Rutm

Щотижнева молодіжна газета № 4(4) від 26 листопада 2009 року

У мережіМасяня-філософ повер-тається у простір рунету, нещадно руйнуючи мізки планктону...

ТехнократіяВелосипед майбутнього, вентилятор без гвинтів та найпотужніший лазер у загальному доступі...

Кіноманія“АВАТАР” - кіно майбут-нього від культового ре-жисера “Титаніку” Джейм-са Кемерона...

стор. 3 стор. 4 - 5 стор. 6

Тема номеру:

Якщо Ви втомилися від засилля простих поп-мелодій і стандартних танцювальних ритмів сучасності і хочете щось справжнє й живе, спеціально для Вас Балкани приїдуть до Києва. 4-5 грудня тут відбудеться Balkanfest. У концерті візьмуть участь найяскравіші представ-ники музичних Балкан. Багато з них вже добре знайомі українським меломанам, хедлай-нерами заходу стануть “Emir Kusturica & The No Smoking Orchestra” і найвідоміший україн-ський гурт в США - “Gogol Bordello”. читайте на стор. 2

МеломаніяСПЛІН отримує “сигнал із космосу”, а Трубєцкой роз-мірковує про нонконфор-мізм у його житті...

стор. 7

Кіноманія“Цар” Лунгіна - у проти-стоянні “супермена” та злодія другий все ж більш привабливий для глядача...

стор. 6

РозслабсяДереш вже друкується в Америці, а Гришковець ще й досі не може дати виста-ву у Києві...

стор. 8

www.rutm.ua

ФОТО АР

®Видавець ТОВ “Медіапростір“

2

№ 4(4) від 26 листопада 2009 року www.rutm.ua

Гурт “Gogol Bordello” у сто-лиці - гість нечастий, а шкода. Кожен виступ колективу, стиль якого не піддається опису, і його неприборкано-енергійного во-каліста – колишнього мешканця Боярки, Євгена Гудзя - це кар-навал, потік музичної анархії і море драйву. Тому недивно, що Гудзь, справжнє ім’я якого Єв-ген Олександрович Миколаїв, так придивився Мадонні, що вона навіть запросила його зі-грати головну роль в своєму де-бютному режисерському фільмі “Багно і мудрість”, в якому роз-повідається про українського емігранта-цигана Андрія. Він намагається будь-якими шляха-ми розкрутити свій гурт у Нью-Йорку. Музика “Gogol Bordello” також стала головним саундтре-ком до фільму - разом з піснями Мадонни, зрозуміло. Поп-дива презентувала своє творіння на Берлінському кінофестивалі, і критики відзначили, що фільм своєю харизмою і відчайдуш-ністю врятував виключно Гудзь. Втім, про цю співпрацю сам Єв-ген говорить неохоче.

Сербський гурт “K.A.L”, що в перекладі означає “чорний”, три-мається на двох братах Рістічах - художнику і театральному режи-

серові. Раніше вони підробляли, граючи на весіллях, днях наро-дження та похоронах, а зараз ось, зібравши всі свої творіння вкупу і записавши перший офіційний альбом, їздять по фестивалях, де вже досягли немалого успіху. До речі, цей самий альбом, відразу ж після появи, зайняв перше місце у відомому європейському му-зичному чарті World Music Charts Europe. Циганські народні моти-ви, гармонійно поєднані з рок-н-ролом і музикою великого міста, роблять звучання композицій “чорного” гурту особливо ціка-вим і оригінальним.

«Диких» румун “Fanfare Ciocarlia” (“духовий” і “жайво-ронок”) часто називають “бал-канським мідним шоком” – на-стільки сильно вони вражають своєю енергетикою, скаженим темпом і віртуозністю виконан-ня. “Fanfare Ciocarlia” запису-вали музику для фільмів Еміра Кустуріци, а також до фільму Саші Барона Коена “Борат”. Ор-кестр з дванадцяти музик, грати які на своїх духових і ударних інструментах вчилися не в кон-серваторіях і музичних школах, а де доведеться. “Fanfare Ciocarlia” вважається найпопулярнішим в світі циганським оркестром.

Початок на 1 стор.

ТЕМА НОМЕРУ

Балканфест:Gogol Bordello та Емір Кустуріца зіграють у КиєвіДень перший: Гудзь без Мадонни, “чорні” брати Рістічи і циганський оркестр.

І на другий день фестивалю глядачі зможуть побачити найя-скравіших зірок - сербських музик з проекту “Emir Kusturica & The No Smoking Orchestra”. Гурт був створений в 1978 році, але широка популярність до нього прийшла тільки тоді, коли ним в 1998 році зацікавився Емір Кустуріца. Відо-мий 55-річний режисер, коман-дор ордена мистецтв і літератури Франції, цього разу візьме в руки соло-гітару і вийде на сцену сто-личного Палацу спорту у складі сербського фолк-рок-гурту. Окрім Кустуріци хлопці можуть похвас-тати ще однією “родзинкою” - со-лістом - епатажним “Доктором” Нелле Карайлічем.

Єдиними представниками України на фестивалі будуть ве-терани української фолк-сцени,

вітчизняних і європейських фолк-фестивалей - музиканти з гурту “Гайдамаки”. Вони назива-ють свій стиль “Karpaten Ska” - це з’єднання українського аутентиз-ма і (як же без них?) циганських мотивів. Музика наших “Гайда-мак” так сподобалася представ-никам впливового музичного лейбла EMI, що ті уклали з ними довгостроковий контракт.

І останній учасник бал-канського фестивалю в Укра-їні - гурт з Македонії “Kocani Orkestar” (“Оркестр з міста Кочані”). Музиканти заграють східні турецькі мотиви військо-вих оркестрів, додавши до них циганські етно-мотиви і трохи латиноамериканських ритмів. Загалом, справжній балаган в кращому сенсі цього слова.

BALKANFEST, який відбудеться в Києві, в Пала-ці спорту, 4-5 грудня 2009 року – це міжнародний дводенний фестиваль, в перспективі щорічний, ор-ганізований командою прихильників балканської музики для тисяч однодумців. Емір Кустуріца і The No Smoking Orchestra (Сербія), Gogol Bordello (США), Гайдамаки (Україна), Fanfare Ciocarlia (Румунія), Kocani Orkestar (Македонія) KAL (Сербія) – зоряний склад учасників фестивалю, гарячий мікс карнава-лу, балагану, рок-н-ролу, джазу, циганських танців, турецьких маршів, Сараєвської панк-культури, на трубах, кларнетах, скрипках, литаврах, під впли-

вом мелодій Близького Сходу і, навіть, Ямайки.

День другий: Кустуріца без камери, наші “Гайдамаки” і балаган із Македонії.

ФОТО АР: Gogol Bordello

3

№ 4(4) від 26 листопада 2009 рокуwww.rutm.ua

У МЕРЕЖІ

Поява на теренах ін-формаційного про-стору мультфільму

про балакучу пляму Mr.Freeman - грандіозна подія в сумній реаль-ності «офісного планктону». Тепер у будь-якого менеджера середньої ланки є нова Масяня, яку можна посилати друзям, цитувати колегам і постити в нуднувате черевце влас-ного бложика. Останнє, до речі, не зробили ще хіба що жук і жаба.

Протягом декількох днів відео Містера Фрімана перетворилося на статусний аксесуар дигитально-го середнього класу, представники якого всіма силами намагаються до-вести, що уміють сяяти і у всіх сен-сах «не гої нової ери». Кібернетич-на спільнота, яка зайняла позицію десь між фішкі.нет і ЖЖ Артемія Лебедева, поспішає поділитися з френдлентою кожною новою серією Містера Фрімана. Саме так вірус-ний маркетинг, телемило і маніпу-лятивні танці навколо агітки «клерк - зірви краватку, купи мотоцикл» народжують ще одного підозрілого карапуза із спляки власного розуму.

Для тих, хто останні декілька мі-сяців провів в комі і ще не зіткнув-ся з водоспадом анонімних ютубів, об’єднаних посланням в дусі «Зараз, Нео, я нагодую тебе червоними пігул-ками», поясню: Mr.Freeman - це такий новий претензійний мультик, який, як мовиться, «зажизь». Людям по-хилого віку тут не місце. Тут «правду ріжуть матками» і говорять, що двічі два чотири настільки голосно, що ді-тлахи й не помічають - на радарі но-вий піп в рясі з пікселів.

«А ти упевнений в тому, хто ти такий, і що ти існуєш?», - шепче в чрево глядацької самоідентифікації чорний попкорн з монітора. Припус-кається, що, почувши таку дивину, всі івент-дівчата і акаунт-хлопчики відразу збунтуються «одного дня на фрайдей-найт».

«Я — це я. Це найголовніше, у що необхідно повірити і що необхідно зрозуміти. Це мета, це філософія, це світ, це думка, це свобода [...] Мережа скипіла, і вулкан розкрився. Глобаль-ний інформаційний прищ готовий до витискування», - говорить невідомий ляльковод Містера Фрімана .в одно-му зі своїх інтерв’ю.

Все це героїчне витискування прищів, - позбавлене самоіронії, а тому карикатурне, - розраховано на те, щоб очі білочок у конференц-румі дерлися на той, що мріє про роман, з ботексом лоб. І очі ці, судячи з кіль-кості відповідних посилань в Яндекс.Блоги, на цей лоб таки видираються. Якщо Гітлер, згідно з Юнгом, був го-лосом несвідомого німецького на-роду, то Містер Фріман - це голос несвідомого пострадянської корпо-ративної нації, яка цілком і повністю виросла з дітлахів, вдосталь напханих пистецидами «бунту на продаж» - того бунту, який, разом з риторикою контркультури, кооптували всі ці те-левізійні шоу типу «Jackass».

«Найзасміченіший розум, найроз-люченіші невдахи, найзашкарубляші болячки, найголовніші представники епохи «жрати-срати-ржати», які самі загубилися і самі позасинали, — це ті, хто може нести тепло і кохання силь-ніше за інших».

Містер Фріман об’єднує в собі все те, що так любить кожен свідомий шаман ксероксу, володар факсу і та пересмажена в солярії Олена здреда-ми, що, між ті-брейками та читанням журнальчику про 200 способів іміту-вати оргазм Праматері, розмірковує про роботу «кльового копірайтера» в черговій «прикольній РА»: тут і нестерпне пелевінське менторство зустрічає окороки філософських прозрінь Пауло Коельйо, а Фредерік

Бегбедер пестить гламурною долонь-кою постер з Чаком Палаником з ре-кламної розсилки телеканалу MTV. Більшою мірою, звичайно, Пелевін, Пелевін і ще раз Пелевін. Його «при-сутність» у всьому цьому проекті не очевидна лише кротам і кажанам, так що не здивуємося, якщо...

Містер Фріман проголошує слога-ни і гасла, але й заперечує це у най-кращих традиціях піар-політичного сектантства, і, ніби-то поплеску-вавши «юзверів» по сідниці, вірує в стратегію отця Віктора - «слухай істину, лайно!», мовляв, ще трохи, і цифровий натовп припинить роз-силати лулзи і додаватив «вішлист» нову партію «підривних боягузів» зі словом «ЙУХ» на лобку.

«Я існую по-справжньому. По-вністю вільний від стереотипів. Мій світ - це нескінченні можливості, де немає щоденною жрачки теле-візійних штампів, слоганів, гасел, нав’язаних урядом, зомбоящиком і вашим улюбленим Інтернетом... ось він я, тут, - реальний. А ви вирячили-ся зараз в екрани вашого комп’ютеру. А ви там є? Е-е-ей! Хело-о-оу! А мо-жете мені довести це?».

Якщо не Бодрійяр, то Жіжек по-винен був передбачати еру мультфіль-мів, які заговорять з тобою голосом виховательки і захочуть, щоб ти клац-нув на банер, пройшов IQ-тест, пара-лельно скуповуючи віртуальні геніта-лії за реальні гроші у всесвіті Second

Life. І щоб за всим цим сяяла вивіска Revolution ТМ і оберталася. І щоб ти був серед тих, хто не ззовні, а усеред-ині ковчегу, що везе три мільярди ба-нок кока-коли в рай, обставлений за останнім каталогом IKEA.

«Креативна громадськість» медуз-ного кольору, публічно зацікавлена в «хай-індівіджуаліті» і іншому розва-жальному чегеварстві абстрактного ладу, просто таки тріумфує кілобай-тами віртуальної слини у відповідь на ментівсько-брейнстормовські по-вчання Містера Фрімана, який сер-йозний рівно настільки, наскільки і смішний в своєму перекиданні вож-дизму з кубиків Lego.

«Мені потрібно, щоб мене почули».Існує теорія, згідно якої гол-

лівудський блобастер «Матриця» здатен змінити світ і, розмовляючи на мові маси, нібито доносить їй якісь достовірності і підривні ідей-ності. Тількився річ у тому, що на-товп, як його не стирай, виносить з кінотеатру не ідею про бунт проти фіктивного життя, а яскраві спо-гади про те, як гарно змальували політ кулі в готичного Кіану Рівза. Тому сприймати Містера Фрімана інакше як шоу з провідним Павлом Волею неможливо. Це настільки ж підриває основи одноклітинних, наскільки і КВН, а там, де КВН, там і ОРТ, а там де ОРТ, там і «Танці на льоду», ну і далі по Брейгелю.

Тим часом, привітні ховраки пишуть кров’ю і іншими рідинами рецензії з приводу чергової серії «бунтівного артхауза» з Містером Фріманом у вигляді недоношеного Бреда «Тайлера Дердена» Пітта:

«Та це просто вибух мозку!». «Підкуповує фріманівське зна-

ння історії. Не кажучи вже про психологію».

«...це «смачна» їжа для розуму, над якою мені б не перешкодило попрацювати».

«Mr.Freeman - суперечливий філософ».

Загалом, останній день близь-кий. У всій цій історії правдою здається лише єдине - з кожною новою серією Mr.Freeman у кадрі все частіше блює під час своєї про-повіді, що, в цілому, є класичною реакцією несвідомої порожнечі, яка фиркає на саму себе.

Mr. Freeman

МАСЯНЯ-НУАРMr.Freeman як анімаційний спам та пелевінщина 2.0

4


ТЕХНОКРАТІЯ

Спортсмен зі світовим ім’ям презентував широкому загалу свою мрію на тему велосипедної еволюції. За зовнішньою простотою цієї мрії ховається купа привабливих ідей і високотехнологічних елементів. На думку автора байка, саме на таких апаратах їздитимуть звичайні вело-сипедисти через пару десятків років.

Британський велогонщик Кріс Бордмен спільно із фахівцями ре-сурсу SkySports розробив проект повсякденного велосипеду май-

бутнього. У нього немає якогось осо-бливого імені: просто “Everyday Bike of the Future”.

А бачиться майбутнє Крісу та-ким: надлегка рама з вуглеволокна, великі колеса без спиць і маточин, захований усередині рами вал, який приводить у рух заднє ко-лесо, асистуючий електромотор, акумулятори, які зарядджаються від сонячного світла, багатофунк-ціональний бортовий комп’ютер і ще багато цікавих деталей, про які ми розповімо нижче.

Винахіднику такої “велоком-позициї” цілком можна довіряти. У спільноті спортсменів і тренерів Кріс отримав визнання як гонщик, який приділяє найбільшу увагу до дрібниць, пов’язаних з будовою велосипеду і підготовкою його до

гонки(мабуть, за це гонщика і на-городили прізвиськом Професор). І про те, наскільки важливі для результату не лише фізична сила людини, але й аеродинаміка, зруч-на конструкція і низька вага двоко-лісного звіра Бордмен знає чудово: на його рахунку декілька успішних виступів у Tour de France, серія сві-

тових рекордів у годинних заїздах, перемоги в змаганнях різного рівня, зокрема — на Олімпіаді.

Нині Крісу 40, і він практично покинув професійний велоспорт (хоча інколи виступає в окремих пе-регонах). Натомість Бордмен багато часу приділяє співробітництву з промисловими компаніями і навіть створив власні бренди Boardman Bikes і Boardman Elite. Під першим він серійно випускає і продає “на-родні” велосипеди різного типу і аксесуари до них, під другим — веде передові дослідження і виготовляє штучні вироби для профі велоспор-ту. Ергономіка, оптимізація вузлів велосипеду — у цих областях Борд-мен вважається експертом світово-го рівня.Повернемося ж до нового апарату. Його марно буде красти. “Bike of the Future” залишиться не-рухомим шматком пластику, поки

власник не прикладе свій палець до бортового комп’ютеру. Сканер від-битків вже куди тільки не ставили, але на велосипедах ця технологія щеначебто не зустрічалася.

Комп’ютер, який можна демонту-вати з контактним екраном, розташо-ваним на верхній частині рами, ви-водитиме водієві не лише швидкість або пройдену відстань, але й частоту серцевих скорочень, і спалені калорії, і тиск у шинах, і температуру навко-лишнього повітря. Ще ви зможете побачити на ньому дані супутнико-вої навігаційної системи. А змусити такий комп програвати одночасно й музику — труднощів не викличе.

Шини велосипеду майбутнього міститимуть капсули з рідиною, що затягує проколи, а ще — вони самі зможуть підкачуватися при пере-суванні за рахунок вбудованих в покришки мікроскопічних компре-сорів. Електромотор, розташований усередині педального вузла, допомо-же велосипедистові на складних ді-лянках, а його невеликі і легкі батареї зможуть заряджатися від сонця і до-машньої розетки. Висота сідла “Bike of the Future” регулюватиметься од-ним натисненням кнопки. А світло-діодні вогні на ньому – запалюватися автоматично з настанням темряви.

У цьому наборі привабливих осо-бливостей немає нічого фантастич-ного. Хіба що деякі сумніви викликає здатність велосипеда заряджатися від світла. Пам’ятається, творцеві першого в світі велосипеда, здатного рухатися виключно за рахунок однієї енергії сонячних променів, довелося повністю вкрити фотоелектричними панелями усі колеса (змирившись з їх величезною парусністю). Може, ав-торам “Bike of the Future” варто поду-

мати про додаткову гнучку сонячну панель, яку можна возити в рюкзаку, а розкладати на стоянці?

В іншому проект питань не ви-кликає. Всі частини вже створені до Бордмена. Велосипеди з допоміжним електромотором? Вибирайте на смак: двоколісний друг з найшвидшою за-рядкою, з рамою із вуглецевого ком-позиту, який складається, або вело-сипед з подвійною допомогою.

До речі, японський апарат з батареєю, електродвигуном і (що важливе) рамою з вуглеволокна коштує приблизно $6,7 тисяч, що дає уявлення, в яку суму може вилитися реалізація ідеї Борд-мена, — додайте сюди колеса без спиць, фотоелектричне по-криття велосипеду, автоматичне сідло, шини з автонакачуванням і універсальний борткомп’ютер в стилі iPod.

Про високу “ціну мрії” говорить і сам Кріс. За його словами, такий велосипед не буде економічно кон-курентоспроможним протягом 20 років — занадто космічною ви-явиться ціна на “космічні” техно-логії. Але при цьому немає жодних технічних перешкод, аби такий апа-рат з’явився хоч завтра.

“Його можна створити, було б бажання, — говорить Кріс. — Всі ці технології вже існують, але просто ніхто ще не зводив їх всі разом в од-ному виробі”. Том Богданович, мене-джер лондонської організації велоси-педистів (London Cycling Campaign), найбільшого об’єднання такого роду в світі, додає: “Ідеї, які увійшли в цей проект, поза сумнівом, це те, що ве-лосипедисти хочуть бачити, але ж треба розуміти, що вони (ідеї) мають бути доступними”.

Олімпійський чемпіон спроектував типовий велосипед майбутньогоСпортсмен зі світовим ім’ям презентував широко-му загалу свою мрію на тему велосипедної еволюції. За зовнішньою простотою цієї мрії ховається купа привабливих ідей і високотехнологічних елементів. На думку автора байка, саме на таких апаратах їздитимуть звичайні велосипедисти через пару десятків років. Велосипед майбутнього

5


Невидимий вентилятор загадково примножує повітряВсесвітньо відомий британський нова-тор Джеймс Дайсон, винахідник пилососа без мішка для зби-рання пилу, водоспа-ду, який тече угору, і інших корисних і не-корисних речей, зміг у черговий раз здивува-ти світ.

На рахунку сера Джеймса Дайсо-на (James Dyson) є і швидкий водний апарат, і садовий візок з кулею за-

мість колеса. Широкі ж маси більше знайомі з пилососами-циклонами, зазвичай не підозрюючи, що саме Дайсон винайшов перший такий апарат ще в кінці 1970-х. Тепер поді-бну техніку випускає багато хто. Але віртуозне поводження з потоками повітря стало візитною карткою саме компанії, заснованої в 1993 році.

Недивно, що сенсаційна но-винка від сера Джеймса знову-таки “чаклує” з повітрям. Представники тестової групи явно висловлювали здивування і зацікавленість. Бага-то хто недовірливо простягав руки в кільце, намагаючись розкрити “обман”. Та, само кільце в ролику

залишилося за кадром. Цей забав-ний пристрій називається “При-множувач повітря Дайсона” (Dyson Air Multiplier). Винахідник приду-мав його, щоб позбавити настіль-ний вентилятор від ряду недоліків: “рваного” турбулентного потоку, не завжди приємного, коли він потра-пляє на обличчя, а також лез ротора. У основі системи лежить пластикове кільце, перетин якого схоже на про-філь літакового крила. На внутріш-ній його поверхні по всьому периме-тру розташована щілина завтовшки всього 1,3 міліметра. Маленька, але дуже ефективна повітряна турбіна захована в основі приладу.

Кишеньковий лазер б’є небезпечним променем на 193 кілометриМаленький лазер, здатний пропалити на-скрізь тонку пластмасу, пробити надуту дитячу кульку, підпалити папір і засліпи-ти людину. У вільному продажі. Війни на вулицях? Виготівник говорить – сучасна розвага.

Продукція китайської компанії Wicked Lasers лише на перший погляд схожа на популярні зараз лазерні указки, хіба лише корпуси тут трохи більші.

Проте якщо з крихітними циліндриками, що вида-ють червоний лазерний промінь, нерідко грають діти, то указки від Wicked Lasers — дітям не іграшка. Ще б, їх вихідні потужності (у промені) в десятки, а у провідних моделей — в сотні разів вище, ніж у поширених недо-рогих указок.

Проте, у США (для ринку яких Wicked, головним чином, і старається) її кишенькові лазери продаються вільно і легально, дарма, що відносяться до досить не-безпечного класу IIIB. Та і ціни привабливі. Приблизно від $100 до декількох тисяч. Багато? Спочатку подиви-теся, що пропонує виготівник.

Однією потужністю переваги лазерів Wicked не ви-черпуються. Ця компанія вразила ринок тим, що першою видала в продаж дійсно кишенькові (поміщаються на до-лоні) лазери з променями синього і зеленого кольорів.

Промені ці, до речі, можна бачити навіть збоку, на відміну від недорогих “червоних” указок, які себе ви-являють лише за яскравою плямкою на поверхні.

Потужність променя топ-моделі синього лазера складає 40 міліватт, а лінійку зелених кишенькових лазерів компанії (серія Spyder) завершує версія за $2 тисячі (у ціну входять захисні окуляри, що додаються) з середньою вихідною потужністю променя 0,3 вата і піковою — у 0,45 вата!

ТРАЛІ-ВАЛЛ•І: роботи з мультфільму наробили шуму у нашій редакціїWALL•E, або Всесвітній Анігілятор Ландшафтний Легкий — Інтелектуальний, побував у нашій студії.

Все ж таки досить сумний у “Діснея” з “Піксаром” вийшов мультик. Про Любов, Самопожертву. Біблей-ська тема з прародителями людського роду, підкрес-лена для тих, хто в танку, ім’ям персонажу — Єва. Тільки замість вигнання з раю - втеча з пекла і повер-нення в нього. Багато в чому не дитячий мультфільм.

Сумнівів в тому, що ВАЛЛ•І стане культовим персонажем у мене, як і у багатьох, не було. І до

біса бізнес, маркетинг, піар. Тут тонші, на мій по-гляд, матерії. Ну назвіть хоч одного робота з мультфільму, в глобальному масштабі що мате-ріалізувався за межами комп’ютерної картинки і здобув значну популярність “в офлайні”. Він вже продається в Росії, наявні три моделі: “молодший” iDance за 2300 руб, “середній” InterAction за 3300 руб та “старший” U-Command за 5500 руб.

Плаваюче у повітрі ліжко запрошує до неба 900 кілограмівОдин мільйон двісті ти-сяч євро. За ліжко.

Світова прем’єра “Плава-ючого ліжка” (Floating Bed) відбулася на відповідному вар-тості товару заході — ярмарці мілйонерів (Millionaire Fair), який проходив у червні в бель-гійському містечку Куртре.

Магніти, точніше — постій-ні магніти зі сплаву неодиму, заліза й бору (NdFeB), котрі монтуються у саме ліжко та підлогу безпосередньо під ним. В них йховається уся “магія”. І причина високої ціни, напев-но, також у них.

У перспективі голандський архітектор виготовить для вас “літаючі” дивани, журнальні столики та обідні столи.

Примножувач повітря

Найпотужніший лазер

ВАЛЛІ

Фото АР

6


Кіноманія

АВАТАРКіно майбутньогоП’ятнадцать хвилин проліта-ють за дві, і після увімкнення світла відчайдушно не хочеться вірити, що ти знову тут — у нуд-ній реальності, повернувшийся з казкової Пандори.

«Інший світ»Чотирнадцять років тому на-

малювавши у своїй уяві отруйну Пандору та її блакитношкірих меш-канців, Джеймс Кемерон не вірив у можливість відтворення фантазії у целулоїді. Адже від майстерень спецефектів вимагалося не просто оживити новий світ, а змусити гля-дача не оглядаючись повірити у його реальність. Чотирнадцать років Ке-мерон покращував технологію, яка дозволить перемістити аудиторію в місце, в якому вона ніколи не бувала. І сьогодні режисер провів ознайомчу екскурсію прекрасною та смертельно небезпечною планетою.

Джейк Салі, ветеран на інва-лідному візку, прибуває до Ворот Пекла — форпосту людства у ново-му світі. Тут немає місця ілюзіям та боєвій романтиці, вціліє лише той, хто чітко виконує інструкції і нака-зи. Об’єднавшись зі своїм аватаром, штучно створеним гібридом з клі-тин місцевої гуманоїдної раси На’Ві і людської ДНК, Джейк вирушає у першу експедицію. Але вона перери-

вається через зіткнення з головним хижаком лісу, величезним танато-ром, і стаєю вайпервульфів. Врято-ваний аборигенкою Нейтірі, Джейк потрапляє у послення На’Ві, де почи-нає розуміти чужу культуру і брати участь у іншопланетних ритуалах.

Якщо своє уявлення про «Ава-тар» ви будуєте виключно на тизері — забудьте, ніби ви нічого не ба-чили. Ви дійсно нічого не бачили, тому що створена спеціально для цього фільму 3D-технологія від-різняється від свого мережевого представника настільки, наскільки статичні кадри від живої дії.

Аватари та На’Ві, що грішили у роліку витонченою мультиплікаці-єю, тут виглядають цілком живими. Нібито Кемерон дійсно побував на Пандорі та захопив з собою пару блакитношкірих велитнів — неймо-вірно природні, і жодним рухом чи жестом не викривають свою цифро-ву природу, вони існують у кадрі так само органічно, як і викопні меш-канці «Парку Юрського періоду». Доки батько мокапу Роберт Земекіс щосили б’ється над реалістичністю

потоків бітов та байтів, які колись були Джимом Кері, Кемерон вдихнув у пандоріанців душу, подарувавши нам це дивовижне почуття єднання з неможливим. Глядач ніби пере-творюється у того збожеволілого від щастя спілберговського палеонтоло-га, зіткнувшогося зі справжнім дино-завром — встигаєш лише ковтати за-хоплення і фіксувати основне: «Боже, який велетенський!», «Та у нього ж хвіст!», «Вони навдивовиж схожі!».

Фотореалістичність, доречі, дійсно на висоті. Усе, як і по-обіцяв Кемерон: аватари схожі на своїх носіїв, повторюють їх мі-міку і риси обличчя і, насправді, якось невловимо відрізняються від самих На’Ві. Навіть, якщо б Джейку Салі увесь фільм довело-ся провести у чужому тілі (але ми знаємо, що це не так), швидко-плинного погляду на екран ви-стачило би, щоб розбити усі сум-ніви — це Сем Уортінгтон, а не комплект дорогих полігонів.

Взагалі, головне, чого усі чекали від п’ятнадцятихвилинного уривку, це та сама славетна тривимерність,

яка обіцяла посунути все зробле-не раніше. І варто відзначити, що продемонстрований 3D вигідно вирізняється від нудних суботніх атракціонів Дисней. Неможливо по-яснювати це на пальцях, але якщо традиційна техніка об’ємних філь-мів у кращому випадку підкреслю-ють героя, відсуваючи оточення на другий план (а у гіршому — ярмар-ково використовується у спеціально доданих сценах взаімодії з залом), то 3D Кемерона перетворює «Аватар» у дорогущий спектакль, який ставлять у вас перед носом. Камера рухається за персонажами у традиціях «Уль-тиматума Борна» або «Района №9», нехтуючи загальними планами за-ради присутності в епіцентрі екше-ну, і при цьому дарує повне відчуття того, що не Сем Уортінгтон, а ти сам у парі з Джейком Салі тікаєш від ін-шопланетних хижаків або асистуєш йому у їзді верхи на строкатих ікра-нах. Дія не випирає у глядацький зал, а провалюється вглиб екрану, по-справжньому знищуючи горез-вісну сценічну четверту стіну, не за-стосовуючи дешевих бу-трюків.

Сюжет: Частково паралізований ветеран війни Джек прибуває на планету Пандора, яка населена гуманоїдною расою На’ві. Землянин потрапляє у центр конфлікту між родною і місцевою культурою...

«Цар» російського кіноРепутація популяризатора православних цінностей, яка приклеїлася до Лунгіна після великого прокатного успіху «Остро-

ва», звичайно, змушує дивитися у цьому ракурсі і «Царя». Який, загалом, створений складніше і будовую нагадує не стільки життя святого, скільки ранні лунгінські «Луна-парк» і «Таксі-блюз» з тим самим Мамоновим, де лобами зіштовхуються не живі персонажи, а архетипи — фашист з євреєм, таксист з музикантом. Іван та Філіп — така ж контрасна пара ходячих символів, чий конфлікт можна розуміти як історію про зустріч віруючого з дияволом, який сипле віршами з Писання, або ж есе на тему стосунків пристойної людини з владою, яка у російському кліматі завжди уособлює собою чисте органічне зло. Мамонов своїми хтонічними кривляннями витискує більш тонкого Янковського на периферію кадру. Царь завжди щось бубонить, митрополит натхненно мовчить. Метання Грозного між тьмою цілковитою і шизофренічним самознищенням змальовані у всіх подробицях, про Філіпа зрозуміло те, що людина він етична. Через кристалізацію героїв Лунгін зіштовхується з трудністю, яка зазвичай ви-никає під час екранізації коміксів про Супермена: злодій викликає масу емоцій, а позитивний герой виглядає дещо посередньо. Мамонов

Фото АР

7


МЕЛОМАНІЯ

Green Day і його «21-st Century Breakdown»Рок, 2009

Позитивний, оптимістичний, який розбриз-кує енергію молодості альбом для фанів мело-дичного року. Доречі, гурт Green Day завжди тяжів до великих музичних форм.

Декілько років тому зухвале тріо вразило меломанів потужною панк-оперою American Idiot, яка отримала відразу дві премії Grammy. А зовсім нещодавно хлопці підкинули нову бомбу – величним і масштабним панк-рок-проектом 21-st Century Breakdown, який, без-сумнівно, стане не менш помітною подією у світі музики, ніж попередній.

Одне з послань альбому «Культпро свет» можна охарак-теризувати як «вла с на думка». Не див ля чись на те, що ми багато розмовляємо про неофутурізм, масштаб та епатаж, для нас дуже важливе розуміння Особистості та Індивіду-альності. У цьому плану ми вчимося у людей, які викликають у нас повагу. Передусім, це американська школа нонконформізму: Кен Кізі, Хантер Томпсон, Селінджер, Курт Вонне-гут, Хемінгвей. Важливо, щоб у цьому потоці людина сформувала себе, навчилася не спати і не йти за суспільною думкою, а відстоювати свої власні ідеї. Це і є одне з моїх кредо. Я не є членом жодного угруповування, не належу до жодної політичної сили.

Звичайно, доволі умовно мене можна на-зивати “лєваком”, але якісь радикальні речі мені зовсім нецікаві. Тому я розраховую на людину мислячу, яка сама здатна визначити для себе, чи важливо йому те, що ми робимо,

чи ні. При цьому, скажу ще раз, ми трошки хуліганимо. Те, що ми робимо, трошки яскравіше, трошки бурлескніше, епатаж-ніше, ніж у всіх інших. У цьо-му плані ми беремо за основу

гасло футуристів «ляпас суспільному смаку і вставляємо сюди свій аперкот для «спля-чих», якими зараз є більшість користувачів. Мені здається, що наші тексти, музика, імідж виведуть багатьох з сомнамбулічного стану, увімкне ментальний рівень і змусить думати своєю головою.

Бурлеск присутній і в нашому сьогодніш-ньому культурному викладі, але у цьому по-лярному світі він з’являється у новому від-тінку. Ми робимо це спеціально. Тому тут і доречна галантерейне мовлення, яким послу-говувалися послідовники футуристі – Хармс, Введенський. Блатні слівця на куражі перети-наються з езотеричними термінами і героями античного Риму і Греції. Це і є наша палітра.

Лідер гурту СПЛИН розповів нам про новий альбом «Сигнал из Космоса»

“Цей альбом я ставлю на сходинку вище за по-передній, тому що за ці роки ми об’єдналися, зігралися і записали його ось так!”

Кожна композиція складається з вели-чезної кількості музичних треків. Коли

відкриваєш pro tools-сесію, то можна помітити композиції, які складаються навіть з сорока доріжок. Наприклад, у «Больше никакого рок-н-ролла» прописано велика кількість скрипок. Звичайно, вони заміксовані у великий оркестр, який потім об’єднали у групу. Взагалі, жах! Радіємо через те, що, коли ми його звели, за-кінчили і почали слухати, час хронометражу пролетів непомітно. У музиці у кожному такті, у кожному відрізку відбуваються якісь зміни. Через це, сподіваюсь, люди не будуть сумувати під час його прослуховування.

Назву альбому продумували до остан-нього. У нас знову вийшов великий

альбом, 18 пісень. Спробуй знайди назву, яка би змогла це все об’єднати. А раніше ми вже двічі називали альбом за однією з пісень. Але цього досить. Після другого разу мені ця практика вже не подобається. Тому ми просто підбирали таке поняття, яке б змогло об’єднати усі пісні.

Так склалося, що «Раздвоение личности», як і усі попередні альбоми, ми запису-

вали у Москві. Після «Раздвоения» ми зрозумі-ли, що в Москві записувалися востаннє. Тому «Сигнал из Космоса» ми вже робили у Пітері, на «Добролете». Завчасно домововилися зі звуко-режисером Андрієм Алякринським, він забро-нював дати, і ми усе записали. Потім так само і звели. Був, щоправда, момент, коли я ще заїхав до Лондона. У мене як раз звільнилося три тиж-

ні між записом і зведенням. З’євилася можли-вість заїхати до Лондону і зробити зведення там, щоб було два варіанти і було, що порівнювати. З’ясувалося, що пітерське зведення у 500 разів крутіше з одної простої причини: його робила та сама людина, яка і записувала альбом – Андрій Алякринський. Він цей матеріал знав досконало, оскільки ще з періоду демозапису сказав: «Я це буду писати». Зараз ми з ним спілкуємося по 10 разів на день, тому що йде мастеринг, Андрій просто насолоджується роботою. Таким чином російський звукозапис переміг англійський!

На днях ми зняли у Пітері кліп, галлюци-ногенний, насичений флуоресцентни-

ми барвами, на пісню «Вниз головой». Он снят на фотоаппарат. Уявляєте, як ми сміялися, коли це знімали, коли монтували і коли побачили ці свої пики, які розпливались у кадрі!

Ляпіс Трубєцкой: «Ми намагаємося не відстоювати нічиїх интересів, окрім власних»Білоруський гурт у цілковитій таємниці записали альбом «Культпросвет», тому що не хотіли за-смічувати зайвою інформацією новинарний ефір.

Васильєв

Фото АР

Фото АР

8


®

РИТМ © / Засновник ТОВ “Молодь“ / Видавець ТОВ “Медіапростір“ / Головний редактор Філіпас О. О. / Редакційна колегія: Пахар Наталія, Пухка Сабіна / Газета виходить щочетверга / Друк: Епсон сервіс / м. Київ, вул. Чигоріна, 14. Тел. 547-2343/ Наклад: 500 прим. / Свідоцтво про реєстрацію КВ № 54312 - 1326 ПР видане Міністерством юстиції України 1.10.2009 / Адреса редакції та видавця: Україна, 01033, м. Київ, вул. Бориспільська, 33. Телефон редакції: 213-4344 / Роздрібна ціна: вільна / Підписний індекс: 10500 /

По горизонталі: 3. Невелика металева посудина з дужкою та глибокою накривкою, у якій варять страву в польових

умовах або з якої їдять. 4. Хижа комаха, що живе в тропіках та субтропіках і харчується комахами. 8. Внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії. 10. Валка в’ючних тварин (верблюдів, мулів, ослів), що перевозять пустелею, степом вантажі та людей. 11. Ділянка місцевості, обладнана спеціальни-ми допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. 12. Нововведення. 13. У буддизмі – вчення про неминучі страждання істот за земного життя й переселення душ померлих в інші тіла. 15. Нікчемна, підла людина, негідник. 19. Високомолекулярна сполука, молекули якої побудовані з багаторазово повторюваних груп атомів однакової структури. 20. Борговий документ установленого законом зразка про обов’язкову спла-ту боржником певної суми грошей у вказаний строк. 21. Вроджена відсутність серця. 24. Голлівудський кінофільм з Мелом Гібсоном. 26. Запорізький козак із низов’я Дніпра. 28. Органічна сполука, необхідна для нормальної життєдіяльності людини й тварин. 30. Інструмент для забивання цв’яхів. 31. Довго-тривала мова дійової особи літературного твору звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. 33. Пристрій у вигляді великого купола, що розкривається у повітрі для стрибка людини з лі-тального апарата. 34. Організм, що живе всередині іншого організму або вростає в нього і живиться його тканинами, соками і т. ін. 35. Угруповання діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. 36. Пісня М. Поплавського. 37. Державна таємна поліція у фашистській Німеччині.

По вертикалі: 1. Мазеподібна речовина білого або жовтого кольору, нафтопродукт; застосовується в медицині, кос-

метиці й техніці. 2. Частина ноги від коліна до ступні. 3. Позашлюбна дружина. 5. Щільно облягаючі рейтузи, до щиколоток або колін (звичайно жіночі). 6. Особа молодшого медичного персоналу. 7. Росій-ський телеведучий. 9. Подарунок на згадку. 11. Фільм Р. Поланскі. 14. Килим із художньо витканою кар-тиною, зображенням. 15. Зображення на світлочутливій плівці чи пластинці, в якому світлі місця знімка виходять темними, а темні – світлими. 16. Заступництво, підтримка, захист. 17. Дорослий син, парубок. 18. Хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і водоплавних тварин. 22. Перехідний між палеолітом і неолітом період кам’яної доби. 23. Легкий еластичний пористий матеріал, що одержується з поліуретану. 25. Зал кінотеатру для демонстрації фільмів. 26. Отруйна наркотична речовина, що міститься в тютю-ні. 27. Дуля. 29. Невеликий жучок круглої або подовженої форми, що має червонувате або жовтувате з чорними цяточками забарвлення. 30. Російська кіноакторка («Закриті простори»). 32. Глечик для води.

РОЗСЛАБСЯКоротко про театр та літературу

Любка Дереша видали у Нью-Йорку

В останньому числі Нью-Йоркського літературного часопису Fiction опубліко-вано фрагменти англійського перекладу роману «Культ» Любка Дереша. Переклад здійснив лауреат світових, британських та Американських премій для переклада-чів Peter Constantine. Він перекладає з різ-них європейських мов. У Великій Брита-нії, США та Австралії у його перекладах, зокрема, видавались твори Софокла, Го-мера, Вольтера, Нікколо Мак’явеллі, Фе-дора Достоєвського, Льва Толстого, Ан-тона Чехова, Томаса Манна, Ісака Бабеля (повне зібрання творів), Ґюнтера Ґраса та Беньяміна Лєберта.

Часопис Fiction видається англійською мовою у Нью-Йорку з 1972 року і публікує фрагменти літературних творів, як амери-канських, так і зарубіжних авторів. Тут пу-блікувались Хуліо Кортасар, Генріх Бьоль, Каміло Хосе Села, Джейс Керол Оутс, Ґюн-тер Ґрас, Ясунарі Кавабата, Ентоні Берджес, Макс Фріш, Семюель Беккет, Маріо Варгас Льоса та багато інших знаних письменників і поетів. Твори, які надходять до часопису Fiction, проходять серйозний відбір — для публікації відбирається не більше 5% про-позицій.

Перенесли вистави Євгена Гришковця

У своєму блозі він повідомляє, що це вимушена міра, викликана виключно за-бороною київських можновладців на про-ведення всіх культурних заходів. В Театрі російської драми ім. Лесі Українки цей факт підтвердили.

Настрій послання Гришковця досить нервовий. Він не розуміє, чому до захо-дів в рамках одного географічного ареалу використовуються подвійні стандарти і гримає на політиків, які піаряться перед виборами на грипі.

Після наради зі своєю командою Гришковець вирішив перенести вистави на 21, 22, 23 грудня. «Мы именно пере-носим спектакли, так что билеты будут действительны и соответствовать», – по-відомляє актор у блозі.

Улюблений автор покоління на-вколотридцятирічних завершує своє емоційне звернення словами: «Уж коль скоро мы пали жертвой выборов, то хочется, чтобы эти жертвы были не напрасны. Еду из аэропорта в любимый мною Киев. Грустно ужасно. Не болейте. Ваш Гришковец».

Кросворд №2

ISSN 0325-5576 45-14

Documents

Rutm