ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАКОНЗАКОН Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

4 вересня 2015 рокуп’ятниця

№ 36 (3234)

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКОБОВ’ЯЗОК

Свято першого дзвоника завжди хвилююче, радісне і водночас

трохи сумне для кожного учня. Школярі прощаються з літом та починають нову сторінку в житті. Не стали винятком і учні загальноосвітньої школи № 32 Кремен-чуцької виховної колонії. Цього дня вони

ступили на поріг школи у піднесеному настрої для зустрічі зі своїми учителями у передчутті нових майбутніх звершень і змін. Зранку на подвір’ї лунала весела музика, навчальні класи прикрашені кольоровими кульками та паперовими прапорцями.

Свято проходило у колі дружньої та теплої атмосфери. Лунали пісні у вико-нанні учнів школи, звучали теплі слова майбутніх випускників на адресу вчителів. З ніжним сумом п’ятнадцятеро одинад-цятикласників привітали всіх присутніх зі святом.

Були і веселі сценки, жарти та ку-медні інсценізації у виконанні хлоп-ців. На святі навіть працював власний журналіст, що брав інтерв’ю у вчителів, учнів та гостей. Ніхто не залишився байдужим, усі мали змогу побажати успі-

хів учням та творчої наснаги вчителям. Срібним голоском веселий дзвоник

покликав вихованців та вчителів до школи та у кожному серці пробудив щось своє, найпотаємніше, найдорожче. Тож поба-жаємо нашим учням успіхів, а вчителям – творчих звершень та нових досягнень!

І вже на першому уроці – “Ти у мене єдина, Україно!” – учні говорили та чита-ли вірші про єдину і цілісну Україну, про нероздільність її території та народу, про любов до рідного краю.

Марія БУГАЄНКО

СВЯТО

1 ВЕРЕСНЯ В КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ ВІДБУЛОСЬ СВЯТО “ДЕНЬ ЗНАНЬ”. ДЕНЬ, ЯКИЙ ЗАЛИШИТЬСЯ В ДУШІ КОЖНОГО ВИХОВАНЦЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ!

КРАЇНА ЗНАНЬ ВІДЧИНИЛА ДВЕРІ

2 вересень 2015 року № 36ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

ОФІЦІЙНО

З цією метою Кабінету Міністрів України до-

ручено утворити у двотижневий термін Організаційний комітет із підготовки та відзначення цієї дати, залучивши до його складу представників центральних та місцевих органів виконавчої вла-ди, органів місцевого самовряду-вання, громадських об’єднань.

Указом передбачено забез-печити проведення у столиці України – місті Києві, інших населених пунктах України уро-чистостей за участю керівництва держави, представників держав-них органів, органів місцевого самоврядування, військово-па-тріотичних, культурно-мистець-ких, молодіжних, спортивно-ма-сових та інших тематичних захо-дів, присвячених Дню захисника України; запросити до участі у святкових заходах, зокрема, військовослужбовців, учасників антитерористичної операції в

Донецькій і Луганській областях, учасників Революції гідності, ветеранів війни та військової служби, учасників українського визвольного руху, членів сі-мей загиблих (померлих) вої-нів, представників духовенства, української діаспори і диплома-тичного корпусу, міжнародних організацій, а також донести до громадськості інформації про історичні перемоги українців у боротьбі за здобуття державності, незалежності та територіальної цілісності.

З цією метою здійснити реалізацію медійних проектів на-ціонально-патріотичного спря-мування, підготовку і розповсю-дження відповідної тематичної соціальної реклами.

Заплановано звернутися до релігійних організацій із пропо-зицією провести 14 жовтня 2015 року панахиди за загиблими та молебні за захисників України.

В Указі Президента України наголошується, що Міністер-ству оборони України, Мініс-терству освіти і науки України, Міністерству молоді та спорту України, Державній службі Укра-їни у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, обласним, Київській міській державним адміністра-ціям потрібно забезпечити про-ведення комплексу науково-про-світницьких заходів у навчальних закладах, військових частинах, позашкільних закладах для дітей та молоді, присвячених цій сла-ветній даті, за участю ветеранів війни та військової служби, учас-ників бойових дій та учасників антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, учасників українського визволь-ного руху.

Наголошується, що облас-ним, Київській міській дер-жавним адміністраціям треба

розробити у місячний термін відповідні регіональні плани за-ходів, передбачивши, зокрема, проведення урочистостей, по-кладання квітів до пам’ятників, пам’ятних знаків та місць похо-вань загиблих; відвідання вете-ранів війни та військової служби, військовослужбовців, інвалідів війни, учасників українського визвольного руху, які перебу-вають у закладах соціального захисту населення, госпіталях для ветеранів війни, медичних, санаторних і реабілітаційних за-кладах, сімей загиблих учасників антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, а також вшанування солдатських матерів і дружин; сприяння гро-мадським об’єднанням, зокрема, волонтерським організаціям у здійсненні ними статутної діяль-ності, пов’язаної з проведенням заходів, надання допомоги в організації відвідування грома-дянами місць поховань загиблих.

У засобах масової інформації розмістити відповідні мемуарні, публіцистичні та архівні мате-ріали.

Указом Президента Украї-ни Міністерство освіти і науки України зобов’язується забез-печити разом із представниками

громадськості проведення у вересні-жовтні 2015 року Всеу-країнської молодіжної та дитячої акції “Напиши листа захиснику України”.

Доручено Міністерству культури України, обласним, Київській міській державним адміністраціям розглянути пи-тання щодо організації в уста-новленому порядку безплатного відвідання 14 жовтня 2015 року ветеранами війни та військової служби, учасниками українсько-го визвольного руху та учасника-ми бойових дій і антитерорис-тичної операції в Донецькій і Луганській областях державних та комунальних закладів куль-тури, а Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, обласним, Київській міській державним адміністра-ціям ужити заходів щодо забез-печення громадського порядку та безпеки громадян під час проведення цих масових заходів.

Державний комітет телеба-чення і радіомовлення України повинен забезпечити широке висвітлення усіх заходів із під-готовки та відзначення цієї зна-менної дати.

Підготувала Зоряна НАГІРНЯК

ЦИМИ ДНЯМИ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ВИДАВ УКАЗ З МЕТОЮ ВШАНУВАННЯ БОЙОВОГО ПОДВИГУ, САМОВІДДАНОСТІ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПРИСВЯТИЛИ СВОЄ ЖИТТЯ СЛУЖІННЮ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ, ПОСИЛЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ УВАГИ ТА ТУРБОТИ ПРО ЗАХИСНИКІВ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІЙСЬКОВИХ ТРАДИЦІЙ ТА НАЛЕЖНОГО ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ У 2015 РОЦІ.

ДЛЯ ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

За роки служби вона навчила нелегкій справі багатьох

молодих співробітників, які і нині проходять службу в лавах ДКВС України.

Валентина Михайлівна – во-льовий, дисциплінований, від-повідальний та цілеспрямований керівник, який прагне нових знань та здобутків. А в житті – звичайна жінка, що має родину, виховує двох гідних синів, які пішли по стопах своїх батьків, здобули вищу юри-дичну освіту та працюють у право-охоронних органах.

За високопрофесійні якості її оцінюють не лише підлеглі, а й керівництво – з нагоди Дня Не-залежності України за сумлінне ставлення до виконання своїх служ-бових обов’язків, високі результати в професійній діяльності Валентину Маслову нагороджено правами Голови ДПтС України медаллю “Ветеран служби”.

Валентині Михайлівні наші щирі вітання та найкращі поба-жання!

Колектив сектору КВІ управління ДПтС України в Запорізькій області

НАГОРОДЖЕННЯ

СЬОГОДНІ МИ ВІТАЄМО ЧАРІВНУ ЖІНКУ ТА СПРАВЖНЬОГО ОФІЦЕРА – НАЧАЛЬНИКА ЕНЕРГОДАРСЬКОГО МІЖРАЙОННОГО ВІДДІЛУ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ ПІДПОЛКОВНИКА ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ВАЛЕНТИНУ МИХАЙЛІВНУ МАСЛОВУ, ЯКА ВЖЕ БАГАТО РОКІВ КЕРУЄ ЦИМ ПІДРОЗДІЛОМ.

ВІТАННЯ

Від імені колегії Державної пенітенціарної служби

України та від себе особисто щиро вітаю вас зі святом 1 ве-ресня – Днем знань та почат-ком нового навчального року!

Освіта є справжнім без-цінним надбанням народу, який визначає його потенціал та роз-виток на багато десятиліть вперед. Високоосвічені люди – це найцінніший скарб кожної краї-

ни. Адже саме з них формується еліта держави, якій належить творити розвинену європейську Україну.

Це свято символізує нові по-чинання і прагнення якісних змін. Керівництво Державної пенітен-ціарної служби України покладає особливі надії на навчальні за-клади, які здійснюють підготов-ку пенітенціарного персоналу. Особливо важливо підтримувати

позитивний імідж працівника пе-нітенціарної системи, відстоюва-ти інтереси служби, домагатись поваги і визнання значимості для суспільства роботи, яку щоденно виконують працівники наших органів та установ. Від вашої старанності, працьовитості та цілеспрямованості залежатиме не тільки успіх ваших вихованців, але й доля майбутньої України.

Бажаю вам ніколи не зупи-нятись на півдорозі, бути завжди наполегливими і впевненими у своїх силах, твердо крокувати дорогою знань, адже вона цікава і по-справжньому нескінченна!

Висловлюю щиру подяку адмі-ністративно-командному, науко-во-педагогічному та педагогічно-му складу за відповідальну роботу і самовідданість на ниві виховання прийдешніх поколінь. Бажаю плідної роботи, витримки та терпіння, нових наукових ступенів та наукових звань, адже саме від вас залежить перетворення наших вихованців зі вчорашніх школярів у справжніх представників мужньої когорти працівників пенітенціар-ної служби.

Нехай цей навчальний рік від-криє перед молоддю нові горизонти

пізнання себе і світу, педагогів на-дихне успіхами вихованців, бать-ків – гордістю за своїх дітей.

Вчителям навчальних закла-дів при установах виконання пока-рань бажаю терпіння й мудрості для реалізації не лише освітніх, а й виховних завдань. Саме завдяки вашій наполегливості й стрима-ності особи, які потрапили в місця позбавлення волі, мають можли-вість по-іншому побачити світ, відродити віру в добро і правильно

спланувати свою подальшу долю. Щиро зичу всім миру, до-

бра, благополуччя. Міцного вам здоров’я, щасливої долі та здій-снення ваших мрій і сподівань.

Нехай нестримне бажання збагачуватися знаннями і вико-ристовувати їх на благо України завжди буде з вами.

З повагоюВолодимир ПАЛАГНЮК,

Голова Державної пенітенціарної служби України

З ДНЕМ ЗНАНЬ!

ГОРДІСТЬ СЛУЖБИ!

ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ,

КУРСАНТИ, СТУДЕНТИ ТА СЛУХАЧІ!

вересень 2015 року № 36 3ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АКЦЕНТИ

Закінчення. Початок у № 34-35

ПРОБАЦІЙНІ ПРОГРАМИ, які застосовуються службою пробації

Швеції спрямовані у першу чергу на: подо-лання залежностей (алкоголь, наркотики, азартні ігри); профілактику агресії та насилля; профілактику сексуальних злочинів; профі-лактику асоціальної поведінки; профілактику повторних правопорушень.

Більшість програм базуються на теорії когнітивно-поведінкового втручання. Голов-ним методом роботи в таких програмах є мотивування. Усі програми передбачають са-мостійну роботу клієнта (домашнє завдання).

Програми переважно індивідуальні, але можуть бути групові вправи.

У центральному апараті служби пробації Швеції функціонує спеціальний підрозділ, який займається придбанням, адаптацією, розробкою пробаційних програм та контро-лем їх ефективності.

Якщо центральним офісом ухвалюється рішення про необхідність придбання про-грами у іншій країні, представники пробації відряджаються до країни, яка розробила про-граму, та навчаються там роботі з нею.

Після навчання акредитовані працівни-ки організовують впровадження пробаційної програми шляхом порівняння результатів роботи з двома контрольними групами клі-єнтів, одна з яких залучається до програми, а інша – ні. Загальний час на дослідження ефективності програми складає 3 – 4 роки.

Спеціалізація працівників з реалізації пробаційних програм відбувається шляхом закінчення спеціальних курсів та отримання ліцензії. Для цього особа, що бажає навча-тися, проходить психологічне обстеження, а далі стажування. Кожні 4 роки проводиться періодичний контроль, відеозапис роботи фахівця відсилається до центрального офісу для контролю та підтримання єдиної техніки реалізації програми. Підвищення кваліфікації тренери та сертифіковані спеціалісти про-ходять регулярно (один раз на рік).

На сьогодні у Швеції діють 12 уніфікова-них офіційних програм, які почали з’являтися 15 років тому. До цього вони використову-вались на власний розсуд, у кількості понад 200, а отже, оцінка їх ефективності була не-можлива.

Програми розробляються науковими закладами за державним замовленням. Окрім програм, завезених до Швеції з Канади та Ве-ликобританії, вже є декілька власних програм.

Найбільш розповсюдженими програ-мами є: ART (переміщення об’єкту агресії засудженого); ASI (вивчення проблем засу-дженого); MAPS (вивчення рівня мотивації засудженого); PBL (вирішення проблем за-судженого); MI (мотивація засудженого до спілкування).

При оцінці участі клієнта у пробаційних програмах служба пробації дотримується принципу, що пробаційна програма спрямо-вана на допомогу, а не на покарання клієнта. Клієнт мотивується до участі у програмі ще на етапі досудового вивчення. Зважаючи на це, санкції за невиконання або неналежне виконання заходів програми відсутні.

ПІДГОТОВКА ДО ЗВІЛЬНЕННЯ. Для ознайомлення з досвідом реалізації реабіліта-ційних програм та підготовки до звільнення засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, функцій служби пробації щодо осіб, які відбувають такі по-карання та звільняються з установ, делегація відвідала жіночу в’язницю Фарінгсьо. Це одна з двох жіночих в’язниць, на території якої функціонують дільниці другого класу (закритого типу) та третього класу (напіввід-критого типу).

Особливістю зазначеної в’язниці є те, що вона спеціалізується на корекційних програмах для жінок. Лікувальне відділення створено винятково для наркозалежних, які перебувають у стадії ремісії. Програми, за якими працюють із жінками: мотиваційні (відмовитися від вживання наркотиків) та корекційні (робота із правилами життя жінки,

її впевненістю, асертивністю, вмінням вчасно сказати “Ні” та програми щодо попередження насильства).

Кожна засуджена має окрему кімнату, самостійно готує собі їжу, може відвідувати тренажерний зал, сауну, а також вони мають право залишати в’язницю на свята чи вихідні (актуально для 3 рівня).

На період візиту у в’язниці перебувало лише 28 жінок (всього 55 місць) і 80 осіб персоналу. Саме така кількість працівників, за словами керівництва, є достатнім для ефек-тивного виконання завдань закладу.

Законодавством Швеції передбачена обов’язкова трудова зайнятість засуджених щоденно протягом 8-ми годин. Кожна установа виконання покарань обов’язково має навчальне відділення, регулярне відві-дування якого прирівнюється до виробничої діяльності. Існують виробничі майстерні, де засудженими виконуються замовлення дер-жавних та приватних організацій. Зароблені кошти виплачуються засудженим і не є одним з фінансових джерел установи.

Засудженим заборонено користуватися мобільними телефонами та Інтернетом. У в’язниці паління дозволене лише під час одногодинної щоденної прогулянки поза межами будівлі.

Персоналу установи паління на терито-рії установи та прилеглої зони заборонено узагалі.

У Швеції законодавством передбачено обов’язкове умовно-дострокове звільнення після відбуття засудженим до позбавлення волі 2/3 строку покарання. Ця норма розпов-сюджується на засуджених незалежно від тяжкості скоєного злочину, кількості суди-мостей та характеристики (крім засуджених до довічного позбавлення волі).

У виняткових випадках в умовно-до-строковому звільненні може бути відмовлено за висновком психолого-психіатричної екс-пертизи.

Ще в тюрмі, перед настанням права на умовно-дострокове звільнення, офіцер пробації починає працювати із засудженим у напрямі підготовки його до життя на волі, з’ясовує проблемні питання та пропонує шляхи їх розв’язання.

Особа, звільнена з установи виконання покарань умовно-достроково, автоматично підпадає на три роки під контроль служби пробації (крім осіб, засуджених до позбавлен-ня волі на строк до одного року), але нагляд знімається через рік.

У разі порушення умов нагляду до клієн-та можуть вживатися штрафні санкції у виді попередження, арешту до 15 діб та повернен-ня до тюрми. Суд може повернути порушника для відбування покарання у виді позбавлення волі не на весь період невідбутого покарання, а на коротші терміни, але загальна сума таких термінів не повинна перевищувати невідбутої частини покарання.

Після взяття особи на облік служба про-бації укладає угоду з територіальною соціаль-ної службою щодо забезпечення соціального супроводу клієнта.

За 2 місяці до звільнення засуджений знайомиться з офіцером пробації, який у подальшому буде здійснювати за ним нагляд.

Офіцер пробації разом з адміністраці-єю тюрми та громадськими організаціями готує засудженого до звільнення та складає відповідний робочий план. Підготовка до звільнення полягає у вирішенні питань за-судженого, пов’язаних з працевлаштуванням, забезпечення житлом та інших соціально-по-бутових проблем шляхом звернення у відпо-відні центри і організації.

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ЗВІЛЬ-НЕНИХ ТА УЧАСТЬ НЕДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ. У Швеції стабільно налагоджена робота щодо адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, а також осіб, що потрапили у складні життєві обставини, та соціально незахищених верств населення. Про це свідчить широко розвинута мережа центрів соціальної адаптації для безпритуль-

них осіб та осіб, які нещодавно позбавилися залежності. Ці категорії отримують відповідну підтримку від держави на пері-од, необхідний для повноцінної реінтеграції у суспільство.

Під час візиту делегація відвідала центр “Будинок на півдороги”, яким опікується громадська організація “Щит”, громадську організацію “Муш-кетери”, центр для бездомних “Причал” та “Центр здоров’я” на базі благодійної організації “Конвіктус Швеція” (“Convictus Sweden”).

Центр “Будинок на півдороги” склада-ється з кількох окремих житлових приміщень у житловому будинку в центрі Стокгольму.

Це окремі “квартири” для вищезазна-чених категорій осіб, які хочуть спробувати жити самостійно, обладнані усім необхідним для повноцінного перебування. Мешканці мають можливість отримувати консультації спеціалістів, які постійно там перебувають, навчатися і соціалізуватись. Програма роз-рахована на чоловіків.

Варто зазначити, що працівники “Щита” (організація, яка опікується “Будинком на півдороги”, існує з 1910 року) мають можли-вість влаштовувати своїх клієнтів на соціальні підприємництва, таким чином забезпечуючи їм не лише житло, але й роботу.

Центр для бездомних “Причал” розташо-ваний у спальному районі міста Стокгольм, це велике підвальне приміщення, де є кухня, їдальня, кабінет лікаря, душова, пральня, ві-тальня та гардеробна.

Основні послуги, які надаються корис-тувачам послуг: безкоштовні сніданки (усі продукти працівники центру отримують від соціально відповідальних закладів харчування та продуктових магазинів), платні обіди (сим-волічна ціна); безкоштовний одяг (приносять соціально відповідальні шведи); безкоштовна медична допомога (тестування, перенаправ-лення в разі виявлення позитивного резуль-тату тесту); змістовне дозвілля (у вільному доступі Інтернет та книги); перенаправлення в інші соціальні установи.

Центр функціонує за рахунок державних коштів, роботи волонтерів та благодійних по-жертв населення.

Громадська організація “Мушкетери” фінансується за грантові кошти понад 10 років. Основною групою користувачів послуг є наркозалежні в стані ремісії (безпритульні, жінки без дітей та молодь).

Основні послуги, які надаються користу-вачам послуг: кейс-менеджмент з подальшою реінтеграцією у суспільство після тривалої асоціальної наркозалежності; пошук житла для бездомних; змістовне дозвілля; випуск інформаційних матеріалів (фільми, книги і брошури); проведення просвітницьких за-ходів.

Працівники організації “Мушкетери” активно взаємодіють та перенаправляють в установи, які функціонують за державний кошт, користувачів послуг. У розпорядженні організації постійно знаходиться два офіси, де вони можуть змістовно проводити час та отримувати консультації, а також 3-4 муні-ципальні квартири, які згодом передаються безпритульним особам в стадії ремісії на по-стійну самостійну оплату житла.

“Центр здоров’я” – унікальна установа, де працює лише один працівник (керівник центру), решта – волонтери. Охоплює до 200 користувачів послуг за місяць.

Основна мета центру – залучити корис-тувачів ін’єкційних наркотиків та осіб, що перебувають в стадії ремісії до здорового спо-собу життя та піклування про своє здоров’я. На базі центру проводяться безкоштовні сеанси масажу, працюють реабілітологи, є тренажерна зала, періодично проводяться різні майстер-класи.

Волонтерами центру є досить поважні та висококваліфіковані працівники з авто-ритетних лікарень та центрів. Для того, щоб

скористатися послугами центру потрібно при-дбати річний абонемент, плата за який складає 200 крон, що має символічний характер.

Всі ці установи є частиною державної системи соціальної підтримки населення Швеції. Основний механізм взаємодії – дер-жавні закупівлі послуг, що пропонують гро-мадські організації. Саме така тісна співпраця та розуміння призвело до того, що Швеція входить у трійку країн світу за високим рівнем та безпекою життя.

НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПРОБАЦІЇ.Залежно від кваліфікаційної характеристики до відповідної посади на роботу приймаються особи, які мають середню або вищу освіту та юридичну, соціальну або педагогічну спеці-алізацію.

При прийомі на службу звертається увага лише на освіту та результати тестування.

Всі особи, яких приймають на службу, проходять двотижневу первинну підготовку, після чого направляються в центри підготовки працівників тюрем та пробації.

У системі професійної підготовки персо-налу служби тюрем та пробації Швеції існують п’ять регіональних навчальних центрів, ке-рівництво якими здійснює центр управління підготовки кадрів.

У зазначених навчальних центрах здій-снюється первинна професійна підготовка та підвищення кваліфікації персоналу. Нав-чальні програми створюються спеціальним відділом центрального офісу.

Знову прийняті особи проходять тиждень вступного навчання та два тижні основних положень законодавства щодо Служби тюрем та пробації у групах по 40 – 45 осіб. Ті, хто планує працювати з клієнтами, після тижня вступного навчання навчаються ще один тиж-день “Поглибленого інформування”. Після проходження основ законодавства слухачам визначається спеціалізація щодо роботи у в’язницях, транспортній службі (перевезення в’язнів) або пробації. Формуються групи по 20 осіб.

Наступним етапом навчання є п’яти-тижнева практика. Після такої практики працівники в’язниць та транспортної служби навчаються ще 11 тижнів.

Персонал служби пробації (на відміну від складу установ виконання покарань) формується винятково з фахівців з вищою освітою відповідного профілю – в основ-ному соціальні працівники (90 відсотків) та частково юристи (10 відсотків). Разом з тим, до університетського курсу соціальних пра-цівників також входить юридична підготовка.

Кожний кандидат на заміщення вакант-ної посади проходить обов’язкове псиході-агностичне обстеження, яке проводиться експертами за спеціальною програмою, роз-робленою для працівників органів та установ виконання покарань.

Підвищення кваліфікації працівників пробації проводиться один раз на п’ять років.

Під час візиту досягнуто попередньої домовленості щодо укладання міжвідомчої угоди між ДПтС України та Адміністрацією тюрем та пробації Королівства Швеція та опрацювання питання про надання сприяння з боку служби пробації Швеції в створенні та розвитку системи професійної підготовки персоналу пробації України.

Олег ЯНЧУК,Олена СУБОТЕНКО

На фото: центр для безпритульних осіб “Причал”

ПРОБАЦІЯ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

4 вересень 2015 року № 36ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ОСВІТАОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

Почесними гостями свя-та стали перший за-

ступник Голови ДПтС України В.Ошовський, ректор Націо-нальної академії внутрішніх справ В.Чернєй, заступник на-чальника департаменту по ро-боті з персоналом ДПтС України В.Ричок та начальник відділу на-вчальних закладів та професійної підготовки кадрів департаменту по роботі з персоналом ДПтС України В.Дєдухов.

Вітаючи з початком ново-го навчального року курсантів та співробітників Інституту, перший заступник Голови Дер-жавної пенітенціарної служби України Віталій Ошовський зазначив, що глибокі знання та професіоналізм персоналу відіграють важливу роль у діяль-ності Державної пенітенціарної служби України. Основними показниками надійності роботи

правоохоронців, за його слова-ми, є непохитна правомірність їх поведінки та відсутність надзви-чайних подій, що відбуваються з вини або за участю особового

складу. А ґрунтовні знання і є запорукою успішної діяльності співробітників усіх напрямів.

Успішного начального року, міцного здоров’я, нових творчих

здобутків, самостійного життя та досягнення мрій побажав при-сутнім ректор Національної ака-демії внутрішніх справ В.Чернєй.

Натомість, до курсантів та науково-педагогічних працівни-ків з вітальним словом звернувся начальник Інституту криміналь-но-виконавчої служби Є. Бараш. Він подякував науково-педаго-гічному складу за самовіддану працю, за бездоганне виконання

такої відповідальної місії, як навчання і виховання майбут-ніх пенітенціаріїв України. А курсантам побажав великого натхнення на шляху підкорення нових вершин знань, наполе-гливості й терпіння, мудрості й розважливості, міцного здоров’я, миру і злагоди.

Відділ соціально-виховної та психологічної роботи ІКВС

Фото Валерії КИЛИМОВОЇ

1 ВЕРЕСНЯ В ІНСТИТУТІ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ – НА ТЕРИТОРІЇ ЦЕНТРУ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У С. ВІТА-ПОШТОВА ТА НА БАЗІ САМОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В М. КИЇВ – ВІДБУЛИСЯ УРОЧИСТІ ЗАХОДИ З НАГОДИ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ЗНАНЬ.

Цього разу участь у святкових заходах взяли: начальник департаменту вза-

ємодії з органами влади та інформаційно-ана-літичної роботи Міністерства юстиції України Наталія Козловська, начальник департаменту по роботі з персоналом ДПтС України Олексій Тогочинський, начальник відділу вищих нав-чальних закладів, науки та кадрової роботи управління освіти і науки Чернігівської обл-держадміністрації Василь Глузд, заступник начальника управління ДПтС України в Чер-нігівській області В’ячеслав Козка, священик храму архістратига Михаїла отець Богдан, батьки та інші гості.

Першим до курсантів і слухачів звернув-ся начальник Чернігівського юридичного коледжу кандидат юридичних наук, доцент

Олександр Олійник з побажанням мирного неба, міцного здоров’я, впевненості у власних силах, відвертого прагнення до нових знань та незламної волі до нових звершень в ім’я нашої Батьківщини.

Привітати курсантів з новим навчальним роком завітали дошкільнята – діти співро-бітників коледжу, які у віршованій формі підбадьорили присутніх на підкорення нових вершин у країні знань. За свої старання дітлахи одержали подарунки, а курсанти випускного курсу передали першокурсникам символічний “Ключ знань”.

Традиційно й досить символічно свято завершилось проходженням курсантами уро-чистим маршем.

Катерина ДЕНИСЮК

З НАГОДИ ПОЧАТКУ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ ТА ДНЯ ЗНАНЬ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ЮРИДИЧНОМУ КОЛЕДЖІ ДПТС УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ТРАДИЦІЙНІ УРОЧИСТОСТІ.

ОТРИМАЛИ КЛЮЧ ЗНАНЬ

Перший дзвоник пролу-нав для неповнолітніх

ув’язнених Чернігівського СІЗО. П’ятеро юнаків, керівництво слідчого ізолятора та представ-ники управління ДПтС України в Чернігівській області вітали квітами вчителів та директора Чернігівської вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи № 1 На-талію Моісеєву.

Відбулося свято і в Черні-гівській ВК №44. За традицією, День знань проведено в клубі установи. Зусиллями засудже-них жінок був підготовлений святковий концерт. Окрім по-етичних талантів, учениці школи

продемонстрували і неабияке артистичне обдарування. Актор-ки-аматорки були дуже перекон-

ливими в жартівливих сценках зі шкільного життя.

Шкільну лінійку Прилуцької виховної колонії відкрили під зву-чання Державного гімну України, і перетворилася вона на справжнє святкове дійство. У гості до вихо-ванців установи завітав творчий

колектив підшефного управлінню дитячого будинку “Сонечко”. Випускники, а їх в цьому навчаль-

ному році – 25, вручили малятам подарунки та солодощі. Право першого дзвоника було надано учню одинадцятого класу, меш-канцю Криму Ахмеду Т.

З напутнім словом до за-суджених юнаків звернулись гості – прилуцький міській го-

лова Дмитро Барнаш, інспек-тор управління освіти При-луцької міської ради Тетяна Гуляєва, колишній директор школи колонії Віктор Лебідь.

А по закінченні урочистостей учні відправились на свій перший

святковий урок “Хай квітне щас-лива моя Україна”, під час якого малювали дивовижні куточки свого рідного краю, декламували власні вірші, зізнавалися в любо-ві до Батьківщини.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

У НОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА ШКІЛЬНІ ПАРТИ СІЛИ 123 ЗАСУДЖЕНИХ.

Загалом новий навчальний рік у навчальних закладах при установах ДПтС України розпочався для семи тисяч учнів. У 129 загальноосвітніх закладах відкриватиме для учнів нові освітні горизонти 941 педагогічний працівник.

ПОКЛИКАВ ДЗВОНИК НА УРОК

ГРУНТОВНІ ЗНАННЯ – ЗАПОРУКА УСПІХУ

вересень 2015 року № 36 5ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ВІСТІ З РЕГІОНІВОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НЕЩОДАВНО РОМЕНСЬКУ ВИПРАВНУ КОЛОНІЮ №56 УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ВІДВІДАЛА МІЖНАРОДНА БЛАГОДІЙНА ФУНДАЦІЯ “ПОСОЛЬСТВО ЖИТТЯ”, АБИ ЗАПРОСИТИ ЗАСУДЖЕНИХ СЕКТОРУ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ВЗЯТИ УЧАСТЬ У ТВОРЧОМУ КОНКУРСІ ТАЛАНТІВ, ПРИСВЯЧЕНОМУ 1000-РІЧНОМУ ЮВІЛЕЮ ВІД ДНЯ ПРЕДСТАВЛЕННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО.

ТЕПЛІ РЯДКИ

5 ВЕРЕСНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БЛАГОДІЙНОСТІ

Впродовж 11 років на території Харківської виправної коло-

нії №43 діє Харківський навчальний центр № 43, який здійснює первинну професійну підготовку та підвищення кваліфікації робітників із числа осіб, засуджених до позбавлення волі. Усі викладачі, які працюють у навчаль-ному центрі, мають вищу освіту та великий досвід роботи, що позитивно відображається і на навчальному про-цесі, і на самих засуджених. Наразі в

центрі навчаються 60 засуджених за такими спеціальностями, як токар, фрезерувальник, електрогазозва-рювальник та верстатник дерево-обробних верстатів. До речі, після закінчення усі отримають другий розряд. Термін навчання складає близько шести місяців, залежно від спеціальності. У середньому, про-тягом року в установі отримують спеціальність понад 120 засуджених.

Важливим фактом є те, що ра-

зом із набуттям теоретичних знань учні проходять робітничу практику на підприємстві установи. Таким чином виправний центр випускає понад сот ню спеціалістів на рік. Після складання випускних іспитів засуджені отримують свідоцтво про закінчення навчання та, найголов-ніше, отримують можливість знайти гідну роботу, назавжди залишивши своє кримінальне минуле.

Віталій КЛЕПЕЦЬ

ПРОФТЕХОСВІТА

РОБЛЯТЬ ДОБРО

“НАДРУКУЙТЕ МОЮ ПОДЯКУ…”

Редакція газети “Закон і обов’язок” отримала листи з подяками. І хоча вони різного зміс-

ту, та все ж таки фахівцям, котрі сумлінно виконують свій професійний обов’язок та й просто по-людськи ставляться до тих, хто звертається по допомогу, при-ємно почути теплі слова вдячності на свою адресу.

Так ось – перший лист надійшов з Чорноморської ви-правної колонії № 74 від Раїси Омельчук, яка дуже тепло звертається до представників церкви “Відродження”, які систематично відвідують колонію, надаючи духовну під-тримку всім засудженим жінкам, які цього потребують: “Ми дякуємо вам за служіння, яке ви несете нам у повчан-ня. Пізнавши через вас сутність, характер нашого Господа, через Слово Боже, ваші проповіді ми змінюємо наші серця, вчимося любити людей, прощати, приймати їх такими, як є. Бажаємо вам Божих благословень!”

Другу подяку ми отримали від Тетяни Шестопал з Харківщини, яка зателефонувала на Урядову гарячу лінію, щоб висловити слова вдячності за сприяння у вирішенні питання черговому по управлінню Державної пенітенці-арної служби у Харкові Віталію Злобі, до якого зверталася у телефонному режимі.

Людяність, співчуття, співпереживання, гуманне ставлення до людей обов’язково знаходять відгуки в ду-шах людей, що опинилися за гратами через свої помилки. Відомий український педагог В.Сухомлинський ставив людяність, сердечність, чуйність як головну умову вихо-вання і говорив, що глуха душа – це соціально небезпечно, навіть при високому освітньому і науковому рівні людей. Тож будьмо людяними!

Вікторія ЦВЄТКОВА

Зазначений конкурс проводиться вперше в Україні, у рамках про-

екту “Арт – Примирення” серед засу-джених до довічного позбавлення волі, учасники якого можуть представляти роботи у трьох номінаціях: літературний жанр (поезія, проза), художній (картини, малюнки, вишивка) та зроблено власноруч.

Усі роботи, представлені на конкурсі, будуть передані до дитячих будинків і лі-карень.

Засуджені були раді запропоновано-му шансу показати людям свої таланти та безпосередньо зробити внесок у розвиток благодійної справи.

Анна ПОПОВА

Після завершення навчан-ня юнак розпочав свою

службову діяльність за місцем проживання, зокрема, у Дубен-ській виховній колонії. Ганна продовжила здобувати освіту. Та відстань не роз’єднала їхнє ко-хання, а пов’язала серця та долі. Після трьох років знайомства молоді люди взяли шлюб та утво-рили сім’ю.

Сьогодення принесло нові ви-пробування. Буремні події на сході України, окупація Донецької та Луганської областей, переведення батька Ганни, Валерія Анатолійо-вича, на службу до Житомирської області, втрата рідної домівки спо-нукало дівчину зрозуміти, що після

закінчення навчання служба на території, тимчасово не підвладній українській владі, неможлива.

Бурхливі події на сході держа-ви не залишають нікого байдужи-ми та стосуються кожного україн-ця, адже мова йде про цілісність нашої Батьківщини. Так, керів-ництво управління ДПтС України в Рівненській області вирішило допомогти молодій родині. Було розглянуто низку вакантних посад в органах та установах виконання покарань Рівненської області та вирішено під час розподілу ви-пускників Чернігівського юридич-ного коледжу призначити Ганну на посаду старшого інспектора групи контрольно-аналітичної ро-

боти Дубенської виховної колонії.“Я вже понад рік не була вдо-

ма, на Луганщині. Дуже сумую за домівкою, адже там минуло все моє дитинство, – ділиться сумни-ми думками Ганна. – Але рада, що маю можливість проходити службу поруч з чоловіком, та впевнена, що Рівненщина стане для мене другою домівкою. Вірю, що бойові дії на сході держави скоро закінчаться і ми поїдемо в м. Алчевськ, аби провідати родичів, які там зали-шились”.

“Ми прийняли Ганну в велику дружню сім’ю пенітенціаріїв Рів-ненщини. Це лише перші кроки дівчини на довгому професійному шляху. Історія з життя Василя та

Ганни стане одним з позитивних прикладів для молодого поколін-ня пенітенціаріїв”, – підсумував

начальник управління Олександр Адамець.

Марія ПАНЧЕНЛЮГА

ГАННА ТА ВАСИЛЬ ПОЗНАЙОМИЛИСЬ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ЮРИДИЧНОМУ КОЛЕДЖІ. ВОНА БУЛА КУРСАНТКОЮ ПЕРШОГО КУРСУ, ВІН НА РІК СТАРШИЙ. ЇЇ НАПРАВИЛИ НА НАВЧАННЯ З ЛУГАНЩИНИ (ЩЕ У 2012 РОЦІ), ЙОГО – З РІВНЕНЩИНИ. ВИЗНАЧАЮЧИСЬ У СВОЇЙ МАЙБУТНІЙ ПРОФЕСІЇ, ГАННА ВИРІШИЛА НАСЛІДУВАТИ РОДИННУ ДИНАСТІЮ У ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СЛУЖБІ, ОСКІЛЬКИ БАТЬКО ПРАЦЮВАВ НАЧАЛЬНИКОМ ОДНІЄЇ З ВИПРАВНИХ КОЛОНІЙ ЛУГАНЩИНИ. ВАСИЛЬ ПЕНІТЕНЦІАРНОЮ СТЕЖКОЮ ПІШОВ ВПЕРШЕ.

ДОЛІ ЛЮДСЬКІ

МОЖЛИВІСТЬ ЗНАЙТИ ГІДНУ РОБОТУ

ОДНА МАЛЕНЬКА ІСТОРІЯ ВЕЛИКОГО ЖИТТЯ

6 вересень 2015 року № 36ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

МОМЕНТ ІСТИНИ

ТЫ СОЕДИНИЛ МЕНЯ С НИМ!(Письмо к сыну)

О Господи, как краток путь земной,Свечу мою задуть стремится ветер…Молю, Ты смерть не посылай за мной,

Пока во мне нуждаться будут дети.“Молитва матери”

Елена ШУСТРЯКОВА

За окном холодный моросящий дождик навевает тоску воспоминаний. И расстояние от самых

безумных фантазий до совершенно реальной грубой дей-ствительности сокращается с невероятной быстротой…

Как так случилось, что я, любя тебя, взяла на себя преступление, которого не совершала? Лишь бы ты жил…

Мне сейчас очень тяжело, но я ни о чем не жалею: я поступила правильно, как могла поступить только любя-щая мать. Главное, я спасла тебя и сейчас готова обрекать себя на любые испытания, лишь бы ты был счастлив…

…Но прошло время. Поутихли страсти прошлых событий. И ты успокоился. Бурная молодая жизнь, полная своих забот и переживаний, захватила тебя в водоворот и стремительным потоком понесла, все дальше и дальше удаляя от меня…

Ты всегда занят, тебе все некогда. И ты по-прежнему молчишь, разрывая мое израненное сердце на множество маленьких кусочков, каждый из которых тебя любит и ждет…

Холодно… Вокруг пронзительная, звенящая тиши-

на… И равнодушное время вершит свой неумолимый ход… Страшно от одиночества… Но я – мать, а сердце матери способно любить и ждать наперекор всему. И лишь неугасающая молитва, молитва до боли, до крови, еще теплит в моем сердце надежду на скорую встречу с тобой…

Знаешь, сынок, человеку очень важно быть кому-то нужным – это одна из основных потребностей челове-ческого естества. Когда тебя никто не любит – это очень плохо, но если в твоем сердце нет любви – на тебе можно ставить крест…

Я очень люблю тебя и никогда не поверю, что ты меня забыл, предал… Я вновь и вновь перечитываю твое первое письмо, насыщенное любовью…

Как телу нужна пища, так душе и сердцу нужна любовь. Особенно матери… Ты сейчас сам отец. И если дети не будут тебя любить, тебе будет очень больно. Ведь любовь – наша связующая серебряная нить, наши корни… Она, как дыхание, – жизненно необходима. А любовь единственного ребенка – это продление жизни матери!

В одном из писем ты писал: “Мама. В последнее вре-мя ты стала много говорить о Боге… Что это?” Как тебе объяснить, сынок… Для меня Бог – это все! Я верю в Него безгранично! Сколько раз Он подставлял Свои заботливые руки, когда я падала… И ты, мой единственный сын, стал проводником к Нему, ты соединил меня с Ним. И я благо-дарна тебе за это!

Помнишь, в СИЗО, когда тебя избивали? Вот тогда я и заключила союз с Господом, отдав свою жизнь и сердце

Ему взамен на твое освобождение… Я тогда еще не знала, что Он уже давно стучался в двери моей души. Просто я не слышала Его тихого стука…

А знаешь, сынок, в своем отношении к человеку Христос сказал: “Вот стою у двери и стучу; если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему и буду вечерять с ним, и он со Мною…” Когда человек начинает понимать, что означают эти слова, то приходит изумление от Его Божественной вежливости. Он не входит в нашу жизнь без стука, без нашего позволения войти… Через разные события Господь стучится в двери человеческого сердца, стучится даже чаще, чем мы думаем. Но во дни благоденствия, занятые сами собой, мы не слышим этого стука. Не каждый обратится к Богу в радости, но каждый воззовет к Нему в беде. Так или иначе, каждый из нас сам выбирает свою дорогу, сам решает, кому отдать свое сердце – Богу… или …

Когда человек впервые сталкивается с реальностью Бога, он переживает многие благословения и милости в своей жизни… Знаешь, сынок, в первую очередь Господь желает исправить наше собственное сердце. Для этого мы должны позволить Ему провести нас по закоулкам на-ших собственных душ. Просто поразительно, насколько плохо мы себя знаем! Мы не замечаем зависти, когда за-видуем; не замечаем лени, когда ленимся; гордыни, когда гордимся. Мы хорошо видим пороки других. А Христос желает открыть нам глаза на то, что так уютно гнездится в нашей собственной душе, гнездится до тех пор, пока в ней не начала вершить свое великое дело очищающая рука Господа…

Но для того, чтобы этот процесс начался, нам надо самим захотеть пойти этим путем, потому что порой бывает очень трудно и больно посмотреть правде в глаза и увидеть свое истинное лицо, признаться себе и Богу в том, что нуждаешься не просто в обновлении, но и в полной перемене своего сознания, своей души, своего сердца. И тогда, и только тогда, Господь примет нас, совершит нас, дабы через нас совершалось многое…

Я хочу, чтобы ты знал, сынок, самое главное – не то, что Бог сделал для меня, а то, что создал во мне! Я теперь это точно знаю…

Твоя мамаЕлена НАУМОВА,

г. Днепродзержинск

ДУМКИ З ПРИВОДУ

КОЖНА ЖІНКА НАРОДЖУЄ ДИТИНУ В МУКАХ…ТАК УЖЕ ЗАДУМАВ ТВОРЕЦЬ. І КОЛИ ВОНА СТАЄ МАТІР’Ю, В ЇЇ СЕРЦІ НАЗАВЖДИ ОСЕЛЯЮТЬСЯ ЛЮБОВ, ТУРБОТА І ПЕРЕЖИВАННЯ ЗА СВОЄ ДИТЯ. А ЯКЩО ЦЕ ЄДИНИЙ СИН, ТО ТИМ ПАЧЕ. КОЖНА МАТІР ГОТОВА ВІДДАТИ СВОЮ ДУШУ, СВОЄ ЖИТТЯ ЗА ЄДИНУ КРОВИНОЧКУ…

РВАЛОСЯ ВІД БОЛЮ НА ШМАТКИ Й МОЄ МАТЕРИНСЬКЕ СЕРЦЕ, КОЛИ Я ПЕРЕЧИТУВАЛА ЛИСТИ НАШОЇ ПОСТІЙНОЇ ДОПИСУВАЧКИ, ЗАСУДЖЕНОЇ ОЛЕНИ НАУМОВОЇ З ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА, БО МИ, ЖІНКИ-МАТЕРІ, ОДНАКОВІ ЧИ НА ВОЛІ, ЧИ ЗА ГРАТАМИ. ДОВГІ РОКИ, МІСЯЦІ, ДНІ, ГОДИНИ, ХВИЛИНИ, СЕКУНДИ ЧЕКАЛА МАТІР НА ЛИСТА ВІД СИНА, І ВСЕ Ж ТАКИ ДОЧЕКАЛАСЯ… Людмила КРАВЧЕНКО

ХОЧУ ЗАГЛАДИТЬ СВОЮ ВИНУ

І ВСЕ Ж ТАКИ ДОЧЕКАЛАСЯ…

ПИСЬМО СЫНА К МАТЕРИ С АТО

Светает... Вокруг затишье... Небо, багровое от вспышек орудий, как

бы покрыло израненную, обожжённую землю сонной пеленой... Всё вокруг погру-зилось во временное молчание и забвение... Спят после боя уставшие бойцы...

В такие минуты вся жизнь пробегает перед глазами, и вырванные из памяти сюжеты, мельтеша и опережая друг друга, разрывают душу... События, лица – всё смешалось воедино... В голове – хаос.., ноют и кровоточат свежие раны...

Но где-то в конце коридора воспоми-наний пробивается свет – вижу чьё-то тус-клое лицо – контуры размыты и нечётки. Сердцем же чувствую в его очертаниях что-то до боли родное и близкое...

Мама, моя дорогая мама! Это ты не-зримо охраняешь меня, оберегая от смерти! Может быть, я до сих пор и живу только благодаря твоим горячим молитвам! Я уже потерял своих лучших боевых друзей, но смерть меня пока обходит стороной, как заговорённого.

С трудом сдерживая скупые муж-ские слёзы, достаю из нагрудного кар-мана фотографию матери, аккуратно завёрнутую в пожелтевший газетный лист. И уже разворачивая её, я вдруг

прочитал название одной из статей...Это была статья под названием “Пись-

мо сыну” моей матери – Елены Наумовой в газету “Закон і обов’язок”.

Пусть и с опозданием на несколько лет, но всё же я нашёл возможность отпра-вить в ту же самую газету ответ на письмо своей матери. И сделал это только потому, чтобы и другие увидели и поверили в силу горячих, до боли, до крови искренних ма-теринских молитв!

“Мама, моя дорогая мама, как мне тебя не хватает, как я за тобой соскучился!

Прости меня, родная, за моё дли-тельное и жестокое молчание, за то, что я был безучастен к твоей нелёгкой, не-справедливой судьбе... Я знаю, что ты ни в чём не виновата, и никогда в этом не со-мневался... Но все эти годы меня сковывал неописуемый страх того, что ты, спасая меня, сама села за решётку, лишь бы я жил... Ради меня ты пожертвовала собой, обрекла себя на позор и осуждение...

Я сделал так много ошибок, я не досто-ин тебя, твоей любви! Я не боюсь смерти. Умереть за Родину – это честь для каждого настоящего мужчины... Я боюсь больше никогда не увидеть тебя, не прижаться к тебе, не заглянуть в твои добрые, бездонные глаза... Ведь ты меня всегда ждала и продол-жаешь ждать уже столько лет!

Всё же я верю, что у нас ещё всё будет хорошо и мы обязательно встретимся...

Ведь Бог не даёт человеку испытаний тех, которые он не сможет выдержать..., а я – не исключение...

Будем жить!Верь мне – я выживу,

я обязательно вернусь! И знай, что я очень тебя лю-блю и всегда буду любить.

Целую и обнимаю крепко-крепко и нежно-нежно! Будь умничкой, береги себя!

Будем жить!Выбор правильно-

го решения приходит с опытом, а опыт приходит с каждым неправильным выбором”.

Твой сын

МИРУ ВСЁ РАВНОКак много лжи, но миру всё равно –Убийств, насилья он не замечает...В раю хрустальном битое стеклоВ слезах осколки кровью заливает...Сколько калек! Но миру всё равно –В дома братоубийство он впускает,В мире война – он слёз не проливает,Друг друга губят – миру всё одно!Эхо войны тела их забираетТуда, где сыро, серо и темно...Не станет нас.., но миру всё равно,Исчезнем мы.., а он и не заметит...

Нас не было.., а мир сиял и светит,Умрём мы все, а миру хоть бы что...Много болезней – миру всё равно.Их развелось, что все не сосчитают –Чума, гангрена... – точно в казиноБездушной фишке метку намечают...И люди тоже стали словно звери –Миру на это также наплевать,Ведь главное, чтоб жили, чтоб их грели...А как другие... – нужно ль вспоминать...Теперь и вывод:Можно сопоставить, что мир весьЗиждется на лжи –И невозможно более добавить...Но так ведь невозможно жить!

Алексей НАУМОВ

“Здравствуйте, уважаемая редакция газеты “Закон і обов’язок”! Меня зовут Алексей Наумов. Моя мама в настоящее время отбывает наказание в Днепродзержинской исправительной колонии №34. Она очень прекрасный, отзывчивый человек, хороший друг и любящая мать. Я очень виноват перед ней за столь длительное молчание и хочу как-то загладить свою вину.

Мою маму зовут Елена Дмитриевна Наумова. Она часто печатается в вашей газете. На протяжении многих лет она писала статьи “Письма к сыну” в надежде отыскать меня.

В данный момент я выполняю свой сыновний долг перед Родиной и служу в АТО. Не знаю, как сложится моя даль-нейшая судьба, выживу ли я... И поэтому мне очень хочется, чтобы вы напечатали в газете мою статью “Письмо сына к матери с АТО”, которую я посвящаю своей матери и ещё многим матерям, с надеждой ожидающих своих “блудных” детей.

Пусть все узнают о том, что очень многое может искренняя и горячая молитва матери.С уважением Алексей НАУМОВ”

вересень 2015 року № 36 7ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЦЕ – НАША ЗЕМЛЯ

ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Місто Турка розташоване на річ-ці Стрий за 143 км від Львова.

За переказами, воно одержало свою назву від турів, яких багато водилося в

навколишніх лісах. Перша згадка про Турку припадає на 1431 рік, коли місто належало руському феодалові Ваньчі та його трьом синам, але, за свідченням археологів, на цій території люди жили вже у другій половині ІІ тисячоліття до н.е. Наприкінці ХVІІ ст. місто було поділене між кількома шляхтичами.

Через Турку проходив торговий шлях з Польщі в Угорщину, що сприяло

розвитку тут торгівлі; у 1730 році їй на-дано права міста. Водночас географічне положення Турківщини, розташованої неподалік польсько-угорського кордо-

ну, спричиняло часті вторгнення сюди чужоземних загарбників. У 1698, 1709, 1710 роках Турку руйнували угорці, шве-ди. Восени 1744 року на Турківщині діяв загін Олекси Довбуша, який поповню-вало місцеве населення. За народними переказами, Олекса Довбуш разом зі своїми легінями-опришками пере-ховувався на Чорній або Лисій горах неподалік Турки, звідси нападав на маг-

натів. На горі Звіринець, що на східній околиці Турки, є криниця, яку дотепер називають у народі Довбушевою.

На Турківщину часто приїжджав Іван Франко. Письменник глибоко цікавився цим колоритним бойків-ським краєм, його історією, куль-турою, побутом, будівництвом. Він відвідав більшість сіл повіту. У 1886 році у селі Вовчому І.Франко тривалий час збирав матеріали про художника І.Вендзиловського, а у вільний час ходив до витоку Дністра. У 1888 р. він піднявся на гору Пікуй. Франко часто відпочивав у селі Дидьовій, де навіть мріяв побу-дуватися. 30 грудня 1891 року Великий Каменяр виступив у Турці на вічі, а через багато років (6 квітня 1913 р.) він на за-прошення вчителів повіту читав свою поему “Мойсей”. На Турківщині за І.Франком постійно стежили жандарми. Саме тут дійшло до арешту, який пись-менник змалював в автобіографічному оповіданні “Острий-преострий старо-ста”. Про перебування Івана Франка в Турці нагадує меморіальна дошка.

У краєвиди сучасної Турки, ново-будови якої розкинулися серед зелені садів, вкраплюються народні творіння непроминальної мистецької вартості – пам’ятники дерев’яної архітектури бойківської школи. Це передовсім церкви Миколаївська-середня (майстер Д.Прокопій, 1739 р.), Миколаївська-горішня (перша половина ХVІІ ст.), Успенська (1750 р.). Витвори народних зодчих – дерев’яні церкви і дзвіниці ХVІІ-ХІХ ст. – збереглися в багатьох селах району, зокрема, у Верхньому Висоцькому, Зубриці, Головеському, Ісаєві тощо.

Зоряна НАГІРНЯК

ТУРКІВЩИНА, ЩО НА ЛЬВІВЩИНІ, ТИПОВО ГІРСЬКИЙ РАЙОН, ЙОГО ТЕРИТОРІЯ НАЛЕЖИТЬ ДО СКЛАДУ ВИСОКИХ (БОЙКІВСЬКИХ) БЕСКИДІВ – ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ.

НАШІ СВЯТИНІ

Саме у цю мить ро-зумієш, чому, по-

вертаючись з Афону, пре-подобний Антоній, ще до заснування Печерської оби-телі в Києві, 1013 року дав початок цьому монастирю на крутому березі ріки.

Недарма давні перекази доносять до наших днів те благословення, яке Антоній отримав перед походом на Русь і започаткування тут чернечого життя за Афон-ською традицією. Кажуть, що настоятель обителі, бла-гословляючи інока в дорогу, передрік йому, що на землі Руській він стане “отцем багатьох чорноризців” – родоначальником руського чернецтва. Лядівські високі крейдяні скелясті береги Дністра нагадували йому святий Афон. Можливо, тому великий подвижник вирішив зупинитися саме тут. У цих скелях він видов-бав келію й зібрав навколо себе учнів. Але згодом, зали-шивши братії настанови та батьківське благословення, вирушив далі на схід, аж до Києва, де заснував Києво-Печерський монастир.

Є т у т к е л і я , д е н а кам’яній лавці понад ти-

сячу років тому ночував преподоб ний Антоній – за-чинатель монастиря... Міс-цеві мешканці розповідають, що за часи, що минули,

тут майже нічого не змі-нилось... Може, електрику подали сюди чи мобіль-ні телефони з’явились для зручності зв’язку із навко-лишнім світом. Але в келіях

і скельному храмі під час служби електрикою ніколи не користуються – при-хожани запалюють свічки. І ви, якщо завітаєте сюди,

запаліть свічку, поставте одну “за здравіє”, а іншу “за упокій” найближчих вам людей, нікого не забудьте, бо тут особливе місце для спілкування з Богом...

Розповідають, що одно-му чоловікові у 1938 році наказали підірвати храм на Лядівській скелі. За наказом комуністів, він встиг висади-ти в повітря два храми у су-сідніх селах, а коли готувався до третього підриву, з ним сталося нещастя – тротилом його розірвало на шматки. Подейкують, що душа його й досі не знайшла спокою.

Сюди щодня прибувають туристи. Преподобний Анто-ній тисячу років тому заклав цей монастир для людей. Кожен сьогодні може знайти

стежку до храму, помолитися, запалити свічку і відчути себе щасливим. Повірте, пі дете звідти із просвітленням в душі.

Зоряна НАГІРНЯК

НЕПОДАЛІК МОГИЛЕВА-ПОДІЛЬСЬКОГО ПЕРЕД ПІДЙОМОМ (А ЦЕ 300 СХІДЦІВ УГОРУ) ДО ОДНОГО ІЗ ТАК ЗВАНИХ СЕМИ ЧУДЕС ВІННИЧЧИНИ ЗАЧАРОВУЄ НЕЗВИЧАЙНИЙ КРАЄВИД – МОГУТНІЙ ДНІСТЕР САМЕ НАВПРОТИ ЛЯДІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ РОБИТЬ КРУТИЙ ПОВОРОТ, І ВСЯ КРАСА ПОДІЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ – ВОДА, ЗЕЛЕНІ ПОЛЯ, СУВОРІ СКЕЛІ – УСЕ, ЯК НА ДОЛОНІ.

ЛЯДІВСЬКИЙ МОНАСТИРЦІКАВО ЗНАТИ

ДЕ ГОРИ БЕСКИДИ...

ПЕРШИЙ У КИЄВІ ТЕАТР

УЯВІТЬ СОБІ КИЇВ МАЙЖЕ ДВА СТОЛІТТЯ ТОМУ... ГУСТО ЗАБУДОВАНИЙ ОДНОПОВЕРХОВИМИ БУДИНОЧКАМИ ПОДІЛ, ТАМ, ДЕ ТЕПЕР ХРЕЩАТИК, ПАСУТЬСЯ ЧЕРЕДИ, НА МІСЦІ НИНІШНЬОГО МАЙДАНУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ – КОЗИНЕ БОЛОТО. СОННЕ ГУБЕРНСЬКЕ МІСТО ОЖИВАЛО ХІБА ЩО У ДНІ КОНТРАКТОВИХ ЯРМАРКІВ. ЯКИМ ДИВНИМ І НЕЗВИЧАЙНИМ БУЛО ДЛЯ ПЕРЕВАЖНОЇ БІЛЬШОСТІ ЖИТЕЛІВ СЛОВО “ТЕАТР”. І, МАБУТЬ, ПОЧИНАЮЧИ У 1801 РОЦІ ЙОГО БУДІВНИЦТВО, ТУТ НЕ ВЕЛЬМИ СПОДІВАЛИСЯ НА ГЛЯДАЧІВ, БО ЗАЛУ ЗАПРОЕКТУВАЛИ ДУЖЕ МАЛЕНЬКУ.

Як розповідає письменник, науковець Василь Туркевич, 9 вересня 1803 року

виставою “Зівака на Місяці” трупа Лотоцького започаткувала перший сезон у першому київ-ському театрі. Містився він на тодішній околиці, біля Володимирської гірки, де починається нині Хрещатик.

Нам, людям двадцять першого століття, важко осягнути величезне значення цієї події для міста, де не існувало на той час жодної громадської біб-ліотеки, а про університет ще й не мріяли. То був єдиний культурний заклад.

Як переважно у театрах, тут ішли вистави на всі смаки: від трагедій Шекспіра – до феєрично-моторошних псевдоромантичних п’єс ґатунку “Аббеліно, або Жахливий бандит венеційський”, “Жахлива тінь Клари” (слово “жахливий” трапля-лося мало не на кожній афіші), “Змова тамлярів, або Жахливий незнайомець”, “Жахлива тінь Ренальдо, або Фантом”. Давали також опери й балети. Іноді той самий актор одного дня грав у трагедії, а наступного співав в опері.

У цій залі було поставлено п’єси Василя Гоголя – батька видатного російського письменника, а та-кож Івана Котляревського. Саме тут 2 березня 1823 року прозвучала перша опера на українську тему під романтичною назвою “Українка, або Чарівний замок”, героями якого були ватажки Коліївщини Гонта й Залізняк. Глядачі мали змогу побачити “Ревізора” Миколи Гоголя, “Лихо з розуму” Гри-боєдова, “Недоростка” Фонвізіна.

Сцена театру знала чимало славетних імен. На ній у складі різних труп виступали М.Рибаков, Л.Млотковська, Л.Мочалов, А.Мартинов, Л.Живокіні. 1830 року тут давав вистави один з кращих у Росії театральних колективів – трупа Штейна за участю вже знайомого киянам Михайла Щепкіна. Часто наїжджали зарубіжні гастролери. Так, у сорокових роках ХІХ століття виступала трупа мадрідського королівського балету, а в п’ятдесятих – колектив відомого польського ан-трепренера Моріса Піона, що познайомив киян із тогочасним найновішим балетним репертуаром.

Проіснував перший київський театр до 1851 року. Більший театр спорудили там, де тепер На-ціональна опера України імені Т.Г.Шевченка, і існував він до 1896 року.

Зоряна НАГІРНЯК

Перший театр у Києві

8 вересень 2015 року № 36ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. КиївÙ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 481Ù05Ù62; еÙmail: zio@kvs.gov.ua

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 40000

Замовлення № 5368ТОВ “Поліпрінт”,

м. Київ, вул. Лугова, 1 а

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ПРИКМЕТІ ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР

ЗНАТОКЗоологичка задала вопрос:“Какая птица никогда не строит гнезд?” –“Кукушка! – с места выпалил Федот. –Она в часах всю жизнь свою живет”.

БЫСТРЫЙ ОТВЕТ“Ну-ка, Николай, ответь,Только очень быстро,Сколько будет семью семь?” –“Без сомненья – триста!”“Видно, нет в твоих мозгахЗнаний твердых, прочных”.–“Вы ж сказали отвечатьБыстро, а не точно”.

ДУЭЛЬ“Ты зачем швыряешь камни?!” –Мама кричит нервно.Сын в ответ: “Но ведь ВитекБросил в меня первым”. –“Надо было мне сказать”, –Мама сына просит.“Ты до Витьки все равноНе смогла б добросить”.

ИСТОРИКПолистал отец дневник,Стал мрачнее тучи.“Я-то думал, ты, Васек,В классе самый лучший.Ну, а тут сплошь “два” да “два” –И по всем предметам…По истории однойДвойки только нету”.“Удивляться нет причин, –Говорит Василий.–По истории меняПросто не спросили”.

НОВОЕ ПЛАТЬЕДве подружки-говорушки,Попивая “колу”,Тараторят, как сороки,По дороге в школу.“Знаешь, что мне подарили? –Хвастается Катя. –Супермодное, крутоеПраздничное платье”.“А какого оно цвета? –Спрашивает Тая.“Намекну: на букву “ф” –Сразу отгадаешь”.“Фиолетовое, значит!” –“Глупая ты девочка!Мое платье новоеПросто фклеточку!”

Валерий ГЕРЛАНЕЦ,г. Донецк

Відповіді на сканворд у № 35

ВЕРЕСЕНЬ РОЗБРИЗКАВ ЗОЛОТО ПО КРОНАХ

ВИСТАВКА

ТВОРЧІСТЬ

У третій декаді місяця (23 вересня) – день

осіннього рівнодення, коли день зрівнюється з ніччю. Піс-ля цього ніч помітно прибуває, а дні йдуть на зменшення.

Відлітають у вирій птахи. Шикуються у журавлиний ключ, і тоді над лісами і поля-ми, над селами чути прощальне “кур-ли, кур-ли…” Шелестить під ногами золоте і багряне листя. Кружляє, летить листо-пад. Осінь уже крокує по землі і щедро дарує людям свої плоди.

Та все ж таки вересень до-сить примхливий: то тепло не по-осінньому, то моросить і зривається вітер. Частіше ви-падають дощі. Українці здавна спостерігали за природою, її явищами, поведінкою тварин і могли прогнозувати майбутню зиму і наступний врожай.ОСНОВНІ РЕЛІГІЙНІ СВЯТА У ВЕРЕСНІ ТАКІ:

11 вересня. Іоанна Предтечі (Усікновіння). Цей день завер-шував літо. Спостерігали за журавлями – якщо вони летіли на південь, то осінь буде ко-роткою і скоро ляже сніг. Якщо шпаки довго не відлітають – до

сухої осені. Зграї граків тяг-нуться темними вечорами – на гарну погоду.

17 вересня. Неопалима Ку-пина. Хранителька від пожеж і блискавки. У цей день було прийнято замовляти молебні про збереження від пожеж, всякої нечистої сили і хвороб. А ще це був Луків день – з гря-док викопували пізню цибулю. Рано вранці на зорі ходили слухати останній спів птахів.

18 вересня. День Захарія та Єлизавети. У цей день свята Єлизавета передбачила Пре-святій Діві Марії народження Христа. Тому в цей день при-йнято ворожити на долю, на заміжжя. Багато справляли весілля. По цьому дню судили про майбутню зиму. Якщо лис-тя горобини пожовкли рано, то і осінь буде рання, і зима рання і холодна.

21 вересня. Різдво Пресвя-тої Богородиці. Свято врожаю припадав на цей день. Свят-кували деколи цілий тиждень. Молодята зустрічали вдома гостей, слухали їхні поради, готували частування. Червоне небо було до вітру та дощу. Пта-

хи летять низько – до холодної зими, високо – до холодної.

27 вересня. Воздвиження Чесного і Животворящого Хрес-та Господнього. Народ вірив, що в цей день всі повзучі гади йшли, ластівки відлітали в те-плі краї. Сікли капусту до цього дня. “У доброго господаря на Воздвиження день і пиріг з капустою”. А ще говорили, що Воздвиження осінь до зими рухає.

29 вересня. День Людми-ли. День здавна пов’язаний з птахами. Для зимівлі в хаті ло-вили синиць, на стіл подавали птицю, ворожили на пташиній кісточці.

30 вересня. Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Якщо цього дня журавлі полетять, то мороз буде аж на Покрову, а якщо пізніше, то й холод при-йде пізніше.НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

Листя на березі жов-кне з верхівки – на ранню

весну, знизу – на пізню. Журавлі відлітають у верес-

ні – на теплу зиму. Чим тепліший і сухіший

вересень – тим пізніше при-йде зима.

Павутиння стелиться по рослинах – на тепло.

Журавлі восени летять ви-соко – осінь буде тривалою.

Чим вищі восени мураш-ники, тим суворішою буде зима.

Горобина вродила рясно – осінь буде дощовою.

Дощовий вересень – на врожай наступного року.

Жолудів у вересні на дубі багато – до суворої зими.

Звуки вдень приглушені, чуткість погіршилась – погода збережеться добра.

Іній чи роса не випадають – на погану погоду.

Лебеді полетіли на південь рано – зима буде холодна.

Підготувала Юлія СЕРЕДАФото Валерії КИЛИМОВОЇ

І ХОЧ ЩЕ ПО-ЛІТНЬОМУ ПРИПІКАЄ СОНЕЧКО, КВІТНУТЬ АЙСТРИ, ЧОРНОБРИВЦІ, АЛЕ ВЖЕ ПОЖОВКЛИ ТРАВИ І СКИДАЮТЬ ЛИСТЯ ВІЛЬХА, ЯСЕН, КЛЕН, ЛИПА. НА ПОРОЗІ – ЩЕДРИЙ ВЕРЕСЕНЬ. ВІН ПЕРВІСТОК ОСЕНІ, ЇЇ ЗАСПІВ І РУМ’ЯНЕЦЬ. МІСЯЦЬ ЩЕДРИЙ НА ПЛОДИ – ДОСТИГЛИ БРУСНИЦЯ, ГЛІД, ГОРІХИ, ГОРОБИНА, ГРУШІ, ЖОЛУДІ, КАЛИНА, ЛІЩИНА, ОБЛІПИХА, ОЖИНА, ТЕРЕН, ЯБЛУКА...

КВІТИ-ОБЕРЕГИДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ В КИЄВІ НА

СПІВОЧОМУ ПОЛІ ВІДКРИЛИ ШІСТДЕСЯТУ ЮВІЛЕЙНУ ВИСТАВКУ КВІТІВ ПІД НАЗВОЮ “КВІТИ-ОБЕРЕГИ”.

Столичні зеленбудівці дванадцяти районів міста висадили по-над 360 тисяч квітів. Кожна композиція присвячена окремій

квітці, яку здавна вплітали у вінок українки. Тут і ромашки, і мальви, і маки, і дзвіночки. Тема цьогорічної виставки – “Квітковий оберіг”. Організатори в цьому році створили символ єдиної та неподільної України. Усі композиції поєднані між собою стрічкою у кольорах прапора України. На алеї біля центральної частини виставки усі охочі уже традиційно зможуть придбати квіти додому, зокрема: садові рос-лини, горщики із квітами для прикраси балконів та підвіконь. Виставка триватиме до 20 вересня.

Валерія КИЛИМОВАФото автора