ГО «Інститут соціально-економічних стратегій»

ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ

про науково-дослідну роботу на тему

«Дослідження чинного законодавства України у житлово-комунальній сфері та підготовка пропозицій щодо його вдосконалення з метою забезпечення

дерегуляції та прозорості шляхом розроблення єдиного уніфікованого базового законопроекту в житлово-

комунальному господарстві»

(договір № Н-7/328-2012 від 26 жовтня 2012 р.)

Етап 1: «Розробка шляхів та напрямів удосконалення законодавства у житлово-комунальній сфері (далі – концепція НДР) з розгорнутою структурою та змістом уніфікованого

базового законопроекту у сфері ЖКГ»

Київ 2012

2

2

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………. 5

1. Концептуальні засади удосконалення законодавства у житлово-

комунальній сфері ……………………………………………………….

8

1.1. Загальні засади ………………………………………………….. 8

1.2. Товари, якими можуть оперувати суб’єкти ринків у житлово-

комунальній сфері, та інші терміни у житлово-комунальній сфері …

12

1.3. Види діяльності та послуги у житлово-комунальній сфері …. 19

1.4. Класифікація житлово-комунальних послуг …………………… 40

1.5. Об’єкти у житлово-комунальній сфері та їх правовий режим …. 53

1.6. Суб’єкти ринків у житлово-комунальній сфері та їх правовий

статус …………………………………………………………………..

67

1.7. Права та обов’язки суб’єктів ринків у житлово-комунальній

сфері ……………………………………………………………………

75

1.8. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування та національних комісій у відповідних сферах ….

83

1.9. Основні принципи тарифної політики ………………………… 91

1.10. Засоби та механізми стимулювання енергозбереження та

модернізації……………………………………………………………

96

2. Структура та зміст уніфікованого базового законопроекту у

сфері ЖКГ …………………………………………………………….

98

Перелік посилань ……………………………………………………. 117

Додаток 1. Організація діяльності на ринках у сфері комунальних

послуг …………………………………………………………………

127

Додаток 2. Уточнення правовідносин у житлово-комунальній сфері.

Додаток 3. Анкета для опрацювання дискусійних варіантів нової

моделі у житлово-комунальній сфері ……………………………….

153

158

3

3

ВСТУП

Метою науково-дослідної роботи «Дослідження чинного законодавства

України у житлово-комунальній сфері та підготовка пропозицій щодо його

вдосконалення з метою забезпечення дерегуляції та прозорості шляхом

розроблення єдиного уніфікованого базового законопроекту в житлово-

комунальному господарстві» (далі – НДР) відповідно до технічного завдання

є удосконалення законодавства у житлово-комунальній сфері, забезпечення

дерегуляції та прозорості шляхом розроблення єдиного уніфікованого

базового законопроекту, що регулюватиме правові відносини в житлово-

комунальному господарстві (ЖКГ).

Робота здійснюється за результатами наукових досліджень, які були

проведені Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства (Мінрегіоном) у 2011-2012 рр., зокрема, за НДР

«Дослідження чинного законодавства у сфері житлово-комунального

господарства та підготовка комплексу пропозицій щодо його вдосконалення

з питань надання житлово-комунальних послуг».

Зазначене дослідження дало змогу виявити основні проблемні питання

правового регулювання відносин у житлово-комунальній сфері, які

гальмують розвиток галузей, що відносяться до сфери ЖКГ, перешкоджають

залученню приватного бізнесу до модернізації житлово-комунальної

інфраструктури, підсилюють тенденції щодо погіршення технічного стану

систем життєзабезпечення та фінансово-економічного стану підприємств, що

експлуатують відповідні інфраструктурні об’єкти.

За результатами дослідження рекомендовано запропонувати нову

удосконалену модель організації ринків у житлово-комунальній сфері та

розробити на цій основі єдиний акт законодавства, що комплексно врегулює

4

4

питання функціонування ЖКГ, позбавить правове регулювання існуючих

колізій, дублювання окремих положень тощо.

Нова модель організації ринків у житлово-комунальній сфері має

базуватися на таких засадах:

- гармонізація принципів та підходів до правового регулювання

ринків, що відносяться до житлово-комунальної сфери (централізованого

теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення,

гарячого водопостачання, обслуговування житла, поводження з побутовими

відходами);

- уніфікація підходів до державного регулювання ринків

природних монополій;

- уніфікація термінології у житлово-комунальній сфері;

- визначення правил діяльності на конкурентних ринках у

житлово-комунальній сфері, що стимулюватиме позбавлення цих ринків

штучної монополізації;

- визначення товарів (комунальних ресурсів) та послуг, якими

оперують суб’єкти у житлово-комунальній сфері, а також змісту послуг;

- запровадження повного обліку ресурсів;

- визначення особливостей правового регулювання відносин

суб’єктів господарювання на ринках у житлово-комунальній сфері із

індивідуальними та колективними споживачами;

- реалізація прав споживачів комунальних ресурсів та житлово-

комунальних послуг на здійснення ними контролю за кількісними та

якісними характеристиками товарів та послуг у цій сфері;

- забезпечення прав споживачів на отримання надійних та якісних

товарів та послуг за економічно обґрунтованими та прийнятними цінами у

житлово-комунальній сфері, а також прав суб’єктів регулювання;

- стимулювання ресурсозбереження у житлово-комунальній сфері;

5

5

- створення сприятливого середовища для входження у житлово-

комунальну сферу приватного бізнесу, зокрема, в рамках державно-

приватного партнерства.

Розроблений на базі нової моделі єдиний акт законодавства має

забезпечити уніфікацію, спрощення та дерегуляцію діючого законодавства.

Перший етап роботи за НДР «Розробка шляхів та напрямів

удосконалення законодавства у житлово-комунальній сфері (далі –

концепція НДР) з розгорнутою структурою та змістом уніфікованого

базового законопроекту у сфері ЖКГ» має на меті визначення моделі

організації діяльності у житлово-комунальній сфері як основи для

розроблення єдиного уніфікованого акту законодавства у сфері ЖКГ, а також

визначення змісту та укрупненої структури цього акту.

Схвалення зазначеного акту законодавства має призвести до

докорінної зміни ситуації у ЖКГ, підвищення рівня та якості

життєзабезпечення наших громадян, появи зацікавленості у приватного

бізнесу вкладати кошти в проекти модернізації житлово-комунальної

інфраструктури. У свою чергу, це призведе до підвищення надійності систем

життєзабезпечення, зменшення енергоємності економіки країни в цілому та,

зокрема, сфер теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

6

6

1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ

1.1. Загальні засади

Основними нормативно правовими актами, що регулюють діяльність

у житлово-комунальній сфері є: Цивільний кодекс України, Господарський

кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення,

Закони України "Про житлово-комунальні послуги", "Про природні

монополії", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про ціни і

ціноутворення", "Про місцеві державні адміністрації", «Про місцеве

самоврядування», "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне

водопостачання", «Про електроенергетику», «Про засади функціонування

ринку природного газу», «Про енергозбереження», "Про ліцензування певних

видів господарської діяльності", «Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг України», «Про відходи».

Всі ці акти законодавства оперують різною термінологією по

відношенню до житлово-комунальної сфери (об’єкти, товари та послуги).

Деякі з термінів взагалі не є співставними між собою. У всіх цих актах

законодавства визначаються повноваження органів виконавчої влади, органів

місцевого самоврядування та національних регулюючих комісій, що

здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, які не збігаються

між собою. Положення, які визначають повноваження цих органів, містять

колізії та не дають чіткого уявлення щодо моделі державного регулювання

ринків, що належать до житлово-комунальної сфери. Майже всі зазначені

вище акти визначають права та обов’язки споживачів і інших суб’єктів

відповідних ринків. Деякі з цих прав та обов’язків дублюють одно одне,

деякі містять протиріччя між собою. Значна частина положень наведених

7

7

вище законодавчих актів носить суто декларативний характер та не

передбачає механізмів їх реалізації. Зокрема, це стосується встановлення

економічно обґрунтованих тарифів, стимулювання енергозбереження,

забезпечення прав споживачів, надання державної підтримки суб’єктам

ринків у житлово-комунальній сфері тощо.

Проведене Мінрегіоном у 2011 - 2012 рр. наукове дослідження з

питань аналізу правового регулювання у житлово-комунальній сфері довело,

що зазначені акти законодавства містять низку протиріч та неврегульованих

питань, які перешкоджають діяльності суб’єктів господарювання у сфері

ЖКГ, позбавляють їх стимулів інвестувати у розвиток та модернізацію

житлово-комунальної інфраструктури. Зазначене призводить до закріплення

сталих тенденцій щодо погіршення технічного стану житлово-комунальної

інфраструктури, зниження надійності та якості послуг, що надаються

споживачам.

Серед найбільш проблемних питань, які мають бути розв’язані

внаслідок удосконалення правового регулювання у житлово-комунальній

сфері, слід відзначити такі:

1) Термінологічна неврегульованість щодо товарів та послуг, якими

оперують ринки, що відносяться до житлово-комунальної сфери.

Невизначеність з «комунальними ресурсами», якими оперують ринки, що

відносяться до житлово-комунальної сфери. Відсутність законодавчого

визначення змістовного наповнення «послуг», якими оперують суб’єкти

ринків у житлово-комунальній сфері та, відповідно, неможливість

визначитись з «економічно-обгрунтованими» цінами/тарифами на відповідні

товари і послуги.

2) Недосконала та така, що не відповідає останнім змінам у

підходах до державного регулювання у сфері комунальних послуг

класифікація житлово-комунальних послуг.

8

8

3) Відсутність чіткості у визначенні повноважень та взаємодії

органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та національних

комісій, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, а

також наявність численних колізій при встановленні повноважень цих

органів.

4) Плутанина при визначенні суб’єктів ринків у житлово-

комунальній сфері, зокрема, наявність штучно створених суб’єктів (таких як

«балансоутримувач», «виробник послуг» тощо). Відсутність розмежування

суб’єктів, що здійснюють діяльність на ринках природних монополій та

суміжних до них ринків, а також тих, що діють на конкурентних ринках

(наприклад, «підприємством питного водопостачання» є й підприємство

централізованого водопостачання (водоканал) , й суб’єкт господарювання,

що виробляє і продає фасовану питну воду) тощо.

5) Неврегульованість відносин суб’єктів ринків теплопостачання,

водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами із

споживачами, що мешкають у багатоквартирних будинках, у тому числі, у

випадках створення у таких будинках ОСББ, ЖБК, ЖК. Розповсюдження

режиму правовідносин між виконавцями послуг у житлово-комунальній

сфері та юридичними особами на об’єднання співвласників будинку, ЖБК,

ЖК, які мають іншу економічну сутність та правову природу. Відсутність

ефективних механізмів схвалення колективних рішень співвласниками

квартир/приміщень багатоквартирних житлових будинків з питань

управління ним.

6) Відсутність законодавчого врегулювання відносин, що існують у

сфері гарячого водопостачання, у тому числі щодо практики використання

центральних теплових пунктів.

7) Відсутність єдиного підходу до організації обліку товарів та

послуг у житлово-комунальній сфері.

9

9

8) Декларативність прозорості тарифної політики в частині

відшкодування економічно-обґрунтованих витрат суб’єктів господарювання

на виробництво товарів/надання послуг на ринках, що підлягають

державному регулюванню. Відсутність відпрацьованих механізмів

здійснення такого відшкодування органами, рішення яких призвели до

застосування суб’єктами ринку економічно необґрунтованих тарифів, а

також механізмів реалізації відповідальності у цій сфері.

9) Відсутність у суб’єктів ринку (у тому числі, у споживачів)

реальних стимулів для запровадження механізмів енерго- та

ресурсозбереження, енергоефективності.

10) Невизначеність з принципами та критеріями надання державної

підтримки у житлово-комунальній сфері, відсутність законодавчо

врегульованих механізмів її надання.

Нова удосконалена модель організації діяльності у житлово-

комунальній сфері має розв’язати ці проблеми та закріпити чіткі, логічні та

зрозумілі державі, суспільству та бізнесу правила гри на відповідних ринках,

а також запропонувати механізми реалізації передбачених законодавством

зобов’язань держави, бізнесу та споживачів у цій сфері.

Для того, щоб сформувати таку модель, необхідно визначитися з

наступними питаннями:

- дефініціями «товар» і «послуга», якими можуть оперувати

суб’єкти ринків у житлово-комунальній сфері;

- правовою природою товарів та послуг (належність до ринку

природних монополій або суміжних до них ринків, конкурентного ринку);

- правовим режимом об’єктів житлово-комунальної

інфраструктури;

- суб’єктами ринків, що відносяться до житлово-комунальної

сфери, та їх правовим статусом;

10

10

- обов’язками щодо експлуатації, користування та утримання

електричного, сантехнічного, газового та іншого обладнання

(внутрішньобудинкових мереж) за межами або всередині квартири

багатоквартирного будинку, що здійснюється на засадах права спільної

сумісної власності;

- повноваженнями органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування та національних регулюючих комісій, що здійснюють

державне регулювання у відповідних сферах, з урахуванням особливостей

функціонування певних ринків, зокрема, тих, що підлягають державному

регулюванню;

- принципами та механізмами формування тарифів на ринках

природних монополій, суміжних до них ринків та штучно монополізованих

ринках, а також механізмами відшкодування різниці в тарифах;

- основними засадами здійснення обліку товарів та послуг у

житлово-комунальній сфері;

- механізмами стимулювання енергозбереження.

Нижче наведені основні положення, що будуть відображені у єдиному

нормативно-правовому акті, що комплексно врегулює діяльність у житлово-

комунальній сфері.

1.2. Товари, якими можуть оперувати суб’єкти ринків у житлово-

комунальній сфері, та інші терміни у житлово-комунальній сфері

Поточний стан.

На сьогодні на ринках, що традиційно відносяться до житлово-

комунальної сфери (централізоване теплопостачання, водопостачання та

водовідведення, поводження з побутовими відходами тощо), існує лише

єдиний товар – «теплова енергія».

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику», «енергія -

електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах

11

11

електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-

продажу»; а Законом України «Про теплопостачання» визначено, що

«теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери

теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших

господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-

продажу».

Крім того, у законах України використовуються такі словосполучення

(терміни), які в принципі можуть бути визнані товарною продукцією:

- комунальна вода (Закон України «Про питну воду та питне

водопостачання», визначення терміну відсутнє);

- перегріта вода (Господарський кодекс (входить до складу

терміну «енергія»), Закон України «Про теплопостачання», визначення

терміну відсутнє);

- питна вода - «вода, яка за органолептичними властивостями,

хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками

відповідає державним стандартам та санітарним вимогам» (Закон України

«Про питну воду та питне водопостачання»);

- вода стічна – «вода, що утворилася в процесі господарсько-

побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води),

а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок

випадання атмосферних опадів» (Водний кодекс України);

- побутові відходи – «відходи, що утворюються в процесі життя і

діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді,

великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою

діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення»

(Закон України «Про відходи»).

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

У новій моделі організації діяльності у житлово-комунальній сфері

пропонується лишити/дати визначення таким термінам:

12

12

- теплова енергія;

- вода (питна, водопровідна, холодна, гаряча, стічна);

- побутові відходи;

- теплоносій.

При цьому товарною продукцією, яка підлягає купівлі-продажу,

слід визначити лише теплову енергію та воду (далі пропонується вважати їх

«комунальними ресурсами»).

У свою чергу, товар «вода» матиме дві характеристики:

- за температурою: холодна, гаряча,

- за якістю (питна, водопровідна).

З урахуванням наявності у товара “вода” температурних та якісних

характеристик визначатимуться вимоги до суб’єктів ринку, що

виробляють/продають товар «вода», та ціни/тарифи на відповідний товар.

Пропонується два варіанти визначення характеристик товару «вода».

Зауважимо, що незалежно від обрання того чи іншого з наведених

нижче варіантів, фасована вода не має бути предметом регулювання

законодавства у житлово-комунальній сфері.

Варіант 1.

- Холодна (визначається за температурними показниками –

температура нижче 50 градусів С; є товаром);

- Гаряча (визначається за температурними показниками –

температура 50 градусів С та вище; є товаром);

- Питна (розглядається лише та, яка постачається водопровідними

мережами; визначається за якісними характеристиками -

відповідність державним стандартам на питну воду; є товаром);

- Стічна (визначається за технічною характеристикою; не є товаром).

Варіант 2.

- Холодна (визначається за температурними показниками; є

товаром);

13

13

- Гаряча (визначається за температурними показниками; є товаром);

- Питна (розглядається лише та, яка постачається водопровідними

мережами; визначається за якісними характеристиками -

відповідність державним стандартам на питну воду; є товаром);

- Водопровідна (визначається за технічною характеристикою –

передача водопровідними мережами; може бути питною у разі

відповідності її якісних характеристик державним стандартам на

питну воду; є товаром);

- Стічна (визначається за технічною характеристикою; не є товаром).

Наведені вище варіанти розрізняються тим, що у Варіанті 2

пропонується розділити всю воду, що постачається з використанням

водопровідних мереж, на питну воду та водопровідну воду (яка може бути як

питною, якщо вона відповідає державним стандартам на питну воду, так і

просто водопровідною, якщо вона таким стандартам не відповідає). При

цьому водопровідна вода також має відповідати певним стандартам якості.

Фактично, Варіантом 2 пропонується відобразити реально існуючу в

Україні ситуацію у сфері централізованого водопостачання, яку протягом

досить тривалого часу змінити не вдасться. Здійснення технічних заходів

щодо приведення якості всієї води, що постачається водопровідними

мережами, у відповідність до характеристик державних стандартів на питну

воду, дуже дорого коштуватиме і державі, і населенню. Тому вирішення

цього важливого для суспільства завдання займе тривалий час.

Застосовуючи Варіант 2 ми зможемо уникнути використання у

законодавстві та у повсякденному житті таких висловлень, як «питна вода з

відхиленням від відповідних стандартів»1, який позбавлений сенсу. Якщо

1 Як, наприклад, у Бюджетному кодексі України, ст.69, якою до надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетів включаються «відрахування 10 відсотків вартості питної води суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл»

14

14

вода є «питною», вона у обов’язковому порядку має відповідати державним

стандартам на питну воду.

У випадку застосування Варіанту 2 вважаємо за доцільне передбачити

встановлення державних стандартів на «водопровідну» воду.

На думку виконавця роботи, з огляду на аргументи, наведені у

Табл.1.1, більш привабливим для використання є Варіант 2.

Таблиця 1.1.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань щодо

визначення характеристик товарної продукції «вода»

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 Звичний для використання,

оскільки враховує чинне

нормативно-правове

регулювання

Закріплює популістську

політику по відношенню до

суспільства – лише формально

констатуючи, що якість всієї

водопровідної води відповідає

вимогам державних стандартів

на питну воду, тим самим

підриваючи довіру населення до

влади, гальмуючи процеси

підвищення якості води, що

постачається населенню з

використанням мереж

централізованого

водопостачання

2 1) Відображає реально

існуючу ситуацію в Україні,

за якої значна частина води,

Вимагатиме оприлюднення

інформації про якість питної

води, що споживається

15

15

що постачається мережами

централізованого

водопостачання, не відповідає

державним стандартам на

питну воду.

2) Забезпечить логічну та

зрозумілу для суспільства та

суб’єктів ринку модель

встановлення тарифів на

водопровідну воду залежно

від її якісних характеристик

населенням, та широке

інформування споживачів про

якість води, яку вони

споживають, що може викликати

обурення у суспільстві

Зауважимо, що Варіант 2 є більш складним з точки зору написання

єдиного закону у житлово-комунальній сфері та його обговорення. Водночас,

не зважаючи на це Виконавець підтримує саме цей варіант.

З огляду на зазначене, термін «вода» пропонується визначити таким

чином.

Вода - товарна продукція, що подається споживачам за допомогою

нецентралізованих або приєднаних централізованих систем водопостачання.

Водопровідна вода – вода, що подається споживачам приєднаними

мережами (магістральні та розподільчі мережі систем централізованого

водопостачання) та не використовується для пиття, приготування їжі, інших

господарсько-побутових потреб населення та для виробництва харчової

продукції.

Питна вода - вода, склад якої за органолептичними, фізико-

хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними

показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного

законодавства та яка використовується для пиття, приготування їжі та інших

16

16

господарсько-побутових потреб населення, для виробництва харчової

продукції.

Питна вода може бути фасованою (не належить до сфери регулювання

єдиного акту законодавства у житлово-комунальній сфері) та водопровідною.

Питна вода, що постачається водопровідними мережами, може бути

гарячою і холодною.

Водопровідна вода також може бути і гарячою, і холодною.

Також слід визначити ознаку належності води до «холодної» та

«гарячою» залежно від її температури таким чином.

Гаряча вода - вода, що приготовлена шляхом підігріву питної або

водопровідної води з використанням теплової енергії до температури не

нижче 50 градусів С, а у разі необхідності також шляхом очистки, хімічної

підготовки та застосування інших технологічних операцій.

Вода, що має температурні характеристики, нижче ніж 50 градусів С,

вважається холодною водою.

Визначення «вода стічна» та «побутові відходи» слід залишити у

редакції, що викладена у Водному кодексі України та Законі України «Про

відходи», відповідно. При цьому необхідно зазначити, що стічна вода не є

товарною продукцією.

Терміни «комунальна вода» та «перегріта вода» мають бути

виключені з законодавства як такі, що не несуть змістовного навантаження

та не використовуються у правовому регулюванні відносин на відповідних

ринках ЖКГ.

Визначення товару «теплова енергія» має бути переглянуто, зокрема,

необхідно чітко відокремити визначення теплової енергії від електричної

енергії, а також виключити прив’язку теплової енергії до об’єктів, на яких

вона виробляється.

З огляду на зазначене, пропонується такі визначення «теплоносію» та

товару «теплова енергія».

17

17

Теплоносій - рідка або газоподібна речовина, що циркулює у

трубах або каналах і передає теплову енергію в системах

теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках (Закон

«Про теплопостачання»).

Теплова енергія - товарна продукція, при споживанні якої

змінюються термодинамічні параметри теплоносіїв (спеціально

підготовленої води, пару, конденсату, іншої рідини або газу), такі як

температура та тиск.

Включення визначення наведених вище товарів у єдиний акт

законодавства у житлово-комунальній сфері вирішує такі завдання ТЗ до

цієї науково-дослідної роботи, як:

- уніфікація термінології у житлово-комунальній сфері щодо товарів,

якими оперують ринки, що належать до цієї сфери;

- визначення товарів (комунальних ресурсів), якими оперують

суб’єкти у житлово-комунальній сфері.

1.3. Види діяльності та послуги у житлово-комунальній сфері

Поточний стан.

Послуги, якими оперують ринки, що належать до житлово-

комунальної сфери, визначені спеціальним законом для цієї сфери - Законом

України «Про житлово-комунальні послуги», а також такими законами

України: «Про питну воду та питне водопостачання», «Про

теплопостачання», «Про відходи», «Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг», «Про природні монополії».

Зазначені вище Закони мають таки вади:

- містять численні колізії та неузгодженості при визначенні

житлово-комунальних послуг;

- використовують різну термінологію для визначення по суті одних

й тих самих послуг;

18

18

- не визначають змістовного наповнення послуг, якими оперують

суб’єкти ринків, що належать до житлово-комунальної сфери;

- не містять чітких зрозумілих критеріїв класифікації житлово-

комунальних послуг, зокрема, з огляду на їх належність до ринку природних

монополій і суміжних ринків та конкурентних ринків, а також щодо

віднесення певних видів послуг до обов’язкових;

- містять невдале розмежування на житлові і комунальні послуги

чітко не розрізняють між собою «види діяльності» та «послуги» тощо.

Внесені вже після проведення попереднього наукового дослідження

зміни до законів України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну

воду та питне водопостачання”, “Про теплопостачання”, “Про державне

регулювання у сфері комунальних послуг” не вирішили жодної з зазначених

проблем, що ще раз свідчить про те, що “точечні” зміни до окремих законів,

що регулюють діяльність у житлово-комунальній сфері, не спроможні

розв’язати проблеми, що існують у ЖКГ.

Зауважимо також, що Законом «Про житлово-комунальні послуги» до

житлово-комунальних включено послуги, які визначені іншим спеціальним

законодавством та відносяться до ринків, що не належать до житлово-

комунальної сфери (наприклад, газопостачання, електропостачання).

Це питання має бути врегульовано на концептуальному рівні.

Зазначені послуги мають або не включатися до житлово-комунальних, або

бути виділеними у окрему класифікаційну групу.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

Існує два варіанти регулювання відносин щодо включення до сфери

правового регулювання у житлово-комунальній сфері послуг газопостачання,

електропостачання, та, відповідно, включення їх до єдиного акту

законодавства у житлово-комунальній сфері.

Варіант 1.

19

19

Виключити послуги газопостачання та електропостачання із складу

житлово-комунальних послуг.

Варіант 2.

Залишити послуги газопостачання та електропостачання у складі

житлово-комунальних послуг, зазначивши, що їх надання регулюється

іншими актами законодавства (Закон України «Про електроенергетику»,

Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу»).

Виконавець пропонує підтримати Варіант 2 з огляду на аргументи,

наведені у Табл.1. 2.

Таблиця 1.2.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань щодо

належності послуг з газопостачання та електропостачання до житлово-

комунальних послуг

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 Простіше буде узгоджувати

проект єдиного акту

законодавства у житлово-

комунальній сфері з

заінтересованими органами та

особами

Послуги, що надаються

споживачам – власникам

квартир (приміщень)

багатоквартирних будинків,

будуть відноситися до різних

видів послуг і регулюватися на

різних принципах. Відповідно,

права та обов’язки суб’єктів

ринку та споживачів житлово-

комунальних послуг, викладені у

єдиному акті законодавства у

житлово-комунальній сфері, не

будуть розповсюджуватися на

20

20

послуги з газопостачання та

електропостачання

2 Забезпечення уніфікованого

підходу до визначення прав та

обов’язків суб’єктів ринку та

споживачів по відношенню до

всіх послуг, що надаються

мешканцям

квартир/приміщень

багатоквартирних житлових

будинків

Ускладнить розроблення та

узгодження єдиного акту

законодавства, що регулюватиме

діяльність у житлово-

комунальній сфері

Проблеми, що сьогодні існують при визначення послуг та видів

діяльності у житлово-комунальній сфері, призводять до того, що ані

суб’єкти ринків, що до неї належать, ані споживачі, ані держава та органи

місцевого самоврядування не розуміють:

- хто фактично і хто юридично надає споживачу ту чи іншу

житлово-комунальну чи комунальну послугу;

- які з житлово-комунальних послуг відносяться до таких, що

підлягають державному регулюванню,

- які зобов’язання перед споживачами та державою несуть

виконавці/надавачі певних житлово-комунальних послуг,

- хто має експлуатувати внутрішньобудинкові (електричні, теплові,

сантехнічні, газові) мережі та інше обладнання,

- які витрати на надання тих чи інших послуг мають враховуватися у

тарифі і, відповідно, яким чином мають визначатися економічно

обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги,

- які послуги є обов’язковими для споживачів тощо.

21

21

За таких умов важко розраховувати на зацікавленість входження у

житлово-комунальну сферу стратегічно налаштованого бізнесу, а відповідно,

й на покращення фінансово-економічної ситуації в галузі ЖКГ, поліпшення

технічних, енергоефективних та екологічних характеристик житлово-

комунальної інфраструктури, покращення обслуговування споживачів

(надійності та якості послуг, що надаються).

Внесення у 2012 р. “точечних” змін до законів України “Про

теплопостачання”, “Про питну воду та питне водопостачання”, “Про

житлово-комунальні послуги” щодо розроблення, затвердження та

фінансового забезпечення реалізації інвестиційних програм не призведуть до

пожвавлення процесів модернізації житлово-комунальної інфраструктури та

залучення у галузь приватних інвестицій, якщо не буде наведено порядок у

правовому регулюванні житлово-комунальної сфери. Зазначене ще рах

підкреслює про необхідність застосування системного комплексного підходу

до реформування ЖКГ в частині удосконалення правового регулювання у цій

сфері.

Поточний стан (з урахуванням внесених у 2012 р. змін до

законодавства).

У теперішній час на ринках, що традиційно відносяться до житлово-

комунальної сфери (централізоване теплопостачання, водопостачання та

водовідведення, поводження з побутовими відходами), законами визначено

наявність таких видів діяльності та послуг:

- централізоване постачання холодної води (Закон України

«Про житлово-комунальні послуги», віднесено до комунальної послуги,

визначення відсутнє);

- централізоване постачання гарячої води (Закон України

«Про житлово-комунальні послуги», віднесено до комунальної послуги,

визначення відсутнє);

22

22

- водовідведення (Закон України «Про житлово-комунальні

послуги», віднесено до комунальної послуги, визначення відсутнє);

- газопостачання (Закон України «Про житлово-комунальні

послуги», віднесено до комунальної послуги, визначення відсутнє, не

відноситься до житлово-комунальної сфери. Водночас, відповідно до Закону

України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання

природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що

підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з

реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі

укладених з ними договорів);

- електропостачання (Закон України «Про житлово-комунальні

послуги», віднесено до комунальної послуги, визначення відсутнє, не

відноситься до житлово-комунальної сфери. Водночас, відповідно до Закону

України «Про електроенергетику», постачання електричної енергії - надання

електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та

розподілу електричної енергії на підставі договору).

- централізоване опалення (Закон України «Про житлово-

комунальні послуги», віднесено до комунальної послуги, визначення

відсутнє);

- транспортування теплової енергії (Закон України “Про

теплопостачання”, Закон України «Про природні монополії» - сфера

природної монополії, визначення відсутнє, до комунальних послуг не

відноситься);

- централізоване водопостачання та водовідведення (Закон

України «Про природні монополії» ; сфера природної монополії, визначена

як одна послуга - «централізоване водопостачання та водовідведення»,

визначення відсутнє, до комунальних послуг не відноситься);

- централізоване питне водопостачання (відповідно до Закону

України «Про питну воду та питне водопостачання», господарська діяльність

23

23

із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу

об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним

технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; до

комунальних послуг не відноситься);

- централізоване водовідведення (відповідно до Закону України

«Про питну воду та питне водопостачання», господарська діяльність із

відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за

допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів,

пов'язаних єдиним технологічним процесом; до комунальних послуг не

відноситься);

- питне водопостачання (відповідно до Закону України «Про

питну воду та питне водопостачання», - діяльність, пов'язана з

виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води

споживачам питної води, охороною джерел та систем питного

водопостачання; до комунальних послуг не відноситься);

- нецентралізоване питне водопостачання (відповідно до Закону

України «Про питну воду та питне водопостачання», - забезпечення

індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання,

за допомогою пунктів розливу води (в т. ч. пересувних), застосування

установок (пристроїв) підготовки питної води та постачання фасованої

питної води; до житлово-комунальних послуг не відноситься);

- виробництво питної води (відповідно до Закону України «Про

питну воду та питне водопостачання», забір води з джерел питного

водопостачання та доведення її якості до вимог на питну воду; не є

послугою);.

- транспортування питної води (Закон України “Про питну воду

і питне водопостачання”, визначення відсутнє);

- виробництво теплової енергії (Закон України «Про

теплопостачання”, не є послугою; ЗУ «Про природні монополії» - суміжний

24

24

ринок. Водночас, відповідно до ЗУ “Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг” – відноситься до сфери регулювання національної

комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та

національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики)

- постачання теплової енергії (Закон України “Про

теплопостачання”, Закон України «Про природні монополії» - суміжний

ринок. Визначення відсутнє, до комунальних послуг не відноситься)

- побутові послуги (Закон «Про місцеве самоврядування»,

визначення відсутнє і більш ніде не зустрічається);

- вивезення побутових відходів (Закон України «Про

житлово-комунальні послуги», віднесено одночасно й до комунальних

послуг, й до «послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових

територій». Відповідно до Закону України «Про відходи», вивезення

побутових відходів - збирання, зберігання, перевезення, перероблення,

утилізація, знешкодження та захоронення побутових відходів, що

здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою,

затвердженими органом місцевого самоврядування (ЗУ «Про відходи»).

При цьому, до послуги з вивезення побутових відходів належать такі

різні за своїм змістовним наповненням та особливостями державного

регулювання види діяльності (послуги), як:

- збирання - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і

розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах,

включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи

видалення (ЗУ «Про відходи»);

- зберігання - тимчасове розміщення відходів у спеціально

відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення) (ЗУ «Про

відходи»);

25

25

- перевезення - транспортування відходів від місць їх утворення

або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення

(ЗУ «Про відходи»);

- перероблення (оброблення) - здійснення будь-яких

технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи

біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно

безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення (ЗУ «Про

відходи»);

- утилізація - використання відходів як вторинних матеріальних

чи енергетичних ресурсів (ЗУ «Про відходи»);

- знешкодження - зменшення чи усунення небезпечності відходів

шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення (ЗУ

«Про відходи»);

- захоронення - остаточне розміщення відходів при їх видаленні

у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб

довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне

середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів

(ЗУ «Про відходи»).

Зауважимо, що Законом України «Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо державного регулювання у сфері

комунальних послуг», підписаним Президентом України 26 жовтня 2012 р.,

до природної монополії віднесено діяльність із захоронення побутових

відходів, а до суміжних ринків – діяльність з перероблення побутових

відходів.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

З урахуванням введення в оборот нової товарної продукції - «вода»,

а також зважаючи на необхідність гармонізації правовідносин, визначених

законами України «Про природні монополії», «Про державне регулювання у

сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», «Про

26

26

теплопостачання» та «Про питну воду і питне водопостачання», у новій

моделі пропонується лишити/дати визначення таким видам діяльності та

послугам, якими оперують ринки теплопостачання, водопостачання та

водовідведення.

Види діяльності:

- виробництво теплової енергії - відноситься до суміжного

ринку; не є послугою;

- постачання теплової енергії - відноситься до суміжного ринку;

не є послугою;

- централізоване водопостачання – вид діяльності щодо

здійснення організаційно та технологічно пов’язаних заходів, що

забезпечують водопідготовку, очищення та транспортування води

(водопровідної та питної), підтримку водопровідних мереж у стані, що

відповідає технічним регламентним вимогам, та доставку товару “вода” до

місця її споживання і продажу його споживачу; відноситься до ринку

природної монополії; не є послугою;

- централізоване гаряче водопостачання - вид діяльності з

хімічної підготовки, підігріву води з метою забезпечення споживачів

гарячою водою, що здійснюється з використанням комплексу інженерних

споруд і обладнання шляхом відбору гарячої води з теплової мережі

(відкрита система гарячого водопостачання) або з мереж гарячого

водопостачання чи шляхом підігріву без відбору гарячої води з теплової

мережі із застосуванням центрального теплового пункту (закрита система

гарячого водопостачання); відноситься до природної монополії; не є

послугою.

Послуги:

ринок природних монополій та суміжні ринки

27

27

- транспортування теплової енергії - господарська діяльність з

транспортування теплової енергії тепловими мережами до точки розподілу

(необхідно передбачити визначення «точки розподілу» як місця передачі –

купівлі-продажу товару “теплова енергія”) та підтримка теплових мереж у

стані, що відповідає технічним регламентним вимогам; відноситься до

природної монополії;

- централізоване водовідведення - господарська діяльність із

відведення від межі будинку та очищення стічних вод за допомогою

комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним

технологічним процесом (централізована система водовідведення);

відноситься до природної монополії;

потенційно-конкурентні ринки:

- гаряче водопостачання - господарська діяльність з забезпечення

споживачів (квартир (приміщень) багатоквартирного будинку) гарячою

водою, у тому числі з використанням індивідуальних теплових пунктів,

включаючи їх обслуговування, обслуговування (експлуатацію, ремонт)

внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання, а також (якщо це

передбачено договором із споживачем) періодичної повірки,

обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку гарячої води, у тому

числі їх демонтаж;

- централізоване опалення - господарська діяльність з підтримки

у споживачів (квартир (приміщень) багатоквартирного будинку) належної

температури приміщення, включаючи обслуговування (експлуатацію,

ремонт) внутрішньобудинкових мереж теплопостачання, а також (якщо це

передбачено договором із споживачем) періодичну повірку, обслуговування

і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх

демонтаж, транспортування та монтаж після повірки;

- водопостачання - господарська діяльність з забезпечення

споживачів (квартир (приміщень) багатоквартирного будинку) холодною

28

28

(питною) водою, включаючи обслуговування (експлуатацію, ремонт)

внутрішньобудинкових мереж водопостачання, а також (якщо це

передбачено договором із споживачем) періодичну повірку, обслуговування

і ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі їх демонтаж,

транспортування та монтаж після повірки;

- водовідведення - господарська діяльність з відведення від

споживачів (квартир (приміщень) багатоквартирного будинку) стічних вод,

включаючи обслуговування (експлуатацію, ремонт) внутрішньобудинкових

мереж водовідведення;

- обслуговування електричного, сантехнічного, газового та

іншого обладнання (інженерних комунікацій) та технічних пристроїв

багатоквартирного будинку - господарська діяльність з обслуговування

(експлуатації, ремонту) інженерних комунікацій та технічних пристроїв

багатоквартирних житлових будинків, офісних та інших будинків, а також

(якщо це передбачено договором із споживачем) періодична повірка,

обслуговування і ремонт засобів обліку холодної (гарячої) води та теплової

енергії, що розташовані у квартирах та інших приміщеннях, у т.ч. їх

демонтаж, транспортування та монтаж після повірки; зазначена послуга може

здійснюватися як по відношенню до усіх мереж багатоквартирного

житлового будинку, так і по відношенню до окремих мереж (електричних,

газових, сантехнічних тощо);

- обслуговування внутрішньобудинкових приміщень -

діяльність з прибирання під’їздів та сходових клітинок, а також підвалів,

технічних поверхів та покрівлі, підтримання у належному стані місць

освітлення загального користування, дрібний поточний ремонт у під’їздах та

на сходових клітинках багатоквартирних житлових будинків, нежитлових

(офісних) приміщень та інших будівель;

- прибирання прибудинкової території - діяльність з

прибирання прибудинкової території багатоквартирних житлових будинків

29

29

та інших будівель, у т.ч. спортивних, дитячих та інших майданчиків (в разі

наявності), поливання клумб і газонів, прибирання і вивезення листя і снігу,

посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та

проїзду, протиожеледними сумішами, експлуатація номерних знаків на

будинках;

- санітарно-технічне обслуговування – господарська діяльність

щодо здійснення у будинках заходів з дератизації, дезінсекції тощо;

- технічне обслуговування ліфтів – господарська діяльність з

технічного обслуговування ліфтів та здійснення їх дрібного ремонту;

- обслуговування систем диспетчеризації – господарська

діяльність з обслуговування систем диспетчеризації будинків (у разі їх

наявності);

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем

протипожежної автоматики та димовентиляційних каналів –

господарська діяльність з технічного обслуговування та поточного дрібного

ремонту систем протипожежної автоматики та димовентиляційних каналів;

- управління багатоквартирним будинком (спорудою або

групою будинків) – господарська діяльність з управління багатоквартирним

будинком (спорудою або групою будинків), що здійснюється відповідно до

договору із співвласниками багатоквартирного будинку, офісних та інших

будівель у особі ОСББ, ЖБК, ЖК, кооперативів (наприклад, дачних) тощо,

яким визначаються повноваження управителя щодо реалізації власником

права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

При цьому слід виключити з розгляду єдиного акту законодавства у

житлово-комунальній сфері такі послуги, що не містять жодного сенсу та не

узгоджуються з загальними засадами цивільного законодавства:

- «укладання договорів на виконання послуг»;

- «контроль виконання умов договору»;

- «балансоутримання»;

30

30

- «побутові послуги»,

а також цілком всю категорію «послуги з управління будинком, спорудою

або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на

виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо)».

Діяльність з ремонту приміщень, будинків, споруд; заміни та

підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція; відновлення

несучої спроможності несучих елементів конструкцій не має відноситися до

житлово-комунальних послуг. Зазначена діяльність має здійснюватися згідно

із будівельним законодавством на замовлення мешканців будинку (ОСББ,

ЖБК, ЖК) в разі схвалення в установленому порядку рішення про

проведення капітального або поточного ремонту багатоквартирного будинку.

Виконавці таких послуг мають залучатися на конкурентних засадах.

Новації правового регулювання на ринку поводження з побутовими

відходами.

Враховуючи застосування нових підходів у законодавстві у сфері

комунальних послуг, а саме - суттєві зміни до правового регулювання

діяльності суб’єктів господарювання на ринку поводження з побутовими

відходами, окремо зупинимося на питаннях регулювання цього ринку у

єдиному акті законодавства у житлово-комунальній сфері.

Фактично цим законом окремі види діяльності на ринку поводження з

побутовими відходами були віднесені до ринку природних монополій у сфері

комунальних послуг, що докорінно змінює правила здійснення діяльності

суб’єктів господарювання у сфері поводження з побутовими відходами.

Як вже зазначалося вище, новим Законом до сфери регулювання

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг, було віднесено лише два види діяльності, що

здійснюються у сфері поводження з побутовими відходами, а саме діяльність

із перероблення побутових відходів та діяльність з захоронення побутових

31

31

відходів. Перша віднесена до суміжного ринку, друга – до ринку природних

монополій.

З огляду на це, після схвалення нового Закону для всіх суб'єктів

господарювання, що здійснюють діяльність із захоронення побутових

відходів та перероблення побутових відходів, Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, мають

визначатися:

- ціни (тарифи) на захоронення побутових відходів;

- ціни (тарифи) на перероблення побутових відходів;

- правила доступу підприємств (організацій), що здійснюють

діяльність із збору, сортування та вивезення побутових відходів до

отримання послуг із захоронення побутових відходів;

- інші умови здійснення підприємницької діяльності із захоронення та

перероблення побутових відходів, що передбачені спеціальним

законодавством.

З набуттям чинності нового Закону суб'єкти господарювання, що

здійснюють діяльність із захоронення побутових відходів, зобов'язані:

- дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і

показників безпеки та якості послуг, а також інших умов та правил

здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на

здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та

на суміжних ринках, що встановлюватимуться Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

- вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом

діяльності, що підлягає ліцензуванню (у випадку, якщо окрім діяльності із

захоронення побутових відходів ними здійснюється й інша діяльність);

- забезпечувати на недискримінаційних умовах надання послуг із

захоронення побутових відходів підприємствам (організаціям), що

здійснюють діяльність із збору, сортування та вивезення побутових відходів,

32

32

а також не чинити перешкод для реалізації угод між підприємствами

(організаціями), що здійснюють діяльність із перероблення побутових

відходів, та підприємствами (організаціями), що здійснюють діяльність із

збору, сортування та вивезення побутових відходів;

- надавати Національній комісії, що здійснює державне регулювання

у сфері комунальних послуг, документи та інформацію, необхідні для

виконання нею своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені

Комісією;

- забезпечувати посадовим особам Національної комісії, що

здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, доступ до

документів та інформації, необхідних для здійснення ними своїх

повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що

є у їх власності або у користуванні;

- надавати на вимогу органів місцевого самоврядування

інформацію про наявні потужності із забезпечення об'єктів будівництва

та інженерних мереж (споруд);

- забезпечувати надання технічних умов щодо інженерного

забезпечення об'єкта будівництва у порядку та строки, встановлені

законодавством.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність із захоронення

побутових відходів, не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть

призвести до неможливості здійснювати захоронення побутових відходів

на об'єктах та земельних ділянках, що є у їх власності або у користуванні.

Відповідно до змін, внесених до законодавства, Національна комісія,

що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, матиме

такі додаткові повноваження щодо встановлення цін (тарифів) на послуги із

захоронення та перероблення побутових відходів, як:

- формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної

політики у сфері перероблення та захоронення побутових відходів;

33

33

- встановлення тарифів на перероблення та захоронення побутових

відходів;

- сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін

(тарифів);

- здійснення контролю за недопущенням перехресного субсидіювання

під час провадження господарської діяльності суб'єктами природних

монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, що

призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи

спотворення конкуренції.

Крім того, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у

сфері комунальних послуг, надані такі повноваження щодо формування та

реалізації державної політики у сфері перероблення та захоронення

побутових відходів:

- встановлення вимог щодо провадження суб'єктами природних

монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних

монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані

природної монополії, зокрема, діяльності із збору (сортування) побутових

відходів;

- здійснення заходів щодо обмеження монополізму, регулювання

умов провадження господарської діяльності, а також сприяє створенню

умов для виведення товарних ринків у сфері перероблення та

захоронення побутових відходів із стану природної монополії та

розвитку конкуренції на суміжних ринках;

- встановлення обмежень щодо суміщення видів господарської

діяльності суб'єктами природних монополій та господарювання на

суміжних ринках у сфері поводження з побутовими відходами;

- надання висновків про відповідність ліквідації, реорганізації

у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або

відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів

34

34

природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках

у сфері поводження з побутовими відходами умовам і правилам провадження

ліцензованої діяльності;

- проведення постійного моніторингу та аналізу ситуації на

ринках, що перебувають у стані природних монополій у сфері

перероблення та захоронення побутових відходів та прогнозування стану

розвитку таких ринків;

- сприяння створенню рівних умов для діяльності суб'єктів

природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у

сфері поводження із побутовими відходами;

- участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері

перероблення та захоронення побутових відходів відповідно до

законодавства;

- встановлення межі обсягу виробництва товарів (послуг), нижче рівня

якої суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на

суміжних ринках у сфері перероблення та захоронення побутових відходів

дозволяється провадити свою діяльність без ліцензій.

З’явилися нові повноваження Національної комісії, що здійснює

державне регулювання у сфері комунальних послуг, й щодо здійснення

нагляду і контролю у сфері перероблення та захоронення побутових

відходів. А саме:

- нагляд (контроль) за діяльністю суб'єктів, що здійснюють діяльність

з перероблення та захоронення побутових відходів, та застосування

відповідних санкцій за порушення ними умов і правил провадження

відповідних видів господарської діяльності;

- контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких

передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження

ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами

35

35

господарювання на суміжних ринках у сфері поводження з побутовими

відходами;

- контроль за виконанням суб'єктами природних монополій та

суб'єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм,

спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності та

зменшення втрат у процесі провадження діяльності із перероблення та

захоронення побутових відходів;

- контроль в межах наявних повноважень за якістю послуг, що

надаються суб'єктами природних монополій та суб'єктами у сфері

поводження з побутовими відходами;

- складання відповідно до Кодексу України про адміністративні

правопорушення протоколів про порушення посадовими особами суб'єктів

природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках

актів законодавства про перероблення та захоронення побутових відходів;

- схвалення рішень про застосування адміністративно-

господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та

суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах,

передбачених законом;

- подання до органів Антимонопольного комітету України

відомостей, що можуть свідчити про факти порушення законодавства про

захист економічної конкуренції.

Для здійснення державного нагляду (контролю) за ринком

комунальних послуг відповідно до нового Закону після набуття ним

чинності посадові особи Національної комісії, що здійснює державне

регулювання у сфері комунальних послуг, матимуть право:

- безперешкодного доступу на територію і в приміщення суб'єктів

природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у

сфері поводження з побутовими відходами за умови виконання державного

нагляду (контролю), передбаченого законом;

36

36

- здійснювати проведення планових та позапланових перевірок;

- давати в межах своїх повноважень суб'єктам природних

монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері

поводження з побутовими відходами обов'язкові для виконання приписи

щодо усунення фактів порушення вимог нормативно-правових актів;

- застосовувати до посадових осіб суб'єктів природних монополій

та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері поводження з

побутовими відходами у розмірах та порядку, визначених Кодексом

України про адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення

за:

- несвоєчасне надання документів, необхідних для здійснення

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг, її повноважень, та інформації, передбаченої

законодавством;

- ненадання інформації Національній комісії, що здійснює

державне регулювання у сфері комунальних послуг, або надання

завідомо недостовірних даних посадовими особами суб'єктів

природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних

ринках у сфері перероблення та захоронення побутових відходів;

- невиконання або несвоєчасне виконання суб'єктами природних

монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сфері

перероблення та захоронення побутових відходів, рішень чи

приписів посадових осіб Національної комісії, що здійснює

державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

З урахуванням окреслених вище новацій на ринку поводження з

побутовими відходами Виконавець НДР пропонує розглянути таку модель

ринку поводження з побутовими відходами та запровадити такі підходи до

державного регулювання відносин на цьому ринку в рамках єдиного

37

37

законодавчого акту, що комплексно врегулює діяльність у житлово-

комунальній сфері.

Ввести такі нові послуги на ринку поводження з побутовими

відходами:

- послуга з поводження з побутовими відходами;

- послуга з вивезення побутових відходів (передбачає збір та

перевезення побутових відходів);

- послуга з перероблення побутових відходів (включаючи

сортування, перероблення та/або утилізацію);

- послуга з захоронення побутових відходів.

При цьому, надання послуги поводження з побутовими відходами

передбачає обов’язкове вивезення побутових відходів та їх перероблення

та/або захоронення.

До ринку природних монополій та суміжних ринків у цьому

випадку відноситимуться такі види діяльності:

- захоронення побутових відходів – природна монополія;

- перероблення побутових відходів – суміжний ринок,

до потенційно-конкурентний ринків:

- поводження з побутовими відходами;

- вивезення побутових відходів.

Визначення наведених вище видів діяльности та послуг, а також

віднесення їх до ринків природних монополій, суміжних ринків та

потенційно конкурентних ринків у єдиному акті законодавства у житлово-

комунальній сфері вирішує такі завдання ТЗ до цієї науково-дослідної

роботи, як:

- уніфікація термінології у житлово-комунальній сфері щодо

видів діяльності та послуг, якими оперують ринки, що належать до

цієї сфери;

38

38

- гармонізація принципів та підходів до правового регулювання

ринків, що відносяться до житлово-комунальної сфери

(централізованого теплопостачання, централізованого

водопостачання та водовідведення, гарячого водопостачання,

обслуговування житла, поводження з побутовими відходами);

- уніфікація підходів до державного регулювання ринків

природних монополій;

- визначення послуг, якими оперують суб’єкти у житлово-

комунальній сфері, а також змісту послуг.

1.4. Класифікація житлово-комунальних послуг

Поточний стан.

Зазначимо, що відповідно до Закону України «Про житлово-

комунальні послуги», житлово-комунальні послуги класифікуються за:

1) функціональним призначенням;

2) порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні

послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та

гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване

опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

(прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території,

санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових

мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування,

поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків

(балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль

виконання умов договору тощо);

39

39

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та

підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення

несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Водночас, Законом України «Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг», регулюється діяльність у сфері комунальних послуг,

до яких віднесено послуги, що надаються на ринках, які перебувають у стані

природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і

централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто, комунальні послуги, визначені Законом України «Про житлово-

комунальні послуги», взагалі не співпадають з тими послугами, які

підлягають регулюванню Національної комісії, що здійснює державне

регулювання у сфері комунальних послуг, та не відносяться до сфери

природних монополій та суміжних ринків, визначених Законом України

«Про природні монополії».

Класифікація житлово-комунальних послуг залежно від порядку

затвердження цін/тарифів на них відповідно до чинного законодавства

передбачає наявність трьох груп:

перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які

затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої

влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що

здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна

комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які

затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній

території;

третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які

визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Водночас, законом не визначено, які з перелічених у ньому житлово-

комунальних послуг мають відноситися до другої та до третьої групи, хоча

40

40

це є дуже важливим питанням для визначення засобів та механізмів

державного регулювання у житлово-комунальній сфері. Законом також не

встановлено, до повноважень якого органу має відноситися визначення

розподілу житлово-комунальних послуг між другою та третьою групами

відповідно до тарифної класифікації.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

З урахуванням особливостей функціонування ринків природних

монополій та конкурентних ринків у житлово-комунальній сфері, вважаємо

за доцільне запровадити нову класифікацію житлово-комунальних послуг,

яка згрупує ці послуги відповідно до таких критеріїв:

- належність послуги до ринку природних монополій та суміжних

ринків або до потенційно конкурентних ринків;

- належність до обов’язкових послуг, тобто таких, від яких не може

відмовитися споживач (власник житлових та/або нежитлових

приміщень), що мешкає у багатоквартирному будинку, та таких,

що надаються за потребою (за вимогою) споживача;

- наявність або відсутність державного регулювання цін/тарифів на

певну послугу, а також суб’єкт регулювання цін/тарифів (орган

місцевого самоврядування або національні комісії, що здійснюють

державне регулювання у відповідних сферах).

З огляду на це, у новій моделі організації діяльності у житлово-

комунальній сфері пропонується класифікувати житлово-комунальні послуги

за трьома ознаками:

1) функціональним призначенням (в залежності від особливостей

функціонування тих чи інших ринків);

2) правовою природою (обов’язкові, необов’язкові для

споживачів);

3) порядком затвердження цін/тарифів (формування цін/тарифів

національними комісіями, що здійснюють державне регулювання

41

41

у певних сферах; формування цін/тарифів органами місцевого

самоврядування; ринкові ціни/тарифи).

Можливою є така класифікація житлово-комунальних послуг за

функціональним призначенням.

Варіант 1.

- комунальні послуги (включаючи послуги з поводження з

побутовими відходами),

- житлові послуги,

- послуги з управління.

Варіант 2.

- комунальні послуги,

- послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення

побутових відходів (збір та перевезення), перероблення побутових

відходів (сортування, переробка та або утилізація) та захоронення

побутових відходів),

- житлові послуги,

- послуги з управління.

Вважаємо Варіант 2 більш прийнятним, оскільки з його

використанням легше буде враховувати особливості надання послуг, що

відносяться до ринків централізованого теплопостачання, централізованого

водопостачання та водовідведення – з одного боку, та послуг, що відносяться

до ринку поводження з побутовими відходами – з іншого боку.

До першої групи житлово-комунальних послуг за функціональним

призначенням (комунальні послуги) слід віднести такі:

Варіант 1.

До комунальних послуг відносяться:

- транспортування теплової енергії;

- постачання теплової енергії;

- централізоване водовідведення;

42

42

- послуги з поводження з побутовими відходами.

Варіант 2.

До комунальних послуг відносяться:

- транспортування теплової енергії;

- постачання теплової енергії;

- централізоване водовідведення.

Відповідно вводиться нова додаткова група «послуги з поводження з

побутовими відходами», до якої відносяться такі послуги:

- поводження з побутовими відходами;

- вивезення побутових відходів (збір та перевезення),

- перероблення побутових відходів (сортування, переробка та або

утилізація);

- захоронення побутових відходів .

Виконавець НДР підтримує Варіант 2 з огляду на аргументи, наведені

у Табл. 1.3.

Таблиця 1.3.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань

відносно класифікації житлово-комунальних послуг за функціональним

призначенням (комунальні послуги)

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 1) Зберігається існуючий

підхід, що закріплений Законом

України “Про житлово-

комунальні послуги”.

2) Діяльність з вивезення

Питання запровадження

державного регулювання ринку

поводження з побутовими

відходами як природної

монополії у сфері комунальних

43

43

побутових відходів відноситься

до сфери комунальних послуг,

яка регулюється Національною

комісією, що здійснює

державне регулювання у сфері

комунальних послуг

послуг є новим та у певних

аспектах досить суперечливим,

тому закріплення такої

класифікації може призвести до

колізій у майбутньому в разі

обрання іншого підходу до

організації державного

регулювання на ринку

поводження з побутовими

відходами

2 Наявність особливостей

функціонування ринків

централізованого

теплопостачання,

водопостачання та

водовідведення, з одного боку,

та поводження з побутовими

відходами – з іншого

До другої (або третьої) групи житлово-комунальних послуг за

функціональним призначенням (житлові послуги) пропонується віднести

такі.

Варіант 1.

Житлові послуги:

- гаряче водопостачання;

- централізоване опалення;

- водопостачання;

- водовідведення;

44

44

- обслуговування інженерних комунікацій та технічних пристроїв

багатоквартирного будинку (обслуговування електричного,

сантехнічного, газового та іншого обладнання (інженерних

комунікацій) та технічних пристроїв багатоквартирного будинку);

- обслуговування внутрішньо будинкових приміщень;

- прибирання прибудинкової території ;

- санітарно-технічне обслуговування;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації;

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем

протипожежної автоматики та димовентиляційних каналів.

Варіант 2.

Житлові послуги:

- електропостачання;

- газопостачання;

- гаряче водопостачання;

- централізоване опалення;

- водопостачання;

- водовідведення;

- обслуговування інженерних комунікацій та технічних пристроїв

багатоквартирного будинку (обслуговування електричного,

сантехнічного, газового та іншого обладнання (інженерних

комунікацій) та технічних пристроїв багатоквартирного будинку);

- обслуговування внутрішньо будинкових приміщень;

- прибирання прибудинкової території ;

- санітарно-технічне обслуговування;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації;

45

45

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем

протипожежної автоматики та димовентиляційних каналів.

До третьої (або четвертої) групи житлово-комунальних послуг за

функціональним призначенням слід віднести послугу з управління

багатоквартирним будинком (групою будинків/споруд).

Плюси та мінуси застосування окремих варіантів класифікації

житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням наведені у

Табл.1.4.

Таблиця 1.4.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань щодо

класифікації житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням

(житлові послуги)

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 Простіше буде узгоджувати

проект єдиного акту

законодавства з

заінтересованими органами та

особами

Різні послуги, що надаються

споживачам – власникам

квартир (приміщень), будуть

відноситися до різних видів

послуг. Відповідно, права та

обов’язки суб’єктів ринку та

споживачів житлово-

комунальних послуг, викладені у

єдиному акті законодавства у

житлово-комунальній сфері, не

будуть розповсюджуватися на

послуги з газопостачання та

електропостачання

46

46

2 Забезпечення уніфікованого

підходу до визначення прав та

обов’язків суб’єктів ринку та

споживачів по відношенню до

всіх послуг, що надаються для

життєзабезпечення населення

Ускладнить розроблення та

узгодження єдиного акту

законодавства, що регулюватиме

діяльність у житлово-

комунальній сфері

Класифікація житлово-комунальних послуг за функціональним

призначенням буде врегульована законом.

Пропонується ввести такі кваліфікаційні групи за правовою

природою послуг:

- обов’язкові послуги – житлово-комунальні послуги, отримання

яких та здійснення оплати за які є обов’язковим для споживачів: власників

квартир у багатоквартирних будинках та нежитлових (офісних) приміщень, а

також для власників житлових і нежитлових будинків;

- додаткові послуги – житлово-комунальні послуги, які можуть

надаватися на вимогу споживача за його бажанням.

Пропонується віднести до обов’язкових такі житлово-комунальні

послуги:

- централізоване опалення - для споживачів/абонентів, що

мешкають у квартирах (приміщеннях) багатоквартирних будинків та інших

будинків/споруд, (офісних приміщень, житлових індивідуальних

кооперативів тощо), приєднаних до централізованих систем

теплопостачання, у випадку, якщо ними не укладено договір купівлі-продажу

теплової енергії з теплопостачальною організацією до квартири

(приміщення) або договір на обслуговування внтрішньобудинкових теплових

мереж та технічних пристроїв багатоквартирного будинку з виконавцем

відповідної послуги;

47

47

- водопостачання - для споживачів/абонентів, що мешкають у

квартирах (приміщеннях) багатоквартирних будинків та інших

будинків/споруд, (офісних приміщень, житлових індивідуальних

кооперативів тощо), приєднаних до централізованих систем водопостачання,

у випадку, якщо ними не укладено договір купівлі-продажу води (холодної) з

підпріємством централізованого водопостачання до квартири (приміщення)

або договір на обслуговування внутрішньобудинкових водопровідних мереж

та технічних пристроїв багатоквартирного будинку з виконавцем відповідної

послуги;

- водовідведення – для споживачів/абонентів, що мешкають у

квартирах багатоквартирних будинків та інших будинків/споруд, (офісних

приміщень, житлових індивідуальних кооперативів тощо), приєднаних до

централізованих систем водовідведення, у випадку, якщо ними не укладено

договір на виконання послуги централізованого водовідведення з

підпріємством централізованого водовідведення від квартири (приміщення)

або договір на обслуговування внутрішньобудинкових мереж водовідведення

та технічних пристроїв багатоквартирного будинку з виконавцем відповідної

послуги;

- поводження з побутовими відходами – для власників квартир

у багатоквартирних будинках та інших будинків/споруд, (офісних

приміщень, житлових індивідуальних кооперативів тощо), індивідуальних

будинків;

- обслуговування внутрішньо будинкових приміщень – для

власників\ належних користувачів квартир у багатоквартирних будинках,

офісних приміщень у багатоофісних будинках;

- прибирання прибудинкової території - для власників належних

користувачів квартир у багатоквартирних будинках, офісних приміщень у

багатоофісних будинках, та інших будинків/споруд;

48

48

- технічне обслуговування ліфтів (за наявності) - для власників

квартир/ належних користувачів у багатоквартирних будинках, офісних

приміщень у багатоофісних будинках;

- обслуговування систем диспетчеризації - для власників/

належних користувачів квартир у багатоквартирних будинках, офісних

приміщень у багатоофісних будинках, обладнаних системами

диспетчеризації;

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем

протипожежної автоматики та димовентиляційних каналів - для

власників належних користувачів квартир у багатоквартирних будинках,

офісних приміщень у багатоофісних будинках, обладнаних системами

протипожежної автоматики та димовентиляційними каналами, крім

випадків, коли ними укладено договори купівлі-продажу води (холодної) з

підпріємством централізованого водопостачання до квартири (приміщення),

купівлі-продажу теплової енергії з теплопостачальною організацією до

квартири (приміщення), централизованого водовідведення з підпріємством

централізованого водовідведення від квартири (приміщення).

Класифікація житлово-комунальних послуг за їх правовою природою

буде врегульована законом.

Пропонується ввести такі кваліфікаційні групи за порядком

формування цін/тарифів.

Варіант 1.

Кваліфікаційні групи:

- житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які встановлюються

національними комісіями, що здійснюють державне регулювання в сфері

комунальних послуг та енергетики;

- житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які встановлюються

органами місцевого самоврядування;

49

49

- житлово-комунальні послуги, ціни/тарифі на які встановлюються

на конкурентному ринку.

До першої групи згідно цієї класифікації слід віднести комунальні

послуги (відповідно до Варіанту 2) та ті послуги, що віднесені до категорії

«послуги з поводження з побутовими відходами», і відносяться до сфери

регулювання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у

сфері комунальних послуг (перероблення побутових відходів та захоронення

побутових відходів).

До другої групи мають відноситься послуги, які на сьогодні штучно

монополізовані та на певний період потребують державного регулювання, до

третьої – ті, що є конкурентними і ціни на які визначаються на ринкових

засадах.

Варіант 2.

- житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які встановлюються

національними комісіями, що здійснюють державне регулювання в сфері

комунальних послуг та енергетики;

- житлово-комунальні послуги, які не мають альтернативи на

відповідному ринку (тобто надаються на штучно монополізованому ринку),

та ціни/тарифи на які встановлюються органами місцевого самоврядування;

- житлово-комунальні послуги, які надаються на штучно

монополізованому ринку в умовах народження на ньому конкуренції, та

граничні ціни/тарифи на які встановлюються органами місцевого

самоврядування;

- житлово-комунальні послуги, ціни/тарифі на які встановлюються

на конкурентному ринку.

Плюси та мінуси застосування наведених вище альтернативних

варіантів класифікації житлово-комунальних послуг за порядком формування

цін/тарифів наведені у Табл.1.5.

50

50

Таблиця 1.5.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань

стосовно класифікації житлово-комунальних послуг за порядком формування

цін/тарифів

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 Фактично зберігається

існуюча класифікація, але

дещо уточнюється відповідно

до нової моделі

Не стимулює розвиток

конкуренції на потенційно

конкурентних ринках

2 Стимулює поступовий перехід

до ринкового встановлення цін

(тарифів) на потенційно-

конкурентних ринках. Сприяє

розвитку конкуренції

Класифікація житлово-комунальних послуг за порядком формування

цін/тарифів буде врегульована:

- для комунальних послуг (та послуг з поводження з побутовими

відходами у разі застосування Варіанта 2 класифікації послуг за

функціональним призначенням) - законом;

51

51

- для житлових послуг та послуг з управління - органом,

уповноваженим здійснювати державне регулювання у сфері

комунальних послуг.

Повноваження органу, що здійснює управління у житлово-

комунальній сфері, здійснювати класифікацію житлових послуг та послуг з

управління за порядком формування цін/тарифів встановлюється законом.

Уточнення класифікації житлово-комунальних послуг вирішує такі

завдання ТЗ до цієї науково-дослідної роботи, як:

- уніфікація підходів до державного регулювання ринків

природних монополій;

- визначення правил діяльності на конкурентних ринках у

житлово-комунальній сфері, що стимулюватиме позбавлення цих ринків

штучної монополізації;

- створення сприятливого середовища для входження у житлово-

комунальну сферу приватного бізнесу, зокрема, в рамках державно-

приватного партнерства.

1.5. Об’єкти у житлово-комунальній сфері та їх правовий режим

Поточний стан.

Правовий режим об’єктів у житлово-комунальній сфері визначено

Цивільним кодексом, законами України «Про житлово-комунальні послуги»,

«Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду

та питне водопостачання», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного

будинку».

Цивільним кодексом України встановлені такі об'єкти права

власності:

- житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з

дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-

правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

52

52

- квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку,

призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено

такі об’єкти:

- внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади

та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-

комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних

та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані

метрологічні характеристики;

Законом України «Про трубопровідний транспорт» визначено:

- об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та

промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні

частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне

обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію

трубопровідного транспорту;

- магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що

функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з

усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним

процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні,

міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування

споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з

державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

- промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші

немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові,

внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські

газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі,

розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Законом України «Про теплопостачання» визначено такі об’єкти:

53

53

- група будинків (споруд) - два або більше будинків (споруд), які

разом з тепловими мережами до місця установки приладу комерційного

обліку теплової енергії мають одну балансову належність;

- магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і

споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової

енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність

енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує

транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального

теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу

споживача;

- об'єкти у сфері теплопостачання - теплогенеруючі станції чи

установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні,

когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва

і транспортування теплової енергії, а також об'єкти та споруди, основне і

допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та

надійної експлуатації теплових мереж;

- теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для

виробництва, перетворення та споживання теплової енергії;

- тепловикористальна установка - комплекс обладнання

(пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення,

вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-

побутових потреб;

- теплогенеруюча установка - комплекс взаємопов'язаного

обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його

розташування;

- прилад комерційного обліку теплової енергії - засіб

вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип

54

54

якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на

основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

- система автономного теплопостачання - внутрішньобудинкова

система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого

багатоквартирного будинку;

- система децентралізованого теплопостачання - сукупність

джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год, місцевих

(розподільчих) теплових мереж;

- система помірно-централізованого теплопостачання -

сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год,

магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел

теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж,

що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення

споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та

помірно-централізованого теплопостачання;

Законом України «Про засади функціонування ринку природного

газу» визначено:

газорозподільні мережі - виробничий комплекс, що

складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів,

призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій

безпосередньо споживачам.

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»

визначено такі об’єкти:

- водопровідна мережа - система трубопроводів, відповідних

споруд та устаткування для розподілу і подачі питної води споживачам;

- джерело питного водопостачання - водний об'єкт, вода якого

використовується для питного водопостачання після відповідної обробки

або без неї.

55

55

Законом України «Про об’єднання співвласників

багатоквартирного будинку» визначено такі об’єкти:

- житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна,

що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на

ній багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та

інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс;

- нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового

комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом

цивільно-правових відносин;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного

будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною

ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку;

- технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні

комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-

гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові

мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні

вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали

для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів

електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою

території)

Законом України «Про особливості передачі і оренду чи концесію

об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що

перебувають у комунальній власності» визначено, що для цілей цього

Закону термін "об'єкти централізованого водо-, теплопостачання і

водовідведення" вживається у такому значенні: цілісні майнові комплекси,

системи цілісних майнових комплексів, які забезпечують (призначені) та

достатні для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах

водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, надання послуг,

пов'язаних з постачанням споживачам тепла, а також майнові комплекси

56

56

структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного

здійснення господарської діяльності у зазначених сферах.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

Розглянемо, які об’єкти у житлово-комунальній сфері мають бути

визначені у житлово-комунальній сфері в рамках нової удосконаленої моделі

та нового закону, а також - яким має бути їх правовий режим щодо прав

власності і спільного використання мереж.

1) Трубопроводи (мережі)

Об'єкти трубопровідного транспорту, до яких відносяться мережі

газопостачання, централізованого теплопостачання, водопостачання та

водовідведення відповідно до Закону України «Про трубопровідний

транспорт» розподіляються на магістральні та промислові трубопроводи.

Натомість Закон України “Про електроенергетику” поділяє трубопроводи на

магістральні та локальні або місцеві (розподільчі). Об’єкти, що відносяться

до кожної з цих категорій, відповідно до законодавства мають різний

правовий режим. З огляду на це, законодавство у житлово-комунальній сфері

має дати чітку відповідь, до якої категорії мереж (магістральні чи

промислові) відносяться ті чи інші теплові мережі, водопровідні мережі та

мережі водовідведення.

З урахуванням зазначеного пропонується у єдиному акті закону у

житлово-комунальній сфері передбачити таке.

1.1) Ввести термін «внутрішньобудинкові системи

багатоквартирного будинку» та дати їм таке визначення:

«інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для

отримання споживачами окремих квартир (приміщень), розташованих у

багатоквартирному будинку, житлово-комунальних послуг за умови

забезпечення санітарно-гігієнічних вимог та правил їх безпечної

експлуатації (мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання,

водовідведення, теплові установки, у т.ч. системи автономного

57

57

теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання

протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для

димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів

електропостачання, елеваторних вузлів тощо) , які знаходяться в межах

багатоквартирного будинку».

1.2) Дати визначення різним видам теплових мереж.

Пропонується розглянути два варіанти.

Варіант 1.

Уточнити визначення термінів «магістральна теплова мережа» та

«місцева (розподільча) теплова мережа» з метою їх чіткого розмежування

між собою:

- магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і

споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела

теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність

енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує

транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального

теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу

споживача.

Відповідно до цього варіанту теплові мережі чітко розподіляються на

магістральні та промислові мережі, які відповідно до Закону України “Про

трубопровідний транспорт” мають різний правовий режим.

Варіант 2.

Замість термінів “магістральна теплова мережа” та “місцева

(розподільча) теплова мережа” вести термін “теплова мережа”, оскільки

для деяких систем централізованого теплопостачання не завжди можливо

чітко відрізнити одне від одного магістральні та теплові мережі.

Дати таке визначення тепловим мережам:

58

58

«теплова мережа - сукупність обладнання (включаючи центральні

теплові пункти, насосні станції), що застосовуються для транспортування

теплової енергії, у т.ч. теплоносія від джерела теплової енергії до

тепловикористувальної установки».

Віднести теплові мережі до промислових трубопроводів, шляхом

внесення відповідних змін до Законів України “Про трубопровідний

транспорт”, «Про оренду державного та комунального майна».

На думку виконавця НДР, Варіант 2 є більш привабливим з огляду на

аргументацію, наведену у Табл. 1.6.

Таблиця 1.6.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань щодо

визначення теплових мереж

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 Відповідає існуючому

правовому регулюванню.

Відповідно, простіше буде

узгоджувати проект єдиного

акту законодавства з

заінтересованими органами та

особами

Ускладнює визначення

правового режиму відповідних

об’єктів, створює проблеми у

застосуванні законодавства.

Фактично не впливає на реальні

відносини на відповідному

ринку

2 Спрощує визначення

правового режиму відповідних

об’єктів, призводить до

уникнення неоднозначного

тлумачення законодавства

59

59

1.3) Дати визначення мережам водопостачання та водовідведення.

Пропонується розглянути два варіанти.

Варіант 1.

Ввести в обіг та дати визначення термінам «магістральна

водопровідна мережа», «місцева (розподільча) водопровідна мережа»,

«магістральна мережа водовідведення», «місцева мережа

водовідведення» з метою визначення (уточнення) правового режиму для

кожного виду зазначених мереж (як магістральних та промислових мереж).

Відповідно, тим самим буде встановлено правовий режим

магістральних трубопроводів для магістральних водопровідних мереж та

магістральних мереж водовідведення, та правовий режим промислових

трубопроводів для місцевих (розподільчих) водопровідних мереж та

місцевих мереж водовідведення.

Варіант 2.

Не розмежовувати водопровідні мережі та мережі водовідведення на

магістральні та розподільчі. Відповідно визначити мережі централізованого

водопостачання та мережі централізованого водовідведення, віднесши їх до

промислових трубопроводів.

Реалізація зазначеного варіанту потребує внесення змін до Закону

«Про трубопровідний транспорт», «Про приватизацію державного майна»,

«Про оренду державної та комунальної власності» тощо.

Плюси та мінуси зазначених варіантів наведені у Табл.1.7.

Таблиця 1.7.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань щодо

визначення мереж водопостачання та водовідведення

Варіанти

Плюси

Мінуси

60

60

1 Відповідає підходам,

існуючим відповідно до

чинного правового

регулювання в сфері

теплопостачання

Ускладнює визначення

правового режиму відповідних

об’єктів.

Фактично до сьогодні не

існувало у законах, відповідно не

вплине на реальні відносини на

ринках водопостачання та

водовідведення

2 Спрощує визначення

правового режиму відповідних

об’єктів, призводить до

уникнення неоднозначного

тлумачення законодавства

1.4) Гармонізувати зазначені терміни з термінологією, що

використовується у Законі України «Про трубопровідний транспорт» та

інших законах України, внесши відповідні зміни у цей закон.

1.5) Усунути колізії, що існують при визначенні правового режиму

магістральних та промислових мереж газопостачання, енергопостачання (для

Варіанту 2), централізованого теплопостачання, водопостачання та

водовідведення з урахуванням вимог Закону України «Про трубопровідний

транспорт».

1.6) Визначити правовий режим внутрішньобудинкових систем

багатоквартирного будинку, зокрема, встановити обмеження щодо форм

власності на такі об’єкти, передачу їх в управління, оренду, концесію тощо.

Зокрема, пропонується передбачити для внутрішньобудинкових

систем багатоквартирного будинку:

- закріплення їх у спільній сумісній власності співвласників

багатоквартирного будинку;

61

61

- визначення засад їх експлуатації, утримання та підтримання у

належному технічному стані (для ОСББ, ЖБК, ЖК – можливість замовляти

обслуговування та ремонт таких мереж за потребою, для інших

споживачів/абонентів – власників квартир (приміщень) багатоквартирних

будинків - обов’язковість здійснення їх експлуатації, утримання та

підтримання у належному технічному стані виконавцем відповідних послуг

(водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, гарячого

водопостачання));

- визначити умови передачі їх в управління або концесію (ОСББ,

ЖБК, ЖК можуть передавати їх в управління або у концесію будь-якому

суб’єкту господарювання, що має відповідну кваліфікацію; за відсутності у

багатоквартирному будинку ОСББ, ЖБК, ЖК – можна передавати лише в

управління виконавцю відповідних послуг та лише у випадку письмової

згоди усіх власників квартир (приміщень) багатоквартирного будинку) ;

- заборонити передачу зазначених систем в оренду.

2) Інші об’єкти у житлово-комунальній сфері.

Серед інших об’єктів у житлово-комунальній сфері пропонується

залишити такі, удосконаливши їх визначення:

- об'єкти у сфері теплопостачання - теплогенеруючі станції чи

установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні,

когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва

і транспортування теплової енергії, а також об'єкти та споруди, основне і

допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та

надійної експлуатації теплових мереж;

- теплогенеруюча установка (джерело теплової енергії) - комплекс

взаємопов'язаного обладнання, що застосовується для виробництва теплової

енергії, незалежно від місця його розташування;

- тепловикористальна установка - комплекс обладнання

(пристроїв), що застосовується для використання теплової енергії чи

62

62

теплоносія для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання (або

виробництва гарячої води), технологічних або комунально-побутових потреб;

- джерело питного водопостачання - водний об'єкт, вода якого

використовується для задоволення питних та господарських потреб після

відповідної обробки або без неї;

- житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що

утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній

багатоквартирним житловим будинком або його частиною разом із

спорудами та інженерними мережами;

- нежиле приміщення - приміщення, яке належить до

житлового комплексу (багатоквартирного житлового будинку), але не

відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-

правових відносин;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного

житлового будинку (офісного приміщення), визначена актом на право

власності чи користування земельною ділянкою і призначена для

обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Додатково необхідно ввести у єдиному законі у жиілово-комунальній

сфері визначення таких термінів: «багатоквартирний будинок», «станція

очищення стоків», інші об’єкти водопостачання та водовідведення.

3) Уточнити класифікацію систем теплопостачання.

Пропонується розглянути такі прийнятні варіанти класифікації систем

теплопостачання.

Варіант 1.

Залишити існуючу класифікацію систем теплопостачання (автономна,

децентралізована, помірно-централізована, централізована) та ввести

відповідну класифікацію систем водопостачання (автономна,

нецентралізована, централізована), визначивши їх таким чином.

63

63

- система автономного теплопостачання - внутрішньобудинкова

система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого

багатоквартирного будинку;

- система децентралізованого теплопостачання - сукупність

джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год, місцевих

(розподільчих) теплових мереж;

- система помірно-централізованого теплопостачання -

сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год,

магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел

теплової енергії, (магістральних та місцевих (розподільчих) – для

Варіанту 1) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються

для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає

системи децентралізованого та помірно-централізованого

теплопостачання;

- автономна система водопостачання – комплекс споруд та

пристроїв, які призначені для забору, підготовки (або без неї), зберігання та

подачі води до місць споживання, що знаходяться у користуванні фізичних

осіб та обмежені для загального користування;

- системи нецентралізованого водопостачання – комплекс споруд

та пристроїв, які технологічно не пов’язані з водопровідною мережею, що

призначені для загального користування або для обмеженого кола

споживачів;

- система централізованого водопостачання - комплекс споруд,

пристроїв, водопровідних мереж, які призначені для централізованого

забору, підготовки, зберігання та подачі води до місць споживання.

Варіант 2.

64

64

Визначити, що системи теплопостачання можуть бути індивідуальні

та централізовані. При цьому централізовані, в свою чергу, можуть

поділяються на: централізовані, помірно-централізовані та автономні.

Аналогічний підхід застосувати й для систем водопостачання:

розподіливши їх на системи централізованого водопостачання та системи

автономного водопостачання.

Плюси та мінуси зазначених варіантів наведені у Табл.1.8.

Таблиця 1.8.

Порівняння можливих варіантів законодавчого врегулювання питань

стосовно класифікації систем теплопостачання та водопостачання

(централізовані, автономні)

Варіанти

Плюси

Мінуси

1 Відповідає підходам, існуючим

у чинному правовому

регулюванні в сфері

теплопостачання

Ускладнює розподіл відповідних

систем відповідно до

класифікаційних ознак

2 Спрощує визначення

правового режиму відповідних

систем, призводить до

уникнення неоднозначного

тлумачення законодавства

4) Ввести визначення приладів обліку:

- прилад комерційного обліку теплової енергії - засіб

вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип

65

65

якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на

основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

- прилад комерційного обліку води - засіб вимірювальної

техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого

занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі

показань якого визначається обсяг спожитої води;

Як варіант, виокремити визначення комерційний облік та прилади

обліку у квартирах багатоквартирних будинків.

Уточнення правового режиму об’єктів у житлово-комунальній сфері

та визначення його у єдиному акті законодавства у житлово-комунальній

сфері та змінах до законів України “Про трубопровідний транспорт”, “Про

приватизацію державного майна”, “Про оренду державного та комунального

майна”, “Про особливості передачу в оренду та концесію об’єктів

централизованого водо-, теплопостачання та водовідведення” тощо вирішує

такі завдання ТЗ до цієї науково-дослідної роботи, як:

- гармонізація принципів та підходів до правового регулювання

ринків, що відносяться до житлово-комунальної сфери (централізованого

теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення,

гарячого водопостачання, обслуговування житла, поводження з побутовими

відходами);

- уніфікація термінології у житлово-комунальній сфері;

- створення сприятливого середовища для входження у житлово-

комунальну сферу приватного бізнесу, зокрема, в рамках державно-

приватного партнерства.

1.6. Суб’єкти ринків у житлово-комунальній сфері та їх правовий

статус

Поточний стан.

66

66

Законами України «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне

водопостачання» , «Про житлово-комунальні послуги», іншими законами

України визначено таких суб’єктів ринку у житлово-комунальній сфері:

- теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності,

який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та

виробляє теплову енергію;

- теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської

діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з

постачання споживачам теплової енергії;

- теплосервісна організація - суб'єкт господарської діяльності з

технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та

споживання теплової енергії;

- підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання,

що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного

водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів

розливу, застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та

виробництво фасованої питної води

- виробник – суб’єкт господарювання, який виробляє або створює

житлово-комунальні послуги;

- виконавець – суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого

є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов

договору;

- балансоутримувач:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) -

власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з

власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-

продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною

67

67

організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг

з кінцевими споживачами (Закон України «Про теплопостачання»);

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або

комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або

юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне

майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену

законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для

своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а

також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його

експлуатацію згідно з законом (Закон України «Про житлово-комунальні

послуги»);

- власник:

- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або

комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична

особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання

приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом

будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (Закон

України «Про житлово-комунальні послуги»);

- власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому

будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення

загального користування, опорні конструкції будинку, механічне,

електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині

квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі,

які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також

власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку

(Цивільний кодекс);

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір

отримати житлово-комунальну послугу;

- управитель:

68

68

управитель - особа, яка за договором з власником чи

балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим

комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком)

і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов

договору (Закон України «Про житлово-комунальні послуги»);

управитель - юридична особа, яка здійснює управління неподільним

та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника

(власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію (Закон України

«Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»);

управитель, якщо це визначено договором про управління майном,

є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і

розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном.

Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності

до управителя на майно, передане в управління (Цивільний кодекс).

Не зважаючи на те, що протягом 2012 р. до Закону України “Про

житлово-комунальні послуги” двічі вносилися зміни, жодних змін щодо

визначення суб’єктів у житлово-комунальній сфері внесено не було.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

У новій удосконаленій моделі організації діяльності у житлово-

комунальній сфері пропонується залишити (визначити) таких суб’єктів:

- теплогенеруюча організація;

- теплотранспортуюча організація;

- теплопостачальна організація;

- підприємство централізованого водопостачання;

- підприємство централізованого водовідведення;

- підприємство з вивезення побутових відходів;

- підприємство з перероблення побутових відходів;

- підприємство з захоронення побутових відходів;

- підприємство з очищення стоків;

69

69

- виконавець послуг;

- управитель;

- споживач, виокремивши серед них кваліфікованих споживачів;

- ЖЕО.

Терміни «виробник послуг», «балансоутримувач», «група будинків»,

«теплосервісна компанія» мають бути вилучені з законодавства.

Визначення терміну «власник» не потребує уточнення у спеціальному

законодавстві порівняно із його визначенням у Цивільному кодексі України.

Визначення терміну «управитель» також має базуватися на

Цивільному кодексі України. Водночас у спеціальному законодавстві у

житлово-комунальній сфері мають бути визначені особливості правового

статусу управителів багатоквартирними житловими будинками, групами

будинків та споруд, а саме функції,які вони мають виконувати.

Вважається також за доцільне при визначенні терміну

“теплотранспортуюча організація” здійснити прив’язку цієї організації до

права власності (розпорядження) відповідними мережами теплопостачання

(магістральними та/або розподільчими), як це передбачено для терміну

“теплогенеруюча організація”.

Що стосується визначення «теплопостачальної організації», то воно

має бути удосконалено з урахуванням вимог до здійснення виду діяльності

«постачання теплової енергії» та передбачити закріплення обов’язку

теплопостачальної організації встановлювати прилади обліку у точці

розподілу між нею та кваліфікованими (колективними) споживачами.

Враховуючи наявність в Україні особливостей обслуговування

споживачів/абонентів – мешканців квартир у багатоквартирних житлових

будинках порівняно з іншими споживачами пропонуються виділити серед

споживачів категорію кваліфікованих споживачів (колективних

споживачів), що матимуть інший правовий статус, ніж просто споживачі.

70

70

Під кваліфікованим споживачем ми розуміємо осіб, що представляють

інтереси багатоквартирних будинків, у яких створені житлово-будівельні

кооперативи, житлові кооперативи, ОСББ; індивідуальні житлові будинки;

нежитлові будівлі, інші об’єкти, що використовують комунальні ресурси для

надання житлово-комунальних послуг іншим споживачам (наприклад,

центральні теплові пункти (ЦТП)). Крім того, кваліфікованими споживачами

можуть бути визнані дачні кооперативи та кооперативи (об’єднання) з

обслуговування групи індивідуальних житлових будинків, які мають у

своєму розпорядженні об’єкти спільного користування та спільні мережі.

Просто споживачами/абонентами є власники квартир у

багатоквартирному будинку (або орендарі - фізична особа, що проживає у

квартирі (приміщенні) і з якою укладений договір на надання відповідних

послуг) у випадку, якщо в цьому будинку не створено ЖБК, ЖК або ОСББ,

або якщо до ОСББ не входять власники всіх квартир і приміщень, що

розташовані у відповідному багатоквартирному будинку), а також всі

власники (орендарі) приміщень в офісних будинках.

З огляду на зазначене пропонується надати такі визначення суб’єктам

у житлово-комунальній сфері (див. Табл. 1.9).

Таблиця 1.9.

Суб’єкти у житлово-комунальній сфері

Суб’єкти ринку

Коментарі

Споживач /абонент фізична чи юридична особа, яка отримує або має

намір отримати житлово-комунальну послугу для

забезпечення власних (комунально-побутових)

потреб

Кваліфікований фізична чи юридична особа, яка отримує або має

71

71

(колективний)

споживач

намір отримати житлово-комунальну послугу або

комунальний ресурс для забезпечення власних

потреб (у випадку ОСББ, ЖБК, ЖК, дачні

кооперативи та кооперативи (об’єднання) з

обслуговування групи індивідуальних житлових

будинків, які мають у своєму розпорядженні об’єкти

спільного користування та спільні мережі, а також

індивідуальні житлові та нежитлові будинки) або

використання для надання житлово-комунальних

послуг

Теплогенеруюча

організація

суб'єкт господарської діяльності, який має у

своїй власності або користуванні теплогенеруюче

обладнання та виробляє теплову енергію

Теплотранспортуюча

організація

суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй

власності або користуванні магістральні та

розподільчі теплові мережі та здійснює

транспортування теплової енергії

Теплопостачальна

організація

суб'єкт господарської діяльності з постачання

споживачам теплової енергії, що виробляється на

системах централізованого теплопостачання

Підприємство

централізованого

водопостачання

суб'єкт господарювання, який має у власності або

користуванні системи централізованого

водопостачання та здійснює діяльність з

централізованого водопостачання відповідно до

ліцензії

Підприємство

централізованого

водовідведення

суб'єкт господарювання, який має у власності або

користуванні системи централізованого

водовідведення і очищення стічних вод та здійснює

діяльність з централізованого водовідведення

72

72

відповідно до ліцензії

Підприємство

централізованого

гарячого

водопостачання

суб'єкт господарювання, який має у власності або

користуванні центральні теплові пункти та мережі,

що використовуються для здійснення діяльності з

централізованого гарячого водопостачання

Виконавець послуг з

гарячого

водопостачання

(водопостачання,

централізованого

опалення,

водовідведення)

суб'єкт господарювання, який здійснює господарську

діяльність з гарячого водопостачання

(водопостачання, централізованого опалення,

водовідведення) для споживачів/абонентів -

мешканців багатоквартирних будинків

Виконавець послуг з

поводження з

побутовими

відходами

суб'єкт господарювання, предметом діяльності

якого є надання споживачам послуг з поводження з

побутовими відходами, яке передбачає забезпечення

вивезення побутових відходів, їх перероблення

та/або захоронення відповідно до законодавства та

умов договору

Підприємство з

вивезення побутових

відходів

суб'єкт господарювання, предметом діяльності

якого є збір та перевезення побутових відходів

відповідно до законодавства та умов договору

Підприємство з

перероблення

побутових відходів

суб'єкт господарювання, предметом діяльності

якого є сортування, переробка та/або утилізація

побутових відходів відповідно до законодавства та

умов договору

Підприємство з

захоронення

побутових відходів

суб'єкт господарювання, предметом діяльності

якого є захоронення побутових відходів відповідно

до законодавства та умов договору

Управитель визначення надано у статті 1033 Цивільного кодексу

73

73

України, яким встановлено вичерпні комплексні

норми щодо цього терміну

ЖЕО суб'єкт господарювання, предметом діяльності

якого є надання послуг з обслуговування

багатоквартирних житлових будинків та послуг з

вивезення побутових відходів відповідно до

законодавства та умов договору

Інші суб’єкти

господарської

діяльності

суб'єкти господарювання, предметом діяльності

яких є надання житлово-комунальних послуг

відповідно до законодавства та умов договору

Включення визначення наведених вище суб’єктів ринків, що

відносяться до житлово-комунальної сфери, у єдиний акт законодавства у

житлово-комунальній сфері вирішує такі завдання ТЗ до цієї науково-

дослідної роботи, як:

- уніфікація термінології у житлово-комунальній сфері;

- визначення особливостей правового регулювання відносин

суб’єктів господарювання на ринках у житлово-комунальній сфері із

індивідуальними та колективними споживачами;

- створення сприятливого середовища для входження у житлово-

комунальну сферу приватного бізнесу, зокрема, в рамках державно-

приватного партнерства.

1.7. Права та обов’язки суб’єктів ринків у житлово-комунальній

сфері

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

У новій удосконаленій моделі пропонується гармонізувати

визначення прав та обов’язків споживачів та інших суб’єктів ринків у

житлово-комунальній сфері, які на сьогодні містяться у законах України

74

74

«Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про питну

воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг» тощо, з урахуванням викладеного нижче (див. Табл.

1.10 – 1.11).

Таблиця 1.10.

Відносини суб’єктів господарювання з споживачами

Суб’єкти

господарювання у

житлово-комунальній

сфері

Споживач

Кваліфікований

споживач

Теплогенеруюча

організація

-

+

якщо споживачем є

теплопостачальна

організація

Теплотранспортуюча

організація

- +

якщо споживачем є

теплопостачальна

організація

Теплопостачальна

організація

+

якщо всі споживачі

(абоненти)

багатоквартирного

будинку уклали угоду

на передачу в

управління

теплопостачальній

організації внутрішньо

будинкових теплових

+

75

75

мереж та іншого

необхідного обладнання

Підприємство

централізованого

водопостачання

+

якщо всі споживачі

(абоненти)

багатоквартирного

будинку уклали угоду

на передачу в

управління

підприємству

централізованого

водопостачання

внутрішньо будинкових

мереж водопостачання

та іншого необхідного

обладнання

+

Підприємство

централізованого

водовідведення

+

якщо всі споживачі

(абоненти)

багатоквартирного

будинку уклали угоду

на передачу в

управління

підприємству

централізованого

водовідведення

внутрішньо будинкових

мереж водовідведення

та іншого необхідного

+

76

76

обладнання

Підприємство

централізованого

гарячого

водопостачання

+

якщо багатоквартирний

будинок приєднаний до

ЦТП та всі побутові

споживачі

багатоквартирного

будинку уклали угоду

на передачу в

управління

теплопостачальній

компанії внутрішньо

будинкових мереж

гарячого

водопостачання та

іншого необхідного

обладнання

+

якщо споживач чи

виконавець послуг

гарячого

водопостачання

приєднаний до ЦТП

Виконавець послуг

водопостачання

+ -

Виконавець послуг

гарячого

водопостачання

+ -

Виконавець послуг

опалення

+ -

Виконавець послуг

водовідведення

+ -

Виконавець послуг з

поводження з

+ +

77

77

побутовими відходами

Підприємство з

вивезення побутових

відходів

+,

якщо це підприємство

визначено виконавцем

послуг з поводження з

побутовими відходами

+

якщо це підприємство

визначено виконавцем

послуг з поводження з

побутовими відходами

Підприємство з

перероблення

побутових відходів

- -

Підприємство з

захоронення побутових

відходів

- -

Управитель -

за бажанням ОСББ.

ЖБК, ЖК, а також,

якщо в управління

передається комплекс

(група) будинків

(споруд) відповідно до

договору

Інші суб’єкти

господарювання

+ +

Таблиця 1.11.

Вимоги до суб’єктів господарювання у житлово-комунальній сфері

Суб’єкти

господарювання у

житлово-комунальній

сфері

Вимоги

Теплогенеруюча відповідність ліцензійним умовам, що

78

78

організація встановлюються Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Теплотранспортуюча

організація

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Теплопостачальна

організація

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Підприємство

централізованого

гарячого

водопостачання

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Підприємство

централізованого

водопостачання

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Підприємство

централізованого

водовідведення

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснюю державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Виконавець послуг

водопостачання

Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2.

Відповідність визначеним законом умовам

79

79

Виконавець послуг

гарячого

водопостачання

Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2.

Відповідність компанії визначеним законом

умовам

Виконавець послуг

централізованого

опалення

Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2.

Відповідність компанії визначеним законом

умовам

Виконавець послуг

водовідведення

Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2.

Відповідність компанії визначеним законом

умовам

Виконавець послуг з

поводження з

побутовими відходами

Відповідність компанії визначеним законом

умовам

Підприємство з

вивезення побутових

відходів

Відповідність компанії визначеним законом

умовам

Підприємство з

перероблення

побутових відходів

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснюю державне регулювання у сфері

комунальних послуг

Підприємство з

захоронення побутових

відходів

відповідність ліцензійним умовам, що

встановлюються Національною комісією, що

здійснюю державне регулювання у сфері

комунальних послуг

80

80

Управитель Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2.

Відповідність компанії визначеним законом

умовам

Інші суб’єкти

господарювання

Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2.

Відповідність компанії визначеним законом

умовам залежно від видів діяльності (визначається

іншим законодавством, зокрема у сфері

газопостачання, електропостачання тощо)

На думку Виконавця НДР більш прийнятним є встановити вимоги до

кваліфікації виконавців житлових послуг та послуг з поводження з

побутовими відходами, які не належать до ринку природних монополій

(поводження з побутовими відходами, вивезення побутових відходів), у

підзаконних нормативно-правових актах (це має бути передбачено у законі).

По-перше, це дозволить уникнути суб’єктивізму та перешкоджатиме

корупції у цій сфері, а, по-друге, дасть змогу запровадити гнучку систему

вимог (обмежень) для суб’єктів господарювання у житлово-комунальній

сфері з урахуванням вимог ринку та стану конкуренції на ньому, що

змінюються з часом.

У проекті єдиного законодавчого акту у житлово-комунальній сфері

слід врегулювати узгоджені між собою права та обов’язки суб’єктів

господарювання та споживачів на різних ринках у житлово-комунальній

сфері, які у теперішній час містяться у чинному законодавстві.

81

81

Вихначення прав та обов’язків суб’єктів ринків, що відносяться до

житлово-комунальної сфери, та їх правового статусу вирішує такі завдання

ТЗ до цієї науково-дослідної роботи, як:

- гармонізація принципів та підходів до правового регулювання

ринків, що відносяться до житлово-комунальної сфери (централізованого

теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення,

гарячого водопостачання, обслуговування житла, поводження з побутовими

відходами);

- уніфікація підходів до державного регулювання ринків

природних монополій;

- визначення правил діяльності на конкурентних ринках у

житлово-комунальній сфері, що стимулюватиме позбавлення цих ринків

штучної монополізації;

- визначення особливостей правового регулювання відносин

суб’єктів господарювання на ринках у житлово-комунальній сфері із

індивідуальними та колективними споживачами;

- створення сприятливого середовища для входження у житлово-

комунальну сферу приватного бізнесу, зокрема, в рамках державно-

приватного партнерства.

1.8. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування та національних комісій у відповідних сферах

Поточний стан.

У чинному законодавстві відсутнє чітке законодавче розмежування

компетенції центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування у житлово-комунальній сфері, а також координації

їх дій та поєднання ними функцій у сфері управління та регулювання.

Новими змінами, що були внесені у 2012 р. у Закон України “Про

житлово-комунальні послуги”, зокрема, було внесено такі зміни до

82

82

повноважень окремих органів:

органу управління у житлово-комунальній сфері:

- розроблення в межах повноважень системи нормативно-

правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні

послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання

та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які

встановлюються національною комісією, що здійснює державне

регулювання у сфері комунальних послуг), стандартів, нормативів, норм,

порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо

експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів

житлового фонду;

- нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих

державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на

житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію,

централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та

захоронення побутових відходів, які встановлюються національною

комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних

послуг);

- нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих державних

адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні

послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання

та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які

встановлюються національною комісією, що здійснює державне

регулювання у сфері комунальних послуг);

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері

комунальних послуг:

- здійснення регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім

діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване

виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують

83

83

нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого

водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових

відходів для об’єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю

населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення

чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних

побутових відходів на рік).

Кабінету міністрів України:

- затвердження Порядку розроблення, погодження і затвердження

інвестиційних програм (комплекс заходів для підвищення рівня надійності

та забезпечення ефективної роботи /експлуатації систем централізованого

теплопостачання, водопостачання та водовідведення, конструктивних

елементів житлових будинків і гуртожитків, внутрішньобудинкових

систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення,

централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв

будинків, який містить зобов’язання виконавця/виробника щодо будівництва

чи реконструкції або модернізації об'єктів у цій сфері, поліпшення якості

послуг), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів

державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів,

наданих під державні гарантії, порядок контролю за їх реалізацією, а також

граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за

інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно

обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до

моменту повного погашення зобов’язань за ними (це ж саме повноваження

КМУ майже тотожно було вписано й до законів України “Про

теплопостачання” та “Про питну воду і питне водопостачання”).

Змінами до законамів “Про теплопостачання” та “Про питну воду та

питне водопостачання” були також внесені зміни до повноважень органів

місцевого самоврядування, зокрема, такі:

- погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів

84

84

централізованого водопостачання таводовідведення, що перебувають у

комунальній власності;

- сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері

централізованого водопостачання та водовідведення;

- погодження інвестиційних програм стосовно об’єктів

теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що

виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС,

когенераційних установках та установках з використанням

нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;

- сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері

теплопостачання.

Слід зазначити, що зазначені зміни до законодавства не позбавили

правове регулювання у цій частині існуючих неузгодженостей та протиріч.

Зокрема, у чинному законодавстві й до сьогодні чітко не визначено, що у

житлово-комунальній сфері мають застосовуватися різні засоби впливу для

регулювання різних ринків.

Для ринків природних монополій – модель державного регулювання у

сфері комунальних послуг (ліцензування, встановлення тарифів,

забезпечення недискримінаційного доступу до послуг/товарів, що є

природною монополією, контроль за здійсненням ліцензійної діяльності).

Для конкурентних ринків – контроль за додержанням конкуренції,

захист прав споживачів (забезпечення певного рівня надійності та якості

товарів та послуг суб’єктів ринку).

Оскільки більшість з потенційно конкурентних ринків в Україні є

штучно монополізованими (на ринку відсутні суб’єкти господарювання, які

можуть забезпечити для споживача вибір виконавця тих чи інших житлово-

комунальних послуг), є необхідним підсилити модель ринкового

регулювання цих ринків функцією держави (органів місцевого

самоврядування) щодо формування цін/тарифів на відповідні послуги

85

85

(звичайних або граничних) задля захисту інтересів споживачів відповідних

послуг.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

У новому законі у сфері житлово-комунального господарства будуть

удосконалені засоби державного регулювання у житлово-комунальній сфері

та уточнено повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування та національних комісій, що здійснюють державне

регулювання у відповідних сферах, зокрема, Національної комісії, що

здійснює державне регулювання у сфері комунальніх послуг (Нацкомпослуг),

а також ліквідовані існуючи неузгодженості та суперечності.

У Табл. 1.12 наведено запропоновані Виконавцем НДР засоби

державного регулювання у житлово-комунальній сфері, які будуть

передбачені єдиним актом законодавства у сфері ЖКГ, з урахування

приналежності послуг/видів діяльності до тих чи інших ринків.

Таблиця 1.12.

Засоби державного регулювання у житлово-комунальній сфері

№ Послуга,

вид діяльності

Ознака Ліцензування Формування

тарифів

1 виробництво теплової

енергії

вид

діяльності,

суміжний

ринок

Нацкомпослуг

(НКРЕ, ОМС)

залежно від

обсягів

виробництва та

джерела

виробництва

Тариф на

теплову енергію

(товар),

Нацкомпослуг

(НКРЕ, ОМС)    

залежно від

обсягів

виробництва та

джерела

виробництва

86

86

2 транспортування

теплової енергії

послуга,

природна

монополія

Нацкомпослуг Нацкомпослуг

3 постачання теплової

енергії

вид

діяльності

Нацкомпослуг

(залежно від

обсягів)

Тариф на

теплову енергію

(товар),

Нацкомпослуг

(залежно від

обсягів)

4 централізоване

водопостачання

вид

діяльності,

природна

монополія

Нацкомпослуг Тариф на воду

(холодну,

питну,

водопровідну),

Нацкомпослуг

5 централізоване

водовідведення

послуга,

природна

монополія

Нацкомпослуг Нацкомпослуг

6 Водовідведення послуга - Граничний

тариф,

Орган місцевого

самоврядування

7 централізоване гаряче

водопостачання

вид

діяльності,

суміжний

ринок

Нацкомпослуг Тариф на гарячу

воду (товар),

Нацкомпослуг

8 Обслуговування

внутрішньо

будинкових

інженерних мереж

послуга - -

87

87

(обслуговування

електричного,

сантехнічного,

газового та іншого

обладнання

(інженерних

комунікацій) та

технічних пристроїв

багатоквартирного

будинку)

9 гаряче

водопостачання

послуга - Граничний

рівень тарифу,

ОМС

10 обслуговування

внутрішньо

будинкових

приміщень

послуга - Граничний

рівень тарифу,

що

встановлюється

відповідно до

певного

стандарту,

ОМС

11 утримання

прибудинкових

територій

послуга - Граничний

рівень тарифу,

що

встановлюється

відповідно до

певного

стандарту,

ОМС

88

88

12 управління будинком

(спорудою, групою

будинків)

послуга Варіант 1.

Сертифікація

Варіант 2

Кваліфікаційні

умови, визначені

законодавством

Варіант 1.

ОМС

встановлює

граничний

рівень тарифу

Варіант 2.

Ціна

встановлюється

ринком

13 Поводження з

побутовими

відходами

послуга Кваліфікаційні

умови, визначені

законодавством

ОМС

14 Вивезення побутових

відходів

послуга Кваліфікаційні

умови, визначені

законодавством

ОМС

15 Перероблення

побутових відходів

послуга,

суміжний

ринок

Нацкомпослуг Нацкомпослуг

16 Захоронення

побутових відходів

послуга,

природна

монополія

Нацкомпослуг Нацкомпослуг

Повноваження органів виконавчої влади, органім місцевого

самоврядування та національних комісій, що здійснюють державне

регулювання у відповідних сферах у єдіному акті законодавства будуть

визначені з урахуванням існуючих повноважень, визначених у законах

України “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”, “Про

житлово-комунальні послуги”, “Про теплопотачання”, “Про питну воду та

89

89

питне водопостачання”, “Про відходи”, “Про мисцеве самоврядування” з

урахуванням обмежень, визначених у Табл. 1.12. При цьому будуть вилучені

вси повтори одних і тих самих повноважень у різних законах (деякі з яких по

різному формулюють одне й теж саме повноваження та потребують

тлумаченя), а також ліквідовані існуючі протіріччя мід повноваженнями

різних органів відповідно до різних законів.

Уточнення засобів державного регулювання у житлово-комунальній

сфері та включення повноважень всіх органів у цій сфері у єдиний акт

законодавства у житлово-комунальній сфері значно спрощує сприйняття

суб’єктами ринку та споживачами їх повноважень і, відповідно, обов’язків, а

також вирішує такі завдання ТЗ до цієї науково-дослідної роботи, як:

- гармонізація принципів та підходів до правового регулювання

ринків, що відносяться до житлово-комунальної сфери (централізованого

теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення,

гарячого водопостачання, обслуговування житла, поводження з побутовими

відходами);

- уніфікація підходів до державного регулювання ринків

природних монополій;

- визначення правил діяльності на конкурентних ринках у

житлово-комунальній сфері, що стимулюватиме позбавлення цих ринків

штучної монополізації;

- визначення особливостей правового регулювання відносин

суб’єктів господарювання на ринках у житлово-комунальній сфері із

індивідуальними та колективними споживачами;

- реалізація прав споживачів комунальних ресурсів та житлово-

комунальних послуг на здійснення ними контролю за кількісними та

якісними характеристиками товарів та послуг у цій сфері.

1.9. Основні принципи тарифної політики

90

90

Поточній стан.

Основними вадами чинного законодавства у цій сфері є такі.

1) Відсутні принципи та підходи до формування цін/тарифів на

комунальні ресурси та житлово-комунальні послуги.

2) Не зважаючи на те, що Законами України “Про ціни та

ціноутворення”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Про державне

регулювання у сфері комунальних послуг”, “Про теплопостачання”, “Про

питну воду та питне водопостачання” передбачено обов’язок органу, що

встановив економічно необґрунтовані тарифи, відшкодувати відповідні

збитки суб’єкту господарювання, порядку здійснення такого відшкодування

законодавством не визначено.

3) Законом України “Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг” передбачено повноваження Кабінету міністрів України

затверджувати положення встановлення цін (тарифів) з відхиленням від

економічно обґрунтованого рівня. При цьому, необхідність відшкодування

цін/тарифів у цьому випадку законодавством не передбачено.

У 2012 р. у законі України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про

теплопостачання”, “Про питну воду та питне водопостачання” було внесено

зміни щодо визначення інвестиційних програм, інвестиційної складової та

здійснення тарифної політики.

Так, у Законі України “Про житлово-комунальні послуги” до

принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні

послуги було включено створення умов для залучення, використання за

призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для

здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості

виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження,

модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

До складу економічно обґрунтованих витрат на виробництво

(надання) житлово-комунальних послуг включено інвестиційну складову -

91

91

витрати на відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених за

інвестиційними програмами, та їх вартість. Визначено, що розмір

інвестиційної складової ціни/тарифу затверджується органом,

уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів. У разі зменшення

собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг

внаслідок реалізації відповідної інвестиційної програми отримані кошти

спрямовуються на відновлення активів підприємства за переліком,

визначеним фінансовим планом, за погодженням з органом, уповноваженим

здійснювати встановлення цін/тарифів.

При цьому, у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу

окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не

залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення

податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та

амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-

енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять

коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і

подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати

встановлення таких цін/тарифів. У цьому випадку перерахунок цін/тарифів

може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури

цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або

зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат

(або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування

не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до

встановлення скоригованих цін/тарифів. Орган, уповноважений здійснювати

встановлення цін/тарифів, зобов'язаний прийняти рішення про коригування

тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

Крім того, задля стимулювання інвестиційної діяльності законами

України “Про теплопостачання” та “Про питну воду та питне

водопостачання” запроваджені спеціальні рахунки, які визначені як

92

92

рахунки суб’єктів господарювання у сфері централізованого

теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення,

призначені для накопичення та використання коштів виключно для

виконання інвестиційних програм у зазначених сферах.

Зауважимо, що всі зазначені зміни запрацюють лише у випадку

докорінного системного перегляду законодавства у житлово-комунальній

сфері та схвалення єдиного акту законодавства, що має врегулювати

відносини у цій сфері відповідно до запропонованої моделі. Будь-які

уточнення щодо тарифної політики без чітково визначення товарів і послуг у

сфері ЖКГ, а також змісту послуг не мають сенсу.

Зауважимо також, що у держави є обмежений набір механізмів для

забезпечення балансу інтересів виробників товарів і послуг і їхніх

споживачів:

- механізм субсидування;

- механізм економічно обґрунтованої диференціації тарифів.

Джерелами субсидування можуть бути кошти державного або

місцевого бюджетів. При цьому держава може субсидіювати як суб'єкта

природної монополії, так і споживачів послуг. Форми субсидування також

можуть бути різні, такі як цільове субсидування на придбання основних

фондів, впровадження інформаційних систем, так і на адресне субсидування

споживачів послуг. По періоду дії субсидії можуть бути як постійно діючі,

так і на певний проміжок часу.

Проте, у теперішній час основним механізмом зрівноважування

доходів монополіста та витрат споживачів є диференціація тарифів по групах

споживачів, що у певних випадках викривлює стимулюючу функцію тарифу.

Водночас, використання цього механізму обумовлено об'єктивними умовами

розвитку економіки. З огляду на це, зауважимо на необхідність розрізняти

ступінь впливу на економіку різних варіантів диференціації тарифів. Будь-

яка диференціація тарифу на послуги суб'єкта природної монополії

93

93

приводить до перерозподілу благ між споживачами, тому економічно

обґрунтованою диференціацією тарифів називається така диференціація, що

доцільна з макроекономічної точки зору.

Для подальшого переходу до встановлення довгострокових тарифів і

реалізації механізмів на основі встановлення балансу інтересів держави,

споживачів і виробників необхідно розвивати відповідну методологічну й

інформаційну базу. Актуальність створення регулярно обновлюваної

методичної та інформаційної бази, насамперед, пов'язана з тим, що для

більше точного визначення балансу інтересів сторін і визначення

оптимальності проведеної диференціації тарифів орган регулювання повинен

мати як інформацію про показники, що визначають економічний стан

виробників і споживачів, так і методику оцінки впливу рівня тарифів на ці

показники.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

З огляду на зазначене, у проекті єдиного нормативно-правового акту у

житлово-комунальній сфері мають бути визначені принципи та механізми

тарифної політики, зокрема, щодо диференціації тарифів та перехресного

субсидування, а також детально прописана процедура визнання тарифу

економічно необґрунтованим та порядок здійснення компенсації різниці в

тарифах органом, який затвердив економічно необґрунтований тариф.

У цій сфері, зокрема, пропонується.

1) Заборонити встановлення тарифів, які не покривають

експлуатаційну собівартість виробництва товарів (надання послуг) у

житлово-комунальній сфері.

2) Забезпечити можливість використання стимулюючих методів

регулювання тарифів виключно для тих суб’єктів господарювання, які мають

затверджену відповідним органом місцевого самоврядування інвестиційну

програму з терміном реалізації не менш ніж 5 років та чітко визначеними

94

94

результативними показниками її виконання. Зазначені показники мають

контролюватися органом, що затверджує відповідний тариф.

3) Виключити повноваження Кабінету міністрів України

затверджувати положення встановлення цін (тарифів) з відхиленням від

економічно обґрунтованого рівня.

При цьому, у законі має бути надане визначення економічно

обґрунтованого тарифу (покриття експлуатаційної собівартості виробництва

товарів (надання послуг)), встановлено порядок визнання тарифу економічно

необґрунтованим, а також порядок звернення суб’єкта господарювання,

якому встановлено економічно необґрунтований тариф, щодо отримання

відповідного відшкодування.

Врегулювання питань тарифної політики у житлово-комунальній

сфері з розмежуванням їх щодо ринків природних монополій та суміжних

ринків та потенційно конкурентніх ринків у єдиному акті законодавства у

житлово-комунальній сфері вирішує такі завдання ТЗ до цієї науково-

дослідної роботи, як:

- гармонізація принципів та підходів до правового регулювання

ринків, що відносяться до житлово-комунальної сфери (централізованого

теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення,

гарячого водопостачання, обслуговування житла, поводження з побутовими

відходами);

- уніфікація підходів до державного регулювання ринків

природних монополій;

- забезпечення прав споживачів на отримання надійних та якісних

товарів та послуг за економічно обґрунтованими та прийнятними цінами у

житлово-комунальній сфері, а також прав суб’єктів регулювання;

- створення сприятливого середовища для входження у житлово-

комунальну сферу приватного бізнесу, зокрема, в рамках державно-

приватного партнерства.

95

95

1.10. Засоби та механізми стимулювання енергозбереження та

модернізації

Поточний стан.

На сьогодні різними законами, що регулюють діяльність у цій сфері,

визначені різні підходи до такого стимулювання, що мають суто

декларативний характер.

Нова модель (положення єдиного акту законодавства).

З огляду на важливість здійснення модернізації житлово-комунальної

інфраструктури на засадах енергозбереження, потрібно у новому акті

законодавства у житлово-комунальній сфері передбачити використання

бюджетної підтримки суб’єктів господарювання у житлово-комунальній

сфері відповідно до бюджетних програм та інвестиційних субвенцій

виключно у випадку реалізації ними інвестиційних програм з модернізації

інфраструктури, наслідком яких є підвищення енергоефективних

характеристик та/або екологічний ефект від запровадження тих чи інших

заходів та/або підвищення якості води, що споживається населенням. При

цьому, бюджетна підтримка може надаватися як на зворотній, так і не

незворотній основі залежно від критеріїв та умов, визначених відповідними

державними цільовими програмами.

Запровадження такого підходу дасть змогу забезпечити стимулювання

ресурсозбереження у житлово-комунальній сфері.

96

96

2. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ УНІФІКОВАНОГО БАЗОВОГО

ЗАКОНОПРОЕКТУ У СФЕРІ ЖКГ

Нижче наведено розгорнуту структуру та зміст уніфікованого базового

законопроекту у сфері ЖКГ з робочою назвою «Житлово-комунальний

кодекс», до якого будуть включено визначені вище положення.

Проект орієнтовного переліку розділів і статей

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ КОДЕКС

Розділ 1. Загальні положення.

Стаття__. Терміни (визначення)

Надання визначень, зокрема:

теплова енергія, теплоносій,

вода (питна, водопровідна, холодна, гаряча, стічна),

житлово-комунальні послуги; водопостачання, гаряче

водопостачання, водовідведення, централізоване опалення,

виконавець послуг; інші суб’єкти ринків у житлово-комунальній

сфері;

внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку;

засіб обліку; норми споживання;

97

97

споживач (абонент, кваліфікований (колективний));

побутові відходи,

магістральні мережі, промислові мережі,

інвестиційна програма, тариф,

благоустрій населених пунктів тощо.

Детальне визначення всих термінів, які буде включено до цієї статті

надани у таких підрозділах цього звіту:

- підрозділ1.2. Товари, якими можуть оперувати суб’єкти ринків у

житлово-комунальній сфері, та інші терміни у житлово-комунальній сфері;

- підрозділ1.3. Види діяльності та послуги у житлово-комунальній

сфері;

- підрозділ 1.5. Об’єкти у житлово-комунальній сфері та їх правовий

режим;

- підрозділ1.6. Суб’єкти ринків у житлово-комунальній сфері та їх

правовий статус.

Стаття___. Сфера дії кодексу.

Встановити, що дія цього Кодексу поширюється на відносини, що

виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних товарів

(послуг).

Стаття____. Принципи державної політики у сфері житлово-

комунальних послуг

Визначити базові принципи державної політики, зокрема:

- забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімально

необхідних житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від

98

98

соціального, майнового стану, віку, місцеперебування, а також форми

власності юридичних осіб тощо;

- створення та підтримання конкурентного середовища;

- здійснення державного регулювання суб’єктів природних монополій

на ринку комунальних послуг;

- захист прав споживачів на отримання товарів (послуг) належної

якості, в необхідному обсязі та за економічно обґрунтованими

цінами/тарифами тощо.

Стаття__. Залучення громадськості до процесу прийняття рішень у

сфері житлово-комунальних послуг

У зазначеній статті буде визначено обов’язок органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування та національної комісі, що здійснює

державне регулювання у сфері комунальних послуг залучати громадскість

при вирішенні окремих питань, що входять до їх повноважень, а також

порядок інформування громадськості про розгляд тих чи інших питань.

Розділ 2. Товари, послуги та види діяльності у житлово-комунальній

сфері.

Стаття___. Комунальні ресурси

Дати визначення «комунальний ресурс».

Будуть надані визначення термінів відповідно до пропозицій, наданих

у підрозділі 1.2 цього звіту.

Стаття___. Види діяльності у житлово-комунальній сфері

Визначити види діяльності у житлово-комунальній сфері. Зокрема,

встановити види діяльності: виробництво теплової енергії; постачання

99

99

теплової енергії; централізоване водопостачання; централізоване гаряче

водопостачання, централізоване водовідведення.

Будуть надані визначення термінів відповідно до пропозицій, наданих

у підрозділі 1.3 цього звіту.

Стаття___. Товари у житлово-комунальній сфері

Встановити, що товаром, що підлягає купівлі-продажу, є теплова

енергія і вода.

Будуть надані визначення термінів відповідно до пропозицій, наданих

у підрозділі 1.2 цього звіту.

Стаття___. Послуги у житлово-комунальній сфері

Визначити послуги у житлово-комунальній сфері.

Віднести до «послуг»:

транспортування теплової енергії; централізоване водовідведення;

централізоване опалення; водовідведення; обслуговування електричного,

сантехнічного, газового та іншого обладнання (інженерних комунікацій) та

технічних пристроїв багатоквартирного будинку; обслуговування

внутрішньобудинкових приміщень; прибирання прибудинкової території;

санітарно-технічне обслуговування; технічне обслуговування ліфтів;

обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування та

поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовентиляційних

каналів; управління багатоквартирним будинком (спорудою або групою

будинків).

Будуть надані визначення термінів відповідно до пропозицій, наданих

у підрозділі 1.3 цього звіту

Стаття___. Класифікація житлово-комунальних послуг

100

100

Запровадити нову класифікацію житлово-комунальних послуг, яка

згрупує ці послуги відповідно до таких критеріїв:

- належність послуги до ринку природних монополій та суміжних

ринків до них або до потенційно конкурентних ринків;

- належність до обов’язкових послуг, тобто таких, від яких не може

відмовитися споживач (власник житлових та/або нежитлових приміщень), що

мешкає у багатоквартирному будинку, та таких, що надаються за потребою

(за вимогою) споживача;

- наявність або відсутність державного регулювання цін/тарифів на

певну послугу, а також суб’єкт регулювання цін/тарифів (орган місцевого

самоврядування або національні комісії, що здійснюють державне

регулювання у відповідних сферах).

Відповідно до зазначеного ввести класифікацію житлово-комунальних

послуг за:

4) функціональним призначенням (в залежності від особливостей

функціонування тих чи інших ринків);

5) правовою природою (обов’язкові, необов’язкові для споживачів);

6) порядком затвердження цін/тарифів (формування цін/тарифів

національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у певних

сферах; формування цін/тарифів органами місцевого самоврядування;

ринкові ціни/тарифи).

Критерії віднесенн житлово-комунальних послуг до різних

класифікаційних груп визначені у підрозділі 1.4 цього звіту.

Розділ 3. Об’єкти у житлово-комунальній сфері та їх правовий режим

Визначити об’єкти у житлово-комунальній сфері, їх правовий режим

щодо прав власності і спільного використання мереж.

101

101

Зокрема, дати визначення різним видам мереж (об'єктів

трубопровідного транспорту), до яких відносяться мережі газопостачання,

централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення

стосовно належності до категорій мереж (магістральні чи промислові).

Пропозиції щодо визначення правового режиму об’єктів у житлово-

комунальній сфері надані у підрозділі 1.5 цього звіту.

Стаття___. Відносини власності у житлово-комунальній сфері

Чітко визначитися з поняттям «внутрішньобудинкові системи

багатоквартирного будинку» та їх правовим режимом щодо:

- закріплення їх у спільній сумісній власності співвласників

багатоквартирного будинку;

- засад їх експлуатації, утримання та підтримання у належному

технічному стані (для ОСББ, ЖБК, ЖК);

- умов передачі їх в управління або концесію;

- заборони передачі зазначених систем в оренду.

Пропозиції щодо визначення форм власності об’єктів у житлово-

комунальній сфері надані у підрозділі 1.5 цього звіту

Розділ 4. Суб’єкти відносин у житлово-комунальній сфері, їх права та

обов’язки.

Визначити суб’єктів у житлово-комунальній сфері, зокрема:

- споживач, виокремивши серед них побутових (абонентів) та

кваліфікованих (колективних) споживачів;

- теплогенеруюча організація;

- теплотранспортуюча організація;

102

102

- теплопостачальна організація;

- підприємство централізованого водопостачання;

- підприємство централізованого водовідведення;

- підприємство з вивезення побутових відходів;

- підприємство з перероблення побутових відходів;

- підприємство з захоронення побутових відходів;

- підприємство з очищення стоків;

- виконавець послуг;

- управитель;

- ЖЕО тощо.

Встановити їх права та обов’язки.

Визначення суб’єктів у житлово-комунальній сфері надано у

підрозділі 1.6 цього звіту, їх права та обов’язки - у підрозділі 1.7 цього звіту.

Розділ 5. Державне управління у житлово-комунальній сфері

Стаття___. Мета та основні завдання державного управління

Метою державного управління є забезпечення надійного тепло-,

водопостачання та водовідведення, надання житлових послуг в Україні з

неодмінним додержанням встановлених вимог та стандартів як одного з

найважливіших елементів національної безпеки та життєзабезпечення

людини.

Стаття___. Повноваження органів державного управління

Визначити повноваження Кабінету Міністрів України, органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

103

103

У цієй статті буде наведено повноваження у житлово-комунальній

сфері Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування, які на сьогодні містяться у законах України “Про

житлово-комунальні послуги”, “Про державне регулювання у сфері

комунальних послуг”, “Про теплопостачання”, “Про питну воду та питне

водопостачання”, “Про місцеве самоврядування” з урахуванням положень

цього звіту.

Стаття __. Державна підтримка у житлово-комунальній сфері

У цій статті буде визначено критерії надання державної підтримки у

житлово-комунальній сфері відповідно до пропозицій, наведених у підрозділі

1.10 цього звіту.

Розділ 6. Державне регулювання на ринку комунальних послуг.

Стаття____. Принципи державного регулювання і контролю

У цій статті буде гармонізовано принципи державного регулювання і

контролю у житлово-комунальній сфері, які на сьгодня містяться у законах

України “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”, “Про

житлово-комунальні послуги”.

Стаття ____. Засоби державного регулювання суб'єктів природних

монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках

У цій статті будуть визначені такі засоби державного регулювання

суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних

ринках:

1) ліцензування господарської діяльності та контроль за

дотриманням ліцензійних умов;

2) встановлення тарифів на товари/послуги для суб'єктів природних

монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

3) здійснення державного нагляду (контролю) тощо.

104

104

Стаття___. Повноваження органу державного регулювання

Визначення повноваження органу, що здійснює державне

регулювання,що здійснюють державне регулювання у сфері комунальних

послуг.

Стаття____. Особливості ліцензування діяльності у сфері

централізованого теплопостачання

У цій статті будуть визначені особливості ліцензування у сфері

централізованого теплопостачання (умови здійснення ліцензованої

діяльності, порядок отримання та позбавлення ліцензій). Для

теплопостачальної організації обов’язковою умовою ліцензованої діяльності

буде встановлення приладів комерційного обліку на межі будинку (у

кваліфікованого (колективного) споживача).

Стаття____. Особливості ліцензування діяльності у сфері

централізованого водопостачання і водовідведення

У цій статті будуть визначені особливості ліцензування у сфері

централізованого водопостачання та централізованого водовідведення

(умови здійснення ліцензованої діяльності, порядок отримання та

позбавлення ліцензій). Для підприємства централізованого водопостачання

обов’язковою умовою ліцензованої діяльності буде встановлення приладів

комерційного обліку на межі будинку (у кваліфікованого (колективного)

споживача).

Стаття____. Особливості ліцензування діяльності у сфері

централізованого гарячого водопостачання

У цій статті будуть визначені особливості ліцензування у сфері

централізованого гарячого водопостачання (умови здійснення ліцензованої

діяльності, порядок отримання та позбавлення ліцензій). Для підприємства

централізованого гарячого водопостачання обов’язковою умовою

105

105

ліцензованої діяльності буде встановлення приладів комерційного обліку на

межі будинку ( у кваліфікованого (колективного) споживача).

Стаття____. Особливості ліцензування діяльності у сфері

поводження з побутовими відходами

У цій статті будуть визначені особливості ліцензування різних видів

діяльності у сфері поводження з побутовими відходами (перероблення

побутових відходів та захоронення побутових відходів) (умови здійснення

ліцензованої діяльності, порядок отримання та позбавлення ліцензій).

Розділ 7. Розвиток та модернізація інфраструктурних об’єктів та

систем у житлово-комунальній сфері.

Стаття___. Проектування, будівництво, реконструкція та

модернізація об'єктів у житлово-комунальній сфері

Визначення порядку здійснення робіт з проектування, будівництва,

реконструкції та модернізації об'єктів у житлово-комунальній сфері.

Стаття___. Основні напрями розвитку систем централізованого

теплопостачання

Визначення основних напрямів розвитку систем централізованого

теплопостачання на середньо- та довгострокову перспективу.

Стаття___. Основні напрями розвитку систем централізованого

водопостачання та водовідведення

Визначення основних напрямів розвитку систем централізованого

водопостачання та водовідведення на середньо- та довгострокову

перспективу.

Стаття___. Основні напрями розвитку систем поводження з

побутовими відходами

106

106

Визначення основних напрямів розвитку систем поводження з

побутовими відходами на середньо- та довгострокову перспективу.

Стаття___. Розроблення та затвердження інвестиційних програм у

житлово-комунальній сфері

Визначено гармонізовані положення чинних законів (Закони України

“Про житлово-комунальні послуги”, “Про теплопостачання”, “Про питну

воду та питне волопостачання”) щодо розроблення та затвердження

інвестиційних програм у житлово-комунальній сфері.

Стаття___. Державно-приватне партнерство у житлово-

комунальній сфері

Визначено особливості здійснення державно-приватного партнерства

у житлово-комунальній сфері.

Розділ 8. Особливості державного регулювання потенційно

конкурентних ринків, що належать до житлово-комунальної сфери

Визначити основні поняття і вимоги до гарячого водопостачання,

централізованого опалення, водовідведення, надання послуг з

обслуговування житла тощо.

Особливі умови надання послуг на потенційно конкурентних ринках

у житлово-комунальній сфері (житлові послуги, послуга з управління).

Пропозиції з цих питань наведені у підрозділах 1.3, 1.4, 1.6, 1.7 цього

звіту.

Стаття. Конкурс по визначенню виконавця житлово-комунальних

послуг

Встановити вимоги до учасника конкурсу, яким може бути юридична

або фізична особа, предметом діяльності якої є надання відповідних

107

107

житлово-комунальних послуг, та яка може забезпечити виконання обов’язків,

передбачених законодавством, а також детальні вимоги до порядку

проведення та документації щодо конкурсу.

Розділ 9. Тарифна політика у житлово-комунальній сфері

Стаття___. Основні принципи тарифної політики.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується

на таких основних принципах:

1) збалансованість інтересів всіх учасників;

2) відкритість процедур формування цін/тарифів;

3) контрольованість цін/тарифів;

4) уникнення перехресного субсидування;

5) оптимізація витрат суб’єктів господарювання;

6) стимулювання ефективного використання ресурсів та

енергозбереження;

7) економічне заохочення суб’єктів господарювання, тощо.

Стаття___. Система цін та тарифів у житлово-комунальній сфері

Ввести основні поняття складових тарифу (експлуатаційна

собівартість, інвестиційна складова, прибуток, амортизація).

Встановити критерії визнання тарифу економічно обґрунтованим.

Стаття____. Двоставкові тарифи.

Визначити умови застосування двоставкових тарифів у житлово-

комунальній сфері.

Стаття____. Плата за підключення до мереж тепло-,

водопостачання та водовідведення.

Визначити принципи та порядок розрахунку і застосування плати за

підключення до мереж тепло-, водопостачання та водовідведення.

108

108

Стаття____. Методи регулювання тарифів на товари (послуги) на

ринку природних монополій та суміжних ринках

Визначиту прийнятні для застосування в Україні механізми

формування цін (тарифів) у житлово-комунальній сфері.

Визначити методи, що можуть застосовуватися для формування

тарифів на ринку природних монополій у сфері комунальних послуг.

Визначити умови застосування тих чи інших методів регулювання

тарифів.

Стаття___. Інвестиційна складова тарифів на товари (послуги) у

житлово-комунальній сфері

Визначення порядку формування інвестиційної складової тарифів на

товари (послуги) у житлово-комунальній сфері з урахуванням особливостей

ринків, що належать до житлово-комунальної сфери.

Розділ 10. Технічне регулювання (засоби обліку) і контроль (нагляд).

Стаття____. Основні засади комерційного обліку у житлово-

комунальній сфері.

Визначення основних засад комерційного обліку у житлово-

комунальній сфері з урахуванням особливостей товарів та послуг у цій сфері,

визначених у Додатку 1 до цього звіту.

Стаття____. Організація роботи із запровадження комерційного

обліку.

Визначення порядку органіації комерційного обліку у житлово-

комунальній сфері з уразуванням особливостей товарів та послуг у цій сфері.

Стаття___. Виконавці робіт із встановлення вузлів обліку та

проведення їх повірки.

109

109

Визначення виконавців робіт із встановлення вузлів обліку та

проведення їх повірки для колективних та поквартирних приладів обліку з

урахуванням особливостей, визначених у Додатку 1 до цього звіту.

Стаття __. Порядок доступу до житла та технічного обладнання

для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки

показань засобів обліку

Гармонізація положень законодавства з цього питання, що містяться у

законах України “Ппр дитово-комунальні послуги”, “Про теплопостачання”,

“Про питну воду та питне водопостачання”.

Розділ 11. Енергоефективність у житлово-комунальній сфері.

Енергоефективність, зменшення непродуктивних втрат

енергоресурсів вирішуються шляхом:

запровадження тарифної політики на ринках житлово-комунальних

послуг, що сприятиме ощадному використанню енергетичних ресурсів;

застосування пільгових умов оподаткування проектів із

запровадження енергозберігаючих заходів;

визначення першорядним пріоритетом державної підтримки за

рахунок бюджетних коштів реалізацію інвестиційних проектів в сфері

енергозбереження;

стимулювання масового застосування приладів регулювання

споживання води, природного газу, теплової та електричної енергії;

проведення широкої роз'яснювальної роботи серед населення з питань

енергозбереження з використанням засобів масової інформації, засобів

реклами, розповсюдження популярних видань з зазначеної тематики.

Стаття__ . Економічні і фінансові механізми енергозбереження

110

110

Визначення економічних та фінансових механізмів енергозбереження.

Розділ 12. Особливі умови постачання окремих видів комунальних

ресурсів та надання послуг у житлово-комунальній сфері.

Стаття___. Особливості постачання комунальних ресурсів та

надання послуг у сфері централізованого теплопостачання

Гармонізація положень законів України “Про теплопостачання”, “Про

державне регулювання в сфері комунальних послуг”, “Про житлово-

комунальні послуги” з урахуванням положень цього звіту.

Стаття___. Особливості постачання комунальних ресурсів та

надання послуг у сфері централізованого водопостачання

Гармонізація положень законів України “Про питну воду і питне

водопостачання”, “Про державне регулювання в сфері комунальних послуг”,

“Про житлово-комунальні послуги” з урахуванням положень цього звіту.

Стаття___. Особливості постачання комунальних ресурсів на

надання послуг у сфері централізованого гарячого водопостачання

Визначення особливостей постачання комунальних ресурсів на

надання послуг у сфері централізованого гарячого водопостачання з

урахуванням положень підрозділів 1.2, 1.3, 1.8 цього звіту.

Стаття___. Особливості надання послуг у сфері централізованого

водовідведення

Гармонізація положень законів України “Про питну воду і питне

водопостачання”, “Про державне регулювання в сфері комунальних послуг”,

“Про житлово-комунальні послуги” з урахуванням положень цього звіту.

Стаття___. Особливості надання послуг у сфері поводження з

побутовими відходами

111

111

Гармонізація положень законів України “Про відходи”, “Про

державне регулювання в сфері комунальних послуг”, “Про житлово-

комунальні послуги” з урахуванням положень цього звіту.

Стаття____. Особливості надання житлових послуг

Визначення особливостей надання житлових послуг з урахуванням

положень підрозділів 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8 цього звіту.

Стаття___. Особливості надання послуг з управління будинком

(спорудою) та групою будинків

Визначення особливостей надання житлових послуг з урахуванням

положень підрозділів 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8 цього звіту.

Стаття___. Особливості надання послуг у сфері благоустрою

Розділ 13. Загальні умови постачання комунальних ресурсів та

надання послуг у житлово-комунальній сфері.

Стаття__. Взаємовідносини споживачів та постачальників. Договір

надання товару (послуги).

Постачання комунальних ресурсів та надання житлово-комунальних

послуг має здійснюється виключно на договірних засадах відповідно до

типових договорів, затвердженого відповідно до закону. У статті

перелічуються істотні умови договорів на купівлю-продаж комунальних

ресурсів (до точки розподілу кваліфікованого (колективного) споживача та

до абонента) та надання житлово-комунальних послуг.

Стаття___. Порядок оформлення претензій.

У цій статті визначаєтсья порядок оформлення споживачами

претензій.

Розділ 14. Про благоустрій населених пунктів

112

112

Стаття__. Система благоустрою населених пунктів.

Встановити систему благоустрою населених пунктів, що включає:

1) управління у сфері благоустрою населених пунктів;

2) визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених

пунктів;

3) організацію благоустрою населених пунктів;

4) стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених

пунктів;

5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;

6) здійснення державного, самоврядного і громадського

контролю у сфері благоустрою населених пунктів;

7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у

сфері благоустрою населених пунктів.

Стаття__. Обмеження при використанні об'єктів благоустрою

Стаття__. Комплексний благоустрій та елементи благоустрою.

Встановлюєьться визначення комплексного благоустрою та

виключний перелік його елементів.

Стаття__. Дозвіл на порушення об’єктів благоустрою.

Стаття__. Утримання населених пунктів.

Встановити вимоги до утримання та благоустрою території житлової

та громадської забудови прибудинкової території багатоквартирного

житлового будинку, належних до нього будівель, споруд, вулично-

дорожньої мережі тощо.

113

113

Розділ 15. Відповідальність за порушення законодавства у житлово-

комунальній сфері.

Стаття__. Підстави та порядок притягнення до відповідальності

за порушення законодавства.

Порушення законодавства у сфері ЖКГ тягне за собою

дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну

відповідальність згідно із законом.

Розділ 16. Прикінцеві положення

1. Закон набуває чинності через один рік після його підписання.

2. З набуттям чинності цього закону визнати такими, що втратили

чинність такі закони України:

- "Про житлово-комунальні послуги",

- "Про теплопостачання",

- "Про питну воду та питне водопостачання",

- «Про благоустрій населених пунктів»,

- «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»,

- «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг України».

3. Внести зміни до таких законів України:

- Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- Господарський кодекс України,

- "Про природні монополії",

- "Про місцеве самоврядування в Україні",

- "Про місцеві державні адміністрації",

114

114

- «Про місцеве самоврядування»,

- «Про електроенергетику»,

- «Про енергозбереження»,

- "Про ліцензування певних видів господарської діяльності",

- «Про відходи».

115

115

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

(нормативно-правові акти, які були використані при підготовці

дослідження)

Закони України:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ.

2. Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 р.

№ 280/97-ВР.

3. Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 р. № 1021-ХІІ.

4. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку

житлово-комунального господарства на 2009 – 2014 роки від 24 червня 2004

р. № 1869-ІУ.

5. Про державно-приватне партнерство від 1 липня 2010 р. № 2404-

УІ.

6. Про природні монополії від 20.04.2000 р. № 1682–ІІІ.

7. Про державне регулювання у сфері комунальних послуг від 9

липня 2010 р. № 2479-УІ.

8. Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 1

червня 2000 р. № 1775-ІІІ.

9. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері

господарської діяльності від 5 квітня 2007 р. № 877-У.

116

116

10. Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 р. № 1875-

IV.

11. Про питну воду та питне водопостачання від 10 січня 2002 р.

№ 2918-ІІІ.

12. Про теплопостачання від 02.06.2005 р. № 2633-IV.

13. Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії

(когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» від 05.04.2005,

№ 2509-IV.

14. Про трубопровідний транспорт від 15 травня 1996 р. № 192/96-

ВР.

15. Про ціни і ціноутворення від 3 грудня 1990 р. № 507-ХІІ.

16. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку від

29 листопада 2001 р. № 2866-ІІІ.

17. Про відходи від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР.

18. Про благоустрій населених пунктів від 6 вересня 2005 р. № 2807-

ІУ.

Укази Президента України

1. Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних

монополій від 27.09.2007, № 921/2007.

2. Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг

від 28 грудня 2007 р. № 1324/2007.

3. Про затвердження Положення про Міністерство регіонального

розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від

31 травня 2011 р. № 633/2011.

4. Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України.

117

117

Загальні

1. Постанова «Про Концепцію розвитку житлово-комунального

господарства в Україні» від 27 лютого 1995 р. № 150.

2. Постанова «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з

надання житлово-комунальних послуг» від 21 липня 2005 р. № 631;

3. Постанова «Про затвердження переліку органів ліцензування» від

14.11.2000, № 1698.

4. Постанова «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів

господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу»

від 29.11.2000, № 1755.

5. Постанова «Про забезпечення єдиного підходу до формування

тарифів на житлово-комунальні послуги» від 1 червня 2011 р. № 869;

6. Розпорядження «Про схвалення розвитку державно-приватного

партнерства у житлово-комунальному господарстві» від 16 вересня 2009 р.

№ 1184-р.

Теплозабезпечення

1. Постанова «Про затвердження Правил користування тепловою

енергією» від 3 жовтня 2007 р. № 1198.

Водопостачання та водовідведення

1. Постанова «Про затвердження Правил надання послуг з

централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і

водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого

опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21

липня 2005 р. № 630.

2. Постанова «Про затвердження Порядку обмеження питного

водопостачання до рівня екологічної броні» від 08.02.2006, № 119.

118

118

3. Постанова «Про затвердження Порядку розроблення та

затвердження нормативів питного водопостачання» від 25.08.2004, № 1107.

Побутові відходи

1. Постанова «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення

побутових відходів» від 10 грудня 2008 р. № 1070.

2. Постанова «Про затвердження Порядку ведення державного обліку

та паспортизації відходів» від 01.11.1999№ 2034.

3. Постанова «Про затвердження Порядку формування тарифів на

послуги з вивезення побутових відходів» від 26.07.2006, № 1010.

Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

1. Постанова «Про затвердження Порядку формування тарифів на

послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового

договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та

прибудинкових територій» від 12 липня 2005 р. № 560.

2. Постанова, «Про затвердження Типового договору про надання

послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від

20.05.2009, № 529.

Рішення органу центральної виконавчої влади у сфері житлово-

комунальних послуг

Загальні

1. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального

господарства «Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-

комунальних послуг у житловому фонді» від 25 квітня 2005 р. № 60.

2. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження стандарту надання адміністративної послуги з видачі та

переоформлення ліцензії на право провадження господарської діяльності з

централізованого водопостачання та водовідведення, з виробництва теплової

119

119

енергії (крім енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях,

когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних

або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та

місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової

енергії і видачі дубліката ліцензії» від 20.08.2009 р. № 261.

3. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про схвалення Методичних рекомендацій щодо процедури проходження

заяви та документів на отримання (переоформлення, видачу дубліката та

копій) ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого

водопостачання та водовідведення, з виробництва теплової енергії,

транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими

мережами, постачання теплової енергії» від 26.08.2008, № 268.

4. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Порядок погодження Мінрегіоном України умов конкурсу щодо передачі в

оренду чи концесію об'єктів, що використовуються для здійснення діяльності

з централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення» від 8 грудня

2009 р. № 386 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку,

будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.10.2011

р. N 230).

5. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду (контролю)

Держжитлокомунінспекцією та її територіальними органами» від 16.11.2009,

№ 358.

6. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Порядку конкурсного відбору виконавців проектів з

енергозбереження в житлово-комунальному господарстві, які мають право на

відшкодування відсоткових ставок за користування кредитами» від

23.07.2009, № 221.

120

120

7. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних та

інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному

господарстві» від 07.07.2009, № 194.

8. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

України «Про затвердження Методичних рекомендацій оцінки економічної

ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти на підприємствах

житлово-комунального господарства» від 14.12.2007, № 218.

Теплозабезпечення

1. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової

політики «Правила технічної експлуатації систем теплопостачання

комунальної енергетики України» від 19 січня 1999 р. № 9.

2. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Правил приєднання когенераційних установок до

теплових мереж» від 24.07.2009, № 223.

3. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Правил надання і погодження технічних умов на

підключення до теплових мереж» від 29.10.2009, № 334.

4. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Порядку розрахунку нормативних витрат електроенергії

підприємствами теплоенергетики при виробництві, транспортуванні та

постачанні (розподілі) теплової енергії» від 02.02.2009, № 12.

5. Наказ Міністерства будівництва; архітектури та житлово-

комунального господарства "Про затвердження Порядку відключення

окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та

постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого

теплопостачання» від 22.11.2005, № 4.

121

121

6. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального

господарства України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження

господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім теплової

енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних

установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних

джерел енергії) від 30.12.2008 N 167/417.

7. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального

господарства «Про затвердження Ліцензійних умов провадження

господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними

та місцевими (розподільчими) тепловими мережами» від 30.12.2008 N

168/418.

8. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального

господарства «Про затвердження Ліцензійних умов провадження

господарської діяльності з постачання теплової енергії» від 30.12.2008 N

169/419.

9. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва, Міністерства з питань житлово-комунального

господарства України «Про затвердження Порядку контролю за

додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з

виробництва теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у

сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на

теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з

використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії),

транспортування теплової енергії магістральними та місцевими

122

122

(розподільчими) мережами, постачання теплової енергії» від 05.05.2009

N 85/121.

10. Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-

комунального господарства «Про затвердження Методики розрахунку

кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування

багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» від 31

жовтня 2006 р. № 359.

Водопостачання та водовідведення

1. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Правил користування системами централізованого

комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах

України» від 27 червня 2008 р. № 190.

2. Наказ Державного комітету по житлово-комунальному господарству

«Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та

каналізації населених пунктів України від 05.07.1995 № 30.

3. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального

господарства, «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження

технологічних нормативів використання питної води» від 15.11.2004, № 205.

4. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального

господарства «Методичні рекомендації по застосуванню Порядку

формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та

водовідведення» від 02.02.2004, № 20.

5. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури

та житлової політики України від 14.02.2001 N 35/34 "Про затвердження

Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого

123

123

водопостачання та водовідведення", зареєстрований в Міністерстві юстиції

України 01.03.2001 за N 183/5374.

6. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва, Державного комітету України з питань

житлово-комунального господарства від 20.04.2005 N 33/59 "Про

затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов

провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та

водовідведення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2005

за N 526/10806.

7. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального

господарства «Про затвердження Методики визначення нормативів питного

водопостачання населення» від 27 вересня 2005 р. № 148.

8. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

України «Про затвердження Методики розроблення технологічних

нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними

підприємствами і організаціями від 14.05.2008 № 126.

9. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розподілу між

окремими системами гарячого водопостачання будинків, будинками і

спорудами послуги з централізованого постачання гарячої води, виробленої

на центральних теплових пунктах, та обліку стоків після використання

гарячої води» від 6 липня 2010 р. № 213.

10. Наказ Міністерств з питань житлово-комунального господарства

від 23.12.2010, № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій з

розроблення схем оптимізації роботи систем централізованого

водопостачання та водовідведення».

Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

124

124

1. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального

господарства «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання

будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту

приміщень, будинків, споруд» від 10 серпня 2004 р. № 150.

2. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального

господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та

прибудинкових територій» від 17 травня 2005 р. № 76.

3. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Правил управління будинком, спорудою, житловим

комплексом або комплексом будинків і споруд» від 02.02.2009, № 13.

4. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та

проведення громадських слухань для доведення розрахунку тарифу на

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території» від

16.11.2009, № 359.

Побутові відходи

1. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

«Про затвердження Примірного положення про підприємство у сфері

поводження з твердими побутовими відходами» від 21.10.2008, № 311.

2. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального

господарства «"Про затвердження Правил експлуатації полігонів побутових

відходів» від 01.12.2010, № 435.

3. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства

України «Про затвердження Правил визначення норм надання послуг з

вивезення побутових відходів» від 30 липня 2010 р. № 259.