Конспекти уроків вивчення творчості Лесі Українки

Автори розробок уроків: вчителі української мови та літератури загальноосвітніх навчальних закладів міста.

Упорядники: П.К.Ліневич, завідуючий інформаційно-методичним центром; О.В.Огородник, методист інформаційно-методичного центру

© Інформаційно-методичний центр управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради

1

ПЕРЕДМОВА

Леся Українка, як і багато інших її побратимів по духу, була справжнім патріотом своєї землі, боролась за її волю, духовність, культуру, оспівувала красу рідного краю і неперевершеність чистих людських почуттів. Твори цієї поетеси є близькими та актуальними і в наш час, бо вони писані серцем і в них частиночка душі справжньої людини, котра вміла жити, вміла боротись за життя, вміла любити, вміла нести світло свого серця іншим – вона ж бо дочка Прометея.

Завдання вчителя літератури – донести до учнів багатство ідейно-художнього змісту творів видатної майстрині слова, розкрити довершеність і своєрідність неповторного творчого почерку митця, визначити її місце в літературному процесі.

У посібнику подано конспекти нестандартних уроків з української літератури, літератури рідного краю, позакласного читання та позакласних заходів.

Автори розробок, згідно з вимогами чинної програми, яка націлює вчителя на виховання національно свідомої, духовно багатої, зорієнтованої на творчу діяльність особистості, головну увагу приділили формам і методам роботи, що яскраво демонструють, як засобами мистецтва слова можна виховувати любов до України, повагу до її

2

мови, історії, культури, звичаїв і традицій, повагу до її народу.

Конспекти уроків укладено з урахуванням особистісно зорієнтованих підходів до викладання, ефективних інтерактивних методів, використання пошукових тестових завдань, які виявляють самостійність учнів, творчу активність тощо.

3

Заїка Леонід Якович,вчитель української мови та літератури навчально-виховного комплексу «Гімназія ім. Лесі Українки – школа І ступеня»

Родинна галерея КосачівУрок української літератури в 10 класі

Мета: визначити роль родини у життєвому і творчому шляху Лесі Українки, оточення письменниці; ознайомитися із життєвими шляхами “літературної родини”; розвивати уміння аналізувати й узагальнювати факти, підбирати відповідний матеріал; виховувати активну життєву позицію.

Тип уроку: урок-дослідження, опрацювання нового матеріалу.Обладнання: портрети родини Косачів, наукова, документальна і художня література про цю

родину.

Використана література:1. Блажко Е. Сестри Косач: Про відоме й маловідоме із життя видатної родини. //Час – Time. – 1995.- 25 лютого.2. Денисюк І.,Скрипка.Т. Дворянське гніздо Косачів.. – Львів: Науково-видавниче

товариство Академічний експрес 1999.3. Костенко.А. Леся Українка. – К. : Дніпро, 1985.4. Міщенко Л.І. Леся Українка .- К.:Радянська школа, 1986.

Хід урокуІ. Вступне слово вчителя

У літературному процесі України є досить цікаве явище – родинні традиції. Леся Українка признавалась, що їй не важко було стати письменницею, бо походила з “літературної родини”. Діти письменників продовжували традиції таких родів та оновлювали їх, нерідко виявляючи й повну опозицію до батьків. Українські літературні роди ї сім’ї – це Куліші-Білозерські, Старицькі,Франки,Грінченки, Грушевські, Липи,Кандиби… Найяскравішим був рід Драгоманових-Косачів, які говорили “сувору правду без прикрас”.

Родинна галерея Косачів… Леся Українка – славетна й улюблена письменниця нашого народу, феноменальна жінка у світовій культурі. Мати письменниці – відома громадська діячка, поетеса й прозаїк Олена Пчілка. Меценат української культури й дбайливий батько великої сім’ї Петро Косач. Побратим по перу – фізик, поет і прозаїк Михайло Косач ( у літературі – Михайло Обачний). Сестра Лесі та її біограф , авторка фундаментальної “Хронології життя та творчості Лесі Українки” Ольга Косач-Кривинюк, сестри Оксани та Ізидора, і , нарешті, її молодший брат -характерник Микола Косач.

ІІ. Основна частина уроку

Клас поділений на дослідницькі групи, їх п’ять. Кожна отримала окреме завдання. Учні кожної групи повинні з’ясувати, що вони дізнались нового про членів родини Косачів. Адже, вивчаючи долі батьків і дітей цієї талановитої родини, ми зрозуміємо краще те середовище й оточення, в якому виросла і сформувалась як поетеса і громадянка Леся Українка.

Перша група. Повідомлення учнів Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач) Виховала своїх шестеро дітей на аристократів духу і серед них – геніальну Лесю Українку.

Багато зробила на ниві українства вперше як жінка – перша журналістка, перша жінка-академік. Ольга Петрівна була надзвичайно привабливою. Навіть у похилому віці лице Олени Пчілки здавалось молодим , а темно-сині очі зі сталевим відтінком світилось ясним промінням . Чари її особистості захоплювали Івана Франка, Михайла Павлика. Дружина Франка назве її найліпшою жінкою у світі…

4

Глибоко шануючи свого брата, Михайла Драгоманова, не поділяла Ольга Петрівна його антинародовських поглядів і взагалі була за об’єднання роздріблених сил на ґрунті українських ідей. Дочка Ольга писала про матір: ”…це занадто велика фігура, занадто складна, занадто значна її роль і місце у житті.”

Народилася Ольга Петрівна у повітовому місті Гадячі Полтавської губернії 17 червня 1849 року. Походила з Драгоманових. У роді не переривалися традиції літературні і революційні. Початки освіти дав батько, згодом поступила до Київського зразкового пансіону шляхетних дівчат (закінчила його у 1866). Серед учасників “Громади”, до якої залучив її брат Михайло, знайшла свою долю, свого друга життя Петра Антоновича Косача. У 1868 році одружилася з ним й оселилася в місті Звягель (Новоград-Волинський) , де чоловік обіймав посаду голови з’їзду мирових посередників. Високі ідеали “Громади” заполонили молоде подружжя на все життя, зробили їх спільниками і друзями.

У Звягелі Ольга Петрівна поринає у вир народної творчості та народного життя. Перші її фольклорні записи використали Михайло Драгоманов та Володимир Антонович в “Исторических песнях малорусского народа ” (1876), Драгоманов у “Очерках звуковой истории малорусского наречия” (1876). Разом з композитором Лисенком, Ольга Петрівна записала волинське весілля. Згодом видала альбом “Український народний орнамент (зразки вишивання, ткання, писанок) ”, а у передмові зазначила про наукове значення зібраного матеріалу.

Лише на один рік раніше за Лесю Українку почала друкувати свої вірші. З цього приводу дочка Ізидора писала: “Олена Пчілка – псевдонім , що мама придбала собі, як була зовсім молодою. Тоді молоде подружжя (наші батьки) жили в Звягелі на Волині, там часто Ольгу звуть Оленою, а що мама дуже захопилася збирання етнографічного матеріалу (вишивка, тканина), то батько наш казав, що вона як тая пчілка працює. Та й все життя мама любила пчіл – ці комахи подобалися їй, як символ невсипущої праці для загалу. Мама , де жила довгий час, то заводила пасіку хоча б 3-4 вулики, то не задля якоїсь там вигоди, просто їй подобалось спостерігати тую доцільну метушню комашок і сам буколічний вигляд вуликів.”

Перша збірка поезій Олени Пчілки “Думки-мережанки” виходить у 1876 році. Та письменницький хист виявився у неї ще у приватному пансіоні в Києві, куди дванадцятилітню Олю влаштував її брат Михайло. Вона німецькою мовою так гарно написала оповідання про пригоди капелюшка, що захоплений учитель надрукував цю річ у німецькому журналі.

Займалися Олена Пчілка і перекладами з російської та західноєвропейської літератур, видала жіночий альманах “Перший вінок”, фінансувала друкований орган Павлика та Франка”Громадський друг”. Створила осередок літературного й театрального руху на Волині, організувала першу українську бібліотеку, поставила декілька українських спектаклів (навіть військові допомогали їй у цьому). ЇЇ дім у Колодяжному став своєрідними волинськими Афінами: тут збирався цвіт української інтелігенції . Це був домашній літературний інститут : тут Олена Пчілка виховувала і плекала письменницькі таланти своїх дітей.

Мала вона й композиторські здібності, неабиякі нахили до малювання, що й передалися Лесі. Писала Олена Пчілка не лише ліричні вірші, байки, переспіви, поеми, повісті, оповідання, новели й драми, а була глибоким ученим широкого профілю – літературознавцем, етнографом і фольклористом. Про це свідчать її праці :”Украинские колядки”, ”Очерки национальных типов украинской народной словесности”,”Украинская юмористика”, “Українські народні легенди останнього часу”, ”Українське народне малювання на стінах”.

Значне місце і її художній спадщині займають прозові твори, відбивши бентежний дух ідейних шукань вісімдесятників XIX століття, пробудження національної самосвідомості української інтелігенції. Олена Пчілка належала до піонерів феміністичного руху (повість “Товаришки”). Повість “За правдою ” веде нас у київське середовище різночинців. Відгукнулась вона і на революційні події 1905 року своїми оповіданнями, про жіночу долю розповіла в оповіданні “Маскарад” та новелі “Біла кицька”.

Писала Олена Пчілка також мемуари і літературно-критичні статті про Тараса Шевченка, Євгена Гребінку , Олексу Стороженка, Михайла Старицького, Марка Кропивницького, Бориса Грінченка, Миколу Лисенка, Михайла Драгоманова.

Життя не милувало Олену Пчілку : час від часу жорстоко вражало її душу разючими ударами. Смерть брата і матері (1895 рік), найстаршого сина (1903 рік), чоловіка (1909 рік), відтак дочки (1913 рік) – усе це вона мусила пережити, переболіти.

5

В часи першої світової війни була активним учасником Київського правління “Общества друзей мира”. Відділи його були у всіх країнах Європи. Антивоєнні промови, які виголошували члени товариства на своїх регіональних конгресах, друкувалися й поширювалися по всьому світу.

З 1920 року Ольга Драгоманова-Косач працювала в етнографічній комісії ВУАН. Через 5 років її обрано членом-кореспондентом АН УРСР .

В останні роки свого життя письменниця зазнала прикрих переслідувань – лише важка передсмертна недуга врятувала її від репресій.

Уже приїхав по неї “чорний ворон”, але виявилося, що арештована настільки хвора , що не може ходити. Померла Олена Пчілка у жовтні 1930 року. Похована на Байковому кладовищі у Києві.

Учитель. Відоме і нове про Олену Пчілку. Учні. Талановита письменниця для дітей, громадський діяч, мати Лесі – відоме. Нове – різні

погляди на народовців з братом, Михайлом Драгомановим, що навчалась в пансіоні для шляхетних дівчат, що серед учасників “Громади” знайшла свою долю – Петра Косача.

Що саме у Звягелі почала наукову роботу, зокрема збір фольклору. Конкретно із спогадів дочки Ізидори дізналися про походження псевдоніму Олена Пчілка. Що перше оповідання написала німецькою мовою у дванадцять років. Мала композиторські здібності. Була науковцем широкого профілю. Писала оригінальні твори, відгукнулась оповіданнями на революційні події 1905 року.

Була піонером феміністичного руху, належала до пацифістської організації Росії у Першу світову війну. Перша журналістка, перша жінка-академік в Україні.

Друга група. Повідомлення учнівПетро Антонович Косач Про батька Лесі Українки – Петра Антоновича Косача – докладні й теплі спогади залишила

його дочка Ольга Косач-Кривинюк. Народився він на Чернігівщині 1841 року у родовитій дворянській сім’ї , яка вела свій початок з часів сербського намісника Стефана Косача, його мати рано померла, ріс і виховувався під опікою тітки, старшої сестри матері. Вона мала свій пансіон, саме у ньому він і здобув початкові знання, потім навчався у Чернігівській гімназії. Мав неабиякі нахили до точних наук , історії та літератури. Його учителем словесності був відомий український байкар Леонід Глібов. Твори свого наставника Петро Косач дуже любив, пам’ятав усе життя і при різних нагодах декламував , зокрема для своїх дітей.

У1859 році Петро Косач вступив до Петербурзького університету на математичний факультет, через рік перевівся на правничий. За участь у студентських заворушеннях був виключений з другого курсу. Приїхав до Києва і поступив до Університету Святого Володимира на правничий факультет. У 1864 році захистив ступінь кандидата законодавства і на початку 1865 року отримав призначення на секретаря Київського “по крестьянским делам присутствия”. У 1866 році відряджений до Новограда-Волинського (Звягеля) для виконання обов ‘язків голови з’їзду мирових посередників. На цій посаді Петро Косач згодом був і затверджений. Посади мирових посередників були утворені в царській Росії після звільнення селян з кріпацтва у 1861 році. І мирові посередники, згідно з буквою закону, мусили бути посередниками поміж поміщиками та селянами, відстоюючи інтереси останніх щодо нарізки землі та дбаючи про мирне вирішення суперечок. З того часу усе життя Петро Косача було пов’язане з Волинню.

Чому ж із часом Петра Косача Було переведено до Луцька, а згодом до Ковеля ? Річ у тому, що на посаду волосного писаря у Звягелі був прийнятий Михайло Лободовський , український етнограф і перекладач. До цього часу Лободовський працював народним учителем на Катеринославщині, поширював сере селян українські видання , за що був вигнаний з посади. Однак свою діяльність продовжував , притягнувши до співучасті і Олену Пчілку. Про це довідалась і місцева жандармерія, на Косича посипалися доноси, Лободовському пощастило своєчасно втекти за- кордон. А Петрові Антоновичу, який мав великий авторитет у київського генерал-губернатора, довелося змінити місце служби – перейти на іншу посаду до Луцька , а згодом до Ковеля,хоча біля Ковеля він мав свої землі.

Навчаючись у Києві, увійшов у товариство української “Громади”, працював у недільніх школах. Запрителював з М. Драгомановим, В.Антоновичем, М.Лисенком, М.Старицьким. Особливо близькі стосунки були у нього з М.Лисенком. Перший збірник пісень М.Лисенка Петро Косач видав своїм коштом у Ляйпцігу, тримаючи це в таємниці серед товариства української

6

інтелігенції, яка відроджувала національну свідомість, культуру, мову, Петро Антонович зустрів свою долю – майбутню дружину, сестру М.Драгоманова красуню Ольгу. Софія Русова у своїх спогадах писала про Косача: “Це була людина таких міцних переконань, така прямолінійна і шляхетна в своїй громадській поведінці, така добра до людей, що мені стало зрозумілим, як розумна молода Драгоманівна вибрала саме його.”

Петро Косач добре знав світову літературу, був першим критиком і цінитилем творів дружини (Олени Пчілки), дочки лесі Українки, сина (Михайла Обачного), невістки (Грицька Григоренка), фінансував більшість їх видань, а також українські періодичні часописи, альманахи. Хоча Петро Антонович все своє життя був тісно пов’язаний з українськими культурно-громадськими справами, проте українською мовою володів не досконало, лише послуговувався окремими виразами, словами. Тут слід відзначити той фактор, що Петро Косач ще в роки навчання в гімназії мав проблеми з вивченням мов, за все своє життя не засвоївши жодної з іноземних, його дочка Ольга в мемуарах, підкреслюючи виняткову подібність, у всьому батька й Лесі, акцентувала увагу на такій відмінності : батько мав неабиякі здібності до точних наук і відсутність елементарного чуття до мов, а Леся – навпаки.

Петро Антонович був на ті часи людиною досить забезпеченою. На той час він мав маєток у Чернігівській губернії, а також маєток у Колодяжному (471 десятину) і на Полтавщині відносну невелику садибу (100 десятин), яка належала його дружині. Щорічна службова зарплата Косача становила 2500 крб. До того ж він був дбайливим господарем, давав добрий лад усім своїм землям. Однак майже всі чималі кошти (окрім тих , що йшли на утримання сім’ї) він віддавав на українські громадські справи. До того ж усім п’ятьом дітям дали вищу освіту, а Лесі старанну приватну, дуже коштовну.

Він не шкодував коштів і на утримання тих великих літніх ’’колоній ’’, які щороку приїздили до Колодяжного , а згодом і до Зеленого Гаю, адже розумів , що для розвитку дітей необхідне відповідне оточення і спілкування. В оселях Косача на Волині й на Полтавщині знаходили притулок друзі його дітей, українські громадські діячі, письменники. Петро Антонович допомагав матеріально своїй сестрі , Олександрі, яка рано овдовіла, лишившись з двома синами.

Петро Косач дуже любив своїх дітей , але, за спогадами дочки Ольги, “особливо був ніжний до Лесі, любив її і шанував безмірно”. Листи батька пройняті тривогою за здоров’ям найстаршої дочки, за її невдачі і радістю з приводу письменницьких успіхів. Усього себе Петро Косач , як його дружина, віддавав на вівтар родинного дому-храму. Особливо турбувало його здоров’я Лесі. Для неї він у 1905 році купив маєток “Торчин” (72 десятини землі). Потім продав , щоб купити для Лесі земельну ділянку в Криму, адже там вона жила постійно в Ялті. Але наміри не здійснилися. Гроші пішли на лікування Лесі та утримування сім’ї Квіток-Карпових.

Саме восени 1908 року в Ялті батько востаннє бачився зі своєю дочкою. Неохочий до подорожей , тяжко хворий, він все-таки зважився на поїздку до Лесі. А 2го квітня 1909 року помер від серйозної недуги. Іван Франко, який тоді саме перебував у Києві, прийшов віддати останню шану людині, яка всім своїм життям служила Україні – скромно, непомітно, але самовіддано й щиро. Гіркі сльози жалю котилися по щоках Каменяра, спадали на безпорадні хворі руки. Пішов з життя вірний син землі, батько великої Українки.

Учитель. Чому можна вважати Петра Косача меценатом української культури, хоча він був поміщиком “середньої руки” ? Чому саме Петра Косача перевели із Звягеля у Луцьк, зберігши йому ту саму посаду? Як із цим пов’язано ім’я Олени Пчілки? Яке було відношення у нього до української мови та до іноземних мов? Чи був він забезпеченою людиною? Яким він був як батько? Хто з найвідоміших українських діячів культури провів його в останню путь?

Третя група. Повідомлення учнів Михайло Петрович Косач У листі до Ольги Кобилянської Леся Українка зазначила, що їй не важко було стати

письменницею, тому що вона походить з “літературної сім’ї”.І справді, її дід - поет, мати – лірик, прозаїк,драматург, всебічно обдарований літератор

дядько – Михайло Драгоманов, який до речі, теж писав замолоду вірші, дружив з родиною Старицьких, спогади про сусідство з Панасом Мирним у Гадячі – усе це творило ту літературну атмосферу, яку свято оберігала Пчілка-мати. У її “домашньому літературному університеті” першими “студентами” були найстарший син Михайло і на півтора року молодша від нього Леся.

7

Іван Франко вважав Михайла Косача перспективною творчою силою, запрошуючи до участі у новозаснованому журналі “Житє і слово” .

Михайло Петрович Косач народився у Новограді-Волинському 1869 року. Тут пройшло безтурботне дитинство. Тут разом з Лесею брав участь у поважних “літературних іграх”, на які здатні були тільки діти Косачів. Після переїзду до Луцька Мишку й Лесю відвозили на зиму до Києва для навчання. Вчилися з приватними вчителями. Вже тоді Михайло виявив інтерес до історії, літератури. Київська наука дала можливість поступити відразу у п’ятий клас класичної гімназії У Холмі Михайло закінчив гімназію зі срібною медаллю. У 1888 році поступив на математичне відділення фізичного факультету Київського університету. Юнак провчився два роки і був відрахований за заборгованість. Через рік він уже студент Юр’ївського університету (нині м.Тарту, Естонія). За три роки успішно закінчивши математичне відділення, Михайло Косач переводиться на фізичне і незабаром завершує свою освіту. Ще студентом працював асистентом у професора Голіцина, відомого ученого, основоположника сейсмології, винахідника сейсмографа.

Михайла вабила фізика, зокрема рентгенівські промені. Є відомості в родинному листуванні, що перед від’їздом Лесі Українки на операцію в Берліні її брат сконструював апарат, який виконав рентгенівський знімок її хворої ноги і руки, а потім просив зробити порівняльний після операції. Отже він зробив відкриття одночасно з Рентгеном.

Весною 1895 року Михайло Косач захистив кандидатську дисертацію “Строение света в одноосной среде”. Працює на метереологічній станції у Нижньому Новгороді (1896), у 1897 році складає іспит на звання викладача фізики й математики в університеті, здобуває ступінь магістра. Тартурський університет посилає його у відрядження до Кельна, наступного року – до Києва на Всеросійський з’їзд природників і лікарів. Після цього його запрошують на роботу в один з найкращих університетів – Харківський , на посаду приват-доцента на кафедрі фізики та мете- реології.

І разом з тим Михайло Косач – поет, прозаїк, фольклорист, людина активної громадської позиції. Своєю невсипущою енергією він подібний до Лесі Українки. Одруження з Олександрою Судовщиковою, письменницею, теж було певним стимулом до творчості.

Ще в юні роки під керівництвом матері разом із сестрою Лесею перекладав Михайло Косач Миколу Гоголя, їх переклади вийшли окремою книжкою – “М.Гоголь. Вечорниці. Оповідання. 1885рік” . Мріяв перекласти Біблію. Окрім того Косач перекладав Брет-Гарта, Сенкевича, Короленка. Цікавився фольклором, а записані матеріали пересилав Михайлу Драгоманову. Як письменник Михайло Косач виступає під псевдонімом Михайло Обачний.

Першим оригінальним твором було оповідання “Різдво під Хрестом полудневим”, надрукований в “Зорі” у 1989 році. Це настроєвий образок. Потім публікуються інші оповідання: “На огнище прогресу” - ”Присвячую моїй матерї”, ”Гість”, ”Що”, ”Хмара”, ”Нікуди”(1891-1896рр.). “Хмара” – твір, що близький за стилем до поезії в прозі. Точніше – це пейзажно – психологічний образок з високою напругою. Михайло Драгоманов критично віднісся до оповідання , зате Іван Франко був іншої думки, назвавши його “стилістичним фейєрверком”.

Диптих, що складається з двох містичних і символічних мініатюр ”Гість” і ”Що”, є спробою літературно-філософського диспуту про мету життя людства. Чи йде воно до самознищення, до загибелі? Відповідь та сама , що у поезії Лесі Українки: порятунок людства у краплі братської любові. Ми бачимо, що Михайло Обачний як прозаїк ішов у руслі пошуків літератури уже двадцятого століття.

Михайло Косач підтримував Лесю , власноручно зробив їй спеціального столика, щоб вона могла писати лежачи. У 1899 році на тяжку і складну операцію до Берліна повезли Лесю мати й брат Михайло. Лише переконавшись, що операція пройшла успішно, брат повернувся до своєї сім’ї та роботи в Тарту.

Несподівана передчасна смерть любого брата вразила Лесю. Два роки по тій трагедії вона не могла нічого писати – тужила і горювала тяжкою. На Байковому кладовищі між могилами брата і батька знайшла свій спочинок і Леся.

Учитель. Що знаходиться зараз у будинку, де народився Михайло Косач? Це у нашому місті? Де навчався Михайло? Що найбільш цікавило його? Як він увійшов в українську літературу? Чому Іванові Франкові сподобались його твори? Як Леся переживала смерть брата?

Четверта група. Повідомлення учнів Ольга Петрівна Косач-КривинюкОксана Петрівна Косач-Шимановська

8

Ізидора Петрівна Косач-БорисоваГеніальна жінка Леся Українка — старша сестра — любила їх, своїх меншеньких, своїх

«малюток». («Може, й «малютки» обізвуться», — писала матері, коли довго не мала звісток від малих). Недоброї нам'яті часи та й саме життя розкидало їх по світу, Леся єднала їх. Вони так любили свої волинські ліси, свою Полтавщину, так тужили за рідною Україною на чужині. І та любов — від батька, від матері, від Лесі.

Вони були красуні, дочки Ольги Петрівни (з народження — Драгоманової) і Петра Антоновича Косачів. Усі біляві — казали в батька — з гарним густим волоссям, розумним поглядом красивих сіро-голубих очей. Лариса, Ольга, Оксана, Ізидора. Між Лесею і Дорою — сімнадцять років, Ліля молодша від Лесі на шість, Оксана — на 1 рік. У них було ще й два брати — Михайло — старший від Лесі на півтора року, Микола — 1884 року народження. У них усіх були Колодяжне й Зелений Гай... Про старшого брата писали — помер у 33 роки. А Микола залишився у рідному Колодяжному. В іншій державі…

«Лілея моя золоторожевая»Найулюбленішою сестрою, найближчим Лесиним другом була Ольга – Лілея. Зірка, Олеся,

Ліцик або Пуцик, Пуц. «Лілея моя золоторожевая», — не раз зверталася до неї Леся у листах.Вони були дуже схожі — Леся й Ліля. Обидві тоненькі, ніжні,сіроокі Молодша трошки

темніша. Ліля стала студенткою жіночого медінституту в Петербурзі, їм завжди жаль було розлучатися, бо були сестри «більш ніж рідні». А коли все ж розводило життя, писали одна одній найбільше і найчастіше.

Ліля з юності пробувала себе в літературі — складала вірші. Друкувалася під псевдонімом Олеся Зірка, перекладала, брала участь у літературних виданнях із Лесею та братом Михайлом. Згодом консультувала Лесю як лікар. А ще їх єднали спільні погляди на життя.

Саме Леся порадила сестрі виходити заміж за Михайла Васильовича Кривинюка, бо вважала, що «...життя кожної людини складається з моментів, часто суперечливих між собою, треба тільки, щоб твоя дружина розуміла і поважала усі ті моменти».Тих «суперечливих» моментів за понад сорок років подружнього життя у Кривинюків досить було багато. Михайло Кривинюк двічі «одвідав» Лук'янівську в'язницю. Вдруге – уже 1930 року. І саме в дні цього страшного випробування його тендітна, немолода вже дружина проявила всю силу любові й характеру, намагаючись передати ту силу чоловікові.

Писали одне одному тоді щодня. І ці листи — ще одна життєва повість родини Косачів, повість самозреченості, любові й ніжності. «Згадуй частіше ту єдину справжню - цілу людину, що знав, Лесю, згадуй, як вона, страждавши ціле життя, не губила бадьорості. Ще раз їх єднала Леся.

Але й це була ще не остання трагедія подружжя Кривинюків. Працювала Ольга Петрівна скромною друкаркою та бібліографом у Київській обласній медичній бібліотеці, перекладала з іноземних мов. Виховувала двох синів. Повернувся з ув'язнення батько. Син Михайло, закінчивши інститут, почав працювати за розподілом у Свердловську. А 1941-го Михайло Васильович поїхав провідати старшого сина. Молодший, Василько, служив у Червоній Армії. Ольга Петрівна стала більше часу віддавати своїй головній справі — «Хронології життя і творчості Лесі Українки », пропонувала послуги науковцям, письменникам, усім, хто цікавився творчістю геніальної поетеси та фактами до її біографії.

Та кривава війна чорним хрестом ще раз перекреслила їхнє життя. Син Михайло пішов на фронт, а Михайло Васильович — самотній, згорьований загинув під колесами поїзда в Свердловську. Вона не знала тоді про долю старшого сина і чоловіка, та долю молодшого, що повернувся з полону до матері, хвилювала найбільше. Це й спонукало Ольгу Петрівну виїхати з Києва.

Ранньої осені 1943-го вони з Васильком вирушили до Німеччини у колоні переміщених осіб, разом з Ізидорою, наймолодшою сестрою та її донькою Олесею (і Ольгою — на честь бабуні).

9

«Білая Гусонька»Ізидора — Дора, Дроздик, Паше, Біла Гусь і Гуся... Лесина улюблениця, молоді за неї на

сімнадцять років. Леся не просто бавила й виховувала її, вона часто була їм з Оксаною та молодшим братиком Миколою за маму.

Ізидора трохи випадала із скромного ряду «жінок Косачів». Вона змалку захоплювала всіх нестримною життєрадісністю й навіть ексцентричністю. І заміж за свого чоловіка-колегу агронома Юрія Борисова виходила не так, як сестри, з «весільним поїздом» у трамваї. Вона була писаною красунею, та Гусонька. Її портрет надрукували у «Рідному краї», а згодом розмножили як поштову картку з підписом «Українка з Києва ». Саме Гусонька прилине до Лесі в Кутаїсі та Сурамі, аби скрасити останні дні й хвилини улюбленої старшої сестри. У роки громадянської війни, коли Олену Пчілку ледве не розстріляли на рідній Полтавщині «як запеклого ворога українського народу, поміщицю, буржуйку», конфіскували і спалили її рідний Зелений Гай, вона з Ольгою, Ізидорою та їхніми дітьми подалися до Могилева-Подільського. Повернулися до Києва у 1924-1925 роках. Тридцятисемирічна красуня Ізидора зі своїм чоловіком Юрієм Борисовим та донькою Олесею оселилися неподалік від Кривинюків на Лук'янівці, на другому поверсі будинку № 16 (нині № 6) у четвертій квартирі. У цьому будинку 4 жовтня 1930 році померла Олена Пчілка, у двері цього дому до Ізидори та її чоловіка на початку тридцятих прийшла ще одна біда — заарештували Юрія Борисова, педагога, ученого-агронома. Випустили ненадовго. А наприкінці тридцятих знову заарештували, уже разом з Ізидорою, — як «українських буржуазних націоналістів». Красуня Дора, професорка валила ліс десь у північних таборах. Вона повернулася до Києва, як і Михайло Кривинюк , у 1940-му. А чоловік її загинув у тих архангельських «лагах».

Ой, як же їм, Лесиним сестрам, нелегко було тоді, у 1943-му вирішувати свою долю, долю своїх дітей, долю Лесиного архіву...

«Дроздик — дівчинка з характером» .За кордоном була ще одна сестра — середульша Оксана, теж особистість, сильної вдачі

жінка, що виїхала до Бельгії вчитися ще 1904 року й відтоді так і не повернулася додому. Це її Леся вчила грамоти, це для неї писала «Стародавню історію східних народів», це її малою рятувала від хвороб і знервовану своїми невдачами, запросила до Сан-Ремо, де лікувалася сама. І їй таки випаде сумна доля, за словами Лесі, як одній із «жінок Косач, у яких не раз буває, що вони приносять жертви таким людям або й околичностям, що зовсім не варті того».

Скільки переполоху було, коли вона вирішила одружитися зі своїм двоюріднім братом Антоном Шимановським. Усі разом, а найбільше Леся, шукали церкву, де змогла б їх повінчати.Як важко було змиритися з тим матері. Антон виявився справді не гідний «жінок Косач», хоч і був сином улюбленої тітки Олександри Антонівни Косач (Шимановської) і знали його з дитинства. Він зрадив свою дружину, покинув її десь у 1917-му з донькою Оксаною за кордоном, а сам повернувся в Росію, тут ще раз одружився й нікого з Косачів бачити не хотів. Оксана ж так і лишилася за кордоном. Не закінчила навчання через матеріальну скруту, переїхала у Чехословаччину до П р а г и . Працювала там в українських установах і викладала французьку мову. Після 1945 співпрацювала зі Словацьким педагогічним видавництвом, брала участь у підготовці шкільних підручників для українських шкіл. Померла 1975 року в Празі.

Кажуть, що ранньої осені 1943-го Ліля й Ізидора, коли їхали через Прагу до Аугсбурга, бачилися з Оксаною. Посумували разом, може, з прикрої долі, що вигнала їх з рідної України на чужину... Жодній із сестер не судилося повернутися додому, Олена Косач-Кривинюк захворіла і вгасла у тому ж Аугсбурзі, в таборі для переміщених осіб. Ізидора з донькою, онуками й племінником Васильком опинилися за океаном. Їй, як Оксані, випало довге життя. Померла в 1980-му в Нью-Йорку. Вона виконала заповіт «золоторожевої Лілеї», докінчила її подвижницьку й страдницьку працю - «Хронологію» Лесиного життя і видала-таки її спільно з українською

10

громадою у 1970 році, до сторіччя геніальної своєї сестри. Ця книга на понад тисячу сторінок, на жаль, досі у нас бібліографічна рідкість: два-три примірники чи не на всю Україну.

Чотири сестри: Леся, Ольга, Оксана, Ізидора. Люди високої й світлої долі, страдницького життя…

Учитель. Деталізуємо такі факти із життя сестер Лесі Українки. Чи пробувала в літературі себе Ольга? Хто знайшов чоловіка Ользі? Чому доля подружжя Кривинюків була такою трагічною? У чому проявився життєвий подвиг Ольги?

Хто із сестер Лесі належав до молодшого покоління? Чи можна назвати долю Ізидори трагічною? Що ви нового дізналися про Олену Пчілку? Для кого Леся написала “Стародавню історію східних народів”? Чому Оксана більшу частину життя прожила за кордоном? Кому доля вділила найбільше років життя? Яку книгу видала Ізидора до сторіччя від дня народження Лесі Українки?

П’ята група. Повідомлення учнівМикола Петрович КосачНародився у Колодяжному 1884 року. Був, як і його старший брат Михайло, вельми

оригінальною й симпатичною постаттю. Він виросте на чесну, принципову й гуманну людину, одержить старанне “косачівське” виховання, але, на жаль, не реалізує повністю своїх можливостей, неначе той Лукаш з “Лісової пісні”.

Леся Українка оточує свого молодшого, а потім , після смерті Михайла, єдиного брата незмінно ніжною опікою. Вона глибоко розуміла досить химерну, але небуденну вдачу хлопця. Батьки не оточують Миколу приватними учителями, а віддають до школи. Навчається Микола нерівно,з перемінними успіхами. Зосередженість, замкненість у собі, певну відчуженість від людей – такі риси вдачі проявляє Микола. У 1903 році закінчив четверту Київську гімназію. Юнак поступає до Київського політехнічного інституту , закінчує його й отримує відповідальну посаду в Ковельському земстві.

У свої студентські роки Микола Косач цікавився соціалістичною літературою і брав участь у революційному русі Росії. Був членом РСДП, мав партійний псевдонім “Яким”. Під час обшуку на квартирі Косача у ніч на 17 січня 1907 року поліція знайшла 121 брошуру політичного змісту. На 80-ти з них стоять ініціали “Н.К.” - “Николай Косач”. Власник цих книг перебував на іншій квартирі. Арештовано Лесю і Ольгу, інших близьких людей.

1912 року Микола Косач мав намір виставити свою кандидатуру до Державної Думи. Після смерті батька Колодяжне перейшло під опіку Миколи. Лесину частину він мусив

сплачувати з доходів, але сестра відмовилась, звичайно, бачачи особисті і господарські невдачі свого брата. Інтересу до земельних справ, хисту до господарства наймолодший Косач не мав. У Колодяжному фактичним господарем був його приятель Володимир Просянченко. Микола ж працював у Ковельському земстві. В Умовах буржуазної Польщі він не приймає польського підданства. Живе у самотності. Дружина Миколу Петровича залишила.

Державні кордони відділяли від сестер. Частину землі він продав, іншу – давав в оренду. Орендарі постійно не виплачували належних процентів. Микола жив у бідності, поступово спродував і роздавав селянам землю. Селяни любили й поважали пана Миколу Петровича. Уже в наш час деякі “біографи” робили з нього “пияка”. Селяни ж розповідали, що добрий пан інколи заходив до крамниці вжити маленьку “порційку”(30 грамів).

Улітку 1937 року він помер. Ось свідчення сучасниці, Мотрі Федорчук: “Пригадую, як Микола продав поляку Рубелю останнє, що у нього лишилось з усього маєтку, - сад, який займав більше одного гектара. Продав сад, сів під грушею, зажуривсь, зажуривсь крепко. Послабував недовго, знать серце заболіло, і скоро помер. Треба було рядити, й не було в що. Похоронили у чому ходив: у фланелевій сорочці,брюках чорних в білу полосочку вузеньку, хоронили без взуття, в одних шкарпетках. На похорон гроші зібрали ті люди, які брали в оренду землю. Гроші дали його жінці, яка жила в Ковелі. Вона ті гроші зоставила собі. Після давай знову збирати. Купили люди самі труну, поставили на підлозі у великій хаті. Похорон був без попа. Якраз, пам’ятаю, липа цвіла. Взяли воли,підвезли іх під берези, поклали труну на підводу. Стали рушати на цвинтар, а воли заревли. Люди стали плакати ”.

Учитель. Чому Миколу назвали характерником? Чим відрізнялася освіта наймолодшої дитини у сім’ї від попередніх дітей? Які були причини невдач у житті Миколи? Чи можна

11

звинувачувати лише його в цьому? Чи можна спокійно слухати спогади сучасниці Миколи, простої селянки з Колодяжного, про його смерть? Про що вони свідчать?ІІІ. Підсумки уроку

Учитель. Що дав нам урок-дослідження літературної родини Косачів?Учні. Леся Українка говорила правду Ользі Кобилянській, що її легко було стати

письменницею, бо вона походить з “літературної родини”… Тільки така шляхетна сім’я не тільки за походженням,а й шляхетна духом, щиро патріотична могла дати Україні Лесю Українку і її по-своєму талановитих, неординарних сестер і братів, які увійшли в історію визвольних змагань за державність України.

12

Сукач Наталія Володимирівна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 2

До Лесі по науку любові (за інтимною лірикою Лесі Українки)

Урок української літератури в 10 класі

Мета: дослідити тему кохання в творчості Лесі Українки; удосконалювати навички виразного читання, зв'язного мовлення; виховувати інтерес до творчості поетеси; виявити особисту позицію учнів до обговорюваного питання.

Тип уроку: урок-діалог, комбінований.Обладнання: портрети Лесі Українки; збірки поезій, анкети.

Хід урокуІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять, - то

напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б була байдужою до нього,яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей. Отже, поговоримо про кохання. За свої шістнадцять років ви багато чого навчились. А чи вчились кохати?! чи треба цьому вчитись? Скажете, в коханні немає порадників. Але, переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічами подумки звертаємося до тих, хто своєю силою любові, терпінням і мудрістю дає зразок величі цього почуття. Звернімося зараз до Лесі Українки - вона допоможе нам розібратися у власних душах.

ІІ. Сприйняття навчального матеріалуУчениця: У нашій свідомості з іменем Лесі пов'язувалося поняття борця, який долає

фізичний біль, мужньо зносить повільне згасання і жодним словом не нарікає на долю, не чекає на співчуття. Та ще більшого захоплення заслуговує вона як жінка, ніжна, любляча, здатна на будь-які жертви заради коханого.(На попередньому уроці проводилося опитування за анкетою:

1. Що таке кохання?2. Кохати чи бути коханим?3. Що робити відповідаючи на зраду?4. Якби на шляху мого кохання стали батьки?)

Вчитель: Першим питанням вашої анкети було: що таке кохання?Більшість із вас вважає, що це взаєморозуміння і взаємоповага. Звичайно, немає більшого

щастя, ніж те, коли тебе розуміють без зайвих слів і розпитань, коли твоя радість подвоюється в душі коханого, а сум ділиться навпіл. Мабуть, так уже влаштоване життя ,що радість і сум у ньому йдуть поруч. А декілька визначень звелось до того, що кохання - це кохання ! А ще є такі визначення:

- незвичайне почуття, яке не можна описати;

- диво, яке не можна пояснити; - найкращий скарб, який дало нам життя; - єдність людських душ і сердець;- світле почуття, яке осяває тих, хто відкриває своє серце йому

назустріч; - святе почуття, яке завжди берегтимеш у своєму серці.

А як на це питання відповідає поетеса?Учениця: У Лесі Українки читаємо: «Любов - це чудова поема, що люди потім перечитують

у спогадах, без болю, без прикрого почуття», і цю чудову поему ми знаходимо в кожному її творі.

13

Вчитель: Чи є на землі людина, яка б не хотіла кохати і бути коханою ; яка б не мріяла про взаємність почуттів? У відповідях на друге питання анкети є таке: кохати і бути коханою - тільки в такій гармонії людина відчуває себе людиною. Але досить частим є нерозв'язаний вузол «любовного трикутника».

Отже, якби мені довелось вибирати між кохати і бути коханим: 48% з вас вибрали «кохати»:- Приємно, коли тебе кохають, та кохати самій - краще; - Кохати навіть без взаємності - щастя;- Краще самому страждати від нерозділеного кохання, ніж бачити, як хтось страждає від

того, що ти не можеш відповісти взаємністю;- Кохати хоч з маленькою надією бути колись коханим.

В одній анкеті написано так: «Якби мені дали два життя де в одному кохала б я, в іншому - кохали б мене. Хочеться спробувати все: кохання до нестями, страждання, муки, переживання і болю від удару об стіну байдужості. А потім заспокоїтись, поховати нерозділене кохання в собі і насолоджуватися тим ,що тебе кохають, обожнюють тебе, моляться на тебе».

52% вибрали «бути коханим». Вони пояснюють свій вибір так:- Приємно відчувати, що ти комусь потрібна, що без тебе чиєсь життя - мука;- На світі легше жити, коли знаєш, що десь є людина, яка заради тебе готова на все.

А тепер повернемося до Лесі.Перша учениця: Леся вибрала «кохати». На дорогах свого нелегкого мандрівного життя

вона зустріла непересічну людину - Сергія Мержинського, особистість цільну, освічену, талановиту. Його кохання судилося іншій, а поетеса стала для нього тільки другом, порадником, натхненником у боротьбі за життя. Вони довго листувалися.

«Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію, і ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?...»

Друга учениця: Коли Сергій Мержинський відчув себе зовсім погано, Леся поїхала до нього в Мінськ.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,Мій ти єдиний ,мій зламаний квіте!Все, все покинуть, з тобою загинуть,То було б щастя; мій згублений світе!..

Вона вірила,що її почуття сильніше за хворобу, що її приїзд поставить хворого на ноги, її турбота захистить його від смерті.

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, Так міцно, щільно, і закрить од світла,Я не боюсь тобі життя одняти, Ти будеш мов руїна, листом вкрита...

Перша учениця: Та все було марне. С. Мержинський помер на руках у Лесі. То був удар страшної сили, і перенести його допомогла поезія. Так народилася драматична поема «Одержима». Міріам ходить за Мессією і бачить, як він допомагає людям, як зцілює їхні душі, як робить щасливими. А чи сам щасливий? Ні, бо він - самотній. Але Мессія не хоче прийняти любов Міріам, бо та не погоджується розлюбити ворогів. Не своїх ворогів, а його. Коли ж Мессію розпинають, Міріам шле прокляття не тільки ворогам, а й друзям Мессії за те,що не розділили його чаші. Сама ж страждає від того, що не може за коханого віддати душу. Учениця - Міріам.

Він їм простив. Він їм усім простив.Вони те чули і на віки вічні Його слова потіхою їм будуть. А тільки я не прощена зосталась, Бо я не можу їм простить за нього. О горе!В той час, як всі громадою зберуться Згадать того ,кого я так любила,

14

Я буду всім чужа і одинока, Непризнана ніким ,бо сам Мессія Не признавав мене... О, Сине Божий! Нехай в моїм житті все ,все неправда, Та вір мені; що я Тебе любила. Чи ти гадав,- я не зреклась себе? Зреклась ! Я прокляла себе і душу, Ту душу ,що не хотів прийнять Мессія. Собі на жертву. Де ж єсть більше горе,Як не могти віддать за друга душу?

Учитель: У житті так часто буває, що велике кохання змінюється гіркотою розчарування. Хотілося б, щоб у житті ви розминулися з цим. А якщо не вийде?

Більшість з вас впевнена, що, як би не було важко, знайде сили, щоб забути того, хто виявився негідним вашого почуття.

Хтось завжди носитиме у серці муку, а хтось прагнутиме залишитись друзями - «не робитиме пекла тому, хто ще вчора був дорогим». А ще є такі думки:

- кохатиму, бо серцю не накажеш забути коханого;- кохатиму і проситиму Бога, щоб той, кого кохає дорога серцю людина, виявився гідним її.

Друга учениця. Мабуть, найяскравіше відповіла на питання «Що робити, відповідаючи на зраду?» Леся Українка «Лісовою піснею».

Сірі будні, нарікання матері штовхають Лукаша на те, щоб він проміняв чисту душею Мавку на прагматичну Килину. Зрада дорого коштувала йому: не стало ладу ні в душі, ні в господарстві.

Він став вовкулакою. Але кохання Мавки було всесильним: відчуваючи страждання Лукаша, вона поспішає на допомогу йому і повертає людську душу.

Мавка. Заграй, заграй, дай голос моєму серцю!Воно ж одно лишилося від мене.

Лукаш. Се ти?.. Ти упирицею прийшла,щоб з мене пити кров? Співай! Співай!Живи моєю кров'ю. Так і треба,Бо я тебе занапастив...

Мавка. Ні, милий,ти душу дав мені,як гострий ніждав вербовій тихій гілці голос.

Лукаш. Я душу дав тобі?А тіло збавив!Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!

Мавка. О, не журися за тіло!Ясним вогнем засвітилось воно...

Учитель: «Якби на шляху мого кохання стояли батьки?» - таким було останнє запитання анкети, відповіді на нього були різні:

- спробувала б переконати батьків, адже і вони колись були молодими;- робив би так, як підказує серце, хоча батьки завжди хочуть для нас тільки добра;- я б прислухалась до порад батьків, бо вони більше бачать, ніж засліплена коханням

дитина;- не дозволив би батькам вирішувати за мене;- коханої не кину, а батьки рано чи пізно мене зрозуміють;- якщо батьки не поважатимуть мої думки, вони мене втратять;- між батьками і коханням вибрала б кохання.

Учень: Своє ставлення до вирішення цієї проблеми Леся Українка показала у «Лісовій пісні», розповівши, якою трагедією обернулося для Лукаша втручання матері у його стосунки з Мавкою. Трагічний результат такого втручання бачимо і в драмі «Блакитна троянда». Для молодого письменника Ореста Груїча Любов Гощинська була не тільки другом, а й натхненням

15

творчості. Але мати Ореста не схвалює стосунки між молодими, адже в Любові виявитися психічне захворювання, яке вона успадкувала від матері.

Любов: Оресте! Твоя мати правду казала, я твоя отрута!Орест: Знов моя мати між нами? Любо, забудь про неї, не думай, я тисячу разів зрікаюся її

слів... Ти отрута? Хто може це сказати? Та тільки ж ти і порятуєш мене. Моя слабкість, моє нещастя мине, зникне, тільки скажи мені слово, одне слово!

Любов: Оресте! Оресте! Друже мій бідний, друже мій безталанний, за що ми гинемо, за що я тебе загубила?

Орест: Любо, молодість робить дива, я видужаю. І не варто тобі калічити життя через якусь легку нервову хворобу.

Любов: Легку ти кажеш?Орест: Ми будемо жити спокійно, тихо, і все загоїться. Я не допущу ніколи нікого

турбувати тебе. Я глядітиму тебе так, що й вітрові не дам повіять на тебе. Ти ж моє щастя єдине, ти моє все...

Любов: Годі! Ти отуманюєш мене. Жити так трудно і страшно...Орест: Ти будеш моєю дружиною. Ти будеш щаслива...Любов: Щаслива? А божевілля? Я все поправлю, поки ще можу!(Іде до столу, наливає строфант у чарку).Орест. Що ти робиш?!

ІІІ. Підведення підсумківСлово вчителя. От ми і звірились своїми думками із Лесею. Хтось у її творах знайшов

щось співзвучне із своїми думкам, когось вона спонукала до роздумів. Та головне те, що разом з поетесою ми вирішували проблеми, які в усі часи хвилювали людей. Щиро вірю, що Лесина наука вам допоможе у житті. Хай у вашому житті буде велике кохання, що осяє душу і серце, що окрилить і піднесе у височінь, що навчить дивитися на світ щасливими очима і дякувати за кожну хвилину під небом. Хай не лякає вас те, що за велике кохання платять дорого. Воно варте того...

IV. Домашнє завдання Вивчити напам'ять ліричну поезію Лесі Українки (на вибір).

16

Классович Світлана Павлівна,учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №3

Життєвими дорогами Лесі Урок української літератури в 10 класі

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях поетеси; активізувати цікавість до постаті Лесі Українки; сприяти патріотичному та естетичному вихованню учнів на кращих зразках вітчизняної літератури.

Тип уроку: урок-подорож.Обладнання: портрет Лесі Українки; виставка творів поетеси; ілюстрації до творів Лесі

Українки.

Хід уроку

Учитель: Як умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє Вночі запалений, горітиме удень.

Ці слова належать відомій українській поетесі, славній дочці українського народу Ларисі Петрівні Косач – Лесі Українці, 140 річницю з дня народження якої відзначає сьогодні весь український народ. Ми прочитаємо найважливіші сторінки життя Людини, яка кожним словом, кожним променем думки живе у серцях нашого народу.

«Рано обірвалася її пісня, її щиросердний спів. Відстань безжально коротка лягла від першого ранку, що цвітом зорі зарожевив крайнебо маленької Лесі посеред мальовничої природи українського Полісся, і до останнього сонця, що відпалало їй сухим вогнем у далекому гірському Сурамі. Сорокадворічною пішла вона з життя, пішла, не зломлена духом, і образ її таким живе і житиме для нас, сповнений гідності, прекрасний у своїй людяності і великім творчім горінні.»

Ім’я поетеси овіяне великою всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності, духовної краси і мистецького обдарування.

Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий шлях. Ні! Я жива! Я вічно буду жити! Я в серці маю те, що не вмирає!..

Так, в серці своєму Леся Українка мала той непоборний дух, що в найтяжчих випробуваннях долі не дав себе знищити; мала міцну зброю –слово, яким запалювала іскри вогню в душах інших; мала безмірну любов до свого народу, боротьбі за кращу будучність якого присвятила всю себе.

Тож відкриємо сторінки книги життя і творчості Лесі Українки.

Ведучий. «Красо України, Подолля…». Край предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Край, де свято шанують народні звичаї, традиції, що супроводжуються піснями, прислів’ями, легендами, приказками, повір’ями.

25 лютого 1871 року у метричній книзі Новоград-Волинської Преображенської церкви з’явився запис про народження Лариси Петрівни Косач – Лесі Українки. Мати – відома українська письменниця Олена Пчілка, батько – Петро Антонович Косач, людина прогресивних поглядів.

Тут, на Волині, вона вперше побачила життя, сонце, почула рідне слово. Тут в її душі вперше народилося ще не назване тоді почуття любові до свого народу, безмежної любові до батьківщини. Звідси Леся пішла у широкий світ життя.

17

Ведуча. Фольклор та етнографія Волині, які змалку полонили уяву вразливої дівчини, розбурхували її фантазію, вводили у незвичайний химерний світ народної міфології. Витвори художньої уяви, народженні в краю дитинства, пізніше незмінно живили образний світ поетеси, урізноманітнювали і збагачували його.

Дівчинка –читець в укр. костюмі: Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що болить?» –мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась.

(Леся Українка «Як дитиною, бувало…»)Ведучий. Рано почалась творча біографія Лесі Українки. У дев’ятнадцятилітньому віці вона

написала перший вірш, який по праву включають у творчу спадщину письменниці як рівний серед рівних. Це поезія «Надія», присвячена улюбленій тітці Олені Косач, засланій за революційну діяльність.

Дівчинка –читець в укр. одязі:Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна:Надія вернутись ще раз на Вкраїну,Поглянути ще раз на рідну країну,Поглянути ще раз на синій Дніпро, -Там жити чи вмерти, мені все одно;Поглянути ще раз на степ, могилки,Востаннє згадати палкії гадки…Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна.

(Леся Українка «Надія»)Ведуча. Лесі було всього тринадцять років, коли мати, прибравши їй яскравий псевдонім –

Українка, зважилась опублікувати під ним її перші дитячі вірші «Конвалія» і «Сафо». Ведучий. Це був перший голос поетеси, часом ще негнучий і несміливий. Проте Леся

Українка виходила на обраний шлях з великими мріями і надіями.Ведуча. Леся було здібною до музики, вчилася грати на фортепіано. Чула в собі покликання

музиканта. «Мені часом здається, - писала вона, - що з мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт».

Цей «жарт» - початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все життя. На певний час довелося зовсім розлучитися з фортепіано.

Дівчинка –читець в укр. одязі:Мій давній друже! Мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені!З тобою звикла я ділитися журбою,Сповідувать думки веселі і сумні…Коли я смуток свій на струни клала,З’явилась ціла зграя красних мрій,Веселкою моя надія грала, Далеко линув думок легких рій.Розстанемось надовго ми з тобою!Зостанешся ти в самоті німій,А я не матиму де дітися з журбою…Прощай же, давній, любий друже мій!

(Леся Українка «До мого фортепіано») Ведучий. Та гри на фортепіано зовсім не покинула – це була її розрада в тіха і пристрасть.

Відчуття мелодії, гармонії звуків переливалося в її літературні твори.

18

Дівчина – читець:Сім струн я торкаю струна по струні,Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній коханій моїй стороні. І, може, де кобза найдеться, Що гучно на струни озветься, На струни, на співи мої негучні.

(Леся Українка «Сім струн») Ведуча. А в 1891році у Львові з допомогою Івана Франка вийшла перша збірка поезій Лесі

Українки « На крилах пісень». Як кредо молодої поетеси прозвучали слова. Дівчина-читець:

Я на гору круту крем’януюБуду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невиднуНе стулю ні хвильку очей,Все шукатиму зірку провідну,Ясну владарку темних ночей.Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Буду жити! Геть думи сумні!

(Леся Українка «Contra spem spero!»)Ведучий. Найкращими хвилинами життя поетеси був час її творчої праці. Вся вона

поринала в неї, не помічаючи, як минають години. Оживає мрія молода, цвітуть думки, а серце щастям б’ється. І в хвилини душевного піднесення, і коли на серці негода, а страждання скувало тіло, праця ставала найкращою розрадою і порятунком.

Ведуча. Ведучи «тридцятилітню війну» з хворобою, Леся Українка вважала, що «не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей, треба перестати ним бути, коли не можеш зараз, то через рік, через два, через три, а все-таки треба вийти в люди».

І вірила вона, що вийде або під ножем пропаде, а так не залишиться. Рятувалася працею… «…Мені такого–такого багато треба зробити, що якби жила на три життя разом, то й то ще не знає, чи вспіла б те все поробити».

Ведучий. І з-під її пера один за одним виходять прекрасні твори. Іван Франко відзначав, що, на думку Лесі Українки, поезія для народу – потіха в горі, спочинок по праці, для кожного чоловіка природний вираз розбудженого чуття і вищих змагань, для всієї громади – заохота в боротьбі і докір усякій нікчемності; для пригноблених вона – гарячий поклик до бою за волю і людські права, а для кривдників – грізний месник. Дівчина-читець:

Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!Може, в руках невідомих братівСтанеш ти кращим мечем для катів.Месники дужі приймуть мою зброю,Кинуться з нею одважно до бою…Зброє моя, послужи воякамКраще, ніж служиш ти хворим рукам!

(Леся Українка «Слово, чому ти не твердая криця…»)Ведучий. Цвіт своєї душі, чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів,

у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних силах природи вклала Леся Українка у свою «Лісову пісню» - зворушливу, глибоку, мудру, яку можна назвати «піснею пісень» не лише Лесі Українки, а й усієї української драматургії, назвавши Лесиним словом – дивоцвіт.

Ведуча. Лісова душа поетеси завжди тужила за рідним Поліссям, і вже непереможна ностальгія опановує нею, коли не могла зовсім бувати в краю синіх озер, росистих лук, де в

19

туманах ховалася пропасниця, загрожуючи напасти на кволе тіло. І виникали в уяві картини, повні ніжної задумливої поліської краси. З шумом лісу і голосом сопілки, з провесною, рястом і сон-травою приходила до неї зеленоока Мавка, бринів струмок, гомоніли води.

(Інсценізація уривка із «Лісової пісні»)Постать Мавки

Заграй, заграй, дай голос мому серцю! Воно ж одно лишилося від мене.

ЛукашСе ти?.. Ти упирицею прийшла,Щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!Живи моєю кров’ю! Так і треба, бо я тебе занапастив…

МавкаНі, милий, ти душу дав мені, як гострий ніждає вербовій тихій гілці голос.

ЛукашЯ душу дав тобі? А тіло збавив!Бо що ж тепера з тебе! Тінь! Мара!

МавкаО, не журися за тіло!Ясним вогнем засвітилось воно,чистим, палючим, як добре вино,вільними іскрами вгору злетіло.Легкий, пухкий попілецьляже, вернувшися, в рідну землицю,вкупі з водою там зростить вербицю, -стане початком тоді мій кінець.Будуть приходити люди,вбогі й багаті, веселі й сумні,радощі й тугу нестимуть мені,Їм промовляти душа моя буде.Я обізвуся до нихшелестом тихим вербової гілки,голосом ніжним тонкої сопілки,смутними росами з вітів моїх.Я їм тоді проспіваювсе, що колись ти для мене співав,ще як на провесні тут вигравав,мрії збираючи в гаї…Грай же, коханий, благаю!

Ведучий. «Лісова пісня» - це гімн людині – мудрій, добрій, творчій, гармонійній, що в леті за своїм щастям постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки до краси.

Леся Українка, як та пташина, часто вирушала в південні теплі краї, в «добровільне вигнання», бо хвороба «брала своє», а лікарі радили теплий клімат. Була в Болгарії, Криму, Єгипті, на Кавказі…Час від часу поверталася на рідну землю.

Ведуча. 1 серпня 1913 року в Грузії, в містечку Сурамі, далеко від коханого рідного краю, відійшла у вічність велика поетеса, славна дочка України – Лариса Петрівна Косач – Леся Українка.

Не загубилася Лесина стежина поза Україною. Київ знову зустрів її, щоб залишити навіки. Рідна Вітчизна прощалася з великою поетесою, творчість якої входила у безсмертя.

Хлопець –читець:Світила зірка та й за гору скрилась,Пишалась гарна квітка та й навіки змовкла,І в серці туга залишилась.

20

І довго ще, як серце піднесетьсяНа крилах образів твоїх високо,Не раз блисне сльозою наше окоІ болю крик з грудей озветься.

(В.Самійленко «На смерть Лесі Українки») Ведучий. «Великі поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та

стражданнями людей, з їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя, і час підносить їх над нашими думками і турботами, обдаровуючи безмежною молодістю, і стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь». (І. Давидков, болгарський поет).

Ведуча. «Леся Українка… Чарівно, чудово дзвенить це імя всюди, де води Прута, Дністра і Дніпра оживляють сині незабудки, де тополі вишумовують дивні пісні». (Міклош Надь. Угорщина).

Хлопець –читець:Збагни її безмежжя духу,Її життя із трьох проклять –Неволю, гіркоту, недугу –І хай тебе думки болять!Хай батогом їх сполосуєЖага великої мети.Не клич її до себе всує,А сам до Лесі долети.

(Д. Павличко. «Кожному (і собі) читачеві Лесі Українки»)

Учитель. Вона була, є і буде. Дякуймо за це долі, що зродила на нашій землі Лесю Українку, яка стала символом і гордістю нашої України, яка вірила у своє безсмертя і стала безсмертною. Дівчина –читець:

Інші будуть співці по мені,Інші будуть лунати пісні,Вільні, гучні, одважні та гордіПоєднаються в яснім акордіІ полинуть у ті небеса,Де сіяє одвічна краса;Там на їх обізветься луноюПісня та, що не згине зо мною.

Леся Українка

21

Калюжникова Алла Василівна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів № 4з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів«Школи сприяння здоров’ю»

Леся Українка «Мрії»Урок української літератури в 6 класі

Мета: ознайомити учнів з життєвою долею Лесі Українки (дитинство, роль родини у її вихованні); проаналізувати твір «Мрії», з’ясувати його ідейно-тематичне спрямування, визначити художні особливості поезії; розвивати вміння і навички виразного читання, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; узагальнювати, робити висновки; формувати світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості видатної письменниці; до батьків, родини; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Цілі: Учні знатимуть:

- Короткі відомості про письменницю.- Ознайомляться зі змістом твору «Мрії».- Особливості виразного читання поезії;- Роль художніх засобів.

Учні вмітимуть:- Виразно, вдумливо читати й коментувати поезію.- Знаходити художні засоби і розкривати їх роль.- Пояснювати значення невідомих раніше слів, що зустрічаються в поезії.- Висловлювати власні думки, що виникли під час читання поезії.- Називати тему та основну думку. - Визначити своє ставлення до вміння фантазувати, мріяти.

Тип уроку: урок формування і засвоєння нових знань.Обладнання: портрет Лесі Українки, виставка її творів, підручник, роздатковий матеріал .Методи, форми і прийоми роботи: кольоровий настрій, «Передбачення»,бесіда, рубрика «Це

цікаво знати», інтерв’ю (робота в парах), словникова робота, робота з текстом, евристична бесіда, словесне малювання, «Кубування», «Незакінчене речення».

Оформлення дошки: портрет Лесі Українки, вислів Лесі Українки, «Передбачення», цілі, словникова робота, «Незакінчене речення».

Хід урокуІ. Мотиваційний етап.Так як шестикласники починають вивчати новий розділ, потрібно насамперед представить

концепт теми. У цьому мають допомогти учні.1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.Вч. Доброго дня! Сідайте. Знаєте я сьогодні, як ніколи, чекала нашого уроку, нашої зустрічі.

Мені сьогодні приснився сон, який повернув у дитинство: туди, де дерева здавалися дуже великими, де квіти були найяскравішими, де мрій було казкових безліч.

( «Світлофор»: триколірні картки).2. Актуалізація суб’єктивного досвіду і опорних знань.

- Що таке мрія? - З чим асоціюєте слово «мрія»? Чи воно синонімічне до слова «фантазія»?- Діти, а ви мрієте?- Про що найчастіше?- Чи збуваються ваші мрії?- Що слід зробити, щоб мрії збувались?- А від чого залежать мрії людей, як ви гадаєте?

22

- Які люди найчастіше мріють?

(Передбачення: «Я думаю, що урок буде …»)ІІ. Цілевизначення і планування.1. Повідомлення теми і мети.Вч. Сьогодні на уроці ми коротенько познайомимося з життям Лесі Українки і її поезією

«Мрії». (Розкриваю дошку).Запис до зошитів числа, теми уроку.2. Формулювання цілей уроку.- Подумайте, яких же результатів ви хочете досягти на сьогоднішньому уроці. І свої цілі

запишіть до зошитів.(Учні ставлять цілі за бажанням озвучують). 2-3уч.Мої цілі на дошці: (Озвучую)Проблемне завдання- Як ми назвемо сьогоднішній урок? (Ім'я уроку)

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.1.- Хто нагадає нам домашнє завдання?(Відповіді учнів)- То що нам відомо про Лесю Українку?Кожен має відповісти, але 1-2 реченнями, щоб вони не повторювались.Я знаю, що…

- Які твори письменниці ви вже знаєте?- Леся Українка – це її справжнє ім’я?- Що таке псевдонім?- Про що писала письменниця?

Читаємо слова Лесі Українки:Проміння ясним, хвилями буйними,прудкими іскрами, летючими зірками,палкими блискавицями, мечамихотіла б я вас виховать, слова!Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,Щоб краяли, а не труїли серце,Щоб піснею були, а не квилінням.

Леся Українка- Як вважаєте, чому поетеса так писала про свої твори?- Якою ви її уявляєте?(Повідомлення учнів «Відомі люди, члени сім'ї про Лесю Українку»)- Як ви вважаєте, чи можна Лесю Українку назвати яскравою особистістю?- Чому?- Які риси характеру тобі сподобались, вразили най більше?Вона писала: На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала…Поміркуй, що тут означає вираз «вийшла ранньою весною». Яке символічне значення він

має?2. Інтерв’ю. Робота в парах.Робота з текстом «Ключик розуміння»Кожен має задати своєму сусідові по парті по два запитання, щоб перевірити, чи

ознайомлений він зі змістом твору.(1-1,5 хв.) Заслуховуємо коментар 2-3 учнів.- Що ви відчули, коли прочитали текст?- А які питання у вас виникли?3. Виразне читання поезії «Мрії»Вчитель читає- Які почуття охопили?

23

- Яке перше враження?- Які питання виникли?- Чи всі слова зрозумілі у тексті?Самостійне читання поезії (1-2 учні вголос)4. Спростуйте або доведіть словами з тексту такі твердження.- Чого Лесина «душа бажала» у дитинстві?- Як про це говорить лірична героїня твору «Мрії»?- Що вона цінує в людині найбільше? (Чи фізичну силу, чи силу духу, чи особисту гідність).- У яких рядках йдеться про це?- Чи погоджуєшся з цим? Чому?- Риси характеру, особливості вдачі людини – це вроджені якості, дарунок долі чи їх

потрібно розвивати?5. Опрацювання відомостей із теорії літератури.- Які художні засоби використала поетеса для того,щоб передати яскравість, неповторність

своїх дитячих мрій?Епітети – горді переможці, любі роки.Метафори – душа бажала.6. Словесне малювання.- Якого кольору мрії у Лесі Українки?- Яку ілюстрацію можна намалювати, щоб передати образно мрії малої дитини – ліричного

героя?8. Проблема.- Яке ім'я дамо нашому уроку?9. «Кубування».(На гранях кубика записані завдання, учні по черзі кидають і відповідають на запитання).

1. Який життєвий урок ви засвоїли, читаючи історію життя поетеси?2. Чому ми повинні мріяти?3. Яку роль відіграють мрії в нашому житті?4. Які риси характеру ми повинні в собі виховувати?5. Що повинні найбільше цінувати?6. Як пов’язане ім'я Лесі Українки з нашим краєм?

11. «Незакінчене речення»«Леся Українка своїм твором «Мрії» спонукала мене до…»

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.1. Рефлексія

- Чи справдилися висловлені на початку уроку передбачення?- Що нового відкрили для себе про поетесу? - Які факти життя вразили? - Чого навчила вона своїм життям?- Чи до вподоби вам поезія Лесі Українки?- Що взяли для себе після прочитання поезії «мрії»?

2. Взаємооцінювання.Консультант оцінює за схемою:

1. Найкраще відповідали…2. Менш активними були…3. На жаль, мало відповідали…

V. Домашнє завдання.Обов'язково загальне: написати есе на тему «Я мріяти буду завжди»Обов'язкове на вибір: виразне читання твору, вивчити напам’ять. За бажанням: намалювати ілюстрації до своїх мрій

VІ. Висновок учителя.Побажання: Скільки б вам не було років, не припиняйте мріяти!

24

Карпунець Катерина Романівна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів № 4з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів«Школи сприяння здоров’ю»

Поезія в прозі Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…»

Урок української літератури в 10 класі

Мета: збагатити знання учнів про Лесю Українку і допомогти їм скласти повніше уявлення про неї не тільки як про митця, громадянина, а й як про жінку, що сподівалася на звичайне людське щастя; розповісти про взаємини із Сергієм Мержинським – найбільшим коханням всього життя Лесі; розвивати пізнавальні здібності учнів; удосконалювати навички виразного читання інтимної лірики; виховувати інтерес до життєвого шляху письменниці.

Тип уроку: урок сприймання і засвоєння нових знань.Форма уроку: урок рольової гри.Обладнання: портрет Лесі Українки, зів’ялі троянди, портрет Сергія Мержинського, ілюстрації,

виставка книжок – творів Лесі Українки, музика, афоризми до уроку.

Хід урокуI. Організаційна частина уроку

II. Актуалізація опорних знаньВступне слово вчителя. Мотивація навчальної діяльності.Інтерактивна вправа «Мікрофон».- З яким кольором у вас асоціюється слово «кохання»? Обґрунтуйте.

III. Повідомлення теми і мети уроку. Визначення завдань уроку1. Високе призначення людини на землі.2. Кохання – почуття обов’язково взаємне?3. «Твої листи пахнуть зів’ялими трояндами…» Що це? Лист – сповідь? Лист – прощання?4. Чи може слабка жінка бути сильною?

IV. Вивчення нового матеріалу- Поетична хвилинка. Учениця з букетом троянд читає поезію Лариси Лук’янець «До

Лесі».- Вчитель. Як ви здогадались, розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого

мовчать, а коли говорять,- то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка була б байдужою до нього, яка не пережила б його солодких мук і гірких радостей. Отже. поговоримо про кохання. Хоч у коханні і немає порадниці ,але, переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічі, ми подумки звертаємось до тих, хто своєю силою, терпінням і мудрістю дає зразок величі цього почуття. Звернімось зараз до Лесі Українки. Вона допоможе нам розібратись у власних душах.

Кожен з вас, читаючи Лесині твори, у своїй уяві створив образ поетеси. На сьогоднішньому уроці ви доповнете цей образ, побачите іншу Лесю: сильну і водночас слабку жінку, що вміє самозречено кохати, віддавати усю себе до останку заради коханої людини, навіть не сподіваючись на взаємність! Більше того, ніколи не виявляючи свої почуття! Ми хочемо на уроці розкрити втаємничені сторінки із життя жінки, яка вміла любити і пережила в своєму житті нерозділене кохання. Отож сьогодні ми поговоримо про кохання Лесі Українки і Сергія Мержинського.

V. Очікувані результати:

25

- дізнатися про нову сторінку з життя Лесі Українки;- висловлювати власне ставлення до цієї історії кохання;- проаналізувати події та риси характеру цієї неординарної особистості;- проаналізувати поезії даного циклу.

VI. Сприймання і засвоєння нових знань.Учениця. Леся Українка і Сергій Мержинський… Трагічна, безмежно сумна, але й водночас

духовно висока історія кохання, далека від повної взаємності. Багато в чому різні люди: геніальна жінка, чиї твори не були належно оцінені сучасниками, і інтелігентний, сповнений благородних поривань син армійського офіцера. Здається, ці люди не могли не зустрітися.

Леся. Доля подарувала мені зустрітися в передмісті Ялти Чукурларі, де я лікувалася у 1897 році, із Сергієм Мержинським у мене на квартирі, куди прийшов він із своїм київським другом, моїм далеким родичем.(Відходить вбік)

Сергій. Народився я 1 лютого 1870 року у родині військового у Києві. Коли мені виповнилося сім місяців,мама померла, виховувала мене бабуся. У 1889 році закінчив Київське реальне училище, а потім Харківський сільськогосподарський інститут. Я багато читав, займався перекладами, пробував свої сили у публіцистиці.

Ось тут я познайомився з Лесею. Чув про неї і раніше, але і в голову не приходило, що вона так багато знає. А які у неї твори! Який вона щирий друг і співбесідник. Щось у ній мене приваблює, а що – не знаю…

Учениця. Читає поезію Лесі Українки «Коли дивлюсь глибоко в любі очі»Леся. Пам’ятаю літо 1898 року… Воно було незабутнє. Може, найкраще, найщасливіше в

моїм житті. Довгі прогулянки, безконечні розмови про все на світі. Він завжди мене розумів і вірив мені, як своєму найближчому другові. Якось моя Оля написала: « Сергій – людина високої інтелігентності, освічена, культурна, мила, симпатична. Тонкою лагідною вдачею ви подібні один на одного». Я не могла в нього не закохатися. Наші стосунки переросли у велику дружбу. Мене вражали краса і чистота цієї людини, постійне внутрішнє горіння. Наші розставання були короткими. Ми відчували, що потрібні одне одному. Неодноразово бувала у нього в Мінську. Як мені було боляче, коли я дізналася (він про це сам сказав), що кохає до нестями іншу – Віру Григорівну Крижанівську, дружину свого товариша. Він кохав її, здавалося, завжди, але вона перевагу віддала іншому. А я терпіла, хоч і пекло в грудях.

Учениця. Якось в одному листі Олена Пчілка запитала: «Се – дружба, чи щось інше?», - то Леся відповіла: « Не питай мене про се, мамочко. Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю – без міри, без краю. Що те кохання – ніж у моєму серці; вирви ніж з серця – і воно кров’ю зійде… Він не любить мене, і я нещасна. Коли б він мене любив, ми обоє нещасні були б. Я знаю се і все-таки його кохаю, сама себе палю вогнем».

Учениця. Читає вірш Лесі Українки «Все, все покинуть».Леся. З наближенням зими 1900року здоров’я Мержинського погіршало. Сама ледь трохи

оклигала, але знаю, що моя допомога йому ой як потрібна. Особливо проти була мама. А тут ще й лист від відомого мінського лікаря, друга Мержинського , про тяжкий стан .

Учениця. До сестри Ольги Леся писала: «Я думаю, що таки поїду, хоч би мені прийшлось для сього більше енергії потратити, ніж я потратила за все своє життя. Нехай навіть се буде «жертва непотрібна». Так вона усе витерпить, її кохання таке сильне, таке палке! Це додає сил.

Леся. З 7-го січня я вже біля нього. Не залишала його ні вдень, ні вночі. Він вже не підводився, говорив мало, втрачав останні сили. Обличчя бліде, на ньому світяться лише великі очі. Часто кров йшла горлом. Читаю на його прохання книжки, листи, граю на фортепіано. Часто говорю одна, а він очима, жестами відповідав мені. Щоб якось скрасити його останні миті, на його прохання написала Вірі Крижанівській листа: « Что написать вам о его последних днях? Все это было бесконечно тяжело… Я не хочу описывать вам все это, так как знаю, что при жизни он был бы этим недоволен: он все время, не раз по ночам просил меня заботиться, насколько в моих силах, о том, чтобы он не имел отталкивающего вида по смерти, просил покрыть его вуалью, украсить цветами,- он говорил, что это мой долг как друга и поэта! Пусть же будет так. Пусть никто не видит его таким, каким я видела его… Но довольно об этом, а то я опять с ума сойду…»

Учениця. А в листі до матері пише: «Не буду, звичайно, говорити тобі, що начебто мені тепер легко жити. Це неправдою було б, та лише нагадаю тобі, що я дуже стійка, отже ж, ти

26

можеш бути впевнена, що мені ніяка небезпека не загрожує. Часом навіть злість на себе відчуваю, що занадто вже стійка». А нещастя насувалося невідступно і невблаганно, хвороба – відкрита форма легеневого туберкульозу – прогресувала.

Леся. Як зараз бачу, як у Сергія заіскрилися очі, коли прийшов лист від Віри Крижанівської. Схопив його, вертів перед очима, роздивлявся. Попросив розпечатати. Але я його не читала. Читав зосереджено, довго. Лице освітлювала легенька посмішка. Віро…Віро… Він гукав, він кликав свою першу любов, в його очах бриніли немічні сльози. Віра писала, що в її серці знову ожили троянди їхньої дружби. Сергій марив: «Троянди… троянди. Вони ніколи в мене …не в’янули…, а тому їм…нічого…оживати… Треба їй… відповісти. Я, звичайно, не можу… прошу вас, Лесю».

Починався ще один етап моїх душевних тортур. Повторюючи за Мержинським, я писала листа його коханій.

Учениця. Читає вірш «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами”.Учениця. Молодий 30-річний чоловік із красивими очима і з виснаженим обличчям

відтепер тримав на грудях хрест. Біля ліжка – Євангеліє. Переконаний соціал – демократ, він, відчуваючи невблаганне наближення смерті, в останні місяці життя став християнином.

18 січня після одного з найтяжчих нападів хвороби, коли Сергій забувся у тяжкому сні, Леся протягом ночі напише драматичну поему «Одержима».

А 3 березня1901 року С. Мержинський помирає у Лесі Українки на руках.Учениця. Читає вірш «Уста говорять».Учениця. Феноменальна жінка. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє

безмежне горе у вогні творчої фантазії. З любовної туги починається Лесина зріла творчість.

VII. Закріплення вивченогоІнтерактивна вправа «Мікрофон»

- Які думки та почуття викликала у вас ця сторінка життя поетеси?- Що нового ви дізналися?- Якою постала перед вами Леся?

Міні- диспут.- Як ви ставитесь до вчинку Лесі? Чи можна це назвати самопожертвою? Якщо так, то в

ім’я чого?- Чи побачили ви у любові красу людських взаємин? Хто є її втіленням?- Чи почувалася Леся щасливою? У чому проявлялася її сила?- Які уроки життя ви для себе винесли?

«НАСТРІЙ»- «Твої листи пахнуть …» Що ви уявляєте, читаючи цей шедевр інтимної лірики?

- Яка пора року асоціюється у вас із цим твором?- Яку б музику ви до нього написали і на якому музичному інструменті виконали б?- Твір написано 07.11.1900 року. А Мержинський помер у березні 1901 року. Це лист-

сповідь? Перед ким? Лист- прощання? З ким?

VIIІ. Підсумок урокуВчитель. Сильна духом, велична і самозречена у своєму коханні, ніжна і щира – просто

Жінка. Чи була вона щасливою? Думаю, була! Бо насправді це велике щастя – вміти кохати. Саме так. Вміти кохати. Віддати усю себе, не чекаючи на винагороду, на взаємність.

ІХ. Домашнє завданняТвори і життя Лесі Українки навчили мене…

27

Ковальчук Надія Петрівна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів № 4з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів «Школи сприяння здоров’ю»

Леся Українка. «Давня весна». Тема гармонійного єднання людини з природою

Урок української літератури у 8 класі

Мета: продовжити знайомство з поетичною творчістю Лесі Українки, зосереджуючи увагу на вірші «Давня весна», з’ясувати його ідейно-художню цінність; розвивати вміння виразно читати художні твори, логічне мислення, мовлення, формувати естетичні смаки; виховувати в учнів відчуття краси художнього слова.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання: портрет Лесі Українки, фотографії, вибрані твори Лесі Українки, “Дерево життя”,

учнівські малюнки-пейзажі.Методи, форми і прийоми: бесіда, робота з текстом, робота в групах, асоціативний ряд,

«Мозковий штурм», дискусія, складання сенкану, робота з таблицею.

Хід урокуІ. Організація класу до уроку- Доброго дня! А день-то сьогодні дійсно добрий. Погляньте за вікно. Яка краса!

Вірш «Як не любити…»Як не любити зими сніжно-синьоїНа Україні моїй,Саду старого в пухнастому інеї,Сивих, веселих завій?Як не любити весни многошумноїМеду пахучих суцвіть,Як не любити роботи розумної,Праці, що дух веселить?

2. Актуалізація опорних знань учнів- А яку пору року ви любите найдужче? Чому?- Опишіть епітетами вашу улюблену пору року.- Як ви вважаєте, яку пору року любила Леся Українка? Свої відповіді обґрунтуйте.

3. Повідомлення теми і мети уроку- Сьогодні на уроці ми познайомимося ще з однією поезією нашої геніальної землячки -

«Давня весна» (запис теми до зошитів)

ІІ. Формулювання цілей уроку- Подумайте, що від сьогоднішнього уроку ви очікуєте, яких результатів бажаєте досягти. Запишіть свої думки до зошитів.Учитель озвучує власну мету уроку:1. Ознайомитись із поезією «Давня весна».2. З’ясувати ідейно-художню цінність вірша.3. Виховувати відчуття краси художнього слова.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу і первинне його закріплення- Перш, ніж розпочати вивчення нового матеріалу, давайте дещо пригадаємо.(Перевірка домашнього завдання)

1. «Я все знаю» (перевірка біографії поетеси за допомогою символічного дерева)- Діти, подивіться на символічне дерево життя і творчості поетеси. Поки ви ще не все знаєте

про Лесю Українку, тому і листочків на дереві небагато. Будете зростати ви, буде поповнюватись і кількість листочків. А поки поясність, що означають ті дати, які написані на цих листочках.

(Учні по одному виходять до дерева, розповідають, що відбулося в даному році)

28

25 лютого 1871 р. – народилась у м. Новограді-Волинському Лариса Петрівна Косач, майбутня видатна українська поетеса Леся Українка.

1880 р. – у дев’ятирічному віці Леся написала свій перший вірш “Надія”. Цей вірш її мати, відома українська поетеса Олена Пчілка, підписала псевдонімом Леся Українка).

1890 р. – Леся Українка написала вірш “Колискова”.

1893 р. – було надруковано першу збірку поезій Лесі Українки під назвою “На крилах пісень”.

1 серпня 1913 р. – у Грузії в м. Сурамі померла видатна українська поетеса Леся Українка.

2. Міні-дискусія:- Про що свідчить всебічна обдарованість поетеси?- Яким шляхом намагалася боротися Леся Українка з невиліковною хворобою?- А коли, на вашу, думку, хворій людині стає легше?

3. Асоціативний рядВесна – Учні називають асоціації, які виникають при слові весна.

4. Слово вчителяВесна – найжаданіша пора у житті людини. Леся Українка дуже любила природу, особливо весняну, коли все зеленіє, буяє квітом.

Весна для неї – це час, коли не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі.

Поезію «Давня весна» Леся Українка написала під час хвороби. Як же вона сприймає прихід весни? Про це ми дізнаємося, прочитавши поезію.

5. Виразне читання твору.6. Евристична бесіда:

- Які дві картини протиставляються у вірші?(Прихід пахучої, буйної весни і стан поетеси).- Що відбувається в природі навесні?- Яким чином лірична героїня ставиться до приходу весни?- Чому вона висловлює обурення весні?- У зв’язку з чим лірична героїня змінила своє ставлення до весни?- Чи полюбляєте ви подарунки? Чим весна обдарувала героїню твору?- Якими звуками переповнена дана поезія?

Заповнення таблиці- Що ви під час читання поезії побачили, почули, відчули

Почули Побачили ВідчулиПісні пташок… Яблуні гілки… Теплий подих вітру…

Обмін враженнями.Огляд ілюстрацій-пейзажів.

7. Визначення теми, ідеї та жанру твору«Мозковий штурм»

Учні висловлюють свої міркування щодо поставлених питань і обирають правильний варіант (записують)

Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою

хворобу, самотність.Жанр: пейзажна лірика.

8.Фізхвилинка.9. Складання сенкану до слова весна (на основі прочитаного твору)

ВеснаЩедра, милаГрала, сипала, принесла

29

Летіла хутко, мов стокрилаЖиття Отже, для ліричної героїні вивченої поезії весна – це і є радість, спокій, саме бажання жити.

10. Робота в групахЗавдання: 1 група – Знайти відповіді на питання (картки)- Які слова вживає поетеса для характеристики весни? Чому? (весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки).- Про що свідчить вислів “весна летіла..., мов стокрила...”? (Весна настала дуже швидко).- Чому так багато дієслів використовує поетеса? (Все у русі, стан природи змінюється на очах).2 група – Знайти і виписати всі художні засоби у творі.3 група – Визначити віршовий розмір поезії, види рим у ній.Звіт роботи груп

11. Аукціон запитаньУчні задають один одному запитання за текстом твору. Вибирається найкраще запитання.

12. Робота з текстом. Бесіда - Зачитайте слова, де описано прихід весни.- Як показано зміну настрою героїні від спілкування з природою? А який настрій був у

поетеси? Як про це сказано у вірші?- Як ви думаєте, чому вірш названо “Давня весна”, а не просто “Весна?” (Враження від

весни, яку згадує поетеса, було таким сильним, що воно не забулося і через багато років).

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап1. Рефлексія

- Чи справдилися ваші очікування від уроку?- Чого навчила вас ця поезія?- Доведіть, що весна полегшила страждання хворої героїні поезії.

2. Оцінювання роботи учнів на уроці.

V. Домашнє завдання Написати міні-твір на тему «Весна в рідному краї», вміти аналізувати вірш «Давня весна»,

підготувати запитання на листочках для дерева життя і творчості Лесі Українки

VІ. Заключне слово вчителя - Якщо щось трапилося у вашому житті, ви втомилися від буденності, вам болить…

Залиште все , підіть до неї, до Природи. Послухайте її велику тишу, і вона відкриє вам свої таємниці, залікує рани. Адже усі ми: квіти, трави, дерева, люди – діти великої могутньої Природи.

30

Табакова Наталія Олександрівна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5

«До тебе, Лесю, наша думка лине…» (Огляд життя і творчості поетеси

з використанням мультимедійної презентації)Урок української літератури в 8 класі

Мета: - ознайомити учнів 8 класу із життям і творчістю поетеси, допомогти усвідомити велич її

життєвого подвигу;- розвивати навички сприйняття і засвоєння знань, виділення головного, висловлення

власної думки; вміння аналізувати і синтезувати факти, вчинки, міркування, давати оцінку певним явищам;

- розвивати усне зв’язне мовлення учнів;- удосконалювати вміння роботи з різними джерелами інформації; формувати навички

дослідницько-пошукової роботи;- виховувати стійкість у життєвих труднощах, цілеспрямованість, принциповість, прагнення

до самоосвіти.Обладнання: портрет письменниці, ілюстрації до життєвого і творчого шляху, мультимедійна

презентація.

Хід урокуІ. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми і мети урокуСлово вчителя. У звичайному житті вона – слабосила дівчина. У літературі – титан духу,

«дочка Прометея», а для нас, земляків, просто і ніжно – Леся. Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач, знана у всьому світі як Леся Українка? Де черпала сили ця хвороблива, слабка фізично і незламна духом жінка? Яким було її життя? Саме про це ми і говоритимемо на сьогоднішньому уроці.

(Слайд) ЕпіграфТак, я буду крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Буду жити! Геть думи сумні!(Слайд)

В найтяжчі хвилини, коли біль сковував рухи, забирав у полон мозок і серце, Написала Леся написала ці рядки. Спробуйте тільки за ними охарактеризувати людину, яка є їх автором. Яка вона?

«Мікрофон» (Відповіді учнів:незламна, сильна духом, нескорена тощо)А зараз пригадаймо вірш Лесі Українки «Як дитиною бувало…»

(Підготовлена учениця читає вірш напам’ять)Саме ці рядки, на мою думку, найповніше розкривають характер поетеси. Ще змалечку вона

була гордою, незламною, людиною, яка має власні погляди на життя і вміє їх відстоювати словом і ділом.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу1. Міні – лекція вчителя з елементами бесіди.

- Які факти з життя Лесі Українки ви можете пригадати?- Які її твори пам’ятаєте із попередніх класів? («Мрії», «Тиша морська», «Як

дитиною, бувало…»)

31

- Чи можна говорити, що Леся Українка здійснила життєвий подвиг? Аргументуйте свою відповідь.

Наша сучасниця Ліна Костенко сказала мудрі слова: «Є народження й смерть – два стовпи на межі. А між ними події одвічні: варіації стріч і розлук, і жоржин, Варіанти падінь і величчя. Велич Лесі Українки зрозуміли і її сучасники, і нащадки. Вона була високотитулована одним словом — геній. Геній в умовах заблокованої культури.»

- Чи погоджуєтесь ви з Ліною Костенко?- Кого, на вашу думку, можна назвати генієм? Перевірте свої твердження зі словниковим

визначенням.На дошці записані визначення поняття «геній».

«Геній — 1) найвищий ступінь обдарованості, таланту людини, виразом якої є творчість, що має

історичне значення для життя суспільства;2) особа, яка володіє найвищим ступенем таланту, здібностей»

- (З тлумачного словника). «Геній — це людина великого духу не стільки за об’єктом, скільки за інтенсивністю; він

становить собою епоху у всьому, за що береться».Кант

Сама поетеса говорила: (Слайд)Хто вам сказав, що я слабка,Що я корюся долі?Хіба тремтить моя рука?Чи пісня й думка кволі?

Поетеса цілком і повністю усвідомлювала високу місію митця – давати надію зневіреним, підтримувати в них силу духу, кликати до гідного людини життя:

Я на гору круту, крем’януюБуду камінь важкий піднімать.І, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать.

Незвичайна, особлива жінка Лариса Петрівна мала різнобічну художню обдарованість, неабияку уяву. (Слайд)

«Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга» - писала поетеса до Л. Старицької-Черняхівської.

У дуже ранньому віці вона виявила схильність до музики. Незаперечний факт: володіла абсолютним музичним слухом (рідкісним хистом) і все життя тяглася до музики. Зізнавалася, що, напевне, з неї вийшов би досконаліший музика, ніж поет (якби не жорстокість долі). Справді, у 9 років Лариса Косач на фортепіано «вже грає зі школи» ( за словами матері). Але в 11 років «з’явилася припухлість на лівій руці, рука боліла, і це заважало грати на фортепіано»; у 12 років – операція кисті лівої руки, видалення кісточок, вражених туберкульозом.

Учень: «Деякі рухи цієї руки залишилися обмежені, але все ж Леся зовсім добре могла нею все робити, навіть грати на фортепіано. ЇЇ музику було надзвичайно приємно слухати, далеко приємніше, ніж багатьох блискучих техніків – віртуозів… Грала так найчастіше вечорами, - без світла, в темряві, коли не дуже хто слухав, - свої імпровізації, - згадувала сестра письменниці Ольга. – Власне, імпровізації, а не зафіксовані композиції, бо кожен раз це було щось інше. Це була наче не музика, а розмова…» .

Учениця читає вірш «До мого фортепіано» під музичний супровід. Звучить уривок п’єси Л. Бетховена «Елізі».

Учениця. «Леся була озброєна ще однією галуззю мистецтва – вона гарно малювала. – згадувала Оксана Стешенко. - Я часто бачила, як Леся вимальовувала різні взірці народної творчості. На Великдень завжди розписувала писанки, здебільшого квітами, які вона надзвичайно любила. Її писанки були ніжні, тендітні, без яскравих барв. Іноді малювала вона на яєчках і ніжні арабески свого власного витвору». Крім давнього потягу до студій з малювання, Леся вже з 9 років дуже гарно вишиває, може навіть виготовляти мережки.

Учень. Окрім всього поетеса займалася й багатьма практичними справами: (Слайд)

32

У 18 років організувала гурток молоді, який займався перекладом кращих творів світової літератури українською мовою.

У 19 років написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», котру в 1918-му було видано як підручник для національної школи.

Матеріально підтримувала революційно – демократичну молодь. Записувала разом із чоловіком спів кобзарів на фонограф. Будучи добре обізнаною з музичним письмом, збирала і записувала фольклор. Брала участь у відкритті в Полтаві пам’ятника Івану Котляревському, написала посвяту «На

столітній ювілей української літератури».Учитель. Та все ж справою її життя, захопленням, покликанням і божим даром була поезія.

(Слайд)Як я умру, на світі запалаєПокинутий вогонь моїх пісень,І стримуваний пломінь засіяє,Вночі запалений, горітиме удень.

Першим художнім твором Лесі вважається поезія «Надія», присвячена рідній тітці Олені, яку заарештували за проти імперську діяльність. У 1884 році львівський журнал «Зоря» надрукував вірш юної авторки «Конвалія».

У Львові за сприяння Івана Франка вийшла перша Лесина книга віршів «На крилах пісень»(березень 1893)

- друга поетична збірка «Думи і мрії» (1899)- поставлено на сцені драму Лесі «Блакитна троянда» (1909)- опубліковано патріотичний твір «Бояриня»(1910). (Слайд)

Провідними мотивами поетичної творчості Лесі Українки були романтичність, волелюбність, оптимізм, переплетіння мрії і дійсності, гармонійне єднання людини з природою, людське щастя. (Слайд)

Сьогодні про життєвий подвиг великої поетеси пам’ятають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Створено музеї, які розповідають про життя і творчість поетеси, споруджено пам’ятники, які нагадують нащадкам про силу волі і прагнення до боротьби великої доньки українського народу.(Слайд)

2. Робота з підручником. (Прочитати статтю підручника про життєвий і творчий шлях поетеси). ІV. Закріплення знань, умінь та навичок

Скласти сенкан Леся Українка Леся Українка

Горда, незламна, незабутняТворила, боролась,не скорилась

Житиме у моєму серціГеній

V. Підведення підсумків. (Рефлексія) 1. Незакінчене речення.

Я зрозумів (зрозуміла), що Леся Українка… Мене найбільше вразило…

VI. Оцінювання

VII. Домашнє завданняВиписати рядки з поезій, які здалися найцікавішими, найкрасивішими, наймудрішими,

прокоментувати їх.

33

Китовська Надія Григорівна, учитель української мови та літератури Новоград-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6

Леся Українка «Давня весна». Тема гармонійного єднання людини з природою.

Урок української літератури в 8 класі

Мета: продовжити знайомити школярів з поетичною творчістю Лесі Українки, зосереджуючи увагу на вірші «Давня весна»; з'ясувати його ідейно-художню цінність; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічного мислення, вміння виразно читати художні твори, аналізувати їх зміст, формувати естетичні смаки; на прикладі життя і творчості Лесі Українки виховувати в учнів працелюбність, відчуття краси художнього слова.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.Обладнання: портрет Лесі Українки, програмовий текст твору учнівські малюнки до поезії

«Давня весна».

Хід урокуI. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань 1. Літературний диктант

1. Епоха, в яку жила і творила Леся Українка, (к. XIX — п. ХХ ст.)2. Назвіть кількох патріотів України, навколо яких виховувалась майбутня письменниця.

(М. Комаров, М. Лисенко, М. Драгоманов, О. Пчілка)3. Кого з дітей Косачів називали спільним іменем Мишолосіє? (Лесю і Михайла)4. Кому поетеса присвятила свій перший вірш «Надія»? (Тітці Олені — батьковій сестрі-

революціонерці)5. Що було джерелом знань для майбутньої письменниці, коли вона навчалась вдома?

(Книги і саме життя)6. Назва підручника, який написала Леся Українка для своєї меншої сестри. («Стародавня

історія середніх народів»)7. Авторами найулюбленіших книжок Лариси Петрівни були... (Т. Шевченко, Марко

Вовчок, Л. Глібов, М. Гоголь, П. Чубинський, Г.-К. Андерсен, О. Пушкін, М. Салтиков-Щедрін)

8. Гурток, одним із керівників якого була поетеса. («Плеяда»)9. 3а допомогою якого письменника у 1893 році у Львові вийшла перша збірка віршів Лесі

Українки — «На крилах пісень». (І. Франко)10. Кому із видатних письменників належить фраза, що стосується поетеси: «...Україна не

чула такого сильного гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини... Україна, на наш погляд, нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою»? (І. Франко)

11. Третя збірка поетеси має назву... («Відгуки»)12. Визначте міста, в яких споруджено пам'ятники Лесі Українки. (Сурамі, Батумі, Ялті,

Луцьку, Києві)Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Питання для міні-дискусії•Дослідіть, яким шляхом намагалася боротися Леся Українка з невиліковною хворобою?•Про що свідчить всебічна обдарованість поетеси?•Вмотивуйте, чому слово в поезіях Лесі Українки — це зброя.

III. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

34

IV. Основний зміст уроку1. Вступне слово вчителя про весняну пору року.

Весна — найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно і урочисто. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкутися з живою природою — власними очима побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи. Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі. Дана поезія написана під час хвороби поетеси. Як же сприймає прихід весни поетеса? Це ми дізнаємося, ознайомившись із змістом її поезії «Давня весна».

2. Ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки «Давня весна»2.1. Виразне читання твору.2.2. Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.2.3. Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про

свою хворобу, самотність.2.4. Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.2.5. Жанр: пейзажна лірика.2.6. Композиція. Експозиція: «була весна...».

Зав'язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.

Розв'язка: вдячність поетеси весні за її дарунок.2.7. Обговорення ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:

• Як у вашій свідомості асоціюється прихід весни?• Що відбувається в природі навесні?• Яким чином лірична героїня твору ставиться до приходу весни?• Посилаючись на текст твору, опишіть красуню-весну. Чи можна зо допомогою цього

опису визначення ставлення поетеси до весни?• Які зміни відбуваються в природі навесні? • Дослідіть, яким чином самотність і хворобливість ліричної героїні поезії контрастує з

яскравістю і шумом весняної пори?• Чому поетеса висловлює обурення весні? Чим вони виправдані?• У зв'язку з чим лірична героїня змінила своє ставлення до красуні-весни?• За допомогою яких художніх засобів Леся Українка відтворила весну як живу істоту?• Якими звуками переповнена ця поезія?• Як ця поезія пов'язана з життям її авторки?• Чи полюбляєте ви подарунки? Які саме? Чим весна обдарувала героїню твору?• Чому поетеса згадує про давню весну?• Яким пафосом пройнятий цей твір? " За що героїня поезії вдячна весні?

2.8. Завдання. Скласти інформаційне гроно до образу весни.

«весела, щедра, мила...»

«Промінням грала, сипала квітки»

«Дарунки всім несе вона, ясна»

«...прилинули пісні пташині»

«...любий гай свій відгук... прислав»

«Співало все, сміялось і бриніло»

«Все ожило, усе загомоніло»

«,..за вікном цвіла»

2.9. Художні засоби у творі.2.10. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».(За допомогою інтерактивної вправи — підводяться висновки по передньої роботи.)

35

Орі єн тов н і в і дпов ід і— Лірична героїня та ж , але не протиставляє себе природі, а гармонійно з нею співіснує, прагне віднайти джерела духовної сили.— Художні образи перегукуються, додаються конкретні образи природи та образ волі.— Художні засоби подібні, але в «Давній весні» відчувається більша метафоричність, емоційність та експресія (завдяки використанню окличних речень, заперечення).— Ідеї близькі, але в «Давній весні» більш конкретизовані, з автобіографічними мотивами.

V. Закріплення знань, умінь, навичокЗавдання учням.- Визначити ключове слово, яке об’єднує всі ці означення.

або: складіть кросворд з означень до ключового слова вірша «Давня весна»

Я

Щ С Д

В Е С Н А

Е Д Т А В

С Р О Н

Е А Л Я

Л Р

А И

Л

А

VI. Підбиття підсумків урокуІнтерактивна вправа «Мікрофон». — Продовжте речення.«Було б добре, коли б весна принесла мені в дарунок, тому що ... »

VII. Домашнє завданняНавчитися виразно читати, аналізувати вірш Лесі Українки «Давня весна», визначивши його

віршовий розмір, риму, художні засоби.

36

Котюк Галина Іванівна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №7

Історія одного коханняУрок української літератури в 10 класі

Мета: Збагатити знання учнів про Лесю Українку, допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як людину, митця, громадянина; розвивати мислення учнів, навики висловлювати й узагальнювати свої думки, виразного читання ліричних творів, потяг до пошукової діяльності, виховувати патріотичні почуття.

Обладнання: Портрет письменниці та членів її родини, портрет С.Мержинського, виставка її творів, електронна презентація.Тип уроку: літературно-музична композиція

Хто хоче знати життя її серця,Хай читає її твори.

Л. Старицька-Черняхівська

Якби мої думи німіїТа піснею стали без слова,Вони б тоді більше сказали,Ніж вся моя довга розмова.

ЛесяУукраїнка

Хід урокуВступне слово вчителя: У світовій літературі мало знайдеться таких постатей, котрі б за

глибиною думки, яскравістю образів, повнотою відтворення людини і природи дорівнялися до генія Лесі Українки. Вона мала могутній і різнобічний талант. Творчість її – одна з вершин розвитку української культури і літератури, яскраве явище нашого сьогоднішнього духовного життя. Безцінні скарби видобувала зі своєї душі непересічна жінка з гордим ім’ям Леся Українка.

Щороку перед приходом весни ми відзначаємо День народження нашої славної землячки - Лариси Петрівни Косач. І сьогодні на уроці поговоримо з вами про те, якою була поетеса як людина, як член сім’ї, як жінка, та чи всі її грані життя вивчено? Ще немало таємниць у нелегкому та динамічному житті цієї жінки нерозгадано. І це не дивно, бо особисте життя великих людей за сімома замками. Та чи й маємо право заглядати в найпотаємніші куточки душі геніальної поетеси? Адже за життя вона нікому не дозволяла цього робити. Інтимну лірику Леся Українка теж не друкувала за життя.

Довічний не тільки фізичний, а й душевний біль був призначеній цій жінці.Вона кохала і хотіла бути коханою. Та її коханий був приречений хворобою на передчасну

смерть. Тому інтимні ліричні твори Лесі Українки - це вираз найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки її жіночої бездонної душі.

Вони сповнені драматизмом і сумом, хвилюють своєю щирістю, глибиною справжнього людського почуття. Тож припадемо сьогодні до цієї скарбниці, до струн ніжних, незрівнянних, хай звучить ця безсмертна лірика Лесиного серця…

Учениця: Першою юнацькою і, мабуть, єдиною справжньою на все життя любов’ю для Лесі стало кохання до Сергія Мержинського.

Познайомилися вони влітку 1897-го в невеличкому містечку Чукурларі, що біля Ялти. Лесю мучив туберкульоз кісток, Мержинського - сухоти. Він приїхав із Мінська: служив там на залізниці. Разом з тим, Мержинський був професійний революціонер соціал-демократ. У його рисах і духовній поставі було щось чаруюче: «тонке скорботне лице», «прекрасний, тонкий, обрамований чорною бородою профіль, з блідим матовим, що часто палало нездоровим рум'янцем лицем, з чорною хвилястою шевелюрою». Таким малювали портрет С.Мержинського

37

його друзі. Був він людиною лагідної вдачі, інтелігентною, висококультурною. У ньому жив вогонь самопожертви.

Лесі його рекомендував Петро Тучапський, київський знайомий Косачів. Сама Леся в цей час зайнята влаштуванням у театрі своєї драми «Блакитна троянда»..

Учень: Перше кохання заглянуло в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки поселилось у серці. «Це він», - шепотіли губи. «Це вона», - говорили його очі. Їм було добре вдвох. Вони часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, стогнали чайки над водою.

Сергій Мержинський - відомий революціонер, нестямно був закоханий у Мавчині Лесині очі, в яких стояла лісова прохолода, надвечірня зажура і тепло призахідного сонця.

Зі спогадів Лесі Українки: «Він дивився на мене, як на ікону, як на ту зірку, що раптом скотилася з неба і може ненароком погаснути. Я була для нього ніби з тонкого скла, що може впасти і розбитись, я була вітром, що може вилетіти крізь прочинені віконця і не повернутись, тим дивним світом, що робить людей щасливими»

Після Ялти вони листувалися…Учениця читає вірш

«Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами»Учень: Стосунки поетеси із Сергієм Мержинським - це історія взаємної приязні,

товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і ... кохання без відповіді, нездійсненних мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було щось вище і сильніше за щасливу земну любов. Тому і пахли листи від любого друга зів'ялими трояндами. Писана ця лірична поезія тонкою, тремтячою рукою смертельно хворої людини, душа друга готувалася до останньої дороги, його очі - дзеркало душі, - «се очі з іншої країни...».

Тому в'янули троянди. Без страху перед смертю, з вірою у вічне потойбічне життя.«Він завжди мене розуміє і вірить мені, як своєму найближчому другові», - згадувала

поетеса Сергія Костянтиновича Мержинського. «Друг моїх ідей» - називає вона його. Про їхні стосунки вона завжди каже «дружба», а не «кохання».

Учениця: Згодом він гостює в її сім'ї, і там відбувається освідчення - в повітрі висне його «ні». Але ... абсолютно нічого не змінює в їхніх стосунках, тому що кохання до чоловіка стає любов'ю до його думок, його мови... Сергій Мержинський діяльно-турботливо ставиться до всього, що написано і сказано Лесею. У Мінську він клопочеться про постановку її драми «Блакитна троянда», знайомить Лесю в її приїзди з цвітом тодішньої мінської мислячої інтелігенції, допомагає опублікувати в прогресивному пітерському журналі «Жизнь» кілька публіцистичних і літературознавчих статей.

Про те, що відбувається між ними в ці останні два роки, окрім неймовірного духовного злиття і братства душ, вона говорить у віршах:

(На фоні музики звучить поезія «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти»)

Хотіла б я тебе,мов плющ, обняти,Так міцно, щільно,і закрить од світа,Я не боюсь тобі життя одняти,Ти будеш, мов руїна,листом вкрита.Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу,Їм добре так удвох,-Як нам з тобою,-А прийде час розсипатись руїні,-Нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині? Хіба на те, аби валятись доріг

38

Пораненим, пошарпаним, без сили Чи з розпачу повитись на тополі І статися для неї гірш могили?

Учень: Хоча від часу першої до останньої зустрічі - три з половиною роки, Леся Українка через рік після того, як його не стане, зізнається Вірі Александровій: «Багато-багато разів проходить ця зустріч у моїй пам'яті від початку до кінця, від першої хвилини нашого знайомства і до останньої хвилини нашого життя разом ... Мені завжди здавалося, що це краще почуття, на яке я здатна, і я не стала б душити того в собі, якщо б воно з'явилося в інший раз».

Ці стосунки - під знаком непоправного трагізму. Ні батьки, ні частина рідних і приятелів не хотіли розуміти взаємин двох важко хворих людей. Почуття не вміщалося в логічно вмотивовані рамки. Але вони були глибокими, поєднуючи в собі і кохання, і дружбу.

Учениця: І понад сто років тому в Мінську теж спливав лютий. Весна вже тріпотіла над містом, проглядала в гаях блідими снігоцвітами. Під вікнами видзвонювали краплини, весь день пересварювались горобці. Сонце стало ще вище і тепер, заходячи, хоч краєм ока заглядало в кімнату, де прощалася і ніяк не могла попрощатися зі світом людина. У ліжку в маленькій, тьмяно освітленій кімнаті, що в будинку пані Нарейко по вулиці Михайлівській, лежав молодий 30-річний чоловік із красивими чорними очима і виснаженим невиліковною хворобою - туберкульозом - обличчям...

Біля ліжка - молода, змучена безсонними ночами, жінка. Прекрасні очі палають колосальної сили духовним вогнем, який ніколи не зустрінеш у пересічної людини, вогнем, джерело якого - вміння співчувати, осягати чужий біль як власний і водночас - незламна воля. Ім'я цієї жінки - Лариса Петрівна Косач, чоловіка - Сергій Костянтинович Мержинський...

Ларису Петрівну не радувало весняне пробудження. Як не важко було це усвідомлювати, а вперше в житті, мабуть, за свої тридцять літ вона так холодно зустрічає весну.

Хотіла б я вийти у чисте поле, Припасти лицем до сирої землі, І так заридати, щоб зорі почули, Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

Учень: Приреченість - остання приреченість, що вже не залишає надії, опускалася похмурою сталевою завісою над коханням, яке якось дивно називати таким, що не відбулося. Він помирав у Неї на руках, а Вона, мабуть, на самому дні серця усвідомлювала, як багато їй дано - не жити, а вмирати поруч із Нею вирішив Він...

Він, чиїм життєвим кредо був вислів: «Sois malheureux et tu seras seul» (Будь нещасливий і ти будеш самотній), і помер би на самоті, якби не Леся. Можливо, це також підштовхнуло його відректися в останні місяці від усіх перешкод, котрі, як йому здавалося, їх раніше розділяли.

Учениця: Знала, що смертельна недуга вже не відступить від нього. Намагалася хоч чимось зарадити, допомогти йому. Такі діяння - вияв не жалісливості, холодного обов'язку. Це - почуття друга і коханої водночас. «Часто я пишу тепер, - оповідатиме сестрі Ользі в жовтні 1900року, - тільки Сергію Костянтиновичу, і буду писати, хоч би ніколи мені було вгору глянути, бо сі листи, здається, мені конче потрібні».

Всупереч усім наполяганням, благанням не їхати до Сергія Мержинського в Мінськ (врятувати його вже неможливо), Леся Українка була категоричною. Дізнавшись від Еліасберга сувору правду, зазначить сестрі Ользі: «Тепер нема й розмови про те, чи їду я, чи ні. Звичайно, їду. Здається мені, прийдеться сей рік чимало енергії вжити, але се нічого, коли мета ясна стоїть, то й енергію знайти не трудно. Як би там не віднеслись до мене всі інші, але я певна, що ти і Миша будете мене завжди розуміти і підтримувати і се мені багато значить».

Невимовна туга звучить у цей час у її творах. Не можна без глибокого жалю читати її листи тих часів, не можна без болю читати лірику, присвячену Сергію Мержинському.

(На фоні стишеної музики звучить поезія)

Все, все покинуть,до тебе полинуть,Мій ти єдиний,мій зламаний квіте!Все, все покинуть,з тобою загинуть,

39

То було б щастя,мій загублений світе!Стать над тобоюі кликнуть до боюЗлую мару,що тебе забирає,Взять тебе в боюЧи вмерти з тобою,З нами хай щастя і горе вмирає.

Учень: Не радувало Лесю, ба навіть дратувало те, що вона в цей час почувала себе здоровою. Вона скаржилася з цього приводу Лілі:

«Тепер часто всі говорять, що ось, мовляв, я здорова і що се нове відчуття мусить бути дуже приємним. Е, якби-то вони знали, що бути здоровою тільки самій для мене нічого неварте. Не радує, зовсім не радує мене моє здоров'я!..»

Учень: На початку січня 1901 року Леся знову поїхала до Мінська - вчетверте протягом року. Але цього разу поїхала не провідувати, а доглядати хворого, бо майже всі товариші і друзі забули про нього, не згадували й не навідувались. Лишилися тільки Тучапські та Лесині родичі. У критичну годину навіть старші Косачі, батько й мати, теж стали на бік Лесі: писали їй до Мінська, радили, як доглядати хворого, зверталися в Києві до лікарів за консультацією для Мержинського. У цей час встановилось повне взаєморозуміння і солідарність між дочкою і матір'ю.

Учениця: Коли раптом запроменіла крихітна надія, Леся планує разом із Сергієм вирушити на лікування до Швейцарії: «Я поїду, хоч би там що. Коли не стане на се моїх грошей, я позичу, дістану ще яку роботу і все-таки поїду. Як тільки з початком зими Сергій Костянтинович поправиться (я таки маю на се надію), ми з ним рушимо».

Із листа Лесі Українки до Ольги Кобилянської від 16 січня 1901 року: «Життя моє тут досить трагічне. Я мушу бути найспокійнішою від всіх, хоч я, власне, найменше маю ілюзій, а через те й надії. Щодня мій друг розмовляє (отим своїм безгучним голосом, немов шелестом) про те, як ми вкупі за границю поїдемо, в Швейцарію, як то гарно зустріти там весну... Але я весни так боюся, бак боюся, як ... того, чого не можу назвати. І я кажу, що поїду з ним, що буду з ним, аж поки він поправиться. В сьому правда те, що я не покину його так, як його покинули інші його друзі. Я з ним останусь, поки буде треба. Ви розумієте мене?»

Учень: Але дива не сталося. Леся Українка приїжджає до Мінська. З перших днів січня 1901-го до 3 березня, коли завершиться земний шлях Сергія Мержинського, вони поряд. Він уже не може писати. Сергій надиктовує прощального листа до Віри Крижанівської-Тучапської, яка свого часу була його любов'ю.

Кілька днів Мержинський лежав майже непритомний. Приходив до пам'яті зрідка і ненадовго. Та все ж у нього ще вистачало сили продиктувати прощального листа Вірі Григорівні. Лариса, як і раніше, старанно пов'язувала його обірвані, часом безладні слова і фрази, рядок за рядком виливала на папір чужу смертельну тугу, а вірніше - вбирала її у своє не знаюче міри серце. Два дні, поки писали, ходила мовчазна і скорботна. Листа не показала навіть старому Мержинському, сама й віднесла його на пошту. Було боляче-боляче... проте, де її право на такі почуття? Вона повинна бути гордою! Леся без докору зафіксовує на аркушику це запізніле освідчення іншій жінці. На полях листа відтак допише від себе: «Он приговорен, и хотя не слыхал з того приговора, но сам его чувствует».

Учень: Стан Мержинського після листа (це було останнє послання живого живим) почав катастрофічно гіршати. Почуття різко притупилися, зір і слух майже згасли. Хворий уже нічого не просив, ні на що не реагував. Навіть болі, здається, його не займали. Жахливо було дивитися на це немічне, висохле тіло, слухати його глухе марення, стогони чи зітхання, які, по суті, єдині! свідчили, що життя ще блукає десь у закутках змертвілої людської душі.

У Мінську йшов мокрий сніг, вітер рвучко жбурляв великими сніжинками, і вони танули, не долітаючи до землі... Тануло й Сергієве життя…

Учениця: Леся ні на крок не відходила від ліжка. Власне, Мержинський не відпускав її, цупко тримав за руку. Він уже навіть не шепотів - тільки дивився широко розкритими, нерухомими очима у стелю, судорожно хапаючи ротом повітря. «Ось вона, вища міра людської слабості і нещастя, - думала Леся. На вії викотились скупі сльозинки, та Лариса не зважала на

40

них, а може й не помічала. - Тримайтесь, поетко. Все на світі має свій кінець. Ти ж давно дала слово. Не забувай: ти одержима. Тобі належить або загинути отут біля нього, або перетворити горе і вилити потім на папір палкими словами. Ти ж поклялась обезсмертить цей образ».

Рука важніла, ніби наливалася свинцем. Зморщене болями, скривлене судорогами обличчя поволі розгладжувалось, яснішало, скидало з себе печать мучеництва.

А їхні руки все ще єднались у потиску - вони не прощались, вони лиш зустрілись, щоб уже ніколи не розлучатися, щоб разом піти великим бурхливим життям.

(Музичний фон. Учениця читає:)

Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і загубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже..

Учениця: Аріадна Драгоманова 20 лютого 1901 року ділитиметься своїм болем з сестрою Софією: «Моє серце стискається щоразу, коли я думаю про нашу милу Лесю, яка так заслуговує бути щасливою. Всі дуже стривожені за неї, але неможливо було утримати її».

А сестра Ольга у відчаї і воднораз із захопленням писатиме цього ж місяця Михайлові Кривинюку: «Сергій Костянтинович зовсім, зовсім умирає. ...Що за мука була прощатися з ним. Зовсім прибиті родичі. А Леся, Леся. Коли б ти знав, яка вона нещасна! А все ж знаходить сили, щоб бути спокійною при С.К. і його родичах, енергійніша і бадьоріша за їх усіх. От доля у неї: ціле життя одна мука».

Учитель: Він помер у неї на руках тієї пам’ятної березневої ночі. Вона закриває йому повіки…

Сергія Мержинського не стало 3 березня 1901 року. Усім пережитим Леся була вимучена і фізично, й морально. Власне життя здавалося без нього порожнім і марним.

І було горе, і був відчай. І тихо серед лиха лунав їх улюблений романс «Коли розлучилися двоє» (музика М.Лисенка на слова Г.Гейне в перекладі Лесі Українки) він викликав у Лесі смуток, щире захоплення і гіркі сльози

(На фоні музики звучить поезія «Уста говорять: він навіки згинув!»)

Уста говорять: «Він навіки згинув!»А серце каже: «Ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б’ється враз зі мною:«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Учень: Через півроку стан Лесі погіршився, сили поетеси поступово танули, і вирок лікарів: до букету хвороб Лариси Косач додається і туберкульоз легень. А між нападами хвороби була напружена письменницька праця – поетична творчість, переклади, випробування себе у різних жанрах.

Коли поетеса «заплакала» у віршах над своїм трагічним коханням до Мержинського, її звинуватили в слабкодухості, Лесю жорстоко ранили безпідставні дорікання критики. У вірші «Хто вам сказав, що я слабка?» вона дала гідну відповідь на звинувачення у занепадництві на основі її любовних поезій.

Учениця читає поезію:Хто вам сказав, що я слабка,Що я корюся долі?Хіба тремтить моя рука, Чи пісня й думка кволі?Ви чули раз я завелаЖалі та голосіння, -Тож була буря весняна,А не сльота осіння…

Учениця: Леся не любила показувати перед людьми своє особисте горе. Не несла своїх жалів ні друзям, ні рідним, намагалася сховати їх у собі. Тільки білі листочки паперу чули сумний і змучений шепіт її спраглих вуст.

41

Цикл віршів, написаних поруч із Мержинським, про Мержинського, довгий час зберігався в рукописному архіві поетеси і побачив світ лише у другій половині минулого століття. За життя Леся не хотіла виносити ці рядки на суд публіки, надто невіддільні вони від її почуттів, її дихання. Істину ж суть стосунків своїх і Мержинського, так, як вона її відчувала, асоціативно і невигадливо-чесно, вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка Сергія Мержинського, котрий помирав, поему «Одержима».

Нехай собі минає рік за роком, Нехай мій вік уплине за водою, Ти житимеш красою серед квітів, Я житиму сльозою серед співів.

Учень: Леся інтуїтивно відчувала, що нові, сильні враження допоможуть їй вижити і відновити силу. Нікуди їхати не хотілося. Подалася до Ольги Кобилянської, «на зелену Буковину». Там трохи відійшла душею. Але думки про покійного друга не покидали її.

Сутінь торкнулась рамена,Клавішів пальці непевно...Затріпотіла мелодіяПроменем синім печальним...Зорі дивились здивовано,А жінка Шопену звірялась...Звірялась Шопену,звірялася Гейне й Міцкевичу,Моцарту й Грігу...Сльози народжувались у її серці,щоб впасти на білу сторінку...

(На фоні музики звучить поезія «Квіток, квіток, як можна більше квітів»)

Квіток, квіток, як можна більше квітівІ білого серпанку на обличчя,Того, що звуть ілюзією... «Боже!Як часто ті слова вчуваються мені

Посеред ночі: «Квітів, безліч квітів!Я ж так любив красу!..» Мій бідний друже,Я принесла тобі всі квіти, що далаСкупа весна твого скупого краю,Я всі зібрала і в труну вложила,

Всю ту весну убогу поховала.Ти спиш в землі між мертвими квітками,І страшно думати мені про них І про твій сон, я краще знов укриюСерпанками ілюзій твій сон,Щоб не чіпать страшних містерій смерті.

Заключне слово вчителя: Струни поетичної ліри Лесі Українки не раз озивалися ніжними, сокровенними тонами.

Глибокі душевні драми розтерзували її тонку і вразливу душу, часто нещадним було до неї життя, де «щастя й горе так божевільно сплелись..»

При всій своїй витонченості й ранимості натури зусиллям волі піднялась вона над своїм болем, зуміла почути біль інших і допомогти їм долати біль і смуток.

Рано обірвалась її пісня, її спів.Відстань безжально коротка, у 42 роки, лягла від першого ранку в житті до останнього в

гірському Сурамі, де погасло для неї сонце.Устами своєї героїні Мавки Леся промовила пророчі слова:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!

Мала велику любов до України, до її занапащеного люду, - це давало їй силу, натхнення, віру на добро не губити.

42

Скажімо разом з Лесею Українкою та з Україною:Жити хочу! Буду жити! Геть думи сумні!

Мікрофон: продовж думку:

- У цій історії мене найбільш зворушило….

Підсумок урокуДомашнє завдання: (на вибір)

1. Творча робота «Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання…»2. Електронна презентація до вивченої теми.

43

Остаповець Тетяна Василівна,учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів №8

Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв'язком

Урок української мови в 9 класі

Мета: ознайомити учнів зі складними синтаксичними конструкціями, складові частини яких поєднані різними видами зв'язку (сполучниковим та безсполучниковим); розвивати навички роботи в групах; прищеплювати почуття любові до художнього слова і поваги до видатних діячів культури.

Тип уроку: урок сприймання й засвоєння нових знань.Обладнання: таблиця «Складне речення з різним видами зв'язку», роздавальний матеріал,

портрет Лесі Українки, вибрані твори поетеси.Епіграф:

Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень. Леся Українка

Хід урокуІ . Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності Слово вчителя

Сьогодні продовжимо мандрівку в цікаву країну Синтаксису, у якій мешкають складні речення з різними видами зв'язку між умовно простими їхніми частинами.

Епіграфом уроку є слова Лесі Українки. Її безсмертна творчість надихатиме нас на працю, даруватиме насолоду її поетичне слово. Робота над епіграфом1. Яким за будовою є це речення — простим чи складним?2. Зі скількох умовно простих воно складається?3. Зв'язок між його частинами сполучниковий чи безсполучниковий?4. Як можна назвати це речення за особливостями його будови і типом зв'язку між його

частинами?Запис у зошити теми й епіграфа уроку

III. Актуалізація опорних знань Фронтальна бесіда1. Якими видами сполучникового зв'язку можуть поєднуватися прості речення в складному?2. Яка будова таких речень?3. У якому випадку між двома реченнями у складному реченні із сурядним та підрядним зв'язком

не ставиться кома? IV. Сприймання й засвоєння нових знань Синтаксичне спостереження

Провести синтаксичне дослідження-спостереження за будовою і видами зв'язку між реченнями. Коли втомлюся я життям щоденним, Тоді я думку шлю в світа далекі, Блукає погляд мій в країні мрій.

44

Орієнтовна відповідь.Речення складне, складається із трьох простих речень: 1 — просте підрядне обставинне

речення часу приєднується до 2 — головного простого речення за допомогою сполучного слова коли; 1 і 2 утворюють складнопідрядне речення; 3 — просте речення приєднується безсполучниковим зв'язком до попереднього складнопідрядного. «Мозковий штурм»

Яка відмінність між записаним реченням-епіграфом і щойно проаналізованим реченням? (Різні види зв'язку між умовно простими реченнями.)Цілі уроку:

Дослідити види синтаксичного зв’язку між частинами складного речення та їх особливості. Слово вчителя

З метою досягнення визначених цілей дослідження ми працюватимемо в групах. Нам необхідна відповідна інформація. Тому ви самостійно опрацюєте теоретичний матеріал підручника. Робота з підручником Дослідження - відновлення ( робота в групах)

Картка №1 Побудуйте складне речення. Проаналізуйте його будову. Визначте різновид утвореного

складного речення за видами синтаксичного зв'язку.

Думка спить. Серденько спочило. Я дивлюсь на обличчя твоє. Довідка: і.

Картка №2Побудуйте складне речення. Проаналізуйте його будову. Визначте різновид утвореного

складного речення за видами синтаксичного зв'язку.

Я смуток свій на струни клала. З'являлась ціла зграя красних мрій. Веселкою моя надія грала...

Довідка: коли. Картка №3

Побудуйте складне речення. Проаналізуйте його будову. Визначте різновид утвореного складного речення за видами синтаксичного зв'язку.

Минають роки. Проходять десятиліття. У пам'яті народу залишається нетлінним образ мужньої геніальної жінки. Ім'я — Леся Українка.

Довідка: але, якої.

Озвучення результатів

Орієнтовні відповіді. Картка №1

Думка спить,І серденько спочило;Я дивлюсь на обличчя твоє. (Леся Українка, «На човні».)

Речення складне, складається з трьох простих речень: 1 — просте речення, пов'язане з 2 сполучниковим сурядним зв'язком за допомогою єднального сполучника і; речення 3 приєднується до 2 безсполучниковим зв'язком. Отже, це речення зі сполучниковим сурядним та безсполучниковим зв'язком.

Повідомлення учня (випереджувальне завдання)Думка спить, і серденько спочило;Я дивлюсь на обличчя твоє; Тихе море спокою навчило Невгамовнеє серце моє.

45

Був у Лесі брат Михайло, старший за неї на півтора року. Все життя їх зв’язувала найщиріша дружба. До тринадцятирічного віку Лесі вони були нерозлучні: разом бавилися й мріяли, разом читали й навчалися. За цю нерозлучність їх жартома називали спільним ім’ям: Мишолосіє.

Цикл «Кримські спогади» Лесі Українки, присвячений братові Михайлові, який два тижні (з 26 червня по 10 липня 1891р.) перебував у сестри в Євпаторії.

Євпаторія, 1891 рік 8 липня. Михайло першим читав (а може, й слухав) ці рядки. За день після того, 10 липня, вони розсталися. Вдячна пам’ять надовго закарбувала пережите зачарування морем і небом у ті південні благословенні дні і ночі. Картка №2

Коли я смуток свій на струни клала, З'являлась ціла зграя красних мрій, Веселкою моя надія грала...

(Леся Українка, «До мого фортеп’яно».)Речення складне, складається з трьох простих речень: 1 — просте підрядне речення,

обставинне часу, приєднується до головного речення 2 за допомогою сполучного слова коли; 2 — просте речення, пов’язане з 3 безсполучниковим зв’язком. Отже, це речення з різними видами зв'язку: зі сполучниковим підрядним та безсполучниковим зв’язком.Повідомлення учня (випереджувальне завдання)

Родина жила з 1878 року в Луцьку. Там і почалася творчість, яка піднесла Лесю так високо вже з юнацьких років. А водночас сталося лихо. У січні 1881 року дівчинка пішла подивитись, як святять воду, в неї промерзли ноги і вона захворіла. Лиховісна недуга – туберкульоз кісток. Хвороба незабаром перейшла в руку, після операції Леся втратила можливість вільно грати на фортепіано, а їй часто здавалось, що мала від природи хист не лише виконавця, але й композитора.

У зверненні «До мого фортеп’яно» вилився елегійний настрій розлуки зі світом музики. Картка №3

Минають роки, проходять десятиліття, але в пам'яті народу залишається нетлінним образ мужньої геніальної жінки, ім'я якої — Леся Українка

Речення складне, складається із чотирьох частин: речення 1 поєднується з 2 безсполучниковим зв'язком; 2 з 3— сурядним протиставним зв'язком за допомогою сполучника але; 3 і4 —підрядним означальним зв'язком за допомогою сполучного слова якої. Отже, це речення з різними видами зв'язку: безсполучниковим та сполучниковим сурядним і підрядним зв'язком Гра - оцінювання. Засідання «круглого столу»Висвітлюються такі питання:

1. Складне речення з різними видами зв’язку.2. Основні види зв’язку між частинами складного речення.3. Основні групи складних речень з різними видами зв’язку.4. Розділові знаки у складних реченнях з різними видами зв’язку.

Рефлексія1. Поміркуймо, чи досягли ми мети уроку? Чи виконали ми всі заплановані завдання?2. Як ви вважаєте, навіщо нам вивчати й уміти розрізняти речення з різними видами зв'язку? (Освічена людина має володіти різноманітними мовними інструментами, щоб досягти успіху у спілкуванні. Знання й уміння будувати речення різні за будовою є передумовою взаєморозуміння між людьми.)

3. Що з почутого на уроці про Лесю Українку вам запам'яталося?4. Чого вчить нас творчість Лесі Українки?5. Чи комфортно почувалися ви на уроці?

Оцінювання й мотивація навчальних досягнень

V. Домашнє завдання1. Опрацювати теоретичний матеріал.2. Виписати із творів Лесі Українки по три речення зі сполучниковим та безсполучниковим

зв'язком.3. Виконати вправу з підручника.

46

Білецька Людмила Дем’янівна,учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №9

Леся Українка «Одержима». Роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і шляхи до нього,

про те, що може врятувати світУрок української літератури в 10 класі (філологічний рівень стандарту)

Мета: розширити й поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки;

ознайомити старшокласників з історією написання та із змістом твору «Одержима»; дослідити біблійну основу драматичної поеми ; спрямувати учнів на сприйняття твору в єдності змісту і форми.

Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати факти; поетичне сприйняття світу; розвивати зв’язне мовлення, логічне й образне мислення.

Виховувати в учнів активну життєву позицію; відчуття краси, добра, любові до ближнього, віру в те, що може врятувати світ.

Тип уроку: вивчення нового матеріалуМетоди, прийоми та форми роботи: лекція вчителя, презентації учнів, бліц - опитування,

історична мозаїка, виразне читання, аналіз поезії, міні – дискусія, рефлексія «Дивуй», «Займи позицію», «Асоціативний кущ», віртуальна екскурсія , «Лінгвобум», «Бліц-опитування», «Гронування», «Безпрограшна лотерея», «Незакінчене речення», «Обери сам», робота в парах, технологія «Незакінчене речення», робота в групах, асоціативні малюнки, самостійне читання, виразне читання, аналіз поезій.

Обладнання: Біблія, портрет письменниці, збірки її творів, ілюстрації до твору, звуковий запис уривків твору, учнівські презентації.

Міжпредметні зв’язки: історія, музика, інформатика

Хід уроку

Епіграф… хай би очі

їм випекло, ті очі безсоромні,що сміли тут дивитися на муку

того, чийого всі не варт мізинця!Леся Українка «Одержима»

Вы слышали, что сказано: «Люби ближнего и ненавидь врага. А я говорю вам: не переставайте любить своїх врагов и молитесь за тех., кто вас преследует…»

Матфея [5:43-44]Никто не может бать рабом двух господ, потому что или одного будет ненавидеть, а другого любить, или одному будет верен, а другим будет пренебрегать. Вы не можете быть рабами Бога и Богатства. Матфея [6:24]

І Організація початку уроку. Актуалізація опорних знань1. «Обміняймось компліментами» . Сказати сусіду по парті комплімент 2. «Асоціативний кущ» . Створення асоціативних рядів

КрасаЩастя Дружба Любов ЖиттяВіра

47

3. Презентація учнями асоціативного конспекту за біографією та творчістю Лесі Українки (учням було запропоновано самостійно опрацювати драматургію письменниці та намалювати або принести 1 предмет, який, на їх думку, якнайтісніше пов'язаний з життям та творчістю письменниці. Вмотивувати свій вибір.)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності . Повідомлення теми і мети уроку1. «Займи позицію»

Робота над епіграфом уроку. Розміщуються плакати в протилежних кінцях класу. На одному з них написано „Згоден (згодна)”, на іншому – „Не згоден (не згодна)”, на третьому – „Не визначився (не визначилася)”. Дається кілька хвилин для підготування до обґрунтування своєї позиції. Вислуховуються різні точки зору по кілька учасників від кожної позиції (учні обираються довільно, за власним бажанням). Вислухавши різні точки зору, вчитель запитує, чи не змінив хтось із учасників своєї думки, чи не бажає перейти до іншого плакату? Якщо такі учні є, вони обґрунтовують причини свого переходу.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу 1. Слово вчителя

Драматургія Лесі Українки — феноменальне явище в українській літературі: вона вражає новизною тем, гостротою соціально-психологічних конфліктів, філософськими узагальненнями, поетичною красою, високою культурою вірша. Пристрасне заперечення всього ворожого, реакційного, закостенілого в житті, утвердження гуманістичних ідеалів ведеться в її творах з позицій неоромантизму, який намагався розширити права особистості, визволити її від тиску юрби. Творчість Лесі Українки — якісно новий етап у розвитку української драматургії. За ідейно-художніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним з найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії. З іменем Лесі Українки пов'язаний розквіт драматичної поеми в нашій літературі. Цей жанр приваблював письменницю можливістю порушувати гострі суспільно-політичні, морально-етичні проблеми у формі словесних поєдинків між носіями альтернативних поглядів, прихильниками радикальних чи консервативних ідей. Крім того, драматична поема дає ширший простір для виявлення суб'єктивного ставлення автора до зображуваного, а звідси її емоційність, задушевність, схвильованість. Монологи персонажів, особливо так звані внутрішні, сприяють виявленню їх психічного стану, загостренню ідейних конфліктів. Для творів цього жанру властива, за висловом Максима Рильського, «гостра філософська діалектика».

2. Робота з учнівськими презентаціямиПрезентація групи «біографів» Віртуальна екскурсія сторінками біографії письменниці. Презентацію на тему «На рівні

світової драматургії», заздалегідь підготовила група учнів, вони є екскурсоводами з біографі та творчості письменниці. (Додаток № 1)

Презентація проекту «істориків» «Леся Українка і Біблія». Група «істориків» знайомить учнів із заздалегідь підготовленим

проектом.Презентація проекту групи «літературознавців» (Додаток 2)«Міріам-матір, Міріам-кохана, Міріам-дочка — силуети героїні "Одержимої" Лесі

Українки» Літературознавці знайомлять учнів із заздалегідь підготовленим проектом, який стосується

аналізу драматичної поеми «Одержима» (Додаток 2)

ІV. Робота з Біблією Матфея [9: 20-22, 23-26], [10: 2-4], [13:1-3], [15:21-28], [24: 36-39, 42], [28:1-10, 16-20] Марка [14:3-9], [16:15-16] Луки [8:1-3], [9:35], [12:13-21, 31]

V. Контроль і самоперевірка знань1. «Бліц-опитування» . Учитель задає питання за опрацьованим твором, учні дають коротку

відповідь, бажано користуватися текстом твору і уривки зачитувати, коментуючи.

48

- З чим не може змиритися Міріам, яка любить Месію? ( не може змиритися з байдужістю, лицемірством, безтурботністю людей, які завдають болючих ударів Учителеві).

- Одержима високим духом справжньої любові, яких проповідей Месії Міріам не може сприйняти? (любити ворогів).

- До чого жінка проймається ненавистю? ( до всього облудного і фальшивого).- Чим Міріам обурена найбільше? ( що й ті, хто вважає себе друзями Месії, зокрема його

учні, не відчувають болю Учителя. Вони «сплять непробудним сном», коли душа Месії «сумна до смерті»).

- Чому страждання Міріам посилюються ? (бо вона нічим не може допомогти дорогій її серцю людині, котра приносить себе у жертву, щоб врятувати людство. Любов до Месії і ненависть до юрби «спалюють душу» Міріам).

- Чому і за що Міріам поплатилася своїм життям? (Міріам в останній сцені висловила юрбі все, що накипіло на душі, і, звісно, поплатилася за це життям. Озвірілі люди, що не хочуть бачити своє непривабливе єство, з диким ревом забивають мужню жінку камінням).

2. «Безпрограшна лотерея» (первинна перевірка засвоєння знань). Учні працюють у групах. Представники 3 груп отримують по 3 завдання для своєї команди. Якщо одна з груп не відповідає або дає невірну відповідь, хід переходить до наступної групи.

- Поема була написана на основі… (євангельського мотиву — вчення Ісуса Христа про любов до ближнього, незважаючи на те, чи він друг, чи ворог).

- Поему було створено одним подихом…( у ніч, коли письменниця перебувала біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського).

- «Одержима» написана…. (18 січня 1901 року, в Мінську, в домі папі Нарейко на розі Михайлівської і Широкої, біля ліжка вмираючого Мержинського).

- На чий образ схожий образ Міріам? (схожий із фольклорним образом Божої Матері).- Що пов’язує Міріам і Месію? (Самотність — це єдине, що пов'язує її з Месією).- Чи зрадила Міріам своїм ідеям ? (Вона не зрадила йому. Це дає їй можливість досягти

бажаної мети, принести себе в жертву коханій людині).

3. «Гронування» . Учні складають асоціативне гроно за твором «Одержима».ДобротаКрасаСпасіння Бог ВіраНадія

4. Використовуючи асоціативну схему «Художня мова» (Додаток 3), охарактеризувати художні засоби, що вживаються у поемі «Одержима»

VІ . Підбиття підсумків уроку. 1. Слово вчителя (Додаток 4)2. Рефлексія «Незакінчене речення». Учням пропонується закінчити речення, які

ілюструють, наскільки учнями сприйнятий навчальний матеріал. « Прочитавши поему «Одержима», я зрозумів…., відчув…., подумав…., запам’ятав….., засвоїв…., узяв для себе……, розкажу іншим…., поділюся….., відкрив…., не буду більше….., подумаю над…., зробив висновок…

3. Гра «Чи віриш ти…» (один з учнів отримав індивідуальне домашнє завдання - скласти 6 питань, які починаються словами «Чи віриш ти…». Відповідь вмотивувати. Учень проводить гру в усній формі.)

- Чи віриш ти… у вищі сили?- Чи віриш ти… у власні сили?- Чи віриш ти… у стійкість духу?- Чи віриш ти… у те, що хтось чи щось може врятувати світ від зла?- Чи віриш ти… у Месію?- Чи віриш ти…у людське щастя?

49

4. Скласти «Формулу щастя» (Додаток 5).

5. Вчитель виставляє оцінки, коментуючи діяльність учнів на уроці.

VІІ. Інформація про домашнє завдання (записане на дошці заздалегідь) «Обери сам». Учитель коментує домашнє завдання, учні роблять записи в щоденники.1. Повторити вивчений матеріал про творчість Лесі Українки, підготуватися до уроку РЗМ

на тему «У чому сутність життя» (обов'язково для всіх).Завдання за вибором:2. Написати есе «Що врятує сучасний світ?» або «Про людське щастя і шляхи до нього».3. Створити власну поезію.

Додаток 1

Особисте життя Лесі Українки та його вплив на тематику її драматургії

«Одержима» написана 18 січня 1901 року, в Мінську, в домі папі Нарейко на розі Михайлівської і Широкої, біля ліжка вмираючого Мержинського. 32 сторінки рукопису, почерком стрімким і летючим, твір, що його потім Франко назве шедевром, — як це можна було написати за одну ніч, в стані тяжкого стресу, нервової вичерпаності і фізичної втоми?! Чи це була концентрація всіх духовних сил в екстремальних умовах? Чи не катарсис на розломі трагедії? Чи саме в ту безсонну зимову ніч стався раптовий напад натхнення, так довго заблокованого перед тим навалою сумних невідкладних клопотів?

Спроби вичерпно пояснити творчий процес здаються мені безсилими. Ясно, що це спонтанний вибух всіх життєвих творчих сил перед лицем смерті, з якою вона, тоді ще зовсім молода жінка, опинилася віч-на-віч. Це був страшно тяжкий період в житті Лесі Українки. Як людина — вона втрачала близького друга. Як поет, філософ, художник вона бачила невідступно перед собою «містерії смерті», агонію, «вищу міру людської слабкості і нещастя». Згодом Леся Українка сама признавалась, що не знає, як витримала все це. Вона доглядала Мержинського самовідречено, до цілковитої втрати фізичних сил і до цілковитого загострення сил духовних. Десь отут міг замкнутися струм могутніх творчих сил на абсолютній фізичній виснаженості. Після такого творчого напруження людина може загинути або ж перейти в рятівний вимір — у вимір свого духовного існування. Це, може, навіть своя форма виходу з психологічної кризи. Бо таки ж треба визнати різницю чисто чуттєву між творчою особистістю і не творчою. Тут же загострюються всі чуття до меж небезпечних для самої людини, зате благодатних для мистецтва, бо тільки з таких творів складається його високогірний кряж.

Першопроходці методологічних схем не раз, мабуть, відчували теоретичну скруту, все намагаючись пояснити парадоксальний факт — чому прогресивній поетесі, співачці досвітніх вогнів, біля вмираючого соціал-демократа явились образи Месії і Міріам. Забуваючи при тому, що мистецькі світи зароджуються в галактиках людського духу, а не в світоглядних настановах і не в побутових закапелках свідомості.

Реальні враження Лесі Українки від життя-буття Мержинського в Мінську, від важких у спілкуванні його тіток, від бридкої погоди й сірого снігу за вікном, часом і від примх самого хворого, були невтішні, але не вони йшли в золоті запаси поетичного слова. Все трансформувалося за складнішими законами психології творчості.

Цей інтелігентний чоловік, син поручика К. В. Мержинського, дворянин за походженням, соціал-демократ за переконаннями, член підпільних марксистських груп (один а найпомітніших, як це видно з документа царської охранки), зв'язківець між мінським та київським підпіллям,— в очах тодішнього молодого покоління, в очах Лесі Українки, котра шукала своїх шляхів боротьби за національне і соціальне визволення, був революціонером, борцем за справедливість, і образ його був овіяний світлом ще нічим не скомпрометованих ідеалів.

Але печаль долі Мержинського була в тому, що, завжди оточений друзями, в згасанні своєму він залишився самотнім, друзі про нього не дбали, він почував себе забутим. «Скільки каміння було кинуто! Скільки проповідей виголошено! І як небагато зроблено для допомоги і

50

моральної підтримки!» — писала Леся Українка в листі до В. Г. Крижанівської-Тучапської. Яку ж гіркоту, який жаль до його друзів мала відчувати вона — єдина, хто не покинув його! В її листах із Мінська є вже ці слова — Месія, і каміння, і проповіді.

Проекція всіх цих конкретних фактів і переживань на духовний масив вищих моральних цінностей вирізьблює силует Месії. До того ж, Мержинський, як відомо з листа Лесі Українки до тієї ж В. Крижанівської-Тучапської, перед смертю зробився релігійним. Сам він пояснював це відчуженням смерті, що також переводило уяву з реально буденних площин у світ давно вже прийнятих людством християнських образів.

Не треба прямих аналогій, тим паче ідентифікацій,— художній твір завжди глибший і складніший від життєвої конкретики,— але чи не присутня тут вже Міріам, от хоча б у цьому рядку з листа Лесі Українки до Ольги Кобилянської з Мінська: «Я не покину його так, як його покинули інші його друзі»? Лист був написаний за два дні до «Одержимої», 16 січня.

Додаток 2

Однією з перших спроб Лесі Українки у цьому жанрі стала лірико-драматична поема «Одержима» (1901), написана на основі євангельського мотиву — вчення Ісуса Христа про любов до ближнього, незважаючи на те, чи він друг, чи ворог. Поему було створено одним подихом — у ніч, коли письменниця перебувала біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського, від якого відсахнулися його колишні товариші. Звідси виразний суб'єктивізм ав-торки в окресленні конфлікту між Міріам і Месією, який в останні дні свого земного життя глибоко страждає від самотності, від нерозуміння його стану людьми, особливо учнями.

Міріам, яка любить Месію, не може змиритися з байдужістю, лицемірством, безтурботністю людей, які завдають болючих ударів Учителеві. Одержима високим духом справжньої любові, Міріам не може сприйняти проповідей Месії любити ворогів. Для неї «тихий усміх фарисея» гірший за «скорпіона злого», їй бридка «не так сама отрута, як все оте гнучке, підступне тіло». Жінка проймається ненавистю до всього облудного і фальшивого:

В моїх очах я чую зброї полиск,в моїх речах я чую зброї брязкіт,так я узброєна в свою ненависть,як вартовий коло царської брами,що радий вихопить на кожного свій меч,хто тільки зле замислить на владаря.

Більше того, Міріам обурена, що й ті, хто вважає себе друзями Месії, зокрема його учні, не відчувають болю Учителя. Вони «сплять непробудним сном», коли душа Месії «сумна до смерті». З вуст жінки зриваються пристрасні слова зневаги до людей, «твердіших від каміння», до «сонного кодла», байдужого до страждань інших. Взагалі образ каміння несе у творі значне смислове навантаження, зокрема в символічному узагальненні людської черствості.

Страждання Міріам посилюються ще й від того, що вона нічим не може допомогти дорогій її серцю людині, котра приносить себе у жертву, щоб врятувати людство. Любов до Месії і ненависть до юрби «спалюють душу» Міріам. Вона хотіла б кинути гнівні слова в обличчя фальшивим друзям, що «тричі одрікалися» від Месії, що не побачили в ньому Сина Божого, що віддали Учителя в руки катів: ...хай би очі їм випекло, ті очі безсоромні, що сміли тут дивитися на муку того, чийого всі не варт мізинця!

Міріам в останній сцені висловила юрбі все, що накипіло на душі, і, звісно, поплатилася за це життям. Озвірілі люди, що не хочуть бачити своє непривабливе єство, з диким ревом забивають мужню жінку камінням.

Міріам-матір, Міріам-кохана, Міріам-дочка — силуети героїні "Одержимої" Лесі Українки

Леся Українка у своїй драматичній поемі "Одержима" використовує біблійну історію, звертається до подій далекого минулого. На думку В.Агеєвої, авторка "імітуючи голос представниці патріархальної східної культури, голос, скажімо, однієї з біблійних героїнь, поетизує якраз ту традиційну жіночність", яка не властива сучасним героїням.

Таким чином, конфлікт між Месією і Міріам можна розглядати як протистояння чоловічого і жіночого і, водночас, як протистояння двох індивідуальностей.

51

Міріам, ідеалізуючи Месію, одночасно і принижує себе (відносно нього), і вивищує своє "Я", бо відчуває свій зв'язок з ідеалом, абсолютом, божеством.

Різниця між Міріам і Месією — це різниця у світовідчутті. Світ Міріам обмежений. Фактично, його складають двоє: вона і Месія. Присутність інших людей є тільки зайвою для Міріам.

Якщо розглядати ім'я Міріам як один з варіантів імені Марія і взяти до уваги ІІІ частину твору, у якій Міріам стоїть під хрестом із розп'ятим Месією (на цьому місці мала б стояти Божа Матір), то можна схарактеризувати стосунки між Міріам і Месією, як взаємини матері і сина.

Ю.Крітева, спираючись на твердження К.Юнга, пише, що під іменем Діви Марії у християнстві ховається "цілісність, створена з жінки і Бога". Тобто, Марія, як мати свого сина є, водночас, його дочкою і його дружиною.

Таким чином, образ Stabat Mater розглядатиметься як одне із втілень образу Міріам (два інші — Міріам — закохана та Міріам — дочка).

Образ Міріам схожий із фольклорним образом Божої Матері. М.Грушевський, досліджуючи усну творчість ХІІІ — ХVІІ століть, згадує про тему Stabat Mater і наводить зразки фольклорних текстів, у яких ця тема зустрічається (деякі з них були записані на Волині). У цих текстах описується страждання Христа, жаль Божої Матері. М.Грушевський згадує фольклорний текст, у якому сказано, що Божа Матір не повірила у воскресіння Хреста. Так само, і Міріам не вірить у можливість воскресіння Месії. Для Міріам — матері життя Месії важливіше за будь-що у світі. Вона воліє скоріше принести себе в жертву, але врятувати Месію. Вчинками Міріам — матері керує інстинкт збереження роду і самозбереження.

Маріам, яка закохана, найкраще виявляє себе на початку твору. Вона бачить самотність Месії і вважає його глибоко нещасним. Чи є хтось, хто може його врятувати? Відповідь приходить у формі запитання: Чого ж се я слідом за ним блукаю? . Ідея — фікс Міріам — закоханої — принести Месії особисте щастя. У цьому Міріам вбачає виправдання свого існування. Закохана жінка відчужується у об'єкт свого кохання, для неї не існує нічого, крім коханого. Але, приносячи себе в жертву чоловікові, Міріам думає, що може вимогати і не рахується з думкою Месії.

Міріам постійно говорить про свою інакшість. Вона не така, як друзі Месії, як його вороги. Вона — інша. Самотність — це єдине, що пов'язує її з Месією.

Для Міріам — дочки Месія — найбільший авторитет. Його іменем вона вимагає, карає і проклинає. Але не розуміє його і боїться. Дитина, яка не зазнала батьківської любові, вважає себе винною у цьому. Месія для неї — ідеал людини. Вона із захопленням стежить за ним. Але боїться привернути до себе увагу, боїться його гніву. Тому, Міріам лякається, коли Месія підходить до неї. Міріам — дочка ділить світ на "добрих" і "поганих", вона не розуміє, як можна любити ворогів. Почувши від Месії: "Яке тобі до мене діло, жінко?", — вона впадає у відчай. З цього часу Міріам вважає себе проклятою, упослідженою.

Люди, прийнявши жертву крові, зрадили Месію — чоловіка. Тільки Міріам відмовилася від спасіння ціною крові Месії. Вона не зрадила йому. Це дає їй можливість досягти бажаної мети, принести себе в жертву коханій людині.

Пошук нових ідей у відомих сюжетахЛеся Українка не писала на готові сюжети. У неї був свій особливий підхід. Під її пером

найвідоміший, «світовий», сюжет набував цілком нового, оригінального смислу.Скажімо, в «На полі крові», Юда Іскаріотський. Всі знають, що він відступився від Христа,

одержав за це тридцять срібняків і повісився. «Юдине дерево», осика,— ото вона з того часу й тремтить.

Якщо точніше,— то перед тим, як повіситись, Юда розкаявся, повернув ті тридцять срібняків архієреям, а що то були гроші нечисті, «ціна крові», то вони їх не поклали до церковного сховку, а знайшли їм такий вжиток: купили за них гончарне поле під цвинтар для захожих. Чому те поле і зветься звідтоді Кривавим полем. Так в Євангелії.

Але щоб Юда купив нивку на глинищах і солонцях під Єрусалимом! Нивку за ті тридцять срібняків,— і обробляв її мотикою! Це могла написати тільки Леся Українка. Та одна ця сцена, для талановитого актора,—це була б його коронна роль! Або, наприклад, Міріам з «Одержимої». У тій же книзі 0. Дейча написапо: «Сюжет поеми зв'язаний з євангельською легендою про Месію (Христа) і Міріам (Марію Магдалину)». З Біблії відомо, що коли Христос був у Галілеї, то за ним

52

ходило багато жінок. Вони його й оплакали, вони ж перші й дізналися про його воскресіння і сказали ученикам. Там згадано кілька Марій, але жодна з них не схожа на «одержиму духом» Лесину Маріам. Ні Марія, мати синів Зеведеєвих, ні сестра Лазаря, ні тим паче Марія Магдалина, хоч з неї Христос виганяв сім бісів, але то були інші біси.

Чомусь вважається, що прообраз цієї Міріам був уже у вірші «Жертва», написаному за рік до «Одержимої». Але ж там не та одержима. В основі того вірша лежить відома з Біблії історія, що коли Христос був у Віфанії, в господі Симона прокаженого, до нього підійшла жінка з посудинкою «предорогого мира» і злила йому те миро на голову. Ще Юда обурився, бо миро було дуже дороге, таке, «що тільки царі уживали», а Христос сказав, що це ж вона вже намастила його тіло для погребіння. Та жінка знала його. «їй дав колись поміч Месія»,— сказано у вірші.

А Міріам з «Одержимої» ніколи й не наближалася до нього, вона про це каже у першому лі монолозі — що завше дивилася на нього здалеку, а він «не подивився і не обернувся». Інші хоч цілували краєчок його плаща, а вона й «торкнути не посміла». Отже, Христос і не знав її. В його оточенні цю Міріам не помітив жоден з євангелістів, навіть такий спостережливий, як Лука, що уздрів і малого на зріст Закхея, коли той виліз на шовковицю, щоб побачити Месію. А цю Міріам не помітив навіть він. її побачила тільки Леся Українка.

Література про «Одержиму» велика, вона завжди привертала увагу дослідників. Але якщо прочитати переважну більшість цих праць, то виникає моторошна картина якогось теоретичного хаосу — в діапазоні від «поеми надмірного індивідуалізму» до «поеми революційного романтизму». Сучасне наше літературознавство під чавунним пресом методології показувало чудеса еквілібристики в намаганні пристосувати цей твір до соціал-демократячних поглядів Мержинського, до «боротьби з реакційними теоріями сучасної поетесі дійсності». Літературознавці цього типу тлумачили «Одержиму» як заклик до активних дій напередодні революції 1905—1907 рр., а в самій Міріам вбачали «світлий образ борця».

І навпаки, дехто з дослідників давніших, а серед них були і дуже розумні люди, чомусь побачили в Міріам надмірний індивідуалізм. Передмова Б. Якубського у виданні «Книгоспілки» так і називалася — «Поема надмірного індивідуалізму».

Були навіть не вельми етичні спроби пояснити фанатичну любов Міріам до Месії самотністю самої авторки, її хворобливістю, взагалі причинами особистого порядку, що теж не мало жодного відношення до культури літературознавчого мислення.

Мабуть, на той час тільки М. Зеров по-справжньому глибоко і точно зрозумів суть цього «індивідуалізму», «її індивідуалізм — бурхливий протест проти кволості й дрімливості громадянства, проти його невільницького духу й пасивності»,— писав він у своєму критико-біографічному нарисі про Лесю Українку. І далі: «Це звичайне явище, коли ватажок, поет чи мислитель переростає своє оточення, убоге, безсиле, не розвинене естетично, не піднесене культурно».

Це не індивідуалізм. Це бунт пораненої душі. Душа ця поранена фарисейством.Голос Міріам — це, властиво, голос волаючого в пустелі. Це розпач не від того, що не

зрозуміли її, а від того, що вона зрозуміла їх. Зрозуміла всю глибину їхньої ницості. Чого ж вона — «ненавистю спотворена в обличчі»? А яке обличчя повинна мати людина, котра побачила тих, що ще вчора «тричі одрікалися від нього», а сьогодні прийшли як «прихильні друзі», можуть вже й поплакати, бо це вже нічим не загрожує.

Тут же ще одне. Чому Міріам така нетерпима? Тому що душа її звернута до одного. Вона має право на сумнів і протест. А Месія мусить бути толерантний. Його філософія мав бути прийнятна для всіх. Максималізм не поведе за собою маси. Тому він рівний і спокійний з Міріам. Хоч, може, й розуміє її. Хтозна. Чо-мусь-то душа його «смутна до смерті».

Це дивовижне прочитання Біблії. Ось що стоїть за гірким рядком Євангелія від Луки: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе!»

Тут все — і розп'ятий Христос, і укаменована Міріам, і полохливі купки потайних прихильників, і злостиво цинічні натовпи ворогів, фарисеїв і саддукеїв, і преторіанців, і їхніх слуг,— хіба це не вражаюча картина, характерна не лише для тих часів, хіба в ній не відбита суть багатьох ситуацій, знайомих і кожній сучасній людині?

Тож якою поверховістю позначені твердження такого, наприклад, штибу: «Від «Одержимої» в драматургії Лесі Українки бере початок послідовне і всебічне розвінчання реакційної суті християнства»! (Так, наче реакційна суть була кимось колись увінчана).

53

Тим часом в «Одержимій» с нечуване морально-етичне відкриття, котре могло б бути актуальним для духовного життя людства. Адже тут, може, вперше в історії світової літератури піддасться сумніву доцільність такої жертви в ім'я такого людства. Міріам вважає, що Христос — властиво, один, за кого варто йти на муку.

І вона правом любові, вірності і віри посперечалася з самим Месією. Вона повстає. Може, це абсурдний бунт. Але інакше вона не може. Вона мусить довести, що не тільки Месія прийняв муку за всіх, але і хтось же здатен прийняти муку за нього. Інакше люди не варті такої жертви. Це вищий вияв етичної позиції. Тим більше, що їй найтяжче: вона смертна, і смертю смерть не подолає. Але вона подолає ту страшну реальність, що Месія помер за всіх, а за нього піхто померти не здатен.

І якби її помітили євангелісти — цю укаменовану на Єрусалимському майдані жінку,— то це була б ще одна постать, ще одна іпостась спокути.

Христос — це спокута за людські гріхи перед Богом.Міріам — це спокута за людські гріхи перед Христом.Перші мученики прийдуть пізніше, а тоді вона була єдина.Образом Міріам Леся Українка захистила людство від звинувачення, що воно не варте, щоб

за нього іти на Голгофу. Це якась неймовірно гуманістична етика підказала їй цей образ.Не кажучи вже про мистецьку досконалість цього твору. Він же не тільки написаний, в

ньому є елементи сценографії і навіть інтуїтивної режисури.Бідна ж наша сцена, що не почула голосу Міріам!А якби вже кілька поколінь актрис виросло на цій ролі, якби кожна шукала свою Міріам,

якби про їхню гру, про різні художні рішення була велика і ґрунтовна фахова література, то досі зовсім іншу славу мав би наш театр.

Спроби поставити «Одержиму» були, але без великого успіху. І глядачі, й актори, виховані на «типових характерах в типових обставинах», як вони могли збагнути цей твір, цей моральний імператив віри і одержимості?!

54

Додаток 3

Художня мова

Художня лексика

Синтаксичні фігури

Евфонія (особливості

звучання)

Фразеологізми

Риторичні

фігуриОкремі

синтаксичні

фігури

Риторичне звер

тання

Риторичний оклик

Риторичне запита

ння

Прислів’я

Приказки

Крилатий

вислів

Повтори

Тавтологія

Антитеза

Епіфора

Інверсія

Безсполучниковість

Багатосполучниковість

Анафора

Пропуски

Інвектива

Паралелізм

Градація

Звуконаслідуванн

я

Асонанс

Паронімія

Звукова анафора

Алітерація

Тропи

Слово

епітети

Оксюморон

Іронія

Гіпербола

Літота

Символ

Алегорія

Метонімія

Метафора – уособлення, оживлення

Порівняння АрхаїзмиЦерковнослов’янізмиДіалектизми ПрофесіоналізмиПросторіччяЖаргонізми Варваризми Неологізми

55

Додаток 4

ВисновокДраматичні поеми Лесі Українки — явище феноменальне в українській літературі. За

масштабом художнього мислення це явище рідкісне навіть в контексті найвищих досягнень світової літератури. І якби свого часу естетичні та громадянські імпульси цієї драматургії були органічно сприйняті і творчо освоєні українським національним театром, то досі б цей театр явив світові своє істинно мистецьке обличчя.

Одначе так сталося, що художня двоєдиність цього явища ще й понині не збулася і драматургія Лесі Українки насамперед належить поезії. В театрі ще по-справжньому її нема.

Це скарб, потоплений в океані причин.Рано чи пізно він буде піднятий зусиллями людей, здатних занурюватися на великі глибини

і, не захлинувшись гіркотою історичної пам'яті, винести його на обшири сучасності в усьому блиску його непроминальної вартості.

Може, тільки І. Франко зрозумів це тоді, назвавши Лесю Українку «трохи чи не одиноким мужчиною па всю соборну Україну». В розумінні — трохи чи не єдиний. Але також і одинокий.

Народ реалізував себе в трьох геніях, котрі прийшли буквально один за одним — Шевченко, Франко, Леся Українка — і здійснили титанічну роботу духу, взаємно доповнюючи себе, надолуживши за багато віків і забезпечивши українській літературі майбутнє.

Починається XXІ століття. Театри інших народів пройшли вже різні етапи свого розвитку. Чехов і Піранделло. Дюрренматт і Гомбрович. Беккет, Іонеско, Бертольд Брехт. Шекспір в інтерпретації Стуруа і Мольєр в інтерпретації Любимова.

Тим часом і в кінці століття, як і на його початку, Леся Українка не прочитана у нас як драматург. Або прочитана дуже поверхово.

І як ми переконалися, доводячи гіпотезу роботи, її п’єси сповненні пошуку української національної ідеї та мети, бажання визначити українську ментальність та призначення.

Леся Українка була не тільки видатним драматургом, вона була істориком особливого дару. Дару історичної інтуїції.

Вона писала в трьох вимірах — у вимірі сучасних їй проблем, у глибину їх історичних аналогій і в перспективу їх проекцій на майбутнє.

Як це було можливо — то вже четвертий вимір. Вимір її геніальності.Леся Українка була великим Будівничим нашого національного духу.Вона — з тих майстрів, що роблять все — «і підмурівки, і кутки, й остої».Вона була потужним трансформатором світової культури на рідному ґрунті.

56

Додаток 5

Формула щастя

Якщо щасливий

сам – зроби щасливим

інших

Сприймай світ

кольорово

Вірте в чудеса

Даруй світло іншим Не бійтесь

бути яскравим

57

Заєць Світлана Петрівна,учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №10

Леся Українка “Давня казка”. Ідея вільної творчості, вільнолюбства людини.

Проблема і мотиви поеми “Давня казка”Урок української літератури у 8 класі

Мета: поглибити в учнів уявлення про погляди Лесі Українки на призначення мистецтва і митця; вчити їх сприймати художній твір у єдності змісту і форми; дослідити у творі “Давня казка” ідею вільної творчості, вільнолюбства людини; охарактеризувати образи героїв , порівнюючи їх; розвивати в учнів навики роботи з художнім текстом, виразного читання; вміння логічно мислити, робити висновки; раціонально використовувати навчальний час; виховувати в учнів високі моральні якості – гуманізм, щирість , ненависть до зла, несправедливості.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.Завдання уроку: опрацювати ідейно-художній зміст поеми-казки, зосереджуючи увагу на

проблемах і мотивах твору. Інтеграція уроку: мистецтвознавство, історія.Компетенції: команікативні, культорологічні.Обладнання : портрет Лесі Українки, текст програмового твору, підручник.Роздатковий матеріал: кросворд, дидактичний матеріал.Методи, прийоми, засоби: евристичний , метод проблемного викладу; вербальні засоби; гра

“Хто найшвидше?”, інформаційне гроно, робота в групах, літературна вікторина, міні-дискусії, “Доміно”.

Хід уроку І. Мотивація навчальної діяльності учнів

II . Оголошення теми, мети, завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань1. Літературна вікторина “Впізнай поетичний твір Лесі Українки ”

Як я так високо стояла,Хай була б я весь вік одинока.(«Ви щасливі, пречистії зорі»)Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне.(«Хотіла б я піснею стати»)Замиготіло листячко зелене, Посипались білесенькі квітки. («Давня весна»)Тож підіте і скажіте, Що поки я буду жити, Не подумаю довіку Зброї чесної зложити. («Давня казка»)Та чого там, люди добрі, За новинками впадати? Може, часом не завадить І давніше пригадати. («Давня казка»)Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна.

58

(«Давня весна»)Якби я ваші промені мала, Я б ніколи не мовила слова.(«Ви щасливі, пречистії зорі»)Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну.(«Хотіла б я піснею стати»)Якби я була зіркою в небі, Я б не знала ні туги, ні жалю.(«Ви щасливі, пречистії зорі»)Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.

(«Давня весна»)Тільки чує — гомін, гуки, Десь мисливські сурми грають, Чутно разом, як собачіЙ людські голоси лунають.

(«Давня казка»)

IV. Основний зміст уроку Прославимо поетів, у яких один бог - красиво сказане

безстрашне слово правди. 1. Слово вчителяЛеся Українка була поетесою-борцем. Її цікавили люди героїчні. Вона писала про їхню

відданість справі, про їхні поривання до волі. Героєм її творів став борець, обдарований поетичним, мистецьким талантом. Його думки і вчинки близькі та рідні самій поетесі. Велика художня і громадсько-політична сила цього узагальненого образу полягає в тому, що він втілює в собі те краще, що відзначило передових людей її часу.

Життя для Лесі Українки та героя її поезій — це безупинне змагання, боротьба, дружба і кохання. Люблячи добро, мусили пристрасно ненавидіти зло, боротися з ним в ім'я добра.

Такими у творі виступають два діаметрально протилежні образи - поет і лицар. 2. Історія написання твору

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета, і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.3. Виразне читання, переказування цікавих епізодів творуТема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та

ролі і місця поета у визволенні народу від гніту. Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям. Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.) Композиція.

Твір складається з чотирьох розділів.Експозиція: знайомство з поетом. Зав'язка: зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.

59

Розв'язка: довічне ув'язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують. 4. Міні-дискусія

-Про що свідчить закінчення твору? Чи можна вважати , що у творі Лесі Українки “Давня казка”, як і у звичайній казці, добро перемагає зло?

- Хто в поемі-казці є уособленням добра і зла? Свої міркування обгрунтуй .

5. Характеристика образів твору Поет

1). Бесіда за питаннями - Коли ви вперше у творі зустрічаєтеся з поетом? - Які враження про нього у вас склалися?- Що є найціннішим для цього героя?- Заради чого він живе?- Як до цього поета ставляться прості люди, Бертольдо? - Чому герой твору на зло відповідає добром? - Через що поет байдуже ставиться до золота, слави? - Яку допомогу надавав митець Бертольду?- Чи була вона корисною?- Чому поет помирає? Яку справу він залишив по собі?- Чи можна ототожнити образ митця з Лесею Українкою? Свої міркування доведіть.

2). Інформаційне гроно до характеристики образу поета

Гордий

Лицар Бертольдо1. Бесіда за питаннями:

• Як ви сприйняли лицаря, вперше зустрівшись з ним на сторінках твору?• Чому він так зневажливо поставився до поета під час свого полювання?• Яким зображений пан, коли він прийшов до митця з проханням скласти пісню для своєї коханої?• 3 чим був пов'язаний військовий похід під керівництвом Бертольда?• У чому виявилася жорстокість героя до простого люду після повернення з війни?• Чим Бертольдові не подобався митець?• Через що поет став небезпечним пану?• За що лицар пропонував поетові золото? Як це його характеризує?• Ув'язнення поета — це помста Бертольда за добрі справи митця? Відповідь обгрунтуйте.• Що вас вразило у цьому образі?

2. Інформаційне гроно до характеристики образу Бертольдо (самостійна робота учнів у групах).3. Цитатна характеристика.

гордий впевнений у своїх діях і вчинках стійкий, сміливий, мужній, відданий народові нещасний, але талановитий «...божа людина» «...навесні... оживляв сумну діброву» не вмів співати «лиха не боюся» «завжди вільний» «Я на крилах думки лину» поважне ставлення до простого люду на жорстокість відповідає добром не приваблює золото, лаври

60

6. Ідейно – художній аналіз твору- Мовно – виражальні засоби

а) Поетичний синтаксис, антитеза, інверсія, фразеологізми. («Час летів, немов на крилах», «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі»).б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): «сумна діброва», «рими-соколята», «думи-чарівниці»; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях» тощо.в) Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми із західно - європейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).г) Особливості вірша: в його строфах заримована лише половина рядків.

Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду, Як я ними увінчаюсь То поетом вже не буду.

Такі вірші називаються напівбілими або римованими.Чотиристопний хорей, яким написано «Давню казку», з одного боку, сприяє

стрімкому розгортанню сюжету, з другого — наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.

- Іронія і сатира в поем.В іронічному плані вживаються слова «лицар» і «лицарство» щодо Бертольда та

його воїнів. На Україні «лицар» — мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:

У нас таки чимале військо,Маєм свого отамана,Він у нас одважний лицар...

В іронічному плані написані окремі рядки «поетових пісень». У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.

- Проблеми і мотиви твору •роль митця в суспільстві;•служіння музі й народові;•суть людського щастя, вдячності;•воювали заради збагачення. - Обговорення змісту і розділів поеми. Бесіда за питаннями…•Чи полюбляєте ви читати казки. Чому?•Яке значення має казка для малечі?•Чому Леся Українка, полюбляє додавати до назв своїх творів прикметник «давня»? Наприклад,

«Давня весна», «Давня казка».•Як дорослі ставляться до казок?

6. Прийом «Доміно»: доберіть синоніми для визначення рис характеру поета, Бертольдо, Ізідори.

7. З поданих прислів’їв виберіть ті, які стосуються поета, і ті, які – пана:• За рідний край і життя віддай.• Ворога напій і нагодуй, а ворог ворогом таки буде.• Хто людям добра бажає, той і собі має.• Ласий на гроші, як кіт на сало.• На язиці медок, а на душі льодок.• Один гроші складає, а другий мішок шиє.• Мудра голова не любить лихії слова.• Рідна земля і в жмені мила.

V. Закріплення вивченого матеріалуПроведення гри «Хто найшвидше?» (за твором Лесі Українки «Давня казка»). Учні розподіляються

61

на дві команди, обирають капітанів. За 3 хвилини необхідно розгадати кросворд. Завдання для першої команди По вертикалі: 1. Жанр твору Лесі Українки «Давня казка». (Казка) По горизонталі: 1. Назва «господарства», яке «десь за морем лежало». (Бусурманське). 2.

Музичний інструмент, яким скористався Бертольдо, співаючисвоїй коханій. (Мандоліна). 3. На що вийшла подивитися кохана лицаря, почувши його спів (Зорі). 4. Під час якого заходу в графстві пан вирушив у похід? (Бенкету). 5. Ім'я коханої пана. (Ізідора)

Завдання для другої команди По вертикалі: 1. Захід, організований Бертольдом після повернення з війни. (Свято) По горизонталі: 1. Герої, які припинили бунт військових, тим самим надавши допомогу Бертольдові. (Співці). 2. Поет не бажав отримати від пана золотих… (лаврів). 3. Найцікавішим скарбом для поета — мати... (щастя). 4. Чого пан мав багато після закінчення війни? (Золота) 5. Риса характеру Бертольда. (Гордість).

VI. Підсумок урокуОтже, служіння літератури поневоленому народові Лесі Українка розуміла як участь у

революційній боротьбі. На той час вона своїм житіям, своєю невтомною працею показала, яким повинен бути народний митець. Тому в образі героя «Давньої казки» ми пізнаємо риси характеру самої Лесі Українки. Його шлях до народного поета — це шлях самої письменниці.

Він (як і Леся Українка) зрозумів, що в суспільстві боротьба йде впродовж віків, ще з того часу, як існують бідні й багаті. І лише тоді, коли ця боротьба скінчиться,

То скінчиться давня казка, А настане правда нова.

Тобто письменниця доводить, що рушійною силою історії суспільства є трудящі, які виборюють свою волю у жорстоких битвах зі своїми класовими ворогами.

VIІ. Домашнє завдання

62

Ульянова Олена Владиславівна,учитель української мови та літературиНовоград-Волинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №10

Значення життєвого і творчого шляху Лесі УкраїнкиУрок української літератури в 9 класі

Епіграф уроку: Кожним словом, кожним променем душі, кожним болем своїм

живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся УкраїнкаОлесь Гончар

Девіз уроку : Жити хочу! – Буду жити!Мета: розкрити геніальність, самобутність поетеси, систематизувати знання про творчість Лесі

Українки; виховувати інтерес до творчої спадщини письменниці, любов до художнього слова та почуття прекрасного.

Тип уроку: урок-спогад.

Хід уроку

На стенді – портрети всієї родини Л.П.Косач. На столі, застеленому скатертиною, твори поетеси, настільна лампа, живі квіти, платівки або записи народних пісень, зібраних Ларисою Петрівною. За столом сидить дівчина в українському вбранні. Під звуки мелодій, зібраних письменницею, вона розпочинає урок:

На шлях я вийшла ранньою весноюІ тихий спів несміло завела…

Учитель. Леся Українка… Це ім’я овіяне всенародною любов’ю. Сама постать Лесі Українки як людської особистості має колосальну притягальну силу.

Поетеса, прозаїк , драматург, критик, публіцист, - вона створила художні полотна такої ідейної та естетичної сили й краси, такого змісту й глибини, що вони з роками , із століттями не тільки не старіють, а виблискують усе новими й новими гранями, стають ближчими й дорожчими розуму й серцю читачів. Що ж надало творам такої сили? Блискуча письменницька майстерність, широчінь тематичних обріїв і водночас самобутність, неповторна художня майстерність. Вона, така ніжна й тендітна, присвятила своє життя боротьбі за національне і соціальне визволення українського народу. Хоча писала сама про себе:

Була весна, весела, щедра, мила,Промінням грала ,сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,За нею вслід співучії пташки.Все ожило, усе загомоніло, -Зелений шум, веселая луна!

Світало все, сміялось і бриніло,А я лежала хвора й самотна…

Можливо, тому перший вірш і звучить з надією в серці на краще.Учениця декламує вірш «Надія».

Авторка засуджує бездіяльне оплакування тяжкої долі, закликає до активної боротьби з існуючим ладом:

І все-таки до тебе думка лине,Мій занапащений, нещасний краю,

Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине.Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжчого від твого не видали,Вони б над ним ридали,

63

Та сором сліз, що ллються від безсилля.О сліз таких вже вилито чимало ,-Країна ціла може в них втопитись;

Доволі вже їм литись ,-Що сльози там, де навіть крові мало!

Поетеса любить життя. Поезія її наповнена музикою, жагою до життя. Весна асоціюється в неї не лише з пробудженням природи, а й з продовженням самого життя.

Звучить пісня « Нічка темна і тиха була» на слова Лесі Українки, музика житомирського композитора Олександра Крайнєва. Учитель. Климент Квітка, її чоловік, записує від поетеси пісні, зібрані нею.

1) «Ой зійди, зійди зіронько вечірняя»- Ой зійди, зійди, зіронько вечірняя,

Ой вийди, вийди, дівчинонько вірная!- Не подоба зірці до місяця сходити,Не подоба дівці до козака виходити!Зіронько зійшла – все поле освітила,Дівчина вийшла – козака звеселила.

2) «Пісня про правду і не правду» 3) «Посію я рожу, поставлю сторожу» (село Жабориця Звягільського повіту)

Поставлю сторожу - свого батенька:Недобра сторожа – общипана рожа.

Поставлю сторожу – свого миленького:Хороша сторожа – не щипана рожа.

Учитель. Хіба хтось з вас залишився байдужим, прочитавши драму-феєрію «Лісова пісня», написану 1911 р.

Саме волинські пейзажі, перекази навіяли письменниці написання цього шедевру.Виходить Лукаш із сопілкою і хоче надрізати ножем березу.Мавка. Не руш! Не руш! Не ріж! Не убивай!Лукаш. Та , що ти, дівчино? Чи я розбійник?Я тільки хтів собі вточити соку з берези.Мавка. Не точи! Се кров її.Не пий же крові з сестроньки моєї!Лукаш. Березу ти сестрою називаєш?Хто ж ти така?Мавка. Я - Мавка лісова.Лукаш. А, от ти хто! Я від старих людей про мавок чув не раз, але ще зроду не бачив самМавка. А бачити хотів?Лукаш. Чому ж бо ні?.. Що ж , ти зовсім така, як дівчина… ба ні , хутчій як панна, бо й

руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по – наськи… А чому же в тебе очі не зелені? (придивляється )Та ні, тепер зелені…, а були, Як небо, сині…О! Тепер вже сивіЯк тая хмара…ні, здається, чорніЧи, може, карі… Ти така дивна!Мавка ( усміхаючись ). Чи гарна я тобі?Лукаш (соромлячись). Хіба я знаю?Мавка (сміючись). А хто ж те знає?Лукаш (зовсім засоромлений). Ет, таке питаєш!..Мавка (щиро дивуючись). Чому ж сього не можна запитати?Он бачиш, там питає дика рожа:

« Чи я хороша?» А ясень їй киває в верховітті:«Найкраща в світі».Лукаш. А я й не знав, що в них така розмова, Я думав – дерево німе, та й годі.Мавка. Німого в лісі в нас нема нічого.

64

1-й учень. Запам’ятаю, пронесу через усе життя ці образи, зокрема Мавки як уособлення високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби.

Я скоро закінчую школу, і мені б хотілося такого світлого почуття. А то душить образа за нашу молодь, яка поважає нічні бари, легковажно ставиться до почуттів іншої людини. Фізична близькість заміняє духовну.

2-й учень. У цьому творі дядько Лев справив на мене враження доброго дядька-знахаря з глибокою народною мудрістю, чесністю, правдивістю. Цей образ нагадуватиме мені вчителів, котрі мене вчили і навчають, батьків, які мене виховують.

3-й учень. І взагалі, у п’єсі відображено постійну боротьбу між світлими й темними силами в житті людей і природі. Я бачу, що це вічна тема.

4-й учень. Я дізнався про те, що потерчата у творі – не просто загублені діти, а ще й байстрята.

Печера в нас маленька,Що збудувала ненькоУбога наша хатка,

Бо в нас немає татка.Про це говорить і Русалка, насилаючи потерчат на Лукаша:

Дивитесь, он той, що там блукає,Такий, як батько ваш,

Що вас покинув,Що вашу ненечку занапастив.

Учитель. За народними уявленнями, загублені діти не мають доступу в царство вічного спокою, а тому перебувають на межі двох світів: цього й того. Таким межами вважають «лихі» місця; цвинтарі, перехрестя доріг, урвища, болота.

Ви про це чуєте і сьогодні від старих людей. Хто зна? Отже, прочитане навіює не тільки певний переляк, а, можливо, якісь інші асоціації викликає у вас міфологія, використана у творі.

5-й учень. Хоч це і міфологія, але я впевнений, якщо у мене будуть діти, то я їх ніколи не залишу без уваги, щоб вони бідолашні не блукали так, як у творі.

6-й учень. До цієї пори моя бабуся та й батьки вірять у те, що хрест оберігає від диявола, але не від русалок, там потрібен терлич.

Він, за народними віруваннями, служить захисником і від перелесника. А ще треба осикові кілки біля воріт від «нечистої сили». Це не зашкодить! Якщо буде рости осика - це ж і прекрасно водночас!

Учитель. Відомий у світовій літературі сюжет про Дон-Жуана Леся Українка поклала у свій твір «Камінний господар».

Основна ідея твору – думка, що людина, яка поневолює інших, не може бути вільною.Інсценізація уривка із «Камінного господаря»Учень. Коли я опинюсь у вечірньому місті, то згадую Лесине «Зоряне небо».

Зорі, очі весняної ночі!Зорі, темряви погляди ясні!То лагідні, як ті очі дівочі,

То палкії, мов світла прекрасні.Різно дивляться яснії зорі.Кожна зірка інакше сіяє,-

В кого серце у тузі та в горі,Той виразно по зорях читає…

Учитель. 27-29 квітня 1910 р. протягом 3-х днів в Єгипті у боротьбі сильного духу з украй ослабленим тілом з’являється «Бояриня». У творі два мотиви: національні зради (образ Степана) і ностальгії (образ Оксани).

На основі праць Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша з’являється новий шедевр, герої якого – не історичні особи. Степан – українській інтелігент другої половини ХІХ ст., який утратив національну свідомість, зрікся рідної культури, перейнявши чужу.

Коли Оксана підтримує намагання гетьмана Петра Дорошенка об’єднати Україну, хай і шляхом спілки татарами, Степан дорікає її: «Схаменися! Ти ж боялася розливу крові, а се війна найпаче братовбійна, що Дорошенко зняв на Україні, тож він татар на поміч приєднав і платить їм ясирам християнським».

65

Мудра Оксана відповідає йому: «Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов ханові?

Скрізь пани, канчуки, холопів продають – Чим не татари?»Учитель. Діти, чи не є актуальною проблема, порушена у творі, і тепер?Учень. Я вважаю, що кожен повинен почати з себе, тобто виховувати в собі елементарну

людську гідність.Учениця. Слід «вичавлювати» по краплині рабство з себе щодня. Я стараюсь робити це уже

сьогодні. Учитель. Отже, підсумовуючи сказане вище, потрібно зазначити, що Леся Українка за 42

роки життя створила безсмертні перлини буквально у всіх жанрах літератури – від лірики до драматичних поем, від серйозних публіцистичних і критичних статей – до казкового світу поезії для дітей, од іронічних пасажів до філософської лірики.

Уже цей перелік дає їй повне право зайняти чільне місце в ряду безсмертних. Дівчина, яка виконує роль Лесі Українки, піднімається з-за столу, виходить на

середину класу і декламує:- Ні! Я Жива!

Я буду вічно жити!Я маю в серці те, що не вмирає!

Учитель. Вірші – присвяти Лесі Українці її земляків, новоград-волинців – це данина не лише пам’яті

великої поетеси, а й звіт перед нею за право жити на цій землі.Учениця читає напам’ять вірш Ніни Талько-Петрук «Сповідь і молитва»

Ти знаєш, Лесю, як болить словам?Коли вони на язиці лукавих –

Придворні їх неситості і слави,Коли із мертвих слів плетуть відправу,-

Висотують з них штучний, струхлий крам…Ти знаєш, Лесю, як болить словам

Принизливе: В світах на заробітках?Хто винен? Це дорога без просвітку?

Як гідності не вистачає нам!..І як задумливо словам без вітру.

Пробач нам, Лесю…Кращі ми не стали:

Богиня – Мова - та ж наступила кіз…Лякають слух неталеновані хорали

І дикий суржик… Смішно?Аж до сліз!..

Перевертнів густий, темнющий ліс.…Розхитується хата без підвалин.Ти чуєш, Лесю? Гірко так… Мовчу

Вже скільки перлів затоптали свиніА ти усе запалюєш свічу,

Гукаєш одержимо і невпинно.Божусь - востаннє В пекло слів лечу.

… У оці часу – всі ми на світлині.Шукаю твердь – поезії святинно :Вона для всіх, хто прагне, висоти.

У ній – велике Слово! Відроди ,-Прошу ,- мій Дух!

Без нього тіло – глина.І дякую за Лицарів уклінно…

…Чи ж вижила б, не вмерла б УкраїнаЯкби, Вкраїнко, не такі, як ти?!

Домашнє завдання: Написати міні-твір на тему : «Навчи мене, Лесю, як ти, Україну любити».

66

67

Волошина Людмила Євгеніївна, учитель української мови та літературиНовоград-Волинського колегіуму

Життєвий і творчий шлях Лесі УкраїнкиУрок української літератури в 10 класі

Мета: Узагальнення і систематизація знань учнів; розвивати вміння аналітично мислити, узагальнювати і систематизувати вивчений матеріал; виховувати толерантність, вміння коректно дискутувати, найкращі людські почуття, які домінують у творчості Лесі Українки.

Тип уроку: Контрольна робота (усні відповіді на питання)Форма уроку: Урок-турнір.Обладнання: Питання для контролю. Правила спілкування (недописані).

Хід уроку

Учні поділені на 4 групи: - Доповідачі- Опоненти- Рецензенти- Слухачі

Мотивація уроку: Учні продовжують фразу: «На цьому уроці сподіваюсь…»Умови проведення турніру

Учні дописують правила спілкування, початок яких написаний на дошці.На столі кожної групи лежать питання для контрольної роботи. Першими відповідають «Доповідачі»Питання з переліку для них обирають «Опоненти». Після хвилини підготовки «Доповідачі»

розкривають це питання. (Час для кожної групи обмежений, за ним слідкує вчитель або учень, звільнений від к. р.). Питання, що обговорюється, весь час висвітлено на моніторі комп’ютера.

Після того, як виступили «Доповідачі», право для критики відповіді, доповнення передається «Опонентам». Третіми виступають «Рецензенти», які дають вичерпну оцінку кожному, хто відповідав, зауважуючи усі позитивні і усі негативні моменти. «Слухачі» не беруть участі в обговоренні, вони є пасивними спостерігачами. Але при бажанні вони також можуть тримати слово останніми. По колу учні передають таблички з назвами своєї групи і починають все по другому колу з наступним питанням.

Таких переходів може бути мінімум 4, а питань, звичайно, у 3-5 разів більше, але вони мають бути глибокими і широкими.Вчитель заздалегідь готує оцінювальну таблицю:

№ Список учнів Доповідачі Опоненти Рецензенти Слухачі Підсумковий бал

1 Гончар А. 9 3 2 2 102 Присяжнюк О. 3 3 2 3 113 Янчевська Я. 2 1 3 1 7

У ній протягом уроку у кожну графу, відповідно до виступу, виставляється бал, а у кінці уроку виводиться підсумковий.Рефлексія в кінці уроку. Учні продовжують речення: «На цьому уроці Оля була неперевершеною, тому що …»Підсумки уроку: Оголошення балів і коротке коментування учителя.Домашнє завдання: Підготуватися до домашнього контрольного твору.

Питання для контрольної роботи1. Доведіть або спростуйте думку про те, що талант Лесі Українки – багатогранний.2. Як оцінив збірку «На крилах пісень» І. Франко? Ваша оцінка яка?

68

3. У яких поезіях відчувається єдність особистого і громадського, наведіть приклади.4. У яких творах відбито єдність людини і природи? Наведіть приклади.5. Де зображено творчий процес праці?6. Поеми. Їх теми, мотиви.7. Розкрийте проблему боротьби за вільне, духовно багате життя у драмі-феєрії «Лісова

пісня» .8. Які драматичні жанри ви знаєте?9. Розкрити поняття неоромантизму. Назвати його представників.10. Як зображено художнє відтворення на тлі сімейного життя звичаїв та побуту козацької

старшини і російського боярства у поемі «Бояриня»?11. Чи вступив Степан у компроміс із своєю совістю? Доведіть або спростуйте.12. Чи можна назвати Оксану патріоткою свого краю?13. Яке місце займає Леся Українка у світовій літературі?

69

Парандій Любов Володимирівна,учитель української мови та літературиНовоград-Волинського колегіуму

Леся Українка. Огляд життя і творчості. «Я в серці маю те, що не вмирає...»

Урок української літератури у 8 класі

Мета: ознайомити учнів із життям письменниці, світом її захоплень; формувати усвідомлення глибокого родинного зв'язку між батьками і дитиною; розвивати вміння на основі почутого робити висновки й узагальнення; виховувати інтерес до непересічної постаті Лесі Українки, зацікавлення її творами.

Обладнання: портрет Лесі Українки, фотографії місць, пов'язаних з її життям.

Хід урокуІ. Організація початку уроку.

ІІ. Вступне слово вчителя.У звичайному житті вона - слабосила дівчина. У літературі - титан духу, «дочка Прометея». Про

кого ці слова?

ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку.Сьогодні на уроці ми будемо більш детально знайомитись із життям і творчістю Лесі Українки.

Спробуйте визначити завдання нашого уроку: (учні визначають завдання - ознайомитись із життям письменниці, світом її захоплень, ми маємо дізнатись , хто впливав на розвиток творчих здібностей поетеси, чому її вважають титаном духу, «дочкою Прометея» тощо)Учитель. Але найголовнішим питанням нашого уроку буде проблемне запитання, на яке ви зможете дати відповідь у кінці уроку:Чи можна вважати життя Лесі Українки подвигом? (запитання на дошці).

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.(Варто зазначити, що восьмикласники мають вже певну суму знань про Лесю Українку. Крім

того, учням було дано випереджувальне завдання: ознайомитись із біографією, знайти цікаві факти її життя).

V. Слово вчителя.З не такої вже далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності, проступає до

нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи - веселий, частіше - в задумі чи смутку.Понад 120 років тому народилася вона в сім'ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою.

Своєю винятковістю і своєю звичайністю - усім вона дорога для нас. Хочеться підкреслити, що вона була просто людиною і, ведучи оту тридцятилітню війну з нападами хвороби, не мала якогось додаткового захисту проти болю. Коли її боліло, то боліло, як і кожному, і можна зрозуміти, як жадалося її звичайного людського щастя, якщо, прикуту хворобою до ліжка, так радувала навіть яблунева пелюстка, занесена весняним вітром у вікно.

Отож давайте погортаємо сторінки біографії Лесі Українки.

70

• Сторінка 1.- Коли і в якій сім'ї народилася Лариса Косач? Якими були умови для духовного розвитку

дітей у цій родині?(Олена Петрівна Косач - мати, літературний псевдонім - Олена Пчілка, письменниця,

високоосвічена жінка. Петро Антонович Косач - батько, громадський діяч. Батьки дуже дбали про розвиток своїх дітей.

- Якими були уподобання малої Лесі?-кохалася в народних піснях і казках;-у 4 роки навчилася читати;-у 5 років - грала на фортепіано і пробувала творити власну музику;-збирала разом з матір'ю зразки народної вишивки;-у 8 років - вимережила батькові сорочку;-любила малювати;-у Колодяжному організувала театр, де була режисером, артистом, художником;-мала великий інтерес до літератури, мистецтва, історії, географії, іноземних мов.

• Сторінка 2.Середовище, у якому росла і виховувалась Леся Українка, благотворно впливало на

розвиток здібностей дівчини.Спробуйте скласти схему цього середовища. Назвіть імена:

71

Лесю Українку постійно оточували освічені, талановиті люди, які допомагали їй шліфувати власний мистецький дар. «Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни.

О. Гончар, аналізуючи цей період в житті Лесі, додав: «Разом з родинно близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала й готувала до творчого подвигу вся тодішня Україна».• Сторінка 3.

У поезії «Мій шлях» Леся Українка писала:На шлях я вийшла ранньою весною,

І тихий спів несмілий заспівала.Так описала поетеса свій прихід у літературу. Що ви можете розповісти про перші спроби

творчості Лесі Українки?(У 10 років - перший вірш «Надія».1884 рік - журнал «Зоря» надрукував вірш «Конвалія».- займалась перекладацькою діяльністю; перекладала Байрона, Шекспіра, Дайте, Гюго, Гейне, Міцкевича.1893 рік - перша збірка «На крилах пісень».1899 рік - збірка «Думи і мрії».1902 рік - «Відгуки».)• Сторінка 4.- Який вплив на творчість Лесі Українки мала поетична спадщина Тараса Шевченка? (дуже шанувала Кобзаря, .вважала його роль у долі українського народу особливою).- Чому сучасники вважають її гідною послідовницею Великого Кобзаря? (також боролась проти поневолення народу).- Гроші, які були виручені за постановку драми «Блакитна троянда», Леся Українка віддала на пам'ятник Кобзарю. Як цей вчинок характеризує її як людину? (добру, щиру, віддану).

Іван Франко: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої хворої дівчини! Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності».• Сторінка 5.

Лесі було 13 років, коли мати зважилась опублікувати перші дитячі твори «Конвалія», «Сафо» в галицькому журналі «Дзвін» і підписати - Леся Українка.

-Даючи такий псевдонім, чи думала Олена Пчілка, яку відповідальність вона покладає на плечі юної письменниці? І з якою метою Олена Пчілка підібрала такий відповідальний і зобов'язуючий псевдонім?(Понад усе Леся любила Україну, мріяла служити українському народу).• Сторінка 6.

Із спогадів брата Лесі - Михайла.Леся була веселою дівчинкою. Любила співати і танцювати, жартувати. Проте не знала вона, що

за її дитячими плечима вже стоїть біда. В січні вона пішла на річку подивитись хрещення води, простудилась і дуже заслабла. Почала боліти права нога, яка і раніше давала про себе знати, але ще ніхто не знав, яка страшна хвороба стоїть за цим, - туберкульоз, який охопив весь організм і давив його 30 років. Тридцятирічна війна з хворобою була затяжною і жорстокою. Це була війна життя і смерті. Вона забрала у Лесі дитинство, юність, не дала змоги вчитися в школі, нормально жити. Муки нестерпні, болі роздираючі робили Лесю стійкою, розвивали в неї незвичайну силу волі.Та ця страшна війна не відібрала у Лесі поезії - єдиної втіхи і надії. Часом у Лесі приходив відчай, роздирав душу, затьмарював усі думки. Але вона розуміла: опустиш руки - то кінець, а так хотілося жити. Часто вона згадувала оте всеперемагаюче: «Хай диявол носить смуткове вбрання, я ж надіну ясні кармазини».

Як ви розумієте ці слова?(Леся гідно перемагала свою хвробу:»Щоб не плакать, я сміялась...») • Сторінка 7.

-Літературний критик Лариса Старицька -Черняхівська писала: «Хто хоче знати життя її серця, хай читає її твори».

Одним із випереджувальних завдань було знайти твори, які сподобались, в яких змальовано життя поетеси, мрії, бажання, ставлення до життя, людей, природи. ( учні зачитують улюблені поезії).

-Іван Франко сказав: «Накінець-то в українській літературі з'явився справжній мужчина».Як ви розумієте ці слова? (Леся Українка цілком і повністю усвідомлює високу місію митця - давати

72

надію зневіреним, підтримувати в них силу духу, кликати до гідного людини життя .Як зазвичай, сильними у нас називають чоловіків, та своїм життям Леся Українка доводить протилежне: жінка-це сила, воля...) - Поєднайте непоєднуване, доберіть потрібні слова.

• Сторінка 8.Ми говорили про Лесю Українку як сильну особистість. Але разом з тим, вона була ніжна, мила.

І перше кохання, яке торкнулося її, зробило дівчину водночас і щасливою, і нещасною. Чому? (Тому що кохання було невзаємним. Сергій Мережинський не кохав її).

Леся Українка стала дружиною Климентія Квітки - відомого музикознавця, фольклориста. Проте ніколи не кохала його. Це була ще одна трагедія її життя.

Леся стрімко втрачала здоров'я, їй ставало все гірше і гірше. Лікарі пропонували їхати лікуватися до Єгипту. Але зібрані на поїздку гроші подружжя віддало на організацію етнографічної експедиції, завдяки якій було записано мелодії української народної думи.Що ви можете сказати про такий вчинок Лесі? (Дбала не про себе, а про розвиток української культури, літератури).• Сторінка 9.

- Як ви розумієте епіграф уроку?«Ні, я не вмру, я буду вічно жити».(Поезія Лесі Українки вічно житиме, її ім'я відоме не тільки в Україні, а в багатьох країнахсвіту).

VІ. Робота в групах.Спільний проект «Словесний портрет Лесі Українки»

73

Це і є відповідь на проблемне питання уроку.VІІ. Ділова гра «Я так думаю...»(Учні висловлюють однією фразою, до якої думки вони дійшли після сьогоднішнього уроку). VІІІ. Підсумок уроку. Заключне слово вчителя.«Леся Українка - окраса й гордість української нації, одна з фундаторів нової української літератури... Наш патент на благородство перед Європою і світом». Богдан Степанишин.Колись Марина Цвєтаєва сказала: «Я знаю своє місце, і воно не останнє, і то тільки тому, що я не стаю в ряд».На мою думку, ми не маємо права ставити Лесю Українку ні в який ряд. Це - перше місце.ІХ. Домашнє завдання.Сторінка 10.Створення асоціативного ряду.Життя Лесі Українки це:

74

ЗМІСТРодинна галерея Косачів. (Українська література. 10 клас).Заїка Леонід Якович (навчально-виховний комплекс «Гімназія імені Лесі Українки – школа І ступеня»)………………………………………..………..………………………………………………......3До Лесі по науку любові (за інтимною лірикою Лесі Українки). (Українська література. 10 клас).Сукач Наталія Володимирівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2)………….……………12Життєвими дорогами Лесі Українки. (Українська література. 10 клас).Классович Світлана Павлівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3……………….………………………………………………………….…..........................................16Леся Українка «Мрії». (Українська література. 6 клас).Калюжникова Алла Василівна (спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів «Школа сприяння здоров'ю»)………………… ………………………..21Поезія в прозі Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами...» (Українська література. 10 клас).Карпунець Катерина Романівна (спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів «Школа сприяння здоров'ю»)………………………………………..24Леся Українка «Давня весна». Тема гармонійного єднання людини з природою. (Українська література. 8 клас).Ковальчук Надія Петрівна (спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів «Школа сприяння здоров'ю»)………………………………………..27«До тебе, Лесю, наша думка лине…» (Українська література. 8 клас).Табакова Наталія Олександрівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5)………………… ….30Леся Українка «Давня весна». Тема гармонійного єднання людини з природою. (Українська література. 8 клас).Китовська Надія Григорівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6)…………………………..33Історія одного кохання. (Українська література. 10 клас).Котюк Галина Іванівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7)…………....……………………36Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком. (Українська мова. 9 клас).Остаповець Тетяна Василівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів 8)..........................................43Леся Українка «Одержима». Роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і шляхи до нього. (Українська література. 10 клас).Білецька Людмила Дем’янівна (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9)………………………………………………………………………………....…….......................46Леся Українка «Давня казка». Ідея вільної творчості, вільнолюбства людини. Проблема і мотиви поеми. (Українська література. 8 клас).Заєць Світлана Петрівна (загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа №10 художньо-естетичного профілю) …………………………………………………..……...............................................................57Значення життєвого і творчого шляху Лесі Українки. (Українська література. 9 клас).Ульянова Олена Владиславівна (загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа №10 художньо-естетичного профілю) ………………………………………..………………………………………62Життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Контрольна робота. (Українська література. 10 клас).Волошина Людмила Євгенівна (Новоград-Волинський колегіум)…………………………………66Леся Українка. Огляд життя і творчості. «Я в серці маю те, що не вмирає…»Парандій Любов Володимирівна (Новоград-Волинський колегіум)…………………………………………………………………………………….………….68

75