Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

На правах рукопису

УДК 378:[37.036-057.87]:7

УШАКОВA Ірина Олександрівна

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ

13.00.07 – теорія та методика виховання

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –

заслужений діяч науки і техніки

України, член-кореспондент НАПН

України, доктор педагогічних

наук, професор

ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна

КИЇВ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….…….……... .. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ……………………………………………….10

1.1. Естетичний образ людини в системі гуманітарної парадигми …..10

1.2. Психолого-педагогічні характеристики естетичного образу людини

у студентської молоді………………………………………………....................37

1.3. Взаємодія комплексу мистецтв в аспекті формування естетичного

образу людини………..………………………………………………………….60

Висновки до розділу 1 …………………………………………………………..88

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ

ЛЮДИНИ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ

ТА ЇЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ……………………………..91

2.1. Діагностування рівнів сформованості естетичного образу людини у

студентської молоді ……………………………………………….....................91

2.2. Апробація методики формування естетичного образу людини

комплексом мистецтв у студентської молоді. …………………………….…129

2.3. Результати експериментальної роботи з формування естетичного

образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв ……………...150

Висновки до розділу 2..……..………………………………..………...............163

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..…….…………………….………………….........166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .……………………….…...….... 171

ДОДАТКИ ……………………………………………..………………………197

197

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сучасних умовах розвитку вищої школи

особливого значення набуває формування в студентської молоді естетичної

культури, яка відіграє визначальну роль в активізації естетичного відношення

до дійсності, природи, людини, у формуванні ціннісних орієнтацій та розвитку

духовно-творчого потенціалу особистості майбутнього фахівця.

Сьогодні актуальність проблеми виховання гармонійно розвиненої

особистості не викликає сумнівів. Разом з тим велике значення має духовний

розвиток молоді, одним із показників якого є естетична культура.

Функціонування в сучасному суспільстві потребує не тільки вміння

спілкуватися та взаємодіяти, але й високої культури поведінки та вчинку, що у

своїй основі визначається моральними та естетичними цінностями.

За своєю сутністю система естетичного виховання передбачає

формування естетичної культури, яка транслюється в естетичному образі

людини. Естетичний образ людини дає змогу судити про внутрішній світ

особистості, про багатство її культурних уподобань, про широту художніх та

естетичних інтересів. У формуванні естетичного образу людини значне місце

займає мистецтво.

Мистецтво втілює в собі досвід багатьох поколінь, відображений у

яскравих художніх образах. Образ людини є центральною темою в мистецтві,

розкриваючи особливості людини певних епох, слугуючи генетичною пам’яттю

людства. Кожен образ людини несе певні морально-естетичні цінності,

сприйняття та засвоєння яких відбувається в діалозі різних видів мистецтва.

Особливу роль мистецтва в процесі художньо-естетичного виховання,

морально-естетичних ідеалів, духовності підкреслювали провідні філософи,

психологи, педагоги М. Бахтін, О. Буров, А. Борев, В. Ванслов, М. Верб,

Л. Виготський, Г. Єгоров, Д. Кобалевський, Л. Коваль, М. Каган, Є. Крупник,

В. Кузін, Б. Лихачов, Ю. Лотман, Б. Неменський, Л. Масол, Т. Цвелих,

Л. Столович, К. Ушинський, Б. Теплов, І. Зязюн, Ю. Фохт-Бабушкін,

Р. Чернявський, О. Щолокова, Б. Юсов, а також зарубіжні вчені М. Девер,

198

М. Грін, Дж. Коннелл, Дж. Левінсон, Т. Льюїс, М. Парсонс, Р. Сміт, С. Хеллер,

Дж. Хікс, Т. Якобсон та ін.

Мистецтвознавчий аспект проблеми взаємодії комплексу мистецтв

досліджували: О. Донська, Г. Коваль, В. Михальов, С. Оборська,

І. Хангельдієва, С. Холодинська.

Проблему взаємодії різних видів мистецтва в педагогічному процесі

вивчали Л. Баженова, А. Бакушинський, Л. Бутенко, І. Котєнєва, Б. Лихачов,

О. Мелік-Пашаєв, Н. Миропольська, Г. Нестеренко, О. Онищенко, Т. Пеня,

Г. Тарасенко, В. Рагозіна, В. Тушева, Е. Флерина, Л. Хомич, В. Харитонов,

Г. Шевченко, Б. Юсов та ін.

Вагомий внесок до вивчення проблеми естетичного виховання

особистості комплексом мистецтв був зроблений науковою школою

Г. Шевченко (Л. Бутенко, С. Жуков, І. Єненко, Є. Зеленов, О. Ігнатович,

М. Кір’ян, І. Котєнєва, Є. Коцюба, В. Кратінова, Н. Мартинович, Ю. Пастухова,

Л. Сбітнєва, Г. Фрейман, С. Шаргородська, О. Шкурін та ін.). Особливий

акцент надається можливостям комплексу мистецтв щодо розвитку емоційно-

почуттєвої сфери, визначенню ціннісних орієнтацій студентської молоді,

становленню високого рівня людяності й творчості майбутніх спеціалістів,

духовних потреб, формуванню загальної, екологічної, художньо-естетичної

культури, естетичних і духовно-моральних ідеалів, художньо-естетичних

смаків. Наукові дослідження названих авторів значно збагатили теорію і

практику використання комплексу мистецтв у навчально-виховному процесі

різних закладів освіти.

Однак досі науковці не приділяли значної уваги формуванню естетичного

образу людини в студентської молоді як головної компоненти естетичної

культури. Реалії сучасної освіти, починаючи з середньої школи, і ця ж

тенденція продовжується у вищій школі, говорять про те, що, головним чином,

формується образ людини з високими інтелектуальними здібностями, людини

мобільної, яка буде конкурентоспроможною, здатною пристосуватися до

жорстких умов сьогодення. Через це відбувається помітний дисбаланс між

199

ставленням до предметів технічного, економічного, природничого, правового

напрямів та предметів гуманітарно-естетичного циклу. Недостатня увага до

виховання естетичної культури, естетичного образу людини призводить до

асиметрії між здобутими знаннями та світосприйняттям, світовідношенням,

вчинками молоді. Ефективне вирішення проблеми формування естетичного

образу в студентської молоді ускладнено низкою суперечностей між:

потребою суспільства в соціально активній, творчій, гармонійно

розвиненій особистості і сьогоднішнім відчуженням людини від культури;

значущістю естетичного виховання у вищих навчальних закладах як

важливого складника формування професійної культури фахівців і недостатнім

розробленням теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх фахівців зі

сформованою естетичною свідомістю;

виховним значенням естетичного образу людини й недостатньою

реалізованістю його потенціалу в педагогічному процесі вищого навчального

закладу.

Наявність низки протиріч та необхідність їх подолання зумовили вибір

теми дисертаційної роботи – „Формування естетичного образу людини у

студентської молоді комплексом мистецтв”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано в межах комплексної теми „Духовність

особистості: методологія, теорія, практика”, що розробляється кафедрою

педагогіки та науково-дослідним інститутом духовного розвитку людини

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (номер

держреєстрації 0105U000264).

Тему затверджено на засіданні Вченої ради Східноукраїнського

національного університету імені Володимира Даля (протокол № 1 від 25

лютого 2011 року) й узгоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації

наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні НАПН України

(протокол № 4 від 29.04.2014 р.).

200

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й

експериментальній перевірці ефективності розробленої методики та

оптимальних шляхів формування естетичного образу людини комплексом

мистецтв у процесі навчальної та позааудиторної діяльності студентів різних

напрямів підготовки.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

- проаналізувати стан дослідженості проблеми формування

естетичного образу людини комплексом мистецтв;

- розкрити змістовну сутність естетичного образу людини;

- визначити критерії, показники та рівні сформованості естетичного

образу людини у студентської молоді вищих навчальних закладів;

- розробити й обґрунтувати методику формування естетичного образу

людини у студентів комплексом мистецтв та визначити оптимальні шляхи її

реалізації;

- здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої

методики та шляхів формування естетичного образу людини комплексом

мистецтв у студентів на дисциплінах гуманітарної та соціально-економічної

підготовки та виховних заходах.

Об’єкт дослідження – процес формування естетичного образу людини у

студентської молоді.

Предмет дослідження – методика формування естетичного образу

людини у студентів засобами комплексного впливу різних видів мистецтва в

процесі навчально-виховної діяльності.

У дослідженні використано комплекс методів:

– теоретичні – аналіз філософської, культурологічної, педагогічної,

психологічної та естетичної літератури для визначення різних наукових

підходів до проблеми формування естетичного образу людини; систематизація

й узагальнення педагогічного досвіду для розробки діагностичного

інструментарію дослідження; метод системного аналізу при обґрунтуванні

педагогічних умов, принципів і закономірностей формування естетичного

201

образу людини; метод контент-аналізу для вивчення семантики ключових

понять дослідження;

– емпіричні – діагностичні методи (педагогічне спостереження,

анкетування, опитування, бесіда, тривале спостереження, аналіз документації

вищого навчального закладу, статистичні методи, педагогічний експеримент

(констатувальний, формувальний і контрольний), за допомогою яких були

визначені рівні сформованості естетичного образу людини у студентської

молоді.

Наукова новизна полягає в тому, що:

вперше:

- сформульовано визначення поняття „естетичний образ людини”,

розкрито його сутність;

- визначено критерії та рівні сформованості естетичного образу

людини у студентів;

- розроблено й упроваджено в практику експериментальну програму

та методику формування естетичного образу людини у студентської молоді

комплексом мистецтв;

- отримано експериментальні дані, які підтверджують ефективність

запропонованої методики, основою якої є використання комплексу мистецтв;

удосконалено: процес формування естетичної свідомості та естетичних

цінностей засобами комплексу мистецтв;

уточнено: сутність понять: „образ людини”, „комплекс мистецтв”,

„інтеграція мистецтв”, „синтез мистецтв”;

дістало подальшого розвитку: зміст, форми, методи формування

естетичної свідомості та естетичних цінностей, теоретичні положення

формування естетичної культури у студентської молоді, шляхи інтеграції

дисциплін художньо-естетичного циклу.

Теоретична значущість дослідження полягає у поданні методологічних

основ естетичного образу людини, обґрунтуванні умов його ефективного

формування у студентській молоді, розробці методики формування естетичного

202

образу людини у студентів комплексом мистецтв.

Практичне значення дослідження полягає у визначенні особливостей

процесу формування естетичного образу людини комплексом мистецтв,

упровадженням у практику методики формування естетичного образу людини у

студентської молоді. Одержані результати можуть бути використані для

створення спецкурсів, спрямованих на підвищення рівня естетичної культури у

студентської молоді, підготовки викладачів-кураторів до формування

естетичних цінностей.

Результати дисертації впроваджено в практику роботи Рівненського

державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України

(довідка про впровадження від 22.04.2015 р. № 67), Кременчуцького

національного університету імені Михайла Остроградського (довідка про

впровадження від 09.04.2015 р. № 01-10/453А).

Дослідно-експериментальна робота за проблемою формування

естетичного образу людини у студентської молоді проводилась протягом

2010 – 2014 рр. на базі Cхідноукраїнського національного університету імені

В. Даля на філологічному факультеті (спеціальності: переклад, прикладна

лінгвістика, комп’ютерні системи в управлінні та навчанні) та в інститутах:

комп’ютерних систем та інформаційних технологій (спеціальності: прикладна

математика, інформатика, комп’ютерні системи та мережі, комп’ютеризовані

системи управління та автоматика), управління (спеціальності: менеджмент

організацій та адміністрування, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності,

маркетинг), філософії та психології (спеціальності: філософія, психологія,

туризм), праці та соціальних технологій (спеціальності: соціальна робота,

журналістика, соціологія, політологія), економіки та фінансів (спеціальності:

фінанси, банківська справа, міжнародна економіка, економіка підприємництва).

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікації

матеріалів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення роботи та

результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки

Східноукраїнського національного університету, на регіональних науково-

203

практичних конференціях: „Університет і регіон: проблеми сучасної освіти” (31

жовтня – 1 листопада 2013, м. Луганськ), „Університетська наука” (25 березня

2014, м. Луганськ), а також на міжнародних науково-практичних конференціях:

„Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: формування міжкультурної

комунікації” (24 травня 2011, м. Київ), „Сучасна гуманітарна освіта: пошук

нових засобів та можливостей саморегуляції і ціннісних орієнтацій молоді” (12

квітня 2012, м. Сімферополь); „Модернізаційні процеси в сучасній Росії”

(27 – 28 квітня 2012, м. Армавір); „Особистість в духовно-моральному просторі

сучасного світу” (7 – 8 листопада 2012, м. Луганськ), VI Міжнародній науково-

практичній конференції „Духовно-культурні цінності виховання Людини” (27

травня 2015, м. Київ).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 5 наукових праць

у провідних фахових виданнях України, 2 статті в наукових збірниках

Російської Федерації, 2 тез доповідей на наукових конференціях.

Обсяг і структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох

розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку

використаної літератури (252 найменування, із них іноземною мовою – 22) та 6

додатків на 27 сторінках. Робота містить 4 таблиці, 2 діаграми. Основний текст

дисертації викладено на 170 сторінках. Загальний обсяг роботи – 223 сторінки.

204

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ

1.1. Естетичний образ людини в системі гуманітарної парадигми

Останні десятиріччя характеризуються не тільки кризою в економіці

держави, але й інтелектуальною, духовною, культурною кризою нових

поколінь, через що молоді важко визначитися в житті, обрати свій шлях, бути

запитаною професійно та знайти духовну гармонію серед складних реалій

нашої дійсності. Безліч змін відбулося у свідомості людей, їхньому

світосприйнятті, стилі життя, способі діяльності, розумінні та дотриманні

одвічних моральних норм і цінностей.

У нових соціальних умовах для педагогіки стали актуальними питання

підвищення рівня естетичної культури особистості, пошук шляхів відновлення

духовно-моральних ідеалів, ефективним серед яких, на нашу думку, є

формування естетичного образу людини у студентської молоді.

Уважаємо за необхідне підкреслити, що оскільки образ людини

детермінований культурою, він утримує у свідомості образи та уявлення,

закладені попередніми поколіннями, і в певному сенсі слугує формою

передання досвіду від покоління до покоління.

Водночас логіка наукового пошуку схиляє нас до узагальнення існуючих

підходів учених та їхніх поглядів щодо місця й ролі образу людини в

естетичному вихованні особистості. Сучасний стан теорії й практики

естетичного виховання особистості передбачає, передусім, глибоке осмислення

того, що вже було напрацьовано вченими різних епох. Виділимо три основних

аспекти осмислення зазначеної проблеми, які мають безпосереднє значення для

визначення мети та завдань естетичного виховання студентської молоді, –

психолого-педагогічний, філософсько-культурологічний та мистецтвознавчий.

205

У психолого-педагогічному аспекті питання бачення людини зводиться

до розуміння моделі сьогочасної людини в жорстких умовах мінливого

соціального середовища, яке щодня вносить нові корективи в життя людей. Для

цього необхідно чітко усвідомлювати, що становить образ людини та яким

повинен бути образ ідеальної людини.

Поняття „образ” є багатоаспектним і багатогранним, воно має безліч

тлумачень, сформульованих фахівцями різних гуманітарних наук. Образ

становить універсальну форму сприйняття дійсності й представляє основну

смислову одиницю свідомості. Образи – це основа уявлень людини про будь-

що.

Зокрема, поняття „образ” досліджує психологія, у якій воно є одним з

центральних, оскільки саме образи, відображаючи об’єктивну реальність,

становлять зміст психіки об’єкта. Образ є центральною категорією когнітивної

психології. Вивченням різних аспектів образу займались Б. Ананьєв, Б. Ломов,

С. Рубінштейн та ін. Психологія образу розроблялась О. Леонтьєвим та його

послідовниками (П. Зінченко, А. Смирнов, О. Логвиненко, В. Столін,

Ф. Василюк та ін.). Як зазначають учені, образ становить чуттєву форму

психологічного явища, яка має в ідеальному плані просторову організацію й

часову динаміку, а в прагматичному плані орієнтує суб’єкта в конкретній

ситуації, спрямовуючи його активність на досягнення поставленої мети чи

розв’язання певного завдання. У цьому сенсі образ є суб’єктивною картиною

світу або його фрагментів, що містить самого суб’єкта, інших людей,

просторове оточення й часову послідовність подій [148, с. 240]. Зазвичай образ

розглядають як носія інформації й у зв’язку з цим досліджують його

гносеологічну функцію, у першу чергу – роль образів у зоровому сприйнятті,

образній пам’яті, образному мисленні, уяві, відчутті.

Соціально-перцептивні образи й особливості їх формування

репрезентовано в розвідках О. Бодальова, О. Іжванової, С. Кедич (Гусєвої),

В. Лабунської, О. Петрової, A. Реана, В. Ситникова та ін.

206

Значну увагу до аналізу впливу образів на поведінку людини приділяли

фундатори теорії суб’єктивного біхевіоризму. Вони визначали образ як

нагромаджене й організоване знання організму про себе й про світ, у якому він

існує.

Вивченню педагогічних аспектів соціальної перцепції присвячено праці

Н. Голованової, Н. Казначеєвої, М. Карагачової, A. Комарової, C. Кондратьєвої,

Н. Парнюк.

Утіленням рис людини, її онтологічних характеристик є її образ. Поняття

образу є класичним у філософії та риториці, що виражає індивідуальну

відмінність, духовну, душевну й тілесну подобу, вигляд, склад людини [11].

Проблему образу людини опосередковано розглядали М. Бердяєв,

Ж. Бодрийяр, Ж. Делез, А. Закірова, І. Ільїнський, Ж.-Ф. Ліотар, Х. Ортега-і-

Гассет, О. Чучин-Русов, К. Юнг. У філософсько-культурологічному аспекті

вчені виходять з того, що „образ людини сутнісний; він визначає філософські і

трансцендентні передумови; він передбачає відповідь на питання «що є

людина»; він відображає всі відповідні історичній епосі думки і уявлення

людини про себе і про сутність людини; він репрезентує людину як поняття,

яка сформувалася в певну культурну епоху, в її духовному кліматі” [150,

с. 614]. Образ людини – це наші асоціації, відчуття та уявлення, наше бачення

людини, ставлення до неї, це те, що ми пригадуємо про людину. Підкреслимо,

що бачення людини завжди включає образ світу, під впливом якого

відбувається становлення людини, органічно поєднуючи духовне й

матеріальне. Образ несе певну інформацію, характеристику, властивості

людини з боку її соціальної діяльності, а також наше сприйняття людини як

особистості. Образ подає певний комплекс уявлень про особистість у розрізі її

внутрішньої й зовнішньої краси. Однак людина не з’являється на світ одразу з

набором певних якостей, які становлять її цілісний образ.

Подаючи соціокультурне обґрунтування образу людини в системі

гуманітарної парадигми, Ю. Нестеренко зазначає, що в межах психологічних,

когнітивних та еволюційно-епістемологічних досліджень образ розуміється як

207

„суб’єктивне емоційно-когнітивне утворення, що є носієм індивідуального

бачення реальності” [133, с. 80]. При цьому під образом учений розуміє не

стільки зорове відображення, скільки модель подій реальності, що оформлена у

вигляді сукупності доступних суб’єкту різномодальних відчуттів. Так, в

англійській мові існує термінологічне розмежування понять образу як картинки

та як моделі (image – representation), що необхідно враховувати в подальшому

дослідженні.

У будь-якому ідеальному образі визначаються межі бачення предмета,

включаючи ступінь розуміння людського існування, перспектив його

подальшого розвитку. Ідеальний образ слугує джерелом ціннісних орієнтацій,

визначає напрям людських прагнень. Образ людини чи образи людини

формуються не тільки з досвіду, що іноді є стихійним, але й на основі

філософських чи інших концепцій. Головними джерелами отримання

інформації щодо ідеальних образів людини минулого є твори визначних митців

та роздуми філософів. Розглянемо еволюцію образу людини, зокрема

естетичного, яка відбувалася в суспільній культурі з античних часів до ХХ

сторіччя.

Ще зі стародавніх часів здобутки грецько-римської цивілізації знаходять

своє відображення в досконалому, органічному образі людини – мешканця

античного полісу. Примітно, що в такому місті-державі культура поєднувала в

собі функції „виховання” й „культу”, тож в античному полісі процес підготовки

вільних громадян греки позначали терміном „пайдейа” (від гр. рais – дитя),

адже його метою було формування зрілого мужа з нетямущого дитяти. Греки

створили унікальну систему освіти, спрямовану насамперед на формування

людини як особистості з певними ціннісними орієнтаціями, а не професіонала в

певній галузі. Відтак до середини V ст. до н. е. виховання юнацтва будується на

основі образу „ідеального героя”, що випливає з поем Гомера: освічена молода

людина повинна, окрім фізичної досконалості, знатися на поезії й володіти

певними музичними навичками, тобто вмінням грати на музичних інструментах

[108]. У давньогрецькій пайдейі ідеалом була калокагатія (від гр. kalos –

208

прекрасний і agathos –хороший, добрий). Калокагатія становила одночасно і

соціально-політичний, і педагогічний, і етичний, і естетичний ідеал. За

Аристотелем, калокагатія різною мірою властива кожній людині, вона є

проявом цілісності людської особи й величі душі. З появою калокагатії

естетичний образ людини знаходить своє втілення, закріплюючись в уявленнях

про красу людини зовнішню та внутрішню. Отже, гармонія тілесного й

духовного, внутрішнього й зовнішнього є центральною темою давньогрецького

мистецтва. Мистецтво значною мірою слугувало сполучною ланкою між

свідомістю людини та світом ідеальних образів. Античні скульптори втілили

уявлення про ідеальне людське тіло в статуях богів і героїв, майстри слова

прагнули зберегти канон ідеального в непохитних постатях афінської драми, у

яких було цілісно викарбовано мужність, сила волі, інтелект, морально-етична

чистота.

О. Лосєв підкреслює нероздільність виховання взагалі й естетичного

виховання зокрема в Давній Греції. Учений зауважує, що людина для греків

була „уособленням усього сущого, прообразом усього створеного і

створюваного. Людська зовнішність, зведена до норми прекрасного, була не

лише такою, що переважає, але майже єдиною темою мистецтва” [59, с. 85].

Саме витвори мистецтва, а особливо живопису та скульптури,

розкривають для нас, з одного боку, еталон, критерії ідеальної зовнішності,

вишуканих рис обличчя, краси, сили, мужності чоловічого чи тендітності

жіночого тіла, а з іншого, – виявляє типові характери, емоції, почуття людей.

Пригадаємо хоча б образи молодого атлета, невинної Афіни, чуттєве лице

Афродіти. У грецькому типі обличчя торжествує принцип „людського” в його

ідеальному варіанті. Ця „класична” краса може здатися одноманітною, але вона

є настільки виразною природною „подобою духу” (кажучи словами Гегеля), що

виявляється цілком достатньою для втілення різних типів античного ідеалу...

Грецькі статуї мало чим відрізняються одна від одної, їхні обличчя можна

типізувати, але через них стає зримим духовний та естетичний образ людини

[59, с. 86 – 87].

209

Як відзначає М. Бердяєв, продовжуючи думки Сократа, Платона, стоїків,

саме античний світ висунув ідеал мудреця, який означав цілісне ставлення до

життя, охоплюючи всю людину, представляючи її образ. Це був ідеал

інтелектуальний, у якому центральне значення надавалося знанню, але

інтелектуалізм означав просвітлення людської природи, водночас як знання

мало життєве значення [20, с. 210].

Уже з часів софістів, Сократа, Платона естетичний образ людини

поставав у функції перспективи, висвітлював недосконалість людей, у той

самий час він окреслював можливості людини в цьому світі, напрями її

розвитку, удосконалення та самовдосконалення.

Розглядаючи образ людини античності у світлі філософської

антропології, окремо підкреслимо його космоцентризм, за яким місце людини у

світі визначалося як мікрокосм у макрокосмі. На наш погляд, вірогідно, що така

концепція будувалася на космічній єдності душі та тіла людини. Проте з

початком нового етапу – тривалого періоду Середньовіччя – зміст образу

людини визначається здебільшого через ставлення до Бога, панування

теоцентризму, що й призвело до боротьби тілесного й духовного, природного й

Божественного в людині.

Саме в епоху Середньовіччя відбулося остаточне ототожнення природи

краси з Божим творінням. Отже, естетичний образ людини втрачає тілесність і

відповідно до теоцентричного підходу зводиться до внутрішньої краси. Красою

ж зовнішньою, тілесною нехтували порівняно з красою серця, відтак поза

увагою залишалася і краса помислів та вчинків. Зовнішня краса суєтна, минуща

й нерідко оманлива. Фома Аквінський, Августин Блаженний, Єзнік Кохбаци та

інші філософи-богослови цього періоду одностайно висловлюються щодо

існування прекрасного та краси на Землі як результату Божого промислу.

Так, у праці „Сповідь” Августин Блаженний твердить, що прекрасне

можливо ідентифікувати лише за образом, який виникає в чуттєво-емоційній

сфері. І хоча в особистісному вимірі теолог убачав гріховність цього почуття,

210

він визнавав націленість естетичного виховання на вдосконалення світової

краси [118, с. 188].

В епоху Відродження відбувається звільнення від середньовічної

схоластики, відновлюються ідеали античності, але в цей період вони ще надалі

вдосконалюються, причому особливу увагу приділено індивідуалізації образів.

Мистецтво переживає свій справжній розквіт і відображує, поряд з учасниками

релігійних сюжетів, образи людей реальних, сучасних героїв дійсності. Це

пов’язано і зі зміною самого типу художника-творця: це людина високої

культури, творча, вільна, з широким колом знань та цілковито іншим

світоглядом, здатна впливати на суспільну думку. Віднайшовши свій ідеал в

античності, митець утілює його в образі людини, де яскраво показані

досконалість форм, внутрішня гідність, чистота моралі. У центрі мистецтва

епохи Відродження знаходиться естетичний „образ людини, досконалої

фізично і духовно, не відсторонений від дійсності, але наповнений життям,

внутрішньою силою і значущістю, титанічною потужністю самоствердження”

[78, с. 152]. Одним з найяскравіших прикладів утілення естетичного образу

людини Відродження є статуя Давида, виконана у 1501 – 1504 рр. видатним

італійським скульптором Мікеланджело Буонаротті. Майстер зображує

легендарного могутнього героя перед битвою, його напружене обличчя виражає

зібраність усіх фізичних та духовних сил, міцну волю, активність, готовність до

подвигу. Окрім того, образ Давида має й більш загальне значення, а саме

відображення творчих сил вільної людини [Там само, с. 160 – 161].

В естетиці „Промова про гідність людини” італійського мислителя,

представника раннього гуманізму Джованні Піко делла Мірандоли (1463 –1494)

традиційно вважається свого роду апогеєм ренесансного світогляду. У цій праці

автор показує людину як творця власного „Я”: „…погодився Бог з тим, що

людина – творіння невизначеного образу, і, поставивши його в центрі світу,

сказав: «Не даємо ми тобі, о Адаме, ні свого місця, ні певного образу, ні

особливого обов’язку, щоб і місце, і образ, і обов’язок ти мав за власним

бажанням, згідно зі своєю волею і своїм рішенням ..., щоб ти сам, вільний і

211

славний майстер, сформував себе в образі, якому ти віддаси перевагу»” [79,

с. 351 – 352]. Відтак людина наділена можливістю творити свій образ як

результат власних зусиль. На відміну від своїх попередників – і античних, і

середньовічних та ренесансних, які розглядали людину як мікрокосм, який

відображає в собі загальні закономірності світу, Піко делла Мірандола

виносить людину за межі космічної ієрархії, протиставляє їй. У концепції

італійського мислителя людина є особливим, „четвертим” світом космічної

ієрархії, який не міститься в жодному з трьох „горизонтальних” світів її

традиційно неоплатонічної структури. За цим твором Бог не визначив для

людини місця в цій ієрархії, а відтак її образ залишається відкритим для

зовнішніх впливів.

Предметом ідеалізації в епоху Відродження стала не тільки духовна велич

людини, а також її фізичні ознаки: краса оголеного людського тіла стала мірою

краси загалом. Відтак формула софіста Протагора „Людина є міра всіх речей,

існуючих – що вони існують, неіснуючих – що вони не існують” набула нового

ренесансного звучання. Цей вислів давньогрецького мислителя допомагає

зрозуміти пояснення Секста Емпірика того, що „Протагор … мірою називає

критерій, речами – справи, що людина є критерій усіх справ, діянь”. Загалом

для софістів тільки досвід може слугувати джерелом знання, а не „нус”,

„абстрактне мислення”, „ідея”.

Як відомо, Відродження принесло з собою розквіт образотворчих

мистецтв, перш за все живопису, де подано нове трактування образу людини,

включаючи його естетичні характеристики. Багато представників раннього

гуманізму одностайно визнавали живопис вищим, досконалішим мистецтвом.

Невипадково, що найбільш відомі постаті епохи Відродження – це саме

художники, насамперед, італійці: Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті,

Мікеланджело Буанаротті та ін. Як слушно відзначав Л. Баткін, „на місце

теології італійське Відродження поставило живопис” [205].

Філософська думка Відродження пов’язує літературну творчість з

гуманістичним напрямом, у межах якого викарбовувалися її художньо-образні

212

форми. У XVII – ХVIII ст. ренесансний ідеал, а з ним й естетичний образ

людини в єдності його тілесних і духовних властивостей у всіх царинах

суспільної свідомості поступово змінювався внутрішньою роздвоєністю,

протиборством інтелекту й пристрастей.

Провідною рисою класицизму в літературі було прагнення будувати

художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів. Для

класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася

ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям

класицизму була антична теорія поетики, перш за все, „Поетика” Аристотеля.

У розумінні поетичної творчості класицисти виходили з визнання

провідної ролі розуму, який, у єдності з обдарованістю, талантом, уважався

основою пізнання в поезії. „Розумний” характер творчості зумовлював суттєву

перевагу, яка в системі класицизму проявлялася в знанні правил і зразків. На

наш погляд, цим же пояснюється і схильність митців цього напряму

представляти образ людини, що характеризувався домінуванням

раціональності, підпорядкуванням емоцій людини та вчинків велінню розуму.

Зазначимо, що в літературі епохи класицизму зміст образу людини

доповнюється ідеалом людини-громадянина і патріота.

До того ж особливістю періоду класицизму в мистецтві було те, що

колосального значення набувала його суспільно-виховна функція. Класицизм

установив нові етичні вимоги до образів своїх героїв, а саме: підпорядкування

особистих інтересів і пристрастей верховним інтересам усього суспільства,

розуму, обов’язку, законам Всесвітy; стійкість перед мінливостями буття й

зрадливістю долі. Лише непідвладні часу, неплинні цінності мають естетичну

значущість у класицизмі [145].

Естетичний образ людини цієї епохи ввібрав раціоналізм,

структурованість, але втратив ідеал „універсальної людини”, який так виразно

був утілений у творіннях Піко делла Мірандоли, Леонардо Бруні, Леонардо да

Вінчі. Розщеплення цілісного образу людини характеризує мистецтво всієї

післяренесансної епохи, починаючи з бароко і класицизму до низки художніх

213

напрямів XVIII ст. На відміну від особистості Ренесансу, особистість XVII ст.

не є самоцінною, вона завжди залежить від оточення, природи й людського

загалу, якому й хоче себе показати, вразити його й переконати. Тож однією з

основних особливостей мистецтва XVII ст. є тенденція, з одного боку, вразити

уяву людського загалу, а з іншого – переконати його. Мистецтву цієї епохи, як і

мистецтву Відродження, властивий культ героя, якого характеризують не дії, а

відчуття, переживання. Про це свідчить не лише мистецтво, але й філософія

XVII ст. [35, с. 254].

Погляди на людину XVIII ст. складалися в межах уявлень про цілісність

навколишнього світу й людини в ньому. У центрі гуманістичних сентенцій

стояла людина й пов’язані з нею проблеми природи, історії та мови.

Наукові погляди на людину в німецькій класичній філософії зумовлені

перебуванням проблеми людини в центрі філософських пошуків. Так, І. Кант

уважав людину „найголовнішим предметом у світі”. Учений дотримувався

позицій антропологічного дуалізму, хоча його дуалізм був морально-

природним. Міркуючи про людину як „найголовніший предмет у світі”,

розглядаючи її характер, волю, темперамент, особливого значення Кант надає

етичній свободі та культурним цінностям, без яких формування індивіда як

особистості в найвищому її прояві неможливо. Цікаво, що свобода полягає в

самостійному встановленні певних моральних законів, а також дій згідно з

почуттями обов’язку. Розуміння прекрасного в Канта поділяється на прекрасне

в природі (наприклад, квіти „прекрасні самі по собі” і не мають мети або ідеї) і

прекрасне в людині. Виходячи за межі естетичних категорій, прекрасне в

людині не обмежується лише зовнішньою красою, яка є лише оболонкою,

подобою, воно нерозривно пов’язане з етичними нормами й етичними

принципами, що розкривають суть, глибинні основи образу людини [91].

Суттєвий внесок до вивчення проблеми образу зробив Г. Гегель, який

уперше застосував до її вивчення діалектичний метод. За філософією Гегеля,

свідомість не є щось раз і назавжди дане. Вона проходить розвиток від

„бездуховного” до абсолютного знання. Мислитель уважав, що „образ, з одного

214

боку, є усвідомленням предмета, а з іншого боку, усвідомленням самого себе:

свідомістю того, що для нього є істинне і усвідомленням свого знання про це”

[50, с. 41]. В антропологічній концепції Гегеля людина визначається як суб’єкт

духовної діяльності. Мислитель також зазначав, що особа, на відміну від

індивіда, починається лише з усвідомлення себе як „нескінченної, загальної і

вільної істоти”.

Незважаючи на те, що представники німецької класичної філософії

включили до загальних уявлень про людину деякі нові риси, як-от:

„духовність”, „духовна діяльність”, ці характеристики не отримали глибокого

розгляду, оскільки їхні антропологічні концепції були продовженням

раціоналістичних позицій німецької домарксистської філософії загалом.

У ХIX ст. робилися спроби виробити нову форму морально-етичної

свідомості та окреслити в ній місце людини. Так, Л. Фейєрбах запропонував

„філософію Людини” замість християнства та філософії гегелівського типу.

Уявлення Л. Фейєрбаха про Людину були значною мірою сформовані шляхом

критичного перетлумачення християнських ідей. Згідно з гуманістичною

концепцією вченого, Людина є найвищим феноменом у ціннісному відношенні,

абсолютною цінністю. Л. Фейєрбах стверджував, що Людина – ніщо без свого

образу, через власний образ Людина здатна пізнати саму себе. Естетичний

образ людини стає зримим, коли людина цілісно бачиться у світі гармонії та

краси. Усвідомлення образу є проявом самосвідомості людини. За образом ми

можемо пізнати людину та її сутність. В образі знаходиться сутність людини, її

істинне об’єктивне „Я” [133].

Л. Фейєрбах уважав взірцями ідеальності образи видатних особистостей,

основним прагненням яких було досягнення провідної мети їхньої діяльності.

Але той предмет, з яким естетичний образ людини пов’язаний за своєю

сутністю, учений уважав нічим іншим, як власною, але об’єктивною сутністю

цього образу [197, c. 713]. Тож за Л. Фейєрбахом, стосунки між людьми мають

включити в себе закон Любові як певну надцінність, дати йому ввійти до

„серця” людей, на заміну впливу релігії.

215

Розвиток філософської думки XVIII – XIX ст. щодо естетики людини

також пов’язаний з діяльністю таких українських та російських філософів-

гуманістів, як Г. Сковорода, П. Юркевич. Зокрема, Г. Сковорода, якого

називають „українським Сократом”, був видатним явищем в українській і

слов’янській філософії, людиною, що на прикладі власного життя й

філософського проповідування засвідчила автентичність своїх теорій і поглядів.

Філософські погляди Г. Сковороди сфокусовані на людині, основою яким були

праці давньогрецьких мислителів. У зв’язку з цим основний напрям його

роботи було зведено до дослідження людини та її буття. Міркування щодо

сутності людини у Г. Сковороди мають релігійно-філософський характер, вони

містять звернення до Біблії та християнської традиції. Філософ шукає відповідь

на питання, ким є людина, у чому полягають основні аспекти її діяльності.

Гносеологія Сковороди будується на пізнанні себе через любов і віру,

керуючись сократівським принципом „Пізнай себе”. Однак у Г. Сковороди

принципово новим є те, що він не лише висуває думку про необхідність

пізнання людської природи, але звертає увагу на пізнання природи душі

людини з урахуванням чинників її формування – віри, надії, любові. Окрім

того, мислитель іде далі, розглядаючи віру й любов для естетично розвиненої

людини не лише як підґрунтя душі, а як органічний прояв її духовності.

Система філософських поглядів Г. Сковороди зводиться до розуміння людини

як мікрокосму, здатного до розвитку та самовдосконалення. Особливу увагу

приділено ідеалу людини та його естетичному образу для слов’янського

народу, пошуку належного місця в суспільно-історичному процесі.

Відмінною рисою філософських поглядів П. Юркевича є заперечення і

матеріалістичної філософії, і ідеалістичних позицій. Концепція Юркевича

отримала оформлення конкретного ідеалізму або „філософії серця”. Він

розвиває вчення про людину як вільну, індивідуальну, конкретну й

відповідальну істоту. Людина є провідною темою його філософії, а серце в його

теорії – глибинною основою духовного світу людини, хранителем і двигуном її

фізичних сил, життєвих прагнень, почуттів, джерелом думок і вчинків.

216

Становлення наукових поглядів на людину, особливо в другій половині

XIX ст. – на початку ХХ ст. відбувалося в межах еволюційних концепцій, що

призвело до зведення образу людини до уявлень про неї як про суто біологічну

істоту.

У цьому зв’язку суттєвим елементом тенденції в західній думці був підхід

до людини у З. Фрейда, а саме його прагнення звільнити людину від ілюзій, які

можуть приховувати і спотворювати реальність. Хоча З. Фрейд показав, що

витоки людської поведінки лежать у Несвідомому, що свідомість лише

незначною мірою контролює людську поведінку, учений зруйнував той

раціоналістичний образ людини, у якому домінував інтелект.

Цей підхід ґрунтується на розумінні психології Спінозою, який уважав,

що ця наука вивчає розум особистості, яка діє відповідно до законів природи.

Досягнення тієї самої мети природничими науками з їх новим баченням

матеріального світу відбувалося в межах концепцій, пов’язаних з іменами

А. Бергсона, Д. Джойса, І. Канта, С. К’єркегора, К. Маркса, Ф. Ніцше,

П. Пікассо, Ч. Дарвіна [152, с. 120 – 121].

Гуманітарна парадигма наукового пізнання XX ст. знаменується

переходом від пізнання світу природи до пізнання життя у філософії

Х.-Г. Гадамера, Е. Гуссерля, Ф. Ніцше, М. Шелера, М. Хайдеггера. Засновник

феноменології Е. Гуссерль послідовно аналізував історико-філософський

процес, обґрунтовуючи думку про те, що в процесі діяльності в різноманітних

спільнотах люди перебувають у зв’язку та єдності духовного образу. Початок

ХХ ст. приніс не тільки драматичний переворот у бік до радянської політичної

ідеології, але й набуття нових ідеалів людини. Відбувається заперечення

класичних тверджень моралі, з’являються нові вподобання, орієнтири, смаки,

цінності. Панівними стають матеріалістичні вчення, у межах яких побудова

образу людини здійснювалася за матеріально-економічним принципом,

ставлячи за мету реалізацію тези „все для людини, все для блага людини” [11].

Чи можна порівняти цілісні та піднесені ідеали давноминулих часів із

нав’язаними та більш вузькими ідеалами „громадянина”, „товариша”,

217

професійними образами вченого, артиста, інженера, працівника? В образі

„товариша” тьмяніє образ людини, спотворюється образ і подоба Бога. Для

нового й новітнього часу типовим є роздроблення образу людини на низку

професійних образів й ідеалів, тобто зникає його цілісність. М. Бердяєв уважав,

що ідеальний образ людини є цілісним і не роздробленим, таким має бути образ

людини-творця. Учений також указував на те, що лише образ святості може

бути універсальним, натомість ідеальні образи чоловіка та жінки завжди

різняться. Хоча більш широкого висвітлення в історії набули чоловічі ідеальні

образи, бачення ідеального жіночого образу асоціювалося з такими рисами, як

вірність, чистота, материнство, натхнення чоловіків на творчість [20, c. 210].

У російській філософії центральним був уже традиційний для

європейської філософської думки загострений інтерес до походження, сутності

й функцій образу людини. У свідомості російського суспільства ХІХ – ХХ ст.

поняття образу людини набуло особливого значення. Для російської

філософської думки того часу характерним було бачення людства в ролі

суб’єкта прогресивного розвитку, причому прибічниками цих ідей були і

революціонери-демократи, і мислителі релігійного спрямування

(Ф. Достоєвський, І. Киреєвський, В. Соловйов, Л. Толстой, М. Федоров,

О. Хомяков) [133, с. 34 – 35] .

Тлумачення особливостей природи людини в новітній філософії отримало

таку важливу рису, як здатність до трансцендентування. В еволюції

філософської інтерпретацій образу людини важливим етапом є філософія

М. Шелера. На думку вченого, тільки людина як особистість є здатною

включити в коло свого пізнання будь-що, включаючи й себе саму, аналізувати й

оцінювати свою емпіричну природу, абстрагуючись від неї. Низка філософів,

зокрема, М. Бердяєв, Ж.-П. Сартр, В. Соловйов, М. Хайдеггер, С. Франк,

поділяли погляди про те, що онтологічною характеристикою людини є її

духовне начало.

Ж.-П. Сартр визначає образ як особливу спрямованість свідомості й

відчуттів. Можливість виокремлювати певний чуттєвий зміст існує завдяки

218

уяві, інакше кажучи, для будь-якого образу властива однакова спрямованість

уяви, але в різних випадках вона зосереджується на різному природному

матеріалі. У зв’язку з цим образ розглядається як специфічний акт свідомості,

спрямований на відсутній або неіснуючий предмет. Мислитель також уважає,

що образ суттєво відрізняється від сприйняття [165, с. 53].

Розвиток гуманістичної думки ХХ ст. відзначається низкою протиріч.

Зокрема, постмодернізм остаточно відмовляється від цілісності образу людини,

заперечуючи будь-яку загальну чи єдину людську природу. Загалом у

суспільному житті й у культурі друга половина ХХ ст. характеризується

руйнуванням світоглядно-філософських, політичних, економічних систем,

усеохоплювальною кризою духовних, естетичних і культурних цінностей

людини. У межах цього світоглядно-мистецького напряму формуються погляди

на образ людини, якою керують несвідомі прагнення, абсолютно не здатної до

самоідентифікації.

У сучасних філософських концепціях „образ людини” слугує

конструктом, який дозволяє визначити й описати латентні характеристики

людського буття в межах тієї чи тієї культури. Наявність у культурі стійких

регулятивних утворень-образів уможливлює впорядкування уявлень людини

про навколишній світ і про себе. Фіксація в культурі образу людини

уможливлює самоідентифікацію людини. Ю. Нестеренко підкреслює, що образ

людини поєднує в собі і ставлення людини до світу, і її соціальну активність,

яка має певну спрямованість [133].

У сучасних філософських ученнях простежується традиція діяльнісного

тлумачення ідеального, що пов’язана з ім’ям Е. Ільєнкова. Згідно з концепцією

Е. Ільєнкова, ідеальне виникає в просторі людської діяльності у формах

свідомості та волі людини і є суб’єктивним образом об’єктивної реальності,

розуміючи її як особливу форму буття людини у світі. Тож ідеальне трактується

як об’єктивне ставлення, що може характеризувати реальність поза психікою

конкретних індивідів [135, с. 220].

219

Роль образу людини полягає в тому, що він дає можливість визначити

ідеальне Я, адже саме він зумовлює цілісність особистості. У цьому зв’язку

уявлення про досконалість людини є важливими для визначення спрямованості

виховання. У відношенні до виховного процесу образ людини становить

важливий орієнтир, який визначає мету, значущі цінності, мотиви, настанови,

уявлення тощо.

У рамках лінгвокультурологічної концепції образу людини Н. Сєдова

зауважує, що становлячи засіб активної мовотворчої діяльності носіїв мови,

лексеми набувають безліч переносних значень, зокрема, номінації частин тіла

людини є носіями культурно-національних конотацій і образно-символічних

значень, що формуються протягом багатьох століть [166]. Існування низки

концепцій образу людини в мовній картині світу свідчить про те, що концепція

образу цілісної людини потребує подальшої розробки.

Як відзначає М. Ногайлієва, інформація образу людини характеризується

трьома властивостями: цінністю, змістовністю та вектором активності, які у

своїй єдності представляють утілену в коді інформацію, що слугує

інформаційною причиною образу [136].

Зауважимо, що від народження людині властива естетична цілісність.

Якщо тілесна й родова організація людини є результатом еволюції біологічного

виду, то здатність до відтворення за законами краси – це, безумовно, соціально

детермінована якість. Відповідно явища, досліджувані наукою, мистецтво

відображає за допомогою художніх образів. Таке відображення ґрунтується на

здатності раціонально-чуттєвого переживання на основі цілісного освоєння

світу образними засобами [Там само, с. 116].

Категорія естетичного ідеалу уособлює систему ціннісних орієнтацій

особистості, усе розмаїття яких фокусується навколо фундаментальної тріади:

Істина, Добро, Краса. Кожен з елементів цієї тріади становить специфічний

спосіб осягнення й освоєння світу людиною. Пізнання Істини передбачає

використання когнітивного (гносеологічного) способу відображення світу, у

спектрі якого світ кристалізується як доцільна, розумна сутність. Прагнення до

220

Добра включає в роботу аксіологічні (етичні) ресурси психічної діяльності,

спрямовані на моральне освоєння світу. Осягнення краси передбачає

відображення світу у сфері перцептивно-афективного поля сприйняття

дійсності людською істотою [196, с. 58].

Поняття „ідеал” (від фр. іdeal, від гр. iδέa – ідея, первообраз) з давніх

часів привертало увагу багатьох мислителів. Так, І. Кант, розглядаючи

моральний ідеал як основу гідності людини, уважав, що „ідеал слугує

першоосновою для всебічного наслідування йому; у нас немає іншого

порадника для наших вчинків, окрім цієї божественної людини в нас, з якою ми

порівнюємо себе і вдосконалюємось, ніколи, однак, не будучи здатні

перебувати на одному рівні з нею” [90, с. 333]. Проблему ідеалу та ідеального,

їхній вплив на світоглядну сферу людини розглянуто в працях О. Булигіна,

Г. Ващенка, Е. Ільєнкова, М. Кагана, І. Канта, І. Огієнка.

На думку філософа радянської доби М. Кагана, ідеал становить картину

бажаного, модель належного, живий образ вимріяного [81, с. 117]. У цьому

сенсі ідеал є загальним надбанням усього людства, що існує у свідомості

кожної людини й набуває узагальненої науково-теоретичної інтерпретації.

У будь-якому суспільстві існує образ досконалої людини, наділеної

комплексом високих моральних, інтелектуальних та естетичних якостей, які,

безумовно, можна назвати ідеальними, тобто такими, до яких потрібно

прагнути наблизитись протягом свого життя. У цьому аспекті саме виховний

процес навчального закладу надає можливість для створення відповідних умов

щодо формування в молоді стійких уявлень щодо естетичного образу сучасної

людини. Образи, які можна взяти за взірець, детерміновані розбіжністю

світових культур та релігій. Так, духовна культура китайського, японського,

корейського та в’єтнамського народів більше двох тисяч років була зумовлена

вченням Конфуція, який висунув ідеальний образ „благородного мужа” та його

протилежність – „низької людини”. Моральні риси ідеальної людини, на думку

видатного давньокитайського мислителя, такі: справедливість, скромність,

правдивість, привітність, шанобливість, щирість, обережність, уміння

221

стримувати свої бажання, відраза до обмовників [102]. Крім того, довершена

людина повинна вміти пересилити себе та слідувати певним правилам і нормам,

а також мати духовну культуру – те, що людина отримує під час навчання і що

накладається на природні властивості людської сутності.

Наявність естетичних цінностей притаманне багатьом релігіям та

культурам. Так, у Корані щодо основного джерела земної краси знаходимо

твердження про Аллаха, який створив небо, землю та прекрасні образи людей

[187, с. 80 – 83]. В ісламі образ досконалої людини – це Подорожній Таємниці,

оскільки тільки ідеальна людина проходить двоспрямований шлях від Бога до

створіння й назад. Її завданням є лише вдосконалення внутрішнього світу в ім’я

спасіння [38, с. 55 – 57]. У єврейській культурі поняття досконалості

незастосовне для людини, вона може тільки прагнути довершеності,

наблизитись до неї, але не досягти її.

Естетичний ідеал як образ досконалих естетичних відношень

осмислюється в роботах багатьох українських мислителів та діячів культури.

Образ естетично досконалої людини, гармонійні стосунки людини зі світом є

одними з помітних рис українського світогляду. Для української нації

характерні розвинуте відчуття краси, що знаходить свій прояв в естетизації

різноманітних видів діяльності, починаючи з побуту, закінчуючи обрядами,

пошук гармонії людини зі світом, розуміння прекрасного, потворного,

піднесеного, трагічного, комічного з позицій своєрідної ментальності.

Оскільки виховання є педагогічною системою, побудованою на

традиціях, моралі, культурі певної спільноти чи суспільства, то виховний ідеал

– це втілення комплексу тих характеристик особистості, які є найбільш

прийнятними для цього суспільства.

Основою виховного ідеалу, духовно-морального становлення молоді

І. Огієнко, Г. Ващенко, В. Липківський убачали в релігійній моралі, служінні

Богові та Батьківщині, а найвищим еталоном – образ Божий. За християнським

ученням, людина створена за образом і подобою Бога. З цього приводу цікавою

є думка І. Огієнка: „Образ” – це духовна істота Людини, розумність її, свобода

222

волі, дар творчості, безсмертність і т. ін. А „Подоба” – це спроможність людини

до внутрішньої досконалості, це постійне прагнення людини до Бога, як до

свого Першообразу” [138, с. 14]. Г. Ващенко вважав, що „виховний ідеал – це

образ ідеальної людини” [34, c. 41], який створює народ, нація, спираючись на

власні традиції. Кожна доба історії формує свій ідеал, який залежить від

різноманітних чинників, зокрема світогляду, релігії, державного устрою, рівня

розвитку моральності та культури.

В. Янів вивів формулу виховного ідеалу – ідеалу повноцінної людини,

отже, „творчої людини, індивідуальності із власним поглядом на світ, із

бажанням впливати на долю світу, бажанням змагатися з іншими людьми та їх

випереджувати, із внутрішньою необхідністю ставити собі завдання і

розв’язувати їх, причому ці питання та завдання повинні бути якнайскладніші,

щоб вони пробуджували до якнайбільшої праці” [230, с. 27 – 28].

Е. Ільєнков, говорячи про естетику людини, зазначає, що образ людини не

може досягти тієї довершеності та праведності, притаманної образу

Всевишнього. Розуміючи це, тільки сама людина через чистоту дій та помислів

своїх здатна лише наблизитись до ідеального образу Творця нашого: „…у

вигляді образу Бога Людина дивиться у свій власний образ, … образ, у згоді з

яким ти хочеш формувати майбутнє” [135, с. 50 – 57].

У дослідженнях українських мислителів першої половини ХХ ст.

провідною темою проходить ідея поєднання у формі християнських моральних

настанов національного та загальнолюдського. Тож невід’ємним складником

образу української людини вони вбачали саме ті чесноти, які посідають чільне

місце в системі цінностей внутрішнього „Я” особистості. Уважаючи, що

чесноти сприяють розвитку можливостей людини в її вдосконаленні, прагненні

до добра, А. Шептицький зазначає, що чесноти „вказують нам найвищі

людські ідеали, дають силу здійснити ті ідеали. Не був би людиною, хто не

відчув би величі та краси моральних чеснот” [219, с. 295].

У межах сучасної гуманістичної парадигми естетичний образ людини

розглядають як невід’ємний складник естетичної культури особистості,

223

показник її духовного розвитку, гуманістичних цінностей. Естетичний образ

людини є узагальненням естетичного досвіду, який складається, доповнюється

й збагачується протягом життя.

На основі вивчення та аналізу психолого-педагогічної та науково-

методичної літератури можна виділити основні структурні компоненти

естетичного образу людини: змістовний, ціннісний, емоційний, діяльнісний.

Підставою виділення компонентів є специфіка змісту й функцій кожного з них.

При відносній самостійності між окремими компонентами естетичного образу

людини існують стійкі зв’язки, що свідчить про можливості впливу на одні

через інші. При виключенні будь-якого компонента відсутня повнота

характеристики естетичного образу людини.

Когнітивна сфера пов’язана з пізнанням естетичного розмаїття та

знаходить прояв в естетичному кругозорі, поглядах, уподобаннях

переконаннях, ідеалах. Вона відображає раціонально-інтелектуальний рівень

естетичного образу. З цього погляду, естетичний образ людини розглядається

як сукупність знань, уявлень про людину, її зовнішню та внутрішню красу,

стимулюючи самопізнання, надаючи можливість естетичного осягнення

різноманіття реального світу. Естетичний образ людини узагальнює й

конкретизує риси красивої людини, дозволяючи їх виділяти й бачити.

Змістовний компонент характеризується наявністю естетичних форм, у яких

уписаний людський образ, і опосередковано через цей естетичний образ вона

пізнає себе й навколишній світ.

Змістовний компонент естетичного образу людини репрезентує знання

про об’єкт, образну інформацію, відбиту у свідомості, та сигнальну

інформацію, що взаємодіє зі свідомістю. Знання про об’єкт включають

попередній естетичний досвід та естетичну картину світу. Зміст естетичного

образу людини містить специфічні характеристики естетичних якостей

особистості, прояв у них об’єктивного й суб’єктивного, реального та

уявлюваного, конкретного та абстрактного, одиничного, особливого та

загального.

224

Певної уваги потребує ціннісний компонент естетичного образу людини,

представлений системою ціннісних орієнтацій щодо естетичних якостей. Образ

людини як істоти культурної складається на основі здатності певного

суспільства своїм ціннісно-смисловим та культурно-історичним змістом надати

індивіду соціальні, духовно-моральні й естетичні орієнтири його буття.

Естетичний образ людини становить у певному сенсі сукупність історично

зумовлених ціннісних настанов щодо краси людини, життєвих принципів,

поведінкових норм, які визначають спосіб її існування й розвитку. На основі

естетичного образу формується й розвивається ціннісне ставлення до людини.

Естетичний образ людини визначає характер відносин людини зі світом.

Цінність естетичного образу людини відображає ідеал красивої людини, до

якого слід прагнути.

Образ людини відіграє провідну роль у сприйнятті та засвоєнні

естетичних цінностей, визначаючи важливі концепти життєдіяльності: сенс

життя, свобода та відповідальність, краса і потворність. Естетичний інтерес до

людини становить механізм, що активізується через зв’язок людини з будь-

яким явищем дійсності, змістовний бік якого включає інтереси різного

характеру: соціального, психологічного тощо. Естетичні мотиви відображають

зміст естетичних цінностей, слугують з’єднувальною ланкою уявлень про красу

людини та їх втілення в практичній діяльності.

Емоційний компонент естетичного образу людини впливає на розвиток

культури особистості, збагачує її емоційну сферу. В основі мотивації пізнання

естетичного образу людини є єдність ціннісних орієнтацій, емоцій та

естетичного інтересу. Образ красивої людини корелює з позитивними

емоціями, охоплюючи широке асоціативне поле, що включає такі соціальні та

суспільно значущі характеристики, як соціальна успішність, освіченість та

активна життєва позиція. З чого можна зробити висновок, що естетичний образ

людини опосередковано несе цінності успішної людини.

Аналіз сутності естетичного образу людини дозволяє виділити його

діяльнісний компонент. Наявність уявлень про естетичний образ людини

225

стимулює пізнавальну активність, мотивує до вибору певних еталонів, сприяє

глибокому осмисленню різних аспектів краси людини. Осягнення естетичних

форм відбувається в межах предметної діяльності, активізуючи потяг людини

до духовного й фізичного самовдосконалення.

Єдність розглянутих вище компонентів естетичного образу людини

зумовлює його цілісність. Детальний аналіз компонентів естетичного образу

людини дозволяє виділити його функції.

Інформаційна функція естетичного образу людини проявляється в тому,

що такий образ несе уявлення про зовнішність, особистісні якості, спосіб

життя, культуру людини. Змістовний компонент естетичного образу людини

поєднує уявлення про різні аспекти краси людини, тим самим виконує

інтегративну функцію.

Змістовний компонент естетичного образу людини представлений

гносеологічною, смислоутворювальною, інтерпретативною, програмувально-

проективною функціями.

Естетичний образ людини, відображуючи певну картину дійсності, у

центрі якої є людина, є носієм інформації про людину, у зв’язку з чим бачиться

його гносеологічна функція. Особливо роль такого образу проявляється в

зоровому сприйнятті, образній пам’яті, образному мисленні та відображенні.

Естетичний образ людини через емоційно-чуттєву сферу особистості впливає

на здатність емоційно переживати та відчувати красу людини, викликає інтерес

до людини, її зовнішнього вигляду, внутрішнього світу та виражає потребу

сприймати її цілісно, багатогранно.

Гносеологічна функція естетичного образу людини пов’язана з набуттям

естетичного досвіду. У системі знань про людину естетичний образ сприяє

утворенню її цілісної картини, слугує основою виникнення подальших уявлень,

що закріплюються в естетичному досвіді. Пізнаючи людину через її образ,

установлюються особливі відношення та зв’язки, що впливають на розвиток

раціонально-почуттєвої та духовної сфери. Такий тип пізнання можна

класифікувати як образне пізнання.

226

О. Леонтьєв, розробляючи проблему психології образу, уводить поняття

п’ятого виміру, у якому об’єктивна реальність відкривається людині,

розуміючи під ним своєрідне змістовне поле або систему значень.

Продовжуючи цю думку, образ – це не тільки прояв психобіологічних

характеристик людини, але й смислова основа, що забезпечує координацію

людини у світі. Тим самим підкреслюється існування якогось утворення –

медіатора між об’єктивною реальністю та суб’єктом, який сприймає, що

зосереджує увагу людини на одних елементах та змушує ігнорувати інші [112,

c. 5].

На нашу думку, естетичні цінності є своєрідним медіатором смислу, що

несе закодовану інформацію, представлену в естетичному образі. Саме в цьому

й полягає смислоутворювальна функція естетичного образу людини: це його

потенціал поєднувати смиcли та уявлення в систему певних значень.

Естетичний образ за своєю логікою несе систему настанов відповідно до форм

прекрасного, що приписуються певному предмету або явищу. Породжуючи

смисл та викликаючи естетичне переживання, естетичний образ людини надає

їй характеристику. Оскільки образ є синтезом смислів, через естетичний образ

виникають можливості інших смислів та їхніх комбінацій. Образ є певною

змістовною основою, латентно присутньою в культурі та саме через культуру

стає зрозумілою. Зауважимо, що смисл живе в оболонці культурної комунікації,

у лоні якої й отримує подальший розвиток.

Ю. Нестеренко підкреслює роль образу людини в культурі як смислового

та регулятивного начала, що інтерпретується людиною відповідно до існуючих

обставин. Учений розуміє смислове начало як значення, включені в образ

людини, що не привносяться з аналізом зовнішньої інформації [133, с. 12].

Відтак образ людини представляє певну смислову реальність, смислове поле, у

якому формується система поглядів на людину.

Образ людини в цілісності свого змісту сприяє виробленню своєрідного

розуміння, тлумачення краси людини з низки її рис та ознак. Сутність

інтерпретативної функції естетичного образу людини – надавати образне

227

тлумачення естетичної оболонки поняття „людина” в межах певної системи

поглядів. Образ – універсальний трафарет, що накладається на поняття для

вилучення смислу, здійснює декодування інформації, що несе його зміст.

Розмаїття смислів і значень, що передає образ людини в культурі,

викликані дією його інтерпретативної функції, багатозначністю елементів, з

яких він складається. Образ або їх система дають людині основу для пізнання

та зрозуміння явищ дійсності від простих до максимально абстрактних таких,

як добро, краса, гуманність. Образ людини, тим паче її естетичний, є системою

уявлень, знань про людину, що дає людині основу для отримання й

інтерпретування додаткової інформації не тільки про саму себе та її оточуючих,

але й навколишній світ. Проілюструвати цю тезу можна таким прикладом: коли

людина обирає одяг, то вона співвідносить свій естетичний образ з тим

образом, що виникне, коли вона одягне це вбрання. Інший приклад – оцінка

витвору мистецтва, що представляє прямо чи опосередковано людину або її

подобу. У глядача виникають відчуття, що переростають в оцінні судження,

формою більш чіткого їх утілення є закріплення у свідомості образів.

Досліджуючи проблему образу світу в контексті пізнавальних процесів,

сучасний філософ С. Смирнов зазначає, що „реальний світ відображується у

свідомості як образ світу у вигляді багаторівневої системи уявлень людини про

світ, інших людей, себе та свою діяльність” [173, с. 152]. Образ світу є

універсальною формою впорядкування знань, визначаючи можливості пізнання

та керування поведінкою. Організовуючи діяльність людини, образ світу

представляє проект, бажану модель майбутнього відповідно до заданої ситуації.

Формуючи когнітивні структури свідомості, естетичний образ людини

репрезентує відповідну його змісту діяльність, її еталон, тим самим виконуючи

програмувально-проективну функцію.

С. Смирнов підкреслює, що будь-який образ є ніщо інше як елемент

образу світу, сутність якого полягає в тій функції, що виконує роль у цілісному

відображенні реальності [173]. Продовжуючи цю думку, зазначимо, що образ

людини є складовою частиною образу світу, що має значення тільки як його

228

структурний елемент. Діяльнісна та соціальна природа образу людини дозволяє

визначити первинність його діяльнісного початку щодо відображення

дійсності.

Образ людини представляє певні структури свідомості, у межах яких

відбувається розгортання психічної діяльності. В естетичному образі людини

закладено прогнозування людської подоби, її рис, відображення можливості та

оптимізація умов реалізації самовдосконалення.

Трактування краси людини як цінності дозволяє розглядати естетичний

образ як необхідний і важливіший її складник. У межах аксіологічного підходу

до естетичного образу є його світоглядна функція, продукт якої – естетичний

світогляд, широта естетичного кругозору.

Згідно з аксіологічною концепцію М. Бахтіна, усі елементи буття

проникнуті ціннісним значенням. Конкретна людина представляється

„ціннісним центром”. Філософ зауважує, що одночасно з цим існує „сукупність

цінностей, що мають цінність не тільки для того чи того індивідуума та в ту чи

ту епоху, а для всього історичного людства” [15, с. 55]. В образі людини

транслюється естетичне відношення, ціннісна взаємодія людей у межах

культури. Збагачення естетичного образу людини, розширення досвіду

естетичних ціннісних відношень, формування ціннісних орієнтацій сприяє

розвитку духовності особистості.

Репрезентативна функція естетичного образу людини полягає в тому, що

образ виражає наші уявлення про її красу, що, своєю чергою, представляє ідеал

про світоустрій, сприяє демонстрації (для себе та інших) та збереженню

цілісності людини [162, с. 207]. Відтворюваний у мистецтві образ людини

репрезентує її сутність у художньо-естетичних формах, тим самим

розширюючи поле пізнання людини.

Єдність естетичної ціннісної орієнтації та естетичного інтересу, що

репрезентує образ людини, трансформується в естетичну мотивацію, виражену

боротьбою емоційних і світоглядних мотивів, що позначається естетичними

переживаннями та, урешті-решт, вибором особистості своєї поведінки та

229

вчинків. Естетичний образ людини інтегрує різновекторні мотиви, що дозволяє

виділити його спонукально-мотиваційну функцію.

Емоційний компонент естетичного образу людини представлений

емоційною функцією. Ця функція пов’язана з потребою людини в

саморегуляції емоцій, станів, почуттів, поведінки. Естетичний образ людини

формується під впливом почуттів і переживань, що мають ціннісне особистісне

значення. Якість емоційних переживань, викликаних почуттями, залежить від

особистісного значення, яке предмет має для людини. Отже, через емоційно-

чуттєву сферу особистості естетичний образ людини впливає на розвиненість

емоційно-інтегративних функцій свідомості людини.

Діяльнісний компонент естетичного образу людини представлений

імперативно-нормативною й регулятивною (корегувальною) функціями.

Естетичний образ людини, транслюючи цінності, ідеали, настанови, смаки,

виявляється у включенні людини до різноманітних видів практичної діяльності,

у зв’язку з чим бачиться його імперативно-нормативна функція. Важливою

характеристикою вихованості людини, її загальної культури є естетичне

відношення до дійсності, що проявляється в умінні на практиці оперувати

поняттям „естетичний образ людини”. Саме спектр застосування цього поняття

щодо широкого кола відносин дозволяє судити про домінантні у свідомості

людини ідеали, цінності, настанови, смаки. Відповідно цілком відчутно

виявляється спектр естетичних інтересів особистості, мотиви її включення до

різноманітних видів діяльності. Це відношення дає можливість зрозуміти й те,

якою людина бачить себе саму й чого прагне.

Регулятивна (корегувальна) функція полягає в тому, що естетичний образ

людини потребує розвитку саморегуляції (об’єктивного оцінювання себе,

інших і ситуації взаємодії), адже в центрі духовного світу людини й людських

спільнот знаходяться морально-етичні, естетичні, раціонально-логічні цінності,

які здебільшого впливають на їхні погляди, позиції, оцінки. Саме це й

спричинює потребу саморегуляції соціальної поведінки людей, їх діяльності і

230

взаємодії, а також естетичного самовдосконалення та вміння робити практичні

кроки в цьому напрямі.

Викладене вище дозволяє нам дати таке визначення поняття „естетичний

образ людини”. Естетичний образ людини – це система взаємозалежних

смисложиттєвих уявлень про прекрасне в людині, її зовнішню та внутрішню

красу, досконалість. В естетичному образі людини узагальнюються такі

категорії, як: естетична потреба, естетичний смак, естетичні почуття, а також

естетика думок та вчинків людини.

Отже, естетичний образ є системою, що регулює естетичну взаємодію

людини із середовищем, визначаючи вектор естетичного освоєння дійсності.

Естетичний образ людини за своєю суттю слугує індикатором стану естетичної

свідомості, багато в чому визначаючи систему цінностей та світосприйняття

загалом. Розвиток і зміна естетичного образу людини відбувається в процесі

культурного, морального, духовного розвитку особистості. Естетичний образ

людини набуває якості специфічного духовного джерела, здатного підвищити

соціальну життєстійкість людини та резистентність бездуховності.

1.2. Психолого-педагогічні характеристики естетичного образу

людини у студентської молоді

У сучасних соціокультурних умовах глобальних ідеологічних,

економічних, екологічних змін підвищилася роль естетичного виховання

студентів. Практика показує, що у вищому навчальному закладі необхідно

приділяти особливу увагу формуванню духовної сфери майбутніх спеціалістів,

здатних забезпечити розвиток науки, мистецтва, економіки, техніки,

виробництва й при цьому зберегти природні та людські ресурси. У цьому

зв’язку організація естетичного виховання студентської молоді у виші є

важливою передумовою гармонійного розвитку особистості.

231

Аналіз досліджень і публікацій останніх років виявив, що проблему

естетичного виховання молоді вивчали й вивчають різнопланово філософи,

педагоги, психологи, мистецтвознавці. Так, теоретичні питання естетичного

виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах набули глибокого

висвітлення в працях А. Вєрєм’єва, В. Бутенка, О. Дем’янчука, І. Зязюна,

М. Кіященка, Л. Коваль, М. Лещенко, С. Мельничука, Н. Миропольської,

Г. Падалки, О. Рудницької, М. Стельмаховича, Г. Тарасенко, Г. Шевченко,

Н. Шмирьової та ін. Відзначимо інтеграцію внутрішньодисциплінарного й

міждисциплінарного розгляду аспектів естетичного виховання, що спонукав

учених Ю. Бабанського, С. Баранова, П. Блонського, А. Вєрєм’єва,

В. Галузинського, В. Дряпіка, Є. Злобіну, Т. Зюзіну, Є. Ільїна,

Д. Кабалевського, В. Кан-Калика, Г. Костюк, В. Кудіна, В. Левченко,

М. Лейзерова, Ю. Максимчук, А. Мудрика, О. Олексюк, С. Шацького,

В. Сластьоніна, О. Софіщенко, Г. Щукіну та ін. до вивчення психологічних і

педагогічних закономірностей, принципів та напрямів його організації. Однак у

наукових розвідках цих дослідників немає єдиної думки щодо сутності, місця й

ролі формування у студентської молоді естетичного образу людини в цілісному

педагогічному процесі сучасного вищого навчального закладу.

У сучасних умовах розбудови системи вищої освіти в Україні проблема

духовного розвитку особистості й суспільства загалом є надзвичайно

актуальною. Низка нормативних державних документів, серед яких Закони

України "Про освіту”, "Про вищу освіту", Національна доктрина розвитку

освіти України у ХХІ столітті, Державна комплексна програма естетичного

виховання, Указ Президента "Про першочергові заходи щодо збагачення та

розвиток культури і духовності українського суспільства", Національна

стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. тощо регламентують

організацію методичної й навчально-виховної роботи в загальноосвітніх

навчальних закладах та у вищій школі.

Становлення системи освіти художньо-естетичного виховання молодого

покоління набуває особливого значення. Це зумовлено й історичними

232

обставинами, і вимогами сучасного життя. Відповідно до положень „Концепції

національного художнього виховання дітей, учнівської та студентської молоді в

умовах відродження української національної культури”, розробленої в

Українському центрі естетичного виховання молоді, художньо-естетичне

виховання є засобом „творення духовного світу людини, розуміння нею

неперервності світобудови та її розвиток в Гармонії, Красі, Любові” [99, с. 3].

У "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті"

визначено мету освіти, основні стратегії й тактики естетичного виховання та

всебічного розвитку молоді, формування її духовних цінностей, світоглядних

уявлень та художніх орієнтацій, розвитку естетичної культури з урахуванням

специфіки регіонів нашої країни. Зазначено, що пріоритетною функцією

вітчизняної освіти є збереження та розвиток як загальнолюдської (класичної)

культури, так і відтворення здобутків регіональної та національної культур, в

яких відображено образ освіченої, духовно розвинутої людини, її родові

культурні якості.

В цілому, положення доктрини визначають напрями формування й

розвитку естетичного потенціалу студентської молоді. У контексті зазначених

урядових документів шляхи формування в молоді естетичного образу людини

включають орієнтацію на красу зовнішньо й внутрішньо досконалої людини та

гармонізацію її міжособистісних соціальних відносин, спрямованість на

розвиток творчого потенціалу особистості.

Основною тенденцією, що визначає стратегію виховання молоді на

порубіжжі століть і на початку нового тисячоліття, є гармонізація суспільно

зорієнтованого та індивідуалістичного типів освіти. Нині естетичне виховання

студентів у вищому навчальному закладі розглядається як продовження

концепції гуманітаризації й гуманізації освіти, спрямованої на розкриття

творчого потенціалу людини, формування в неї образу зовнішньо й внутрішньо

досконалої людини. На нашу думку, в аспекті духовного й естетичного

розвитку майбутніх спеціалістів цікавою є думка В. Лозового про те, що

„сутність людини полягає не в якомусь ідеальному образі-прототипі, що має

233

довічні, незмінні якості, а в самій меті, яку ставить перед собою особистість і

через яку вона вибирає своє життя та творить себе” [115, с. 198]. У зазначеному

контексті самовизначення молодих людей передбачає також і їхню

відповідальність за формування, гармонізацію й перетворення своїх соціальних

та міжособистісних взаємин, узявши за орієнтир естетичний образ людини. Без

такого взірця важко або навіть неможливо визначити вектор свого духовного

розвитку й самотворення, культури особистості загалом.

Щодо студентської молоді, недостатня увага до виховання естетичної

культури, відсутність у неї естетичного образу людини призводить до асиметрії

між здобутими знаннями та поглядами, світосприйняттям, вчинками. Молоді

люди з нерозвиненою системою соціальних, культурних і духовних потреб не в

змозі протистояти маніпулятивному впливу масової культури внаслідок

відсутності критичного сприйняття соціальних реалій. Вочевидь, нездатність

молоді до саморефлексії й підміна духовних цінностей утилітарно-споживчими

інтересами, нав’язування індивіду невластивих йому уявлень і цінностей несе

небезпеку нівелювання його власного образу „Я”.

Формування естетичного образу людини в студентської молоді ми

розглядаємо як процес розвитку естетичної свідомості студентів,

організованого освоєння студентами рис, характеристик, цінностей естетичного

образу, його зв’язків із художніми цінностями, здійснення якого передбачає

рефлексію молоді і над естетичним ідеалом, і антиобразом, результатом чого є

досягнення високого рівня розвиненості естетичного відчуття, художньої уяви,

основою яких є образ досконалої людини. Відтак на основі естетичного образу

людини в студентської молоді формується критичне ставлення до

псевдоцінностей і псевдодуховності, до антиобразу, який пропагується та

нав’язується в бездуховному, антихудожньому просторі, антиестетичними

зразками псевдомистецтва. З іншого боку, наявний у свідомості молоді

естетичний образ зумовлює прагнення до естетичного ідеалу, гармонійного

розвитку, високого рівня культурно-естетичної обізнаності, ерудованості;

високий рівень естетичної оцінки (витворів) мистецтва, завдяки якій

234

формується ставлення молодих людей до героїчного, прекрасного, а також

погляди на власний образ, уможливлюється критичний аналіз культурно-

суспільних феноменів з позицій естетичного ідеалу, іншими словами –

здатність сприймати й оцінювати навколишню дійсність за законами естетичної

досконалості.

Окреслимо основні проблеми, які пов’язані з процесом формування

естетичного образу в студентської молоді в умовах вищого навчального

закладу. Якщо найбільш загальним питанням естетичного виховання є

формування в студентів естетичної культури, художньо-естетичного

світобачення, світосприйняття крізь призму особистісних художніх смаків та

естетичних ідеалів, то формування естетичного образу в студентів передбачає

ціннісне ставлення до людини, сукупності історично й культурно зумовлених

ціннісних настанов про красу людини, життєві принципи, поведінкові норми,

що визначають спосіб існування й розвитку особистості.

У цьому зв’язку на особливу увагу заслуговують психологічні

особливості віку студентів, що визначають зміст і хід процесу формування

естетичного образу, беручи до уваги те, яким чином потрібно їх ураховувати,

спиратися на визначені нами компоненти естетичного образу людини.

Період студентства є вирішальним етапом процесу виховання духовної

особистості, у якому відбувається професійне становлення та

загальнокультурний розвиток особистості. Проблема формування естетичного

образу людини в студентської молоді як особливої соціальної групи зумовлює

необхідність урахування в нашому дослідженні психолого-педагогічних і

когнітивних характеристик студентського віку.

Уважаємо, що формування естетичного образу людини в студентської

молоді з метою духовного її збагачення повинне здійснюватися в цілісному

педагогічному процесі вищого навчального закладу в умовах інтегративного

середовища. Здійснений нами теоретичний аналіз цього питання дозволяє

зазначити, що до уваги слід брати найважливіші закономірності цього процесу,

до числа яких належать ті, що характеризують взаємозв’язок формування

235

естетичного образу людини з набуттям студентською молоддю необхідного

професійного досвіду, адже в студентському віці пізнання навколишньої

дійсності тісно пов’язане з соціальною практикою, а також становленням

найважливіших якостей особистості. Ми поділяємо думку Ю. Максимчук, яка

звертає увагу на те, що формування в студентів системи естетичних цінностей

має бути системним і включати професійний, соціальний, культурологічний і

особистісний компоненти [118, с. 15].

Аналіз сучасної теорії й практики естетичного виховання студентської

молоді засвідчує, що в умовах вишівської практики на сьогодні належну увагу

необхідно приділяти формуванню в студентської молоді естетичного образу

людини, адже лише в такий спосіб уможливлюється усвідомлення студентами

закономірностей краси, набуття ними власних естетичних смаків, ціннісних

уподобань, збагачення їхнього художньо-естетичного досвіду. На нашу думку,

з цією метою акцент на особистісному аспекті одухотворення молоді є

важливим, адже орієнтація виховання на індивідуальні особливості юнаків та

дівчат, розкриття й розвиток у них особистісних сил і можливостей оцінки та

творення духовних цінностей позитивно позначається на динаміці розвитку та

збагачення суспільних відносин [28, с. 21]. Це питання є актуальним на будь-

якому етапі розвитку особистості, але в період, коли відбувається соціалізація

молоді, формування в неї світоглядних уявлень, ціннісних орієнтацій, духовно-

моральних якостей, воно набуває особливого значення.

У цьому зв’язку вивчення основних етапів формування естетичної

культури студентів свідчить про те, що розкриття потенційно закладених

художньо-естетичних здібностей студентів становить потужний чинник

особистісно-професійного розвитку молодих людей. З метою закріплення

позитивних результатів розвитку й самовдосконалення в процесі професійної

діяльності важливо, щоб на студентів цілеспрямовано активно здійснювалися

соціокультурні впливи. Тоді на тлі всієї панорами внутрішнього духовного

самовідчуття особистості актуалізується її особистісний потенціал, який

слугуватиме джерелом утворення соціально значущих новоутворень. У цьому

236

сенсі важко не погодитися з дослідниками В. Пісчиковим і М. Холіним у тому,

що духовність, орієнтуючи людину на моральні й світоглядні принципи та

ідеали, відіграє винятково важливу роль у процесі соціалізації особистості,

становлячи форму її самоідентифікації [144, с. 46]. З огляду на зазначене, у

процесах спілкування та творчої асиміляції духовних й естетичних цінностей

студентською молоддю через індивідуальність відбувається інтеріоризація

соціокультурних впливів.

Ураховуючи досвід гуманістичної педагогіки, філософської антропології,

особистісно зорієнтованого навчання й виховання, акмеології, російський

учений А. Вєрєм’єв запропонував концепцію особистісно зорієнтованого

естетичного виховання студентів. Відповідно до основних положень цієї

концепції особистість студента, його духовний розвиток є найвищою цінністю

виховного процесу [37, c. 37 – 50], навчальний процес є сферою

самоствердження студента, прояву його особистісних якостей; створення

оптимальних психолого-педагогічних умов для самовиховання,

самовдосконалення й творчої самореалізації, урешті-решт, позначаючись на

вільному виборі студентом власної системи цінностей.

На відміну від традиційних концепцій виховання, у яких чинник

естетичної культури вважається необхідним компонентом всебічного розвитку

особистості, формування естетичного образу людини в студентської молоді не є

самоціллю, а радше засобом самотворення особистості молодої людини загалом

– розвиток її потреб і здібностей щодо пізнання, спілкування, самопізнання,

саморозвитку й самовдосконалення.

Водночас зазначимо, що викладачі вищої школи звертаються переважно

до питань формування в студентів естетичної компетентності, понять, знань,

уявлень про прекрасне, розглядаючи навчально-виховний процес переважно як

засіб збагачення естетичних знань, формування ціннісного ставлення студентів

до явищ естетичної культури. Практика засвідчує, що акцентування лише на цій

низці завдань робить обмеженим процес естетичного виховання студентської

молоді на сучасному етапі. Саме звернення до естетичного образу людини як

237

джерела більш глибоких уявлень про красу й досконалість покликано збагатити

процес естетичного виховання.

Нині в педагогічних системах різних країн оформилось чимало спільних

організаційних, змістових елементів, ціннісних орієнтирів виховання. На

сучасному етапі розвитку практики естетичного виховання особистості у

вищому навчальному закладі існує необхідність побудови інтегративного

середовища, що сприяє формуванню естетичної свідомості, зокрема,

естетичного образу людини.

Ми поділяємо думку дослідників, які вважають, що у формуванні

естетичної культури особистості освіта у вищому навчальному закладі повинна

в якості домінантного вектора розвитку обирати шлях інтеграції, системності та

цілісності (В. Бутенко; С. Здорова; В. Левченко; Л. Царьова; Г. Чакраворті

Співак та ін.).

Зокрема, В. Бутенко підкреслює, що „інтеграція знань має стати

визначальним принципом використання потенційних сил і можливостей

особистості, її почуттів, інтелекту та волі” [27, с. 152]. У зазначеному контексті

підкреслимо, що для світоглядної систематизації знань, уявлень, образів,

зокрема осягнення естетичного образу людини, слугує цілісна картина світу,

яка відображає системно-структурні закономірності взаємодії предметів

навколишнього середовища.

В. Левченко вводить у науковий обіг і обґрунтовує поняття „педагогічна

інтеграція”, у результаті якої виникають духовні, душевні й фізичні

новоутворення, які характеризуються відносною усталеністю, визначеністю й

завершеністю [111, с. 8]. Не можемо не погодитися з дослідницею в тому, що

педагогічна інтеграція є передумовою фундаменту культури особистості,

зокрема естетичної, формування в молоді цілісної картини світу, відтак освітнє

середовище постає в якості бази для інтеграції знань і розвитку гуманістичних

відносин.

Загалом, як доводить Л. Царьова, інтегративний підхід до організації

естетичного виховання у виші слід запроваджувати в трьох аспектах: по-перше,

238

змістовному (інтеграція з такими видами виховання, як моральне, екологічне,

трудове, фізичне тощо у їх взаємозв’язку й взаємозумовленості); по-друге,

міжпредметному (розширення можливостей сприйняття культури й

міжкультурної взаємодії); по-третє, міжособистісному (взаємодія студента й

педагога-предметника, студента й куратора). Уважаємо, що всі три зазначені

аспекти доцільно екстраполювати на освоєння студентами рис, характеристик

естетичного образу для того, щоб процес його формування був всебічним і

дієвим.

Зазначимо, що для більшості молодих людей період студентства є

вирішальним для опанування професійних знань. Проте слід брати до уваги, що

роки навчання в університеті не можна розглядати лише як підготовку до

майбутньої професійної діяльності. У цей період завершується формування

характеру, морально-ціннісних та естетичних орієнтирів. Тож у цьому віці

необхідно продовжувати вирішувати такі завдання, як формування естетичного

відношення до різних предметів та об’єктів дійсності, навколишнього

середовища, людей і їх естетичних потреб, поглядів, смаків, ідеалів,

переконань, прагнення долучатися до світу цінностей мистецтва, стати

прекрасною тілесно й духовно, актуалізувати художньо-естетичні здібності.

У когнітивному аспекті студентський вік є періодом складної

структуризації інтелекту людини, щонайбільше підходить не тільки для

повноцінного інтелектуального збагачення, але й духовного зростання: у 18

років максимального розвитку набуває пам’ять, а у 20 – теоретичне, практичне

та абстрактно-логічне мислення, що уможливлює здійснення об’єктивного

самоаналізу, саморозвитку, самопобудови. Це важливо, оскільки потреба

формування естетичного образу людини в студентів не є привнесеною ззовні.

Студенти самі свідомо чи несвідомо відчувають необхідність у певних духовно-

естетичних регулятивах поведінки, духовно-естетичних цінностях щодо

навколишнього середовища.

Заслуговує на увагу думка А. Вєрєм’єва про те, що успішність

особистісно зорієнтованого виховання передбачає не тільки особистісні якості

239

студента, але й роль особистості викладача, який у процесі інтеракції вносить

до виховного процесу особистісний творчий імпульс [37, с. 37 – 50]. Виховний

потенціал мистецтва є безмежним, адже його засоби уможливлюють

встановлення емоційно-образних естетичних зв’язків з навколишнім світом,

спрямованих на перетворення дійсності для задоволення духовних потреб. У

процесі осягнення духовно-естетичних цінностей через спільну творчу

діяльність вихователя й вихованця конструюються образи, яким притаманна

двояка природа. Насамперед, у них закладена безпосередня емоційно-чуттєва

реакція на сприйняте, яка відбиває суб’єктивну оцінну реакцію студента. Такий

контекст оцінної реакції становить свого роду первинну форму прояву

результатів художньо-естетичного сприйняття.

Пошук таких естетичних і духовних орієнтирів може призвести до

кардинальної переорієнтації лінії поведінки. Самопобудова проявляється в

тому, що в юнацькому віці особистість може значною мірою „перетворити

себе” під впливом обраного ідеалу, яким саме і є естетичний образ людини,

реального або уявного. Безсумнівно, зазначені вікові особливості слід

належним чином ураховувати в організації навчально-виховного процесу у

виші.

На всіх етапах становлення й розвитку теорії естетичного виховання

студентської молоді можна спостерігати глибоку зацікавленість до питань

формування духовної культури майбутніх фахівців з боку психологів.

Психологічним аспектам естетичного виховання й розвитку особистості

студента присвячено дослідження О. Бодальова, Л. Виготського, І. Кона,

Л. Закс, В. Козирева, В. Кузнецова, О. Леонтьева, А. Мудрика, Б. Теплова,

Т. Джейкобсона, К. Пратт та ін. Зазначені дослідження тією чи тією мірою

пов’язані із психологічними характеристиками студентського віку, проблемами

духовного розвитку молоді, її внутрішнього світу, духовних потреб, слугують

глибокою психологічною основою для подальших наукових пошуків засобів

ефективного впливу на особистість.

240

Аналіз наукових джерел, присвячених питанням психологічних

характеристик студентського віку, дозволяє говорити, що студентський вік

становить важливий період у розвитку особистості й збігається із другим

періодом юності, є проміжним етапом між дитинством, підлітковим віком і

дорослістю. Зазначеному віковому періоду притаманні певні особливості.

Порівняно зі старшим поколінням екзистенціальна сфера в студентському віці

характеризується набагато більшою уразливістю. З погляду психології це

можна пояснити тим, що у фізіологічному плані розвиток молодих людей

студентського віку вже завершився, хоча в соціальному плані така особистість

ще не сформувалася як самостійна, завершена, автономна. Звертають на себе

увагу слова вітчизняного педагога А. Мудрика про те, що в юнацькому віці

педагогіка переймається „людьми, які виросли, але ще не стали дорослими,

людьми інформованими, але ще не компетентними, тими, хто захоплюється,

але ще не захопленими” [149, c. 479].

У психологічному аспекті студентський вік характеризується,

насамперед, надмірним бажанням виразити свою незалежність, здатність

самостійно приймати рішення, поширеними проявами максималізму,

заперечення, критицизму щодо порад старшого покоління. З одного боку, у

студентської молоді більшого обурення викликають прояви несправедливості,

нечесності, брутальності, узагалі всього того, що принижує гідність

особистості. З іншого, – притаманна молодим людям студентського віку певна

вікова гнучкість уможливлює в досить короткий термін виробляти захисні

механізми, виявами яких може бути нігілізм, збайдужіння, замкнутість, цинізм

тощо як реакції на негативні зовнішні впливи.

Ретельне опрацювання низки психолого-педагогічних джерел і

соціологічної літератури надає нам можливість визначити сутнісні специфічні

риси, притаманні сьогодні юнацькому віку в умовах політичної та економічної

нестабільності суспільства, а саме: занепад духовно-естетичних цінностей, брак

морально-етичних орієнтирів; криза особистісної ідентичності, витіснення

духовності псевдодуховністю внаслідок наростаючого інформаційного впливу

241

на молодь електронних засобів масової інформації; дегуманізація молодіжного

середовища.

Як слушно зауважує Л. Аристова, у студентські роки в процесі

формування естетичного відношення до дійсності, мистецтва, людини

виявляється певна психологічна домінанта, відображенням якої є діяльність за

законами краси. Слід урахувати, що в юнацькому, як і в підлітковому, віці

зростає значення інтелектуально-понятійного опанування світу прекрасного. У

студентські роки молодь активно рефлексує на предмет власних духовних

потреб, понять і уявлень про прекрасне й піднесене в житті й мистецтві,

перетворення себе під впливом реального або уявного ідеалу, переживаючи у

зв’язку з цим емоції. Завдяки зазначеним особливостям студентського віку

уможливлюється здійснення відповідних педагогічних дій щодо набуття

молоддю знань про естетичний образ людини, усвідомлення його сутності [12].

Саме тому, ураховуючи надзвичайно важливу роль психологічної домінанти,

уважаємо доцільним спрямовувати педагогічні зусилля на формування й

розвиток у студентської молоді ціннісного ставлення до людини, ціннісних

настанов про її красу, життєві принципи, поведінкові норми, „особистісної

системи цінностей молоді, яка включає естетичне ставлення до світу та

мистецтва, позначається на культурному рівні суспільства” [12, с. 3]. У цьому

зв’язку Т. Фадєєва зазначає, що в сучасних умовах специфіка ціннісної

свідомості молодих людей визначається тим, що вони значною мірою не

обтяжені усталеними моделями поведінки й „традиційними” цінностями [195,

с. 73]. На нашу думку, велике значення має аксіологічний компонент

естетичного образу людини, представлений системою ціннісних орієнтацій

щодо істинної, справжньої краси людини.

Зазначимо, що в сучасній парадигмі освіти навчально-виховний процес з

його особистісною орієнтацією спрямований на створення сприятливих

педагогічних умов для підвищення рівня сформованості естетичної культури

особистості, одухотворення індивіда художньо-естетичними цінностями.

Належну увагу необхідно приділяти творчій діяльності, на якій ґрунтується

242

естетичний розвиток особистості [143, c. 105]. У світлі гуманістичної думки

ХХ – ХХІ ст. розвиток смисложиттєвих цінностей та збагачення художньо-

естетичного досвіду людства передбачає єдність духовного й тілесного початку

творчої особистості вихованця, про що зазначали у своїх працях М. Бахтін,

М. Бердяєв, Л. Рубінштейн. Серед завдань формування в студентської молоді

естетичного образу людини – трансорієнтація навчально-виховного процесу на

його варіативність, інтегративність, цілісність, набуття студентами досвіду

творчого освоєння художньо-естетичних цінностей. Більше того, поняття

„образ” пов’язує освіту й мистецтво, адже мистецтво як вид духовного

опанування дійсності людиною, що сприяє формуванню й розвитку її

здібностей творчо перетворювати світ і саму себе за законами краси, є

породженням образів у його різноманітних видах (музиці, живописі, літературі,

архітектурі та ін.).

Як зазначає О. Спіркін, у якості свого об’єктивного джерела образ має

предмети і явища зовнішнього світу, відтак, щодо свого оригіналу він є

вторинним [183, с. 357]. У цьому відношенні близькою є наукова позиція

В. Тюхтіна, який уважає, що використання поняття „образ” у філософії

відображає матеріальний світ, який оточує нас, тим самим виявляючи

вторинність свідомості [193, с. 7]. Наведені погляди вчених на природу образу в

психології дозволяють зробити припущення, що з позицій теорії відображення,

у межах якої поняття образу прирівнюється до копії, естетичний образ людини

в певному розумінні є духовним портретом дійсності. Щодо студентської

молоді нашої країни, цілісно сформований образ людини через свою ідейно-

естетичну дію відображає прищеплення українській молоді ідеалів людської

гідності, благородства, національної ідеї, прагнення піднестись над буденним

сприйняттям дійсності.

Здійснений нами теоретичний аналіз дозволяє зазначити, що в сучасній

концепції естетичного виховання поняття „образ” слугує психологічним

підґрунтям мистецтва та його формотворчим чинником. Нам імпонує думка

Б. Юсова, який розглядає категорію образу в якості системоутворювальної

243

„всезагальної мови”, центральної для культури й науки [229]. Учений особливо

виділяв той факт, що по відношенню до понятійних, словесно-знакових,

інформаційних і наочно-дієвих форм предметного мислення саме образно-

символічне мислення становить ієрархічно вищий тип мислення.

Щодо значення образу людини засновник теорії психоаналізу К. Юнг

зазначав: „Я називаю образ первинним, якщо він має давню природу. Я говорю

про його давню природу в тому випадку, коли образ узгоджується з відомим

міфологічним мотивом… Первинний образ, який також позначається терміном

«архетип», завжди є колективним, оскільки він є спільним, принаймні для цілих

народів і епох. Цілком імовірно, що найважливіші міфологічні мотиви є

спільними для всіх часів і народів” [245, с. 443]. Міфологічні мотиви й образи

можуть використовуватися у виховному процесі в контексті формування

міфологічної естетичної свідомості як способу опанування світу молодими

людьми: як відомо, міфологічні сюжети, мотиви оперують фантастичними

образами, які цілими народами й епохами сприймалися як реальність або ж

використовуються з метою архетипізації найкращих людських якостей у

реальних образах, які наділені особливим міфологізованим значенням.

На нашу думку, особливої уваги заслуговує думка вчених П. Гальперіна і

М. Подд’якова про пріоритетність образно-символічного мислення в низці

понять і суджень практичної психології, зважаючи на те, що категорія образу

становить єдине концептуально-психологічне підґрунтя, основу і наукової, і

художньо-естетичної діяльності. Через естетичний образ особистість пізнає

себе й навколишній світ. Сформований у молодих людей естетичний образ

людини дозволяє виділяти й бачити риси красивої людини, допомагає їх

узагальнити й конкретизувати.

Не менш важливим для нашого дослідження є зв’язок інтелектуальної

діяльності людини й естетичного мислення, зокрема, положення

Л. Виготського про те, що естетичне (художнє) відношення має

інтелектуальний початок, передбачає думки й оцінку, слугуючи їх мотивом у

діяльності та спілкуванні [43]. Естетичне (художнє) відношення як відчуття

244

належить до рівня вищих відчуттів і є важливим показником розвитку молодої

людини, визначаючи її багатоманітні ставлення до світу, природи й себе. Як

слушно зауважував Б. Теплов, „з відчуття повинне починатися сприйняття

мистецтва, через нього повинно йти, без нього воно неможливе” [189, с. 7 – 26].

На гносеологічний аспект образу звертає увагу також і А. Зись,

пов’язуючи його з будь-якими проявами психічного аспекту життя. Учений

робить висновок, що відчуття, сприйняття й уявлення є образами на чуттєвому

ступені пізнання, натомість на рівні логічного мислення в якості образів

слугують поняття, судження й умовиводи [71, с. 103]. Уважаємо, що

формування в студентської молоді естетичного образу людини на чільне місце

має ставити розвиток навичок оперування образами, коригування оцінних

суджень у процесі художньо-естетичного освоєння світу. У цьому зв’язку

метою формування образу людини в молоді є настанови досягти ідеалу

досконалої людини, які будуть відповідати її внутрішній позиції.

Один з найбільш значущих складників питання естетичного виховання

студентів полягає в тому, що молодь у віці 17 – 18 років має певний духовно-

естетичний і життєвий досвід, а також літературні, музичні, художні

преференції. Безперечно, у студентської молоді значною мірою вже сформовані

смаки, погляди й ідеали, набута певна сума знань, уявлень про зовнішню та

внутрішню красу людини. Водночас здатність сприйняття естетичного

розмаїття, засвоєння, зіставлення, критичне мислення, уміння оцінювати

естетичне в мистецтві й житті саме у віковому періоді юнацтва є найвищою,

сприяючи когнітивному розвитку студентів. Звернення до праць

Л. Виготського, Б. Теплова, П. Якобсона [43; 189], у яких розглянуто

психологічні аспекти художнього сприйняття, дозволило нам виділити рівні

естетичного розвитку особистості, серед яких емоційний сенс об’єктів,

естетична емоційність, естетична свідомість.

У процесі формування в студентів естетичного образу людини педагогам

вищої школи варто враховувати, що розвиток естетичної свідомості студентів,

стимулювання їхнього самопізнання й самовдосконалення, прагнення до образу

245

досконалої людини відбувається в умовах реалізації творчих здібностей і в

навчальній діяльності, і в науково-дослідній роботі, у сфері художньої й

духовної культури.

Зазначимо, провідні вітчизняні й закордонні науковці присвятили низку

праць з’ясуванню психолого-педагогічних умов навчально-виховного процесу у

вишах, і все частіше сьогодні звертають увагу на відсутність у сучасної молоді

належної глибини суджень, розуміння та інтерпретації, усвідомлення

естетично-художніх та історичних закономірностей поряд з розвиненим

інтелектом. Окрім того, дослідження виявляють прогалини в розвитку

емоційно-чуттєвої сфери: нерозвинену або слаборозвинену здатність до

естетичного переживання та співпереживання, низький рівень емоційного

реагування на твори мистецтва тощо. Зазначені чинники негативно впливають

на усвідомлення особистістю закономірностей краси, залишаючи поза межами

освітнього процесу залучення особистості до освоєння гуманістичних й

естетичних цінностей [147]. Про це пише Б. Юсов, підкреслюючи, що

звернення в педагогічній діяльності до функціонально-прагматичного,

вузькоінформаційного підходу спричинило розрив між когнітивною й

духовною сферою [228].

Ф. Хейнес, дослідниця в галузі філософії освіти й естетичного виховання,

зазначає, що естетична освіта все частіше маргіналізується внаслідок

превалюючого значення багатокультурності, соціальної рівності, прагматизму,

функціональності освіти [240]. Не менш важливим є проблема невідповідності

вимогам сучасності професійної освіти фахівців, у контексті якої важливого

значення в підготовці набуває духовність випускника, його особистісна

культура, морально-етичні цінності, ставлення до навколишнього середовища.

Нам імпонує думка вченої про те, що нині вища освіта стає елементом загальної

культури особистості, не обмежуючись лише вузькопрофесійними завданнями,

вища освіта покликана бути „поштовхом” до становлення духовно-естетичної

культури випускника, у якій належну роль відіграє естетичний образ людини.

246

І. Бех акцентує увагу на тому, що прагнення особистості до духовного

розвитку й морального вдосконалення має брати початок у професійній

діяльності спеціаліста [23, c. 245].

Як слушно зауважує Н. Фунтікова, досліджуючи різні аспекти проблеми

формування образного мислення в студентської молоді засобами мистецтва, у

сучасних умовах інтелектуальні якості людини, її інтелектуальний розвиток у

процесі освіти й самоосвіти, інтелектуальна діяльність розуміється як

невідривні від їхнього духовного смислу [202, с. 173].

Узагальнюючи зазначене, можна стверджувати, що в сучасному

глобалізованому світі відбувається формування нового типу людини, „homo

intelectus”, тобто людини, зосередженої виключно на максимальному розвитку

інтелектуальних здібностей. На противагу цьому японський дослідник

Й. Масуда зауважує, що соціум сьогодні потребує „homo humanus”, що означає

людину духовну [248].

На нашу думку, естетичний образ людини є одним із показників

естетичної культури студентства, характеризуючи всю систему естетичного

виховання у виші. „Естетична культура є інструментом не лише конструювання

й удосконалення особистості, але й регулятором стосунків індивіда зі світом,

гармонізації всієї системи суспільних стосунків” [225, с. 10]. За сформованими

в людини естетичними образами можна судити про ознаки культурного

середовища, у якому вона живе. Г. Шевченко слушно зазначає, що „організація

процесу навчання у вищій школі на основі естетичної діяльності виступає

потужним чинником самовдосконалення особистості в процесі професійної

підготовки”. Результатом естетичної виховної діяльності в закладах вищої

освіти є естетична культура спеціаліста, яка сприяє „гармонізації відносин

людини з оточуючим світом, являючи собою важливий стимул самоосвіти,

побудови внутрішнього світу” [216, c. 221]. Підкреслимо, що естетична

культура особистості пов’язана із залученням до духовних цінностей

мистецтва.

247

Отже, розглянутий у психолого-педагогічному аспекті механізм розвитку

естетичної свідомості дозволяє визначити чинники формування естетичного

образу людини в студентської молоді, а саме: рівень художньо-естетичної

освіченості; мистецтво в усіх його різновидах; естетична культура; реалізація

самостійних творчих можливостей; естетичне середовище вишу.

Актуальність формування в студентської молоді естетичного образу

людини набуває в сучасних соціокультурних умовах особливої значущості.

Сьогодні спостерігається зниження рівня естетичної культури молоді,

відсутність у юнаків та дівчат прагнення спілкуватися з прекрасним і

піднесеним, спрощене ставлення до творів мистецтва, наслідком чого є занепад

морально-естетичних цінностей особистості. На противагу цілеспрямованій

виховній роботі у вищих навчальних закладах на свідомість студентів

здійснюють потужний вплив джерела масової інформації, пропагуючи

споживацькі цінності й асоціальні стереотипи поведінки. У такій ситуації

відсутність критичного мислення в молоді фактично робить її неспроможною

до рефлексії, призводить до кризи ідентичності особистості й, урешті-решт,

небезпеки втрати власного образу „Я”.

У такій ситуації завдання вищої школи – віднайти шляхи подолання кризи

ідентичності молоді в контексті більш широкої проблеми кризи духовної

культури сучасного суспільства, одним із яких, на нашу думку, є формування

естетичного образу людини. Уважаємо, що культуротворчий, неутилітарний

характер ціннісних орієнтирів особистості уможливлюється вихованням

ціннісного ставлення до людини й навколишнього світу.

С. Рашидова, вивчаючи проблему формування художніх потреб молоді,

зазначає, що художньо-естетична культура відіграє провідну роль серед засобів,

здатних здійснити суттєвий вплив на рівень естетичної вихованості студентів,

їхній розум і душу, на формування потребнісно-мотиваційної сфери молодих

людей [155, c. 116http :// hghltd . yandex . net / yandbtm ? fmode = inject & url = http %3 A %2 F %2 Fkgu . edu . ua

%2 Findex . php %2 Fru %2 Fstruktura %2 Fevpatorijskij - institut - sotsialnykh - nauk %2 F 84- kafedra - metodik -

nachalnogo - i - doshkolnogo - obrazovaniya %3 Fshowall %3 D 1%26 limitstart %3 D & tld = ua & text =

% D 0%86% D 0% B 2% D 0% B 0% D 0% BD % D 0% BE % D 0% B 2% D 0% B 0%20% D 0%9 E .

248

%20% D 0%86.%20% D 0%92% D 0%98% D 0% A 5% D 0%9 E % D 0%92% D 0%9 D % D 0%86%20% D 0%9 C % D 0%9 E

% D 0%96% D 0%9 B % D 0%98% D 0%92% D 0%9 E

% D 0% A 1% D 0% A 2% D 0%86%20% D 0% A 5% D 0% A 3% D 0%94% D 0%9 E % D 0%96% D 0%9 D % D 0% AC % D 0%9 E

% D 0%87%20% D 0%9 A % D 0% A 3% D 0%9 B % D 0% AC % D 0% A 2% D 0% A 3% D -

YANDEX _9 http :// hghltd . yandex . net / yandbtm ? fmode = inject & url = http %3 A %2 F %2 Fkgu . edu . ua %2 Findex . php

%2 Fru %2 Fstruktura %2 Fevpatorijskij - institut - sotsialnykh - nauk %2 F 84- kafedra - metodik - nachalnogo - i -

doshkolnogo - obrazovaniya %3 Fshowall %3 D 1%26 limitstart %3 D & tld = ua & text =

% D 0%86% D 0% B 2% D 0% B 0% D 0% BD % D 0% BE % D 0% B 2% D 0% B 0%20% D 0%9 E.

%20%D0%86.%20%D0%92%D0%98%D0%A5%D0%9E%D0%92%D0%9D%D0%86%20%D0%9C%D0%9E

%D0%96%D0%9B%D0%98%D0%92%D0%9E

%D0%A1%D0%A2%D0%86%20%D0%A5%D0%A3%D0%94%D0%9E%D0%96%D0%9D%D0%AC%D0%9E

%D0%87%20%D0%9A%D0%A3%D0%9B%D0%AC%D0%A2%D0%A3%D -

YANDEX_8 http://hghltd.yandex.net/yandbtm?fmode=inject&url=http%3A%2F%2Fkgu.edu.ua%2Findex.php

%2Fru%2Fstruktura%2Fevpatorijskij-institut-sotsialnykh-nauk%2F84-kafedra-metodik-nachalnogo-i-

doshkolnogo-obrazovaniya%3Fshowall%3D1%26limitstart%3D&tld=ua&text=

%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9E.

%20%D0%86.%20%D0%92%D0%98%D0%A5%D0%9E%D0%92%D0%9D%D0%86%20%D0%9C%D0%9E

%D0%96%D0%9B%D0%98%D0%92%D0%9E

%D0%A1%D0%A2%D0%86%20%D0%A5%D0%A3%D0%94%D0%9E%D0%96%D0%9D%D0%AC%D0%9E

%D0%87%20%D0%9A%D0%A3%D0%9B%D0%AC%D0%A2%D0%A3%D -

YANDEX_10 http://hghltd.yandex.net/yandbtm?fmode=inject&url=http%3A%2F%2Fkgu.edu.ua

%2Findex.php%2Fru%2Fstruktura%2Fevpatorijskij-institut-sotsialnykh-nauk%2F84-kafedra-metodik-

nachalnogo-i-doshkolnogo-obrazovaniya%3Fshowall%3D1%26limitstart%3D&tld=ua&text=

%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9E.

%20%D0%86.%20%D0%92%D0%98%D0%A5%D0%9E%D0%92%D0%9D%D0%86%20%D0%9C%D0%9E

%D0%96%D0%9B%D0%98%D0%92%D0%9E

%D0%A1%D0%A2%D0%86%20%D0%A5%D0%A3%D0%94%D0%9E%D0%96%D0%9D%D0%AC%D0%9E

%D0%87%20%D0%9A%D0%A3%D0%9B%D0%AC%D0%A2%D0%A3%D - YANDEX_9]. Дослідження

свідчать, що чим вищий рівень розвитку художньо-естетичної культури

молодої людини, тим більшою мірою вона прагне бачити й здатна помічати

гармонію зовнішньої й внутрішньої краси людини, красу дій, думок, готова до

художнього співпереживання, прояву емпатії. Емпатійна особистість має більш

широкі межі власного образу „Я”, характеризується вищим ступенем

саморефлексії, розвиненою культурою емоцій і почуттів, вираженою в

діяльності потребою пошуку й вирішенні завдань самовдосконалення на основі

249

естетичного образу людини. Отже, вплив естетичного образу, відтвореного

уявою студента внаслідок акту сприйняття, зумовлений особливою чутливістю

психіки людини до емоційних станів, здатністю до емоційного реагування на

твори мистецтва, де представлено образ людини, наявністю естетичних

переживань, естетичного досвіду, широким спектром художньо-естетичних

захоплень людини.

Зазначимо, що студентська молодь з усталеними в її уяві естетичними

образами є здатною співвідносити свою індивідуальність із духовними

структурами, які відзначаються цілісністю й гармонійністю організації. У

молодих людей студентського віку спостерігається зміщення психологічної

домінанти в напрямі самосвідомості особистості – її світовідчуття, ціннісно-

смислових і світоглядних структур. Такі студенти загалом вирізняються

гармонійністю світосприйняття, високою емпатійністю й дружніми взаєминами

з людьми, характеризуються здатністю адекватно оцінити власні успіхи й

невдачі, повніше сприймати світ [106].

Провідну роль у формуванні естетичної самосвідомості студентської

молоді відіграє емпатія. Л. Журавльова розглядає емпатію в якості значущого

чинника конструктивного розвитку всіх структурних компонентів

самосвідомості як суб’єктивну та об’єктивну детермінанту розвитку

особистості, її стосунків зі світом і людьми [63, c. 39]. Відтак у процесі

онтогенетичного розвитку майбутні фахівці з високим рівнем емпатії здатні

швидше досягати особистісної зрілості, набувати его-ідентичності порівняно з

низькоемпатійними. Вочевидь, характеристики ціннісно-потребнісної сфери

особистості, серед яких належне місце мають займати духовно-естетичні

потреби, безпосередньо залежать від розвиненості емпатії студента.

На нашу думку, у формуванні естетичного образу людини слід спиратися

на концепцію М. Кагана, у якій стверджується, що в процесі оволодіння світом

людина залучена до п’яти видів діяльності – пізнавальної, ціннісно-

орієнтаційної, перетворювальної, комунікативної, художньо-естетичної.

Зазначені види людської діяльності є „синкретично злитими” у свідомості

250

людини в процесі її сприйняття світу [84, c. 13], і художньо-естетична

діяльність є невіддільною від усіх інших видів діяльності. У такому розумінні

високий рівень естетичного освоєння світу студентами безпосередньо залежить

від того, якою мірою вони задіяні в зазначених видах діяльності, наскільки

молоді люди готові до перетворень у собі самих й у світі загалом. Отже,

особистість, здатна сприймати, відчувати, правильно розуміти й оцінювати

прекрасне та піднесене в усіх його проявах, буде невпинно прагнути до

подальшої естетичної діяльності, віднаходити натхнення в праці, побуті,

природі, мистецтві, міжособистісних стосунках, буде творити власний

естетичний образ.

У західних країнах формування естетичного образу людини відбувається

в руслі естетичної освіти, сучасних інтегративних тенденцій, адже в наукових

працях закордонних дослідників естетична освіта розглядається як включення

мистецтва в навчальний план університету в спосіб, що сприяє підвищенню

обізнаності й формуванню суджень та умовиводів про навколишній світ, сприяє

розвитку критичного мислення [240]. Усе більше звертається увага на

перспективність поєднання естетичної освіти студентів з викладанням інших

академічних предметів, її інтегрування в програми різних академічних

предметів. Як зазначає А. Гулла, фахівець Нью-Йоркського університету з

питань упровадження інтегрованого підходу до виховання й навчання,

естетичне виховання не лише підвищує ефективність реалізації кожного з

проектів, але й робить успішним процес інтегрованого розвитку [239]. Автор

з’ясував, що поєднання двох підходів у викладанні загальноуніверситетських

програм (інтегрування в естетичне виховання програми розвитку творчого

письма) сприяє їхньому вдосконаленню.

Заслуговує на увагу включення до змісту естетичного виховання

студентів їхню самостійність у творчому процесі, вияви власної ініціативи,

виявлення інтересів і потреб [49, с. 226]. Практика свідчить, що розвиток

критичного мислення й належна увага до мисленнєвої активності виявляються

251

ефективними для вирішення завдань естетичної освіти, фактично є її

невід’ємною частиною.

О. Охріменко і О. Верещагіна, дослідники взаємодії духовного, фізичного

та естетичного виховання та їхнього впливу на формування особистості

студентів, висловили думку про доцільність поєднання фізичного та

естетичного виховання, адже музично-ритмічний розвиток є природно

духовною та тілесною сутністю людини [114, c. 202]. Цілеспрямований

розвиток почуття ритму сприяє вихованню і естетичних, і фізичних якостей

особистості через внутрішню сутність людини та її зовнішні прояви в русі.

Дотичною є точка американського дослідника Т. Льюїса, який вивчає проблеми

естетики й філософії виховання, зазначаючи, що людина за допомогою

фізичних рухів може виразити прагнення творчості, звільнення від тягаря

життєвих проблем; у такому сенсі танцювальна творчість допомагає віднайти

нові можливості життя [247, c. 62]. На наш погляд, збагачення навчальних

дисциплін мистецтвознавчої спрямованості сприяє формуванню в них духовно-

естетичних цінностей, розвиває їхнє творче мислення й емоційно-чуттєву

сферу.

Тож, говорячи про психологічні й педагогічні характеристики

естетичного образу людини в студентської молоді, його соціокультурні

чинники, ми розуміємо передумови одухотворення особистості художньо-

естетичними цінностями. Педагогічні й психологічні характеристики

естетичного образу людини випливають із його компонентів. У педагогічному

аспекті естетичний образ людини характеризується цілісністю, предметністю,

стійкістю, інтегративністю, емоційністю, поліфонічністю тощо.

З метою реалізації системи виховних впливів виявляється й

використовується естетичний потенціал навчальних дисциплін, які

характеризуються духовно-ціннісною спрямованістю, діалогічністю,

орієнтацією на загальнолюдські моральні цінності, зв’язком із соціальною

практикою.

252

Дослідження характеристик естетичного образу людини дозволяє

виділити таку властивість, як здатність формувати стійкі естетичні настанови у

свідомості людини. Стійкість естетичного образу людини характеризується

закріпленням у свідомості індивіда не тільки уявлень про певні риси, але й

структур, що безпосередньо регулюють поведінку.

Інтегративність естетичного образу людини проявляється в тому, що

процес його формування охоплює всі ланки педагогічного процесу з метою їх

злагодженої взаємодії в досягненні поставленої мети. Завдяки цій властивості

сукупність різних когнітивних структур і мисленнєвих процесів, система

поглядів на людину, об’єднаних заради формування в студентів естетичного

образу постає у вигляді єдиного комплексу. Саме інтегративність зумовлює

синтез знань, який дозволяє відтворити загальне уявлення про образ людини,

водночас виокремлюючи його специфіку.

Зазначені характеристики образу людини доповнюються орієнтованістю

естетичного образу людини на поліфонічність, зумовлену механізмами

взаємопроникнення, переосмислення, трансформації через інтерпретацію

образів у мистецтві. Поліфонія естетичного образу людини проявляється не

лише в багатогранності художньо-естетичного втілення, але також у

неоднозначності засобів образотворення, плюралізмі смислових інтерпретацій,

амбівалентності образів, аналізі внутрішніх станів героїв.

Однією з психолого-педагогічних характеристик естетичного образу

людини є його внутрішня цілісність і духовно-ціннісна усталеність, адже

сутність людини проявляється в сукупності духовно-естетичної, тілесно-

естетичної та зовнішньої художньо-виразної сутності.

Естетичний образ людини характеризується предметністю, адже вся

сукупність різноманітних відчуттів і асоціацій, пов’язаних із певним образом,

об’єднується в процесі художньо-естетичного сприйняття, і встановлюється

зв’язок з конкретним предметом-джерелом цього образу. Становлячи

психологічний феномен внутрішнього, суб’єктивного порядку, естетичний

образ людини корелює з реальними або уявними рисами, утіленими у творах

253

мистецтва, інтересом до пізнання людини, стійкими мотивами до

самовдосконалення та самопобудови на цій основі.

У психологічному аспекті естетичний образ людини характеризується

зв’язком з емоційною сферою особистості, здатністю розвивати художньо-

образне мислення, уяву, впливом на почуття особистості. Емоційність, властива

естетичному образу людини, проявляється в його тісному зв’язку та

безпосередньому впливові на особистість, зокрема, його здатності викликати

почуття й переживання.

Крім того, важливо враховувати такі чинники, як роль психологічної

домінанти, спрямування педагогічних зусиль на формування й розвиток у

студенів ціннісних настанов про красу й життєві принципи людини, ставлення

до світу та мистецтва, реалізацію творчого потенціалу студентів у осягненні

художньо-естетичної культури.

Отже, наведені вищі характеристики естетичного образу людини

дозволяють зробити висновок, що процес формування естетичного образу

людини має бути системним і цілісним, організованим і керованим з

урахуванням вікових, психологічних і соціальних особливостей студентів;

націленим на розвиток у них смаків, ідеалів, естетичних знань, уміння робити

самостійні судження й висновки, творчих здібностей і прагнення постійного

самовдосконалення.

Таким чином, формування естетичного образу людини в студентської

молоді є процесом художньо-естетичного освоєння студентами рис,

характеристик естетичного образу, його художніх цінностей. Сформований у

студентів естетичний образ зумовлює розвиненість художньо-естетичної оцінки

творів мистецтва та визначає погляди особистості на власний образ, орієнтує на

сприйняття й оцінку буття за законами естетичної досконалості.

1.3. Взаємодія комплексу мистецтв в аспекті формування естетичного

образу людини

254

В епоху соціальних трансформацій, стрімкої інформатизації та

технологізації в усіх сферах життя особливо гостро постає потреба відродження

духовності, культури та гуманності суспільства. Сьогодні духовний розвиток

особистості фахівця набуває не меншої ваги, ніж отримані наукові знання,

сформовані професійні навички та вміння, тож ціннісна, моральна та естетична

сфери не повинні залишатися поза увагою. У зв’язку із цим актуальним є

питання пошуку джерела, яке б слугувало потужним засобом протидії почуттю

відчуження, що формується під впливом цивілізаційних процесів. Таким

джерелом, на нашу думку, є естетичний образ людини, який уособлює взірці її

зовнішньої й внутрішньої краси.

Проблема формування естетичної свідомості студентів вищих навчальних

закладів вимагає пильної уваги, адже формування системи духовно-естетичних

цінностей та ідеалів відбувається разом із прогресивними зрушеннями в усіх

сферах життя людини, відтак кожне нове покоління спонукає науковців до

пошуку якісно нових шляхів вирішення актуальних питань естетичного

виховання молоді. Використання теоретичного й практичного досвіду

минулого має супроводжуватися оптимізацією наявних методик і

впровадженням кардинально нових педагогічних моделей, мобілізацією

резервів естетичного впливу на особистість, що формується. Як справедливо

твердить В. Стрілько, першочергове завдання в естетичному вихованні

покоління XXI ст. – прищеплювати молоді правильні естетичні погляди та

ідеали: виховувати не споживача мистецтва, а людину, особистість, яка прагне

до створення краси навколо себе, людини-творця, одухотвореного діяча в тій

сфері, якій вона присвятить себе. Людину, здатну „творити за законами краси”

[188, с. 3]. Отже, необхідність пошуку ефективних засобів естетичного впливу

на особистість молодої людини диктується вимогами часу та умовами

становлення її моральної та естетичної культури.

Мистецтво інтегрує в собі всі аспекти людських взаємин, емоцій та

почуттів. Завдяки художнім засобам та образам воно не тільки відображає

цілісну картину світу, але й впливає на світогляд, ціннісні орієнтації, поведінку

255

та вчинки людей, тому формування естетичного образу людини в студентської

молоді було обрано здійснювати саме комплексом мистецтв.

Естетичний образ людини як система ціннісних орієнтацій особистості у

сфері прекрасного складається впродовж життя під впливом багатьох чинників.

Образ людини, який народжується в мистецьких творах, виражає її сутність у

художньо-естетичних формах та існує як суб’єктивний витвір свідомості,

явище індивідуального досвіду, уособлюючи при цьому всезагальні здобутки

людства. Сприйнятий і засвоєний ідеал стає силою, що мотивує поведінку

людини, визначає її життя, дозволяє ідентифікувати себе в соціокультурному

середовищі. Мистецтво має високий потенціал щодо розвитку людини, впливу

на її внутрішній світ, усі сфери та напрями її діяльності. Сила мистецтва

полягає у формуванні естетичної потреби в реципієнта, мистецтво – це простір

для розвитку емоційно-вольової, моральної, ціннісно-смислової та інших

компонент особистості. Кінцевим результатом впливу мистецтва на людину

має бути духовний катарсис, гармонізація внутрішнього світу, тобто мистецтво

повинно перетворити наше життя, надати йому вищого сенсу, наповнити

красою, добром, любов’ю.

Як відображення дійсності мистецтво є найдосконалішою формою

осмислення й творчого освоєння духовно-практичного досвіду людства. Воно

допомагає пізнавати життя в безпосередньому чуттєвому контакті, сприймати

явища дійсності в тому значенні, що вони мають у системі суспільних відносин.

Мистецтво розвиває творчі здібності людини, співвідносячи дійсність з ідеалом

[32, с. 251]. З давніх часів мистецтво вважалося одним з головних компонентів

культури як специфічного способу організації та розвитку перетворювальної

духовно-практичної діяльності людини, універсальною формою конкретно-

чуттєвого вираження її естетичного та духовного досвіду. Будучи особливим

типом естетичного світобачення, мистецтво спонукає людину дивитися на світ

крізь призму авторського сприйняття. Образ світу, зокрема й образ людини,

транслюється через світорозуміння митця, унаслідок чого активізуються

душевні й духовні сили широкого кола адресатів. На думку Л. Толстого,

256

„мистецтво – це досвід особистого життя, який відображається в образах, у

відчуттях – особистий досвід, що претендує стати узагальненням” [192, с. 148].

Процес осягнення художнього образу – це діалог реципієнта з автором,

інтелектуально-емоційна комунікація на основі здатності до співпереживання

та творчої інтерпретації. За своєю сутністю мистецтво завжди є суб’єкт-

суб’єктною взаємодією, отже, сприймання й розуміння мистецького твору

розглядається в термінах комунікації як спілкування, партнерами якого є

реальні люди. Вступаючи в такий контакт, реципієнт відчуває естетичну

насолоду, що виникає як синтез образного змісту твору, художньої ідеї митця

та свідомості самого реципієнта. Такий діалог ґрунтується на емпатії,

відкритості, довірі, у результаті чого виникають нові ціннісні орієнтири,

можливості самопроекції та саморегулювання, змінюються позиції в розумінні

прекрасного.

Характерними особливостями мистецтва є його асоціативність,

метафоричність, ідеалізація життєвих явищ і самої людини. Його істотною

ознакою також є багаторівневе художньо-образне мислення, що, на відміну від

формально-логічного, функціонує як дієвий інструмент пізнання світу в єдності

об’єктивного і суб’єктивного начал. Водночас, коли наука оперує формулами,

цифрами, фактами, мистецтво відображає дійсність творчо, з позицій

прекрасного: тут має місце і вигадка, і фантазія, і авторська оцінка. Мистецтво

як складова частина культури людства має глибокі корені. Велику увагу

виховній ролі мистецтва приділяли ще Сократ, Платон та Аристотель,

установлюючи логічний зв’язок між естетичним і етичним у людині,

прекрасним і моральним. Зокрема Платон створив першу теорію естетичного

виховання, у якій визначив можливості мистецтва впливати на людську психіку

та поведінку. У теоретичних працях Аристотеля, крім виховної функції,

визначено ще пізнавальну та функцію емоційного впливу. Пізнавальна функція

мистецтва отримала подальше осмислення та розвиток в естетиці Відродження

на прикладі живопису. В епоху класицизму і Просвітництва, коли проблема

естетичного виховання знову набула актуальності, ідеї античної естетики були

257

переосмислені. Особливу роль мистецтва в моральному вихованні людини,

формуванні її самостійності та самодостатності підкреслювали Н. Буало,

Вольтер та Дідро. Своєрідною бачили роль мистецтва російські революційні

демократи М. Чернишевський та В. Бєлінський, прихильники марксистської

ідеології – як ефективний засіб критики соціального устрою та утвердження

нового соціального ідеалу. Естетику сучасного, постмодерного мистецтва,

характер його впливу на особистість відображено в розвідках Т. Адорно,

Ж. Батая, В. Вельша, Ч. Дженкса, У. Еко, О. Калабрезі, М. Маклюєна,

Х. Ортеги-і-Гассета, Л. Фідлера, В. Бичкова, Б. Гройса, Т. Гуменюк,

Т. Гундорової, М. Епштейна, О. Кривцуна, Г. Кнабе, В. Личковаха, В. Лук’янця,

Н. Маньковської, О. Мігунова, О. Соболь.

Так чи так, в усі часи гуманістична, соціально-перетворювальна роль

мистецтва вбачалася в його покликані сприяти гармонізації соціального

прогресу й моральному вдосконаленню особистості. Як зауважує Є. Шпильова

[221, с. 7], вплив мистецтва на особистість не є абстрактною величиною, а

завжди має конкретного адресата. Людина, яка вступає в діалог з конкретним

твором мистецтва, здатна сприйняти його культуротворчий, життєствердний

потенціал, змінюючись при цьому як суб’єкт соціального буття.

Усі функції мистецтва, як і динаміку, остаточно встановити неможливо. Із

розвитком суспільства їх виникає широке коло: адаптаційна, релігійна,

політична, терапевтично-сугестивна, гносеологічна, етична тощо. У різні

історичні епохи превалювала та чи та функція мистецтва відповідно до потреб

суспільства. У первісному суспільстві – це соціалізація людини, прилучення до

Бога – у Середньовіччі, просвітництво – у ХVIII ст., засіб утвердження ідеалу

нового суспільства – у ХІХ ст. В епоху постмодерну мистецтво здійснює

ціннісно-адаптаційний вплив, тобто забезпечує зорієнтованість індивіда в

практичному виборі рішень, можливості вираження його суб’єктивності,

саморозвитку та самоідентифікації. Як справедливо зауважує Г. Мєднікова,

мистецтво ХХІ ст. „необхідне людям для соціалізації і розвитку їхньої

суб’єктивності; у мистецтві людина розширює свій досвід, проживає багато

258

емоційних станів, осмислює невербальні форми спілкування, приміряє на себе

різні уявлення про щастя” [121, с. 62 – 63]. Нове століття позначається

докорінною зміною способів функціонування мистецтва у зв’язку із розвитком

інформаційно-комунікаційних технологій, ЗМІ, мобільного та інтернет-зв’язку.

Це значно розширило можливості пропозиції, доступу та вибору культурної

інформації відповідно до потреб постмодерної людини, які також зазнали

істотних змін. Сучасна людина через мистецтво шукає шляхів подолання

життєвої кризи, виходу з маргінального стану, можливостей соціальної

адаптації, самоідентифікації, самоствердження, мотивації та стимулу для

подальшого життя в нестабільних мінливих умовах. Отже, естетичні запити й

очікування сучасної людини розвиваються одночасно з розширенням функцій

мистецтва в новому, глобалізованому соціально-культурному середовищі.

Лише за таких умов мистецтво набуває здатності відтворювати універсальну

естетичну модель світу.

Вплив мистецтва на особистість відбувається на двох рівнях: духовному

та практичному. Перше передбачає соціально-естетичну дію мистецтва, друге –

залучення людини до творчої діяльності. У такій єдності виникають умови для

творення особистістю культури, самої себе й свого соціального простору, без

якого діяльність людини не уявляється. Тому недивно, що останнім часом

активізувалися теоретичні пошуки культуротворчого потенціалу мистецтва,

нових можливостей його впливу на особистість людини в усій багатогранності

її соціокультурних та особистісних характеристик (див. праці Г. Мєднікової,

Р. Алєйник, Л. Кантор-Казовської, Т. Гундорової, О. Забужко, М. Жулинського,

Т. Боднарчук, Л. Мун та ін.). Сьогодні взаємозв’язок культурного та

суспільного поступу очевидний як ніколи, адже мистецтво розвивається не

ізольовано, а в соціальному часопросторі. Отже, усі зміни, що їх переживає

соціум, неодмінно знаходять відображення в тих чи тих аспектах культури,

відбувається суспільне переосмислення функцій мистецтва, трансформація й

конкретизація естетичних ідеалів.

259

Як уже було підкреслено раніше, своєрідність художньо-образного

мислення полягає в „образно-чуттєвому осягненні світу, в органічному

синтезуванні результатів дії раціонального та емоційного механізмів уяви”

[226, с. 221]. З погляду С. Рубінштейна, „у художньому мисленні образ,

відображаючи одиничне, конкретне, разом з тим виконує й узагальнювальну

функцію” [158, с. 308]. У процесі контакту людини із зовнішнім світом виникає

певна суб’єктивна духовно-психічна реальність, що відображає її внутрішній

світ, тобто образ. Художній же образ пов’язаний з мистецтвом, це „спеціально

створюваний у процесі особливої творчої діяльності за особливими (хоча

зазвичай і неписаними) законами суб’єктом мистецтва – художником –

феномен, який має унікальну природу” [30, с. 41]. На думку А. Герасимова, „в

художньому образі як формі мислення зосереджено величезну за обсягом

інформацію про природу, суспільство, історію, людські відносини, вчинки. За

допомогою образів-уявлень відбуваються не лише мисленнєві процеси, але й

збереження інформації” [169, с. 13]. Уважаємо, що досвід художнього

осмислення дійсності є особливо значущим для молодої людини, оскільки

надає їй життєвих орієнтирів у якості ціннісних ідеалів.

Основним поняттям, яким оперує мистецтво, є художній образ. Це

складне, цілісне та органічне утворення, що репрезентує певну реальність –

музичну, поетичну, художню, унікальний мистецький космос, який

конкретизується в певний момент художньо-естетичного буття. В усій своїй

багатовимірності й повноті художній образ закріплюється у свідомості

реципієнта. При цьому життєва практика окремого індивіда не здатна сповна

задовольняти його духовні потреби через обмеженість у просторі й часі. Через

осягнення мистецьких образів формується духовний світ людини, реалізується

її бажання пізнавати життя, таємниці людських стосунків, природи, буття.

Існування кожного художнього образу, переконує М. Бєляєв, відзначається

багатореальністю, недосказаністю, смисловою багатоплановістю. Реципієнт,

який сприймає той чи той естетичний образ, перебуває в ситуації, коли

зовнішні характеристики об’єкта його пізнання повністю детерміновані, а

260

параметри предмета пізнання – лише частково. „Специфіка пізнання вже

наявних явищ художньої дійсності така, що в кожному випадку, який знову

виникає, людині доводиться самовизначатися і щодо напряму, і глибини

проникнення в образ, що її зацікавив” [18, с. 175]. Процес самовизначення

зумовлений життєвим досвідом індивіда, його цінностями та переконаннями,

його творчою фантазією. Отже, акт пізнання художнього образу є невичерпним,

адже смисл кожного конкретного образу інтерпретується індивідуально-

суб’єктивно.

Художній образ є категорією естетичною. Тут ідеться про особливості

художнього відображення дійсності, які відрізняють його від логічної та інших

форм відображення дійсності. Художній образ, на відміну від матеріального,

чуттєвого зображення, є ідеальним. Це продукт творчого пошуку художника,

який мислить категоріями того виду мистецтва, яке представляє. Художній

образ є творчим відтворенням фрагмента дійсності згідно з природою та

законами художнього мислення, що містить:

– типове та індивідуальне;

– об’єктивне та суб’єктивне;

– емоційне та раціональне [71, с. 110].

Типове та індивідуальне в художньому проявляється через зображення

конкретної особистості, яка уособлює типові людські характери. Образ

наповнюється об’єктивним змістом через відображення реальних картин життя

в усій його багатогранності, що існують поза художньою свідомістю,

суб’єктивне народжується в процесі осмислення образу митцем, переживання,

оцінювання, вираження свого ставлення до нього. Спочатку художній образ

виникає у вигляді ідеальної моделі в уяві його автора. Через матеріалізацію

художньої думки в слові, звуці, зображенні цей витвір індивідуальної

свідомості стає здобуттям реципієнта – читача, слухача, глядача. Лише

об’єктивуючись у певну матеріальну структуру, художній образ реалізує

комунікативну функцію мистецтва за схемою „художник – твір – реципієнт”.

Завдяки здатності матеріалізації художнього образу в знаках і з’являється

261

можливість його декодування, осягнення та оживлення у свідомості людини,

проте, як відзначив А. Зісь, „для того, щоб зміст, «зашифрований» у знаках

мистецтва, був відповідним чином розшифрований, розкодований, реципієнт

повинен мати ключ до шифру той же, що його мав і художник” [71, с. 174

– 175].

Художній образ несе в собі все естетичне багатство дійсності: найтонші

нюанси та відтінки прекрасного, але й разом з тим усе жахливе, трагічне чи

комічне в ній. Ще однією істотною ознакою художнього образу, на відміну від

наукового поняття, є його невичерпне багатство й повнота. Те саме явище

дійсності можна відобразити в різних видах мистецтва, утілити в різних образах

найрізноманітнішими засобами художньої виразності. Глибинна ідея

художності полягає в істинній єдності змісту й форми образу, його життєвій

правдивості та досконалості, будь-то образи-узагальнення дійсності, чи то

образи-узагальнення людського характеру. Здатність людини продукувати

художні образи, сприймати та відтворювати їх удосконалює її естетичне

начало, розширює творчі потенції її свідомості.

Одним з головних предметів зображення в мистецтві є людина в

багатогранності всіх сфер її проявів. Саме через мистецтво можливе глибоке

розкриття ідеалу людини, зокрема й естетичного. Образ людини, який

створюється в різних видах мистецтва, у художньо-естетичних формах виявляє

її сутність, що є відображенням естетичного досвіду певної епохи.

Орієнтуючись на ідеал людини як взірець естетичного, морального, як мірило

усього освоєного та виробленого, реципієнт оцінює свою діяльність у

конкретному соціокультурному контексті, керується відповідними естетичними

цінностями та принципами. На думку І. Зязюна, завдяки творам мистецтва у

свідомості людини закріплюються моделі та образи поведінки, унаслідок чого

змінюються її погляди на навколишній світ, з’являється потреба бачити

прекрасне в буденному та звичному. Науковець переконаний, що значущість

мистецтва в соціумі детермінується „рівнем впливу художніх образів на

внутрішній світ людини, на всі напрямки її соціальної діяльності” [74, с. 22].

262

При цьому естетичний образ людини завжди має конкретно-історичний зміст.

Тобто кожна епоха, кожна нація має свої ідеали, які уособлюють

загальнолюдське і специфічне – основні тенденції життя суспільства на

певному історичному зрізі й окремі прояви носіїв цих ідеалів.

Утілення в художніх образах типових соціальних картин є однією з

визначальних рис мистецтва. Естетичні цінності, що їх несуть у собі мистецькі

твори, не постають у готовому вигляді, а потребують декодування на основі

емоцій та переживань реципієнта. Художній образ як інтегральне утворення

акумулює в собі енергію культурно-історичної епохи та митця, що його

створила, саме художніми засобами відбувається вплив на свідомість

особистості, розвиток її емоційно-вольової сфери, естетичних потреб, смаків і

почуттів, тобто формується естетичний образ людини. Ми переконані, що

завдання формування гармонійно розвиненої, самодостатньої особистості

можна реалізувати лише комплексом мистецтв. Жодний окремо взятий вид

мистецтва не здатний створити дійсно багатогранну особистість, сприяти

вдосконаленню її емоцій і почуттів, розвитку культури, збагаченню

внутрішнього світу. Для молодої людини важливо навчитися розуміти мову

різних видів мистецтва, щоб оцінити все закладене в його змісті багатство.

Кожний вид мистецтва бере участь у вирішенні конкретних завдань

естетичного виховання, лише сукупність їхніх потенцій сприяє вдосконаленню

психіки та внутрішнього світу індивіда.

Естетичний образ людини, який породжується митцем на основі

прийнятих у суспільстві тієї чи тієї історичної епохи морально-етичних норм,

приписів, естетичних принципів, допомагає сприймати явища дійсності в

необхідному ракурсі, з позицій прийнятої системи суспільних відносин,

розвиваючи тим самим творчі здібності людини через зіставлення реальності з

ідеалом. У цьому й виявляється своєрідність мистецтва – виражати зміст ідеалів

людини через чуттєву, емоційно-смислову форму. Засобами комплексу

мистецтв реалізується можливість об’єднання міждисциплінарних можливостей

у процесі навчання студентської молоді, ефективнішого впливу на формування

263

естетичної свідомості, розвитку творчості, артистизму, інтуїції, емоційно-

почуттєвого й художньо-естетичного в особистості, тобто тих універсальних

загальнолюдських і професійних якостей, які утворюють імідж сучасного

фахівця.

Питання взаємодії різних видів мистецтва, не втрачаючи своєї

актуальності, є предметом наукового розгляду в багатьох мистецтвознавчих

дослідженнях. У полі зору науковців давно перебувають різні аспекти тісної

співдружності мистецтв (І. Азізян, Л. Андреєв, Б. Галєєв, А. Смєлий,

Г. Степанов), зокрема проблеми естетичного виховання молоді в контексті її

професійної підготовки знайшли своє відображення в студіях Л. Баженової,

Л. Мун, Л. Остож’євої, Л. Савенкової, Д. Ткачової, Л. Рапацької, Г. Шевченко,

О. Шувалової, Б. Юсова та ін.

У 80-і роки XX ст. ідеї інтеграції та синтезу мистецтв, поліхудожнього

підходу в педагогіці розвивалися Б. Юсовим та його послідовниками. Б. Юсов

уперше сформулював та ввів у науковий обіг термін „поліхудожність”, сутність

якого зводиться не тільки до врахування єдиної природи всіх видів мистецтв, а

до цілісного, поліфонійного сприйняття та відображення художніх образів. Ці

положення слугували основою теорії поліхудожнього розвитку особистості.

Як дозволяє твердити аналіз науково-педагогічної літератури, ідея

взаємодії мистецтв знаходить утілення в концепціях, що узагальнено виражено

поняттями „міжпредметні/міждисциплінарні зв’язки”, „синтез мистецтв” і

„комплекс мистецтв”. Міжпредметні зв’язки виявляються „як в одночасному

залученні різних предметів художньо-естетичного циклу, так і в проведенні

різноманітних «бінарних занять»” [224, с. 60], хоча й не завжди враховують

типологію і внутрішні зв’язки між різними видами мистецтва. Поняття „синтез

мистецтв” і „комплекс мистецтв” є дуже близькими, але зовсім не тотожними.

Синтез мистецтв здебільшого потрактовується як поєднання різних видів

мистецтва в межах одного твору, органічне художнє ціле, характеристики якого

створюються кожним конкретним видом мистецтва, що входить до його складу.

Комплекс мистецтв є дієвим засобом системного впливу на різні сфери

264

особистості людини (ціннісної, емоційної, вольової, почуттєвої тощо), що

вдосконалює механізми сприйняття та забезпечує цілісність витворення

естетичного образу. Лише інтеграція різних видів мистецтв дозволяє

вдосконалювати навички художньо-образного мислення, розвивати уяву,

емоційну чутливість, зумовлюючи високу результативність творчої діяльності

людини. Комплексний підхід до естетичного виховання виявляється в тому, що

„естетичне виховання методами мистецтва є органічним складником,

своєрідною додатковою функцією будь-якого виду сприйняття” [113, c. 63].

Виникає логічне питання, які види мистецтв сприятимуть найбільш

ефективному вирішенню педагогічного завдання формування естетичного

образу людини в студентської молоді? Художня культура становить складну

ієрархічну систему, яка об’єднує всі види мистецтва, процес художньої

творчості та його результати. Кожний з видів мистецтва, відображаючи

конкретні аспекти об’єктивної реальності, відзначається неповторністю та

унікальністю, лише йому притаманним способом матеріального втілення

життєвого змісту. Свого часу Гегель виділив такі види мистецтв: архітектуру,

скульптуру, живопис, музику, поезію. З ними органічно поєднуються танець і

пантоміма, постановча режисура (театр і кіно), у яких засобом образотворення є

просторові композиції, рухи тіла. Мистецтво виявляє себе у великому розмаїтті

видів художньої творчості, кількість і складність яких стрімко зростає

відповідно до вимог часу (векторна, тривимірна графіка, татуювання, аніме та

ін.).

Так, образотворче мистецтво (живопис, скульптура, графіка, художня

фотографія) відтворює різнобарв’я світу в наочних образах за допомогою

пластичних та колористичних матеріалів. Образотворче мистецтво здійснює

неабиякий вплив на розвиток творчого начала в особистості, здатності розуміти

прекрасне в природі й у людських стосунках. Через споглядання творів

образотворчого мистецтва в молоді формується уявлення про ідеал людини в

культурі минулих епох та їхніх сучасників.

265

Література передає високу людську думку словесно. Матеріальним

носієм образності в літературі є слово, закріплене в письмовій формі, яке

осягається не лише чуттєво, а й інтелектуально. Література, підкреслює

В. Ванслов, „не просто перебуває в центрі системи і є її вододілом. Маючи

специфічні риси, вона разом з тим потенційно наче несе в собі властивості всіх

інших мистецтв, наче вбирає їх до себе” [32, с. 260]. У прямому сенсі література

звичайно не може відобразити те, що покликані відображати інші види

мистецтва, проте описово, через слово здатна відтворити потрібний образ.

Музика як поезія звуку відображає дійсність у звукових образах, здатних

впливати на людину засобами ритму, тембру, мелодії, гармонії та інших

елементів, викликаючи в реципієнта слухові асоціації з власними

переживаннями. Проте сприймання музики не обмежується й не визначається

лише створенням емоційного враження від почутого. Викликаючи емоційний

відгук, твір музичного мистецтва здатний спрямовувати свідомість у сферу,

лише віддалено пов’язану з почутим.

Архітектура та скульптура здійснюють свій вплив на людину через

пропорції, масштаб, фактуру, ритміку, тривимірність об’ємних форм.

Головними рисами цих видів мистецтва є тілесність, матеріальність, лаконізм

та універсальність. Зокрема доведено, що архітектурне оточення є частиною

динамічного цілого, що підсвідомо, ненав’язливо впливає на людину, її емоції

та поведінку, формує все її життя. Будучи всеохопним феноменом людського

буття, архітектура забезпечує постійний обмін інформацією між людиною й

штучно створеним нею середовищем [33, с. 7].

Кожний конкретний вид мистецтва має свій особливий рід та жанр, що

сформувалися в процесі історичного розвитку. Цей шлях іде від давнього

синкретичного мистецтва через його видову диференціацію й до сучасних

синтетичних видів, як-от: кінематограф, радіо, телебачення. При цьому

відзначимо, що сутність мистецтва загалом становлять такі категорії, як слово,

звук, зображення. Через їхній синтез і взаємодію виникають нові види та жанри

мистецтва (естрадно-циркове, комп’ютерна гра, відеокліп). Незалежно від

266

технічних можливостей і досягнень, які запропонують людству наступні епохи,

у кожному новому виді мистецтва його сутність виражатиметься або словом,

або звуком, або зображенням в усіх можливих їх поєднаннях.

Предметом мистецтва є людина і дійсність, метою і результатом –

система художніх образів, через які інтерпретується об’єктивна реальність,

формується суспільна свідомість, відбувається естетичний розвиток

особистості. Створенню повноцінного художнього образу сприяє органічне

поєднання його змісту та форми, поєднання ж та взаємовплив різних видів

мистецтв дозволяє витворювати цілісну естетичну картину світу в конкретно-

чуттєвих проявах. Кожний окремий вид мистецтва є обмеженим у плані

виражальних засобів, отже, відображає лише певні аспекти реального життя,

при цьому через живопис, музику, літературу одночасно транслюється й

система уявлень людства про світ загалом, про сенс життя, сенс людських

стосунків. Через синтез мистецтв реалізується можливість переживати

багатоплановість художнього часу й простору, що визначається самою

природою, єдністю та цілісністю естетичного сприйняття людиною об’єктивної

реальності. Недарма ж музику здавна називали архітектурою в русі, а

архітектуру – застиглою музикою. Уже в таких метафорах яскраво проглядає

ідея синтезу мистецтв, присутня як даність в усіх його видах. З другого боку,

ураховуючи досягнення інших мистецтв, з’являється можливість розширити,

поглибити й оптимізувати власні можливості. Взаємодія мистецтв зумовлена

тим фактом, що всі його види мають спільну символічну природу,

розвиваються відповідно до загальних художніх законів; специфікація

визначається різними виражальними засобами, за допомогою яких створюється

художній образ, що корелюють зі способом чуттєвого осягнення світу

людиною (зорові, слухові, тактильні відчуття). У процесі взаємодії мистецтв

відбувається не дубляж, а органічне взаємодоповнення, симбіоз різних його

видів, що сприяє глибшому й повнішому осягненню змісту твору, більш

потужному мистецькому впливу на особистість реципієнта.

267

У нашому дослідженні ми не ставимо за мету розглянути всі можливі

класифікації видів мистецтв, а з’ясувати, у чому полягає їх комплексний вплив

на розвиток особистості, формування естетичного образу людини. Використання

з цією метою комплексу мистецтв також зумовлено його відповідністю природній

цілісності людської особистості й необхідністю задоволення її потреб у всьому

розмаїтті емоційно-естетичних впливів. Тому ключовим для нашого дослідження є

положення про інтегральні можливості різних видів мистецтв, що,

об’єднуючись у єдине образно-смислове ціле, здійснюють вплив на художньо-

образне мислення студента, його естетичну свідомість, здатність осмислювати

естетичні норми та цінності, виявляти бажання до самовдосконалення через ціннісне

ставлення до естетичного образу людини. Виходячи з цього, пропонуємо детальніше

розглянути можливості взаємодії різних видів мистецтв у категоріях синтезу та

комплексу.

Наука та естетико-художній процес XXI ст. характеризується загальною

інтеграційною тенденцією, що у сфері мистецтв виявляється в тяжінні до

синтезу, тобто єдності художньо-образних засобів естетичного освоєння світу.

З огляду на сказане, нам видається слушною думка відомого літературознавця

А. Зіся про те, що „художня картина світу не виростає з будь-якого одного,

окремо взятого художнього образу. Вона формується в індивідуальній та

суспільній свідомостях як інтеграція художніх узагальнень, що мають

«філософську якість» та існують у різноманітних творах мистецтва тієї чи тієї

епохи, образному строю різних видів мистецтв” [72, с. 105]. Акцентуючи в

нашому дослідженні увагу на взаємозв’язку видів мистецтв, комплексності їх

естетичного впливу на свідомість реципієнта, ми спираємося на наукові

поняття інтеграції та синтезу як такі, що своїм результатом мають цілісність,

єдність, зближення та взаємопроникнення.

Значної уваги потребує інтеграція мистецтв як форма їх більш складної

взаємодії, що позначається на взаємопроникненні різних видів художньої

діяльності в межах єдиного заняття. Б. Юсов виводить поліфонічну ієрархію у

вигляді п’яти висхідних шарів та їх компонентів, що характеризує види

268

художнього прояву: шар узагальнених картин, шар звукоруховий, знаковий

шар, візуально-символічний шар, шар резонансний.

Одним із сучасних напрямів в естетичному вихованні є синтез мистецтв,

що становить найскладнішу форму взаємодії комплексу мистецтв (Ю. Борев,

М. Каган, Т. Пеня, Б. Юсов). Дослідники виділяють диференційований (різні

види художньої діяльності) та інтегрований (взаємодія мистецтв у різних

формах художньої творчості) підходи. Саме через синтез мистецтв відбувається

взаємозбагачення та гармонізація художніх образів, зокрема й естетичного

образу людини, розширюється вплив на пізнавально-емоційну сферу

особистості, зростають пізнавальні та виховні можливості мистецтва.

Отже, у сучасній науці під поняттям синтезу мистецтв розуміють:

– єдність різних його видів у межах одного твору чи ансамблю [221,

с. 453];

– специфічний процес об’єднання різних мистецтв в одному творі, у

результаті чого виникає не сума окремих мистецтв, а органічне ціле, яке має

здатність особливого художнього впливу [175, с. 612];

– органічне поєднання, засноване на взаємному проникненні, взаємному

впливові та взаємному збагаченні різних видів мистецтва, які породжують

цілісний художній феномен, здатний естетично впорядкувати освітній простір

[126, с. 3].

При цьому синтез мистецтв у жодному випадку не є механічним

поєднанням кожного з його видів у спільно створеному творчому продукті.

Мова кожного з мистецтв є певною системою знаків. Через взаємодію з іншими

знаковими системами твориться особливий художній простір, комплексні

форми кодування дійсності, міжмистецька інтертекстуальність, тобто

відбувається взаємопроникнення мистецтв. Зберігаючи свої особливості,

специфіку образотворення, кожне з мистецтв збагачує та доповнює

новостворений художній образ. Тенденція зближення та взаємопроникнення

різних мистецтв пояснюється необхідністю вироблення цілісної картини світу,

чого не можна здійснити засобами одного виду мистецтва. Органічне

269

поєднання різних видів, форм і жанрів у художнє ціле організує й упорядковує

матеріальне та духовне буття людини, у цьому сплаві проявляється специфіка

кожного з видів мистецтв. Отже, синтез мистецтв є основою художньо-

комплексного методу, що втілює єдність і цілісність різних видів мистецтв та

органічність їх впливу на особистість. У результаті виникає цілісне художньо-

естетичне утворення, що характеризується єдністю ідейно-художнього задуму,

образною й композиційною довершеністю, багатоплановістю розвитку ідеї,

здатністю спричиняти різнобічний вплив на людину, апелюючи до її почуттів у

всій їх повноті.

У сучасному мистецтві виділяють три типи художнього синтезу:

1) синтез як взаємодія різних видів мистецтв задля розширення

виражально-зображальних можливостей творення художнього образу;

2) синтез як специфічна форма існування синтетичних мистецтв (театр,

кінематограф, художнє телебачення);

3) синтез як трансляція твору одного виду мистецтва мовою іншого виду.

Для теоретичного осмислення особливостей синтезу мистецтв видаються

актуальними наукові доробки Б. Галєєва, який обґрунтував феномен синестезії

як системної ознаки естетичної чуттєвості людини, прояв специфіки її

індивідуального світосприйняття, що відрізняється полімодальністю й

комплексністю асоціацій. Дослідник підкреслював, що потрібно розмежовувати

прояви процесу взаємодії щодо моносенсорних (звернених до певного органу

відчуттів) та бісенсорних (слухозорових, синтетичних) видів мистецтв.

Зауважимо, що введення до наукового обігу терміну „синестезія” є саме його

заслугою. Цим терміном пояснюється процес чи результат міжчуттєвої та

міжсенсорної асоціації. Отже, в естетиці синестезія – це взаємовплив мистецтв,

які відрізняються способом їх сприймання, концентрована активізація

чуттєвого, збільшення сенсорності. У низці своїх досліджень Б. Галєєв

переконливо доводить, що синестезія є „міжчуттєвою асоціацією” в усіх її

різновидах, в основі якої є смисл, значення, точна, раз і назавжди визначена, а

не примарно вгадувана відповідність, наприклад, певної тональності

270

конкретному кольору [45, с. 5]. Мистецтво як універсальний спосіб актуалізації

людської чуттєвості „є тією сферою соціальної практики, де формується і

культивується синестетична здатність людини в усій її багатоманітності та

різноманітності” [47].

Основними видами взаємодії є синтез образотворчого мистецтва,

літератури та музики. Зокрема, живопис і музика можуть взаємодіяти в

лірично-поетичному звучанні картини, створенні музичних ілюстрацій

засобами живопису й, навпаки, створенні літературно-музичних творів. Зв’язок

між музикою й літературою зародився дуже давно й не переривається до

сьогодні. У тісній взаємодії з літературою створюються ораторії, пісні,

романси, опери, пишеться музика до кінофільмів і вистав. Мовою музики

звучать балади, билини, казки: опера „Руслан і Людмила” М. Глинки, балет

„Оповідь про кам’яну квітку”, симфонічна казка С. Прокоф’єва „Петя і вовк”,

балет „Шехерезада” М. Римського-Корсакова та ін. Взаємодія цих видів

мистецтва здійснюється на основі їхньої стилістичної спорідненості та

спільності емоційного змісту.

Також нескладно буде простежити взаємодію жанрів живопису –

пейзажу, натюрморту, портрета, побутової сценки – і музичними образами.

Варто згадати цикл „Пори року” А. Вівальді, „Картинки з виставки” та оперу

„Сорочинський ярмарок” М. Мусоргського, п’єси К. Дебюссі „Місячне сяйво”

та „Дівчина з волоссям кольору льону”, п’єсу „Зозуля” Л. Дакена, п’єси

„Ранок”, „Схід сонця” Е. Гріга та багато інших музичних картин.

Взаємодія архітектурної форми й музики передусім виявляється в

теоретичних принципах побудови – особливостях метроритмічної

архітектоніки пропорціювання (і музичного, і архітектурного твору), а також в

абстрактній та змістовій формах (наприклад, „фонтани, що співають”,

словесно-музичне оформлення меморіальних комплексів тощо). До того ж

здатність до взаємодії архітектурного простору та музики в сакральних

спорудах (церквах, храмах, соборах) підсилюється і збагачується словом-

проповіддю, що одночасно сприймається як мелодійний і вербальний образ.

271

Отже, архітектурні будівлі розширюють свої практично-естетичні функції й

перетворюються на об’єкти художньо-образного сприйняття.

Прикладом взаємодії музики, літератури й класичного танцю є балетний

спектакль. Крім цього, образну систему балету створює художнє оформлення –

декорації, костюми, специфічне освітлення. Ідея, зміст і сюжет балетного твору

розкриваються переважно через музично-хореографічні образи, що

розвиваються за законами сценічної драматургії. Літературне лібрето як

передтекст балетного твору становить „те зерно, з якого розростається

драматургічний лад спектаклю, в ньому закладені образні збудники, що

спрямовують пошуки композитора і хореографа, зумовлюють вибір тих чи

інших засобів виразності, їх стильовий характер” [67, с. 13]. Синтетичний

характер балету, взаємозв’язок та взаємозумовленість усіх його компонентів

сприяє об’ємності образів і багатогранності естетичного впливу цього виду

мистецтва на глядача.

Соціально-виховні можливості синтезу мистецтв поглиблювати й

підсилювати дію окремих видів широко використовуються в педагогічному

процесі з метою комплексного вирішення різних проблем розвитку особистості.

Отже, синтез мистецтв у педагогічному розумінні є органічним утворенням, що

ефективно впливає на емоційно-вольову сферу студентської молоді, таким

чином підвищуючи їхню пізнавальну активність, естетично перетворюючи

освітнє середовище, забезпечуючи ефективність навчально-виховного процесу.

Так, вивчаючи проблему взаємозв’язку різних видів мистецтв в естетичному

вихованні учнівської молоді, Г. Шевченко аналізує й обґрунтовує особливості

взаємодії різних видів мистецтв на основі художнього синтезу. На думку

дослідниці, незважаючи на специфічність і своєрідність окремих видів

мистецтва, усі вони мають спільне походження, єдиний генетичний ґрунт,

спільні закономірності художньо-творчого відбиття дійсності, спільне

функціональне навантаження. І ця спільність становить змістовний аспект

взаємодії мистецтв, їхні „внутрішні зв’язки” [215, с. 109].

272

У нашому дослідженні ми послуговуємося поняттям „комплекс

мистецтв”, під яким розуміємо сукупність різних видів мистецтв, покликаних

здійснювати виховний вплив на внутрішній світ студентської молоді, її

духовність та розвивати художньо-образне мислення, уяву, емоційну

чутливість з метою формування на їх основі цілісних естетичних образів. Адже

мистецтво тим і відрізняється від науки, що не пропонує готових рецептів,

схем, шаблонів, а вимагає самостійних творчих рішень у практичному освоєнні

дійсності. Проблема формування естетичного образу людини в студентської

молоді ефективно вирішується комплексним впливом різних видів мистецтва

на особистість. Використання комплексу мистецтв з цією метою, на нашу

думку, є доцільним і методично виправданим педагогічним рішенням. Кожний

з видів мистецтва специфічно впливає на внутрішній світ людини, тому й

формування в її свідомості естетичного образу людини засобами літератури,

живопису, кіномистецтва буде мати певні особливості. З огляду на те, що

кожний вид мистецтва має свої „сильні” та „слабкі” сторони, логічно буде

припустити, що в комплексі вони здатні забезпечити найповніше емоційно-

образне відображення дійсності [214, с. 161].

Для вирішення завдань формування гармонійно розвиненої,

самодостатньої особистості доцільним є використання взаємодії комплексу

мистецтв, бо жодний окремо взятий вид мистецтва не здатний створити

цілісного образу людини, сприяти вдосконаленню її емоцій і почуттів, розвитку

культури, збагаченню внутрішнього світу. Г. Шевченко визначає три типи

зв’язків взаємодії різних видів мистецтва, виділяючи генетичний,

морфологічний та функціональний зв’язки. Так, генетичні зв’язки розкривають

соціальну та естетичну сутність мистецтва, підкреслюється генетична

спорідненість видів мистецтв; морфологічні зв’язки розкривають сутність

цілісного художнього образу та особливості його відображення в різних видах

мистецтва; функціональні зв’язки – показують єдність функцій, притаманних

різним видам мистецтва. Г. Шевченко доводить, що в процесі естетичного

виховання молоді використання впливу різних форм взаємодії мистецтв

273

представляє певне взаємопроникнення, підпорядкування одного виду

мистецтва спільним закономірностям, а також взаємодоповнення одного виду

мистецтва засобами інших мистецтв.

Педагогічну доцільність використання комплексу мистецтв у навчально-

виховному процесі підкреслює Г. Шевченко, наголошуючи на п’яти типах

взаємодії:

1. Сполучений тип або міжпредметні зв’язки дисциплін художнього

циклу.

2. Корелятивний тип або одночасний, мета якого створення емоційно-

естетичної ситуації на занятті, пробудженні різнобарвних почуттів.

Для цього типу припустимі такі поєднання, які здійснюються без

суворого урахування формально-структурних закономірностей.

3. Інтегративний тип або послідовний, керуючись яким найчастіше

обирають твори за принципом тематичної подібності чи контрасту, які

зіставляються з певною виховною метою – навчити сприймати

прекрасне і потворне, комічне і трагічне, піднесене і низьке.

4. Корелятивно-інтегративний тип або одночасно-послідовний, коли в

педагогічному процесі одночасно використовуються елементи як

інтегративного, так і корелятивного зв'язку різних видів мистецтва.

5. Творчо-перетворювальний тип, заснований на різнобічній творчій

художньо-естетичній діяльності молоді [215, с. 44-46].

Кожний окремо взятий вид мистецтва здійснює вплив на раціональну та

емоційну сфери особистості: література засобом передачі словесної інформації

впливає на процеси мислення та пізнання, музика розвиває емоційну сферу

особистості, образотворче мистецтво викликає предметно-асоціативні зв’язки,

активізуючи інтелектуальну діяльність та емоційні переживання.

Завдання естетичного виховання, у межах якого ми розглядаємо

проблему формування естетичного образу людини, визначається як пріоритетне

у вітчизняній системі вищої освіти, оскільки саме у вищих навчальних закладах

здійснюється підготовка національної інтелігенції, виховання духовної еліти,

274

що є не менш важливим, ніж підготовка висококваліфікованих фахівців.

Сучасна вища школа – це не просто інститут передачі знань, а й прищеплення

духовних цінностей, де закладаються підвалини формування естетичної

свідомості студентської молоді. Так, згідно з Концепцією патріотичного

виховання студентської молоді, основними завданнями естетичної освіти є:

– розвиток естетичних потреб і почуттів, художніх здібностей і творчої

діяльності;

– формування в молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на

українських народних традиціях та кращих надбаннях світової культури;

– вироблення вмінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу,

відчувати й відтворювати прекрасне в повсякденному житті.

Ці завдання реалізуються на засадах демократичності, гуманізації, єдності

навчальної та виховної роботи, послідовності, системності, наскрізності,

диференціації та індивідуалізації виховного процесу, єдності теорії та практики,

природовідповідності, що передусім передбачає врахування вікових та

індивідуальних, соціально-психологічних особливостей студентів, визнання

багатогранної й цілісної природи людини, створення умов для особистісної

самореалізації, стимулювання активності та розкриття творчої індивідуальності

студентської молоді [100]. Особливо цінними в контексті формування

естетичного образу людини видаються ідеї культуровідповідності (розгляд

системи художньо-естетичної освіти та виховання як соціокультурного

феномену, забезпечення культурної спадкоємності поколінь), поліхудожності,

діалогічності й інтегральності (відображення в змісті художньо-естетичної

освіти та виховання об’єктивних зв’язків між видами мистецтв, діалогу

культур) та ідея цілісності, що передбачає багатофакторну взаємодію

відображених у змісті освіти та виховання основних компонентів соціального

досвіду – художньо-естетичних знань, світоглядних уявлень, емоційно-

ціннісного ставлення, художніх умінь, творчості [101].

У навчальному процесі на основі комплексу мистецтв у свідомості

студентів має сформуватися інтегроване уявлення про естетичний образ

275

людини, при цьому викладачеві необхідно врахувати специфіку кожного виду

мистецтв і належним чином спрямувати навчально-виховний процес.

Найповніше ідея комплексного використання мистецтв з тією чи тією

педагогічною метою розвивається в працях Д. Бернадської, Т. Голінської,

М. Григор’єва, Т. Крижанівської, М. Кагана, О. Ростовського, О. Рудницької,

С. Салія, О. Соколової, Г. Шевченко та останнім часом знаходить усе більше

прибічників, які використовують комплекс мистецтв у своїй освітній практиці.

Дослідники одностайні в тому, що формування художньо-образного мислення

засобами комплексу мистецтв є процесом цілеспрямованого, систематичного

впливу на особистість вихованців. Педагогічний сенс інтегрованого

естетичного виховання визначається тими психічними новоутвореннями, які

виникають у свідомості студентів у результаті комплексного впливу мистецтв.

Причому ефективність такого впливу забезпечується аж ніяк не кількістю

різних видів мистецтв, а доцільністю їх використання на тому чи тому етапі

становлення особистості. Зокрема, взаємодія різних видів мистецтв у

навчально-виховному процесі може виявлятися як тематична спільність тем і

художніх ідей, спорідненість і взаємодоповнення на основі синестезії художніх

образів, у яких проявляються ці ідеї. Через встановлення емоційно-образних

художніх паралелей, комплексні асоціації, що базуються на образах,

враженнях, уяві, інтуїції, логічних зв’язках, здійснюється концентрований

вплив комплексу мистецтв на емоції, інтелект, свідомість реципієнта.

Проведення художньої аналогії забезпечує повніше розкриття основних понять

та елементів художньої мови (наприклад, інтонація як звуковисотний,

ритмічний, тембровий засіб музичної виразності, як безперервність розгортання

художньої думки у творах живопису, як виражальний засіб мовлення, що

дозволяє відтворити емоційне ставлення мовця до певного предмета чи

співрозмовника). Розмаїття художніх засобів виразності (звучання, колір,

інтенсивність, тембр, лінії) у різних видах мистецтва, полісенсорність впливу

на емоційно-почуттєву сферу реципієнта створюють можливості для

вербалізації та візуалізації художніх образів.

276

Розглядаючи можливості інтегративного підходу до навчання музики,

В. Салій визначає теоретичний та емпіричний рівні взаємодії мистецтв, що в

навчально-виховному процесі забезпечуються такими методами педагогічної

роботи, як порівняння виражальних засобів художніх образів у різних видах

мистецтва, формотворчі зіставлення, метод синестезії тощо [164, с. 109 – 110].

Реалізація інтегративного підходу на цих рівнях сприяє осягненню глибинного

образного змісту художніх творів. Крім теоретичного й емпіричного, інтеграція

може відбуватися і на міжпредметному, внутрішньопредметному, художньому і

позахудожньому рівнях [159, с. 146]. Отже, комплексне використання різних

видів мистецтв дозволяє зіставити виражально-зображувальні засоби та

прийоми створення художнього образу, що є фундаментом для розвитку

асоціативного мислення, уяви, збагачення чуттєвої сфери реципієнта.

Досягнення цієї мети також потребує визначення принципів, можливих

форм і способів взаємодії різних видів мистецтв у навчальному процесі,

варіативність технологій, методів і прийомів організації естетичного виховання

молоді.

Особливої уваги заслуговують виділені Г. Шевченко принципи взаємодії

мистецтв у навчально-виховному процесі, а саме:

- принцип спільності, який передбачає вивчення мистецтв на основі

генетичного, морфологічного і функціонального взаємозв'язку;

- принцип урахування специфіки кожного виду мистецтва (вивчення

особливостей кожного виду мистецтва, кваліфікований аналіз, подолання

ілюстративності, утилітаризму);

- принцип взаємозв'язку чуттєвого і логічного;

- принцип творчої активності (перехід від репродуктивного до творчого

рівня активності через включення в систему художньо-естетичної діяльності)

[214, с. 56].

Ми переконані, що використання комплексу мистецтв як інтеграційної

навчально-виховної моделі з метою формування в студентів естетичного образу

людини має спиратися на такі принципи:

277

– єдність навчання, виховання та естетичного розвитку;

– інтегроване навчання як умову формування цілісної естетичної картини

світу;

– гуманістичну спрямованість навчання й виховання;

– поєднання теоретичних знань з мистецтвознавства з практичною

діяльністю студентів – художньою, творчою, дослідницькою;

– особистісно зорієнтоване, проблемно-розвивальне спрямування

навчання;

– системність, послідовність, наступність і безперервність художньо-

естетичного навчання й виховання.

Отже, через дотримання зазначених вище дидактичних настанов

забезпечується глибина осмислення естетичного образу людини, стійкість

мотивів до самовдосконалення, саморозвитку та саморегуляції, виникнення

потреби бачити прекрасне в людині, її вчинках.

Відзначимо, що формування естетичного образу людини здійснюється

динамічно в процесі становлення особистості й охоплює етапи розвитку

естетичного інтересу до свого „Я” й теперішнього, минулого й уже через нього

до майбутнього. Становлення гармонійного „Я-образу” відбувається через

розвиток естетичної потреби, активізацію естетичних почуттів, що регулюють

рух думок, спрямовують і впорядковують практичну діяльність людини. У

процесі естетичного виховання відбувається формування ціннісних орієнтацій

особистості, розвивається здатність до естетичного сприйняття та переживання,

виховується естетичний смак та вдосконалюється уявлення про ідеал.

Виховання мистецтвом як цілеспрямований естетичний вплив на особистість

здійснюється на всіх етапах її розвитку, причому результативність такого

впливу визначається умовами, у яких відбувається формування естетичного

образу людини. У широкому значенні – це культурно зумовлена частина

процесу соціалізації, спрямована на активізацію творчих сил індивіда для

якісного перетворення соціокультурного простору, суб’єктом якого він є. На

цей процес великою мірою впливає соціокультурне середовище як сукупність

278

соціальних і природних умов, як визначальний чинник особистісного розвитку.

При цьому соціокультурне середовище може і збагачувати, і деформувати

особистість молодої людини, залежно від того, наскільки вона здатна вбирати

корисну інформацію та протистояти негативній дії свого оточення. Уся

сукупність контактів із соціальним світом, природою, сферою мистецтва через

психолого-педагогічні механізми спричиняє вплив на розвиток естетичних

потреб, смаку, естетичних почуттів, а на їх основі – на формування естетичного

образу людини.

В умовах високого динамізму всіх суспільних процесів, глобальних змін і

соціальної нестабільності одним із способів збереження ідентичності, цілісності

та суверенності особистості є естетизація життєвого простору (естетизація

побуту, освітнього середовища і т.п.). Шляхом звернення до мистецтва в

пошуку естетичних ресурсів послаблюється інтенсивність переживання тривоги

й страху, знижується напруга, створюються можливості оцінки та адаптації

індивіда до нової ситуації, з’являються стратегії її конструктивного

розв’язання. Під впливом мистецтва формується психічна й соціальна

мобільність, гнучкість особистості, пошукова активність, потреба

самопобудови. У цьому сенсі ми погоджуємося з думкою, що мистецтво самою

своєю природою й характером впливу на людину вимагає від неї співтворчості:

взаємодії у створенні цілісної картини світу, співвіднесення досвіду того, хто

передає, і того, хто сприймає, емоційного відгуку, підкорення закону

уподібнення, розкріпачення свідомості [121, с. 48]. У мистецтві людина

знаходить відповіді на свої питання, сприймаючи мистецький витвір крізь

призму власних переживань, що допомагає їй осмислити свої проблеми.

Комплексом мистецтв досягається зниження відчуття самотності людини, яка

перебуває в маргінальному стані, спрямування до позитивних дій на основі

наявних у мистецьких творах зразків, схем і моделей поведінки. Вони

дозволяють знайти спосіб пристосування до нових обставин і творчого

вирішення складної ситуації. Через естетичний образ людини з’являється

279

можливість зрозуміти мотиви власної поведінки, механізми тих чи тих дій,

вчинків, рішень.

Під впливом художніх образів через безпосередні сенсорні відчуття в

реципієнта формуються естетичні почуття, естетичні уявлення як ціннісний акт

осягнення світу та самопізнання власного ідеалу. „Коли мистецтво входить у

наше «Я», коли ми відчуваємо весь світ у собі й себе в ньому, відбувається

тотожність внутрішнього і зовнішнього, логічного смислу мистецького твору і

алогічної сфери самосвідомості особистості, смислової предметності мистецтва

і непередбаченого суб’єктивного почуття” [123, с. 28]. У візуальних художніх

образах, особливо тих, що найбільш повно відображають специфіку людського

єства, знаходить своє концентроване вираження індивідуальна картина світу

митця, лише йому властива манера освоєння життєвих реалій. Створюючи

художній образ, автор здійснює пошук найоптимальнішої форми вираження

суб’єктивних уявлень про фрагмент дійсності, який він осягає, таким чином

розкриваючи в художньому образі з усією повнотою й глибиною самого себе.

Зміст кожного художнього образу є типізованим і типовідображальним

чинником, оскільки узагальнює уявлення людини про конкретну множину

явищ дійсності. Породжуваний автором художній образ покликаний

концентрувати увагу реципієнтів на очевидному, специфічному, типовому в

тому реальному явищі чи предметі дійсності, яке виконує роль прообразу,

відмежовуючи все випадкове в ньому для забезпечення адекватності

художнього осягнення фрагмента дійсності як типового для нього самого й

подібних йому життєвих явищ. При цьому варто уникати, застерігає

М. Храпченко, зведення розвитку, збагачення художнього образу до

індивідуалізації й типізації, оскільки ці процеси відбуваються незалежно один

від одного, автономно [204, с. 81]. Естетичний образ людини як утворення

найвищого порядку постає як одна з форм естетичного відображення дійсності,

не сканованого, а творчого, активного, здатного відкинути все випадкове,

несуттєве й зануритися в сутність предмета чи явища. Тобто, орієнтуючись у

своїй діяльності на майбутнє, людина спирається на наявний досвід, що

280

дозволяє їй прогнозувати свої дії. Фіксуючи протиріччя реального життя,

мистецтво стимулює практичну діяльність людини та спрямовує її на

вдосконалення навколишнього середовища. Естетичний образ людини є

відображенням всієї складності суспільних проблем – правових, політичних,

філософських, моральних, естетичних, що має узагальнений і водночас

конкретно-чуттєвий характер. Будучи критерієм естетичної оцінки життя,

регулятором естетичної свідомості людини й суспільства загалом, естетичний

образ здатний переживати вплив суспільних умов, змінюватися, розвиватися,

збагачуватися. Процес формування естетичного образу заснований на

об’єктивних тенденціях соціального розвитку, а самий естетичний образ

людини є категорією, що в цьому сенсі об’єднує минуле, теперішнє й майбутнє,

у конкретній, цілісній формі представляючи гармонійну особистість у її

багатогранних зв’язках з навколишнім світом.

Отже, ставлення молодої людини до дійсності формується згідно із

збагаченням її естетичних почуттів, ускладненням її естетичних потреб,

виробленням естетичного ідеалу. Розуміючи в педагогічному сенсі актуальність

проблеми формування естетичного образу людини, ми передбачаємо

ефективність стратегії комплексного впливу різних видів мистецтв на

особистість студента через інтеграцію предметів художньо-естетичного циклу,

міждисциплінарні зв’язки, наступність і безперервність художньо-естетичного

навчання й виховання. Використання комплексу мистецтв в освітньому процесі

у виші покликане активізувати пізнавальну діяльність студентів, збагачувати

їхній художньо-естетичний досвід, формувати розуміння естетичного в науці,

природі, мистецтві, суспільних явищах, людських стосунках, виховувати

потребу творчого самовираження й самовдосконалення. Ми також переконані,

що формування естетичного образу є процесом цілеспрямованого,

систематичного впливу комплексу мистецтв на особистість молодої людини.

Прагнення наблизитися до естетичного ідеалу спонукає молодь до творчої

діяльності в різноманітних сферах суспільного життя, сприяє виробленню

активної життєвої позиції. Використання з цією метою інтеграційних

281

можливостей різних видів мистецтв цілком відповідає ідеї природної цілісності

людської особистості та необхідності задоволення її потреб у всьому розмаїтті

емоційно-естетичних впливів.

Висновки до розділу 1

У результаті теоретичного аналізу проблеми формування естетичного

образу в студентської молоді комплексом мистецтв ми дійшли таких висновків:

1. У світлі сучасної гуманістичної парадигми естетичний образ є

специфічним джерелом, здатним формувати та зміцнювати соціальну

життєстійкість молодої людини й у такий спосіб протистояти бездуховності й

аморальності постмодерного суспільства, девальвації моральних норм і

цінностей, духовному виродженню нації.

Психолого-педагогічний, філософсько-культурологічний та

мистецтвознавчий аспекти вивчення естетичного образу людини дозволяють

розглядати останній як невід’ємний складник естетичної культури особистості,

показник її духовного розвитку, гуманістичних цінностей, узагальнення

естетичного досвіду певної історичної епохи. Основними компонентами

естетичного образу людини є: змістовний (специфічні характеристики якостей

особистості), ціннісний (система ціннісних орієнтацій і настанов), емоційний

(прагнення людини до самовдосконалення), поведінково-практичний

(осягнення форм естетичної діяльності), що у своїй сукупності надають

повноти характеристиці естетичного образу людини.

2. Естетичний образ людини, будучи багатокомпонентною структурою,

виконує такі функції: інформаційну, інтегративну, гносеологічну,

смислоутворювальну, інтерпретативну, програмувально-проективну,

репрезентативну, емоційну, імперативно-нормативну та регулятивну. Через

взаємозв’язок цих функцій виявляється зміст естетичного образу як цілісного

утворення, системи смисложиттєвих уявлень про прекрасне в людині, її

282

зовнішню та внутрішню красу, досконалість, що охоплює категорії естетичної

потреби, естетичного смаку та естетичного почуття.

Формування естетичного образу людини відбувається відповідно до

уявлень про ідеальне на тому чи тому етапі духовного поступу людства. Образ

людини, який утілено в мистецьких творах, проявляє свою сутність через

художньо-естетичні форми та існує як суб’єктивний витвір свідомості, явище

індивідуального досвіду, уособлюючи при цьому всезагальні здобутки

людської спільноти. Становлення гармонійного „Я-образу” здійснюється

динамічно під впливом багатьох чинників через розвиток естетичної потреби,

активізацію естетичних почуттів, що регулюють рух думок, спрямовують і

впорядковують практичну діяльність кожної конкретної людини. 

3. На нашу думку, проблема формування естетичного образу людини

ефективно вирішується шляхом цілеспрямованого, методично виправданого,

систематичного використання комплексу мистецтв у навчально-виховному

процесі у ВНЗ. Під поняттям „комплекс мистецтв” у нашому дослідженні ми

розуміємо сукупність різних видів мистецтв, покликаних здійснювати виховний

вплив на внутрішній світ студентської молоді, її духовність та розвивати

художньо-образне мислення, уяву, емоційну чутливість з метою формування на

їх основі цілісного естетичного образу людини.

4. Акцентуючи увагу на взаємозв’язку видів мистецтв, комплексності їх

естетичного впливу на свідомість реципієнта, ми спираємося на наукові

поняття інтеграції та синтезу як такі, що своїм результатом мають органічність,

єдність, зближення та взаємопроникнення. Використання інтегральних

можливостей комплексу мистецтв відповідає ідеї природної цілісності людської

особистості та необхідності задоволення естетичних потреб у всій їх

розмаїтості.

5. Ефективність стратегії комплексного впливу різних видів мистецтв на

студентську молодь забезпечується інтеграцією предметів художньо-

естетичного циклу, міждисциплінарними зв’язками, наступністю,

безперервністю й гуманістичною спрямованістю процесу художньо-

283

естетичного навчання й виховання, поєднанням теоретичних знань з

мистецтвознавства з практичною діяльністю студентів, створенням особистісно

зорієнтованого, проблемно-розвивального освітнього середовища. За таких

умов комплекс мистецтв слугує дієвим засобом цілісного впливу на різні сфери

особистості студента, збагачує його художньо-естетичний досвід, удосконалює

механізми художнього сприйняття, виховує потребу творчого самовираження

та самовдосконалення й, отже, забезпечує цілісність витворення естетичного

образу людини.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ У

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ ТА ЇЇ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА

2.1. Діагностування рівнів сформованості естетичного образу людини

в студентської молоді

Дослідно-експериментальна робота за проблемою формування

естетичного образу людини в студентської молоді проводилась протягом

2010 – 2014 рр. на базі Cхідноукраїнського національного університету імені

В. Даля на філологічному факультеті (спеціальності: переклад, прикладна

лінгвістика, комп’ютерні системи в управлінні та навчанні) та в інститутах:

комп’ютерних систем та інформаційних технологій (спеціальності: прикладна

математика, інформатика, комп’ютерні системи та мережі, комп’ютеризовані

системи управління та автоматика), управління (спеціальності: менеджмент

організацій та адміністрування, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності,

маркетинг), філософії та психології (спеціальності: філософія, психологія,

туризм), праці та соціальних технологій (спеціальності: соціальна робота,

журналістика, соціологія, політологія), економіки та фінансів (спеціальності:

фінанси, банківська справа, міжнародна економіка, економіка підприємництва).

284

Дослідження здійснено в межах комплексної теми „Духовність

особистості: теорія, методологія, практика” (номер держреєстрації

0105U000264), над якою працює кафедра педагогіки та Інститут духовного

розвитку людини Cхідноукраїнського національного університету імені

В. Даля.

Експериментальна робота охоплювала чотири етапи:

– підготовчий, що передбачав ознайомлення з навчальними програмами й

планами дисциплін, планами виховної роботи на зазначених факультетах;

– констатувальний етап експериментальної роботи, що дозволив

визначити стан досліджуваної проблеми в навчально-виховному процесі

університету;

– етап формувального експерименту, спрямований власне на формування

естетичного образу людини через упровадження експериментальної програми

та методики формування естетичного образу людини у студентської молоді

комплексом мистецтв, що передбачало проведення практичних занять у межах

спецкурсу „Естетичний образ людини в мистецтві та житті”, кураторських

годин, організації позааудиторної, індивідуальної й самостійної роботи

студентів;

– етап контрольного експерименту, що дав змогу визначити вихідний

рівень сформованості естетичного образу людини в студентів, мотивації до

сприйняття творів мистецтва, бачення прекрасного в людині й перевірити

ефективність використання експериментальної програми та методики

формування естетичного образу людини комплексом мистецтв.

Для проведення діагностичної роботи дібрано та розроблено комплекс

методик, апробованих у психолого-педагогічній практиці, модифікованих та

адаптованих до завдань нашого дослідження (анкетування, програми інтерв’ю

та бесід, тестові й творчі завдання, експертна оцінка тощо). Використано

практичний матеріал з досвіду роботи різних дослідників (В. Аванесов

„Вимірювання художньо-естетичної потреби” [1], М. Цукерман „Діагностика

285

потреб у відчуттях” [5, с. 187 – 189]), а також „Морфологічний тест життєвих

цінностей” В. Сопова і Л. Карпушиной [180], комплекс діагностичних методик

дослідження образного мислення в студентської молоді Г. Шевченко,

М. Фунтікова [213] та ін.

Констатувальний етап експериментальної роботи передбачав комплексне

вивчення стану досліджуваної проблеми в реальному навчально-виховному

середовищі та вихідного рівня сформованості естетичного образу людини в

студентської молоді, об’єктивних педагогічних чинників, що впливають на

процес його формування. З цією метою нами проаналізовано навчальні плани й

робочі програми з циклу дисциплін гуманітарної та соціально-економічної

підготовки, індивідуальні плани викладачів, підручники, методичні посібники,

перспективні плани основних заходів виховної роботи, зібрано інформацію про

роботу студентських клубів і гуртків, наявність засобів масової інформації

(університетські часописи, газети, журнали, радіо) тощо; проведено опитування

та анкетування викладачів, викладачів-кураторів з метою з’ясування

особливостей виховної роботи в академічних групах із формування естетичної

культури майбутнього фахівця та ціннісного ставлення до людини. На

констатувальному етапі досліджувався вихідний рівень сформованості

естетичного образу людини в студентів та вивчалися чинники, що впливають

на процес його становлення.

Проведений нами аналіз планів виховної роботи, навчальних планів

дисциплін і робочих навчальних планів підготовки бакалавра на факультетах та

в інститутах, де проходила дослідно-експериментальна робота, показав, що в

більшості з них не приділяється особливої уваги естетичному вихованню та

духовному розвитку студентів, тим більше становленню естетичного образу

людини, не враховується виховний потенціал комплексу мистецтв. Зокрема,

виявлено недостатнє використання виховного потенціалу змісту соціально-

гуманітарних дисциплін, як і недостатню підготовленість викладачів до

реалізації виховних можливостей цих дисциплін в аспекті формування

286

естетичного образу людини в студентів; неповну реалізацію

міждисциплінарних зв’язків, що не дозволяє сформувати в студентів цілісне

естетичне світосприйняття, недостатню єдність навчання, виховання та

естетичного розвитку студентів, а через це ставлення значної частини студентів

до деяких дисциплін як до другорядних у їхній професійній підготовці.

Водночас, на нашу думку, зміст навчальної дисципліни стає інструментом

виховання лише у випадку цілісного сприйняття, формування системних знань,

а через них – системи переконань, поглядів. Довелося констатувати й

недостатню реалізацію завдань естетичного виховання студентської молоді в

роботі викладачів-кураторів, що мають переважно епізодичний характер; у

планах виховної роботи не повною мірою зазначені можливості формування в

студентів естетичного ставлення до людини, уявлень про її зовнішню та

внутрішню красу, власне її естетичний образ; організація навчально-виховного

процесу не передбачає належних умов для самовираження, самоосвіти й

самовиховання студентської молоді, формування її світоглядних позицій,

духовних цінностей.

Проте наголосимо, що в змісті дисциплін гуманітарної та соціально-

економічної підготовки закладено потенційні можливості для реалізації ідеї

формування в майбутніх фахівців естетичного образу людини комплексом

мистецтв. Так, вивчення особливостей організації професійної підготовки

бакалаврів за всіма напрямами в річищі проблем дисертаційної роботи дало

змогу визначити, що дисципліни гуманітарного та соціально-економічного

циклу посідають значне місце в навчальному процесі, а саме: українознавство,

історія України, культурологія, українська мова, філософія, світова філософія,

релігієзнавство, логіка, етика, людина і суспільство, правознавство, політологія,

соціологія, психологія, педагогіка, іноземна мова. Спільною метою цих

дисциплін є формування в студентської молоді духовної культури, ціннісно-

світоглядних орієнтацій, інтелектуальних, морально-естетичних якостей,

спрямованих на розвиток гармонійної особистості, досягнення чого певною

287

мірою пов’язано з цінностями, що втілені в естетичному образі людини. Так,

курс філософії зорієнтовано на творче осмислення досягнень світової

філософської культури, виховання в студентів мислення й уміння наукового

аналізу відповідно до потреб сучасного життя та змін у суспільній свідомості,

формування духовного світу студентів, усвідомлення ними свого місця в

суспільстві, розуміння сенсу власного існування. Основними завданнями цієї

дисципліни є сприяння гуманізації освіти через засвоєння досягнень

філософської науки, інформації про світ загалом і ставлення людини до нього;

розвиток логічного мислення, самостійного аналізу та оцінки складних явищ

суспільного життя, на основі моральних, естетичних, ідеологічних цінностей;

пов’язувати загальнофілософські проблеми з розв’язанням завдань теорії й

практики сучасного мистецтва; толерантного ставлення до різних світоглядних

систем. Адже філософія – „це заснований на критичній силі розуму системний

роздум про світ, людину, місце людини у світі, її призначення, сенс людського

буття” [104, с. 8]. Зокрема, під час вивчення таких тем, як „Особливості

філософського підходу до проблеми краси людини”, „Категорії людського

існування”, „Пізнання як духовна діяльність”, „Цінності та ідеали” та ін.

розкривається сутність світоглядних позицій, ідейних переконань, системи

ціннісних уявлень людини на кожному історичному зрізі, співвідношення

морального й правового порядку як форм людського співіснування, у такий

спосіб надаючи можливість студентам засвоювати основні філософські ідеї, що

є узагальненням духовного досвіду людства, отримувати знання, аналізувати,

підсумовувати, проводити паралелі, виробляти власні погляди на світ і красу в

ньому, тим самим формувати уявлення про естетичний образ людини.

У процесі вивчення курсу культурології створюються можливості для

розкриття міжпредметних зв’язків дисципліни з іншими галузями

гуманітарного знання (історія, історія філософії, релігієзнавство, етика,

естетика); як і формування уявлень про сучасні погляди на сутність, структуру

та функції культури, її морфологічну модель, поняття етнічної, національної,

288

світової культури, джерела й чинники розвитку культури та особливості

соціокультурної динаміки початку ХХІ ст. Це надає студентам змогу

застосовувати набуті теоретичні знання для аналізу артефактів та конкретних

реалій буття української національної та світової культури, виробляти власні

судження, розширювати світогляд, розвивати естетичні смаки.

Невід’ємним складником комунікативної культури студентів є іншомовна

комунікативна компетентність, у процесі формування якої складається не лише

система знань про сутність та особливості іншомовного спілкування, а й

комунікативні вміння, що дозволяють установлювати контакт із

співрозмовником; керувати ситуацією взаємодії із суб’єктом іншомовної

комунікації, розвивається культура мовлення, з’являються експресивні,

перцептивно-рефлексивні вміння, які забезпечують можливість пізнання

внутрішнього світу партнера та розуміння самого себе, формується

гуманістична установка на спілкування, інтерес до іншої людини, готовність

вступати в особистісні, діалогічні взаємини, розвивається емпатія та рефлексія;

високий рівень ідентифікації з виконуваними професійними та соціальними

ролями, позитивна Я-концепція та психоемоційний стан студента [66, с. 47].

Отже, у процесі вивчення іноземної мови забезпечуються можливості

підвищення загальної культури особистості, удосконалення її психоемоційної

сфери, розвитку системи цінностей шляхом порівняння особливостей рідної та

іншомовної культур, виховання толерантності, гуманності, здатності до

міжкультурного діалогу та співпраці, тобто закладаються основи для

формування естетичного образу людини.

Зміст такої гуманітарної дисципліни, як соціологія, передбачає

формування в студентів образу людини моральної й естетичної через набуття

системи знань про соціальну структуру та основні ознаки суспільства,

соціальних статусів і соціальних ролей особистості, навичок аналізу соціальних

явищ і процесів, соціальної діяльності людини та її поведінки, цінностей

громадянського суспільства. Набуті знання з історії України допоможуть

289

студентам краще орієнтуватися в сучасних суспільно-політичних процесах,

сприятимуть формуванню морально-естетичного ідеалу на прикладах героїчних

вчинків історичних діячів. І цей список можна продовжувати. Отже, за умов

цілеспрямованого й раціонального використання у вищому навчального закладі

виховного потенціалу дисциплін гуманітарного та соціально-економічного

циклу, питома вага яких у навчальному плані становить близько 26%,

уможливлюється процес формування естетичного образу людини як ціннісного

утворення періоду ранньої юності, якому й відповідають студентські роки, а це,

своєю чергою, сприятиме вихованню різнобічної, високодуховної та

гармонійної особистості.

При цьому вважаємо за потрібне підкреслити, що прогнозований

результат забезпечує реалізація змістового та процесуального аспектів

вивчення зазначених дисциплін, причому перший стосується формування

системи знань, умінь і навичок з гуманітарних та соціально-економічних

предметів, коли як другий – процесуальний – передбачає оптимальний вибір

педагогічного інструментарію: прийомів, форм, методів, освітніх технологій,

спрямованих на засвоєння художньо-естетичних знань і побудови естетичного

образу як сукупності якісних характеристик людини.

Отже, увесь навчально-виховний процес у ВНЗ має забезпечувати

можливості духовного розвитку, формування світогляду, виховання моралі,

духовно-естетичних потреб, розвиненого образного мислення студентів,

сприяти прагненню бачити естетичне в людині, у її діяльності і вчинках.

Засвоєння програмного матеріалу з різних дисциплін має здійснюватися через

емоційно-ціннісне ставлення до навчальної ситуації, що розкриває значення

отриманих знань для особистісного, соціального й професійного становлення

майбутніх фахівців, зміцнення їхніх світоглядних позицій, вироблення цілісної

картини світу (естетичної зокрема).

Проведене теоретико-методологічне дослідження дозволило виділити

низку критеріїв і показників, за якими визначався вихідний рівень

290

сформованості естетичного образу людини в студентської молоді. Критеріями

сформованості естетичного образу людини за змістовним компонентом є:

- cистема художньо-естетичних знань щодо образу людини;

- виокремлення рис, притаманних людям-носіям зовнішньої та внутрішньої

краси;

- розуміння сутності поняття „естетичний образ людини”.

Критеріями сформованості естетичного образу людини за ціннісним

компонентом є:

- повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей;

- художнє бачення естетичного образу людини;

- ціннісне ставлення до людини, її краси.

За емоційним компонентом основними критеріями сформованості

естетичного образу людини в студентської молоді є:

- культура емоцій;

- потреба бачення прекрасного в людині;

- естетична насолода від помислів і вчинків людей;

- стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу

людини.

Критеріями сформованості естетичного образу людини за діяльнісним

компонентом є:

- pозвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини;

- саморозвиток, самопобудова;

- культура вчинку (див. додаток А, табл. А.2).

Виходячи з результатів теоретичного аналізу, визначено три рівні

сформованості естетичного образу людини: високий, середній, низький. За

визначеними критеріями розроблено змістовні характеристики рівнів

сформованості естетичного образу людини в студентської молоді.

Високий рівень сформованості естетичного образу людини

характеризується розумінням сутності зовнішньої та внутрішньої краси

291

людини, умінням виокремити за цим її риси, сформованістю системи знань про

естетичний образ людини, здатністю помічати красу людини в художніх

образах, естетичною спостережливістю, стійким інтересом до пізнання людини,

розвинутим художньо-образним мисленням, уявою, умінням оперувати

художніми образами та помічати деталі, сформованою системою естетичних

цінностей, що дозволяє будувати власне ставлення до естетичного в людині,

зацікавленістю витворами мистецтва, де представлено естетичний образ

людини, активним прагненням до естетичного освоєння світу, здатністю до

емоційного реагування на твори мистецтва, у яких репрезентовано образ

людини, наявністю естетичних переживань, естетичного досвіду, широкого

спектра художньо-естетичних зацікавлень, захоплень гармонійно складеною

людиною, прагненням бачити й здатністю помічати гармонію зовнішньої й

внутрішньої краси людини, краси дії, думок, стійкістю мотивів до

самовдосконалення на основі естетичного образу людини, розвиненою

емоційно-почуттєвою культурою особистості, вираженою в діяльності

потребою пошуку й вирішенні завдань самовдосконалення через естетичний

образ людини, саморефлексією, сформованими вміннями художньо-

естетичного самобудівництва, побудовою власного естетичного образу,

організацією своєї професійної й повсякденної діяльності на духовно-

естетичних засадах, здатністю помічати красу дії, вчинку, бачити естетичні

ознаки дії, вчинку та вмінням організувати на цій основі свою діяльність.

Середній рівень сформованості естетичного образу людини визначають

загальні уявлення про внутрішню й зовнішню красу людини, наявність

обмеженої системи знань про естетичний образ людини, обмежений досвід

сприйняття творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини,

частковий інтерес до пізнання людини, недостатня розвиненість художньо-

образного мислення, наявність уміння оперувати художніми образами,

бажанням сприймати й створювати прекрасне, домінування естетичних

цінностей масової культури щодо образу людини, відсутність активної позиції

292

до естетичного освоєння світу, знижена емоційна реакція на твори мистецтва,

художнє бачення естетичного образу людини, наявність духовно-естетичних

потреб, здатність відчувати естетичне задоволення від художнього твору,

відсутність активного прагнення до естетичного самовдосконалення або

наявність прагматичних мотивів відносно цього, навички аналізу власних

реакцій на художні твори, увага до естетичних характеристик своєї зовнішності

й власного образу, зосередженість на прагматичному аспекті дій, вчинків.

Низький рівень сформованості естетичного образу людини виявляється в

наявності фрагментарних уявлень про її внутрішню й зовнішню красу,

відсутності знань про естетичний образ людини, байдужості у сприйнятті

творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини, відсутності

емоційної реакції на твори мистецтва, зниженому інтересу до пізнання людини,

нерозвиненості образного мислення, фрагментарному баченні художніх

образів, невмінні виділити їх у різних творах мистецтва, прагматичному

ставленні до краси людини, прийнятті асоціальних цінностей, фрагментарному

уявленні про естетичний образ людини, пасивності до естетичного освоєння

світу, проявів естетичного в діяльності людини, обмеженому естетичному

досвіді, уваги до естетичних характеристик власної зовнішності, прагнення

будувати себе згідно із найбільш поширеними зразками, породженими масовою

культурою, байдуже ставлення до вчинків людини, прояв позиції непричетності

до того, що оточує людину.

Виділені критерії та показники стали основою для розробки

діагностичного інструментарію дослідження (див. додаток А, табл. А.3). Отже,

сформованість уміння виокремити риси зовнішньої та внутрішньої краси

людини, розуміння сутності поняття „естетичний образ людини”, художнього

бачення естетичного образу людини, розвиток образного мислення –

показників, що становлять змістовний компонент естетичного образу людини,

визначалися за допомогою бесіди, дискусії, виконання творчих завдань,

анкетування та на основі методики дослідження образного мислення в

293

студентської молоді Г. Шевченко, Н. Фунтікової (тестовий зошит № 1 [213]).

Сформованість таких показників за ціннісним компонентом, як повнота,

глибина осмислення естетичних норм, цінностей, ціннісне відношення до

естетичного образу людини, усвідомлення цінності естетичного образу людини,

естетичне самовизначення, діагностувалася шляхом залучення студентів до

бесіди, участі в дискусії, виконання творчого завдання й тесту. Потреба бачення

прекрасного в людині, естетична насолода від помислів і вчинків людей,

стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини –

показники за емоційним компонентом моделі естетичного образу людини –

вивчалися за розробленою програмою дослідження шляхом спостереження,

тестування й виконання творчих завдань. За допомогою методики естетичних

асоціацій, творчих завдань і програми диспуту визначався рівень

сформованості показників pозвитку саморегуляції, естетичної самопобудови та

культури вчинку, що становлять діяльнісний компонент естетичного образу

людини.

В експерименті взяли участь студенти денної форми навчання від 18 до

22 років 1 – 2 курсів. Експертами з оцінки сформованості естетичного образу

людини були викладачі кафедри педагогіки Cхідноукраїнського національного

університету імені В. Даля.

Відповідно до умов та принципів репрезентативності вибірки склад

обстежуваних за своїми параметрами та критеріями наближався до відповідних

пропорцій у генеральній сукупності.

Достовірність отриманих результатів дослідно-експериментальної роботи

з проблеми формування естетичного образу в студентської молоді передбачає

визначення обсягу вибірки студентів, яка є репрезентативною. На основі

визначеної генеральної сукупності було проведено розрахування обсягу

вибірки з використанням онлайн-калькулятора вибірки [88] для маркетингових

та соціологічних досліджень, який веде обчислення за формулою:

294

SS =z2

∗( p )∗(1−p )c2

, де:

Z = Z-фактор (наприклад, 1,96 для 95% довірчого інтервалу);

p = відсоток респондентів, що цікавить, чи відповідей у десятковій формі (0,5 за

замовчуванням);

c = довірчий інтервал у десятковій формі (наприклад, 0,04 = ±4%).

Коригування довірчого інтервалу („погрішність”, ± %) ми робили за

формулою

CSS = SS

1+ SS−1pop , де

ss = розмір вибірки.

Відповідно до генеральної сукупності – приблизно 32000 студентів

Східноукраїнського національного університету імені В. Даля – обсяг вибірки

був визначений – 380 студентів. Розрахунки довірчої ймовірності при

„точності” 95% при довірчому інтервалі („погрішності”) були ± 5%, що

відповідає вимогам психолого-педагогічних досліджень.

Для відбору експериментальних груп використано метод структурної

ідентифікації, за яким такі групи представляли мікромодель генеральної

сукупності за нейтральними й контрольними характеристиками. Відбір

проводився за принципом квотної вибірки, яку становили студенти різних

факультетів, зазначених вище. Надійність вибірки забезпечувалась її повнотою,

відсутністю дублювання, точністю.

Згідно із завданнями констатувального етапу експериментальної роботи

вивчався рівень сформованості естетичного образу людини в студентів

Східноукраїнського національного університету імені В. Даля філологічного

факультету та інститутах: комп’ютерних систем та інформаційних технологій,

управління, філософії та психології, праці та соціальних технологій, економіки

та фінансів і особливості, що впливають на успішність цього процесу у вищій

школі. Усього в експериментальній роботі брало участь 427 студентів, 27

викладачів-кураторів.

295

Увесь загал студентів було розділено на контрольні (КГ) та

експериментальні (ЕГ) групи, практично рівні за кількістю, відповідно до їхніх

спеціальностей.

Проведення констатувального експерименту передбачало використання

однакових методик діагностування і в контрольних, і в експериментальних

групах.

Наявність уявлень про естетичний образ передбачає вміння виокремити

конкретні риси зовнішньої та внутрішньої краси людини, виділити їх не тільки

в художніх образах, але й серед оточення. Сформованість уявлень студентської

молоді про естетичний образ людини умовно ранжувалася за рівневою шкалою.

Особливістю використаної в процесі констатувального експерименту

програми та методики діагностування є те, що завдання, анкети та тести

складені й підібрані так, щоб виявити cвітоглядні уявлення студентів про

зовнішню та внутрішню красу людини, знання про „естетичний образ людини”,

художнє бачення естетичного образу людини, ціннісне відношення до

естетичного образу людини, визначити ступінь розвитку художньо-образного

мислення, сформованість естетичного самовизначення.

Вивчення cвітоглядних уявлень студентів про зовнішню та внутрішню

красу людини, а також наявність знань щодо поняття „естетичний образ

людини” проводилось на основі бесід, анкетування, виконання тестових

завдань та аналізу результатів успішності за гуманітарними предметами (етика,

естетика, культурологія, основи педагогіки, українська та зарубіжна культура,

історія України).

Програма бесіди 1.1.1 реалізувалася в ході ознайомлення студентів зі

зразками художніх творів, де зображено людей, постаті яких уособлюють

естетичний образ людини. Бесіда була спрямована на з’ясування того,

наскільки студенти розуміють поняття „естетичний образ людини”, здатні

визначити ознаки, які корелюють із цим поняттям, побачити прекрасне в

людині, виокремити риси естетично сформованої людини. Творче завдання

296

1.2.1 спонукало студентів висловитися з приводу побачених репродукцій і

почутих музичних композицій, у яких засобами кожного з цих мистецтв

змальовано образ естетично довершеної людини.

У процесі проведення бесіди з’ясувалося, що приблизно половина

студентів (110 студентів – 51,5% КГ та 104 студентів – 48,5% ЕГ) не

замислювалися над проявами прекрасного в людині, відмінностями художнього

й повсякденного бачення краси людини. 13 студентів – 6,1% КГ та 18 студентів

– 8,4% ЕГ змогли назвати ознаки й окремі риси естетично досконалої людини,

серед яких витончений смак, естетична культура, високі моральні якості,

розвинена система життєвих та естетичних цінностей, здатність до естетичного

судження, естетичної оцінки. Виконуючи запропоноване творче завдання, лише

98 студентів – 46% КГ і 94 студенти – 44% ЕГ виявили здатність до змістовного

емоційно-естетичного відгуку на зображене митцем, при цьому, як доводиться

констатувати, у більшості студентів виникли труднощі при створенні

художнього образу під час слухання музичного твору, що свідчить про

недостатню розвиненість образного мислення й уяви.

Вивчення світоглядних уявлень студентів про естетичний образ людини

проводилося за анкетою 1.2.1, де респондентам було запропоновано питання

щодо змісту естетичного образу, характеристик довершеної людини, утілення

естетичного ідеалу у творах мистецтва. Аналіз результатів за першим питанням

анкети дає змогу зробити такі висновки:

- студенти мають загальні, поверхові знання про образ людини, його

властивості та вплив на свідомість; мають труднощі в розкритті сутності цього

поняття;

- більшість студентів уважають, що образ людини – це сукупність її

зовнішніх характеристик і морально-етичних якостей;

- деякі студенти переконані, що образ людини – це те враження, яке

складається про неї на основі її думок, поведінки, вчинків.

297

Усі тлумачення словосполучення „образ людини”, які дали студенти, ми

об’єднали в такі групи:

1. Образ – характеристика (62 студенти – 29% КГ і 54 студенти – 25%

ЕГ):

Це співвідношення духовних, моральних, етичних та фізичних якостей

людини, які формують особистість (Сергій С., КТ-321).

Це узагальнювальна характеристика, що описує зовнішність та

внутрішній світ людини (Кондауров А., РТ-821).

Це сукупність духовних та фізичних якостей людини, їхнє гармонійне

поєднання (Діана М., ФЛ-621.)

2. Образ – уявлення (108 студентів – 51% КГ і 112 студентів – 52% ЕГ):

Це уявлення про людину, як вона виглядає, думає, чинить (Тетяна К., ФЛ-

621).

Образ людини в мене асоціюється з враженням, яке вона викликає в мене.

Це моральні якості людини та її зовнішність (Анатолій Г., МТ-421).

3. Образ-взірець (43 студенти – 20% КГ і 48 студентів – 23% ЕГ):

Це словосполучення розумію як „зразок”, тобто людина, у якої всі норми

– будь-то поведінка, чи щось інше – розвинені без відхилень (Микола І., МТ-

421).

Поряд з тим, що 111 студентів – 52% КГ та 107 студентів – 50% ЕГ

студентів удалося сформулювати власне тлумачення образу людини, 62

студентів – 29% КГ та 70 студентів – 30% ЕГ мали труднощі у висловленні

думок або узагальнення. Причиною цього може бути відсутність світоглядних

знань та нерозвиненість образного мислення.

Відповіді студентів на питання, чи допомагають їм твори мистецтва і які

саме знайти відповіді на життєві питання, можна проінтерпретувати таким

чином. Більшість студентів (128 – 60% КГ і 130 – 61% ЕГ) погоджуються, що

мистецтво є джерелом життєвої мудрості, але конкретних творів, які посприяли

298

вирішенню певної проблеми, жодний респондент навести не зміг.

Найтиповішими відповідями серед них були такі:

Іноді подібні ситуації трапляються в житті і в книзі. Вони, можливо,

впливають на моє сприйняття того чи того питання (Юлія Г., ЕК-811).

Так, допомагають, але назв творів не пам’ятаю (Дмитро Г, МТ-421).

Ще 62 студенти – 29% КГ і 54 студенти – 25% ЕГ не мали досвіду

звернення до творів мистецтва в пошуках відповідей на життєві питання, хоча

загалом до мистецтва ставляться позитивно:

Не було таких випадків. Хоча загалом до мистецтва ставлюся позитивно

(Микола І., МТ-421).

При цьому 23 респонденти – 11% КГ і 30 респондентів – 14% ЕГ

повністю проігнорували це питання анкети. Така ситуація наштовхує на думку

про те, що студентська молодь недостатньо обізнана зі світовим мистецтвом, не

бачить у ньому джерела знань, узагальненого соціального й естетичного

досвіду. 

Вивчаючи розуміння студентами краси людини, ми запропонували їм

продовжити визначення красивої людини. Отримані відповіді дозволили

з’ясувати, що 118 студентів – 55% КГ та 115 студентів – 53% ЕГ підкреслюють

обов’язкову наявність внутрішньої, „душевної” краси, 53 студенти – 25% КГ та

58 студентів – 28% ЕГ зазначають моральні якості, які корелюють з красою

людини, 42 студенти – 20% КГ та 41 студент – 19% ЕГ дали однотипні відповіді

й зосередилися виключно на зовнішньому вигляді. Аналізуючи судження

студентів, ми побачили, що в більшості з них превалюють загальні уявлення

про внутрішню та зовнішню красу людини.

Інтерпретуючи відповіді студентів на питання анкети щодо чинників, які

впливають на формування різних уявлень про образ людини, ми виділили такі

групи:

1) Твори мистецтва (54 студенти – 25% КГ і 48 студентів – 22% ЕГ):

Книги, фільми, картини, музика (Сергій С., КТ-321)

299

Спілкування з мистецтвом (Дмитро Г, МТ-421)

2) Виховання й соціальне середовище (61 студент – 28% КГ і 57 студентів –

27% ЕГ):

Виховання, інтереси (Дар’я Г., МН-121)

Це залежить від виховання і середовища, у якому народилась, зростала

та жила людина (Юлія Л., ФЛ-621)

3) Поведінка людини в соціумі (54 студенти – 25% КГ і 48 студентів – 22%

ЕГ):

Дії цієї людини (Надія Н., ФЛ-631)

Поведінка людини в різних ситуаціях, її ставлення до оточуючих людей

(Юлія Н., РТ-621)

4) Світоглядні уявлення та соціальний статус (44 студенти – 21% КГ і 61

студент – 29% ЕГ):

Соціальний стан, світогляд людини (Марія Б., ФЛ-631)

При цьому такі чинники, як соціальні інститути (школа, ВНЗ) та

самовиховання студентами зазначені не були.

З метою діагностування сформованості уявлень студентів про образ

естетичного героя художнього твору студентам було запропоновано визначити

найбільш значущі моральні риси та естетичні якості. Відповіді студентів, отже,

виявилося можливим згрупувати за такими критеріями:

1. Розвинені уявлення (високий рівень) про позитивний образ людини (44

студенти – 21% КГ і 49 студентів – 23% ЕГ):

Близькі до ідеалу ті, хто мають не лише гарну зовнішність, а й цікавий

внутрішній світ і кожного дня самовдосконалюються (Діана М., ФЛ-621).

Мабуть, надав би перевагу гумору, але в міру, а також доброті й

відповідальності, тобто якщо пообіцяв – повинен виконати. Також розуму.

Той, хто володіє інформацією – керує світом (Владислав Г., КТ-821).

300

Це порядна, вихована, культурна, успішна, розвинена людина, яка не має

поганих звичок, толерантна. Людина, яка поважає себе та інших (Анатолій Г.,

МТ-421).

2. Середній рівень (134 студенти – 63% КГ і 143 студенти – 67% ЕГ):

Сміливість, рішучість, розум, доброта, гарне почуття гумору (Сергій С.,

КТ-321).

Позитивний герой повинен мати такі моральні якості, як:

безстрашність, недужу силу та бути крутим, як цей Стівен Сігал (Михайло

М., КТ-321).

Естетичність, доброта, відвертість, дружелюбність, патріотизм,

відданість, любов (Інна Н., СТ-501).

У першу чергу, я наділив би його античною відвагою та героїзмом,

доблестю та честю (Кондауров А., РТ-821).

Освічена, вихована, доглянута людина, яка має мету в житті, завжди

прагне до вдосконалення (Юлія Л., ФЛ-621).

Велика сила, велика відповідальність (Ігор М., КТ-521).

3. Низький рівень (35 студентів – 16% КГ і 22 студенти – 10% ЕГ):

Успішний (Денис О., ФЛ-621).

Висловлюючи свої думки щодо слів Патріарха Кирила про ідеальний

образ людини, 117 студентів – 55% КГ та 101 студентів – 47% ЕГ студентів

погоджуються й доповнюють такими коментарями:

До образу довершеної людини заважають наблизитися сучасні

меркантильні, буржуазні цінності. Капіталістичні пріоритети відсувають

духовне на другий план, замінюючи життя грошима (Кондауров А., РТ-82).

Якщо чесно, на мій погляд, для сучасності цей образ не є характерним і

навряд буде таким. Дуже бурхливе життя зараз у людини, щоб наблизитись

до ідеалу (Тетяна К., ФЛ-621).

301

37 студентів – 17% КГ та 44 студентів – 20% ЕГ висловлюють глибокі

міркування щодо довершеності людини, акцентуючи на тому, що „людині не

вистачає духовної краси”:

Щоб наблизитись до довершеності, людині не вистачає духовної краси

(Перевишко Н., СТ-501).

Заважає лицемірство. Люди закриті, намагаються прагнути до

фізичного ідеалу, втрачаючи при цьому духовний (Євген М., КТ-321).

59 студентів – 28% КГ та 69 студентів – 32% ЕГ заперечують можливість

людини бути довершеною через наявний суспільний устрій:

Не бачу сенсу в тому, щоб люди були довершені, через те, що сучасне

суспільство на тому й тримається, що всі ми не довершені, якщо суспільство

буде ідеальним, не буде інтриг, суперечок, образ. Людиною керують злість,

бажання бути краще за інших і т.д. (Дмитро Г., МТ-421).

Отже, попри суперечливі погляди щодо образу довершеної людини,

більшість студентів зазначають однакові причини, що перешкоджають

досягненню досконалості. Серед них – деструктивний вплив суспільства на

людину, соціальні, політичні, економічні реалії сучасного життя, превалювання

матеріальних цінностей над духовними, низький духовний і культурний рівень

сучасної людини, духовна криза суспільства.

З метою дослідження художнього бачення студентами естетичного

образу людини вивчалися їх знання художніх творів різних видів мистецтва,

було запропоновано навести приклади людини, наближеної до ідеалу.

Аналізуючи наведені приклади, ми побачили відсутність або фрагментарність

знань творів мистецтва, у яких представлено естетичний образ людини.

Переважна кількість прикладів 118 студентів – 55% КГ та 115 студентів – 53%

ЕГ – не відповідають сутності завдання, що свідчить про низький рівень знань

творів світового мистецтва та обмежений досвід спілкування з мистецтвом.

Проте серед прикладів реальних людей 68 студентів – 32% КГ та 75 студентів –

35% ЕГ наводять переважно відомих спортсменів (Зідан (французький

302

футболіст), Артем Мілевський (український і білоруський футболіст),

Володимир Кличко (український боксер)), успішних людей, підприємців, зірок

шоу-бізнесу, політичних діячів (Стів Джобз (американський підприємець),

Святослав Вакарчук (співак та тренер шоу „Голос країни”), Віталій Кличко

(український політик), Богдан Ступка (український актор театру і кіно), Джеймс

Бонд (персонаж низки романів Я. Флемінга). Як дозволяють судити отримані

нами результати, образ ідеальної людини асоціюється в сучасних студентів з

високим соціальним і матеріальним статусом, високими досягненнями в

професійній сфері, рейтингом у списку

найвпливовіших/найзаможніших/найуспішніших людей світу, що визначаються

сучасними мас-медіа. При цьому твори мистецтва, на жаль, виявилися для

студентів неактуальним ресурсом у їх пошуках естетичного (ідеального) образу

людини.

Актуальність цитати з п’єси „Дядя Ваня” А. Чехова про зовнішню й

внутрішню красу людини також виявилася неоднаковою для студентів

контрольної та експериментальної груп. За рівнем значущості вислову „у

людини все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки”

студентські відповіді було розподілено на три групи, де високий рівень

складають 8% КГ (17 студентів) і 9% ЕГ (19 студентів), середній – 50% КГ (106

студентів) і 53% ЕГ (114 студентів), низький – 42% КГ (90 студентів) і 38% ЕГ

(81 студент) відповідно. При цьому більшість студентів наголошують на тому,

що сьогодні цей вислів утрачає свою актуальність, адже в сучасному світі

панують переважно матеріальні цінності та ідеали зовнішньої краси, духовне ж

буття людини відсувається на задній план. Про це свідчать такі висловлення

студентів:

Так, цей вислів давно втратив своє значення (Перевишко Н., СТ-501).

Він уже втратив свою актуальність. Я не зустрічала таких людей.

Красиві люди частіше за все мають жорсткі якості, вони менш чуйні, а люди,

303

які мають прекрасну душу, частіше за все наділені якимись зовнішніми вадами

(Юлія Л., ФЛ-621).

Аналіз висловлювань студентів з приводу образу окриленої людини (за

віршем Л. Костенко „Крила”) показав ступінь розвиненості в студентів

художньо-образного та асоціативного мислення. Так, 36 студентів – 17% КГ та

39 студентів – 18% ЕГ – асоціюють крила з творчістю; 32 студенти – 15% КГ та

29 студентів – 14% ЕГ – з почуттям щастя; 15 студентів – 7% КГ та 18 студентів

– 8% ЕГ– чистотою душі, помислів; 68 студентів – 32% КГ та 66 студентів –

31% ЕГ – демонструють відсутність або збіднені асоціації. Такий розподіл

відповідей дозволив визначити середній та низький рівні розвиненості уяви та

художньо-образного мислення, що узагальнюються в судженнях, які можна

вважати типовими:

Не всі люди мають крила, через те, що в моєму розумінні, крила – це

бажання до самовдосконалення та реалізації в житті (Микита З., РТ-621).

Я вважаю, що люди зовсім не мають крил!!! Крила – символ свободи,

святості. Не уявляю (Юлія Т., МН-121).

Не всі люди мають крила, більшість має негативні риси, які не дають

змоги їм вирости. Окрилена людина – чистий розум, душа + приємна

зовнішність (не обов’язково) (Юлія М., МН-121).

Далі студентам було запропоновано відповісти на питання про їхні

художні смаки й мистецькі вподобання, навести приклади улюблених творів,

видів і жанрів мистецтва. За результатами анкетування було виявлено коло

інтересів студентської молоді, що становлять переважно твори класичного й

сучасного мистецтва (утворюють найбільшу групу – 147 студентів (69%) КГ і

143 студенти (67%) ЕГ), елітарному мистецтву віддають перевагу 9 студентів

(4%) КГ і 5 студентів і (2%) ЕГ, ще 57 студентів (27%) КГ і 66 студентів (31%)

ЕГ проігнорували питання або продемонстрували низький рівень розвиненості

художнього смаку. Подамо для ілюстрації кілька прикладів:

1. Високий рівень:

304

Я віддаю перевагу мистецтву 19 – 20 ст. Дуже подобаються такі

напрями живопису, як сюрреалізм, імпресіонізм та експресіонізм, що

представлені митцями: Сальвадором Далі, П. Пікассо та ін. Також

подобається американський стиль пін-ап. Також подобаються фільми, що є

прикладами елітарного мистецтва. Із сучасного театру дуже подобається

творчість Євгена Гришковця (Сергій С., КТ-321).

2. Середній рівень:

Живопис, хореографія, класичні літературні твори. Булгаков „Майстер і

Маргарита”, Достоєвський „Ідіот”, Тургенєв „Батьки та діти” (Юлія Н., РТ-

621).

Як класичні, так і сучасні твори: „Заклик предків” Дж. Лондона,

„Принижені та ображені” Достоєвського, „Гаррі Поттер” Дж. Роулінг (Діна

С., ФЛ-621).

Музика 1970 – 1990-х рр. Pink Floyd, Rainbow, Deep Purple, AC/DC (Іван

К., МТ-421).

3. Низький рівень:

Я віддаю перевагу музиці (сучасній). Слухаю переважно реп, адже в

ньому, на мою думку, розкривається справжня правда життя (Дмитро Х., МТ-

421).

Загалом аналіз відповідей студентів за анкетою 1.2.1 свідчить про

низький і середній рівень знання світового та українського мистецтва, що

обмежується шкільною програмою зі світової та української літератури,

художньої культури. Широта художніх інтересів студентської молоді має

незначний діапазон, що свідчить про низький рівень духовно-естетичних

потреб сучасного студентства та низьку активність у їх (потреб) задоволенні та

реалізації в практичній діяльності. Значна частина студентів можуть адекватно

сприймати художній твір, проте не вміють аргументовано довести естетичну

значущість та символічність його образів, логічно обґрунтувати свої естетичні

305

судження. При цьому відсоток студентів, яким бракує образних уявлень та

асоціацій, також вражає своєю стабільністю.

Поняття естетичного образу людини в більшості студентів асоціюється із

зовнішніми ознаками та рисами її характеру, морально-етичними якостями,

причому набір таких характеристик відзначається одноманітністю,

недостатньою повнотою, що свідчить про поверхове розуміння сутності

естетичного образу людини, відсутність бачення його онтологічного смислу.

Асоціативне поле цього поняття обмежується однотипними уявленнями про

зовнішню й внутрішню красу людини через недостатню розвиненість духовно-

моральної, емоційно-почуттєвої та естетичної сфер студентів.

Зазначимо, що в оброблених відповідях ми також не знайшли ключового

компонента естетичного образу як системи уявлень про людину, яка у своїх

переконаннях і практичній діяльності сповідує естетичні цінності, гуманізм,

духовність. Образ довершеної людини в уявленнях студентської молоді

переважно визначається ідеалами, нав’язаними сучасними засобами мас-медіа,

сумнівними еталонами соціальної поведінки, невідфільтрованою культурною

інформацією.

Програма дискусії 1.3.1 передбачала колективне обговорення творів

мистецтва, у яких утілено образ естетично довершеної людини, і мала на меті

активізувати естетичне мислення учасників розмови, стимулювати потребу

висловлюватися з приводу свого досвіду ознайомлення з прекрасним.

Студентам також було запропоновано розглянути художній образ людини,

утілений у скульптурі, і прокоментувати сонет Мікеланджело Буонаротті

„Мовчазна муза” (переклад Є. Солоновича). Виявилося, що лише 62 студенти –

29% КГ і 58 студентів – 27% ЕГ достатньо ерудовані в мистецтві, проте образ

естетично довершеної людини шукали переважно у творах художньої

літератури й живопису, при цьому також були наведені деякі приклади з

музичного мистецтва – „Ave Maria” Й. Баха-Ш. Гуно, опери „Тарас Бульба” і

„Наталка Полтавка” М. Лисенка тощо. Цінним для нашого дослідження є також

306

висновок про недостатню розвиненість у переважної більшості студентів

тезауруса для вербальної інтерпретації та оцінки творів мистецтва, брак

основних аксіологічних понять, недостатнє володіння прийомами художньо-

аналітичної діяльності.

Рівень розвитку образного мислення досліджено за методикою

Г. Шевченко та Н. Фунтікової (1.4.1) [213] та в процесі виконання творчого

завдання 1.4.2 „На крилах поезії”. У такий спосіб визначалося, наскільки

студенти здатні оцінювати навколишню дійсність з позиції естетичного, адже

розвиненість почуття краси, як зазначають автори методики, є показником

образного мислення [213, с. 85]. Показниками сформованості образного

мислення є: розвиток уяви, фантазії, інтуїції, спостережливості, асоціативності

мислення, здібності до проникнення в художній образ. Тестові відповіді

студентів оцінювалися за допомогою класифікаторів і передбачали відповіді на

питання, орієнтовані на самооцінку тих чи тих якостей особистості, інтересів,

схильностей, реакцій на різні стимули. Зокрема, визначалися естетичні

вподобання респондентів, наявність схильностей до написання поезій,

малювання, композиції; емоційна чутливість, потреба естетизації

навколишнього середовища тощо. У процесі виконання творчого завдання

студентам було запропоновано пов’язати поетичні образи із музичними,

зоровими картинами, що виникають в уяві під час декламації віршів.

Результати комплексної діагностики студентів контрольних та

експериментальних груп щодо рівня розвиненості їх образного мислення можна

узагальнити в таблиці 2.1.

307

Таблиця 2.1

Рівні розвитку образного мислення студентів

Показники розвитку

образного мисленняРівні

Контрольний експеримент

Контрольні

групи (%)

Експерим.

групи (%)

1. Розвиток уяви (тест 1.1)

Високий 16,3 17,5

Середній 53,6 52,8

Низький 30,1 29,7

2. Розвиток фантазії (тест

1.2)

Високий 9,2 10,6

Середній 50,4 50,3

Низький 40,4 39,1

3.Розвиток інтуїції (тест

1.3)

Високий 20,8 19,8

Середній 57,1 56,6

Низький 22,1 23,6

4. Розвиток

спостережливості (тест 1.4)

Високий 20,4 19,6

Середній 49,5 48,7

Низький 30,1 29,7

5. Розвиток асоціативності

мислення (тест 1.5)

Високий 19,5 18,7

Середній 51,9 49,7

Низький 28,6 31,6

6. Розвиток здібності до

проникнення в художній

образ (тест 1.6)

Високий 15, 3 19,4

Середній 51,5 49,9

Низький 33,2 30,7

308

Отже, розвиток образного мислення в охоплених експериментом групах

перебуває на середньому (від 49,5 до 57,1% в КГ і від 48,7 і до 56,6% в ЕГ) та

низькому рівнях (від 22,1до 40,4% в КГ і від 23,6 і до 39,1% в ЕГ). Такий

результат свідчить про шаблонність, одноманітність мислення студентів,

недостатню розвиненість емоційно-почуттєвої культури особистості,

недостатнє вміння оперувати художніми образами, пасивність до естетичного

освоєння світу, що, зрештою, потребує використання комплексу мистецтв.

Наступний блок діагностичної роботи був пов’язаний із вивченням

ціннісних орієнтацій щодо краси людини. На цьому етапі експериментальної

роботи проводилася бесіда, диспут, виконувалися тестові завдання.

Так, програмою диспуту 2.1.1 передбачалося визначити коло життєвих та

естетичних цінностей студентів, уявлення про естетичні норми, стереотипні

образи-еталони. Для 156 студентів – 73% КГ і 163 студентів – 76% ЕГ

найбільшу цінність становлять здоров’я, безпека, стабільність, матеріальний

добробут, родина, статус у суспільстві, можливість самореалізації в житті.

Моральні цінності як правила і норми поведінки в суспільстві є пріоритетними

ще для 63 студентів – 30% КГ і 58 студентів – 27% ЕГ. Естетичні цінності, на

засадах яких відбувається культуротворча діяльність людини, виявилися

актуальними лише для 23 студентів – 11% КГ і 30 студентів – 16% ЕГ. Така

ієрархія цінностей свідчить про орієнтацію студентів переважно на задоволення

індивідуально-прагматичних потреб, серед яких естетичним потребам, що

стимулюють художньо-творче осягнення дійсності, відводиться незначне місце.

У межах констатувального експерименту студентам контрольних та

експериментальних груп також був запропонований тест № 1 „Естетична

культура студента” (2.1.2, Додаток Б), результати якого також оброблялись за

кількісними та якісними показниками. Тестове завдання складалося з 22-х

тверджень, які студенти повинні були маркувати як справедливі чи ні залежно

від ступеня розвитку індивідуальної естетичної культури. Загалом студентські

відповіді свідчать про середній і достатній рівень сформованості поняття про

309

естетичні норми та цінності, що дозволяє адекватно оцінити реалії життя, проте

студентам бракує повноти й глибини їх осмислення з естетичного погляду. Так,

більшість студентів (167 студентів – 79% КГ та 162 студенти – 76% ЕГ)

відзначають, що спілкування з прекрасним (питання №10) надає сили, енергії,

натхнення, а мистецтво має великий вплив на людей (питання № 15).

Прикметно, що 139 студентів – 65% КГ та 135 – 63% ЕГ уважають себе

вибагливими до самих себе, але терпимими до оточення (питання № 14), однак

при цьому 87 студентів – 41% КГ та 91 студент – 43% ЕГ обурюються, зачувши

критику на свою адресу (питання № 8), та ще 39 студентів – 18% КГ та 43

студенти – 20% ЕГ відчувають заздрість і нещиро радіють успіхам своїх друзів

(питання № 2). Викликає втіху той факт, що майже всі респонденти (приблизно

90% і КГ, і ЕГ) готові нести відповідальність за власні вчинки (питання № 5) і

ще 128 студентів – 60% КГ та 133 студенти – 62% ЕГ не вимагають подяки за

допомогу іншим (питання № 3), але так само непокоїть, що для багатьох

студентів (48 студентів – 23% КГ та 53 студентів – 25% ЕГ) є прийнятним, коли

їхні друзі запізнюються або приходять на заняття з їжею (питання № 16).

Загалом сучасні студенти визнають актуальними такі якості, як

взаємодопомога, доброта, шляхетність, відкритість, чесність, терпіння,

рішучість, щиросердність і засуджують байдужість (питання № 13, 17, 21),

намагаються ретельно доглядати за своїм зовнішнім виглядом (питання № 12),

у стосунках із коханою людиною цінують спільність інтересів, у виборі своєї

пари керуються власним розумом і не озираються на суспільні стереотипи

(питання № 7, 20). Така картина, на наш погляд, є цілком реальною, що

характеризує ситуацію в плані розвитку естетичної культури сучасного

студентства. Це зміцнює нас у думці про необхідність формування естетичного

образу людини в студентської молоді через засвоєння наукових знань про

характер і зміст останнього, опору у виховному процесі на комплекс мистецтв

та створенню сприятливої атмосфери засобом цілеспрямованої позааудиторної

роботи на основі принципів культуровідповідності, інтегративності, поєднання

310

виховної роботи з ініціативою студентів, гуманізації, зв’язку виховання з

життям.

Програма бесіди 2.2.1 і програма спостереження 2.3.1 передбачали

фіксацію ступеня усвідомлення цінності естетичного образу на основі

словесно-емоційної реакції та активності студентів в обговоренні питання

ціннісного ставлення до людини. Як результат нами виявлено, що студенти

розглядають особистість як найвищу цінність через призму власного „Я” і

пов’язують цінність естетичного образу зі ставленням людини до себе та інших

людей у процесі міжособистісного спілкування. Пріоритетами для 167

студентів – 78% КГ і 172 студентів – 80% ЕГ виявилися такі цінності, як

гідність, свобода вибору, право на власну думку, гуманність, самоповага,

моральність, що є цілком прогнозованим результатом. У чому ж полягає

цінність естетичного образу людини – відповіді на таке питання були зведені

лише до унікальності та неповторності кожного індивіда.

З метою вивчення індивідуальної системи життєвих цінностей студентів

їм було запропоновано морфологічний тест № 2 (2.4.1, Додаток Б), складений

на основі методики В. Сопова та Л. Карпушиної [180]. Особливістю цього виду

тестування є наявність шкали вірогідності ступеня бажання респондента до

соціального схвалення його вчинків: чим вищий результат, тим більше

поведінка людини відповідає соціально схвалюваному зразку. Отже, студентам

контрольної та експериментальної груп належало оцінити за п’ятибальною

шкалою власні бажання та прагнення (загальна кількість – 28), що спонукають

їх до певних дій у таких соціальних сферах:

1. Сфері професійного життя.

2. Сфері освіти.

3. Сфері сімейного життя.

4. Сфері суспільної активності.

5. Сфері захоплень.

6. Сфері фізичної активності.

311

Запропоновані в тесті цінності охоплюють дві різновекторні групи:

духовно-моральні (саморозвиток, духовне задоволення, креативність, активні

соціальні контакти) та егоїстично-престижні (престиж, досягнення, матеріальне

становище, збереження індивідуальності), що дозволяють визначити

спрямованість соціальної діяльності того чи того студента. Відповідно,

студенти оцінювали ступінь важливості матеріальних і духовних (ідеальних)

цінностей, як-от: міцний, надійний шлюб, моральне задоволення від роботи,

можливість отримувати матеріальну винагороду за суспільну діяльність,

додаткові матеріальні блага, посідати високе місце в суспільстві з метою

зміцнення матеріального становища та ін. Результати тесту дозволяють

стверджувати, що цінності студентської молоді як системи координат

життєвого простору особистості перебувають у стадії становлення, адже при

високій значущості низки життєвих орієнтирів для деяких студентів одночасно

можна спостерігати їх нівелювання з боку інших респондентів. Зокрема це

стосується тих цінностей, що визначають духовні потреби особистості. Так, для

більшості студентів (187 – 89% КГ і 182 – 85% ЕГ  є важливим (4 бали) і дуже

важливим (5 балів) мати цікаву роботу, а також учитися, щоб пізнавати щось

нове й отримувати від цього задоволення, при цьому частина студентів (26 –

12% КГ і 32 – 15% ЕГ) розглядають захопливу роботу й професійне навчання як

цінності, що не мають великого значення (2 бали). Попри те, що майже всі

студенти (204 – 96% КГ і 214 – 100% ЕГ) мають за велику цінність можливість

у шлюбі бути завжди абсолютно надійним, незначна частина (9 студентів – 4%

КГ) уважають міцні подружні стосунки недостатньо важливими. Викликають

занепокоєння відповіді студентів щодо потреби разом з родиною відвідувати

концерти, театри, виставки, адже для 98 студентів – 46% КГ і 112 студентів –

53% ЕГ це або взагалі не має значення (1 бал), або має невелике значення (2

бали), що є вкрай незадовільним, з нашого погляду, для сучасної інтелігентної

людини. Ще 73 студенти – 34% КГ і 70 студентів – 32% ЕГ маркували цю

цінність як таку, що має певне значення (3 бали). І лише незначний відсоток

312

респондентів (42 студенти – 20% КГ і 32 студенти – 15% ЕГ) уважають це

важливим (4 бали). Показовим є те, що всі опитані студенти (100% КГ і ЕГ)

прагнуть мати високооплачувану роботу й високий рівень фінансового

добробуту та бажають, щоб рівень освіти допоміг підвищити їхнє матеріальне

становище (ці цінності були відзначені як важливі чи дуже важливі (4 і 5 балів

відповідно)). При цьому бути корисним для суспільства є важливим для 179

студентів – 84% КГ і 171 студентів – 80% ЕГ; 98 студентів – 46% КГ і 86

студентів – 40% ЕГ прагнуть, щоб їхнє захоплення займало більшу частину

вільного часу (має певне значення – 3 бали).

Загалом проведене тестування дозволило виявити, що в 105 студентів –

49% КГ і 98 студентів – 46% ЕГ спрямованість особистості є гуманістичною,

решта студентів характеризуються прагматичним ставленням до життя. Для

першої групи респондентів, отже, є характерним прагнення до морального

задоволення в усіх сферах життя, ідеалістичність у поглядах, дотримання

етичних норм у поведінці та діяльності. Друга ж група прагне більш високого

рівня своїх матеріальних статків, її представникам характерне переконання, що

матеріальна забезпеченість є найважливішою умовою добробуту людини, що

надає їй суспільної значущості, поважного статусу.

Також, аналізуючи відповіді студентів, можна помітити таку тенденцію:

гуманістичні цінності мають більше значення для слухачів гуманітарних

спеціальностей, водночас студенти інших факультетів проявляють егоїстично-

престижну спрямованість особистості (у термінології В. Сопова та

Л. Карпушиної). При цьому додамо, що значних гендерних розбіжностей у

відповідях студентів ми не спостерігали.

Отримані під час тестування результати дозволяють скласти уявлення про

систему ціннісних орієнтацій студентської молоді, що корелюють з питаннями

естетичного сприйняття дійсності, естетичного самовизначення й

спрямованості особистості, та окреслити аспекти, які підлягають коригуванню

в процесі формувального експерименту. Ієрархія життєвих цінностей опитаних

313

студентів свідчить про необхідність розвитку естетичної мотивації та потреби

осмислення соціальної діяльності людини з погляду прекрасного, необхідність

естетичного самовизначення щодо різних сфер суспільного й особистого життя.

Вихідний рівень сформованості естетичного образу людини за

показником „естетична насолода від помислів і вчинків людей” (критерій –

культура емоцій) визначався за допомогою тесту № 3 множинного вибору

„Емоційна чуйність” (3.2.1, Додаток Б), що складався з 10 питань. Студенти

мали вибрати свої варіанти відповідей, що ранжувалися за категоричністю та

ступенем емоційного впливу на респондента. Тестове завдання передбачало

оцінювання рівня емоційної чуйності студентів з приводу вражень від

переглянутого фільму, прочитаної книги, театральної вистави тощо; естетичних

відчуттів від почутого та побаченого; зовнішньої краси людини та її поведінки.

Аналіз отриманих результатів свідчить, що твори мистецтва справляють

глибоке враження (питання № 1) на 202 студентів – 95% КГ і 198 студентів –

92% ЕГ відповідно. При цьому відчуття, переживання та враження під час

знайомства з твором мають більше значення для 104 студентів – 49% КГ і 99

студентів – 46% ЕГ, коли як сюжет твору більше захоплює 109 студентів – 51%

КГ і 115 студентів – 54% ЕГ (питання № 2). Ще 208 студентів – 98% КГ і 212

студентів – 99% ЕГ отримують естетичну насолоду від споглядання багряного

заходу чи сходу сонця, райдуги після дощу, щирої посмішки дитини (питання

№ 4), і, відповідно, у 5 студентів (2%) КГ і 2 студентів (1%) ЕГ виникає

бажання цю красу сфотографувати. Цілком прогнозованим виявилося те, що

музика має величезний вплив на емоційний стан абсолютно всіх опитаних

студентів контрольних та експериментальних груп (питання № 5) і те, що

жодний студент не лишається байдужим до творів мистецтва, покликаних

пробуджувати яскраві емоційні переживання, до проявів естетичного в природі

і соціумі (питання № 8, 4). Більшість студентів (178 – 84% КГ і 181 – 85% ЕГ)

уважні до зовнішності й мовлення людини, яку зустрічають уперше (питання

№ 10), і приблизно стільки ж студентів обережно ставляться до почуттів

314

ближніх. Лише 24 студенти – 12% КГ і 19 студентів – 10% ЕГ готові бути

прямолінійними, якщо їм не подобається новий одяг чи зачіска товариша

(питання № 9). Проте стійкість у своїх життєвих принципах (питання № 7)

виявляють лише 123 студенти – 58% КГ і 126 студентів – 59% ЕГ, при цьому

решта готові ними поступитися, щоб підтримати компанію або заради

задоволення. Виявляють наполегливість і намагаються докласти максимум

зусиль, щоб швидше закінчити розпочату справу (питання № 6, відповіді „а” і

„б”) 145 студентів – 68% КГ і 151 студент – 71% ЕГ. Також переважна

більшість респондентів (198 – 93% КГ і 192 – 90% ЕГ) відзначили, що віддають

перевагу контактувати з раціональними, логічними, урівноваженими людьми,

аніж з емоційними і творчими (питання № 3). За результатами тестування

можна судити про розвиток емоційно-вольової сфери студентів, здатність

отримувати естетичну насолоду від помислів і вчинків людини, що є

невід’ємним компонентом її естетичного образу. Прикметно, що переважна

більшість студентів відзначаються чуйним ставленням до дійсності, багатством

емоцій і почуттів, виявляють великі емоційно-естетичні потенції, а це є

сприятливим тлом для формування уявлень про естетичний образ людини.

Поряд з цим, як свідчать студентські відповіді, певна кількість респондентів не

виявляють глибоких емоцій і естетичних переживань, належної чутливості,

емоційної насиченості реакцій на різні явища навколишньої дійсності. Причину

цього ми бачимо в безсистемності процесу естетичного виховання, відсутності

зв’язку й наступності між різними соціальними інститутами (сім’я, школа,

ВНЗ) щодо питання естетичного розвитку особистості.

Значущим чинником для подальших етапів експерименту є оцінні

судження експертів, на думку яких рівень сформованості естетичного образу

людини в студентів академічних груп є низьким – 24%, середнім – 62%,

високим – 14% (наведені пересічні дані). Більшість експертів погоджуються,

що естетичний образ як гармонійне поєднання інтелектуальних, духовно-

моральних, художньо-творчих якостей особистості в розумінні сучасного

315

студентства є дещо спотвореним та сприймається крізь призму індивідуально-

прагматичних інтересів.

Фіксація потреби бачення прекрасного в людині здійснювалася на основі

словесно-емоційної реакції студентів під час виконання творчого завдання 3.3.1

„Взірці естетично досконалої людини” (див. додатки Б, Д). Студентам було

запропоновано дати словесну характеристику естетично досконалій людині й

на матеріалі запропонованих поезій та творів класичного й сучасного живопису

визначити риси, що співвідносяться з поняттям естетичної довершеності.

Взірцями естетичної краси людини для 113 студентів – 53% КГ і 119 – 56%

студентів ЕГ виявилися ті, що пов’язані з естетикою фізичного тіла людини –

пропорціями, формами, пластикою, витонченістю рухів. Духовно-естетична

сутність людини привернула увагу 44 студентів – 21% КГ і 49 студентів – 30%

ЕГ. При цьому занепокоює те, що лише незначна кількість студентів

розглядають естетично досконалу людину в гармонії її фізичної форми та

духовного-морального світу.

Метою творчого завдання 4.1.1 „Естетичний образ студента” було

визначити рівень розвитку рольової саморегуляції студента на основі

естетичного образу людини. Для цього респондентам було запропоновано

ранжувати подані характеристики молодої людини студентського віку в

порядку їх значущості. Аналіз результатів про переважно позитивну

спрямованість уявлень про образ студента як соціально та емоційно зрілої,

активної, саморегульованої та незалежної особистості, що має розвинений

смак, високу культуру поведінки, високі академічні досягнення й відповідні

моральні якості. Лише 19 респондентів – 9% КГ і 15 респондентів – 7% ЕГ

уважають, що студент має бути пристосуванцем, який пасивно ставиться до

свого життя й навчання, цікавиться лише тим, яким він є на тлі інших студентів

у плані культури зовнішнього вигляду.

За допомогою методики естетичних асоціацій 4.2.1 фіксувався не лише

рівень сформованості асоціативного мислення, а й здатність до самопобудови

316

через естетичний образ людини. Загалом аналіз результатів дозволяє твердити

про середній рівень сформованості зазначених вище показників. Так, більша

частина студентів визначили свої почуття адекватно змісту запропонованих

творів мистецтва, зокрема 113 студентів – 53% КГ і 120 студентів 56% ЕГ

відчувають захоплення, гордість, любов до Батьківщини, споглядаючи Будинок

Національного художнього музею України, спроектований архітектором

В. Городецьким, „Ярмарок марнославства” У. Теккерея викликає в цих

студентів емоції та почуття смутку, спустошеності, сорому й гніву, зневаги та

обурення. „Незавершена симфонія” Ф. Шуберта породжує тривогу, смуток,

співчуття. Лише 19 студентів – 9% КГ і 11 студентів – 5% ЕГ не змогли

визначитися щодо своїх естетичних асоціацій через незнання запропонованих

творів мистецтва або дефіцит емоційного на них відгуку.

Програма диспуту 4.3.1 „Краса помислів і краса вчинків” була

спрямована на виявлення рівня сформованості культури вчинку, що становить

діяльнісний компонент естетичного образу людини. Студенти мали навести

приклади красивих вчинків з власного досвіду, визначити зв’язок краси вчинку

з естетикою зовнішності та внутрішнього світу людини, прокоментувати

вислови В. Сухомлинського та проаналізувати поезію Ліни Костенко на

предмет нашого дослідження. Виходячи з отриманих результатів, можна

стверджувати, що стратегія поведінки більшості студентів визначається не

моральними принципами, а ситуацією. Самоаналіз та саморефлексія також не є

сформованими навичками, хоча при цьому деякі студенти виявили надмірну

схильність до самокритики, підвищену чутливість та вразливість. Краса вчинку

для 154 студентів – 73% КГ і 161 студента – 75% ЕГ полягає переважно в

зовнішніх його ознаках: ефектності й неординарності (незвичайні подарунки

для жінки на свято, оригінальні пропозиції руки та серця), увічливості

(поступитися місцем жінці з дитиною, бабусі), благодійності (допомога хворим

дітям, пенсіонерам, турбота про тварин). Також у більшості випадків ми не

побачили глибокої думки в коментарях студентів щодо запропонованих

317

висловів та аналізу поезії, однак пролунала поодинока думка про те, що

високоморальні вчинки, особливо ті, що здійснюються заради людства,

призводять до самотності, нерозуміння іншими, відчуження. Приклади

красивого вчинку з власного життя обмежилися кількома типовими для

студентського віку та досвіду, як-от: оригінальні поздоровлення хлопцю чи

дівчині зі святом, участь у благодійних акціях, ввічлива поведінка в

конфліктних ситуаціях. Отже, поняття краси людського вчинку визначається

відповідно до власного розуміння його сутності студентами, є поверховим,

стереотипним, таким, що межує з позерством.

У наведеній нижче таблиці подано узагальнену інформацію щодо рівнів

сформованості естетичного образу людини за низкою критеріїв. Таким чином,

отримані в ході констатувального експерименту емпіричні дані свідчать про

переважно середній та низький рівень сформованості естетичного образу

людини в студентів контрольних та експериментальних груп. Узагальнюючи

результати діагностики вихідного рівня сформованості естетичного образу

людини в студентської молоді, ми дійшли висновку про те, що розвиток

системи знань про естетичний образ людини та ціннісних орієнтацій щодо

краси людини, культура емоцій, прагнення до саморозвитку та самопобудови

перебувають перш за все на середньому (від 50,5 до 53,9% у КГ і від 48,2 і до

53,6% в ЕГ) та низькому рівнях (від 30,2 до 38,3% у КГ і від 28,8 і до 39,2% в

ЕГ).

Таблиця 2.2

Рівні сформованості естетичного образу

людини в студентів

Критерій сформованості

естетичного образу

людини в студентів

Рівні

Контрольні

групи (%)

Експеримен-

тальні групи

(%)

КЕ КЕ

1. Система художньо- Високий 3 5

318

естетичних знань про

образ людиниСередній 41 37

Низький 56 58

2. Система ціннісних

орієнтацій щодо краси

людини

Високий 7 6

Середній 38 39,7

Низький 55 54,3

3. Культура емоцій

Високий 9 9,5

Середній 46 45

Низький 45 45,5

4. Саморозвиток,

самопобудова

Високий 14 12

Середній 49 50,5

Низький 37 37,5

Видається доцільним зауважити, що вимогою до проведення сучасних

психолого-педагогічних досліджень є зіставлення результатів, отриманих в

експериментальних та контрольних групах, за допомогою методів

математичної статистики. У межах нашого експерименту критерій Пірсона х2

виявився найоптимальнішим. Для проведення обчислення було використано

електронні таблиці Excel та програмний комплекс Statistica. Результати

порівняння кількісних показників в експериментальних та контрольних групах

щодо рівня сформованості естетичного образу людини за визначеними

критеріями свідчать, що х2емпір. < х2критич., тобто для експериментальної

роботи були сформовані рівноцінні групи (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Порівняльні показники рівня сформованності естетичного образу

людини в студентів

319

Отже, для проведення наступних етапів педагогічного експерименту

особливо значущими виявляються кількісні показники щодо сформованості

естетичного образу людини в експериментальних групах. На діаграмі (див.

рис. 2.1) представлено співвідношення рівнів сформованості естетичного

образу людини з перевагою середнього та низького.

Рис. 2.1. Пересічний рівень сформованості естетичного образу людини в

експериментальних групах, %

На підставі викладеного в цьому підрозділі нашої роботи доходимо таких

Функція 1 крит. 2 крит. 3 крит. 4 крит. 5 крит.

х2 емпір. 1,064 0,873 0,087 0,2 0,341

х2 критич. 5,31 5,31 5,31 5,31 5,31

Ступенів

свободи2 2 2 2 2

Відмінності незначні незначні незначні незначні незначні

320

висновків:

1. У результаті ознайомлення з умовами формування естетичного образу

людини в студентів Cхідноукраїнського національного університету імені

В. Даля особливостями організації навчально-виховного процесу в аспекті

досліджуваної проблеми та проведення комплексної діагностики виявлено

недостатню єдність навчання, виховання та естетичного розвитку студентів, що

позначається на рівні сформованості естетичного образу людини, який

відповідає переважно середньому та низькому рівням.

2. Студенти експериментальних і контрольних груп здебільшого

характеризуються як такі, що мають лише загальне уявлення про естетичний

образ людини, недостатню розвиненість художньо-образного мислення,

обмеженість художньо-естетичних інтересів, наявність прагматичних мотивів

щодо естетичного самовдосконалення, байдуже чи нерозбірливе ставлення до

вчинків людини, прояв позиції непричетності до того, що оточує людину.

3. З’ясовано, що естетична картина світу сучасного студентства

формується під впливом значної кількості суперечливих чинників та

суспільних цінностей, що мають масовий характер і сприяють світоглядній

невизначеності студентів, культу споживання та егоцентризму.

4. Результатами констатувального етапу експерименту підтверджено

необхідність розробки та впровадження в навчально-виховний процес

Східноукраїнського національного університету імені В. Даля методики,

спрямованої на формування естетичного образу людини в студентської молоді

на основі комплексу мистецтв. Відповідно, цей процес повинен мати цілісний

характер і здійснюватися під впливом культурно-освітнього середовища ВНЗ

шляхом гуманізації та естетизації навчально-виховного процесу,

максимального включення студентів у різнобічну творчу діяльність.

2.2. Апробація методики формування естетичного образу людини

комплексом мистецтв у студентської молоді

321

Розробка стратегії формувального експерименту передбачала пошук

дієвих засобів формування естетичного образу людини в студентів у межах

гуманітарних дисциплін (філософія, педагогіка, психологія, педагогічна

антропологія, культурологія, мистецтвознавство, етика, естетика та ін.),

проводився аналіз їх міждисциплінарних зв’язків.

На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми формування

естетичного образу людини були зроблені теоретичні узагальнення щодо

ефективної організації цього процесу.

Як уже зазначалося, естетичний образ людини – це система

взаємозалежних смисложиттєвих уявлень про прекрасне в людині, її зовнішню

та внутрішню красу, досконалість. В естетичному образі людини

узагальнюються такі категорії, як: естетичні потреби, естетичний смак,

естетичні почуття, естетика думок та вчинків людини.

Формувальний експеримент проводився в природних умовах навчально-

виховного процесу Східноукраїнського національного університету імені

Володимира Даля на філологічному факультеті та в інститутах: комп’ютерних

систем та інформаційних технологій, управління, філософії та психології, праці

та соціальних технологій, економіки та фінансів під час проведення занять за

дисциплінами: професійна педагогіка, художньо-естетичне виховання

учнівської молоді, спецкурсом „Естетичний образ людини в мистецтві та

житті”, англійська мова, іноземна мова за професійним спрямуванням,

кураторських годин в академічних групах і дозволив перевірити ефективність

експериментальної програми та комплексної методики формування естетичного

образу людини в студентської молоді, визначити критерії відбору художньо-

естетичної інформації для організації індивідуальної та групової роботи зі

студентами; сформулювати практичні рекомендації для викладачів-

предметників, викладачів-кураторів, педагогічних працівників щодо

формування естетичного образу людини в студентів.

322

Вибір зазначених факультетів зумовлений можливістю проведення занять

зі студентами перших та других курсів, а також необхідністю широкого

охоплення різних напрямів підготовки.

Беручи до уваги особливості студентського віку, зазначимо, що вибір

саме цієї соціальної групи дозволяє повною мірою реалізувати виховні

можливості естетичного образу людини. Студентський вік характеризується як

період становлення естетичного світогляду, естетичних поглядів, потребнісно-

мотиваційної сфери професійної діяльності майбутнього фахівця, розвитку

емоційно-особистісної сфери, художньо-образного мислення, художньо-

комунікативних умінь, формування особистої, індивідуальної системи

естетичних оцінок, осягнення образно-смислових орієнтирів. Особливо

звернемо увагу на суперечливість і неоднозначність зазначених вище процесів,

що відбуваються на тлі навчальної та дозвіллєвої діяльності.

Естетичне відношення до людини виникає на основі певного бачення

людини, уявлень і про красу її зовнішності, одягу, і чистоту її помислів думок,

намірів, вчинків. Саме студентське середовище становить інтерес щодо

організації педагогічних впливів на особистість студентів.

Проведення формувального експерименту передбачало врахування

органічного взаємозв’язку навчальної й наукової діяльності студентів у ракурсі

організації самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самопобудови. Умовою

духовного зростання студентської молоді є її активна участь у різноманітних

заходах, оволодіння методами наукового пізнання в навчальній та

дослідницькій діяльності; стимулювання творчої активності студентської

молоді через діалог із мистецтвом; насиченість творчими завданнями, що дають

можливість саморозкриття, активізації внутрішнього потенціалу особистості.

Робота з формування естетичного образу людини в студентської молоді

передбачала такі етапи:

- розробка експериментальної програми та методики формування

естетичного образу людини комплексом мистецтв;

323

- організація цілеспрямованої роботи з формування естетичного

образу людини в студентської молоді комплексом мистецтв;

- проведення занять у межах спецкурсу „Естетичний образ людини в

мистецтві та житті” й виховних заходів з використанням діалогічних та ігрових

технологій;

- розробка системи заходів для активізації студентів потреби

естетичного самовдосконалення, самовиховання, самопобудови;

- створення педагогічних умов для реалізації виховного потенціалу

естетичного образу людини.

Для проектування успішності процесу формування естетичного образу

людини здійснено аналіз навчальних програм і підручників з відповідних

дисциплін. Такий аналіз дозволив виявити певні розбіжності:

- програми й підручники гуманітарного циклу загалом не орієнтовані

на всебічне формування естетичного образу людини;

- використовуються не повною мірою можливості дисциплін

гуманітарного циклу у формуванні естетичного образу людини;

- зміст навчального матеріалу відповідає меті формування уявлень

про зовнішню й внутрішню красу, але вони несистемні та не дозволяють

складати цілісну картину про естетичний образ людини;

- існує об’єктивна потреба в розробці експериментальної програми та

методики формування естетичного образу людини в студентів на заняттях та в

позааудиторній виховній роботі з використанням потенціалу комплексу

мистецтв.

Визначений недостатнім розвиток естетичної культури студентів,

образного мислення, відсутність сформованої системи уявлень про естетичний

образ людини, проявів естетичного відношення до людини, низький рівень

духовно-естетичних потреб спонукало до розробки експериментальної

програми, яка буде втілювати комплексне вирішення зазначеної проблеми. У

зв’язку з цим актуальною буде організована діяльність викладачів, спрямована

на формування естетичних потреб студентської молоді, розвитку емоційно-

324

особистісної сфери та естетичного сприйняття, діалогічного й образного

мислення та розширення раціонально-оцінних компонентів художньо-

естетичної свідомості, використання виховних можливостей образної єдності

різних видів мистецтва для глибокого пізнання мистецтва студентами й на

основі цього виникнення уявлень про естетичний образ людини.

У контексті нашого дослідження під поняттям „методика” ми розуміємо

єдність методів, засобів, прийомів, технологій, спрямованих на реалізацію

завдань та практичного виконання дослідження, що призводять до заздалегідь

визначеного наслідку. Коректність виконання дослідження забезпечує

відтворюваність, здатність контролю та перевірки запропонованої методики

іншими колегами.

Мета експериментальної програми та методики формування естетичного

образу людини в студентської молоді комплексом мистецтв – формування

естетичного відношення до людини, збагачення художнього кругозору,

активізація естетичного самовдосконалення та самовиховання. Така методика

спрямована на розвиток дієво-практичної сфери шляхом збагачення досвіду

естетичного сприйняття людини. Основою побудови методики з опорою на

комплекс мистецтв є принцип „доповнювальності” впливу одного мистецтва

через інший, система взаємовпливів кожного виду мистецтва, що у своїй

єдності є перетворювальною виховною силою.

Експериментальна програма та методика ґрунтуються на таких наукових

принципах:

- гуманізму;

- цілісності;

- єдності свідомості та діяльності;

- системному поданні дидактичного й мистецтвознавчого матеріалу;

- формування естетичних цінностей;

- естетизації навчального середовища.

Розробка методики формування естетичного образу людини передбачала

виділення її компонентів – змістовного, процесуального, результативного.

325

Змістовний компонент спрямований на формування в студентів системи

художньо-естетичних знань про образ людини, розуміння сутності поняття

„естетичний образ людини”, виокремлення рис, притаманних людям-носіям

зовнішньої та внутрішньої краси.

Процесуальний компонент методики містить визначення етапів,

обґрунтування форм та методів формування в студентів естетичного образу

людини комплексом мистецтв і спрямований на актуалізацію знань, умінь,

здійснення практичних дій.

Результативний компонент включає моніторинг перебігу процесу

формування в студентів естетичного образу людини та його оцінку. Метою

моніторингу в першу чергу є визначення ефективності методики за етапами її

впровадження.

Варіативний характер змістового та процесуального компонентів

передбачає технологічна модель методики формування естетичного образу

людини у студентів. Такий підхід дозволяє вносити зміни щодо національного

складу, культурної приналежності, етапів навчання у вищому навчальному

закладі, педагогічної кваліфікації викладачів, які забезпечують виховний

процес тощо. Особистісний розвиток допомагає студентам у формуванні образу

людини з її особливостями. Спрямованість на реалізацію загальної мети

духовно-естетичного розвитку особистості студентів є інваріантною частиною

технологічної моделі методики формування естетичного образу у студентів.

Визначені теоретико-методологічні концептуальні положення

експериментальної програми та методики формування естетичного образу

людини в студентської молоді комплексом мистецтв дозволили інтегрувати

філософські, психологічні, етичні, естетичні, релігійні, мистецтвознавчі знання

про красу людини та її втілення в різнобарвних образах. Структуру методики

становили інформаційний, емоційно-чуттєвий, аналітико-оцінний, творчо-

перетворювальний блоки. Упровадження методики формування естетичного

образу людини в студентської молоді комплексом мистецтв здійснювалося

поетапно відповідно до програми формувального експерименту.

326

Інформаційний блок, спрямований на формування системи знань про

естетичний образ людини, розкриття сутності поняття „естетичний образ

людини”, включав зміст, мету та завдання формування естетичного образу

людини.

Емоційно-почуттєвий блок методики представлений матеріалом та

завданнями, спрямованими активізувати емоційно-почуттєву сферу, тим самим

зробити глибоким сприйняття творів мистецтва.

Аналітико-оцінний блок методики спрямований на інтеграцію знань,

виявлення студентами протиріч, спонукав до пошуку способів їх розв’язання,

містить завдання, що спрямовані на розвиток суджень щодо внутрішньої та

зовнішньої краси людини, умінь доказово висловлювати свою думку, позицію.

Творчо-перетворювальний блок передбачає влучення технологій, які б

забезпечували цілісне формування уявлень про естетичний образ людини та

звернення до нього (апелювання у свідомості) в ситуаціях естетичної оцінки,

результатом якої є естетичне відношення до людини.

Формування естетичного образу людини відбувається на основі складної

системи різних естетико-гносеологічних аспектів зображення людини. Зміст

методики був спрямований на подолання предметної роздрібненості естетико-

педагогічного процесу, поєднання у свідомості студентів кількох художніх

світів у смислову єдність. Згідно з цим були визначені певні педагогічні дії,

утіленням яких є спеціально розроблена програма та методика, спрямована на

формування естетичного образу в студентської молоді комплексом мистецтв

під час проведення занять за дисциплінами гуманітарного циклу та

кураторських годин.

Практичне втілення експериментальної програми та методики

формування естетичного образу людини комплексом мистецтв зумовлено

використанням і загальних методів та прийомів роботи: інформаційні (подання

нового матеріалу, бесіда, метод прикладу, тренувальні вправи); інтерактивні

(творчі завдання, робота в парах або групах, рольові ігри, моделювання,

проектні роботи; проблемні („мозковий штурм”, ПОПС-формула, „ажурна

327

пила”, „мікрофон” та ін.), тренінги, метод кейсів; і спеціальних, що можуть

використовуватись суто на предметах культурологічного напряму: метод

виявлення духовно-естетичних цінностей епохи, метод асоціативного

співвідношення художнього образу з життєвою позицією автора, методичний

прийом концептуальних зіставлень, метод зіставлення чоловічих та жіночих

художніх образів, представлених у різних видах мистецтва за принципом

схожості та відмінності, методичний прийом уявної постановки свого „Я” на

позиції композитора, письменника, режисера [2]; методиках „образно-мовних

паралелей” та „композиторських описів” [109, с. 50].

Культурологія, педагогіка, естетика, мистецтвознавство становили основу

створення експериментальної програми та методики формування естетичного

образу людини в студентської молоді комплексом мистецтв.

Методика формування естетичного образу людини комплексом мистецтв

включає взаємодію викладачів і студентів у навчально-виховному процесі й має

такі особливості:

- дотримання принципів діалогу в спільній діяльності;

- педагог є взірцем естетично досконалої людини, репрезентуючи

власний образ;

- побудова навчально-виховного процесу на основі залучення

студентів до проектної творчої діяльності;

- опора на особистісний підхід та естетичну домінанту.

- регуляція поведінки та вчинкової діяльності студентів шляхом

розвитку ціннісної сфери та збагачення естетичного досвіду.

Аналіз змісту дисциплін циклу гуманітарної та соціально-економічної

підготовки дозволив виділити питання, які розкривають інтеграційні

можливості мистецтва в побудові естетичного образу людини, визначити

шляхи практичного використання комплексу мистецтв при розробці блоків

занять і виховних заходів, науково-дидактичного забезпечення

експериментальної програми та методики формування естетичного образу

людини.

328

До змісту експериментальної програми та методики ми включили

розробки занять до спецкурсу „Естетичний образ людини в мистецтві та житті”

та виховних заходів, під час яких розглядалися:

- питання формування уявлень про красу людини та її естетичний

образ;

- уявлення про інтеграційні можливості мистецтв, механізми їх

впливу на емоційно-почуттєву сферу на прикладі класичних творів різних видів

мистецтва, образну єдність;

- інструментарій методичних прийомів для створення умов

переживання творів мистецтва, активізації емоційного боку художнього

сприйняття;

- знання про взаємозв’язок різних видів мистецтв, уміння їх

використовувати в особистісному спілкуванні з мистецтвом;

- естетичне орієнтування в мистецтві;

- освоєння образно-смислових орієнтирів, загальних для літератури,

музики, скульптури, завдання на розвиток художньо-образного мислення;

- формування естетичних компетенцій.

На наш погляд, мистецтво має величезний потенціал щодо формування

естетичного образу людини, висвітлюючи його сутність у тій чи тій площині, у

ту чи ту епоху. Сприйняття художньо-естетичного образу активізує емоційно-

почуттєву сферу особистості, на основі чого уможливлюється спілкування з

мистецтвом.

Розвиток естетичних почуттів через споглядання творів мистецтва є

одним із дієвих методів формування гуманістичних, духовних та естетичних

цінностей у молодої людини. Естетичний розвиток особистості як одна з ознак

її духовності, культури стає можливим за умов створення цілеспрямованих

психолого-педагогічних умов та засобів його ефективного формування.

Збагачення емоційно-образної сфери, а саме – думок, емоцій, уяви,

світосприйняття – сприяє формуванню естетичних навичок.

329

На основі сприйняття естетичного образу, утіленого в різних видах

мистецтва, особистості відкривається краса людини та її вчинків, активізується

почуття прекрасного і, як результат, складається стійка система духовно-

естетичних цінностей. Мистецтво через художні образи спонукає молоду

людину замислюватись глибше над мінливим та постійним, потворним та

прекрасним, трагічним та комічним.

Мистецтво, художній образ охоплюють усі аспекти краси та досконалості

людини. Формування духовно-естетичних цінностей: краси та піднесеного (що

мають прояви в людині, природі та мистецтві, краса ж, своєю чергою, включає

співмірність, гармонію, досконалість, свободу, людяність), добра та істини

твориться через мистецтво, його естетично-емоційне пізнання. В основі

естетичного почуття є сприйняття та переживання. Останнє виникає внаслідок

співвідношення сприйняття існуючого предмета з уявленням про його ідеальну

форму, що викликає захоплення та емоційне піднесення.

Ми переконані, що принцип інтеграції мистецтв є дієвим засобом

формування естетичного образу людини в студентської молоді, під яким

розуміється взаємопроникнення, взаємодоповнення, взаємозбагачення одного

виду мистецтва через інше. Методика формування естетичного образу людини

в студентської молоді на основі комплексу мистецтв у навчально-виховному

процесі втілює принцип інтеграції.

Упровадження експериментальної програми та методики формування

естетичного образу людини комплексом мистецтв передбачає відповідну

підготовку також і різнофахових викладачів-предметників та викладачів-

кураторів студентських груп. У зв’язку з цим було організовано науково-

педагогічне та методичне інформування педагогічних працівників, де

проводилася експериментальна робота щодо питань, пов’язаних з проблемою

дослідження.

Експериментальна програма містить рекомендації, що входять до її

змістовного компонента та є складником методики формування естетичного

образу людини в студентів комплексом мистецтв. Варіативність змісту

330

програми дозволяє вносити зміни, зважаючи на умови конкретного навчального

закладу, а саме: національно-культурний склад студентів, міжнародні зв’язки,

рівень мистецтвознавчої та художньої підготовки викладачів-кураторів тощо.

Щомісячні заняття з кураторами забезпечили ефективне проведення

експериментальної роботи з формування в студентів естетичного образу

людини.

Розроблена методика формування естетичного образу людини в

студентської молоді передбачає естетизацію навчального середовища, в умовах

якого відбувається духовно-моральний розвиток особистості.

Упровадження програми та методики формування естетичного образу

людини комплексом мистецтв передбачало корекцію перебігу навчально-

виховного процесу відповідно до етапів впровадження, що забезпечувало

наступність і послідовність.

Самоконтроль студентів під час навчального процесу ефективно сприяв

успішному координуванню формування естетичного образу людини. Під час

дослідження увагу було зосереджено на поступовому формуванні гуманітарних

знань, уявлень про прекрасне та потворне, їхньому послідовному переході в

погляди та переконання, формуванні ідеалів.

Умови навчально-виховного процесу, у яких відбувалася робота в

контрольних та експериментальних групах, були різними. Робота в

контрольних групах проводилася у звичайних умовах навчального процесу.

Значно кращого результату досягли експериментальні групи завдяки

розробленій експериментальній програмі та методиці. Упродовж дослідження

обрано такі форми роботи з молоддю, що сприяють глибшому емоційному

осмисленню ними творів мистецтва, де репрезентовано образ людини;

розумінню сутності зовнішньої та внутрішньої краси людини та вмінню

виокремити за цим її риси; здатності помічати красу людини в художніх

образах; розвитку художньо-образного мислення, умінню оперувати художніми

образами, помічати красу деталей, що сприяє більш глибокому засвоєнню

естетичних цінностей і дозволяє будувати власне відношення до естетичного в

331

людині. Застосування експериментальної програми та методики слугує

розвитку естетичної спостережливості як активного прагнення до естетичного

осягнення світу та через моделювання ситуацій, які залучають студентів до

спілкування з різними творами мистецтва, розвиває навички діалогічного

мислення.

Експериментальна методика включала такі основні форми аудиторної та

позааудиторної роботи:

– години духовності, спрямовані на побудову власного естетичного

образу, організації своєї професійної й повсякденної діяльності на духовно-

естетичних засадах;

– евристичні бесіди та обговорення художніх творів, спрямовані на

розвиток естетичної спостережливості, здатність помічати красу людини в

художніх образах;

– лекція з використанням техніки зворотного зв’язку, у якій подаються

мистецтвознавчі знання, розкривається взаємозв’язок морального та

естетичного через форми викладу, які передбачають аргументацію,

переконання, самоаналіз, відповіді слухачів та виконання певних завдань;

– міні-лекція дозволяє проводити заняття в інтерактивній формі, що дає

змогу спочатку виявити знання та уявлення студентів щодо зазначеного

питання духовно-моральної та естетичної спрямованості, а далі, з урахуванням

цих особливостей, подати та обговорити теоретичний матеріал.

– дискусія як форма співробітництва, що має на меті представлення та

обговорення проблеми естетичного образу людини через різні судження, обмін

поглядами, виявлення протиріч і в результаті – формулювання висновків;

– „круглий стіл”, що є різновидом дискусії, орієнтований на рівність

суб’єкт-об’єктного спілкування в режимах: студент – студент,

студент – студенти, студенти – викладач, та розкриває багатогранність

естетичних зацікавлень учасників групи;

– ділова гра – дієвий засіб компетентнісно зорієнтованого навчально-

виховного процесу, що дає змогу моделювати та імітувати різні аспекти

332

соціальної активності, де проявляються не тільки професійні знання, але й

естетичні та духовні цінності людини; залучає студентів до взаємодії та обміну

думками, що значно розширює світогляд та сприяє розвитку діалогічного

мислення;

– рольова гра, спрямована на моделювання поведінки та емоційних

реакцій студентів у тій чи тій життєвій ситуації, а також на формування

педагогічних умінь для включення принципів „інтегрального” пізнання

мистецтва у свою діяльність;

– складання етюдів сприяє розвитку та вдосконаленню акторської

техніки, яка складається з різних сценічних дій, імпровізованих чи заздалегідь

розроблених викладачем, що розвиває емоційно-почуттєву сферу культури

особистості;

– тренінг, спрямований на самопізнання, самопобудову, саморозвиток,

свідому самоорганізацію, підготовку до сприйняття естетичних цінностей,

культури емоцій через світ мистецтва, образів тощо;

– заняття-захист проектів, підґрунтям якого є розвиток пізнавальних та

пошукових навичок, критичного та творчого мислення, естетичних

компетенцій, що досягається на мотиваційному рівні шляхом підбору

мистецтвознавчого матеріалу згідно з естетичними інтересами студентів;

– студентська конференція уможливлює широке обговорення проблем,

які корелюють з естетичним образом людини, відповідають естетичним

потребам студентів; спрямована на розкриття поглядів її учасників щодо

естетичного сприйняття особистості, виокремлення рис зовнішньої та

внутрішньої краси людини, повноти осмислення духовно-естетичних норм та

цінностей, художнього бачення естетичного образу людини;

– інтегроване заняття, що передбачає вивчення теми через об’єднання та

вміння застосовувати знання з різних галузей науки, творчої та виховної

діяльності. Процес інтеграції дає змогу подолати поверхове ознайомлення з

темою, значно розширити коло світоглядних уявлень, поглибити теоретичний

мистецтвознавчий матеріал, розвинути практичні навички оперування

333

основними категоріями естетики та етики, посилити враження та переживання

молоді під впливом різних видів мистецтва;

– виховний захід як одна з основних форм спільної діяльності викладача

та студентів під час позааудиторної роботи проводиться з метою

безпосереднього впливу на студентський колектив, його згуртованості, уміння

працювати разом задля досягнення спільної мети. Виховний захід дозволяє

молоді виявити та виробити власні мистецькі та творчі здібності, а також

розвиває саморегуляцію на основі естетичного образу людини, культуру

вчинку та культуру емоцій.

Отже, наведені форми проведення аудиторних та позааудиторних занять

були спрямовані на:

– розуміння студентами зовнішньої та внутрішньої краси людини, уміння

організовувати на цій основі свою діяльність;

– розвиток діалогічного та образного мислення, яке повною мірою втілює

принципи міжособистісної інтеграції, що слугують основою взаємодії студента

та викладача під час естетичного сприйняття в аудиторній і позааудиторній

діяльності.

Проведення занять та кураторських годин, як уже було зазначено вище,

супроводжувалось застосуванням активних форм і методів роботи,

інтерактивного підходу до навчання, що дало змогу створювати творчу

атмосферу, залучати студентів до дискусії (які супроводжувались аналізом

висловлювань і афоризмів філософів, літераторів, мистецтвознавців, істориків,

діячів культури, у яких вони, завдяки естетичному відчуттю та сприйняттю

світу, відобразили власні естетично-моральні погляди, взаємозв’язки;

наведенням прикладів з життя, що ілюструють прояви краси людини;

зануренням, що сприяє глибшому переживанню естетичних вражень, їхньої

сутності через уміння помічати гармонію зовнішньої й внутрішньої краси

людини), до співпраці між собою задля вирішення проблемних ситуацій, що

мали значний виховний потенціал.

334

Так, програма методики включала 5 лекційних, 13 практичних занять, 2

виховні заходи, головною метою яких було ознайомлення студентів з

уявленнями про досконалу людину в різних культурах від античності до

сьогодення, а також розкриття своєрідності жіночих та чоловічих образів у

творах мистецтва. Лекційні заняття проходили у формі лекцій-бесід, лекцій-

дискусій, інтегрованих занять, що містили теоретичний матеріал,

проілюстрований наочними прикладами з різних видів мистецтва у їх взаємодії.

Це підвищувало інтерес до викладеного матеріалу, спонукало студентів до

розмірковування, а також сприяло кращому засвоєнню нових знань.

Практичні заняття були переважно комбінованого типу та звичайно мали

таку структуру:

1. Мотивація до ознайомлення з новим матеріалом, проголошення

теми заняття.

2. Повторення, узагальнення вивченого.

3. Ознайомлення з новим матеріалом.

4. Обговорення, виконання творчих завдань.

5. Підведення підсумків, рефлексія.

Згідно з метою та завданнями формувального експерименту під час

занять студентам було запропоновано дати власне визначення понять: „образ

людини”, „ідеальна людина”, „естетичний образ людини” та навести приклади

реальних людей чи героїв художніх творів, чиї образи могли б слугувати

прикладами ідеальності й довершеності. Ці питання спонукали студентів до

критичного мислення та аналізу засвоєного матеріалу, створюючи на заняттях

атмосферу дискусії, діалогу.

Так, заняття „Сутність краси людини” мало на меті подати теоретичний

матеріал щодо категорій етики та естетики, сформувати уявлення про зовнішню

й внутрішню красу людини, єдність та взаємозв’язок естетичного й морального

в процесі засвоєння естетичних цінностей та з’ясування ролі комплексу

мистецтв у ньому. Пояснити та сформулювати визначення понять „художній

образ”, „естетичний образ людини”.

335

Під час практичної частини заняття студентам було запропоновано

порівняти уривки з двох літературних творів А. Чехова „Красуні”, та

В. Лук’янова „Мишка”, що абсолютно різняться і своєю формою (стилем

викладання, художніми засобами), і головною ідеєю – показати зовнішню та

внутрішню красу людини. Питання за творами ставились поступово,

викликаючи активну дискусію та виникнення нових думок та суджень.

Доречним, на нашу погляд, було й використання методу постановки свого „Я”

на місце головних героїв творів, що в комплексі надало змогу вдало провести

вправу „асоціограма”, у якій кожен з учасників дискусії називав асоціації, які в

нього виникають щодо естетичного образу людини, та підвести студентів до

формування власного розуміння цього поняття, а також зробити висновок про

те, чи може героїня твору Лук’янова „Мишка” бути взірцем естетичного образу

людини.

Частину теоретичного матеріалу щодо етичних та естетичних категорій

було подано у формі гри „Морально-естетичне лото”. Змагання за командами

викликало значний інтерес у студентів і сприяло не тільки ефективному

засвоєнню основних понять, але й розвитку пам’яті, уваги, навичок роботи в

групі.

Задля розвитку навичок критичного, образного мислення, уміння

аналізувати художні твори було використано вправу „власний портрет”.

Міркування студентів щодо ціннісних орієнтацій та життєвих пріоритетів

молоді супроводжувалося переглядом уривків з кінофільму „Кур’єр” (1984).

Режисер кінострічки Карен Шахназаров торкається вічних та завжди

актуальних проблем становлення молодого покоління (що стають зрозумілими

через думки, мрії героїв або взагалі відсутність бажань), його вражаюча

байдужість, безтурботність, приземленість, однобокість суджень,

конфліктність. Відповідаючи на питання викладача, більшість студентів

зробили розгорнутий аналіз уривків фільму та дійшли висновку, що естетичний

образ людини містить не тільки морально-естетичні характеристики людини,

але й її думки, які стають мріями та через які людина малює свій портрет у

336

майбутньому. Студенти також звернули увагу на те, що мрії героїв фільму, їхні

плани на майбутнє доволі примітивні та торкаються виключно матеріального,

побутового аспектів життя: „Катерина примітивна та пуста. Незважаючи на

те, що вона з гарної родини, навчається у престижному вузі, вона мріє про

красиве життя в достатку, комфорт (їхати на дорогому авто, щоб поруч був

маленький песик, грала музика) та бути красивою, щоб подобатись всім

чоловікам, але, мені здається, що вона нічого не хоче робити задля цього, вона

чекає цих гараздів від когось стороннього (батька, майбутнього чоловіка)”

(Лариса).

„Катерина говорить виключно про зовнішню привабливість та

ефектність, хоча й зараз є дуже красивою… але, вона, мабуть, не вважає себе

такою, можливо, через якісь внутрішні комплекси чи не задоволення чимось”

(Вадим).

Таким чином, задля створення емоційно-естетичної ситуації на занятті,

нами було використано корелятивний або одночасний тип взаємодії мистецтв

(у даному випадку літератури та кіномистецтва). Добираючи мистецькі твори

ми послуговувались принципами урахування особливостей впливу різних видів

мистецтва на особистість та тематичного контрасту.

Серія занять за тематичним блоком „Ідеал людини в різні епохи” мала за

мету сформувати уявлення про досконалу людину, ознайомити з

особливостями образу довершеної людини в уявленні митців та філософів від

античності до сьогодення, побачити та виокремити естетичний складник цього

образу.

За формою проведення ці заняття були інтегровані, комбінованого типу,

поєднуючи інформативну частину у вигляді лекцій-бесід та практичну, що

давали змогу обміркувати поданий матеріал та зробити висновки. Відмітною

рисою цього етапу формувального експерименту було ознайомлення студентів

з творами мистецтва, створених на тлі особливо гострих історичних проблем

або найбільш значних подій того чи того періоду, що стало можливим завдяки

використанню методу виявлення духовно-естетичних цінностей епохи. Для

337

кожної епохи нами було обрано певні твори живопису, скульптури,

архітектури, музики, літератури, що найбільш яскраво відображають еталони

людей минулого, дають змогу за короткий проміжок часу відчути настрої й

домінантні цінності людей різного віку та соціального стану. Так, за темою

„Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від античності до епохи

Відродження)” представлені скульптура Афродіти давньогрецького скульптора

Праксітеля, портрет Афродіти Анадіомена давньогрецького митця та

фрагменти балету Тріумф Афродіти композитора Карла Орфа створювали у

студентів цілісний, синкретичний естетичний образ жінки. У даному випадку

ми послуговувались інтегративним типом взаємодії мистецтв, обираючи твори

за принципом тематичної схожості та цілісності естетичного сприйняття.

Естетичний образ людини епохи Просвітництва у межах заняття

„Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від епохи нового часу до

сьогодення) ” серією портретів Смолянок видатного майстра портретного

живопису Дмитра Левицького, на яких автор зобразив (за замовленням

Катерини ІІ) дівчат „нової породи” – вихованих та освічених. Аналіз портретів

був би не повним без уявлення студентами умов, атмосфери навчання в

Смольному монастирі – інституті шляхетних дівчат. Також найбільш глибоко

зануритися в представлений історичний період нам здалося можливим за умови

доповнення картин музичними творами, наприклад, „Менует” А. Шнітке до

портрета Нелідової, яка начебто застигла в танці, а також поетичними рядками,

написаними Миколою Новиковим після того, коли він побачив прогулянку

шляхетних дівчат у Літньому саду:

Не нимфы ли богинь пред нами здесь предстали?

С красой небесною краса сих нимф равна,

С незлобием сердец невинность их явна,

Конечно, божество они в себе являли.

Обрані нами твори живопису, музики та поезії у їх взаємодії відповідають

принципу спільності, що об’єднує генетичний, морфологічний та

338

функціональний типи зв’язків задля утворення в уяві студентів нового,

цілісного образу.

Однак найбільше враження на студентів справив ще один з кращих

портретів митця – Марії Дьякової. За словами сучасних мистецтвознавців,

„портрет побудовано на гармонії зовнішньої та внутрішньої краси. У цьому

образі Левицький утілив естетичний ідеал своєї епохи… Одухотворена

поетичність образу Дьякової – вираз непересічних рис характеру людини

складної, здатної до великих почуттів, серйозних роздумів, наділеної

особливою моральною чистотою та силою” [160]. Ця думка стає ще більш

очевидною, якщо звернутися до надпису, зробленого у 18 ст. французьким

дипломатом Сегюром та знайденого при реставрації полотна. Наведемо його

фрагмент: „Їй дано більше чарівності, ніж це зміг передати пензлик. І у серці її

ще більше доброчесності, ніж краси в її обличчі” [Там само].

Використання комплексу мистецтв при розкритті цієї теми стало

підґрунтям для застосування методичного прийому образно-мовних паралелей,

що сприяв розвитку вміння сполучати та зіставляти художні образи різних

видів мистецтва, „проживати” часточку їх буття разом із автором твору.

Крім того, студентами були підготовлені проектні роботи із

застосуванням комп’ютерних програм Power Point та Clip Art, у яких вони

намагалися відобразити власне бачення образу людини через твори світового

мистецтва, обраного історичного періоду: „Світ красунь бідзингу” (японське

мистецтво), „Канони краси Давньої Греції”, „Образ жінки у творчості Тиціана”,

„Ідеал людини ХІХ століття”, „Образ довершеної людини очима

західноєвропейських художників Ф. К. Вінтерхальтера та Л. Е. Блера”,

„Галерея красунь Людвіга Баварського”, „Досконалі образи сучасності у

творчості британського портретиста Роба Хефферана”, „Світ театру Марка

Оліча” (фотохудожник балету), а також більш загальні теми: „Образ людини –

головна тема мистецтва”, „Людина та мистецтво”. Проекти були виконані у

формі презентацій різних типів: телешоу, віртуальна екскурсія до музею,

інтерв’ю, фотоальбом. Домінантним видом мистецтва у студентських доробках

339

стали живопис та фотомистецтво, а допоміжними – музика, поезія, кіно та

балет.

Наступною ланкою нашої методики було проведення виховних заходів та

тренінгів. Працюючи над емоційним компонентом естетичного образу людини,

упровадженням заходів щодо підвищення мотивації до бачення краси людини,

самовдосконалення та самопобудови на основі естетичного образу в

студентської молоді, нами було проведено тренінг „Маска – як шлях до себе”,

складеного на основі методики самопізнання, описаної О. Тіуновою [190, с.

40 – 45], побудованої на ідеях гуманістичної психології К. Роджерса та

аналітичної психології К. Юнга. Тренінг проходив за таким планом:

1. Підготовчий етап (Наближення до справжнього Я (самості)).

Перелік питань за методикою „Особистість та людські стосунки”,

розробленою Андре Роше, яка сприяє виявленню сутнісних характеристик Я,

набутих рис особистості, котрі з’явилися як захист, пристосування, можливість

самоствердитися в соціумі, проте є глибинно чужими й невідповідними людині.

2. Арт-терапія.

Виготовлення індивідуальної маски

Підготовка паперової основи для власної маски, виконання лінійної

побудови за запропонованими прикладами, шаблонами, вибір форми, розміру,

структури маски.

Розмальовування масок – створення архетипічної маски.

Виконання кольорового рішення маски. Прояв максимальної художньої

активності, креативності в процесі нанесення індивідуального малюнка,

орнаменту, використовуючи, за вибором, кольорові олівці, акварель, гуаш,

маркери. Для підвищення мотивації студентів, налаштування на процес

творчості нами було підготовлено роздавальний матеріал – кольорові взірці

всесвітньовідомих венеціанських масок, репродукції картин портретного

живопису, де зображено не тільки різні емоції людей, а й різні стани душі

(наприклад, серія портретів Ж. Фрагонара "Фантастичні фігури", серед яких

"Натхнення", "Спів", "Музика" та ін.), а для створення атмосфери справжнього

340

мистецького салону в студентів була змога працювати, слухаючи мелодії

класичних музикантів (В. Моцарт „Симфонія серця”, Ф. Ліст „Соната сі мінор”,

Ф. Шуберт „Лебедина пісня” та ін.).

Особливо важливе завдання цієї частини тренінгу – отримання ресурсу,

необхідного для того, щоб внести заплановані зміни. Кожен сам для себе

створює архетипічну маску, яка є відображенням образу Я і сприятиме

розвитку цілісності особистості. Вибір кольорів, символіки, особливостей

прикрашування, експресивність визначає, яких власне характеристик прагне

набути людина, або якою вона є насправді. Тренінг забезпечує глибокий доступ

до несвідомого [190, с. 42].

3.Обговорення роботи.

Використання комплексу мистецтв у межах цієї теми реалізовано за

принципом творчої активності молоді.

Проведення виховного заходу, присвяченого видатним українцям,

супроводжувалось зверненням до їх творчого доробку. Наприклад, образ Лесі

Українки неможна уявити без її чарівної Мавки, яка є втіленням чистоти,

щирості, вірного кохання, високої моральності. Вона – частинка душі авторки

твору, найвищий взірець доброчесності та духовності, але не людини, а

омріяної істоти з паралельного світу. Відповідно до мети та завдань виховного

заходу ми керувались корелятивно-інтегративним типом використання

взаємодії мистецтв: наводили уривки з драми-феєрії „Лісова пісня”, аналізували

ілюстрації до твору, переглядали уривки з балету зі зворушливою, казковою

музикою композитора М. Скорульського. Ілюстрації творів до проведених

занять представлено у додатку Е, табл. Е.1.

Узагальнення результатів формувального експерименту дозволяє зробити

висновки про те, що педагогічні впливи, спрямовані на формування

естетичного образу людини в студентів, повинні здійснюватися на

систематичній основі, органічно поєднувати аудиторну й позааудиторну роботу

та реалізовуватися на принципах естетизації навчального середовища,

інтеграції мистецтва.

341

Під час дослідження було визначено взаємозалежність між рівнем

сформованості естетичного образу людини та ступенем їх залучення до

художньо-творчої діяльності.

Процес формування естетичного образу людини відбувається під

впливом багатьох чинників зовнішнього середовища. Вихідний рівень

сформованості уявлень про естетичну досконалість людини, естетичні цінності,

вміння оперувати художніми образами визначається індивідуально-особистими

формами вияву та певною мірою різняться. Наявність багатофакторного впливу

не дозволяє встановити пріоритет того чи того мистецтва, того чи того методу,

бо саме їх поєднання має синергетичний ефект та слугує підґрунтям

формування естетичного образу людини в студентської молоді.

Студенти постійно взаємодіють з різними видами мистецтва, але без

організації цього процесу, певної системи педагогічних впливів формування

естетичного образу людини буде малоефективним.

2.3. Аналіз результатів упровадження методики формування

естетичного образу людини в студентської молоді комплексом мистецтв

За завершенням формувального етапу експериментальної роботи з метою

визначення ефективності методики формування естетичного образу людини

комплексом мистецтв було проведене повторне діагностичне дослідження

рівнів сформованості естетичного образу людини у студентів контрольних та

експериментальних груп. Процедура дослідження була ідентичною

констатувального етапу експериментальної роботи (див. додатки А, Б, Д).

Узагальнення результативності впровадження методики формування

естетичного образу людини здійснювалося на основі порівняльного аналізу за

отриманими даними констатувального й контрольного етапів

експериментальної роботи. У фокусі нашої уваги було відстеження динаміки

342

сформованості естетичного образу людини в студентів контрольних та

експериментальних груп за такими критеріями й показниками:

наявність cистеми художньо-естетичних знань про образ людини;

уміння виокремити риси, притаманні людям-носіям зовнішньої та

внутрішньої краси;

розуміння сутності поняття „естетичний образ людини”;

ціннісне відношення до естетичного образу люди;

повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей;

художнє бачення естетичного образу людини;

ціннісне відношення до естетичного образу людини;

культура емоцій;

потреба бачення прекрасного в людині;

естетична насолода від помислів і вчинків людей;

стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного

образу людини;

pозвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини;

естетична самопобудова через естетичний образ людини;

культура вчинку.

Розроблені критерії та рівні сформованості естетичного образу людини на

етапі констатувального експерименту слугували орієнтиром побудови

експериментальної роботи та проведення порівняльного аналізу, узагальнені

результати якого подано в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи

Критерій

сформованості

естетичного

образу людини

в студентів

Рівні

Контрольні

групи (%)

Динамі

ка змін

(+/- %)

Експериментальні

групи (%)

Динамі

ка змін

(+/- %)

КЕ ПЕ   КЕ ПЕ КЕ

1. Система Високий 3 4,3 1,3 5 23 18

343

художньо-

естетичних

знань про

образ людини

Середній 41 40 -1 37 52 15

Низький 56 55,7 -0,3 58 25 -33

2. Система

ціннісних

орієнтацій

щодо краси

людини

Високий 7 7,6 0,6 6 19 13

Середній 38 39,5 1,5 39,7 58 18,3

Низький 55 52,9 -2,1 54,3 23 -31,3

3. Культура

емоцій.

Високий 9 11 2 9,5 15 5,5

Середній 46 47 1 45 55 10

Низький 45 42 -3 45,5 30 -15,5

4.

Саморозвиток

,

самопобудова

Високий 14 15 1 12 17 5

Середній 49 51 2 50,5 60 9,5

Низький 37 34 -3 37,5 23 -14,5

Здійснений порівняльний аналіз динаміки змін відповідно до рівнів

сформованості естетичного образу людини в студентів за констатувальним та

контрольним етапами після впровадження експериментальної програми та

методики засвідчив позитивні кількісні та якісні зрушення за всіма критеріями

в студентів експериментальних груп, про що свідчить:

- сформована система знань про естетичний образ людини, більш

чітке розуміння сутності зовнішньої та внутрішньої краси людини;

розвиненість уміння виокремити за цим її риси;

- активізація інтересу до пізнання людини;

- активне прагнення до естетичного освоєння світу;

344

- більш розвинене художньо-образне мислення, уява, уміння

оперувати художніми образами та помічати деталі за ним;

- посилення естетичних переживань, емоційного реагування на твори

мистецтва, що репрезентують образ людини;

- розширення спектра художньо-естетичних зацікавлень, захоплень

гармонійно складеною людиною;

- сформованість системи естетичних цінностей, що дозволяє

будувати власне відношення до естетичного в людині;

- розширення естетичного досвіду;

- більш розвинена здатність помічати красу людини в художніх

образах, естетична спостережливість;

- зростання зацікавленості витворами мистецтва, де представлено

естетичний образ людини;

- розвиненість емоційно-почуттєвої культури особистості, вираженої

в діяльності потребою пошуку й вирішенні завдань самовдосконалення через

естетичний образ людини, саморефлексія;

- сформованість умінь художньо-естетичної самопобудови;

- активізація прагнення побудови власного естетичного образу,

організації своєї професійної й повсякденної діяльності на духовно-естетичних

засадах;

- активне прагнення помічати красу дії, вчинку, бачити естетичні

ознаки вчинку, дії й уміння організувати на цій основі свою діяльність;

- активізація прагнення відчувати естетичне задоволення від

художнього твору;

- зростання уваги до естетичних характеристик своєї зовнішності й

власного образу;

- зростання стійкості мотивів до самовдосконалення на основі

естетичного образу людини.

345

Відзначимо, що в результатах контрольного етапу експериментальної

роботи ми не виявили аналогічної позитивної динаміки сформованості

естетичного образу людини в студентів контрольних груп.

Так, кількість студентів, що характеризувалася „низьким” рівнем за всіма

критеріями сформованості естетичного образу людини скоротилася приблизно

в інтервалі на 14,5% – 33%, „середнім” зросла – на 9,5% – 18,3%, „високим” –

5% – 18%. Наведені дані результативності впровадження методики формування

естетичного образу людини в експериментальних групах наочно представлені

на рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Дані результативності впровадження методики формування

естетичного образу людини в експериментальних групах

Стандартизація отриманих результатів експериментальної роботи

проводилася на основі показників за кожним критерієм сформованості

естетичного образу людини в контрольних та експериментальних групах, що

346

дозволило визначити вибіркову дисперсію та з’ясувати статистичну

достовірність їхньої відмінності. З цією метою дані за кожним рівнем

стандартизувалися та визначалося середнє для всіх груп за формулою

P0=3 s3+2 s2+s1

N , де P0 – загальний показник для всієї групи, s3 – кількість

студентів з високим рівнем, N – загальна кількість студентів у групі. Проведені

калькуляції показали, що вибіркова дисперсія за результатами

констатувального етапу в експериментальних групах відповідає рівню вище

середнього, а в контрольних це значення показує рівень середній. Достовірність

отриманих значень оцінювалася за t-критерієм нормального розподілу

(критерій Стьюдента) та порівнювалося з табличним значенням розподілу

Стьюдента з урахуванням ступенів свободи. Відмінність у рівнях

сформованості естетичного образу людини в студентів контрольних та

експериментальних груп було підтверджено із достовірністю 0,91.

Кореляційна залежність між рівнем сформованості естетичного образу

людини та ступенем емоційної реакції на твори мистецтва та розвиненістю

образного мислення студентів обчислювалася в межах кореляційного аналізу за

формулою:

R=Nx∑ xy−∑ x X∑ y

|NxXx−(∑ x ) x √Nx∑ y−(∑ y )2 , де N – вибіркова сукупність учасників

експериментальної роботи, х – показник сформованості естетичного образу

людини у студентів – результат творчої активності та самовираження студентів,

∑ – сума усіх балів, що були отримані при оцінюванні показників х та y. На

основі даних анкетування, аналізу продуктів творчої діяльності студентів,

експертної оцінки рівня сформованості естетичного образу людини здійснено

процедуру стандартизації результатів експерименту та обчислення

кореляційної залежності, яка дорівнювала 0,59, показуючи прямий зв’язок

досліджуваних явищ.

347

Акцентування уваги на змістовному та ціннісному компонентах

естетичного образу людини позначилося на зростанні показників в

експериментальних групах за критеріями наявності системи естетичних знань

про образ людини та системи естетичних орієнтацій щодо краси людини.

Включення та поєднання різних видів мистецтва в методиці формування

естетичного образу людини комплексом мистецтв дозволило активізувати

емоційно-почуттєву та когнітивну сфери особистості студентів, що

позначалося, переш за все, на їхній активній участі під час проведення занять та

позааудиторних заходів, різнобарвною емоційною реакцією на твори

мистецтва, виразністю та образністю мовних засобів у висловленні суджень,

самостійністю та оригінальністю асоціацій і метафор.

За результатами контрольного етапу експериментальної роботи

відповідно до критерію сформованості художньо-естетичних знань про образ

людини відбулося помітне зростання за високим рівнем на 18% та середнім –

15%, що свідчить про зрушення в когнітивній сфері студентів

експериментальних груп, які характеризувалися виникненням новоутворень у

результаті отримання певного обсягу художньо-естетичної інформації,

активізацією естетичних пізнавальних потреб, розвитком естетичної логосфери

[122, с. 91].

Додамо, що позитивна динаміка позначалася на більш чіткому розумінні

студентами сутності поняття „естетичний образ людини”, умінні навести

приклади життєвих ситуацій, вирішення або дії, у яких залежали від того, як

людина розуміє межу між потворним та прекрасним, високим та низьким,

грубим та витонченим, бачення рис естетично досконалої людини, уявлення

про ідеал та його втіленнi в мистецтві.

Під час проведення формувального етапу експериментальної роботи у

відповідних студентських групах простежувалося поступове зростання частини

студентів, які зацікавилися творами мистецтва, де представлено, яскраво

348

втілено естетичний образ людини, який репрезентував не тільки красу,

естетичну довершеність людини, а й слугував певним узагальненням уявлень

про людину тієї чи тієї епохи. Так, динаміка зростання кількості з високим та

середнім рівнями на 13% та 18,3% відповідно дає підстави говорити про зміни в

системі естетичних цінностей студентів.

Спостерігаючи за студентами експериментальних груп у процесі

формувального етапу експериментальної роботи, ми помітили поступове

посилення естетичних переживань, зростання емоційної реакції на твори

мистецтва, а також відчуття емоційного настрою твору мистецтва, що

передусім, на наш погляд, збагачувало емоційний досвід студентів. Динаміка

змін за критерієм емоційного відгуку позначилася зростанням за „високим” та

„середнім” рівнями на 5,5% та 10% відповідно.

Одним із показників дієвості методики формування естетичного образу

людини комплексом мистецтв є те, що відбулися зміни в поведінковій

структурі особистості, а саме спостерігалося наслідування еталонів естетичної

поведінки, оформлення, дизайну, манер тощо. За даними експерименту було

зафіксовано зростання кількості студентів експериментальних груп із

„високим” та середнім рівнем на 5% та 9,5% .

Зазначимо, що в контрольних групах теж було зафіксовано певні

позитивні зрушення, але вони не такі суттєві, як в експериментальних: кількість

респондентів з високим рівнем сформованості естетичного образу людини

збільшилась на 1,3%: від 8,2% до 10%; з середнім рівнем зросла на 1%: від

43,5% до 45%; кількість респондентів з низьким рівнем вихованості

зменшилась на 2%: від 48% до 46%.

Отримані дані за результатами констатувального та формувального етапів

дослідження, аналіз психолого-педагогічної літератури дозволили виділити

основні складники побудови системи навчально-виховної роботи у виші з

формування естетичного образу людини. До таких належать:

349

- отримання знань про поняття, зміст і сутність естетичного образу

людини;

- засвоєння мистецтвознавчих знань про втілення естетичного образу

людини в мистецтві та вміння вибірково, критично ставитися до художніх

образів;

- цілісний вплив комплексу мистецтв на світоглядні уявлення

студентської молоді та її духовний розвиток;

- організація навчально-виховного процесу на основі міжпредметних

зв’язків;

- естетизація культурно-інформаційного простору сучасного вишу.

Аналіз результатів упровадження методики формування естетичного

образу людини дозволяє дійти висновку, що поряд з цінним досвідом цієї

роботи існують і суттєві недоліки, що певною мірою позначаються на її

ефективності. До таких відносимо:

- акцент робиться на раціональному, інформаційному каналі

сприйняття концепту „образ людини”;

- схематизмі у вивченні образів, представлених творами світового

мистецтва, нехтування образними зв’язками;

- недостатня увага до використання міжпредметних зв’язків у

формуванні естетичного образу людини;

- потенціал синтезу мистецтв не використовується повною мірою в

навчально-виховній роботі.

Упровадження методики формування естетичного образу людини

передбачає врахування відповідної підготовки викладачів-кураторів

студентських груп. З цією метою нами організовано науково-педагогічне й

методичне інформування та супроводження щодо використання комплексу

мистецтв у побудові виховних заходів та кураторських годин.

350

Під час проведення експериментальної роботи виявлено, що ефективність

процесу формування естетичного образу людини прямо залежить від таких

педагогічних умов:

- розробка і структурування змісту художньо-творчої діяльності у

взаємодії з іншими видами мистецтва;

- використання комплексу мистецтв як способу пізнання естетичного

образу людини;

- активізація пошукової активності на основі мистецтвознавчого

матеріалу;

- інтеграції комплексу мистецтв у навчально-виховний процес;

- емоційне включення в процесі осягнення певних естетичних

цінностей;

- естетизація навчально-виховного середовища;

- методичне забезпечення впровадження методики.

Успішність процесу формування естетичного образу людини залежить від

такої організації навчально-виховної діяльності, яка передбачає використання

комплексу мистецтв, що активізує поглиблене розуміння творів мистецтва,

естетичної цінності образів, представлених у них.

Умовою формування естетичного образу людини є опора на емоційне

включення студентів в освоєння навчального мистецтвознавчого матеріалу.

Через розвиток естетичних емоцій у свідомості людини відбувається

трансформація переживань з неусвідомлених у чітко усвідомлені стійкі

структури.

Естетизація предметного середовища навчального закладу є необхідним

складником процесу формування естетичного образу людини шляхом

осягнення естетичних цінностей, що транслюються через різні твори мистецтва

та систему відносин людини і світу на цій основі, забезпечуючи взаємозв’язок

суб’єкта виховання та естетичного об’єкта в режимі сприйняття та засвоєння;

351

усвідомлення суб’єктом цього взаємозв’язку й переведення зовнішньої позиції

суб’єкта в його внутрішню. Естетика студентського довкілля, відповідний

дизайн навчальних аудиторій та коридорів, аудіовізуальні засоби, представлені

сучасним обладнанням, створюють необхідні умови розвитку естетичних

цінностей студентської молоді.

Прикладом у цьому відношенні є робота кафедри педагогіки та Науково-

дослідного інституту духовного розвитку людини Східноукраїнського

національного університету імені В. Даля з естетизації навчально-виховного

процесу. Так, в академічному та мистецькому стилі оформлено коридор,

прикрашений оригіналами картин місцевих художників, композиціями із

фотомистецтва, що відображують той чи той аспект краси людини, стенди, на

яких у ємній формі позначено орієнтири студентського самовиховання й

духовного розвитку.

Наступною педагогічною умовою є організаційно-методичне

забезпечення виховного процесу формування естетичного образу людини, адже

здійснення педагогічного впливу повинно бути системним та цілісним.

Поряд з визначеними педагогічними умовами формування естетичного

образу людини вважаємо за доцільне конкретизувати умови функціонування

експериментальної програми та методики формування естетичного образу в

студентів комплексом мистецтв:

- теоретична розробка експериментальної програми та методики

формування естетичного образу людини комплексом мистецтв;

- побудова експериментальної програми та методики на принципах

гуманізації та цілісності виховного процесу, культуровідповідності, інтеграції

мистецтв;

- системний підхід в організації навчально-виховної діяльності;

- варіативність форм і методів особистісно зорієнтованого підходу до

студентів;

352

- опора на принципи педагогічної взаємодії, співпраці і співтворчості

викладачів і студентів.

Констатувальна частина експериментального дослідження дозволила

виявити фрагментарність уявлень про внутрішню й зовнішню красу людини,

наявність обмеженої системи знань про естетичний образ людини, обмежений

досвід сприйняття творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини,

що дозволяє говорити про відсутність у системі навчально-виховної роботи

спрямованості на формування естетичного образу людини. Особливої уваги в

процесі експериментальної роботи було приділено вивченню ступеня

осмислення естетичних норм і цінностей. Опитування довело, що естетичні

цінності молоді концентруються навколо матеріальних, споживацько-

прагматичних, індивідуально-егоїстичних цінностей. Цінності людини духовної

не включені сучасною молоддю до кола смисложиттєвих цінностей людини

сьогодення. Духовно-естетичні потреби студентської молоді характеризувалися

зниженою емоційною реакцією на твори мистецтва, відсутністю сформованої

системи естетичних цінностей та художнього бачення естетичного образу

людини, домінуванням цінностей масової культури. Такий розподіл ціннісних

орієнтацій студентів щодо краси людини поясняється духовною кризою

сучасного суспільства, утратою моральних, естетичних, ціннісних орієнтирів.

Розробка експериментальної програми та методики формування

естетичного образу людини здійснювалася з урахуванням завдань професійної

неперервної освіти в Україні, закономірностей впливу мистецтва на естетичну

сферу свідомості особистості, інтеграційних можливостей різних видів

мистецтва.

Формування естетичного образу людини в студентської молоді не

зводиться лише до організації навчально-виховної роботи у виші, а передбачає

включення особистості в більш широке коло відношень з естетичним

середовищем.

353

Аналіз отриманих результатів дозволяє стверджувати, що формування

естетичного образу людини в студентів зумовлено впровадженням

експериментальної програми та методики формування естетичного образу

людини комплексом мистецтв.

Отже, доходимо висновку, що розроблена та апробована нами методика

формування естетичного образу людини в студентської молоді комплексом

мистецтв виявилася ефективною. Результати дослідження мають позитивну

динаміку, що характеризується значним підвищенням вихідних зафіксованих

рівнів сформованості естетичного образу людини.

Висновки до розділу 2

На основі проведеного в першому розділі теоретичного аналізу проблеми

формування естетичного образу людини в студентської молоді комплексом

мистецтв було побудовано зміст і програму експериментальної роботи,

спрямованої на визначення рівня сформованості естетичного образу людини,

розроблено й упроваджено методику формування естетичного образу людини в

студентської молоді комплексом мистецтв та здійснено аналіз її ефективності.

На підготовчому етапі експериментальної роботи виділено критерії

сформованості естетичного образу людини в студентів: когнітивний, оцінний,

почуттєво-емоційний, поведінково-практичний, визначено зміст рівнів

сформованості естетичного образу людини, розроблено діагностичну методику

для визначення вихідного рівня сформованості естетичного образу в

студентської молоді.

За результатами теоретичного аналізу визначено три рівні сформованості

естетичного образу людини: високий, середній, низький. Відповідно до цих

критеріїв розроблено змістовні характеристики рівнів сформованості

354

естетичного образу людини.

Згідно із завданнями підготовчого етапу експерименту розроблено

комплексну діагностичну методику визначення рівня сформованості

естетичного образу людини в студентської молоді, до складу якої включено

діагностичні методики інших дослідників та оригінальні розробки (програми

спостереження, програми бесід, тестові завдання, анкети, програми бесід та

творчі завдання).

За вимогами до психолого-педагогічного дослідження визначено обсяг

репрезентативності вибірки (380 студентів), студенти були поділені в рівних

співвідношеннях на контрольні та експериментальні групи напрямів

підготовки: переклад, прикладна лінгвістика, комп’ютерні системи в управлінні

та навчанні; прикладна математика, інформатика, комп’ютерні системи та

мережі, комп’ютеризовані системи управління та автоматика; менеджмент

організацій та адміністрування, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності,

маркетинг; філософія, психологія, туризм; соціальна робота, журналістика,

соціологія, політологія; фінанси, банківська справа, міжнародна економіка,

економіка підприємництва.

За результатами констатувального етапу експериментальної роботи

зроблено висновки про те, що рівень сформованості естетичного образу

людини був середнім та низьким однаково і в контрольних, і в

експериментальних групах. Кількість студентів з високим рівнем

сформованості естетичного образу людини не перевищувала 10%.

З урахуванням визначених у теоретичній частині дослідження сутності та

психолого-педагогічних характеристик естетичного образу людини,

результатів констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано

методику формування естетичного образу людини комплексом мистецтв, до

якої входять мета, зміст, напрями, форми, засоби, технології, результат.

355

Порівняльний аналіз результатів формувального етапу експериментальної

роботи з попередніми даними проводився за визначеними критеріями

сформованості естетичного образу людини в студентів та з використанням

ідентичної методики діагностування, що й під час констатувального етапу.

Експериментально перевірено й доведено, що розроблена методика

ефективна за умов, що її структурні компоненти знаходяться в тісному

взаємозв’язку, а не функціонують відокремлено.

Аналіз результатів формувального експерименту порівняно з даними

констатувального експерименту засвідчив зростання рівнів сформованості

естетичного образу людини виявлено за всіма показниками когнітивного,

емоційно-мотиваційного, пізнавально-оцінного та поведінково-практичного

критеріїв.

Результати педагогічного дослідження підтвердили доцільність і

ефективність теоретично обґрунтованої й експериментально перевіреної

методики формування естетичного образу людини в студентської молоді

комплексом мистецтв.

356

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати експериментально-дослідної роботи щодо формування

естетичного образу людини в студентської молоді комплексом мистецтв дають

можливість зробити такі висновки:

1. У дисертації представлено аналіз наукових джерел, на основі якого

розкрито сучасне розуміння естетичного образу людини в системі гуманітарної

парадигми та подано його визначення, обґрунтовано методологічні та

теоретичні засади формування естетичного образу людини комплексом

мистецтв. Сформульовано визначення естетичного образу людини як системи

взаємозалежних смисложиттєвих уявлень про прекрасне в людині, її зовнішню

та внутрішню красу, досконалість. В естетичному образі людини

узагальнюються такі категорії, як: естетична потреба, естетичний смак,

естетичні почуття, а також естетика думок та вчинків людини. Естетичний

образ людини за своєю суттю слугує індикатором стану естетичної свідомості,

багато в чому визначаючи систему цінностей та світосприйняття загалом.

Розвиток і зміна естетичного образу людини відбувається в процесі

культурного, морального, духовного розвитку особистості. Естетичний образ

людини набуває якості специфічного духовного джерела, здатного підвищити

соціальну життєстійкість людини та резистентність бездуховності.

2. Наведено психолого-педагогічні характеристики естетичного образу

людини у студентської молоді: цілісність, предметність, стійкість,

інтегративність, емоційність, поліфонічність. З’ясовано, що поняття „образ”

слугує психологічним підґрунтям мистецтва і його формотворчим чинником. У

процесі формування в студентів естетичного образу людини педагогам вищої

школи варто враховувати, що розвиток естетичної свідомості студентів,

стимулювання їх самопізнання й самовдосконалення, прагнення до образу

досконалої людини відбувається в умовах реалізації творчих здібностей і в

357

навчальній діяльності, і в науково-дослідній роботі, у сфері художньої й

духовної культури.

Формування естетичного образу людини у студентської молоді є

процесом художньо-естетичного освоєння студентами рис, характеристик

естетичного образу, його художніх цінностей. Сформований у студентів

естетичний образ зумовлює розвиненість художньо-естетичної оцінки творів

мистецтва та визначає погляди особистості на власний образ, орієнтує на

сприйняття й оцінку буття за законами естетичної досконалості.

3. На основі теоретико-методологічного аналізу естетичного образу

людини було визначено критерії та показники його сформованості у

студентської молоді: за змістовним компонентом – cистема художньо-

естетичних знань про образ людини, виокремлення рис, притаманних людям-

носіям зовнішньої та внутрішньої краси, розуміння сутності поняття

„естетичний образ людини”; за ціннісним компонентом – повнота, глибина

осмислення естетичних норм, цінностей, художнє бачення естетичного образу

людини, усвідомлення цінності естетичного образу людини; за емоційним

компонентом – потреба бачення прекрасного в людині, естетична насолода від

помислів і вчинків людей, стійкість мотивів до самовдосконалення на основі

естетичного образу людини; за діяльнісним компонентом – система художньо-

естетичних знань про образ людини, pозвиток саморегуляції на основі

естетичного образу людини, естетична самопобудова на основі естетичного

образу людини, культура вчинку. За визначеними критеріями були розроблені

змістовні характеристики рівнів сформованості естетичного образу людини у

студентської молоді.

Проведений констатувальний експеримент засвідчив наявність у

студентів загальних уявлень про естетичний образ людини, недостатню

розвиненість художньо-образного мислення, обмеженість художньо-естетичних

інтересів, наявність прагматичних мотивів щодо естетичного

358

самовдосконалення, байдуже чи нерозбірливе ставлення до вчинків людини,

прояв позиції непричетності до того, що оточує людину. Визначений рівень

сформованості естетичного образу людини в студентів відповідав середньому

та низькому рівням. Визначено низку суперечливих чинників та цінностей, що

впливають на естетичну картину світу студента. Серед них масова культура,

культ споживання, егоцентризм тощо. Експеримент також засвідчив

необхідність формування у студентської молоді естетичної культури,

збагачення естетичного досвіду.

4. Результатом науково-дослідної роботи стало розроблення методики

формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом

мистецтв, яка була зумовлена завданнями, пов’язаними з визначеними

критеріями та показниками сформованості естетичного образу людини, і

спрямована на розвиток уявлень про зовнішню та внутрішню красу людини,

збагачення естетичного досвіду, здатності до естетичної самопобудови, набуття

естетичної свідомості. Компоненти методики: змістовний, процесуальний,

результативний. Структуру методики складають інформаційний, емоційно-

почуттєвий, аналітико-оцінний, творчо-перетворювальний блоки, що

знаходяться в тісному взаємозв’язку та взаємодоповнюють один одного. Зміст

експериментальної програми та методики представлений розробкою

аудиторних занять та позааудиторних заходів, які спрямовані на формування

системи знань про естетичний образ людини, розвиток художньо-образного

мислення, розширення спектра художньо-естетичних зацікавлень, захоплень

гармонійно складеною людиною, розширення естетичного досвіду, побудову

власного естетичного образу. З метою закріплення уявлень про естетичний

образ акцент зроблено на активізації емоційно-почуттєвої та когнітивної сфери

особистості студентів через спілкування з творами світового мистецтва.

У методиці застосовано методи забезпечення оптимального естетичного

сприйняття, практичної діяльності, органічного зв’язку всіх ланок естетичного

359

виховання. Методика здійснюється засобами естетичного виховання, серед

яких – цілісне культурно-естетичне середовище, взаємодія комплексу мистецтв.

Було розроблено цикл занять до спецкурсу „Естетичний образ людини в

мистецтві та житті”. Упровадження методики та організація навчально-

виховного процесу на її основі дозволили визначити педагогічні умови

формування естетичного образу людини у студентської молоді, а саме:

розробка і структурування змісту художньо-творчої діяльності у взаємодії з

іншими видами мистецтва, використання комплексу мистецтв як способу

репрезентації естетичного образу людини, активізація пошукової активності на

основі мистецтвознавчого матеріалу, інтеграції комплексу мистецтв у

навчально-виховний процес, емоційне включення, естетизація навчально-

виховного середовища, методичне забезпечення впровадження методики.

5. Здійснена експериментальна перевірка ефективності методики

формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом

мистецтв дозволила судити про її ефективність та доцільність використання в

навчально-виховному процесі вищої школи. Отримані результати дослідно-

експериментальної роботи мають позитивну динаміку, що проявлялося в

зростанні показників відповідно до зафіксованих рівнів сформованості

естетичного образу людини. Ефективність процесу формування естетичного

образу людини прямо залежить від таких педагогічних умов: розробка і

структурування змісту художньо-творчої діяльності у взаємодії з іншими

видами мистецтва; використання комплексу мистецтв як способу пізнання

естетичного образу людини; активізація пошукової активності на основі

мистецтвознавчого матеріалу; інтеграція комплексу мистецтв у навчально-

виховний процес; емоційне включення в процесі осягнення певних естетичних

цінностей; естетизація навчально-виховного середовища; методичне

забезпечення впровадження методики.

360

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування

естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв. Більш

глибокого вивчення потребують питання взаємозв’язків виховної та навчальної

діяльності викладачів у роботі із залучення студентів до духовно-естетичних

цінностей через естетичний образ людини, зокрема на основі взаємодії

мистецтв та інтеграції художніх знань; формування естетичного ставлення до

мистецтва у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, порівняльний аналіз

особливостей формування естетичного образу людини в студентів різних

профілів навчання (гуманітарного, технічного), підготовка викладацького

складу до вдосконалення планів, програм навчально-виховної роботи

відповідно до завдань формування естетичного образу людини.

361

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов В. С. Методика измерения художественно-эстетической

потребности [Електронний ресурс] / В. С. Аванесов. – Режим доступу :

http://docpsy.ru/testy/diagnostika-motivatsii/5045-metodika-izmereniya-

khudozhestvenno-esteticheskoj-potrebnosti.html (дата звернення: 03.02.14).

2. Авдеева Т. И. Формирование духовно-эстетических ценностей у

студентов технического вуза в процессе освоения культурологических

дисциплин : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Авдеева Татьяна

Ивановна. – М., 2009. – 194 с.

3. Азизян И. А. Диалог искусств Серебряного века / И. А. Азизян. –

М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 400 с.

4. Алейник Р. М. Образ человека во французской постмодернистской

литературе / Р. М. Алейник // Спектр антропологических учений. – М. :

ИФ РАН, 2006. – С. 199 – 214.

5. Альманах психологических тестов / сост. Р. Р. Римский, С. А. Римский. –

М. : КСП, 1995. – 400 с.

6. Андреев Л. Г. Чем же закончилась история второго тысячелетия?

(Художественный синтез и постмодернизм) / Л. Г. Андреев // Зарубежная

литература второго тысячелетия. – М. : Высш. шк., 2001. – С. 292 – 334.

7. Андреева Г. М. Место межличностного восприятия в системе

перцептивных процессов и особенности его содержания /

Г. М. Андреева // Межличностное восприятие в группе. – М. : Изд-во

Моск. гос. ун-та, 1981. – С. 26 – 36.

8. Андреева Е. Ю. Постмодернизм. Искусство второй половины XX –

начала XXI века / Екатерина Андреева. – СПб. : Азбука-классика, 2007. –

484 с.

9. Аннушкин В. И. Язык – слово – речь и духовное состояние общества /

В. И. Аннушкин // Слово и образ – основа отечественной культуры :

362

материалы Всерос. общ.-пед. конф. в рамках Праздника славянской

письменности и культуры (Москва, 15 – 16 мая 2006 г.). – М., 2006. – 279

с. – С. 31-43.

10. Аннушкин В. И. История русской риторики : хрестоматия : учеб.

пособие / В. И. Аннушкин. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта, 2002. –

416 с.

11. Аннушкин В. И. Образ человека в русской классической и современной

риторике [Електронний ресурс] / В. И. Аннушкин // Образовательный

портал Слово. Филология. – Режим доступу : http://www.portal-

slovo.ru/philology/ 39044.php? ELEMENT_ID = 39044&PAGEN_1=2

12. Аристова Л. С. Формування у старшокласників естетичного ставлення до

мистецтва в процесі вивчення художньої культури : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 „Теорія і методика

виховання” / Л. С. Аристова. – К., 2008. – 28 c.

13. Атватер И. Психология для жизни. Упорядочение образа мыслей,

развитие и поведение человека наших дней : учеб. пособие / И. Атватер,

К. Д. Даффи ; пер. с англ. яз. под ред. проф. Е. А. Климова. – М. :

ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 535 с.

14. Баженова Л. M. Использование комплекса искусств в формировании

художественных взглядов подростков : метод. рек. / Л. М. Баженова. –

М. : МП СССР, 1981. – 31 с.

15. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Философия и

социология науки и техники : ежегодник. 1984 – 1985. – М. : Наука, 1986.

– С. 80 – 160.

16. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин ; cост.

С. Г. Бочаров ; примеч. С. С. Аверинцев и С. Г. Бочаров. – 2-е изд. – М. :

Искусство, 1986. – 445 с.

17. Беляев И. А. Целостность и свобода человека / И. А. Беляев,

А. М. Максимов. – Екатеринбург : Изд-во Урал. гос. ун-та, 2004. – 180с.

18. Беляев Н. И. Образ человека в изобразительном искусстве:

363

индивидуальное и типичное / Н. И. Беляев // Вестн. Оренб. гос. ун-та. –

2007. – № 7. – С. 175 – 179.

19. Бергер П. Социальное конструирование. Трактат по социологии знания

/ П. Бергер, Т. Лукман. – М. : Аспект-пресс, 1995. – 137 с.

20. Бердяев Н. О назначении человека. (Опыт парадоксальной этики) /

Николай Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 383 с.

21. Бернадська Д. П. Феномен синтезу мистецтв в сучасній українській

хореографії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтв. :

спец. 17.00.01 „Теорія та історія культури” / Д. П. Бернадська. – К., 2005.

– 20 с.

22. Бесіди на етичні теми зі старшокласниками / упоряд. : Л. Шелестова,

Н. Чиренко. – К. : Шк. світ, 2009. – 128 с.

23. Бех І. Д. Виховання особистості : навч.-метод. посіб. : у 2-х кн. / І. Д. Бех.

– К. : Либідь, 2003 –

Кн. 2. – 2003. – 280 с.

24. Боднарчук Т. В. Постмодерністські тенденції у сучасному українському

мистецтві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтв. :

спец. 26.00.01 „Теорія та історія культури” / Т. В. Боднарчук. – Л., 2009. –

20 с.

25. Бондаревская Е. В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и

системах воспитания : учеб. пособие для студентов педвузов и

слушателей ИПК / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич. – Ростов н/Д.,

1999. – 560 с.

26. Булыгин А. В. К истокам идеального: естественнонаучный анализ

проблемы / А. В. Булыгин ; науч. ред. В. Г. Иванов. – Л. : Изд-во Ленингр.

ун-та, 1988. – 105 с.

27. Бутенко В. Г. Основи духовного розвитку учнівської молоді у процесі

художньо-естетичної освіти / В. Г. Бутенко // Розвиток художньо-

педагогічної і психологічної наук в Україні 1992 – 2002 : зб. наук. пр. до

10-річчя АПН України / Акад. пед. наук України. – Ч. 1. – Х. : „ОВС”,

364

2002. – С. 147 – 159.

28. Бутенко В. Г. Формування у студентської молоді естетичного ставлення

до дійсності і мистецтва на культурологічних засадах / В. Г. Бутенко //

Оновлення змісту та форм початкової освіти України : матеріали Всеукр.

наук.-практ. конф. 21 листоп. 2003 р. – Миколаїв : МДУ ім.

В. О. Сухомлинського, 2003. – С. 20 – 28.

29. Бычков В. В. Эстетическая аура бытия. Современная эстетика как наука и

философия искусства / В. В. Бычков. – М. : Изд-во МБА, 2010. – 784 с.

30. Бычков В. В. Эстетическая сущность искусства / В. В. Бычков //

Ориентиры… – Вып. 2. – М. : ИФ РАН, 2003. – С. 27 – 63.

31. Ванечкина И. Л. Поэма огня: Концепция светомузыкального синтеза

А. Н. Скрябина / И. Л. Ванечкина, Б. М. Галеев. – Казань : КГУ, 1981. –

168 с.

32. Ванслов В. В. Что такое искусство / В. В. Ванслов. – М. : Изобразит.

искусство, 1989. – 328 с.

33. Василюк Ф. Е. Психология переживаний / Ф. Е. Василюк. – М. : Наука,

1984. – 238 с.

34. Ващенко Г. Виховний ідеал : підруч. для педагогів, виховників, молоді і

батьків / Григорій Ващенко ; передм. О. Коваль. – 3-тє вид. – Полтава :

Полтав. вісн., 1994. – 192 с.

35. XVII век в мировом литературном развитии : сб. ст. / Акад. наук СССР,

Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького ; редкол. : Ю. Б. Виппер и др. –

М. : Наука, 1969. – 502 с.

36. Вейдле В. Умирание искусства. Размышление о судьбе литературного и

художественного творчества / Владимир Вейдле // Самосознание

европейской культуры ХХ века. – М. : Политиздат, 1991. – С. 188-217.

37. Веремьев А. А. Личностно-ориентированное эстетическое воспитание

будущих учителей / А. А. Веремьев // Искусство и образование. – 2005. –

№ 2. – С. 37 – 50.

38. Веряскина В. П. Концепт „Образцового человека” / В. П. Веряскина //

365

Человек. – 2004. – № 4. – С. 55 – 57.

39. Видгоф В. М. Эстетическое воспитание в современном вузе: новые

подходы / В. М. Видгорф // Вестн. Томского гос. ун-та. – 2004. – № 282. –

C. 128 – 133.

40. Винницкая Н. В. Эстетическое воспитание студентов средствами

искусства / Н. В. Винницкая, Е. П. Шабалина // Мир науки, культуры,

образования. – 2013. – № 1. – С. 88 – 91.

41. Волошина Н. Й. З теоретичних засад естетичного виховання учнів

засобами мистецтва слова / Н. Й. Волошина // Педагогіка і психологія. –

1996. – № 3. – С. 9 – 18.

42. Владленова И. В. Принцип красоты в науке и в педагогической практике

[Електронний ресурс] / Илиана Викторовна Владленова // Педагогика

культуры. – 2010. – № 2. – Режим доступу до журн. :

http://www.pedagogika-cultura.ru/po-rubrikam-3/nauka-na-rubezhe-

tysyacheletij/vladlenova-i-v-printsip-krasoty-v-nauke-i-v-pedagogicheskoj-

praktike

43. Выготский Л. С. Психология искусства. Анализ эстетической реакции /

Л. С. Выготский ; общ. ред. В. В. Иванова, коммент. Л. С. Выготского,

В. В. Иванова, вступит. ст. А. Н. Леонтьева. – 5-е изд., испр. и доп. – М. :

Лабиринт, 1997. – 416 с.

44. Газнюк Л. М. Естетика : навч. посіб. для студ. гуманіт. спец. /

Л. М. Газнюк, С. В. Могильова, Н. О. М’яснікова, Н. М. Салтан ; за заг.

ред. Л. М. Газнюк. – К. : „Кондор”, 2011. – 124 с.

45. Галеев Б. М. Содружество чувств и синтез искусств / Б. М. Галеев. – М. :

Знание, 1982. – 64 с.

46. Галеев Б. М. „Цветной слух” и „теория аффектов” / Б. М. Галеев,

И. Л. Ванечкина // Языки науки – языки искусства. – М., 2000. –

С. 139 – 142.

47. Галеев Б. М. Историко-теоретический анализ концепций синестезии в

мировой психологии [Електронний ресурс] / Б. М. Галеев. – Режим

366

доступу : http://synesthesia.prometheus.kai.ru/istorico_r.htm

48. Гатальский В. Д. Культурно-образовательное пространство как

социально-педагогическая система / В. Д. Гатальский // Педагогика. –

2009. – № 37. – С. 52 – 57.

49. Гвозденко И. В. Опыт Австралии: эстетическое воспитание и

педагогическое сотрудничество в языковом образовании студентов /

И. В. Гвозденко // Сборники конференций НИЦ Социосфера. – 2011. –

№ 16. – С. 225 – 230.

50. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа / Г. В. Ф. Гегель ; пер. с нем.

Г. Шпета. – Репр. изд. 1959 г. – СПб. : Наука, 1992. – 435 с.

51. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХІ века (В поисках

практикоориентированных образовательных концепций) /

Б. С. Гершунский. – М. : Совершенство, 1998. – 608 с.

52. Голінська Т. М. Естетичний розвиток молодших школярів засобами

синтезу мистецтв : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.

наук : 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / Т. Б. Голінська. – Херсон,

2005. – 20 с.

53. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. –

К. : Либідь, 1997. – 374 с.

54. Григорьев Н. Д. Проблемы взаимодействия искусств в системе

эстетического воспитания / Н. Д. Григорьев, Г. П. Шевченко //

Эстетическое воспитание в школе. Вопросы системного похода. – М.,

1988. – С. 61 – 67.

55. Гундорова Т. Кітч і література. Травестії / Тамара Гундорова. – К. : Факт,

2008. – 284 с.

56. Гундорова Т. Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми :

ст. та есеї / Тамара Гундорова. – К. : Грані-Т, 2013. – 548 с.

57. Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХІ століття”). – К. :

Райдуга, 1994.

58. Державна служба статистики України. Статистична інформація. Освіта.

367

Вищі навчальні заклади [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.ukrstat.gov.ua/

59. Дмитриева Н. А. Краткая история искусств. От древнейших времен по

XVI век. Очерки / Н. А. Дмитриева. – 4-е изд., стер. – М. : Искусство. –

1986. – 319 с., ил. – (вып. 1).

60. Дубровский Д. И. О природе идеального / Д. И. Дубровский // Вопр.

философии. – 1971. – № 4. – С. 104.

61. Ежова Е. Ю. К вопросу о моделировании системы развития эстетической

культуры будущего педагога средствами искусства [Електронний ресурс] /

Е. Ю. Ежова // Образование и общество. – 2008. – № 5. – С. 112 – 116. –

Режим доступу до журн. : http://www.jeducation.ru/5_2008/116.html

62. Жулинський М. Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи

та ідейно-естетичні пошуки української літератури / Микола

Жулинський. – К. : Наук. думка, 2010. – 560 с.

63. Журавльова Л. П. Психологічні основи розвитку емпатії людини :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : спец. 19.00.07

„Педагогічна та вікова психологія” / Л. П. Журавльова. – О., 2008. – 58 с.

64. Забавникова Т. Ю. Эстетическое воспитание студентов средствами

видеотехнологий / Т. Ю. Забавникова // Вестн. Тамбов. ун-та. Сер. :

Естественные и технические науки. – 2011. – Т. 16. – № 1. – С. 256 – 257.

65. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій /

Оксана Забужко. – К. : Факт Мова, 2007. – 640 с.

66. Завіниченко Н. Б. Особливості розвитку комунікативної компетентності

майбутнього практичного психолога системи освіти : дис. … канд.

психол. наук : 19.00.07 / Завіниченко Наталя Борисівна. – К., 2003. –16 с.

67. Загайкевич М. Драматургія балету / Марія Загайкевич. – К. : Наук. думка,

1978. – 256 с.

68. Здорова С. В. Интегрированный литературно-музыкальный проект на

филологическом факультете / С. В. Здорова // Высшее образование в

России. – 2009. – № 6. – С. 139 – 142.

368

69. Зинченко В. П. Аффект и интеллект в образовании / В. П. Зинченко. – М. :

Тривола, 1995. – 64 с.

70. Зимакова Е. В. Образ человека в православной традиции и русской

религиозной философии / Е. В. Зимакова // Человек. – 2005. – № 4.

– С. 99 – 113.

71. Зись А. Я. Искусство и эстетика. Введение в искусствоведение /

А. Я. Зись. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М. : Искусство, 1974. – 447 с.

72. Зись А. Я. К проблеме философских жанров искусства / А. Я. Зись // Сов.

музыка. – 1987. – № 11. – С. 101 – 109.

73. Зыкова Т. И. Методы формирования духовно-эстетических ценностей у

студентов технического вуза / Т. И. Зыкова // Вопр. культурологии. –

2007. – № 6. – С. 49 – 51.

74. Зязюн І. М. Краса педагогічної дії / І. М. Зязюн, Г. М. Сагач. – К. : Укр.-

фін. ін-т менеджм. і бізнесу, 1997. – 302 с.

75. Ильенков Э. В. Об идолах и идеалах / Э. В. Ильенков. – М. : Политиздат,

1968. – 319 с.

76. Ильин Е. П. Дифференциальная психология мужчины и женщины /

Е. П. Ильин – СПб. : Питер, 2003. – 544 с.

77. Информационный подход в междисциплинарной перспективе :

материалы „круглого стола” // Вопр. философии. – 2010. – № 2. –

С. 84 – 113.

78. История зарубежного искусства : учеб. для средних художеств. заведений

/ под ред. М. Т. Кузьминой, Н. Л. Мальцевой. – М. : Искусство, 1971. –

359 с.

79. История мировой культуры: Наследие Запада: Античность.

Средневековье. Возрождение : курс лекций / Рос. гос. гуманит. ун-т ; под

ред. С. Д. Серебряного. – М. : РГГУ, 1998. – 429 с.

80. История русской литературы: XVIII век. Классицизм [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.philol.msu.ru/~tezaurus/library.php?

view=c&course=2&raz=3&pod=1

369

81. Каган М. С. Лекции по марксистско-ленинской эстетике / М. С. Каган. –

Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – 766 с.

82. Каган М. С. Роль и взаимодействие искусств в педагогическом процессе /

М. С. Каган // Музыка в шк. – 1984. – № 4. – С. 28 – 32.

83. Каган М. С. Морфология искусства: Историко-теоретическое

исследование внутреннего строения мира искусств : монография /

М. С. Каган. – Л. : Искусство, 1972. – 440 с.

84. Каган М. С. Системно-синергетический поход к построению современной

педагогической теории / М. С. Каган // Педагогика культуры. – 2005. – №

№ 3 – 4. – С. 12 – 21.

85. Каган М. С. Эстетика как философская наука : унив. курс лекций /

М. С. Каган. – СПб. : ТОО ТК „Петрополис”, 1997. – 544 с.

86. Калашник Н. Г. Загальнодидактичні проблеми формування естетичних

смаків молоді України / Н. Г. Калашник // Теоретичні питання культури,

освіти та виховання : зб. наук. пр. / заг. ред. Євтух М. Б., уклад.

Михайленко О. В. – Вип. 19. – К. : Вид. Центр КНЛУ, НМАУ, 2002. –

С. 21 – 22.

87. Калашник Н. Г. Історико-педагогічна ґенеза формування естетичних

смаків учнівської молоді у процесі навчально-виховної діяльності : дис.

… д-ра пед. наук : 13.00.01 / Калашник Наталія Григорівна. – К., 2004. –

549 с.

88. Калькулятор выборки [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://surin.marketolog.biz/calculator.htm

89. Камінський А. Г. Естетика: властивості, явища і процеси : зб. наук. пр. /

А. Г. Камінський. – Т. : Економ. думка, 2003. – 197 с.

90. Кант И. Критика чистого разума : в 6 т. / Иммануил Кант ; пер. с нем.

Н. Лосского. – М. : Мысль, 1964– . –

Т. 3. – 1964. – 799 с.

91. Кант И. Критика способности суждения : пер. с нем. / И. Кант. – М. :

Искусство, 1994. – 367 с.

370

92. Кантор-Казовская Л. В. О вкусе молока: современное искусство и

эстетический дискурс / Л. В. Кантор-Казовская // Зеркало. – 2008. – № 31.

– С. 15 – 24.

93. Карлов Н. В. Преобразование образования / Н. В. Карлов // Вопр.

философии. – 1998. – № 1. – С. 3 – 19.

94. Коваль И. А. Современное образование в свете идей гегелевской

философии / И. А. Коваль, А. В. Пасечник // Актуальні проблеми

духовності : зб. наук. пр. – Вип. 11. – Кривий Ріг : КДПУ, 2010. –

С. 198 – 205.

95. Коваль Л. Г. Виховання почуття прекрасного : метод. посіб. / Л. Г.

Коваль. – К. : Рад. шк., 1983. – 120 с.

96. Коваль Л. Г. Музично-естетичне виховання підлітків : метод. матеріал /

Л. Г. Коваль. – К. : Знання, 1979. – 48 с.

97. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка. Соціальна робота : навч. посіб. / Л. Г.

Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К. : [б. в.], 1997. – 392 с.

98. Кондин Б. И. Концепция музыкально-эстетического воспитания

студентов технических и гуманитарных вузов / Б. И. Кондин // Научно-

технические ведомости Санкт-Петербургского государственного

политехнического университета. Экономические науки = St. Petersburg

State Polytechnical University Journal. Economics. – 2009. – № 3(79). –

С. 379 – 382.

99. Концепція національного художнього виховання дітей, учнівської та

студентської молоді в умовах відродження української національної

культури // Освіта. – 1995. – 6 верес. (№ 5). – С. 3.

100. Концепція патріотичного виховання студентської молоді. – [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/4310/

101. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх

навчальних закладах. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.yur-info.org.ua/index.php?lang_id= 1&menu_id= 1182&article _id

=165701#

371

102. Конфуций Кун-Цзы. Лунь Юй / Кун-Цзы Конфуций ; пер.

Л. С. Переломов. – М. : Вост. лит. РАН, 2001.

103. Краткий словарь по эстетике : кн. для учителя / под ред.

М. Ф. Овсянникова. – М. : Просвещение, 1983. – 223 с.

104. Кривуля О. М. Філософія : навч. посіб. / О. М. Кривуля. – Х. : ХНУ імені

В. Н. Каразіна, 2010. – 592 с.

105. Крижанівська Т. І. Методика комплексного розвитку художньої культури

молодших школярів на уроках музики / Т. І. Крижанівська. – Рівне :

РДГУ, 2001. – 108 с.

106. Крупник Е. П. Психологическое воздействие искусства на личность :

монография / Е. П. Крупник. – М. : Изд-во „Институт психологии РАН”,

1999. – 240 с.

107. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. /

А. І. Кузьмінський. – К. : Знання, 2005. – 486 c.

108. Культурология : учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений / под

ред. Г. В. Драча. – 3-е изд. – Ростов н/Д : „Феникс”, 2002. – 608 с.

109. Лазарева Г. В. Развитие художественно-эстетического мышления

будущего учителя в процессе освоения связей искусств (на примере

музыки и литературы) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Лазарева

Галина Витальевна. – М., 1999. – 233 с.

110. Лауреаты Нобелевской премии : энциклопедия : в 2 т. : пер. с англ. / ред.

Т. Уоссон. – М. : Прогресс, 1992– .–

Т. 2. – 1992. – 862 с.

111. Левченко В. В. Интегрированный поход к профессионально-

педагогической подготовке в вузе специалистов для образовательных

учреждений : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра пед. наук : спец.

13.00.08 „Теория и методика профессионального образования” /

В. В. Левченко. – Самара, 2009. – 43 с.

112. Леонтьев А. Н. Психология образа / А. Н. Леонтьев // Вестн. Моск. ун -

та. Сер. 14. Психология. – 1979. – № 2. – С. 3 – 13.

372

113. Лихачев Б. Т. Теория эстетического воспитания школьников : учеб.

пособие по спецкурсу для студентов пед. ин-тов / Б. Т. Лихачев. – М. :

Просвещение, 1985. – 176 с.

114. Личковах В. А. Світ людини в мистецтві (світоглядно-антропологічні

засади теорії естетичного виховання) : монографія / В. А. Личковах ; Упр.

освіти і науки Черніг. облдержадмін. – Чернігів, 2005. – 150 с.

115. Лозовой В. О. Філософія. Логіка. Етика. Естетика : підруч. для студ.

вищих навч. закл. / В. О. Лозовой, С. М. Пазиніч, О. С. Пономарьов. – Х. :

Право, 2009. – 578 с.

116. Лосев А. Ф. Дерзание духа / А. Ф. Лосев. – М. : Политиздат, 1988. – 366 с.

117. Лотман Ю. М. Об искусстве. Структура художественного текста.

Семиотика кино и проблемы киноэстетики. Статьи. Заметки.

Выступления (1962 – 1993) : монография / Ю. М. Лотман. – СПб. :

Искусство-СПБ, 1998. – 704 с.

118. Максимчук Ю. В. Естетичне виховання студентської молоді у процесі

клубної роботи : дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Максимчук Юлія

Володимирівна. – Херсон, 2004. – 226 с.

119. Маслова В. А. Лингвокультурология : учеб. пособие для студентов высш.

учеб. заведений / В. А. Маслова. – М. : Издат. центр „Академия”, 2001. –

208 с.

120. Методологія і методика виховання студентів : навч.-метод. посіб. /

Дереча О. А., Заглада О. А., Литвак П. В., Малиновський А. С. та ін. –

Житомир : Вид-во „Волинь”, 2004. – 172 с.

121. Мєднікова Г. С. Ціннісно-адаптаційний потенціал мистецтва постмодерну

в аспекті некласичної естетики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

д-ра філос. наук : спец. 09.00.08 „Естетика” / Г. С. Мєднікова. – К., 2005. –

36 с.

122. Миропольська Н. Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури

учня : теорія і практика / Н. Є. Миропольська. – К. : Парламент. вид-во,

2002. – 204 с.

373

123. Мистецька освіта в Україні: теорія і практика / О. П. Рудницька та ін. –

Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. – 255 с.

124. Многомерный образ человека: Комплексное междисциплинарное

исследование человека / отв. ред. И. Т. Фролов, Б. Г. Юдин. – М. : Наука,

2001. – 237 с

125. Мун Л. Н. Синтез искусств в художественном образовании

(интерактивная импровизационная технология) / Л. Н. Мун // Искусство и

образование. – 2008. – № 6(56). – С. 68 – 76.

126. Мун Л. Н. Синтез искусств как системообразующий фактор

художественного образования : aвтореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра

пед. наук : спец. 13.00.02 „Теория и методика обучения и воспитания

(художественное воспитание в дошкольных учреждениях,

общеобразовательной и высшей школе)” / Л. Н. Мун. – М., 2009. – 49 с.

127. Мун Л. Н. Синтез искусств – эстетический идеал мировой

художественной культуры / Л. Н. Мун // Эффективные системы

взаимодействия предметов гуманитарного цикла в практике

образовательных учреждений. – М. : ИХО РАО, 2005. – С. 43 – 53.

128. Мурашов В. И. Духовные ресурсы мира: преодоление глобализации /

В. И. Мурашов // Шк. духовности. – 2001. – № 5. – С. 24 – 29.

129. Муртазина Л. Э. Художественно-эстетическое воспитание студентов

вузов культуры и искусств средствами музыкальной деятельности :

aвтореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.05

„Теория, методика и организация социально-культурной деятельности” /

Л. Э. Муртазина. – Казань, 2005. – 22 с.

130. Національна доктрина розвитку освіти / Указ Президента України № 347 /

2002. – Київ, 17 квітня 2002 р.

131. Недосекина А. Г. Система художественного воспитания студентов в вузе:

теория и практика : монография / А. Г. Недосекина. – Магнитогорск :

МаГУ, 2007. – 395 с.

132. Неменский Б. М. Мудрость красоты: О проблемах эстетического

374

воспитания : кн. для учителя / Б. М. Неменский. – 2-е изд., перераб. и доп.

– М. : Просвещение, 1987. – 253 с.

133. Нестеренко Ю. А. Образ человека и языковые практики : дис. ... канд.

филос. наук : 09.00.01 / Нестеренко Юлия Анатольевна. – Саратов, 2006. –

134 с.

134. Нестеров А. К. Взаимодействие искусств в процессе преподавания

культурологических дисциплин / А. К. Нестеров // Искусство как фактор

развития личности в условиях непрерывного образования : сб. науч. ст. по

материалам круглого стола, 14 февр. 2008 г. / под ред. Т. Г. Русаковой. –

Оренбург : Изд. ОГПУ, 2008. – С. 65 – 72.

135. Новая философская энциклопедия : в 4 т. / предс. науч.-ред. совета

В. С. Степин. – М. : Мысль, 2000– .–

Т. 2: Ильенков Э. В. / В. А. Лекторский. – 2000. – С. 220.

136. Ногайлиева М. Х. Образ человека в структуре духовного производства :

социально-философский анализ : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 /

Ногайлиева Марина Халитовна. – Пятигорск, 2007. – 133 с.

137. Овсянников М. Ф. Искусство как игра / М. Ф. Овсянников // Вестн. Моск.

ун-та. Сер. 7. Философия. – 1996. – № 2. – С. 84 – 88.

138. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя

українського народу / Іван Огієнко. – К. : Абрис, 1991. – 272 с.

139. Олексюк О. М. Проблема формування духовного потенціалу студентів /

О. М. Олексюк // Практ. психологія та соц. робота. – 1999. – № 2. – С. 47 –

48.

140. Остожьева Л. В. Эстетическое воспитание учащихся детских школ

искусств в процессе изучения музыкальной литературы во взаимосвязи с

изобразительным искусством : aвтореф. дис. на соиск. учен. степ. канд.

пед. наук : спец. 13.00.02 „Теория и методика обучения и воспитания” /

Л. В. Остожьева. – Ташкент, 1991. – 21 с.

141. Охріменко О. В. Bзаємодія духовного, фізичного та естетичного

виховання та їх вплив на формування особистості студента /

375

О. В. Охріменко, О. П. Верещагіна // Педагогика, психология и медико-

биологические проблемы физического воспитания и спорта. – 2009. –

№ 5. – С. 202 – 205

142. Павлова И. Ю. Эстетическая культура личности студента вуза:

компоненты и качественные показатели / И. Ю. Павлова // Мир науки,

культуры, образования. – 2009. – № 1. – С. 155 – 158.

143. Пагута Т. І. Естетичне виховання як психолого-педагогічна проблема /

Т. І. Пагута // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. –

Вип. 5(46). – 2011. – С. 105 – 116.

144. Писчиков В. С. Идентичность личности как проблема современного

общества В. С. Писчиков, М. М. Холин // Актуальні проблеми

духовності : зб. наук. пр. – Вип. 10. – Кривий Ріг : „Видавничий дім”,

2009. – С. 41 – 52.

145. Популярная художественная энциклопедия : в 2 т. / под ред.

Полевого В. М. – М. : Изд-во „Советская энциклопедия”, 1986– . – Т. 1.

– 1986. – 476 с.

Т. 2. – 1986. – 464 с.

146. Поселягина Л. В. Компетентностный подход к эстетическому воспитанию

студентов / Л. В. Поселягина // Казан. пед. журн. – 2010. – № 4. –

С. 162 – 171.

147. Привалова А. В. Эстетическое воспитание и критерии эстетической

воспитанности студентов вуза / А. В. Привалова, О. Л. Подлиняев //

Проблемы социально-экономического развития Сибири. – 2010. – № 2. –

С. 122 – 129.

148. Психология : словарь / под общ. ред. А. В. Петрова, М. Г. Ярошевского. –

2-е изд., испр. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – 584 с.

149. Психология : учеб. для пед. вузов / под ред. Б. А. Сосновского. – М. :

Юрайт-Издат, 2005. – 660 с.

150. Психотерапевтическая энциклопедия / ред. Б. Д. Карвасарский. – 2-е изд.,

доп. и перераб. – СПб. : Питер, 2000.– 1024 с.

376

151. Пугачева Е. А. Формирование толерантности студентов в

поликультурной среде вуза : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Пугачева

Елена Александровна. – Н. Новгород, 2008. – 251 с.

152. Пустовит А. В. История европейской культуры : учеб. пособие /

А. В. Пустовит. – Киев : МАУП, 2004. – 400 с.

153. Пустовит А. В. Этика и эстетика: Наследие Запада. История красоты и

добра : учеб. пособие / А. В. Пустовит. – Киев : МАУП, 2006. – 680 с.

154. Рапацкая Л. А. Подготовка учителя музыки к формированию

художественной культуры школьников (вопросы теории и методики) /

Л. А. Рапацкая. – М. : МГОПИ, 1992. – 46 с.

155. Рашидова С. С. Проблема формування художніх потреб у процесі

культурного становлення особистості / С. С. Рашидова // Духовність

особистості: методологія, теорія і практика. – Вип. 5(46). – 2011. –

С. 116 – 121.

156. Рижак Л. В. Ідентифікаційна функція освіти в Україні в умовах

глобалізаційної інтеграції / Л. В. Рижак // Матеріали 2-х Ірпінських

міжнародних науково-педагогічних читань. – Ірпінь, 2004. – С. 298 – 304.

157. Ростовський О. Я. Взаємозв’язок різних видів мистецтва на уроках

музики / О. Я. Ростовський. – К. : Освіта, 1991. – 98 с.

158. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи / С. Л. Рубинштейн ; сост.

А. В. Брушлинский, К. А. Абульханова-Славская. – Изд. 4-е. – СПб. : Изд-

во „Питер”, 2000. – 594 с.

159. Рудницька О. П. Проблема інтеграції знань у контексті художнього

сприймання / О. П. Рудницька // Неперервна професійна освіта: теорія і

практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 144 – 152.

160. Румянцевский музей. Виртуальная реконструкция. Левицкий Д. Г.

Портрет М. А. Дьяковой [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.rmuseum.ru/data/catalogue/canvas/rossiya/gtg5117.php

161. Савенкова Л. Г. Интеграция в педагогике искусств / Л. Г. Савенкова //

Искусство в условиях модернизации школьного образования и

377

воспитания. – М. : ИХО РАО, 2003. – 274 с. – С. 145-153.

162. Сагатовский В. Н. Философия антропокосмизма в кратком изложении /

В. Н. Сагатовский. – СПб. : Изд-во СПбГУ, 2005. – 232 с.

163. Сагоговский В. И. Материальное и идеальное как характеристики

сознания / В. И. Сагоговский // На путях строительства коммунизма : сб.

ст. – Тюмень, 1992. – С. 190.

164. Салій В. С. Сприйняття підлітками художніх образів музики /

В. С. Салій // Наук. зап. Ніжин. держ. ун-ту імені Миколи Гоголя. Сер. :

Психолого-педагогічні науки. – Ніжин, 2012. – № 1. – С. 108 – 110.

165. Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология

воображения / Ж.-П. Сартр ; пер. с фр. М. Бекетовой. – СПб., 2001. –

С. 53.

166. Седова Н. А. Партитивы в семантическом пространстве „человек”:

системно-парадигматический, функционально-прагматический и

лингвокультурологический аспекты исследования [Електронний ресурс] /

Н. А. Седова // Филологический ежегодник / Омск. гос. ун-т ; отв. ред.

Н. Н. Мисюрова. – Омск : Изд-во ОмГУ, 1999 – Вып. 2. – 103 с. – Режим

доступу : http://www.univer.omsk.su/trudy/fil_ezh/n2/sedova.html

167. Семашко А. Система и принципы эстетического воспитания : сб. ст. / А.

Семашко ; под ред. М. Ф. Овсянникова. – М. : Высшая шк., 1980. – 248 с.

168. Сергеева Н. Ю. Педпотенциал современных видов искусства /

Н. Ю. Сергеева // Искусство и образование. – 2006. – № 6(62). –

С. 135 – 141.

169. Система эстетического воспитания школьников / под ред.

С. А. Герасимова. – М. : Педагогика, 1983. – 264 с.

170. Скрипнік Н. С. Позааудиторна робота на матеріалі іноземної мови як

складова естетичного виховання студентів / Н. С. Скрипнік // Вісн.

ХНАДУ. – 2011. – № 53. – С. 13 – 16.

171. Словарь практического психолога / сост. С. Ю. Головин. – Минск :

Харвест, М. : ООО „Издательство АСТ”, 2003. – 800 с.

378

172. Смелый А. С. Синтез пространственных видов искусств: теория /

А. С. Смелый. – Белгород : Отчий край, 2007. – 194 с.

173. Смирнов С. Д. Понятие „образ мира” и его значение для психологии

познавательных процессов / С. Д. Смирнов // А. Н. Леонтьев и

современная психология : сб. ст. памяти А. Н. Леонтьева – М. : Изд-во

Моск. ун-та, 1983. – 287 с. – С. 117-211.

174. Современная иллюстрированная энциклопедия. Искусство : в 4 книгах /

сост. Балицкая Т. В. ; ред. проф. Горкин А. П. – М. : Росмэн-Пресс, 2007.

– 608 с.

175. Современный словарь-справочник по искусству / сост. А. А. Мелик-

Пашаев. – М. : Олимп, 1999. – 816 с.

176. Соколов А. В. Интеллектуально-нравственная дифференциация

современного студенчества / А. В. Соколов // Социологические

исследования. – 2005. – № 9. – С. 91 – 97.

177. Соколов А. В. Формула интеллигентности / А. В. Соколов // Вопр.

философии. – 2005. – № 5. – С. 62 – 64.

178. Соколова Л. Ю. Размышления о философии на перекрестке второго и

третьего тысячелетий / Л. Ю. Соколова // Сборник к 75-летию профессора

М. Я. Корнеева. – СПб. : С.-Петербург. филос. о-во, 2002. – С. 141 – 150.

179. Соколова О. В. Методичні основи інтеграції мистецьких знань у

підготовці майбутніх учителів музики і художньої культури : дис. ... канд.

пед. наук : 13.00.02 / Соколова Ольга Валеріївна. – К., 2004. – 184 с.

180. Сопов В. Ф. Морфологический тест жизненных ценностей : рук. по

применению / В. Ф. Сопов, Л. В. Карпушина. – Самара : СамИКП-СНЦ

РАН, 2002. – 56 с.

181. Софіщенко О. В. Формування системи естетичних цінностей у студентів

педагогічного навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 /

Софіщенко Олена Володимирівна. – Луганськ, 2003. – 233 с.

182. Социология молодежи : учеб. пособие / под ред. проф. Ю. Г. Волкова. –

Ростов н/Д. : Феникс, 2001. – 576 с.

379

183. Спиркин А. Г. Образ // Большая советская энциклопедия / под ред.

А. А. Прохорова. – Изд. 3-е, испр., перераб., расшир. и доп. – М. : Сов.

Энцикл., 1978. – Т. 18. – С. 357.

184. Степанов Г. П. Синтез искусств в эпоху компьютерных технологий /

Г. П. Степанов // Дизайн и строительство. – 2009. – № 3. – С. 78 – 81.

185. Стерхова Н. С. Сущность, структура и особенности эстетического

воспитания студентов вуза / Н. С. Стерхова // Современная высшая

школа: инновационный аспект. – 2010. – № 4. – 142 с. – С. 93 – 100.

186. Стерхова Н. С. Эстетическое воспитание как философский и психолого-

педагогический феномен / Н. С. Стерхова // Пед. образование и наука. –

2010. – № 10. – С. 30 – 36.

187. Столович Л. Н. Категория прекрасного и общественный идеал. Историко-

проблемные очерки / Л. Н. Столович. – М. : Искусство, 1969. – 352 с.

188. Стрілько В. В. Формування естетичних смаків старшокласників у роботі

загальноосвітньої школи / В. В. Стрілько. – Х. : Колегіум, 2011. – 252 с.

189. Теплов Б. М. Психологические вопросы художественного воспитания /

Б. М. Теплов // Изв. АПН РСФСР. – М.-Л., 1947. – № 11. – С. 7 – 26.

190. Тіунова О. В. Робота з масками як процес індивідуалізації /

О. В. Тіунова // Практ. психологія та соц. робота. – 2012. – № 7. –

С. 40 – 45.

191. Ткачева Д. М. Эстетическое воспитание подростка средствами

художественного творчества / Д. М. Ткачева, Л. М. Миляева //

Педагогическое мастерство : материалы III междунар. науч. конф.

(Москва, июнь 2013 г.). – М. : Буки-Веди, 2013. – С. 95 – 97.

192. Толстой Л. Н. Что такое искусство? / Л. Н. Толстой. – М. : Современник,

1985. – 451 с.

193. Тюхтин В. С. О природе образа: психическое отражение в свете идей

кибернетики / Виктор Степанович Тюхтин. – М. : Высш. шк., 1963. – 121

с.

194. Ушинский К. Д. Педагогические сочинения : в 6 т. / К. Д. Ушинский ;

380

редкол. : М. И. Кондаков и др. ; Акад. пед. наук СССР. – М. : Педагогика,

1988 – .–

Т. 6. – 1990. – 412 с.

195. Фадеева Т. В. Поведенческие стратегии студентов вузов в сфере

академической и профессиональной мобильности [Електронний ресурс] /

Т. В. Фадеева // Образование и общество. – 2013. – № 1. – С. 73 – 79. –

Режим доступу до журн. : http://www.jeducation.ru/1_2013/1_2013.pdf

196. Федул М. В. Синергетична концепція естетичного виховання /

М. В. Федул, О. В. Вознюк // Синергетика: процеси самоорганізації

технічних, технологічних та соціальних систем : матеріали Першої

Всеукр. наук. конф. / ред. І. Г. Грабар. – Житомир, 2003. – С. 58 – 59.

197. Фейербах Л. Избранные философские произведения : в 2 т. / Людвиг

Фейербах. – М. : Гос. изд-во полит. лит., 1955 – . –

Т. 2. – 1955. – 942 с.

198. Фейнберг Е. Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке :

монография / Е. Л. Фейнберг – М. : Наука, 1992. – 250 с.

199. Фохт-Бабушкин Ю. У. Искусство в жизни людей: конкретно-

социологические исследования искусства в России второй половины ХХ

века: История и методология / Ю. У. Фохт-Бабушкин; Ю. Фохт-Бабушкин

; Гос. ин-т искусствознания. – СПб. : Алетейя, 2001. – 556 с.

200. Фохт-Бабушкин Ю. У. Искусство и духовное развитие личности

[Електронний ресурс] / Ю. У. Фохт-Бабушкин // В диапазоне

гуманитарного знания : сб. к 80-летию проф. М. С. Кагана.

Сер. „Мыслители”. – Вып. 4. – СПб. : С.-Петербург. филос. о-во, 2001. –

Режим доступу : http://anthropology.ru/ru/texts/fokht-babush/kagan_26.html

201. Фромм Э. Миссия Зигмунда Фрейда. Анализ его личности и влияния /

Эрих Фромм. – М., 1996. – 144 с.

202. Фунтікова Н. В. Інтелігентність і інтелектуальність: підходи до розуміння

співвідношення понять / Н. В. Фунтікова // Духовність особистості:

методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. – Вип. 5(46). – 2011. –

381

С. 167 – 176.

203. Хамитов Н. Этика. Путь к красоте отношений. Курс лекций / Н. Хамитов,

С. Крылова. – Киев : КНТ, Центр учеб. лит., 2007. – 256 с.

204. Храпченко М. Б. Горизонты художественного образа / М. Б. Храпченко. –

М. : Худ. лит., 1982. – 334 с.

205. Художественная культура в капиталистическом обществе: структурно-

типологическое исследование / Ленингр. гос. ун-т ; науч. ред.

М. С. Каган. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 287 с.

206. Художественная культура и развитие личности: проблемы долгосрочного

планирования / Ю. У. Фохт-Бабушкин, В. Я. Нейгольдберг, Ю. В. Осокин

и др. ; отв. ред. Ю. У. Фохт-Бабушкин. – М. : Наука, 1987. – 222, [1] с.

207. Художественно-педагогический словарь / сост. Н. К. Шабанов,

О. П. Шабанова, М. С. Тарасова, Т. Д. Пронина. – М. : Академ. Проект :

Трикста, 2005. – 480 с.

208. Царева Л. М. Сущность и структура интегративного подхода к

организации эстетического воспитания студентов в вузе / Л. М. Царева //

Рос. науч. журн. – 2010. – № 15. – С. 243 – 248.

209. Ценёва М. А. Декоративно-прикладное искусство как средство

формирования творческих способностей студентов вуза [Електронний

ресурс] / М. А. Ценёва // Образование и общество. – 2013. – № 1. – Режим

доступу до журн. : http://www.jeducation.ru/1_2013/1_2013.pdf

210. Центр маркетинговых компетенций. Калькулятор Выборки [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://marketolog.biz/index.php?pid=75

211. Чернецова Е. М. Искусство : словарь-справочник / Е. М. Чернецова. – М. :

Б-ка И.Резника, 2002. – 576 с.

212. Шевченко Г. П. Взаимодействие искусств в эстетическом воспитании и

развитии подростков : aвтореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра пед. наук :

13. 00. 01 / Г. П. Шевченко. – Киев, 1986. – 48 с.

213. Шевченко Г. П. Образне мислення і процес його формування у

студентської молоді засобами мистецтва : монографія / Г. П. Шевченко,

382

Н. В. Фунтікова. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – 188 с.

214. Шевченко Г. П. Формирование у младших подростков представлений о

художественном образе средствами комплексного воздействия искусств :

дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Шевченко Галина Павловна. – М., 1973.

– 198 с.

215. Шевченко Г. П. Эстетическое воспитание в школе / Г. П. Шевченко. –

Киев : Рад. шк., 1985. – 144 с.

216. Шевченко Г. П. Естетична свідомість в структурі духовної культури

особистості / Г. П. Шевченко // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса

Шевченка : Педагогічні науки. – 2002. – № 11(55). – С. 5 – 6.

217. Шевченко Г. П. Естетичне виховання у вищих навчальних закладах

України у сучасний період / Г. П. Шевченко, Х. М. Джабер. – Луганськ :

Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – 208 с.

218. Шевченко Г. П. Художньо-естетичне виховання студентської молоді :

монографія / Г. П. Шевченко, Ю. А. Пастухова. – Луганськ : Вид-во СНУ

ім. В. Даля, 2010. – 180 с.

219. Шептицький А. Твори (аскетично-моральні) / А. Шептицький. – Л. : Вид.

відділ „Свічадо”, 1994. – 494 с.

220. Шмырева Н. А. Эстетическое воспитание студентов в воспитательно-

образовательном процессе вуза : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 /

Шмырева Наталья Александровна. – Кемерово, 2000. – 194 с.

221. Шпилева Е. В. Человек в научной и философской картине мира ХХ века /

Е. В. Шпилева // Тезисы докладов и выступлений Всерос. науч. конф. –

Курск, 1996. – Ч. 1. – 206 с. – С. 185-187.

222. Шувалова Е. Е. Педагогические особенности развития восприятия

музыкального образа у младших школьников в условиях взаимодействия

искусств : aвтореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец.

13.00.01 „Общая педагогика, история педагогики и образования”/

Е. Е. Шувалова. – М., 1995. – 18 с.

223. Щербо А. Б. Красота воспитывает человека : метод. материал /

383

А. Б. Щербо, Д. Н. Джола. – К. : Рад. шк., 1977. – 104 с.

224. Щолокова О. П. Художньо-естетичне виховання школярів засобами

світової художньої культури / О. П. Щолокова. – К. : УДПУ, 1993. – 79 с.

225. Эстетическая культура / РАН. Ин-т философии ; ред. И. А. Коников. –

М. : ИФРАН, 1996. – 201 с.

226. Эстетика : словарь / под общ. ред. А. А. Беляева и др. – М. : Политиздат,

1989. – 447 с.

227. Эстетическая культура / рук. авт. кол. Н. И. Киященко / Рос. Акад. Наук,

Ин-т философии – М. : ИФРАН, 1996. – 201 с.

228. Юсов Б. П. Современная концепция образовательной области „Искусство

в школе” [Електронний ресурс] / Б. П. Юсов. – Режим доступу :

http://vptk.narod.ru/seminar1/yusov.html

229. Юсов Б. П. Эстетическое развитие как интегральный фактор духовного

развития личности / Б. П. Юсов // Комплексное полихудожественное

развитие школьников. – М. : ИХО РАО, 1994. – С. 8 – 28.

230. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал / В. Янів. – Т. : Діалог,

1992. – 29 с.

231. Aloni N. Humanistic Education [Електронний ресурс] / N. Aloni, M. Peters,

P. Ghiraldelli, B. Zarnic, A. Gibbons (eds.) // Encyclopaedia of Philosophy of

Education. – Режим доступу :

http://www.ffst.hr/ENCYCLOPAEDIA/doku.php?id=humanistic_education

232. Bjarne Sode Funch Long-term Effect of Aesthetic Education on Visual

Awareness / Bjarne Sode Funch, Louise Lidang Kroyer, Tone Roald, Elisabeth

Wildt // Journal of Aesthetic Education. – Winter 2012. – Vol. 46. – №. 4. – Р.

96 – 108.

233. Brattico E. Subjective Appraisal of Music / E. Brattico, T. Jacobsen // Annals

of the New York Academy of Sciences. – 2009. – 1169:1. – Р. 308 – 317. –

Online publication date: 1-Jul-2009.

234. Chakravorty Spivak G. Аn aesthetic education in the era of globalization / G.

Chakravorty Spivak. – Harvard University Press, 2012. – 624 p.

384

235. Cunliffe L. Creative Grammar and Art Education / Leslie Cunliffe // The

Journal of Aesthetic Education. – Fall 2011. – Vol. 45. – P. 1 – 14.

236. Devereaux M. The Philosophical status of Aesthetics [Електронний ресурс] /

Mary Devereaux. – 1998. – Режим доступу : http://www.aesthetics-

online.org/articles/index.php?articles_id=6

237. Encyclopedia of Aesthetics / M. Kelly (ed.). – New York : Oxford University

Press, 1998.

238. Gulla A. Changing Things as They Are: Promoting Social Justice Through

Encounters with the Arts [Електронний ресурс] / A. Gulla // Urban

Education. – 2009. – № 6. – Режим доступу : http://www.urbanedjournal.org

239. Gulla A. Exploring Relationships between Aesthetic Education and Writing

Across the Curriculum Using Poetry [Електронний ресурс] / A. Gulla,

L. Pinhasi-Vittorio, A. Zakin // Across the Disciplines. – 2009. – Vol. 6. –

Режим доступу до журн. :

http://wac.colostate.edu/atd/articles/gullaetal2009.cfm

240. Haynes F. Aesthetic Education [Електронний ресурс] / F. Haynes, M. Peters,

P. Ghiraldelli, A. Gibbons, B. Zarnic, P. Ghiraldelli // Encyclopaedia of

Philosophy of Education and Theory – Режим доступу :

http://eepat.net/doku.php?id=aesthetic_education

241. Heller S. Wearying of Cultural Studies, Some Scholars Rediscover Beauty

[Електронний ресурс] / Scott Heller // The Chronicle of Higher Education. –

1998. – Dec. – Режим доступу : http://chronicle.com/article/Wearying-of-

Cultural-Studies/35418/

242. Huang Ch. Application of Engagement Theory in the Literary Education /

Ch. Huang // Journal of Language Teaching and Research. – July 2010. –

Vol. 1. – № 4. – P. 460 – 463.

243. Jacobsen Th. Beauty and the brain: culture, history and individual differences

in aesthetic appreciation / Thomas Jacobsen // Journal of Anatomy. – Feb.

2010. – № 216 (2). – P. 184 – 191.

244. Jacobsen Th. Bridging the Arts and Sciences: A Framework for the Psychology

385

of Aesthetics / Thomas Jacobsen // Leonardo. – 2006. – Vol. 39. – № 2. – April

2006. – P. 155 – 162.

245. Jung Carl G. Collected Work, esp. 4, 5, 6, 7, 8, 13, 16 / Carl G. Jung. – New

York : Pantheon Books lnc., Bollingen Foundation lnc., 1976. – P. 443.

246. Kearsley G. Engagement Theory: a framework for technology-based teaching

and learning [Електронний ресурс] / G. Kearsley, B. Shneidermann. – Режим

доступу : http://home.sprynet.com/~gkearsley/engage.htm (4/5/1999).

247. Lewis T. Philosophy – Aesthetics – Education: Reflections on Dance / T.

Lewis // The Journal of Aesthetic Education, University of Illinois Press. –

Nov. 14, 2007. – Vol. 41 (4) – P. 53 – 67.

248. Masuda J. The Information Society as Post-Industrial Society / J. Masuda. –

Washington, D.C. : Brookings Institution Press, 1981. – 350 p.

249. Parsons, Michael J. Stages of Aesthetic Development / J. Michael Parsons //

Aesthetics and Arts Education / ed. Ralph A. Smith, A. Simpson. – Getty

Center for Education in the Arts, 1991. – P. 367 – 372.

250. Pratt C. Aesthetics / C. Pratt // Annual Review of Psychology. – 1961. –

Vol. 12 (1). – P. 71 – 93.

251. Skaggs S. S. Toward a New Elitism / S. S. Skaggs, C. R. Hausman // Journal of

Aesthetic Education. – Fall 2012. – Vol. 46. – № 3. – P. 83 – 106.

252. The Oxford Handbook of Aesthetics / ed. Jerrold Levinson. – New York :

Oxford University Press, 2005. – 825 p.

386

ДОДАТКИ

387

Додаток А

Таблиця А.1

Критерії визначення рівня сформованості естетичного образу людини у студентської молоді

Компоненти Критерії

Змістовнийcистема художньо-естетичних знань про образ людини;

виокремлення рис, притаманних людям-носіям зовнішньої та внутрішньої краси;

розуміння сутності поняття „естетичний образ людини”

Ціннісний ціннісне ставлення до людини, її краси;повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей;художнє бачення естетичного образу людини

Емоційний культура емоцій;

потреба бачення прекрасного в людині;

естетична насолода від помислів і вчинків людей;

стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини

Діяльнісний pозвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини; саморозвиток, самопобудова;

культура вчинку

388

МОДЕЛЬ ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ

ЕСТЕТИЧНИЙ ОБРАЗ ЛЮДИНИ

діяльніснийціннісний емоційнийзмістовний

КОМ

ПОНЕ

НТИ

когнітивнийКРИТЕРІЇ оцінний поведінково-

практичнийемоційно-

мотиваційний

- cистема художньо-естетичних знань про образ людини;

- виокремлення рис, притаманних людям-носіям зовнішньої та внутрішньої краси;

- розуміння сутності поняття „естетичний образ людини”

- ціннісне ставлення до людини, її краси;

- повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей;

- художнє бачення естетичного образу людини;

- усвідомлення цінності естетичного образу людини.

- культура емоцій;- потреба бачення прекрасного в людині;

- естетична насолода від помислів і вчинків людей;

- стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини.

- pозвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини;

- саморозвиток, самопобудова;

- культура вчинку.

ПО

КАЗНИКИ

ВИСОКИЙ СЕРЕДНІЙ НИЗЬКИЙРІВНІ

СФОРМОВАНОСТІ

389

Таблиця А.2

Діагностичний інструментарій для визначення сформованості

естетичного образу людини у студентської молоді

Компоненти Показники Діагностичний інструментарій

Змістовний1.1

уміння виокремити риси людини зовнішньої та внутрішньої красиcистема художньо-естетичних знань про образ людини

1.1.1 Програма бесіди

1.1.2 Творче завдання

1.2розуміння сутності поняття "естетичний образ людини"

1.2.1Анкета №1 Світоглядні уявлення про естетичний образ людини

1.2.2 Програма дискусії

1.3 художнє бачення естетичного образу людини 1.3.1 Творче завдання „Маска”

1.4

образне мислення1.4.1

Методика дослідження образного мислення у студентської молоді Шевченко Г. П, Фунтікової Н. М. (тестовий зошит № 1)

1.4.2 Творче завдання

390

Ціннісний

2.1

система ціннісних орієнтацій щодо краси людини

повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей

2.1.1

Програма бесіди

2.1.2 Тест № 1 „Естетична культура студента”

2.1.3 Програма диспуту

2.2ціннісне ставлення до естетичного образу людини

2.2.1 Творче завдання

2.3усвідомлення цінності естетичного образу людини

2.3.1

2.4 естетичне самовизначення 2.4.1 Тест № 2 „Життєві цінності студентства”

Емоційний 3.1 потреба бачення прекрасного в людині 3.1.1 Програма спостереження

3.2естетична насолода від помислів і вчинків людей

3.2.1 Тест № 3 „Емоційна чуйність”

3.3стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини

3.3.1Творче завдання „Взірці естетично досконалої людини”

Діяльнісний 4.1pозвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини

4.1.1 Творче завдання „Естетичний образ студента”

4.2 естетична самопобудова через естетичний 4.2.1 Методика естетичних асоціацій

391

образ людини

4.3 культура вчинку 4.3.1 Програма диспуту „Краса помислів і краса вчинків”

392

Додаток Б

Шановний студенте!

Запрошуємо Вас до участі в науковому дослідженні. Щирість та відвертість Ваших відповідей має велике значення для обґрунтування наукових висновків, що будуть зроблені на основі отриманих результатів.

Факультет_____________________________________Курс, група____________________________________Прізвище, ім’я__________________________________

Анкета № 1 Світоглядні уявлення про естетичний образ людини

1. Як Ви розумієте словосполучення „образ людини”? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Чи допомагають Вам твори мистецтва віднайти відповіді на життєві питання? Наведіть приклади._______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. На мою думку, дійсно красива людина – це _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________4. Які чинники впливають на формування різних уявлень про образ людини? _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5.Яким моральним рисам та естетичним якостям Ви надали б перевагу, створюючи сучасний образ позитивного героя художнього твору?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. „Сучасну людину можна порівняти з ялинковою прикрасою, що блищить, але не має внутрішньої цінності”, – сказав Патріарх Кирило. – „Цей блиск не приносить користі людям і губить саму людину”. Він навів усім віруючим у приклад Божу Матір як „якийсь дійсно ідеальний образ людини, яка не спирається на зовнішню силу, але її внутрішня сила переконлива для всіх”. За словами патріарха, Богородиця „ніколи не здійснювала зла, не дратувалася, нікого не ображала, слово її було тихим, спокійним, що умиротворяє”. Чи згодні Ви з думкою Патріарха? Назвіть основні перешкоди, що заважають сучасній людині наблизитись до образу довершеності.__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________7. Наведіть приклади реальних людей чи героїв художніх творів, яких можна було б вважати взірцем людини, наближеної до ідеалу.____________________________________

393

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________8. Прокоментуйте цитату з п’єси „Дядя Ваня” А. П. Чехова: „У людини все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки”. Чи може цей вислів втратити свою актуальність?________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.Землі немає, то буде небо.Немає поля, то буде воля.Немає пари, то будуть хмари.В цьому, напевно, правда пташина...А як же людина? А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає.А крила має. А крила має!Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,А з правди, чесноти і довір'я.У кого - з вірності у коханні.У кого - з вічного поривання.У кого - з щирості до роботи.У кого - з щедрості на турботи.У кого - з пісні, або з надії,Або з поезії, або з мрії.Людина нібито не літає...А крила має. А крила має!

Ліна Костенко дуже стисло та чітко описує окрилену людину. Чи всі люди, на Вашу думку, мають крила? Що для Вас символізують людські крила? Як Ви уявляєте собі образ окриленої людини? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________10. Яким видам і жанрам мистецтва Ви віддаєте перевагу? Твори якого періоду Вас цікавлять найбільше (класичні, сучасні)? Наведіть приклади, укажіть авторів, назви.______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Шановний студенте!

Запрошуємо Вас до участі в науковому дослідженні. Щирість та відвертість Ваших відповідей має велике значення для обґрунтування наукових висновків, що будуть зроблені на основі отриманих результатів.

394

Факультет_____________________________________Курс, група____________________________________Прізвище, ім’я__________________________________

Тест № 1 „Естетична культура студента”

Поставте „так” (+) або „ні” (–) поруч з твердженнями

1. Я намагаюсь чинити так, щоб заслужити любов та повагу оточуючих.

2. Я ніколи не заздрю своїм друзям, щиро радію їхнім успіхам.

3. Коли я допомагаю комусь, то чекаю на подяку.

4. У відносинах з друзями та близькими я терпимий, мудрий, щиросердний.

5. Я несу повну відповідальність за свої дії та вчинки.

6. Сучасній людині, перш за все, потрібно бути витривалою, завзятою, активною, щоб досягти успіху в навчанні та кар’єрі задля матеріального статку.7. Скоріше за все, я не зможу зустрічатися з дівчиною/хлопцем, якщо вона/він з „іншого кола” або якщо зовнішньо ми не виглядаємо красивою парою, або якщо вона/він є представником іншої культури й моя компанія не сприйме її/його позитивно. 8. Мене обурює критика на мою адресу.

9. Добре, якщо вмієш легко знайти спільну мову з людьми іншої професії, соціального та фінансового стану, культури.10. Я набуваю сили, енергії, натхнення від спілкування з прекрасним.

11. Уважаю, що заради досягнення головної мети можна піти на компроміс із совістю.

12. Розумію, що зовнішність – перша візитна картка людини, тому вважаю, що для того, щоб мати позитивне враження, необхідно ретельно доглядати за своїм обличчям та фігурою.

13. Такі якості, як: взаємодопомога, доброта, шляхетність, відкритість, чесність, терпіння, привалюють у людей з „минулого сторіччя”, які не змогли пристосуватися до сучасних умов жорстокої конкуренції, тому й знаходяться в аутсайдерах.

14. Я дуже вибагливий до себе, але терпимий до оточуючих.

15. Мистецтво має великий вплив на людей, у багатьох творах можна знайти відповіді на життєві питання, озирнутися та яскравіше побачити те, що нас оточує, змінити свої погляди. 16. Я відчуваю неприязнь, коли мої однолітки постійно запізнюються, приходять на заняття з їжею.17. Особливо ціную людей за їх вчинки: благородні, щиросердні, які потребують рішучості.18. Трапляється, що я кидаю сміття прямо на вулиці, якщо поруч немає урни.

395

19. Спілкуючись із друзями, знайомими часто замислююсь над тим, що мені в них подобається, приваблює, а що краще б змінити.

20. У стосунках з дівчиною/хлопцем для мене найголовніше знайти в ній/ньому рідну душу, цікавого співрозмовника.21. Побачивши, що хтось несправедливо ображає або б’є людину, неприпустимо залишатись байдужим і не зробити все можливе, щоб припинити сварку.22. Найчастіше, якщо випадково завдаю незначну шкоду комусь, намагаюсь влаштувати все так, щоб цього ніхто не помітив або роблю вигляд, що я невинен. Це простіше, ніж вибачатись та пояснювати ситуацію.

Шановний студенте!

Запрошуємо Вас до участі в науковому дослідженні. Щирість та відвертість Ваших відповідей має велике значення для обґрунтування наукових висновків, що будуть зроблені на основі отриманих результатів.

Факультет_____________________________________Курс, група____________________________________Прізвище, ім’я__________________________________

Тест № 2 „Життєві цінності студентства”

Оцініть Ваші бажання та прагнення, що спонукають Вас до певних дій, за 5-бальною шкалою, проговорюючи фразу:

„Для мене зараз (ваша оцінка)…”

- якщо твердження не має ніякого значення, поставте в бланку цифру „1”- якщо твердження має невелике значення, поставте цифру „2”- якщо твердження має певне значення, поставте цифру „3”- якщо твердження важливе, поставте цифру „4”- якщо твердження дуже важливе, поставте цифру „5”

1. Мати цікаву роботу, що повністю поглинає мене. 2. Вчитися, щоб пізнавати щось нове у своїй галузі знань.3. Разом з родиною відвідувати концерти, театри, виставки. 4. Знаходити внутрішнє задоволення в активному суспільному житті.5. Повністю зосередитися на своєму захопленні та проводити вільний час за хобі.6. Отримувати задоволення навіть від важкого фізичного навантаження.7. Не відчувати прикрості, коли висловлюють думку, протилежну моїй.8. Отримувати задоволення не від результатів роботи, а від самого процесу. 9. Вчитися, отримуючи при цьому задоволення. 10. У шлюбі бути завжди абсолютно надійним.

396

11. Бути корисним для суспільства. 12. Щоб захоплення займало більшу частину мого вільного часу. 13. Отримувати, перш за все, моральне задоволення від досягнутих успіхів у

спорті.14. Не зазнавати коливань, коли комусь потрібно допомогти в біді. 15. Щоб на роботі була можливість отримання додаткових матеріальних благ

(премії, путівки, вигідні відрядження і таке інше).

16. Щоб рівень освіти допоміг би мені підвищити моє матеріальне становище.17. Щоб у моєї родини був дуже високий рівень фінансового добробуту. 18. Отримувати матеріальну винагороду за суспільну діяльність. 19. Щоб моє захоплення стало підґрунтям для отримання матеріальних винагород.20. Щоб фізична підготовка дозволяла надійно виконувати роботу, що дає хороший

заробіток. 21. Не зазнавати внутрішнього протесту, коли мене просять надати послугу. 22. Мати високооплачувану роботу. 23. Щоб моя освіта давала можливість здобуття додаткових матеріальних благ

(гонорари, пільги). 24. Щоб чоловік (дружина) отримував високу зарплатню. 25. Займати таке місце в суспільстві, яке зміцнювало б мій матеріальний стан.26. У своєму захопленні створювати необхідні в житті речі (одяг, меблі, техніку…).

27. Беручи участь у різних змаганнях, завоювати який-небудь приз, винагороду.28. Уважно стежити за тим, як я вдягнений.

Шановний студенте!Запрошуємо Вас до участі в науковому дослідженні. Щирість та відвертість Ваших відповідей має велике значення для обґрунтування наукових висновків, що будуть зроблені на основі отриманих результатів.Факультет_____________________________________Курс, група____________________________________Прізвище, ім’я__________________________________

Тест № 3 „Емоційна чуйність”

Дайте відповіді на питання, обведіть у коло чи підкресліть один із запропонованих варіантів.

1. На Вас справляє глибоке враження переглянутий кінофільм, прочитана художня книга або театральна вистава на стільки, що Ви потім довго пригадуєте її, розповідаєте свої враження близьким чи навіть ототожнюєте себе з героєм цього твору та розмірковуєте як би Ви себе поводили у ситуації, у яку потрапив він?а) так, дуже частоб) інколив) зі мною взагалі такого не відбувається

397

2. Якщо на попереднє питання Ви відповіли позитивно, то що саме Вам запам’ятовується більше? а) сюжет твору, його найцікавіші моментиб) Ваші відчуття, переживання та враження під час знайомства з твором3. З якими людьми Вам легше контактувати?а) з емоційними, творчимиб) з раціональними, логічними, врівноваженими4. Багряний захід чи схід сонця, райдуга після дощу, щира посмішка дитини…а) викликають у мене відчуття естетичної насолодиб) викликають у мене бажання сфотографувати цю красув) це повсякденні явища, які не заслуговують особливої уваги5. Чи може пісня або мелодія змінити Ваш настрій, вплинути на уяву, натхнення?а) так, музика має величезний вплив на мій емоційний станб) я слухаю музику просто для насолодив) ніяка музика не здатна вирішити моїх проблем, тому не варто надавати їй такого великого значення 6. Розпочавши справу, яка мені не дуже подобається, звичайно, я …а) докладаю максимум зусиль, щоб зробити все якісно та довести її до кінця б) намагаюсь закінчити її якомога скоріше, щоб залишився вільний час на відпочинокг) усе-таки закінчу її в останній момент, але тільки якщо це принципово необхідно (наприклад, не отримаю „залік”)7. Під час якогось свята, опинившись у компанії, де всі палять та вживають спиртні напої, я …а) також буду це робити заради задоволенняб) буду робити теж саме, просто щоб підтримати компаніюв) звичайно не курю, не вживаю алкоголь/уживаю інколи та в обмеженій кількості, і ніяка компанія не зможе змінити мої принципи8. Чи існують твори (будь-якого жанру мистецтва), що торкають Вашу душу до сліз?а) так, деякі твори справляють на мене такий вплив, що я не можу приховати слізб) ні, хоча є твори, які своїм трагізмом глибоко засмучують менев) ні, я можу заплакати тільки від власного болю9. Якщо мені не подобається новий одяг чи зачіска мого друга/подруги, я …а) прямо скажу, що ці перевтілення йому/їй не пасуютьб) якось натякну, що не всі модні тенденції нас прикрашаютьг) нічого не буду казати, щоб не образити товариша10. Чи часто Ви звертаєте увагу на зовнішність і мовлення людини, яку зустрічаєте вперше?а) так, для мене це має велике значенняб) не загострюю на цьому свою увагув) натякну, що не всі модні тенденції нас прикрашаютьг) нічого не буду казати, щоб не образити товариша

398

Додаток В

Таблиця В.1. Рівні сформованості естетичного образу людини

Показники Високий рівень Середній рівень Низький рівень

Світоглядні уявлення про зовнішню та внутрішню красу людини

Розуміння сутності зовнішньої та внутрішньої краси людини, уміння виокремити за цим її риси

Загальні уявлення про внутрішню й зовнішню красу людини

Наявність фрагментарних уявлень про внутрішню й зовнішню красу людини

Наявність знань про „естетичний образ людини”

Сформована система знань про естетичний образ людини

Наявність обмеженої системи знань про естетичний образ людини

Відсутність знань про естетичний образ людини

Художнє бачення естетичного образу людини

Здатність помічати красу людини в художніх образах, естетична спостережливість

Обмежений досвід сприйняття творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини

Байдужість у сприйнятті творів мистецтва, де представлено естетичний образ людини

Інтерес до людиниСтійкий інтерес до пізнання людини

Частковий інтерес до пізнання людини

Відсутність інтересу до пізнання людини

Образне мислення Розвинене художньо-образне мислення, уява, уміння оперувати художніми образами, бачити деталі

Недостатня розвиненість художньо-образного мислення, наявність уміння оперувати художніми образами

Нерозвиненість образного мислення, фрагментарне бачення художніх образів, вміння виділити їх у різних творах мистецтва

Повнота, глибина осмислення естетичних норм, цінностей

Сформована система естетичних цінностей, що дозволяє будувати власне відношення до естетичного в людині

Бажання сприймати й створювати прекрасне

Байдуже ставлення до краси людини, прийняття асоціальних цінностей

Ціннісне ставлення до естетичного образу людини

Зацікавленість витворами мистецтва, де представлено

Домінування естетичних цінностей масової культури

Фрагментарне уявлення про

399

естетичний образ людини відносно образу людини естетичний образ людини

Естетичне самовизначення Активне прагнення до естетичного освоєння світу

Відсутність активної позиції до естетичного освоєння світу

Пасивність до естетичного освоєння світу

Потреба бачення прекрасного в людині

Здатність до емоційного реагування на твори мистецтва, що репрезентують образ людини, наявність естетичних переживань, естетичного досвіду, широкий спектр художньо-естетичних зацікавлень, захоплень гармонійно складеною людиною

Знижена емоційна реакція на твори мистецтва, художнє бачення естетичного образу людини, наявність духовно-естетичних потреб

Відсутність емоційної реакції на твори мистецтва, обмежений естетичний досвід

Естетична насолода від сприйняття художніх творів, де зображено красу людини

Прагнення бачити й здатність помічати гармонію зовнішньої й внутрішньої краси людині , краса дії, думок

Здатність відчувати естетичне задоволення від художнього твору

Прояви естетичного у діяльності людини

Мотиви до самовдосконалення на основі естетичного образу людини

Стійкість мотивів до самовдосконалення на основі естетичного образу людини

Прагматичні мотиви щодо естетичного самовдосконалення

Відсутність мотивів до самовдосконалення

Розвиток саморегуляції на основі естетичного образу людини

Розвинена емоційно-почуттєва культура особистості, виражена в діяльності потребою пошуку й вирішенні завдань самовдосконалення через естетичний образ людини, саморефлексія, сформовані вміння художньо-естетичного

Відсутність активного прагнення до естетичного самовдосконалення, навички аналізу власних реакцій на художні твори

Відсутність прагнення до естетичного самовдосконалення, уваги до естетичних характеристик власної зовнішності, прагнення будувати себе

400

самобудівництва

Самопобудова через естетичний образ людини

Побудова власного естетичного образу, організація своєї професійної й повсякденної діяльності на духовно-естетичних засадах

Увага до естетичних характеристик своєї зовнішності й власного образу

Прагнення будувати себе згідно із найбільш поширеними зразками, породженими масовою культурою

Культура вчинку Здатність помічати красу дії, вчинку, бачити естетичні ознаки вчинку, дії і вміння організувати на цій основі свою діяльність

Зосередженість на прагматичному аспекті дій, вчинків

Байдуже ставлення до вчинків людини, прояв позиції непричетності до того, що оточує людину

401

Додаток Г

Таблиця Г.1.

Програма занять за спецкурсом: „Есетичний образ людини в мистецтві та житті”

Теми К-стьгод.

Форма проведення Основні методи та прийоми

І. Сутність поняття „естетичний образ людини”1. Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від античності до

епохи Відродження) 2

Лекція, інтегроване заняття

Метод виявлення духовно-естетичних цінностей епохи, проблемно-евристичний

2. Сутність краси людини 2 Диспут

3. Доброчесність є ніщо інше, як внутрішня краса (Ф. Бекон) 2 Міні-лекція

4. Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від епохи нового часу до сьогодення)

2 Лекція, інтегроване заняття

Метод виявлення духовно-естетичних цінностей епохи, проблемно-евристичний

5. Кумири й ідеали нашого часу 2 Лекція з елементами зворотного зв’язку

Метод асоціативного співвідношення художнього образу з життєвою позицією автора

6. Образ людини ХХІ сторіччя: соціально-психологічний портрет 2 Діалогічна бесіда з елементами тренінгу

ІІ. Цінність краси людини7. Поліфонія образів у мистецтві 2

Заняття-захист проектів

8. Щастя творити добро 2 Виховний захід

9. Совісність як чеснота гідної людини. 2 „Круглий стіл”10. Інтелект або інтелігентність. 2 Диспут Методичний прийом

402

концептуальних зіставлень ІІІ. Мотивація до бачення краси в людині

11. Видатні українці (Григорій Сковорода, Леся Українка, Лесь Курбас, Богдан Ступка)

2 Виховний захід

12. Чоловічі та жіночі образи в мистецтві 2 Лекція, інтегроване заняття

Метод зіставлення чоловічих та жіночих художніх образів різних видів мистецтва за принципом схожості та відмінності духовно-естетичних цінностей

13. Створити свій образ. Створити себе 2 Ділова гра, рольова гра

Методичний прийом уявної постановки свого „Я” на позиції композитора, письменника, режисера

14. Маска – як шлях до себе 2 Тренінг

15. Такт – це розум серця. Краса людських стосунків 2 Рольова граІV. Культура поведінки та вчинків людини

16. Людина – плід своїх діянь та помислів 2 Диспут Метод асоціативного співвіднесення художнього образу з позицією студента

17. Презентація себе 2 Тренінг

18. „Я-самість” та позасвідоме Я у віртуальному просторі 2 Дискусія

19. Якщо я для себе, то навіщо я? 2 „Круглий стіл”20. Естетика поведінки та етикет 2 Дослідження

403

Додаток Д

Програма бесіди 1.1.1 „Складники естетичного образу людини”

1. Як Ви розумієте поняття „естетичний образ людини”?2. Назвіть якості людини, які корелюют з поняттям „естетичний образ людини”.3. Які, на Вашу думку, риси притаманні естетично досконалій людини?4. Чи можете Ви назвати твори мистецтва, у яких зображено людей, постаті яких уособлюють естетичний образ людини?

Творче завдання 1.1.2. „Народження образу”

1. Розгляньте запропоновані картини, де зображено людину (Рембрандт „Даная”, С. Ботічеллі „Народження Венери”, К. Брюллов „Наїзниця” та ін.). Опишіть зовнішність зображеної на картині людини. Якими рисами, на Вашу думку, володіють ці люди?

2. Прослухайте музичні композиції „Дівчина з волоссям кольору льону” К. Дебюсі та „Танець Анітри” Е. Гріга. Чи виникає у Вашій уяві образ зображеної музичними засобами людини? Опишіть його.

Програма дискусії 1.3.1. „Естетичний образ людини у творах мистецтва”

1. Назвіть твори мистецтва, у яких представлено образ людини? Яким художніми засобами його зображено?

2. Розгляньте скульптури „Давид” Мікеланджело, „Мислитель” О. Родена, „Венера Милоська” Агександра. Прочитайте слова Мікеланджело „Мовчазна муза” (переклад Є. Солоновича). У чому полягає глибинний смисл цього вірша?

Не правда ли – примерам нет концаТому, как образ, в камне воплощенный,Пленяет взор потомка восхищенныйИ замыслом, и почерком резца?

 Творенье может пережить творца:Творец уйдет, природой побежденный,Однако образ, им запечатленный,Веками будет согревать сердца.

 И я портретом в камне или цвете,Которым, к счастью, годы не опасны,

404

Наш век могу продлить, любовь моя, – 

Пускай за гранью будущих столетийУвидят все, как были Вы прекрасны,Как рядом с Вами был ничтожен я.

 Творче завдання 1.4.2. „На крилах поезії”

1. Прочитайте уважно запропонований вірш. Які образи виникають у Вашій уяві під час читання?

2. Спробуйте супроводжувати читання жестами, рухами. Декламуючи, уявіть картини, які Ви озвучуєте, і з відповідним темпом і настроєм передайте їх.

3. Якими художніми засобами створено поетичні образи?4. Дайте назву віршу.5. Чи виникли у Вас асоціації з музичними творами? Якими саме?

Програма диспуту 2.1.1

1. Що таке, на Вашу думку, естетична норма?2. Чи можете Ви навести еталонні образи-стереотипи?3. Які чинники впливають на формування системи цінностей людини?4. Про які естетичні та життєві цінності говорить автор цих слів

(О. Аносова):

Зачем живёшь на свете ты?И мой ответ таков:Чтоб розы дивной красоты найти средь сорняков;Чтоб ошибаться и прощать нападки злой молвы; Средь пены облаков искать осколок синевы; Чтоб нежно целовать уста того, кто сердцу мил; Чтоб рассказать, как жизнь чиста, тем, кто о том забыл.

5. Як пов’язаний сенс життя людини із системою її життєвих цінностей? Яке місце в цій системі посідають естетичні цінності? Які естетичні цінності є домінантними для вас?

Програма бесіди 2.2.1

405

1. Назвіть загальнолюдські цінності. Які з них є особливо значущими для Вас?

2. Чи Ви критично ставитеся до поведінки інших людей? Чи Вам колись бувало соромно за свої вчинки?

3. Які почуття у Вас виникають, якщо доводиться спостерігати грубість і нахабство?

4. Для Вас становить цінність єдність слова і діла? Яку позицію ця характеристика займає у Вашому уявленні про естетичний образ людини?

Програма спостереження 2.3.1

Фіксація ступеня усвідомлення цінності естетичного образу людини на основі словесно-емоційної реакції та активності студентів під час виконання завдання 2.2.1.

Програма спостереження 3.1.1

Фіксація потреби бачення прекрасного в людині на основі словесно-емоційної реакції студентів під час виконання завдання 3.3.1.

Творче завдання 3.3.1. „Взірці естетично досконалої людини”

1. Охарактеризуйте п’ятьма словами естетично досконалу людину.2. Прочитайте вірші М. Гумильова „Вона” та Р. Кіплінга „Якщо”.

Запишіть подані у віршах характеристики людини. Чи співвідносяться вони із поняттям естетично ідеальної людини? Які риси властиві Вам, яких якостей Ви б хотіли набути?Н. Гумилев „Она”Я знаю женщину: молчанье,Усталость горькая от слов,Живет в таинственном мерцаньеЕе расширенных зрачков.

Ее душа открыта жадноЛишь медной музыке стиха,Пред жизнью, дольней и отраднойВысокомерна и глуха.

Неслышный и неторопливый,Так странно плавен шаг ее, Назвать нельзя ее красивой,

Р. Киплинг „Если”. Перевод С. МаршакаО, если ты покоен, не растерян,Когда теряют головы вокруг,И если ты себе остался верен,Когда в тебя не верит лучший друг,И если ждать умеешь без волненья,Не станешь ложью отвечать на ложь,Не будешь злобен, став для всех мишенью,Но и святым себя не назовешь,

И если ты своей владеешь страстью,А не тобою властвует она,И будешь тверд в удаче и в несчастье,Которым, в сущности, цена одна,

406

Но в ней все счастие мое.

Когда я жажду своеволийИ смел и горд - я к ней идуУчиться мудрой сладкой болиВ ее истоме и бреду.

Она светла в часы томлений И держит молнии в руке,И четки сны ее, как тениНа райском огненном песке.

[218]

И если ты готов к тому, что словоТвое в ловушку превращает плут,И, потерпев крушенье, можешь снова -Без прежних сил - возобновить свой труд,

И если ты способен все, что сталоТебе привычным, выложить на стол,Все проиграть и вновь начать сначала,Не пожалев того, что приобрел,И если можешь сердце, нервы, жилыТак завести, чтобы вперед нестись,Когда с годами изменяют силыИ только воля говорит: "Держись!" -

И если можешь быть в толпе собою,При короле с народом связь хранитьИ, уважая мнение любое,Главы перед молвою не клонить,И если будешь мерить расстояньеСекундами, пускаясь в дальний бег, -Земля - твое, мой мальчик, достоянье!И более того, ты - человек!

3. Порівняйте дві картини з однаковою назвою „Портрет молодого чоловіка” С. Ботічеллі та В. Засєдка. Образ якої людини, із зображених, на Вашу думку, більше наближений до ідеальної. Поясніть, чому.

Творче завдання 4.1.1. „Естетичний образ студента”

Розташуйте подані характеристики в порядку їх значущості

1 Оригінальність 2 Експресивність3 Охайна зовнішність4 Стильний одяг5 Красномовство 6 Гарна пластика тіла (статура, рухи, жести)7 Емоційність8 Ерудованість9 Гармонія кольорів одягу та гармонія аксесуарів10 Розвинений смак

407

11 Яскравий макіяж (для дівчат), оригінальна зачіска (для юнаків)12 Вихованість13 Висока культура поведінки14 Високі академічні досягнення15 Креативність16 Гарна фігура17 Приємний тембр голосу18 Наявність власної думки19 Кмітливість20 Дотепність

Методика естетичних асоціацій 4.1.2

1. Які почуття із запропонованого списку у Вас викликають такі твори мистецтва?

Твір мистецтва ПочуттяЛ. Толстой „Війна і мир”У. Теккерей „Ярмарок марнославства”Будинок Національного художнього музею України (архітектор В. Городецький)Рафаель Санті. Сикстинська Мадонна Ф. Шуберт Симфонія № 8 h-moll(„Незавершена симфонія”)

[218]

2. Виберіть не більше трьох почуттів до кожного із зазначених творів.

Радість Задоволення Незадоволення Смуток Захоплення Здивування Спустошеність Співчуття Вдячність Жаль Обурення Розчарування Гнів Гордість Заздрощі Сором Ніжність Зневага Біль Тривога Життєрадісність Страх Протест Віра (в ...) Повага Лагідність Любов (до ...)

408

Програма диспуту 4.1.3. „Краса помислів і краса вчинків”

1. Які, на Ваш погляд, вчинки людини можна назвати красивими? Обґрунтуйте свою думку.

2. Прокоментуйте такі вислови В. Сухомлинського:„Інженером можна стати за п’ять років, учитися ж на людину треба все

життя”.„Якщо хочеш бути красивим, працюй до самозабуття, працюй так, щоб

ти почував себе творцем, майстром, господарем в улюбленому ділі. Працюй так, щоб очі твої виражали одухотвореність великим людським щастям – щастям творчості”.

3. Проаналізуйте вірш Ліни Костенко „Між іншим”. Яких аспектів краси стосується заклик бути взаємно красивими?

Коли я буду навіть сивою, І життя моє піде мрякою, А для тебе буду красивою, А для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, Ще для когось відьмою,

коброю. А між іншим, якщо відверто, То була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною Ні з теоріями, ні з

практиками. І боліла в мене іронія Всіма ліктиками й

галактиками. І не знало міщанське кодло,

Коли я захлиналась лихом, Що душа між люди виходила Забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, Я просила в цьому сторіччі Хоч би той магазинний

мінімум: – Люди, будьте взаємно

ввічливі! І якби на те моя воля, написала б я скрізь

курсивами: – Так багато на світі горя,Люди, будьте взаємно

красивими! [218]

4. Наведіть приклад красивого вчинку з власного життя. Що спонукає людину чинити добре? Як краса вчинку пов’язана із зовнішньою та внутрішньою красою людини?

409

Додаток ЕПриклади творів класичної української літератури, що можуть використовуватись для ілюстрації естетичного образу людини

1. Б. Грінченко „Степовий гість” (головний герой – Яків)2. І. Нечуй-Левицький „Князь Яремія Вишневецький” (образ Тодосі

Світайлихи)3. П. Куліш „Чорна Рада” (Петро Шраменко, Леся Череванівна)4. Панас Мирний „Хіба ревуть воли, як ясла повні?” (образ „польової

царівни”)5. К. Основ’яненко „Маруся” (Маруся та Василь)6. М. Старицький „Оборона Буші” (Орися Завісна)7. Л. Костенко „Маруся Чурай” (Іван Іскра, Маруся, Грицько)8. Т. Шевченко „Наймичка”9. І. Карпенко-Карий „Сава Чалий” (шляхтич Шмигельський)10.І. Багряний „Тигролови” (Григорій Многогрішний, Наталя Сірко)11.І. Котляревський „Наталка Полтавка”

Приклади творів світового живопису, архітектури, скульптури, у яких утілено образи людей різних епох, використаних під час формувального

експериментуМистецтво Давньої ГреціїСкульптури:„Аполон”1. „Афіна”2. Мірон „Дискобол”3. Поліклет „Дорифор”4. Леохар „Аполон

Бельведерський”5. Ніка Самофракійська6. Агесандр (Александр)

„Афродіта Мілоська”7. Статуя „Оратор”8. Статуя „Август з Пріма

Порта”9. Портрет (бюст) „Люція

Цецилія Юкунда”10.Портрет „Каракалли”11.Кінна статуя „Марк

Аврелій”

Мистецтво епохи Відродження

Скульптури:12. Донателло „Кінна статуя

кондатьєра Еразмо де Нарні” (ренесансний ідеал сильної, мужньої людини)

13. Донателло „Давид”14. Мікеланджело „Давид”Живопис:15. Ботичеллі „Народження

Венери”16. Ботичеллі „Весна”Високе та Пізнє Відродження18. Леонардо да Вінчі Портрет „Дженеври ден Бенчі”

410

19. Леонардо да Вінчі Портрет „Мони Лізи” („Джаконди”)20. Леонардо да Вінчі Портрет „Тайна вечеря”21. Рафаель „Мадонна Конестабіле”22. Рафаель „Сікстинська мадонна”23. Мікеланджело Буанарроті „Сікстинська капела”24.Мікеланджело Буанарроті „Пророк Ієремія”25.Мікеланджело Буанарроті „Дельфійська Сивілла”26.Мікеланджело Буанарроті „Створення Адама”27.Мікеланджело Буанарроті „Давид”28.Тиціан „Любов земна та небесна”29.Тиціан „Себастьян”30.Тиціан портрет „Іпполіто Рімінальді”

Мистецтво 19 ст.31.Дега „Урок танців”32.Дега „Блакитні танцівниці”33.Дега „Абсент”34.Дега „Прасувальниці білизни”35.П’єр Огюст Ренуар „Оголена”36.П. О. Ренуар „Дівчина з віялом”37.П. О. Ренуар „Портрет артистки Ж. Самарі”

38.Огюст Роден „Людина зі зламаним носом”39.Огюст Роден „Мислитель”40.О. Роден „Адам”, „Єва”, „Поцілунок”, „Громадяни Калє”41.Жан Огюст Домінік Енгр „Апофеоз Гомера”42.Жан Огюст Домінік Енгр „Портрет госпожи Рів’єр”43.Жан Огюст Домінік Енгр „Портрет відомого скрипаля Паганіні”44.Жан Огюст Домінік Енгр „Велика одаліска”45.Жан Огюст Домінік Енгр „Джерело”46.Жан Огюст Домінік Енгр „Портрет Філібера Рів’єра”

Мистецтво 20 ст.47.Анрі Матісс „Танок” та „Музика”48.Пабло Пікассо „Дівчинка на кулі”49.Пабло Пікассо серія портретів „Мати та дитина”

Російське мистецтво 18 ст.Скульптура:50. Ф. І. Шубін бюст А. М. Голіцина51. Ф. І. Шубін бюст П. Б. Шереметьєва52. Ф. І. Шубін бюст М. В. ЛомоносоваПортретний живопис:53.Ф. С. Рокотов галерея прекрасних жіночих образів: А. П. Струйська

411

54. В. Є. Новосильцева55.Є. В. Сакті56.В. Н. Суровцева57.Д. Г. Левицький 7 портретів учениць Смольного інституту: Є. І. Нелідова58.Н. С. Борщова59.А. П. Левшина60.Т. І. Алімова61.Є. І. Молчанова

62.Парні портрети: Ф. С. Ржевська та Н. М. Давидова63.Е. Н. Хрущова та Е. Н. Хованська64.В. Л. Боровиковський портрет Є. Н. Арсеньєвої

65.Портрет А. І. Безбородько з доньками

66.Портрет М. І. Лопухіної

Представники сучасної української літератури творчість яких відображає гострі соціальні проблеми та ілюструє естетичні чи

антиестетичні образи людей к. ХХ- поч. ХХІ ст.

1. Ю. Андрухович2. А. Бондар3. Л. Подерв'янський4. С. Жадан5. І. Роздабудько6. М. Матіос 7. Т. Малярчук8. Т. Прохасько

3

Таблиця Е.1.

Приклади використання комплексу мистецтв на заняттях спецкурсу „Есетичний образ людини в мистецтві та житті”

Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від античності до епохи Відродження)

Афродіта Кнідська,

Праксітель, римська копія, 350

до н. е

Афродіта Анадіомена, Апеллес, 4 в. до н.э.

Балет

Видатні українці (Григорій Сковорода, Леся Українка, Лесь Курбас, Богдан Ступка)

Уривки з твору Лесі Українки „Лісова пісня”

Ілюстрація до драми-феєрії Лесі Українки „Лісова пісня” – „Мавка”, М. Дерегус, 1977 р.”.

Балет

„Уявлення про досконалу людину в різних культурах (від епохи нового часу до сьогодення)”

опера-пастораль Кіанпі „Примхи любові, або Нінетта при дворі”.

„Менует” А. Шнітке

Не нимфы ли богинь пред нами здесь предстали?С красой небесною краса сих нимф равна,С незлобием сердец невинность их явна,Конечно, божество они в себе являли.

М. Новиков

Портрет Хрущової та Хованської,

Д. Левицький

4

„Маска – як шлях до себе”

В. Моцарт „Симфонія серця”, Ф. Ліст „Соната сі мінор”, Ф. Шуберт „Лебедина пісня”

Венеціанські маски

Ж.Фрагонар „Натхнення