ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

18 березня 2016 рокуп’ятниця

№ 11 (3261)

11 БЕРЕЗНЯ АДМІНІСТРАЦІЯ ТЕМНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №100 ПРОВЕЛА БАТЬКІВСЬКИЙ ДЕНЬ, КОЛИ РОДИЧАМ ЗАСУДЖЕНИХ ДОЗВОЛЕНО ЗАЗИРНУТИ У КОЖЕН КУТОЧОК, ПОДИВИТИСЯ, ДЕ ЇХНІ РІДНІ ЖИВУТЬ І ПРАЦЮЮТЬ, ЯК ВОНИ ХАРЧУЮТЬСЯ ТА ПРОВОДЯТЬ ДОЗВІЛЛЯ.

ЖИТТЯ ЗА ГРАТАМИ

БАТЬКІВСЬКИЙ ДЕНЬ В УСТАНОВІ

Цього разу батьківський день було проведено для

засуджених, які мешкають у нещо-давно відкритому відділенні соці-ально-психологічної служби №12.

У супроводі заступника на-чальника установи Валерія Єро-хіна рідні засуджених відвідали церкву при установі, лазне-праль-

ний комбінат, їдальню, покушту-вали свіжої здоби, яку засуджені випекли власноруч.

Після екскурсії установою для гостей гурток художньої са-модіяльності установи влаштував святковий концерт.

“Виходячи за межі установи рідні висловили впевненість, що

їхні сини, чоловіки та брати не лише відбувають строк покарання, а й мають змогу повноцінно жити та розвиватися завдяки зусиллям працівників Темнівської виправ-ної колонії №100”, – зазначив начальник установи Олег Най-дьонов.

Олег БОСЕНКО

2 березень 2016 року № 11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

НОВИНИ З ПАРЛАМЕНТУ

ВИЯВИЛИ БЛІСТЕР З ПІГУЛКАМИ

В установах виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України

в Рівненській області триває робота з недопущення надходження заборонених предметів до засуджених.

Так, нещодавно під час огляду дільниць периметру Катеринівської виправної колонії №46 працівники установи виявили поліетиленовий згорток овальної форми. Про цю подію було повідомлено співробітників Сарненського відділу поліції ГУНП в Рівненській об-ласті. Після прибуття слідчо-оперативної групи в при-сутності понятих виявлений пакунок був розгорнутий. У пакунку знаходилися два медичних блістери з на-писом “Subutex” із десятьма пігулками білого кольору.

Речовину направлено на експертизу. За цим фак-том проводиться перевірка.

Марія ПАНЧЕЛЮГА

НАМАГАВСЯ ПРОНЕСТИ НАРКОТИЧНУ РЕЧОВИНУ

У Дар’ївській виправній колонії №10 по прибут-тю до установи підслідних із зали суду праців-

ники оперативного відділу провели їх повний огляд на виявлення заборонених предметів та речовин. Під час огляду в одного з ув’язнених виявили поліетиленовий пакунок продовгуватої форми.

За цим фактом було викликано слідчо-оперативну групу Білозерського ВП ГУНП. Працівники поліції здійснили огляд пакунка, в якому виявили суху речо-вину рослинного походження буро-зеленого кольору.

Вилучену речовину направлено до науково-до-слідницького експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області. Наразі правоохоронними органами проводиться перевірка.

Олена КОВАЛЬЧУК

“ПОДАРУНКИ” НЕ ПОТРАПИЛИ ДО РУК ЗАСУДЖЕНИХ

Завдяки спільним та злагодженим діям осо-бового складу відділу нагляду і безпеки та

оперативної групи Кам’янської виправної колонії №101 було попереджено спробу доставки заборонених предметів до установи.

Так, під час патрулювання прилеглої території установи було помічено, як зупинився автомобіль, з якого вийшла невідома особа та здійснила перекид у бік зони, що охороняється. Помітивши працівників установи, невідомий чоловік намагався зникнути з місця події, але був затриманий. У громадянина Ш., мешканця м. Запоріжжя, виявили пакунок, перемо-таний скотчем, з сіро-зеленою речовиною рослинного походження.

“Працівники установи викликали оперативно-слідчу групу Вільнянського відділення поліції Ленін-ського відділу ГУНП в Запорізькій області. За цим фактом проводиться слідство”, – зазначив начальник установи Олександр Соловйов.

Світлана БАХМУТ

НАРКОТИКИ В МАСЛІ

Мешканець м. Чернігова прибув до Чернігів-ського слідчого ізолятора на побачення із

засудженим. Незважаючи на те, що відвідувача було по-переджено про недопущення доставки як засудженому, так і на територію СІЗО заборонених предметів, що він особисто засвідчив підписом, громадянин Г. намагався доставити засудженому заборонені для використання в установі речі.

Під час проведення обшукових заходів виявили та вилучили грошові кошти в загальній сумі тисяча гривень, дві sim-карти мобільного оператора, два мо-більні телефони різних марок, дві батареї живлення, навушники та флеш-карту.

Співробітники СІЗО склали відповідні документи та направили до суду для притягнення винної особи до відповідальності.

У цей же час до Менської виправної колонії №91 на ім’я засудженого надійшла посилка із Запоріжжя, де було виявлено і вилучено пачку вершкового масла з прихованим всередині згортком з зеленою речовиною рослинного походження.

Вилучену рослинну речовину направлено до науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення експертизи.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

НА ВАРТІ

За відповідний законопро-ект № 2490а “Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вико-нання кримінальних покарань і ре-алізації прав засуджених” 15 березня 2016 року в першому читанні про-голосували 238 народних депутатів.

Пропоновані зміни розширюють права засуджених, зокрема, дозволя-

ють засудженим до позбавлення волі користуватися всесвітньою мережею Інтернет.

При цьому законопроект перед-бачає, яким чином засуджені можуть користуватися Інтернетом. Зокрема, ув’язненим надається право корис-туватися Інтернетом винятково для перегляду веб-сайтів і лише під контр-олем адміністрації. Користуватися

електронною поштою засуджені не можуть.

Під час користування Інтерне-том ув’язненим також забороняється вносити будь-яку інформацію, а саме: надсилати листи, коментарі, реє-струватися на веб-сайтах, формувати будь-які бази даних і накопичувальні диски.

Інтерфакс Україна

НЕЗАЛЕЖНА ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНАБезпека та впевненістьБезвізовий режим ЄС для УкраїниНаціональна безпека і обороноздатність України. Політи-

ка повернення (реінтеграція) Криму та Донбасу.Ефективна державаРеформа державного управління. Боротьба з корупцією.

Електронне урядування. Створення системи державних стра-тегічних комунікацій. Комунікаційна підтримка реформ Уряду.

Закон і справедливістьРеформа поліції. Реформа служби з надзвичайних ситу-

ацій. Судова реформа. Безоплатна правова допомога. Пені-тенціарна реформа.

Енергетична незалежністьВпровадження нових моделей ринків. Енергетична

безпека. Реформування вугільної галузі. Нова якість житло-во-комунальних послуг. Енергоефективність. Енергосервіс. Відновлювальна енергетика.

Українська національна ідентичністьНаціональний культурний продукт. Національно-патріо-

тичне виховання. Культурне розмаїття України. Національний спорт. Туристична Україна для українців та гостей. ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО УСПІХУ

Децентралізація та регіональний розвитокСтворення ефективної системи управління регіональним

розвитком. Законодавче забезпечення процесу децентралізації. Доступність та якість адміністративних послуг. Зміцнення та підвищення відповідальності місцевої влади.

Формування громад Формування спроможних громад та їх сталий розвиток.

Зміцнення ресурсної бази громад. Громадський та урядовий контроль за місцевою владою.

ТУРБОТА ПРО КОЖНОГООсвіта – основа нової країни Ефективна мережа навчальних закладів. Оновлений

зміст освіти. Освіта для кожного. Наука та інновації.Медицина майбутньої України“Гроші йдуть за пацієнтом” – новий стандарт медици-

ни. Оновлена первинна медична допомога. Нова система державних закупівель ліків. Громадське здоров’я – захист та зміцнення здоров’я нації. Доступність якісних та ефек-тивних ліків.

Нові можливості для молодіГідна праця – основа підвищення соціального добробуту

усіх громадян Європейські стандарти у сфері праці. Адресність дер-

жавної соціальної підтримки. Реформування пенсійної системи. Субсидії. Житло – добробут кожного.

Безпечне довкілляСПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ БІЗНЕСУ

Нова податкова: сервіс замість фіскального тискуПодаткова реформа. Скорочення, реструктуризація

ДФС. Електронні сервіси в ДФС.Ефективне регулюванняСкорочення/відміна дозволів, ліцензій. Удосконалення

процедури банкрутства. Державний сервіс має бути електроннимВідкриті дані та електронні дані для населення.Зроблено в УкраїніПриватизація державних підприємств. Ефективні та

прозорі публічні закупівлі. Розвиток інфраструктури. Під-тримка експортерів. Розвиток зовнішніх ринків для аграрної продукції. Розвиток фермерських та кооперативних аграр-них господарств. Земельна реформа.

Урядовий портал

УРЯД ОПРИЛЮДНИВ ПЛАН ДІЙ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НА 2016 РІК

ОСНОВА ЦЬОГО ПЛАНУ – 379 ДУЖЕ КОНКРЕТНИХ, ПРЕДМЕТНИХ ЗАВДАНЬ, ЯКІ ПОВИНЕН ВИКОНАТИ УРЯД РАЗОМ З ПАРЛАМЕНТОМ І ПРЕЗИДЕНТОМ. КОЖНЕ ЗАВДАННЯ МІСТИТЬ ЗРОЗУМІЛІ ДЛЯ КОЖНОГО ЗАХОДИ, ВІДПОВІДАЛЬНИХ ВИКОНАВЦІВ, СТРОКИ ВИКОНАННЯ ТА ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ. ПЛАН ДІЙ УРЯДУ ПОЛЯГАЄ В НАСТУПНИХ ПРІОРИТЕТАХ:

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ МАЄ НАМІР ВНЕСТИ ЗМІНИ ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ, ЩО ДОЗВОЛЯТЬ ЗАСУДЖЕНИМ КОРИСТУВАТИСЯ ІНТЕРНЕТОМ.

ВР МАЄ НАМІР ДОЗВОЛИТИ ЗАСУДЖЕНИМ КОРИСТУВАТИСЯ ІНТЕРНЕТОМ

“ПАНІ ТУРБОТА”

Щорічно, напередодні Міжнародного жіночого дня 8 Березня, в місті Мелітополь вшановують жінок-

трудівниць відзнакою “Радість моя, Бджілко!” Представниці всіх номінацій – фахівці своєї справи, активні громадські діячки.

Від виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запо-різької області третій рік поспіль щорічну відзнаку “Радість моя, Бджілко!” в номінації “Пані Турбота” отримала працівник Меліто-польської виховної колонії – заступник начальника виховної колонії з соціально-виховної та психологічної роботи Інна Чернікова. Двох попередніх премій була удостоєна начальник установи Світлана Рулєвська.

Мер міста Сергій Мінько відзначив, що у м. Мелітополі склалася славна традиція – вшановувати жінок-трудівниць, жінок, які гідні найкращих винагород, тому що в кожну справу вони вкладають душу.

Колектив Мелітопольської виховної колонії від щирого серця вітає переможців та бажає їм наснаги, натхнення та подальших творчих успіхів!

Світлана БАХМУТ

ФОТОФАКТ

березень 2016 року № 11 3ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АКЦЕНТИ

ТЕПЛІ РЯДКИ

Основною темою зустрічі став старт Міністерством юстиції

реформи пенітенціарної системи. “У цьому році реформа пенітенціарної сис-теми є пріоритетною для Міністерства юстиції. І нам дуже приємно, що наші міжнародні партнери цікавляться цією реформою і готові надати свою всебічну підтримку. Ми переконані, що ваш досвід буде дуже корисний для нас”, – зазна-чила Наталія Севостьянова.

Учасники зустрічі, окрім питання реформи пенітенціарної системи, по-рушили питання, пов’язані із запуском пілотного проекту в окремих областях, зокрема, питання запуску системи про-бації та міждержавну угоду, яка спрямо-вана на підтримку Норвегією реформи пенітенціарної системи в Україні.

Питання реформування Служби об-говорювалися і під час семінару на базі Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кри-мінально-виконавчої служби України, який відбувся в рамках реалізації проекту Ради Європи і Європейського Союзу “Подальша підтримка пенітенціарної реформи в Україні”. Основна ж тема се-мінару стосувалася впровадження окре-мих реабілітаційних підходів: здобуття соціальних навичок засудженими та ув’язненими, підготовка до звільнення.

У заході взяли участь експерти Ради Європи, представники ДПтС України, начальники шести пілотних установ ви-конання покарань та викладачі Білоцер-ківського училища ППП ДКВС України.

Обмінюючись думками про ре-формування пенітенціарної системи, експерт Ради Європи Джон Макґакін наголосив: “Колеги, всі ви – практики, у вас є свої цілі, бачення, а також опір до змін. Відсутність цього опору була б не-природною. Ми всі маємо його помічати та управляти ним, вносити корективи. Пам’ятаймо, що ефективні реформи йдуть знизу до верху. Тому врахування ваших думок щодо пропонованих нами змін важливе для успішного здійснення пенітенціарної реформи в Україні”.

Актуальним проблемам вітчизняної пенітенціарної системи був присвячений круглий стіл, що відбувся у прес-центрі Національної спілки журналістів Украї-ни у Києві за участю експертів, колишніх керівників пенітенціарної служби, пред-ставників органів нагляду та профспілок. Організатором заходу виступила МГО

“Міжнародна ліга захисту прав громадян України”. Серед розглянутих питань головним було – реформа пенітенці-арної сфери, зокрема, піднімалися такі питання: яким чином і за якою схемою проводити цю реформу; де взяти кошти і які взагалі мають бути стандарти в пе-нітенціарній системі України, зважаючи на її специфіку; наскільки вони реальні для сьогодення тощо.

У роботі круглого столу взяв участь і голова Національної профспілки пер-соналу ДПтС України Олег Андрієнко: “Прикро констатувати, але голос нашої профспілки, а це 90 відсотків персоналу

ДПтС України, влада не бажає чути. Це неприпустимо, особливо, коли йдеться про реформу нашої галузі, про реор-ганізацію пенітенціарної служби! Без відкритого обговорення змін та намірів з представниками профспілки ДПтСУ – порушення конституційних прав громадян.

Хочу авторитетно заявити, що проф-спілка ДПтС України підтримує рефор-ми, зміни дуже потрібні, але все має бути продуманим та обґрунтованим. Треба

поєднати вже напрацьований досвід із найкращим, що є в європейській практи-ці. Питання матеріального забезпечення є найболючішим. Коли зарплата персо-налу найнижча по силовому блоку, то не варто очікувати сумлінної праці. Також катастрофічно не вистачає соціального захисту, зокрема, медобслуговування

персоналу нині на дуже низькому рівні. У системі немає жодного санаторію, ме-дичного закладу, де працівники могли б отримати якісне медичне обслуговуван-ня. Тому разом із прийняттям законів про гуманізацію засуджених треба приймати закони про гуманізацію персоналу. Інак-ше справи не буде.

У проекті реформи, який підготував Мін’юст, не зазначено якою має бути система відбору нових кадрів. Передба-чається, що цим буде займатись та ж сама

служба, що відбирає до органів поліції. Але це зовсім різні системи і змішувати їх не варто. А тому потрібне відкрите сус-пільне обговорення. Маю чітку позицію, що перед затвердженням реформи пови-нні відбутись парламентські слухання із залученням експертів та профспілок”.

Начальник управління нагляду за додержанням законів про виконання судових рішень у кримінальних про-вадженнях та інших примусових заходів ГПУ Володимир Комашко, коментуючи пенітенціарну реформу, наголосив, що до “майбутньої реформи ДПтС України треба підходити дуже виважено, комп-лексно, приділяючи увагу дрібницям та деталям. От, наприклад, питання конво-ювання. Якщо ДПтС України виведуть із системи силових структур, то з якою зброєю будуть конвоювати засуджених? І як унеможливити суїциди в тюрмах, особливо коли кінчають життя самогуб-ством люди з малим терміном покарання. Запропонована реформа передбачає тотальне скорочення персоналу, а це зна-чить, що втричі виросте навантаження на людей! Без реального, гарантованого покращення умов для персоналу це при-зведе тільки до погіршення ситуації”.

За словами Володимира Комашка, “немає чітких критеріїв щодо вимог до майбутніх нових працівників ДПтС України, немає критеріїв переатестації персоналу – все це потребує доопрацю-вання. А щодо захисту прав персоналу та розвитку Державної пенітенціарної служби України взагалі, хочу зазначити, що все залежить від належного фінан-сування. Не буде чесних працівників, якщо не буде гідної зарплати та соціаль-ного захисту персоналу”.

Юлія СЕРЕДА

ЦИМИ ДНЯМИ У МІНІСТЕРСТВІ ЮСТИЦІЇ ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧ ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ НАТАЛІЇ СЕВОСТЬЯНОВОЇ З НОРВЕЗЬКОЮ ДЕЛЕГАЦІЄЮ НА ЧОЛІ ІЗ ЗАСТУПНИКОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ ТА ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ НОРВЕГІЇ ТОНЄ МЕЙНІЧ.

АКТУАЛЬНО

“ОНИ ДОСТОЙНЫ ПРОСТОЙ ЧЕЛОВЕЧЕСКОЙ БЛАГОДАРНОСТИ…”

На ім’я Голови ДПтС України і до редак-ції газети “Закон і обов’язок” надійшли

листи від колишнього засудженого й теперіш-нього ув’язненого Олександра Куця з подяками керівникам Харківської установи виконання покарань №27 (колишнього Харківського СІЗО). Даємо рядки з його листів мовою оригіналу:

“За время, проведенное здесь, мне многое пришлось увидеть. Но что мне понравилось в этом учреждении, так это отзывчивость, сердо-любие и доброе участие сотрудников Харьков-ского УИН №27 к проблемам содержащихся под стражей людей.

Конечно, есть сотрудники, которые просто выполняют свою работу, отдавая долг своей про-фессиональной деятельности. Но есть и такие, которые вкладывают в работу душу, наращивая опыт работы, совершенствуясь во взаимоотно-шениях с людьми, содержащимися под стражей.

Поэтому я хочу через газету поблагодарить всех тех сотрудников Харьковского УИН №27, которые не только достойны простой человечес-кой благодарности, но и поощрения со стороны руководства: это заместитель начальника по оперативной работе Юрий Малюк, начальник спецчасти Наталья Блудова, инспектор по со-циально-воспитательной и психологической работе Татьяна Стародубцева и другие хорошие люди – список можно продолжить.

Побольше бы таких людей в системе пени-тенциарной службы. Желаю им крепкого здоро-вья, успехов в нелегком труде и личного счастья”.

Підготувала Вікторія ЦВЄТКОВА

ПОДЯКА

СУМЛІННІСТЬ І ЧУЙНІСТЬ – ОСНОВА РОБОТИ

Галина Романенко у своєму зверненні до Голови ДПтС України Володимира

Палагнюка висловлює подяку начальнику Менської ВК №91 Тарасу Голубу. Вона вдячна йому за сумлінне ставлення до виконання своїх посадових обов’язків. “Завдяки йому в установі підтримується нормальний психоемоційний клімат, – йдеться у листі, – а мені так важливо знати, що мій син, який відбуває тут покарання, завжди може отримати допомогу”. Вдячна пані Галина і за те, що начальник установи своєчасно і об’єктивно реагує на звернення засуджених і їхніх рідних. Вважає, що у колонії на високому рівні налагоджена соціально-виховна робота серед засуджених.

За хорошу роботу із засудженими дякує і Р. Горбунов, який відбуває покарання у Менській ВК №91. Він просить опублікувати слова подяки начальнику СМаРБ Юрію Фурману. Засудже-ний дякує йому за завжди коректне і уважне ставлення до всіх і за такі людські якості, як співпереживання і доброта. “Це людина слова, яка на особистому прикладі показує, що віра дає душевний спокій, що сім’я – це чудово. Я від душі дякую йому”, – пише Р. Горбунов.

Богдан Федяк, засуджений Софіївської ВК № 45, вітає Діану, Дарусю, Валентину Володими-рівну, Альону Миколаївну, Світлану Григорівну і Магду Миколаївну з початком весни і зичить їм щастя.

Олександр Володін теж звернувся до редакції з вдячними словами на адресу всього оператив-ного відділу Березанської ВК №95, зокрема, дякує начальнику О. П’ятаченку, О. Іллюшку, Г. Солов’ю. “Ці співробітники дуже допомагають нам, засудженим, завжди знаходять для нас і час, і добре слово, і у будь-якій ситуації відшукують правильне рішення. Одне слово: дуже хороші люди”, – пише Олександр. Він бажає всім успі-хів у роботі, залишатися такими ж людяними і чуйними.

Наталія УСИК

“ЕФЕКТИВНІ РЕФОРМИ ЙДУТЬ ЗНИЗУ ДО ВЕРХУ”

4 березень 2016 року № 11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ПАНОРАМА

Шевченкове слово в усі часи нади-

хало людей на боротьбу за волю, за справедливість, за краще майбутнє. Щоб глибше усвідомити ту веле-тенську роль, яку відіграла ця людина в житті народу, вихованці Кременчуцької виховної колонії пригадали життєвий та творчий шлях Шевченка, говорили про випробування, які випали на його долю, відтворювали по пам’яті рядки відомих їм творів.

Вихованці мали змогу випробувати себе в ролі ак-торів, інсценізуючи уривки з відомих творів Кобзаря: “Катерина”, “Наймичка”, “Тополя”, “Мені тринад-цятий минало”.

Підлітки більше дізна-лися про великого сина України під час перегляду документального фільму “Т. Шевченко – геніальна постать в українській іс-торії”.

Кращому сприйняттю особистості митця сприяла книжкова виставка худож-ніх творів Тараса Григо-ровича. Заочна екскурсія “Шевченко і Полтавщина” перенесла юнаків у часи гостювання поета в Пол-тавському краї. Вихованці віртуально пройшли стеж-

ками, якими колись ходив сам Тарас.

Учасники вікторин та змагань, присвячених ви-значній постаті Шевченка, довели, що, звертаючись до Кобзаря, вони “причаща-ються вічністю”, мудріша-ють, духовно зростають, бо Тарас Шевченко для кож-ного свідомого українця є символом незламності духу,

справжності, патріотизму й щирої любові до України.

Конкурс на кращого читця-декламатора поезій Т. Шевченка “Кобзареве слово живе” сприяв ви-явленню інтересу до про-читання позапрограмових творів Шевченка, глибоко-му дослідженню його гео-графії, життєвого і творчого шляху з метою поглиблення

особистих знань та вислов-ленню поваги і любові до Кобзаревого слова.

Конкурс малюнків “Я ілюструю Кобзаря” ще раз підтвердив, скільки талано-витих хлопців навчається у школі. Вони мали змогу спробували свої сили в художньому мистецтві ілю-страції.

Марина ЯКУБОВИЧ

У КАЧАНІВСЬКІЙ ВИПРАВНІЙ КОЛОНІЇ №54 ВІДБУЛАСЯ АКЦІЯ “ПОДАРУЙ КНИГУ БІБЛІОТЕЦІ.”

Майже у кожного вдома є прочитані та неза-требувані книги, яким можна подарувати

друге життя. Подарувавши книгу бібліотеці, спів-робітники та засуджені стають продовжувачами традицій благодійності. Акція була спрямована на те, щоб поповнити фонд літературою для засудже-них з різних галузей знань: довідковою, класичною, сучасною тощо.

“Завдяки всім, хто взяв участь в акції, бібліо-течний книжковий фонд установи поповнився на 88 примірників,” – зазначив начальник установи Андрій Явтушенко.

Яна ФЕДОРЧЕНКО

ЗАХОДИ

ПАМ’ЯТІ ВИДАТНОГО ПЕДАГОГА

В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІДБУЛИСЯ ЗАХОДИ З НАГОДИ 128-Ї РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АНТОНА МАКАРЕНКА.

У Жовтневській ВК №17 під час виховних годин засуджені ознайомилися зі спадщи-

ною видатного педагога, з творами письменника “Педагогічна поема”, “Прапори на баштах”, “Книга для батьків”.

У бібліотеці Холодногірської ВК №18 було ор-ганізовано тематичну виставку, під час проведення якої вчителі вечірньої школи при установі читали засудженим фрагменти найбільш відомих творів Антона Семеновича.

У музеї Антона Макаренка, що діє при Курязь-кій виховній колонії, 13 березня, у день народження славетного педагога, було організовано день від-критих дверей. На екскурсію до музею йшли цілими родинами і місцеві жителі, і гості селища Подвірки. І малеча, і дорослі уважно слухали розповідь про життєвий і творчий шлях непересічної особистості, захоплювалися тим, як склалися долі вихованців колонії ім. Горького.

Ольга КУЗНЕЦОВА

СКАНДАЛ В США

УКРАЇНЕЦЬ ПІД ЧУЖИМ ІМ’ЯМ СТАВ КРАЩИМ УЧНЕМ

23-літній українець Артур Самарін потрапив у центр скандалу в США. Хлопця звину-

вачують у житті під чужим прізвищем і підробці до-кументів. Українець нібито прострочив візу і останні чотири роки жив у Америці нелегально. Самарін зробив собі документи на ім’я Ашера Поттса і відняв від свого реального віку п’ять років. Таким чином він видав себе за старшокласника і вступив до дер-жавної школи у штаті Пенсильванія, щоб отримати американський атестат зрілості. Українець вільно володів англійською, тому підозри не викликав. Більше того, він значився серед кращих учнів не тільки своєї школи, але й усієї країни. У 2014 році його помістили на американську “дошку пошани”: з українцем потоваришувала конгресмен Петті Кім, яка під їхнім спільним фото у соцмережах написала “Пишаюся”. Самарін-Поттс входив у програму з підготовки морських кадетів, що гарантувало йому в майбутньому перспективи для кар’єри у ВМС США. Закінчити школу наш земляк мав цієї весни. За однією із версій, українця розсекретили за доно-сом аноніма, якому була відома справжня біографія Артура-Ашера. Хлопця затримали, йому загрожує суд і депортація.

Наш кор.

“ПОДАРУЙ КНИГУ БІБЛІОТЕЦІ”

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

ТВОРЧІСТЬ

ДО 75-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАЛАНОВИТОГО ПИСЬМЕННИКА ЮРКА ПОКАЛЬЧУКА ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ ОРГАНІЗУВАЛА КОНКУРС ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ ЗАСУДЖЕНИХ. КРАЩІ З НИХ УВІЙШЛИ ДО ЗБІРКИ “В НАС ЧАСУ БАГАТО. МИ БУДЕМО НА ВАС ЧЕКАТИ…” РЕДАКЦІЯ ПУБЛІКУВАТИМЕ ВІРШІ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ. ДО ВАШОЇ УВАГИ ПРОПОНУЄТЬСЯ ОДИН З ТВОРІВ ЗБІРКИ.

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУЧерез луки, через поле, літньою росою Йшла дівчина гордовита своєю красою. Біля тину на дорозі вгледіла криницю, Захотілося сердешній чистої водиці. Та у водному дзеркалі на неї раптово Подивилося обличчя гарне, мов казкове. “Як не милуватися моєю красою, Вустами червоними, темною косою!” Вмитися криничною водою схотіла, Щоб краса її дівоча Сонце застелила. Вітерець шепоче стиха: “Не черпай водиці, Станеш ти кущем Калини тут,біля криниці”.Не послухалась, схилилась, вмилася водою, Тої ж миті розпрощалась з пишною красою. Зашуміла буйним листям,стебла розпустила, До небес, до вітру в полі тихо голосила: “Поверніть красу дівочу, не губіть, не псуйте, Зорі, Місяць, Люди добрі, хтось мене почуйте!” Час минав, летіли роки,тільки та Калина Все стояла одиноко в полі біля тину. Пролітав Журавель якось в небі над полями І угледів кущ Калини з темними листами.

Задивився на Калину, сумну, небарвисту, Та й накинув їй на гілля червоне намисто. Розпустилася Калина пишною красою Й запросила Журавля: “Залишись зі мною!” З тих часів не розлучались Журавель й Калина, Напував її водою, дбав як про дитину. Вірність Журавля й Калини, їх кохання й віра Стали символом народу нашої країни.

Оксана САМЧУК,Мелітопольська ВК

березень 2016 року № 11 5ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НАШ ДАЙДЖЕСТ

Розташований всього за го-дину їзди від Осло, острів

Бастой є мальовничим місцем, куди можна дістатися лише на водному транспорті. Там є кілька пляжів, обладнані тенісні майдан-чики і навіть сауна.

У в’язниці на цьому остро-ві зібрані вбивці, ґвалтівники, наркодилери і шахраї. Але серед норвезьких в’язнів існує черга, щоб потрапити на Бастой. Тут їх “ресоціалізують” за допомогою роботи у лісі, на городі і з домаш-німи тваринами. В’язниця в Бастої – ще й перший у світі “органічний заклад”.

ВДАЛИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

Міністерство юстиції Нор-вегії у 2009 році закін-

чило 10-річний експеримент з “вільного утримання” засуджених у в’язниці на острові Бастой. До-свід був визнаний вдалим, і тепер такі заклади можуть з’явитися і в інших частинах країни.

Замість того, щоб перебувати за ґратами, 115 в’язнів цієї диво-вижної тюрми живуть у зручних дерев’яних будиночках.

Автором цього експерименту став норвезький вчений, кримі-нолог Нільс Крісті. Його теорія полягає у тому, що у кожного злочину є дві жертви: той, хто від нього постраждав, і той, хто його вчинив. І злочинець заслуговує не тільки покарання, але і переви-ховання – тієї ж “ресоціалізації”.

Острів Бастой розташований у фіорді Осло. Від столиці Норвегії до нього – 76 км, до найближчого ж населеного пункту – курортного містечка Хортен – трохи більше 2 км. Сам острів має площу 2,6 кв. км. Раніше тут була одна з найсу-воріших норвезьких в’язниць для малолітніх злочинців, і нею батьки лякали своїх неслухняних дітей.

А ось чого ніколи не було на острові Бастой, так це колю-чого дроту і сердитих наглядачів з автоматами і вівчарками. І це незважаючи на те, що живуть там найзапекліші злочинці всіх мастей: від наркоділків і шахраїв до ґвалтівників і вбивць.

С ь о г о д н і Б а с т о й н а з и -вають “Островом свободи для ув’язнених”. Тут сидять найжор-стокіші – за норвезькими мірками – злочинці: вбивці, ґвалтівники, педофіли, великі шахраї і нар-кодилери. Сидів тут і єдиний за всю історію Норвегії серійний убивця – Арнфінн Нессет. Він був головним лікарем будинку для людей похилого віку та, вважа-ється, отруїв там 20 старих (“щоб припинити їхні муки”). Після 15 років відсидки на материку його прислали досиджувати останні 1,5 року на Бастой. Після звільнення влада видала йому паспорт на нове ім’я і змінила зовнішність за допомогою пластичної операції (щоб уникнути його дискримінації суспільством).

На початок 2011 року на ост-рові сиділо 116 чоловік. Тюремний персонал – 70 чоловік, але на ніч залишаються чергувати тільки 5-6 співробітників. Всі тюремники

працюють тут без зброї. За 11 років існування цієї в’язниці з острова втекли лише п’ятеро осіб, з яких троє з’явилися з повинною, а двоє були спіймані і відправлені до в’язниць на материк.

Що стосується режиму три-мання, то головним обов’язком кожного ув’язненого є праця. У всіх є робота, на якій вони повинні перебувати з 8:30 до 15:30. Щодня арештанти отримують платню у розмірі 10 доларів і можуть витратити гроші на продукти у місцевому магазині, таким чином забезпечуючи себе сніданком і вечерею за смаком.

ЧЕРГА У В’ЯЗНИЦЮ

У в’язницю на острові стоїть черга з норвезьких в’язнів,

і небагатьох щасливчиків сюди відправляють досиджувати не-великі залишки їхніх термінів (зазвичай від 1 року до 3 років). Чим же вона така приваблива для засуджених?

На Бастої засуджені утриму-ються “на волі” – вони живуть

у котеджах (1 котедж на 8 засу-джених, у кожного своя кімната) і можуть вільно пересуватися по острову. У нас таке місце назвали б “колонія-поселення” і мали б рацію. Але – за невеличким винят-ком – всім призначено відпустку тривалістю 18 днів на рік. Крім того, є ще й декретна відпустка – 21 день, – коли у дружини або співмешканки народжується ди-тина від засудженого (побачення з родичами – щотижневі, протягом 12 годин).

Важливо ще й те, що із засу-дженими обов’язково займаються психологи, а персонал в’язниці працює нарівні з ними. Робота, до речі, обов’язковий елемент, а також засіб “ресоціалізації” і пере-виховання. Причому вся робота – на природі. Норвежці (і особливо кримінолог Крісті) вірять, що сільське і лісове господарство най-краще вибиває з людини дурощі. На острові живуть 45 овець, 22 ко-рови, 10 коней, 230 курей і 20 кро-лиць. Є ще ділянки із картоплею, овочами і малиною. Свої угіддя – ще й важливий елемент самозабез-печення продовольством. Одним із факторів, за яким експеримент з острівною в’язницею був ви-знаний Мін’юстом вдалим, стало зменшення вартості утримання за-суджених у 2,5 раза у порівнянні з

іншими норвезькими в’язницями.Обід для всіх обов’язковий,

його готує табірний кухар – і для в’язнів, і для охоронців. Також кілька разів на день засуджені зобов’язані відмічатися. Мета в’язниці острова Бастой полягає не у тому, щоб образити добро-порядних громадян Норвегії, балуючи злочинців замість того, щоб карати, а у тому, щоб змінити їх і дозволити їм повернутися у суспільство.

Так, кожному засудженому держава виділяє тут 50 крон на день (приблизно 157 гривень). На ці гроші він повинен купувати продукти для сніданку та вечері (обід – за рахунок в’язниці; при-чому охоронці їдять те ж, що і ті, яких охороняють), господарське приладдя, одяг і т.д. Особливо не пошикуєш, тим більше з огляду на норвезьку дорожнечу. Зате все, що вирощується і робиться особисто засудженими, справед-ливо ділиться на всіх відповідно до їхньої участі у створенні про-дукції. У результаті щомісяця

працьовитий ув’язнений отримує тут ще до 10 тисяч крон (31,5 ти-сячі гривень).

Крім сільського господарства, важливою галуззю на Бастої є ри-бальство – щодня виловлюється до 100 кг тріски і пікші, а також налагоджено виробництво меблів із власної сировини. Рубки догля-ду (коли вирубуються тільки старі або хворі дерева) дають паливо для обігріву котеджів.

У 2010 році Бастой взагалі став першою у світі “органічною

в’язницею”. Всі відходи (крім пластика, який тут заборонений) переробляються у компост. До-брива та засоби захисту рослин – тільки органічні. Встановлені сонячні батареї, з деревних від-ходів робляться палети для опа-лювальних котлів, всі машини і трактори переведені на біодизель (вироблений з рапсової олії).

Підйом тут о 7:00, о 8:00 по-чинається робота з 2-годинною обідньою перервою. Закінчується робота о 16:30. Увечері засудже-ний може займатися чим завгод-но – читати у місцевій бібліотеці (тут зібрано близько 10 тисяч книг), сидіти в інтернеті (що-правда, не більше двох годин), дивитися телевізор (дозволені 4 телеканали), займатися спортом (без обмежень), грати у місцевій рок-групі або театральному гурт-ку. О 22:00 – відбій. На острові заборонені наркотики і алкоголь (щотижня здаються аналізи сечі на наявність наркотиків), за по-рушення – відправка до в’язниці на материк.

НАЙГУМАННІША ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА У СВІТІ

Як би дивно це не звучало, але метод цієї казкової

в’язниці працює. За статистикою, 20 відсотків злочинців, які по-бували у норвезьких в’язницях, повторно опиняються там через кілька років після звільнення. А із тих, кому випала можливість про-вести термін на острові Бастой, рецидив учиняють 16 відсотків.

У чому ж справа? Адже у цілому норвезька пенітенціарна система дуже гуманна (тобто не менше гуманна, ніж на острові). Так, тут існує “черга на відсид-ку” – приблизно 20-25 відсотків норвежців, які отримали термін (в основному невеликий – до 5 років), перебувають на волі, поки для них не звільниться місце у тюрмі. І весь цей час термін їм

зараховується (у результаті 5 від-сотків взагалі відбувають термін вдома). Люди, які відсиділи біль-ше половини терміну за тяжкі злочини, а за легкі – і з самого початку відсидки, можуть по-дати клопотання на вихід зі стін в’язниці на волю або навчання у денний час (у 2/3 випадків такі клопотання задовольняються; ночують же засуджені у тюрмі). Дрібні злочини тут взагалі роз-глядає не суд, а так званий пси-холог-примиритель. У разі, якщо злочинець усвідомив тяжкість свого діяння, йому дають штраф, умовний термін або взагалі про-щають. Раз на рік у Ліллехаммері міністр юстиції і його заступники, депутати парламенту і делегація засуджених від кожної в’язниці (це 50-70 чоловік) засідають у гірському готелі три дні, де вони спільно вирішують, як поліпшити життя в’язнів і перевиховати їх.

“Головне – створити ситу-ацію, в якій ув’язнені зможуть відкрити себе по-новому, почати знову поважати самих себе”, – каже начальник колонії Арне Квернвік Нільсен.

І все ж в’язниця Бастой ви-явилася ефективнішою, ніж інші гуманістичні хитрощі норвезької влади. Кримінолог Крісті впев-нений, що секрет ресоціалізації – саме у колективній роботі на землі. Ще на самому початку експеримента він зізнавався, що на цю ідею його наштовхнули за-писи індіанського вождя Сіетла вiд 1850 року. Корінний амери-канець тоді проповідував білим людям, що ті “відірвалися від природи, хочуть її підпорядкува-ти, а не жити в гармонії з нею”. “Ми даємо засудженим почуття гармонії з природою. Це відвертає від насильства”, – говорив Крісті.

Але, може бути, справа ще й у самих норвежцях. Адже у радянсько-російських таборах люди справно працювали на при-роді – на лісоповалах, і у складі колективу – з “урками”, “опуще-ними”, “мужиками” та іншими “ієрархічними” представниками кримінального соціуму. І нікого це особливо не “ресоціалізувало”. Напевно, ще важливе і почуття свободи і вільної праці (як би дво-яко це не звучало у застосуванні до праці ув’язнених) – коли її результати діляться порівну. А засуджені, які не бажають жити у такому соціумі, відправляються на більш суворий режим.

Напевно, потрібно і щоб суспільство, що “поставляє” за-суджених у такі в’язниці, було іншим. У будь-якому випадку приклад норвезького Бастою цікавий і може бути корисним і для нас.

Підготувала Наталія УСИКза матеріалами Інтернет-видань

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

НОРВЕГІЯ ЗАВЖДИ БУЛА ВІДОМА СВОЄЮ ВОІСТИНУ ГУМАННОЮ ПЕНІТЕНЦІАРНОЮ СИСТЕМОЮ, ТОМУ НАЙБАЖАНІШЕ МІСЦЕ, КУДИ МРІЮТЬ ПОТРАПИТИ ВСІ ЗАСУДЖЕНІ, – ЦЕ НОРВЕЗЬКИЙ ОСТРІВ БАСТОЙ. САМЕ ТАМ РОЗТАШОВАНА, МАБУТЬ, ОДНА З РАЙСЬКИХ ТВЕРДИНЬ ПОРЯДКУ СЕРЕД УСІХ ІСНУЮЧИХ НИНІ В’ЯЗНИЦЬ.

ОСТРІВ БАСТОЙ – МРІЯ КОЖНОГО ЗАСУДЖЕНОГО

6 березень 2016 року № 11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЧИТАЧ – ГАЗЕТА – ЧИТАЧ

КОНКУРС

Засуджена Наталія Дубова вже три роки поспіль є переможницею цього конкурсу. Жінка – постійна

дописувачка, яка друкується в відомчій газеті Служби. “Впродовж семи років відбування покарання вона

бере участь у конкурсах міжнародного та всеукраїнського рівнів, де посідає призові місця”, – зазначив начальник установи Андрій Явтушенко.

Яна ФЕДОРЧЕНКО

У КАЧАНІВСЬКІЙ ВИПРАВНІЙ КОЛОНІЇ №54 ВІДБУЛОСЯ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖНИЦІ ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ “ДЗЕРКАЛО”, ОРГАНІЗОВАНОГО РЕДАКЦІЄЮ ГАЗЕТИ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ “ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК”.

ПОДЕЛИТЬСЯ С ЧИТАТЕЛЯМИ

“Пишет вам осужденный Павел Орлов, который отбывает

свой срок наказания в Пятихатской испра-вительной колонии №122. Так получилось в моей жизни, что я преступил черту за-кона, и теперь мои будни проходят как-то серо и однотонно. Но случаются такие дни, когда я пишу стихи для своего душевного равновесия. Пишу о разном: о жизни, о человеческих чувствах, и эти стихи по-днимают мне настроение.

И вот как-то раз в мои руки попала ваша газета, на последней странице ко-торой я увидел рубрику – “Літературний конкурс “Дзеркало”. С вашего разрешения хотелось бы принять в нем участие и по-делиться с читателями своим стихотво-рением, которому я дал название “Зелье любви”.

ЗЕЛЬЕ ЛЮБВИАнгелы с неба, взявшись за руки,Готовили зелье из эмоций и слов:Добавили ласку и горечь разлуки –И людям на землю послали Любовь.На губы землянам по капле досталось,И сладость нектара узнали они.А люди, устами соприкасаясь,Дарят друг другу зелье любви.Целуются все, его вкус познавая,Сливая в едино капли судьбы.А ангелы с неба, за всем наблюдая,Радостно смотрят, любуясь людьми.

Павел ОРЛОВ,Днепропетровская область”

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

НАМ ПИШУТЬ

ЗАСЛУЖЕНА НАГОРОДА

ДОБРА СПРАВА

У серпні минулого року Роменську виправну

колонію №56 відвідала Між-народна благодійна фундація “Посольство життя”, метою якої було запрошення засуджених, які відбувають покарання у виді до-вічного позбавлення волі, взяти участь у конкурсі талантів “ЗО-ВУ-Україна-2015”, щоб реалізу-вати свої творчі здібності.

Зазначений конкурс прово-дився в Україні вперше у рамках проекту “Арт-Примирення” лише серед засуджених до до-вічного позбавлення волі, за

результатами якого у січні 2016 року в Києві було проведено інтерактивну виставку творчих робіт засуджених.

Варто зазначити, що засу-джені Роменської ВК №56 най-активніше взяли участь в цьому конкурсі та всі, без виключення, були відзначені чотирнадцятьма заохочувальними відзнаками і трьома цінними подарунками.

Засуджені були раді відкрити людям свої таланти та безпосе-редньо зробити внесок у розвиток благодійної справи.

Анастасія ОВЧАРЕНКО

У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ В ЖИТТІ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ПЕВНИЙ ШАНС… АЛЕ ДЛЯ КОЖНОГО ЦЕЙ ШАНС СВІЙ.

ВІДЗНАКА ЗА УЧАСТЬ У КОНКУРСІ

ЛИСТ У НОМЕР

“До б р и д е н ь , к о л е к т и в тижневика “Закон і

обов’язок”. Пишу вам листа, тому що привід вагомий – відбувся кон-курс талантів у рамках проекту “Арт-Примирення”, присвяченого 1000-річному ювілею преставлення святого рівноапостольного великого князя Володимира, який провели вперше в Україні серед засуджених до довічного позбавлення волі. Тож дозвольте подякувати організаторам творчого конкурсу – громадській організації “Союз “Золотий Вік України” та особисто Яні Барано-вій, спілкування з якою протягом

усього конкурсу було зворушливим та приємним, Міжнародній благо-дійній фундації “Посольство життя”, Синодальному відділу Української православної церкви, без підтримки яких ця подія не відбулася б.

Звертаюся до організаторів “ЗОВУ-Україна” – цей грандіозний проект має бути щорічною доброю традицією. А ми в свою чергу (я впев-нений, що до моїх слів приєднається переважна більшість засуджених!) докладемо зусиль, щоб показати всі свої творчі здібності, тим самим при-єднавшись до цієї, не маючої ані меж, ані розмірів, світлої та доброї справи.

“ЦЕЙ ПРОЕКТ МАЄ БУТИ ЩОРІЧНОЮ ДОБРОЮ ТРАДИЦІЄЮ…”

МЫ НЕ ЗАБЫТЫ!Солнце взошло на востоке, ребята, –Мы не забыты! Не всем все равно!Воздух наполнился свежестью мяты –Шанс проявить себя ждали давно.Кто-то не верил – это понятно,Кто-то давно по течению плыл,Но все же проект такой состоялся!Быть может, свой шанс ты упустил?..Талантов хватает средь нашего брата,И руки растут из правильных мест.Давайте проявим таланты, ребята!Творите добро – ведь смысл в этом есть!

Руслан ШКАРУПА,Харківська область”

ДУХОВНІСТЬ

“ТВОРИТЕ, ПОВЕРЬТЕ В СЕБЯ…”

“Здравствуйте, уважаемая редак-ция газеты “Закон і обов’язок”.

Как человеку, который находится в мес-тах лишения свободы, мне было сложно раскрыть себя. Но всегда рядом есть люди, которые поддерживают, придают сил и уверенности в себе. Первые мои стихи представила Оксана Савчук, она же руководитель литературно-театрального кружка. Огромное спасибо вам и ей за поддержку и понимание. Теперь есть сила и вера в себя, в свое творчество. Всем, кто не верит в себя, советую – будьте смелее и сильнее, творите, поверьте в себя – и дерзайте. Мы ждем новых стихов!

БЛАГОСЛОВЛЯЮБлагословляю в этом мире все:Мерцанье звезд, журчание ручья,Весенний дождь и летний сенокос,Шелест листвы и трели соловья,Благословляю утром тишинуИ небо голубое над землей,Благословляю раннюю весну,Принесшую тепло в мой край родной,И мамин сад, колодец с журавлем,Родное поле, пахнущее хлебом,И каждый день, и каждый жизни миг,Что прожит мной под мирным

чистым небом.Оксана МЕРТВЯКОВА,

г. Одесса”

14 БЕРЕЗНЯ – ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУЗЛО ВИГАНЯЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ПОСТОМ І МОЛИТВОЮ

“Коли учні прийшли до Ісуса Христа і запитали, чому ми не

змогли зцілити біснуватого, Він дорікнув слабкою вірою і сказав, що рід цей ви-ганяється тільки постом і молитвою. Ось наскільки важливий піст для людини – щоб подалі прогнати від себе духа злого, – каже намісник Києво-Печерської лаври владика Павло. – Ми проходимо підготовчі тижні до Великого посту, які налаштовують кож-ну людину гідно зустріти Пасху Господню. Ці седмиці мають винятковий характер, тому що у неділю читаються особливі Євангелія. Скасовуються пісні дні – середа

і п’ятниця, вони називаються суцільні сед-миці. Є і чотири батьківські суботи, які ми повинні пам’ятати і шанувати”.

ЩО ТАКЕ БАТЬКІВСЬКІ СУБОТИ І ЯК ПРАВИЛЬНО ВЕСТИ СЕБЕ У ЦІ ДНІ?

Відповідає намісник Києво-Печер-ської лаври митрополит Павло:

“Сьогодні ми ще живі, та прийде час, коли ми переступимо межу життя і перейдемо у нову еру духовного існування. Батьківські суботи – це поминальні дні. Перша Все-ленська батьківська субота буде 5 березня, друга – 26 березня. Таких субот буде чоти-ри. У ці дні обов’язково потрібно ходити у церкву, на панахиду можна принести

хліб, фрукти, печиво, цукерки, які потім роздаються жебракам. Якщо ви принесли панахиду в монастир, то частина продуктів залишається для монастирських потреб. На літургію приносять вино (кагор), олію – хто що може. Якщо ж у вас немає такої можливості, не впадайте у відчай. Все, що від вас вимагається, – добра душа, душа, яка пам’ятає своїх наставників, батьків. Прийшовши до храму, зможете купити свічку – купіть, не зможете – просто по-моліться, напишіть записочку і віддайте ба-тюшці. Ніхто ніколи не відмовить, тому що ми, священики, покликані робити величну справу – служити людям в ім’я Господа.”

Інф. “ЗіО”

березень 2016 року № 11 7ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЦЕ – НАША ЗЕМЛЯ

Перша згадка про це містечко датована 1658 року. Поблизу

селища відбувся бій між загоном пол-тавського полковника М.Пушкаря та військом гетьмана І.Виговського. З 1660 року Диканька входила до складу Будиської сотні Полтавського полку, а 1687 року була передана генераль-ному судді Василю Кочубею. Під час Північної війни тут розмістився табір гетьмана Івана Мазепи.

Зустрічає Диканька своїх від-відувачів тріумфальною аркою, що встановлена на в’їзді до міста. Вона

була збудована ще 1820 року на честь приїзду російського імператора Олек-сандра І і є єдиним на теренах України пам’ятником війні з французами 1812 року. Арка ще довгий час слугувала па-радними ворітьми садиби древнього роду Кочубеїв – власників Диканьки.

Кочубей побудував тут величез-ний палац, який налічував понад 100 кімнат. Однак у 1917 році маєток було пограбовано та знищено місцевими селянами-повстанцями. У наші дні на місці будинку розкинувся ланд-шафтний парк, де возвеличуються

чотири дуби, вік яких сягає 600-800 років. За легендою, саме біля цих дубів гетьман Іван Мазепа зустрічався зі своєю коханою дівчиною Мот-рею – шістнадцятирічною донькою запорозького генерального судді і писаря Василя Кочубея. Наперекір батьківській волі Мотря намагалася втекти до Мазепи, однак романтична історія завершилася сумно – дівчину примусово відправили до монастиря.

Неподалік від дубів стоїть Ми-колаївська церква – родовий склеп Кочубеїв. Храм був зведений ще у ХVІІ столітті на території маєтку. В його підвалі розмістилися мармурові саркофаги. Існує думка, що в цій церкві мати Гоголя поклялася перед іконою Миколая Чудотворця: якщо син народиться здоровим, то назве його Миколою. З Гоголем пов’язана легенда ще однієї церкви в Диканьці – Троїцької. Вважається, що саме цей храм розписував Вакула в повісті “Ніч перед Різдвом”.

Гостей міста зачаровують живо-писні алеї бузкового гаю. Посаджені вдовж доріжок кущі переплітаються й формують бузковий купол, ство-рюючи враження зеленого тунелю. Посадити гай свого часу наказав граф Віктор Кочубей – для доньки Ганни, яка хворіла на туберкульоз кісток. У колишньому глиняному кар’єрі наса-дили 40 сортів бузку, з яких до наших днів збереглося лише декілька.

Нещодавно у покинутому хуто-рі Проні, що неподалік Диканьки, було створено історико-культурний комплекс “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”. У цьому закладі можна ознайомитися з тогочасним побутом, побачити театралізоване дійство з гоголівськими персонажами та по-куштувати смачних вареників.

Зоряна НАГІРНЯК

“ПОЛТАВЩИНА В МІНІАТЮРІ”

Як повідомили орга-нізатори маршруту,

Млинки є однією з най-гарніших печер України, загальна довжина її лабі-ринту становить понад 30 кілометрів. За величезне різноманіття та різнобарв’я дослідники печер назвали її “спелеологічною хресто-матією”. Печера приваблює великими кристалами та сталактитами, її стіни по-криті красивими білосніж-ними, сірими й коричневи-ми кристалами.

Печера Вертеба має ще іншу назву – “Наддні-стрянська Помпея”, тому що за кількістю й багат-ством знайдених предме-тів матеріальної культури різних епох вона не має рівних серед інших печер світу. Вертеба запрошує до

першого в Україні та світі підземного музею археоло-гії, трипільської культури та епохи неоліту, в ньому можна оглянути діораму з трипільським посудом, скульптурами та матеріала-

ми археологічних розкопок.Печера Язиченська ві-

дома тим, що тут розташо-ваний давньослов’янський печерний храм “Святиня Язиченська” ІХ століття.

Новий маршрут попо-

внив афішу екскурсій гро-мадської організації “Підко-ва”. Чималої популярності набув одноденний турис-тичний напрямок “Замками і фортецями Львівщини”.

Зоряна НАГІРНЯК

ЩО МИ ПРО ЦЕ ЗНАЄМО?

БІЛА ЦЕРКВА ТА ЇЇ ПЕРЛИНИ

Місто розташоване в Київській області. Це ра-йонний центр. Історія Білої Церкви сягає гли-

бини віків. 1032 року київський князь Ярослав Мудрий заснував на березі річки Рось місто-фортецю Юріїв, а на Замковій горі спорудив білокам’яний собор, названий у народі Білою Церквою. Адже у ті часи кам’яниці були ве-ликою рідкістю, будували переважно дерев’яні споруди. Отож за містом закріпилася неформальна назва – Біла Церква. Фортеця прикривала підступи до Києва з півдня.

Донині біля міста збереглися стародавні Змієві вали, що тягнуться до Причорномор’я. Висота подекуди сягає 12 метрів. Їх будівництво приписують київському князю Володимирові Святославовичу (Х століття), хоча є твердження вчених, що ці вали при Володимирі були лише відреставровані, їхній вік сягає углиб на кілька тисячоліть.

1774 року місто було подароване польським сеймом коронному гетьманові Ф.Браницькому за заслуги у при-душенні повстання під проводом М.Залізняка та І.Гонти (1768 р.). Браницькі почали активно розбудовувати місто. На Замковій горі здійнявся костел Івана Хрестителя, зве-дені кафедральний Преображенський собор, Микільська церква, Гостинний двір та Зимовий палац.

1793 року Франциск Браницький заклав дендро-парк, назвавши його на честь дружини – “Олександрі-єю”. Для будівництва пішло 4 мільйони рублів золотом. Парк став одним із кращих у Європі. Донині він непогано зберігся, а палацові споруди не витримали випробування часом. Площа парку становить 297 га, у ньому росте 2240 видів рослин. Парк має добре продумане й мальовниче планування; дві галявини (Велика й Мала), мережа алей завдовжки 20 км, сад “Мур” з парковими скульптурами; найпопулярніше місце парку – павільйон “Луна” з уні-кальною акустикою.

Зоряна НАГІРНЯК

ТАК НАЗИВАЮТЬ ДИКАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК – БЕЗПЕРЕЧНИЙ РЕКОРДСМЕН ЗА КІЛЬКІСТЮ ВИЗНАЧНИХ ПРИРОДНИХ, ІСТОРИЧНИХ І АРХІТЕКТУРНИХ МІСЦЬ. А КОМУ НЕВІДОМЕ МІСТЕЧКО ДИКАНЬКА, ЩО НА ПОЛТАВЩИНІ, ОСПІВАНЕ У БЕЗСМЕРТНИХ ПОВІСТЯХ МИКОЛИ ГОГОЛЯ, ЗОКРЕМА, У “ВЕЧОРАХ НА ХУТОРІ ПОБЛИЗУ ДИКАНЬКИ”?!

МАЛЬОВНИЧІ КУТОЧКИ УКРАЇНИ

НОВИЙ ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ПЕЧЕРИ ТЕРНОПІЛЛЯ” З ЦИКЛУ ПОДОРОЖЕЙ “СЛАВНА УКРАЇНА” СВОГО ЧАСУ ЗАПРОПОНУВАЛА ЛЬВІВСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ПІДКОВА”. ОДНОДЕННА АВТОБУСНА ЕКСКУРСІЯ ВКЛЮЧАЄ ВІДВІДИНИ ПЕЧЕР МЛИНКИ, ВЕРТЕБУ ТА ЯЗИЧЕНСЬКУ.

МЛИНКИ – НАЙГАРНІШІ ПЕЧЕРИ

ДОРОГАМИ РІВНЕНЩИНИ

ЦЯ СТАРОВИННА УКРАЇНСЬКА МІСЦЕВІСТЬ НАЛЕЖИТЬ ДО ЦІКАВИХ ТУРИСТИЧНИХ МАРШРУТІВ.

Пропонуємо відвідати містечко Олику, що у Ківерцівському районі. У літописах Олика

вперше згадується під 1149 рік. У ХV столітті оточене земляними валами та фортечними стінами містечко належало луцькому старості І.Кишці, пізніше пере-йшло, як посаг за нареченою, до Яна Радзивілла. Відтоді Олика перетворилася на оплот кальвінізму на Волині, а головним стає Петропавлівський костел (1450 р.). Після побудови тут замку (1515-1565 рр.) Олика набу-ває Магдебурзького права. Тут бурхливо починається будівництво.

Однією з найкращих споруд Олики на сьогодні є костел Святої Трійці, який збудований на кошти А.Радзивілла у 1635-1640 роках. Костел був пишно де-корований скульптурою та барельєфами, виконаними львівським скульптором М.Ерленбергом. Тривалий час цей костел вважався найкращим у Речі Посполитій.

Не менш цікавим для відвідин туристів є старо-винне місто Володимир-Волинський. Місто збудоване 988 року Володимиром після вінчання з принцесою Анною у Корсуні (Херсонес). Князь назвав його своїм іменем та заснував тут православну єпархію. Першим став княжити Мстислав Ізяславович, син Володимира.

Це місто дуже мальовниче. У місцевість органічно вписуються старовинні споруди. Серед них – Успен-ський собор (1170 р.). Він став резиденцією волинських єпископів. Поряд із собором пізніше збудований єпископський замок із дзвіницею. Собор є родовою усипальницею князів Мстиславичів. Тут похований Роман Мстиславович, засновник Галицько-Волинсько-го князівства (1199 р.). Тоді ж була збудована церква Святого Василя. Далі був період польського володіння містом і низка архітектурних споруд, пов’язана з ним.

Зоряна НАГІРНЯК

8 березень 2016 року № 11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, р/р №31250227201887 в ДКСУ

в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: zio@kvs.gov.ua

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів публікацій

не завжди збігаються з точкою зору редакції. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. За

точність викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мо-вою оригіналу. При використанні наших

публікацій посилання на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертаються і не рецензуються. Відповідальність за достовірність

реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 37500

Замовлення № 46503ТОВ “МЕГА-ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

13 БЕРЕЗНЯ В ПРИАЗОВСЬКІЙ ВИПРАВНІЙ КОЛОНІЇ №107 ВІДСВЯТКУВАЛИ МАСЛЯНУ.

До цієї події була підготовлена кос-тюмована концертно-розважальна

програма. Згадали давні традиції: часто в період Масниці влаштовували веселі мас-каради, одягали костюми та маски звірів, скоморохів, водили хороводи. Пролунали пісні-веснянки.

Влаштували також спортивні змагання між командами відділень соціально-психо-логічної служби ВСВПР. У кожному спор-тивному конкурсі відчувався дух свята, спор-тивний азарт. Під час проведення свята серед засуджених панувала атмосфера радощів.

Не обійшлося без центральної фігури Масниці – ляльки, яку змайстрували із со-ломи, гілок та нарядили в яскраве вбрання, хустку. Наприкінці свята спалили опудало Зими, таким чином допомогли Весні всту-пити в свої права.

Після забав жінок пригостили тради-

ційними стравами. Головне блюдо свята за старовинним обрядом – це млинці. Але в їдальні установи засуджених пригостили не лише млинцями, а й варениками з картоп-

лею та капустою, запашними ватрушками, компотом.

Відділ соціально-виховної та психологічної роботи Приазовської ВК

ТРАДИЦІЇ

ВИСОТАВ душі завжди себе питаю:Чому, як вільна пташка, не літаю?Розправила б я свої білі крилаТа над землею вільною б злетіла,Поглянула б на прожиті рокиІ, може, прожила б їх навпаки?Минулий час не можна повернути.Я намагатимусь його забути.Лише залишу я собі на згадкуЩасливі дні навіки, без остатку.І промінь сонца. Й цвіт лілеї.І час, коли побачила тебе я.Тобі залишила я свою душу –Мабуть, інакше жити тепер мушу.Я мушу дихати своїм коханням,Як вперше. Але не востаннє.Для тебе стану сонячним промінням.Я жити буду далі! Я зумію…І поведу тебе у ті простори,Де будемо щасливі ми з тобою!Де наша доля – лебедина вірність,Кохання наше – там триває вічність!Там поклонімося в своїм коханніЗ тобою вперше. Вперше і востаннє.

Оксана МЕРТВЯКОВА,м. Одеса

ЛАСУН – НЕВДАХА!Вийшов з лісу клишоногийПісля довгої зими,Мабуть, лапа вже набридлаТа й схотілось новизни.Придивився він довколаТа й примітив пасіку,Мабуть, сплять дурненькі бджоли,Попоїм зараз медку.Підібрався бурий тихо,Навіть, я б сказав, тихцем,Він не знав – чекає лихо,Що вшиватиметься похапцем.Лиходій вже уявляв,Як смакує ласощі,Кришку вулика піднявТа й з переляку впав.Бджоли були насторожі,Їх чуття не підвело,Миттю в рій всі згуртувалисьТа й погнали бурого.Буркотливий біг щодуху,Всі боки пекли від бджіл,“Лишенько! О, мої вуха!”–Він щосили голосив.В глушині живе відтоді,Осоромився невдаха,Звірі й досі всі жартуютьТа глузує навіть птаха.

Руслан ШКАРУПА, м. Харків

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ ДЗЕРКАЛО ”

Пройшла акція “День без ма-тюків”!

– Це повністю паралізувало роботу всіх автосервісів;

– Зупинилися всі вантажно-розвантажувальні роботи;

– Футболісти не зрозуміли тренера на установці перед матчем;

– Місцевий трудовик помер на вдиху;

– А звичайні жителі не знали, що відповісти на елементарне за-питання “Де?”

***О Боже, чому світ такий жор-

стокий??? Чому прекрасні творін-ня світу цього можуть робити так БОЛЯЧЕ?!

– Що з тобою?– Гарячим вареником обпікся...

***– Що будеш робити, якщо тебе

виженуть з дому?– Мене трохи напружують такі

запитання, мамо...***

Вчора у нашу квартиру заліз злодій.

– І що? Взяв щось?– Та де там! Лежить у лікарні.

Дружина подумала, що це я повер-нувся так пізно...

***Коханий, не підкажеш, що це

за корова з тобою на фото?– Сестра.– Ой, така симпатичненька.

***У сільській хаті вночі лунає

стук у вікно.– Дрова потрібні?– Ні.Вранці прокидаються – дров

немає.

УСМІХНІМОСЯ

ПРОВОДЖАЛИ ЗИМУ ТА ЗУСТРІЧАЛИ ВЕСНУ

ФОТОФАКТ

ЗАКІНЧЕННЯ ЗИМИДОТРИМУЮЧИСЬ ТРАДИЦІЙ СВЯТА,

ВИХОВАНЦІ КУРЯЗЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У СВЯТКОВИХ РОЗВАГАХ. КОНКУРСИ НА СПРИТНІСТЬ, КМІТЛИВІСТЬ ТА РЕАКЦІЮ СУПРОВОДЖУВАЛИСЯ ПІСНЯМИ У ВИКОНАННІ САМИХ ЗАСУДЖЕНИХ.

Після розваг ведучі запросили вихованців, їх-ніх батьків та гостей установи до святкового

столу. Куліш, приготовлений у польовій кухні, млинці з сиром, смачна сметана та солодощі дуже сподобалися присутнім.

Закінчилося свято традиційним спаленням опудала, що символізує закінчення зими.

“Безумовно, свято усім сподобалося. Ми вперше проводимо його так масштабно і сподіваємося, що на-ступного разу воно буде ще веселішим і ще смачнішим”, – зазначив начальник установи Олексій Шаповалов.

Володимир ВАСИЛЬЄВ

Відповіді на сканворд у № 10