Вчителя Михайлівського НВК

“ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія”

Бурцевої Тетяни Олексіївни

Розвиток пізнавальної активності учнів на

уроках української мови та літератури

Шляхом впровадження технологій інтерактивного навчання розвивати пізнавальну активність, самостійність, творчий потенціал учнів на уроках української мови та літератури

Підготовка до

конкурсів, олімпіади

Підготовка до

конкурсів, олімпіади

Робота в групах

Робота в групах

Творчі роботиТворчі

роботи

Інтерактив-ні ігри

Інтерактив-ні ігри

Робота в парах

Робота в парах

Індивідуа-льні

завдання

Індивідуа-льні

завдання

Нетради-ційні

форми уроків

Нетради-ційні

форми уроків

Підготовка рефератівПідготовка рефератів

Наукові досліджен-

ня

Наукові досліджен-

ня

Форми роботи з обдарованими дітьми

Відкриті уроки

Рольові ігри

Участь у олімпіадах

Участь у конкурсах

Ділові ігри

Диспути

Позакласні заходи

Обдарована дитина – це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення Обдарована дитина – це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення ( або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.( або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності.

Любов до того, що ти

робиш

Любов до того, що ти

робиш

Відчуття натхнення,

бажання творити

Відчуття натхнення,

бажання творити

Діалектич-на єдність

усталеного і нового

Діалектич-на єдність

усталеного і нового

Засіб власного

духовного розвитку

особистості

Засіб власного

духовного розвитку

особистостіЗв’язок

інтуїтивного й логічного

Зв’язок інтуїтивного й логічного

Позитивна цінність

результатів

Позитивна цінність

результатів

Можливість робити кожен

день життя цікавим і

неповторним

Можливість робити кожен

день життя цікавим і

неповторним

Вікових та індивідуаль –

них особливостей

Вікових та індивідуаль –

них особливостей

Використання на уроках елементів творчості

Використання на уроках елементів творчості

Організації міні –

досліджень при роботі з текстами

Організації міні –

досліджень при роботі з текстами

Проведення нестандарт-них уроків та

виховних заходів

Проведення нестандарт-них уроків та

виховних заходів

Участі в різних мовних

конкурсах, олімпіадах

Участі в різних мовних

конкурсах, олімпіадах

Задоріна Аліна Задоріна Аліна Вадимівна, Вадимівна, уучениця чениця

9-А класукласу

Задоріна Аліна – це обдарована дитина, яка , починаючи іще із початкової школи, відзначається оригінальністю та незвичайністю мислення, нестандартністю відповідей на уроках, чудовою пам’яттю, глибиною знання теоретичного матеріалу.

Весняна мелодіяВесняна мелодіяВесна прийшла, -Весна прийшла, -

Вже скресла крига.Вже скресла крига.

І сніг розтанув навкруги,І сніг розтанув навкруги,

А діти човники пускають.А діти човники пускають.

Дзюркочуть весело струмки.Дзюркочуть весело струмки.

Так місяць березень приходить,Так місяць березень приходить,

З дітьми він хороводи водить.З дітьми він хороводи водить.

Пташок із вирію вертає,Пташок із вирію вертає,

І сонце радісно сіяє,І сонце радісно сіяє,

Промінням землю зігріваєПромінням землю зігріває. .

КицяУ моїй кімнатіПроживає киця-Вона мене любить,На друзів не злиться.Я о сьомій ранкуБуджу свою кицю.Даю їй сметанки,Молока напиться.Коли йду до школи-Киця проводжає.А коли додому-Вона зустрічає.Ще пита: «Як справи?»Я їй посміхаюсьТа кажу: «Все добре!Йдемо, дам сметани».

Як роблю уроки-Киця помагає.Як зроблю- то кицяЇх перевіряє.Як іду я спати-Підбігає киця.Хоче розказатиЯкусь небилицю.Ось така чудоваВдома в мене киця.Вона мене любить,На друзів не злиться.

Літо розвеселеО, нарешті! Літечко!Літо розвеселе!Радість всім дарує нам,Щастя, дні веселі…Море синєє шумить,Та пісок гарячий.Чути всюди і завждиДзвінкий сміх дитячий!Квіти на галявинах,Ягоди червоні.Пташки та метелики,Бджоли в квітах дзвонять.Ще солодкі кавуни,Дині смачні, жовті.Соковиті яблукаТа черешні повні.Хоч спекотно у дворі,Все одно нам гарно!Весело, щасливо всім,Сонечко нам сяє!О, нарешті! Літечко!Літо розвеселе!Гарно, радісно нам всім,Усі ми веселі!

ЧЧАРІВНА ЗИМААРІВНА ЗИМАЗима… Як довго ми чекали на неї, але вона настала тільки під кінець січня. Зима… Як довго ми чекали на неї, але вона настала тільки під кінець січня. Цей зимовий прохолодний ранок був і справді дивовижний. Білий сніг покрив Цей зимовий прохолодний ранок був і справді дивовижний. Білий сніг покрив

усе м’якою пухнастою ковдрою. Гілки дерев і кущів схилилися під вагою снігових шат. усе м’якою пухнастою ковдрою. Гілки дерев і кущів схилилися під вагою снігових шат. Садочок став схожим на казковий ліс. Природа завмерла й чекала якогось дива. А сніг все Садочок став схожим на казковий ліс. Природа завмерла й чекала якогось дива. А сніг все падав і падав. Зима намагалася загладити свою провину. Вона підлещувалася рідкими падав і падав. Зима намагалася загладити свою провину. Вона підлещувалася рідкими променями сонця, що пробивалися крізь снігову імлу. променями сонця, що пробивалися крізь снігову імлу.

Раптом спурхнула із дерева синичка. Нелегко тепер їй прохарчуватися. В Раптом спурхнула із дерева синичка. Нелегко тепер їй прохарчуватися. В пошуках їжі вона літає від дерева до дерева. А ось і годівничка, яку змайстрували пошуках їжі вона літає від дерева до дерева. А ось і годівничка, яку змайстрували дбайливі дитячі руки. Тут їй можна поласувати зернятками пшениці, льону, соняшника. дбайливі дитячі руки. Тут їй можна поласувати зернятками пшениці, льону, соняшника.

А як весело взимку! Зі схованок хлопчики та дівчатка дістають санки, лижі, А як весело взимку! Зі схованок хлопчики та дівчатка дістають санки, лижі, ковзани. Скрізь чується веселий дитячий галас та сміх! На вулицях з’являються снігові ковзани. Скрізь чується веселий дитячий галас та сміх! На вулицях з’являються снігові укріплення, фортеці. Оце – справжня зима! укріплення, фортеці. Оце – справжня зима!

Я дуже люблю зиму, бо вона завжди приносить якусь казку в моє життя. Я дуже люблю зиму, бо вона завжди приносить якусь казку в моє життя. Збуваються найзаповітніші мрії та прагнення, виконуються нездійсненні бажання. Збуваються найзаповітніші мрії та прагнення, виконуються нездійсненні бажання.

Зима – це моя найулюбленіша пора року! Зима – це моя найулюбленіша пора року!

Михайленко Владислава Віталіївна,

учениця 9-А класу

Їжачок Їжачок, їжачок… Ти – колючий клубок, У зимову хуртовину Спатимеш ти біля тину. Буде снитись тобі літо, Поле, гай, красиві квіти. Неба синього блакить – І весни щаслива мить.

Михайленко Владислава - дівчинка, яка виявила здібність творити уже в середній школі. Вона має великий словниковий запас, вдало підбирає рими, із задоволенням читає словники та енциклопедії, у її уяві завжди виникають незвичайні образи, поняття.

КолядникПід ногами сніг рипучий, Вітер стріхи обліта: Нині день який блискучий – День Народження Христа! Прийдуть з церквиБатько й мати, Я торбину одягну І піду колядувати – Ані хати не мину.

Зажурився журавельЗажурився журавель -Час вже відлітати.Та не хочеться земелькуРідну покидати.Він над полем все кружляв, Журно в небо поглядав.Подививсь на хату, сад,Та все ж треба відлітать.

КвітиНемов маленькі діти,Ростуть в садочку квіти: Фіалка і лаванда, Ромашка і в’юнок, Майор там є й троянда,Конвалія й дзвінок. Вони такі гарненькі, Великі і маленькі. Тендітні квіти й ніжні, Барвисті, дивовижні. Усі їх полюбляю,Щоденно доглядаю.

Трудівниці У гаю усім на диво Сім’я бджілок поселилась. Своє житло будували, Все старались, майстрували. Поруч – липка-медонос Квіти розпустила. І до неї вся сімейка Бджілок прилетіла. Швидко мед вони збирали, Жодну квітку не минали. А коли вже звечоріло, То додому поспішили.

Хомич Микола Хомич Микола Михайлович, Михайлович,

уучень 8-Ачень 8-А класукласу

Хомич Микола – учень із надзвичайно високими інтелектуальними здібностями. Вміння творити у хлопчика сформувалося ще в дитинстві. Неабиякий вплив справили на нього розповіді дідуся, який вміло може поєднувати вдалий жарт і серйозне слово. Тому його невеличкі твори в більшій мірі пов'язані із використанням фразеологізмів. У них простежується нероздільний зв’язок дитини із усною народною творчістю – невичерпним джерелом геніальної душі українського народу.

Очі бояться, а руки роблятьОчі бояться, а руки роблять Моя бабуня – справжнє джерело народної Моя бабуня – справжнє джерело народної

мудрості. Що б не трапилося в житті, а вона мудрості. Що б не трапилося в житті, а вона вже й підсумує приказкою чи прислів’вже й підсумує приказкою чи прислів’ям. ям. Один із її улюблених виразів такий: «Очі Один із її улюблених виразів такий: «Очі бояться, а руки роблять».бояться, а руки роблять».

Що б воно значило? Ніяк не міг я зрозуміти.Що б воно значило? Ніяк не міг я зрозуміти.

Аж доки одного разу тато не доручив нам Аж доки одного разу тато не доручив нам ііз з братом вирвати бур'ян на грядочці полуниці.братом вирвати бур'ян на грядочці полуниці.

Я спочатку аж скрикнув: «Та ми ж ніколи не Я спочатку аж скрикнув: «Та ми ж ніколи не впораємося!» А тато хитро підморгнув: «На впораємося!» А тато хитро підморгнув: «На море схочете - впораєтеся». Працювали не море схочете - впораєтеся». Працювали не покладаючи рук. І ось уже полуниці радо покладаючи рук. І ось уже полуниці радо тягнуться до сонечка. А бур'яну наче і не тягнуться до сонечка. А бур'яну наче і не було.Чиста грядочка, красива. Любо глянути.було.Чиста грядочка, красива. Любо глянути.

Переглянулися ми з братом: «А що, справді, Переглянулися ми з братом: «А що, справді, очі бояться, а руки роблять».очі бояться, а руки роблять».

Розбили глекаПосварилися з сестроюМало не до сліз:Я облив її водоюІ вщипнув за ніс.А вона – дівча затяте –І кусюча, як бджола,Прошипіла: «В мене братаБільше рідного нема».Тож сиділи і страждали.Дулись, наче ті сичі.«Мабуть, глека ви розбили?»-Спитав татко сміючись.Переглянулись з сестрою:«Та й цікаві ці батьки:Якщо глека ми розбили,Хто ж прибрав тоді друзки?»

Жаркова Анастасія Жаркова Анастасія Олексіївна, Олексіївна, уучениця чениця

10 класукласу

Жаркова Анастасія – дуже сумлінна та старанна дівчинка, захоплення мовою та літературою виявила іще в середніх класах. Брала участь у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, літературному конкурсі, присвяченому Шевченківським дням, виборювала призові місця. Її роботи відзначаються глибиною світобачення, оригінальністю мислення, сповнені дитячого переживання за ті проблеми, які властиві сьогоденню.

На лезі пам'ятіНа лезі пам'ятіГолодна смерть припала до вікна...Голодна смерть припала до вікна...

- Молися, Катерино, за сестру, бо, може, ранку не діждеться...- - Молися, Катерино, за сестру, бо, може, ранку не діждеться...- хриплим голосом озвалася мама. хриплим голосом озвалася мама.

- Милостивий Таточку Небесний, я точно знаю, що Ти є, що чуєш - Милостивий Таточку Небесний, я точно знаю, що Ти є, що чуєш мене... Допоможи! Розрадь! Підкажи!.. Куди бігти?!. Кому мене... Допоможи! Розрадь! Підкажи!.. Куди бігти?!. Кому падати на колінця ?!. Нема вже сил навіть до тебе промовляти... падати на колінця ?!. Нема вже сил навіть до тебе промовляти... Холодно... їсти хочеться... Ти так уважно слухаєш. А мої думки Холодно... їсти хочеться... Ти так уважно слухаєш. А мої думки від тебе до сестри Марічки, від неї до скоринки запашного від тебе до сестри Марічки, від неї до скоринки запашного хліба... чи окрайця чорного... Хоч лободяного ліпеника дай, хліба... чи окрайця чорного... Хоч лободяного ліпеника дай, Батьку Небесний! Хліб... Ним часто мариться... Ним марить і Батьку Небесний! Хліб... Ним часто мариться... Ним марить і Марічка, точніше марила, а завтра, може... Мені так шкода Марічка, точніше марила, а завтра, може... Мені так шкода сестрички... Хай вона виживе! І я так не хочу помирати... А, сестрички... Хай вона виживе! І я так не хочу помирати... А, може, хай Марічку закопають?!. Вона вже холодна й синя! може, хай Марічку закопають?!. Вона вже холодна й синя! Моторошно... Хай вона помре! То завтра хліб вже на трьох Моторошно... Хай вона помре! То завтра хліб вже на трьох ділити... Зроби, Боже, щоб їсти не хотілося!.. Я так скучила за ділити... Зроби, Боже, щоб їсти не хотілося!.. Я так скучила за запашною паляницею... Та ні, хай сестричка живе, бо мама буде запашною паляницею... Та ні, хай сестричка живе, бо мама буде завтра плакати... завтра плакати...

- Мамо, а чому на небі так багато зірок? - Мамо, а чому на небі так багато зірок?

- Коли людина народжується, доню, Бог запалює її зірку...- Коли людина народжується, доню, Бог запалює її зірку...

- А де моя, Марійчина? Дивись, мамо, зірка з неба впала... Не зустріне - А де моя, Марійчина? Дивись, мамо, зірка з неба впала... Не зустріне Марічка новий день... Прощавай, сестричко! Хай Господь Марічка новий день... Прощавай, сестричко! Хай Господь прийме тебе у свою ласку... Скоро зустрінемося... Чекай!прийме тебе у свою ласку... Скоро зустрінемося... Чекай!

Зранку в хаті знову плач... Не плаче тільки мама. Чорна, мов примара, Зранку в хаті знову плач... Не плаче тільки мама. Чорна, мов примара, висохла, з вилинялими від сліз очима, сидить над сестричкою... висохла, з вилинялими від сліз очима, сидить над сестричкою... моєю Марічкою.моєю Марічкою.

Марічку ховали без труни, загорнувши у брудну ряднину, поруч із Марічку ховали без труни, загорнувши у брудну ряднину, поруч із батьком, невтомним трударем. Батько... Здається, ще вчора був батьком, невтомним трударем. Батько... Здається, ще вчора був поруч... поруч...

Великими порепаними руками згрібав у обійми, цілував і плакав по - дитячому, навзрид. А одного Великими порепаними руками згрібав у обійми, цілував і плакав по - дитячому, навзрид. А одного холодного січневого ранку без хреста і сповіді повезли його на кладовище... Був та вмер... За холодного січневого ранку без хреста і сповіді повезли його на кладовище... Був та вмер... За ним бабуся, тітка ... брати...ним бабуся, тітка ... брати...

Знову чужі люди в хаті, хижі, байдужі... Зима оселилася в їхніх душах.Знову чужі люди в хаті, хижі, байдужі... Зима оселилася в їхніх душах.

Згляньтеся, голубчики! Не на мене - на дітей... - просила мама, притискаючи до грудей вузлик із Згляньтеся, голубчики! Не на мене - на дітей... - просила мама, притискаючи до грудей вузлик із просом.просом.

Того дня не обідали й не вечеряли... Звечора розхворілася ненька... Смерть простягла до неї свої Того дня не обідали й не вечеряли... Звечора розхворілася ненька... Смерть простягла до неї свої кістляві руки. кістляві руки.

Не плакали зранку в хаті... Бо не було кому.. Лише тиша кричала з розпуки, і дві пари переляканих, Не плакали зранку в хаті... Бо не було кому.. Лише тиша кричала з розпуки, і дві пари переляканих, голодних дитячих очей горіли каганцями в передранішніх сутінках...голодних дитячих очей горіли каганцями в передранішніх сутінках...

В'ється, в'ється низка спогадів, складає, як мозаїку, картину лютого горя... трагедії людської... долі В'ється, в'ється низка спогадів, складає, як мозаїку, картину лютого горя... трагедії людської... долі Катерининої…Катерининої…

Сива голова впала на старечі долоні... Скупа сльоза блиснула в очах. А спогади не залишають...Сива голова впала на старечі долоні... Скупа сльоза блиснула в очах. А спогади не залишають...

- Господи, ще один день позаду... Втомилася я від земного життя... Марічко?!. Що ти робиш у - Господи, ще один день позаду... Втомилася я від земного життя... Марічко?!. Що ти робиш у моєму кріслі?!. Чому мовчиш? моєму кріслі?!. Чому мовчиш?

Закололо в серці, різнуло... Солодкий щем розлився в ногах.Закололо в серці, різнуло... Солодкий щем розлився в ногах.

- Розумію, сестричко... Якщо прийшла, то вже чекай... Я недовго... Боже, Батьку мій, прийми - Розумію, сестричко... Якщо прийшла, то вже чекай... Я недовго... Боже, Батьку мій, прийми останню подяку за те, що дав вижити й прожити так довго,... за щастя материнства,... за останню подяку за те, що дав вижити й прожити так довго,... за щастя материнства,... за гіркоту розлук. Вибач, Марічко, що бажала твоєї смерті... Розумію тепер, що і в цьому було гіркоту розлук. Вибач, Марічко, що бажала твоєї смерті... Розумію тепер, що і в цьому було Твоє милосердя, Боже... Бо забравши їх до себе, Ти припинив їхні муки та страждання. А мої Твоє милосердя, Боже... Бо забравши їх до себе, Ти припинив їхні муки та страждання. А мої тривали все життя... Пробач, Господи, що аж до цього дня поряд із скорботою жила в моєму тривали все життя... Пробач, Господи, що аж до цього дня поряд із скорботою жила в моєму серці ненависть... Я лише людина... слабка жінка... Я люто їх ненавиділа, бо окрайці виривали серці ненависть... Я лише людина... слабка жінка... Я люто їх ненавиділа, бо окрайці виривали з рук малечі, з торбин нужденних старців... Вимітали з комори все до останньої зернини, з рук малечі, з торбин нужденних старців... Вимітали з комори все до останньої зернини, насінини... надії позбавляли.... Надії на завтрашній день...насінини... надії позбавляли.... Надії на завтрашній день...

Пробачаю їм... Відпускає біль... Пробач і Ти, Господи, їм, бо не відали, що робили... Прийми й мене Пробачаю їм... Відпускає біль... Пробач і Ти, Господи, їм, бо не відали, що робили... Прийми й мене у свої обійми... Амінь. Марічко, я вже йду!..у свої обійми... Амінь. Марічко, я вже йду!..

По оксамитовій щоці неба скотилася, згасаючи, ще одна зірка-сльоза. Не зустріла стара Катря По оксамитовій щоці неба скотилася, згасаючи, ще одна зірка-сльоза. Не зустріла стара Катря ранку... Закрилися її очі...ранку... Закрилися її очі...

Баздирєва Ірина – сумлінна, відповідальна та старанна дівчинка. Мабуть, її бажання творити йде саме від цього. Вона тонко відчуває ритміку поезій, вдало передає захоплення навколишніми образами, вміло використовує художні засоби, підкреслюючи цим своє незвичайне сприйняття дійсності.

Баздирєва Ірина Баздирєва Ірина Олексіївна, Олексіївна,

уучениця 8-Ачениця 8-А класукласу

КолисковаКолисковаЗасинай. малятко,Засинай. малятко,

Засинай, маленьке.Засинай, маленьке.

Хай тобі наснитьсяХай тобі насниться

Слоненя гарненьке.Слоненя гарненьке.

Хай там буде ненькаХай там буде ненька

Лагідна, добренька.Лагідна, добренька.

Ой, люлі-люлі,Ой, люлі-люлі,

Лагідна, добренька.Лагідна, добренька.

Засинай, малятко,Засинай, малятко,

Засинай, маленьке.Засинай, маленьке.

Набирайся силоньки,Набирайся силоньки,

Набирайся віроньки.Набирайся віроньки.

Час тобі вже спати,Час тобі вже спати,

Сонька упіймати.Сонька упіймати.

Ой, люлі- люлі,Ой, люлі- люлі,

Сонька упіймати.Сонька упіймати.

Маленька помічниця Говорить якось чоловік жінці:Хотів я сьогодні траву покосити, та коса зламалася.А в цей момент на подвір’ ї гралася їхня чотирирічна донечкаМаринка. Почула вона ці слова і дуже їй захотілося таткові допомогти. Підходить до нього та й каже:- Тату, ти казав, що у тебе коса зламалася, а моя коса тобі не підійде?

Незабутній ранок

Мені дуже подобається прокидатися рано – рано, коли навіть природа ще спить. Лежачи у своєму теплому ліжку, я чую, як просипаються пташки. Ні світ ні зоря жайворонок починає виводити свою чарівну й ніжну пісню. До нього приєднуються інші птахи. А у вікно вже зазирає перший вранішній промінчик сонця, і я розумію, що ніч вже накивала п’ятами. Я посміхаюся сама до себе, бо впевнена, що цей день буде чудовим і незабутнім.

0000000 0000000 0000000 0000000

111

2 22 2

00.20.40.60.8

11.21.41.61.8

2

2008-2009

2009-2010

2010-2011

2011-2012

2012-2013

Всеукраїнська гра "Соняшник"

Жаркова А.

Тишкова А.

Трусова О.

Лякішева Л.

Русанов В.

Драчова А.

Данилів В.

Конкурс ім.Петра Яцика

І етап Міжнародного мовно-літературного конкурсу

ім.Т.Г.Шевченка

Всеукраїнська гра

“Соняшник - 2013”