Випуск 17 - library.univ.kiev.ua · освіти у 20-х роках ХХ століття ..... 142 Калінічева Галина. Вища освіта України

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаФілософський факультет

Центр українознавства

Випуск 17

Київ 2014

Українознавчий альманах. Випуск 17. – К., 2014. – 334 с.

До випуску увійшли статті українських та зарубіжних авторів, присвячені дослідженню культурно-інтелектуальної складової цивілізаційного поступу українства. Публікації згруповано за наступними проблемами: теоретико-методологічні засади дослідження культурно-інтелектуального поступу українства у цивілізаційному вимірі; національна культура українців в умовах глобалізації; істо-ричні та філософські аспекти становлення української нації; науково-освітній поступ українства в минулому та сьогоденні; форми культурного діалогу українців зі світом; українська діаспора як носій українськості поза межами України; рецепція українства та України в європейському просторі; українознавча «шевченкіана»; здобутки українських учених у природничих та технічних науках.

Для науковців, викладачів, студентів, аспірантів ВНЗ та широкого кола осіб, що цікавляться українознавчою проблематикою.

The issue contains the articles of Ukrainian and Foreign authors devoted to the problem of cultural and intellectual components of civilization development of Ukrainians. The publications are grouped after the next subjects: theoretical and methodological research’s bases of culturally-intellectual progress of Ukrainians in civilization dimension; national culture of Ukrainians in the time of Globalization; historical and philosophical aspects of formation of the Ukrainian Nation; progress of scientific and educational spheres in the past and nowadays; forms of cultural dialog of Ukrainians with the world; Ukrainian Diaspora as the carrier of the Ukrainian culture abroad; reception of Ukrainians and Ukraine in Europe; figure and heritage of Taras Shevchenko in Ukrainian Studies; achievements of Ukrainian scientists in natural sciences and technique.

For scientists, lecturers, students and post-graduate students as well as for all readers interesting in Ukrainian Studies.

Відповідальний редактор д-р полiт. наук, проф. Микола Обушний

Відповідальні за випуск Катерина Кобченко, Людмила Сорочук, Тетяна Шептицька

Редакцiйна колегiя:М. І. Обушний, д-р політ. наук, проф. (відп. ред.); С. Р. Кагамлик, канд. істор. наук, ст. наук. спів-

роб. (заст. відп. ред.); К. А. Кобченко, канд. істор. наук (відп. секретар); І. В. Верба, д-р істор. наук, проф.; Л. П. Гнатюк, д-р філол. наук, доц.; Т. Г. Горбаченко, д-р філос. наук, проф.; Л. В. Грицик, д-р філол. наук, проф.; М. В. Довбищенко, д-р істор. наук, доц.; О. П. Івановська, д-р філол. наук, проф.; В. П. Капелюшний, д-р істор. наук, проф.; В. Ф. Колесник, д-р істор. наук, проф.; А. Є. Конверський, д-р філос. наук, проф., акад. НАН України; В. І. Лубський, д-р філос. наук, проф.; А. К. Мойсієнко, д-р філол. наук; проф.; В. І. Панченко, д-р філос. наук, проф.; Г. Ф. Семенюк, д-р філол. наук; проф.; В. І. Сергійчук, д-р істор. наук, проф.; О. І. Салтовський, д-р політ. наук, проф.; Ю. М. Сорока, д-р істор. наук, проф.; О. І. Ткач, д-р політ. наук, проф.; В. Ф. Цвих, д-р політ. наук, проф.; Л. О. Шашкова, д-р філос. наук, проф.; М. А. Шульга, д-р політ. наук, проф.; В. І. Ярошовець, д-р філос. наук, проф.; Ч. С. Кірвель, д-р філос. наук, проф., зав. каф. філософії Гродненського держ. ун-ту ім. Лики Купали (Білорусь); А. М. Кумиков, д-р філос. наук, проф. каф. філософії Кабардино-Балкарського держ. ун-ту (Російська Федерація); Л. Здибел, д-р філософії (габілітов.), проф. Ін-ту філософії Ун-ту імені Марії Кюрі-Склодовської (м. Люблін, Респ. Польща); Я. Мокляк, д-р історії (габілітов.), проф. Ін-ту історії Ягеллонського ун-ту (м. Краків, Респ. Польща).

Затверджено Вченою радою фiлософського факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка.

(Протокол № 3 від 24 листопада 2014 року)

Зареєстровано Мiнiстерством юстицiї України. Свiдоцтво про державну реєстрацiю КВ № 16411–4883Р вiд 04.02.2010 р.

Згiдно постанови ВАК України № 1-05/2 вiд 23 лютого 2011 р.

«Українознавчий альманах» визнано фаховим виданням у галузi полiтичних, фiлософських, iсторичних та фiлологiчних наук.

© Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка, 2014 © Центр українознавства, 2014

ЗМІСТГуберський Леонід. Два славні ювілеї . . . . . . . . . . . . . .11

І. Культурно-інтелектуальний поступ українства у цивілізаційному вимірі: теоретико-методологічні засади дослідження

Обушний Микола. Демократичні традиції українців у цивілізаційному вимірі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

Цимбал Тетяна. Україна як бренд: освітньо-виховний потенціал вивчення надбань співвітчизників . . . . . . . . . .18

Абизова Лариса. Проблема «герменевтично вихованої свідомості» суб’єкта у сучасних гносеологічних схемах політичних і соціокультурних процесів . . . . . . . . . . . . . . .21

Воропаєва Тетяна. Цивілізаційний потенціал україн-ства: інтелектуальний та культуральний виміри . . . . . . .24

Мостяєв Олександр. Культурно-інтелектуальні пер-спективи українства в епоху постмодернізації . . . . . . . .29

Косьмій Олена. Політична віра, освіта та менталітет як чинники формування політичної культури українського суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33

Гордієнко Михайло. Конвенціональні форми політич-ної участі громадян у сис темі європейського вибору України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36

Жадько Павло. Етичні засади ефективної політичної комунікації: євроінтеграційний вимір . . . . . . . . . . . . . . . .39

Гойман Ольга. Значення телебачення у процесі міфо-логізації масової свідомості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41

ІІ. Національна культура українців і виклики глобалізаціїФесенко Галина. Ідентифікація міст у національному проекті: вітчизняний контекст урбаністики . . . . . . . . . . . .44

Сорочук Людмила. Сучасні прояви етнокультурного поступу українців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47

Чик Анна. Пам’ять в контексті інтелектуального потен-ціалу людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50

Петруньок Борис. Основні виклики кримськотатарській спільноті в умовах окупації Криму Росією . . . . . . . . . . . .53

Петрушкевич Марія. Проблеми комунікації у сучасному світі та релігійна преса України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56

Талько Тетяна. Відображення цивілізаційного вибору України у вітчизняному русі Нью-ейдж . . . . . . . . . . . . . . .60

Усенко Наталія. Освіта, культура, релігія як чин-ники повсякденного життя сільської молоді у 1990–2000-х рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62

ІІІ. Становлення української нації: історичні та філософські аспекти

Конча Сергій. Демократичні традиції українства давньої доби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65

Довбищенко Михайло. «Аскольдове хрещення» Русі у творах українських письменників-полемістів XVII cт. . .69

Агееў Аляксандр. Магілёўска-украінскія ўзаемаўплывы і запазычанні ў школьнай адукацыі ХVII–XVIII ст. . . . . . .72

Попружна Алла. «Останній притулок» представників козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. (за матеріалами духівниць козацької старшини). . . . . . . . . .75

Кагамлик Світлана. Діяльність української церковної еліти ранньомодерного часу як цивілізаційний чинник розвитку Російської імперії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77

Коніва Юлія. Система шляхів як важливий чинник господарчого освоєння Слобідської України у ХVIII ст. . .80

Співак Володимир. «Вольность» як морально-філософська та політико-правова категорія у повчаннях Антонія Радивиловського . . . . . . . . . . . . . . .83

Фйольдварі Шандор. Впливи української еліти на національне відродження сербів: книжкові видання українських братств у культурі слов’янських народів Габсбурзької імперії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86

Тіменик Зиновій. Україноцентричність у контексті філософсько-релігійних ідей: зі спадщини українських філософів (30-ті рр. ХІХ – 60-ті рр. ХХ ст.) . . . . . . . . . . . .91

4 КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка

Василик Ірина. Юридичний факультет Львівського

університету у підготовці та становленні адвокатів

і правників – діячів українського національного відрод-

ження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95

Стамбол Ігор. Наслідування українцями «молодих»

національних рухів Європи у ХІХ ст.: Іван Липа у «Бра-

терстві Тарасівців» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .99

Wierzbieniec Wacław, Potaczek Joanna Elżbieta. Trudne losy grekokatolickiej Cerkwi na przykładzie życia biskupa przemyskiego Josafata Kocyłowskiego (1876–1947) . . . .102

Чернова Юлія. Філософські аспекти національної ідентичності феміністок України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .109

Коник Олександр. Освіта, мова і національний устрій Російської імперії в програмах загальноросійських політичних партій 1906 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .112

ІV. Інтелектуальний поступ українства і європейський контекст: сторінки історії та виклики сьогодення

Кобченко Катерина. Початки історії Університету св. Володимира у Києві: європейська ідея в імперському контексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116

Валявко Ірина. Історія кафедри філософії Університету св. Володимира в контексті європейської інтелектуальної традиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .119

Рудакевич Олег. Феномен українськості Володимира Антоновича в умовах імперської Росії . . . . . . . . . . . . . .124

Баканідзе Отар, Наскідашвілі Ніно, Чхатарашвілі Софія. Київський університет – осередок освіти гру-зинської молоді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .127

Кравченко Олена. Антропологічний вимір філософської освіти у Києво-Могилянській академії . . . . . . . . . . . . . .130

Оніщенко Оксана. Педагогічна діяльність Христини Алчевської в контексті розвитку європейської освіти . .133

Вовк Ольга. Василь Каразін в інтелектуальному середовищі західної української діаспори: до питання історіографічного образу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .136

Петрикова Валентина. Історія виникнення та ста-новлення Української Академії наук (УАН) у контексті гуманітарної культури Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .139

Виздрик Віталій. Роль Українського педагогічного товариства «Рідна школа» у становленні національної освіти у 20-х роках ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142

Калінічева Галина. Вища освіта України в контексті сучасних цивілізаційних змін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .146

Юрченко Едуард. Українська наука та освіта як фунда-мент стратегії випереджального розвитку для України 149

Пономаревський Станіслав. Ідентифікація освітнього простору і суспільні процеси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153

Харченко Лариса. Європейські освітні традиції в сучасному українському суспільстві . . . . . . . . . . . . . . . .156

Терепищий Сергій. Освітні послуги в контексті голов-них глобалізаційних тенденцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .159

Свириденко Денис. Аналіз ролі віртуальної академічної мобільності в обґрунтуванні засад розвитку сучасної вищої освіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .163

Антонюк Тетяна. Основні фактори стримування інте-граційних процесів у сфері вищої освіти України . . . . .165

Юхименко Наталія. Динаміка функцій системи освіти у світлі нових тенденцій розвитку людини і суспільства .169

V. Літературні та мистецькі форми культурного діалогу українців зі світом

Грицик Людмила. Глобалізація: український літерату-рознавчий дискурс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .173

Щербатюк Олена. Українська художня традиція на тлі європейського культурного простору . . . . . . . . . . . . . . .175

Назаревич Леся. Мовні засоби як вираження духовної культури українців у новелістиці Василя Стефаника . .178

Патлань Юлія. Про «українське» у долі та творчості письменника Василя Єрошенка: до 125-ї річниці від дня народження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182

Дунай Павлина. Євангельська інтертекстуальність короткої прози Наталени Королевої (оповідання «На морі Галілейськім») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .186

Авер’янова Ніна. Художня творчість Галини Мазепи у контексті культурного несення українськості . . . . . . .190

Єржиківська Наталія. Переклад Наталі Лівицької-Холодної поезії Константина Бальмонта «Лебідь» . . . .194

Ліщинська Ольга. Сучасне українське візуальне мис-тецтво: культурні внесення і запозичення . . . . . . . . . . .197

Кушнарьова Марія. Сучасне українське образотворче мистецтво та світова художня спільнота: разом чи окремо? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .200

Гончаренко Надія. Присутність сучасного українського кіномистецтва у світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .203

Даниліна Олена. Постмодерна трансформація жанру бесіди на матеріалі текстів серії «Інший формат» . . . .207

Іванчишен Віталій. Сучасні тенденції та перспек-тиви традиційної культури подолян наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. (на прикладі каменотесного про-мислу) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .212

Українознавчийальманах.Випуск17 5

VI. Українська діаспора у збереженні та культурному несенні українськості поза межами України

Грабовська Ірина. Українська політична еміграція у боротьбі за утвердження української державності . . . .215

Пушкін Ігар. Украінская дыяспара Беларусі ў перыяд Навейшай гісторыі (1919–2009 гг.) . . . . . . . . . . . . . . . . .217

Шахно Юлія. Концепція триангулярності діаспорального буття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221

Шептицька Тетяна. Діяльність зарубіжного українства в утвердженні загальнонаціональної єдності (приклад Івана Кошелівця) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .224

Ємець Тетяна. Михайло Драгоманов – очільник укра-їнського руху в еміграції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .227

Машкова Інна. Освітня діяльність української діаспори в Канаді: історико-педагогічний аспект . . . . . . . . . . . . .230

Дарморіз Оксана. Національний світогляд у творчості українських діаспорних мислителів першої половини ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .233

Васильєва Вікторія. Державотворення і суспільний ідеал в діяльності української діаспори . . . . . . . . . . . . .236

Ковтун Людмила. Український національний прапор у дослідженнях вчених української діаспори: колорис-тичний вимір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .238

Гавдида Наталія. Особливості вивчення української мови в англомовному середовищі Канади . . . . . . . . . .241

Балера Олена. Літературна діяльність української діаспори у Російської Федерації у 1991–2014 роках . . .243

VII. Рецепція України та українства в європейському просторі

Куций Іван. Рецепція Європи в українській історичній думці Галичини ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .249

Барвінська Поліна. Михайло Грушевський і станов-лення східноєвропейських студій у німецькомовному академічному середовищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .253

Мчеделадзе Іване. Грузія – Україна. Проблеми сприй-няття у 20–30-ті роки ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . .256

Шевченко Тетяна. Німецька україністика сьогодні:

специфіка інституційного розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . .258

Іваницька Марія. Образ України в німецькомовних

антологіях української літератури: роль перекладача

й упорядника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .262

VIII. Тарас Шевченко в українознавчих дослідженняхСкляр Володимир. Значущість творчого доробку Тараса Шевченка у формуванні української ідентичності . . . . .266

Світлана Бойко.Творчість Тараса Шевченка як фор-мотворча домінанта цивілізаційного поступу українства: світоглядний вимір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .270

Беззуб Юрій. Постать Тараса Шевченка в концепції українського національного відродження Бориса Грін-ченка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .273

Денисюк Сергій. Рецепція постаті Тараса Шевченка у творчому доробку Юрія Шевельова . . . . . . . . . . . . . . . .277

Дворніцька Лідія. Тарасове слово – стимул до морально-духовного розвитку учнівської та студентської молоді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .280

Кононенко Алла. Музеї Тараса Шевченка як культурно-освітні осередки сучасного українства . . . . . . . . . . . . . .284

IX. Інтелектуальні здобутки українських учених у природничих та технічних науках

Троян Віра. Внесок українських учених у світову науку на прикладі природничих наук: минуле, сьогодення, перспективи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .289

Литвинко Алла. Українські розробки ракетно-космічної техніки та міжнародні обмеження стратегічних озброєнь: діяльність професора В. Ф. Уткіна . . . . . . . . . . . . . . . . .291

Голікова Олена. Інститут сільського господарства та лісівництва в Маримонті: причини створення та засади організації (1838–1840 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .294

Радогуз Сергій. Підготовка професорсько-викладацьких кадрів Київського політехнічного інституту на рубежі ХІХ–ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .297

Камчатний Валерій. Науково-педагогічна та орга-нізаційна діяльність професора І. П. Осипова в Харківському технологічному інституті (1906–1918 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .300

Голова Валентина. Наукова школа професора О. П. Лідова у галузі хімічної технології . . . . . . . . . . . . . . . . . .303

Макарчук Олена. Професійна освіта робітництва Схід-ної Галичини в кінці ХІХ – на поч. ХХ століть: досвід для сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .306

Журило Алла, Журило Дмитро. Cтановлення мета-лургійної освіти в Україні у європейському освітньому контексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .309


Тверитникова Олена. Вища електротехнічна освіта в Україні у другій половині ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .312

Кузьменко Наталія. Віталій Таран – фундатор дослі-джень іоносфери в українській науці (до 85-річчя з дня народження) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .316

Овчаренко Юлія. Внесок харківських учених у розвиток фізики низьких температур . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .319

Веселова Надія. Досягнення науковців Харківського політехнічного інституту в сфері високовольтної імпуль-сної техніки (1960–1990 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .322

Ляшуга Ірина. Міжнародне співробітництво Харківського державного науково-дослідного інституту метрології у 60–70 рр. XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .325

Шелкунова Наталія. Інноваційні дослідження професора Г. Я. Андрєєва у галузі пресових та теплових з’єднань . .328

Відомості про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .332

CONTENTGuberskyi Leonid. Two Glorious Anniversaries (Intro-duction) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

І. Cultural And Intellectual Progress Of Ukrainians In Civilization Dimension: Theoretical And Methodological Basis Of Study

Obushnyi Mykola. Democratic Traditions of Ukrainians in Civilization’s Dimension . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

Tsymbal Tetyana. Ukraine as a Brand: Educative Potential of Studying of the Fellow Countrymen’s Achievements . . . .18

Abyzova Larysa. The Problem of «Hermeneutic Educated Mind» of a Subject in Modern Epistemological Schemes of Political and Socio-Cultural Processes . . . . . . . . . . . . . .21

Voropaieva Tetiana. Civilization Potential of Ukrainians: Intellectual and Cultural Dimensions . . . . . . . . . . . . . . . . . .24

Mostyaiev Oleksandr. Cultural and Intellectual Perspec-tives of Ukrainians in the Epoch of Post-modernization . . .29

Kosmii Olena. Political Belief, Education and Mentality as Factors of Forming of Ukrainian Society’s Political Culture . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33

Gordienko Mykhailo. Conventional Forms of Political Participation of Citizens on the System of European Choice of Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36

Zhadko Pavlo. Ethic Principles of Effective Political Com-munication: European Dimension . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

Goyman Olga. The Role of Television in the Process of Mass Consciousness’ Myth Making . . . . . . . . . . . . . . . . . .41

ІІ. National Culture Of Ukrainians And Challenges Of Globalization

Fesenko Galyna. Identification of Cities in the National Project: Ukrainian Context of Urban Studies . . . . . . . . . . . .44

Sorochuk Ludmyla. Contemporary Manifestations of Ethnic and Cultural Progress of Ukrainians . . . . . . . . . . . . . . . . . .47

Chyk Anna. Memory in the Context of Intellectual Potential of Human . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50

Petruniok Borys. Main Challenges for the Crimean Tatars’ Community under the Russian Occupation of Crimea . . . .53

Petrushkevych Mariia. Problems of Communication in the Modern World and Ukrainian Religious Press . . . . . . . .56

Talko Tetiana. Reflection of the Civilization Choice of Ukraine in the home New Age Movement . . . . . . . . . . . . . .60

Usenko Natalia. Education, Culture, Religion, as Fac-tors of Everyday Life of Young Rural People in the 1990–2000th . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62

ІІІ. Formation Of The Ukrainian Nation: Historical And Philosophical Aspects

Koncha Sergii. Democratic Traditions of Ukrainians of the Ancient Time . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65

Dovbyshchenko Mykhailo. “Askold’s Christening” of Rus in the Works of Ukrainian Polemic Writhers of the 17th Century . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .69

Aheyeu Aliaksandr. Mahilioŭ – Ukrainian Mutual Influences and Inter-Relations in School Education in the 17–18th centuries . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .72

Popruzhna Alla. «The last Refuge» of the Representa-tives of Cossack Elite on the Second Half of the 17th – in the 18th century (after the Cossack’s Testaments) . . . . . . .75

Kagamlyk Svitlana. Activity of Ukrainian Church Elite of the Early Modern time as Civilization Factor in Russian Empire . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77

Koniva Yuliia. System Communication Lines as an Impor-tant Factor of Economic Development of Sloboda Ukraine in the 18th century . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .80


Spivak Volodymyr. «Liberty» as the Moral-Philosophical and Socio-Legal Category in the Teachings of Anthony Radyvylovskyi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .83

Földvári Sándor. Influences of the Ukrainian Elite on the National Awakening of the Serbs: Publishing of Ukrainian Brotherhoods in the Culture of Slavic Peoples in Habsburg Empire . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86

Timenyk Zуnovii. Ukraine-Centrism in the Context of Philosophical and Religious Ideas: From the Heritage of Ukrainian Philosophers (1830–1960es) . . . . . . . . . . . . . . .91

Vasylyk Iryna. Juridical Faculty of the Lviv University in Teaching and Development of Advocates and Lawyers the Participants of the Ukrainian National Movement . . . . . . . .95

Stambol Ihor. Imitation by Ukrainian of the «Young» National Movements in Europe of the 19th century: Ivan Lypa in the «Brotherhood of Taras». . . . . . . . . . . . . . . . . . .99

Wierzbieniec Wacław, Potaczek Joanna Elżbieta. Dif-ficult Destiny of Greek-Catholic Church on the Example of Przemyśl Bishop Josafat Koncilovskij’s Life . . . . . . . . .102

Chernova Yuliia. Philosophical Aspects of National Iden-tity of the Ukraine Feminists at the End of the 19th – the Beginning of the 20th century . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .109

Konyk Olexander. Education, Language and National Structure of the Russian empire in Programs of All-Russian Political Parties in 1906 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .112

ІV. Intellectual Progress Of Ukrainians And European Context: Pages Of The History And Challenges Of Today

Kobchenko Kateryna. The Beginning of History of the St. Vladimir University in Kyiv: European Idea in Imperial Context . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .116

Valiavko Iryna. The history of the Philosophy Chair at the St. Volodymyr’s University in Kyiv in the Context of European Intellectual Tradition . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .119

Rudakevych Oleg. Phenomenon of Volodymyr Antonovych's Ukrainian Identity at the time of imperial Russia . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .124

Bakanidze Otar, Naskidashvili Nino, Chkhatarashvili Sophio. University of Kyiv – The Centre of Education of Georgian Students. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .127

Kravchenko Olena. Anthropological Dimension of Philo-sophic Education in the Kyiv-Mohyla Academy . . . . . . . . .130

Оnishchenko Oksana. Teaching Activities of Christina Alchevska in the Context of Development of European Education. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .133

Vovk Olga. Vasyl’ Karazin in the Intellectual Milieu of the West Ukrainian Diaspora: to the Question of Historiogra-phy’s Image . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .136

Petrykova Valentynа. The history of appearance and development of the Ukrainian Academy of Sciences in the context of traditional humanitarian culture of Europe . . . .139

Vyzdryk Vitalii. The Role of Ukrainian Pedagogical Society “Native School” in the development of National Education in the 1920ies . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142

Kalinicheva Galyna. Higher Education in Ukraine in the Context of the modern Civilization’s Changes . . . . . . . . . .146

Yurchenko Eduard. Ukrainian Science and Education as the Basis of Leading Development Strategy for Ukraine . .149

Ponomarevskyi Stanislav. Identification of Educational Space and Social Processes . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153

Kharchenko Larysa. European Educational Traditions in the Modern Ukrainian Society . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .156

Terepyshchii Sergii. Educational Services in the Context of Main Globalization Tendencies . . . . . . . . . . . . . . . . . . .159

Svyrydenko Denys. Analysis of the Role of Virtual Aca-demic Mobility in Substantiation of Modern Higher Education Development Principles . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .163

Antoniuk Tetiana. Major Factors Inhibiting Integration’s Processes in Higher Education of Ukraine . . . . . . . . . . . .165

Yukhimenko Natalia. Dynamics of Functions of the Education System in the Light of New Trends in Human’s and Society’s Development . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169

V. Literary And Art Forms Of The Ukrainians’ Cultural Dialog With The World

Grytsyk Liudmyla. Globalization and Ukrainian Studies of Literature . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .173

Shcherbatiuk Olena. Ukrainian Art Tradition on the Back-ground of European Cultural Space . . . . . . . . . . . . . . . . .175

Nazarevych Lesya. The language means of expression of Ukrainians’ spiritual culture in the novelistic of Vasyl Stefanyk. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .178

Patlan Yuliia. On «Ukrainian» in Life and Work of the Writer Vasily Eroshenko: To the 125th Anniversary of his Birth . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182

Dunai Pavlyna. Evangelical Inter-textual Character of the Short Prose of Natalena Koroleva (Tale “The Sea of Galilee”) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .186

Averianova Nina. Painting of Galyna Masepa in the Context of Advancing of Ukrainian Culture . . . . . . . . . . . . . . . . . . .190

Jerzhykivska Natalia. Natalia Livytska-Holodna’s Transla-tion of the Poetry “The Swan” by Konstantin Balmont . . . .194

Lishchyns’ka Olga. Modern Ukrainian Visual Art: Cultural Contributions and Borrowings . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .197


Kushnareva Mariia. Ukrainian Contemporary Art and the

World Art Community: Together or Separate? . . . . . . . . . .200

Honcharenko Nadiia. Presence of Contemporary Ukrainian

Cinema Art Abroad . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .203

Danylina Olena. Postmodern Transformation of Dialogue as the Genre on Material of the book series “The other format” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .207

Ivanchyshen Vitalii. Modern Tendencies and Prospects of the Traditional Culture of Podillya at the End of the 20th – on the Beginning of the 21st Century (The Case of Stonework) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .212

VI. Ukrainian Diaspora In Preservation And Presentation Of The Ukrainian Identity Abroad

Grabovska Iryna. Ukrainian Political Emigrants in the Struggle for approval of Ukrainian Statehood . . . . . . . . . .215

Pushkin Ihar. Ukrainian Diaspora in Belarus in Recent History (1919–2009) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .217

Shahno Yuliia. Conception of Triangulation of the Dias-pora’s Existence . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221

Sheptytska Tetiana. Activity of Ukrainians Abroad for the Purpose of the National Unity (Ivan Koshelivets’ example) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .224

Yemets Tetiana. Mikhaylo Dragomanov as the Head of the Ukrainian National Movement Abroad . . . . . . . . . . . . .227

Mashkova Inna. Educational Activity of Ukrainian Diaspora in Canada: Historical and Pedagogical Aspects . . . . . . . .230

Darmoriz Oksana. National world Outlook in the Creative Works of Ukrainian Diaspora’s Thinkers of the First Half of the 20th Century. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .233

Vasileva Viktoriia. State-Building and Social Ideal in the Activity of Ukrainian Diaspora . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .236

Kovtun Liudmila. Ukrainian National Flag in Researches of the Scientists Ukrainian Diaspora: Coloristic Dimension . .238

Havdyda Nataliya. Peculiarities of Learning Ukrainian in English Spoken Milieu of Canada . . . . . . . . . . . . . . . . . . .241

Balera Olena. Literary Activity of Ukrainian Diaspora in the Russian Federation from 1991 till 2014 . . . . . . . . . . . .243

VII. Reception Of Ukraine And Ukrainians In EuropeKutsyi Ivan. Reception of Europe in Ukrainian Galician Historical Thought of the 19th century . . . . . . . . . . . . . . . .249

Barvinska Polina. Mykhailo Hrushevsky and Establish-ment of the East-European Studies in German-Speaking Academic Milieu . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .253

Mchedeladze Ivane. Georgia - Ukraine. Problems of Reception in the 20–30th of the XXth century . . . . . . . . . .256

Shevchenko Tetiana. Ukrainian Studies in Today’s Ger-

many: Peculiarities of Institutional Development . . . . . . .258

Ivanytska Mariia. The Image of Ukraine in the Anthologies

of Ukrainian Literature in German Language: the Role of

Translator and Publisher . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .262

VIII. Taras Shevchenko In Ukrainian StudiesSkliar Volodymyr. Significance of Taras Shevchenko's Creative Work in the Forming of Ukrainian Identity . . . . . .266

Boyko Svitlana. Creative Works of Taras Shevchenko as a Formative Dominant in the Civilization progress of Ukrainians: Worldview Dimension . . . . . . . . . . . . . . . . . . .270

Bezzub Yurii. The Figure of Taras Shevchenko in the Borys Hrinchenko’s Concept of Ukrainian National Revival . . . .273

Denysiuk Serhiy. Reseption of Taras Shevchenko’s Figure in the Creative Work of Yurii Shevelov . . . . . . . . . . . . . . .277

Dvornitska Lidiya.Taras Schevchenko’s Works as an Incentive to Moral and Spiritual Development of Pupils and Students . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .280

Kononenko Alla. Taras Shevchenko's Museums as Cultural and Educational Centers for Ukrainians . . . . . . . . . . . . . .284

IX. Intellectual Achievements Of Ukrainian Researchers In Natural Sciences And Technic

Troyan Vira. Contribution of Ukrainian Scientists to the World Natural Sciences: Past, Present, Prospects . . . . . .289

Lytvynko Alla. Ukrainian Explorations of Rocket and Space Engineering and International Agreement on Limiting Strategic Arms: Activity of professor V. F. Utkin . . . . . . . . .291

Golikova Olena. Institute of Agriculture and Forestry in Marimont: Causes of Establishment and Basis of Organi-zation (1838–1840) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .294

Radoguz Sergii. Training of the Professorial and Teaching Staff of Kyiv Polytechnic Institute on the Boundary of the 19–20th Centuries . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .297


Kamchatnyi Valerii. Scientific, Pedagogical and Orga-nizational Activity of Professor I. P. Osipov in the Kharkiv Technological Institute (1906–1918) . . . . . . . . . . . . . . . . .300

Golova Valentina. Scientific School of Professor O. P. Lidov in the Field of Chemical Technology . . . . . . . . . . . . . . . . .303

Makarchuk Olena. Professional Training of Workers in East Galicia at the End of the 19th – on the Beginning of the 20th Century: Experience for Today . . . . . . . . . . . . . . .306

Zhurylo Alla, Zhurylo Dmytro. Formation of Metallurgi-cal Education in Ukraine in the European Educational Context . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .309

Tverytnykova Olena. Higher Electro-Technical Education of Ukraine the Second Half of the 20th Century. . . . . . . . .312

Kuzmenko Natalia. Vitalii Taran as the Founder of Ionosphere Researches in Ukrainian Science. . . . . . . . . .316

Ovcharenko Yuliia. Contribution of Kharkiv Scientists into Development of Low Temperature Physics . . . . . . . . . . . .319

Veselova Nadiya. Achievements of Kharkiv Polytechnic Institute’s Scientists in Pulse Technique of High Voltage in the 1960–1990es . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .322

Liashuga Iryna. International Cooperation of Kharkiv State Research Institute for Metrology in the 1960–1970es . . . .325

Shelkunova Natalia. Innovative Investigations of Professor G. Andreyev in the Field of Press and Thermal Connec- tions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .328

About the Authors . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .332

ДВА СЛАВНІ ЮВІЛЕЇ

Цього року наш університет і вся країна відзначають дві визначні ювілейні дати – 200-річчя з Дня народження Поета і Пророка України Тараса Шевченка та 180-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ці славні події припали на складні часи, що їх переживає наша держава. Цей збіг до певної міри символічний, адже доля Тараса Григоровича не була легкою, та й історія нашої Alma Mater має чимало непростих сторінок.

У 1814 році у родині селянина-кріпака у селі Моринцях тоді Київської губернії народився Син України, який неза-баром, долаючи життєві перепони, але не зраджуючи собі та своєму шляху, відкриє нову сторінку в історії мови, літе-ратури та ідентичності свого народу. Двадцять років потому, у 1834 р. у Києві відкрився Імператорський Університет Святого Володимира, який, попри призначення бути оплотом «православ’я, самодержавства і народності» в «Южно-русском крає», як його бачила царська влада Росії, стане потужним освітнім та науковим центром Наддніпрянської України, і в особі своїх визначних діячів зробить вагомий внесок у інтелектуальний поступ українців.

Нехай ненадовго, але життєвий шлях Поета привів його до Університету, в якому Тарас Шевченко з самого початку працював у Київській археографічній комісії, а у 1847 р. його обрано вчителем малювання, проте, через арешт митцю не судилося попрацювати на цій посаді. Нині шляхи Поета та Університету знову переплелися, тепер уже назавжди – в освяченні останнього іменем Великого Сина України.

Справа українського культурного та інтелектуального життя навіть в умовах заборони та заперечення українства імперською Росією знаходила способи вияву – у «Захалявних книжках» відправленого у солдати Т. Шевченка, у приват-них – і таємних – україномовних лекціях з історії України професора Імператорського Університету Володимира Антоновича. Останній підготував плеяду учнів-істориків, серед яких – Михайло Грушевський, якому судилося підняти справу української історії на рівень самостійної галузі знань у європейській науці, а також прислужитися інтелектуальному об’єднанню розділеної на той час України – Наддніпрянщини та Галичини. Очолене Грушевським Наукове товариство ім. Т. Шевченка, у назві якого було вшановано українського Генія, стало неофіційною українською Академією наук, сприяючи інтеграції української інтелектуальної думки до європейського наукового простору.

В умовах царської Росії, та й у пізніші часи, наш універ-ситет був місцем зустрічі різних культур та інтелектуальних

традицій: української, польської, російської, німецької (в особі викладачів та декількох ректорів). Серед його випускників та викладачів є відомі філософи С. Гогоцький, О. Гіляров, О. Новицький, Г. Челпанов, М. Бердяєв, М. Шлепаков, М. Овандер, В. Шинкарук, П. Копнін, мовознавець А. Крим-ський, літературознавці В. Перетц, С. Маслов, І. Огієнко, Н. Назаревський, М. Гудзій, письменники М. Булгаков, М. Рильський, наш сучасник кібернетик В. Глушков та багато інших. Ці вчені та їхні колеги закладали фундамент, на якому ми нині будуємо нашу культурно-інтелектуальну працю.

У наші дні ім’я та творчість Великого Поета набули нового звучання та актуальних смислів. Мабуть, ніколи раніше Тарас Шевченко не був таким близьким та зрозумілим мільйонам українців, як у дні Євромайдану та сьогоднішньої боротьби за волю та цілісність Україні. Ми відчували при-сутність поета й у рядках, що звучать і звучали з уст Сергія Нігояна та інших українських Героїв, готових віддати життя за Україну, й у численних образах, породжених Мистецтвом Майдану – від народних до кітчевих.

Сьогодні й наша Alma Mater – на вістрі змін у науковому та суспільному житті держави. Студенти Київського національ-ного університету імені Тераса Шевченка були активними учасниками Євромайдану, нині серед студенів, випускників та співробітників університету є ті, хто захищає незалеж-ність та суверенітет України від зовнішньої агресії у зоні АТО, студенти, викладачі та науковці активно включилися у волонтерський рух допомоги Українській армії. Нещо-давно у бою за Донецький аеропорт віддав життя студент Інституту філології Святослав Горбенко… Нині КНУ імені Тараса Шевченка відкрив двері для студентів з Криму, не залишає й студентів-біженців з окупованих районів Донбасу.

Зростає соціальна активність студентства, активізується міжнародне наукове співробітництво нашого університету. КНУ імені Тараса Шевченка посідає першість у національних рейтингах серед освітніх установ нашої держави та стабільно потрапляє до міжнародних, і є, поза сумнівом, флагманом української освіти та науки, закріпивши це поєднання у статусі дослідницького університету. Нашим прагненням є поглиблення інтеграції України до європейського освітньо-наукового простору, активізація участі у інтелектуальному поступі континенту. Тут ми маємо підстави впевнено диви-тись у майбутнє. Переконаний, що за час, який залишився до 200-річного ювілею, наш Університет впише нові яскраві сторінки до своєї непростої, але багатої історії.

Леонід Губерський

І. Культурно-інтелектуальний поступ українства у цивілізаційному вимірі: теоретико-методологічні засади

дослідження

УДК 39(=161.2):316.722(100)

Микола Обушний

Демократичні традиції українців у цивілізаційному вимірі

У статті здійснено аналіз демократичних традицій українців. Розкрито характерні особливості їх інституційного вияву у формах віча та копи. Узагальнено загальноєвропейський контекст розвитку демократії українців. Показано нерозривність зв’язків давніх традицій демократичної самоорганізації українців із сучасними історичними подіями, зокрема з Революцією Гідності.

Ключові слова: демократія, самоуправління, віче, копа, Революція Гідності.

The analysis of the democratic traditions of Ukrainians is done in the article. The typical feathers and peculiarities of their institutional mani-festations in the forms of Viche and Kopa are shown. The European contest of the development of Ukrainian Democracy is investigated. The inseparable connection between the old traditions of democratic self-organization of Ukrainians and the actual historical events, in particular, with the Revolution of Dignity is underlined.

Keywords: Democracy, Self-Administration, Viche, Kopa, Revolution of Dignity.

Подія, що передувала проголошенню незалежності України – студентська революція на граніті (1990 р.), та пізніші масові рухи, як Помаранчева революція (2004 р.), Революція Гідності (2013––2014 рр.), громадянські акції українців із захисту територіальної цілісності держави та підтримки Антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (2014 р.), наочно засвідчили, що в часи життєвих небезпек український народ самоорганізовується, знаходить для цього відповідні форми і досягає перемоги. Причому основним принципом такої самоорганізації виступає демократизм, який одночасно є основою для етнічної, так і політичної єдності.

Ці самоорганізовані протестні та волонтерські акції україн-ців, як відомо, були підтримані не тільки на всеукраїнському, але й міжнародному рівні, по-суті, усіма цивілізованими країнами.

Коріння такої демократичної самоорганізації життя українців має давню історію. Народні зібрання громадян на українських землях були споконвічно звичайним явищем. Це дає підстави вважати такі зібрання, зокрема у вигляді віча* та копи**, демократичною традицією українців. Однак, ні літописних, ні інших писемних відомостей про форми такої самоорганізації прадавніх мешканців українських земель немає. З цього приводу професор Київського імператор-ського університету Св. Володимира М. Іванішев писав: «З великою імовірністю можна передбачити, що… громади виникли у той час, коли слов’янські племена, які населяли нинішню південно-західну Росію [Україну. – М. О.], ще не були об’єднані державним союзом» [5, с. 23].

Цю точку зору поділяє переважна більшість українських дослідників, з нею солідаризується і автор.

Ретроспективний аналіз появи громад дає підстави стверджувати, що як у минулому, так і сьогодні демократична форма суспільної організації людей залишається найпри-йнятнішою самоуправлінською системою для українців, важливою складовою їх громадянської освіченості. Суть

* Віче – загальні збори громадян, які проводилися з часу ство-рення племінних союзів. Було характерним для всіх східних слов’ян як вияв народоправного ладу.

** Копа (також купщина, скупщина) – назва сільської громади та її загальних зборів у південних слов’ян в Україні, відома з доби племінних союзів до ХVІІІ ст. Також копа – одиниця лічби у східних слов’ян, що дорівнювала 5 дюжинам (60 снопів, 60 дошок тощо) [5].

останньої полягає в тому, що українці залагоджують колек-тивні справи на рівні громади, і дух цього самоуправлінського середовища громадяни поширюють на справи держави.

Оцінюючи роль громади у житті суспільства, І. Франко писав, що громади – це основний засіб здійснення народом влади. Вони покликані виконувати всі функції управління суспільством: господарсько-економічну, культурно-освітню, судову та представницьку. При цьому, усі обрані нею пред-ставництва підконтрольні громаді, яка їх обрала.

Звісно ж, що первісні форми такої самоорганізації – копа та віче, як і сучасні міські та сільські громади, загалом місцеве самоврядування мають як організаційні, так і функціональні відмінності, проте вони мають те спільне, що вказує на їх кореневий взаємозв’язок – самоврядні засади, в основу яких покладено демократичний принцип.

Вочевидь, що і виміри, за якими можна характеризувати первісну і сучасну демократії, неоднакові. Однак, сутність демократії як влади народу залишається незмінною. Наразі вона (демократія) із покоління у покоління збагачується, набуває нових рис і уже на якісно новому рівні втілюється у практику суспільного життя.

Сьогодні саме демократизація суспільного життя є осно-вою розв’язування життєвих проблем людини та побудови громадянського суспільства, витоки якої слід шукати в антич-ній чи навіть первісній демократії, тобто у давніх традиціях.

Який же зміст вкладається у поняття «демократія» у контексті самоврядних форм організації, що традиційно вживалися протягом багатьох століть українцями? Зокрема, коли йдеться про такі самоврядні форми як «копа» та «віче», що широко використовувалися не одне століття в управлінській та правовій практиці українців аж до ХVІІІ ст.

У вживаному нами контексті поняття «традиція» викорис-товується у значеннях і як досвід і як звичаї, погляди, смаки, моделі поведінки, цінності, суспільні настанови і т. ін., що склалися історично, зберігаються у пам’яті і передаються з покоління у покоління.

Серед патріотичного комплексу чи не найбільшою гор-дістю українців є ті демократичні традиції, що були ними накопичені з часу заснування греками міст-полісів на пів-денних теренах України (від кінця VІ ст. до н. е.) – Ольвії, Пантікапею, Боспору (сучасне м. Керч), Тіри (сучасне м. Білгород-Дністровський), Херсонесу (на території сучас-ного м. Севастополь) та ін. Археологічні відомості дають


підстави вважати, що у цих містах проводилися вибори, збори громадян, діяли народні суди тощо. Ці заходи про-водилися на основі античної демократії, яка базувалася на майновій та соціальній нерівності громадян, при цьому раби були відсторонені від будь-якої участі в самоуправлінських заходах античних міст-полісів.

Не випадково ж більшість вітчизняних дослідників пов’язують появу демократії на українських теренах з ство-ренням саме таких міст, при цьому вони не виключають і інших впливів.

Тому первісна демократія як демократія античних часів, комунальна демократія, представницька демократія Нового часу суттєво між собою різняться.

Оскільки кожен народ як особлива органічна єдність має свої неповторні історичні, національні, релігійні й етнічні риси, покладені в основу встановлених у державі тих чи інших політико-правових норм, тому і прояви демократії у кожній окремо взятій країні неоднакові, і, отже, потребують диференційованих досліджень. Відтак, сподіватися на вироблення загальноприйнятої дефініції демократії, а тим більше створення універсальної теорії її дослідження – марна справа.

Це завдання ускладнюється ще і тим, що у самому слові «демократія» закладена суперечність. У ньому поєд-нані два терміни грецького походження «demos» (народ або простолюд) та kratеin (урядувати). Отже, для греків demokratia означає «правління чи урядування простолюду», тобто більшості громадян. Але ж ця більшість об’єктивно не може здійснювати навіть політичне правління, тому передається обраним представникам. Інша справа, якщо поняття «демократія» застосовувати не тільки для політич-ного урядування, але і до інших сфер людської діяльності: виробничої, управлінської, ідеологічної, адміністративної, духовної тощо. Звісно ж, що у кожній з цих сфер владність (урядування) проявляється, по-своєму, особливо. Саме за такого підходу можна пояснити і те, як на основі демократії з’являлися найзначиміші загальнолюдські цінності, різного роду громадські об’єднання людей, ринок, товарне вироб-ництво, наука, дипломатія і т. ін.

Так можна пояснити, зокрема, виникнення науки у Ста-родавній Греції яке пов’язується з демократією, більше того – саме завдячуючи їй. Відомо, що і раніше здійсню-валися заходи, які вимагали значних колективних зусиль: будувалися піраміди, палаци, прокладалися дороги, зрошу-вальні системи тощо. Носіями необхідних практичних знань були певні верстви населення (ремісники, жерці тощо), які тримали засоби розв’язання практичних завдань як цехову таємницю. І тільки тоді, коли вільні громадяни суспільства почали збиратися у певних місцях для вироблення політич-них рішень, мудреці повинні були узагальнити ці рішення і обґрунтувати їх істинність. Так стали з’являтися відповідні теореми, які заклали підвалини для зародження науки.

Безсумнівно, демократія є важливою передумовою існу-вання вільного ринку. Ринкові відносини – чи між товаров-ласниками, товаровиробниками, продавцями, чи покупцями робочої сили – засновані на принципах еквівалентного обміну, тобто формальної рівності та демократії.

Демократія стала основою формування культури, роз-виток якої був би неможливий без урахування культурно-психологічних засад кожного із народів.

Приклади місця і ролі демократії для розвитку не тільки політичного, але й інших сфер суспільного життя можна продовжити. Вони наочно підтверджують вище зроблений

автором висновок про багатоманітність та багатоваріант-ність поняття «демократія» та неможливість його загально-прийнятого визначення та створення універсальної теорії демократії.

Повною мірою це стосується і створення загальної теорії становлення і розвитку демократичних самоуправлінських об’єднань громадян, в основі формування яких покладена ідея природного права. Відомо, що ця ідея ґрунтується на тому, що будь-яка громада має право на самостійне та авто-номне утворення відповідно своєї природи. Тому ймовірно мають рацію ті вітчизняні дослідники, котрі вважають, що створення загальноприйнятої теорії демократії, як і теорії громад навіть у межах однієї держави є проблематичним.

Однак це не виключає, а навпаки передбачає дослід-ження тих суспільних феноменів, які ґрунтуються на ідеях природного права.

Україна, як відомо, має багатолітню історію становлення та розвитку демократії. Переважна більшість вітчизняних вчених вважають, що методологічним підґрунтям її дослідження є антична демократія грецьких міст-полісів. Проте, українська демократія формувалася і розвивалася на власній основі і, зрозуміло, має власні особливості, зумовлені насамперед специфікою демократичних традицій, що були накопичені українською людністю на своїх споконвічних землях.

Однією із них є толерантність українців. Не в останню чергу вона зумовлена тим, що українці історично формува-лися на зламі двох культур – західної та східної. Причому переважаючим з них було тяжіння до західної культури, у якій індивідуалізм поєднувався з колективізмом, а права були похідними від обов’язків.

Аналіз демократичних традицій українців можна продо-вжити. Наразі, узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що у цивілізаційному вимірі вони багато в чому повчальні. Проте є і такі традиції, які негативно позначаються на націо-нальному поступі українців.

Для прикладу той-таки український індивідуалізм, який як зазначено вище, поєднує нас з індивідуалістичною Європою, подекуди перейшовши межі, іноді веде нас до анархізму. Саме цим, вважає відомий дослідник ментальності В. Янів, можна пояснити основну причину «…наших історичних невдач, які випливали із українського небувалого індивіду-алізму, можна охарактеризувати парадоксом, що в неволі опинилися ми тому, що надмірно любимо волю. В бажанні рівності й братерства ми боялися свого власного деспота і послаблювали себе внутрішньою боротьбою так довго (не виявляючи досить активності назовні), аж запанували над нами чужинці. Так воно і було. Робимо для себе висно-вки сьогодні, свій бізнес стримуємо, чужий пропагуємо» [11, с. 153–154].

На національний поступ українців негативний вплив справляє і така риса ментальності українців як перевага емоційного, почуттєвого над волею та інтелектом: багато дискутуємо, мало думаємо, кволо вирішуємо. «Національна меншовартість – забуття національної ідентичності, втрата гордості за свою націю, індиферентне ставлення до націо-нальних здобутків. Людей так довго обдурювали, затиску-вали ідеологічними лещатами, що вони не вірять нічому і нікому» [11, с. 156].

Такі приклади можна продовжити, однак не вони є визна-чальними як у самому розвої українців, так і в становленні та збереженні ними демократичних традицій, які є пред-метом особливої гордості і заслуговують на узагальнення у загальноєвропейському вимірі. Йдеться про копні та вічові


традиції українців та їх впливи на подальше створення інших самоврядних та самоуправлінських форм організації життя українців, включаючи і ті протестні форми, що мали місце в останні три десятиліття (Студентська революція на граніті (1990 р.), Помаранчева революція (2004 р.), Революція Гідності (2014 р.), волонтерський рух у період проведення Антитерористичної операції на Сході України (2014 р.) тощо). Ці самоорганізовані та самоуправлінські акції були підтримані переважною більшістю українців та привернули увагу світової громадськості. Вони стали наочним прикла-дом найефективнішого застосування прямої демократії при вирішенні життєвих проблем, що накопичилися в Україні в умовах її незалежного розвитку. Безсумнівно, що ці події засвідчили перед усім цивілізованим світом потенціал демократичності українців, витоки яких згідно з історичними та археологічними даними сягають ще протодержавного Антського союзу племен. Візантійський історик Прокопій Кесарійський, цитату якого використав М. Грушевський для підтвердження демократизму антів, писав «антами не пра-вить хтось один, здавна управляє ними народне зібрання, і всі справи «добрі» чи лихі, вони вирішують спільно» [1, с. 68]. Отже, організація життя в державі антів була побудована на самоуправлінській системі прямої демократії, коли члени певної спільноти самі регламентували норми колективного життя і самі контролювали їхнє виконання. Тут чітко прогля-дається глибинний демократизм (на рівні архетипів), який знаходив найповніше втілення у кожній копній та вічевій організації суспільного життя.

Проведений аналіз показує, що між копною та вічевою організаціями суспільного життя суттєвих відмінностей немає. Стрижневим принципом як копи, так і віча є ідея прямого народовладдя. Однак, кожній із цих форм народо-правства були притаманні свої особливості. Зокрема, однією із особливостей копної організації суспільного життя було прийняття на її зборах одноголосного рішення і його вико-нання усіма членами громади. Хто не виконував прийнятого рішення, вважався співучасником проступку або злочину, і така людина притягувалася до відповідальності. Таким чином, для кожного члена громади рішення копи ставало вищою духовно-моральною орієнтацією.

Однією із особливостей копи, зокрема, було і те, що на її загальних зборах брали участь постійно осілі домогосподарі. «Між ними, – зазначає М. Іванішев, – виділялися старійшини, думка яких користувалася особливою повагою. …Їхні сини та брати, що не мали окремих господарств, та жінки мали можливість бути присутніми на зборах тільки за особливими вимогами копи, а тільки для слідчих дій» [5, с. 8].

Питання, що виносилися на збори копи, зазвичай, обгово-рювалися досить бурхливо. Громадські інтереси, як правило, ставилися вище особистих, шанувався закон справедливості. Громадяни розглядали копу як школу життя і свого роду університет моральності. На копі обирався від 10 дворів десятник, а від 100 – сотник, які власне і здійснювали поточне самоуправління громадами. Усі посадові особи, обрані на копі, у разі невиконання чи недобросовісного виконання покладених на них обов’язків, негайно переобиралися, а у разі необхідності – навіть відшкодовували нанесені громаді матеріальні втрати. Таким способом громада самоочищалася і завжди зберігала здоровий моральний клімат.

У роботі ж віча брали участь не тільки мешканці великих міст, але і представники з малих міст та сіл. На вічевих зборах зазвичай брали участь князі, бояри, єпископ та духовенство. На них розглядалися всі важливі громадські

справи як великих, так і малих міст і сіл. Останні обмежува-лись своєю діяльністю розглядом справ місцевого значення.

Отже, при прийнятті рішення як копна, так і вічова органі-зації суспільного життя використовували пряму демократію. Проте, на копі приймалися рішення одноголосно, тоді ж як на вічі рішення могло ухвалюватися й більшістю присутніх на народному зібранні, або ж делегованими від міст і сіл представниками.

Є підстави стверджувати, що копа та віче як самоврядні форми народного устрою, відомі з часів племінних союзів, відігравали помітну, а в окремі періоди і визначальну роль у часи послаблення верховних органів влади. Приклад цьому, зокрема, показує діяльність князів в Антському союзі. За умов послаблення їх об’єднавчої ролі самоуправлінські форми, якими керувалися члени племені при вирішенні життєвих питань, ставали визначальними. У часи війни або іншої небезпеки князь ставав військовим ватажком – «главою держави», але він ніколи не був самодержцем. Його влада завжди була обмеженою радою старійшин і загальним вічем. Така модель забезпечувала

Documents

Випуск 17 - library.univ.kiev.ua · освіти у 20-х роках ХХ століття ..... 142 Калінічева Галина. Вища освіта України