ЩОМІСЯЧНЕ ВИДАННЯ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ ШКОЛИ №21 м.ВІННИЦІ, ЛЮТИЙ, 2010, №6 (60)Газета видається з жовтня 2002 року. Найкраща національна шкільна газета України 2006 року

І НЕНАВИСНИЙ ПРЕДМЕТ РАПТОМСТАЄ ПРИВАБЛИВИМ...

К ожен знає, що хороші вчителі здатні зацікавитипредметом. В одній школі всі поголовно люблять (абохоч не ненавидять) хімію, а потім поступають на хімічний

або в медичний. А в іншій - обожнюють англійську. І добраполовина випускників мріє про "іняз".

У кожного з вас є багато прикладів того, коли, припустимо,ви до 7-го класу терпіти не могли математику, а прийшов новийвчитель - і вона стала для вас найулюбленішим предметом.

На щастя (чи на жаль?), від вчителя залежить дуже багато. Іорієнтуватися на цю фігуру - не найгірший спосіб вчитися. Хайспочатку ви зацікавитеся предметом завдяки вчителеві. А вжепотім сформуєте і власний інтерес до якоїсь науки.

Якби поряд не було хорошого педагога, може ви і не змоглиб розвинути власні здібності (хоча, з другого боку, можливо,розвинули б інші). Одна моя знайома доросла жінка займаєтьсявикладацькою роботою і наукою в одному з вінницькихуніверситетів і визнає, що це вплив її колишньої вчительки, якавела у неї предмет всього два роки. Після, вже в іншій школі із іншими педагогами, знайома вивчала свою улюблену областьзнань сама. А ще я думаю, що всі наші вчителі (і не наші) саметому й стали вчителями, що на їх життєвому шляху з'явивсяоб'єкт для наслідування.

Ну, тут зрозуміло: коли змінився вчитель і ненависнийпредмет раптом став симпатичним, то справа була в учителі. Аякщо цього не відбувається? Якщо перепробуй хоч десятоквчителів, а як не любив математику, так і не любиш? Виходить,не подобається сам предмет. І як тоді виправити ситуацію,якщо цей предмет для тебе потрібний під час вступу, навчанніу ВУЗі, роботі за фахом і повсякденності...

Треба спочатку розібратися в головній причині.По-перше, нерозуміння самого предмету або окремих його

розділів, яке псує загальну картину, особливо якщо зазвичайви звикли все "схоплювати на льоту". Таке часто буває припереході в нову школу, коли з'ясовується, що однокласникивстигли за минулий рік пройти більше матеріалу.

Чи незвичний для вас стиль викладання. Наприклад, вамзвично виконувати чітко поставлені завдання, а вчительформулює їх розпливчасто. Чи темп викладання дуже високий.

Неусвідомлене наслідування реакції однокласників (друзів,батьків) на предмет - коли це ставлення до уроку не стількиваше власне, скільки ви йдете за думкою більшості чи значущихдля вас людей.

У всіх цих випадках важливо розібратися, поставивши собіпитання, чи в самому предметі справа. Якщо причинанегативізму проясниться, з'явиться можливість її усунути.

Давайте подивимося на обридлий предмет по-новому! Цеможна зробити як мінімум трьома способами.

Шукайте цікаву науково-популярну інформацію. Знаменитасвого часу книга Я.Перельмана "Цікава фізика" спонукалабагатьох школярів загорітися любов'ю до предмету, якийраніше бачився їм нудним, відірваним від життя і таким, щоскладається з одних формул. Аналогічні книги є з математики,хімії, біології, географії... А вже якщо вам здається нецікавоюі нудною наука історія, то ви точно окрім підручника і записіву зошиті нічого не читали і не слухали. Зараз виходить безлічцікавих книг, документальних і художніх фільмів, телепередач.Автори книг і творці фільмів з успіхом можуть зіграти рольхорошого вчителя.

Нам часто не подобається те, що ми недостатньо розуміємо,навіть якщо це нерозуміння в дрібницях. Якщо індивідуальнізаняття (з репетиторами, наприклад) дозволять вам кращерозібратися у всіх "вузьких місцях" предмету, то може дійтидо того, що він стане вашим улюбленим предметом - такіприклади далеко не рідкість.

І нові викладачі, для яких спілкування з вами починається "зчистого аркуша", звичайно, теж будуть безперечним плюсом.Адже не секрет, що у шкільних вчителів часто формуєтьсядумка про учня на початку знайомства, і, як би він не показавсебе потім, ця думка не так часто міняється.

М.К.

В МПМ „Зоря” пройшли два напівфінальні відбіркові днірозважально-пізнавального конкурсу серед міських

шкільних команд „Диско-суперстар” . Наша СЗШ №21 такожбрала участь у конкурсі. Виступ діджея і команди припав на 2конкурсний день, 5 листопада. Крім нас, в цей день змагалися заправо виходу у фінал ще 4 школиміста. В конкурсі оцінювалосявміння швидкого налагодженняконтакту з залом, створення музичних мікс-композицій тамистецтво танцю. Представити команду від школи мали DJ, MCта 3 або 4 PJйки.

Спочатку команда ніяк не могла зібратися через постійнісуперечки між її членами. Склад теж постійно змінювався: хтосьображався, хтось не вкладався у концепцію, хтось буврозумнішим всього цього. І тому про належну підготовкуговорити було не варто.

Взагалі з початку DJ-ями та MC-хами мали б бути хлопці із11-А класу. Але в останній день якось так склалося, що свою

кандидатуру на місце DJ-я запропонував Сергій Чувалов –випускник нашої школи, який рік тому брав участь ваналогічному конкурсі і виборов призове місце у фіналі.

Звичайно, певне напруженняміж хлопцями існувало. Та, нащастя, їм вистачило розуму

вони позбутися його до початку виступу. Хлопці 11-А класуоб’єктивно оцінили свої можливості і поступилися місцем DJ-яСергію Чувалову. МС став Рома Щур.

Головне, що все це допомогло. І ми вийшли до фіналу!Десь зовсім скоро нам знову виступати. Хотілося б, щоб все

вийшло якнайкраще. І ми знову, як і в минулому році виборолиодне з призових місць!

Мишка

“Маршрут №21”, №6 (60), лютий, 2010 рiк стор. 2

ь

ІМЕНИНИ СЕРЦЯІ ПОЧУТТІВ

Британська газета The Times опублікувала "гарячудесятку" стереотипних помилок, які супроводжуютьлюдей, як правило, починаючи з шкільного дитинстваі закінчуючи старістю. Тож і ми спробуємо розвіятипопулярні міфи, в правильності яких багато хтоупевнений на всі 100%.

1. Ейнштейн отримував погані оцінки вшколі.

Декільком поколінням дітей грів душу міф про те,що знаменитий фізик, лауреат Нобелівської премії,мав проблеми з успішністю в школі. НасправдіАльберт Ейнштейн дуже добре вчився в школі,особливо це стосувалося природознавства і мате-матики. Помилка пояснюється тим, що з часівдитинства Ейнштейна систему оцінок в Германіїреформували, і "четвірки" почали сприйматися як"двійки".

2. Миші люблять сир.У всіх мультфільмах миші божеволіють від сиру. Є

навіть прислів'я про безкоштовний сир в мишоловці.Насправді мишам більше до смаку солодка їжа, атакож арахісове масло і злакові продукти.

3. Наполеон був коротуном.Поведінку агресивної амбітної людини маленького

зросту часто пояснюють так званим "комплексомНаполеона". Насправді його зріст був приблизно 155см - в XVIII-XIX століттях для чоловіка це було непогано.

4. Томас Едісон винайшов лампочку.Едісон винайшов безліч чудових речей. Він був

одним з найгеніальніших винахідників всіх часів, алелампочка все ж таки не має до нього ніякоговідношення. Електролампочку винайшов англієцьДжозеф Суен.

6. У різних півкулях вода у воронцізакручується в різні боки.

Як часто діти завороженого дивляться, як водавиходить у зливний отвір, наприклад, у ванні,закручуючись у воронку. Багато дорослих пере-конано, що в іншій півкулі вода крутитиметься в іншийбік, але це не так.

7. Люди походять від мавпТеорія Дарвіна це зовсім не стверджує - вчений лише

доводив те, що у приматів у далекому минулому бувзагальний предок.

8. Вікінги носили рогаті шоломиЦе може розчарувати дуже багато людей, але

рогаті шоломи - чиста вигадка. Учені пояснюють цюпомилку тим, що вікінгів ховали з їх військовимишоломами, в могили також клали роги тварин,призначені для споживання напоїв. Коли булирозкопані перші могили вікінгів, деякі археологиприпустили, що ці роги знаходилися на шоломах іпросто відвалилися.

9. Колумб вважав, що Земля була плас-кою.

Багато британців, як і люди в інших країнах,думають, ніби Колумб вважав Землю пласкою, алетоді неясно, чому він відправився до Індії окружнимшляхом.

10. Різні частини язика реагують на різнісмаки.

У людини дійсно є різні смакові рецептори на язиці,і деякі з них чутливіші до гіркого або солодкого, ніжінші. Але вони зовсім не розділені на частинки на язиці.

За матеріалами сайтуnewsru.com А.Дуарте

ЗНАЄШ ТАКЕ?

Хоча лютий найменший місяць у році, та все ж такимає деякі "козирі у рукаві" - це безумовно свята,

зокрема День усіх закоханих.Звичайно, це свято не обійшло і 21 школу. Грандіозних

фейєрверків не влаштовували, та все ж була традиційна"Любовна пошта".

Цьогорічними "поштариками" стали дівчата з 11-А класу.Непомітити їх було нереально, оскільки кожна мала бейджик у вигладі

серденька. Це також додавало святковості. Цього року учні були набагатоактивніші. Складалося враження, що ми скупили абсолютно усі"валентинки" в книжкових магазинах мікрорайону! Вже після першогоуроку скринька була повною, а листівок ставало все більше.

У цей день у коханні освідчувались абсолютно всі усім: хлопці - дівчатам,дівчата - хлопцям, учні - вчителям, вчителі - учням. Окремі навіть кращимдрузям (щось на кшталт "дякую за те, що ти є"). Інші - сусідам по партах.Дехто не обмежився однією валентинкою, а "поштариками"передававцілі пакунки! Це вражало. А добило те, що десь після першого уроку до

святкового листування долучився 1-й клас! Маленьке червоне серденькона якому кривуватим почерком, але дуже старанно, виведено традиційне"ятибелублу". Такі валентинки викликали щиру посмішку. Хіба незворушливо? Прямо акселерати малі! Були й такі учні,що вирішилиперевірити екстрасенсорні здібності дівчат -поштарів: писали ,наприклад:"Олюся!!! Я тебе дужу люблю! З днем усіх закоханих!" А якій "Олюсі" точитати?! У нас же в школі їх не менше десятка! Чи може то завучу записка?

Ну і якщо вже "поштарики" стали символом дня Святого Валентина внашій любій школі, гріх було не поспілкуватися хоча б з окремими.

Red Fox: - Марино (Прищепа), ти сьогодні, можна сказати, символ любові.А чи віриш у кохання?

Марина: - Авжеж! Ще питаєш! Кохання - це світле могутнє почуття!Кохати - значить бути щасливим. А хіба хтось не хоче бути щасливим? Менісумно, коли люди кажуть, що кохання нема. Чи є в нашому молодому життіякась інша, привабливіша переспектива, крім кохання? Ото ж бо!.. Добре, япобігла, а то бач яку купу "валентинок" ще треба доставити адесатам?

І втекла. Але мені пофартило, і на третьому поверсі я впіймала за рукуВікторію Майстренко. Вона саме переводила дух, щоб спуститися увестибуль до "скриньки-валентинки" за черговою порцією листівок.

Red Fox: - Слухай, сьогодні ти розносиш кохання по класах. Як думаєш, щото таке за почуття?

Вікторія: - Кохання - то для мене все! Любов - єдина річ у світі, якунеможливо підробити. Це величне почуття, на ньому і побудований наш світ.

Red Fox: - Ого! По-дорослому! Дякую. А що б ти хотіла побажативчителям, учням, взагалі усім саме сьогодні?

Вікторія: - А ти не здогадуєшся? Саме сьогодні - кохати і бути коханими.То хай побажання здійсняться!

Red Fox

“Маршрут №21”, №6 (60), лютий, 2010 рiк стор. 3

ЩОРІЧНО У ЛЮТОМУ -ДЕНЬ ВИПУСКНИКА

Лютий - місяць випускників. Ніколи їх так багато не буваєу школі, як протягом лютого. Ну, хіба що на святіОстаннього Дзвоника.

Більшість учнів, мабуть, мріє скоріше закінчити навчання ушколі. Але, на жаль, лише згодом ми розуміємо, наскількищасливим та безтурботним є шкільне життя. У цьому вжезмогли переконатися учні 11-А класу, дізнавшись про правилавступу до вищих учбових закладів, та випускники нашої школи,для яких традиційно була організована зустріч.

5 числа ми проводили традиційний вечір зустрічі з колишніми"школярами"... Розпочався вечір з концерту. Окремівипускники приходили за декілька годин до офіційногопочатку, щоб поспілкуватися з вчителями та однокласниками,пройтися коридорами рідноїшколи і заглянути у свій клас, щобхоч на мить посидіти за улюб-леною партою.

А в цей час "артисти" напо-легливо готувались. До речі, всюорганізацію та проведення цьогозаходу взяли на себе учні 11-А. Адопомагали їм 8-Б, 9-А та 9-Бкласи.

На сцені все виглядало бездо-ганно. Принаймні, всі випускникибули вдячні "діючим" учням защирість і відверте бажання зро-бити зі звичайної зустрічі поколіньсправжнє свято. Вдячність виражалася оплесками та увагоюдо того, що відбувалося на сцені. І ми, найстарші учні, тежвдячні випускникам за доброзичливість та культуру приспогляданні номерів.

На жаль, чи, скоріше, на щастя, ніхто з глядачів нездогадувався, що відбувалось за лаштунками нам доводилосяперевдягатися за лічені хвилини! Після такого випробуваннянашим артистам можна сміливо йти у пожеж-ники.

Дуже сподіваємося, що через рік і нам, на той моментвипускникам, буде на що подивитися.

А 17-го лютого до нас завітала Наташа Горєва, випускниця2007 року. Вчилася вона, хто не пам'ятає, з Дудніченком,Рибіним, Шапковим, Невеличком, Людою Курбатовою, Олею

Радлінською. Ціка-вий клас був. Учніцього класу цікавій зараз. От, напри-клад, та ж Наташа.Після закінченняшколи поступила вполітех. Провчи-лася там більшероку і вирішилакруто змінити своєжиття. Взяла собіта й поїхала вчи-тися в Німеччину.

В Німеччині На-таша відвідує заняття у Вищій технічній школі міста Штутґарта.І ще три роки буде це робити.

Зрозуміло, що освітня система Німеччини суттєво відріз-няється від нашої. От, наприклад, оцінюють там за 5-бальноюсистемою. Причому "одиниця" - найкраща оцінка. Вступ довищого закладу процес скоріше суб'єктивний. А для когось івзагалі несправедливий. Чому? Зараз поясню. Не треба здаватиніяких іспитів, ЗНО чи щось подібне. Треба мати документ проосвіту, на кшталт атестату, за яким спеціальні комісії

вираховують середній бал. Причому у кожній адміністративнійодиниці (там землі, у нас області) своя система підрахункусереднього балу. Для Баварії, наприклад, твій атестат не"покатить", а от для Баден-Вюртенберґу - все окей. От цейдокумент з середнім балом, назвемо його сертифікат, разом зрезюме (короткі відомості про себе, власне рекламуваннясамого себе) подається в приймальну комісію ВУЗу. Потім тобізалишається лише чекати рішення. У більшості випадків ВУЗине ускладнюють собі життя якимось там поясненнями, чомусаме тебе не зарахують до числа студентів. А простоповідомляють, що ти можеш бути зарахований, або навпаки,не можеш бути зарахованим.

Звичайно, певну, в деяких випадках вирішальну, рольвідіграє той злополучний середній бал. У Наташі,наприклад, він дорівнював 1,7 (пам'ятаємо ще,що найвищий 1,0).

Навчання у всіх без виключення ВУЗах платне.Тільки у державних значно дешевше. Наташасплачує за семестр 500-600 євро (а якбинавчалася в приватному ВУЗі - то не менше 700євриків за місяць!) "Плаваюча сума" платні - тонормально. Бо плата залежить від кількостіпредметів, які ти хочеш вивчати протягомсеместру.

Де дістати ці гроші, Наташа зовсім не перей-мається. Бо кожному студентові державапропонує роботу, яку ти можеш виконувати увільний від навчання час. Достатньо пропра-

цювати один день на тиждень, і ти отримаєш за місяць зарплатув сумі 400 євро. Це мінімум.Хочеш більше - будь ласка.Реально, не сильно напружу-ючись, мати в місяць до тисячі.

Побутові ціни (поїсти, пороз-важатися, повчитися) не сильнокусаються. А от з житлом, тосправжня проблема. Ні, знятиквартиру не проблема. проб-лема в ціні. Від 800 єврів замісяць. Причому якщо ти хочешз'їхати, то попереджати влас-ників квартири треба за тримісяці. Хочеш завтра залишитижитло - будь ласка, просто за-плати за три наступні місяці із'їзжджай.

До речі, тривалий час (близько року) Наташа жила разом зіншою нашою випускницею, Катею Коваль.

Канікули у німецьких школярів за тривалістю не більші, ніжнаші. Але мають вони їх частіше. В Німеччині всі канікули десьпо тижню. Але взимку тричі, двічі навесні, по декілька разіввлітку і восени. Семестри починаються в жовтні і березні.Навчальний рік триває до кінця липня. У портфелях німецькішколярі носять тільки їжу і питво. Книги, зошити - усе в школі.Додому брати необов'язково. Інтернет скрізь - то зрозуміло.

От така цікава освіта у Німеччині. Доречно такожповідомити про те, що в німецьких ВУЗах немає перескладаннянезданих іспитів. Якщо не здав - тобі просто не зараховуютьцей предмет. Якщо не здаєш два предмети - тебе простопросять покинути інститут.

Трохи з сумом прощаємося з випускниками до наступногороку. Бажаємо їм всіляких гараздів і невгамовного бажанняповертатися у рідну школу.

Женя Синюченко, 11-А

“Маршрут №21”, №6 (60), лютий, 2010 рiк стор. 4

ь

Р Е Д К О Л Е Г І ЯГоловний редактор: Діана ЩербаньТехнічний редактор: Сергій Сущук

Коректор: М.М. КовальчукЗасновник: УчНіВСЬКИЙ КОМіТЕТ ШКОЛИ №21

Адреса редакції:21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, буд.16, тел. 43-84-00

Cайт: sch21.edu.vn.ua E-mail: sv21@meta.uaРеєстрацiйне свiдоцтво №ВЦ-336

Наклад 200 примірників

В лютому 9-ті класи грали в географічнуінтелектуальну гру. Успеціальному конку-рсі визначали, хто жкраще знає цей пред-мет. Грали, грали і невизначили. Нічия. Таквже вийшло. Ніхтоспеціально не плану-вав. Кожен учасниккоманди, крім фруктових призів, отримав ще й 12-тьбалів у журнал з предмету. Баба Параска з бабою Палажкою - це такі ж

типові персонажі укра-їнської класики, як унаші часи Вєрка Сер-дючка. Та що ми вамрозповідаємо, ви жвчите українську літе-ратуру! Мабуть, скількироків школі - стількиразів й виходили насцену ці дві бабці. Але щоразу в іншому виконанні. Осьтепер Лепеха Юля готова роздерти ту Віку Іващенко. Хлопчачі розваги напередодні дня Захисника

Вітчизни несподівано (але заслужено!) виграла команда9-Б класу. Особливо ефектна була перемога в арм-реслінгу Олега Барабаша. Та й інші дев'ятикласники непасували перед одно-літками і старшими.Перетягування канату -хедлайнер змагань убудь-якому вигляді,теж виграли хлопці з 9-Б. Старшокласникамнічого не залишаєтья,як довести свою пере-вагу навесні під час дняздоров'я.

Скільки існує школа - стільки існує шкільна їдальня, де працюютькухарі, які піклуються про наше харчування. Правда, наша їдальня

при школі до 1987 року розміщувалася в актовому залі. А малий спортзал- то була кухня. Тож раніше дискотеки проходили в обідньому залішкільної їдальні.

Тамарі Петрівні, нашому головномукухареві та завідуючій виробництвом,раніше частенько і не завжди заслуженодіставалося від наших кореспондентів ідописувачів. Адже кожен з нас волів биїсти такі страви, до яких звик вдома. І ніхтоне зважає на те, що шкільні стравиготуються за певними правилами. Взагальному вимоги до дитячих стравможна сформулювати одним реченням:чим смачніша їжа, тим вона менш корисна,і тому ніяких смажень та спецій, майонезівта кетчупів. Нас також часто не влаштовуєціна на продукти і страви, які готує нашаїдальня. Ось про все це ми й вирішили поговорити з Тамарою Петрівною.

М21: - Тамаро Петрівно, а як довго Ви працюєте у нашому навчальномузакладі ?

Т.П.: - Мій робочий стаж 38 років. І всі ці роки я пропрацювала в школі№21. Прийшла до школи ще молоденькою дівчиною. Спочатку булакухарем. Потім довірили керівництво.

М21: - Це виходить, що Ви годували 38 поколінь випускників! Вижили,наскільки нам відомо, всі...

Т.П.: - Ну, так, за всі роки, слава Богу, ніяких серйозних нарікань. Буваєіноді хтось з вас чіпсами чи шоколадками об'їсться, а потім мамі каже,що то в їдальні щось несвіже було. Батьки скаржаться директору.Розбираємось. І правда випливає назовні.

М21: - Хто затверджує меню для учнів та ціни на продукти?Т.П.: - Перелік страв, їх вагу та складові затверджує державне

комунальне підприємство громадського харчування та санепі-демстанція. І ми не маємо права щось видумувати, готувати щось зродзинкою. А ви думаєте: "Ці кухарі - повний "відстій"! Хіба вони неможуть нам олів'є приготувати, чи там каву запропонувати?" Не можемо.Так само і з асортиментом буфетної продукції. Лише за затвердженимпереліком. Постачання продуктів до шкільної їдальні здійснюєпідприємство громадського харчування "Меридіан". Згідно наказу поцьому підприємству та з метою уникнення його збитковості встановленітакі націнки на продукти харчування :

- ковбасні вироби, м'ясо, печінка, риба - 100%;- сир твердий, масло - 100%;- овочі - 80%;- крупи, борошно, макаронні вироби, чай, ізюм, мак, кориця, дріжджі,

томат паста, повидло, яйця, сіль, цукор, маргарин, кава - 120%.Очевидно, що закупівельні ціни значно відрізняються від існуючих цін

на ринках та магазинах міста . От тому й звичайна булочка у нас коштуєяк... незвичайна.

М21: - Які, на Ваш погляд, відбулися зміни в шкільній їдальні з тогочасу як Ви почали тут працювати?

Т.П.: - У зв'язку з постійною інфляцією ціни на продукти харчуваннязначно підвищилися. Якщо раніше, наприклад, чай коштував 3 копійки,то зараз його ціна складає 37 коп. Також це стосується випічки такомплексних обідів. Незважаючи на це, меню для школярів не зазналозначних змін. Раніше учні обов'язково чергували в їдальні: виносилисміття, мили підлогу, витирали столи. Зараз такого немає. Інодідоводиться важкувато, адже нас працює лише двоє. І нагодувати 400зголоднілих молодих людей, то непроста задача.

М21: - Які зміни Ви хотіли б внести в організацію нашого харчування?Т.П.: - Хотілося б, щоб діти, які цілий день проводять у школі,

харчувалися не тільки булочкою з чаєм, а й брали комплексний обід.Тому що нездорове харчування призводить в подальшому до такиххвороб, як виразка, гастрит.

Анастасія Семенюк, 9-А

Наш зірковий чай настав. Зараз як дам в лоб, то ти цю жуйку ковтнеш. Ботаніка - це наука про відмінників. Про Вінні-Пуха: "Вінніпухало". Cначала запішем домашнєє заданіє, штоб оно

от нас не убєжало. Там же записано руским текстом українськими

буквами! А зараз переходимо до матів! (Коментар

вчителя на уроці фізкультури) Перегній - це не харчовий ланцюг. Його ніхто

не їсть.

ТАМАРА ПЕТРІВНА ПРАЦЮЄУ ШКОЛІ 38 РОКІВ!