Літературно-мистецький та публіцистичний часопис письменників Січеславії

5 \ 2005 Липень – жовтень

Засновник:Національна Спілка письменників УкраїниРік та місце заснування – 2004, Дніпропетровськ. Реєстраційне свідоцтво: Cерія ДП № 1146

Головний редактор: Леся СТЕПОВИЧКА

РЕДАКЦІЙНА РАДА:Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Дмитро ПАВЛИЧКОВолодимир ЯВОРІВСЬКИЙВ’ячеслав МЕДВІДЬПетро ОСАДЧУК

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Віктор КОРЖВолодимир СЕЛІВАНОВ (БУРЯК), заступник головного редактора Сергій АЛІЄВ-КОВИКА, художник Юрій КІБЕЦЬМикола ЧАБАНОлександр СМАКОТАПавло МАМЕНКО

Електронна версія часописуна сайті: http//www.sicheslav-step.dp.ua

© Січеслав 2005. Усі права застережені.

5 / 2 0 0 5

�

СУМ’ЯТ ТЯ ПОМАРАНЧЕВИХ ДУШ

Вересневі відставки Уряду, кадрові перестановки у найвищих ешелонах влади, взаємні образи найвищих достойників, відкликання голови Дніпропетровської ОДА Ю. Єханурова до столиці, партійні реструктуризації – все це внесло чимале сум’яття в наші наскрізь помаранчеві душі, що збиралися піднесено відсвяткувати річницю жовтогарячої революції. Ми навіть шаликів своїх далеко не ховали, і стрічки торічні були напохваті. Скоро ж бо роковини… Та що це? Мов грім серед ясного неба – 9 вересня… А втім, далекі від політики дніпропетровські таксисти ще у травні передбачали, що Юлю, мовляв, у вересні «кишнуть». І звідки вони знали про наміри Самого, і що пані Юлія…? Шоковані подіями, відстороненням від влади помаранчевої принцеси, чварами і розбірками між лідерами Майдану (усі ж бо наші, усі на «енко»!), ми мучилися і страждали: як же так? – адже Юлія і Віктор можуть бути тільки разом, як два крила Майдану, а з одним він пропаде, більше не злетить у високе українське небо! А як же тепер ми? А як же – коаліція «Сила народу»? Після підписання «декларації про ненапад» між двома Вікторами і зовсім кепсько стало, ну просто світ довкола почорнів, хоча навкруги й буяла золота осінь. Чи ж варто було рік тому у ці самі дні город, чи то пак Майдан, городити, щоб через неповні дев’ять місяців… Ще й дитя Майдану – (та хоч би яке! дівчинка чи хлопчик, не має значення, аби здоровеньке!) – на світ не з’явилося, як побраталися-породичалися помаранчеве з голубим, і все навколо стало таким фіолетовим-фіолетовим. Від неорганічного (бр-р!) злиття.в один мідний тазок двох протилежних філософій, від несмачного синтезу торта з оселедцем, від жаскої гармонії двох антиподів. Про те, що біле, поріднившись з чорним, неодмінно народить сіре, ми знали й раніше, але наша улюблена революція оперувала іншими, небуденними кольорами. Вона цвіла жовтогарячим, і гаряче, щире, здавалося, перемогло блакитний холод і сірість. Що ж з нами стало відбуватися тепер? Ага! – потирають руки «блакитні», – ми ж вам казали, що всі вони там олігархи, одним миром мазані! Наша берьот! «Почуваюся козлом і бидлом», – сказав мені один темпераментний помаранчевий дідок, герой тогорічних барикад. Не те, щоб ми були такими войовничими, і ненавиділи «голубих». Ми давно пробачили їм їх політичну короткозорість, але не забували ні на мить, «хто був ху» у вирішальну

Колонка головного редактора

�

годину екзистенційного вибору. Революція була для нас випробуванням на національну зрілість, на індивідуальну мужність, на чистоту експерименту: з ким можна піти у розвідку, а з ким – нізащо, ніколи!.. Ой, як же важко бути єдиним, цілісним громадянським суспільством! Помаранчеве з голубим – вимальовується постреволюційний фіолетовий колаж:

— Взвейтесь кострами, синие ночиМісяць на небі, зіроньки сяють— Мы – пионеры, дети рабочихТихо по морю човен пливе.

— Радостным шагом, с песней весёлойВ човні дівчина пісню співає— Мы выступаем за комсомоломА козак чує, серденько мре.

— Взвейтесь кострами, синие ночиОчі ви очі, карі дівочі— Мы – пионеры, мать-перемать! Де ж ви навчились так чарувать?

— Близится эра светлых годов!Та пісня люба, та пісня мила— Клич пионера: «Всегда будь готов!»Як ми любились, та й розійшлися...ЩО Ж ВОНО БУДЕ, ЯК С ТРІНЕМОСЬ ЗНОВ!?

Чекалося на якісь логічні пояснення, а долинають неясні і непевні мурмотіння владних достойників про «кінець реприватизації» (а як же «бандитам тюрми»?), туманні обіцянки, що «відтепер все стало на свої місця», і все буде «о’кей», (ой, як же хочеться вірити!), дистанційовані, відсторонені базікання політологів про «кінець Майдану» і - зачаєні народні припущення: «то вони так граються, а насправді вони разом, то так треба», і резонно-розпачливе «ми ж бо не все знаємо». Нічогенько собі – граються! А нас вони що, у фіолетових туманах тримають?! А де ж обіцяна «прозорість», коли на пораду – до Майдану? Це ж скільки всього треба знати, щоб розуміти, як воно там угорі насправді? То що ж нам, 48 мільйонам українців, стати відтепер політологами і більше нічим не займатися, як тільки відслідковувати перебіг подій на Олімпі? А як же – сіяти хліб, варити сталь, будувати міста, лікувати, вчити, творити? От тільки трохи розслабилися в кінці грудня 2004-го, радісно відсвяткували перемогу (після стількох поразок на стількох виборах!), тільки-но налаштувалися – з вірою у наших справжніх українських народних провідників! – на світло в кінці тунелю…

5 / 2 0 0 5

�

«Не робіть із політиків ікони, не моліться на кумирів, а дивіться, наскільки вони відповідають своїми діями національним інтересам України», – строго вчить нас Степан Хмара, який із БЮТу пішов ще у березні 2005 року. «Двадцять хвилин з Володимиром Яворівським» в радіоефірі дихають тонусом новітньої опозиції до тих, кого ми «на своїх плечах…». Отож, нам спокій тільки сниться. І ось у мить невідворотного відчаю, слизької повзучої апатії і зневіри раптово відчуваєш, як вмикається прихований внутрішній психологічний запобіжник-антидепресант, інстинкт національного самозбереження. Стривай, друже! Це що, хіба ми зрадили Майдан? Ні! Ми що, забули наше гасло, з яким мерзли на Майдані, стояли і вистояли перемогу – «Разом нас багато»? Отож-то! І приходить рятівна думка про те, що: МАЙДАН ЗРАДИТИ НЕМОЖЛИВО, ТОМУ ЩО МАЙДАН - ЦЕ МИ! Це від нас самих залежить, що далі з нами буде. Ми більше нікому не дамо себе ошукати. І ми завжди зберемося докупи, коли захочемо. Коли покличе час. Так, нам, палким і щирим учасникам помаранчевої революції, судилося пережити і це: зачарування й розчарування, розмивання улюблених кольорів. Та чи ми не знали й раніше, що держава і Батьківщина – це різні речі? Держава – то книга законів плюс величезна армія політиків і чиновників, народних депутатів і міністрів, оплачуваних народним коштом, які мають дбати про виконання параграфів Конституції. То ж нехай вони цим і займаються, грамотно, високопрофесійно і патріотично. А Батьківщина – це ми, наші батьки і наші діти, наші сусіди і друзі. Батьківщина – це наша земля, на якій ми стоїмо і стоятимемо твердо й непохитно, наші любі ріки Оріль, Самара, Дніпро, Київ і Львів, наш степ і наші гори, Карпати і Дніпро – одні на всіх. І Батьківщину у нас ніхто не відніме. Ми – народ, який сотворив і виграв Помаранчеву революцію. І здивував самих себе і світ стійкістю і шляхетністю. Шануймося, бо ми того варті! «Працюй, - говорив академік Д. Яворницький, 150-річчя якого ми скоро будемо святкувати, - допоки стане сили, на благо рідного краю». Втрачаючи душевну рівновагу, йду на бесіду до Дмитра Івановича, до його пам’ятника на могилі, де він у козацькому вбранні, босий, спирається на свій важкий хрест. А у серцевині хреста козак гарцює на коникові… А недавно наснився мені уночі козацький Батько, і на вушко вірша надиктував:

МОНОЛОГ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО

“Працюй, працюй, допоки стане сили,і не зважай, що плещуть вороги”.“Допоки руки служать, краю милий, не пожалію серця і снаги!” -

Так я чинив, і розступались води, і оживали древнощі святі. І отаман Сірко на бій виходив, і шаблі блискали на сонці золоті.

5

Століття – мить, для вічності – дрібниця, Кістки в землі, а кров влилась - в зорю. Я не пропав, ваш характерник Яворницький,іду музеєм, з вами говорю.

Ну як ти тут без мене, Дике поле? І ви, «баби»* мої, я так вас всіх люблю!Вам бачу стало більше волі й долі, чому ж я йдосі неспокійно сплю?

Торкнуся кобзи і струна озветься,і скрипне віз чумацький в тиші зал.Працюйте, сестри, не шкодуйте серця!Ще віз отой не все вам розказав!

Ще пирхне коник – де ти, Калнишевський?І чайка скрикне – і впаде полуда з віч:була цариця тут, та друга, а не перша, а першою була – Козацька Січ!

Співають кобзарі. Їх Дніпер сивий слуха, і диха Степ, і Час, що не пощез.Де мій ціпок? Подайте капелюха! Ну, я пішов! Побачимося ще…

Шануймося, дорогі українці! Зустрінемося! 8 листопада – в оселі Дмитра Яворницького! А 22-го – знову на Майдані!

З любов’ю Ваша Леся СТЕПОВИЧКА

________________ * баби половецькі і їх сьогоднішні нащадки

Січеслав.Пам’ятник Дмитру Яворницькому

біля стіни Історичного музею.

ЗМІСТ

2 Сум’яття помаранчевих душ. Колонка головного редактора

ПРОЗА12 Іван ДАНИЛЮК. Жінка на царському полюванні. Оповідання19 Нічий. Оповідання.38 Володимир ЗАРЕМБА. Перша куля. Оповідання. 47 Галина ХРИСТАН. Так і буде. Новела49 Тупа бритва. Новела

ПОЕЗІЯ 9 Віталій СТАРЧЕНКО. Орільський пленер 34 Володимир СІРЕНКО. Ще поживу43 Михайло ДЯЧЕНКО. Столиця там, де я живу й люблю.50 Оксана ІГНАТЕНКО. З останнім птахом відлітає юність55 Нестор ЧИР. Цей білий світ, як біле божевілля62 Александр ТВЕРДОХЛЕБ. Иллюзии65 Владимир ТЕПЛОВ. Серебряные строки

ПУБЛІЦИСТИКА 52 Анатолій ЛИПИЦЬКИЙ. Порубане коріння. Нарис НАШІ ЛЮДИ У СВІТАХ 58 Тадей КАРАБОВИЧ. Я отримував безмежну ласку писати вірші ОГЛЯДИ, РЕЦЕНЗІЇ 67 Юрій ЗАВГОРОДНІЙ. Слово про земляка67 Аркадій ШТИПЕЛЬ. Химерна сюїта 71 Леся СТЕПОВИЧКА. Ностальгійна домінанта у віршах поета-мандрівника Яра Славутича

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. 76 Микола ЧАБАН. Старий Угринів.

ІСТОРІЯ КРАЮ. До 150-річчя Д.І. ЯВОРНИЦЬКОГО80 Яр СЛАВУТИЧ. Дід із Січеслава81 Катерина ТЕЛЕЖНЯК. Із особистого життя академіка Д. І. Яворницького

5 / 2 0 0 5

�

83 Валентина БУРЯК. Цікава знахідка

ОСОБИСТОСТІ86 Український “буржуазний націоналіст”.88 Зоя МАКСИМЕНКО. Незвичайний пацієнт психушки92 Анатолій ЛУПИНІС. Листи до Анни Садловської (1964-1980 рр.)

СКАРБИ РІДНОЇ МОВИ 100 Олекса ВУСИК. Вередливий-Веселий-Гарно-Горілка102 Святослав КАРАВАНСЬКИЙ. До зір крізь терня

І НОСОМ, І РОГОМ104 Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ. Криза жанру. Гумореска 107 Богдан БАСТЮК. Для дорогої родини – усмішки, жарти і кпини

111 СПІЛЧАНСЬКА ТОЛОКА

114 КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

117 ПОШТОВА СКРИНЬКА

118 ЖИВОПИС. ОРІЛЬСЬКИЙ ВЕРНІСАЖ

119 МУЗИКА. «ПРЕСТИЖ» нашого міста

Віталій СТАРЧЕНКО

�

ПОЕ ЗІЯ

Віталій Іванович СТАРЧЕНКО. Народився 13 квітня 1947 р. у м. Дніпропетровську. Закінчив факультет історії та теорії мистецтв Київського державного художнього інституту (1975). Мистецтвознавець. Член Національної Спілки художників України та Національної Спілки письменників України. Працював викладачем дитячої художньої школи, художником художньо-оформлювального комбінату, редактором республіканського видавництва «Промінь». Нині – науковий співробітник лабораторії фольклору, викладач кафедри образотворчого мистецтва Дніпропетровського Національного університету. Член правління Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки письменників України. Поет. Автор поетичних книг «Коріння тиші», «Кроки до обрію», «Ружі паперові», «Млин Ерота», «Ненаситець», «Глина для Бога», «Хроматичний квадрат» (2005), співавтор поетичної збірки «Гурт», автор багатьох публікацій в періодиці та колективних збірниках. Поезії друкувалися в перекладах російською та в оригіналі у періодичних виданнях Росії, Канади, Австралії та Ізраїлю, а також увійшли в «Антологію поезії Придніпров’я» та «Антологію української поезії 20 ст.». Учасник Міжнародного фестивалю української поезії «Золотий гомін» (Київ, 1990).

Лауреат літературних премій імені Івана Сокульського, імені Павла Тичини.

О Р І Л Ь С Ь К И Й П Л Е Н Е Р

ДВА МАЛЮНКИ

В рисунках краєвиди незглибимі: Оріль, толоки, хутори, могили…Привільній лінії - розмиті й зримі,Разки штрихів Гілею освятилиРукою майстра. Скитські пілігрими –Два боввани – змальовано застиглиНа пагорбі. Вони неповторимі,Зугарні нуртом кам’яної силиЙ відлуннями століть в рисунку Кобзаря…До ніг натомлених стелилася Оріль,І шелестіли трав некошені моря. Зітхала тирсою розкопана могила.І лука над рікою, як розписна таріль,Тарасу рукави росою окропила.

5 / 2 0 0 5

10

У ХОРІ ВІЯ

Рясний терновий зорепад.Зірки лежать в тумані на толоці.Вдихнула тьма язичницької моціУ безлад прапервісний лад,Дзижчання цвіркунів-цикадІ шерехів гадючих ув осоці.В нічному стошелесному потоці,У хорі Вія – сич і гад…У бормотінні сонному природиЛедь розрізняєш голоси сторіч,Коли пильнуєш за падінням зір.Немає зорепаду перешкоди,Як голосам трагічних протиріч,Що їх у небі упокоїв мир…

БАБАЙКІВСЬКА КРИНИЦЯ

Колодязь – дзвін. Пливуть у дзвоні хмари.Гукнеш – здається, відгукнувся Бог.А може, голоси, що вкрали їх татариЗа невідплатний український боргБогам та бабаям за наші зради й чвари,Якраз на гребенях примхливих перемог…Криниця – чара. Соборний образ чари,З якої спраглих пригощає БогЕфіром неба… Гречно журавельНам небо подає в прим’ятому цебрі,Прозоре, мов барочна акварель.П’ємо з цебра. А краплі тихо дзвонятьМежи цямрин. Здається ж бо – вгорі.Краплинами відлунює осоння.

ДЕ ОСВЯТИВСЬ ВОДОЮ

В пісках ріки – у золотій постелі – Живеш відлунням тиші мезозою.Гойдаються над річкою орелі –Над річкою, над шерехом-лозою.Немає в світі ліпшої пустелі,Ніж ця пустинь, не кошена косоюРозклепаних марнот… Де тінь, там келія,Де помоливсь, де освятивсь водою –Отам Йордань козацька, бо – Оріль,Яка вигойдує душі ще не пропащеСвітіння лагідне, знеболюючи більЇї, душі, змордованої містом,Її, душі, що вирвалася з пащіГієни, у котру штовхнув Мефісто…

11

ЛИК- МОЛОДИК

Пелехаті барви чередиНа серпневім полотні толокиОхолоджує вечірній молодик – Половецький місяць вузькоокий.Його лик холодний і високийОспівали тут на всі лади.Він спокійний, але він – неспокій,Ностальгійний степовий мотивСпоконвічних втрат у нетрях тьми,Яка днює в затінку омани…Тче із сяйва східні килимиТа Орелі ниточку сріблястуУплітає у нічні тумани – Прагне річку до світанку вкрасти…

СКІН ТУРІВСЬКОЇ НОЧІ

Качки, сполохані початком полювання,Не вкриють небо – їх замало тут…Останню ніченьку ночуємо. ВостаннєДзьобають когути зірки. Дрімає кут,І дихання селян полинне коливанняПід місяцем чатує. Тінями облуд –У хаті фосфорне химерне малювання,І зирить у вікно холодний страхопуд.…Чорнявка-ніч зійшла у сірий схід,І треті півні небо засвітили,Відтиснувши дерев дереворитНа плесі мерехтливому затону.Від сухостою тіней сині жилиПовзуть на рінь відлежану і сонну…

ДЕ ЗУПИНИВСЯ ЛІД

З колисок нам знайомий краєвид:Горби, підгірки, доли і долини – Тут зупинивсь колись Великий ЛідЙ означив землю Терену й Калини.В чорноземи і нурт пливкої глиниУріс епох незрозумілий міт…Тут розгинали т а к повільно спиниІ важко т а к продовжували Рід.І важко т а к продовжувались миУ мазанках з трипільської добиПри загадковій прагорі Гілеї.Й повільно т а к виходимо з імлиНа схрещених вітрах сусідської злоби,Розгадуючи міт землі цієї…

Бабайківка – Турове, серпень 2005.

Іван ДАНИЛЮК

5 / 2 0 0 5

1�

ПРОЗА

Іван Володимирович ДАНИЛЮК народився 11 вересня 1950 р. в с. Троїцьке Павлоград- ського району на Дніпропетровщині. Закінчив історико-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (1972). Працював у засобах масової інформації міст Новомосковська, Павлограда, смт. Васильківки на Дніпропетровщині. Член Національної Спілки журналістів та Національної Спілки письменниікв України. Нині - заступник редактора районної газети «Васильківський вісник». Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок «Пломінь-камінь», «Розвиднені води», книги поезії і прози «Щаслива жінка світові невгодна», книги поезії і прози «Aeternum vale - прощай навіки”(2005).

ЖІНКА НА ЦАРСЬКОМУ ПОЛЮВАННІ

Оповідання

З присвятою Валентині Василівні Тальян

За ранньовесняним вікном, що ніби випадало в підталу пелену парку, посадженого поверх зрівняних колись на суботнику могил старого кладовища, бездомні пси гризлися за кістку. Терлецький, щоки якого нагадували тільки-но витягнуті з розпеченої сковороди масно-рум’яні картопляні тертуни, вже хвилин з десять наструнено, з незрозумілим йому острахом, спостерігав за оскаженілою від зимового холоду зграєю, мовби хотів краще роздивитися, хто ж з них за кого, адже в поведінці окремих засапаних особин виразно вгадувалася при черговому наскоку неприхована обережність – не замкнути б зуби на загривку котрогось із своїх. І коли врешті, ослаблена перебігом кількох псів на бік сильнішого, менша тічка кинулася навтьоки, розбризкуючи позад себе на асфальті плями перемішаної з вирваною шерстю крові, він смикнув із підвіконня попільницю у вигляді проламаної ударом велета голови дракона і тихо, ніби в кабінетному дивані мав бути прихований мікрофон, промовив: „Що ж, навіть безмовні тварини тобі підказують, як треба вчинити…”. Вгамовуючи дрібний дрож сполотнілих пальців, що нагадували присоски,

1�

гепнув нею об стіл: „До біса гнилу романтику – „джипа” за неї не купиш!” І, незугарно зачепившись черевиком за збриж килима, вичовганого до залисин ще за часів переляканих перебудовчих засідань партбюро, та лайнувши невидиму прибиральницю, в якої руки виросли з сідничного місця, вхопив телефонну трубку, немов за горло найлютішого свого ворога, одразу пригасивши нервову здибленість перекидом у покірну овечку:

– Петре Костьовичу, добренького дня вам… Це Терлецький… Я…– Тобі не завадило б дві літери в прізвищі виправити! Бо все тирлуєшся, трешся біля нас, а

толку мало! Ти що, дерев’яний, не відчуваєш, як хлопці з нової хвилі в потилицю дихають, розгону набираючи? Чи, може, хтось хабара вже дав модним кріслом з підпотиличником… броньованим? Дивись же мені, попутнику непевний – вакансію маю тільки до п’ятниці! А сьогодні вже який день, га?

– Я згоден! Згоден! Переходжу до вашої команди і квит! Не підведу – ось вам хрест!– Ти хоч по-справжньому перехрестився? Бачив-бачив тебе біля проводирів єпархії на

освяченні нової лікарні для наркоманів. Знаєш, ти такий унітарний, що тобі й кадильниця в руці личила б. Переходив би вже до святих отців – швидше б гріхи одмолив…

– Які гріхи, Петре Костьовичу? Того разу необдумано погарячкував – хотів, зізнаюсь чесно, допекти вам, коли Онипка ви по праву руку од себе в президії посадили… Та вчора твердо вирішив, бо зрозумів, що робити ставку на жінку надто ризиковано, хоч її ім’я й на устах громадськості. Люди наші вередливі, до жінок уважніше, ніж до чоловіків, приглядаються, – не сьогодні, так завтра, якийсь ганж у ній обов’язково відшукають…

– Недооцінюєш ти її суто жіночі принадні й організаторські можливості, як затурканий протоколами зборів інструктор мислиш. Ранковий випуск „Нашого регіону” читав?

– Ще секретарка не піднесла… А що там такого особливого?– Ось послухай один із заголовків: „Моя команда об’єднується навколо справи, а не особи”.

Втямив, на кого вона натякає? На ме-не-е! На політичний олімп серйозно замахнулася твоя патронеса Поліна Дем’янівна, і ти їй у цьому запопадливо підсобляєш – мені вже доповіли. Чи думаєш, що у вашій конторі своїх вух не маю? Забув, мабуть, як я тебе з зачуханого району в область витягнув, ніби засмоктаного болотом чобота? Відмив, у теплий кабінет посадив. А ти мені в пику пером свого однокурсничка-редактора публічно штрикнув цим інтерв’ю!

– Та я про нього сном-духом нічого не відаю! У мене ще сорочка не висохла від залагодження конфлікту з відселенням людей у Бульварному провулку. Вони ж думали, що їм, як аварійникам, квартири дадуть, а опинилися в гуртожитку. А тут ще й чутки поповзли, нібито жильців навмисне спровокували, щоб комерсанти з нього євроремонтом елітне житло зробили на продаж. Ну, а за посередництво, звісно ж, і належна віддяка. Учора до Поліни Дем’янівни, як до кандидата в депутати, делегація звідти така збуджена підвалила, що я хотів міліцію викликати, але вона на мене так поглянула, ніби тут з завтрашнього дня не працюю…

– От бачиш, що значить бути нерозважливим – одразу в аварійну ситуацію влип, буксирувального троса потребуєш, рятувальної летючки. Дослужився, вірний зброєносцю, проморгавши мить, коли твоя Жанна д’Арк сама меча з піхов вихопила і через газету мене штриконула!

– Ще раз запевняю вас, Петре Костьовичу, як на миру – це не моя ідея була! Біля неї давненько вже крутяться-вертяться надто рухливі молодики з так званого культпрошарку, такі собі патріотики двоколірні – з жовтими інтелігентними лицями і чесними блакитними очима – ви добре розумієте, про кого мова. Колись у нас на філфаці такі завелися, то їх швидко розігнали – кого в армію, а кого в кутузку. При Горбатому дехто з них знову об’явився з подобами мучеників за діло святе. Один мене в трамваї навіть привселюдно стукачем обізвав. А що, я винний хіба? Мені

5 / 2 0 0 5

1�

сказали осудливого листа підписати, я й підмахнув. Чи треба було вслід за ними, за компанію, з університету вилетіти?

– Ти думаєш, що вони вже це забули, свободою впившись? Помиляєшся! Дивись, щоб після виборів псом бездомним на помийницю не побіг! Даю тобі останній шанс!

– …І я його з радістю приймаю – аби ваша ласка була. Відроблю! Такі пастки розставимо їй, що коли в якусь не шургне, то обов’язково спіткнеться, дихання зіб’є. Вже й обдумав, як влаштувати. Може, пригадуєте, як одного директора без погодження з главком хотіла турнути років десять тому? Заступник то в нещасного знайшовся, але поголос все ж пішов про його дилетантські методи управління виробництвом. Та невдовзі він під гарячу руку комісії київській потрапив, тож і брикнувся з крісла, мов стариган з норовливої молодиці. А зараз же модно засуджувати адміністраторські виверти старого режиму, розправи над невгодними… А що, треба лише відшукати його і вмовити, мовляв, є слушна нагода розквитатися за колишню образу, мов невинній жертві… Поліни Дем’янівни. Ну, як вам така штукенція, підходить?

– А я тебе, одверто кажучи, недооцінив! Тому, мабуть, не випадково тобі й прізвисько дали – Молоток? Гах – і по саме нікуди увігнався в чиєсь честолюбство цвях. Що ж, здаси іспит одним махом – будеш під моїм „дахом”. Мені не телефонуй, про все доповідатимеш Шрагові. І не здумай подвійну гру затівати – роздавлю, як слимака! Ти знаєш, яка в мене важка рука!

Терлецький так і вкляк, ніби пришпилений вухом до слухавки.

… У глибині дзеркала Поліна Дем’янівна бачила гранітні камені, які ніби виповзли зі ставу, щоб обсушитися під пронизуючими променями високого сонцестояння. Русалка з довгими русявими косами, які сором’язливо прикривали дівочі груди і незасмаглі плечі, що сліпили білизною неторканого тіла, лежала на них, ніжачись після холоду драглистого дна. У класичному профілі її облитого ультрафіолетом обличчя вгадувалася вільна степова порода з вкрапленням шляхетних рис предка, який колись викрав і помчав на прудкому коні вже засватану за нелюба свою таємну наречену з нижчого, ніж сам належав, стану. „Не відрізай коси, моя степова царівно, бо вони твій оберіг – злостиві чужі очі не дістануть тебе з-за спини, а своїми відведеш убік навіть відьомські”, – говорила Поліні бабуся.

Чим довше вона вдивлялася в знайомі русалчині коси, тим щодалі вони розходилися на два боки, перетворюючись у два шляхи, якими вони з Антоном поверталися після побачення в старому саду. Він повільно їхав велосипедом однією вулицею, без найменшого шереху, а вона швидко йшла іншою, боячись повернути в його бік обличчя, що пашіло од першого поцілунку. Потім міріадні вогні вечірнього міста засліплять її спалахом нового життя, яке боляче стиснуло, щоб приборкати горду поставу степовички. Але Поліна витримала його натиск, не ставши покірною підданкою чужої волі, пам’ятаючи передані їй у спадок слова діда, який з надією вдивлявся в неї з портрета ще не зупиненим розстрільною статтею поглядом невгодної владі людини: „Зірчанські, доню, ніколи й ні перед ким не гнули шапку”. І в цю мить за вікном тричі засигналило службове авто. Марево в дзеркалі зникло, ніби хтось різко обірвав плівку давнього фільму, відбившись на білому полотні екрана хрестоподібною тінню...

Учорашні зустрічі з виборцями бриніли в ній співучими струнами не забутого ще роздолля таврійського степу, хоч навкруги круто стояли кам’яниці з підведеними охрою байдужими очима стандартних вікон. Але зовсім іншими були очі людей, які жили за ними – освітлені надією на близькі переміни. Вони пропливали в свідомості ряд за рядом в орендованій залі невеликого кінотеатру. Ті, кому не вистачало місць, стояли біля стін, почуваючи себе не менш зручно, ніж сидячі. З цими людьми ніхто й ніколи ще не спілкувався так одверто, не протокольно-казенною мовою, їх вперше не організовували, ніби на обов’язкові збори за участю якоїсь сановної особи

15

із заздалегідь підібраними й вишколеними виступаючими. Ще на фабриці Поліна Дем’янівна поборола в собі боязкість почути від них найкаверзніші запитання побутового чи виробничого характеру. Якщо більшість колег будь-що намагалися триматися зовні ніби й невидимої демаркаційної лінії між собою і колективом, думаючи, що переступання її зашкодить їх гідності, то вона не могла терпіти найменшого вияву лицедійства. Вони заздрили Поліниному вмінню швидко знаходити з підлеглими невидиму ниточку спільної мови. Дехто з них навіть застерігав від можливого опіку. Але вона не міняла своєї візитної картки некабінетного працівника, що викликало інколи роздратування вищого керівництва, яке любило, аби після його телефонного дзвінка на тому кінці дроту потрібна особа одразу хапала трубку з дрожем в руках. Не один з управлінців обурювався тим, що людям дали надто багато волі одразу, а треба було відпускати її потроху, стриманіше. Бо ж все це обертається тепер проти самих же роздавачів. Мовляв, ради трудових колективів, профспілкові комітети з надмірно зарозумілими активістами без вищої освіти надто багато прав перебрали на себе. А такі, як вона, ще й сприяють їм у цьому. „Чого доброго, й сторчма під три чорти полетіти можна!” – випалив якось завідувач спішно організованого відділу по зв’язках з громадськістю Терлецький, що боявся відвідувачів, бачачи в них навмисних посланців зі скаргами, з якими їх направляла чиясь антивладна рука. На те Поліна Дем’янівна відповіла:

– Якщо крил немає, то, звісно ж, не порятуєшся!– А ви, бачу, літаєте… Ікар теж хотів до сонця долетіти, та…

Поліна Дем’янівна з жалем подумала, що найзатишніше її душі було там, серед співучих пісків передмістя, де стояла новозбудована фабрика, аніж у мурах цього кабінету, обшитого мертволаковою деревиною. Грузнучи в них щоранку, коли поспішала на роботу, вона відчувала силу тяжіння землі й тих простих робітників і робітниць, які навіть не здогадувалися, що десь там, нагорі, столоначальники ламали голову над комбінаціями, як на зовні законних підставах привласнити частину їх заробітку, водночас забезпечивши хабарами на всяк випадок тих, хто стояв ще вище. Вони створювали навколо себе товщінь недоступності, декларуючи при нагоді невтомну турботу про людей, але слова ці чомусь відгонили запахом спорохнявілих пеньків, який міг розігнати тільки свіжий вітер. Та назад вороття вже не було. „А чому я повинна відступати?” При цих безголосно промовлених словах вона навіть через подвійні шумонепроникні двері почула скакливий стукіт високих підборів секретарки. „Це по мене”, – ледь встигла подумати, як господарка приймальні з відчуженим обличчям готельної чергової вималювалася на порозі у всій своїй оголеній довгоногості з вимуштруваним шармом людини, яка знає всі останні придворні таємниці, хоч за якими б ширмами вони не приховувалися від непосвяченого ока чи вуха.

– Матвій Іванович не в дусі. Ви все виконали з його понеділкового наряду?– Це він тебе просив спитати?– Ні-ні! Я просто за вас переживаю, бо ж передвиборні справи багато часу, напевне ж,

забирають…– Ти зайшла, щоб нагадати мені про мої безпосередні службові обов’язки, за виконання яких

платню одержую?– Що ви, Поліно Дем’янівно, я й на думці цього не мала! Матвій Іванович завжди шанобливо

ваше ім’я та по батькові вимовляв, а це ніби відрубав: „Хай до мене через півгодини зайде кандидатка в депутати!”.

Поліна не стала чекати ті півгодини, які навмисне були дані їй для здогаду й усвідомлення того, що вона перейшла межу в сценарії гри з заздалегідь розробленими ходами. Секретарка не встигла ще й вихололого місця нагріти неспокійними сідницями, як вона вже карбувала перед

5 / 2 0 0 5

16

заскоченим зненацька з прокушеною скибочкою лимона на нижній губі й склянкою чаю, яку ритуально доносив до рота, Матвієм Івановичем:

– Я хочу одразу знати: ви викликали мене як свого заступника чи як кандидата в депутати?Матвій Іванович спокійно дожував, потім повільно протер гармошкоподібні губи носовиком,

ніби автомобільні поршні, і врешті озвався:– Буду одвертим: я не хочу через тебе сваритися з Писаренком. Він дуже розлютований,

що перейшла дорогу його висуванцю. Ти ж розумна жінка, невже не здогадувалася: тобі під час реєстрації ніхто не завадив тільки тому, що вважали тебе формальною, для заспокоєння громадськості, альтернативою. Ти на кого в тому інтерв’ю замахнулася? Роль особи в історії ще ніхто не відміняв: буде сильна рука – буде й діло рухатися. Колот – з директорського корпусу, який його підтримує. А вони на своїх підле… підневільних натиснуть, щоб голосували тільки за нього. Хто з них захоче заради якихось ефемерних демократичних принципів без роботи залишитися? Минув час, коли всі паркани були обклеєні оголошеннями про вакансії. Словом, ти в нашій команді чи поза нею?

– Я з людьми, і наша установа існує саме для них.– А ми ж хто тоді, звірі?– Ви самі не раз говорили, що ми не люди, а апаратники.– Я мав на увазі нас як обранців, котрі мислять вищими категоріями, ніж натовп мітингуючих,

для якого більше нічого не треба, окрім хліба й видовищ.– Виходить, що натовпом називається і громадська організація, яка висунула мене?– Громадські організації – це фікція, забавка для так званих борців за задуману справедливість,

після встановлення якої нібито настане райське життя. З їх допомогою просто випустили з народу пару – і все. А тепер наш час настав! Як там у прислів’ї т-в-о-г-о народу сказано: чия влада, того й правда?

– Але ж так не повинно бути завжди?– Знаєш, я поважаю твою позицію, сам інколи почуваю себе ніби… у вовчій зграї. Але…

якщо доведеться вибирати… то тебе відстояти не зможу. У мене немає бажання одного дня ні за що, ні про що опинитися на вулиці. Там, у столиці, своїх політиків – хоч греблю гати, а тобі й тут роботи вистачить. Словом, послаб свою активність, відійди трохи вбік, не вбивай себе своїми ж руками…

– А коли ми зраджуємо тих, хто нам іще вірить і на щось сподівається – це не самовбивство?

– Така природа влади. Ми працюємо, перш за все, на систему, яка не терпить у своєму середовищі лібералів і романтиків. Не те-р-рпить! Ти думаєш, що я ідол, безкровний бовван, який не має Бога в душі? Свої гріхи я одмолюю, між іншим, постійно. Може, чула про церкву в Копанівському, в якій панотець володіє ще й даром психотерапії? Ось на цьому лобі, якщо уважніше придивитися, можна побачити й відбитки її чавунних плит з ливарними огріхами. Там чимало високо- посадового чиновного люду спасіння вимолює… Колись і я так само мучився з проявами людського паскудства, мою спину обсипало жаром, коли по плечу мене дружньо поплескував негідник, – ніби брався до тілесного обшуку. Але все минуло, мов перша любов. Якби я дослухався до душі, то пропустив би таких перед себе, і вони ось так відверто-сповідально з тобою б не базарили та й не помітили б тебе на попередній твоїй роботі, як я, посприявши підвищенню. Тож те, що мій вибір випав саме на твою персону, свідчить: я хоч і гвинтик цієї системи, але мислячий, ми-сля-чий!

– Отже, виходить, що й вибори – її частина?– Не частина, а основа, стрижень! Ти пішла фактично проти неї, порушивши встановлені

17

правила гри. Ставку зроблено не на тебе!– А я що, кобилиця скакова на іподромі?– Ми на полі, яке знаходиться під обстрілом. Тож під кулю можна потрапити щохвилини! Я

дав кому треба слово, що ти з бою вийдеш!– Мене в нього послала громадська організація, яка є частиною народу!– Чудово! Ти вже засвідчила своїми палкими промовами перед ним, що, як представник

діючої влади, хочеш йому добра та блага. Але ж, як жива людина, не застрахована од якоїсь раптової хвороби, котра невідкладно потребує, скажімо… курортного лікування. Одержуєш завтра путівку – і ти врятована… від поразки. Так-так – від по-раз-ки. Зрозумій же, в головштабі все давно прораховано. Та й суперник твій Колот – чоловік при грошах, його люди вже розносять продуктові набори по квартирах пенсіонерів. Знаєш, марш живота завжди ближчий для вуха, ніж пісня, що кличе в щасливі… захмарні далі.

– А як же тоді бути з пророчими словами поета „Душа наїлась і плаче…”?– Людям скільки не давай, завжди мало. Їм що, при нашому землякові-генсекові погано

жилося? Та ж ні – давай більше! Хай тепер читають замість поезії свої спорожнілі ощадні книжки! Ти часом не обіцяла повернути їм втрачені одним махом гроші?

– Я обіцяла чесно виконувати свої обов’язки, якщо стану депутатом!– Ха-ха! А от Колот – робочі місця, бо в нього трубопрокатний завод під рукою й інвестори

зарубіжні вже правицю десятки разів потиснули. Тебе ж Петро Костьович на тому пікніку в Самарському, пам’ятаєш, хотів по-батьківськи обійняти, так відсахнулася, мов тебе оса вжалила… в зад… Ось тепер і доводиться тобі пожинати плоди тієї необачної репліки. Може б, і в твоєму виборчому окрузі вибудувалося все зовсім інакше.

– Виходить, спочатку… тіло, а вже потім – діло?- А ти як хотіла! Спочатку треба думати і передбачувати на два кроки вперед! Сьогодні

перед нами відкриваються нові можливості знову відновити втрачені в столиці рубежі – вже підготовлено туди мобільний десант. А ти… Ти можеш опинитися в закутку!

Саме в цю мить на маленькому столику озвався червоний телефон – по ньому дзвонив тільки хазяїн регіону. Обличчя Матвія Івановича враз набуло подоби посмертної маски. Він притиснув лівою трубку до зжовклого вуха так, ніби приліпив, а розчепіреними пальцями правої, що нагадувала вила, кілька разів штрикнув у її бік, мовби хотів пришпилити до дверей…

Поліна Дем’янівна йшла коридором, відчуваючи під лівою лопаткою їх укол. На душі було бридко, її заганяли в глухий кут, присилуючи зробити те, на що ніколи не погодиться. Стіни й повороти тиснули на неї, наче кимось ретельно вибудувана пастка. Їй здавалося, що вона, необачно підсковзнувшись, шубовснула в помийну яму, що нагадувала роззявлену пащеку…

Коли Поліні Дем’янівні було дуже важко і життя бралося збрижами, вона сідала в трамвай і їхала до залізничного вокзалу. У його велелюдді було затишніше навіть на протягах підземних переходів, що, ніби сильна течія, несли пасажирів до платформ, на яких вони збиралися, мов птахи до вирію. Хотілося теж увійти в один з вагонів, зручно вмоститися біля вікна і віддатися покликові дороги, а потім зійти на якійсь степовій станції й попроситися на ночівлю до маленького будиночка обхідника, де б уранці тебе пригостили теплим молоком і благословили на щасливе повернення додому…

Люди на вокзалі не приховували своїх клопотів, сумнівів чи невдоволення, розглядаючи години відправлень поїздів на табло, мов магічні числа, які допоможуть переправити їх у затишні місця, де врешті настануть кращі часи, спокій і благодать. Їхні обличчя були навіть наївними, тож уявити, як щоранку вони приходять на роботу в навмисних масках, засвідчуючи ними відданість начальству чи зверхність над підлеглими, знімаючи або зриваючи їх тільки вдома, щоб не злякати рідних, було важко. Ніхто з них не звертав увагу на її одяг, макіяж, настрій, не стежив, як на службі, скільки разів вона заходила до головного кабінету, не підслуховував, про що говорила там, не гадав, є в неї коханець чи немає, на яку посаду записана в кадровому резерві, хто покровитель

5 / 2 0 0 5

1�

там, нагорі. Поверталася з вокзалу, ніби пройшла чистилище.Різко зупинившись біля дверей свого кабінету, Поліна Дем’янівна якусь хвилю роздумувала:

податися на трамвайну зупинку чи викликати з гаража водія, щоб одвіз додому. Та вирішила йти пішки.

Рвані куделі хмар звисали над містом. Сірі будинки стояли, ніби заслони, щоб вона не змогла завернути з пишнотілого проспекту в якийсь паралічний провулок. Рекламні щити нагадували запинала, які мали завдання приховати необлаштова- ність дворів з наповненими вщерть сміттєбаками та іржу давно не фарбованих лоджій і балконів, за якими люди жили ніби не для радощів земних, а з принуки, відбуваючи встановлений кимось вік. Вона думала про те, що ніколи до цього не мала ворогів, хіба що недругів, яким так жодного разу й не поталанило із заздрості зашкодити й на гріш. Але то вже була минувшина. Бридке відчуття якоїсь масної змови труїло все її єство. Пригадалося, як на студентських канікулах поїхала до подруги і вперше побачила море. Вона входила в нього повільно, боячись порушити виголублену передобіднім сонцем голубінь, і коли вода торкнулася плечей, раптом помітила перед обличчям мазутні розводи. Здалося, що ці плями враз прилипнули до тіла, мов щупальці спрута. Цей незрозумілий страх щодуху повернув її до рятівного берега. Після того, намагаючись не видати своєї боязкості – драглистої медузи чи клешнястого краба, вона з завмираючим серцем брела назустріч хвилям, заплющуючи очі перед тим, як змахнути руками, мов птиця, і поплисти. Щоразу хотілося обернутися, ніби в прорізану її тренованим тілом кільватерну доріжку втягуються і будь-що хочуть наздогнати її липкі інородні напливи, відштовхнуті морем, як мерці-потопельники зі стриноженими водоростями кінцівками.

Вдома увімкнула телефонного автовідповідача, який одразу озвався голосом Терлецького з ледь помітним тремом. Він повідомляв, що на роботу до неї не додзвонився, у виборчий штаб теж… А далі вибачився за те, що функції його як довіреної особи кандидата в депутати перервали об’єктивні обставини – йому передали з облпрофспілки „горючу” путівку до санаторію, на котру він, хронічний холециститник, чекав давно… Від’їжджає вечірнім потягом і бажає їй перемоги…

Поліна Дем’янівна взяла в холодильнику почату пляшку коньяку, налила в келишок брунатної рідини, стиснувши його так, що кров під нігтями розскочилася врізнобіч, ніби по них одночасно вдарили молотком.

Минаючи вранці дошку оголошень будинкому, вона боковим зором вловила чийсь глузливий погляд. Це був свіжонаклеєний на список боржників за комунальні послуги кольоровий комп’ютерний портрет суперника по округу Колота. Він випромінював упевненість незаштовханої побутом людини, демонструючи міць металокерамічних зубів: мовляв, якщо захочу, то перекушу одним ударом щелеп…

…З брудного шторму виборчих перегонів Поліна Дем’янівна вибралася, мов відбатожена хвилями тріска з пробитого підступною відводною скелею човна, на рятівний берег родинного затишку, зневірена й виснажена до краю. Тепер вона остаточно переконалася, що елементарне поняття моралі існує лише в літературному означенні на одній із сторінок академічного словника етики. Виведена під адміністративним пресом у другий тур виборів, щоб легше було зманіпулювати кінцевий результат, вона не стала його чекати. Не маючи сили навіть зателефонувати на роботу чоловікові, лишила записку, і трамвай знову помчав її до залізничного вокзалу, розрізаючи силові лінії міста, між якими рухалися втомлені люди. На їх обличчях лежала невитравна тінь окупації. І лише в поїзді з’явилися інші обличчя, що світилися неприхованою радістю порятованих вдалою втечею.

Ще з вулиці Поліна Дем’янівна помітила зігнуту постать матері на городі. Скинувши на ходу черевики, побігла знайомою стежкою під садочком і свіжозаволоченою ріллею. Мати садила картоплю. Обернувшись, вона зойкнула: „Ой, Боженьку, де ж ти, доню, взялася?”. Поліна Дем’янівна обняла її, відчувши, як дрібно тремтить сухеньке тіло… Потім нахилилася, взяла грудочку землі. Тепла хвиля вдарила струмом у пальці, і з душі враз обсунулося все, що нашарувалося, мов накип, за ці останні пекельні місяці.

1�

Іван ДАНИЛЮК

НІЧИЙ Оповідання

Хто б ще згадав майора Д....

Перед обідом поземка розкрутилася, і мисливці все частіше стали перезиратися, ніби че-каючи знаку старшого припинити цей майже безтрофейний гін. За крадькома прорідженою дро-возаготувачами лісосмугою зніяковіло щулилося незоране соняшникове поле, чорні тички якого стирчали врізнобіч, мов устромлені в землю навкіс обламані списи на завмерлому бойовиську. Звідти несло невимороженим ще запахом гнилизни, спровокованої тривалими листопадовими дощами. Раптом з лівого краю живої підкови долетіло, ніби вихолощений відлунок приглушеного шурхотом легкої снігової куряви пострілу:

– А онде й ціль!І всі майже одночасно крутнули головами в той бік, куди шарпонулась рука в двопалій ру-

кавиці. З підніжжя недолизаного лемешами кургану до його вершини котилося щось чорно-біле, раз по раз наштовхуючись на заломи принишклого бур’яну.

– Ану, хто покаже, що в руках не ціпка тримає? – під’юджило тим же голосом запеклого кур-ця.

І двоє в плямистих куртках, що нагадували забруднені осінні барви, мов на стрільбищі, звич-но притиснули до пліч відполіровані приклади рушниць. Перший заряд шроту не зрешетив, а лише підбив знизу щось подібне до вирваного з блокнота аркуша, а другий припечатав до схилу, притрусивши його викришеними з чорноземного моноліту крихтами. Підбігши до того місця, чо-ловік з невсипаним радістю обличчям не снайпера, а розгубленого від раптової поломки тракто-риста, нагнувся й вигукнув:

– Так це ж, хлопці, фотокартка! Ох і жахнув – прямо... в серце!.. І всі згромадилися від цікавості, розглядаючи невідомо звідки занесене сюди, мабуть, вітро-

гоном, явно збільшене фото, мовби для того, щоб краще розгледіти на кітелі майора нагороди. Він дивився на них сумноусміхненими очима, ніби товариш-одноліток, який тільки-но розпро-щався з парубоцтвом.

– Звідки ця парсуна тут взялася? – запитав один з мисливців, схожий на вчителя.– З-під землі! – відповів йому, ніби на уроці, молодик в „афганці” з обшмуляним козирком.– А, може, й з неба – кокарда ж на картузі льотчицька...– Чого нам тут гадати, хай летить собі – може... свою адресатку знайде, - нетерпляче кинув

старший. – У нас своя адреса. Он, на горі – кухар з випивкою вже зачекався. Зігріємося та й пілота заодно пом’янемо. Може, й справді його літак за хмарами розсипався? Воно ж, знаєте, яка техніка в нас – що на землі, що на небесах – не встигнеш і „ах” сказати. Чули ж, напевне, про таке явище, як втома металу?

І, не маючи бажання продовжувати цю тему, всі закинули в одну мить рушниці на плечі і попростували до порослого терням закутка балки, звідки аритмічно запахкав захололий двигун автомобіля, ніби хто заводив від гвинта літака У-2.

... Валерій Кальнищук змінив у Афгані три гвинтокрили, а четвертим його доправили в шпи-таль, щоб вичистити стегно від решток крупнокаліберної кулі, яка вибухнула на дошці приладів. Останнім, що запам’ятав, були обгорілі тіла десантників, викинутих, як і він, після удару машини

5 / 2 0 0 5

�0

об каміння, та знайомий запах тліючої ізоляційної стрічки, якою вони скріплювали парами для зручності в бою. автоматні магазини. Чим довше заживала зашита рана, тим швидше тріскалися нитки, якими були стягнуті до Москви союзні республіки. У ташкентському шпиталі звична тут літня температура, здавалось, підвищувалась вдвічі від тих щоденних новин. А невдовзі сестра написала, що нібито в Україні з обіймами чекають своїх співвітчизників-військовослужбовців. Повернувшись з шпиталю у вже виведений з Афганістану полк, Валерій необережно обмовився за чаркою про свої національні почуття, які не змогли витравити ні забухані спиртом забайкаль-ські гарнізони, ні жигальні азіатські піски, і його одразу охрестили самостійником.

Начальник особливого відділу лейтенант Іванов сидів у своєму кабінеті, який офіцери нази-вали між собою „тайним приказом”, як завжди, в цивільному костюмі, розклавши на столі гральні турецькі карти. На одній з них пересмажена середземноморським сонцем дикувата дівка ногами обхопила нагий торс худом’язого башибузука в червоній фесці, а обценькуватими руками при-тягнула за шию в оргастичному запамороченні. Тим часом його гачкуваті пальці щодалі глибше впивалися їй у сідниці, мовби шукаючи прихованого між них мініатюрного дамського пістолета. Учора на скромній холостяцькій вечірці, що нагадувала мізерною кількістю спиртного зібрання холециститників, він показував молодим стажерам, як треба пити не хмеліючи, „бо ми завжди на службі – навіть у постелі з жінкою”. Скосивши й без того косувате око на годинника, хотів уже зателефонувати черговому, як майже одночасно за стуком у двері на порозі не по-статутному постав майор Кальнищук. Його не зголені на вимогу комполку, який протирав штани в академії саме тоді, коли він задихався у гвинтокрилі від афганської спеки, вуса виклично підкреслювали незалежність від будь-якої зверху сидячої персони. А три медалі й орден виглядали зафіксовани-ми в піке чи в пику ляпасами тиловим щурам, які зуміли вберегти себе від перетину з найнеоб-хіднішими в бойових умовах речами в „тривожному чемодані” Амудар’ї, бо хто ставав ногою на її протилежний берег, одразу позбувався напускної важливості свого минулого.

Кальнищук хотів уже звично кинути праву руку до козирка, але натомість сказав: „Добрий день, товаришу лейтенанте!”, не приховуючи у вітанні ущипливого запитального погляду, мо-вляв, ніякі секрети як завербований в Афгані агент американським імперіалістам я не продавав... Стримавши хапливу – аж горло перетисло – хвилю невдоволення таким виявом панібратства, як його навчали висушені, ніби вишні в печі, державними таємницями беземоційні викладачі, Іванов недбало відповів кивком голови, що більше нагадувало запрошення сісти на вільного стільця. Якусь хвилю вони мовчки вивчали один одного, хоч і бачилися майже щодня в офіцерській їдаль-ні. Іванов одразу запримітив синюваті тіні під очима майора, а Кальнищук – жовтувате обличчя людини, яка рідко виходить з приміщення на свіже повітря. „Побував би з мотострільцями кілька днів на стрільбищі чи в марш-кидку на кілометрів десять у повній викладці, просвіжився – одразу б для рум’янця зайва кров знайшлася”, – подумав без зла Кальнищук. А Іванов злостиво відзначив про себе тонкими й пересушеними цигарковим димом губами: „Певно ж, не спав цю ніч, хвилю-вався – отже, боїться, хоч і «афганець». Ракетою з повітря і дурень в ущелині хоч кого поцілить. Ти головою зроби так, щоб без бою здалися! Бо що ж, тебе інформація не цікавить так, як мене. А з трупа хіба її витягнеш потім?”.

– Майоре, давай начистоту: ти із західняків? Бо на Вологодщині з такими прізвищами люди не водяться!

– Я з українців, товаришу лейтенанте. Знаєте, як вони кажуть: нашого цвіту – по всьому сві-ту!

– А ти себе до того цвіту... жовто-блакитного теж відносиш?– Я пилок, а може, й попіл з великого вогнища, що розлетівся за вітром...– А вогнище те, часом, не на лісоповалі горіло?

�1

– Мої батьки, як вам, бачу, добре відомо, потрапили на Північ за вербовкою, бо вдома б з голоду померли...

– ...А ти тепер вирішив мотати від нас до своєї... Малоросії?– Я такої землі не знаю. Здається при Союзі вона була Україною, чи не так?– Ха! Для мене, русака корінного з діда-прадіда – все одно окраїною, околицею, провін-

цією великої Росії, одеським пляжем, якщо вже хочеш одвертості моєї! А ти дійсно самостійник – майор Мельников не помилився, от уже чуття в чоловіка, ні, нюх! Тільки ж не думай, що все так просто. Бо ти – носій військових секретів уже не радянської, а російської армії. А ми тепер з твоїми землячками етнічними – потенційні противники, кордонами розділені. Чи, може, за наші секрети тобі квартиру в Києві пообіцяли з видом на Святого Володимира?

Кальнищук так і вибухнув:– Слухай, ти, дзержинець-єжовець, подивися у вікно і допетрай своїми мізерними мізками,

який час за ним! Вашими секретами вже давно в штатівських клозетах фебеерівці зади підтира-ють! І, між іншим, не без послуги твоїх кришталево чесних і відданих присязі й Батьківщині колег! Чи ти не читав газет з одкровеннями генерала Калугіна?

– Не забувай, у кого знаходишся! – рвонувся ураз загостреним обличчям Іванов, стримую-чи наїжачене тіло руками, що ніби вп’ялися в стіл. – Демократія ваша хрінова там, у Москві, а в Наримську, я хазяїн! Утямив? І тут мій статут діє!

Кальнищук стрепенувся, ніби йому на груди стрибнула жаба-ропуха, забивши враз затхлим підколодним запахом дух. І це відчуття чогось бридкого переслідувало його аж до дверей своєї кімнати в сімейному гуртожитку.

Після обіду він не вийшов на службу. Полком уже розмоталася чутка аж до проваксованих каптерок, що потрапив на гачок особіста і ніякі бойові заслуги тепер не дозволять йому одер-жати чергове звання. Увечері в темному спортивному костюмі, щоб бути непримітним, до нього зайшов старлей Віктор Коркішко, який вважав Кальнищука земляком, бо сам був з кубанських українців. Переборюючи прагнення випити, щоб знову не зірватися, як тоді, після повернення з війни, запитав скрушно:

– Бачу, вже рапорт, мабуть, наструнився писати на звільнення. Ви ж з Лізою дитину пла-нували врешті народити? Вони й на мене вже косують. А як мені самому серед цих перм’яків-мордвинів витримати, не подумав? Бачиш, яка міцна дружба між народами, який інтернаціонал братній! Якщо вже й Солженіцин, демократ-антисталініст великий, туди ж гне, назвавши Україну... підчерев’ям Росії, що від її живота відділилося, то що про цих кирзових неуків говорити?

– У мене ще два тижні післяшпитальної відпустки лишилося. Махну в розвідку. Та й сестра кличе, бо п’ять років не бачилися, – кавуни ж достигають, пише. Заодно й пісок від гнилої аф-ганської води, в цистернах на іржі настояної, з нирок вижену, бо горілка не допомагає. А вода ж яка в них з гори льодовикового періоду б’є – чистіша за криничну. Батьки так хотіли її напитися... Все збиралися на дідівську землю повернутися, але завжди щось заважало: то освіту мені треба дати було, то дочку заміж видати, то до пенсії доробити... Сестра все ж їх волю передсмертну ви-конала. Тоді ще направлення давали, тож після закінчення медучилища й попросилася в Україну – фельдшерує на Черкащині...

– То, може, вип’ємо, майоре, – все одно ж, нирки прочищатимеш, га? Та й голову просвітиш. Бо ж бачиш, як воно закрутилося – нерви не витримують. Товариш по училищу написав, що до узбецької армії перейшов, а його однополчанин до білорусів подався – уже й посаду там вищу одержав... А тебе на рідній землі тим паче з розкритими обіймами стрінуть. Та ще й з таким досві-дом бойовим!

Старлей витягнув з польової сумки, з якої виглядав рушник – нібито в баню зібрався для

5 / 2 0 0 5

��

чужого ока, – плескату пляшку й сказав:– Давай по-похідному, по-козацьки – з горла!Коли з чергування в медчастині повернулася дружина, обидва спали, поклавши голови на

стіл, раз по раз здригаючись, ніби їх струшував на колійних стиках швидкий потяг...Ранком Ліза, не приховуючи роздратування, випалила:– Хочу тебе одразу попередити: переїзд до твоїх хохлів у мої ближні плани не входить. До

того ж, останні кілька місяців ми живемо, як би тобі точніше сказати, в... різних територіальних вимірах...

– Ти права. Сам Господь ніби передбачив таку розв’язку, не скріпивши наш союз хоча б од-нією дитиною. У тебе врешті з’явиться можливість перевірити, хто з нас винний в цьому. Чула ж, як недавно харківський поет Чичибабін на літературному вечорі в Останкіно, не боячись неадек-ватного реагування аудиторії, прочитав, немов Шевченків заповіт: „С Украиной в крови я живу...”

– Дивися, щоб не спустив дух у неї під тином...– Рідна земля і під тином, мов пухова перина. Це не твій сибірський кремінь... Такий і харак-

тер маєш...– Знайдеш там собі м’якшу з південноруським акцентом – для твого вуха саме враз – так і

розтанеш... ...Після провінційної тиші Москва оглушила його велелюддям, яке нагадувало масові сцени

на кінозйомках. Вокзал гудів різноголоссям, мов лобне місце. У касі для військових він швидко взяв квитка, випив у буфеті три чарки горілки і відчув себе людиною, яка повертається додому після тривалого заслання. Провідниця уважно подивилася на нього, ніби приміряючи, чи вміс-титься вона з цим високого зросту офіцером на полиці в її службовому купе. Кальнищук відповів їй ніяковою усмішкою вірного сім’янина.

– Люблю чоловіків, в очах яких світиться вічний сум за жінками, котрі їх зрадили. Я вгада-ла?

– Загалом то майже так. Може, ви ще на картах ворожите? То киньте, будь ласка, на мою судьбу!

– Ні, я ворожу на постільній білизні: якщо простирадло зібгане після ночі – спала людина нервова і... ненадійна.

– А який, на вашу гадку, я?– Вранці побачимо. Тож на добраніч!Кальнищуку хотілося ще поговорити, але в купе зайшли два чорняві молодики з речмішка-

ми. Коли він уже став дрімати, то почув, як один з них сказав тихо:– Спимо по черзі.І Кальнищук зрозумів, що це заробітчани їдуть після виснажливої вахти. І з відчуттям того,

що це свої, кровні земляки, скорився сну, який вдихнув на повні груди, ніби хлороформ перед тяжкою операцією. Йому здавалося, що пливе горілиць серед тінистих верб, які пестять своїм вологим листям його обличчя з невитравною тінню гелікоптера, що зависнув над розпеченим плато, вибираючи кут атаки.

Він прокинувся від знайомого голосу – у дверях стояла провідниця з обличчям його спіль-ниці у якійсь тільки їм відомій справі. Попутників, обличчя котрих так і не запам’ятав, уже не було – на столику від них лишилася тільки порожня пачка від цигарок.

– Ви не проти збадьоритися склянкою чаю?Кальнищук пильним оком пілота одразу запримітив, що її блузка розстебнута на один ґуд-

зик більше, ніж учора ввечері.– Не відмовлюся – тільки піду вмиюся.

��

– Ви після сну прямо красень. Мабуть, нічого не турбувало вночі?– Не пам’ятаю. А як щодо гадання?– Судячи з нескуйовдженого простирадла, ви натура цільна, з почуттям гідності, але... маєте

схильність у складному становищі все пустити прахом, щоб знову розпочати з чистовика. Я, між іншим, за фахом психолог. Але мої знання й природна інтуїція виявилися непотрібними, тож до-велося перекваліфікуватися, так би мовити, на ринковому марші без передиху і зайвих роздумів. А чоловік, невизнаний, на його переконання, художник, підмітати вулиці не пішов, хоч сидів зі своїми сюрреалістичними пейзажами з обличчям таким поважним, ніби щодня обідає в ресто-рані. Зате, коли дізнався, на яку роботу я влаштувалася, заявив: „Я – представник мистецької еліти і з провідницею мені соромно буде з’явитися серед друзів”. А вони в нього такі ж пияки, як і сам. Тепер живе в матері – на її пенсію. Зате вільний. І від мене також. Ви теж занадто, мабуть, гордий, а це часто губить людину... Я могла б і не витрачати ці слова, але ви чомусь близький мені. Вибачте, якщо я перейшла межу. Військові, напевне, цього не люблять, бо вважають подібне... порушенням статуту. Чи не так?

...Він згадає цю провідницю-провидицю, якій не відповів взаємністю хоча б заради годиться, через три місяці, коли в задній кишені штанів, які тільки намертво вшитим у міцну матерію кантом нагадували їх армійське походження, намацав залізничного квитка. Своїм запитанням вона ніби натякнула йому, що здогадується, яка причина посадила його на цей полоз – з вугільним запилом на боках потяг: „Вам потрібен квиток для звіту про відрядження чи?..”

– Мені вже немає перед ким звітувати – візьму на згадку... про вас. Ноша не важка – це ж не з торбою на плечах плестися...

Місто, в якому він зійшов, щоб пересісти на інший потяг, приторно пахло прикордонням. У маленькому готелі для військових стіни теж відгонили казарменим духом. Кальнищук міг би пої-хати далі того ж дня через дві години, але вирішив перевести дух, боячись, що недавня знемога від поранення може знову повторитися. А наступного вечора він був уже в Києві. Таксі довезло його до провулка Редутного, де мешкав брат сестриного чоловіка: колись завбачливо вона дала Фіделеву адресу – так батьки назвали його в період карибської кризи, коли у всіх на устах було ім’я кубинського лідера в уніформі бувалого команданте. Той зустрів його з виглядом покинутого дружиною і занапащеного чоловіка. І хоча це виявилося правдою, все ж свій в’ялий стан людини після загулу напропале пояснив звичайною творчою кризою – він працював у заводській бага-тотиражці, писав вірші і ніяк не міг заявити про себе в літпроцесі, який різко повернув, за його словами, у модерністське русло на рейках демократизації суспільного буття перебудовчого ґа-тунку. Та коли Кальнищук витягнув з валізи пляшку „Сибірської”, стиснувши її двома пальцями за шийку, мов обскубану тушку худої курки, одразу засвітився, ніби з обличчя його хтось одним махом зісмикнув темну пов’язку: „Люблю військових – у всьому зразкових!”. На половині другої пляшки Фіделеві вже не вистачило сил запитати Валеру, якою хвилею прибило його до київсько-го берега, і, провалюючись у безодню хмароподібного хмелю, він устиг лише подумати про це. Обдивляючись його холостяцьке помешкання, Кальнищук підійшов до маленької друкарської машинки, з якої звисав, ніби зірване штормовим ударом і кинуте за борт зсудомленого стихією судна вітрило, сіруватий аркуш дешевого газетного паперу з ледь видимими, напевне від вщент вибитої зі стрічки фарби, літерами. Це були віршовані рядки, надруковані через два інтервали, ніби силоміць роз’єднані натиском водяного валу.

О вечірній похмурій поріЯ назавжди помру в цій норі –Хай простять за вікном снігурі.Мимо йтимеш – на мить зупинись,Кинь крихтинок, як я їм колись...

5 / 2 0 0 5

��

Ще з півгодини вони стугоніли йому в голові потопом, доки сон врешті прийняв його в свої обійми на свіжому місці.

Кальнищук навчився в Афгані безпомильно розпізнавати серцевинну сутність людей. Тож сколошканого безперервними дзвінками капітана-кадровика в оборонному відомстві одразу подумки посадив на десяте місце в ієрархічній структурі його служб, хоча той і пихатився, з не-прихованим потоптом читаючи список його нагород.

– Якщо ви думаєте, що вони зможуть вплинути на позитивне вирішення вашого прохання, – перескочивши пильно силуваним поглядом на іншого документа, ніби то був наказ про негайну мобілізацію запасників-резервістів, – то дуже помиляєтесь. Ми організовуємо власну армію не для війни – про це вже офіційно оголошено. Патріотичне почуття, про яке ви сказали, загалом потрібне. Але навряд чи нам згодяться тяжко поранені офіцери – потрібен здоровий командний склад, і його є з кого вибирати. А заново проходити комісію – діло дохле. Хоча для якогось вій-ськкомату сільського району вас би можна було використати. Словом, так. Залиште свою адресу, незабаром робитимемо річне уточнення вакансій – може, щось і проясниться. Тож, як мовиться, не затримуватиму, вас тов... пане майоре!

Кальнищуку здалося, що він вийшов з дезактиваційної камери – все, що було в нього за півгодини до цього живим, задихнулося: він не повірив, що капітан з невитравними манерами провінційного лягаша надішле запит до Москви для одержання його особової справи. Але що робити? Треба було їхати до сестри, адресу якої залишив кадровикові.

– Здається мені, що ти поспішив поставити крапку там, де тебе добре знають, - скрушно мовила Олена, невідворотним материним поглядом помітивши його темні підочні смуги. – Не вгамувалося, не втряслося ще тут усе, на мітингах не викричалося... Міг би й інвалідність з таким пораненням оформити, пенсію б одержував, а там, дивись, і розвиднилося б, що до чого. Ти не подумав, мабуть, зопалу. Та й Лізу твою жаль. Хоч у тебе своя правда, а в неї своя, та себе не об-шахруєш...

– Знаєш, сестро, коли ти ледь не щодня по шість годин не виходиш з бойової машини, то вона тобі здається ближчою за дружину, яка в гніві з будь-якого приводу може нагадати тобі, що ти не лише поганий чоловік, а ще й... галушечник. Ти розумієш, про що мова? Ну добре, час уже спати. Жаль, що сіна на горищі сараю нема – всі клопоти з мене трави за ніч витягли б...

Сходили тихо-мирно останні дні гостьового місяця, але очікуваного листа з Києва так і не було. Гроші майже скінчилися, а Валерій не хотів бути нахлібником у сестри, якій вже третій мі-сяць не видавали в медпункті платню. Він поміг їй купити двох поросят, підсобив у придбанні племінникам одягу до школи. Одного ранку сестра, ніби соромлячись, сказала:

– Ти б з’їздив до Києва і нагадав про себе. Бо ж он майже щодня говорять по радіо про ста-новлення власних Збройних Сил...

– ...Та, бачу, що в них нема для мене місця, нема... А я, дурень, думав, що стрінуть з обіймами, як людину, котра не забула свої корені… Останнє, між іншим – теж з того ж самого радіо. Що ж, мабуть, доведеться розплачуватись за свою наївність.

– Може, то Ліза твоя молиться, щоб ти повернувся...– Вона невіруюча.– На словах – одне, а в душі – інше..– Якби ж то...Уранці Валерій сів на попутного молоковоза і рушив до райцентру. Водій, вислухавши його

історію, сказав:– Формально ніби й відбуваються якісь зміни, точніше, означилися. Але чиновники в кабіне-

тах майже всі ті ж, що й сиділи до цього – тільки портрети зверхника змінились.

�5

У Києві Кальнищук уже не зміг потрапити до кабінету, в якому побував першого разу. Черговий показав йому засклену кабінку з телефоном, і він набрав потрібний номер.

- Відносно вас ніякого розпорядження не маємо. Дуже прикро, що бойового офіцера, як ви кажете, дезінформували, ввели в оману далекі від військової організації деякі занадто нетерплячі націонал-патріоти. Бо одна справа – лозунги, а інша – армія, це все одно, що мертве й живе.

– І що ж ви мені порадите?– Повертайтеся на попереднє місце служби, доки вас там ще пам’ятають. У Росії ви ще згоди-

теся – оберігати там є що, як мовиться, „до самых до окраин...”Образа здавила Валерію горло, ніби хвостом змія – колись такий сон привидівся перед по-

раненням. Причому, водяна, а перед обідом і брьохнувся його вертоліт у гірську ріку розпотро-шеним животом. Цигарка здавалася йому солодшою за карамель, яку видавали до сухпайка.

Вокзал оглушив його стовпотворінням, розпотвореністю натовпу людей яких хтось стале-вою рукою силоміць витиснув з домівок. Вечірнє місто дивилося на нього відчужено, ніби на од-ного з тих його жителів, кого ритуальне авто везло на цвинтар. Він здригнувся від доторку до плеча.

– Чого сумуєш, земляче? Гроші вкрали чи що? У тебе не обличчя, а посмертна маска. Можу розділити твій розпач – самого якось з петлі добрі люди вийняли... мені ж на подальші муки. Ну, що, може четвертуємо чвертку, дивись – і полегшає. Мені теж довго до свого поїзда кантуватися тут...

Кальнищук уважно поглянув на кремезного чолов’ягу років п’ятдесяти п’яти, в джинсах і шкірянці, з поставою колишнього спортсмена та очима... віщуна. Якби це було ще кілька місяців тому, то відбрив би цього доброзичливця по-військовому, трьома словами, сплавленими в одне. Та натомість чомусь зрадів від того, що хтось врешті звернув на нього увагу, запримітив серед інших пасажирів з подобами блукальців, які збилися з шляху.

– Що ж, давай – усередині справді все горить...Але цієї ж миті, згадавши з жалем, що в нього лишилися гроші лише на квиток та „нз” на чор-

ний день, вирішив відмовитися.– Не хвилюйся, старий, я пригощаю! Сам добре знаю, як бути на мілині...У задушливій забігайлівці юрмилося чимало відвідувачів, ноги більшості з яких розсунулися

до краю, за яким мало було вже тільки падіння.– Бачиш, як життя цих людей викрутило. Б’юсь об заклад, що не всі вони невдахи чи неуки

– я недавніх інтелігентів безпомильно впізнаю. Безробіття їх на це дно шпурнуло. Вдень на ринку за копійки товар розвантажують, а під вечір збрідаються сюди душу вилити чи, може, залити...

Після третьої чарки Кальнищуку врешті розвиднилося, і похмуре надвечір’я заясніло ще до того, як спалахнули вуличні ліхтарі. А потім вони враз чомусь зникли, ніби вулиця враз зімкнула-ся, будинки, мов сірі пласкуваті лапи, роздавили електролампи й настала горобина ніч...

...Гвинтокрил, скрегочучи днищем по каменях гірської ріки, сповзав до водоспаду, мов зби-тий долонею травневий хрущ по пригнутому до землі шорсткою шиною стеблі. Важкий цинк з кулеметними набоями врізався в двері, і вони враз відчинились, зачепившись за гострий граніт-ний виступ. Кальнищука обернуло невидимою силою спиною до вібруючих стрілок приладів і вдарило в потилицю. Права рука, шукаючи опору, посковзнулась на чомусь липкому й гарячому – нагрілося від тертя мастило чи кров випорснула з занімілого стегна... Відштовхнувшись подум-ки в бік дверного отвору, він прошепотів: „Як умру, то...” Чорним птахом з білокрейдяними озна-ками пролетіла перед очима шкільна дошка, на якій були написані його дитячою рукою ці слова за тиждень до переїзду батьків на чужину...

Кальнищук спочатку подумав, що перед ним сидить у білій чалмі душман з кишлака, в якому

5 / 2 0 0 5

�6

вони за п’ять ящиків гранат РГД викупили свого товариша. Та коли чітко вирізьбилася на білому тлі стіни рама дзеркала, зрозумів, що то власне відображення з рушником навкруг голови. У його глибині стояла молода жінка в халаті з кумедними слониками, повільно розчісуючи однією ру-кою мокре волосся, а другою струшуючи попіл з цигарки.

–Ти чого волаєш, мов баба при пологах? Кого просиш поховати... живцем?– Де це я?– В надійному... ліжку, пане бомж!– Я бойовий офіцер!– Не з виштовханих у плечі ментів-правдоборців бува? Подякуй за те, що підібрала тебе, як

з автомобіля вилетів!– З якого?– З крутого! Я, знаєш, за натурою сестра-жалібниця. Думаю, підберу мужика, може, згодить-

ся. Ти щось у сні про якийсь Наримськ зубами скреготав. Мабуть, не тутешній?Кальнищуку здалося, що він на допиті.– Це тебе не стосується!– Чи, може, ти кілер і когось завалити приїхав, та не пощастило?– Ти що верзеш? – вибухнув Кальнищук, але раптовий біль у потилиці кинув його на подуш-

ку.– У нас тут бізнесменів відстрілюють мало не щотижня. Так от твої документи сьогодні чи

завтра можуть знайти біля якогось трупа. А що, добивав контрольним пострілом у голову, нахи-лився занадто і... випав молоткастий, точніше, двоголовоорластий паспорт. Такий у тебе був?

– Ні, офіцерське посвідчення.– ..От і потрапиш у розшук! І нічого потім не доведеш – хоч об стіну лобом бийся!– Це якась нісенітниця, маячня, я просто швидко сп’янів через напругу з своїми клопотами

і...– ...Залетів. Далеко. Дуже далеко. На твоїй куртці ось цей телефонний номер був пришпиле-

ний. Чула, що в такий спосіб пропажу повертають подібним до тебе невда... Пробач, нещаслив-цям. Звичайно ж, за грошову винагороду. Нині кожен заробляє гроші, як може. Я вже дзвонила – просять тисячу баксів...

– Ти що, я долара в руках не тримав!– А кермо автомобіля?– При чому тут кермо?– При тому, що ти опинився в смердючому становищі. Надто довірливий, хоч і, як кажеш,

бойовий офіцер. Ти симпатичний мені, тож і розклеїло душу, та говорити багато не можу. Біда твоя в тому, що братка табірного ти на вокзалі в тій пивниці не розгледів, а ще ж, мабуть, особо-вим складом командував, ключі до кожного солдата підбирав?

– Ти з ним що, з однієї компанії? Людоловством займаєшся?– Ні, просто з одного великого міста, в якому буває так затісно інколи, що не розминешся,

аби в пастку не потрапити.– І ти так само, як і я, упіймалася?– Майже... Тож дам пораду – не брикайся! Якщо вертольотом керував, то автомобілем – з

заплющеними очима. Мій брат з військового училища вийшов з правами механіка-водія танка, бронетранспортера і шофера...

– Я ще до вступу їх одержав – у батька „Жигуль” був...– Зробиш одну ходку – і вільний!– Куди, в зону?

�7

– ...В особливу зону, в яку не ходять без... резону.А через півгодини поголений і підбадьорений чашкою кави Кальнищук вийшов з під’їзду і

побачив одразу „Вольво” з відкритими дверцями...Невідомість уже чомусь не лякала його. Навпаки, в ньому спалахнув азарт гравця в казино,

для якого програш – рівноцінний кулі в лоб. Тож треба будь-що не програти, бо на кін поставлено разом з останніми грошима й життя.

Першим, що зачепило око в цьому обмеженому металом звичному просторі, були обрізані чорні рукавички на руках водія – пальці з них виглядали, ніби вставлені в обойму патрони.

– Пива хлебнеш? – сказав голосом давнього приятеля водій.– Не відмовлюсь.Після кількох ковтків тіло стало наливатися впевненістю.– Ти що, в благодійницькій фірмі працюєш? – сміливо кинув Кальнищук.– Не хвилюйся – вартість пляшки входить до суми твого відробітку. Я телефонував твоїй сес-

трі і заспокоїв, що тобі трапилася можливість грошенят підрубати, а за тиждень будеш удома.– І що, вона повірила?– На ось мобілку і брякни їй – переконаєшся!– Вона зрозуміє з мого голосу, що зі мною щось не так.– Помиляєшся – ми їй п’ятсот гривень відправили – зараз вона їх, може вдруге перераховує

і подумки дякує братові. У селі такі гроші багатство. А повернешся ще заможнішим!– А в кого мої документи?– У кадровика – незабаром побачиш його.– І у вас завкадрами є?– Аякже. Тут потрібне пильне око при підборі кандидатур.– Той, що зі мною випивав, він і є ним.– Не вгадав! Наживка! Обличчя запам’ятав?– А чого ж, звичайне, з шрамом на переніссі...– Подивись на це фото!Водій відкрив портмоне і простягнув знімок. Кальнищук сидів на лавочці, обнявши того чо-

ловіка з вокзалу, і реготав...– І що це значить?– А те, що твого сусіда поряд уже в морзі оглядають, встановлюючи, заколов ти його шилом

чи цвяхом? Тож не здумай дурниці зробити – фотка на стіл ментовському слідаку вслід за блиском твоїх п’яток потрапить. Ти ще півсотні кілометрів не відбіжиш, а фізіономія твоя вже у всіх містах і райцентрах висітиме, як членів політбюро ще зовсім недавно на свята. Так що давай без базару і... обминеш кару!

– Запалити є?Кальнищук ніби викинув убік водія правицю, що той аж лячно відсахнувся.– Більше не смикайся так, бо моя мортира може випадково кулю не втримати в дулі... А вза-

галі-то я не палю, та й ти, бачу, не з курців – нігті й пучки пальців без жовтизни нікотинної. Тож і не починай знову, якщо вже зав’язав. Нам потрібні хлопці без шкідливих звичок.

Через півгодини їх обопільного мовчання авто раптом стишило хід, ніби водій завчасно помітив, що нашпиговане транспортом шосе от-от утнеться в погорблений шлях, і, повернувши ліворуч на дотичну ґрунтовку, розгладжену ще не забрудненим щебенем, стало якось швидко підбиратися до червонястодахових теремів на вирівняному бульдозерами підліску. Але зупини-лись біля недозведеного з типовими вагончиками для будівельників. Вийшовши, вони минули їх, і водій тицьнув на ще не пофарбовані двері підземного гаража.

5 / 2 0 0 5

��

Зайшовши до пеналоподібної кімнати, стеля в якій нагадувала склепіння монастирської келії, Кальнищук відчув себе в’язнем, якого завели до неї без суду. Зім’ята ковдра на ліжку була схожа на кирею, яку бачив на малюнку в сковородинівській збірці пісень – її надіслав родич з батьківських країв. І серед лютої північної ночі, закопченої вогнищами, біля яких грілися за верс-тву від бараків табірних вільнонаймані, книга світилася на столі гіркою ще не вихололого сиво-го попелу, принесеного вітром з України. Годинник на стіні зжовував хвилину за хвилиною, ніби поспішав наблизити той час, коли Кальнищука виведуть, щоб переправити етапом далі. На вле-жаному килимі припечатано завмер у чеканні знайомої руки прозорий пакетик з документами. Він підсунув його ногою. У водійських правах було фото з його посвідчення, але замість кітеля з погонами на ньому влито сидів піджак. Кальнищук скрушно подумав, що ось так, як це вклеєне фото, і його було нещадно віддерто з живого тіла надії і припасовано до іншої площини, яка що-миті може смертельно хитнутися, мов човен на бистрині.

– Ти щось там на вокзалі блеяв, що воював у горах. Саме людина з таким досвідом нам і потрібна!

– Я воював у повітрі над ними, а не за кермом бетеера. Це зовсім різні речі.Чоловік, який сказав це, мав обличчя бувалого гонщика, обточене несамовитою швидкістю,

смажні струмені якої залітали навіть під забороло.– Ти заробиш добрі гроші і ще дякуватимеш за таку можливість.– Можна подумати, що ви опікуєтеся тими, хто вилетів на узбіччя життя...– Ми даємо людям, загнаним обставинами в тупик, шанс вибратися з нього завдяки про-

будженню прихованих в організмі сил, про які вони раніше й не здогадувалися. Щоб потім вже ніколи не піддавалися відчаю, які б життєві обертаси не намагалися вибити землю з-під ніг чи замордувати... Як, скажімо, тебе...

– І що ж я маю для цього зробити?– Перегнати з-під польського кордону автомобіля до місця, яке вкажемо.– Звичайно ж, без документів?– Їх одержиш через чотириста кілометрів, як специ переб’ють номер на двигуні.– А до цього – суцільний ризик?– Ні, звичайні хабарі.– А коли хтось не візьме?– Діятимеш за обставинами. Головне, аби на стоянку не загнали. А далі – то вже буде... зма-

гання двигунів. У ментів вони, добре знаєш, слабосильні, а в тебе буде дво... ні – трижильний!– Я на своєму з такою швидкістю не їздив... – Не хвилюйся – летітимеш, як на автопілоті, це тобі не твій... трактор. А траса там – дзвінка,

як кавалерійська кіраса. Не дивуйся з цього порівняння – колись на філфаці вчився. Думав, на по-ета, а вийшло так, що все відсіклося, мов від удару стилета. Заримував політичний анекдот, і мені дали від воріт поворот. Словом, вилетів з третього курсу... Хотів якусь спеціальність заводську одержати, але не прийняли і в бурсу. Та добрі люди вчасно за ноги вхопили, коли з мосту хотів сторчма шугонути... А тут саме й батьків брат з’явився з... далекого відрядження. Жінці його за сім років до цього повідомили, що нібито він, будучи начальником застави, перейшов кордон і через Китай утік до Америки... Він мене й оформив у військове училище. А далі – служба і все інше. І, між іншим, теж медалі...

– Хочете й мене від самогубства порятувати, але я здаватися й не думав...– Коли все закінчиться – відчуєш себе іншою людиною. У мене теж був подібний іспит, і, як

бачиш, досі живий.– А шрам на скроні від чого?

��

– Випив на пікніку, і обламаною гілкою, мов пікою, обпекло, коли зопалу кинувся молодий та гарячий на трохи призабуте жіноче тепло...

– А та гілка не була, часом, схожа на кулю від автомата Калашникова?– Знаєш, майоре, в руках її не тримав, хоч би й хотів, то не втримав би... Добре, що ти все

розумієш, а це багато важить у нашій справі. Словом, маєш півтори години на відпочинок, а потім тебе підкинуть до поїзда. Головну інструкцію одержиш на вокзалі. Знай, що їхатимеш під нагля... Пробач, під прикриттям. І запам’ятай: легше з голки зіскочити, ніж з нашого поїзда. Вважай, що угода підписана! І про сестру не забудь – у неї ж троє дітей...

– Чітко ж ви працюєте. У нас на Кандагарському напрямку розвідка діяла гірше.– Мало, напевне, платили афганським інформаторам. Чи, може, набоїв жалкували – їх же з

Союзу день і ніч колонами перли...– Звідки знаєш?– А я служив зампотехом полку в особливій джелалабадській бригаді. Посвідчення інваліда

показати?– Навіщо. Ви ж можете, бачу, будь-який документ склепати...– Майоре, я представляю офіційну громадську організацію колишніх воїнів-«афганців», і щоб

допомогти іншим інвалідам, тим, хто не зміг... в’їхати в мирне життя, ми заробляємо для них таким чином гроші. Бо держава здатна лише при вигідній нагоді згадувати нас. Особливо використо-вують наші каліцтва – фізичні й психологічні – політики в своїх передвиборчих програмах. Тож, брате, не побоюся так назвати тебе, і діло благородне для них зробиш, християнське, заодно...

...Сусід по купе запропонував випити по сто грамів перед сном, але Кальнищуку він видався надто підозрілим типом – у нього на правиці було тільки три пальці, що нагадували невідрубані щупальця. У дрімотній хитавиці вагона йому привиділися тополі за селом, у якому жила сестра – вони враз перетворилися на вогняні стовпи . Хотів проскочити крізь них на розігнаному авто-мобілі за велику суму грошей, котрими помахував, ніби віялом, невідомий у протигазі, але перед самим спекодухом натиснув на гальма і примара щезла. Потім над ним схилилася провідниця і якось по-змовницьки прошепотіла:

– Вас просили бути готовим через півгодини... Її тюркського овалу обличчя нагадало дівочий портрет дружини з настраханими очима на

баштані під Астраханню. Кальнищуку здалося, що він миттєво скочив з полиці, але провідниця з пружними сідницями вже зачиняла двері. „Вона передала прохання супровідника з сусіднього купе”, – подумав він, струснувши головою початок сну. Напахчений туалетною хлоркою вагонний прохід нагадав гірську ущелину з випарами сірководню, що піднімалися з її дна. Цей запах його супроводжував відтоді, як, викотившись з підбитого вертольота крізь деформований від удару десантний лаз, ледь не задихнувся від густого туманоподібного повітря, ще не розрідженого віт-ром, котрий витав у його очікуванні десь вище.

Крутогрудий супровідник уже курив у тамбурі. Він так щільно притулився спиною до стінки, ніби хотів спробувати, чи вона міцна.

– Хребет вирівнюєш? – сміливо кинув Кальнищук, ніби давній знайомий.– А ти не костоправ часом? – відпарирував той.– Ні, я, скоріше, костолом...– В десанті служив?– Якщо точніше, то на... верхотурі за кермом.– Не врубався, роз’ясни темному чоловікові.– З вертольота ересами довбав моджахедів.– Так би й сказав одразу. А мене там Бог помилував, так менти підстрелили, як тачку перший

5 / 2 0 0 5

�0

раз переганяв. Наші мало дали їм бакшишу, то й влаштували погоню. А ти, бачу, новачок?– Скоріше, дурник, влип, розмагнітився не там, де можна було... А ти мене що, повинен, мов

бичка на налигачі, збійникам здати?– Хлопці перевірені, братка по Афгану чують здалеку – не зобидять...– А далеко ще?– За сорок хвилин будеш каву пити, з термоса, бо кафе й близько на тій зупинці не ночува-

ло...Вони вийшли на непоказній станції й одразу помітили умовний сигнал фарами. Підійшовши

до авто, супровідник подав Кальнищуку руку.– Удачі, команданте Ка!Коли Кальнищук хотів уже задрімати, остаточно змирившись зі своїм становищем, авто виї-

хало на перевал. Він подумав, що ось майже таким був той далекий пейзаж, коли перетнув з авто-колоною кордон і каламутна вода Амудар’ї зникла, ніби в темній гірській печері, а попереду була невідома й мовчазна країна.

– З цієї хвилини ти працівник фірми „Октан”. Штаб-квартира її в місті Д., туди й гнатимеш „джипа”.

– Я давно не тримав керма!– У нас тут є маленький автодром – за два дні станеш, мов прикутий до нього ланцюгом...Той, хто це сказав, сидів поруч із водієм, і комір його коричневої шкірянки злився з такою

ж засмаглою шиєю.І справді за два дні Кальнищук вигнав несамовитою їздою по колу залишки відчуття того,

що все це з ним відбувається не наяву, а в химерному сні. А ввечері, коли привезли продукти, в інструктора вперше за цей час обізвався мобільний. Він коротко відповів, що товар на місці. Кальнищук одразу подумав, що цим словом у перших післяперебудовчих фільмах називали нар-котики, а не автомобілі. Але запитати не наважився. Йому тільки здалося, що сонце заходило не так, як учора, а якось котилося під укіс, ніби колесо, якому встигло передати останню силу роз-плющене лобовим ударом авто...

...Усе це Кальнищук уже вкотре передумав до найменших деталей, кладучи їх на шальки умовних терезів, годинами незрушно дивлячись у корінчасту стелю землянки, викопаної ним у лісосмузі неподалік степової залізничної зупинки 227-го кілометра. Уже четвертий день не захо-див до нього обхідник. Він приносив йому дещо з своїх нехитрих харчів, жаліючи бомжа, який розповів йому ще півроку тому свою життєву історію, скоріше схожу на романтичну і водночас трагічну легенду. Інколи обхідник сердився на себе, що гайнує свій час задля невідомо кого. Але, сідаючи за обідній стіл у своєму маленькому будиночку, схожому здалеку на гриб, якого минули чомусь грибники, відділяв частину їжі в баночку з-під томатної пасти і, впевнившись, що матір Божа помітила його черговий доброчин з ікони, виходив у двір, гукав собаку і прошкував до міс-ця, без відвідин якого вже себе якось не уявляв. Одного разу йому навіть подумалося, що зем-лянка схожа на могилу, і, лежачи в ній, той чоловік, ще живий, призвичаюється до вічного сну. Він начебто був директором банку, завів коханку, яка виявилася звичайною підставою, вивідавши всі комерційні таємниці і довівши до банкрутства. Спочатку його кинула дружина, а потім прийшла повістка з прокуратури. Уявивши себе в слідчому ізоляторі серед бандитів, у якому майже рік просидів під слідством колега і з якого його витягли за великі гроші вірні друзі, зібрав найнеоб-хідніші речі і кинувся навтьоки. Доки були гроші, наймав кімнати в престижних мікрорайонах різ-них міст, а коли одного разу побачив свій портрет серед тих, кого розшукує міліція, купив лопату, ковдру, фуфайку, речмішок, до якого впакував сіль, дешеві консерви, сало, пачки з борошном, і опинився ось тут. Коли обхідник перший раз наткнувся на нього, подумавши, що тліє лісосмуга

�1

від підпаленої стерні, то невідомий, давно не голений чоловік, саме варив у відрі юшку. В при-міських електричках тоді пересувалося в пошуках жебрацького їдла чимало подібних чоловіків, хоча цей був охайнішим від них, покірливішим у погляді, бо, мабуть, ніколи не мандрував у гур-ті, готовому вибухнути агресивністю, якщо хтось хотів відтиснути чи одним махом відштовхнути на менш хлібне місце. Побачивши відтулений хід до землянки – сплетені з молодого гнучкого чорноклена двері стояли збоку, мов древній щит, обхідник навіть зрадів, здогадавшись, що цей чоловік облаштувався тут надовго, тож тепер буде знову з ким поговорити після смерті дружини. А невдовзі невідомий, якого він про себе назвав „людиною з нори”, став для нього найближчою, після собаки, істотою. Він навіть подобрішав до свого чотириногого сторожа, переставши завда-вати йому безпричинні нагінки за нібито не дуже пильну службу. Бо коли їздив на станцію за місячною платнею, дівчата в бухгалтерії дивились на нього, мов уже на давно вибулого з цього світу на той, не вірячи, що ще десять років тому він так же гаряче обіймав у постелі свою дружину, як і нині їх чоловіки, обпалюючи свої долоні об розпашілі жіночі стегна.

Повернувшись додому, обхідник по-господарськи розкладав гроші на купки, одна з яких призначалася за його рішенням для підгодівлі мешканця землянки. Однієї ночі він прокинувся в страсі від того, що той може раптово померти і доведеться повідомити куди треба про вияв-леного трупа. Його, звісно ж, заберуть, поховають під якимось номером – обхідник чув, що так вчиняють, коли знаходять померлих бездомних, – і він знову лишиться тут у заснованій павутин-ням самоті свого будиночка: в ньому вже давно не клопоталися теплі й невтомні жіночі руки, які підтримували в цих стінах лад без принуки. Але ні, він не віддасть його нікому! Винесе тіло на он той скіфський курган, порослий терном, і там передасть його землі. Тож співрозмовника, хоч і німого, все одно матиме, бо ж як відвикати тепер, коли стільки знаєш про нього?

Якось обхідник приніс Кальнищуку свічок і „Кобзаря” з суголосними стану його душі ілюст-раціями художника Їжакевича – від споглядання їх плечі справді стали їжитися, а після перших же рядків навздогад відкритої книги всього накрило холодною крицею безвиході.

Якби з ким сісти хліба з’їсти,Промовить слово, то воно б,Хоч і як-небудь на сім світі, а все б таки якось жилось.Та ба! Нема з ким. Світ широкий,Людей чимало на землі.А доведеться одинокимВ холодній хаті кривобокійАбо під тином простягтись.

Уявив сестру, яка невтішно виглядає його з шляху: то вона ставала схожою на дружину, на якій окошилася його несумісна з нею доля, то стояла, немов тополя на виході з села, перетворю-ючись на топонімічний знак. Потім знову слова з радіоприймача, коли мчав щосили до умовлено-го місця, де чекала його обіцяна воля, стали у вухо шротом врізатися: „Сьогодні під час операції „Перехоплення” правоохоронцями спецпідрозділу затримано двох водіїв викрадених у Польщі шляхом позбавлення життя їх власників автомобілів, за кузовною обшивкою яких виявлено нар-котичний засіб типу героїн. Одному із злочинців вдалося прорватися крізь заслін на дорозі, за-стосувавши таран, внаслідок чого тяжко травмовано двох співробітників міліції. Ведеться його інтенсивний розшук. Якщо комусь щось відомо з цього приводу, просимо повідомити телефона-

5 / 2 0 0 5

��

ми... за винагородою...”.Невдовзі задощило, бігцем притемнило позолоту на листі, ще вчора пашистому, надуло

вітром нетутешнім стару, вибулого строку шинелю залізничну, якою вхід до землянки був заві-шений. Кашель став душити, громотіло душу стрясаючи – чи то від диму, що кволо, ніби неохоче, вибирався з-під землі через трубу жерстяну дірчасту, яку на сміттєзвалищі покинутому знайшов за кілометр від свого лігва. За п’ять теплих місяців жодна людина, окрім обхідника, на нього не надибала. Пік гриби в бляшанці, які двоїлися в очах від голодного споглядання, крихти наосліп намацуючи там, де завше хліб лежав, щодалі менше відчуваючи їх стуленими пальцями. Коли вже підтягнуло живота до краю і він став пригадувати призабуті слова материної молитви, во спасіння тіла послужливої, одгорнулася затулка чорношинельна і з’явився, немов посланець з того світу, обхідник – схудлий, з відстовбурченою на грудях курткою робочою.

– Здоров, відлюднику! Оце в лікарні лежав і за тебе переживав. Боявся, що помреш безімен-ним. У тебе хоч якийсь документ є?

– Немає... Вкрали колись на вокзалі.Голос Кальнищука був кволим, ніби копійку просив на харч нехитрий.– Чогось серце поштовхами б’ється, ніби щось віщує недобре. Хрестики перед очима пурха-

ють. Чортівня якась! Принесу свяченої води та обитель твою покроплю... А ти теж не вилежуйся, а на зиму дрівець заготуй!

– На зиму я до вдовиці котроїсь переберуся. Хутірця неподалік набачив, як шипшину на чай рвав – самі жінки на городах горбилися...

– Раз про живе думаєш, то значить твоя хандра тимчасова. А що, скажеш, вигнанець, мовляв, діти в плечі виштовхали з хати...

– Я ж іще не старий – як поголюся, то можуть і не повірити.– Не голися поки що, коли задумав поближче до живих людей прилаштуватися.– Та ножем трохи бороду підріжу...–Ну то хоч скажи, як величати? Кальнищук назвався і прізвище додав. Ще щось хотів сказати, але слова заплуталися в бо-

роді.– Диви мені, не обмани! Бо не прийме Бог з чужим ім’ям у рай! Ось бритву тобі приніс, бач,

угадав твій намір до якоїсь молодиці підкотитися, та картопельки трохи, сала... Як стрінемося в іншому світі, щоб не попрікав мене. Вірю чомусь, що ти не душогуб, збіглий від закону...

– На війні довелося, а після неї – й мухи не зобидив...– Я теж, - сказав обхідник, сполохано глянувши на годинника, ніби його от-от мали покли-

кати на Страшний суд. – Треба поспішати – служба. А завтра... О, я й забув сказати. Тут об’явили амністію в зв’язку з виборами. Може, й тебе вона стосується, якщо накоїв біди?

– Я ж не з в’язниці втік...– А звідки ж?– Звідти, де не було мені місця...– Бачу, що ти з грамотних... Давно б уже на цій лежанці придумав, як його знайти. Не всі ж

люди звірі! Перед тобою християнин...– Перед вами теж...– Добре, вранці договоримо...Кальнищук подумав, що краще було б за гратами сидіти, аніж тут, у цій пустці. У в’язниці

все-таки між людьми. Та й надія є, що колись вийдеш з неї. В уламку дзеркала, якого теж на сміт-тєзвалищі знайшов, мов сумний відблиск чужого розбитого щастя, відбилося брезкле обличчя невідомого, з яким він був у т о м у житті не знайомий...

��

Вночі тіло люто обтиснула лещатами температура. Він почав марити, бухикаючи раз по раз при спраглій спробі когось покликати на поміч. Лікар у середньовічному вбранні з хребтатою поставою нахилився над ним і твердо вимовив ніби виссаними губами: „Кров погану треба спус-тити – одразу полегшає...” У напівсвідомому стані Кальнищук намацав на ящику розкриту бритву і вдавив лезо у напружені вени на зап’ясті лівої руки...

...Зайшовши ранком провідати свого друга по самітництву, обхідник посковзнувся на крові, якою була облита жерстина біля ліжка. На обличчі Кальнищука відбилася радість люди-ни, яка врешті досягла омріяного стану умиротворення. З дому обхідник подзвонив на станцію, повідомивши, що випадково виявив неподалік своєї ділянки трупа. Через годину приїхали слід-чий прокуратури і міліціонер. Обхідника обійняв за скроні страх: невже у нього заберуть зараз найдорожче, що мав цього року? Та коли слідчий глянув у його бік надто підозріло, мовби на потенційного душогуба, твердо запитав:

– То що ж, так і поховають його безіменним?– Чого ж поспішати. Почекає ще кілька тижнів у моргу, як об’яву в газеті й фото небіжчика

дамо, – відповів слідчий. – А взагалі-то, я думаю, що це не наша територія, а сусіднього району. Нехай колеги й розбираються – самогубство це чи ні.

Потім став натискати кнопки на мобільнику, мружачи ліве око, ніби йому було боляче. Через півгодини звідти приїхав слідчий. Стали сперечатися – нікому не хотілося брати на себе зайвий клопіт. Врешті сусіда погодився, коли колега сказав, що на залізничній карті ця ділянка колії є двокілометровою розмежувальною лінією між двома районами. І з надією на підтримку глянув на обхідника.

– Еге ж, – відповів той. – Я давно тут працюю – ще відтоді, як об’єднані під час утворення раднаргоспів райони знову розділили...

Для молодого слідчого-сусіда слово „раднаргосп”, напевне, виявилося якимось високодер-жавномагічним. Тож через кілька хвилин тіло небіжчика, загорнуте в брезент, з не без зусиль зігнутими в колінах ногами, розмістили в багажнику. Одне авто, сердито пихнувши, помчало до переїзду, ніби човен, що перевозить мертвих з цього світу на той по ревучій підземній річці Стікс, а інше, мов на крилах, не приховуючи полегкості в роботі двигуна – у напрямку башти райцент-рівського елеватора, що виглядала сизим вершком з-за нашарованих лісосмуг, які ніби стримува-ли поля від бажання поглянути, а що ж там за обрієм...

Обхідник знову боязко зайшов до землянки, щоб узяти бритву, яку ніби й не помітили слід-чі. Вона лежала біля армійського крою розбитих ботинок у вигляді латинської букви V. Його аж сіпнуло за плечі, коли подумав, що з неї починаються два відомі слова, які знав ще з шкільного підручника історії: віта і вікторія – життя і перемога. Першого вже не було, а друга ... „Можливо, смерть покійного стала його перемогою? Адже тіло його лежатиме в рідній землі, бо ж натякнув одного разу, що після чужини врешті криничної води напився...”

Сівши вечеряти за стіл, на якому щовечора стояла вимита миска покійної дружини, обхід-ник випив за упокій обох чарку самогону, настояного на калині, що росла неподалік землянки. Потім згадав, що треба було б стару шинелю просушити, якою небіжчик затуляв до неї вхід. Вона лежала на собачій буді, і вітер, що став посилюватися, піднімав її рукави, ніби померлий кли-кав підійти ближче до нього. Коли він обережно взяв її, то ліва кишеня відтулилася і в ній щось блимнуло. Обхідник боязко вийняв фотокартку моложавого майора з поглядом людини, яка хоче забути своє минуле й розпочати нове життя. „Так ось воно що!” – спалахнуло в голові зірками, які нагадували ту, що була на погонах. Але раптовий вихор крутонув навколо нього застояне повітря і висмикнув фотокартку, поглянути на зворотний бік якої так і не встиг. Обтиснута пруж-ним і стрімким потоком, вона підкорилась йому, лишаючи позаду себе чорні цятки подвірної по-рохняви, ніби літери з підпису, що перешиковувались на ходу в інші й значущіші слова, які не сказав обхідникові покійний.

Володимир СІРЕНКО

5 / 2 0 0 5

��

ПОЕ ЗІЯ

Володимир Іванович СІРЕНКО народився 7 грудня 1931 р. в с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької

області. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (1954). Працював на металургійному заводі, у пресі, на обласному телебаченні. Переслідувався органами КДБ за вірші та

проукраїнські погляди. У 1985 році репресований органами КДБ, у 1986 реабілітований за відсутністю злочину. Поет, прозаїк. Член Національної Спілки письменників України. Автор збірок «Рождение песни», «Батькове

поле», «Корінь мого роду», «Голгофа», «Навпростець по землі», «Все було», «Повернення в себе», «Регіт на палі», книг прози «Хрести дерев’яні», «Велика зона злочинного режиму»(2005).

Редактор і упорядник колективної збірки поетів Дніпродзержинська «Весняний цвіт». Багато друкується в періодичній пресі, зокрема, в газеті «Кримська світлиця». Окремі вірші друкувалися в газетах Канади і США, в

Австралії, Чехословаччині, Ізраїлі.

ЩЕ ПОЖИВУ

* * *Я завжди так линув до тебе,розшукував завжди тебе.Звели не тіла нас, а небо,як очі твої, голубе.,Глибоке до самого Бога,де зорі, як марево снів.Тому не було в нас нічого, окрім поцілунків і слів.Були ми з тобою, на диво,немов янголята святі.То потім жінок нецнотливихдо біса я мав у житті. Вони мене страмно кохали.Я в їхніх обіймах німів.Як мало нам треба, як мало – я потім уже зрозумів,коли моя осінь черлена,як листя струсила літа.У снах ти приходиш до мене, красива, цнотлива, свята. Вересень 2002.

�5

МОЯ ПАРТІЯ

Мене спитав, діставши сигарету,той, що в промовах обіцяє рай:– В якій ти нині партії, поете?Якщо ніде, у нашу поступай… Я посміхнувся. Що йому сказати? Злукавити, так це не по мені.Адже я двадцять років був солдатомна дисидентській праведній війні. І я сказав: – В імперії застійній, де під «ура» несли мені біду,скрутив я дулю банді компартійнійі вже тепер нікуди не піду. Всі «ізми» світу – непролазні хащі, котрі ростуть на крові, не воді,і створюються партії найкращіне для народу – для самовождів. Їх вже за сотню назбиралось нині.Це метушлива, словоблудна рать.Мабуть, давно пора вже в Україніантипартійну партію зібрать. На політичну я плюю погоду,і партія моя – коли «на трьох».Я з вірою служу лише народу.Він – ум, і честь, і совість всіх епох. Травень 2005.

ЛАУРЕАТ

Не визнаю лауреатства.І все-таки лауреат.З курортно-сонячного царствая їхав потягом назад. За довголіття і удачувже десь за Чаплиним, вночіпили ми з бригадиром чачуі я читав свої віршіпро відлетілі дні і нові,про весни буйні і жінок. Той бригадир мені лавровийвручив із Адлера вінок.Висить на кухні у куточкуця нагорода кілька літ. Я рву засушені листочки, коли варю собі обід.І приправляю я не каші, і не російські сині щі,а українські, суто наші,всесвітньо визнані борщі.

5 / 2 0 0 5

�6

З РЕЧАМИ НА ВИХІД

«На вихід з речами!» Куди?На новий етап чи до стінки?У торбі тютюн та ботинки.Ну що ж, конвоїре, ведиУ ніч, що постала глуха, Здається, у світі усьому.Немає дороги додому, Є лише радянська тюрма. Там стогони, крики, плачі, В душі, а не вголос, прокляття.Минуле подерте на шмаття,А в завтра забрали ключі.Мільйони в гулагській землі.Копійки не коштують зеки.Усі неслов’яни – «чучмеки», Слов’яни – «хохли» й «куркулі». На кожнім ворожа печать, Безглузда, жорстока і дика. Всміхається Сталіна пикаІ Берії скельця блищать. За ними з прищуром, як лід,Обличчя калмико-єврея,Того, що лежить в мавзолеї,Кривавий залишивши слід.Нам все повивітрював час. Забули собак і нагани.В Росії вождює Зюганов,Петро Симоненко у нас.Вони обіцяють столиСолодкі, як їхні промови,Щоб ми, одурачені, знову На вихід з речами пішли. Квітень 2004 р.

ЧЕЧЕНЦЯМ

Наступаєте ви, непідкупні і грізні,На російських душителів волі щодня.Різні віри у нас, мови, звичаї різні, Але ми по імперській в’язниці рідня. Не пускайте в серця ні зневіри, ні страху.Хай під ворогом вашим палає земля. Будьте вірні вітчизні своїй і Аллаху,Заповітам імама свого Шаміля.Для усіх росіян ми хохли і чучмеки, Що принижує всіх на Кавказі й мене. Вони люблять Кавказ за смачні чебуреки,

�7

А мою Україну за сало смачне. Росіянин ніколи не буде нам братом.Він бандитами зве вас. А істина в тім, Що бандит той, хто рветься у дім з автоматом,А не той, хто боронить свій батьківський дім. «Бач, свободи, держави вони захотіли», – Шовіністи імперські сичать. Та дарма.Загниє, заструпіє імперії тіло, Розпадеться, бо вічних імперій нема, Хай Росію підтримують інші державиІ об’єднана атомом хижа братва.Вас історія людству достойно представить.Вона совісна завжди і завжди права. Переможете ви, і покривджені, й биті, Не сьогодні, так завтра, упевнений я, Будуть знати державу Ічкерія в світіІ постане до неба Джохара ім’я.

ЩЕ ПОЖИВУ

Ще поживу, ще посміюсь, поплачуІ, як міняють моду чи меню, Свою козацьку, прадідівську вдачу,Свої переконання не зміню. Я буду йти завжди і всюди прямо.Хай ляже путь край прірви, по ножу, Її величність правду, як і маму,Пречистою, святою збережу.Духовних не підтримаю мутантів,Не зраджу друга, що на прю іде, І мовою російських окупантівСебе не опоганю аніде.

* * * Я бачив ганебне й знаменне. Усе протекло, як вода. Смерть прийде колись і до мене,але не стара. Молода.Всміхнеться і мовить: – Збирайся… Прийшов, небораче, твій строк.А я їй скажу: – Роздягайся, а косу постав у куток. На древнім дивані потертім,що рипа на всі голоси, мені буде вже не до смерті, а смерті вже не до коси.

Володимир ЗАРЕМБА

5 / 2 0 0 5

��

ПРОЗА

Володимир Іванович ЗАРЕМБА народився 4 липня 1941 р. в с. Новожуків Клеванського району на Рівненщині. Закінчив Дубнівський культосвітній технікум за фахом бібліотекаря (1958). Працював сільським бібліотекарем, кіномеханіком, на будові Рівненської шахти «Комсомольська». Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1964). З 1957 року працює у засобах масової інформації. За виступ на захист роману «Собор» та за співавторство «Листа творчої молоді Дніпропетровщини» переслідувався органами КДБ. Засновник і головний редактор газети «Січеславський край». З 1989 року очолює Дніпропетровський осередок Всеукраїнського Товариства «Просвіта». В 1992-1994 роках був начальником Дніпропетровського обласного управління культури.Прозаїк. Член Національної Спілки письменників України. Автор повістей «Іван Манжура», «Макар Посмітний», «Василь Корнієнко», «Скарб тихого степу», збірки оповідань «Подарунок на іменини», роману «Подарована краса», «Три шляхи до вівтаря», «Фатальний вибір», «Долі», «Живе слово» (2005). Нагороджений Орденом Святого, рівноапостольного Великого князя Володимира III ступеня, медаллю Просвіти

«Будівничий України». Лауреат премії «Духовність» імені Валентина Михайлюка (Канада).

ПЕРША КУЛЯ

ОповіданняСвітлій пам’яті земляків моїх,

односельців-вояків УПА

Старший лейтенант «особливого загону» військ «внутрішнього призначення» Городіщенков стояв над чорним отвором криївки.

Може, вперше він почувався задоволеним. Радше, зникла якась пригніченість, чи, як казала йому вчителька Марія Ксенофонтівна, непевність у п’ятій стадії.

– Ти чяво таков? – кинув йому полковник Маркелов. – Вот как ми тебя поднялі!.. А й справді. Щойно йому при всіх полковник Маркелов зачитав наказ про “присвоєння до-

строкового звання”. Й сам він власноруч прикріпив новенькі погони з новою зірочкою. – Сержант Скотніков! – скомандував Маркелов. – Поздравьте старшего лейтенанта! На його обличчі Городіщенков впіймав ледь помітну зловтіху. Полковник знав давню не-

прихильність Скотнікова до Городіщенкова. Навіть одного разу лейтенант ледве не пристрелив цього вологодського нахабу. Бо чи то ненароком, чи зумисне той кинув матюччя на його дорогу неньку.

– Сержант Скворцов! – віддав наказ Маркелов. – Поздравьте!..

��

Цей нелюд, що зневажає все українське, садистує над людьми, протягнув Городіщенкову свою брудну лапу. Полковник Маркелов знає, що чинить. Після вітань він зібрав загін і скоман-дував:

– Ми від’їжджаємо на завдання. Даю у розпорядження десять бійців. Командувати будестарший лейтенант Городіщенков.

Справу вже зроблено, залишаються якісь деталі операції “по уничтожению бандьоров”, як любить постійно висловлюватися полковник Маркелов. Старший лейтенант “особливого за-гону” Городіщенков – високий, у метр дев’яносто, з великим шрамом на щоці – слідом битви з повcтанцями під Оржевим, з “Енеєм”. Старший лейтенант раз у раз торкався рукою грудей. Там засів осколок, його з легень не зміг витягти навіть хірург-ас Астраханов. Той бій під Обаровом. Ну й ті хлопці. Б’ються до останнього. Скажені якісь, чи що.

Старший лейтенант Городіщенков може на лету вцілити у шийку пляшки. Непитущий, не визнає тютюну. Про смерть, навіть страх і тямки не має. Одноліток проб’є ногу чи подряпає щоку – вже верещить. А він якось потрапив на трос, що тягнув на скирду солому. Його так кинуло, що нога під нутрощі залізла – й хоча б сплакнув. А як на коні з артільної стайні на пашу виводили, ста-ра шкапа скинула його. Наче весь табун промчав через нього. Нічого, вижив. Й – зойку не було.

У нього зараз особливе завдання. Він його неодмінно виконає. Має на це наказ. Про те, хто у криївці, знають небагато. Він та полковник Маркелов. «Достанешь живьём – награжу», – кинув командир загону.

У криївці їх цікавить лише один. Він завдає клопоту багато. Навіть не Київ, а світ знає про нього. Він художник. Повстанців щодень убивають. Вже, здається, й сліду їхнього немає. А він влаштовує виставки. То не вернісажі. То кличі до волі, до бою! Ті картини й мертвого піднімуть. Що там уже живих.

Ім‘я тому художникові – Ніл Хасевич. Кажуть, він кульгавий. Якось він сказав: «Я не можу стріляти з автомата. Зате в моїх руках інша зброя – різець і липова дощечка. Я воюю з ворогом силою мистецтва, уяви».

5 / 2 0 0 5

�0

За ним влаштовували сотні облав. Кращі вивідувачі були задіяні. А він, наче примара, зни-кав. Тільки вчора випадково його виявили на хуторі близь села Сухівці. Закидати бункер гра-натами нічого не варто. Постріляти їх з автомата теж неважко. Що ж, старший лейтенанте! Не марнуй зайве часу.

Перед ним його загін. Всі очікують того наказу. Переступають з ноги на ногу. Нараз його щось охопило. Він смикнув свого чорного вуса. Перед очима з’явилася його перша вчителька Марія Ксенофонтівна:

– Ти, Вікторе, володієш неймовірним. Ти розгадуєш вчинки людей. Якщо правильно вико-ристаєш цей дар, далеко підеш. Тільки скеруй його на добро...

А хіба він на цих західних землях не чинить так?.. Він тут встановлює радянську владу. Він встановлює нове життя. Йому такеиправо надала радянська влада. Він комуніст. Носить парткви-ток з силуетом «найлюдянішої людини» – Ілліча.

… Він уже прийняв рішення. Це – його воля. Це його ризик. А може, й саме життя. .. – Загін, слухай!.. Відійти на двадцять метрів. Без мого наказу зброї не застосовувати! – стар-

ший лейтенант віддав свій наказ особливо чітким голосом. По цих словах він упритул підійшов до лазу криївки. – Слухай мене! – старший лейтенант Городіщенков крикнув, як несамовитий. – Я командир

загону «особливого призначення». Я опускаюся до вас. Один. У мене револьвер. Але стріляти не буду. Слово офіцера. А ви – ваша воля!.. Я опускаюся…

Загін рушив за ним. Зробив перші кроки. Старший лейтенант рішучим голосом зупинив усіх:

– Назад! За невиконання мого наказу під трибунал! Стояти – й кроку не зруш!..

Він намацував ногами східці й опускався усе нижче. Нарешті, криївка. Як багато інших. Повстанців троє. Бородатий Ніл Хасевич років сорока. Поруч двоє зовсім молодих хлопців. Один у руці затиснув автомат.

– Я командир загону «особливого призначення» старший лейтенант Городіщенков… Прийшов до вас один.

Він направився до молодого повстанця, що присів на краєчку грубої лави. – Не підходити! Стріляю без попередження! – вигукнув боєць і звів курок. Від його різкого й рішучого голосу навіть такий зухвалець, як старший лейтенант, здригнув-

ся. Він підкорився владному наказові й присів на східцях. Запала мовчанка. – Скажи, чому ти тут?..– нараз запитав у Хасевича старший лейтенант загону «особливого

призначення» Городіщенков. – Чого ти хочеш?– Свободи своєму народові, – спокійно відповів художник.– А він, по-твоєму, такої не має? – хмикнув старший лейтенант. – Ми що робимо?.. – Якщо масові вбивства, гвалтування, депортації ви вважаєте свободою, у вас спотворені

поняття, – спокійно заперечив Хасевич, наче він на дискусії у своєму Празькому художньому інс-титуті. А не перед озброєним ворогом.

– Це тимчасово, – мовив старший лейтенант.Городіщенков. – Ми прийшли встановлювати радянську владу трудового народу.

– Силою зброї? – кинув Хасевич. – Москалі вже принесли «волю» на східні терени. Й мільйо-ни мерців.

–Замовч! – несамовито гаркнув старший лейтенант загону «особливого призначення». І перед ним зринуло. …Він на фотокартці бачив свою тітку Любку. Власним старанням нажи-

ли таке-сяке майно. Земельки прикупили. А як почалося «розкуркулення», усе забрали.А родина живе. Лободою харчувалися. Тоді тітку Любку Дибу та її чоловіка забрали до контори. Зачинили у повітчині. Ні хліба, ні води не дали. Винесли мертвими. Їхні двійко діток забрали до сусіднього Мишуриного Рогу. По дорозі голодненьким дали оселедця. Без води, звісно. Й дітки пішли на той

�1

світ слідом за батьками. – Звиняй, художник, - зронив після вибуху перші слова старший лейтенант. – Це я так, про

себе… Але тоді був великий неврожай… Хасевич захитав головою.– Ой, не так. Хліба було доволі. То штучно виморювали українців. – Звідки ти знаєш? – поспитав скоромовкою старший лейтенант. –До нас, на західні землі долинали звістки, – мовив художник. – Ми хотіли допомогти схід-

ним братам. Але совіти все розкрадали. Щоб помирали… Старший лейтенант якось непевно:– Але то було давно. Зараз усе змінилося. – Мед би вашими устами пити, – заперечив Хасевич. – Тільки хто приніс на українські землі

лихо? – Московити. А їм допомагають перевертні, перекинчики, приблуди. Старший лейтенант стрепенувся:– Замовч! Пристрелю на місці. – Застрелити невелика мудрість. Правду не вб’єте. І народ не перестріляєте, москалі… – Старший лейтенант засміявся. – Я москаль? Хай буде по-твоєму. … Його батько десь зразу по визволенню забрів до колгоспної отари. Вкрав артільне ягня.

Його зарізали – і всією сім’єю за довгі роки попоїли м’ясного. Бо в хаті було порожньо: ні в коморі, ні в горщику.

Хтось на них доніс. Батька забрали до району. А з ним і його, Віктора. Бо знав про «злочин» і не сповістив. Дорогою батько сердився, на чім світ проклинав владу. Його з Віктором і привезли до районного НКВД. Довго допитували, з’ясовували, складали протоколи. Нарешті його, Віктора, викликали до начальника. Так і так, ти вчився у стрілецькому гуртку. На районних змаганнях пе-ремагав. Твого батька заштопоримо у тюрягу. Він звідтіля не повернеться. Його життя буде на твоїй совісті.

– Що ви хочете від мене? – скрикнув Віктор. – О, це інша річ, – відповів начальник майор Моткін. – Давай по-чоловічому. – Валяйте, – кусав губи Віктор, позиркуючи на начальника.– Ти підеш служити до нас., – мовив Моткін. – Допитувати дрібних злодіїв? – усміхнувся Віктор. – Ну, чому, – урвав його начальник. – Будеш встановлювати радянську владу на західних

землях.– А якщо не погоджуся? – процідив Віктор. – Навіть про батькову могилу не довідаєшся…

Старший лейтенант.Городіщенков зітхнув якось тяжко, аж болісно… – Кажеш, волю виборюєш, – він заговорив до Хасевича. – Але що ти можеш зробити? Перед

тобою страшна, небачена сила. – Сила може танути, - відповів Хасевич. – а дух вічний. У нашого народу незборимий дух. Жестом руки його урвав старший лейтенант:– Не ятри мою душу, художнику. – І по хвилі: – Покажи мені свої малюнки.

… Одного разу на урок (а була страшна завірюха) вчителька Марія Ксенофонтівна принесла альбомчик. Там були наклеєні репродукції картин. Усім класом розглядали їх по-

довгу. Вікторові в очі запала одна: «Сергій Васильківський . Козача левада». Таке рідне, тепле, розлоге, волелюбне… Може, звідтіля ці пориви і в Хасевича? .. Від козацького духу, від вольниць і широти козацьких левад? І він не міг одірватись…

Хасевич згоджуюче хитнув головою. За ним рушив старший лейтенант: – Стояти! – почувся наказ молодого повстанця. – Я принесу сам, – мовив Хасевич.

5 / 2 0 0 5

��

Перед старшим лейтенантом лягли аркуші відбитків. Ось повстанець з автоматом через плече. Обличчя зосереджене, світле. А ось сцена бою. Відчайдушні порухи, сила духу.

– І ти сам їх вирізуєш? – поцікавився старший лейтенант. – Так, із сухої вишні. Затим закладаю у верстак. Накатую фарбу. Притискую ось цим верста-

ком. Усе вручну. Добре, що хлопці допомагають. – Ти шукав оті сухі вишневі дощечки? – перепитав старший лейтенант. – Без них дереворитів робити просто неможливо, – спокійно пояснив Хасевич. – Це тебе й погубило, – хитнув головою старший лейтенант. І по паузі: – Людська доля у кож-

ного в його руках. Тільки кожен розкриває для неї руки по-своєму. У всіх своя правда. Чи не так? Хасевич відчув у цьому спецназівці щось близьке. Але що, збагнути не міг. – Чого ж ти мовчиш? – скрикнув старший лейтенант. – Чого? Кажи щось… – Бо не зголошуюся з вами, – мовив Хасевич. – Доля відведена Богом. А стосовно правди, то

вона одна. Для всіх. Відступи від неї – химера, лжа. І Бог за нас усіх розсудить. Старший лейтенант Городіщенков підвівся зі східчини, зітхнув, поправивши кітель: – Засиділися ми з тобою, художнику… – він почав підніматися до лазу. Вже його голова схо-

валася за виходом. Раптом спустився на дві сходинки нижче, заговорив: – А у вас на Рівненщині гарно. Я люблю, Ніле, як цвітуть ріпаки. – Він вперше назвав худож-

ника по імені й добірною українською. – Мені дуже любі жита. У них стільки багато волошок… У нас, на Придніпров’ї такі ж. А ще, Ніле, багато чебрецю й полину. Знаєш, у нас навіть молоко має смак чебрецю… Я інколи надпивав з глечика молока. Щоб мати не бачили. Бо вони все збували на податки…

Бункер мовчав. Він знову: – Мати помічали те надпите молоко. Але ніколи мене не сварили. Наче нічого не трапи-

лось. Бункер мовчав. – У нас дуже високі тополі. У вас гарні озерця. – І по хвилі: – Ти мовчиш, Ніле… Старший лейтенант зробив один порух до виходу. Його дужа рука різко рвонула кітель

– гудзики брязнули об дно бункера. Зблиснув револьвер. Тої ж миті пролунав постріл. Униз у пов-станський бункер сповзло скалічене долею тіло сина степів Віктора Городищенка.

… З криївки донеслися звуки пісні: -Ще не вмерла Україна..

І – постріл.Знову пісня:

– І слава, і воля… І – постріл.Знову пісня:

–Ще нам, хлопці-українці…. І – постріл. Останній у криївці на хуторі біля Сухівець.

Михайло ДЯЧЕНКО

��

ПОЕ ЗІЯ

Михайло Григорович ДЯЧЕНКО народився 15 серпня 1947 р. в с. Михайлівка Царичанського району на Дніпропетровщині. Закінчив три курси історико-філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Працював різноробом, листоношею, інспектором по кадрах в колгоспі у рідному селі. Нині - на творчій роботі. Поет, перекладач. Член Національної Спілки письменників України. Автор збірок «Ще зозулі слово не погасло», «Свято білої лілеї», низки публікацій на шпальтах обласних та республіканських газет, журналів «Дніпро», «Київ», «Січеслав», альманаху «Вітрила», колективної збірки «Провесінь».

Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шутя.

С ТОЛИЦ Я ТАМ, ДЕ Я ЖИВУ Й ЛЮБЛЮ…

* * *Так, весна нас за руку вела, І поезія, й проза писалась,І незрадною дружба була,І любов, наче пісня співалась.

Де ж ті юні заобрійні дні?Де ж зірок понадхмарна туга?Де ж кохання? В зітханні на дні. Ні дружини, ні друга. Липень 1998 р.

* * * Заплачу не раз, не раз журавлем закурличу, у вирій матусин надірване серце вмочу.Над сном нахилюся, де світиться рідне обличчя, подумаю гірко: «У вирій до мами лечу…»

* * *Надходить день, коли нас кида мати,Назавжди кида, на віки віків…І горем цим навік тепер позначеніЗажура днів моїх, печаль моїх рядків…

5 / 2 0 0 5

��

* * * Народися іще раз, Тарасе,бо знікчемніли ми, бо скозачились ми,- бізнесменами стали,олігархами стали, рекетирами – не людьми… Березень 2004р.

КАБІНЕТ ПОЕТА

В його кімнаті – сонця легіон,Монблани книг, пера орлиний летНад луговим і степовим безсмертям, А ще – ШЕВЧЕНКО…

ТІЛЬКИ МУЗИКА, ТІЛЬКИ ФІЗИКА…

«Якби ви жили десь ближче, то приїхала б до вас на абрикоси – в них багато каротину… А в нас абрикоси не приживаються.

Тільки цезій і стронцій скрипить на зубах…»

З листа рівненської поетеси Людмили ЛитвинчукТільки музика, тільки музика, тільки Моцарт і Бах… Тільки фізика, тільки фізика, тільки… цезійскрипить на зубах… Квітень 2004р.

ЩАСТЯ КРЕЩЕНДО, або ВДЯЧНІСТЬ ПОЕТА

До N.N. захлинаючисьМед твоїх уст, Огонь твого тіла, Сонце і зорі твоїх очей… Ти не прийшла – Ти прилетілаЗ царства світань, З королівства ночей…

Шовк твого голосу. Фатум волосся… Щастя крещендо, слова золоті… Доле, спасибі! – Любить довелося… Доле, простибі! – Єдина в житті. Серпень 1995 р.

�5

* * * Збиралося на дощ – нема дощу.Цвілося на любов – нема любові. І ломить подив чорні брови:Для чого жив? Безоднею мовчу… 15 серпня 1992 р.

«БРАТ НАШ, ЗАЙВИЙ САШКО ПОМЕР…» Світлий плач

за поетом-землякомВідгули могилівські горлиці… Потемнішали води Орелі. Солов’ї по дібровах журяться:“брат наш, Зайвий Сашко помер..” Хто ж тепер їх оспівувать буде? Хто серця вбереже від остуди?Хто питатиме:«Люди, ви – люди?»Хто – тепер?

Був, як вечір,та ні – як вітер. Був, як поле, та ні – як степ… Очі мав волошково-сині, часом гнівні, а більше – дитинні.Жив, писав і любив – навпростець…

Розумію: ніхто не вічний,ні поет, ні нардеп,ні вчений.Чорна бабця косою скоситьне тепер – то в четвер…та щемить,мов сльоза на світанні, мов оскарження серця останнє, –

5 / 2 0 0 5

�6

солов’їне, гірке, незриданне: «Брат наш, Зайвий Сашко, помер…» Листопад 2002 р.

ОСІНЬ ПОЕТЕСИ

«Плачте, плечі, – вас ніхто не цілує», – Шепче жінка і дивиться в дощ. Травень 2001 р.

ЕПІГРАМА Володимиру БУРЯКУ (СЕЛІВАНОВУ)

В Україні, не в Лівані, є письменник Селіванов. І дивується Ірак: «Це не той, що був Буряк?» Жовтень 2004 р.

Із Федеріко Гарсіа ЛОРКИГІТАРА

Заридала моя гітара – б’ється вдрузкисвітанку чара. Як же плаче моя гітара... Ні утішить її не вмію, ні спинити її не смію.Плаче срібним струмком у травах, плаче вітром у хмарах,і нема їй, затятій, упину, плаче, ніби дитина.Плаче так – за поранком вечір, а захланна стріла – за ціллю, плаче так – у безлисті пташка – чує зиму і жаль мій…

О, гітаро! Рвуть твоє серцеп’ять невтомних кинджалів! Травень 1985 – травень 1996.

Галина ХРИСТАН

�7

ПРОЗА

Галина Петрівна ХРИСТАН народилася 31 травня 1952 р. в селі Саджавка Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Закінчила Харківське культурно-освітнє училище. Живе в рідному селі, завідує місцевою бібліотекою. Прозаїк. Автор книги оповідань «Я вернуся», присвяченої героям УПА, та книги новел «Старий і кіт». Вихованка і членкиня Надвірнянської літературної студії «Бистрінь», що на Івано-Франківщині (керівник – Нестор Чир).

Член Національної Спілки письменників України. Лауреат Першого та Другого фестивалів гумору в Києві.

ТАК І БУДЕ

Новела

У сусідніх вікнах вже погасло світло, ніч приступила ближче. Анна теж загасила. Розсунула фіранки, впустила ніч до хати і лягла спати. Зажмурила очі, але сон не йшов. Подивилася на квадратні вікна. На тлі зоряного неба видно було дзьобатий вершок груші та округлу копицю сіна.

Її думки вилізали крізь вікно на грушу, піднімалися вище і летіли далеко-далеко, у небесні світи, де мерехтіли бліденькі зорі. Одна кліпнула Анні і впала за копицю сіна.

«Отак і моя зоря десь капне» , – подумала жінка. – Та й шкоди великої не буде. Ото важна персона помре! На другім кінці села, і то не всі будуть знати. Сусіди на кілька днів матимуть клопіт. Але задарма не будуть робити. Як обмиють та вберуть

у шлюбну одіж, то в шаліновій хустині знайдуть заповіт. Там я все розписала, що кому. Всі хустини, в яких до церкви ходила, даю своїй товаришці Явдоні. Багато ми з нею пересапали і переспівали в ланці. Багато дусту з’їли, коли сипали голими руками з відра по льонах. Кажуть, що Європа давно від дусту відмовилася, але ми були не в Європі, а в колгоспі. Боже, як тяжко люди робили в колгоспі, за той трудодень! Дмитро мій багато болячок набув на тій фермі. А я собі й на цвинтарі біля нього не лишила місця. Не було такого звичаю городити на цвинтарі про запас. Ще би був хлипав, але як поховали нашу Марійку, то зотлів як гнотик. Ще просив на суді, аби не судили тих бахурів, що їхали п’яні, а їх батьків. Казав, що тюрма не вчить, а калічить, що з тюрми кожен надщербленим виходить.

Верети писані даю Парасці Грищуковій, другій сусідці, добра жінка. Всі баняки – Світлані, під берегом. Вони будуються, бідують, то хай мають.

5 / 2 0 0 5

��

Тарелі зі стіні – у музей, але аби не попродали якимось гендлярам, бо вже таких із хати два рази відправляла.

Гроші на книжках наших його сестрі Катерині. Буде наймати за нас панахиди. Хату дала би Орисі з Михайлом, якщо помиряться. Бо в цих стінах усі файно жили, не було сиріт при

живих батьках. Як не розлучаться, то нехай перевозяться сюди. Усе з хати – диван, стіл, шафу, крісла моїй похресниці Наталці, аби мала пам’ ятку. Коровину аби

сільрада продала і заплатила за науку тої дівчинки, що дуже файно співала на День незалежності. Шкода, аби голос пропав коло сапи. Як заспіває, то так, якби ангел злетів з неба.»

Аннині думки снувалися і снувалися, аж поки не висоталися потемки за грушу. Почало розвиднятися. Жінка встала і взялася за звичну роботу. Пішла до корови. Вернулася з відром, а в хаті сидить

Микола Дмитруняк. – Слава Ісусу Христу! Гості на поріг, а рижки не вкисли, – засміялася до гостя. – Навіки слава Богу святому! Я почекаю, аби вкисли. Ціди молоко, я посиджу. Анна швидко випрала марлю, витерла руки і запитала: – Що маєш до мене, бо йду кухарити. – Серце, – сказав Микола і замовк. Стало тихо. Жінка перевела дух і повільно проговорила: – Миколо, моє серце і тіло вже не до любові. – Анно, я дуже поважав твого Дмитра, і тебе, але любив свою Меланку. Як її не стало, то мені відразу

півсвіта почорніло. Виперу – не біле, зварю – недобре, піду косити, а жук бульбу з’їдає. Вже так три роки мучуся. Не годен всьому сам раду дати.

– То женися!– Анно, не женячка мені в голові, а господарка. Що мені скажеш? – Дав ти мені загадку. Знаєш що, приходи до мене їсти, та й виперу тобі що треба. – Анно, де би я хотів тебе ганьбити! Не дозволю, аби твоє добре ім’я в зубах носили! – Але так і буде! – Як побачать, що буду від тебе виходити увечір чи вранці, то й пустять пльотки по селу! А як перейду

до тебе, один день поговорять і все. Двоє старих людей живуть разом, помагають одне одному, про що тут торочити день у день? Яка твоя відповідь?

– Та дай подумати! – Молодим у сільраді дають місяць думати. Але їм треба вік жити, дітей родити. А ти, може, не будеш

думати аж місяць? – подивився благально на спантеличену Анну. – Не знаю, не знаю, аж голова заболіла… – Я не підганяю тебе. Добре подумай, я ще прийду. – Взяв із лавиці кашкет і тихо вийшов. Анна посиділа, подумала, розтопила в печі, начистила бульби. Маленькі свої банячки віднесла до

комори, а внесла нові, більші.

��

Галина ХРИСТАН

ТУПА БРИТВАНовела

– Я так давно не була в селі… – почала Мілька говорити, але побачивши, що Михась сів голитися, замовкла.

– Говори, говори, я слухаю. – Щось жінок старших хотіла запитати… Не крути головою за мною, бо поріжешся.– Чим? Цим тупарем? Ти, Мілюсько, бульбу не чистила часом моєю бритвою? Тупа, як холєра. Ледве

шкребе бороду. А завтра – свято.– Я нічого твого не беру. А бульба давно кінчилася. Андрій має принести харчів десь на днях.– Чого тобі в село? Тепер багато нишпорок. Може в родині хтось бути, казав тобі давно, що Андрій

переведе в гори. Там би й побула в бабки якоїсь, поки родити маєш. Тобі треба тепер спокою. Дівчинка має родитися веселою і спокійною.

– Яка дівчинка? Я хочу, щоб був син! Такий файний, як ти. Як підросте, то навчу його молитви і стрілецьких пісень. Не думай, що десь далеко від тебе я би була спокійною. Як би я переживала, не знаючи, де ти, що з тобою…

– Мілечко, розрадо моя! Тут зі мною тобі небезпечно. За мене не переживай. Але на другий тиждень підеш від нас звідси. Я буду хоч одним гризтися.

– А цей тиждень ще будемо разом? Михаську, говори до дитини. Вона все чує, розуміє. Як ти вечорами тихенько співаєш собі під ніс, то вона навіть ручками і ніжками не ворушить. А тепер так товче. Ану приклади руку. .. – не доказала, бо прибіг захеканий Андрійко, зв’язковий:

– Друже! Зрада! Облавників повног в лісі! Готуймо зброю! – І мені дайте! – попросила Емілія. – Сідай у куток і не дихай. Андрію, витягай палиці! Що в дірку видно? – Багато їх… Не прорвемось… Шкода, що Мілю не відправили геть… Друже, цілься добре, бо набоїв

мало. Зав’язався нерівний бій. Землянка була добре укріплена і замаскована. Кілька ворогів впало на

підступах. Почали кидати гранати. Дірочки-бійниці засипало піском. – Друже, може, я вийду і затримаю їх, а ти через другий вихід виведеш дружину? –повернувся до

Михайла Андрій. В Михайловім оці затремтіла свавільна сльоза: – Не піде вона нікуди. Ти знаєш її добре. Я вже говорив… – Спробуймо… Шкода жінки і дитини… – не встиг договорити Андрій, як землянку сколихнув

вибух. Засипало маленьке замасковане віконечко. Настала темрява. Михайло зробив крок. Наткнувся на тіло: – Мілько?!

– Я тут, жива… Андрійко спав. Може, живий, – намацали, поклали лежати рівно. – С-с-сла-в-ва, – прохрипів в агонії хлопець і затих. – Михасику, не дай мене на муки ворогам! Бери револьвер! Стріляй у мене! Швидко! – Мілечко, може, пощадять тебе. Лишайся! – Не хочу пощади! Не дам їм сина виховати яничаром. Стріляй! Лиш не цілься по нашій дитині. –

Вона притулила його тремтячу руку до своїх грудей. Михайло відчув, що його серце от-от розірветься від розпуки. І він натиснув на гачок, але рука в останню мить таки відсунула дуло револьвера вбік, до плеча дружини. Собі він миттєво приставив револьвер до чола, вистрелив і впав біля Андрія.

– Не стреляйте! Сдавайтесь! Подарім жизнь, – кричали знадвору.Ніхто не відповідав. Настала тиша. З острахом підходили ближче. Емілія опритомніла. Приповзла до Михайла, поцілувала мертвого, закрила йому очі, намацала

скриньку із їхніми нехитрими пожитками, знайшла Михайлову бритву і взяла до рук. Тоді проговорила плачучи:

– Боже, спаси наші душі! Михайлику, навіщо ти мене пожалів? Я без тебе не хочу жити… Синочку, прости мені, … ходім за татом. – І з останніх сил різко шарпнула по шиї бритвою.

Оксана ІГНАТЕНКО

5 / 2 0 0 5

50

ПОЕ ЗІЯ

Оксана Олександрівна ІГНАТЕНКО народилася 1972 р. в м. Дніпропетровську. Закінчила філологічний факультет Дніпропетровського університету. Вчителювала, працювала на телебаченні, кореспондентом газети

«Трибуна металурга». Нині працює в Молодіжному центрі, веде літературну студію для молодших школярів. Упорядкувала кілька збірок молодих поетів.

Поетеса. Член Національної Спілки письменників України. Автор поетичних збірок «Тернова гілочка», «Спасибі

небові за тишу», «Співучий дощ».

З ОС ТАННІМ ПТАХОМ ВІД ЛІТАЄ ЮНІС ТЬ

* * *

Стиглі грона винограду,Блиск осонцений життя.Двадцять віршів за пораду,За страждання й співчуття.

Тиха. Тиха ніжна осінь.Свіжість вітру. Іній рим.Дощик плаче, серцю досить.Сцена – парк, пастельний грим...

Листя, лава – добрі друзі,Осінь горнеться до ніг.По коліно день загрузнувВ гаманцях порожніх слів.

Радість вперта суне жартом.Знає осінь, як гулять.Бубни, піки... Листя – карти,Чорнобривців жовта прядь.

Хмари, хмари – неба осінь.Гра чатує на гравців...Серце плаче. Серцю досить.Пізній сонях знов зацвів.

51

ТИ МАЛЮЄШ

А ти стоїш – розніжений і тихий,Стискають руки синій олівець.І сила недовершеності віхолЗ мольберта вислизає нанівець.

Початок з квітів, росяна прозорість.Знов море, чайки, скелі – від небес.Цей ранок твій, у серці зорянімЗнебавлений туманами словес. Лягає тінь раптова й непорушна,Цілує в губи, спалює кути...Стоїть життя, до болю осоружне, Серед краси, яку малюєш ти.

* * *З останнім птахом відлітає юність.Життя вирує, скаржиться, тремтить.Його розквітлу і відверту сутністьЄднає осені невиплакана мить.

Це ти – пора змужніння і падіння,Я не чекала так тебе зустріть. Розлоге марево, стрімке падінняУгору простягає свою віть.

Я знаю вже, що небагато знаю,Доросла я, а небо голубе. Любов, любов! А квіти замерзають,Осіннім золотом торкаючись тебе.

БЛАКИТНЕ І РОЖЕВЕ

Беру у пригорщі й записую життя.Любов метеликом в траві тріпоче.Високий степ орнаментом відтявУ неба шмат блакиті, вабить очі.

Його нескореність, його бентежний дух,Самодостатність помилок і втеча –Від божевільних клопітких потугДо філософії великого Предтечі.

У змісті слів, у відблисках ріки,У неокресленості липи і тумануЖиття рахує кроки і вікиІ прокидається, немов рожевий ранок.

Анатолій ЛИПИЦЬКИЙ

5 / 2 0 0 5

5�

ПУБЛІЦИС ТИК А

Анатолій Григорович ЛИПИЦЬКИЙ народився 12 серпня 1933 р. в м. Кривий Ріг на Дніпропетровщині.Закінчив Криворізький гірничорудний технікум (1965). Прозаїк, публіцист. Член Національної Спілки письменників України. Автор книги оповідань «Амгуэмская переправа», повістей «Пересечение», оповідань «Оглянись в пути», нарисів про електрифікацію Крайньої Півночі «Энергетические мускулы Севера», повістей «Восхождение», повістей «Ожидание любви».

Головний редактор літературного журналу «Саксагань» (м. Кривий Ріг).

ПОРУБАНЕ КОРІННЯ

Нарис

«Я не научился любить свою Родину с закрытыми глазами и преклонённой головой, с сомкнутыми устами. Я нахожу, что человек может быть

полезен своей стране только в том случае,если ясно видит её; я думаю, что время слепых, влюбленностей прошло...»

П.Я.Чаадаєв

Наше минуле – це частка нас самих, бо ми живемо у часі, який народжено усим тим, що було раніше

Саме тому філософи стверждують, що нація, народ не має майбутнього, відвертаючись від свого минулого.

На жаль, перероблюючи під вождів, авторитетів, під новітні ідеї, історію перекручують, тлумачать минуле та діяння його учасників кожного разу так, як це вигідно сьогодні, очорнюючи або прикрашаючи. (Ілюстрацією можуть бути більш як три десятки “Історій України”, виданих за роки незалежності. Яка з цих історій відображає минуле об’єктивно, важко навіть уявити — скоріше, жодна!)

Коли я читаю про те, як бережно японці чи казахи зберігають пам`ять про своїх предків, мені стає гірко й образливо за мою країну і моє покоління, за себе. Про яку минувшину про сьомі-дванадцяті коліна роду можна говорити, якщо старанно забуті події шістдесятирічної давності такого

5�

масштабу, як Велика Вітчизняна війна? Якщо ім`я та по батькові прадіда можуть назвати одиниці! Про які історичні традиції говорити, якщо майже сторіччя нам уперто, методично втокмачували, що попереду – сяючі вершини, а позаду – морок царизму, економічна і духовна яма, з якої нас витягли до світла й благодаті більшовики-марксисти?!

Та яма, в якій поховали минуле, виявилась не ямою, а ровом, протягнутим через все двадцяте сторіччя. І в цей рів жбурляли всіх, кто не вірив вождям, штатним пророкам, стражам-ідеологам, хто озирався, аналізував, сумнівався чи мав схильність до сумнівів, вже не кажучи про тих, хто висловлював невдоволення, обурення, незгоду з діями влади. Жбурляли й просто так, для кількості, для наповнення рову.

Часом люди мого покоління славлять ту епоху, посилаючись на досягнення в індустріалізації, колективізації, хімізації й ін. Будучи ізольованими від усього світу, ці люди не уявляють, чого досягли інші країни за той же період, коли здійснювались оті «зації» в СРСР. Адже досить поглянути на ближнього сусіда – Фінляндію, яка була відсталою, медвежою російською окраїною. Ця окраїна за роки розгулу диктатури пролетаріату в країні перемоги й загибелі соціалізму стала однією з передових країн Європи економічно, зберігаючи й примножуючи при цьому свої духовні й культурні цінності. І все це – без більшовицьких битв за врожаї та плани, без концтаборів і ровів...

Ніхто не бере на себе сміливість сказати, скільки ми втратили – років, життів, майбутнього, – ніхто. І згадуємо про тих співвітчизників, кого знищили, хто не дожив, не завершив свої справи, дедалі рідше. Комусь дуже хочеться забути все – брехню, насильство, колючий дріт, рови. Дехто проголошує просто: «Безвинних не садовили і не розстрілювали».

Хто ж ми? Може, й справді ні на що не здатні, окрім рабського чимчикування за кормчими? Може, й свобода нам потрібна не для осмислення, не для творення, а для п`янства, базарного базікання, для руйнування й насильства, і в такому разі ні до чого пам`ятати про минуле, бо немає у нас іншого майбутнього, крім духовної деградації і самознищення?..

Нинішнє становище суспільства, країни – це результат маршу до сяючих вершин, під час якого примудрились не лише виснажити надра, потруїти воду й повітря, але й вбили в людині віру в чесну працю, в честь і гідність. Знищили святу повагу перед чудом життя, дароване людині Богом, прищепили легкість убивств: «Якщо ворог не здається, його знищують». Система, що існувала на брехні й насильстві, розвалившись, переродилася в систему корупції, пустих обіцянок й духовного розтління, залучення до низької псевдокультури, що породжує на потребу убогих ду-хом низькопробну книжкову, кіно- і телепродукцію, в якій оспівується тупа сила зла, ненависті й руйнування.

На додаток з`явилися політики й соціологи, які заявляють, що немає іншої історії, крім історії поневолення України Росією і визволення України з-під гніту Москви. Ці тлумачі не бажають знати про ту єдність, з якої вийшли слов`янські народи, соромливо мовчать про поневолювачів турецьких, угорських, німецьких, польских та литовських. Та найголовніше — абсолютно не бажають згадувати, чиїми руками, як правило, здійснювалися репресії ленінсько-сталінські, а раніш – царські, а ще раніше – татаро-монгольські на Україні. Адже це були не поодинокі манкурти, виродки, а досить чисельні представники корінного населення, для яких особисте благоденство було значно вище національної ідеї свободи і незалежності країни. Сотні керівників всіляких рангів, українських депутатів рад усіх рівнів, українські члени ЦК, обкомів, райкомів, чиїми руками дублювалися розпорядження творити злочинні діяння проти свого народу. А хіба не було страшних “психушок” і в`язниць, де лютували кати-земляки? А тисячі українців – працівників УНКВС, які катували й знищували своїх же, не цікавлячись їхньою національністю? А поліцаї-українці, які допомагали фашистам відсилати в неволю і розстрілювати співвітчизників на окупованих територіях під час війни? А ті, хто піддавав нелюдським катуванням, замордовуючи до смерті, дівчат-медсестер, юних педагогів, яких після війни по путівках посилали в лікарні і школи західних областей України, – вони теж були посланцями Москви?

Забуто, що Україна втратила величезний духовний потенціал у складі колишнього Радянського

5 / 2 0 0 5

5�

Союзу в результаті геноциду, здійсненого більшовицькою системою тиранії, – геноциду не вибірного, а спрямованого на всі народи і нації. І звинувачувати в цьому взагалі Росію, «москалів» – значить, прикривати злочинні діяння своїх катів і політичних виродків, своїх посланців у вищі ешелони вла-ди, свою більшовицьку еліту і її поплічників, себе...

Коли звинувачуєш в злочинах інших, озирнися на себе, на свої вчинки і своїх оточуючих, земляків, співвітчизників — а чи не забруднені твої і їх руки в цих же злочинах. Таке правило необхідно виконувати, бо інакше твій злочин стає ще страшнішим — його можна безкарно повторювати...

14 років існує незалежна Україна, але досі життєвий рівень людей низький, і все нижчає, багато безробітних, більшість людей збідніло й почало втрачати віру в можливість виживання. Найстрашніше — відсутність реальної перспективи у молоді: на отримання освіти, роботи, житла. Ситуація загрожує соціальними катаклізмами, а можновладці зайняті проблемами особистого збагачення. Країна ризикує залишитися без науки, освіти, медицини, культури, для яких «не вистачає коштів...»

І я думаю: а якби не було тих страшних вирубок, якби залишилися живими люди, які первісно усвідомили весь жах і нелюдськість затіяного більшовиками експерименту над народами величезної імперії, якби духовний потенціал розумних, чесних, благородних людей був використаний, а не розтоптаний тупими катами, вождями-паханами, — якою сьогодні була б моя країна?

Скоріш за все, не збереглася б як величезний Радянський Союз, тому що трималась на багнетах, на страху, на застарілих технологіях виробництва. Розпалася б на окремі складові, як і зараз, але без крові і без розривів по живому, коли сім раз ріжуть, а один раз міряють, коли створюють кордони, митниці, владні структури аж ніяк не для блага народного, коли примножують апарат насильства, відкритий і тіньовий, коли народні накопичення пхають в кишені, себто банки, ненаситні нові капіталісти, – розділилися б по розуму, по здоровому глузду, по-людськи, скажімо, як Чехословаччина. І наука стояла б біля керма країни, і політика не зводилася б до намагання випросити ще мільйон доларів у Західної Європи та у США. І були б ці, самостійно політичні, країни в розумному об‘єднанні, а не в злиденній, безпомічній «незалежності» з виснаженими надрами, допотопним сільським господарством, з відсталими технологіями виробництва, з обкраденими, приниженими масами людей і жируючими «новими»...

Та не був здійснений суд над більшовизмом, як це зробили на Нюрнберзькім процесі з фашизмом, не винесені на суд народів страшні діяння того політичного й державного монстра, і тому існують лише домисли і безплідні емоційні звинувачення конкретним особам чи взагалі народам. А більшість з людей сьогодні навіть не уявляють, що то був за режим і які страшні злочини проти своїх народів він вчинив.

Обірваний еволюційний ланцюжок, зруйнований генетичний зв`язок, розстріляні на бігу носії естафети, які так і не змогли передати прийдешнім поколінням найголовнішого — пам’яті, куль-турного й духовного багатства, осмислення себе в цьому світі...

Скільки десятиліть, століть мають пройти, щоб відродилося втрачене, зруйноване, знищене? І чи можливо взагалі таке відродження? Чи не піде нація, народ іншим, боковим шляхом, опинившись знову в тупику?..

Такі невеселі думки мучили мене після вивчення масивних «Справ» під п’яти-шестизначними індексами грифів – «Секретно», «Совершенно секретно», вже знятих часом. Справами, заведеними органами УНКВС понад сімдесят років тому на близьких, рідних мені людей – на діда мого Липицького Василя Семеновича та на його сина, а мого дядька Липицького Олександра Васильовича – репресованих і знищених «ворогів народу»…

2005

55

ПОЕ ЗІЯ

Нестор ЧИР Нестор Іванович ЧИР народився 12 березня 1938 року в селі Новий Диків Любачівського повіту Жешувського воєводства (Польща). У 1945 р. родина Чир, як і тисячі українців, зазнала насильної депортації на Тернопільщину (Україна), де пройшло його дитинство і шкільні роки. Закінчив Дрогобицький нафтовий технікум. За фахом – технік-нафтовик. З 1960 р. проживає і працює в індустріальному мальовничому місті Надвірній на Івано-Франківщині. Займається активною громадсько-політичною та літературною діяльністю. Один із засновників у 1989 р. районної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка («Просвіта»). У 1990-1995 рр. очолював первинний осередок Народного Руху України в Надвірнянському управлінні бурових робіт. Депутат Івано-Франківської обласної ради чотирьох демократичних скликань поспіль.Поет, прозаїк, автор поетичних книг «Пізнє яблуко мого саду», «Долоні в крапельках дощу», «Калиновий спалах», дитячої книжки «Котячий обід». Член Національної Спілки письменників України. «Поезія Нестора Чира інтелігентно стримана, медитативна, позначена витонченою спостережливістю людини, що пізнала світ зріло, глибоко… Бо ця поезія утвоена не для забави, не з огляду на славу віршописця, а як збройний обладунок душі в боротьбі за любов», – так оцінив творчість поета Левко Різник («Дзвін», 11-12, 2002). Нестор Чир – красива людина мужньої долі, яка протягом довгих років бореться з фізичним недугом. Надзвичайна стійкість духу, залізна воля, душевна краса і ясність не дають цьому незвичайному чарівливому чоловікові поринути в безодню відчаю. Він сам став світильником для інших. З 1987 року (від початку заснування) керує літературною студією «Бистрінь» при Надвірнянській районній газеті «Народна воля» (головний редактор – Іван Гриджук). Аскетичне чорне вбрання, строгий і ласкавий водночас погляд. Хто для студійців Нестор Іванович? – Наставник, порадник, священник–душпастир. Його тут називають своїм Батьком. Він – упорядник Альманаху творів Надвірнянської літературної студії «Бистрінь» «Купальська злива». Засідання студійців відбуваються в бібліотеці, а ще – у горах Карпатських, коли вірші пишуться і читаються просто неба. Творчій атмосфері цієї студії може позаздрити будь-який обласний центр… Нестор Чир – лауреат літературної премії імені В. Стефаника (2003) та премії імені Марійки Підгірянки обласного

об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка (2003).

ЦЕЙ БІЛИЙ СВІТ, ЯК БІЛЕ БОЖЕВІЛЛЯ

* * *Цей білий світ, як біле божевілля,Як білих снів непрошена хода.Я в ньому дощ. Я в ньому сніг. Я вільнаЙ така шалена Бистриці вода.

Я з ним побув вже трохи в тиші стиглій, Бував ніяким, деколи – таким.Життя не раз лишало мідні стигмиНа тілі долі воротком вертким.

Та я люблю цей світ, такий химерний, Такий сумний, але веселий теж. Гривасті коні карих літ майстерноНесуть мене у голубу безмеж.

5 / 2 0 0 5

56

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ…

Вже в душі засіялось зимою, Вдарило вітрами зусібіч.Що це раптом сталося зі мноюСеред катаклізмів протиріч? Йду наосліп і шукаю броду,Де його ніколи не було, А сумне лице мого народуЗнов червоним снігом замело. Обережно відчиняють дверіСвіжої епохи сторожі, Та не чути скрипки СтрадіваріНа отій незвіданій межі. А зате гримлять червоні бубниНа парадах спліснявілих свят.І питання: бути чи не бути? – Стало в перший історичний ряд. .

КАРПАТСЬКІ ВЕЧОРИ

Розкошують вечори в КарпатахВ літню пору, мов дівочий гріх:Бродять, в зворах тіні волохаті,Потайки лякаючи усіх;Туманцем вкриваються вершини,Тихо сплять між зорями вітри,А довкіль густим аквамариномСтеляться вечірні кольори;Йдуть Чугайстри хмари розганятиСеред див казкових і принад,Піп-Іван глядить на всі Карпати,Ловлячи в долоні зорепад;Плай туркоче, наче пізній голуб, Звізди золотять небесну вись,На кряжі круті і гостроголіОбрій сперся й в далеч задививсь;Вікова Говерла, як на свято, До Творця звертається: прости,Хочу знати, щоб запам’ятати,Де твої неміряні світи;Від кошар, де стомлені отариСплять, лунає: гей, о-гей, вартуй!… Несть кінця тим дивинам і чарам,Тільки серцем голос їх почуй.

57

Я люблю ці вечори цілющі,Що нудьги не знають й голосінь,Як усю Вкраїну, нині сущу,Як тебе, кохана, в цій красі.

ГУЦУЛЬЩИНАСонет

Красо моя, п’янка чарунко мила, Гуцульщино, розумнице моя! Смарагдами лісів тебе обвилаЩалива доля й пісня солов’я.

Чумацький шлях вгорі могутні крилаРозкрив для тебе й вранішня зоряТвою будучину благословила,Де будемо щасливі ти і я.

Тож крізь ряди поранених і вбитих,В обіймах літ знедолених і ситихІду до тебе і кладу до ніг

Усе, що ми з коханою надбали,І що засіяли, і що зорали,Й що для людей в житті я приберіг.

ДІАЛОГ

Мовчи, кажу душі, мовчи,Не маєш приводу для слова,Бо я у всесвіті нічий,В путі загублена підкова.Що образ мій? Нікчемний знак,Пощерблений кинжал без піхви… Але душа кричить: не так, Не можемо служити віхтемЧиєїсь кагли! Ми – СоборЗ мозаїкою й образами.Наш сотворитель – то є Бог,І тільки він стоїть над нами.Тому прошу я: не мовчи,Дзвони, коли тебе й не знають,Нехай у жилах, як в печі, Вогонь неспокою палає.

НАШІ ЛЮДИ У СВІТАХ

5 / 2 0 0 5

5�

Тадей КАРАБОВИЧ

Український поет і перекладач із Польщі. Народився 6 квітня 1959 р. в Савині на Холмщині. Дебютував як поет у 1980 році. В українському тижневику у Варшаві «Наше слово» понад два десятиліття друкує поезію, літературні статті та публіцистику. З 1993 року рацює на кафедрі української філології Університету ім. Марії Склодовської-Кюрі в Любліні. Автор восьми збірок поезії, серед них «Два листи до ночі» (Білосток, 1999), том «Вибраних поезій» (Білосток, 2001) та ін. Наводимо дві думки про оригінальний творчий доробок поета. «Поезія Тадея Карабовича балянсується між двома розп’яттями: між розп’яттям Христа і розп’яттям двох людей в акті кохання; це своєрідне мораліте Карабовича відбувається найчастіше в глушині його улюбленої Холмщини. Дивлячись з іншої перспективи, це значить, що поезія ця визначається оригінальною метафорикою та інтроспекцією в буття часове й позачасове”. Богдан БОЙЧУК (США) «Поезія Тадея Карабовича – медитативна, вишукана і розкута водночас. Мандруючи Україною, поет неодмінно опиняється в наших краях чебрецю й полину, Калитви і калини. Неуникненно зваблений непроминальною красою Приорілля, він пише-медитує верлібрами про стародревню доньку Данаприса – Оріль, яку малював колись Тарас Шевченко. Художник О. Нем’ятий стверджує, що Шевченко малював і гору Гілею… До підніжжя легендарної гори, де збереглися козацькі редути XVII століття, притулилося село Турове, а в нім – хутірець художницької родини Лободів – Володимира, Людмили, Соломії. Сюди на гостину вряди-годи приїздить і пан Тадей. Ні, не приїздить, в степи незнищенні веде його сам Бог. Здається, Україна – то третє, тихе й добровільне розп’яття Тадея Карабовича на хресті неперебутньої ностальгії».

Леся СТЕПОВИЧКА

Я ОТРИМУВАВ БЕ ЗМЕЖНУ ЛАСК У ПИСАТИ ВІРШІ

СКИТСЬКИЙ КУРГАН НА ГІЛЕЇ

розритийбез кам’яної баби

проте стереже в своїй могутностишлях на зоряному небі обличчя сонця ключ до лисячих норковилу НАВПРОТИ СОНЦЯ (СОНЕТОТРІЙЦЯ)

1над степом горить сонце немилосердногора Гілея височить могутнялелеки над Хвисівкою зборомвуж проповз у бур’ян біля пустки

5�

в пустці залишки пам’яті непомітної крізь стріху проглядається небо і всесвітмадонна на іконі стереже цей дімв якому стільки було проте залягла тут вічність

над степом майорить могила давняобличчя соняшників біля її підніжжядрібне волосся ковили зачісує вітер

ця неймовірна тиша огортає мене звідусілья скидаю з себе зайві ганчірки цивілізаціїзаплющую очі і лежу наго навпроти сонця

ХВИСІВКА

2. замріяні в городах мальви та чорнобривцістріхи що пам’ятають минулежінки юрмляться біля очеретів їх ногипроглядаються в мутній воді озер

це очиці степу що вигорів у сонцівисушена вітром білизна на шнуркучерез вікна заглядаю у пусткубарокові комини і глечики тут зачинені

на ключ в дослівному вимірі слована безпам’ять в філософському вимірі слівна літопис в значенні значень минулости

біля давньої могили зелені рамена грушітерпкі дички залягають під моїми ногамимоє голе тіло в сонці як в полоні любови

ДОРОГА ДО МОГИЛИ

3з гори Гілеї видно ці неймовірні знакице долина порізана очицями збентежених озервони затулені в комишах неначе в загравілишень чапля кружляє над степом

далі ліс язиком зеленим у смузі сонцяобступає річку та небосхил Бабайківкихвилини дні століття зупинилися молитовнотриває магія другого тисячоріччя від Христа

5 / 2 0 0 5

60

незмінно існує курган розритийзарослий ковилою та коkючими будякамисилуетами яструбів що долають простір

і ось наприкінці століттястою тут і вдивляюся в просnірі моє спустошене тіло заглиблюється у всечасТурове, 16.08.1996

ЗАПАХ М’ЯТИ

Був скрізьМи пили напарену м’яту пізніми вечорамиТа говорили про мистецтво

Багато слів пахло м’ятоюЗ берегів Орілі

ПИСАНІ РЕЧІ

Запам’яталися з моря різних прочитаних книгБагато записаних речей закарбувалаСвідомість

Проте ніяк не можу записатиКолір води в річціВідбиття свого тіла в руслі Орілі

СПАС В КИТАЙГОРОДІ

Біля церкви натовп яблукТа груш в кошикахЗапах ладануЗ хресним ходом ідуть яблукаЦе яблуневий СпасЗ іконою ПреображенняПопередуТурове, Китайгород, 19.08.1996

Я ПОЧАВ ПРОЩАТИСЬ

Я почав прощатись пізніми годинами ночі З дощем та ясніючим небом

з дивним хрущем що називається скарабейабо бздунбо обрав собі за хату кизяк(тобто гімно)

61

з дверима на яких Володимир Лободанамалювавцілу історію мистецтвата зі стелею повною таємничости

МОЛИТВИ

Я молився простими словамиНічого не бажав що могло мене бентежити

Не знаю чи він вислухав менеПроте я відчував що він зі мною

В таємничих нічних годинахВін беріг мою самотність

Я отримував безмежну ласкуПисати віршіТурове (світає біля вогнища), 22.08.1996

ПРОЩАННЯ

Прощай ковило на ГілеїПрощай Оріле та садибоІ ти небо над ТуровимЗ лелеками

Прощай серпневий дощикудрібний та теплийі ти ватро що гріла моє мовчаннякожного вечораі протягом дня ти кринице з водоюяка випливає з підземної гори

і ти саде зі сливамита грушами

Турове (перед виїздом у мандрівку), 26.08.1996

5 / 2 0 0 5

6�

ПОЕ ЗІЯ

Александр ТВЕРДОХЛЕБ

Олександр Васильович ТВЕРДОХЛІБ народився 29 червня 1948 р. в м. Запоріжжі. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (1974) та Московський Літературний інститут ім. О.

Горького (1988). Викладач зарубіжної літератури в середніх школах м. Синельникове та Дніпропетровська. Має звання

«Відмінник народної освіти». Поет. Член Національної Спілки письменників України. Автор збірок «Земля моих творцов», «Касатка»,

«И свалился я с луны», «Песчаные журавли», чисельних публікацій в пресі.

ИЛЛЮЗИИ

1 Научиться б хорошим манерам, Приодеться неброско, но модно, У ларька или в бане, к примеру, Что попало не пить с кем угодно.

Жить со вкусом и кушать со смаком,Выражаться, но без выражений, Даже мысли ментам и собакамНе внушать – на предмет возбуждений.

Чтоб при мне и базарная баба Торговалась с вульгарной женою,Будто Ваша Прекрасная Баба Говорит с моей Вечной Женою.

2Утолить бы духовную жаждуСплетней с “уткой”, пиаром со слухом,Озадачив непуганых гражданСвежей завистью с лёгким испугом.

Подарить всем шахтёрам по лаве, Торгашам и буржуям – по рынку, Власти жаждущим выдать булавы:25 плюс булавку – “для жінки».

6�

Трём сестрам по серьгам – а ля Пушкин – Их мужьям – по рогам и копытам И с утра по сто грамм , а непьющим – По старухе с разбытым корытом.

3Умудриться б законом хранимым(Вроде психа с народным слугою)Быть частично пророком гонимымИ холопствовать частью другою.

Перепутать диагноз и статусИ в шестой совмещённой палатеМыслить в зад головою, как страус,В большинстве, в том числе, на подхвате.

Чтоб верховные тешила взорыНад поехавшей крышей фанера,Чтоб из лёгких больных крохоборовВылуплялись коррупционеры.

4 Невзирая на разницу между Чудной думой и думкой чудною,Доходною ходячею пешкойИ сестрою её проходною,

Нужной мерой и принятой мерой,Заурядным везеньем и фартом – Лицемерить в ответ лицемернымИ взаимно прослыть толерантным.

Возрождаться, всплывать, водворяться, В комитеты, в ряды, в “чёрт-течем-ты”, Как сплошной мещанин во дворянствоИли рецидивист в президенты.

5 Стать мне хочется, кем ещё не был,Неожиданным ходом иль бродомВ эту реку войдя Твердохлебом,Над водою взойти Бутербродом.

Чтоб никто меня больше не помнил Ни косым, ни сопливым, ни пошлым, А кто вспомнил, немедленно померВместе с мною осмеянным прошлым.

5 / 2 0 0 5

6�

От врачей даже справку имеюДля властей – постоянно с собою:“В прошлом веке бредущий по шею,может, в нынешнем жить головоюсвоейне может, может,не может, может, не может, может, не…” * * *

На всё готов как честный графоманНе денег ради – красного словца,Прости меня, родная глухомань, Что вышел сын не в мать и не в отца.

Бываю восхищён чужим трудом(Словами свой восторг не передам).Бывает (редко и с большим трудом)Я приступаю к собственным трудам.

Оно, конечно, человек не конь, Но вот Хирон всегда смущал меня,Скрывая, как Кобзон под париком,Себя в коне, или в себе коня.

* * *

Я не хочу переводить свой род,Плодя себе подобных скучный ряд,Чья жизнь течёт, как вольный перевод, Переходящий в вялый плагиат.

Но я б желал (и снова этот КоньПодстреленный, страдающий от ран)Пожертвовать собою, как ХиронЗа Прометея. Всех послав к херам.

Мне наплевать, что после этих дел Объявится какой-нибудь урод,С которым я не ел, не пил, не пел, И растолкует всё наоборот.

Владимир ТЕПЛОВ

65

ПОЕ ЗІЯ

Володимир Володимирович ТЕПЛОВ народився 11 березня 1938 р. в м. Кривому Розі на Дніпропетровщині. Працював на шахті підземним електрослюсарем. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (1966). Вчителював у середній школі. Працював заступником директора профтехучилища та директора Тернівського гірничого училища. Вчитель Тернівської середньої школи, керівник міжшкільного курсу «Живе слово поезії». Нагороджений медаллю «Ветеран праці». Ліквідатор наслідків аварії на Челябінському виробничому об’єднанні «Маяк». Поет. Член Національної Спілки письменників України. Автор збірок «Адрес судьбы», «Признание в любви»,. «Се

ля ви», «Родниковое чудо», «Добро и тепло», «Зодиакальный свет», «Барабашка» (для дітей) та ін.

С Е Р Е Б Р Я Н Ы Е С Т Р О К И

СЕРЕБРЯНЫЕ СТРОКИ

О заревых копрах ТерновкиВ осеннем небе журавлиПоют серебряные строки,Чтоб не забыть родной земли…

Поэты угольной глубинкиПоднять стремятся на-гораСвои подземные тропинки,Свои кристаллики добра.

В руках, натруженных до боли, Сияет рифма серебром…Возможно, кто-то в глубь забоевЕё возьмёт поводырём.

Возможно, в школе старшеклассник,Даря ровеснице букет,Её прочтёт девчонке классной,И та прошепчет: «Ты – поэт…»

5 / 2 0 0 5

66

Возможно, где-то в дряхлом пледеСидит старик – всему судья, – О ней он вспомнит в час последнийИ улыбнётся, как дитя.

Возможно, чистя мир жестокий,Она всей нежностью своейВойдёт в серебряные строкиПоющих в небе журавлей.

ЮНЫМ КОЛЛЕГАМ ПО ПЕРУ

Чтоб серебром звенели строки,Чтоб боль и радость жгли покой, – В поэзии идёт жестокий,Непрекращающийся бой.

Чтоб красота жила в народе,Чтоб добротой сиял простор, – В поэзии, как и в природе,Идёт естественный отбор…

Пусть помнят юные поэты:Не терпит муза суеты, В поэзии, как в Интернете, Опасен вирус мелкоты,Неандертальской слепотыИ графоманской глухоты!

НАШ КРЕСТ

Нам ни к чему междоусобицы:Мы все крещённые огнёмПолынь-звезды… Мы все – чернобыльцы.Мы эту «честь» как крест несём.А потом – ни в чём, нигде –Прощенья нет Полынь-звезде!

ДВА СПОСОБА

У поэта есть два верных способаКак свои творения издать: Первый – попросить у Бога спонсора,А второй – б о ж е с т в е н н о п и с а т ь!

67

ОГЛЯДИ, РЕЦЕНЗІЇ

Юрій ЗАВГОРОДНІЙ (Київ)

С ЛОВО ПРО ЗЕМ ЛЯКА

Поет Аркадій Штипель є моїм земляком, хоча і народився в місті Каттакургане Самаркандської області 1944 року, але ж дитинство і юність його проминули у нашому Січеславі, який і досі живе з ім’ям Дніпропетровськ. Ми зазнайомилися з Аркадієм у літературній студії Палацу студентів, коли він навчався на фізичному факультеті Дніпропетровського університету. Вірші писав як російською, так і українською. Писав зовсім пристойно, і 1965 року був виключений з університету саме за те писання, студента-фізика звинуватили у формалізмі його поезії, у наклепництві на тогочасну дійсність, а крім того, може, в першу чергу – в найстрашніших гріхах того часу перед владою – сіонізмі та українському націоналізмі разом. Виключили з університету і забрали до армії, після служби у ній Аркадію вдалося закінчити перерване навчання заочно і отримати диплом фізика-теоретика, з яким подався 1968 року до Москви. Працював чорно і різно: інженером-акустиком, радіологом, вчителем математики, монтажником і фотографом, навіть сторожем, у 90-х роках разом із “човниками” мандрував до Китаю. Вірші писав увесь час, але перша публікація з’явилася лише 1989 року – у московській антології поетичного андеґраунда “Граждане ночи”. Після того пішли постійні публікації в періодиці, а 2002 року нарешті з’являється перша поетична книжка А. Штипеля «В гостях у Евклида» (видавництво при журналі «Арион», серія «Голоса»). В цьому журналі друкуються не тільки вірші Аркадія Штипеля, але також його цікаві розвідки з української поезії: №1 за 2003 рік подає статтю «Украинское», присвячену особливостям української поетики з добіркою віршів Миколи Вінграновського в перекладах Аркадія... Придивіться до автохарактеристики Аркадія Штипеля, вона багато що скаже про нього:“Все життя намагався займатися професійною літературною діяльністю, та, вочевидь, якось не надто наполегливо, але й нині не переймаюся і не шкодую занадто з того приводу. Ще дуже хотів зробити щось прозове, але жодного разу не спробував. Мабуть, з тої причини, що геть позбавлений того, що називають «сюжетним мисленням». Тому й лірика моя – надто суґестивна. Зміст приходить за звуком. Звук – життєрадісний, а зміст – сумний, що і створює подібність до «сюжету». Так мені здається. Пишу повільно, проте із задоволенням”.

Аркадiй ШТИПЕЛЬ (Москва)

ХИМЕРНА СЮЇТА

* * *Над кiстяками запорожцiв,що вкритi порохом столiть,що чорним пилом запорошенi,зоря iржавая стоїть.Стоїть шаблюка, геть iржаваод кровi, вiтру та води.

5 / 2 0 0 5

6�

Горить ганьба, палає слава,лунає вiдчуття бiдиколишньої… Э свiт за очi,i очi в свiт нових надiй,що ржа прийдешня не проточитьтвiй заговорений набiй.І вогняні протуберанцізатріпотять над головою,як збрязне зброя рано-вранцій сурма покличе нас до бою...

*Зiрко-зiрочко,небесна дiрочко,чи не подаси iзверхусвiтла цеберку,сяйва вiдерко,аби воно не мерхлоанi в сирому лiсi,анi в сухому льосi,анi в горi чорнiйв отому Донбасi…

*А вiйсько йде. Похмурi списивже насуваються на обрiй.О, голос темного залiза:Ми погибоша акi обре.Мерщiй, мерцi! Бо людства обмаль!Погайсь, погайсь, музейна зоре,безбарвна… Мов довiчний мобiль –примарне, хмарне, марне моремордує береги зненацька,б’є напрямки, щезає обiч. Погайсь, погайсь, музейна цяцько,жахливих бельм безбарвна здобич!А вiйсько йде – повз темнi вежi,йде неупинно i грозово,лиш чуть, як криця пломiнь креше,як вiтер обдира дiброви.За кроком крок.За круком – крук.

*Смерть заподiяти кому б?Кому б тортурiв заподати?Гупа, гупа душогубод хати до хати.Схилився набiк журавель,

6�

погнила цямрина.В ката хата з конопель,чуприна причинна.В ката пика кострубата,жменя волохата,його матцi його татане було б кохати…

*Тим часом, ген у блакитях мусагетиплекають свої радощi, турботипiд спiви кришталевих дзиґ –безсмертнi, iстиннi iстоти,ще й гiперсексуальнi…Втiм, у кожної – свiй бзик:хтось вiчно юний, хтось пiдстаркуватий…Хоч їм нема куди зростати,їх не спроможуться дiстатищонайпотужнiшi ракети,нiже воєннi вертольоти…Хiба лишень самітники-аеростати,як поринають в бiлі кучугури –аморфнi залишки античної культури…Геладонько-ненько,на душi бiленько…Геладонько-донько,щось на серцi сонько…

*Гей, на горi, на Голiмпу,чи то на Парнасiп’ють холодную горiлкукозопаси.Пили, пили козопасина горi у гаєчку,залицялись до Парасi,що сидiла з краєчку.У тих козопасiвбагацько припасiв,лантушкiв, барилець,до постолiв крилець,сувоїв, гаптованихвiршами та прозою,золотих, карбованихказанiв з амброзою…

5 / 2 0 0 5

70

*ĺ ти, сонечку! (пiдмалювати вуса…)ĺ ти, снiже!(кружляють срiбнi лiтаки…)ĺ ти, моя порадонько, Марусю,в отакiм зухвало-чудернацькiм капелюсi!Кому поскаржимося, що немає схронувiд Хроносових (цур йому!) хрумкiв,вiд тих iржавих ікл – що нас щодень таки трощать потроху,як осягаймо попереднюю епоху,розпочинаючи якийсь новiтнiй цикл…Так! Нас пильнує щире небуття,бодай хоч з будь-якими будяками,та дещо натiка… i натякаєна щось таке, що тiлечки утям!

*Щедрики-ведрики,вареники-мандрики,чи не бачили Петрика,малого музики?Бо ж його зозулiроздягли-роззули,покладали спатонькидо чужої хатоньки.Десь помежи гiлочокчобiтки та бриличок…

*Котилася торбаз великого горба –на грудцi пiдскочила.Ач, бiсова клямка!щелепою плямка –тиць! – i вiдскочила…

*...І вогняні протуберанцізатріпотять над головою,як збрязне зброя рано-вранцій сурма покличе нас до бою.

71

ОГЛЯДИ, РЕЦЕНЗІЇ

Леся СТЕПОВИЧКА

НОС ТА ЛЬГІЙНА ДОМІНАНТАУ ВІРШАХ ПОЕТА-МАНДРІВНИКА ЯРА С ЛАВУ ТИЧА

Про Яра Славутича важко писати, тому що, здається, про нього вже сказано все. Про визнаного поета, вченого-літературознавця, лінгвіста, педагога, дослідника української діаспори, громадського діяча, лауреата багатьох премій написані монографії, розвідки, дослідження. Ярознавці відзначають багатогранність особистості Яра Славутича, його високу літературознавчу культуру (Я. Голобородько. Літературознавча культура Яра Славутича: Принципи й технологія наукового мислення. Українська мова і література, 6, 2002). Розлого досліджено сонет – улюблений жанр поета (зокрема, Тетяна Назаренко. Гранями сонета – ставай на прю. – Березіль. 1-2, 1996.). Про словотворчу потугу майстра слова написано немало (Кость Волинський. З когорти українських правдоносців.– Київ. 3-4, 1998; Святослав Караванський. Словотворчий здвиг Яра Славутича. – Січеслав. 6, 2005). Зроблено огляди п’ятитомника поета (Ольга Пресич. Громадянин української мови. – Всесвіт. 3-4, 2000). До 80-річчя Яра Славутича видано «Січеславський збірник» (Дніпропетровськ: Січ, 1998). Творчість нашого земляка вивчається в школі (див: В. Кравчук «Патріотичні мотиви у творчості Яра Славутича». Навчальний посібник. – Тернопіль, Джура, 1998). Твори його друкуються в часописах країни та поза її межами. Дано найвищу оцінку його творчості, в монографії Петра Сороки та в низці статей (зокрема, Юхим Красноштан. Яр Славутич – почесний професор університету в Україні. – Всесвіт. 8, 1999), тощо.

Ніби всі крапки розставлено, і вже нічого додати про музу канадійського українця чи українського канадійця Яра Славутича. Так воно, і все ж таки не так. Читаючи повне видання «Яр Славутич. Поезії та поеми» (1937 – 2004)», відкриваєш для себе його душу заново, і вкотре замислюєшся над долею поета – мимовільного емігранта, якому довелося (чи пощастило?) так багато м а н д р у в а т и світом.

А втім, поет і не може не мандрувати. Про необхідність мандрів і набуття життєвого досвіду для поета нагадував у своєму автобіографічному романі “Нотатки Мальте-Ляврідс Брігге” Райнер Марія Рільке: “Небагато користи з віршів, коли писати їх надто рано. Варто, навпаки, вичікувати з їх писанням довго, – адже навіть заради одного вірша треба бачити багато міст, людей і речей, знати звірів, відчувати, як літають пташки. Треба збагнути, яким порухом відкриваються маленькі квітки раннього ранку. Врешті, треба багато пережити, треба мати що згадати. Але й тоді не треба квапитися переливати спогади в поетичні ритми. Тільки коли вони повернуться і стануть нашими кров’ю, поглядом і порухом, безіменними і вже невіддільними, – тільки тоді зможуть вони перетворитися в суте золото поезії”. Яр Славутич належить до тих небагатьох українських поетів, яким судилося виконати духовний

5 / 2 0 0 5

7�

заповіт видатного німецького лірика і переплавити досвід мандрівника в золото поезії. І то сказати, мандри бувають різними. Інколи вони обмежені географічно, так би мовити, віртуальні. Поетові Михайлу Дяченку з Михайлівки судилося мандрувати у своїй уяві, надихатися луками і ярами, лісами й перелісками рідного Приорілля, бо не може Михайло зрушити з місця, не відпускає його з двору корова з ласкавим ім’ям Черешенька. Вона перша, кому поет повіряє свої вірші, кому виливає душу, а ще тримають його будинок і обійстя, якими треба невідривно опікуватися. На робочому столі в Михайла книги Ісікава Такубоку, того ж Рільке, Гайне. Поет Віталій Старченко описує рідний йому, міський район Дніпропетровська-Січеслава на ймення Амур, «піски й чорноземи», красу Придніпров’я. «Не вабить мене закордон, – говорить він, – я Україну люблю». Чи забуває про Україну у своїх мандрах громадянин світу і українець Яр Славутич? Ніколи. Щемні згадки про далеку й недоступну йому батьківщину розсипані по сторінках його «Поезій і поем», ніби поле пшеничне, усіяне волошками й маками та іншими, невідомими багатьом невиїзним українцям екзотичними квітами. Ні, автор не педалює на своїй емігрантській лихій долі, стражденності, хоча його ліричний герой - то листочок, відчахнутий від рідної гілки, гнаний злим вітром. Красномовне вже саме мотто Поета-мандрівника, свідомого радощів мимовільно-добровільного переміщення у просторі:

Я не бажаю хатнього спокою. Нехай зотліє статків козубень!Далеких мандрів сурмою дзвінкоюВінчаю ніч і переможний день.

Мандруючи Європою, він збагачує свої знання античними краєвидами, а читачам дарує «Візантійські крихти» перекладів із поетів V–VI cтоліть Павла Силенціара і Палада Олександрійського, як і враження від Делоса, Миконоса, Атен. Та ось у Стокгольмі, стоячи перед пам’ятником Карлові XXII, поет роздумує над перебігом Історії, яка поєднала долю Швеції і підросійської козацької України на полі бою під Полтавою:

Нехай покров поразки і знемогиОпав скорботно королівський прах;Нехай Мазепу лає по церквах

Московський клір, не знавши в рай дороги, – На жовто-синіх правди прапорахЯ бачу кредо віри й перемоги. (1966)

Поблизу Ватерлоо мандрівник бачить на луках ситих бельгійських чи французьких корів - “так мирно скрізь. Не йде луна з діброви, не ринуть ядра, не ридає мла”. І він звертається до ситих і мирних громадян з пересторогою:

Нащадку! Пий потоки молока, Та не сором незганьбленої слави,Що вже дзвенить по всесвіту, лунка;

Не будь ганебним. Як сини Полтави, Що під лукавим розбратом МосквиСплямили Січ і зваги корогви. (1960)

7�

Мандруючи Індією, поет завмирає від захвату перед священною рікою Гангою, і «дзвенить душа, вітаючи Нірвану». В Агрі, споглядаючи знаменитий храм Тадж Махал, який для нього злітає в небо «як гін вогню, як сяйва шквал», дарує цій архітектурній перлині «від Яра скромний мадригал».

«Над Непалом» пишеться присвята дружині Вірі:

Моя далека! Залягло між намиЗемлі півсвіту ще й півсотні рік,Та неподільна, кована роками, Снажна любов єднає нас навік.

Пізнаючи «Мудрощі мандрів», бачить автор континенти в їх історичному минулому, яке він неодмінно проектує на українське:

Ось «Азія»:

Звужено очі від пилу пустель,Смажено сонцем обличчя.Лізе вперед, хоч у лоба пристрель,Всесвіт загарбати хоче. Божим бичем ти Європу трясла,Витовкла кіньми монгола.Кров України спивала дотла, Хижа, багата і гола.

Десь на перетинку Азії і Європи, десь посередині між Вулаєм на Тайвані і німецьким Дахау він бачить:

«Бурий Захід, Брунатний Схід,», що «Чорні стріли схрестили в герці». Автора тривожить це «розгніване майво рас», де «зуб за зуб і око за око», де «Раса расі – як хижий звір, І в любові – нема любови».

Мимоволі згадаєш філософський вислів великого Гайне: «Світ розколовся і тріщина пройшла через серце поета».

Поет зустрічається з поетами, з їх могилами, з їх словом. А 9 березня 1964 року пише у Едмонтоні вірш «Слово» (У вінок Т. Шевченкові):

Немудрий цар твоє премудре словоТоптав полками – квітли пурпуровоНенатлі болі українських ран!Зухвалий вождь, озлоблений тиран Його обкроював московським лезом,Щоб дух слабів…

Як сказав німецький поет, “Хто поета хоче взнати, мусить йти до його хати» (Wer den Dichter will erkennen, soll zu seiner Heimаt rennen”). І Яр Славутич мандрує по хатах і вітчизнах поетів. Ось рядки, написані «Перед хатою Шекспіра». І не просто рядки, а сонет! – в дарунок сонетяреві всіх часів і народів – Уільяму Шекспіру:

Вклонись людино цій малій хатині Що всьому світу велета далаТоркнись чолом постарілого тлащо нас чарує новістю й донині.

5 / 2 0 0 5

7�

Це звідси вийшли Ричарда гординіМакбет і Яго – відгомони злаЦе тут любов Джульєтти розцвілаЯк добрість Гамлета й журба княгині

Подих вічності відчуває поет, мандруючи древньою Елладою, стоячи на узбережжі моря, «з егейським сонцем на чолі»(1977):

Місяць над морем, Егейським морем, Сфінкс потаємний, мовчить.І понад острів дзвінким мажоромВічна проходить мить.

На острові Лесбос в тому ж році думки нашого мандрівника снуються навколо древньої жриці примарного кохання, поетки Сапфо, яка, на погляд автора-мужчини, справжнього кохання так і не зазнала:

Сапфо, що кинулася в море,Не знавши любосних екстаз,Я співчуваю раз у разТобі, що кинулася в море.

Пестунко Лесбосу, о горе! Вчинила подвиг, без образ, Сапфо, що кинулася в море, Не знавши любосних екстаз.

І знову українські рефлексії викликає і відлунює болісним гекзаметром в серці Яра Славутича зустріч з Ітакою, куди щасливо повернувся колись Одіссей, а поетові, «новому з голокостів Одисеєві» «до Дніпра всі дорогі закриті», бо:

Босого вбив Товстошкур. Спалено хутір дотла… Ти не зустріла б мене, турботна дружино з дочкою, – Лютий воєнний огонь ваші останки пожер. Плач і ридай досхочу, з голокостів новий Одисею, Щоб не погас у душі помсти новітньої жар!

Спарта навіває поетові асоціації з Запорожжям: «Січі нема і прадавньої Спарти немає». Поет чує співи танжирських півнів «в марокканському тумані», а бачить перед собою «херсонські села на осонні»:

Тоді від щастя забуваю, Що я спинився у Марокко.Класичний клич мого окраюДарує півняче бароко».

І вже майже трагічне самоусвідомлення поета в його пересуванні світом, відображене «Узором гайку» (хоку – Л. С.):

Мандрівний ворон,Ширяючи з краю в край,Не маю гнізда!

75

«Узором Танка» окреслює поетова муза знову ж таки болючі ностальгійні рядки в далекій Японії і Кореї:

* * *Перед КіотоСерце співає знову.Обабіч дорігНавстріч – херсонські степи!Тільки написи інші.

* * *Стоїть Сеул між гір і круч,І чаньга, й сидьжо невеселі:Біжить, багрить корейський ЗбручПо тридцять восьмій паралелі.(1968).

На Філіппінах поет-мандрівник дивується тагатайським краєвидам, від яких кричуще різниться столичний урбаністичний модерн:

Стоять бики в мулистому багні, Пригнувши роги до шорсткої шиї.І бурий дим, зоставивши вогні,Пливе до гір – на зарви й чорториї.

Такий незвичний, незнайомий світ!Пройди повз пальми з пагорбів оспалих, –Очам появляться, як давній міт,Імлаві хижі на високих палях. Я йду вперед, я берегом бреду.Не треба тла модерної Маніли!Первісні будні вічности ходуНа цій землі назавжди зупинили.

Хоч у цім вірші автор і не згадує України, та здається, що вона ось-ось прогляне з-поміж рядків, з-поміж отих «биків в мулистому багні», ота земля, окупована сов’єтчиною його батьківщина, в якій «первісні будні вічності ходу назавжди зупинили». Хтось скаже, що це вельми віддалена асоціація. Але існує окрім інтуїції письменницької ще й інтуїція читача. До обох варто прислухатися. Я вірю поетові Віталію Старченку, який, не покидаючи території України, любить її. Хоч українцям Україну ще треба шукати в Україні. І думаю про Яра Славутича. Мандри, як домінанта долі. Об’їхати п’ять континентів, щоб цілувати рідну землю в аеропорту Бориспіль після довгої розлуки… Так буває, коли домінантою поезії стає непроминальний біль, який і зоветься ностальгією.

2005

Пам’ятникСтепанові Бандерів селі Старий Угринів.

5 / 2 0 0 5

76

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Микола ЧАБАН.

С ТАРИЙ УГРИНІВ

Дощі, які напосілися на Івано-Франківщину, супроводжували нас і по дорозі до садиби Степана Бандери у селі Старий Угринів за десять кілометрів від райцентру Калуш. Старовинне село, яке вперше згадується в писемних джерелах під 1447 роком, лежить біля річки Бережнички. У 1909 році, коли тут народився Степан Бандера, село відносилося до Калуського повіту на Станіславщині.Ми під’їжджаємо до меморіальної садиби. Дощик трішки вщухає. Попереду видніється двоповерховий модерний будинок самого музею, відволікаючи увагу від хати, в якій народився найвідоміший український націоналіст. Власне, і не хати, а того, що лишилося від неї. Тут 1 грудня 1909 року в родині греко-католицького священника Андрія Бандери і з’явився на світ один з найгучніших українських політиків ХХ століття й лідерів українського національно-визвольного руху 1930-50-х років.Набридливий дощик робить обійстя сонним. І не віриться, що ще років п’ятнадцять тому тут вирували неабиякі пристрасті. Нагадуванням про них — уламки першого пам’ятника провідникові ОУН, підірваного в 1990-му, на хвилі вируючої перебудови. Доля пам’ятника виявилася надиво співзвучною долі людини: його таємно вбито Богданом Сташинським у Мюнхені, де він жив під прибраним ім’ям.

77

У глибині подвір’я тринадцятий рік височить новий бронзовий пам’ятник Бандері. Подібний ми бачили у Дрогобичі. Лише у нього по-різному складені руки.Сам музейний комплекс, схоже, задуманий не лише як розповідь про одну непересічну людину, але як запрошення до своєрідного екскурсу в українську політичну історію ХХ століття. Експозиція розповідає про те, як болісно, непросто прямувала Україна до своєї волі, які неймовірні перешкоди долала, якими мільйонами життів заплатила за нинішній суверентітет. Є ж вражаючі цифри, що наслідком першої і другої світової воєн, репресій і голодоморів Україна в першій половині ХХ століття втратила кожного другого чоловіка і кожну четверту жінку. Чи вистачить меморіалів, щоб оплакати жертви, понесені нашим народом на вівтар свободи...Через те експозиція так розлого для меморіального музею розповідає про історію українського державотворення, про духовних стовпів цього процесу Івана Франка, Михайла Грушевського. Кілька залів вмістили розповідь про Галичину у ПершІй світовій війні, українських січових стрільців, Західно-Українську Народну Республіку зі столицею у Станіславі, що простягла руку єднання Українській Народній Республіці зі столицею в княжому Києві.Поразки на шляху створення власної державності болісно відлунювали в серцях українців. Тривала трудова еміграція галичан за океан, де вони розбудовували чужі держави замість покласти всі сили на розбудову власної... А ті, хто не змирився з бездержавним скнінням українських земель, передусім молодь, ставали членами нелегальної ОУН. Відвідувач музею дізнається про Галичину у міжвоєнний період під владою Польщі, й життя на Радянській Україні з її хмільною українізацію, а потім крахом тієї українізації і великими терором 30-х, комуністичними лімітами на репресії, розкопки у Вінниці 1943 року, про Лук’янівське кладовище, Биківню й інші “этапы большого пути“.Хтось скаже, що вся українська історія двадцятого століття подана однією фарбою. Але саме такою вона бачиться звідси, з Карпатських гір, куди “сяйво зі Сходу” прийшло вже в 1939-му. На той час Організація українських націоналістів діяла вже впродовж десяти років, а Степан Бандера прилучився до її підпільної діяльності тоді ж таки, у 1929-му, маючи двадцять літ.Про розмах діяльності ОУН у роки війни можуть свідчити цифри, подані в музеї. Ось рядки з донесення Хрущова, тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У, на ім’я Сталіна: “Выполняя Ваше задание об усилении борьбы с украинско-немецкими националистами‚ партийная организация и органы НКВД—НКГБ в западных областях УССР провели значительную работу по разгрому вооруженных банд так называемой УПА( в подполье — ОУН). В результате согласованных действий местных организаций за время освобождения западных областей от немецких захватчиков на 1 июня 1945 года убито бандитов 90275, взято в плен 93610, явилось с повинной 40395”.Мимоволі виникає питання: якщо було стільки “ворогів народу”, то хто ж тоді сам народ? —Наш музей існує від 2001 року, — розповідає екскурсовод Микола Воробець. — А пам’ятник Степану Бандері відкрито у 1992-му. Перші ж пам’ятники йому з’явилися ще при радянській владІ — у 1990-1991 роках. Та обидва були підірвані глухої ночі. Голова від першого виставлена нині при вході до музею.Перший пам’ятник Бандері в його рідному селі відкрили 14 жовтня 1990-го. Він простояв всього два з половиною місяці. В ніч на 30 грудня невідомі його підірвали. Після того люди одразу стали збирати кошти на другий пам’ятник. Він був такий самий, що і перший, й був відкритий 30 червня 1991-го. Хоча його вже охороняли, він простояв заледве дев’ять днів.У ніч на 10 липня його знов зірвали. Місцеві жителі бачили військових у масках, які й заклали вибухівку. А сам вибух був таким потужним, що від другого пам’ятника взагалі нічого не зосталося. Кажуть, нібито розпорядився це зробити тодішній радянський міністр оборони

На знімках:у меморіальному музеї Степана Бандерив селі Старий Угринів.

Світлини Павла МАМЕНКА

7�

7�

Д. Язов, згодом відомий як гекачепіст. До речі, тієї ж ночі були підірвані пам’ятники й головному командувачеві УПА Роману Шухевичу в селі Білогорщі біля Львова (там він загинув у березні 1950-го у бою із співробітниками радянських органів безпеки). Пролунав вибух і на створюваному тоді меморіалі Євгена Коновальця, голови Проводу українських націоналістів. Отже, то була спланована акція однієї ночі під саму завісу існування СРСР. Кажуть, навіть десь у Прибалтиці тієї ночі теж щось підірвали.Другий пам’ятник, як мовилося, вже охороняли. Були два неозброєні охоронці, які могли лише кричати в разі небезпеки. Коли глупої ночі, близько 4-ї години, з’явилися військові, аби закласти вибухівку, один з охоронців став тікати, а другий почав кричати. За це він поплатився здоров’ям. В нього вистрілили і куля зі зміщеним центром потрапила в легеню. Зараз він інвалід і прирівняний до ветеранів УПА. Лікується в Моршині, благо — тут місцева влада прирівняла ветеранів УПА до ветеранів радянської армії-учасників бойових дій. Нинішній, третій вже пам’ятник Степану Бандері відкрито у серпні 1992-го. Схоже, політичні пристрасті в цьому питанні вщухли і його підривати вже нікому не спаде на думку. Хоча музейна експозиція відбиває не лише моменти історії, які давно уляглися. На другому поверсі експонати в окремій кімнаті розповідають про блок Віктора Ющенка і його нелегку перемогу на нещодавніх президентських виборах 2004-2005 років.У музейні експозиції йдеться і про вшанування С. Бандери в його рідному селі. Окремий стенд присвятили його родичам: тут його брати і сестри, знімки старого батька в анфас і профіль, зроблені в застінках НКВС, з яких Андрій Михайлович вже не повернувся. Його розстріляли 10 липня 1941 року. За що? В графі про провину було написано: “Является отцом руководителя ОУН Степана Бандеры“. Це була єдина провина старого священника‚ за яку його знищено. Посмертно вже реабілітовано.Брати Степана Бандери Олександр і Василь загинули в німецьких концтаборах, сестри були вивезені на Сибір. Наймолодший брат Богдан загинув в УПА. Тож нинішній меморіал на їхньому родинному обійсті — немов на честь усієї родини.Екскурсовод Микола показує за вікно:—Ось там на подвір’ї — лише невелика частина дому, де народився Степан Бандера. Згодом родину в 1930-х роках звідти виселили. Будинок стояв порожній, потім там була школа, поки його не продано місцевим людям з умовою, що він буде розібраний. І ось коли розбирали одну з останніх кімнат, виявили в пройомі в стелі ось цей прапор, який ми нині виставили в музеї. Було це 1976 року. Отже, прапор перестояв увесь той час, у тому числі, коли там містилася школа, а він там увесь час знаходився. Це, мабуть, символічно. На прапорі — святий великомученик Георгій. Знайшовши той стяг, люди заховали його й переховували, поки не з’явилася змога показати його. Тож це — одна з найцінніших реліквій нашого музею. ( А мені подумалося: в іспанській та італійській мовах слово “бандера” і означає прапор).Непросто було зібрати речі, які колись належали родині Бандер, продовжує екскурсовод. Коли сім’я виїхала, люди повиносили, що кому треба було. Зараз у музеї знову зібрані ось цей столик, письмовий стіл, шафа, — це все меморіальні речі, які колись належали родині. Тут же виставлені предмети етнографії нашого прикарпатського краю....Схожа на осінню мжичка супроводила нас весь час перебування в музеї. Не вірилося, що у нас у Дніпропетровську в цей час стояла понад 30-градусна спека. Україна велика і однаковісінької температури на її теренах, мабуть, не буде ніколи.

Микола ЧАБАН.Калуський районІвано-Франківської області.

.

ІСТОРІЯ КРАЮДо 150-річчя Д. І. Яворницького

Академік Д. Яворницький на сходахІсторичного музею. Катеринослав, 1920-і рр.

Фото із архіва Івана Шаповала

5 / 2 0 0 5

�0

Яр СЛАВУТИЧ (Едмонтон, Канада)

ДІД ІЗ СІЧЕСЛАВА

Я йдосі бачу: з лану колисаньНеначе виринувши, литий з криці,Іде кремезний степовий вусань,Розповідаючи старі билиці.

А ми, притихлі з дива дітваки, В самих штанцях, засмаглі, завжди босі, Вже не пірнаємо під колоски, Немов зайчата, бистрі й кирпоносі.

«Отут Сірко проходив із кошем… Там гайдамаки в балці ночували… А там відбили, з юним Тимошем,Тяжкий удар татарської навали…

На тій могилі – баба кам’яна, Яку поставили прадавні скити.Стоїть на спомин та страшна мана, Хоч відійшли у безвість волокити…

А ген, за яром, зупинявсь Богдан,Коли вертався з кримського полонуІ пив з криниці – погасить вулкан,Що в серці збурював глибінь бездонну…»

О діду Дмитре! Січеславський Дмитре!Невже замовкне розповідь? Невже? Нехай будущина всі біди витре, А голос ваш – навіки збереже!

1982

�1

Катерина ТЕЛЕЖНЯК Ст. наук. сп. Історичного музею ім. Д. Яворницького

З ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ АКАДЕМІКА Д.І.ЯВОРНИЦЬКОГО

Видатна особа нашого краю Д.І.Яворницький (1855 -1940), відомий як історик запорозького козацтва, громадський та культурний діяч, засновник історичного музею. Але стосовно його особистого життя нам майже нічого не відомо. В результаті досліджень епістолярної спадщини вченого були виявлені відомості, які дозволяють частково висвітлити це питання.Значною подією в харківський період життя Д.І.Яворницького були знайомство та шлюб з Варварою Петрівною Кокіною, вчителькою музики. Але шлюб був недовгим. Коли він був укладений та скільки років подружжя було разом, поки встановити не вдалось. Між подружжям відбувся розрив у 1885 р., за словами самого вченого, не з його провини. Судячи з обставин, які склалися напередодні розриву, ситуація була дуже непроста. 80-ті рр. ХІХ ст. - це період реакції, який особливо позначився на освіті та розвитку науки. Восени 1884р. Яворницького проголошують «ярым украинофилом, даже сепаратистом», після чого він був звільнений з жіночої гімназії Н.Я.Григорцевич. Дмитро Іванович перебував у скрутному становищі: без роботи і майже без коштів, рятувався лише уроками історії, отримуючи малу кількість грошей. Деякі знайомі почали відсторонюватись від нього, щоб стосунки з такою опальною людиною не стали їм на перешкоді.На підставі листів ми можемо припустити, що Варвара Петрівна залишила Дмитра Івановича, бо у нього було нестійке фінансове та громадське становище. Він дуже тяжко переніс розрив. Деякий час не міг змиритися з цим, казав, що не хотів цього. У серпні 1885 р. із Петербурга у Катеринослав Яворницький пише своєму другу Г.І.Маркевичу: “Я разошёлся со своей женой (и не по моей вине… Да храните мою тайну!..)”.Саме в цей час помер батько Яворницького. Душевний стан вченого ще більше погіршився. “Признаюсь, – пише він у тому ж листі, - я был близок и очень близок к сумашествию. Но отделался, по крайней мере, преждевременной сединой: в 28 лет я уже почти весь сед». Крім того, на цей час припадає один з найбільш яскравих творчих злетів у житті Яворницького. Завдяки своїй завзятості та праці, підтримці друзів, Дмитро Іванович домагається визнання серед наукових кіл. Він не сидить на місці, постійно їде на розкопки, читає свої публічні лекції. Враховуючи захопленість Яворницького, можливо припустити, що він повністю поринув у науку, в дослідження, і зовсім забув про сім’ю. Як кожна жінка, Варвара Петрівна почувала себе зовсім забутою, самотньою, відчувала відсутність уваги з боку свого чоловіка. На цей момент вона не стала йому соратницею, однодумцем, не підтримала Дмитра Івановича в його починаннях. Але після того, як подружжя розлучилося, Дмитро Іванович продовжує цікавитися долею Варвари Петрівни. З листів ми дізнаємося, що Дмитро Іванович надсилав гроші, а також посприяв влаштуванню на роботу брата колишньої дружини, Сергія Петровича Кокіна.Що спонукало Дмитра Івановича матеріально допомагати колишній дружині та її родині? Це відбувалося чи тому, що він продовжував відчувати до Варвари Петрівни щирі, теплі почуття навіть після розриву, чи така турбота підтверджує шляхетність душі Дмитра Івановича. В цей же час Д.І. Яворницький знайомиться з поетом Я.І. Щоголєвим та його дочкою Єлизаветою Яківною, стає бажаним гостем у їх оселі. “Мы Вам от души рады во всякое время», – писав Щоголєв у своєму листі до молодого вченого. Але наприкінці 1880-х рр. між Яворницьким та Щоголєвим постала різка неприязнь. Багато хто не розумів, у чому причина таких змін? А причиною була Єлизавета Яківна, розумна та приваблива, музично обдарована жінка. І її можна зрозуміти. Адже

5 / 2 0 0 5

��

цей розумний, цікавий чоловік, з тонким почуттям гумору та привабливою зовнішністю ніколи не залишався непоміченим. Яворницький – цікавий співрозмовник, заворожуючий оповідач, душа компанії. “Где бы он ни был, и кто бы при нём ни был, все прислушивались к его речам с неослабевающим интересом», – згадувала пізніше своячениця вченого Зінаїда Буракова. Він був романтиком, людиною чуткої, тонкої душі. В його житті важливу роль відігравали почуття. В його очах, зовнішності, манерах було щось споріднене тим мужнім, волелюбним козакам, яких він оспівував у своїх книжках. Але при цьому Дмитро Іванович був самим собою. Не міг цього не помітити батько Єлизавети Яківни. Однак, не зважаючи на симпатію з його боку до Яворницького, Щоголєв не сприймав молодого вченого як нареченого для дочки. У майбутньому зяті Щоголєв бачив заможну, титуловану особу. Його не цікавили почуття. На його думку, вони не могли стати основою справжнього шлюбу. З наполягань батька Єлизавета Яківна виходить заміж за хворого, але заможного князя Шаховського та переїжджає в будинок чоловіка.Довгий час Д.І. Яворницький підтримував стосунки з Єлизаветою Яківною і після її заміжжя. Є підстави вважати, що княгиня Шаховська залишила свого чоловіка у зв’язку з палким коханням до Д.І. Яворницького. Однак не треба забувати, що батько Єлизавети Яківни був проти яких-небудь стосунків Яворницького з дочкою. І це відіграло неабияку роль. Єлизавета Яківна жила у батька, а князь Шаховський не бажав миритися з нею та готувався до розлучення, однак раптово помер, залишивши її без засобів існування.Пізніше, живучи у Катеринославі, Д.І. Яворницький у 1909 р. знайомиться з Серафимою Дмитрівною Бураковою (1879-1943), місцевою вчителькою, яка згодом стає його дружиною. Знайомство відбулося у музеї ім. Поля. Працюючи вчителькою, С.Д. Буракова привела свій клас на екскурсію до історичного музею і сама почала давати пояснення своїм ученицям. В цей час Дмитро Іванович був неподалік, і йому сподобались її пояснення, а також дисципліна учениць. Вони познайомились. Вчений став частим гостем у родині Буракових. Між Дмитром Івановичем та Серафимою Дмитрівною поступово, в результаті тривалого знайомства, зародилося щире, тепле почуття. Шлюб був укладений у 1918 р. Подружжя прожило разом близько 22 років, тобто до смерті вченого (5.08.1940 р.). Це був союз не палких закоханих, а союз, в основі якого була повага. Вони доповнювали одне одного, були опорою одне для одного. В останній період життя Яворницького, коли в серпні 1933 р. його звинуватили у “контрреволюційній націоналістичній діяльності” та вигнали з музею, якому він віддав більше тридцяти років, Серафима Дмитрівна була поруч та підтримала вченого. Треба брати до уваги й те, що вже літній Яворницький, обтяжений великою кількістю хвороб, був схожий на малу дитину, зі своїми примхами та роздратуваннями. Так, в одному з листів С.Д. Яворницька пише другу сім’ї, київському історику Н.Д. Полонській-Василенко: “Читаем громко по целым дням «Анну Каренину», «Войну и мир», а сейчас «Детство и отрочество», увлекаемся, иногда вытираем быстро глаза, иногда весело смеёмся».Серафима Дмитрівна Яворницька була вірною, відданою помічницею чоловіка, соратницею, другом. Після його смерті вона стала ініціатором створення меморіального будинку-музею Д.І. Яворницького.

��

Валентина БУРЯК,директор Народного музею управління Придніпровської залізниці. ЦІКАВА ЗНАХІДКА

Знайомства та подальші зустрічі з Дмитром Івановичем Яворницьким (1855-1940) назавжди залишилися у пам’яті людей яскравим і неповторним святом життя. У творчої людини з’являлася не тільки зацікавленість історією ріднокраю, але й самою постаттю великого історика, збирача скарбів духовної та матеріальної культури українського народу. Його життя – історія любові і служіння рідній Україні, увічнення пам’яті героїчного минулого її синів. І таким місцем є історичний музей у Дніпропетровську, де зберігаються і «живуть» пам’ятки української культури. Серед них листи різних кореспондентів до історика і академіка Д.І. Яворницького, їх – 6400. Відомі історики, публіцисти, політичні діячі, стенографи і письменники листувалися зі знавцем історії Запорожжя. Окреме місце серед них займають листи діячів мистецтва, їх понад сорок. Поряд з такими художниками, як І. Рєпін, М. Струнніков, С. Васильківський – прізвище першої української жінки-скульптора Єлизавети Родіонівни Трипольської (1881-1957). Вона не тільки листувалася з відомим істориком, але й користуючись його порадами, створила цілу низку історичних образів українців, що експонувалися на виставках мистецтва у Петербурзі (1908, 1911), Москві, Києві (1918), Сочі (1920, 1921), Ленінграді і Баку(1950). У фондах Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького зберігаються три листи скульптора до відомого історика, надісланих йому у 1912 р. з Петербурга та 1915, 1918 рр. з власної садиби Зенькова Полтавської губернії. Трипольська народилася в селі Опішня на Полтавщині в сім’ї земського службовця. Її родовід походить від Пассеків та Яновських (Гоголів). Змалечку ліпила з глини і мріяла бути скульптором. Отримала спеціальну освіту у Петербурзі та Парижі. Після повернення у 1908 році створювала скульптурні композиції та портрети, присвячені українській тематиці. Любов до рідної землі пронесла через все своє творче життя. У 1912 році Єлизавета Трипольська звернулася з листом до Д. І. Яворницького за порадою, яких саме сподвижників Катерини Другої зобразити на барельєфі на постаменті пам’ятника імператриці. Незабаром вона створила цей проект постаменту до пам’ятника Катерині Другій у Катеринославі у вигляді стилізованої колони зі сходинковою основою, і розмістила барельєфи із сценами закладання Спасо-Преображенського собору Катериною Другою у 1787 році та з портретами її сподвижників Г. Потьомкіна, П. Рум’янцева.. У 1912-1914 роках скульптор виконала креслення постаменту та виліпила три барельєфи і наглядала за усіма роботами. Згодом постамент було виготовлено з рожевого граніту фінською фірмою в стилі Людовика XVI. Сам пам’ятник після перенесення скульптури Катерини Другої (скульптори В.Х.Майєр, Ф.Е. Майєр – Берлін, 1788) з Соборної площі (Преображенський Собор) на новий п’єдестал на найвищу точку на Катерининському проспекті було відкрито у 1914 році. У своєму другому листі від 1915 р. до Д. Яворницького Єлизавета Трипольська згадує, як вони з Дмитром Івановичем пили квас на балконі його будинку на честь відкриття пам’ятника. Характерно, що вона сповіщає адресата і про свої творчі роботи “українські, які цікаві і для Вас”, зокрема, нагадує йому, що варто подумати і про подальшу долю його бюста. Справа у тім, що під час сумісної роботи над постаментом до пам’ятника Катерині Другій, розмов про історію, скульптор Єлизавета Трипольська виліпила з гіпсу бюст Д. Яворницького, отож і нагадує йому в листі про домовленість відлити його у бронзі. Але часи змінилися. Вона піклується

Бюст Д.І. Яворницькогороботи скульптора Єлизавети Трипольської

5 / 2 0 0 5

��

про долю бюста Д. Яворницького, пропонуючи йому надіслати модель до школи Гоголя у Миргороді, де вона вже домовилася відтворити його у теракоті. А коли закінчиться Перша світова війна і надійдуть кращі часи, відлити його у бронзі, як замовлялося з самого початку. Вона обіцяла надіслати бюст Дмитру Івановичу після відтворення його в теракоті. Цей гіпсовий бюст Д. Яворницького зберігся і переховується нині у фондах Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького (ДІМ-Х-766). Є підстави вважати, що Дмитро Іванович любив свій скульптурний портрет і в ті неспокійні часи просто не став ризикувати, посилаючи роботу молодої, талановитої скульпторки до Миргорода. Після проведення мистецькознавчої експертизи науковим співробітником Дніпропетровського художнього музею Лідією Яценко (1941-2005) у 1999 році з’ясовано, що цей бюст є робочою моделлю, виконаною на початку ХХ сторіччя. Вищенаведений лист Єлизавети Трипольської від 02.01.1915 р. (ДІМ.КП-86927.Арх.–20914), а також спогади співробітників Дніпропетровського історичного музею Ольги Огризкіної (1921-2000) та Ольги Овчаренко (1921-2003), які проводили інвентаризацію майна в будинку Дмитра Івановича Яворницького (площа Шевченка, 5) у 1946 році, дають нам підстави стверджувати, що бюст Д. Яворницького, виконаний у гіпсі (експонат ДІМ-КП-9863, Х-766), не є “копією”- а оригіналом. Що це саме той скульптурний портрет, виконаний скульптором Єлизаветою Трипольською у 1914 році, що залишився не відлитим у бронзі, як замовлялося. Важкий економічний стан країни, розруха 1915-1918 років та від’їзд Єлизавети Трипольської з України назавжди у 1919 році не дали можливості здійснити цей задум. Отже, цей бюст Д. Яворницького – його власний скульптурний портрет, виконаний відомим

Бюст Д.І. Яворницькогороботи скульптора Єлизавети Трипольської

�5

скульптором - першою жінкою, українкою Єлизаветою Родіонівною Трипольською, який зберігся до наших днів. Вважаємо, що для відтворення справжнього меморіального кабінету академіка Д. Яворницького та його особистості, бюст заслуговує на повернення в меморіальний будинок-оселю колишнього директора музею історії Придніпров’я.

Травень 2005 р.

Коментар до статті краєзнавця Микола ЧАБАНА: Про долю пам’ятника Катерині Другій варто згадати “смачний” спогад Сергія Єфремова, який проливає світло на характер “стосунків” між директором Катеринославського-Дніпро-петровського Історичного музею Д.Яворницьким та російською імператрицею. Отож, наводимо уривок із “Щоденників” С. Єфремова:

«2 червня 1928 р. …Трохи перепочивши, пішли ми до «Діда» – так тут звуть Яворницького, а потім з ним до музею… Ще перед музеєм повів мене Дід у садочок, де між десятком кам’яних баб пиш-но стоїть пам’ятник Катерині II, – той самий, що був колись біля собора, а потім над проспектом. Історія цього пам’ятника теж цікава. Як почалась революція, пам’ятника скинули, звичайно, й завезли десь під казарму. Там оборонці народу пообіденно спорожняли на фігуру цариці свої шлунки. “Так обісрали, що аж жаль дивитись”. І возревнував Дід, що гине пам’ятник мистецтва, бо “що ж мені Катерина? Вона ж запорожців душила, а я ж тільки запорожцями і живу”. От і пішов він до якогось червоного командира: “Віддайте мені фігуру”. – “Э нет, братишка, шалишь: мы её на Брянский завод отправим, там из неё пушку выльют». – «Какая там пушка! Ничего из неё не вый-дет». – «Почему не выйдет? Ведь это же медь?» – «Какая медь? Это бронза!» – «А это хуже меди?» – «Конечно хуже. Не годится!» – «Ну коли так – бери, да только потихоньку, чтобы мои ребята не видели, а то не отдадут стерву». Перетаскав Дід фігуру вночі під музей, «та що ж би ви думали: аж сюди бігали «ребята»: так і лежить обісрана та обісцяна».Звелів тоді Дід викопати глибоку яму, звалив туди фігуру, засипав землею і так вона років зо три пролежала похована, поки забулося. А тоді витяг, почистив, поставив у садочку біля музею по-між кам’яними бабами і пишається: от тільки два пальці упиряки одбили та трохи вид камінням покарбували, ніби віспа пройшла, – а то все ціле». І стоїть собі пишна цариця потихеньку поміж такими самими мовчазними бабами, що багато бачили, що творилось круг них на високих моги-лах, і багато б могли розказати, коли б говорити вміли».

5 / 2 0 0 5

�6

ОСОБИСТОСТІ

УКРАЇНСЬКИЙ “БУРЖ УА ЗНИЙ НАЦІОНА ЛІС Т”

Саме так називали в СРСР нескореного і невтомного Бунтівника проти тоталітарної Системи, її мученика, палкого Патріота України Анатолія Лупиноса. Відомий політичний та громадський діяч України Анатолій Іванович Лупиніс, народився 21 липня 1937 року в селі Новоолександрівка Донецької області, де проживали його батькі після втечі з сибірського табору.Навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету. На 3 курсі був заарештований за організацію студентських виступів і засуджений на шість років ув’язнення. У 1957 р. за активну участь у страйку в’язнів табору 7 Дубравлагу був повторно засуджений на 10 років з формулюванням “За організацію контрреволюційного саботажу”. Перебуваючи у Володимирській централі отримав параліч ніг. Звільнився по закінченні терміну у 1967 р. Після двох років лікування зміг рухатись з допомогою милиць. Вступив до економічного факультету сільгоспакадемії.22 травня 1971 року біля пам’ятника Шевченку зачитав свій вірш “Тарасе Батьку”, за що був засуджений на 12 років ув’язнення. Перебував у тюрмах та психспецв’язницях СРСР. Збирав матеріали про відомого правозахисника А. Cахарова. Сам був відомий за кордоном як правозахисник. Президент США Р. Рейган особисто звертався до керівництва СРСР з проханням дозволити А. Лупиносу емігрувати за кордон. Вийшов на свободу у 1983 році, загалом провівши у в’язницях 23 роки. З початком “перестройки” включився в діяльність неформальних організацій. Був ініціатором створення асоціації “Зелений світ”, українського Меморіалу, членом ініціативної групи по створенню Народного Фронту (пізніше Руху) України, засновником і членом Проводу УНА-УНСО, її предcтавником на Кавказі. Улюбленим гаслом А. Лупиноса було “Україна - понад усе!” Анатолій Лупиніс був особисто знайомий з політичними лідерами Грузії, Азербайджану, Ічкерії, прибалтійських держав. Серед його добрих знайомих були дудаєв та Басаєв, Алієв та Ельчибей, Гамсахурдіа та Шеварднадзе. Під час військових конфліктів у Придністров’ї, Абхазії, Ічкерії перебував в епіцентрі подій. За його активної участі тисячі офіцерів були переведені з гарячих точок СНД в українські Збройні Cили. Він - власник романтичної біографії, про яку розповідають легенди: А. Лупиніс ніколи не мав власної хати, переходив без паспорта і візи кордони багатьох країн(наприклад, літав через Анкару військовим літаком, до США, тощо). Помер 5 лютого 2000 року, похований на Байківському цвинтарі у Києві. А. Лупиніс - автор книги “Бунт має рацію (Політичний заповіт)”. Герой нарису «Останній романтик українського опору» (Монастирище, 2005) і справжній некоронований Герой України. Він залишив по собі також поетичну та епістолярну спадщину, яка ще потребує оприлюднення і осмислення. До редакції «Січеслава» звернулася пані Зоя Максименко і повідомила, що вона була лікарем-психіатром Дніпропетровської «психушки», в якій певний час тримали Анатолія Лупиноса. Вона передала для публікації в нашому часописі свої спогади і листи А.Лупиноса із ув’язнення до «прекрасної незнайомки» на ім’я Анна Садловська. Вшановуючи пам’ять видатного Сина України, який пішов у вічність п’ять років тому, пропонуємо читачеві цей унікальний матеріал.

Спецкор “Січеслава”.

Грозний, січень 1995.В підвалі комендатури

ГоловногоШтабу Чеченських військ, де утримувались 300 полонених солдат та офіцерів РФ. А. Лупиніс

(зліва) розмовляє з капітаном армії РФ, українцем О.Оліференком,

якого було звільнено з полону на вимогу УНА.

Анатолій Лупиніс, представник УНА на Кавказі. Розмова з чеченськими старійшинами. Гудермес, лютий 1995.

Анатолій Лупиніс з народним депутатом УкраїниСтепаном Хмарою на мітингу. Київ, травень 1990 р.

�7

5 / 2 0 0 5

��

Зоя МАКСИМЕНКО,лікар-психіатр

НЕ ЗВИЧАЙНИЙ ПАЦІЄНТ ПСИХ УШКИ (Спогади про Анатолія Лупиноса)

“Якщо не я, то хто ж?” – таким мені запам’ятався девіз життя Анатолія Івановича Лупиноса. А познайомилися ми з ним у 1976 році в Дніпропетровській психіатричній лікарні спеціального типу. Мені “поталанило” протягом короткого часу бути його лікарем. “Поталанило” тому, що не лише він відчував себе підневільним, але й ті, хто співчували йому, намагалися допомогти.Анатолія Лупиноса перевели до нашого відділення з іншого, де він встановив зв’язок із свободою. Потрапив він до нас на примусове лікування після московської психіатричної експертизи з діагнозом “шизофренія». Коли мене попередили, що до відділення прийде “особливо небезпечний рецидивіст”, то я уявила собі якогось монстра і не відразу здогадалася, що приємно і якось винувато усміхнена людина і є той “рецидивіст”.Арештували його за те, що 22 травня 1971 року біля пам’ятника Шевченку в Києві на фестивалі “Київська весна” він прочитав свого “крамольного” вірша, а статті такої, щоб засудити його за це, в Кримінальному кодексі, мабуть, не знайшлося. До того ж, термін перебування в психіатричній лікарні був необмежений, тому це було зручно для утримання таких бунтарів, як Анатолій Лупиніс.Вже при першій бесіді з ним у лікаря виникло розуміння, почуття симпатії та співчуття до цієї людини. Анатолій розповів, що виріс у маленькому селі серед лісу і ніяк не міг зрозуміти людської підступності, двурушності, брехні. Вірив у те, про що говорили в школі, не знав про те, що замовчувалося. Як і всі діти на той час, любив Леніна і Сталіна. “Мальчику приснилось солнце, И мальчик поверил в сон”.(“Мальчики”)Після смерті Сталіна його дитячий розум не міг збагнути, чому “хороші дяді” не могли справитися з одним “поганим” Сталіним – при житті його славили, а після смерті – ганьбили. На свої запитання до вчителів, дорослих переконливої відповіді не отримав. На знак протесту “хорошим дядям” на річницю смерті Сталіна дев’ятикласник вивісив прапор на заводській трубі. Це був перший бунт майбутнього “державного злочинця”. Допитливий розум юнака хотів знайти відповіді на свої запитання. В подальшому він відвідав місця заслання, розмовляв з колишніми репресованими, їздив на батьківщину Сталіна, як він писав у своїх віршах “прокладывал в дебрях нехоженых тропы”, покинув навчання в університеті, відчувши за собою нагляд КДБ. За участь в якійсь ініціативній групі став політв’язнем, був засуджений на 5 років позбавлення волі.«Много лет спустя мальчик нарисовал солнце на стене тюремной камеры. Стена была сырая, и вскоре на солнце появились пятна». («Мальчики»)Багато часу було в Анатолія в неволі, щоб осмислити і переосмислити життя, та ще й сам собі він додав того часу. За активну участь у бунті в колонії для політв’язнів він додатково отримав шість років ув’язнення.

Із вірша Лупиноса:Истерзала меня, измочалилаПроститутка по имени Жизнь.Я забрел в этот мир нечаянно,Совершенно случайно, кажись.

��

Не от мира сего я, ей-богу,Этот мир мне вовсе чужой.По какой ни пойду я дороге –Обернется она межой.

Оскільки він був «не от мира сего», то й знайшов у подальшому своє місце в «психушці».“Он никак не мог научиться вести себя, как все люди. Что бы он ни сделал, что бы ни сказал, все удивлялись и смеялись или возмущались. Нет, он никому не делал ничего плохого – наоборот даже. Просто он был не как все. Его долго терпели. Но всему есть предел, терпению людей – тоже. И его поместили в больницу. Люди были добрыми, хотели помочь ему, подарить ему счастье быть человеком среди людей»(«Силуэты города. Человек и больница»)Та «лікуванню» Анатолій Лупиніс піддавався погано. Писав скарги до Москви, Києва, ООН. Передавав їх нелегально, ще й вибачався за це, пояснював, що легальні скарги не відсилаються. В скаргах він протестував проти режиму лікарні та конкретних осіб, захищав свої інтереси та інтереси інших пацієнтів. Скарги Лупиноса поверталися до лікарні, до тих, на кого він скаржився. Вислідом цих скарг було продовження терміну лікування та посилення нагляду з обмеженням права на працю. Йому не дозволялося користуватися ручкою, крім часу, відведеного для написання листів додому.Незважаючи на утиски режиму, Анатолій користувався повагою медичного персоналу та хворих відділення, а деякі жінки навіть закохалися в нього. Тримався він скромно, ввічливо, багато читав. Бесіди з ним були цікаві, змістовні, але дозволялися лише в присутності третьої особи – санітара.Я постійно роздумувала: хвора ця людина чи здорова (адже Москва визнала його хворим). Іноді вражала його відвертість, довірливість, знижене відчуття самозахисту, погане прогнозування своїх вчинків.

Мне наплевать на все, что перенес.Мне наплевать на все, что предстоит еще.В своих страданиях не лью я слез,Их берегу, чтобы другим на раны выплеснуть,Тем, чья душа изгадилась во лжи,Тем, кто терзаем совестью ущербной,Кто не ступил ни шагу от межиМеж храмом человечьим и пещерой.

Створюючи неприємності собі, він створював їх і режимній службі, і адміністрації лікарні, тому його боялися як “атомну бомбу”, але більш за все він боявся підвести своїх друзів. Ніяких хворобливих ідей Лупиніс не висловлював, але натякав, що потрібні зміни в суспільстві на краще, включаючи і національне питання. Ідеї реформаторства на той час вважалися хворобливою маячнею. Ось що писалося в одному з виступів психіатра: “Необходимость изучения больных шизофренией с бредовыми идеями реформаторства вызвана трудностями распознавания у них шизофрении. Наличие у таких больных нередко внешне упорядоченного поведения и склонность их к диссимуляции, затрудняя распознавание болезни, в то же время повышает их общественную опасность». (Ландау. Науково-практична конференція Інституту імені Сербського 24-25 листопада 1973 р.).Це був час, коли суспільно небезпечним був і академік А. Сахаров, і письменник О. Солженіцин

5 / 2 0 0 5

�0

та їх симпатики. Я притримувалася думки відомого психіатра Леві: «Бред или не бред – решается социально-исторически» і мала неприємну розмову з начмедом лікарні за необережність назвати Лупиноса “декабристом” (слова “дисидент” тоді не знала).Щоб виписатися з лікарні, треба було засудити свої “реформаторські ідеї”, тобто віднестись до них “критично”, визнати хворобливими, та і після того могли не повірити, визнати диссимуляцією, бо без дозволу КДБ таких хворих виписати було неможливо.Важко бути хворим. Важко бути лікарем, який йому співчуває.

Смрадно, зябко в мире и душно,Тленом веет из всех углов.Ты хоть, молю, не плюнь мне в душу,Не говори мне жестоких слов.Не говори ничего мне о бреде,Не говори ничего ни о чем» –

писав Анатолій у вірші. Я бачила перед собою неординарну особистість, талановитого поета (можливо, і хворого). Анатолій напам’ять читав багато своїх віршів, особливо любив “Аеліту”. Вірші були дуже образні, але якісь неземні, космічні, символічні.

Я бы грудью вдохнул атмосферу земную,Чтобы воздух огнем заразить;Я бы в скалы вгрызался, безумно ревнуяК солнцу, ветру, воде их гранит.Я бы выпил моря и водою живоюНапоил бы пустынь желтизну;Мне ни капли воды, ни минуты покоя –Лишь на миг мне иную весну Дай увидеть, о космоса грозная сила”.(“Аэлита”).

Не менш ліричні вірші він писав і українською мовою.

Я прийшов на землю, щоб знайти тебе,Щоб почути твоє радісне зітхання,Простелити тобі в ноги небо голубе,Проспівати пісню про кохання”.

Читав автор свої вірші з такою експресією, здавалося, що ніхто інший їх так прочитати не зможе. Взагалі, Анатолій Лупиніс заряджав навколишніх людей якоюсь енергією, бентежив думки, почуття. А поскільки ця енергія розцінювалася комісією як прояв хвороби, то й стримувалася призначенням нейролептиків.Символом двадцятого століття вважався образ “раціоналіста”, а Лупиніс був більше схожий на романтика, на Дон-Кіхота, він і не заперечував, що симпатизує цьому герою, з сумом говорив, що людство багато втратить, коли помре останній Дон-Кіхот, бо з ним помре духовна чистота, людяність, жертовність.«И знаешь, по душе мне Дон-Кихоты, Оставим мудрецов и доброхотов». («Дон-Кихот»)

�1

Улюбленими висловами Лупиноса були такі два: слова Вольтера “Я ненавиджу ваші погляди, але готовий віддати життя за те, щоб Ви могли вільно сповідувати їх” та “Якщо не я, то хто ж?”.Він не був пасивним споглядачем життя, він діяв. Коли треба було вибирати “Быть – не быть?»:

Быть – не бытьВопрошают миры.Нужно быть, очень нужно,Поверь мне».(«Аэлита»)

Він прогнозував:

В глазах людей мне чудится пороюОгонь, свеченья звездного светлей.И пусть безумьем тот огонь зоветсяНа языке практичных мудрецовЧто мне?Я верю, слышишь, верю очень,Что он – огонь грядущего!”(“Дон-Кихот”)

Я бачила в Анатолієві Лупиносі справжнього поета, боялася, що пропаде його талант. Чим могла, намагалася допомогти: і в послабленні «лікування», і в виводі на роботу, і в можливості писати вірші. Під свою відповідальність давала йому ручку та зошит, який він повертав мені після написання віршів. Відчуваючи мої неприємності, він писав: «Я знаю, ты сама уже не рада, Что в жизнь мою вошла. Уйди. Я все пойму.»1 вересня 1976 року його раптово кудись вивезли. Після п’ятимісячного перебування в нашому відділенні залишилася про Анатолія Лупиноса добра згадка та зошит з віршами, який через 18 років було повернуто авторові. А ще листи до його знайомої – Анни Садловської, таємничої «незнайомки», які потрапили мені до рук випадково, значно пізніше. А також один лист, адресований мені особисто.

Листи А. Лупиноса я впорядкувала і віддаю для оприлюднення, оскільки вважаю, що вони є історичною і культурною цінністю. З них постає вразлива, поранена душа поета, дисидента, правозахисника, відомого політичного діяча Анатолія Лупиноса. Публікацію узгоджено з дружиною Анатолія і матір’ю його дітей Ольгою. Листи друкуються вперше.

5 / 2 0 0 5

��

Анатолій ЛУПИНІС (1937 – 2000).

ЛИС ТИ ДО АННИ СА Д ЛОВСЬКОЇ (1964-1980рр) .

* * *Мордовская АССР, ст. Потьма, п/я ЯВАС, п/я 385/3*Садловской Анне Филипповне

12.03.64

Благодарю Вас за то, что Вы позволили мне иногда вспоминать Вас, – порою это было так необходимо. Если бы Вас не было, поверьте, мне пришлось бы выдумать Вас, чтобы жить, чтобы остаться самим собой, чтобы сохранить веру в чистое, доброе, светлое, прекрасное, когда только одна вера оставалась – вера против реальности в обличье зла, бессмысленной жестокости, пошлости, лжи и предательства. Да мне, признаться, иногда и казалось, что Вас не было, что я выдумал Вас, томимый жаждой возвышенного и прекрасного, – так похоже это на мир идеалов и идолов, в котором я жил, которым я поклонялся....Я дорого платил за право оставаться самим собой, за право мыслить по совести и поступать по чести. В шестидесятом году я сообщал Вам, что дважды подставил свою шею под десницу закона. Теперь могу добавить, что заглянул в глаза возможности освободиться от бренных уз и испытать все блаженство этого освобождения по ту сторону добра и зла. Я платил. И как ни обременительна была дань, я не мог не платить, ибо не мог потерять основной капитал. Не мог.Представляю, какой жалкий вид являл бы я собою, если бы пустить все с молотка. Не представляю, не могу представить. Как презирал бы я это ничтожество. Обстоятельства всегда складывались так, что передо мною стояли прямые вопросы, и я должен был прямо отвечать или однажды раз и навсегда потерять это право. Однажды – раз и навсегда. Я выбрал первое. Его не было – этого однажды. И должен ли я жалеть об этом? Не могу. Вполне сознательно я всегда выбирал первое со всеми его неудобствами – и не могу жалеть о выборе. Ошибался, во многом ошибался. Но что было не ошибкой, что было правильным? Это – не для меня. Эти ошибки – не они ли были для меня самыми правильными? Я мог быть только таким, иным – не мог. Возможно, я должен был пройти через все это, чтобы познать истинную цену и ту, которую приходится платить. Горькая плата – слезами и кровью сердца самых дорогих тебе людей, годами их жизни. Часто задумывался: вправе ли? Страшный вопрос. Единственный вопрос – прямой вопрос, – на который не хочется искать прямой ответ. Не можешь. Просто уходишь от ответа, бежишь от вопроса, как от зачумленного. Кажется, Хейдеггер, говорит, что человек осужден быть свободным. Вот надо мною, повидимому, и тяготеет этот роковой приговор. * * *1964 год. Мордовская АССР. Садловской А.Ф....Некоторые страницы книги остались неразрезанными, и, не обогащенный опытом, кое в чем я остался тем же наивным и восторженным мальчишкой... отдавая некоторую дань романтике против правды жизни… Я погрешил против реализма. Что поделаешь, таков уж я бестолковый мальчишка – романтик, и боюсь, что избавиться от этого будет трудно …__________________________ * Тут і далі вказано адресу відправника.

��

* * *1967 год. После освобождения из Мордовской тюрьмы. Садловской А.Ф.

Вот я и дома. За мной приезжал папа, кроме того, оттуда дали сопровождающего (врача)...Итак, моя болезнь. Я перенес полиневрит, после этого еще дважды парез, т.е. поражение седалищного, кажется, нерва. В результате – полная потеря чувствительности ног и паралич. Позже чувствительность частично восстановилась, но стать на ноги до сих пор мне так и не удалось... кроме того, несколько раз перенес острую сердечную недостаточность и острую почечную недостаточность. Сейчас у меня дистрофия миокарда. Есть масса других, менее серьезных диагнозов, но они не в счет... Я не хочу, Аннушка, чтобы то, что я написал, вызвало в Вас жалость. Меня нельзя жалеть, мне можно быть другом или недругом. Таких, как я, не жалеют. Я хочу и в этом состоянии быть равным тем, кто здоров...Вы были добрым моим другом, во всех бедах. Вы были добрым моим ангелом-хранителем. Вы очень помогли мне, дорогая. Мне было намного легче от того, что я знал, что есть где-то милый человек, который помнит меня, оттого, что я ждал Ваших писем и получал их. Ваши письма приходили каждый раз именно тогда, когда особенно нужны были мне, когда ничто, только голос неба, голос моей Аэлиты был необходим мне, когда только он мог создать особую реальность, в которой возможны еще надежда, стремление, жизнь. Как знать, не будь этих писем, не будь Вас, не будь Вашей беззаветной дружбы, возможно, я не раз не смог бы оставаться в зыбком мире пошлой реальности и порою казавшихся падающими безответных идолов, в призрачном мире ничтожной суеты и суетности. И только Ваш голос, только зов моей Аэлиты уводил меня в тот мир, из которого мелкими и ничтожными виделись радости ликующего безумия, боли страдающей жертвенности. С Вами я был вне суеты, вне горечи и боли, с Вами находил покой и чистоту и возвращался в мир людей и дел их, добрых и злых, освещенный и обновленный, готовый прощать и любить, понимать и сочувствовать – даже тем, в ком видел злобу и ожесточение. Как знать, не будь Вас, не будь Вашего светлого образа, Вашего доброго слова и верной руки, смог ли бы я. Как знать, не отчаялся ли бы и не ожесточился бы я, не заполонило ли бы меня чувство своей абсолютной правоты и высокомерного презрения, не поддался ли бы искушению уйти чистым из мира, в котором виделось порою столько грязи и беспросветного порока. Вы помогли мне, дорогая Аннушка, оставаться оптимистом и человеколюбом, помогли мне принимать и любить – через отрицание – все, что есть в людях – как их добродетель или как их несчастье, испытание или отрицание. Ибо ничто в человеке, даже самое недоброе, не является злонамеренностью или злоумыслием, а лишь несчастьем его, от которого он страдает прежде всего и неизмеримо больше тех, кому причиняет зло, – несчастьем, которое должно вызывать сострадание и сочувствие, желание помочь, не оставить его наедине со страшным призраком содеянного или зреющего зла. Возможно, сами не зная того, Вы делали гораздо больше, чем только лишь спасали меня от одиночества (которое, кстати говоря, вовсе не тягостно мне, а, напротив, всегда было благом, к которому я стремился). Ваши письма, возможность с их помощью отвлекаться от мира обыденности, помогали мне учиться понимать мир людей, понимать, принимать и любить, помогали мне становиться тем, кого Толик Бондаренко (привет от него) в одном из своих романов назвал Любодаровым.

5 / 2 0 0 5

��

* * *22.12.67 Шпола, Черкасской области, городская больница. Садловской А.Ф.

...Люди, обладающие способностью создать угодный им мир, живут. Страдающие недостатком этой способности – так... “Сказка кончается”, – как-то сказали Вы. Не знаю, мне думается, человек всю жизнь слагает сказку. И самая страшная сказка может быть светлой. И самую светлую сказку можно рассказать так, что ночь пройдет в кошмарах. Все зависит от сказочника. Каждый из нас сказочник. И язык сказочника – воля и представление. Жить светло – идея сказки. Излучать свет для людей – ее цель, цель сказки и жизни сказочника. Кощей Бессмертный и Баба Яга, Иван Царевич и Царевна Лебедь – каждый из них рассказывает свою сказку. Нужно стараться не быть для людей Кощеем и Ягой. У них ведь тоже свои беды, и, переживая их, страдая, они угрюмо смотрят на мир и окружают себя мраком, отравляя жизнь других. Жизнь тяжела – легко лишь небытие. Нашедший радость в небытии лишен возможности поиска и страдания. Ищущий радостное и светлое в тяжестях жизни придает ей какой-то смысл и значение. Отчаянию нет места в жизни человека, осознавшего себя живущим, решившегося на жизнь. Оно – начало попятного движения, смерть духа, отступление в дремучую природу, где все равны – и камень, и затравленный зверь, и охвативший руками голову человек, в ужасе глядящий в открывшуюся перед ним бездну отчаяния. Перешагнуть пропасть, перелететь ее на крыльях мечты и воли, жить оптимистом, осознавшим наличие и глубины бездны отчаяния и пессимизма – долг человека. Главное – решиться. Человек решается жить. Человек должен решиться жить светло. Жить светло, не отчаиваясь от сознания, что волны мрака постоянно захлестывают светильник, жить светло, пока светильник не погаснет. Такова судьба человека и его долг. Человек обречен на жизнь светлую. Тлеют? Способные выбирать – выбирают не тление. И не вспышки, когда свет не способен пробиться сквозь клубы дыма – едучего дыма отчаяния, паники, страха. Огонь должен быть ровным. Нужно обрести равновесие, Аннушка, нужно.

* * *1973 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением, г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

...Как видите, теряете Вы не так уж много: антисоветчик, шизофреник, пустозвон, маньяк-графоман. Кстати, о последнем. Вспоминая все, написанное мною, я прихожу к выводу, что проявлением болезни было не то, что я писал, а то, что я написал. Вообще, мир, в котором я жил и “творил” , не был миром реальных людей, реальных проблем, интересов, чувств. Это был мир теней. Когда-нибудь, возможно, я попытаюсь писать об ином и по-иному. И уверен, что ничего из этого не выйдет. Какой-то интерес эти писания представляли лишь благодаря идеалистическим выкрутасам, мистическому туману, умничанью, разным красивостям. Если судить о них с позиций советской культуры, применяя критерии соцреализма, они не представляют никакого интереса, никакой ценности. Они, как сам я, были порождением определенной среды, удовлетворяли ее вкусам и потребностям. Советской культуре, духу нашего народа они чужды, более того, как и сама среда, их породившая, враждебны.

�5

* * *1973 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением,г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

... А я никому не завидую, Аннушка. Тем более тем, для кого все так просто. Я не утомлен, не обессилен, не измучен. Я сильнее, чем когда бы то ни было прежде. Странно. Во всем, даже в скорби, в тоске я получаю каким-то образом заряд бодрости, оптимизма. Это уж действительно эгоизм. Ибо я произвольно раскрашиваю мир в такие тона, которые позволяют мне оставаться в нем оптимистом. И, знаете, в Аэлите для меня прежде всего – оптимистическое, утверждающее начало, как ни странным может показаться это.

* * *1974 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением,г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

...А мне на багрянец леса глядеть этой осенью не довелось. И вообще стараюсь видеть лишь видимое. Мне, как шизофренику, ставшему на путь излечения, противопоказаны галлюцинации, голоса и т.п. Мир вещей простых, очевидных и однозначных – вот среда, в которую я должен вжиться. Вживаюсь и вижу лишь видимое: хочу стать чистым, безгрешным. Стерильным. Кипячусь в стерилизаторе. Получается. Все бациллы во мне издохли, вредоносные, конечно.

* * *1974 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдениемг.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

...Кстати, а как Вам Киев? Хотя Вы вряд ли видели его по-настоящему – тот Киев, который знаю я, и люблю, город, равного которому и искать не стану.

* * *1974 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением,г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

Да, верность – явление весьма досадное, бывает. Подчас верность превращается в тиранию. Верные – они страшные эгоисты. Не признают прав других, тех прав, которыми пользуются сами. Право любить, например.А слова те, что жгут… Аннушка, не могу я лгать Вам, поймите. Вас я даже очень понимаю. Понимаю, потому что слова те – правда. И все остальные, что были после них сказаны. Я люблю, люблю до самозабвения, до того, что самому страшно порою становится. Готов на все ради нее, буквально на все. Быть может, именно любовь эта дала первый толчок, побудивший меня по-иному взглянуть на окружающее, на себя, понять бессмысленность и ничтожность моих прежних занятий и увлечений в сравнении с тем, что действительно имеет реальную ценность и смысл. Я слишком ценю эту любовь, чтобы оболгать ее, таиться с нею перед Вами. Я слишком уважаю

5 / 2 0 0 5

�6

Вас, Аннушка, чтобы фальшивить с Вами, чтобы позволять Вам обманываться: быть может, лучше было бы не писать Вам все это, отложить до встречи. Но кто знает, как долго придется мне еще пробыть здесь. Возможно, пройдут еще годы и годы, прежде чем люди, от которых зависит моя участь, придут к убеждению, что изменения, которые произошли в моих настроениях, прочны и необратимы, что я не представляю никакой опасности для общественного правопорядка. Ведь это не так легко и просто – решиться предоставить свободу человеку, в течение долгого времени неоднократно совершавшему опасные преступления, склонному к тому же к искаженному восприятию окружающего, человеку, руководствовавшемуся в своих поступках не какой-то осознанной целью, а эмоциями, первопричиной которых были болезненные переживания. Поэтому было бы подло оттягивать объяснение, может пройти слишком много времени, прежде чем мы повидаемся и я смогу все это сказать Вам. Нам отмерено не так уж много в этом мире, Аннушка, и разбрасываться годами жизни не стоит. Спуститесь на землю, дорогая, взгляните на все реально. Пусть уж мне простительно витать в облаках, на то я и шизофреник. Но Вы-то человек трезвый и должны видеть все в реальном свете. Я буду очень рад, если узнаю, что Вы встретили человека, с которым будете счастливы, и от всей души поздравлю Вас. Меня можете уже поздравить – я люблю. Это – то, чего мне всегда недоставало. Это – любовь, Аннушка. Это – то, чего я всегда искал, во что всегда верил, ради чего пришел в этот мир. Моя Аэлита обрела образ реальной женщины, так поразительно похожей на ту, из грез. Я люблю ее как женщину, как сестру, как дочь, как мать – все женщины мира для меня – в ней, а в любви к ней – весь я, весь без остатка. Когда-нибудь, если мы останемся друзьями, Аннушка, я познакомлю Вас. Многие меня не поймут, многие, знаю, не одобрят мой «выбор». Но Вы, уверен, поймете. Вы полюбите ее. Она очень хорошая, Аннушка. Вы ведь тоже хорошая – а хорошие люди не могут не любить друг друга… Думать о ней, страдать, тосковать по ней для меня – тяжкая мука, но и высшая радость. Каждый день, каждый час мой принадлежит ей, что бы я ни делал, о чем бы ни думал, каким-то вторым сознанием я думаю о ней. Вся моя жизнь – дума о ней, почти осязаемое ощущение ее постоянного присутствия. Я лежу – и о ней думаю, засыпаю – вижу ее во сне, просыпаюсь – и мысленно продолжаю сон. Если это бред, если кошмар, рожденный моей шизофренией – благословенна будь шизофрения, да здравствует бред!

* * *09.10.74 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением,г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

... А назвать меня рационалистом – это здорово! Давно я так не смеялся. Я и рационализм – вряд ли есть еще что-либо столь же не совместимое. Милая, да не только иррационалист – я мистик чистейшей воды. И сдержанность от того же. И все – все остальное. А «День поэзии 74» возвращу. Кстати, Вы берете книги в какой-нибудь библиотеке? Если бы мне сейчас – «Иудейская война», «Евр.Зюс», «Лженерон» (Фейгтвангер), «Жизнь взаймы» (Ремарк), «По ком звонят колокола» (Хемингуэй), Есенин (с А. Снегиной), Т. Манн (8-9 т.т.) – я был бы, кажется, счастлив.

* * *01.12.74 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением,г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

…И если мне наскучат Ваши письма, так и напишу. Можете уж положиться на меня в этом. На мою искренность во всем – и в дружбе, и в равнодушии, и в ненависти. Дорого платил я за это, бывало,

�7

терял друзей, наживал врагов. И все же, считаю, что поступать так – не только нравственно, но и практично: люди знают, чего можно ждать от тебя, и поэтому меньше риска оказаться в роли подлеца. Преувеличенную роль я отвожу духовному началу в человеке, а отсюда и повышенный интерес к внутреннему миру его, и копание в самом себе......Чем симпатичен мне Шукшин? Талантливый актер. Серьезный художник. Глубокий, своеобразный интеллект. Честность, порядочность. Одержимость. Аскетизм. Нравственный идеализм. Искренность в искании себя, в “творении мира по своему образу и подобию”.... В десятом номере “Молодой гвардии” (1974 год) – интересная статья о Рерихе, прочтите.Просьба: попытайтесь достать для меня на короткое время “Соц.законность” № 1, 1974. Да, чтение для меня сейчас – основная “работа”. Впрочем, отдыхом оно для меня никогда не было. К сожалению, могу считать себя безработным, читать нечего. Всего хорошего. Анатолий.

* * *12.01.75 год. Республиканская психиатрическая больница со строгим наблюдением, г.Днепропетровск. Садловской А.Ф.

Откуда у Вас это состояние подавленности, хандра? Или от незнания настоящих лишений, страданий? Откуда эта неспособность жить, вырвать из жизни свою долю счастья? Или от того, что круг желаний слишком ограничен, а те, что появлялись, удовлетворялись сравнительно легко, без особых усилий и боли? Негоже так, Аннушка. Нельзя жить так, нельзя, непозволительно и недопустимо. Нужно стремиться создавать свое “душевное состояние”, и создавать реальные предпосылки его. А это не жизнь, если поддаваться меланхолиям, так, прозябание – грош цена такой жизни...... Просто у каждого человека есть свой запас прочности, выдержки, самообладания, а под гнетом того горя многоликого вряд ли способен кто выстоять, не поддавшись отчаянию...... Единственное, чем могу отблагодарить сейчас – стихи, только прошу учесть, что вообще не пишу давно уже. Уже если и пишу, так только так, в голове, и сохраняется это лишь то время, пока “пишется”, а потом выветривается, забывается. Ну и, наконец, уже несколько дней, как начал получать лечение, при котором не то что мыслить организованно невозможно – вообще “вольты вразбежку” – чтобы просто связно писать, нужно прилагать неимоверные усилия, напрягать сверх всякого предела коробку с мозгами, так что будьте не очень строги не только к стихам, но и ко всему, что пишу сейчас – пишу “через не могу”. Возможно, в ближайшее время вообще не смогу писать – не обижайтесь, пожалуйста...

* * *08.12.76 год Казахская ССР, 483310 Алма-Атинская область, г.Талгар, пос.Н-Алексеевка, ЛА-155/7, 10. г.Днепропетровск, Чичерина, 101, 308-РБ. Максименко Зое Ярославовне

...Просто мне подумалось, не всем у вас понравится то, что я сохранил добрую память о Вас, как и о всех, кто имел сомнительное удовольствие лечить меня. Нового у меня, по существу, ничего нет. Все на той же точке замерзання, если не хуже – боюсь, что скоро придется прийти к выводу, что дело идет к абсолютному нулю, ведь, как я и предполагал, здесь для меня все началось фактически сначала, и когда всему этому придет конец, сказать трудно. Я, кажется, начинаю уже привыкать к тому, что даже такое понятие, как элементарная порядочность, вещь вовсе необязательная для

5 / 2 0 0 5

��

тех, кто распорядился моей судьбой и будет распоряжаться ею в дальнейшем. Потому стараюсь приучить себя к мысли, что мне уже не следует ждать ничего в этой жизни, хотя пока это удается весьма слабо, нет-нет да и зародится надежда, начинаешь вопреки собственной воле чого-то ждать, ловишь себя на мысли о возможной жизни на свободе, о том, что еще может дать мне эта жизнь. Ну, да бог с нею, с жизнью, если ничего нельзя изменить, так и думать об этом нечего ... Всего хорошего, мой добрый доктор. С искренним уважением и признательностью – Анатолий Иванович.

* * *1980 год. Психиатрическая больница г.Смела Черкасская область. Садловской А.Ф.

Свинцовый дождь стучит в мое окно –в прозрачную незащищенность стекол.Задернутое тучами, давнопропало солнце где-то на востоке.Сквозь тучи черные –ни света, ни тепла.Из черных туч – лишь дождь свинцовый в стекла.За тучами сотлевший день дотласверкнул, чтобы зачахнуть на истоке.Свинцовый мрак –ни свет он и ни тьма.Озябшая земля –ни суша и ни море.Мой одинокий дом –ни воля, ни тюрьма.Моя тоска –ни радость и ни горе.Я выхожу без фонаря во мрак,бреду в грязи и по колени вязну.Кричу во мрак –зову людей,собак –кого-нибудь, кто слово,мною сказанное,услышал быи поняли в глазамне посмотрел бы добрыми глазами,кто что-нибудь пролаял бы,сказал –пусть самым слабым голосом,пусть тихим самым.

��

Но глух,и нем,и мертв свинцовый мрак –В нем нет людей,В нем нет даже собак.Я возвращаюсь в свой пустынный домУсталый, грязный и опустошенный.Свинцовый дождь стучится за окном –В его прозрачность и незащищенность.Свинцовый дождь стучит в мое окно…

* * *24.10.80 год. ИЗ-55/1 “А”. г.Орел. Садловской А.Ф.

Итак, я в Орле... судьбе угодно шутить. Кажется, скоро мне придется поверить, что в этих шутках отсутствует не только элементарная порядочность, но и здравый смысл. Хотя бы самый примитивный. Впрочем, это не значит, что меняются мои установки и я перестаю быть оптимистом. Все это – частный случай, не могущий быть материалом для обобщений и выводов, тем более, что касается он человека, который в общем-то всегда с готовностью шел навстречу проделкам этой сумасбродной дамы, а иногда и провоцировал их. Помните мои силуэты о мальчиках? Можно лишь удивляться, как верны они были – для меня. И как удачно предугадал я в них тот вид, что ли, оптимизма, который окажется единственно приемлемым для меня. Оптимизм – несмотря ни на что, без оглядки на поступки других людей и безотносительно к ним. Словно мне предстояло жить не среди людей, на чью доброту, тепло, участие, обязательность можно рассчитывать. Требовать их, если сам способен платить той же мерой. А знаете, мне ведь повезло, повезло, что это случилось со мной, каким я стал после первых столкновений с реальной жизнью. Не будь у меня этого оптимизма – безотносительно к чему бы то ни было и без оглядки на кого бы то ни было – оставалось бы или погибнуть, или поддаться ненависти или презрению, что тоже – гибель, быть может более страшная, чем гибель физическая.

5 / 2 0 0 5

100

СКАРБИ РІДНОЇ МОВИ

Олекса ВУСИК,автор «Словника українських синонімів»

ВЕРЕ Д ЛИВИЙ–ВЕСЕ ЛИЙ–ГАРНО–ГОРІЛКА

ВЕРЕДЛИВИЙ, баламут, баловник, варивода, вереда, вередій, вередливець, вередник, вередовний, вередуля, вередун, вередунець (дит.), вередунчик (т.с.), вередушечка, вередушка, верзуха, викобенистий, викобенька, викобенько, вимисливий, витребенько, витребенькуватий, єрепенистий, єрепенуватий, каверзний, каверзник, каверзун, каприза, капризний, капризуля, капризун, капризунчик, ковиза, ковизун, каверза, коверзний, коверзун, коверзяка, комиза, комизуватий, кочевряга, кочевряжка, мазаний, мазун, мазунець, мазунчик, мамій, норовистий, перебірливий, перехочливий, привереда, привередливий, примхливий, приндій, приндя, химород, химородливий, химородний.

*** баловник у батька, баловник у матері, батьків синочок, вередує, як кожухом по печі, вередує, як по душі дере, вередує, як по шиї пиляє, з гедзиком, з лівої ноги встав, командує, як свиня мішком, куражиться, як голий на їжакові, має мухи в носі, мазана паляниця, мазаний пиріжок, материн мазун, материн мазунчик, не з тії ноги встав, сам не знає, чого хоче.

Приповідки: В нього сім п’ятниць на тиждень. Його кортячки напали. Йому завжди в голови низько. Йому подушка мулить голову. Йому хіба гробар догодить. Дайте такого, що не знаю, й якого. Хоч з-під нігтя виколупай та дай. Дав яєчко та ще й облупи. Йому облупи та ще й у рот поклади. І каші не хочу, й по воду не піду. Бий кота, не бий кота! Сип борщ, клади кашу, подай пить! Піду туди, не знаю куди. Сяк, і так, а все не так. Хоч того самого, аби з другої миски. Нехай книш, аби не паляниця. Все недогода бабиній дівці. Телись, ялова, давай молока! Я не хочу, а ви мене буцім просіть. Захотілося – запрягайте, відхотілося – випрягайте. І той ходить. І тамтой ходить, а ніхто їй не догодить. Сирого не їм, печеного не хочу, вареного терпіти не можу. Де піде Теря, – все їй гірка вечеря. Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами. «Хочу пирогів, а нема. – Та он на печі, бери їж. – Не хочу. Я думав, що нема». Іще той ся не вродив, щоб йому догодив. Не хоче в ворота, розбирайте тин. Хоч з коліна вилупи та дай. Хоч із душі вийми. Хоч із землі викопай. Хоч із шкури вилізь. Вередлива коза – вовку користь.

ВЕСЕЛИЙ, безжур, безжурливий, безжурний, безклопітний, безнапасний, безпечальний, безсумний, безтурботний, бравадний, бравурний, веселенький,веселесенький, веселоголосий, веселоокий, веселун, весельчак (рідко), вигадливий, вигадник, видум, видумця, видумщик, грайливий, жартівливий, жартівний, жартливий, жартовливий, життєрадісний, звеселілий, комедіант, комедійний, кривляка(знев.), кумедіант, найвеселіший, нежурбливий, нежур-голова, нежурливий, нежурний, незапечалений, несумний, окрилений, пересмішник, повеселілий, погідливий, погідний, превеселий, просвітлений, просвітлілий, раденький, радесенький, радий, радий-раденький, радісний, реготливий, реготун, реготуша, реготушко, сміхач, сміхотвор, сміхотворець, сміхотливий, сміхотуля, сміхотун, сміхотунчик, сміхун, сміхунець, сміхунчик, смішковитий, смішкуватий, смішливий, сміюн, сміюнець, сміюнчик, усміхнений, усмішливий, чудопал, штукар.

***аж душа вгору росте, бісики в очах, бісики горять в очах, бісики грають, бісики іскряться, бісики стрибають, вибрикує гопки, все співає, душа радіє, душа співає, завжди зуби на продаж, завжди на реготах, з усмішкою до вух, і мертвого розвеселить, на десятому небі, на сьомому небі, чує крила за плечима.

101

Примовки: Його в сонячний день мати народила. Весела мати родила, і син веселий. Вміє у веселу дірочку свиснути.

ГАРНО, гарненько, гарнесенько, гарнісенько, гарнюсенько, добре, добренько, довершено, досконало, досконально, лепсько, ловкесенько, ловко, прекрасненько, . прекрасно, хорооше, хорошенько.

*** до дзуги; не аби як; хіба ж так; ще й як.

ГОРІЛКА, аквавіта (заст), аквіта, баламутка (з тютюном), бальзам (ірон.), барбосянка, біла, біленька, білогруда, білогрудка, блаженна, блондинка, блювода, бовтанка, бормотуха, бражка, варена, вареная, варенуха, варенушечка, варенушка. вистояна, вистоянка, відка (у припов. «Звідки ти?» «Я не з відки, а з доброї горілки»), вогненнна, вогниста, вогнівка, вогняна, вогняниця, вогнянка, водяра,Вонюча, втішниця, гаряча, генделикова (від генделик – буфет), гірка, горівка, горілка-злодійка, горілойка, горілочка, горілочка-дівочка, горілочка-кума, горіляка, гострогляд, грішна, грішниця, дармограй, двійна (міцна), джин (ірон), домашня (самогон), дурега (випив чарегу дуреги), живиця, живиця-дурниця, животкова, журилиха, запеканка, запікана, запіканка, запридух, захмелянка, захмелючка, захмелячка, зело, зіллє, зілля (сіє зілля всяк уживає), злодійка, казенка, каламанка. каламутниця, киндибал (погана горілка), кипуча, кипучка, киринап, кислушка, клята, козак (кислушка), колінвал (на коліна валяє), кріпачка, кусака (з перцем), лавушка, лавушня, ледача, ледащиця, лепетуха, луцига, любительська, марнопольська (жарт.), мастило (як могорич), медовуха, медота («Медота- не відведу від рота»), міцна, мокра, мокруха, монополька, мочануха (приперчена), мочена, настоянка, нежурилиха, нежурниця, нектар (ірон.), окаянна, оковита, оковитка, паленуха, паленка, палінка, палянка, палбонка, пекельна, пекуча, пекучка, первак, первачина, первачок, підпинок (горілка з медом), підступниця, пінна, порадниця, потішниця, преподобниця, причинна, проклята, розрадниця, самогон, самогонка, самограй, саитанівка, свят-водичка, свячена, сивуха, сивушка, синьоцвітна (горить синім вогнем), сірко (хильнув сірка), скажена, скаженівка, скаженюка, смаковита, смердюча, смердючка, сорокаградусна, сороківка, спотикайло, спотикач, стандартна, старка, стоклята, суміш (заправлена тютюном),триклята, трунок, хмелівка, хмільна, хмілянка, цуйка (діал.), чемерівка, чемеруха, чикилдиха, чикилдишка, чиста, чімеруха, чімируха, чмелюга, чмелючка, шабатівка, щалена, шаленівка, шаленюка, шаленючка, шпагатівка, шумівка.

Народні назви горілки, що зустрічаються в українській художній літературі: абрикосівка, агрусівка, айвівка, березівка, бодянівка, буряківка, бурячанка, бурячиха, вишнівка, вишняк, ганусівка (анісівка), горобинівка, деревійка (настояна на дерезі), деренівка (настояна на кизилі), дереняк (т.с.), дулівка, житнівка (самогон із жита), зубрівка, инбирівка, інбирівка, кавунівка, калганівка, калганка, калинівка, картоплянка (самогон з картоплі), кислицівка, кминівка, корінна (настояна на корінні), корінькова (т.с.), лимонна, малинівка, малиняк (т.с.), медівка, мелясівка, морелівка, м’ятна, опішнянська (із слив), перцівка, перчаківка, полинівка, порічківка, рябинівка, сливовиця, слив’янка, смородинівка, стрихнінна, тернівка, тютюнова, шапранівка, шипшинівка, ялівцівка. *** адамові слізки; біла сатанюка; біла сатанючка; бісівська кров; блаженна вода; блакитний змій; божа роса; бурякова фантазія; високоградусні краплі; гірке зілля; грішна вода; грішні краплі; домашньої закваски; душеспасительні краплі; еліксир з перцем; заправлена горілка (настояна на травах); з буряка; зелений змій; з золотою безкозиркою; зілля для похмілля; з пшениці; з тютюнцем; кляте зілля; людська біда; марки “самжене”; марки “три гички”; молоко з-під скаженої корови; молочко від скаженого бичка; небесна водиця; ота сама; ота, що від кашлю; ота, що в пляшках; ота, що з вогнем, паленуха з димом; прощай, розуме; радісна сорокаградусна; роса перчена; свята водичка; свячена вода; скажене молоко; скляний бог; та сама (любитель тієї самої); трикляте зілля; хмільна вода; хмільна волога; хлібне вино; христова сльоза; цілюща водичка; чортове зілля; чудодійні краплі.

Приповідки про горілку: Така добра, як дідова торба. Лучче їдну каплю в рот, як дві на землю. Пішла по животу, як брехня по селу. Пішла, як сучка попід тином. Гірко ковтати, та жалко вертати. Коли б сього добра та ще піввідра. Добра юшка, та мала кружка. Горілка - не дівка, не треба її цілувати. Горілка, як та дівка, кого хоч підведе. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. Святий понеділку, не сварись на мене, що я п’ю горілку. Горілочка кап, а з кишені хап. Горілочка- наша тіточка. “Хто ти?” – ”Оковита” – “З чого ти?” – “З жита” – Звідки ти?” – “З неба” – “Тебе випити треба”.

5 / 2 0 0 5

10�

СКАРБИ РІДНОЇ МОВИ

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ (Дентон, США)

ДО З ІР КРІЗЬ ТЕРНЯ

Подача від 12.01.2005 Людські мови весь час перебувають під впливом якихось чинників. Деякі з цих чинників – корисні, деякі – ні. До некорисних чинників треба віднести вплив канцелярії на мовну стихію. Канцеляризми роблять із живої мови канцелярське язичіє, а ми – ні гадки собі – послуговуємося цим язичієм, не усвідомлюючи, що язичіє – це свого роду короста на тілі мови. У своєму мовленні ми за всіх оказій уживаємо слово обов’язково, коли можна сказати будь-що, хай там що, кров з носа, полюбляємо штамп без всякого сумніву, де можна вжити так і знай (він без всякого сумніву програє = він, так і знай, програє), вдаємось до слова неможливо, коли можна сказати годі (неможливо передати = годі передати). Одним словом, пускаємо з уст канцелярських щурів.

МОВНИМ СМАКОМ ПО КАНЦЕЛЯРСЬКИХ ЩУРАХ! Канцелярські щурі дуже від’ємно позначаються на мові художніх творів. Написаний у канцелярському ключі твір не може викликати естетичної насолоди у підкутого читача. Тому Редактор від Сонця має, де треба, безжалісно виполювати канцелярський бур’ян.

ЗА ВЕЛИКОГО БАЖАННЯ чи ДУЖЕ ХОТІВШИ?Пише публіцист: «...Президент навіть за великого свого бажання не міг «виховати» собі наступника...» Помилиться той, хто скаже, що публіцистика не література, і там Редакторові нема що робити. Публіцистика саме і є та царина мовного простору, яка сприяє поширенню канцелярських штампів. Публіцистику – газети й журнали – читають мільйони, і читане закарбовується у пам’ять цих мільйонів, з числа яких виходять і письменники, і мовознавці, і літературознавці, і викладачі-мовники. Тим-то канцелярські штампи і «заволодівають масами». Отже й публіцистам треба думати над мовою і не цуратися помочі редакторів. А Редактор наведене вище переробив би так: «...Президент, навіть дуже хотівши, не міг «виховати» собі наступника...»

ЗА ЯКОЇ чи КОЛИ?Закохання у канцеляризмах доводить деяких авторів до того, що вони геть чисто забувають людську мову і вдаються до штучної шварганини. Пише ще один любитель канцелярщини: «…настав кінець системи, за якої влада належала злодіям...». Чи ж не простіше й дохідливіше сказати: «...настав кінець системи, коли влада належала злодіям...»?

ПРИЧОМУ чи І ТО?Деякі породжені канцелярською мовою лексичні одиниці так «уїлися» в нашу свідомість, що навіть письменники, і то визнавані непересічними стилістами, не можуть без цих одиниць

10�

обходитися. Пише відомий автор: «Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, причому зашила сировою ниткою» (Г. Тю-тюнник). У цій мовній конструкції цілком на місці був би наш місткий мовний зворот – з двох коротеньких слівець! – і то: «Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, і то зашила сировою ниткою».

ДИВЛЯЧИСЬ ДЕ, ДИВЛЯЧИСЬ КОЛИ чи ЯК ДЕ, ЯК КОЛИ?Кальковані канцеляризми мають ту ваду, що вони переважно довші від своїх здебільшого російських прототипів, і отже дещо незграбні. А жива мова у багатьох випадках має короткі і місткіші синоніми до калькованих ідіом. Це можна проілюструвати на формах, наведених угорі. Мимовільний користувач кальками (бо так його вчить школа, словники, підручники) може висловитися так: «Охочих, дивлячись коли, буває від кількох до ста осіб». Цю задовжену фразу можна спростити так: «Охочих, як коли, буває від кількох до ста осіб».

ЯКИЙ ЗАВГОДНО, ДЕ ЗАВГОДНО чи ХОЧ ЯКИЙ, ХОЧ ДЕ? До калькованих канцеляризмів належать і форми який завгодно, де завгодно, коли завгодно тощо. Сказати, що ці форми неукраїнські не можна, але їхнє тотальне переважання у мові сучасників над цілим рядом живих синонімів бере початок від часів, коли кремлівські самодури наближали нашу мову до євразійських стан-дартів. Любов до цих канцеляризмів з боку евразійців можна пояснити структурною близькістю наведених зразків до форм какой угодно, где угодно, кто угодно тощо. А українська ж мовна стихія знає цілий ряд синонімів до згаданих форм, які аж ніяк не поступаються канцеляризмам, культивованим поборниками «зближення мов». Першими суперниками «зближеної» лексики є звороти хоч який, хоч де, хоч коли, хоч хто – часом удвічі коротші від плеканих форм (хоч де – два склади, де завгодно – чотири): «Почув би ти, що Шпак розумний каже, - Завидно стане хоч кому» (Л. Глібів). Іноді згадані звороти виступають у поширеній формі який хочеш /хочете/, де хочеш /хочете/, коли хочеш /хочете/: «Я не така людина, кого хочете поспитайте...» (М. Коцюбинський). Сучасний автор напише «...кого завгодно поспитайте...». Крім цих, поширених у живій мові зразків, наша мова послуговується і зворотами будь-який, будь-де, будь-коли тощо. Пише майбутній лавреат літературних премій «Я берусь довести якими завгодно засобами,... що...». Чи ж не краще сказати «Я берусь довести будь-якими засобами...»? Хто має мовний смак, озовіться! Можливі в нашій мові, а надто в поезії, і перевернуті звороти, наприклад, де-будь, що-будь, який-будь. Вибір – вічний антипод стандартизації. Стандартизація мови, і то з прицілом на зближення мов, на ділі уодноманітнює, канцеляризує, знегострює і знебарвлює наші художні тексти. Редактор же має поборювати стандартизацію, як важку мовну хворобу,

Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ

5 / 2 0 0 5

10�

І НОСОМ, І РОГОМ

Андрій Федорович КОЦЮБИНСЬКИЙ. Народився 8 грудня 1938 року в с. Загородище Чорнобаївського району на Черкащині. Закінчив мовно-літературний факультет

Київського державного педагогічного інституту ім. О. Горького. Працював кочегаром на цегельному заводі, слюсарем автоколони, вчителем української мови й літератури в

Богданівській середній школі, відповідальним секретарем міськрайонної газети «Світло жовтня», заступником редактора міжрегіональної газети «Рідний край». Нині – відповідальний секретар, коректор газети Незалежної

профспілки гірників України «Лава».Прозаїк. Член Національної Спілки письменників України. Автор книжок гумору та сатири «Березова каша»,

«Троянди для незнайомки», «Весілля на Венері», збірок оповідань для дітей «Суниці з вовчої галявини»,

«Засекречений тайм», «Хто сміється».

КРИЗА ЖАНРУ Гумореска

Оскільки Олег Симончик – поет, до речі, відомий навіть поза межами свого міста, то тема віршоскладання часто-густо є причиною гострих і затяжних дискусій в його родині.

Мирні бесіди подобались творцю елегій, балад, сонетів та поем тоді, коли його дружина Галина підхвалювала чоловіка за його твори, і сердили, коли вона жіночою логікою заганяла Симончика в глухий кут.

Ось і цього разу Олег сидів на дивані, тримаючи в руках записник і ручку, і був готовий будь-якої миті почати римувати слова.

Але раптом помітив, що дружина готує до роботи пилососа, і це його розсердило: – Що за чортівня? Тільки-но в гості навідається сяке-таке натхнення, як ти хапаєшся за оту

осоружну машинерію, що гуде на весь будинок, і мої мислі, мов ті лошата, розбігаються в різні боки!

Галина сміється: – Який пастух, такий і табун!Ця необачна фраза зачіпає Олега, як мовиться, за живе:–А взагалі, моя люба, ти знаєш, коли поети створюють шедеври? А тоді, коли вони закохані.

Кумекаєш? За – ко – ха – ні! Адже краса жінки – невичерпне джерело натхнення, криниця вражень, океан почуттів…

Галина на те уїдливо: – Гм, що ж тут дивного? Закохані юнаки, як і старші за віком дядьки-ловеласи, не вміють

105

тримати язика за зубами. Тільки-но побачив котрийсь гарненьку дівчину або молодичку, так одразу соловейком витьохкує, бо він, дурненький, вважає, що про його скороминуче, як літній вечір, кохання мусить знати увесь світ.

– Ага, – закипав Олег, – ти міркуєш, моя мила, оригінально, але, так би мовити, зі своєї низенької дзвінниці довкілля бачиш. А в мене – предовга низка доказів протилежного змісту. Хто оспівав-уславив жіночу красу, питаю вас, шановна міледі? По – е – ти! Данте – Беатріче! Петрарка – Лауру! Міцкевич – Марилю! Пушкін – Тетяну! Наш Тарас – Катерину!

– А ти? – А я – тебе… ще уславлю… Кожному ліричному віршу, як овочу, – свій час! – Так, – кивнула дружина. – правда твоя: до одруження ти теж жайворонком розливався. Та

останнім часом щось не чути твого співу… стосовно мене… – А, може, ось зараз я саме й думав пистаи про тебе, а ти отим клятим пилососом… ніби

макогоном по голові…– А де ж мені діватися? Ти ж його обминаєш десятою дорогою, до рук боїшся узяти! –

дорікнула Галина. – Ти повсякчас витаєш десь у хмарах, а ось, скажімо, на ринок по картоплю сходити тебе й трактором не витягнеш. Це не твій імідж…

– Та що ти таке говориш? – схопився на рівні Олег. – Які торби–кошики! Яка картопля? Творчість – це політ! Це – високе й незбагненне для пересічного індивіда! Це – рух, вогонь, музика, муки, врешті решт…

– Що-що, а муки є! – штрикнула, мов шпилькою, жінка. – Мучишся, страждаєш, коли не надрукують, а так, загалом, – багато галасу з нічого… Велика хмара – дрібний дощ!

Олег Симончик, як і будь-хто, що вважав себе за генія, мав за неписане правило збиткуватися, а часом і тероризувати своїх близьких… отже, не обійшлося й цього разу без родинної суперечки.

– От саме такими висновками-міркуваннями, шановна Галино Іванівно, – забігав поет по кімнаті, – ти в мені і вбиваєш творця! Ти не надихаєш, а, пробач, практично знищуєш мій талант на корню! Ні, ти – не Муза! Даруй за правду, але вона справедлива, хоча й гірка.

– А звісно ж, – забриніли сльози на очах дружини. – де вже нам, грішним… Зрозуміло, що я не Муза, а звичайнісінька домогосподарка, наймичка, гувернантка, прибиральниця, ганчірка… Рабиня! – Галина заридала.

Збагнувши, що передав куті меду, тобто, допік дружиноньці, Симончик, як і завжди бувало в такі хвилини, шаснув на кухню, вхопив першу-ліпшу сумку і вже стримано, від порога, запитав, ретельно затамувавши в душі роздратування:

– Може, окрім картоплі й ще чого купити? На вулиці Олег потроху оговтується, випростовується, уповільнює ходу. Хоча руки йому

і пече ота клята сумка, ота ганьба чоловіча, але в очах його – замрія, в рухах– самоповага, як у справжнього метра поезії. І от він вже йде неспішно, уважно придивляється до кожної жінки чи дівчини. Він сподівається на диво попри все. Дивись, і стріне, тут, на тротуарі, прекрасну незнайомку – посланницю Музи. Гадав: побачить неземну красу, щось в нбому здригнеться, перевернеться в душі, – то й вірш полізе сам собою, ні, не вірш, народиться величний гімн коханню, а то й пісня. Он місцевий композитор чіпляється, щоб щось таке разом утнути для естради…

І що ж! Жінок навкруги – аж голова паморочиться, але всі якісь заклопотані, з торбами, з кошулями, а то й з лантушками за плечима, двоколісні візки за собою тягають… Нема ніякого натхнення.

«Ет, та вони так і поетів згублять, ці жінки!» – прокричало, немов пропечене вогнем, єство

5 / 2 0 0 5

106

Симончика… Та враз трохи відлягло: Олег угледів, як з шикарної іномарки вийшла дівчина. Вона така-

а-а була! Ну Боже створіння – гінчаста, грудаста, синьоока. «Є, є таки Музи на світі!» – мало не вигукнув на весь голос поет. Та тільки-но рота роззявив

і – закляк. Бо та краля, йдучи повз нього, вийняла із сумочки мобільного телефона, натикала довгими пальчиками номер і…

– Ну, ти, козел смердючий – захриплим голосом промовила красуня. – якщо ти мені завтра борг не повернеш, вважай, що ти – покійничок…

Симончик аж присів, і не зчувся, як на ринку опинився. Тут панувало жіноче царство. Але, але і ще раз але… І та не та, і ця не така. Не те, не те, не

те…. Повертаючись додому, купив розмальованого журнала, погортав його з потаємною надією,

бодай на сторінках часопису побачити свіже й миле личко. Та тільки лайнувся і пожбурив журнал до сумки, бо на кожній сторінці одне й те саме – пупки оголені за останньою модою, та й нижче пупка усе світиться, прости Господи, ще й у різних позах.

Вдома ввімкнув телевізора, а на екрані посеред білого дня таке-е-е, прости Господи, показують…

– Ну все, фініта ля комедія! – сказав рішуче. – З мене досить цих пупків. Писатиму я ліпше про діточок малих, для янгеляток любих та невиних.

А тут саме донечка повернулася із школи. – Тату, тату! – загукала до предка радісно. – Хочеш я тобі анекдота новенького розкажу?

Ось слухай. Поїхав чоловік у відрядження… Душа Симончика завмерла від недоброго передчуття. – Доню, – тихо, але твердо промовив Симончик. – Я тебе благаю, не треба анекдота. Ти

мене зрозуміла? І він знесилено опустивя на диван. – Та що ж це таке? Це вже занадто! Це – якась архітрагедія поета –лірика, ні, це трагікомедія…

Але я не здамся на милість обставин. Нізащо! – Я ліпше піду в сатиру. В цім жанрі – тьма тьмуща… на кожному кроці сюжети… Так і зроблю! Притьмом і беруся за гуж! Чи за ціп? Чи за пакіл?

Вхопив листок паперу, самописку, наморщив чоло, звів глибокодумно погляд до стелі… І треба ж отак! Щоб саме у цю мить до оселі завітала Галинина мати, тобто, Олегова теща. І навіть не привітавшись, прямо з порога пішла в атаку на зятя:

– А ти все шкребеш, зятю дорогенький, усе шкребеш… папір переводиш! Тебе що, годує ота писанина? Ліпше б уже комерцією зайнявся!… Безсовісний ти, зятю, а простіше сказати – ледацюга…

Олег гідно витримав останній відчутний удар по рештках його гонору. Але він не звик за словом лізти у кишеню, то ж піднесено і, за звичкоЮ виголосив:

– Дякую красненько, матусенко-ненько! – Як ви вчасно! Ви мені як знахідка! Ви не теща, ви- ходячий аргумент! Ви ж і я моя Муза, яку я так довго чекав! От про вас і напишу мою першу гумореску, не витрачати ж натхнення на чужих тіточок!…

Ось так гинуть поети в наш час. Від кризи жанру. Зате народжуються гумористи-сатирики. Вони сьогодні, мабуть, більше потрібні нашому спупілому суспільству.

107

І НОСОМ, І РОГОМ

Богдан Іванович БАСТЮК народився 19 липня 1949 року в с. Мишковичі на Тернопільщині.Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Поет. Прозаїк. Гуморист. Член Національної Спілки письменників України. Автор збірок поезій «Коріння», «Вдома», «Трава у профіль», «Сто мініатюр»; книжок гумору «Дефіцитна кандидатура», «Сільська аеробіка», «Для дорогої родини», повісті «Сопигора». Голова Тернопільської обласної організації НСПУ.

Лауреат премії імені братів Лепких.

ДЛЯ ДОРОГОЇ РОДИНИ – УСМІШКИ, ЖАРТИ І КПИНИ.

МИ ІЗ БЛЕЙКОМ КЕРРІНГТОНОМ

Подивився «Династію»і думаю: «Хлопе, нині жити в Америці, – то великий клопіт!..»Візьміть Блейка Керрінгтона,є хліб і до хліба,хата, гроші, є машина,а біда ‘го їла… Бо заходить до офісустороння людина, а він тремтить, чи то часомне його дитина… Стріне парубка якогосьі здригнеться раптом:“Чи той хлопець – то мій дідо, чи я – його тато?” Перша жінка гризе другувперто і завзято.Спробуй між них розділитимаєток і хату… Ще двадцятої із серійнам не показали, а вже всі поміж собоюне раз переспали… Молоденькі із старими,

Богдан БАСТЮК

5 / 2 0 0 5

10�

старі з дітвакамиі, ніхто в нас не повірить – хлопи із … хлопами. Якимсь дивом кіношниківминула ідейказгвалтувати у тім кіні і самого… Блейка. Не встигаєш витиратихолодного поту,бо у них до ліжка ходять,як в нас – на роботу.Вони всі – фанати сексудо самої смерти… Там як Колбі на Алексіс,кожний хтів би вмерти!.. Спали часто, але Крістлв тяж зайшла насилу… То чого ти в такім станілізеш на кобилу?!А Алексіс, хитра баба,того і чекала, – з дубельтівкою тихенькоза дерево стала… Наполохала конину – згадую донині – Крістл гепнулась на землю,і вже по дитині… Бо так треба сценаристам!Нема на те ради. А в нас якби дівкаіз даху сільрадикинулася надолину,щоб збутися плоду,ніц не вийде! Не так легкоздурити природу!.. В «Династії» кіношникитаке виробляють!.. – коли схочуть, у людинипам’ять відбирають.Іще не впав, не спіткнувся, не дістав по морді, а вже герой без пам’яті,вимкнувся та й годі… А мій сусід впaв з черешніі потовкся… люди!Я ‘му винен був три гривні.

10�

Думав, що забуде… Підбігаю, а він лежитьнавзнак при дорозі.Не дихає, потовчений,у жаб’ячій позі… Я ‘му камінь під голову, в писок – води трошки, а він око пролуплює:– Ти вже приніс гроші?.. – Ото пам’ять! Хто у Штатахтаку пам’ять має?Вже наш хлоп на тому світі,а все пам’ятає!.. І хоч тая Америкавід нас неблизенько,а є спільного немаломіж мною та Блейком.Я працюю, і він робить,хоч глава концерну.Він щоранку в офіс їде, а я йду на ферму. –Він – в офісі, я – в колгоспітрудимось завзято.І він, і я стягнулисяза життя на хату… В Керрінгтона, як і в мене, проблема відома: розбігаються дітиська, не втримаєш вдома... Мої хлопці, як і його,в парубоцькім віці.Менший виїхав на чехи,а старший – до німців. Що там роблять, не питайте, бо не дуже знаю.Помагають на будовахі… рови копають.Пишуть, що за кілька метріввиритого ровуберуть грошей, що в нас купишмало не корову… А щоб у нас, в Україні такі гроші мати,хіба… з Києва до Львоватреба рів копати… Тож у мене, як і в Блейка,

5 / 2 0 0 5

110

доленька щербата.І я його розумію –так, як тато – тата. І жалію його щиро,й навіть плачу: «Хлопе,Нині жити, де б не жив ти, – то великий клопіт!..»

ПЕДАГОГІЧНА ТАЄМНИЦЯ(з народного гумору)

Інспектор в школу завітав.Сів біля Йвася скраю.– То скільки п’ять по п’ять? – спитав.А Йвась йому:– Не ’наю!.. – Тоді… який сьогодні день? Як батька звуть, питаю…Чи вмієш ти співать пісень? – А Йвась усе: – Не ’наю!.. – Інспектор очі звів на клас,А вчительці тривожно:– Я завтра буду. В цей же час.Робіть щось. Так не можна!.. – Коли ж прибув на другий день,Івась переродився.Що п’ять по п’ять –То двадцять п’ять,Знаннями похвалився.Що батько в нього є – Семен.Що день вівторком звати.Що знає декілька пісеньІ може заспівати… Інспектор в захваті схопивсь,До вчительки: – Вітаю!Це – успіх. Як ви домоглись?! – А вчителька: – Не ’наю!

ТАЄМНИЦЯ РЕКЛАМИ

Вже кілька зим і літ міркую,Чом на рекламнім телеринкуСметану й мед не рекламують,Домашню ковбасу і шинку.І канапки, і сальтисони,Що творять празникову гаму… Усе – смачне і неповторне!.. Таке, що… чхало на рекламу.

111

СПІЛЧАНСЬКА ТОЛОКА

Червень 2005.

З метою популяризації літературних новинок головні редактори журналів «Ятрань» та нашого «Січеслава» С. Ів. Ткаченко (Нью-Йорк, США) і Леся Степовичка вже вдруге влітку подалися в літературні мандри. Цього разу – Західною Україною, гасло мандрів – «один Дніпро, одні Карпати». У Тернополі. гостей привітно зустріли спілчанські побратими, відомі письменники – голова Тернопільської організації НСПУ Б. Бастюк, його заступник, відомий літературний критик П. Сорока і прозаїкиня Леся Романчук. Гості оглянули старовинне мальовниче місто, поклали квіти до пам’ятників Йосипу Сліпому, Данилу Галицькому, Івану Франку, Ярославу Стецьку. Відвідали службу Божу в Катедрі Чесного Хреста Господнього. Увечері презентація часописів та поетичні читання відбулися в затишній книгарні видавництва «Джура» (директор видавництва В. Ванчура). Вів імпрезу П. Сорока, який дав високу оцінку змісту творів презентованих літературних часописів. Виступили Б. Бастюк, Леся Романчук, науковці університету, студенти, шанувальники поезії, які закцентували увагу на взаємній вигоді подібних мистецьких акцій. Відбувся плідний обмін думками. Присутні підняли по келиху шампанського за зустріч і знайомство. Гості дали інтерв’ю на обласному телебаченні, відвідали майстерню художника Валерія Лимонова. Оглянули греко-католицьку капличку Всіх святих України, збудовану в селі Петрики коштом прихожан (старша сестриця Галина Сорока). У Львові, улюбленому митецькому П’ємонті, гостей приймали Національна Спілка письменників (голова обласної організації Марія Якубовська). На презентації журналів, яка відбулася в Зооветеринарній академії, виступили науковці та студенти вузу, письменники Марія Якубовська, Р. Дідула, М. Камінецький. Пан Ректор Роман Кравців дав урочистий прийом на честь митецького зібрання. Гості разом з письменниками та митцями – скульптором Я. Мотикою та художником Ярославою Мотикою відвідали Академію дизайну, а також майстерню ректора-художника, Личаківський цвинтар, Шевченковий Гай, Собор Святого Юра, вклонилися пам’ятнику великому Кобзарю, що у центрі Львова.

Далі дорога пролягла на Захід. Мандрівники зупинилися на ночівлю в чи не наймальовничішому куточку Івано-Франківщини в містечку Яремчому, на березі стрімкої гірської ріки Пруту. У місті Надвірна відбулася незабутня зустріч голредів двох журналів з учасниками літературної студії «Бистрінь», якою вже багато років керує поет, прозаїк, член НСПУ, депутат обласної ради Нестор Чир, і якою опікується районна газета «Народна воля»(головний редактор І. Гриджук). Серед вихованців цієї незвичайної за дружньою атмосферою і творчою потугою студії – такі відомі прозаїкині, як Галина Христан, талановиті Світлана Хопта, поети С. Писуляк, Оксана Андрухович, Р. Киселюк, Люба Василик, Богдана Ковалюк, М. Михальчук та інші, і, звичайно ж, сам Нестор Чир, вдохновитель, Учитель, Батько студійців. На взаємну естетичну насолоду відбулися розмаїті за жанром, кількагодинні літературні читання, колективні фотографування, і, звісно ж, смачна кава, бо, як кажуть на Галичині, без кави нема забави. Наостанок світлиця Івано-Франківської обласної організації НСПУ (керівник В. Добрянський) розкрила свої обійми для мандрівників. Між місцевими письменниками та гостями відбулася щира відверта розмова про журнали «Ятрань», «Січеслав» та «Перевал», про нові літературні здобутки і проблеми, про перебіг українського літературного процесу в Україні та поза її межами.

Зустріч в юнацькій бібліотеці міста Надвірна на Івано-Франківщині. 26 червня

2005р. Літературна студія “Бистрінь”.

Зліва направо (перший ряд): Нестор Чир, керівник студії “Бистрінь”, головний

редактор часопису “Січеслав” Леся Степовичка, головний редактор часопису “Ятрань”

С. Ів. Ткаченко, головний редактор газети “Народна

воля” Іван Гриджук. Серед учасників зустрічі студійці Галина Христан,

Оксана Андрухович,Світлана Хопта,

Степан Писуляк та інші.

5 / 2 0 0 5

11�

Липень-2005*13 липня 2005 р. в міському Молодіжному театрі відбувся Вечір пам’яті поета Івана Сокульського ( 1940 – 1992) – «Без України ми – раби останні». Свято відкрила у фойє театру народна хорова капела ім. Р. Роллана (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії ім. А. Штогаренка О. Перевєрзєв) виконанням твору Джузеппе Верді «Яка прекрасна ти, наша Батьківщино!» Тут же представили для глядачів безцінні експозиції – примірники журналу «Пороги», які редагував у кінці 1980-х р. Іван Сокульський, та оригінали його листів з таборів ГУЛАГу працівники Історичного музею Олена Аліванцева та Світлана Мартинова. Працювала розлога книжкова виставка обласної бібліотеки (Надія Титова, Ірина Голуб).У програмі вечора звучали вірші поета-політв’язня ГУЛАГу Івана Сокульського у виконанні поетів та шанувальників його музи, українські народні пісні у виконанні тріо бандуристів із м. Самари (Новомосковська). Квартет «Дольче» Дніпропетровської філармонії виконав інструментальну п’єсу М. Скорика “Мелодія» та твір Ю. Михайленка“Лісова пісня»Перед портретами поета, заквітчаними рушниками, горіли свічки. Зі спогадами про чоловіка і друга виступила вдова поета, заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Орина Сокульська. Заслужена артистка України Галина Кузяєва (сопрано), Т. Мартінек (фортепіано) виконали українську народну пісню «Ой, не світи місяченьку…» Артистка Галина Логачова (меццо-сопрано) – українські народні пісні “Місяць на небі» та “Ой, джигуне, джигуне…» у супроводі квартету «Дольче».Слово про побратима мовив голова обласного управління культури Дніпропетровської ОДА, засновник Народного Руху на Дніпропетровщині, художник Іван Шулик. Слово від молодого покоління мовила поетеса Марія Дружко, слово від Дніпропетровського державного університету – завідуюча кафедрою української літератури, доцент Наталя Олійник, слово від Національного гірничого університету – проректор НГУ, доцент Ю. Хоменко. Зала, заповнена вщерть творчою елітою міста та представниками влади, переглянула на великому екрані відеофільм «Просто жити» про Івана Сокульського (автор фільму С. Заславський). Вдову поета Орину Сокульську привітав оберемком помаранчевих троянд заступник голови обласної організації партії «Батьківщина» В.Олійник, який фінансово підтримав нашу митецьку акцію. На завершення тригодинного вечора прозвучав твір Д. Каччіні «Аве, Марія» у виконанні заслуженої артистки України Галини Кузяєвої та квартету «Дольче».

Афіша Вечора пам’яті поета Івана Сокульського.

11�

Вели вечір письменники, лауреати літературної премії імені Івана Сокульського – Віталій Старченко і Леся Степовичк

*На загальних письменницьких зборах прийнято рішення про заснування обласної літературної премії імені Дмитра Кедріна з метою вшанування пам’яті поета (1907-1945) та відзначення ху-дожніх творів російськомовних авторів (номінації: поезія, про-за, переклад, драматургія, дитяча література) . *До міста завітав з напівофіційним візитом письменник із Країни Кленового Листя, канадійський українець Степан Горлач. В му-зеї «Літературне Придніпров’я» зібралася публіка на презента-цію автобіографічного роману С. Горлача «Максим». У теплій, дружній атмосфері відбулася розмова про культуру й літерату-ру Канади і України. *Видавництвом ВАТ “Дніпрокнига” у співпраці з Дніпропетровською обласною організацією НаціональноїСпілки письменників України започатковано серію «Письменники Придніпров’я». Першими ластівками стали по-етичні книги наших колег В. Старченка “Хроматичний квад-рат” і Ганни Шепітько «На грані символів», сатиричні книги Г. Гарченка та В. Луценка, книга прози Надії Тубальцевої “Чорним по білому”. На черзі книги наших колег К. Чернишова, В. Коржа, Олесі Омельченко, та інших.

Серпень 2005. *Біля могили й пам’ятника відбулося вшанування пам’яті академіка Д. Яворницького. Квіти до ніг шановного земляка поклали представники влади, красного письменства, студенти вузів. В області ведеться інтенсивна підготовка до широкого святкування 150-річчя Дмитра Яворницького. *У місті Дніпродзержинську відкрився Клуб творчої молоді «Vivart”. І одразу привабив до себе енергійні творчі сили, спраглі спілкування і активних дій. Організатором і керівником клубу стала наймолодша членкиня НСПУ, наша колега, талановита поетеса Марія Дружко.

Вересень 2005.

До міста завітали молоді й талановиті письменники авангардового спрямування С. Жадан та Наталка Сняданко. В музеї «Літературне Придніпров‘я» відбулася презентація книги Сергія «Anarchy in Ukr” та книги Наталі «Сезонний розпродаж блондинок». Невимушена атмосфера спілкування, властива перфоменсам Сергія Жадана, з нерегламентованими дискусіями, гострими запитаннячками і дружніми кпинами та розпиванням пива під час читання і слухання прози, панувала в залі і цього разу.

Жовтень 2005.

В музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка відбулася прем’єра спектаклю за романом нашого колеги, прозаїка, народного депутата В. Веретенникова «Запороги». Постановник спектаклю – народна артистка України Лідія Кушкова. Головну роль отамана Івана Сірка блискуче виконав народний артист України М. Чернявський.

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ5 / 2 0 0 5

11�

Юрій КІБЕЦЬ. Провидець. Вибрані поезії. –Дніпропетровськ: ПП «Ліра», 2005.–568 с. У книзі представлено значний тематично-художній обшир, в основі якого народна мораль, виражена благозвуччям, близьким до пісенного. В основі поезій Ю. Кібця не аналітично-рефлекторне відчуття світу, а яскраве переживання дійсності, виражене незужитими художніми засобами. Поряд з цим у книзі відчутна інтонаційна розмаїтість, яка теж поріднює твори поета з таїною традиційної фольклористики та етнопедагогіки.

Степан ХМАРА. Дорогою до мрії. Вибрані праці у двох томах. – Київ: Фенікс, 2005. Том 1 – 446 с. Том 2 – 600 с. Іл. Ця книга є зібранням промов, статей, наукових праць і виступів відомого державного й політичного діяча, які охоплюють період із середини 1970-х років до середини 2005 року і відображають його погляди й діяльність у цей час. Книга містить також найцікавіші статті про С. Хмару. Видання добре проілюстроване. Розраховано на широке коло читачів, які цікавлятьсяч політологією і небайдужі до історії і долі України.

ТАК! УКРАЇНЦІ ПЕРЕМАГАЮТЬ СМІЮЧИСЬ. Літературно-художнє видання// За загальною редакцією письменника-сатирика Олега ЧОРНОГУЗА. – Київ: Видавництво КВІЦ, 2005. – 280 с. До книги увійшли твори письменників, поетів, художників – як професійних, так і аматорів. Джерелом натхнення стали для них події, які відбувалися в Україні у 2004 році під час виборчої кампанії Президента: боротьба українського народу за чесність і прозорість виборів, проти фальсифікацій владою результатів голосування, за гідне життя у вільній країні. Книжка ілюстрована багатьма фотографіями, які відображають дух Майдану Незалежності під час Помаранчевої революції. Видання розраховане на широке коло читачів.

Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ. Навпіл між обома світами. Поезії. – Київ: Ярославів вал, 2004. – 70 с. До першої збірки талановитого поета М. Сидоржевського увійшли поезії, в яких автор намагається дати відповідь на вічні питання: що є людина в цьому світі, для чого Бог призначив їй життя, чи у відповідності з Божим приписом ми живемо.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО В МОЄМУ ЖИТТІ. Розповіді, статті, нариси. Київ: Видавництво Фенікс, 2004. //Автор проекту і упорядник Олександр ШАРВАРОК.- 480с. Пропонована книга увиразнює часопростір між Великим Поетом і звичайною людиною. Кожен із понад ста авторів збірника вивищує себе та водночас очищається в уявному спілкуванні з поетом, що вже опинився поза своїм і нашим часом, та все одно своєю творчістю знаменує кожну мить із плину життя. «Тарас Шевченко в моєму житті» – це якоюсь мірою документ, скріплений гербовою печаткою пристрасті, а її так мало зосталося в нашому щоденні.

115

Микола НЕВИДАЙЛО. Приносини часів смутенних. Вибрані твори. – Ужгород: Мистецька лінія, 2005. – 214 с. У творах – живі спогади автора, репресованого за членство в ОУН і засудженого на десять років ГУЛАГу, учасника Норільського повстання в’язнів. Вони не залишать байдужими читача, що любить історію України.

Сергій ТКАЧЕНКО. Храм Дани.Вірші та переклади.– Київ: Ятрань, 2005.–152 с.Передмова Лесі Степовички.До нової книги С. Ів.Ткаченка, писаної здебільшого в США, де автор працює співробітником Секретаріату ООН у Нью Йорку, ввійшли вірші, створені протягом кількох останніх років. В них – роздуми поета над долею України в контексті бурхливого сьогодення і сповненої трагічних і героїчних подій історії.Центральною темою книги, яка пронизує всі її розділи, є доля української жінки – Берегині родинного вогнища, рідної Матері, вірної Подруги господаря і воїна нашої землі – Козака. До книги увійшли ліричні твори, а також переклади з поетів Англії, Ірландії, Іспанії, Німеччини, Канади, Франції, Польщі, Мексіки, США та Австралії.

Іван ДАНИЛЮК. Aeternum vale - Прощай навіки. Проза, вірші. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 290 с. Високохудожнє слово поета й прозаїка І. Данилюка, подекуди аж надто засмучене, возвеличує насамперед ЇЇ Високість Жінку, Кохану, Матір. Книга містить також цікаві спогади автора про його літературні початки, людей, що зустрілися йому на письменницькій дорозі.

Володимир П’ЯНОВ. Ламані-переламані і … щасливі. Спогади. Есеї. Нариси. – Київ: Український письменник. 2005. – 268 с. Автор книги – заслужений працівник культури України, активний учасник літературного процесу з кінця 1940-х рр. У книзі йдеться про роботу журналу “Вітчизна” під прискіпливим наглядом ЦК компартії та ідеологічної цензури, про знаменитий V з’їзд письменників України та інші доленосні віхи в житті нашого письменства. .

Микола СЛАВИНСЬКИЙ. Світова вдова. Поезії.– Київ: «Щек і Хорив», 2005.–128 с. Роздуми про вічність і мить, добро і зло, правду і кривду, любов і ненависть – серцевина віршів відомого українського письменника.

5 / 2 0 0 5

116

Ігор ПАВЛЮК. Бунт свяченої води. Лірика. Драматизовані поеми. – Львів: Сполом, 2005. – 280 с. Слово цього поета звучить так глибинно й істинно по-українськи, що, здається, наші предки глаголять крізь нас до нащадків. «Бунт свяченої води» – метафора-кардіограма накалу грішно-святої, як і сам автор, епохи.

Борислав КАРАПИШ. Земляки. Роман. – Видавничо-творчий центр «Гамалія», 2004. – 180 с. Передмова Галини Калиниченко. У романі «Земляки» мова йде про рядових робітників-металургів, колгоспників, ветеранів війни та праці, про їхню роботу і буденне життя. Автор сам був учасником і свідком подій, про які розповідається у книзі.

«ДЕНЬ І ВІЧНІСТЬ ДЖЕЙМСА МЕЙСА». //За загальною редакцією Лариси ІВШИНОЇ. Київ: Видавництво ЗАТ «Українська прес-група», 2005. – 448 с. Книга містить автобіографію Джеймса Мейса, доктора історичних наук, професора університетів Оклахома, Мічіган та Києво-Могилянської Академії, відомого автора резонансних книг «Комунізм і дилеми національного визволення: національний комунізм в Радянській Україні, 1918–1933», «Голод у Радянській Україні 1932–1933: меморіал», «Комісія США з питань голоду в Україні», «Національний комунізм: трагічні ілюзії» та ін. У книзі читач знайде статті Джеймса Мейса, його колонки в газеті «День» (1998 –2004), спогади про нього Катерини Ющенко, І. Дзюби, В. Брюховецького, Оксани Пахльовської, М. Слабошпицького, Є. Сверстюка, а також есей дружини Д. Мейса Наталі Дзюбенко-Мейс «День холодного сонця».

Александр ТВЕРДОХЛЕБ. Песчаные журавли. Стихи. – Киев, 2004. – 192 с. Потужний поетичний талант нашого земляка-поета О. Твердохліба відкривається читачеві у його новій збірці. Основу її складають високохудожні вірші, в яких яскраво проглядаються людська тривога й переживання. Твори вирізняються оригінальністю світобачення, щирістю.

Володимир СІРЕНКО. Велика зона злочинного режиму. Дніпропетровськ, Пороги, 2005. – 273 с. В основу книги покладено життєві факти самого автора, члена НСПУ та його колег, які спираються на матеріали з архівів КГБ, періодичної преси, судових органів та письменницького архіву.

117

ПОШТОВА СКРИНЬКА

До редакції надійшов лист із Києва від відомого літературного критика Людмили Тарнашинської: «Шановна пані Лесю! ….«Січеслав» справляє гарне враження: витриманий композиційно, жанрово, тематично і навіть географічно. Відчувається за тим вдумлива праця головного редактора. Дай Вам, Боже, сил та снаги на довгі роки!… З повагою та передвересневим привітом – Людмила Тарнашинська»

А ось лист від нашого спілчанського побратима по перу, поета Михайла Дяченка з села Михайлівки, що на Царичанщині:«Лесю, на добридень тобі!Цей лист мав би написатись іще в жовтні минулого року, коли я одержав Твого синьоокого первістка – перше число нашого довгоочікуваного часопису «Січеслав», однак хронічні родинні негаразди, проблеми зі здоров’ям і моє цейтнотне сільське життя, яке радше скидається на виживання, завадили мені це зробити. Даруй, якщо зможеш.Отже, вітаю Тебе і січеславське товариство з народинами прекрасного «повнометражного» журналу, журналу, якого ми всі так чекали! Усе мені в ньому сподобалось: і оформлення, і зміст. Саме таким я й уявляв собі перше число «Січеслава» – синім, як Дніпро, і вагомим, як пшенична паляниця в руках вродливої жінки-українки.Окрасою першого номера журналу вважаю твори Ю. Кібця, В. Буряка, Г. Гарченка, О. Волика, переклади С. Ів. Ткаченка. Цікаво було читати й твій есей про М. Чабана, матеріали самого Миколи, поезії О. Зайвого, гумор В. Луценка, новелетки Марії Зобенко, поетичні добірки «молодої гвардії» М. Смоляра, Ольги Волинської, А. Павліченка… Блискуче, аналітично-всеохопне, патріотично наснажене переднє слово головного редактора «Ми є, ми живі!..»І якщо я почувався іменинником у дні, коли читав «Січеслав», то що ж тоді говорити про його авторів і редактора?! Вітаю вас, любі колеги, й бажаю нових чудових публікацій на сторінках юного «Січеслава».Лесю, спасибі Тобі й за надіслане 3–4 число часопису, за вітання з іменинами. Поки що не читав (дуже ніколи зараз), лише переглянув, хто там «вигулькнув». Другого числа я, на жаль, не одержував, хоча ти й пишеш, що надсилала. Як це розуміти?Дякую й за запрошення надрукуватися в «Січеславі». НадсилаюТобі кілька міні-добірок… А також кілька нових речей…До речі, ще раз про Гончара. Зараз багато пишуть і говорять про 3-томник його «Щоденників». Де, як і за яку ціну його можна придбати? Очевидно, таким глухопровінційним літераторам і запитувати про це не варто… Ну, поки що все. Даруй за стиль і за почерк. Страшенно поспішаю. Біжу доїти Черешеньку, яка вкупі зі мною, звичайно ж, кланяється Тобі й бажає нових творчих злетів і нових чисел «Січеслава». Іще раз вибач, що так пізно обізвався. Будьмо! 19.08.2005 (Спаса)Михайло з Михайлівки».

Поет Михайло Дяченко на своєму подвір’ї.Березень 2002 р.

Фотографії Лесі Степовички

Михайло зі своєю улюбленицею Черешенькою.

Березень 2002 р.

5 / 2 0 0 5

11�

ЖИВОПИСОРІЛЬСЬКИЙ ВЕРНІСА Ж

Андрій Ілліч ПОТАПЕНКО. Народився 5 січня 1925 р. у селі Дніпровокам’янка на Дніпропетровщині. Закінчив Дніпропетровське художнє училище. Учасник

Другої світової війни. Нагороджений бойовими орденами та медалями. Працював головним зберігачем фондів Дніпропетровського художнього музею. Працював у

Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті художнього фонду України, в П’ятигорському товаристві “Художник” та Кисловодському відділенні

Художнього Фонду СРСР. Учасник численних художніх виставок (1954, 2003 – Дніпропетровськ; 1964, 1987,

2002 – Київ; 1964 – Москва; 1977 – Токіо; 1985 – Москва; 1991 – Париж, Женева, Люксембург; 2001 – Генуя, Італія; 2002 – Київ).

Автор персональних виставок (1957, 1974, 1995 – Дніпропетровськ; 1981- Запоріжжя; 1996 – Верхньодніпровськ).

Член Спілки художників СРСР з 1964 року. Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України (1984).

Головну мету своєї творчості художник вбачає у тому, щоб передавати людські почуття і переживання через зображення природи.

Олександр Григорович НЕМ’ЯТИЙ народився 27 липня 1954 року в м. Біслані (Північна Осетія). Закінчив Дніпропетровське художнє училище та Харківський

художньо-промисловий інститут. Працював художником-оформлювачем у Дніпропетровському художньому комбінаті. Викладач живопису

Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Художник-пейзажист. Автор персональних виставок у Львівському музеї

західноєвропейського мистецтва (1991),в Дніпропетровському художньому музеї (1998), приватній арт-галереї “Хілларі” в

(1998), музеї “Літературне Придніпров’я” (2001) та ін. Працює в реалістичній манері з елементами експресіонізму. Щоліта виїздить на

пленер до села Ковпаківки, що на Магдалинівщині. Чимала доля картин присвячена темі ріки Оріль та розкішної природи Приорілля. Продовжує традиції

українських художників П. Левченка, С. Васильківського та інших.

Анатолій Іванович СОЛОГУБ народився у 1953 році у Дніпропетровську. Закінчив художню школу. З 1979 року поглиблював навчання малярському мистецтву і

водночас розвивав свої творчі можливості в народній студії образотворчого мистецтва “Студія Григорія Чернети”.

В кінці 1980-х – початку 1990-х брав участь в арт-гурті “Степ”, творчим натхненником якого був художник В. Лобода. Засадничими принципами “Степу” було опертя

на фундаментальні традиції національного нон-конформістського мистецтва та відкритість новим віянням у мистецтві світовому. Улюбленим пленером гурту “Степ”

були береги річки Оріль поблизу села Бабайківка. Мистецтвознавець В. Старченко вважає, що “саме тут і в ці роки відбулося становлення Сологуба як тонкого

колориста із завжди свіжим, по-дитячому безпосереднім поглядом на оточення”. З 1997 р. А. Сологуб - член Спілки народних майстрів України.

Творчість А. Сологуба помітна не тільки в Дніпропетровську та Україні. Його картинами цікавляться колекціонери Німеччини та Ізраїлю, Росії, США і Канади

Спільною художньою домінантою всіх трьох пейзажистів нашого вернісажу є ріка Оріль, притока Дніпра, за визначенням екологів, найчистіша річка в Європі.

Справжня духовна оаза, джерело натхнення

багатьох і багатьох художників і поетів Придніпров’ я.

11�

МУЗИКА ПРЕСТИЖ НАШОГО МІСТА – КВІНТЕТ ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ «ПРЕСТИЖ»

Меломани нашого міста, Дніпропетровська філармонія (директор Тетяна Соломка) по праву пишаються яскравим мистецтвом прекрасного ансамблю, квінтету духових інструментів «Престиж», який засновано у 1965 році за ініціативою концертмейстера групи фаготів Євгена Токолова. Сьогодні у його складі грають Євген ТОКОЛОВ(фагот), Володимир ШУЛЬМАН (гобой), Володимир СЕМЕРЯГА (валторна), Сергій СЕВЕРИН (флейта), Томас МАЗУР (кларнет). Протягом 40 років (гідно «Книги рекордів Гіннесса») квінтет «Престиж» провів більше як 5000 концертів. Має величезний репертуар, який складається з творів класичної і сучасної музики країн Західної Європи та постсовєцького простору. Особлива сторінка у творчій біографії колективу належить вітчизняній музиці. Часто квінтет був першим виконавцем нових творів українських композиторів, таких як: Б. Лятошинський, І. Шамо, Г. Таранов, Г. Ляшенко, В. Рунчак, Ж. Колодуб. Колектив дав путівку у життя творам багатьох композиторів Придніпров’я, які довірили прем’єри своїх творінь високопрофесійним майстрам. Це композитори Валентина Мартинюк, В. Кафарова, О. Сидоров, М. Іванов та ін. Квінтет «Престиж» взяв участь у 13 Всеукраїнських та Міжнародних фестивалях. Найзначніші з них: Українсько-польський (1995, Дніпропетровськ), Міжнародний фестивааль духових оркестрів (1996, Харків), проект «Музичне вітання», Фонд «Відродження» (1997, Рівне), Відкриття музичної агенції «Золото скіфів»(1998, Харків), виступи в Росії (Москва, 2001), Фестиваль камерної та органної музики (2004, Іспанія). Квінтет – неодмінний учасник пленумів Національної Спілки композиторів України та Дніпропетровського відділення НСКУ.

Гастрольні маршрути «Престижу» пролягли через Київ, Харків, Рівне, Москву, Тамбов, Воронеж, Ярославль, Мінськ, Таллінн, Ригу, Вільнюс, Нарву, Каунас, Тарту, Паневежис, Грозний, Махачкалу, Нальчик, Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Мукачеве, Чернівці, Чернігів, міста Італії, Польщі, Іспанії. Ось яку оцінку дав «Престижу» народний артист України, професор Аллін Власенко: «Це – унікальний колектив талановитих митців. Вражає вся історія існування цього ансамблю. Це приклад фанатичного ставлення до своєї професії, усвідомлення митцями музики як шляхетної місії. Це – безліч виступів на престижних сценах України, Росії, Білорусі та Західної Європи. Вражає насичений і безмежний у своїй різноманітності репертуар «Престижу» – від музики бароко до найскладніших творів вітчизняної та світової музики. Ансамблю притаманні високий рівень виконання, віртуозна майстерність, неповторність творчих рішень, про що свідчать велика популярність колективу, його авторитет в Україні». Сьогодні наші талановиті земляки святкують свій 40-річний ювілей. Дорогі друзі! Зичимо вам нових творчих знахідок і високих злетів, шалених успіхів, квітів і усмішок, любові слухачів і повсякденної опіки Господньої.

Ваші товариші по розуму і натхненню – поети і прозаїки Придніпров’я, січеславці.

1�0

Сердечно вітаємо наших колег, ювілярів Григорія ГУСЕЙНОВА та Івана ДАНИЛЮКА – з їх 55-літтям,Віктора ВЕРЕТЕННИКОВА – з 65-літтям! Сердечно вітаємо літературного критика Марію ЗОБЕНКО з присудженням їй преміїФонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2004).Сердечно вітаємо поета Віталія СТАРЧЕНКА з присудженням йому премії імені Павла Тичини (2005),прозаїка Григорія ГУСЕЙНОВА з присудженням йому премії імені Василя Стуса (2005),поета й перекладача Олеся ЗАВГОРОДНЬОГО з присудженням йому премії «Благовіст» (2005)!

Шановні колеги!Зичимо вам неперебутньої творчої снаги, нових книг, міцного здоров’ята душевної злагоди на многая літа!

Видання здійснено за підтримки Міністерства культури й туризму України, Національної Спілки письменників України та особисто Голови НСПУ, народного депутата України Володимира ЯВОРІВСЬКОГО.

До уваги наших дописувачів: Від 2006 року рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріал до друку просимо надсилати на дискеті у форматі Word, Times New Roman , світлини та ілюстрації – ipg(в якості не менше 7). Редакційна колегія залишає за собою право редагувати і скорочувати текст.

Автор проекту часопис «Січеслав», упорядник:Леся СТЕПОВИЧКАКомп’ютерний набір:Олександра БУЛАХМакет, верстка, художнє оформлення:Сергій КОВИКА–АЛІЄВРедактор-коректор:Людмила ЧЕРВОНАЕлектронне забезпечення:Олександр СМАКОТА, Сергій ФІЛОНЕНКО

Здано на складання: 25 жовтня 2005. Здано до друку: 29 жовтня 2005.Формат: 70-100 1/16Друк офсетний.Ум. друк. арк. Наклад: 1000 прим.

Замовлення: Адреса редакції: 49080 м. ДніпропетровськВул. Шолохова, 19, кв. 250. Телефони: (056)372 12 81.e-mail: ukrlitstep@ privat-online.net

Видавництво і друкарня ПП «Ліра ЛТД», 49010 м.Дніпропетровськвул. Погребняка 25/27

Свідоцтво про внесення до Держреєстру ДК №188 від19.09.2000