МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.І. ПИРОГОВА

КАФЕДРА БІОФІЗИКИ, ІНФОРМАТИКИ ТА МЕДИЧНОЇ АПАРАТУРИ

ЗБІРНИК ЗАВДАНЬ

З ДИСЦИПЛІНИ

«Біофізика»

для студентів фармацевтичного факультетузаочної форми навчання

Вінниця 20141

Збірник завдань ухвалено та рекомендовано до впровадження в навчальний процес на засіданні кафедри біофізики, інформатики та медичної апаратури.

Протокол № 12 від 17.06.14.

Назаренко Н.С., Ковальчук П.П.

Збірник завдань з дисципліни "Біофізика" для студентів фармацевтичного факультету заочної форми навчання. Вінниця: Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 2014. – с. 34.

Збірник завдань з дисципліни "Біофізика" для студентів 2 курсу фармацевтичного факультету заочної форми навчання містить загальні відомості про місце і роль курсу в підготовці кваліфікованих спеціалістів для фармації, про значення і організацію систематичної самостійної роботи студентів в процесі вивчення дисципліни, про зміст аудиторних занять та методи контролю знань. Викладена навчальна програма курсу біофізики, запропоновано орієнтовний перелік питань до диференційного заліку та 200 тестів для підготовки до підсумкового контролю знань. Рекомендовано широкий вибір основної та додаткової літератури, яка дозволяє отримати ґрунтовні знання з курсу біофізики.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, 2014р.

2

Зміст

Розділ І. Загальні відомості про вивчення дисципліни "Біофізика"________ 4 1.1. Самостійна робота над засвоєнням теоретичного матеріалу _______ 4 1.2. Аудиторні заняття__________________________________________ 5 1.3. Диференційний залік________________________________________5Розділ II. Зміст програми___________________________________________ 6Розділ III. Орієнтовний перелік питань до дифзаліку___________________10Розділ IV. Тести для підсумкового контролю знань____________________ 12Література_______________________________________________________34

3

Розділ І. Загальні відомості про вивчення дисципліни „Біофізика"

Відповідно до навчального плану фармацевтичного факультету біофізика с однією з фундаментальних загальноосвітніх дисциплін, що складають теоретичну основу підготовки фахівців вищої кваліфікації для фармації. Вивчення біофізики формує у студентів основні уявлення про найбільш загальні властивості і форми руху матерії, про найважливіші фізичні закономірності, що лежать в основі механічних, термічних, електричних, магнітних, спектральних, поляризаційних та інших фізичних методів дослідження різних властивостей лікарських засобів. Особливого значення набуває вивчення біофізики в зв'язку з бурхливим ростом фармацевтичної галузі: електронного, оптичного, теплового, холодильного та іншого видів устаткування і широкого впровадження їх у виробництво. Пошук і розробка лікарських препаратів, впровадження нових технологій фармацевтичного виробництва, кваліфіковане проведення фізичних, біофармацевтичних, фармакологічних і клінічних досліджень, вимагають від майбутнього фахівця ґрунтовних знань з біофізики і фізичних методів дослідження. Внаслідок вивчення курсу біофізики студент повинен знати:• основні закони;• фізичні характеристики твердих тіл, рідин і газів;• вплив різних фізичних факторів на властивості речовини;• принципи роботи фізичних приладів, які застосовуються в фармацевтичній практиці. Студент повинен вміти:• розв’язувати типові задачі з різних розділів курсу;• розуміти суть фізичних методів аналізу лікарських препаратів;• проводити основні механічні, теплофізичні, електричні, оптичні та ядерні вимірювання, необхідні в фармацевтичній практиці. Засвоєння курсу біофізики сприяє формуванню правильного діалектико-матеріалістичного світогляду в студентів.

1.1. Самостійна робота над засвоєнням теоретичного матеріалу.

Як показує досвід роботи більшості студентів, успішне засвоєння курсу можливе лише при систематичній роботі. Головне в організації самостійної роботи - її чітке планування і неухильне його дотримання. Якщо після вивчення теми за підручником з використанням методичних вказівок та інших навчальних посібників деякі питання залишаються незрозумілими, тоді необхідно звернутися за консультацією на кафедру біофізики, інформатики і медичної апаратури.

4

Керівництво самостійною роботою студентів з вивчення курсу біофізики здійснюється викладачами кафедри згідно з планом консультацій та в період лабораторно - екзаменаційних сесій.

1.2. Аудиторні заняття

Для кращого і більш глибокого засвоєння курсу біофізики в період сесії для студентів читаються лекції і проводяться лабораторно-практичні заняття. На лекціях з'ясовують вузлові питання курсу, які заслуговують особливої уваги, знайомлять з останніми досягненнями і перспективами розвитку фізичної науки, проводять систематизацію і узагальнення самостійно вивченого студентами програмного матеріалу. Ефективною перевіркою теоретичних знань студентів є тестовий контроль знань та проведення лабораторного практикуму. Успішне виконання лабораторної роботи передбачає не лише теоретичну підготовку студента, а також чітке усвідомлення її мети, глибоке розуміння суті результатів, одержаних в експерименті.

1.3.Диференційний залік

До дифзаліку допускаються студенти, які набрали 60% правильних відповідей на підсумковому тестовому контролі та отримали залік з лабораторного практикуму. Дифзалік з біофізики передбачає перевірку теоретичних знань студентів в об'ємі робочої програми та їх уміння розв'язувати задачі. З метою цілеспрямованої підготовки до дифзаліку пропонується орієнтовний перелік питань.

5

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Модуль 1. Основи загальної біофізики

Змістовий модуль 1. Елементи біомеханіки.

Конкретні цілі:

Трактувати основні фізичні поняття та закони біомеханіки. Трактувати механічні моделі в’язко-пружних властивостей біологічних

тканин. Визначати модуль Юнга біологічних тканин.

Тема 1. Предмет біофізики. Теоретичні і прикладні задачі біофізики та їх інтегративні зв’язки з фаховими фармацевтичними дисциплінами.

Тіло як біомеханічна система. Функціонально-анатомічні особливості опорно-рухового апарату тіла людини. Механічні властивості біологічних об’єктів: м’язів, кісток, судин, легеневої тканини. Ергометрія.

Змістовий модуль 2. Термодинаміка біологічних систем.

Трактувати основні положення термодинаміки відкритих біологічних систем.

Застосовувати термодинамічний метод вивчення медико-біологічних систем.

Трактувати процеси впорядкування у фізичних, хімічних і медико-біологічних системах.

Пояснювати значення термодинаміки і синергетики.

Тема 2. І та ІІ начала термодинаміки для відкритих систем. Джерела вільної енергії в організмі та види робіт, які в ньому здійснюються. Тепловий баланс організму, види теплообміну. Температурний гомеостаз, хімічна і фізична терморегуляція. Енергозатрати організму, основний обмін.

Змістовий модуль 3. Біофізичні основи мембранних процесів.

Конкретні цілі: Аналізувати структурні елементи біологічних мембран їх фізичні та

динамічні властивості. Пояснювати механізми пасивного та активного транспорту речовин

крізь мембранні структури клітин. Трактувати рівняння Фіка, коефіцієнт проникності мембрани, швидкість

6

дифузії, рівняння Нернста-Планка, електрохімічний потенціал, рівняння Теорелла.

Аналізувати молекулярну організацію активного транспорту на прикладі роботи Nа+, К+- помпи.

Пояснювати іонну природу мембранного потенціалу спокою (рівноважний потенціал Нернста, дифузійний потенціал, потенціал Доннана, стаціонарний потенціал Гольдмана-Ходжкіна-Катца).

Трактувати механізм виникнення потенціалу дії, швидкість та особливості його поширення в аксонах.

Тема 3. Структура і функції біологічних мембран. Конформаційні процеси в мембранах.

Пасивний транспорт речовин. Шляхи проникнення розчинених речовин в клітину. Активний транспорт речовин.

Дифузійні, мембранні і фазові потенціали. Потенціал спокою. Потенціал дії. Поширення потенціалу дії. Зв’язок мембранних потенціалів з обміном речовин.

Цитоплазма як полімерна система. Роль фізіологічних станів компонент цитоплазми у виконанні біологічних функцій.

Змістовий модуль 4. Електричні і магнітні властивості тканин.

Конкретні цілі:

Пояснювати фізичні основи дії постійного і змінного електричного полів на організм людини та вирізняти фізіотерапевтичні (лікувальні) методики, що їх використовують.

Аналізувати еквівалентні електричні схеми біологічних тканин та крові, дисперсії імпедансу біологічних тканин в нормі і при патології.

Зробити висновок про біофізичні механізми взаємодії електричного і магнітного полів з біологічними тканинами.

Тема 4. Електропровідність живих тканин. Дисперсія електропровідності у живих тканинах. Дія електричного струму на біосистеми. Електрокінетичні явища. Електрокінетичний потенціал. Електрофорез. Електроосмос.

Магнітні властивості біосистем. Біомагнетизм. Магнітотерапія.

Змістовий модуль 5. Біологічна дія фізичних чинників.

Конкретні цілі:

Трактувати біофізичні механізми дії ультразвуку та інфразвуку на організм людини та пояснювати механізми, що лежать в основі використання ультразвуку у фармації.

7

Пояснювати механізм дії магнітного (постійного і змінного) та електромагнітного полів на біооб’єкти на основі аналізу фізичних та біофізичних процесів, що відбуваються у біологічних тканинах під дією фізичних полів в організмі людини.

Тема 5. Біологічна дія ультразвуку, його застосування в медицині, фармації і біології.

Біофізичний механізм дії лазерного випромінювання.Вплив низькочастотних та високочастотних електромагнітних полів на

організм.Радіонукліди, їх використання для візуалізації та їх підбір за

фізіологічними характеристиками. Радіоактивність. Взаємодія йонізуючого випромінювання з біологічними тканинами. Основи дозиметрії.

Змістовий модуль 6. Елементи квантової біофізики.

Конкретні цілі:

Пояснювати квантово-механічну модель атома водню (енергетичні стани, квантові числа, принцип Паулі).

Трактувати основні види, властивості та застосування люмінесценції.

Тема 6. Енергетичні рівні атомів і молекул. Основні види і стадії фотобіологічних процесів. Поглинання світла. Люмінесценція. Хемілюмінесце-нція та її діагностичне значення. Міграція енергії.

Модуль 2. Основи прикладної біофізики

Змістовий модуль 7. Основи біореології. Фізичні основи гемодинаміки.

Конкретні цілі:

Трактувати основні фізичні поняття та закони біореології та гемодинаміки.

Пояснювати явища поверхневого натягу та в’язкості рідин. Демонструвати навички вимірювання коефіцієнтів поверхневого натягу і

в’язкості рідин. Пояснювати фізичні основи методів вимірювання в’язкості крові та

методів вимірювання тиску крові і швидкості кровообігу. Трактувати газову емболію як фізичне явище.

Тема 7. Елементи біомеханіки серця. Основні гемодинамічні показники. Реологічні властивості крові. Особливості руху крові у судинній системі.

Змістовий модуль 8. Елементи біофізики слуху.

8

Конкретні цілі:

Трактувати основні фізичні поняття та закони біоакустики. Пояснювати фізичні основи аудіометрії як методу дослідження слуху. Демонструвати навички роботи з аудіометром.

Тема 8. Фізична модель органу слуху. Акустичний імпеданс. Пружні властивості барабанної перетинки і базальної мембрани. Резонансні явища в структурах вуха. Явище демпферування у вусі. Трансформація акустичної енергії в електричний сигнал. Механізми просторової локації звуку. Основи фізіологічної акустики.

Змістовий модуль 9. Елементи біофізики зору.

Конкретні цілі:

Визначати оптичні характеристики ока та мікроскопа як центрованої оптичної системи.

Пояснювати фізичні основи явищ поглинання, розсіяння та дисперсії світла.

Тема 9 . Оптична система ока. Побудова зображення на сітківці. Акомодація. Роздільна здатність ока. Недоліки оптичної системи ока та їх корекція. Поглинання світла сітківкою, палочками та колбочками. Фотохімічні механізми рецепції. Механізми генерації електричних полів у фоторецепторах. Основи фотометрії.

Змістовий модуль 10. Моделювання біофізичних процесів.

Конкретні цілі:

Засвоїти поняття про моделювання медико-біологічних процесів диференціальними рівняннями.

Застосовувати математичні методи для аналізу і моделювання біофізичних процесів.

Тема 10. Основні етапи моделювання. Фармакокінетична модель. Математичне моделювання як етап біофізичного дослідження.

9

Орієнтовний перелік питань до диференційного заліку

з біофізики

1. Термодинаміка біологічних систем. Предмет та термінологія.2. Перше начало термодинаміки та особливості його застосування для живих

систем.3. Основні види роботи, які здійснюються в живому організмі.4. Температурний гомеостаз. Хімічна і фізична терморегуляції.5. Енергозатрати організму. Основний обмін.6. Поняття про фізіологічну калориметрію.7. Друге начало термодинаміки та його сутність для живих об’єктів.8. Термодинамічні потенціали.9. Швидкість зростання ентропії та дисипативна функція.10. Біомеханічні явища.11. Механічні властивості живих тканин.12. Біофізичні особливості м’язового скорочення.13. Рівняння Хіла. Потужність одноразового скорочення.14. Механічні хвилі. Звук.15. Периферичний відділ слухового аналізатора та його будова.16. Фізичні характеристики звуку.17. Характеристики слухового відчуття, їх зв’язок з фізичними характери-

стиками звуку.18. Закон Вебера - Фехнера. Звукові вимірювання.19. Аудіометрія. Вібрація. Шум. Їх вплив на організм людини.20. Біофізичні основи дії інфразвуку на живі системи.21. Біофізична дія ультразвуку на біооб’єти.22. Капілярні явища, їх значення в біології та медицині.23. Основні поняття реології. 24. Реологічні властивості біологічних рідин.25. Робота серця.26. Загальні фізичні закономірності руху крові по судинам.27. Основні гемодинамічні показники.28. Пульсова хвиля.29. Структура біологічних мембран.30. Моделі біологічних мембран.31. Основні функції біологічних мембран. 32. Фізичні методи дослідження структури біологічних мембран.33. Види транспорту. Пасивне перенесення речовини через мембрану.34. Рівняння Фіка для пасивного транспорту через мембрани.35. Активний транспорт речовин через мембрани.36. Електричні іонні помпи. Іонні канали.37. Біомембранні потенціали.38. Потенціал спокою в клітинах.

10

39. Потенціал дії в клітинах.40. Електронні переходи в біологічно важливих молекулах.41. Первинні стадії фотобіологічних процесів.42. Поглинання світла біосистемами.43. Люмінесценція. Люмінесцентні методи дослідженя.44. Поляризація світла. Поляриметрія.45. Розсіюваня світла мутними середовищами. Концентраційна колориметрія.46. Оптична система зорового аналізатора.47. Індуковане випромінювання. Застосування лазерів в медицині і фармації.48. Теплове випромінювання. Термографія.49. Випромінювання Сонця. Інфрачервоне та ультрафіолетове

випромінювання. Їх використання в медицині та фармації.50. Електропровідність біологічних тканин для постійного струму.

Поляризаційні процеси в живих системах.51. Електропровідність біологічних тканин для змінного струму. Реографія.52. Вплив електромагнітних полів на організм людини.53. Процеси, які відбуваються в тканинах організму під дією низькочастотного

струму.54. Магнітні властивості біологічних тканин.55. Фізичні основи електрографії тканин і органів.56. Рентгенівське випромінювання. Фізичні основи рентгенівських методів

діагностики.57. Радіоактивність. Радіонуклідні методи діагностики та лікування.58. Іонізуюче випромінювання.59. Біофізичні основи впливу іонізуючих випромінювань на живі тканини і

органи.60. Дози іонізуючого випромінювання.61. Захист від іонізуючого випромінювання.

11

ТЕСТИДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

З ДИСЦИПЛІНИ«БІОЛОГІЧНА ФІЗИКА»

Розділ 1. Елементи біомеханіки.

1. Біологічні структури (м’язи, судини, сухожилля, тканини легенів та ін.) мають властивості:

а) пластичних тіл; б) пружних тіл; в) в’язких тіл; г) в’язко-пружних тіл.

2. Здатність деяких біологічних тканин легко розтягуватися і повертатися до попередньої форми – це:

а) пластичність; б) плинність; в) еластичність; г) в’язкість.

3. Явище зменшення з часом величини напруження у зразку при незмінній деформації – це:

а) релаксація напруження; б) плинність; в) повзучість; г) пластичність.

4. Явище зміни з часом розмірів зразка в умовах дії постійного напруження – це:

а) релаксація напруження; б) плинність; в) повзучість; г) пластичність.

5. Ізотонічні м’язові скорочення відбуваються: а) при незмінній напрузі; б) при незмінній довжині м’яза; в) при незмінній температурі; г) без затрат енергії.

6. Робота окремих м’язів досліджується за допомогою методу: а) магнітоміографії; б) електрокардіографії;

в) електроміографії; г) електроенцефалографії.7. Ізометричні м’язові скорочення відбуваються:

а) при незмінній напрузі; б) при незмінній температурі; в) при незмінній довжині м’язу; г) без затрат енергії.

8. Коефіцієнт корисної дії м’язу розраховується за формулою (А – робота м’язу, Q – теплопродукція):

а) ; б) ; в) ; г) .9. У м’язовому скороченні беруть участь:

а) тропоміозин і тропонін; б) білки – міозин і актин; в) актин; г) моносахариди.

10. Динаміку руху тіла людини або окремих його частин вивчають методом: а) динамокардіографії; б) циклографії;

12

в) кардіоциклографії; г) радіографії.11. Скільки ступенів свободи має ліктьовий суглоб? а) один; б) два; в) три; г) шість.12. Скільки ступенів свободи має лопатковоплечове зчленування? а) один; б) два; в) три; г) шість.13. При дослідженні працездатності і функціональних змін, що виникають в організмі людини під час роботи різної інтенсивності, вимірюють:

а) силу різних м’язових груп методом динамометрії; б) локальні зміни температури методом термометрії; в) дозовану механічну роботу методом ергометрії; г) спектральні характеристики методом спектрометрії.

14. М’язове скорочення відбувається за наявності в середовищі іонів: а) К+, Сl– і ОН-; б) Na+, К+ і Сl–; в) Сl–, Н+; г) Са2+, Na+ і К+.

15. Чому дорівнює модуль Юнга стегнової кістки людини, якщо при механічному напруженні 20 Па відносна деформація дорівнює 0,05? а) 0,025 Па; б) 400 Па; в) 1Па; г) 11,05Па.16. Деформації розтягу зазнають:

а) хребет, нижні кінцівки; б) тулуб у крижах при повороті; в) верхні кінцівки, зв’язки, сухожилля, м’язи; г) кисті рук при обертанні.

17. Деформації згину зазнають: а) шия при повороті голови; б) тулуб в крижах при повороті; в) верхні кінцівки, зв’язки, сухожилля, м’язи; г) хребет, кістки таза, кінцівок.

18. Модуль Юнга срібла 8 ∙ 1010Па, а олова 5∙1010Па. Стержень з якої речовини деформується більше під дією зовнішньої сили за інших однакових умов? а) олова; б) срібла; в) деформуються однаково; г) –.19. Сталь більш пластична при 200С чи 2000С? а) при 200С; б) 2000С; в) пластичність однакова; г) –.20. При пластичній деформації після припинення дії зовнішньої сили тіло:

а) залишається у деформованому стані; б) змінює форму і об’єм; в) змінює тільки форму; г) відновлює первинну форму і об’єм.

21. При фізичних навантаженнях жорсткість судин (їх тонус) різко зростає. Який фізіологічний зміст цього явища?

а) зростаюча жорсткість судин запобігає надмірному зростанню їх об’єму; б) зростаюча жорсткість судин запобігає надмірному стисненню внутрішніх тканин; в) зростаюча жорсткість судин дозволяє зменшити об’єм

13

циркулюючої крові при навантаженнях; г) всі відповіді вірні.

22. Як змінюється довжина міозинового філаменту при скорочені м’язу? а) зменшується; б) залишається незмінною;

в) збільшується; г) збільшується або зменшується.23. Які зовнішні фактори впливають на механічні властивості тіл?

а) тиск, температура, напрям дії сили, наявність тріщин; б) температура; в) тиск; г) природа тіл.

24. Знайти вірне міркування: а) межа міцності у колагену більша за межу міцності кістки; б) межа міцності у колагену менша за межу міцності кістки; в) кістка краще «працює» на розтяг, ніж на стиснення; г) всі відповіді вірні.

25. Загальна потужність, яку розвиває м’яз визначається за формулою (А – робота м’язу, Q – теплопродукція, t – час, х – зміщення):

а) ; б) ;

в) ; г) .

Розділ 2. Термодинаміка відкритих біологічних систем.

26. Закрита термодинамічна система не обмінюється з довкіллям: а) речовиною; б) ні речовиною, ні теплотою;

в) теплотою; г) ні речовиною, ні теплотою, ні інформацією.27. Ізольована термодинамічна система не обмінюється з довкіллям:

а) речовиною; б) ні речовиною, ні теплотою; в) теплотою; г) ні речовиною, ні теплотою, ні інформацією.28. Адіабатна термодинамічна система не обмінюється з довкіллям:

а) речовиною; б) ні речовиною, ні теплотою; в) теплотою; г) ні речовиною, ні теплотою, ні інформацією.29. Яка з формул визначає перший закон термодинаміки для будь-якого процесу?

а) dQ = mcV dT; б) dQ = p dV; в) δQ = dU + δА; г) p dV = – mcV dT.30. В процесі гідролізу АТФ найбільше енергії витрачається на:

а) роботу дихальних м’язів; б) підтримування фізико-хімічних градієнтів; в) синтез біополімерів у клітинах; г) утворення біоелектричних потенціалів.

31. В яких ділянках живого організму відбувається перетворення всіх видів енергії в теплову?

а) у сітківці ока; б) у м’язових тканинах;

14

в) у фоторецепторах сітківки; г) в усіх клітинах і тканинах.32. Калориметрія – сукупність методів вимірювання:

а) теплових ефектів у фізико-хімічних процесах; б) теплових ефектів у хімічних процесах; в) оптичних характеристик кольору; г) кількості тепла, що виділяється організмом у процесі обміну речовин.

33. Нормально функціонуючий організм, як відкрита термодинамічна система, знаходиться в

а) стаціонарному стані; б) стані термодинамічної рівноваги; в) рівноважному стані; г) метастабільному стані.

34. Яка з формул відображає суть теореми Пригожина ( – швидкість зміни ентропії відкритої системи)?

а) ; б) ;

в) ; г) .

35. Яка з формул відображає швидкість виробництва ентропії в організмі, який перебуває в стаціонарному стані?

а) ; б) ;

в) ; г) .

36. Яка з формул відображає патологічний стан організму ( – швидкість зміни загальної ентропії)?

а) ; б) ;

в) ; г) .

37. Яка з формул відображає стаціонарний стан організму ?

а) ; б) ;

в) ; г) .

38. Яка з формул відповідає підвищенню рівня організації організму (росту, формуванню органів, тканин, систем)?

15

а) ; б) ;

в) ; г) .

39. В неживій природі всі процеси прямують до: а) стаціонарного стану; б) стану термодинамічної рівноваги; в) рівноважного стану; г) метастабільного стану.

40. Стан системи, при якому вільна енергія системи дорівнює нулю (F=0), а ентропія досягає максимального значення (S=max), називається: а) нестійким станом; б) стаціонарним станом; в) термодинамічною рівновагою; г) метастабільним станом.

41. Стан системи, при якому її параметри залишаються незмінними, але вона обмінюється масою і теплотою з зовнішнім середовищем, називається:

а) нестійким станом; б) стаціонарним станом; в) термодинамічною рівновагою; г) метастабільним станом.

42. Рівняння, що об’єднує перший і другий закон термодинаміки: а) dU = T(dA + dS);

б) dU = TdA + TdS; в) dU = dA + TdS; г) dU = ТdA + TdS.

43. Математичний вираз другого закону термодинаміки для незворотних процесів: а) S = 0; б) dS < 0; в) dS = 0; г) dS > 0.44. Математичний вираз другого закону термодинаміки для зворотних процесів: а) S = 0; б) dS < 0; в) dS = 0; г) dS > 0.45. Виберіть вірний напрямок ходу процесу в системі:

а) ентропія ізольованої системи не може зменшуватись (dS 0) ; б) самодовільні процеси завжди супроводжуються зменшенням ентропії; в) ентропія відкритої системи зменшується (в незворотних процесах) або залишається незмінною (в зворотніх процесах); г) ентропія відкритої системи зменшується (у незворотних процесах).

46. Виберіть вірний напрямок ходу процесу в системі: а) ентропія ізольованої системи збільшується (в незворотних процесах) або залишається незмінною (в зворотних процесах); б) ентропія відкритої системи зменшується (в незворотних процесах) або залишається незмінною (в зворотних процесах);

16

в) самодовільні процеси завжди супроводжуються зменшенням ентропії; г) ентропія відкритої системи зменшується (у незворотних процесах).

47. Внутрішня енергія тіла – це: а) потенціальна енергія взаємодії його молекул; б) кінетична енергія хаотичного руху і потенціальна енергія взаємодії його молекул; в) кінетична енергія хаотичного руху його молекул; г) механічна енергія тіла.

48. Зміна стану тіла, а отже, і його внутрішньої енергії може відбуватися… а) тільки шляхом виконання роботи тілом (або над ним); б) тільки шляхом надання тілу деякої кількості теплоти (або відбирання); в) шляхом виконання роботи тілом (або над ним) або надання тілу деякої кількості теплоти (або збирання); г) шляхом нагрівання тіла.

49. Процеси, які можуть протікати як в прямому напрямі, так і зворотному, точно повторюючи стани прямого процесу в оберненій послідовності, називаються:

а) оборотними; б) необоротними; в) прямими; г) непрямими.50. Процеси, здійснюючи які, система не може повернутися до початкового стану без затрат енергії ззовні, називаються:

а) оборотними; б) необоротними; в) прямими; г) непрямими.

Розділ 3. Біофізичні основи мембранних процесів.

51. До пасивного транспорту відносяться: а) дифузія; б) осмос; в) фільтрація; г) всі відповіді вірні. 52. Що є рушійною силою пасивного транспорту нейтральних молекул через мембрану?

а) градієнт концентрації; б) градієнт електричного потенціалу; в) градієнт тиску; г) градієнт температури.

53. Що є рушійною силою пасивного транспорту заряджених частинок через мембрану?

а) електричний градієнт; б) осмотичний градієнт; в) електрохімічний градієнт; г) концентраційний градієнт.

54. Як називається транспорт іонів через мембрану, зумовлений градієнтом електрохімічного потенціалу? а) фільтрація; б) активний; в) пасивний; г) полегшена дифузія.55. Як називається транспорт нейтральних частинок через мембрану, зумовлений градієнтом концентрації?

17

а) фільтрація ; б) активний; в) полегшена дифузія; г) пасивний. 56. Пасивний транспорт незаряджених частинок через мембрану здійснюється у напрямку:

а) проти градієнту концентрації; б) за градієнтом концентрації; в) проти градієнта електрохімічного потенціалу; г) за градієнтом електрохімічного потенціалу.

57. Як називається явище руху частинок із області більшої їх концентрації в область меншої концентрації?

а) вільна дифузія; б) осмос; в) фільтрація; г) полегшена дифузія.58. Як називається транспорт речовин через мембрану у напрямку градієнта концентрації? а) пасивний; б) активний; в) фільтрація; г) вільна дифузія.59. Активний транспорт речовин через мембрану здійснюється у напрямку: а) за градієнтом концентрації; б) проти градієнта температури; в) проти градієнта концентрації; г) вздовж мембрани. 60. Яке співвідношення іонів Na+, що виходять з клітини, і іонів К+, що

входять в клітину, при одному циклі роботи натрій-калієвого насосу: а) 1 : 3; б) 2 : 1; в) 3 : 2; г) 3 : 1.

61. Біоелектричні потенціали виникають внаслідок: а) різної концентрації іонів з обох боків клітинної мембрани; б) однакової концентрації іонів Са+2 і Сl– ; в) дифузії іонів; г) різної концентрації іонів Na+ і К+.62. Різниця потенціалів, яка виникає між зовнішньою та внутрішньою поверхнями мембрани клітини в стані її фізіологічного спокою, називається:

а) потенціалом дії; б) мембранною напругою; в) потенціалом спокою; г) рівноважним потенціалом.

63. Як співвідносяться між собою у стані спокою проникності мембрани аксона кальмара для іонів?

а) РK : РNa : PCl = 1 : 0,4 : 0,5; б) РK : РNa : PCl = 1 : 4 : 5; в) РK : РNa : PCl = 1 : 0,04 : 2; г) РK : РNa : PCl = 1 : 0,04 : 0,045.

64. Вибрати правильне міркування: а) градієнт концентрації однієї речовини з обох сторін мембрани може підтримуватись завдяки наявності градієнта концентрації іншої

18

речовини; б) градієнт концентрації одних іонів може підтримуватись завдяки наявності різниці потенціалів по обидві сторони мембрани; в) різниця концентрацій однієї речовини може підтримувати різницю концентрацій іншої речовини; г) всі міркування вірні. 65. Різниця потенціалів між зовнішньою та внутрішньою поверхнями мембрани клітини в стані її порогового або надпорогового збудження називається:

а) потенціалом спокою ; б) поширенням імпульсу; в) потенціалом дії; г) дифузним потенціалом.

66. Яка причина виникнення потенціалу дії при збудженні клітини: а) зміна проникностей мембрани для іонів; б) рух іонів всередину клітини; в) рух іонів з клітини; г) зміна розмірів мембрани.67. Головну роль у генерації потенціалу дії відіграють іони: а) К+; б) Na+; в) К+ і Na+; г) К+, Na+, Сl–.68. В першій фазі потенціалу дії (деполяризація мембрани) відбувається різка зміна мембранного потенціалу в додатну сторону. Дифузним потоком яких іонів зумовлена ця фаза: а) Сl–; б) К+; в) Са2+; г) Na+.69. Яким іонним процесом викликана деполяризація мембрани клітини? а ) входом Na+ у клітину; б) виходом К+ з клітини;

в) входом К+ у клітину; г) виходом Na+ з клітини.70. В другій фазі потенціалу дії (фазі реполяризації) відбувається повернення мембранного потенціалу до початкового значення. Дифузним потоком яких іонів зумовлена ця фаза: а) Сl–; б) Na+; в) К+; г) Mg2+ .71. Який іонний процес зумовлює фазу реполяризації? а) вхід К+ у клітину; б) вихід Na+ з клітину;

в) вихід Са++ з клітини; г) вихід К+ з клітини . 72. Потенціал cпокою нервового волокна кальмара дорівнює -60мВ. В результаті збудження цього волокна виникає потенціал дії +35мВ. Яким іонним процесом це викликано?

а) рухом іонів Na+ всередину клітини; б) рухом іонів К+ всередину клітини; в) рухом іонів К+ з клітини; г) рухом іонів Na+ з клітини.73. Потенціал дії нервового волокна кальмара дорівнює +35мВ, потім він повертається до свого початкового значення -60мВ. Яким іонним процесом це зумовлено?

19

а) рухом іонів К+ з клітини; б) рухом іонів К+ всередину клітини; в) рухом іонів Na+ в клітину; г) рухом іонів Na+ з клітини.

74. У збудливій клітині заблокували іонні канали, внаслідок чого клітина з часом повністю втратила потенціал спокою. Які канали заблокували? а) кальцієві; б) натрієві; в) хлорні; г) калієві.75.У збудливій клітині заблокували іонні канали. Це не змінило суттєво рівень потенціалу спокою, але клітина втратила здатність до генерації потенціалу дії. Які канали заблокували? а) хлорні; б) калієві; в) натрієві; г) кальцієві.

Розділ 4. Електричні і магнітні властивості тканин та органів.

76. Електричний момент струмового диполя – основна характеристика струмового диполя і визначається за формулою:

а) ; б) D = I ∙ l; в) D = I + l; г) D = I – l.77. Згідно з теорією Ейнтховена електричною моделлю серця є:

а) електричний зарядовий диполь; б) струмовий диполь; в) система електричних зарядів; г) позитивний електричний заряд.

78. Згідно з теорією Ейнтховена різниця потенціалів, яка реєструється в кожному із відведень ЕКГ, змінюється з часом внаслідок:

а) зміни величини моменту еквівалентного зарядового диполя; б) зміни величини моменту еквівалентного струмового диполя; в) зміни напрямку еквівалентного зарядового диполя; г) зміни напрямку і величини дипольного моменту еквівалентного струмового диполя.

79. Яке з тверджень відноситься до постулатів теорії Ейнтховена? а) серце – генератор струму, що розташований в об’ємному

провіднику; б) вісь струму поділяє електричне поле на дві симетричні

половини; в) інтегральний електричний вектор серця (ІЕВС) змінюється за

величиною і напрямком в процесі роботи серця. г) всі відповіді вірні .

80. У I стандартному відведенні електроди накладають так: а) права рука – ліва нога; б) ліва рука – ліва нога;

в) права рука – ліва рука; г) права нога – ліва нога.

20

81. У II стандартному відведенні електроди накладають так: а) права рука – ліва нога; б) ліва рука – ліва нога;

в) права рука – ліва рука; г) права нога – ліва нога.82. У IIІ стандартному відведенні електроди накладають так: а) права рука – ліва нога; б) ліва рука – ліва нога;

в) права рука – ліва рука; г) права нога – ліва нога.83. При ЕКГ реєструється різниця потенціалів: а) 3 – 4 кВ; б) 1 – 2 мВ;

в) 1 – 2 В; г) 3 – 4 мкВ.84. Якого кольору штекер кабелю відведень електрокардіографа під’єднують до електроду правої руки? а) жовтий; б) червоний; в) зелений; г) чорний.85. Якого кольору штекер кабелю відведень електрокардіографа під’єднують до електроду лівої руки? а) жовтий; б) червоний; в) зелений; г) чорний.86. Імпеданс живих тканин має такі складові:

а) індуктивний і ємнісний опір; б) тільки індуктивний опір; в) активний і ємнісний опір; г) тільки ємнісний опір.

87. Дисперсія імпедансу біотканини – це залежність: а) імпедансу біотканини від ємнісного опору; б) імпедансу біотканини від тривалості дії змінного струму; в) імпедансу біотканини від частоти змінного струму; г) імпедансу біотканини від активного опору.

88. Чому при дії ушкоджувальних чинників та відмиранні тканин дисперсія імпедансу зменшується?

а) збільшується проникність мембран; б) збільшуються іонні потоки; в) послаблюються поляризаційні процеси; г) всі відповіді вірні.

89. Метод реєстрації зміни імпедансу органів під час їх кровонаповнення називають… а) кардіографією; б) енцефалографією. в) реографією; г) міографією90. Життєздатна тканина має коефіцієнт поляризації: а) к < 1; б) к = 1; в) к > 1; г) к 1.91. При відмиранні живої тканини коефіцієнт поляризації: а) к → 0; б) к = 1; в) к → ∞; г) к 1.92. Метод дослідження наповнення кров’ю органа або частини тіла на підставі реєстрації змін їх опору або діелектричних властивостей називається: а) кардіографією; б) енцефалографією;

в) реографією; г) міографією.93. Як називаються речовини, внутрішнє магнітне поле яких слабо підсилює

21

зовнішнє магнітне поле? а) парамагнетики; б) діамагнетики;

в) феромагнетики; г) магнетики.94. Як називаються речовини, внутрішнє магнітне поле яких слабо послаблює зовнішнє магнітне поле? а) парамагнетики; б) діамагнетики;

в) феромагнетики; г) магнетики.95. Магнітні бурі – це:

а) різке порушення плавних коливань геомагнітного поля;б) наслідок зміни магнітного поля Місяця;в) вплив коливань процесів на поверхні Землі;г) сонячний вітер.

96. Магнітотерапія – це терапія з використанням: а) пучка протонів; б) рентгенівських променів ;

в) γ – променів; г) магнітних полів.97. Для діамагнетиків магнітна проникність має такі значення: а) μ > 1; б) μ < 1; в) μ = 1; г) μ >> 1.98. Для парамагнетиків магнітна проникність має такі значення: а) μ > 1; б) μ < 1; в) μ = 1; г) μ >> 1.99. Для феромагнетиків магнітна проникність має такі значення: а) μ > 1; б) μ < 1; в) μ = 1; г) μ >> 1.100. Магнітострикція – це: а) зміна лінійних розмірів феромагнетика під впливом змінного магнітного поля; б) зміна розмірів тіла під впливом змінного магнітного поля; в) зміна розмірів п’єзоелектрика під впливом змінного електричного поля; г) зміна розмірів тіла під впливом постійного струму.

Розділ 5. Біологічна дія фізичних чинників. 101. Ультразвук – це механічні хвилі з частотою:

а) більше 20 кГц; б) від 16 до 20000 Гц; в) менше 20 кГц; г) менше 16 Гц.

102. Які особливості поширення УЗ? а) променевий характер розповсюдження; б) можливість досягнення великих значень інтенсивності УЗ; в) сильне поглинання у газових середовищах;

г) всі відповіді вірні.103. В чому полягає механічний ефект взаємодії УЗ з речовиною? а) зміні рН середовища; б) виникненні механічних деформацій; в) збільшенні температури; г) всі відповіді вірні.104. Чим обумовлена руйнівна дія УЗ в тканинах організму?

а) кавітацією; б) мікровібраціями; в) мікротечіями; г) зміною рН.

22

105. Які фізичні основи ехолокаційного УЗ методу діагностики органів? а) відбивання УЗ від границі розділу 2-х середовищ; б) поглинання УЗ; в) заломлення УЗ на границі розділу 2-х середовищ; г) дифракції УЗ.

106. Поглинання ультразвуку біологічними тканинами залежить від: а) акустичних властивостей тканин і частоти УЗ-коливань; б) акустичних властивостей тканин і амплітуди УЗ коливань; в) напрямку поширення ультразвуку; г) акустичних властивостей тканин і напрямку поширення

ультразвуку.107. Ультразвукова ехоенцефалографія – це: а) денатурація білкових частинок цитоплазми клітин мозку; б) утворення газових пухирців у клітинах мозку під впливом ультразвуку; в) діагностування пухлин та запалень мозку за допомогою ультразвуку; г) отримання тривимірного зображення мозку з використанням ультразвуку.108. Ультразвукова ехокардіографія – це: а) підвищення температури клапанів серця внаслідок поглинання енергії УЗ; б) дослідження динаміки серцевої діяльності за допомогою УЗ хвиль; в) трансформація УЗ хвиль в теплову енергію в аорті; г) графічний запис звукових явищ, зумовлених роботою серця.109. Акустична кавітація – це а) денатурація білків під дією УЗ; б) явище зменшення інтенсивності УЗ; в) утворення газових або парових пухирців в рідині під дією УЗ; г) явище підсилення інтенсивності УЗ.110. Електричні імпульси, що повторюються, називаються… а) імпульсним струмом; б) змінним струмом; в) електричним струмом; г) частотою струму.111. Які функціональні зміни в клітинах може викликати імпульсний струму? а) збудження або гальмування; б) збудження. в) гальмування; г) активність.

112. Електростимуляцією називають: а) термічні ефекти в органах і тканинах під дією електричного струм; б) виникнення струмів провідності і різних поляризаційних явищ в біологічних тканинах під дією зовнішнього електричного поля; в) збудження тканин і органів під дією електричного струму; г) збудження тканин і органів під дією низькочастотних імпульсних струмів.113. Від чого залежить порогове значення сили струму, який здатний

23

викликати збудження? а) амплітуди імпульсу ; б) частоти струму;

в) тривалості імпульсу; г) всі відповіді вірні. 114. Механізм дії імпульсних струмів на біооб’єкти: а) дискретна зміна кількісного і якісного співвідношення іонів як усередині так і зовні клітини; б) інтенсивне нагрівання тканин; в) поява вихрових струмів, що зумовлюють утворення потенціалу дії; г) всі відповіді вірні. 115. Від чого залежить подразнювальна дія імпульсного струму низької частоти? а) амплітуди, частоти і форми імпульсу; б) конфігурації його переднього і заднього фронтів; в) тривалості імпульсів; г) всі відповіді вірні. 116. З якою лікувальною метою використовуються імпульсні струми? а) для відновлення провідності нервових волокон; б) для відновлення кісткової тканини при переломах; в) для відновлення скорочувальної здатності м’язів; г) всі відповіді вірні. 117. З якою діагностичною метою використовують імпульсні струми? а) для оцінки збудливості м'язів (реобаза, хронаксія); б) для оцінки функціональної рухливості м’язів (лабільності); в) для оцінки стану біологічних мембран і нервових тканин; г) всі відповіді вірні. 118. Оптимальна реакція скелетних м’язів виникає в певних інтервалах частот (80…150Гц) імпульсного струму. Як називається ця властивість тканин? а) акомодацією; б) збудженням; в) лабільністю; г) подразненням.119. Оптимальна реакція гладеньких м’язів виникає в певних інтервалах частот (25…35Гц) імпульсного струму. Як називається ця властивість тканин? а) акомодацією; б) лабільністю; в) збудженням; г) подразненням.120. Індуктотермия – застосування з лікувальною метою: а) високочастотного магнітного поля (ν=10–15 МГц); б) ультрависокочастотного електричного поля (ν=40–300 МГц); в) високочастотного електричного струму (ν=0,5–2,0 МГц); г) електромагнітних хвиль (ν=2375 МГц).121. УВЧ-терапія – застосування з лікувальною метою: а) високочастотного магнітного поля (ν=10–15 МГц); б) ультрависокочастотного електричного поля (ν=40–300 МГц); в) високочастотного електричного струму (ν=0,5–2,0 МГц);

24

г) електромагнітних хвиль (ν=2375 МГц).122. Мікрохвильова терапія – застосування з лікувальною метою: а) високочастотного магнітного поля (ν=10–15 МГц); б) ультрависокочастотного електричного поля (ν=40–300 МГц); в) високочастотного електричного струму (ν=0,5–2,0 МГц); г) електромагнітних хвиль (ν=2375 МГц).123. Діатермія – застосування з лікувальною метою: а) високочастотного магнітного поля (ν=10–15 МГц); б) ультрависокочастотного електричного поля (ν=40–300 МГц); в) високочастотного електричного струму (ν=0,5–2,0 МГц); г) електромагнітних хвиль (ν=2375 МГц).124. Які первинні процеси виникають в живих тканинах під впливом високочастотного магнітного поля? а) струми провідності; б) вихрові струми; в) переорієнтація диполів; г) струми провідності і переорієнтація диполів.125. Які первині процеси виникають в живих тканинах під впливом УВЧ електричного поля? а) струми провідності; б) вихрові струми; в) переорієнтація диполів; г) струми провідності і переорієнтація диполів.

126. Які тканини добре прогріваються високочастотними струмами провідності?

а) тканини, що мають великий питомий опір (шкіра, кісткова і сполучна тканини); б) тканини, що мають малий питомий опір (кров, лімфа, клітинна і позаклітинна рідина, м’язи); в) тканини з малою діелектричною проникністю; г) тканини з малою магнітною проникністю. 127. При α– розпаді новоутворене ядро зміщується у Періодичній таблиці елементів: а) на одну клітину до її початку; б) на дві клітини до її початку; в) на дві клітини вправо; г) на чотири клітини вправо.

128. При β−

– розпаді новоутворене ядро зміщується у Періодичній таблиці елементів: а) на чотири клітини до її початку; б) на одну клітину вправо; в) на дві клітини до її початку; г) на одну клітину до її початку. 129. Як зміниться в результаті β

+– розпаді порядковий номер елемента Z?

а) Z збільшиться на одиницю; б) Z зменшиться на одиницю; в) Z не зміниться; г) Z зменшиться на дві одиниці. 130. Приклад якого виду радіоактивного розпаду приведений: 19К40 = 20Са40 + -1e0 + ν̄ ?

25

а) альфа розпад; б) електронний бета-розпад; в) бета розпад; г) позитронний бета-розпад.

131. Приклад якого виду радіоактивного розпаду приведений: 88Ra226 = 86Rn222 + 2α4 + γ ? а) електронний β-розпад; б) альфа-розпад; в) нейтронний і протонний розпад; г) позитронний β–розпад.132. Активність радіоактивного елементу:

а) A=dN

dt ; б) A=−dN

dt ; в) A=−dN

dx ; г) A=dN

dx .133. Беккерель – це активність такого радіонукліду, для якого за одну секунду відбувається: а) один радіоактивний розпад; б) 106 радіоактивних розпадів; в) 3,7·1010 радіоактивних розпадів; г) 1010 радіоактивних розпадів. 134. Закон послаблення інтенсивності γ–випромінювання речовиною: а) I = I0 e-μt; б) I = I0 e-μd; в) I = I0 e-λd; г) I = I0 eλd.135. Рентгенівське випромінювання – це: а) потік високоенергетичних нейтронів; б) потік високоенергетичних протонів; в) електромагнітні хвилі з довжиною хвиль від 10-5 до 80 нм; г) електромагнітні хвилі з довжиною хвиль від 10 до 380 нм.136. Гальмівне рентгенівське випромінювання – це електромагнітні хвилі, які виникають в результаті: а) переходів електронів з вищих енергетичних рівнів атомів на вакантні місця К,L,M рівнів; б) гальмування електронів полем атомів аноду; в) поширення пружних деформацій у рідинах і твердих тілах; г) поглинання видимого світла речовиною.137. Характеристичне рентгенівське випромінювання – це електромагнітні хвилі, які виникають в результаті: а) переходів електронів з вищих енергетичних рівнів атомів на вакантні місця К,L,M рівнів; б) гальмування електронів полем атомів аноду; в) поширення пружних деформацій у рідинах і твердих тілах; г) поглинання видимого світла речовиною.138. Рентгенівське випромінювання проникає у речовину тим глибше, чим:

а) менша енергія кванта; б) більша довжина хвилі випромінювання; в) менше частота випромінювання; г) більша енергія кванта.

139. Найсильніше поглинається органами людського тіла таке рентгенівське випромінювання: а) ультрам'яке в діапазоні 30…80нм; б) м’яке в діапазоні 20…30нм; в) жорстке в діапазоні 0,01… 0,1нм;

26

г) жорстке в діапазоні 0,1…1нм.140. Які тканини людського організму найсильніше поглинають рентгенівське випромінювання:

а) м’язові; б) кісткові; в) жирові; г) хрящові.

141. Що таке альфа-випромінювання? а) потік позитронів; б) потік протонів; в) потік нейтронів; г) потік ядер гелію.

142. Що таке бета-випромінювання? а) потік електронів або позитронів; б) потік нейтронів;

в) потік протонів; г) потік ядер гелію.143. Яка природа γ–випромінювання?

а) електромагнітні хвилі з довжиною хвилі менше 0,1нм; б) хвилі з λ < 0,1нм; в) потік протонів;

г) потік нейтронів.144. Вкажіть, яке перетворення відбувається при α–розпаді?

а) ΖA x= 2

4 α +Ζ+1A у + γ ; б) Ζ

A x= 24 α + Ζ−2

A−4 у ;

в) ΖA x= 2

4 α + Ζ−2A+4 у ; г) Ζ

A x= 24 α +Ζ−1

A у + γ .

145. Вкажіть, яке перетворення відбувається в ядрі при β−

– розпаді?

а) 11 p= 0

1 n + +10 e +υ ; б) −1

0 e+ +10 e = 2 γ ;

в) 01 n= 1

1 p +−10 e + ~υ ; г) 0

1 n+ +10 e = 1

1 p + υ .146. Вкажіть, яке перетворення відбувається в ядрі при β

+– розпаді?

а) 01 n= 1

1 p +−10 e + ~υ ; б) 0

1 n= +11 e + 1

1 p + υ ;

в) 11 p= 0

1 n + +10 e +υ ; г) 1

1 p= −10 e +0

1 n + ~υ .147. Бета-розпад відбувається у ядрах, нестійкість яких пов’язана із:

а) співвідношенням кількості протонів і нейтронів; б) кількістю нейтронів; в) кількістю протонів;

г) величиною ядра.148. Якщо в нестійкому ядрі є надлишок протонів, то відбувається:

а) електронний β – розпад; б) α–розпад; в) позитронний β –розпад; г) γ–випромінювання.

149. Якщо в нестійкому ядрі є надлишок нейтронів, то відбувається: а) позитронний β –розпад; б) α–розпад; в) електронний β –розпад; г) γ–випромінювання.

150. При яких радіоактивних перетвореннях виникає γ–випромінювання? а) при α–розпаді; б) приβ−

–розпаді;

27

в) приβ+–розпаді; г) всі відповіді вірні.

151. Приклад якого виду радіоактивного розпаду приведений:

15P30 = 14Si30 + +1e0 + υ ?

а) α–розпад; б) β+

–розпад (позитронний); в) β

−–розпад (електронний); г) гамма-випромінювання.

152. Основне рівняння радіоактивного розпаду: а) N=N0 e-λt; б) N=N0 eλt; в) ∆N=N0 eλt; г) N=N0 eλT.153. Активність радіоактивного препарату – це…

а) швидкість розпаду речовини; б) швидкість розпаду атомів і молекул; в) час розпаду ядер; г) число розпадів його ядер за одиницю часу.

154. До іонізуючого випромінювання відносять: а) радіоактивне випромінювання; б) протони і нейтрони; в) рентгенівські промені; г) всі відповіді вірні.155. Що називається експозиційною дозою? а) cумарний заряд іонів, що утворився в одиниці маси сухого повітря. б) cумарний заряд іонів, що утворився в одиниці маси речовин під дією γ або рентгенівських променів. в) cумарний заряд іонів одного знака, що утворилися в одиниці маси сухого повітря, в результаті дії на нього γ або рентгенівських променів. г) cумарний заряд іонів одного знака, що утворилися в одиниці маси речовини в результаті дії γ і рентгенівських променів.156. Рентген – це позасистемна одиниця вимірювання… а) активності радіоактивного елементу; б) поглинутої дози; в) експозиційної дози; г) біологічної дози.157. Що називається поглинутою дозою? а) Кількість енергії будь-якого виду іонізуючого випромінювання, яка поглинається 1см3 речовини. б) Кількість енергії будь-якого виду іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси речовини за час опромінення. в) Кількість енергії випромінювання, що поглинається одиницею маси речовини. г) Кількість енергії випромінювання, що падає на одиницю маси речовини.158. Грей – це системна одиниця вимірювання… а) активності радіоактивного елементу; б) біологічної дози; в) потужності експозиційної дози; г) поглинутої дози.159. Між поглинутою дозою D і експозиційною дозою Х існує залежність: а) D = f · Н; б) D = к· f · Н; в) D = f ·Х; г) D = f ·Х2 .160. Еквівалентна (біологічна) доза визначається:

28

а) відношенням суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених іонізуючих частинок до маси речовини в цьому об’ємі; б) енергією, яку передають іонізовані частинки одиниці маси речовини; в) добутком поглинутої дози окремого виду випромінювання і відповідного коефіцієнту якості; г) сумарним зарядом іонів в одиниці маси речовини.161. Зіверт – це системна одиниця вимірювання… а) активності радіоактивного елементу; б) поглинутої дози; в) потужності експозиційної дози; г) біологічної дози. 162. Між еквівалентною (біологічною) дозою Н і експозиційною Х існує залежність: а) Х = к· f · Н; б) Х = к · Н; в) Н = к· f · Х; г) Н = f ·Х.163. Зв’язок між активністю А радіоактивного елементу і потужністю Р експозиційної дози на відстані r від джерела випромінювання:

а) P=kγ⋅

Ar2 ; б)

P=kγ⋅A2

r ; в) A=kγ⋅

Xr 2 ; г)

P=kγ⋅Ar .

164. Радіофармацевтичні препарати – це… а) речовини, введення яких в організм підвищують його стійкість до дії іонізуючих випромінювань;

б) низькомолекулярні речовини, що утворюються в організмі людини під дією іонізуючого випромінювання і беруть участь у формуванні променевих уражень;в) атоми або групи атомів, які мають один і більше неспарених електронів і здатні самостійно існувати;

г) діагностичні або лікарські засоби, які містять радіонукліди.165. Радіотоксини – це… а) речовини, введення яких в організм підвищують його стійкість до дії іонізуючих випромінювань;

б) низькомолекулярні біологічно активні речовини, що утворюються в організмі людини під дією іонізуючого випромінювання і беруть участь у формуванні променевих уражень;в) діагностичні засоби, які містять радіонукліди;г) ізотопи хімічного елемента, здатні до радіоактивного розпаду.

166. Радіопротектори – це… а) низькомолекулярні речовини, що утворюються в організмі людини під дією іонізуючого випромінювання і беруть участь у формуванні променевих уражень;

б) атоми або групи атомів, які мають один і більше неспарених електронів і здатні самостійно існувати;в) діагностичні засоби, які містять радіонукліди;г) речовини, введення яких в організм підвищують його стійкість до дії іонізуючих випромінювань.

167. Фотолюмінесценція – це: а) світіння люмінофора, збуджене іонізуючим випромінюванням;

29

б) вид люмінесценції, що збуджується видимим світлом і УФ-промінням; в) люмінесценція, що супроводжує хімічні реакції; г) світіння живих організмів, що виникає за рахунок енергії біохімічних реакцій.168. Хемілюмінесценція – це: а) світіння люмінофора, збуджене іонізуючим випромінюванням; б) вид люмінесценції, що збуджується видимим світлом і УФ-промінням; в) люмінесценція, що супроводжує хімічні реакції; г) світіння живих організмів, що виникає за рахунок енергії біохімічних реакцій.169. Флуоресценція – це люмінесценція тривалістю … а) 10-8 – 10-9с; б) 10-4 – 10с; в) 10с; г) 10 хв.170. Фосфоресценція – це люмінесценція яка триває … а) 10-4 – 10с після припинення дії збудника; б) 10-8 – 10-9с після освітлення речовини; в) 10-8 – 10-9с; г) 10-8 с.

Розділ 6. Елементи біофізики слуху і зору.

171. Центрована оптична система складається: а) з декількох лінз, які мають спільну головну оптичну вісь; б) з декількох збиральних лінз; в) з декількох розсіювальних лінз; г) з розсіювальної і збірної лінз.172. Оптична сила лінзи вимірюється: а) у ньютонах; б) у метрах; в) у джоулях; г) у діоптріях. 173. Яке заломлююче середовище ока має найбільшу оптичну силу? а) склисте тіло; б) кришталик; в) рогівка; г) передня камера. 174. Яка відстань найкращого бачення? а) 20 – 25см; б) 10 – 15см; в) 0,5 м; г) 1 м. 175. Що таке гіперметропія? а) вада рефракції ока з головним фокусом оптичної системи ока поза сітківкою ока; б) розлад зору, при якому промені від нескінченно віддалених точкових джерел фокусуються перед сітчастою оболонкою; в) пристосування органа зору бачити об’єкти при різкій освітленості; г) зміна сили заломлення ока при зоровому сприйнятті предметів на різній віддалі від нього.176. Що таке міопія? а) вада рефракції ока з головним фокусом оптичної системи ока поза

30

сітківкою ока; б) розлад зору, при якому промені від нескінченно віддалених точкових джерел фокусуються перед сітчастою оболонкою; в) пристосування органа зору бачити об’єкти при різкій освітленості; г) зміна сили заломлення ока при зоровому сприйнятті предметів на різній віддалі від нього.177. Що таке акомодація ока? а) вада рефракції ока з головним фокусом оптичної системи ока поза сітківкою ока; б) розлад зору, при якому промені від нескінченно віддалених точкових джерел фокусуються перед сітчастою оболонкою; в) пристосування органа зору бачити об’єкти при різкій освітленості; г) зміна сили заломлення ока при зоровому сприйнятті предметів на різній віддалі від нього.178. Що таке адаптація ока? а) вада рефракції ока з головним фокусом оптичної системи ока поза сітківкою ока; б) розлад зору, при якому промені від нескінченно віддалених точкових джерел фокусуються перед сітчастою оболонкою; в) пристосування органа зору бачити об’єкти при різкій освітленості; г) зміна сили заломлення ока при зоровому сприйнятті предметів на різній віддалі від нього.179. Які перетворення енергії відбуваються у фоторецепторах? а) світлової енергії в електричну; б) механічної енергії в світлову; в) світлової енергії в механічну; г) світлової енергії в хімічну.180. Присмерковий і нічний зір забезпечують: а) фоторецептори паличок; б) фоторецептори колбочок; в) хоріоїдея і зіниця ока; г) хоріоїдея і склисте тіло.181. Які пігменти відіграють головну роль у механізмі зору? а) меланіни і флавони; б) гемоглобін і міоглобін; в) родопсини і порфіропсини; г) білірубін і уробілін.182. Денний зір і сприйняття кольорів забезпечують: а) фоторецептори паличок; б) фоторецептори колбочок; в) хоріоїдея і зіниця ока; г) хоріоїдея і склисте тіло.183. Чутливість фоторецепторів: а) в темноті знижується, а при яскравому світлі підвищується;

31

б) в темноті підвищується, а при яскравому світлі знижується; в) не залежить від яскравості освітлення; г) в темноті знижується, а при яскравому світлі не змінюється.184. Де найгустіше розміщені фоторецептори? а) у центральній ямці; б) у жовтій плямі; в) у центрі райдужної оболонки; г) всередині кришталика.185. Електроокулограма – крива, яка відображає зміни біоелектричних потенціалів: а) ока при його рухах; б) сітківки ока; в) мозку; г) кришталика.186. Електроретинограма – крива, яка відображає зміни біоелектричних потенціалів: а) ока при його рухах; б) сітківки ока; в) мозку; г) кришталика.187. Якою повинна бути довжина звукової хвилі відносно довжини резонатора, щоб в останньому спостерігався акустичний резонанс?

а) довжина звукової хвилі в 4 рази більша, ніж довжина резонатора; б) довжина резонатора становить 1/4довжини звукової хвилі; в) довжина резонатора в 4 рази більша, ніж довжина звукової хвилі; г) їх довжини однакові.

188. При якій частоті виникає акустичний резонанс в зовнішньому слуховому проході?

а) 1000Гц; б) 2000Гц; в) 3000Гц; г) 4000Гц. 189. Де відбувається трансформація звукових коливань повітря в звукові коливання рідкого середовища внутрішнього вуха?

а) у зовнішньому вусі; б) у слуховому проході; в) у середньому вусі; г) у внутрішньому вусі.

190. Сприйняття звуків двома вухами, що забезпечує здатність визначати напрям на джерело звуку, називається…

а) демпферуванням у вухах; б) трансформаційним ефектом; в) бінауральним слухом; г) орієнтаційним ефектом.

191. В якому органі відбувається перетворення механічної енергії акустичних хвиль в електричну?

а) середньому вусі;

32

б) основній мембрані; в) кортієвому органі; г) слуховому проході.

192. В якій складовій органу слуху здійснюється акустичний резонанс в результаті інтерференції падаючої і відбитої звукових хвиль?

а) вушній раковині; б) зовнішньому вусі; в) зовнішньому слуховому проході; г) середньому вусі.

193. При яких значеннях рівня інтенсивності барабанна перетинка руйнується? а) 130дБ; б) 100дБ; в) 160дБ; г) 140дБ.194. Послаблення передачі звукових коливань у випадку їх великої інтенсивності (на рівні больового відчуття) називається… а) бінауральним слухом; б) демпферуванням у вусі; в) трансформаційним ефектом; г) зниженням слуху.195. За якою формулою обчислюється інтенсивність звуку (де Е–енергія хвилі; S–площа поверхні, через яку хвиля переносить енергію; Ф–потік енергії; t-час перенесення енергії)?

а) I= E

Ф⋅t ; б) I= Ф

S⋅t ; в) I= E

S ; г) I= E

S⋅t196. Висота звуку – це суб’єктивна характеристика...

а) частоти звуку; б) частоти основного тону звуку; в) інтенсивності і частоти звуку; г) акустичного спектру звуку.

197. Крива, яка відповідає мінімальним інтенсивностям звуку на різних частотах, при яких у вухах виникає відчуття болю, називається… а) порогом слухового відчуття; б) порогом чутності; в) нижнім порогом або кривою нульової гучності; г) порогом больового відчуття або верхнім порогом чутності.198. Частота – це кількість повних коливань точки…

а) за одну секунду; б) за один період;

в) за одиницю часу; г) за час коливання.

199. Крива, яка відповідає мінімальним інтенсивностям звуку на різних частотах, при яких людина починає чути звук, називається… а) порогом слухового відчуття або нижнім порогом; б) верхнім порогом; в) порогом больового відчуття; г) рівнем інтенсивності.

33

200. Рівень слухового сприйняття над його порогом називається… а) гучністю; б) тембром; в) висотою; г) силою звуку.

Основна література

1.Савельев И.В. Курс общей физики. М.: Наука, 1977-1979, т. 1-3.2.Сивухин Д.В. Общий курс физики. М.: Наука, 1974, т.1-3.3.Детлаф Л.В., Яворский Б.М., Милковская Л.В. Курс физики. М: Высшая

школа, 1973-1979, т.1-3.4.Тиманюк В.А. Физика. Харьков: Основа, 1996.5.Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. М.: Высшая школа,

1999.6.Волькенштейн М.В. Биофизика. - М.: Наука, 1988.7.Рубин А.Б. Биофизика. - М.: Высшая школа, 1987.8.Антонов В.Ф., Черныш А.М. и др. Биофизика. М.: Владос,2000.9.Владимиров Ю.А. Биофизика. - М.: Медицина, 1983. 10.Губанов Н.И. Медицинская биофизика. - М.: Медицина, 1978.11. Рыбин И. А. Лекции по биофизике. Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1990. 12.Загальна фізика. Збірник задач за загальною редакцією Горбачука І.Т.

Київ: Вища школа, 1993. 13.Волькенштейн В.С. Сборник задач по общему курсу физики. М.: Наука,

1979.14.Чертков А.Г., Воробьев А.А., Федоров .Ф. Задачник по физике. М.:

Высшая школа, 1973, 1981. 15.Ремизов А.Н., Исакова Н.Х., Максина А.Г. Сборник задач по

медицинской и биологической физике. М.: Высшая школа, 1987. 16.Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. К.:

Техніка, 1999. 17.Чолпан П.П. Фізика. К.: Вища школа, 2003. 18.Бушок Г.Ф., Венгер Є.Ф. Курс фізики. К.: Вища школа, 2002.

Додаткова література1.Стрелков СП. Механика. М.: Наука, 1975.2.Кикоин И.К., Кикоин А.К. Молекулярная физика. М.: Наука, 1976.3.Калашников С.Г. Электричество. М.: Наука, 1977.4.Ландсберг Г.С. Оптика. М.: Наука, 1976.5.Волькенштейн М.В. Энтропия и информация. — М.: Наука, 1986.

34

6.Шредингер Э. Что такое жизнь с точки зрения физики. М.: Атомиздат,1972.

7.Беккинблит М.Б. Электричество в живых организмах.–М.:Наука,1988.

35