Сівач сторінка 9, 24 березня, 2019

Вшанування Тараса ШевченкаЛюбов Волинець

Могутність і велич поезіїТараса Шевченка, вплив, якийвона мала і має на кожну новуѓенерацію українців, є такою жвагомою і потужною тепер, як ібула у час першого виданняКобзаря у 1840 році. Саме поезіяШевченка пробудила національнусвідомість, підкреслила національ-ну ідентичність, вселила в народпатріотичні почування до рідноїземлі, до рідного народу, до йогокультури та історичної спадщини.Протягом багатьох років націо-нального випробування, політич-ного пригноблення, спроби націо-нального винищення Шевченковапоезія була тим, що скріплювалоукраїнський народ у його боротьбіза незалежність, за збереженняісторичної пам’яті та своєї іден-тичності. Провідники українсько-го суспільства, а особливо педаго-ги, учителі, використовували усіможливі методи, щоб просвітитинаселення щодо Шевченка, навія-ти шанобливість до нього, захопи-ти народ Шевченковими ідеями тазапалити в них бажання виконатиШевченків заповіт.Західна Україна в кінці 19-го -

початку 20-го століть переживалавелике масове культурне і народнепросвітництво, відродженнянаціональної свідомості. Члениосвічених та вищих суспільнихверств народу особливо турбува-лися про можливості наданняосвіти не грамотному та напів гра-мотному сільському населенню.Вони звернули свою увагу насам-перед, на сільських дітей і почали

організовувати одно і двокласнішколи по селах. Оскільки в тіроки була велика нестача українсь-кої дитячої літератури та українсь-ких підручників, українські педа-гоги по містах почали інтенсивнопрацювати над виправленням цихнедоліків. Почав виходити дитя-чий журнал Дзвінок (1890-1914), авидатні письменники, поети поча-ли писати оповідання, вірші тапісні для дітей, видавати листівки,які б ілюстрували життя і твор-чість Шевченка тощо. Державнийуряд і суспільні закони нарештідали дозвіл жінкам здобувативищу освіту. Багато жінок закінчу-вали учительські семінарії, бо про-фесія учительки в ті роки вважа-лась єдиною пристойною профе-сією для жінки. Це збільшилокількість учительок, які моглизорганізовувати школи по селах.Наш Музей і бібліотека має

унікальну збірку видань, включаю-чи перше видання Кобзаря 1840року, та вагомих наукових працьпро поезію Шевченка, його ідео-логію та могутність поетичногослова і впливову силу на українсь-кий народ. Серед цих матеріалівмаємо також цікаві ефемерійнізразки, тематично пов’язані зШевченком, як, наприклад,листівки з 1904-1906 років. Митакож маємо кілька річниківдитячого журналу Дзвінок (1906,1911). До цього журналу подавалисвої твори відомі письменники,поети та мистці. Одна із дописува-чів до журналу, - відома педагог таписьменниця Константина

Малицька (1872-1947), яка підпису-вала свої літературні твори псев-донімом Віра Лебедова. Вона учи-телювала у багатьох селахГаличини та Буковини, а згодом -у дівочій школі у Львові, бралаактивну участь у жіночих організа-ціях, заснувала фонд !На потребиУкраїни!, який був великою мате-ріальною допомогою СічовимСтрільцям, і багато іншого. Вонаписала відповідні сценічі творидля дітей з нагоди відзначенняважливих національних свят чивидатних осіб, таких як ТарасШевченко, Іван Котляревський таінших. Малицька також була авто-ром популярних стрілецьких тадитячих пісень. Однією з найвідо-міших є

Чом, чом, чом земле моя,Так люба ти мені,Так люба ти мені?Чом, чом, чом, земле моя,Чарує так менеКраса твоя?

У 1915 році, коли царські росій-ські війська окупували Галичину,Константину та багатьох чільнихгромадських діячів арештували іяк заручників вивезли на Сибір.Хоч жили вони на Сибірі приму-сово, проте мали право перепису-ватися та свобідно жити у даномумісті чи околиці. Навіть там, вобмежених обставинах, Констан-тина продовжувала працю педаго-га, організувала шкільні програми,робила доповіді тощо. У місті

Красноярську, царський урядроками засилав багатьох політич-них активістів, проживала такожвелика кількість українських посе-ленців. Константина відразу післяприбуття почала організовуватишколу для дітей українських посе-ленців. Більшість цих дітей вжебули зрусифіковані і ледве говори-ли українською та, Малицька зумі-ла підучити їх, дати лекції з укра-їнської історії та збудити у нихукраїнську свідомість. У 1920 роціусіх заручників, в тому числі іКонстантину Малицьку, булозвільнено. Вона повернулася доЛьвова, де і продовжувала своюпедагогічну і громадську роботу.На одній із листівок за 1905 рік

маємо зображених дітей селаМилованє, Товмацького району,Івано-Франківськької області, якіна сцені ставлять п’єсу авторстваВіри Лебедової !Вінок на могилуШевченка”. Стіни сцени прибранідовгими тканими ряднами із тра-диційим товмацьким смуговиморнаментом, якими селяни при-крашали свої домівки. Іншалистівка, видана 1904 р, але висла-на 1906 р., зображає ТарасаШевченка у футряній шапці,перед ним ліра, а зображення опо-вите лавровими гілками. Підпортретом Шевченка в геральдич-нім щиті, лев у короні (традицій-ний символ Галичини). Під щитом- напис !Ще не вмерла Україна!.Третя листівка - твір мистця ІванаКосинина, який був головним ілю-стратором журналу !Дзвінок!,повна символічних елементів.Посередині листівки зображенамогила Шевченка, внизу зліва -сільська хатинка, мабуть та, в якійнародився поет. З правого боку, уформі жіночої постаті з музичнимінструментом в руках, мистецьзображає Шевченкову Музу. Занею - окрилений дух - символШевченкової Долі. На задньомутлі бушують води Дніпра, в якихледве видніють жіночі постаті –русалки - персонажі перших вір-шів Тараса Шевченка.Це ще один приклад того,

яким важливим є збереженнянавіть найменшого і, може, на пер-ший погляд непомітного предме-ту. А з нього можна почерпнутибагат орізної інформації.

Константина Малицька

Постанова п’єси Віри Лебедової “Вінок на могилу Шевченка”

Листівка - “Шевченкова могила” Листівка із Т. Г. ШевченкомЗразок поезії в пам’ять Шевченка