ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Кафедра економічної теорії

Реєстраційний №__________Дата «____»__________2015 р.

КУРСОВА РОБОТАз навчальної дисципліни «Економічна теорія»

на тему: Державні видатки в макроекономічних процесах

Допущено до захистуДата «___»________2015 р.Підпис_________________ (наукового керівника)

Студентки 1 курсу денної форми навчання напряму підготовки 6.030509 «Менеджмент»Семененко В. І.

Керівник: к.е.н., доц. Мадяр Р. О.

Національна шкала ______ Кількість балів:___ Оцінка: ECTS __

Члени комісії ________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)

м. Ужгород – 2015 рік

2

ЗМІСТВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ...............6

1.1. Економічна суть та призначення видатків бюджету.....................................6

1.2. Класифікація і склад видатків Державного бюджету України...................13

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИДАТКІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ ...................21

2.1. Економічний аналіз видаткової частини зведеного бюджету України……………………………………………………………………………...21

2.2 Проблеми формування видатків зведеного бюджету України в сучасних умовах політико-економічної кризи………………………………………………24

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ .................................................................................................................29

3.1. Проблеми формування та напрями вдосконалення системи видатків Державного бюджету України..............................................................................29

3.2. Зарубіжний досвід вирішення проблем видаткової частини Державного бюджету та його застосування в України............................................................39

ВИСНОВКИ.............................................................................................................44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................48

ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 52

3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Державний бюджет України складає

матеріальну основу реалізації державою своїх функцій, однією з

найважливіших сторін діяльності держави, що потребує такого реформування,

стає ефективна мобілізація, розподіл та використання коштів Державного

бюджету як основного централізованого фонду коштів. Ключовим моментом

економічних перетворень України є формування сучасної системи організації

управління бюджетними коштами.

Життєдіяльність будь-якої держави завжди пов’язана з використанням

різних ресурсів. Тому зміцнення української держави на сучасному шляху її

розвитку нерозривно пов’язується з ефективним використанням фінансових

ресурсів, якими володіє держава, та створенням належного правового

регулювання цього процесу. Видаткова частина бюджету являє собою зведення

бюджетних асигнувань конкретним міністерствам і відомствам, об’єднанням та

установам, управлінням і відділам виконавчих органів місцевого

самоврядування. Головне завдання щодо виконання видаткової частини

бюджету – забезпечення раціонального використання державних коштів на всіх

ділянках бюджетного фінансування.

Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим,

яку роль вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного

відтворення та яке їх соціальне призначення.

Слід наголосити на тому, що видатки бюджету повинні визначатися

можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура – відповідати чітко

визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Держава

покликана забезпечити економічно ефективне задоволення потреб своїх

громадян в суспільних благах у таких галузях, як освіта, охорона здоров’я,

культура, транспорт і зв'язок, енергетика, комунальне господарство, й

обов’язково на рівні соціальної достатності, а не мінімальної потреби.

4

Проблематику видаткової частини бюджету досліджували такі вчені серед

них: І. О. Луіна, К. В. Павлюк, О. Д. Василеко, Ю. В. Пасічник, О. Лозової,

Г. Лопушняк , Т. Мигович, Т. Небрат, К. Салямон-Міхєєвої, О. Корнієнко та

ін.; 

Метою курсової роботи є дослідження природи та призначення видатків

Державного бюджету в Україні на сучасному етапі розвитку економіки.

Згідно поставленої мети визначено такі завдання для її вирішення:

- дослідити економічну сутність видатків Державного бюджету;

- проаналізувати структуру та склад видатків Державного бюджету;

- проаналізувати видаткову частину Зведеного бюджету України;

- визначити проблеми та напрями вдосконалення системи видатків

Державного бюджету України;

- проаналізувати зарубіжний досвід вирішення проблем видаткової

частини Державного бюджету;

Об'єктом дослідження є процеси формування видаткової частини

Державного Бюджету та її виконання.

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у процесі

виконання Державного бюджету України за видатками.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали фундаментальні

положення економічної теорії та теорії фінансів. Методологічною основою для

обґрунтованості та достовірності дослідження видатків Державного бюджету

України стали такі загальнонаукові методи: системний підхід – для

теоретичного визначення сутності видатків державного бюджету; історичний

метод – при розгляді сутності бюджету, видатків державного бюджету;

статистичні методи (групування, порівняння) для оцінки стану виконання

видатків Державного бюджету України; методи економіко-математичного

моделювання – при визначенні чинників впливу на видатки Державного

бюджету України та прогнозної моделі формування видатків бюджету;

5

графічний – для відображення основних тенденцій формування видатків

Державного бюджету України.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,

висновків, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі курсової роботи розкривається соціально-економічна

сутність та зміст видатків державного бюджету, їх класифікація та склад.

У другому розділі досліджується процес планування, розподілу та

виконання видаткової частини Зведеного та державного бюджету України.

У третьому розділі курсової роботи аналізуються проблеми формування та

напрями вдосконалення системи видатків Державного бюджету України, та

застосування зарубіжного досвіду у вирішенні деяких проблем в даній області.

Інформаційною базою для виконання курсової роботи виступили

нормативно-правові положення та законодавчі акти, праці вітчизняних та

зарубіжних вчених, а також звіти Міністерства фінансів України, Казначейської

служби України, висновки Рахункової палати України та Комітету з питань

бюджету Верховної Ради України, дані Інституту бюджету та соціально-

економічних досліджень, монографічні дослідження, а також періодичні

вітчизняні та зарубіжні видання.

6

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИДАТКОВОЇ

ЧАСТИНИ ДЕРЖАНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1. Економічна суть та призначення видатків бюджету

Термін «бюджет» походить від давньофранцузького - шкіряний мішок,

сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де став

одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування

державної скарбниці та витрачанням коштів з неї. В означений день канцеляр

Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто сумку, у якій містилися

папери або розрахунки, в сучасному розумінні - проголошував законопроект, у

якому він, незабаром після закінчення фінансового року, викладав перед

Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і

видатків на наступний період. Ці документи уряд давав на схвалення

парламенту. Лише з кінця ХVІІІ ст.. бюджетом став називатися і той документ,

який містив розподіл доходів і видатків та затверджувався представницьким

органом [17].

Бюджет сформувався в результаті тривалого історичного процесу розвитку

людського суспільства, трансформації натурального господарства у вартісно-

майнове, виникнення і функціонування держави. В сучасних умовах бюджет —

це складне економічне і багатогранне явище, без якого не може існувати жодна

держава. Об’єктивна необхідність бюджету зумовлена діяльністю держави,

необхідністю перерозподілу валового внутрішнього продукту між сферами

діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між

окремими верствами населення для забезпечення найбільш вразливих його

категорій фінансовими ресурсами.

7

Бюджет відображає масштаби діяльності держави й водночас обмежує її.

Якщо, з одного боку, це кошти, які надходять у повне розпорядження держави і

визначають її фінансовий потенціал, то з іншого, в цьому документі

зосереджені грошові фонди суспільного користування, які перебувають не так

у власності, як у розпорядженні органів державної влади [12].

У всіх державних утвореннях: і в унітарних, і у федеральних —

обов’язковим елементом є бюджетна система. За організаційною формою

бюджетні системи мало відрізняються між собою, здебільшого їх є два типи:

бюджетні системи унітарних держав та бюджетні системи федеральних держав.

Бюджетна система - це взаємопов’язаний комплекс політичних,

юридичних,  соціальних й економічних відносин,  що забезпечує

функціонування усіх його ланок   з виконання завдань, визначених бюджетною

політикою держави[9].

В унітарних державах бюджетна система дворівнева:

- державний бюджет;

- місцеві бюджети.

У федеральних державних утвореннях бюджетна система здебільшого

трирівнева, а інколи і чотирирівнева:

- федеральний бюджет;

- бюджети членів федерації;

- місцеві бюджети;

- бюджети земель [9].

За допомогою бюджетів різних рівнів держава здійснює розподіл і

перерозподіл частини вартості ВВП, створеного як на рівні національної

економіки, так і регіональному рівні за певний проміжок часу, і таким чином

змінює структуру виробництва, впливає на результати діяльності суб'єктів

господарювання, здійснює соціальні перетворення [17].

Бюджетна система кожної країни являє собою сукупність видів бюджетів,

які дозволяє утворювати в державі Конституція у відповідності до державного

8

та адміністративно-територіального устрою. За формою державного устрою

Україна є унітарною державою, тому в Україні є один державний бюджет,

закон про який щорічно затверджується Верховною Радою України, та місцеві

бюджети.

Державний бюджет займає провідне місце в бюджетній системі України. І

як будь-який план, він має свої складові частини. Відповідно до глави 5

Бюджетного кодексу можна виділити дохідну і видаткову частини Державного

бюджету [2].

Бюджет є важливим інструментом впливу на економічний та соціальний

розвиток суспільства. Цей вплив реалізується через фінансування окремих сфер

та визначення напрямів вкладень бюджетних коштів [19, с 485-533]. Напрями

використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів,

основними з яких є:

- необхідність утримання державних установ;

- рівень розвитку регіонів держави;

- зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками з

місцевих бюджетів;

- форми надання бюджетних коштів;

- інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної

економічної і політичної ситуації в державі [12].

Державні видатки - це грошові відносини, які складаються між державою

і юридичними та фізичними особами в процесі розподілу й споживання

частини вартості валового національного продукту, використання фондів

фінансових ресурсів. Соціально-економічну сутність державних видатків

визначають природа і функції держави (політичні, економічні, соціальні,

екологічні).

Щоб здійснювати свої функції, державі потрібні фінансові ресурси. Для

цього вона акумулює, а далі перерозподіляє значну частину вартості валового

національного продукту в грошовій формі. Державні видатки в усіх розвинутих

9

країнах швидко збільшуються, перевищуючи темпи зростання національного

продукту. Цей процес, зумовлений розширенням і ускладненням державних

функцій, свідчить про те, що значна частина національного продукту

примусово вилучається і перерозподіляється державою, що місце державних

видатків у сукупному споживанні стає дедалі вагомішим. При цьому чим

більші масштаби перерозподілу сукупної вартості, тим сильніший вплив

держави на виробництво і обмін національного продукту.

Узагальнення підходів до трактування поняття "видатки бюджету"

наведене в табл. 1.1. (Додаток А1).

Згідно із статтею 1 Бюджетного кодексу видатки бюджету - це кошти, що

спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним

бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та

повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки Державного бюджету — це витрати держави на

загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці

витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється

використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом [12].

Видатки бюджетів різних рівнів відображують економічні відносини, що

виникають у зв´язку з розподілом фінансових ресурсів держави та їх

використанням за галузевим, територіальним та цільовим призначенням.

Видатки бюджетів безпосередньо пов´язані з доходами. З одного боку, обсяг

видатків обмежується бюджетними надходженнями, тобто доходами, які

визначаються економічними можливостями держави. З іншого боку, видатки

можуть впливати на доходи, сприяючи розвитку виробництва, науково-

технічному прогресу тощо [23, с 85].

Видатки бюджету відіграють провідну роль у фінансовому забезпеченні

потреб соціально-економічного розвитку суспільства. На обсяги, склад і

структуру видатків впливають обсяги і характер функцій держави, адже в

10

умовах товарно-грошових відносин будь-яка держава повноцінно зможе

виконувати свої функції, маючи для цього необхідну суму бюджетних ресурсів.

Поняття "видатки" у кодексі розкривається за допомогою витрат, а витрати

— за допомогою видатків, зокрема підкреслюється, що витрати бюджету — це

видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

На перший погляд, видатки і витрати характеризують одні й ті самі

процеси. Однак насправді між видатками й витратами є суттєві відмінності.

Так, термін "видатки" використовується для найменування тих

розподільних відносин, які пов'язані з використанням централізованого

грошового фонду держави. Вони здійснюються на стадії розподілу ВВП,

характеризуються одностороннім рухом грошових коштів і не обмінюються на

відповідні еквіваленти. Суб'єкт відносин виділяє видатки (видає гроші зі свого

фонду) для їхнього подальшого використання без одночасного отримання

еквівалентної вартості товарів чи послуг.

На відміну від видатків бюджету, витрати здійснюються відповідними

суб'єктами на стадії обміну, характеризуються двостороннім рухом вартостей,

тобто обмінюються на необхідний еквівалент вартості товарів чи послуг. Крім

цього, витрати є елементом формування собівартості продукції і послуг, що

виділяються і реалізуються розпорядниками бюджетних коштів. Тому

проведення витрат виходить за межі сфери бюджетних відносин і стосується

кінцевого використання бюджетних ресурсів держави. Отже, видатки бюджету

за певних умов перетворюються на витрати (виплата зарплати, оплата вартості

товарно-матеріальних цінностей, комунальних послуг тощо). Однак окремі

видатки можуть не набувати форм витрат, а виділені бюджетні кошти

продовжуватимуть свій рух (виплата стипендій, соціальних допомог,

погашення позик тощо). У цілому зв'язок видатків бюджету із витратами

наведено на рис. 1.1( Додаток А1), на якому зображено рух бюджетних коштів

у процесі здійснення видатків від держави до розпорядників бюджетних

коштів. Отже, розпорядники бюджетних коштів є суб'єктами бюджетних

11

відносин, через яких забезпечується виконання видаткової частини бюджету.

Розпорядниками бюджетних коштів виступають керівники бюджетних установ,

уповноважені на отримання бюджетних асигнувань.

За обсягами наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються

на головних і розпорядників нижчого рівня (другого, третього ступеня).

Головними розпорядниками бюджетних коштів виступають керівники

міністерств, відомств, центральних установ, управлінь та відділів місцевих

державних адміністрацій і виконавчих комітетів місцевих рад. Розпорядниками

коштів другого ступеня є керівники установ, які підпорядковуються головному

розпоряднику й одночасно мають у своєму підпорядкуванні керівників нижчого

рівня. Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники низових ланок,

бюджетних установ базового рівня, які не мають у підпорядкуванні суб'єктів

господарювання нижчого рівня.

У процесі розкриття сутності видатків доцільно виходити з позицій, що

бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним

способом виробництва, природою та функціями держави, відіграють

вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку

країни.

У процесі використання коштів бюджетного фонду держава вступає у

відносини з:

— підприємствами, організаціями та установами з приводу їхнього

фінансування;

— фізичними особами, громадянами країни з приводу виплат, пов'язаних із

соціальними гарантіями;

— юридичними і фізичними особами, іноземними державами,

міждержавними об'єднаннями з приводу повернення державних позик і сплати

відсотків;

— органами місцевого самоврядування з приводу бюджетного

регулювання.

12

У результаті прийняття законодавчих актів видатки бюджетів як

об'єктивне економічне поняття набувають конкретних матеріальних форм,

зокрема кошторисного фінансування, бюджетних інвестицій, державних

трансфертів, бюджетних кредитів, бюджетних резервів. Саме цим

забезпечується єдність теоретичних основ і практики організації видатків

бюджетів [24].

Згідно з чинним законодавством України всі видатки бюджетів

розподіляються між ланками бюджетної системи. Такий складний і

суперечливий процес розмежування видатків має базуватися на наукових

принципах і регулюватися чинним законодавством.

Розподіл видатків між окремими ланками бюджетної системи доцільно

здійснювати за такими принципами:

— значимості, який полягає у тому, що заходи державного значення

фінансуються з Державного бюджету України, заходи місцевого значення — з

місцевих бюджетів, тобто якого значення проводяться заходи, з бюджету

такого рівня вони мають фінансуватися;

— територіальний, суть якого полягає в тому, що фінансування

підприємств, організацій та установ має здійснюватися з бюджету тієї громади

(чи регіону), на території якої вони знаходяться;

— відомчий, який означає забезпечення фінансування підприємств,

організацій та установ з відповідного бюджету за підпорядкуванням;

— субсидіарний, за яким розподіл видатків має ґрунтуватися на

максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до

безпосереднього споживача. (На відміну від попередніх цей принцип

закріплений у Бюджетному кодексі України) [24].

Схема умовного поділу органів управління видатками зображено на

таблиці 1.2,(Додаток А1) [29, с 100].

13

1.2. Класифікація і склад видатків Державного бюджету України

Бюджет є важливим інструментом впливу на економічний та соціальний

розвиток суспільства. Цей вплив реалізується через фінансування окремих сфер

та визначення напрямів вкладень бюджетних коштів. Існує ціла низка чинників,

що обумовлюють напрями використання бюджетних видатків: рівень розвитку

регіонів держави, необхідність утримання державних установ, взаємозв' язки

видатків із державного бюджету та місцевих бюджетів, форми надання

бюджетних коштів та інші фактори, що можуть мати вагоме значення залежно

від економічної та політичної ситуації в державі.

Для детальнішого з'ясування ролі бюджетних видатків їх можна

класифікувати за такими ознаками (табл. 1.3), (Додаток А1).

Кожен із видатків бюджету має кількісну й якісну характеристику.

Кількісний вираз пов'язаний із величиною виділених бюджетних коштів. Якісна

характеристика дає уявлення про економічну природу і суспільне призначення

кожного виду бюджетних видатків.

У видатках бюджету проявляється фінансова політика держави у сферах

державного регулювання і стимулювання виробництва, фінансового

забезпечення соціального захисту населення, розвитку науково-технічного

прогресу, міжнародної діяльності. Тому перелік видатків, їх склад і структура

постійно змінюються залежно від конкретної економічної ситуації.

Видатки бюджету обумовлені насамперед їх суспільним призначенням,

адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету.

Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність

та науку, соціальну, оборонну - видатки на оборону, управлінську - видатки на

утримання управлінських структур (органи державної і місцевої влади й

місцевого самоврядування, судові структури і прокуратура, правоохоронні

органи і служба безпеки, фінансова і фіскальна діяльність) та

зовнішньополітичну діяльність. Видатки на зовнішньополітичну діяльність - це

14

сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання

дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон

представників органів державної влади. Окремо в бюджеті виділяються

видатки, пов'язані з системою державного кредиту, - на обслуговування

внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні

капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й

дотації, операційні витрати на утримання виробничої інфраструктури тощо.

При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулятивна роль у

системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є

самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на науку відбивають забезпечення державних і

міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень. Нині

бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела

фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування)

не набули належного поширення.

Видатки на соціальну сферу структуровані за галузевими ознаками: на

освіту, охорону здоров'я, духовний і фізичний розвиток. В Україні бюджетні

асигнування є головними в системі фінансового забезпечення соціальної сфери.

Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на

самофінансуванні і кредитуванні, а також благодійництво і меценатство.

Видатки бюджету на соціальний захист - це державні соціальні гарантії і

допомога громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не

можуть самостійно повною мірою забезпечити себе. Видатки на соціальне

забезпечення пов'язані з державним соціальним обслуговуванням у бюджетних

установах тих громадян, які з об'єктивних причин не можуть утримувати себе

самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку

тощо.

15

Видатки бюджету на оборону охоплюють закупівлю озброєнь і військової

техніки та утримання військових частин. Крім того, до них належать видатки на

наукові дослідження у сфері оборони і на виплату пенсій військовослужбовцям.

Вагомість бюджетних видатків коливається під впливом бюджетної

політики, зміни поточних завдань та нагальних потреб соціально-економічного

розвитку. У складі видатків бюджету згідно з Бюджетним кодексом України

виділяють захищені і таємні видатки. Захищеними видатками визнаються

видатки Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися у разі

проведення скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними

видатками Державного бюджету України є видатки загального фонду на:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

- забезпечення продуктами харчування;

- оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

- обслуговування державного боргу;

- поточні трансферти населенню;

- поточні трансферти місцевим бюджетам;

- підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ГУ рівнів

акредитації;

- забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації,

виробами медичного призначення для індивідуального користування;

- фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні

розробки;

- роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної

програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта

"Укриття" на екологічно безпечну систему) та роботи з посилення бар' єрних

функцій зони відчуження [19, с 495].

16

Таємні видатки - видатки бюджету, пов'язані з державною таємницею та

передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної

безпеки. Включення таємних видатків до Державного бюджету України не

передбачає їх деталізації. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються

Верховною Радою України на закритому пленарному засіданні.

Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством, - стабілізація

економіки і забезпечення її зростання. Однак без спрямування значних коштів її

неможливо розв'язати. У цілому необхідно знайти відповідні джерела покриття,

визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні потреб

економічного розвитку та основні напрями бюджетного інвестування.

Серед видатків державного бюджету виокремлюється надання кредитів із

загального та спеціального фондів. Кредитування із загального фонду

Державного бюджету України відбувається за рахунок: надходжень внаслідок

стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами

(позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з

державного бюджету, повернення нецільових кредитів, наданих з державного

бюджету; повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації

інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених

державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових

організацій[19, с 500].

Водночас зауважимо, що реальна фінансова забезпеченість соціального

захисту і соціально-культурних установ та закладів в останні роки суттєво

знизилась. Причина відома - неефективне управління економікою і державним

фінансовим господарством призвело до низького обсягу ВВП і тотального

дефіциту фінансових ресурсів держави.

При фінансуванні соціального захисту важливо встановити правильне

співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі та на економічну

діяльність. Спрямування коштів в економіку створює передумови для

зростання ВВП, а отже, з одного боку, збільшує можливості бюджету у

17

фінансуванні соціальних заходів, а з другого - знижує напруження в розподілі

бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті.

Головну роль у такій політиці відіграють продуктивні затрати - інвестиції в

основний капітал і науку. Проте вони мають тенденцію до зниження. Такий

підхід у бюджетній політиці досить негативно впливав на стан економіки.

Отже, система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне

функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за

рахунок раціональної структури видатків і їх оптимізації. Крім того,

Бюджетним кодексом визначені підстави для запровадження

середньострокового бюджетного планування на місцевому рівні і програмно-

цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів, застосування

яких забезпечить формування бюджетної політики на нових засадах [19, с 485-

533].

Видаткова частина державного бюджету, поділяється на два структурних

підрозділи: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів,

визначених під конкретну мету. Видатки загального фонду фінансуються

шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел фінансового

забезпечення [9].

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджетів

класифікуються за чотирма ознаками:

а) функціональна класифікація;

б) економічна класифікація;

в) відомча класифікація;

г) програмна класифікація [2].

Функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних функцій

держави. При цьому виділяються три рівні функціональної класифікації:

- перший рівень — розділи, що визначають видатки бюджетів на

здійснення загальних функцій держави;

18

- другий рівень — підрозділи та групи, що конкретизують напрямки

спрямування коштів бюджету на здійснення відповідних функцій держави,

Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування в межах

відповідних розділів;

- третій рівень — відображає цільові видатки за конкретними напрямками

діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних

підрозділів [21]. За функціональними ознаками видатки Державного бюджету

України поділяють на такі групи: загальнодержавні функції; оборона;

громадський порядок, безпека та судова влада; економічна діяльність; охорона

навколишнього природного середовища; житлово-комунальне господарство;

охорона здоров'я; духовний та фізичний розвиток; освіта; соціальний захист та

соціальне забезпечення [13, с 209] .

Видатки за функціональною класифікацією визначаються переважно для

аналітичної оцінки обсягів фінансування основних функцій держави, для

бюджетних узагальнень та цілей статистичного аналізу [9].

Економічна класифікація видатків бюджетів відображає предметно-цільове

призначення коштів. Вона визначає чотири групи конкретного спрямування

коштів:

а) поточні видатки, які відображають усі платежі бюджету, що

спрямовуються на поточні цілі;

б) капітальні видатки, які спрямовуються на придбання основного

капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних

активів, а також капітальні трансферти;

в) нерозподілені видатки, які є видатками з резервних фондів Кабінету

Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів

Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів

місцевих рад;

г) кредитування з вирахуванням погашених коштів, які відображають

платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в

19

результаті чого у них виникають фінансові вимоги до інших суб´єктів

господарської діяльності.

Розмежування видатків за економічними ознаками здійснюється з

позицій впливу державних видатків на рух сукупного продукту та процес

розширеного відтворення і базується на визначенні поточних і капітальних

видатків та кредитування за вирахуванням погашення. Їх склад визначається

Кабінетом Міністрів України [13, с 140]. 

За основу визначення бюджетної програми здебільшого беруться бюджетні

призначення окремого головного розпорядника за функціональною

класифікацією, виявляється його організаційна структура, визначається мета

бюджетної програми, яку необхідно досягнути, та завдання, які потрібно

виконати для досягнення визначеної мети за рахунок коштів бюджетного

фінансування.

Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в особі їх

керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття

бюджетних зобов'язань та здійснення видатків із бюджету  [9].

Видатки Державного бюджету України на фінансування заходів

економічного і соціального розвитку держави включають:

- фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання

життєвого рівня населення і заходів щодо соціального захисту населення;

- фінансування заходів у галузі освіти, культури, науки;

- фінансування виробничого і невиробничого будівництва, гео-

логорозвідувальних та проектно-пошукових робіт;

- утримання національної оборони;

- охорону довкілля;

- утримання правоохоронних і митних органів, органів Державного

казначейства, податкової і контрольно-ревізійної служб, служби захисту прав

споживачів;

20

- утримання органів державного управління: законодавчої, виконавчої,

судової влади та прокуратури;

- фінансування зовнішньоекономічної  та зовнішньополітичної діяльності;

- виплата всіх видів пенсій, коштів, спрямованих на захист громадян, які

постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплата допомоги з безробіття, на

професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та

заходи для створення додаткових робочих місць;

- створення та поповнення державних матеріальних та фінансових

резервів;

- обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргів та їх повернення;

- інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України згідно з

діючими законами України [9].

Перелік всіх видатків Державного бюджету України спрямованих на

фінансування заходів містяться в ст.. 87 Бюджетного кодексу України .

Основним завданням політики бюджетних видатків має стати подальше

поєднання соціальної спрямованості з одночасним посиленням структурного

оновлення економіки на базі науково-технологічних інновацій. Саме науково-

технологічні інновації виступають одним з найважливіших засобів суттєвого

збільшення обсягів виробництва продукції та їх споживання.

21

РОЗДІЛ 2.

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИДАТКІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ

УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

2.1. Економічний аналіз видаткової частини зведеного бюджету України

Для здійснення розрахунків, прогнозу та аналізу економічного й

соціального розвитку держави, територіальних громад важливим є поняття

зведеного бюджету. Ст. 5 Бюджетного Кодексу визначає, що зведений бюджет

України об’єднує показники державного й місцевих бюджетів.

Складання зведених бюджетів покладено на відповідні органи виконавчої

влади. Зведені бюджети не мають правової форми, тобто вони не

розробляються й не затверджуються у формі закону, водночас їх значення

досить вагоме, адже вони дають цілісну картину щодо грошових коштів,

зосереджених у бюджетах. Суто статистичний характер показників зведених

бюджетів дає змогу використовувати їх для проведення розрахунків щодо

формування грошових ресурсів для забезпечення виконання функцій і завдань

органами державної влади й місцевого самоврядування; визначення обсягу

видатків, що підлягають фінансуванню з державного й місцевих бюджетів,

аналізу та оцінки ефективності бюджетних витрат; визначення грошових

потоків для встановлення обґрунтованості надання трансфертів [14].

На рис. 2.1 (Додаток Г) розробленого на основі таблиці 2.1 помітне

поступове зростання частки місцевих бюджетів у видатковій частині зведеного

бюджету України у 2010 році вона складала 42 % усіх видатків, в кінці 2011

році цей показник склав 42,8%, що на 19 624,09 млн. грн.. більше показника

2010 року, та у 2012 році він досяг 44,9 % та склав 221232,8 млн. грн.. що на 42

963,65 млн. грн.. більше показника 2011 року. За 2014 рік із Державного

бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на

22

загальну суму 132,5 млрд. грн., що на 15,3 млрд. грн., або на 13,1 відсотка

більше ніж у 2013 році. (Додаток Д)

Показники видатків Зведеного бюджету України відповідно до

функціональної класифікації вказані у додатку А. Відповідно до яких:

- видатки Зведеного бюджету в цілому збільшились у порівнянні з 2011 роком

на 18,1 % або на 75 601,1 млн. грн.. та на 30,1 % у порівнянні з 2010 роком.

- Поточні видатки становили на кінець 2011 року 374 906,7 млн. грн.. що на

76 802,7 млн. грн.. менше показника 2012 року, з яких: видатки на заробітню

плату зросли за останні два періоди на 19,1 % відповідно до 2011 року та на 22

180,3 млн. грн.. з 2010 роком (див. рис. 2.2), (Додаток Г). Видатки на

медикаменти та перев’язувальні матеріали були перевиконанні на 7,8 % і

склали 7 340,4 млн. грн.. що на 18,7 % більше показника попереднього періоду,

та на 29,1 % більше 2010 року. Видатки на оплату послуг (крім комунальних) за

звітній 2012 рік скоротилася на 1,5 % відповідно до 10 297,3 зафіксованих за

січень-грудень 2011 року та на 9,1 % більше показника 2010 року. Видатки на

субсидії та поточні трансферти зросли на 29,6 % та на 28,3 % у порівнянні з

2011 та 2010 роками відповідно (див. Додаток А).

Капітальні видатки з Державного бюджету в 2014 році були обмеженими, що

обумовлено перерозподілом бюджетних коштів на потреби оборони та

виконанням державою соціальних зобов’язань.

Видатки Державного бюджету України за 2014 рік проведені в обсязі 430,2

млрд. грн., що на 26,7 млрд. грн., або на 6,6 відсотка більше аналогічного

показника 2013 року.

Касові видатки загального фонду державного бюджету за 2014 рік становили

371,1 млрд. гривень. Порівняно з 2013 роком вони зросли на 10,3 млрд. грн.,

або на 2,9 відсотка.

Видатки Зведеного бюджету України за функціональною класифікацію

загалом мають тенденцію до зростання (Див. табл.. 2.2), (Додаток Г).

23

Найбільший рівень виконання річного показника зафіксований за такими

групами видатків:

- видатки на охорону здоров’я показали один з найвищих рівнів виконання

97,4 % але у попередні роки він був вищим, а саме у 2010 році було зафіксовано

перевиконання на 0,2 %, та у 2011 році цей показник дорівнював 99,6 %.

- видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення в 2012 році були

виконані так само як і видатки на охорону здоров’я на 97,4%, цей показник є

меншим ніж попередні два роки. В 2014 році видатки на соціальний захист

склали 80,6 млрд. гривень, що на 7,9 млрд. гривень менше ніж у 2013 році, або

на 9 відсотків відповідно (Додаток Е).

- рівень виконання видатків на загальнодержавні функції у 2012 році склав

97,4 %, у 2011 і 2010 році цей показник був більшим на 95,9 % та 95,7 %

відповідно. У 2014 році видатки на загальнодержавні функції склали 17,8 млрд.

гривень, що на 0,6 млрд. гривень менше ніж в 2013 році, або на 3,1 відсотка.

Динаміку зростання видатків Зведеного бюджету за останні роки у

розрізі функціональної класифікації помітно на рис. 2. 4. (Додаток Г) та

додатку Е.

Видатки на економічну діяльність у 2012 році склали 62 377,4 млн. грн.

що є більшим показників 2011 та 2010 років на 5 253,3млн. грн.. та 18 545 млн.

грн.. відповідно. Але в 2014 році видатки на економічну діяльність склали 34,4

млрд. гривень, що на 6,9 млрд. гривень менше ніж у 2013 році, або на 16,7

відсотків ( Додаток Е).

Видатки на освіту в 2014 році склали 28,7 млрд. гривень, що на 2,2 млрд.

гривень менше ніж у 2013 році, або на 7,3 відсотка відповідно. Структура

питомої ваги видатків за функціональною класифікацією видаткової частини

Зведеного бюджету України зображена на рис.2. 5.(Додаток Е).

24

2.2 Проблеми формування видатків зведеного бюджету України в сучасних умовах політико-економічної кризи

На проблеми формування видаткової частини зведеного бюджету України

впливають здебільшого внутрішні ризики розвитку економіки України,

головним чином, пов’язані з:

- військовими діями на Донбасі, які призводять до скорочення виробництва у

регіоні, погіршення умов залучення зовнішнього фінансування та зростання

видатків бюджету на фінансування силових відомств і відновлення зруйнованої

інфраструктури;

- зростанням боргового навантаження на бюджет через необхідність

фінансування дефіциту та заборгованості НАК «Нафтогаз», сформованої у

минулі роки;

- виснаженням міжнародних резервів, що ускладнює використання

Національним банком інтервенцій в якості інструментів стримування зростання

попиту на іноземну валюту, який виникає внаслідок панічних настроїв та

спекулятивних атак.  

Вторинні ефекти внутрішніх політичних та економічних потрясінь, анексії

Криму та військових дій на Донбасі поширилися на більшість секторів

вітчизняної економіки. Внаслідок цього поглиблюються існуючі диспропорції,

прискорюються падіння ВВП, скорочення об’ємів промислового виробництва,

виконаних будівельних робіт, зовнішньої торгівлі, зниження обсягів освоєння

капітальних інвестицій тощо, що в свою чергу тягне за собою

недофінансування запланованих видатків бюджету 2015 року.

Скорочення промислового виробництва, розпочате наприкінці 2012 р.,

поглибилось в поточному році з огляду на зупинку промислових потужностей

Луганської та Донецької областей та втрату російського ринку збуту.

Залежність країни від імпортних енергоносіїв та відсутність джерел

компенсації втрати російського газу змусить підприємців перейти до режиму

жорсткої економії, що значним чином позначиться на об’ємах виробництва.

25

 

Зокрема, для хімічної промисловості дефіцит газу та зростання цін на газ, а

також падіння світових цін на аміак та азотні добрива є передумовами

згортання виробництва або переведення підприємств на менш інтенсивне

використання потужностей. Це позначиться не лише на зменшенні бюджетних

та валютних надходжень, а й на підвищенні рівня безробіття, що негативно

вплине на рівень економічного зростання у короткостроковій перспективі.

На фоні низької ймовірності залучення підприємствами Донбасу

додаткових кредитних та інвестиційних ресурсів в період воєнних дій,

експортної діяльності сировинного спрямування та світової переорієнтації на

експортні поставки більш дешевої чорної металургії з Китаю та Індії швидкого

відновлення промислового виробництва у короткостроковій перспективі не слід

очікувати навіть в умовах певного покращення цінової

конкурентоспроможності через девальвацію національної валюти.

За умови реалізації оптимістичного сценарію розвитку після закінчення

воєнних дій на Сході та відновлення припливу інвестиційних ресурсів можна

очікувати у середньостроковій перспективі відбудову зруйнованих заводів із

застосуванням новітніх технологій, а отже, і збільшення випуску

конкурентоспроможної високотехнологічної продукції. Разом з тим такого

прогресу можна досягти лише у середньостроковій перспективі за умов

реалізації задекларованих структурних реформ.

В умовах відпливу інвестиційних капіталів з огляду на відсутність гарантій

безпеки для інвестора та високий ступінь ризику світова тенденція скорочення

банківського кредитування є додатковим фактором гальмування економічного

розвитку України. Як правило, стандарти кредитування формуються під

впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, які для України вкрай негативні.

Масовий відплив депозитів (у першому півріччі 2014 р. відплив депозитів

резидентів склав 39 млрд грн у порівнянні з аналогічним періодом минулого

року), значні внутрішні дисбаланси банківських установ та ускладнений доступ

26

до світових фінансових ринків не дозволяють прогнозувати зниження ставок по

кредитах та їх доступності для малого та середнього бізнесу.

У міжнародній торгівлі певні короткострокові позитивні ефекти, досягнуті

в результаті девальвації національної валюти, нівелюються падінням експорту

підприємств, розташованих на територіях, де ведуться військові дії, та

взаємними санкціями РФ та України. До кінця року слід очікувати поглиблення

цих тенденцій. Так, за підсумками січня-травня 2014 р. позитивний ефект від

скорочення імпорту на 18 % частково нівелюється  падінням експорту більш

ніж на 5 %.

В умовах вимушеної економічної ізольованості Донбасу, який забезпечує

чверть усього експорту країни, навіть ефект девальвації національної валюти не

активізував діяльність експортерів. Заборона експорту низки українських

товарів на російський ринок, який формував п’яту частину всього експорту,

вимагає від товаровиробників переорієнтуватись на інші ринки збуту.

Разом з тим зупинка низки заводів машинобудівної та металургійної

галузей через воєнний конфлікт на Сході, невизначеність з періодом

відновлення їх діяльності та інертність багатьох товаровиробників в пошуку

додаткових ринків збуту не дозволяють очікувати в короткостроковій

перспективі швидкої заміни російського ринку збуту, заміни російського ринку

збуту на ринок країн ЄС через низьку конкурентоспроможність зазначених

українських товарів на європейському ринку та відновлення експортних

позицій хоча б на рівні попереднього року.

Зменшення торговельних обмежень з боку країн ЄС надасть Україні базу

для розширення експортної діяльності та допоможе товаровиробникам

компенсувати збитки від втрати російського ринку лише у середньостроковій

перспективі після сертифікації українських товарів згідно європейських

стандартів. Крім того, внаслідок погіршення споживчих настроїв населення та

падіння доходів домогосподарств через уповільнення зростання заробітних

плат та девальвацію національної валюти, не варто очікувати на зростання

27

темпів споживання, тому суттєва переорієнтація експортерів на внутрішній

ринок у короткостроковій перспективі є малоймовірною.

Виснажені міжнародні резерви, підвищений попит на іноземну валюту як

наслідок панічних настроїв населення у зв’язку з невизначеністю результату

перебігу воєнних дій на Донбасі, згортання торговельних зв’язків з Росією та

падіння експортної виручки призвели до значної девальвації національної

валюти. Ці обставини створюватимуть додатковий тиск на курс національної

валюти через канал очікувань.

Видатки на оборону в 2014 році склали 27,4 млрд. гривень, що на 12,6

млрд. гривень більше ніж у 2013 році, або на 84,4 відсотка, це обумовлено

заглибленням військового конфлікту в зоні АТО.

Активні бойові дії в зоні АТО обумовили зростання видатків на

підвищення обороноздатності та дієздатності Збройних сил України. Так,

протягом 2014 року резервний фонд було збільшено на 20,4 млрд. грн. до 21,9

млрд. грн., з яких на оборону було спрямовано асигнувань у сумі 18,9 млрд.

грн., а фактично використано 18,6 млрд. грн., зокрема за напрямами

використання на:

- грошове забезпечення військовослужбовців з нарахуваннями – 6,5

млрд. гривень;

- закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки та

іншого військового майна, забезпечення засобами зв’язку – 6,5 млрд.

гривень;

- закупівлю паливно-мастильних матеріалів, запасних частин,

обслуговування техніки – 2,6 млрд. гривень;

- забезпечення речовим майном, предметами індивідуального захисту –

1,1 млрд. гривень;

- забезпечення харчування – 0,8 млрд. гивень;

- виплату одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих – 0,6

млрд. гривень [21].

28

Основний процес реформування бюджетної сфери України в цілому, та

видаткової частини бюджету України зокрема, в 2015-2016 роках буде

пов’язано з двома особливостями, а саме, з одного боку на цей процес

впливатиме проголошений президентом України П. Порошенко шлях, згідно

європейських стандартів, на децентралізацію, в тому числі і бюджетних

відносин, що створить відповідні умови для формування місцевих бюджетів та

перерозподілить основні фінансові потоки на користь місцевих громад, з

іншого він вимагатиме постійно зростаючих видатків на підвищення

обороноздатності нашої країни в умовах зовнішньої військової агресії [24].

29

РОЗДІЛ 3.

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

СИСТЕМИ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1. Проблеми формування та напрями вдосконалення системи видатків

Державного бюджету України

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з

оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від якісного

здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка

повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність

держави, її соціальний рівень життя.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про

асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів. Це постійний процес

визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі,

розробки відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій,

оцінки ефективності використання коштів, контролю за дотриманням

законодавства та виконанням бюджетних повноважень, за повнотою

надходжень коштів до Державного бюджету України, головними

розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками нижчого рівня, за

своєчасним поверненням до бюджету коштів, що надані за операціями з

кредитування бюджету, кредитів (позик) отриманих державою, за

ефективністю та цілеспрямованістю бюджетних коштів.

Удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним

завданням, його виконання дозволить успішно впроваджувати стратегічні цілі

держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього

потребує поліпшення кожна зі стадій бюджетного процесу.

Усі суб’єкти, причетні до бюджетного процесу, – особливо до його

складання, розгляду і затвердження, – повинні розуміти, що це не фінансовий

30

план певної коаліції чи партії, а фінансовий план держави й українського

народу. Тому на процес його формування і виконання, на дотримання строків

розробки та прийняття, на показники доходної і видаткової частин не повинні

впливати ні вибори – президента, до Верховної Ради чи місцевих органів

влади, – чи яка партія або політична сила працює в законодавчій чи виконавчій

структурі, у Нацбанку, Мінфіні, Рахунковій палаті, КРУ, Державному

казначействі, інших фінансових органах. Усі повинні бути професіоналами,

працювати як незалежні державні фінансові органи, які володіють фактами,

реаліями економічної, фінансової ситуації як на державному, так і на

місцевому рівнях. Тому кожна цифра в бюджеті має бути обґрунтованою,

відповідати рівню економічного розвитку країни. Сам факт формування

бюджету, який із кожним наступним роком стає все складнішим і

напруженішим, – красномовний симптом недосконалості бюджетного процесу

та механізмів його реалізації.

Існують проблеми в системі управління видатками бюджету, якими є

зокрема недосконалість методології планування і прогнозування бюджету на

середньостроковий та довгостроковий періоди прийняття багатьох уточнень і

поправок до законів України про Державний Бюджет на відповідний рік,

недоліки в методиці оцінки ефективності планування й використання

бюджетних коштів [30, c 12].

Відповідно до  Бюджетного кодексу видатки представляють собою кошти,

які спрямовуються на реалізацію програм та заходів, передбачених відповідним

бюджетом; до них не належить погашення боргу, надання кредитів з бюджету,

розміщення коштів на  депозитах, в цінних паперах тощо [2].

Система бюджетних видатків представляє собою взаємопов’язану

сукупність окремих елементів, що характеризують економічні відносини, які

виникають в результаті розподілу грошових коштів держави та забезпечують

реалізацію її завдань і функцій. В цьому сенсі постає важливе завдання –

формування такої обґрунтованої системи видатків, елементи якої були б

31

збалансовані між собою, а їх сукупність забезпечувала б максимально

ефективне досягнення мети бюджетної системи.

Для характеристики системи бюджетних видатків розглянемо їх

класифікацію. В першу чергу, в залежності від рівня бюджетної системи

розмежовуються видатки Державного та місцевих бюджетів. Так, з Державного

бюджету здійснюються видатки на державне управління – законодавчу,

виконавчу, судову владу; міжнародну  діяльність; фундаментальні та прикладні

дослідження; національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку

держави; державні інвестиційні проекти; програми з ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи, охорони природного середовища, попередження та

ліквідації надзвичайних ситуацій; обслуговування державного боргу;

проведення виборів і референдумів тощо.

Видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, культуру та

мистецтво, житлово-комунальне господарство та ін. розмежовуються між

Державним та місцевими бюджетами. Загальні тенденції розмежування

видатків зберігаються – на протязі останніх років частка видатків Державного

бюджету в сукупних видатках Зведеного бюджету коливалась від 66 до 78%,

що значно перевищує показники багатьох країн (Російської федерації, країн

Прибалтики, Європейської спільноти та ін.).

Крім того, у відповідності до Бюджетного кодексу України видатки

класифікуються за бюджетними  програмами (програмна класифікація),

функціями (функціональна  класифікація), економічною характеристикою

операцій (економічна класифікація), а також ознакою головного розпорядника

бюджетних  коштів  (відомча класифікація).

Незважаючи на законодавче закріплення програмної класифікації, на

сьогодні в Законі про Державний бюджет України на певний рік неможливо

відслідкувати конкретні бюджетні програми; додатки до закону містять

класифікаційні програмні коди за певними відомствами та суб’єктами

32

бюджетного процесу, а безпосередньо назви програм конкретизовані в

матеріалах головних розпорядників бюджетних коштів.

Функціональна класифікація видатків  бюджету відображає виконання

функції держави, зокрема, економічної – за рахунок видатків на економічну

діяльність, соціальної – на соціальний захист і культурну сферу, оборонної,

управлінської тощо. Призначення видатків спрямоване на задоволення потреб

суспільства, вирішення пріоритетних соціально-економічних завдань його

розвитку.

Представляє значний інтерес і економічна класифікація, згідно з якою

видатки поділяються на поточні та капітальні. Так на протязі останнього

десятиліття бюджетні видатки характеризуються співвідношенням на користь

поточних, частка капітальних видатків не перевищувала 12-13%, зокрема в

Державному бюджеті на 2014 р. вона становить 9,75%. 

Важливою основою планування  видатків є подальше впровадження

програмно-цільового методу, яке започатковано ще в 2002 р., проте, на сьогодні

в повній мірі не реалізовано. Планування видатків має бути чітко пов’язане із

забезпеченням ефективності вирішення конкретних проблем. Зокрема, метод

передбачає середньострокове бюджетне планування (на термін від 3 до 5 років),

обґрунтування системи видатків на основі визначених у бюджетних програмах

цілей, системну спрямованість на узгодження видатків з ефективністю їх

здійснення.

Проведений аналіз проблем формування видаткової частини бюджету

дозволяє сформулювати ключові напрями удосконалення.

Забезпечення більшої прозорості видаткової частини. При викладенні

структури видатків Державного бюджету України на 2014 р. значно зменшено

рівень їх деталізації; підрахунок свідчить, що видатки бюджету минулого року

розписані майже на 900 рядків, в той час, як бюджет поточного року містить

менше ніж 600 рядків, частина рядків згруповані, мають узагальнені назви.

Таким чином, дана ситуація свідчить про зменшення відкритості системи

33

видатків та формування більше можливостей для прийняття непрозорих

рішень.

Формування окремих бюджетів – стратегічного та поточного. Таке

формування базується на використанні різних методологічних підходів:

поточний бюджет має забезпечуватись лише поточними доходами і бути

збалансованим, а бюджет розвитку (стратегічний) може мати дефіцит й

фінансуватися за рахунок позик чи нерегулярних доходів, наприклад,

надходжень від приватизації майна [17].

Подальше впровадження програмно-цільового методу. Програмно - цільове

планування видатків – це планування спрямоване на результат. Необхідним є

встановлення прямого зв’язку між формуванням видатків і досягненням

конкретних результатів по бюджетним програмам, в тому числі необхідним є

поширення програмно-цільового методу і на місцеві бюджети. Метод базується

на проведенні системного аналізу корисності чи доцільності видатків.

Трансформація системи державних видатків у контексті стимулювання

економічного зростання.  Зростання  частки капітальних видатків, бюджетних

інвестицій, нарощування потенціалу інноваційної-інвестиційної складової

бюджету є необхідною умовою розвитку економічного сектору країни.

Неприпустимим є фінансування галузей, що сприяють розвитку виробничого,

людського та ін. капіталу по остаточному принципу. Саме система видатків

представляє собою потенційні можливості для розвитку економіки, реалізації

економічних реформ і запобігання негативним наслідкам впливу фінансово-

економічної кризи. Збільшення частики економічних видатків сприятиме

нарощенню обсягів виробництва, і як наслідок, забезпечить збільшення

доходної частини бюджетів.

Обґрунтований перерозподіл видатків між державним та місцевими

бюджетами. На сьогодні з 692 місцевих бюджетів лише 31 не отримують

дотації вирівнювання з державного бюджету (наприклад, бюджети м. Києва,

Львова, Дніпропетровська, Донецька, Сум, Запоріжжя, Полтави та ін.), а 661

34

місцевий бюджет (понад 95%) – отримує дотації вирівнювання з Державного

бюджету.

При цьому місцеві бюджети є більш соціальними, ніж Державний бюджет;

видатки місцевих бюджетів на соціальні програми досягають до 70-80%

видаткової частини, в той час, як видатки на економічну діяльність не

перевищують 5%. З місцевих бюджетів фінансується вагома частка шкільної та

дошкільної освіти, більша частка медичної допомоги, програм соціального

захисту населення тощо. Необхідним є перегляд  переліку видатків, що

враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів, розробка нормативів

видатків, що будуть враховувати специфіку розвитку тих чи інших регіонів.

 На сьогоднішній день ефективність видаткової частини Державного

бюджету України має низький рівень виконання. Спостерігається

недовиконання по всім статтям видатків, що загострює питання їх

оптимізації [26].

Систематизуючи дослідження вітчизняних науковців з питань шляхів

оптимізації видатків Державного бюджету України, вважаємо, що всі заходи

можна поділити на дві групи: структурні та організаційні (рис. 3.1), (Додаток

Е).

Структурні заходи займають головне місце в процесі оптимізації

складу видатків Державного бюджету. Ці заходи стосуються зміни пріоритетів

фінансування, а саме:

1.     У сфері управління – зменшення до оптимального рівня

(стабілізація) видатків на утримання органів державно влади і управління, судів

і прокуратури, а також упорядкування структури названих органів. Цей захід є

доволі важливим і складним, оскільки видатки на загальнодержавні функції

мають тенденцію до зростання, що також впливає і на структуру видатків з

Державного бюджету України. Захід може бути реалізований різноманітними

способами.

35

2.     У сфері економічної діяльності – збільшення до оптимального рівня

видатків державним підприємствам для підтримання їх рівня розвитку та

сприяння їх стабілізації. Серед цих видатків першочерговому фінансуванню

підлягають сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс та обробна

промисловість. Фінансування саме цих напрямків обумовлено тим, що в

Україні: для сільського господарства є сприятливі кліматичні умови і найкраща

земля (чернозем); для паливно-енергетичного комплексу – велика кількість

копалин, але низький рівень їх фінансування, а з тим і видобування, що є

причиною залежності від інших країв (приклад, Росія - газ); для обробної

промисловості – високоякісна сировина, яка замість обробки експортується в

інші країни, а після переробки знову скуповується Україною. Однак з метою

зменшення тиску на Державний бюджет України пропонується часткова

приватизація підприємств державної власності, тобто продаж частки, яка не

перевищує 49 %. Це надасть можливість здійснювати постійний контроль і

керівництво з боку держави, а також сприятиме активній підприємницькій

діяльності на підприємствах України [11, c. 111-112, c. 143].

3.     У соціальній сфері – раціоналізація видатків на соціальну сферу

(перегляд пільг, поширення платних послуг, перегляд рівня мінімальної

заробітної плати та прожиткового мінімуму); оптимізація видатків бюджету без

скорочення пільг за рахунок послідовного впровадження госпрозрахункових

форм фінансування установ, зокрема самофінансування; формування системи

підтримки культури, передусім недержавних організацій, різних фондів, з

метою створення умов для продукування ними національно-культурного

продукту, що сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю та

реалізації державної політики у сфері культури і духовності. Наприклад,

Європа отримує близько 30 % надходжень до бюджету від продажу

культурного продукту. Також заходом на шляху до оптимізації соціальних

видатків з Державного бюджету України є надання певних переваг при

проведені меценатства, спонсорства та благодійності, які будуть полягати в

36

зменшенні податкового навантаження, можливості отримання відстрочки та

розстрочки плати податків тощо [21, с. 31-33].

Отже, зменшення рівня видатків на управління надасть змогу спрямувати

кошти у сфери, яким необхідні інвестиції для ефективного економічного

розвитку з метою підготовки підґрунтя для забезпечення високого рівня

соціального захисту та забезпечення населення. Наведені заходи сприятимуть

оптимізації складу та структури видатків Державного бюджету України, але не

в змозі стовідсотково вплинути на раціональне та економне витрачання коштів.

Тому постає необхідність реалізації групи організаційних заходів.

Щодо організаційних заходів, то в останні роки вони набувають

важливого значення. Це обумовлено тим, що зниження рівня виконання

Державного бюджету України по видатках у переважній більшості пов’язано з

процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також

неповним виконанням бюджетних програм. Серед цих заходів важливе

значення для оптимізації видатків Державного бюджету України мають такі:

1.     Організація державного контролю за використанням бюджетних

ресурсів. Слабкість державного контролю спричиняє розвиток негативних явищ

в економіці країни. При цьому, перед тим як виділяти фінансову допомогу

регіонам, необхідно спочатку перевірити, як вона використовувалася в минулі

роки. Якщо було неефективне використання фінансової допомоги, то доцільно

таким регіонам допомоги не надавати.

2.     Затвердження обґрунтованого та ефективного бюджету. Державний

бюджет України «як головний фінансовий план» став віддзеркаленням

відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності

ефективних технологій у прийнятті рішень. Виходячи з цього затвердження

Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний рік часто

стає предметом пошуку компромісних рішень різних політичних сил, а не

пошуком оптимальних рішень з метою надання суспільних благ з

максимальним рівнем ефективності за наявних ресурсів [32, c. 85-86].

37

3.     Оптимізація мережі виконавців бюджетних програм для того, щоб на

одне завдання припадала мінімальна їх кількість [31, c. 81].

4.     Найважливіше – це узгодженість бюджетного і податкового

законодавства стосовно тих норм, які забезпечують збалансованість дохідної та

видаткової частин та мінімізують кількість внесених змін до діючих законів

протягом бюджетного періоду. Оскільки державні видатки «носять публічний

характер і виникають виключно на підставі нормативно-правових актів»,

держава повинна мати дієві правові норми та ефективні методи регулювання та

управління потоками державних коштів [28,c. 138].

5.     Перехід від бюджетного планування до бюджетного прогнозування

на основі досвіду багатьох країн світу (США, Австралії), що надасть

можливість поставити стратегічні цілі та визначити шляхи їх досягнення. Тому,

з’явиться можливість виявлення недоліків в бюджетній політиці та їх усунення.

6. Здійснення бюджетної децентралізації через здійснення низки заходів,

а саме:

1. Підвищення фінансової самостійністі місцевих бюджетів;

2. Створення умов, які повинні стимулювати громади до об'єднання для

спроможності через механізм переходу бюджетів об’єднаних громад  на прямі

міжбюджетні відносини з державними бюджетом. Передбачено наділення

таких громад повноваженнями, рівнозначними повноваженням міст обласного

значення, позбавлення права на виконання делегованих державою повноважень

органів місцевого самоврядування в селах, селищах, містах районного

значення, що не об’єдналися;

3. Розширення наявної дохідної бази місцевих бюджетів шляхом:

-передачі з державного бюджету плати за надання адміністративних послуг ,

державного мита;

-збільшення відсотка зарахування екологічного податку з 35 до 80 %;

-закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел – податку на

доходи фізичних осіб за новими нормативами (бюджети міст обласного

38

значення, районів – 60 %, обласні бюджети – 15 %, бюджет м. Києва – 40 %) та

податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки (обласні

бюджети – 10 %);

-запровадження з 2015 року збору з роздрібного продажу підакцизних

товарів  за ставкою в діапазоні від 2% до 5 % вартості реалізованого товару

замість збору за виноградарство, садівництво та хмелярство, який надходитиме

до місцевих бюджетів;

-розширення з 2015 року бази оподаткування податку на нерухомість

шляхом включення до оподаткування комерційного (нежитлового) майна.

 

39

3.2. Зарубіжний досвід вирішення проблем видаткової частини Державного

бюджету та його застосування в України

Бюджетна реформа в України на сьогодні є одним з актуальних питань

державної політики. Курс на європейську інтеграцію, проголошений нашою

країною, покладає велику відповідальність на уряд, зокрема, це стосується

гармонізації бюджетного процесу в Україні зі стандартами, що діють у Європі.

Так, Програмою економічних реформ на 2010 – 2015рр. визначено за необхідне

в рамках стабілізації державного бюджету сприяти посиленню фінансової та

фіскальної дисципліни, оптимізувати кількість державних цільових програм і

запровадити середньострокове планування [33].

В Україні спостерігається брак законодавчої бази, яка б забезпечувала

регламентацію розвитку середньострокового прогнозування на державному

рівні й визначала відповідні методики і процедури. У вищезгаданій Програмі

економічних реформ ідеться про необхідність ухвалення Закону «Про державне

прогнозування та стратегічне планування в Україні», метою якого має стати

регламентація правових, економічних та організаційних основ формування

середньострокових прогнозів на загальнодержавному рівні, а також розподіл

рівня відповідальності між учасниками бюджетного процесу.

У Великобританії кошти державного бюджету розподіляються таким чином:

кошти за відомчими лімітами — близько 60 % та видатки, що встановлюються

щорічно, — 40 %. До відомчих лімітів належать фіксовані видатки за програмами,

закріпленими за певним міністерством чи відомством, видатки на управління,

субсидії та гранти приватному сектору, амортизація й резерви. При цьому фіксовані

середньострокові ліміти встановлюються кожних три роки.

Щодо видатків, які адмініструються на щорічній основі, то відповідальність за

їх виконання покладено на відповідні міністерства. До таких видатків належать:

соціальний захист і пенсійне забезпечення, податкові пільги, виплати згідно з

40

заходами державної політики в аграрному секторі, а також певні видатки місцевих

бюджетів, платежі по внесках до Європейського Союзу та проценти за державним

боргом. У процесі виконання цих видатків міністерство має дотримуватися ряду

вимог, серед яких, наприклад, посилення фінансового менеджменту й аудиту.

Такий розподіл видатків сприяє підвищенню операційної ефективності управління

бюджетними коштами та полегшує контроль їх використання з боку міністерства

фінансів [21].

Бюджетна реформа, що розпочалась у Австрії у 2007 р., передбачала дві стадії:

перша — запровадження середньострокового планування і прогнозування

бюджету, друга — розширення повноважень міністерств щодо управління бюд-

жетними коштами. В результаті реалізації реформи країна здійснює

середньострокове планування на ковзній основі терміном на чотири роки (за

схемою "бюджетний рік плюс три") зі встановленням лімітів видатків у

агрегованій формі. Додатково до закону про бюджет передбачено подання звіту

про бюджетну стратегію, який повинен містити огляд економічного середовища

та заходи бюджетної політики щодо подальшого розвитку середньострокового

планування бюджетних видатків. Додатковий звіт також має включати

інформацію щодо прогнозу доходів та огляд перспектив розвитку податково-

бюджетної політики [30, c 137].

Міністерствам країни надано досить широкі права щодо ухвалення рішень про

розподіл бюджетних видатків у межах їхньої компетенції, однак вони не уповнова-

жені перевищувати встановлених лімітів. До речі, ліміти існують у двох формах:

перша — номінальні фіксовані, які виражені у євро й покривають близько 75 %

усіх бюджетних видатків, друга — так звані змінні ліміти, що коливаються навколо

визначених параметрів і встановлені для видатків, які реалізовуються згідно з

бізнес-циклом та є запорукою того, що спрацюють економічні стабілізатори й

почнуть діяти антициклічні механізми. Іншим видом видатків, які фінансуються

відповідно до змінних лімітів, є видатки, напряму пов'язані з податковими

надходженнями (наприклад, частина надходжень від ПДВ, що спрямовується на

41

фінансування лікарень), та видатки на гарантії. Отже, змінні ліміти

застосовуються до таких видів видатків, які досить важко вповні

спрогнозувати.

Міністерства Австрії уповноважені створювати резерви на фінансування

нових видів діяльності в новому плановому періоді за рахунок економії коштів у

межах установлених лімітів. Такий ступінь автономії у прийнятті рішень посилює

мотивацію керівництва міністерств до ощадності у витрачанні коштів і стимулює

нові ініціативи для розвитку підконтрольних їм секторів.

Середньострокове бюджетне планування запроваджено у Швеції в 1997 р.

Бюджетне планування і прогнозування тут здійснюється на трирічну перспекти-

ву. Основою бюджетного процесу є прогнозування макроекономічних показни-

ків. Із метою формулювання належної бюджетної політики Міністерство фінан-

сів переглядає прогнози основних бюджетних параметрів чотири—п'ять разів на

рік. Державні адміністрації здійснюють оцінку кожного напряму бюджетних асиг-

нувань і доходів на постійній основі. Важливу роль у такому прискіпливому під-

ході до бюджетного прогнозування відіграють інформаційні технології. Таким

чином, усі державні адміністрації та міністерства мають доступ до інтегрованої

системи бюджетного управління, що містить інформацію про виконання бюдже-

ту, прогнозних показників і результати фінансування бюджетних програм.

Потрібно зазначити, що, незважаючи на середньостроковий характер бюд-

жетного прогнозування і планування, бюджети в країні ухвалюються на один рік.

Тобто середньострокове бюджетне прогнозування є допоміжним інструментом у

процесі складання якісного однорічного бюджету, який містить інформацію про

оцінку економічного розвитку на два наступні за плановим бюджетних періоди.

Ліміти бюджетних видатків також присутні в системі бюджетного планування

країни. Номінальні ліміти встановлюються на всі видатки державного бюджету

(крім видатків на виплату процентів за державним боргом) та видатки на

фінансування пенсійної системи, що є позабюджетною. Оскільки видатки бюд-

жету встановлюються у трирічний перспективі, зростає значення фінансового

42

прогнозування. Залишки невикористаних у межах лімітів коштів переходять у

наступні періоди як резервні кошти, які міністерства можуть витрачати на роз-

виток відповідних галузей і втілення нових проектів.

У разі коли прогноз доходів бюджету не виконується, тобто надходження

коштів до бюджету перевищують або є меншими за прогнозовані, установлені

раніше ліміти можуть переглядатися. За підсумками такого перегляду уряд вно-

сить зміни до закону про бюджет на основі детального аналізу їхнього потенцій-

ного впливу на макроекономічні показники економіки країни.

В питанні здійснення прогнозів бюджетних параметрів ключову роль відіг-

рають Міністерство фінансів і Національний інститут економічних досліджень.

Інститут публікує щокварталу незалежні економічні прогнози та здійснює наукову

оцінку запровадження заходів фіскальної політики уряду [29, с 9].

Середньострокове прогнозування у Новій Зеландії відбувається лише в розрізі

бюджетних програм. Розпорядники бюджетних коштів мають право вільно

розпоряджатися цими коштами в межах своїх повноважень, водночас зобов'язані

досягати визначеної для них мети. Із керівниками державних установ і персоналом

укладаються контракти строком на п'ять років, протягом яких заплановано

досягти певних цілей.

Потрібно зазначити, що досвід середньострокового прогнозування в цій країні

є одним із найуспішніших. Тут діє набір принципів функціонування державного

сектору економіки. Один із ключових принципів — установлення окремих цілей

для кожного суб'єкта бюджетного планування, завдяки чому кожен учасник

бюджетного процесу має чітке розуміння своїх завдань та очікуваних результатів.

Іншим принципом є відкритість проголошення цілей і засобів їх досягнення,

що сприяє підвищенню зрозумілості бюджетного процесу всіма його учасниками.

Підвищенню ефективності бюджетного процесу сприяє принцип установ-

лення стимулів залежно від співвідношення фактичних і запланованих результатів

реалізації бюджетних програм, а також ведення звітності й моніторингу функ-

ціонування департаментів незалежними організаціями.

43

Важливим етапом середньострокового прогнозування у країні є порівняння

прогнозу доходів із середньостроковими оцінками видатків, що допомагає зазда-

легідь виявити загрозу недофінансування певних програм [32, c 120].

Однією з прогресивних форм бюджетного управління характеризується

Франція. У 2001 р. у країні ухвалено Органічний закон про фінансове законо-

давство, відповідно до якого ініційовано перехід від традиційної бюджетної сис-

теми, що передбачає детальний перелік ресурсів, до системи, сфокусованої на

кінцевих результатах.

Планування і прогнозування державного бюджету в цій країні розподілено за

програмами, кожна з яких стосується реалізації певної функції державної полі-

тики. Бюджетні програми закріплені за міністерствами, водночас парламент має

повноваження перерозподіляти кошти між програмами в межах однієї функції.

Процес формування програм у межах функції державної політики "Судова влада"

схематично подано на рисунку.

Близько 800 видаткових статей бюджету Франції в результаті такого розподі-

лення укрупнюється в 100—150 міністерських програм, які можуть бути, у свою

чергу, розбиті на підпрограми. Всі програми об'єднуються в місії згідно з метою, на

досягнення якої спрямовується їх реалізація. Такі місії підлягають офіційному

затвердженню парламентом країни, при цьому реалізація місії може стосуватися

декількох міністерств, тоді як відповідальність за окрему програму витрат покла-

дається на конкретне міністерство. Загалом таких місій існує близько 45 [27, c 26].

Для управління кожною бюджетною програмою призначається відповідальна

особа (керівник), яка відповідає за управління програмою й наділена повно-

важеннями щодо перерозподілу коштів між різними класами видатки. Бюджетне

законодавство визначає такі класи видатки: урядові асигнування; витрати на

персонал; операційні витрати (крім витрат на персонал); витрати з обслуговування

боргу; інвестиції; трансферти; витрати щодо фінансових операцій.

44

ВИСНОВКИ

На основі проведеної роботи можемо зробити такі висновки :

1. Видатки бюджету в повному та всебічному обсязі визначають роль, яку

вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, а

також – у чому їхнє соціальне призначення. Як відомо, видатки бюджету

віддзеркалюють соціальну й економічну політику держави. Через видатки

бюджету у цілому, держава бере участь у розподільчих процесах,

установлюючи певні пропорції розподілу, що можуть породжувати

суперечності між суб’єктами цих відносин. Для збереження у країні стабільної

ситуації потрібна дієва система управління видатками бюджету. Зважаючи на

обмеженість фінансових ресурсів в Україні, це питання є досить актуальним на

сучасному етапі її розвитку.

2. Видатки Державного бюджету — це витрати держави на

загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці

витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється

використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.

У результаті прийняття законодавчих актів видатки бюджетів як

об'єктивне економічне поняття набувають конкретних матеріальних форм,

зокрема кошторисного фінансування, бюджетних інвестицій, державних

трансфертів, бюджетних кредитів, бюджетних резервів. Саме цим

забезпечується єдність теоретичних основ і практики організації видатків

бюджетів.

За допомогою видатків бюджетів держава має можливість:

— регулювати розподіл грошових коштів між виробничою сферою і

сферою суспільних послуг;

— впливати на вартісну структуру виробництва;

— стимулювати розвиток пріоритетних, нових галузей та виробництв,

суттєво впливаючи на зміцнення своєї економічної могутності.

45

3. Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджетів

класифікуються за чотирма ознаками:

а) функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних

функцій держави.;

б) економічна класифікація видатків бюджетів відображає предметно-

цільове призначення коштів.;

в) відомча класифікація видатків бюджету дає можливість у кожній групі

бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників коштів;

г) програмна класифікація видатків бюджетів застосовується при

формуванні бюджетів за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у

Законі «Про Державний бюджет України».

4. Провівши аналіз по видатковій частині Зведеного Державного бюджету

України помітно що з року в рік спостерігається недовиконання майже по всіх

статтях, в грошовому еквіваленті видатки Зведеного бюджету зросли, що

повинно позитивно впливати на економіку в цілому адже зростання видатків

призводить також до зростання доходів. Тобто вищий дохід, який отримують

економічні суб'єкти через зростання державних видатків спричиняє збільшення

споживання, яке відповідно примножує дохід.

Капітальні видатки з Державного бюджету в 2014 році були обмеженими,

що обумовлено перерозподілом бюджетних коштів на потреби оборони та

виконанням державою соціальних зобов’язань.

Видатки Державного бюджету України за 2014 рік проведені в обсязі 430,2

млрд. грн., що на 26,7 млрд. грн., або на 6,6 відсотка більше аналогічного

показника 2013 року.

Касові видатки загального фонду державного бюджету за 2014 рік

становили 371,1 млрд. гривень. Порівняно з 2013 роком вони зросли на 10,3

млрд. грн., або на 2,9 відсотка.

Проаналізувавши видаткову частину Зведеного Державного бюджету

України, можна стверджувати, що за основними показниками спостерігається

46

чимало недоліків, що свідчить про недостатній рівень продуктивності

використання бюджетних коштів. Недосконале планування бюджетних

видатків, низький рівень організації проведення бюджетного процесу,

несвоєчасність проведення бюджетних програм призводить до значного

недовиконання запланованих видатків бюджету. Практика нецільового

використання запозичених фінансових ресурсів, використання валютних

інвестицій для покриття дефіциту, неефективне використання витрат для

обслуговування державного боргу стає однією з причин додаткового

навантаження на державний бюджет шляхом зростання внутрішніх і зовнішніх

боргових зобов'язань країни.

5. Удосконалення системи бюджетних видатків є об’єктивно необхідною

умовою та підґрунтям реалізації комплексу економічних реформ в країні.

Проведений аналіз проблем формування видаткової частини бюджету

дозволяє сформулювати ключові напрями удосконалення: забезпечення більшої

прозорості видаткової частини; формування окремих бюджетів – стратегічного

та поточного; подальше впровадження програмно-цільового методу;

трансформація системи державних видатків у контексті стимулювання

економічного зростання; обґрунтований перерозподіл видатків між державним

та місцевими бюджетами дотримання загальних принципів удосконалення

бюджетної системи та ін..

6. Видатки на оборону в 2014 році склали 27,4 млрд. гривень, що на 12,6

млрд. гривень більше ніж у 2013 році, або на 84,4 відсотка, це обумовлено

заглибленням військового конфлікту в зоні АТО.

Активні бойові дії в зоні АТО обумовили зростання видатків на підвищення

обороноздатності та дієздатності Збройних сил України. Так, протягом 2014

року резервний фонд було збільшено на 20,4 млрд. грн. до 21,9 млрд. грн., з

яких на оборону було спрямовано асигнувань у сумі 18,9 млрд. грн., а фактично

використано 18,6 млрд. грн.

47

7. Основний процес реформування бюджетної сфери України в цілому, та

видаткової частини бюджету України зокрема, в 2015-2016 роках буде

пов’язано з двома особливостями, а саме, з одного боку на цей процес

впливатиме проголошений президентом України П.Порошенко шлях, згідно

європейських стандартів, на децентралізацію, в тому числі і бюджетних

відносин, що створить відповідні умови для формування місцевих бюджетів та

перерозподілить основні фінансові потоки на користь місцевих громад, з

іншого він вимагатиме постійно зростаючих видатків на підвищення

обороноздатності нашої країни в умовах зовнішньої військової агресії.

48

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амбрик Л. П. Державні видатки в контексті забезпечення економічного

зростання / Л.П. Амбрик // Ефективна економіка, 2011. – №9.

2. Артус М.М., Хижа Н.М. Бюджетна система України: [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-5208.html

3. Бюджетний кодекс України № 2456-VI від 08.07.2010 (включаючи останні

зміни від 24.04.2013р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-

51,ст.572: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

4. Близнюк О.П., Лачкова Л.І, Оспіщев В.І. та ін.; За ред. В.І. Оспіщева.

Фінанси: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006.— 415 с.

5. Богданов Н. Л. Предложения по совершению механизмов координации

деятельности федеральных и региональных властей на основе применения

методов бюджетирования, ориентированных на результат: отчет а научно-

исследовательской работе. – М.: Центр фискальной политики, 2006.–С. 26-30.

6. Богомолова Н.І. Ефективність бюджетної політики в системі фінансової

безпеки держави / Н.І. Богомолова // Ефективна економіка, 2011. – №11.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник: [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://library.if.ua/book/35/2368.html

8. Гаврилюк О. В. Глобалізація й суверенітет економічні критерії та засоби

забезпечення // Фінанси України. – 2011. - № 3 с. 128

9. Жаліла Я.А. Нова архітектура бюджетної системи України: ризики та

можливості для економічного зростання / за ред. засл. екон. України. – К. : Вид-

во НІСД, 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_7/194_Gre.pdf

10. Жибер Т. В. Удосконалення процесу бюджетування в Україні // Фінанси

України. – 2009. – № 8. – С. 76-81.

49

11. Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від

22.12.2013 № 4282-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4282-17

12. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від

23.12.2012 № 2857-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua

13. Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від

27.04.2011 № 2154-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua

14. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна

держава: Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки/ Комітет з

економічних реформ при Президентові України: [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http:/www/president.gov.ua/docs/Programa reform FINAL 1.PDF.

15. Затонацька Т. Г. Середньострокове прогнозування прогнозування

бюджетних видатків: зарубіжний досвід // Затонацька Т. Г., Шиманська О. А. //

Фінанси України. – 2012. - № 1. – С. 67 – 77

16. Кодацький В. Щодо питання поліпшення використання державних

ресурсів // Економіка України. – 2007. – № 2. – С.85-87.

17. Корнієнко О.В. Проблеми бюджетного фінансування соціальної сфери та

шляхи їх вирішення / О.В. Корнієнко // Економічний простір, 2011. – № 46. – С.

171-179.

18. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // із останніми

змінами. - С. 141. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua

19. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб./ - К.: Знання, 2008. - 431 с.

20. Куликова М. В., М.: Экомакс,Эффективность методов среднесрочного

прогнозирования параметров Сводного финансового баланса: отчет о научно-

исследовательской работе № 0311-19-07 2007. – С. 9

50

21. Лозова О.М. Державні видатки у бюджетному регулюванні економічної

стабілізації / О.М. Лозова // Наука й економіка, 2010. – №1 (17). – С. 28-36.

22. Лопушняк Г. Бюджетні видатки як інструмент державного регулювання

соціально-економічного розвитку України / Г. Лопушняк // Демократичне

врядування, 2010. – №6.

23. Мамонова Г. В. Ефективність видаткової частини бюджету України.

Мамонова Г. В., Салямон-Міхєєва К. Д.// Актуальні проблеми економіки. –

2011. - №2(116). – С. 147-153.

24. Мигович Т.М. Роль видатків бюджетів у соціально-економічному

розвитку України / Т.М. Мигович // Актуальні проблеми розвитку економіки

регіону, 2010. –№6 (2).

25. Мозговий О. М., Оболенська Т.Є., Мусіепь Т.В. та ін. Міжнародні

фінанси: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Мозгового. — К.: КНЕУ, 2008.— 295 с.

26. Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції - 2011 - №2 Управління

державним боргом України в умовах дисбалансів світової економіки.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvfbi/2011_2/index.html

27. Невінчаний І. С. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в

країні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - № 6. - С. 98-101.

28. Омелянович Л. О. Бюджетна система: [інтегр. навч. комплекс]. –

Донецьк: Дон НУЕТ, 2008. – 237 с.

29. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 ( включаючи

останні зміни від 15.05.2012р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР),

2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua

30. Постанова ВРУ «Про структуру бюджетної класифікації України» (від

12.07.1996 № 327/96-ВР): [Електронний ресурс] . – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua

51

31. Федосова. В. М. Бюджетна система: Підручник./ В. М. Федосова. С. І.

Юрія – К.: Центр учбової літератури. – 2012.- С 485-533.

32. Чала Н. Д. Бюджетна Система: Підручник./ Н. Д. Чала, Л. В. Лазоренко

– К.: Знання, 2010. – 223 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pidruchniki.ws/15840720/finansi/byudzhetna_sistema_-_chala_nd

33. Юрій С.І., Федосов В.М. Фінанси : Підручник. - К.: Знання, 2008.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://pidruchniki.ws/19991130/finansi/finansi

52

ДОДАТКИ

Додаток А1

Таблиця 1.1

Узагальнення підходів до трактування поняття «видатки бюджету» [19]

Джерело Визначення

Бюджетний

кодекс України

"Видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення

програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом"

Старостенко Г.

Г., Булгаков Ю.

В.

"Видатки державного бюджету за своєю економічною

сутністю є інструментом досягнення вищого критерію

справедливості й корисності для кожного члена суспільства.

Видатки бюджету повинні бути спрям3овані на вирівнювання

доходів окремих верств населення"

Василик О. Д.,

Павлюк К. В .

"Видатки бюджету за своєю економічною сутністю є

інструментом розподілу й перерозподілу централізованого

грошового фонду держави та його використання за цільовим

призначенням для забезпечення суспільного добробуту"4

Булгакова С. О. "Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення

програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за

винятком коштів на погашення основної суми боргу та

пов5ернення надміру сплачених сум надходжень до бюджету"

Пасічник Ю. В. "Видатки державного бюджету - це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом"

53

Затвердення

видатків,

встановлення

бюджетних

асигнувань (1)

Затвердження

кошторисів,

розподіл

видатків за

цільвим

призначенням

(2)

Взяття

бюджетних

зобов’язань

(3)

Отримання

товарів робіт та

послуг (4)

Бюджет Розпорядники бюджетних коштів

Списання

видатків

розпорядника за

рахунок

видатків

бюджету (8)

Списання витрат

за рахунок

розпорядника

(7)

Використанн

я товарів

Здійснення

платежів (5)

Рис. 1.1. Взаємозв'язок видатків бюджетів з витратами розпорядників

бюджетних коштів зобов'язань та здійснення видатків бюджету [24]

54

Таблиця 1.2

Органи управління державними видатками [29, с 100]

Органи управління видатками бюджету

І група ІІ група ІІІ група

Органи загального управлінняОргани

оперативного управління

Органи не фінансового профілю

Органи законодавчої

влади

Органи виконавчої

влади

Президент України,

Верховна Рада України,

Верховна Рада Автономної Республіки

Крим, місцеві ради

Кабінет Міністрів

України, Рада міністрів

Автономної Республіки

Крим, державні адміністрації,

виконавчі комітети

Органи системи Міністерства

фінансів України, Державного казначейства

України, державної

контрольно-ревізійної служби

України, Рахункова палата

України

Управлінські структури ,

насамперед галузеві міністерства і

відомства, підприємства,

установи і організації керівники

яких наділені функціями

розпорядників коштів, та

одержувачі бюджетних коштів

55

Таблиця 1.3

Класифікація видатків державного бюджету [19, с 490]

Ознаки Види

За часовим виміром видатки розвитку

поточні видатки (видатки споживання)

За структурою бюджету загальний фонд

спеціальний фонд

За роллю у суспільному

виробництві

розвиток матеріального виробництва

розвиток нематеріальної сфери

За суспільним призначенням економічна діяльність

соціально-культурні заходи

фундаментальні дослідження

оборона країни

громадський порядок, безпека та судова влада

державне управління

охорона навколишнього природного

середовища

обслуговування і погашення державного

боргу

За цільовим призначенням заробітна плата

нарахування на заробітну плату

господарські видатки

капітальні видатки

субсидії і поточні трансферти

За територією загальнодержавний рівень

республіканський рівень

обласний рівень

районний рівень

рівень поселень

Додаток АЗведений бюджет України у розрізі економічної класифікації *

2010 рік 2011 рік. 2012 рікВідхилення

(+/-) 2012 року проти 2011 року, млн.

грн.

Темпи зростання 2012

року проти 2011 року, %

Річнийплан,

млн. грн.

Факт,млн. грн.

Виконання,

%

Річнийплан,

млн. грн.

Факт,млн. грн.

Виконання,

%

Річнийплан,

млн. грн.

Факт,млн. грн.

Виконання,

%

Поточні видатки 361660,9 347194,7 96,0 386062,1 374906,7 97,1 471207,5 451709,4 95,9 76802,7 20,5

Видатки на товари і послуги 210562,4 202785,1 96,3 231376,9 223712,0 96,7 274578,6 261974,0 95,4 38262,0 17,1

Оплата праці працівників бюджетних установ 92935,0 92308,4 99,3 101382,0 100962,2 99,6 118208,7 117364,8 99,3 16402,6 16,2Заробітна плата 76758,4 76138,3 99,2 82976,9 82578,5 99,5 99157,3 98318,6 99,2 15740,1 19,1

Грошове утримання військовослужбовців 16176,6 16170,1 100,0 18405,1 18383,7 99,9 19051,3 19046,2 100,0 662,5 3,6

Нарахування на заробітну плату 31693,8 31330,1 98,9 34394,8 34114,4 99,2 40608,1 40119,8 98,8 6005,4 17,6

Придбання товарів і послуг 32666,0 31057,3 95,1 34972,8 33168,4 94,8 42604,0 37870,8 88,9 4702,4 14,2

Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, в тому числі м’який інвентар та обмундирування

8430,0 7940,3 94,2 8414,6 8110,1 96,4 10526,7 9063,5 86,1 953,4 11,8

Медикаменти та перев'язувальні матеріали 5331,1 5695,2 106,8 5749,2 6182,1 107,5 6806,3 7340,4 107,8 1158,3 18,7Продукти харчування 7302,1 7234,4 99,1 7891,9 7776,3 98,5 8329,1 8083,4 97,1 307,1 3,9

Оплата послуг (крім комунальних) 10635,9 9297,5 87,4 12007,8 10297,3 85,8 13546,5 10145,3 74,9 -152,0 -1,5

Інші видатки 966,8 889,9 92,0 909,3 802,6 88,3 3395,4 3238,3 95,4 2435,7 303,5

Видатки на відрядження 1321,5 1149,1 87,0 1345,2 1209,1 89,9 1544,3 1308,4 84,7 99,3 8,2

Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що

мають загальнодержавне значення2214,2 1162,8 52,5 2014,3 1429,2 71,0 3199,1 1818,2 56,8 389,0 27,2

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 15245,7 14336,9 94,0 16837,9 15805,2 93,9 20883,3 19516,2 93,5 3711,0 23,5 Дослідження і розробки, видатки державного

(регіонального) значення34486,1 31440,5 91,2 40429,8 37023,5 91,6 47531,2 43975,8 92,5 6952,3 18,8

Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями 17611,2 17556,8 99,7 25880,8 25631,5 99,0 27439,9 27000,1 98,4 1368,6 5,3Субсидії і поточні трансферти 133487,2 126852,8 95,0 128804,4 125563,2 97,5 169189,0 162735,3 96,2 37172,1 29,6

Субсидії і поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

31593,8 26480,5 83,8 27036,7 24646,5 91,2 47042,3 43192,4 91,8 18545,9 75,2

Поточні трансферти населенню 101625,7 100162,4 98,6 101398,8 100575,0 99,2 121526,0 118958,3 97,9 18383,3 18,3Виплата пенсій і допомоги 67326,3 66629,4 99,0 60724,3 60715,6 100,0 66961,2 66946,4 100,0 6230,8 10,3

Стипендії 1303,9 1300,8 99,8 1346,9 1340,1 99,5 1393,6 1377,0 98,8 36,9 2,8

57

Інші поточні трансферти населенню 32995,6 32232,3 97,7 39327,6 38519,4 97,9 53171,2 50634,9 95,2 12115,5 31,5

Поточні трансферти за кордон 267,7 209,8 78,4 368,8 341,7 92,6 620,7 584,6 94,2 242,9 71,1

Капітальні видатки 42402,2 30648,2 72,3 57855,7 41946,9 72,5 61593,2 40745,2 66,2 -1201,7 -2,9

Придбання основного капіталу 21554,4 14845,3 68,9 26008,4 20178,5 77,6 30486,7 21210,7 69,6 1032,2 5,1 Придбання обладнання і предметів

довгострокового користування4730,4 4731,8 100,0 6849,5 6662,8 97,3 8463,7 7167,6 84,7 504,8 7,6

Капітальне будівництво (придбання) 5026,9 3157,1 62,8 6505,7 4871,2 74,9 6858,8 4941,3 72,0 70,1 1,4Будівництво (придбання) житла 1104,9 723,8 65,5 1208,1 703,5 58,2 1072,9 802,3 74,8 98,8 14,0Інше будівництво (придбання) 3922,0 2433,2 62,0 5297,6 4167,7 78,7 5785,9 4139,0 71,5 -28,7 -0,7

Капітальний ремонт 6041,8 4351,4 72,0 7078,2 4721,4 66,7 7899,2 4959,8 62,8 238,4 5,0Реконструкція та реставрація 5755,3 2605,1 45,3 5575,0 3923,1 70,4 7265,0 4142,1 57,0 219,0 5,6

Реконструкція житлового фонду 177,3 100,4 56,7 397,4 264,4 66,5 295,3 164,2 55,6 -100,2 -37,9Реконструкція інших об'єктів 5271,9 2308,1 43,8 4919,5 3493,0 71,0 6677,4 3793,3 56,8 300,3 8,6

Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури

306,2 196,6 64,2 258,1 165,7 64,2 292,3 184,5 63,1 18,8 11,3

Створення державних запасів і резервів 787,8 567,7 72,1 501,9 439,7 87,6 1019,8 234,7 23,0 -205,0 -46,6

Придбання землі і нематеріальних активів 235,8 213,5 90,5 305,0 273,6 89,7 528,7 325,1 61,5 51,5 18,8Капітальні трансферти 19824,1 15021,6 75,8 31040,4 21055,0 67,8 29558,1 18974,7 64,2 -2080,3 -9,9

Нерозподілені видатки 278,1 332,2 323,5

Всього 404341,1 377842,8 93,4 444250,0 416853,6 93,8 533124,2 492454,7 92,4 75601,1 18,1

58

Додаток БВидатки державного бюджету за 2010–2012 років у розрізі функціональної класифікації *

Видатки згідно З функціональноюкласифікацією

План 2010,млн.. грн...

Факт 2010,млн.. грн...

Часткафакт., %

План 2011,млн.. грн...

Факт 2011,млн.. грн...

Часткафакт., %

План 2012,млн.. грн....

Факт 2012,млн. грн.

Часткафакт., %

Відхилення (+/-) 2012 року

проти 2011 року, млн. грн.

Темпи зростання 2012 року проти

2011 року, %

Загальнодержавні функції

35783,9 34694,3 11,4 41198,4 39996,6 12,0 46148,4 44010,7 11,14014,1 10,0

Обслуговування боргу 15569,2 15539,0 5,1 23226,5 23134,4 6,9 24492,1 24196,6 6,1 1062,2 4,6Оборона 13591,6 11347,1 3,7 14467,4 13241,1 4,0 17374,1 14485,7 3,7 1244,6 9,4Громадський порядок, безпека та судова влада

29297,6 28570,7 9,4 33306,9 32415,3 9,7 38160,8 36469,8 9,24054,5 12,5

Охорона навколишнього природного середовища

6072,5 2292,7 0,8 4631,2 3008,4 0,9 7781,6 4135,4 1,01127 37,5

Житлово-комунальне господарство

1021,9 844,4 0,3 1200,0 324,2 0,1 785,8 379,6 0,155,4 17,1

Охорона здоров'я 9048,3 8759,0 2,9 10922,9 10223,9 3,1 12520,6 11358,5 2,9 1134,6 11,1

Духовний та фізичний розвиток

5398,6 5165,5 1,7 4143,0 3830,4 1,1 6441,6 5488,5 1,41658,1 43,3

Освіта 30579,7 28807,5 9,5 29277,1 27232,7 8,2 32494,1 30243,2 7,6 3010,5 11,1Соціальний захист та соціальне забезпечення

71018,2 69311,3 22,8 64366,7 63540,2 19,1 77446,5 75254,4 19,011714,2 18,4

Соціальний захист пенсіонерів

64770,9 64086,5 21,1 58317,2 58317,2 17,5 64494,1 64494,1 16,36176,9 10,6

Економічна діяльність: 41647,9 36030,0 11,9 54160,9 44771,6 13,4 59461,9 49396,0 12,5 4624,4 10,3Сільське господарство, лісове господарство та

мисливство, рибне господарство

7678,4 7208,3 2,4 10797,9 7487,1 2,2 10626,4 7365,3 1,9 -121,8 -1,6

Паливно-енергетичний комплекс

13186,8 12024,4 4,0 12406,3 10915,2 3,3 19529,5 17270,1 4,46354,9 58,2

Транспорт 15213,9 12608,4 4,2 16580,0 14735,4 4,4 14499,7 12847,9 3,2 -1887,5 -12,8Інша економічна діяльність 96,0 92,2 0,0 476,3 425,9 0,1 2780,1 2173,5 0,5 1747,6 410,3Міжбюджетні трансферти 81324,9 77766,2 25,6 96516,3 94875,0 28,5 128425,3 124459,6 31,5 29584,6 31,2

59

В С Ь О Г О 324785,1 303588,7 100,0 354190,6 333459,5 100,0 427040,7 395681,5 100,0 62222 18,7

Додаток В

Видатки державного бюджету у розрізі економічної класифікації за 2010 – 2012 роки *

П О К А З Н И К ИПлан на 2010 рік

млн. грн.Факт на 2010 рік,

млн. грн.Виконання за 2010 рік, %

План на 2011 рік млн. грн.

Факт на 2011 рік, млн. грн.

Виконання за 2011 рік, %

План на 2012 рік млн. грн.

Факт на 2012 рік, млн. грн.

Виконання за 2012 рік, %

Поточні видатки 294 847,4 282 531,6 95,8 310815,5 302178,0 97,2 381756,5 366180,3 95,9

Видатки на товари і послуги 106 731,7 100 235,9 93,9 117421,1 111291,4 94,8 135084,3 125421,1 92,8

Оплата праці працівників бюджетних установ 39 125,1 39 000,6 99,7 41715,7 41519,1 99,5 45769,2 45272,4 98,9

Заробітна плата 22 952,5 22 834,5 99,5 23314,8 23139,6 99,2 26721,2 26229,5 98,2

Грошове утримання військовослужбовців 16 172,6 16 166,1 100,0 18400,9 18379,5 99,9 19047,9 19042,9 99,9

Нарахування на заробітну плату 12 346,2 12 248,6 99,2 13083,4 12945,9 98,9 14794,1 14501,9 98,0

Придбання товарів і послуг 16 699,0 14 677,7 87,9 17959,6 16037,6 89,3 21884,4 17835,6 81,5

Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, в тому числі мякий інвентар та обмундирування

5 290,3 4 440,6 83,9 5181,9 4490,9 86,7 6992,5 5366,3 76,7

Медикаменти та перев'язувальні матеріали 2 324,7 2 248,6 96,7 2642,1 2605,1 98,6 3250,3 3197,4 98,4

Продукти харчування 2 226,9 2 142,4 96,2 2177,5 2139,6 98,3 2129,2 2081,3 97,7

Оплата послуг (крім комунальних) 6 128,8 5 179,3 84,5 7268,3 6196,2 85,2 8258,7 6073,8 73,5

Інші видатки 728,3 666,7 91,5 689,9 605,9 87,8 1253,6 1116,9 89,1

Видатки на відрядження 1 045,6 903,5 86,4 1064,8 970,8 91,2 1255,4 1096,3 87,3Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та

заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення

2 214,2 1 162,8 52,5 2014,3 1429,2 71,0 3199,1 1818,2 56,8

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 4 527,2 4 164,3 92,0 4326,0 4187,4 96,8 5634,8 5391,8 95,7

Оплата теплопостачання 1 319,3 1 229,5 93,2 1148,5 1103,3 96,1 1500,6 1430,8 95,3

Оплата водопостачання і водовідведення 291,8 261,2 89,5 254,4 240,1 94,4 278,4 257,6 92,5

Оплата електроенергії 1 602,7 1 486,0 92,7 1705,8 1671,1 98,0 2251,8 2185,2 97,0Оплата природного газу 763,7 679,8 89,0 663,7 647,3 97,5 968,4 936,0 96,7

Оплата інших комунальних послуг 289,3 269,1 93,0 306,0 281,3 91,9 338,2 308,9 91,3Оплата інших енергоносіїв 260,4 238,7 91,7 247,7 244,3 98,6 297,3 273,3 91,9

Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення

30 774,4 28 078,4 91,2 37257,2 34201,4 91,8 42547,4 39504,8 92,8

Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм

7 303,1 5 753,5 78,8 13159,5 11292,3 85,8 14751,4 13014,5 88,2

Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку

23 471,3 22 324,9 95,1 24097,7 22909,1 95,1 27796,0 26490,3 95,3

60

Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями 16 656,0 16 639,5 99,9 24655,9 24591,2 99,7 25989,1 25753,3 99,1

Субсидії і поточні трансферти 171 459,7 165 656,3 96,6 168738,5 166295,4 98,6 220683,0 215005,9 97,4Субсидії і поточні трансферти підприємствам (установам,

організаціям)22 023,7 20 370,5 92,5 15522,6 14468,2 93,2 22277,6 20528,7 92,1

Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів

78 666,9 75 362,9 95,8 89607,6 88311,2 98,6 121817,3 119610,4 98,2

Поточні трансферти населенню 70 502,0 69 713,5 98,9 63240,2 63175,0 99,9 75969,0 74283,5 97,8Виплата пенсій і допомоги 66 765,7 66 074,0 99,0 60371,2 60367,0 100,0 66560,3 66557,2 99,9

Стипендії 1 004,1 1 001,9 99,8 259,2 258,6 99,8 285,9 282,5 98,8Інші поточні трансферти населенню 2 732,2 2 637,6 96,5 2609,8 2549,5 97,7 9122,8 7443,8 81,6

Поточні трансферти за кордон 267,1 209,3 78,4 368,1 341,0 92,6 619,1 583,2 94,2

Капітальні видатки 29 729,6 21 057,1 70,8 43134,7 31281,5 72,5 45038,2 29501,2 65,5Придбання основного капіталу 9 918,7 5 189,9 52,3 10926,4 7165,3 65,6 13310,4 9004,4 67,6

Придбання обладнання і предметів довгострокового користування

2 802,7 2 221,8 79,3 4295,9 3418,9 79,6 4692,6 3539,5 75,4

Капітальне будівництво (придбання) 2 827,5 1 495,2 52,9 2979,6 1729,7 58,1 3599,9 2609,9 72,5Будівництво (придбання) житла 929,3 547,4 58,9 1069,0 505,1 47,2 963,7 661,7 68,7

Інше будівництво (придбання) 1 898,3 947,8 49,9 1910,5 1224,6 64,1 2636,2 1948,2 73,9

Капітальний ремонт 1 527,5 719,5 47,1 1991,0 815,1 40,9 1350,5 779,1 57,7

Капітальний ремонт житлового фонду 34,2 27,8 81,4 119,6 72,3 60,5 124,6 78,9 63,3

Капітальний ремонт інших об'єктів 1 493,4 691,6 46,3 1871,4 742,8 39,7 1225,9 700,1 57,1

Реконструкція та реставрація 2 760,9 753,5 27,3 1660,0 1201,5 72,4 3667,3 2075,9 56,6

Реконструкція житлового фонду 78,1 36,5 46,7 167,6 133,6 79,7 151,0 98,8 65,4

Реконструкція інших об'єктів 2 568,3 626,2 24,4 1377,3 997,8 72,4 3363,3 1871,7 55,7

Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури 114,4 90,8 79,4 115,1 70,2 60,9 153,0 105,3 68,8

Створення державних запасів і резервів 787,8 567,7 72,1 501,9 439,7 87,6 1019,8 234,7 23,0

Придбання землі і нематеріальних активів 209,3 188,5 90,1 293,3 218,9 74,7 516,5 289,0 56,0

Капітальні трансферти 18 813,8 15 111,0 80,3 31413,1 23457,5 74,7 30191,5 19973,2 66,2

Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

15 533,7 12 386,4 79,7 24185,6 16703,4 69,1 22930,8 14607,9 63,7

Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів

2 658,0 2 403,3 90,4 6908,7 6563,8 95,0 6608,1 4849,2 73,4

Капітальні трансферти населенню 622,2 321,3 51,6 318,9 190,3 59,7 652,7 516,1 79,1

Нерозподілені видатки 208,2 240,4 246,0

Всього 324 785,1 303 588,7 93,5 354190,6 333459,5 94,1 427040,7 395681,5 92,7

* Розроблено на основі звітів про виконання Закону України « Про Державний Бюджет України» 2010 – 2011 рр. [ 66, 67, 68]

Додаток Г

Таблиця 2.1

Аналіз виконання видатків зведеного, державного та місцевих бюджетів України за 2010–2012 років, *

Роки 2010 рік 2011 рік 2012 рік

Видатки

Річний

план,

млн. грн.

Факт,

млн. грн.

Виконання

%

Річний

план,

млн. грн.

Факт,

млн. грн.

Виконання

%

Річний

план,

млн. грн

Факт,

млн. грн.

Виконання,

%

Зведений бюджет, ут. ч.: 404 341,1 377 842,8 93,4 444 250,0 416 853,6 93,8 533 124,2 492 454,7 92,4

– загальний фонд 307 754,4 299 414,7 97,3 359 414,6 347 376,0 96,7 438 081,7 417 599,7 95,3

– спеціальний фонд 96 586,7 78 428,1 81,2 84 835,5 69 477,6 81,9 95 042,5 74 854,9 78,8

Державний бюджет (без урахування міжбюджетних трансфертів), ут. ч.:

243 460,3 225 822,5 92,8 257 674,4 238 584,4 92,6 298 615,4 271 221,9 90,8

– загальний фонд 168 235,7 165 939,8 98,6 205 326,9 197 542,8 96,2 243 084,1 228 961,2 94,2

– спеціальний фонд 75 224,6 59 882,8 79,6 52 347,5 41 041,6 78,4 55 531,2 42 260,7 76,1

Місцеві бюджети (без урахування

міжбюджетних трансфертів), ут. ч.:168 308,1 158 645,1 94,3 186 575,7 178 269,2 95,5 234508,9 221232,8 94,3

– загальний фонд 146 819,6 140 017,5 95,4 154 087,7 149 833,2 97,2 194997,6 188638,6 96,7

– спеціальний фонд 21 488,6 18 627,6 86,7 32 488,0 28 436,0 87,5 39 511,30 32 594,21 82,5

Державний бюджет (з урахуванням міжбюджетних трансфертів), ут. ч.:

324 785,1 303 588,7 93,5 354 190,6 333 459,5 94,1 427 040,7 395 681,5 92,7

62

– загальний фонд 241 479,6 238 314,9 98,7 295 965,9 287 286,7 97,1 360 737,2 343 586,6 95,2

– спеціальний фонд 83 305,5 65 273,8 78,4 58 224,7 46 172,8 79,3 66 303,5 52 094,9 78,6

Міжбюджетні трансферти, разом 81 324,9 77 766,2 95,6 96 516,2 94 875,1 98,3 128 425,3 124 459,6 96,9

* Розроблена на основі звітів про виконання Державного бюджету України за 2010-2012 роки [66, 67, 68]

Рис.2.1Структура видатків зведеного бюджету України 2010-2012 роки)

%**

** Cформована на основі таблиці 2.1

Рис. 2.2 Динаміка зростання поточних та склад видатків у 2010-2011 рp***

*** Сформована на основі даних Додатку А

64

Рис. 2.3 Динаміка капітальних видатків та їхній склад 2010 – 2012 рp млн..

грн.. ***

Таблиця 2.2

Аналіз виконання видатків Зведеного бюджету України за 2010 – 2012 роки в розрізі функціональної

класифікації ****

2010 рік 2011 рік 2012 рік

Річний

план,

млн. грн.

Факт,

млн. грн.

Виконання

%

Річний

план,

млн. грн.

Факт,

млн. грн.

Виконання

%

Річний

план,

млн. грн.

Факт,

млн. грн.

Виконання

%

Загальнодержавні функції 46942,8 44902,5 95,7 52033,6 49874,7 95,9 57811,8 54590,2 94,4

Оборона 13591,6 11347,1 83,5 14468,5 13242,2 91,5 17376,1 14486,9 83,4

Громадський порядок, безпека та судова влада

29554,6 28825,6 97,5 33534,3 32637,7 97,3 38396,1 36681,2 95,5

Економічна діяльність 52387,6 43832,4 83,7 70293,4 57124,1 81,3 77678,6 62377,4 80,3

Охорона навколишнього природного середовища

7247 2872,4 39,6 6355,1 3890,7 61,2 10304,2 5297,9 51,4

Житлово-комунальне господарство

8782 5431,3 61,8 11282,9 8679,3 76,9 22979,5 20059,6 87,3

Охорона здоров'я 44638,4 44745,4 100,2 49140,0 48961,6 99,6 60012,6 58453,9 97,4

Духовний та фізичний розвиток

11947,1 11525,4 96,5 11348,8 10754,9 94,8 15138,4 13639,6 90,1

Освіта 82302,3 79826 97,0 88786,5 86253,6 97,1 104743,0 101560,9 97,0

66

Соціальний захист та соціальне забезпечення

106947,7 104534,9 97,7 107006,8 105434,8 98,5 128683,9 125306,9 97,4

ВСЬОГО 404341,1 377842,8 93,4 444250,0 416853,6 93,8 533124,2 492454,7 92,4

****сформована на основі даних звітів про Державний бюджет України [67,68,69]

1. Загальнодержавні функції; 2. Оборона; 3. Громадський порядок, безпека та

судова влада; 4. Економічна діяльність 5. Охорона навколишнього природного

середовища; 6. Житлово-комунальне господарство; 7. Охорона здоров'я

8. Духовний та фізичний розвиток; 9. Освіта 10. Соціальний захист та соціальне

забезпечення

Рис. 2.4 Динаміка видатків Зведеного бюджету України 2010-2012 роки у

розрізі функціональної класифікації, млн.. грн.. *****

***** Сформована на основі даних таблиці 2.2

44902,5

11347,1

28825,6

43832,4

2872,4

5431,3

44745,4

11525,4

79826

104534,9

49874,7

13242,2

32637,7

57124,1

3890,78679,3

48961,6

10754,9

86253,6

105434,8

54590,2

14486,9

36681,2

62377,4

5297,9

20059,6

58453,9

13639,6

101560,9

125306,9

0

20000

40000

60000

80000

100000

120000

140000

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

2010 рік 2011рік 2012 рік

68

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2010 рік 2011 рік 2012 рік

27,7 25,3 25,4

21,120,7 20,6

11,613,7 12,7

11,9 12 11,1

11,8 11,711,9

7,6 7,87,4

3,1 2,62,8

3 3,22,9

1,4 2,1 4,1

0,8 0,9 1,1Охорона навколишнього природного середовища

Житлово-комунальне господарство

Оборона

Духовний та фізичний розвиток

Громадський порядок, безпека та судова влада

Охорона здоров'я

Загальнодержавні функції

Економічна діяльність

Освіта

Соціальний захист та соціальне забезпечення

69

Додаток Е

Рис. 2. 5 Структура видатків Зведеного бюджету України за 2010 – 2012

роки у розрізі функціональної класифікації (Дані звіту Міністерства фінансів

за 2014 рік).

70

Рис. 3.1 Заходи оптимізації складу та структури видатків Державного

бюджету України [11, c 195]

71

Додаток Д

* (Дані Міністерства фінансів з річного звіту про виконання бюджету України

за 2014 рік).