Брацлавський НВК “ЗОШ І-ІІІст.№1-гімназія”

Немирівський будинок дитячої та юнацької творчості

Керівник Камінська О.М.

Праця — діяльність людини, сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей.

Чесна праця — наше багатство. Краса — властивість, якість гарного, прекрасного. Пісня — словесно-музичний твір, призначений для співу.

Земля — мати багатства, а праця — батько багатства». Тобто праця є джерелом усього багатства.

Народна пісня — це жива, яскрава, сповнена барв істини народна історія, яка розкриває життя народу. Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень… Україна дзвенить піснями.

М. Гоголь Пісня така ж давня, як і мова. О. Потебня

Вчені давно помітили зв'язки між мисленням, мовою і музикою. Лінгвісти і психологи прийшли до висновку, що всі ці явища розвиваються за

єдиними законами логіки. Мелодія, так, як і мова має певний ритм. Епоха становлення

простого речення в мові сягає глибин раннього палеоліту. Саме в цей час, на думку вчених, виникають перші трудові і сигнальні пісні, які ритмічно узгоджуються з процесами праці. Типу

«Ой, раз да ще» (Анатолій Іваницький).

Україна є сільськогосподарською країною. Споконвічна історія формування Української Нації тісно пов’язана із Землею та землеробством. Вся наша культура, традиції і фольклор вийшли від взаємодії, спілкування народу з Землею. Україна володіє третиною чорнозему всього світу..

Пісні до роботи - це зовсім інші пісні. Для жанрового визначення, в першу чергу, придатні ті з них, у яких змальовано сам процес роботи. Переважно зі словами "ой полю, полю", "берітеся, ягідки", "нуте, нуте до межі" тощо. Найбільший інтерес серед них справедливо викликають жниварські, оскільки цей вид праці існував задовго до появи коси чи грабель.

Трудові пісні, як термін, для української мови визначаються лише застарілим коренем труд. Він зберігається в українському труднощі. Але замість колишнього загальнослов'янського труд в українській мові сьогодні вживаємо праця або ж ще архаїчніше за труд - робота. Недаремно пісні, які виконувалися до різних виді робіт, і Василь Милорадович, і Михайло Грушевський називали робочими. Проте і робоча пісня, і робоча сила теж сприймаються по-різному, бо коли одна - засіб до праці, то інша тільки його супровід. Пісня до роботи все-таки повинна мати якесь інше звучання, ніж робоча сила. На наш погляд, пісні до різних видів робіт краще було б назвати робітними піснями. Робітну пісню з жодним іншим поняттям поставити в один ряд споріднених слів буде неможливо. А отже й можливостей сплутати означальну частину її назви буде менше.

Різновиди пісень

Найдовше трудові пісні можуть зберігатися там, де ще існують архаїчні форми колективної праці,

пов'язані з підійманням великих тягарів, які вимагають певних «команд» для одночасного зусилля всього колективу (при будівництві, лісосплаві тощо). Тут пісня виконує командно-організуючу роль. Пауза означає зміну положення рук.).

Трудові пісні настільки архаїчне явище, що в Україні майже не збереглися в первісному вигляді. Вони існували ще в середині XX ст. на Поволжі та Єнісеї, де застосовувалася важка фізична праця. Це пісні типу «Ой, раз да ще» (Анатолій Іваницький). В Україні ж існує ряд пісень, які можна назвати умовно-трудовими. Вони виконуються не стільки під час самої праці, як перед нею або після роботи (жниварські, косовицькі). Такі пісні створюють психологічний настрій, спрямований на успішне виконання праці в колективі. На Закарпатті збереглися діалогічні пісеньки пастухів — гоєкання — якими перемовляються пастухи, що пасуть отари на різних гірських схилах. Одна з таких пісень:А гоя, гоя! Калино зеленейка! Гей, подай голос, гей подай голос, Тудусьо молодейка, Тудусьо молодейка! (Запис В. Гошовського).

Багато пісень, які виконувалися під час жнив, радше описують процес хліборобської праці, ніж її обрядовий бік. Тож, мабуть, зовсім не випадково і В. Милорадович, і М. Грушевський розглядали ці пісні як ритмічний супровід до певних занять, і називали їх робочими

Адже якщо брати до уваги пісню "А ми просо сіяли, сіяли", на яку покликається М. Грушевський, то вона ідеальна з ритмічного боку для супроводу процесу сівби. Її десятискладовий вірш, що за допомогою музичного супроводу трансформується в дванадцятиколінний стрій, якнайкраще підтверджує думку, що перш вона добре послужила справі конструювання робочого ритму хлібороба-сіяча:

А ми просо сі-і-яли, сіяли-и,Ой дів Ладо сі-і-яли, сіяли-и.

Дещо твердіший, а тому коротший для придиху, ритм косарської пісні "Гей нуте, косарі".Ге-е-й нуте, косарі,Хоч не рано почали,Хоч не рано почали,Та немало утяли. Її семискладовий вірш, який ділиться на 2 коліна (4+3) також повністю відповідає ритмові косарської праці.

Із самого початку свого розселення й до нашого часу брацлавчани відрізнялися специфікою трудової діяльності . Існували артілі теслярів , мулярів , садівників,баштанників у м. Брацлаві . Загалом, потрібно відзначити, що люди, які проживали на нашій землі ,давно славилися за добрих робітників, ремісників, промисловців, котрі не боялися важкої праці. Характерно, що серед них був незначний відсоток тих, хто безпосередньо займався землеробством. До відміни кріпацтва місцеві жителі мали небагато поля, а на обробіток присадибних ділянок вистачало й жіночих рук. Тож чоловіки не тільки могли, а й мусили шукати заробітку на стороні.

Праця, працьовитість у Брацлаві завжди вважалася однією з найважливіших моральних чеснот, а не лише джерелом добробуту, бо матеріальні цінності можна одержати в спадок, купити, якщо є гроші, можна придбати шляхом обману, виграти в карти, у крайньому випадку — вкрасти.З розповідей старожилів відомо, що в часи приватної власності ґазда, вийшовши перший раз весною з плугом у поле, стелив на землю рушник, а на нього хлібину, ставав на коліна і молився до сходу сонця:— Господи Боже, Отче наш, що сказав нашому прабатькові: «В поті чола твого будеш їсти хліб свій!» скоряюся волі Твоїй святій, з молитвою на устах починаю орати, допоможи мені і благослови мою працю, нехай моя нива приумножиться врожаєм моїм рідним і мені, Господи, на пожиток, а Тобі на славу. Амінь!

Трудова діяльність Із самого початку свого розселення й до нашого часу старообрядці відрізнялися специфікою трудової діяльності в порівнянні з іншими етнічними групами населення регіону. Існували артілі теслярів , мулярів , садівників,баштанників у м. Брацлаві . Загалом, потрібно відзначити, що старообрядці давно славилися за добрих робітників, ремісників, промисловців, котрі не боялися важкої праці. Характерно, що серед них був незначний відсоток тих, хто безпосередньо займався землеробством. До відміни кріпацтва місцеві старовіри мали небагато поля, а на обробіток присадибних ділянок вистачало й жіночих рук. Тож чоловіки не тільки могли, а й мусили шукати заробітку на стороні. Як правило, наймалися робітники зі старовірів після великодніх свят, а граничним терміном повернення з робіт був зимовий Микола, що святкувався 18 листопада.

 

Живо, женчики, живо,Буде ввечері диво,Буде ввечері диво:Буде горілка й пиво.  Жнися, загоне, жнися, На мене не дивися.  Я женчик молоденький, В мене серпочок маленький. Або мене подожніте,Або мене подождіте. 

Ой гукну, гукну - нехай почує,Ха-ай для мені вечероньку готує. Ой гукну, гукну - нехай літо дочуває,Ха-ай для мене вечерю наливає. - Ой іди, до-оню, аби дужа-здорова,Бо вже для тебе вечеронька готова. - Ой їж же, мати, що ти там наварила,Вже мені твоя вечеронька немила. Скіко на небі зірочок, (8) Стіко ми нажали купочок. (9)

У полі ночейка зайняла, (9)Широкая нива втомила. (9)Не так нива, як гони, (7)Широкі довгі загони. (8)Не так гони гонячи, (7)Як тиї снопочки носячи. (9)

Маяло житечко, маяло,

Як у полі стояло,

А тепер не буде маяти,

А буде в стодолі лежати.

До межі, женчики, до межі,

Бо мої пиріжечки у діжі.

До краю, женчики, до краю,

То я вам пиріжечка покраю.

Котився віночок по полю,

Просився у женчиків додому:

— Возьміте мене, женчики, з собою

Та занесіть мене до господаря в стодолу,

Бо я вже в чистім полі набувся,

Буйного вітречку начувся,

Од ясного сонечка нагрівся,

А дрібного дощику напився;

Нехай же я у стодолі одпочину,

Поки вивезуть знову на ниву.

Ге-е-й нуте, косарі,Хоч не рано почали,Хоч не рано почали,Та немало утяли. 

Золотії серпики бряжчали,Поки сього жита дождані;Тепер вже не будуть бряжчати,А будуть в коморі лежати.

Ой жни. дівча, пшениченькуТа й не думай собі-Буде тота пшениченькаНа коровай тобі...

А сонечко котиться, котиться.Нам додому хочеться, хочеться.Хазяїне наш, нам додому час!Вже сонечко під липкою, під липкою,Труси, пане, калиткою, калиткою! ...

Ой нивонько, нивонько.Верни нашу силоньку.Як ми тя зажинали.То ми силоньку мали,Тепер ми марнесенькі,Як лебідь білесенькі.

Задзвеніли стодоли,

Що не повні сторони.

— Не дзвеніте, стодоли,

Будуть повні сторони!

Як ми жита дожнемо,

Ми сторон докладемо.

Як на небі зірочок,

Буде стільки кіпочок!

Отже, щодо робочих пісень українського народу, то всі вони виросли на ритмомелодиці обжинкових, які, в свою чергу, виявляють залежність від родинно-обрядових пісень, переважно весільних. Тому особливо давніх серед цих пісень шукати, очевидно, не слід.    

  Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.