАНІНОЇБерезень, 12, Ліозно, 1943 рік.

Дорогий, добрий татко!Пишу тобі листа з німецької неволі.

Коли ти, тату, будеш читати його, мене вживих не буде. І моє прохання до тебе,батько: покарай німецьких кровопивць.Це заповіт твоєї помираючої доньки.

Кілька слів про матір. Коли повер�нешся, маму не шукай. Її розстріляли

німці. Коли допитувалися про тебе, офі�цер бив її батогом по обличчю. Мама нестерпіла і гордо сказала: "Ви не заляка�єте мене биттям. Я впевнена, що чоло�вік повернеться назад і викине вас, під�лих загарбників, звідси геть". І офіцервистрелив мамі в рот ...

Татко, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти, зустрів мене,то не впізнав би свою дочку. Я стала ду�же худенька, мої очі запали, коси меніпостригли наголо, руки висохли, схожіна граблі. Коли кашляю, з рота йде кров –мені відбили легені.

А пам'ятаєш, тато, два роки тому, ко�ли мені виповнилося 13 років? Які гарнібули мої іменини! Ти мені, тато, тоді ска�зав: "Рости, доню, на радість великою!"Грав патефон, подруги поздоровлялимене з днем народження, і ми співалинашу улюблену піонерську пісню ...

А тепер, тато, як гляну на себе вдзеркало – плаття рване, в клаптиках,номер на шиї, як у злочинниці, сама ху�да, як скелет, – і солоні сльози течуть зочей. Що толку, що мені виповнилося 15 років. Я нікому не потрібна. Тут бага�то людей нікому не потрібні. Бродять го�лодні, зацьковані вівчарками. Кожендень їх відводять і вбивають.

Так, тато, я рабиня німецького баро�на, працюю у німця Шарлена прачкою,перу білизну, мию підлоги. Працюю дужебагато, а їм двічі на день в кориті з "Ро�зою" і "Кларою" – так звуть хазяйськихсвиней. Так наказав барон. "Русс була ібуде свиня", – сказав він. Я дуже боюся"Клари". Це велика і жадібна свиня. Вонамені один раз ледь не відкусила палець,коли я з корита діставала картоплю.

Живу я в дров'яному сараї: в кімнатумені входити не можна. Один раз поко�

ївка, полька Юзефа дала мені шматочокхліба, а господиня побачила і довго би�ла Юзефу батогом по голові і спині.

Два рази я тікала від господарів, алемене знаходив їх двірник. Тоді сам ба�рон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на меневиливали відро води і кидали в підвал.

Сьогодні дізналася новину: Юзефасказала, що пани їдуть до Німеччини з ве�ликою партією невільників і невільниць зВітебщини. Тепер вони беруть і мене з со�бою. Ні, я не поїду в цю тричі усіма прок�ляту Німеччину! Я вирішила краще помер�ти на рідній стороні, ніж бути втоптаною впрокляту німецьку землю. Тільки смертьврятує мене від жорстокого биття.

Не хочу більше мучитися рабинею впроклятих, жорстоких німців, які не далимені жити! ..

Заповідаю, тато: помстися за маму іза мене. Прощай, добрий татко, йду по�мирати.

Твоя донька Катя Сусаніна...Моє серце вірить: лист дійде.

Лист дівчинки був надрукований вгазеті. Його передав солдат Б. Бачин�ський, який з діючою армією потрапив вмістечко Ліозно. Там до нього прийшовдідусь: "Синки, до вас справа. – Недав�но, онучок мій і я розбирали цеглянукладку зруйнованої печі і ось знайшлицього листа. Онук підказав мені здатийого військовим людям". І він поклав пе�ред нами маленький жовтий конверт,прошитий нитками. На конверті булонаписано: "Діюча армія. Польова пошта№ ... Сусаніну Петру".

... Автор меморіалу – дітям – заслу�жений архітектор Білорусі Леонід Левін.За цю роботу Леонід Менделевич разомзі скульптором Олександром Фінським іхудожником Світланою Катковою бувудостоєний Державної премії Білорусі.

Основні твори архітектора (деякі успівавторстві): Меморіальні ансамблі ікомплекси: "Хатинь" (1969); "Яма" (те�риторія колишнього Мінського гетто);Дітям, які загинули у Великій Вітчизня�ній війні (на місці дитячого концтабору –м. с. Червоний Берег Жлобінського ра�йону, 2006); в'язням гетто в м. Слуцьку.

Меморіальні комплекси загиблимєвреям м. с. Городея (2004); ШуневкаДокшицький район Вітебської області("Прокляття фашизму"), де 22 травня1943 року фашистські окупанти спали�ли 20 тисяч місцевих жителів; "Прорив"біля селища Ушачі Ушачського районуВітебської області, – в ніч на 5 травня1944 р. партизани здійснили прорив,карателі втратили більше 20 000 солда�тів і офіцерів, загинуло понад 2 000 пар�тизан. У 1974 році на місці прориву бло�кади відкрито меморіальний комплекс"Прорив" і ін.

Підготував Петро Гонтар, студкор газети

6

Чорнобиль

ВТРАЧАЮЧИ ЗДОРОВ'Я, ВОНИ РЯТУВАЛИ МАЙБУТНЄ

Людиуніверситету

16 травня Всеволоду Євдоки�мовичу Михайленку – докторутехнічних наук, професору, зас�луженому діячу науки випов�нилось 90 років з дня народжен�ня та 65 років педагогічної, нау�кової та громадської діяльності.

Думка ветерана

ВІЙНА НАВІК МЕНІ СЕРЦЕ БОЛЕМ ОБПАЛИЛА...

Єдиний в Європі меморіал дітям

21 парта, шкільна дошка ... Звичайний клас. Ось тільки за парти ніколи несядуть діти, а на дошці замість тем для творів і формул – передсмертнийлист 15�річної дівчинки. Мертвий клас в красивому яблуневому саду. Боля�че ... У м.с. Червоний Берег Жлобінського району Республіки Білорусь спо�руджений єдиний в Європі меморіал дітям – жертвам Другої світової війни.

26 квітня, в день Чорнобильської трагедії за участю студентів,викладачів та співробітників КНУБА проведено захід "Чорнобиль –чорний біль України".До присутніх звернулися ректор КНУБА П.М. Куліков, учасникліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, доцент кафедри ОПНСВ.Г. Дзюбенко, які розповіли про цю страшну катастрофу тавшанували всіх загиблих хвилиною мовчання…Газета попросила полковника В.Г. Дзюбенка розказати, яквиконували службовий обов'язок інженерні війська Міністерстваоборони СРСР, у тому числі офіцери військової кафедри КНУБА, якізадачі перед ними стояли…

ДОЛЯ ПОВ'ЯЗАНА З КНУБА ВЖЕ 65 РОКІВ

"Пройшов 31 рік з тієї страшної ка�тастрофи. Хочеться, щоб люди знали,як все було, хто ліквідовував наслідкиаварії, як ставилися до своєї роботи лю�ди в епіцентрі вибуху… Адже ця аварія

вже увійшла в історію України, та й в іс�торію всього світу як сама глобальна ка�тастрофа на нашій планеті...

До обов'язку офіцерів інженерноїоперативної групи військ Міністерстваоборони СРСР входило будувати у зап�лаві річок Уж, Прип'ять та ін. водоохо�ронні споруди: глухі, переливні, філь�труючі дамби для захисту місцевих річоквід радіаційних речовин, в т.ч. графіту.Ми побудували їх 153 штуки, загальноюпротяжністю до 1500 км.

Спеціалісти�інженери влаштовувалипастки з бутового каміння для перерізурічки Прип'ять. Береги її облаштовувалимішками з піском. Таким чином не допус�калось потрапляння радіаційних речовиндо річки та в київське водосховище.

Військові інженери займались і бу�дівництвом могильників, куди вивозилибудівельні конструкції, техніку з висо�ким рівнем радіації, радіоактивніуламки і грунт.

Цікаво, що під час будівництва дамб язустрів випускників нашої військової ка�федри – командирів дорожніх взводів. Бездоріг, як кажуть, нікуди. Це як артерії, щоз'єднують організм з усіма частинами тіла.Оскільки Рудий ліс, що прилягає до Чорно�бильської АЕС, прийняв на себе найбільшучастку викиду радіоактивного пилу під часвибуху реактора і мав великі зони опромі�нювання, то неможливо було використо�вувати дорогу, що пролягає поруч.

Для пересування вантажів в корот�кий термін побудували об'їзну дорогу.Це дороги на с. Копачі і с.Зелений миста ін. напрямах. За виконання цих задачбули відповідальні наші офіцери: пол�ковники Микола Мефодійович Клімен�ко, Федір Григорович Ледовський,підполковники Віктор ВолодимировичТаранюк, Сергій Михайлович Оганджа�нов, майор Володимир Петрович Лит�виненко, які виконали завдання з честю.

Мало хто знає, що учасники і ліквіда�

тори аварії на ЧАЕС 1986 року за героїч�ні дії були прирівняні постановою РадиМіністрів СРСР до учасників Великої Віт�чизняної війни. Всі офіцери військової ка�федри КІБІ, які брали участь у ліквідаціїаварії на ЧАЕС 1986 року, нагородженідержавними орденами СРСР.

На закінчення згадаємо тих ліквіда�торів, хто, виконавши свій службовийобов'язок перед батьківщиною, затуливсобою не лише близьких, а й далекихлюдей. Усіх нас. Серед них полковникиЮрій Іванович Олійник, Анатолій Сергі�йович Ярусов, підполковники Сергій Іва�нович Кравець, Григорій МиколайовичПлотніков, Анатолій Іванович Іванов, ма�йор Олександр Никифорович Клімкін.Недавно пішли від нас колишній началь�ник військової кафедри КНУБА полков�ник Євген Васильович Мельник та пол�ковник Віктор Дмитрович Горобинський.

Слава нашим героям!

Підготовлено газетою

Доля його міцно пов'язана з нашимуніверситетом. Близько чотирьох десят�ків років Всеволод Євдокимович очолю�вав добрий творчий колектив – кафедрунарисної геометрії та інженерної графі�ки. Тут він розвинув наукову школу, якустворив його вчитель, професор СтепанМитрофанович Колотов (1880�1965).

Основні наукові інтереси – геомет�ричне моделювання та оптимізація по�верхонь стосовно до конструюваннятонкостінних покриттів у архітектурі, ар�хітектурна біоніка та біодизайн, дослід�ження теоретичних проблем технічноїестетики. Під керівництвом В.С.Михай�ленка захистили дисертації 12 докторівта 66 кандидатів наук з України та різнихкраїн близького й далекого зарубіжжя.Він – автор 440 друкованих наукових таметодичних видань, опублікованих в Ук�раїні та за кордоном, має 6 винаходів і ін.Серед праць професора Михайленка –32 книжки, написаних особисто та у спі�вавторстві. Серед них монографії, нав�чальні посібники, вчений також є одниміз авторів програми дисципліни "Інже�нерна та комп'ютерна графіка" для інже�нерних спеціальностей вищих навчаль�них закладів України.

Професор Михайленко виступав знауковими та науково�методичними до�повідями у навчальних закладах Москви,С�Петербурга, Парижа, Відня, Праги,Будапешта, Дрездена, Кракова і ін., встолицях і містах усіх республік колиш�нього Радянського Союзу.

Обличчю професора В.Є.Михайлен�ка ніколи не даси його поважного віку.Він завжди в справі, русі – науці, культу�рі, мистецтві. Тому він і відомий в універ�ситеті всім: і студентам, і викладачам, йгостям. Жодного святкового концертуне відбувалось без його участі: почина�ючи з 1949 року, коли закінчив музичнушколу вокалу, протягом життя професорМихайленко милував нас виконаннямкласичних оперної та української пісень.У 2017�му Всеволод Євдокимович від�значає і 65�ті роковини сімейного життя.З дружиною Оленою Георгіївною вонивиростили і виховали двох синів.

Старший Ігор закінчив факультетрадіоелектроніки КПІ, працював за спе�ціальністю в Києві. Нині з сім'єю живе і працює в Міннеаполісі (США). Молод�ший син Андрій з відзнакою закінчивархітектурний факультет КНУБА, ставкандидатом наук, працює доцентом ка�федри інформаційних технологій в архі�тектурі нашого університету, а такожпрактикуючим архітектором. ВсеволодЄвдокимович з Оленою Георгіївною ма�ють трьох онучок і трьох правнучок.

В.Є. Михайленко є для колег та сту�дентів прикладом різнобічності інтере�сів. Захопленням професора Михайлен�ка є й живопис олійними фарбами. Своїживописні твори він із охотою дарує дру�зям та співробітникам КНУБА…

Щиро вітаємо з уродинами! Доб�рого здоров'я, творчої наснаги й жит�тєвого оптимізму на літа!

Колеги, співробітники, друзі

72 роки відділяє нас від трагічних іпереможних днів Великої Вітчиз�няної війни 1941–1945 рр, але длястаршого покоління наших людей,дітей війни вона залишилася най�

важчим спогадом. Ось як каже проце учасник бойових дій, нагород�жений двома орденами "Червоноїзірки", полковник Степан Сергійо�вич Синєкоп.

"Війна… Для когось це лише п'ять лі�тер, які не мають сенсу. А для когось– страшне слово: скільки в ньому не�нависті, злості, крові, сліз, розбитихсердець, скалічених доль, смертей,

болю. Ще з її появою у життя прихо�дить сирітство, злидні, голод,страх! Саме зараз, як ніколи, я церозумію. Тому що відчути усе це, нажаль, довелося моїй родині…"

ТІ, ХТО ПІШОВ У ВІЧНІСТЬ

"КНУБІВЦІ" ПАМ'ЯТАЮТЬ…

У поминальні дні багато хто приносив квіти проректоруА.М.Станкевичу, що передчасно пішов з життя

Совське міське кладови�ще стало останнім притулкомдля співробітників КНУБА, якіпішли з життя в останні кількароків.

У традиціях українськогонароду відвідувати померлихколег і друзів, встановлювативінки, покладати живі квіти іпам'ятати тих, хто працював вуніверситеті, вчив молодь,передаючи їм свої знання ...

7

На холмах киевских

…В 1910–1912 годах на улице Инс�титутской строится необычайное зда�ние не только для Киева и не только дляУкраины и России, но и для Европы, ко�торое получило название "НебоскребГинзбурга".

История этого дома – небоскребаудивительно связана с историей цар�ской России начала 20�го века, с еврей�ской чертой оседлости, с пролетарскойреволюцией 1917 года, со страшнымпериодом в Киеве в сентябре 1941 годав начале Великой Отечественной войны.

Киев находился веврейской чертеоседлости, и в немпроживало большоеколичество евреев.Небольшая часть изних была очень зажи�точная и входила вчисло богатейшихлюдей города. Этобыли владельцы фаб�рик и заводов, бан�ков, крупные адвока�ты, строительныеподрядчики.

Одной из самыхбольших строитель�ных подрядных ком�паний в Киеве была"Строительная конто�ра Льва Гинзбурга".

Лев БорисовичГинзбург (1868–1926) был очень уважае�мый в Киеве строительный подрядчик,"король строительного подряда". Егостроительная контора была весьма ус�пешным и современным по тем време�нам предприятием. Он строил качес�твенно, быстро. С Л.Б.Гинзбургом сот�рудничали наилучшие архитекторы Ук�раины и России. Ему доверяли строи�тельство самых знаменитых сооруженийКиева начала 20�го века. Благодаря ему,Киев превратился в европейский город.

Работая в условиях большой конку�ренции среди строительных подрядчи�ков в Киеве, Гинзбург сумел талантливои профессионально организовать рабо�ту строительной фирмы. Его проектысдавались в установленный срок и чтоудивительно, строительная контора Гин�збурга строила быстро в невероятно ко�

роткие сроки. При этом качество работне вызывало нареканий заказчиков. Еголичная порядочность и ответственностьбыла известна всем в Киеве и являласьгарантом для банков при выдаче ссуд.

Пик его деятельности пришелся наконец 19 века и первого десятилетия20�го века. Он ежегодно строил нес�колько выдающихся зданий или ком�плексов в Киеве, причем эти объектысовершенно разные – доходные дома,гостиницы, музеи, больницы, синагоги,корпуса заводов и институтов.

Со временемГинзбург становит�ся одним из бога�тейших людей ивходит в список20�ти богатейшихлиц Киева. Лев Бо�рисович занимает�ся большой фи�лантропической иобщественной де�ятельностью. Онжертвует деньгиу ч р е ж д е н и я мКрасного Креста,учебным заведе�ниям. В течениемногих лет Гин�збург избираетсяпопечителем жен�ской гимназии истаршиной Еврей�

ской больницы. Будучи состоятельнымчленом еврейской общины, по еврей�ской традиции он жертвует значитель�ные суммы общине и некоторые строи�тельные проекты для общины строит засвой счет. Вся эта деятельность былаоценена властями. Он был награжденмногими наградами и орденами царскойРоссии, удостоен титула "Коммерциисоветник".

Будучи человеком прагматичным итолковым бизнесменом, Гинзбург пони�мает, что деньги имеют свойство падатьв стоимости, в зависимости от проис�ходящих экономических и политичес�ких потрясений. Он занимается тем, чтосегодня называется недвижимость. Онне покупает дома, а строит за своиденьги то, что тогда называлось доход�ными домами (дома, которые от сдачи в

аренду приносят владельцам постоян�ные доходы).

В 1900–1901 годах он на собствен�ные средства построил 6�ти этажныйдоходный дом на необыкновенно краси�вой Николаевской улице. Киевляне поэ�тому и назвали ее "Киевский Париж".

В доме были подвальный этаж с мо�торами лифтов, мансардный этаж. Изу�мительно смотрелись красивейшиебалконы разного размера и вида (ихбыло 21). На крыше – 5 деревянныхбашен. Внутри дома находилась мра�морная лестница с перилами из дуба.Полы были выложены паркетом, потол�ки были украшены лепниной и расписа�ны серебром и позолотой. В те годы этобыл самый высокий дом в Киеве, нео�бычайно красивый. В доме были поме�щения для жилья и магазинов. Нынеш�ний адрес дома – Городецкая, 9.

Через 10 лет украшением улицыИнститутской стало необычайное зда�ние, которое назвали "Небоскреб Гин�збурга". Дом имел внешне красивые

формы, был виден издалека и знакомвсем киевлянам. Квартировали в домеизвестные люди, художники, литерато�ры. Это было самое высокое жилое зда�ние не только Киева, но и всей Россий�ской империи начала ХХ века.

История строительства этого доманачалась в 1899 году, когда Лев Борисо�вич выкупил участок площадью 2036квадратных метров, на котором нахо�дился 4�х этажный дом. На этом учас�тке, после сноса старого дома, строи�тельная контора Гинзбурга на собс�твенные деньги в 1910 году начинаетстроительство дома и заканчивает его

через 2 года. Запроектировали дом дваизвестных еврейских архитектора изОдессы: Адольф Борисович Минкус(1870–1947) и Фёдор (Файвель) Абра�мович Троупянский (1874–1949).

Небоскреб был разной этажности,потому что возводился на холме –10–12 этажей. Он представлял архитек�турную новинку 20 века. Прекрасносмотрелась башня со шпилем над зда�нием. Высота его доходила до 70 мет�ров. Он вошел в историю, как первыйнебоскреб Украины.

В небоскребе было 500 комнат, изних 94 – роскошные люксы. Сооруже�ние обошлось Гинзбургу в 1 500 000рублей. На строительство дома ушло 12миллионов кирпичей. Строительствовелось передовыми методами и техно�

логиями того времени. Дом имел сов�ременные лифты американской фирмы"Отис". На первом этаже располагалсяторговый центр с магазинами. Верхниеэтажи служили жилыми помещениями,которые сдавались внаем.

Дом сразу стал достопримечатель�ностью Киева и в 1913 году в путеводи�теле по Киеву читаем: "Гигант Л.Б.Гин�збурга – самое высокое и обширное зда�ние во всем городе. С балконов верхнихэтажей этого "небоскреба" открываетсяширокий вид на Старый Город с егодревнейшими церквями; отсюда можнотакже обозревать в ясную погоду почтивесь город "с высоты птичьего полета".

После революции и национализациидом превратили в коммуналку. 24 сен�тября 1941 года после оккупации Киеванемцами советские подпольщики по�дорвали его вместе со многими други�ми киевскими зданиями. Город навсег�да потерял этот архитектурный шедевр.

После войны на месте, где находил�ся дом Гинзбурга, построили гостиницу"Украина".

Сейчас дому было бы 105 лет. К 100�летию со дня сооружения небоскрёба(дома) Гинзбурга почтовая служба Ук�раины в 2012 году порадовала коллек�ционеров иудаики, выпустив марку ималый лист с 15 марками небоскребаГинзбурга.

И.Геращенкова,по материалам сайта

"Интересный Киев"

На дальнем плане небоскреб Гинзбурга

Л.Б.Гинзбург

Пам'ятаємо

Багато поколінь студентів КНУБА,викладачі, співробітники, друзі, усі, хтознав Анатолія Михайловича, завждизберігають у серці добру пам'ять пронього. Тому нікого і не здивувало, що удень похорону люди йшли прощатися зним нескінченним потоком. Тому що зйого ім'ям пов'язаний найскладнішийперіод існування нашого університету –90�ті роки. Завдяки ректору Тугаю в тойчас й залишився на плаву наш навчаль�

ний заклад, була збережена його істо�рія. Він виконав складні задачі – зберігнауковий потенціал і кадровий склад ву�зу, разом з яким навчав та випускав сту�дентську молодь. Все це завдяки йогодосвіду керівника, вченого, педагога тачудовим особистим якостям.

Якось у нього запитали, як виживаєнавчальний заклад в непростих еконо�мічних умовах… Професор Тугай від�повів: "Як і вся освіта і, зокрема, вища

школа. На ентузіазмі тих, хто там пра�цює".

Останні роки нашої історії теж несли всобі багато труднощів вибору для продов�ження історії закладу. Анатолій Михайло�вич все пережив, відчув і все увібрав усвою особистість. Як керівник вищогонавчального закладу із світовим ім'ям, чиядоля і досягнення склалися за радянськихчасів, він доклав найбільше своїх сил іздібностей на підтримку вчених і вироб�ничників України. За його діяльності нау�кові досягнення КНУБА визнані не лише внашій країні, але й за кордоном.

Для тисяч студентів, які обрали навсе життя професію будівельника, Ана�толій Михайлович був справжнім бать�ком: в якості декана він очолював сані�тарно�технічний факультет протягом 19років, майже стільки професор Тугайочолював партійну організацію нашогоуніверситету, яка завжди відгукувалася

на події, які відбувалися в країні і в на�шому навчальному закладі. Сам А.М. Ту�гай був людиною, здатною широко оці�нювати ситуацію, яка володіє нестан�дартним мисленням і рідкісним даромзнаходити спільну мову з людьми різнихпрофесій і віку.

Анатолій Михайлович згадував: "Ки�ївський національний університет будів�ництва і архітектури – мій дім, справамого життя, в яку я вклав не тільки свійробочий час, а й присвятив кожен вчи�нок, своє вміння і здоров'я. Адже керів�ник повинен брати на себе тягар фак�тичної і моральної відповідальності".

Не можна не згадати і про йогодружні стосунки з однокашниками.А.М.Тугай закінчував Піївську середнюшколу Миронівського району Київськоїобласті. Після закінчен�ня її майже всі випус�кники отримали вищуосвіту. З 1975 року вшколі кожні п'ять роківпроводилися зустрічіоднолітків, їх ініціато�ром був завжди Анато�лій Михайлович.

В пам'яті наших вик�ладачів і співробітниківназавжди залишиласьподія, коли колективуніверситету у складідеканів, зав. кафедра�ми, проректорів і ін. від�відали батьківщину сво�го ректора. Старенькамама Анатолія Михай�ловича напекла пиріж�ків, діти односельцівпідготували концерт.Для всіх це було свято,яке, можливо, буває разу житті. Однокласник

професора Тугая Віктор Гузій згадує:"Він не випинав себе, був рівним середоднокашників, вставляв розумне словоабо думку, підтримував гумором, сві�тився добром ... Таким він залишився впам'яті шкільних друзів".

Анатолій Михайлович започаткував вуніверситеті добру традицію – відвідува�ти на цвинтарі своїх співробітників. На�передодні Нового року бажаючі їхали наБайкове кладовище покласти квіти ко�лишнім ректору Ю.О. Вєтрову, прорек�торам Є.О. Литвиненку, К.Р. Кучеренкута ін. Тепер "кнубівці" відвідують могилу ісамого Анатолія Михайловича Тугая наСовському міському кладовищі.

Колеги, співробітники, друзі

ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ КНУБАОсь уже і сплинув рік, як ми поховали Анатолія Михайловича Тугая,багаторічного ректора Київського національного університету будів�ництва і архітектури, доктора технічних наук, професора, член�кореспондента Національної академії педагогічних наук України, зас�луженого працівника народної освіти України, лауреата Державноїпремії України в галузі науки і техніки 2003 року ... Все своє свідомежиття покійний Анатолій Михайлович Тугай віддав нашому КНУБА.

На рубеже позапрошлого и прошлого веков Киев пережил строитель�ный бум, в результате которого его внешний вид полностью изменил�ся. Из патриархального почти сельского городка он превратился в го�род модерна. И как водится, на киевской почве "проросли" первыедома–гиганты–небоскребы. Киевляне их встретили неоднозначно:одни хвалили, другие остро критиковали и ругали. Газета расскажетчитателям об одном из самых высоких домов тогдашнего Киева.

"НЕБОСКРЕБ ГИНЗБУРГА"

Николаевскую улицу, где находится этот дом, киевляненазвали "Киевский Париж"

8

Редактор Iрина Геращенкова

АДРЕСА РЕДАКЦIЇ: 03180, м. Київ�180,Повiтрофлотський проспект, 31, кiмн. 608, тел. 241�55�35

НАШ САЙТ В ІНТЕРНЕТІ: www.knuba.edu.ua, i_geraschenkova@voliacable.com

Засновник — Київський нацiональний унiверситетбудiвництва i архiтектури

Свiдоцтво про реєстрацiю: КI, № 137 вiд 20.12.1995 р.

Редакцiя може публiкувати матерiали, не подiляючи точки зору автора.Редакцiя лишає за собою право редагувати i скорочувати матерiали авторiв.

Виготовлено Приватним підприємством "БіАйДі". вул. Новгородська, 1�51 м. Київ. 03151

Спорт

ВІТАЄМО НАШИХ БОКСЕРІВ!

ЖІНОЧА КОМАНДА КНУБА З МІНІФУТБОЛУ УВІЙШЛА В ШЕСТІРКУКРАЩИХ КОМАНД УКРАїНИ!

З 7 по 9 квітня пройшли змагання фінальної частини Чем�піонату України по футзалу серед жіночих команд першої лігиу м.Черкаси в спорткомплексі "Будівельник". До фінальноїчастини із 16 команд потрапили 8, але за деяких причин двікоманди не приїхали на фінальну частину. Отже, шість командбуло поділено на дві групи.

Група "А"1. "Белічанка" (м. Ірпінь)2. AFC 5G (м. Київ).3. КНУБА (м. Київ)

Група "В"1. КДЮСШ�8 (м. Харків)2. "Енергія" (м. Черкаси)3. "Legion" (м. Луцьк)

Перша гра відбулася з досвідченою командою "Белічанка"м. Ірпінь. Ми першими відкрили рахунок, але на перерву піш�ли з рахунком 2:2. Ми виклалися для того, щоб перемогти.Тим паче, що ми вже вигравали у них на кубку КНУБА, якийпроходив 1 грудня 2016 року в нашому залі, й ми так жадали

перемоги. Але на жаль, цього разу не вдалося. Ми програли зрахунком 4:2. Друга наша гра відбулась одразу після закін�чення наступної гри, приблизно через годину. Нам не пощас�тило відновитись, і ми програли команді з Києва "AFC 5G" з рахунком 3:1.

Гра за 5–6 місце проходила наступного дня: наша командазуміла трохи відновитися, проявила вольові якості й з рахун�ком 3:1 виграли у хазяїв Чемпіонату, команди "Енергія" (Чер�каси).

Результати:1 місце – команда AFC 5G (м. Київ).2 місце – Legion (г. Луцьк)3 місце – КДЮСШ�8 (г. Харьків)4 місце – "Белічанка" (м. Ірпінь)5 місце – КНУБА (м. Київ)6 місце – "Енергія" (м. Черкаси)

Кращім гравцем команди КНУБА визнана граючий�тренерГнидюк Юлія Миколаївна.

Шахи

Під час занять з проектування у СофіїКиївській

З 17 по 23 квітня одночасно пройшлодва змагання українського рівня.

У місті Біла Церква пройшов відкри�тий Всеукраїнський турнір з боксу середмолоді, у якому Антон Вінник (БУД�15)зайняв 3 місце.

У місті Харків у цей же термін прой�шли змагання ХІІІ літньої Універсіади Ук�раїни з боксу:

Сосонна Олена ( МО�51) – 3 місцеКупко Катерина (ПЦБ�22) – 4 місцеАршуков Андрій ( БУД�12) – 4 місцеПодальших їм перемог!!!

Чемпіонат Києва з боксу серед студентів

НАШІ БОКСЕРИ ВИСТУПИЛИ ВДАЛО!

В першій групіМаксим'юк Іван – Буд�15 зайняв – 1 місцеКупко Катерина – ПЦБ�22 – 1 місцеАршуков Андрій – БУД�12 – 2 місцеДехтяренко Михайло – ПЦБ�23 – 3 місцеКривенький Богдан – Буд�14 – 4 місце

В другій групіВінник Антон – Буд�15 – 1 місцеСосонна Альона – МО�51 – 2 місцеХолмовий Олександр – ПЦБ�23 – 3 місцеСимонович Ігор – ПЦБ�11 – 4 місцеВощан Олександр – МБГ�32 – 4 місцеГерасименко Даніїл – БІКС�11 – 3 місце

СКАХОГРАФІЧНАЗАДАЧА З ЧИСЛОМ "65"

За 55�років існування газети "Архі�тектура і Будівництво", в ній з'являлосьбагато різноманітних цікавих матеріаліві рубрик. Але хочу зупинитись на одній.

Наприкінці 80�х років з'явився "Куто�чок проблеміста", у якому друкувалисьшахові задачі, авторами яких були відо�мі вчені, а студентам пропонувалися длярозв'язування задачі, складені пробле�містами України. Такий куточок в нашійгазеті з'явився вперше серед інших га�зет ВНЗ України.

Потім почали з'являтися скахографіч�ні задачі із зображенням, наприклад,числа "70" (присвячена 70�річчю КНУБА),або з літерами "Л.К." (присвячена тодіш�ньому президентові Леоніду Кучмі).

У 2002 році у газеті "Хрещатик" авторрядків провів Всеукраїнський конкурс зрозв'язування шахових задач. Заключнийтур заходу проходив у 319 ауд. КНУБА.

У 2013 р. на День студента був зап�роваджений Кубок ректора КНУБА зрозв'язування шахових композицій.Підсумки також буливміщені в газеті "А+Б"№ 24–27 за грудень2014 р.

Наступного 2015року газета "Сільськівісті" разом з КНУБАпроводила Всеукраїн�ський конкурс зрозв'язування шаховихзадач і етюдів, присвя�чений 95�річчю цієї га�зети. У заключному туріконкурсу, який прохо�див у КНУБА, пропону�валась задача у виглядічисла "85", присвячена 85�річчю КНУБА і скла�дена Є.О. Рейценом іН.М. Кучеренко (див."А+Б" №13–15, грудень2015 р.). Нагороди пе�реможцям вручав рек�

тор нашого університету П.М. Куліков.

12 квітня 2016 р. у нашому навчаль�ному закладі був проведений конкурс зрозв'язування задач, присвячений 55�річчю польоту Першої людини у Кос�мос і публікації першої задачі автора да�ної статті. Конкурс проходив у КНУБА іпризи студентам�переможцям і викла�дачам знову вручав ректор П.М. Куліков.

Вітаємо нашого ректора Петра Мусі�йовича з 65�річчям у вигляді скахогра�фічної задачі з числом "65". Вонамістить дві двоходівки (пропонуємочитачам розв'язати їх самостійно), скла�дені автором статті і побажати ПетруМусійовичу здоров'я і довгих років наблаго нашої України і розвитку нашогоКНУБА.

Євген Рейцен,професор, заслужений

майстер спорту України

ПРОЕКТУВАННЯ ЗПЕРШОГО КУРСУ

Треба відзначити, що перші дні сту�денти виконували поставлене завдання,а наступного дня за сприянням директо�ра національного заповідника Н. М.Ку�ковальської було проведено екскурсіюпо собору Святої Софії. Найбільше вра�ження молоді було від того, як добрезбереглась ця пам'ятка архітектури в ін�тер'єрі, адже вона була збудована бага�то століть тому. Серед студентів був від�мічений цікавий факт, щодо інтер'єрногофрескового живопису веж собору.

На території величного комплексумайбутні архітектори побачили пам'яткиархітектури: Дзвіницю собору, собор Со�фія Київська, Митрополичий будинок, тра�пезну, бурсу, братський корпус, консисто�рію, келії, браму Заборовського та ін.

Завдяки плідної праці архітекторів,істориків, майстрів�реставраторів, архі�тектура собору збереглась і дійшла донаших днів. Тому необхідно з великоюподякою поставитись до зусиль колек�тиву кафедри "Основ архітектури і архі�тектурного проектування", який докла�дає зусиль в навчанні проектуваннюстудентської молоді від самого початкунавчання – першого курсу.

С. Юровська

Зак. Початок на стор. 1