Тема «Соціалізація» Русаненко Юлія Олександрівна

Соціалізація дитини невіддільна від виховання. Аджедітивчаться не тільки на

прикладах дорослих, наслідуючиїм. Зміни в життя, економічної, політичної та

іншихїї сферах настількишвидкі, щомалюкамдоведетьсяжити в тому світі,

якийсуттєвовідрізняєтьсявідсвітубатьків. Тому ефективністьвиховання повинна

оцінюватися не за тим, скільки передали досвіду і знань, а по тому, чизуміли ми

підготуватиїхсамостійнодіяти і прийматирішення в умовах, яких не могло бути в

життібатьківськогопокоління. Будь-яка

сім'ямаєособливіможливостіпоставитидітяморієнтириїхсоціальноїповедінки на

все подальше життя.Соціологічнимидослідженнямивиявлено, щовпливсім'ї на

дитинусильніший, ніжвплившколи, вулиці та ЗМІ. Таким чином,

відсоціальногоклімату в сім'ї, духовного розвитку та фізичногостановлення в

нійдітейзалежитьуспішність процесів розвитку та соціалізаціїдитини.

Теоріясоціалізаціїбере початок ізробітфранцузькогосоціолога та соціального

психолога Г. Тарда (1843-1904). На думку цьогодослідника,

основнезначеннямаєкопіювання, абонаслідування, яке існує у формізвичаїв,

традицій, моди, в результатіякого, виникаютьсуспільніцінності та норми, а

індивіди, засвоюючиїх – соціалізуються. Іншими словами, пристосовуються до

умов суспільногожиття. Наприклад, Г.Тард писав: „суспільство – ценаслідування,

а наслідування – свого роду гіпнотизм”.(Слайд№1,2,3)

Ми знаємо,що головні складові особистості ,це перш за все продукт соціалізації,

особистість контролює свої вчинки, поведінку,самостійна у своїх вчинках, а отже

є цікавою для процесу соціалізації.(Слайд №2)

В нас час процес соціалізації здійснюється через такі засоби:

• Освіта(Масова) культура ,релігія

• Теле и відеопродукція

• Вулиця и вулична реклама

• Радіостанції

• Розважальнізаклади

• Книжковийринок (слайд №4)

(Відео Слайд№5)

Єдиної класифікації стадій соціалізації ще не вироблено, оскільки різні вчені за

основу беруть різні критерії. Наприклад, з огляду на участь у трудовій діяльності

Г. Андреева виокремлює дотрудову, трудову і післятрудову стадії соціалізації

(соціологічний підхід). Дотрудовастадія охоплює дитячий, підлітковий та

юнацькийвік, включаючи два самостійніетапи: ранньоїсоціалізації (імітації і

копіюваннядітьмиповедінкидорослих; ігровоїдіяльності, коли

дітиусвідомлюютьповедінку як виконанняролі; груповихігор, під час

якихдітивчатьсярозуміти, чоговід них чекаєгрупа людей) та навчання.

Трудова стадія соціалізації пов'язана із зрілістю особистості, реалізацією та

поглибленням нею соціального досвіду.

Специфіка післятрудової стадії соціалізації полягає в реалізації потенціалу

людей пенсійного віку. Саме в поглядах на цю стадію найчастіше виникають

дискусії. Одні вчені вважають, що поняття “соціалізація особистості” несумісне з

періодом життя індивіда, коли всі його соціальні функції згортаються. Інші,

навпаки, переконані в тому, що в пенсійний період життя людина продовжує

відтворювати соціальний досвід.

Для психоаналітичногопідходуособливезначення в

соціалізаціїіндивідамаєперіодранньогодитинства.

Психоаналізпов'язуєстадіїсоціалізації з виявомбіологічнихпотягів, інстинктів і

підсвідомихмотивівлюдини.

Компроміснийпідхід до розглядупитання про стадіїсоціалізаціївраховує як

соціологічні, так і психоаналітичні погляди. Згідно з ним

виокремлюютьтакіетапи:

первинну соціалізацію (охоплює дві стадії: від народження до початку навчання;

від початку навчання у школі до початку соціальної зрілості та вибору професії)

і вторинну соціалізацію(засвоєння соціальних ролей дорослою людиною у

процесі праці, пізнання і спілкування).

СОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕ МОЖЕ зводиться тільки до навчання і виховання

дитини

Процес соціалізації безперервний і триває протягом усього життя людини.

Навколишній світ змінюється, вимагаючи відповідних змін і від нас.

Людськасутність не висікаєтьсянавічно з граніту, вона не може в дитинстві

остаточно сформуватися так, щоббільшевже не мінятися. Життя - цеадаптація,

процесбезперервногооновлення і зміни.

Частиноюпроцесусоціалізації є виховання і навчання, які образно

висловлюючись, можнаназватиокультуреннямлюдини,

тобтоприщепленнямйомузаздалегідьзаданихкультурних рис.

Дуже важливо слідкувати за оточенням своєї дитини, за впливами

навколишнього середовища, масової інформації, вулиці та вуличної

реклами, тому як можемо зіштовхнутися з певною десоціалізацією.(Слайд№

7,8)

Чому діти, які виросли в одній родині, так сильно відрізняються один від одного,

навіть якщо вони мають подібний груповий досвід? Тому що у них не

булоповністюідентичногогруповогодосвіду, їхдосвідзавждибув у чомусь схожий,

а в чомусьрізний. Кожнадитинавиховується в сім'ї з різноюструктурою.

Вінможебути єдиним, а можемати брата чи сестру, спілкування з

якимидодаєйогоособистостіновіриси. Крім того, дітиспілкуються з

різнимигрупами, сприймаютьролірізних людей. Навітьблизнята з

однаковоюспадковістюзавждибудутьвиховуватисяпо-різному, так як не

можутьпостійнозустрічатися з одними і тими ж людьми, чутиодні й ті ж слова

відбатьків, випробовуватиодні й ті ж радості й прикрості. У зв'язку з

цимможнасказати, щокожен особистісний досвідунікальний тому, щонікому в

точності не вдаєтьсяповторитийого. Можнатакожвідзначити, що картина

індивідуальногодосвідуускладнюєтьсятим, щоособистість не просто

підсумовуєцейдосвід, а інтегруєйого. Кожналюдина не тількискладаєінциденти та

події, щосталися з ним, як цеглинки у стіні, але їхзначеннявін переломлює через

свійминулийдосвід, а такождосвідсвоїхбатьків, близьких, знайомих.