Аудит - uCozТЕМА 1 ТЕМА 1 ТЕМА 1 ТЕМА 1 ii ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ РОЗДІЛ 1 – ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ

Аудит

Навчальна програма для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання

7.050.106 7.050.104

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням

ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних

відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До

розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити,

проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та

приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої

інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову

стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання

достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам

забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід

зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Процес аудиту – це процес пізнання істини, який полягає в ретельному

вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого.

Аудит – це вид діяльності, спрямований на збір і оцінку фактів стосовно

функціонування і положення економічного суб’єкта, здійснюється

компетентними незалежними особами. Він спрямований на зниження до

прийнятого рівня інформаційного ризику. Разом з тим аудит забезпечує не

тільки перевірку фінансових показників, але й розробку рекомендацій по

завищенню ефективності господарської діяльності суб’єкта.

Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а

викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені

тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх,

побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-

яких обставин встановити об’єктивну істину щодо відображених в обліку і

звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та

донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Вивчення аудиту передбачає у студентів наявність відповідної бази

знань з курсів: “Теорія бухгалтерського обліку”, “Фінансовий облік”,

“Управлінський облік”, “Організація бухгалтерського обліку”, “Фінанси

підприємств”, “Економіка підприємств”, “Аналіз фінансово-господарської

діяльності”, “Господарське право”, “Трудове право”.

Внаслідок вивчення дисципліни “Аудит” студент повинен знати:

• нормативні та інструктивні матеріали з організації аудиторських

перевірок;

• складати план і програму;

• застосовувати методичні прийоми аудиту, визначати аудиторський

ризик, виявляти помилки і шахрайство

• вміти заполучати аудиторські докази;

Крім того , студенти повинні вміти:

• Узагальнювати дані під час проведення аудиту, складати робочу

документацію;

• Складати аудиторський звіт.

Розподіл навчального часу за темами, видами занять та СРС для

студентів денної форми навчання.

Розподіл за семестрами та видами занять

СРС

Се-

местр

Всьо

го Лек

ції

Прак-

тичні

Семіна-

ри

Лабора

торні

Комп’ю

терна

прак-

тика

Конт-

рольні

робо-

ти

Всьо-

го

У тому числі на виконан

ня ІСЗ

Семест

ва атестац

6 81 32 16 - - 2 31 - залік

Розподіл навчального часу за темами, видами занять та СРС для

студентів заочної форми навчання

Розподіл за семестрами та видами занять

СРС

Се-

местр

Всьо

го Лек

ції

Прак-

тичні

Семіна-

ри

Лабора

торні

Комп’ю

терна

прак-

тика

Конт-

рольні

робо-

ти

Всьо-

го

У тому

числі на

виконан

ня ІСЗ

Семест

ва

атестац

7 81 8 8 - - 65 залік

П. Зміст навчального матеріалу

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи аудиту

ТЕМА 1 – Становлення, розвиток і організація аудиту

ТЕМА 1

ТЕМА 1

ТЕМА 1

ТЕМА 1

ТЕМА 1

ТЕМА 1

ii ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

РОЗДІЛ 1 – ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ

ТЕМА 1 – СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ

ТЕМА 2 – АУДИТ ЯК ФОРМА КОНТРОЛЮ, ЙОГО ОБ‘ЄКТИ І

МЕТОДИ

ТЕМА 3 – ВИБІРКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ, ПРОЦЕДУРИ

ВИЯВЛЕННЯ ОБМАНУ І ПОМИЛОК

ТЕМА 4 – АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК І ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ

ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ І АУДИТУ

ТЕМА 5 – АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ

ТЕМА 6 – ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ І ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ.

АУДИТОРСЬКЕ ДОС’Є.

ТЕМА 7 – АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ І ВИСНОВОК

РОЗДІЛ 2 – МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ

ПЕРЕВІРКИ

ТЕМА 8 – АУДИТ АКТИВІВ, ПАСИВІВ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

ТЕМА 9 – КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ПОСЛУГИ АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ.

III ПРИБЛИЗНА ТЕМАТИКА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 1 – СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ

Мета практичного заняття.

1.Оволодіти знаннями відносно:

- історичних аспектів розвитку аудиту;

- розвитку аудиту в Україні і його перспективами;

- функцій АПУ і САУ

2. Володіти знанням відносно професійної етики аудиторів, їх прав та

обов'язків.

ТЕМА 2 – АУДИТ ЯК ФОРМА КОНТРОЛЮ, ЙОГО ОБ‘ЄКТИ І

МЕТОДИ


1. Вміння визначати об’єкти аудиту;

2.Володіти знанням відносно функцій і принципів аудиту.

3.Засвоїти основні процедури під час проведення тестування системи

внутрішнього контролю

4.Оволодіти методикою і методичними прийомами аудиту.

ТЕМА 3 – ВИБІРКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ, ПРОЦЕДУРИ

ВИЯВЛЕННЯ ОБМАНУ І ПОМИЛОК


1.Вміння визначати об’єм вибірки для тестування процедур

внутрішнього контролю.

2. Оволодіти методикою аналізу кожної помилки, яка попала в вибіркове

дослідження

3. Вміння визначити суть імовірнісного і не імовірнісного відбору, етапи

вибіркового дослідження.

4.Вміння визначити суттєвість виявлених помилок та шахрайства.

5.Оволодіти технологію визначення суттєвості помилок, розрахуванням

мінімальних та максимальних їх значень.

ТЕМА 4 – АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК І ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ

ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ І АУДИТУ


1.На підставі наведених прикладів вміння визначити:

-загальний аудиторський ризик;

-власний ризик підприємства;

-ризик контролю;

-детекційний ризик.

2.Застосовуючи методику оцінки ризику розрахувати детекційний ризик

і зробити висновок стосовно згоди на проведення аудиту.

ТЕМА 5 – АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ


1.На підставі наведених ситуацій вміння визначити джерела інформації

для одержання аудиторських доказів.

2.Вміння вказати до якого класифікаційного признаку відносяться

одержані докази.

3.Вміння визначити джерела інформації для доказів достовірності обліку

активів і пасивів

ТЕМА 6 – ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ І ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ.

АУДИТОРСЬКЕ ДОС’Є.


1.Вміння скласти план перевірки підприємства.

2. Вміння скласти програму перевірки обраних об’єктів.

3. Вміння визначити основні методичні процедури перевірки.

4. Вміння оцінити аудиторський ризик

5.Засвоїти джерела інформації для одержання аудиторських доказів.

6.Оволодіти методикою складання аудиторської документації по

об’єктам, які підлягали аудиту

ТЕМА 7 – АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ І ВИСНОВОК


1.На підставі наведених ситуацій вміння провести аудит:

-скласти програму перевірки;

-визначити помилки;

-визначити ризик аудиту;

-одержати аудиторські докази.

2.Оволодіти методикою складання аудиторських звітів

3. Оволодіти методикою складання аудиторських висновків

РОЗДІЛ 2 – МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ

ПЕРЕВІРКИ

ТЕМА 8 – АУДИТ АКТИВІВ, ПАСИВІВ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ


1.На підставі наведених ситуацій вміти провести аудит:

-основних засобів;

-виробничих запасів;

-грошових коштів;

-готової і товарної продукції;

-дебіторської заборгованості.

-власного капіталу;

-розрахунків з робітниками по оплаті праці;

-розрахунків з бюджетом;

-розрахунків з позабюджетними фондами

2.Оволодіти методикою складання програми аудиту

3.Вміння визначати аудиторський ризик

4.Оволодіти методикою застосування джерел інформації, одержання

аудиторських доказів.

5. Оволодіти методикою складання аудиторських висновків

ТЕМА 9 – КОНСУЛЬТАЦІЙНІ ПОСЛУГИ АУДИТОРСЬКИХ ФІРМ.


1. Засвоїти методику надання аудиторських послуг, консультацій.

2. Засвоїти методику надання консультацій в різних галузях діяльності.

V ІНДИВІДУАЛЬНІ СЕМЕСТРОВІ ЗАВДАННЯ

Головна мета виконання індивідуальних семестрових завдань – набуття

навиків самостійного рішення задач і ситуацій щодо проведення

аудиторських перевірок згідно до ННА.

Самостійна робота виконується студентами згідно розподілу годин по

темам і включає в себе різні види самостійної роботи: вивчення конспекту

лекцій та літературних джерел, підготовка до практичних занять, тестів та

контрольних робіт, самостійне вивчення окремих питань курсу, підготовка до

заліку.

РЕКОМЕНДОВАНІ ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

№ п/п

Тематика завдання Форма звітності Цілі

1 Вивчення Закону України “Про аудиторську діяльність, національних стандартів аудиту і Кодексу професійної етики ( Розділ 1, Тема 1-2)

Доповідь

Поглиблене вивчення методологічних засад сутності та організації проведення аудиторських перевірок.

2 Проведення планування і складання аудиторських програм

ННА, Фінансова звітність

Закріплення

теоретичних знань та

практичних навичок.

3 Вміння визначити і розрахувати аудиторський ризик, помилки

Бухгалтерська документація

Поглиблене вивчення методологічних засад з визначення аудиторського ризику и методології суттєвості помилок

4 Вміння застосовувати аудиторські процедури для аудиторських доказів

Бухгалтерська документація, ННА



практичних навичок

5 Вміння складати робочу

Робоча документація аудитора, ННА



документацію і аудиторський звіт і висновок


практичних навичок

по складання

висновків з аудиту

VI КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ

Виконання контрольних робіт з курсу „Аудит” є важливим етапом у

вивченні студентами цього курсу. Контрольні роботи сприяють більш

досконалому вивченню теоретичного матеріалу, набуванню практичних

навичок з обліку активів підприємства.

Контрольна робота є також основою оцінювання знань та визначення

рейтингу студента денної форми навчання. Розподіл навчального матеріалу

між обов’язковими та додатковими контрольними точками здійснюється

згідно з Положенням про РСОД.

Після вивчення кожного розділу курсу “Аудит” студенти очної форми

навчання виконують контрольну роботу, що дозволяє систематизувати

отримані знання та закріпити навики практичної роботи.

Під час вивчення курсу “Аудиту” студенти заочної форми навчання

виконують контрольну роботу, яка складається з теоретичних питань,

ситуаційних та практичних завдань.

VII МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

Робоча навчальна програма з дисципліни “Аудит” складається на

основі навчальної програми з цієї дисципліни і робочого навчального плану

спеціальності 7.050.106 певної форми навчання.

Обсяг лекційних і практичних занять з дисципліни “Аудит”

визначається робочим навчальним планом.

Під час складання робочих навчальних програм для студентів очної та

заочної форм навчання слід враховувати, що ці робочі програми мають

різний розподіл навчального часу. Для заочної форми навчання

передбачається збільшення часу на самостійну роботу за рахунок зменшення

аудиторних занять.

VIII. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література:

1.Ковалева О.В., Константинов Ю.П. Аудит. Учебное пособие –М.:

“Издательство ПРИОР”, 2000. – 272 с.

2.Аудит: Учебник для вузов /В.И.Подольский, Г.Б.Поляк, А.А.Савин и

др.; Под ред. Проф. В.И.Подольского. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 655 с.

3.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для

студентів вищих закладів освіти.-К.: “Каравела”, Львів: “Новий світ-

2000”,2002.-504 с.

4.Кадуріна Л.О. Основи аудиту:Навчальний посібник- Київ: Видавничий

Дім “Слово”, 2003. –184 с

Додаткова література:

1.Закон Украины “Об аудиторской деятельности”от 22.04 93 г №

3125/ХП. (с изменениями и дополнениями, внесенными Законами Украины

от 14 марта 1995 года № 81/95 ВР, от 20 февраля 1996 года № 54/96 –ВР)

2.Международные стандарты учета и аудита: Сборник с комментариями,

№ 5: Международные нормативы аудита/ Составители Н.Е.Пиходько,

И.И.Тимошенко, О.В.Мирная, И.Н.Диденко. – К., 1993

3.Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів

України. – К.: Основа, 1999. – 274 с.

4.Положение о сертификации аудиторов (Утверждено Решением

Аудиторской палаты Украины 27 ноября 1997 г. № 60/5

5.Положение об отборочном тестировании лиц, желающих сдать

экзамены на получение сертификата аудитора (Утверждено АПУ 22 июня

2001 года, протокол № 102)

6.Положение о реестре субъектов аудиторской деятельности

(Утверждено Решением Аудиторской палаты Украины 31 октября 2000 г.,

протокол № 95).

7.Стандарты бухгалтерского учета в Украине №№ 1,2,3,4,5.

8.Аудит: Практ.пособие /А.Кузьминский, Н.Кужельный, Е.Петрик,

В.Савченко и др.; Под ред. А.Кузьминского. –К.: Учетинформ, 1996.- 283 с.

9.Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту /Міжнародний інститут

менеджменту. – К.: Ділова Україна, 1996. – 374 с.

10.Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебное пособие для подготовки

аудиторов и сдачи квалификационного экзамена на аттестат аудитора, а

также для студентов, обучающихся по специальности «Бухгалтерский учет и

аудит», «Финансовый менеджмент» - М.: ИНФРА-М, 1995. – 240 с.

11.Бычкова С.М. Доказательства в аудите. – М.: Финансы и статистика,

1998. – 176 с.

РОБОЧА ПРОГРАМА З АУДИТУ

для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання (очної, заочної)

7.050.106 7.050.104

1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням

ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних

відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До

розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити,

проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та

приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої

інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову

стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання

достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам

забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід

зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Процес аудиту – це процес пізнання істини, який полягає в ретельному

вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого.

Аудит – це вид діяльності, спрямований на збір і оцінку фактів стосовно

функціонування і положення економічного суб’єкта, здійснюється

компетентними незалежними особами. Він спрямований на зниження до

прийнятого рівня інформаційного ризику. Разом з тим аудит забезпечує не

тільки перевірку фінансових показників, але й розробку рекомендацій по

завищенню ефективності господарської діяльності суб’єкта.

Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а

викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені

тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх,

побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-

яких обставин встановити об’єктивну істину щодо відображених в обліку і

звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та

донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Вивчення аудиту передбачає у студентів наявність відповідної бази

знань з курсів: “Теорія бухгалтерського обліку”, “Фінансовий облік”,

“Управлінський облік”, “Організація бухгалтерського обліку”, “Фінанси

підприємств”, “Економіка підприємств”, “Аналіз фінансово-господарської

діяльності”, “Господарське право”, “Трудове право”.

2. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ

Розподіл за семестрами та видами занять Се-местр

Всього

Лекції Прак-тичні

Семі-нари

Лабора

-торні Комп’ю-терна практика

Конт-рольні роботи

СРС

Семест-

рова

атеста-

ція

6 81 8 8 - - - 65 залік

Мета і завдання дисципліни

Мета дисципліни – формування системи теоретичних знань щодо

проведення незалежної аудиторської перевірки фінансової звітності та інших

видів аудиторських послуг.

Основне завдання курсу – сформувати у студентів поняття і принцип

аудиторської діяльності, уявлення про склад аудиту, етапи його розвитку,

нормативно-законодавчу базу і особливості розвитку в Україні.

У процесі вивчення дисципліни студенти повинні мати практичні

навички з планування аудиту і підготовки аудиторських перевірок, складання

аудиторської програми, одержання, систематизації і узагальнення

аудиторських доказів, складання робочих документів, звітів і висновків.

У завдання курсу входить розгляд особливостей аудиту, різних

напрямків облікової роботи і специфіки перевірок підприємств різних форм

власності і сфер діяльності, враховуючи банки, біржі, брокерські організації,

промислові підприємства акціонерної та інших форм власності, малих і

сумісних підприємств, інвестиційних фондів, страхових компаній, тощо.

4. . ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН 4.1. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ

Розподіл за семестрами та видами занять Найменування тем Всього Лекції Практичні Семінари СРС

Розділ 1 Теоретичні основи аудиту Тема 1 Становлення, розвиток і організація аудиту Тема 2 Аудит як форма контролю, його об’єкти та методи

10 2 8

Тема 3 Вибіркове дослідження в аудиті, процедури виявлення обману і помилок Тема 4 Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту. Тема 5 Аудиторські докази

19 2 2 15

Тема 6 Планування, стадії і процедури аудиту. Аудиторське дос’є Тема 7 Аудиторський звіт і висновок

28 2 4 22

Розділ 2 Методика проведення аудиторської перевірки Тема 8 Аудит активів, пасивів та фінансової звітності Тема 9 Консультаційні послуги аудиторських фірм

24 2 2 20

Разом 81 8 8 65

4.2. ЛЕКЦІЇ

Розділ 1 – Теоретичні основи аудиту

Тема №1 Становлення, розвиток і організація аудиту

Лекція 1 Становлення, розвиток і організація аудиту

Сутність аудиту і історичні аспекти його розвитку.

Сучасний стан аудиту в Україні і його перспективи. Закон України «Про

аудиторську діяльність». Аудиторська палата України і її функції. Союз

аудиторів України (САУ)

Професійна етика аудиторів, їх права та обов'язки.

Тема №2 Аудит як форма контролю, його об’єкти та методи

Лекція 2. Предмет, метод, задачі аудиту

Задачі, принципи й основні функції аудиту. Види аудиту. Відмінність

внутрішнього і зовнішнього аудиту. Предмет аудиту, його об'єкти. Метод і

методичні прийоми аудиту.

Основна література 4 [стор.5-31], 3 [стор. 17-21,33-45],

Додаткова література 1,3,9 [11-38]

СРС

Організаційна форма аудиторської діяльності і структура аудиторської

фірми

Національні нормативи аудиту

Відмінність аудиту і ревізії.

Тема №3 Вибіркове дослідження в аудиті, процедури виявлення обману

і помилок.

Лекція 3 Вибіркове дослідження в аудиті

Необхідність вибіркового дослідження в аудиті та передумови його

застосування. Методи отримання вибірки й оцінки результатів та їх

взаємозв'язок. Суть імовірнісного і не імовірнісного відбору.. Етапи

вибіркового дослідження.

Лекція 4 Процедури виявлення помилок, обману, відхилень

Процедури виявлення обману й помилок, їх різновид і причини

виникнення. Наслідки помилок й обману, та шляхи їх виявлення.. Технологія

визначення істотності помилки.

Тема №4 Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього

контролю і аудиту.

Лекція 5 Аудиторський ризик

Суть аудиторського ризику. Поняття власного ризику. Поняття ризику

контролю. Поняття ризику невиявлення. Методика визначення величини

аудиторського ризику.

Лекція 6 Вивчення внутрішнього контролю на підприємстві та його

оцінка

Суть внутрішнього контролю. Завдання внутрішнього контролю.

Суб’єкти. Внутрішній аудит. Мета вивчення системи внутрішнього

контролю. Методи вивчення системи внутрішнього контролю. Оцінка

системи внутрішнього контролю

Тема №5 Аудиторські докази

Лекція 7 Структура, сутність і класифікація аудиторських доказів

Аудиторська істина, її пізнання в аудиті. Сутність аудиторських доказів.

Структура аудиторських доказів та основні вимоги до них. Класифікація

аудиторських доказів та вимоги до них.

Лекція 8 Джерела одержання аудиторських доказів

Методи й джерела одержання аудиторських доказів. Фактори, що

впливають на достовірність доказів.

Основна література 4 [стор. 62-69, 71-72,79-94, 98-104, 102-112], 1

[стор.49, 58-60], 2 [гл.10], 3[стор. .33-45, 111-135, 215-221, 226-229],

Додаткова література 1, 2,3,4

СРС

Статистична і нестатистична вибірка

Порядок проведення тестування системи внутрішнього контролю

Вплив оцінки внутрішнього контролю на підприємстві на загальний

ризик аудиту

Відхилення в обліку, їх наслідки

Порядок документування аудиторських доказів

Вимоги до аудиторських доказів

Тема №6 Планування, стадії і процедури аудиту. Аудиторське дос’є

Лекція 9 Планування аудиту. Програма аудиторської перевірки

Основні етапи підготовки аудиторської перевірки. Структура

аудиторського договору. Суть планування та його необхідність в аудиті.

Порядок розробки програми і плану аудиторської перевірки.

Лекція 10 Аудиторського дос’є

Різновиди та суть аудиторського дос’є. Загальне поняття та принципи

складання робочих документів аудитора.. Класифікація робочої документації

аудитора та її оформлення.

Тема №7 Аудиторський звіт і висновок

Лекція 11 Аудиторський звіт

Поняття та склад аудиторського звіту. Основні елементи аудиторського

звіту. Структура аудиторського звіту. Характерні риси аудиторського звіту.

Лекція 12 Аудиторський висновок

Аудиторський висновок. Структура аудиторського висновку. Характерні

риси аудиторського Види аудиторських висновків: позитивний висновок,

умовно позитивний висновок, негативний висновок, відмова від складання

висновку.

Основна література 4 [стор. 120-125, 135-145, 148,151], 2 [гл.9], 3 [стор.

168-192, 252, 261]

Додаткова література 1, 3

СРС

Вплив оцінки системи внутрішнього контролю на складаня плану і

програми аудиту

Вимоги до робочих документів аудитора. Види та склад робочих

документів

Вимоги до складання аудиторских висновків

Види аудиторських звітів

Розділ 2 – Методика проведення аудиторської перевірки

Тема №8 Аудит активів, пасивів та фінансової звітності.

Лекція 13 Аудит основних активів

Аудит основних засобів і нематеріальних активів. Аудит запасів. Аудит

грошових коштів. Аудит валютних операцій. Основні задачі аудиту реалізації

продукції. Аудит дебіторської заборгованості.

Лекція 14 Аудит пасивів

Основна мета аудиту розрахункових операцій. Аудит розрахунків з

постачальниками та різними кредиторами. Аудит розрахунків з персоналом

по оплаті праці. Аудит розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами.

Лекція 15 Аудит фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства. Склад та елементи фінансової

звітності. Перевірка правильності складання балансу. Перевірка звіту про

фінансові результати. Аудит звіту про рух грошових коштів. Аудит звіту про

власний капітал.

Тема 9 Консультаційні послуги аудиторських фірм

Лекція 16 Супутні види аудиторських послуг

Поняття та види аудиторських послуг. Консультаційні послуги.

Консультування в різних галузях діяльності.

Основна література 4 [стор.161-172, 175-181], 1 [стор.92-144, 151-199], 2

[гл.4], 3 [стор.345-369],


СРС

Аудит податкової звітності

Аудит дебіторської заборгованості.

Аудит кредиторської заборгованості

Вимоги до надання консультаційних послуг з аудиту

4.3 ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

Тема №3 Вибіркове дослідження в аудиті, процедури виявлення обману і помилок

Практичне заняття 1 Вибіркове дослідження. Визначення помилок,

шахрайства, відхилень

1. Визначення об’єктів аудиту;

2.Визначення об’єму вибірки для тестування процедур внутрішнього

контролю.

3. Провести аналіз кожної помилки, яка попала вибіркове дослідження

4.Згідно приведених практичних прикладів здійснити перевірку і

визначити помилки, або шахрайство.

5.Визначити суттєвість виявлених помилок та шахрайства.

6.Застосовуючи технологію визначення суттєвості помилок, розрахувати

мінімальні та максимальні їх значення.

Тема 4-5 Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього

контролю і аудиту. Аудиторські докази

Практичне заняття 2 Визначення аудиторського ризику

1.На підставі наведених прикладів визначити:

-загальний аудиторський ризик;

-власний ризик підприємства;

-ризик контролю;

-детекційний ризик.

2.Застосовуючи методику оцінки ризику розрахувати детекційний ризик

і зробити висновок стосовно згоди на проведення аудиту.

3.На підставі наведених ситуацій визначити джерела інформації для

одержання аудиторських доказів.

4.Вказати до якого класифікаційного признаку відносяться одержані

докази.

Основна література 4 [62-69, 71-72, 79-92, 98-112]


СРС

Застосовуючи статистичні методи провести вибіркове дослідження

Порядок визначення і оцінки відхилень в обліку

Застосовуючи попередження Дж.Робертсона провести оцінку загального

ризику

Визначити джерела інформації для доказів достовірності обліку

активів і пасивів

Тема №6-7 Планування, стадії і процедури аудиту. Аудиторське дос’є

Аудиторський звіт і висновок

Практичне заняття 2 Планування аудиторської перевірки. Складання

аудиторського звіту

1.Скласти план перевірки підприємства.

2.Скласти програму перевірки обраних об’єктів.

3.Визначити основні методичні процедури перевірки.

4.Оцінити аудиторський ризик

5.Вказати джерела інформації для одержання аудиторських доказів.

6.Скласти аудиторський документ по об’єктам, які підлягали аудиту.

7.На підставі наведених ситуацій провести аудит:

-скласти програму перевірки;

-визначити помилки;

-визначити ризик аудиту;

-одержати аудиторські докази.

8.Скласти аудиторський звіт

9.Скласти аудиторський висновок

Основна література 4 [120-125,148-151]


СРС

Складання аудиторського висновку

Скласти аудиторський документ перевірки активів і пасивів


Практичне заняття 3 Аудит активів. Аудит пасивів


-основних засобів;

-виробничих запасів;

-грошових коштів;

-готової і товарної продукції;

-дебіторської заборгованості.

2.Скласти програму аудиту

3.Визначити ризик

4.Вказати джерела інформації, одержати аудиторські докази.

5.Скласти висновок.


-власного капіталу;

-розрахунків з робітниками по оплаті праці;

-розрахунків з бюджетом;

-розрахунків з позабюджетними фондами

7.Скласти програму аудиту

8.Визначити ризик

9.Вказати джерела інформації, одержати аудиторські докази.

10.Скласти висновок.

Основна література 4 [161-172, 175-181]


СРС

Порядок складання звіту по перевіреним активам підприємства

Аудит фінансової та податкової звітності

4.4 ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Питання для самостійного вивчення дисципліни і поглиблення знань за

темами:

Тема №1 Становлення, розвиток і організація аудиту

1.Історія виникнення, становлення і розвитку аудиту.

2.Функції аудиту на кожнім етапі його розвитку.

3.Причини виникнення аудиту в закордонних країнах.

4.Основні шляхи подолання кризи аудиту в Україні.

5.САУ, основні функції.

6.Основні вимоги до аудитора.

7.Основні принципи незалежності аудитора.

8.Структура аудиторської фірми

9.Основні функціональні обов'язки працівників аудиторської фірми.

Тема №2 Аудит як форма контролю, його об’єкти та методи

1.Основні цілі та задачі аудиту. Основні функції аудиту

2.Види аудиту.

3.Результат аудиторської перевірки. Результат супутніх послуг аудиту.

4.Класифікація об'єктів аудиту?

5.Групи методичних прийомів аудиту.

6.Відмінність аудиту і ревізії

7.Основні задачі ревізії. Класифікація ревізії

Тема №3 Вибіркове дослідження в аудиті, процедури виявлення обману

і помилок.

1.Види вибіркових перевірок

2.Ститистичні методи вибірки

3.Нестатистичні методи вибірки

4.Причини виникнення обману, помилок

5. Істотні та несуттєві помилки, рівень істотності

6.Методи оцінки істотності

7.Технологія розрахунку істотності помилок

Тема №4 Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього


1.Причини виникнення ризиків на різних етапах розвитку аудиту.

2.Власний ризик, зв'язаний з діяльністю підприємства та його оцінка

3.Ризик контролю

-ризик системи внутрішнього контролю

-ризик системи бухгалтерського обліку

4.Ризик невиявлення

5.Методики розрахунку аудиторського ризику

-якісна оцінка аудиторського ризику

-фактори, які впливають на власний ризик

Тема №5 Аудиторські докази

1.Складові частини аудиторських доказів.

-демонстрацією

-угрупування аргументів

2.Основні вимоги, пропоновані до аудиторських доказів.

3.Класифікація аудиторських доказів.

4.Основні джерела аудиторських доказів.

5.Методи одержання аудиторських доказів.

6.Формальна перевірка, документальний контроль, фактичний контроль.

Тема №6 Планування, стадії і процедури аудиту. Аудиторське дос’є

1.Необхідність складання листа-зобов’язання під час складання

аудиторського договору на проведення аудиту

2.Підготовка та планування аудиторської перевірки

3.Суттєвість і основні розділи договору на проведення аудиторської

перевірки та як він оформлюється.

4.Основні етапи аудиту.

5.Структура планування аудиту

6.Програма аудиту, її залежність від плану.

7.Стратегія аудиторської перевірки

8.Види аудиторського дос’є.

9.Послідовність складання робочої документації аудитора

10.Основні вимоги до робочої документації аудитора.

11.Класифікація робочих документів аудитора.

Тема №7 Аудиторський звіт і висновок

1.Характерні риси та склад аудиторського звіту

2.Характерні риси аудиторського висновку.

3.Структура аудиторського висновку.

4.Класифікація аудиторських висновків.


1.Задачі аудиту, джерела інформації під час аудиту основних засобів

2.Типові помилки по операціям з основними засобами.

3.Джерела інформації по операціям з нематериіальними активами.

4.Типові помилки по операціям з нематеріальними активами.

5.Аудит запасів, джерела інформації

6.Типові помилки по операціям з запасами.

7.Задачі аудиту грошових коштів. Джерела інформації

8.Основні напрямки аудиту касових операцій.

9.Типові помилки обліку касових операцій.

10.Основні напрямки аудиту банківських операцій.

11.Типові помилки обліку банківських операцій.

12.Основні напрямки аудиту валютних операцій.

13.Типові помилки обліку валютних операцій.

14.Ціль і задачі аудиту готової продукції та її реалізації. Джерела

інформації

15.Типові помилки по операціям обліку готової продукції та її реалізації

16.Аудит розрахункових операцій. Задачі, джерела інформації

17.Типові помилки обліку розрахунків з постачальниками, покупцями,

різними дебіторами і кредиторами.

18.Ціль аудиту розрахунків з персоналом по оплаті праці. Задачі,

джерела інформації

19.Типові помилки обліку розрахунків з персоналом по оплаті праці.

20.Ціль аудиту розрахунків підприємства з бюджетом та

позабюджетними фондами. Джерела інформації.

21.Типові помилки обліку розрахунків підприємства з бюджетом та

позабюджетними фондами.

Тема 9 Консультаційні послуги аудиторських фірм

Послуги сумісні і несумісні з проведенням аудиту, їх результати.

4.5. КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Під час вивчення дисципліни студенти виконують контрольну роботу.

Виконання контрольних робіт з курсу “Аудит” є важливим етапом у

самостійному вивченні студентами цього курсу. Контрольні роботи сприяють

більш досконалому вивченню сутності та методики проведення аудиторських

перевірок., набуванню практичних навичок і вміння застосовувати

статистичні методи під час проведення вибірки, та визначенні суттєвості

помилок, оцінці аудиторського ризику, та одержання аудиторських доказів

Ціль контрольної роботи перевірка знань студентів з тем дисципліни.

При виконанні завдань, з урахуванням практичних ситуацій, студенти

повинні опанувати основними прийомами, технікою та технологією аудиту,

навчитися виявляти помилки та порушення у роботі господарських суб'єктів.

Для керування процесом проведення практичних занять в аудиторії та за

її межами по кожній темі сформульовані основні поняття, приведені

контрольні питання, тести, ситуаційні задачі, перелік необхідної учбово-

методичної літератури

4.6 ОЦІНЮВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗНАНЬ

Рівень відповідей студентів на теоретичні питання ( питання письмові)

оцінюється за такими критеріями:

-відмінному рівню (85-100 балів) відповідає виявлення всебічного і

глибокого знання програмного матеріалу; засвоєння літератури; чітке

володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами,

передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для

вирішення певних як типових, так і нетипових практичних ситуацій;

виявлення творчих здібностей у розумінні, викладі та використанні

навчального програмного матеріалу;

-добре рівню (65-80 балів);

-задовільному рівню (50-60 балів) відповідає виявлення знань основного

програмного матеріалу; в основному засвоєння інформації курсу; володіння

необхідними методами, методиками та інструментами, передбаченими

програмою; вміння використовувати їх для вирішення типових ситуацій,

допускаючи окремі незначні помилки;

-незадовільному рівню (0 балів) відповідає виявлення значних прогалин

у знанні основного програмного матеріалу; володіння лише окремими

поняттями, методиками та інструментами, причому при їхньому

використанні допускаються принципові помилки.

Максимальною оцінкою за теоретичні знання може бути 100 балів.

5.МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Тема 1 Становлення, розвиток і організація аудиту

Вивчення цієї теми дозволить з’ясувати, як історично розвивався

міжнародний аудит, хто був першим його користувачем бухгалтерської

інформації, як розвивався сучасний аудит, а також аудиторська діяльність в

Україні.

Перш за все вивчаючи Закон України “Про аудиторську діяльність”

особливо слід звернути увагу не тільки на права аудитора, але й на його

обов’язки, а також відповідальність перед клієнтом за якісно проведену

перевірку.

Також слід звернути увагу на зміст Кодексу професійної етики аудитора.

Тема 2 Аудит як форма контролю, його об’єкти та методи

Вивчення цієї теми дозволить ознайомитися з основними принципами,

що регулюють аудит, якими є сукупність визначених етичних і професійних

норм: незалежність, чесність і об'єктивність аудитора, його професіоналізм,

компетентність і сумлінність, конфіденційність інформації, відповідальність.

При вивченні цієї теми необхідно ознайомитися з видами аудиту, їх

цілями. Вміти визначати основні об’єкти аудиту, аудиторські процедури, які

застосовуються під час складання програми і проведення перевірки.

Тема 3 Вибіркове дослідження в аудиті, процедури виявлення обману і

помилок.

Вибірковий контроль широко застосовується під час здійснення

аудиторських перевірок. У порівнянні із суцільною перевіркою це дозволяє

заощадити час і знизити вартість робіт.

Метод вибіркової перевірки заснований на законах теорії ймовірностей,

згідно яким можна одержати досить точні дані про цілі по його відносно

малій частині. У вибірку включається тільки частина об'єктів (генеральної)

сукупності, що перевіряється. Під ними розуміються елементи, які складають

сальдо рахунків, чи операції які складають обороти по рахунках.

У ході подальшої перевірки цих об'єктів збираються аудиторські докази

та складається думка про всю сукупність.

Порядок формування вибірки й оцінки результатів визначається

національним нормативом аудиту №17 «Вибіркова перевірка».

У процесі проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської

діяльності підприємства підтверджується правильність ведення

бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до

чинного законодавства і встановлених нормативів, а також виявляються

факти перекручувань, відхилень, обману і помилок.

Вивчення цієї теми дозволить навчитися під час перевірки не тільки

відрізняти помилку від шахрайства, але й застосовуючи технологію

визначення істотності помилки визначити наскільки помилки суттєві, чи ні,

оскільки від цього залежить кількість аудиторських процедур які необхідно

застосувати для перевірки визначених об’єктів.

Тема 4 Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього


Під аудитом мається на увазі процес зменшення інформаційного ризику

до прийнятного рівня для користувачів фінансової звітності.

Під інформаційним ризиком мається на увазі імовірність того, що у

фінансових звітах, що публікуються підприємством, містяться невірні дані

Зменшення ризику наявності невірних даних у фінансовій звітності –

одне з основних завдань аудиторської перевірки.

Величина інформаційного ризику залежить від величини аудиторського

ризику, що у зв'язку з цим можна трактувати як помилку в судженні

аудитора, яка може бути результатом випадковості, так і застосування

спеціальних технічних і технологічних прийомів дослідження економічної

інформації, наприклад даних первинного і бухгалтерського обліку.

Вивчення цієї теми дозволить не тільки ознайомитись з видами ризику

(власним, контролю, детекційним і загальним), а також вміти їх оцінювати не

тільки на попередньому етапі аудиту, але й під час проведення перевірки.

Існує кілька критеріїв оцінки аудиторського ризику: кількісний (у

відсотках, коєфіцієнтах, абсолютному числовому значенні), якісний

(низький, високий, середній).

Вибираючи методику визначення аудиторського ризику та його

припустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її

термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора,

його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

Тема 5 Аудиторські докази

Комерційний успіх аудиторів, ріст їхнього суспільного авторитету і

розширення кола клієнтів прямо залежать від рівня їхнього професіоналізму,

правильності застосування методології і методики контролю, використання

передового досвіду.

Основною, найбільш важливою, відповідальною й трудомісткою

частиною роботи аудитора є підготовка аудиторських доказів по всіх об'єктах

контролю.

На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів

необхідно вміти робити висновки про правильність ведення бухгалтерського

обліку й вірогідність фінансової звітності.

Вміти визначати обсяг аудиторських процедур, які необхідно виконати

для збору аудиторських доказів.

Збір аудиторських доказів повинен вироблятися відповідно до діючого

Закону України «Про аудиторську діяльність» і національних нормативів

аудиту.

Тема 6 Планування, стадії і процедури аудиту. Аудиторське дос’є

Для успішної реалізації цілей конкретної аудиторської перевірки

необхідно, щоб послідовно виконувалися основні етапи чи фази проведення

аудиту:

Вивчення цієї теми дозволить навчитися складати не тільки план

проведення аудиторських перевірок, а й програм на кожен об’єкт

дослідження

План, як правило складається з перелічень робіт на основних етапах

аудиту.

Програма містить конкретні задачі і процедури перевірки кожного циклу

господарських операцій, рахунків бухгалтерського обліку.

Вивчення цієї теми також дозволить на етапі виконання аудиторських

процедур здійснювати збір аудиторських доказів і їх документування.

Документальне оформлення аудиту вважається однією із

найважливіших умов його кваліфікаційного проведення.

Робочі документи –це записи, у яких аудитор фіксує проведення

аудиторської перевірки. А саме, запис процедур планування, характер,

строки та масштаб виконаних аудиторських процедур, їх результати, а також

висновки, складені на основі одержаних аудиторських доказів. У робочих

документах повинні міститись відповіді аудитора на всі суттєві питання, з

яких необхідно висловити професійне судження та сформулювати

аудиторські висновки.

Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того,

що аудит був проведений відповідно до прийнятих принципів аудиту.

Тема 7 Аудиторський звіт і висновок

Вивчення цієї теми дозволить навчитися визначати вид аудиторського

висновку, також в процесі складання аудиторського висновку узагальнювати

результати перевірки, формулювати думку щодо вірогідності звітності і

відповідності її чинному законодавству.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність»

аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом і

печаткою аудитора (аудиторською фірмою), що складається у встановленому

порядку за результатами проведення аудиту і містить у собі висновок про

вірогідність звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та

встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської

діяльності.

Тема 8 Аудит активів, пасивів та фінансової звітності.

Вивчення цієї теми дозволить навчитися здійснювати аудит основних

засобів і нематеріальних активів, аудит запасів, аудит грошових коштів,

аудит валютних операцій, реалізації продукції.

А також, аудит розрахунків з постачальниками та різними дебіторами і

кредиторами, аудит розрахунків з персоналом по оплаті праці, аудит

розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами.

6. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література:





ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 655 с.

3.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для

студентів вищих закладів освіти.-К.: “Каравела”, Львів: “Новий світ-

2000”,2002.-504 с.

4.Кадуріна Л.О. Основи аудиту:Навчальний посібник- Київ: Видавничий

Дім “Слово”, 2003. –184 с

Додаткова література:




2.Международные стандарты учета и аудита: Сборник с комментариями,

№ 5: Международные нормативы аудита/ Составители Н.Е.Пиходько,

И.И.Тимошенко, О.В.Мирная, И.Н.Диденко. – К., 1993





















1998. – 176 с.

©МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

Л.О.Кадуріна

Навчальний посібник

з курсу

“ОСНОВИ АУДИТУ” для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання

До друку прим Затверджено на засіданні

Проректор з навчальної роботи Вченої Ради ДДМА 30.05.2002р.

_______________А.М.Фесенко Протокол № 9

КРАМАТОРСЬК 2003

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ



НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

з дисципліни

“ОСНОВИ АУДИТУ” для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей

(Лист про надання грифу № 14/18.2-13 від 02.01.2003р.)


ББК

УДК 657.6

К-55

Рецензент Раровська Ванда Вікторовна – к.е.н., доцент, зав.кафедри “Економіка підприємства” (Краматорський економігуманітарний інститут); Вишневський Валентин Павлович – д.е.н., ст..н.с., зав.сектору проблем Фінансово-бюджетної політики ІЕП НАН України Акімова Олена Володимирівна – к.е.н., доцент, зав.кафедри “Облік і аудит”(Донбаська державна машинобудівна академія)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист про надання грифу № 14/18.2-13 від 02.01.2003р.

Кадуріна Л.О. К-55 Основи аудиту: Навчальний посіб.-Краматорськ, ДДМА, 2003.-195с ISBN 556-7467-02-5 Навчальний посібник відповідає структурі і змісту програми і курсу “Основи аудиту” для студентів, що навчаються за спеціальностями “Фінанси”, “Облік і аудит” Навчальний матеріал систематизовано у вигляді окремих частин які висвітлюють питання аудиторської діяльності. Розраховано на студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, слухачів системи закладів післядипломної освіти, аспірантів, а також бухгалтерів-практиків, працівників податкових органів і аудиторів.

ББК

ISBN 556-7476-02-5 ©Л.О.Кадуріна, ст..викладач,2003 ©ДДМА,2003


Навчальний посібник

з курсу

“Основи аудиту”

ЗМІСТ

Тема № 1. СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ........8 1.1 Сутність аудиту і історичні аспекти його розвитку................................. 8 1.2 Сучасний стан аудиту в Україні і перспективи його розвитку..............15 1.3 Закон України “Про аудиторську діяльність”.........................................19 1.4 Аудиторська палата України та її функції...............................................22 1.5 Союз аудиторів України............................................................................30 1.6 Професійна етика аудиторів, їх права й обов’язки.................................32 1.7 Аудитор і аудиторські фірми....................................................................34 Тема № 2 АУДИТ ЯК ФОРМА КОНТРОЛЮ, ЙОГО ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ........................................................................................................40 2.1 Задачі, принципи й основні функції аудиту............................................40 2.2 Види аудиту. Відмінність внутрішнього і зовнішнього аудиту............42 2.3 Предмет аудиту, його об’єкти..................................................................52 2.4 Метод і методичні прийоми аудиту.........................................................58 2.5.Відмінність аудиту і ревізії.......................................................................60 Тема № 3 ПРОЦЕДУРИ ВИЯВЛЕННЯ ОБМАНУ І ПОМИЛОК..............65 3.1 Процедури виявлення помилок і обману, їх різновиди і причини виникнення.......................................................................................................64 3.2 Відхилення в обліку, їх наслідки..............................................................71 3.3 Технологія визначення істотності помилки............................................72 Тема № 4 ВИБІРКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ.................................74 4.1 Необхідність вибіркового дослідження в аудиті та передумови його застосування............................................................................................74 4.2 Статистичні і нестатистичні вибірки. Етапи вибіркового дослідження.....................................................................................................76 Тема № 5 АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК...........................................................81 5.1 Суть аудиторського ризику......................................................................81 5.2 Поняття власного ризику..........................................................................88 5.3 Поняття ризику контролю.........................................................................89 5.4 Поняття ризику не виявлення...................................................................95 5.5 Методика визначення величини аудиторського ризику.......................97 Тема № 6 АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ...........................................................101 6.1 Сутність аудиторських доказів..............................................................101 6.2 Структура аудиторських доказів та основні вимоги до них...............102 6.3 Класифікація аудиторських доказів......................................................108 6.4 Джерела одержання аудиторських доказів...........................................111 6.5 Методи одержання аудиторських доказів.............................................116

Тема № 7 ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ І ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ.................124 7.1 Підготовка до укладання договору на проведення аудиту та його структура.................................................................................................124 7.2 Основні етапи аудиту...............................................................................128 7.3 Порядок розробки плану і програми аудиторської перевірки.............130 Тема № 8 АУДИТОРСЬКЕ ДОСЬЄ..............................................................140 8.1 Різновиди аудиторських доказів..............................................................140 8.2 Загальні поняття та принципи складання робочих документів аудиту..............................................................................................................142 8.3 Види та склад робочих документів.........................................................146 8.4 Вимоги до робочих документів аудитора..............................................148 8.5 Класифікація й оформлення робочих документів.................................151

Тема № 9 АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ І ВИСНОВОК......................................154 9.1 Поняття та склад аудиторського звіту....................................................154 9.2 Структура та види аудиторського висновку..........................................158 Тема № 10 МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА..........................................................................................168 10.1 Аудит основних засобів.........................................................................168 10.2 Аудит нематеріальних активів..............................................................170 10.3 Аудит виробничих запасів.....................................................................172 10.4 Аудит грошових коштів.........................................................................174 10.4.1 Аудит касових операцій..............................................................175 10.4.2 Аудит банківських операцій........................................................177 10.4.3 Аудит валютних операцій............................................................178 10.5 Аудит готової продукції і її реалізації.................................................179 Тема № 11 МЕТОДИКА АУДИТОСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ..................................................................182 11.1 Основна мета аудиту розрахункових операцій....................................182 11.2 Аудит розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами та кредиторами............................................................................184 11.3 Аудит розрахунків з персоналом по оплаті праці................................186 11.4 Аудит розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами............188 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................191

ТЕМА№ 1. СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ

Сутність аудиту і історичні аспекти його розвитку. Сучасний стан аудиту в Україні і його перспективи. Закон України «Про аудиторську діяльність». Аудиторська палата України і її функції. Союз аудиторів України (САУ) Професійна етика аудиторів, їх права та обов'язки.

1.1 СУТНІСТЬ АУДИТУ І ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ЙОГО

РОЗВИТКУ

У сучасному розумінні аудит існує понад двісті років.

Першими користувачами бухгалтерської інформації були рабовласники і

феодали. Прагнучи, щоб управлінці забезпечували одержання якнайбільше

прибутку, власники що їх наймали, призначали контролерів, щоб

вислуховувати звіти керуючих.

Згадування про аудиторів міститься в документах Великобританії,

датованих 1299 р. в той час, коли королівським указом були призначені

аудитори у графствах Оксфорд, Беркшир, Північний Ептон, Уїлтс, Самсет,

Дорсет.

ЩЕ В III СТОЛІТТІ ДО Н.Е. РИМСЬКІ ВЛАСНИКИ ПРИЗНАЧАЛИ

ЧИНОВНИКІВ КАЗНАЧЕЙСТВА ДЛЯ КОНТРОЛЮ БУХГАЛТЕРІЙ У

ПРОВІНЦІЯХ.

Барони Франції щорічно влаштовували публічне читання аудиторами

рахунків своїх володінь.

В Англії парламентським актом баронам було надане право призначати

аудиторів не тільки для перевірки рахунків, але й бухгалтерських записів і

звітів.

07.03.1324 р. король Едуард ІІ призначив трьох державних аудиторів, які

повинні були писати, слухати й одержувати всі рахунки. Отже, функції перших

аудиторів цілком виправдовували переклад з латинського «Audit» - «той,

котрий слухає». У середньовіччі в Європі освідчені особи, що володіли

письмом, зустрічалися рідко, і тому аудитором називали службовця, що

вислуховував звіти посадових осіб. У ті далекі часи люди вважали, що усна

форма звіту краще письмової, оскільки будь-який документ можна підробити, а

сказати неправду, коли на тебе дивляться суворі очі начальника-аудитора,

неможливо або дуже складно.

Сучасні фахівці суть призначення цієї професії асоціюють з іншим

латинським словом «Respondent» - «той, котрий відповідає» (бере на себе

відповідальність).

На державному рівні (згідно з історичних даних) при канцелярії

створювалися спеціальні органи (рахункові управління), що контролювали збір

податків та державні витрати. Цей вид контролю одержав особливо швидкий

розвиток після епохи Відродження в Європі. На цьому етапі він відокремився

від виконавчої влади і прийняв форму урядового контролю за рахунками.

З розвитком торгівлі і промисловості вирішальну роль у бюджеті держави

стали виконувати податки. Для вирішення непорозумінь між податковими

органами і управлінцями, що представляли інтереси власників, державного

контролю вже було недостатньо, оскільки він захищав тільки інтереси держави.

Виникла потреба в незалежному контролі, що й одержав назву аудит. Причому

в ньому були зацікавлені як власники, так і податкові органи.

До послуг аудиторів зверталися і незацікавлені сторони, що відстоювали

справедливість, це суд і арбітраж.

Розвиток капіталізму вимагав великих капітальних вкладень. Це призвело

до створення акціонерних товариств із великим статутним фондом. Власник

для керівництва своїм підприємством наймав цілий апарат управлінців. У

зв'язку з цим виникає розмежування функцій і інтересів між підприємцями

(управлінцями, адміністрацією, менеджерами), протирічать інтереси акціонерів

з управлінням товариств та дирекцією.

Розвиток аудиту був обумовлений також і єдністю інтересів:

- акціонерів, власників (керівників) і банкірів (аудиторське підтвердження

фінансового стану забезпечувало більш високі гарантії одержання кредиту);

- власників і бірж;

- власників (керівників) і майбутніх інвесторів чи акціонерів;

- власників і постачальників сировини, матеріалів, а також оптових

покупців продукції.

Для того, щоб попередити зловживання, шахрайство, приховування витрат

і доходів, неправильний розподіл прибутку, навмисне його присвоєння

найманими управлінцями, власник змушений був удатися до перевірки і

підтвердження фінансової звітності незалежним висококваліфікованим

аудитором.

Всі ці обставини послужили могутнім поштовхом до розвитку аудиту.

Отже, причинами виникнення, становлення і розвитку аудиту були не

тільки розмежування функцій і зіткнення інтересів, але й їхня спільність.

У країнах з розвиненою ринковою економікою у своєму розвитку

аудит пройшов визначений еволюційний шлях.

У Великобританії в 1844 р. виходить серія законів про компанії,

відповідно до яких вони були зобов'язані один раз протягом року запрошувати

незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і

звіту перед акціонерами. Але тільки лише в 1853 р. – аудиторська діяльність

одержала офіційне своє підтвердження й основоположником її розвитку стала

Великобританія, одна з найбільше економічно розвинених країн того часу. Цей

рік став датою реєстрації перших у світі професійних організацій аудиторів, що

нині представлені інститутом привілейованих бухгалтерів.

Аудит був знаряддям перевірки і підтвердження вірогідності

бухгалтерських документів і звітів.

На ранньому етапі його розвитку була відсутня система

внутрішньогосподарського контролю. В цей час проводилася детальна

перевірка, тому що перші аудитори не мали ніякої інформації про проведення

тестування, вібіркової перевірки, тощо.

Керівництво великих акціонерних товариств, корпорацій, на відміну від

дрібних підприємств, не в змозі були самостійно ефективно контролювати

діяльність підвідомчих підприємств, менеджерів і тому створює систему

внутрішнього аудиту (при раді директорів, правлінні товариств).

В умовах твердої конкуренції вона забезпечує адекватність керування і

політики товариства на всіх його рівнях, високу конкурентноздатність і

прибутковість підвідомчих одиниць, вірогідність і точність обліку, а також

полегшує проведення зовнішнього аудиту і завдяки цьому відкриває

можливості для розширення різноманітних послуг і консультацій.

Аудит стає системно-орієнтованим на активізацію економічної


З метою попередження помилок основні зусилля направляються на

підвищення ефективності системи керування підприємством і насамперед

системи внутрішнього контролю, що позитивно відбилося на точності обліку і

вірогідності звітних даних. Таким чином, системний підхід обумовив нові

якості аудиту – його консультативну діяльність.

У США до початку 20 в., незалежний аудит будувався по англійській

моделі, що передбачала детальні дослідження даних балансу.

У цьому зв'язку Р. Монтгомери назвав американський аудит цього

раннього етапу «Рахівничим аудитом», відзначивши, що три чверті робочого

часу аудиту йшло на підрахунок і складання бухгалтерських книг. Тобто. у цей

час він являв собою підтверджуючий аудит.

У США першу офіційну постанову про аудит було опубліковано в 1917 р. і

присвячено «Аудиту балансу». Ця постанова була підготовлена Американським

інститутом бухгалтерів-експертів (зараз Американський інститут дипломованих

присяжних бухгалтерів).

Стандартизація аудиту в США - почалася з 1939 р.

Аудиторську діяльність у США здійснюють: аудитори Головної служби

обліку та контрольної служби законодавчої влади (основний обов'язок

аудиторського персоналу – виконувати аудиторські функції для Конгресу),

внутрішня податкова служба (відповідає за нагляд виконання федеральних

податкових законів), внутрішньогосподарські аудитори (наймаються

індивідуальними компаніями для аудиту їхньої адміністрації), дипломовані

суспільні бухгалтери (перевірка публікуємої фінансової звітності всіх компаній,

як комерційних так і некомерційних).

Аудиторські фірми надають послуги трьох категорій:

-по засвідченню (будь-які послуги, при наданні яких видається письмовий

висновок з вираженням думки аудитора), оглядові перевірки й інші;

-податкові (підготовка корпораційних та індивідуальних податкових

декларацій);

-консультаційні для адміністрації (бухгалтерські та по підтримці

ведення бізнесу клієнтами).

На федеральному рівні чи на рівні штатів діють правила, які вимагають

щорічного аудиту.

Два рази в рік проводяться іспити на звання дипломованого суспільного

бухгалтера. Цей іспит підготовляє й оцінює Американський інститут

дипломованих суспільних бухгалтерів – національна професійна організація.

Американський інститут дипломованих суспільних бухгалтерів

установлює професійні вимоги (стандарти і правила), проводить дослідження і

публікує матеріали по тематиці, зв'язаної з бухгалтерським обліком, податками,

аудитом, консультаційними послугами для адміністрації.

В США також діє Асоціація аудиторів, що поєднує внутрішніх і

незалежних аудиторів – фахівців з комп'ютерного аудиту.

В Німеччині перша спроба організації аудиту була здійснена в 1870 р.,

коли доповнення до закону про акціонерні товариства поставило за обов'язок

спостережливим радам цих суспільств здійснювати перевірку основних звітних

форм - балансу і звіту про розподіл прибутку - доповідати про результати

перевірки на загальних зборах акціонерів.

Більш чітко методика організації зовнішньої аудиторської перевірки

сформульована в розпорядженнях щодо акціонерних товариств у 1931 р. У 1932

р. в Німеччині був створений Інститут аудиторів, який проіснував до 1941 р.

Після закінчення Другої світової війни в Дюссельдорфі був утворений Інститут

аудиторів Німеччини. Він завоював високий авторитет і, власне кажучи, є

загальнімецькою організацією.

В даний час до Інституту аудиторів входить більш 6000 аудиторів і 700

аудиторських організацій. Основною умовою членства є добровільність, але

строге дотримання професійних правил, що включає дотримання етичних норм.

Державний вплив на аудиторську діяльність у Німеччині визначається тим,

що всі аудитори й аудиторські фірми в обов'язковому порядку повинні бути

членами Аудиторської палати.

Зміст професійної діяльності аудитора складається в здійсненні

аудиторських перевірок в економічній сфері; наданні консалтингових послуг з

податкових питань; роботі як експерта в сфері керування виробництвом і

опікунської діяльності.

Для рішення задач професійного самоврядування аудиторів сформована

Палата аудиторів.

Контрольні функції за діяльністю аудиторів здійснюються Палатою і

судовими органами.

У Франції існують дві організації, що займаються аудиторською

діяльністю в країні:

- Палата експертів-бухгалтерів у функції яких входить проведення

перевірок бухгалтерського обліку і звітності в акціонерних товариствах (тільки

за запрошенням). Ця професія не настільки суворо регламентується урядом.

- Національна компанія комісарів по рахунках. До цієї компанії

призначаються аудитори відповідно до існуючого законодавства про акціонерні

товариства. Вони здійснюють найбільш відповідальні перевірки.

В Італії - законну аудиторську діяльність можуть здійснювати відповідно

до Постанови уряду 1992 р. тільки ті особи, які внесені в спеціальний іменний

реєстр, що знаходиться під контролем Міністерства Юстиції. Потрапити до

цього реєстру можуть ті лише ті аудитори, що здали екзамени з

бухгалтерського обліку, права, обчислювальної техніки й інформатики.

Здобувачами звання аудитора можуть стати фахівці з вищою економічною,

юридичною і комерційною освітою при наявності не менш 3-х років

практичного стажу.

В Росії перші спогади про аудит відносяться до ХVIII в., де аудиторами

призначалися військові слідчі.

Звання аудитора в Росії було введено Петром I, який у військовому статуті

в 1716 р., а також в “Табелі про ранги” до віськових чинів відніс аудитора.

Звання це Петро I ввів за прикладом Польщі. В 1797 р. аудитори були

переведені в цивільні чини, а в 1833 році, з метою навчання аудиторів, у

Петербурзі була заснована школа, яку пізніше найменували Аудиторським

училищем.

За своїм характером посада аудитора поєднала в собі посади діловода,

судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової

реформи у 1867 р. посаду аудитора було скасовано.

У 1911 р. в Росії існував державний контроль. Особи, які виконували

функції державних контролерів, входили до Ради Міністрів на правах міністра і

губернських контрольних палат на місцях. Але незалежна аудиторська

діяльність поширення не знайшла.

Далі спроби створити в Росії інститут аудиту починалися в 1889 р., 1912 р.

і 1928 р., але всі вони закінчилися провалом.

У колишньому СРСР функціонував тільки держконтроль, який

здійснювало Міністерство державного контролю, а потім Комітет народного

контролю, контрольно-ревізійне управління міністерств та відомств. Перший

поштовх до утворення аудиторських фірм наприкінці 80-х років дало утворення

в СРСР спільних підприємств (СП). Для цих підприємств аудиторська

перевірка стала обов'язковою, задачою якої було підтвердження річних звітів.

У 1987 р. на основі постанови РМ СРСР була створена перша

госпрозрахункова фірма «Акціонерне товариство «Інаудит»». Ця фірма

займалася аудиторськими перевірками, консультуванням СП з

оподатковування, та різних правових питаннях.

Перехід Росії до ринкових відносин виявив необхідність створення нових

економічних інститутів, що регулюють взаємини різних суб'єктів

підприємницької діяльності.

У даний час в Росії функціонують тимчасові правила аудиторської

діяльності відповідно з Указом Президента. З 1993 р. затверджено ряд

нормативних документів, що регламентують аудиторську діяльність. В Росії

створено й успішно функціонує більш 32 тисяч аудиторських фірм. З них

найбільші це «ФБК», «Росекспертиза», «Руфаудит», «Аудиторська палата

АСВП» і т.п. Найбільші міжконтинентальні аудиторські фірми, такі як «Артур

Андерсон», «Ернст енд Янг», «КРМ» та інші, відкрили свої філії в Москві,

Санкт-Петербурзі й інших містах Росії.

Третій етап розвитку аудиту являє собою проведення перевірок

переважно таких об’єктів, де ризик найвищий.

1.2 СУЧАСНИЙ СТАН АУДИТУ В УКРАЇНІ І ПЕРСПЕКТИВИ

ЙОГО РОЗВИТКУ

Появі і розвитку аудиту в Україні сприяла недосконалість структури

зовнішнього фінансового контролю командно-адміністративної системи

управління. Щорічно зростали розміри крадіжок та збитків, приписок та інших

зловживань, незадовільний стан обліку і внутрішнього контролю на рівні

підприємств і організацій, недостатній профілактичний вплив фінансового

контролю на усунення негативних явищ, незадовільна діяльність власних

ревізійних комісій, організацій – усе це призвело до необхідності реорганізації

системи фінансового контролю в країні. Цьому сприяло також і те, що

наприкінці 80-х років встановилася стійка тенденція до скорочення чисельності

відомчих контрольно-ревізійних підрозділів. В окремих підрозділах

чисельність цієї категорії спеціалістів скоротилась на 25-40%.

Першим кроком у напрямку реорганізації фінансового контролю в країні,

згідно зі схемою організаційної побудови фінансових контролюючих органів,

стало створення в січні 1990 р. Державної податкової служби. Але податкова

служба не вирішила всіх проблем укріплення фінансової дисципліни. Виникла

необхідність контролю не тільки повноти надходжень коштів у бюджет, а й

ретельної перевірки ефективності їх використання, а також власних ресурсів на

підприємствах та організаціях.

Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від

26 січня 1993 р. урегулював створення при Міністерстві фінансів України

Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних

управлінь у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-

ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах та містах.

Функції державної контрольно-ревізійної служби полягали в здійсненні

ревізії та перевірок у міністерствах, відомствах, організаціях державної влади,

підприємствах, установах і організаціях, що фінансуються за рахунок

державного бюджету. При цьому перевіряється стан ведення обліку і звітності,

підтверджується достовірність інформації, представленої у фінансовій

звітності, виявляються факти порушення чинного законодавства та

визначаються ефективність та доцільність використання державних коштів.

Передбачалось, що напрями реорганізації системи фінансового контролю в

країні будуть сконцентровані на підвищенні ролі Головного контрольно-

ревізійного управління Міністерства фінансів України як основного

методологічного центру контрольно-ревізійної роботи, у зосередженні його

зусиль на контролі за ефективним використанням коштів державного бюджету і

розвитку в країні принципово нових аудиторських форм контролю стосовно

госпрозрахункових підприємств і організацій. Разом з тим, враховуючи

недопустимість навіть тимчасового послаблення фінансового контролю в

перехідний період передбачалося збереження й упорядкування роботи відомчих

контрольно-ревізійних підрозділів.

Передбачалось, що комплекс заходів дасть змогу покращити організацію

фінансового контролю.

Припускалося, що розвиток аудиторських фірм приведе в подальшому до

скорочення витрат держави на утримання фінансових контролюючих органів.

Більше того, аудиторські фірми самі стануть платниками податків у бюджет. У

перспективі передбачалося розширення самостійності підприємств у

застосуванні аудиторського і скорочення відомчого контролю.

Припускалося також, що якісне проведення аудиторських перевірок

приведе в майбутньому до скорочення кількості перевірок і чисельності

зайнятих ними спеціалістів із Державної податкової служби, Держкомстату і

Держкомцін, і питання дотримання податкового законодавства, достовірності

обліку і звітності та ціноутворення на багатьох підприємствах систематично

контролюватимуться незалежним аудиторським контролем.

Аудиторскі послуги в першу чергу необхідні були для СП, іноземного

інвестора й інших підприємств, що були зацікавлені в залученні іноземних

інвестицій.

Це знайшло своє відображення в Законі України «Про іноземні інвестиції».

Однак основними видами послуг перших аудиторських фірм в Україні

були консультації з питань бухгалтерського обліку, права, оподаткування,

безпосередньо здійснення бухгалтерського обліку і складання фінансової

звітності.

Поява нового суб'єкта господарювання була сприйнята суспільством

природньо, тому що низька кваліфікація бухгалтерів малих підприємств та

постійні зміни в законодавстві сприяли високому попиту на такі послуги.

У джерел сучасного аудиту стояли юристи і колишні ревізори різних КРУ і

КРО галузевих міністерств і відомств. На зміну тоталітарному контролю часів

СРСР почав розвиватися аудит в Україні – країні, далекої від ідеалу ринкових

відносин, де законотворчість перебуває в перманентному стані.

Вітчизняному підприємцю аудит був «нав'язаний зверху». Ринок – це

попит, а тільки за тим пропозиція. З аудитом вийшло з точністю до навпаки.

Аудит в Україні став розвиватися з 1993 р. коли був прийнятий Закон

України «Про аудиторську діяльність», тобто став легітимним, придбав законне

право на своє існування і почав потроху завойовувати нішу у сфері

незалежного фінансового контролю, яка до цього пустувала. Таким чином,

аудит починає своє становлення нетрадиційно, з трьох причин:

1.Указом «зверху», у зв'язку з недосконалістю зовнішнього фінансового

контролю. (В усьому світі аудит виник як пропозиція послуг, породжених

попитом).

2.Кримінальне середовище бізнесу (щорічно спостерігається збільшення

крадіжок, збитків, приписок, зловживань).

3.Необхідність законодавчого розширення функцій аудиту.

Малюнок 1.1 – Процес розвитку аудиту в Україні.

90 % заказів на ау-дит побудовано наособистих взаємо-відношеннях ауди-тора з клиєнтом

Відсутність попиту

Професіональна перевага учіновників, тобтовони малибільшу можли-вість придбатисертифікат ауди-тора та клієнтів,тому що булираніше голов-ними бухгалте-рами миністерств(ведомчі робітни-ки ДПІ і КРУ).

Корумпованість, коли родичічиновників очо-люють фірми. Був достатньошироко розви-нений містечко-вий протекціо-нізм, тобто вико-ристовувалась: -«торгівля ауди-торською печат-кою»; -«торгівля зв’яз-ками з ДПІ»

Низький

рівень

а удиту

Недовіра до

аудиту

Демпінгові

Демпінг – заниження ціни, непридатної на імпортному і високої на

внутрішньому ринку з метою витиснення конкурентів і завоювання ринку.

Усі взаємини в західних країнах між аудиторами та клієнтами,

регулюються кодексом професійної етики.

В Україні такий кодекс був затверджений 18.12.1998 р. під № 73 і набрав

чинності з 01.01.99 р.

Основні шляхи подолання кризи аудиту в Україні.

1. Необхідно розробити і застосувати механізм визначення ціни на аудит,

установивши нижню межу вартості аудиторських послуг по їх видах.

2. Жорсткість кодексу професійної етики.

3. Контроль за діяльністю суб'єктів аудиту та за його якістю в масштабах

країни.

4. Державна підтримка вітчизняного аудиту.

5. Ризик аудитора повинен страхуватися. (На відміну від західних

аудиторів ризик українських аудиторів практично 100 %).

6. Науково-методичне забезпечення аудиту.

7. Інформованість аудиторської відповідальності (кожен аудитор повинен

мати інформацію про ціни, що складаються на аудит по регіонах і в цілому по

країні, бути інформованим про плани роботи САУ, АПУ).

1.3 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО АУДИТОРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ.

Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93р. №3125-ХІІ (зі

змінами і доповненнями) визначає правові принципи здійснення аудиторської

діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного

фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Положення Закону діють на території України і поширюються на всіх

суб'єктів, що хазяйнують, незалежно від форм власності і видів діяльності,

органи державної виконавчої влади.

АУДИТ- це незалежна перевірка фінансової бухгалтерської звітності,

обліку, первинної документації й іншої інформації про фінансово-

господарську діяльність з метою визначення вірогідності їхньої звітності,

обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і

встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими

фірмами, що уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у

випадках передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження вірогідності і повноти річного балансу і звітності

комерційних банків, фондів , компаній, підприємств, кооперативів, суспільств

та інших суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності і виду

діяльності, звітність яких офіційно обнародується, за винятком установ і

організацій, що цілком діють за рахунок державного бюджету і не займаються

підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів

господарювання, з річним оборотом менш 250 неоподатковуваних мінімумів

проводиться один раз у 3 роки;

2) перевірки фінансового стану:

-засновників комерційних банків;

-підприємств з іноземними інвестиціями;

-акціонерних товариств;

-холдингових компаній;

-інвестиційних фондів;

-довірчих товариств та інших фінансових посередників.

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових

комплексів, приватизації, корпоратизації й інших змін форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможності підприємства

чи його банкрутства.

Публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського

висновку, балансу, зі звіту про фінансові результати діяльності

підприємства й іншу звітність у межах зведень, що не складають

комерційної таємниці і визначені законодавством для надання

користувачам і публікації.

Не підлягає публікації аудиторський висновок, якщо він ґрунтується на

аналізі достатнього обсягу інформації про результати фінансово-господарської

діяльності, у т.ч. вивченні бухгалтерської звітності і документів, що складають

комерційну таємницю. Відкриття інформації, що складає комерційну

таємницю, для проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг

здійснюється користувачами бухгалтерської звітності (малюнок 1.2.).

Малюнок 1.2 - Внутрішні і зовнішні користувачі бухгалтерської інформації.

Внутрішні користувачі

Власники підприємства (акціонери) Управлінці різних рівней

Робітники по найму Фінансові аналітики

Податкові служби

Комерційні партнери

Кредитори Інвестори.

Закордонні партнери

Зовнішні користувачі

Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути :

-органи державної влади;

-юридичні і фізичні особи, зацікавлені в результатах господарської

діяльності суб'єктів, у т.ч. власники, засновники, кредитори, інвестори й інші,

котрі мають право на одержання інформації, що міститься в бухгалтерській

звітності.

Користувачі бухгалтерської звітності мають право виступати замовниками

на проведення аудиту і виконання інших аудиторських послуг, визначати

обсяги і напрямки аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих

законодавством, установчими документами чи окремими договорами.

Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку,

визначеного законодавством України, своєчасне і повне надання бухгалтерської

звітності користувачам і аудиторам покладається на керівника підприємства.

Публічна бухгалтерська звітність, перевірена аудитором може бути

обнародувана протягом року, що випливає за звітним. Вона не виключає

здійснення контролю ДПІ за дотриманням податкового законодавства.

1.4.АУДИТОРСЬКА ПАЛАТА УКРАЇНИ І ЇЇ ФУНКЦІЇ.

Керування аудиторською діяльністю в Україні здійснює Аудиторська

палата.

Аудиторська палата України (далі АПУ) була створена в 1993 році.

Повноваження її були визначені Законом «Про аудиторську діяльність» і

Статутом АПУ.

Статут АПУ підлягав твердженню 2\3 голосів від загальної кількості

членів Палати.

Характерні риси АПУ:

1) здійснює свою діяльність на підставі закону, інших законодавчих актів і

Статуту АПУ;

2) діяльність АПУ ґрунтується на принципах демократії і самоврядування,

колегіальності і гласності в умовах одночасного збереження комерційної

таємниці;

3) АПУ є юридичною особою, веде відповідний облік і звітність, має свій

рахунок в банку, свою печатку, емблему й іншу атрибутику.

АПУ здобула повноваження юридичної особи з дня реєстрації в Мін'юсті

на підставі заяви і Статуту. Ведення поточних справ в АПУ здійснює

Секретаріат, який очолює завідувач.

Загальна кількість членів АПУ складає 20 чоловік шляхом делегування.

Порядок делегування визначається з'їздом, правлінням, колегією чи іншим

вищим керівним органом, з дотриманням вимог ст. 12 Закону.

До складу АПУ входять : 5 представників від професійної громадської

організації України (тобто від САУ), по одному представнику від Мін'юсту,

Мінфіну, Мінстату, ДПІ України, НБУ й окремих фахівців від навчальних,

наукових й інших організацій - 10 чоловік.

Термін повноважень членів АПУ не може перевищувати 5 років.

Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менш 3-

х осіб. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів

АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України. Результати анкетування

затверджуються АПУ.

Усі рішення АПУ приймаються на її засіданні шляхом простого

голосування при наявності 2\3 голосів її членів, в окремих випадках шляхом

письмового опитування. При рівності голосів перевага надається рішенню, за

яке проголосував головуючий.

Основні задачі діяльності АПУ.

1. Організація і координація незалежної аудиторської діяльності, сприяння

її розвитку, удосконалювання і методологічна уніфікація аудиту в Україні.

2. Здійснення практичної допомоги по забезпеченню професійної

захищеності аудиторів під час виконання покладених на них функцій.

3. Постійний зв'язок із трудовими колективами, засобами масової

інформації, державними органами управління, правоохоронними і

громадськими організаціями

Малюнок 1.3 -Структура аудиторської палати України.

Аудиторська діяльність регулюється стандартами і нормами.

Завердження норм і стандартів аудиту в Україні є виключним правом

аудиторської палати України.

Стандарти - основні принципи аудиторської діяльності, яких повинні

дотримуватися незалежно від умов, у яких проводиться аудит, але

обов'язковість їх законодавчо не закріплена.

Стандарти потрібні для:

-підтримки аудиторської діяльності на високому якісному рівні;

-полегшення і раціоналізації роботи аудитора;

-аналізу якості проведених аудититорських перевірок;

Національні стандарти представлені дев'ятьма групами, кожна з яких, у

свою чергу, підрозділяється на нормативи.

Комісія по аудиторським нормативам та практиці

Кваліфікаційна комісія

Контрольно-регістраційна комісія

Спостережлива рада

Секретарі

Дисциплінарна (комітет з етики)

Комісія з питань зв’язку з суспільством

Перша група "Вступний матеріал" включає два нормативи і містить

положення з аудиторської діяльності, вимоги до внутрішніх стандартів

аудиторських організацій, склад і зміст супутніх послуг.

Друга група "Відповідальність" включає шість нормативів, присвячених

опису цілей, принципів аудиту, правилам складання договору на проведення

аудиту, контролю якості аудиторських послуг, документального оформлення

аудиторської перевірки, правильності використання термінів "шахрайство" і

"помилка", перевірки дотримання нормативних актів при проведенні аудиту.

Третя група "Планування" включає три нормативи, що відносяться до

планування аудиторської перевірки.

Четверта група "Внутрішній контроль" містить два нормативи, що

мають відношення до процедур внутрішнього контролю, у тому числі в умовах

комп'ютерної обробки даних у клієнта.

П'ята група "Аудиторські докази" включає дев'ять нормативів,

присвячених таким аспектам аудиту як: методам збору аудиторських доказів,

аналітичним процедурам, аналітичній вибірці, використанню оціночних

показників, операції зі зв'язаними сторонами.

Шоста група "Використання роботи інших фахівців" включає три

нормативи, у яких розглядаються питання використання для проведення аудиту

експертів, роботи внутрішнього аудитора й інших аудиторських фірм.

Сьома група "Аудиторські висновки і звіти" - два нормативи

присвячених питанням складання звітів і висновків, порядку оформлення

письмової інформації аудитора керівництву економічного суб'єкта.

Восьма група "Окремі вимоги до аудиторських висновків і звітів"

включає два нормативи. У цій групі містяться матеріали, присвячені

проведенню аудиту по спеціальних аудиторських завданнях, вивченню

прогнозної фінансової інформації.

Дев'ята група "Нормативи, що регулюють спеціальні умови проведення

аудиту" включає три нормативи, у яких розглядаються питання використання

комп'ютерів в аудиті, оцінки ризиків.

Основні функції АПУ.

1. МЕТОДОЛОГІЧНА - затвердження норм і стандартів, програми

підготовки аудиторів.

2. ІНФОРМАЦІЙНА - сприяття створенню нормативів методичних й

інших матеріалів з питань аудиторської діяльності.

3. КАДРОВА - сертифікація аудиторів, атестація, проведення роботи по

підготовці і підвищенню кваліфікації аудиторів, для чого створюється науковий

центр із залученням закордонних і вітчизняних фахівців вищих наукових

установ, а також практиків фінансових органів, банків, ДПІ, державних

контрольних ревізійних служб для роботи в ньому.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНА:

-підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні;

-реєстрація аудиторських фірм, аудиторів, що самостійно здійснюють

аудиторську діяльність (ведення реєстру аудиторів);

-створення регіональних відділень;

-участь у роботі міжнародних організацій з питань аудиторської діяльності

і т.п.

5. КОНТРОЛЬНА - розгляд скарг щодо діяльності окремих аудиторів чи

аудиторських фірм з питань їхньої компетенції, професійного рівня і

застосування стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків, а також

ухвалення рішення про припинення дії сертифіката (комітет з етики):

-установлення кількаразових фактів низької якості аудиторських

перевірок;

-систематичного чи грубого порушення діючого законодавства України,

установлених норм і стандартів аудиту. Але в першу чергу це стосується

контролю за якістю аудиту, дотримання правил професійної етики і стандартів

аудиту, обов'язковим плануванням і документуванням аудиту, контролю за

роботою асистентів, професійною компетентністю персоналу.

Ведення реєстру суб'єктів аудиторської діяльності.

Однією з основних функцій АПУ є затвердження норм, стандартів,

сертифікація аудиторської діяльності.

СЕРТИФІКАЦІЯ - це визначення кваліфікаційної придатності аудитора.

Сертифікат, це офіційний документ, який засвідчує право громодянина

України на здійснення аудиту.

Сертифікація громадян України, що мають намір займатися аудиторською

діяльністю, здійснюється по серії – “А”, “Б” і “АБ”.

СЕРІЯ “А”- свідчення на здійснення аудиту підприємств і господарських

товариств.

СЕРІЯ “Б”- свідчення на здійснення аудиту банків.

СЕРІЯ “АБ” - свідчення на здійснення аудиту підприємств,

господарських товариств і банків.

Бланк сертифіката є бланком строгої звітності з указівкою номера, серії,

прізвища, імені та по батькові аудитора, дати і номера рішення АПУ про

твердження протоколу проведених іспитів, термін дії сертифіката. Він

підписується головою сертифікаційної комісії і завідувачем Секретаріата АПУ.

Рішення сертифікаційної комісії повідомляється особам, що здали іспит, з

дня здачі іспиту протягом 5 днів. Протокол з цим рішенням передається в АПУ,

унаслідок чого видається сертифікат.

Термін дії сертифіката не перевищує 5 років.

Право на одержання сертифіката мають громадяни, що одержали вищу

освіту, визначені знання з аудиту, і досвід роботи не менш 3 років підряд за

фахом аудитора, бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста чи економіста, а

також здали іспит.

Особи, що не склали кваліфікаційного іспиту мають право повторно його

скласти, але не раніше чим через рік.

Перелік документів, необхідних для сертифікації:

- клопотання за установленою формою;

- копія диплома, завірена у встановленому порядку;

- витяг з трудової книжки, завірена у встановленому порядку;

- документ про внесення плати (сума визначається АПУ).

Документи розглядаються протягом 10 днів, після чого письмово

повідомляється про допуск до іспитів чи навпаки.

Іспит здається по програмі, затвердженої АПУ.

Аудитори, термін дії сертифікатів яких закінчується, не раніш трьох і не

пізніше одного місяця повинні представити в Секретаріат АПУ наступні

документи:

-клопотання встановленого зразку;

-витяг з трудової книжки, завірену у встановленій формі;

-сертифікат, строк дії якого закінчується;

-реферат про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період

володіння сертифікатом;

-документ про внесення плати за продовження дії сертифіката.

Аудитори, що працюють за фахом не менш 3-х років і не мають зауважень

по реферату і по роботі, за рішенням комісії, вносяться до Протоколу осіб, дія

сертифіката яким продовжується на наступні 5 років.

Аудитори, що працюють за фахом від 2 до 3 років чи по сумісництву не

менш 3-х років, що не мають зауважень по роботі і по реферату, проходять

співбесіду в постійних комісіях з прийому іспитів. При позитивних результатах

співбесіди, аудитори вносяться до Протоколу осіб, дія сертифіката яким

продовжується на 5 років.

Аудитори, що одержали сертифікат, але не працювали, чи працювали

менш 2-х років, чи ж не представили своєчасно документи на його

продовження - складають іспити на загальних умовах.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора

можуть бути застосовані наступні стягнення у вигляді:

1.Попередження - оформляється рішенням АПУ.

2. Припинення дії сертифіката на строк до одного року.

3. Анулювання сертифіката.

Введення в дію Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності в

Україні від 31.10.2000 р. протокол № 95 передбачає обов'язкове підвищення

кваліфікації практикуючих аудиторів як одна з умов наявності їх у Реєстрі

(продовження дії сертифіката), для чого АПУ розроблене спеціальне

положення.

Про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається

Свідчення.

До Реєстру вносяться суб'єкти аудиторської діяльності:

1. Аудиторські фірми:

-організації які пройшли державну реєстрацію як аудиторські фірми;

-організації, в яких установчими документами передбачена тільки

аудиторська діяльність;

-організації, в яких у загальному розмірі статутного капіталу частка

засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не здійснюють

аудиторську діяльність, не перевищує 30%;

-директором фірми має бути тільки сертифікований аудитор.

2. Аудитори, зареєстровані відповідно до Закону України "Про

підприємництво" як суб'єкти підприємницької діяльності чи фізичні особи, що

мають діючий сертифікат аудитора. Свідчення видається на 5 років.

Продовження терміну дії Свідчення здійснює Контрольно-реєстраційна комісія,

рішення якої затверджує АПУ на підставі заяви суб'єкта аудиторської

діяльності після звірення даних, раніше внесених до Реєстру.

Включені до Реєстру суб'єкти аудиторської діяльності зобов'язані:

-дотримуватися вимоги діючого законодавства України, рішень АПУ,

положень Національних нормативів аудиту і Кодексу професійної етики

аудиторів України;

-представляти в АПУ у встановлений термін звіт про аудиторську

діяльність ;

-повідомляти, у місячний термін, АПУ про зміни в документах.

1.5 СОЮЗ АУДИТОРІВ УКРАЇНИ (САУ).

В Українському аудиті ризик на сьогоднішній день 100%. Ризик аудиту

повинен бути застрахований організацією неприбутковою, котра буде

акумулювати отримані засоби й використовувати їх на благо й в інтересах

професійних аудиторів України. Такою організацією і є Союз аудиторів

України (САУ).

САУ - єдина у даний час професійна громадська організація, що поєднує

аудиторів.

В усіх закордонних країнах саме професійні об'єднання практично

реалізують одну з основ сучасного професійного аудиту -саморегулювання.

САУ -поєднує близько 25% усіх сертифікованих аудиторів.

САУ - має фіксоване членство в особі окремих аудиторів чи їхніх

колективів.

САУ може відкривати місцеві центри при наявності в них не менш 5

аудиторів, які є членами Союзу. Відкриття місцевих центрів не є обов'язковим.

З метою забезпечення соціального захисту своїх членів САУ може

створювати відповідні фонди, у тому числі фонд соціального страхування.

САУ в порядку встановленому законом має право:

-делегувати своїх представників в АПУ і достроково їх відзивати;

-вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту;

-порушувати клопотання про надання повноважень членів АПУ, що

делеговані Мінфіном, Мінстатом, НБУ й ін.

Основні напрямки роботи САУ:

1.Науково-методичне забезпечення САУ.

Необхідно чітко визначити:

-що є предметом аудиторської перевірки;

-як оцінити аудиторський ризик;

-як калькулювати собівартість аудиторських робіт;

-як спланувати обсяг перевірки;

-як застосовувати (і на скільки це буде законно ) методи вибірки;

-як реально оцінювати матеріальність (істотність) помилки;

-як відрізнити помилку від обману.

2.Навчання.

Саме професійні організації мають змогу організовувати підвищення

кваліфікації діючих аудиторів і навчання професії. САУ повинен погоджувати

навчальні програми вищих закладів всіх рівнів акредитації за фахом

"Бухгалтерський облік і аудит" з усіма її специалізаціями.

САУ повинен мати право виступати як ведуча організація при захисті

дисертацій по обліку й аудиту, а також направляти у ВАК України перелік тем

наукових досліджень в області економічного контролю, обліку й аудиту.

САУ повинен бути основним джерелом й ініціатором популярної

літератури - статей, монографій, підручників і практичних посібників.

3.Регулювання ринку аудиту.

Таке регулювання забезпечує кодекс професійної етики аудиторів України.

4.Інформованість аудиторської громадськості.

Кожен аудитор сьогодні повинен мати оперативну інформацію про ціни,

що складаються на аудит по регіонах і в цілому по країні, бути інформованими

у планах роботи САУ, АПУ.

5.Інтегрированість у світове співтовариство. В даний час Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України

(ФПБАУ) найбільш близька до цього. В Україні представлено кілька

донорських організацій, мається ряд спонсорів у діаспорі за кордоном.

1.6 ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА АУДИТОРІВ, ЇХ ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ

Аудиторська діяльність містить у собі організаційне і методичне

забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок і

надання інших аудиторських послуг.

Історія розвитку аудиторської діяльності дозволяє виділити три аспекти

незалежності аудитора: правова; етична; економічна.

Малюнок 1.4- Аспекти незалежності аудитора.

Професійна незалежність аудиторів підрозділяється

Правова 1.Саморего-лювання діяльністю. 2.Контрактна (договірна) основа взає-мовідношень. 3.Розподіл відповідаль-ності за думкувідносно фі-нансової звітності. 4.Відповідаль-ність за ре-зультати ро-боти іншихаудиторів, асистентів, експертів.

Этична 1.Професіна компетентність. 2.Сумлінне виконання своїх професійних зобов’язань. 3.Конфиденцій-ність інформації відносно клієнта. 4.Індивідуальні відношення з представниками клиєнта. 5.Обмеження тривалості спів-робітництва з одним клиєнтом. 6.Вимоги до змісту реклами. 7.Вимоги до назви фірми.

Экономічна 1.Обмеження видів діяльності. 2.Обмеження видів послуг,наданих одному клієнту у форміконсультацій, перевірок абоекспертиз. 3.Обмеження сум винагород відодного клієнта. 4.Обмеження організаційнихформ діяльності. 5.Відсутність фінансовогоінтересу до діяльності клієнта. 6.Заборонено приймати товарий послуги від клієнта. 7.Обмеження кількості орга-нізаторів аудиторської фірми. 8.Заборонено проведенняаудиту аудиторами, які маютьматеріальні інтереси, являютьсячленами керівництва, організа-торами чи власниками під-приємтсва – клиєнта, робітни-ками цього підприємства,робітниками чи співвласникамидочірнього підприємтсва,філіалів.

Аудитор – це висококваліфікований фахівець, що володіє

методологією фінансово-господарського контролю й аудиту,

бухгалтерським обліком і аналізом господарської діяльності, статистикою,

фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну

підготовку в області юриспруденції, судово-бухгалтерської експертизи,

методології економічних досліджень, технології виробництва.

Основною умовою правової незалежності є саморегулювання аудиторської

діяльності. Т.ч. аудитор самостійно визначає правила поведінки, розробляє

методологію, методику і техніку аудиту.

Законом України визначено, що аудит може проводитися за договором з

клієнтом. Незалежність на цьому етапі полягає в самостійному виборі клієнта.

Далі, аудитор має право залучати (на договірній основі) до участі в

аудиторській перевірці різних професіоналів.

Аудитор не може виявити всіх зловживань, незаконних дій, оскільки його

призначення полягає в іншому, у підтвердженні законності і вірогідності.

Навіть виявлені порушення аудитор розглядає в залежності від істотності

впливу їх на показники фінансової звітності.

Тому основна частка відповідальності за попередження і виявлення, як

обману, так і помилок покладається на керівництво підприємства.

Незалежність аудитора в цьому випадку в правильній оцінці обраних та

виконаних процедур і відповідному аудиторському висновку, складеному на

підставі доказів, отриманих у результаті здійснення цих процедур. Етична

незалежність аудитора містить у собі:

-професійне поводження аудитора, який зобов'язаний підтримувати свою

репутацію, утримуватися від різних дій, що дискредитують його;

-аудитор зобов'язаний бути чесним при виконанні своїх професійних

обов'язків, справедливим і не допускати щоб витрати й ін. впливи не

відбивалися на його об'єктивності;

-конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати

чи розкривати інформацію, отриману їм у ході аудиту, а також використовувати

їх у своїх цілях (ст. 23 Закону України «Про аудиторську діяльність»);

-аудитор зобов'язаний робити послуги з відповідним рівнем турботи про

клієнта. Постійно підтримувати професійні знання, тобто необхідно мати такий

рівень знань, який не викликав би сумніву у клієнта в тім, що йому надали

компетентні професійні послуги з урахуванням останніх змін у законодавстві,

аудиторській практиці і техніці надання аудиторських послуг;

-обмеження тривалості співробітництва з одним клієнтом, оскільки можуть

скластися близькі відносини, що може істотно вплинути на незалежність

аудитора, якість аудиту.

Аудитором не може бути призначений працівник, що у цей час працює чи

до цього працював на підприємстві, з яким укладена угода на проведення

аудиту. Період, що повинен пройти після звільнення з роботи на перевіряємому

підприємстві, не менш 2-х років.

1.7 АУДИТОР І АУДИТОРСЬКІ ФІРМИ.

Аудитор і аудиторські фірми мають право:

1. Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі діючого

законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору з замовником,

професійних знань і досвіду.

2. Одержувати необхідні документи, що мають відношення до предмету

перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, що

мають у своєму розпорядженні (банки, постачальники і т.п.) документи щодо

предмету перевірки, зобов'язані надати їх за вимогою аудитора (ауд. фірми).

Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником.

3. Одержувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від

керівництва і працівників замовника.

4. Перевіряти первинну документацію з обліку фінансово-господарської

діяльності замовника, облікові регістри. Приймати участь в інвентаризації,

перевіряти фактичну наявність майна, матеріальних цінностей, готівки в касах,

цінних паперів, жадати від керівництва проведення контрольних оглядів

вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції.

5. Залучати, на договірних засадах, до участі в перевірці фахівців різного

профілю, крім тих, котрі працюють у замовника, перебувають з ними в

родинних відносинах, чи ведуть спільний бізнес.

Обов'язки аудиторів і аудиторських фірм.

1.Належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан

бухгалтерського обліку і звітність замовника, їхню вірогідність, повноту і

відповідність чинному законодавству і встановленим нормативам.

2.Повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про

виявлені при проведенні аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і

звітності.

3.Зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту і

виконанні аудиторських послуг. Не розголошувати інформацію, що складаює

предмет комерційної таємниці, і не використовувати її у своїх інтересах чи в

інтересах третіх осіб.

4.Відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно

до діючого законодавства України.

5.Обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг й інших

видів робіт, що мають безпосереднє відношення до надання аудиторських

послуг у формі консультацій, перевірок чи експертиз.

Спеціальні вимоги.

Забороняється проведення аудиту:

1.Аудитору, що має прямі родинні стосунки з керівництвом

господарського суб'єкта, що перевіряється.

2.Аудитору, що має особисті майнові інтереси до суб'єкта, що

перевіряється.

3.Аудитору – який є членом керівництва, засновником чи власником

суб'єкта що перевіряється.

4.Аудитору - працівнику перевіряємого суб'єкта.

5.Аудитору - працівнику, співвласнику дочірнього підприємства, філії чи

представництва суб'єкта господарювання що перевіряється.

Відповідальність аудиторів і аудиторських фірм.

ПРАВА

1.Самостійно визначати форми й методи аудиту на підставі діючого законо-давства, норм і стандартів, умов договору з замовником, професійних знань і досвіду. 2.Одержувати необхідні до-кументи, що мають відно-шення до перевірки, у замов-ника і третіх осіб, при необ-хідності одержувати від них пояснення у письмовій чи усній формі. 3. Перевіряти первинні документи, облікові регістри, приймати участь в інвентаризації, вимагати проведення контрольних оглядів, вимірів, визначення якості продукції. 4.Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю, крім тих які працюють у замовника, ведуть спільний бізнес і не є родичами.

ОБОВ'ЯЗКИ

1.Належним чином нада-вати аудиторські послуги відповідно до чинного за-конодавства і встанов-лених нормативів.

2. Повідомляти власників, замовників про виявлені недоліки.

3.Зберігати у таємниці отриману інформацію, не використовувати її в особистих інтересах і в інтересах третіх осіб.

4.Відповідати перед замовником за пору-шення умов договору відповідно до діючого законодавства України.

5.Обмежувати свою діяльність у наданні аудиторських послуг й ін. видів робіт з одним підприємством чи замовником.

ВІДПОВІДАЛЬ-

НІСТЬ

1.За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор несе майнову й ін. відповідальність, відповідно до укладеної угоди і чинного зако-нодавства. Розмір компенсації не може переви-щувати фактично нанесених замов-нику збитків з вини аудитора. 2.Міру стягнення визначає АПУ.

Малюнок 1.5 -Права, обов'язки і відповідальність аудиторів й організацій.

Норматив №2 «Основні вимоги до аудиту» визначає основні вимоги до

аудиту, які зобов'язані неухильно виконувати аудитори в процесі проведення

аудиторської перевірки. Ці вимоги підрозділяються на 2 основні групи: етичні і

методологічні.

Малюнок 1.6 – Основні вимоги до аудиту

Аудиторська фірма - це організація, що зареєстрована в Реєстрі суб'єктів

аудиторської діяльності і зобов'язана:

-дотримуватися вимог діючого законодавства України, рішень АПУ,

положень Національних нормативів аудиту і кодексу професійної етики

аудиторів України;

-представляти в АПУ у встановлений термін звіт про аудиторську

діяльність;

ЕТИЧНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ

1.Доброзичливість. 2.Конфідеційність. 3.Компетентність. 4.Об’єктивність. 5.Професійна етика. 6.Незалежність. Заборонено:

-мати родинні стосунки ззамовником;

-майнові інтереси до замовника; -бути членом керівництва,

засновником чи власником; -робітником перевіряємого

підприємства; -співвласником дочірнього

підприємства, філіала чипредставництва.

1.Обгрунтованість оцінкизначимости аудиторських доказівта системи внутрішньогоконтролю. 2.Доцільність вибору методики татехніки аудиту. 3.Визначення критеріїв сутністі тадостовірності. 4.Дотримуватися методики оцінкиризиків та вибірки даних. 5.Документальне оформлення. 6.Повна інформованість клиєнтів. 7.Аналіз інформації таформування висновків. 8.Відповідальність за висновок. 9.Взаємодії аудиторів. 10.Контроль якості роботиаудитора.

-у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах. Аудиторські

фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів)

аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може

перевищувати 30%.

Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність

тільки за умови, якщо в ній працює хоча б один сертифікований аудитор.

Керівником може бути тільки сертифікований аудитор.

Структурні підрозділи фірми:

-відділ аудиту;

- відділ обліку;

- відділ консультацій;

-інших видів аудиторських послуг.

Відповідальність аудиторської фірми конкретизується Статутом, умовами

договору з замовниками, а також контрактами між аудитором і аудиторською

фірмою.

Аудиторські фірми бувають:

-національні та міжнаціональні (Ернст Енд Янг Україна - створена

представниками України і міжнародною аудиторською фірмою, штаб-квартира

якої знаходиться в Нью-Йорку, чи «Артур Андерсен і К», тощо).

Типова структура західної аудиторської фірми передбачає посади:

-партнер,

-менеджер,

-старший аудитор,

-асистент аудитора.

Професійні обов'язки:

1. Партнера:

Оцінка роботи персонала. Прийняття рішень щодо висновку, видача

аудиторських висновків. Проведення зустрічей з замовниками. Рішення

проблем з професійними організаціями.

2. Асистент аудитора:

Виконання окремих аудиторських процедур і збір аудиторських доказів.

3. Старший аудитор:

Керівництво роботою асистентів, підведення підсумків їхньої роботи.

Робота з середньою ланкою керування клієнта.

4. Менеджер:

Здійснення контролю за роботою старших аудиторів та асистентів,

підведення підсумків їхньої роботи. Зустріч з керівництвом фірм клієнтів.

Підготовка пропозицій щодо змісту аудиторського висновку.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ.

1.Історія виникнення, становлення і розвитку аудиту.

2.Охарактеризувати функції аудиту на кожнім етапі його розвитку.

3. По якій моделі розвивався аудит в закордонних країнах?

4.Назвати основні причини виникнення аудиту в закордонних країнах.

5.Порівняти причини виникнення аудиту в Україні і закордонних країнах.

6.Основні шляхи подолання кризи аудиту в Україні.

7.Основні функції АПУ.

8.Розкрити причини організації САУ й охарактеризувати його основні

функції.

9.Перелічити основні вимоги, пропоновані до сертифікації аудиторів.

10.Які основні цілі і задачі аудиторської діяльності?

11.Перелічити основні вимоги до аудитора.

12.Перелічити основні принципи незалежності аудитора.

13.Розкрити зміст національного нормативу №2 «Основні вимоги до

аудиту».

14.У чому полягає необхідність реєстрації аудиторської діяльності, та хто

займається виконанням таких функцій?

15.Яка структура аудиторської фірми?

16.Основні функціональні обов'язки працівників аудиторської фірми.

ТЕМА № 2.

АУДИТ ЯК ФОРМА КОНТРОЛЮ, ЙОГО ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИ.

Задачі, принципи й основні функції аудиту. Види аудиту. Відмінність

внутрішнього і зовнішнього аудиту. Предмет аудиту, його об'єкти. Метод і

методичні прийоми аудиту. Відмінність аудиту і ревізії.

2.1 ЗАДАЧІ, ПРИНЦИПИ Й ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ АУДИТУ.

Основним принципом, що регулює аудит, є сукупність визначених

етичних і професійних норм: незалежність, чесність і об'єктивність

аудитора, його професіоналізм, компетентність і сумлінність,

конфіденційність інформації, відповідальність.

Ціль аудиту – рішення конкретної задачі, що визначається

законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності,

договірними зобов'язаннями аудитора і клієнта.

Зокрема цілями аудиту можуть бути:

1.Оцінка стану бухгалтерського обліку.

2.Перевірка вірогідності фінансової звітності.

3.Підтвердження проспекту емісії цінних паперів.

4.Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності.

5.Підготовка рекомендацій по зміцненню фінансового стану клієнта,

оптимізації витрат.

6 Консультування з питань бухгалтерського обліку, оподатковуванню,

господарському праву й ін.

Задачами аудиту в процесі перевірки є: перевірка стану фінансово-

господарської діяльності підприємства за визначений період, формування

об'єктивних висновків, надання необхідних рекомендацій.

Зокрема:

1.Оцінка рівня організації бухгалтерського обліку і внутрішнього

контролю, кваліфікації облікового персоналу, якості обробки бухгалтерських

записів, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства,

достовірність і законність цих записів, кінцеві результати.

2.Надання допомоги адміністрації підприємства шляхом розробки

рекомендацій з усунення недоліків і порушень, що вплинули на фінансові

результати і вірогідність показників звітності.

3.На підставі вивчення минулих фактів і дійсного положення справ на

підприємстві орієнтування його адміністрації на ті майбутні події, що здатні

вплинути на господарську діяльність і кінцевий результат (проведення

перспективного аналізу).

4.Надання суттєвих і точних рекомендацій клієнту по всім неясним

питанням, що виникають в процесі виконання договору під час надання

аудиторських послуг відносно організації бухгалтерського обліку й складання

звітності, оподатковування, господарського права, фінансового аналізу й ін.

Функції аудиту:

1.Контрольно-ревізійна.

2.Довірчо-посередницька.

3.Інформаційно-управлінська.

Виходячи з цього, першочерговою задачею аудиторів є високоякісне

проведення аудиторських перевірок. У ході перевірки повинна бути

установлена вірогідність показників фінансової звітності клієнта, правильність

її складання, реальність приведених даних.

2.2 ВИДИ АУДИТУ. ВІДМІННІСТЬ ВНУТРІШНЬОГО І ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ

Аудиторська діяльність включає дві компоненти: власне аудит

(обов'язковий аудит) і супутні аудиту послуги.

З погляду класифікаційних ознак розрізняють наступні види аудиту:

зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аудит – проводиться незалежною аудиторською фірмою

(аудитором) на договірній основі з економічним суб'єктом.

Метою його є підтвердження вірогідності фінансової звітності,

правильності ведення бухгалтерського обліку; оцінка відповідності

внутрішнього аудиту політиці і цілям діяльності підприємства.

Внутрішній аудит – виступає невід'ємною частиною системи

управлінського контролю на підприємстві.

Його ціль – оцінка ефективності функціювання системи управління

підприємством.

Вона досягається шляхом розробки пропозицій по удосконаленню методів

організації виробництва, взаємодії різних підрозділів, а також контролю з боку

спеціального органу (комітету), створеного на підприємстві (служби

внутрішнього аудиту чи комітету аудиторів при раді директорів):

-за веденням бухгалтерськогообліку відповідно до діючого законодавства;

-за вірогідністю бухгалтерської звітності;

-за схоронністю майна та матеріальних цінностей.

Цей комітет перебуває в прямому підпорядкуванні керівництву і не

залежить від структурних підрозділів. Служба внутрішнього аудиту діє на

підставі положення, затвердженого керівником підприємства чи зборами

засновників (акціонерів).

Аудит економічного суб'єкта може бути ініціативним (добровільним) та

обов'язковим.

Ініціативний аудит – проводиться за рішенням адміністрації

підприємства чи його засновників.

Його ціль:

1.Виявлення недоліків у веденні бухгалтерського обліку; складанні

звітності; оподатковуванні.

2.Проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства.

3.Розробка рекомендацій по підвищенню ефективності його діяльності.

Замовниками перевірки можуть виступати також і партнери підприємства

по бізнесу (постачальники, банки, потенційні інвестори й ін.).

Обов'язковий аудит – визначений законодавчо.

В аудиторській практиці закордонних країн, виходячи з об'єктів вивчення,

прийнято виділяти три види аудиту:

- фінансовий;

- операційний;

- на відповідність.

Фінансовий аудит являє собою оцінку вірогідності фінансової інформації.

За критерій оцінки інформації беруть звичайно загальноприйняті принципи

бухгалтерського обліку.

Фінансовий контроль проводиться незалежними аудиторами, результатом

роботи яких є висновок щодо фінансових звітів підприємства, який

використовується надалі різними групами користувачів фінансової інформації.

Операційний аудит – це перевірка будь-якої частини процедур і методів

функціонування підприємства для оцінки продуктивності й ефективності.

Його задача – всебічний аналіз економіки підприємства.

Перевірка не обмежується бухгалтерським обліком і включає також

вивчення функціональної структури, методів виробництва, інвестиційної і

маркетингової політики, цільових програм й ін.

Аудит на відповідність – визначає, чи дотримуються на підприємстві ті

конкретні правила, норми, закони, інструкції, пункти договорів, що впливають

на результати діяльності чи звіти, а також ті специфічні вимоги, що

запропоновані персоналу адміністрацією. У ході перевірки на відповідність,

установлюється чи відповідає діяльність підприємства його статуту, чи

правильно нараховується заробітна плата й інші виплати працівникам, чи

обґрунтовано робиться списання витрат на собівартість продукції, чи

правильно сплачуються податки; чи дотримуються умови кредитних договорів

по використанню позикових засобів і їх поверненню кредиторам; чи

виконуються умови договорів постачання продукції й ін.

Перевірка на відповідність вимагає застосування відповідних критеріїв для

оцінки фінансової звітності.

По періодичності здійснення аудиторських перевірок розрізняють

первісний та періодичний аудит.

Первісний аудит – означає проведення перевірки на даному підприємстві

вперше.

Періодичний (повторюючий) аудит – виконується на даному підприємстві

повторно згідно договору з аудитором.

З погляду еволюції – виділяють підтверджуючий аудит, системно-

орієнтований, а також аудит який базується на ризику.

Основні функції внутрішнього аудиту:

1.Перевірка достатності і відповідності діючим нормативним актам і

установчим документам системи внутрішніх регламентів і процедур контролю

(наказів, розпоряджень, інструкцій, розподілу повноважень і відповідальності

між співробітниками і т.п.).

2.Перевірка наявності, правильності оцінки активів, ефективності їхнього

використання.

3.Дотримання розрахункової дисципліни, повноти і своєчасності внесення

податкових платежів.

4.Експертиза правильності організації, методології і техніки ведення

бухгалтерського обліку, вірогідності фінансової звітності.

5.Перевірка повноти відображення виторгу від реалізації продукції і

вірогідності обліку витрат на виробництво.

6.Перевірка точності формування фінансових результатів, порядку

використання прибутку й фондів.

7.Розробка пропозицій по поліпшенню організації системи контролю,

бухгалтерського обліку, розрахунків, застосуванню структури виробництва і

керування, підвищенню ефективності програм розвитку.

8.Аналіз зовнішніх факторів і оцінка їхнього впливу на діяльність

підприємства.

9.Консультування засновників і співробітників адміністрації з питань

бухгалтерського обліку, оподатковуванню, аналізу господарської діяльності,

менеджменту, права й ін.

10.Організація підготовки до проведення зовнішнього аудиту, перевірок

податкових та інших контрольних органів.

Обсяг роботи внутрішніх аудиторів повинен визначатися керівництвом і

програмуватися незалежно від роботи зовнішніх аудиторів. Між ними можуть

бути області часткового збігу.

У таких областях очевидні вигоди співробітництва: скорочується

дублювання і втрата часу на зовнішній аудит.

Масштаб роботи внутрішнього аудиту підрозділяється на:

Загальний – по всім питанням аудиту фірми (компанії) в цілому.

Локальний – по окремих напрямках аудиту.

Практика показує, що на тих підприємствах, де створені й ефективно

функціонують служби внутрішнього аудиту, значно вище рівень схоронності

майна, використання ресурсів, організації бухгалтерського обліку і вірогідность

звітності.

Загальні цілі внутрішнього і зовнішнього аудиту:

-створення ефективної системи внутрішнього контролю, що перешкоджує

виникненню помилок або сприяє їхньому виявленню;

-створення відповідної системи обліку, яка б представляла інформацію,

необхідну для підготовки справедливої й об'єктивної бухгалтерської звітності.

При належній організації внутрішнього аудиту на підприємстві істотно

скорочується обсяг і зміст зовнішнього аудиту, проведеного в передбачених

законодавством випадках.

Зв'язок даних видів аудиту також полягає в тому, що зовнішній аудитор

може частину висновків робити на основі даних отриманих і наданих

внутрішнім аудитором, особливо у відношенні запасів, основних засобів,

амортизаційних відрахувань, заборгованості і ступеня ризику виникнення

помилки чи неточності.

Подібність внутрішнього і зовнішнього аудиту - методи, планування і

техніка перевірки, стандарти і нормативи аудиту.

Таблиця 2.1 - Відмінні риси зовнішнього і внутрішнього аудиту.

Елем

ент

Внутрішній аудит Зовнішній аудит

Рамки,

об'єкти

Визначаються керівництвом. Перевірка з метою забезпечення схоронності активів та недопущення збитків.

Визначаються договором. Домінує аудит фінансової звітності, вірогідності інформації.

Кваліфі-

кація

Визначається по рішенню адміністрації. Менша незалежність.

Пред'являються тверді вимоги. Більше незалежності.

Мета Визначається керівництвом явно або побічно (із планів).

Виникають із законоположень, документів судових інстанцій, а також із зовнішніх потреб.

Звіт Перед керівництвом. Перед третіми особами, замовниками.

Об'єкти внутрішнього аудиту:

1.Система керування підприємством.

Установчі й інші загальні документи підприємства:

Статут підприємства.

Ліцензії по видам діяльності.

Структура підприємства.

Накази, розпорядження, службові записки, протоколи засідань засновників

й інші.

Штатний розклад та інші документи.

2.Облікова політика підприємства:

Робочі документи по методичному, технічному й організаційному аспектах

облікової політики підприємства.

Внутрішньогосподарський контроль

Якість роботи економічних і технічних служб.

Організація і технологія виробництва.

Процеси господарської діяльності.

Виконавська дисципліна.

Проектно-кошторисна документація.

Фінансова стійкість і платоспроможність.

Оподаткування, планування, нормування, стимулювання.

Вірогідність фінансової звітності.

Стан майна.

Ведення бухгалтерського обліку.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту

Методичні прийоми аудиту - це сукупність способів вивчення законності,

доцільності й ефективності дій для оцінки діяльності підприємства. Вони

різноманітні і їхнє застосування визначається професійним рівнем і практичним

досвідом аудитора. Методичні прийоми аудиту варто розглядати стосовно до

конкретних об'єктів і ділянок обліково-аналітичної і контрольно-аудиторської

діяльності. Оцінка діяльності підприємства може надаватися як по всіх

напрямках його діяльності, так і по окремим.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту підрозділяються на три групи:

наукового мислення, фактичного аудиту, документального аудиту.

Розподіл на прийоми фактичного і документального аудиту умовний,

однак дозволяє предметно враховувати їхню взаємозумовленість та

взаємозв'язок, що сприяє удосконаленню методики проведення аудиту і

підвищенню ефективності та якості перевірок.

Первісними методичними прийомами аудиту є прийоми наукового

мислення - аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, порівняння, що

застосовуються до всіх об'єктів і розділів внутрішнього аудиту.

Для характеристики прийомів аудиту особливу значимість має підхід до

перевірки фактів господарської діяльності, оскільки ті ж самі факти можна

перевіряти послідовно від часткового до загального, тобто використовувати

прийом індукції, і навпаки - від загального до часткового, використовуючи

прийом дедукції.

Застосування індукції чи дедукції визначається обсягом перевіряємих

даних. Якщо здійснюється суцільна перевірка операцій виробничої і фінансово-

господарської діяльності, то використовується прийом індукції. Це має місце по

касовим і банківським операціям, розрахункам з підзвітними особами, а також

по іншим ділянкам, де виявлені істотні перекручування в обліку і звітності,

підробка документів, зловживання, що спричинило необхідність суцільної

перевірки. У всіх інших випадках застосовується прийом дедукції, що значно

заощаджує час перевірки і підвищує ефективність контрольно-аудиторської


Прийоми фактичного і документального аудиту тісно взаємозалежні і

взаємообумовлені. Це виявляється в тім, що при будь-якому прийомі

фактичного аудиту перевірка повинна закінчуватися тоді, коли вона доповнена

необхідною інформацією з відповідної економічної і технічної документації.

Таке ж положення і з прийомами документального аудиту, при якому необхідні

додаткові дані про фактичну наявність цінностей, схоронності майна,

реальності статей балансу і т.п.

Найбільш розповсюдженим методичним прийомом аудиту є логічне

осмислення, що здійснюється по багатьом господарським операціям і

супроводжується, перевіркою документів з формальної сторони.

Таке логічне осмислення може здійснюватися по багатьом господарським

операціям, коли виникає сумнів у дійсності документів, реальності обсягів

робіт і нарахованої заробітної плати, дійсності минулих явищ. У таких

випадках застосовуються евристичні методи, коли потрібно негайно відібрати

ефективні варіанти рішення виниклих питань і здійснити більш заглиблену

перевірку господарських фактів. Це, у свою чергу, може обумовити

необхідність проведення експертизи документів і цінностей, зустрічної

перевірки документів, інвентаризації, обстежень, лабораторних аналізів,

контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво, контрольних

обмірювань виконаних робіт. Ці й інші методичні прийоми використовуються

або безпосередньо аудиторами, або притягнутими у встановленому порядку для

разових перевірок відповідними фахівцями (експертами, технологами й ін.).

Експертиза застосовується для встановлення дійсності документів,

визначення обсягів і якості виконаних робіт, дотримання заданої технології

виготовлення виробів, обґрунтованості норм і нормативів матеріальних і

трудових витрат. Вони носять попереджуючий характер і сприяють

своєчасному припиненню порушень і недоліків, зв'язаних з приписками,

недотриманням технологічних режимів.

Лабораторні аналізи - це перевірка на міцність матеріальних цінностей

(металовиробів, будівельних матеріалів й ін.) з метою встановлення змісту

необхідних компонентів, недопущення браку продукції і забезпечення її

випуску відповідно до вимог.

Обстеження і спостереження застосовуються для вивчення використання

основних виробничих фондів, з'ясування технічного стану устаткування з

метою попередження аварійних ситуацій, умов збереження товарно-

матеріальних цінностей, стану матеріально-технічної бази підприємства,

контрольно-пропускної системи, дотримання технологічної і трудової

дисципліни, тощо.

Процес перевірки фактів господарської діяльності і вірогідності звітності

зв'язаний з угруповуванням облікових даних з праці і заробітної плати,

витратами виробництва, розрахунком абсолютних, відносних і середніх

величин по основним фондам і обіговим коштам, застосуванням методу

індексів. Цю облікову інформацію й обчислені на її основі показники по

використанню основних виробничих фондів, сировинних, паливно-

енергетичних та інших матеріальних ресурсів за відпрацьованим часом, дані

про відхилення від норм виробничих витрат, аудитори повинні

використовувати більш усвідомлено при експертній діагностиці фінансового

стану підприємства, його платоспроможності й ефективності використання

ресурсів.

Аудитором застосовуються такі методичні прийоми, як аналогія і

моделювання. Моделювання використовується для опису найбільш загальних

моментів. Побудова на загальних принципах моделі дозволяє одержати

методику обліку й ефективну методику контрольно-аудиторської роботи, що

може застосовуватися у розробці організаційних моделей обліку й аудиту по

всіх розділах обліково-аналітичної роботи.

Результатом аудиту може бути:

1.Оцінка стану об'єктів, що перевіряються.

2.Оцінка реальності статей балансу.

3.Оцінка фінансового стану.

4.Оцінка вірогідності бухгалтерського обліку.

5.Оцінка законності і доцільності здійснених господарських операцій.

Під наданням супутніх аудиту послуг розуміється підприємницька

діяльність, яку здійснюють аудиторські організації, крім проведення

аудиторських перевірок.

Супутні аудиту послуги можна розділити на 2 групи:

До першої групи відносяться послуги, сумісні з проведенням в

економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки:

Постановка бухгалтерського обліку.

Контроль ведення обліку і складання звітності.

Контроль нарахування і сплати податків й інших обов'язкових

платежів.

Удосконалення діючої системи обліку.

Автоматизація облікового процесу.

Проведення економічного і фінансового аналізу.

Розробка фінансового прогнозу.

Оцінка активів і пасивів.

Розробка документів.

Інформаційне обслуговування.

Навчання і підвищення кваліфікації бухгалтерського персоналу.

Консультування по широкому колу фінансових і юридичних питань,

маркетингу, менеджменту; оптимізації, реорганізації і ліквідації підприємства,

інвестиційної діяльності.

До другої групи відносяться послуги, несумісні з проведенням в

економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки:

Ведення бухгалтерського обліку.

Складання фінансової звітності.

Відновлення бухгалтерського обліку.

Відновлення податкового обліку і звітності.

Захист звітності в податковій інспекції

Супутні аудиту послуги по їхньому змісту можно умовно розділити на

послуги дії, послуги контролю й інформаційні послуги.

Послуги дії – це послуги по створенню документів, склад яких визначений

у договорі з економічним суб'єктом, раніше економічним суб'єктом не

створених.

Послуги контролю – це послуги по перевірці документів на предмет

їхньої відповідності критеріям, узгоджених аудиторською організацією з

економічним суб'єктом; ініціативний аудит; контроль ведення обліку і

складання звітності; контроль нарахування і сплати податків та інших

обов'язкових платежів; тестування бухгалтерського персоналу економічного

суб'єкта і персоналу внутрішнього аудиту.

Інформаційні послуги – послуги по підготовці усних і письмових

консультацій по різним питанням; проведення навчання, семінарів, «круглих

столів»; інформаційне обслуговування; видання методичних рекомендацій і т.п.

Результатом аудиторських послуг може бути:

1.Можливий стан об'єкта в майбутньому.

2.Прогнозні економічні показники.

3.Якісні характеристики організаційної структури керування.

4.Оцінка системи обліку і контролю, що є результатом дослідження чи

проектних розробок.

2.3. ПРЕДМЕТ АУДИТУ, ЙОГО ОБ'ЄКТИ.

Предмет аудиторської діяльності варто розглядати в двох аспектах:

- у просторовому, коли мова йде про напрямки аудиторської діяльності;

- у часовому, коли ці напрямки стосуються минулого, сьогодення і

майбутнього.

Досить цілісне уявлення про предмет аудиту дає класифікаційна система

його об'єктів.

Під об'єктами розуміють окремі чи взаємозалежні економічні

організаційні інформаційні чи інші сторони функціонування досліджуваної

системи. Стан цих об'єктів може бути оцінений кількісно і якісно.

Об'єкти аудиту можуть бути досить різними за своїм складом, цільовою

орієнтацією та іншими характеристиками. Об'єктами аудиту є здійснювані

господарські процеси, які в сукупності складають господарську діяльність

суб’єкта, що перевіряється.

Малюнок. 2.1 – Класифікація об'єктів аудиторської діяльності

Класифікаційна ознака об’єкта

Вид

Группи об’єктів Ресурси Господарські процеси Экономічні результати діяльності Организаційні форми управління

Методи управління Функції управління

Сукупні ресурси та господарські процеси, цілісні системи управління

Групи ресурсів, відносно відокремлені частки системи управління

Складність

Відокремлені сфери діяльності підприємства(матеріально-технічне постачання, допоміжневиробництво, господарське обслуговування,основне виробництво, збут і т.п.)

Об’єкти, стан яких оцінюється у минулому часі Об’єкти, стан яких оцінюється у сьогоденні

Об’єкти, стан яких оцінюється у майбутньому часі

Об’єкти, які оцінюються тільки кількісно Об’єкти, які оцінюються тільки якісно

Об’єкти, які оцінюються як кількісно, так і якісно

Об’єкти, які постійно знаходяться під аудиторським впливом

Об’єкти, по яким здійснюється періодична аудиторська оцінка

Об’єкти, які вимагають разової оцінки

Об’єкти, внутрішнього аудиту. Об’єкти, зовнішнього аудиту.

Ставлення до сфер

діяльності

Зв’язок з часом

Характер оцінки стану об’єкта

Продовження знаходження уполі діяль-ності аудиту

Ставлення до видів аудиту

Вид об'єктів. За цією ознакою об'єкти аудиторської діяльності

підрозділяють на наступні основні групи:

1.Ресурси:

-засоби праці - будівлі, устаткування й інші;

-предмети праці - сировина, матеріали, напівфабрикати, що комплектують

вироби, запчастини, енергоносії;

-трудові ресурси; фінансові ресурси; нематеріальні активи.

2.Господарські процеси. економічні процеси впровадження нової техніки,

забезпечення робочою силою, новими технологіями; матеріально-технічне

постачання; технічне, енергетичне і господарське обслуговування, основне і

допоміжне виробництво; збут продукції, робіт і послуг; забезпечення

фінансовими ресурсами.

3.Економічні результати діяльності: обсяг виробництва, фондовіддача,

продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток, рентабельність.

4.Організаційні форми управління: організаційна структура виробництва й

апарата управління.

5.Методи управління: система стимулювання, виробничий госпрозрахунок.

6.Функції управління: планування (у тому числі нормування), облік,

контроль, економічний аналіз, регулювання, стимулювання.

Складність об'єктів. За цією ознакою доцільно виділити дві групи

об'єктів:

1.Сукупні ресурси і господарські процеси, цілісні системи управління;

2.Групи ресурсів, відносно відособлені частини системи управління.

У першому випадку мова йде про вивчення об'єктів, що є глобальними

сферами діяльності підприємства. Система в цілому буде об'єктом аудиторської

діяльності, якщо завдання полягає в удосконаленні організаційної структури

управління підприємством в цілому, усієї системи бухгалтерського обліку,

цілісної системи виробничого госпрозрахунку.

У другому випадку маються на увазі окремі групи і підгрупи ресурсів;

виробничий персонал чи апарат управління; процеси однієї сфери діяльності.

Складність об'єкта — поняття відносне. Вона визначається розмірами

підприємства, обсягом виробництва, інтенсивністю господарських операцій,

організаційною структурою виробництва, іншими його системними

характеристиками. Але з позиції аудиту подібна класифікація має важливе

значення, оскільки в залежності від складності об'єкта визначають обсяг,

характер і термін виконання робіт, необхідну кількість аудиторів, методичні

підходи до рішення задачі.

Відношення об'єктів до сфери діяльності. Доцільно виділити об'єкти

сфер матеріально-технічного постачання, основного і допоміжного

виробництва, збуту, господарського обслуговування, управління. Специфіка

сфер визначає методи аудиторського вивчення об'єкта, дозволяє виділити в

цілісній системі відносно відособлені частини не тільки з погляду аудиту, але й

для рішення інших проблем діяльності підприємства.

Зв'язок об'єктів з часом. Варто розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в

минулому, сьогоденні і майбутньому часі.

Минулий стан оцінюється тоді, коли робиться висновок про вірогідність

бухгалтерської звітності, доцільності і законності господарських операцій,

ефективності використання ресурсів.

Дійсний стан об'єктів оцінюють при перевірці наявності матеріальних

цінностей і засобів, тобто на межі аудиту і ревізії, коли роблять висновки про

реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування, стимулювання й ін.

Оцінка майбутнього стану — результат аудиторського дослідження

проблем та удосконалень відповідних сторін системи управління. Пропозиції

по поліпшенню організаційних форм виробництва і управління, розширенню

інформаційних можливостей бухгалтерського обліку, доданню йому

додаткових оперативних якостей, розвитку механізму виробничого

госпрозрахунку визначають стан об'єктів, якого можна досягти в майбутньому,

якщо здійснити необхідні заходи у відповідних сферах.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від задач, що

вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду

вірогідності звітності, тоді облік, як об'єкт вивчення, буде розглядатися в

дійсному часі. Але якщо сам аудитор буде досліджувати його з метою

удосконаленя, пропозиції будуть розглядати й нові можливості обліку, тобто

визначати його майбутній стан.

Характер оцінки стану об'єктів. За цією ознакою розрізняють об'єкти,

стан яких оцінюється тільки по кількісних характеристиках; відносно яких

можуть бути використані лише якісні оцінки, а також такі, котрі вимагають як

кількісних, так і якісних оцінок.

Об'єкти першої групи — це ресурси й економічні результати діяльності.

Наявність ресурсів і ефективність їхнього використання, планові, фактичні,

прогнозні показники обсягів виробництва, собівартості, прибутку не мають у

практиці ніяких інших оцінок крім як кількісних.

Об'єкти другої групи, навпаки, не можуть бути оцінені кількісно, тому що

така оцінка суперечить їх внутрішньому змісту. До них відносяться

організаційні форми, методи і функції управління.

До третьої групи об'єктів відносяться господарські процеси. Їх можна

оцінити кількісно - якщо мова йде, наприклад, про витрати в окремих сферах

діяльності, і якісно, якщо мова йде про питання технології виробництва,

оптимізації складу постачальників і покупців.

Класифікація має важливе значення в рішенні аудиторами проблем,

зв'язаних з вивченням і оцінкою стану окремих видів об'єктів. Вона

підтверджує необхідність зваженого підходу до оцінки, адекватного

внутрішнього змісту об'єктів.

Тривалість перебування об'єктів у полі діяльності аудиту. Можна

виділити наступні три групи об'єктів: об'єкти, які постійно знаходяться у полі

аудиторського впливу, по яких визначається періодична аудиторська оцінка, і

які вимагають разової оцінки.

Практично в полі аудиторського впливу можуть постійно знаходитися

наступні об'єкти: економічні результати діяльності, окремі процеси і функції

управлінняння. Аудиторський вплив виражається в постійному консультуванні

підприємства аудиторською фірмою з питань оподаткування, обліку і

контролю. Межа постійного консультування може бути розширена. Воно може

стосуватися також ресурсів, господарських процесів, системи керування й ін.

Це залежить від потреб і фінансових можливостей підприємства.

У групу об'єктів періодичної оцінки входять ресурси, господарські

процеси, економічні результати діяльності. Підтвердження вірогідності

бухгалтерської звітності, аналіз фінансово-господарської діяльності, оцінка

майна — ці напрямки аудиторської діяльності не постійні для підприємства.

Необхідність у них виникає періодично і при різних обставинах.

Об'єкти, що вимагають разової оцінки, є об'єктом аудиторської діяльності

у зв'язку з необхідністю істотного удосконалювання системи управління на

підприємстві чи окремих її частин. Це організаційні форми, методи і функції

управління, зокрема, розширення інформаційних та оперативних можливостей

бухгалтерського обліку, розробка більш цілеспрямованих організаційних

структур, розвиток механізму виробничого госпрозрахунку. У кожному такому

випадку пропозиції аудитора відкривають нові можливості у сфері керування,

дають реалістичну оцінку майбутнього стану цих об'єктів.

Відношення об'єктів до видів аудиту. За цією ознакою варто виділити

об'єкти внутрішнього і зовнішнього аудиту.

У принципі між об'єктами внутрішнього і зовнішнього аудиту немає

істотного розходження. Ресурси, господарські процеси, форми, методи і

функції постійно знаходяться у полі зору керівників усіх рангів і, природно,

входять у систему об'єктів внутрішнього аудиту. У межах внутрішнього аудиту

знаходяться абсолютно усі види об'єктів, приведені в класифікації за цією

ознакою. При визначених обставинах вони можуть бути об'єктами зовнішнього

аудиту. Однак зовнішніх контрагентів — податкову інспекцію, банк — навряд

чи зможе задовольнити інформація внутрішніх аудиторів через їхню залежність

від адміністрації свого підприємства. Саме тому вірогідність бухгалтерської

звітності, законність господарських операцій, наявність ресурсів,

платоспроможність підприємства вимагають незалежної оцінки. Це і є задачею

зовнішнього аудиту.

2.4 МЕТОД І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ АУДИТУ.

У загальному вигляді метод – це спосіб дослідження явищ, процесів,

систем, створених людиною.

Діалектичний метод є основою дослідження складних систем. Він

передбачає розгляд явищ у природі і суспільстві, що відображають об'єктивні

закони дійсності, у взаємозв'язку і взаємодії, у єдності і боротьбі

протилежностей.

У межах діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні

прийоми.

Дедукція – це прийом, що дозволяє робити висновки, після проведених

досліджень, поступово переходячи від загальних законів, положень і понять до

окремих постанов. Він використовується при вивченні фінансово-господарської

діяльності підприємства, оцінці напрямку ефективності системи управління, в

межах якої діє об’єкт. Його застосовують також для характеристики системи

внутрішнього контролю, яка включає систему бухгалтерського обліку,

процедури внутрішнього контролю, середовище контролю тощо.

Індуктивний прийом – це доследження здійснені аудитором від

одиночного до загального. Він дозволяє всю увагу зосереджувати на окремих,

найважливіших групах процесів, з найбильшим ступенем ризику. Недоліки

окремих процесів переносяться на загальну сукупність інформації, що дозволяє

побачити цілісну проблему і сформувати об’єктивні висновки відносно

перевіряємих процесів.

Метод аудиту — це сукупність прийомів, за допомогою яких

оцінюється стан досліджуваних об'єктів.

Велику кількість різних прийомів можна об'єднати в три групи:

1.Визначення стану об'єктів у натуральному вигляді.

2.Порівняння.

3.Оцінка.

Прийоми першої групи — це огляд, перерахування, зважування, вимір, що

дозволяють визначати кількісний стан перевіряємого об'єкта (коштів, запасів,

продукції, засобів і.т.п.), лабораторний аналіз.

Перевірка аудитором фактичної наявності окремих найменувань чи усіх

матеріалів дозволяє не тільки переконатися в наявності, але й визначити стан їх

обліку у місцях схоронності (на складі), порядок оформлення прибутково-

видаткових документів.

Прийоми другої групи дозволяють зіставляти наступні показники:

1.Фактичну наявність основних засобів виробництва з реальним їх

використанням у виробничому циклі.

2.Фактичну наявність матеріальних ресурсів з потребами підприємства.

3. Кількість фактично використаних сировини і матеріалів у виробництві

згідно діючим нормам.

4.Дані бухгалтерських документів з інформацією, що міститься в

небухгалтерських документах підприємства (пропусках, путівках та ін.).

5.Порівняння бухгалтерських документів підприємства, що перевіряються,

з відповідними документами інших підприємств, що мають відношення до

обліку конкретних господарських операцій.

6.Результати контрольного запуску матеріалів у виробництво з дійсним

використанням матеріалів, зафіксованих у відповідних документах.

7.Фактичні показники фінансово-господарської діяльності з прогнозними,

відповідними даними минулих періодів, показниками аналогічних підприємств

і середньогалузевими.

8.Господарські операції, зміст яких фіксується в бухгалтерських

документах, з відповідними положеннями законодавства й іншими

нормативними документами.

9.Діюча на підприємстві система управління з вітчизняними та

закордонними аналогами.

Зіставлення дозволяє визначити відхилення дійсного стану досліджуваних

об'єктів від норм і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших правил,

відповідно до яких вони повинні функціонувати.

Прийоми третьої групи зв'язані з оцінкою минулого, сьогодення і

майбутнього стану об'єктів аудиту. Вони є логічним завершенням процесу

порівняння. При цьому оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність

господарських операцій, вірогідність економічної інформації, що виходить за

межі підприємства, у тому числі бухгалтерської звітності, цілеспрямованість

організаційних структур, методів і функцій управління, тобто оцінюється стан

всіх об'єктів, стосовно яких застосовуються обидва попередніх прийоми.

З цією метою широко використовують прийоми статистики й аналізу

господарської діяльності — групування, індекси, ланцюгові підстановки та ін.

У рішенні проблем керування підприємством мають значення системний

аналіз, програмно-цільовий підхід, метод експертних оцінок і т.п.

2.5 ВІДМІННОСТІ АУДИТУ І РЕВІЗІЇ.

Ревізія як вид діяльності є частиною аудиту. Це складова частина системи

управлінського контролю, покликана встановлювати законність здійснених

господарських операцій.

Задачі ревізії

1.Всебічна перевірка економічного стану підприємства. Збереження

активів, правильна постановка бухгалтерського обліку.

2 Аналіз діяльності підприємства, дотримання державної дисципліни.

3.Виявлення незаконних та недоцільних операцій.

5.Розробка заходів і подання пропозицій по подальшому поліпшенню

роботи підприємства, відшкодування завданої шкоди, вирішення питань

притягнення до відповідальності винних осіб, попередження можливості фактів

безгосподарності, марнотратства і приписок.

Ревізія класифікується:

1. По призначенню:

Планова. Проводиться на підставі затверджених планів вищестоящих

органів.

Позапланова. Проводиться при виявленні зловживань, за вимогою судових

органів, з метою контролю ревізорів у випадку незадовільної якості раніше

проведених ревізій.

2. По обсягу охоплення:

Суцільна. Це перевірка всієї господарської діяльності за ревізійний період.

Вибіркова. Перевірка господарської діяльності за окремий період (декада,

місяць, квартал).

3. По повноті охоплення:

Комплексна. Охоплює широке коло питань. Її проводять комплексні

бригади ревізорів: економісти, товарознавці, юристи та інші фахівці (іноді

запрошуються представники фінансових органів).

Тематична. Проводиться з метою посилення контролю за діяльністю

підприємства шляхом перевірки дотримання нормативних документів та

законодавства України.

Основні функції ревізії

. 1.Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, основних засобів,

коштів.

2.Зустрічна перевірка операцій по документам і записам в облікових

регістрах.

3.Перевірка правильності й обґрунтованості записів в облікових регістрах.

4.Визначення помилок, порушень та виявлення винних осіб в їх

допущенні.

5.Одержання письмових пояснень і довідок від робітників підприємства, та

адміністрації.

6.Визначення міри відповідальності винних осіб і контроль реалізації

даних вказівок.

7.Пошук недостатніх документів.

8 Законодавче мотивування висновку ревізійної комісії.

Інформація про підприємство, отримана в ході ревізії, передається до

вищої організації і публічно обговорюється.

Ревізія підприємства проводиться без згоди його керівника.

Аудитор проводить перевірку з метою встановлення об’єктивної істини

щодо досліджуваного об’єкта і доведення цієї істини до користувачів

інформації шляхом надання аудиторського висновку.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю.

Власник вибирає добровільно аудиторську фірму, формулює питання з метою

одержання науково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення

своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бухгалтерського обліку,

зовнішньоекономічної діяльності.

Вкладники капіталу в підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери,

власники цінних паперів і ін.) зацікавлені, щоб належна їм частина прибутку

розподілялася правильно і була підтверджена аудитором. Одночасно

підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що податки нараховані

правильно, вчасно й у повному обсязі сплачені в бюджет.

Висновки аудитора є безперечним доказом при рішенні між вкладниками

капіталу майнових суперечок.

Ревізія і аудит спрямовані на виявлення негативних явищ в діяльності

підприємства з метою їх ліквідації і неприпустимості в майбутні періоди. Вони

активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушення

законодавства і нормативних актів, що є нормами господарської діяльності,

сприяють виявленню винних осіб, які завдали збитки підприємству.

Загальним для аудиту і ревізії є те, що вони обґрунтовують свої висновки

на документально-достовірних доказах (джерелах). Крім того, їм властива

конкретність у визначенні розмірів збитку, витрат, нестач цінностей і

обґрунтованість системою доказів (первинні документи, відомості

інвентаризації, пояснювальні записки матеріально відповідальних осіб і т.п.).

Ревізія і аудит відрізняються за метою і завданням, які ставляться перед

ними, але вони використовують ті ж самі джерела інформації – законодавство і

нормативні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинну

облікову документацію, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність.

Ревізія фінансово-господарської діяльності вивчає суб'єкт підприємницької

діяльності після завершення господарських операцій (квартал, рік).

Не дивлячись на те, що ревізія має багато спільного з регламентованим і

післяопераційним аудитом, її функції звужуються інтересами власника, від

імені якого вона проводиться.

Важливою особливістю є те, що ревізія фінансово-господарської

діяльності проводиться відповідно до законодавства про підприємництво. При

цьому власник встановлює завдання перед ревізією встановити, наскільки

призначений ним керівник виконує свої зобов’язання.

Перед аудитором такі питання не стоять, хоча при виявленні зловживань

матеріально відповідальними особами, аудитор зобов'язаний довести це до

власника.

Ревізія дуже часто здійснюється відповідно до вимог правоохоронних

органів, а у практиці аудиту – це виключення.

Ревізія сприяє підвищенню ефективності господарської діяльності

підприємства, що ревізується, але не виконує прогнозних функцій, як це робить

аудит. Результати ревізії доводять до відома трудового колективу з метою

ліквідації недоліків господарської діяльності. Аудит цих функцій не виконує,

хоча у випадках порушення керівництвом підприємства інтересів акціонерів і

компаньйонів висновки аудитора доводять до їх відома.

Ревізії не властиві такі функції аудиту як:

- попереджувальні;

- перманентні;

- стратегічні, у наданні послуг замовникам щодо поліпшення фінансово-

господарської діяльності підприємства.

Отже, відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності

полягає в тому, що параметри його дослідження обмежені колом питань,

поставлених для рішення замовником або законодавством (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 – Відмінність аудиту і ревізії

Ознаки Аудит Ревізія

За метою Перевірка наданої інформаціїї щодо повноти, достовірності та законності.

Виявлення недоліків у фінан-сово-господарській діяльності підприємства з ціллю їх усунення.

Правові Цивільне право на підставі господарського договору між замовником та виконавцем аудиторської перевірки.

Адміністративне право на під-ставі законів, інструкцій та на-казів вищестоящих або державних органів.

Регулюючі Відносини між аудитором і клієнтом мають горизонтальний зв’язок.

Відносини між ревізором та клієнтом здійснюються за верти-кальними зв’язками, на підставі адмінистративного наказу.

За завданням Перевірка стану фінансово-госпо-дарської діяльності клієнта за виз-начений період, формування вис-новків та надання рекомендацій.

Всебічна перевірка економічного стану підприємства, попереджен-ня фактів безгосподарності, мар-нотраства, приписок.

За об’єктами Всі помилки та недоліки, які призвели до зниження платоспроможності клієнта та погіршили його фінансовий стан.

Виявлення всіх порушень чинного законодавства.

За практичним завданням

Аудитор надає консультаційні послуги відносно покращення фінансового стану клієнта. Клієнт самостійно вирішує задачі по залученню інвесторів та кредиторів.

Ревізія направлена на збереження запасів, коштів, основних засобів і запобігання та профілактику зловживань.

За витратами Аудиторські послуги оплачує клієнт.

Оплату проводить вищестояща або державна організація.

За відповідаль-

ністю

Аудитор несе відповідальність, за неякісно проведену перевірку перед

Ревізор несе відповідальність за нормами трудового права перед органами, які призначили

ністю проведену перевірку, перед замовником за нормами цивільного права і перед АПУ за законодавством України.

ревізійну перевірку.

За результатом

На підставі об’єктивного погляду на результати перевірки аудитор надає висновок і рекомендації. Клієнту.

Ревізор надає акт ревізії, роз-робляє заходи і вказівки відносно подальшого поліпшення роботи клієнта, вносить пропозиції щодо відшкодування завданої шкоди.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Перелічити основні цілі та задачі аудиту.

2. Основні функції аудиту.

3. Види аудиту.

4. У чому складається мета внутрішнього та зовнішнього аудиту?

5. Що мається на увазі під періодичністю аудиту?

6. Перелічити основні функції внутрішнього аудиту.

7. Перелічити загальні цілі внутрішнього і зовнішнього аудиту.

8. У чому полягає подібність та відмінність зовнішнього і внутрішнього

аудиту?

9. Що є результатом аудиторської перевірки?

10. Що є результатом супутніх послуг аудиту?

11. У чому відмінність супутніх послуг сумісних і несумісних із

проведенням аудиту?

12. У яких аспектах розглядається предмет аудиту?

13. По яких ознаках класифікуються об'єкти аудиту?

14. Перелічити основні групи методичних прийомів аудиту.

15. Чим відрізняються цілі аудиту і ревізії?

16. Чим відрізняється предмет аудиту і ревізії?

17. Чим відрізняються дедуктівні і індуктівні прийоми аудиту? Приклад.

18. Які основні задачі ревізії?

19. Яким чином класифікується ревізія?

20. Які функції не властиві ревізії у відмінності від аудиту?

21. Які відмінні ознаки аудиту і ревізії?

TEMA № 3.

ПРОЦЕДУРИ ВИЯВЛЕННЯ ОБМАНУ І ПОМИЛОК.

Процедури виявлення обману й помилок, їх різновид і причини

виникнення. Наслідки помилок й обману, та шляхи їх виявлення

.Відхилення в обліку, їх наслідки. Технологія визначення істотності

помилки.

3.1 ПРОЦЕДУРИ ВИЯВЛЕННЯ ОБМАНУ Й ПОМИЛОК, ЇХ

РІЗНОВИД І ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ.

У процесі проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської

діяльності підприємства підтверджується правильність ведення

бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до чинного

законодавства і встановлених нормативів, а також виявляються факти

перекручувань, відхилень, обману і помилок.

Основними причинами допущених перекручувань і порушень є свідомі і

несвідомі дії посадових осіб, що займаються підготовкою вихідної інформації

про діяльність підприємства.

Свідомі дії ведуть до обману як держави, зовнішніх так і внутрішніх

користувачів цієї інформації.

Несвідомі дії можуть бути викликані несумлінним відношенням осіб до

виконання своїх службових обов'язків під час підготовки інформації про

фінансову діяльність підприємства, що веде до виникнення перекручувань, які

називаються помилками.

Відповідно до національного нормативу № 7 «Помилки й обман», обман -

це навмисне неправильне показання і представлення даних обліку і звітності

одним чи декількома посадовими особами зі складу керівництва підприємства.

Обман може здійснюватися шляхом маніпуляцій і фальсифікацій.

Маніпуляція обліковими записами – навмисне використання

неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок чи сторнуючих записів з

метою перекручування даних обліку і звітності.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів – оформлення

попередньо неправильних чи фальсифікованих документів бухгалтерського

обліку і записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Обман може виникнуть внаслідок:

-відображення операцій без розкриття їхнього змісту;

-навмисно неправильної оцінки активів і методів їхнього списання, а також

знищення документів;

-навмисних пропусків, знищення чи приховання результативних записів і

документів;

-незаконного одержання у власність товарно-матеріальних цінностей і

коштів.

Термін «Помилка» стосується ненавмисних порушень у відображенні

фінансової інформації, що виникають у результаті:

-арифметичної чи граматичної помилки в записах облікових даних;

-випадкового пропуску чи неправильних показань вимірювальних

приладів;

-відхилення від правил здійснення контролю за діями матеріально

відповідальних осіб під час проведення первинного обліку і складанні звітів;

-невірного представлення про окремі факти, низького професійного рівня

працівників обліку.

Багато фактів порушень виникають на практиці в результаті неправильних

арифметичних дій при здійсненні різних числень. Ці факти обману і помилок

приводять до перекручування фінансових результатів, звітності, а також даних

про рівень витрат на виробництво. Тому аудитор повинен приділяти багато

уваги перевірці правильності підсумкових даних у первинних документах і

звітах, регістрах аналітичного і синтетичного обліку, складених підприємством

кошторисів і форм звітності, таблиць, звітних калькуляцій і відомостей з різних

видів розрахунків і т.п. на всіх ділянках діяльності.

Усі помилки, виявлені в процесі аудиту підрозділяються на:

-несуттєві (нематеріальні);

-істотні (матеріальні).

До несуттєвих помилок відносять ті помилки, наслідки яких незначні для

користувачів інформації.

Істотні помилки підрозділяються на два рівні:

Перший рівень – помилки, що впливають на прийняті користувачем

рішення, але при цьому зовнішня звітність, у цілому, об'єктивно відбиває

реальність і є корисною.

Другий рівень – помилки, що ставлять під сумнів вірогідність зовнішньої

звітності і ведуть до повної дезорієнтації користувача.

Рівень істотності – це граничне значення помилки бухгалтерської

звітності, починаючи з якої її кваліфікований користувач з більшим ступенем

імовірності робить неправильні висновки і приймає економічно неправильні

рішення.

Концепція істотності використовується як основа для планування

перевірки при визначенні помилок у статтях бухгалтерської звітності, оцінки

матеріалів власних досліджень і прийняття рішень щодо змісту аудиторського

висновку.

Перед початком перевірки аудитор повинен вирішити, яку загальну суму

помилки варто вважати істотною. Така попередня оцінка дозволяє аудитору

організувати процес збору необхідних доказів. При цьому враховується

допущення, що число аудиторських доказів не пропорційно встановленому

рівню помилок.

Значення рівня істотності для конкретної аудиторської перевірки повинне

бути визначене по завершенню етапу її планування. Отримане значення рівня

істотності повинне бути в обов'язковому порядку зафіксовано в загальному

плані аудиту.

Визначення істотності залежить від досвіду та кваліфікації аудитора і

визначається їм самостійно для кожного клієнта з урахуванням обсягу і

специфіки його діяльності (розмір підприємства, величина валового прибутку,

вартість активів, величина капіталу, сума поточних зобов'язань й ін.) Одні

застосовують кількісний критерій, інші покладаються на свою інтуіцію,

вважаючи що відхилення показника до 5% буде незначним , а понад цю

величину – істотним. При цьому до уваги приймають різні фактори:

-абсолютна величина помилки (для різних умов вона може бути визнана як

припустимою чи неприйнятною);

-відносна величина помилки (відношення ймовірної помилки до базової

величини, у якості якої приймається валовий прибуток, сума активів, сума

поточних активів й ін.);

-зміст статті звітності (можливі помилки по рахунках ліквідних активів

розглядаються як більш істотні внаслідок їх відносної «допустимості» для

порушень);

-конкретні цілі використання аудиторського висновку;

-невизначеність фінансового положення підприємства (можливо в

майбутньому підприємство стане неплатоспроможним, що потребує від

аудитора застосування більш суворіших критеріїв оцінки матеріальності);

-кумулятивний ефект (аудитору варто оцінювати загальний ефект відомих

і можливих помилок).

Оцінюючи істотність помилки аудитор використовує два основних

підходи:

-індуктивний – який полягає у визначенні істотності окремих статей

звітності, а потім шляхом підсумовування оцінок розраховує загальну

істотність у цілому (такий підхід треба застосовувати дуже обережно, оскільки

для однієї статті звітності помилка може вважатися несуттєвою, а для іншої –

істотною).

-дедуктивний, котрий полягає у визначенні загальної величини

припустимої помилки і наступному її розподілі між статтями звітності. Цей

розподіл носить умовний характер, але корисний для визначення того, які дані

й у якому обсязі варто зібрати у відношенні різних рахунків. Такий підхід

дозволяє уникнути ситуації, коли сума оцінки істотності по окремих статтях

перевищує припустиму величину для звітності в цілому (чи окремо для

балансу, звіту про прибуток і збитки).

Аудитор зобов'язаний брати до уваги дві сторони істотності: якісну і

кількісну.

З якісної точки зору він повинен використовувати своє професійне

судження для визначення того, чи істотні відзначені в ході перевірки

відхилення.

З кількісної точки зору встановлюється, чи перевершують виявлені

відхилення кожне окремо, а потім в загальній сумі кількісний критерій – рівень

істотності.

Однак не всі помилки можна оцінити кількісно. Варто враховувати такі

обставини, як небажання клієнта розкривати інформацію (незаконний характер

окремих операцій, порушення умов контракту й ін.)

Величина помилки показника в звітності прямо впливає на ступінь її

вірогідності. Окремі помилки, виявлені в ході перевірки, можуть виправлятися

в звітності, інші погрішності і неточності, будучи дрібними і несуттєвими, не

впливають на рішення, прийняті користувачами звітності.

Відповідальність за попередження і розкриття обману чи помилки несе

керівництво підприємства, що постійно здійснює внутрішній контроль.

При визначенні істотності аудитор повинен дати оцінку системі

внутрішнього контролю, шляхом тестування.

За таких умов, перш ніж висловити свою думку про вірогідність

фінансової інформації, аудитор виконує ряд процедур, що дозволяє одержати

реальну характеристику об'єктів контролю, а потім (зіставленням отриманих

ним даних з представленими підприємством) виявляє обман чи помилку,

встановлює, хто в цьому винен і до яких наслідків це привело. З урахуванням

встановленого порушення, аудитор робить висновок про перевірену ним

фінансову інформацію.

При проведенні аудиту залишається ризик того, що обман чи помилка не

будуть виявлені. Т.ч. у процесі планування аудиторської перевірки аудитор

повинен оцінити ризик того, що помилки і шахрайство можуть спричинити

значні перекручування у фінансовій звітності підприємства і звернутися до

керівництва підприємства з питанням про те, чи усі випадки шахрайства

документально оформлені і йому представлені. Даючи оцінку виявленим

порушенням, аудитор повинен визначити їхній зміст і виділити помилки й

обман.

Під час перевірки можуть бути виявлені зовні однакові факти порушень,

але після детального дослідження можуть бути кваліфіковані як навмисні

(обман) чи ненавмисні (помилки).

Помилки й обман, допущені на окремих ділянках виробничої,

господарської і фінансової діяльності підприємств, аудитор виявляє під час

дослідження їхнього відображення в бухгалтерському обліку шляхом

застосування спеціальних способів документального і фактичного контролю.

Аудитор у процесі здійснення перевірки повинен застосовувати спеціальні

методи і прийоми аудиту.

Розкриваючи факти обману чи помилок, аудитор повинен відображати

їхню суть. При цьому по кожному факту варто чітко викласти: зміст його з

посиланням на порушення закону, постанови Кабінету Міністрів України,

інструкції чи накази й інші нормативні документи. Указати:

-документи, розрахунки, довідки, записи в облікових регістрах чи

показниках звітності, а також пояснення посадових і третіх осіб, що допустили

помилку чи обман (посада, прізвище, ім’я, по батькові);

-за чією вказівкою чи дозволом зроблене порушення чи злочин (дата чи

період часу, коли була допущена помилка чи обман, найменування

структурного підрозділу – цех основного чи допоміжного виробництва, склад,

підвідділ бухгалтерії, відділ управління підприємством і т.п.);

-як зроблена помилка чи обман і чим вони викликані (ціль, причини,

умови);

-розмір нанесеного матеріального збитку й інші наслідки.

Про виявлені помилки і фактів обману, недоліків у бухгалтерському обліку

і звітності аудитор повідомляє власників, уповноважених ними осіб, замовників

і вимагає вжити негайних заходів по їх виправленню. Переконавшись в

останньому, він приймає рішення про видачу аудиторського висновку про стан

бухгалтерського обліку і вірогідность наданої звітності.

3.2 ВІДХИЛЕННЯ В ОБЛІКУ, ЇХ НАСЛІДКИ.

Відхилення – невідповідність кількісних, якісних, вартісних і правових

характеристик реально здійсненому господарському факту, його відображенню

в системі обліку і звітності; невідповідність даних первинних документів даним

облікових регістрів і форм звітності, а також невідповідність методиці

відображення в обліку господарських фактів прийнятим на підприємстві

правилам чи стандартам бухгалтерського обліку України.

Істотним вважається відхилення, якщо економічний чи правовий

характер такого відхилення однозначно попадає під дії положень

Кримінального кодексу України на момент його (відхилення) виявлення

аудитором.

Несуттєвим вважається відхилення, якщо його економічний і правовий

результат підпадає під дію статей Адміністративного процесуального кодексу

України.

Корисний намір (мотив) треба визначати як активні дії (чи свідома

бездіяльність) з метою особистого збагачення протиправними способами прямо

чи побічно (через одержання підприємством, де працює основна особа,

незаконних матеріальних переваг чи пільг).

Аудитор у випадку обставин, що стануть відомі йому під час перевірки,

має право змінити (скорегувати) значення рівня істотності. При цьому факт

зміни рівня істотності, нове його значення, розрахунки і розгорнута

аргументація аудитора повинні бути в обов'язковому порядку зафіксовані в

робочих документах аудиторської перевірки.

Таким чином, аудитор зобов'язаний брати до уваги рівень істотності:

-на етапі планування під час визначення змісту, витрат часу й обсягу

застосовуваних аудиторських процедур;

-у ході виконання конкретних аудиторських процедур;

-на етапі завершення аудиту під час оцінки ефекту, який впливає

визначеними перекручуваннями і порушеннями на вірогідність бухгалтерської

звітності.

Істотність визначає рівень гранично-допустимої суми помилки й

обумовлює розмір вибірки.

Технологія визначення істотності помилки.

1.Попередній розрахунок максимально-допустимої суми помилок по

аудиту об'єкту.

2.Розподіл загальної величини максимально-допустимої суми помилок між

елементами об'єкту, який тестується.

3.Визначення фактичної величини помилки (по елементах і в цілому по

тестованому об'єкту).

4.Порівняння величини максимально-допустимої суми помилки з

фактично виявленою.

5.Висновки

При визначені істотності аудитор бере до уваги галузь підприємства, його

облікову політику, величину активів, або фінансові результати, діючу систему

контролю на підприємстві.

Таблица 3.1 – Визначення суттєвості інформації


1.Назвіть причини виникнення обману.

2.Назвіть причини виникнення помилок.

3.Що таке маніпуляція?

4.Що мається на увазі під фальсифікацією?

5.Що мається на увазі під несуттєвими помилками?

6.Що мається на увазі під істотними помилками?

7.Що таке рівень істотності?

8.В яких випадках використовується концепція істотності?

9.Перерахувати фактори, які повинен приймати до уваги аудитор під час оцінки

істотності.

10.Якими бувають помилки?

11.Що мається на увазі під якісною характеристикою істотності?

12.Що мається на увазі під кількісною характеристикою істотності?

12.Що мається на увазі під відхиленнями в обліку?

13.Методи оцінки істотності

14.Технологія розрахунку істотності помилок

Попередня оцінка істотності,% Показники мінімум максимум

Прибуток від реалізації 0,2 0,5

Результат господарської діяльності:

-до сплати податків;

-після сплати податків

2

4

5

7

Вартість основних засобів 1 2

Вартість запасів 5 7

Кошти 4 7

Вартість майна підприємства 0,5 1

TEMA №4.

ВИБІРКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ.

Необхідність вибіркового дослідження в аудиті та передумови його

застосування. Методи отримання вибірки й оцінки результатів та їх

взаємозв'язок. Суть імовірнісного і не імовірнісного відбору. Статистична і

нестатистична вибірка. Етапи вибіркового дослідження.

4.1 НЕОБХІДНІСТЬ ВИБІРКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ ТА

ПЕРЕДУМОВИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ.

Вибірковий контроль широко застосовується під час здійснення

аудиторських перевірок. У порівнянні із суцільною перевіркою це дозволяє

заощадити час і знизити вартість робіт, але при цьому не повинна знижуватися

ефективність аудиту в цілому.

Ціль вибіркової перевірки – скорочення часу й вартості аудиту при

забезпеченні належної його якості.

Метод вибіркової перевірки заснований на законах теорії ймовірностей,

згідно яким можна одержати досить точні дані про цілі по його відносно малій

частині. У вибірку включається тільки частина об'єктів (генеральної)

сукупності, що перевіряється. Під ними розуміються елементи, які складають

сальдо рахунків, чи операції які складають обороти по рахунках.

У ході подальшої перевірки цих об'єктів збираються аудиторські докази та

складається думка про всю сукупність.

Порядок формування вибірки й оцінки результатів визначається

національним нормативом аудиту №17 «Вибіркова перевірка».

Під генеральною сукупністю даних розуміється набір інформації,

відносно якої аудитор вирішив зробити аудиторську вибірку.

Окремі дані, що складають генеральну сукупність, вважаються елементами

вибірки. Але при цьому необхідно враховувати важливу вимогу – забезпечення

репрезентативності (представницької), тобто рівної імовірності добору

елементів досліджуваної сукупності.

Непредставницька вибірка може здійснюватися в двох випадках:

-при великій помилці вибірки;

-при невибірковій помилці.

Ризики появи помилок:

-вибірковий ризик (ризик вибірки);

-невибірковий ризик (ризик не зв'язаний з вибіркою).

Обидва ці ризики можуть контролюватися аудитором.

Невибіркові помилки з'являються тоді, коли аудиторські тести не

розкривають існуючі у вибірці помилки, т.ч невірний їх підбор чи застосування.

Невибіркова помилка може виникнути в двох випадках:

-при невиявленні аудитором перекручувань;

-при невідповідних (неефективних) аудиторських процедурах.

Ретельна розробка аудиторських процедур, належний контроль та

інструктування виключають невибірковий ризик.

Вибірковий ризик чи ризик вибірки (вибіркова помилка) – це невід'ємний

елемент вибіркового дослідження. Цей ризик виникає через те, що тестується

не вся сукупність.

Існує два способи зменшення вибіркового ризику:

-збільшити обсяг вибірки;

-використовувати придатний метод відбору.

Прикладом придатного методу добору може служити випадковий відбір.

4.2 СТАТИСТИЧНА І НЕСТАТИСТИЧНА ВИБІРКА. ЕТАПИ

ВИБІРКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

У своїй роботі аудитор може застосовувати статистичні і нестатистичні

методи відбору.

Статистичні методи – це методи використання математичних прийомів,

що базуються на теорії ймовірності. При їхньому використанні повинна

дотримуватися репрезентативність і випадковість вибірки.

До статистичного методу вибірки відносяться наступні види відбору:

1.Випадковий відбір. Проводиться по таблицях випадкових чисел.

2.Систематичний відбір. Припускає добір елементів через постійний

інтервал починаючи з випадково обраного числа. Інтервал будується:

-чи на визначеному числі;

-чи на вартісній їхній оцінці.

Достоїнством систематичного відбору є простота розрахунку. Основною

проблемою є ймовірність необ'єктивності.

3. Комбінований відбір. Представляє комбінацію різних методів

випадкового і систематичного відбору.

Наприклад, для підвищення ефективності вибірки сукупність спочатку

розбивається на групи (сегменти, страти) із однорідними по вартості

елементами, а потім із кожної групи виробляється окрема вибірка. Можливий й

інший підхід, коли попередньо перевіряються всі індивідуально значимі

елементи (великі суми, нетипові операції і т.п.), а частина сукупності, що

залишилася, розбивається по сумі на три сегменти – великі, менші й приблизно

рівні середньому значенню елемента в сукупності.

У тому випадку, якщо сукупність об'єктів, які перевіряються, мала, і якщо

застосування статистичних методів вибірки не є правомірним, чи застосування

аудиторської вибірки буде неефективним, аудитору варто проводити суцільну

перевірку.

Перевага статистичних методів – це кількісна визначеність вибіркового

ризику.

Статистичний метод вибірки полягає також і в якісному вибірковому

дослідженні.

Розрізняють два види вибіркових перевірок:

-на відповідність;

-по суттєвості.

Вибіркова перевірка на відповідність, це вибіркова перевірка для

тестування внутрішнього контролю.

Задача вибіркової перевірки на відповідність полягає у встановленні, як

часто в періоді, який перевіряється, порушувалися норми внутрішнього

контролю.

Перевірка проводиться по основним напрямкам:

-дійсність здійснення господарських операцій і підтвердження їх

документами;

-повнота відображення в обліку усіх без винятку операцій;

-законність здійснення операцій і т.п.

Таку перевірку називають ще якісною чи атрибутивною.

Атрибути й умови відхилень випливають безпосередньо з програми

аудиту.

Прикладами контролю на відповідність можуть служити перевірки

тнаступних елементів внутрішнього контролю:

-санкціонування керівництвом оплати матеріальних цінностей і послуг

сторонніх організацій;

-звірення матеріалів, що надійшли на підприємство, по найменуванню,

кількості і якості в натурі з даними супровідних документів;

-установлення повноти відображення в обліку операцій по відвантаженню

продукції шляхом зіставлення накладних на відвантаження з виписаними

рахівницями-фактурами й ін.

2.Перевірка на суттєвість – це вибіркова перевірка правильності

відображення в обліку оборотів та сальдо по рахунках.

Задача вибіркової перевірки на суттєвість складається в оцінці

правильності обліку конкретних сум по окремих операціях, оборотів і сальдо по

рахунках.

Така перевірка називається кількісною.

Прикладом є:

-підтвердження оборотів і сальдо рахунків бухгалтерського обліку, записів

у первинних документах;

-одержання підтверджень від третіх осіб;

-перевірка правильності нарахування ПДВ по оприбуткованих і оплачених

матеріальних цінностях, реалізованій продукції, віднесення сум цього податку

на розрахунки з бюджетом й ін.

При визначенні обсягу вибірки аудитором повинні бути встановлені:

-ризик вибірки – РВ;

-припустима помилка вибірки – ППВ.

Ризик вибірки (РВ) полягає в тому, що думка аудитора по одному й тому

ж питанню, складена на основі вибіркових даних і на основі вивчення всієї

сукупності, може відрізнятися.

Припустима помилка вибірки (ППВ) визначається на стадії планування

аудиту відповідно до обраного рівня істотності. Припустимою може бути

помилка в межах матеріальних, встановлених аудитором стосовно до процедур

внутрішнього контролю, оборотам і сальдо по рахунках чи проводках

визначеної групи. Розмір вибірки визначається величиною припустимої

помилки. Чим менше її величина, тим більше необхідний обсяг вибірки.

Задача визначення необхідного й достатнього обсягу вибірки зважується в

залежності від виду вибіркової перевірки.

При тестуванні процедур внутрішнього контролю (перевірка на

відповідність) обсяг вибірки зменшується із збільшенням ризику

неефективності внутрішнього контролю й залежної від нього припустимої

помилки вибірки, а також із збільшенням ризику вибірки.

Щоб виявити два і більше відхилень, обсяг вибірки варто збільшити.

Під час проведення вибіркової перевірки правильності відображення в

обліку оборотів і сальдо по рахунках (перевірка на суттєвість) для розрахунку

обсягу вибірки можна використовувати наступну формулу:

∑CxKR

V = ---------------

ППВ V – обсяг вибірки елементів;

∑C – загальна сума сальдо рахунка, що перевіряється, (оборот), грн.;

ППВ – припустима помилка вибірки, грн.;

KR – коефіцієнт ризику (величина залежна від ризику).

Таблиця 4.1 - Взаємозв'язок між коефіцієнтом ризику та ризиком вибірки.

Ризик вибірки,% 20 15 10 5 2,5 1,0

Коефіцієнт ризику (КR) 1,61 1,9 2,31 3,0 3,69 4,61

Нестатистичні методи відбору. Обсяг вибірки визначається відповідно до

інтуіції і досвіду аудитора. Зокрема, у залежності від розміру генеральної

сукупності задається визначений крок у послідовності обраних елементів (№

50,100, 150 і т.п.) або вибираються найбільш значні по величині суми рахунка

виходячи з деякої контрольної суми для одного рахунка. Стосовно до

документів може бути обраний будь-який документ із папки, реєстру,

досліджуваних аудитором.

При вивченні елементів, що потрапили у вибірку (документів, операцій,

сальдо й ін.), фіксуються всі помилки незалежно від їхньої вартості, тому що

результати вибірки будуть поширені на всю сукупність. При використанні

вибірки, заснованої на грошовій одиниці, важливий не настільки абсолютний

розмір помилки, скільки співвідношення помилки і величини елемента

сукупності. У ході аналізу документів установлюється питома вага неправильно

оформлених чи відсутніх документів. Невиявлення документа по операції,

включеної у вибірку, повинне розглядатися як серйозне порушення.

При розробці порядку проведення перевірки конкретного розділу

бухгалтерської звітності клієнта аудитор повинен визначити мету перевірки й

аудиторські процедури, що дозволяють досягти цих цілей. Потім він повинен

визначити можливі помилки, оцінити докази, що потрібно зібрати, і на основі

цього установити сукупність досліджуваних даних.

В Україні використовуються, в основному, нестатистичні методи

вибірки, засновані на інтуїції і професійному рівні.

Для інтерпретації результатів вибіркової перевірки аудитор повинен:

1.Проаналізувати кожну помилку, що потрапила у вибірку. Якщо у

вибірці немає грошових помилок, та можна зробити висновок про вірогідність

сукупності, що перевіряється. Навпаки, при виявленні помилок варто

установити їхній характер, сутність і причини виникнення, вплив на інші

ділянки обліку. Аудитору важливо з'ясувати, носять ці помилки випадковий

характер чи викликані недоліками організації внутрішнього контролю і системи

управління в цілому. Характер і причина помилки впливають на її значимість

для оцінки вірогідності даних усієї сукупності. Так, помилка, що з'явилася

результатом шахрайства персоналу, не обов'язково вплине на вірогідність

фінансової звітності, але стане тривожним сигналом для клієнта. Невірно

зазначена кореспонденція рахунків по операції може спричинити інші помилки

в облікових записах. Помилка в підрахунку сальдо по рахунку напевно

спотворить дані балансу і т.п.

2.Екстраполювати отримані при вибірці результати на всю

сукупність, що перевіряється. При цьому, метод поширення результатів

вибірки на всю сукупність повинен відповідати методу побудови вибірки. Так,

якщо сукупність була розбита на групи, то поширення проводиться у

відношенні кожної з них. Навпаки, виявлення помилок по попередньо

виділеним індивідуально значимим елементам, що перевірялися суцільним

методом, не вимагає поширення на всю сукупність.

3.Оцінити ризики вибірки. Аудитору необхідно переконатися, що

помилка в сукупності, що перевіряється, не перевищує припустимої величини.

Для цього порівнюється помилка сукупності, отримана за допомогою

поширення, з припустимою помилкою. Якщо перша помилка перевищить

припустиму, варто повторно оцінити ризик вибірки і, якщо він виявиться

прийнятним, розширити коло аудиторських процедур чи застосувати

альтернативні процедури.

Аудитор повинен фіксувати у своїй робочій документації всі стадії

проведення вибірки й аналіз її результатів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ. 1.Основна ціль аудиторської вибірки.

2.Що таке ститистичні методи вибірки?

3.Які види відбору відносяться до статистичних методів?

Охарактеризувати кожний з них.

4.Які існують види віборкових перевірок?

5.Яким чином проводиться розрахунок об’єма вибірки?

6.Що таке нестатистичні методи вибірки?

7.Які дії аудитора під час проведення вибіркової перевірки?

TEMA №5.

АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК.

Суть аудиторського ризику. Поняття власного ризику. Поняття ризику контролю. Поняття ризику невиявлення. Методика визначення величини аудиторського ризику.

5.1.СУТЬ АУДИТОРСКЬКОГО РИЗИКУ.

Для того щоб оцінити й усвідомити вирішальне значення аудиторського ризику необхідно згадати еволюцію його розвитку.

У процесі розвитку аудиторської діяльності здійснилася його переорієнтація з попередження і виявлення помилок, зловживань і шахрайства на підтвердження правильності й об'єктивності фінансової звітності.

З погляду еволюції виділяють підтверджуючий аудит, системно-орієнтований і базуючий на ризику.

Підтверджуючий аудит має на увазі вивчення і підтвердження зроблених господарських операцій, оцінку вірогідності бухгалтерських документів і звітності на предмет їх правильності й вірогідності.

Здійснюючи перевірку, аудитор спочатку виконував лише функції висококваліфікованого збирача й оцінювача аудиторських свідчень (доказів) для підтвердження повноти, правильності й арифметичної точності представленої у фінансовому звіті інформації.

На цьому етапі аудит являв собою суцільну перевірку, оскільки вивчалася велика кількість документів для того щоб зробити загальний висновок про діяльність підприємства. Але при цьому аудитор міг припуститися помилки щодо оцінки фактичного стану справ на підприємстві через невідповідне тлумачення отриманих даних та їхньому узагальненні.

Системно-оринтированный підхід являє собою вивчення й оцінку системи, яка контролює бухгалтерські операції. Такий підхід передбачає насамперед оцінку стану й ефективності системи внутрішнього контролю.

Аудитор вважає доцільніше зробити перевірку системи внутрішнього контролю, щоб одержати інформацію про її ефективність й організацію, ніж піддати надмірній перевірці інформацію, представлену системою обліку і контролю. Т.ч. зовнішній аудитор обмежує свою роботу вибірковими перевірками і тестуванням окремих об'єктів контролю. Це дозволяє скоротити час і витрати на аудит.

За результатами перевірки аудитор надає клієнту інформацію про структуру його системи внутрішнього контролю.

При системному підході здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дозволяє оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготовчих робіт і закінчуючи наданням аудиторського висновку.

Але при цьому присутній ризик збою функціонування системи контролюючої бухгалтерські операції бо вона може виявитися недосконалою, тобто існує ймовірність оцінки не самих даних, а якості їх одержання.

Аудит, що базується на ризику означає концентрацію зусиль аудитора в ході перевірки переважно в областях і об'єктах контролю, де ризики (типові помилки, пропуски і т.п.) вище, і скорочений час на вивчення тих об'єктів контролю, де передбачається відсутність ризику чи низький ризик.

У результаті забезпечується більш ефективне надання аудиторських послуг з меншими витратами для клієнта.

Еволюція відбулася також методики і техніки аудиту. Таблиця 5.1 - Еволюція методології аудиту фінансової звітності

Під аудитом мається на увазі процес зменшення інформаційного ризику до прийнятного рівня для користувачів фінансової звітності.

Під інформаційним ризиком мається на увазі імовірність того, що у фінансових звітах, що публікуються підприємством, містяться невірні дані

Зменшення ризику наявності невірних даних у фінансовій звітності –

одне з основних завдань аудиторської перевірки.

Особливості методики Назва підходу

Ціль аудиту Призначення процедур

Обсяг аудиту

Підтверд-жуючий

Попередження й виявлення поми-лок, зловживань і шахрайства

Підтвердження записів в обліку

Суцільна перевірка

Системно оріенто- ваний

Підтвердження вірогідності фінансової звітності

Тести системи внут-рішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку

Вибіркова пере-вірка на основі результатів оцінки системи внутрішнього контролю

Базуючий на ризику

Підтвердження вірогідності фінансової звітності

Попередня оцінка аудиторського ризику Тести системи внут-рішнього контролю

Вибіркова пере-вірка (найбільш ризикових статтів, та об’єктів)

Величина інформаційного ризику залежить від величини аудиторського ризику, що у зв'язку з цим можна трактувати як помилку в судженні аудитора, яка може бути результатом випадковості, так і застосування спеціальних технічних і технологічних прийомів дослідження економічної інформації, наприклад даних первинного і бухгалтерського обліку.

Перш ніж оцінити й розрахувати аудиторський ризик, а також установити максимально припустимий його рівень необхідно: ознайомитися з системою внутрішнього контролю клієнта; визначити основні процедури контролю; протестувати контрольні процедури на ефективність.

Концепція аудиторського ризику зв'язана з двома основними ризиками. По-перше, це підприємницький ризик, що полягає у можливості одержання збитків як від небажання замовників оплачувати надані їм послуги, так і внаслідок судових й інших витрат, зв'язаних з виставленням претензій щодо якості виконаних робіт. Т.ч. можливе погіршення фінансових позицій клієнта в результаті його господарської діяльності після аудиторської перевірки. Такий ризик характерний для кожного виду підприємницької діяльності і може привести до банкрутства будь-яке підприємство.

По-друге, це загальний аудиторський ризик того, що аудитор може зробити невірний висновок щодо фінансової звітності, що перевіряється, навіть при дотриманні всіх існуючих вимог при здійсненні аудиту.

Таким чином, якщо збігаються факти банкрутства клієнта і невірного аудиторського висновку щодо звітності, користувачі цієї звітності вправі вважати винною аудиторську фірму і жадати від неї відшкодування заподіяних збитків. Це може згодом привести до банкрутства аудиторську фірму, тобто ризик для аудитора може обернутися ризиком для його фірми. Якість аудиторської перевірки оцінюється на рівні професіоналізму і компетентності аудитора.

Отже, аудитор повинен приділяти значну увагу контролю аудиторського ризику, що у свою чергу допоможе уникнути, чи хоча б знизити підприємницький ризик. Крім того, невірний висновок може привести до падіння репутації фірми і втрати клієнтів, до зниження конкуренції на ринку аудиторських послуг, професійному розслідуванню, позбавленню сертифіката, призупиненню діяльності і позбавленню свідчення.

Деякі великі аудиторські фірми аналізують аудиторський ризик досить ретельно. Вони розробляють спеціальні бланки, запитальники, анкети, формули, за допомогою яких одержують найбільш точні значення ризиків, виражені в частках чи відсотках

Ступінь впливу аудитора

Не залежить від аудитора. Контролюється аудитором.

Малюнок 5.1 - Система управління аудиторським ризиком

Аудиторський ризик (АР)

Ризик наявності помилокРизик невиявлення

помилок аудитором (ДР)

Власний ризик(ВР)

Ризик контролю(РК) Ризик

тестування(РТ)

Ризик аналі-тичних проце-

дур (РАП)

Ризик вибірки

(PS) Помилковийобсяг вибірки Помилковийспосіб підбору

Невибір-ковий ризик (PNS)

Помилко-вий підбір тестів Невірне застосуван-ня тестів

Зовнішні

Інфляція. Політична нес-табільність. Конкуренція. Безробіття. Ринок збутупродукції. Спад виробництва. Втрата клієнта,постачальника.Умови креди-тування й оподаткування

Внутрішні

Галузевий роз-виток; загальна организація та структура під-приємства; сис-тема стимулю- вання робітни- ків; політика ке-рування і госпо- дарювання; кад-рова політика таштати; компе- тентність і ква- ліфікаційний рі-вень робітників

Для даної галузі,під- прємства, середовища

Система внутрішнього контролю не надійна

Ризик тогощо в резуль таті прове- дення тестів не будутьвизначені матеріальні помилки

Ризик того, що аналі- тичні про-цедури не зможуть визначити суттєвих помилок

фактори

Складова

частина

аудиторського

ризику

Ризик впливуфакторів:

- зовнішніх - внутрішніх

Система контролю аудиторського ризику передбачає фактори на які аудитор не може впливати, і які обумовлені наявністю помилок, а також, котрі цілком залежать від аудитора, його професійного ризику.

З закордонної практики відомо, що загальний аудиторський ризик не може бути вище 5% (чи ж 95% вірних аудиторських висновків зі ста, котрі ще вважаються магічною цифрою аудиторської перевірки – це рівень довіри аудитора .Якщо цей рівень нижче – нема сенсу в проведенні аудиту ).Для того, щоб оцінити аудиторський ризик аудитор повинен усвідомити: його сутність; складові його частини; визначити і розрахувати його максимально припустимий рівень. Від цього залежить рішення аудитора проводити чи відмовитися від перевірки.

Загальний аудиторський ризик складається з наступних складових ризиків:

-власний ризик; -ризик контролю; -детекційний чи ризик невиявлення.

Малюнок 5.2 – Складові частини загального аудиторського ризику

Загальний аудиторський ризик

Власний ризик (ризик бізнесу)

Ризик контролю

Ризик не виявлення помилок

Ризик: -системи бухгал-терського обліку; -системи внутріш-нього контролю.

Ризик -тестового контролю; -аналітичних процедур.

ПОНЯТТЯ ВЛАСНОГО РИЗИКУ.

Власний ризик (СР) – це всі ризики які зв'язані з підприємницькою діяльні стю клієнта, тобто всі помилки і неточності, що можуть бути допущені в результаті його фінансово-господарської діяльності.

Величина власного ризику може бути виражена наступним співвідношенням:

0 < CP ≤ 1

Цей ризик залежить від впливу як зовнішніх так і внутрішніх факторів, що взаємозалежні й дають загальну характеристику діяльності підприємства.

Власний ризик підприємства оцінюється аудитором ще на підготовчій стадії аудиторської перевірки. Оцінюючи власний ризик, аудитор повинен враховувати наступні основні фактори:

-характер бізнесу клієнта; -чесність адміністрації; -мотиви поводження клієнта; -результати попереднього аудиту; -первісний і повторний аудит; -взаємини з дочірніми і залежними фірмами; -нетрадиційні операції; -професіоналізм облікового персоналу; -сальдо рахунків і величину сум по статтях звітності; -кількість і склад операцій клієнта і т.п. Аудитор для цього використовує інформацію представлену як самим

клієнтом, так і інформацію із зовнішніх джерел. На основі проведеної оцінки аудитор повинен визначити, який саме з цих

факторів важливий для конкретної ділянки аудиту. При оцінці власного ризику аудитор повинен звертати увагу на ті моменти,

що можуть впливати на якість бухгалтерської звітності. Таким чином, ризик оцінюється на рівні фінансової звітності, але не може бути нижче 50%.

У випадку виявлення негативних факторів, що впливають на підприємницьку діяльність клієнта власний ризик підлягає переоцінці аудитором і може дорівнювати 100%. При цьому аудитор не може нічого змінити, але повинен врахувати усі фактори, що впливають на економічні показники діяльності підприємства і сконцентрувати свою увагу на тих об'єктах перевірки, що зв'язані з потенційними труднощями.

Власний ризик не пропорційний ризику невиявлення.

ПОНЯТТЯ РИЗИКУ КОНТРОЛЮ.

Ризик контролю (РК) – складається з двох складових ризиків: 1.Ризик бухгалтерського обліку. 2.Ризик системи внутрішнього контролю. При визначенні величини ризику контролю аудитор повинен оцінити:

надійність, ефективність, дієвість системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства клієнта.

Ризик контролю - непевність у тім, що істотна недостовірна інформація окремо чи разом з іншою недостовірною інформацією може бути виявлена чи своєчасно попереджена системою внутрішнього контролю.

Виходячи з закордонного досвіду, істотною вважається та помилка яка окремо сама по собі чи в сукупності з іншими помилками може змінити фінансовий результат у межах 4-5% від загального його підсумку, чи ж бути незначною (несуттєвою), але змінити фінансовий результат на протилежний (особливо в податковому обліку).

Величина ризику контролю може бути виражена наступним співвідношенням:

0 < PK ≤ 1 Перед тим як встановити рівень ризику контролю нижче максимального

рівня, тобто менш 100%, аудитор повинн виконати наступні дії: ознайомитися із системою внутрішнього контролю клієнта, на основі цього оцінити на скільки добре вона працює; ознайомитися з системою бухгалтерського обліку.

Аудитор проводить тестування засобів контролю у всіх випадках, крім тих, коли він оцінює ризик засобів контролю як високий.

Чим більше аудитор покладається на засоби контролю, тим досконаліше він повинен перевіряти їх надійність й ефективність.

При оцінці ризику засобів контролю аудитор може використовувати дані аудиту минулих років, але при цьому він зобов'язаний переконатися в тім, що оцінка величини цього ризику, зроблена в попередньому році для відповідних засобів контролю справедлива і для звітного року.

Ризик контролю не пропорційний ризику невиявлення, тоді як між ризиком контролю і кількістю підлеглих збору свідчень існує пряма залежність.

Результати оцінки ризику засобів контролю аудитор повинен відображати в загальному плані аудиту, а уточнюючі оцінки – у робочій документації по перевірці.

Ризик системи внутрішнього контролю. В основу оцінки ефективності дії системи внутрішнього контролю

покладене припущення аудитора, що існуюча система внутрішнього контролю не може виявити допущені істотні помилки в системі бухгалтерського обліку, їх попередити, а також запобігти.

Ефективність внутрішнього контролю не залежить від аудитора, він тільки оцінює систему внутрішнього контролю та її ефективність.Оцінка ризику

неефективності внутрішнього контролю базується на вивченні його структури, складових її елементів, а саме: контрольного середовища, облікової системи і контрольних процедур.

Аудитор не повинен цілком покладатися на систему внутрішнього контролю, оцінюючи її так високо, що виходячи з цієї оцінки можна і не проводити аудиторську перевірку.

Для того щоб прийти до визначеного висновку, аудитор повинен ще на підготовчому етапі аудиторської перевірки вивчити структуру внутрішнього контролю. З цією метою аудитор вивчає порядок обробки даних на підприємстві й встановлює, як здійснюється внутрішній контроль.

Важливість оцінки внутрішнього контролю полягає в тому, що аудитор у своїй роботі багато в чому може покластися на результати внутрішнього контролю у випадку визначення високого рівня довіри до нього.

Попередньо визначивши спрямованість і вплив на систему бухгалтерського обліку та якість складання фінансової звітності, аудитор оцінює такі складові внутрішнього контролю:

а) організаційну структуру – розподіл зобов'язань між керівництвом підприємства, кваліфікацію і компетентність персоналу, виконання ними своїх зобов'язань, а також контроль за роботою управлінського персоналу;

б) систему документації й інформації: -правильність документального оформлення господарських операцій,

відображення їх в облікових регістрах; -простежування шляху проходження документів з моменту одержання

дозволу на здійснення господарських операці й їх складання та здачу в архів; -попередню нумерацію бланків документів й ін.; -обробку й класифікацію інформації; -можливість швидкого пошуку необхідної інформації, здійснення аналізу

наявної інформації, та використання отриманих даних для прийняття управлінських рішень;

-контроль за можливим допущенням неточностей чи виявлення помилок; в) матеріальні засоби захисту – наявність спеціально обладнаних

приміщень, надійних стін, дверей, сейфів, огороджень, сигналізації, охорони, вказівних знаків, що забезпечують надійну гарантію збереження активів підприємства (запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, засобів у касі):застосовуючи систему кодів, паролів й інших засобів несанкціонованого доступу до інформації на персональних автоматизованих робочих місцях;

г) штат (персонал підприємства) – політика підприємства щодо кваліфікації й компетентності фахівців; процедура прийому на роботу (на конкурсній основі); заходи щодо підвищення кваліфікації персоналу; розмір оплати праці; перевірка виконання покладених зобов'язань;

д) система спостереження – заходи, щодо перевірки дієвості системи контролю, що забезпечує її безперервну діяльність, пристосованість до виниклих ситуацій, актуалізація завдань і проблем, які зобов'язаний вирішувати

внутрішній контроль, наприклад, за зміною стратегії подальшої діяльності підприємства – клієнта.

Для оцінки ризику засобів внутрішнього контролю аудитор повинен застосувати спеціальні аудиторські процедури, що називаються тестами контрольних процедур.

У національному нормативі аудиту №12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” зазначено, що аудитор може провести наступні тести внутрішнього контролю:

-опитування і спостереження за оформленням операцій з метою одержання аудиторських доказів функціонування засобів контролю у випадках, коли неможливо одержати прямі документальні підтвердження цього;

-використання результатів інших аудиторських процедур для одержання даних про дієвість засобів контролю;

-повторення процедур внутрішнього контролю, здійснюваних на підприємстві.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що , можливо, будуть допущені помилки чи обман у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку й складанні фінансової звітності.

Аудитор має на увазі, що діюча система бухгалтерського обліку на підприємстві неефективна і ненадійна.

Знайомство із системою бухгалтерського обліку містить у собі вивчення, аналіз й оцінку зведень про наступні сторони господарської діяльності підприємства:

-облікова політика й основні принципи ведення бухгалтерського обліку; -організаційна структура підрозділу, відповідального за ведення

бухгалтерського обліку й підготовку бухгалтерської звітності; -розподіл обов'язків і повноважень між працівниками, що приймають

участь у веденні обліку й підготовці звітності; -організація підготовки, обороту й збереження документів, що

відображають господарські операції; -порядок відображення господарських операцій у регістрах

бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів; -порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності на основі даних

бухгалтерського обліку; -роль та місце засобів комп'ютерної техніки у веденні обліку й підготовці

звітності; -критичні області обліку, де ризик виникнення помилок чи перекручувань

бухгалтерської звітності особливо високий; -засоби контролю, передбачені в окремих областях системи обліку. У ході перевірки аудитор повинен перевірити відповідність організації

системи бухгалтерського обліку нормативним документам і відобразити в робочій документації аудитора випадки визначених порушень.

Система бухгалтерського обліку економічного суб'єкта може вважатися ефективною, якщо в ході фіксації господарських операцій виконуються наступні вимоги:

1 Операції в обліку правильно відображають період їхнього здійснення. 2 Операції в обліку зафіксовані в правильних сумах. 3 Операції правильно й відповідно до нормативних положень та облікової

політики відображені на рахунках бухгалтерського обліку. 4 Зафіксовані деталі операцій, що мають істотне значення для обліку й

звітності. 5 Обмежена можливість появи зловживань. У ході аудиторської перевірки необхідно ознайомитися з внутрішніми

документами економічного суб'єкта, який перевіряється, що стосуються організації, постановки і ведення бухгалтерського обліку, та визначити, якою мірою реальний стан справ відповідає положенням цих документів. У необхідних випадках для такого звірення рекомендується просліджувати рух окремих сум в обліку від первинних документів до їхнього відображення в звітних документах.

Ймовірність появи помилок в обліку не залежить від аудитора, він може тільки визначити їх величину. Оцінка цієї ймовірності базується на різній інформації. Так, аудитору може бути відомо, що попередньою перевіркою були виявлені суттєві помилки, а це підвищує ризик проведення поточної аудиторської перевірки. Виявлені в минулому році помилки можна розглядати як потенційно можливі для звіту поточного року. Наявність таких помилок можна встановити, перевіривши як підприємство внесло в облік виправлення, запропоновані аудитором.

Якщо в аудитора складається враження, що бухгалтерський персонал клієнта не зовсім розуміє національні принципи ведення обліку та облікову політику підприємства, то ймовірність ризику проведення аудиту доцільно оцінити як більш високу.

Якщо суть бізнесу клієнта полягає в складних операціях і підрахунках, то це, як правило, призводить до помилок при обробці даних і в обліку операцій.

До операцій з підвищеним ризиком можна віднести: -операції, вартість яких відображена в іноземній валюті; -операції, які не відповідають меті підприємства (нетипові операції); -операції зі спорідненими підприємствами – значні за розміром і незначні

за характером; -складні операції, які містять значний ризик помилок; -операції, які створюють можливості для шахрайства.

ПОНЯТТЯ РИЗИКУ НЕВИЯВЛЕННЯ.

Ризик невиявлення (ДР) – означає що істотні помилки можуть залишитися невиявленими в ході аудиторської перевірки. Т.ч. це та частка погрішності , що аудитор може собі дозволити при проведенні аудиторської перевірки при сформованих на підприємстві-клієнта системах обліку і внутрішнього контролю, при дотриманні умови якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудиторським нормативам.

Це ризик невиявлення істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур, припускаючи що система внутрішньогосподарського контролю їх не змогла знайти й виправити.

Ризик виявлення є результатом проведення аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудиторської роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто він вказує на ступінь якості перевірки, професійний рівень аудитора.

У такий спосіб аудитор повинен зробити все можливе щоб звести цей ризик до мінімуму.

Цього можна досягти, провівши велику кількість аналітичних процедур. Ризик невиявлення визначає кількість свідчень, що аудитор планує зібрати. При

низькому рівні ризику невиявлення аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через недолік свідчень, тому в даному випадку необхідно одержати велику кількість свідчень. Коли аудитор готовий узяти на себе великий ризик, свідчень потрібно менше.

Аудиторські процедури, які повинні забезпечити виявлення істотних помилок у фінансовій звітності, поділяються на дві категорії:

-аудиторська перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій і залишків на рахунках;

-аналітичні процедури збору додаткової інформації. Аналітичні процедури – це аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації,

дослідження найважливіших фінансових і економічних показників економічного суб'єкта, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин таких помилок і перекручувань.Типовими видами аналітичних процедур є методичні прийоми аудиту, згруповані в групу «Зіставлення».

Тестування може проводитися у виді спостереження, переробки чи перевірки

документації. Для більш ефективного збору аудиторських доказів аудитор зобов'язаний грамотно

планувати, які аналітичні процедури, у якій кількості й обсязі необхідно виконати для збору потрібних даних.

Якщо за допомогою цих процедур істотні помилки будуть не виявлені, діяльність аудитора визнається неефективною.

На величину ризику невиявлення впливає фактор повторності перевірки. Якщо аудитор проводить перевірку у клієнта вже не в перший раз, то він краще знає особливості бізнесу, а також більшість «вузьких місць». Якщо ж перевірка проходить у перший раз, то ризик невиявлення помилки аудитором більш високий.

Ризик того, що значимі помилки залишаться невиявленими при аудиті, може бути результатом окремих ризиків, зв'язаних із двома типами аудиторських тестів:

-ризик аналітичних процедур (РАП)-небезпека пропуску помилок при проведенні процедур аналізу;

-ризик тестування (РТ)-невірний підбір тестів, чи ж ризик того що обрані тести не зможуть виявити істотні помилки.

.МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ АУДИТОРСЬКОГО

РИЗИКУ.

Існує кілька критеріїв оцінки аудиторського ризику: кількісний (у відсотках, коєфіцієнтах, абсолютному числовому значенні), якісний (низький, високий, середній).

Вибираючи методику визначення аудиторського ризику та його припустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

Методика розрахунку аудиторського ризику.

I) Кількісна оцінка аудиторського ризику :

Факторна модель аудиторського ризику.

АР=ВР * РК * ДР,

де АР – загальний аудиторський ризик,

ВР - власний ризик (ризик бізнесу),

РК – ризик контролю,

ДР - ризик не виявлення (детекційний ризик)

Деталізація факторної моделі

а) перша ступінь деталізації

РАП - ризик- аналітичних процедур,

РТ - ризик тестування,

тоді АР = ВР * РК * РАП * РТ

б) друга ступінь деталізації

PS - ризик вибірки

PNS - ризик не зв'язаний з вибіркою

ДР

РТ

тоді, АР = ВР * РК * PS * PNS * PАП

Застереження при використанні кількісної методики оцінки

аудиторського ризику (Дж.Робертсон).

1) ВР≠0, РК≠0, 2) ДР≠0,

3)ДР→ 0 → АР → 0 при ВР → 1 та РК → 1

ДР= РКВР

АР

* - видозмінена факторна модель аудиторського ризику

2.Якісна оцінка аудиторського ризику

Таблиця 5.2 - Залежність між компонентами (модель аудиторського ризику за якісними критеріями)

Власний ризик (ВР)

Ризик контролю (РК)

Ризик не виявлення

помилок (ДР)

Аудиторський ризик(АР)

Низький Низький Високий Високий Низький Середній Середній Високий Середній Середній Середній Середній Низький Низький Середній Низький Високий Високий Низький Низький

Отже, якщо вплив зовнішніх факторів на можливість помилок у звітності незначний (ВР оцінений як низький), система внутрішнього контролю достатня й функціонує ефективно (РК оцінений як низький), то ризик невиявлення помилок буде високий (ДР високий). У цьому випадку аудиторський ризик теж буде оцінений як високий.

Звичайно, застосування моделі аудиторського ризику не забезпечує абсолютної гарантії його уникнення. Але вона допомогає систематизувати фактори, що впливають на рівень ризику, більш обгрунтовано визначати обсяг перевірки, побудувати план і програму аудиту.

Зважаючи на суб'єктивність оцінок компонентів ризику, аудитор на стадії планування навмисне встановлює трохи занижене значення ризику невиявлення помилок, щоб мати певний запас безпеки.

Більшість аудиторів вважають що величина загального аудиторського ризику не повинна перевершувати 5%.

У процесі підготовки до аудиторської перевірки аудитор повинен провести обстеження клієнта й оцінити значення кожного з факторів, що впливають на рівень ризику. На основі обстеження й оцінки факторів аудитор зможе

суб’єктивно встановити рівень ризику, затверджуючи, що фінансова звітність і після закінчення аудиту може містити істотні помилки. У процесі перевірки аудитор одержує додаткову інформацію про клієнта і може змінювати свою оцінку загального аудиторського ризику.

Т.ч. на підготовчому етапі планування аудиторський ризик не є величиною постійною. Його значення може змінюватися, коректуватися в ході проведення аудиторської перевірки.Тобто може збільшуватися кількість процедур, змінюватися напрямок аудиторської перевірки, коректуватися план роботи.

У тих випадках, коли аудитор думає, що ймовірність банкрутства клієнта висока і що в зв'язку з цим зростає загальний аудиторський ризик, необхідно знизити його рівень (малюнок 5.3.).

Малюнок 5.3 - Оцінка аудиторського ризику та її уточнення в процесі аудиту.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ 1.Охарактеризувати ризики на різних етапах розвитку аудиту.

2.У чому полягає поняття власного ризику, зв'язаного з діяльністю

підприємства та як він оцінюється?

3.З якими основними ризиками зв'язана концепція аудиторського ризику?

4.Які фактори передбачає система аудиторських ризиків?

5.Що таке ризик контролю і з яких двох компонентів він складається?

Оцінка аудиторського ризику до аудиту

Планування аудиту

Проведення аудиторскої перевірки

Визначення відхилень від оцінки аудиторського ризику

Нова оцінка аудиторського ризику

Зміна плану та програми

Звіт та висновок аудитора

6.Що таке ризик системи внутрішнього контролю?

7.Що таке ризик системи бухгалтерського обліку?

8.У чому полягає ризик невиявлення?

9.Які існують методики розрахунку аудиторського ризику?

10.У чому полягає якісна оцінка аудиторського ризику?

11.Які зовнішні та внутрішні фактори впливають на власний ризик?

12.На якій стадії аудиту розраховується аудиторський ризик?

13.Як оцінюється власний ризик аудитором?

ТЕМА №6. АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ.

Сутність аудиторських доказів. Структура аудиторських доказів та

основні вимоги до них. Класифікація аудиторських доказів. Методи й

джерела одержання аудиторських доказів.

6.1. СУТНІСТЬ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ.

Аудит – це діяльність аудиторів і аудиторських фірм по проведенню

аудиторських перевірок і супутніх аудиту послуг із питань податкового,

бухгалтерського й управлінського обліку та інших питань з метою

підтвердження вірогідності бухгалтерської звітності й підвищення

ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Будь-яка підприємницька діяльність передбачає дві мети:

1.Одержання максимального прибутку.

2.Створення довіри до імені фірми.


розширення кола клієнтів прямо залежать від рівня їхнього професіоналізму,



Оскільки кожна аудиторська перевірка обмежена в часі, аудитору завжди

важливо чітко визначити її ціль, безпомилково вибрати досліджувані об'єкти

перевірки, грамотно спланувати свої дії, застосувати ефективні аудиторські

процедури і зібрати необхідні докази для формування об'єктивного висновку.

Основною, найбільш важливою, відповідальною й трудомісткою частиною

роботи аудитора є підготовка аудиторських доказів по всіх об'єктах контролю.

На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор

робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку й

вірогідність фінансової звітності на підприємстві, яке перевіряється.

Обсяг і перелік аудиторських процедур, які необхідно виконати для збору

аудиторських доказів вказуються в програмі аудиту по окремих об'єктах обліку.

Збір аудиторських доказів повинен вироблятися відповідно до діючого

Закону України «Про аудиторську діяльність» і національних нормативів

аудиту:

№14 «Аудиторські докази»

№8 «Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих і

нормативно-правових актів України»

№ 9 «Планування »

№10 «Знання бізнесу клієнта»

№12 «Оцінка системи внутрішнього контролю і ризику, зв'язаного з

ефективністю її функціонування»

№16 «Аналітичні операції»

№17 «Вибіркова перевірка»

№22 «Інформація, надана аудитору керівництвом підприємства»

№25 «Залучення експертів»

№27 «Інша інформація в документах, що стосується перевіреної аудитором

фінансової звітності підприємства»

6.2 СТРУКТУРА АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ ТА ОСНОВНІ

ВИМОГИ ДО НИХ.

Аудиторські докази - це інформація, яка надана клієнтом, отримана

аудитором самостійно у ході перевірки, получена від третіх осіб, що дозволяє

зробити висновок і виробити власну думку з предмету перевірки.

Доказ складається з: тези, аргументу, демонстрації.

ДЕМОНСТРАЦІЯ

ВИМОГИ Малюнок 6.1 - Структура аудиторських доказів.

АРГУМЕНТИ

Достовір-ність фактів

Аксиома Постула-ти

Визначення,які розкри-вають з вичерпною повнотою його смислові значення Безпереч-

ність

Безумов-на точ-ність

Докази про необ-хідність аудиту

Докази про необ-хідність перевірки

Раніше доказані

поло-ження

ТЕЗИ

Теза - судження, істинність якого потрібно довести за допомогою інших

суджень, які називаються аргументами.

Аргументи – довід, доказ. Аргументи поділяються на 5 груп.

1. Вірогідність фактів. Маються на увазі найбільш переконливі факти для

доказу істинності тези.

Основні вимоги до фактів - безперечність і безумовна точність.

2 Визначення – розкривають зміст поняття, його смислове значення з

вичерпною повнотою.

3. Аксіоми - положення і принципи, що у даних межах приймаються за

істину, без доказу.

4. Постулати - у відповідності зі словником російської мови С.І. Ожегова

- «це вихідні допущення, прийняті без доказів».

Таким чином, вони повинні бути очевидні, навіть якщо їх дійсність не

може бути безперечно доведена.

Постулати аудиту переслідують дві цілі:

1.Пояснити, чому необхідний аудит.

2.Довести, що за певних умов, після проведеної перевірки підприємства,

можна одержати об'єктивні дані про його діяльність.

5. Раніше доведені положення.

Демонстрацією - називається спосіб виведення тези з аргументу.

Демонстрація доказу повинна забезпечити, щоб теза логічно випливала з

аргументів, і логічний зв'язок між ними був би бездоганно продемонстрований.

Відповідно до нормативу № 14 «Аудиторські докази», кількість

інформації, необхідної для аудиторської оцінки, жорстко не регламентується.

Аудитор, на основі свого професійного досвіду й з урахуванням інших факторів

самостійно визначає обсяг інформації, достатньої для формулювання

об'єктивного висновку про вірогідність бухгалтерської звітності клієнта. При

цьому до уваги приймаються наступні фактори:

1 Одержання інформації в результаті самостійно виконаних аудиторських

процедур.

2 Одержання доказів у формі документів і письмових свідчень.

3 Складання висновків, зроблених на підставі доказів, отриманих із різних

джерел.

При зборі й аналізі доказів необхідно враховувати:

1.Їх структуру.

2.Вимоги, яким вони повинні відповідати.

3.Класифікацію.

4.Джерела їх одержання.

5.Методику одержання.

6.Зв'язок між отриманими доказами.

Існує чотири основних концепції, на яких базується вивчення системи


1 Відповідальність адміністрації за організацію й функціонування


2 Забезпечення достатнього ступеня впевненості у вірогідності й

об'єктивності бухгалтерського обліку.

3 Існуючі обмеження (система внутрішнього контролю не може бути

ефективною, якщо вона не має практичного застосування).

4 Метод обробки інформації.

Основні вимоги до доказів.

Основні вимоги до аудиторських доказів:

1.Вірогідність

2.Достатність.

3.Своєчасність.

4.Документованість і обґрунтованість.

Документованість і обґрунтованість.

Кожен аудиторський доказ повинен бути представлений одним чи

кількома документами. Кожен такий документ повинен бути підписаний

конкретним виконавцем.

Вірогідність - це характеристика того, наскільки докази можуть вважатися

гідними довіри й бути правдоподібними. Якщо вони найвищою мірою

правдоподібні, це може переконати аудитора в тому, що представлена

фінансова звітність об'єктивна.

Вірогідність доказів тісно зв'язана з обраними процедурами аудиту. Її

можна підвищити тільки шляхом застосування таких процедур, які більш якісні

з погляду доречності, незалежності й оцінки джерела інформації, ефективності

системи внутрішнього контролю.

Доречність. Докази повинні бути доречними і мати відношення до

предмета аудиту.

Основні цілі аудиту: повнота, точність, обмеження облікового періоду,

наявність активів і пасивів, оцінка, права й обов'язки, представлення і

розкриття інформації, необхідність.

Повнота - означає, що усі сальдо по рахунках і всі операції, які повинні

включатися у фінансову звітність були включені, тобто наявність повного

обсягу інформації по тестованому об'єкту.

Точність (правильність) - усі враховані операції і сальдо по рахунках

вірні в математичному відношенні, зроблено правильне рознесення по

рахунках, вірно зроблене угрупування. Усі дані вірно перенесені в Головну

книгу.

Існування (наявність). Усі облікові засоби й зобов'язання існували на дату

складання балансу; всі облікові операції дійсно мали місце в минулому і не є

фікцією.

Обмеження облікового періоду. Всі операції зареєстровані в межах

відповідного облікового періоду.

Оцінка. Обрано і застосовано відповідні облікові вимірники.

Права й обов'язки. На всі облікові засоби підприємство має права, а всі

облікові зобов'язання відносяться до заборгованості підприємства на дату

складання балансу.

Представлення і розкриття. Рахунки й види (типи) операцій правильно

класифіковані й описані, розкриті всі необхідні деталі.

Необхідність. Підбір саме тих документів, що необхідні й достатні для

конкретного висновку.

Незалежність й оцінка джерел інформації.

Докази, одержані з зовнішніх джерел (банків, комерційних партнерів)

більш надійні ніж із внутрішніх (відповіді самого клієнта на питання аудитора).

Оскільки зовнішні кореспонденти не мають особистої зацікавленості в

результатах перевірки, а внутрішні - навпаки, переслідують основну мету -

одержання позитивного висновку в інтересах запобігання проблем з

податковими органами, і тому можуть свідомо (а іноді й несвідомо)

підтасовувати факти.

Найбільш достовірною вважається інформація, отримана абсолютно

незалежним аудитором.

Ефективність систем внутрішнього контролю.

Надійність отриманих доказів прямо пропорційна якості роботи відділу


Крім того, при оцінці джерел інформації варто пам'ятати, що навіть при

незалежному джерелі інформації докази можуть вважатися надійними тільки в

тому випадку, якщо вони займають таке положення, що дозволяє їм оперувати

достовірними даними. Це означає, що інформація, отримана від банків чи

адвоката, вважається більш достовірною, чим від інших осіб, погано знайомих

із бізнесом клієнта.

Достатність зібраних документів визначається їхньою кількістю. На

даний фактор впливає розмір вибірки й характер конкретних елементів.

Основна вимога - репрезентативність елементів вибірки, оскільки тільки в

цьому випадку (екстраполюючи результати на генеральну сукупність) можна

одержати об'єктивну інформацію.

Достатність визначається на підставі оцінки системи внутрішнього

контролю й величини аудиторського ризику.

Для складання об'єктивного й обґрунтованого висновку аудитор

зобов'язаний зібрати достатню кількість якісних доказів.

Зібрані докази відображаються аудитором у його робочих документах у

формі записів щодо вивчення й оцінки постановки бухгалтерського обліку й

організації внутрішнього контролю, а також у вигляді різних таблиць, схем,

запитів, опитувань, що вказують на виконання різних аудиторських процедур

відповідно до плану і програми.

Своєчасність. Розглядається з 2-х точок зору:

-по моменту збору доказів;

-по періоду, що перевіряється, в цілому.

6.3 КЛАСИФІКАЦІЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

Малюнок 6.2 – Класифікація аудиторських доказів

Прямі докази. Об'єктивна й повна характеристика об'єкта в процесі

перевірки. Це свідчення, підтверджені первинними документами й обліковими

регістрами.

Прямі свідчення представляють матеріальні джерела, під якими маються

на увазі: документи і натурні об'єкти.

Нематеріальні джерела. До них відносяться підприємства, організації й

громадяни, що підтримують зв'язки з контрольованим підприємством і дані, що

представляють інтерес для аудиторів.

За документальним значенням документи, що перевіряються,

підрозділяються на чотири групи:

-первинні;

-зведені;

-неофіційні;

-допоміжні.

АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ

ОСНОВНІ ПРЯМІ НЕПРЯМІ ДРУГО-РЯДНІ

Під первинним документам розуміють належним чином складений і

оформлений діловий папер, який письмово підтверджує право здійснення

або реально здійснену господарську операцію, містить її ознаки і показники,

що підлягають відображенню в обліку.

Первинні документи складають у момент здійснення господарської

операції або зразу після її здійснення.

За даними первинних документів можна зробити висновок про нестачі,

порушення, зловживання, розміри матеріального збитку.

Зведені документи. Такі документи, які складаються на підставі

первинних документів шляхом групування і узагальнення їх показників.

Зведені документи призначені для узагальнення інформації по однорідних

операціях.

За даними зведених документів можна зробити умовно точний

висновок. Умовою є правильність зареєстрованих у них даних.

Неофіційними документами вважаються такі, котрі матеріально

відповідальні особи й інші працівники ведуть за своєї ініціативи, складають

їх, не дотримуючи встановленого порядку оформлення аналогічних

документів, і фіксують у них економічні явища, що відбуваються на

контрольованому підприємстві.

Ці документи доказового значення не мають. Це другорядні докази, які

використовують дані внутрішнього контролю, інформацію отриману від

адміністрації чи третіх осіб (постачальників, покупців і т.п.).

Допоміжними є такі документи, у яких викладена думка окремих осіб

по економічним питанням і явищам, які відбуваються на підприємстві, що


Непрямі докази. Докази які не мають відношення до фактів по даному

питанню.

Основні докази. Докази, що отримані аудитором.

Ознайомлення з матеріалами попередніх перевірок і результатами

проведення внутрішньогосподарського контролю є другорядним доказом

правильності ведення бухгалтерського обліку і вірогідності даних

бухгалтерської звітності. Незважаючи на цей другорядний доказ, аудитор

повинен переконатися в його правильності й правдивості.

У процесі підготовки аудиторського висновку використовуються

документальні докази.

Документальним називається доказ, що міститься в конкретних

документах.

Аудиторські докази бувають 3-х видів:

-внутрішні – докази, що включають інформацію, отриману від клієнта

в письмовому чи усному вигляді;

-зовнішні докази утримують інформацію, отриману від третіх осіб у

письмовому вигляді;

-змішані докази складаються з інформації, отриманої від клієнта в

письмовому чи усному вигляді й підтвердженою третьою стороною.

Найбільшу цінність і вірогідність для аудитора представляють зовнішні

докази, потім змішані й внутрішні.

Докази, отримані самою аудиторською організацією чи ж аудитором,

звичайно більш достовірні, ніж докази, представлені економічним суб'єктом.

Зібрані докази відображаються аудитором в його робочих документах у

формі записів про вивчення й оцінку постановки бухгалтерського обліку й

організації внутрішнього контролю, а також у виді бланків, таблиць і

протоколів, які відображаають планування, виконання і виклад

аудиторських процедур. Дані отриманих доказів використовуються при

складанні аудиторського висновку й звіту керівництву підприємства, що

перевіряється, за результатами аудиту.

6.4 ДЖЕРЕЛА ОДЕРЖАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ.

Якість доказів залежить від їхніх джерел. У залежності від змісту

об'єкта контролю аудитор вибирає відповідні джерела інформації, що дають

повну характеристику досліджуваного об'єкта. Такими джерелами можуть

служити:

1 Дані первинних документів, у яких відбивається зміст відповідних

господарських операцій чи первинних звітів, де представлені узагальнені

дані про об'єкт контролю за визначений період часу.

2 Облікові регістри, де узагальнюється і накопичується інформація з

відповідних первинних документів і звітів у розрізі їхнього економічного

змісту.

3 Головна книга - регістр синтетичного обліку, де відбиваються залишки

на початок і кінець звітного періоду й обороти по дебету і кредіту

відповідних рахунків.

4 Бухгалтерська, податкова і статистична звітності.

5 Плани, кошториси, калькуляції і розпорядницькі документи (накази,

розпорядження і т.п.).

6 Матеріали перевірок і ревізій, проведених державними податковими

інспекціями, органами державної контрольно-ревізійної служби й інших

органів управління.

7 Матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, у тому

числі: за результатами раптових перевірок та інвентаризацій основних

засобів, запасів, коштів, розрахунків й ін.;

8 Дані, отримані аудитором при проведенні документального і

фактичного контролю об'єктів аудиту;

9 Письмові й усні заяви працівників підприємства й третіх осіб щодо

змісту досліджуваних об'єктів.

10 Результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного

суб'єкта.

11 Зіставлення одних документів клієнта з іншими, а також зіставлення

документів клієнта з документами третіх осіб.

12 Статутні документи, договори, накази й інші адміністративні

документи.

13 Звернення до керівництва за роз'ясненнями в усній і письмовій формі.

У ході аудиторської перевірки встановлюється правильність складання

балансу, звіту про фінансові результати.

Для перевірки балансу можна скласти альтернативний баланс за даними

Головної книги. При перевірці встановлюють:

-чи всі активи і пасиви відбиті у звіті;

-чи всі документи використані у звіті;

-наскільки фактична методика оцінки майна відхиляється від прийнятої

облікової політики підприємства.

Звіт про фінансові результати діяльності підприємства і декларацію про

прибуток підприємства аудитор перевіряє для встановлення правильності

розрахунку балансового й оподатковуваного прибутку.

Балансовий прибуток повинен бути визначений по підприємству в цілому

й окремо по його структурних підрозділах і видам діяльності. Якщо на

підприємстві такі розрахунки не виконуються, то аудитор для обґрунтування

своїх висновків повинен їх виконати сам. Найбільш цінні докази аудитор

одержує при дослідженні господарських операцій.

Визначення достатності аудиторських доказів залежить від

наступних факторів:

-ступеня аудиторського ризику, тобто ймовірності ухвалення невірного

рішення аудитором чи фірмою. Аудиторський ризик зменшується, якщо

аудитор використовує докази, отримані з різних джерел, і різні за формою

представлення. При суперечливості доказів, отриманих з різних джерел,

аудитор повинен використовувати додаткові процедури;

-наявності свідчення від незалежного джерела (третіх осіб) як більш

достовірного, ніж отримане безпосередньо від співробітників економічного

суб'єкта;

-одержання аудиторського доказу на основі даних системи внутрішнього

контролю, що є тим більше достовірним, чим краще стан системи внутрішнього

контролю;

-одержання інформації в результаті самостійного аналізу чи за результатом

перевірки іншої аудиторської організації як більш достовірної, чим зведення,

отримані від інших осіб;

-одержання аудиторських доказів у формі документів і письмових

показників як більш достовірних, чим показання в усній формі;

-можливість зіставлення, зроблених у результаті використання отриманих

з різних джерел доказів.

Якщо аудиторській організації економічним суб'єктом не представлені

існуючі документи в повному обсязі й вона не в змозі зібрати достатні

аудиторські докази по якому-небудь рахунку й операції, аудиторська

організація зобов'язана вказати на це у звіті (письмовій інформації керівництву

економічного суб'єкта) і може розглянути питання про підготовку

аудиторського висновку, відмінного від безумовно позитивного.

Аудитор має право одержати від керівництва економічного суб'єкта

роз'яснення, необхідні йому для досягнення цілей його роботи. Необхідний

обсяг інформації, а також перелік випадків, у яких необхідно одержання таких

роз'яснень, визначаються аудитором самостійно.

Роз'яснення можуть бути отримані:

-на етапі попереднього планування аудиту. Ці роз'яснення можуть бути

використані для підтвердження допущення безперервності діяльності

підприємства, а також для первинної оцінки надійності систем бухгалтерського

обліку й внутрішнього контролю економічного суб'єкта;

-на етапі підготовки загального плану і програми аудиту. Такі роз'яснення

можуть сприяти розумінню діяльності економічного суб'єкта й особливостей

його системи внутрішнього контролю, а також одержанню оцінок аудиторських

ризиків;

-на етапі тестування засобів контролю й виконання аудиторських

процедур. Такі роз'яснення можуть підтвердити чи спростувати зроблені

аудитором висновки про надійність окремих засобів контролю, а також надати

аудиторські докази в тих випадках, коли такі докази складно чи неможливо

одержати іншими способами;

-на етапі завершення аудиту і складання аудиторського висновку. Такі

роз'яснення можуть служити джерелом свідчень про наявність істотних

перекручувань бухгалтерської звітності, а також свідчень про можливе

існування невизначених зобов'язань.

Керівництво економічного суб'єкта, що перевіряється, не вправі

обмежувати коло питань, що підлягають аудиту. Це треба заздалегідь довести

до його відома.

Порядок звертання аудитора до керівництва може бути обговорений при

укладенні договору на аудиторську перевірку, а також у листі-зобов'язанні.

У випадку, якщо такий порядок не обговорений, аудитор вправі сам

визначити спосіб звертання до керівництва економічного суб'єкта в залежності

від ступеня важливості, обсягу і змісту необхідної інформації.

Такими можуть бути як усні, так і письмові звертання безпосередньо до

керівника чи представника керівництва економічного суб'єкта, що

перевіряється, як для одержання інформації від них самих, так і для сприяння їх

у звертанні аудитора безпосередньо до керівників структурних підрозділів

економічного суб'єкта, що перевіряється.

Аудитору варто оцінити, наскільки добре інформовані особи, що надали

йому роз'яснення. Роз'яснення можуть вважатися надійними лише в тому

випадку, якщо особи що їх надали, займають положення, що дозволяє їм мати

необхідну інформацію.

При формуванні своєї думки аудитор не повинен спиратися тільки на такі

роз'яснення, не володіючи результатами інших аудиторських процедур.

Якщо ж отримані роз'яснення суперечать іншим аудиторським доказам,

аудитор повинен з'ясувати причину цих протиріч і в необхідних випадках

знизити свою довіру у відношенні іншої інформації, представленої цим

керівництвом.

Роз'яснення можуть бути представлені як в усному, так і в письмовому

вигляді, але у відношенні істотних аспектів вони повинні бути тільки

письмовими.

Письмові роз'яснення керівництва економічного суб'єкта, що

перевіряється, можуть бути представлені аудитору у формі:

-офіційного листа цього керівництва з роз'ясненнями. Лист повинен мати

необхідні реквізити (найменування адресата, найменування економічного

суб'єкта, дата, підпис);

-листа, підготовленого аудитором, який містить точку зору аудитора по

визначених питаннях. Лист повинен містить запис про згоду керівництва

економічного суб'єкта з поглядом аудитора.

У листі повинне міститися:

-підтвердження повноважень осіб, що підписали його, у випадках, якщо ці

особи не входять у число керівників економічного суб'єкта, відповідальних за

підготовку достовірної бухгалтерської звітності;

-офіційно завірених копій бухгалтерської звітності економічного суб'єкта,

протоколів зборів рад директорів, загальних зборів акціонерів і т.п., заходів

економічного суб'єкта, що перевіряється, утримуючі зведення про позицію

посібника з визначених питань.

Копія листа з запитом керівництву (з підтвердженням одержання) і

офіційний лист на адресу аудиторської організації від підприємства з

роз'ясненнями і підтвердженнями підлягають включенню в робочу

документацію аудитора.

6.5 МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ.

Для того, щоб одержати аудиторські докази в залежності від змісту

об'єктів аудиту й умов їхнього дослідження, використовують загальнонаукові і

спеціальні прийоми документального та фактичного контролю.

Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом.

З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст

операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.

Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному

законодавству, постановам уряду, положенням і інструкціям відповідних

органів управління.

Доцільність операції визначається її цілеспрямованістю на виконання

задач, що стоять перед підприємством за умови дотримання законності.

Варто враховувати, що операція може бути законною, але не доцільною, і

навпаки.

Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і

арифметичній перевірках документів, тобто фактичної. Формальна перевірка

документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності

визначеного документа. Для цього рекомендується вибрати визначені записи в

бухгалтерському обліку аж до того первинного документа, що повинен

підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції.

Для одержання аудиторських доказів застосовуються наступні

прийоми:

-зустрічна перевірка документальних даних. Зустрічна перевірка

документальних даних дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються

шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових,

підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення

на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не

відображення їх у бухгалтерському обліку;

-взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і

зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і

відображають взаємозалежні операції;

-при наявності в аудитора сигналів про крадіжку товарно-матеріальних

цінностей чи коштів, невиявленої проведеними на підприємстві

інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної перевірки, тобто

перевірка руху зазначених цінностей. Це дозволяє виявити невраховані

товарно-матеріальні цінності, наявні цінності (оприбуткування яких не

підтверджено документами), відпустка цінностей, не зафіксованих у

документах і т.п.

У практиці аудиту широко застосовуються такі прийоми

документального контролю для одержання доказів, як техніко-економічні

розрахунки і нормативна перевірка.

-техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором при одержанні

доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильності

складання кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат,

капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції

чи будівельних матеріалів, на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт і

т.п.;

-прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для

одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому

відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин

їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі

отриманих даних аудитор дає оцінку виконання показників і розробляє

пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникнення відхилень

негативного характеру;

-простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні

документи. Відображення даних первинних документів у регістрах

синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію

рахунків і переконується в тім, що відповідні господарські операції

правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку.

Простежування дозволяє вивчити нетипові операції і події відображені в

документах клієнта. При визначенні категорії операцій, у відношенні яких

варто застосовувати прийом чи процедуру простежування, аудитору

рекомендується вивчити кредитові обороти по аналітичних рахунках

(кредитове сальдо)3, відомостям, звітам, синтетичним рахункам, записаним у

Головній книзі, звертаючи увагу на нетипові кореспонденції рахунків;

-підтвердження - це одержання інформації про реальність залишків

коштів на рахунках їх обліку, рахунків розрахунків по зобов’язанням

підприємтсва, рахунків дебіторської і кредиторської заборгованості. Аудитор

повинен одержати підтвердження в письмовому вигляді від незалежної

(третьої) сторони.

У Законі України «Про аудиторську діяльність» зазначено, що аудитор

має право особисто перевіряти наявність майна, коштів, цінностей, а також

жадати від керівництва суб'єкта проведення контрольних оглядів, вимірів

виконаних робіт, визначення якості продукції.

Як показує практика, перевагу аудитори надають документальному

контролю:

Формальна перевірка дає можливість переконатися в заповненні всіх

реквізитів документів, що забезпечують його юридичну чинність.

Арифметичний контроль підтверджує правильність кількісних і

вартісних показників, що містяться в документах.

По змісту. Перевірка зв'язана з оцінкою законності й істотності

господарських операцій.

Аналіз. Основна ідея в тім, що відхилення від очікуваних чи відомих

взаємозв'язків між показниками звітності, зміна тенденції показників може

бути результатом помилки.

На найбільш високому рівні логічного осмислення взаємозв'язку між

фактами, показниками, документами базується зустрічна перевірка, оскільки з

її допомогою можуть бути виявлені помилки й обман.

Аналітичні процедури. Це аналіз і оцінка отриманої аудитором

інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних

показників економічного суб'єкта, що перевіряється, з метою виявлення

незвичайних і невірно записаних у бухгалтерському обліку фактів

господарської діяльності, а також з'ясування причин помилок і перекручувань.

Типові види аналітичних процедур:

-зіставлення залишків по рахунках за різні періоди;

-зіставлення показників бухгалтерської звітності з суміжними (плановими)

показниками;

-оцінка співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з

даними попередніх періодів;

-зіставлення фінансових показників діяльності економічного суб'єкта з

середніми показниками відповідної галузі економіки;

-зіставлення фінансової і нефінансової інформації.

Для більш ефективного збору аудиторських доказів аудитор зобов'язаний

грамотно планувати аналітичні процедури у тій кількості, якої буде достатньо

щоб получити необхідні дані.

Спеціальні прийоми аудиту:

1.Фактичні:

-нагляд, обстежування на місті;

-інвентаризація;

-контрольний замір, запуск сировини і матеріалів у виробництво, перевірка їх якості;

-контрольний запуск;

-лабораторний аналіз;

-експертна оцінка.

Фактичний контроль у більшості випадків зв'язаний із значними

витратами часу, а також засобів. Тому він використовується лише в крайніх

випадках. Крім того, аудитор самостійно не здійснює інвентаризацію, а лише

спостерігає за її проведенням.

По багатьом об'єктам аудитор повинен установити їх реальний стан. Це

досягається під час проведення аудиту за допомогою прийомів фактичного

контролю, до яких відносяться: інвентаризація, контрольне обмірювання,

експертна оцінка, обстеження на місці, контрольний запуск сировини й

основних матеріалів у виробництво, перевірка якості сировини й основних

матеріалів і т.п.

Для одержання аудиторських доказів, що підтверджують правильність і

вірогідність даних бухгалтерського обліку і звітності, використовується

прийом фактичного контролю – інвентаризація.

Зіставленням фактичних даних по об'єктах контролю з відповідними

даними бухгалтерського обліку встановлюють стан об'єкта, що перевіряється,

(надлишок чи нестачу цінностей і коштів; реальну чи нереальну дебіторську і

кредиторську заборгованість і т.п.). У такий спосіб аудитор одержує докази

щодо реальності активів, що перевіряються, і пасивів.

Спостерігаючи за проведенням інвентаризації економічним суб'єктом,

аудиторській організації необхідно:

-взяти участь у проведенні контрольних вимірів (зважування,

перерахування) з метою перевірки надійності засобів контролю;

-з'ясувати, чи маються застарілі запаси, які невикористовуються чи мало

використовуються;

-перевірити, чи зберігаються окремо запаси, що належать третім особам, і

чи враховуються вони окремо в складському обліку й у бухгалтерії на

забалансових рахунках;

-вивчити реальність дебіторської і кредиторської заборгованості.

Для підвищення точності одержаних даних аудиторській організації

рекомендується провести перевіруи в 2-х напрямках:

1.Звірити облікові дані з фактичною наявністю запасів.

2.Звірити фактичні запаси з даними облікових записів.

За допомогою прийому, що називається контрольне обмірювання, аудитор

перевіряє правильність звітних даних про виконані обсяги та вартість

будівельних, монтажних і ремонтних робіт, оплачених чи пред'явлених до

оплати з метою одержання аудиторського доказу про вірогідність вказаних в

обліку робіт.

У процесі аудиту для одержання доказів правильності складання проектно-

кошторисної й іншої технічної документації чи для підтвердження якості

готової продукції і виконаних робіт застосовується експертна оцінка. Для цього

залучають фахівця належної кваліфікації – експерта. Висновок експерта

використовується як аудиторський доказ.

Прийом обстеження на місці аудитор використовує для одержання ряду

доказів.

З метою одержання доказів про правильність застосування норм витрат на

виробництво продукції, сировини і матеріалів аудитор використовує прийом

контрольного запуску сировини й основних матеріалів у виробництво,

залучаючи для цього фахівців-технологів.

2.Документальні:

-формальна перевірка;

-арифметична;

-аналіз;

-по змісту.

Зустрічна перевірка:

-різних екземплярів одного документа;

-вихідних і складових документів;

-документація, яка містить однакову інформацію;

-аналітичних і сінтетичних регістрів;

-форм звітності.

Перевірка правильності переносу в облікові регістри даних первинних

документів, звітів, накопичувальних відомостей про зроблені господарські

операції є важливою частиною процесу аудиту й одержання аудиторських

доказів.

У процесі аудиту виникає необхідність у додатковій інформації щодо

змісту об'єктів контролю безпосередньо від керівників, виконавців і учасників

цієї діяльності. Таку інформацію одержують у відповідь на поставлені

аудитором питання. Ці питання можуть бути усними чи у виді письмових

пояснень. Усну інформацію аудитор перевіряє за даними бухгалтерського

обліку, техніко-економічних розрахунків, використовуючи методи нормативної

перевірки й інші прийоми документального і фактичного контролю. Це

дозволяє підтвердити аудиторський доказ, що надалі буде використовуватися

при підготовці аудиторського висновку.

Належну увагу аудитор повинен приділяти перевірці правильності

підрахунків в облікових регістрах і переносу їхніх підсумкових даних у регістр

синтетичного обліку – Головну книгу, тому що на основі наявної в ній

інформації складається бухгалтерська звітність.

Отримані у процесі аудиту докази систематизуються і на їхній основі

відповідно до затверджених розділів програми розробляються пропозиції,

спрямовані на усунення виявлених відхилень. Аудитор установлює терміни і

порядок внесення виправлень у дані бухгалтерського обліку і звітності.

Переконавшись у виконанні його пропозицій, аудитор складає звіт про

результати аудиторської перевірки і висновок про правильність ведення

бухгалтерського обліку і вірогідності даних бухгалтерської звітності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Охарактеризувати складові частини аудиторських доказів.

2.Що мається на увазі під демонстрацією?

3.Що таке угрупування аргументів?

4.Перелічити основні вимоги, пропоновані до аудиторських доказів.

5.Що мається на увазі під доречністю аудиторських доказів?

6.Класифікація аудиторських доказів.

7.Перелічити матеріальні джерела інформації.

8.Що мається на увазі під другорядними аудиторськими доказами?

9.Які докази для аудитора є найбільш достовірними?

10.Перелічити основні джерела аудиторських доказів.

11.Яку роль грають первинні документи для бухгалтерського обліку?

12.Яка роль аудиторських доказів, отриманих від третіх осіб?

13.Основні методи одержання аудиторських доказів.

14.Перелічити основні прийоми одержання аудиторських доказів.

15.Що мається на увазі під формальною перевіркою?

16.Що таке документальна перевірка?

17.Чим відрізняються зустрічна внутрішня та зовнішня перевірки?

18.Яка роль аналітичних процедур для одержання доказів?

19.Що являє собою документальний контроль?

20.Яка роль фактичного контролю?

ТЕМА №7.

ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ І ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ.

Основні етапи підготовки аудиторської перевірки. Структура

аудиторського договору. Порядок розробки програми і плану аудиторської

перевірки.

7.1 ПІДГОТОВКА ДО УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ НА ПРОВЕДЕННЯ

АУДИТУ ТА ЙОГО СТРУКТУРА.

Аудит являє собою діяльність аудиторів і аудиторських фірм по

проведенню перевірок, консультування клієнтів по облікових, податкових,

управлінських і інших питаннях з метою підтвердження вірогідності

бухгалтерської звітності і підвищення ефективності фінансово-господарської

діяльності підприємств.


розширення кола клієнтів прямо залежить від рівня їхнього професіоналізму,



Оскільки кожна аудиторська перевірка обмежена в часі, аудитору завжди

важливо:

-чітко визначити її мету;

-безпомилково вибрати досліджувані об'єкти перевірки;

-грамотно спланувати свої дії;

-застосувати ефективні аудиторські процедури;

-зібрати необхідні докази для формулювання об'єктивного висновку.

До початку проведення аудиту чи надання супутніх послуг аудиторська

організація повинна ознайомитися з діяльністю економічного суб'єкта.

Підготовка до укладання договору на проведення аудиторської перевірки .

Для того щоб знизити підприємницький ризик, тобто ризик невдачі

аудиторської перевірки, аудиторські організації повинні мати надійні критерії

оцінки потенційних клієнтів, у т.ч. для включення в текст договору визначених

додаткових умов.

Невдалий, необачний вибір клієнта може привести до значних фінансових

і моральних витрат, завдати шкоди репутації аудиторській організації.

Аудиторська організація повинна зібрати об'єктивну інформацію про

потенційного клієнта.

Джерелами такої інформації можуть бути:

-засоби масової інформації: газети, журнали, радіо, телебачення, тощо;

-банки;

-страхові організації;

-ділові партнери потенційного клієнта;

-інші джерела.

В процесі ухвалення рішення про початок роботи з новим економічним

суб'єктом необхідно з'ясувати:

1.Характер взаємин з податковими органами, банками, страховими

організаціями, акціонерами й іншими користувачами звітності клієнта.

2.Причини звернення до послуг аудиторської організації (особливо у

випадку ініціативного аудиту).

3.Причини зміни клієнтом аудиторської організації, якщо цей факт має

місце;

4.Обсяг і характер порушень порядку ведення бухгалтерського обліку,

складання бухгалтерської звітності, господарського законодавства України при

здійсненні фінансово-господарської діяльності, недоліків організації системи

внутрішнього контролю, виявлених попередніми аудиторськими перевірками і

перевірками податкових органів.

5.Види діяльності економічного суб'єкта і наявність ліцензій на них, якщо

яке-небудь з них підлягало обов'язковому ліцензуванню.

6.Наявність усієї документації , необхідної для проведення перевірки:

-первинних документів;

-регістрів аналітичного і синтетичного обліку;

-бухгалтерської звітності по усіх філіях і підрозділах, а також по усіх видах


7.Чи відбувалася протягом звітного періоду, за який планується

проведення аудиторської перевірки, зміна керівництва, головного бухгалтера,

іншого персоналу.

8.Чи не планується підприємством найближчим часом істотно скоротити

обсяги виробництва продукції, оголосити про банкрутство, ліквідуватися.

Якщо результати проведеної роботи вказують на те, що аудиторський

професійний ризик аудиторської організації буде занадто високим під час

роботи з даним клієнтом, а перевірка занадто трудомісткою, договір на

аудиторську перевірку може і не укладатися.

Аудитору варто пам'ятати, що фінансові витрати по розірванню договору в

однобічному порядку з ініціативи аудитора можуть перевищити суму, що

призначена до сплати за послуги аудитора за договором.

Взаємини між клієнтом і аудитором регулюються договором, навіть у тих

випадках, коли перевірка проводиться за дорученням державних органів (ННА

№ 4 « Договір на проведення аудиту»).

Перед укладенням договору може здійснюватися обмін листами між

аудитором і клієнтом.

Лист-пропозиція аудитора підтверджує його згоду з поставленими

задачами та масштабом аудиту і може містити положення, що стосуються меж

відповідальності аудитора перед клієнтом, форми надання висновку та інші

моменти, відносно яких аудитор вважає за необхідне домовитися до початку

перевірки.

Перед тим як послати лист-пропозицію, якщо аудитор визнає за необхідне,

він знайомиться з об'єктами аудиту з метою визначення обсягів роботи.

Після такого обміну листами і на їхній основі складається договір на

проведення аудиту. Листи можуть бути невід'ємною складовою частиною чи

доповненням до договору, якщо це буде обговорено договором.

У преамбулі договору після його назви, №, місця і дати його підписання,

повинні бути зазначені назви сторін, що укладають договір (замовник і

виконавець), прізвища керівників, що підписали договір.

1.Предмет договору (указується назва аудиторської послуги: - проведення

аудиту, - аудиторська перевірка). Мета і масштаб аудиту.

2.Зобов'язання сторін. Вказується перелік та характеристика зобов'язань,

які бере на себе конжна із сторон.

Зобов'язання клієнта:

- надання аудиторам можливості доступу до будь-яких записів,

документації та іншої інформації, яка запрошена у зв’язку з аудитом;

- не впливати на думку аудитора;

- виконувати зобов'язання щодо оплати та прийому роботи та ін.

Зобов'язання аудитора:

- дотримання умов конфіденційності інформації та других принципів

аудиту;

- зазначення форми, у якій замовникові буде видана інформація про

результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовникові

документації);

- дотримання вимог до якості згідно із стандартами та нормами аудиту,

законодавчих актів України та іншим критеріям;

- інформувати клієнта про виявлені порушення.

3.Порядок здавання та прийому роботи.

Вказується перелік, характеристика та послідовність процедур, які

виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та

порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу.

4.Термін виконання робіт .Вказується тривалість виконання роботи, дати

початку та закінчення, а також термін надання результатів виконаної роботи.

5.Вартість роботи та порядок розрахунків. Вказуються розмір та

порядок виплати винагороди за виконання робіт.

6.Відповідальність сторін.

Відповідальність замовника:

-за достовірність наданої аудиторам інформації;

-за виявлені відхилення та порушення, за фінансові результати та звітність

по них;

-відповідальність у випадку невиконання рекомендацій аудитора;

-відповідальність за невиконання зобов'язань прийому й сплати

винагороди за роботутаі ін.

Відповідальність аудитора:

- за якість виконаної роботи;

- за дотримання терміну роботи;

- за дотримання принципів аудиту при виконанні роботи і т.п.

7. Термін дії договору (початок і закінчення).

8. Реквізити сторін.(юридичні адреси та платіжні реквізити кожної

сторони).

9. Особливі умови (умови які не знайшли відображення в договорі):

-питання про те, що в залежності від рівня суттєвості перевірки та інших

притаманних аудиту обмежень, існує можливість і навіть ймовірність того, що

будь-які навіть суттєві помилки можуть залишитися не віднайденими;

-умови відмови виконавця від продовження робіт на будь-якому етапі їх

виконання;

-умови продовження терміну виконання робіт;

-посилання на будь-які додаткові угоди до даного договору, а також на

додатки до нього;

-порядок розв’язання спорів по даному договору;

-інші умови.

7.2 ОСНОВНІ ЕТАПИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

Для успішної реалізації цілей конкретної аудиторської перевірки

необхідно, щоб послідовно виконувалися основні етапи чи фази проведення

аудиту:

I Планування і конструювання аудиторського підходу.

Початкова стадія аудиторської перевірки, що припускає планування

перевірки, аналітичний огляд звітності підприємства, попередню оцінку

матеріальності (суттєвості) і аудиторського ризику;

II Тестування господарських операцій.

Оцінка системи внутрішнього контролю, що включає оцінку ризику

неефективності системи контролю, документування даних про цю систему,

визначення аудиторських процедур перевірки системи контролю;

III .Перевірка окремих елементів

Проведення вибіркового аудиту, що полягає в тестуванні системи

внутрішнього контролю з перевіркою за якісними ознаками, аудиторську

перевірку оборотів і сальдо по рахунках з вибіркою по кількісних ознаках;

IV Завершення.

Завершення аудиторської перевірки. На цьому етапі здійснюється

формування аудиторського висновку (звіту) і представлення його клієнту.

Виходячи з цього доцільно виділити три основних етапи проведення

аудиту:

I.Підготовка і планування аудиторської перевірки.

II.Виконання аудиторських процедур і оформлення робочої документації.

III.Складання аудиторського висновку.

7.3 ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ПЛАНУ І ПРОГРАМИ АУДИТОРСЬКОЇ

ПЕРЕВІРКИ.

Планування здійснюється згідно до умов договору з клієнтом.

Аудитор повинен одержати достатньо інформації про всі сторони

фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки та здійснити оцінку його

системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою

встановлення ймовірності виникнення помилок, що впливають на вірогідність

фінансової звітності й аудиторський ризик.

На основі такої оцінки визначається зміст, масштаб і кількість

аудиторських процедур.

Ця інформація відображається в загальному плані і програмі аудиту.

На даному етапі зважується також питання про залучення експертів і склад

аудиторської бригади.

На етапі виконання аудиторських процедур здійснюється збір

аудиторських доказів і їх документування.

У процесі складання аудиторського висновку аудитор узагальнює

результати перевірки, формулює думку щодо вірогідності звітності і

відповідності її чинному законодавству.

Однією з найголовніших вимог до аудиту є обов'язкове планування, що

забезпечує своєчасне й ефективне виконання робіт. У процесі планування

складаються два основних документи: загальний план, а потім програма

перевірки.

План, як правило складається з перелічень робіт на основних етапах

аудиту.

Програма містить конкретні задачі і процедури перевірки кожного циклу

господарських операцій, рахунків бухгалтерського обліку.

У період планування необхідно мати на увазі:

-умови конкретного договору (терміни, порядок звітності перед

клієнтом);

-останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

-визначити найбільш важливі питання і мету аудиту та розробки

найбільш ефективного методичного підходу до аудиту;

-зміст облікової політики клієнта і її зміну;

-рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

-галузеві особливості, що впливають на технологію й організацію

виробництва та ведення бухгалтерського обліку;

-основні ділянки роботи підприємства та розділи обліку, що

підлягають перевірці;

-умови, що вимагають особливої уваги (наявність зв'язаних сторін,

можливість зловживань, судова справа і т.п.);

-характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна);

-вивчення матеріалів попередніх перевірок;

- оцінка рівня істотності (припустимої помилки);

-рівень ризику;

-зміст та обсяг аудиторських доказів;

-формування складу аудиторської групи та закріплення обов'язків,

залучення експертів, співробітництво з іншими аудиторами.

Специфіка підприємства, обсяг і складність перевірки вимагають

індивідуального підходу.

Для складання програми перевірки, підбора фахівців у групу, для

формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна

загальна інформація про специфіку підприємства-клієнта. Для цього

необхідно з'ясувати:

-галузеві особливості підприємства;

-організаційний пристрій підприємства;

-виробничі зв'язки (постачальники, підрядчики);

-фінансові зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств);

-юридичні зобов'язання (судові розгляди, акти податкової інспекції,

позабюджетних фондів).

Основними джерелами інформації про підприємство є:

1.Погляд нефахівців бухгалтерського обліку (працівників управління

середньої ланки, виконавців, працівників підприємства) на фактичний стан

справ на підприємстві.

2.Відвідування й огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів. Це

дозволяє переконатися в наявності та схоронності активів, скласти уявлення

про процес виробництва і відвантаження продукції тощо.

3.Зовнішні та внутрішні звіти і публікації.

До зовнішніх звітів відносяться ділова печать і газети; аналітичні звіти

по галузі; порівняння з основними конкурентами і середньогалузевими

показниками, державне і податкове законодавство.

Внутрішні звіти - це фінансова звітність, протоколи засідань Ради

директорів, правління, дирекції, акціонерів; звіти керуючих - кошториси,

прогнози, проекти; звіти внутрішніх аудиторів, консультантів, юристів;

облікова політика, акти податкової інспекції.

Одне з найбільш важливих питань, яке потрібно з'ясувати на цьому

етапі роботи, - визначення складу і взаємин підприємства з дочірніми і

залежними підприємствами, вид і обсяг господарських операцій між ними -

операції купівлі-продажу між філіями і головним підприємством, обмін

основними засобами, позики і фінансова допомога, оформлення взаємної

заборгованості.

Аудитор повинен виявити зовнішні і внутрішні фактори, що впливають

на підприємницьку діяльність клієнта.

До зовнішніх відносяться макроекономічні і галузеві фактори.

До макроекономічних факторів можна віднести:

-зниження чи ріст основної діяльності;

-зниження чи збільшення митних зборів, якщо підприємство

займається зовнішньоекономічною діяльністю;

-зміни в оподатковуванні;

-залежність від іноземних ринків збуту;

-коливання курсів валют.

Галузеві фактори:

-насиченість ринку продукцією, аналогічну тій яку випускає

підприємство, що перевіряється;

-сезонність діяльності;

-цінова конкуренція;

-рівень зарплати по галузі;

-недостача чи надлишок працівників визначеної професії.

До внутрішніх факторів відносяться:

1 Фінанси:

-характеристика потоків грошових коштів;

-політика інвестування засобів;

-рівень прибутку;

-основні банківські операції;

-гарантії по зобов'язанню третіх осіб.

2 Персонал:

-кваліфікація, досвід і укомплектованість основного персоналу;

-політика набору і просування службовців;

-плинність кадрів;

3 Основна стратегія діяльності:

-капітальні вкладення;

-планування розширення ринку;

4 Господарські операції:

-фактори собівартості;

-залежність від постачальників;

-тривалість виробничого циклу.

Аудиторська перевірка, як правило, завжди обмежена визначеним

терміном, у середньому 2-4 тижні. За такий термін на великому і навіть на

середньому підприємстві провести суцільну перевірку фінансово-господарської

діяльності не завжди вдається. У той же час стверджувати це з повною

впевненістю не можна, тому що обсяг перевірки залежить від кількості

аудиторів і кваліфікації фахівців.

З цією метою керівником бригади аудиторів складається програма

перевірки, в якій указуються:

-ціль аудиту;

-основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, що підлягають

перевірці;

-характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна і т.п.);

-закріплення обов'язків за членами бригади;

-передбачувана тривалість перевірки, терміни її початку і закінчення.

Формування мети аудиту має важливе значення тому, що вона відразу

знайомить клієнта з тим, за чим аудитор прийшов на підприємство і яку

користь може принести проведена перевірка. Тому варто докладно вказати, що

аудит ставить своєю задачею не збір негативних фактів, не нагромадження

компрометуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі

економічній роботі та внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних

недоліків і недопущенню їх надалі.

Це відразу дозволить встановити досить довірчі відносини з клієнтом і

одержати доступ до необхідної інформації.

Далі в програмі перевірки вказуються ті ділянки роботи, що будуть

досліджені в ході аудиту. Необхідно:

-визначити найбільш важливі ділянки, що мають визначальне значення для

фінансово-господарської діяльності підприємства і для формування її

результатів. При цьому необхідно обґрунтувати вибір тих чи інших ділянок для

перевірки і вказати, що дані перевірки по цим ділянкам важливі для оцінки

діяльності підприємства в цілому;

-указати, що інші ділянки фінансово-господарської роботи підприємства,

будучи потрібними і корисними, вирішального впливу на результати діяльності

не роблять.

Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряються, і невірні

висновки за результатами перевірки цілком лягають на відповідальність

аудиторів. У цьому також ховається один з видів аудиторського ризику.

По кожній ділянці, що перевіряється, варто визначити характер

перевірки - суцільний чи вибірковий.

Суцільна перевірка проводиться у відношенні касових, банківських

документів, авансових звітів, розрахунків із засновниками. Що ж стосується

первинної документації по заробітній платі, виробничим запасам,

розрахункам, то по цих розділах обліку перевірка здійснюєється вибірково.

У свою чергу, по дорогих і дефіцитних матеріалах доцільно проводити

суцільну перевірку, вибравши ті з матеріалів, що вимагають особливого

контролю за збереженням і використанням у виробництві.

Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то варто заздалегідь

визначити, які ділянки перевіряють ті чи інші аудитори. Тут варто

враховувати кваліфікацію і досвід, придбаних в ході попередніх перевірок.

Починаючим аудиторам доцільно доручати суцільну перевірку касових

документів і авансових звітів, у той час як більш досвідчені фахівці, що

володіють аналітичними підходами і навичками, повинні вивчати звітність і

Головну книгу, перевіряти їхнє ув'язування з обліковими регістрами і

визначати обґрунтованість записів на бухгалтерських рахунках даних

первинного обліку.

Тривалість аудиторської перевірки може бути різною, однак практика

показує, що двотижнева інтенсивна робота приносить не менш точні і повні

результати, ніж розтягнута на довгі тижні. Досить докладна і вірна картина

про стан справ на підприємстві, що перевіряється, складається вже в перші

дні перевірки.

Природно, що у хід аудиторської перевірки можуть утрутитися різні

перешкоди, наприклад, хвороба аудиторів, терміновий від'їзд по

невідкладних обставинах і т.п. Це у свою чергу може вплинути на зміну

термінів перевірки, однак не повинно впливати на заздалегідь обумовлену

суму оплати.

Програма аудиторської перевірки представляється керівництву

підприємства, що перевіряється, для ознайомлення й узгодження змісту

об'єктів та етапів перевірки.

На прохання керівництва підприємства в програму можуть бути внесені

зміни і доповнення.

Програма аудиторської перевірки може бути скоректована з

урахуванням організації й ефективності внутрішнього контролю на

підприємстві.

Незважаючи на найсумлінніше складання програми аудиторської

перевірки, ряд факторів впливають на її трудомісткість і тривалість не може

бути передбачена і заздалегідь врахована. Тому в ході самої перевірки

необхідно вносити корективи в зміст і тривалість тих чи інших робіт.

Важливого значення набуває стратегія перевірки з урахуванням

індивідуальних особливостей кожного економічного суб'єкта.

Стратегія перевірки передбачає:

-збір інформації для складання програми перевірки;

-вивчення зібраної інформації;

-попередню оцінку аудиторського ризику;

-визначення глибини, сутності і тривалості перевірок за рахунками.

Для виконання плану аудиту аудитор повинен підготувати в письмовій

формі програму аудиторської перевірки з розробкою конкретних задач,

заходів і процедур для кожного об'єкту аудиту і виду робіт. Програма

повинна бути досить докладною і використовуватися як інструкція для

підлеглих, що приймають участь у проведенні аудиторської роботи, а також

засобом контролю. Робоча програма аудиторської перевірки підприємства

виконується по етапах.

Робоча програма (перелік питань) аудиторської перевірки


Етап 1.Аудиторська оцінка (експертиза) організації і стану

бухгалтерського обліку, внутрішнього аудиту і якості фінансової звітності

на підприємстві.

Об'єкти експертизи:

1. Наявність установчих документів і реальність балансових даних по

статутному капіталу.

2.Вибіркова перевірка бухгалтерських регістрів, оборотних балансів.

3.Матеріали інвентаризації майна, дебіторської і кредиторської

заборгованості, національних і валютних засобів.

4.Акти податкової інспекції й аудиторські висновки за попередні

періоди.

5.Стан автоматизації бухгалтерського обліку.

6.Організація внутрішнього контролю.

7.Дотримання законодавства по обліку.

Етап 2.Аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності

Об'єкти перевірки:

1.Установчі документи і документи, що визначають внутріорганізаційні

відносини на підприємстві в частині регулювання його фінансової діяльності

2.Формування і зміна статутного капіталу.

3.Наявність і використання кредитних ресурсів.

4.Кошти, грошові документи і бланки строгої звітності, що зберігаються в

касі, на розрахунковому, валютному й іншому рахунках у банку.

5.Основні засоби і нематеріальні активи.

6.Товарно-матеріальні цінності, малоцінні і швидкозношуючі предмети

(МШП) із проведенням інвентаризації й експертизи по організації збереження -

за окрему плату.

7.Знос основних засобів, нематеріальних активів і МШП.

8.Капітальні вкладення і витрати на ремонт.

9.Розрахунки :

-по оплаті праці;

-з підзвітними особами;

-з постачальниками і підрядчиками, різними дебіторами і кредиторами;

-з бюджетом, по соціальному, медичному страхуванню, Пенсійним фондом

і Фондом зайнятості;

10.Виробничі та різні витрати.

11.Доходи підприємства.

12.Кінцеві фінансові результати та їхнє використання.

Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації з усунення виявлених

недоліків.

В області:

-організації і методології бухгалтерського обліку;

-використання поточного і перспективного аналізу для прогнозування

подальшого функціонування підприємства.

Примітка: У разі потреби програма може бути розширена і

конкретизована з указівкою безпосередніх виконавців, термінів і методів

експертизи і контролю.


1.Які питання необхідно мати на увазі під час планування аудиту?

2.Яку інформацію необхідно зібрати про клієнта перед прийняттям

рішення на проведення аудиту?

3.Яку роль грає лист-зобов’язання під час складання аудиторського

договору на проведення аудиту?

4. Суттєвість і основні розділи договору на проведення аудиторської

перевірки та як він оформлюється.

5.Як здійснюється підготовка та планування аудиторської перевірки,

яким чином досягається вибір найбільш раціональних шляхів досягнення

мети цієї перевірки?

6.Як придбати загальну інформацію про підприємство та які фактори

можут впливати на діяльність клієнта?

7.Основні етапи аудиту.

8.Структура планування аудиту

9.Програма аудиту, її залежність від плану.

10.Стратегія аудиторської перевірки

11.Привести приклад розробки програми аудиту.

ТЕМА №8.

АУДИТОРСЬКЕ ДОСЬЄ.

Різновиди аудиторського досьє.Загальне поняття та принципи

складання робочих документів аудитора. Вимоги до робочих документів

аудитора. Види та склад робочих документів. Класифікація робочої

документації аудитора та її оформлення.

8.1 РІЗНОВИДИ АУДИТОРСЬКОГО ДОСЬЄ

Документальне оформлення аудиту вважається однією із найважливіших

умов його кваліфікаційного проведення.

Робоча документація дає змогу аналізувати дії аудиторів та організувати як

внутрішній, так і зовнішній контроль якості їх роботи.

На основі робочої документації аудиторська фірма може відстоювати свої

інтереси в суді в разі претензій клієнтів з приводу низької якості проведеного

аудиту.

Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що

аудит був проведений відповідно до прийнятих принципів аудиту. Якщо

виникне потреба, аудитор повинен продемонструвати контролюючим органам

та в суді, що аудит був добре спланований і відповідним чином контролювався,

що зібрані свідчення достовірні, достатні та своєчасні, і що аудиторський

висновок відповідає результатам перевірки.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку й під

час перевірки фінансової звітності підприємства – клієнта, являє собою

аудиторське досьє (папку), що має свій номер, дату початку і закінчення

аудиторської перевірки. Допомагає йому при плануванні і виконанні аудиту,

контролі й огляді аудиторської роботи, а також є доказом аудиторської роботи.

Робочі папери аудитора зберігаються в папках, так званих досьє на клієнта.

Досьє розділяють на поточні, постійні та спеціальні.

Поточне досьє – містить усі документи і матеріали, зібрані в ході

поточної аудиторської перевірки, питання і проблеми які перенесені з

попереднього аудиту, а також ті, на які варто звернути увагу в наступному

аудиті.

Постійне досьє – містить інформацію, важливу для аудиту протягом

тривалого часу.

Як правило, до неї відносяться:

1.Організаційна інформація, визначенана законом:

- дані про акціонерів;

-дані про директорів;

-дані про секретаря;

-місцезнаходження органа управління справами;

-копії статуту, установчого договору;

-копія свідчення про реєстрацію.

2.Інформація про підприємство і його діяльність: основні види діяльності і

розміщення дочірніх підприємств і філій.

Спеціальні досьє аудиторські фірми відкривають у залежності від

обставин і включають у них: підшивки кореспонденції, спеціальні постанови,

укази; податкову документацію; дані по дотриманню законодавства і т.п.

Робочі папери є власністю аудитора. Аудитор вправі складати за своїм

розсудом різні довідки на підставі своїх робочих паперів, однак вони не можуть

підмінювати бухгалтерські записи клієнта.

Аудитор повинен ретельно продумати й вибрати відповідний спосіб

збереження своїх робочих паперів, тому що укладена в них інформація про

клієнта є конфіденційною і розголошенню й іншому не стосовному до

аудиторської перевірки використанню не підлягає. Звичайно досьє на клієнтів

зберігаються в аудиторській фірмі в спеціальному приміщенні. Термін

збереження робочих паперів визначається самим аудитором виходячи з

можливих юридичних чи професійних наслідків чи вимог (зокрема можливості

пред'явлення клієнтами позову до аудиторської фірми для відшкодування

збитку через помилки, неохайність й інші дії аудитора).

8.2 ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИП СКЛАДАННЯ РОБОЧИХ

ДОКУМЕНТІВ АУДИТОРА.

Аудиторське досьє складається з двох видів документів:

1.Робочі документи.

2.Підсумкова документація.

1 Робочі документи –це записи, у яких аудитор фіксує проведення

аудиторської перевірки. А саме, запис процедур планування, характер, строки

та масштаб виконаних аудиторських процедур, їх результати, а також висновки,

складені на основі одержаних аудиторських доказів. У робочих документах

повинні міститись відповіді аудитора на всі суттєві питання, з яких необхідно

висловити професійне судження та сформулювати аудиторські висновки.

Робочі документи мають забезпечувати документальне підтвердження

того, що перевірка була проведена згідно з аудиторськими стандартами.

Розкривати методи аудиту, обсяг перевірених документів і підтверджувати

повноту і якість аудиторського висновку.

Робочі документи мають дати можливість аудитору, який очолює

перевірку, і керівництву фірми оцінити роботу як бригади в цілому, так і

кожного аудитора зокрема, та визначити, чи не вимагають змін в наступних

періодах умови проведення перевірки.

Питання, пов’язані з документальним оформленням аудиту, регулюються

такими стандартами: “Документальне оформлення аудиту”, “Планування

аудиту”, “Аудиторські докази”, “Використання роботи експерта”,

“Аудиторський висновок”, “Аудиторські висновки спеціального призначення”.

При формуванні повного блоку робочої документації конкретної

перевірки необхідно дотримуватись певної послідовності їх оформлення:

-документи підготовчого періоду;

-документи робочого періоду;

-документи заключного етапу перевірки.

До документів підготовчого періоду можна віднести:

-попереднє листування з клієнтом про проведення аудиторської перевірки;

-попередні експертизи стану бухгалтерського обліку та звітності;

-договір про аудит ;

-план перевірки з виділенням об’єктів перевірки, строків виконання та

відповідальних виконавців.

До документів робочого періоду належить група документів, що

безпосередньо висвітлюють хід перевірки. Вони мають розкривати використані

методи аудиту, підтверджувати обсяг перевіреної інформації, містити перелік

помилок і порушень виявлених аудитором. Залежно від змісту ця група

документів може бути представлена такими типами:

-документи відповідності форми і змісту фінансової звітності вимогам

чинного законодавства про бухгалтерський облік;

-документи-звірення - вони мають містити інформацію про взаємозв'язок

даних бухгалтерського обліку у відповідних бухгалтерських реєстрах між

собою за звітний період, а також з попередніми періодами;

-документи перевірки – відображають взаємозв'язок даних первинних

документів і бухгалтерських реєстрів;

-документи, що аналізують залишки на рахунках на кінець звітного

періоду – містять аналітичну інформацію, яка розкриває синтетичні показники

на кінець періоду;

документи фінансового аналізу – містять дані про результат проведеного

економічного аналізу;

-документи, підготовлені клієнтом – можуть містити цифрову та

аналітичну інформацію, підготовлену працівниками підприємства за

дорученням аудитора.

До документів заключного періоду слід віднести листи-повідомлення

керівництва про виявленні недоліки, довідки про внесення змін у

бухгалтерський облік та звітність, аудиторський висновок та аудиторський звіт.

Щодо джерел одержання, документи поділяються на:

-створені аудитором;

-створені персоналом підприємства;

-одержані від третіх осіб.

На всіх етапах аудиторської перевірки існують документі, створені

безпосередньо аудитором чи аудиторською фірмою, у вигляді типових планів

перевірок та листів опитування, анкет, робочих документів перевірки та ін.

До створення робочих документів, у разі виникнення такої необхіднотсі,

може залучатись і персонал підприємства-клієнта. Аудитор може використати

надану цифрову інформацію, результати аналітичних досліджень та іншу

документацію, пудготовлену економічним суб'єктом. Документи, підготовлені

таким чином, можуть бути представлені у вигляді копій, рукописних

документів та ін. При цьому аудитор має переконатись, що ці матеріали

адекватно підготовлені.

Аудитор має право звертатись із запитами до третіх осіб щодо відомостей,

які стосуються підприємства, що перевіряється. У цьому разі відповіді на

запитання, що надаються безпосередньо третьою стороною, також стають

документами аудиторської перевірки.

Документи, що складають досьє аудитора:

-інформація про юридичну й організаційну структуру підприємства;

-витяги чи копії юридичних документів, договорів, протоколів, інформація

про види діяльності підприємства та нормативна документація, що регулює

діяльність підприємства;

-документація по вивченню й оцінці системи внутрішнього контролю

підприємства та бухгалтерського обліку;

-документація про порядок планування аудиту;

-аналіз важливих показників і тенденцій розвитку підприємства;

-документація, що відображає період проведення аудиторських операцій та

отриманий результат по кожній з них;

-список фахівців;

-висновки залучених аудиторів чи експертів, яких залучали до перевірки

окремих питань діяльності підприємства, переписування з клієнтом по окремих

питаннях, якщо такі мали місце, копії аркушів, відісланих третім особам, що

мають відношення до перевірки;

-копії фінансових звітів клієнта, опис змісту відповідей аудитора на

питання клієнта;

-висновки, зроблені аудитором по різним напрямкам аудиту (по

випадкових ситуаціях чи надзвичайних моментах, розкритих у процесі

перевірки, а також інформація про те, як вони були вирішені, розкриття фактів і

припущень, що стосуються цих висновків);

-копії бухгалтерської й іншої фінансової документації економічного

суб'єкта.

8.3 ВИДИ ТА СКЛАД РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ.

Робоча документація аудитора підрозділяється на наступні види:

1 Довгострокові документи – які містять у собі історію діяльності

підприємства, установчі документи, договори про організацію філій,

довгострокові важливі договори й ін.

2 Адміністративні документи аудиторської перевірки.

Поділяються на 2 види:

А. Загальна документація, яка використовується під час аудиторської

перевірки:

1.Договір на проведення перевірки.

2.Фінансова звітність і додатки до неї. Статистична звітність.

3.Головна книга, оборотні відомості, журнали-ордери, платіжні й інші

бухгалтерські документи.

4.Договори на виконання робіт, надання послуг.

5.Внутріфірмові документи.

6.План і програма аудиторської перевірки.

7.Протоколи засідань збору акціонерів, Ради директорів, накази по

підприємству (особливо по значних структурних і фінансових змінах).

8.Документи аналітичного розгляду даних річного звіту (особливо, якщо є

аналітичний відділ).

9.Листи-підтвердження, отримані від третіх осіб, дані експертиз, що мали

місце.

10.Листа-зобов'язання аудиторської організації.

11.Дані СМІ про фінансовий стан галузі, у якій працює клієнт.

12.Дані аудиторської перевірки за минулий рік.

13.Записи аудитора про зустрічі, що мали місце, та бесіду з керівництвом.

14.Матеріали, що свідчать про те, що робота виконана не аудиторами

знаходилась під їхнім контролем.

Б. Робочі документи, складені аудитором по окремих статтях

фінансової звітності.

3 Інформаційні документи аудиторської перевірки – документи про

матеріальну відповідальність, наказ про облікову політику, дані про ступінь

комп'ютеризації обліку (аудиту) та про застосовуваня програми.

Призначення робочої документації:

1.Допомагає аудитору сформувати думку про фінансово-господарську

діяльність підприємства.

2.Дає можливість атестованому аудитору-керівнику групи перевірити

роботу своїх асистентів.

3.Служить джерелом даних для підтвердження свідоцтв про правильність

зроблених висновків при відповіді на питання керівництва у випадку

виникнення дискусії після закінчення перевірки.

4.Дозволяє при довгостроковому обслуговуванні клієнта заощадити час

для другої перевірки, тому що аудитор може не задавати зайвих питань, а

звернутися безпосередньо до робочої документації.

5.Виступає як доказ діяльності аудитора під час перевірки.

6.Підтверджує виконання аудитором перевірки відповідно до вимог

законодавства у випадку виникнення наступного судового розгляду.

Робочі документи аудитора повинні знаходитися в досьє у визначеній

послідовності: організаційні; адміністративні; документи аудиторських

процедур по окремих статтях звіту й інші аудиторські дані; висновок;

рекомендації (пропозиції).

Як правило аудитор самостійно вирішує питання про склад робочих

документів та форми їх представлення (за винятком стандартних робочих

документів: тестів; перевірочних аркушів; установлених форм листів; запитів;

таблиць й ін.) у кожному конкретному випадку.

Кожному етапу (стадії) аудиторської перевірки характерне складання

визначених робочих документів аудитора, черговість яких в основному

дозволяє дотримуватися прийнятої послідовності документів у досьє.

2 Підсумкова документація – складається з аудиторського висновку і

документації, що передається замовнику.

Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової

документації.

Додаткова підсумкова документація оформляється як доповнення до

аудиторського висновку (складова частина висновку), чи як самостійний

документ який є додатком до висновку, якщо на неї посилається аудитор, в

інших випадках є самостійним документом.

Аудитор самостійно визначає необхідність змісту і форму додаткової

підсумкової документації аудиту й оформляє під однією з назв: «Аудиторський

звіт», «Звіт про проведення аудиту», «Звіт про результати проведення аудиту»,

«Звіт про експрес-погляд», «Експертний огляд», «Зауваження та рекомендації

по результатам аудиторської перевірки»,«Лист-інформація клієнта».

Після завершення аудиторської перевірки один екземпляр усієї

підсумкової документації (аудиторський висновок і додаткова документація)

залишається в аудитора (у фірмі).

8.4 ВИМОГИ ДО РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ АУДИТОРА.

1.Містити досить повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, що не

приймав участі в цій перевірці, міг скласти чітке уявлення про виконану роботу

і підтвердити висновки цієї перевірки.

2.Документи повинні бути складені в ході перевірки. (складання їх після

завершення перевірки і підготовки аудиторського висновку не допускається).

3.Складаючи робочі документи, аудитор повинен враховувати не тільки

інформацію, що відноситься до звітного періоду, що перевіряється, але й дані

попереднього періоду (наприклад, сальдо по рахунках на кінець періоду, який

передував звітному), а також зведення, отримані після складання

бухгалтерської звітності, про події, що здійснилися після завершення звітного

періоду, які можуть істотно вплинути на діяльність чи фінансовий стан


4.Документи повинні відображати найбільш істотні моменти, по яких

аудитору необхідно висловлювати думку, охоплювати найбільш важливі

напрямки перевірки та задачі, поставлені і вирішені аудитором.

5.Дозволяти оцінити фінансову звітність відповідно до встановлених

критеріїв та ознак.

6.Містити інформацію, необхідну чи корисну при наступних аудиторських

перевірках.

7.Відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на

підприємстві та ступінь довіри до нього.

8.Фіксувати проведені аудиторські процедури по перевірці й оцінці

системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (установленої)

облікової політики і відповідності бухгалтерського обліку клієнта

встановленим принципам, стандартам, вимогам і законам.

9.Документи повинні бути складені чітко, розбірливо.

10.Використані скорочення чи умовні позначки повинні бути пояснені на

початку папки робочих документів.

11.Необхідно обов'язково вказувати місце та дату складання документа,

прізвище аудитора і його підпис, номер документу, порядковий номер сторінки

в робочій документації.

12.Повинні бути приведені джерела інформації і дані про походження

прикладених документів, що фіксують господарсько-фінансову діяльність

підприємства, а також про виконані аудиторські процедури.

Найбільша кількість робочих документів складається на стадії оцінки

звітності, тобто при безпосередній перевірці статей і показників фінансової

(бухгалтерської) звітності. Це документи по докладному аналітичному огляду,

перевірці та підтвердженню окремих показників, документів й ін. Для цих цілей

широко застосовуються тести, запити, а також докази, представлені

підприємством-клієнтом (первинні документи, дані аналітичного та

синтетичного обліку й ін.), документи, що складаються самим аудитором.

Значну частину робочих документів на стадії оцінки звітності складають

копії регістрів синтетичного й аналітичного обліку, на яких аудитор робить свої

позначки, записи про перевірку, підтвердження сум, залишків та інших даних,

використовуючи при цьому спеціальні позначення. На таких копіях, як і на

інших робочих документах, проставляються зведення про тих, хто і коли

виконав, перевірив. Поруч з цифрами, які цікавлять аудитора, роблять оцінку

про результати їхньої перевірки і про те, на підставі чого (головної книги,

журналів-ордерів, відомостей, документів, отриманих відповідей на запит від

третіх осіб й ін.) зроблена ця перевірка. Використані символи, знаки аудитор

повинен письмово пояснити.

Документи, що стосуються конкретних аудиторських процедур містять

звичайно наступні дані: зміст операцій, які перевіряються, та їхню

документальну базу; виявлені порушення та коригуючі проводки; коментарі.

Після завершення оцінки окремих статей звітності й узагальнення

отриманих результатів на завершальній стадії аудиту складають звіт про

перевірку, що містить висновок аудитора про фінансову звітність

підприємства-клієнта.

Крім копії звіту представленого адресату, у досьє може міститися

інформація, що не одержала підтвердження і яка представляє собою суть

непевності: фундаментальну чи нефундаментальну.

8.5 КЛАСИФІКАЦІЯ Й ОФОРМЛЕННЯ РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ.

Класифікація робочих документів аудитора.

1.По часу ведення і використання:

-довгострокові;

-нетривалого використання.

2.По способу та джерелам придбання:

-від третіх осіб;

-від підприємства-клієнта;

-складені аудитором.

3.По характеру інформації:

-правового характеру;

-від керівництва і персоналу підприємства;

-про структуру і організацію підприємства;

-про економічні основи діяльності підприємства;

-про систему внутрішнього контролю;

-про систему бухгалтерського обліку;

-аудиторські організаційно-функциональні документи;

-документи оцінки аудиторського ризику;

-аудиторські документи з перевірки окремих статей та показників річного

звіту;

-кореспонденція аудитора;

-підсумковий висновок;

-пропозиції та рекомендації.

4.По призначенню

-оглядові;

-перевірочні;

-інформаційні;

-підтверджуючі;

-розрахункові;

-зрівняльні;

-аналітичні.

5.По ступеню стандартизації:

-стандартні;

-довільної форми.

6.По формі представлення:

-графічні;

-табличні;

-текстові;

-комбіновані;

7.По техніці складання:

-ручні;

-на машинних носіях

Оформлення робочої документації.

На першій сторінці кожного робочого документу вказується:

-назва аудиторської фірми;

-назва підприємства;

-період перевірки чи дата перевірки документації клієнта;

-кожному робочому документу дається назва, наприклад, «аудит обліку

основних засобів» і т.п.;

-кожному документу привласнюється шифр (для прискорення пошуку);

-сторінки кожного робочого документу в межах однієї назви необхідно

пронумерувати;

-у кожному робочому документі проставляється прізвище аудитора, що

фактично підготував його;

-дата остаточного виконання процедур аудиторської перевірки,

відображених у цьому документі.

Робочі документи є строго конфіденційними, їх не можна вилучати в

аудитора, крім випадків передбачених українським законодавством, а саме:

-коли органами міліції заведена кримінальна справа на аудиторську

фірму;

-при передачі довгострокових документів аудитору, що буде виконувати

наступну аудиторську перевірку;

-у випадку контролю роботи аудитора та її якості іншими аудиторами

фірми чи її директором, менеджером.

Термін збереження робочої документації не менш 3 років з моменту

надання аудиторського висновку клієнту.

Копії, у т.ч. фотокопії документів економічного суб'єкта можуть бути

включені до складу робочої документації аудиторської організації за згодою

цього економічного суб'єкта.

Ніякі органи не вправі жадати від аудитора робочу документацію.

Використані в робочій документації умовні позначки (символи) повинні

бути пояснені.

Документи, що входять у робочу документацію аудиту повинні, як

правило, містити посилання на джерело зведень, включених у них.

Робоча документація повинна зберігатися у зброшурованому виді.


1.Що таке аудиторське дос’є?

2.Назвати та охарактеризувати види аудиторського дос’є.

3.Перелічити документи, які входять до аудиторського дос’є.

4.Що таке робочий документ аудитора?

5.Що таке підсумковий дркумент аудитора?

6.Види робочої документвції.

7.В якій послідовності робочі документи аудитора повинні знаходитися в

його дос’є?

8.Основні вимоги до робочої документації аудитора.

9.Класифікація робочих документів аудитора.

10.Вимоги до робочої документації аудитора.

11.Вимоги до оформлення робочої документації аудитора

ТЕМА №9. АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ І ВИСНОВОК.

Поняття та склад аудиторського звіту. Структура аудиторського

звіту. Аудиторський висновок. Види аудиторських висновків.

9.1 ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД АУДИТОРСЬКОГО ЗВІТУ.

У відповідності зі ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»

аудитор оформляє результати своєї перевірки аудиторським звітом та

висновком.

Таким чином результати роботи аудитора містяться у 2-х основних

документах:

1.Аудиторський висновок.

2.Додатковий підсумковий документ (аудиторський звіт).

Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів,

публікація якого є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт

підприємства-клієнта як у цілому, так і у всіх його деталях відповідає:

- чинному законодавству;

- методології ведення бухгалтерського обліку;

- обліковій політиці підприємства і є достовірним.

Додатковий підсумковий документ оформляється під однією з наступних

назв: «Аудиторський звіт», «Звіт про ведення аудиту», «Звіт за результатами

проведення аудиту», «Аналітичний огляд», «Експертний огляд», «Зауваження

та рекомендації по результатам аудиторської перевірки», «Лист-

інформування клієнта».

Додатковий підсумковий документ не є обов'язковим і видається

замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним чи

коли це обумовлено в договорі, або в додатковій угоді між аудитором і

клієнтом.

Аудиторський звіт – повинен містити ясно виражену, письмову думку

аудитора про достовірність фінансової звітності.

Незмінна його думка вказує на згоду аудитора відносно правильності

відображення основних питань обліку.

Коли висловлюється змінена, протилежна думка, або аудитор

відмовляється від надання звіту, то для цього необхідні досить об’єктивні

причини, які обумовили його прийняти таке рішення.

Основні елементи аудиторського звіту

Аудиторський звіт повинен містити наступні основні елементи:

- назву;

- адресат;

-склад фінансової звітності, що перевіряється;

- посилання на використані нормативи аудиту;

- вираження думки про перевірену фінансову звітність;

- підпис аудитора;

- адреса аудитора;

- дату звіту.

Під час складання аудиторського звіту бажано забезпечити однаковість

форми й змісту аудиторського звіту, оскільки вона допомагає краще зрозуміти

зміст. Незмінний аудиторський звіт звичайно містить параграф, що описує

масштаб проведення аудиту в даній фірмі й окремий параграф, що описує

думку аудитора.

Повинна бути використана назва «Аудиторський звіт». Це допомагає

відрізнити аудиторський звіт від звітів, що можуть бути складені іншими

фахівцями.

Звіт повинен бути адресований клієнту, як цього вимагають обставини

прийнятого аудитором зобов'язання. Звіт звичайно адресується акціонерам чи

раді директорів компанії, фінансова звітність якої перевіряється.

Звіт повинен містити вказівки про склад фінансової звітності, що була

перевірена. Він включає назву компанії і період, за який складена фінансова

звітність.

У звіті потрібно вказати нормативи аудиту, використаних при його

проведенні, з посиланнями на міжнародні нормативи аудиту чи національні

стандарти та практику.

Звіт повинен ясно відображати думку аудитора відносно звітності,

фінансового положення й результатів операцій, проведених компанією за

перевіряємий період.

Фрази, використані для вираження аудиторської думки про те, що

фінансова звітність була підготовлена відповідно до законодавства,

нормативним документам та нормам аудиту, повинні бути такими: «дає

достовірне і дійсне представлення» чи «представляє достовірне», що є

еквівалентними термінами. Для того, щоб виразити вірогідність звітності,

необхідно щоб аудиторський звіт вказував, що це засновано на використанні

відповідних національних чи міжнародних стандартів обліку.

Аудитор іноді викладає думку про відповідність закону тих чи інших

положень.

Під час підписання звіту вказуються окремо чи разом (якщо це прийнято)

назва аудиторської фірми і прізвище аудитора.

У звіті повинна вказуватися адреса розміщення офісу аудиторської фірми.

Звіт повинен мати дату. Це дозволить скласти правильне враження про те,

що аудитор вивчив вплив на фінансову звітність і на власний звіт подій чи

операцій, про які він довідався і які відбулися в період до підписання звіту.

Види думок.

Викладена в звіті аудитора думка може бути:

- незмінною;

- змінною;

- протилежною;

- відмовою.

Зі звіту повинно бути ясно, який вид думки приводиться в ньому. Це може

бути досягнуто завдяки забезпеченню однаковості формулювань по кожному

виду думки, що викладається.

Незмінна думка. Беззастережно вказує на те, що зміна в принципах чи

методах їхнього застосування була правильно визначена під час ведення

бухгалтерського обліку й описана в перевіреній фінансовій звітності компанії

(підприємства).

Змінена думка формулюється тоді, коли аудитор робить висновок про те,

що він не може скласти незмінної думки, але що вплив будь-якої незгоди чи

обмеження масштабу не є настільки істотним, щоб висловити протилежну

думку.

Протилежна думка складається у випадках, коли вплив незгоди є

настільки істотним і сильно впливає на різні статті обліку, що аудитор

приходить до думки про те, що зміна його звіту не є адекватною для опису

неправильного напрямку фінансової звітності, складеною компанією.

Відмовлення від думки оформляється в тих випадках, коли вплив

обмеження масштабу роботи аудитора є настільки істотними, що аудитор не

може сформулювати свою думку про фінансову звітність, наданої для

перевірки.

Зміст аудиторського звіту залежить від конкретних результатів перевірки.

У зв'язку з цим форма аудиторського звіту може бути довільною. Аудиторський

звіт призначений винятково для замовника може бути опублікований лише з

його дозволу.

Характерні риси аудиторського звіту.

1.Довільна форма.

2.Конфіденційність.

3.Великий обсяг та максимум інформації про результати перевірки.

4.Відсутність стандарту.

5.Не є юридичним документом.

9.2 СТРУКТУРА ТА ВИДИ АУДИТОРСЬКОГО ВИСНОВКУ.

Основні елементи і структура аудиторського висновку.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність»

аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом і

печаткою аудитора (аудиторською фірмою), що складається у встановленому

порядку за результатами проведення аудиту і містить у собі висновок про

вірогідність звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та

встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської


Характерні риси аудиторського висновку.

1.Стандартна форма.

2.Стислий обсяг (1-2 друкованого аркуша).

3.Широке коло користувачів (публікується у відкритій печаті – тільки

користувачами. Публікуються тільки ті зведення, що не складають комерційної

таємниці і визначені законодавством для надання користувачам і публікації).

4.Є юридичним чи правовим документом та єдиним доказом про

результати роботи підприємства-клієнта.

Структура аудиторського висновку.

Аудиторський висновок містить наступні розділи:

1.Заголовок.

2.Вступ.

3.Масштаб перевірки:

-результати перевірки системи внутрішнього контролю;

-результати перевірки стану бухгалтерського обліку і звітності;

-результати перевірки дотримання економічним суб'єктом

законодавства.

4.Висновок аудитора про фінансову звітність.

5.Дата складання.

6.Адреса аудиторської фірми

7.Підпис.

8.Печатка.

Розділ “Заголовок”.

У заголовку аудиторського висновку повинен бути запис «Незалежний

аудитор чи аудиторська фірма». Дається назва аудитора або аудиторської

фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час

перевірки.

Розділ “Вступ”.

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансової

звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі говориться також про те,

що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на

керівництво підприємства, а відповідальність за аудиторський висновок

покладається на аудитора.

Вступна частина аудиторського висновку може бути викладена так: «

Згідно з договором № 3 від 01 сячня п.р. аудиторська фірма (наводиться повна

назва аудиторської фірми) провела аудит бухгалтерського балансу за станом на

1.01.п.р.та Декларації про прибуток підприємства на 1.01 п.р. У наші обов'язки

входить складання висновку на підставі інформації, отриманої в ході

аудиторської перевірки цього звіту. Відповідальність стосовно зазначеної

фінансової звітності несе керівноцтво підприємства».

Розділ “Масштаб перевірки”.

В аудиторському висновку необхідно наводити масштаб аудиту та

зміст проведених робіт.

Цей розділ повинен переконати користувачів звіту в тому, що аудит

проведений відповідно до вимог українського законодавства, міжнародних,

національних нормативів та загальноприйнятою практикою.

У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована та підготовлена

з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих

помилок.Далі говориться про те, що аудитор використовував принцип

вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки

суттєві помилки.

Аудиторський висновок повинен містити думку аудитора з таких питань:

-чи є достатньою отримана інформація для відображення реального стану

активів і пасивів суб'єкта, який перевіряється;

-чи відповідає фінансова звітність прийнятій клієнтом системі

бухгалтерського обліку, а остання – діючим нормативним і законодавчим

актам;

-чи адекватно відображено в обліку і звітності основні напрямки

господарської діяльності підприємства, що перевіряється, істотних для

прийняття аудитором рішень про правильність, вірогідність і повноту

інформації.

Ця частина являє собою звіт аудиторської фірми про загальні результати

перевірки:

1.Стан внутрішнього контролю.

2.Стан бухгалтерського обліку і звітності.

3.Дотримання економічним суб'єктом законодавства при здійсненні

фінансово-господарської діяльності.

1 Стан внутрішнього контролю повинен включати:

-відповідальність адміністрації суб'єкта за організацію і стан внутрішнього

контролю;

-мета і характер перевірки проведеної внутрішніми аудиторами

(контролерами);

-загальна оцінка відповідності системи внутрішнього контролю масштабам

і характеру діяльності суб'єкта;

-опис виявлених у ході аудиту істотних невідповідностей системі

внутрішнього контролю, масштабу і характеру діяльності суб'єкта.

2 Результати перевірки бухгалтерського обліку і звітності:

-загальна оцінка дотримання встановленого порядку ведення

бухгалтерського обліку й підготовки бухгалтерської звітності;

-опис виявлених у ході аудиту істотних порушень порядку ведення

бухгалтерського обліку й підготовки бухгалтерської звітності.

3 Дотримання суб'єктом законодавства включає:

-мету і характер відповідності здійснених фінансово-господарських

операцій законодавству і нормативним актам, загальну їх оцінку;

-опис виявлених у ході аудиту істотних невідповідностей законодавству

здійснених фінансово-господарських операцій;

-відповідальність суб'єкта за недотримання законодавства України.

Розділ “Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність.”

У цьому розділі дається висновок аудитора (аудиторської фірми) про

фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах.

Цей розділ включає:

-об'єкт аудиту;

-вказівку на нормативний акт, якому повинна відповідати фінансова

звітність;

-вказівку на нормативний акт, відповідно до якого проводився аудит;

-виклад істотних обставин, які привели до складання аудиторського

висновку у формі відмінної від безумовно позитивного, та оцінку у вартісному

вираженні, якщо це можливо, вплив обставин на бухгалтерську звітність

суб'єкта.

Розділ “Дата аудиторського висновку”.

Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день

завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку

проставляється на той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт

прийому-передачі аудиторського висновку. Дата проставляється або перед

вступною частиною аудиторському висновку , або біля підпису аудитора.

Розділ “Підпис аудиторського висновку”.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або

уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора

України на вид проведеного аудиту.

Розділ “Адреса аудиторської фірми”.

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження

аудиторської фірми та її реєстраційний номер. Ця інформація може

розміщатися як у кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в

матриці бланку аудиторської фірми.

До аудиторського висновку повинна бути прикладена бухгалтерська

звітність суб'єкта у відношенні якої проводився аудит.

Кожна сторінка висновку підписується аудитором і завіряється його

особистою печаткою, якщо це фірма, то висновок у цілому підписується її

керівником і завіряється печаткою фірми.

Зацікавленим особам представляються аналітична і підсумкова частини.

Інші частини строго конфіденційні.

Внесення в аудиторські висновки додаткових елементів на підставі

отриманих під час перевірки даних, обумовлює наступну їхню класифікацію:

1. За результатами аудиту:

1.1. Безумовно - позитивний.

1.2. Умовно - позитивний (із застереженнями).

1.2.1. Умовно - позитивний з нефундаментальною незгодою

(невпевненістю);

1.2.2. Умовно - позитивний з фундаментальною незгодою (невпевненістю);

1.2.3. Умовно - позитивний (окремий випадок).

1.3. Негативний.

1.4. Відмовлення від надання висновку (у цьому випадку складається звіт

особливої форми).

2. У залежності від видів змін стандартної форми позитивного

аудиторського висновку, що називаються відхиленнями, розрізняють:

'2.1. Висновок з обмеженнями, що вказують на наступні моменти:

-відхилення від принципів обліку;

-незгода з відхиленням від принципів обліку;

-обмежений масштаб аудиторських процедур;

-неможливість видачі аудиторського висновку по перевіреній звітності у

зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

-неможливість видачі аудиторського висновку, що підтверджує

вірогідність звітності, у зв'язку з неадекватністю достовірної інформації.

2.2. Модифікований висновок, що містить додаткові пояснення, які не

вносять обмежень у його зміст, охоплюючи наступні моменти:

-проблеми невизначеності чи невпевненості у безупинній діяльності

підприємства;

-зміна принципів обліку протягом періоду перевірки;

-виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами

аудиту;

-виклад принципів обліку (у позитивному висновку), що відрізняються від

діючих в Україні;

-пояснення з приводу використання звітів інших аудиторів;

- пояснення, що стосуються попередніх аудиторських висновків.

2.3. Висновок з доповненнями, який крім стандартних розділів містить

коментарі до інформації, що не входять до складу основної звітності, а саме:

-додатковий розділ, у якому звертається увага на важливу інформацію;

-зауваження про відсутність поквартальних або даних аналітичного обліку;

-вказівки на невідповідність іншої інформації, що входить до складу

звітності, даним перевірених звітів (непогодженість з пояснювальною запискою

до балансу).

У практичній діяльності, як правило, має місце надання безумовно

позитивного й умовно позитивних аудиторських висновків, тому насамперед

необхідна інформованість щодо умов складання саме цих видів.

Безумовно позитивний висновок складається тоді, коли, на думку

аудитора, дотримані наступні умови:

-аудитор одержав вичерпну інформацію та пояснення, необхідні для

проведення аудиту;

-надана інформація є достатньою для відображення реального стану

суб'єкта перевірки;

-маються адекватні дані з усіх питань (істотні з погляду вірогідності і

повноти змісту інформації);

-фінансова документація складена відповідно до прийнятої суб'єктом

перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає діючим

законодавчим і нормативним вимогам;

-звітність базується на достовірних даних, не має протиріч;

-форма звітності відповідає встановленому порядку.

До особливих можна віднести наступні два випадки:

-якщо при перевірці в аудитора виникли сумніви щодо правильності тих чи

інших використаних суб'єктом перевірки рішень, але йому було надано

аргументоване і переконливе їх обґрунтування, то у висновку аудитор не

зобов'язаний посилатися на ці рішення, тому що вони не змінюють

безумовності позитивного висновку;

-якщо, на думку аудитора, до користувачів повинна бути доведена

інформація, що він вважає важливою, то складений висновок також буде

безумовно позитивним, але з відхиленням у формі доповнення.

Якщо фінансова звітність клієнта не відповідає вимогам, при яких

можливе складання безумовно - позитивного аудиторського висновку,

аудитор повинен правильно кваліфікувати обставини, які привели до

цього. Перелік цих обставин містить наступне:

1) невпевненість (аудитор не може сформулювати думку), обумовлену:

-обмеженням сфери аудиту. Аудитор, з будь-якої причини, не в змозі

одержати всю інформацію і всі пояснення, необхідні йому для аудиторської

перевірки;

-внутрішньою невпевненістю. Аудитор не може зробити ніякого

об'єктивного висновку з ситуації не в зв'язку з обмеженням сфери аудиту, а в

наслідок характеру конкретних обставин, до яких можуть бути віднесені

майбутні результати судових розглядів і робіт з довгострокових контрактів, а

також здатність підприємства нормально продовжувати свою діяльність;

2) незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним

перевірки фінансової документації), обумовлена відхиленням від прийнятої

облікової практики, а саме:

а) від вимог положень про стандарти бухгалтерської практики і

фінансової звітності;

б) невідповідність прийнятої облікової політики вимогам положень про

стандарти бухгалтерської практики та стандартам фінансової звітності, що, на

думку аудитора, є неадекватними в конкретних обставинах господарської

діяльності підприємства;

в) ситуація, коли дотримання положень стандартів бухгалтерської

практики та фінансової звітності привело до надання звітності, що не дає

правильного й об'єктивного відображення стану справ підприємства;

— незгода з фактами чи сумами, представленими у фінансовій звітності;

— незгода зі способом надання чи ступенем розкриття інформації про

факти чи суми у фінансовій звітності;

— порушення діючого законодавства;

3) окремий випадок, коли помилки і відхилення, виявлені аудитором при

перевірці, були усунуті до моменту складання аудиторського висновку. При

цьому є підстави для складання умовно - позитивного висновку з

застереженнями аудитора, що показники звітності достовірні з урахуванням

відхилень за станом на відповідну дату, які здійснилися до дати складання

аудиторського висновку.

Малюнок 9.1 – Схема видів аудиторських висновків

Аналіз результатів аудиторської перевірки

Відповідає умовам надання безумовно позитивного

висновку

Наявність обставин для не надання безумовно позитивного висновку

Окремий випадок НезгоНевпевненість

ФундаментальнаФундаментальна Нефундаменталь

Безумовно -позитивний висновок

Відмовлен ня від надан-ня висновку

Умовно позитив-

ний висновок

Негатив-ний

висновок

Умовно -позитивний висновок


1.Характерні риси аудиторського звіту.

2.Склад аудиторського звіту.

3.Види думок, які можуть викладатися аудитором у його звіті.

4.Характерні риси аудиторського висновку.

5.Структура аудиторського висновку.

6.Які питання складають думку аудитора під час підготовки аналітичної

частини аудиторського висновку?

7.Які загальні результати перевірки містяться в аналітичній частині

аудиторського висновку?

8.Класифікація аудиторських висновків.

9.Як розрізняють аудиторські висновки, якщо вони містять які-небудь

відхилення?

10.Коли складається аудитором безумовно-позитивний висновок?

11.Які обставини впливають на зміну думки аудитора під час складання

аудиторського висновку?

12.Що розуміється під невпевненістю аудитора під час складання звіту?

13.Що розуміється під незгодою аудитора під час складання звіту?

14.В яких випадках надається умовно-позитивний висновок (окремий

випадок)?

TEMA №10. МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА. Аудит основних засобів і нематеріальних активів. Аудит запасів.

Аудит грошових коштів. Аудит валютних операцій. Основні задачі аудиту

реалізації продукції.

10.1 АУДИТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

До основних засобів згідно П (С)БО 7 належать матеріальні активи, які

підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або

постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення

адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного

використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу),

якщо він довший за рік)

У програмі аудиту операцій з основними засобами повинні бути

сформульовані наступні задачі:

-вивчення умов збереження й експлуатації основних засобів, їхнього

складу і структуру;

-підтвердження правильності оформлення й відображення в обліку

операцій з основними засобами;

-підтвердження розмірів нарахованої амортизації по основним засобам і

вірогідності відображення її в обліку;

-встановлення обсягів виконаних ремонтів основних засобів і правильності

відображення витрат по їхньому проведенню в обліку в залежності від обраного

методу;

-підтвердження підсумків проведеної в звітному році переоцінки основних

засобів;

-оцінка якості проведеної інвентаризації основних засобів перед

складанням річного звіту.

Основні джерела аудиторської перевірки операцій з основними

засобами:

-акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів

(форма №ОЗ-1);

-акт прийому-передачі відремонтованих, реконтсруйованих і

модернізованих об'єктів (форма №ОЗ-2);

-акт на списання основних засобів (форма №ОЗ-3);

-акт на списання автотрансопртных засобів (форма №ОЗ-4);

-акт на установку, пуск і демонтаж будівельних машин (форма №ОЗ-5);

-інвентарна картка обліку основних засобів (форма №ОЗ-6);

-опис інвентарних карток з обліку основних засобів (форма №ОЗ-7);

-картка обліку руху основних засобів (форма №ОЗ-8);

-інвентарний список основних засобів (форма №ОЗ-9);

-розрахунок амортизації основних засобів (форма №ОЗ-14);

-дефектні відомості;

-наряди-замовлення на ремонт основних засобів;

-договора на передачу (одержання) в оренду об'єктів основних засобів;

-облікові регістри по рахунках;

-Головна книга.

Аудиторські процедури повинні бути спрямовані на вивчення систем

обліку й контролю.

Для одержання попередньої інформації про стан цих систем

використовується тестування. За результатами тестування встановлюється

фактичне відношення адміністрації до організації обліку й забезпеченню

схоронності та ефективної експлуатації основних засобів на підприємстві.

Відповідно до цього аудитор намічає для себе об'єкти підвищеної уваги під час

планування контрольних процедур, послідовність етапів проведення перевірки,

конкретні джерела одержання даних, уточнює аудиторський ризик.

Типові помилки:

-несвоєчасне оприбуткування об'єктів основних засобів;

-неправильний розрахунок первісної вартості об'єктів основних засобів, які

надійшли;

-нарахування зносу по цілком амортизованим об'єктам;

-непроведення переоцінки основних засобів;

-неправильний облік арендованих та лізингових операцій;

-некоректна кореспонденція рахунків відображення операцій по вибуттю

основних засобів (списання, реалізація за ціною нижче залишкової вартості й

ін.);

-неоприбуткування матеріальних ресурсів, що залишаються під час

ліквідації об'єктів основних засобів;

-неправильний розрахунок оподаткованого прибутку з реалізації об'єктів

основних засобів.

10.2 АУДИТ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ.

Нематеріальні активи – це немонетарний актив, який не має матеріальної

форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та

утримується підприємством з метою використання більше одного року (або

одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва.

Для того щоб сформулювати об'єктивну думку про вірогідність і

законність операцій, здійснених на підприємстві з нематеріальними активами

(НА), аудитор повинен вирішити ряд задач:

-вивчити склад і структуру НА за даними первинних документів й

облікових регістрів, порядок їхньої експлуатації;

-підтвердити право власності на об'єкти НА (права користування майном,

ресурсами, права на знаки для товарів і послуг, права на об’єкти промислової

власності, авторські і суміжні з ними права, гудвіл та ін.);

-установити правильність відображення в обліку операцій з НА;

-підтвердити вірогідність нарахування та відображення в обліку

амортизації з НА;

-оцінити якість інвентаризації НА.

Джерелами інформації по операціях з НА є: договори закупівлі-продажу

(створення) об'єктів НА, авторські договори, акти приймання-передачі об'єктів

НА, свідчення на право користування, ліцензії, протоколи про внесення об'єктів

НА в статутний капітал (спільну діяльність) та узгодження їхньої вартості,

картки обліку НА, опис інвентарних карток, інвентарні книги, акти приймання-

передачі, акти списання, протоколи збору засновників, таблиці з розрахунку

амортизаційних відрахувань, облікові регістри (журнали-ордера, відомості і

т.п.), Головна книга й ін.

Характерними рисами НА є: відсутність матеріальної форми;

використання протягом тривалого часу (більш одного року); здатність

приносити прибуток для підприємства; високий ступінь ризику у відношенні

можливих доходів у майбутньому від їхнього використання.

Оскільки на практиці операції з НА на багатьох підприємствах бувають

порівняно нечисленними, аудиторські процедури повинні бути спрямовані, як

правило, на суцільне вивчення системи їхнього обліку. Для одержання

попередньої інформації про стан систем обліку і контролю за операціями з НА

рекомендується їхнє тестування.

За результатами тестування визначається: як адміністрація відноситься до

організації обліку та забезпеченню схоронності й ефективної експлуатації НА

на підприємстві.

При плануванні аудитор визначає контрольні процедури, послідовність

етапів проведення перевірки, конкретні джерела одержання даних,уточнює

аудиторський ризик.

Виявлені в ході перевірки помилки і порушення фіксуються в робочій

документації аудитора.


-відсутність первинних прибуткових документів чи оформлення їх з

порушенням установлених вимог;

-неправильна оцінка і переоцінка;

-неправильне віднесення окремих видів витрат до НА;

-неправильне нарахування амортизації по окремим об'єктам НА.

10.3 АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ.

Виробничі запаси, це придбані або самостійно виготовлені вироби, які

підлягають подальшій переробці на підприємстві.

У процесі перевірки операцій з виробничими запасами аудитор

вирішує наступні задачі:

-вивчення складу запасів, ознайомлення з умовами їхнього збереження;

-підтвердження правильності оцінки запасів та відображення операцій по

їхньому надходженню і використанню (реалізації) в обліку;

-оцінка системи внутрішнього контролю за використанням сировини і

матеріалів у виробництві;

-підтвердження вірогідності визначення та відображення в обліку операцій

по нарахуванню зносу МШП;

-оцінка якості проведених інвентаризацій.

Джерела інформації: договори постачання, накладні, товарно-

транспоортні накладні, рахунки-фактури, книга купівлі й продажу, доручення,

прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів, накладні-вимоги на

відпустку матеріалів, лімітно-заборні карти, акти-вимоги на заміну матеріалів,

картки складського обліку матеріалів, реєстри карток, інвентаризаційні описи,

описи (відомості) обліку МШП, акти списання МШП, договори з матеріально-

відповідальними особами, облікові регістри (відомості, журнали-ордера),

Головна книга і т.п.

Аудитор повинен провести тестування по спеціальній анкеті і визначити,

чи варто проводити повну або часткову інвентаризацію запасів, чи необхідно

проведення суцільної документальної перевірки окремих напрямків руху

цінностей або можна обмежитися вибірковою перевіркою. Висновки робляться

на основі вивчення систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку

на підприємстві по зразковій анкеті тестів перевірки стану внутрішнього

контролю і системи обліку на підприємстві.

Аудитор за результатами загального ознайомлення з системами

внутрішнього контролю й обліку на підприємстві складає програму перевірки

операцій з запасами.

Якщо в аудитора склалася думка про незадовільний рівень збереження

цінностей на складах підприємства, він може порекомендувати його

керівництву провести вибіркову інвентаризацію деяких груп матеріалів

(дефіцитних, дорогих), закріплених за конкретними матеріально-

відповідальними особами.

Помилки і відхилення аудитор відзначає у своїх робочих документах:


-відсутність первинних прибутково-видаткових документів чи оформлення

їх з порушенням установлених вимог;

-неправильне нарахування фактичної вартості матеріалів;

-списання у витрати неоприбуткованих запасів (не оформлених

прибутковими документами);

-списання матеріалів на виробництво в міру їхньої відпустки зі складу, а не

по факту їх витрат, відсутність норм витрат матеріалів чи їхнє недотримання;

-недотримання зафіксованого в обліковій політиці варіанта обліку запасів,

що списуються на виробництво, погашення вартості переданих в експлуатацію

МШП;

-арифметичні помилки при розрахунку реалізованої торгової націнки;

10.4 АУДИТ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на

початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання

товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх

продаж і отримання виручки.

Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та

депозит до запитання.

Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді

грошових коштів.

Аудиторська перевірка операцій з грошовими коштами включає перевірку

касових, банківських і валютних операцій.

Основна мета перевірки – встановлення законності, вірогідності і

доцільності здійснення операцій з коштами підприємства, правильності їхнього

відображення в обліку.

Основні задачі аудиту грошових коштів:

-ознайомлення з умовами збереження готівки, цінних паперів й інших

грошових документів у касі;

-вивчення порядку документального оформлення операцій по

надходженню і витратам коштів, ведення касової книги, обліку касових

операцій;

-перевірка дотримання касової дисципліни (своєчасності й повноти

оприбуткування готівки в касі і повернення в банк понадлімітні залишки

коштів, установлених правил розрахунків готівкою з юридичними особами;

порядку видачі і повернення в касу підзвітних сум; цільового використання

отриманих з банку по чеках грошових коштів (у тому числі валютних) й ін.;

-установлення кількості відкритих у банках гривневих і валютних

рахунків, законності здійснення операцій по кожному рахунку;

-визначення законності і доцільності операцій по надходженню й

списанню засобів з банківських рахунків підприємства (у тому числі

валютних), правильності їхнього відображення в обліку;

-перевірка стану платіжно-розрахункової дисципліни по укладених

договорах.

Джерела інформації для перевірки операцій з грошовими коштами:

-касова книга, звіт касира з прикладеними первинними документами

(прибуткові і видаткові касові ордери, платіжні відомості, квитанції і т.п.),

чекові грошові книжки, виписки банків по гривневих та валютних рахунках з

прикладеними первинними документами (рахунки, платіжні доручення,

платіжні вимоги-доручення, авізо й ін.), журнали реєстрації прибуткових та

видаткових касових ордерів, платіжних доручень і т.п., облікові регістри

(відомості, журнали-ордера) по рахунках 301,302,311,312,314 і т.п., Головна

книга, «Баланс» (ф.№1), «Звіт про рух грошових коштів» (ф.№3) й ін.

Приступаючи до перевірки операцій з коштами, аудитору доцільно

одержати повну інформацію про стан внутрішнього контролю по даній ділянці

обліку. Нерідко кошти, як наявні, так і безготівкові, є об'єктом розкрадань та

зловживань з боку касира, бухгалтера й інших посадових осіб. Необхідно

з'ясувати, як на підприємстві дотримується касова дисципліна, наскільки

жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, як чітко

забезпечується санкціонування різних платежів з розрахункового й іншого

рахунків підприємства (шляхом фактичної перевірки, обстеження,

спостереження й інших методичних прийомів аудиту).

Для одержання всіх необхідних даних про кошти необхідно провести

тестування по заздалегідь підготовленому запитальнику.

За результатами тестування установлюється фактичне відношення

адміністрації до організації обліку й забезпеченню схоронності і цільового

використання коштів на підприємстві. Аудитор намічає для себе об'єкти

підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур, послідовність етапів

проведення перевірки, конкретні джерела одержання даних, уточнює

аудиторський ризик. З цією метою розробляється спеціальна програма

перевірки. Правильно складена програма перевірки допоможе аудитору надалі

послідовно вивчити різні ділянки операцій з грошовими коштами, уникаючи

повторів та пропусків, цілеспрямовано здійснити збір необхідних доказів і їх

документування.

10.4.1 Аудит касових операцій.

Попереднє ознайомлення з системою внутрішнього контролю на

підприємстві дозволяє аудитору оцінити, як забезпечується схоронність і

цільове використання наявних коштів. При виникненні в нього підозри про

можливі розкрадання засобів з каси, інших зловживаннях йому необхідно

рекомендувати провести інвентаризацію касової готівки. За попередньою

домовленістю з керівництвом підприємства раптова перевірка каси може бути

проведена за участю аудитора і відразу після початку аудиторської перевірки.

Аудит касових операцій повинен проводитися відповідно до розробленої

програми по наступним напрямкам:

-перевірка правильності документального оформлення операцій по касі;

-оцінка повноти та своєчасності оприбуткування грошових коштів;

-аналіз правильності списання грошових коштів у витрати;

-перевірка дотримання касової дисципліни;

-з'ясування правильності відображення касових операцій в обліку

(малюнок 10.4.1.).

Приступаючи до перевірки касових операцій, аудитор з'ясовує

правильність їх документального оформлення (повноту заповнення реквізитів

прибуткових і видаткових документів; обов'язкову реєстрацію прибуткових і

видаткових ордерів, платіжних відомостей; наявність підписів відповідальних

осіб та одержувачів коштів; відсутність виправлень, підчищень і т.п.).Для цього

вивчаються звіти касира із прикладеними первинними документами та касова

книга. Аудитор зобов'язаний звірити дані касової книги, звіту касира й

облікового регістру за відповідний місяць (період) по датах. Виявлені

розбіжності між порівнюваними показниками означають наявність помилок, що

можуть бути як ненавмисними, викликаними неуважністю бухгалтера при

підрахунку, так і навмисними. Останні вимагають одержання письмових

пояснень та оперативного інформування керівника підприємства. У будь-якому

випадку виявлені аудитором помилки і недостовірні дані обов'язково

реєструються в його робочих документах.

• від реалізації в підзвіт

• від підзвітних осіб кредиторам

• від дебіторів на рахунках в банку

• з розрахункового на оплату праці та валютного - інші витрати рахунків

Малюнок 10.4.1. – Загальна схема документообігу касових операцій

КАСА

Надходження готівки Вибуття готівки

Первинні документи:

-прибутковий касовий ордер; -вибутковий касовий ордер; -авансовий звіт; -чекова книжка; -накладна; -рахунок-фактура и т.п.

Звіт Касова касира книга

Бухгалтерія

Відображення в облікових регістрах

Інвентаризація готівки

Головна книга

Фінансова звітність


-відсутність первинних касових документів чи оформлення їх з

порушенням установлених вимог;

-виплата підзвітним особам на підставі виправдувальних документів, що

підтверджують витрати, без оформлення авансових звітів;

-виплата підзвітним особам грошових коштів без наданого звіту за

попередню заборгованість;

-недотримання ліміту розрахунку готівкою між юридичними особами;

-проведення розрахунків з населенням без застосування контрольно-

касових апаратів;

-некоректне відображення касових операцій в облікових регістрах;

-арифметичні помилки під час підрахунків оборотів і залишків в облікових

регістрах при ручному веденні обліку.

-несвоєчасне застосування курса іноземної валюти;

10.4.2 Аудит банківських операцій.

Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку

підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача.

При перевірці банківських операцій особливу увагу аудитор повинен

звернути на дотримання діючого законодавства при їхньому здійсненні.

Перевірка проводиться по всіх рахунках, відкритих підприємством у банках, і

насамперед по основному розрахунковому рахунку. Попередньо звіряються

залишки на рахунках по виписках банку й по облікових регістрах, а також

обороти і залишки по рахунках в облікових регістрах і в Головній книзі. При

наявності розбіжностей з'ясовуються їхні причини.

Аналіз операцій, зроблених у звітному періоді, здійснюється шляхом

ретельного вивчення виписок із прикладеними до них платіжними

документами. Така перевірка дозволяє виявити бездокументальне списання

засобів чи перерахування засобів на одні цілі, тоді як прикладені документи

підтверджують інші. Одночасно вивчаються банківські документи. Аудитору

необхідно з'ясувати, чи допускаються незаконні банківські операції (при

відсутності договорів між підприємствами, по безтоварних чеках і т.п.);

повноту і своєчасність оприбуткування оплачених товарно-матеріальних

цінностей, вірогідність документів на одержання позичок чи надання позик,

правильність і законність операцій з акредитивами (малюнок 10.4.2.)

Під час перевірки варто встановити правильність обліку грошових коштів і

повноту їх зарахування. Аналогічно перевіряється правильність списання

коштів з усіх наявних рахунків на підприємстві.

Виявлені помилки фіксуються в робочих документах аудитора.

Малюнок 10.4.2. – Порядок перевірки обліку грошових коштів на рахунковому рахунку

Банківські операції

Надходження грошових

коштів

Витрачання грошових коштів

Виписка банку с підтверджую- чими документами: платіжне

доручения, платіжна вимога-доручения, меморіальні ордера,квитанції і т.п.

Регістри обліку: -синтетичного; -аналітичного

Головна книга

Фінансова звітність

-від дебіторів; -з каси; -від покупців; -продаж акцій; -цільові надходження; -позики банку; -з бюджету; -страхові відшкодуван-ня від страхової організації; і т.п.

-придбання інвестицій; -в касу підприємства; -депоновано лімітну книгу; -придбання іноземної валюти; -розрахунки з постачальника

ми; -розрахуки з бюджетом і органами соцстраху та і т.п.


-відсутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення

операцій, чи оформлення їх належним чином;

-відсутність додатків до платіжних документів, що послужили підставою

для здійснення операцій;

-перерахування авансів по безтоварним рахункам, без попереднього

оформлення договору і по іншим сумнівним операціям;

-некоректна кореспонденція рахунків по обліку банківських операцій.

10.4.3 Аудит валютних операцій.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємство одержуює

виторг від експорту продукції (робіт, послуг) і робить необхідні платежі (у тому

числі з імпорту товарів) в іноземній валюті.

Валютні операції відносяться до числа найбільш складних розділів обліку,

і їхнє бухгалтерське відображення нерідко супроводжується помилками. Тому

аудит цих операцій доцільно здійснювати методами суцільного контролю і

доручати висококваліфікованим фахівцям.

При проведенні аудиту валютних операцій особлива увага повинна бути

звернена на дотримання діючого законодавства при їхньому здійсненні.

Перевірка здійснюється по усіх валютних рахунках, які відкриті підприємством

у банках, у тому числі закордонних. Попередньо звіряються залишки на

рахунках по виписках банку і по облікових регістрах, а також обороти і

залишки по рахунках в облікових регістрах і в Головній книзі. При наявності

розбіжностей з'ясовуються причини.

Перевіряючи всі операції на валютному рахунку й у касі аудитор повинен

враховувати порядок перерахування балансової вартості іноземної валюти і

дотримання термінів розрахунку по валютних операціях (курсові різниці в

зв'язку з коливанням курсу іноземної валюти).

Перевіряючи дотримання діючого валютного законодавства, варто

звернути увагу на повноту і своєчасність зарахування валютного виторгу

організацій-експортерів, що є резидентами, на їх валютні транзитні рахунки в

уповноважених банках (при цьому звертається увага на контракти і форму

розрахунків по них, оформлення ВМД і відповідне відображення в обліку всіх

зроблених витрат при їхньому оформленні).

Перевіряючи дотримання діючого податкового законодавства, аудитор

контролює повноту, правильність і своєчасність розрахунків експортерів по

платежах у бюджет, представлення ними податкових розрахунків і декларацій,

правильність визначення оподаткованої бази по митним зборам, ПДВ, податку

на прибуток й інші податки.

Перевіряючи розрахунки з підзвітними особами по витратах за кордон

необхідно враховувати норми усіх витрат відповідно до діючого законодавства.

Виявлені помилки аудитор реєструє в робочих документах.


-неповне зарахування на банківські рахунки валютного виторгу по

експортних операціях;

-неправильне перерахування курсу іноземної валюти в гривні по валютних

операціях;

-тексти платіжних документів, що послужили підставою для оплати з

валютного рахунку, не переведені на українську мову;

-порушення термінів виконання зобов'язань по контрактах, виконання яких

обумовлено здійснювати підприємством авансові платежі за кордон у валюті;

-несвоєчасно здійснено обов’язковий продаж 50% валютного виторгу;

-несвоєчасне повернення валюти, придбаної для цільового призначення;

-неправильне визначення монетарних та немонетарних статтів обліку;

-некоректна кореспонденція рахунків по обліку валютних операцій.

10.5 АУДИТ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ І ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка

пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умови договорів,

відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль

підприємства і здана на склад або замовнику згідно з діючим порядком

прийняття продукції.

Ціль аудиту готової продукції і її реалізації – встановлення повноти

оприбуткування готової продукції, правильності нарахування виторгу від

реалізації і собівартості реалізованої продукції.

У ході перевірки аудитор вирішує наступні задачі:

-підтвердження обґрунтованості вибору і правильності застосування

варіанту оцінки готової продукції;

-установлення повноти оприбуткування готової продукції;

-підтвердження обсягів відвантаженої і реалізованої продукції;

-підтвердження собівартості відвантаженої і реалізованої продукції.

Джерелами інформації для перевірки стану обліку готової продукції і її

реалізацій є: картки складського обліку готової продукції, договори на

постачання продукції, рахунки-фактури, книги продажу, накладні на відпустку

готової продукції, доручення покупців, первинні банківські і касові документи

про надходження виторгу (платіжні доручення, вимоги-доручення, прибуткові

касові ордери й ін.), облікові регістри (відомості, журнали-ордера, й ін.) по

відповідних рахунках, Головна книга, «Баланс» (форма №1), «Звіт про

фінансові результати» (форма №2), «Звіт про рух грошових коштів» (форма

№3) й ін.

Засобом попередньої оцінки ефективності систем внутрішнього контролю

й обліку операцій по випуску і реалізації продукції є проведення тестування. За

результатами тестування аудитор уточнює напрямок контролю, процесу

випуску і реалізації продукції, вибирає для кожного напрямку найбільш

прийнятні процедури, складає програму перевірки.

Свої висновки аудитор обґрунтовує даними первинних документів, що

перевіряються, облікових регістрів, результатами вироблених контрольних

арифметичних розрахунків.

Виявлені в ході аудиту помилки і порушення аудитор регіструє у робочій

документації.


-ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції «по оплаті»;

-неправильне відображенняння фактичної собівартості реалізованої

продукції;

-недотримання встановленого обліковою політикою методу визначення

виторгу для цілей оподаткування;

-некоректна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку реалізації

по бартеру, при здійсненні багатобічного заліку взаємних вимог та інших

«нетрадиційних» операцій;

-несовєчасне зарахування грошових коштів;

-несвоєчасний облік реалізованої готової продукції


1.Які задачі вирішує аудитор під час аудиту основних засобів?

2.Основні джерела аудиту операцій з основними засобами.

3.Типові помилки по операціям з основними засобами.

4.Джерела інформації по операціям з нематериіальними активами.

5.Характерні риси нематеріальних активів.

6.Типові помилки по операціям з нематеріальними активами.

7.Які задачі вирішує аудитор у процесі аудиту запасів?

8.Основні джерела інформації з обліку запасів.

9.Типові помилки по операціям з запасами.

10.Основна мета аудиту грошових коштів.

11.Задачі аудиту грошових коштів.

12.Джерела інформації для перевірки грошових коштів.

13.Основні напрямки аудиту касових операцій.

14.Типові помилки обліку касових операцій.

15.Основні напрямки аудиту банківських операцій.

16.Типові помилки обліку банківських операцій.

17.Основні напрямки аудиту валютних операцій.

18..Типові помилки обліку валютних операцій.

19.Ціль аудиту готової продукції та її реалізації.

20.Задачі аудиту готової продукції та її реалізації.

21.Джерела інформації з обліку готової продукції та її реалізації.

22.Типові помилки по операціям обліку готової продукції та її реалізації.

ТЕМА №11. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ РОЗРАХУНКОВИХ

ОПЕРАЦІЙ.

Основна мета аудиту розрахункових операцій. Аудит розрахунків з

постачальниками та різними дебіторами і кредиторами. Аудит

розрахунків з персоналом по оплаті праці. Аудит розрахунків з бюджетом і


11.1 ОСНОВНА МЕТА АУДИТУ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ.

У процесі господарської діяльності підприємство вступає в різні

розрахункові відносини з постачальниками, покупцями, банками, своїми

філіями, дочірніми (залежними) підприємствами, працівниками, бюджетом й

позабюджетними фондами, інвесторами й ін. Підприємство здійснює

розрахунки як у безготівковому порядку, так і з використанням наявних коштів,

векселів, взаємозаліків, а також шляхом прямого обміну продукції і товарів

(бартеру). Розмаїтість учасників розрахункових відносин і форм розрахунків

між ними створює передумови для порушень і зловживань при здійсненні

розрахункових операцій і тому вимагає постійного контролю за їх проведенням

і відображенням в обліку. Правильність організації розрахункових операцій

забезпечує високу оборотність засобів підприємства, зміцнення договірної і

розрахункової дисципліни, поліпшення його фінансового стану.

Ціль аудиту розрахункових операцій – оцінка правильності організації

обліку розрахунків на підприємстві, підтвердження законності утвореної

дебіторської і кредиторської заборгованості, її вірогідність і реальність

погашення.

Методом тестування аудитор повинний установити наявність на

підприємстві необхідної нормативної бази; перелік застосованих первинних

документів, порядок їх заповнення; стан аналітичного обліку і технологію

обробки первинних документів з обліку розрахункових операцій; організацію


На основі тестування може бути встановлено, наскільки контроль

розрахункових операцій відповідає сучасним вимогам, а облік розрахункових

операцій виконує поставлені перед ним задачі. Якщо виявиться, що ймовірність

пропуску помилок велика, то аудитору необхідно включити в програму

перевірки і направити особливі зусилля на вивчення тих питань і ділянок

обліку, що не піддавалися внутрішньому контролю або яким не приділялося

належної уваги з боку бухгалтерії.

Перевірку стану розрахунків рекомендується починати із з'ясування

відповідності даних регістрів по обліку розрахунків рахункам Головної книги.

Потім здійснюється інвентаризація розрахунків чи аналіз матеріалів

інвентаризації, якщо вони здійснювалися до моменту перевірки. При цьому

потрібно встановити, чи немає пропуску термінів задавнення позову по

розрахунках з дебіторами і кредиторами, причини та винних осіб у пропуску

таких термінів; тотожність розрахунків з банками, підрозділами підприємства,

бюджетом і позабюджетними фондами; правильність і обґрунтованість

списання сумнівних боргів, а також сум інших заборгованостей; правильність й

обґрунтованість сум, що числяться на балансі, заборгованості по нестачам та

міри, прийняті до їх стягнення; вірогідність пред'явлених до дебіторів

претензій, підтвердження претензій договірними зобов'язаннями, пред'явлення

позовів на стягнення цих заборгованостей у судовому порядку й ін.

Вивчення матеріалів інвентаризації розрахунків дозволить аудитору

зосередити увагу на ретельній перевірці тих розрахункових операцій, де

виявлена відсутність внутрішнього контролю, розбіжності, помилки, сумнів у

законності чи реальності операцій.

При перевірці розрахунків застосовуються прийоми фактичного і

документального контролю, аналітичні процедури, логічний аналіз, а також

усні опитування посадових осіб по окремих питаннях даного розділу

аудиторської програми.

11.2 АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ,

ПОКУПЦЯМИ, РІЗНИМИ ДЕБІТОРАМИ ТА КРЕДИТОРАМИ.

У ході перевірки розрахунків з постачальниками, покупцями, різними

дебіторами і кредиторами повинні бути вирішені наступні задачі:

-установлена наявність і правильність оформлення документів по

постачанню товарно-матеріальних цінностей (договорів, актів звірення

розрахунків й ін.);

-з'ясована правильність здійснення обліку розрахунків за отримані і

поставлені матеріальні цінності і послуги, оплачені грошовими коштами, з

використанням векселів, шляхом заліку взаємних вимог і т.п.;

-визначена правильність оцінки отриманих і відвантажених товарів (робіт,

послуг) при бартерних угодах;

-підтверджена повнота і своєчасність оприбуткування отриманих товарів і

обліку виконаних робіт;

-установлена правильність оформлення і відображення в обліку отриманих

і виданих авансів, пред'явлених претензій;

-з'ясована правильність відображення по відповідним статтям балансу сум

дебіторської і кредиторської заборгованості;

-установлені причини і давнина виникненої заборгованості по

розрахункам, визначені реальність і шляхи погашення дебіторської

заборгованості.

Джерелами інформації для перевірки зазначених розрахунків є

договори постачання продукції (робіт, послуг), акти звірення розрахунків,

протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселя,

копії платіжних документів, книга покупок, книга продажу, облікові регістри

(відомості, журнали-ордера), Головна книга, звітність і т.п.

Перевірка розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами

і кредиторами повинна проводитися по спеціально розробленій програмі, що

складається за результатами попереднього ознайомлення аудитора з

організацією внутрішнього контролю й обліку розрахункових операцій на

підприємстві. Розроблена програма допоможе послідовно виконувати необхідні

процедури контролю, зібрати й узагальнити якісні докази.

У залежності від обсягу операцій і результатів попереднього тестування

системи внутрішнього контролю розрахунків можуть застосовуватися методи

як суцільного, так і вибіркового контролю. В останньому випадку формуються

вибірки окремо по дебіторам і кредиторам, у які включають відповідні операції

за місяць, за кожний квартал або період, що перевіряється.

В обов'язковому порядку перевіряється правильність кореспонденції

рахунків по кожному виду розрахунків, організація аналітичного обліку по них,

обґрунтованість нарахування (чи відшкодування) ПДВ по цих операціях. При

необхідності проводиться звірення окремих, сумнівних на думку аудитора,

операцій по розрахункам з організаціями-дебіторами.

Виявлені помилки та відхилення повинні фіксуватися в робочих

документах.


-відсутність договорів на купівлю-продаж продукції, первинних

розрахунково-платіжних документів чи їхнє неповне оформлення;

-неналежне ведення обліку (неправильна кореспонденція рахунків,

невірогідність аналітичного обліку, формальне проведення інвентаризації

розрахунків і т.п.);

-неправильне оформлення і пред'явлення претензій по договорах.

11.3 АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З ПЕРСОНАЛОМ ПО ОПЛАТІ ПРАЦІ.

Ціль аудиту розрахунків з персоналом- перевірка дотримання діючого

законодавства про працю, правильність нарахування заробітної плати й

утримань з неї, документальне оформлення і відображення в обліку усіх видів

розрахунків між підприємством і його працівниками.

Крім взаємин підприємства зі своїми працівниками з приводу оплати праці

включаються також і розрахунки по виданим у підзвіт сумам на відрядження,

на господарські й інші витрати, та розрахунки по іншим операціям (особистому

страхуванню, наданим позичкам, відшкодуванню заподіяного збитку й ін.)

Задачами аудиту розрахунків з персоналом є:

-підтвердження вірогідності здійснених нарахувань і виплат працівникам

та відображення їх в обліку;

-установлення законності і повноти утримань із заробітної плати та з

інших виплат співробітникам на користь підприємства, бюджету, органів

соціального страхування і т.п.;

-перевірка організації аналітичного обліку розрахунків з персоналом і

взаємозв'язку аналітичного і синтетичного обліку;

-оцінка мір, застосовуваних адміністрацією по своєчасному стягненню

заборгованості з працівників (по підзвітних сумах, по фактам нестач і псування

цінностей, поверненню позичок й ін.).

Джерелами інформації для перевірки розрахунків з персоналом є

штатний розклад, положення, накази, розпорядження, контракти, договори

цивільно-правового характеру, договори на видачу позички й ін., табелі обліку

використання робочого часу, шляхові листи, листки тимчасової

непрацездатності, виконавчі листи, розрахункові і платіжні відомості, особові

рахунки і податкові картки працівників, авансові звіти з прикладеними до них

первинними документами, акти інвентаризації майна, облікові регістри,

Головна книга, звітність й ін.

Перед проведенням аудиторської перевірки аудитору доцільно провести

тестування системи внутрішнього контролю й обліку, щоб відповісти на ряд

питань по статтям обліку, а саме:

-які форми і системи оплати праці застосовуються на підприємстві ?

-чи мається внутрішнє становище про оплату праці працівників та

колективний трудовий договір ?

-обліковий і средньосписочний склад працівників;

-як організований облік розрахунків по оплаті праці (склад і

кваліфікаційний рівень бухгалтерів, забезпеченість нормативними матеріалами,

хто здійснює контроль за їх роботою, чи комп'ютеризована дана ділянка обліку

і т.п.) ?

-чи обмежений склад співробітників, що одержують готівку на

господарські й інші витрати ?

-чи здійснюється на підприємстві видача позичок і т.п.?

За результатами тестування аудитор складає програму перевірки.

Виявлені в ході перевірки помилки і відхилення фіксуються в робочій

документації аудитора з указівкою порушених нормативних документів і

визначенням якісного впливу на показники звітності.


-відсутність документів, що підтверджують законність виплат працівникам

коштів (положень, наказів, розпоряджень, договорів підряду і т.п.);

-помилки при нарахуванні виплат по середньому заробітку (відпускних, по

тимчасовій непрацездатності й ін.);

-неналежне ведення обліку (неправильна кореспонденція рахунків,

розбіжності між даними аналітичного і синтетичного обліку і т.п.);

-недотримання порядку видачі коштів у підзвіт і повернення

невикористаних сум (порушення термінів повернення підзвітних сум, видача в

підзвіт коштів особам, що не відзвітувалися по раніше отриманим авансам й

ін.);

-неправомірне списання втрат від псування цінностей понад норми її

природного збитку на витрати (чи за рахунок фондів підприємства) замість

віднесення їх на винних осіб.

11.4 АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТОМ І

ПОЗАБЮДЖЕТНИМИ ФОНДАМИ.

Ціль аудиту розрахунків підприємства з бюджетом і позабюджетними

фондами – підтвердження правильності розрахунків, повноти і своєчасності

перерахування в бюджет і позабюджетні фонди податків, зборів і платежів.

По кожному виду розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами

аудитор повинен перевірити:

-стан внутрішнього контролю цих розрахунків (шляхом тестування);

-правильність визначення бази оподаткування (за допомогою таких

прийомів контролю, як простежування, сканування, звірення документів і

регістрів обліку);

-правильність застосування ставок податків, зборів і платежів (шляхом

простежування, перерахування);

-правильність застосування пільг при розрахунку і сплаті податків

(шляхом простежування, звірення з нормативними матеріалами, вивчення

особливостей організації і т.п.);

-правильність відшкодування ПДВ із бюджету по придбаних ресурсах

(шляхом простежування, вивчення первинних документів, перерахування

арифметичних даних);

-повноту і своєчасність перерахування податкових платежів, правильність

складання податкової звітності (шляхом перевірки платіжних документів,

податкових розрахунків і т.п.);

-правильність оформлення первинних платіжно-розрахункових документів

і відображення в обліку операцій по нарахуванню і сплаті податкових платежів

(шляхом сканування, звірення даних різних регістрів обліку).

Джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом і

позабюджетними фондами є розрахункові відомості по нарахуванню

заробітної плати, облікові регістри (картки, відомості, журнали-ордера),

Головна книга, «Баланс» (ф.№1), «Звіт про фінансові результати» (ф.№2),

розрахунки (податкові декларації) по окремих податках і платежах, статистичні

форми звітності й ін.

Перевіряючи статті обліку аудитор зобов'язаний враховувати, що база

оподаткування, ставки й інші параметри нарахування податків можуть

змінюватися. Особлива увага повинна бути приділена встановленню

правильності віднесення податків на відповідні джерела їхньої сплати.

Виявлені в ході перевірки порушення реєструються в робочій документації

аудитора.


-неправильне відображення бази оподаткування по окремим податкам;

-неправомірне відшкодування «вхідного» ПДВ при відсутності його в

розрахунково-платіжних документах;

-неналежне ведення обліку;

-порушення термінів платежів по податках.


1.Яка мета аудиту розрахункових операцій?

2.Задачі аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями, різними

дебіторами і кредиторами.

3.Джерела інформації для перевірки розрахунків з постачальниками,

покупцями, різними дебіторами і кредиторами.

4.Типові помилки обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, різними

дебіторами і кредиторами.

5.Ціль аудиту розрахунків з персоналом по оплаті праці.

6.Задачі аудиту розрахунків з персоналом по оплаті праці.

7.Джерела інформації для перевірки розрахунків з персоналом по оплаті праці.

8.В чому полягає тестування внутрішнього контролю й обліку перед

проведенням аудиту розрахунків з персоналом по оплаті праці?

9.Типові помилки обліку розрахунків з персоналом по оплаті праці.

10.Ціль аудиту розрахунків підприємства з бюджетом та позабюджетними

фондами.

11.Джерела інформації для перевірки розрахунків підприємства з бюджетом та


12.Типові помилки обліку розрахунків підприємства з бюджетом та


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.Аренс Э.А. Лоббек Дж. К. Аудит /Ред. Я.В.Соколов – М.: Финансы и

статистика, 1995.- 558 с. – Серия по бухучету и аудиту UNCTC/





ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 655 с.


1998. – 176 с.

5..Бычкова С.М. Аудиторская деятельность. Теория и практика. (Серия

«Учебники для вузов. Специальная литература»). – СПб.: Издательство

«Лань». 2000. – 320 с.

6.Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, КОО,

2001. – 402 с.








10.Международные стандарты учета и аудита: Сборник с

комментариями, № 5: Международные нормативы аудита/ Составители

Н.Е.Пиходько, И.И.Тимошенко, О.В.Мирная, И.Н.Диденко. – К., 1993
















МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


КАФЕДРА “ОБЛІКУ І АУДИТУ”

Методичні вказівки і завдання до практичних занять

з дисципліни “Аудит”

для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей усіх форм

навчання

7.050.106

7.050.104

До друку екю. Затверджено

Проректор по навчальній роботі на засіданні кафедри “Облік і аудит”

А.М.Фесенко протокол № 1 від 30.08.2000 року


УДК

Методичні рекомендації для самостійної роботи з практичних занять за

курсом “Аудит”.

Містить основні поняття, питання, ситуаційні завдання, тести до практичних

занять по кожній темі курсу.

Досліджуваний курс призначений для студентів економічних

спеціальностей 7.050.106, 7.050.104 усіх форм навчання

УВЕДЕННЯ

Курс “ Аудиту ” є однією зі спеціальних дисциплін, досліджуваних

студентами економічних спеціальностей усіх форм навчання.

Основна задача курсу – сформувати у студентів поняття та принципи

аудиторської діяльності, дати представлення про зміст аудита, етапах його

розвитку, нормативно-законодавчої базі й особливостях розвитку в Україні.

У задачи курсу входить також розгляд особливостей аудиту, різних

напрямків облікової роботи та специфіки перевірок підприємства різних

форм власності та сфер діяльності.

У процесі вивчення “ Аудиту ” студенти повинні одержати практичні

навички планування та підготовки програм аудиторських перевірок,

одержання, систематизації й узагальнення аудиторських доказів, складання

робочих документів, звітів, висновків.

При виконанні завдань, з урахуванням практичних ситуацій, студенти

повинні опанувати основними прийомами, технікою та технологією аудиту,

навчитися виявляти помилки та порушення у роботі господарських суб'єктів.

Для керування процесом проведення практичних занять в аудиторії та

за її межами по кожній темі сформульовані основні поняття, приведені

контрольні питання, тести, ситуаційні задачі, перелік необхідної учбово-

методичної літератури.

Практичне заняття №1

Становлення, розвиток та організація аудиту

Основні поняття

Аудит являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських

фірм) по здійсненню незалежних перевірок бухгалтерської (фінансової)

звітності, документів бухгалтерського обліку, податкових декларацій та

інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також

надання інших аудиторських послуг.

Причинами виникнення, становлення та розвитку аудиту були не тільки

розподіл та зіткнення інтересів суб'єктів, але й їхня спільність.

За час існування та розвитку аудита відбулася його еволюція як

функціональної системи, тобто спостерігалися наступні етапи його

розвитку:

- підтверджуючий аудит – це перевірка реєстрів первинних

документів, бухгалтерських записів на предмет їхньої правильності і

вірогідності;

- системно - орієнтований аудит проводиться на основі внутрішнього

контролю і являє собою спостереження й оцінку ефективності систем

контролюючих бухгалтерські операції;

- аудит грунтований на ризику, тобто систем перевірок

сконцентрованих у області, де ризики вище за середній рівень,

заснований на ефективно діючій системі внутрішньогосподарського

контролю.

Аудит в Україні одержав розвиток з 1993 року у зв'язку з прийняттям закону

«Про аудиторську діяльність», що визначає правові принципи здійснення

аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи

незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Функції аудиту: контрольно-ревізійна, довірча-посередницька,

інформаційно-управлінська.

Контрольно-ревізійна – полягає в тім, що з її допомогою реалізується

концепція підзвітності (підпорядкування підприємства яким-небудь

відомствам).

Довірча-посередницька – довіритель з метою захисту своїх інтересів

контролює діяльність посередника, використовуючи дані аудита.

Інформаційно-управлінська – це те, що підвищує ефективність

прийнятих рішень, уточнюючи їхню інформаційну базу.

2 Аудиторська Палата України (далі АПУ) була створена в 1993 році .

діяльність якої заснована на принципах демократії і самоврядування,

колективності та гласності в умовах одночасного збереження комерційної

таємниці.

Основні функції АПУ: методологічна, інформаційна, кадрова,

організаційна, контрольна.

2 Союз аудиторів України (далі САУ) – має індивідуальне членство в особі

окремих аудиторів чи їхніх колективів.

Основні напрямки роботи САУ:

- науково-методичне забезпечення аудита;

- навчання;

- регулювання ринку аудита ;

- інформування аудиторських суспільств;

- інтегрованість у світове співтовариство.

3 Аудиторська фірма – це організація, яка зареєстрована у АПУ, здійснює

аудиторську діяльність на території України і займається винятково

наданням аудиторських послуг.

4 Аудитор – це висококваліфікований фахівець, що володіє методологією

фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком

господарської діяльності , статистикою, фінансовим і банківською справою, а

так само має необхідну професійну підготовку в області юриспруденції,

судово-бухгалтерської експертизи, методології економічних досліджень,

З 01.01.99 діє Кодекс професійної етики аудитів України, що встановлює

.етичні вимоги для аудиторів – практиків з метою забезпечення гарантії

високої якості їхньої роботи .

Контрольні питання

1 Які об'єктивні причини і передумови виникнення аудиту?

2 Перелічіть основні етапи історичного розвитку аудиту як

самостійного виду діяльності .

3 Яким чином еволюціонували погляди на аудит?

4 Яким законодавчим документом регламентується аудиторська

діяльність в Україні?

5 Які основні особливості розвитку вітчизняного аудиту? Чим вони

обґрунтовані?

6 Які шляхи удосконалення системи вітчизняного аудиту на

сучасному етапі?

7 Яка мета й особливості функціонування міжнародних аудиторських

організацій?

8 Які основні цілі і задачі аудиторської діяльності?

9 Аудитор, його права й обов'язки.

10 Які основні етичні вимоги до аудитора містяться в Кодексі

професійної етики?

11 У чому полягають основні функції і задачі АПУ?

12 У чому полягають основні функції і права САУ?

13 Перелічити основні напрямки роботи САУ.

Практичне завдання

Проаналізувати ситуацію, визначити наявні невідповідності нормативним

актам і сформулювати суть невідповідностей.

Ситуація № 1

Один зі співробітників аудиторської фірми здійснював перевірку річної

звітності акціонерного товариства. Цей аудитор є власником однієї акції

даного акціонерного товариства.


Аудит підприємства «А» проводять три аудитори, один з них близький

друг заступника генерального директора підприємства «А».

Чи має місце порушення етичних принципів, якщо так, то яких, як

оцінити ці порушення?


У ході аудита підприємства «ДО» виявлені порушення по сплаті

податків. Директор підприємства підніс кожному аудитору путівки для

відпочинку і попросив дати позитивний аудиторський висновок.

Пояснити дії аудиторів у даній ситуації.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Методи і об'єкти аудиту та його нормативно-правове забезпечення 1 Об'єкти аудиту – це окремі чи взаємозалежні економічні,

організаційні, інформаційні чи інші сторони функціонування досліджуваної системи, стан яких може бути оцінений якісно та кількісно.

2 Класифікація об'єктів аудиторської діяльності. Класифікаційна ознака об'єкту. Групи об'єктів.

1 ВИД 1 Ресурси 2 Господарські ресурси.

3 Економічні результати діяльності.

4 Організаційні форми керування.

5 Методи керування. 6 Функції керування.

2 СКЛАДНІСТЬ

1 укупні ресурси і господарські процеси; цілісні системи керування.

2 Групи ресурсів, відносно відособлені частини системи керування

окремі сфери діяльності підприємства (матеріально-технічне постачання, допоміжні виробництва, господарське обслуговування, основне виробництво, збут і т.п.)

3 ВІДНОШЕННЯ ДО СФЕР .Окремі сфери діяльності підпри- ДІЯЛЬНОСТІ ємства (матеріально-технічне по- стачання,допоміжне виробництво, господарське обслуговування,збут) 4 ЗВ’ЯЗОК З ЧАСОМ

1 Об'єкти, стан яких оцінюється в минулому часі.

2 Об'єкти, стан яких оцінюється в дійсному часі.

3 Об'єкти, стан яких оцінюється в майбутньому часі.

5 ХАРАКТЕР ОЦІНКИ СТАНУ ОБ’ЭКТУ

1 об'єкти, що оцінюються тільки кількісно.

2 Об'єкти, що оцінюються

тільки якісно.

3 Об'єкти, що вимагають як кількісних, так і якісних оцінок.

6 ПРОДОВЖЕННЯ ЗНАХОДЖЕННЯ У ПОЛІ ДІЯЛЬНОСТІ АУДИТУ

1 Об'єкти, що постійно знаходяться у полі аудиторського впливу.

2 Об'єкти, по яких здійснюється періодична аудиторська оцінка.

3 Об'єкти, що вимагають разової оцінки.

7 ВІДНОШЕННЯ ДО ВИДІВ АУДИТУ 1 Об'єкти внутрішнього аудита. 2 Об'єкти зовнішнього аудита.

2 Класифікація аудиторської діяльності: - аудит; - супутні аудиторські послуги. Аудит: - зовнішній (обов’язковий, добровільний, по спеціальним аудиторським завданням); - внутрішній. Супутні аудиторські послуги: 1 група Послуги, сумісні з проведенням у економічного суб’єкта

обов’язкової аудиторської перевірки: - постановка бухгалтерського обліку; - контроль ведення обліку, та складання звітності; - контроль нарахування та сплати податків і платежів; - аналіз господарськоі діяльності; -консультаційні послуги з питань фінансового, податкового, банківського законодавства, інвестиційної діяльності. менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реорганізації та ліквідації підприємства. 2 група Послуги, не супутні з проведенням у економічного суб’єкта обов’язкової

аудиторської перевірки: - ведення бухгалтерського обліку;

- відновлення бухгалтерського обліку; - складання бухгалтерської звітності; - складання податкової звітності. Внутрішній аудит – діяльність штатних працівників підприємства по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах. Зовнішній аудит – той, котрий проводиться незалежними сторонніми

фахівцями, метою якого є підтвердження правильності звітності, обліку,

оцінка відповідності внутрішнього аудита (контролю) політиці, меті

діяльності підприємства.

Добровільний аудит – перевірка, проведена за бажанням підприємства а

також зацікавлених осіб, обумовлений нормативними актами.

Обов'язковий аудит – закріплений законодавчо.

3 Ревізія як вид діяльності є частиною аудита. Це складова частина

системи управлінського контролю, покликана встановлювати

закономірність зроблених господарських операцій.

Відмітними ознаками аудита і ревізії є:

- цільові;

- правові;

- гносеологічні;

- об'єктивні;

- управлінські;

- принцип оплати послуг;

- достатність;

- результати.

Метод аудиту – це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан

досліджуваних об'єктів.

Велика кількість різних прийомів поєднуються в три групи:

Визначення стану об'єкта у натуральному виді.

Зіставлення.

Оцінка.

Стандарти аудиту – це основні принципи аудиторської діяльності.

Норми аудиту – це сукупність конкретних рекомендацій із застосування

тієї чи іншої системи дій у процесі тестування об'єкта аудита.


1 Які основні об'єкти аудита?

2 Як можна класифікувати види аудита в залежності від різних цілей і

обставин?

3 Назвіть основні економічні суб’екты, підлеглі обов'язковому аудиту.

4 Дайте визначення супутніх послуг.

5 Дайте характеристику класифікаторів супутніх аудиту видів послуг.

6 Якими нормативними документами регламентуються основи

аудиторської діяльності?

7 У чому полягає призначення стандартів аудита?

8 Перелічити відомі види стандартів, розкрити їхню суть.

9 Як класифікуються стандарти аудита?

10 Який аудит є внутрішнім?

11 Який аудит є зовнішнім?

12 Що мають загального і чим відрізняються внутрішній і зовнішній

аудит?

13 Що мають загального і чим відрізняються аудит та ревізія?


1 Надайте класифікацію основних видів аудиторської діяльності і

послуг, відзначте їхнє місце в загальному обсязі аудита та

перспективи їхнього розвитку.

2 Приведіть в аналітичній таблиці порівняльну характеристику

внутрішнього і зовнішнього аудита.

3 Складіть таблицю подібності та розходжень між аудитом і ревізією.

4 Засновник ЗАТ звертається у аудиторську фірму з проханням

провести ініціативний аудит за підсумками діяльності за останні 2

роки з метою підготовки комплексного обґрунтування для

відсторонення від займаної посади головного бухгалтера. Вартість

послуг пропонується установити на договірних засадах у залежності

від ступеня досягнення поставленої задачі.

Завдання: Обґрунтуйте дію аудитора.

5 У ході обов'язкової аудиторської перевірки, провівши всі необхідні

процедури, аудитор не знайшов істотних порушень у бухгалтерській

(фінансовій) звітності клієнта. Завершуючи перевірку, у приватній

бесіді з одним з робітників кампанії, аудитор одержав конфіденційну

інформацію про випадки розкрадань з цеху обробки дорогоцінних

металів.

Завдання: Проаналізуйте ситуацію та обґрунтуйте дії аудитора.

6 У процесі обов'язкової аудиторської перевірки компанії по

виробництву соків аудитор прийшов до висновку про необхідність

залучення до перевірки інспектора-технолога, фахівця з технології

автоматизованих ліній розливу.

Завдання: Обґрунтуйте дії аудитора згідно виникненої ситуації.

7 У процесі приватизації верстатобудівного заводу усі працівники

одержали акції. Після закінчення деякого часу фінансовий директор

пішов з роботи, але не продав приналежні йому акції. Одержав

ліцензію на право ведення аудиторської діяльності й очолив ТОВ

«Фінаудіт». У звітному періоді керівництво ЗАТ «Будівельник»

запросило аудиторську фірму ТОВ «Фінаудіт» провести обов'язкову

аудиторську перевірку фінансово-господарської діяльності.

Завдання: Обґрунтуйте дії керівництва аудиторської фірми. Чі існують

нормативно-законодавчі обмеження для виконання роботи?


Планування, стадії та процедури аудиту


1 Договір на проведення аудиторської перевірки – це офіційний

документ, що регламентує взаємини аудитора з клієнтом.

Структура договору відповідно до нормативу №4 « Договір на проведення

аудиту»:

1 Преамбула договору

2 Предмет договору

3 Зобов'язання сторін

4 Порядок здачі та прийому робіт

5 Термін виконання робіт

6 Вартість робіт та порядок розрахунків

7 Відповідальність сторін

8 Термін дії договору

9 Реквізити сторін

10 Особливі умови

2 Планування – це розробка головної стратегії і конкретних підходів до

характеру, періоду, а також терміну проведення аудита.

Плануванню передують наступні етапи:

- - передпланова підготовка;

- одержання загальної інформації про підприємство;

- оцінка матеріальності;

- оцінка аудиторського ризику;

- оцінка системи внутрішнього контролю і ризику неефективності;

Загальний план використовують для розробки програми аудита.

3 Програма аудиторської перевірки містить конкретні задачі і процедури

перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунків

бухгалтерського обліку.

Процес перевірки містить у собі чотири фази:

Фаза 1 Планування і розробка аудиторського підходу

Фаза 2 Тестування контрольних моментів і перевірка господарських

операцій.

Фаза 3 Перевірка статей балансу.

Фаза 4 Завершення аудита і складання висновку.

4 Аудиторські процедури містять у собі перевірку вірності відображення

у бухгалтерському обліку оборотів та сальдо по рахунках.

5 Тестування - перевірка господарських операцій і залишків на рахунках

бухгалтерського обліку, а так само здійснення інших процедур з метою

одержання зведень про повноту, правильність і законність операцій, що

містяться у бухгалтерських записах і фінансовій звітності.

Контрольні питання 1 У чому складається суть та необхідність планування аудита?

2 Перелічіть загальний перелік планованих видів робіт.

3 У чому сутність та основні розділи договору на проведення

аудиторської перевірки і як він оформляється?

4 Які загальні принципи проведення аудита використовуються при

плануванні?

5 Які основні етапи планування аудита?

6 Як одержати загальну інформацію про підприємство і які фактори

можуть впливати на діяльність клієнта?

7 Як використовуються результати планування аудита?

8 Від чого залежить обсяг планування аудита?

9 Поясните зміст програми аудита.

10 Який вид має процес аудита?

11 Що розуміється під аудиторськими процедурами?

12 Що таке тестування у процесі аудиторської перевірки?


1 Вашу фірму запросили провести аудиторську перевірку. Ви, як

відповідальне обличчя, повинні вирішити, чи варто приймати

пропозицію.

Завдання

Визначте коло питань, які необхідно з'ясувати перед ухваленням остаточного

рішення.

Визначте напрямки, що зажадають особливої уваги під час первинного

аудита клієнта.

2 Наприкінці звітного періоду бухгалтерія ЗАТ « Прогрес» провела

інвентаризацію ТМЦ. Інвентаризації було піддано 375 груп

цінностей. З наявних 500. виявлено відхилення фактичних даних від

облікових, які знаходяться в межах 3,4 - 6,7%. Керівництво ЗАТ

затверджує, що виявлені різниці знаходяться в межах норм і

порозуміваються погрішностями, як в облікових даних, так і

помилками інвентаризації.

Завдання

Розробіть робочу програму аудитора з указівкою необхідних заходів і

підтвердження даних інвентаризації.

3 Фірма - клієнт звернувшись в аудиторську фірму про проведення

добровільного аудита надала бухгалтерську, економічну та юридичну

документацію.

Завдання

Визначте, які зведення повинний одержати аудитор у ході планування.

За допомогою яких процедур варто планувати проведення перевірки.

4 Керівництво холдингової компанії звертається в аудиторську фірму м.

Києва з проханням перевірити діяльність філії у м. Запоріжжі

Офіційна довідка. Первинні бухгалтерські документи знаходяться у

філіях м. Запоріжжя.

Баланси, додатки до них та інші документи, що стосуються

нарахування податків та розрахунків з позабюджетними фондами

знаходяться у головному підприємстві м. Києва.

Завдання

Сформулювати предмет договору.

5 Керівництво торгової компанії прийняло на роботу починаючого

бухгалтера і звертається в аудиторську фірму з проханням провести

перевірку його діяльності за перш півріччя звітного року і проконтролювати

його роботу протягом другого півріччя.

Завдання

Сформулювати предмет договору.

Розробити схему можливих взаємин бухгалтерії торгової компанії і

аудиторської фірми протягом другого півріччя звітного року.


Аудиторський ризик


1 Під аудиторським ризиком розуміються можливість помилки,

допущеної аудитором при оцінці обліку і звітності.

2 Система аудиторських ризиків.

Ризик впливуфакторів: - зовнініхх - внутрішніх

Власний ризик – це всі ризики, зв'язані з підприємницькою діяльністю

клієнта, тобто всі помилки, неточності, що можуть бути допущені у

результаті діяльності підприємства. Цей ризик оцінюється на рівні

фінансової звітності.

Ризик контролю – це непевність у тім, що істотна недостовірна

інформація чи окремо разом з іншою недостовірною інформацією не

буде виявлена чи своєчасно попереджена системою внутрішнього

контролю.

Ризик не виявлення помилок – це імовірність не виявлення істотних

помилок при проведенні аудиторської перевірки у випадку

неефективного тестового контролю і аналітичних процедур.

3 Система керування аудиторським ризиком:

Загальний аудиторський

Власний ризик (ризик бізнесу)

Ризик контролю

Ризик не

виявлення

Ризик: - системи

бухгалтерського обліку

- системи внутрішнього контролю

Ризик - тестового

контролю - аналітичних

процедур

Не залежить від аудитора. Контролюється аудитором.

Аудиторський ризик (АР)

Ризик наявності ошибок Ризик не выявлення помилокаудитором (ДР)

Власнийй ризик (СР)

Ризик контролю(РК)

Ризик тестувания (РТ)

Ризик аналітичних. процедур(РАП)

Ризик вибірки (PS) Помилковий об’єм виборки Помилковий спосіб підбору

Риск не связс выборкой (PNS) Помилковий підтестів Невірне застосування тестів

Зовнішні

Інфляція

Політична нестабільность Конкуренція Безрабіття Ринок збуту продукції

Спад виробництва

Втрата клієнта, постачальника

Умови

Внутрішні

Галузевий розвиток Загальна организація іта структура підприємства

Система стимулювания работників

Політика керування і господарювания

Кадрова політика

Для конкретного підприємств

а

Система

внутрішнього

контролю не

Ризик того ,щу резі проведения детальных тестів не будуть визначені

Ризик того, що аналітичні процедурыи не зможуть визначити маоеріальні помилки

фактори

Складова частина аудиторського

ризику

Ступен

ь вливу

аудитор

4 Методика розрахунку аудиторського ризику. (мал. 4).

Методика розрахунку аудиторського ризику I) Кількісна оцінка аудиторського ризику :

Факторна модель аудиторського ризику.

АР=ВР * РК * ДР,

де АР - аудиторський ризик, ВР - власний ризик (ризик бізнесу),

РК – ризик контролю, ДР - ризик не виявлення (детекціоний ризик)

Деталізація факторної моделі

а) перша ступінь деталізації

РАП - ризик- аналітичних процедур,

РТ - ризик тестування,

тоді АР = ВР * РК * РАП * РТ б) друга ступінь деталізації

PS - ризик вибірки

PNS - ризик не зв'язаний з вибіркою

АР = ВР * РК * PS * PNS * PАП Застереження при використанні кількісної методики оцінки

аудиторського ризику (Дж.Робертсон).

1) ВР≠ПРО, РК≠ПРО, 2) ДР≠0,

3)ДР→ 0 → АР → 0 при ВР → 1 і РК → 1

ДР= РКСР

АР

* - видозмінена факторна модель аудиторського ризику

II. Залежність між компонентами ,модель аудиторського ризику за якісними критеріями.

Власний ризик (ВР)

Ризик контролю (РК)

Ризик не виявлення помилок (ДР)

Аудиторський ризик(АР)

Низький Низький Високий Високий Низький Середній Середній Високий Середній Середній Середній Середній Низький Низький Середній Низький Високий Високий Низький Низький

Д

Р

5 Оцінка аудиторського ризику та її уточнення в процесі аудита.


1 У чому полягає поняття власного ризику, зв'язаного з діяльністю

підприємства?

2 З якими основними ризиками зв'язана концепція аудиторського

ризику?

3 Які фактори передбачає система аудиторських ризиків?

4 Що таке ризик контролю і з яких двох компонентів він складається?

Оцінка аудиторського ризику до аудиту

гегрепааупланирования

Планування аудиту

Проведення аудиторскої перевірки

Визначення відхиленьвід оцінки аудиторського ризику

Нова оцінка аудиторського ризику

Зміна плану та програми

Звіт та висновок аудитора

5 Що таке ризик системи внутрішнього контролю?

6 Що таке ризик системи бухгалтерського обліку.

7 У чому полягає ризик не виявлення (детекційний ризик)?

8 Які існують методики розрахунку аудиторського ризику?

9 У чому полягає якісна оцінка аудиторського ризику?

10 Які зовнішні і внутрішні фактори впливають на власний ризик?


1 Замовник-клієнт володіє трьома великими магазинами. У кожнім з

них кілька відділів. Усі відділи детально перевірені принаймні один

раз у п'ять років. Більш ретельно варто перевіряти ті відділи, де

найбільш високий аудиторський ризик. Відомо, що торік у цих

магазинах був проведений аудит. У кожнім з магазинів існує відділ


Завдання. Визначити з якоі дії повинен почати аудитор для оцінки

ризику.

2 Аудиторська організація оцінює внутрішньогосподарський ризик

фірми-клієнта як високий.

Складіть тести для оцінки ризику засобів та контролю перевірки

касових операцій, оцінить ризик засобів контролю, укажіть

передбачуваний рівень ризику не виявлення. Складіть пояснення для

клієнта.

− 3 У процесі підготовки до перевірки фінансової звітності аудитор

ознайомився з моделлю аудиторського ризику:

− Застосовуючи модель аудиторського ризику при плануванні аудита,

розрахуйте прийнятний аудиторський ризик. Припустивши, що

власний ризик складає 80% , ризик контролю – 50%, ризик виявлення –

10%;

− Розрахуйте ризик не виявлення виходячи з того, що аудитор будує план

аудиту при наступних показниках: АР=0,05; ВР=0,75: РК=0,30;

− Поясніть взаємозв'язок між показниками формули аудиторського

ризику, фактори, що впливають на його зміну, залежність між

застосованим аудиторським ризиком і кількістю свідчень, можливості

використання моделі.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ№ 5

Помилки, відхилення, шахрайство.


1 Шахрайство (обман) (відповідно до нормативу №7 «Помилки і

шахрайство») – навмисне неправильне показання та представлення

даних обліку і звітності посадовими особами та керівництвом


2 Помилки – ненавмисне перекручення фінансової інформації у

результаті арифметичних та граматичних помилок в обліку та записах

на рахунках. Недогляд у відображенні обліку в повному обсязі,

невірне представлення в обліку господарську діяльность, майнову

наявность, вимоги та забов'язання.

Маніпуляція обліковими записами – навмисне використання невірних

бухгалтерських проводок, сторнуючих записів з метою перекручування

даних обліку та звітності.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів – оформлення

наперед невірних чи фальсифікованих документів бухгалтерського

обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку.

Невідповідне відображення записів у реєстрах обліку - навмисне чи

ненавмисне відображення фінансової інформації в системі рахунків у

неповному обсязі, в оцінці, що відрізняється від прийнятих норм і т.п.

Незвичайні операції – угода і господарські операції, платежі, що, на

думку аудитора, недоречні чи надмірні, виходячи з існуючих обставин.

Помилки, виявлені в процесі аудиту підрозділяються на:

- істотні (матеріальні); 1-го і 2-го рівня;

- несуттєві (нематеріальні).

Несуттєві – наслідок яких незначний для користувача інформацією;

Істотні помилки I-го рівня – помилки, що впливають на прийняті

користувачем рішення, але при цьому зовнішня звітність, у цілому, об’єктно

відбиває реальність і є повноцінною.

Істотні помилки II-го рівня – помилки, що ставлять під сумнів вірогідність

зовнішньої звітності і ведуть до повної дезорієнтації користувача.

Рівень істотності – це такий рівень значності помилки у бухгалтерській

звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач з більшим ступенем

імовірності робить неправильні економічні рішення.

Істотні (матеріальні) – ті, котрі мають за своїм результатом дезінформацію чи

збитки користувача даної облікової інформації.

Критерій рівня дезінформації – це показник фінансової звітності, щодо якого

розробляються принципи припустимих помилок.


1 Дати визначення шахрайства, помилки, відхилення.

2 Що таке істотність?

3 Що таке критерій істотності?

4 У якій послідовності проводиться робота з виявлення рівня істотності

помилок?

5 У чому полягає задача аудитора в процесі розрахунку припустимої

межі суми помилок по тестуємому об'єкті?

6 Як відбувається розподіл загальної величини припустимої межі суми

помилок між елементами усередині тестуємого об'єкта?

7 Як визначається фактична величина помилок по визначених

елементах тестуємого об'єкта?

8 Як узагальнюється фактична помилка по використаній сукупності?

9 Яким чином оцінюється рівень істотності фактичних помилок у

залежності від розрахованої припустимої межі їхньої суми?


Завдання

У ході проведення обов'язкової аудиторської перевірки ЗАТ «Торговий

дім» аудитор не зумів одержати від керівництва зведення про покупців АТ

«Торговий дім», що мають значні суми заборгованості, та з'ясувати причини

неплатежів.

Обґрунтуйте дії аудитора з позиції істотності порушень.

Завдання

У ході проведення обов'язкової аудиторської перевірки благодійного

фонду були виявлені факти незаконного присвоєння бухгалтером грошових

коштів.

Обґрунтуйте дії аудитора з позиції істотності порушень.


Аудиторські докази


1 Під аудиторськими доказами розуміється така інформація яка

підтверджує правильність відображення в обліку даних чи даних

отриманих під час фактичної перевірки стану контрольованого

об'єкту яку відбирає аудитор у процесі контрольних дій.

2 Аудиторські докази бувають:

- прямі – об'єктивна та повна характеристика об'єкту у процесі

перевірки;

- непрямі – ті, що отримано в результаті зіставлення інформації

зустрічних перевірок з інформацією тестуємого об'єкту;

- основні – ті, що отримано аудитором;

- другорядні – коли використовуються дані внутрішнього контролю

3 Основні вимоги до аудиторських доказів: документованість,

необхідність, обґрунтованість повнота, правильність.

4 Основні джерела одержання аудиторських доказів:

- дані первинних документів;

- облікові регістри;

- головна книга;

бухгалтерська звітність;

плани, калькуляції, розпорядницькі документи;

- матеріали попередніх перевірок різних організацій;

- матеріали внутрішньогосподарського контролю;

- дані зібрані самим аудитором;

- письмова та усна заява працівників підприємства і третіх облич.

5 Основні методи одержання аудиторських доказів:

- зустрічна перевірка;

- взаємний контроль;

- хронологічна перевірка;

- техніко-економічні розрахунки;

- прийоми нормативної перевірки;

- інвентаризація;

- експертна оцінка;

- обстеження на місці;

- прийоми контрольного запуску сировини і матеріалів;

- правильність перенесення даних первинних документів в облікові

регістри.


1 Що таке аудиторські докази?

2 Назвіть види аудиторських доказів.

3 Які аудиторські докази є найбільш коштовними для аудитора?

4 Які основні вимоги до аудиторських доказів?

5 Назвіть основні джерела одержання аудиторських доказів.

6 Назвіть найбільш розповсюджені методи збору аудиторських доказів.


Ситуація №1 Мається чотири групи даних, що доводять правильність облікових

показників:

1 інвентаризаційні описи обсягів незавершеного виробництва, отримані

при фактичному огляді

2 журнал-ордер та первинні документи по рахунку 23 «Основне

виробництво»

3 журнал-ордер і первинні документи по рахунку 26 «Готова

продукція»

4 доказ точності обліку запасів, отриманий у результаті проведеної у

фірмі інвентаризації, на якій був присутній аудитор

Визначте ступінь надійності приведених доказів.

Ситуація №2 Маються документи, отримані з наступних джерел:

1 від третіх облич

2 від клієнтів на підставі зовнішніх даних

3 від клієнтів на підставі внутрішніх даних

4 зібрані аудитором на підставі бухгалтерських записів фірми-клієнта.

Оцініть докази з погляду їхньої надійності.

Ситуація №3 Будівельна фірма побудувала будинок на своїй землі для експлуатації у

своїх цілях. Аудитор одержав документацію відображаючу витрати,

зв'язані з будівництвом.

Знайдіть докази, що підтверджують чи спростовують правильність

числення собівартості будівництва.

Одержіть від незалежних третіх облич підтвердження вірності відбитих

у звітності витрат.

Ситуація №4 При здійсненні аудиторської перевірки фірми «ДО» аудитор були зібрані

наступні докази:

1 аналіз фактичних витрат підготовлений співробітником фірми «ДО»

2 виписка з реєстру акціонерів підтверджуюча наявність акцій у

власності фірми «ДО»

3 акт інвентаризації матеріальних цінностей за результатами

інвентаризації, проведеної за участю аудитора.

Розподіліть докази, по ступені їхньої значимості.

СИТЦАЦІЯ № 5

Перевіряючи повноту та своєчасність оприбуткування у касі коштів,

отриманих з розрахункового рахунка в банку, аудитор виявив, що касир

Петрова А.Н., 16.06.. одержала 80 000 грн., оприбуткувала 20.06.

Несвоєчасність оприбуткування, касиром вмінена в провину банку.

про несвоєчасну видачу коштів.

Поясніть ситуацію та визначте порушення.

Підберіть необхідні докази про підтвердження факту видачі коштів на

визначені цілі і використання їх на підприємстві.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7

Аудиторські робочі документи


1 Робочі документи аудитора – це записи, зроблені ним під час

планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення даних, а

також документальна інформація, отримана в ході аудита від третіх

облич, підприємства-клієнта, чи усні зведення, задокументовані

аудитором за допомогою тестування.

2 Основні вимоги до аудиторських документів:

- містити досить повну та детальну інформацію;

- документи повинні бути складені в ході перевірки;

- при складанні робочої документації враховуються дані попереднього

періоду;

- документи повинні відбивати найбільш істотні моменти;

- відбивати оцінку системи внутрішнього контролю;

- відбивати оцінку всіх аналітичних процедур тестування, критерії й

ознаки;

- не допускається скорочення;

- чіткість складання, з указівкою місця, дати, підпису, № документа,

сторінки;

- джерела інформації і дані про походження прикладених документів;

3 Класифікація робочих документів:

- за часом ведення і використання;

- по способі та джерелам одержання;

- по характеру інформації;

- по призначенню;

- по ступені стандартизації;

- за формою представлення;

- за технікою складання.


1 Що таке аудиторські документи?

2 Які основні вимоги до аудиторських документів? Розкрити зміст цих

вимог.

3 Яка класифікація робочих документів аудитора?

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ № 8

Аудиторський звіт і аудиторський висновок


1 Аудиторський звіт – це документ, що містить результати перевірки та

основні висновки аудитора про стан тестуємого об'єкту, а так само

пропозиції по системі внутрішнього контролю на підприємстві, що


2 Думка аудитора, викладена у звіті, може бути:

- зміненою;

- протилежною;

- не прийняття – відмовлення від думки.

3 Характерні риси аудиторського звіту:

- довільна форма;

- конфіденційність;

- великий обсяг та максимум інформації про результати перевірки;

- відсутність стандарту;

- не є юридичним документом.

4 Аудиторський висновок – це документ, що підтверджує вірогідність

звітності, повноту і відповідність чинному законодавству та

встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-

господарської діяльності.

5 Характерні риси аудиторського висновку:

- стиснута форма;

- стиснутий обсяг;

- широке коло користувачів;

- є юридичним документом.

6 Види аудиторських висновків:

- безумовно- позитивний;

- умовно позитивний (є не фундаментальна непевність);

- умовно позитивне (є не фундаментальна незгода);

- негативний висновок;

відмовлення від представлення висновку.

Визначення висновку в структурному виді.


1 Яке призначення аудиторського звіту та висновку? У чому різниця

між ними?

2 Які вимоги застосовуються до форми, структури та змісту

аудиторського звіту?

3 Яке значення має дата складання аудиторського звіту, як вона

встановлюється та яке її значення?

4 Яка структура і зміст аудиторського висновку?

5 Перелічіть види аудиторських висновків.

6 Які підстави для надання аудиторського висновку?

7 По яких результатах перевірки формується умовно позитивний

висновок?

8 Які передумови для надання від’ємного аудиторського висновку?

9 У яких випадках аудитор відмовляється від надання висновку?

10 У чому полягає модифікація аудиторського висновку?

Аналіз результатів аудиторської перевірки

Наявність умов для представлення безумовно

позитивного івисновку

Наявність умов для не представленняя безумовно

позитивного висновку

Неупевненість Незгода Окремий випадок

Фундаментальна Нефундаментальна(е Фундамент

альне

Безумовно-позитивний висновок

Відмовлення

від Умовно-

позитивний Від’ємний

висновок

Умовно-

позитивний

11 Що являє собою розширений аудиторський висновок та доповнення

до нього?

Практичні завдання

1 У ході обов'язкової аудиторської перевірки виникли складності з

перевіркою розрахунків підприємства з закордонними

постачальниками через відсутність відповідних документів. У всіх

інших істотних аспектах представлені фінансові звіти повно і

вірогідно відбивають фінансове положення підприємства та

результати його діяльності за звітний рік.

Прийміть обґрунтоване рішення про надання аудиторського висновку.

Складіть підсумкову частину аудиторського висновку.

2 У ході проведення аудиторської перевірки було встановлено, що

наприкінці звітного року на складі торгово-закупівельної організації

проводилася інвентаризація продовольчих товарів, у ході якої були

виявлені факти розкрадань.

За рішенням керівництва організації, виявлені втрати (понад норми

природного збитку) були списані на позареалізаційні витрати. У всіх інших

здійснених аспектах надана бухгалтерська звітність повно і вірогідно

відбиває фінансове положення підприємства та результати його діяльності за

звітний рік.

Прийміть обґрунтоване рішення про видачу аудиторського висновку.

Складіть підсумкову частину аудиторського висновку.


Аудит активів підприємства


1 Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті

минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до

збільшення економічних вигод у майбутньому.

Структура активів:

- основні засоби та інші необоротні активи;

- запаси і витрати;

- кошти;

- кошти, розрахунки та інші активи.

2 Джерела інформації при аудиті активів підприємства залежать від

прийнятої підприємством облікової політики. Це виражається у

виборі форм обліку, переліку застосованих регістрів, їхньої побудови,

послідовності та способів записів у них.

3 Структуризація аудита по напрямках – це напрямок пріоритетів

перевірки і виділення основних її напрямків відповідно до

календарного плану аудита.


1 Які основні цілі і задачі аудита обліку основних засобів та

нематеріальних активів?

2 Які документи, регістри аналітичного обліку необхідні у процесі

аудиту основних засобів і нематеріальних активів?

3 Які регістри синтетичного обліку необхідні у процесі аудиту

основних засобів і нематеріальних активів?

4 Які основні напрямки перевірки обліку основних засобів і

нематеріальних активів?

5 Які основні нормативні документи, використовані при перевірці

операцій з виробничими запасами, матеріальними цінностями,

товарами?

6 Основні цілі перевірки та джерела інформації з контролю виробничих

запасів.

7 Які первинні документи і аналітичні регістри перевіряються у процесі

аудита запасів?

8 Які регістри синтетичного обліку перевіряються при аудиті запасів?

9 Яка методика перевірки касових операцій?

10 Назвіть основні джерела інформації для перевірки касових операцій.

11 Назвіть типові помилки, що можуть бути виявлені при аудиті

основних засобів і нематеріальних ресурсів.

12 Назвіть типові помилки, що можуть бути виявлені при аудиті

матеріальних запасів.

13 Назвіть типові помилки, що можуть бути виявлені при аудиті касових

операцій.

14 Які основні джерела інформації при перевірці розрахунків з

підзвітними особами?

15 Назвіть типові помилки, що можуть бути виявлені при проведенні

аудиту розрахунків з підзвітними особами.

16 У яких випадках і в який термін підприємство повинне повідомити

податкові органи про відкриття йому розрахункового рахунка?

17 Який порядок роботи аудита валютного рахунка?

18 У чому полягає експертиза рахунків підприємства?

19 Перелічіть типові помилки при оформленні операцій по рахунках у

банках.

20 Описати інформаційну базу та порядок документальної перевірки

банківських рахунків.

21 Які первинні документи, аналітичні і синтетичні регістри застосовані

у процесі аудита розрахункових операцій?


Провести аудиторську перевірку й оцінку по встановлених ознаках та

критеріям окремих видів активів підприємства; скласти програму:

- основні засоби;

- нематеріальні активи;

- запаси;

- кошти;

- дебіторська заборгованість.

Попередньо по кожному виду активів визначити необхідну інформацію

для проведення аудиторської перевірки, джерела та способи її одержання,

оформити в такий спосіб:

Перелік необхідної інформації при перевірці:

________________________ (найменування об'єкту)

№

п/п

Інформація Джерело

одержання

Метод та

спосіб

одержання

Зона

ризику

Виконавець

1 Обґрунтувати обраний метод перевірки.

2 Назвати зони ризику та можливі помилки.

3 Скласти перелік основних законодавчих актів та нормативних

документів, дотримання яких перевіряється аудитором по кожному з

відзначених видів активів підприємства.

4 Описати виконання дій аудитора.

5 Документально оформити результати перевірки та скласти звіт про

поводження визначеного виду активів.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ № 10

Аудит пасивів підприємства


1 Пасив балансу відбиває власний капітал і зобов'язання підприємства.

Структура пасиву балансу:

- власний капітал;

- забезпечення наступних витрат та платежів;

- довгострокові зобов'язання;

- поточні зобов'язання;

-доходи майбутніх періодів,

2 Обґрунтування вибору об'єкта тестування – це аргументація, зв'язана з

добором первинної інформації для репрезентативних вибірок з

наступним установленням сум фактичній помилці по всієї тестуємій

сукупності.


1 У чому полягають основні напрямки перевірки формування статутного

капіталу?

2 Яка мета перевірки обліку розрахунків з постачальниками і

підрядчиками ,які основні джерела інформації?

3 Які роботи повинен перевірити аудитор по організації внутрішнього

контролю з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками?

4 Які типові помилки, процедури збору доказів по обліку розрахунків з

постачальниками та підрядчиками?

5 Охарактеризувати особливості перевірки кредитних операцій.

6 Яка документальна база перевірки кредитних операцій?

7 У чому складається сутність та задачі аудита фінансових результатів?

8 Яка інформаційна база аудиту фінансових результатів?

9 Охарактеризувати методику аудиторської оцінки фінансових

результатів підприємства.

10 Які мета перевірки та джерела інформації з розрахунків, зв'язаних з

нарахуванням заробітної плати?

11 Як перевіряють облік розрахунків з працівниками підприємства?

12 Як здійснюється перевірка аналітичного ведення обліку по заробітній

платі працівників ?

13 Як здійснюється перевірка по утриманню і нарахуванню податків та

платежів у бюджет і позабюджетні фонди?

14 Які джерела інформації аудиту використовують для перевірки

фінансових вкладень?

15 У чому складаються особливості аудиту фінансових вкладень?


1 По виписці банку за 15.10 оплачений рахунок за матеріали базі

будматеріалів на суму 23000грн. Накладна до рахунка не прикладена. На

зазначену суму в обліковому регістрі зроблений запис по дебету рахунка 631

«Розрахунки з постачальниками» і кредиту рахунка 361«Розрахунковий

рахунок».

У реєстрах по обліку матеріальних цінностей та матеріальних звітів

складу не міститься зведень про оприбуткування матеріалів по даному

рахунку.

Перевірте: - правильність обліку розрахунків;

- правильність ведення синтетичного та аналітичного обліку

розрахункових операцій.

2 Організацією в поточному році був узятий валютний кредит терміном

на три роки для проведення реконструкції будинку. Роботи з проекту

закінчені в грудні минулого року. Об'єкт був введений в експлуатацію.

Заборгованість з кредиту вчасно не була погашена, у зв'язку з чим у

поточному звітному році здійснюється оплата послуг банку за даним

договором і відсотків по ньому. У бухгалтерському обліку ці операції відбиті

записом: Д23 К312- на суму 1320 грн. (у тому числі 1200 грн. - відсоток за

кредит, 120грн. – послуги банку).

Простежити за реальністю та достовірністю відображення у документах

бухгалтерського обліку операції з кредиту. відповідно до прийнятої бази

обліку на підприємстві.

Перевірте:

- цільове використання позикових засобів, повноту і своєчасність

їхнього погашення;

- законність та обґрунтованість одержання кредиту;

- правильність ведення синтетичного та аналітичного обліку

кредитних операцій;

- правильність сплати % по кредиту.

За результатами перевірки об'єкта скласти робочі документи аудита.

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ

1 Історичною батьківщиною аудита є:

а) Росія;

б) Англія;

в) Франція;

г) США.

2 Потреба в аудиті викликана:

а) необхідністю одержання інформації для керування;

б) залежністю наслідків прийнятих рішень від якості інформації;

в) необхідністю підтвердження вірогідності і правдивості фінансової

звітності.

3 Сутність аудита полягає у:

а) перевірці ведення бухгалтерського обліку та складанні звітності;

б) наданні допомоги з розрахунку податків та консультуванні з

фінансових та правових питань;

в) підприємницькій діяльності з незалежної експертизи фінансової

звітності.

4 Аудитор несе матеріальну відповідальність у випадку неякісного

проведення перевірки на підставі:

а) рішення суду, арбітражного суду;

б) діючих законодавчих актів;

в) умов договору між аудитором та клієнтом.

5 Стратегія аудиторської перевірки повинна передбачати:

а) попередню оцінку ризику й ефективності внутрішнього контролю ;

б) контроль якості роботи аудиторів;

в) вибір методів одержання аудиторських доказів.

6 Добровільний аудит – це:

а) аудит, проведений з ініціативи державного органа;

б) аудит, проведений з ініціативи економічного суб'єкта;

в) аудит, проведений з ініціативи аудитора.

7 Визначити, яке з припущень вірно встановлює задачі, що коштують

перед зовнішнім аудитором.

а) знайти та запобігти помилок;

б) зробити допомогу керівництву у підготовці фінансової звітності;

в) перевірити фінансову звітність і виразити думку про неї.

8 Яке з даних тверджень найбільше точно відбиває розходження між

зовнішнім і внутрішнім аудитом?

а) зовнішній аудитор повинний бути цілком незалежним від

організації, у той час як внутрішній аудитор працює у організації та

складає звіт для керівництва;

б) внутрішня аудиторська служба створюється за рішенням

керівництва організації, зовнішня - у законодавчо встановленому

порядку;

в) зовнішній аудитор повинний бути в обов'язковому порядку

атестований, а внутрішній – ні.

9 Які послуги, на вашу думку, не вправі зробити аудитор?

а) консультування клієнта з розміщення своїх активів у цінні папери;

б) оцінка об'єктів нерухомості;

в) допомога у відновленні бухгалтерського обліку під час проведення

аудиту;

г) участь в арбітражних суперечках.

10 Аудиторські стандарти наказують аудиторам робити оцінку системи

внутрішнього контролю клієнта для:

а) одержання загальних зведень про роботу клієнта, що не мають

особливого значення для перевірки;

б) вибору об'єктів перевірки та методів збору аудиторських доказів;

в) визначення відповідальності управлінського персоналу.

11 Аудитору надана можливість самостійного визначати форми та методи

аудиту ?

а) ні в якому разі, це визначається нормативними актами України;

б) форми та методи аудиту визначаються керівництвом аудиторської

фірми;

в) так, це його право.

12 Чим чи ким визначається період, за який виробляється аудиторська

перевірка?

а) економічним суб'єктом;

б) договором на проведення аудиторської перевірки;

в) аудитором у залежності від обставин.

13 Хто підготовляє план аудиту?

а) керівник аудиторської фірми;

б) керівництво економічного суб'єкта;

в) аудитор, що здійснює перевірку.

14 Планування аудиту насамперед необхідно:

а) для визначення гонорару аудитора;

б) для визначення проблемних областей бізнесу клієнта та впливу цих

проблем на час та вибір аудиторських процедур;

в) для визначення кількості фахівців, що будуть зайняті в аудиті;

г) для ознайомлення з результатами попереднього аудиту.

15 Аудиторський ризик - це:

а) небезпека не виявлення помилок системою внутрішнього контролю

клієнта;

б) небезпека не виявлення істотних помилок у процесі проведення

вибіркової перевірки;

в) небезпека складання невірного висновку про результати фінансової

звітності.

г) ризик, властивому бізнесу клієнта, обумовлений характером і

умовами діяльності організації.

16 Установіть , чи вірно дане твердження:

а) ризик внутрішнього контролю може бути знижений у результаті

аудиторської перевірки;

б) ризик бізнесу не змінюється в залежності від виду діяльності

компанії;

в) якщо ризик внутрішнього контролю низький то аудитор може

зменшити обсяг вибірки.

17 Установіть, чи вірно дане твердження.

а) рівень аудиторського ризику визначає рівень ризику бізнесу;

б) ризик внутрішнього контролю знижується при наявності структури

внутрішнього аудиту;

в) якщо ризик бізнесу низький, то аудитор не може зменшити обсяг

вибірки.

18 Ризик бізнесу:

а) розраховується по формулі;

б) визначається на основі тестування;

в) установлюється за домовленістю між клієнтом та аудиторською

фірмою.

19 Аудитори оцінили, що власний ризик та ризик контролю на

підприємстві складає 0.75. Який ризик не виявлення помилок необхідно

запланувати, якщо бажаний аудиторський ризик дорівнює 0.15 ?

а) 00,0;

б) 0,75;

в) 0,20;

г) 0,15.

20 Чи може аудитор відмовитися від процедур підтвердження, якщо

ефективність системи внутрішнього контролю буде визнана високою

(РК = 0)?

а) ні, оскільки бездоганної системи внутрішнього контролю існувати не

може, РК не дорівнює 0;

б) так. адже в цьому випадку АР= ВР x РК x Д Р=0

21 Розшифруйте зміст ситуації, що виражена такою залежністю:

АР=ВР(=1,0) x РК(=1,0) x ДР(=0,05)=0,05.

а) при високих значеннях власного ризику та ризику контролю

аудиторська перевірка не дасть бажаних результатів;

б) аудитори можуть довіряти зібраним свідченням навіть при повній

неефективності системи внутрішнього контролю замовника;

в) імовірність надання неправильного висновку аудитора відповідно до

зазначених умов складає 95%.

22 Під матеріальністю (істотністю) в аудиті розуміється:

а) ступінь неправильного відображення даних обліку та звітності, що

спотворюють зміст зроблених господарських операцій;

б) гранично припустимий рівень можливого перекручування окремої

статті фінансового шукача у звітності;

в) попередня оцінка імовірності перекручувань звітності.

23 Шахрайство характеризується:

а) перекручуванням фінансової інформації у результаті арифметичних,

чи логічних погрішностей. неправильного представлення фактів

господарської діяльності;

б) неправильним відображенням даних обліку, невірним

відтворюванням господарських операцій;

в) наявністю чи умовами подій, що завищують ризик невірної оцінки

активів, їхнього розкрадання.

24 «Матеріальність в аудиті»- це:

а) рівень оплати праці аудиторів у аудиторській фірмі;

б) оцінка вартості робіт за договором;

в) максимально припустимий розмір помилкової суми, що може бути

показана у фінансових звітах і розглядатиметься як несуттєва.

25 Аудиторськими доказами є:

- інформація, зібрана аудитором у ході перевірки;

- аудиторський звіт;

- аудиторська програма.

26 Визначте, яке з нижче перерахованих доказів є самим надійним:

а) доказ про обсяги незавершеного виробництва, отриманий при

фактичному огляді аудитором;

б) доказ законності дебіторської заборгованості, отриманий шляхом

телефонного підтвердження;

г) доказ точності обліку запасів, отриманий у результаті присутності

аудитора на проведеній у фірмі інвентаризації.

27 Керівники та інші посадові особи організації, що перевіряється,

повинні:

а) давати аудитору роз'яснення в письмовій та усній формі з запитань

аудитора;

б) обмежувати коло питань, що підлягають з'ясуванню;

в) в обов'язковому порядку виконувати всі рекомендації аудитора по

підвищенню ефективності виробництва.

28 Найбільш надійним джерелом інформації для аудитора є:

а) проведений аудитором огляд цінностей;

б) внутрішні документи економічного суб'єкта;

в) документальні підтвердження, отримані від третіх облич.

29 Чи є різниця в рішенні аудитора відмовитися від видачі висновку з

рішенням дати негативний висновок?

а) ніякої, це те саме;

б) якщо аудитор відмовляється дати висновок. значить у силу

визначених причин у нього не склалася думка про вірогідність

звітності;

в) причини рішення ті самі, але відмовлення якісніше для клієнта.

30 Причина відмовлення від видачі аудиторського висновку імовірніше

може бути наступної:

а) клієнт зажадав скласти аудиторський висновок тільки по балансу

підприємства;

б) незважаючи на одержання позитивних доказів про стан

бухгалтерської звітності підприємства, аудитор сумнівається у

вірогідності;

в) аудитору до моменту надання аудиторського висновку не були

представлені усі документи, необхідні для складання аудиторського

висновку;

г) підприємство клієнта має кілька дочірніх підприємств, аудит яких

виконували інші аудитори.

31 Якщо аудитор хоче перевірити операції з придбання на повноту, то яка

з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впевненість:

а) вибірка по документах на оплату, звірена з актом про приймання

товарів;

б) вибірка по актах приймання товарів, звірена з рахівницями-

фактурами на придбання;

в) вибірка по документах на одержання товарів, звірена з

замовленнями.

32 За рахунок чого аудитор визнає правильним погашення % по

прострочених кредитах банку?

а) валового прибутку;

б) власних джерел;

в) собівартості;

г) резервного фонду.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1 Андрєєв В.Д. Практикум з аудиту. - М. "Фінанси і статистика", 2000

2 Суйц В.П. Аудит " Практичний посібник для аудиторів ." - М.:

Видавничий центр "Акція" 1999

3 Аудит: практичний посібник. Під ред. А.Кузьмінского,

Н.Кужельного, О.Петрика, В.Савченко та ін. - К.: "Облікінформ",

1996

4 Аудит: Підручник. Під ред. В.И. Подольського - М.: ЮНІТІ, 2000

5 Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник: - К.: Вища школа - Знання

,2000

6 Кодекс професійної етики аудиторів України N 73 від 18.12.1998р.

7 Національні нормативи аудиту

Додатка

Додаток А

Загальний план аудита

Організація, що перевіряється

________________________________

Період аудита

________________________________

Кількість людина-година

________________________________

Керівник аудиторської перевірки ________________________________

Запланований аудиторський ризик

________________________________

Планований рівень істотності ________________________________

№

п/п

Плановані види

робіт

Період

проведення Виконавець Примітка

Керівник аудиторської фірми

Керівник аудиторської перевірки

Додаток Б

Програма аудиту Організація ,що перевіряється ________________________________ Період аудита ________________________________ Кількість людино-година ________________________________ Керівник аудиторської перевірки ________________________________ Склад аудиторської групи ________________________________ Запланований аудиторський ризик ________________________________ Планований рівень істотності ________________________________

№ п/п

Перелік аудиторських процедур по

розділах аудита

Період проведення процедур перевірки

Виконавець

Назва робочих документів. Аудитор

Примітка

Керівник аудиторської фірми Керівник аудиторської перевірки

Министерство науки и образования Украины Донбасская государственная машиностроительная академия

МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ

по выполнению контрольной работы

по дисциплине « АУДИТ» для студентов заочной формы обучения

всех специальностей

г. Краматорск-2003

Настоящее задание на контрольную работу включает:

-теоретические вопросы;

-ситуационное задание;

-практическое задание.

При выполнении работы студенты используют конспекты лекций и литературу.

Задания к контрольной работе определяют согласно номеру в общем списке группы

Общие рекомендации по выполнению контрольных работ и требования к оформлению

1.Контрольная работа выполняется в отдельной тетради (12-18 листов) или на компьютере.

2.Работа должна быть подписана следующим образом: - название вуза; - наименование факультета; - наименование кафедры; - вид работы («КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА»); - название дисциплины; - Ф.И.О. студента, выполнившего работу, группа

курса, № зачетной книжки; - вариант.

3.К работе прилагается список использованной литературы, составляемый с учетом нормативной документации, учебных и методических пособий.

4. Объем работы не ограничивается и определяется тем, что ответы на теоретические вопросы, ситуацию и задачу должны быть полными и развернутыми;

5.К контрольной работе должен быть приложен бланк рецензии установленной формы, подписанный студентом. ВАРИАНТ №1 1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

1. История возникновения аудита. Первые пользователи бухгалтерской информации. 2.Сходство внутреннего и внешнего аудита. 3.Продолжительность аудиторской проверки 4.Отклонения, их сущность 5.Сущность и необходимость рабочей документации аудитора.

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Во время проведения проверки годовой отчетности аудитор узнал о

том, что его заказчик собирается купить конкурирующее предприятие. Если данный факт станет известным, поднимется курс акций конкурирующего предприятия. Аудитор не отказывается от возможности при помощи посредника купить акции этого предприятия и таким образом обеспечить себе высокую прибыль. Нарушает ли он при этом свои профессиональные обязанности ? Дать полное

объяснение. 3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

Для оценки достоверности статей бухгалтерского баланса и их соответствия учетным регистрам и первичным документам представляется следующий перечень процедур аудита:

1. Выбор статьи баланса для проверки. 2. Проверка правильности переноса данных из главной книги в баланс.

3. Проверка Главной книги. 4. Проверка правильности переноса данных из журналов-ордеров в Главную книгу. 5. Проверка журналов-ордеров. 6. Проверка правильности переноса данных из ведомостей в журналы-ордера 7. Проверка ведомостей. 8. Проверка правильности переноса данных из первичных документов в ведомости. 9. Проверка правильности переноса данных из первичных документов в журналы-

ордера 10. Проверка правильности ведения первичных документов. Постройте график – информационную модель последовательности выполнения аудиторских процедур. Укажите в нем учетные регистры и номера операций. При этом утолщенными стрелками следует показать последовательность ведения учетных записей, а тонкими ( или пунктирными) – направления сверки и аудита операций (технологию аудита). Приведите возможные примеры нарушений при сверке учетных регистров и укажите, как они сказываются на достоверности отчетности.

ВАРИАНТ №2 1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

1. Основные причины возникновения, становления и развития аудита. Результаты, ожидаемые собственниками от аудита независимыми высококвалифицированными специалистами.

2. Группы объектов аудита, относящиеся к классификационному признаку «Вид» «Сложность».

3. Факторы, влияющие на предпринимательскую деятельность клиента, учитываемые аудитором в процессе аудита.

4. Существенные и не существенные отклонения. 5. Основные цели составления рабочей документации.

2. СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Проводя аудит, старший аудитор дал поручение рядовому аудитору сделать проверку расчетов налогообложения организации в соответствии с законодательством Украины. По окончании проверки рядовой аудитор сообщил, что никаких ошибок обнаружено не было. Через неделю после этого отчетность была подготовлена. Спустя два месяца налоговая инспекция провела проверку за отчетный год и обнаружила ряд ошибок в налоговых расчетах организации. Теперь клиент фирмы должен доплатить налоги и уплатить штрафы. Клиент закономерно спрашивает, почему эти ошибки не были обнаружены в ходе проверки? Что послужило причиной возникновения этой ситуации?

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

В соответствии с договором с клиентом, аудитором была проведена инвентаризация кассы и проверены кассовые операции. При проведении инвентаризации кассы по состоянию на 1 октября проверяемого

года установлено наличие денежных средств 43000 грн. Остаток по учетным данным и

данным отчета кассира на эту дату – 57000 грн. Предъявлена расписка бригадира

Степанова В.В. на сумму 2500 грн., в которой указано, что деньги получены

взаимообразно. Разрешительных виз руководителя и главного бухгалтера на расписке о

выдаче денег не имеется.

Кассовая книга пронумерована, прошнурована, заверена подписями директора и главного бухгалтера, опечатана сургучной печатью

В кассовой книге имеются исправления, не заверенные подписями кассира и главного бухгалтера. В кассе обнаружено: не записанный в кассовой книге приходный кассовый ордер № 74 от 20 сентября на поступление денег от заведующего хозяйством Петрова С.Н. на сумму 2800 грн. зарегистрированный в книге регистрации приходных кассовых ордеров расходный кассовый ордер №39 от 15 сентября на выдачу денег секретарю директора Черновой Н.И. на хозяйственные нужды в сумме 1000 грн. , подписанный главным бухгалтером. Кассир объяснил этот факт забывчивостью, а главный бухгалтер - невнимательным отношением кассира к своим обязанностям. В кассе имелась чековая книжка на получение наличных денег в банке с использованными чеками № 378425 – 378450 и неиспользованные чеки № 378470 – 378471, подписанные директором и главным бухгалтером, скрепленные печатью, без указания в них сумм. Необходимо проанализировать выявленные нарушения и составить рекомендации руководству предприятия по их устранению. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.


1. Условия и обстоятельства, способствующие развитию аудита в стране, в которой эта деятельность впервые была зарегистрирована официально.

2. Группы объектов аудита, относящиеся к классификационному признаку «Отношения к сферам деятельности» и «Отношения к видам аудита».

3. Внешние факторы, влияющие на предпринимательскую деятельность клиента и учитывающиеся аудитором в процессе планирования аудиторской проверки.

4. Технология определения существенности ошибок. 5. Рабочая документация аудитора. 2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ. На протяжении нескольких лет клиент обращается к услугам одной и той же аудиторской фирмы для подтверждения годовой отчетности. В течение всего времени взаимоотношений в проверках участвует одна и та же бригада аудиторов, сотрудники которой из года в год специализируются на аудите конкретных «своих» участков («Основные средства», «Товары» и т.п.).

Каковы преимущества или недостатки сложившейся ситуации?

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ. Проверкой кассовых ордеров по существу отраженных в них операций выявлено, что по расходному кассовому ордеру №89 от 7 августа проверяемого периода выдана материальная помощь рабочей Лапиной Т.П. в сумме - 55 грн. В отчете кассира значится выдача материальной помощи в сумме - 155 грн.. В объяснении аудитору Лапина Т.П. написала, что она получила в кассе 55 грн., а роспись в получении денег поставила на чистом бланке ордера. По расходному кассовому № 39 от 29 августа и приложенному к нему договору подряда инженеру Воронину Н.Н. выплачены за ремонт холодильного оборудования 2400 грн .Встречной проверкой установлено, что Воронин Н.Н. работы не выполнял и денежные средства из кассы не получал. По объяснению кассира и главного бухгалтера деньги по устному распоряжению директора Аристова Г.Е. были выданы водителю автомобиля «Волга» Князеву Н.В. для оплаты за ремонт автомобиля и на

покупку запчастей. Ремонт был произведен в таксомоторном парке № 4. Документы, подтверждающих расходы отсутствуют. По расходному кассовому ордеру №41 от 2 июля выдана депонентская задолженность по заработной плате слесарю Зыкову П.Р. в сумме 365 грн В ордере указано, что в связи с его болезнью деньги получила Воронцова С.Н. По расходному кассовому ордеру № 92 от 15 июля выплачены стороннему лицу Бочкареву В.М. за ремонт сигнализации 55 грн. Трудовой договор прилагается, акт приемки работ отсутствует. Необходимо разобрать выявленные нарушения, проанализировать и разработать рекомендации по их устранению. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения. ВАРИАНТ №4 1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1. Основные этапы развития аудита. 2. Группы объектов аудита, относящиеся к классификационному признаку «Связь со

временем» и «Характер оценки состояния объекта». 3. Основная цель составления программы аудита. 4. Роль ошибки в показателях отчетности. 5. Итоговая документация аудитора. 2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Павлов Г.И. – аудитор со средним стажем работы по специальности. Его практическая деятельность связана с аудиторскими проверками, иногда с налоговыми консультациями. В свободное от работы время Павлов Г.И. пишет материалы по финансам и учету в различные экономические газеты и журналы. Основываясь на коммерческих материалах предприятий, которые являются его клиентами. Иногда Павлов ссылается на отдельные имена людей занятых в бизнесе. И некоторые сторонние предприятия заинтересованы в информации, публикуемой Павловым Г.И. Возможен ли конфликт интересов между основной деятельностью Павлова и его писательской карьерой? Если да, то как могут быть разрешены эти трудности?

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ При проверке аудитором на предприятии авансовых отчетов подотчетных лиц установлено, что на основании приказа работник был направлен в командировку в областной центр на 15 дней. По результатам командировки представлен авансовый отчет. В командировочном удостоверении имеется отметка- прибыл в областной центр 18 марта и убыл 5 апреля. К отчету приложены: -оправдательные документы на проезд туда и обратно-80 грн.; -счет в гостинице за проживание в течение пяти дней на 300 грн. ; -справка о проживании на квартире 12 дней на 480 грн. -суточные за 17 дней на 306 грн.. Вся сумма расходов, утвержденная руководителем и отнесенная на расходы, составляет 1166 грн. Определите правильность возмещения командировочных расходов. Внесите исправительные записи и составьте правильные бухгалтерские проводки. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.

ВАРИАНТ №5

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1. Основные причины возникновения аудита в Украине и пути преодоления его

кризиса. 2. Перечислить группы объектов аудита, относящиеся к классификационному

признаку «Продолжение нахождения в поле деятельности аудита». 3. Суть стратегии аудиторской проверки. 4. Охарактеризуйте степень возникновения риска на исторических этапах развития

аудита. 5. Основные требования к рабочим документам аудитора.

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Фирма «Аудит» проводит проверки организации на протяжении длительного времени и назначает ответственным аудитором этой организации на протяжении пяти лет Леонова С.А. Каждый год при этом он имел разных ассистентов. Имеет ли место конфликт интересов? Если да, то как его преодолеть?


Организацией произведено списание дебиторской задолженности на финансовые результаты по истечении трех лет ее возникновения., что отражено записью в учете: Д791 К362 – 73000 грн. На указанную сумму произведена корректировка прибыли. Данная операция вошла в аудиторскую выборку проверки реальности списания задолженности по договорам поставки. В ответе покупателя на запрос аудитора подтвердить сумму его кредиторской задолженности сообщено, что денежные средства были перечислены в срок на личный счет Карпову Н.В. Разобрать выявленные отклонения, составить рекомендации по их устранению. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения. ВАРИАНТ №6 1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

1.Охарактеризуйте общность чьих интересов обусловило развитие аудита.

2.Перечислить методические приемы аудита, относящиеся к группе «Определение состояния объектов в натуральном виде» 3. Основные этапы рабочей программы. 4. Предварительная оценка аудита, обоснуйте ее необходимость. 5 Последовательность составления рабочей документации в аудиторском досье.

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Возврат штрафных санкций по аннулированному договору на строительство был отражен в бухгалтерских записях организации по дебету счета 791 «Финансовый результат деятельности предприятия» в сумме 12000 грн. При этом в договоре штрафные санкции не оговорены, решение суда об их возврате отсутствует. Необходимо проанализировать ситуацию, выявить неточности в учете и разработать рекомендации по их устранению.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ.

Со склада в эксплуатацию переданы малоценные и быстроизнашивающиеся предметы (МБП) на сумму- 900 грн. На переданные в эксплуатацию МБП начислена

амортизация в сумме 450 грн. (50 % их стоимости). Данные операции были отражены в учете следующими бухгалтерскими проводками: 1. Списаны МБП при выдаче в Д 22/2 К 22/1- 400 грн. эксплуатацию 2. Списаны МБП при выдаче в Д 22/2 К 22/1- 500 грн. эксплуатацию 3. Начислена амортизация МБП при Д 791 К 131 – 450 грн.

передаче в эксплуатацию (50%).

Необходимо разработать рекомендации правильного учета МБП в соответствии с национальными стандартами бухгалтерского учета, указать ошибки допущенные бухгалтером предприятия. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести выявленные нарушения.

ВАРИАНТ №7

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

1.Подтверждающий аудит, его основные цели и сущность.

2. Перечислить методические приемы аудита, относящиеся к группе «Оценка» 3.Содержание первого этапа аудита 4. Сущность общего аудиторского риска. 5 Классификация рабочей документации аудитора.

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ В результате хищения на складе торговой организации часть продовольственных товаров исчезла. По решению комиссии, созданной на предприятии, до окончания следствия потери от указанного случая (сверх норм естественной убыли) были списаны как внереализационные расходы в сумме 6500 грн. Необходимо разобрать ситуацию и определить какие допущены нарушения. Разработать рекомендации по их устранению.


В третьем квартале отчетного года организацией были отнесены на счет 91 и списаны как общехозяйственные расходы: а) стоимость лицензии на осуществление строительной деятельности в сумме 2619 грн. со сроком действия два года; б) командировочные расходы, связанные с организацией отдыха детей сотрудников; в) стоимость проезда авиа- и железнодорожным транспортом без представления билетов и командировочных удостоверений – 900 грн.; г) стоимость обследования квартиры, выкупаемой сотрудником предприятия, в сумме 1244 грн., с учетом НДС, оплаченная Бюро технической инвентаризации.

Разобрать указанные ситуации, выявить отклонения, составить рекомендации по их устранению. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.

ВАРИАНТ №8

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1. Сущность системно-ориентировочного аудита, его основные цели. 2. Перечислить методические приемы аудита относящиеся к группе

«Сопоставление». 3. Содержание второго этапа программы аудита. 4. Сущность предпринимательского риска. 5. Классификация рабочих документов аудитора «По характеру имеющейся в ней

информации»». 2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ

В состав внереализационных расходов предприятия были включены затраты по возмещению оплаты пользования платной автостоянкой. Такие выплаты производились сотруднику предприятия по принадлежащему ему лично легковому автомобилю и составили в сумме за год 4200 грн. Необходимо разобрать ситуацию с точки зрения правильности учета расходов на предприятии. Разработать рекомендации по правильному отражению в учете данной ситуации.


Организация регулярно приобретала ГСМ для служебных автомобилей через подотчетных лиц (водителей) на АЗС. НДС определялся расчетным путем по установленной ставке. Записи в учете производились на основании путевых листов водителей, которые подтверждали приобретение ГСМ. Всего за отчетный год было приобретено ГСМ на сумму 12000грн., в том числе к возмещению из бюджета было начислено 2000 грн. В бухгалтерском учете записи были следующие 1. Приобретение ГСМ Д23 К372 –8000 грн. 2. Уплачен НДС за ГСМ Д64 К372 – 2000 грн. Необходимо разобрать ситуацию, проанализировать и предложить рекомендации по выявленным отклонений в учете. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.


1.Сущность аудита, базирующегося на риске, его основные цели.

2.Ревизия, ее предмет и задачи. 3.Аудиторские доказательства, их структура. 4.Сущность совокупного аудиторского риска. 5.Классификация рабочих документов аудитора «По способу и источникам их получения ».

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ

Организацией в январе текущего года было получено положительное решение Арбитражного суда о взыскании с должников штрафных санкций по договорам поставки в сумме 300000 грн., но фактически денежные средства поступили на счет

организации только в июле и были отражены в учете по кредиту счета 791 «Финансовые результаты деятельности предприятия» на момент поступления. Разобрать выявленную неточность в учете и разработать рекомендации по ее устранению


Организация заключила договор с учебным заведение, имеющим лицензию на осуществление образовательной деятельности, на сумму 48000 грн., оплатила этот договор на первый учебный год и направила своих сотрудников: Иванова С.В. – на курсы повышения квалификации, Степанова Ю.Н. – на обучение по специальности инженер-экономист для получения высшего образования. В бухгалтерском учете были сделаны следующие записис: 1 20.03. –Оплачено по договору – Д362 К 311 – 48000 грн. 2 20.08 – Списаны расходы - Д791 К362 - 48000 грн. Необходимо разобрать ситуацию, выявить отклонения в учете и разработать рекомендации по их устранению.

Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.

ВАРИАНТ №10

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1.Внутренние и внешние пользователи бухгалтерской информации. 2.Виды ревизий 3.Основные требования к аудиторским доказательствам 4.Приемлемый аудиторский риск

5.Классификация рабочей документации аудитора по назначению.


Клиент попросил сделать ему копии рабочих документов аудитора, чтобы к проверке следующего года он заранее подготовил всю требуемую (с целью экономии средств и времени) документацию.

Определить, какая проблема возникает с точки зрения независимости. Какова должна быть реакция аудитора на предложение?

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ МП «Квант» был взят кредит в банке в сентябре в сумме 5000 дол. США (курс НБУ

5,4 грн за 1 дол. США) под 60 % годовых на 3 месяца. Средства были предусмотрены для ремонта производственного здания, остаточная

стоимость которого на момент ремонта составляла 280000 грн. В декабре месяце ремонт был завершен и здание сдано в эксплуатацию. Задолженность по кредиту погасилась только в январе следующего года. В

бухгалтерском учете эти операции были проведены: 1) Д23 К502 – 5000 дол. США – задолженность по кредиту 2) Д23 К502 – 750 дол. США – проценты за кредит. Необходимо: проанализировать ситуацию. Разработать рекомендации по

правильному отражению в бухгалтерском и налоговом учете выявленных неточностей.

Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.


1 Основные задачи АПУ 2 Основные функции ревизии 3 Аудиторские доказательства, их достоверность. 4 Составные части аудиторского риска, не контролируемые аудитором.

5 Классификация рабочей документации аудитора по форме

предоставления и степени стандартизации.


Предприятие на своей территории самостоятельно построило склад. В бухгалтерском учете были сделаны следующие записи: Д103 К20 – 15000 грн. – .использование материалов Д103 К66 (65) – 5000 грн. – расходы на заработную плату и начисления на нее. Д103 К131 – 2000 грн. – начислен износ основных средств, используемых при

строительстве. Необходимо разработать ситуацию, указать ошибки в учете. Разработать

рекомендации по правильному учету строительства склада.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ Механиком Петровым были приобретены запасные части на служебный

автомобиль, который находится в оперативной аренде. К авансовому отчету был приложен товарный и кассовый чеки на сумму 1340 грн. В бухгалтером учетебыли сделаны следующие записи: Д202 К377 – 1117 грн. Д644 К377 – 223 грн. Д23 К311 – 1117 грн. Д641 К644 – 233 грн. Необходимо разобрать ситуацию и разработать рекомендации по правильному

учету хозяйственной операции. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1. Основные направления работы САУ. 2. Отличительные признаки аудита и ревизии. 3. Аудиторские доказательства, их уместность. 4. Составные части аудиторского риска которые контролируются аудитором. 5. Требования к оформлению и хранению рабочей документации.


Ситуация. Фирма «К» с целью расширения производственной деятельности обратилась в банк с просьбой в январе текущего года предоставить ей кредит. Банк запросил бухгалтерскую отчетность организации за предыдущий год и аудиторское

заключение о ее достоверности. Фирма «К» в соответствии с положением о критериях обязательности подтверждения бухгалтерской отчетности независимыми экспертами не подлежит обязательной аудиторской проверке. Однако в ноябре предыдущего года в организации была проведена документальная проверка налоговой инспекцией. Фирма «К» предлагает акт документальной проверки налоговой инспекции использовать в качестве подтверждения достоверности бухгалтерской отчетности.

Требуется. Определить, примет ли данное предложение банк для предоставления коммерческого кредита на цели развития производства фирме «К».Ваши рекомендации.


Разработайте проект программы получения аудиторских доказательств правильности отражения учета основных средств на предприятии по предложенной форме:

Этапы сбора аудиторских доказательств,

получаемых в процессе проверки Источник Исполнитель Цель проверк


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Сертификация аудиторской деятельности. 2 Раскрыть факторы коммерческого успеха аудитора 3 Сущность и необходимость применяемой процедуры, для получения аудиторских

доказательств «эффективность системы внутреннего контроля» 4 Внутрихозяйственный риск, его особенности. 5 Основные элементы аудиторского отчета

2. СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Аудиторская организация получила заказ на восстановление учета, который велся с

нарушением установленных правил, в частности по начислению заработной платы. Некоторые расчетно-платежные ведомости были вообще утеряны, лицевые счета рабочих и служащих не велись.

Необходимо разработать методику аудита по данной ситуации, подобрать необходимые методические приемы и доказательства.


Фонд заработной платы на предприятии составил 5000 грн. Кроме того были выплачены:

компенсация по приобретенным товарам для производства в сумме 600 грн.; дивиденды по акциям – 800 грн.; премия за достижения в труде – 400 грн.; материальная помощь на погребение – 200 грн. Исчислите обязательные сборы и платежи, налоги с указанием бухгалтерских

проводок и сроков уплаты. Отметьте возможные нарушения. Разработать рекомендации по их устранению и правильному учету. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Раскрыть правовые и этические аспекты независимости аудитора.

2 Аудиторский договор, подготовка к его заключению. 3 Аудиторские доказательства, их своевременность. 4 Критерии оценки внутрихозяйственного риска. 5 Виды мнений аудитора, излагаемые в отчете.


В процессе проверки финансово-хозяйственной деятельности предприятия «Конус» аудитором было выявлено, что в состав внереализационных затрат в течение отчетного периода включались затраты по оплате автостоянки.

Такие отчисления осуществлялись ежемесячно работнику предприятия Ковалеву К.Л. за использование арендованного легкового авто и составили за год 4200 грн.

Необходимо разобрать выявленные неточности в учете, проанализировать и разработать рекомендации по их устранению.

ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

Разработайте проект программы получения аудиторских доказательств правильности отражения учета запасов на предприятии по предложенной форме:




1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Раскрыть экономические аспекты независимости аудитора.

2 Назначение письма-обязательства аудиторской организации 3 Аудиторские доказательства , их документированность и обоснованность. 4 Риск контроля, его оценка. 5 Характерные особенности аудиторского отчета.

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Предприятие за отчетный год имеет дебиторскую задолженность в сумме 16000

дол. США, которая была зафиксирована согласно ГТД от 21.09.01г. 30.09. Курс НБУ 5,41 грн за 1 дол. США на день отгрузки. Чтобы избежать налогов предприятие отгруженную продукцию зачислило на

забалансовый счет. Разобрать ситуацию, указать нарушения законодательных и нормативных актов.

3.ПРАКТИЧЕСКЛЕ ЗАДАНИЕ Предприятие одновременно с выполнением услуг по ремонту автомобилей в

течение отчетного периода периодически осуществляло выездную торговлю запасными частями, которые списывались на производство по

фактической себестоимости. Товарно-кассовая книга на предприятии не велась. Полученная выручка вносилась

в кассу в сумме фактической себестоимости реализованных запчастей и отражалась записью: Д30 К377. Договора по материальной ответственности с работниками, которые занимались реализацией, не заключались.

Охарактеризуйте допущенные нарушения на предприятии. Разработайте рекомендации по их устранению. Укажите какие методические приемы аудита и

доказательства необходимо применить аудитору и какие нормативные и законодательные акты нарушены, к каким последствиям могут привести указанные нарушения.


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Аудитор, его права и специальные требования предъявляемые к ним 2 Структура аудиторского договора 3 Классификация аудиторских доказательств 4 Риск системы бухгалтерского учета, его оценка 5 Характерные особенности аудиторского заключения


Крупное торговое предприятие обращается в аудиторскую фирму с просьбой перепроверить суммы налогов, перечисляемых в бюджет. Высказывается предположение о недостаточной компетентности главного бухгалтера.

Сформулируйте предмет договора. Укажите сопутствующие виды аудиторских услуг, которые аудиторская фирма может оказать экономическому субъекту в сложившейся ситуации.


В результате аудита предприятия «Компас» были выявлены неточности в учете денежных средств в кассе.

Денежные средства были сданы в банк 20.02 в сумме 5270 грн по объявке. Расходный кассовый ордер был выписан на эту сумму, но без номера и числа, следовательно в кассовой книге зарегистрирован не был.

В этот же день по чеку № 23457 эта же сумма была получена кассиром в банке. Отметка на корешке чека отсутствует. Данные в учете по поступлению денежных средств в кассу отсутствуют.

По факту недостачи кассир предоставил объяснительную о выдачи 3270 грн трем работникам предприятия в счет будущей заработной платы.

Необходимо подобрать аудиторские доказательства, подтверждающие неточность в учете и разработать рекомендации по их устранению. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения.

ВАРИАНТ№17

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Обязанности и ответственность аудитора 2 Раскрыть назначение раздела аудиторского договора «Обязательства сторон». 3 Прямые аудиторские доказательства. 4 Основания , необходимые для оценки риска системы бухгалтерского учета. 5 Структура аудиторского заключения.


Проверкой, проведенной аудитором, установлено, что организация выполнила

хозяйственным способом строительно-монтажные работы. Суммы НДС по указанным

работам после ввода в эксплуатацию отнесена на расчеты с бюджетом. Одновременно с

этим на расчеты с бюджетом отнесена сумма налога по товарам, использованным для

непроизводственных нужд.

Установите, как в данной ситуации должен поступить аудитор, какие методические

приемы аудита и доказательства ему необходимо применить.

Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким

последствиям могут привести указанные нарушения


Разработайте проект программы получения аудиторских доказательств правильности отражения учета дебиторской задолженности по форме:




1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Аудиторские фирмы, их деятельность. 2 Раскрыть назначение раздела аудиторского договора «Ответственность сторон». 3 Второстепенные аудиторские доказательства. 4 Перечислить факторы влияющие на величину риска контроля. 5 Содержание вступительной части аудиторского заключения.


В процессе аудита выявлено, что ремонтным цехом предприятия проводился

ремонт детского сада, находящегося на балансе предприятия. расходы, связанные с

выполнением указанных работ НДС не облагались.

Аудитором также было установлено получение авансовых платежей от клиентов в

счет оказания будущих услуг по ремонту оборудования. Поступление денежных средств

отражено по дебету счета 311 «Расчетный счет» в корреспонденции с кредитом других

счетов. Суммы авансовых платежей в облагаемый оборот не включались.

Установите, какова сущность нарушений. Какие методические приемы и

доказательства необходимо применить. Разработайте рекомендации по правильному учету

выявленных нарушений.


В рамках аудита предприятия «Фокус» было установлено, что предприятие взяло

кредит в банке для приобретения иностранной валюты с целью приобретения

производственного оборудования за границей. Валюта в сумме 10000 долларов США

была получена в кассе предприятия с последующей выдачей в подотчет для командировки

за границу. Авансовый отчет подотчетных лиц не содержит подтверждающих документов.

Начисления по курсовым разницам не производились. Отчеты по выполнению

производственных заданий во время командировки отсутствуют. Договора на поставку

оборудования не заключены. Нормы использования валюты на командировку превышены,

но тем не менее осуществленные затраты отнесены на себестоимость.

Охарактеризуйте нарушения. Укажите какие методические приемы аудита и

доказательства необходимо применить аудитору. Разработайте рекомендации по их

устранению.




1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Этические и методические требования к проведению аудита. 2 Раскрыть назначение раздела аудиторского договора «Особые условия». 3 Косвенные аудиторские доказательства. 4 Риск системы внутреннего контроля, его оценка. 5 Содержание аналитической части аудиторского заключения.


При проверке предприятия выявлены уволившиеся работники, которым начислен

и выплачен доход в размере 300 грн. Сумма подоходного налога, не удерживалась из

дохода, но уплачивалась в бюджет предприятием за счет своих средств в сумме– 36

гривен.

Установите характер нарушений и подсчитайте сумму санкций, подлежащую

уплате в бюджет, составьте необходимые бухгалтерские проводки.

Оформите запись для включения в отчет аудитора.


На предприятии числилось на начало отчетного периода материалов на 2000 грн.

Использованы материалы

в основном производстве на 1000 грн, ;

во вспомогательном производстве - 200 грн,;

на ремонт транспортных средств - 50 грн.;

на управленческие нужды - 10 грн, ;

на проведение операций по сбыту продукции - 50 грн,;

на ремонт общежития - 20 грн.

Бухгалтерией предприятия составлены следующие бухгалтерские проводки:

Д23 К201 – 1000 грн.

Д91 К201 – 200 грн.

Д92 К201 – 60 грн.

Д93 К201 – 70 грн.

Проверьте правильность корреспонденции счетов и списания материалов.

Сформулируйте запись в отчете аудитора.




1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Основные цели и принципы аудита. 2 Основные этапы проведения аудита. 3 Материальные и не материальные источники информации при получении

аудиторских доказательств. 4 Перечислить составные части внутреннего контроля, подлежащие оценке аудитором. 5 Виды аудиторского заключения.


Бухгалтер предприятия начисляла в течение отчетного периода взносы в

Пенсионный фонд, в фонд социального страхования, фонд социального страхования на

случай безработицы с суммы оплаты работников предприятия после удержания

подоходного налога с граждан.

Охарактеризуйте нарушения, предоставьте рекомендации по устранению

выявленных нарушений.




Составьте проект программы получения аудиторских доказательств правильности отражения учета денежных средств в кассе по следующей схеме.

Этапы сбора аудиторских

доказательств, полученные в процессе проверки

Источник Исполнитель Цель проверки


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Задачи аудитора. 2 Взаимоотношения между аудитором и клиентом, их особенности. 3 Обосновать необходимость сбора аудиторских доказательств. 4 Обосновать необходимость минимизации риска не выявления, раскрыть способы

достижения. 5 Положительное заключение с ограничениями.


Согласно данным бухгалтерского учета предприятия в 1 квартале текущего года в

качестве оплаты труда работникам предприятия отпускалась готовая продукция по

фактической себестоимости, что отражалось в учете следующим образом:

Д661 К26 – 3540 грн.

В ходе проверки аудитором было установлено, что продажная стоимость

отпущенной таким образом продукции составляла 4885 грн.

Оцените правильность отражения в бухгалтерском учете указанной операции.

Составьте рекомендации о правильных записях по счетам бухгалтерского учета.

Отметьте особенности в налогообложении, возникающие при отпуске готовой продукции

работникам предприятия в качестве оплаты труда по фактической себестоимости.


Рассчитать риск невыявления.

На стадии планирования проверки аудитор установил для себя совокупный

аудиторский риск 4,5 %.

Внутрихозяйственный риск оценить самостоятельно с полным объяснением..

За проверяемый период наблюдалась достаточно большая текучесть кадров

материально-ответственных лиц, сменилось 2 бухгалтера.

Наблюдались сбои производства, в связи с нарушением поставок сырья по вине

поставщика.

Уменьшился выпуск готовой продукции на 10 %.

Имело место сокращение штатов.

Т.о. собственный риск предприятия аудитор оценил _______?

ВАРИАНТ № 22

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ

1 Функции аудита.

2 Нормативные документы, регулирующие аудиторскую деятельность.

3 Перечислить приемы получения аудиторских доказательств.

4 Методика оценки аудиторского риска.

5 Модифицированное положительное заключение.


Рассчитать существенность ошибки по отдельному критерию «Текущие обязательства» а также по элементам внутри этого тестируемого объекта.

Согласно данным баланса сальдо по объекту «Текущие обязательства» на конец отчетного года - 2130000 грн.

Элементы: Кредиторская задолженность по товарам – 973000 грн. Кредиторская задолженность по кредитам – 80000 грн. Текущие обязательства по полученным авансам – 357000 грн. В результате проверки: - кредиторской задолженности по товарам, аудитор выявил превышение учетных

данных на 48700 грн. над их реальной величиной. При этом было исследовано первичных документов и учетных регистров на сумму 670000 грн.

- текущих обязательств по полученным авансам аудитор выявил отклонения на

28785 грн над их реальной величиной. При этом было исследовано первичных документов

и учетных регистров на сумму 238000 грн.


Выручка от реализации услуг – 120000 грн., в т.ч. НДС – 20000 грн.

Фактическая себестоимость оказанных услуг – 90000 грн., в т.ч. оплаченных – 40000

грн.

Отразите хозяйственные операции на счетах с указанием первичных документов.

Назовите возможные нарушения.


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Перечислить услуги совместимые с проведением аудиторской проверки. 2 Развитие аудита в Украине. Основные формы предпринимательской деятельности в

аудите 3 Формы документального контроля, применяемые для получения аудиторских

доказательств. 4 Перечислить факторы, учитываемые аудитором при выборе методики определения

риска 5 Положительное заключение с дополнением.

2.СИТУАЦИОНОЕ ЗАДАНИЕ

В ходе проверки аудитором установлено, что на счета затрат отнесены следующие расходы:

- премия работникам предприятия за высокое качество работы – 1800 грн.; - материальная помощь малообеспеченным служащим – 2000 грн.; - оплата путевок для детей сотрудников – 9000 грн.; - стоимость подарков и цветов для чествования ветеранов труда – 3000 грн. Определите обоснованность отнесения расходов на счет производства. Внесите необходимые исправительные записи и составьте правильные

бухгалтерские проводки. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким



Составьте проект программы получения аудиторских доказательств правильности отражения учета текущих обязательств по обязательствам по следующей схеме.

Этапы сбора аудиторских




1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Виды аудита. 2 Особенность аудиторских проверок, проводимых по поручению государственных

органов, принципы их организации и методика. 3 Особенность фактических приемов контроля для получения аудиторских

доказательств. 4 Общая модель аудиторского риска и ступени ее детализации. 5 Охарактеризуйте причины неуверенности аудитора, влияющие на выбор вида

аудиторского заключения


Проверяющим установлено, что предприятием приобретены материальные ресурсы на 15000 грн., которые оприходовались на соответствующие счета.

Одновременно с этим предприятием произведена оплата счета сторонней транспортной организации на сумму 2700 грн, за транспортировку, хранение и доставку материальных ценностей. Вышеназванные расходы отнесены на счета затрат на производство.

Установите обоснованность совершенных бухгалтерских проводок. В случае необходимости составьте рекомендации по правильному бухгалтерскому

учету.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ На стадии планирования проверки величины риска контроля аудитор выявил факторы,

достаточно влияющие на его показатели А также в связи с изменениями в налогообложении и учете, аудитор считает, что

могут быть допущены существенные ошибки, т.к. главный бухгалтер молодой специалист

с небольшим стажем практической работы. Кроме того из предварительно изученной документации предприятия у аудитора сложилось мнение относительно высокой вероятности банкротства.

Укажите, какую оценку даст аудитор рискам, составляющим фактическую модель оценки риска. Определить риск невыявления.

Как на Ваш взгляд согласится ли аудитор проводить аудиторскую проверку на данном предприятии, учитывая риск Вами рассчитанный.

Обоснуйте Ваш ответ.

ВАРИАНТ№25

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Перечислить услуги не совместимые с проведением аудиторской проверки. 2 Аудиторская программа аудита. 3 Встречная проверка, ее необходимость и сущность. 4 Предостережения Дж. Робертсона при оценке аудиторского риска. 5 Охарактеризуйте причины несогласия аудитора, влияющие на выбор вида

аудиторского заключения.


В ходе проверки установлено, что износ в сумме 500 грн по основным средствам, относящимся к объектам социально-культурной сферы, отнесен на счета затрат производства. Также установлено, что предприятие 1 октября отчетного года приобрело и ввело в эксплуатацию основные средства, по которым 15 октября начислен износ в сумме 182 грн.

В этом же месяце прекращено начисление износа по полностью амортизированным транспортным средствам, срок амортизации которых закончился 5 октября текущего года. Месячная сумма износа – 250 грн.

Определите правильность и обоснованность начисления износа основных средств. Составьте необходимые исправительные записи в бухгалтерском учете.

Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким последствиям могут привести указанные нарушения


Составьте проект программы получения аудиторских доказательств правильности

отражения учета кредиторской задолженности по следующей схеме. Этапы сбора аудиторских




1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Объясните, что является результатом аудита. 2 Обоснуйте необходимость планирования аудиторской проверки. 3 Обман, виды и причины обмана. 4 Охарактеризуйте зависимость между компонентами модели аудиторского риска, при

оценке его с помощью качественного метода. Приведите пример.

5 Аудиторское заключение в структурированном виде.


Найдите причинно-следственные взаимосвязи между следующими понятиями: 1 Существенные ошибки 1-го уровня; 2 Отсутствие бухгалтерских документов за проверяемый период по ряду

направлений финансово-хозяйственной деятельности; 3 Фундаментальное несогласие; 4 Отказ от выдачи заключения; 5 Использование устаревших форм учетных регистров; 6 Условно-положительное заключение; 7 Существенные ошибки 2-го уровня; 8 Несущественные ошибки.

Обосновать на примере. Ответ оформить в виде схемы.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ Оплачены запчасти в сумме 1768 грн, подотчетным лицом, которому были выданы

денежные средства на хозяйственные нужды и которые бухгалтерией были отнесены на себестоимость.

Акты установки запчастей и ремонта автомобилей отсутствуют. В проверяемом периоде по авансовым отчетам на основании чеков АЗС

произведено приобретение ГСМ на сумму 8222 грн. Исчисление налога на добавленную стоимость не производилось.

Укажите нарушения в бухгалтерском учете. Оформите бухгалтерские проводки на включение в затраты запчастей и бензина. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким

последствиям могут привести указанные нарушения Обоснуйте каким образом допущенные нарушения могут повлиять на выбор

аудитором аудиторского заключение.

ВАРИАНТ№27

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Объясните, что является результатом аудиторских услуг. 2 Раскрыть методы получения информации о клиенте. Перечислить факторы,

влияющие на его деятельность 3 Перечислить виды аудиторских доказательств, обосновать их важность. 4 Охарактеризуйте важность оценки риска системы внутреннего контроля для

аудиторской проверки 5 Перечислить условия, соблюдаемые при составлении безусловно-положительного

заключения.


Найдите причинно-следственные взаимосвязи между следующими понятиями: - модифицированное аудиторское заключение с нефундаментальным несогласием; - модифицированное аудиторское заключение с нефундаментальной

неуверенностью; - нарушение методики учета, не повлекшее за собой искажения финансовой

отчетности; - отказ от выдачи заключения; - пропуски в учете локального характера;

- пропуски в учете глобального характера; - несущественные ошибки. Ответ оформить в виде схемы и обосновать на примере.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ На предприятии украдены материальные ценности (товар). Органами внутренних дел ведется расследование по выявлению причин кражи а

также, виновных в ней лиц. Бухгалтерией предприятия составлены следующие записи: Д947 К28 Д791 К947 Определите правильность корреспонденции счетов, объясните характер

нарушений, составьте верные бухгалтерские записи. Указать какие нормативные и законодательные акты нарушены и к каким



1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Внутренний аудит. Его особенности. 2 Обоснуйте принцип определения аудитором участков проверки. 3 Ошибки. Виды и причины допущения ошибок. 4 Разновидность аудиторского досье. 5 Роль отдельного случая при составлении аудиторского заключения.


Найдите причинно-следственную взаимосвязь между следующими понятиями: - дополнительное аудиторское исследование; - модифицированное аудиторское заключение (условно-положительное); - пропуск в учете, носящий локальный характер; - условно-положительное заключение с дополнениями; - пропуск в учете, носящий глобальный характер; - определительное заключение; - отказ от выдачи заключения; - фундаментальная неуверенность; - фундаментальное несогласие; - нефундаментальная неуверенность. Обосновать. Ответ оформить в виде схемы.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ Лимит кассы – 400 грн. 1 18.04.. по чеку № 042435 получены денежные средства для выплаты заработной

платы рабочим и служащим в сумме- 6265,2 грн. 2 Списаны, на основании рабочей ведомости на выплату заработной платы,

кассиром денежные средства: 18.04. – 1265,2 грн. 19.04. – 1000 грн. 20.04. – 2000 грн. 21.04. – 1000 грн. 3 29.04. сдана в банк неиспользованная сумма, полученная для выплаты заработной

платы – 150 грн.

Установить нарушения, выявленные аудитором и их последствия, назвать коррективы, которые аудитор может предложить внести в первичные документы и отчетность.

ВАРИАНТ№29

1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Перечислить основные функции внутреннего аудита. 2 Перечислить экономические субъекты по которым проводится аудиторская проверка 3 Источники получения аудиторских доказательств. 4 Риск не выявления, его роль в определении степени качества аудита. 5 Перечислить особенные случаи, влияющие на мнение аудитора при составлении

аудиторского заключения.

2.СИТУАЦИОННОЕ ЗАДАНИЕ Найдите причинно-следственные взаимосвязи между следующими понятиями: - нефундаментальная неуверенность; - нефундаментальное несогласие; - фундаментальная неуверенность; - фундаментальное несогласие; - условно-положительное аудиторское заключение; - отрицательное аудиторское заключение; - отказ от выдачи заключения. Обосновать на примере. Ответ оформить в виде схемы.

3.ПРАКТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ При проверке склада на предмет аудита материальных ценностей было

установлено нарушение согласно предъявленным первичным документам. На 1.03. остаток кондитерских изделий составлял – 150 кг. С 1.03. по 20.03. по документам поступило – 2897 кг кондитерских изделий. До 20.03. отпущено в реализацию – 2597 кг. 21.03. отпущено в реализацию – 398 кг. 26.03. отпущено в реализацию – 452 кг. 29.03. по документам поступило 4000 кг кондитерских изделий. Определить: какое нарушение допущено на предприятии, какие нормативные

документы нарушены, какие действия должен предпринять аудитор, какие последствия чреваты для предприятия?

Составить рекомендации по правильному учету.


1.ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ 1 Внешний аудит, его цели и задачи. 2 Особенности характера аудиторской проверки. 3 Охарактеризовать существенные (материальные) ошибки. 4 Перечислить документы, составляющие досье аудитора. 5 Перечислить основания при отказе предоставления безусловно-положительного

заключения аудитора.


В результате предварительного ознакомления с документацией клиента аудитор составил следующее мнение:

1 Достаточно большая кредиторская задолженность предприятия за товары. 2 Дебиторская задолженность незначительная. 3 Предприятию был предоставлен кредит банком на 6 месяцев под залог

собственного имущества (осталось 2 месяца до погашения). 4 Под влиянием внешнего фактора имущество пришло в негодность. Страхование

имущества частичное. 5 По результатам проверки ГНИ предприятию были предъявлены штрафные

санкции за несвоевременную уплату НДС (поручения в банк на оплату представлялись по мере поступления денежных средств на расчетный счет).

Оцените ситуацию, дайте оценку собственному риску, риску контроля с полным обоснованием Каков общий аудиторский риск? Рассчитайте риск невыявления.


Аудиторская фирма проводит проверку состояния расчетов в рамках аудита

финансового состояния. Приоритетные направления проверки расчетов:

а) списание задолженности неплатежеспособных дебиторов; б) проверка порядка возмещения командировочных расчетов; в) проверка своевременности предоставления платежных документов в банк на

инкассо; г) проверка соблюдения платежной дисциплины в области кредиторской

задолженности; д) проверка банковских расчетов по операциям. Разработать календарный план проверки в рамках 10 дней для аудиторской группы

из 4-х человек. Выделить функциональную специализацию аудиторов в процессе проверки.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ.

1. Закон Украины « О аудиторской деятельности»// ведомости Верховного Совета Украины.-1993.-№23.-1995.-№33.

2. Положение о организации бухгалтерского учета и отчетности в Украине. Утверждено постановлением КМУ от 3.04.93.-№250. 3. Андреев В.Д. «практический аудит»:справочное пособие.-М. : Экономика, 1994 .-366 с. 4. Аудит :практическое пособие. Под редакцией А. Кузминского.-К.:Учет информ,1996.-283с. 5. Белуха М.Т. Теория финансово-хозяйственного контроля и аудита: учебник.-К.:Высшая школа;1994.-364с. 6. Данилевский Ю.А. Практика аудита : Учебное пособие.-М.:Финансовая газета.-1994.-96с. 7. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием.-К.:Ваклер.1997.-978с. 8. Порхоменко В.М. Бухгалтерский учет в Украине. Нормативы. Комментарии.-К.:РВО” Полиграф книга”,1994.-352с. 9. Суйц В.П. Аудит.Практическое пособие для аудиторов.-М.:Издательский центр”Анкил”, 1994.-108с.

Documents

Аудит - uCozТЕМА 1 ТЕМА 1 ТЕМА 1 ТЕМА 1 ii ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ РОЗДІЛ 1 – ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ