МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИmr.dspu.edu.ua/publications/2006/8 (23) 2006.pdfтрудового навчання засобами сучасних

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Засновник:Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

Заснований в 2002 році, виходить щоквартально

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЛВ №291

Схвалено Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 13 від 02.11.2006 р.)

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, к.е.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактораГригорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академікВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМаріяЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н.,професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професорІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Юрій ДОРОШЕНКО, д.техн.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наук і Академії менеджменту та підприємництваНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора

Адреса редакції: 82100 Дрогобич, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вулиця Івана Франка, 24, тел.:(03244) 3-12-76, 2-50-48, 8(067) 2677635

ISBN 966-7996-48-4

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

http://www.pdffactory.com


ЩОКВАРТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗМІСТ

Валерій СкотнийФілософія техніки............................................................................................................................5Олександр Шпак, Валерій Городній, Олена ЛіфінцеваДіагностування вихованості: моральні засади............................................................................11Володимир КовальчукПроблеми модернізації сучасної педагогічної освіти: світоглядні та соціальні аспекти..........18Мирон ВачевськийОбґрунтування економічної освітиу загальноосвітніх навчальних закладах на сучасному етапі.....................................................22Тетяна ПантюкВплив молодіжних субкультур на процес соціалізації сучасної молоді....................................32Світлана МащакПсихологія творчості у педагогічній діяльності..........................................................................37Анатолій Пашинський, Роман ХмуричПсихологічні особливості обдарованості та творчих здібностей учнівської молоді................40Оксана ГевкоПозааудиторна робота у галузі народного декоративно-ужиткового мистецтваяк засіб формування у студентів національно-патріотичних рис..............................................45Володимир ТименкоНеперервна система дизайн-освіти: стан і перспективи її розвиткув основній ланці загальноосвітньої школи.................................................................................50Віктор ЛокшинТеоретико-методологічні аспекти фахової підготовки кваліфікованих робітниківдля підприємств художніх промислів..........................................................................................54Валентина ТитаренкоВишивальне мистецтво в творах сучасних мисткинь...............................................................60Іван ПетрицинШляхи підвищення професійного рівня майбутніх учителівтрудового навчання засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій...............65Володимир Рак, Юрій ТурановІнформаційні технології як засіб удосконаленняпідготовки майбутніх учителів трудового навчання..................................................................70Валентин Гончаров, Олег Бурбело, Татьяна МалаеваПроблемы осуществления эффективного бюджетного контроля в Украине..........................74Мирон БіликРоль електротехнічної підготовки у трудовому навчанні школярів..........................................77




Іван НищакОкремі аспекти формування творчої активності майбутніх учителівтрудового навчання засобами комп’ютерної графіки................................................................80Ярослав МатвісівЗавдання та зміст економічного виховання школярів на уроках трудового навчання............84Лариса БіликНаціональне виховання школярів на уроках обслуговуючої праці............................................89Тетяна БорисоваТеоретичні основи ергономічної освіти вчителів трудового навчання....................................92Володимир ТрофімчукПсихолого-педагогічні особливості організації художньо-конструкторської діяльностістаршокласників у процесі трудової підготовки........................................................................96Олена СевастьяноваМожливості індивідуалізації у змісті трудового навчання.......................................................100Юрій ЧорнийФольклорна палітра Закарпатського краю у наукових дослідженнях....................................104Уляна МолчкоСидір Воробкевич – перший біограф Михайла Вербицького.................................................108Зоряна ЖигальПедагогічні інновації в теорії та практиці загального музичного виховання........................112Андрій КовбасюкВплив пісенного фольклору на розвиток вокальних навичок співаків..................................115Леся ПерхунСпособи семантизації іншомовної лексики..............................................................................119Жанна ГущакОкремі аспекти особистісного розвитку майбутнього вчителя..............................................123Надія ДудникСтратегічні цілі українського суспільства і вибір системи цінностей.....................................128Лілія КосарАксіологічні виміри культурфілософії О.Шпенглерау контексті зміни ціннісних парадигм на межі ХІХ – ХХ століть...........................................131Леся СмеречакФормування професійних якостей соціальних педагогіву позааудиторній виховній роботі педагогічного університету...............................................134Мар’яна БродаТворчий вчитель як суб’єкт виховання самостійності у навчанні учнів................................137Ярослав Ломницький“Ovo”, комп’ютер і художньо-технічна творчість студентів....................................................141Олена КарпенкоРоль професійно-орієнтованих технологійу процесі теоретичної підготовки майбутніх соціальних працівників....................................146

ЩОКВАРТАЛЬНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗМІСТ




5 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Постановка проблеми. Філософія,переймаючись найзагальнішими, фундаментальнимипроблемами, тривалий час не потребувала вивченняпроблем техніки. Тому філософія техніки – одназ наймолодших гілок філософського знання. Учені-філософи не лише вважали, що ці проблеми не вартіуваги, але й розглядали техніку як таку, що не єскладовою предметного поля філософії. Однак,деякі з них (Аристотель та інші) приділяли увагутехніці як природознавці та винахідники. Прицьому соціальні проблеми, породжені технікою, здавніх-давен ставали предметом філософськоїрефлексії (Лао-цзи вже у VI ст. до н. е. засуджуваввикористання нових знарядь праці, тобто технічнийпрогрес ) , але тут досліджувалося самесуспільство, а не техніка як самостійний феномен.І лише з усвідомленням того, що техніка всучасному суспільстві є однією із загальнихдетермінант, виникає справжня зацікавленість уфілософському дослідженні власне техніки.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Перші праці, присвячені філо софськомурозумінню проблеми техніки, вийшли у світ понадсто років тому. Книгу філософа-антропологаЕ. Каппа “Засади філософії техніки”, яку йприйнято вважати початком систематичногофілософського опанування проблем техніки,надруковано в 1877 р. У 1897 р. у ФранціїА. Еспінас розробив загальну теорію техніки, щоспиралася на філософські засади й категорії. Намежі ХІХ – ХХ ст. виходять праці відомогоросійського інженера П. Енгель-Мейєра “Теоріятворчості” (1910 р.) та “Філософія техніки” (1913 р.),а також англійських філософів, які розроблялитехнічну проблематику. Однак, це були окремі,розрізнені дослідження.До Другої світової війни внесок техніки в

цивілізацію лише оптимістично схвалювався, абезперервний технічний прогрес здавався чимосьнавіки даним і таким , що утверджує ідеюпанування людини над природою. Справжнязацікавленість у філософському тлумаченні

проблем техніки почалася із всесвітніхфілософських конгресів у Відні (1968 р.), у Варні(1973 р.) та в Дюссельдорфі (1978 р.). З того часукількість друкованих праць, присвячених ційпроблематиці, почала стрімко зростати, хоча йпізніше висловлювалися сумніви щодофілософських проблем техніки.Мета статті. Дослідити:1. Філософія техніки: становлення та предмет

вивчення.2. Техніка в іс торії людства.3. Філософське поняття техніки.4. Проблематика досліджень у філософії

техніки.5. Характеристика техніки.Виклад основного матеріалу. Такі думки

живилися й тим, що західна філософська традиціязвикла розглядати техніку як ремесло, практичнезастосування накопичених знань. Із технікоюпов’язувалась обмежена щодо інтелектуальногозмісту діяльність, що не варта філософськогодослідження, а філософія розглядалась як частинацарства духу, який протистоїть практичнійдіяльності, заснованій на інтуїтивному вмінніробити щось. “Долею філософії, – писавІ.Блюменберг, – стало положення про можливістьнею самою обстоювати власну субстанційністьлише за умови виступу проти “техніки” вширокому її значенні”.Водночас тенденція розглядати людину

винятково як апітаl rаtіопаlіs (тваринураціональну) утверджувалася завдяки тому, щомарксистська традиція, яку не сприймали наЗаході, приділяла техніці як частині так званихпродуктивних сил суспільства підвищену увагу,наголошуючи, що саме рівнем їх розвитку йвизначається рівень суспільного, культурного таморального прогресу людства. Це викликалопротидію на Заході, що мало наслідкомнехтування філософським аналізом техніки.Філософія техніки – галузь філософського

зн анн я , предметом дослідженн я якої є

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорДрогобицького державного педагогічного університету

ім. І. Я. Франка

ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ“Людський доцільний розум, який колись втілився в перших технічних винаходах,

починає віддавати перевагу засобам, а не цілям. Вся сутність людини стає рабом технічноїцивілізації”.

М. Горкгаймер

ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ

© В. Скотний, 2006




6

феномен самої техніки та її вплив на процесижиттєдіяльн ості ін дивіда і суспільствазагалом. Лише з усвідомленням суперечності міжтрадиційною ідеєю нескінченного прогресу таблизькістю “меж зростання”, характерної для 60-хроків XX ст. , філософія техніки виразноутверджується як окрема гілка філософськогознання й одразу ж наштовхується на неминучітруднощі, внутрішньо властив і предметудослідження.Техніка та технологія в іс торії людства

починається відтод і, коли люди сталивикористовувати штучні знаряддя ручної праці.Грецьке слово “техне” в перекладі українськоюмовою озн ачає мистецтво, майстерн ість,умін н я . Його вжив али вже Платон таАристотель, аналізуючи штучні знаряддя праці.Вихідним моментом техніки є природніпродуктивні органи людини, передусім руки.Доповнення, підсилення, заміщення природнихробочих органів людини мають певну соціальнудетермінацію, яка реалізується черезвикористання природи та втілення в природнихтілах трудових функцій.Створений людиною об’єкт називають

артефактом (лат. аr tеfас tum – штучнозроблений). Техніка є сукупністю артефактів, алетаке їх трактування дає лише перше уявлення пронеї.Техніка – сукупність створених засобів і

зн арядь виробництва, а також заходи таоперації, вміння та майстерність здійсненнятрудового процесу.

Мета і функція техніки – перетворюванняприроди та суспільства згідно з цілями, якіс тавлять люди, що мають певні потреби табажання. Отже, техніка є невід’ємною складовоюлюдського існування.Цивілізації, які змінювали одна одну до Нового

часу, різнилися своїми базовими характеристиками.Вони могли сповідувати різні релігії, їхні цінностіта мотивації, могли бути діаметральнопротилежними, але вс і використовували вповсякденному житті той самий перелік технічнихзасобів, що є комбінацією механізмів, які буливідомі ще в прадавні часи. Колесо, клин, важіль,блок, гвинт – є основою технічного арсеналу всіхвідомих історії людських суспільств . Протесвоєрідність певної цивілізації визначалася нерівнем технічного розвитку, її могутність таавторитет не залежали від нього.У свою чергу, технічний прогрес не був ні

метою, ні навіть домінантою розвитку більшостіцивілізацій. Ситуація починає швидко змінюватисяв Новий та новітній час, коли техніка західної

цивілізації, що все ще була комбінацією тих самихнайпростіших механізмів давнини, сталаприводитися в рух енергією пари, мінеральногопалива, електрики й, нарешті, атомного розпаду.Потужність нової техніки була настільки великою,що жодна держава світу не могла дозволити собіігнорувати те, що відбувалося у сфері техніки.Суспільство могло або загинути (як це сталося завтохтонними цивілізаціями Америки), абопідкоритися загальному процесу та застосуватив себе ті елементи культури Заходу, якимивизначалась її потужність. Лише за таких умовтехніка стає високоуніверсальним феноменомсучасної історії людства [4].Систему “людина – техніка” відносять до

продуктивних сил суспільства. Розрізняютьтехніку пасивну (всі виробничі приміщення –споруди, засоби зв’язку – шляхи, канали, мости),засоби поширення інформації (телерадіо зв’язок,комп’ютерний зв’язок тощо) та техніку активну(знаряддя ручної і розумової праці, щозабезпечують життєдіяльність людини, апаратиуправління виробничими та соціально-економічними процесами).Стрижень економічного життя суспільства –

потреби та праця. А вся історія цивілізації єпостійною діяльністю людей, спрямованою надосягнення матеріальних і духовних благ. Будь-який морально виправданий успіх у житті людиниє успіх праці. У Святому Письмі зазначено: “Боколи ми були у вас, то заповіли вам таке: якщохто не хоче працювати, то й не їж”.Праця землероба чи робітника на виробництві,

вченого чи митця або будь-яка інша праця формуєбагатство та передбачає забезпечення засобамиіснування завдяки практичній хватці, розуму, атакож значною мірою опосередкуваннямпотребами та працею інших людей. Усім, щолюдина вживає і чим користується, воназобов’язана самій собі, власній діяльності. УСтарому Завіті сказано: “Хто обробляє землюсвою, той хлібом насичується, хто ж за марницеюгониться, той позбавлений розуму”, “Кожна працяприносить достаток, але марнослів’я в недостатокведе”.Праця – доцільна діяльність людей, що має

своїм змістом перетворенн я, опануванн яприродних і соціальних сил для задоволен няісторично зумовлен их потреб людини йсуспільства.Праця – це і виробництво матеріальних благ, і

виховання людини, і управління людьми векономічній і духовній сферах життя суспільства.Вона народжує світ культури, її цінностей і сама єфеноменом культури.


Молодь і ринок №8 (23), 2006





Розрізняють працю ро зумову й працюфізичн у. Однак , відмінності між ними не єабсолютними, оскільки будь-яка фізична працямає власну інтелектуальну складову.Сутність праці розкривається в численних

аспектах. Одним із них є якість результату праці,що залежить від майстерності суб’єктадіяльності, міри його відповідальності, характерумотивації, умов діяльності – наявності знарядьпраці та необхідних засобів виробництва, умовспівпраці тощо. Філософія праці знаходить своєлогічне продовження у філософії техніки.Філософському вивченню феномена технікиприділяється належна увага лише в останні стороків. Перші фундаментальні роботи з філософіїтехніки з’явилися наприкінці XIX ст. У 60-ті рокиXX ст. філософія техніки розвивалася доситьінтенсивно і стала самостійним напрямомфілософського знання.Чіткого й однозначного визначення поняття

“техніка” не існує, хоча нібито всі розуміють йогозначення. Якщо під технікою розуміти штучностворені речі (артефакти), то виникає запитання:а як бути, наприклад, з міськими забудовами, зкартинами та скульптурами, з промисловимивідходами, з породами свійських тварин і рослинами,які також певною мірою створювалися штучно?Крім того, нерідко йдеться про “техніку пілотування”в льотчиків, про “техніку гри” в музикантів, про“техніку читання” в школярів. Універсальневизначення техніки має охопити всі ці сутності.Німецький філософ Ф. Раппе, аналізуючи

існуючі у філософській літературі тлумаченняпоняття “техніка”, також намагався створитиуніверсальне визначення “техніки-технології”,виділяючи два його типи – вузьке та широке [9].У вузькому значенні техніка, на його думку, є

сукупністю предметних артефактів, створених дляздійснення інженерної перетворюючо-конструктивної діяльності. Таких визначеньбагато. Але у вс іх них варіюється тафундаментальна якість техніки, яку можна булоб назвати принципом перетворення. Тобто технікає тим, за допомогою чого людина перетворюєприроду, саму себе, суспільство. І головноюсоціальною функцією, культурним покликаннямтехніки є конструювання та реконструюванняпредметної реальності. Техніку репрезентують задопомогою знарядь, предметів або алгоритмічно-технологічно. Вона є тим, чим людина впливаєна об’єкти, змінюючи їх. Але техніка є й тим, яксаме вона діє щодо цих об’єктів, однак, при цьомувиявляє себе як технологія.

Розвиток техніки – об’єктивна передумовавдосконален ня людської діяльності. Звісно,

кам’яна індустрія первісної епохи, ремісницькамайстерність багатьох тисячоліть і сучасневисокотехнологічне виробництво – це різні етапив бутті техніки та її ролі в людському житті.Існує кілька концепцій історичного розвитку

техніки. Для марксистського бачення, наприклад,її історія відображена послідовними щаблями:ручні знаряддя, ремісничо-мануфактурний період,машинна техніка, автоматизовані системи. Змінив цій історії зумовлені перенесенням на технічнийпристрій функцій, які, раніше виконувала людина.“Природне” підміняється “штучним”, створеним,розширюючи межі опанування людиноюзовнішнього світу та глибин власноїжиттєдіяльності. Змінюється тип зв’язку міжлюдиною та технічними робочими органами.

Сучасний світ – це технізований простір ітехнологізований час. Якщо раптом зникла б техніка,зникла б і людина. Людство існує і діє не в царинінеполоханої природи, а у світі техніки – у техносфері.Сучасна філософія техніки не є завершеною,

вона навіть не являє собою певної філософськоїцілісності. Переважно це зумовлено “дитячим”віком цієї філософії, відсутністю дослідницькихтрадицій, систематичності в накопиченому знанні,а також єдності щодо використання термінології [3].Філософія техніки активно займається

проблемою та концепцією людини, яка створюєта використовує техніку. Особливість цієїпроблеми пов’язана нині зі стрімким зростаннямпотужних технологій. При цьому кількість людей,які зазнають впливу технічних заходів та їхніхвторинних ефектів, значно зростає. Потерпають іприродні системи, що стають об’єктом людськоїдіяльності, оскільки порушується їхня рівновага,що нерідко призводить до руйнування цих систем.Ніколи раніше людина не мала таких потужнихважелів, щоб бути здатною знищити життя впевній частині екологічної системи і навіть углобальному вимірі.Тому суспільство не повинно без попередньої

експертизи виробляти все, що може виробити,робити всього, на що спроможне, і, звісно, не одразуж після відкриття нових технічних можливостей.Крім суто філософських суперечок про

онтологічний і гносеологічний характер сучасноїтехніки, філософія техніки зосереджується натаких проблемах, як наслідки застосуваннякомп’ютерів, зокрема, можливість створенняштучного інтелекту; зростаюча складністьсучасної техніки та пов’язана з цим необхідністьїї оцінки; взаємозв’язки між технікою тасуспільством, наукою та природою; шляхи йперспективи розвитку техніки та ін. [5].Певною мірою осторонь фігурують роботи,





8

присвячені проблемі створення штучногоінтелекту, що безпосередньо пов’язана зголовними пластами філософської проблематики.Можливості сучасних технічних систем вобчисленні, розпізнаванні образів , перекладі,цілеспрямованій поведінці такі значущі, щопотребують перегляду традиційної межі міжлюдським “духом” і машиною.Реакція філософів на цю проблему

складається з констатації того, що навіть занайточнішого моделювання сутнісні риси людинизникають при спробах їхнього відтворення вкомп’ютерній програмі. Однак, традиційним є йконтраргумент про невичерпні можливостірозвитку апаратних засобів і програмногозабезпечення, які невдовзі зроблять такевідтворення можливим.Сучасні програмні засоби спроможні не лише

навчатися та самонавчатись, але й здатні до такзваної інтерактивної поведінки й корекції помилок,до самостійного пошуку й отримання інформації.Така поведінка може розглядатися як свідома, щосаме собою спричиняє певні труднощі. До більшихпроблем може призвести філософська інтерпретаціяповедінки інших програм – комп’ютерних вірусів,здатних до свавільного копіювання (розмноження),а також до зовсім інших дій, незалежних від волілюдини, іноді – усупереч їй.Чи означає це, що людина створює певне нове

життя, своєрідний “дух людині”? Цю точку зоруобстоює прихильник біхевіористськоїінформаційної теорії пізнанн я К. Сейр. Вінстверджує, що комп’ютер чи комп’ютернапрограма здатні до дій і цілеспрямованоїповедінки, типової для людини. Вони можуть матисвідомість, що, зрештою, призводить дозаперечення якісних розбіжностей між природоюфізичних і духовних явищ.Протилежний погляд означає, що машина чи

програма створюються людиною і в цьому сенсі євідображенням мети, яку вона попередньопоставила, для реалізації якої ця програма малавиконуватися. У такому разі здатність програми доцілеспрямованої поведінки визначається її творцем.Отже, сама постановка проблеми про наслідки

створення штучного інтелекту є не доситькоректною. Але відповідь на питання, чи здатнімашини до самостійного мислення, ще довгобентежитиме думку філософів.Потреби адекватного управління довгостроковими

інвестиціями у складні та великозатратні технічніпроекти породжують проблему оцінок техніки.Йдеться про те, що ще до реалізації такогопроекту необхідно усвідомлювати всі наслідкизапланованої інновації. До чого призведе

запровадження нової техніки? Як воно позначитьсяна економічній ситуації, на політичнихобставинах? А щодо довкілля та здоров’я людей?А щодо відтворення населення? Безпеки країни?Відповідь слід мати ще до створення новоїтехніки, бо виправлення помилок на стадіїпроектування може коштувати набагато більше,ніж початкова вартість самого проекту.Оцінка техніки й мала враховувати соціально

значущі наслідки другого та третього порядку длямасштабних технічних проектів. Але традиційніінженерні методи та критерії тут неспроможні.Техніка сама собою ціннісно нейтральна і не можебути ні поганою, ні доброю. Наприклад, чим є“сам по собі” автомобіль: предметом гордості тапрестижу, який забезпечує людині вільнепересування, чи чотириколісним монстром, якийвбиває людей та отруює атмосферу? Відповідьна це запитання не можна дати на основі жодногоз методів, жодної з інженерних дисциплін, її неможна отримати апріорно та раціонально, оскількивона цілком залежить від переліку базовихцінностей, на яких ґрунтуватиметься.Отже, якості та характеристики, які людська

свідомість пов’язує з технічним об’єктом, більшезалежать від свідомості, ніж від особливостейоб’єкта. А тому вторинні наслідки технічної інноваціївизначаються не так якостями самого проекту, якціннісними характеристиками. При цьому питанняпро ціннісну завантаженість “запланованої інновації”стає надзвичайно важливим.Однією з класичних філософських проблем, яку

висуває філософія техніки, є питання пропоходження техніки та її взаємозв’язок ізприродою та суспільством. На філософськомурівні воно означає спробу дослідження процесуформування нової техніки, тобто науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Цейпроцес є аналогічним процесу дослідження в науці,може бути вивчений за допомогою гносеологічнихметодів. Але, оскільки техніку неможливо звестидо прикладного природознавства, існуєпринципова розбіжність між створенням новоїтехніки та процесом наукового пошуку. Так,автори нової наукової теорії мають на метірозкриття найзагальнішої закономірності. Щодотворців нової техніки, то цим вони майже непереймаються: їхня мета – розробка конкретноготехнічного рішення. І тому, на відміну відприродознавства, техніка формується як знання“для даного випадку”, що зумовлює істотнірозбіжності в гностичних методах техніки та науки.Природознавство, прагнучи сягнути

об’єктивної, незалежної від волі природознавцякартини світу, намагається мінімізувати неминучі







викривлення, які додає до світобудови наявністьсамого дослідника. У техніці, де її ускладнення івдосконалення є головним гностичним актом,ситуація протилежна: об’єкт дослідження постійнозмінюється під час пізнання, будучи залежним яквід цього процесу, так і від волі своїх творців.Наприклад, створюючи нову модель літака, їїдосліджують в аеродинамічній трубі, і залежновід результатів випробування конструкція можепідлягати певним змінам. Але зміни можливі нелише на основі цих випробувань – вони можутьбути й довільними.Існує й інша точка зору, яка не визнає таких

глибоких розбіжностей між природознавством ітехнікою. Серед дослідників-марксистівпопулярним є підхід, який передбачає нероз’єднання науки і техніки як окремих феноменів,а розгляд єдиного феномена сучасної науки ітехніки. Такий підхід адекватний відоміймарксистській тезі “про перетворення науки набезпосередню продуктивну силу суспільства”.Дещо парадоксальним є підхід німецькогофілософа П. Яніха, який у своїй роботі “Фізика –природнича наука чи техніка?” стверджує, щодіяльність фізики, яка ґрунтується на спогляданні,вимірюванні й експерименті, є технічноюдіяльністю, а сама фізика – різновидом техніки,що відображає поведінку конкретних артефактів.На думку Яніха, фізика як наука базується назастосуванні приладів, які за своєю сутністю єтехнічними артефактами. Більше того, з точкизору фізики науковий результат стає ним тоді, коливід простого споглядання об’єктивних сутностейпереходять до їх вимірювання. Але будь-якевимірювання є засобом для виробництва штучних,тобто технічних, явищ. Фізичний експериментЯніх розглядає як специфічно організованийштучний об’єкт, оскільки для цього потрібнотехнічно реалізувати певні умови. Тому, на йогодумку, природознавство слід вважати швидшевторинним наслідком техніки, ніж техніку –застосуванням природничих наук [8].Нині головним є питання про взаємозв’язок

техніки з природою та суспільством . Традиційніуявлення про парадигми технічного прогресу якбезмежного шляху “поліпшення” ґрунтувалися надвох головних ідеях науки та філософії Новогочасу: тезі про безмеж н ість природнихресурсів план ети; тезі про людину як “царяприроди”, покликаного панувати над нею.Обидві вони є хибними. Ресурси планетиобмежені, ці межі очевидні, а отже, необмеженеекстенсивне зростання є неможливим. Крім того,дедалі більшої популярності набуває розуміннямісця людини в природі, яке ґрунтується на

визнанні того, що людина – лише частинкаприроди і не може існувати поза нею. Цимпояснюєтьс я необхідність філософськогоусвідомлення феномена технічного прогресу,тобто зв’язків між технікою, природою талюдиною [10].Яким буде розвиток технічної цивілізації? Має

вона це майбуття чи розпадеться, не витримавшивласної ваги та знищивши біосферу планети? Якпов’язані між собою технічний і суспільнийпрогреси? І якщо, наприклад, технічний прогресуповільниться або зупиниться , то як цепозначиться на соціальній картині; чи не призведеце до стагнації та регресу? Іншими словами,постає головне для цієї проблематики питання: щоє визначальним для розвитку в парі “суспільство– техніка” і що є детермінантою прогресу?Однозначної відповіді на ці запитання не існує.Серед різних точок зору в філософії технікивиокремлюють передусім моделі детермінізмув соціальному та технологічному розвиткулюдського суспільства, поділяють на двівеликі групи: моделі “технологічного” і моделі“ціннісного” детермінізму.Різноманітні форми техноло гічн ого

детермін ізму набули значної популярностіпередусім у марксистській концепції. К. Марксзапочаткував таке розуміння історичного процесу,в якому визначальним є рівень розвиткупродуктивних сил (стан техніки суспільства), щозумовлює рівень виробничих відносин (соціальнукартину суспільства). Відтак запроваджуєтьсяпоняття “спосіб виробництва”, який визначає“формацію”. Таких формацій п’ять: первісна,рабовласницька, феодальна, капіталістична та вперспективі – соціалістична й комуністична яквінець усієї історії. Специфічним тут є розуміннятехнічного процесу як незалежного не лише відіндивіда, але й від суспільства загалом. Самеперебігом цього процесу визначаються вс ісоціокультурні зміни, що відбуваються всуспільстві. Дії людей розглядаються як цілкомвільні, а не спонтанні. Вони обмежені перелікомзасобів, який пропонує їм існуюча в певномусуспільстві технологія. І напевно, в цьомуприхильники технологічного детермінізму, до якихФ. Рапп відносить таких відомих філософів, якЖ. Еллюль, Г. Маклюен, А. Хабермас, Г. Маркузе,Т. Адорно, мають рацію.Прихильники моделі ціннісного детермінізму

слушно зазначають, що розвиток техніки не єпроцесом, який підпорядковується необхідностізаконів фізичного світу. Техніка розвивається наоснові свідомої діяльності людей і завдяки їй.Діяльність людини детермінується аксіологічно.





10

Отже, розвиток техніки визначається вільнимвибором цінностей щодо світу технічної дії. Такийвибір можна тлумачити як граничний моральнийакт, що не зводиться до зовнішніх обставин.Істотними труднощами в цій моделі є те, що

магістральні напрями розвитку сучасної технікине залежать від соціальних, політичних систем, атакож від панівних у суспільстві релігій з їхрозвинутими ціннісними системами. Отже,модель ціннісного детермінізму має таке жобмежене застосув ання, як і модельтехнологічного детермінізму.Поряд із проблемою розуміння чинників

технічного й іс торичного прогресу щенагальнішою є необхідність вироблення ідеаліврозвитку людини. Ця проблема – побудовиадекватних моделей розвитку – є нормативноюта підн осить філософію техн іки насоціопрогн остичний рівень. І хоча точнепланування технічного прогресу рівнозначнеспробам моделювання прогресу іс торичного,однак , потреба у виробленні нових ідеалів єнадзвичайно актуальною.Однією з домінуючих і найвпливовіших на

Заході є загальна модель, що ґрунтується на тезіпро розумність, корисність, безпечність можливихтехнічних проектів . Ця модель зумовленанагальною проблемою сучасної техніки,пов’язаною з активністю людства щодо реалізаціїмасштабних і довгострокових технічних проектіві водночас – незнанням наслідків, до якихпризведе така реалізація. У межах цієї моделіголовну увагу зосереджено на розробці методівоцінки техніки. На думку її прихильників, технічнийпрогрес є неминучим, проте менеджер, якийприймає рішення про технічну інновацію, має бутикомпетентним [4].

Модель обмеження узагальнює підходи,засновані на необхідності лімітування людськихпотреб або масштабів технічних проектів. Вонадосліджує критичні межі, за якими вдосконаленнятехніки заподіює більше шкоди, ніж приноситькористі. Ці моделі пропонуються країнам, щорозвиваються, з огляду на обмеженість їхньогодостатку та високі темпи зростання населення.Згідно з моделями другого типу, ті самі людськіпотреби можна задовольнити за допомогоюнайрізноманітнішої техніки. Тому слід уважнодослідити її і застосовувати ті види, від яких буденайменше шкоди. Так, сучасний рекорд швидкостідля автомобілів наблизився до швидкості звуку,але більшість машин споживчого класу маєграничну швидкість нижчу за 180 – 200 кілометрівза годину, оскільки за цією межею різко зростаєнебезпека їх експлуатації.

Сучасні “зелені” максимізували цю модельрозвитку техніки. Взявши за основу економічніміркування, вони стверджують, що людство маєвідмовитися від своїх переваг у взаємодії зприродою та жити простим життям пращурів. Цямодель є не досить привабливою і для самихзахисників довкілля.Висновки. Існує декілька груп різноманітних

моделей розвитку техніки. Традиційна “модельНТР” ґрунтується на принципах технологічногодетермінізму, популярна у світі. Оптимістична засвоєю суттю, вона виходить із необмеженихсподівань щодо можливостей людського розуму.Технологічний прогрес в її межах сприймаєтьсяяк найвище благо та основа всіх позитивнихсоціальних змін. Згідно з нею швидкістьтехнічного прогресу останнім часом зростає узв’язку з розвитком науки (це і є НТР) і такийстан збережеться в майбутньому.Альтернативні думки, пов’язані з обмеженістю

природних ресурс ів і можливостей адаптаціїдовкілля, в цій моделі відкидаються. Першимаргументом тут є твердження, що людськийрозум, безперечно, буде спроможний в історичнійперспективі підшукати замінники вс іх невідновлюваних ресурсів. Другий аргумент, щовідкидає тезу про обмежену здатність природивпоратись із зростаючим техногенним тиском,ґрунтується на вірі в могутність розуму нашихнащадків і на висновку, що людство ще з часіввиникнення осідлого землеробства живе чи не вданому природному середовищі, а в умовахорганізованих, технологізованих ландшафтів(найпростіший приклад – засіяне житом поле).Отже, техніка, спрямована на організацію дикоїприроди, зможе перетворити її на цілкомадекватне середовище для існування людини.Логіка такого підходу очевидна: якщо зникнутьрічки – будуть створені штучні озера.

1. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста.– М., 1988.

2. Канке В.А. Этика. Техника. Символ. – Обнинск,1996.

3. Ленк X. Размышления о современной технике. –М., 1996.

4. Новая технократическая волна на Западе. – М.,1986.

5. Ракитов А.И. Философия компьютернойреволюции. – М., 1991.

6. Стелин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философиянауки и техники. – М., 1995.

7. Философия в вопросах и ответах. – М., 2003.8. Философия природы: коэволюционная стратегия.

– М., 1995.9. Философия техники в ФРГ. – М., 1989.10.Хёсле В. Философия и экология. – М., 1994.






11 Молодь і ринок №8 (23), 2006© О. Шпак, В. Городній,О. Ліфінцева, 2006

Постановка проблеми. Вимогою часу єзміна вкрай неефективних засобів , форм інапрямків формування особистості – особистостінової генерації, якій належить організовувати, іпроцесуально забезпечувати тактику і стратегіюдержавотворення, вносити об’єктивні і наукововиважені корективи в стан сьогодення, бо вонавимагає її – зболілому народу потрібна надійністьі стабільність, прозоре світле майбуття… Новісоціально-політичні, економічні, ідеологічні тапедагогічні реалії життя змушують переоцінитичинні моделі навчання і виховання, бо, якпідкреслював А.С.Макаренко, “справжня сутьвиховної роботи… полягає зовсім не у Вашихрозмовах з дитиною, не у безпосередньомуВашому впливові на дитину, а в організації життядитини”.А організувати життєдіяльність дитини може

той вчитель, який ґрунтовно знає її “психологію”,її здатність і вміння вписатись у своє навчально-життєве кредо “Я”.І тут на перший план виходить діагностика,

навички володіння якою дозволяють запобігтинеоб’єктивній оцінці, аналізувати і вноситинеобхідні корективи в навчально-виховний процес,безперервно, за будь-яких обставин, здійснюватизаходи щодо вдосконалення роботи педагогічногоколективу та власної діяльності.Науковий аналіз переконує, що це дозволяє

вийти на новий рівень самоорганізації – у режимбезперервного педагогічного вдосконалення тапошуку. Діагностика спрямована на учнів, якіудосконалюють своє самостановлення, і педагогів,що організовують пізнавальну, трудову, художньо-

естетичну, трудово-економічну та іншу діяльністьвихованців, створюють умови для зміни позиціїо с обис то с ті у с ис тем і в ідно с ин , їївсебічного формування. Діагностика, образновисловлюючись, це “дзеркало, в якому бачишвідображення суті свого “Я”, яке значною міроюпотребує вдосконалення”.

“Діагноз душі, помислів і бажань” може бутиефективним лише у тому випадку, коли наставникґрунтовно володіє психологічними основамидіагностування вихованості, під яким мирозуміємо розпізнання і вивчення істотнихознак вихованості , їх комбінацій, формвираження як реалізованих цілейвиховання. Діагноз встановлюється тоді, колипедагог ще не володіє повною інформацією провихованість учня, а робить висновок на основі їїсуттєвих проявів з метою встановлення причин,що перешкоджають досягненню бажаногоступеня розвитку якостей і властивостейособистості, визначення факторів, які сприяютьуспішній реалізації цілей виховання.Діагностувати – значить “прокладати дорогу

в майбуття”, бо діагностика – основажиттєдіяльності школи, педагогів , учнів .Переконані, що школа без діагностики – це кроку безодню нерозуміння, байдужості, пасивності,зрештою – відсталості.Аналіз останніх досліджень. Діагностика –

категорія багатоаспектна. В ній педагогічні,психологічні, соціальні, моральні тощо аспекти…і тому до неї прикуто значну кількість науковихдумок , понять, роздумів і проектних бачень.Особливої уваги заслуговують наукові доробки

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного університету

ім. М. П. Драгомановам. Київ

Валерій Городній, пошукач кафедри історії та теорії педагогіки Національного педагогічного університету


Олена Ліфінцева, заступник директора ЗОШ № 209 м. Києва

ДІАГНОСТУВАННЯ ВИХОВАНОСТІ:МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ

Знання вихованості повинно прийти до вихователяне у процесі байдужого його вивчення, а лише в процесі

спільної з ним роботи і найактивнішої йому допомогиА. С. Макаренко

ДІАГНОСТУВАННЯ ВИХОВАНОСТІ: МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ




12

вчених Л.Даниленко, В.Олійника, В.Паламарчук,моральні о снови діагностики ґрунтовнодосліджують І .Бех, В.Демиденко, І .Зязюн,С.Максименко, М.Фіцула, К.Чорна, іс торію,методологічні засади діагностики висвітлюютьсяв роботах М.Євтуха, Н.Ничкало, діагностика втрудовому навчанні і виробничих технологіях – унаукових розробках В.Мадзігона, В.Сидоренка,Г.Терещука, місце і роль діагностики в модульнихсистемах репрезентують А.Алексюк , А.Фурман.Вчені приходять до висновку, що поняття

“діагностика виховання” ширше, ніж поняття“вимірювання вихов ання”. Вимірюванняпроводитьс я з метою констатації станувихованості, у діагностиці ж оцінка вихованості єпричиною більш глибокого вивчення протіканнявиховного процесу, визначення шляхів йогоудосконалення на основі знання про способи йумови взаємодії його компонентів.Другою важливою особливістю діагностики є

прогностичний характер її висновків. Прогнозпотрібний для того, щоб внести необхідні корекціїу розвиток школяра, підсилити бажані інейтралізувати небажані тенденції.Третьою особливістю діагностики

вихованості є те, що перевага в ній надаєтьсяметодам, які сприяють виявленню цілісної позиціїособистості школяр а. На наше глибокепереконання, усі ці три основні фактори повиннінести в собі моральні аспекти, відтворюватиморальну позицію того, хто діагностує, і тих, когодіагностують.Мета ст атті . Розкрити концептуальні

характеристики діагностики як психолого-педагогічної категорії, обґрунтувати критеріївихованості особистості, які, на нашу думку,характеризуються не сукупністю окремихякостей, а їх певною ієрархією, змодельованоювідносно вектора “мотив – ціль”, а такожокреслити моральні засади цього феномену.Виклад основного матеріалу. Серед

великого кола проблем виховання, які надзвичайнозагострилися в останній час, проблема визначенняособистої вихованості та її критеріїв пос ідаєособливе місце, адже від її розв’язання залежитьдоля багатьох питань перебудови виховногопроцесу.Без знання психології, без застосування

конкретних психологічних методів для вивченняособистості учнів не може бути ефективноюдіяльність вчителя. Вчитель повинен не тількизнати психологічні особливості, але й умітивиявляти джерела походження того чи іншоговчинку, його мотиви, вміти керувати ними.Діагностика особистої вихованості дітей

розглядається як один з напрямків у створенніумов для соціальної підтримки, адаптації тареабілітації учнів, що чітко сформульовано уДержавній національній програмі “Освіта”.Діагностика вихованості покликана визначити

ефективність виховної роботи в школі кожногоконкретного вчителя. Яким же чином визначитицю ефективність роботи, які її критерії тапоказники?До останнього часу одними з головних

показників були кількість та якість підготовкирізноманітних заходів. Однак чим їх замінити?Потрібний якісно новий підхід до аналізу роботивчителя і школи на основі досягнень науки.Науковий підхід до виховання передбачаєпедагогічну діагностику зазначеного процесу. Прицьому необхідно враховувати, що діагностикаможе здійснюватися різними способами. Так,результат виховної роботи може визначатися наоснові думок учителів, батьків, самих учнів, атакож шляхом використання різноманітнихпсиходіагностичних методик (тести, опитувальники,ігри тощо). Розуміючи, що використання лишеметодів психодіагностики не може забезпечитибезпомилкову оцінку такої складної соціально-психологічної характеристики людини, яквихованість, ми також не можемо не враховуватидумки педагогічного колективу, батьків ігромадськості. Таким чином , вимальовуютьсядва підходи до вимірювання вихованості:експертний і психодіагностичний, які маютьдоповнювати, розвивати один одного,здійснювати взаємний контроль.На жаль, у шкільній практиці діагностика поки

що не сприймається як обов’язковий компонентпедагогічного процесу. Тому у практиці роботишколи вивчення особистості учнів, діяльностіучнів, виховних впливів сім’ї, різних об’єднаньдорослих і вихованців нерідко здійснюєтьсянекваліфіковано або зовсім ігнорується. Ценеминуче породжує переоцінку або недооцінкуконкретних виховних заходів, опір педагогічнимвпливам, вимогам з боку окремих учнів. До тогож необ’єктивне уявлення про школярів, батьківчасто спричиняє конфлікти між батьками таучнями, дітьми і дорослими, веде до формуванняпротилежних позицій у самому педагогічномуколективі, утруднює виховну роботу.Педагогічна діагностика має виконувати

одразу дві функції:1) фіксувати показники вихованості шляхом

прояву особистості учня у різних видах діяльності;2) бути інструментом формування особистості

школяра.Думка більшості вчителів, що педагогічна






13 Молодь і ринок №8 (23), 2006

діагностик а – справа спеціаліс та, вкрайпомилкова. Володіння вчителем найпростішимидіагностичними методами і методиками у власнійпрактиці, навичками аналізу та узагальненняодержаних даних збагатять його, розширятьдіапазон його умінь, а значить, забезпечатьефективніс ть виховної роботи , розвитокдемократичних засад, процесу гуманізації насучасному етапі становлення національної школи.Про це засвідчують переконливі дані багатьох

педагогічних колективів, скажімо, в ЗОШ № 30,209, 196 та багатьох інших. В останній діагностикапоставлена на наукову основу – це робоча основа,наукове підґрунтя життєдіяльності школи [3].У дослідженнях, спостереженнях, інтерв’юванні,

проведенні тестів, анкет, моніторингів , стратегійасоціювання, експлікаціях, тренінгових завданняхразом із психологом беруть участь вчителі школи(незалежно від фаху), учні, їхні батьки. Найбільшнаукомісткими є дослідження, які проводитьпсихолог. Діагностування дає надзвичайний,справді життєвий, актуальний для школиматеріал. Усе це цікаво й вагомо. Вивчаємо –значить краще розуміємо учня, його батьків, себе,різні ситуації та обставини. Шлях кожної сучасноїшколи має пролягати від діагностики малих івеликих форм – до психодіагностики.Діагностичне “сонце” 196-ї школи сяє такими

променями:• Діагностика – надійний помічник учителя.• Діагностика – це заповіт добра й милосердя.• Діагностика – це “хліб” на щодень.• Діагностика – це основа кожної інновації.• Діагностика – це пошук чарівних стежок

від душі до душі.• Діагностика – прекрасний інструмент для

розуміння дитячої та людської душі, характеру, вчинків.• Діагностика – основа буття життя.• Діагностика – гіркий і солодкий хрест для

шукача правди та істини.• Діагностика – це сходження на вершини

мудрості.• Діагностика – це апофеоз сучасності.• Діагностика – це мистецтво душевного й

духовного контакту.• Діагностика – фундамент для підготовки

та проведення засідань педрад нетрадиційноїформи.

• Діагностика – шлях до створення школижиттєтворчості, принципи якої сповідує колектив196-ї, а саме:

- принцип суб’єктивності: школа максимальносприяє розвиткові здатності дитини зрозуміти своє “я”;

- принцип рефлексії: культив уваннядуховності, високої моралі;

- принцип поваги: ставлення до дитини якдо особистості;

- принцип діалогічності, позиційності;- принцип більшої цінності питань, ніж

відповідей, готових рішень, догматичних знань;- принцип пріоритетності творчої діяльності

перед репродуктивною: творче ставлення до свогожиття;

- принцип софійності: розвиток у дітейфілософського бачення проблем життя;

- принцип духовного освоєння світу;- принцип психологізації навчально-

виховного процесу (через систему діагностики),головним чином , шляхом з іс тавлення їх зрезультатами попередніх діагностичних перевіроктого самого учня з метою виявлення характеру іступеня його розвитку. Оцінюються і зусиллясамого учня в навчальній діяльності ісамовихованості.Процес вивчення особистості школярів та їх

колективів має бути спрямований на розв’язанняпевного педагогічного завдання. У зв’язку з цимкожну методику щодо вивчення учня требадобирати з урахуванням виховного завдання.Педагогічна діагностика дозволяє вчителю

об’єктивно оцінювати характер та особливостіпедагогічного процесу як процесу взаємодіївихователя і вихованців , визначити зонунайближчого оточення, яке впливає на розвитокособистості учня, цілеспрямовано здійснюватицілепокладання і визначення шляхів досягненняпоставлених цілей через профес ійнусамосвідомість.В.Беспалько [4] виділяє чотири компоненти

професійної самосвідомості:1. “Актуальне Я” – яким себе бачить учитель

у цей час.2. “Ретроспективне Я” – яким він себе бачить

і оцінює стосовно до початкових етапів своєї праці.3. “Ідеальне Я” – яким учитель хотів би бути.4. “Рефлексивне Я” – як, з точки зору вчителя,

його розглядають і оцінюють керівники школи,колеги, учні та батьки.Центральним елементом профес ійної

свідомості вчителя є “Актуальне Я”, якеґрунтується та трьох наступних. Стосовно“Ретроспективного Я” дається система критеріївоцінки власного профес ійного досвіду тадосягнень. “Ідеальне Я” пропонує перспективуособистості та обумовлює саморозвиток упрофесійній сфері. “Рефлексивне Я” виступає вролі шкали середовища в професійній діяльності ізабезпечує об’єктивність самооцінки.Як відомо, в певні роки школа настільки

захопилася виховними заходами, що ніхто навіть





14

не помітив, коли саме вони стали визначальнимив оцінці результатів її роботи. Зараз , коли сталоочевидним, що такого підходу необхідно якомогаскоріше позбутися, працівники шкіл відчулипотребу у доступній методиці, описі найбільштипових критеріїв і показників, ознак і прикмет длядіагностики вихованості. У зв’язку з цимпроблема критеріїв моральної вихованості зновунабула гострого звучання.У літературі існують такі визначення ступеня

морального розвитку індивіда: “критерій – засібдля судження, ознака, на основі якої робитьсяоцінка, визначення або кваліфікація чого-небудь;мірило судження та оцінки”, “основна ознака, заякою одне рішення обирається із багатьохможливих”.У психолого-педагогічній літературі можна

зустріти різні ознаки, які висуваються як критеріїморальної вихованості. До них належать:

- ставлення до суспільства, праці, людей;- активна життєва позиція;- спрямованість особистості;- рівень розвитку суспільно значущих якостей

особистості;- співвідношення мотивів поведінки та

характеру вчинків особистості, з одного боку, танорм, правил моралі – з іншого; використаннярізних критеріїв на різних рівнях: на рівні розвиткуморальних почуттів, відношень, стійких мотивів іспрямованості особистості, на рівні світогляду;

- інтелектуальний, поведінковий та емоційнийкритерії. До інтелектуального належить знаннявідповідних моральних норм і правил, здатністьвисловлювати на основі цих знань моральнісудження; до поведінкового – здатністьпротистояти спокус і порушити ці правила, аемоційного – переживання почуття провини у разіпорушення цих правил.Оскільки рівень знань моральних норм і ступінь

відповідності реальної поведінки суспільнимвимогам виявити значно простіше, ніжрозібратися в особливостях переживань тахарактері спонукань дитини, то в практиці роботишкіл за критерії моральності беруться поки щолише зовнішні показники, а в сучасній педагогічнійтеорії (і практиці) найбільш поширені два підходидо організації системи морального вихованняучнів: інтелектуальний, який надає першорядногозначення формуванню у школярів знань, таповедінковий, коли головна увага звертається навироблення в учнів навичок поведінки тавважається, ніби успіх у вихованні правильноїповедінки визначає ться лише режимом ,системою вимог і правил. Але без внутрішніхспонукальних стимулів вся система виховання,

звичайно, перетворюється у насильство наддитиною.Перелічені ознаки є загальними критеріями

моральної вихованості. І.С.Мар’єнко визначаєзагальний критерій моральної вихованості якознаку, на основі якої встановлюється просуванняособистості у своєму моральному розвитку навідносно завершеному етапі шкільного навчаннята виховання. Поряд із критеріями загальноїморальної вихованості автори виділяють іншіважливі, але менш узагальнені критерії, такі, яккритерії розвитку окремих моральних якостей,глибина осмислення та знання норм і правилморалі, ступінь розвинутості та сформованостіморальних умінь, навичок і звичок поведінки,характер моральної орієнтації у складнихморальних ситуаціях, ступінь принциповості тарівень розвитку вольової сфери, в оточенніспокуси міра моральної вимогливості до себе таінших людей, характер поведінки у колективі, атакож наодинці із собою, наявність гуманістичнихрис у характері та поведінці, ступінь поважливогота доброзичливого ставлення до інших людей,рівень розвитку почуття власної гідності,сором’язливості, честі, совісті тощо.Порівнюючи перераховані підходи різних

авторів до вивчення загальної моральноївихованості, можна сказати, що деякі з нихвважають, що загальний рівень моральногорозвитку може бути виявлений за допомогоюодного загального критерію, інші пропонують зцією метою певний набір, систему критеріїв. Прицьому автори дотримуються одностайної думкив тому, що критерій морального розвиткуособистості школяра повинен охоплювати нетільки результат, а й спонукання, цілі та способийого досягнення.Як зазначається у психолого-педагогічній

літературі, проблема визначення рівня моральноївихованості у педагогіці та психології носить покищо постановчий характер і є першим результатомдосліджень та узагальнення практичного досвіду.Ще й досі немає узгодженої думки щодо змістусамого поняття “рівень моральної вихованості”.М. І .Монахов пропонує виділити три рівніморальної вихованості і розглядати кожний із нихяк сукупність певних моральних якостей.Е.В.Бондаревська вважає, що за рівень моральноївихованості можна прийняти співвідношення міжголовними сторонами особистості – особистіснимі суспільними началами у школярів , їхспіввідношення, на її думку, і повинно виступатипоказником рівня моральної вихованості.І.С.Мар’єнко та Б.Бітінас як міру оцінки рівнявихованості пропонують вірогідність поведінки






15 Молодь і ринок №8 (23), 2006

відповідно до прийнятих у суспільстві норм. І.Бехпропонує рівень моральної вихованості розумітияк ступінь відповідності рис та якостей, щохарактеризують моральне обличчя людини, зморальними вимогами, які пред’являються доданої вікової групи учнів. О.С.Богданова розглядаєрівень моральної вихованості учнів як рівеньрозвитку моральної свідомості, моральноїповедінки та моральних почуттів особистості.Суперечливим у цих підходах є питання про

градації шкал вихованості, виділення критичноїточки відліку. Найчастіше виділяють від трьохдо п’яти рангових градацій, іноді від двох дошести і більше. Число таких градаційвизначається теоретично і підкріплюється данимиспостережень, лабораторних експериментів тощо.І.С.Мар’єнко пропонує виділяти не лише

вихованість, а й невихованість, яка теж має своїградації. Так, він виділяє абсолютну невихованість,яка не залежить від волі і свідомості самої дитини,і є характерною для хворих і травмованих дітей,а також відносну, яка залежить від самої дитини,її бажання піддаватися вихованню.Таким чином , поняття “рівень моральної

вихованості” припускає не тільки якісну, а йкількісну оцінку. Причому імпліцитно вважається,що існує одна вісь, на якій місце кожного учня впринципі можна визначити однозначно. На цевказує і повсякденний досвід. Уважається, щорівень моральної вихованості можна виразити задопомогою однієї загальної кількісної оцінки, длявиміру якої достатньо одновимірної шкали.Очевидно, не в останню чергу цією обставиноюможна пояснити той факт, що пануючим увимірюванні вихованості у нас є одномірний підхід.Наочним прикладом одномірної шкали є

відома шкала загальної успішності(“невстигаючий”, “трієчник”, “середняк”,“ударник”, “відмінник”). Той самий спосібвикористовується й для оцінки рівня моральноївихованості: педагоги враховують усі відомі їмпрояви моральної вихованості (аморальності)школяра (як правило, на основі його вчинків) і зурахуванням цих оцінок судять, яку загальнуоцінку слід виставити тому або іншомувихованцю. Найбільш популярний спос ібоб’єднання часткових оцінок (одержаних задопомогою різних методів) у загальну шкалуполягає у додаванні цих оцінок або обчисленнярізних похідних від цієї суми величин.Доцільно відзначити, що існуючі нині шкали

виміру рівнів моральної вихованості є не лишенезіставними між собою, оскільки мають різнукількіс ть рівнів, а й не дозволяють учителюодержати об’єктивну інформацію про те, як

виглядають окремі вихованці на фоні інших учнівшколи, району, обл асті. Вони можутьвикористовуватися педагогом лише якінструмент для оцінки ефективності власнихпедагогічних зусил ь стосовно кожногоконкретног о учня, але не здатні оцінитиефективність діяльності педагогів щодо одинодного. Нормативні ж шкали (побудовані не нарангових, а на інтервальних оцінках) , якіхарактеризують рівень вихованості учнів щододеякої стандартної групи, взятої за еталон,відсутні. Думається, що розробка нормативноїшкали була б економічно виправданою. До речі,багато хто з педагогів не впевнені в їхнеобхідності, вважаючи, що це може призвестидо формалізму у вихованні, посиленняавторитарності.Говорячи про таке складне явище, як

моральна вихованість, необхідно зазначити, що удеяких випадках багато авторів вважають закраще говорити не про рівні вихованості, а прорізні їх типи. З позицій такого підходу (який можнабуло б визначити як типологічний) про вихованцівкраще говорити не як про “кращих” або “гірших”,а як про різних, які утворюють групи найбільшсхожих між собою. На відміну від рівневогопідходу, за яким сукупність первинних оцінокзводиться до однієї загальної кількісної оцінки,типологічний підхід, ґрунтуючись набагатовимірному групуванні, веде до створенняякісних груп об’єктів.Найбільш прийнятим у діагностиці моральної

вихованості є рівнево-типологічний підхід. Досвіддозволяє висунути гіпотезу про взаємозв’язок цихспособів аналізу вихідної діагностичної інформаціїза умови виправданості гіпотези про тіснийвзаємозв’язок вихідних показників. Інакшекажучи, оцінки вихованості за групою показниківможна об’єднати не лише в одновимірну рівневушкалу, а й у типи вихованості. При цьомувсередині одного рівня вихованості можуть бутивиділені різні типи, які вже не можна розглядатияк рангові. Саме такий підхід дозволяє подолатиодноманітніс ть у вихованні, нав’язану пануючоюідеологією, відкриває можливість для становленнясправжньої індивідуальності, яка має власнупозицію стосовно існуючих моральних норм таорієнтується при цьому на основні моральніцінності суспільства.Оскільки виділяти велику кількіс ть градацій

рівня моральної вихованості зараз практичнонавряд чи доцільно, ми пропонуємо використатитрадиційну шкалу, за якою має оцінюватися рівеньвихованості як високий, середній та низький.Нижче ми наводимо характеристику кожного з





16

рівнів з описом деяких із можливих типів, щовідповідають тому чи іншому рівню.Віднесення до певного рівня, типу може бути

здійснене на основі інформації, з ібраної задопомогою методів , які пройшли апробацію.Найважче ж завдання – проаналізувати весьзібраний діагностичний матеріал, вивчити його увс іх взаємозв’язках, і на цій основі зробитиправильний висновок . І тут досить багатозалежить від проникливості, інтуїції, педагогічноїмайстерності вчителя.У цьому аспекті має рацію В.Уруський, який

підкреслює, що діагностику навчальної іповедінкової діяльності учнів може здійснювати“діагностично” підготовлений вчитель.Саме тому у Тернопільському обласному

інституті післядипломної педагогічної освітирозроблена програма діагностики профес ійноїкомпетентності педагогічних к адрів , якавключає методик у рейтингово ї атестаціївчителів О. Зирянової , с амодіа гно стикупедагогічної діяльності, анкети для самооцінкивчителем своєї діяльності, експертні самооцінкипедагогічних умінь вчителів , інструкцію щодообробки листів самооцінки тощо. Для прикладунаводимо анкету для самооцінки вчителем своєїдіяльності [4].

1. Чи пов’язуєте Ви свої труднощі з тим, щонедостатньо глибоко знаєте теоретичні питанняпсихології дитини ? (Так, важко відповісти, ні.)

2. Можливо, Ваші труднощі пов’язані з тим,що Ви оволоділи не всіма способами, методами,засобами активізації учнів у процес і навчання ?(Так, важко відповісти, ні.)

3. Чи важко Вам формулювати питанняпроблемного характеру, створювати проблемніситуації в навчальному процесі ? (Так, важковідповісти, ні.)

4. Чи часто Вам вдається на лабораторних іпрактичних заняттях організовувати роботу учнівтак, щоб вона проходила у формі невеликогодослідження ? (Так, важко відповісти, ні.)

5. Чи часто Вам в дається на урокахвикористовувати наукові факти так, щоб вонисприяли розвитку мислення учнів ? (Так, важковідповісти, ні.)

6. Чи складно Вам організовувати дискусіюна уроках ? (Так, важко відповісти, ні.)

7. Чи володієте Ви вміннями розглядати явища,події, факти під час пояснення нового матеріалу зпозицій міждисциплінарного підходу (показативсезагальність законів природи і суспільства,продемонструвати елементи системного баченняявищ і об’єктів та ін.) ? (Так, важко відповісти, ні.)

8. Чи завжди і в усіх класах Вам удається

підготувати завдання різного рівня складності дляучнів? (Так, важко відповісти, ні.)

9. Чи часто Ви можете визначити, який типзавдань буде складним для учнів? (Так, важковідповісти, ні.)

10. Чи вдається Вам визначити ступіньусвідомленості володіння учнями світогляднимипоняттями ? (Так, важко відповісти, ні.)

11. Чи важко Вам викладати теоретичні тадидактичні питання з Вашого предмету ? (Так,важко відповісти, ні.)

12. Чи важко Вам аналізувати навчальнийматеріал з точки зору сучасних досягнень науки,розвитку наукового знання ? (Так, важковідповісти, ні.)

13. Чи завжди Вам вдається вибрати відповіднийметод чи методичний засіб для реалізації мети уроку? (Так, важко відповісти, ні.)

14. Чи можете Ви оцінити те, що найбільше інайкраще Вам вдалося на уроці ? (Так, важковідповісти, ні.)

15. Чи можете Ви оцінити, що не вдалося Вамна тому чи іншому уроці, які були труднощі ? (Так,важко відповісти, ні.)

16. Чи завжди Вам вдається бачити недолікитих уроків, які Ви відвідуєте (уроки Ваших колег) ?(Так, важко відповісти, ні)Така система діагностування дає позитивні

результати: значна частина вчителів сталитворцями своєї педагогічної справи.Оскільки моральна вихованість є своєрідним

цементуючим ядром усієї системи відносинособистості, при визначенні будь-яких видіввихованості у першу чергу має виявитися те, якоюмірою поведінка особистості перебуває підвпливом моралі, якою мірою моральні нормиздатні регулювати вчинки людини.При цьому виходимо з того, що основна

особливість яка відрізняє мораль як формунормативної регуляції від таких її форм, як право,звичай тощо, полягає у тому, що у рамкахморальної регуляції людина поєднує в одній особіпозиції об’єкта і суб’єкта регуляції. Це означає,що одним із власне психологічних критеріївморальної виховано сті є ефективністьвикористання людиною для регуляції своєїповедінки існуючих у суспільстві норм.Питання про моральну цінність норми (у тому

числі і моральної) , якою керується у своїйповедінці індивід, при цьому залишаєтьсявідкритим. Щоб відповісти на нього, необхіднорозв’язати одну з центральних проблем етики– проблему об’єктивності критеріїв моральності.У повсякденному житті питання про моральнуцінність норми, якою керується людина,






17 Молодь і ринок №8 (23), 2006

розв’язується інтуїтивно, шляхом співвіднесенняз власною шкалою цінностей, тобто відповідно доуявлення про добро і зло. Через те що шкалицінностей більшості людей виявляються доситьсхожими, вони у своєму узагальненому виглядістають основою для групової, класової моралі.Основу загальнолюдської моралі складає системацінностей, головна особливість якої полягає у тому,що її структурні елементи неможливо уявити увигляді порядкової шкали і говорити про ієрархіюцінностей, які утворюють цю систему. Усіелементи даної системи є рівноцінними. І будь-які спроби упорядкувати їх, розмістити “заранжиром” призводять до зведеннязагальнолюдської моралі до моралі певного типукультури, класової, групової моралі.Мораль і моральність – близькі, але не тотожні

поняття. Одна з існуючих відмінностей між нимиполягає у наступному. Мораль передбачаєвикористання людиною як засобу регуляції своєїповедінки складових її норм (таких, як нормачесності, справедливості, доброти тощо) .Моральність же передбачає не нормативний, асмисловий спосіб регуляції своєї поведінки, оскількияк засіб регуляції у даному випадку людинавикористовує не стільки моральну норму самусобою, скільки той смисл, який приховується за неюу конкретній ситуації. Очевидно, ця відмінністьповинна знайти своє відображення й у засобахдіагностики моральної вихованості.Водночас обидва ці способи регуляції поведінки

передбачають ряд загальних моментів:- усвідомлення самої можливості вчинити

будь-яким чином (у тих випадках, коли людинадотримується моральних норм тільки тому, щоне уявляє собі, не знає про існування іншоговаріанту поведінки, немає сенсу говорити провласне моральну саморегуляцію. Це, скоріше,звичай, традиція);

- знання моральних норм і принципів , якідозволяють визначити моральну цінністьальтернативних дій, полярну оцінку альтернатив;здатність уявити собі свою майбутню поведінкуабо результат дії до здійснення вчинку івідповідним чином поставитися до нього.Для отримання надійних висновків результати

слід доповнити даними інших методик, таких, якопитувальник для вивчення ос обистісноїрефлексії; опитувальники, які дозволяють виявитиособливості уявлень досліджуваного про ті абоінші моральні норми, а також дані спостережень,методика опосередкованого виміру системисамо-оцінок (ОВСС), яка створена на основісинтезу принципів проективного тапсихосемантичного підходів до діагностики

особистості тощо.Питання, яке ми порушили, на часі – воно

багатовимірне і повно охарактеризувати його навідведених сторінках часопису майже неможливо,а тому продовження – в наступних публікаціях.Висновки. Навчально-виховний заклад, в

якому не утвердився психолого-педагогічнийфеномен – діагностика, хибує на спрощенудіяльність. Школа лише тоді досягає навчально-виховної мети, коли діагностування усіх напрямківдіяльності стає нагальною потребоюпедагогічного колективу. В.Сухомлинський назвавшколу тонким і чутливим музичнимінструментом, який творить мелодію людськоїгармонії, що впливає на думку кожного вихованця,але творить лише тоді, коли інструмент добренастроєний. А настроїти його можна лише тоді,коли глибинно знаєш його складові.Ми глибоко переконані, що педагогічна

життєтворчість як спосіб самопрограмування татворчого здійснення особистістю свого життяпроектує діагностика. Для кожного педагогічногоколективу вона динаміка педагогічного іжиттєвого самовдосконалення.

1. Зін ов’єва Т. Формуванн я ключовихкомпетентностей учнів – Директор школи,2005. – № 42 – C.19.

2. Овсян кіна Л. Проблема моральностіумовах становленн я рин кової економіки –Нова політика, 1999. – № 3 – С.3.

3. І .Олейничук. Всеєдн ість. Творчість.Натхненність – Сільська школа України, 2006,№ 16 – 18. – С. 27 – 28.

4. В .Уруський. Діагностика професійн оїкомпетентності педагогічних працівників. –Директор школи, 2005, №6. – С. 10.

5. Северин Л.В. Взаємозв’язок моральностіта економіки: історична ретроспектива –Філософські проблеми гуманітарних наук –2005, № 7. – С. 173.


øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø


“Є книжки, які треба тільки прочитати, є такі,котрі найкраще проковтнути, і лише деякі варторозжувати і перетравити”.

Ф. Бекон

“”.

Ф. Бекон

В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА




18

Постановка проблеми. Принципово новийрівень усвідомлення потреби реформуваннясистеми освіти в Україні постав завдякизапровадженню новацій в економічній стратегіїсуспільного розвитку. У нашому суспільстві сталоочевидним , що відбувається утвердженняплюралізму форм власності, а тому домінуванняприватної власності зумовлює зміни в процесахсоціалізації особистості, на що вже давнозвертають увагу вітчизняні науковці. Отже, нанинішньому етапі розвитку України організаторамсистеми вітчизняної освіти доводитьсявраховувати реалії новітніх умов розвиткуекономіки, техніки, освіти і культури не лише навітчизняному, але й на європейському просторі.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблеми освітньої сфери активно досліджуютьнауковці і практики. Суттєвий внесок у такого родудослідження, а особливо у до слідженнясвітоглядно-методологічного підґрунтятрансформації вітчизняної освіти зробилиВ.П. Андрущенко, О.С. Анісімов , Г.О. Балл,В.П. Бех, І .А. Зязюн, М.С. Коган, В.О. Кудін,М.І. Михальченко, І.П. Підласий, та інші. Хочазаради об’єктивності слід зазначити, що вітчизняніфахівці-освітяни досить часто припускаютьсяоднобічності у своїх оцінках і висновках і до тогож застосов ують не автентичні поняття ітлумачення.Вважаю за потрібне зазначити, що для

розгляду специфіки умов розв’язання проблеммодернізації педагогічної освіти, треба мати наувазі два моменти: по-перше, провести більшглибоку лінію між умовами виникнення таумовами розв’язання педагогічних проблем; по-друге, уточнити світоглядно-методологічні таідеологічні передумови їх ро зв’язання.

Дослідження цих моментів і є метою поданоїстатті.Виклад основного матеріалу.

Незаперечною є різницю між умовамивиникнення та умовами розв’язання проблемпедагогічної освіти у часі – перші передуютьдругим. Але дослідження цих відмінностей значноускладнюється тим, що одне й те ж явище можеодночасно виконувати функцію першої й другоїумови. Зазначене ускладнення можна подолати,якщо розглядати педагогічну проблему врозвитку. Одні явища можуть детермінувативиникнення педагогічної проблеми, а вподальшому слугувати умовою її розв’язання.Інші явища, утворивши проблему, закінчують своєіснування взагалі. Це означає, що умови вирішенняпедагогічних проблем складаються з двохчастин: з частини попередніх умов, тобто умов,які детермінують педагогічну проблему, і новихумов, що забезпечують її розв’язання.Умови формування і умови розв’язання

педагогічних проблем відрізняються одне відодного ще і тим, що перші є можливістю других,що перші є необхідні і недостатні умови, а другі –необхідні і достатні. У ході перетворення першиху другі виникають недостатні додаткові умови,посилюється детермінація проблеми.Відмінність умов виникнення педагогічної

проблеми від умов її вирішення полягає також утому, що перші не вибираються, а деякі умовирозв’язання можуть вибиратись наальтернативній основі. За певних обставин длярозв’язання однієї й тієї ж педагогічної проблемиможуть бути корисними різні умови, які одночаснорозглядаються у філософсько-соціологічній тапедагогічній науці і як засоби їх вирішення. Буваєй так, що для розв’язання даної проблеми можна

Володимир Ковальчук, доктор педагогічних наук Дрогобицького державного педагогічного університету


ПРОБЛЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ: СВІТОГЛЯДНІ ТА

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИАвтор статті розглядає актуальні проблеми модернізації вітчизняної педагогічної

освіти. У ряді випадків існуюча практика розвитку педагогічної освіти не відповідає вимогамсучасного інформаційного й техногенного суспільства, а тому не може забезпечитисвоєчасну й адекватну підготовку молодих людей до майбутнього. Автор акцентує увагу нанеобхідності її суттєвої перебудови, пристосуванні до системних соціально-економічнихзмін.

ПРОБЛЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ:СВІТОГЛЯДНІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ

© В. Ковальчук, 2006




19 Молодь і ринок №8 (23), 2006

використати не строго визначені, а різні,взаємозамінні педагогічні засоби – інакше кажучи,існує певний діапазон використання різних засобів– для вирішення педагогічних проблем. Що ж доумов формування педагогічної проблеми, то тутвільного вибору немає, вольової заміни одних умовіншими просто немає, не існує.Поняття “умови формування педагогічної

проблеми” прямо вказує на вплив умов напроблему. Поняття ж “умови вирішенняпедагогічної проблеми” фіксує вплив умов на цездійснення і вплив проблеми на таку умову. І щеодна принципова різниця між даними типами умов.Умови формування педагогічної проблемивиникають раніше ніж сама педагогічнапроблема, тому тримають її у собі вже впотенційній формі.Нарешті, ще одне. На відміну від умов

виникнення педагогічних проблем, які ведуть себеагресивно стосовно системи національної освіти,умови вирішення педагогічних проблем ведутьсебе пасивно. Тому в такому випадку активністьпочинають проявляти соціальні проблеми, якіорганізують, об‘єднують цей розкиданийматеріал, використовують його самого та йоговластивості відповідно до св оїх вимог,перетворюють у свої умови.Педагогічна проблема як соціальне явище

формує новий зміст, який наповнює національнусистему освіти позитивним матеріалом напідставі створеного ідеалу. При цьому негативнийматеріал, що деформував навчально-виховніпроцеси, відносини, зв’язки в соціальному органі,зменшується в обсязі та впливі на ціле. Органоживає, починається фаза оздоровлення тапідйому в розвитку.Як свідчить сучасна педагогічна література,

педагогічні технології, а саме вони є інтегрованимінструментом впливу на процес формуванняособистості, повинні відповідати таким умовам[8, 49 – 50]:

- організаційним (сприяти ефективномувпровадженню інтегрованих освітньо-професійнихпрограм підготовки і перепідготовки фахівців, якіспрямовані на їх гуманітарну фундаментальну тапрофесійну підготовку, впровадженню системиступеневої профес ійної освіти; забезпеченнюфундаменталізації процесу навчання з метоюпідвищення якості професійної освіти; інтеграціїзакладів освіти в системі неперервної професійноїосвіти: наприклад, інтеграція вищих закладівосвіти з середніми закладами освіти, щозабезпечують загальноосвітню і допрофесійнупідготовку молоді, якіс ть її навчання з метоюнабуття відповідного рівня кв аліфікації

майбутнього фахівця; вдосконаленню взаємодіїміж підприємствами різних форм власності тазакладами системи неперервної професійноїосвіти);

- змістовно-процесуальним (забезпеченнянаступності змісту, форм і методів у різних ланкахнеперервної професійної освіти; орієнтація змісту,форм і методів діяльності професійних освітніхзакладів системи неперервної професійної освітина допрофес ійну підготовку учнів таперепідготовку дорослого населення;використання наукового, матеріально-технічногой економічного потенціалу закладів професійноїосвіти у впровадженні сучасних освітніхтехнологій, зокрема інформаційних);

- соціально-психологічним (сприяти підвищеннюпрофесійної мобільності майбутніх фахівців ідорослого населення, їх здатності швидкоадаптуватися до потреб ринку праці тощо;здійсненню закладами освіти допомоги соціально-економічній сфері для її розвитку через підготовку,перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів,консультації, рекомендації в організації бізнесутощо);

- гуманістичним (визнання людини якособистості та найвищої цінності суспільства,задоволення її освітніх, профес ійних потреб,розвиток творчих обдарувань; організаційнийзв’язок профес ійної освіти з національноюкультурою, історією, традиціями українськогонароду; демократизація освіти, перехід додержавно-громадської системи управління, їїваріативність; відповідність рівня професійноїосвіти світовому рівню).Але на практиці виявляється, що педагогічні

умови формування особистості не виникаютьавтоматично у певному наборі та якості безстворення передумов. Тож треба розглянути цеймомент більш детально, оскільки тут маємосправу з проблемою модернізації педагогічноїосвіти.Для цього більш детально проаналізуємо

світоглядні , ідеологічні та методологічніпередумови розв’язання проблем педагогічноїосвіти. Тут найважливішим моментом , без якогопринципово неможливо вирішити жодну зпедагогічних проблем і яка формується напевному етапі її визрівання та розвитку, єусвідомлення цієї проблеми особистостями,партіями, парламентаріями, керівництвом галузіта держави, нарешті, споживачами освітянськихпослуг або населенням країни. Без такогоусвідомлення вона не може здійснити своїх вимог,регулятивних функцій, привести в рух сили, якіздатні її задовольнити. І це безперечно, оскільки





20

добре відомо, що усе, що збуджує людину до дії,обов’язково повинно пройти через її голову [6, 290].Важко заперечувати проти того, що для

вирішення педагогічних проблем на сучасномуетапі треба вибудувати світоглядну платформу,яка була б співзвучна інформаційній фазі розвиткусвітової спільноти. Саме вона забезпечує доступдо нової культури. Вона це робить, як випливає зпсихології, завдяки спеціальному когнітивномузасобу – мостику-медіатору. Саме завдяки йомувідбувається поєднання у часі внутрішньогопсихічного досвіду особистості й духовногодосвіду людства.Відповідаючи на виклик часу, в Україні

пожвавішала робота з філософського опрацюванняявища освіти [1; 3; 4; 9 та ін.]. Це дуже обнадіює,бо саме філософія освіти покликана розкритисмислогенез як субстанційну основу освіти тавплести його, а відповідно й соціальний орган –національну систему освіти – в еволюціюсоціального світу та саморух Всесвіту. Для цьоготреба освоїти смислоутворюючу функцію Розумуяк головного засобу формування людини узакладах освіти. На практиці уже спостерігаютьсяперші спроби проектування навчальних закладівтакого типу, тобто з принципово новимипедагогічними технологіями навчання тавиховання [10].Таким чином , можна стверджувати, що

змінюється погляд на місце людини ваналізованому процесі. Якщо раніше людинапрагнула “ліпити світ за своїм образом і подобою”,то зараз вона формує, дякуючи ідеям синергетики,інший світоглядний підхід: людина повинна “ліпитисебе за образом та подобою с віту”, неперебудовувати впорядкований Всесвіт, авбудовувати себе в нього.Тож завдання філософії освіти полягає у тому,

щоб знайти систему освіти як соціальний інститут“у зовнішньому існуванні”, і не просто знайти, апоказати його “діяльність” у соціальному організмікраїни, тобто простежити перетворення наявногобуття, яке існує у специфічній освітянській форміі видозмінюється під впливом процесуспонтанного саморозгортання соціального світуна етапі становлення інформаційної цивілізації.Наш подальший аналіз філософських засад

педагогічної освіти виводить на розуміння того, щоїї кадри повинні бути готовими до кардинальнихзмін у змісті того, що треба “внести” у свідомістьособистості, а точніше – шляхом збудженнявіднайти у свідомості людини. При цьому термін“внести” не випадково взятий у лапки, бопедагогічний процес , що притаманний ХХІстоліттю, – це принципово новий вид впливу на

людину. Він теж має набути інформаційної форми.При збереженні, навіть деякому збагаченні,

знання про матеріальний світ у ХХІ столітті наперший план вийде духовність. Тому педагогічнагромадськіс ть має бути професійно здатноюготувати особистість до життєдіяльності в умовахнового провідного чинника, а саме – поділуінформаційної праці. Отже, модернізаціяпедагогічної праці, за висновками філософськоїдумки, передбачає саме такий розвиток подій назагальній арені. Тому для педагогічної наукиголовним детермінантом стає смислогенез, а неопрацюванням матеріальних факторів. Ось чомуосвіту слід розглядати як механізм вкоріненнялюдини в культурологічне поле етносу.Звідси цілком стає зрозумілим, чому освіта

використовується як захист проти сил, що“знеособлюють” людину в демократичномусуспільстві, і чому в кризовому суспільстві завждизагострюється питання смислу життя як дляокремих людей, так і для всього суспільства вцілому. Саме з цього приводу І.А.Зязюн слушнозауважує, що проблеми духовного розвиткулюдини сьогодні, по суті, стали обов’язковоюумовою виживання суспільства. Усі наші сучаснібіди мають, як правило, одну причину – дефіциткультури і моральності, дефіцит доброти імилосердя, краси людських стосунків [2, 21].Наступним кроком, тобто після встановлення

субстанціональної єдності національної системиосвіти з соціальним організмом країни та світу, євибір ідеології вирішення проблем модернізаціїпедагогічної освіти в Україні. При цьомузазначимо, що під ідеологією тут треба розглядатисукупність ідей (семантичних фільтрів), на основіяких ми налаштовані переосмислити місце тароль педагогічної теорії та практики у розбудовіукраїнської державності. Стан справ у вітчизнянійфілософській думці ускладнюється тим , щосьогодні на ідеологічному обрії немає жодноїідеології, яка б прогресувала. На жаль, відсутнячітко сформульована ідеологія державногобудівництва в Україні. Тому ми поки що не маємоідеальної моделі національної системи освіти,середньої та вищої школи, не можемо визначитисьз її характером.Тому рух від патерналістської моделі у бік

ліберальної, що спостерігається в Україні,викликає у нас страх за освіту дітей умайбутньому. Адже в умовах ліберальногорозвитку кожна людина повинна сама себевивчити, що сьогодні не під силу пересічномугромадянину України, а сучасна фінансово-кредитна система країни ще не розвернута в бікосвіти. Як слушно зазначив В.С. Лутай, тут має






21 Молодь і ринок №8 (23), 2006

місце суперечність, що “зараз існує міжліберально -капіталіс тичними і соціальнозорієнтованими (соціаліс тичними) ідеями уреформуванні економічних та політичних форморганізації суспільства” [5, 102].Як наслідок, сьогодні точаться суперечки

навколо того, яке місце та функції педагогічноїосвіти належить філософії освіти, чим вона є –світоглядом чи наукою? При цьому ті, щовідкидають позитивну роль філософського знанняу розбудові національної системи освіти,забувають, що саме філософія освіти покликанавибудувати позитивний образ педагогічної освітишколи, перспективний для розбудови Українипротягом наступного століття. Бо саме ідеальнийобраз системи освіти здатний бути усвідомленимособистістю та привести в рух людей і завдяки їхенергії розбудувати національну систему освіти.Ідеологія для модернізації педагогічної освіти

полягає у виборі семантичного фільтру дляупорядкування форми та механізму поданнязмісту освіти в структуру особистості. Якщо тутдіяти за аналогією, то оскільки за часиіндустріального етапу розвитку провідноюідеологемою була політехнічна освіта, то в умовахпереходу України до інформаційної фази розвиткумає бути нова ідеологема, а саме –індивідуалізація або особистісно орієнтованапарадигма освіти. Відповідно до цьогопедагогічна наука повинна теж набути певногозмісту та специфічної форми.Проблема пошуку орієнтирів для модернізації

педагогічної освіти як складової соціальногожиття світової спільноти виникла не сьогодні і нев Україні. Ще три чверті століття тому в роботі“Нові симптоми” Хосе Ортега-і-Гасет розпачливоконстатував : “Великі цілі, як і ще вчораубезпечували прозору архітектоніку нашомужиттєвому простору, втратили свою чіткість,привабливу силу і владу над нами, а те, щопокликане їх замінити, ще не набуло очевидностіі необхідної переконливості. В таку епоху здається,що простір, який нас оточує, розпадається,коливається навколо індивіда, кроки його тежробляться невпевненими, тому що похитнулися йстали розмитими точки відліку. Сам шлях начебтовислизає з-під ніг, набуває невизначеності. В такійситуації знаходиться нині європейська свідомість.Система цінностей, що організовувала людськудіяльність , втратила свою очевидність,привабливість, імперативність. Західна людиназахворіла яскраво визначеною дезорієнтацією, незнаючи більше, за якими зірками жити” [7, 156].Так трапилось, що у нас проблема ідеологічних

орієнтирів після 1980-х років розчинилась у хаосі

соціальних цінностей, що були збурені перебудовою,а після п’ятнадцяти років незалежного існуванняУкраїни ще не викристалізувалась; і тому нашіроздуми – це якраз і є їх пошук. Які ідеологемиХХІ століття вітчизняною теоретичною думкоюбудуть знайдені, так наше суспільне життя набудепевного ідеологічного забарвлення, ціннісноївизначеності, а українська держава – сталогорозвитку. Чим швидше це станеться, тим швидшерозквітне на новій ідеологічній основі й вітчизнянапедагогічна наука.Висновки. Таким чином, проведений автором

аналіз свідчить про суттєву відмінність умоввиникнення та умов вирішення проблемпедагогічної освіти у часі – перші передуютьдругим. Визначено також основні чинники, якісприяють подоланню педагогічної проблеми.Важливим для узагальнення є й те, що

ідеологія для модернізації педагогічної освітиполягає у виборі семантичного фільтру дляупорядкування форми та механізму втіленнязмісту освіти в структуру особистості. Нині, вумовах переходу України до інформаційної фазирозвитку, має бути нова ідеологема, а саме –індивідуалізація або особистісно орієнтованапарадигма освіти. Відповідно до цьогопедагогічна наука повинна теж набути певногозмісту та специфічної форми.Для сучасної педагогічної освіти важливо

також готувати особистість до життєдіяльностів умовах нового провідного чинника, а саме –поділу інформаційної праці. Тому для педагогічноїнауки головним детермінантом стає смислогенез,а не опрацюванням матеріальних факторів. Осьчому освіту слід розглядати як чинник, що сприяєвкоріненню людини в культурне оточення, що маєзначну історію свого розвитку.

1. Воловик В .И. Философия педагогики. –Запорожье: Просвита, 2003. – 150 с.

2. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічноїдії: Навча льн ий посібн ик для вчителів,аспірантів, студентів середн іх та вищихнавчальн их закладів. – К. : Україн сько-фінський ін ститут менеджменту та бізнесу,1997. – 302 с.

3. Кудін В .О. Освіта в інформаційн омусуспільстві. – К.: Телекорпорація “Республіка”,1998. – 151 с.

4. Лутай В.С. Синергетична парадигма якфілософсько-методологічна основа формуваннясвітоглядів ХХІ століття// Філософія освітиХХІ століття : проблеми і перспективи:Методологічний семінар, 22 листопада 2000 р.Збірник наукових праць. Вип. 3 / за заг. ред.





22

Мирон Вачевський, кандидат економічних наук, професоркафедри менеджменту і підприємництва

Дрогобицького державного педагогічного університетуім. І. Я. Франка

ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ УЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НА

СУЧАСНОМУ ЕТАПІУ статті висвітлено аспекти економічної освіти молоді. Показано необхідність

всебічного вивчення економіки та виховання молоді до ринкової економіки. Доводиться, щонавчання вимагає модернізації системи освіти, вивчення основ економіки, менеджменту,інформації, інтелектуальної власності, дисциплін, які стосуються формування професійноїкомпетенцій у майбутніх маркетологів.

© М. Вачевський, 2006

В.Андрущенка. – К.: Знання, 2000. – С. 102.5. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. –

К.: Центр ”Магістр-S”, 1996. – 256 с.6. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. В 30-ти т. – Т.21.

– 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1961. – 745 с.7. Ортега-і-Гассет Х . Нові симптоми//

Читанка з історії філософії. В 6 кн . Кн . 6.Зарубіжна філософія ХХ століття . – К. :Довіра, 1993. – С. 154 – 159.

8. Педагогічні технології у н еперервній

професійн ій освіті: монографія /За ред.С.О. Сисоєвої. – К. : ВІПОЛ, 2001.

9. Подмазин С. И. Личностно-ориентированноеобра зо вани е: Социальн о-философскоеисследование. – Запорожье: Просвита, 2000.– 250 с.

10. Шлях до високої духовності. Колективнамонографія . Під заг. ред. В .П. Беха,М .П. Лукашевича, І.Є. Колесн ікової . –Запоріжжя: Просвіта, 1999. – 210 с.

Актуальність теми. Законом “Про освіту”визначено основну мету освіти: всебічнийрозвиток людини як особистості та найвищоїцінності суспільства. Важлива роль у реалізаціїцієї мети належить загальній середній освіті, яказабезпечує всебічний розвиток молоді, формуєздібності, таланти, професійне самовизначення,формування загальнолюдської моралі, засвоєннявизначеного суспіл ьними національно-культурними потребами обсягу знань про довкілля,людину і суспільство, фізичне вдосконалення [1].Економічна освіта України перебуває в даний

час на шляху свого формування і розвитку. Разомз тим, вимоги, які пред’являються до спеціалістіву даній галузі, є високими. Зрештою, знання основекономіки необхідні кожному громадянину нашоїкраїни, адже з проблемами, які вивчає дана наука,доводиться стикатися щодня і повсюдно, будь токупівля товарів першої необхідності чи акційпідприємств, отримання банківських послуг,розв’язання питань працевлаштування, розрахуноквласних доходів – все це вимагає володінняпевною інформацією, без якої можна стати жертвоючисленних шахраїв та недобросовісних продавців.Економічна освіта у середній школі покликана

формувати новий тип мислення учнів, тобто початковіпрофесійні компетенції, забезпечувати формування

економічної культури підростаючого покоління, щовимагають сучасні умови ринкової економіки.Досягнення поставленої мети здійснюється

методами вивчення основ економіки, трудовимнавчанням та працею на уроках трудовогонавчання, оволодінням теоретичними основамиекономіки та певними практичними вміннями. Науроках економіки у школі слід застосовувати різнізасоби формування вмінь та навичок , якіформують відповідний рівень знань з економікита набуття професійних компетенцій.Однією з актуальних проблем сьогодення є

необхідність всебічного виховання та підготовкимолоді до ринкової економіки, що вимагаємодернізації системи освіти, вивчення основекономіки, маркетингу, підприємництва,інформації, інших дисциплін, які стосуютьсяринкової економіки і сприятимуть створення умовдля набуття необхідних професійних компетенцій.Методика викладання економіки вимагає, щоб

ці завдання були цікавими та різноманітними. Зогляду на це, крім традиційних запитань і задач,повинні використовуватись і велика кількістьінших видів вправ: економічні кросворди, загадки,диктанти, ділові ігри, доцільним є такожвикористання наочних засобів, відеоапаратури,комп’ютера у навчальному процесі.

ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ




23 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Дати основи економічних знань і початиформування професійних компетенцій покликанасередня загальноосв ітня школа. Системазагальної середньої освіти повинна бутизорієнтована на підготовку учнівської молоді додіяльності в нових умовах, на розробку програмипочаткової професійної підготовки спеціалістів зекономіки, бізнесу, менеджменту, маркетингу,інформації, інтелектуальної власності та іншихекономічних дисциплін. І тому на сучасномуперехідному етапі економічна освіта школярівперетворюється на чинник прискореного переходудо ринку [11, 42 ].З початком ринкових реформ в Україні

докорінно трансформується ус я системасоціально-економічних відносин. Перетворенняторкнулись не лише матеріально-технічної основивиробництва, орг анізаційних формгосподарювання та форм власності, але йосвітньої системи, що нерозривно зв’язана зекономічною дійсністю і є базою для зміцненнянаукового та виробничого потенціалу країни.Демократизація економічної системи, з одного

боку, створює широкі можливості для розвиткурізноманітних форм економічної діяльностігромадян, а з іншого – вимагає від них певногорівня економічних знань, економічного способумислення. Особливо необхідні економічні знаннямолодому поколінню. Отримавши їх, молодь будеактивніше залучатись до соціально-економічнихперетворень в суспільстві.Аналіз останніх публікацій. Сьогодні в

Україні відбулись певні зрушення щодо створенняумов для впровадження диференційованогонавчання основ економіки, випущено значнукількість навчальних підручників [7], [8], [16], [18],[20], [21], [22], [25], [26], [27], [29], [30], [31],посібників та науково-методичних розробок із,маркетингу, менеджменту, підприємництва [9], [8],[10], [17], [23], [24], що відповідають розробленимнавчальним програмам та концепції Міністерстваосвіти і науки України [2, 3, 4, 5, 6].Процес вивчення економіки у всіх без винятку

загальноосвітніх школах є складний ідовготривалий, і на цьому шляху виникають значніпроблеми як загальнодержавно го, так ірегіонального рівня, що вимагають глибокого іґрунтовного аналізу та дослідження, ефективноговирішення з урахуванням місцевих умов .Національна школа покликана формувати в учнівякі вивчають у загальноосвітніх школах основиекономічних знань та інші економічні дисципліни,якості майбутніх підприємців , комерсантів ,банкірів , фермерів , формуючи на тій основіпрофесійні компетенції ринкової економіки.

Мета статті. Дослідити проблеми підготовкиучнівської молоді з основ економічних знань узагальноос вітніх навчальних з акладах ізпочатковим формув анням профес ійнихкомпетенцій в галузі економіки.Виклад основного матеріалу. Вміння та

навички з основ економіки формуються на основівиконання певної системи вправ (завдань) ,вдосконалюються та закріплюються у процесі їхтворчого використання.Вправа – це багатократне виконання певних

дій або видів діяльності, що має на меті їх засвоєння,опирається на свідоме розуміння і супроводжуєтьсясвідомим контролем і корекцією.Пред’являються наступні вимоги до вправ:- необхідно точно знати їх мету і яких

результатів треба досягти;- у процесі їх виконання існує необхідність

спеціального прослідковування за точністю їхвиконання, щоб не засвоювались помилки;

- кількіс ть вправ повинна бути визначена,виходячи із індивіду ально-психологічнихособливостей учнів, і повинна бути достатньоюдля формування відповідних навичок;

- завдання ні в якому разі не повинні зводитисьдо рутинного набору однотипних дій;

- процес виконання вправ повинен бутибезперервним для того, щоб навички булисформовані і закріплені.Крім цього, завдання із економіки повинні бути

достатньо цікавими та відповідати умовамсьогодення ринкової економіки, щоб в учнів нескладалось враження про нікому не потрібнізнання в ім’я знань, які ніколи не придадуться вреальному житті.Різні типи вправ із економіки використовуються

у певній послідовності відповідно до мети і завданьнавчання на різних етапах формування і засвоєннянавичок та вмінь, що формують відповіднийпочатковий рівень професійних компетенцій. Їхпослідовність схематично можна зобразити задопомогою табл. 1.Підготовчі вправи із основ економіки мають

на меті підготувати учнів до сприйняття новихзнань і способів їх практичного застосування. Дляцього в першу чергу актуалізуються знання інавички, які були одержані на попередніх заняттяхі є опорою для засвоєння нових способів виконаннядій, оволодіння новими навичками і вміннями.Підготовчі вправи із основ економіки, як

правило, стосуються уже засвоєного матеріалу,який є основою для вивчення наступної теми і безволодіння якими складно буде засвоювати новийнавчальний матеріал.Перед початком вивчення теми “Інфляція”





24Молодь і ринок №8 (23), 2006

вчитель може задавати, наприклад, такі запитання:- Що таке гроші ?- Які функції вони виконують ?- Дайте визначення поняттю “купівельна

спроможність грошей” .Ввідні вправи з економіки використовують

для того, щоб створити в учнів проблемнуситуацію як спосіб мотивації навчання, підготуватиумови до нових способів виконання дій абоформування відповідного правила. Дані вправиможуть мати різний характер, передбачативиконання ряду розумових операцій і практичнихдій, наприклад таких, як:

- відповіді на пізнавальні запитання;- порівняння певних явищ;- докази певних тверджень та інші.Виконання ввідних вправ теж проводиться, як

правило, перед початком вивчення теми або упроцесі обговорення навчального матеріалу. Наоснові цих завдань вчитель може судити прообізнаність учнів з даного питання, визначатиобсяг необхідної для засвоєння інформації.Прикладами ввідних вправ можуть бути

наступні:- що таке інфляція ?- у чому вона виявляється ?- як впливає інфляція на вас особисто ?Пробні в прави з

економіки – найпершізавдання на використаннящойно одержаних знань,застосовуються тоді, колиновий матеріал є щенедостатньо засвоєний іосмислений учнем .Виконання таких вправповинно бути тісно пов’язанез поясненням того, чомунеобхідно робити так, а неінакше.

У міру складності та самостійності у процесіїх виконання, а також згідно з певним складом їхпослідовності розрізняють 3 етапи (види, рівні) цихвправ.На першому з них учні пояснюють, як

необхідно виконувати певну дію, обумовлюютьсвої судження знаннями того матеріалу, якийпопередньо засвоєний.Другим етапом у цих вправах можуть бути так

звані коментовані вправи. Процес їх виконанняможе проходити наступним чином: спочаткувсією аудиторією аналізуються умови завдання,а потім здійснюється коментоване рішення.При цьому один з учнів пояснює, що слід

робити першочергово, а решта продовжують хідвиконання.На третьому етапі вс і учні виконують

запропоновані вчителем завдання, а потім один зних пояснює, як він його виконав і теоретичнообґрунтовує, чому він так зробив.Приклади пробних вправ:- Який вигляд має крива Філіпса? Що вона

відображає?- Використовуючи дані зображення кривих

попиту та пропозиції, проілюструйте механізмипояви інфляції попиту та інфляції пропозиції(перемістіть криві)


Таблиця 1 Вправи із визначення інфляційних процесів учнями, які ви чають основи економіки

Дидактична мета Вид вправ Актуалізація опорних знань і навичок Підготовчі вправи Засвоєння знань (правил, понять, термінів, законів) Ввідні вправи (пізнавальні або мотиваційні) Первинне застосування знань Пробні вправи Оволодіння певними навичками у стандартних умовах Тренувальні вправи:

1. по зразку 2. по інструкції 3. завдання

Творче перенесення знань, умінь і навичок в нестандартні змінні умови

Творчі вправи

Контроль, корекція та оцінювання знань, навичок і вмінь Контрольні вправи

P P S S D Q Q

Інфляція, викликана Інфляція, викликана надлишковим попитом ростом витрат




25 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Впишіть до таблиці фактори, які викликаютьінфляцію попиту та пропозиції.

- зростання цін на енергоносії;- індексація доходів населення;- зменшення податків на особисті доходи;- зниження продуктивності праці;- падіння процентних ставок;- підвищення зарплат, стипендій, пенсій

неврожаї.Тренувальні вправи із основ економіки –

спрямовані на формування в учнів навичок роботиу стандартних умовах ринкової економіки. Відпопередніх вони відрізняються більшим ступенемсамостійності та ініціативою учнів у їх виконанні,а також більшою різноманітніс тю завдань,складність яких поступово зростає.Тренувальні вправи – це завдання з готовим

матеріалом і розробленими конкретнимиситуаціями. Виділяють 3 види таких вправ:

- вправи за зразком – це завдання з повноюорієнтаційною основою – учні знають, як їхвиконувати і які результати необхідно одержати.Такі вправи не складні за змістом і не важкі за

виконанням, тому учні можуть успішно їх виконатиза заданими або самостійно встановленимиалгоритмами. Як правило, завдання повинновідповідати встановленому зразку і полягати унезначній реконструкції певного матеріалу (наприклад,провести певні обчислення за формулою).Вправи за інструкцією виконуються при

дотриманні вказівок щодо порядку виконанняпевних операцій та їх послідовності. Інструкціяможе бути як письмовою, так і усною.Дані вправи, як і попередній вид, мають

відтворювальний характер, але відрізняютьсябільшим ступенем самостійності і є більшскладними за змістом, складаються, як правило,з декількох компонентів і у більшості випадківвиконуються письмово.Методика викорис тання цих вправ

характеризується тим, що учні виконують їхсамостійно від початку до кінця, але зпопередньою детальною інструкцією, а такожнаступною перевіркою і корекцією виконаннявчителем.Окремо скажемо про самостійні вправи із

економіки. До них належать такі, що вимагаютьсамостійного виконання без будь-яких детальнихвказівок вчителя, без зразка, але на готовомуматеріалі з чітко сформульованими завданнями іпитаннями.

Приклади тренувальних вправ:Визначте кількість грошей, необхідну для обігу,

якщо відомо, що грошова одиниця обслуговує 8угод за рік , а річний обсяг продаж становить16 000 млрд. грн.

- Середній рівень цін в економіці – 8 тис.умовних одиниць (у.о.) за одиницю виробленоїпродукції. Число угод – 15 млн. Швидкість обігугрошей – 3. Яка маса грошей необхідна для обігу ?(Відповідь: 40 млрд. у.о.)

- Індекс цін в 1-му році 100 %, у 2-му році –125 %. Чому дорівнює темп інфляції у 2-му році ?

- Інфляція у даному році становить 5 %. МетоюНацбанку є зростання реального ВВП на 3 %.На скільки процентів Нацбанк має збільшитипропозицію грошей ? (Відповідь: на 8.15 %.)

- Номінальний ВВП у 1-му році становив 240млрд. грн., у 2-му році – 300 млрд. грн. РеальнийВВП відповідно у 1-му році – 220 млрд. грн. , у2-му році – 240 млрд. грн. Роз. темп інфляції у 2-му році. (Відповідь:14.68 %)Творчі вправи за своїм змістом, методами і

прийомами виконання наближаються до ситуацій,які можуть виникнути у реальному житті.Відповідно, їх дидактична мета полягає у тому,щоб сформувати в учнів вміння успішноорієнтуватись в реальних економічних ситуаціяхі творчо вирішувати певні практичні економічнізавдання на основі творчого застосуванняодержаних знань та набутих навичок.Розрізняють 2 рівні таких вправ залежно від

ступеня їх самостійного виконання:- 1 рівень характеризується тим, що виконання

вправ передбачає перебудову існуючого, вжевідомого;

- вправи 2-го рівня відрізняються більшимступенем творчості і вимагають виконаннязавдань із внесенням до них елементів нового зазмістом або за способом виконання дій.У процесі вивчення основ економіки провідним

видом діяльності в школі була і залишаєтьсянавчально-пізнавальна, а основною організаційноюформою, в якій вона реалізується, виступає урок.У сучасній дидактиці поки що немає нових

визначень поняття “урок”. Більшість з нихзводиться до визначення, що урок – цесистематично використовувана для розв’язаннязавдань навчання, виховання і розвитку учнівформа організації діяльності постійного складувчителів і учнів у означений відрізок часу.Загальноприйнятою є теза, що в структурі урокупредставлені всі засоби, методи, діяльність щодоорганізації та управління, а також вс і йогодидактичні елементи. Природно, що уроквідображає цілісний процес навчання в


Інфляція попиту Інфляція пропозиції





органічному поєднанні з іншими формамиорганізації навчально-виховної роботи: виконаннядомашніх завдань, заняттями предметних гуртків,факультативів тощо.Перш за все, на уроці учні оволодівають

системою наукових знань, у них формуєтьсявідповідний світогляд та світосприйняття,закладається фундамент моралі, здійснюєтьсяпроцес розвитку особистості. В навчальнійдіяльності формуються такі важливі риси людини,як почуття відповідальності за свою справу,творче ставлення до доручено ї справи,дисциплінованість, самокритичність, уміннядолати труднощі, самостійність мислення табагато інших.З уроком пов’язана вимога Закону “Про

освіту” щодо подальшого вдосконалення методіві засобів навчання, впровадження в практикудосягнень педагогічної науки. Якість уроку –мірило ефективності методичної роботи, проявініціативи, творчого пошуку. Результативністьсамоосвіти вчителя до учнів, взаєморозумінняпедагога і батьків, управлінська підготовленістькерівника школи, дієвість роботи шкільнихгромадських організацій – все в кінцевому рахункупроявляється та перевіряється на уроці. Від ньоготягнуться сотні ниток до самовиховання школяра,до позакласної виховної роботи, на ньомузароджується, міцніє і розвивається передовийпедагогічний досвід.При неправильній організації уроку, він може

стати джерелом формалізму, процентоманії ілібералізму в оцінці знань учнів, які негативновпливають на розвиток і виховання моральних рисособистості учня.Урок – це основа шкільного життя, той

провідний компонент навчально-виховногопроцесу, в якому помітні зміни на краще можутьнаступити без особливих матеріальних витрат, вякому зливаються в одне ціле різноманітні впливибагатьох факторів.При розгляді ефективності уроку неможливо

звести вс і різноманітні фактори до одногознаменника. Тут програми і підручники, посібникиі навчальне обладнання, склад класу і рівень йогозгуртованості і тощо. Але, все ж, у цьому процесіосновна роль відводиться педагогові, йогознанням, професійній майстерності, життєвійпозиції, високій відповідальності і добросовісності,його любові до справи і дітей.Педагоги шукають шляхи підвищення

активності учнів – планують більше самостійнихробіт, здійснюють проблемний підхід у навчанні,більш повно та творчо використовують з цієюметою сучасні форми і методи навчання.

Підвищення якості уроку визначає його високірезультати. Урок – явище багатоаспектне ібагатомірне і є складною психолого-педагогічноюсистемою. При розгляді його ефективностінеможливо звести всі різноманітні фактори доодного знаменника. Тут програми і підручники,посібники і навчальне обладнання, склад класу ірівень його згуртованості тощо. Але все ж у цьомупроцесі основна роль відводиться педагогу, йогознанням, професійній майстерності, життєвій позиції,високій відповідальності і добросовісності, йоголюбові до своєї справи і дітей.Сучасні наукові уявлення про урок виходять з

ідеї про єдність навчання, виховання і розвитку.Цим визначається його загальна функція: ціліснеформування особистості на основі розвивальногонавчання. Отже, для того, щоб урок був дійсноефективним необхідно насамперед, кожномупедагогові осмислити його триєдину дидактичнумету. Навчальний матеріал починає здійснювативплив на учнів лише у тому випадку, якщо йогоглибоке і міцне засвоєння стимулюєтьсяметодами навчання, вибраними відповідно до йогозмісту, характеру і специфіки, до мети уроку,можливостей педагога та учнів . Важливо,зосереджуючись на методиці побудови уроку, непослаблювати уваги до особистості учня, уміловикористовувати величезний моральний потенціалкожного уроку.Щодо означеної мети організації занять, яка

детермінована загальнопедагогічною метою,характером змісту навчального матеріалу тарівнем підготовленості учнів, всі уроки можнаподілити на наступні типи:Урок вивчення нового матеріалу. Важлива

дидактична мета такого уроку – досягнути того,щоб учні отримали міцні знання, уміння та навичкинового матеріалу. Процес досягнення цієї мети єпроцесом розв’язання таких дидактичних завдань,як засвоєння нових понять і засобів дії,формування системи понять і способівсамостійної пошукової діяльності. Урок вивченнянового матеріалу включає всі етапи навчальногопроцесу. Він не називається уроком засвоєннянових знань, тому що засвоєння, по-перше,психологічний аспект, по-друге, при засвоєннінового матеріалу, як правило, одночасновідбувається і формування навичок, і поглибленнята вдосконалення раніше набутих знань.Урок вдосконалення знань , умінь та

навичок. Він передбачає розв’язання такихдидактичних завдань, як систематизація іузагальнення нових знань, повторення ізакріплення раніше набутих, знань на практиці дляпоглиблення і розширення раніше набутих, знань,





27 Молодь і ринок №8 (23), 2006

формування вмінь і навичок, контроль за ходомвивчення навчального матеріалу і вдосконаленнязнань, умінь та навичок.Комбінований урок. Раніше у педагогічній

літературі його не виділяли як окремий, однакпрактика свідчить, що наявність такого типу урокупоєднує в собі та розв’язує завдання, якіпоставлені на уроках вивчення нового матеріалута вдосконалення знань, умінь та навичок.Контрольний урок. Служить для оцінювання

процесу навчання та його результатів, рівнязасвоєння системи понять з того чи іншого курсу,розділу тощо, рівня сформованості умінь танавичок навчально-пізнавальної діяльності учнів.На цих уроках часто реалізується також і функціїінших типів уроків.Способи контролю якості знань на

уроках.Контроль якості знань, умінь та навичок є одним

з найважливіших чинників навчально-виховногопроцесу в школі. Талант учителя проявляється нелише у використанні методів викладаннянавчального матеріалу, а й у правильномуоцінюванні рівня набутих учнями знань.Пізнавальна діяльність учнів на уроці

здійснюється у співпраці з учителем, яка можебути застосована у вигляді діалогу між вчителемта учнем, або поділу класу за участю педагога.Діалог на уроці в ході індивідуального опитуваннямає ряд особливостей, які пов’язані зі специфікоюпедагогічного процесу; частково, одна з нихполягає в тому, що вчитель “тримає в голові”правильну, еталонну відповідь порівнює з неюреальну відповідь дитини. Досвідчені вчителізазвичай передбачають ряд можливих, в томучислі, і помилкових відповідей учнів. Розходженнясподівань вчителя і реальної відповіді, що частовиникають, призводять до взаємногонепорозуміння в діалозі, яке може бутинепоміченим вчителем.Діалогічне спілкування передбачає “орієнтування

на співрозмовника” і “орієнтування в ситуаціїспілкування”. Ініціатором спілкування в ходіопитування виступає вчитель, який повинен вмітиорієнтуватися у специфічній ситуації опитування і вучнях, як у співрозмовниках. Це орієнтуванняпов’язане із завданням – вільно спрямувати діалогтаким чином, щоб перевірити не лише обсяг, але йякість засвоєння навчального матеріалу учнями.Саме цим визначаються наступні критеріїефективності опитування учнів:

- володіння вчителем прийомами глибокоїперевірки засвоєння учнями навчальногоматеріалу – його відтворення і розуміння,обгрунтованості відповідей;

- володіння учителем , доступними йому іздійснюваними в класно-урочній системі навчання,прийомами діагностики – виявлення причинпомилок та труднощів учнів у засвоєнні інформації;

- уміння вчителем здійснювати в рамкахопитування миттєву корекцію недоліків у роботідитини, виявлених за допомогою контролю іпрактичної діагностики.Аналіз діалогу вчителя і учня дозволяє в

умовах природного ходу уроку оцінюватиефективніс ть опитування. Фаховість приопитуванні, що визначається педагогічнимпідтекстом діалогу, обумовлює багато в чому і“мікроклімат” на уроці, емоційний фон спілкуваннявчителя і учнів , їх взаєморо зуміння івзаємоприйняття.Здійснювати контроль і керівництво навчально-

виховним процесом можна шляхом організаціїкомбін ованого (складного) опитування . Цейвид опитування одночасно забезпечує подоланнябагатьох недоліків індивідуального,“ущільненого”, фронтального та інших видівопитування, може стати основою для керівництванавчально-виховним процесом.Комбіноване опитування складається з двох

частин:- письмової (практичної, самостійної,

контрольної) роботи, в якій беруть участь всі учнікласу;

-усної, в якій бере участь якомога більшеучнів.Комбіноване опитування поєднує в собі

позитивні сторони цих двох видів опитування: підчас практичної роботи учні мають можливістьподумати, а потім висловити власні судження вусній формі, обмінятися думками.Структура комбінованого опитування

складається з двох частин:Перша частина – виконання письмового

(практичного) завдання, на яке відводиться 10 –12 хвилин. Під час виконання письмових(практичних) завдань, які носять проблемнийхарактер, вчитель, проходячи між рядами парт,контролює хід роботи цілого класу і кожного учняокремо, фіксує помилки, які допускають учні, і якінеобхідно подолати в процес і обговоренняпрактичної роботи, здійснює допомогу (порадою,письмовою інструкцією, зразком розв’язанняподібної проблеми тощо).Перевірити знання за такий короткий проміжок

часу може лише досвідчений вчитель. Але цимдосвідом повинен володіти кожний вчитель. Щобзуміти у стислі часові відрізки отриматиінформацію про підготовку цілого класу, вчитель,повинен заздалегідь сам розв’язати завдання,





28

знати результати завершення окремих етапівдіяльності, після цього, порівнюючи ці результатиз результатом роботи учнів , встановлює їхвідповідність.Вчитель повинен забезпечити систему

засвоєння знань. Якщо учень, наприклад, в процесізіставлення характеристик господарств двохдержав притримується визначеної системи, то цезначно полегшує контроль за засвоєнням знань.Важлива мета даної форми опитування –

отримати найбільш повне уявлення про засвоєннізнання, причому не тільки про результати, але йпро хід міркувань. Вчитель встигає зробитивисновок, над чим слід попрацювати у другійчастині опитування.Друга частина – усний обмін думками –

необхідна не тільки для того, щоб подолатипомилки, що виникли, але й для з’ясування,наскільки міцно засвоєні питання, які не увійшлив письмове завдання. Передбачається певноюмірою поглибити знання школярів з даної теми.Питання для фронтальної бесіди формується

на основі вивчення рівня підготовленості всьогокласу, на основі перевірки знань та вміньвиконувати завдання учнями. В другій частиніопитування відбувається уточнення якості знаньшколярів, забезпечується перехід до вивченнянової теми.Комбіноване (складне) опитування створює

умови для індивідуальної роботи з учнями. Більшетого, воно передбачає таку роботу, яка складаєважливий елемент комбінованого опитування.Враховується ступінь рухомості нервової системиучнів (для тих, хто раніше виконав завдання, єдодаткова робота) , індивідуал ьний стильрозумової діяльності (учні, які не можутьсамостійно розв’язувати складні проблеми,отримують план, інструкцію або зразокрозв’язання подібної проблеми).Варто відзначити, що основна особливість

такого опитування полягає в тому, що воновиявляється й засобом навчання. Під часперевірки знань учнів на основі вивченоготеоретичного матеріалу розв’язуються новіпроблеми (не повторюють домашнє завдання, авиконують нові види діяльності) . Це викликаєзацікавленість до роботи та забезпечує подальшезасвоєння, поглиблення знань.Перевірка знань таким способом здійснює

значний вплив на весь процес навчання. Учнізазвичай виконують вдома ті завдання, якіпідлягають контролю. Якщо вчитель, як правило,ставить питання, що вимагають відтворенняпараграфів підручника, то учень в підготовці доуроку намагається вивчити те, що написано в

підручнику. Якщо ж серед питань, з якими вчительзвертається до учнів, є і такі, що вимагаютьаналізу, пошуку причин явищ , висуненняприпущень, то у цьому випадку не обійтися лишепростим заучуванням інформації. Ось чомуважливо надавати особливу увагу характерузавдань і питань під час перевірки знань. Вониповинні нести проблемний характер (пізнавальний,оцінюючий, виробничий).Такими є умови, які повинні забезпечити

ефективніс ть контролю вчител ем якостізасвоєння знань учнями.Популярним серед учнів є групове опитування.

В цьому випадку група з 10 – 15 осіб ділиться напідгрупи по 7 – 8 учнів на чолі з консультантом.Отримавши від вчителя завдання, групаобговорює його і визначає хід його виконання.Таким чином , змінюється заборона наспілкування, знання стають с воєрідним“обмінним фондом” малого колективу. Потім одинз учнів від імені і за дорученням колективу“захищає” завдання. Таке завдання доручаєтьсяслабшому учневі із знаннями, щоб він змігпідтягнути свій рівень знань.Формування малих навчальних груп – це не

просте завдання. Необхідно враховувати рівеньзнань всіх учнів, їх досвід, психологічну сумісність,формальні і неформальні зв’язки.Виправдала себе практика підготовки і захисту

на уроці рефератів. Цим закінчується вивченнякожного великого розділу програми. Навчальнагрупа ділиться на підгрупи на чолі з бригадами –найбільш сильними учнями (в класі зазвичайчотири групи). Кожна з них отримує своє завдання.Захист реферату повинен проводитися перед усімкласом, у вигляді доповіді і питаннями всього класу.Колективна робота, суперництво між групами

– це добрий стимул інтенсифікації розумової праці,виховання почуття відповідальності, чудовий спосібзавантажити здібних та слабких учнів, прищепитиїм почуття відповідальності, та вивченнянеобхідних тем матеріалу, що викладаєтьсявчителем.Такий метод є позитивним у тому, що

відчувається спільна робота педагога і класуучнів. При цьому на першому плані повинні бутиособистістю учня, його соціальна роль у класі,вміння працювати в колективі і спілкуватися зтоваришами.Слід також відзначити, такий метод

відповідальності учнів, як самоопитуваннявивченого матеріалу. Наприклад, уДрогобицькому педагогічному ліцеї під часвивчення економіки, учні на практичних заняттяхсамі опитують своїх товаришів.






29 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Тут умовна роль вчителя відводиться учневі,який відповідно до навчальної програми опитуєпройдений матеріал двох-трьох своїходнокласників , а учні класу дають додатковіпитання, що залучає весь клас до активної дії, атакож формує в учнів майбутніх педагогів, які зшкільної парти привчаються до відповідальностівчителя за урок та підготовку навчальногопроцесу.Відзначимо, що успіх уроку залежить також

від форми побудови уроку, викладу матеріалу,

розкриття всіх проблемних питань [12].Вивчення основ економіки учнівською

молоддю буде сприяти підготовці молодогопокоління до самостійного життя, правильномувибору ним життєвих орієнтацій, формуванню іутвердженню високих моральних цінностейгромадянина [13].Економічна освіта та різні підходи до її вивчення,

а також використання українських нормативнихдокументів, програм , стандартів є основнимичинниками для теоретико-методичних засадформування у молоді ключових компетенцій.Необхідність економічної освіти, її основні

завдання та місце в загальній системі освіти,вимагає від закладів загальноосвітніх шкілрозвивати різноманітні форми навчання (гімназії,ліцеї, коледжі), формувати практичні навички,необхідні в ринковому середовищі, дативипускникам економічні знання та сформувати уних економічне мислення до підприємницькоїдіяльності. Початок знань з економіки іформування економічної свідомості покликаназакласти середня загальноосвітня школа, позаякна сучасному перехідному етапі економічнаосвіта школярів перетворюється на чинникзбагачення знань з розвитку ринкової економіки,

та засад формування у майбутніх спеціаліс тівпрофесійних компетенцій. Ситуація, коли більшістьлюдей не мають елементарних уявлень проекономічну будову суспільства, не розуміють, щовідбувається в державі, не повинна повторитисяу наступних поколіннях. Національна українськашкола має своєчасно враховувати зміни у світі,та готувати учнів до адекватного сприйняттясуспільств а, що ґрунтується на засадахдемократії, ринкової економіки, технологій ХХІсторіччя.

Отримавши економічні знання ще в школі, учнібудуть здатні використати їх у реальному житті,а, можливо, й керуватися ними все життя, яквідзначає А. Гужій в роботі [19].Одним із найважливіших елементів

економічної освіти є приведення її технології увідповідність із процесами с ьогодення.Насамперед йдеться про підготовку молоді додіяльності в ринковому середовищі, бізнесовихструктурах, відзначають М.Кравчина,М.Романенко в роботі [23].Знання основ економіки позитивно впливає на

розвиток творчості учня, допомагає у пошукушляхів подальшого навчання або праці, дає змогуефективно використовувати свої можливості увласних інтересах та інтересах суспільства, щодуже важливо в процесі становлення молодоїлюдини як громадянина. Економічна обізнаністьформує загальну компетентність учня, здатністьаналізувати та оцінювати економічну ситуацію,вміння розв’язувати конкретні життєві проблеми.У ХХІ століття Українська молодь повинна

вступити з глибокими економічними знаннями,підприємницькою здатністю і державницькоюнаснагою. Тільки на таких засадах вона можестати справжнім творцем національного


Таблиця 2 Ключові компетенції формування освіти у школярів

Соціальні компетенції (пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості)

Мотиваційні компетенції (пов’язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості)

Функціональні компетенції (пов’язані з сферою знань, вмінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом)

здатність до співпраці; вміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях; навички взаєморозуміння; активна участь і соціальні й громадянські цінності та вміння; комунікативні навички, мобільність (в різних соціальних умовах); вміння визначати особисті ролі в суспільстві.

здатність до навчання; винахідливість, навички адаптуватись та бути мобільним; вміння досягти успіху в житті та бажання змінити життя на краще; інтереси та внутрішня мотивація особисті; практичні здібності і вміння робити власний вибір та встановлювати особисті цілі тощо.

лінгвістична компетенція; технічна та наукова компетенція; вміння оперувати знаннями в житті та навчанні; вміння використовувати джерела інформації для власного розвитку; вміння використовувати інтелектуальну творчість.




30

економічного дива, на яке заслуговує Україна,зазначає В.Кремень у роботі [24].В умовах становлення та розвитку в Україні

ринкової економіки найбільшої актуальностінабуває підготовка відповідного кадровогопотенціалу, що мислить ринковими категоріями,має певний рівень економічної підготовки танеобхідні особистісні якості. Це в свою чергувикликає необхідність проведення більш активноїсистемної роботи з підготовк и учнів допрофесійного самовизнання в нових умовах, атакож організації спеціальної підготовки зформування частини учнів до здійсненняпідприємницької діяльності.Отже, школа має провести цілеспрямовану,

системну підготовку до підприємницькоїдіяльності, яка надасть можливість осягнутисутність цивілізованого ринку і сприймати ринковіцінності через призму загальнолюдської моралі,одержати економічні знання, знання з інноваційноїдіяльності (патентознавства) , інформації,інформатики, знання іноземних мов та інших,необхідних молодому фахівцеві знань.До найболючіших проблем загальної середньої

освіти, як відзначає академік А.Павленко,належить фізична і моральна руйнаціяматеріально-технічного забез печення тасоціальної інфраструктури системи освіти,погіршення забезпечення учнів підручниками,навчально-методичними пос ібниками ідидактичними матеріалами [28].У таких умовах школи незадовільно

забезпечуються меблями, наочнимипосібниками, обладнанням, технічними засобаминавчання, комп’ютерною технікою. Значначастина технічних засобів навчання, яківикористовуються нині у школі, застаріла.Аналіз ситуації в освіті все більше переконує

у необхідності здійснення реформування галузі,удосконалення концептуальних й організаційнихзасад освіти. Магістральними напрямамиреформування освіти в Україні є: децентралізаціяі демократизація управління освітою,індивідуалізація навчально-виховного процесу,варіативність навчальних планів і програм , яквідзначено в роботі [15].Головною метою і призначенням економічної

освіти нині є створення можливостей длясамореалізації кожної особистості, розвиток ізбагачення інтелекту, формування у школярівінтересу до знань, самоосвіти, щоб виробитизасади формування належних компетенцій домайбутньої професійної діяльності на ринкуконкурентної діяльності.Метою реформування середньої освіти із

всебічним вивченням основ економіки взагальноосвітніх школах в сучасних умовах єприведення системи освіти у відповідність зновими соціально-економічними цілями,життєвими реаліями, особливо потребамидержавотворення, забезпечення національногохарактеру і водночас конкурентоспроможностіукраїнської освіти на світовому рівні.Ще однією проблемою, характерною саме для

економічної освіти, є проблема впровадженняекономіки як обов’язкового предмету. Існуєдекілька причин, що не дають змоги остаточнорозв’язати це питання. Одна з головних полягаєу тому, що не вивчено попит на цей предмет, длябагатьох не зрозуміло, яка користь віднововведення, яке майбутнє у нового предмету.Профес ійна компетентність потребує

постійного розвитку, вдосконалення, так яквідбуваються постійні зміни в освіті тасуспільстві.Доцільно відзначити, що специфіка підходу до

проблеми економічної освіти пролягає у тому, що,подібно до самого економічного розвитку, тутмають місце періоди еволюційних змін.Характерним у цьому сенсі є сучасний періодрозвитку нашої держави. Кардинальним змінамв економіці й усьому суспільстві відповідаютькорінні зміни у підходах до економічної освітишколярів . Практично мова йде про новесприйняття економічного розв итку черезекономічні чинники: ринок, підприємництво,маркетинг, менеджмент, інтел ектуальнавласність, основи інформації, різноманітність формвласності та фінансової системи, які в кінцевомурезультаті впливають на суспільні процесивиробництва та підготовку до цієї діяльностівипускників ВНЗ із високими професійнимикомпетенціями.Висновки. Економіка – надзвичайно важлива

сфера нашого життя, до якої ми пристосовуємось,можливо, від часу нашого народження і, безсумніву, до останніх днів. Теоретичне вивченняоснов економіки починається вже у школі і,мабуть, від учителя багато залежить, наскількийого вихованці орієнтуватимуться у світі Ринку.Важко собі уявити зв’язок із реальним життям

та практичну користь від вміння розв’язуватизадачі на обрахунок індексу інфляції, проте такоготипу знання – не єдині, що передбачені курсом“Основ економічних знань”. Те саме можнасказати, наприклад, про практичну вигоду відзнань електронної будови ядра за курсом фізики,що вивчають учні на уроках. Кожен урок маєсвою специфічну для визначеної педагогічноїситуації структуру. Говорячи про комбінований






31 Молодь і ринок №8 (23), 2006

урок при викладанні основ економіки в школі,потрібно відзначити, що цей тип уроку є найбільшпоширеним.Сьогодні невідкладним стало завдання

створити конструктивний варіант неперервноїекономічної підготовки педагогічних кадрів, якийби відповідав вимогам часу і насамперед вимогамринкової економіки, в умовах якої зростає рольсоціальних цінностей, професіоналізму такомпетенції.Тому на уроках з “Основ економічних знань”

для досягнення найкращих результатів не слідобмежуватись лише викладанням теорії іконтрольними запитаннями з теми під виглядомпрактичної роботи. Завдання і вправи різних типівуроків із економіки, про які йшлося у даномувикладі, дадуть можливість охопити навчальнудисципліну цікаво та всесторонньо, що і є метоювивчення предмету.Ми вважаємо, що економічна освіта учнівської

молоді повинна відбуватися насамперед у самійідеології економічного навчання та виховання.Абстрактно-гуманістичні декларації мають бутизамінені новими, орієнтованими на сучасну ринковуекономіку, на розвиток інформатизації суспільства,інтелектуальної власності, підходами до вивченняменеджменту та маркетингу, які враховуютьекономічну доцільність праці як конкретної особи,так і суспільства загалом.

1.Конститутція України. – К. : – 1997.2. Закон України “Про освіту” (*23 травня

1991 р. №1060-ХІІ).3.Закон Україн и “Про освіту” Голос

України. – 1996. – 25 квітня.4. Закон України “Про вищу освіту” (17

січня 2002 р. №2984-ІІ).5. Постанова “Про затвердження Положення

про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневуосвіту) (від20 січня 1998 р.№65).

6. Закон України “Про загальну середнюосвіту” щодо розширенн я мереж таорган ізації навчальн о-виховн ого процесу угімназіях, ліцеях, коледжах. Лтст МОН №1/9-472 від 28.10.2002 року.

7.Баб’як М .М . , Терес В . І ., Шпак О.Т.Економічн а підготовка педагогічн ихкадрів. (теоретичний аспект) .Дрогобич“Коло” – 2002. –120 с.

8. Баб’як М.М., Пешенкова Л.А., Рибчук А.В.Економічна теорія. Дрогобич “Вимір”. –2002. – 204 с.

9. Барко В . І . , Тютюн ікова А .С. Яквизначити творчі здібності дитини. – К.: –1991. – 79 с.

10. Бойко А .М . оновлен а парадигмавиховання: шляхи реалізації. – К.: ІЗИН, –1996.– 320 с.

11. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійн ої компетенції . – К. : Вид.“Професіонал”. – 2005. – 364 с.

12. Вачевський М.В., Скотний В.Г., МадзігонВ.М. Основи економічних знань. 10 – 11 клас.Підручник. – К.: ЦУЛ. – 2004. – 536 с.

13. Вачевський М .В. Теоретичний змістекономічної освіти у навчальних закладах дляформуванн я професі йн их компетенцій.Молодь і ринок. – 2005. №4 (14). – С.15 – 25.

14. Вачевський М.В. Сучасна економічнаосвіта у країнах Західної Європи: формуванняпрофесійних компетенцій. Рідна школа. –2006. №3 (914). – С.71 – 74.

15. Вачевський М.В. Соціально-економічніаспекти використан н я інтелектуальноївласн ості в сучасних умовах. Теорія іпрактика. Монографія. – К.: ЦУЛ. – 2004. –376 с.

16. Ватаманюк З . Г. , Бун як В .Б. ,Грабин ський І .М. та ін . . Економіка. навч.посібн ик. для 10 – 11 класів. – К.: Либідь. –1999. – 384 с.

17. Вишневський О.І. Теоретичн і основисучасної україн ської педагогіки. Дрогобич“Коло”. – 2003. – 528 с.

18. Гальчин ський А.С., Єщенко П.Є. ПалкінЮ. І . Основи економ ічн их зн ан ь. Навч .посібник. – К.: Вища школа. – 2002. – 543 с.

19.Гужій А . Засоби навчанн я новогопокоління: стан і напрямки розвитку. ОсвітаУкраїни. – 1998. – №2 – 3. – С.4 – 5.

20. Збірн ик документів. ЗаконодавствоУкраїн и. Про освіту. – К. : ВидавництвоЄвропейський університет. – 2002. – 206 с.

21. Киричков Ю.В . Неперервна ступеневаосвіта. – К.: Ґенеза. – 2001. – 162 с.

22. Ковальчук В. Основи економічної теорії.Тернопіль. “Астон”. – 1999. 203 с.

23. Кравчина М., Романенко М. Організаційніоснови економічної освіти в школі. ЕкономікаУкраїни. – 1994. – №4.

24. Кремень В .Г. Філософія освіти ХХІстоліття. Шлях освіти. – 2003. №2. – С.2 – 4.

25. Мочерний С.В., Сини шин І .М. Основиекономічних знань. – К.: Тернопіль. – 1997. –137 с.

26. Орищак Я. Випускний екзамен зекономіки. Білети та відпові ді . – Т. :Підручники і посібники. – 2001. – 80 с.

27. Про застосування Закону України “Про





32

загальн у середню освіту” щодо розширеннямережі та організації навчальн о-виховногопроцесу у гімназіях, ліцеях, коледжах. ЛистМОН 18.10.2002. №1/9-472.

28. Павлен ко А .Ф. Економічн а освіта –важлива складова формуванн я сучасногоспеціаліста. Освіта Україн и. – 1997. –17 жовтня.

29. Степаненко С.В., Поручник А.М., Бебело

А.С. та ін .. Економіка: навч. посібник. – К.:КНЕУ. – 2000. – 292 с.

30. Статистичний збірн ик МОН.Загальноосвітні, позашкільні і дошкільн і тапрофесійно-технічні навчальні заклади (2000– 2001 рр.). – К.: Компас.

31. Шпак О.Т. Економічн а підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервн оїосвіти. – К.: “Четверта хвиля”. – 2000.

Тетяна Пантюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


ВПЛИВ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРНА ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ МОЛОДІУ статті розглядаються проблеми утворення та існування різноманітних молодіжних

субкультур у сучасному суспільстві. Обґрунтовуються механізми процесу соціалізації дітейта молоді, їх взаємозв’язок із життєдіяльністю субкультур. Визначаються педагогічні умовироботи вчителя та вихователя у сучасному молодіжному середовищі.

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковимита практичними завданнями. Проблемавзаємодії поколінь, а часто їх конфліктноговзаємоіснування була і залишається актуальноюу суспільному житті. Пошук шляхів для їїрозв’язання є значною частиною науковогопошуку різних наук – психології, соціології,філософії, педагогіки. Останню ці питанняцікавлять з огляду на процеси та механізмисоціалізації сучасної молоді.Суперечності сучасного суспільного життя

у світі загалом, та й в Україні зокрема активносприяють створенню різноманітних формальнихі неформальних груп, у які об’єднуються дітита молодь різного віку, статусу, соціальноїприналежності, мотивів тощо. Їх об’єднуютьспільна мета, атрибути, ритуали, завдання,діяльність. Таким чином виникають певнісубкультури, які принаджують до себе дітей тамолодь, котра прагне самореалізації і незнаходить підтримки с воїх прагнень удорослому оточенні. Останнє часом не хоче абож уже не може зрозуміти тих поривань молоді,які є такими чіткими і зрозумілими дляровесників.Аналіз досліджень і публікацій, в яких

започатковано розв’язання даної проблеми.Проблемою утворення і функціонуваннясубкультур у суспільному просторі займаютьсяяк зарубіжні, так і в ітчизняні науковці –

представники різних наукових напрямків. Середвітчизняних слід назвати І. Бондар-Терещенка,Е. Гаврилюк, Н. Гончар, В. Зінчука, Л. Футорськогота ін. У зарубіжній науці презентовані проблемивиносяться на науковий дискурс давно і широко,серед їх дослідників слід назвати Еріка Гофера,Роже Каюа, Дугласа Кельнера, Жан-Люка Нансі,Джона Сторі, Тетяну Щепанську та інших.Метою нашої статті є аналіз специфіки

життєдіяльності молодіжних субкультур таобґрунтування педагогічної взаємодії з ними нарівні різних виховних інституцій.Виклад основного матеріалу дослідження.

Визначення “субкультури” базується на понятті”культура”, фундаментальному в антропології.Саме поняття ”субкультура”, вказуєТ.Щепанская, сформувалося у результатіусвідомлення неоднорідності культурногопростору, що стало особливо очевидною вурбанізованому суспільстві. Колись поняття“культура“ означало пануючу етичну, естетичну,світоглядну систему – фахову, підтримувануелітами і похідну від еліт, які здобували сакральнепідґрунтя. Вважалося, що все, що поза її межами,– сфера профанного, побутового, – позбавлялосястатусу “культури”[6, 97].Поява терміна “субкультура“ у науковій

літературі датується 30-ми рр. ХХ ст., широкогозастосування він набув у 1960 – 70-х рр., у зв’язкуз дослідженнями молодіжних рухів . У цьомутерміні на передній план виступає префікс “sub”

© Т. Пантюк, 2006

ВПЛИВ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРНА ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ




33 Молодь і ринок №8 (23), 2006

(тобто “під-”), позначаючи приховані, неофіційнікультурні шари, що часто є опозицією, викликомпануючій культурі. Це поняттявикористовувалося поруч з такими, як subterra-nean culture (підземна культура) і underground(підпілля).Сьогодні естетика, етика, ідеологія, поведінкові

с тереотипи, морал ьність молодіжнихспівтовариств визнана як особлива ”молодіжнакультура”. Тепер поняття “субкультура“трактується як позначення “підсистеми” культури,вказуючи на мультикультурний характерсучасного суспільс тва. Цивілізоване,громадянське суспільство прагне непротиставляти своє життя життю молодіжнихрухів та об’єднань, оскільки часто це призводить,як свідчить історія, до відторгнення частинимолоді від суспільного життя і народженнянегативних явищ.Для того, що навчитися конструктивного

діалогу із представниками молодіжнихсубкультур, слід насамперед, осягнути специфікуїх життя, поведінки, стереотипів. З точки зорупедагогіки така інформація та її психолого-педагогічна інтерпретація буде запорукою успіхувзаємодії у системі “педагог – вихованець”, аджечи не кожному вчителю щоденно доводитьсяспілкуватися із представники тих чи іншихмолодіжних субкультур. Їх поведінка і стильспілкування часто вимагають від освітян певнихзнань і прикладних умінь для реалізації навчально-виховної мети.Поява молодіжних субкультур, на нашу думку,

має у своєму підґрунті суспільні корені. У періоднеобхідності зміни суспільних формацій іпов’язаних із цим процесів з’являються молоділюди, які об’єднуються у групи з метоюабстрагуватися від сьогодення і відрізнятися віднього. Для культури і субкультури притаманнимиє певні набори основних ознак. Серед нихдослідники відзначають:

- знакові (спільність ідеології, ментальності,символіки, культурного коду, картини світу);

- поведінкові (звичаї, ритуали, норми, моделі істереотипи поведінки);

- соціальні (соціальна група).Підкреслюється ще небіологічний спосіб

відтворення усього вищеописаного комплексу(виховання, освіта – соціалізація, як засібтрансляції культурної традиції) [6, 98].Однією з природних і найбільш істотних рис

кожного людського суспільства, вважаютьдослідники, є поділ на генерації [1, 2]. Для різнихгенерацій характерна не тільки різниця у віці чифіз іологічному розвитку, але й різні ролі у

людському соціумі. Різні генерації виконують різніфункції, мають різний статус, різний доступ доприйняття рішень чи суспільних благ. Якісь із нихготуються до повномасштабної участі усуспільному житті ще будучи у статусі “дітей”,інші – у молодому чи дорослому віці. У кожномувіці, на кожному етапі життя того чи іншогосуспільного організму існують певні групи людей,які мають окреслений ореол свого життя,виконують певні соціальні ролі, вирізняються з-поміж інших атрибутами, специфікою діяльності,ритуалами, символікою тощо. І якщо до одних ізних суспільство ставиться із терпимістю абонавіть схвалює їх існування, то інші, маючиособливо специфічний спос іб існування,потерпають від суспільного осуду, проте інодіспеціально його провокують і цілком комфортнопочувають себе у такій ролі.Генераційний поділ суспільств, який насправді

триває тисячі років і навіть у нашому, ніби йрозвинутому та раціоналізованому суспільстві нетільки не нівелювався, а навпаки – набуваєщораз більшого розвитку. Якщо під кінецьраціонального ХІХ століття видавалося, щоззовні суспільство близьке до своєї повноїраціоналізації, а прояви дивацьких генераційнихпод ілів в ластив і тільки сус пільствампримітивним , то етнографічні та соціальніпсихоанал ітичні дослідження модернихсуспільств заперечили ці, як виявилося,безпідставні претензії. І модерне, і постмодернелюдське суспільство успадкувало дуже багатозас адничих елем ентів від с успільствпримітивних [1, 2]. Такою є природа людськогосоціуму.Отже, генераційні поділи у суспільстві людей

і далі залишаються актуальними. Всі ми добрепам’ятаємо відчуття певної спільності “нас ,дітей” чи “нас , підл ітків” , яке постає упротиставленні до “них, дорослих” [1, 3]. У сферівиховання саме ця проблема видається намособливо актуальною з огляду на масовіміграційні процеси, які відбуваються сьогодні унашій країні. Величезна кількіс ть дітей тапідлітків залишилися сьогодні без опіки батьків,оскільки останні перебувають у тривалій міграціїі, можливо, вже ніколи не повернуться. Функціїбатьків покладаються на бабусь, дідусів, тіток,дядьків, іноді сусідів чи далеких родичів. Досвідпоказує, що ці категорії людей не можуть, а інодіне хочуть сумлінно виконувати покладені на нихобов’язки. Часто причиною цього є великийрозрив між поколіннями, різниця у поглядах,прагненнях, способі життя. Саме на цьому ґрунтіз ’являється прагнення молодої людини






реалізувати себе у товаристві, де її розуміють,не засуджують і підтримують.Бідою української сімейної виховної сфери є

також і те, що діти та підлітки у сім’ї та родинідовгий час перебувають у сфері гіперопіки, відякої спочатку не хочуть, а потім і не можутьзвільнитися. Чимало рішень щодо вибору школи,занять поза нею, а часто і друзів приймаютьбатьки. Українські діти часто не компетентні упитаннях розподілу сімейного бюджету, стратегії ітактики життя батьківської с ім’ ї, не знаютьсправжніх механізмів розв’язання життєво важливихдля сім’ї питань. Існує субкультура, де особистістьбавиться у жебрацтво (аски) – ще одна формаобмеженої відповідальності, гри у дитинство – колидитина вимагає від дорослого всього, перекладаючина того, у кого вона просить, відповідальність за себе[1, 3]. І коли настає час, який вимагає самостійнихрішень, молода людина губиться у громадськомута суспільному житті і шукає для себе місця, де бусе було більшою чи меншою мірою визначеностереотипами, замкненістю субкультури, певнимпорядком життя тощо.Хочемо також зазначити, що стихійне

залучення дітей та молоді до субкультур частоприпадає на кризові етапи життя – як вікові, такі індивідуальні, саме тому приналежність молодоїлюдини до певної субкультури визначаєтьсяфізичним, моральним, психічним та духовним їїс таном . Не маючи змоги реалізовуватисяреально, молода людина вибудовує уявні світи:“Перші удари з і смертю забарвлюють її світ угіпертрофовано чорні кольори. Вона приміряє насебе чорний саван смерти, пробує з неюфліртувати. Г іпертрофована юначасек суальність разом із театрал ьним (бонасправді ще далеким) заграванням з і смертюудекоровує підліткові спільноти у чорні підв’язкита панчохи. При цьому підліток насправдістрахається майбутнього з його неминучимпідсумком. Він ще пам’ятає дитинство. Вінкокетує – прагне повернутися у дитинство, уякому він був безсмертним, був насправді богом,а не смер тною людиною. Дебелі юнкиодягаються як маленькі дівчатка. Хочутьобманути смерть. Кокетки. Широкораменнітридцятирічні хлопці знай бавляться в індіянцівсіу чи ірокезів. Бавляться не справжньою зброєю,яка несе смерть , а декоративною – зсупермаркета” [6]. Вони ще не готові відповідатиза все – і насамперед за себе. Вони пробуютьзатягнути дитинство. Можливо, підмінившисправжню мужність жити декоративноюмаскулінністю байкера чи рокера. Часто підвпливом дорослих у певних молодіжних

субкультурах культивується і заохочуєтьсяпрагнення молоді відчути “подих смерті“, таківипадки не є винятк ами в українськомусуспільстві, преса часто інформує соціум про, наперший погляд, безпричинні самогубства,принесення жертви тощо. Відомими є сьогоднісубкультури, які дослідники класифікують як“Чорні мережі“. До них відносять субкультуруготів. Готичний стиль є символічною стилізацієювтрати, смерті, скорботи. Проте очікуваннявласної смерті і стилізація скорботи знімаєпотребу власної смерті через самогубство.Життя молодіжних субкультур супроводжується

грою, у якій кожен член спільноти виконує певні ролі,прагне самореалізуватися якщо не у реальному,то хоч би у віртуальному, уявному, фантастичномусвіті. Зрештою, гра як символічне заперечення єневід’ємним атрибутом людських спільнот і неменшою мірою стосується як молодих генерацій,так і зрілих. Тут також не можемо не провестипаралелі із устроєм сучасної сім’ї і школи, в якихдіти не одержують права і можливостіреалізуватись у різних ролях за допомогою гри.Українська сім’я під впливом пресингу суспільнихобставин перестала бути тим центром людськогожиття, де дітям читають казки , співаютьколискові; народні ігри та забави стали сьогодніпредметом етнографічних дос ліджень углибокому іс торичному ракурсі. Це стосується ішколи: надмірне перевантаження інформацією,інтенсифікація навчального процесу, прагненнявисоких показників у викладанні і навчанні,оцінкоманія витіснили зі школи елементи гри,здорового змагання, організованого відпочинку ірозваг, зрештою й романтики. Прагматичнежиття суспільства штовхає молодь на пошукицього поза межами визнаних суспільствомвиховних інституцій.Дослідники, проте, стверджують, що не всі

молодіжні субкультури мають в основі тільки гру.Інколи витворюються молодіжні генераціїсоціально упосліджених (гопників) . Частоможемо зустріти і протестні групи – серед нихвідомі неонаці, скінхеди.У сучасному світі з’явилися також модерні

групи, які в основі свого існування мають сучаснісистеми та механізми, і життя поза ними для цієїчастини молоді не існує, оск ільки такасубкультура замикається на певній техніці читехнології. Деякі з молодіжних субкультур чисубспільно т формуються технологічнимисистемами – як-от Інтернет, який витворюєзамкнуті групи інтернавтів. Головним елементомтакої спільноти є простір спілкування – мережаІнтернету. Процес соціалізації дітей та молоді у





35 Молодь і ринок №8 (23), 2006

межах таких субкультур є специфічним і невивченим сучасною психологічною тапедагогічною наукою, оскільки останні неволодіють ні досконалою інформацією щодоіснування таких згромаджень, ані не можутьглибоко вникати у їх життя з огляду на стрімкийрозвиток науково-технічного прогресу.Кожна молодіжна субкультура, як і субкультура

взагалі, є явищем особливим, специфічним, частонеповторним і оригінальним . Взагалі длясубкультур, зокрема і молодіжних, характерневитворення своєї якщо не мови, то знаковоїсистеми – стрижок, амулетів, наколок, взагаліантуражу, який сигналізує приналежність доконкретної спільноти. Ця знакова система нетільки розділяє за ознакою “свій – не свій”, але йєднає за ознакою “свій – свій”. Інколи формуєтьсявідповідна мова, свого роду арго, якевикористовується як зас іб утаємниченогоспілкування. Використання цього арго тежвідтинає невтаємничених та єднає членів однієїсубкультурної групи.З педагогічної точки зору молодіжні

субкультури цікаві тим, що вчителю, вихователю,соціальному педагогу, та й зрештою і батькам,слід бути інформованими щодо таких спільнот,вчитися співжиття з ними, прагнути усвідомитиможливі небезпеки чи, навпаки, позитиви участідітей та молоді у них.Ми у статті робимо спробу показати молодіжні

субкультури не як суспільну аномалію, а як постійнукомпоненту всякої людської спільноти. Молодіжнісубкультурні групи, як показує історичний досвід,поставали і поставатимуть і немає жодного сенсу зними боротися – це закономірність самоорганізаціїлюдського суспільства.Відповідно до концепції нормативних років Р.

Інглехарта (згідно з якою найбільш значущимперіодом для формування особистості є віковийперіод від 12 до 18 років) аналізуються ціннісніорієнтації та порівняно аксіонормативні системирізних груп молоді [4, 6 – 9]. Саме цей періоджиття людини відзначається її офіційноюприналежністю до певного навчально-виховногозакладу, який передбачає виконання ролей учнячи студента. Часто ці ролі не відповідаютьуявленням молодої людини про “справжнєжиття“, їй хочеться яскравого наповненнясьогодення, самостійності і свободи. Батькам,учителям , вихователям, соціальним педагогамвипадає роль сприяння процесами становленняособистості, у гіршому випадку – керівництваними. На превеликий жаль, стверджуємо, щосучасний спосіб організації навчально-виховногопроцесу школи не може задовольнити потреб

пер ес ічного українс ького гром адянина.Безперечно, є окремі спроби втілити новіпедагогічні технології, де акцент ставитьсяна дитину, а пр іо ритетним принципомвважається дитиноцентризм , але ці спробишвидше епізодичні і несистематичні, оскількинема злагодженої взаємодії с ім’ ї, школи тадержави, соціальний фон виховання дітей тамолоді залишається несприятливим. У центрісуч асно ї навчал ьно- виховної пар адигмипов инен бу ти пос тав лений пріо ритетунікальності кожної особистості, лише тодіми уникнемо проблеми антагонізму поколінь,деформації духовної сфери особистості, їївтечі у сюрреальний світ.Кожен педагог завжди повинен пам’ятати, що

прагнення дитини чи підлітка реалізуватися умежах тієї чи іншої субкультури має у своїйоснові певну потребу, яку особистість не можереалізувати у рамках сім’ї, родини, школи, палацушколяра, станції юних техніків чи натураліс тівтощо. Бажання дитини шукати і знайти себеповинно знайти розуміння з боку батьків іпедагогів . Різкі заборони, обмеження свободи,покарання за непослух лише посилять бажанняпізнати “заборонений плід”. Часто дорослі нехочуть визнавати власних помилок у вихованні ітрак тують їх як “розпущеність”,“вседозволеність”, надмірну свободу середмолоді. Сучасні українські виховні інституціїс тоять на старих, традиційних, архаїчнихзасадах, прагнучи ефективно використатитрадиційні методи виховання у сучасномутехнізованому та інформатизованому світі, чимлише збільшують розрив між поколіннями,унеможливлюючи повноцінне спілкування здітьми.У жоден спос іб не можна тракту вати

приналежність молоді до тих чи іншихсубкультур як негатив: “У грі історії зазвичайберуть участь найліпші і найгірші, а гравідбувається понад головами більшости, якасидить посередині. Відкинені, відсунені на другийплан люди стають сировиною для майбутньогонації. …Камінь, що його відкинули будівничі, стаєнаріжним каменем нового світу. Народ, що немає суспільних викидів і незадоволених, зазвичайбуває дисциплінованим, благопристойним ,мирним і приємним , але, на жаль, без будь-якихзерен великого майбутнього. Зовсім не іроніяісторії в тім, що саме відкинені з різних країнЕвропи перетнули океан і побудували на новомуконтиненті новий світ. Лише вони могли цезробити” – вказує Ерік Гоферф [3, 15].Наукові дослідження сьогодні підтверджують





36

активний інтерес до проблеми функціонуваннямолодіжних субкультур, особливо до цінніснихзмін, які відбуваються у їх середовищі. Такуситуацію пояснює роль, яку зараз відіграютьціннісні преференції різних соціальних суб’єктів нелише у трансформації всіх сфер життєдіяльностісуспільства, але й самої його структури. Цінніснадинаміка – не лише показник, але й потужнийфактор політичних, економічних, моральних,соціокультурних та інших перетворень, яківластиві як посткомуністичому простору, так ісвітові загалом.Висновки і перспективи подальших

розвідок. Вищевикладене дає підстави зробитивисновок, що у переліку важливих педагогічнихпроблем існує ще одна актуальна сфера, ісерйозність її не викликає заперечень. Вонастосується глибокого осмислення механізмівтворення і специфіки існування численнихмолодіжних субкультур, які залучають у свої рядивелику кількість дітей та молоді. З точки зорупедагогіки слід проаналізувати причини такогоактивного залучення молоді до цих організацій таоб’єднань; визначити міру користі та шкоди, якуможе заподіяти та чи інша субкультура кожнійокремій особистості; з’ясувати можливості певноїпротидії відверто шкідливим організаціям;здійснювати роботу щодо педагогічногопросвітництва батьків у цій сфері; активнопрацювати над створенням таких технологій



навчання і виховання, які б забезпечували потребисамореалізації кожної особистості.

1. Возняк Т. Про важливість стилістики //Незалежний культурологічний часопис “Ї”. –2005. – №38. – С.2 – 3.

2. Гончар Н. Ціннісна свідомість українськогостудентства // Незалежний культурологічнийчасопис “Ї”. – 2005. – №38. – С. 40 – 46.

3. Гофер Ерік Роль відступників у справахлюдських // Незалежний культурологічнийчасопис “Ї”. – 2005. – №38. – С.14 – 22.

4. Сокурянская Л.Г. Субъектные диспозициимолодежи как фактор социальн ойтрансформации. // Молодь в умовах новоїсоціальної перспективи. – Житомир, 2002. –С. 6 – 9.

5. Сокурян ская Л. Г. , Крылова О.Н.Ценностная дифференциация украин скогостуден чества: кла стерный анализ //Методологія , теорія та практикасоціологічного аналізу сучасного суспільства:Зб. наук. праць. Харків, 2003. – С. 534 – 539.

6. Щєпан ская Т. Теорія субкультур //Незалежний культурологічний часопис “Ї”. –2005. – №38. – С.96 – 102.

7. Hebdige Dick (1979) Subcultures: TheMeaning of Style, London: Routledge.

8. McRobbie Angela (1994) Postmodernismand Popular Culture, London: Routledge.

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø



“Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, алевідберіть мову, і він ніколи більше уже не створить її”.

К. Ушинський

“Вмерла мова в устах народу – вмре і народ”.


“Мова народу – відображення Батьківщини і духовногожиття народу”.


“Коли зникає народна мова, – народу немає більше!”.


Констянтин Ушинський(1824 – 1870/71)




37 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Постановка проблеми. Технократизм ідинамізм , притаманний сучасній цивілізації,інтелектуалізація та гуманізація суспільства,швидка зміна технологій сучасності ставитьперед сучасною системою освіти розв’язаннябезлічі нових завдань. Послідовна демократизаціята гуманіз ація взаємин ус іх учасниківпедагогічного процесу, зростання ролівнутрішнього потенціалу особистості вимагаєактивного впровадження у практику педагогічноїдіяльності вчителя з нань про психологіютворчості.На основі системного підходу до аналізу

педагогічної діяльності Н.Кузьміна виділяє низкуструктурних і функціональних компонентівпедагогічної системи, які мають прямий тазворотний зв’язок між собою і відсутність будь-якого з них приводить до зникнення самоїпедагогічної діяльності [2, 222]. До числаструктурних компонентів відносять суб’єктів таоб’єктів педагогічної взаємодії, предмет їх спільноїдіяльності, цілі навчання і засоби педагогічноїкомунікації. Функціональними компонентамипедагогічної діяльності виступають: гностичний,проектувальний, конструктивний, організаторський,комунікативний, креативний. Оскільки предметомдіяльності вчителя є діяльність учнів, саме вінбудує її таким чином, щоб у процесі та в результатіїї розвивались духовно-моральні переконання,формувався світогляд, засвоювалась систематеоретичних знань, практичних умінь та навичок,розкривалися пізнавальні і творчі здібності. Самеце визначає сутність професійної педагогічноїдіяльності.Праця вчителя, педагога творча за своєю

сутністю. Адже педагог кожен день працює унестандартних ситуаціях і налагоджує взаємодіюіз унікальними, неповторними особистостями,творить їх.Аналіз досягнень з проблеми. Проблеми

творчості у педагогічній діяльності вчителянеодноразово обговорювалась вітчизняними та

американськими психологами. А. Кестлер, З. Фройд,О.Зельц, Г.Костюк , В.Роменець, М.Арнаудов,В.Моляко, Т.Дуткевич розкривають поняттєво-категоріальний апарат осягнення творчогопроцесу: фантазія, гра, уява, інтерес, оригінальнийобраз , обґрунтовують психологічні аспектипроцесу творчості, пропонують методикирозв’язання творчих задач та “трагедію” процесутворчості.В.Роменець робить діаметрально протилежні

висновки з поглядів З.Фройда на те, що справжнємистецтво створюють психічно неврівноваженілюди. Якщо прийняти тезу Фройда, то відсутністьтворчості є найхарактернішою ознакою здоровоїлюдини. В.Роменець зауважує: людина, яка нетворить, не є нормальною істотою [4, 5]. І скількипідходів до процесу творчості педагогічноїдіяльності ми б не розглядали, незаперечноюзалишається теза Б.Ананьєва, що меридіан діїпедагога проходить через індивідуальністьдитини. І саме від постаті вчителя залежитьрозв’язання основної мети педагогічної діяльності– формування унікальної, неповторної особистостіучня. Творчість охоплює усі ланки професійноїдіяльності вчителя, проявляється у вмінняхшвидко, гнучко, оригінально і нестандартноприймати рішення, адаптувати теоретичні знанняі практичний досвід до вікових та психологічнихособливостей учнів, перетворювати незаперечнітеоретичні постулати, “перевідкривати” їх усамостійне вирішення проблеми залежно відособливостей актуальної педагогічної ситуації.Творчість педагогічної діяльності зумовлюють їїспрямованість на організацію та моделюваннярізноманітних видів д іяльності: наукової,дослідницької, ігрової, акторської, трудової.Водночас вона обмежена у час і, пов’язана зпевними нормами, від яких учитель не можевідступати. У процесі творчості виробляютьсянові норми педагогічної діяльності, а результатипраці вчителя мають просторово-часовухарактеристику. Основною умовою педагогічної

Світлана Мащак, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психологіїДрогобицького державного педагогічного університету


ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІУ ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті досліджуються такі складові творчої педагогічної діяльності, як педагогічнаімпровізація, педагогічне передбачення, педагогічне проектування та педагогічне керівництворозвитку педагогічної творчості.

ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

© С. Мащак, 2006





творчості є компетентність вчителя, йогоерудованість, культура, широта інтерес ів ,інтелектуальна обдарованість, суспільнаактивність, вміння спілкуватись, педагогічнийтакт, почуття міри, комунікабельність, педагогічнарефлексія. Цей перелік можна продовжити. Однакслід пам’ятати, що використання цих складовихє необхідною умовою оптимізації навчально-виховного процесу, конструювання системизаходів , які доз воляють отриматирезультативність та ефективність праці примінімумі витрат. Учитель завжди стоїть переддилемою: які навчальні програми обрати, якаефективність тих чи інших навчальних технологій,які підручники сприятимуть розвитку творчо-пізнавальних можливостей учнів . З кількохваріантів педагог повинен обрати один,порівнюючи переваги і недоліки інших, оцінюючиі мисленнєво конструюючи власний. Якщо ж і цейшлях не задовольняє реалізацію мети, то він шукаєпринципово нових рішень, під час розробкипередбачає кінцевий педагогічний ефект [3, 17].Вибір – це акт творчого процесу, на йогоуспішність впливають прогностичні, практичні,академічні, спеціальні та наукові здібностівчителя. Навіть у практичній роботі присутнярізнорівнева творчість: імпровізування у межахтрадиційних форм, методів і прийомів, гнучкевикористання різних варіантів рішень;конструювання та розробка нових методів, форм,прийомів, їх вдосконалення; системне створеннянових, високоефективних систем навчання,виховання і розвитку учнів.Мета статті – розкрити психологічні аспекти

розвитку творчості у педагогічній діяльностівчителя.Основний матеріал дослідження. У творчій

педагогічній діяльності взаємодіють такі складові,як педагог ічна імпровізація, педагогічнепередбачення, педагогічне проектування тапедагогічне керівництво розвитку педагогічноїтворчості.Педагогічна діяльність вчителя – особливий

процес тісної взаємодії стереотипного таімпровізаційного компонентів. Стереотипністьвизначається структурою навчальних планів,програм, підручниками, досвідом, структуроюнавчально- виховного процесу. Вивчаючикомпоненти планування та імпровізації удіяльності вчителів середніх шкіл міста Дрогобич,виявили переважання імпровізаційних моментів.Усі 100% опитаних респондентів (учителів)стверджують, що повністю планують своюпедагогічну діяльність, але 70% вчителівпам’ятають про появу непередбачених раптових

ситуацій, в яких необхідно швидко прийнятиадекватне рішення. Педагогічна імпровізаціянайбільш яскрав о вияв ляєтьс я під часрозв’язання комунікативних задач у ходівзаємодії з учнями, відбувається у різноманітнихформах: вербальних (монолог, діалог, репліка),фізичних (жести, міміка, танець, спортивнавправа), словесно-емоційних (паузи, вокалізаціяголосу, його діапазон, тональність). Педагогічнаімпровізація складається із чотирьох основнихетапів і визначається наступнимихарактеристиками:

1) загальнокультурні та психолого-педагогічнізнання, уміння, навички;

2) творча домінанта в особистості педагога;3) спеціальні знання сутності педагогічної

імпровізації.Учитель тим краще готовий до педагогічної

ім пров із ації, чим в ищим рівнемхарактеризуються наступні його якості: знаннянавчал ьно го предмету і методик и йо говикладання; уміння використовувати знання(педаг ог ічні і психолог ічні) ; з датніс тьрозподіляти і концентрувати увагу; розвитокуяви; творче самопочуття (стан натхнення) ;уміння спілкуватися; володіння мовленням іпсихофіз іологічними процесами; розвитокінтуїції; вміння перевтілення; вміння швидкогоадек ватно го аналізу ситуації; здатніс тьмиттєво приймати рішення; вміння одразу іпублічно реалізувати рішення; здатністьпереходити від ек спром тног о дозапланованого.Основними етапами становлення педагогічної

імпровізації виступають:І. Осяяння або інтуїтивне знаходження ідеї, що

виникає у нестандартних ситуаціях на фоніемоційного піднесення.ІІ. Інтуїтивно-логічне осмислення ідеї.ІІІ. Прилюдна реалізація ідеї з інтуїтивно-

логічною корекцією.ІV. Миттєвий інтуїтивно-логічний аналіз

результатів імпровізації [5, 15 – 18].Учитель формує , розв иває, зак ладає

майбутнє своїх учнів, тобто передбачає його.Результатів таких передбачень іноді він очікуєроками. Діяльність передбачення виконуєспонукальну, пізнавальну і управлінську функції(заради чого діяти, спрямованість на кінцевийрезультат, планування, контроль та корекція).За м ірою у св ідомлення педаг ог ічнепередбачення диференціюється за такимирівнями:

1. Емпірично- інтуїтивним (спирається набезпосередній досвід).





39 Молодь і ринок №8 (23), 2006

2. Дослідно-логічним (аналіз і осмисленнядосвіду, виділення типових ситуацій як еталонів).

3. Науковим (синтез наукових знань і досвіду),найбільш точний і дієвий, спостерігається умайстрів.Науковою основою педагогічного

передбачення є:- усвідомлення педагогічних законів , ідей,

принципів;- володіння сучасними методами навчання,

технічними засобами , навичками аналізупедагогічних ситуацій і вміннями педагогічногоспілкування.Педагог працює в умовах неповної, неточної

інформації, обмеженості у часі, різноманітностіваріантів рішення, коли велику роль відіграєінтуїція, поєднана з логічними обґрунтуваннями.Таким чином, педагогічне передбачення

спирається як на наукову основу, так і наінтуїцію.Успіх педагогічного передбачення залежить

від урахування таких факторів:1) зміст навчального матеріалу та його

особливостей (новизна, складність, тип);2) навчальні можливості школярів;3) можливості, схильності, уподобання

вчителя;4) час, передбачений на засвоєння навчального

матеріалу.Процес педагогічного проектування

класифікується на основі критерію часу, до увагиберуться різні проміжки часу. Першим видомвиступає змістовно-цільове або стратегічне. Уньому особливу роль відіграє ідея рішення і задумїї втілення, враховується структура навчальногоматеріалу, особливості діяльності учнів, взаємодіяу системі “учитель – учень”, доцільність логіки.Задум пов’язує ідею з методами її втілення,забезпечує відбір навчального матеріалу,логічність форм його подачі, врахуваннязворотного зв’язку з учнями (що може захопити,здивувати, привернути увагу). При розробцізадуму вчитель використовує власнурефлексивність, бачить ситуацію не тільки звласного погляду, але й очима учнів. Опитуваннявчителів середніх шкіл Дрогобича свідчить, щоплани-конспекти уроків розробляються для різнихкласів, враховується нормативний рівень знаньучнів , досвід вчителя, його здібності, метаконкретного уроку. І хоча конспект уроку дляпаралельних клас ів вчитель г отує один,викладання ведеться по-різному. Молодий,початкуючий педагог доносить матеріал так, якйого викладено у підручнику, згодом будуєматеріал так, щоб учні зрозуміли і засвоїли його.

У подальшій діяльності дифер енціюєтьсяметодика, інтелектуально, естетично, соціально іекономічно розвивається інтел ект учнів ,накопичується досвід у спілкуванні з колегами,дітьми, читанні академічної л ітератури,з ’являються бажання самовдосконалитисьпрофес ійно. І саме тоді виникають особливооригінальні, креативні рішення.Другим є організаційно-методичний рівень

проектування. Це планування того, як здійснитизагальний задум у конкретному класі. У класах,де учні недисциплінов ані , необхіднопередбачати чіткість у формулюванні завдань,здійснювати поетапний контроль. Клас звисоким рівнем пізнавальних можливостейвимагає менших затрат часу на розв’язанняпроблемної ситуації у порівнянні з низькимрівнем . Врахування цих закономірностейпередбачає творче вирішення завдань на цьомурівні. Оперативне проектування виникає увідповідь на екстремальну, нестандартнуситуацію, під час проведення уроків та іншихнавчально-виховних заходів. Тоді вчитель можевикористати не тільки перевірені його досвідомприйоми, але й будувати нові, використовуючипедагогічну імпровізацію.Для педагогічної креативності мають значення

особистісні якості педагога, педагогічний такт,рефлексія, вміння передбачати внутрішній світучня, індивідуальний стиль діяльності педагога,проектування власного розвитку і перспектив урозвитку учнів . Мотивами до творчості єпрагнення досягти найефективніших результатіву конкретних умовах педагогічної діяльності. Аленіякі внутрішні порухи душі педагога незабезпечув атимуть творчого підходу додіяльності, якщо керівництво школи, системаосвіти загалом, соціально-економічні умовижиттєдіяльності вчителя не відповідатимутьвимогам часу. Керівництво у розвитку творчостівчителів передбачає забезпечення у школінаступних умов : сприятливий соціально-психологічний клімат, морально-психологічні,доброзичливі, ділові відносини педагога,підтримка творчості з боку керівництва,планування керівництвом школи розвиткутворчості вчителів , забезпечення вчителіввільним часом, розробка творчих планів івикористання методів стимулювання. Творчістьдля вчителя не повинна бути самоціллю, вона невиникає за наказом, з примусу. Творчі вчителіособливо потребують до себе індивідуальногопідходу.Розвитку творчості педагогічної діяльності

сприяють спільні обговорення проблем навчання,





40

виховання та розвитку учнів, створення “банкупедагогічних ідей”, психолого-педагогічнийаналіз нестандартних, творчих уроків , виступина конференціях, випус к інформатив нихматеріалів , аналіз досвіду роботи творчихпедагогів.Висновок. Таким чином, розвиток творчості

педагогічної діяльності тісно пов’язаний зрозвитком особистості, її психічних якостей,внутрішньомотивованих форм активності, якіреалізуються тільки заради самої діяльності.Геніальні, видатні творці не думають провинагороду за свою діяльність, а продовжують їїнавіть тоді, коли їх ігнорують, а суспільство невинагороджує матеріально. Це повною міроюстосується педагогічної діяльності. Жертовністьукраїнського вчительства щедро компенсується

досягненнями учнів у різних галузях людськогознання.

1. Дуткевич Т.В. Психологія творчості . –Кам’янець-Подільський, 2003.

2. Заброцький М .М . , Павляків Р.В .Педагогічна психологія: Теоретичн і концепціїта практикум. – Рівне, 2003. – С. 222.

3. Загвязин ский В . И. Педагогическоетворчество учителя. – М.: Педагогика, 1987.– С. 17.

4. Роменець В.А . Психологія творчості. –К.: Либідь, 2001. – С.5.

5. Харькин В.Н. Педагогическая импровизация: Теория и методика /Под ред. В.А.Сластенина,Ю.П.Сапожникова. – М. : МИП NВ Магистр,1992. – С.15 – 18.

Постановка проблеми. Однією з важливихрис розвитку сучасного суспільства є швидкийріст потреби у наукових кадрах, які володіютьглибокими знаннями і здатні здійснювати творчий,дослідницький підхід до розв’язання різноманітнихтеоретичних і практичних завдань. Правильнийдобір і розстановка кадрів передбачаютьмаксимальну реалізацію можливостей кожноїлюдини, а для цього треба вміти виявляти тарозвивати ці можливості.Виявлення, навчання і виховання обдарованої

й талановитої молоді є одним з головних завданьудосконалення системи освіти будь-якої держави.Сприяння їх подальшому розвитку позитивновплине на формування творчого потенціалусуспільств а, забезпечення можливостейінтенсивного соціального розвитку науки ікультури, всіх галузей виробництва.Існування дискусійних проблем у науці, реальна

практика навчання та виховання переконливодовели наявність не лише індивідуальних

відмінностей у можливостях навчання, але йвідмінностей у здібностях людини, що складаютьїї творчий потенціал. Диференціація молоді затворчим потенціалом є досить різноманітною – відрозумового відставання до високої талановитостіі творчої обдарованості. Це дає підставистверджувати, що проведення теоретико-експериментальних досліджень, подальшевдосконалення концептуального апарату і методіввивчення проблеми творчих здібностей упідростаючого покоління є, безумовно, актуальнимта доцільним і потрібне для глибшогопсихологічного аналізу здібностей та пошукуефективних шляхів та вибору раціональних методівкерівництва процесом навчання.Мета ст атті . Визначити поняття

“обдарованість”, “розумова обдарованість”,охарактеризувати три категорії обдарованихдітей: з прискореним розумовим розвитком, зранньою розумовою спеціалізацією, з окремимиознаками неординарних здібностей.

Анатолій Пашинський, кандидат педагогічних наукдоцент кафедри машинознавства і комп’ютерної інженерії

Роман Хмурич, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри психології

Тернопільського національного педагогічного університетуім. Володимира Гнатюка

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБДАРОВАНОСТІТА ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті розкривається один із компонентів розв’язання проблеми щодо розвиткутворчої особистості учнів у навчально-пізнавальній діяльності.


© А. Пашинський, Р. Хмурич, 2006




41 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Виклад основного матеріалу. Сучаснашкільна освіта у переважній більшості країн світу,в тому числі й Україні, орієнтована на середньогоучня. Тому підвищення рівня освіти, формуваннятворчого, дослідницького мислення – важливізавдання с ередньої ланки осв іти. Самезагальноосвітні школи, ліцеї та коледжі є тимисоціальними закладами, які повинні озброїтишколярів не лише необхідною сумою знань, а йзабезпечити профес ійну спрямованість учнівшляхом виявлення індивідуального інтересу додослідницької та творчої діяльності.Соціально-економічні й політичні зміни в

Україні, зміцнення її державності, входження вцивілізоване світове співтовариство неможливібез структурної реформи національної системивищої освіти. Україна визначила орієнтир навходження в освітній і науковий простір Європи, атому вона повинна забезпечити реалізаціюсистемою вищої освіти ідей Болонського процесу.Основними завданнями вищих педагогічних

закладів держави в рамках Болонського процесує: якіс ть підготовки фахівців; мобільність;відповідність європейському ринку праці;сумісніс ть кваліфікації на вузівському тапіслявузівському етапах підготовки.У зв’язку з цим змінюється методологія

процесу навчання, яка полягає у йогопереорієнтації із лекційно- інформативної наіндивідуально-диференційовану та організаціюсамоосвіти студента. В основ у навчанняпоставлено самостійну, творчу роботу того, хтонавчається. Індивідуальна робота студентарозглядається як один із основних компонентівнавчальної діяльності, яка передбачає створенняумов для найповнішої реалізації творчихможливостей студентів через індивідуальноспрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідницьку роботу і творчу діяльність.Практична робота викладачів зі студентами

повинна бути індивідуалізованою з врахуванням рівнятворчих можливостей студента, його навчальнихздобутків, інтересів, навчальної активності тощо.У процесі проведення професійної орієнтації,

довузівської підготовки школярів працівникивищих педагогічних навчальних закладів повинніспрямовувати свою роботу на пошукиобдарованих особистостей з метою їх залученнядля подальшого навчання з підготовкикваліфікованих вчителів. Це значить, що коженпедагог повинен вміти оцінити рівень творчихздібностей людини на основі синтезованоїхарактеристики творчо обдарованої особистості.Проблема здібностей – одна з найбільш

складних у психології.

У психологічній науці нагромаджено певнийпозитивний досвід як у розробці основнихтеоретичних положень дослідження цієї проблемитак і конкретно-психологічному вивченніспеціальних здібностей. В сучасній психологіїнайбільш чітко виступають два напрямки:діяльнісний підхід до проблеми здібностей танапрямок , що робить акцент на проблемііндивідуальних відмінностей.Психологія індивідуальних відмінностей

підкреслює, що проблема обдарованості є першза все якісною проблемою, адже, як зазначаєБ.М. Теплов, “Центральним завданням психологіїє не рангування людей за висотою обдарованості,а встановлення способів наукового аналізу якіснихособливостей обдарованості і здібностей” [10].Це положення лягло в основу розробки проблемиіндивідуального стилю діяльності, безпосередньопов’язаного з питанням про виявлення і розвитокздібностей.У ряді праць вітчизняних науковців-дослідників

містяться матеріали, що дозволяють намітитишляхи якісної характеристики здібностей іобдарованості, як от: індивідуальніхарактеристики прояву обдарованості; виділеннярівнів продуктивного мислення та якіснахарактеристика кожного з цих рівнів; розгляд типіві рівнів пізнавальної активності, інтелектуальноїактивності; змістовну характеристику процесурозв’язку творчих і нетворчих задач та інші. Нанашу думку, саме на основі такого якісного аналізупроцесу інтелектуального розвитку можна підійтидо вирішення проблеми психодіагностикиздібностей.Основним питанням, пов’язаним з психологією

індивідуальних відмінностей, є питання проприродні індивідуальні відмінності як передумовиздібностей. Ці відмінності – ще однапсихофізіологічна реальність, що складає “ґрунт”,на якому проростають здібності.Одним з основних аспектів проблеми

індивідуальних відмінностей та здібностей єпитання про індивідуальний стиль діяльності.Поняття індивідуального стилю діяльностіважливе для проблеми діагностики і формуванняздібностей. Введення цього поняття у психологіюбуло підготовлено працями Б.М. Теплова, азгодом продовжено і конкретизовано рядом іншихдослідників.Визначення індивідуального стилю діяльності

в широкому плані потребує включення у цепоняття таких компонентів, як уміння, навички,звички і, звичайно, здібності.Деякі вчені основним структурним

компонентом здібностей вважають знання, які





42

входять до складу умінь людини діяти, оперуватиними під час розв’язання нов их задач.Автоматизуючи дії, людина перетворює їх наоперації, які стають складовими частинами їїуміння діяти, її майстерності.Таким чином , існують різні підходи до

визначення структурних компонентів здібностей.Проте вони не суперечать один одному, а лишестверджують про складність проблеми.Обдарованість – це сукупність здібностей, що

дозволяють індивіду досягти вагомих результатівв одному, або декількох видах діяльності. Данінауки не залишають жодного сумніву в тому, щообдарованість є результатом взаємодії у процесіпізнавальної і практичної діяльності багатьохфакторів: природних задатків, соціальних умов,особистісних якостей.У поняття “розумова обдарованість” багато

синонімів – “розум”, “розумові здібності”,“інтелект”, “пізнавальна сфера”. У поняття“здібності” свої синоніми: “узагальнені вміння”,“можливості”, “рівень розвитку”.Окремі автори [1; 9; 11] термін “здібність”

пов’язують з успіхами в діяльності, талантвважають вродженою якістю, а обдарованістьрозглядають як ступінь виявлення талантуособистості.Експериментальні дослідження, здійснені у 60

– 80 рр. XX ст., представили змістовний матеріалдля пояснення проблем психології загальних іспеціальних здібностей, обдарованості татворчості особистості на різних етапах їїстановлення. Основний наголос робиться нанеобхідності практичного використання знань проприроду обдарованості, психологічних законів їїпрояву і засобів стимуляції для удосконаленнязмісту і методів навчання молодих людей.У вузькому розумінні поняття “обдарованість”

розглядається як вроджена особливість, передумоварозвитку здібностей (Н.С. Лейтес) або природнийфонд здібностей, що становлять анатомо-фізіологічні задатки (Б.Г.Ананьєв) . У більшширокому розумінні поняття “обдарованість”багатьма авторами трактується як “якісно особливепоєднання здібностей, від яких залежить можливістьбільшого або меншого успіху у виконання тієї чиіншої діяльності” [8, 11]. У переважній більшостівизначень обдарованості вказується, що вонапоєднує в собі високий інтелект і творчу працю, якавідкриває можливості для більш легкого досягненняпевних успіхів у діяльності (О.Г.Ковальов ,В.М.Мясищев) [2] . В.Штерн говорить прообдарованість як про здібність зосереджуватись нанових вимогах за допомогою змістовноговикористання засобів мислення [6].

Відділ освіти США у І972 році прийняв заробочу формулу розуміння обдарованості, якевизнає, що індивід може визначатисяфункціональними або потенційнимиможливостями в ряді галузей: інтелектуальній,академічній, творчій, художній, у сфері спілкуваннячи психомоторики.Це досить широке визначення може бути

корисним для розробки системи виявленняобдарованої молоді , проте в ньому невраховувалась одна з найважливішихособливостей індивіда – мотивація. ТомуДж.Рензулі (США) [6] запропонував визначенняобдаровано сті як таке, що по єднує трихарактеристики: інтелектуальні здібності, якіперевищують середній рівень, творчий підхід інаполегливість.Розглянуті підходи свідчать про значні

розбіжності у трактуванні терміна“обдарованість”. Найточнішу, на нашу думку,його визначення дано Б.М.Тепловим [10]. Логічноговорити не про обдарованість взагалі, а прообдарованість до чогось, до конкретної діяльності.Питання про загальні і спеціальні здібності

також виявилося дискусійним. Загальні здібностічасто визначають терміном “обдарованість”. Взарубіжній літературі їх ото тожнюють зінтелектом, розумовими здібностями. Одні, якЕ.Торндайк [6], зводять обдарованість до сумиспеціальних здібностей, заперечуючи існуваннязагальної обдарованості, інші, як Ч.Спірмен [6],В.Штерн [6], визнають загальну обдарованість,але протиставляють її спеціальним здібностям.Зокрема, у трактуванні Ч.Спірмена загальнаобдарованість – це спеціальна функція центральноїнервової системи. Таким чином , загальнаобдарованість трансформується в біологічнозакріплену константну особливість.Поняття розумової обдарованості багатозначне,

в науці воно має принаймні шість визначень.По-перше, будь який рівень розумових

здібностей даної людини незалежно від місця вдіапазоні міжіндивідуальних відмінностейобумовлений головним чином вродженимиякостями нервової системи. Ці якості фактичноототожнюються з і здібностями.По-друге, рівень розумових здібностей, якими

володіють найбільш розвинуті 2% людей, зновуж таки приписують в основному дії вродженихякостей.Третє і четверте значення відрізняються від

першого і другого тим, що домінуючу роль у рівніобдарованості тієї чи іншої людини відводятькультурно-педагогічним факторам (культура,середовище, якіс ть освіти тощо).






43 Молодь і ринок №8 (23), 2006

П’яте і шосте значення відрізняються відпопередніх тим , що вроджені якості розуму інервової системи розглядаються як задатки, набазі яких стосовно культурно-педагогічних умовможуть бути сформовані розумові здібності(обдарованість), різного рівня.Вважаємо, що обдарованість визначається

високим рівнем розвитку, який є наслідком якприродних задатків, так і умов виховання.Існують такі основні типи обдарованості:

загальна (розумова) і спеціальна-художня,соціальна, спортивна. Кожен з них включає в себеряд видів, а кожен з видів можна розглядати якспеціальні здібності. Так, розумові здібності запредметною оцінкою поділяються на фізико-математичні, здібності до вивчення технічнихпредметів та ін. При певному розвитку кожен звидів навчальних здібностей може сформуватисяу відповідну науково-дослідницьку здібність.Технічна обдарованість включає два основнихвиди: інженерну (останню можна поділити на рядпідвидів – винахідницьку та технологічну та ін.) іобдарованість технічної майстерності. Художняобдарованість поділяється на літературну,музичну, хореографічну, образотворчу тощо.Соціальна обдарованість включає у себе здібністьдо правової діяльності, педагогічні здібності, щоналежать до організаторської діяльності в різнихсферах життя суспільства.Усі ці типи і види обдарованості не ізольовані

один від одного. Можна виділити, щонайменше,два роди зв’язків. Так, людина може володітиоднією спеціальністю, а може бути обдарованоюстосовно цілої групи здібностей. Разом з тим всітакі види обдарованості обов’язково тягнуть засобою певний рівень розвитку розумовихздібностей. І чим він вищий, тим пліднішою будедіяльність у тій чи іншій сфері.Бувають в ипадки , коли в с труктурі

людського розуму спостерігаються значнівнутрііндивідуальні відмінності, одні розумовіздібності розвинуті досить високо, тоді як інші вмежах середнього рівня. Наприклад, вербальнітести (завдання, оцінки за які показують рівеньмовного розвитку) виконуються блискуче, аневербальні (що не потребують активізаціїмовних здібностей, але ставлять вимоги допросторового мислення і уяви) – в межах норми,а то й нижче.Буває і зворотне співвідношення: вербальний

інтелект розвинений слабко, а невербальнийвисоко. І у першому, і у другому випадкахзагальний інтелектуальний показник є значнонижчим від того показника, якимхарактеризується переважаючий тип інтелекту.

Односторонність означає дисгармонію вздібностях, тобто наявність в даної людини ітаких здібностей, рівень яких не досягаєнорми. Може здатися, що “одностороннярозумова обдарованість” – синонім поняття“спеціальні розумові здібності”. Те, що данаос оба володіє висок ими спеціальнимиздібностями (наприклад, у галузі фізики) ,зовс ім не означає, що інші здібності в неї нерозвинуті. Як правило, високі спеціальніздібності розвиваються на фоні достатньовисокого загального інтелекту.Одностороння розумова обдарованість є

однією з можливих причин добре знайомоїодносторонньої навчальної обдарованості. Відомівипадки, коли студент, виділяючись яскравимирезультатами у вивченні одного предмету, ледвевстигає з інших дисциплін. Таких особистостейвважають обдарованими, але при цьому необхідновідзначати, про яку розумову обдарованість йдемова – про загальну чи односторонню.Н.С. Лейтес [4] виділяє три категорії

обдарованих дітей:- з прискореним розумовим розвитком;- з ранньою розумовою спеціалізацією;- з окремими ознак ами неординарних

здібностей.Діти з прискореним розумовим розвитком – це

такі, які при різних умовах різко виділяютьсявисоким рівнем інтелекту. За даними психологів,прискорений розвиток інтелекту завжди буваєпов’язаним з великою розумовою активністю, зпідвищеною пізнавальною потребою.Діти з ранньою розумовою спеціалізацією – це

такі, в яких при звичайному рівні інтелектуспостерігається особливий “потяг”, зацікавленістьокремим навчальним предметом (до певної галузінауки чи техніки) . Зі “свого” предмету вониможуть виділятися, значно випереджувати іншихлегкістю, з якою їм дається специфіка матеріалу.Тут у них особлива готовність засвоювати, а інколитворчо брати участь у роботі. Заняття ж з іншихпредметів їм даються навіть з певнимитруднощами.Діти з окремими ознаками неординарних

здібностей, що виділяються своїми розумовимиможливостями, не випереджають ровесників узагальному розвитку інтелекту і не проявляютьяскравих успіхів з того чи іншого предмету, алевідрізняються особливими якостями окремихпсихічних процесів (незвичайна пам’ять на певніоб’єкти, багатство уяви або здатність доспостереження).На сьогоднішній день сучасна психологічна

наука користується кількома рівноправними





44

означеннями обдарованості:- це якісно своєрідна сукупність здібностей,

яка забезпечує успішне виконання діяльності;- це загальні здібності, або загальні моменти

здібностей, які зумовлюють широту можливостейлюдини, рівень і своєрідність її діяльності;

- це сукупність задатків, природних даних,характеристика ступеня вираження і своєрідностіприродних передумов здібностей.Структура спеціальної обдарованості включає

спрямованість інтерес ів особистості йдоповнюється рядом здібностей, які відповідаютьвимогам конкретної діяльності.У загальній структурі творчої діяльності як

системи виділяють декілька основних підсистем.Це – процес творчої діяльності; продукт творчоїдіяльності; особистість; середовище і умови вяких проходить творча діяльність. У свою чергув кожній з наведених підсистем можна виділитиосновні їх складові. Так, наприклад, процесдіяльності може мати такі складові, як вибірзавдання, формування думки, реалізація думки;особистіс ть характеризується здібностями,обдарованістю, ос обливістю розуму,темпераментом, характером тощо.Висновки. Для обдарованої учнівської молоді

правильна організація навчально-пізнавальноїдіяльності сприяє розвитку творчості у навчанні.У цьому випадку ми розглянули один ізкомпонентів вирішення проблеми щодо розвитку

творчої особистості учнів.

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологическиетруды /Под ред. А.А .Бодалова, Б.Ф.Ломова,Н.В .Кузьминой. – М. : Просвещение, 1990. –230 с.

2. Ковалев А.Г., Мясищев В.Н. Психологическиеособенности человека. – Л.: Издат. ЛГУ, 1968.– 368 с.

3. Лейтес Н.С. Раннее проявление одаренности//Вопросы психологии. – 1988. – №4. – С. 98 – 107.

4. Лейтес Н.С. Умственные способностии возраст. – М., 1971. – 279 с.

5. Моляко В .А . Психология творческойдеятельности. – К.: Знание, 1978. – 48 с.

6. Одаренные дети: Пер. с англ. /Общ. ред.Г.В . Бурмин ской, В .М .Слуцкого. – М . :Прогресс, 1991. – 380 с.

7. Романець В.А. Психологія творчості. –К.: Вища школа, 1971. – 242 с.

8. Рубинштейн С.Л. Основы общейпсихологии. – М.: Педагогика, 1989. – 322 с.

9. Теоретические основы выявлен иятворческих способностей. (Сост. А.М.Мух).– М.: Наука, 1979. – 180 с.

10. Теплов Б.М. Проблемы индивидуальныхразличий. – М.: АПН РСФСР, 1971. – 535 с.

11. Хрестоматия по психологии /Под ред.А.В.Петровского/. – М.: Просвещение, 1987.– 446 с.






“Література кожного народу – це найкраще дзеркалойого життя”.

Іван Франко

“Життя – що стерняста нива: не пройдеш ноги невколиш”.

Панас Мирний

“Легка тому робота... хто її робить по своїй волі”.


“З слова живого скуй самопали і з ним в люди йди”.


Почаїв. Почаївська лавра.Успенський собор. XVIII ст.




45 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Оксана Гевко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


ПОЗАЗАУДИТОРНА РОБОТА У ГАЛУЗІ НАРОДНОГОДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА ЯК

ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВНАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ РИС

У статті автор висвітлює проблему національно -патріотичного вихованнястудентської молоді у позааудиторній діяльності, використовуючи потенціал народногодекоративно-ужиткового мистецтва.

Постановка проблеми. Сучасні умовиформування освітньої політики, відродженнядуховності українського народу потребуютьретельного аналізу, наукових обґрунтувань,творчого використання національного і світовогоосвітнього досвіду. Насамперед потрібновідтворити той ґрунт національних морально-духовних цінностей, на якому впродовж наступнихдесятиліть можна було б плекати у підростаючихпоколінь глибокий патріотизм.Підвищенню ефективності виховного процесу

сприятимуть забезпечення диференційованогопідходу до виховання студентів, а також вибірвідповідних форм і методів роботи. Цезабезпечить розвиток ініціативи, творчості тасамостійності студентів, вироблення у них власнихпоглядів і переконань, пошук та систематизаціюнових підходів до розв’язання проблеминаціонально-патріотичного виховання студентів наоснові традицій нашого народу.З огляду на це, в ажливим є наукове

розроблення і прак тичне забезпеченняцілеспрямованого національно-патріотичноговиховання як системи ідей, поглядів, переконань,традицій, звичаїв, інших форм соціальної практикиукраїнського народу, використовуючи досягненняматеріальної і духовної культури нації. Цестворить умови для формування творчої йініціативної особистості українця – розумного,здорового, порядного, духовно багатого, з високоюнаціональною і людською гідністю. Основнимизавданнями національно-патріотичного вихованняу вищих навчальних закладах повинно статиформування глибокого розуміння студентаминалежності до українського народу, своєїБатьківщини – України, внутрішньої потреби йготовності відстоювати та захищати її інтереси,реалізувати особистісний потенціал в ім’язміцнення української держави.

Аналіз досягнень з проблеми. Результатианалізу психолого-педагогічної літературисвідчать, що проблема патріотичного вихованняпривертала увагу багатьох дослідників. Так,сутність патріотизму як моральної якостівизначалася Й.Песталоцці, А.Дістервегом ,Г.Сковородою, як с трижневий принципнаціонального вихов ання – К.Ушинським ,М. Грушевським , І.Огієнком , Г.Ващенком ,О.Вишневським. Теоретичні й методичні засадипатріотичного виховання дітей і молоді розглядалиО.Духнович, С.Русова, Г.Ващенко, А.Макаренко,В.Сухомлинський. Особливо цінними є сучаснінаукові розробки: концепція українськоговиховання О.Вишневського; наукові праці,присвячені засобам патріотичного вихованнястудентської молоді: Т.Анікіної (художньогокраєзнавства) , О.Абрамчук (с оціально-гуманітарних дисциплін), Є.Франківа (туристично-краєзнавчо ї діяльності) , Ю.Красильника(української етнопедагогіки) , Ю.Каюкова(героїчних традицій українського козацтва) ,Ю.Руденка (національно-патріотичних ідеалівюних козаків).Виклад основного матеріалу. Під впливом

української національної культури у молодогопокоління формуються вміння осмислюватиісторію, культуру, традиції, моральні цінності свогонароду і давати їм правильну об’єктивну оцінку,віра у свій культурно-духовний потенціал. Адженаціональна культура і її важливий складник –декоративно-ужиткове мистецтво – здатна насамовідтворення й самозбереження, розкриваєсамобутні, неповторні риси своєї нації [1, 13].Використання у навчально-виховному процесі

засобів декоративно-ужиткового мистецтвавиконує дві основні функції:

1. Збереження національних надбань тадосягнення узвичаєних умов життя на основі вже

ПОЗАЗАУДИТОРНА РОБОТА У ГАЛУЗІ НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ РИС

© О. Гевко, 2006





діючої системи духовних та матеріальнихцінностей.

2. Забезпечення передачі набутого українськимнародом духовно-культурного досвіду на підставіпринципово нових ідей та шляхів розвитку.Відчуття причетності до життя свого народу,

що є основою формування патріотичних почуттів,розвитку національної свідомості, особливогозначення набуває у студентському віці. Адже зачас навчання у вищому навчальному закладі устудентів формується своя національна ігромадянська позиція, високі інтелектуальні,духовні, моральні, трудові, естетичні риси. Самеу стінах вищої школи формуються розумніпотреби та установки, прагнення до розвиткутворчих здібностей і талантів, естетичних ідеалівта смаків самовдосконалення. Щоб розвинути ціриси, студентів необхідно максимально наблизитидо історії рідного краю, його традицій, фольклору,звичаїв та обрядів, народного декоративно-ужиткового мистецтва.Проблема засвоєння студентами національних

та загальнолюдських цінностей вимагаєздійснення якісно нової системи національно-патріотичного виховання у вищих навчальнихзакладах, що спрямовує на перегляд змісту, форм,методів виховної діяльності.Завдання і зміст патріотичної підготовки

особистості – це культивування вищих ідей,пов’язаних з нашими національними цінностями,народними традиціями, захистом незалежноїБатьківщини. Саме в цьому полягає продуктивна,творча сила патріотизму.Впровадження в освіту надбань національної

матеріальної та духовної культури зумовлюєнеобхідність появи комплексу якісних змін унавчально-виховному процес і, педагогічнихтехнологіях, навчальних планах, програмах,методиках, підручниках і пос ібниках, якіперетворюв атимуть освітянськ у галузь уважливий чинник розвитку національної культури,ерудиції, інтелекту, державності та духовності.Для успішного здійснення національно-

патріотичного виховання потрібно виявити,підтримати й розвинути в особистості студентавже сформовані риси, естетичні потреби і на їхоснові сформувати глибокі патріотичні якості,закласти механізми самореалізації особистості.Потрібно проектувати діяльність студентів ,створювати умови для їхньої патріотичноїдіяльності, розвитку їхніх талантів , нахилів,здібностей, реаліз овувати педагогікуспівробітництва і співтворчості.Однією з важливих умов активізації навчально-

виховного процесу, формування та розвитку

національної самосвідомості студентської молодіі її прилучення до цінностей національної та світовоїкультури є створення спецкурсів та здійсненняпозааудиторної роботи, які включають такі аспекти:

- вивчення та оволодіння різними видамидекоративно-ужиткового мистецтва;

- дослідження та вивчення регіональнихособливостей декоративно-ужиткового мистецтва;

- дослідження художніх археологічнихпам’яток мистецтва;

- самостійна та колективна ініціативнадіяльність щодо збереження та розвиткудекоративно-ужиткового мистецтва;

- застосування народних традицій, звичаїв таобрядів , виробів декоративно-ужитковогомистецтва у повсякденному житті.Ефективне продовження спецкурсу в системі

національно-патріотичного виховання –позааудиторна робо та, основою якої єфакультативні заняття, гурткова та індивідуальнаробота зі студентами, проведення навчально-виховних заходів, експедиції, екскурсії в музеї,підготовка та проведення святкових вечорів,оформлення інтер’єру кабінетів, аудиторій,віталень та інших навчальних приміщень, виданнястінгазет, створення етнографічних кутків ,світлиць, музеїв, організація виставок, створенняпостійно діючих світлиць з експозиціями кращихвиробів та старовинних робіт, що є однією з формпідбиття результатів навчально-виховної роботи.Така діяльність прищеплює студентській

молоді любов до народного мистецтва, культури,традицій, до рідного краю, своєї місцевості, свогонароду. Адже студенти не тільки вивчають, але йоволодівають основними засобами художньогоаналізу тв орів декоративно-ужитковогомистецтва, різними техніками, виготовляютьмистецькі вироби, враховуючи регіональнуорнаментику та символіку і властиве їм поєднаннякольорів.Наша система національно-патріотичного

виховання передбачає прикрашання студентськихробочих місць, жител, оформлення інтер’єрівробочих, навчальних і житлових кімнат, приміщень,зокрема відповідно до дат, урочистостей, святнародного, іс торичного календаря, виробівдекоративно-ужиткового мистецтва. Це сприяєпоглибленню патріотичних якостей студентів,формуванню у них іс торичної пам’яті,національної гідності і честі, свідомості іс амосвідомості у процес і самоосвіти ісамовиховання.Слід підкреслити, що патріотичні переконання

в істинності національних ідей, поглядів, традиційпоглиблюються і закріплюютьс я, стають






47 Молодь і ринок №8 (23), 2006

органічним здобутком особистості завдякипрактичній діяльності. Уся позааудиторна роботапроводиться у формі зустрічей, екскурсій, бесід,проведення вечорів, вечорниць та ін. виховнихзаходів, практичного виконання вивчених чидосліджуваних завдань, які є невід’ємнимпродовженням спецкурсів.Під час занять варто прослуховувати народні

пісні, іноді студентам корисно самим виконуватинародні українські пісні згідно з і святаминародного календаря. Це сприяє кращомуознайомленню з народними звичаями, обрядамита святами, що, в свою чергу, пробуджуєпатріотичні почуття студентів . Така формапроведення занять нагадує традиційні українськівечорниці, де творча праця поєднувалася знеповторними українськими піснями, які люблятьі шанують у всьому світі, поетичним словом тагумором. Це, безперечно, несе у собі національно-патріотичний зміст та допомагає студентамкраще усвідомити значимість фольклору ітрадиційних трудових традицій українськогонароду, своєю діяльністю прилучитися до них.Важливим елементом національно-

патріотичного виховання в позаудиторнійдіяльності є прикрашання житлових кімнат,приміщень, робочих місць, підприємств таорганізацій на Новий рік , Різдво, Великдень,Вербну неділю, Івана Купала та ін. дати і святанародного календаря, а також національні свята– День Незалежності, День Злуки, студентські –Посвячення в студенти, студентський екватор,студентські вечорниці, Свято останнього дзвоникатощо.Участь у проведенні свят пов’язує особистість

студента з тим народом, який у своїй могутнійтворчості створив цей культ релігійно-обрядовихта календарних свят. У народних святахінтегрована матеріальна і духовна культураукраїнського народу, його світобачення тасприймання. Вони синтезують у собі універсальнуможливість залучити людей різного віку, з різнимипотребами та нахилами до надбань національноїкультури, створюють умови для реалізаціїособистісних якостей.Залучення студентської молоді до підготовки

та проведення свят, застосування мистецькихвиробів у повсякденному житті сприяє вихованнюу студентів глибоких національно-патріотичнихякостей, поваги до звичаїв, традицій та обрядівсвоїх предків, всього українського народу, знаннясвят, що наближаються. Наприклад, з приходомзимових свят студенти виготовляють різдвянісимволи – “павуки”, оздоблюють їх, плетуть“дідухів”; на Великодні свята виготовляють

рушнички для прикривання кошиків , оздобленіатрибутами християнства, символами весни,виготовляють писанки, крашанки, дряпанки та ін.Таку щорічну підго товку, самостійневиготовлення та застосування творівдекоративно-ужиткового мистецтва дляоздоблення та прикрашення своїх жител, робочихмісць ми назвали “мистецьке річне коло”.Використовуючи набуті знання на лекціях,

практичних та семінарських заняттях, студентипрактично удосконалюють вміння та навичкищодо виготовлення мистецьких виробів різнимитехніками і технологіями: обробки дерева,каменю, шкіри, вовни, волокон, виготовленнявиробів з глини, лози, соломи, створеннянародного одягу, бісерних прикрас, писанок та ін.Факультативні заняття сприяють глибшому

вивченню окремих розділів навчального предмету,який проходить у лекційно-семінарській формі зпроведенням дослідницько-пошукової тапрактично-творчої роботи. Такі факультативи, як“Український народний одяг”, “Українськавишивка”, “Виготовлення народної іграшки”,“Українська писанка”, “Витинанка”,“Петриківський розпис”, “Робота з природнимиматеріалами”, “Ткацтво”, “Різьблення деревини”та ін. проводяться також у формі практичнихзанять, на яких виготовляються декоративно-ужиткові вироби; використовуючи традиційнісимволи та орнаменти, створюються новікомпозиції, орнаменти; проводяться зустрічістудентів різних факультетів вищих навчальнихзакладів, шкіл, училищ, ліцеїв. Практичні заняттяфакультативів спрямовані на закріпленнятеоретичного матеріалу та набуття студентамиспеціальних вмінь і навичок творчоговикористання набутих знань.Ефективною в національно-патріотичному

вихованні є й індивідуальна робота з і студентами(індивідуальні заняття), яка сприяє виявленнютворчих здібностей та обдарувань, розвиткуфантазії, художніх інтересів у студентської молоді.Вони краще усвідомлюють власне місце у життісуспільства й важливість свого творчого доробкудля розвитку культури та мистецтва своєї країни.Своєрідним підсумком процесу формування

національно-патріотичних почуттів , художньо-естетичних цінностей та в цілому розвиткуособистості є організація виставок творчих робітстудентів. Особливо, якщо вони присвяченівизначним датам , дням факультетів , ДнюНезалежності України тощо, як у місцевості, дерозміщений певний вищий педагогічний заклад,так і в інших містах України, а також за кордоном.Кількість та різноманітність робіт на виставках,







тематика сюжетів, техніка та художня довершеністьстудентських творів є своєрідним особистіснимставленням студентів до навколишньої дійсності,зокрема до предметів побуту і до своєї ролі в їхвиготовленні та застосуванні.Важливим етапом у національно-

патріотичному вихованні студентів є активізаціяїхньої наукової дослідницько-пошукової діяльності:робота зі спеціальною науковою, технологічною,етнографічною, мистецькою, іс торичноюлітературою, написання курсових, дипломних імагіс терських робіт, рефератів , доповідей,проведення студентських конференцій, диспутів,бесід. Підготовка до цих заходів, а також участьу них вимагає копіткої наукової праці та пошуків,ґрунтовних знань. Таким чином студенти глибшеі більше дізнаються про іс торію, розвитокукраїнської культури, декоративно-ужитковогомистецтва, удосконалюють знання, отримані увищому навчальному закладі. Ці знання стаютьвнутрішнім надбанням студентів , утверджуютьнаціонально-патріотичні погляди та переконання.Однією з важливих ланок національно-

патріотичного виховання студентської молоді єпедагогічна практика студентів, яка проходить унавчально-виховних закладах. Вонаорганізовується таким чином , щобякнайефективніше сприяти застосуванню теоріїу практичній діяльності, виробленню у студентівпрофес ійних вмінь і навичок. У той же часстуденти мають можливість поглибити своїзнання та навички, отримані у вищих навчальнихзакладах, ознайомлюючись з роботоюметодичних кабінетів навчально-виховнихзакладів , з досягненнями окремих вчителів,вихователів, оглянути і бути учасниками організаціїрізних диспутів, виставок декоративно-ужитковогомистецтва, вечорів на національно-патріотичнітеми. На таких заходах використовуютьсятрадиційні українські костюми, атрибути,експозиції, що в свою чергу дає змогу залучати йучнів до народних ремесел, українськогодекоративно-ужиткового мистецтва. Студентськапедагогічна практика сприяє розширенню сферидії національно-патріотичного виховання студентівна вчителів, учнів та їх батьків.Важливе місце у національно-патріотичному

вихованні студентської молоді займають екскурсіївизначними місцями рідного краю, де коженкуточок зберігає у собі відгомін історії, а такожознайомлення з побутом місцевого населення.Милування краєвидами, архітектурою споруддозволяє краще акцентувати увагу на цихоб’єктах, побачити ті подробиці, на які студентине звертають увагу в повсякденному житті.

Такі екскурс ії доз воляють студентамконкретизувати свої знання і відчути ще більшезахоплення рідним краєм, своєю Батьківщиною.Студенти відчувають гордість та піднесення зате, що вони народилися саме тут, що краса, якаїх оточує, іменується Батьківщиною. Кожна зтаких проведених екскурсій залишає відбиток натворчості студентів , спонукає їх до створеннянеповторних декоративно-ужиткових виробів засамостійно складеними орнаментами, відповіднопідібраною кольоровою гамою. Оглянуті іперезняті з ескізів та зразків орнаменти студентивтілюють на склі, полотні, у дереві, камені, глині.Обов’язковим елементом у національно-

патріотичному вихованні студентської молоді єекскурсії у краєзнавчий, етнографічний, художніймузеї, музей української культури і побуту, дешироко представлено народне мистецтво. Тутстуденти ознайомлюються з різними видамидекоративно-ужиткового мистецтва українськогота інших народів. Вони переконуються у тому, щонарод завжди намагався прикрасити своє житло,оздобити одяг, предмети побуту і саме народ єтворцем матеріальних і духовних цінностей.Кожен регіон, область характеризуєтьсярізноманітністю видів декоративно-ужитковогомистецтва, своїми локальними особливостямикольорів і технік . У музеях студенти кращеусвідомлюють важливість збереження художніхремесел, звичаїв , традицій, переймаютьсяпатріотичним духом українського народу.Екскурсії в музеї виховують у студентів любов іпошану до культурних надбань народу,розвивають почуття гордості за своїхспіввітчизників, прагнення своєю працеюпродовжувати та розвивати ці традиції і культуру.Використання багатої іс торико-культурної

спадщини декоративно-ужиткового мистецтва даєможливість студентам освоювати набутийжиттєвий досвід людства, що сприяє їхсоціалізації. Адже кожен твір декоративно-ужиткового мистецтва утримує трансформованіпочуття майстра, його світогляд та світовідчуття,що спрямовані майбутнім поколінням. З іншогобоку, ті ж культурні цінності, створювані багатьмапоколіннями і засвоєні особистістю, розвиваютьїї морально, збагачують культурно та духовно,естетично виховують, сприяють формуваннюстійких поглядів, переконань, національноїсамосвідомості та патріотичних рис устудентської молоді.Під час роботи в музеях й архівах студенти

замальовують зразки виробів , візерунків іорнаментів, вчаться розкодовувати символіку,найбільш вживані елементи, кольори, властиві






49 Молодь і ринок №8 (23), 2006

певному регіону, навчаються класифікувативироби за регіональними ознаками. Робота вмузеях розвиває активність, ініціативність,самостійність, сприяє розвитку творчих нахилівта здібностей. Використовуючи та переосмислюючипобачені твори мистецтва, студенти створюють свої,неповторні мистецькі вироби.Сприймання, запам’ятовування та фіксування

студентами яскравих деталей, елементів творчихвиробів сприяє накопиченню спостережень,вражень, образної уяви, фантазії. На основі синтезувнутрішньої сутності особистості танагромадженого досвіду, студентами створюютьсянові твори мистецтва. Адже, як зауважує С.Колос:“… наступництво в народному мистецтві полягаєне в копіюванні віджилих мотивів, а впереусвідомленні нового змісту. Тоді сучаснідекоративно-ужиткові вироби не будуть такимикволими, національно чужими або надуманоукраїнофільськими і збагатять побут українськогонароду новими повнокровними творамидекоративно-ужиткового мистецтва” [2, 17].Важливим етапом у національно-

патріотичному вихованні для кращого вивченнянародних звичаїв, ґрунтовнішого ознайомлення зіскарбницею педагогічної мудрості народу єпроведення технологічних літніх практик ,експедицій, дослідницької архівної роботи ветнографічних та краєзнавчих музеях. Це даєможливість залучати студентів до пошуківіс торичних, архівних матеріалів , збираннястаровинних виробів і зразків орнаментів ,символів, мистецьких книг, альбомів і фотографіймистецьких виробів, будівель.Студенти також збирають народні легенди,

приказки, перекази, замовляння, матеріали промісцеву природу, звичаї та обряди, жителів, їх одяг,побут, трудову діяльність. Студенти натехнологічній практиці із захопленням записуютьісторію виникнення кожного костюма, йогохарактеристичні ознаки та особливості, побутовепризначення та регіональну приналежність.Цікавим для них є дослідження кожногоорнаменту чи зразка. За допомогою символічнихкодів декоративно- ужиткових виробів ,віднайдених і відкритих як для себе, так і длясуспільства в цілому, студенти усвідомлюють своємісце на Землі, причетність до розвитку своєїБатьківщини, всього Всесвіту. Після технологічноїпрактики студенти оформляють зібрані матеріали,роблять їх науковий аналіз, що дає поштовх донаписання рефератів , наукових доповідей.Студенти розкривають для себе багатстводекоративно-ужиткового мистецтва, знайомлятьсяз фондами місцевих музеїв, спілок, шкіл, які є

осередком збереження і розвитку традиційноїкультурної спадщини рідного краю. Вивчення тауспадкування досягнень багатьох поколінь сприяєзастосуванню і впровадженню студентаминабутого досвіду у своїх творах.У вищому навчальному закладі необхідно

створити постійно діючий музей-виставкустудентських, викладацьких творів декоративно-ужиткового мистецтва. Експонатами цього музею-виставки можуть бути вишиті рушники, сорочки,картинки, серветки, зразки народного одягу різнихрегіонів України; плетені панно, доповнення доодягу; в’язані комірці, серветки, іграшки; ґердани,силянки, різні бісерні прикраси; писанки; різьбленіскриньки, хрести; музичні інструменти; вироби злози, соломки та інших природних матеріалів;макети архітектурних споруд; ткані рушники, панно,одяг та багато інших цікавих експонатів. У музеїекспонуються прадавні знаряддя традиційнихремесел та промислів: деревообробні і ткацьківерстати, кросна, пристрої для бісероплетіння таін. У студентському музеї також представленістаровинні експонати, зібрані під час технологічноїпрактики.Студентські музеї декоративно-ужиткового

мистецтва, етнографічні музеї є не лише багатимзібранням експонатів , виробів, а й місцемпроведення аудиторних та позааудиторних заходів:зустрічей, диспутів, симпозіумів, конференцій,фестивалів та свят. У них проводяться лекції,семінари, факультативи, проходять шкільні міські,районні та обласні конкурси учнівської творчості“Таланти твої, Україно!”.Висновки. Прилучення студентської молоді до

декоративно-ужиткового мистецтва сприяєформуванню гідних представників рідного народу,які стають продовжувачами етнічної культури,моралі й духовності. Цей вид мистецтва допомагаєстудентам поглиблювати уміння правильно робитисвій вибір, гармонійно поєднувати особисті інародні, індивідуальні й загальнонаціональніпотреби, приймати самостійні рішення, моральной естетично оцінювати свої дії і вчинки, почуття таемоції, відстоювати власні переконання та ідеали.Постійне спілкування з декоративно-

ужитковим мистецтвом сприяє розширеннюсвітогляду студентів, допомагає їм усвідомитиявища реальної дійсності. Виховане в такий спосібмолоде покоління має започатковувати і розвиватинові традиції та звичаї у конкретно-історичнихобставинах сучасної розбудови та зміцненняУкраїнської держави.

1. Вервес Г. Біля джерел новітньої культури// Слово і час. – 1993. – №3. – С. 12 – 18.






50

2. Колос С. Кролевецькі рушники //Народнатворчість та етнографія.– 1991.– №2. – С.17.

3. Національна доктрина розвитку освіти// Освіта. – 2002. – №26. – С.2 – 4.

4. Рудницька О.П. Мистецтво у контекстірозвитку духовн ої культури особистості //

Художня освіта і проблеми виховання молоді:Зб. наук. статей. – К., 1997. – С. 3 – 10.

5. Теоретичні засади виховання національноїсамосвідомості: Програма спецкурсу ін авчальн ий посі бн ик / За ред.Д.О.Тхоржевського. – К.: ІЗМН, 1998. – 150 с.

Постановка проблеми. Державнимистандартами загальноосвітньої школипередбачено загальноосвітню підготовку учнів зосвітніх галузей “Технології” і “Естетичнакультура”, у змісті яких поруч із декоративно-ужитковим мистецтв ом , образотворчиммистецтвом, трудовим навчанням виокремленодизайн. Стандартами вищих педагогічнихнавчальних закладів також передбачено художнєконструювання (дизайн) у проектно-технологічнійі художньо-графічній підготовці майбутніхучителів . Однак , на жаль, у нині діючому“Переліку напрямів та спеціальностей, за якимиздійснюється підготовка фахівців у вищихнавчальних закладах за відповіднимикваліфікаційними рівнями” (постанова КабінетуМіністрів України від 24 травня 1997 року за №507), у напрямі підготовки 0201 “Культура”спеціальність “Дизайн” не позначена зірочкою, якце зроблено для образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва. Дизайн продовжуєлишатися безвідносним до групи спеціальностейз напряму 0101 “Педагогічна освіта”. Тобтодизайн до цього часу не віднесено доспеціальності, якою передбачалася б можливістьприсвоєння фахівцю з педагогіки кваліфікаціївчителя (за умови виконання відповідногоосвітнього стандарту).Аналіз досягнень з проблеми. Водночас у

практиці української загальноосвітньої школи ужестворена безперервна система дизайн-освіти.Структурно і зміс товим наповненнямвиокремлено рівні дизайн-освіти: початкову,

загальну, профільну, професійно педагогічну іпрофес ійно мистецьку. Педагогічні умовипочаткової дизайн-освіти відображено у новійпрограмі “Трудове навчання: технічна і художняпраця” [1], у ряді наукових статей [2; 3; 4], удисертаційних дослідженнях В.М.Сироти,Т.Б. Носаченко [5; 6]. Для магістрів початковоїшколи розробляються програми навчальних курсів“Початкова дизайн-освіта”, “Основиархітектонічної творчості”.Виклад основного матеріалу. Дизайн-освіта

– це навчально-ігрова проектувальна діяльністьучнів, якою забезпечується синтез сенсорного,вербального і структурного інформаційниханалогів (елементів дизайну, інформатики,технологій) з метою формування пропедевтичноїінформаційної культури майбутньої особистості.Формування пропедевтики інформаційної

культури здійснюється на основі інтеграції змістутрудового навчання: технічної і художньої праці зіншими навчальними дисциплінами.Пропедевтична інформаційна культурахарактеризується умінням поєднувати словесну,графічну і предметно виражену інформацію уцілісні образи – художні або технічні.Вербальний інформаційний аналог

зумовлюється інтел ектуальною сфероюособистості і виявляється у пізнавальному процесімислення і мовленнєвій діяльності. Сенсорнийінформаційний аналог зумовлюється пізнавальнимпроцесом уяви (фантазії), емоційно-почуттєвоюсферою особистості і виявляється у техніко-графічній або художньо-графічній творчості учнів.

Володимир Тименко, кандидат педагогічних наук,старший науковий співробітник,

докторант Інституту педагогіки АПН Україним. Київ

НЕПЕРЕРВНА СИСТЕМА ДИЗАЙН-ОСВІТИ:СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ В ОСНОВНІЙ

ЛАНЦІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИУ статті досліджуються педагогічні умови початкової дизайн-освіти, які відображені

у програмі “Трудове навчання: дизайн і технології”, “Етнодизайн” для учнів 5 – 9 класів.

НЕПЕРЕРВНА СИСТЕМА ДИЗАЙН-ОСВІТИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУВ ОСНОВНІЙ ЛАНЦІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

© В. Тименко, 2006




51 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Структурний (речовинний) інформаційний аналогзумовлюється тактильними відчуттями фактуриматеріалів, запахами, смаками і виявляється упредметно-пластичній (архітектонічній) творчостіучнів.Архітектонічна творчість – це художня

предметно- перетворювальна діяльність зархітектурного, декоративно- ужитковогомистецтв і дизайну (художнього проектування іконструювання) . У групі архітектонічнихмистецтв відображається синтез трьох основнихвидів творчості: художньої, наукової, технічної.У результаті синтезу архітек тонічної і

зображувальної творчості з художньої праці іобразотворчого мистецтва стає можливимінтегральний метод художніх проектів.Профільній дизайн-освіті присвячено цілий

журнал “Сільська школа України” [7], а такожпублікації в інших виданнях. Широкодосліджуються проблеми дизайн-освіти у Росії:підготовка учителя засобами дизайн-освіти упедколеджах (О.В. Нікітіна, В.П. Іванов), дизайн-діяльність молодших школярів (О.С. Асланова),художньо-творчий розвиток учнів у дизайн-освітньому середовищі (І.В. Станько, М.О. Постніков),діяльність дизайн-студій у закладах додатковоїосвіти (О.П. Медвєдєва), особливості підготовкипрофес ійних дизайнерів (В.В. Соловйова,Г.П. Блуднов, Л .В. Іванникова, Н.В. Квач),організаційні форми педагогічної дизайн-освіти(С.Г. Піщев) . В Інтернеті розміщене запрошеннядля навчання у Європейському інституті дизайну,який розгалужено у європейських містах: Мілані,Римі, Турині, Мадриді, Барселоні, Сан Паоло. Цеєдина міжнародна школа, у якій навчаютьсястуденти із 80 країн світу на шести мовах.Певні зрушення відбуваються на рівні

загальної дизайн-освіти. Опублікованоекспериментальні програми “Трудове навчання:дизайн і технології”, “Етнодизайн” для учнів 5 – 9класів [8].Відповідно у середовищі основної школи

важливо впроваджувати експериментальніпрограми з етнодизайну і трудового навчання:дизайну і технологій. Учитель повинен мативільну можливість для їх вибору. Подаємоорієнтовні педагогічні вимоги до зазначенихекспериментальних програм.Етнічний дизайн – це предмет освітньої галузі

“Технологія”. Необхідність розробки етнодизайнусоціально обумовлена, оскільки з бокупедагогічної громадськості з’являється інтерес досучасних видів дизайну, художньо-промисловоговиробництва. Основним джерелом розвиткуукраїнського національного дизайну, регіонального

художньо-промислового виробництва є народнедекоративно-ужиткове мистецтво, традиційніукраїнські ремесла та промисли. Художньо-промислове виробництво, як і будь-яке іншеіндустріальне виробництво, забезпечує повноціннуреалізацію завдань освітньої галузі “Технологія”.У навчально-виховному процесі основної школиучні отримують уявлення про функціональні іес тетичні характеристики сучасних виробів,практично готуються до виробничої і творчоїдіяльності за професійними напрямами: “людина– природа і ландшафтний дизайн”, “людина –техніка і промисловий дизайн”, “людина – людинаі дизайн костюма”, “людина – знакові системи іграфічний дизайн”, “людина – художні образи ідизайн середовища”.З огляду на винятково важливе значення

прикладних мистецтв для освітньої галузі“Технологія” варіативна частина програми зтрудового навчання для 5 – 9 класів виокремлена,узагальнена і структурована у програмінавчального предмету “Етнодизайн”.Розробка програми з етнодизайну науково

обумовлена. Між предметом “Етнодизайн” восновній школі і предметом “Художня праця” впочатковій збережено дидактичний принципнаступності, дотримано вимог стандартів зосвітньої галузі “Технологія” длязагальноосвітньої школи, створено передумовидля інтеграції знань з мистецтва, трудовогонавчання, сучасного маркетингу.Технологічна освіта з основ художнього

виробництва у змісті програми поєднується зхудожнім проектуванням нових пластичних формпредметног о довкілля. Тобто у програмізакладено проектно-технологічний підхід дореалізації завдань освітньої галузі “Технологія”.Проектний підхід реалізується через поєднаннясловесного, ілюстративного і предметно-маніпулятивного методів навчання. Словеснимспособом навчальних дій формуються науковізнання, ілюстративним – графічні уміння учнів,предметно-маніпулятивним – навички обробкиматеріалів.Відмінності етнодизайну від трудового

навчання наступні:1) об’єктом вивчення в етнодизайні є

художньо-промислове виробництво, а в трудовомунавчанні – індустріальне;

2) в етнодизайні мають місце тривзаємодоповнювані види творчості: наукова,технічна і художня. У трудовому навчанніпереважає науково-технічна творчість;

3) результатом трудової діяльності зетнодизайну є пошуковий макет або промисловий






зразок майбутнього серійного виробу, а втрудовому навчанні – копіювання зразків заопераційними або технологічними картками;

4) процесом художнього проектування зетнодизайну передбачено три послідовні етапимоделювання: словесний, графічний, предметно-пластичний, а в трудовому навчанні переважаєпредметно-перетворювальна діяльність безетапів словесної інформації і розробки кольорово-графічних зображень.В етнодизайні зміс т гуманізований і

особистісно зорієнтований. Програмоюпередбачена профорієнтаційна основа навчання,можливість для проб і вибору “сродної праці” зус іх можливих профес ій: реал іс тичних,інтелектуальних, соціальних і конвенціональних,художньо-виробничих. Створені передумови длятворчої самореалізації особистості не лише ушколах, де є матеріально-технічна база для уроківтрудового навчання (технічної і обслуговуючоїпраці) , але й для шкіл нового типу, шкілгуманітарного та естетичного спрямування, дестворюється матеріальна база для художніхпромислів.Відповідно до програми з етнодизайну можна

проводити уроки з усіма учнями класу або жздійснювати поділ на групи дівчат і хлопців. Дляцього запропоновано варіативні теми у вс іхрозділах програми.Предмет “Етнодизайн” бажано ставити у

навчальному розкладі поруч із образотворчиммистецтвом і предметом “Художня культура”.Таким чином забезпечується можливість дляміжпредметних зв’язків або інтеграціїетнодизайну з предметами художньо-естетичногоспрямування. Зближ ення етнодизайну зобразотворчим мистецтвом і художньоюкультурою дозволить організувати тематичнийдень творчості, що сприятиме взаємодоповненнюурочної і позаурочної форм творчої взаємодіївчителя й учнів.Зміст програми з етнодизайну інтегрується

також з природничими, гуманітарнимидисциплінами, забезпечує увиразнення словесногометоду ілюстративним і практичним.Кількість годин, виділена на тематичні блоки

програми, є орієнтовною. Вчитель можезмінювати тривалість часу, відведеного на теми ірозділи, враховуючи інтереси до них в учнів,можливості матеріальної бази школи і художньо-трудові традиції своєї місцевості.Мета предмету “Трудове навчання: дизайн і

технології” зумовлена новою особистіснозорієнтованою парадигмою української освіти,вимогами стандарту освітньої галузі “Технологія”,

де зазначено, що основою реалізації всіх змістовихліній є проектно-технологічна та інформаційнадіяльність, яка інтегрує вс і види сучасноїдіяльності людини: від виконання творчого задумудо реалізації готового продукту.Предмет є логічним продовження концепції

трудового навчання, відображеної в навчальнійпрограмі та підручниках для 1 – 4 клас івзагальноосвітніх навчальних закладів. Якісноновий, осучаснений зміст трудового навчанняспрямований на формування проектно-технологічної та інформаційної компетентностіучнів, їхніх конструктивних умінь з урахуваннямсучасних вимог дизайну і технологій виготовленнявиробів, зацікавленості учнів найосновнішимитипами профес ій, особистісно значущимиматеріалами і способами трудових дій.Завданнями курсу “Трудове навчання: дизайн

і технології” є:1. Ознайомлення учнів із сучасним технічним

середовищем і технологіями, пов’язаними з ним.2. Організація технологічної діяльності на

основі взаємодії природних, суспільних і технічнихфакторів.

3. Забезпечення соціально-профес ійноїорієнтації учнів на ринку праці.

4. Оволодівання графічною грамотою таосновами дизайну, як складовою проектноїкультури.

5. Створення умов для самореалізаціїособистості у процесі проектної діяльності зурахуванням різних видів сучасного дизайну.Відповідно до означених завдань розроблена

структура навчальної програми, в якійвиокремлено наступні тематичні блоки:“Реалістичний тип професій”, “Інтелектуальний іконвенціальний типи професій”, “Соціальний типпрофесій”, “Професії художнього виробництва”.У тематичному блоці “Реалістичний тип

професій” виділені об’єкти праці, які стосуютьсядвох напрямів професійної діяльності: “людина –природа” та “людина – техніка”.У тематичному блоці “Інтелектуальний і

конвенціальний типи професій” систематизованіоб’єкти праці, які відповідають професійномунапряму “людина – знакові системи”.У тематичному блоці “Соціальний тип

профес ій” практичну діяльність учнівзосереджено на об’єктах праці та ігровихситуаціях, пов’язаних з професійним напрямом“людина – людина”, обслуговуючими видамидіяльності людини, елементами менеджменту імаркетингу.У тематичному блоці “Професії художнього

виробництва” об’єкти праці відповідають





53 Молодь і ринок №8 (23), 2006

професійному напряму “людина – художні образи”.Тематичне наповнення розділів програми

інваріантне за напрямами діяльності іпропонується вчителю на вибір. Кількість годин,відведених на вивчення окремих тем , орієнтовнаі може змінюватися учителем залежно від потребучнів, школи, регіону.Під час реалізації тематичних блоків необхідно

акцентувати увагу учнів на специфіці об’єктівпрофесійного впливу у природі (жива – неживаприрода), техніці (ручні, механічні, механізовані,автоматизовані знаряддя праці), моделюваннявзаємовідносин (обслуговування людини, групилюдей, колективу), предметно-пластичні образив архітектурі, декоративно-прикладномумистецтві, дизайні. Відповідно до зазначенихоб’єктів праці вчитель ознайомлює учнів з різнимивидами професій, рекомендує види урочної,позаурочної, позашкільної діяльності, навчає учніввизначенню індивідуальних здібностей, природнихзадатків та нахилів до трудової діяльності.Основним способом організації навчальної

діяльності учнів є метод проектів , якимпередбачені: словесне формулювання задумів,варіативна розробка графічних зображень іпредметно-пластичне втілення проектів упошукових макетах.Завдяки проектній діяльності учні отримують

уявлення про особливості творчості художників-конструкторів (дизайнерів) , інженерів-конструкторів, технологів сучасного виробництва.Під керівництвом учителя, в ході колективногообговорення виконаних проектів вони враховуютьестетичні, функціональні вимоги до майбутніхвиробів, потребу споживачів у виробах, їхзовнішньому естетичному оформленні.Критеріями відбору пошукових макетів для їхподальшої технологічної розробки є: дизайн,функціональність, попит.На основі вибору, естетично виразних,

економічно обґрунтованих і ринково доцільнихпошукових макетів розробляється послідовністьвиконання технолог ічних операцій длявиготовлення серійних виробів, забезпечуєтьсявідтворення пошукових макетів у виробничі абосуспільно значущі об’єкти праці. Формуваннязагальнотрудових умінь, знань, основ сучасноговиробництва здійснюються в умовах проектно-технологічної діяльності.При цьому необхідно організовувати трудові

способи взаємодії вчителя з учнями і учнів міжсобою, з використанням ігрових ситуацій аботренінгів, типу “дизайн – бюро”, “конструкторськебюро”, “відділ технолога”.Змістове наповнення програми забезпечує

збереження наступності між початковою іосновною школами. Визначальною особливістюзмісту трудового навчання у початкових класах іосновній школі, на відміну від курсу “Етнодизайн”,де пріоритетним є формування конструктивно-художніх умінь, є орієнтація на світ професій,формування конструктивно-технічних умінь учнів.Критеріями очікуваних навчальних досягнень

учнів є: мовленнєво-інформаційна компетентність,графічні уміння, виконавська майстерністьпредметно-пластичних дій. Кожен із критеріївдиференціюється за показниками рівнівскладності, відповідно до 12-бальної шкалинавчальних досягнень учнів.Крім орієнтації на світ професій, проектного

підходу до видів діяльності у програмі збереженопринцип політехнізму. Ознайомлення учнів збагатогранною технічною сферою бажаноздійснювати на уроках трудового навчання і впроцес і гурткової роботи, максимальнозближаючи ці види діяльності.З метою більш якісного засвоєння учнями

програмового матеріалу доцільно збільшуватикількість годин на його реалізацію за рахунок годинваріативної частини, а уроки трудового навчанняпроводити після уроків образотворчого мистецтва.Новий курс “Трудове навчання: дизайн і

технології” може викладатися для цілого класу, атакож диференційовано, з урахуванням потреб упраці та творчості дівчат і хлопців.Залежно від комплектування класу хлопцями

і дівчатами разом або поділу класу на окремігрупи – хлопців і дівчат, а також від їх бажання,індивідуальних нахилів і здібностей, вчительдобирає зміст навчального матеріалу програмиіз запропонованих варіантів, з розрахунку навизначену кількість годин. Вчителю надаєтьсяправо інтегрування окремих тем за змістом тадиференціації його за рівнями складності.Особливістю програми є її спрямованість на

ознайомлення учнів з різними типами професій,вимогами до них та врахування індивідуальнихособливостей особистості. Після завершеннякурсу трудового навчання у 9 -му клас іпередбачається можливість свідомого виборуподальшого розвитку своїх здібностей шляхомвибору певного профілю навчання та подальшоїпрофесійної підготовки. Логічним продовженнямцієї програми є програми профільного навчання у10 – 12 класах за напрямами: “людина – природа”– “ландшафтний дизайн”, “людина – техніка” –“промисловий дизайн”, “людина – людина” –“етнічний дизайн”, “людина – знакові системи” –“графічний дизайн”, “людина – художні образи” –“дизайн середовища”.





54

Окрім цього, знання учнями своїхіндивідуальних особливостей після закінчення 9-гокласу дає можливість визначитись з подальшимпоглибленням знань з будь-яких інших напрямівприродничо-математичного, суспільно-гуманітарного або іншого спрямування.Висновки. Ураховуючи наявність в Україні

мережі навчальних педагогічних закладів, щомають художньо-диз айнерський напрям ,пов’язаний із збереженням національних традиційформоутворення і декору в процесі художньогоконструювання виробів, педагогам з професійногонавчання повинна надаватися можливістьздобувати вищу освіту з напряму “Професійненавчання” за освітньо-кваліфікаційними рівнямимолодшого спеціаліста (5.020210), бакалавра(6.020200) і магістра (8.020210) з присвоєннямкваліфікації “Викладач (учитель) – дизайнерспеціальних дисциплін за спеціальностями:промисловий дизайн, графічний дизайн, дизайнкостюма, дизайн середовища ( інтер’єрів іекстер’єрів), ландшафтний дизайн, декоративно-

ужиткове мистецтво (етнодизайн).1. Програми для середньої загальноосвітньої школи.

1 – 4 класи. – К: Початкова школа, 2006. – С. 202 – 236.2. Тименко В.П. Трудове навчання і художня праця

як основа політехнічної творчості // Початковашкола. – 2004. – №3. – С. 23.

3. Тименко В.П. Методика трудового навчання:технічної і художньої праці // Початкова школа. –2006. – № 10.– С. 23 – 29.

4. Тименко В .П. Формування конструктивно-художніх умінь в учнів 4 класу //Початкова школа. –2005. – №1. – С. 32 – 36.

5 . Сирота В .М. Формування професійно їготовності майбутніх учителів початкових класів довикладання художньої праці . Автореф. дис .канд.пед.н. – К., 1998. – 24 с.

6. Носаченко Т.Б. Формування у молодших школярівконструктивних умінь у процесі навчанняобразотворчого мистецтва і художньої праці.Автореф. дис...канд.пед.н. – К.: 2006. – 24 с.

7. Дизайн-освіта: профільне навчання старшокласників.– К.: Видавничий дім “Шкільний світ”. – 2006. – 127 с.

8. Дизайн і технологія в системі неперервної освіти// Сільська школа України. – 2004. – №21. – С. 23 – 24.

Постановка проблеми. Розвиток сучаснихмистецьких технологій в національному тасвітовому контекстах зумовлює і спричинює певнізміни в галузі освіти. Сучасні тенденції розвиткунаціональної системи освіти потребуютьтеоретично го осмислення і практичногооновлення змісту профес ійної підготовки.Здійснено вагомі кроки щодо входженняукраїнської освіти в європейський і світовийосвітній простір, приводяться у відповідність доміжнародних вимог освітньо-кваліфікаційні рівніта ступеневіс ть освіти, триває робота наддержавними стандартами, які наближаютьвітчизняну освіту до освітянських системнайрозвиненіших країн.Професійно-технічна освіта є складовою

системи ос віти України і спрямована на

забезпечення оволодіння громадянами знаннями,уміннями і навичками в обраній ними галузіпрофесійної діяльності, розвиток компетентностіта профес іоналізму, виховання загальної іпрофесійної культури. Проблеми утвердженняукраїнської державності, відродження національноїкультури, традицій українського народу тазабезпечення їх подальшого розвитку вимагаютьпереосмислення нашого історичного минулого,повернення до скарбниці культурних надбаньнародних художніх промислів та ремесел,визначення шляхів сучасного українськогомистецтва, а це, в свою чергу, зумовлюєнеобхідність перебудови всієї системи професійно-технічного навчання спеціаліс тів-митців ,приведення її у відповідність до сучасних потреб.Мета статті. Визначити основні завдання

Віктор Локшин, кандидат педагогічних наук,завідувач лабораторією легкої промисловості та народних промислів

Інституту професійно-технічної освіти АПН Україним. Київ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФАХОВОЇПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ДЛЯ

ПІДПРИЄМСТВ ХУДОЖНІХ ПРОМИСЛІВУ статті досліджуються теоретико-методологічні засади підготовки фахівців у

професійно-технічних закладах освіти (ПТНЗ) художнього профілю.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИКВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ ХУДОЖНІХ ПРОМИСЛІВ

© В. Локшин, 2006




55 Молодь і ринок №8 (23), 2006

вдосконалення професійно-художньої освіти вУкраїні з урахуванням регіонального компонента,головні напрями у ПТНЗ художнього профілю,важливі вимоги художньої профес ії домайбутнього фахівця.Виклад основного матеріалу. Реалізація

положень Державної національної програми“Освіта” (Україна XXI століття), Національноїдоктрини розвитку освіти, Законів України “Проосвіту”, “Про загальну середню освіту”, “Пропрофесійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”,програми Кабінету Міністрів України з реалізаціїНаціональної доктрини розвитку освіти, основнихнапрямів досліджень з педагогічних іпсихологічних наук в Україні передбачаєзабезпечення інтелектуального і творчогорозвитку майбутніх фахівців , їхньоїфундаментальної підготовки, профес ійноїмобільності на ринку праці, що потребуєзапровадження гнучких освітніх програм тановітніх технологій [2; 3; 4].Упровадження теоретичних і методичних

засад підготовки фахівців у професійно-технічнихнавчальних закладах художнього профілюспрямоване як на реалізацію особистісноорієнтованого підходу, врахування потреб,інтересів і можливостей у професійному навчанніучнів з урахуванням наукомістких технологій, такі на виконання вимог суспільства до соціального,професійного розвитку, самореалізації людини.Сучасні перетворення в професійно-художній

освіті спрямовані на забезпечення умов длятворчого зростання особистості майбутньогомитця (майстра-художника) , формуваннянаціональних, культурно-естетичних цінностей,високоякісної професійної підготовки фахівцівхудожнього профілю, їхньої здатності досамореалізації в індивідуальній і колективнійхудожній діяльності; оволодіння відповіднимикваліфікаціями і компетенціями, необхідними дляпрофесійної мобільності та конкурентоздатностіна ринку праці, а також для соціального визнаннякожного учня і студента художнього навчальногозакладу як митця – професіонала в художньомусередовищі.Неперервність професійно-художньої освіти

передбачає включення особистості в освітньо-виховний процес на всіх рівнях підготовки,оволодіння різними видами художньої діяльності,системою теоретичних знань (з гуманітарних,мистецьких, спеціальних дисциплін), досвідомвзаємодії з природою, навколишнім середовищем,людьми тощо.Удосконаленню професійно-художньої освіти

сприяють оновлення її змісту та науково-

методичне забезпечення підготовки фахівців ізхудожніх промислів і ремесел. Оновлений змістхарактеризується ступеневістю, наступністю,варіативністю, гнучкістю, інтегративністю,універсальністю, фундаментальністю,прогностичністю і спрямований на досягненняосновної мети професійно-художньої освіти –задоволення диференційованих освітніх запитівособистості майбутнього майстра художніхремесел, її соціалізації та адаптації в образотворчійта декоративно-ужитковій діяльності. У зв’язку зцим в освітньо-виховному процесі педагогинавчальних закладів впроваджують інноваційніпедагогічні технології, форми, методи, авторськіметодики, що сприяють індивідуалізації тадиференціації у професійно-художньому навчанні.Оновлення змісту та його науково-методичне

забезпечення дозволяє усувати суперечності всучасній профес ійно-художній освіті йупереджувати негативні тенденції в теорії тапрактиці підготовки фахівців із профес ійхудожнього профілю. Модернізація навчальнихпланів і програм, видання підручників, навчальнихпосібників, розроблення дидактичних засобів маєзначно підвищити якість теоретичних і практичнихзанять.Враховуючи актуальність, теоретико-

методологічну та методичну важливість, згідноз сучасними міжнародними підходами допідготовки фахівців, слід спрямовувати зусилляна реалізацію “нового професійного контуру”фахівців.В умовах формування загальноєвропейського

і глобального освітнього простору ключовимихарактеристиками сучасного фахівця маютьстати: високі моральні якості, професійна культура,відповідальність, гідність, усвідомлення своєїнаціональної приналежності, відкритість до світу,повага до інших культур, мобільність.Необхідним є подальше теоретико-

методологічне розроблення засад підготовкифахівців у професійно-технічних закладах освіти(ПТНЗ) художнього профілю. У цьому контекстідоцільно спрямувати увагу науковців на питання,пов’язані з формуванням освітніх ідей, концепційу вигляді моделей, критеріїв їх оцінювання тощо.Актуальним є дослідження проблем синтезуфундаментальних педагогічних теорій(педагогічної антропології, педагогічної психології,педагогічної етики, педагогічної естетики,педагогічної герменевтики та ін.) та їх дієвості вструктурі сучасних освітніх технологій.Одним із пріоритетних напрямів наукового

пошуку має стати дослідження сутності та зміступедагогічних технологій, їх структури, умов






формування готовності майбутніх педагогів до їхвпровадження. Така готовність дає можливістьінженерно-педагогічним працівникам впевненопочувати себе в професійній діяльності, швидшеадаптуватися до умов сучасної освіти, успішнорозв’язувати складні завдання навчально-виховноїроботи, вміти вивчати особистісні якості учнів,визначати оптимальні умови педагогічного впливу,глибоко аналізувати результати своєї діяльності.Найбільш доцільною моделлю організаційної

структури неперервної професійно-художньоїосвіти є навчальні науково-виробничі комплекси,створені на основі інтеграції навчальних закладів.Поглибленого наукового пошуку потребує

проблема раціонального вироблення державногостандарту змісту професійної освіти, розвиткутворчого, інтегративного мислення учнів іс тудентів , організаційної взаємодії новітніхінформаційних технологій з іншими педагогічнимитехнологіями, раціональної організації праці з точкизору гігієни праці й ергономіки. Особливоактуальним є розроблення й експертизадержавних стандартів професійно-художньоїосвіти та їх науково-методичного забезпечення.Систему стандартів професійної освіти доцільнорозробляти з урахуванням принципу наступності,реалізація якого повинна передбачатися в усіхструктурних підрозділах професійної освіти.Потребує вдосконалення програмно-

методичне забезпечення для підготовкиспеціалістів з вищою освітою з числа випускниківпрофесійно-технічних навчальних закладів.Необхідно розвивати мережу експериментальних

майданчиків й активно продовжуватиекспериментальну роботу щодо визначенняможливостей трансформування модульнихтехнологій відповідно до ролі та місця навчальноїдисципліни в структурі навчального плану.Посилити увагу до відбору і впровадження

сучасних освітніх технології в навчально-виховнийпроцес на основі морально-етичних, психологічних,медичних, ергономічних, економічних, екологічнихта інших підходів і критеріїв, а також оцінки їхньоїефективності і безпеки в умовах інтегративно-диференційованого навчання.Викладачам профес ійно-технічної освіти

доцільно наполегливо опановувати можливостірефлексивної технології, яка сприяє активномуусвідомленню людиною того, що з неювідбувається і є важливим засобом оптимізації їїіндивідуального буття, самоорганізації тасамореаліз ації особистості. Необхіднозабезпечити високий рівень психологічноїнадійності майбутнього фахівця.Підготовка фахівців у ПТНЗ художнього

профілю набуває продуктивності за умовгуманізації навчально-виховного процесу. Важливароль у цьому належить гуманітарній освіті, яка єважливим соціальним чинником трансляціїкультурних цінностей, норм, ідеалів, формоювідтворення національно-культурного світу. Самеможливості гуманітарної освіти зберігати іузгоджувати смислотворчі координати культурноїсистеми дозволяють розглядати її не лише якфактор профес ійної підготовки, але й якефективний інструмент формування цілісноїособистості.Першочерговими завданнями вдосконалення

профес ійно-художньої освіти з урахуваннямрегіонального компонента в Україні вважаємо:

- забезпечення наступності у професійнійпідготовці фахівців художнього профілю;

- розроблення інноваційних технологій навчаннята їх впровадження в освітній процес професійно-художніх навчальних закладів;

- поширення практики створення навчальнихнауково-виробничих комплексів з організаціїнеперервної професійно-художньої освіти;

- розроблення перспективного плану виданняпідручників, навчальних посібників для підготовкифахівців з професій і спеціальностей художньогопрофілю.До питань, пов’яз аних з розвитком

інтегративного підходу та реалізацією принципунаступності у професійній підготовці фахівців,відносимо: структурну перебудову технологійзасвоєння інтегрованого змісту освіти; включенняметодики викладання інтегрованих курсів у змістпрофесійної підготовки педагогів; розробленняорганізаційно-методичного забезпеченнявиробничого навчання у професійно-технічнихнавчальних закладах; виявлення особливостейзмісту і методів навчання в умовах неперервноїпрофес ійної освіти; вивчення психолого-педагогічних засад навчання, перепідготовки тапідвищення кваліфікації у профес ійній освіті;забезпечення наступності в навчальній літературізі спеціальних дисциплін, теоретико-методичніоснови підготовки викладачів для роботи унавчально-науково-виробничих комплексах [1, 93].Головними напрямами у ПТНЗ художнього

профілю є:- розширення напрямів дослідження проблем

змісту, методів, організаційних форм професійногонавчання та виховання;

- сприяння використанню прогресивних ідейзарубіжних учених, створенню спільних науково-дослідних проектів з проблем дидактикипрофес ійно-технічної освіти, ефективностівпровадження педагогічних інновацій у





57 Молодь і ринок №8 (23), 2006

навчально-виховному процесі, застосуваннякомп’ютерних технологій у профес ійнихнавчальних закладах, технологій підготовкивикладачів профес ійної школи, психологіїпрофесійного розвитку особистості;

- сприяння створенню підручників ідидактичних посібників для підготовки фахівціву ПТНЗ художнього профілю підготовки тавидання підручників, навчальних посібників іметодичної літератури для професійно-технічнихнавчальних закладах з бюджетною підтримкоюїх видання;

- на основі Державного переліку професій іспеціальностей ДК-003-95 розроблення новогопереліку інтегрованих професій і спеціальностейхудожнього профілю, відповідно до якого маєздійснюватися підготовка фахівців;

- розроблення технологій, спрямованих наавтономізацію і децентралізацію управлінняосвітою;

- відкриття факультетів , відділень, окремихгруп у вищих навчальних закладах з підготовкипедагогічних працівників для профес ійно-технічних навчальних закладів різного типу іпрофілю, зокрема художнього;

- створення на базі експериментальнихмайданчиків лабораторії регіональних науково-практичні центрів з впровадження змістурегіонального компонента центри Інститутрозвитку профтехосвіти АПН України.Дидактичне обґрунтування змісту професій

художнього профілю викликано: формуваннямринкових відносин в економіці, заснованих нарізних формах власності; динамічними змінамивимог до змісту і організаційних форм професійно-художньої освіти, зокрема до підготовкиробітничих кадрів як чинника соціально-економічного розвитку країни; необхідністюдержавного впливу на рівень профес ійноїкваліфікації і компетентності робітничогопотенціалу; розширенням участі України вміжнародному розподілі праці; необхідністюподальшого розвитку професійно-художньої освітив нових соціально-економічних умовах зурахуванням сучасних і перспективних потребринку праці [3]. Водночас обґрунтування змістумає стати інструментом управління якістюпрофесійно-художньої освіти на державному рівні,їх конкурентоспроможності на вітчизняному ісвітовому ринках праці, основою для подальшоїрозробки навчально-плануючої документації,засобів науково-методичного забезпеченнянавчального процесу, організації атестаціїнавчальних закладів.Зміст професійно-художньої освіти має бути

посильним для тих, хто навчається, враховуватибагатовіко вий досвід народних умільців ,базуватись на традиціях національного мистецтва,а також на досвіді сучасних вітчизняних ізарубіжних митців у галузі декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва.Інтеграційні процеси, що проходять у

художньому виробництві, все більшеінтелектуалізують підготовку майбутніх фахівцівхудожнього профілю, яка передбачає:

- високий рівень володіння теоретичнимизнаннями, професійними вміннями та навичкамихудожньої діяльності;

- здатність до самоконтролю з орієнтацією накінцевий р езультат, уміння планувати,організовувати, а також узгоджувати своюдіяльність з іншими;

- уміння орієнтуватися у виборі виду художньоїдіяльності для реалізації своїх здібностей;

- володіння професійною сформованістюмотиваційної сфери тощо.Важливими вимогами художньої професії до

майбутнього фахівця, як зазначає С.Я.Батишев,є цілеспрямованість у навчанні профес ії;безперервність професійного навчання; поєднаннятеоретичної підготовки з формуваннямпрофесійних умінь та навичок ; самостійністьроботи; творчий характер у процесі оволодінняпрофесією тощо [6, 76].Навчальна специфікація висуває вимоги до

знань і вмінь, котрими має оволодіти майбутнійфахівець художньою профілю під час навчання,щоб успішно працювати на виробництві. З цієюметою необхідна розробка освітньо-професійноїпрограми, яка складається із теоретичної іпрактичної підготовки.Основою кваліфікації майбутніх робітників

художнього профілю є теоретична підготовка, якаскладається із загальноосвітнього, соціально-гуманітарною, фундаментального, професійногоблоку знань.Загальноосвітня підготовка відповідно до

вимог держ авного стандарту передбачаєоволодіння майбутніми фахівцями художньогопрофілю знаннями з природничо-математичногота гуманітарного напрямів . Природничо-математичний напрям представленонавчальними дисциплінами: математика, фізика іас трономія, хімія, біологія, географія, агуманітарний – історія України, всесвітня історія,українська мова і література, зарубіжналітература, основи правових знань і КонституціяУкраїни, іноземна мова.Зміст загальноосвітньої підготовки повинен

бути спрямований на спеціалізацію художньої






підготовки і сприяти загальнокультурному таінтелектуальному розвитку особистості, якісномуоволодінню програмовим матеріалом з художньоїпрофесії.Зміст циклу гуманітарних та соціально-

економічних дисциплін має спрямовуватися назабезпечення високого рівня усвідомленнямайбутніми фахівцями іс торичних процесівукраїнської народності, державності, культури;основних тенденцій розвитку цивілізації; сучаснихпроблем країни; вивчення сутності економічнихявищ і процесів, різних форм господарювання,маркетингу, менеджменту, економічного змістусистеми оподаткування; вивчення основнихположень теорії держави та важливості інститутів,конституційного, адміністративного, цивільного,сімейного, трудового, кримінального та іншихгалузей права тощо.Загальнопрофесійна підготовка передбачає

оволодіння теоретичними знаннями з двохнапрямів: загальнотехнічного та спеціального.Загальнотехнічний напрям охоплює такі

навчальні дисципліни, як : інформатика таавтоматизація, креслення та перспектива,матеріалознавство, безпека життєдіяльності,основи макетування тощо.Зміст цих навчальних дисциплін спрямовується

на вивчення основних правил складанняалгоритмів програмування, роботи на комп’ютері,теоретичних основ і методів обґрунтуванняпросторових фігур на площині, креслення різнихоб’єктів за законами і правилами лінійної побудови,раціональної організ ації обслуговування,ознайомлення з найбільш ефективними методамипокращення умов праці, небезпечними факторамивиробничого середовища та їх впливом нажиттєдіяльність особистості тощо.Спеціальна підгото вка спрямована на

оволодіння майбутніми фахівцями теоретичнимизнаннями і вміннями з відповідної професійно-художньої діяльності і представлена дисциплінамимистецтвознавчого та технологічного характеру.Зміст спеціальної підготовки реалізується у

процесі вивчення загальнохудожніх дисциплін(рисунок, композиція, основи кольорознавстватощо). Система образотворчих знань передбачаєвивчення майбутніми фахівцями загальнихпринципів композиції, необхідних у творчійпереробці елементів природного і предметногосередовища, створенні орнаментальних форм таїх вираженні в кольорі, оволодіння реалістичнимрисунком, рядом графічних та малярськихнавичок тощо.Образотворча грамота тісно пов’язана з і

змістом предметів , які розширюють знання

студентів з іс торії виникнення та розвиткухудожніх ремесел, локальних особливостейсимволів, узорів, орнаменту, кольору, матеріалу,форми виробів декоративно-ужитковогомистецтва тощо. Ці знання знаходятьвідображення у змісті фундам ентальнихнавчальних дисциплін: народні художні промисли,теорія та іс торія декоративно-ужитковогомистецтва, історія українського народногокостюма тощо.Слід зауважити, що кількість передбачених

годин на вивчення дисциплін мистецтвознавчогохарактеру потребує збільшення. Адже саме вонизабезпечують базов у загальнохудожнюпідготовку, тобто фундаментальні художні знання,необхідні для оволодіння спеціальними вміннямита навичками з конкретного фаху.Зміст спеціальної підготовки формується

відповідно до кваліфікаційних вимог і професійнихкомпетенція і забе зпечує оволодіннятехнологічними знаннями, які мають бути невузькоспеціалізованими, а міжпрофесійними. Їхнеобхідно добирати у двох напрямах: загальні,тобто такі, що відповідають групі спорідненихпрофес ій художнього профілю (пластичнаанатомія, теорія орнаментів, шрифти, основимакетування, основи ліплення) та спеціальні, щозабезпечують професійно-художню спеціалізацію(спеціальна технологія, обладнання, технічнийрисунок, конструювання, моделювання тощо).Зміст цих дисципл ін спрямований на

удосконалення спеціальних знань і вмінь майбутніхфахівців художнього профілю, вивчення історичнихоснов виникнення і розвитку художніх промислів,орнаментів; розуміння основ геометричного іпроекційного креслення, набуття певної системитеоретичних знань, практичних навичок уконструюванні та моделюванні виробів, написаннітекстів різними видами шрифтів, виконанняшрифтових композицій, вивчення матеріально-технологічної основи макетування тощо.Зміст циклу професійних навчальних дисциплін

та видів навчальної роботи передбачає спеціальнутеоретичну і професійно-практичну підготовку.Теоретична спеціальна підготовка спрямована наоволодіння майбутніми фахівцями художньогопрофілю технічних засобів , технік обробкиматеріалів з кожної спеціалізації, технологічнихпроцесів виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва, вартості мистецькихвиробів; способів побудови креслень базовихлекал різного крою і на їх основі моделюваннярізних видів одягу; основних засобів композиції,поняття статики, динаміки, симетрії, асиметрії,ритму, нюансу, кольору; пластичних законів усіх





59 Молодь і ринок №8 (23), 2006

видів скульптурних напрямів ; теоретичнихаспектів екології тощо.Зміст професійно-практичної підготовки

реалізується у програмах виробничого навчаннямв майстернях та виробничої практики. Вонивиконують головну функцію в профес ійномустановленні фахівців художнього профілю,розвитку та удосконаленні творчих здібностей,формуванні ціннісного ставлення молоді дотрудової діяльності в умовах виробництва,сприяють підвищенню профес ійноїкомпетентності.Професійно-практична підготовка передбачає

вивчення видів професійно-художньої діяльності,відповідно до фаху. Загальні вимоги художніхпрофес ій передбачають вміння виконуватистилізацію узорів, збільшення або зменшеннямалюнків; переносити малюнки па матеріал, щооброблюється (дерево, тканина, шкіра тощо);складати технологічну послідовність оздобленнявиробу, організувати робоче місце, усуватинеполадки в обладнанні, дотримуватисьбезпечних правил роботи, економно витрачатисировину тощо. До спеціальних вимог доцільновідносити вміння виконувати прийоми художньогооздоблення виробів: виготовляти художні виробидекоративно-ужиткового призначення згідно зеталонним зразком, а також за власними творчимикомпозиціями; виготовляти художні вироби з різнихвидів матеріалів; усувати дефекти під часвиконання роботи тощо.Виробниче навчання реалізується навчальним

закладом, а виробнича практика здійснюється вумовах художнього виробництва і, як виняток, унавчально-виробничих підрозділах професійно-художніх закладів освіти за умови забезпеченняними виконання в повному обсязі навчальнихпланів і програм.Підсумком практичної підготовки є виконання

пробної роботи з метою присвоєннякваліфікаційного розряду з художньої професії.Навчання в майстернях спрямовується на

удосконалення професійних умінь майбутніхфахівців художнього профілю з конкретноїспеціалізації за напрямами декоративно-ужиткового мистецтва: художній розпис, художняобробка деревини, художня кераміка, художнєоформлення інтер’єрів, промислова графіка,реклама в архітектурно-просторовомусередовищі тощо.Висновки. Основними рекомендаціями з

впровадження змісту фахової підготовкикваліфікованих робітників для підприємствхудожніх промислів є:

1. Спрямування зусилля науковців, керівників,

науково-педагогічних і педагогічних працівниківПТНЗ художнього профілю на виконання основнихположень Національної доктрини розвитку освіти.

2. Забезпечення і постійне безперервневідпрацювання нових ідей, сучасних педагогічнихтехнологій на експериментальних майданчиках уПТНЗ художнього профілю.

3. Оновлення теоретико-методологічногопонятійного апарату професійно-технічної освіти,який відповідав би сучасному стану педагогічноїнауки та практики в Україні.

4. Розробка теоретичних та методичних засадпідготовки фахівців у ПТНЗ художнього профілюз використанням сучасних інформаційнихтехнологій.

5. Підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників , забезпеченняоволодіння ними навичками застосування у роботіперсональних комп’ютерів, Інтернет, новітніхпрограмних продуктів.

6. Ширше впровадж ення та розвитокінтегративних навчальних курсів як один знапрямів удосконалення профес ійноїкомпетентності майбутніх фахівців.

7. Формування творчих колективів з науковціві педагогів-практиків для написання навчально-методичної літератури зі спеціальних і загально-художніх дисциплін.

8. Посилення взаємодії професійно-художніхнавчальних закладів із соціальними партнерамиу підготовці майбутніх фахівців художньогопрофілю.

1. Васильєв І.Б. Цілі, структура і зміст освіти ввищих професійних училищах та професійних ліцеях:Методична розробка для керівників професійно-технічних навчально-виховних закладів / Управлінняосвіти Харківського облвиконкому, Харківськийобласний учбово-методичний центр професійноїосвіти. – Харків, 1995.

2. Концептуальні засади демократизації тареформування освіти в Україні. – К.: Школяр, 1997.

3. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІстолітті. – К.: Вид-во “Шкільний світ”, 2001.

4 . Освіта України – 2005: Інформаційно -аналітичні матеріали діяльності МОН України /Уклад .: К.М . Лемківський , В .П.Погребняк,Д.Б.Панасевич, А.К.Солоденко. – К.: Знання, 2006.

5. Педагогічна книга майстра виробничогонавчання: Навч.-метод. посібник / Н.Г.Ничкало, В.О.Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.; За ред. Н.Г. Ничкало. –К.: Вища школа, 1992.

6. Профессиональная педагогіка: Учебник длястудентов, обучающихся по педагогическимспециальностям и направлениям / Батышев С.Я.,Яковлева М.Б., Скакун В.А., Ховов О.Б.и др. – М.: РОА,1997.





60

Постановка проблеми. Народна творчість– це основа, на якій розвивалася ірозвиватиметься не лише українська, а й світовахудожня культура. Народна творчість включає усебе різні види художньої діяльності народу –поетичну творчість, театральне, музичне,танцювальне, декоративне, образотворчемистецтво тощо. Народна творчість виникла унелегкому тривалому процес і колективноїтрудової діяльності, у результаті якої в людинирозвинулись естетичні почуття, очі вчилисьбачити та відчувати красу форм, кольорів ,природних матеріалів.Особливо характерним для українського

народу є високий рівень естетизації у процесісприйняття навколишнього середовища, тонкевідчуття та розуміння прекрасного і краси взагалі.Художні досягнення митців часів Київської Русібули відомі у багатьох країнах світу. Особливуславу здобули ткацтво, гончарство, художняобробка деревини і металу.Декоративно-прикладне мистецтво має глибинні

зв’язки з історичним минулим, ніколи не розриваєлокальних і загальних законів, які передаються ізпокоління в покоління, збагачуються новимиелементами. Тому декоративно-прикладнатворчість є не лише товарним виготовленнямхудожніх виробів з використанням ручної праці, алей потужним засобом художньо-естетичноговиховання людини.Мета статті. Охарактеризувати вишивку

білим по білому. Пояснити, що означає рослинний,рослинно-геометризований і геометричнийорнаменти для полтавської вишивки. Дослідититворчий внесок в розробку полтавської вишивкижінками, знавцями (теоретиками і практиками).Виклад основного матеріалу. Одним із

найдавніших і найпоширеніших видів декоративно-прикладної творчості є українська народнавишивка. Виконання узорів на шкірі, пізніше – натканинах за допомогою простого пристосування

– голки і нитки – відоме людству з давніх-давен.Відомі археологічні знахідки Х – ХІ ст. натериторії Київської, Чернігівської, Житомирської,Тернопільс ької та інших областей, якіпідтверджують масове побутування вишивкиодягового та інтер’єрного призначення.

“Всесвітньо відомі золота пектораль з Товстоїмогили (IV ст. до н.е.), чаша з Гайманої могили,срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н.е.),що є унікальними мистецькими творами, –зазначає доктор мистецтвознавства, провіднийспеціаліст у галузі теорії та історії українськоївишивки Т.В. Кара-Васильєва, – містять сюжети,які дають змогу виявити і простежити різноманітніформи чоловічого та жіночого одягу, а головне –його пишне декоративне оздоблення золотиминитками, аплікаціями з кольорової шкіри,декоративними швами. Поєднання кружечків,спіралей, завитків утворюють узори, рослинніорнаменти у вигляді стебел рослин, листя лавра,лотоса, грон винограду” [3, 14].В Україні вишивали у кожному селі, у

монастирях, поміщицьких маєтках. Так ужеведеться з давніх-давен – жінка одягала сім’ю,ткала килими, скатертини, вишивала рушники тасорочки, гаптувала їх квітами та оберегами, щобдоля рідної людини була красивою, захищеною відзлого ока.Полтавщина – один з найбільш своєрідних,

яскраво виражених центрів народної декоративно-прикладної творчості України. Здавна набули тутсвого розвитку різноманітні види народноїтворчості і насамперед такі, як гончарство,килимарство, художня обробка деревини,лозоплетіння, вишивка.Від народження до самої смерті життя народу

було пов’язане з виробами народної творчості.Вони оточували людей у повсякденному житті:вишиті рушники, скатертини, хустки, різьблені аборозмальовані мисники, керамічний абодерев’яний посуд, скрині та інше.

Валентина Титаренко, кандидат сільськогосподарських наук, доцент,декан факультету технологій та дизайну

Полтавського державного педагогічного університету

ВИШИВАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО В ТВОРАХСУЧАСНИХ МИСТКИНЬ

У статті йдеться про те, що багато жінок України зробили значний внесок узбереження національних традицій, відродження декоративно-ужиткового мистецтва.Завдяки сумлінній праці багато з них отримали звання “Заслужений майстер народноїтворчості України”.

ВИШИВАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО В ТВОРАХ СУЧАСНИХ МИСТКИНЬ

© В. Титаренко, 2006




61 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Одяг був повсякденного призначення ісвятковий. Для щоденного носіння служили білівишиті сорочки. Святковий одяг – більшрозкішний, привабливий. Сільське населенняодягалося винятково у тканини домашньоговиготовлення.По всій Україні був поширений так званий

полтавський тип сорочки. В артілях Полтавщиничоловічі сорочки вишивалися традиційнимгеометричним орнаментом. Використовуваласягама м’яких пастельних кольорів, значне місценалежить техніці “білим по білому” [5].При вишиванні “біллю” – білим по білому –

утворюється малюнок високого рельєфу з ісвітлотіньовим моделюванням . Залежно віднапрямку світла узор по-різному відбиває його.Вишивка білим по білому – своєрідний

художній зас іб, який асоціюється з красоюморозних візерунків, що знайшло відображення впіснях. Вишивання білим по білому, яке до певногочасу було характерне для Полтавщини,зустрічається і в інших областях України: наВінниччині, Чернігівщині, що свідчить про широкізв’язки різних регіонів України.При вишиванні білим по білому для

підкреслення світлотіні додають с іру абос ірувато-жовту нитку. Колористична гамаорнаментальних композицій при цьому будуєтьсяна поєднанні м’яких, пастельних відтінків: сірого,зеленого, вохристого, коричневого. Вся увагасконцентровується на декоративному вирішенніпростих елементів орнаменту за допомогоюпереходу від світлого до темного кольору. Такаградація в одній гамі створює гармонію ритмів інасичує вишивку рухом . Майстрині частокористуються протиставленням холодних і теплихтонів. Великі частини орнаменту – розетки, ромби,трикутники – вишиваються теплішимивідтінками, ніби виступаючи на перший план, адрібніші в иконуються в холодних тонах,підкреслюючи рельєфність узору в цілому.Народні майстри вишивки ніколи не роблять

заздалегід ь ескіз ів на папер і. Малюнокстворюється поступово, у процесі роботи зголкою, повороти якої виводять нові узори,матеріал підказує нові художньо-виражальнізасоби. Саме безпосередність спілкування зматеріалом і наповнює виріб неповторністю. Осьчому один і той самий поширений мотив завдякиіндивідуальним нюансам творчості кожного разусприймається по-новому, свіжо, не викликаючивідчуття механічного повтору.Для полтавської вишивки характерні рослинний,

рослинно-геометризований і геометричнийорнаменти. Рослинним вишивають рушники,

скатертини, хусточки, прикрашають кожухи,керсетки, рослинно-геометризованим – жіночісорочки, блузки, сукні; геометричним – чоловічісорочки, рідше – жіночі блузи, скатертини [5].Значне місце в полтавській вишивці посідає

геометричний орнамент, в основі якого лежатьнайпростіші за своїми обрисами фігури: косий тапрямий хрест, квадрат, ромб, трикутник та ін.Найрізноманітніші поєднання цих фігурзумовлюють варіантність композиційних побудов.Характерною особливістю полтавськогоорнаментування є віртуозність внутрішньоїрозробки геометричного мотиву, що досягаєтьсянасамперед різноманітними техніками виконання.Так, мотив ромба, вишитий вирізуванням, маєчіткі, прямокутні окреслення, безчисноюмережкою – легкі, витончені контури, лиштвою –опуклі рельєфні форми з деталізованою розробкоювсередині.Той самий мотив ромба, виконаний зерновим

виводом , набуває площинного характеру,справляючи враження мерехтливої поверхні.Мотиви, виконані зерновим виводом , посідаютьдругорядне місце в загальній композиції,підкреслюючи і виявляючи інші елементиорнаменту.Полтавська орнаментика відзначається

поєднанням лінії зі складними елементами. Уцілому лінія домінує, вона об’єднує всюкомпозицію, підкоряє собі будь-яке, зображення,створює абсолютно точно вивірений, спокійнийритм. Це – прямі, ламані, зигзагоподібні,меандричні лінії. Усі композиції геометричногоорнаменту мають безперервний ритм руху, важкознайти його початок. Орнаментальні композиції– це безкінечний ланцюг, у якому одні частиниелементів виступають частинами інших. Осьчому можна розглядати узор як поєднання ромбіві водночас як сполучення косих кутів або двохзигзагоподібних ліній чи як ланцюг ромбів та ін.Багато жінок України зробили значний внесок

у збереження національних традицій, відродженнядекоративно-ужитков ого мистецтва. Так ,В.Ю.Білецька присвятила своє життя вивченнюукраїнського народного одягу. Безцінною длясучасників є її книга “Українські сорочки, їх типи,еволюція й орнаментація” (1929 р. ) . ПраціН.О.Саєнко присвячено творчості провіднихукраїнських митців та аналізу сучасногоукраїнського мистецтва, а історію українськогонародного одягу досліджує доктормистецтвознавства Г.Г.Стельмащук , автормонографій “Український одяг ХVII – початкуXIX ст. в акварелях Ю. Глаговського” (1988 р.)та “Традиційні головні убори українців” (1993 р.).






Багато українок завдяки сумлінній праціотримали почесне звання – заслужений майстернародної творчості України: Н.Н.Бабенко –художник, вишивальниця, килимарниця, членспілки майстрів народного мистецтва;О.М.Василенко – художник, вишивальниця, автор400 малюнків (зразків) вишивки; Н.В.Вакуленко– художник , вишив альниця, викладачРешетилівського художнього профес ійногоучилища; О.К.Великодна – вишивальниця,створила понад 700 зразків ручної вишивки, якімають міжнародне визнання; Є.П. Геник –художник , вишивальник , досконало володієтехнікою вишивки та роботи з бісером, автор 350творів з вишивки, ткацтва, бісеру;Г.Ю.Герасимович – художниця (вишивка,ткацтво), автор теоретично-практичної розробки“Гуцульська вишивк а”; Р.В.Горбач –вишивальниця, автор творів з вишивки (чоловічісорочки, жіночі блузи); Г.П. Гринь – художник,автор 200 виробів з вишивки; Т.В. Левицька –вишивальниця, розробила власну техніку вишивки.Автор вишитих картин за творами художників тапор третів Т. Г. Шевченка, С .А. Ковпака,О.С. Пушкіна та ін.Зберігають та пер едають наступним

поколінням мистецтво народної творчості такожвідомі в Україні майстрині Я.Д .Гафійчук(вишивка) , Н.П.Грибань (розпис тканин) ,Л .Є .Жоголь (художнє оформлення тканин ікилимів), Ж .С.Майхровська (золоте шитво-гаптування), Г.Ф.Собачко-Шостак (декоративнийрозпис) та ін.Сьогодні майстерність вишивки передають

своїм вихованцям викладачі Грицівського вищогохудожнього професійного училища Хмельницькоїобласті та Решетилівського художньогопрофесійного училища Полтавської області.Більшість із майстринь присвятили своє життя

вишивці, що є закономірним явищем, оскількитрадиційно в ус іх регіонах України цей виддекоративно-ужиткового мистецтва є найбільшпоширеним. І в цьому розмаїтті великий інтересвикликає полтавська вишивка – і в практичномуплані, і як матеріал для наукових досліджень.Зупинимося на творчому внеску в розробку тількикількох жінок, знавців (теоретиків і практиків)полтавської вишивки.Тетяна Валеріївна Кара-Васильєва –

мистецтвознавець. У 1966 році закінчилафакультет теорії та історії мистецтв Київськогохудожнього інституту. Працювала в музеїнародного декоративного мистецтва,консультантом Республіканської виставкифарфорово-фаянсових виробів, була старшим

архітектором відділу охорони пам’ятокархітектури Держбуду Українс ької РСР.Викладала в Київському державному інститутікультури. Захистила кандидатську дисертацію“Розвиток традиції полтавської вишивки всучасних художніх промислах”.У 1970 – 90-ті роки Т.В.Кара-Васильєва

влаштувала виставки творів українськогонародного рукомесла в Буенос-Айресі, Софії.Варшаві, Луанді й Афінах. На запрошенняУкраїнського музею Нью-Йорка читала лекції зукраїнського мистецтва в США. Упродовж ;кількох десятиріч щоліта брала участь у польовихдослідженнях; побувала в ус іх осередкахнародного мистецтва України.Глибоке та різнобічне вивчення вишивки

українських майстринь ХІХ – ХХ ст. далопоштовх зануритися в історію, дослідити виробирелігійного змісту, зокрема літургійне шитво.Систематична праця в музеях і архівах України,Росії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Македонії,Греції га ряду інших країн привела Т.В.Кара-Васильєву до нових відкриттів: вона визначилагаптовані твори, що належать ігумені МаріїМагдалині Мазепиній, іншим ігуменям і черницям.Цей матеріал ліг в основу її докторської дисертації“Літургійне шитво України ХVІІ – ХVІІІ ст.Іконографія, типологія, стилістика”. ТетянаВалеріївна – лауреат премії ім. Д. Щербаківського,член-кореспондент Академії мистецтв України,має відзнаку Українського фонду культури заподвижництво в культурі.По-іншому склалася доля неперевершеної

майстрині Ганни Романівни Пащенко з селаДружба, що в Решетилівському районі наПолтавщині. У хаті Пащенків вишивками булоприкрашено все – одяг, рушники, скатертини,наволочки, простирадла, підковдри, фіранки навікнах.Працювала Ганна Романівна у місцевому

колгоспі, як і всі колгоспники, за “голі” трудодні.Заробітку якогось, “живої копійки” за ту важкупрацю, вважай, не одержувала. Тож рятівною булапропозиція спеціалістів з Решетилівської фабрикихудожніх виробів, аби колгоспниця Пащенко сталазаодно і їхньою робітницею, і вже яквишивальниця-надомниця виконувала замовленнязгідно з договорами, за певну зарплату. Материнівишиванки почали дарувати усій родині подвійнурадість. Бо відтепер і дорослі, і діти, окрім втіхивід красивих виробів , окрім ушляхетнення івозвеличення душевного, мали ще й помітнематеріальне полегшення від того, що за гарнувишивку фабрика платила гроші.У дитинстві, кажуть, і дерева вищі, і трава





63 Молодь і ринок №8 (23), 2006

зеленіша, і сонце тепліше, і слова материнськінайзначущіші і найбільш пам’ятні. Та й світ увесьтоді теж добріший і чарівніший. А в дитинстві всетаке справжнє, не фальшиве і не підроблене. І вірав щастя така щира. І воістину треба заздрити тимлюдям, які до статечного віку зуміли зберегти усобі оту щирість дитячої наївності іс вітосприйняття, не розгубивши добрихматериних заповітів.Володимир Пащенко один із таких

бережливих. Після сільської школи закінчив звідзнакою столичний університет, життявипробовувало і його на міцність у вс ілякихжорнах. Опрацював він багато наймудріших книг,опісля кандидатської захистив докторськудисертацію, окрім посади ректора університетумає чимало титулів та звань, з-поміж яких і таківеличальні, як професор та академік. Але неполишав ніколи його отой рідний голос матері, якане вміла говорити “по-книжному чи по-писаному”.Говорила не позиченою завченою мудрістю, апросто розмірковувала тими довгими зимовимивечорами, працюючи над своїми вишиванками. Ідосі звучить оте мовлене просто і водночас із ізачудуванням.Стомлена від щоденної колгоспної праці на

холодних бурякових кагатах, з вічно натрудженимироботящими руками, мати ніколи не бачила уприроді тих фантастичних квітів, дерев. Але умілабачити їх на розмальованих морозом вікнах своєїс ільської хата у Решетилівському районі. Ізвичайно ж, не писала вона якихось науковихдослідницьких праць щодо витоків і першоджерелнаціональних традицій, а просто казала, що з-поміжусіх вишитих ужиткових речей рушники стоять напершому місці.Бо й справді, усі важливі події у житті наших

людей традиційно пов’язані з різними видамидекоративних рушників, починаючи від щоденноужиткових “утиральних” до “покутних”, тих якимиувінчували куток з божницею. Рушникисупроводжують людину від народження до скону.На рушник у селянських родинах приймали

новонародженого. Для цієї щасливої події бувспеціально призначений рушник . Довгимрушником-наміткою жінки покривали голову,чоловіки в’язали його як пояс. А у весільнихобрядах рушник запишається головниматрибутом і сьогодні. Нині спостерігаємо, як цятрадиція відроджується не лише у селах, а ймістах. Рушниками пов’язують старостів, якщона заручинах доходять згоди. Після запрошеннягостей, коли молода з дружками повертається досвоєї хати, заносять прикрашене стрічками“гільце”, яке ставлять на рушник. Викуп молодої

подають, також на рушнику. Молода й дружки надівич-вечорі, коли відбувається обряд прощанняз дівуванням , і також обв’язуються рушниками.Батьки нареченої благословляють молодих

іконами на спеціальних рушниках, а такожзустрічають їх з церкви хлібом-сіллю на рушнику.Під час вінчання рушником зв’язували рукимолодим , бажаючи їм одностайності,взаєморозуміння, щасливого і довгогоподружнього шляху. На рушник ставали молодіпід час вінчання.Рушник залишається незмінним символом

доброзичливості й гостинності, коли на ньомунавіть на найбільш офіційних прийомах тазустрічах шанованим гостям підносять хліб-сіль.Існують десятки видів рушників іншого

призначення. З-поміж них і ті, які є символомщасливої долі і пам’яті про р ідний дім ,найдорожчим подарунком матері в дорогу синові,коли той вирушає у нове життя.Невтомна с ільська трудівниця, талановита

вишивальниця з Решетилівського села ГаннаРоманівна Пащенко, відійшовши в інший світ,залишила багато гаптованих рушників та іншихужиткових та святкових речей, прикрашенихвишивкою. Але у хаті, яка після смерті матерізалишилася пусткою, ці безцінні мистецьківитвори, справжні шедеври народної творчості немогли промовляти до людей своїми барвами йорнаментами, у яких закодовано і збережено навіки й тисячоліття долю народу.І вирішив тоді Володимир Пащенко

подарувати материні рушники, і всі інші збереженіїї вишивки Полтавському педагогічномууніверситету в музей декоративно-ужитковоїтворчості. Материнська допомога і підтримказнадобилася авторитетному, добре знаному з-поміж колег-науковців академіку Пащенку і втакому віці – саме у вищому навчальному закладірозпочав підготовку фахівців новий факультеттехнології та дизайну, і гостро стояла потреба удобротній наочності з курсу народних промислів– і для практичного навчання, і для виховання. Босаме українські рушники як витвір декоративно-прикладного мистецтва є символом українськоїментальності, вир азником однієї знайпрекрасніших морально-естетичних традиційнашого народу. Педагогічна цінність цих традиційполягає в тому, що їх відродження і збереженнязабезпечує розвиток кращих рис і якостейукраїнського народу, його менталітету, емоційнихта інтелектуальних особливостей, примноженняматеріальних і духовних надбань нації. І нинішністуденти, а завтрашні вчителі мають бути добрепідготовлені, аби плекати, розвивати і





64

примножувати традиції народного мистецтва, нанаціонально-культурних зразках виховуватипокоління українців, прилучаючи їх до чистихнаціональних джерел.Одне слово, рушники Ганни Романівни

Пащенко, матері Володимира Олександровича,“прийшли” до навчального закладу вчасно ізапочаткували тут один зі своєрідних музеївукраїнського рушникарства. Такий музейособливо необхідний, коли ми відроджуємо виховнітрадиції українського народу і взагалі нашунаціональну ідею.Такий музей украй потрібний для навчання

студентів, майбутніх учителів. Про нього швидкодізналися наші колеги, спеціалісти з інших ВНЗУкраїни. Ідуть з усіх-усюд, щоб вивчити для своїхдосліджень особливо сті експонатів , щобвикористати для магістерських робіт та іншихнаукових праць.Про Ніну Іванівну Іпатій, майстра-художника

з художньої вишивки з Решетилівки,вишивальницю сучасної доби, та її довершеноїкраси роботи знають не тільки в Полтаві, Львовіта Києві, а й далеко за межами України – у США,Німеччині, Англії, Австралії. Її вишиванки носятьпосли, актори, відомі люди України, подружжяКоргунів, яке мешкає у США та інші.Ніна Іванівна брала участь у багатьох місцевих

та всеукраїнських виставках, у її творчому активі– три персональні виставки (Миргороді, Полтавіта Львові), які мали великий успіх.У 2001 році майстриня стала переможцем

Першого міжнародного ярмарку жіночогопідприємства та тендерних проектів у Києві,отримавши диплом у конкурс і “Найбільшстабільне в ринкових умовах виробництво” та зарепрезентовану продукцію найвищої якості. ЧленНаціональної спілки майстрів народногомистецтва України.Поетеса Тетяна Домашенко присвятила своїй

подрузі проникливі поетичні рядки:На вістря голки впали небеса,На вістрі голки – вся земна краса,Крізь вушко голки долю переллю,Пересумую, в серці відбілю.Вельми шанують вишивальницю і земляки-

решетилівці за високий профес іоналізм ,надзвичайну працелюбність, доброзичливу вдачу.Можливо, саме Ніна Іпатій, талановита й

заповзятлива жінка, зможе своїми тендітнимируками хоча б частково розв’язати одну знепростих решетилівських проблем – відродитиславнозвісну решетилівську вишивку як промисел(бо як хобі, як спосіб нашої самоідентифікацїї вонаніколи й не вмирала).

Серед авторських високохудожніх виробів,виконаних за її ескізом, – Полуботчишинасорочка. Майстриня дуже любить цей пишний,надзвичайно красивий візерунок і часто йогоповторює, але в різних, варіантах кольорової гами.Велика кількіс ть людей милуються її

роботами. Яка вишукана і краса – це вишиттябілим по білому! Яке віртуозне володіннятрадиційними техніками української вишивки –тут тобі й лиштва, й вирізування, мережка, прутик,солов’їні вічка... Просто не віриться, що таке дивоможе творити людина власними руками.Висновки. Сьогодні вишивка – це важлива

художня цінність, це мистецтво унікальне,споконвічне і завжди молоде, що стверджуєрозвиток живописної культури українського народу.

1. Бойко А.М., Титаренко В.П. Українськийрушник: засіб націон альн ого вихованн я івитвір народного декоративно-ужитковогомистецтва / На прикладі Полтавськоговишиваного рушника. – Полтава, 1998.

2. Кара-Васильєва Т.В. Літургійне шитвоУкраїни ХV ІІ – ХVІІІ ст. – Львів, 1996.

3. Кара-Васильєва Т.В. Шедеври церковноїУкраїни (ХІІ – ХХ ст.). – К., 2000.

4. Каталог изделий, вырабатываемыхкустарями Полтавской губернии и в земскихучебных мастерских и продаваемых черезземский склад. – СПб., 1912.

5. Риженко Я. Україн ське шитво. –Полтава, 1929.

6. Українські традиції / Упорядкування тапередмова О.В. Ковалевського. – Харків, 2003.

7. Україн ські узори / Зібр. Олена Пчілка(О.Косач). – К., 1912.

8. Шудря Є.С. Подвижниці народногомистецтва / За ред. д-ра мистецтвознавстваМ.Р. Селівачова. – К., 2005.





“Творити мис тецтво нібипродовжують творити природи”.

Григорій Кониський,письменник , філософ

& В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

“Найбільше досягають мети і великого успіхуті, хто намагається знайти вірного і доброгодруга”.

Касіян Сакович, поет, філософ




65 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Актуальність тем и та постановка.Навчання студентів у вищих педагогічнихзакладах слід розглядати як один з і шляхівформування і розвитку особистості новогопокоління, що своїми якостями, здібностями тавміннями приведе оновлене суспільство дозростання прогресу, культури, науки тощо.Усвідомлення цього положення потребує відвикладачів вищої школи якісної підготовкимайбутнього вчителя трудового навчання, яказалежить від розв’язання основних завдань:оволодіння студентами фаховими знаннями івміннями та формув ання у них навичоксамостійного здобування знань. Однак реалізаціяцих завдань ще не забезпечує успішної роботивчителя у сучасній школі. Необхідною умовоюйого успішної діяльності є формування і розвитоку майбутнього фах івця умінь творчозастосовувати одержані знання, а також вмінняздобувати нові впродовж ус ієї профес ійноїдіяльності, і передавати ці знання своїм учням.Формування висококваліфікованого фахівця

можливе лише за умови використання сучаснихінформаційних та комунікаційних технологій(СІКТ), відповідної підготовки педагогічнихкадрів, удосконалення управлінських механізмівта ресурсного забезпечення інформатизації освіти.Оскільки основний зміст шкільної програми з

трудового навчання складають творчо-технічніроботи, то в педагогічній освіті майбутньоговчителя трудового навчання слід особливу увагуприділити формуванню творчих умінь і навичок зтехнології обробки різних матеріалів ,електротехнічним роботам тощо.Мета статті – виявити та обґрунтувати деякі

аспекти професійної підготовки майбутньоговчителя трудового навчання із використаннямзасобів сучасних інформаційно-комунікаційних

Іван Петрицин, кандидат педагогічних наук, доценткафедри основ виробництва

Дрогобицького державного педагогічного університету І. Я. Франка

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

ЗАСОБАМИ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті викладені деякі підходи щодо організації навчального процесу та творчоїдіяльності студентів в умовах застосування засобів сучасних інформаційно-комунікаційнихтехнологій навчання.

технологій. Завдання – запропонуватинетрадиційні форми організації і проведення занятьз використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які спрямовані напідвищення якості підготовки студентів, розвитоку них творчих здібностей і творчого підходу домайбутньої професії, та показати ефективність їхвикористання у навчальному процесі.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Різні аспекти проблеми розвитку творчогопотенціалу особистості неодноразоворозглядалися різними дослідниками. Зокрема,розвиток творчо-технічних здібностейособистості, психологічні аспекти творчоїдіяльності розкриваються у працях І.С.Волощука,В.Г.Гетти, В.А.Горського, Г.Є .Левченка,В.М.Мадзігона, А.Я.Матвійчука, В.К.Сидоренка,Б.В.Сіменача, Д.О.Тхоржевського та інших.Чимало зроблено в цьому напрямку, але, щостосується формування творчо-технічних знань івмінь учнів засобами СІКТ, то ця проблема ще йдосі залишається недостатньо висвітленою увітчизняній та зарубіжній науково-педагогічнійлітературі.Шляхи впровадження в навчальний процес

засобів СIКT піднімали і розв’язували таківітчизняні вчені: Р.С.Гуревич, М.С. Головань,Ю.В. Горошко. А.П. Єршов, М. І. Жалдак ,Е.І . Кузнєцов, Ю.І. Машбиць, В.М. Монахов,Є.М.Смірнова. О.О. Тесленко, Т.І. Чепрасова,М.І.Шкіль та інші.Дослідження В.В. Давидова, М.А. Данілова,

Л.В. Занкова, З.І. Калмикової та ін. показали, щонавчальна діяльність проходить найбільшефективно, коли в ній використовуютьсярізноманітні способи активізації розумовоїдіяльності молодих людей. Тому зміст, методи,організаційні форми і засоби навчання мають

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-

КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

© І. Петрицин, 2006





включати різноманітні прийоми роботи, у томучислі й інформаційні технології навчання, та бутиспрямовані на розвиток творчої діяльностістудентів.Виклад основного матеріалу. Формування

у майбутнього вчителя творчо-технічних знань,вмінь повинно бути пов’язаним із використаннямтаких функцій (можливості) персональногокомп’ютера : комунікаційних, графічних,моделюючих, контролюючих, обчислювальнихтощо. Такий підхід здатний розкривати перевагираціонального поєднання традиційної системинавчання із сучасними інформаційно-комунікативними технологіями навчання тазумовлює створення на цій основі комп’ютерноорієнтованої методики навчання. Таке поєднаннявимагає переглянути організацію навчально-виховної роботи учнів та студентів, зокрема:доповнити організаційні форми, методи навчання,засоби впливу тощо.Сьогодні стає все більш зрозумілим, що освіта

повинна займати свою позицію в інформаційномусуспільстві, виходячи з тези щодо розумноїдостатності використання засобів СІКТ унавчальному процес і. Ця достатністьвизначається цілями, які повинні бути досягнутіпри використанні сучасних інформаційнихтехнологій. В умовах існуючої сьогодні організаціїнавчального процесу слід сформулювати критеріїнеобхіднос ті, можливості й доцільностівикористання засобів і метод ів СІКТ унавчальному процесі [1].Запровадження СІКТ навчання розв’язує такі

проблеми:- удосконалення процесу навчання, підвищення

його ефективності та якості завдяки додатковимможливостям розвитку особистості студента;

- управління навчально-виховним процесом;- проведення контролю, корекції результатів

навчальної діяльності, комп’ютерного тестування;- поширення науково-методичного досвіду [2].Широке впровадження СІКТ у навчально-

виховний процес дає можливість посилити зв’язокзмісту освіти з проблемами повсякденності, надатирезультатам навчання практичної значущості,показати переваги застосування цих технологій дорозв’язання практичних проблем. Використаннякомп’ютерно орієнтованих навчальних середовищдає можливість зробити більш наочною тадоступною для відтворення практично будь-якунавчальну інформацію, надає суб’єкту навчанняможливості стати активним учасником процесусамостійної організації власної освіти.Сучасний етап застосування інформаційних

технологій характеризується використанням

комп’ютера не епізодично, а систематично.Основною проблемою застосування СІКТ єрозробка методики комп’ютеризації навчальногокурсу, яка включає:а) переробку навчального курсу для його

комп’ютеризації;б) побудову навчального процесу із

застосуванням комп’ютера;в) визначення частки навчального матеріалу,

який слід реалізувати із зас тосуваннямкомп’ютера;г) визначення засобів, за допомогою яких слід

здійснювати контроль знань;д) визначення комп’ютерних програмних

засобів, які потрібно застосовувати для реалізаціїпоставлених дидактичних задач [3].Серед різних типів комп’ютерних програмних

засобів розрізняють конструктори абокомп’ютерні моделюючі середовища. При цьомувикладач та студенти можуть, не звертаючисьдо програмування, самостійно створювати йдосліджувати різноманітні вуз ли і ланкиелектричних та електронних схем.До цього ж типу педагогічно-програмних

засобів (ППЗ) відносять імітаційно-моделюючікомп’ютерні програми, що здатні відтворюватискладні процеси. Такі ППЗ можуть створюватиспеціальні навчальні середовища при виконаннілабораторних робіт, коли студент має можливістьзмінювати параметри моделі, більш глибокодосліджувати відповідний процес.Програмно-педагогічні засоби дозволяють:- індивідуалізувати і диференціювати процес

навчання;- здійснювати контроль з діагностикою

помилок, зворотний зв’язок;- проводити самоконтроль і самокорекцію

навчальної діяльності;- вивільняти навчальний час за рахунок виконання

комп’ютером рутинних обчислювальних робіт;- робити наочною навчальну інформацію;- моделювати й імітувати досліджувані

процеси або явища;- проводити лабораторні роботи в умовах

імітації на комп’ютері реального досліду абоексперименту;

- формувати вміння приймати оптимальнерішення в різних ситуаціях;

- розвивати визнач ений вид мислення(наприклад, наочно-образний, теоретичний);

- підсилювати мотивацію навчання (наприклад,за рахунок образотворчих засобів програми абовведення ігрових ситуацій тощо);

- формувати культуру пізнавальної діяльностіта ін. [4].






67 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Програми такого типу використовують як засібілюстрації й мультимедіа. Це дає змогу викладачуефективніше використовувати візуалізаціюнавчального матеріалу під час лекцій, звести домінімуму процедуру написання або малюваннякрейдою на дошці в процесі пояснення.Вивчення профільних дисциплін, зокрема

навчальних інтегрованих курсів , пов’язане звикористанням значної кількості наочності (схем,креслень, технічних рисунків тощо). Застосуваннякомп’ютерних технологій дає змогу ефективновикористовувати наочність на лабораторно-практичних та індивідуальних роботах на ПК, налекціях і при використанні презентаційноїтехнології.Комп’ютерні програмні засоби імітаційно-

моделюючого типу забезпечують різні видиіндивідуальної роботи зі студентами: тренування,обробку знань і вмінь з предмету, тестування тощота враховують неоднорідність інтелектуальнихздібностей студентів, поточний рівень знань, їхніпсихофіз іо логічні особливості. Вони жзастосовуються також як тренажери(автотренажери) . Їх перевага полягає уможливості багаторазового відображеннярізноманітних режимів, небезпечних і аварійнихситуацій, виникнення яких небажане абонеможливе.Навчальні плани підготовки вчителя трудового

навчання передбачають формування у студентазнань та вмінь при освоєнні курс ів“Електротехніка” та “Радіоелектроніки”.Проблема застосування СІКТ навчання із

використанням персонального комп’ютера (ПК)є особливо актуальною під час вивченняелектротехніки й електроніки студентамиінженерно- педагогічних та педагогічно-індустріальних факультетів за таких умов:

- окремі теоретичні положення складаютьтруднощі під час вивчення;

- видання навчальної літератури з метоюпоновлення змісту навчання вимагає тривалого часу;

- відсутні нові зр азки лабораторногообладнання;

- під час підготовки і виконання лабораторнихробіт традиційними методами студентивитрачають багато часу та докладають значнихзусиль;

- майбутні вчителі не достатньо володіютьзнаннями і вміннями застосов увати ПК,викладаючи загальноосвітні дисципліни у школі.Подолати ці труднощі певною мірою, на нашу

думку, можна за допомогою комп’ютерної техніки [5].Така технічна підготовка студента проходить

значно ефективніше при застосуванні

інформаційних технологій, які створюютьмоделюючо-тренажерні навчальні середовища.Використання комп’ютерної версії технічної

стенд-лабораторії Electronics Workbench (рис. 1)надає можливість студентам вивчати не тількиелектричні процеси, але й досліджувати складнішіелектронні явища, які проходять дуже швидко абонадзвичайно повільно.Такі засоби комп’ютерного моделювання

створюють навчальне середовище електричноїлабораторії, яка містить пов ний набірелектротехнічних елементів для побудови схем,широкий спектр вимірювальних приладів, якідозволяють виконати будь-які заміри, у будь-якому місці схеми та застосувати системидіагностики. Вона надає можливість перевіритиздатність студента (учня) раціональнорозташовувати дослідні елементи електротехніки(схеми), вимірювальні прилади та правильно їхз ’єднувати (конструювати та перевірятиелектричні схеми), що приводить до зменшенняпошкоджень лабораторного обладнання ізбільшення уваги до принципів та методівпобудови електричних (електронних) схем.Такого типу ППЗ успішно нами

використовуються під час моделювання іпроектування різних електронних схем, систем тапроцесів. Це дає змогу реалізовувати низкупринципово нових дидактичних завдань: вивченняелектричних процесів і технічних систем; поданняу зручному для вивчення масштабі часу різнихфізичних явищ ; імітація участі студентів вуправлінні процесами, які неможливо абонебезпечно реалізувати безпосередньо, зможливістю прийняття рішень на різних етапах.Таке моделювання особливо важливе прирозробці, проектуванні та конструюванніпристроїв, що дозволяє аналізувати вплив накінцевий р езультат, а також повторенняексперименту.Організовані таким чином практичні чи

лабораторні заняття дають змогу використовуватикомп’ютерні моделі дорогого обладнання, щодоводить економічну ефективність комп’ютернихтехнологій навчання та здійснює належнупрофільну підготовку фахівців.Використання таких комп’ютерних програм

(Electronic s Workbench, P-CAD, Or-CAD тощо)дозволяє швидко виявити всі неточності, датипотрібні в казівки і навчати доти, докизапропоновані завдання зі складання електричнихкіл (схем) будуть розв’язуватися студентомсамостійно. На екрані відображаються не тількиелектричні схеми, а й відповідне їм раціональнерозташування електричних приладів (елементів),







що відкладається у підсвідомості студента.Одержавши прилади, практично вс і студентизможуть правильно складати схеми налабораторному стенді відповідно до завдання.Тобто те, для чого деякі методисти пропонуютьспеціальні заходи, ми одержали як побічний продуктзастосування СІКТ. При цьому на підсвідомомурівні в студента виробляється алгоритм основнихдій (АОД), який допомагає йому логічно будуватита досліджувати електричні кола.Набуті навички роботи з програмою Electron-

ic s Workbenc h дозв оляють виконуватидіагностичні та ремонтні роботи електроннихпристроїв імпортних виробників, на які ненадається технічна документація. Програма даєможливість перевірити поетапно або в ціломуспроектовані прилади.Упровадження СІКТ, насамперед пов’язане з

комп’ютеризацією навчального процесу, щодозволяє забезпечити включення студента упроцес міркування, що моделюється задопомогою комп’ютера, завдяки чому процесзасвоєння нових знань здійснюється в умовахопосередкованого комп’ютером спілкування.Опосередковане комп’ютером спілкуваннярозкриває великі можливості щодо стимулюваннятворчого мислення студента. Умова виникнення

творчого мислення – наявність проблемної ситуації,яка сприяє усвідомленню потреби у відкритті новихзнань і стимулює високу активність суб’єкта, щорозв’язує проблему. Використання комп’ютера впроблемному навчанні розкриває значніможливості, при яких студент виступає у ролідослідника, що самостійно відкриває суб’єктивнонове, вже відоме і в науці, і в методиці. Однак прицьому відточується розум і воля молодої людини,вона вчиться долати труднощі, прийматинешаблонні рішення [6].Отримані знання та навички роботи із

використанням СІКТ студент має можливістьзастосувати в школі під час педагогічної практики, апісля закінчення ВНЗ – у своїй педагогічній діяльності.Наявність у загальноосвітніх школах

персональних комп’ютерів дозволило по-новому,під іншим кутом зору побачити організацію ташляхи розв’язання спрямованого навчання зтрудового навчання, яке передбачало бврахування індивідуальних можливостей розвитку,підвищення результативності самостійної татворчої роботи учнів. Така організація навчанняне потребує значних матеріальних витрат упорівнянні з традиційними методами роботивчителя, проте вона повинна озброїти учняуміннями користуватися СІКТ, а це накладає на

Рис. 1. Дослідження генератора в середовищі Electronics Workbench






69 Молодь і ринок №8 (23), 2006

педагога обов’язок використовувати уже відоміоптимальні методи роботи.Фахівці, які отримали дипломи протягом

останніх декількох років, володіють сучаснимитехнологіями та можуть застосовувати їх у своїйпедагогічній діяльності, а тим, що отримали освітузначно раніше, слід пройти перепідготовку, якаперіодично організовується для вчителів шкіл накурсах підвищення кваліфікації.Висновки. Одним із головних напрямів у

професійно-педагогічній підготовці майбутньоговчителя, на нашу думку, є вдосконалення йогопідготовки як до професійної діяльності в цілому,так і до впровадження СІКТ, зокрема.Застосування СІКТ забезпечує навчальною

інформацією студента, позитивно впливає на йогообізнаність і фундаментальну підготовку, підвищуєефективність навчання за рахунок удосконаленняуправління навчальним процесом . Такожважливим є те, що майбутній вчитель післязакінчення ВНЗ володітиме методикою пошукунеобхідної інформації та матиме власний досвіднауково-пошукової діяльності.

1. Верхоланцев Г.О. Теоретично-методичнізасади створенн я і розвитку комп’ютерноорієнтованих навчальних середовищ сучаснихпедагогічних систем // Сучасні інформаційніта ін н оваційн і методики навчанн я упідготовці фахівців: методологія, теорія ,

досвід, проблеми: Зб. наук. пр. – Випуск 5. /Редкол. : І.А.Зязюн (голова) та ін . – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. – С. 444.

2. Омелько М .А. Формування професійноїкомпетентності фахівців в умовах сучасноїосвіти // Сучасні інформаційні та інноваційніметодики навчання у підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук.пр.– Випуск 5. /Редкол.: І.А.Зязюн (голова) таін . – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. – С. 287.

3. Выштынецкий Е.Й. Вопросы примененияинформационных технологий в сфереобразования и обучен ия // Информ .технологий. – 1998. – №2. – С. 10 – 14.

4. Волинський В.П. Класифікація програмнихзасобів навчального призначення // Комп’ютеру школі та сім’ї. – 2005. – №1. – С. 19.

5. Матвійчук А . , Стін ян ський В .Персональн ий комп’ютер на зан яттях зелектротехн іки // Трудова підготовка взакладах освіти. – 2005. – №2. – С. 39.

6. Смілянець О.Г. Психолого-педагогічніпередумови використання нових інформаційнихтехнологій для організації творчої діяльностістудентів економічних спеціальн остей //Сучасні інформаційні та інноваційні методикинавчання у підготовці фахівців: методологія,теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр.– Випуск5. /Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін . – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. – С. 651.



& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø



“Благословенне слово, що гартує!”.

Леся Українка

“Над всіх старшин найстарша правда”.


“Мова – жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народскладає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”.


“Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, –той твердить лож”.

Іван Франко




70

Постановка проблеми. Використанняінформаційних технологій – одне із пріоритетнихзавдань реорганізації сучасної системи освіти.В умовах сьогодення підготовка вчителя

трудового навчання є складною, багатогранноюпроблемою. Вона передбачає психолого-педагогічну, методичну та технічну підготовкумайбутніх учителів.Особливе місце у ній займає готовність до

організації художньо-трудової діяльності учнівзагальноосвітніх шкіл та закладів позашкільноїроботи. Це вимагає від фахівців не лишезасвоєння знань, формування вмінь та навичокобробки матеріалів , вивчення основматеріалознавства, електротехніки тощо, але йвикористання сучасних технологій навчання, утому числі – комп’ютерних.Аналіз досягнень з проблеми. Різноманітні

аспекти використання комп’ютера як засобунавчання розкриті в роботах Н.Апатової,Ю.Брановського, М.Жалдака , Н.Морзе та ін.Використання комп’ютерної техніки у процесітрудового навчання школярів досліджувалиО.Ващук, Р.Гуревич, І. Петрицин, О.Христіянінов,І. Цідило [1;2; 3; 4; 6] та ін.Викладачами Тернопільського національного

педагогічного університету імені ВолодимираГнатюка розроблено навчальну програму“Методика застосування комп’ютерної техніки привикладанні предметів шкільного курсу” [5] тазапроваджено відповідну підготовку студентівстарших курсів. Проте згадана програма невідображає особливостей навчання та майбутньоїпрофесійної діяльності вчителя трудового навчання.На нашу думку, використання комп’ютерної

техніки у процесі викладання методики трудовогонавчання та спеціального навчального курсудозволяє розв’язати ряд проблем:

- організувати самостійну роботу студентів вумовах входження України у Болонський процес,що передбачає домінування позааудиторноїроботи;

- підвищити рівень забезпечення студентів іучнів підручниками, посібниками та іншимиматеріалами шляхом пошуку і використання їхелектронних версій;

- покращити підготовку студентів різних формнавчання до лабораторно-практичних занять, що,у першу чергу, реалізується через пошукнеобхідної навчально-методичної та науково-технічної інформації, розробку навчальної тапроектно-технологічної документації;

- моделювати професійну діяльність вчителята аналізувати її етапи (підготовка, проведення йаналіз фрагментів уроків тощо);

- здійснити контроль рівня навчальнихдосягнень майбутніх учителів за допомогоюпрограм комп’ютерного тестування;

- продовжити формування умінь і навичокроботи на персонал ьному комп’ютері звикористанням типових програмних засобів;

- формувати інформаційну культуру майбутньоговчителя;

- реагувати на зміни пізнавальних інтересівстудентів;

- ознайомити з новим програмнимзабезпеченням навчального процесу;

- залучити студентів до розробки електроннихверсій навчальних пос ібників для школярівшляхом залучення їх до роботи у проблемнихгрупах;

- сприяти підготовці курсових, дипломних імагістерських робіт, наукових публікацій;

- формувати банк інформації, необхідної длянавчального процесу;

- створити передумови для організації

Володимир Рак, кандидат педагогічних наук, доценткафедри машинознавства та комп’ютерної інженерії

Юрій Туранов, кандидат педагогічних наук, доценткафедри трудового навчання


ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБУДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ

УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯУ статті досліджуються різноманітні аспекти використання комп’ютера як засобу

навчання майбутніх учителів трудового навчання.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© В. Рак, Ю. Туранов, 2006




71 Молодь і ринок №8 (23), 2006

дистанційного навчання студентів інженерно-педагогічного факультету.Метою статті є висвітлення змісту та

загальної методики підготовки майбутніх учителівтрудового навчання до використаннякомп’ютерної техніки в навчальному процесі.Виклад основного матеріалу. Головним

завданням проведеного дослідження буларозробка навчальної програми курсу “Сучасніінформаційні технології у трудовому навчаннішколярів” та її апробація.Розроблений курс входить до складу

навчальних дисципл ін фахового циклу,викладається на випускному курс і тазавершується заліком . Навчальна дисциплінапередбачає лекційні та лабораторно-практичнізаняття, індивідуальну та самостійну роботу.Метою курсу “Сучасні інформаційні технології утрудовому навчанні школярів” є поглиблення знань

про інформаційні технології сьогодення таформування практичних навичок їх використанняу профес ійні роботі майбутнього вчителятрудового навчання.Зміст дисципліни передбачає розкриття

теоретичних аспектів, пов’язаних з предметом,

завданнями й особливостями використаннясучасних інформаційних технологій (СІТ) утрудовому навчанні учнів загальноосвітньої школи.Предметом курс у є методи та

інструментальні засоби інформаційних технологійподання, обробки, пошуку та зберіганняінформації; форми, способи і прийоми виготовленнята представлення індивідуально-творчих завдань.Завдання курсу “Сучасні інформаційні

технології у трудовому навчанні школярів”:- ознайомлення з основними видами та

характеристиками сучасних інформаційнихтехнологій і тенденціями їх розвитку;

- вивчення психолог о-педагогічних таорганізаційно-методичних особливостейсприйняття та засвоєння інформації ізвикористанням СІТ;

- оволодіння навичк ами виготовленняметодичних комплексів (із використанням СІТ)для уроків трудового навчання, позаурочнихзанять з технічної творчості, за напрямамидекоративно-ужиткового мистецтва;

- формування умінь та навичок щодо розробкита захисту індивідуально-творчих проектів.Вивчення курсу баз ується на знаннях

педагогіки, психології, СІТ, технічних засобівнавчання (ТЗН), методики трудового навчання іє невід’ємною частиною методичної підготовкимайбутнього вчителя.У результаті засвоєння курсу студент повинен

знати:- сучасний стан та перспективи розвитку

інформаційних технологій навчання;- психолого-педагогічні, організаційно-методичні

основи використання інформаційних технологій;- роль ТЗН у системі інформаційних технологій;- особливості використання комп’ютера як

засобу навчання.

Форма роботи Кількість годин

Аудиторні заняття ( в т. ч.): 36

Лекції 10

Лабораторно-практичні заняття 26

Індивідуальна робота 18

Самостійна робота студентів 18

Усього: 72

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Кількість годин № п/п Тема Усього

годин Лекції

Лаб.-практ. заняття

Самост. робота

Індив. робота

1. Інформаційні технології в освіті 6 2 – 2 2

2.

Комп’ютерне програмне забезпечення та особливості його використання на уроках трудового навчання

38 2 20 10 6

3. Телекомунікаційні мережі у системі трудового навчання 16 4 4 4 4

4. Розробка та захист індивідуальних творчих проектів 12 2 2 2 6

Усього: 72 10 26 18 18






Студент повинен вміти:- здійснити пошук необхідної інформації з

використанням електронних носіїв і мереж;- розробити та виго товити дидактичні

матеріали для навчально-виховного процесу ізвикористанням СІТ;

- створити веб-сайт та користуватисямережею Інтернет;

- розробити та захистити індивідуально-творчий проект.Розподіл годин на вивчення курсу:

ЗМІСТ КУРСУТема 1. Інформаційні технології в освіті.Сучасний стан та перспективи розвитку

інформаційних технологій. Принципи та правилавпровадження сучас них інформаційнихтехнологій. Прикладні аспекти комунікації.Психолого-педагогічні й організаційно-методичніоснови використання інформаційних технологій.ТЗН у системі інформаційних технологій.

Особливості використання комп’ютера у системіінформаційних технологій. Комп’ютер, як засібнавчання (джерело нової інформації, засібзбереження розробки та розповсюдженняінформації). Комп’ютер, як складова системиуправління навчальним процесом. Комп’ютер якзасіб наукових досліджень. Комп’ютер якмультимедійний центр.Тема 2. Комп’ютерне програмне

забезпечення та особливості йоговикористання на уроках трудовогонавчання.Комп’ютерні навчальні програмні засоби та їх

види. Використання текстових редакторівMicrosoft Office Word у професійній діяльностівчителя. Використання графічних редакторів.Можливості табличного процесора Microsoft Of-fice Excel. Використання Microsoft Office Pub-lisher. Створення презентацій в Microsoft OfficePowerPoint. Спеціалізовані комп’ютерні програмита особливості їх використання. Програми длядіагностики та контролю навчальних досягненьучнів. Створення комп’ютерних тестових завдань.Тема 3. Телекомунікаційні мережі у

системі трудового навчання.Комп’ютерні телекомунікаційні мережі.

Мережа Інтернет. Апаратні, програмні таінформаційні ресурси Інтернет. Пошукові системимережі Інтернет. Особливості пошуки інформації.Дидактичні властивості та функції мережіІнтернет. Огляд педагогічних та навчально-методичних ресурсів.Телекомунікаційні проекти та їх організація.

Способи представлення інформації. Електроннапошта. Створення учнівського веб-сайту.

Дистанційне навчання. Віртуальні методичніоб’єднання.Тема 4. Розробка та захист

індивідуальних творчих проектів.Проектна діяльність на уроках трудового

навчання та у позаурочний час. Використання СІТу творчій і науково-дослідній роботі вчителя таучнів. Визначення тематики та розробка плануіндивідуального творчого проекту (ІТП). Формита критерії оцінювання ІТП. Створенняметодичних матеріалів для ІТП. Використаннямультимедійних засобів у реалізації ІТП.Методичні рекомендації до виконання ІТП.Перелік лаборат орно-практичних

занять:1. Вивчення спеціалізованих комп’ютерних

програмних засобів трудового та професійногонавчання школярів.

2. Розробка дидактичних матеріалів ізвикористанням текстового редактора MicrosoftOffic e Word: розробка технологічної(інструкційної) карти із використанням графічнихредакторів.

3. Діагностика та контроль рівня навчальнихдосягнень.

4. Розробка дидактичних матеріалів ізвикористанням редактора Microsoft Office Excel.

5. Комп’ютерна обробка фото та відеоінформації.6. Розробка індивідуальних творчих проектів

із використанням Microsoft Office Power Point.7. Створення інформаційного буклету із

використанням Microsoft Office Publisher.8. Використання мережі Інтернет та

електронної пошти у профес ійній діяльностівчителя.

9. Створення учнівського веб-сайта ізвикористанням Microsoft Office Publisher.

10. Захист індивідуальних творчих проектів.Список рекомендованих джерел для

вивчення курсу:1. Компьютер в работе педагога: Учебное

пособие / Под ред. Н.Ю.Пахомовой. – М.: ИКЦ“МарТ”, 2005. – 192 с.

2. Морзе Н.В. Основи інформаційно-комунікаційних технологій. – К.: Видавнича групаBHV, 2006. – 352 с.

3. Новые педагогические и информационныетехнологии в системе образования: Учеб.пособие для студ. пед. вузов и системы повыш.квалиф. пед. кадров / Е.С.Полат,М.Ю.Бухаркина, М.В.Моисеева, А.Е.Петров;Под ред. Е.С.Полат. – М.: Издательський центр“Академия”, 2002. – 272 с.

4. Орлов П.І., Луганський О.М. Інформаційнісистеми і технології в управлінні, освіті,





73 Молодь і ринок №8 (23), 2006

бібліотечній справі: Наук.-практ. посіб. – Донецьк:Альфа-прес, 2004. – 292 с.

5. Осетрова Н.В., Смирнов А.И., Осин А.В.Книга и электронные средства в образовании. –М.: Издательский сервис ; Логос, 2003. – 144 с.

6. Трудове навчання. Програма длязагальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 12класи. – К.: “Перун”, 2006. – 256 с.

7. Intel. Навчання для майбутнього. – К.:Видавнича група BHV, 2004. – 416 с.Орієнтовна тематика творчих проектів:1. Проектування кутка безпеки праці для

шкільної майстерні.2. Оснащення шкільної навчальної майстерні.3. Оснащення шкільного кабінету обслуговуючої

праці.4. Проектування виробу з фанери (на прикладі

дитячої іграшки, підставки для олівців і ручоктощо).

5. Проектування постільної та столової білизни.6. Проектування виробу з тонколистового

металу (на прикладі боксу для пензликів та ін.).7. Розробка дидактичного забезпечення уроку

(на прикладі індивідуальної теми).8. Розробка моделі вивчення технологічної

операції (за індивідуальним вибором).9. Розробка методики вивчення теми (за

індивідуальним вибором),10. Розробка методи проведення позаурочного

заходу з фаху.Проведене дослідження дозволяє

сформулювати загальні висновки:1. Навчальна програма курсу “Сучасні

інформаційні технології у трудовому навчаннішколярів” розроблена згідно з вимогамикредитно-модульної системи й спрямована наподальше входження України в Європейськийосвітній простір.

2. Навчальна прогр ама орієнтована наіндивідуальну або колективну розробку тазахист творчих проектів з використаннямпрограмного забезпечення Microsoft Offic e(Word, Excel, PowerPoint, Publisher та ін.) імультимедійних зас обів , пов’ язаних зтематикою к урс ових, дипломних імагістерських робіт випускників.

3. Засвоєння навчального курсу забезпечуєпідготовку майбутніх учителів до використанняінформаційних технологій у професійній діяльності,зокрема, у процесі формування мотивації навчання,розробки конспектів уроків і позаурочних занять,збирання необхідної інформації, проектуваннявиробів та вигото влення проектно-конструкторської документації, діагностики рівнянавчальних досягнень учнів , здійснення

профорієнтаційної роботи, ро зробки тазастосування унаочнення, розвиткукомунікаційних здібностей та навичок учнів,наприклад, шляхом тематичного спілкуванняшколярів різних класів і регіонів засобамителекомунікаційних мереж.

4. Запропонований навчальний курс сприяєпідготовці майбутніх учителів до використаннясучасного технологічного оснащення (верстатівта ін.) з комп’ютерним програмним управлінням.

5. Експериментальна перевірка програмиздійснена протягом 2005 – 2006 рр. Отримані данідозволяють стверджувати, що запропонованийобсяг (2 кредити, 72 год. , із них 36 год.аудиторних) та зміст програми забезпечуютьдостатній рівень підготовки випускників довикористання інформаційних технологій унавчальному процесі.

6. У зв’язку з інтенсивним розвиткомінформаційних технологій навчання,удосконаленням матеріально-технічногооснащення та програмного забезпечення,специфікою навчальних закладів запропонованапрограма може змінюватися та доповнюватися.

1. Гуревич Р. Чи потрібен комп’ютер на урокахтрудового навчання // Трудова підготовка взакладах освіти. – 2001. – № 2. – С. 7 – 10.

2. Комп’ютерна на вчальн а програма“Майстер” (трудове навчання): Методичнірекомендації по використанню у навчальномупроцесі 5 – 7 класів / Укл. О.В.Ващук; Наук.кер. О.М .Христіан ов. – Бердян ськ :Бердянський педагогічн ий ін ститут імен іП.Д.Осипенко, 1999. – 28 с.

3. Морзе Н.В . Осн ови інформаційн о-комунікаційн их технологій. – К.: Видавничагрупа BHV, 2006. – 352 с.

4. Петрицин І .О . Формуванн я устаршокласників техніко-кон структорськихзнань і вмінь засобами нових інформаційнихтехнологій: Автореф. дис... канд. пед. наук:13.00.02 / Націон альн ий пед. ун -т ім .М.П.Драгоманова. – К., 2002. – 21 с.

5. Феник С.Й. , Бабин І . І . Методиказастосуванн я комп’ютерної техн іки привикладанні предметів шкільного курсу: Навч.програма для студентів пед. спеціальн остейВНЗ III – IV рівнів акредитації. – Тернопіль:Вид-во ТДПУ, 2002. – 10 с.

6. Цідило І .М . Роль комп’ютернихтехнологій у формуванн і навичокконструювання виробів на уроках трудовогонавчання учнів 8 – 9 класів // Трудова підготовкав закладах освіти. – 2004. – № 3. – С. 37 – 39.





74

Введение. Реформирование экономическихотношений в направлении рыночных преобразованийв Украине охватывает в той или иной мере всесферы деятельности общества, в частности игосударственный финансовый контроль, а такжеважнейшее звено и неотъемлемую его составнуючасть – бюджетный контроль.Организационные формы бюджетного

контроля должны отвечать требованиям ч. 2 ст.19 Конституции Украины [1], в которой отмечено:“Органы государственной власти и органыместного самоуправления, их должностные лицаобязаны действовать лишь на основании, вграницах полномочий…, предусмотренныхКонституцией и законами Украины”.Назначение бюджетного контроля состоит в

содействии реализации финансовой политикигосударства, обеспечении процесса формирования,распределения и эффективного использованияфинансовых ресурс ов , поступающих враспоряжение государства и аккумулируемых вГосударственном бюджете Украины игосударственных целевых фондах.В целом бюджетный контроль должен быть

направлен на соблюдение принципов законности,целесообразности и эффективности [2] враспорядительной и исполнительной финансовойдеятельности государственных органов.Среди отечественных и зарубежных ученых

[3, 4, 5, 6, 7, 8] существуют различные точкизрения относительно перечня проблем ,возникающих в сфере бюджетного контроля, ихприоритетности и направлений преодоления.Вместе с тем , эти проблемы весьмамногоаспектны и многогранны, поэтому их анализостается достаточно актуальным.Постановка задачи. Целью статьи является

систематизация проблем в сфере бюджетногоконтроля и определение направлений их преодоления.Результаты . Одной из главных проблем

реализации бюджетного контроля являетсянедостаточное законодательное обеспечениеформирования в государстве целостной системыфинансового контроля. Это касается:

- общей процедуры бюджетного контроля;- перечня органов и субъектов, которым

делегировано право на осуществлениебюджетного контроля;

- статуса, функций и полномочий органов исубъектов бюджетного контроля, ихвзаимоотношений и подотчетности;

- полномочий вышестоящих органовгосударственной власти в системе бюджетногоконтроля;

- единого методологического обеспечениябюджетного контроля в части установлениясистемы экономических показателей, которыеотображают состояние бюджетной дисциплины,и методики их расчета;

- механизма внутреннего контролю засоблюдением действующего законодательства вбюджетной сфере.К недостаткам бюджетного контроля

организационного характера относятся:- недостаточное участие в разработке новых

и усовершенствовании действующих нормативно-правовых актов по вопросам функционированиябюджетной сферы;

- недостаточная профилактическая направленностьконтрольных действий;

- недостаточная работа с общественностьюпо разъяснению задач бюджетного контроля иобеспечению устранения допущенных нарушенийв бюджетной сфере;

- недостаточное применение в контрольно-ревизионной работе методик, направленных наопределение эффективности использованиягосударственных финансовых ресурсов, в томчисле бюджетных средств;

- невыполнение положений действующего

Валентин Гончаров, доктор экономических наук, профессор,Восточно-украинского государственного университета

им. В. Даля Олег Бурбело, доктор экономических наук, профессор,

Татьяна Малаева, старший преподаватель экономики и финансовЛуганского государственного университета внутренних дел

МВД Украины

ПРОБЛЕМЫ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОГОБЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЯ В УКРАИНЕ

Авторами статьи предпринята попытка систематизации проблем в сферебюджетного контроля и сформирована система мероприятий по их преодолению.

ПРОБЛЕМЫ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОГО БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЯВ УКРАИНЕ

© В. Гончаров, О. Бурбело,Т. Малаева, 2006




75 Молодь і ринок №8 (23), 2006

законодательства в части обеспечениянадлежащего взаимодействия между органамибюджетного контроля, которое усиливаетдублирование и параллелизм в работе;

- недостаточная отлаженность механизмоввыполнения положений законов , которыеустанавливают ответственность за препятствиеконтрольным действиям.Основным недостатком методологического

характера является отсутствие методологическогообеспечения основных форм бюджетного контроля.Следует отметить также недостаточное

использование органами Государственнойконтрольно-ревизионной службы имеющихсяполномочий для повышения эффективностигосударственного финансового контроля, в томчисле бюджетного контроля.Следующей проблемой является

недостаточно эффек тивная организациявзаимодействия органов , осуществляющихконтрольные полномочия в бюджетной сфере.Исходя из функций, задач и соответствующих

им полномочий, органы финансового контроля ивнутренних дел должны осуществлять своюдеятельность в постоянном взаимодействии сцелью эффективной координации их действий.Насущная потребность во взаимодействииорганов финансового контроля и органоввнутренних дел обусловлена рядом факторов:

- наличием общих целей и задач пообеспечению законности хозяйственнойдеятельности, а также предупреждению ираскрытию бюджетных правонарушений;

- объективной потребностью в комплексномподходе к сбору, анализу и оценке информации окриминогенной обстановке в бюджетной сфере,поскольку ни один в отдельности взятый органне владеет ею в достаточном объеме;

- реальной возможностью успешногоиспользования в борьбе с бюджетнымиправонарушениями оперативно-розыскныхмероприятий и методов работы подразделенийпо борьбе с экономической преступностью;

- требованиями законов и ведомственныхнормативных актов о взаимодействии органоввнутренних дел, органов государственной властии местного самоуправления.Однако в процессе такого взаимодействия

возникает множество проблем. Эти проблемыкасаются:

- взаимного информационного обмена междуорганами, осуществляющими контроль в сферебюджетной деятельности, или, так называемой,ведомственной изолированности;

- отсутствия отлаженной процедуры получения

органами Государственной контрольно-ревизионной служ бы информации отправоохранительных органов о результатахрассмотрения переданных им материаловревизий и проверок;

- неоднозначности критериев , на основекоторых материалы ревизии и проверокпередаются правоохранительным органам.Результаты анализа проблем в системе

законодательного, методологического иорганизационного обеспечения бюджетногоконтроля указывают на необходимость коренногореформирования этой сферы.Учитывая вышесказанное, реформирование

бюджетного контроля целесообразно осуществлятьв следующих направлениях:

- формирование единых концептуальных основорганизации бюджетного контроля, исходя изсовременных задач развития экономики Украины;

- создание единого правового поля порегулированию системы бюджетного контроля изаконодательного закрепления за его субъектамиконтрольных функций;

- формирование новых и совершенствованиедействующих процедур бюджетного контроля;

- совершенствование методов бюджетногоконтроля;

- оптимизация организационных структурбюджетного контроля;

- совершенствование кадрового обеспечениясистемы бюджетного контроля, созданиесовременной научно-исследовательской иучебной базы по международным образцам;

- создание адекватной современным условияминформационно-коммуникационной инфраструктуры;

- улучшение материально-технического ифинансового обеспечения функционированиясистемы бюджетного контроля;

- координация деятельности контролирующихструктур с правоохранительными.Для построения эффективной системы

бюджетного контроля необходимо соблюдениеследующих требований:

- деятельность контролирующих органовдолжна базироваться на принципах законности,независимости, объективности, плановости,компетентности, оперативности, доказательности,гласности и соблюдения профессиональной этики;

- независимость контролирующих органовдолжна быть закреплена на конституционномуровне и обеспечена их особым статусом;

- все органы государственной власти,независимо от подчинения, должны оказыватьсодействие контролирующим органам восуществлении их деятельности;





76

- контролирующие органы должны иметь праводоступа ко всем материалам проверок ,осуществляемых любым другим государственныморганом, а также в ходе внешнего и внутреннегоаудита в отношении государственных финансовыхресурсов и государственной собственности;

- по результатам контрольных мероприятий сцелью предупреждения, предотвращениянарушений, их устранения и привлечениявиновных к ответственности, контролирующиеорганы должны быть законодательно наделеныкомплексом административно-исполнительныхполномочий по реализации собственных решений,принятых в результате контрольных действий, атакже правом обращаться в любой органгосударственной власти, правоохранительныеорганы, в том числе суд и прокуратуру.Органы государств енной контрольно-

ревизионной службы целесообразно наделитьправом на осуществление контроля относительно:

- достоверности данных, являющихсяоснованием для принятия решений опредоставлении субъектам предпринимательстваправительственных гарантий в отношении займови кредитов;

- соблюдения установленных государствомправил формирования затрат субъектамипредпринимательства, которые производятподакцизные товары, имеют налоговые льготыи/или выполняют государственные контракты;

- соблюдения нормативно-правовых актов,касающихся составления, утверждения ивыполнения финансовых планов государственнымипредприятиями, в уставном фонде которыхгосударственная доля составляет свыше 50 %;

- законности поступления, целевого иэффективного расходования средств, материальныхценностей, финансовых инвестиций, нематериальныхактивов, их хранения, состояния и достоверностибухгалтерского учета и финансовой отчетностиу субъектов предпринимательства государственнойи коммунальной форм собственности;

- целевого использования средств, которые остаютсяв распоряжении субъектов предпринимательства врезультате получения налоговых льгот.В целом, с целью минимизации фактов

дублирования и параллелизма в работе органовгосударственного финансового контроля, в томчисле в бюджетной сфере, и недопущениявозникновения неконтролируемых сферфинансовых отношений целесообразнозаконодательно зак репить такие формывзаимодействия между ними, как:

- согласование нормативно-правовых актов,которые устанавливают или изменяют статус,функции, права и обязанности субъектов контроля,

процедур осуществления контроля;- координация действий при планировании,

организации и проведении бюджетного контроля;- проведение общих организационных

мероприятий по вопросам контроля, делегированиепредставителей субъектов контроля в составколлегиальных органов, созданных при их участии;

- обмен информацией, необходимой дляпроведения контроля, и информацией о егорезультатах.Выводы. Бюджетный контроль является

важной функцией государственного управления ирегулирования бюджетной системы. В системебюджетного контроля назрели серьезныепроблемы законодательного, организационного иметодического характера, препятствующиереализации его функций и требующие егонезамедлительного реформирования.Основными направлениями совершенствования

бюджетного контроля в современных условияхтрансформируемой экономики Украины должныстать: создание единого правового поля развитиясистемы бюджетного контроля и законодательногозакрепления за его субъектами контрольныхфункций, формирование новых и усовершенствованиедействующих процедур бюджетного контроля,совершенствование методов бюджетногоконтроля, оптимизация организационных структурбюджетного контроля, создание адекватнойсовременным условиям информационно-коммуникационной инфраструктуры и др.

1. Конституція України // Відомості ВерховноїРади України, 1996, №30, C. 141.

2. Бескровная В. Подходы к организацииобщественного финансового контроля // Предотвращениекоррупции в бюджетном процессе. – СПб.: Центр“Стратегия”. – 2002. – 117 с.

3. Грачева Е. Ю. Проблемы правового регулированиягосударственного финансового контроля. – М .:Юрисприденция, 2000. – 192 с.

4. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль:зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // ФінансиУкраїни – 1998, №1. – С. 49 – 50.

5. Каленський М.М., Стефанюк І.Б. Контрольно-ревізійна служба – суб’єкт державного фінансовогоконтролю підприємницької діяльності. – К.: Інститутрегіональних досліджень НАН України. – 2001. – 203 с.

6. Лихитський О. П. Від “де-факто” до “де-юре” // Фінансовий контроль. – 2004. – №1. – С. 30 – 32.

7. Романів Є.М., Стефанюк І.Б., Сиротюк Я.М.,Чернецький О.І. Про нові аспекти контрольно-ревізійної роботи : Практ. посібник ІІ. – Львів:Контрольно-ревізійне управління у Львівській області.– 1998. – 221 с.

8. Стефанюк І. Формування системи фінансовогоконтролю // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – № 12.– С. 13 – 16.






77 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Постановка проблеми. Зростання ролінауки, розвиток техніки, інтелектуалізація праці,комп’ютеризація виробничих й технологічнихпроцесів зумовлюють підвищення вимог до освітив цілому і, зокрема, до рівня організації та якостітрудового навчання в загальноосвітній школі.На сучасному етапі функціонування

суспільств а без електричної енергії єнеможливим. Немає жодної галузі народногогосподарства, жодного готового виробу, де б утой чи інший спос іб не використовуваласяелектрична енергія.Планувати навчальний процес можна лише за

умови чіткого розуміння того, які галузі науково-технічного прогресу є сьогодні пріоритетними.Нині однією з таких галузей є

електроенергетика, яка безпосередньо пов’язаназ електротехнічними роботами, тому її зміст і єоб’єктом вивчення у середній школі на різнихетапах загальноосвітньої підготовки школярів.Великий обсяг науково-технічної інформації

вимагає значної суспільної потреби в освіченихпрацівниках, тому що рівень профес ійних знань,умінь і навичок, необхідних для розв’язаннязавдань, які висуває життя, постійно зростає. Узв’язку з тим професійна підготовка учнів дляроботи на сучасному виробництві, пов’язаному зелектротехнічними роботами, вимагаєґрунтовних змін у їх трудовій діяльності.Аналіз досягнень з проблеми. Проблему

підготовки фахівців для робо ти в новихекономічних умовах із урахуванням провіднихролей елек трифікації, електронізації таавтоматизації виробництва як визначальнихфакторів підвищення продуктивності праці,розвитку нової техніки й технологій, тривалогозбереження електрообладнання й економноговитрачання електроенергії розробляють М.Будіщев,Й.Гушулей, І.Євдокименко, В.Мадзігон, Г.Левченко,І.Волощук , В.Моляко, В.Подобайло, В.Зініч,М.Байгер, А.Воловиченко та ін.

Мета статті – показати значну рольелектротехнічних знань у трудовій політехнічнійпідготовці школярів.Основний матеріал дослідження. Розвиток

ринкової економіки на сучасному етапінеможливий без широкого впровадженнядосягнень науково-технічного прогресу таінтенсифікації виробництва, без випереджувальногорозвитку енергетики, електрифікації такомплексної автоматизації.Істотне значення для розвитку науково-

технічного прогресу має енергетична базатехніки. Основним видом енергії нашого часу єелектрична. Відносна легкіс ть отримання,передавання й використання – усе це зробилоелектричну енергію найбільш універсальнимвидом енергії нашого часу. Лише електричнаенергія дає можливість реально перейти домаксимальної автоматизації трудових процесів.Науково-технічний прогрес привів до широкого

застосування у технологічних процесах різнихвластивостей електрики (термічних, світлових,електромагнітних тощо), а також до всебічногозастосування електричної енергії для управління,потреб транспорту, зв’язку, в усіх сферах побутутощо. Цей ріст споживання електроенергіїспостерігається нині в усьому світі. Кожні 8 – 9років виробництво електроенергії подвоюється.Тому електротехнічна підготовка, що базуєтьсяна електротехніці як науці про практичнезастосування електромагнітних явищ длявиробництва, передачі, розподілу та використанняелектричної енергії, є надзвичайно важливою [1].Зростання ролі науки, розвиток техніки,

інтелектуалізація праці, комп’ютеризаціявиробничих й технологічних процес івзумовлюють підвищення вимог до освіти в ціломуі, зокрема, до рівня організації та якості трудовогонавчання в загальноосвітніх школах.Процес навчання і його організація завжди

відображає технічний, інтелектуальний,

Мирон Білик, доцент кафедри основ виробництваДрогобицького державного педагогічного університету


РОЛЬ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УТРУДОВОМУ НАВЧАННІ ШКОЛЯРІВ

У статті стверджується, що зростання ролі науки , розвиток техніки ,інтелектуалізація праці, комп’ютеризація виробничих й технологічних процесів зумовлюютьпідвищення вимог до освіти в цілому і, зокрема, до рівня організації та якості трудовогонавчання в загальноосвітніх школах.

РОЛЬ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИУ ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ ШКОЛЯРІВ

© М. Білик, 2006





ідеологічний та соціальний рівень своєї епохи.Великий обсяг науково-технічної інформації

зумовлює значну суспільну потребу в освіченихпрацівниках, тому що рівень профес ійних знань,умінь і навичок, необхідних для розв’язаннязавдань, які висуває життя, постійно зростає. Узв’язку з тим професійна підготовка учнів дляроботи на сучасному виробництві, пов’язаному зелектротехнічними роботами, вимагає глибокихзмін у їх трудовій діяльності.Планувати навчальний процес можна лише за

умови точного розуміння того, які галузі науково-технічного прогресу є сьогодні пріоритетними. Наданий час однією з таких галузей єелектроенергетика, яка безпосередньо пов’язаназ електротехнічними роботами, тому її зміст і єоб’єктом вивчення у середній школі на стадіяхзагальноосвітньої підготовки школярів. Такий підхіду професійній підготовці учнів приведе до глибокихзмін у характері їх трудової діяльності [3].Сучасні форми підготовки з трудового

навчання можуть вважатися перспективнимилише тоді, коли реалізація діючих програм будеспрямована на формування таких професійнихякостей, які використовуватимуться на сучасномувиробництві, покращуватимуть рівень набутихумінь і навичок для роботи у майстернях,кабінетах загальноосвітніх шкіл, міжшкільнихнавчально-виробничих комбінатах тощо. Томупідготовку фахівців для робо ти в новихекономічних умовах треба формувати зурахуванням провідної ролі електрифікації,електронізації та автоматизації виробництва яквизначальних фак торів підвищенняпродуктивності праці, розвитку нової техніки йтехнологій, забезпечення високої надійності інеперервності технологічних процесів, тривалогозбереження електрообладнання й економноговитрачання електроенергії [5].Широке використання електромонтажних робіт

і підвищення ролі електротехнічних знань утрудовій політехнічній підготовці пояснює той факт,що формування знань й умінь учнів у цій сфері єодним із головних завдань трудового навчанняшколярів. Цим зумовлено також і включеннявідповідного навчального матеріалу (розділ“Електротехнічні роботи”) у програму трудовогонавчання учнів загальноосвітньої школи [3].Електротехнічному працівнику в сучасному

виробництві треба багато знати і вміти. Тількидостатні знання з відповідних дисциплін, зокремаз фізики, електротехніки тощо, дозволять йомувиконати необхідні електротехнічні роботи.Чимало професій на сучасних промислових

підприємствах, будівництві, с ільському

господарстві, транспорті потребують відповіднихзнань, які пов’язані з електротехнічними роботамиі безпосередньо стосуються виробництва,продукцією якого є найрізноманітніші вироби, якітією чи іншою мірою є споживачами електричноїенергії.Процес створення матеріальних благ,

необхідних для життя людини, для існування йрозвитку суспільства, подальший соціальний інауково-технічний прогрес потребує затрат восновному електричної енергії.Кількісне зростання виробництва

електроенергії привело до якісного стрибка їїзначення, створення великої галузі народногогосподарства – енергетики.Під енергетикою, в широкому значенні цього

слова, розуміють галузь науки і народногогосподарства, яка вивчає, виробляє, перетворює,передає, розподіляє та споживає електроенергіюв різноманітних її формах [1].Для підтримання на відповідному рівні великого

енергетичного господарства країни в надійномуробочому стані необхідні значні витрати засобів ікоштів, зокрема, виконання великого обсягуелектротехнічних робіт, покращення організаціїпраці та пошуку нових матеріалів з метоюпідвищення рівня електромонтажних робіт.Відповідно, з і швидким розвитком

електроенергетики й електромонтажноговиробництва розвиваються та удосконалюютьсяйого зміст і засоби праці, підвищуються вимогищодо рівня підготовки з цієї галузі знань.Для роботи в сучасному електротехнічному

виробництві треба багато знати й вміти. Тількидостатні знання з математики, креслення, фізики,хімії, електротехніки, дозволять працівникувиконати необхідні розрахунки перерізів і довжинліній передач електричної енергії, проектувати,розраховувати та монтувати електротехнічні схеми,підбирати до відповідних електротехнологічнихумов матеріали, засвоїти електрозварюваннярізних видів, використовувати вимірювальну йвипробовувальну електроапаратуру тощо [5].Для успішного до сягнення мети з

електротехнічної підготовки необхідно втілити:- роль і місце в народному господарстві

електротехнічної справи, структуру й перспективирозвитку;

- основні принципи роботи електричнихосвітлювальних і силових установок, електричнихліній, правила їх експлуатації;

- нормативні вимоги до електромонтажнихробіт;

- сучасні високопродуктивні методи монтажнихі пусконалагоджувальних робіт;





79 Молодь і ринок №8 (23), 2006

- зміст відповідних розділів програмитрудового навчання учнів;

- вимоги до організації робочого місця таправила техніки електробезпеки.Вміти:- читати електротехнічні схеми;- виконувати підготовчу роботу;- виконувати основні електромонтажні операції;- планувати та організовувати виконання

електромонтажних робіт;- знаходити неполадки і виконувати ремонт

електротехнічних ліній і мереж , а такожелектричних пристроїв та елементів;

- організовувати й проводити лабораторніелектромонтажні роботи з учнями.Підбір лабораторних робіт треба проводити з

урахуванням їх виконання на найбільш частовикористовуваному електротехнічномуобладнанні. Лабораторні роботи повинні привчитидо відповідної експлуатаційної діяльності, деперевірка пристроїв і обладнання є обов’язковоюумовою забезпечення їх нормальної тадовготривалої роботи. Виконання монтажу схемелектротехнічних пристроїв і дослідження їхроботи слід здійснювати за умов , щозабезпечують роботу технічного об’єкта вреальних умовах.Програму електротехнічної підготовки слід

уточнювати стосовно конкретних умов іможливостей навчального закладу. Тематикулабораторно-практичних робіт можна змінюватикожного року залежно від обставин.Електротехнічна підготовка є важливою

складовою частиною навчального процесу,ефективною формою пізнавальної діяльності,оскільки вимагає особистої участі у виконанніконкретного обсягу відповідних робіт, у проведенніексперименту, нероз ривно пов’язаного звивченням обладнання і процесів, що протікаютьу них. Внаслідок цього здійснюється один зважливих етапів навчання – поєднання теорії зпрактикою, систематизуються знання,прищеплюються навички грамотноговикористання електричних приладів, пристроїв імашин тощо [5].У трудовому навчанні електротехнічна

підготовка сприяє формуванню професійноважливих умінь і навичок із монтажу, експлуатаціїй ремонту електротехнічних пристроїв, вчитьсамостійно розраховувати і складатиелектромонтажні сх еми, планувати таорганізовувати виконання електромонтажнихробіт, знаходити несправності, виконувати ремонтелектротехнічних ліній і мереж , перевірятивзаємодію окремих елементів згідно з

принциповими елек тричними схемами,організовувати й проводити електромонтажніроботи.Особливої ваги набирає проблема

енергоощадності, в тому числі за рахунок заходівраціонального використання електроенергії.Навчально-трудова підготовка з

електротехнічних дисциплін допоможе створитисприятливі умови для формування готовностівипускників до трудової діяльності у сферахвиробництва на основі вибору майбутньої професії;глибше засвоїти деякі теми з електротехніки,фізики, електротехнічних матеріалів та іншихнавчальних предметів ; здобути цінні якостідослідника; полегшити випускникові вступ натехнічні спеціальності вищого навчальногозакладу різних рівнів акредитації абовлаштуватися на роботу після закінчення школи;здійснювати навчально-виховний процесвідповідно до індивідуальних можливостей таінтересів школярів.Висновки. У статті ми намагалися порушити

проблему електротехнічної підготовки утрудовому навчанні в нових економічних умовахз урахуванням провідних ролей електроенергетикиу народному господарстві країни. Відповідно, зішвидким розвитком електротехнічноговиробництва удосконалюються зміст та засобипраці, підвищуються вимоги щодо рівняпідготовки висококваліфікованих працівників.Електротехнічна підготовка є важливоюскладовою частиною навчального процесу,ефективною формою пізнавальної діяльності, якасприяє формуванню професійно важливих умінь інавичок при експлуатації, ремонті, обслуговуванніелектротехнічних пристроїв, дозволяє плануватита організовувати виконання електромонтажнихробіт тощо.Особливої ваги набирає проблема

енергоощадності, в тому числі за рахунок заходівраціонального використання електроенергії.Навчально-трудова підготовка з

електротехнічних дисциплін допоможе:- створити сприятливі умови для формування

готовності випускників до трудової діяльності усферах виробництва на основі вибору майбутньоїпрофесії;

- глибше засвоїти окремі теми з електротехніки,фізики, електротехнічних матеріалів та іншихнавчальних предметів;

- здобути цінні якості дослідника;- полегшити випускникові вступ на технічні

спеціальності ВНЗ або влаштуватися на роботупісля закінчення школи;

- здійснювати навчально-виховний процес





80

відповідно до індивідуальних можливостей таінтересів школярів.

1. Будіщев М.С. Електротехніка, електроніката мікропроцесорна техніка. – Львів: Афіша,2001.

2. Євдокименко І.Л. Підготовка учнів дотворчої праці з техніки. – К.: Радянська школа,1977.

3. Міністерство освіти і науки України.

Орієнтовні тематичні плани для середн іхзакладів освіти. Трудове навчання 8 – 11 класи.– К.: Перун , 1998.

4 . Урок и техн іч н о ї прац і / За р ед .Д .О . Тхоржевського. – К.: Радянська школа,1979.

5. Тхоржевский Д.О. Методика трудовогоі професійного навчанн я та викладанн язагальнотехнічних дисциплін: Навч . посібник.– К.: Вища школа, 1992.

Постановка проблеми. На сучасному етапірозвитку суспільс тва вміння творчовикористов увати здобуті знання набуваєнеабиякого значення, оскільки допомагає людинівиконувати суспільні й професійні функції, швидшеадаптуватися у нових економічних умовах, сприяєшвидкому переходу від одного виду діяльності доіншого.Людина ХХІ ст. докорінно відрізняється від

попередників саме у контексті своєї трудовоїдіяльності. Сучасне суспільство все більшепотребує не просто людей-виконавців, а людейпошуку, технічно грамотних спеціалістів, здатнихшвидко переорієнтуватися у нових соціально-економічних умовах та творчо розв’язуватискладні виробничі завдання; відчуває потребу нестільки у фізичній силі чи простих навичкахрозумової діяльності людини, скільки в її творчихздібностях, розумовій активності, ініціативності.Лише творчо активна особистіс ть здатна

досягти значних успіхів у будь-якій справі завдякинетиповому (нешаблонному) стилю мислення,вмінню використовувати свій запас знань унестандартних ситуаціях, прагненню доваріативності при розв’язанні поставлених завдань.Як зазначають учені-дослідники, зміст праці

в сучасних умовах вимірюється не лишеступенем інтенсивності, але і рівнем проявутворчості. Усе частіше спостерігається

об’єктивна тенденція – з розвитком суспільстваінтенсивність і кількіс ть фізичної працізменшується, а інтелектуальної, творчої – зростає [9].Творчість є могутнім джерелом інновацій в усіх

галузях матеріального і духовного життясуспільства, а її результати (продукти) найвищоюмірою визначаютьс я оригінальністю,неповторністю, унікальністю, досконалістю [10].Психологами доведено, що творчі здібності

властиві кожній людині, тому їх слід активнорозвивати, починаючи з раннього віку. Сприятливіумови для цього повинні створюватисянасамперед у загальноосвітній школі і, зокрема,на уроках трудового навчання при залучені учнівдо проектно-конструкторської діяльності,розв’язанні нетипових навчально-виробничихзавдань тощо.Учитель трудового навчання повинен брати

безпосередню участь у підготовці підростаючогопокоління до трудової творчої діяльності. Науроках трудового та профес ійного навчання івиробничої праці він повинен формувати знання,розвивати творчі здібності школярів , виховуватиу них риси особистості, притаманні винахідникові,раціоналізатору, новаторові виробництва [9].У зв’язку з тим підвищуються вимоги і щодо

розвитку творчої активності майбутніх учителівтрудового навчання, які у професійній діяльностіповинні повною мірою використовувати свій

Іван Нищак, викладач кафедри педагогічних технологійДрогобицького державного педагогічного університету


ОКРЕМІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇАКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГОНАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ

У статті зроблена спроба з’ясувати значення творчої активності для розвиткуособистості, зокрема студентів – майбутніх учителів трудового навчання. Подано загальнухарактеристику курсу “Комп’ютерна графіка” та визначено педагогічні умови ефективногоформування творчої активності студентів.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ

© І. Нищак, 2006




81 Молодь і ринок №8 (23), 2006

творчий потенціал, здобутий на студентській лаві.Адже зрозуміло, що тільки вчитель-професіоналяк творча особистість, людина-раціоналізатор,винахідник зможе найбільш ефективно прищепитице вміння своїм вихованцям (учням).Існують різні позиції вчених стосовно розуміння

творчості, особливо у галузі освітньої діяльності.У загальному значенні творчість – це створеннянового, яке прийняте у визначеній ситуації й увизначений час як потрібне і корисне. У своючергу, під новим розуміють продукт технічноїдумки, що раніше не існував у такій же формі,який може містити уже відомі матеріали, але усвоєму завершеному вигляді обов’язково включаєневідомі раніше елементи [2].Аналіз досягнень з проблеми. Проблеми

формування творчих умінь особистості унавчальній діяльності досліджувалися у працяхбагатьох учених. Зокрема, психологічний аспекттворчості вивчався психологами П.Н.Антоновим,Н.А.Менчинською, М.В.Савчиним, В.В.Чебишевою,П.М.Якобсоном та ін.Важливого значення творчості для розвитку

особистості надавав відомий вітчизняний педагогВ.О.Сухомлинський, зазначаючи, що вчительповинен дбати про те, щоб кожна дитина творчовикористовувала свої уміння і навички [8]. Вінубачав важливе виховне завдання у тому, щобпоступово прищеплювати дітям навичкинапруженої, творчо-розумової праці [8] . Відеальному образі людини, на думкуВ.О.Сухомлинського, найважливішими виступаютьнаступні риси: інтелектуальне багатство, творчийрозум, прагнення жити у світі думки [7].Проблеми формування творчих умінь учнів на

уроках трудового навчання, а також у процесізалучення їх до технічної творчостівисвітлювалися у працях багатьох вітчизняних ізарубіжних педагогів: А.А.Дремухи, Н.В.Дубової,В.Д.Геращенка, О.М.Зайцевої, О.М.Коберника,Н.В.Слюсаренко, Ю.С.Столярова, Д.О.Тхоржевськогота ін.; на уроках креслення – А.Д.Ботвинникова,В.А.Гервера, Є.Т.Жукової.Проблеми формування творчих умінь

студентів – майбутніх учителів трудовогонавчання, при вивченні креслення, практикумів унавчальних майстернях висвітлювалиА.Д.Ботвинников, О.М.Джеджула, О.М.Коберник,М.С. Корець, Д.О.Тхоржевський та ін.Розвиток творчої активності особистості

засобами інформаційних технологій розглядаливчені-дослідники: М.І.Жалдак, Б.С.Гершунський,Е.І.Машбіц, І.В.Ретинська, М.В.Шугріна та ін.Роль інформаційних технологій у навчанні,

значення комп’ютера при вивченні трудового

навчання та креслення, досліджувалиР.С.Гуревич, С.М.Єрмаков , В.В.Стешенко,І.О.Петрицин, Л .М.Шпак та ін.Аналіз ряду наукових праць учених-педагогів

засвідчує, що значення курсу “Комп’ютернаграфіка” для розвитку творчої активностіособистості ще не до кінця вивчено та висвітленоу науково-методичній літературі.Виходячи з вищевикладеного, метою статті

є виявлення, вивчення та обґрунтування новихпідходів та методів для ефективного формуваннятворчої активності майбутніх учителів трудовогонавчання засобами комп’ютерної графіки.Основний матеріал дослідження. Нові

умови для формування творчої активностіпідростаючого покоління з’являються із розвиткомінформаційних систем.Сьогодні спостерігається значне прискорення

науково-технічного прогресу, відбувається зміназмісту, характеру та умов праці, автоматизаціявиробництво, впроваджуються світові досягненнянауки і техніки, пов’язані із розвитком інформаційно-комунікаційних систем. Це виводить людство наякісно новий рівень – інформаційний, що, у своючергу, висуває нові вимоги до усіх учасниківсуспільно-виробничих відносин.Професор Р.С.Гуревич зазначає, що “останнім

часом електронно-обчислювальна техніка широкозастосовується майже в усіх галузях людськоїдіяльності: в управлінні, медицині, інженерії, увійськовій справі та навіть у с ільськомугосподарстві. Саме слово “комп’ютер” несе в собімагічну силу. Комп’ютер, наче чарівник, здатнийшвидко змінити звичний нам спосіб життя” [3, 6].Торкнувся цей процес і системи освіти, одним

із завдань якої є миттєве реагування на усі якіснізміни суспільства і, відповідно до цього,підготовка фахівців нового покоління.Тому одним з пріо ритетних напрямів

інформатиз ації сучасного сус пільства єінформатизація освіти – процес забезпеченнясфери освіти методологією і практикою розробкиі оптимального використання інформаційних такомунікаційних технологій … [6], що “ …відкриває широкі перспективи диференціаціїнавчання, розкриття творчого потенціалу,пізнавальних здібностей кожного окремогоучасника навчального процесу” [4, 67].Навчальний процес організується з

урахуванням можливостей сучаснихінформаційних технологій навчання та орієнтуєтьсяна формування освіченої, гармонійно розвиненоїособистості, здатної до постійного оновленнянаукових знань, професійної мобільності ташвидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-






культурній сфері, в галузях техніки, технологій,системах управління та організації праці в умовахринкової економіки [5].Усе частіше у навчальних планах закладів

освіти усіх рівнів акредитації (особливо вищоїшколи), з’являються нові навчальні предмети,спецкурси, практикуми, пов’язані з вивченням тазастосуванням комп’ютера для розв’язанняконкретних практичних завдань.Поява курсу “Комп’ютерна графіка” на

інженерно-педагогічному факультеті Дрогобицькогодержавного педагогічного університету іменіІвана Франка є ціл ком закономірною івиправданою. Предмет “Комп’ютерна графіка”включений у зміст фахової підготовки студентів,і його вивчення передбачає засвоєння студентамиусіх видів робіт, пов’язаних з розв’язуваннямрізноманітних графічних завдань за допомогоюкомп’ютерної техніки, з виконанням креслярсько-графічних робіт, конструкторської і технологічноїпідготовки виробництва засобами системавтоматизо ваного проектування (САПР) ;формування умінь і навичок з використаннямефективних та раціональних методів і прийомівнавчання; самостійне опрацювання наукової,навчально-методичної та довідкової літератури [1].Мета цього курсу – забезпечення високого

рівня комп’ютерної, графічної та навчально-дослідницької роботи майбутніх учителівтрудового навчання, надання пізнавальній тапрактичній діяльності студентів пошуково-творчого характеру, сприяння формуваннюгармонійно розвиненої творчої особистості.Досвід роботи вказує на те, що студенти ще

не зовсім підготовлені до вивчення комп’ютерноїграфіки, зокрема через недостатньо сформованібазові уміння, не розроблено методикиформування творчої активності студентів назаняттях з комп’ютерної графіки, лише частковорозкрито дидактичні принципи вивчення цьогопредмету, відсутні навчальні завдання, які б нетільки мали загальноосвітнє значення, а й сприялиб формуванню творчої активності студентів.Недостатнє розв’язання цієї проблеми у

навчальній практиці, науково-методичнійлітературі відкриває нові перспективи длядосліджень, що реалізуються через виявлення,вивчення, обґрунтування та використання упрактичній роботі нових підходів та методів дляефективного формування творчої активностімайбутніх учителів трудового навчання засобамикомп’ютерної графіки.У зв’язку з тим ми пропонуємо ряд умов, які,

на нашу думку, сприятимуть ефективномуформуванню творчої активності майбутніх

учителів трудового навчання у процесі вивченнякурсу “Комп’ютерна графіка”:

1. Створення умов для самостійного ітворчого мисленняЯкщо необхідно розвинути в студента здібності

до самостійної, на вищому етапі – творчоїдіяльності, слід, щоб він у процесі навчанняопинявся у ситуації, яка потребує прояву такоїдіяльності. Якщо професійна діяльність включаєнеобхідність розв’язання певних проблем абонавіть самостійного їх формулювання, то і внавчанні такі проблеми слід систематичноформулювати і розв’язувати.Лише у процесі пошуку та отримання нових знань

утворюється апарат реалізації творчого мислення.Організація занять повинна сприяти

індивідуалізації навчання студентів, розвитку їхніхтворчих здібностей та активізації розумовоїдіяльності. Завдання викладачів скеровувати таспонукати студентів до самостійного здобуваннязнань і формування умінь, сприяти розвитку бажаннята потреби вільного користування допоміжноюнавчальною і довідковою літературою [1].

2. Використання творчих завданьПри вивченні студентами курсу “Комп’ютерна

графіка” важливе значення має використаннятворчих завдань, у процес і розв’язання якихпевною мірою відбувається становлення творчоїособистості майбутнього вчителя.Умова творчого з авдання повинна

передбачати виникнення проблемної ситуації, айого розв’язок – спонукати до використанняздобутих знань у нових ситуаціях. Нарешті,обов’язковою особливістю творчих завдань єваріативність їх розв’язання, тому що тільки вцьому випадку виникає індивідуальний пошук,логічним завершенням якого є суб’єктивно новийрезультат. Якщо немає вибору можливих шляхіврозв’язання, то немає творчості [2, 6].Пропонуємо деякі зразки творчих завдань з

курсу “Комп’ютерна графіка”:1. Засобами графічного редактора Adobe

Photoshop проведіть ретушування кольоровоїфотографії, виконавши наступні умови: змінітьколір очей, приберіть дефекти з обличчя(зморшки, плями тощо) , встановіть найбільшвдале поєднання ступеня яскравості та контрасту,використайте фільтри, шари та ефекти шарів.

2. Засобами графічного редактора Corel Drawстворіть логотип комп’ютерної фірми. У своїйроботі використайте інтерактивні інструменти,ефекти, графічний текст, заливання, комбінуваннята групування об’єктів.

3. За допомогою системи автоматизованогопроектування Компас-3D змоделюйте тривимірне





83 Молодь і ринок №8 (23), 2006

зображення предмета згідно з його перерізом ігабаритами головного вигляду.

3. Розуміння важливості проблемиСтимулом, мотивом для творчої роботи може

стати розуміння важливості проблеми дляуспішного оволодіння навчальним предметом, щонеодмінно стане у пригоді у процес і майбутньоїпедагогічної діяльності.Студентові слід самостійно встановити, яких

даних для розв’язання проблеми не вистачає і якимчином їх можна одержати. Якщо кількість данихнадлишкова, необхідно встановити, якими з нихскористатися. Розв’язання проблеми передбачаєсистему дій, можливість висунення не однієї, акількох гіпотез, послідовне відхилення помилковихгіпотез і, нарешті, встановлення правильноївідповіді. Досвід багатьох учених-дослідниківсвідчить, що надто легкі або складні завдання несприяють створенню проблемних ситуацій.Якщо відповіді на запропоновані запитання

містять лише ту інформацію, яку повідомиввикладач, то такі запитання неправильнорозглядати як проблемні, вони повністювідповідають пояснювально- ілюстративномуспособу навчання. Запитання стаютьпроблемними лише тоді, коли на їх основівикладач організовує самостійний пошук тихфактів, понять і закономірностей, які студентамневідомі або ними не осмислені.Висновки. Таким чином, для ефективного

розвитку творчої активності особистості прививченні комп’ютерної графіки слід створюватиналежні дидактичні умови, що повинні бутипідкріплені як відповідним рівнем підготовкистудентів, так і їх потребами та бажаннями.Запропонований перелік умов далеко не повний,бо мета цієї статті полягає не стільки уґрунтовному аналізі усіх умов, скільки у визначенніїх педагогічної доцільності та важливого значенняу навчально-пізнавальному процесі.

1. В.В .Моштук , І .Д .Нищак. Програманавчальн ої дисцип лін и “Комп’ютернаграфіка” для підготовки фахівців освітн ьо-кваліфікаційн ого рівн я “Бакалавр”спеціальності 6.010103 “ПМСО. Трудовенавчання”. – Дрогобич: РВВ ДДПУ, 2004. – 18 с.

2. Гервер В .А . Творческие задачи почерчен ию: Книга для учителя . – М . :Просвещение, 1991. – 128 с.: ил.

3. Гуревич Р.С. Чи потрібен комп’ютер науроках трудового навчання? // Трудова підготовкав закладах освіти. – 2001. – № 2. – С. 6 – 10.

4. Жалдак М. І. Педагогічний потенціалкомп’ютерно орієнтованих систем навчанняматематики // Засоби і технології єдиногоінформаційного освітн ього простору: Зб.наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О.Жука.– К.: Атака, 2004. – С. 67.

5. Збірник законодавчих та нормативних актівпро освіту: Вип. 1 / Упоряд.: К.Е.Жалковський,С.І.Лисенко. – Київ, 1994. – 336 с.

6. Профессиональная педагогика: Учебник длястудентов, обучающихся по педагогическимспециальностям и направлениям. М.: Ассоциация“Профессиональное образование”, 1997. – 512 с.

7. Сухомлин ский В .А . Как воспитатьнастоящего человека. Советы воспитателям.– К.: Рад. школа, 1975. – С. 6.

8. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.– К.: Рад. школа, 1981. – С. 173.

9. Техническое творчество учащихся: Учеб.пособие для студентов педин ститутов иучащихся педучилищ по индустр.-пед. спец. /Ю.С.Столяров, Д.М. Комский, В.Г.Гетта и др.;Под ред. Ю.С. Столярова, Д.М. Комского. –М.: Просвещение, 1989. – 223 с.: ил.

10 . Філософськ ий сло вн ик / За ред.В . І . Шинкарука. – 2-е вид., перероб. і доп. –К.: Головна редакція української радянськоїенциклопедії, 1986. – 798 с.





“Неможливо всебічно і ґрунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їхніхзакономірностей та одновічної волі неба”.

Богдан Хмельницький, Гетьман України

“Нащо говорити там де треба діяти”.

Богдан Хмельницький, Гетьман України




84

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. У Законі України “Проосвіту” відзначено, що метою освіти є всебічнийрозвиток людини як особистості та найвищоїцінності суспільства, розвиток її талантів ,розумових і фізичних здібностей, вихованнявисоких моральних якостей, формуваннягромадян, здатних до свідомого суспільноговибору [1]. У цьому контексті особливогозначення набуває проблема економічноговиховання молоді. Ї ї актуальність зумовленазростаючими темпами економічних перетворень,насиченням вітчизняної економіки тимиінституціями, без яких неможливо уявити сучаснеринкове суспільство.Обґрунтування основних економічних поглядів

та переконань, необхідних для засвоєнняшколярами, висвітлено в роботах П.Атутова,Ю.Васильєва, П.Костенкова. Більш поглибленимдослідженням стосовно економічного вихованняучнівської молоді присвячені роботи М.Мойсеюк,В.Розова, І.Сасової, Б.Шем’якіна, А.Аменда,І.Смолюка, А.Нісімчука, О.Собчук, Н.Барило таін. , в яких порушено актуальні проблемиформування економічного мислення і свідомостішколярів . Питання управлінського аспектуекономічного виховання учнів висвітлені в роботахО.Шпака, О.Падалки, О.Кравчук. Окремі сторонипроцесу економічної освіти та виховання школярів,підготовки їх до підприємницької діяльностіокреслено у працях В.Дрижака, О.Тополь,М.Вачевського, Р.Пустовійта.Проблема економічної освіти і виховання

впродовж останніх десятиліть досліджується вфілософському, соціологічному, економічному,психологічному і педагогічному аспектах. У 70-х– 80-х роках ХХ ст., педагогами-дослідникамивиконано значний обсяг робіт з виявлення тарозробки складових частин процесу економічноговиховання школярів. Більшість авторів, беручи за

вихідний момент економічну діяльність, метуекономічного виховання вбачали у підготовцімолоді до цієї діяльності, до її активної участі векономічному житті суспільства. Звідсивипливають й основні завдання економічноговиховання: формування усвідомленої необхідностітрудової спрямованості у пошуку шляхівзадоволення потреб; набуття умінь та навичокекономічного аналізу; оволодіння основаминаукової організації праці; виховання відповіднихякостей тощо.Дослідниками процесу економічного виховання

було виділено основні напрями його реалізації:координація внутрішкільного планування;встановлення системи педагог ічних дій,спрямованих на набуття учнями економічнихзнань; формування у них економічних якостей;впровадження у школах режиму дотриманняекономії; економічна освіта і виховання у процесісуспільно корисної продуктивної праці, у ходітрудового навчання, в позакласній і позашкільнійроботі та в сім’ї.У педагогічних дослідженнях паралельно з

розробкою змісту проводився пошук форм таметодів економічного виховання школярів. Окремідослідники намагалися розглянути використаннязагальних форм та методів навчання і вихованняшколярів у процесі формування економічних знань,умінь та навичок, одночасно виділяючи при цьомуспецифічні засоби: економічні розрахунки, засобиекономії і т. ін. Інші автори, зосереджуючи своюувагу на вивченні окремих питань економічноговиховання, проводили пошук форм та методів наоснові аналізу економічної діяльності школярів. Цідослідники виділили основні фактори, якібезпосередньо впливають на ефективністьекономічного виховання школярів: однаковіматеріальні умови та можливості для всебічногорозвитку дітей; впровадження елементів науковоїорганізації праці вчителів; створення режиму

Ярослав Матвісів, викладач кафедридекоративно-ужиткового мистецтва та основ дизайнуДрогобицького державного педагогічного університету


ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОГОВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ

ТРУДОВОГО НАВЧАННЯУ статті аналізуються підходи до побудови змісту та завдань економічного виховання

українського шкільництва. Акцентується увага на необхідності економізації викладаннятрудового навчання.

ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВНА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© Я. Матвісів, 2006




85 Молодь і ринок №8 (23), 2006

економії у школі; зміцнення зв’язків школи, сім’їта громадськості щодо проблем економічноговиховання; удосконалення економічної таметодичної підготовки вчителів тощо.Мета статті полягає в аналізі та проектному

баченні взаємозв’язків та взаємовпливів основнихскладових економічної культури особистості наформування її світоглядних цінностей.Виклад основного матеріалу. Перед тим,

як детальніше зупинитись на висвітленніпроблеми економічного виховання школярів науроках трудового навчання, короткоохарактеризуємо поняття “економічна культура”,оскільки воно займає центральне місце узмістовому висвітленні теми.Поняття “економічна культура” має яскраво

виражений інтегральний характер. Воно об’єднуєу собі множину елементів, починаючи з простих(культура виробничих умов, культура трудовогопроцесу) і завершуючи складними, пов’язанимиз вищими формами духовного і моральногорозвитку людини. Це поняття містить інайголовніші, життєво важливі цінності:характерологічні, емоційно-вольові, інтелектуальні,естетичні, фізичні тощо. Безперечно, зазначенийподіл культури носить умовний характер, оскількив дійсності всі його складові нерозривновзаємопов’язані й об’єднані в єдинийфункціонуючий організм.Одним з провідних методологічних принципів

підходу до розв’язання проблеми формуванняекономічної культури особистості є принципдіалектичної побудови системи виховних впливівна особистіс ть. Суть методики реалізації такогопідходу полягає у тому, що вивчення особистостіповинно включати не лише виявлення умов длярозвитку соціально значущих мотивів і потреб векономічних знаннях, уміннях і навичках, але йпроектувати (прогнозувати) поетапне просуваннядо досягнення мети, оволодіння належним рівнемсформованості економічної культури.Економічну культуру ми розглядаємо як

системну якість, яка містить знання та вміння усфері економіки, високий рівень сформованихморально-ціннісних орієнтацій , культуриміжособистісних стосунків та норм поведінки(рис.1).У запропонованій нами структурі економічної

культури, систему морально-ціннісних орієнтаційрозглядаємо як регулятор людськоїжиттєдіяльності, який відображає у своїйструктурній організації та змісті особливостіоб’єктивної дійсності, що охоплює і зовнішній длялюдини світ, і саму людину в усіх її проявах таоб’єктивних характеристиках. В основі структури

цінностей лежать не генетично ранні задаткифіз іологічного характеру, а генетично пізніутворення, які, будучи “вторинними” вгенетичному плані, є “первинними” уструктурному, оскільки “… людина існує,розвивається, формується у вз аємодії ізсередовищем та іншими людьми. Завдяки ційвзаємодії, вродженим здібностям і власнійактивності вона стає особистістю” [6].Безпосередня практична діяльність людини

виконує не лише властиву їй перетворювальнуфункцію щодо навколишнього світу; в ційдіяльності здійснюються певні інтеграційніпроцеси й у сфері її психічного розвитку.Зв’язуючись в єдиний цілеспрямований життєвийпотік, вони синтезують початково розрізненіособистісні цінності у чітку систему, формуютьцілісність особистості.Зауважимо, що економічну культуру

особистості школяра ми розгл ядаємо яккатегорію, яка постійно перебуває в станісаморозвитку і самовдосконалення, оскількиучень, споживаючи цінності культури, у процесісвого розвитку піднімається на новий, вищийступінь оволодіння основами економічногомислення.За всієї багатогранності змісту, кожен урок

трудового навчання сприяє розв’язанню рядупедагогічних задач. Функціонально їх можнаподілити на три групи – освітні, виховні тапрактичні.Розв’язання завдань першої групи полягає у

тому, щоб ознайомити підлітків, у доступній їхрозумінню формі, зі значенням техніки в життілюдини, з основними напрямами науково-технічного прогресу, з провідними, дляконкретного економічного району, галузямипромислового та с ільськогосподарськоговиробництва, на конкретних прикладах розкритизначення науки, її законів та закономірностей якфундаменту сучасного економічного розвитку.Учнів ознайомлюють з основними масовимипрофесіями, організацією та культурою праці,методами роботи новаторів , раціоналізаторів,винахідників, можливими шляхами підвищенняпродуктивності праці та ефективностівиробництва. Окрім цього, у процес і пошуково-практичної діяльності в учнів інтенсивнорозвивається аналітичний спосіб мислення.До завдань другої групи можна віднести

виховання у дітей та підлітків поваги до людейпраці, бажання зробити посильний внесок урозбудову української держави. Участь у творчійдіяльності сприяє розвитку патріотичних почуттів,гордості за вклад вітчизняних учених та






винахідників у світову науку, техніку і культуру.Вона служить ефективним засобомудосконалення моральних якостей особистості,формування її національної самосвідомості.Вагомим результатом пошукової діяльності є

вироблення в учнів уміння користуватисьбібліографічними довідниками, каталогами,реферативними журналами, читати технічнудокументацію.Необхідність практичних знань з економіки

очевидна, оскільки людина живе в економічномусередовищі й завжди свою діяльністьпідпорядковує економічним інтересам. Саме вонилежать в основі підприємливості, сприяють

виробленню готовності до самостійногоприйняття рішень, дають можливість відкритивласну справу. Опанувати економічні знання,виробити певні економічні уміння можна лише заумови їх практичного використання в тих чи іншихвиробничих ситуаціях.На основі аналізу діючих програм з трудового

навчання є всі підстави стверджувати, що урокитрудового навчання мають широкі можливостідля формування у школярів економічногомислення, уявлень про економічні закономірностірозвитку суспільства, засвоєння основнихекономічних положень (наприклад, економії часу,ресурсів, енергії тощо).

Рис. 1. Склад та структура економічної культури особистості та передумови її формування

Аксіологічний компонент

Орієнтаційно-ціннісний компонент

Праксеологічний компонент

ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА

Економічні, правові, екологічні

Техніко- технологічні

Морально- етичні

Знання Уміння

Світоглядна підготовка

Мотиви трудової діяльності

Самоконтроль та самооцінка

Відношення до матеріально-духовних надбань людства

Природні багатства

Продукти людської діяльності

Спосіб мислення та норми поведінки, громадянська активність

Організаційно-виробничі

Конструк- торсько- технологічні

Економічні

Рівень розвитку економічної культури





87 Молодь і ринок №8 (23), 2006

У цьому контексті нами розробленоекономічний аспект змісту політехнічних знань,передбачених навчальною програмою зобслуговуючої праці для учнів 5 – 9 клас ів(див.табл.1).

Нами розроблено практичні завдання,систематичне й цілеспрямоване використанняяких на уроках трудового навчання, дастьможливість виробити у школярів навичкиспілкування, налаштувати їх на творчість. Цізавдання сприятимуть розвитку управлінськихнавичок, умінню порівнювати, аналізувати,виробляти комплекс особистісних якостейактивного члена суспільства ринкових відносин.Нижче наведено приклади практичних завдань:

1) завданн я на проведення маркетинговихдосліджень

Завданн я 1. Складіть, для газети текстоголошення про продаж певного споживчоготовару, який широко використовується практично

усіма верствами населення. Назвіть газети, вяких це оголошення буде мати найбільший успіх.Чому?

Завдання 2. У чому різниця радіо - і телевізійноїреклами? Обґрунтуйте свою точку зору.

2) завданн я на проведення елементарнихекономічних розрахунків

Завдання 1. Обчисліть вартість електроенергії,яку споживає електрична швейна машинка засемигодинний робочий день, якщо потужність їїелектродвигуна становить 0,09 кВт.

Завдання 2. На пошиття наволочки на машині2М кл. ПМЗ учениця витрачає 40 хв., на цю жроботу на електричній швейній машині вонавитрачає 32 хв. Наскільки продуктивність праціза другою машинкою є вищою, ніж під часвикористання другої машини?

Завданн я 3. Запишіть меню с імейногосніданку. Підрахуйте, скільки приблизно коштуєсніданок на сім’ю і на одну людину.

Таблиця 1 № п/п Тема Економічний аспект політехнічних знань

1 Матеріалознав-ство

Економічні аспекти технологічного процесу виготовлення пряжі, ниток, тканини: способи підвищення продуктивності праці, зменшення собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності. Вдосконалювання знарядь праці як історична необхідність. Модернізація виробництва. Вплив механізації та автоматизації виробництва на продуктивність праці.

2 Робота на швейній машині

Засоби виробництва. Знаряддя праці. Вдосконалювання знарядь праці як історична необхідність. Економічна ефективність механізації та автоматизації виробництва. Вплив організації робочого місця на ефективність праці. Продуктивність праці та способи її підвищення. Пристрої та пристосування як засіб підвищення продуктивності праці, економії ресурсів, часу та сил. Економія електроенергії. Правила експлуатації швейних машин. Догляд. Ремонт.

3 Розкрій швейних виробів

Дотримання технологічної послідовності розкрою як передумова якісного виконання роботи. Економія матеріалів. Безвідходне виробництво.

4 Пошиття швейних виробів

Самостійне пошиття одягу як спосіб заощадження сімейного бюджету. Нормування праці. Раціональне витрачання часу та сил у процесі пошиття одягу. Спеціалізація. Економічне значення планування робіт та організації праці. Основні шляхи підвищення продуктивності праці. Визначення собівартості продукції, норм часу. Заробітна плата. Форми оплати праці. Якість виробів та їх відповідність технологічним, економічним, експлуатаційним і естетичним вимогам.

5 Догляд за одягом Значення своєчасного догляду в подовженні терміну носіння одежі. “Друге життя” зношеного чи застарілого одягу.

6 Кулінарія

Раціональне харчування. Вартість страв. Правильне зберігання продуктів та їх раціональне використання. Економічне значення тривалого зберігання продуктів харчування. Економічна ефективність вдосконалення технологічного процесу обробки та приготування їжі. Шляхи зменшення витрат часу на приготування їжі. Техніко-технологічні показники побутової техніки призначеної для приготування їжі.

7 Електротехніч- ні роботи

Економія електроенергії. Техніко-економічні показники електроприладів. Дотримування правил експлуатації електроприладів. Шляхи зменшення витрат енергії. Раціональна організація освітлення у квартирі.





88

3) завдання на планування організаційно-технічних заходів

Завдання 1. Відомо, що планування роботизначно економить час на її в иконання.Запропонуйте найбільш раціональну послідовністьпошиття наволочки (фартуха, спідниці, плечовоговиробу тощо).

4) завданн я на проведен н я аналізутехнологічн ого процесу та вироблен н ярекомендацій щодо його покращення

Завдання 1. Господиня витрачає 2 год. наприготування їжі. Запропонуйте шляхи зменшеннявитрат часу, вивільнивши його на інші домашнісправи.

Завдання 2. Запропонуйте фасон фартуха,витрати часу на пошиття якого будутьякнайменшими. Правильність виконання завданняперевірте експериментально.

5) завдання на ефективн е використанняресурсів, економії сировини

Завданн я 1. Використовуючи шаблон,виконайте найраціональніший розкрій матеріалу.

Завдання 2. Запропонуйте шляхи ефективноговикористання відходів тканин, отриманих прирозкроюванні.

Завдання 3. Обґрунтуйте кожен із запропонованихшляхів підвищення продуктивності праці:а) використання пристосувань; б) правильнаорганізація робочого місця; в) збільшеннязарплати працівникам; г) подовження робочогодня; ґ) автоматизація та механізація процесувиробництва; д) зміна керівництва; е) спеціалізаціяпраці; є) моральне стимулювання.Практична спрямованість завдань дає змогу

учням чіткіше усвідомити сутність економічнихпонять та категорій, які вони засвоїли у процесівивчення навчального предмету. Їх розв’язанняна уроках трудового навчання вироблятиме ушколярів необхідність всебічного економічногоаналізу й розрахунку факторів виробництва, що вцілому позитивно позначиться на вихованні рис,притаманних підприємцю.Зі сказаного випливають основні завдання

економічного виховання на уроках трудовогонавчання. Це, насамперед:

- ознайомлення учнів із закономірностямиринкової економіки, структурною перебудовоювиробництва, підвищенням його ефективності,вдосконаленням виробничих відносин, системи таметодів управління;

- формування здатності до економічногомислення, творчого пошуку шляхів підвищенняпродуктивності праці, вміння швидко оволодіватиновими методами та прийомами праці;

- виховання почуття і рис господарника, що

працює з віддачею, бережливо ставиться дорезультатів праці, уміє ефективно розпоряджатисязаробленими коштами.Зміст економічного виховання на уроках

трудового навчання повинен розкривати такі ідеї:- економіка розвивається на базі сучасної науки і

техніки; вона має бути рентабельною та ефективною;- учасник економічної сфери життя повинен

осмислювати свою діяльність у масштабахконкретного виробництва, бути не простовиконавцем , а діловим раціоналізатором ,працювати творчо;

- працівник виробництва сумлінно ставитьсядо праці, дотримується трудової, технологічної тапланової дисципліни;

- на виробництві дотримуються науковоїорганізації праці, яка визначає розстановку сил,задає певний режим і ритм роботи, забезпечуєтехнологічну послідовність операцій і якіс тькінцевого результату;

- продукт праці, що не відповідає естетичнимсмакам споживача, не користується попитом,завдає шкоди виробництву й економіці в цілому;

- кожен працівник прагне вносити зміни у своювиробничу діяльність, планує підвищення своєїкваліфікації.Висвітлення економічного аспекту проблеми,

поставленої перед учнями, не лишеурізноманітнить навчально-трудову діяльністьшколярів, але й стане запорукою самостійногопошуку необхідної інформації (технологічної,патентної, екологічної тощо) , її творчогопереосмислення та критичного оцінювання. Окрімздатності приймати виважені рішення, у школярівсформується досвід колективної роботи, з’явитьсянове бачення застосуванню відомих ранішефактів і явищ, розвинеться здатність поєднуватитехнічні знання з їх правовим регламентуванням.Учні привчаться визначати предмет свого пошуку,пов’язаного з розв’язанням поставленогозавдання, самостійно отримувати результат таперевіряти його достовірність.Висновки. Таким чином , упровадження

економічного аспекту на уроках трудовогонавчання створить передумови для свідомогозасвоєння знань, дасть змогу ефективнішерозвивати й використовувати особисті потенційніможливості, позитивно впливатиме наформування світоглядних цінностей учнівськоїмолоді.

1. Закон України “Про освіту”. – К., 1991.2. Вишневський О. Сучасн е україн ське

вихованн я : Педагогічн і нариси. – Львів:Львівський обласний науково-методичний






89 Молодь і ринок №8 (23), 2006

ін ститут освіти; Львівське обласн епедагогічн е товариство ім. Г.Ващенка. –1996. – 238 с.

3. Экономическое образование и воспитаниеучащихся /Н.И.Горлач , И.Ф.Прокопен ко,В.К.Розов и др. / Под ред. Н.И.Горлача. – К.:Рад. школа, 1989. – 336 с.

4. Клепач Н.Я., Попов В.Д., Эпштейн Л.Е.Экономическое воспитание масс: организацияи эффективность. – М.: Экономика, 1979.

5. Нисимчук А.С. Экономическое образованиешкольников. – М.: Просвещение, 1991. – 160 с.

6. Савченко О.Я. Дидактика початковоїшколи. – К.: Абрис, 1997. – С. 142.

7. Слєпухов М. Сумнівні аксіоми радянськоїпедагогіки //Шлях освіти. – 1999. – №9. –С. 15 – 16.

8. Шпак О.Т. Економічн а підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервн оїосвіти. – К.: Четверта хвиля, 2000. – 351 с.

Постановка проблеми. Завданнямнаціонального виховання є не тільки передаваннядітям того, що створене поколіннями нашогонароду, але також залучення їх до процесутворення, удосконалення, розвитку тих цінностей,які вони засвоюють. Процесом національногосамовдосконалення є участь дитини в збагаченнінаціональних вартостей, у розвитку духовних ікультурних надбань. Творення та удосконаленнянації сприяє становленню у людини специфічно-національних рис і вдач.Виховання як складова культури, буття та

етносу спиралося на багатий досвід, який нашіпращури виробили впродовж кількох епох,удосконалюючи форми, засоби, ідеї й методивиховного впливу на підростаюче покоління.Національне виховання – це виховання дітей накультурно-історичному досвіді свого народу, йогодуховності, мудрості, традиціях.Аналіз досягнень з проблеми. Напрямки

національно-патріотичного, ес тетичного,трудового виховання та проблеми творчогорозвитку особистості розробляють у своїх працяхС.Павх, Н.Кузан, Г.Мельник , Ю.Бєлова,Л.Оршанський, Л.Савка, М.Мамус, Т.Кравченко,Ю.Коломієць та ін. У них значне місце відведеновивченню індивідуальних особливостей учнів таформуванню на цій основі їх нахилів і здібностей.Мета статті – розкрити напрямки і умови для

національного виховання школярів на урокахобслуговуючої праці.Основний матеріал дослідження. Великий

потенціал для національного вихованняособистості містять у собі уроки обслуговуючоїпраці. Метою і завданням цих уроків є не тількидати дівчаткам знання з кулінарії, рукоділля,швейної справи, але й допомогти їм розкрити своїможливості. Виховання української дівчини якмайбутньої матері й Берегині роду повинно бутиспрямоване на розвиток особистості, таланту,фізичних і духовних здібностей. Зацікавленістьдітей у звичаях, традиціях, обрядах зростає зуроку в урок, із року в рік [1].Вивчаючи з дітьми розділ “Культура

харчування”, знайомлю своїх учениць ізособливостями української національної кухні. Напрактичних заняттях із кулінарії проявляютьсяестетичні та художні смаки учениць, якіприкладають максимум зусиль при приготуванніта оформленні страв. Вивчаючи особливостірегіональної кухні, учениці записують рецептистрав, які готують у їхніх сім’ях із покоління впокоління. Цікавими є розповіді дівчат прообрядові страви, сімейні традиції, адже саме всім’ ї передається ставлення до національнихвартостей, панує національний дух. Народнаобрядова їжа – святкова, ритуальна абоцеремоніальна – не лише засіб задоволенняжиттєвої потреби людини, а й важлива формасоціального спілкування, традиційна суспільнацінність, що несе в собі символічне навантаження.Адже не можна собі уявити Святвечір без куті

та узвару, Великодня – без паски, українськоговесілля – без короваю. А який святковий стіл

Лариса Білик, старший вчитель трудового навчання,вчитель вищої категорії Дрогобицької ЗОШ № 17

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ НАУРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ

У статті досліджуються напрямки національно-патріотичного, естетичного,трудового виховання та проблеми творчого розвитку школярів на уроках обслуговуючоїпраці.

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВНА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ

© Л. Білик, 2006





українців обходиться без борщу та вареників?! Цістрави стали своєрідною візитною карткоюУкраїни. Звертаю особливу увагу учениць наставлення до хліба. “Без хліба – суха бесіда”,“Хліб – усьому голова” – ці та інші приказкиоцінюють величезну роль хліба. З хлібомзустрічали гостей, відвідували породіллю, ходилив старости, благословляли молодих на подружнєжиття, входили в нову хату, поминали померлих[5] . Використовуючи набуті знання, дівчатавчаться готувати страви з овочів, м’яса, риби,випікати вироби з тіста, засвоюють старовинні йсучасні методи зберігання продуктів. Успадкованівід предків традиційні цінності народної кулінарії,повинні зберегтися та стати символами –репрезентантами народної матеріальної культури.Помітне значення у національному виховання

особистості має українська народна вишивка. Науроках вишивання формуються не тільки навичкита вміння, але і йде знайомство з іс торією,особливостями української й регіональної вишивкизокрема. Доцільною є демонстрація робітнародних майстрів старших учнів та вчителя,відвідання виставок.Своє знайомство з вишивкою п’ятикласниці

починають із засвоєння найпростіших швів “голкавперед”, “за голку”, “стебловий”, “козлик”,“тамбурний”, тощо. Заняття вишивкою формуютьне тільки наполегливість, але й художні таестетичні смаки. Концентрую увагу учениць напідборі кольорової гами, кінцевій обробці виробу.У 6-му класі дівчата опановують хрестикові шви,розвивають свої навички при вишиванні серветок,сувенірів . Адже шов “хрестик” найбільшпоширена техніка вишивання нашого регіону.Учениці 7-го класу з цікавістю засвоюють такі

види швів, як мережка. Ця техніка вишивання єпоширеною на вс ій території України, неюоздоблювали одяг та вироби інтер’єрногопризначення.З року в рік учениці вдосконалюють свою

майстерність, засвоюючи все нові й нові видишвів, вивчають знаки, мотиви, символи, які єсвоєрідною вишивальною писемністю, якупронесли наші предки з глибини віків. Адже немаєв них нічого випадкового. За кожним символом,знаком і мотивом криється магічна сила, в нихзакладена народна мудрість. Учням цікаво й те,що ті знаки використовувалися з давніх-давен ідо сьогодні. Користуючись інструкційнимикартами, учениці вчаться засвоювати техніки,пов’язані з лічбою ниток: набирування, низинка,занизування, лічильна гладь, качалочки тощо.Із здивуванням учениці слухають розповідь

про те, що коли дівчина виходила заміж, у неї було

від сорока до вісімдесяти вишиваних сорочок істільки ж рушників. Серед них були і щоденні, ісвяткові, і обрядові. Вражає не тільки кількістьшвів у вишивці, а їх більше сотні, але й кольоровагамма [3].Особливе місце в українській народній вишивці

займає рушник . Він супроводжує нас віднародження і до смерті. З ним йшли доновонародженого, оздоблювали верхівкуновозбудованої хати, скріплювали купівлю-продаж худоби, з ним засилали сватів, вінчалися,на ньому опускали у могилу.Це не звичайний шматок тканини, а людська

доля з радощами й бідами, вияв любові до рідноїземлі, Бога, природи, оберіг людського роду. І всеце ми повинні врахувати, коли починаємовишивати рушник [5].Концентрую увагу учениць на символіці

кольорів, техніці виконання. Кольори та орнаментирушників характерні регіональним особливостям,за якими розрізняються “подільські”, “поліські”,“київські”, “гуцульські”, “галицькі”, “буковинські”.Підбираючи орнаменти, дівчатка дізнаються прорегіональні стилі та традиції вишивальногомистецтва Дрогобиччини. Тут переважають такімотиви, як “рожа”, “рожа й мотиль”, “грабельки”,“колічка”. Дивовижні властивості старих рушників– вибілені на траві, росі, під сонцем, місяцем,з ірками, під впливом ус іх стихій, вонисимволізують потік Божого благословення. Зцікавістю дізнаються учениці, що рушникипочинали шити у четвер. Це енергетична серединатижня. Борони Боже під час вишивання думатипро щось погане, сваритися, тримати на когосьзло. Адже вс і ці негативи могли позначитися навластивостях рушника. Перш ніж узятися завишивання, дівчина постила, молилася, мила руки,щоб позбутися не лише фізичного бруду, а йнегативної енергії на пальцях.Кольоропис на рушнику – не просто

барвистіс ть, а колорит національний, яквідтворення світогляду, переливи, буяння, духовнийпершопочаток. Контраст червоного й чорного внародній естетиці став ознакою фізичної краси:червоні щоки – чорні брови; червоний як рак –чорний як сім галок . Ця гама притаманна йвишивкам Дрогобиччини, у них закладена тяжкапраця селянських жінок. Переважають орнаментигеометричні, рослинно-геометризовані. Відомимиє давні стрічкові орнаменти, утворені з простихлінійних мотивів ромбів, квадратів, прямих іскісних трикутників.Вишиваючи рушник , треба відтворювати

тільки той малюнок, який припав до душі. Комусьімпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше





91 Молодь і ринок №8 (23), 2006

подобається м’яка широка хвилька. Однимтішать око пишні квіти, інші відчувають потребуспогл ядати маленькі орнаменти . Дляоздоблення країв виробу використовуємоплахтові шви, рубцювання, змережування,китиці та обметицю.Через вишивку дівчата сприймають красу

рідного краю, його багатство. Цей дар вониповинні пронести через усе життя і передатидітям та онукам.Вишивкою оздоблювали також одяг: сорочки,

запаски, безрукавки. Ці особливості народногоодягу ми повинні враховувати при вивченні теми“Технологія пошиття швейного виробу”. Простотай оригінальність крою, економне використаннякожного клаптика тканини – основні критеріїпошиття народного одягу. Вражає простотою крійжіночих сорочок та орнаментальне оздоблення,яке насамперед має магічне значення.Розміщення візерунків на рукавах сорочки булопов’язане із вшанування руки як своєрідногознаряддя праці, з побажанням їй сили тавправності. На рукавах жіночих сорочокрозцвітають рожі та виноград – символи краси йродючості, на дівочих пишаються лілії – символчистоти, чоловічих – дуб та хміль, якісимволізують силу й готовність створенняродини. Вишивана сорочка завжди була не тількичастиною одягу, але й була і є своєріднимоберегом , який захищав нас від загарбників,імперського чобота комунізму [3].Ще один унікальний скарб українського народу

– писанка. І хоча писанкарство є варіативноючастиною програми предмету “Обслуговуючапраця”, діти з великим задоволенням наносять всікольори веселки на звичайне куряче яйце, якеперетворюється в їхніх руках на чарівнийталісман. Це символи сонця, землі, весняноговоскресіння природи, джерело життя. Тамуючиподих, дівчатка слухають легенду, яка походитьіз Гуцульщини і твердить, що доля світу залежитьвід того скільки писанок написано кожного року.Як довго пишуть писанки, світ буде існувати. Колицей звичай занехають, тоді зло у виді страшногодиявола звільниться з і своїх залізних пут ізнищить світ. Цей диявол прикутий ланцюгамидо скелі під землею. Щороку він посилає своїхслуг навколо світу, щоб підглянути скількиписанок написано. Коли писанок багато, залізніпута стискають міцно диявола і він тратить силу,бо любов переможе зло.Розписують дівчата писанки не тільки

фарбами, але й оз доблюють бісером ,

стеклярусом, обв’язують гачком.Особливий вплив на національне виховання

підлітків мають виховні заходи. Такі, як: “Я візьмутой рушник.. .”, на якому учениці знайомляться зобрядовістю й призначенням рушників. Слухаютьпісні, вірші, легенди та приказки про рушник.Доцільне проведення між класами конкурсів, наяких дівчатка змагаються у знаннях із вишивки,кулінарії, народних традицій, проявляють своювправність. Важливим є проведення конкурсів накращу вишивку, писанку, вироби з бісеру читканини. Такі форми роботи мають на метірозвивати вже проявлені здібності, відновлюватитрадиції народного декоративно-ужитковогомистецтва. А.Макаренко вважав, що традиціїнайбільше змінюють колектив, прикрашаютьжиття дітей, – “традиції – це хороший клей дляколективу”. Через роботи учнів іде розкриттявідчуття душі, передаються переживання тасприйняття навколишнього світу [4].Національне виховання буде успішно

здійснюватися тоді, коли педагоги разом із батькамиглибоко пізнаватимуть національну свідомістьнароду з його вдачею, ідеалами, бажаннями тапрагненнями. Тоді шлях національного вихованнябуде для нас відкритим і простим [2].Розвиток особистості повинен проходити у

діяльності, творчості, самовизначеності тасамоутвердженні, без примусу. Демократизаціяосвіти, відхід від авторитарних засад спілкування,педагогіка співроб ітництва – стаютьпередумовою виховання національно й духовноздорового покоління.Висновки. У статті висвітлені завдання,

поставлені перед вчителем, метою якого є нетільки передавання школярам того, що створенепоколіннями українського народу, але такождопомога у розкритті їхніх вроджених здібностейі залучення дітей до процесу творення,удосконалення й розвитку тих цінностей, які вонизасвоюють. Уроки обслуговуючої праці містятьу собі величезний потенціал для національноговиховання особистості.

1. Культура і побут населення України. К.:– “Либідь”, 1993.

2. О.Вишневський. Національно-духовневідродження в українській школі. Дрогобич – 1992.

3. М . Кот. Вишивки Дрогобиччини:традиції і сучасність.

4. А. Макаренко. Книга для батьків. К. 1972.5. Нариси з історії українського декоративно-

ужиткового мистецтва. Львів. 1969.






92

Постановка проблеми. Сучасний станрозвитку виробничо-інформаційних технологійвимагає відповідного рівня підготовки спеціалістівнауки, індустрії, бізнесу. Міцний фундаментспеціальної підготовки закладає загальна середняосвіта, рівень якої безпосередньо залежить відкваліфікації педагогів . Кожен педагогічнийпрацівник, не залежно від його спеціальності,виступає в ролі організатора навчально-пізнавальної діяльності учнів та є гарантомзбереження їх здоров’я і психіки, крім того,вчитель має бути надійним наставником на шляхуформування розумових, психологічних, фізичних,комунікативних та інших особистісних здібностейкожного учня. Для цього педагогу необхідні нелише знання та уміння з педагогіки, психології,вікової фізіології, педагогічної майстерності таінших спеціальних дисциплін, а й знання проособливості організації діяльності вчителя й учніву межах навчального середовища та проособливості підтримки комфортних умовздійснення навчального процесу. На розв’язаннятаких питань cпрямована педагогічна ергономіка.Як визначає О.С. Скидан, педагогічна ергономіка– напрям у сучасній педагогіці, спрямований накомплексне вивчення і проектування педагогічноїдіяльності вчителя і навчальної діяльності учня всистемі “Вчитель – учень – навчальнесередовище” з метою забезпечення їїефективності [9, 47].Використання комплексного підходу до

розв’язання питання зручності, комфортності,досконалості навчальних форм, методів, засобівта умов навчального середовища, а також їхвідповідності особливостям учнівського колективута вчителя підтверджує актуальність зверненнядо основ педагогічної ергономіки у нашомудослідженні.Аналіз останніх досліджень. Удосконаленням

процесу трудового навчання засобами педагогічної

ергономіки займалися О.Г. Гервас, А.І. Воловиченко,І.В. Зельдіс (залучення учнів до ергономічнихдосліджень на заняттях з трудового навчання,раціоналізація пристосувань та обладнання,планування та оснащення робочих місць учнів услюсарних майстернях) , О.А.Кожина,О.О.Максименко (удосконалення робочих місцьучнів у швейних майстернях) та ін. Ергономічнідослідження у контексті педагогічної практикипроводили К.Г.Марквардт, А.Г.Молибог,В.М.Наумчик, В.П.Несторенко та ін. ПрацяО.С.Скидана є найб ільш ґрунтовним такомплексним синтезом основ педагогічноїергономіки, що спрямоване на удосконаленнянавчального процесу у вищій школі. Однакбільшість ергономічних розробок стосуютьсяудосконалення методів , прийомів, засобівтрудового навчання, а питання організаціїцілеспрямованої ергономічної підготовкипедагогічних працівників залишається відкритим.Знання з основ ергономічної науки, звісно,

необхідні широкому загалу педагогічногоперсоналу, але особливе практичне значенняергономічна освіта має для вчителів трудовогота професійного навчання, оскільки специфіканавчального процесу цього предметунаближається до виробничої праці, а власнетрудова діяльність учнів пов’язана із підвищеноюнебезпекою, а також вимагає від них розумового,фізичного, психологічного та емоційногонапруження [2, 63].Метою нашої статті є обґрунтування

теоретичних основ ергономічної освіти вчителівтрудового навчання.Відповідно до мети дослідження виділяємо ряд

завдань : визначення та обґрунтуваннятеоретичних положень ергономічної підготовкивчителів трудового навчання; розкриття основнихзакономірностей та з’ясування функціональногопризначення ергономічної освіти.

Тетяна Борисова, аспіранткафедри теорії та методики трудового та професійного навчання

Полтавського державного педагогічного університетуім. В. Г. Короленка

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕРГОНОМІЧНОЇ ОСВІТИВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

У статті досліджуються теоретичні аспекти вивчення ергономіки у вищихпедагогічних закладах освіти та розкриваються особливості організації діяльності вчителяй учнів у межах навчального середовища та підтримки комфортних умов здійсненнянавчального процесу.


© Т. Борисова, 2006




93 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Виклад основного матеріалу. Впровадженняергономічної освіти, в першу чергу, пов’язано ізпроблемою розробки навчальних програм ,навчальних посібників, а головне – з наявністюкомпетентних викладачів. Певним чином питанняергономічної освіти спеціалістів інженерногопрофілю в нашій країні розв’язано: існуютьнавчальні програми; спеціальна література зергономіки, в основному, орієнтована на технічніспеціальності; серед викладачів технічних ВНЗчасто зустрічаються майстри виробництва, якізгодом зайнялися педагогічною діяльністю. Справиз ергономічної освітою педагогів , майстріввиробничого навчання, значно гірші.На сьогодні ергономічна освіта вчителів

трудового навчання не має єдиної спрямованостіна вдосконалення навчально-виховного процесу,а вивчення питань ергономічного характеру єрозрізненим між різними дисциплінами. Томурозробка змістовної та методичної бази новогонавчального предмету з метою удосконаленняергономічної освіти вчителів трудового навчанняє завданням першочерговим.Перш ніж визначити зміст ергономічної освіти,

важливо з’ясувати та обґрунтувати її сутність.Щоб підійти до предмету ергономічної освіти знайбільш широких науково-теоретичних позиційнеобхідно розкрити співвідношення ергономічноїнауки та ергономічної практики. Підхід до питаннявзаємозв’язку ергономічної науки й ергономічноїпрактики по можливості повинен бути системним.Ергономічна наука за своєю природою належитьдо системних явищ. Однак зв’язок науки іпрактики функціонує у межах більш широкоїсистеми – суспільств а в цілому [4, 20].Елементами цієї системи виступають окремісфери діяльності людини. З.М.Оружев зазначав,що специфічними підсистемами системи“суспільство” є людина, колектив і т.д., середсистемних елементів він виділяв виробничу,політичну, естетичну та інші види діяльності [8,80]. Процес вивчення виробничої діяльностілюдини призвів до виникнення науки ергономіки,а вже потім наукові розробки ергономістів булиспрямовані на вдосконалення діяльності людини.Отже, спершу практика сприяла становленнюнауки (накопиченню знань). Але наука – це нетільки і не стільки наявність знань самих собою,а діяльність суспільства з виробництва знань.Взаємовідношення науки з матеріальнимвиробництвом та суспільною практикою виступаєяк відношення однієї форми суспільноговиробництва до іншої його форми [1, 12].Сукупність знань є необхідною умовою дляуспішної реалізації практичної діяльності. Отже,

ергономічні знання необхідні для вдосконаленняпрактичної діяльності людини. Такий підхіддозволяє фіксувати одну з форм вияву єдностітеорії та практики у сфері ергономіки.Принцип єдності може реалізуватися через

з іс тавлення об’єктів , засобів та результатівергономічної теорії та практики. Розкриттязасобів наукового пізнання (спостереження,аналіз, моделювання, створення гіпотез, теорій таперевірка їх шляхом експерименту тощо) тазасобів ергономічної практики (проектування,аналіз, опис, фотографування, хронометраж та ін.)доводить єдність мети, з якою використовуютьсявс і ці методи проведення ерг ономічнихдосліджень, а саме забезпечення комфортнихумов діяльності людини з технічними засобами.Об’єктом ергономічних досліджень виступає

система “людина – техніка – середовище”, навивчення та удосконалення закономірностейфункціонування якої спрямовані і теорія, іпрактика. Звідси випливає, що результатомергономічної теорії та практики можна назватиергономічно досконалу систему “людина –техніка – середовище”.Суб’єктом ергономічної науки виступає

вчений-ергономіст, а суб’єктом ергономічноїпрактики – кваліфікований працівник, або, якчастіше буває, фахівець з ер гономічноюпідготовкою. Діяльність ученого-ергономістаспрямована на накопичення та поширенняергономічних знань у суспільстві, а діяльністьфахівців – на вдосконалення функціонуваннявиробничої системи у відповідній галузі. Звернемоувагу, що навіть ця функціональна різниця міжсуб’єктами ергономічної теорії та практикинівелюється шляхом виявлення системнихзв’язків . Керуючись типологією, поданою удослідженнях І.В. Блауберга та Е.Г.Юдіна, середусіх видів зв’язків – взаємодія, породження,перетворення, побудова, функціонування, розвиток,управління – ми обираємо перший. Самевзаємодія визначає специфіку цього виду зв’язку,що опосередковуються цілями, які визначає кожназі сторін взаємодії [1, 189]. Оскільки діяльністьнауковця спрямована на поширення, а відповіднона передачу ергономічних знань фахівцям, топрактична діяльність ергономістів складаєфундамент для розвитку ергономічної науки. Уцьому випадку мова йде про різні види діяльності,кожна з яких характеризується власними цілями,а відповідно поняття взаємодії адекватновідображає специфіку діалектичного підходу доергономічної освіти.Процес визначення взаємозв’язків між

ергономічною теорією і практикою підвів нас до






розуміння необхідності виокремлення проміжноїланки, якою логічно можна назвати ергономічнуосвіту. Ергономічна освіта – це єдино правильнийта раціональний шлях донесення ергономіки допрофес ійного мислення інженерів та іншихспеціалістів, які у своїй більшості все ще неповною мірою усвідомлюють її важливість длярозв’язання технічних задач [7, 226].

“Перефразувавши стару приказку, можнасказати, – підкреслював Т.Фрезер, – що вергономіці потрібно бути майстром на всі руки,але по-справжньому – майстром однієї справи.Спеціаліс том у якій саме справі – це не маєособливого значення, важливо лише, щоб вона буласуміжною з ергономікою. Можна бути психологом,фізіологом, медиком або мати ще яку-небудьспеціальність, але необхідно володіти однією з цихбазових дисциплін, на основі якої можна вжебудувати власне ергономічну освіту. У той же час,якщо концепцію та методологію ергономікиможна включити в освітній курс із базовихдисциплін, – тим краще” [7, 227].Отже, ергономічна освіта виступає як

надбудова спеціальної та професійної освіти. Першніж отримати ергономічну підготовку, вчителютрудового навчання необхідно стати майстром зтих видів праці, яким буде навчати учнів, статимайстром педагогічної праці та майстроморганізації виробничої діяльності. А для набуттямайстерності організації праці важливою єергономічна підготовка. У свою чергуергономічній підготовці має передувати глибокатеоретична підготовка з навчальних предметів,що складають фундамент професійної освіти, тадисциплін, що є спорідненими з ергономікою.Виходячи з цього, і треба визначати місцеергономічної освіти у змісті профес ійноїпідготовки майбутніх учителів трудовогонавчання.Якість підготовки кваліфікованих спеціалістів

залежить від змісту навчання та умов організації.Визначення змісту ергономічної освіти, як і будь-якого іншого напряму професійної підготовки,базується на з’ясуванні таких аспектів: а) розкриттяоб’єкта і предмета ергономічної підготовки тахарактеру її вивчення; б) обґрунтування їїзначущості та необхідності для педагогічноїдіяльнос ті вчител ів трудово го навчання;в) з’ясування внеску до професійної підготовкипедагогічних кадрів; г) дослідження структури тазмісту цього курсу; д) визначення його місця внавчальному процесі.Предметом ергономічної освіти можна

визначити основи ергономічних досліджень. Такетрактування не є однозначним, але є цілком

обґрунтованим . Безпосередньо під основамиергономічних досліджень розуміють сукупністьметодів і технічних прийомів проведеннявимірювань, експериментів, досліджень. Однакергономічна наука не може іс нувати яквідокремлений самостійний комплекс науковихзнань. Вона базується на ряді фундаментальнихнаук (анатомія і фізіологія людини, психологія,математика, фізика та ін.) , спирається надослідження споріднених дисциплін (санітарія тагігієна, кібернетика, теорія систем та оптимізації,інженерія, дизайн тощо), а тому ергономічнаосвіта цілком залежить від якісних знань з основвищеназваних наук. Оволодіння методикоюпроведення того чи іншого вимірювання(експерименту) не є достатнім для ергономіста.Він повинен, по-перше, свідомо, розумно добиратиформи, методи, засоби проведення дослідження;по-друге, знати, з якою метою воно здійснюється;по-третє, передбачати результати та вміти їхвикористовувати з метою вдосконалення системи,що досліджується. Для цього необхідними єзнання з основ природничих, соціальних,психологічних, економічних та загальнотехнічнихдисциплін, що спрямовані на підготовку високо-ерудованого спеціаліста, здатного ґрунтовнорозв’язувати практичні завдання в промисловостіта інших сферах діяльності людини. Оскількисфера реалізації ергономічних досліджень, яквідомо, не обмежується певними галузями, тоергономічна підготовка спеціалістів залежно відсфери застосування ергономіки має міститиоглядовий курс із ергономіки, спираючись на тіфундаментальні науки та споріднені дисципліни,що внесені до змісту професійної підготовки.Предмет ергономічно ї освіти містить і

спеціальну підготовку з основ споріднених наук, іпрактичну підготовку з основ ергономічної науки.Навчальним об’єктом ергономічної освіти єперетворювальна діяльність людини у взаємодіїз технічними засобами. Оскільки ця діяльністьпов’язана з іншими інваріантними видамидіяльності [5, 274], то ергономічна освіта можебути інтегрована у зміст спеціальних дисциплін,що вивчають певний вид діяльності людини, абоздійснюватися в окремому навчальному курсі.Наше дослідження спрямоване на поширення

ергономічної освіти серед педагогічних кадрів,тому конкр етизація предмета і об’єктаергономічної підготовки вчителів трудовогонавчання може реалізуватися в такому вигляді:сформулювати навчальний об’єкт можна якоснови ергономічних досліджень навчально-виробничого процесу, а відповідно предметергономічної підготовки вчителів трудового





95 Молодь і ринок №8 (23), 2006

навчання сформулювати як навчальну і виробничудіяльність вчителя та учнів в умовах здійсненнятрудового навчання.Ергономічна підготовка вчителів трудового

навчання, як випливає з визначення її складовихчастин (спеціальної та ергономічної), полягає увивченні комплексу спеціальних дисциплін,оволодінні навчальними та виробничимитехнологіями, а також засвоєнні особливостей тазакономірностей використання ергономічногопідходу у розв’язанні питання вдосконаленняпроцесу трудового навчання учнів. У процесіергономічної підготовки формується нове критичнеставлення до умов, засобів та способів здійсненняперетворювальної діяльності людини, і не лише впрофесійній сфері, а й у повсякденних справах.Ергономічна підготовка вчителя трудового

навчання має ряд особливостей, що спираютьсяна закономірності процесу навчання. Проблемоюрозробки та обґрунтування закономірностейпроцесу навчання займався І .В.Малафіїк .Конкретизуючи одне із положень науковця, щокожна ціль навчання для своєї реалізації вимагаєконкретної змістовної основи, а ступінь їїдосягнення опосередковується оптимальнимпоєднанням засобів навчання та найбільш вдалимдля неї поєднанням індивідуальної і групової форморганізації навчання [6, 123], робимо висновок: длядосягнення відповідного рівня ергономічноїпідготовки вчителів трудового навчання необхідноретельно та цілеспрямовано формувати змістовуоснову профес ійної підготовк и, а такожоптимально поєднувати процес навчання зпедагогічною практикою. Спираючись на іншеположення – чим вища професійна компетентністьучителя, тим вище рівень знань учнів , їхвихованість і розвиток, – можна сформулюватизакономірність процесу ергономічної підготовкивчителів: чим більшу практичну спрямованістьматимуть ергономічні знання у профес ійнійдіяльності вчителя, тим ефективнішою буденавчальна діяльність учнів . Визначеннязакономірностей доводить, що результатнавчально-виховного процесу безпосередньозалежить від рівня професійної майстерності таосвіти педагогів.Доречно також звернути увагу на коректність

використання основних термінів. Так, ергономічнаосвіта – поняття широке і неоднозначне. За своєюсутністю вона належить до спеціальної освіти, щоозброює людину знаннями, уміннями танавичками, необхідними для працівника певноїгалузі. Спеціальні та професійні знання можутьрозглядатися як освіта тільки у тому випадку, коливони пов’язані із загальною освітою [3, 242].

Ергономічна освіта повністю спирається назагальну освіту та основи професійної освіти, вонаможе виступати надбудовою або складатизмістовний елемент профес ійної освіти.Ергономічна освіта – процес ознайомлення знауковими основами та методикою проведенняергономічних досліджень, прищепленняспеціальних практичних навичок і вмінь,формування психологічних і моральних якостейособистості, важливих для роботи у певній сферілюдської діяльності.Характеризуючи рівень ергономічної освіти

для вчителів трудового навчання, доцільновикористовувати термін “ергономічнапідготовка”, адже він об’єднує теорію тапрактику, дозволяє підвести комплекснакопичених знань до реалізації на практиці, надаєтеоретичним знанням з основ ергономікипрактичного спрямування. Слід зауважити що,більшість ергономічних досліджень підпорядкованіпрактичній діяльності людини.Наукове обґрунтування ергономічної освіти

неможливе без визначення її функцій. Розглядатифункції ергономічної освіти в плані становленняокремих сторін особистості можна таким чином:по-перше, у навчанні; по-друге, у професійномустановленні; по-третє, у розвитку певнихособистісних якостей. Отже, першою і основною єосвітня функція ергономічної підготовки, яка полягаєв накопиченні нових та впорядкуванні базових знань,умінь і навичок ергономічного характеру.Ергономічна освіта виконує розвивальну

функцію. Специфіка ергономічного підходу доудосконалення умов здійснення певної діяльностівимагає конструкторського, проектно-технологічного, естетичного бачення проблеми,а відповідно, стимулює розвиток логічногомислення, просторової уяви, естетичного смакута інших особистісних якостей людини.Систематизуюча функція ергономічної освіти

полягає у тому, що ергономічна наука охоплюєнайбільш загальні аспекти психолого-педагогічних, природничих, загальнотехнічних таспеціальних знань, а також відіграє всеохоплюючута систематизуючу роль серед окремихелементів взаємодії людини з технічнимизасобами праці та інших елементів людськоїдіяльності.Розвиток наукових, виробничих, інформаційних

технологій не стоїть на місці, відповідно людиназалучається до нових форм діяльності. Оскількиергономіка покликана забезпечувати комфортніумови діяльності людини, то вона маєвдосконалювати форми, методи, засобипроведення ергономічних досліджень згідно з





96

розвитком новітніх технологій. У таких умовахвиникає необхідність постійного оновлення змістуергономічної освіти та вдосконалення знань, уміньта навичок уже працюючих спеціаліс тів(перманентна освіта) [5, 276]. Звичайно, цейпроцес неможливий без ґрунтовної базовоїергономічної підготовки. Звідси випливаєпрогресивна функція ергономічної освіти.Висновки. Серед основних теоретичних

положень, необхідних для науковогообґрунтування сутності ергономічної освіти, намивизначено значення і місце ер гономічноїпідготовки вчителів трудового навчання, розкритозміст основних аспектів ергономічної освіти,обґрунтовано закономірності та функції процесузасвоєння знань з основ ергономічної науки.Результати теоретичного аналізу, висвітлені устатті, створюють міцне підґрунтя для подальшоїрозробки змістовного наповнення та методикивикладання нового навчального курсу “Основиергономіки” з метою поширення ергономічноїосвіти серед вчителів трудового навчання.

1. Волков Г.Н. Наука и общество. – М .:

Политиздат, 1967. – 302 с.2. Воловиченко А. І. Наукова орган ізація

праці учнів у міжшкільних комбін атах. – К.:Рад. школа, 1982. – 208 с.

3. Гончарен ко С. Український педагогічнийсловник. – К.: Либідь, 1977. – 376 с.

4. Краевский В .В . Проблемы научногообоснования обучен ия : (Метод анализ) /В .В . Краевский; Науч .-исслед. ин-т общейпедагогики АПН СССР. – М. : Педагогика,1977. – 264 с.

5. Леднев В.С. Содержание образования:Учеб. пособие. – М.: Высш. шк., 1989. – 360 с.

6. Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальн ийпосібник.– К.: Кондор, 2005.– 398с.

7. Мунипов В.М., Зинченко В.П. Эргономика:человекоориентированное проектированиетехники, программных средств и среды:Учебник. – М.: Логос, 2001. – 356 с.

8. Оруджев З.М. Диалектика как система.– М.: Политиздат, 1973. – 352 с.

9. Скидан С.О. Ергономіка трудовогонавчання //Труд. підготовка в закладах освіти.– 2001. – №3. – С. 47 – 48.

Постановка проблеми. Стратегічнимзавданням реформування освіти, згідно зДержавною національною програмою “Освіта”(Україна ХХІ століття), є виховання творчої особистості,спроможної здійснювати продуктивну діяльність нависокому загальнокультурному та фаховому рівнях [1].Одним з підходів до розв’язання даної

проблеми є викорис тання можливостейхудожнього конструювання – специфічного видудіяльності, в процесі реалізації якого художня ітехнічна творчість акумулюється в єдиний процесперетворення, удосконалення дійсності.

Правомірність такого підходу зумовленанеобхідністю залучення старшокласників дорозв’язання творчих завдань як технічного, так іхудожнього-творчого характеру. Технічна сторонавідповідає за створення предмета в йогоматеріальній і функціональній основі, художня –за наповнення його зручністю, гармонією, красою.Таке тлумачення художньо-конструкторськогопідходу до підготовки старшокласників якмайбутніх художників-конструкторів методичновиправдане і практично продуктивне в томурозумінні, що воно, з однієї сторони, дозволяє

Володимир Трофімчук, аспіранткафедри трудового навчання та кресленняНаціонального педагогічного університету

ім. М. П. Драгоманова м. Київ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ

ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИУ статті розкриваються методичні аспекти організації навчання старшокласників

художньому конструюванню в процесі їх трудової підготовки.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ

ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ

© В. Трофімчук, 2006




97 Молодь і ринок №8 (23), 2006

визначити конкретні напрямки творчого пошукув навчальному процесі, а з іншої – розкриваєхарактер свідомості учнів ( із практичноюдіяльністю переплітається розумова) [3].Таким чином, актуальність вибору даного

підходу пояснюється синтезом технічної ідекоративно-ужиткової спрямованості працістаршокласників в процесі їх трудової підготовки.Аналіз досліджень та публікацій. Питання

удосконалення змісту та методики трудовогонавчання досліджували О.О.Білоблоцький,А.В.Вихрущ , І .С.Волощук , В. І .Гусєв ,Л. І.Денисенко, В.О.Дідух, Р.О.Захарченко,Ю.В.Кирильчук , Г.Є .Левченко, С.В.Лісова,В.М.Мадзігон, А.Я.Матвійчук , Н.Г.Ничкало,В.К.Сидоренко, Г.В.Терещук, Д.О.Тхоржевськийта ін.Взаємозв’язок художньої діяльності учнів з

конструкторською розглядали А.М.Давидчук,Т.В.Кудрявцев , Л .Н. Івахненко, О.Р.Лурія,Н.Д .Левітов , В.О.Моляко, А.М.Міренова,Л.О.Парамонова, П.С.Перепелиця, М.М.Поддьяков,М.Л .Смульсон, І .Т.Риндін, Л .О.Риндіна,І.О.Павлюк, Ю.Г.Коробовський, М.С.Каган,В.П.Тименко, Л.П.Маліновська, Є.О.Шаламон, та ін.Формулювання цілей статті. Умовою

успішного засвоєння досвіду сучасної художньо-конструкторської практики, знань, професійнихнавичок є правильна організація і постановкахудожньо-творчої діяльності старшокласників якпедагогічно організованого процесу. В данійстатті ми хочемо розкрити закономірності цьогонадзвичайно складного пізнавального і творчогопроцесу: враховуючи специфіку предмету, усісторони й умови взаємодії вчителя і учнів таособливості психічної діяльності останніх.Виклад основного матеріалу. До

особливостей, які характеризують художнєконструювання як навчально-творчу діяльність,належать: надзвичайне багатство змісту, великарозмаїтість проектів і можливість виконуватипроектні завдання відповідно до педагогічнихзадач. На цій основі можна зробити висновок, щохудожньо-конструкторська діяльність учнів єпедагогічно організованим процесом, а томуефективність його, значною мірою буде залежативід педагогічних умов, матеріально-технічногозабезпечення, інших факторів, що характеризуютьнавчально-виховний процес.Організаційні форми навчальних занять

закріплюють за педагогом-художником провіднуроль і повинні:

- забезпечити засвоєння учнями основпрофесійної майстерності;

- виявити в учнів композиційні здібності і

розвивати їх творчу індивідуальність;- сприяти активному засвоєнню учнями

творчих методів художнього конструювання тапрофесійної мови дизайнера;

- навчити школярів застосовувати знання тауміння, набуті в процесі вивчення загальноосвітніхдисциплін, при розв’язанні практичних завданьтворчого характеру;

- виробити навички свідомої і самостійноїроботи.Художнє конструювання визначає профіль

дизайнерської діяльності старшокласників ,включає теоретичну і практичну підготовку.Теоретична підготовка передбачає подання (напочаткових етапах) великого обсягу інформації зіс торії зародження предметної творчості,виникнення промислового мистецтва, новогонапрямку проектування виробів – художньогоконструювання, нової профес ії “художник-конструктор”, про роль і завдання художньогоконструювання в нашій країні та за кордоном.Практична частина передбачає роботу у кількохнапрямах:

- відбір і аналіз патентної та іншої науково-технічної інформації, необхідної на різних стадіях(етапах) художнього конструювання;

- вивчення вимог замовника до проектованихвиробів;

- проведення порівняльного аналізу естетичногорівня аналогічної вітчизняної і зарубіжної продукції;

- використання нових інформаційних технологійу процесі пошуку найбільш раціональних варіантіврішень конструкційно-оздоблювальних матеріаліві деталей зовнішнього оформлення;

- здійснення об’ємно-просторового і графічногопроектування, деталізації форм виробів ,компонувальних і композиційних рішень,розрахунків економічного обґ рунтуваннязапропонованої конструкції;

- вивчення передового вітчизняного і світовогодосвіду у галузі художнього конструювання зметою використання його в практичній діяльності;

- ведення картотеки впроваджених проектів,зразків та застосовуваних матеріалів;

- складання документації на завершеніхудожньо-конструкторські розробки та звітів прорезультати виконаних робіт.Навчання художньому конструюванню як

цілеспрямований творчий процес носитьпропедевтичний характер [8, 9]. Воно включає якдіяльність педагога-художника (викладання), такі діяльність учнів (учіння). Якщо розглядативзаємини педагога і учня з позицій кібернетичнихпонять як дві системи – “регулятор” (педагог-художник) і “регульований об’єкт” (учні), то їхні







взаємини є дією однієї системи на іншу шляхомпрямих і зворотних зв’язків. Ситуація навчання –це взаємодія систем, при якій одна з них керуєзмінами іншої системи, визначає характер,напрямок і темп цих змін [6, 65]. Будь-який впливоднієї системи на іншу можна розглядати якпередачу інформації. Структура навчання цілкомрозкривається при включенні у взаємини об’єктанавчання. “Сам процес пізнання, мислення єпроцесом безперервної взаємодії суб’єкта, щопізнає, з пізнаваним об’єктом, з об’єктивнимзмістом розв’язуваної творчої задачі” – зазначавС.Л.Рубінштейн [9, 12]. Тоді процес навчанняхудожньому конструюванню буде керованим,замкнутим ланцюгом взаємодії педагога-художника, учня і, власне, об’єкта художньогоконструювання (дизайн-проекту) (схема 1).

Механізм зворотних зв’язків між учнем іпедагогом-художником, як видно з і схеми,забезпечує виконання послідовних операцій –цілеспрямовану творчу діяльність при мінімумі“перешкод” – похибок у створенні учнем (групоюучнів) індивідуального дизайн -проекту знаступним втілення його в конструкційномуматеріалі реального зразка. Дизайн-проект, абоідеально існуючий образ майбутнього виробу –це результат творчого пошуку учня, який виступаєу ролі художника-конструктора. Цьому передуєскладний мислительний процес становлення усвідомості автора специфічно го образувідображення – проектно-художнього зразкамайбутнього виробу.Оскільки ми розглядаємо лише педагогічно

організований процес художньо-конструкторськоїдіяльності, то відповідно базуватиметься він нарозроблених у сучасній педагогіці принципахнавчання та виховання при застосуваннівідповідних засобів навчання, форм та методів,прийомів тощо [7].Навчання художньому проектуванню полягає

в консультації і керівництві самостійною творчою

роботою учнів. Педагог-художник надає учнямінформацію різними методами: у словесній форміабо у формі нарисів, схем тощо [2]. Ціль інформаціїпедагога в процесі навчального проектування –зниження випадковості, яка проявляється впроектних ескізах учнів , невизначеності іневпорядкованості [5, 12].Художньо-конструкторська підготовка учнів

загальноосвітньої школи, на нашу думку, повиннамістити не стільки засвоєння техніки і методів,як це робиться у ВНЗ, скільки – принципів, якізберігають свою актуальність, на відміну відпевних відомостей. “Значно важливіше –наголошує В. Гропіус – навчити певному методумислення, як голим правилам” [10].Тому організовуючи роботу, вчитель трудового

навчання повинен поставити перед учнями

проблемні задачі відповідно до кожного з етапівтворчого процесу [2], розкрити суперечливийхарактер самого художнього конструювання,спонукаючи тим самим учнів до творчої, активноїдіяльності.У загальному вигляді навчання художньому

конструюванню міс тить: сприйняття,спостереження і досвід. Ці три сторони навчальноїдіяльності відповідають внутрішнім процесам, яківідбуваються в учнів: відображенню предметів іявищ дійсності; мисленню, яке розкриває сутністьявищ; придбанню умінь та навичок. Сприйняттяв процес і навчання пов’язане з прийомомтеоретичних відомостей, осмисленням, добором,асоціюванням і нагромадженням інформації,подальшим її відтв оренням і творчоюпереробкою. Спостереження включає внутрішнійпошук і аналіз передбачуваного рішення, носитьрозвідувальний, пізнавальний характер. Досвід, упроцесі якого внутрішній пошук поєднується зпроцедурою художнього конструювання,характерний набуттям навичок.Специфіка навчання полягає в перевазі

самостійної творчої пошукової діяльності учнів,

Дизайн -проект

Вчитель Учні ІНФОРМАЦІЯ

РОЗРОБКА

“ПЕРЕШКОДИ”

Рис. 1. Схема навчально-виховного процесу як замкнутого ланцюга взаємодії






99 Молодь і ринок №8 (23), 2006

яка дає широкі можливості для виявлення власноїіндивідуальності, безпосередньої участі школяріву цій діяльності на доступному рівні складності,розкриває великі перспективи комплексногоформування творчого потенціалу особистості.У ході виконання вправ з композиційної

побудови і проектування учні опановуютьпрофесійними уміннями. У процесі навчанняуміння переходять у навички – дії, виконання яких,завдяки багаторазовим повторенням (тренуванням),набуває автоматичного характеру [4].Особливе значення має формування творчих

художньо-конструкторських навичок , які єудосконаленням пошуку нового в процес інавчально-творчої діяльності. Набуваютьсянавички ескізування і розробки.Однак у процесі навчальної діяльності власні

пошуки учнів коректуються порадами педагога-художника, що, на нашу думку, і підвищуєпродуктивність творчого процесу. Теоретичнівідомості, які подає педагог розкривають передучнями можливі шляхи творчої ініціативи.Отриману інформацію учні перетворюють упроектному рішенні [2].У процесі роботи над дизайн-проектом запас

знань, умінь та навичок учнів поповнюєтьсядекількома шляхами (способами):

- у результаті наступного особистого досвідуз розробки дизайн-проектів;

- шляхом асоціювання нових фактів з іздобутими раніше;

- шляхом виявлення нових взаємозв’язків міжфактами.Завдання вчителя трудового навчання полягає

у тому, щоб допомогти учням використатиперераховані способи формування знань, умінь танавичок.Навчання художньому конструюванню повинно

сприяти формуванню в учнів відповідних умінь танавичок з розробки індивідуальних дизайн-проектіві, головне, оволодіння творчим методом дизайнера,пізнання його закономірностей. Поєднаннявідповідних знань та здібностей до критичної оцінки– показник рівня підготовки старшокласників домайбутньої профес ійної діяльності. Коженрозроблений індивідуальний дизайн-проект робитьтворчим надбанням учня частину суспільногодосвіду художника-конструктора.Висновки. Художньо-конструкторська

діяльність передбачає розв’язання складнихтворчих завдань з опорою на засвоєння рядутехнік декоративного характеру і політехнічнихзнань та умінь в галузі промислового виробництва.Таке поєднання двох видів діяльності – мистецтваі технології, визначило специфіку до розробки

змісту художньо-конструкторського підходу.Учні як майбутні художники конструктори

повинні володіти відповідними знаннями, розумітиосновні технічні і наукові проблеми, знати технікухудожнього конструювання настільки, щоб у новихматеріалах і конструкціях черпати нові джереланатхнення.Художньо-конструкторська підготовка учнів

повинна охоплювати художні і наукові знання, якіповною мірою сприяють розвитку їхконструктивної уяви та інтуїції.Володіючи конструкторським пізнанням і

керуючись художнім чуттям , учні цілкомсамостійно можуть використовувати у творчомупроектуванні досягнення сучасної техніки і новіматеріали, застосовувані художниками-конструкторами професіоналами.

1. Державна наці он альн а програма“Освіта (Україн а ХХІ століття ). – К. :Райдуга, 1994. – 62 с.

2. Трофімчук В .М. Етапи художньо-конструкторської діяльності старшокласників.//Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006.– №1. – С.33 – 37.

3. Трофімчук В.М. Художнє конструювання– важливий етап формуванн я творчоїактивності старшокласників. //Трудовапідготовка в закладах освіти. – 2005. – №4. –С.43 – 47.

4. Гильбух Ю.З., Верещак Е.П. Психологиятрудового воспитания школьников. – Киев:Рад.шк., 1987. – 255 с.

5. Земан И. Познание и информация . М.:“Прогресс”, 1966.

6. Клаус Георг. Сила слова. М.: “Прогресс”,1967.

7. Лернер И.Я. Дидактические основыметодов обучения. – М., 1981. – 185 с.

8. Моляко В.О. Психологическая систематренин га кон структивного мышления //Вопросы психологии. 2000. – № 5. С. 136 –141.

9. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях егоисследования. – М.: АН СССР, 1958. – 147 с.

10. Gropius Walter. Architek tur. Wege zueineroptischen Kultur Frankfurt am Mein, 1959.





“Не забувайте того доброго, що вмієте, ачого не вмієте, того навчайтеся”.

Володимир Мономах,Великий князь Київський, письменник





100

Постановка проблеми. Перебудова нашогосуспільства на принципово нових засадах,переорієнтація економіки України на світовийринок , потреба у кваліфікованих кадрахвимагають посилення вимог до підвищенняефективності навчально-виховного процесу узакладах освіти. Тому фахова трудова підготовкаучнівської молоді повинна відбуватися зурахуванням сучасних досягнень, інновацій таперспектив розвитку техніки і технології. Головнийнапрямок роботи вчителя трудового навчання –виявлення нахилів та інтересів школярів, розвитокїх особистісних якостей і здібностей на основііндивідуального підходу. Проблема індивідуалізаціїсьогодні зумовлена процесами, що відбуваютьсяу всіх сферах суспільного життя і набуваєособливої актуальності.Аналіз досягнень з проблеми. Фундаментальні

педагогічні основи індивідуального підходу до учніву процес і вивчення загальноосвітніх предметівдосліджувалася А. Кірсановим, Є.Рабунським,І.Унт. Цей принцип навчання розглядали відомідіячі трудової підготовки школярів П.Атутов,С.Мірський, В.Поляков , О.Ставровський,Г.Терещук, Д .Тхоржевський. Питання щодопереорієнтації навчального процесу зінформатив ної форми на індив ідуально-диференційовану знайшли своє відображення впрацях таких авторів, як В.Андронов, В Бєлікова,В.Володько, О.Корсаков , Ж .Меньшикова,Л . Рибалка, П.Сікорський, В.Шевчук та інших.Мета статті полягає у виявленні

можливостей реалізації індивідуального підходудо учнів на заняттях трудового навчання у процесіпроектування та виготовлення виробів зтекстильних матеріалів. Зміст статті спрямованийна висвітлення проблеми індивідуальногонавчання школярів на заняттях обслуговуючоїпраці на основі теоретичного аналізу програмзагальноосвітніх закладів освіти.Виклад основного матеріалу. Освітня

галузь “Технологія” представлена предметами

“Художня праця” та “Трудове навчання”. Вони єневід’ємною частиною особистісно орієнтованоїмоделі освіти, сприяють формуванню активноїособистості, здатної до творчого конструктивногоперетворення довкілля відповідно із дотриманнямзаконів гармонії, доцільності та краси.У Держаному стандарті базової та повної

загальної середньої освіти зазначено, що відбірзмісту предметів 12-річнної школи ґрунтується напринципі наступності між початковою таосновною, основною та старшою школами.Художня праця – це порівняно новий вид

проектної діяльності. Він поєднує окремі елементихудожньої та технічної творчості, образотворчогомистецтва, трудового навчання. “Метоюхудожньої праці є забезпечення для учнів цілісногосприймання сучасного культурного просторуУкраїни, розвиток у молодших школярів творчоїактивності в процесі конструктивно-художньоїдіяльності” [2].У трудовій діяльності виокремлюється напрям

технічної естетики. Учні ознайомлюються зелементами архітектури, декоративно-ужитковогомистецтва, дизайну. Промислове мистецтво упоєднанні з необразотворчим мистецтвом і єпредметом навчання художньої праці [1].Мета і завдання художньої праці реалізується

у змістових лініях “Природа”, “Людина”,“Техніка”, “Умовні знаки”, “Художнє довкілля”,які відображені в розділах програми.Конструктивно-художній підхід, передбачений

у програмі, забезпечується на основі методухудожніх проектів. З метою успішного навчанняпроектуванню утилітарних та художньооформлених виробів передбачено взаємопов’язаніетапи діяльності: формулювання творчого задумучерез словесне образотворення; використанняграфічних та кольорових засобів для розробкимакетів, моделей, композицій, які б ілюструвалисловесно с формульовані творч і задуми;виготовлення (художнє конструювання) з різнихпластичних матеріалів об’єктів, які є предметним

Олена Севастьянова, аспірант кафедритеорії і методики трудового навчання


МОЖЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ У ЗМІСТІТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

У статті досліджуються педагогічні основи індивідуального підходу до учнів у процесівивчення загальноосвітніх предметів трудової підготовки школярів.

МОЖЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ У ЗМІСТІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

© О. Севастьянова, 2006




101 Молодь і ринок №8 (23), 2006

втіленням відповідно до задуманих графічнихзображень. Ці структурні складові методупроектів є взаємодоповнюваними і пов’язані звиникненням творчої ідеї, ”виношуванням”задуму та його реалізацією.Мета і завдання трудового навчання в 3 – 4

класах реалізуються на основі змісту кількохосновних напрямків життєдіяльності, відповіднодо яких виділено п’ять модулів “Людина іприрода”, “Я сам та інші люди”, “Людина і знакиінформації”, “Людина і техніка”, “Людина іхудожнє довкілля”. Нова програма переорієнтовуєучителя на конструктивно-технологічний підхіддля реаліз ації завдань освітньої галузі“Технології”. Відомості з конструювання татехнології виділені в переважній більшості темкожного розділу. Крім того, важливим є поєднаннязагальнотрудових умінь із знаннями про матеріли,техніки їх обробки. Теми програми запропонованіваріативно, і вчитель вибирає їх із врахуваннямнаявності матеріальної бази. У результатівивчення трудового навчання після закінчення 4класу школярі знайомі з різними видами суспільнокорисної праці; з особливостями діяльності усферах природи, техніки, знакової інформації,обслуговування, художнього довкілля; зграфічними й кольоровими засобами передачіінформації; розмірами ліній на кресленнях таескізах; з деякими елементами електротехніки;з технічною творчістю, макетуванням, дизайном,фітодизайном та з регіональними видамидекоративно-ужиткового мистецтва. Вони знаютьприйоми виконання розгорток об’ємних фігур;техніку плетіння із смужок паперу; технікуаплікаційних робіт із соломки; види ручних швівта їх використання. Четвертокласники вміютьвиконувати найпростіші ескіз и, рисункипроектованих виробів, моделей; з’єднують деталіза допомогою ниток , способом плетіння;конструюють дитячі іграшки, моделі з різнихматеріалів; виготовляють об’ємні вироби з тканинта художньо оздоблюють вироби.Усі теми програми трудового навчання для 5

класу забезпечують послідовне формування вучнів уявлень про зміст та етапи цілісного процесупроектування та виготовлення виробів, їхпідготовку до проектно-технологічної діяльності,яка буде відбуватися у наступних класах;обґрунтування цьог о вибору; художнєконструювання; технічне конструювання; підбірконструкційних матеріалів; вибір технологічнихпроцесів, інструментів, обладнання; виготовленнявиробів ; аналіз і результати праці; нескладнімаркетингові дослідження [3]. Така структуразмісту навчання забезпечує залучення учнів не

лише до практичної технологічної діяльності, а йдо дослідницької. Згідно з вимогами програмиакцент у роботі школярів переноситься саме нарозвиток творчого і критичного мислення, умінняпрацювати з інформаційними джерелами, різнимивидами проектно-технологічної документації;формування в учнів навичок проектної діяльності,уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічнихоб’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічніпроцеси, трудові прийоми і технічні засоби.У результаті аналізу змісту навчальних

програм трудового навчання ми зробиливисновок, що у початковій школі варіативністьнавчання з абезпечується шляхом виборувчителем варіативних практичних робіт; учнівільно вибирають об’єкти праці для виготовлення;художнє оформлення виробів школярі здійснюютьза власним задумом. У 5 класі варіативністьнавчання з абезпечується шляхом виборуучителем і учнями технологій обробки матеріалівта технік декоративно-ужиткового мистецтва.Процес виготовлення вибору здійснюється зурахуванням наявної матеріально-технічної бази;інтересу, здібностей і бажань школярів ;регіональних можливостей; виробничогооточення школи; кадрового забезпечення. Акценту роботі учнів переноситься на розвиток творчогомислення; уміння працювати з інформаційнимиджерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнівнавичок проектної діяльності, уміння здійснюватианаліз , оцінювання виконуваних робіт,технологічних об’єктів та добирати доцільнітрудові прийоми і технічні засоби.Трудове навчання у 5 класі 12-річної школи

сприяє формуванню в школярів технічного ітехнологічного кругозору; культури праці тапобуту; розвитку особистих якостей; вихованнявідповідальності за результати власної діяльності.Протягом року учні виконують різні видипрактичних робіт, результати яких виступаютькоригуючим фактором виставлення підсумковоїоцінки.Навчальні досягнення школярів з трудового

навчання учитель оцінює у двох аспектах. Упроцес і усного чи письмового опитуваннявраховується рівень володіння теоретичнимизнаннями. Під час виконання практичних робітоцінюється якість практичних вмінь та навичок.У результаті педагог може зробити висновок проздатність учня застосовувати теоретичні знанняна практиці. У зв’язку з цим, критерії оцінюваннянавчальних досягнень учнів мають комплекснийхарактер.Критеріями у визначенні навчальних досягнень





102Молодь і ринок №8 (23), 2006

школярів початкової школи є: якість знань прооб’єкти праці та способи трудової діяльності;рівень графічних умінь створювати площиннізображення об’єктів праці; рівень навичоквиготовлення об’єктів праці [1]. За вказанимикритеріями і відповідно рівнями навчальнихдосягнень учитель оцінює досягнення учнів 3 та4 класів.До критеріїв оцінювання навчальних досягнень

школярів 5 класу [3] належать: рівеньзастосування знань та вмінь у практичній роботі;уміння користуватися різними видамиконструкторсько-технологічної документації таіншими джерелами інформації; дотриманнятехнічних вимог у процесі виконання робіт умінняорганізовувати робоче місце і підтримуватипорядок на ньому в процесі роботи; рівеньсформованості трудових прийомів і уміньвиконувати технологічні операції; дотриманняправил безпечної праці та санітарно-гігієнічнихвимог; дотримання норм часу на виготовленнявиробу; рівень самостійності у процесі організаціїта виконанні роботи; виявлення елементівтворчості. За зазначеними критеріямивиділяються відповідні чотири рівні навчальнихдосягнень учнів (початковий, середній, достатній,високий) за 12 – бальною шкалою.Програма трудового навчання для дівчат 5

класу передбачає вивчення художнього татехнічного конструювання виробів і технологічніпроцеси їх обробки. Зміст модуля “Проектуваннята виготов лення виробів з текстильнихматеріалів” для 7 – 9 клас ів спрямований наотримання учнями більш складноїконструкторсько-технологічної підготовки,ознайомлення з елементами проектної діяльностіпід час створення виробів із текстильнихматеріалів. Модуль складається з трьох розділів:“Технологія виготовлення вишитих виробів”,“Технологія виготовлення в’язаних виробів”,“Технологія виготовлення швейних виробів”.Технологічний процес обробки текстильнихматеріалів найбільш детально розглядається урозділі “Технологія виготовлення швейнихвиробів”, який включає основи текстильногоматеріалознавства, швейного устаткування,конструювання та моделювання виробів, їхрозкроювання та пошиття. У різних класах навивчення теми “Технологія пошиття, ремонту таоновлення швейних виробів” даного розділувідведено різну кількість годин.У процесі вивчення матеріалу з технології

виготовлення одягу передбачається залучатишколярів до творчої роботи. У кожномунаступному класі конструкція і спосіб обробки

виробів поступово ускладнюються: від наволочкиу 5 класі до виготовлення виробів за викрійками зжурналів у 11 класі. Крім того, учні вчаться з усіхзапропонованих, вибирати найраціональнішийспосіб обробки деталей виробу. Проводячизаняття з “Технології виготовлення швейнихвиробів” вчителеві рекомендується опиратися назнання і вміння з технології обробки текстильнихматеріалів, набутих у попередніх класах. Кожнийвид технологічної обробки деталей та вузлів одягумає бути опрацьовано практично, для того, щобшколярі оволоділи та закріпили набуті знання йуміння, і змогли в подальшому застосувати їх упрактичній діяльності.Ми розглянули особливості індивідуалізації

навчання учнів 5 та 6 класу на заняттяхобслуговуючої праці. Під час вивчення матеріалуз технології пошиття швейних виробів у будь-якому класі передбачається вільний вибірзовнішнього вигляду моделі. Серед основнихчинників , що впливають на цей вибір, єпсихофізіологічні відмінності, пізнавальні інтереси,здібності школяра, економічні умови життя сім’ї,в якій проживає учень.У процес і вивчення ученицями об’єктів

технологічної діяльності, художнього і технічногоконструювання та технологічних процес іввиготовлення постільної білизни і фартухазавдання вчителя полягає у формуванні в нихзнань про процес проектування; основні видипроектної документації; властивостіконструкційних матеріалів, їх підбір та розрахунокнеобхідної кількості; способи отримання деталейзаданої форми; процеси та етапи виготовленнявиробу; технологічну послідовність обробкискладових деталей, їх з’єднання; остаточнуобробку виробу. Школярі набувають вмінь аналізукількох технологічних послідовностейвиготовлення наволочки, фартуха й виборудоцільного, підготовки деталей крою до обробки,ручної та машинної обробки окремих деталей і їхз’єднання.

3 метою організації навчального процесу запаралельного виготовлення на уроці кількохрізновидів швейних виробів за покроєм ,оздобленням; забезпечення теоретичногозасвоєння кожним учнем навчального матеріалуна доступному рівні розроблено алгоритмпослідовності виготовлення виробу: Так ,наприклад, для пошиття фартуха шестикласниціповинні перевірити викроєні деталі, перенестиконтрольні точки і лінії на симетричні деталі;обробити зрізи, дрібні деталі, виточки, рельєфи,складки, застібку; обробити відрізний нагрудникі з’єднати його з нижньою частиною; обробити





103 Молодь і ринок №8 (23), 2006

низ виробу та розмітити петельки і пришитиґудзики.Вироби відрізняться між собою за складністю

конструкції та її технологічною обробкою. Учнямпропонується виготовляти робочий одяг зарівнями складності основних деталей (фартух безнагрудника, фартух із суцільновикроєнимнагрудником, фартух із пришивним нагрудником)та за оздобленням . В основу рівнівконструкторсько-технологічної складностішвейних виробів покладено: технологічнівластивості матеріалів, які використовують длявиготовлення; силует виробу (прилеглий,напівприлеглий, трапецієподібний, прямий,фантазійний) ; кількіс ть конструктивних таконструктивно-декоративних елементів (виточка,рельєф, волан і т.д.); технологічні способи обробкидеталей (вузлів) ; вид оздоблення (вишивка,аплікація і т.д.).Для кожної моделі фартуха різної складності

рекомендується розробити альбом інструкційнихкарт відповідно до алгоритму виготовленнядеталей із графічним зображенням операцій. Докарт слід включити технологічні способи обробкидеталей (вузлів). Учні повинні самостійно обратиспосіб обробки, залежно від моделі виробу ітканини, яку використовують.Практичні завдання із врахуванням

індивідуального підходу дають змогу враховуватиякісні характеристики при виборі конструкціївиробу і тканини, що забезпечує отриманнякожним учнем нових знань, умінь та навичок надоступному йому рівні у визначеному самостійнотемпі, гарантує виготовлення якісного виробу зцікавістю та задоволенням. Так, при збереженнізагального єдиного завдання трудового навчання(виготовлення швейного виробу) здійснюєтьсяоптимізація навчального процесу на уроці, йогопереорієнтація на особистість учня.З огляду на вищезазначене ми вважаємо, що

навчання для школярів 5 класу є на значноскладнішому рівні порівняно з початковоюшколою.У першу чергу це пов’язано зі змістовим

компонентом навчально-практичної діяльності:п’ятикласники набувають техніко-технологічнихзнань: про різні матеріали, заготовки,напівфабрикати – як предмети праці; про вироби,деталі – як результат виконаної роботи; про робочі,контрольно-вимірювальні інструменти, допоміжніпристосування – як засоби праці; про трудові діїта послідовність їх виконання. 10 – 11 річнимучням необхідно усвідомити, розуміти значнукількість нових понять та термінів . Оскільки удітей такого віку лише формується теоретичне

мислення, ми б рекомендували наукові назвивводити поступово, вчити школярів їх виокремлювати,характеризувати, використовувати у різнихситуаціях. Учитель повинен враховуватиіндивідуальні можливості розумового розвитку учня.Операційно-організ аційний компонент

пов’язаний із виконанням трудових дій, трудовихзавдань. Відмінною ознакою цього компонента єврахування швидкості діяльності п’ятикласника.Вважаємо, що правильність та вчасність виконаноїроботи залежить не лише від розуміння завдання,новизни умов завдання, самостійності виконання,від усвідомлення способу та поетапностівиконання, а й від цілеспрямованості,працелюбності, сенсомоторних здібностейшколяра.Емоційно-мотиваційний компонент виявляє

ставлення учня до навчально- практичноїдіяльності: його байдужість, зацікавленість,терпіння, дієвість та ін.Підсумовуючи зазначене, ми зробили

висновок, що школярі-п’ятикласники у зв’язкуз переходом до основної школи стикаються зтруднощами в процес і вивчення трудовогонавчання, і тому вчитель повинен враховувати їхіндивідуальні особливості, забезпечити інтеграціюзнань учнів з основ наук , зд ійснюватиіндивідуальний підхід. Готуючи молодь додіяльності в умовах ринкових відносин, у сферітехнології виготовлення швейних виробів ,необхідно вдосконалювати зміст і якість трудовоїпідготовки; розробити методичні рекомендації зорієнтацією на особистість школяра. Проведеннязанять з врахуванням індивідуального підходусприятиме успішному засвоєнню учняминавчального матеріалу, підвищенню рівня їх знаньі вмінь, які в майбутньому вони зможутьзастосувати в повсякденному житті.

1. Календарне планування уроків з художньоїпраці. 1 – 4 класи. //Початкова школа. – 2002. –№ 9. – С.18 – 21.

2. Навчальн і програми для 4-річн оїпочаткової школи. //Початкова школа. – 2002.– № 12. – С. 49 – 59.

3. Програма для 5 – 9 класів загальноосвітніхнавчальних закладів: Трудове навчання. //Трудовапідготовка в закладах освіти. – 2005. – № 2. –С. 2 – 5.

4. Програми для середньої загальноосвітньоїшколи. 1 – 4 класи. – К: Початкова школа, 2006.– С. 202 – 236.

5. Тименко В.П. Трудове навчання і художняпраця як основа політехнічної творчості //Початкова школа. – 2004. – №3. – С. 23.





104

Постановка проблеми. Музична культураЗакарпаття бере свої початки в далекомуминулому. Насамперед становлення культуриЗакарпаття було пов’язане з народною творчістю,музичним фольклором . Під його впливомзростала і розвивалася профес ійна музика.Осмислення її специфіки – важлива умовастворення об’єктивної картини розвитку культурикраю в роки незалежної України. З огляду на цедана тема видається актуальною.Аналіз основних досліджень та

публікацій. На сьогодні вже є чимало публікацій,документальних матеріалів, присвячених цій темі.Зокрема, заслуговують на увагу праці З. Василенка,В. Гошовського, Ф. Колесси, В. Мадяр-Новак,В. Хланта, Ю. Чорі, та інших дослідників. У статтівикористані матеріали Міжнародної науковоїконференції “Українські Карпати: етнос, історія,культура”, 1993 року [9].Мета. Розглянути інтерес науковців до

народно-пісенного фольклору Закарпаття.Виклад матеріалу. У пісенному фольклорі

Закарпаття можна виділити в основному ті ж саміжанрово-тематичні групи, що і в фольклоріцентральних областей України: календарно-обрядові пісні, історичні, рекрутські, пісні прокохання, про тяжку жіночу долю, родинно-побутові, жартівливі тощо. Великий науковийінтерес становить порівняльне дослідженнякалендарно-обрядової пісенності Закарпаття таінших етнографічних районів України. Старовиннізакарпатські колядки та весільні пісні маютьбагато спільного з календарно-обрядовимипіснями центральних областей . Одним знайхарактерніших суто місцевих жанрів пісенногофольклору Закарпаття та суміжних областей єколомийка.Набагато меншого розвитку досягло на

Закарпатті пісенне багатолосся. Як і в більшостізахідних областей України, хоровий спів тутпереважно двоголосний, причому базується він восновному на гомофонно-гармонічній основі. Угірських місцевостях хоровий спів обмежуєтьсяздебільшого унісоном.

Велику роль у пісенному фольклорі Закарпаттявідіграють традиції сольного виконання. Сольнийспів чабана-вівчаря десь на гірській полонині –це для Закарпаття таке ж типове явище, як ігуртовий багатоголосний спів дівочої ланки дляпридніпровських степів.Культурні взаємини з сусідніми країнами

сприяли утворенню стильової різноманітності упісенному фольклорі краю. Характерною рисоюпісенного фольклору Закарпаття, яка помітновідрізняє його від фольклору центральних областейУкраїни, є відносна самостійність пісенних мелодійі текстів, або, інакше кажучи, вільне оперуванняними. Закарпатці вважають цілком закономірнимвиконання різних пісенних текстів на першу-ліпшумелодію.Народна музично-поетична творчість

Закарпаття вражає своїм багатством. У кожніймісцевості і навіть в кожному окремому селіможна відшукати малознані або ж невідомі текстинароднопісенної культури. Найбільше записанопісень, які в різні періоди історії збирачі називалиугро-руськими, південно-підкарпатськими,подкарпатсько-руськими, карпато-роськими,русинськими, закарпатськими та ін. Назвизмінювались, а сутність залишалась тою самого[5, 41].Різноманітний фольклор цього краю привертав

увагу багатьох дослідників. Першим помітнимзбирачем фольклору Закарпаття був Іоан (Василь)Талабкович (1806 – 1884), який записав 29 мелодійз текстом. До цього ж періоду належать текстипісень, записані значними діячами краю:О.Духновичем, І . Яцковичем , О.Митраком ,М.Бескидом , а також дослідниками з іншихреґіонів України (М. Драгоманов, В. Гнатюк,І. Франко, Ю. Яворський).Одним із перших фахових дослідників був Яків

Головацький, який опублікував матеріали своїхстудій у фундаментальній праці “Народные песниГалицкой и Угорской Руси” (Москва, 1878). ЯківГоловацький заклав основи наукового вивченнянароднопоетичної творчості українців Закарпаття.Під час перебування на Закарпатті у 1835, 1839

Юрій Чорний, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету

ім. І. Я. Франка.

ФОЛЬКЛОРНА ПАЛІТРА ЗАКАРПАТСЬКОГО КРАЮ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

У статті висвітлюється порівняльне дослідження календарно-обрядової пісенностіЗакарпаття та інших етнографічних районів України.

ФОЛЬКЛОРНА ПАЛІТРА ЗАКАРПАТСЬКОГО КРАЮУ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

© Ю. Чорний, 2006




105 Молодь і ринок №8 (23), 2006

роках фольклорист познайомився з відомимикультурними діячами краю (М. Лучкай, М. Духнович,О. Митрак, О. Павлович, М. Бескид та ін. ),заохочуючи їх до збирання усної народноїтворчості, які в свою чергу надіслали йому понад15 рукопис них збірників різноманітнихфольклорних матеріалів. Ці збірники розшукала ідокладно описала пряшівська дослідницяО. Рудловчак. Завдяки її самовідданій працістерто не одну пляму в історії Закарпаття. Вонавиявилася прекрасним знавцем фольклорногопроцесу [7, 6].Слід відзначити діяльність Володимира

Гнатюка, який займався дослідженням життя,культури і побуту русинів – українців УгорськоїРусі , яку він часто називав Угорською Україною,Закарпатською Україною. З 1895 до 1903 рр.В.Гнатюк здійснив на історичне Закарпаття шістьекспедицій. Зібраний матеріал склав шістьоб’ємних томів “Етнографічних матеріалів зУгорської Русі”, опублікованих 1897, 1898, 1900,1909 – 1911 рр. в “Етнографічному збірнику”Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка уЛьвові.Оцінюючи заслуги В.Гнатюка щодо збору і

дослідження закарпато-українського фольклору,видатний фольклорист, композитор імузикознавець Ф.Колесса відзначив : “Цими“Меморіалами” й розвідками Гнатюк відкривЗакарпатську Україну для української науки, віндав змогу пізнати багатство народної творчостіна Закарпатті”[9, 522 – 527].Особливий інтерес вчений виявляв до теорії

фольклору, методики його дослідження, допитання його зв’язків з професійною творчістю.Ф. Колесса двічі побував на Закарпатті на початкуХХ ст. У 1923 р. у науковому збірнику товариства“Просвіта” з’явилося ґрунтовне дослідженнявченого “Народні пісні з ПівденногоПідкарпаття”. До нього додано мелодії і слова153 пісень (з варіантами – 160). Це результатпоїздок у села Ужанщини (1910) і Пряшівщини(1912). Якщо попередники Ф.Колесси(Я.Головацький, 1878; Г.А.Воллан, 1885;М.Врабель, 1901; І.Верхратський, 1901) у своїхпублікаціях подавали тільки тексти пісень, то узгаданому виданні вчений разом із текстамиподає і мелодію.У 1934 р. у Науковому збірнику товариства

“Просвіта” в Ужгороді з’явилася ще одна працяФ. Колесси – “Старинні мелодії обрядових пісеньвес ільних і колядок на Закарпатті”. В основудослідження лягли матеріали, зібрані вченим підчас третьої подорожі на Закарпаття в 1929 р.Ф. Колесса подав перший науково

обґрунтований зразок паспортизації фольклору тасистематизації пісенного матеріалу Закарпаття.Своєрідним підсумком його багаторічнихдосліджень була праця “Народопісенні мелодіїукраїнського Закарпаття” (1946) [4, 316].Зробили свій внес ок у дослідження

закарпатського фольклору і відомі зарубіжні вчені(Ф. Тіхи, З. Кодай, Л . Куба, Б. Барток) .Безпосередньо під впливом праць Ф. Колессипочали свою фольклористичну діяльність наЗакарпатті І. Панькевич, М. Рощахівський, П. Світликта ін. У кінці 30 - х рр. на Закарпатті значно ожилазбиральницька діяльність, пов’язана з іменамимузичних д іячів і вчителів : Д .Задора,П.Милославського, Ю.Костюка, П.Ференчука,А.Контратовича, М.Гоєра та інші.Заслуговує на увагу й праця з дослідження

місцевого фольклору Григорія Верьовки. Він у1945 р. відвідав зі своїм хором Закарпаття, дезаписав понад 50 народних пісень. Цікавою булапоїздка на Закарпаття в 1945 р. учасників хоруГригорія Верьовки. Ними було записано понад 50закарпатських народних пісень, частину з якихбуло включено до репертуару колективу.У 1962 р. у Києві у видавництві АН УРСР

вийшла книга “Закарпатські народні пісні”. Їїупорядкувала, написала передмову та приміткиЗ.І.Василенко. В основу цієї збірки покладеноматеріал двох експедицій, споряджених дозакарпатської області в 1956 і 1958 рокахІнститутом мистецтвознавства, фольклору таетнографії АН УРСР. Записи пісень проводилисяв селах Іршавського, Хустського, Тячівського таМіжгірського районів, а також у Сваляві, Мукачевіта ін. До збірки включено також деякі записипопередніх років, що зберігаються в рукописнихфондах Інституту. Ряд популярних закарпатськихпісень запозичено з друкованих джерел. Звичайно,це видання охоплює лише частину величезнихбагатств народнопісенної творчості Закарпаття[3, 5 – 6]. У змістовній передмові дається загальнахарактерис тика закарпатських пісень танародного музичного побуту. На основіопублікованого матеріалу авторка передмовисеред закарпатських народних пісень слушновиділяє такі основні стильові групи:

1. Пісні, близькі своєю музичною структуроюта характером до центральноукраїнських або жспільні для всіх областей України (“Ой попід гаймила телята пасе”, “Через річеньку, черезболото”).

2. Пісні, спільні щодо стилю та сферипобутування для всіх західноукраїнських областей(“Світить місяченько, ясная зоря”, “Червена ружатрояка” та інші.).





106

3. Пісні суто місцевого походження. Ценасамперед коломийки та пісні, що сформувалисяна їх основі (“Ой на плаю вівці пасуть”, “Ой убилиЛипеїка”).

4. Пісні, що виникли на основі запозичення ітворчого переосмислення інтонаційних елементівфольклору сусідніх народів – угорського, чеського,словацького та румунського [1, 9].Вагомий внесок у розвиток і дослідження на

Закарпатті з другої половини ХХ ст. здійснили такіфольклористи, як В. Гошовський, Ю. Костюк,Ю. Бойчук, М. Кречко, Д. Туряниця, Ю. Чорі та інші.Ще в молоді роки почав займатися збиранням

фольклору Юрій Костюк. Але він не обмежувавсятільки територією рідного йому Закарпаття. Уполі його інтересів було й питання парадигмізаційзакарпатського фольклору в інших регіонахУкраїни та в українській діаспорі (Румунії,Угорщині, Словаччині, Югославії).У 1936 р. він здійснив подорож у Югославію,

де в Керестурі і Коцурах записував русинські пісніі зав’язував стосунки з місцевими музичнимидіячами. Та війна ці зв’язки обірвала. У 1943 р.він їздив з метою фіксування текстів українськихнародних пісень у Вишовську долину (Румунія).Особливо багато фольклорного матеріалу вінпочерпнув від народної співачки Анни Бойчук ізсела Петрова Бистра. Декотрі пісні із цих записівувійшли до збірника “Народні пісні закарпатськихрусинів” [10, 544].До 60 – 70-х рр. належать такі музичні

матеріали, як: “Найстарші фонографічні записимузичного фольклору Закарпаття і архівуІ.Панькевича” (майже 100 мелодій з 1929 та 1935 рр.у його розшифруванні), “Народні пісні села Дара”(майже 600 пісень одного села, які записавМ.Мушинка, а на ноти поклав Ю.Костюк).Далеко не все записане Ю.Костюком вийшло

друком. Більша частина опрацьованого матеріалучекає на видання. Підготовлено до друку такізбірки закарпатоукраїнських народних пісень:“Народні пісні українців Східної Словаччини” (150пісень), “Закарпатоукраїнські народні пісні” (100з околиці Великого Бичкова, 68 з Волосянки, 90 зінших районів Закарпаття). Йдеться про пісні,записані Ю.Костюком у добі окупації ЗакарпаттяХортіївською Угорщиною. Унаслідок натхненної30-річної збирацької діяльності Ю. Костюка, колинайчастіше він сам виступав ініціатором збиранняпісенного фольклору, українське населення СхідноїСловаччини врятувало від забуття десяткичудових пісень народної творчості, які нерідковмирають разом із старими людьми [8, 545].Свій внесок у дослідницьку спадщину

народнопісенної культури Закарпаття зробили й

інші дослідники та відомі хорові діячі. Зокрема,упродовж усього свого життя вивчав місцевийфольклор Юрій Бойчук (1921 – 1992). Понад сорокроків він збирав у різних селах Закарпаттянароднопісенні твори, зокрема коломийки табалади, які публікувались в обласних тареспубліканських газетах, журналах та науковихзбірниках. Окремими виданнями вийшли збірки“Квіти Верховини” (1985) та “Співанки – баладиВерховини” (1992).Виявляв зацікавлення фольклористикою і

Михайло Кречко (1925 – 1996). Він зібрав наЗакарпатті понад 200 народних пісень, підготувавдо видання збірники “Закарпатські народні пісні”(1959), “Закарпатські пісні та коломийки” (1965,у співавторстві), “Співає Закарпатський народнийхор” (1973). В останньому з них вміщено 14 пісеньз репертуару Державного заслуженогоЗакарпатського народного хору.З кінця 50 - х – початку 60 - х років на Закарпатті

починає свою музично-фольклористичнудіяльність В.Гошовський. Збирає він самотужкита залучаючи до своєї праці студентівУжгородського музичного училища, а потімЛьвівської консерваторії. Усього ним зафіксованоблизько 2000 народних пісень на восьми мовах.Фотоматеріали зберігаються у “Центрі з вивченнянародної музичної культури Карпат” і знаходятьсяв критичному стані [5, 43].Музикознавчі та фольклористичні статті

В.Гошовського друкувалися в газетах“Закарпатська правда”, “Советское Закарпатье”,“Молодь Закарпаття”, “Львовская правда”,“Вільна Україна” від 1957 до 1967 рр. Усього 55публікацій, а також у журналах “Народна творчістьта етнографія”, “Советская музыка”, збірниках“Українське музикознавство” (1966), “Украинскаясоветская музыка” (1960), “Науковий збірникмузичної української культури у Свиднику” (1967,1969, 1972), “Бойківщина” (1983), книгах“Советское Закарпатье” (1957), “Карпатскийсборник” (1974) та інших наукових збірниках.Музичні радіонариси В. Гошовського часто

звучали по Ужгородському (1955 – 1962) таЛьвівському (1961 – 1974) радіо. Нимпідготовлено 113 виступів та 13 нарис ів“Співаночки мої” для Львівського радіо у 1989 –1991 рр., а також 5 теленарисів.Окремими виданнями вийшли наукові

дослідження “Принципы и методысистематизации и каталогизации народных песенв странах Европы” (1966), “Украинские песниЗакарпатья” (1968), “У истоков народной музыкисловян” (1971), “Армянский универсальныйструктурно-аналитический каталог музыкального






107 Молодь і ринок №8 (23), 2006

фольклора – УНСАКАТ” (1975), “Горани” ктипологии армянской песни, “Опыт исследованияс помошью ЭВМ” (1983), “Знаки общности вмелодике “кочари”, “Сравнительныйсемиологический анализ с помощью ЭВМ” (1986).Найбільш повне життя і наукова діяльність

В. Гошовського висвітлені в бібліографічномупокажчику “Володимир Леонідович Гошовський”(1992), підготовленому Львівською організацієюСпілки композиторів з передмовами Я.Якуб’яката М.Мушинки. [2, 170 – 171].Збиранням фольклору займається відомий на

Закарпатті поет, прозаїк і фольклорист Ю. Чорі.На його слова створили музику С.Мартон,О.Кобулей, М.Попенко, О.Шугаєв, П.Гудзь,М.Керецман, М.Затін та інші. Ці пісні друкувалисьу газетах та репертуарних збірниках. Митецьнаписав кілька сценаріїв концертних програм дляЗакарпатського народного хору, ансамблю“Угорські мелодії”, інших хорових колективів.Нещодавно побачив світ книги “Звичаї рідногосела” (1993), “Прикмети і повір’я отчого подвір’я”(1994). Завдяки ентузіазмові Ю.Чорі збереглосябагато унікальних зразків нетлінної фольклорноїспадщини Закарпаття [11, 798 – 799].Досить своєрідним і цікавим жанром у

фольклорі Закарпаття є жанр народної балади.Фольклорно-пісенна традиція у жанрі балади сягаєглибини віків . Українська народна баладареалізувалася в її різносюжетній багатоманітності,територіальному різнобарв’ї та незліченностічасових варіантів. Починаючи десь з XV ст.,українська народна балада нагромадилавеличезний фактичний матеріал, який у каталозіОлексія Дея нараховує 288 сюжетів та понад 80версій, хоч, очевидно, не всі сюжети і версії тутохопленні. У зв’язку з цим певним доповненнямдо каталогу О.Дея може слугувати нещодавновидана книжка українських народних баладЗакарпаття у записах патріарха фольклористикикраю Петра Михайловича Пойди – “Дозволь мені,мамо…” [6, 13]. Окремими виданнями з’явилисяукладені ним різножанрові фольклорні збірки“Пісні з полонини” (1966, 1970, 1974), “Хата – нехата” (1972), “Ой співаймо співаночки” (1973),“Батьківські поради” (1978), “Народні усмішки”(1991), “Що сходить без насіння” (1992).Збірник “Дозволь мені, мамо…” вміщує 30

балад, записаних П.Пойдою в різних місцевостяхЗакарпаття у період між 1936 – 1978 роками. Якщосюжет балади або її версія побутувала в кількохнаселених пунктах, то це зазначено у примітках.Тематично всі балади книжечки “Дозволь мені,

мамо…” поділяються на три розділи – баладипро кохання та дошлюбні взаємини (19 творів),

балади про родинно-побутові стосунки (7 творів)та іс торичні балади (4 твори) . Кількісніхарактеристики фак тично служать длявизначення змісту збірки. Отже, баладнатворчість закарпатців – це генетична й органічначастина загальноукраїнського фольклору.Традиція запису пісень на слуху продовжує

існувати паралельно з іншими формами запису.Силами Будинку народної творчостіЗакарпатської області робляться спробипублікацій. Серед активних збирачів народноїмузики ряд профес ійних музиантівУжгородського музичного училища – В. Гайдук,М. Керецман, В. Олексин, В. Панцо, В. Теличко,викладачі училища культури – П. Пензеник ,П. Попенко, Н. Петій-Потапчик, керівники хорів– П.Сокач (керівник Свалявського хору), Е. Сокач(керівник “Кантусу”), М.Попенко ( керівникколективу “Писанка”), З. Жовчак ( керівник хору“Едельвейс”) і багато інших.Цікаві фонозаписи зберігаються в приватних

колекціях: В.Шостака (автора виставки “Народнихмузичних інструментів Закарпаття”), Людвіга Палаз с . Петрово, Бейло Меркли з Ясеня, ВасиляПекарюка з В.Бичкова, Миколи Поденка, ВіриМадяр-Новак, Івана Ханти та багато інших.З 1987 – 1988 навчального року в

Ужгородському державному музичному училищіпочали проводитися студентські фольклорніекспедиції під керуванням керівника “Центру звивчення народної музики Закарпаття”,музикознавця, фольклориста – Віри ВасилівниМадяр-Новак . Вона є автором ряду науковихпраць з питань музичної етнології. Серед них:“Частотний” словник народно-пісенних звукорядівзахідного регіону України”, “Географія основногофонду опублікованих українських (руських,русинських) народних пісень Закарпатськоїобласті”, збірник закарпатських народних пісень“Скарби наших предків” (у 2-х частинах), “Збірник“Народні пісні подкарпатських русинов” – початокфольклорної діяльності Юрія Костюка у “Naskulturno-historicky kalendar”, “Каталог районуванняопублікованих українських (руських, русинських)народних пісень Закарпатської області”.Висновки. Народнопісенність Закарпаття

постійно привертала увагу дос лідників ішанувальників музичної культури. За півторасталіт вже опубліковано немало її зразків. Збирацькадіяльність Я. Головацького, В. Гнатюка, Ф. Колесси,В. Гошовс ько го, Ю. Кос тьо , Д . Задор а,М. Рощахівського та багатьох інших вченихдозволила накопичити чимало цінної інформаціїпро фольклорні надбання краю. Весь цей науковийдоробок немалою мірою підготував





108

інтелектуальне підґрунтя композиторської думкимитців Закарпаття другої половини ХХ ст.

1. Василенко З. Закарпатські народні пісні// Закарпатські народні пісні / Упоряд., передм.та прим. З.І. Василенко. – Київ: Вид-во АНУРСР,1962. – С. 9.

2. Гошовский В . Украин ские песн иЗакарпатья. – Москва: Советский композитор,1968. – 479 с.

3. Грін О. Музичний Ренесанс Підкарпаття(20-ті – перша половина 40-х років ХХ ст.) //Новини Закарпаття. – 23 листопада 1995. – С. 6.

4. Колесса Ф. Народнопісен н і мелодіїукраїнців Закарпаття // Музикознавчі праці. –Київ: Музична Україна, 1970.

5. Мадяр-Новак В .В. З історії збираннянародних пісен ь на території ПівденнихКарпат (сучасної території Закарпатськоїобласті) / / Русин ський світ: Науково-популярний збірник / Укладачдач М.П. Макара.– Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2001. – 152 с.

6. Мадяр-Новак В.В. Народний учитель (до100-річчя з дня народження Петра Світлика)// Календар “Просвіти” на 2001. – Ужгород,2000. – С. 55 – 57.

7. Пагиря В . В. Я світ узрів під Бескидом…Сторінки історії. – Ужгород: Карпати, 1993.– 227 с.

8. Русинко І. Юрій Юрійович Костюк тайого 65-рі ччя (Науковий збір н ик музеюукраїнської культури у Свиднику / За редакцієюІвана Русин ка (відділ української літературив Пряшеві). – Свидник, 1980. – 670 ст. з іл.

9. Україн ські Карпати: МатеріалиМіжнародної наукової конференції “УкраїнськіКарпати: етнос, історія, культура”. –Ужгород: Карпати, 1993. – 610 с.

10. Хланта В.І . Роль учен их центральноїУкраїн и та Галичини в розвиткуфольклористики на Закарпатті // УкраїнськіКарпати. Матеріали міжнаціон альн оїконференції “Українські Карпати: етнос,історія , культура”. – Ужгород: Карпати,1993. – С. 522 – 535.

11. Чорі Ю. Прикмети і повір’я отчогоподвір’я (Прогностика, прислів’я, приповідки,прикмети та пові р’я , пов’язан і зн авколишньою природою та народнимобрядово-звичаєвим календарем) / Упоряд.М. Гавриленко та В. Сивохіп. – Ужгород. –1994. – 536 с.

Постановка проблеми. Цього рокувиповнюється 170 років від дня народженнявизначного будителя української громадськості,священика, письменника, композитора, диригента,музично-культурного діяча Сидора Воробкевича(1836 – 1903). У когорті західноукраїнських митцівстаршого покоління, з котрих вирізняютьсяМ. Вербицький, І.Лаврівський, В. Матюк ,А.Вахнянин “С. Воробкевичу належить почеснемісце як невтомному й активному просвітителюі єдиному в минулому столітті композиторовіБуковини” [2, 42]. Його внесок у вокальну, хорову,драматичну та інструментальну музику є вагомий,а велика популярність композицій художникасеред мистецьких колективів минулого століття іпершої чверті ХХ ст. свідчить про життєвість і

художню цінність більшості цих творів .Незаперечна заслуга громадсько-культурногодіяча передусім у тому, що він залишив ряднауково-популярних статей про визначнихкомпозиторів . Важливим внеском у розвитокмузикознавчої думки була ґрунтовна публікація,присвячена Михайлу Вербицькому. У науковійлітературі радянських і сучасних часів про неїзгадується тільки фрагментарно.Аналіз досліджень. Постать С. Воробкевича,

як і творча спадщина митця, привертала увагудослідників національного культурного життя.Йому присвячено ряд праць провіднихмузикознавців М. Білинської [1; 2], Я.Сорокера таП.Никоненка [10], А.Кушніренка [9], О.Яцківа[11]. Проте в них детально не висвітлюється вже

Уляна Молчко, доцент кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету


СИДІР ВОРОБКЕВИЧ – ПЕРШИЙ БІОГРАФМИХАЙЛА ВЕРБИЦЬКОГО

У дослідженні аналізується музикознавча стаття видатного українського митцяСидора Воробкевича, присвячена творцю національного гимну “Ще не вмерла Україна”Михайлу Вербицькому.

СИДІР ВОРОБКЕВИЧ – ПЕРШИЙ БІОГРАФ МИХАЙЛА ВЕРБИЦЬКОГО

© У. Молчко, 2006




109 Молодь і ринок №8 (23), 2006

зазначена праця, яка є важливим внеском урозвиток національної музико знавчої тапедагогічної думки на західноукраїнських землях.Мета публікації – привернути увагу

культурно-освітньої громадськості до першогобіографа автора державного гимну України,ґрунтовно проаналізувати статтю С. Воробкевича“Михайло Вербицький” та визначити їїмузикознавчу цінність.Виклад основного матеріалу. Багатогранна

діяльність С. Воробкевича відіграла важливу рольу культурно-освітньому житті Буковини ХІХстоліття. Отримавши освіту в духовній семінаріїв Чернівцях, він у 1861 році висвятився і починаєслужити на парафіях та вчителювати вгуцульських та буковинських селах. Тут митецьвивчає і збирає фольклор краю. Результатометнографічної праці стала його стаття “Нашанародна пісня”(1865р.). У цей час С. Воробкевичрозпочинає літературну працю. Перша збіркаписьменника вийшла друком у 1863 році. Середнайбільш в ідомих віршів буковинськогопросвітителя – “Моя Буковино”, “ЗбудиласьРусь”, “Мово рідна”, “Іван Підкова”, “Руськапісня”, “То наші любі високі Карпати”, “Де серцемоє”, “Рідний край”. Свої твори автор підписувавпсевдонімом Данило Млака.Музичний шлях С. Воробкевич розпочав як

аматор, а завершив як відомий композитор.Закінчивши Віденську консерваторію з дипломомвикладача співів і хорового диригента, він у 1868році повертається до Чернівців, де виступає злекціями та статтями про музичне мистецтво,активно працює з хоровими колективами. Самедля них було створено понад 400 творів. Целітургійні пісні та псалми, вокальні композиціїна тексти Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича,М. Шашкевича, Я. Головацького, а також навласну поезію.Особливе місце в його хоровій творчості займають

музичні речі на вірші Т. Шевченка. С. Воробкевич єодним з перших західноукраїнських митців, якийзвернувся до поезії Кобзаря. Він видає у 1906році збірник “12 пісень на хори мужеські a cappellaдо слів Тараса Шевченка”, куди увійшли наступнікомпозиції: “Заросли шляхи тернами”, “Минаютьдні”, “Треті півні”, “Три шляхи”, “Ой чого типочорніло”, “Та не дай, Господи, нікому”, “Огнігорять”, “І широкую долину”, “Тече вода з-підявора”, “Титарівна-Немирівна”, “Утопталастежечку”, “Вип’єш першу”, “Думи мої”.М. Білинська відзначає , що “у цих творахнайяскравіше виступають індивідуальні рисихорового письма композитора. Воробкевичзвернувся, в основному, до ліричних поезій

Шевченка. При цьому музика його ніде не втрачаєсвого фольклорного ґрунту. Мелос Воробкевичачасом елегійний, з елементами болісногосамозаглиблення. Композитор ніби милуєтьсяоразами туги, жалю” [2, 19].Поряд з хорами на слова Кобзаря стоять

композиції митця на тексти Івана Франка: “Ой ти,дівчино, з горіха зерня”, дві веснянки “Весно, щоза чудо” і “Розвивайся, лозо , борзо”.Оригінальними є хорові твори на власну поезію:“Збудилась Русь”, “Над Прутом у лузі”, “Там,де Татран круто в’ється”, “Заграй ми, циганестарий”, “Сині очі”, “На чужині загибаю”.У 1889 році С. Воробкевич видає збірник

дитячих пісень під назвою “Співаник для шкілнародних”, котрий став єдиним на Буковиніметодичним посібником для вчителів музичноїграмоти і співів у школах. Цінним також є йогопідручник з теорії і гармонії музики.До вокального доробку композитора належить

понад 40 романсів та пісень для голосу в супроводіфортепіано або гітари і 20 ансамблів, дуетів,квартетів. Серед них вирізняються “В моєї мамизільничок”, “Буковино дорога”, “Марія”, “Блоха”,“До тих вражих Топорівців” та інші. Ряд камерно-вокальних творів написано Воробкевичем намолдавські , румунські, німецькі тексти. У 1870році з’явилася його збірка романсів і дуетів“Квітки з Буковини” на слова В. Алекссандрі,Д. Петріно, В.Бумбака.У творчій спадщині митця музика для театру

посідає особливе місце. Оригінальних музично-драматичних творів у Воробкевича 26. Це “Козак-бандурист”, “Гнат Приблуда”, “Убога Марта”,“Новий двірник”, “Блудний син”, “Янош Іштенгазі”,“Каспар Румпельмаєр”, “Золотий мопс”.У другій половині ХІХ століття у Західній

Україні все більше зростає потреба у вітчизняномуінструментальному репертуарі. С. Воробкевичбереться до написання дрібних творів для гітари,цитри, фортепіано, а також для скрипки абовіолончелі в супроводі фортепіано. До найбільшпопулярних композицій автора можна віднести:кадриль “Розголоси з України”, “Травневакомпозиція”, “Розголоси з Буковини”, “Траурниймарш”, кадриль “ Ехо з-над Прута”, “Мазурка-полька”, “Гліссе-полька”. Митець працював і вгалузі інструментального ансамблю. Назвемодва твори для віолончелі і фортепіано, кількаскрипкових дуетів , “Лукаш-польку” длясмичкового квартету і три п’єси для квінтету.Композитор у своєму доробку має рядоркестрових творів : “Серенада” d-moll длякамерного оркестру, марші “Розголоси” дляповного симфонічного і духового оркестрів.





110

С. Воробкевич зд ійснював активнупедагогічну та культурно-освітню діяльність.Початкову музичну освіту одержали від ньоговідомий український діяч ЄвсевійМандичевський, Порфирій Бажанський та одиніз зачинателів румунської професійної музикиЧіпріян Порумбеску .Митець часто виступав з лекціями про музику,

писав науково-популярні статті на різні теми, котрідрукував у чернівецьких, львівських, віденськихгазетах і журналах. Високо оцінюючи творчістьмитців “перемиської школи” та будучи їхпослідовником, Сидір Воробкевич уперше вмузикознавчій літературі звертається до постатіМихайла Вербицького і пише біографію цьоговизначного композитора. Життєпис автора гимну“Ще не вмерла Україна” публікується упродовжтривалого часу в різних часописах. Наприкінці 70-хроків виходить цикл статей митця під назвою“Наші композитори”, де він знайомитьбуковинську громадськіс ть з рос ійськимкомпозитором М. Глінкою. Як продовження цієїпубліцистичної добірки, автор подає в газеті“Родимий литок” № 11 – 12 за 1879 рік великустаттю про Михайла Вербицького, яка стала“стала важливим вк ладом в українськумузикознавчу справу ” [6; 7].С. Воробкевич з властивим йому

літературним хистом розпочинає її поетичнимвступом. Ось як звучать перші рядки: “Кому невідома співучість нашого народу? В нього тихпісень, мов яскравих зірок на блакитному небі,мов того різнобарвного цвіту на руській розкішнійниві-сіножаті!” [6, 1]. Автор підкреслює, що “пісня– се найвірніша товаришка нашої людини від їїколиски до самої могили” [6, 1]. Але щоб цейукраїнський мелос не загинув, “багато зусильприклав народ та руські співці-трубадури , якізберегли його, як святу спадщину і залишилипреславний пам’ятник своїм нащадкам” [6, 2].С. Воробкевич відзначає велику працю, котру

здійснили відомі етнографи: Кароль Ліпінський,Антон Коціпінський, Микола Лисенко. Вонизбирали та впорядковували мелодії у збірники.Далі автор описує складний стан українського

хорового мистецтва, котре в той час базувалосяна фольклорному ґрунті та на релігійній музиці.Через численні утиски владою руська церква немогла стати рушієм для розвитку церковногоспіву. Цей стан застою в професійному мистецтвібув зумовлений відсутністю до 1860 року вГаличині театру, який би сприяв розвиткулітератури та музики, а тим самим і народноїпросвіти.Отже, “першим мужем , – як зазначає

С. Воробкевич, – хто вивів Галичині церковну ісвітську музику з її ембріонального стану на вищестановище і вказав своїм наступникам у томумистецтві подальший шлях до безконечногоедему тонів , був Михайло Вербицький,славнозвісний галицько-руський композитор” [6,17]. Констатуючи місце народження композитора,буковинськ ий митець вказує на с . УлючДобромильського повіту. Це твердження єпомилковим. На сьогодні встановлено ЗдіславомБудзинським, на запит Ю. Ясіновського, щоВербицький народився 4 березня 1815 року вс. Руський Явірник Бірманського деканату біляПеремишля [3, 65 – 68].С. Воробкевич наголошує, що значий виховний

вплив на Михайла і його брата Володислава мавєпископ І. Снігурський, який опікувався хлопцямипісля смерті їх батька. Саме тут, у Перемишлі,майбутній композитор навчається хоровогомистецтва під керівництвом Алоїза Нанке. Великев р а ж ення на юнак а с пр ав и ли тв ориД . Бортнянського, музична мова котрого сталадля нього творчим дороговказом. У 1834 роціМ. Вербицький поступає до Львівської духовноїсемінарії, відвідує перший рік філософії і починаєвперше займатися церковними композиціями. Вцей час він оволодіває грою на гітарі і за їїдопомогою компонує усі твори. Пізніше вінстворює школу гри на гітарі. Закінчившиекстерном семінарію у 1838 році, М. Вербицькийодружується. Митець заробляв собі на життявинятково лекціями з музики та викладаннямспіву чи гри на гітарі у Вірменському монастиріБенедиктином. Після смерті дружини в 1839 роцівін повертається до Перемишля, де отримуєпосаду консисторського курсора. Підкерівництвом директора хору латинської катедриФ. Лоренцо, Вербицький вивчає наукуконтрапункту та інструментальної композиції. Доцього часу належать: літургія для мішаного хору,оперетка “Гриць Мазниця”, симфонії дляоркестру. Одружившись вдруге у 1848 році,вступає знову до семінарії і у 1850 році буввисвячений. Вербицький отримує парафії у селахЗавадові, Залужна-Стрілок, а з 1852 року – вМлинах. Тут помирає його дру га жінка,залишивши йому сина Михайла. 6 січня 1870 рокукомпозитор помер.С. Воробкевич у статті про М. Вербицького

вперше описує творчу спадщину цьоговизначного митця, який “причинився дуже багатодо музикального розвою і руху на ГалицькійРуси”[7,168]. Він написав: 22 пісні для чоловічогохору на тексти Т. Шевченка, Ю. Федьковича,І. Гушалевича, дві латинські літургії, музику для






111 Молодь і ринок №8 (23), 2006

театральних вистав – “Панщина” Ю. Желехівського;“Галя”, “Підгоряни”, “Вузькі черевики”, “Сільськіплєніпотенти” І . Гушалевича; 12 симфоній,“Заповіт” на вірші Кобзаря; релігійна музика: “Іже Херувими”, “Святий Боже”, “Тебе поєм”. Звищеназваних творів за сприяння В. Матюканадруковані були лише “Підгіряни” та “Заповіт”.Про особливості релігійної музики Воробкевичзазначає, що “у вс іх церков них творахВербицького запримічаємо дійсний релігійнийнастрій, чистий стиль, взірцеву форму, і фігурацію;склад періодів, мотивів і модуляцій суть всюдиприродні, не пересаджені” [7, 187]. Про йогосвітські композиції буковинський митець пише, щовони “відзначаються патріотично-народнимнастроєм, гарною формою, чудовою концепцією інезвичайною теплотою” [7, 187]. Найвище середних піднявся народний гимн “Ще не вмерлаУкраїна”.Цікавим є висловлювання першого біографа

про Вербицького як людину: “був від всіхлюблений і поважний. Був се муж хорошого лиця,веселого темпераменту і взірцевого характеру”[7, 188].Дуже поетично завершує С. Воробкевич свою

статтю: “В приходстві Млинів стоїть в огорожіцерковній серед вишень і черешень скромнамогила, під нею спочивають тліні останкивеликого нашого музика Михайла Вербицького.Тихо дрімає там тото серце, що так живо і гарячевідчувало і свої чувства в прекрасних тонахвиливало… Тихенько, щоби не переривати тотудрімоту, стоїть там в головах плакуча береза, ав ногах хрещений барвінок, і лиш ясними ночами,як свавольний вітерець з березою і барвінкомполоскоче, присуваються тобі, земляче, знакомізвуки… то мелодії і акорди нашого безсмертногоВербицького; нишечком складаєш ти тоді твоїруки і засилаєш Богу щиру молитву за упокій душіодного з найлучших синів Галицької Руси” [7, 188].Стаття “Михайло Вербицький” буковинського

композитор а вдруге була надрукована в“Ілюстрованому календарі товариства “Просвіта”за 1885 рік, але в скороченому варіанті [4, 80 –82]. Вже після смерті С. Воробкевича їїпублікують в “Ілюстрованому музичномукалендарі” за 1907 рік. У примітках редакторР.Зарицький наголошує на важливостівідродження пам’яті про українськихкомпозитор ів , тому вважає за потрібненадрукувати ще раз для “багатьох любителівмузики… коротку біографію М. Вербицького-композитора, вельми гарно записано в історіїрозвитку русько-народної музики і одного зперших піонерів на сій ниві в 19 століттю, – пера


Ісидора Воробкевича (Д. Млаки). Погляд авторана музичну творчість Вербицького з ходи часузовсім не стратив вартости” [5, 67 – 69].Висновки. Ця музикоз навча праця

С.Воробкевича, про автора гимну України, сталаґрунтом для нових, глибших дослідженьжиттєвого та творчого шляху М. Вербицького. У1998 році виходить у львівському видавництві“Міс іонер” монографія Марії Загайкевич“Михайло Вербицький: Сторінк и життя ітворчості”, яка підносить на високий рівень одногоіз фундаторів національної культури [8] .Публікація буковинського митця має вагомепедагогічне значення, її вивчення сприяєвихованню майбутнього покоління.Багатогранна діяльність С. Воробкевича

відіграла важливу роль у культурному життіБуковини ХІХ століття, а його твори збагатилимузичну скарбницю українського мистецтва.

1. Білин ська М . І .Воробкевич . – Київ:Державн е видавництво образотворчогомистецтва і музичної літератури УРСР, 1958.– 32 c.

2. Білинська М. Сидір Воробкевич . – Київ:Музична Україна, 1982. – 46 с.

3. Будзин ський З. Де і коли народивсякомпозитор Україн ського гимн у ? //Бібліографія україн ознавства: Бюлетен ьКомісії української бібліографії Міжнародноїасоціації україністів. – Вип. 2: Бібліографія таджерела музикозн авства. – Львів, 1994. –С. 66 – 69.

4. Воробкевич С. Михайло Вербицький //Ілюстрований календар товариства“Просвіта” на рік звичайний 1885. – Львів:НТШ, 1884. – С.80 – 82.

5. Воробкевич С. Михайло Вербицький //Ілюстрований музичний календар на рікзвичайний 1907. – Львів, 1906. – С. 67 – 69.

6. Воробкевич С. Наші композитори //Родимий листок. – Чернівці. – 1879. – №11. –С.170 – 172.

7. Воробкевич С. Наші композитори //Родимий листок . – Чернівці. – 1879. – №2. –С. 186 – 189.

8. Загайкевич М . Михайло Вербицький:Сторінки життя і творчості . – Львів:Місіонер, 1998. – 145 с.

9. Кушніренко А. Буковинський жайворонок//Культура і життя. – 1986. – 8 червня.

10. Сорокер Я. , Никон ен ко П. СидірВоробкевич //Музика. – 1974. – № 3. – С.28.

11. Яцків О. Поверн ен ня із забуття //Культура і життя. – 1993. – 17 квітня.




112

Постановка проблеми. Сучасний етапрозвитку народної освіти в Україніхарактеризується інтенсивними пошуками новогов теорії та практиці навчання і виховання. Змінисоціально-економічних і політичних умов в країніпризвели до активізації інноваційного освітньогоруху в країні і, як наслідок, до інтенсивної розробкинової галузі наукового знання – педагогічноїінноватики.Можемо трактувати педагогічну інноватику як

соціальне замовлення зумовлене необхідністюоновлення системи освіти та педагогічної науки,як специфічну галузь наукового знання, якпрактичну діяльність в реалізації інноваційнихпошуків.Пріоритетом інноваційних процес ів , які

відбуваються нині у загальноосвітній школі, стаєзміна споглядально-пізнавальних підходів наактивні, ціннісно-пізнавальні, зміна функціональноїпарадигми навчання на творчу, за якої учень дістаєможливість вільного розвитку художньоїсвідомості (усвідомлення світу культури і себе уньому).Інновації в педагогіці відображають складний

та довготривалий процес, в якому беруть участьбагато факторів, що впливають на нього. Увсьому цьому значне місце відводиться вчителю,який повинен сприйняти і реалізувати педагогічнінововведення. Саме від нього, від його ставленнязалежить успіх інновацій. Якщо вчитель несприймає нововведення, вони виявляютьсябезуспішними. Саме з цієї причини – інноваційнадіяльність вчителя та впровадження педагогічнихінновацій є дуже актуальною на сучасному етапірозвитку загальної музичної педагогіки івиховання.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Педагогічні інновації стали предметомспеціального дослідження у вітчизняній науці лишев останнє десятиліття.

Проблему впровадж ення педагогічнихінновацій у навчально-виховний процесза гальноо св ітньо ї школи дос ліджувалиЛ . І . Даниленко, Л.Д. Березівська, П.Г.Шемет,Р.М.Чуйко. У роботах І.Н. Авдєєва, Н.І. Клокар,О.І . Козлової, Є .В.Макогон розв’язуютьсяпроблеми підготовки вчителя до інноваційноїдіяльності. Філософському осмисленню сучасноїпедагогічної інноватики присвячені наукові праціВ.С. Богданова, В.Ф. Лутая.Метою статті є розкрити зміст понять

інновація, педагогічні інновації, інноваційнадіяльність вчителя (зокрема вчителя музики).Розглянути метод відносної сольмізації – якпедагогічну інновацію, що може бути втілена впроцес в загального музичного виховання.Виклад основного матеріалу. Еволюція

людської цивілізації у XXI столітті переконливопідтверджує висновок, що головним чинникомстійкого економічного, духовного та культурногорозвитку будь-якої країни є впровадження науковихінновацій, тобто застосування нових, більшпродуктивних технологій та методів . У проектіКонцепції державної інноваційної політики України[5] визначено, що науково-технічна інноваціявизначається двома формами: новою тавдосконаленою. І перша, і друга науково-технічнаінновація визначає ться новизною абовдосконаленням послуг (інноваційний продукт);технологічним процесом (інноваційний процес).Державні документи наголошують на принципахвідповідності професійної підготовки вчителяпотребам о собистості і суспільства, їїдемократизму, гуманістичній спрямованості,безперервності, варіативності та інноваційності.Сучасна методична система підготовки

педагога повинна спрямовувати на докорінні зміни,що стануть можливими шляхом реформуваннянавчально- виховного процесу. Проблемаактивного розвитку і розкриття творчих

Зоряна Жигаль, аспірантЦентрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН Українивикладач кафедри музичного мистецтва факультету культури і мистецтв

Львівського національного університетуім. І. Франка

ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІЗАГАЛЬНОГО МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У статті розкрито зміст педагогічних інновацій та проблеми впровадження їх унавчально-виховний процес. Розглянуто ефективні методи розвитку музичних здібностейдітей в теорії та практиці загального музичного виховання.


© З. Жигаль, 2006




113 Молодь і ринок №8 (23), 2006

здібностей педагога, умінь науково-пізнавальногопошуку, формування бажання виявляти потребив активному і раціональному докладанні знань упрактичній діяльності потребує подальшогорозвитку самостійної і науково-дослідницькоїроботи педагогів. “Знання тільки тоді стаютьнабутком людини, коли в процесі їх засвоєння вонипостійно використовуються як засіб для розвиткупрактичних задач і отримання нових знань” [6, 5].У педагогічній літературі останніх років термін

“інновація” зустрічається вс е частіше,незважаючи на те, що ні словник української мови,ані український педагогічний словник його немістять. Щоправда, в згаданому словникуукраїнської мови включений термін “новація”тлумачиться як нововведення [14, 432]. Словникіншомовних слів [13, 468] подає термін “новація”(від лат. поvаtiо), що означає оновлення, зміна. Урадянському енциклопедичному словнику термін“інновація” розглядається як новоутворення.Сучасний економічний словник тлумачить цепоняття як нововведення у галузі техніки,технології, організації праці й управління, якіґрунтуються на використанні науки та передовогодосвіду, а також використанні цих нововведень унайрізноманітніших галузях і сферах діяльності[15, 130].Новизна – це ідея, що є для конкретної особи

новою. “Немає значення чи є ідея об’єктивноновою чи ні, ми визначаємо її в часі, який минув зїї відкриття або першого використання”, відмічаєамериканський вчений К.Роджерс [4, 5].

“Педагогічні інновації” – актуально значущі йсистемні новоутворення, які виникають на основірізноманітних ініціатив і нововведень, що стаютьперспективними для еволюції освіти і позитивновпливають на її розвиток [11, 21]. Педагогічніінновації характеризуються новими ідеями, діями,або адаптованими ідеями, або такими, для якихнастав час реалізації [1, 35].В умовах розбудови національної системи

загальної середньої освіти важливого значеннянабуває інноваційна діяльність загальноосвітніхнавчальних закладів, яка характеризуєтьсясистемним експериментуванням, апробацією тазастосуванням інновацій (нововведень) восвітньому процесі.Основним в інноваційному освітньому процесі,

на нашу думку, є: творча педагогічна діяльністьучителів та керівників системи освіти, якапризводить до появи та реалізації нових,нестандартних ідей; зміни, реформації, яківідбуваються у змісті, технологіях, формах таметодах освіти.Інноваційна освітня діяльність належить до

творчого рівня діяльності педагога, на відміну відрепродуктивно-наслідуваного, пошуково-виконавчого рівнів, визначених у роботі [13, 98], врезультаті якого народжуються нові освітнітехнології, оновлюються зміст, форми та методинавчання і виховання.Носіями інновацій виступають творчі, енергійні

люди, які фахово здатні і матеріально зацікавленіщодо проведення інноваційних змін, опануваннята реалізації нового [5] . За в изначеннямП.Енгельмеєра, засновника теорії творчості,“творча особистість – це особистість, яка являєсобою прогресивний елемент і дає все нове” [4, 6].Отже, лише в творчій педагогічній діяльності

справді створюються найоптимальніші гармонійніумови для творення і самотворення усіх суб’єктівпедагогічної діяльності. Учитель у творчійпедагогічній діяльності є не тільки творцем умоврозвитку своїх вихованців, а й виявляє себе якособистість, що саморозвивається, реалізуєголовне право людини бути вільною, свідомою,здатною до будь-як их змін у власнійжиттєдіяльності, тобто бути цінністю і у власнійпедагогічній діяльності. Таким чином, учительстає “стимулятором” розбудови держави, людина,яка має стати “мірилом усіх речей”. У такийспос іб учитель виходить на шлях власного,особистісного зростання, що забезпечить йомудосягнення власної вершини, оскільки, як сказавПарацельс, “лише вершина людини – це людина”[3, 257].Актуальним передусім є розвиток естетичної

культури школярів засобами мистецтва, зокремамузичного, як унікального і синтетичного, оскількисаме воно є особливою формою активноїдіяльності, засобом пізнання світу та моральногоочищення людини.Перебудова вс іх галузей життя вимагає

збагачення форм і методів естетико-виховноїроботи інноваційними технологіями взагальноос вітніх школах з ур ахуваннямрегіональних особливостей багатонаціональноїУкраїни та передового вітчиз няного тазарубіжного досвіду. Однією з відомих музичнихсистем, визнаних у всьому світі, як та, що вміщуєефективні методи та прийоми, є музично-педагогічна концепція створена під керівництвомугорського композитора, педагога тафольклориста Золтана Кодая. У західному регіоніУкраїни вона здобула визнання та часткововпроваджена у школах з поглибленим вивченняммузикиГоловним принципом музичної педагогіки

З. Кодая є формування музичних здібностей наоснові музичних традицій рідного народу з





114

використанням для цього найефективнішогометоду відносної сольмізації під час активноїспівочої діяльності дітей на музичних заняттях.До переваг відносного методу належить те,

що мелодії можна сольмізувати в різнихтональностях, зручних для вокального виконання,діапазону класу чи окремого учня, називаючищаблі ладу незмінними складовими, відносниминазвами.Після введення в навчання абсолютних назв

два види с ольмізації викорис товуютьсяпаралельно, що приводить до автоматизації співуза нотним записом на основі ладових слуховихуявлень, а необхідність вимовляти відносні назвивідпадає.Слід відзначити, що до успіху приводить лише

чітка методична послідовність тасистематичність, які дозволяють ґрунтовнозакарбувати в пам’яті співвідношення щаблів ладу.Деякі прийоми релятивного методу з давніх-

давен використовувалися в Україні, маютьнаціональне коріння та їх практичне застосуванняна основі науково- експериментальногодослідження повинно привести до значногопідвищення музичної грамотності дітей –складової загальної культури особистості в цілому.Висновок. Отже, головним завданням

педагогічної і психологічної наук є методологічне,теоретичне й методичне забезпечення духовногота інтелектуального відродження національноїшколи, розвитку і функціонування єдиної, цілісноїсистеми безперервної освіти в країні, орієнтованоїна вільний і гармонійний розвиток особистості,прилучення її до найвищих досягнень вітчизняноїта світової культури та науки, на утвердження вукраїнському суспільстві гум аністичнихзагальнолюдських ідеалів свободи, добра,людської гідності, громадянськості і патріотизму.Інноваційна сутність в освіті виявляється у

процес і реалізації принципів демократизації,гуманізації, орієнтації на інноваційні процеси, наформування творчої особистості.Роблячи висновок, можемо сказати, що

відносний метод сольмізації використовувався вмузичній освіті України здавна, але був забутим ізараз відновлюючи його використання взагальноосвітній школі ми розглядаємо його якпедагогічну інновацію, що характеризуєтьсянауково адаптованими ідеями, ефективними діямидля яких настав час реалізації.

1. Ангеловски К. Учителя й инновации. –М.: Просвещение, 1991 – С. 35 – 36.

2. Богданов В. С. Проблеми інн оватизаціїсучасн ої освіти в системі філософсько-

соціологічн их аргументацій // Проблемиосвіти: Наук , метод, збірн ик / Редкол. :Ю.М . Бучай (гол. ред. ) К.М. Левківський,О. І. Крив’яз та ін . – К: ІСДО. – 1995. Вип.3.С. 22 – 28.

3. Виговська О. І. Від учителя-предметникадо вчителя творця: інноваційна технологіяпідготовки сучасного вчителя . // педагогічніінновації: ідеї, реалії, перспективи. К: Віпоп,1998. – С. 254 – 259.

4. Даниленко Л.І. Інноваційна діяльність –фактор розвитку творчого потенціалу педагога// Наукове та методичне забезпеченнявпровадження педагогічних, інновацій. Херсон:Придніпров’я, 1999. – С. 5 – 12.

5. Концепція державної ін н оваційн оїполітики Україн и /проект/ – газета “Світ”№11, серпень, 1997.

6. Михайлова А.Ф., Тахеев В.А. Непрерывнаяпрофессиональн ая подготовка студентов втехническом вузе. – М.: НИНВШ, 1986. – С. 5.

7. Паламарчук В.Ф. Першооснови педагогічноїінноватики, – К: Знання України, 2005. – Т.1. –420 с.

8. Паламарчук В.Ф. Першооснови педагогічноїінноватики. – К.: Освіта України, 2005. – Т.2. –504 с.

9. Попова О. В . Становлення і розвитокінноваційних педагогічних ідей в Україні у XX ст../ Харк. держ. пед. ін-т ім. Г.Сковороди. –Харків: “ОВС”, 2001. – 256 с.

10. Педагогічні інновації: ідеї , реалії,перспективи і матеріали Всеукраїн ськоїнауково-практичної конференції / М. Херсон .– К.: ІЗМИ, 1998. – 384 с.

11. Психологія і педагогіка життєтворчості.Навч. - метод. Посібник / Ред. Рада: В.М. Даній,Г.М. Несен , Л.М.Сохань, І.Г. Єрмаков та ін . –К., 1996. – С. 21.

12. Сгадова В.В. Педагогічна творчість –важлива умова ефективного запровадженняінновацій у школу. / Педагогічні інновації: ідеї,реалії , перспективи і матеріалиВсеукраїн ської на уково-практичноїконференції / М.Херсон . – К.: ІЗМИ, 1998. –С.303 – 305.

13. Щукина Г.И. Активизация познавательнойдеятельности учащихся вучебном процесе. – М:Просвещение. – 1979. – 160 с.

14.Словник іншомовних слів. – К., 1995. –С. 468.

15. Словник української мови. К, 1997. – Т.5 – С. 432.

16.Современный экономический словарь. –М., 1996. – С. 130.






115 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Постановка проблеми. Тема обраногодослідження у контексті проблеммистецтвознавчої науки є вельми актуальною,адже питання впливу на формування музикантів-професіоналів через інструментальні та особливовокально-хорові форми побутування українськоїнародної музики є беззаперечними. Відомо, що вУкраїні одна з найбагатших у світі пісеннаспадщина, яка породжена фольклорною традицієюта переплетена у творчості мистців з різноріднимистильовими парадигмами, що знайшли своєпродовження і в сучасній композиторськійтворчості.Саме з цієї причини вивчення впливу

народнопісенного фольклору на формуванняспіваків має велике значення і видаєтьсяперспективним напрямком музикознавчогодослідження. Висвітлення цього питання, крімвузькоспеціального ракурсу, виявляє характерніриси становлення та розвитку Львівської вокальноїшколи та її яскравих представників , імена якихвкарбовані золотими літерами в іс торіюукраїнського та світового вокального мистецтва.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

В українському музикознавстві висвітлюваласьпроблема загальнолюдської цінності пісенногофольклору в контексті європейської культури(Г.Нудьга, І.Іваницький, Т.Булат, Ф.Погребенник,М.Гуць). Проблемам сучасного функціонуваннянароднопісенної творчості присвячено роботиС.Грици. О.Дея, О.Правдюка, В.Гошовського,Б.Луканюка.Діячі української музичної культури, серед

яких слід назвати М.Лисенка, М.Леонтовича,К.Стеценка, Я.Степового, Л.Ревуцького, а такожзахідноукраїнських композиторів М.Вербицького,О.Нижанківського, Д.Січинського, В. Барвінського,Ф.Колессу за основу музичного вихованнявизнавали лише народнопісенну творчість, у якійвідображаються особливості психології тасвітосприймання, особливості структури мови

українського народу. Ця ідея підтверджуєтьсятеоретичними підвалинами фольклористики,закладеної М.Лисенком , П.Сокальським ,К.Квіткою, які вивчали регіональні особливостіфольклору та наголошували на його великомузначенні у становленні музичної освіти.Проблемам впливу пісенного фольклору на

становлення співаків присвяч ено роботиМ.Лисенка, О.Мишуги, О.Бандрівської, Б.Гмирі,М.Байко, О.Даргомижського, П.Голубєва,М.Глінки, М.Мусоргського.Метою статті є обґрунтування і визначення

ролі та впливу народнопісенного фольклору наформування вокальних навичок співаків.Виклад основного матеріалу. Народне

музичне мистецтво є яскравою сторінкою нашоїіс торії. В музиці співоча душа українціввтілювалась та зберігала найдорожче – традиції,звичаї, обряди.Одне з найбільш значних місць у суспільному

та культурному житті українського народуналежало пісні, яка, як відомо, супроводжує насвід народження до смерті, зберігаючи досвід усіхпоколінь, специфічність художнього мислення –саме це і є секретом невмирущої поетичної красипісенної творчості.Найдавнішим жанром музичного фольклору є

звичаєво-обрядова поезія, яка охоплює поклоніннясилам природи – язичницьким божествам ,уславлення їх піснями, танцями, іграми. Ці зразкимали практично-трудову основу – домогтися відприроди милості і забезпечити собі статок іблагополуччя. Зв’язок звичаїв з трудовим рокомзабезпечив їх збереження у період прийняттяхристиянства. Вони своєрідно переплелись зхристиянською обрядовістю, дійшовши до нашихчасів: веснянки, гаївки – Великодні свята, русальні– Трійця, Купало – день Івана Хрестителя, колядки– Різдво, щедрівки – Йордан.До сьогодення календарно-обрядова усна

творчість дійшла у вигляді циклів, пов’язаних з

Андрій Ковбасюк, магістр вокального факультетуЛьвівської державної музичної академії

ім. М. Лисенка

ВПЛИВ ПІСЕННОГО ФОЛЬКЛОРУНА РОЗВИТОК ВОКАЛЬНИХ НАВИЧОК СПІВАКІВ

У статті розглянуто можливості та значення використання української народноїпісні в практиці вокального виховання співаків. Розглянуто жанри народнопісенногофольклору, що втілюють традиції, звичаї, обряди та роль видатних мистців-вокалістів, щостали активними суб’єктами етнохудожнього середовища, здатними до особистіснихінтерпретацій народної пісні.


© А. Ковбасюк, 2006




116

певним періодом року або відповідною трудовоюдіяльністю.Український народ – один із наймузичніших у

світі. Блискучий шлях до його пісенної творчості,яку знають і люблять у різних країнах, свідчитьпро високі художні якості української пісні.Українська народна пісня – явище таке незвичайне,як і українська історія. Кращі зразки пісенногофольклору залишаються сучасній культурі не яксухі пам’ятки минулого, а як жива поезія, що ісьогодні полонить душу, наповнює її духовністю.Пісня є найбільш демократичним ,

розповсюдженим та масовим жанром вокальноїлітератури. Вона – прекрасний музичний матеріалдля розвитку музично-виконавських навичокспівака, вона вимагає більш простих та доступнихдля багатьох виконавців засобів виразності призосереджені вс іх її художніх цінностей.Завдячуючи цьому, вона є дуже корисним жанромвокально-педагогічного репертуару, особливо впочатковому періоді навчання співака.Існує багато пісень – класичних старовинних,

сучасних – героїчного, драматичного та ліричногохарактеру, які є чудовим педагогічним матеріаломдля виховання вокаліста-початківця, для розвиткуйого вокальних даних.Народна пісня поєднує у собі, неоцінимі

багатства за змістом, почуттями, настроями таобразами. Вона дуже корисна по-перше, тому, щонесе в собі характерні особливості музичноїкультури того народу, якому належить, такимчином, примушує виконавця перейматися цимиособливостями. По-друге, у більшості своїй вонанескладний, доступний для багатьох виконавцівмузичний твір. Народна пісня будується наприродних мелодичних інтонаціях та зворотахмузики, що у вокально-педагогічній практицідопомагає відповідному розвиткові співака.Народні пісні також мають велике значення у

процесі виховання співака-музиканта. Глибокийзміст, різнобарвність мелодичних побудов, щоґрунтується на національних особливостяхнародної творчості, надають народні піснідоцільності як навчальному матеріалу у вокально-педагогічному процесі.Таким чином, усі жанри вокально-педагогічної

літератури, що мають свою специфічністьслужать єдиній меті виховання та навчанняспіваків. Підбір репертуару студента-співакаповинен відбуватися таким чином , щоб зпочаткових етапів навчання у нього сформувавсяхудожній смак, крім голосу, розвинулись загальнімузично-виконавські здібності: слух, ритм ,емоційність та безперечно, вокальна культура.Чудовим методичним вокальним матеріалом

зі словами на початковому етапі є народні пісні узручній тональності, що закріплюють усі кращіпринципи плавного співу (кантилени) та синтезузвуку і слова.Таким чином , у вокально-педагогічному

художньому репертуарі закладено невичерпніможливості у вихованні в співака слуху, смаку,загальних музичних здібностей, мислення,акторських даних, співочого профес іоналізму(формування тембральних якостей, виробленнюрівного звучання, філіруванню, кантилени,рухливості, вміння виконувати трелі і таке інше).Народна пісня є тою первинною формою, де

художня роль метру виявляється найбільшяскраво, очевидно, через постійне зближеннянародної пісні з працею народу. Піснінароджувались як колискові, при жнивах, під часкосовиці і весняних робіт. Пісні є неодмінниматрибутом відпочинку людей: застольні,танцювальні, хороводні, коломийки, пісніобрядового циклу. Пісня у житті супроводжуєбудь-який фізичний та душевний стан людини, вонадопомагає у тій чи іншій дії, може бути їїнаслідком . Все багатство людського духуоб’єднано в пісні, вона спроможна визначити весьспектр людських емоцій.Як справедливо стверджував М. Гоголь:

“Покажіть мені народ, у якого було би більшепісень. Наша Україна дзвенить піснями” [8, 67].Цікавими є позиції російських композиторів,

щодо виховання молодих співаків на основінароднопісенної творчості.Народна пісня та народне вокальне мистецтво,

з одного боку та висока вокальна культура зіншого, на цей час були найважливішимифакторами, які підготували ґрунт для виникненнясвітського професійного співочого мистецтва.Талановитіс ть народу та його устремліннявиразити в пісні своє життя – стали джереломвиконавського стилю як української, так іросійської національних шкіл співу.Колоритна українс ька народна пісня

привертала увагу найбільших музикантів світу,вона стала основою створення і розвиткуукраїнського професійного музичного мистецтва(М.Лисенко) . Саме в обробках її формувавсяхоровий стиль М. Д . Леонтовича, складаласьгармонічна мова і творчий почеркМ.Л.Ревуцького, її вплив, безперечно, позначивсяна наступних покол іннях українськихкомпозиторів.У своїй науковій праці М. Грінченко припускає,

що в кінці першої половини ХVІІ ст. в Росії і вУкраїні відбувся дуже важливий перелом умузичному побуті і в творчій практиці музикантів,






117 Молодь і ринок №8 (23), 2006

який спричинився до переходу до партесного співудо гомофонно-гармонічного стилю, відбагатоголосних жанрів до сольної пісні – це булоявищем величезного значення, результатомсуспільно-історичних умов, дзеркалом тенденцій“віку, розуму і освіти”.Іс торію сольної ліричної пісні-романсу

українська музика починає з імені Г.Сковороди –філософа, гуманіста і демократа, “постатіпереломної доби”.

“Створення сольної пісні знаменувало собоювизволення творчог о духу з кайданівсередньовічних звичаїв, нравів і догм. Прагненнядо усвідомлення людини як особистості вимагаловід музикантів нових форм виразності: суб’єктивніміркування і переживання не можна висловитихором” – пише Ю.Малишев в нарисах проукраїнську вокальну лірику [9, 14].

“Розвиток професійних форм українськогоромансу в ХІХ ст. був штучно затриманий – надумку Ю. Малишева – хоча в романсі і піснінайбільш повно проявилися самобутні рисинаціональної композиторської школи”.

“Український народ, це відомо і це можнасказати без усякої фальшивої скромності, є одниміз наймузикальніших народів у світі. Він створивбагато пісень, а Лисенко, Стеценко, Леонтович,композитори наші дали сотні й сотні обробок тихпісень. Романсова і ансамблева наша література,починаючи від творів ХVІІІ – ХІХ сторіч і по нашідні, – неозора, величезна” – це слова належатьМаксимові Рильському, поету, великому любителюмузики знавцеві життя і мистецтва [9, 15].Багато тем, образів і композиційних прийомів

романсу ХІХ ст. стали характерними для сучасноїпісні. Жанрові ознаки перейшли з одного жанру вінший – ці взаємопроникнення нових форм – дужехарактерні для сучасної музики, вони яскравопроявляються у піснях – найактивніших формахмузичного мистецтва щодо втілення людськоїтворчої думки.В українському музикознавстві використовується

термін “солоспів”, який узагальнює і включаєпоняття пісні і романсу – це сольний вокальнийтвір з інструментальним супроводом. Але сюдине входить галузь народної музики (думи) ,солоспів виник у Західній Україні з необхідністюпідкреслити індивідуальну композиторськутворчість музикантів-аматорів.

“Штучні пісні-романси, яких, за свідченнямМ. Лисенка – . ..безліч по Україні поширено, назразок “Баламута”, “Стоїть гора високая”,сформувались на початку ХІХ ст. в результатіскладного процесу трансформації народної(головне ліричної) пісні в умовах міського побуту.

Друга половина ХVІІІ – поч. ХІХ ст.характеризувалася активним перетвореннямнародної пісні. Концепція, що висунула противагуобробці і пристосуванню народних мелодійвимогу недоторканості першоджерела, визначалаособливості другого періоду взаємодіїнароднопіс енної і профес ійно ї культур.В.Одоєвським дуже влучно визначено основнутенденцію щодо народної пісні “збирати івідтворювати пісню як ми її чуємо в голосі і слухународному” [9, 54].Обдарування співаків львівської вокальної

школи розвивалось переважно на ґрунті народноїпісенної творчості України та на традиціяхіталійської вокальної школи. Сприйнявши технікуі культуру італійської школи, вони залишилисьглибоко національними виконавцями.Найяскравішими представниками львівської

вокальної школи вважаються: С.Крушельницька,О.Мишуга, М.Менцинський, М.Сабат-Свірська.Їх життя сповнене самовідданої праці, ентузіазмуй великих перемог, одного з найцінніших рис цихспіваків була безприкладна працелюбність, щодопомогло реалізувати свої непересічні здібностій вийти у число кращих співаків світу.Школа профес іоналізму дуже легко

перетворюється на школу ремесла. В музиці цеособливо небезпечно, оскільк и складнакомпозиторська техніка, вироблена в результатінаполегливих занять, ніби приховує відсутністьталанту і художньої творчості. Ремесло безталанту не творить справжнього мистецтва. Алеодного таланту теж замало. Без професіоналізмунеможлива творчість, без запасу навичок і знань,нагромадженим досвідом минулих поколінь, неможна йти вперед ні в мистецтві, ні в науці.У кожній країні, у кожному виді мистецтва з

неминучістю іс торичної закономірностівиникають періоди, коли на перший планвисуваються проблеми професійної майстерності,а можливості народного музикування ідилетантської творчості майже вичерпані,потрібен якісний стрибок культури на вищийрівень. При цьому виникають академічні захарактером заклади, академічний напрям утворчості. В Україні в 60 рр. ХІХ ст. створилисяперші консерваторії (після Лисенка, який поклавпочаток професіоналізмові, було створено новумузичну культуру).З ХХ ст. нових форм художньої

композиторської обробки набула народна пісня.Тепер це не лише проста гармонізація, що прагнезберегти першоджерела, а нові види оригінальноїтворчості на народній основі: обробки фактурно-гармонічні, куплетно-варіаційні, вільні.





118

Торкнувшись струн серця, справжня піснязалишається з людиною назавжди, позаяк вонасама була відгомоном цього серця. Тому в кожногоє своя улюблена пісня, тому їх так багато і завждизамало. Тому важливим є життя пісні в цілому:саме вона відбиває життя мільйонів окремихлюдських доль, життів.Висновок. Отже, народна пісня та народне

виконавське мистецтво, з одного боку, та високавокальна культура церковного співу – булинайважливішими факторами, що підготувалигрунт для виникнення світського професійногоспівочого мистецтва. Талановитість народу і йогоустремління виразити в пісні своє життя – сталиджерелом виконавського стилю українськоїнаціональної школи співу.Українська народнопісенна спадщина,

непересічні цінності якої увійшли органічноюскладовою у світову духовну спадщину, належитьдо унікальної за своїм значенням національноїкультури. Спираючись на художню- історичнупроблематику, звертаючись до минулого тасучасності, слід усвідомити доленосну рольвидатних мистців-вокалістів, що стали активнимисуб’єктами етнохудожнього середовища,здатними до особистісних інтерпретацій народноїпісні, збереження, примноження та поширеннянаціональних мистецьких цінностей.

1. Антонюк В. Пісенно-фольклорні витокиукраїн ського вока льн ого мистецтва.

(Київський націон а льн ий ун іверситеткультури і мистецтв). – К., 1999. – 23 с.

2. Гнидь Б. Історія вокального мистецтва.– К., 1997. – С. 234 – 239.

3. Головащенко М. Модест Менцинський.Спогади. – К.: Музична Україна, 1978

4. Дмитрієв Л. Основи вокальної методики.– М.: Музика, 1963.

5. Іван ицький О. І . Українська музичнанародна творчість. – К.: Музична Україна1990. – 336 с.

6. Квітка К. Вибрані статті // УпорядникА.Іваницький. – К.Музична Україна, 1985. –С.30 – 32.

7. Людкевич С. Дослідженн я , статті ,рецен зії , виступи / Упор. , ред. , перекл. ,бібліограф. З.Штундер. – Львів: Диволцвіт.

8. Свобода Н. Олександр Мишуга і йогон оваторські п еда го г і чн і прин ципи . / /В існ ик львівського ун іверситету. Серіямистецтвознавство, Львів, 2003. Вип. 3. – С. 137– 145.

9. Малишев Ю. Солоспіви. – К.: МузичнаУкраїна, 1968. – 215 с.

10. Нудьга Г.А. Українська пісня в світі. –К.: Музична Україна, 1989.

11. Українське мистецтво у полікультурномупросторі. – Заг.редакція О.Рудницької. К.: ЕксОГ, 2000.

12. Швачко Т. Вокальна школа: Традиції ісучасність. – Ж. Музика, 1983, №2. – С. 28 – 29.



Микола Лисенко (1842 – 1912)




“Там, де справжній талант, – там, справді, немає старості”.

Симон Петлюра, Головний Отаман Армії УНР,публіцист

“Усе відбувається в пісні як в морі”.


“Входячи до навчального саду мистецтва, будьтеблагочестивими та уважними садівниками”.

Митрофан Довгалевський, поет драматург

“Те, що ти іншим співав, будуть співати тобі”.

Митрофан Довгалевський, поет драматург




119 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Постановка проблеми. Проблемасемантики слів – це проблема, яка має різні точкизору. Значенню слова відповідає у психології непоняття, а загальне уявлення, що виражається усемантиці. У навколишньому середовищі людинабачить лише ті об’єкти, їх якості і відносини, якіїй доводиться враховувати при фізичних діях зними. Але відображають їх мови по-різномувідповідно до їх структурних і семантичнихособливостей. Основою значення слова єоб’єктивна реальність.

“Вивчати іно земну мову, – в казу вавА. Мартіне, – це вчитися новому способу аналізудійсності, використання досвіду”. Труднощі унавчанні значення іншомовного слова залежатьвід того, чи збігається значення слова іноземноїмови зі значенням відповідного слова рідної.Отже, для методичної типології на семантичнійоснові змістовним є групування слів іноземноїмови за типологічними групами. Але не варторозглядати широке використання рідної мови наетапі семантизації як альтернативу застосуванняз цією ж метою засобів зовнішньої наочності.Остання приносить велику користь у поєднанні зрідною мовою.У складі речення, у контексті слово виступає

тільки в якомусь одному значенні. Речення неконкретизує всю повноту ситуації, а ситуація завждищось більше, ніж речення. Лише у різних контекстахзначення лексичної одиниці видозмінюється, зазнаєконтекстуального варіювання.Аналіз останніх публікацій. Проблему

значення слова, семантики французької лексики,ролі контексту у визначенні значення словарозглядали такі вчені-лінгвіс ти, як В. Г. Гак [5],Р. А. Будагов [2] , Н. Н. Лопатникова [9] ,В. А. Звегінцев [7] , А. О. Содомора [11],Ю. С. Cтепанов [13], С. І. Дорошенко [6], З. Я. Тураєва[14], та ін.Однак ця проблема і зараз спричиняє значну

кількість дискусій і є предметом дослідженьбагатьох вчених.

Мета статті полягає у визначенні характернихтруднощів при вивченні іноземної мови таобґрунтуванні оптимальних варіантів її сприйняттята розуміння.Виклад основного матеріалу. Чим глибше

проникає мовознавство в семантику слова – у їїзв’язки з дійсністю, з іншими словами (у тексті іу мовній системі), з мисленням і взагалі психічноюдіяльністю людини, – тим складнішим явищемвона виявляється. Семантика, таким чином,поділяється на значення і референцію у той спосіб,що поняття значення включає шлях від дійсностідо мови, а поняття референція – шлях від мовидо дійсності [8, 76].Вживання слова у його прямому

номінативному значенні не завжди може бутипоказником важливості цього слова в лексицімови, у такому випадку ми маємо справу не звикористанням слова, а з поширенням самогопоняття. При визначенні місця слова у лексичнійсистемі мови велике значення може мати йоговикористання поза його безпо середніминомінативними значеннями. Можна відзначититри шляхи відходу слова від власних номінативнихзначень:

- використання слова у переносному значенні;- використання слова у фразеологічних виразах;- використання слова у службовій функції.Що ж стосується значення, то тут слід

звернутися до основ сучасної лінгвіс тичноїсемантики. Зрозуміло, що в першу чергуволодіння значенням проявляється у мовця вумінні висловити одне і те по-різному, а у тогохто слухає, – у вмінні ототожнювати значення слів,різних за формою висловлювання, зрозуміти, щовони повідомляють одне і те. Звідси, значення єтим загальним, що наявне у всіх висловлюваннях,що використовуютьс я нос іями мови якрівнозначні, або значення є інваріантомсинонімічних перетворень (перифраз). Такимчином, значення постає як конструкт – пучоквідповідностей між реальними рівнозначними

Леся Перхун, викладач кафедри комунікативних технологійДрогобицького державного педагогічного університету


СПОСОБИ СЕМАНТИЗАЦІЇІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ

У статті розглянута проблема мотивації лексичних одиниць, визначені типологічнігрупи та основні способи засвоєння іншомовної лексики. Розглянуто шляхи формуваннязначення іншомовного слова, та яку роль у цьому ситуативного оточення.

СПОСОБИ СЕМАНТИЗАЦІЇ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ

© Л. Перхун, 2006




120

висловлюваннями (що фіксується, коли цепотрібно, з допомогою спеціальної символіки –“семантичного запису”). Значення, по суті,визначається через психологічний критерійволодіння значенням, причому у мовця цейкритерій зводиться до вміння виразити одне і тежпо-різному, а у того, хто слухає, до пізнавання того,що різне є одним і тим же. Все відношення людинидо значення, її участь у творенні значеннязводиться до цих двох процес ів володіння“механікою” мови.Розглядаючи слова, вдумуючись у їх значення,

ми звертаємо увагу на те, що деякі з них нібисамі вказують на позначуване ними поняття, втой час як інші – ні. Зрозуміло, що рахівниця –це інструмент за допомогою якого рахують,вимикач – це зас іб за допомогою якоговимикають світло. Інколи вказування на предметвиділяється на основі подібності, порівняння. Так,можна зрозуміти, чому слово ручка означаєзнаряддя для письма: людина тримає її рукою.Але в багатьох випадках неможливо визначитичому слово пов’язане саме з цим поняттям, а нез іншим. Ф. де Соссюр ввів у науку поняття промотивовані і немотивовані мовні знаки(слова) . Мотивація слова має свої ступені ірізновиди [10, 215].Значення слова вважається мотивованим,

якщо його можна вивести зі значень складовихчастин. Наприклад, слова maisonn ette ібудиночок мотивовані, так як їх значеннявитікають безпосередньо із значень основ ізменшувального суфікса. Переносне значенняслів також є мотивованим, якщо зрозумілий йогозв’язок з попереднім значенням слова.Наприклад, слово cornet – кульок мотивоване,так як cor (n) – ріг, -et – зменшувальний суфікс, апредмет за формою нагадує маленький ріжок [7,171].Дослідники французької мови підкреслюють

відносно слабку мотивацію слова в ній. Слова,пов’язані за значенням, при цьому не об’єднаніза формою, або цей зв’язок не є очевидним.Порівняємо українські і французькі пари слів:сліпий (aveugle) – сліпота (cйcitй), тиждень(semaine) – тижневий (hebdomadaire), дитина(enfant) – дитячий (puйrile). Українські слова укожній парі походять від одного кореня. Уфранцузькій мові звукового зв’язку між першим ідругим словом у парах немає, їх значення взаємноне мотивовані [7, 174].Перш за все розрізняють абсолютну і

відносну мотивацію залежно від того, чизумовлене значення слова безпосередньоявищами об’єктивної реальності, чи воно стає

зрозумілим через значення інших слів мови. Доабсолютно мотивованих слів, значення яких начевитікає з їх звукової форми, належать вигуки і такзвані ономатопеї – звуконаслідувальні слова. Привсій своїй експресивності звуконаслідувальніслова є словами визначеної мови, складені зазаконами звукового устрою цієї мови [15, 124].Відносний характер мотивації ще більше

виражений у словах, значення яких визначаєтьсямовними асоціаціями. При цьому мотивованимислід визнати лише похідні слова і слова, якіотримали значення у результаті семантичногопереосмислення, у той час як вихідні мовніелементи є похідними, немотивованими у їхзначенні. Так , дієслово прибігти є мотивованимпри порівнянні з префіксом при-, що означаєдосягнення цілі при русі і коренем бігти. Самі жпочаткові елементи (при- і бігти) не мотивовані.Залежно від того, чи існують початкові

елементи мотивованого слова в мові у вільному,чи у сполученому вигляді, розрізняється прямаі опосередкована мотивація. Наприклад, обидвічастини дієслова добігати (до- і бігати)зустрічаються ізольовано у тому ж значенні, іми можемо говорити про пряму мотивацію цьогослова. Але у багатьох словах окремі частинисамостійно не вживаються. При наявності такихнесамостійних слів , слід гов орити проопосередковану мотивацію (значення основивизначається не прямо, а через порівняннязначень ряду похідних слів).Визначаючи, чи всі елементи даної лексичної

одиниці мотивовані чи ні, ми розрізняємо повну ічасткову мотивацію. Мотивація полегшуєвживання і розуміння слова, на яке нашаровуєтьсяцілий ряд асоціацій. Але мотивація нерідкообмежує вживання слова.Наявність і характер мотивації стають

зрозумілішими при порівнянні слів двох мов.Твердження про слабку мотивацію французькоїлексики значною мірою пояснювалось штучнимпротиставленням так званих “народних” і“вчених” (книжкових) слів.Фонетичне “зношення” французьких слів

“народного” фонду порушило численні словотвірнізв’язки. У сучасному тексті слова народногопоходження часом витісняються “вченими”запозиченнями і новоутвореннями.Слова рідної мови у їх словниковому значенні

– це не єдиний “будівельний” матеріал дляутворення адекватного семантичного образуіншомовної лексичної одиниці. З цією метоювикористовуються також їх мовні реалізації,речення і словосполучення, в яких відбитоконкретний практичний досвід поведінки людини,






121 Молодь і ринок №8 (23), 2006

а також зо внішня наочність – предмети,ілюстрації, предметні дії, схематичний малюнок,жести. Способи і прийоми сем антизаціїнайчастіше є комбінаціями цих “будівельнихресурсів” навчання вживанню іншомовних слів умовленні.Відповідно до семантичних співвідношень

іншомовних слів з їх відповідниками у рідній мовілексику класифікують на типологічні групи. Такакласифікація призначена для розробкидиференційного навчання лексики з метоюрозвитку експресивної усної мови [1, 28].Оскільки до першої типологічної групи

належать іншомовні слова, значення якихзбігається із словниковими з наченнямивідповідних слів рідної мови, то адекватнимспособом їх семантизації слід визнатиоднослівний переклад. Наприклад: un bouleau– береза, un йtang – ставок, le hockey – хокей і т.п. Однослівний переклад може бути доповненийпредметною наочністю, ілюстрацією. Принеобхідності показати лексичне і граматичнепоєднання слова, його вживання у мовленні, воновводиться в одне або кілька словосполучень [16, 263].До другої типологічної групи належать

іноземні слова однозначні або багатозначні (unerose, une salle d’йtudes) , семантизованомузначенню яких відповідає одне значеннябагатозначного слова рідної мови (троянда,аудиторія). Адекватним способом їх семантизаціїє переклад-роз’яснення, тобто переклад, щосупроводжується вказівкою, в якому самезначенні слова рідної мови є їх еквівалентом: unerose – троянда – пуп’янок, а не кущ, une salled’йtudes – аудиторія – приміщення, а не люди і т. п.Переклад-роз ’яснення може поєднуватись іздемонстрацією предметів , їх ілюстрацією,показом дії. Показ, наприклад, дерева - рослини ідерева - матеріалу, які в рідній мові називаютьсяодним і тим же словом , допомагає кращезапам’ятовувати зміст роз’яснення, надаючийому більшої очевидності.Слова третьої групи не мають повного і

точного еквіваленту у рідній мові, тому завданнясемантики – створити уявлення, якого немає умовній свідомості нос ія мови. Для слів зконкретним значенням і вузькою сфероювживання (які виражають одне значення)використовується дефініція або розгорнутетлумачення. І тлумачення , і дефініціяпідкреслюють ту семантичну ознаку, яка відрізняєзначення іншомовного слова від значення йогословникового перекладу у рідній мові. Наприклад,une riviиre – річка, яка впадає в іншу річку, unemontre – годинник наручний або кишеньковий.

Зрозуміти і засвоїти на основі загальноговизначення дефініцію або тлумачення слова збільш абстрактним значенням і широкою зоноювживання (тобто, які виражають декілька значень)досить важко. Визначаючи спосіб їх семантизації,важливо враховувати, що розуміння значеннявідбувається через співвідношення слова зпрактичним досвідом людини. Із психологіївідомо, що суть процесу оволодіння словом –стиснення інформації, одержаної у ходіпослідовного сприйняття дійсності (дій, явищ,предметів) у цілісний образ. Тому для створеннясемантичного образу слова (його лексичногозначення) потрібно розгорнути інформацію, якаміститься в ньому, у ситуацію, сприйняття якоїведе у природних умовах до його створення [5,36]. Оскільки у кожній ситуації слово виражає однезначення, а у мовл енні воно часто єбагатозначним, то ці значення повинні бутипредставлені набором ситуацій. Цей спосіб єефективним для семантизації слів , оволодітиякими найскладніше. До них належать слова забстрактним значенням і широкою зоноювикористання, які належать до третьоїтипологічної групи, і всі слова четвертоїтипологічної групи.Прикладом такого пояснення семантики слів

служать наведені нижче описи вживання важкихдля засвоєння дієслів французької мови. Їхзначення м істить постійний компонент –диференційну семантичну ознаку.Порівняльний семантичний аналіз дієслів

бачити і apercevoir дозволяє так визначити його(apercevoir) пряме значення: бачити нечітко,невиразно предмет. Однак таке визначення єнадто загальним , розпливчастим, і воно невикликає уявлення про якусь конкретну дію. Томудоцільно запропонувати пояснення вживанняцього слова у таких конкретних ситуаціях, в якихвиявляються його постійні семантичні ознаки –нечіткіс ть, неясність бачення:

1. Бачити предмет нечітко внаслідок йоговідносної віддаленості або малих розмірів: Наобрії ми побачили хмаринку, а на н ебі – зірку.

2. Бачити предмет нечітко, не повністю черезнаявність якихось, частіше зовнішніх, перешкод:За деревами парку я побачив стіну будинку.

3. Почати бачити: Як тільки я побачив васн а розі вулиці , відразу пішов назустріч .Проїжджаючи автобусом, я побачив, як визаходили до школи.Комунікативна функція дієслова полягає у

цьому випадку у тому, щоб підкреслитипочатковий момент сприйняття або місце об’єктана даний момент.





122

Значення дієслова poser розкривається в такихситуаціях:

1. Покласти або поставити предмет, якийсуб’єкт дії тримає або несе в руках, щоб звільнитируки і відпочити чи виконати якусь роботу: Вінпоставив валізу поряд із собою, щоб дістатиз кишені ключ від кімнати.

2. Поставити або покласти інструмент, якимкористувався, оскільки у зв’язку з виконанням діїнемає необхідності тримати його в руках: Діти!Писати більше не будемо, покладіть ручки іслухайте моє пояснення.

3. Покласти або поставити (підперти) предметна якусь площину, щоб було більш зручновиконати дію: Не тримай книжку в руках,поклади її на стіл і читай поволі!Дієслово sйparer перекладається як відділяти,

розділяти. Його пряме значення конкретизуєтьсяв таких ситуаціях вживання:

1. Відділяти – бути тим, що відділяє одинпредмет від другого або відділяє дві частиниодного предмета: Альпи відділяють Францію відІспанії.

2. Відділяти один предмет від іншого:Відділимо хороші роботи від посередніх.

3. Роз’єднати, відділити один від одного людей,що знаходилися поруч: Треба роз’єднати цихучнів, щоб один н е заважав іншому.

4. Рознімати: Розніміть дітей, які б’ються!Зауважимо, що значення слів останніх двох

лексичних груп (3-ї та 4-ї) може бути вужчим абоширшим від відповідного слова рідної мови. Алев обох випадках воно повинно семантизуватисяза допомогою контексту і ситуації, для позначенняяких слово вживається. Важливим завданнямсемантизації, як ми показали, є презентація словау найбільш сприйнятливій формі для засвоєнняйого значення. Але її мета – утворенняадекватного цілісного семантичного образу слова.На цьому шляху у тих, хто навчається, існуєчимало труднощів . Не можна не врахуватисуб’єктивного характеру їх мовних уявлень –розуміння значень слів рідної мови.Висновок. Кількість інформації при перекладі

з однієї мови на іншу повинна залишатисянезмінною. Якщо зменшується інформаціяокремих елементів висловлювання, тоді зростаєінформаційна значущість контексту і навпаки,якщо збільшується інформація елементіввисловлювання, роль контексту зменшується.Контекст у французькій мові відіграє значнобільшу роль, ніж в українській [5, 322].Французьке слово, французька фраза пов’язані

з контекстом і сприймаються залежно від нього.Ступінь зв’язку слова з контекстом визначає

автономію слова. Українське слово більшавтономне з точки з ору його розуміння,французьке – з точки зору його вживання.Щоб зрозуміти значення іноземного слова

через контекст, необхідно чітко уявляти ситуації,в яких воно використовується і те, що воно в нихвиражає. Цей висновок стосується перш за всеслів четвертої типологічної групи, значення якихсемантизуються за допомогою опису ситуацій їхвживання. Значною мірою “бачення ситуації”залежить від чуття рідної мови, від здатностістудентів відокремити зміст речення від йогоформи.

1. Будагов Р.А. В защиту понятия слово. //Вопросы языкознания. – 1983. – № 1. – С. 26 – 29.

2. Будагов Р.А. История слов в историиобщества. – Москва: “Просвещение”, 1971.– 270 с.

3. Бурлаков М.А. Связь методики обучениялексике иностранного языка с лин гвистикойи психологией. // Іноземні мови. – 2004. – №3.– С. 3 – 5.

4. Вопросы лингвистической семантики:Межвузовский сборник научных трудов /ред.кол. М.Ф. Чурикова/. – Тула, 1981. – С. 42 – 61.

5. Гак В.Г. Беседы о французском слове (изсравнительной лексикологии французского ирусского языков). – Москва: “Международныеотношения”, 1966. – 335 с.

6. Дорошенко С. І., Дудик П.С. Вступ домовознавства. – Київ: “Вища школа”, 1974. –295 с.

7. Звегин цев В .А . Предложение и егоотношение к речи. – Москва: Издательствомосковского университета, 1976. – 307 с.

8. Ковалик І. І., Самійленко С.П. Загальнемовознавство: Історія лінгвістичної думки. –Київ: Вища школа, 1985. – 216 с.

9. Лопатникова Н.Н. , Мовшович Н.А .Лексикология современного французскогоязыка (для ин ститутов и факультетовиностранных языков) . – Москва: “Высшаяшкола”, 1982. – 256 с.

10. Морен М .К. , Тетеревская Н.Н.Стилистика современного французского языка.– Москва: “Высшая школа”, 1970. – 262 с.

11. Содомора А. О. Наодинці зі словом. –Львів: Центр гуман ітарних дослідженьЛьвівського університету, 1999. – 475 с.

12. Соколова С. О. Формально-семантичневаріювання префіксів і проблема єдностіслова. // Мовознавство. – 2002. – № 1. – С.38– 44.

13. Степанов Ю.С. Структура французского






123 Молодь і ринок №8 (23), 2006

языка: Морфология, словообразование, основысинтаксиса в норме французской речи. –Москва: “Высшая школа”, 1965. – 355 с.

14. Тураева З.Я. Лингвистика текста /Текст: структура и семантика/: Учебноепособие для педин ститутов поспециальн ости. – Москва: “Просвещение”,1986. – 128 с.

15. Уфимцева А .А. Лексическое зн ачен ие(Принцип семиологического описания

лексики). – Москва: “Наука”, 1986. – 240 с.16. Цетлин В .С. Словарь наиболие

употребительных слдов французского языка.– Москва: “Русский язык”, 1984. – 440 с.

17. Petite Larousse illustrй . Nouv eaudictionnaire encyclopйdique. – Paris, 1971. –1664 p.

18. Dictionnaire des difficultйs de la languefranзaise par Adolphe V. Thomas. – Paris, 1971.– 435 p.

Постановка проблеми. У процес іреформування освіти існують певні проблеми татруднощі, які є неминучими в умовах становленняукраїнсько ї держави як цивіл ізованогоєвропейського суспільства. Так, спостерігаєтьсязменшення престижу педагогічної діяльності,наявна нев ідповідність матеріальної базиосвітянських закладів усіх рівнів сучаснимвимогам у сфері навчання та виховання,констатується повільне впровадження концепціїнаціонального виховання молоді, недостатньоефективне введення сучасних методів навчання,які б сприяли формуванню цілісного науковогосвітогляду та засвоєнню професійних знань.Провідними ідеями сучасних виховних

технологій є гуманізація та демократизаціяпедагогічних стосунків , які лежать в основіпідвищення результативності виховного впливу.Гуманне ставлення педагога до вихованця – цезацікавленість його долею, толерантнесприйняття негативних якостей і відмова відпрямого примусу у процесі коригування.Демократизація стосунків між викладачем тастудентом передбачає право останнього напомилку і на власну точку зору. Тобто в центрівиховної системи стоїть особистість, рівеньрозвитку якої виступає критерієм результативностівиховання.

У потоці інновацій в освітній сфері особливоїуваги набуває людський фактор, саме томувідбувається переміщенні акценту вихованнямолоді з базового принципу колективізму надомінанті врахування індивідуалістичного началаукраїнської ментал ьності. Реалізаціягуманістичної педагогіки передбачає перехід відавторитарно-дисциплінарної моделі організаціїнавчально-виховного процесу до особистісноорієнтованого, з погляду якого постать студентає творчою індивідуальністю.Профес ійно-педагог ічна діяльність як

багатофакторний об’єкт потребує нового підходудо технології практичної реалізації концепціїформування вільного громадянина,високодуховного, активного, здатногорозв’язувати завдання, які забезпечуватимутьрозвиток українського суспільства у просторісвітового товариства. Духовна культура студента,що навчається у вищому педагогічномунавчальному закладі, розглядається як необхіднийкомплекс загальнокультурних знань, ідей,ціннісних уявлень, універсальних способівпізнання, форм практичної діяльності, безоволодівання якими неможлива гармоніяособистості та суспільства.Визнання учня базовим компонентом, об’єктом

і, що найголовніше, суб’єктом цілісного

Жанна Гущак, викладачкафедри машинознавства та охорони праці

Дрогобицького державного педагогічного університетуім. І. Я. Франка

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

У статті йдеться про те, що основою професійної підготовки фахівця освітянськоїсфери є процес формування високої освітньої культури педагога, яка укомплектовуєтьсяцінностями, ідеями, уявленнями, універсальними засобами пізнання, мислення і практичноїдіяльності, які дозволяють йому організовувати духовно насичену, спільну з вихованцямироботу, в результаті якої формуються ціннісні орієнтації, соціально-духовні якості учнів.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

© Ж. Гущак, 2006




124

педагогічного процесу – головна умова гуманізаціїнавчання та виховання, реформування вс ієїсистеми освіти. Сучасні освітянські установимають справу з унікальністю, самобутністювихованця, оскільки індивідуальність визнаєтьсяосновним принципом і керівним методологічнимположенням гуманіс тичного виховання.Особистісний підхід – це ставлення до вихованцяяк до особистості, відповідального суб’єктавласного розвитку, це взаємодія на основі суб’єкт-суб’єктних відносин і сприйняття його як найвищоїжиттєвої цінності.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Проблеми підготовки майбутніх вчителів, які зарівнем засвоєних духовних цінностей,професійними якостями та творчим потенціаломзможуть із перших днів роботи в школі створитидля учнів оптимальні умови навчання тавиховання, при яких вони матимуть перспективузреалізувати свої здібності, розроблялисябагатьма вченими. Зокрема, ця темарозглядалася у працях М.В. Раганової, Г.С. Гуна,А. І . Комарово ї, методолог ічних с таттяхЛ .М. Кадцинова, О.І. Половинкіної, у матеріалахдосліджень О.М. Карпуніної, О.Е. Коротковського,А.В. Нікітіна, А.К. Радзявичуса, Т.М. Синенькоїтощо.Названі питання вимагають розробки проблем

системи освіти, яка повинна охопити всі рівніморального, культурного становлення особистостістудента вищого педагогічного навчальногозакладу. Адже серед новітніх вимог, які ставитьсучасне суспільство, вагоме місце посідаєформування майбутнього спеціаліста, який якісновиконуватиме свої як профес ійні, так ікультуротворчі функції.Ось чому на часі розробка цілісної організації

освітньої системи, яка б створювала сприятливіумови для формування багатогранноговнутрішнього єства студентської молоді іприйняття нею ієрархії цінностей: моральних,національних, громадянських, сімейних тацінностей особистого життя.Метою статті є акс іологічний аналіз

педагогічної діяльності, яка здійснюється у вищихнавчальних закладах з ціллю особистісногорозвитку, становлення культуро-творчоїособистості майбутнього вчителя, а завданням –формулювання основних умов, необхідних дляефективної реалізації процесу становленняособистості майбутнього вчителя.Виклад основного матеріалу. Вищі

навчальні заклади повинні готувати майбутніхучителів на гуманістичних засадах із урахуваннямреалій сьогодення.

Актуальним питання сучасності є формуваннямодерного гуманного та демократичногосуспільства, в якому соціальні інститути будутьмаксимально наближені до потреб особистості,а загальноприйняті норми сприятимуть їїсамоактуалізації. Вітчизняна освітня теорія іпрактика відреагувала на цю проблему введеннямна центральне місце педагогічного мислення ідеїрозвитку освіти гуманістичного типу, якаґрунтується на необхідності обирати основоюнавчально-виховного процесу можливості,потреби та інтереси особистості.Фундаментальним потенціалом гуманізації

освіти є домінування духовно-моральних цінностейі з цієї позиції основною освітньою проблемоювиступає реалізація принципу гуманності,людяності кожною людиною як стосовно самоїсебе, так і всього світу. Духовність – це критерійістинності гуманістичного світогляду, що маєвиявлятися у свідомій відповідальності за своївчинки перед сумлінням, совістю.Духовно зріла особистість ототожнюється з

гуманною, вільною та відповідальною людиною,бо тільки вона здатна активно використовуватиморально-духовні цінності для розв’язання нетільки побутових, а й смисложиттєвих проблем,пов’язаних з вічними питаннями людського буття:заради чого здійснюється життєдіяльність, в чомусенс досягнення тих чи інших цілей, прагнень,намірів? Особистісне зростання залежить відінтенсивності сприймання й органічного поєднанняіз загальноприйнятою системою моральнихцінностей. Адже духовність, яка притаманнавихованій та освіченій людині, так чи інакшепередбачає вихід за межі егоїстичних інтересів,особистої користі індивіда і переорієнтацію назбагачення культури нації, людства.Відомо, що ціннісні орієнтації сприяють

перетворенню основоположних соціальних ідей,моральних принципів, норм, ідеалів у внутрішніспонуки, тобто мотиви поведінки людини.Результат засвоєння конкретними індивідамисуспільних вартостей, особистісне осмисленняоб’єктів чи явищ має назву “особистісні цінності”.Саме вони є стрижнем процесу розвитку гуманної,духовно зрілої, цілеспрямованої людини,становлять основу її внутрішнього світу.Відповідна система цінностей особистостіскладається протягом тривалого терміну: впроцесі навчання в освітніх закладах, у часідозвілля, читання книг, під впливом засобівмасової інформації, відвідування культурно-розважальних заход ів , навколишньогосередовища.Педагогічна культура є частиною національної






125 Молодь і ринок №8 (23), 2006

і, логічно, загальнолюдської культури. У ній втіленідуховні цінності освіти і виховання (педагогічнізнання, теорії, концепції, нагромадженийпедагогічний досвід, професійно-етичні норми) таматеріальні (засоби навчання і виховання), а такожспособи творчої педагогічної діяльності, задопомогою яких відбувається соціалізаціяособистості в конкретних історичних умовах.Людина не тільки розвивається на основізасвоєння здобутків свого народу, а й саматворить, збагачує матеріально-духовні надбаннявласної держави новими елементами, виконуючироль творчої особистості.Корифей українського письменства Іван

Якович Франко освіту вважав найголовнішимаспектом розвитку особистості, всього людськогосуспільств а взагалі. У статті “Тополя”Т.Шевченка” мислитель однозначно стверджує,що несправедливе суспільство можнатрансформувати у гуманне, демократичне.Звичайно, не миттєво – без праці і терпіння, “ алез часом , при дальшім розвої освіти, ділозмінюється. Розвій освіти – се на перших порах ірозвій і розріс т нечисленних, а дедалі всечисленних індивідуальностей людських. Освіченаодиниця починає виростати духом понад головисірої, темної маси…починає почувати себе чимсьосібним … бажає проявити себе з усіма своїмицінностями і прикметами на ділі, в духовійтворчості ” [5]. Саме при такому суспільному ладілюдина може реалізуватися, примножуючи прицьому суспільний добробут як у матеріальній, такі в духовній площині.В умовах становлення української державності,

відродження національної духовності, формуваннянаціональної гідності громадян роль учителя усуспільстві зростає. Педагог поряд з батькаминесе відповідальність за соціальну зрілість кожноговихованця. Від учителя у суспільстві залежитьрозв’язання одного із найважливіших завдань:забезпечення сприятливих умов для формуваннянайбільшого багатства суспільства – культурнихцінностей кожної людини зокрема і людськоїспільноти взагалі.Протягом усього історичного шляху свого

розвитку українське суспільство поліпшувало,відпрацьов увало кращі методичні схемипідготовки майбутнього вчителя до життєвихреалій. З розширенням контактів між окремимиетносами емпіричний досвід народної педагогікививірявся не тільки національною філософієюповсякденного бу ття, а й міркамизагальнолюдських чеснот. Таким чиномнаціональне виховання збагачувало свою практикукращими надбаннями світової культури. Саме

тому спостерігаються такі широкі аналогії в метій ідеалах виховання багатьох держав. Вонинастільки виразні в змісті кожної національноїсистеми виховання, що цілком правильним євисновок про погляд на ідеал виховання як витвірусього цивілізованого людства. Не становлятьвинятку в глибинних пластах цього явища і такінародні, своєрідно самобутні, традиції та звичаї,що стверджують між людьми добро, красу,справедливість, милосердя, совісність і кладутьсяв основу етнізованих процесів соціалізаціїособистості, як визначальні морально-ціннісніорієнтири в усьому світі.Надзвичайна цінність української народної

педагогіки в тому, що вона не замкнулась нааналітичному осмисленні виховного потенціалулише національного буття. Багато в чомугуманістичне відчуття і розуміння духовноїсутності людини, світоглядні висновки йузагальнення щодо устрою внутрішнього життялюдських спільнот трансформовані з практикисвітової цивілізації. Зокрема, скажімо, черезприлучення української людності до християнськоїрелігії. Однак сама серцевина самобутнього інеповторного, національного у народній педагогіцівсе ж збереглася. І це закономірно, бо навіть усповідуванні загальнолюдських цінностей і чесноткожний етнос послу говується своїми,неповторними й унікальними чинниками творенняособистості. Не добачати або ігнорувати їхпросто неможливо. Тим більше, що маємо вжепевний досвід, як міліють духовні витоки ватмосфері тотального збайдужіння людини досвоєї генетичної спадщини. Саме це пояснює,чому в основу національно-культурноговідродження нашого етносу, всіх народів Україникладеться умова розбудови й оптимальногофункціонування національної системи виховання.Домінуючим елементом нової педагогічної

думки, центральної складовою якої є гуманізаціяосвіти, виступає визнання стратегічного орієнтирувсебічного та гармонійного розвитку особистості.Мета ж сучасної підготовки майбутнього фахівця,який виступає суб’єктом педагогічної взаємодії,виходить за межі традиційних уявлень при неї якпро систему передачі студентам професійнихзнань та, відповідно, формування умінь і навичок.Сучасна освічена людина має бути творчоюособистістю, і виховання такої особистості – однез пріоритетних завдань реформування освіти унашій країні. Такі уявлення пов’язані зі стійкимусвідомленням педагогічної майстерності якмистецтва виховання та навчання, в основі якоїлежать сформовані професійні здібності, фаховізнання та уміння.





126

Основою професійної підготовки фахівцяосвітянської сфери є процес формування високоїосвітньої культури педагога, якаукомплектовується цінностями , ідеями,уявленнями, універсальними засобами пізнання,мислення і практичної діяльності, які дозволяютьйому організовувати духовно насичену спільну звихованцями роботу, в результаті якоїформуються ціннісні орієнтації, соціально-духовніякості учнів.Саме сприйняття надбань національної

культури і вироблення на цьому підґрунті стійкоїсоціально-професійної позиції і є педагогічнимкредо майбутнього успішного викладача.Постійно спілкуючись з ним, школярі щиросприймають вчителеві настанови та поради,частково транспортують у власний світогляд йогоідейні переконання, філософію життєдіяльності,багатство інтелектуального та духовного єства.Видатний педагог В.Сухомлинський акцентуваву своїх працях на той факт, що в чому і яквихователь показує спос іб реалізації своїхсоціальних, духовних, матеріальних та іншихпотреб, дитина робить висновок про те, якими єлюди взагалі, що таке добро та зло, де шукатиідеал. Ось чому майбутній вчитель повинен бутисформованим як особистість з певними морально-естетичними принципами, якій властива позитивнай оптимістична життєва позиція.Умовою успішної діяльності майбутнього

фахівця є його духовний стан, профес ійнакомпетентність, знання сучасної педагогічноїдумки та передового досвіду, творче ставленнядо своєї фахової діяльності, уміння співпрацюватиз колегами. Саме в цьому випадку може йти мовапро те, що особистість виховуватиме особистість,духовність породжуватиме духовність.До комплексу фахових знань, умінь та навичок,

морально-ціннісних орієнтацій, якими повиненволодіти майбутній вчитель сучасної українськоїшколи, нал ежать інтелектуальний, дієво-практичний і емоційно-особистісний компоненти:

- володіння як традиційними, так і інноваційнимиосвітніми технологіями, які запроваджуються всучасній українській школі;

- вироблення власних педагогічних надбань таприйомів роботи, нових підходів у викладаннінавчального предмету;

- знання дидактичних методів , виховнихтехнологій, що реалізуються в європейськихнавчальних закладах;

- вміння застосовувати у педагогічнійдіяльності власний професійний досвід;

- використання організаторських здібностейвчителя на уроках як вияв професійних умінь.

Майбутній вчитель у своїй профес ійнійпідготовці, спираючись на досвід вітчизняних тазарубіжних педагогів, повинен творити власнумодель викладацької діяльності, яка б органічновикористовувала здобутки новітньої освітянськоїдумки, що сприяють розвитку особистостівихователя і спонукають до самоаналізу власнихможливостей і, згодом, їх самореалізації. Вінповинен намагатися не тільки досягнути високогопрофесіоналізму у роботі, а й мати можливість івміння впроваджувати нові освітні технології усвою діяльність, тобто органічно поєднуватинаукову та методичну роботу із педагогічноютворчістю.Гуманізація навчально-виховного процесу,

концептуальні положення теорії навчання тавиховання, педагогічний досвід практиків, науковідослідження вчених створюють умови длявпровадження нової філософії освіти та моральноїпедагогіки. Така освітня наука стверджує, щоморально-духовні здобутки людства є вищимижиттєвими вартостями, які зумовлюють усі іншіцінності будь-якого суспільства – національні,громадянські, сімейні, цінності особистого життя.Школа вимагає учителя з якісно новим

баченням освіти, професіонала, здатного швидкоперебудовувати напрями і зміст своєї діяльностізгідно з вимогами часу, педагога який зумієсформувати в учня постійну потребу всамопізнанні, вдосконаленні та самореалізації.Чи не найбільш перспективною технологією

формування такого майбутнього вчителя єзастосування певного виду взаємодії викладачівта студентів . Структура такого механізмуспівпраці передбачає індивідуально-творчийпідхід, який уможливлює процес загального тапрофесійного саморозвитку майбутнього фахівця.Індивідуал ьно-творчий підхід передбачаєбезпосередню мотивацію діяльності студентів упроцесі професійної підготовки, стимулюєнавчання цілеспрямовано рухатися до кінцевогорезультату.Діяльність майстрів педагогічної праці

переконує, що чим яскравіша індивідуальністьвчителя, тим гармонійніше поєднуються у нійпрофес іоналізм та духовна культура, тимактивніше він сприймає й аналізує процеси і явищанавколишнього середовища, тим цікавішим є дляучнів . На переконання видатного педагогаВ.Сухомлинського, “духовно багата, моральнояскрава, інтелектуально самобутня особистістьздібна й у вихованців своїх поважати й виховуватиособистість, безликість обезличує і вихованців, сієнавкруги себе вбогість” [4].На думку сучасних науковців , зокрема






127 Молодь і ринок №8 (23), 2006

М.В.Роганової, А.І.Комарової та ін., завдання, якінеобхідно розв’язувати при р еалізаціїіндивідуально-творчого підходу, умовно можнарозподілити на три групи:

- діагностичні – вивчення психофізіологічнихвластивостей студентів , а також рівня їхпідготовленості до навчальної діяльності тасамостійної роботи у вищому навчальному закладі;

- комунікативні – побудова цілеспрямованихвзаємин між викладачем та студентом , міжстудентами академічної групи;

- організаційні – створення сприятливих умовдля самостійної навчальної діяльності студентіву процесі профес ійної підготовки, а такожкоригування навчальної діяльності [3].Процес ефективної реалізації індивідуально-

творчого підходу зумовлюється оптимальнимвивченням особистісних властивостей студентів,ефективним залученням їх до процесупедагогічної взаємодії, чітким формулюваннямкритеріїв оцінювання рівня знань, навчаннямпроблем самоконтролю, самоаналізу, самооцінкисаморозвитку. Також важливе значення маєстимулювання студентів щодо здобутку успіху вфаховій діяльності, досягнення творчоїмайстерності на основі фахових знань та власногопедагогічного досвіду.Оптимізація процесу становлення особистості

майбутнього вчителя детермінується спеціальноорганізованими умовами. Серед основнихнаступними є:

- пріоритетність морального, загальнокультурногорозвитку особистості в умовах профес ійногостановлення майбутнього вчителя;

- цілеспрямованість педагогічної освіти упроцесі становлення гармонійно розвиненоїособистості на неповторність, індивідуальністьстудента;

- формування ціннісних орієнтацій майбутньоговчителя в системі безперервної освіти;

- виховання у студентів потреб у самопізнанні,самовдосконаленні, самовихованні.Висновки. В основі сучасних нововведень в

освітній сфері поряд із завданням підготовкимайбутньог о спеціаліс та, що прагне допрофесійного зростання, утверджується принципформування особистості, здатної до сприймання,акумулювання та творення матеріально-культурних цінностей українського суспільства.Домінуючим положенням сучасної педагогічноїдумки є ціннісна орієнтація на особистість – наморальний, інтелектуальний, фізичний,естетичний потенціал студента. З цього поглядураціонально було б застосовувати індивідуально-творчий підхід в практиці навчання та вихованняу вищих навчальний закладах з метоюудосконалення процесу загального тапрофесійного розвитку майбутнього фахівця.

1. Бех І .Д. Духовні цінн ості в розвиткуособистості //Педагогіка і психологія. – 1997.– №1. – С. 124 – 129.

2. Вишневський О. Сучасн е україн ськевихованн я : Педагогічн і нариси. – Львів:Львівське обл. товариство ім. Г.Ващенка,1996. – 238 с.

3. Роганова М.В . Ціннісно-індивідуальнийтворчий пі дхід в орган ізації навчанн ястудентів //Вісник Київського міжн . унів-ту .Серія: Пед. науки: Зб. наук. праць. – К.: Киму,2005. – Вип. 6. – С. 273.

4. Сухомлин ський В. Серце віддаю дітям. –К.: Рад. шк., 1978. – С. 137.

5. Франко І. “Тополя” Т. Шевченка // Франко І.Зібрання творів у 50-ти томах. – К.: Науковадумка, 1978. – Т.28. – С. 77.





“Мудрість є не що інше, як наука про щастя”.

Д. Дідро

“Де думка, там і могутність”.

В. Гюго

“Хто вивчав і не використовував їх, той подібний на того, хто орав, але не сіяв”.

Сааді




128

Постановка проблеми. Найважливішіфункції освіти – це навчання і виховання у їхбезперервній взаємодії. Мета будь-якої освітньоїсистеми – у формуванні такого практичногосвітогляду людини, який би краще поєднував їїпрофес ійну діяльність із загальнимисвітоглядними цінностями, закладеними в основуцієї системи. Оскільки філософія з гласувиникнення завжди відігравал а функціютеоретично го аналізу світогляду та йогоподальшого розвитк у, то вона набуланайважливішого значення і в становленні новихосвітніх систем.Але й освіта у свою чергу впливає на

філософію. Отже, взаємодія між філософією таосвітою завжди відігравала іс тотну роль урозвитку людства, що й привело до появи такоїпроміжної між ними ланки, як філософія освіти.Остання вивчає основні закономірності цієївзаємодії, її різні форми. Важливо відзначити, щофілософія освіти не обмежується аналізом лишепроблем офіційно визнаних педагогічних установ,бо освітня діяльність включає в себе і низку іншихзасобів формування людини: родина, інші малігрупи, ЗМІ (особливо телебачення), література,тощо.Мета статті. Дослідити, як відбувається

докорінне реформування сучасної освіти на основінової філософії освіти.Виклад основного матеріалу. Сучасна

епоха поставила перед освітою, її філософськимизасадами принципово нові, щонайважливішіпроблеми. Загострення глобальних проблем, яківсе більше загрожують знищенню людства,потребує саме суттєвих змін ус ієї стратегіїдіяльності суспільства, а тому і формування тогонового типу практичного світогляду, який івизначає усю стратегію. У розв’язанні цьогозавдання, яке стало найважливішим не лише длясучасних мислителів, політиків, а й для всьоголюдства, головну роль, безумовно, повиннавідігравати сучасна освіта. Але вона потребує

докорінного реформування на основі новоїфілософії освіти. Тому розробленню філософіїосвіти та впровадженню її здобутків в освітянськупрактику вже присв ячено тисячі книг,індивідуальних і колективних монографій, десяткитисяч статей. Предмет “Філософія освіти”читається тепер у більшості вищих педагогічнихнавчальних закладах розвинених країн. Усі цізусилля спрямовані на пошук такої сучасноїпарадигми нашої діяльності та механізмів їївпровадження у сучасну освіту, яка б змоглаефективно розв’язати глобальні та іншінайгостріші проблеми сучасного людства.Суть справи у тому, що індивідуальні та близькі

до них часткові інтереси кожної особистості хоч іможуть у чомусь збігатися з більш загальнимиінтересами, проте між ними завжди виникають іпевні суперечності. Справді, з одного боку, уфілософії, політиці, економіці тощо існує тенденціядо надання особистості чи групі дедалі ширшоговільного творчого вибору своєї діяльності. Але, зіншого – такий вільний вибір завжди обмежуєтьсяпевними моральними і правовими, обов’язковимидля всіх вимогам. Причому в історії суспільстваздійснюється становлення соціумів вищого іскладнішого рівня (рід, плем’я, народність,держава, нація, певні типи цивілізації, людства вцілому), що спричиняє появу тих вимог, які вносятьнові обмеження у вільний вибір діяльностіособистості чи будь-яких груп. Тому виникаєнайважливіша супер ечність між двомапротилежними тенденціями:

1) до збільшення вільного вибору своєїдіяльності будь-якими її суб’єктами і

2) до нових обмежень такого вибору, які маютьзабезпечити збереження суспільної організаціївищих рівнів.Ця суперечність стає головною і в сучасній

філософії освіти. Так , відомий теоретикпедагогіки, учитель новатор Шалва Амонашвілівважає, що “основна трагедія виховання” полягаєу розв’язанні суперечності між тим змістом

Надія Дудник, викладач кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ІВИБІР СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ

У статті досліджується пошук сучасної парадигми нашої діяльності та механізмів їївпровадження у сучасну освіту, яка змогла б ефективно розв’язати глобальні та іншінайгостріші проблеми сучасного людства.


© Н. Дудник, 2006




129 Молодь і ринок №8 (23), 2006

виховання і навчання, який визначається вимогамисуспільства (“суспільне треба”) і відчуттямвільного вибору дитини (“дитяче хочу”) [1].Саме пошук оптимізації розв’язання цієї

суперечності (причому в процесах виховання нелише дітей, а й усіх інших особистостей будь-якогосуспільства) можна розглядати як найважливішесучасної філософії освіти.Взагалі такий пошук кращого розв’язання

завдання головної суспільної та освітянськоїсуперечності здійснювався в ус ій іс торіїсуспільства.Але при цьому дуж е часто визнавали

пріоритетну (нерідко і абсолютну) роль однієї зпротилежних тенденцій. Тобто чим більшезагальних інтересів (наприклад державних,національних) щодо індивідуальних і групових, чинавпаки. Якщо перша з цих тенденцій веде дототалітаризму, то друга – до визнаннявирішального значення егоїс тичних інтерес івокремих особистостей, певних груп, кланів, видівцивілізації, культур тощо. Ці протилежні тенденціїчітко проявляються і в сучасних освітніхсистемах, їхніх філософських засадах, але якшляхи розв’язання суперечності між ними коженавтор бачить по-своєму.Проте сучасний стан розвитку суспільства

потребує принципово нових засад розв’язанняголовної суспільної та освітньої суперечності.Якщо в минулі епохи таке розв’язання часто-густоздійснювалося шляхом антагоністичних форм, атому і повної перемоги однієї з протилежнихтенденцій, то в наш час антагоністичні формистали головною причиною загострення тихглобальних проблем, які загрожують існуваннюлюдства. Це стосу ється загостреннясуперечностей і між розвитком суспільства таприродою, і між основними типами цивілізації такультури, між свободою людини та вимогамисуспільства тощо. Тобто нова парадигмадіяльності людства потребує неантагоністичнихформ розв’язання цієї найскладнішої системисуперечності.На всесвітній конференції ЮНЕСКО з вищої

освіти (Париж, 1998) вказувалось, що прискореннярозвитку останньої – це “величезний кількіснийпрорив”, який “не супроводжується ніконцептуальними, ні якісними змінами…, щовідповідали б новій ситуації, новими вимогами іпотребами”.Україна й сьогодні істотно відстає від багатьох

країн, насамперед розвинених, у розробленні івпровадженні філософії освіти (зокрема й надосягненнях єдиної методології).Значну роль у формулюванні проблематики

освітніх суперечностей відіграли положеннявидатного українського іс торика, педагога,політика Михайла Грушевського. Він писав: “Всебільш украплююсь у переконанні про рішаючироль в вічних змінах людського життя сеїнеустанної конкуренції і індивідуаліс тичних іколективістичних тенденцій і періодичногочергування переваги то одних, то других… Сечергування мені являється як основа ритмусоціальної еволюції, котрий розслідує соціологія івсі соціальні науки разом з нею”. І далі: “Вселюдське життя було вічною зміною, вічнимчергуванням потягів до колективізму” таіндивідуалізму.Грушевський, мабуть, першим у соціальних

науках чітко сформулював головну суперечність,розв’язання якої визначає і “вічні зміни людськогожиття” і “ритм соціальної еволюції”.Розв’язання цієї суперечності здійснюється на

всіх рівнях шляхом постійного коливання перевагиіндивідуалістичних чи колективістських інтересів.Ці міркування Грушевського – великий прорив

у розв’язанні найгостріших с успільнихсуперечностей, що, по суті, збігається з сучасноюметодологією педагогічних пріоритетів ідопомагає уникати однобічностей у такомурозв’язанні (зокрема, повної переваги ліберальнихцінностей чи, навпаки, колективістських).Це стосується і головної суперечності між

учнівським “хочу” і суспільним “треба” якспецифічної форми головної суспільної проблемиу вихованні.Крім того, Грушевський і багато інших

видатних українських мислителів розкрилизакономірність, згідно з якою розв’язання головноїсуспільної суперечності здійснюється, по-перше,різними засобами на основних історичних етапахі, по-друге, в кожного народу, нації, в тому числі йукраїнсько ї, ці проблеми роз в’язуютьсяспецифічно, тому не можна механістичнопереносити чужі моделі реформуваннясуспільства, освіти а Україну. Причому, це незабезпечує загальної стратегії і необов’язкововиявляється у різних своїх формах – певного типукультури, національного менталітету, унікальностікожної особистості тощо. Отож , поглядиГрушевського можна розглядати і як важливусоціальну конкретизацію загальної сучасноїпарадигми, що повинна стати і основою філософіїосвіти ХХІ ст. – формування сучасногопрактичного світогляду у громадян України.Нині в Україні серед учених, політиків ,

економістів здобуває популярність концепція такзваного “нового центризму”, спрямовано якраз наподолання однобічності і колективістичної, і





130

індивідуаліс тичної тенденції. Ця концепціяпобудована на засадах співробітництва, можезначно прискорити розвиток економіки і культуриУкраїни, допоможе нам знайти власне, унікальнемісце в розв’язанні найгостріших проблемсучасності, у прогресивному розвитку людства.На жаль, теоретичні здобутки й цієї концепції,

яка, по суті, заснована на ідеях зближенняліберально-капіталістичної та соціаліс тичноїідеології, ще слабо впроваджені в політичну,економічну, ідеологічну практику нашого життя.Про це свідчать майже антагоністичні зіткненняміж правими і лівими силами (зокрема й уВерховній Раді України).Новий підхід допоможе також подолати дві

однобічні тенденції у викладанні філософії у ВНЗ.Перша з них полягає у тому, що таке викладанняспирається в основному на одне філософськепитання, як на краще. Друга, що нині особливопоширена в сучасній педагогіці, плюралістичнеспіввідношення всіх філософських систем, яківключаються у змісті курсу. Останнє призводитьдо хаотичності в розумінні неосяжної для учнівкількості різноманітних – і з дебільшогосуперечливих – філософських ідей. На мою думку,нова цілісно-плюралістична парадигмавикладання філософії освіти дає можливістьпояснити і позитивне, й негативне в основнихфілософських ученнях, а головне – розкрити ролькожного з них як певного кроку до розуміння“справжнього смислу Буття” [4].Величезна роль філософії освіти у розв’язанні

найважливіших проблем і всього сучасноголюдства, і України спонукає активізуватирозроблення концептуальних основ цієї дисципліниі впроваджувати їх в освітянській діяльності [1].На сучасному етапі існує декілька підходів до

визначення предмету вивчення педагогіки. Можнавиділити щонайменше три з найбільш поширених.Підхід перший – предметом вивчення педагогікиє виховання як функція суспільства передаватиновим поколінням суспільно-історичний досвід;виховання як спеціально організований процес;виховна діяльність, яка здійснюється у навчально-виховних закладах. Отже, провідним процесом,який вивчає педагогічна наука, вважаєтьсявиховання. Підхід другий – предметом вивченняпедагогіки визначається дослідження сутностірозвитку і формування особистості людини тавизначення на цій основі теорії і методикивиховання як спеціально організованогопедагогічного процесу. Тобто, поряд з процесомвиховання до предмету вивчення педагогікидодається дослідження закономірностей розвиткулюдини. Підхід третій – предметом вивчення

педагогіки визначається освіта як реальнийцілісний процес, цілеспрямовано організований успеціальних інститутах (с ім’ ї, освітніх такультурних закладах) . Цей підхід доситьпоширений в останні роки як у вітчизняній, так і взарубіжній педагогіці [5].Незважаючи на різноманітність підходів до

вивчення предмету педагогіки, провіднимизавданнями педагогічної науки залишаютьсявивчення виховання як суспільного явища, яке уширокому розумінні охоплює освіту і навчання;його закономірностей; дослідження сутності тазакономірностей розвитку і формуванняособистості в умовах спеціально організованоговиховання; визначення цілей виховання; змісту,форм та методів виховної діяльності; дослідженняролі виховання у процесі розвитку і формуванняособистості; розробка основ теорії і практикивиховання та навчання [2].За багатовікову історію людство нагромадило

колосальний культурно-освітній та виховнийдосвід. Соціум відбирає з нього найбільш цінне інеобхідне для засвоєння молодим поколінням ітрансформує його молоді через особу вчителя.Я.А.Коменський писав, що вчителям дорученапрекрасна посада, вище за яку нічого не можебути, а К.Д.Ушинський підкреслював, що справавчителя, скромна з виду, але одна з найбільшзначних справ в іс торії суспільства.Висновки. Профес ія вчителя вимагає

всебічних знань, душевної щедрості, мудроїлюбові до дітей. Саме вчителеві належить втілитив життя основні принципи освіти суверенноїукраїнської держави:

- доступність для кожного громадянина всіхформ і типів освіти;

- рівність умов кожної людини для повноїреалізації її здібностей, таланту;

- гуманізм, демократизм;- пріоритетність загальнолюдських цінностей;- організаційний зв’язок з національною

культурою, історією, традиціями;- науковий, світський характер освіти у

державних навчально-виховних закладах;- інтеграція з наукою та виробництвом ,

взаємозв’язок з освітою інших країн;- єдність і наступність, безперервність і

різноманітність освіти, відповідність її світовому рівню.Національна доктрина розвитку України у ХХІ

столітті визначає підготовку педагогічних кадріву нашій державі як центральне завданнямодернізації освіти, провідний принцип державноїосвітньої політики.

1. Андрущенко В. Філософія освіти ХХІ ст.:






131 Молодь і ринок №8 (23), 2006

пошук пріоритетів – // Філософія освіти. – К.,2005.

2. Аренд Х . Криза виховання і освіти міжминулим і майбутнім – К., 2002.

3. Дубасенюк О. Практикум з педагогіки. –

К., 2004.4. Дичківська І.М. Ін новаційні педагогічні

технології. – К., 2004.5. Вишневський О. І. Теоретичні основи

педагогіки. – Дрогобич, 2001.

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. Однією з засадничихідей модерного світу стала специфіка осягненнякультури і простору, який охоплюється нею. Всялюдська діяльність розуміється і здійснюється яккультура. “Культура є реалізацією верховнихцінностей шляхом турботи про найвищі благалюдини. У сутності культури закладено, щоподібна турбота з і свого бок у починаєтурбуватися про саму себе і так стає культурноюполітикою” [1, 42].Дане положення Хайдеггера стає ключовим

для розуміння витоків власне аксіології як галузідосліджень у ХІХ столітті. Воно вказує назасадничий зв’язок культури, блага і цінностейу світі, де вони втратили безумовну єдність іневимовність, безпосередню значущість і дієвість.У цей час вперше постає філософія культури,

де предметом розгляду виступає культура якпростір духовних імпульсів, які визначають полеїї існування. Це є можливим через відстороненнялюдини від буття сущого. Ніколи до цього часукультура не була предметом уваги та спеціальногодослідження. Дійсно, лише тоді, коли простір, якийзараз вважається “культурним”, терпить поразкучи розладжується, чи йому кинуто виклик, на якийвін не може відповіс ти, саме тоді приходитьрефлексія щодо феномену культури. “Філософіякультури постає у функції не стільки знання прокультуру, скільки культурної самосвідомості,тобто усвідомлення людиною своєї культурноїідентичності” [2, 570].Примітно, що рефлекс ії щодо іс торії та

культури мають суперечливий характер. З одногобоку, ХІХ століття прагне розділити науки проприроду і науки про культуру, відмежовуючиспецифіку філософського знання від наукового.Але тут же інтелектуальна думка заходу в сферіфілософії культури претендує на науковуоб’єктивність, що проявляється, серед іншого, упрагненні подолати європоцентризм, але, так і неусвідомлюючи цього, залишається на його жпозиціях. Таким чином, філософське знання пропростір культури не виходить за межі власнекультурного горизонту того світу, до якогоналежить мислитель, а отже, світу європейського.Мета статті. Дослідити філософію культури

першої половини ХХ ст. Визначити, чим булакультура і цивілізація для Шпенглера.Виклад основного матеріалу. Філософія

культури першої половини ХХ ст. прагнула“схопити” дух культури, дослідити живу тканинукультуротворення. Не дивно, що дослідникинамагалися поглянути на феномен культури черезпризму органічно сті, не в сенс іприродничонаукових органічних форм, а в руслі ітрадиції західноєвропейської філософії життя. Зчисто природного людського існуваннявиростають як організми – культури, як самостійніформи життя, що мають і початок, і кінець. ЗаШпенглером, існування кожної такої культурноїцілісності визначається необхідністю деякогототального процесу.О.Шпенглер дає одні з найвичерпніших

відповідей на питання про смислоутворюючий,ціннісний простір людської культури. Власне

Лілія Косар, аспірантка кафедри етика, естетика та культурологіяКиївського національного університету

ім. Тараса Шевченка

АКСІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ КУЛЬТУРФІЛОСОФІЇО.ШПЕНГЛЕРА У КОНТЕКСТІ ЗМІНИ ЦІННІСНИХ

ПАРАДИГМ НА МЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬУ статті йдеться про те, що Шпенглер був серед перших, хто змістовно розвів

поняття “культура” і “цивілізація”, саме це розмежування культури і цивілізації може бутиіндикатором , що виявляє розколотість , відчуженість предметного сущого усоціокультурному середовищі Західної Європи межі ХІХ – ХХ ст.

АКСІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ КУЛЬТУРФІЛОСОФІЇ О.ШПЕНГЛЕРА У КОНТЕКСТІЗМІНИ ЦІННІСНИХ ПАРАДИГМ НА МЕЖІ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ

© Л. Косар, 2006




132

Шпенглер був серед перших, хто взагалі змістовнорозвів поняття “культура” і “цивілізація”, надавшикожному з них особливого наповнення, вкрайважливого для осмислення ціннісного просторукультури. Саме це розмежування культури іцивілізації також може бути індикатором, щовиявляє розколотість, відчуженість предметногосущого (М. Гайдеґґер) у соціокультурномусередовищі Західної Європи межі ХІХ – ХХ ст.Культура для Шпенгленра – це індивід, історико-

культурна цілісність, що склалися історично. Цепершофеномен будь-якої історії світу. Кожнакультура розкривається нам у своєму власномунеповторному контексті. Народження культуривідбувається в ту мить, коли з первісно-душевногостану вічно дитячого людства народжується юнавелика душа. Ця душа розквітає на своємувласному ландшафті, з яким вона тісно пов’язана.Душа реалізує себе, свої можливості у виглядінародів, віровчень, держав, мов, наук, мистецтв.Після цього душа вмирає, повертаючись у своюпервинну душевну стихію. Життя цієї душі протікаєпротягом кількох епох, постійно вдосконалюючись.Життя – це внутрішня пристрасна боротьба заутвердження ідеї проти зовнішніх сил хаосу івідсутності внутрішньої свідомості.Для Шпенглера кожна велика культура має

свій першообраз, чистий тип чи ідеальну форму.Кожній з них притаманні особливе світовідчуття,особливе бажання, надії і пристрасті. Культура –це творчість. Шпенглер не проводить межі міжкультурою і тим, що нею не є. Для нього цесистема, в якій взаємодіють всі сторони життясуспільства: техніка і політика, художня культураі державне правління, моральнісні ідеали ів ійськова справа. Вона збігається з життямсуспільства і історичним процесом в цілому. Черезінтерпретацію культури бачиться і розумієтьсясам рух історії, її логіка. Цей рух розглядаєтьсяяк перетворення і розвиток культурно-історичнихформ , які характерні для епохи певнимивнутрішніми єдностями форм мислення, єдністюстилю епохи, що викарбувані у формахекономічно го, політичного, релігійного,художнього, практичного життя. Культура – цеперш за все творче начало, що втілилося у“величній” музиці, “величній” архітектурі,літературі і філософії. У них є душа, внутрішнійсокровенний смисл, неповторний стиль. Кожнакультура реалізовується в матерії і просторі, зякими вона глибоко символічно зв’язана. Момент,до якого досягнута мета і ідея, реалізовані всіможливості культури, коли вона застигає,відмирає, постає переломним. Після цього настаєцивілізація.

Таким чином, культурний організм оперуєпевним набором “прасимволів”, що лежать в йогооснові. За Шпенглером, вони не подаються лишеу чистому вигляді, але пронизують собою всіскладові елементи даної культури. Прасимволи“пульсують у відчутті форми кожної людини,кожної спільноти, стадії, доби і диктують їм стильвсієї сукупності життєвих проявів. Стиль криєтьсяу формі держави, в релігійних міфах і культах, відеалах етики, формах живопису, музики і поезії,в основних поняттях будь-якої науки, але невичерпується ними... Кожний окремий символсповіщає про нього, але звертаючись довнутрішнього відчуття, а не до розсудку” [3, 338].Правомірно говорити про прасимволи як процінності, засадничі для певної культури.Шпенглерівський “високий стиль” може бутипотлумачений нами як сприйнятливість високих(засадничих) цінностей.Цивілізація є завершенням культури. Кожна

культура завершується своєю власноюцивілізацією. За доби цивілізації культивуєтьсябездушна філософія, чуттєве мистецтво, щорозпалює тваринні пристрасті; право регулюєвідносини між людьми і богами; люди цінуютьлише матеріальне; життя переміщується в“світове місто”; холодний практичний інтелектзаміщує пристрасну і шляхетну духовність;атеїзм витісняє релігію, а гроші стаютьуніверсальною цінністю, позбавленою життєвогозв’язку з родючистю землі, талантом іпрацелюбством. Влада – політична, економічна,військова, адміністративно-державна – є дляШпенглера головною ознакою імперіалізму настадії перетворення будь-якої культури нацивілізацію.Урбанізація мегаполісів, опозиція “центру” і

“провінції” – це ознаки цивілізації. Центр, чи“світове місто” вбирає в себе і зосереджує в собіжиття цілої країни. Духовні, політичні, економічнірішення приймають не вся країна, а декілька“світових міст”, які поглинають найкращийлюдський матеріал країни, і вона редукується достатусу провінції. У світовому місті не існуєнароду, а є лише маса. Вона не пам’ятає і невшановує традицій, веде боротьбу проти них і,таким чином , бореться проти культури. Їйпритаманні гостра і холодна розсудливість,натуралізм.Усе це – завершення культури, це пізня і

позбавлена майбутнього, однак неминуча формалюдського існування. Тим не менше, дляШпенглера цивілізації є органічним моментомприродного, незважаючи на перетвореність форм,продовження життя. Це послідовне збідніння






133 Молодь і ринок №8 (23), 2006

життєвих змістів епохи культури, їх спрощення,омасовлення, демократизація. Цивілізація – цеепоха науки, техніки, жирналістики і риторики. Цене є створення чогось нового, “свого”, лише цьомучасу притаманного, а виявляється лише спробоюповторити відмираючу культуру, зупинити добутворчого натхнення пізньої культури, що минає.Цивілізації залишається репродукування,повторення культури, але це лише зовнішнєнаслідування. За формою відсутній зміст, смисл.Коли душі немає чого і задля чого творити, вонапочинає реалізовувати себе в іншій площині –створювати системи, зводити велетенськіхмарочоси, розвивати техніку і науку“семимильними крок ами”. Людина стаєсамотньою в цьому чужому їй світі, нікому непотрібна її душа, її внутрішній світ.Концепція замкнених циклів у Шпенглера

досить специфічна. Замкненість зникає на стадіїцивілізації. Хоча всі культури мають свої власнінеповторні обличчя і групуються навколо зовсімнесхожих, виникаючих лише раз “прасимволів”,фази завершення культур дуже схожі: рисицивілізації у всіх культурах однакові.Згідно із “Сутінками Європи”, остання тисяча

років – це доба панування “фаустівської душі”,час якої спливає. Ми є свідками і учасниками їїцивілізаційної стадії. Цивілізація – це тяжіння дорефлекс ії щодо основоположних принципіввтраченої культури. У цьому контекстіактуалізація аксіологічної проблематики виглядаєзовсім не випадковою.Те, що Шпенглер вважає культурою, вказує на

погляд людини з позиції цивілізації (якщовикористовувати його термінологію). Чи, іншимисловами (переформульовуючи відоме положенняМакінтайра і вводячи його в контекст цінностейкультури), “ті, хто переймається проблемоюкультури й світу цінностей як предметом свогодослідження, є представниками пізніх часів, яківідчужені від традиційних засад світу, про якийтеоретизують” [4, 8].Для телеологічно орієнтованого світу, про який

писав Аристотель, було цілком зрозуміло, що буття,з яким органічно поєднана людина, – це благо. Аленовочасова думка трансформує ідею блага і називаєйого цінністю. Гайдеґґер вказує на первинний зв’язокміж цінністю і ціллю. Саме на зникнення цілі,високого горизонту людських прагнень вказуєГайдеґґер при характеристиці ситуації всоціокультурному просторі на межі ХІХ і ХХ століть.Висновки. Тож зразу після появи ціннісної

думки інтелектуали ХІХ століття заговорили “про“культурні цінності” Середньовіччя і “духовніцінності” античності, хоча ні в Середньовіччя небуло нічого подібного до “культури”, ні вантичності – нічого подібного “духу” і “культурі”.Дух і культура існують лише з Нового часу, а“цінності” як фіксовані мірила цієї поведінки –лише з новітнього часу. За Гайдеґґером, питанняпро цінність коріниться у питанні про буття. Колиблаго стає цінністю, те, що ми позначаємо як“цінність”, стає “предметом цінності”. Сущепочинає осмислюватись як цінність. Розірваністьбуття і людини постає спочатку досить невиразно,але швидко компенсується тим, що сущомуприписують ту чи іншу цінність і взагалівимірюють суще цінностями, а самі цінностіроблять метою будь-якого вчинку і зусилля.Оскільки останнє розуміє себе як культура,цінності стають культурними цінностями, а ті всвою чергу – взагалі вираженням найвищих цілейтворчості на службі людини як суб’єкта.

1. Гайдеґґер М. Время и бытие: Статьи ивыступлен ия: Пер. с н ем. – М.: Республика,1993. – 447 с.

2. Человек . Наука . Цивилизация . Ксемидесятилетию академика В.С. Степина .– М.: Канон +, 2004. – 816 с.

3. Шпенглер О. Закат Европы: Очеркиморфологии мировой истории. – Т.1. – М .:Мысль, 1998. – 663 с.

4. Macintyre, A.C. Whose Justice? Which Ra-tionality? – Notre Dame, Indiana: University ofNotre Dame Press, 1988.-xi, 412 p.





“Людина, як вона повинна бути, – це звучить для нас так само безглуздо, як“дерево, як воно повинно бути”.

Ф. Ніцше“Нічого немає на землі великого, крім людини і нічого великого в людині, крімрозуму”.

Йосиф Кононович-Горбацький




134

Актуальність проблеми. Реформуваннясучасної системи освіти вимагає принциповонового підходу у підготовці соціальних педагогівдо професійної діяльності. Сьогодні здійснюютьсяактивні пошуки шляхів удосконаленняпедагогічних технологій підготовки соціальнихпедагогів, які зорієнтовані на формування широкоїпрофесійної компетентності, розвиток творчих іпотенційних можливостей, забезпеченняефективних умов для самоосвіти тасамовиховання студента. Досить важлива роль уцьому процес і відводиться проблемі організаціївиховної роботи.Навчання та виховання є структурними

компонентами освіти, а тому тісновзаємопов’язані між собою. Навчання забезпечуєнабуття відповідних знань, умінь та навичокмайбутньої професійної діяльності, а вихованнясприяє формуванню відповідної моделі поведінкиу суспільстві, зокрема й професійної. У широкомупедагогічному змістів виховання розглядається якпроцес цілеспрямованого формування особистостів умовах спеціально організованої системи. Увузькому значенні виховання – це спеціальнавиховна діяльність, покликана формуватиконкретні якості, риси характеру особистості [6,8]. Кожен навчальний заклад має свої специфічніособливості організації навчально-виховногопроцесу відповідно до типу, профілю таспеціалізації, форми й системи навчання, а томупроцес формування профес ійних якостеймайбутніх спеціалістів повинен охоплювати нелише навчальний, але й виховний процес ,особливо позааудиторну виховну роботу.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У науково-теоретичних дослідженнях загальніпроблеми виховання розкривають Ю.Азаров,В.Андрєєв, І.Бех, М.Боришевський, В.Шадриковта ін.

Питання виховання у вищій школі аналізуютьА.Алексюк, С.Вітвицька, І.Ісаєв, А.Капська,В.Кірсанов , О.Кондратюк , В.Кремень,А.Кузьмінський, Л .Мафтин, Д .Пащенко,В.Сластьонін, В.Сєргєєва, І .Соколова,З.Тимошенко, О.Чиж та ін.Умови вдосконалення позааудиторної виховної

роботи зі студентами висвітлюють О.Винославська,О.Дубасенюк, Т.Дем’янюк, О.Киричук, В.Мороз,О.Якуба та ін.Концептуальні засади організації дозвілля

студентів окреслюють Г.Кравченко, І.Мельников,О.Семашко, Б.Трегубов, К.Шульга.Водночас у педагогічній науці недостатньо

розкрито питання використання виховного процесуяк інструментарію у системі формуванняпрофесійних якостей майбутніх соціальнихпедагогів. Аналіз досвіду роботи викладачіввищого навчального педагогічного закладузасвідчив , що вони не повною міроювикористовують з метою формування професійнихякостей соціальних педагогів різні форми таметоди організації позааудиторної виховної роботи,які здебільшого застосовуються стихійно, безналежного наукового обґрунтування. Доситьчасто виховна робо та у педагогічномууніверситеті носить фрагментарний характер.Тому, мабуть, можна сміливо говорити, щоіснуюча модель виховної робо ти є дещозастарілою та вичерпала ліміт екстенсивногошляху формування змісту виховної роботи.Мета статті. Проаналізувати особливості

організації позааудиторної виховної роботи упедагогічному університеті та її роль у формуванніпрофесійних якостей майбутніх спеціалістів.Виклад основного матеріалу. Згідно з

Державною програмою “Освіта” (Україна –ХХІ ст. ) концептуальними напрямкамиреформування вихов ання повинні бути

Леся Смеречак, аспірантДрогобицького державного педагогічного університету


ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙСОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ

ВИХОВНІЙ РОБОТІ ПЕДАГОГІЧНОГОУНІВЕРСИТЕТУ

У роботі розкрито концептуальні засади організації та змісту виховної роботи упедагогічному ВНЗ та її роль у формуванні професійних якостей майбутніх соціальнихпедагогів. Окреслено основні аспекти та завдання системи виховної роботи.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ УПОЗААУДИТОРНІЙ ВИХОВНІЙ РОБОТІ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

© Л. Смеречак, 2006




135 Молодь і ринок №8 (23), 2006

формування творчої працелюбної особистості,розвиток індивідуальних здібностей і талантівмолоді, забезпечення умов їх самореалізації тощо [1].В умовах трансформації сучасного

українського суспільства неможливоорієнтуватись лише на формально одержануосвіту, професійні знання та вміння якої носятьшаблонний, репродуктивний характер. Необхіднийсправді високий рівень кваліфікації спеціаліста,який харак теризується ініціа тивністю,наполегливістю, соціальною активністю, високоюсамоорганізованістю, професійною мобільністю,здатністю швидко освоювати нові спеціальностій зміни, що відбуваються в с оціально-економічному, політичному, культурному життікраїни. Водночас майбутня професійна діяльністьставить високі вимоги і щодо різносторонньоїпрофесійної компетентності спеціаліс тів, і до їхособистісних якостей як професіоналів.Суттєві недоліки в організації виховного

процесу студентів, а зокрема позааудиторноївиховної роботи, їх недооцінка у всебічномуформуванні соціальних педагогів негативнопозначається на кінцевому результаті їх фаховоїпідготовки. Зокрема, недостатня розробленістьпедагогічною теорією можливостей виховногопроцесу ВНЗ щодо професійного формуваннясоціальних педагогів і формальність у практиційого здійснення породжують суперечність міжсоціальним замовленням щодо профес ійноїкомпетентності соціальних педагогів та реальнимстаном її забезпечення.А тому лише створення чіткої організаційно-

функціональної структури, розробка конкретногоплану організації та проведення виховної роботизабезпечить сприятливі умови для формуванняпрофесійних якостей майбутніх соціальнихпедагогів у позааудиторній виховній роботі.Виховний процес у педагогічному ВНЗ повинен

бути тісно пов’язаний із формуванням свідомостіособистості студента, усвідомлення ним власноїпрофесійної ролі, здатністю творчо реалізовуватисвої профес ійні можливості. У зв’язку з цим,виховна робота має підпорядковуватисьпринципам систематичності, цілеспрямованості,системності та наступності, які є пріоритетними,у процесі підготовки різнобічно освіченого івихованого спеціаліста, а власне – професіонала.Складовими професіоналізму є :

1. Спеціальні знання, вміння, навички.2. Професійна культура.3. Педагогічна творчість.4. Відповідальність за прийняте рішення [9, 79].Особливо великого значення у структурі

профес ійної культури А.Й.Капська надає

творчому компоненту, який проявляється якфактор формування особистості лише в умовахтворчої діяльності. На думку вченої, “людина-особистіс ть більш різноманітна, складніша ібагатша, ніж діяльність, і її с утність невичерпується нею. А смислом акмеологічногопідходу у професійно особистісному розвитку єте, що не можна розглядати особистість позадіяльністю... ” [7, 20]. Акмеологія, як зазначає Н.Кузьміна, – це галузь наукового знання, комплекснаукових дисциплін, об’єктом вивчення яких єлюдина у динаміці самоактуалізації її творчогопотенціалу, саморозвитку, самовдосконалення,самовизначення у різних життєвих сферах,самостійній профес ійній діяльності, системіпідвищення кваліфікації [1, 29]. Сучасноюакмеологією людина насамперед розглядаєтьсяяк суб’єкт діяльності, який здатний досаморозвитку та до самовдосконалення, доорганізації творчої та професійної діяльності навсіх етапах її неперервної освіти [1, 30]. Вмілоорганізована позааудиторна робота дає унікальнуможливість студентам апробувати теоретичнізнання, що розширить діапазон творчоговикористання потенційних можливостеймайбутніх спеціаліс тів у без посереднійпрофесійній діяльності.Ефективність виховного процесу також

залежить від організаційно-системних чинниківздійснення самого процесу виховання. Спробуємовизначити їх особливості:

- двосторонній характер процесу виховання;- системність та систематичність;- багатофакторність та взаємообумовленість

об’єктивних і суб’єктивних факторів виховання;- різноманітність форм та методів виховання;- концентризм формування професійних

якостей з урахуванням індивідуальнихможливостей об’єктів виховного процесу;

- активність об’єктів та суб’єктів виховної роботи;- творчий характер виховних стосунків.Поряд із цим слід виокремити й концептуальні

завдання позааудиторної виховної роботи в системіпрофесійної підготовки соціальних педагогів:

- формування відповідального ставлення довиконання обов’язків;

- закріплення навичок самоосвіти тасамовиховання;

- залучення до науково-дослідницькоїдіяльності;

- залучення до волонтерської діяльності;- виховання готовності до вдосконалення

професійної майстерності;- забезпечення зв’язків з різними суб’єктами

соціально-педагогічної діяльності;





136

- формування інтересу до обраної професії,соціально-педагогічної діяльності.Формування професійних якостей майбутніх

педагогів у виховному процес і в системіуніверситетської освіти вимагає забезпеченняумов для самореалізації та самоактуалізаціїособистості студента, підвищення йогопрофес ійного рівня, створення належногосоціокультурного та інформаційного простору. Слідзазначити, що освітній простір не є і не повиненбути статичним, раз і назавжди сформованим. Вепоху інтенсивного збільшення обсягу інформаціївища школа повинна максимально зорієнтуватистудента на вибір тієї чи іншої інформації, щосприятиме формуванню як професійної, так іособистісної культури. Тому досить важливим єстворення спеціальних умов , педагогічнихситуацій, обставин, які спонукають студента чітковизначити свою позицію, мотиви поведінки,проектувати майбутню професійну діяльністьтощо. Вайнола Р.Х. виділяє такі групи виховнихпедагогічних ситуацій у роботі соціальногопедагога:

- пізнавальні;- оцінні;- альтернативні;- ситуації абсурду [3].Безперечно, для того, щоб вміло використати

виховний інструментарій у безпосереднійпрактичній діяльності, соціальний педагог повинендосконало володіти формами та методамивиховного впливу, що є неодмінним атрибутомпрофесійних умінь та навичок. Отже, мова йдепро формування професійних якостей не лише унавчальній, але й у позааудиторній виховній роботі.Як уже зазначалось, проблема створеннясприятливих умов для розширення можливостейстудентів і залучення їх до активної, суспільновизнаної та науково-дослідницької діяльності єдосить актуальною у контексті тих завдань, якістоять перед вищою школою.Важливими умовами, що дають змогу

студентові стати не лише об’єктом , але йсуб’єктом виховного процесу є :

- реалізація управлінської взаємодії міжвикладачами та студентами;

- стимулювання професійної самоосвіти тасамовиховання;

- формування та розвиток профес ійногоінтересу;

- систематичне та послідовне ускладненнязмісту, форм та методів позааудиторної виховноїроботи;

- формулювання перспектив свого Я;- формування професійної самосвідомості.

Зазначимо основні аспекти системипозааудиторної виховної роботи зі студентами, щосприятимуть ефективності формуванняпрофесійних якостей майбутніх соціальнихпедагогів:

- розробка теоретико-методологічних аспектіввиховної роботи з урахуванням вітчизняного тазарубіжного досвіду;

- вивчення мотиваційної сфери студентів;- налагодження тісних взаємозв’язків із

суб’єктами соціально-педагогічної діяльності;- організація зустрічей із представниками

державних та недержавних організацій, фізичнимиособами, які є суб’єктами соціально-педагогічноїроботи;

- організація тематичних вечорів, конкурсів,виставок творчих доробків студентів;

- проведення диспутів, дискусій, тренінгів;- організація та залучення до волонтерської

діяльності;- створення гуртків, клубів за інтересами;- організація екскурсій;- надання індивідуальної та консультативної

допомоги.Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що

лише чітка система позааудиторної виховноїроботи дасть змогу організувати формуючесередовище, стрижнем якого є активна діяльністьстудентів , спрямов ана на формуванняпрофес ійних якостей, розвиток творчихздібностей.

1. Державна наці он альн а програма“Освіта” (Україна – XXI ст.).

2. Антонова О.Є. Обдарованість: досвідісторичного та порівн яльн ого аналізу:Монографія. – Житомир: Житомир. Держ,ун-т., 2005. – 456.

3. Вайнола Р.Х . Творча особистість уракурсі соціально-педагогічної діяльності //Соціальн а робота в Україн і: теорія іпрактика. – 2005 – №3. – С.38 – 48.

4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищоїшколи: Підручник за модульно-рейтинговоюсистемою навчанн я для студентівмагістратури. – Київ : Центр навчальноїлітератури, 2096. – 384.

5. Бех І .Д . Законопростір сучасноговиховного процесу // Вища освіта України. –2004. – №1. – С. 10 – 13.

6. Демиден ко В .К. Самореалізація :сутність, становлення, розвиток // Педагогікаі психологія. – 2004. – №2 – С. 31 – 36.

7. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Загальнапедагогіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 176 с.






137 Молодь і ринок №8 (23), 2006

8. Капська А .Й. Соціальна робота: Навч.посібник – К.: Центр навчальної літератури,2005. – 328 с.

9. Короткова Р.І. Деякі аспекти формуваннятворчої особистості майбутньогосоціальн ого педагога // Соціальна робота вУкраїні: теорія і практика. – 2004 – №3. – С. 32– 38.

10. Кузьмін ський А .І . Педагогіка вищої

школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.11.Сергєєва В.Ф., Прокопчук В.Є., Балабуха

Н.В . Виховна робота в сучасному вищомузакладі освіти: Метод. рекомендації. – Луцьк:Ред. вид. “Вежа” Волин . держ. ун-ту ім. ЛесіУкраїнки, 2000. – 110 с.

12. Соціальна педагогіка: Підручник / Заред. А.Й Капської. – Київ: Центр навчальноїлітератури, 2003. – 256 с.

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень. У побудові демократичної системиосвіти особлива роль відводиться творчійособистості вчителя. Тільки такий вчитель зумієорганізувати навчально-виховний процес так, щобзабезпечити вільне становлення особистості,самостійний відповідальний вибір учнями свогожиттєвого шляху. У зв’язку з цим надзвичайноїваги набуває творчість вчителя у вихованнісамостійності учнів у навчанні.Питання становлення творчої особистості

вчителя розробляли Л. Білієнко, М. Горда [2],С. Сисоєва [5], Р. Скульський і ін. Однак вони неставили за мету дослідити роль творчої особистостівчителя у вихованні самостійності учнів.Мета статті – на основі аналізу досвіду

педагогів другої половини ХХ ст. обґрунтуватироль творчої особистості вчителя у вихованнісамостійності у навчанні учнів.Виклад основного матеріалу. При акценті

на самостійну роботу учнів змінюється рольучителя у навчальній діяльності, на що особливуувагу звертали педагоги ще в 70-х рр. ХХ ст. [6].Основною функцією вчителя стає управління (звідповідною корекцією) самостійною діяльністюучнів, постановка перед ними системи посильнихзавдань, у результаті яких учні самостійноприходять до необхідних висновків, а не простопередача їм деякої суми знань. Це, звісно, не

відкидає необхідності в побудові зразків діяльностітам, де це потрібно.Якісне керівництво учителем самостійною

діяльністю учня полягає у тому, що він розробляєсистему завдань і чітко визначає задачу длякожного, допомагає оволодіти прийомами розумовоїпраці, дає інструкцію учням перед виконаннямзавдання, спостерігає за ходом самостійної роботив класі, своєчасно допомагає у подоланні труднощіві виправленні помилок, підбиває підсумки, аналізуєі оцінює результати кожної роботи.Майстерність учителя передбачає участь

самих учнів у пізнавальній діяльності. Відоміпедагоги другої половини ХХ ст. ставили умовупоступового зменшення функції безпосередньоїпередачі учителем знань учням та збільшеннядолі самостійності учнів у здобутті знань.Ідеальним результатом вони називаютьдосягнення такого рівня розвитку пізнавальноїдіяльності учнів, коли вони можуть самостійноставити пізнавальну задачу, знаходити способи їїрозв’язання, контролювати та оцінюватирезультати своєї пізнавальної діяльності, а тодіформулювати наступні задачі. “Школа, інакшекажучи, повинна навчити дітей вчитися.Недаремно існує твердження, що найкращим єтой вчитель, від якого учень може найшвидшезвільнитися, тобто далі вчитися самостійно” [4, 20].На необхідності поступового ускладнення у

Мар’яна Брода, аспірант кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


ТВОРЧИЙ ВЧИТЕЛЬ ЯК СУБ’ЄКТ ВИХОВАННЯСАМОСТІЙНОСТІ У НАВЧАННІ УЧНІВ

У статті на основі аналізу досвіду педагогів другої половини ХХ ст. обґрунтовановажливу роль творчого вчителя як суб’єкта виховання самостійності у навчанні учнів.Творчий характер професійної підготовки вчителя до виховання самостійності учнівпередбачає вмілу постановку завдань для самостійної роботи, поступове ускладнення змістуматеріалу, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, забезпечення просторудля творчості, залучення їх до вільної праці.


© М. Брода, 2006




138Молодь і ринок №8 (23), 2006

навчальному процесі змісту, способів, характерудіяльності вчителя та учнів наголошує Г. Щукіна.Характер діяльності учнів повинен змінюватисявід “суто виконавської діяльності до активногопошуку, від елементів творчої діяльності достійкого прагнення з дійснювати активну,самостійну, творчу діяльність” [9, 66].У творчому процес і організації навчання

вчитель переходить від вказівок, вимог, контролюза діяльність учнів до включення у діяльністьучнів елементів їх самостійного пошуку, опору наактивність самих учнів, що вимагає вивченнявчителем індивідуального досвіду (знань, уміньта відносин) учнів, урахування його в подальшійспільній роботі і піднімає діяльність учнів на значновищий рівень [9, 68 – 69].Роль учителя Г.Щукіна формулює не інакше,

як “роль вмілого, вдумливого спостерігача йорганізатора процесу навчання та учіння, а нетільки знавця педагогічної справи, який вмієдонести зміст освіти до своїх вихованців” [9, 71].Учитель спрямовує навчальну діяльність з цілямиосвіти, виховання та розвитку в кожному учневійого пізнавальних можливостей і сил, формуванняйого активності, самостійності, пізнавальнихінтересів, ревного ставлення до діяльності.“Керуючись почуттям міри, – зазначає Г. Щукіна,– вчитель не надає тієї допомоги учневі, яка можезавадити розвитку самостійності школяра,паралізувати його активність. Головний смислкерівництва – вчити школярів самим знаходитиголовний шлях рішення”. Учитель можедопомагати лише в тому, де в пізнанніутворюється непереборний бар’єр [9, 72].У подальшій роботі вчитель значною мірою

покладається на учнів, їх ініціативу та зрослусамостійність, а не тільки на виконавськудіяльність . Творча діяльність учнів ужевипереджує задуми вчителя, змінює і йогоставлення до учнів [9, 68].Важливою сферою діяльності творчого

вчителя є його методична майстерність, з якоюпов’язані оволодіння педагогічною технікою,стилем спілкування, забезпечення атмосфериспівробітництва з учнями та залучення їх досамостійної праці.Справжнє виховання, як наголошує

В. Сухомлинський, не може здійснюватися наоснові споживання матеріальних і духовнихцінностей; і тільки в активній праці полягаєсутність в иховання та єдності праці їхінтелектуальної зрілості. Це означає такожобов’язкову увагу до індивідуальності, піклуванняпро вихованця, відкриття у ньому здібностей ізадатків, щоб він відчув інтелектуальну творчу

працю. “Творче міркування в процесі праці – однеіз джерел працьовитості”, – ось формулаорганізації праці та забезпечення єдності її зінтелектуальним життям [8, 16].Педагогічне керівництво процесом

самовиховання у кінцевому рахунку означає, що“треба навчити людину примушувати себепрацювати, дотримуватися певного режиму,переборювати труднощі, долати власні слабкості”[8, 21]. Розкриваючи сутність майстерностівиховання, В. Сухомлинський підкреслює уміннязбудити силу життя і надалі керувати нею:“Духовне життя вихованців досягає при цьомутакого високого рівня самостійності, що напевному етапі вихованці забувають про те, щовчитель – не тільки старший товариш, а йнаставник” [8, 20].Навчання, творча праця пов’язані з вірою у

себе, що обов’язково передбачають самостійністьучня. Г. Щукіна писала: “Щоби вчитися іпрацювати творчо, треба вірити в себе… Будуватинавчання так, щоб кожний учень повірив у себе,відчув успіх, задоволення своєю діяльністю, –значить досягти вищої міри ефективності навчання.Але віра в себе не може появитися поза активністю,самостійністю учнів” [9, 105].Ці вимоги до процесу навчання означають

розвиток сфери практичних дій, що сприяютьпідготовці до трудових процес ів : виконаннязавдань, що мають трудову спрямованість іпрактичне значення, створення об’єктів , якіможуть використовуватись як начальні посібники,розвиток самостійних практичних, лабораторнихробіт, що стосуються міжпредметних зв’язків [9, 105].Забезпечення активної самостійної діяльності

учнів великою мірою залежить від професійноїмайстерності, ерудиції, культури вчителя, а такожзумовлюється його творчими можливостями.Розглядаючи питання активізації діяльності учнів,Г. Щукіна наголошує, що це не тільки процесуправлінням активністю учнів , а й процесактивізації діяльності самими учнями, що, якбачимо, має на увазі самостійність учнів. І чимстарший школяр, тим більша “ ініціативасамоорганізації своєї діяльності” повинна йти віднього [9, 135 – 136]. Остання, як наголошуєпедагог, залежить від діяльної позиції учня внавчальному процесі, у ситуаціях, які спонукаютьйого до самостійних рішень і самостійних дій, довільного вибору завдань, до творчої діяльності,що проходить при наданні допомоги іншим, усамоперевірці та аналіз і результатів своєїдіяльності , у висловленні суджень та їхобґрунтуванні [9, 136]. “Тільки виконавські функціїне формують особистість учня… – наголошує





139 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Г. Щукіна, – Для становлення учня необхіднівисокі рівні його активності – потужні механізмидіяльності і учня, і вчителя” [9, 136 – 137].Таким чином, зовні непомітне втручання

вчителя у навчальний процес, який відзначаєтьсявеликою мірою самостійності учня, свідчить прозначну професійну компетентність учителя. Саметурбота про самостійність учнів у навчаннівимагає від учителя педагогічної творчості.Учителі-практики відзначають, що для

формування в учнів прагнення до самоосвітинеоціненну роль має відчуття задоволення відрозв’язування пізнавальних завдань самостійнимшляхом . Спочатку, звичайно, до деяких учнівнеобхідно застосовувати примус, виконаннязавдань для самостійної робо ти вс ілякозаохочувати (оцінкою, похвалою і т.п.) . Ізпідвищенням рівня самоосвітньої роботи учня,заохочення до неї з боку вчителя зменшуєтьсяаж до самоуправління з боку самого учня [4, 74].Творчість учителя виявляється у його

спрямуванні на педагогічну діяльність, у вміннізастосовувати знання про вікові та індивідуальніособливості учнів у різних педагогічних ситуаціях.Педагоги-практики зазначають, що для підлітків,наприклад, важливим є елемент зацікавлення.Творчі ігри, розв’язання проблемних питань, яківражають своєю неординарністю, починається іззахоплення і переростає у пошук, відкриття. Цеможуть бути питання походження певних власнихназв, термінів, що змушують учнів підніматидовідники, словники чи іншу літературу, відвідуватимузеї, допитуватися у батьків, знайомих, дивитисьнавчальні передачі тощо [4, 76 – 77].Особливості школярів різного віку, що

проявляються у діяльності, розглядає і Г. Щукіна.Вона наголошує, що для молодшого школяра,який адаптується до нових умов шкільногорежиму і переходить від ігрової діяльності донавчальної, типовим є притуплення бажаннявчитися стандартизацією умов діяльності,послабленням проявів самостійності, активності.Молодші школярі характеризуються

зацікавленістю у навчанні, емоційністю,безпосередністю, що нерідко перешкоджаютьсаморегуляції, тому, зрозуміло, що регулятивнімеханізми розвиваються у них поступово. Щобпідтримати прагнення швидше побачитирезультати своєї роботи, варто не затягувати часдосягнення результатів і вибирати певні видироботи чи ситуації, які б забезпечували активнуучасть у навчанні [9, 60].Звертаючи увагу на таку суперечність

підліткового віку, як прагнення досамоутвердження і невміння це зробити,

В. Сухомлинський цінує саме це прагнення,бажання показати себе з кращого боку, що ведеза собою застосування самостійних сил таконцентрацію вольових зусиль: “Справжнєсамоутвердження відбувається тільки в духовнійборотьбі, коли, напружуючи вольові зусилля,підпорядковуючи другорядні мотиви поведінкиголовним, провідним, людина переживає радістьперемоги над труднощами, хвилюючи почуттявласної гідності, виростає у власних очах” [7, 328].Керуючи самоутвердженням підлітка в

інтелектуальній сфері, справжній педагогдомагається, щоб учень відчував себе допитливимдослідником, а не споживачем знань [7, 336]. “Засвоєю природою і функцією розум підлітка, – зауважуєВ. Сухомлинський, – вимагає самостійності. Істинастає його переконанням тільки тоді, коли він, немовбисумніваючись в її справедливості, з усіх боківприглядається до неї, перевіряє її, самостійноприходить до висновку, що треба робити так, якрадить вихователь. Підліток – це дослідник не тількиявищ і закономірностей природи, а й моральних істин,дослідник людини” [7, 374].З метою подолання монотонності та

однотипності елементів навчально-виховногопроцесу Е. Помиткін вказує на необхідністьзбереження внутрішнього творчого потенціалу татворчої спроможності людини. При цьому він даєнайпершу пораду щодо зміни жорстких зовнішніхмеж та умов, що пригнічують ініціативу – всього,що називають “сірою буденністю” [3, 9]. Цеозначає, що обов’язковою умовою формуваннясамостійності є творчість.Творча активність дитини стає предметом

уваги багатьох дослідників. На важливістьнадання простору для творчості у вихованнісамостійності вказує й І. Бех: “За надмірноїрегламентації поведінки, коли дитина вже маєвідповідні можливості самостійної регуляціїповедінки, але її дії обмежуються, пригнічуєтьсятворча активність дитини: вона стаєбезініціативною, чекає вказівок ззовні і звикаєорієнтуватися тільки на них” [1, 115].Як бачимо, необхідна демократизація життя

дитини. “Жорсткий зовнішній контроль, – вважаєІ. Бех, – може стати на заваді розвитку у дитинитворчого ставлення до своєї особистості.Соціально-моральні норми переважновиявляються лише навіюваними, прийнятимичисто зовнішньо” [1, 115].Створення атмосфери творчого пошуку,

залучення учнів до розв’язування творчих задач,створення ситуацій, що вимагають творчості,стають ефективними засобами розвитку творчогомислення як учнів , так і вчителя. Шкільній





140

творчості сприятиме зміст і характер навчально-виховного процесу, що вимагає від учителяздатності бачити перспективу, динаміку навчання,педагогічної інтуїції, творчого досвіду тощо.Творча особистіс ть учителя проявляється в

конструюванні змісту навчального матеріалу, увизначенні долі самостійної участі учнів у відборіта засвоєнні навчального матеріалу, виборі формта методів навчання, які враховують можливістьучнів працювати самостійно.Висновки. Як свідчить аналіз досвіду

педагогів другої половини ХХ ст., важлива роль увихованні самостійності у навчанні учнівпокладалася на творчого вчителя як суб’єктанавчально-виховного процесу. Творчий характерпрофесійної підготовки вчителя до вихованнясамостійності учнів передбачає вмілу постановкузавдань для самостійної роботи, поступовеускладнення змісту матеріалу, врахування віковихта індивідуальних особливостей учнів ,забезпечення простору для творчості, залученнядо вільної праці.Подальшого дослідження потребують методи

та форми реалізації творчого підходу вчителя довиховання самостійності учнів у навчанні, а такожумови розвитку творчих здібностей учителя у йогопрофесійному самовдосконаленні.

1. Бех І . Особист існ о зорієнтован е

виховання: Науково-метод. посібник . – К.:ІЗМН, 1998. – 204 с.

2. Горда М . Формуванн я творчоїособистості вчителя / Чернівецький держ. ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2000.– 55 с.

3. Помиткін Е. Духовний розвиток учнів усистемі шкільної освіти: Науково-методичнийпосібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 164 с.

4. Руководство самообразованием школьников:Из опыта работы / Ред.-сост. Б.Ф.Райский,М.Н.Скаткин. – М.: Просвещение, 1983. – 143 с.

5. Сисоєва С. Підготовка вчителя доформування творчої особистості учня / АПНУкраїн и; Інститут педагогіки і психологіїпрофесійної освіти. – К. : Поліграфкнига,1996. – 406 с.

6. Скаткин Н. Теория и практикасамостоятельной работы // Советскаяпедагогика. – 1977. – № 2. – С.133 – 136.

7. Сухомлин ський В . Народженнягромадянина // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 3– К.: Радян ська школа, 1977. – С. 283 – 582.

8. Сухомлинський В . Павлиська середн яшкола // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т. 4. – К.:Радянська школа, 1976. – С. 7 – 390.

9. Щукина Г. Роль деятельности в учебномпроцессе: Кн . для учителя. – М.: Просвещение,1986. – 144 с.






“Сентенції, що вказують на правду, допомагають краще формувати звичаї”.

Феофан Прокопович, філософ, поет

“Один одного хваліте, тоді й Бог вас похвалить”.

Лука Жидята, церковно-політичний діяч Київської Русі

“Старих шануй, як отця, а молодих – як братів”.

Володимир Мономах, Великий князь Київський, письменник

“Над усе шануй гостя відкіля б він не прийшов: чи просто людин він, чи знатний,чи посол”.


“Світ того шанує, хто над ним панує”.

Василь Довгович , поет, філософ




141 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Постановка проблеми. В умовахструктурної перебудови економіки країни,переходу до нових соціально-економічнихвідносин, упровадження інтенсивних технологій іпов’язаних з ними сучасних технічних засобівфахова підготовка студентів має бути орієнтованана формування соціально значимих знань,ціннісних орієнтацій, особистісних якостей, котрівідповідають динаміці соціально-економічнихперетворень в Україні, ефективній творчій праці вумовах підвищення вимог до компетенції, рівняпрофесіоналізму майбутнього вчителя.Рівень суспільного буття, зростання

матеріальних і духовних потреб особистості,необхідність гармонізації стосунків людини ідовкілля вимагають розвитку в майбутніх фахівцівтворчих сил, устремлінь будувати своє життя за“законами добра і краси”. В суспільстві виниклапотреба у фахівцях, які володіють творчимиздібностями і мають бездоганний естетичнийсмак. Очевидно, що розвивати такий смак іформувати художньо-творчі зд ібності вмайбутнього фахівця треба зі шкільних років, іголовна роль тут відводиться вчителю трудовогонавчання. На жаль, у підготовці вчителівтрудового навчання є ще багато неузгодженихпитань, а в розробках її теоретичних основ є щечимало нерозв’язаних проблем, зокрема, щодохудожньо-естетично виховання та розвиткутворчих умінь студентів.Аналіз досягнень з проблеми. Проблема

формування художньо-естетичної культуримайбутніх учителів трудового навчання набуваєособливої актуальності в контексті відродженнянаціональної культури. Тому процес професійноїпідготовки майбутнього вчителя трудовогонавчання вимагає кардинальних змін у напрямірозвитку його художньо-творчих здібностей.У діяльності вищої школи України

використовуються як традиційні форми, методи,

засоби художньої творчості студентів , так іздійснюється пошук нових, характерних длясучасних соціально-економічних умов розбудовинезалежної самостійної держави, покликаних дожиття проблемами національно-культурного,духовного відродження суспільства.На особливу роль декоративно-ужиткового

мистецтва в естетичному, моральному татрудовому вихованні молоді, формуванні творчоїособистості вказують у своїх працях психологи іпедагоги-дослідники, серед яких А.А.Аронов,І.А.Зязюн, М.С.Каган, В.І.Мазепа, Л.М.Масол,Н.Г.Ничкало, Л.О.Новак, Л.В.Оршанський,О.М.Отич, В.О.Радкевич, О.П.Тищенко та інші.Проте у названих працях не розкрито повністю

роль учителя трудового навчання в розвиткутворчого мислення школярів і їхніх художньо-творчих здібностей. І хоча процес його підготовкидосліджувався багатьма науковцями, серед якихГ.С.Альтшуллер, О.М.Коберник, В.М.Мадзігон,В.О.Моляко, Є.М.Мілерян, В.К.Сидоренко,В.В.Стешенко, Г.В.Терещук, Д.О.Тхоржевський,О.І.Щербак та інші, в їхніх працях розглядаютьсяпереважно питання технічної творчостімайбутнього вчителя, його техніко-конструкторської діяльності. Вважаємо, що вумовах постіндустріального суспільства, щорозвивається швидкими темпами, суттєву увагутреба приділяти й розвитку творчого мисленнямайбутнього вчителя трудового навчання істворенню умов для його художньої творчоїдіяльності . Усі ці обставини вимагаютьобґрунтованого вдосконалення профес ійноїпідготовки вчителя трудового навчання, розвиткуйого художньо-творчих умінь і навичок.Мета цієї статті – розкрити особливості

розвитку у майбутніх учителів трудового навчанняхудожньо-творчих умінь засобами синтезудекоративно-ужиткового мистецтва такомп’ютерних технологій.

Ярослав Ломницький, асистенткафедри машинознавства та комп’ютерної інженерії


“OVO”, КОМП’ЮТЕР І ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНАТВОРЧІСТЬ СТУДЕНТІВ

У статті розкривається методика використання синтезу декоративно-ужитковогомистецтва та комп’ютерних технологій для розвитку художньо-творчих умінь майбутніхучителів трудового навчання.

“OVO”, КОМП’ЮТЕР І ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ СТУДЕНТІВ

© Я. Ломницький, 2006




142Молодь і ринок №8 (23), 2006

Основний матеріал дослідження . Змістзазначеної проблеми ми спробуємо розкрити наприкладі традиційного для України мистецтва –писанкарства.Писанка – розпис ане мініатюрним

орнаментом куряче яйце – з’явилася за часівязичництва як атрибут весняних культовихнародних обрядів, пов’язаних з пробудженнямнавесні землі, початком сільськогосподарськихробіт, появою перших дарів природи,приготуванням до збирання врожаю. Саме з цихвесняних культових народних обрядів християниі запозичили роль яйця як життєдайної сили [7].“Аb ovo” (“все починається з яйця”) –глибокодумно говорили стародавні римляни.“Христос воскрес!” – казали колись наші предки.“Христос воскрес – воскресне Україна!” – знадією промовляють українці сьогодні [4].Звичай розмальовувати курячі яйця з нагоди

Великодня, зазнавши протягом тисячолітьскладних трансформацій і збагатившись безліччюорнаментальних мотивів, кожен з-поміж яких мавглибокий зміст, перетворився у прекраснеукраїнське народне мистецтво. Серед українцівпобутують “крашанки”, “писанки”, “дряпанки”,“крапанки”, “мальованки”, “трав’янки”, “бісерніписанки” [1], “білі (“мучені”) писанки” [5] тощо.Окремою групою стоїть технологія точенихгуцульських писанок [6] . На писанкахвикористовують фітоморфний, зооморфний,орнітоморфний, антропоморфний, геометричний,геральдичний та інші види орнаментів [3]. Сьогодніукраїнці відчули животворний подих відродженнянаціональних традицій, а писанкарство набуваєширокої популяризації і розвитку.Трудове навчання є тією основою, яка

покликана забезпечити зв’язок і підвищеннядієвості естетичного і національно-патріотичноговиховання [8] . Проте писанкарство звикористанням воскової техніки як найбільшскладної, хоча й естетично цінної технології, єдосить складним для школярів . Основнапроблема полягає в тому, що яйце як тілоособливої форми важко розмічати, розписувати,позаяк усі процеси відбуваються з утримуваннямоб’єкта роботи в руках [2]. Для писанкарствапотрібно формувати особливу координацію рухіві підтримувати її на належному рівні, що займаєзначний час . Крім того, під час трудовогонавчання передбачено використання іншихматеріалів, а саме: дерева, металів , пластмаси,що повинно забезпечити дотриманняполітехнічного принципу навчання.Тому нами пропонується розробка і опис

принципово нової технології писанкарства, яка б

забезпечувала поєднання принципів національного,естетичного й політехнічного виховання назаняттях трудового навчання. Тому, розробляючизі студентами інженерно-педагогічногофакультету на заняттях з декоративно-ужитковогомистецтва і технічної творчості технологію іпристрої для писанкарства як базовий матеріалми використали деревину і метал.Аналіз форми і розмірів курячих яєць привів

нас до висновку про певні їх стандартні розміри,а саме: діаметр по міделю яйця в середньомудорівнює 50 мм . Відношення довжини додіаметра становить 1:1,4. Звідси, довжина яйцядорівнюватиме 70 мм.Дерев’яні точені яйця традиційно мають форму

еліпса або овалу, що забезпечує симетричністьне тільки по довжині, але і по поперечних осях.Але, на нашу думку, естетичніше виглядаютьяйця з однією осьовою симетрією, а саме –поздовжньою. По інших осях забезпечуєтьсяасиметрія, тобто, коли яйця мають тупий ізагострений краї. Як базові, ми вибрали,відповідно, радіуси кіл для побудови контурумоделі в комп’ютерній програмі КОМПАС-3D5.11, які, відповідно, становлять R125 і R210.Відстань між центрами цих кіл 01 і 02 длязабезпечення стандартної довжини яйця в 70 мм,дорівнює 35 мм (рис. 1). Будуємо кола радіусамиR125 і R210 з центрами 01 і 02 (рис. 2) . Радіусзовнішнього спряження вибираємо оптимальним– R350. Для знаходження центру спряження 03використовуємо формулу – R350 - R210 = R440.Наступний етап побудови – з центра 02 радіусомR440 будуємо перетин дуги з колом 01 і отримуємоточку центра спряження 03 (рис. 3). Через центрспряження 03 і центри кіл 01 і 02 будуємо дві прямі0301 і 0302 до перетину з базовими колами R125 іR210 і отримуємо точки спряження А і В (рис. 4).З центра спряження 03 розміром R450 будуємодугу спряження від точки спряження А до точкиспряження В (рис. 5). Видаляємо лінії допоміжноїпобудови і непотрібні лінії та отримуємо половинузображення овоїда, який складається з дуг R125,R210 і дуги спряження R450 (рис . 6) . Дляодержання зображення повного овоїдавикористовуємо операцію “Симетрія”,“Обертання”, “Тонування” (рис. 7, 8, 9).За кресленням (рис. 6) студенти виготовили

шаблон-різ ець (рис . 10) , який дозволяєздійснювати кінцеву обробку і забезпечуватимевисоку якість і достатню точність виготовленнявиробу. Однак, у процесі творчого використанняцієї конструкції шаблона, студенти прийшли довисновку, що він не забезпечує стабільностіпроцесу точіння (виникає вібрація) . Аналіз





143 Молодь і ринок №8 (23), 2006





144

показав, що вібрація виникає внаслідок певнихпараметрів фасонного різця (значної довжинирізальної крайки і величини переднього кута, якийстановить г=00), внаслідок чого виникають значнізусилля точіння, деформація заготовки і, якрезультат, вібрації. Наступним етапом ,застосовуючи творчі технології, студентамизапропонов ано збірний фасонний різець“клавішного” типу, кожна складова частина якогопереміщувалася б у поперечному напрямісамостійно і почергово (рис. 11, 12). У процесіобговорення з’ясувалось, що кожна складовачастина фасонного “клавішного” різця повиннамати обмежувач. Такий різець дозволяєвиконувати точіння мало підготовленомупрацівникові. Процес навчання студента при цьомумаксимально скорочений. Вивільнений час можнавикористати на творчу розробку композиціїоздоблення . На стадії аналізу технологіївияснилась послідовність використанняскладових різців “клавішного” фасонного різця(для зменшення ризику послаблення перерізу

заготовки – різцями працюють справа-наліво)(рис. 13 – 18). Після шліфування виробу можнаприступати до розмічання.Лінії розмітки яйця бувають кількох типів:1) одинарні – по міделю, по меридіану, похилі;2) подвійні (утворюють стрічки) – по міделю,

по меридіану, похилі;3) більше двох – по паралелях, меридіанні,

похилі;4) комбіновані.Найлегше виконувати розмічання по міделю,

по паралелях – стрічкове та одинарне. Для цьогодостатньо, не знімаючи виточеної заготовки зверстата, обертанням патрона вручну іпритисканням олівця до певних місць поверхнівиробу нанести відповідні лінії (рис. 19). Прицьому олівець можна замінити різцем абомейселем і здійснювати розмічання з вмиканнямобертання шпинделя верстата. Проблемамеридіанного розмічання розв’язується звикористанням спеціального столика-шаблона(або фасонного різця), який встановлюється на






145 Молодь і ринок №8 (23), 2006

станині верстата з доторканням профілю шаблонадо яйця в горизонтальній осьовій площині.Залишається тільки з допомогою олівця, якийрухатиметься по шаблону, нанести меридіан, якийможна повторити достатню кількість разів післяпровертання яйця навколо поздовжньої ос і назаданий кут, наприклад, 600 (отримаємо замкнутімеридіальні лінії – рис. 21).З ус іх відомих технік оздоблення ми для

студентів рекомендували тригранно-виїмчастерізьблення [6]. Мотиви можуть бути стрічкові(рис. 20 – 24) і розеткові. Останні розміщують уполярних зонах яйця або на боковій поверхні.Розмічання елементів композиції здійснюють здопомогою гнучких прозорих пластикових лінійок,що забезпечить точність і якість розмічання.Пізніше, із набуттям навичок , можнавикористовувати і різьблення без здійсненняоперації розмічання без допомоги креслярськихінструментів. Різьблення виконують без зніманнязаготовки з верстата і з використанням шаблона,який на даному етапі роботи відіграє рольсвоєрідного столика-опори.Висновок. Розроблена нами технологія

писанкарства з використанням комп’ютернихтехнологій , спеціально сконс труйованихінструментів і пристосувань спрямована нареалізацію принципів національного, естетичноговиховання, політехнічного навчання, здійснюєпоєднання художньої і технічної сторін творчості,стимулює творчу діяльності студентів, і головне

– розвиває художньо-творчі здібності, щотрансформуються у відповідні уміння і навички.

1. Борисова С.В. Великоднє яйце з бісеру //Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003.– №2 (28). – С. 44 – 47.

2. Вережак Г.М. Писанкарство //Трудовапідготовка в закладах освіти. –1998. – №2 (8).– С.12 – 16; – №3 (9). – С. 7 – 10; – №4 (10). –С. 22 – 25.

3. Дубіч Т.А . Диво-писанка: Посібник длядітей молодшого та середн ього шкільноговіку. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан ,2005. – 24 с.

4. Іванчен ко Ю.О. , Бін яшевський Е.В .Христос воскрес! З святом Великодн я !Писан ки на Україн і : Незброшурованийальбом. – К.: Муза, 1991. – 17 с.

5. Манько В. Українська народна писанка.– Львів: Свічадо, 2001. – 47 с.

6. Оршанський Л.В., Андріюк П.В. Основигуцульського художнього деревообробництва/Навчальн ий посібн ик . – Косів: ПисанийКамінь, 2002. – 263 с.

7. Станкевич М.Є. Українське художнєдерево ХІ – ХХ ст. – Львів: Афіша, 2002. – 479 с.

8. Тхоржевський Д.О. , Титаренко В.В. ,Гриценко Л.О., Моштук В.В., Оршанський Л.В.Українські народні ремесла. Писан карство. //Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001.– №2 (21). – С. 26 – 36; – № 3 (22). – С. 21 – 27.




В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“Божа охорона ліпша людської”.


“В природі ніщо не відбувається випадково, а лише для певної мети”.

Георгій Кониський, філософ , письменник

“Лише чути заперечення мудрих, а ніж підтакування нерозумних”.

Данило Заточник, філософ, релігійний діяч

“Все – бо минає, лише справа прекрасна живе”.


“Доброчесність боїться законів: порушить їх – гине!”.





146

Постановка проблеми. В основі професійноїпідготовки соціального працівника закладаєтьсядидактичне оформлений соціально-педагогічнийдосвід, який ми представляємо у виглядіосвітнього стандарту і, який реалізується задопомогою багато аспектних методів навчаннята особистісного навчально-професійного досвідустудентів, якими вони оволодівають у процесісуб’єкт-суб’єктної взаємодії.Особливої актуальності набуло питання щодо

розробки технології навчання, що дозволяєзбагачувати соціальний і профес ійний досвідстудентів, простежується поступова зміна функційнавчальних дисциплін. Поява адекватних освітніхінновацій спонукала до цілої низки виховних,соціально-педагогічних і розвивальних технологій.Мета статті. Розглянути модель взаємозв’язку

особистості і соціального середовища,методологічну і теоретичну базу соціально-педагогічних технологій. Визначити професійнуорієнтацію особистості першого курсу в Інститутісоціальної роботи та управління.Виклад основного матеріалу. Без сумніву,

що підґрунтям для розвитку с оціально-педагогічних (або ще їх називають соціально-дидактичними) технологій є соціальні технології.Стрижнем с уті цього поняття, на думкуС.Григор’єва, є визначення їх як методууправління, що “забезпечує систему послідовнихдій особистості, трудового колективу, органівуправління з метою отримання бажаногорезультату діяльності, можливості йоговідтворення у певних параметрах “якості,властивості, відносин” [1, 11]. При цьому даневизначення , певною мірою, ор ієнтує натехнологізацію саморозвитку особистості.Відомо, що особистість і соціальне середовище(в даному разі – це освітнє середовище) “це єдинеціле, але не особистість існує для соціальногосередовища, а останнє повинне своїми засобамистворювати умови для розвитку особистості.За умовою такого підходу особистість стає

смислом соціально-педагогічного процесу, якийнабуває чітко окресленої орієнтації, за якої помітнимрегулятором професійно-орієнтованого навчаннявиступають культура, моральні норми, цінності життя.

Олена Карпенко, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри теорії та технології соціальної роботи

Інституту соціальної роботи та управлінняНаціонального педагогічного університету


РОЛЬ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ ПРОЦЕСІ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

У статті визначено та розкрито суть професійно-орієнтовних технологій, які можутьбути використані у процесі підготовки соціальних працівників в умовах ВНЗ; проаналізованотеоретико-методологічні позиції щодо ролі певних технологій; проаналізовано рівні тапоказники сформованості готовності у студентів до соціальної роботи на різних курсахнавчання.

Рисунок 1. Модель взаємозв’язку особистості і соціального середовища

Суспільство (соціальне середовище)

Особистість

Суспільство (соціальне середовище)

Особистість

Так є Так має бути

РОЛЬ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

© О. Карпенко, 2006




147 Молодь і ринок №8 (23), 2006

Розглядаючи соціально-педагогічний процес якможливий технологізований процес, слід говоритипро необхідність виявлення умов технологізаціїданого процесу, що безпосередньо стосується іпрофесійної підготовки соціального працівника:

- об’єкт володіє певною мірою складності,наявні елементи його структури, закономірностіфункціонування;

- суб’єкт здатний осмислити реальнийсоціальний процес і уявити його у вигляді системисоціальних дій, операцій і процедур;

- суб’єкт здатний створювати інноваційнесередовище, забезпечивши рівень управліннясоціальними процесами і створивши умови длясамоорганізації систем.Якщо окреслені умови закласти в основу

аналізу соціально-педагогічних технологій, то,очевидно, можна говорити, що соціально-педагогічні технології представляють сукупністьпедагогічно осмислених дій з соціальнимсуб’єктом з метою отримання оптимальногосоціально-педагогічного результату.Методологічною і теоретичною базою

соціально-педагогічних технологій є:1) теорія соціальн их дій (М.Вебер,

В.Загв’яинський, Т.Парсонс, Г.Сленсер, А.Турен та ін.);2) системний підхід (В.Афанасьєв, В.Беспалько,

И.Блауберг, Е.Юдін та ін.);3) концепції відк ритих та активних

соціальн о-педагогічн их систем (А.Анохін,Ю.Васильєв, О.Кузьменко);

4) концепції використання технологій упедагогічних процесах (Я.Бурлака, Р.Вайнола,А.Капська, В.Беспалько, Н.Стефанов ,

О.Холостова та ін.) [1].Виходячи із змісту означених теорій, можна

зробити певний висновок : соціальнотехнологізована педагогічна діяльність має певніознаки (розподіл на етапи, фрази, операції),врахування яких дозволяє координувати діїпедагога і студентів, спрямованих на досягненняспільних чи особистісних результатів. При цьомупроцедури й операції виконуються обов’язково.Ми усвідомлюємо, що сформувати готовність

студентів до такого складного соціального процесу,

як захист, підтримка і допомога людям, можна лишезавдяки проектуванню професійного навчання вкілька етапів, на кожному із яких мають діяти своїсоціально-педагогічні технології. Зокрема, навихідному етапі експериментальної роботи ми булипереконані в необхідності застосування професійно-орієнтованих технологій.Справді, спостереження за студентами, їх

анкетування, як у державних, так і в приватнихВНЗ показують, що практично у вс іх нихпроявляються недостатня орієнтація у вибранійпрофесії. Іноді це студенти відчувають черезмісяць-два, іноді після перших виходів на об’єктиз метою ознайомлення з роботою різнихсоціальних інституцій. Це посилює у студентівтривожність, розгубленість, с трах передвиконанням конкретних завдань.У наших дослідженнях ми отримали відповідь

студентів, які дозволили нам виявити їхні уявленняпро професійну діяльність соціального працівника,чи мають вони особистісну орієнтацію насоціальну роботу, чи самостійними вони були уприйнятті рішення щодо вибору професії. Мивиявили, що основними мотивами вступу доІнституту соціальної роботи та управління (чи нафакультет даного профілю) є такі:

- пізнавальний інтерес , потреба здобутигуманітарну освіту (38,5%);

- професійний інтерес (40,7%);- соціальні мотиви (8%).Якщо ж вести мову про професійну орієнтацію

особистості першого курсу, то тут показники булидосить виразними, особливо яскраво про це свідчатьвідповіді по першій позиції (див. таблицю 1).

Спостереження за студентами показали, що цівисновки в достатній мірі відображають реальнукартину: першокурсники демонструють відсутністьсамостійної орієнтації у виборі напрямків роботи,об’єктів їх інтересів у соціальній сфері, дещоромантизують свої уявлення про роботу з клієнтами.Для розв’язання окресленої мети і реалізації

конкретних завдань ми використали професійно-орієнтовані технології. В основу цих технологійлягли такі принципи: оптимальне поєднання різнихформ навчання, які були наповнені професійно-

Таблиця 1 Результати опитування студентів І курсу (у%) (опитано 1132 студенти)

№ п/п

Мотиви вибору спеціальності Абсолютна кількість

Відсотковий показник

1 Бажання допомогти людям у складній ситуації 412 36,4

2 Бажання працювати з різними людьми 136 12,0

3 Отримання нових знань 368 32,5

4 Досить актуальна спеціальність 216 19,1





148

спрямованим змістом; поетапне укладанняінформаційно-навчального матеріалу з чітковираженою спрямованістю на розкриття суті іспецифіки соціальної роботи, динамічна діагностикаготовності до виконання найпростіших видівдіяльності у соціальній сфері; включення всоціально-значущу діяльність в умовах ВНЗорганізація взаємозв’язку навчальних програм ізспеціальності “соціальна робота” [3].В основу роботи з студентами ми поклали

суб’єктність, що дозволило посилити їх особистіснуорієнтовану та професійно орієнтовану діяльність[2] . При цьому ми спирались на кількаконцептуальних наукових позицій:

- теорію малих груп (Н.Коломінський,В.Петровський);

- теорію групової психотерапії (К.Роджерс);- концепцію професійної орієнтації (В.Сластьонін,

О.Шевнюк, О.Мороз);- концепцію соціальних технологій (О.Холостова,

Н.Стефанов);- концепцію соціально-педагогічних технологій

(Р.Вайнола, А.Капська, В.Поліщук).У ході експериментальної роботи уже з перших

тижнів ознайомлення студентів з деякимисоціальними інституціями (притулки, інтернати,реабілітаційні центри) досить добрепростежувались різні особистісні позиції до обраноїпрофесії. На перших порах ми ставили завданнязорієнтувати студентів на можливих об’єктах їхньоїроботи. Але поступово центр педагогічних дійперемістився на часткове розв’язання завданьбільш глибокого пізнання майбутньої професії.Цьому сприяло читання навчальних курсів (“Вступдо спеціальності”, “Історія соціальної роботи”,“Людина в соціумі” та ін.), зустрічі з фахівцямисоціальної сфери, включення у волонтерськудіяльність (робота з “дітьми-вулиці”, в школах-інтернатах для дітей сиріт, у притулках, у будинкахдля людей похилого віку), активна участь у школіпсихологічного розвантаження.Саме на першому курс і ми вважали за

необхідне звернути увагу на роботу поформуванню емоційного сприйняття майбутньоїпрофесії. Адже сформоване позитивне ставленнядо професії соціального працівника під впливомподальшого розгортання багатогранногонавчального процесу переростає у стабільнупрофесійну орієнтацію студентів. Такий підхід дореалізації професійно-орієнтовних технологійвідображено у таблиці 2, в якій розкриваютьсяпоставлені завдання, до кожного із нихвизначаються, форми організації навчання (лекції,практичні заняття, екскурс ії, зустрічі зспеціалістами, комунікативні тренінги, робота знауково-методичною літературою тощо).

Період особистісної орієнтації ми співвідносилиз навчанням у першому семестрі, а періодпрофесійної орієнтації значно посилюється вже удругому семестрі: студенти переходять на рівеньпізнання реальних соціальних ситуацій, реальнихумов роботи, реальних клієнтів; посилюєтьсяцілеспрямована робота по наближенню студентівдо практичної роботи (допомога соціальнимпедагогам і соціальним працівникам). У цейперіод посилюється і значущість професійно-орієнтованих технологій, використання якихможна вважати успішним, якщо:

1) кожен студент добре усвідомлює змістсоціальної роботи чи навіть визначився з певнимнапрямком майбутньої роботи у соціальній сфері;

2) у студентів виробилося позитивне ставленнядо майбутньої діяльності і вони добровільно (чи охоче)включаються у деякі види практичної діяльності;

3) студенти активно працюють на практичнихі лабораторних заняттях, прагнуть до оволодіннякомунікативними уміннями;

4) уміють спостерігати, вивчати досвід роботи,аналізувати наукові рекомендації і зіс тавлятипізнане на практиці;

5) обирати теми для рефератів виступів, у якихможна представляти не лише прочитане,побачене, але й запропонувати можливі шляхирозв’язання деяких проблем [2].До високого рівня сформованості професійної

орієнтації студентів ми віднесли тих, хто свідомосприймає зміст соціальної роботи і навіть наемоційному рівні обрав собі для подальших дійконкретний напрям роботи, охоче включається удоступні види діяльності, активно оволодіваютькомунікативними вміннями, демонструючи їх у своїйроботі (навчальній, волонтерській), а також критичнооцінюють досвід спеціалістів та наукові рекомендаціїдо практичних дій, прагнуть на основі вивченого іпобаченого сформулювати деякі рекомендації.До середн ього рівн я сформов аності

професійної орієнтації ми віднесли студентів, якірозуміють суть соціальної роботи, але присупроводі педагог а; розуміють своюнедосконалість у комунікативних процесах, та незавжди дбають, про їх самовдосконалення, щовпливає на якіс ть презентації їхніх рефератів,доповідей; досить охоче оцінюють діяльністьінших, але не схильні до порівнянь і узагальнень.При цьому студенти даної групи в основномууспішно складали заліки і в основному мали добруакадемічну успішність.До низького рівня ми віднесли студентів, які

залишилися навчатися далі, але не проявлялиособливого інтересу до соціальної роботи навітьна емоційному рівні; виконували практичну роботулише за завданням викладача; на заняттях






149 Молодь і ринок №8 (23), 2006

намагалися уникнути від виступу, відповіді, аналізуявищ, фактів, були досить пасивними у комунікаціїяк зі студентами, так і з спеціалістами і, особливоз клієнтами, куди виходили на лабораторнізаняття. Заліки складали, іноді з певнимитруднощами, іспити деякі перескладали.Отримані дані в абсолютних числах і відсотках

представлені в таблиці 2.

Як засвідчують представлені дані, на початкуексперименту (початок навчального року), майжеполовина с тудентів експериментальної іконтрольної груп знаходяться на низькому рівніпрофесійної орієнтації. З показників видно, що заумови застосування традиційної побудовинавчання до високого рівня в К гр. піднімаєтьсялише біля третини студентів. У той час в Е гр.,де були введені професійно-орієнтовані технологіїнавчання, студенти з низьким рівнемсформованості профес ійної орієнтації зовс імвідсутні, а високий рівень показують більшеполовини. Слід сказати, що щорічно виявлялися1 – 2 студенти, котрі після першого семестру чипісля першого року навчання визнавали, що вонивибрали “не ту спеціальність”, “вони не можутьпрацювати з такими категоріями людей” тощо.Варто зазначити, що низка показників рівнів

сформованості у студентів професійної орієнтації(зокрема аналіз і оцінка досвіду роботи, володіннякомунікативними уміннями, прояв активності) і вЕ гр, і в К гр виявилися сформованиминедостатньо. Загалом студенти експериментальнихгруп, за нашими спостереженнями івисновками інших педагогів, показують вдругому семестрі уже більшу активність привключенні їх у конкретні види діяльності, у процесактивної взаємодії, прагнуть вибирати дляіндивідуальних контактів окремі об’єкти, з якимвони можуть активно працювати. Що ж стосуєтьсясамого навчального процесу, то студенти Е гр.більш свідомо ставляться до виконання завдань,у них рідко з ’являються проблеми під часпроведення форм контролю за модулями.Висновки. Таким чином, необхідно перш за

все, звернути увагу на професіоналізацію цілейкожної навчальної дисципліни і всього навчального

процесу. Цьому, як показує наше дослідження,сприяла своєрідна організація навального процесу:

- ознайомлення студентів з етапами їх навчанняі комплексним планами їх професійної підготовки;

- роз’яснення цілей, місця кожної навчальноїдисципліни, її значення у системі підготовки і всистемі майбутньої роботи;

- проведення професійних днів для;

- з метою посилення профорієнтації студентівдо вивчення окремих напрямів роботи у соціальнійсфері згідно з визначеними шістьма видамисоціальних послуг;

- ознайомлювальна практика з можливимвключенням студентів у деякі види діяльностіразом із професіоналом соціальної сфери;

- розширення ближньої зони дії студента –лише навчання і поступове наближення довіддаленої зони дії – професійна активність;

- вироблення позиції суб’єкта щодо професійноорієнтованого навчання.Водночас слід зазначити, що наявність серед

студентів на вихідному етапі навчання є майжеполовина таких, які знаходяться на низькому рівні,дозволяють стверджувати: однієї загальноїпрофес ійної підготовки для випускувисококваліфікованих спеціалістів недостатньо.Вирішить цю проблему можна завдяки організаціїцілеспрямованого технологічного забезпеченняпідготовки студентів за всіма навчальними курсами.

1. Григ орьев С .И., Гуслякова Л.Г., Теория иметодология социальной работы. – М.: Юристь,1994. – 334 с.

2. Іванова Т.В. Особистісно-орієнтовані технологіїв професійній діяльності педагога // Професійнаосвіта: теорія і практика. – 1999. – №2. – С.49 – 54.

3. Соціальна робота: Навчальний посібник. – Київ:Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

4 . Холостова Е .И. Некоторые проблемиподготовки кадров социальных работников //Территориальные социальные службы: теория ипрактика функционирования. – М.: Школа социальногоработника, 1995. – 223 с.

5. Ядвиршис Л.А. Профессиональная подготовкаучителя к социально-педагогической деятельности:Дисс. ... докт. пед. наук: 13.00.08. – Брянск, 2001. – 401 с.

Таблиця 2 Результати сформованості професійної орієнтації студентів

Початок експерименту Завершення експерименту Рівні

Е гр. в числах - % К гр. в числах - % Е гр. в числах - % К гр. в числах - %

Високий 45 15,6 28 18,8 180 63,6 62 41,6

Середній 97 34,3 53 35,6 99 35,0 60 40,3

Низький 141 49,8 68 45,6 4 1,4 27 18,1





150

№1 (16) Стр.Василь Мадзігон, Григорій ЛевченкоПрофілізації старшої школи і професійне самовизначення учнівської молоді.................................................................5Мирон ВачевськийВивчення курсу інтелектуальної власності як важливого компонента у підготовці майбутніх маркетологів.........11Володимир КовальчукВчитель і суспільство: суперечність інтересів чи непорозуміння?...................................................................................18Олександр ШпакОсобливості управління процесом економічної освіти вчителів.......................................................................................23Володимир Терес, Надія УгляренкоІнформатика і праця керівника школи.....................................................................................................................................33Людмила БазілевськаСучасний психолог: проблеми професійного становлення................................................................................................37Любов ГаврищакСоціально-психологічна характеристика міграційних процесів в Україні........................................................................42Людмила ВащенкоМодель системного управління інноваційними процесами в реґіоні..............................................................................46Юлія КузьменкоСтруктура культури праці учнів................................................................................................................................................52Віктор МадзігонОрганізаційно-педагогічна суть управління шкільним виробництвом в умовах ринкової економіки.....................57Надія ЛевченкоСистематизація фахових понять з кулінарії....................................................................................................................................62Богдан КишакевичОсобливості структури кредитно-інвестиційного портфелю комерційних банків........................................................66Володимир ДивакІнформаційно-комунікаційні технології в управлінні загальноосвітніминавчальними закладами та проблеми їх впровадження....................................................................................................71Оксана МилостиваяФормирование лексических навыков у учащихся 5 - ых классов в процессе работы над текстом...........................77Татьяна АржанцеваК определению термина “Опережающее обучение”...........................................................................................................80Наталія ПоповаІнструменти розвитку сучасної освіти: тренінг і консалтинг..............................................................................................84Любомира ЛастовецькаОсновні недоліки техніки диригування студентів-хормейстерівмузичних закладів освіти всіх рівнів акредитації....................................................................................................................88Світлана МакухВагомість ролі іноземних інвестицій в модернізації економіки країни.............................................................................92Віктор ПостовийПедагогічні аспекти соціуму української родини..................................................................................................................99Наталія ПримаченкоНапрямки вдосконалення маркетингової культури в підприємницькій діяльності.....................................................104Ольга ГарбичОбдарованість як комплексна проблема сучасної освіти..................................................................................................108Ірина ВолошанськаСутність педагогічної науки та системи виховання у зарубіжнійта вітчизняній школі крізь призму поглядів Констянтина Ушинського...........................................................................111Микола ГалівУкраїнська педагогічна думка про роль педагога у процесі виховання характеру дитини.......................................114Зоряна ХалоОсобливості функціонування системи дошкільної освіти Німеччини...........................................................................119Лілія СтахівНаціонально-патріотичне виховання в українській родині засобом навчальної книги (1919 – 1939 рр.)...............122Микола ВовковінськийРозвиток педагогічної техніки в контексті особистісно орієнтованого підходуяк компоненту професійної майстерності майбутніх вчителів трудового навчання............................................................126Володимир ПоліщукOcoбливocтi практичної роботи шкільної психологічної служби з обдарованими дітьми.........................................133Світлана СтадникДуховність і культура українців бере початок з писанки...................................................................................................136

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2006 РОЦІ





151 Молодь і ринок №8 (23), 2006


№2 (17) Стр.Олександр СвінцовОсвіта в умовах перехідної економіки України.........................................................................................................................5Володимир Терес, Наталія ГридасоваПричинно-наслідкові тенденції ігнорування економічної підготовки учнів......................................................................8Мирон ВачевськийМетоди довузівської підготовки учнівської молоді...............................................................................................................12Богдан Кишакевич, Ірина КишакевичФормування педагогічної майстерності викладачів вищих закладів освіти.....................................................................20Іван Петрицин, Оксана ПетрицинаНові інформаційні технології та загальнодидактичні підходи у вивченні іноземних мов.............................................22Марія ФлякХристиянські цінності в українському національному вихованні.....................................................................................26Наталія ВачевськаЦіни та цінова політика................................................................................................................................................................31Іван ВасиликівОсобливості навчально-методичної літератури професійного спрямування для підготовки фахівцівспеціальності “Менеджмент організації”................................................................................................................................35Оксана ПопівнякАналіз фінансового стану бізнесу позичальника..................................................................................................................40Ольга ГарбичОсобистісно орієнтовані технології в педагогічній роботі з обдарованими дітьми.......................................................44Олег КустинськийОсновні дидактичні принципи військової підготовки офіцерів запасу на військовій кафедрі ВНЗ...........................48Василь ФедоришинТворча спрямованість організації колективного музикування учнів...............................................................................54Петро ГушоватийРоль музично-просвітницького товариства “Боян Дрогобицький”у національному вихованні учнів та молоді на сучасному етапі......................................................................................58Євгенія ШуневичВокально-виконавські традиції камерного хору “Легенда” та їх вивченняна сучасному етапі розвитку хорового мистецтва Дрогобиччини...................................................................................64Ірина БермесБогдан П’юрко – дириґент...........................................................................................................................................................69Юрій ЧорнийВплив поезії Тараса Шевченка на творчий шлях Івана Левицького..................................................................................73Наталія СинкевичДириґентська діяльність Миколи Лисенка..............................................................................................................................76Любомира ЛастовецькаМикола Лисенко у спогадах сучасників...................................................................................................................................79Уляна МолчкоРозвиток сучасного хорового мистецтва в місті Стрий.......................................................................................................82Марія Гурій (Душек)Громадянська освіта: проблеми становлення та механізми реалізації.............................................................................87Емілія БекарСимон Васильович Петлюра – найвизначніший діяч добинаціонально-визвольної боротьби українського народу.....................................................................................................92Олександра МельникЕкономічна сутність страхування............................................................................................................................................101Богдана КупчакЕкономіка України на шляху до успіху, наближення ВЕЗ до європейського рівня......................................................106




152

№3 (18) Стр.Валерій СкотнийПредметне поле філософії, її сенс і призначення.....................................................................................................................5Олександр ШпакМоральність в соціально-економічному вихованні учнів...................................................................................................10Володимир Терес, Олена ЛітвінцеваСоціально-теоретичні основи педагогічних технологій........................................................................................................16Мирон ВачевськийФормування економічного мислення учнівської молоді в сучасних умовах.................................................................20Олександр Полисаєв, Володимир ШедяковДуховна складова соціального управління в умовах некласичної модернізації............................................................26Валерій ПетровДо питання розвитку проблеми інформаційного забезпечення управління загальноюсередньою освітою на різних її рівнях: школа – район (місто) – регіон (область)..........................................................34Михайло МащакевичПроблеми професійної підготовки викладачів економічних дисциплін в Україні та США..........................................37Олеся ЛюбашенкоЛінгводидактичні стратегії продукування тексту ..................................................................................................................44Іван ВасиликівСтворення динамічної моделі формування системного мислення у менеджерів........................................................49Наталія ПримаченкоПоняття організаційної культури та її складові.......................................................................................................................54Анна ДашакДихання як основа звукоутворення..........................................................................................................................................60Андрій ДушнийАктивізація творчої діяльності студентів в процесі музично-інструментальної підготовки........................................64Галина МедведикРозгляд проблем становлення української професійної хорової культури умузично-публіцистичних працях Михайла Вериківського..................................................................................................68Оксана МироноваКонцертно-музичне життя Стрия і Стрийщини початку ХХ століття.............................................................................70Любомира ЛастовецькаДеякі особливості впливу українського мелосу на творчість Л.М.Ревуцького(на прикладі циклу “Галицькі пісні”)........................................................................................................................................75Олександра НімиловичТворчість Михайла Волошина в контексті розвитку хорового мистецтваГаличини кінця ХІХ – початку ХХ століття.........................................................................................................................79Наталія ЮзюкПоліфонічна музика українських композиторів у педагогічному репертуарі для фортепіано..................................83Алла КозирМайстерність професійної підготовки хорових диригентів до роботи з дитячими колективами...............................88Оксана Ляшевич-ДепутатОсобливості хорового руху українців Канади........................................................................................................................93Оксана ПопівнякПідприємництво в умовах формування ринкових відносин...............................................................................................97Надія ДудникПізнавальна діяльність учнів як основа особистісно орієнтованого розвитку.............................................................101Анна ФедоровичФормування політехнічних знань підлітків у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.................105Володимир ВишинськийГергарт Гауптман: особливості художнього мислення......................................................................................................109Олена ПаламарчукГромадянська освіта у працях вітчизняних педагогів (історичний аспект)....................................................................113Наталія ПоліхунПсихолого-педагогічні вимоги до підготовки та організаціїпроектної діяльності учнів у процесі навчання фізики......................................................................................................118Володимир ДавиденкоФеномен “маргінального стрибка” спільнот в умовах інтеграції суспільства..............................................................122Вікторія Останіна“Нова міфологія” Шеллінга як фактор інтелектуального осягнення значення міфології...........................................127Наталія ЯневичУправлінський цикл інформаційних систем маркетингу на промисловому підприємстві ВАТ ДЗАК..................131Ольга Маліновська, Зоряна ПастернакІнвестиційна політика України та механізми її активізації..................................................................................................136Людмила КовальСоціально-економічні наслідки банкрутства українських підприємств.........................................................................141Юліана СтадникЕкономіко-математичне моделювання операцій залучення та розміщення банківських коштів.............................145Олександра ШевчукОсобливості формування кредитної політики банків Львівщини стосовно підтримки малого бізнесу.................148Ірина АндрусікУдосконалення податкової системи як оптимальний шлях розвитку підприємств харчової промисловості ........151






153 Молодь і ринок №8 (23), 2006


№4 (19) Стр.Валерій СкотнийФілософія освіти..............................................................................................................................................................................5Олександр Шпак, Валерій ГороднійЯкість освіти: поняття педагогічної кваліметрії....................................................................................................................9Мирон ВачевськийРозвиток інтелектуальної власності, її роль у підготовці менеджерів та маркетологів..............................................19Наталія НаконечнаЗміст підготовки старшокласників до професійного самовизначення в умовах взаємодії школи і ВНЗ..................28Василь ЦибулькоСистемний підхід до аналізу категорії “професіоналізм”викладача вищого військового навчального закладу у педагогічній діяльності.............................................................32Наталія СтучинськаВивчення дисципліни фізико-математичного циклуу медичних університетах: відбір змісту та структурування навчального матеріалу.................................................38Роман БориславськийДосвід вивчення основ техніки у вітчизняній та зарубіжній школах.................................................................................46Лілія ПетльованаСучасний стан проблеми професійної адаптації студентів економічних вузів............................................................52Іван ВасиликівВплив навчально-методичної літератури на формування умінь і навичок студентата зібрання рекомендацій щодо розробки навчального підручника................................................................................58Наталія ПримаченкоТеоретичні засади формування маркетингової культури у підприємницькій діяльності.........................................62Наталія ВачевськаОснови організації та методика формування грошових коштів.........................................................................................67Ольга ГарбичСамоутвердження, становлення та життєдіяльність особистості в умовах нової соціальної перспективи..............71Тетяна ТокарськаРозвиток особистості в психолого-педагогічному контексті...........................................................................................76Ірина МихайленкоЗ досвіду використання інтерактивних технологій навчання іноземних мов................................................................82Світлана ІвахГромадсько-просвітницька діяльність дрогобицького товариства “Жіноча громада”..............................................84Ірина БогомоловаШляхи формування позитивної мотивації учнів вечірньої школи.....................................................................................87Ірина ЖороваДіагностика та формування мнемічних здібностей як елементу професійно важливих якостей особистості.....91Ірина ПетрюкАдаптивні порушення в учнів молодших класів у процесі шкільної соціалізації........................................................96Лілія КобилянськаСімейне гувернерство як один з напрямів професійної діяльності соціального педагога......................................101Наталія Куб’якПедагогічна занедбаність як наслідок недоліків виховання дитини в дистантній сім’ї..............................................106Ярослав МудрийФормування у старшокласників уявлень про майбутнє сімейне життяза допомогою тренінгової роботи в школі.........................................................................................................................111Тетяна РавлюкРоль позашкільної освіти та виховання у формуванні творчої особистості дітей і молоді.....................................116Наталія МарусикКонсультування як соціально-педагогічний метод розв’язання проблем складної сім’ї.........................................121Світлана АндрійчукДо питання соціального супроводу прийомних сімей, які виховують дітей з особливими потребами ................126Людомир ФілоненкоКорифей української музичної культури (до 110-річчя від дня народження Ярослава Барнича).........................131Євгенія ШуневичСолоспіви Богдани Фільц на слова Тараса Шевченкав аспекті теоретичного аналізу та виконавської інтерпретації.......................................................................................136Ірина МатійчинМузично-виховне значення василіянської піснетворчості кінця ХІХ – першої половини ХХ ст...........................140Оксана ПисьменнаМузична мова кантати Лесі Дичко – “Чотири пори року”............................................................................................145Людмила ЛевандовськаВпровадження в педагогічну практику технології тренінгу творчості при вивченні спеціальних дисциплін........152Надія АшитокСоціальна робота із сім’єю в Україні..................................................................................................................................156Оксана ПопівнякІнвестиції та їх місце в економічній системі......................................................................................................................160Ганна РегоГенеза дошкільної освіти в Закарпатті................................................................................................................................163




154

№5 (20) Стр.Валерій СкотнийФілософія економіки......................................................................................................................................................................5Марія ЧепільТеоретико-методологічні засади патріотичного виховання учнівської і студентської молоді..................................14Олександр Шпак, Надія УгляренкоПрофільне навчання: із сьогодення в майбутнє.................................................................................................................19Мирон ВачевськийІнтелектуальна власність у формуванні вмінь та навичок у маркетологів...................................................................24Віктор МадзігонСоціально-педагогічні передумови здійснення поєднання навчанняз продуктивною працею учнів у загальноосвітніх школах України...................................................................................31Віталій ЛолаПідготовка майбутніх учителів трудового навчаннядо організації технологічної підготовки учнів 5 – 9 класів...................................................................................................44Олег Кустинський, Сергій МорозовОсновні засади педагогічної технології підготовки офіцерів запасуна кафедрі військової підготовки вищих навчальних закладів.............................................................................................48Василь ЦибулькоОсновні параметри, що характеризують рівень адаптаційної готовностіцивільного викладача до професійної діяльності у ВВНЗ.................................................................................................54Світлана ФартушокРоль сім’ї та школи в підготовці молоді до трудової діяльності в сучасних умовах.......................................................58Галина КеміньПроблеми комплексного навчання в освітніх реформах Австрії у першій половині ХХ ст........................................61Світлана ХмельковськаТворчий потенціал учителів іноземних мов: сутність, складові, значення.......................................................................65Оксана ВасиликівРоль страхування в умовах ринкової економіки....................................................................................................................69Наталія ВачевськаНаціональна валюта України та шляхи її становлення..........................................................................................................74Наталія ПримаченкоКритерії та рівні сформованості моральної культури у майбутніх маркетологів.......................................................78Іван ВасиликівСучасні функції менеджменту в теорії управління, які використовуються в процесі навчання менеджерів.........83Микола ВовковінськийВзаємопов’язаність педагогічної технології і творчостів педагогічному процесі та підготовці майбутнього вчителя трудового навчання.......................................................92Тетяна ЦибарГуманістична сутність естетичного виховання................................................................................................................101Любомира ЛастовецькаДеякі особливості фахової підготовки студентів-хормейстерів на початковому етапі навчання...........................105Юрій ЧорнийІ. Мартон – корифей музичної культури Закарпаття ХХ століття................................................................................107Минодора ВахницькаПодходы к проверке эффективности экспериментального обучения...........................................................................115Росіна РимарАнсамбль пісні і танцю “Козаки Поділля” у світлі національних традицій....................................................................118Олена ФаратСтрахування життя як елемент соціального захисту громадян......................................................................................123Ганна РегоДо питання про особливості мовленнєвого поступу дошкільниківу контексті поліетнічного середовища (на матеріалах Закарпаття)..............................................................................128






155 Молодь і ринок №8 (23), 2006


№6 (21) Стр.Леонід ОршанськийПрактика підготовки майбутніх учителів до викладаннянародних художніх ремесел у школі..............................................................................................5Леся Савка, Надія КузанДослідження творчості Мирослави Петрівни Кот....................................................................10Тетяна Сиротенко, Вікторія АбрамоваОсобливості методики розробки творчих проектіву технології виготовлення виробів з бісеру................................................................................14Юлія Бєлова, Олександр ХристіаніновКредитно-модульна система організації навчально-виховного процесупід час художньо-трудової діяльності студентів.........................................................................19Галина МельникРозвиток творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці........................................27Ольга КобрійПроблема змісту виховання працьовитості особистості у трудовій діяльності.......................31Світлана КучерВикористання петриківського розпису у навчанні студентівіндустріально-педагогічного факультету основам декоративної композиції............................35Наталія ДубоваПідготовка майбутнього вчителя трудового навчанняна націнально-культурних традиціях українського народу........................................................40Іван ПетрицинШляхи підвищення професійного рівня майбутніх учителів трудового навчаннязасобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.................................................44Галина РайковськаОсобливості використання інноваційних технологій у навчанні графічних дисциплін...... ..61Алла КрамаренкоШляхи формування творчої активності майбутніх учителів початкових класів при вивченнікурсу “Методика трудового навчання з практикумом у навчальних майстернях”..................54Ірина ДмитрієваПідготовка студентів до керівництва художньо-естетичною діяльністю учнівз вадами розумового розвитку.....................................................................................................58Мирон ВачевськийМіжнародний маркетинг у формуванні професійної компетенції маркетолога.......................64Людмила МарцеваДо питання екологічної освіти майбутніх фахівців....................................................................68Галина Ліщинська-КравецьМетоди інтерактивного навчання на уроках обслуговуючої праці...........................................70Алла БатракОрганізація технологічної практики майбутніх учителів трудового начання..........................75Алла ВалькоВплив образотворчого мистецтва на формування творчої особистостівчителя трудового навчання........................................................................................................78




156

Галина Гром, Леся МалкоВикористання народних традицій в сучасному одязіяк засіб формування творчої особистості студентів...................................................................82Жанна ГущакОкремі аспекти особистісного розвитку майбутнього вчителя................................................86Іван НищакОкремі аспекти формування творчої активності майбутніх учителівтрудового навчання засобами комп’ютерної графіки................................................................90Валентина ХаритоноваФормування художньо-конструкторських знань та вмінь учніву процесі проектування та виготовлення одягу.........................................................................94Ольга ГервасТеоретичні аспекти впровадження дизайну у сучасну систему загальної освіти...................99Ярослав МатвісівЗавдання та зміст економічного виховання школярів на уроках трудового навчання..........106Ірина СавчукДекоративно-ужиткове мистецтво на уроках трудового навчанняяк засіб формування естетичних смаків школярів.....................................................................111Олег КолодійчукФормування у дітей та молоді умінь і навичок технічної творчостів умовах сільської школи на західноукраїнських землях (1900 – 1939 рр.).............................116Мар’яна БродаТворчий вчитель як суб’єкт виховання самостійності у навчанні учнів................................120Інна АгалецьОснови етикету – “Особлива компетенція” професійної компетентностімайбутнього вчителя трудового навчання...............................................................................123Наталя ШемигонДо питання про зміст професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів.......... ..............128Ірина СірикПрофесійна підготовка вчителя трудового навчання до екологічного виховання учнів.......132Ірина АндрощукОсновні підходи до розробки моделі процесу формування естетичної культуримайбутніх викладачів спеціальних дисциплін швейного профілю.........................................136Олена МантуленкоЗначення методів активного навчання у формуванні особистості майбутнього педагога...140Любомира ЛастовецькаОсобливості впливу соціального середовища на творчість Миколи Колесси......................144Минодора ВахницькаДиагностика уровня речевой подготовки студентов-нефилологовпедагогических специальностей вуза.......................................................................................146

№6 (21) Стр.






157 Молодь і ринок №8 (23), 2006


Інна Багрова, Олександра НефедоваДослідження чинників конкурентоспроможності підприємства......................................................................................5Володимир КовальчукДеякі аспекти сучасного бачення місця і ролі вчителя в інформаційному суспільстві.................................................9Надія Сопнєва, Володимир ФедорикЗ досвіду соціологічного аналізу етичних уявлень студентів педагогічних навчальних закладів................................13Валентина Перегудова, Світлана КараченцеваЗастосування комп’ютерних технологій в процесі фахової підготовки майбутніх вчителів економіки..................17Мирон ВачевськийОсобливості впливу конкуренції на рівень освіти та підготовки професійних компетенцій маркетологів..............20Микола КриловецьПроблеми економічної підготовки майбутніх учителів географії.....................................................................................26Вікторія ЖигірьДо питання про визначення змісту професійно-педагогічної діяльності інженера-педагога.....................................29Віктор АлькемаСкладові соціально-психологічного простору вищого навчального закладу..............................................................33Лариса ГеоргіноваУмови та засоби формування моральної відповідальності студентської молоді...........................................................36Любов СидоренкоПроблеми формування духовних цінностей студентської молоді.....................................................................................41Юрій ЧорнийЗначення педагогічної діяльності Б. Бартока і З. Кодаяв системі сучасної музичної освіти Угорщини та України..................................................................................................44Олена ЮрошКонцепти музичного виховання: зміст як чинник.................................................................................................................49Елеонора МірошніченкоПроблеми економіки, творчі засади та інноваційні методи діяльності підприємств.....................................................52Тетяна СидорченкоІнфраструктура страхового ринку, як важлива ланка ринкової інфраструктури........................................................55Ірина Макарова, Олена ЛіпановаФінансово-кредитна підтримка розвитку малих підприємств харчової промисловості Запорізької області..........60Ірина ВерховодЦентри професійної реабілітації на шляху гідного працевлаштування інвалідів............................................................63Микола БабичНеобхідність та можливість реалізації механізму іпотечного кредитування сільськогосподарських земель........68Катерина МарченкоШляхи глобалізації.....................................................................................................................................................................71Ірина Сагайдак, Любов МенівЕкологічна освіта фахівців – важливий компонент економіки.........................................................................................78Олександр Корж, Олена ДубоваКурс “Екологія рідного краю” як передумова зміни свідомості нового покоління.......................................................80Олена ВороновськаОблік і аудит екологічної діяльності в АПВ: теоретичні засади та навчальна дисципліна.............................................83Людмила ТименкоВизначення рівнів навчальних досягнень учнів у процесі навчання економічної і соціальної географії світу....86Михайло МащакевичЕкономічні цінності в діяльності – важлива складова професіоналізму вчителя економічних дисциплін.............89Валерій КирилюкШляхи розв’язання екологічно-етичних проблемзасобами мистецтва в умовах впровадження Болонського процесу.............................................................................92Олександр АнтоненкоПорівняння методик еколого-економічного регулюванняприродокористування та вибір оптимуму для України....................................................................................................95Марина ФедюшкоАнтропогенно-етологічні фактори в штучному розведенні польової дичини............................................................99Валентина ЄлагінаРекреаційний потенціал курорту Бердянськ.....................................................................................................................101Марина ҐудзьСоціальний ресурс розвитку курортних територій..........................................................................................................105Олена КотиковаМетодологічні основи комплексної оцінки сталого розвитку землекористування..................................................108Наталія ХарівКраєзнавство як засіб патріотичного виховання молодших школярів (1900 – 1939 рр.)...........................................112Марія Чепіль, Любов ПрокопівНавчально-виховна робота з обдарованою молоддю у вищих навчальних закладах ІІ половини ХХ ст. ............115Василь ЗінкевичМенеджмент у сільськогосподарському виробництві....................................................................................................120Ольга ПанагушинаСоціально-педагогічна робота як умова соціалізації особистості................................................................................124

№7 (22) Стр.




158

Вітаємо і поздоровляємо Вас з Новим 2007 роком,з Різдвом Христовим і Йорданом!

Колектив редакції щиро вітає авторів

У ніч різдвяну хай Боже дитя зішле на Вас і Вашу родину ГосподнєБлагословення, подасть силу і здоров’я, наповнить Ваші серця і душі

щастям, радістю, великою Різдвяною Святістю.

З Новим Роком, браття милі,В Новім щасті, в новій силіРадісно вітаю васІ бажаю, щоб в здоров’ї,В мирі, з братньою любов’ю,Від тепер ішов вам час.І бажаю, щоб ми згідно,Сміло, свідомо, свобідноЙшли до спільної мети:В своїй хаті жить по-свому,Не коритися нікому,Лад найкращий завести.Щирій праці Бог поможе!Дай вам, Боже, все, що гоже!

Іван ФранкоМалюнки в журналі використані з“Большой энциклопедии Кирилла и Мефодия”.




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8-10 друкарських аркушівіз двома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у двох примірниках (обов’язково перший), надрукованих черезпівтора інтервали на одній сторінці стандартного аркуша паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:

- реферат статті на окремому аркуші паперу у двох примірниках українською таанглійською мовами;

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3,47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони. 3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і

рецензія доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій непотрібно. 4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується. 5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті ( постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Головний редактор Мирон Вачевський

Комп’ютерний набір та верстка Іван ВасиликівТехнічний редактор Наталя Примаченко

Підписано до друку 13.12.2006 р.Формат 60 х 84 1/8. Папір XEROX. Гарнітура TimesNew Roman.

Наклад 100 прим.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”вул. БОРИСЛАВСЬКА, 8,

м. ДРОГОБИЧ,тел.: (03244) 2-90-60;

e-mail: [email protected]


mailto:[email protected]



Documents

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИmr.dspu.edu.ua/publications/2006/8 (23) 2006.pdfтрудового навчання засобами сучасних